Політична риторика В. Зеленського (на матеріалі англомовних виступів після 24.02.2022)

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9144

Title:	Політична риторика В. Зеленського (на матеріалі англомовних виступів після 24.02.2022)
Authors:	Гречуха, Леся Олександрівна
Keywords:	мовностилістичний засіб;вербальні засоби/невербальні засоби
Issue Date:	2024
Abstract:	The qualification project examines the peculiarities of modern political discourse and the specifics of presentations of speeches of the current president of Ukraine Vladimir Zelensky. The study of discourse now causes serious debate among linguists, because this concept stands at the intersection of linguistics and rhetoric. The problem of discourse, its typology, definition, and functions is considered in many sciences. Over the past few years, political discourse has come to the attention of not only linguists, but also philosophers, sociologists, psychologists, and many other representatives of the scientific community of Ukraine. This is explained by the simple fact of actualizing the interest of ordinary citizens in national and international events in the world, political processes, and political leaders. Considerable attention to political discourse is also caused by the aggravation of the political struggle in the country itself and the representation of our homeland in a foreign media space. These processes are certainly reflected in the language, which serves as a kind of tool for a politician and his team in the political struggle. Since the study of discourse and political discourse, in particular, causes great interest and controversy, this issue is still relevant since there is still no consensus on these phenomena of language.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9144
Appears in Collections:	035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Приходько Діма_магістерська.doc Restricted Access		761.5 kB	Microsoft Word	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

2

0

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу

ПРИХОДЬКО ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ

«ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ РИТОРИКИ В.ЗЕЛЕНСЬКОГО
(НА ПРИКЛАДІ АНГЛОМОВНИХ ВИСТУПІВ ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ)»
Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник:
Гречуха Л. О.
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри
прикладної лінгвістики та перекладу

Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП,
протокол №___ від «___» __________202__ р.
Зав. кафедри ПЛП _______________ Лещенко Г.В.

Черкаси 2023

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation

PRYKHODKO, DMYTRO YURIEVICH
PECULIARITIES OF POLITICAL RHETORIC OF VOLODYMYR ZELENSKY
(as exemplified in English speeches after February 24, 2022)
Master’s Project

Speciality: 035 Philology
(https://www.multitran.com/m.exe?a=110&l1=2&l2=1&s=%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8C&sc=0) Specialization: 035.10 Applied Linguistics
Academic programme: Applied Linguistics

(https://www.multitran.com/m.exe?a=110&l1=2&l2=1&s=%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F%20%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%84%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F&sc=417)

Scientific Supervisor:
L. O. Hrechukha,
Candidate of philological sciences, assistant professor
of Applied Linguistics
and Translation Department

Master’s project is admitted for defense by the meeting of Applied Linguistics and Translation Department,
Report № ________ dated _______________ 202__
Head of Applied Linguistics and Translation Department __________H.V. Leshchenko

Cherkasy 2023
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………………4
Розділ 1. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС У ДЗЕРКАЛІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ………………………………………………………………………..8
1.1. Політичний дискурс як об’єкт наукових досліджень. …………………...8
1.2. Мовностилістичні особливості політичної мови. ………………………15
1.3. Жанри політичного дискурсу, адресат, функції. ………………………..20
Висновки до розділу 1 .………………………………………………………..27
Розділ 2. СТРАТЕГІЇ АНГЛОМОВНИХ ВИСТУПІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО …………………………………...29
2.1. Невербальні засоби як запорука ефективної комунікації ………………29
2.2. Лінгвостилістична складова політичних промов ……………………….37
2.3. Аналіз політичних промов президента Володимира Зеленсього ……...42
2.3.1. Виступ на загальних дебатах 77 сесії Генеральній Асамблеї ООН 22 вересня 2022 року ……………………………………………………..44
2.3.2. Промова Володимира Зеленського у Конгресі США 21 грудня 2022 року ………………………………………………………………….50
2.3.3. Виступ Президента Володимира Зеленського під час загальних дебатів Генеральної Асамблеї ООН (https://www.president.gov.ua/news/sogodni-lyudstvo-maye-diyati-v-povnij-solidarnosti-shob-urya-85705) 19 вересня 2023 року ……………50
2.3.4. Виступ Володимира Зеленського перед представниками громадськості, політичних та експертних кіл Королівства Нідерланди й міжнародних інституцій, розташованих у Гаазі (https://www.president.gov.ua/news/vistup-volodimira-zelenskogo-pered-predstavnikami-gromadskos-82653) 4 травня 2023 року …60
2.4. Специфіка невербальних засобів промов президента України ………..63
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………...65
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ …………………………………………………………...67
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………71
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІЛУ ……………………………..78
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………………79
ВСТУП

Кваліфікаційна робота досліджує особливості сучасного політичного дискурсу та специфіці презентацій промов діючого президента України Володимира Зеленського.
Дослідження дискурсу нині викликає неабиякі дебати серед мовознавців, адже це поняття стоїть на перетині лінгвістики та риторики. Проблема дискурсу, його типології, визначення, функцій розглядається у багатьох науках. За останні кілька років політичний дискурс потрапив у поле зору не тільки лінгвістів, але й філософів, соціологів, психологів та багатьох інших представників наукової спільноти України. Це пояснюється простим фактом актуалізації інтересу пересічних громадян до національних та міжнародних подій у світі, політичних процесів та політичних лідерів. Значна увага до політичного дискурсу викликана також загостренням політичної боротьби у самій країні та репрезентації нашої Батьківщини в іноземному медійному просторі. Названі процеси безумовно знайшли своє відображення у мові, яка слугує своєрідним інструментом політичного діяча та його команди у політичній боротьбі. Оскільки вивчення дискурсу та політичного дискурсу зокрема викликає жвавий інтерес та полеміку, то це питання все ще залишається актуальним, оскільки й досі не існує єдиної думки щодо цих явищ мови. Однак низка сучасних студій із глибокими поглядами та трактуваннями розуміння політичного дискурсу представлено у науковому просторі сьогодення. О. Селіванова пропонує не тільки розуміння політичного дискурсу на основі узагальнених досліджень Т. ван Дейка [11] , Г. Почепцова [49], але й дає тлумачення природи дискурсу, визначає його особливості. С.-В. Кривенко [35] трактує політичний дискурс з точки зору концептуалізації політичного дискурсу, сфери застосування, політичного тексту та контексту, адресанта та адресата. Л. Нагорна [41] вбачає у дискурсі сукупність дискурсивних практик, які визначають учасників політичної комунікації. Н. Кондратенко [31] аналізує політичний дискурс з точки зору комунікації, яка передбачає використання останнього у результаті взаємодії політичного суб’єкта та об’єкта. М. Вінтонів, Т. Вінтонів [15] у ґрунтовній монографії дискутують щодо функцій політичного дискурсу, його жанрів, синтаксичної будови політичних текстів, експресивних елементів. Голландський дослідник Т. ван Дейк [10] переконаний, що дискурс тільки тоді стає політичним, коли використовується у політичному мовленні за відповідних обставин. Проте усі дослідники сходяться у думці, що політичний дискурс є інституціональним різновидом спілкування, який використовується політичними силами та лідерами, здійснюється за відповідних обставин і головна мета якого маніпуляція та навіювання. Головним аспектом політичного дискурсу є його жанрова природа, яка й визначає необхідний набір мовних, художніх, стилістичних елементів. Оскільки політичний дискурс існує в усній та письмовій формах, то застосування тієї чи іншої форми залежить від ситуації та намірів автора. Виступи президента України Володимира Зеленського є відео зверненнями до громадян, тобто є домінантним мовленнєвим жанром політичного дискурсу. Промови президента зосереджені навколо військових дій агресора на території нашої Батьківщини, тому риторика і сам дискурс першої особи носить емоційний характер зі значною кількістю експресивних елементів.
Актуальність нашого дослідження у світлі викладеного матеріалу зумовленатим, що проблема вивчення мовно-стилістичних засобів у політичному дискурсі політичних лідерів залишається мало вивченою та увага приділена лише окремим аспектам політичних промов, їх структури та впливу.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
 вивчити політичний дискурс у науковій парадигмі;
 розглянути застосування лінгвістичних та художніх засобів у політичному дискурсі;
 проаналізувати жанри, функції, адресата у політичному дискурсі;
 здійснити загальний аналіз політичних промов діючого президента України Володимимра Зеленського;
 дослідити особливості стилістики промов Володимира Зеленського»;
 проаналізувати специфіку невербальних елементів політичних виступів президента України.
Обʼєктом дослідження є мовностилістичні та невербальні елементи політичних промов Володимира Зеленського.
Предметом особливості використання мовностилістичних та невербальних елементів у промовах Володимира Зеленського.
Матеріалом дослідження стали 133 зафіксованих методами суцільної вибірки художні, стилістичні та лінгвістичні засоби чотирьох президентських промов. Вирішення поставлених завдань здійснювалось за допомогою наступних методів:
- критичний аналіз наукових робіт з мовознавства з метою поглибленого та всебічного вивчення особливостей дискурсу, політичного дискурсу, його функцій та жанрів;
- контекстуально-інтерпретаційний аналіз для виявлення та інтерпретації застосування певних мовностилістичних та невербальних елементів у політичних промовах президента;
- за допомогою описового методу обґрунтовується застосування відповідних мовностилістичних засобів у президентських промовах.
Наукова новизна роботи полягає у вивченні мовностилістичних особливостей політичного дискурсу та політичних промов як окремого жанру, мета яких впливати на реципієнта.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що з урахуванням новітніх наукових підходів були окреслені особливості вживання мовностилістичних засобів у політичному дискурсі, а також досліджена специфіка політичних промов перших осіб держави.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів під час вивчення стилістики англійської мови, лінгвокраїнознавства, практики англійської мови та при укладанні спецкурсів із риторики та соціології.
Результати дослідження апробовано під час студентської наукової конференції в рамках Днів студентської науки що проводилася в ЧДТУ (квітень 23) та результати дослідження опубліковано у науковій статті [51].
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі визначається актуальність та мета дослідження, об’єкт, предмет, новизна, поставлені завдання та методи аналізу, висвітлюється теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
Перший розділ «Політичний дискурс у дзеркалі наукових досліджень» присвячено вивченню поняття сутності дискурсу та його різновидів, досліджуються жанри політичного дискурсу, функції, використання художніх, стилістичних та лінгвістичних засобів у політичних промовах.
У другому розділі «Стратегії англомовних виступів президента України Володимира Зеленського» аналізується загальна направленість, тематика, структура промов президента України, розглядаються невербальні елементи, що доповнюють політичні виступ та звернення першої особи держави, досліджується синтаксис речень, стилістика.
У висновках узагальнюються результати дослідження.
Загальний обсяг кваліфікаційної роботи становить 103 сторінки. Перелік використаних джерел включає 75 позицій праць вітчизняних та зарубіжних авторів, список джерел фактичного матеріалу та довідкової літератури.

Розділ 1
ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС У ДЗЕРКАЛІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Політичний дискурс як об’єкт наукових досліджень

Життя сучасної людини тісно пов’язане з інформаційними технологіями, які визначають темп та вектор руху її життєвої дороги. Політична складова нині вийшла на перший план, оскільки безпосередньо впливає на різноманітні процеси у еволюції людства. Тож, політики, які творять історію та змінюють напрямки поступу цілих націй та держав, мають вміти спілкуватися із громадськістю, доносити свої думки та грамотно їх обстоювати. Таким чином, політичний дискурс, як інструмент в руках будь-якого політичного діяча, отримав всебічне висвітлення під кутом різноманітних наук. Сучасні лінгвістики також присвятили низку досліджень особливостям політичної комунікації та політичного дискурсу. У дослідженні І. Бутової йдеться про те, що політичний дискурс перетворився на об’єкт надзвичайної уваги мовознавців, оскільки виступи політиків та їх політична риторика перетворилися на знаряддя маніпуляції свідомістю громадськості [9, с. 232]. До того ж загострення міжнародної політичної боротьби та інтенсифікація політичного життя в Україні та за кордоном формують мовний склад не тільки української мови, а й мов інших країн світу у багатьох аспектах.
Аби розуміти сутність поняття «політичний дискурс», слід розуміти поняття «дискурс». Перш за все, слід наголосити на тому, що саме дискурс отримав різноманітні інтерпретації та пояснення, проте й досі залишається дискутивним завдяки своїй природі. Отже, новітній онлайновий словник української мови дає наступне визначення поняттю «дискурс»: спосіб мовлення у поєднання зі змістом висловлюваного, або акт мовлення чи текст у контексті ситуації висловлювання [14].
У термінологічній енциклопедії Олени Селіванової дискурс отримав кілька визначень більш загального характеру. Дослідниця пояснює, що дискурс походить від французького слова discours, що означає дослівно «мовлення» і має кілька сучасних визначень. Перше визначення пояснює дискурс як явище зв’язного тексту, що має низку супровідних фонових чинників, таких як соціокультурний, психологічний, онтологічний, або іншими словами – це текст, який «занурений у життя» [57, с. 119]. Наступне визначення спирається на певну цілісну комунікативну ситуацію, яка має замкнений характер, що складається із комунікантів та тексту як знакового посереднику, який опосередковує спілкування та розуміння. Третє визначення спирається на дискурс як відповідний стиль спілкування. І зрештою, останнє визначення пояснює дискурс як певний зразок мовної поведінки у відповідній соціальній сфері із набором змінних.
Поняття «дискурс» отримало значне висвітлення у роботах багатьох іноземних науковців. Швейцарський дослідник П. Серіо пропонує вісім дефініцій дискурсу [там само, с. 119]. Система координат поняття «дискурсу» у Ю. Хабермаса базується на типі мовної комунікації, яка будується на усвідомленні цінностей, норм та правил соціального життя, які допомагають становленню взаємного розуміння. Сам термін «дискурс» з’явився у мовознавстві завдяки науковим пошукам З. Харріса у 1952 році. У 70-х роках ХХ століття термін «дискурс» та «текст» ототожнювали, оскільки у певних мовах були відсутні слова, які моли означати «дискурс». Тож, дискурс заміняли терміном «текст». Структуралісти вважали дискурс текстом у контексті, який отримує своє відображення у житті як вербальна комунікація. Такі наукові висновки можна знайти у роботах В. Дресслера, С. Шмідта, Р. Гарвега, Ф. Данеш та інших. У 80-х роках почали розмежовувати текст та дискурс за допомогою мовного та соціального, статичного та динамічного аспектів. Такої думки притримувався Е. Бенвеніст. Т. ван Дейк тяжів до розуміння дискурсу як комунікативної події, яка актуалізується за певних ментальних та прагматичних умов. К. Пайк розглядав дискурс як процес соціокультурної взаємодії [56, с. 120 ]. Згодом завдяки функціональному спрямуванню дискурс почали розглядати з точки зору комунікативної події, що поєднує екстралінгвальні соціальні та референційні чинники, когнітивні та психологічні чинники, що виступають своєрідними посередниками між учасниками спілкування. Д. Шиффрин, американська дослідниця, розуміє дискурс як «інтегративно контекстуалізовані висловлювання, що носять усний та письмовий характер» [57, с. 120 ].
Вчені, що займалися вивченням питання дискурсу та його типології, вважають, що дискурс можна охарактеризувати за допомогою семіотичного аспекту, тобто містить знакові системи та форми знання, які корелюють із відповідними часовими та соціокультурними чинниками; діяльнісного аспекту, тобто включає соціальні дії, які підтримують існуючі знакові системи та створюють нові смисли; матеріального аспекту, який репрезентує соціальну взаємодію; політичного аспекту тобто відображає владні відносини у суспільстві [64, 265 - 266].
Дискурс, як комунікативна ситуація, характеризується низкою визначальних рис. Контекстуальність, перша риса, це сукупність подій, які залежать від обставин, фону, оцінки учасників подій тощо. Такої думки дотримується В. Дем’янков. Згідно із дослідженнями Дж. Кука дискурс існує в рамках соціального, психологічного та текстуального контекстів. Наступна риса дискурсу – це особистісність, тобто взаємодія адресата та адресанта завдяки спільним інтересам. Третя характеристика дискурсу – це процесуальність, яка витікає із спільної діяльності комунікантів. Остання властивість – це замкненість структури дискурсу, де лише інформація тексту може бути відкритою.
В. Карасик описує чотири групи категорій дискурсу: конститутивна, тобто наявність тематики, стилістичної єдності, структурної єдності, смислової завершеності; жанрово-стилістична, або ще використання стилю, жанрів, кліше; змістовна, яка означає інформативність, модальність, інтертекстуальність, автор, адресність; формально-структурна – це композиція, членування, когезія [27, с. 46].
У дослідженнях Ф. Бацевича йдеться про те, що дискурс – це мовленнєвий жанр та мовленнєвий акт. Науковець переконаний, що дискурс – це такий різновид комунікативної діяльності, яка має усну, писемну та паралінгвальну форму, залежить від стратегій учасників, їхніх тактик та відбувається в межах певного каналу спілкування [4, с.138].
М. Стаббс [74] спирається на три критерії у розумінні поняття «дискурс». Дискурс – це одиниця мови, яка перевищує за обсягом речення, яка має використовуватися ц соціумі та має діалогічну природу.
Отже, розглянувши різноманітні підходи до визначення дискурсу, стверджувати, що вони мають багато спільного та доповнюють одна одну. Проте це викликає суттєві дискусії щодо типології дискурсу.
На основі комунікативних принципів О. Балабан розрізняє аргументативний, конфліктний та гармонійний типи дискурсу. М. Карасик на основі адресного критерію визначає особистісно-орієнтований, коли комуніканти добре знайомі один одному, та статусно-орієнтований дискурс, учасники спілкування належать до певної соціальної групи. Особистісно-орієнтований дискурс далі поділяється на побутовий та буттєвий [27, с. 132].
Г. Почепцов запропонував класифікацію дискурсу, яка є однією з найкращих на цей час. Згідно з класифікацією мовознавця виокремлюють такі види дискурсу: газетний, театральний, кінодискурс, теле- та радіо дискурс, літературний дискурс, дискурс у сфері паблік рілейшнз, політичний та релігійний [3, с. 138-139].
На думку В. Павлуцької політичний дискурс можна розглядати під різними кутами, а саме філологічного, оскільки це мовне явище є текстом, у якому містяться політичні та ідеологічні концепції; соціопсихолінгвістичного, тобто політичний дискурс використовують для здійснення політичних амбіцій; індивідуально-герменевтичного, коли політичний дискурс використовується для особистісних смислів автора [45, с. 219].
Л. Лукіна стверджує, що будь який політичний режим обов’язково повинен мати свій політичний дискурс, що впливає на розвиток нації. Дослідниця зазначає, що політичний дискурс – це політична мовна комунікація, яка послуговується текстами про політику, головне завдання яких здобути, утримати та використати владу [38, с.76].
І. Шейгал у монографії «Семіотика політичного дискурсу» зазначає, що останній може використовуватися у двох вимірах, реальному та віртуальному. Реальний вимір, на думку дослідниці, це конкретна мовленнєва ситуація у соціумі, продуктом якої є тексти, що виникають в результаті лінгвальної, екстралінгвальної та паралінгвальної взаємодії [14, с. 20-21]. О. Шейгал [65] вважає, що віртуальний вимір дискурсу включає семіотичний простір з вербальними та невербальними елементами, які використовуються у політиці, продукують певний тезаурус, набір жанрів та мовленнєвих дій, характерних для цієї сфери.
Слід звернути увагу на такі визначення політичного дискурсу. К. Серажим вважає, що політичний дискурс – це відповідна мовна практика, яка відбувається у політичному просторі та є сукупністю екстралінгвальних чинників, які формують останній [57, с. 177].
Ван Дейк політичним дискурсом називає форму інституційного дискурсу, який продукується у відповідному інституційному середовищі, тобто засідання уряду, з’їзд партії тощо [10, с. 67].
У монографії Н. Кондратенка йдеться про те, що політичний дискурс – це різновид політичного спілкування, де використовується політичний текст під час взаємодії політичних суб’єктів та об’єктів [31, с. 12].
За допомогою прагматичного підходу Т. Ващук дає визначення політичному дискурсу як мовленнєвому утворенню, яке застосовується у політичній сфері за допомогою вербального та екстравербального способу у відповідній ситуації та мають відповідний прагматичний ефект [12, с. 183].
Поняття «політичний дискурс», у роботі Л. Нагорної має визначення різновиду комунікації та семантичного простору, де реалізуються політичні смисли. Дослідниця пропонує розуміти дискурс у широкому сенсі, коли відбувається узгодження різного виду знань. Вузький сенс має скоріше прикладний аспект, коли відбувається аналіз політичних текстів, промов, інтерв’ю [43, с. 34].
Л. Лукіна переконана, що мовна комунікація у політичному дискурсі представлена новими формами завдяки розвитку інформаційного суспільства та орієнтована на здатність усвідомлення та аналізу змісту інформації [38, с. 77]. Специфікою політичного дискурсу є політичний виступ чи урядова заява, які мають суто монологічний характер, тобто комуніканти не повинні взаємодіяти. Натомість політичний дискурс виконує функцію повідомлення інформації та вппливу.
Існує думка, що політичний дискурс спрямований на майбутній контекст. Особливістю є те, що ідеї політичного дискурсу є найкращими, а сам політичний дискурс вдало створює образ ворога, який має відповідати за всі можливі невдачі та провали. Інтереси суспільства формуються авторами та «споживачами», оскільки їхні можливі очікування випливають з нього. У політичному дискурсі вміння політика вести діалог має більшу вагу, ніж його особисті риси [3, с. 142].
Політичний дискурс характеризується наступними рисами. Інтертекстуальність полягає в тому, що текст повідомлення може формувати кілька авторів, тобто політичний діяч та його партія, копірайтер або спічрайтер. Інтертекстуальність означає те у політичному дискурсі, що автори несуть відповідальність за свої висловлювання, які оформлюються засобами мови під час безпосередньої промови перед аудиторією [40, с. 77].
Міфологічність означає те, що відправник повідомлення – це своєрідна міфологема, на кшталт «президент» чи «лідер партії» [18, с. 39]. Така особливість політичного дискурсу полягає у тому, що особа, яка використовує політичний дискурс обирає певний стереотип поведінки, за допомогою якої відбувається сприйняття цього суб̓єкта аудиторією.
Наступними рисами політичного дискурсу Н. Кондратенко вважає ритуальність, театральність, агональність, за допомогою яких реалізується ігрова природа політичного дискурсу. Сакралізація та маніпулятивність свідомістю аудиторії є також важливими рисами політичного дискурсу [31, с. 21]. Модні тенденції у використанні певних мовних засобів займають особливу окрему нішу.
В. Дем̓янков розглядає політичний дискурс із суто філологічного, соціопсихолінгвістичного, індивідуально-герменевтичного аспекту. Суто філологічний аспект означає, що політичний дискурс – це текст, що включає політичні та ідеологічні концепції у свідомості інтерпретатора. Соціопсихолінгвістичний аспект слугує для визначення ефективності у досягнення прихованих або явних задач мовця. Індивідуально-герменевтичний аспект використовується для виявлення особистісних інтенцій автора чи інтерпретатора у відповідних умовах [15, с. 25].
Таким чином, політичний дискурс отримав наступне визначення. Політичний дискурс є завершеним повідомленням з чіткою прагматичною установкою та представлений у вигляді усного чи письмового тексту, який має комплекс семіотичних засобів [40, с. 77]. Слід брати до уваги, що головним інструментом політика є мова, яка характеризується наступними рисами:
 ретельний добір мовних засобів;
 неоднозначність вербальних елементів, тобто одна й та сама мовна одиниця може викликати різноманітні асоціації та отримувати те чи інше забарвлення в залежності від контексту;
 мовна система може слугувати своєрідним лакмусовим папірцем ставлення до влади.
Різновиди політичного дискурсу отримали свою характеристику у праці Н. Кондратенка на основі таких ознак:
 політичний дискурс за формою може бути усним та писемним;
 відповідно до чинника мовця політичний дискурс буває опосередкованим та адресантно-прямий;
 згідно з метою висловлювання політичний дискурс поділяється на інформативний, тобто новини або повідомлення; спонукальний – агітаційні листівки, іміджевий – рекламні ролики, буклети; експресивний – фотографії, анекдоти тощо;
 за адресатом політичний дискурс буває масово та особисто орієнтованим;
 згідно із сферою функціонування – газетно-журнальний, телевізійний, рекламний тощо [31, с. 12-13].

1.2. Мовностилістичні особливості політичної мови

Н. Романишин, А. Гузан стверджують у своїй науковій розвідці, що вивчення політичного дискурсу не можливе без ґрунтовного аналізу політичних текстів. Політичний дискурс – це і є політичний текст, який має відповідну тему, що пов’язує дискурс та інші сфери людського буття, як от практичну, соціологічну, психологічну, культурну тощо [54, с. 233]. Отже, що політичний текст використовують у якості мовного інструменту досягнення влади. Мова та політика завжди були тісно пов’язані, оскільки мова у політичному середовищі та комунікації – це потужна зброя для досягнення поставленої мети.
Вважають, що мова є індикатором суспільних процесів та тенденцій, а тому політична мова відображає боротьбу між політичними партіями та лідерами, політичними силами. Перед тим, як почати говорити про політичну мову, слід спочатку виокремити вербальну та символічну складову. Вербальний компонент – це усі можливі засоби літературної мови, в той час як символічний – це знаки, емблеми, сигнали тощо.
Термін «політична мова» вживається у вузькому та широкому значенні. У вузькому сенсі політична мова – це виступ політичного діяча, мова адміністрування. У широкому сенсі політична мова охоплює усі можливі висловлювання, у яких міститься інформація про політику [21, с. 122.].
В. Петренко переконана, що політичну мову слід вважати складним та багатоаспектним явищем, яка складається із вербальних структур, що використовуються у сфері політики та впливають на політичну свідомість та перебіг політичних процесів у суспільстві. У цілому політичну мову слід розуміти, як мову публічних виступів, мову парламентських дебатів, пропаганди та політичної реклами. Мова політичних документів, таких як закони та укази, є специфічним видом політичної мови. Варто брати до уваги такий різновид політичної мови як мова політичних передач на радіо та телебаченні, політичних новин, статтей на політичні теми тощо [48, с. 211].
В. Павлуцька вважає, що політична мова вирізняється такими характеристиками, як використання лексики, яка набувають особливого звучання у політичному дискурсі; своєрідною структурою дискурсу, яка утворюється в результаті використання певних мовних прийомів; характерною реалізацією дискурсу, тобто у письмовій чи усній формі [47, с. 19].
О. Петренко відзначає наступні характеристики мови політики:
 алогічність викладу думок;
 маніпулювання термінологією, тобта навмисне вживаннябагатозначних слів;
 вживання незвичних інтерпретацій та контекстів;
 суперечливість;
 орієнтованість на масового реципієнта;
 використання кліше;
 апелювання до почуттів [тамсамо, с. 22].
Промови, які виголошують політичні лідери, за своїм характером належать до публіцистичного стилю мовлення, який характеризується використанням суспільно-політичної лексики, емоційно-забарвлених слів, риторичних запитань, повторів, вигуків. Оскільки політичний дискурс – це інституційне спілкування, то він використовує професійно-орієнтовані знаки, фразеологію, пареміологію, професійну лексику тощо. Вважають, що на лексичному рівні у політичному дискурсі використовують професійну політичну термінологію та книжкові слова, наприклад фундамент суспільної довіри, an allegiance тощо [41, с. 1251]. Не виключено, що політики будують свої промови на основі кліше та абстрактних з високим рівнем узагальненості лексем. Оскільки політичні тексти містять багато інформації, то подача характеризується значною щільністю та наявністю абревіатур та скорочень, які доволі поширені та відомі для загалу. Політики не втрачають можливості зробити свої промови більш пафосними та водночас близькими до народу за допомогою, цитування думок, жартів, реплік відомих людей [41, с. 1251]. Евфемізми у політичній мові виконують помякшувальну функцію, аби забезпечити приємне та позитивне спілкування з виборцями. Такі лексичні одиниці описують ситуації іншими словами і у такий спосіб надають неприємним чи негативним фактам більш прийнятного та позитивно звучання, завуалювати так звані незручні факти.
У дослідженні Т. Мадриги йдеться про те, що політична мова є інструментом впливу під час завоювання влади, яка може спонукати до дій і навпаки. За допомогою мови відбувається комунікативний вплив, тобто не тільки описування ситуацій чи об’єктів, а й їх інтерпретація. Це потрібно, аби навіяти адресату позитивну чи негативну оцінку подій, сформувати необхідне світосприйняття [39, с. 37]. Експресивно забарвлені слова із загального вжитку використовують із цією метою. Лексеми емоційно-оцінного характеру допомагають зробити мову близькою до народу, роблять її більш доступною і зрозумілою. У політичній мові широко використовуються конотативно-марковані слова, які роблять виклад матеріалу більш динамічним, різноманітним, зрозумілим для широкого загалу.
В. Зірка стверджує, що мовленнєве маніпулювання має соціальну силу, яке може нав’язувати погляди, спокуси, привертати та утримувати увагу, підтримувати інтерес, а отже є невід’ємним фактором життєдіяльності особистості [25, с. 4]. Такі дії психологи вважають маніпуляцією, яка не завжди прийнятна у багатьох сферах діяльності людини, проте широко використовується саме у політичній та рекламній діяльності. Сучасні дослідження свідчать, що процес номінації виконує маніпулятивну функцію серед інших подібних лінгвістичних прийомів. Він полягає у використанні неологізмів, які допомагають політикам не тільки виявити свою позицію, але й обмежити та навіть виключити можливості двоякого розуміння чи трактування; вживанні евфемізмів, метафор, повторів, інклюзивної та дистанційної функції займенників; вдавання до хеджингу з метою передачі модальної функції невпевненості та маніпуляції, гіперболізації, спрощенні понять; вдаванні до клішованих висловлювань, та стереотипних виразів, комунікативної імплікатури для підвищення експресивності текстового повідомлення [26, с. 116].
Численні художні засоби та експресивні прийоми сприяють зручній подачі інформації. Найбільш поширеними засобами є стилістичні фігури та тропи, інверсія, порівняння, кульмінація. Спічрайтери найчастіше застосовують метафори та епітети, анафори, епіфори, риторичні запитання та паралельні конструкції [40, с. 1253].
Образність та емоційність політичного тексту забезпечується метафорою, яка передає концепти колективної свідомості носіїв певної нації, культури. Метафори вважають особливим ресурсом формування громадської думки особливо під час конструювання політичного іміджу партії чи лідера. Тож, у промовах американських політиків часто використовуються метафори з меморіальною функцією, на кшталт the axis of evil, a huge gulag тощо. Іноді ці метафори можуть бути пов’язані з певними історичними епохами та персоналіями, наприклад метафори у промовах Барака Обами: the Cold War, the fall of the Berlin Wall, a battle of ideas against the communists, the shadows of yesterday [26, с. 117]. Окрім зазначених метафор політики можуть вдаватися до власних авторських метафор, які носять характер непередбачуваності та індивідуальності.
Сугестивні засоби впливу виконують головну роль серед багатьох методів боротьби. Дж. Браун визнає, що сугестія слугує ідеальним механізмом в усих формах пропаганди [7, с. 445]. Дослідник зазначає, що сугестивний вплив допомагає знизити рівень критичності під час сприйняття інформації, яка навіюється, а тому будь-який реципієнт вважає, що самостійно прийняв рішення.
У політичному дискурсі широко використовуються повтори, оскільки мають значну емоційно-експресивну здатність. Такі стилістичні фігури виконують функцію привертання уваги слухача, емоційно підсилюють виступ. Повтори несуть у собі асоціації і тому мають винятковий психологічний глибинний сенс, що створює чудове підгрунтя для сприйняття навіювання. Отже, у політичній мові часто використовуються лексичні повтори, тобто з певною періодичністю може повторюватися слово чи словосполучення із збереженням початкового значення [26, с.119].
Наступний стилістичний прийом – це використання анафори, тобто повтор слова чи вислову на початку речення. За допомогою анафори політики створюють атмосферу та настрій аудиторії, наприклад у промові Барака Обами лексема fight повторюється на початку речення: Fight with me. Fight for what's right for our country …. [там само, с. 120].
Бінарна опозиція «свій-чужий» також є невід’ємним елементом у політичному дискурсі, аби навіювати необхідну позицію, коли «своє» має позитивне представлення, в той час як «чуже» – це щось негативне і неприйнятне. Таким чином, політичний діяч свідомо навіює бажане ставлення до представленої проблеми.
Ієрархію цінностей політичної мови становить концептуальна основа, тобто концепти, на яких будується міфологія суспільної свідомості, до якої звертаються політики у своїх промовах. Це означає, що позитивний результат промови політика безпосередньо пов'язаний із тим, наскільки цінності його промов корелюють із масовою свідомістю. Слід зауважити, що не тільки політичний дискурс, але й, по суті, будь-який інший, спирається на систему поглядів реципієнта, аби вплинути на думки та мотивацію громадськості.
Наступним важливим елементом політичної мови є конгруентність, тобто відповідність між словами та іншими компонентами процесу комунікації, що викликає довіру на підсвідомому рівні. Маніпуляція свідомістю аудиторії, так само як і сугестія можливі через зображення авторитету, який у політичному дискурсі втілюється в образі лідера партії. Не зважаючи на доктрину чи соціальне становище, широкі маси потребують підтримки лідера, який повинен мати авторитет. Авторитет ватажка повинен звабити, зачарувати аудиторію. Прикладом такого «зваблення» є прийом неформальної комунікації під час офіційних виступів [там само, с. 122].

1.3. Жанри політичного дискурсу, адресат, функції

У ХХІ столітті інформативний простір будь якої країни світу почав включати політичні новини в обов’язковому порядку. Політичні тексти нині виступають своєрідним каналом спілкування та взаємодії не тільки політологів та політтехнологів, але й філологів. Засоби масової інформації використовують значний арсенал лінгвістичних можливостей для поширення різного роду політичної інформації та новин на телебаченні, радіо, інтернеті, що дозволяє охопити доволі велику аудиторію. Політичні тексти, що використовуються для політичної комунікації, характеризуються відповідною прагматичною спрямованістю, інформативною насиченістю, специфічним оформленням [15, с. 38].
Сучасна теорія дискурсу включає такі параметри як стиль, регістр та жанр. Якщо говорити про стиль, то О. Селіванова зазначає, що стиль є парадигматичною ознакою мовленнєвої системи, вербальна комунікація здійснюється за певними стереотипами і є цілеспрямованою діяльністю на підставі усвідомленого вибору мовних засобів та їх інтеграції у мовленні [57, с. 582].
О. Селіванова розуміє регістр як комплекс соціальних ситуацій з відповідними правилами поведінки та окреслюють розуміння дискурсу у спілкуванні разом з комплексом мовних засобів, які притаманні подібним комунікативним ситуаціям [там само, с. 511].
Поняття жанр у англомовній теорії дискурсу отримало набагато ґрунтовніше висвітлення, ніж стилю. Все полягає у тому, що лінгвістика більше тяжіє до досліджень соціального аспекту мовлення та теорії мовленнєвих актів Остіна-Сьорля.
Сучасне вітчизняне мовознавство жанром вважає певний функціональний стиль, форму спілкування, що випливає із умов побудови композиційно цілісного висловлювання. Жанр, на думку М. Бахтіна – це типова структура висловлювання, за якою мовець формує власні думки та висловлювання і при цьому надає перевагу власні інтуїції, а не правилам мови. Жанр активно досліджували В. Виноградов, Р. Хасан, І. Гальперін, Є. Троянська та інші. Зокрема, Р. Хасан жанром називає вербальне вираження певного культурного контексту [45].
Нині мовознавці та політологи пропонують низку класифікацій жанрів політичного дискурсу, які, перш за все, поділяються на дві великі групи – усні та письмові. Зокрема, О. Земська розрізняє такі жанри як інтерв’ю, дискусія, розмова, доповідь, репортаж, розповідь. Такий поділ ще можна доповнити рекламним виступом, молитвою, передвиборчим виступом [там само].
Політичний дискурс включає такі жанри як наказ, політичний документ, лозунг, заклик тощо. Політичний дискурс, який може бути усним та письмовим, то письмовий дискурс може мати такі жанри як листівка, маніфест, статут тощо. Усні жанри політичного дискурсу передбачають дебати, промови, наради, конференції тощо. Однак, такий поділ політичного дискурсу на усні та письмові форми не враховує те, що є змішані форми спілкування.
О. Шейгал вперше запропонувала розглянути типологію політичного дискурсу за допомогою трьох підходів – дескриптивного, критичного та когнітивного. Головна ідея автора полягає в тому, що політичний дискурс можна умовно пояснити за допомогою такої формули «дискурс=субмова + текст + контекст» [65, с. 38]. Дослідниця пропонує розрізняти жанри політичного дискурсу за наступними властивостями:
 інституційність, що означає офіційні накази, закони та інші політичні документи, листівки та графіті, телеграми та листси громадян із висловленням їхньої позиції, прес-конференція, публічні політичні дискусії, міжнародні перемовини, міжнародні зустрічі керівників держав, політичний скандалтощо;
 субєктно-адресатне далі отримує поділ за такими характеристиками:
 комунікація між груповими субєктами: виступ на мітинзі, петиція, листівка, звернення, голосування, наказ виборцям;
 комунікація між представниками інституцій: службове листування, зустрічі політичних діячів, доповіді на з̓їздах, службове листування, парламентська дискусія, кулуарне обговорення;
 варіанти політичних соціолектів: жанри дискурсу опозиції та влади;
 подієва локалізація, яка може бути циклічною та спонтанною: ритуальні – телевізійне звернення, інавгураційна промова; орієнтацінй жанри – домовленість, доповідь, наказ; агональні жанри – рекламна промова, гасло, парламентські дебати тощо;
 ступінь центральності чи маргінальності, наприклад дебати, переговори, лозунги тощо;
 характер інтенції (ритуальні жанри, орієнтаційні жанри, агональні жанри) [65, с. 40 - 41].
О. Шейгал дотримується польової концепції організації жанрів дискурсу, а тому вокремлює ядерні, прототипні для певного дискурсу жанри; маргінальні, які завдяки своїй подвійній природі знаходяться на стику різних дискурсів. До того ж дослідниця акцентує увагу на тому, що жанри можуть бути ускладнені та неускланені паралінгвальними засобами.
Лінгвістика тексту й теорія комунікації розмежовує первинні тексти, або повсякденне спілкування, та вторинні тексти, або спілкування на офіційному рівні. Таким чином, первинний дискурс складається із текстів інституційної комунікації – промови, заяви, декрети, гасла, програми діяльності партій тощо, у той час як жанр побутового політичного спілкування– це вторинні. О. Шейгал зазначає, що жанри політичного дискурсу, що є вторинними, носять респонсивний характер, тобто передають реакцію на відповідну дію політика. Такі жанри включають різноманітні обговорення, коментування тощо. Інтерв’ю, анекдоти, мемуари, графіті, карикатури тощо також є частиною вторинних жанрів. Таким чином, вторинні жанри у політичному дискурсі характеризуються наступним чином:
 мають маргінальне становище на перетині інших видів дискурсу;
 респонсивні, тобто є частиною дискурс-реакції;
 цитатна природа, тобто жанри, у яких первинний дискурс перетворюється на вторинний [15].
Таким чином, спираючись на вище наведені особливості жанрів політичного дискурсу М. Вінтонів наводить таку класифікацію жанрів політичного дискурсу:
1. тематична;
2. жанрова, яка у свою чергу далі поділяється на такі підтипи:
2.1. ілокутивний підтип включає такі жанри як інформативні, етикетні, імперативні, оцінні;
2.2. спосіб передачі інформації – письмові та усні жанри;
2.3. зовнішня форма – жанри монологічного та діалогічного спрямування;
2.4. місце у польовій структурі – жанри включають прототипні та маргінальні тексти;
2.5. спосіб вираження жанрів включає вербальні та ускладнені паралінгвістичними елементами;
3. суб’єкт інформації – інституційні жанри та особистісні;
4. темпоральний;
5. національно-культурний підтип;
Тематичні групи політичного дискурсу можуть включати
 ідеологічний дискурс – консерватизм, лібералізм, соціалізм тощо;
 дискурс політичних систем: демократія, авторитаризм, теократія тощо;
 дискурс сфери політичної діяльності: політико-національний дискурс, політико-правовий дискурс, політико-релігійний дискурс тощо;
 дискурс політичних процесів, подій, дій: воєнний дискурс, дискурс мітингів та виборів тощо;
 дискурс політичних діячів: дискурс політичного інституту, соціальних, етнічних, релігійних та інших груп,, дискурс громадян тощо [там само, с. 57].
Якщо глибше розглянути кожен критерій, то можна виокремити такі види ілокутивного політичного згідно із класифікацією Т. Шмельової, яка спирається на прагматичний критерій: 1) інформативний критерій базується на таких жанрах як новини, інтерв’ю, політичні мемуари, парламентські дебати, переговори тощо; 2) етикетний політичний дискурс включає інавгураційні звернення, святкові привітання перших осіб держави тощо; 3) імперативний політичний дискурс – це різноманітні укази, гасла, політичні прислів’я тощо; 4) політична реклама належить до оцінного дискурсу [15].
Інтонаційні особливості, що відображаються у формі використання інтонаційних патернів та пауз слід розглядати під кутом зору способу передачі інформації, яка може бути писемною, тобто політичні мемуари, аналітичні статті тощо; усною – це теледебати, перемовини тощо.
Вибір стратегії ведення діалогу із реципієнтом впливає на досягнення відповідної політичної мети, а відтак категорія діалогічності/монологічності у політичному дискурсі має особливу вагу. До того ж це стає родзинкою політичного дискурсу не тільки окремого політика, але й, іноді, цілої політичної епохи, як от діалогічність часів «Перебудови» після розпаду Радянського Союзу.
За способом вираження жанри політичного дискурсу можуть бути неускладнені та ускладнені паралінгвальними засобами. Паралінгвальні засоби доволі часто присутні у політичному тексті, оскільки мають особливий ефект на сприйняття інформації адресатом. До того ж тексти з такими елементами можуть визивати більшу ступінь довіри у громадськості, зокрема плакати, агітаційні листівки, політичні карикатури тощо [там само].
Особливістю жанрів політичного дискурсу є те, що є такі, які не опосередковані ЗМІ, на кшталт політичний мітинг чи публічний виступ політичного діяча та опосередковані ЗМІ, наприклад газетні жанри, телевізійні жанри, інтернет-жанри та радіо жанри.
Ще однією особливістю політичного дискурсу є його афористичність подібно до художнього мовлення. Звідси випливає потреба враховувати такі афористичні жанри як політичне прислів’я, гасло, девіз, пам’ятна фраза тощо. Період появи політичного тексту впливає на формування особливостей політичного дискурсу.
Н. Кондратенко пропонує розрізняти п’ять базових жанрів політичного дискурсу: презентаційно-іміджевий, інформативний, ритуальний, агітаційний та агонально-аргументативний. Із самої назви жанру випливає, що тексти цього типу мають презентувати політика, слугують інструментом у політичній діяльності. Презентативно-іміджевий жанр включає такі різновиди текстів: політичні слогани, політичні програми, політична біографія [31].
Інформативний мовний жанр політичного дискурсу включає повідомлення, заяви, інтерв’ю. Ритуальні мовні жанри потрібні для здійснення політичних ритуалів, типу урочистостей, інавгурацій, парадів тощо. Цей жанр є етикетною формою комунікації у політиці. Агітаційний мовний жанр використовується для агітацій у політичній діяльності. Агонально-аргументативний мовний жанр існує виключно для взаємодії політиків під час телевізійних або радіо- ток-шоу [там само].
Кожен різновид дискурсу має свою специфіку, яка проявляється у сфері його застосування, агентів спілкування та інтенціональність. Ключова функція політичного дискурсу – це використання його як інструменту політичної боротьби, а саме боротьби за владу, утримання влади, перерозподіл влади тощо. Це пояснює той факт, що такі мовознавці як М. Баранов, О. Зарецька переконані, що головна функція політичного дискурсу – це переконувати адресатів. Політики використовують різноманітні засоби мови, аби максимально ефективно вплинути на громадськість.
Зокрема, О. Шейгал вважає інструментальну функцію політичного дискурсу головною і пропонує в межах цієї функції виокремлювати наступні. Функція соціального контролю передбачає вплив на поведінку, спосіб мислення, бажання значної кількості осіб, тобто маніпуляцію соціальною свідомістю. Легітимізація влади полягає в обґрунтуванні прийнятих рішень щодо розподілу влади та використання ресурсів. Функція відтворення влади полягає у зміцненні прихильності до системи. Формування мети та проблем, картини політичної реальності у масовій свідомості соціуму здійснюється за допомогою функції орієнтації. Інтеграційні процеси всередині суспільства відбуваються завдяки функції соціальної солідарності. Соціальна диференціація означає відчуження соціальних груп. Процеси ініціації та вирішення соціальних конфліктів, висловлення протесту проти дій влади витікають із агональної функції. Акціональна функція – це своєрідна мобілізація населення, тобто активізація та організація прибічників тих чи інших політичних сил [15, с. 63].
Д. Грейбер у монографії згадує інші функції, які варто додати до вище перелічених, а саме функції визначення порядку денного, розповсюдження інформації, проєкції у минули та майбутнє [71, с. 198]. На думку вченого, популяризація інформації про стан справ у політичній сфері є однією з найбільш вагомих функцій щодо громадськості. Цю функцію можна реалізовувати за допомогою описів, думок, висновків, порівнянь, узагальнень у вигляді бесід, інтерв’ю, прес-конференцій та інших подібних жанрів політичного дискурсу. Суть другої функції за Грейбером полягає у тотальному контролі за поширенням інформації, тобто добір інформації, яка буде мати позитивний, а не негативний вплив на маси. Нарешті третя функція проєкції у минуле та майбутнє означає використання досвіду з минулого, романтизація певних періодів чи діячів у минулому. Наслідки вибору певної партії чи лідера, ідеалізація майбутніх позитивних результатів у випадку вибору пропонованого кандидату є проєкцією у майбутнє. Регулятивна або ще спонукальна функція політичного дискурсу належить до загальномовних функцій, задача якої забороняти чи надихати.
В. Підгрушний має схожі погляди щодо функцій політичного дискурсу із вище згаданими вченими та виокремлює такі функції політичного дискурсу:
 інструментальна, що полягає у боротьбі за владу, заволодіння та утримання влади;
 інформативна, головна мета якої інформувати громадськість про політичні питання;
 функція контролю, тобто контроль за поширенням та дозуванням інформації;
 прогностична функція допомагає прогнозувати розвиток політичних процесів та їх майбутній вплив на суспільство [49, с. 250].
Отже, усі функції політичного дискурсу зводяться до того, аби брати участь у боротьбі за владу та вміти утримувати її за допомогою засобів мови у певному суспільстві, беручи до уваги соціально-економічну та історико культурну ситуації.

Висновки до розділу 1

У результаті виконаного дослідження ми прийшли до таких висновків.
1. Поняття «політичний дискурс» слід розглядати у рамках поняття «дискурс». Дискурс досліджувала низка вчених як зарубіжних так і вітчизняних. Найбільш ґрунтовне визначення пропонує О. Селіванова, яка інтерпретує дискурс у трьох варіаціях. Дискурс, як термін, має французьке коріння та означає «мовлення». Відштовхуючись від такого розуміння дискурсу, дослідниця називає дискурсом зв’язний текст на тлі соціокультурного, психологічного та онтологічного контекстів і є цілісною комунікативною ситуацією, яка включає комунікантів. Особливістю є те, що О. Селіванова розуміє дискурс як спілкування.
2. Український дослідник Г. Почепцов запропонував своє розуміння дискурсу та влучну класифікацію типів дискурсу, серед яких виокремив політичний дискурс. Політичним дискурсом можна вважати різновид тексту чи спілкування, у якому присутній політичний контекст. Специфіка політичного дискурсу полягає у його особливих рисах, таких як інтертекстуальність, міфологічність, ритуальність, агональність, театральність.
3. Мовностилістичні засоби політичного дискурсу витікають із його стильової приналежності, тобто цей тип дискурсу комбінує у собі риси публіцистичного стилю, наукового, розмовного. Головна функція політичного дискурсу це маніпулювання думкою громадськості, досягнення та утримання влади. Політичний дискурс використовує політичну мову, яку розуміють у широкому та вузькому сенсі. Широкий сенс охоплює висловлювання з будь-якою політичною інформацією, у той час як вузький сенс має на увазі виступи політиків.
4. Лексичний склад політичних промов включає лексику, яка набуває особливого забарвлення у політичному виступі, завдання кої апелювати до почуттів реципієнтів.
5. Політичний дискурс має розгалужену сітку жанрів, які включають як письмові так і усні. Найбільш детальну систему жанрів політичного дискурсу запропонував М. Вінтонів.
6. Функції політичного дискурсу включають функцію соціального контролю, відтворення влади, легітимізація влади, соціальної солідарності, акціональна функція тощо.

Розділ 2

СТРАТЕГІЇ АНГЛОМОВНИХ ВИСТУПІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО

2.1. Невербальні засоби як запорука ефективної комунікації

Людина – це соціальна істота, яка щоденно бере участь у соціальному житті суспільства. Спілкуючись, ми вступаємо в акт комунікації, мета якого отримати необхідну інформацію, задовольнити потребу у спілкуванні чи спонукати співрозмовника до дії. Успіх комунікації залежить від низки факторів, таких як особистості учасників, знання та вміння користуватися тактиками ведення переговорів, здатності розуміти не тільки мову, але й мову жестів. Якість комунікації, міжкультурної комунікації напряму залежить від кількох різновидів знань – мови, фонови знань, невербельних елементів. Дослідники Е. Веращагін та В. Костомаров впевнені, що окрім всього переліченого вище учасники комункації принаймні повинні мати спільне соціальне минуле, тобто світогляд, знання, поведінку тощо. Учасники процесу комунікації отримують інформацію не тільки за допомогою вербальної інформації, але й невербальної. І. Ковалинська констатує той факт, що невербальні засоби інформації є механхімами, що доповнюють та підсилюють, а іноді й заміняють засоби вербальнох комунікації. Сучасні дослідження свідчать, що комуніканти сприймають 55 % даних з виразу обличчя, пози, жестів. Голосові характеристики, такі як інтонація та модуляція голосу – це 38% інформації, а всього лиш 7% належить використанню слів [30, с. 14].
Вербальні та невербальні засоби виконують різні функції, а саме словесний канал слугує для передачі чистої інформації, в той час як невербальний допомагає передати ставлення до співрозмовника. Невербальні засоби у спілкуванні виконують такі завдання:
 регулюють процес спілкування, впливають на психологічниц контакт між комунікантами;
 доповнюють вербальні значення, допомагають скерувати розуміння тексту в правильному руслі, експлікують емоції.
Слід зауважити, що існує думка, що невербальні засоби комунікації не передають точного значення, за винятком мови жестів. Суперечливість окремих невербальних елементів у спілкуванні додає труднощів в міжособистісному спілкуванні. Якщо порівнювати вербальні та нвербальні заоби спілкування, то невербальні елементи не завжди можна добре зрозуміти та усвідомити, на відміну від вербального вираження думки. Це можна пояснити тим, що не можливо повністю взяти під контроль всі невербальні елементи, що може призвести до непорозуміння, надто, коли співрозмовникиє представниками різних культур [30, с. 12].
Таким чином, можна підсумувати та дати визначення поняттю «невербальна комунікація». Невербальна комунікація – це різновид спілкування жестами, мімікою, рухами тіла та іншими засобами. Мовні засоби у невербальному спілкуванні участі не беруть. Кожен народ має свої специфічні характеристики невербальної комунікації. У психології розрізняють чотири форми невербальної комунікації, такі як паралінгвістика, кінесика, проксеміка, окулесика, кінесика. Кожен з цих різновидів невербального спілкування використовує свою знакову систему. Невербальна семіотика вивчає невербальну комунікацію, невербальну поведінку та взаємодію людей за допомогою невербального спілкування. У науці існує розширений перелік наук про невербальне спілкування, який включає такі:
 кінесика, тобто жестові рухи, жестові системи;
 паралінгвістика, вчення про звукові коди невербальної комунікації;
 аускультація, тобто вивчення слухового сприйняття звуків та аудіальної поведінки людей у процесі спілкування;
 окулесика, дослідження мови очей та візуальної поведінки комунікантів;
 гастика, наука про використання певних знаків комунікації в процесі прийому їжі, про культурну роль напоїв та частувань;
 ольфакція – мова запахів та їх роль у комунікації;
 гаптика/такесика – мова тактильного спілкування;
 хронеміка – часова комунікація;
 проксеміка включає дослідження про простір комунікації, структуру та функції;
 системологія – вивчення системи об’єктів, що оточують людей, їх функції та значення [30, с. 16].
Ці науки відіграють вкрай важливе значення для комунікації, особливо міжкультурної, оскільки усі культури мають соціальні та культурні моделі невербальної поведінки. Кожен представник своєї культури добре обізнаний у значеннях тих чи інших невербальних засобів спілкування. Якщо представники однієї культури порушують норми невербальної поведінки, то зазвичай такі дії мають на меті певну комунікативну задачу. Розглянемо особливості невербального спілкування деяких культур. У США система цінностей включає позитивне ставлення до життя, тому посміхатися і бути привітним у цій країні абсолютно природньо і буденно. Це говорить про те, що люди посміхаються один одному не тільки тоді, коли у їхньому житті все гаразд, але й у тих ситуаціях, коли зовсім немає причин для радості. Але посмішка пересічного американця не завжди сприймається позитивно, іноді громадяни країн пострадянського простору сприймають такі посмішки як фальшиві та нещирі. Подібна поведінка присутня також у Японській культурі, тобто учасник комунікації не повинен спостерігати незадоволений [там само, с.20].
Слід зауважити, що невербальне спілкування у багатьох культурах має більше спільного, ніж відмінного. І. Ковалинська зазначає, що можливі три різновиди непорозумінь у кінетичному тексті між різними культурами, які полягають у хибній інтерпретації, неповній інтерпретації та надмірній інтерпретації [там само].
Невербальне спілкування виконує низку функцій, які включають формування іміджу партнера, сигналізує про ступінь взаємовідносин між комунікантами, свідчить про наявність психічних відхилень, допомагає уточнити вербальну інформацію, допомагає встановити та підтримати рівень психологічної близькості між учасниками спілкування, слугує маркером статусно-рольових відносин. Ефективність спілкування залежить від кількох факторів, а скоріше так званих завад. Часто при спілкуванні комуніканти можуть припускати, що вони достатньо схожі, аби не дотримуватися елементарних правил дистанції та етикету. Комуніканти, які не дуже добре володіють мовою, забувають про мовні відмінності. Це свідчить про те, що є мови, у яких багатий, синонімічний ряд чи розвинута омонімія, значення певного слова чи виразу залежить від контексту тощо. Тож, застосовуючи у мові невірні значення, один із учасників комунікативного акту може передати помилкове значення слова. Помилкова невербальна інтерпретація може стати ще однією проблемою у процесі комунікації. Тож, відправляючись за кордон чи розуміючи, що маєте спілкуватися із представником іншої культури, слід пам’ятати про невербальні особливості спілкування. Стереотипність мислення, тобто за допомогою готових шаблонів та стереотипів, може суттєво знизити позитивний результат міжкультурної взаємодії. Психологічно стереотипи можуть перешкодити об’єктивно сприймати інформацію чи співрозмовника, що також негативно впливає на комунікацію. Бажання оцінити ситуацію не завжди є позитивним під час спілкування. Іншими словами, кожна культура має різні цінності, які не завжди викликають позитивні оцінки. Нарешті, зайва напруга та тривожність під час міжкультурного спілкування значно псує якість процесу комунікації [30, с. 56].
У нашому дослідженні ми детальніше зупинимося на таких розділах невербальної комунікації як кінесика та просодика.
Кінесика розглядає особливості рухів частина тіла, рук, ніг, голови, візуальний контакт, шкірні реакції тощо, тобто жести, міміка, пантоміміка. Кінетичні засоби спілкування включають жести, вирази обличчя, тобто міміку, пози, рух тіла, одяг, аксесуари та манери. Наприклад, розглянемо всім добре відомий жест, великий палець вгору. Цей жест у різних культурах та ситуаціях може мати різні значення. В усьому світі цей жест використовується у тих, хто мандрує автостопом, аби зупинити попутній транспорт. В цілому, у повсякденному спілкуванні цей жест означає, що у вас все гаразд. Але, якщо цей жест продемонструвати піднятою рукою, вказавши за плече, то він матиме доволі непристойне значення. Таким чином, це свідчить, що виразні рухи, чи жести, під час комунікації виконують функцію такого собі підтексту, який є доповненням до сказаного. Мова рухів допомагає розкрити внутрішній сенс сказаного за допомогою зовнішньої дії [30, с.70]. У кожній культурі існують основні та часто вживані ідеї, які кодуються вербальними та невербальними семіотичними засобами. А. Вежбицька вважає, що певні культурні сценарії та їх коди моделюють невербальну поведінку людей у певній спільноті [13]. Наприклад, японці часто кланяються, італійці полюбляють поплескати по тілу співрозмовника, Тайланд навіть називають «країною посмішок» тощо.
Кінетичні дії поділяються на три групи. Перша група – це прекінесика, яка вивчає фізіологію та морфологічну будову жестів, умови зміни одних жестів іншими. Мікрокінесика займається дослідженням мінімальних одиниць жестової мови, кіни та кінеми. Мікрокінесика займається морфологією, семантикою, синтаксисом та прагматикою жестових слів та фразеологічних одиниць. Соціокінесика або ще макрокінесика описує дію жестів у соціумі. Два класи кінетичних форм поділяють на вільні та зв’язані. Рухи, пози, які застосовує учасник спілкування становлять вільні кінетичні форми, у той час як пози, рухи, що здійснюються за допомогою предметів чи тіл становлять зв’язані кінетичні форми. Ученими встановлено, що частота використання зв’язаних форм є набагато вищою, ніж вільних.
Невербальні засоби мають три різновиди за принципом навмисності та ненавмисності, поведінкові, ненавмисні або самоадаптери, власне комунікативні знаки. Наприклад тертя перенісся чи поправляння волосся є ненавмисним знаком, а тремтіння належить до поведінкового. Кінеми різних культур представлено у словнику Бервісла. Автор словника констатує той факт, що американці в середньому послуговуються 50-60 кінемами, типу кивок головою, кінеми брів та носові кінеми, кінеми рота, язика, кінеми щік [30, с. 66].
Мова жестів складається із жестів, кожен з яких несе відповідне значення. Жести, якими нині усі користуються, стійко закріпилися у вжитку та стали звичними для представників відповідної культури. Такі жести вважають прагматично освоєними. Прагматично неосвоєні жести набагато рідше використовуються під час комунікації, а тому інколи їх не завжди можна розпізнати як жести. Також слід вважати, що референтні жести несуть чіткий сенс, тобто їх можна розпізнати і зрозуміти. Зумовлені жести залежать від конкретних для певної культури умов та символів. Відкриті жести – це жести рук долонями до співрозмовника, використання яких свідчить про відкритість та бажання йти на контакт. Закриті жести вказують про неготовність довіряти опоненту і символізують відгородження від співрозмовника [30, с. 67].
Жести, як і інші елементи невербального спілкування виконують відповідні функції:
 регулюють та керують вербальною поведінкою обох комунікантів, наприклад жести, що супроводжують прохання, згоду, загрозу тощо;
 передають підсилюють актуальні мовні дії, наприклад прохання можна передати жестом пальця або жести-загрози, тощо;
 передають адресату деяку частину основної інформації, наприклад емблеми;
 сигналізують про психологічний стан учасника комунікації, наприклад симптоматична емблема;
 дейктична функція, на кшталт вказівка на місце розташування речі чи людини;
 зображують жестом фізичні дії людини, на кшталт опис величини чи розмірів предметів або імітація манери поведінки за столом іншої людини;
 риторична функція, яку виконують як жести-емблеми так і жести ілюстратори.
Усі культури мають такі спільні жести:
 комунікативні жести, тобто жести привітання, прощання, привертання уваги тощо;
 жести, що вказують на заборону, питання, негативну реакцію, задоволення тощо;
 жести, що виражають оцінку та ставлення до ситуації, наприклад розгубленості чи довіри/недовіри тощо;
 жести, що описують ситуацію, які несуть смислове навантаження тільки в межах висловлювання [30, с. 72].
Розглядаючи мову жестів, варто звернути особливу увагу на класифікацію жестів, яка включає жести приязні, жести дотику до обличчя, жести, нетерпіння, захисні жести, жести флірту. Проаналізуємо кожен різновид. Жести приязні несуть мессидж прихильності та любові, які в європейській культурі, як правило, передаються за допомогою губ, рук, як от погладити, обійняти, поцілувати. Жест, який символізує свободу тілесної поведінки виконується корпусом тіла, ногами. Жести, що вказують на невимушеність – це сидіти нога на ногу, розвалитися, потягуватися тощо [там само].
Якщо співрозмовник користується жестом дотику до обличчя, а це може бути ніс, вухо, шия, то це має насторожувати. Такі жести свідчать про те, що співрозмовник може казати неправду. Також вчені вважають, що якщо один із учасників акту комунікації тримає пальці біля рота, то останній потребує схвалення, захисту або підтримки. У випадку, якщо комунікант спирається щокою чи підборіддям на руку, то така людина має якісь захоплення. Потирання підборіддя символізує ретельне обмірковування важливого рішення. Якщо співрозмовник має намір обманути, то він може використати жест наближення рук до обличчя. Жести, що несуть підтекст обману включають прикривання рота, очей або вух рукою, дотик до свого носа, потирання повіки, відведення погляду у бік, або на підлогу, жестикулювання більше лівою рукою, ніж правою, підтягування комірця одягу біля шиї [там само].
Жести нетерпіння – це потирання рук, постукування пальців, притупування ногою. Коли співрозмовник розгублений чи невпевнений, він використовує захисні жести, наприклад охоплення однієї руки іншою. У випадку, якщо учасники комунікативного акту фліртують, вони можуть торкатися волосся, поправляти одяг, закладати пальці за пояс. Схвильованість під час фліртування може видавати себе зайвою жестикуляцією.
Слід звернути увагу на те, що, коли хтось із двох співрозмовників хоче обдурити, на приклад під час укладання нечесної угоди, то його наміри можна розпізнати за такими жестами. Однак, слід бути доволі уважним, оскільки такі жести також свідчать про невпевненість у собі: 1) посмикування дрібних предметів одягу, часте куріння, переривчаста мова, блимання, коли ставлять не дуже приємні запитання, відведення погляду при намаганні встановити зоровий контакт [13, с. 35].
Важливу інформацію про співрозмовника також несе поза, тобто положення та рухи тіла. За допомогою пози можна зрозуміти, як той чи інший комунікант себе сприймає по відношенню до інших. Якщо учасник комунікативного акту має вищий статус за інших, то він поводить себе більш розкуто та невимушено. Якщо співрозмовники мають схожі погляди та ставлення, то вони можуть мати подібні пози. Таким чином, наука про комунікацію визначає три типи поз. Перша поза – це включення або виключення ситуації, тобто відкритість або закритість у спілкуванні. Закриту позицію демонструють схрещуванням рук на грудях, відхиленням спини, руки в замку на колінах.
Поза домінування демонструється поплескуванням по плечу або розміщенням руки на плечі співрозмовника. Поза протистояння або гармонії читається у стиснутих кулаках, руках на боках, виставлянні плеча [30, с. 45].
Голос людини має особливі характеристики, які створюють образ людини, слугують своєрідним індикатором, що допомагає розпізнати цю людину серед інших, зрозуміти її психологічний стан тощо. Всі ці особливості голосового спілкування вивчаються просодикою. Таким чином, нині досліджено та виявлено засоби ефективного спілкування. Перш за все, швидкість мови може багато сказати про людину. Якщо опонент спілкується жваво, застосовуючи швидкий темп, то такий співрозмовник скоріше за все є імпульсивною особистістю, впевненою у собі. І, навпаки, більш спокійна манера спілкування свідчить про розсудливість, не зворушливість та впевненість у собі. Неврівноважену , невпевнену у собі людину виказують зміни темпу мовлення. Гучність висловлювання думки притаманна у тих ситуаціях, коли співрозмовник хизується собою, або навпаки виражає щирі спонукання. Стриманість, скромність, такт характерні для малої гучності. Але мала гучність може вказувати на слабкість та брак життєвої сили. Дисципліновані мовці зазвичай чітко артикулюють слова, в той час як неясне мовлення вказує на невпевненість та поступливість. Існує думка, що фальцетом розмовляють інтелектуали, грудним голосом емоційні люди, високим пронизливим голосом – боягузи. Режим мови відображає тип говоріння, тобто люди з ритмічним говорінням є врівноваженими особистостями з гарним настроєм. Незграбна уривчаста манера говорити вказує на тверезе, прагматичне мислення [52, с. 67.].

2.2. Лінгвостилістична складова політичних промов

Будь-яка політична промова готується заздалегідь та у ній грамотно розставляються акценти на потрібних ідеях, закликах, зверненнях. Для цього спічрайтери повинні врахувати усі необхідні складові частини правильно побудованої промови, яка поєднує у собі комплекс фонетичних, лексичних, синтаксичних, стилістичних особливостей. Незалежно від того, на якому заході політик повинен виступати з промовою, основні завдання політичного дискурсу є функція переконання, маніпулятивна, аргументативна, створити переконливу картину позитивного майбутнього, заручення підтримкою тощо [40, с. 3].
За способом представлення, використання художніх елементів, лексичного насичення політичні виступи належать до публіцистичного стилю мовлення, який характеризується використанням суспільно-політичної лексики, риторичних запитань, вигуків, повторів, емоційно-забарвленої лексики. Будучи інституційним різновидом спілкування, політичний дискурс послуговується термінологічними виразами, має власну субмову, тобто лексику, фразеологію, пареміологію. Л. Нагорна у своїй монографії зазначає, що система політичних поглядів є неподільною з її вербалізованим варіантом [43, с. 70].
Л. Мацько, О. Мацько зазначають, що політична промова є підготовленим гострополітичним виступом, який пропонує позитивні або негативні оцінки, у ньому йдеться про обґрунтування ідей, пропонує конкретні факти, плани, перспективи політичних змін [41, с. 201]. Наприклад, парламентський виступ може бути прикладом політичної промови, у якому оратор намагається публічно переконати аудиторію у доцільності пропонованих ідей, дій. Аби такий виступ отримав схвалення, у ньому використовуються оригінальні пропозиції, аргументи, несподівані думки, швидка реакція та емоційний виклад, так звана «рамка» мовного етикету [41, с. 201].
Якщо політику доводиться часто брати слово на публіці, то він повинен постійно вправлятися в ораторській майстерності, оскільки виступ може відбуватися не тільки у приміщенні, але й у непередбачуваних умовах [там само]. Якщо ж політичному діячові доводиться відстоювати свою позицію чи пропонувати певні нововведення, то такі промова часто звучить пафосно, що потребує використання перифразів, порівнянь, зіставлень, різноманітних епітетів та метафор, антитез, повторення, акцентуації певних лексем, використання неологізмів та оказіоналізмів тощо. Тобто, це доводить той факт, що готуючи промову, спічрайтер повинен не забувати, що вона буде відбуватися у реальному часі та за реальних обставин, а відтак політик має звучати максимально природньо та переконливо. Таким чином, у політичній промові оратор може виголошувати ідеї за допомогою професійної політичної термінології та книжкових слів, на кшталт to affirm the promise, an allegiance тощо. Промови мають у достатній кількості канцеляризми, такі як furthermore, moreover, to take into consideration тощо. Лексика високого регістру робить промови абстрактними та монотонними з високим рівнем узагальненості за рахунок застосування складної термінології.
Іншим важливим аспектом політичних промов є наявність у них власних імен, конкретних чисел, дат. До того ж, через те, що політична промова характеризується високою щільністю, автори можуть часто вдаватися до скорочень, абревіатур, акронімів а не повної назви, наприклад UN замість United Nations, WHO замість World Health Organization тощо [43, с. 71].
Досить часто необхідний емоційний ефект у політичній промові досягається за допомогою використання художніх засобів, експресивних прийомів. Художні засоби раніше використовувалися в античній риториці, тож частина з них дійшла до наших днів. У промовах політичних діячів можуть використовуватися тропи, фігури кількості та фігури якості.
І. Арнольд вважає, що найбільш важливими тропами є антономазія, метафора, метонімія, синекдоха, епітет, іронія, алегорія, парафраз, гіпербола та літота попри те, що ця тема й досі є актуальною та існує низка класифікацій тропів. Таким чином, у політичних промовах можна зустріти такі фігури кількості. Перша – це гіпербола, яка полягає у навмисному перебільшенні, що робить висловлювання більш експресивним та емоційними. Літота – це, як раз, протилежний троп, завдання якого навмисно применшити значення за допомогою антоніма із запереченням. Літота покликана пом’якшити позитивні властивості предмета чи явища. Використання цього тропа допомагає перетворити більш різкі висловлювання на дипломатичні [2, с. 139].
Наступний троп – це метонімія, яка також дуже полюбилася політичним діячам, оскільки вона вживається тоді, коли замість одного предмету вживається назва іншого, який пов'язаний із першим предметом за допомогою внутрішнього чи зовнішнього зв’язку.
Синекдоха є різновидом метонімії, яка полягає у заміні однієї назви іншою за ознакою кількісних відносин між ними, коли, наприклад, назву цілого навмисно заміняють назвою частини, множину – одниною, тощо. У політичних промовах вдаються до вживання цього художнього засобу, аби змінити акцент із позитивного на негативне тощо [2, с. 151].
Евфемізми широко використовуються у промовах політиків, оскільки основна задача цього тропу – це замінити певний вираз чи лексему із негативним значенням. За допомогою евфемізмів промова політичного діяча виглядає біль інтелігентною та поміркованою. Л. Єфімов у своїй праці зазначає, що евфемізми поділяються на релігійні, політичні, культурні тощо [23, с. 53].
Різноманітні форми опису об’єкта, його характеристик називається перифразом, який також покликаний уникати гострих кутів у промові, неприємних фактів, тавтології, або подати певну інформацію завуальовано [67, с. 252].
Метафора – це по суті приховане порівняння, яке використовується тоді, коли назва одного явища чи предмета стосується іншого внаслідок чого виявляється якась важлива риса [2, с. 146]. А от коли власна назва використовується метафорично, аби акцентувати увагу на специфічних рисах, то це є антономазія. Головна задача такої фігури – це назвати особу і разом з тим охарактеризувати її. Персоніфікація ж навпаки наділяє неживих предметів рисами людини.
У політичних промовах часто-густо використовуються алюзії, які у непрямий прихований спосіб натякають на певну особу чи подію, якусь частину вже відомого тексту. Така фігура потребує певної обізнаності у реципієнтів, оскільки базується на фонових знаннях, які мають бути спільними як у політичного діяча, що виголошує промову, так і у слухача [24, с. 99].
Іронічні елементи присутні у виступах ораторів з метою висловити своє ставлення до події, ситуації чи особи у негативному світлі, тобто виявити своє неприйняття чи несхвалення, можливо кепкування. Таким чином, іронія – фігура, що ґрунтується на розбіжностях між змістом та значенням з метою глузування. Включення іронії у промову вказує на те, що оратор намагається буди ближчим до своєї аудиторії, завоювати її прихильність. Проте завжди такий елемент слід включати лише там, де це є доречним. Варто також назвати каламбур, який має гумористичний ефект і полягає у використанні двох різних сенсів одного слова.
Епітет є важливою фігурою будь-якого політичного виступу, оскільки використовуючи різноманітні епітети політичний діяч робить свій виступ більш емоційним та експресивним.
Порівняння, як одна із фігур суміщення, пояснює один предмет через інший за допомогою таких сполучників як as though, like, as, as if. Емоційно-смислове значення може наростати за допомогою градації, тобто поступовому нагнітанні художніх засобів [2, с. 155].
Зевгма також додає гумору у промову політика і полягає у об’єднанні однорідних членів речення, головним чином, підметів, які узгоджуються з одним присудком, вираженим дієсловом, що має логічний зв'язок виключно з одним із цих підметів.
Фігури контрасту, такі як оксиморон та антитеза використовуються у політичному мовлення для акценту на протилежностях, загостренні уваги. Отже, оксиморон – це стилістична фігура, яка утворює нове поняття чи суперечливість, того, що описується, за допомогою поєднання протилежних значень компонентів [2, с. 155]. Антитеза – це протилежні концепти, що представлені у паралельних конструкціях.
Крім того у політичних промовах оратори часто застосовують еліптичні речення, що для англійської мови є доволі поширеним явищем. У такий спосіб оратор робить емфазу на певному понятті чи частині речення, це такі речення як if any, if possible тощо.
У синтаксичному плані промови політиків можуть включати асиндетон, тобто уникання використання сполучників, апозіопезис, або так зване незавершене речення, яке служить емоційним підсилювачем, риторичні питання, тобто питання, які не потребують відповіді, повтори, аби виділити необхідну ідею.
Перелік інших синтаксичних художніх засобів включає анафору, тобто повторення звуків, слів чи виразів на початку кожного паралельного ряду. Епіфора ж навпаки – повторення однакових звуків, фраз у кінці речення. Також може використовуватися перелічення, інверсія тощо. Речення мають бути короткими задля комфортного та ефективного сприйняття на слух та простими. Аудиторія краще запам’ятовує ті виступи, де логічно та чітко викладено основні ідеї, а лексика акцентує увагу на головних задачах.
Отже, політична промова – це та сфера, де можуть використовуватися тропи задля урізноманітнення політичного тексту відповідно до поставленої мети, особливий вид синтаксису, аби зробити промову більш зрозумілою та конкретною.

2.3. Аналіз політичних промов президента Володимира Зеленського

Політична промова політичного лідера зазвичай створюється командою професійних спічрйтерів, які майстерно складають тексти із персуазивним наміром. Однак, як відомо, успіх тієї чи іншої промови, головним чином залежить від самої особистості політичного діяча, його харизми та ораторських здібностей. З-поміж низки стратегій, які доступні у сучасному політичному дискурсі, кожен лідер обирає ті, які як найкраще та вигідніше будуть представляти його, його політичну діяльність, партію. Зокрема, проаналізувавши промови Володимимра Зеленського, можна виокремити такі стратегії як агітаційна, інформативно-інтерпретаційна, тактика впливу на емоційну перцепцію реципієнта.
З часу повномасштабного вторгнення Володимир Зеленський виголосив більше 40 промов різного формату та у різному середовищі – онлайн та оф-лайн. Родзинкою діючого президента є те, що народ країни може дізнаватися про останні рішення уряду, новини з нарад та перемовин від президента особисто у відео зверненнях. Щодня частиною роботи президента є відео мессидж до громадян України, аби підтримати їх та повідомити про досягнення і подальші кроки у цьому протистоянні.
Варто зазначити, аби досягти поставленої мети, політичний діяч повинен здійснити вплив на емоційний стан аудиторії, тобто використати тактику апелювання до емоційного стану реципієнта. Ще одна, не менш важлива тактика промови, це адресація до ціннісних орієнтирів. В умовах військових дій, головне завдання президента – це закликати уряди багатьох європейських країн прийти на допомогу Україні, підтримати її як матеріально, так і зброєю. Тож, аби схилити лідерів європейських країн до об’єднання зусиль у боротьбі проти росії, країни агресора, Володимир Зеленський використовує тактику єднання.
Володимир Зеленський з кінця грудня 2022 року почав особисто їздити із діловими візитами до парламентів багатьох іноземних країн, де виголошував свої промови. Кожну промову президента України можна знайти на офіційному сайті https://www.president.gov.ua/en/news/speeches, де розміщені не тільки скрипти промов, але й відео. Слід зауважити, що так чи інакше президент звернувся до політичних діячів великої кількості країни із промовами про допомогу українському народу, надати зброю, допомогти фінансово. Звернення до іноземних законодавчих органів включають такі країни як парламент Об’єднаного королівства Великобританії, Конгрес Америки, німецький парламент, парламент Японії, Риксдаг Швеції, Стортинг Норвегії, палата представників Нідерландів, парламент Австралії, парламент Бельгії, Сейм Литви, парламент Португалії, парламент Канади, саміт НАТО, Європейський Парламент та інші. Володимир Зеленський виступав англійською мовою не кожного разу, тому деякі відео із виступами президента були перекладені. Промови президента України отримали в цілому позитивну оцінку та реакції провідних країн світу та їх політичних представників.
Розглянемо політичні промови президента та виокремимо поетапно мовно-стилістичні засоби, які він використовував під час своїх виступів. Матеріалом дослідження слугували 4 промови, 2 промови від початку повномасштабного вторгнення, та дві промови 2023 року:
1. Speech by the President of Ukraine at the General Debate of the 77th session of the UN General Assembly 21 September, 2022;
2. Zelensky’s Speech Before Congress, December 21, 2022;
3. Zelenskyy’s speech to the UN General Assembly, September 19, 2023;
4. Speech by Volodymyr Zelenskyy to representatives of the public, political and expert circles of the Kingdom of the Netherlands and international institutions based in The Hague, May 4, 2023.

2.3.1. Виступ на загальних дебатах 77 сесії Генеральній Асамблеї ООН 22 вересня 2022 року

Під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН Володимир Зеленський запропонував українську формулу миру, наголошував на прагненні України відновити мир, а також підкреслив, що сім країн, серед яких Білорусь, Китай, Куба, Нікарагуа, Еритрея, Сирія та росія висловили свою незгоду щодо відео звернення.
У своїх промовах Володимир Зеленський переконує світове товариство у масштабах російської агресії не тільки в України, але й для всього світу, зокрема Європи. Візити президента України мають на меті не тільки донести до світової спільноти про жахіття, які чинить країна-агресор, але й знайти варіанти припинення війни, попросити матеріальної допомоги та допомоги озброєнням. Аби досягти бажаного ефекту, діючий президент вдається до різноманітних риторичних засобів, художніх засобів та прийомів аргументації. Аргументація найчастіше використовується тоді, коли потрібно обґрунтувати певну концепцію, щоб переконати у доцільності того чи іншого маневру, або дії.
Особливо насиченою та прикметною є промова президента країни Володимира Зеленського на 77 сесії Генеральної Асамблеї ООН. Розглянемо виступ більш детально. Виступ тривав 27 хвилин та 35 секунд у вигляді онлайн звернення перед учасниками Асамблеї. Традиційно Володимир Зеленський пафосно та емоційно звернувся до присутніх і при цьому щиро подякував за увагу до проблем України:
“Greetings to all people of the world who value peace and unity between different and equal nations!” (1).
“I wish you all peace!” (1).
“I thank you that we are united in our striving to restore peace and to guarantee peace for any nation that has become a victim of the armed aggression” (1).
Промова президента України, як і решта промов, поєднує у собі офіційно-діловий та розмовний стиль, що відображається у вживанні відповідної лексики. Промову можна охарактеризувати як чітко та логічно вибудовану, динамічну, ділову, надзвичайно потужну та гучну. Особливістю риторики цього виступу є численні повтори ключових слів, які нарочито підкреслюють агресію та безжальність військових дій на території України, віроломство та жорстокість російських солдат та їх командування, страждання та біль українського народу. Такі повтори створюють особливе напруження та викликають співпереживання, апелюють до емоцій адресата.
Назвемо ключові слова виступу: war, crime, punishment, peace, community, UN. Такі ключові слова будуть вживатися президентом постійно у кожному виступі за кордоном. Окрім ключових слів у промовах використовуються терміни офіційно-ділового спілкування: on behalf of, assets, citizens, negotiations, international obligation.
Розглянемо приклади повторів:
“A crime has been committed against Ukraine, and we demand just punishment. The crime was committed against our state borders. The crime was committed against the lives of our people. The crime was committed against the dignity of our women and men. The crime was committed against the values that make you and me a community of the United Nations” (1).
“And Ukraine demands punishment for trying to steal our territory. Punishment for the murders of thousands of people. Punishment for tortures and humiliations of women and men” (1).
“Punishment for the catastrophic turbulence that Russia provoked with its illegal war and not only for us, Ukrainians, but for the whole world. For every nation that is represented in this Hall of the UN General Assembly” (1).
“Ukraine wants peace. Europe wants peace. The world wants peace. And we have seen who is the only one who wants war” (1).
В останньому прикладі вжито такий художній засіб, як антитеза, яка доволі доречно наголосила на небажанні російської федерації шукати консенсус з Україною.
Далі у промові Володимир Зеленський використовує ще один приклад антитези, у якому органічно вписуються модальні дієслова та повтори:
“We can return the Ukrainian flag to our entire territory. We can do it with the force of arms. But we need time” (1).
Це відео звернення має низку риторичних запитань, які є своєрідною візитівкою президента, завдання яких змусити присутніх замислитися над тим, що відбувається, усвідомити свою позицію щодо російської федерації, підтримати Україну у її боротьбі, зробити нагнітання атмосфери:
“But will the world go for it? Or will it be scared? Will it be scared of Russian threats?” (1).
“So, how can we allow the Russian army somewhere on Ukrainian soil, knowing that they are committing such mass murders everywhere?” (1).
“There was a lot of talking about reforming the UN. How did it all end? No result.
What is true then? The military mobilization in Russia is true” (1).
Наступною важливою синтаксичною знахідкою промови є використання еліптичних речень, які слідують одне за одним, створюючи враження динамічного руху солдат по плацу, військового вишкілу та точності. Речення звучать різко, швидко, категорично:
“And this is the first item of our peace formula. Comprehensive item. Punishment” (1).
“We must finally recognize Russia as a state sponsor of terrorism. At all levels. In all countries that confess the values of peace and protection of human life. Legally. Politically” (1).
Умовні речення використовуються у кожному виступі президента. За допомогою такого засобу президент намагається спрогнозувати можливі наслідки, варіанти вирішення проблеми чи можливе майбутнє ситуації:
“If you look carefully at our peace formula, you will see that its implementation is already becoming a de-facto reform of the United Nations” (1).
“If you don't have a legal mechanism, you can make a political decision – in the parliaments” (1).
“If it requires help with weapons or shells – they should be provided. If you need financial help for this, it should be given. If for this, it is necessary to help with the intelligence data – just do it” (1).
Родзинкою промов Володимира Зеленського є використання фразеологізмів. Кількість таких мовних одиниць все ж таки не дуже велика у промові президента. Це можна пояснити тим, що Володимир Зеленський навмисне порушує дипломатичні норми, аби отримати необхідну увагу. У промові до Генеральної Асамблеї ООН також є поодинокі фразеологізми. У наступному прикладі вираз turn a blind eye to – має значення не зважати, яке можна було б передати більш відповідним офіційно-діловому стилю виразом:
“We should not turn a blind eye to propagandists who justify aggression, but apply a full package of personal restrictions against them” (1).
У своєму виступі Володимир Зеленський використовує низку засобів, аби змусити представників Асамблеї ООН прийняти потрібне для України рішення, серед яких наказовий спосіб, емоційні апелятиви, парціальна репетиція. Емоційні апелятиви покликані вплинути на рішення присутніх, змусити їх дослухатися до виголошених слів. До того ж вони є частиною агітаційної тактики:
“All you need is determination” (1).
“Blocking the trade and relations with the aggressor is part of the peace formula”.
“Reject the right to vote. Deprive delegation rights. Remove the right of veto – if it is a Member of the UN Security Council. In order to punish the aggressor within the institutions” (1).
“Remove the right of veto – if it is a Member of the UN Security Council” (1).
“Punish for abetting the evil” (1).
В останньому прикладі, використано метафору, а не тільки імператив.
Модальні дієслова надають промові категоричності та безапеляційності. Зокрема, можна почути часте використання модального дієслова must, яке у цьому контексті передає значення необхідності, надзвичайної потреби:
“We must protect life. The world must protect life” (1).
“We must finally recognize Russia as a state sponsor of terrorism” (1).
Найвищий ступінь порівняння прикметників вжито для емоційного підсилення:
“The most concrete item” (1).
“This is one of the most terrible punishments for Russian officials, who value money above everything else” (1).
“Because it will be even hotter than the war now” (1).
Використання гіперболи у наступному реченні вказує на безвихідь, відсутність альтернативи, необхідність самозахисту:
“And we have no choice but to defend ourselves” (1).
Заперечні частки, прислівники, заперечні префікси, займенники у промові несуть мессидж категоричності, безальтернативності та приреченості:
“Punishment for the catastrophic turbulence that Russia provoked with its illegal war and not only for us, Ukrainians, but for the whole world” (1).
“And no one will reproach us now or in the future with weakness or inability to fight for ourselves, for our independence” (1).
“Until the aggression stops” (1).
“This is an imbalance when Africa, Latin America, most of Asia, Central and Eastern Europe comply with the right of veto …”(1).
Цікавим є використання художнього прийому антономазії, коли риси власної назви переносяться на інші предмети, явища:
“New Buchas, new Izyums...” (1).
У кожному своєму виступі президент України використовує конкретні факти військових злочинів росіян:
“Now, while the sessions of the General Assembly continue, in the Ukrainian town of Izyum, Kharkiv region, the exhumation is under way... of bodies from a mass burial, which happened when the territory was controlled by Russian troops. The bodies of women and men, children and adults, civilians and soldiers were found there. 445 graves” (1).
“There is a family that died under the rubble of a house after a Russian airstrike – father, mother, 6- and 8-year-old girls, grandparents. There is a man who was strangled with a rope. There is a woman with broken ribs and wounds on her body. There is a man who was castrated before the murder, and this is not the first case” (1).
У промові президента, як частині публіцистичного стилю, присутні різноманітні абревіатури задля компактності висловлювання:
“Ukraine showed strength on the battlefield, using its right to self-defense in accordance with Article 51 of the UN Charter” (1).
“And this is after the IAEA's clear appeal to Russia to stop any hostile activity against …..” (1).
“There was a lot of talking about reforming the UN” (1).
Метонімія часто використовується у реченнях, коли президент називає країни та наділяє їх рисами людини:
“Even now, when Russia talks about negotiations, it only wants to slow down its retreat. Russia wants to spend the winter on the occupied territory of Ukraine and prepare forces to attempt a new offensive” (1).
Свій виступ президент завершує іміджевою фразою “Glory to Ukraine”!

2.3.2. Промова Володимира Зеленського у Конгресі США 21 грудня 2022 року

Володимир Зеленський здійснив першу закордонну поїздку після початку бойових дій на території України і цим дуже здивував співвітчизників, оскільки він мав принципову позицію не залишати Батьківщину.
Аналізуючи звернення Володимира Зеленського до Конгресу США 21 грудня 2022 року, можна виявити, що президент України використовує обов’язкові складові емоційно-піднесеного виступу: короткі, логічні речення, струнка побудова промови, апелювання до почуттів присутніх, емоційно-забарвлена лексика.
Першим, що потрапляє у поле зору, це те, що у промові президента є низка повторів, які слугують, на нашу думку, своєрідними емоційними підсилювачами. Зокрема, Володимир Зеленський розпочинає промови щедрими подяками американському народу та учасникам почесного зібрання:
“Thank you so much. Thank you so much for that. Thank you. It’s too much for me. All this for our great people. Thank you so much” (2).
По ходу промови, президент виражає свою вдячність, повторюючи репліку thank you:
“Madam Vice President, I thank you for your efforts in helping Ukraine. Madam Speaker, you bravely visited Ukraine during the full-fledged war. Thank you very much. Great honor. Thank you” (2).
Промови президента мають значну кількість повторів, головна задача яких, на нашу думку, акцентувати конкретний концепт, подію, факт. До того ж, разом із повторами можна виокремити алітерацію та асонанс:
“Let’s do it. Let terrorist – let the terrorist state be held responsible for its terror and aggression and compensate all losses done by this war. Let the world see that the United States are here” (2).
“Ukrainians gained this victory, and it gives us courage which inspires the entire worldˮ (2).
Americans gained this victory, and that’s why you have succeeded in uniting the global community to protect freedom and international law. Europeans gained this victory, and that’s why Europe is now stronger and more independent than ever” (2).
Розглянемо лексичну групу. Лексичний склад промови у Конгресі США включає, перш за все, загальновживану лексику, яка покликана донести на самому примітивному рівні головну ідею виступу, показати, що президент, як і його народ, потребує підтримки та розуміння, наприклад:
“Ukraine is alive and kicking” (2).
“We have it. Is it enough?” (2)/
“Russia, Russia could stop its aggression, really, if it wanted to, but you can speed up our victory. I know it” (2).
Разом із загальновживаними словами, подекуди використовується спеціальна лексика, яка є типовою для політичного мовлення. У наведеному нижче прикладі оратор використовує лексичні одиниці пов’язані із політичною діяльністю країни:
“Dear members of the Congress, representatives of both parties who also visited Kyiv, esteemed congressmen and senators from both parties who will visit Ukraine, I am sure, in the future; dear representatives of diaspora, present in this chamber, and spread across the country; dear journalists, it’s a great honor for me to be at the U.S. Congress and speak to you and all Americans” (2).
Оскільки президент виступав у Конгресі на тему військових дій на Батьківщині, то переважна більшість вокабуляру промови складали військові терміни, такі як: trenches, artillery, occupiers, front lines, war, soldiers, forces, cannons and shells, missile attacks, drones, allies, bomb shelters.
На особливу увагу заслуговують повтори із ключовими словами, на кшталт: victory, battle, aggression, terrorist, war, Russia, Russians, Ukraine, Ukrainian.
Наступний лексичний пласт включає слова-факти, правду про жахливі злочини ворога. До того ж президент демонструє власним прикладом участь у бойових діях та повний контроль над ситуацією. Тож Володимир Зеленський зазначає, що він особисто відвідав Бахмут попри бойові дії та небезпеку:
“Last year – last year, 70,000 people lived here in Bakhmut, in this city, and now only few civilians stay” (2).
“Ladies and gentlemen — ladies and gentlemen, Americans, yesterday before coming here to Washington, D.C., I was at the front line in our Bakhmut. In our stronghold in the east of Ukraine, in the Donbas. The Russian military and mercenaries have been attacking Bakhmut nonstop since May. They have been attacking it day and night, but Bakhmut stands” (2).
Слід зауважити, що у цьому виступі президента України присутні різноманітні тропи. Розглянемо приклади метафори, які використовуються для емоційного підсилення виступу:
“Every inch of that land is soaked in blood; roaring guns sound every hour” (2).
“It would be naïve to wait for steps towards peace from Russia, which enjoys being a terrorist state. Russians are still poisoned by the Kremlin” (2).
“Ukraine didn’t fall” (2).
“We defeated Russia in the battle for minds of the world” (2).
“This battle cannot be frozen or postponed” (2).
“I hope my words of respect and gratitude resonate in each American heart” (2).
“We defeated Russia in the battle for minds of the world” (2).
Промова Володимира Зеленського у конгресі звучить патетично завдяки використанню значної кількості епітетів у поєднанні з іншими тропами, наприклад метафорою:
“Madam Vice President, I thank you for your efforts in helping Ukraine. Madam Speaker, you bravely visited Ukraine during the full-fledged war” (2).
“Dear members of the Congress, representatives of both parties who also visited Kyiv, esteemed congressmen and senators from both parties who will visit Ukraine, I am sure, in the future….” (2)/
“From the United States to China, from Europe to Latin America, and from Africa to Australia, the world is too interconnected and interdependent to allow someone to stay aside and at the same time to feel safe when such a battle continues” (2).
“Trenches in the Donbas change hands several times a day in fierce combat, and even hand fighting” (2).
“The Russians’ tactic is primitive” (2).
“And it, it will prove to any potential aggressor that no one can succeed in breaking national borders, no one committing atrocities and reigning over people against …..” (2)/
Доволі сильний емоційний ефект досягається завдяки вживанню прикметників у різних ступенях порівняння, розглянемо приклад:
“Europeans gained this victory, and that’s why Europe is now stronger and more independent than ever” (2).
“They have much more missiles and planes than we ever had” (2).
“It’s an investment in the global security and democracy that we handle in the most responsible way” (2).
“I am very privileged to be here” (2).
Часте використання заперечних часток, виразів, займенників, прислівників також додає промові необхідної конотації. Тож, президент використовує такі засоби: un-, not, no, never, neither … nor, no one, nor, not only but also. Наведемо кілька речень:
“Millions won’t have neither heating nor running water” (2).
Наведений приклад особливо прикметний, оскільки у ньому використано подвійне заперечення, що є художнім прийомом літотою.
Наступне речення також є прикметним завдяки вживанню заперечного префіксу та підсилювальної емоційної конструкції:
“It is in your power, really, to help us bring to justice everyone who started this unprovoked and criminal war” (2).
“This battle cannot be frozen or postponed. It cannot be ignored, hoping that the ocean or something else will provide a protection” (2).
Фразеологізми, як художня фігура доповнюють емоційність виступу президента України. В офіційному мовленні використання таких елементів не допускається, однак, у досліджуваному виступі таке застосування є доцільним, оскільки президент прагне показати свою єдність з народом, що він усією душею переживає за країну, солдат, що її боронять:
“Against all odds and doom-and-gloom scenarios, Ukraine didn’t fall” (2).
“Ukraine is alive and kicking” (2).
У запропонованому прикладі такий фразеологізм є розмовним, а отже в офіційному мовленні він не дуже доречний. У виступі президента Володимира Зеленського він покликаний підкреслити величину проблем та бід, через які проходить український народ, оскільки doom-and-gloom є ідіоматичним виразом, що вказує на безвихідь.
Промовляючи перед Конгресом Америки, Володимир Зеленський продемонстрував свою обізнаність у історії США, згадавши історичні факти з метою порівняти історичний шлях Америки та України:
“They threw everything against us, similar to the other tyranny, which is in the Battle of the Bulge” (2).
Президент згадав Битву за Виступ, операцію в Арденнах, коли відбувся контрнаступ німецьких військ проти англо-американської армії під час Другої світової війни [75].
“We, Ukrainians, will also go through our war of independence and freedom with dignity and success” .
Художній прийом алітерація використовується впродовж усього виступу. Розглянемо деякі приклади:
“I know that everything depends on us, on Ukrainian armed forces, yet so much depends on the world. So much in the world depends on you” (2).
“This flag is a symbol of our victory in this war. We stand, we fight and we will win because we are united — Ukraine, America and the entire free world” (2).
“This battle is not only for the territory, for this or another part of Europe. The battle is not only for life, freedom and security of Ukrainians or any other nation which Russia attempts to conquer” (2).
“Let’s do it. Let terrorist — let the terrorist state be held responsible for its terror and aggression and compensate all losses done by this war. Let the world see that the United States are here” (2).
У промові можна помітити випадки використання метонімії, коли президент країни наділяє рисами живої істоти:
“The battle is not only for life, freedom and security of Ukrainians or any other nation which Russia attempts to conquer” (2).
“Ukraine never asked the American soldiers to fight on our land instead of us” (2).
“Russian tyranny has lost control over us. And it will never influence our minds again” (2).
Наступний ораторський маневр – це використання речень умовного способу, у яких президент моделює майбутнє чи генерує гіпотези про можливі події:
“If so, just like the Battle of Saratoga, the fight for Bakhmut, will change the trajectory of our war for independence and for freedom” (2).
“If your Patriots stop the Russian terror against our cities, it will let Ukrainian patriots work to the full to defend our freedom” (2).
“If Russian – if Russian missiles attack us, we’ll do our best to protect ourselves. If they attack us with Iranian drones and our people will have to go to bomb shelters on Christmas Eve, Ukrainians, will still sit down at the holiday table and cheer up each other” (2).
У синтаксичному плані президент використовує інвертований порядок слів:
“We have no fear, nor should anyone in the world have it” (2).
У промові президента присутні посилання, тобто алюзія, на слова відомого політичного діяча Франкліна Рузвельта:
“Standing here today, I recall the words of the president Franklin Delano Roosevelt, which are I think so good for this moment. “The American people, in their righteous might, will win through to absolute victory.” The Ukrainian people will win, too, absolutely” (2).
Традиційне завершення промови відбувається реплікою “Glory to Ukraine!”

2.3.3. Виступ Президента Володимира Зеленського під час загальних дебатів Генеральної Асамблеї ООН (https://www.president.gov.ua/news/sogodni-lyudstvo-maye-diyati-v-povnij-solidarnosti-shob-urya-85705) 19 вересня 2023 року

Президент України брав слово на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, де підкреслив неприпустимість укладання «тіньових угод». Володимир Зеленський запропонував «Формулу миру» від України та висловив свою думку щодо «зернової угоди». Важливим аспектом промови стала тема ядерної зброї.
Виступ президента на Генеральній Асамблеї ООН рівно через рік показав те, що риторика президента стала більш стриманою, виваженою та більше насиченою мовно-стилістичними засобами. Розглянемо детальніше пропоновану розмову.
У промові 2023 року перед Генеральною Асамблеєю ООН Володимир Зеленський використав такі художні засоби як метафору, гіперболу, епітет, літоту, метонімію, антитезу, риторичні запитання, емфатичні конструкції, еліптичні речення, іронію, інверсію, наказовий спосіб, способи порівняння прикметника, повтори, алітерацію тощо.
Виступ президента почався пафосно із використанням метафори у поєднанні із асонансом, першої літери у словах as, active, against, aggression:
“This hall saw many wars but not as an active defender against the aggressions” (3).
“The aggressor scatters death and brings ruins even without nukes but the outcomes are alike” (3).
“When hatred is weaponized against one nation, it never stops there” (3).
У наступному прикладі використано метонімію:
“While Russia is pushing the world to the final war …..” (3).
“Russia turned Syria into ruins” (3).
“So, the20th century taught the world to restrain from the use of the weapons of mass destruction” (3).
“Ukraine gave up its third largest nuclear arsenal” (3).
“The world then decided Russia should become a keeper of such power” (3).
“Kremlin weaponized oil and gas to weaken the leaders of other countries” (3).
Вислів із антитезою звучить доволі пафосно та переконливо:
“Evil cannot be trusted – ask Prigozhin if one bets on Putin’s promises” (3).
“While Russia is pushing the world to the final war, Ukraine is doing everything to ensure that after Russian aggression no one in the world will dare to attack any nation” (3).
Один із улюблених мовних засобів президента у виступах – це використання значної кількості заперечних речень у будь-якому вигляді, починаючи від заперечення присудка та закінчуючи заперечними префіксами. Заперечення повторюються з метою підсилення експресивно-емоційного ефекту:
“So, the 20th century taught the world to restrain from the use of the weapons of mass destruction – not to deploy, not to proliferate, not to threaten with, and not to test, but to promote a complete nuclear disarmament” (3).
“And Russia deserves it now – terrorists have no right to hold nuclear weapons. No right!” (3).
Прикметники у різних формах ступеню порівняння також слугують для емоційного ефекту:
“But truly not the nukes are the scariest now” (3).
“Now the threat is even greater” (3).
“Other wars seemed less scary compared to a threat of the so-called “great powers” firing their nuclear stockpiles” (3).
У виступі емфатичні конструкції акцентують увагу на виконавці дії:
“And it is a clear Russia’s attempt to weaponize the food shortage on the global market in exchange for recognition for some, if not all, of the captured territories” (3).
“And it is alarming to see how some in Europe, some of our friends in Europe, play out solidarity in a political theater – making a thriller from the grain” (3).
“Yet, history shows it was Russia who deserved nuclear disarmament the most, back in the 1990” (3).
“Not only it is spreading its unreliable nuclear-power-plant-construction-technologies, but it is also turning other countries’ power plants into real dirty bombs” (3).
Інвертований порядок слів застосовується, аби виокремити необхідний член речень, думку:
“Not only is it spreading its unreliable nuclear-power-plant-construction-technologies, but it is also turning other countries’ power plants into real dirty bombs” (3).
“But never before would mass kidnapping and deportation become a part of the government policy” (3).
За допомогою повторів, що є прикладом синтаксичної анафори, у промовах президента досягається емоційне напруження та експресія:
“And when people in Morocco and Libya and other countries die as a result of natural disasters… And when islands and countries disappear under water… And when tornadoes and deserts are spreading into new territories… And when all of this is happening one unnatural disaster in Moscow decided to launch a big war and kill tens of thousands of people” (3).
У цій промові президента модальне дієслово must привертає особливу увагу, оскільки звучать категорично, як імператив:
“Weaponization must be restrained. War crimes must be punished. Deported people must come back home. And the occupier must return to their own land. We must be united to make it” (3).
Літота у виступі перед шановним товариством додає словам спікера відчаю та напруги:
“But never before would mass kidnapping and deportation become a part of the government policy. Not until now” (3).
Майже кожен виступ президента містить риторичні запитання, які, на нашу думку, є своєрідною родзинкою. Досить часто вони поєднуються із безособовими еліптичними реченнями-відповідями:
“Is there any sense to reduce nuclear weapons when Russia is weaponizing nuclear power plants? Scary question” (3).
“We are trying to get children back home but time goes by. What will happen to them?” (3).
Досліджувана промова, на відміну від попередніх, має елементи іронії з алегорією:
“Europe, play out solidarity in a political theater – making a thriller from the grain. They may seem to play their own role but in fact they are helping set the stage to a Moscow actor” (3).
Наступний знаковий елемент синтаксичної структури промов президента України Володимира Зеленського – це умовні речення:
“And if it hadn't been for Russia, the chemical weapons would have never been used there in Syria” (3).
“Many seats in the General Assembly Hall may become empty if Russia succeeds with its treachery and aggression” (3).
Демонструючи свою обізнаність у геополітичних процесах, Володимир Зеленський наводить історичні факти у кожній своїй промові:
“Each decade Russia starts a new war. Parts of Moldova and Georgia remain occupied. Russia turned Syria into ruins. And if it hadn't been for Russia, the chemical weapons would have never been used there in Syria” (3).
Президент часто використовує значну кількість присвійних займенників, зокрема займенники our, we, you.
Цього разу попри традиційне завершення промови іміджевим висловом англійською мовою, президент завершив українською:
Слава Україні! (3).

2.3.4. Виступ Володимира Зеленського перед представниками громадськості, політичних та експертних кіл Королівства Нідерланди й міжнародних інституцій, розташованих у Гаазі (https://www.president.gov.ua/news/vistup-volodimira-zelenskogo-pered-predstavnikami-gromadskos-82653) 4 травня 2023 року

Кожна промова президента України Володимира Зеленського завжди зосереджена на найбільш важливих аспектах та питаннях ходу військових дій в Україні та вирішенні важливих завдань. Виступ у Гаазі мав не тільки політичне, але й історичне значення, оскільки Володимир Зеленський звернувся до представників громадськості та політичних представників Королівства Нідерландів із проханням притягнути володимира путіна до відповідальності за злочини та військові дії проти України, так само як це зробили зі злочинцями фашистської Німеччини.
Цього разу промова президента хоч і була насиченою історичними фактами та мовно-стилістичними фігурами, все ж таки вона мала більш стриману тональність. Розглянемо мовностилістичні засоби виступу.
Традиційне зверення та подяка президента усим, хто виділив час та прийшов на зустріч з ним. Кожна промова має ключові слова, які повторюються і є своєрідним об̓єднувальним елементом, на кшталт: aggression, impunity, freedom, values.
У промові президент, як завжди, використав низку метафор та епітетів:
“I’m glad to be in your strong country now – the land of freedom and justice, which are universal values, and it is about these things that I will speak today” (4).
“What is at the heart of this desire to help?” (4).
“These Russian crimes led to the death of two hundred and seven Ukrainian civilians” (4).
Традиційна анафора виконує функцію підсилення, емфази підмета речення:
“We can defeat aggression as a criminal idea that originates in the mindset of someone who is used to impunity. Impunity is the key that opens the door to aggression” (4).
Кожен виступ президента включає такий елемент як алітерація та асонанс:
“But a true, full-fledged Tribunal. True and full justice” (4).
“I’m sure we will see that happen, when we win. And we will win. And when we win not just on the battlefield, not just against this aggression” (4).
Синекдоха у цій промові використовується, аби підкреслити значимість допомоги зброєю:
“And I am grateful to you and the Netherlands for every piece of weapon supplied to Ukraine – for everything that helps us to maintain our defence and gradually prepare our active actions” (4).
У наступному прикладі синекдоха акцентує увагу на тривалості військових дій:
“And the full-scale Russian invasion has been going on for the fifteenth month” (4).
Варто звернути увагу на такий прийом як каламбур, який був досить доречно і вдало використаний президентом, аби наголосити на злочинності дій та обов’язкову відповідальність володимира путіна:
“Of course, we all want to see a different Vladimir here, in The Hague. The one who deserves to be sentenced for his criminal actions right here, in the capital of international law” (4).
У цьому прикладі разом із іронією використано емфатичну конструкцію.
Гіпербола підкреслює масштаби трагедії та кількість жертв, загиблих:
“Thousands and thousands of war crimes, thousands and thousands of victims” (4).
Кожна промова президента України також включає ідіоматичні вирази, хоча й не у великій кількості:
“The feeling that more than the fate of one country is at stake” (4).
Категоричність, рішучість, зобов’язання у кожній промові перед громадськістю Володимир Зеленський висловлює за допомогою модального дієслова must:
“And this is a step forward to creating a Compensation Mechanism: damages from aggression must be compensated at the expense of the assets of the aggressor himself” (4).
“The aggressor must fear the full power of justice” (4).
“They must stand to answer for war!” (4).
Повтори вже стали обов’язковим елементом звернення, оскільки мають потужну силу емоційного впливу:
“Not hybrid promises instead of human rights, but real freedom. Not hybrid impunity and symbolic formalities, but full-scale justice. Not hybrid peace and constant flashes of violence on the frontline, but reliable peace” (4).
Імперативні речення використовуються, аби закликати до дій, дієвих рішень:
“Look at how countries around the world are coming together to help Ukrainians defend themselves” (4).
“Let justice really work!” (4).
Антитеза у наступному реченні підкреслює ідею справедливості та відповідальності за вчинені злочини:
“Whoever brings war, must receive judgment” (4).
Володимир Зеленський у своїй промові значну увагу приділив історичному факту судового трибуналу у Нюрнберзі, що є алюзією. Президент переконаний, що подібний трибунал слід провести із злочинцями путінського режиму:
“When there is a tradition of inevitable punishment for aggression, then there will be a tradition of guaranteed non-repetition of aggression. If we want true justice, we should not look for excuses and should not refer to the shortcomings of current international law, but make bold decisions that will correct the shortcomings of those norms that, unfortunately, exist in international law. This is exactly what the creators of Nuremberg did. We should do the same now” (4).
Умовний спосіб в кінці промови передає глибокий сум та співчуття:
“And when today, as always on the fourth of May, at eight o'clock in the evening, you will honor the memory of all those whose lives were taken away by wars – World War II and others – please also remember Ukrainians – men and women, adults and children, who would have been alive now but for this aggression” (4).
Іміджева фраза Слава Україні! (4) завершує виступ президента.

2.4. Специфіка невербальних засобів промов президента України

Під час політичної комунікації політичний діяч взаємодіє з громадянами за допомогою вербальних та невербальних елементів. Доволі часто невербальні засоби спілкування є більш інформативними при здійсненні політичної комунікації. Певні дослідження свідчать, як вже зазначалося раніше, що 55% інформації під час виступу політика надходить за допомогою рухів тіла, тобто пози, зоровий контакт, жестикуляція, постава. 38% інформації сприймається за допомогою голосу і всього 7% – це промова [9]. Використання невербальних засобів спілкування оратором залежить від низки факторів, тобто деякі він може використовувати підсвідомо, інші – це культурогологічно обумовлені засоби. У будь-якому випадку, вони можуть свідчити про те, наскільки політичний лідер є щирим та, які мотиви він приховує.
Аналізуючи політичні публічні промови Володимира Зеленського, слід брати до уваги невербальні засоби комунікації, оскільки вербальні та невербальні елементи промов використовуються у тандемі, підсилюючи одне одного. Сигнали невербальної комунікації можуть розказати про моральний та фізичний стан оратора, його переживання, налаштованість до бесіди та контакту.
Дослідивши чотири англомовні виступи перед міжнародною спільнотою, ми виділили такі характерні невербальні засоби – це зовнішній вигляд, манера виголошувати промови, манера триматися за трибуною, інтонаційний аспект, паузація, зовнішній вигляд президента та середовище, у якому здійснюється комунікація.
Відомо, що сприйняття політичної мови, її вплив на громадськість головним чином залежить не стільки від мовностилістичного насичення, а від манери подачі, вміння триматися на публіці. Таким чином, фонетичні засоби мовлення, а це інтонація та артикуляція, іноді виходять на перший план. У інтонаційному плані промови Володимира Зеленського звучать емоційно, час від часу президент робить спеціальні смислові паузи, чи підвищує тон голосу у разі наголошення на більш важливих, вражаючих фактах.
Наступним важливим елементом взаємодії із публікою є те, як оратора сприймає оточення. Ось чому оратор повинен вміти себе подати, контролювати свою міміку, жести, поставу. У кожному виступі перед іноземними партнерами президент наводить факти жахіть здійснених російськими військовими, тому у таких частинах виступу президент може зробити тривалу паузу, використати жести, міміку обличчя. Наприклад, під час загальних дебатів у Генеральній Асамблеї ООН Володимир Зеленський мав емоційне звернення до присутніх. Він робив багато пауз, жестикулював, міміка обличчя була доволі жвавою, зведення брів, переводив швидко погляд.
Володимир Зеленський активно використовує жести руками, аби підкреслити сказане. Іноді президент використовує не зовсім дипломатичні класичні підходи до комунікації, а саме використовує сценічні жести або несподівано змінює тон голосу. Але така взаємодія із публікою створює враження відвертого ставлення. Серед жестів найбільш поширеними є афектно-комунікативні, тобто ті, що передають внутрішні переживання, жести, що допомагають зрозуміти інтелектуальні процеси та жести, що сигналізують про ставлення президента до оточуючих. Комунікативні жести президента – це жести вітання та прощання, жести залучення уваги, жести подяки та погрози, питальні жести. Жести-регулятори під час виступів Володимира Зеленського виражають ставлення президента до інформації, яку він виголошує і проявляються у вигляді цілеспрямованих рухів руками, кивків тощо. Також слід звернути увагу на зоровий контакт, коли спікер з трибуни не дивиться крізь публіку, а навпаки намагається знайти контакт з присутніми.
Особливістю виступів президента є те, що вони транслюються зі столиці України, оскільки наш президент не завжди мав змогу особисто з’явитися на закордонне зібрання. Такий невербальний аспект промов діючого президента України свідчить про те, що він зі своїм народом, своєю країною, переймається проблемами не тільки військових, але й цивільного населення.
Одяг президента – це його візитна карточка та найгучніший невербальний елемент з усіх можливих. Володимир Зеленський від початку війни з’являється на публіці в одязі кольору хакі чи темно-зеленому кольорі, тобто у тих кольорах, в які одягнені бійці збройних сил України. Такий стиль одягу нині називають стилем мілітарі. Оскільки Володимир Зеленський не тільки президент, але й головнокомандуючий, то його боротьба не на полі бою, а на дипломатичному фронті, у політиці. Президент України навіть відвідуючи США відмовився дотримуватися дрес-коду і з’явився на зустріч із президентом Байденом у своєму звичному одязі. Багато психологів вважають, що зовнішній вигляд президента транслює головні проблеми українського народу, а саме те, що країна потребує допомоги. Його одяг часто прикрашає національна символіка, така як тризуб, елементи вишиванки, національний прапор. Все це доводить його єдність з народом у боротьбі проти ворога.

Висновки до розділу 2

1. Головне завдання політичного дискурсу – це переконувати аудиторію, здійснювати маніпуляцію свідомістю за допомогою відповідних технологій, які полягають у створенні реалістичних образів кращого майбутнього. З цією метою спічрайтери певного політичного лідера заздалегідь готують виступ, у якому беруть до уваги такі фактори яе місце та час виступу, цільова аудиторія, тематика. Саме від цих ключових характеристик залежить насиченість промови різноманітними мовно стилістичними засобами.
2. Політичне мовлення обов’язково включає значну кількість художніх фігур, термінології, канцеляризмів та інших елементів характерних для публіцистичного стилю. Беручи до уваги, що політичний виступ все ж таки будується довкола низки важливих соціально-політичних фактів, то політичне мовлення є варіантом інституційного спілкування.
3. Оскільки головна мета політичного мовлення полягає у заволодінні увагою аудиторії, вмінні схилити її до необхідних для політичного лідера дій, то політичний дискурс може включати не тільки термінологію офіційно-ділового стилю, але й оказіоналізми, фразеологізми, паремії, абревіатури та акроніми тощо.
4. У політичному мовленні використовуються тропи з метою емоційного впливу, додавання необхідної експресивності. Найбільш поширеними тропами політичного дискурсу є метафора, метонімія, антитеза, синекдоха, гіпербола, антономазія, епітет, парафраз, гіпербола, літота. У синтаксичному плані у промовах використовуються риторичні запитання, повтори у поєднанні з алітерацією та асонансом, інвертований порядок слів, умовні речення, асиндетон.
5. Іронія використовується з метою пом’якшення подачі інформації та встановлення більш близького контакту із аудиторією. Оксюморон та антитеза застосовуються, аби виразити протиставлення. Евфемізми слугують для помякшення подачі неприємної інформації.
6. У дослідженні проаналізовано 4 промови Володимира Зеленського англійською мовою, дві 2022 року та дві 2023 року, аби дослідити, ви відбувалися зміни у риториці президента. Встановлено, що промови на початку військових дій є більш емоційними за рахунок використання великої кількості повторень, алітерації та асонансу, риторичних питань. Епітети слугують для емоційної емфази, а вживання фразеологізмів та розмовної лексики створює ефект людини з народу, людини, яка щиро та по-справжньому переймається проблемами свого народу.
7. Особливістю промов Володимира Зеленського є те, що президент часто вдається до історичних фактів з метою порівняння, до алюзій. Також у кожному виступі президент ділиться своїм болем щодо жахіть, які довелося пережити мирному населенню в окупованих містах. Умовні речення у промовах слугують своєрідним способом прогнозування можливих наслідків чи ходу дій.
8. Невербальні елементи у промовах президента України включають міміку, жести, місце проведення, інтонацію та паузацію, зовнішній вигляд. Оскільки Володимир Зеленський є емоційною особистістю, то й промови мають чітке емоційне забарвлення, яке транслюється за допомогою довгих пауз, підвищення інтонації на певних словах чи репліках, використанні жестів. Мова одягу Володимира Зеленського говорить про нього навіть більше, ніж усі виступи. Президент навмисно порушує дрес-код офіційних заходів та з’являється у повсякденному одязі у стилі мілітарі. Такий жест президента України спочатку викликав багато емоцій та коментарів, а з часом уся європейська спільнота навчилася сприймати президента у військовому одязі із щедрою національною українською символікою.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Поняття «дискурс» поєднує у собі якості письмового мовлення та процесу комунікації під час комунікативного акту. Це наукове явище існує на перетині кількох наук, а тому має різноманітні тлумачення. Детальний аналіз та лінгвістичне розуміння дискурсу допомагають виявити його основні різновиди. Поняття «дискурс» прийшло в науку з французької мови. Нині існує кілька визначень дискурсу, кожне з яких враховує певні специфічні характеристики. Варіанти класифікації дискурсу включають театральний, релігійний, політичний, газетний, кіно- та теле-дискурс тощо.
Політичний дискурс розуміють як певний текст політичного спрямування та, який обов’язково має бути дотичним до політичної тематики, питань. Політичний дискурс може мати форму тексту, який функціонує у політичному середовищі.
Політичний дискурс, як і будь-яка інша мовна категорія, має характерні особливості, на кшталт інтертекстуальності, або включення інших текстів та участь значної кількості осіб у створенні політичної промови; міфологічності, або продукування міфологем та стереотипів; ритуальності, театральності.
Політичний дискурс виявляється у характерному політичному мовленні, яке полягає у вживанні кліше, апелюванні до почуттів аудиторії, суперечливості та алогічності презентації думок, маніпулюванні поняттями та концептами тощо. Політична мова може включати абревіатури та акроніми, загальновживану лексику, термінологію, канцеляризми, евфемізми для представлення неприємної інформації у більш стриманому вигляді.
Жанрова своєрідність політичного дискурсу характеризується вражаючою різноманітністю в залежності від усного чи писемного формату. Таким чином, усна форма політичного дискурсу налічує такі жанри, як політична промова, дебати, політичний виступ, доповідь, репортаж, нарада тощо. Лозунги, політичні документи, листівки, маніфест тощо використовуються у письмові формі політичного дискурсу. До того ж, усі різновиди жанрів у політичному дискурсі можуть бути ускладнені та неускладнені паралінгвістичними засобами.
Політичний дискурс виконує низку функцій, серед яких інституціональна або офіційне спілкування, прогностична, функція контролю, інформативна.
Важливою складовою політичної промови є невербальні засоби, які сигналізують про ставлення оратора до проблеми та аудиторії, про його наміри та психологічний стан, мислення. Невербальні засоби є детально вивченими у сучасній науці та розподіляються за наступними підвидами: кінесика, паралінгвістика, окулесика, аускультація, такесика, проксеміка, хронеміка, системологія тощо.
У науковому дослідженні було проаналізовано чотири виступи президента Володимира Зеленського за період 2022 – 2023 року та виокремлено 133 фрагменти. У дослідження було включанню наступні промови: виступ Володимира Зеленського на загальних дебатах 77 сесії Генеральної Асамблеї ООН 22 вересня 2022 року, виступ Володимира Зеленського у Конгресі США 21 грудня 2022 року, виступ Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН 19 вересня 2023 року, виступ Володимира Зеленського перед представниками громадськості, політичних та експертних кіл Королівства Нідерланди й міжнародних інституцій, розташованих у Гаазі (https://www.president.gov.ua/news/vistup-volodimira-zelenskogo-pered-predstavnikami-gromadskos-82653) 4 травня 2023 року.
Під час своїх виступів президент України щедро дякував західних партнерів за можливість взяти участь у почесних зібраннях та за допомогу, яка надавалася Україні на той момент. Промови першої особи країни побудовані логічно із дотриманням певної хронології та структури. Промови на початку військових дій вирізняються емоційністю, експресивністю та ритмічністю. Родзинка промов президента полягає у повторах, які підсилюються алітерацією та асонансом, риторичних питаннях, які апелюють до емоцій слухачів, у використанні інвертованого порядку слів, вживанні умовних речень.
Спічрайтери дбають про те, аби президент під час виступу В США та Нідерландах добре володів необхідними історичними фактами. Тож, у промовах кожного разу звучать релевантні погляди на історичні події, які порівнюються із подіями у наш час. Президент цитує інших світових політичних діячів, погляди яких вже давно стали прикладами дипломатичної та політичної майстерності.
Наступна особливість промов полягає в описанні та констатації фактів насилля та вбивств, скоєних солдатами російської армії. У такі моменти президент робить паузи, підвищує тон голосу, що вказує на його внутрішні співпереживання горю своїх співвітчизників.
Використання значної кількості метафор, епітетів, метонімії є виправданим, оскільки вони підсилюють емоційність та експресивність. Президент часто вдається до вживання антитези, коли наводить приклади із протиставленням. Іронія звучить з вуст президента доречно у тих місцях виступу, де він намагається наголосити на безглуздості дій російського президента, його помилкових рішень та наслідків цих рішень.
Інвертований порядок слів, еліптичні речення сприяють нагнітанню атмосфери, аби присутні у залі змогли повною мірою усвідомити небезпеку та й далі продовжувати допомагати Україні та українцям.
У промові можна почути використання прикметників у різних ступенях порівняння, гіперболи та емфатичні конструкції, що також підсилює емоційність та патетичність.
Промови президента супроводжуються потужними невербальними засобами. Слід відзначити, що кожен політичний діяч слідкує за тим, як він тримається на публіці, які жести та міміку він використовує та який має зовнішній вигляд. Промова будь-якого політичного лідера тільки тоді має гарантований успіх, коли гармонійно поєднується з харизмою останнього та продуманими невербальними засобами.
У пресі відзначають, що Володимир Зеленський є доволі емоційною особистістю, а відтак його міміка, жести, інтонація та паузи інколи видають його сильне хвилювання чи збудженість. Важливим невербальним елементом президента України є його голос, інтонація та паузи, які він робить під час англомовних виступів. Перш за все, президент повинен виконати головну місію – переконати європейську спільноту у доцільності допомоги у боротьбі проти агресора, тож промова має зачепити навіть найбільш стриманих та поміркованих представників політичної еліти. Для цього Володимир Зеленський змінює тональність виступу, робить наголоси, жартує, встановлює зоровий контакт із присутніми та застосовує жести руками.
Зовнішній вигляд президента свідчить про те, що йому немає коли думати про смокінги чи дорогі костюми, аби дотримуватися дрес-коду кожної країни, кожного політичного уряду. Тож у стилі мілітарі, звичайних речах, але з багатою українською національною символікою, президент Володимир Зеленський з’являється на зустрічі із першими особами країн.
Таким чином, вербальна складова промов, невербальна поведінка президента, особиста харизма створюють образ рішучого лідера країни, який дбає про інтереси своїх громадян, є головнокомандуючим, відповідальність якого полягає у розумному веденні військових дій та керуванні країною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акінчиць Н. Г. Політичний дискурс як об’єкт наукового аналізу // Культура народов Причерноморья. 2007. № 107. С. 72–76. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/ handle/123456789/54472 (Дата звернення: 12. 10. 2023).
2. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. Л., «Просвещение», 1973. 300 с.
3. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 344 с.
4. Башманівська І. В. Лінгво-стилістичні особливості англомовних політичних промов.URL: http://eprints.zu.edu.ua/31015/1/%D0%91%D0%B0%D1%88%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%86.%2C%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-3-5.pdf (http://eprints.zu.edu.ua/31015/1/%D0%91%D0%B0%D1%88%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%86.%2C%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-3-5.pdf) (Дата звернення: 15.11. 2023)
5. Бик І. С. Наукові підходи до визначення поняття політичний дискурс // Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. 2013. № 24. С. 121–122.
6. Бороздіна Г. В. Психологія ділового спілкування. М.: «Ділова книга», 1998. 247 с.
7. Браун Дж. Техніки впливу: від пропаганди до промивання мозків // Паблік рилейшнз. К.: Т-во Знання, 2000. С. 445–447.
8. Бутова І. Політичний дискурс як об’єкт лінгвістичних досліджень // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/lingua/index (http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/lingua/index) (Дата звернення: 16.11. 2023)
9. Бушинська А. С. Аналіз невербальної поведінки українських політиків. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2018/paper/download/4430/3589 (https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2018/paper/download/4430/3589) (Дата звернення: 15.11. 2023)

10. Ван Дейк Т. А. Дискурс и власть: репрезентация доминирования в языке и коммуникации. Москва : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2013. 344 с.
11. Ваннек Л. Українські політики – від рук до тіла // Радіо свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/1847139.html (https://www.radiosvoboda.org/a/1847139.html) (Дата звернення: 8.10. 2023)
12. Ващук Т. Політичний дискурс як об’єкт лінгвістичного дослідження // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка. 2007. № 33. С. 182–185.
13. Вежбицькая А. Язык. Культура. Познание. М.: Pvcские словари,1996. 416 с.
14. Вільний тлумачний словник. URL: https://sum.in.ua/f/dyskurs (https://sum.in.ua/f/dyskurs) (Дата звернення: 25.11. 2023)
15. Вінтонів М. О., Вінтонів Т. М., Мала Ю. В. Синтаксичні засоби експресивізації в українському політичному дискурсі Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.
16. Вусик Г. М., Антонюк О. В. Сучасний політичний дискурс як об’єкт лінгвістичних досліджень // Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. Том 2, № 1. 2020. С. 213–217.
17. Гурко О. В. Лінгвостилістична специфіка промов В. Зеленського // Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Том 33 (72) № 4 Ч. 1 2022. С. 18–22.
18. Ґазда Ї., Лазурова Н. О. Політичний дискурс: функції слова в політичному мовленні (на матеріалі української та чеської мов) // Мовознавство. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2011. Випуск 16. С. 38–43.
19. Денисюк С. Г. Комунікологія: навч. посібник. Вінниця: ВНТУ, 2015. 102 с.
20. Довгаленко Ю. Ю., Денисюк С. Г. Вербальні та невербальні аспекти політичної комунікації // Матеріали XLIX науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 27-28 квітня 2020 р. URL //conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2020/paper/view/10228. (Дата звернення: 20.10.2023)
21. Долгіх В. П. Політичний дискурс: походження та зміст поняття // Грані. 2002. № 6. С. 121–125.
22. Етика ділового спілкування: навч. посібник / за редакцією Т. Б. Гриценко, Т. Д. Iщенко, Т. Ф. Мельничук. Київ: Центр учбової літератури, 2007. 344 с.
23. Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови ф дискурсивний аналіз. Навчально-методичний посібник Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. 240 с.
24. Жуковська В. В. Основи теорії та практики стилістики англійської мови: навчальний посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. 240 с.
25. Зірка В. В. Мовна парадигма маніпулятивної гри в рекламі : автореф. дис. … д-ра філол. наук: спец. 10.02.02. К., 2005. 35 с. URL: https://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2608?show=full (https://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2608?show=full) (Дата звернення: 17. 11. 2023)
26. Особливості використання сугестивних та маніпулятивних технологій у сучасному англомовному політичному дискурсі // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. К.: Логос, 2010. С. 115–125.
27. Карасик В. И. О типах дискурса. Языковая личность: институционвльный и персональный дискурс. Волгоград: Перемена, 2000. 228 с.
28. Климанська Л. Потенціал метафори в політиці вирішення соціальних проблем // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. 2010. Вип. 14. С. 18–24.
29. Ковалик І. І., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. Київ: Вища школа, 1984. 119 с.
30. Ковалинська І. В. Невербальна комунікація. К.: Вид-во «Освіта України», 2014. 289 с.
31. Кондратенко Н. В. (http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9D$" \o "Пошук за автором) Типологія мовленнєвих жанрів українського політичного дискурсу // Studia Рhilologica, 2017. Вип. 9. С. 18 – 22 URL: http: // nbuv.gov.ua/UJRN/stfil_2017_9_5 (Дата звернення: 19. 11. 2023)
32. Кондратенко Н. Український політичний дискурс: текстуалізація реальності: монографія. Одеса: Чорномор’я, 2007. 156 с.
33. Корецька Д. Д. Полiтичний дискурс у перспективi сучасних лiнгвiстичних дослiджень // Актуальнi питання фiлологiї та методики викладання мов 2020. Випуск 3 (15) ч. 1. C. 104–111.
34. Косюк Б. О. Роль невербальної комунікації у політиці. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/mn/mn2019/paper/view/8029/6712 (https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/mn/mn2019/paper/view/8029/6712) (Дата звернення: 01. 12. 2023)
35. Кравченко С. Коли одяг та взуття теж меседж. URL: https://elle.ua/moda/garderob/ (https://elle.ua/moda/garderob/) garderob-zelenskogo-shcho-nosit-prezident-ukraini-vid-pochatku-povnomasshtabnoi-viyni/ (Дата звернення: 30 .11. 2023)
36. Кривенко Соломія-Василина Олександрівна Семантична парадоксальність політичного дискурсу (теоретико-методологічний аналіз): автореф. дис… канд. політ. наук: спец. 23.00.01. Львів, 2016. 24 с. URL: https://lnu.edu.ua/thesis/kryvenko-solomiya-vasylyna-oleksandrivna/ (Дата звернення: 26. 11. 2023)
37. Лук’янець В. Філософія дискурсу. // Вісник НАН УКР, 2002.№12. C.22–28.
38. Лукіна Л.В. Політичний дискурс: сутність та особливості застосування // Політикус: наук. журнал. 2021. № 2. С. 75–80.
39. Мадрига Т.Б. Маніпулятивний потенціал політичної мови. Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри // Зб. матеріалів науково-практичної конференції. Івано-Франківськ, 2017. С.37–38.
40. Малюк Д.С., Сітко А.В. Прагматичні та лінгвістичні особливості промов політичних лідерів // Priority directions of science and technology development. Abstracts of the 5th International scientific and practical conference (24-26 January 2021). Kyiv, Ukraine. 2021. С. 1249–1255.
41. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. 2-ге вид., стер. К.: Вища шк., 2006. 311 с.
42. Москаленко В. В. Соціальна психологія. К.: Центр учбової літератури, 2008. 688 с.
43. Нагорна Л. Б. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. К.: Світогляд, 2005. 316 с.
44. Нікішина Т. І. Особливості політичної мови як варіанта мовлення, орієнтованого на сферу політики // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: Лінгвістичні науки: зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2011. № 13. С. 270–276.
45. Ончуленко М. І. Жанрові особливості політичного дискурсу // Филологические науки/3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка URL: https://www.rusnauka.com/22_NNP_2011/Philologia/3_90961.doc.htm (https://www.rusnauka.com/22_NNP_2011/Philologia/3_90961.doc.htm) (Дата звернення: 10. 10. 2023)
46. Павленко А. Г. Поняття дискурсу в сучасному мовознавстві // Актуальнi питання фiлологiї та методики викладання мов 2020. Випуск 3 (15) ч. 1. C. 129–136.
47. Павлуцька В. О. Політичний дискурс: особливості та функції // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 39. Філологічні науки С. 218–221.
48. Петренко В. Особливості визначення політичної мови // Політичний менеджмент. 2007. № 2. С. 16–24. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/petrenko_ osoblvosti.pdf (Дата звернення: 05.06.2022).
49. Підгрушний В. А. Особливості політичного дискурсу в сучасній лінгвістиці // Студентський вісник НУВГП. Рівне : НУВГП, 2015. Вип. 2(4). С. 248–251.
50. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2001. 656 с.
51. Приходько Дмитро. Жанрова своєрідність політичного дискурсу // Магістерські філологічні студії’2022 / М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси, 2023. С. 35–41.
52. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. Львів: СПОЛОМ, 2001. 224 с.
53. Рижкова А. Г., Мілорава А. Р. Значення невербальної комунікації в політичній сфері // Молодий вчений. 2018. №10. С. 137–38.
54. Романишин Н. І., Гузан А. П. Мовностилістичні особливості дискурсу у сфері дипломатії (на матеріалі промов політика Петра Порошенка та президента України Володимира Зеленского) // «Молодий вчений», № 11 (99). Листопад, 2021 р. С. 232–234.
55. Самойлова І. В., Подвойська О. В. Лексичні особливості політичних промов // Філологічні науки. 2016. Книга 1 С. 235–238.
56. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава. Довкілля, К. 2008. 711 c.
57. Селіванова Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля, К, 2006. 716 с.
58. Семенюк А. А. Вербалізація ціннісної орієнтації політичної промови. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/569/1/Verbalizatsia.pdf (https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/569/1/Verbalizatsia.pdf) (Дата звернення: 16. 11. 2023)
59. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність [на матеріалах сучасної газетної публіцистики]: монографія / за ред. В. Різуна. Київ: Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. 392 с.
60. Сотников А. В. Ключові слова в політичному дискурсі // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. 2009. № 3. С. 216–224.
61. Стадній А. С Особливості сучасної політичної мови. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2019/paper/download/7117/5965 (https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2019/paper/download/7117/5965) (Дата звернення: 16. 11. 2023)
62. Філатова О. О. Лінгвокраїнознавчий аналіз промов Володимира Зеленського та Кісіда Фуміо // Закарпатські філологічні студії. Випуск 27. Том 3. С. 94–98.
63. Черниш О. А., Гончарук Н. О., Білощицька З. А., Лисянюк О. Л. Лінгвостилістичний потенціл жанру «Промова політика» // Закарпатські філологічні студії. Випуск 27. Том 1. С. 208–214.
64. Шевчук Н. В. Особливості політичного дискурсу: зміст, функції, жанрове втілення // Вісник ДАКККіМ. Політологія. Вип. 1. 2013. С. 263–269.
65. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса: монография. Волгоград: Перемена, 2000. 386 с.
66. Шило Б. Комунікативні стратегії і тактики впливу в політичному дискурсі (на матеріалі промови П. Порошенка на прес-конференції «Виклики – 2018»). Черкаси // Лінгвістика №1 (38). 2018. С.154–162.
67. Шкіцька І. Ю. Маніпулятивні тактики позиву: лінгвістичний аспект: монографія. Терноп. нац. економ. ун-т; За наук. ред. В. М. Бріцин. К.: ВД Дмитра Бураго, 2012. 435 с.
68. Яковенко Юлія Виступ політика як об’єкт дослідження // Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2022. Випуск 42, c. 353–358.
69. Allwood J., Anderson L., Dahl O. Logics in Linguistics. Camdridge, CUP, 1995. 356 р.
67. Bell V. Negotiation in the workplace: The view from a political linguist // A. Firth ed. The discourse of negotiation: Studies of language in the workplace. Links. 20 (2), 2000. Р.153-195.
68.Burton F. Official discourse and state apparatuses. Edited by John E. Joseph. // Language and politics. Major Themes in English Studies. Volume II. The Language of Politics II. Routledge; London New York, 2010. Р. 238–254.
69. Cann R. Formal Semantics. Cambridge, CUP, 1994. 288 р.
70 Сrystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language, Cambridge University Press, Cambridge, 2019. 506 p.
71. Graber D. Political Language. Handbook of Political Communication. Beverly Hills, London, Sage Publications, 1981. 325 р.
72. Halliday M.A.K., Hasan R. Cohesion in English. London, 1976. 374 р.
73. Schiffrin D. Approaches to Discourse. Oxford: Blackwell, 1994. 470 р.
74. Stubbs M. Discourse Analysis: The Sociolinguistic Analysis of Natural Language / M. Stubbs. Oxford: Basil Blackwell, 1983. 272 р.
75. Wikipedia https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F) (Дата звернення: 19. 11.2023)

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Speech by the President of Ukraine at the General Debate of the 77th session of the UN General Assembly 21 September, 2022. URL: https://www.president.gov.ua/en/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-zagalnih-debatah-77-yi-sesiyi-77905 (https://www.president.gov.ua/en/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-zagalnih-debatah-77-yi-sesiyi-77905) (Дата звернення: 01. 12. 2023)
2. Zelensky’s Speech Before Congress, December 21, 2022. URL: https://www.president.gov.ua/en/news/speeches (https://www.president.gov.ua/en/news/speeches) (Дата звернення: 30. 11. 2023)
3. Zelenskyy’s speech to the UN General Assembly, September 19, 2023. URL: https://www.president.gov.ua/en/news/sogodni-lyudstvo-maye-diyati-v-povnij-solidarnosti-shob-urya-85705 (https://www.president.gov.ua/en/news/sogodni-lyudstvo-maye-diyati-v-povnij-solidarnosti-shob-urya-85705) (Дата звернення: 29. 11. 2023)
4. Speech by Volodymyr Zelenskyy to representatives of the public, political and expert circles of the Kingdom of the Netherlands and international institutions based in The Hague, May 4, 2023. URL: https://www.president.gov.ua/en/news/vistup-volodimira-zelenskogo-pered-predstavnikami-gromadskos-82653 (https://www.president.gov.ua/en/news/vistup-volodimira-zelenskogo-pered-predstavnikami-gromadskos-82653) (Дата звернення: 28. 11. 2023)

ДОДАТКИ

Додаток А

Speech by the President of Ukraine at the General Debate of the 77th session of the UN General Assembly
Greetings to all people of the world who value peace and unity between different and equal nations!
I wish you all peace!
I thank you that we are united in our striving to restore peace and to guarantee peace for any nation that has become a victim of the armed aggression.
A crime has been committed against Ukraine, and we demand just punishment. The crime was committed against our state borders. The crime was committed against the lives of our people. The crime was committed against the dignity of our women and men. The crime was committed against the values that make you and me a community of the united nations. And Ukraine demands punishment for trying to steal our territory. Punishment for the murders of thousands of people. Punishment for tortures and humiliations of women and men. Punishment for the catastrophic turbulence that Russia provoked with its illegal war and not only for us, Ukrainians, but for the whole world. For every nation that is represented in this Hall of the UN General Assembly. I am speaking on behalf of the state, which is forced to defend itself, but has the formula for peace. I am speaking to everyone who wants to hear how to achieve peace.
I will present a formula that can work not only for us, but for anyone who may find themselves in similar circumstances as we did. It is a formula that punishes crime, protects life, restores security and territorial integrity, guarantees security, and provides determination.
There are five preconditions for peace.
Dear Mr. President of the General Assembly!
Dear Secretary-General of the United Nations!
Dear heads of states and governments!
Dear journalists!
Nations of the world!
Ukraine wants peace. Europe wants peace. The world wants peace. And we have seen who is the only one who wants war.
There is only one Entity among all UN Member States who would say now, if he could interrupt my speech, that he is happy with this war – with his war. But we will not let this Entity prevail over us, even though it is the largest state in the world.
Ukraine showed strength on the battlefield, using its right to self-defense in accordance with Article 51 of the UN Charter. And no one will reproach us now or in the future with weakness or inability to fight for ourselves, for our independence.
We are achieving a result in this fight and we see what the end of this war will be, and what will be the guarantees of a stable peace. The UN Charter proclaims the equality of nations – and we proved that Ukraine is equal among the equals.
The UN Charter protects the inviolability of borders – and we confirm our state borderline by expelling the occupiers outside. The UN Charter stipulates the value of human rights, dignity and life, and we also stipulate them – with every Ukrainian city freed from Russian occupation. We did not provoke this war. We held 88 rounds of talks in various formats to prevent this war, just from the beginning of my presidency until February 24 this year.
But Russia – instead of stopping the crime of aggression, which it started back in 2014 – turned it into a full-scale invasion. And we have no choice but to defend ourselves. We do it. We push the aggressor beyond the internationally recognized border of the Ukrainian state. And this is the first item of our peace formula. Comprehensive item. Punishment. Punishment for the crime of aggression. Punishment for violation of borders and territorial integrity. Punishment that must be in place until the internationally recognized border is restored. Until the aggression stops. And until the damages and losses for the war are fully compensated.
Therefore, sanctions against the aggressor are part of the peace formula. Blocking the trade and relations with the aggressor is part of the peace formula. All this is a punishment.
So long as the aggressor is a party to decision-making in the international organizations, he must be isolated from them – at least until aggression lasts. Reject the right to vote. Deprive delegation rights. Remove the right of veto – if it is a Member of the UN Security Council. In order to punish the aggressor within the institutions.
We should not turn a blind eye to propagandists who justify aggression, but apply a full package of personal restrictions against them. That is a punishment for lying. Citizens of the aggressor state should not be allowed to enjoy tourism or shopping in the territory of those who value peace, but should be encouraged through visa restrictions to fight against the aggression of their own state. Punish for abetting the evil. A Special Tribunal should be created to punish Russia for the crime of aggression against our state. This will become signal to all “would-be” aggressors, that they must value peace or be brought to responsibility by the world.
We have prepared precise steps to establish such Tribunal. They will be presented to all states.
Ukraine will appeal to the UN General Assembly to support an international compensation mechanism. We count on your support. Russia should pay for this war with its assets. It is also a punishment. This is one of the most terrible punishments for Russian officials, who value money above everything else. The second item of the peace formula is the protection of life. The most concrete item. Now, while the sessions of the General Assembly continue, in the Ukrainian town of Izyum, Kharkiv region, the exhumation is under way... of bodies from a mass burial, which happened when the territory was controlled by Russian troops. The bodies of women and men, children and adults, civilians and soldiers were found there. 445 graves. There is a family that died under the rubble of a house after a Russian airstrike – father, mother, 6- and 8-year-old girls, grandparents. There is a man who was strangled with a rope. There is a woman with broken ribs and wounds on her body. There is a man who was castrated before the murder, and this is not the first case.
Ask, please, the representatives of Russia why the Russian military are so obsessed with castration. What was done to them so that they want to do this to others?
The only thing that differs the mass burial in Izyum from what the world saw in Bucha is, in fact, the burial. The Russian army was in Izyum for a longer time, and therefore the bodies of the killed people were buried, and not scattered on the streets.
So, how can we allow the Russian army somewhere on Ukrainian soil, knowing that they are committing such mass murders everywhere? We cannot.
We must protect life. The world must protect life. Every state suffering the armed aggression needs the opportunity to protect its citizens and liberate its territory.
If it requires help with weapons or shells – they should be provided. If you need financial help for this, it should be given. If for this, it is necessary to help with the intelligence data – just do it. But what is not needed is lies.
We can return the Ukrainian flag to our entire territory. We can do it with the force of arms.
But we need time.
We tried to speed it up. We tried to implement the basic provisions of the UN Charter for Ukraine through negotiations.
But Russia is afraid of real negotiations and does not want to fulfill any fair international obligations. It lies to everyone. As it is typical for aggressors, for terrorists.
Even now, when Russia talks about negotiations, it only wants to slow down its retreat. Russia wants to spend the winter on the occupied territory of Ukraine and prepare forces to attempt a new offensive. New Buchas, new Izyums... Or at least it wants to prepare fortifications on occupied land and carry out military mobilization at home.
We cannot agree to a delayed war. Because it will be even hotter than the war now.
For us, this is a war for life. That is why we need defense support – weapons, military equipment and shells. Offensive weapons, a long-range one is enough to liberate our land, and defensive systems, above all, air defense. And we need financial support – to keep internal stability and fulfill social obligations to our people.
Physical and social protection are two elements of any nation's life. So, the second item of our peace formula is the protection of life. By all available means – allowed by the UN Charter.
The third item of our peace formula is restoring security and territorial integrity.
Look at how many elements of global security Russia has undermined with its war – maritime safety, food safety, radiation safety, energy safety and safety from weapons of mass destruction.
We are already restoring maritime safety and food security. And I thank Mr. António Guterres for his personal involvement. Algeria, Ethiopia, Egypt, Libya, Kenya, Somalia, Sudan, Tunisia, Bangladesh, Israel, India, Iran, Yemen, Cyprus, China, Korea, Lebanon, Türkiye, Belgium, Bulgaria, Greece, Ireland, Spain, Italy, Netherlands, Germany, Romania and France have already received Ukrainian agricultural products.
And we have to increase the supply by sea. Both under market conditions and within the UN Food Program, for which Ukraine is always a reliable partner.
By the way, despite all the difficulties caused by the war, we decided to provide humanitarian aid to Ethiopia and Somalia, so we will send them an additional amount of our wheat.
But it is more difficult with other security elements.
On the eve of the General Assembly meeting, Russia fired missiles at the South Ukraine Nuclear Power Plant. The explosion hit the station buildings – windows were broken, walls were damaged. The rockets exploded only three hundred meters from the walls of the reactors!
And this is after the IAEA's clear appeal to Russia to stop any hostile activity against any nuclear facilities of Ukraine and, in particular, against the Zaporizhzhia Nuclear Power Station – the largest one in Europe, which Russia has turned into a target.
And that makes all of you a target.
Russian radiation blackmailing is something that should concern each and every one of you, because none of you will find a vaccine against radiation sickness.
The cost of living crisis continues in dozens of countries, it roots in the destabilization of the energy market. It is necessary to remove the main factor of global price turbulence, namely: Russian energy blackmailing.
It is necessary to cap the prices at which Russia exports its energy resources. It is necessary to make Russian oil and gas – just ordinary goods again. Currently, oil and gas are Russia’s energy weapons. And that is why it manipulates the markets so that electricity, gas, petrol and diesel become the privilege of few instead of being a common good available to all.
Limiting prices is safeguarding the world. This is the way to restore energy and price security.
But will the world go for it? Or will it be scared? Will it be scared of Russian threats?
It is necessary to take only one strong step, after which everything will become clear. The time has come for this.
This step will put everything in place. After the Russian missile terror. After the massacres. After Mariupol. After the burning of Ukrainian prisoners in Olenivka by the Russian military. After blocking the ports. After the strikes of Russian tanks and missiles on nuclear power plants. And after threats to use nuclear weapons, which have become the rule, not the exception, for Russian propagandists...
We must finally recognize Russia as a state sponsor of terrorism. At all levels. In all countries that confess the values of peace and protection of human life. Legally. Politically.
If you don't have a legal mechanism, you can make a political decision – in the parliaments. This is the foundation for restoring global security. If this strong step is taken, doubts will disappear – whether to take other important steps.
And what is very sensitive – is the border, the territorial integrity.
When one country tries to steal the territory of another state, it puts all world nations under attack.
Global security cannot be restored without restoring the territorial integrity of the nation which suffered the armed aggression.
So, the third item of the Ukrainian peace formula is the restoration of security and territorial integrity. The fourth item is security guarantees.
Every nation has the right to security guarantees. Not only the largest nations. Not only the most fortunate ones.
We have proposals to upgrade the security architecture for Ukraine, and for Europe and the world, which will not allow any more aggression against us. We are already presenting them to partners.
Proposals for legally binding multilateral and bilateral treaties. These are the conditions for the guarantors to act, and the timeline for their actions to bring results – results on land, at sea and in the air; in diplomacy and politics, in economy and finance, in providing weapons and intelligence. Each of you, who will receive the text of our peace formula will also see the details of what we offer as security guarantees.
I do not want to compare our offers with the guarantees of any alliances that exist on the planet now. I want to stress that it is always much better to guarantee the security of a nation, preventively, rather than to stop a war after it has already begun.
And the fifth item of the Ukrainian peace formula is determination. Something without which the other four items will not work.
This is our determination to fight. This is the determination of the partners to help us, and also themselves. And this is the determination of the world to unite around the one who fights against armed aggression and to call to order the one who threatens all.
So, all five items of our formula:
 punishment for aggression;
 protection of life;
 restoration of security and territorial integrity;
 security guarantees;
 and determination to defend oneself.
This is the formula of crime and punishment, which is already well known to Russia. And this is the formula of justice and law and order that Russia has yet to learn. As well as any other potential aggressors.
What is not in our formula? Neutrality.
Those who speak of neutrality, when human values and peace are under attack, mean something else. They talk about indifference – everyone for themselves. Here's what they say. They pretend to be interested in each other's problems. They take care of each other formally. They sympathize only for protocol. And that is why they pretend to protect someone, but in reality they protect only their vested interests. This is what creates the conditions for war. This is what needs to be corrected in order to create conditions for peace.
All you need is determination.
There was a lot of talking about reforming the UN. How did it all end? No result.
If you look carefully at our peace formula, you will see that its implementation is already becoming a de-facto reform of the United Nations. Our formula is universal, and unites the North and the South of the world. It calls for the world's majority, and encourages to expand the representation of those who remained unheard.
This is an imbalance when Africa, Latin America, most of Asia, Central and Eastern Europe comply with the right of veto, that they themselves never had.
And this is what Ukraine is talking about. And have you ever heard such words from Russia? But it is a permanent member of the Security Council. For some reason. For what reason, not Japan or Brazil, not Türkiye or India, not Germany or Ukraine. The day will come when this will be resolved.
As for the talks between Ukraine and Russia.
Probably you have happened to hear different words from Russia about the talks – as if they were ready for them. But. They talk about the talks but announce military mobilization. They talk about the talks but announce pseudo referendums in the occupied territories of Ukraine.
What is true then? The military mobilization in Russia is true. Sham referendums are also true. Russia wants war. It's true. But Russia will not be able to stop the course of history. Mankind and the international law are stronger than one terrorist state. Russia will be forced to end this war. The war it has started.
I rule out that the settlement can happen on a different basis than the Ukrainian peace formula. The further the Russian terror reaches, the less likely it is that anyone in the world will agree to sit at one table with them.
And if my words will be followed by new Russian missiles and acts of terrorism it will only prove the weakness. Russia’s weakness. Its inability to prevail over us, its inability to prevail over the world.
It will only prove that 5 items of the Ukrainian peace formula must be implemented as soon as possible.
We are ready for peace. But true, honest and fair peace. That’s why the world is on our side.
And finally.
I want to thank one hundred and one countries that voted for my video address to take place. It was a vote not only about the format. It was the vote about principles.
Only seven countries voted against: Belarus, Cuba, North Korea, Eritrea, Nicaragua, Russia and Syria.
Seven. Seven who are afraid of the video address. Seven who respond to principles with a red button. Only seven.
One hundred and one – and seven.
Friends! If this coalition is against our determination, then I congratulate you all. Because this means that peace will prevail over any aggression, and that there is no obstacle for us to implement the peace formula.
I thank you for your attention!
Once again, I wish you all peace!
Glory to Ukrain

Додаток Б
Zelensky’s Speech Before Congress
December 21, 2022
Thank you so much. Thank you so much for that. Thank you. It’s too much for me. All this for our great people. Thank you so much.
Dear Americans, in all states, cities and communities, all those who value freedom and justice, who cherish it as strongly as we Ukrainians in our cities, in each and every family, I hope my words of respect and gratitude resonate in each American heart.
Madam Vice President, I thank you for your efforts in helping Ukraine. Madam Speaker, you bravely visited Ukraine during the full-fledged war. Thank you very much. Great honor. Thank you.
I am very privileged to be here. Dear members of the Congress, representatives of both parties who also visited Kyiv, esteemed congressmen and senators from both parties who will visit Ukraine, I am sure, in the future; dear representatives of diaspora, present in this chamber, and spread across the country; dear journalists, it’s a great honor for me to be at the U.S. Congress and speak to you and all Americans.
Against all odds and doom-and-gloom scenarios, Ukraine didn’t fall. Ukraine is alive and kicking. Thank you. And it gives me good reason to share with you our first, first joint victory: We defeated Russia in the battle for minds of the world. We have no fear, nor should anyone in the world have it. Ukrainians gained this victory, and it gives us courage which inspires the entire world.
Americans gained this victory, and that’s why you have succeeded in uniting the global community to protect freedom and international law. Europeans gained this victory, and that’s why Europe is now stronger and more independent than ever. The Russian tyranny has lost control over us. And it will never influence our minds again.
Yet, we have to do whatever it takes to ensure that countries of the Global South also gain such victory. I know one more, I think very important, thing: The Russians will stand a chance to be free only when they defeat the Kremlin in their minds. Yet, the battle continues, and we have to defeat the Kremlin on the battlefield, yes.
This battle is not only for the territory, for this or another part of Europe. The battle is not only for life, freedom and security of Ukrainians or any other nation which Russia attempts to conquer. This struggle will define in what world our children and grandchildren will live, and then their children and grandchildren.
It will define whether it will be a democracy of Ukrainians and for Americans — for all. This battle cannot be frozen or postponed. It cannot be ignored, hoping that the ocean or something else will provide a protection. From the United States to China, from Europe to Latin America, and from Africa to Australia, the world is too interconnected and interdependent to allow someone to stay aside and at the same time to feel safe when such a battle continues.
Our two nations are allies in this battle. And next year will be a turning point, I know it, the point when Ukrainian courage and American resolve must guarantee the future of our common freedom, the freedom of people who stand for their values.
Ladies and gentlemen — ladies and gentlemen, Americans, yesterday before coming here to Washington, D.C., I was at the front line in our Bakhmut. In our stronghold in the east of Ukraine, in the Donbas. The Russian military and mercenaries have been attacking Bakhmut nonstop since May. They have been attacking it day and night, but Bakhmut stands.
Last year — last year, 70,000 people lived here in Bakhmut, in this city, and now only few civilians stay. Every inch of that land is soaked in blood; roaring guns sound every hour. Trenches in the Donbas change hands several times a day in fierce combat, and even hand fighting. But the Ukrainian Donbas stands.
Russians — Russians use everything, everything they have against Bakhmut and other our beautiful cities. The occupiers have a significant advantage in artillery. They have an advantage in ammunition. They have much more missiles and planes than we ever had. It’s true, but our defense forces stand. And — and we all are proud of them.
The Russians’ tactic is primitive. They burn down and destroy everything they see. They sent thugs to the front lines. They sent convicts to the war. They threw everything against us, similar to the other tyranny, which is in the Battle of the Bulge. Threw everything it had against the free world, just like the brave American soldiers which held their lines and fought back Hitler’s forces during the Christmas of 1944. Brave Ukrainian soldiers are doing the same to Putin’s forces this Christmas.
Ukraine — Ukraine holds its lines and will never surrender. So, so, here the front line, the tyranny which has no lack of cruelty against the lives of free people — and your support is crucial, not just to stand in such fight but to get to the turning point to win on the battlefield.
We have artillery, yes. Thank you. We have it. Is it enough? Honestly, not really. To ensure Bakhmut is not just a stronghold that holds back the Russian Army, but for the Russian Army to completely pull out, more cannons and shells are needed. If so, just like the Battle of Saratoga, the fight for Bakhmut will change the trajectory of our war for independence and for freedom.
If your Patriots stop the Russian terror against our cities, it will let Ukrainian patriots work to the full to defend our freedom. When Russia — when Russia cannot reach our cities by its artillery, it tries to destroy them with missile attacks. More than that, Russia found an ally in this — in this genocidal policy: Iran. Iranian deadly drones sent to Russia in hundreds — in hundreds became a threat to our critical infrastructure. That is how one terrorist has found the other.
It is just a matter of time when they will strike against your other allies if we do not stop them now. We must do it. I believe there should be no taboos between us in our alliance. Ukraine never asked the American soldiers to fight on our land instead of us. I assure you that Ukrainian soldiers can perfectly operate American tanks and planes themselves.
Financial assistance is also critically important, and I would like to thank you, thank you very much, thank you for both financial packages you have already provided us with and the ones you may be willing to decide on. Your money is not charity. It’s an investment in the global security and democracy that we handle in the most responsible way.
Russia, Russia could stop its aggression, really, if it wanted to, but you can speed up our victory. I know it. And it, it will prove to any potential aggressor that no one can succeed in breaking national borders, no one committing atrocities and reigning over people against their will. It would be naïve to wait for steps towards peace from Russia, which enjoys being a terrorist state. Russians are still poisoned by the Kremlin.
The restoration of international legal order is our joint task. We need peace, yes. Ukraine has already offered proposals, which I just discussed with President Biden, our peace formula, 10 points which should and must be implemented for our joint security, guaranteed for decades ahead and the summit which can be held.
I’m glad to say that President Biden supported our peace initiative today. Each of you, ladies and gentlemen, can assist in the implementation to ensure that America’s leadership remains solid, bicameral and bipartisan. Thank you.
You can strengthen sanctions to make Russia feel how ruinous its aggression truly is. It is in your power, really, to help us bring to justice everyone who started this unprovoked and criminal war. Let’s do it. Let terrorist — let the terrorist state be held responsible for its terror and aggression and compensate all losses done by this war. Let the world see that the United States are here.
Ladies and gentlemen — ladies and gentlemen, Americans, in two days we will celebrate Christmas. Maybe candlelit. Not because it’s more romantic, no, but because there will not be, there will be no electricity. Millions won’t have neither heating nor running water. All of these will be the result of Russian missile and drone attacks on our energy infrastructure.
But we do not complain. We do not judge and compare whose life is easier. Your well-being is the product of your national security; the result of your struggle for independence and your many victories. We, Ukrainians, will also go through our war of independence and freedom with dignity and success.
We’ll celebrate Christmas. Celebrate Christmas and, even if there is no electricity, the light of our faith in ourselves will not be put out. If Russian — if Russian missiles attack us, we’ll do our best to protect ourselves. If they attack us with Iranian drones and our people will have to go to bomb shelters on Christmas Eve, Ukrainians will still sit down at the holiday table and cheer up each other. And we don’t, don’t have to know everyone’s wish, as we know that all of us, millions of Ukrainians, wish the same: Victory. Only victory.
We already built strong Ukraine, with strong people, strong army, strong institutions together with you. We developed strong security guarantees for our country and for entire Europe and the world, together with you. And also together with you, we’ll put in place everyone who will defy freedom. Put-in.
This will be the basis to protect democracy in Europe and the world over. Now, on this special Christmastime, I want to thank you, all of you. I thank every American family which cherishes the warmth of its home and wishes the same warmth to other people. I thank President Biden and both parties, at the Senate and the House, for your invaluable assistance. I thank your cities and your citizens who supported Ukraine this year, who hosted our Ukrainians, our people, who waved our national flags, who acted to help us. Thank you all, from everyone who is now at the front line, from everyone who is awaiting victory.
Standing here today, I recall the words of the president Franklin Delano Roosevelt, which are I think so good for this moment. “The American people, in their righteous might, will win through to absolute victory.” The Ukrainian people will win, too, absolutely.
I know that everything depends on us, on Ukrainian armed forces, yet so much depends on the world. So much in the world depends on you. When I was in Bakhmut yesterday, our heroes gave me the flag, the battle flag, the flag of those who defend Ukraine, Europe and the world at the cost of their lives. They asked me to bring this flag to you, to the U.S. Congress, to members of the House of Representatives and senators whose decisions can save millions of people.
So, let these decisions be taken. Let this flag stay with you, ladies and gentlemen. This flag is a symbol of our victory in this war. We stand, we fight and we will win because we are united — Ukraine, America and the entire free world.
Just one thing, if I can, the last thing — thank you so much, may God protect our brave troops and citizens, may God forever bless the United States of America. Merry Christmas and a happy, victorious New Year. Slava Ukraini. [Glory to Ukraine.]

Додаток В

Nowadays humanity must act in full solidarity to save lives - President Volodymyr Zelenskyy's speech during the General Debate of the UN General Assembly

Thank you very much!
I welcome all who stand for common efforts!
And I promise – being really united we can guarantee fair peace for all nations. What’s more, unity can prevent wars.
Ladies and gentlemen!
Mr. Secretary General!
Fellow leaders!
This hall saw many wars but not as an active defender against the aggressions.
In many cases, the fear of war, the final war, was the loudest here – the war after which no one would gather in the General Assembly Hall again.
The Third World War was seen as a nuclear war. A conflict between states on the highway to nukes. Other wars seemed less scary compared to a threat of the so-called “great powers” firing their nuclear stockpiles.
So, the 20th century taught the world to restrain from the use of the weapons of mass destruction – not to deploy, not to proliferate, not to threaten with, and not to test, but to promote a complete nuclear disarmament.
Frankly, this is a good strategy. But it should not be the only strategy to protect the world from this final war.
Ukraine gave up its third largest nuclear arsenal. The world then decided Russia should become a keeper of such power. Yet, history shows it was Russia who deserved nuclear disarmament the most, back in the 1990s. And Russia deserves it now – terrorists have no right to hold nuclear weapons. No right!
But truly not the nukes are the scariest now.
While nukes remain in place, the mass destruction is gaining its momentum. The aggressor is weaponizing many other things and those things are used not only against our country but against all of yours as well.
Fellow leaders!
There are many conventions that restrict weapons but there are no real restrictions on weaponization.
First, let me give you an example – the food.
Since the start of the full-scale war, the Ukrainian ports in the Black and Azov Seas have been blocked by Russia. Until now, our ports on the Danube River remain the target for missiles and drones. And it is a clear Russia’s attempt to weaponize the food shortage on the global market in exchange for recognition for some, if not all, of the captured territories.
Russia is launching the food prices as weapons. The impact spans from the Atlantic coast of Africa to Southeast Asia. This is the threat scale.
I would like to thank those leaders who supported our Black Sea Grain Initiative, and program “Grain from Ukraine”. Thank you so much! United, we made weapons turn back into food again. More than 45 nations saw how important it is to make Ukrainian food products available on the market… from Algeria and Spain to Indonesia and China.
Even now when Russia has undermined the Black Sea Grain Initiative, we are working to ensure food stability. And I hope that many of you will join us in these efforts. We launched a temporary sea export corridor from our ports. And we are working hard to preserve the land routes for grain exports. And it is alarming to see how some in Europe, some of our friends in Europe, play out solidarity in a political theater – making a thriller from the grain. They may seem to play their own role but in fact they are helping set the stage to a Moscow actor.
Second, weaponization of energy.
Many times, the world has witnessed Russia using energy as a weapon. The Kremlin weaponized oil and gas to weaken the leaders of other countries when they came to the Red Square.
Now the threat is even greater. Russia is weaponizing nuclear energy. Not only is it spreading its unreliable nuclear-power-plant-construction-technologies, but it is also turning other countries’ power plants into real dirty bombs.
Look please what Russia did to our Zaporizhzhia power plant – shelled it, occupied it and now blackmails others with radiation leaks.
Is there any sense to reduce nuclear weapons when Russia is weaponizing nuclear power plants? Scary question.
The global security architecture offers no response or protection against such a treacherous radiation threat. And there is no accountability for radiation blackmailers so far.
The third example is children.
Unfortunately, various terrorist groups abduct children to put pressure on their families and societies. But never before would mass kidnapping and deportation become a part of the government policy. Not until now.
We know the names of tens of thousands of children and have evidence on hundreds of thousands of others kidnapped by Russia in the occupied territories of Ukraine and later deported. The International Criminal Court issued an arrest warrant for Putin for this crime.
We are trying to get children back home but time goes by. What will happen to them?
Those children in Russia are taught to hate Ukraine, and all ties with their families are broken… This is clearly a genocide.
When hatred is weaponized against one nation, it never stops there. Each decade Russia starts a new war. Parts of Moldova and Georgia remain occupied. Russia turned Syria into ruins. And if it hadn't been for Russia, the chemical weapons would have never been used there in Syria. Russia has almost swallowed Belarus. It is obviously threatening Kazakhstan and the Baltic states… And the goal of the present war against Ukraine is to turn our land, our people, our lives, our resources into a weapon against you – against the international rules-based order. Many seats in the General Assembly Hall may become empty if Russia succeeds with its treachery and aggression.
Ladies and gentlemen!
The aggressor scatters death and brings ruins even without nukes but the outcomes are alike.
We see towns and villages in Ukraine wiped out by Russian artillery. Leveled to the ground completely! We see the war of drones. We know the possible effects of spreading the war into cyberspace.
The artificial intelligence could be trained to combat well – before it would learn to help the humanity. Thank God, people have not yet learned to use climate as a weapon. Even though humanity is failing on its climate policy objectives – this means that extreme weather will still impact normal global life and some evil state will also weaponize its outcomes. And when people in the streets of New York and other cities of the world went out on climate protest – we all have seen them… And when people in Morocco and Libya and other countries die as a result of natural disasters… And when islands and countries disappear under water… And when tornadoes and deserts are spreading into new territories… And when all of this is happening one unnatural disaster in Moscow decided to launch a big war and kill tens of thousands of people. We have to stop it!
We must act united – to defeat the aggressor and focus all our capabilities and energy on addressing these challenges.
As nukes are restrained, likewise the aggressor must be restrained and all its tools and methods of war. Each war now can become final, but it takes our unity to make sure that aggression will not break in again.
And it is not a dialog between the so-called “great powers” somewhere behind the closed doors that can guarantee us all the new no-wars-era, but open work of all nations for peace.
Last year, I presented the outlines of the Ukrainian Peace Formula at the UN General Assembly. Later in Indonesia, I presented the full Formula. And over the past year the Peace Formula became the basis to update the existing security architecture – now we can bring back to life the UN Charter and guarantee the full power of the rules-based world order.
Tomorrow I will present the details at a special meeting of the UN Security Council.
The main thing is that it is not only about Ukraine. More than 140 states and international organizations have supported the Ukrainian Peace Formula fully or in part. The Ukrainian Peace Formula is becoming global. Its points offer solutions and steps that will stop all forms of weaponization that Russia used against Ukraine and other countries and may be used by other aggressors.
Look – for the first time in modern history, we have a real chance to end the aggression on the terms of the nation which was attacked. This is a real chance for every nation – to ensure that aggression against your state, if it happens, God forbid, will end not because your land will be divided and you will be forced to submit to military or political pressure, but because your territory and sovereignty will be fully restored.
We launched the format of meetings between national security advisors and diplomatic representatives. Important talks and consultations were held in Hiroshima, in Copenhagen, and in Jeddah on the implementation of the Peace Formula. And we are preparing a Global Peace Summit. I invite all of you – all of you who do not tolerate any aggression – to jointly prepare the Summit.
I am aware of the attempts to make some shady dealings behind the scenes. Evil cannot be trusted – ask Prigozhin if one bets on Putin’s promises. Please, hear me. Let unity decide everything openly.
While Russia is pushing the world to the final war, Ukraine is doing everything to ensure that after Russian aggression no one in the world will dare to attack any nation. Weaponization must be restrained. War crimes must be punished. Deported people must come back home. And the occupier must return to their own land.
We must be united to make it. And we will do it.
Слава Україні!

Додаток Г

Speech by Volodymyr Zelenskyy to representatives of the public, political and expert circles of the Kingdom of the Netherlands and international institutions based in The Hague

First of all, I would like to thank you for your attention and respect for Ukraine that I have felt today. This is attention and respect from people who value freedom and do not tolerate tyranny as much as we do not in Ukraine! Thank you!
Dear Minister Hoekstra! Dear members of Parliament!
Dear ambassadors and journalists!
Dear representatives of international organisations, political and judicial communities!
Dear people of the Netherlands!
I’m glad to be in your strong country now – the land of freedom and justice, which are universal values, and it is about these things that I will speak today.
Of course, we all want to see a different Vladimir here, in The Hague. The one who deserves to be sentenced for his criminal actions right here, in the capital of international law.
I’m sure we will see that happen, when we win. And we will win. And when we win not just on the battlefield, not just against this aggression.
Look at how countries around the world are coming together to help Ukrainians defend themselves. What is at the heart of this desire to help? The feeling that more than the fate of one country is at stake. The feeling that more can be achieved than the defeat of one aggressor.
We can now stop wars of aggression as such. We can defeat aggression as a criminal idea that originates in the mindset of someone who is used to impunity.
Impunity is the key that opens the door to aggression. If you look at any war of aggression in history, they all have one thing in common – the perpetrators of the war did not believe they would have to stand to answer for what they did.
They must stand to answer for war! Whoever brings war, must receive judgment.
Ladies and Gentlemen!
Defeating impunity of aggressors means destroying the origins of aggression.
Victory in the war is won by force of arms – that's how the job gets done. And I am grateful to you and the Netherlands for every piece of weapon supplied to Ukraine – for everything that helps us to maintain our defence and gradually prepare our active actions.
But we know that the lasting peace after victory is achieved by nothing else but the strength of values. First of all, it’s the strength of freedom and of law, which must work to the full to ensure justice. Not hybrid promises instead of human rights, but real freedom. Not hybrid impunity and symbolic formalities, but full-scale justice. Not hybrid peace and constant flashes of violence on the frontline, but reliable peace. When one respects values - true freedom, true justice, true peace is respected instead of hybrid forms, but it’s exactly what we need now.
Please think about one number. This number is – six thousand one hundred and thirty-nine. This is the number of war crimes committed by the Russian occupiers this April alone.
These Russian crimes led to the death of two hundred and seven Ukrainian civilians. Among them are eleven children. Another seventeen children and four hundred adults were injured. In a month alone…
And the full-scale Russian invasion has been going on for the fifteenth month. Just yesterday, in our Kherson region alone, Russia killed twenty-three people, forty-nine were wounded. I’m speaking about civilians.
And it all started more than nine years ago with the occupation of Crimea and Russia's bloody hybrid war in the Donbas. Thousands and thousands of war crimes, thousands and thousands of victims.
The Russian rocket that killed twenty-three people in the city of Uman, and each of the millions of strikes fired by Russian artillery in the Donbas… Every person killed by the occupiers in Bucha and every filtration camp that Russia set up on our independent land... Every prisoner who was tortured in Russian captivity, and every city deliberately burned by Russia... And all the pain suffered by the Dutch people, after the downing of MH-17 flight with the use of the Russian weapons, by Russian hands… Exactly by Russian hands.
Please observe a minute of silence in memory of all those whose lives were taken by Russia, by its terror.
Thank you very much.
Ladies and Gentleen! Friends!
Only one Russian crime led to all of these crimes. This is a crime of aggression. The start of evil, the primary crime. There should be responsibility for this crime! And it can only be enforced by the Tribunal.
Europe and the world have already had to deal with something like this. As a result, we can see the following words in the text of the judgment of the International Tribunal in Nuremberg: “To initiate a war of aggression, is not only an international crime; it is the supreme international crime differing only from other war crimes in that, it contains within itself the accumulated evil of the whole”. That’s absolutely true.
We must transform the experience of the Nuremberg process into an operating rule! That’s why we insist on the Tribunal creation.
When there is a tradition of inevitable punishment for aggression, then there will be a tradition of guaranteed non-repetition of aggression. If we want true justice, we should not look for excuses and should not refer to the shortcomings of current international law, but make bold decisions that will correct the shortcomings of those norms that, unfortunately, exist in international law. This is exactly what the creators of Nuremberg did. We should do the same now.
It would be a weakness for you and for us and for all of the nations to leave full justice only to history. It would be unfair to our children and grandchildren to hand them problems that we can solve. That's what the Tribunal is for. The sustainability of peace arises from the complete justice towards the aggressor.
Ladies and Gentlemen!
It is wrong that someone in the world is still afraid to give full force to justice. You and I are not afraid! I am sure most of the world is not afraid. The aggressor must fear the full power of justice. Only him!
Yet this is our historical responsibility – of the modern generations – to make the total punishment for aggression inevitable; to prevent the aggression against our country and also new wars. There are potential aggressors in the world. And the world must seek justice to see peace fully secured.
Ukrainian courts will ensure responsibility for most of the crimes of the Russian occupiers.
I am thankful to the International Criminal Court and to the entire team working at and with the ICC for the sake of justice.
But only one institution is capable of responding to the original crime – the crime of aggression. A Tribunal! Not something hybrid that can formally close the topic... Not some compromise that will allow politicians to say that the case is allegedly done... But a true, full-fledged Tribunal. True and full justice.
And I am thankful to you, the people and leaders of the Netherlands, the Prime Minister, the Government, the Parliament for being with us on this path. It is so important for us. I thank you for supporting the establishment of the Special Tribunal. I am grateful that the International Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression will work right here in The Hague. Same here, in The Hague, the Register of damages from aggression will be established. And this is a step forward to creating a Compensation Mechanism: damages from aggression must be compensated at the expense of the assets of the aggressor himself. And this is also a punishment for war – as well as justice.
I thank you for the fact that for you and us, justice really matters!
Thank you, the Netherlands! Let justice really work!
And when today, as always on the fourth of May, at eight o'clock in the evening, you will honor the memory of all those whose lives were taken away by wars – World War II and others – please also remember Ukrainians – men and women, adults and children, who would have been alive now but for this aggression. The war we didn't want, the one we have to make the last. We’ll do it!
Слава Україні!

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets