ЕЛЕМЕНТИ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА “ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС” В ДИЗАЙНІ КАЛЕНДАРЯ

Осадча, Ксенія В'ячеславнівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9049

Title:	ЕЛЕМЕНТИ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА “ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС” В ДИЗАЙНІ КАЛЕНДАРЯ
Authors:	Романенко, Наталія Григорівна Осадча, Ксенія В'ячеславнівна
Keywords:	календар;мистецтво
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Актуальність теми дослідження. На сьогодні, в сучасному суспільстві, дизайн стає втіленням прагнення людини до краси, гармонії та естетичної доцільності в усіх ділянках побуту й праці. Розвиток дизайну, культивування його засад, базованих як на давніх традиціях, так і на сучасному світовому досвіді, є одним з пріоритетних завдань для нашої культури й мистецтвознавчої науки. До того ж, в період масштабної військової агресії та воєнного стану питання актуалізації народної культурної спадщини, відновлення традицій і духовних цінностей нації, національної свідомості, акцентування уваги на пам’ятках культури, в тому числі декоративно-прикладного візерункового народного малярства, до якого відноситься Петриківський розпис, набуває особливої ваги. Використання елементів народного мистецтва петриківського розпису при дизайн-проєктуванні настінного календаря виступає поєднанням вищезазначених аспектів, що і обумовлює актуальність дослідження.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9049
Appears in Collections:	022 Дизайн (за видами)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Осадча_МДЗ-81.pdf Restricted Access		5.32 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

ЧЕРКАСЬКИЙ CHERKASSY
ДЕРЖАВНИЙ STATE
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL
УНІВЕРСИТЕТ UNIVERSITY

Ф акультет
гуманітарних технологій
Кафедра дизайну

Освітня програма другого рівня вищої освіти ступеня «магістр»

Спеціальність 022 «Дизайн» (за видами)

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему: «ЕЛЕМЕНТИ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА
“ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС” В ДИЗАЙНІ КАЛЕНДАРЯ»

Студент групи мЗДЗ-81 Ксенія ОСАДЧА

Керівник, д.т.н., професор Наталія РОМАНЕНКО

Консультант, д.мист., професор Інна ЯКОВЕЦЬ

«Допуск до захисту»
Завідувач кафедри дизайну

Інна ЯКОВЕЦЬ

____2023 рік

Черкаси 2023
Черкаський державний технологічний університет
(назва ЗВО)

Кафедра дизайну
Факультет гуманітарних технологій
Спеціальність 022 – Дизайн (за видами)

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри дизайну
Інна ЯКОВЕЦЬ
„ ” 2023р.

ЗАВДАННЯ
до кваліфікаційної випускної роботи магістра

Осадчої Ксенії В’ячеславівні
(прізвище, ім’я, по батькові)

1.Тема роботи: «Елементи народного мистецтва “Петриківський розпис” в
дизайні календаря»
затверджена наказом по університету від «_________»_____р. №______
2.Термін здачі студентом магістратури закінченої роботи 11.12.2023
3.Вихідні дані: теоретичні відомості за проблемою дослідження, елементи
народного мистецтва «Петриківський розпис».
4.Зміст випускної роботи: РОЗДІЛ І.СТАН ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА
ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
1.1.Історіографія 1.2.Календарна тематика в сучасному українському дизайні.
1.3.Методологічні особливості дизайну календарної продукції. 1.4.Методи
дослідження. Висновки до розділу 1.
РОЗДІЛ ІІ.РОЗВИТОК, СТАНОВЛЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ
ПЕТРИКІВСЬКОГО ДЕКОРАТИВНОГО РОСПИСУ. 2.1.Становлення та
розвиток петриківського декоративного розпису. 2.2.Техніка і особливості
виконання петриківського декоративного розпису. 2.3.Відомі майстри
петриківського декоративного розпису. Висновки до розділу 2. РОЗДІЛ IІІ.
ДИЗАЙН КАЛЕНДАРЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДНОГО
ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА «ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС»
3.1.Обґрунтування авторської пропозиції. 3.2.Концептуальна складова розробки
дизайну календаря з елементами народного мистецтва петриківського розпису.
3.3.Дизайнерська практика. Дизайн-проєкт календаря на тему: «Елементи
народного мистецтва петриківського розпису». ВИСНОВКИ. СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. ДОДАТКИ.
5. Перелік графічного матеріалу: загальна площа графічної частини
1600х2300 см. Календар формату А2. Додатки: 8 стор. формату А4.

6.Консультанти кваліфікаційної роботи із зазначенням розділів, що їх
стосуються

Підпис, дата
Розділ Консультант завдання завдання
видав прийняв
Графічна частина Яковець І.О.
Наукове дослідження Романенко Н.
Загальне керівництво Романенко Н.
Макет/презентація Яковець І.О.

6. Дата видачі завдання_______________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів дипломного проекту Термін виконання
з/п (роботу) етапів проекту Примітка
(роботи)
1. Затвердження теми роботи, 15.02.2023
керівника
2. Робота з аналогами, збір 18.04.2023
інформації
3. Заслуховування про виконання 21.06.2022
першого етапу роботи
4. Звіт про перші два розділи 27.09.2023
магістерської роботи
5. Затвердження ідеї дизайнерського 25.10.2023
рішення проекту та кінцевого
варіанту плану
6. Попередній захист випускної 15.11.23
роботи магістра
7 Робота над макетом/відео 10.12.2023
презентацією кваліфікаційної
роботи
8. Захист випускної роботи магістра 12-14.12.23

Керівник Наталія РОМАНЕНКО
(підпис)

Завдання прийняв до виконання Ксенія ОСАДЧА
(підпис)

3

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАН ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА
ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 8
1.1. Історіографія 8
1.2. Календарна тематика в сучасному українському дизайні 13
1.3. Методологічні особливості дизайну календарної продукції 17
1.4. Методи дослідження 23
Висновки до розділу 1 2 4
РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК, СТАНОВЛЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ
ПЕТРИКІВСЬКОГО ДЕКОРАТИВНОГО РОСПИСУ 25
2.1. Становлення та розвиток петриківського декоративного
роспису 25
2.2. Техніка і особливості виконання петриківського
декоративного роспису 32
2.3. Відомі майстри петриківського декоративного роспису 40
Висновки до розділу 2 42
РОЗДІЛ IІІ. ДИЗАЙН КАЛЕНДАРЯ З ВИКОРИСТАННЯМ
ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА
«ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС» 44
3.1. Обгрунтування авторської пропозиції 44
3.2. Концептуальна складова розробки дизайну календаря з
елементами народного мистецтва петриківського роспису 45
3.3. Дизайнерська практика. Дизайн-проєкт календаря на тему:
«Елементи народного мистецтва петриківського роспису» 48
Висновки до розділу 3 52
ВИСНОВКИ 54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 56
ДОДАТКИ 61
4

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сьогодні, в сучасному суспільстві,
дизайн стає втіленням прагнення людини до краси, гармонії та естетичної
доцільності в усіх ділянках побуту й праці. Розвиток дизайну, культивування
його засад, базованих як на давніх традиціях, так і на сучасному світовому
досвіді, є одним з пріоритетних завдань для нашої культури й мистецтвознавчої
науки. До того ж, в період масштабної військової агресії та воєнного стану
питання актуалізації народної культурної спадщини, відновлення традицій і
духовних цінностей нації, національної свідомості, акцентування уваги на
пам’ятках культури, в тому числі декоративно-прикладного візерункового
народного малярства, до якого відноситься Петриківський розпис, набуває
особливої ваги. Використання елементів народного мистецтва петриківського
розпису при дизайн-проєктуванні настінного календаря виступає поєднанням
вищезазначених аспектів, що і обумовлює актуальність дослідження.
Мета роботи – розглянути виражальні можливості використання
елементів народного мистецтва «Петриківський розпис» в дизайн-проєктуванні
настінного календаря (на прикладі дизайну календаря «Елементи народного
мистецтва “ Петриківський розпис”»).
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
• проаналізувати і систематизувати наукову та спеціальну літературу за
темою дослідження;
• проаналізувати методологічні особливості дизайну календарної
продукції;
• провести ретроспективну розвідку становлення календарного
мистецтва в Україні;
• визначити календарну тематику в роботах сучасних українських
дизайнерів;
5

• дослідити петриківський розпис та його елементи в контексті
тематичної концепція дизайн-проєкту настінного календаря;
• розкрити концептуальну складову розробки дизайну настінного
календаря «Елементи народного мистецтва “ Петриківський розпис”»;
• запропонувати та охарактеризувати технологічні рішення дизайн-
проєкту настінного календаря «Елементи народного мистецтва “ Петриківський
розпис”»).
Об’єктом дослідження є народне мистецтво «Петриківський розпис» як
етноутворююча основа в дизайн-проєктуванні календарів.
Предметом дослідження є художньо-графічні аспекти дизайн-
проєктування календаря на основі народного мистецтва «Петриківський
розпис».
Джерельною базою дослідження є матеріали, зібрані автором в фондах
бібліотеки Черкаського державного технологічного університету, обласної
універсальної наукової бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка, бібліотеці
Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
та ресурси мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі
вперше:
- розглянуто петриківський розпис та його елементи в контесті
тематичної концепції створення дизайн-проєкту настінного календаря;
- проаналізувано методологічні особливості розробки дизайну
календарної продукції;
- визначино календарну тематику в роботах сучасних українських
дизайнерів;
- проведено ретроспективну розвідку розвитку календарного
мистецтва в Україні;
- розкрито концептуальну складову розробки дизайну настінного
календаря «Елементи народного мистецтва “ Петриківський розпис”»;
6

Концепція дизайн-проекту полягає у розробці дизайну настінного
календаря на основі автентичних творчих робіт. Календар складається з 12
аркушів і обкладинки А2 формату. Особливістю календаря є застосування в
дизайн-оформленні аркушів календаря авторських робіт розроблених і
виконаних із застосуванням елементів народного мистецтва «Петриківський
розпис» у техніці акрилового декоративного живопису.
Акцентом календаря є застосування сучасного шрифту з українським
характером. Календар поєднує в собі художньо-декоративні та зображально-
виражальні аспекти. Художньо-декоративний аспект розкривається
застосуванням композиційно-живописних засобів, зображально-виражальний
аспект розкривається засобами візуальної мови графічного дизайну.
Структура роботи визначається характером порушених проблем, метою
та завданнями. Текст роботи містить _58_ сторінок та _2_ додатки (_8_
аркушів). Список використаних джерел становить 52 найменування.

7

РОЗДІЛ І
СТАН ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ФОРМУЛЮВАННЯ
ПРОБЛЕМИ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Історіографія
Під час наукового опрацювання літературних джерел нами було
визначено, що одним з перших дослідників та збирачем самобутнього
петриківського розпису, був історик та етнограф Д. Яворницький. У 1911–
1913 рр. за його ініціативою були організовані дві експедиції по Подніпров’ю за
результатами яких Є. Евенбах були зроблені акварельні замальовки елементів
розпису які офіційно стали відправним відліком у часі щодо петриківського
народного живопису [46].
Крім того у першій половині ХХ ст. дослідженню народних розписів
Катеринославщини присвятили свої роботи Є. Берченко [2], А. Хвиля [6],
Н. Глухенька [10, с. 94–102], І. Корнієнко [26, с. 48–52].
З початком ХХІ ст. активізується тематична виставкова діяльність
майстрів петриківського розпису роботи яких почали інтегруватися в інші види
художньої творчості [7], з’являються перші альбоми присвячені творчості
петриківських митців – «Центр народного мистецтва «Петриківка» (2011) [43],
«Петриківка» (2011) [32], альбом приватної колекції петриківських малюнків
Н. Тігібко [33].
У колективній праці «Історія декоративного мистецтва України»
мистецтвознавчиня Т. Кара-Васильєва дослідила етапи розвитку петриківського
розпису що синхронізувалися з художніми та культурними процесами в
державі, означуючи 1980-ті р. як «прикметні бурхливим розвитком промислів,
які одночасно з масовою продукцією створювали високо-художні твори
мистецтва з урахуванням національних традицій» [21, с. 162], а 1990-ті, як
завершальні в існуванні художніх промислів, зокрема й у с. Петриківка [22].
У сучасних дослідженнях мистецтвознавці, культурологи прагнуть
показати явище «петриківки» як у національному, так і світовому контекстах,
8

тому охоплюють увесь відомий час існування цього виду малярства,
висвітлюють його історію, етапи становлення, тенденції у період Незалежності
України. Показовими у цьому плані є статті Г. Євсєєвої «Петриківський розпис
– перлина народного мистецтва світового рівня» (2013) [14, с. 55–58.],
Т. Гарькавої «Історичні витоки петриківського декоративного розпису» (2017)
[8, c. 53–57], Н. Романенко «Дизайн календаря за мотивами слов’янської
символики» [35].
Аналізуючи попередні наукові розвідки нами було визначено, що
дослідники розглядають календар як важливу частину історії, методології та
технології графічного дизайну, яка має вплив на сучасні тенденції та розвиток
графічного дизайну у світі й є одним з найпопулярніших видів поліграфічної
продукції, що може репрезентувати фірмовий стиль компанії або бути
подарунковим варіантом на свята, або представляти національне мистецтво,
таким чином популяризуючи його. Виділено низку дослідників у працях яких
аналізується питання календаря як об’єкту графічного дизайну, серед них:
О. Калашнікова [18], В. Косів [27], О. Лагутенко [29], Ч. Бенк [50], М. Бернард
[51], О. Бережна, Т. Андрющенко [1], А. Бергера [52], І. Волкотруб [5],
С. Геллер [9], В. Даниленко [11; 12], О. Чемакіна [13], О. Коберник [23; 24], Д.
Косенко [28], Н. Сбітнєва [36], Л. Холмяковський, О. Шитанов [39],
О. Храмова-Баранова [40], С. Шумега [44], В. Шоучжі [45], А. Андрейканіч
[47], М. Агравала [4], В. Бистрякова [16], Г. Брюханова [25], В. Грищенко [34],
О. Пискун [48], , С. Ватцман [3], Дж. Ї [17], О. Єжова [15], В. Сичевська, О.
Поліщук [37] та інші.
Спираючись на матеріали наукових розвідок можемо засвідчити, що
перші друковані календарі з’явилися на східнослов’янських землях у XVI ст.
Так, на початку 1522 р. з віленської друкарні білоруського першодрукаря і
просвітителя Ф. Скорини вийшла збірка «Мала подорожня книжиця», в якій
поряд з богослужбовими творами вміщено календарні відомості: зазначено дати
Великдня, затемнень Сонця та Місяця тощо.
9

Із подальшим поширенням друкарства сталий випуск календарів як
окремого виду видань зафіксовано в головних книготворчих осередках на
українських теренах. 5 травня 1581-го р. з острозької друкарні вийшов перший
суто український календар – «Хронологія» поета А. Римші, в якому для
кожного з 12 місяців подано назви латинською, гебрейською та «простою»,
тобто тогочасною українською, мовами. Після назв місяців вміщено двовірші з
описом важливої події з біблійної історії, яка згадувалася в поточному місяці.
У XVI – XVIІ ст. на західних землях України, набули популярності
календарі, що видавались польською мовою у Львові й Замості. Це були
видання типу альманахів, які крім календаріуму, містили різноманітні відомості
науково-популярного й літературного характеру. Перший календар пам’ятних
дат видав Г. Вітте в 168 р. [20].
У XVIІІ ст. календарі почали друкувати на східних землях України.
Календарні видання видавали друкарні в Чернігові, Києво-Печерській лаврі.
Перший лаврський «Календарь или месяцеслов христіанский… на лето 1714»
був надрукований 1713 р. обсягом 16 сторінок.
1720-го р. цар Петро І заборонив поширювати україномовні календарі і
надалі велів видавати їх, як і іншу літературу в Україні, лише російською
мовою. 1738-го р. царський уряд наказав спалити всі календарі, ввезені зі
Львова, а людності в Києві й усій Україні використовувати російські календарі,
дозвіл видавати які на той час мала (з 1726 р., з додатковим підтвердженням у
1873 р.) лише Петербургська Академія наук (але цією вимогою подекуди
нехтували). Тож у другій половині XVIІІ ст. видання календарів друкарнею
Києво-Печерської лаври значно скоротилося і відновилося лише наприкінці
століття, коли видавати календарі почала гражданська друкарня Київської
Академії, заснована 1787-го р. при лаврській друкарні.
Після петровської заборони 1720 року випуск календарів українською
мовою перемістився на західноукраїнські терени, що перебували під
протекторатом інших держав.
10

З 1764 р. Календарі видавала друкарня Бердичівського монастиря «босих
кармелітів». Перше видання називалось «Календар бердичівський на рік 1764».
Наступні календарі виходили під назвами «Календар політичний», «Календар
для руських воєводств», «Календар астрономічно-астрологічний», «Календар
господарський…», «Календар польський і руський», «Календар польський з
додатком свят руських». Більшість із них виходила польською мовою. Загалом
у Бердичеві було надруковано понад 20 видань календарів, які були досить
популярними, їх перекладали і перевидавали навіть у наступному столітті в
Києві, Харкові та в інших містах України [20].
Указом від 19 грудня 1801 р. офіційно дозволявся випуск календарів у
губерніях, адресованих для загального, «простонародного» використання.
У 1811–1829 рр. щороку видавав календарі «Подарок на новый год
сельским и городским жителям» один із перших вітчизняних учених, викладач
Харківського університету А. Вербицький. Вперше спробу видати щорічний
календар в Одесі було зроблено у 1821–1822 рр. З 1835 по 1838 роки канцелярія
генерал-губернатора регулярно видавала «Новоросійський календар», пізніше
виданням опікувався Рішельєвський ліцей.
З 1845 р. Києво-Печерська лавра регулярно видававала «Полный
християнский месяцеслов з присовокуплением разных статей к росiйской
истории и кiевской епархiи относящихся», в якому, крім власне, календарі,
містились списки українських князів і московських володарів, київських
архієреїв, статті про монастирі й церкви київської єпархії.
У Харківській губернії 1869 р. побачило світ нове універсальне видання –
«Харьковский календарь», яке швидко стало популярним і мало передплатників
далеко за межами губернії. Його безпосереднім попередником була «Памятная
книжка Харьковской губернии», яку видавали впродовж 1862–1868 рр. У 1887–
1898 рр. «Календарь» мав літературний додаток – «Харьковский сборник». За
своїм змістом та обсягом цей довідник практично не мав аналогів, оскільки
найповніше відображав різні сторони життя Харкова та губернії [20].
11

В Україні не меншою популярністю користувався також «Кієвскій
народный календарь» – своєрідний домашній довідник, що видавався під
орудою громадського діяча, педагога, мецената, одного із засновників і членів
розпорядчого комітету Київської російської публічної бібліотеки (нині –
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) О. Андріяшева
(1826–1907). Його календар виходив з 1864 по 1915 рр., сукупним накладом
понад 1 млн. пр. Вдало ілюстровані сторінки видання подавали відомості про
події вітчизняної історії, географію, звичаї, культуру народів світу, поради з
надання першої медичної допомоги, ведення сільського господарства, містили
різноманітну довідкову інформацію. Від 1907 р. традицію видавання
андріяшевських календарів продовжувала його дочка.
На землях Західної України друкування календарів українською мовою
почалось ще з 50-х років ХІХ ст. Спочатку вони виходили не регулярно, згодом
– набули поширення по всій території України, а також за її межами серед
емігрантів.
Регулярне видання календаря на західноукраїнських землях започаткував
Ставропігійський інститут у Львові. З 1864 по 1939 р. тут видавався щорічний
науковий календар «Временник Ставропигийского Института с месяцесловом».
Популярними в Галичині і великими за накладами були календарі львівської
«Просвіти», що виходили в 1870–1939 рр. під назвами: «Народний календарь на
рік...» (1870, 1872), «Календарь «Просвіти» на рік...» (1880), «Календар
товариства «Просвіти» на рік...» (1881–1882) [19].
Календарі «Просвіти» були дійсно настільними книжками українських
родин Східної Галичини. Вони мали універсальний характер і складалися із
двох частин: перша (календарна) частина, менша за обсягом, містила різні типи
календарів (церковний, астрономічний, мисливський та ін.), друга –
інформаційні, господарські, хронікальні, науково-популярні та літературні
розділи.
Літературні частини календарів на 1892–1894 рр. вийшли окремими
виданнями під назвами: «Рідний зільник», «Левада» і «Рідна стріха».
12

Структура календарів, здебільшого, була типовою: календарна, загальна й
інформаційна частини і розділ оголошень.
Календарна частина вміщувала різні типи календарів: астрономічні,
історичні, церковні (із щомісячним календарем православних, греко-
католицьких, римо-католицьких, єврейських (жидівських) свят і святих),
літературні, господарські (із щомісячними порадами у сільському господарстві
та прогнозами погоди на поточний місяць), риболовецькі, ловецькі
(мисливські).
У більшості календарів містилися також й чисті сторінки для нотаток,
фіксації важливих подій у житті людини чи родини. У цій частині у вигляді
додатка вміщувалися коротенькі описи історичних подій, цитати, крилаті
вислови, поезії, короткі біографії визначних діячів, письменників, приказки про
погоду, народні прикмети. Змістове наповнення календарної частини залежало
від читацького призначення, видавництв, укладачів, партій і організацій, які
вони представляли [20].
У Галичині в 20–30-х рр. ХХ ст., календарі видавали численні культурно-
освітні, кооперативні, жіночі, молодіжні товариства. У 1921–1939 рр. львівське
видавництво «Червона калина» випускало щорічник «Історичний калєндар-
альманах «Червоної калини», що вміщував мемуари ветеранів українських
визвольних змагань 1914–1921 рр., наукові публікації на воєнну тематику,
художні твори; Українське товариство допомоги емігрантам з Великої України
у Львові видавало календар-альманах «Дніпро» (1923–1939), з 1926 р. його
редактором був В. Дорошенко.
Великий попит серед західноукраїнських читачів 30-х рр. 20 ст. мали т.
зв. Тикторівські календарі, які видавав власник концерну «Українська Преса»
І. Тиктор.
З кінця 1940-х рр. активізувалось видання ілюстрованих календарів
книжкового типу, адресованих дітям. Особливої популярності такі видання
набули в 1960–1990 рр. Так, протягом 1958–1996 рр. у видавництві «Дитвидав»
(з 1964 р. – «Веселка») щорічно виходила настільна книжка-календар для дітей
13

молодшого шкільного віку «Дванадцять місяців»; на 2014 р. він вийшов у
видавництві «Ранок», з 2016 р. – видання поновлено у «Веселці»). У 1980–1990-
х рр. у «Веселці» для найменших читачів виходив також «Календарик-
дощколярик» [17].
Специфіка календаря як виду видань і джерела різноманітної інформації
полягає в тому, що, незважаючи на їх популярність і великі наклади, вони,
здебільшого, розглядаються як короткочасні вжиткові речі і зберігаються
недовго. Вже за декілька років після видання вони стають колекційною
рідкістю, особливо перекидні і відривні календарі.

1.2 Календарна тематика в сучасному українському дизайні
Одним з найвидатніших представників українського дизайну сміливо
можна назвати справжнього майстра свого діла – Юрка Гуцуляка. Роботи Юрка
Гуцуляка публікуються в авторитетних виданнях з реклами та графічного
дизайну по всьому світу, а також експонуються в музеях Франції, Польщі,
Мексики та Китаю. У 2005 році він відкрив свою першу дизайнерську студію,
яка зараз є призером багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів – Epica
Awards, Golden Drum, Communication Arts, European Design Awards, Red Dot
Design Awards, LogoLounge, Wolda, Golden Hammer, ММФР, КМФР, Ідея та
інших [38].
Незважаючи на те, що Студія графічного дизайну Юрка Гуцуляка
пропонує повний спектр дизайнерських послуг (корпоративний та товарний
брендинг, візуальні комунікації), основну популярність та більшу частину
нагород все ж таки набула студія, створюючи корпоративні календарі. За свої
найкращі календарі він отримав 30 нагород українського та міжнародного рівня
[38]. Перша така його робота – «Сміттєвий календар, Самореклама», де кожний
день календаря – це новий мішок для сміття. Щомісяця це рулон з 31, 30 або 28
мішків. Календар складається з 12 рулонів і ділиться на 4 квартальні комплекти
по 3 рулони. Дата на кожному мішку надрукована таким чином, щоб її було
видно, коли мішок натягнутий на смітник (рисунок 1.1).
14

Рисунок 1.1 – «Сміттєвий календар, Самореклама» Ю. Гуцуляк
Більшість продуктів графічного дизайну врешті-решт викидають на
смітник. А багато проектів так і залишаються всього лише проектами. Ідея
кожної розробки повинна бути настільки сильною, щоб ефективно впливати
протягом свого короткого життя. Тільки в такому випадку дизайн має значення.
Коли виникають ідеї, здатні змінити світ, життя має значення. І не варто
шкодувати про минулий день, адже ви не витратили його даремно Цією
роботою Гуцуляк хотів сказати що дизайн заслуговує на пильну увагу. Він
повинен оточувати нас всюди і завжди. І якщо за дизайном стоїть хороша ідея,
то він справді працює і може впливати на людей та їх діяльність [38].
Наступна робота – «Сірниковий календар». Необхідно було створити
настільки унікальний корпоративний календар, щоб подарунок ставав подією
(рисунок 1.2), а також розкрити тему енергії, оскільки вона закладена у назві та
логотипі компанії. Кожна сторінка-місяць – це гребінець із сірників-днів.
Сірники справжні, а конструкція календаря безпечна [38].
15

Рисунок 1.2 – «Сірниковий календар» Ю. Гуцуляк

Не менш вражаючі календарі створила відома художниця-ілюстраторка
Мар’яна Микитюк. Авторка створює ілюстрації для книжок, а ще для
упакування, тканин, сайтів, журналів і реклами. Основна техніка – акварель,
іноді гуаш, акрил чи змішана техніка. Авторський стиль вирізняють рослинні
мотиви. Вона робила ілюстрації до журналу «Куншт», та видавництв «Старий
Лев,» «Віват», «Смолоскип».
Ідея створення календаря виникла у дизайнера, коли вона малювала
календар із дикими рослинами для організації, відстоювала право доступу
батьків у дитячі реанімації. В основі лежать емоції та уважність до себе. Були
обрані ті ілюстрації, які можна трактувати по-різному і знаходити в них
додаткові символи і сенси, власні історії. Ілюстрації переважно акварельні або в
змішаній техніці — туш, акрилова гуаш, кольорові олівці. Усі літери та цифри
для календаря намальовані вручну, щоб вони пасували до ілюстрацій (рисунок
1.3) [19].
16

Рисунок 1.3 – Акварельний календар М. Микитюк

Ще одним яскравим прикладом дизайнера-ілюстратора є Олександра
Колядіна і її сміливий календар «Nude» (рисунок 1.4).

Рисунок 1.4 – Календар «Nude» О. Калядіна
Звертає на себе увагу календар, розроблений Ольгою Василівною Бодня –
вчителем, автором навчальних посібників для початкової школи. Розроблені
нею дидактичні матеріали лягли в основу різних розвиваючих книг Це не
просто календар, а віддача належної уваги українським творцям, патріотична
розробка, що була присвячена українським письменникам (рисунок 1.5).
17

Рисунок 1.5 – Календар авторства О. Бодня
Кожна нова сторінка календаря виконана в особливому, притаманному
менталітету письменника, стилі, в поєднанні символічних кольорів та з
абстрактними портретами які являються частково ілюстративною розповіддю
про художника [38].

1.3 Методологічні особливості дизайну календарної продукції
Одна з найцікавіших гілок графічного дизайну це створення дизайну
календаря. Календарі слугують не лише цікавим подарунком до свят, але також
чудовим маркетинговим інструментом, що здатен інформувати покупців про
ваші продукти та послуги. Це невід'ємний атрибут практично будь-якого
робочого місця, офісного приміщення. Він дозволяє не лише контролювати, а й
спланувати своє життя відповідно до певних дат, враховуючи численні заходи
та ділові зустрічі [19]. Найважливішим аспектом дизайну календаря є
концептуалізація та презентація, оскільки він повинен протягом тривалого часу
привертати увагу того, хто дивиться. Такі календарі – заклики до дії, створені за
18

допомогою інноваційного друку та графічного дизайну. Безліч таких календарів
стають справжньою віхою в історії дизайну календарів [19].
Найбільшим плюсом календаря є його універсальність. В залежності від
потреб споживача, можна вибрати тип, розмір, кількість сторінок та навіть
місце розміщення календаря. За основними видами календарі класифікують на:
кишенькові, настінні, настільні, перекидні, квартальні, плакатні та відривні.
Кишеньковий календар – це особливий ефективний вид рекламно-
поліграфічної сувенірної продукції, який може стати відмінним нагадуванням
про фірму та її товари.
Кишенькові календарі можна дарувати клієнтам або партнерам як
доповнення до подарунка або придбаного товару, їх часто роздають на
презентаціях, виставках або рекламних акціях. Традиційний розмір такого
календаря становить 70х100 мм. З одного боку корисного сувеніра
розташовується зображення, а з іншого – календарна сітка. Незважаючи на
велику кількість планшетів, смартфонів та інших інноваційних гаджетів,
кишенькові календарі, на яких можна робити позначки, завжди будуть
приємним і потрібним подарунком [15].
Настінний календар є не тільки функціональним предметом, а й також
елементом декору. Він може розмішуватися як в житлових, так і промислових
або офісних приміщеннях.
Відривний календар. Такі види використовуються рідше, ніж 10-20 років
тому. Вони зазвичай містять інформацію про початок і закінчення світлового
дня, прикмети, повір'я, цікаві відомості про тварин, рослинах, події. Дані
вироби розміщують найчастіше на стіну. Вони складаються з листів, кількість
яких дорівнює кількості днів у році. При настанні кожного нового дня
попередній лист календаря відривається, завдяки чому можна стежити за
датою.
Виготовлення календарів є напевно найпопулярнішим видом рекламної
поліграфії. Більшість компаній щорічно намагається випустити свій календар
щоб подарувати його своїм клієнтам і партнерам. Важко придумати більш
19

практичний бізнес подарунок, аніж календар. Зараз вибір календарів вражає
своїм різноманіттям, і завоювати місце на стіні офісів клієнтів чи на столі
партнерів, з кожним роком стає все важче і важче. Саме тому дизайн календаря
має особливе значення. Якщо дизайн календаря буде вдалим, то календар з
логотипом та реквізитами фірми попаде в кабінет топ-менеджера, його
побачать багато впливових людей [19].
Переваги календарів над іншими видами рекламної поліграфії очевидні.
Календарі поєднують в собі функціональність з високим рекламним
потенціалом, при цьому термін їх активного життя складає не менше року,
значно переважає термін життя такої рекламної продукції як, до прикладу,
листівки, плакати і буклети, а за якістю він порівнюється з каталогами,
брошурами. Проте каталогом людина може скористатися лише декілька разів, а
хороший календар щоденно буде перед очима [38].
Оформлення кожного виду фірмового календаря має свої особливості.
Великі візуальні образи, об'єднані спільною ідеєю, не стандартне оформлення
календарної сітки, можливість вирубки, тиснення, виконання верху календаря з
дизайнерського картону, все це допоможе зробити будь-який календар
ефектним і iміджевим фірмовим виробом. Одним з головних аспектів
виготовлення дизайну календаря виступає вибір паперу, оскільки від його
якості і товщини залежить кількість сторінок. Як правило, у компаніях
вибирають варіант, у якому кожен місяць відповідає календарній сторінці, але
можуть бути і інші варіанти, наприклад, на одній сторінці можна розмістити
два або більше місяців. Це допомагає максимально ефективно розмістити
потрібну інформацію про фірму та збільшити візуальний відгук. Однак, у
такому разі ціна календаря буде різнитися [47, c. 62].
Далі слід визначитися з темою календаря. Найкращий дизайн календаря
має певну логічну основу чи концепцію, а вже потім починають створювати
дизайн, що на ній ґрунтується. Тема може бути пов'язана з будь-чим: з
музикою, культурою, пейзажами, дикою природою. Вона може бути
абстракцією або корпоративною тематикою. Також вона може бути
20

максимально простою, наприклад, представляти історію конкретної компанії.
Як правило, інформація кожної сторінки продумується клієнтом, однак, вона
має бути пов'язана певною мірою із загальною тематикою календаря. Таким
чином, концепція теми повинна супроводжуватися повідомленням, яке
розповідає клієнтам про фірмові послуги та продукти, галузі бізнесу або
особливі причини, з яких вони неодмінно повинні звернутися саме до цієї
компанії [19]. Якщо у дизайні календаря використовується зображення,
потрібно відвести належну увагу їх якості. Починається пошук фотографій, які
поєднуються з тематикою календаря та повідомленням для клієнтів.
Індивідуальні зображення цінуються досить високо. Вони є чудовим
дизайнерським та ілюстративним ресурсом для всіх сторінок. Проте, необхідно
переконатися, що всі ці зображення мають високу якість, у тому числі друк.
Для фотографій необхідно використовувати найкраще місце на сторінках
календаря. Неважливо, що ви проектуєте: настінний, настільний або навіть
кишеньковий календар, простір на сторінках має розважливо
використовуватись. Найкращі графічні дизайнери знають, як правильно
використовувати простір сторінок, щоб умістити всі необхідні елементи.
Необхідно розміщувати вступну сторінку на початку або в кінці календаря, на
якій буде описано діяльність компанії – товари та послуги [19]. Важливим
фактором є розміщення дат у дизайні календаря, бо вона відіграє ключову роль
у створенні самого календаря. Календарна сітка має бути простою, приємною
та привабливою. Необхідно співвідносити цільову аудиторію та розмір
календаря. Використання правильного розміру та кольору дати є максимально
важливим. Свята та важливі дати мають бути виділені особливим чином [34, c.
88-89].
Друковані моделі частково витісняються існуванням електронних
календарів, проте останні не завжди вирішують поставлені завдання. В
результаті паперові версії виграють по декількох позиціях. Важливо грамотно
підготувати макет і забезпечити якісне виготовлення поліграфічної продукції.
Календарна сітка – це головна складова календарів, де у вигляді таблиці
21

представлені основні складові: місяці, тижні, дні. При друку сторінок календаря
вибирається число місячних блоків: із зображенням поточного з минулим і
майбутнім місяцями [38].
При відправці календаря на друк, необхідно дотримуватися ряду вимог до
підготовки макета. Як правило, приймаються формати EPS, JPEG, TIFF, PDF,
PSD. Колірна модель – CMYK, роздільна здатність – 300 dpi. При збереженні
растра застосовують Uncompressed, а шари зливають в один, шрифти
переводять в криві або раструються. Не можна, щоб в макеті були присутні
рамки, мітки для обрізу і інші недруковані деталі [49].
На даний час існує 3 основних способи друку календарів.
1. Офсетний. Дозволяє друкувати продукцію великими тиражами. Це дає
можливість контролювати якість чималої партії виробів, а також істотно
знизити собівартість одного календаря. Офсетний спосіб актуальний при друку
від 500 штук. Іноді продукція готується «збірними» тиражами. Це означає, що
на одному аркуші з тиражем від 500 штук друкується відразу кілька календарів
[38].
2. Цифровий. Забезпечує чудову деталізацію, звичайно, при використанні
нового професійного обладнання. Він дозволяє друкувати як на крейдованому
або звичайному папері, так і на дизайнерському картоні. Цифровий спосіб
підходить для малих тиражів. Ексклюзивні календарі виробляються тільки
таким способом. Метод друку відрізняється від офсетного вкрай швидкою
готовністю продукції [38].
3. Трафаретний (шовкографія). Фарба видавлюється на поверхню через
спеціальні трафарети. Такий спосіб друку найбільш трудомісткий і рідко
використовується в процесі виготовлення календарів. До такого способу
прибігають, коли потрібно надрукувати сувенірний календар на нестандартній
поверхні - наприклад, на пластику, тканині, синтетичних матеріалах, але це
коштує досить дорого.
22

Формат в більшості випадків залежить від того, для яких цілей і де буде
використовуватися календар. Найчастіше друкарні готують продукцію
стандартних розмірів – вироби, перевірені часом [3].
Належну увагу також варто приділити матеріалу для друку виробу,
оскільки календарна продукція, як уже згадувалося, розрахована на тривалий
термін використання, тому друкований матеріал повинен відповідати вимогам
міцності і функціональності. Вибирають найкращі сорти паперу і картону.
Зображення, логотипи і символи видно на такому папері яскраво і чітко, а сам
матеріал досить міцний і довговічний. Матовий крейдований папір
використовується в тих випадках, коли потрібно розмістити на аркуші велику
кількість текстової інформації: на глянцевому листі дрібні літери видно гірше.
Картон використовується для друку календарних обкладинок і кишенькових
календарів. Чим щільніше матеріал, тим довше буде використовуватися виріб.
Застосовуються також різні види дизайнерського картону з тисненням та
іншими візуальними ефектами [42].
Часто календарі піддаються додатковій обробці: ламінуванню, нанесенню
декоративних видів лаку (гліттерного, з ефектом заломлення), нанесенню
декоративних фарб, тисненню (застосовується кілька видів тиснення - конгрев,
мікротиснення, тиснення фольгою), фігурній вирубці, біговці (нанесення на
друкований аркуш лінії згину), обрізці кутів (особливо актуально при
виготовленні кишенькових календариків) та перфоруванню (пробивання
отворів для розміщення пружини).
Всі операції підпорядковані двом цілям - збільшення терміну життя
друкованого продукту і поліпшення його зовнішнього вигляду. Вибір
маніпуляцій – справа дизайнера і замовника. Клієнт висловлює побажання з
приводу зовнішнього вигляду кінцевого продукту, дизайнери і співробітники
друкарні втілюють ці ідеї в реальність [42].

23

1.4 Методи дослідження
Мета та завдання нашого дослідження зумовили його методологію, що
ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та окремих методів. Випускна
робота базується на застосуванні системного й комплексного підходів завдяки
яким здійснюється багатосторонній аналіз об’єкта дослідження в
загальнокультурному контексті. Активно застосовувалися такі загальнонаукові
методи, як аналіз і синтез, аналізувалися та опрацьовувалися наукові праці
різних авторів за темою кваліфікаційної роботи, художні твори та дизайнерські
об’єкти.
Одним із найважливіших принципів наукового пізнання є принцип
історизму, що дозволив досліджувати історіографію розвитку не тільки
календарного мистецтва в Україні, а й особливості становлення народного
мистецтва «Петриківський розпис».
У зв’язку з специфікою роботи активно застосовувалися порівняльно-
історичний, проблемно-хронологічний, історико-системний, ретроспективний
методи. Широко використаний біографічний метод, що дозволяє вивчити
традиції школи петриківського розпису, на прикладі робіт її майстрів.
Проблемно-логічний метод дозволив вивчити проблему в комплексі
більш вузьких питань, кожне з яких розглядалося в логічній послідовності.
Типологічно-системний метод допоміг показати специфічні особливості
взаємозв’язку й синтезу мистецтв в дизайн-проєктуванні календаря. Системний
метод забезпечив можливість проаналізувати предмет дослідження.
Також застосовувалися формальний, стилістичний, іконографічний та
структурний методи. Формальний метод забезпечив вивчення художньої
форми, що сприймається як естетичний фактор у культурі й мистецтві. Метод
стилістичного аналізу дозволив виявити систему стійких дизайнерських та
художніх форм, виразних якостей календаря, його колористики, графічних
якостей, індивідуальної манери автора, матеріалу, техніки тощо.

24

Висновки до розділу 1
У першому розділі кваліфікаційної роботи зроблено історіографічний
огляд літератури за темою дослідження; проаналізовано методологічні
особливості дизайну календарної продукції; проведено ретроспективну
розвідку розвитку календарного мистецтва в Україні; визначено календарну
тематику в роботах сучасних українських дизайнерів; охарактеризовано методи
дослідження.
У літературних джерелах, які були опрацьовані у ході виконання
випускної роботи охарактеризовано, роль та місце календаря в графічному
дизайні, як ретроспективний, так і сучасний погляд. У літературі представлено
особливості проєктування календарів з точки зору технологій графічного
дизайну. Визначено види і стилі календарів як виду поліграфічної продукції, у
цьому контексті наголошено, що календар є одним із найбільш популярних
типів поліграфії і використовується у різних сферах повсякденного життя.
У XVI ст. з’явилися друковані календарі на східнослов’янських землях. Із
подальшим поширенням друкарства сталий випуск календарів як окремого
виду видань зафіксовано в головних книготворчих осередках на українських
теренах. 5 травня 1581-го р. з острозької друкарні вийшов перший суто
український календар – «Хронологія». На землях Західної України друкування
календарів українською мовою почалось ще з 50-х років ХІХ ст. Спочатку вони
виходили не регулярно, згодом – набули поширення по всій території України,
а також за її межами серед емігрантів.
Представлено та проаналізовано дизайн календарів представників
українського дизайну Ю. Гуцуляка, М. Микитюк і О. Бодня.

25

РОЗДІЛ ІІ
РОЗВИТОК, СТАНОВЛЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ
ПЕТРИКІВСЬКОГО ДЕКОРАТИВНОГО РОСПИСУ

2.1. Становлення та розвиток петриківського декоративного роспису
Тематикою дизайн-проєкту календаря було обрано Петриківський
декоративний розпис як складову національного мистецтва. Розглянемо
детальніше історію становлення та розвитку «петриківки».
Петриківський розпис, або «петриківка», – українське декоративно-
орнаментальне народне малярство, яке зародилося на Дніпровщині в селищі
Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.
Окремі речі з візерунками в спосіб петриківського розпису збереглися ще
з XVIII століття. Однак у сучасному розумінні цей напрямок утворився
наприкінці XIX століття – на початку XX століття. Походження петриківського
розпису пов'язують з козацтвом і заселенням Дніпровщини вихідцями з
Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у XVIII столітті та в першій половині
XIX століття. Проте невідомо, де й коли са́ме розвинулися звичаї, що лягли в
основу цього напряму малярства.
Петриківський розпис – не лише народне мистецтво, що зберігає звичаї
оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та
набуває нових рис [30].
5 грудня 2013 року петриківський розпис було внесено до
Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства
ЮНЕСКО.
Вважається, що петриківський розпис походить від селянського хатнього
стінопису. Вкривати стіни розписом у різні періоди було притаманно для
багатьох частин України, причому різні регіони мали свої особливості.
Зовнішні стіни хат було прийнято розмальовувати наново кожної весни або
двічі на рік. Окрім стін розписом вкривали побутові речі з дерева та інших
матеріалів, особливо скрині, зокрема весільні. Пізніше виникли так звані
26

«мальовки» – розписи на папері, які майстрині могли готувати заздалегідь і
прикрашати таким чином внутрішні стіни хат, не відвідуючи їх.
Є також зразки наддніпрянських ікон з рослинним орнаментом, які
датують кінцем XVIII століття і вважають прообразом сучасного
петриківського розпису.
Найдавніші зареєстровані в Україні осередки настінних розписів з
рослинним орнаментом, у другій половині XIX століття або на початку XX
століття, знаходилися на Дніпровщині, Слобожанщині, Поділлі та Уманщині.
Імовірно розписи цих осередків мали спільне або принаймні пов'язане
походження.
Орнаментальні розписи на стінах і папері були характерні для багатьох
селищ Дніпровщини, проте найбільшого поширення та розвитку вони набули у
Петриківці, яка і стала основним осередком петриківського розпису [31].
Хатнє малювання у формі стінопису існувало в Петриківці принаймні від
1860-х років, а малювання на папері – від кінця ХІХ століття. З часів Нової Січі
до середини ХІХ століття ці землі активно заселялися в першу чергу вихідцями
з Полтавщини та Слобожанщини. Імовірно, саме з цими переселенцями
традиції розпису потрапили в сучасний осередок у Петриківці. Не збереглося
згадок про настінне народне малювання на Полтавщині у ХІХ столітті, проте
були відомості про стінописи Слобожанщини, наприклад, у 1860-х роках у
Куп'янському повіті Харківської губернії. Тому припускали, що традиції
петриківського розпису походять саме зі Слобожанщини. Разом з тим існують
скрині з декоративним квітковим розписом з Полтавщини датовані другою
половиною ХІХ століття. Мистецтвознавець Юлія Смолій вважає, що «одним з
джерел петриківського малювання» були мальовані кахлі, якими викладалися
печі деяких селищ Полтавщини у другій половині ХІХ століття, зокрема
авторства Пилипа Явдака з села Лазьки. За іншою версією цей розпис походить
з Поділля через Уманщину, проте там стінописи з рослинним орнаментом
вперше зареєстрували суттєво пізніше.
27

Отже, невідомо, коли саме сформувалися традиції розпису та їхні
особливості в різних регіонах. Немає детальних історичних згадок про
петриківський розпис до початку XX століття, коли ним зацікавився етнограф
Дмитро Яворницький з Катеринослава. За його дорученням молода художниця
Євгенія Евенбах збирала та перемальовувала зразки народної творчості
Катеринославщини у двох експедиціях 1911 і 1913 років, зокрема стінописи. Ці
знахідки лягли в основу виставки в Петербурзі 1913 року. Саме цей рік і
вважають роком першої фіксації петриківського розпису.
Серед перших дослідників петриківського розпису була також Євгенія
Берченко. У 1928 році в Ленінграді вона організувала виставки колекцій
настінного малювання. Окремо виставлялися петриківські розписи на папері,
якими обклеювали частину стін та розвішували як рушники [30].
У 1935 і 1936 роках відбулися виставки петриківських майстрів у Києві,
Ленінграді та Москві, на яких були представлені роботи Тетяни Пати, Надії
Білокінь, Ярини Пилипенко, Ганни Ісаєвої, Василя Вовка і Ганни Павленко. Це
значно сприяло популяризації петриківського розпису, який до цього був
майже невідомим у широких колах. Після виставок у 1936 році першими з
майстрів петриківського розпису здобули почесне звання «майстра народної
творчості» Тетяна Пата і Надія Білокінь.
Протягом цих же 1935 і 1936 років в Петриківці було організовано
спеціальну дворічну школу декоративного малювання, якою керував художник
і мистецтвознавець Олександр Статива. Головним педагогом у цьому закладі
стала Тетяна Пата, що навчила тут петриківському розпису ціле покоління
майстрів, які згодом сформували його як сучасне мистецтво. Тетяну Пату часто
вважають засновницею школи петриківського розпису, хоча сама вона у
відповідь на таке зазначала, що продовжувала традиції, які перейшли до неї ще
від бабусі.
Протягом 1936–1944 років у Київ переїхало кілька петриківських
майстринь, учениць Тетяни Пати: Марфа Тимченко, Віра Клименко, Пелагея
Глущенко, Віра Павленко та Ганна Павленко. Внаслідок цього було вперше
28

налагоджено промислове використання петриківського розпису — на Київській
сувенірній фабриці ім. Т. Г. Шевченка. Саме тут було вперше запроваджено
підлаковий розпис на нетрадиційному чорному тлі, що згодом почало
використовуватися також в Петриківці. В такій формі петриківський розпис
набув найбільшого поширення у радянські часи.
Ці ж п'ять майстринь у Києві вперше почали застосовувати петриківський
розпис на порцеляні. Перші такі спроби були зроблені в 1936 році Ганною
Павленко під час навчання у Київській школі майстрів народного мистецтва
(згодом Київський художньо-промисловий технікум). У 1937 і 1938 роках до
Києва переїхали також Віра Павленко, Марфа Тимченко і Пелагея Глущенко,
які, поміж з іншим, продовжували використовувати петриківський розпис для
оздоблення порцеляни разом з Галиною Павленко. Значного розвитку це
набуло з 1944 року на Київському експериментальному кераміко-художньому
заводі (КЕКХЗ), де з цього року працювали сестри Павленко і Віра Клименко-
Жукова. У цей період особливо відзначається праця Віри Клименко-Жукової,
що з 1947 року очолювала відповідний цех КЕКХЗ, як у відношенні значення її
внеску для розвитку цього напрямку, так і у відношенні високого рівня її
майстерності. З 1953 року на КЕКХЗ працювала також і Марфа Тимченко, чиї
роботи отримали широке визнання. Порцелянові вази, розписані особисто
Марфою Тимченко, радянські діячі дарували лідерам інших країн, зокрема
Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто [31].
Ще з 1929 року в Петриківці існувала артіль, що займалася виробленням
швейних виробів. У 1958 році в артілі було створено цех підлакового
петриківського розпису, колектив якого склали переважно майстри з-поміж
найталановитіших учнів Тетяни Пати, зокрема очолив колектив Федір Панко.
Станом на 1958 рік тут працювало 16 майстрів, серед них такі художники як
Ганна Ісаєва, Явдоха Клюпа, Марія Шишацька, Надія Шулик, Іван Завгородній,
Галина Пруднікова, Олександра Пікуш, Віра Тезик, Ніна Турчин, Ганна
Данилейко, з 1959 року також Зоя Кудіш. У 1961 році артіль було
реорганізовано у Фабрику петриківського розпису «Дружба». Роком заснування
29

фабрики може вважатися 1929, 1958 або 1961, при тому що промислове
виробництво виробів з петриківським розписом почалося у 1958 році. Більшість
виробів фабрики, перш за все скриньки та тарілки, створювалася з пресованої
тирси, яку вкривали чорною фарбою і наносили розпис, після чого вкривали
виріб лаком. Головним художником фабрики до 1970 року був Федір Панко. У
1970–1988 роках цю посаду займав Василь Соколенко, а згодом Анатолій
Чернуський, Володимир Глущенко і Сергій Дрешпак. До художньої ради
виробництва тривалий час також входили такі відомі майстрині як Ганна
Самарська і Явдоха Клюпа. За пізніх радянських часів на фабриці працювали
близько півтисячі людей. Прикрашені петриківським розписом тарілки,
скриньки, таці, вази та інші сувеніри були візитівкою України, їх експортували
до 80 країн світу. У 2006 році фабрику ліквідували через банкрутство, а 2011
року остаточно знищили: невідомі демонтували верстати та преси [31].
В той же 1958 рік, в який було засновано цех петриківського розпису
майбутньої фабрики, було створено Петриківську дитячу художню школу ім. Т.
Я. Пати. Першими вчителями петриківського розпису, протягом тривалого
часу, тут були Федір Панко і Василь Соколенко, учні Тетяни Пати. Ці майстри,
працюючи одночасно на Фабриці петриківського розпису, навчили цьому
мистецтву наступне покоління майстрів у Петриківці, ставши вчителями
більшості майстрів осередку, які навчалися у другій половині радянського
періоду. Згодом у художній школі почали викладати їх учениці, Валентина
Панко і Марія Пікуш. Остання з 1995 року є директором цього закладу.
У 1960-1970-х роках вийшла ціла низка популярних альбомів з
репродукціями петриківських розписів у видавництві «Мистецтво», укладачами
яких були переважно мистецтвознавці Наталія Глухенька та Борис Бутник-
Сіверський. Це значно сприяло подальшій популяризації «петриківки»,
особливо зважаючи на великий наклад цих видань.
У 1970 році Федір Панко заснував також Експериментальний цех
петриківського розпису при Дніпропетровському художньо-виробничому
комбінаті Дніпропетровської організації Національної спілки художників
30

України в будівлі у центрі Петриківки. На відміну від фабрики розпису, тут
переважно працювали на дереві та на папері, причому значною частиною на
світлому тлі, а не на чорному, як це робилося на фабриці. Робота рядових
художників Експериментального цеху була більш творчо вільною і
різноманітною ніж на фабриці, де більшість рядових майстрів займалися
переважно багаторазовим копіюванням робіт провідних художників
підприємства, і при цьому заробітна плата була суттєво вищою. Крім
засновника тут працювали також такі відомі майстри як Ганна Ісаєва, Надія
Шулик, Ніна Турчин, Андрій Пікуш, Марія Пікуш, Тетяна Гарькава, Валентина
Дека, Лідія Булавін, Марія Яненко, Наталія Статива-Жарко, Валентина Панко,
Галина Назаренко, Світлана Глущенко, Уляна Скляр, Олена Ярмолюк тощо
[31].
У 1998 році творчий колектив і будівля Експериментального цеху
петриківського розпису стали основою для створення Центру народного
мистецтва «Петриківка», яким з того часу керує народний художник України
Андрій Пікуш. У сучасних умовах колектив Центру вважається творчим ядром
осередку петриківського розпису. Колектив об'єднує близько 40 провідних
майстрів з Петриківки, серед них, станом на 2011 рік, 25 членів Національної
спілки художників України, 7 заслужених майстрів народної творчості України.
Зокрема в цьому закладі працюють, або працювали до 2010-х років, такі
відомі майстри як Володимир Глущенко, Ніна Турчин, Валентина Дека, Лідія
Булавін, Марія Яненко, Валентина Панко, Галина Назаренко, Валентина
Карпець-Єрмолаєва, Валентина Міленко, Наталія Рибак, Ліана Скляр, Ніна
Бородіна, Ірина Кібець, Марія Курінька, Надія Зубко, Любов Іванченко, Надія
Коваленко, Микола Дека, Наталія Купренко тощо. Разом з тим немало значних
майстрів живе у Петриківці, не працюючи в цьому закладі, а декілька інших
художників з класичної петриківської школи живе та працює в різних містах
України, розвиваючи «петриківку» там.
У 2000, 2010 і 2013 роках «Укрпоштою» були випущені поштові марки з
репродукціями петриківського розпису. Зчіпка 2000 року присвячена Тетяні
31

Паті, містить її портрет і дві марки номіналом 40 копійок з зображеннями двох
робіт художниці. У 2010 році була випущена марка «Петриківський розпис»
номіналом «V» у серії «Власна марка» з купоном, призначеним для друкування
сюжетів на замовлення. 2013 року вийшов блок марок «Краса і велич України:
Дніпропетровська область», більшу частину якого займає репродукція роботи
Володимира Глущенка. Блок містить 3 марки з фотографіями будівель області
номіналом по 2 гривні та більшу марку номіналом 3 гривні 30 копійок, що
включає центральну частину картини, яка зображена на блоці [31].
У 2001, 2011 і 2015 роках були видані три найбільш репрезентативні та
якісні альбоми репродукцій петриківського розпису в схожому великому
форматі. Перший з них, «Петриківка: Альбом репродукцій», було видано у
Дніпрі, він включає репродукції робіт понад 60 найвідоміших майстрів з
колекцій Дніпровського художнього музею та Дніпропетровського історичного
музею, охоплюючи всі попередні періоди розвитку петриківського розпису.
Додаткове видання цього альбому було зроблене у 2004 році. Другий альбом з
аналогічною назвою було видано також у Дніпрі, 2011 року, але, не рахуючи
репродукцій кількох старих майстрів у вступі, цей альбом включає лише роботи
44 майстрів, що працювали у Центрі народного мистецтва «Петриківка»,
переважно виконані протягом кількох років перед виданням альбому. Значною
мірою цей альбом є каталогом продукції ЦНМ «Петриківка».
Третій альбом «Петриківський розпис: Книга-альбом» було видано 2015
року у київському видавництві «Мистецтво», він включає репродукції робіт
всіх попередніх періодів 50 найвідоміших майстрів з колекції Національного
музею українського народного декоративного мистецтва (Київ), при цьому
найбільш представлені роботи старих майстринь. Три зазначені альбоми
доповнюють один одного, представляють репродукції робіт з різних зібрань
петриківського розпису і не перекриваються.
З 2007 року щорічно, переважно у вересні, проводиться обласний
фестиваль народної творчості «Петриківський дивоцвіт», на який традиційно
збирається багато майстрів петриківського розпису, а також представників
32

інших напрямків народного мистецтва. На фестивалі проводяться ярмарок,
майстер-класи, виставки, концерт тощо. У 2013 і 2014 роках фестиваль
проходив у місті Дніпро, а у всі інші роки до 2019 включно – у Петриківці.
У 2012 році відкрито нову спеціальність фахівця з петриківського
розпису у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, де викладає
заслужений майстер народної творчості України Тетяна Гарькава, учениця
Федора Панка. Вона також є авторкою кількох посібників по петриківському
розпису, зокрема найповнішого і якісно проілюстрованого «Петриківський
декоративний розпис. Підручник», виданого у 2017 році [40, c. 23].
2012 року Міністерство культури України визнало петриківський розпис
об'єктом (елементом) нематеріальної культурної спадщини України.
Наприкінці січня 2013 року було зареєстровано логотип «Петриківка»,
який створила заслужений майстер народної творчості України Людмила
Горбуля. Його безкоштовно передали громаді й майстрам селища, аби вони
могли доводити покупцям автентичність своєї продукції.
5 грудня 2013 року петриківський розпис було включено до
Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства
ЮНЕСКО.
20 травня 2016 року Національний банк України ввів у обіг дві пам'ятні
монети «Петриківський розпис» у серії «Українська спадщина» номіналом 5
гривень (нейзильбер) і 10 гривень (срібло), офіційна роздрібна ціна яких на
момент виходу складала відповідно 38 і 916 гривень.

2.2 Техніка і особливості виконання петриківського декоративного
роспису
Характерною особливістю петриківського розпису є переважання
рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення передовсім
фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне
спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки».
Широке застосування в розписі мають мотиви садових (жоржини, айстри,
33

тюльпани, троянди) і лугових (ромашки, волошки) квітів і ягід калини,
полуниці та винограду. Характерним для візерунків є також зображення
акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного
листя.
Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами, іноді використовують
зображення тварин і людей, які традиційно мають дещо фантастичний вигляд.
Часто в «петриківці» використовується образ жар-птиці – міфічної істоти, що
приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі.
Петриківський розпис традиційно виконували на білому тлі (побілені
стіни та білий папір), проте сучасні майстри роблять розписи на фоні
різноманітних кольорів, зокрема чорного, синього, зеленого, червоного.
Характерним для петриківського розпису є те, що весь малюнок ніби
розгорнутий по площині, має поверхневий вигляд. Орнамент вибудовується
навколо одного або кількох стебел, до яких приєднані всі елементи основної
частини орнаменту. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між
собою, а багато елементів розпису (квіти, листки, ягоди тощо) мають силуетне
зображення. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне
зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти – анфас [30].
Професійні майстри «петриківки» здебільшого малюють без попередньо
накресленого контуру і не користуються вимірювальними інструментами.
Майбутній витвір заздалегідь виношують в уяві та виконують лише після того,
як композиція повністю продумана.
Особливістю розпису є також те, що елементи малюнку (пелюстки,
стебла, ягоди тощо) виводять одним мазком.
Свої фарби петриківці традиційно добували із трав, листя, ягід та квітів,
виварюючи їх особливим способом. Червоний колір одержували з вишневого
соку, зелений – із пирію та листя пасльону, синій – з квітів проліска. Різні
відтінки жовтого давали пелюстки соняшника, лушпиння цибулі й кора
яблуневих паростків. Фарби розводили на яєчному жовтку й молоці, а
закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром. Значно пізніше з'явились
34

фабричні барвники, і лише в повоєнний час стали використовувати гуаш та
акварель.
Традиційними інструментами малювальниць петриківського розпису
були саморобні пензлі («кошачки»), «квачик» та рогозина. Від вибору
інструментів залежав авторський стиль майстра. Пензель з котячої шерсті або
«кошачка», як його називають у Петриківці – один із основних інструментів.
Котяча шерсть зв’язана в жмуток і примотана до держачка досить пружна,
провівши мазок вона відразу набуває початкової форми, що дає змогу зробити
аналогічний мазок безліч разів. Таких властивостей не має шерсть інших
тварин. Пензлем з котячої шерсті досить важко зробити великі і масивні форми
одним мазком, тому форми великих квітів часто «конструювали» поступово,
кількома рядами різних комбінацій мазків (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Н. Білокінь. Мальовка, виконана кошачкою. П., темп. 1960-ті
Котячим пензлем у Петриківці роблять характерний мазок, схожий на
крапельку чи зернинку. Власне остання подібність дала підстави Б. Бутнику-
Сіверському назвати його «зернятком». «Кошачкою», як правило, можна
працювати, спрямовуючи гострий кінчик від себе чи до себе. Котячим пензлем
35

можна зробити мазки з вигином («горішок» за Б. Бутником-Сіверським.
Звертанням «кошачки» всередину чи назовні, конфігурація форми змінюється.
Подальша варіативність залежить винятково від здатності комбінування цих
мазків. Також «кошачку» використовують для створення гнучких ліній, які
відображують стебло, і пітушинок. Засоби виразності у петриківському розписі
залежать від вибраного інструменту та імпровізації автора, його фантазії.
Важливим інструментом ще зі старих часів була пучка пальця, переважно
вказівного. Нею, як правило, малювали ягоди – пучку вмокали в розведену
фарбу та її притисканням до площини робили круглий відтиск. Якщо не тільки
притиснути, а притиснути й протягти – виходив інший мазок, який у більшості
випадків репрезентував у петриківському розписі пелюстку квітки. Так
створювали прозорий об’ємний відтиск, чого неможливо досягти іншими
інструментами (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Тесленко (Самець). Композиція на папері. Квіти і ягоди виконані
пучкою пальця. П., темп.. 1980-ті Тесленко (Самець). Композиція на папері.
Квіти і ягоди виконані пучкою пальця. П., темп.. 1980-ті
36

Старовинним аналогом пальця був «квачик» – намотана ганчірка на
держачок, що давала змогу робити круглі відтиски. Пізніше ганчірку замінили
на вату, яку з цією метою намотували на сірник. Малювали рогозиною (ця
традиція досі актуальна, хоча і не є популярна). Зрізаний під кутом кінець
рогозу також дає особливий мазок. Таким способом зображують пелюстки
квітів і листя (рис. 2.3).

Рис. 2.3. О. Ярмолюк. Мальовка, виконана рогозиною (фрагмент).
П., темп.. 2013
Аналогічно використовують загострену паличку чи кінець держака
пензля. У повоєнні роки у петриківському розписі активно використовували
професійні художні пензлі, зокрема з білячої шерсті, які застосовували за
принципом котячого, але мазки виходять іншими. Робота цього пензля
спрямована на протягування, а не натиснення, як у котячому, то він підходить
для створення живописних ефектів, зокрема мазка з кольоровою розтяжкою
(«перехідний мазок», за Б. Бутником-Сіверським) (рис. 2.4). Виникнення
«перехідного» мазка у Петриківці зумовлено експериментальною діяльністю
художників, не без впливу професійного мистецтва.
37

Рис. 2.4. В. Тезик. Орнаментальна композиція, виконана білячим пензлем.
П., темп. 1970-ті
Виразною особливістю петриківського розпису є стилізовані реалії
природи – «цибульки», «кучерявки», «квітки», «калина», «листочки».
«Цибулька» (рис. 2.5) віддалено нагадує тюльпан або половину розрізаної
цибулини (звідси і назва, бо раніше саме половину цибулини використовували
для створення спеціальних принтів).

Рис. 2.5. Цибулька та її авторська інтерпретація (1. Н. Білокінь, 2. Н.
Тимошенко, 3. Г. Пруднікова, 4. М. Кравець, 5. В. Тезик, 6. Н. Турчин, 7. В.
Дека, 8. У. Скляр)

Цибулька найбільш тиражована у петриківському розписі, виконаному
майстрами з інших регіонів. Її основу формують кілька пар пелюсток,
поєднаних дзеркальною симетрією. До двочастинних елементів, поєднаних
38

симетрією обертання, можна віднести поширену в петриківському розписі
«Калину» (рис. 2.6) яка зображує кетяг ягід, який створюють відтиском пучки
пальця. Часто у розписах калина символізує жіноче начало, дівочу вроду,
чистоту, Україну.

Рис. 2.6. Калина та її авторська інтерпретація (1. Т. Пата, 2. Я. Пилипенко,
3. В. Соколенко, 4. Ф. Панко, 5. Н. Турчин, 6. Віт. Панко, 7. А. Пікуш, 8.
Ю. Ніздрань)
Найваріативнішим елементом є «квітка» (рис. 2.7), її форма буває
уподібнена ромашці (малюють дрібні пелюстки в один мазок від центра).
Складнішу форму квітки створюють кількома мазками, що іноді за формою
нагадують «цибульку».
Рис. 2.7. Петриківська квітка та її авторська інтерпретація (1. Т. Пата, 2.
Н. Білокінь, 3. Я. Пилипенко, 4. В. Тезик, 5. ,6. М. Кравець)
Розмаїту інтерпретацію має «кучерявка» (рис. 2.8), яку утворюють
дві великих нижніх, діаметрально протилежних пелюстки та ряд менших,
розташованих зверху за формою дуги. «Листок» (рис. 2.9) моделюють
проведенням одного довгого мазка та коротших, під кутом до нього, або
суцільною плямою, в якій виділяють прожилки продряпуванням чи фарбою.
Особливістю петриківських орнаментів є дрібнички-пітушинки (рис. 2.10).
39

Рис. 2.8. Кучерявка та її авторська інтерпретація (1. Н. Коваленко, 2. Н.
Калюга, 3. Л. Булавін, 4. В. Дека, 5. В. Тезик, 6. М. Курінька)
Рис. 2.9. Петриківський листок та його авторська інтерпретація (1. Н.
Білокінь, Я. Пилипенко, М. Кравець, В. Тезик, Н. Турчин, 6. М. Курінька, Г.
Ісаєва, Т. Гарькава)
Рис. 2.10. Пітушинка (Т. Пата, 2. Н. Білокінь, 3. Я. Пилипенко, 4. В. Дека,
5. І. Піскун, 6. В. Дека, М. Курінька, 8. Н. Коваленко, 9. Н. Калюга, У. Скляр)
«Пітушинка» – додатковий декоративний елемент – дрібні
травинки, квіточки, різноманітні «пуп’янки», ягідки, бутончики, колосочки та
інші дрібні деталі, які розміщені навколо основних елементів чи вздовж стебла
у композиціях і є засобом збагачення малюнка. «Пітушинки» наявні у творах Т.
Пати 1929–1930 рр., Н. Білокінь, В. Вовка 1936 р. Зображення пітушин
підпорядковуються загальному ритму і композиції.
Сучасні майстри рідко відтворюють ці елементи буквально, а лише
беруть за основу, намагаючись збагатити їхні форми. Останнім часом у
петриківському розписі використовують квадратні пензлі зі щетини, зокрема у
станковій графіці. Вони дають змогу зробити об’ємний мазок прямокутної
форми, що пожвавлює арсенал стилістичних знахідок.
40

Круглі пензлі зі щетини застосовують також, наприклад, сухий пензель
розпушують, злегка вмочують у фарбу, так, щоб зберегти різнонаправленість
щетини. Тримаючи пензля вертикально і притискаючи перпендикулярно до
картинної площини виходить цікавий декоративний ефект, що імітує квітковий
пилок чи сніг. Зі зміною умов існування та функцій петриківського розпису,
подальше використання у художній промисловості, відбулася модифікація його
художньої мови.

2.3 Відомі майстри петриківського декоративного роспису
До початку XX століття історичних згадок про петриківський розпис
немає, тому й невідомі імена майстринь, які володіли цим мистецтвом раніше.
Значною мірою завдяки дослідженням етнографа Дмитра Яворницького стали
широко відомі імена петриківських майстринь початку XX століття, що
народились у 1881–1893 роках – Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини
Пилипенко та Параски Павленко. Ці художниці – єдині представниці свого
покоління, чиї доробки добре відомі і роботи яких збереглися у кількох музеях
зі встановленим авторством.
Також кілька значних майстрів, що народилися протягом 1908—1919
років, навчилися петриківського розпису у своїх родинах, зокрема у згаданих
Параски Павленко та Ярини Пилипенко, однак надалі творчо розвивалися під
значним впливом Тетяни Пати. Це Ганна Ісаєва (Пилипенко), Надія Тимошенко
(Вовк), Василь Вовк, Віра Павленко та Ганна (Галина) Павленко (згодом
Павленко-Черниченко) [30].
Всі інші відомі майстри цього покоління є прямими учнями Тетяни Пати,
які переважно навчалися в петриківській художній школі між 1936 і 1941
роками: Федір Панко, Василь Соколенко, Марфа Тимченко, Віра Клименко
(згодом Клименко-Жукова), Пелагея Глущенко, Явдоха (Євдокія) Клюпа, Марія
Шишацька, Олександра Пікуш, Іван Завгородній, Галина Пруднікова
(Завгородня), Надія Шулик, Зоя Кудіш, Векла Кучеренко (Пата), Ганна
Данилейко, Надія Пікуш та інші.
41

Особливе місце серед майстрів петриківського розпису займає народний
художник України Ганна Самарська, єдина відома представниця старших
поколінь, що не народилася та не навчалася на Петриківщині. Основи
петриківського розпису вона освоїла під опосередкованим впливом київських
петриківських майстринь, зокрема Марфи Тимченко, і надалі її стиль
формувався в умовах Фабрики петриківського розпису [41].
Переважна більшість відомих майстрів наступного учнівського покоління
навчалася петриківського розпису в художній школі у Федіра Панка та/або
Василя Соколенка, в окремих випадках інших перелічених вище старших
майстрів: Володимир Глущенко, Ніна Турчин (Шишацька), Тамара Кудіш, Віра
Тезик, Анатолій Чернуський, Андрій Пікуш, Марія Пікуш, Валентина Панко,
Валентина Дека (Статива), Лідія Булавін (Статива), Марія Яненко (Статива),
Наталія Статива-Жарко, Тетяна Гарькава (Лапшин), Олена Скицюк, Тамара
Вакуленко (Самарська), Людмила Горбуля, Галина Назаренко, Уляна Скляр
(Лісна), Ліана Скляр, Тетяна Пата (Скляр), Ніна Бородіна, Катерина
Тимошенко, Наталія Калюга, Марія Курінька (Бельмас), Ірина Кібець, Надія
Зубко, Любов Іванченко, Надія Коваленко (Шишацька), Надія Кондратюк
(Кошляченко), Ганна Масюкевич (Кошляченко), Ніна Гордєєва (Тимченко),
Людмида Канафоцька (Штаній), Марія Кравець, Світлана Глущенко, Валентина
Хоменко, Олена Ярмолюк, Наталія Панібудьласка, Наталія Заярченко та інші.
Крім перерахованих вище, значними майстрами петриківського розпису,
переважно представниками наступного учнівського покоління, є також
Валентина Карпець-Єрмолаєва, Валентина Міленко, Наталія Рибак, Олександр
Вакуленко, Микола Дека, Олена Зінчук, Олена Кулик, Вікторія Тимошенко,
Віта Рябова, Наталія Купренко, Тетяна Шишацька, Вікторія Іванченко,
Світлана Біленко, Анастасія Чуднівець, Роксолана Чуднівець, Наталія
Малярчук, Володимир Падун та інші [41].
Серед найбільш активних сучасних майстрів петриківського розпису, що
продуктивно розвивають і популяризують «петриківку» та проводять численні
виставки в різних містах, можна окремо відмітити Галину Назаренко,
42

Валентину Панко, Вікторію Тимошенко, Наталію Стативу-Жарко, Олену
Ярмолюк.
Петриківський розпис часто існує як родинний промисел, більшість з
відомих петриківських майстрів, як історичних, так і найбільш сучасних, мають
серед своїх найближчих родичів також інших відомих майстрів. Зокрема
особливо відомі, наприклад, династії Панків, Пікушів, Шишацьких, Статив,
Склярів тощо. При цьому за прізвищами майстрів такі зв'язки часто не є
очевидними, оскільки більшість носіїв цього мистецтва є жінками й традиційно
було заведено змінювати прізвище після виходу заміж. Також це
ускладнюється і тим, що в Петриківці досить широко поширені деякі більш або
менш рідкісні прізвища, і деякі відомі майстри є однопрізвищниками, а не
близькими родичами.

Висновки до розділу 2
Зазначено, що тематичною складовою дизайн-проєкту календаря було
обрано елементи народного мистецтва петриківський розпис як складову
національного мистецтва.
Встановлено, що петриківський розпис – не лише народне мистецтво, що
зберігає звичаї оздоблення українського житла, але й сучасний декоративний
живопис, який розвивається та набуває нових рис. Орнаментальні розписи на
стінах і папері були характерні для багатьох селищ Дніпровщини, проте
найбільшого поширення та розвитку вони набули у Петриківці, яка і стала
основним осередком петриківського розпису.
Виявлено характерні особливісті петриківського розпису, такі як:
переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення
фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне
спостереження за місцевою флорою, наприклад, «цибульки» або «кучерявки».
Широке застосування в розписі мають мотиви садових (жоржини, айстри,
тюльпани, троянди) і лугових (ромашки, волошки) квітів і ягід калини,
полуниці та винограду. Характерним для візерунків є також зображення
43

акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного
листя. Характерним для петриківського розпису є те, що весь малюнок ніби
розгорнутий по площині, має поверхневий вигляд.
Фарби які використовувалися петриківськими майстрами були переважно
природного походження. Засоби виразності у петриківському розписі залежать
від вибраного інструменту та імпровізації автора, його фантазії. Традиційними
інструментами малювальниць петриківського розпису були саморобні пензлі
(«кошачки»), «квачик» та рогозина. Від вибору інструментів залежав
авторський стиль майстра. Важливим інструментом є пучка пальця, переважно
вказівного яким малювали ягоди Старовинним аналогом пальця був «квачик» –
намотана ганчірка на держачок, що давала змогу робити круглі відтиски.

44

РОЗДІЛ IІІ
ДИЗАЙН КАЛЕНДАРЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ
НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА «ПЕТРИКІВСЬКИЙ
РОЗПИС»

3.1. Обгрунтування авторської пропозиції
Дизайн в сучасному суспільстві — це втілення прагнення людини до
краси, гармонії та естетичної доцільності в усіх ділянках побуту й праці. Тому
розвиток дизайну, культивування його засад, базованих як на давніх традиціях,
так і на сучасному світовому досвіді, є одним з пріоритетних завдань для нашої
культури й мистецтвознавчої науки.
В свою чергу декоративно-прикладне мистецтво своїми специфічними
виразними засобами формує світосприйняття людини – її погляди, культуру,
життєві принципи. Українські орнаменти, символи і знаки походять з часу,
коли люди були тісно пов’язані з природою. Кожен знак, кожен елемент
українського народного орнаменту має своє символічне значення не менш
цінне ніж образотворчі символи інших культур.
Між тим, такий напрям поліграфічної продукції як дизайн
календаря забезпечує як привабливість календаря, так і його функціональність.
Адже незручним календарем, незважаючи на його прекрасні зовнішні дані,
просто не будуть користуватися. Це правило відноситься до дизайну будь-яких
видів календарів: перекидних календарів, квартальних календарів, календарів-
будиночків, кишенькових календарів.
Щоб привернути увагу до української культури та народного мистецтва
та поліпшити стан культурної освіченості споживача нами було вирішено
звернутися до витоків народного мистецтва та обрати темою кваліфікаційної
роботи «Елементи народного мистецтва “Петриківський розпис” в дизайні
календаря» яка розкриває необхідність розвитку українських традицій в
графічному дизайні.
45

Петриківське народне мистецтво має як своєрідний генетичний код так і
глибоке народне коріння та завжди виступає одним із символів національної
самоідентифікації українського суспільства як от: вишиваний рушник, писанка,
вишиванка, українські керамічні вироби, тощо.
До того ж, свого визнання петриківський розпис отримав і на світовому
рівні. Так у 2013 р. українське декоративно-орнаментальне народне малярство
Петриківський розпис булоо включено до Списку нематеріальної культурної
спадщини людства ЮНЕСКО.

3.2 Концептуальна складова розробки дизайну календаря з
елементами народного мистецтва петриківського роспису
Концептуальним рішенням у дизайн-проєктуванні календаря є
розміщення на його сторінках (12 сторінок, відповідно до 12 місяців) творчих
робіт здобувача вищої освіти, автора даної кваліфікаційної роботи. Кожна
сторінка календаря репрезентую окрему декоративну роботу. Дванадцять
творів виконані в техніці петриківських майстрів із застосуванням елементів
народного декоративного розпису. Така концептуальна основа обумовлена
бажанням не тільки зробити календар у вигляді особистого портфоліо а й
репрезентувати та популяризувати український мистецький кластер
«Петриківський розпис».
Використання елементів та інтерпретованих мотивів народного мистецтва
петриківського розпису в дизайні календаря допомагає виконувати не лише
декоративно-оздоблювальну функцію а й відповідає сучасном вимогам
етнодизайну, які базується переважно на інтеграції культури та традицій
народного мистецтва і сучасних технологій: копіювання, цитування, імітації,
інтерпретації, стилізація та асоціації [44].
В той же час, застосування елементів і мотивів петриківського розпису в
дизайні календаря надає можливість дизайнерському продукту бути
ідентифікованим за українською національною ознакою та мати високий рівень
46

попиту, адже мистецтво петриківського розпису, його стиль впізнаваний не
тільки в Україні, а й у всьому світі.
На першому етапі реалізації дизайн-проєкту були виконані начерки, та
пошукові ескізи у вигляді начерків з метою проведення порівняння та обрання
найбільш оптимального варіанту, для подальшої роботи над проєктом. При
роботі над ескізами враховувалося гармонійне розташування великих елементів
– авторської роботи і календарної сітки в різних пропорційних співвідношеннях
між собою.
В основу першої відібраної концепції, для привертання уваги до
дизайнерського продукту, було покладено горизонтальний формат календаря,
що є доволі нестандартним рішенням для настінних календарів. Перший
варіант вибраної концепції календаря складався з обкладинки та шести аркушів
кожен з яких у центральній частині мав ілюстрацію, тобто авторську роботу
створену з використанням елементів петриківського розпису та календарну
сітку праворуч і ліворуч від центральної частини, розраховану на два місяці.
При цьому стильове вирішення базувалося на на мінімальному використанні
графічних елементів. Для композиційного вирішення було обрано симетричну,
з ритмічним спрямуванням, замкнуту композицію центральним фокусом якої є
ілюстрація, а периферійними елементами виступає календарна сітка.
Симетричне розташування візуальних елементів надає зорове відчуття
рівноваги, вносить у графічне вирішення аркушу порядок, цілісність та відчуття
закінченності, в свою чергу ритм як композиційний прийом допомогає об’ємно-
просторовій організації картинної площини. Симетрія і ритм в даному випадку
мають статичний характер сприйняття. Також був застосований прийом
контрасту кольорових мас, що в свою чергу підсилює привернення уваги до
центральної частини композиції. Цьому ж завданню відповідає гарнітура,
розмір та колір вибраного шрифту (рисунок 3.1).
47

Рис. 3. 1.
В подальшому, після осмислення отриманих візуально-графічних
пошукових результатів було прийнято рішення переформувати деяким чином
концепцію вирішення календаря, а саме: розширити кількість аркушів в
календарі до стандартної кількості, тобто – 12, у зв’язку з чим та керуючись
поставленими завданнями ввести в обкладинку і сітку календаря другу мову –
англійську. Таким чином композиційно-художнє рішення майже не зазнало
змін (рисунок 3.2).

Рис. 3. 2.
48

3.3 Дизайнерська практика. Дизайн-проєкт календаря на тему:
«Елементи народного мистецтва петриківського роспису»
Імплементація створеної основної концепції та композиційного
вирішення графічних блоків до роботи над дизайном макету календаря являє
собою другий етап роботи над дизайн-проєктом.
Роботу над технічною складовою дизайн-проєкту було розпочато з
визначення формату календаря – перекидний. Він складається з 12 аркушів, на
кожному з яких розташована двомовна календарна сітка яка охоплює один
місяць. Обкладинка календаря відрізняється від інших сторінок композиційним
вирішенням, застосуванням більшої кількості шрифтового навантаження та
застосованням чорно-білого паттерну основаного на фрагментарному
повторенні однієї з творчих робіт.
На початку роботи було визначено, що дизайн календаря буде
оформлений з використанням мінімальної кількості графічних елементів.
Вибір шрифту, важливий етап у проєктуванні календаря, тому що він
підкреслює всі зображення і гармонує зі стилем виробу. Слова мають
надзвичайну силу, і ті, які ми вибираємо, можуть мати великий вплив на
реакцію і результати. Не менш важливі шрифти, але в більш тонкому і
підсвідомому сенсі, тому що вони визначають, як люди сприймають і
обробляють представлену інформацію. Це більше, ніж питання естетики.
Як показав ряд наукових експериментів, шрифти можуть впливати на те,
як люди читають, розуміють і переглядають інформацію. В грубому вузькому
значенні шрифти можна класифікувати на дві основні групи: з зарубками та без
зарубок. Шрифти із зарубками часто використовуються в більш декоративних
дизайнерських проектах, для них важливо правильно підібрати кегль, трекінг та
інтерліньяж, для гарної читабельності, при неякісному дотриманні цих правил,
через зарубки шрифт може збігатися, і не буде різниці між першою та
наступною літерами. Шрифти без зарубок зазвичай використовують в
літературних виданнях, довгих статтях, газетах, та каталогах, частіше за все
багатоколонкових.
49

Для власної розробки було обрано укоаїнський текстовий гротесковий
шрифт NAMU Old Style 1400 (паличний, без зарубок) за авторством
Д. Ростворцева.
Обкладинка календаря була оформлена в пастельному кольорі з
відтінками сірого (R 93 G 93 B 93). На обкладинці календаря посередині
розташовано малюнок у стилі та з елементами петриківського розпису у
холодних і теплих кольорах кольорах. По центру вгорі зроблено напис «2024»,
а ліворуч і праворуч внизу вказано назву календаря на двох мовах «Елементи
народного мистецтва “Петриківський розпис”». (рисунок 3.3).
В основі проєктування сторінок календаря було покладено три основні
блоки:
1) Творчі роботи виконані із застосуванням елементів петриківського
розпису;
2) Україномовна календарна сітка;
3) Англомовна календарна сітка.
Найбільшим блоком є зображення роботи у стилі петриківського розпису,
два інші блоки мають однаковий розмір і розташовані ліворуч і праворуч
сторінки.
При роботі над дизайн-проєктом основну увагу було приділено
поєднанню декоративно-прикладного мистецтва і графічного дизайну. Окрім
значного часу який був приділений виконанню творчих робіт з елементами
петриківського розпису, особливої уваги потребували дизайн та верстка які є
невід’ємними компонентами які використовуються під час створення будь-
якого друкованого видання.
Дизайн створює образну ідею майбутнього видання та зароджує
стилістичну привабливість направлену на споживача. Для досягнення проєктної
мети, а саме створення дизайну календаря з елементами петриківського
розпису, постає завдання поєднання функціональності та декоративності
календаря. Саме таке поєднання якостей забезпечує розумну, правильну і
50

приємну подачу інформації у календарі. Вдало підібраний дизайн сприяє
легкому сприйняттю і користуванню календарем.
Рівновага між функціоналом та декоративністю під час створення макету
є ключовим моментом художнього образу календаря. Верстка є продовженням
дизайну, втіленням його в життя в графічному вигляді, підготовленням його
для друку. Верстка календаря виконувалася у програмі професійної
комп’ютерної верстки Adobe InDesign. Першим було зібрано інформацію для
календаря у форматі PDF та DOC. Розпізнавання тексту виконано за допомогою
програми ABBYY FineReader. У програмі Adobe InDesign було створено новий
документ для макету календаря.
InDesign, настільна видавнича система випущена Adobe Systems, була
наступною, після PageMaker, вдосконаленою програмою верстки. Adobe
InDesign дозволяє створювати документи для виведення їх як на друкарські
машини промислового рівня, так і на настільні принтери, а також експортувати
створені документи в різні формати електронних видань, в тому числі PDF.
До основних особливостей Adobe InDesign належать: формування
електронних книг на основі наявного матеріалу який можна роздрукувати або
зберегти у вигляді PDF або SWF файлів, сумісність з іншими програмами
Adobe, включаючи Acrobat, Illustrator, Photoshop, і схожий з ними інтерфейс.
Пакет містить інструменти для малювання, набір візуальних спецефектів,
стилів та шрифтів для формування макетів. Дозволяє імпортувати поширених
векторних та растрових графічних форматів: pdf, bmp, jpg, gif, tiff, png та inx,
можливість оптичного вирівнювання та використання різних крос-
платформних скриптів, використання для робочих макетів спецефектів із
бібліотеки, стилів та шрифтів, додавання в макети звукового супроводу та
відеоряду.
Дозволяє створювати проєкти з використанням мови розмітки IDML, що
є зручною оболонкою для стандартних інструментів і функцій xml. Також
створює можливість для проектування кількох версій макета для різних
пристроїв, орієнтації сторінок та матеріалів друку.
51

Завдяки модульній сітці задано необхідний логічний ритм верстці, що
надалі полегшило і прискорило роботу. Модульна сітка дозволяє зручно
додавати чи видаляти інформацію в рамках існуючої концепції не порушуючи
композиційну цілісність макета календаря. Відповідно до шаблонів сітки
розміщуються зображення, текст та інші елементи художнього оформлення
календаря.
Наступним етапом було проведення редагування зображень, а саме –
форматування оригіналу зображення класичними та цифровими методами.
Також застосовувалися інструменти ретушування. Метою редагування було
проведення загальної корекції дефектів зображення, а також підготовка до
поліграфічного друку та вирішення інших творчих завдань. Перед
завантаженням до макету творчі роботи виконані в техніці та з використанням
декоративних елементів «Петриківського розпису» відредаговані в програмі
Adobe photoshop.
При роботі із засобами управління кольором в документі параметри
управління кольором застосовувалися як до окремих імпортованих графічних
об'єктів так і для цілих. Також імпортувалися підготовлені за допомогою
Photoshop відсічний контур і альфаканал, збережений разом із зображенням. Це
дозволило безпосередньо вибрати зображення і змінити його контур, не
зачіпаючи графічний фрейм.
Графічний дизайн сьогодні – це графічні образи, що заповнюють реальне,
віртуальне і уявне простір. Оформлення кожного виду календаря має свої
особливості. Великі візуальні образи, об’єднані спільною ідеєю, нестандартне
оформлення календарної сітки, можливість вирубки, відтиску, все це робить
календар ефектним виробом.
Щоб перекидний настінний календар радував око своїм виглядом цілий
рік, необхідно зробити його дизайн яскравим, але ненав’язливим. Так само він
повинен пропорційно поєднувати в собі календарну сітку і художнє
зображення. При виборі форми календаря розглядалися різні форми, але вибір
був зупинений на нестандартному горизонтальному розташуванню календаря
52

та із застосуванням стандартного поліграфічного формату A2. Цей формат
надає більше варіацій щодо художнього оформлення та саме дизайну. У даному
форматі немає напруги, він дає сюжету багато простору і тому не
перевантажується, легше сприймаються форма, колір і візуально виділяються
деталі самого розпису.
Зв’язок між кольором і формою являє собою одне з головних завдань в
композиції. Форма визначає колірну гаму, яка в свою чергу впливає на
позитивне або негативне сприйняття проєкту. Колорит настінного календаря з
елементами народного мистецтва «Петриківський розпис» вийшов яскравим та
врівноваженим, таким, який запам’ятається користувачеві.

Висновки до 3 розділу
В процесі дослідження обгрунтовано авторську пропозицію в дизайні
календаря яка спирається на необхідність розвитку українських традицій
народного мистецтва в графічному дизайні. Показано, що петриківський розпис
має як своєрідний генетичний код так і глибоке народне коріння та завжди
виступає одним із символів національної самоідентифікації українського
суспільства.
Розкрито роль і місце ескізу та начерку на пошуковому етапі роботи над
дизайн-проєктом, сформовані та описані критерії щодо стильового,
композиційного, колористичного та шрифтового вирішення.
Показано, що концептуальне вирішення дизайну календаря основано на
використанні елементів та інтерпретованих мотивів народного мистецтва
петриківського розпису яке виконує не лише декоративно-оздоблювальну
функцію а й відповідає сучасном вимогам етнодизайну, які базується
переважно на інтеграції культури та традицій народного мистецтва і сучасних
технологій в графічному дизайні.
Для виконаннання дизайн-проєкту календаря «Петриківський розпис»
була вибрана програма Adobe InDesign. За допомогою цієї програми можливе
формування електронних книг на основі наявного матеріалу який можна
53

роздрукувати або зберегти у вигляді файлів, суміщати з іншими програмами
Adobe, включаючи Acrobat, Illustrator, Photoshop, і схожий з ними інтерфейс.
При створенні дизайн-проєкту настінного календаря «Петриківський розпис»
дотримувався принцип функціональної та декоративної рівноваги. Верстка
календаря виконувалася у програмі професійної комп’ютерної верстки Adobe
InDesign із застосуванням модульної сітки, редагування зображень.

54

ВИСНОВКИ

В дослідженні зібрані матеріали за темою дипломної кваліфікаційної
роботи та розкрито її проблематику. На підставі проведеного дослідження
наукової та спеціальної літератури щодо дизайн-проєктування настінного
календаря з елементами народного мистецтва «Петриківський розпис», у
відповідності з метою і завданнями формулюються наступні висновки:
1. Проведено аналіз і систематизування наукової та спеціальної
літератури та виявлено особливості проєктування календарів з точки зору
технологій графічного дизайну. Визначено види і стилі календарів як виду
поліграфічної продукції, у цьому контексті наголошено, що календар є одним із
найбільш популярних типів поліграфії.
2. Проаналізовано методологічні особливості дизайну календарної
продукції та виділено важливий аспект створення дизайну календаря –
концептуальність та презентаційна якість. Виявлено, що настінний календар є
не тільки функціональним предметом, а й також елементом декору.
3. Здійснено ретроспективну розвідку становлення календарного
мистецтва в Україні в ході якої виявлено, що перші друковані календарі
з’явилися на східнослов’янських теренах у XVI ст.. Перший суто український
календар «Хронологія» побачив світ у Острозькій друкарні в 1581 р.
4. Визначено календарну тематику в роботах сучасних українських
дизайнерів, а саме – Ю. Гуцуляка, М. Микитюк та О. Бодня.
5. Досліджено петриківський розпис та його елементи в контексті
тематичної концепція дизайн-проєкту настінного календаря. Встановлено, що
петриківський розпис не лише народне мистецтво, що зберігає звичаї
оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається
набуваючи нових рис та має своєрідний генетичний код і глибоке народне
коріння, виступаючи одним із символів національної самоідентифікації
українського суспільства.
55

6. Розкрито концептульну складову розробки дизайну настінного
календаря «Елементи народного мистецтва “Петриківський розпис”», а саме,
що концептуальне вирішення дизайну календаря основано на використанні
елементів та інтерпретованих мотивів народного мистецтва петриківського
розпису яке відповідає сучасном вимогам етнодизайну, котрі базуються на
інтеграції традицій народного мистецтва і сучасних технологій в графічному
дизайні.
Запропоновано авторський дизайн-проєкт на тему: «Елементи народного
мистецтва “Петриківський розпис” в дизайні календаря». Концепція
дизайн-проєкту полягає у розробці дизайну настінного календаря на основі
автентичних творчих робіт. Календар складається з 12 аркушів і обкладинки А2
формату. Особливістю календаря є застосування в дизайн-оформленні аркушів
календаря авторських робіт розроблених і виконаних із застосуванням
елементів народного мистецтва «Петриківський розпис» у техніці акрилового
декоративного живопису. Акцентом календаря є застосування сучасного
шрифту з українським характером. Календар поєднує в собі художньо-
декоративні та зображально-виражальні аспекти. Художньо-декоративний
аспект розкривається застосуванням композиційно-живописних засобів,
зображально-виражальний аспект розкривається засобами візуальної мови
графічного дизайну.

56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бережна О. Б., Андрющенко Т. Ю. Типографіка : навчальний посібник.
Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2021. 125 с.
2. Берченко Є. В. Настінне малювання українських хат та господарських
будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщини / Є. В. Берченко. Харків–
Київ : Держвидав України, 1930. 41 с.
3. Борисова С. Особливості проєктування адвент-календаря як об’єкта
дизайну. Актуальні проблеми сучасного дизайну. 2021. URL :
https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/18091/1/APSD2021_V2_P018-
021.pdf. (дата звернення: 20.07.2023).
4. Брюханова Г. В., Лєжнєв О. О. Нові тенденції в дизайні. Вісник ХДАДМ.
2016. № 1. С. 9-15.
5. Волкотруб І. Т. Основи художнього конструювання. К. : Вища школа,
2008. 191 с.
6. Виставка українського народного мистецтва: короткий путівник / вст. ст.
А. Хвилі. Київ, 1936. 44 с.
7. Гарькава Т. Петриківський декоративний розпис : [каталог виставки].
Дніпропетровськ: [б. и.], 2006. 17 с.
8. Гарькава Т. Історичні витоки петриківського декоративного розпису / Т.
Гарькава // Грані. 2017. Т. 20, № 4. С. 53–57., c. 53–57
9. Геллер С., Кваст С. Графічний дизайн і стилі: від вікторіанців до
хіпстерів / пер. З англ. О. Журавльов, Д. Пінчук. К.: ArtHuss, 2019. 296 с.
10. Глухенька Н. Петриківський декоративний розпис / Н. Глухенька.
Народна творчість та етнографія. 1957. № 2. С. 94–102., с. 94–102
11. Даниленко В. Я. Дизайн: підруч. для студ ВНЗ, які навчаються за спец.
«Дизайн». Х. : Вид-во ХДАДМ, 2003. 320 с.
12. Даниленко В. Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-
проектної культури: монографія. Харків: Колорит, 2005. 244 с.
57

13. Дизайнерська діяльність: Система візуальної інформації. О. В. Чемакіна,
А. Л. Рубцов, В. О. Свірко, О. П. Олійник. Київ: УкрНДІ ДЕ, 2017. 191 с.
14. Євсєєва Г. П. Петриківський розпис – перлина народного мистецтва
світового рівня / Г. П. Євсєєва. Вісник Придніпровської державної
академії будівництва та архітектури. 2013. № 11. С. 55–58.
15. Єжова О., Болдирева О., Басова Ю. Сучасний дизайн календарної
продукції. Актуальні проблеми сучасного дизайну. 2021. URL :
https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/18097/1/APSD2021_V2_P042-
045.pdf. (дата звернення: 20.07.2023).
16. Житєньова Н. В. Принципи візуалізації як основа дидактичного дизайну.
ScienceRise. Pedagogical Education. 2017. № 3. С. 11-14.
17. Історія друкованих календарів. URL :
https://kalendar.rv.ua/2017/06/01/istoriya-drukovanih-kalendariv/. (дата
звернення: 20.06.2023).
18. Калашнікова О. А. Зображальний аспект візуальної мови графічного
дизайну (на матеріалі плаката): автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня
канд. мистецтвознавства: 13.00.04. Харків: ХДАДМ, 2011. 20 с.
19. Календар. URL :
https://ube.nlu.org.ua/article/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B
D%D0%B4%D0%B0%D1%80. (дата звернення: 28.09.2023).
20. Календар. Історія створення. URL : https://newmedia.ua/interesting-know-
uk/kalendar-istoriya-
stvorennya/#:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B
9%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%
D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D
0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%20%D0%B7'%D1%8F%D0%
B2%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8F,%2C%20%D1%94%D0%B2%D1
%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%2
0%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2'%D1%8F%
D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85. (дата звернення:
58

28.09.2023).
21. Кара-Васильєва Т. Нові підходи до історії українського мистецтва ХХ
сторіччя / Т. Кара-Васильєва. МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність,
теорія. 2006. Вип. 3. С. 145–165., с. 162
22. Кара-Васильєва Т. Станкове малювання / Т. Кара-Васильєва. Історія
декоративного мистецтва України : у 5 т. Т. 4: Народне мистецтво та
художні промисли ХХ століття / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАН України,
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2011. 512 с., c. 285
23. Коберник О. М. Технології. К. : Література ЛТД, 2010. 160 с.
24. Коберник О. М. Технології створення календарів та плакатів. К. :
Література ЛТД, 2011. 189 с.
25. Коваль Н. С. Еволюція форми плаката як засобу графічної комунікації.
Вісник КНУТД. 2014. № 3. С. 255-260.
26. Корнієнко І. Народні таланти: нариси / І. Корнієнко. К.: Держ. вид-во
образотв. мит-ва і муз. літератури УРСР, 1959. 103 c., с. 48–52.
27. Косів В. М. Національні моделі і глобалізація графічного дизайну другої
половини XX ст: автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд.
мистецтвознавства: 05.01.03. Харків: ХДАДМ, 2003. 24 с.
28. Косенко Д. Ю. Можливість та перспективи використання в практиці
дизайну даних експериментальної психології щодо сприйняття форми та
кольору. К., 2002. 97 с.
29. Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ ст.:
загальноєвропейські тенденції та національні особливості розвитку:
автореф. дис. ... д-ра. Мистецтвознавства: 17.00.05. Київ, 2008. 38 с.
30. Петриківський розпис. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8
%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%
B9_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B8%D1%81 (дата
звернення: 05.05.2023).
59

31. Петриківський розпис. URL : https://pustunchik.ua/ua/online-
school/art/petrykivskyy-rozpys (дата звернення: 05.05.2023).
32. Петриківка : альбом / вст. ст. С. Бурлакова; передм. А. Пікуша та Л.
Тверської. Дніпропетровськ: «Дніпрокнига», 2011. 232 с.
33. Петриківський декоративний розпис: = Петриковская декоративная
роспись: кат. приват. колекції Наталії Тігіпко / [упоряд. і вступ Л.
Тверська]. Київ : АДЕФ-Україна, 2012. 279 с
34. Пискун О., Волочко Ю., Носовець Н. Розробка дизайну поліграфічної
рекламно-інформаційної продукції для абітурієнтів. Тенденції розвитку
вищої освіти та педагогічної науки. 2022. Випуск № 18 (174). С. 87-92.
35. Романенко Н. Дизайн календаря за мотивами слов’янської символики.
Сучасний рух науки: тези доп. XI міжнародної науково-практичної
інтернет-конференції, 8-9 жовтня 2020 р. – Дніпро, 2020. – Т.2. – 426 с.
36. Сбітнєва Н. Історія графічного дизайну. Харків : ХДАДМ, 2014. 224 с.
37. Сичевська В. В., Поліщук О. П. Специфіка розробки, оформлення та роль
друкованих календарів у житті людини ХХІ століття. URL :
http://eprints.zu.edu.ua/34279/1/Черкаси_конференція%202021-49-51.pdf
(дата звернення: 28.05.2023).
38. Тренди дизайну і друку календарів 2022. URL:
https://printstudio.top/trendy-dizajna-i-pechati-kalendarej-2022 (дата
звернення: 28.05.2023).
39. Хмельовський О. М. Графічний дизайн: навч. посібник. Луцьк : «Терен»,
2008. 160 с.
40. Храмова-Баранова О. Л. Деякі сторінки історії розвитку графічного
дизайну в Україні у ХХ ст. та його періодизація. Миколаїв: Вид-во ЧДУ
імені Петра Могили, 2006. 134 с.
41. Художні джерела виникнення петриківського розпису. URL:
https://authenticukraine.com.ua/blog/petrikivskij-rozpis (дата звернення:
28.05.2023).
60

42. Художньо-технічне оформлення видань різних видів. URL :
http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1815 (дата
звернення: 17.05.2023)
43. Центр народного мистецтва «Петриківка» = Folk art centre «Petrykivka» :
альбом / [редк. Г. Ф. Губанова та ін.]. Дніпропетровськ : Дніпрокнига,
2011. 227 с.
44. Шумега С. С. Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну : навч.
посібник. К. : Центр навчальної літератури, 2004. 300 с.
45. Шоучжі В. Історія графічного дизайну. Пекін: Китайський молодіжне
видавництво, 2012. 323 с.
46. Яворницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу /
Д. І. Яворницький. Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2005. Ч. ІІ. 401 с.
47. Agrawala M., Li W., Berthouzoz F. Design principles for visual
communication. Communications of the ACM. 2011. Vol. 54. № 4. P. 60–69.
48. Angle K. Concept Visualization: Bring the intangible to life in your
presentations. Part 1 of 3. LinkedIn. URL:
https://www.linkedin.com/pulse/learn-bring-intangible-life-your-presentations-
concept-keane-angle (date of access: 28.05.2023).
49. Atasoy S. N. The Latest Trends in Graphic Design: Handmade Typographic
Posters. 2017. URL :
https://www.researchgate.net/publication/322323212_The_Latest_Trends_in_
Graphic_Design_Handmade_Typographic_Posters. (дата звернення:
28.05.2023).
50. Bank Ch., Cao J. Web UI Desinger Best Practices. 108 p.
51. Barnard M. Graphic Design as Communication. Routledge. London, 2005.
208 p.
52. Berger. A. A. Seeing Is Believing: An Introduction to Visual Communication.
New York, 1989. 58 p.

61

ДОДАТКИ
ДОДАТОК А

62

63

64

65

66

67

Рис.А.1. Календар. Друк на папері

68

ДОДАТОК В

Рис.В.1. Графічна частина дипломного пректу. Друк на банерній тканині

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets