Проєкт автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення побутової продукції в Одеській області

Храмцов, Владислав Олегович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9158
Title:	Проєкт автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення побутової продукції в Одеській області
Authors:	Рудь , Максим Петрович Храмцов, Владислав Олегович
Issue Date:	2024
Abstract:	Метою дослідження є розробка проєкту автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення побутової продукції в Одеській області, яке забезпечуватиме високий рівень ефективності та якості транспортних послуг. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: Визначити призначення та загальну характеристику автотранспортного підприємства. Обґрунтувати вибір вихідних даних для проєкту. Провести технологічний розрахунок автотранспортного підприємства, включаючи визначення нормативної періодичності ТО та ресурсного пробігу, виробничої програми, методів ТО і діагностування автомобілів. Розрахувати річні обсяги робіт підприємства та кількість працівників. Визначити площі приміщень та розробити генеральний план автотранспортного підприємства. Визначити заходи з охорони праці та навколишнього середовища. Об'єкт дослідження – автотранспортне підприємство на 80 автомобілів для перевезення побутової продукції в Одеській області. Предмет дослідження – процеси проєктування, організації та функціонування автотранспортного підприємства, технології технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, а також заходи з охорони праці та навколишнього середовища. Для досягнення поставлених цілей та вирішення завдань у роботі застосовуються такі методи дослідження:
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9158
Appears in Collections:	274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Храмцов В.О..pdf Restricted Access		1.56 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 
Черкаський державний університет (ЧДТУ) 
 
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92 
 
 
 
   ЗАТВЕРДЖУЮ 
                                                                          зав. кафедри автомобілів та                 
                                                                          технологій їх експлуатації, доцент     
                                                                          ______________ Л. А. Тарандушка 
                                                                          «___» __________________20__ р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
 
 
Проєкт ________________________________ 
 
 
 
Рецензент: 
____________________                                 _______________  ______________ 
                  (посада)                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
 
Керівник роботи: 
____________________                                 _______________  ______________ 
                  (посада)                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
 
Виконавець: 
студент 4 курсу, гр. АВ -____ 
спеціальності 274 – Автомобільний  
транспорт                                                       _______________    ____________ 
                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
 
20__ 
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет електронних технологій, автотранспорту та машинобудування  
Кафедра  автомобілів та технології їх експлуатації 
Освітній рівень бакалавр 
Спеціальність 274 – Автомобільний транспорт 
 
 
                      ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри АТЕ______________ 
«____» _________202__ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 
_____________________________________________________________________________
___ 
(прізвище, ім’я,  по батькові) 
1. Тема роботи 
___________________________________________________________________ 
_____________________________________________________________________________
___ 
_____________________________________________________________________________
___ 
 
Керівник роботи _______________________________________________________, 
        ( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від “___”__________20__року №___ 
2.Строк подання студентом роботи 
_________________________________________________ 
3.Вихідні дані до роботи 
__________________________________________________________ 
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_________ 
 
3 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
________ 
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
___________________________ 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_________ 
_____________________________________________________________________________
___ 
 
_____________________________________________________________________________
___ 
 6. Консультанти розділів роботи   
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання видав завдання 
консультанта 
прийняв 
    
    
    
    
    
    
    
4 
 
7. Дата видачі завдання   __________________________________________ 
 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів кваліфікаційної роботи бакалавра Строк  Примітка 
виконання 
з/п етапів  
роботи 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 
 
 
Студент ___________________                                _______________________ 
(підпис)                                                                                (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи____________                                      _______________________ 
(підпис)                                                                                (прізвище та ініціали) 
5 
 
  
6 
 
ЗМІСТ 
Вступ ......................................................................................................................... 8 
Розділ 1. Техніко-економічне обґрунтування проєкту ....................................... 10 
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства
 ……………………………………………………………………………….1
0 
1.2 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту .................................... 26 
Розділ 2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства .......... 40 
2.1 Вибір і коригування нормативної періодичності ТО та ресурсного пробігу
 ................................................................................................................................. 40 
2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів ... 42 
2.3 Обґрунтування та вибір методу ТО і діагностування автомобілів ............. 45 
2.4 Розрахунок річних обсягів робіт підприємства ............................................ 48 
2.5 Розрахунок зон ТО і ПР .................................................................................. 51 
2.6 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу .... 52 
2.7 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства 54 
Розділ 3. Розрахунок кількості працівників ........................................................ 55 
3.1 Технологічно необхідна кількість працівників ............................................ 55 
3.2 Штатна кількість працівників ........................................................................ 58 
Розділ 4. Розрахунок площ приміщень................................................................ 61 
4.1 Площі зон ТО і ремонту ................................................................................. 61 
4.2 Площі робочих дільниць і дільниць .............................................................. 62 
4.3 Площі складських приміщень ........................................................................ 64 
Розділ 5. Генеральний план автотранспортного підприємства ......................... 66 
5.1 Вибір земельної ділянки ................................................................................. 66 
5.2 Розміщення будівель, споруд та майданчиків .............................................. 67 
5.3 Розміщення рухомого складу на відкритих майданчиках ........................... 70 
5.4 Шляхи руху автомобілів по території ділянки ............................................. 73 
5.5 Експлікація будинків та споруд ...................................................................... 76 
Розділ 6. Охорона праці та навколишнього середовища ................................... 81 
7 
 
6.1 Техніка безпеки ................................................................................................ 81 
6.2 Пожежна безпека ............................................................................................. 83 
6.3 Охорона навколишнього середовища ............................................................ 87 
Висновки ................................................................................................................ 93 
Список використаних джерел .............................................................................. 95 
 
  
8 
 
Вступ 
 
Розвиток логістики та транспортних послуг є одним із ключових 
чинників економічного зростання регіонів. У сучасних умовах глобалізації та 
зростаючої конкуренції, ефективне функціонування автотранспортних 
підприємств (АТП) стає важливим фактором успішного розвитку бізнесу. В 
Одеській області, яка є одним із найбільших промислових та торговельних 
центрів України, необхідність у надійному та ефективному 
автотранспортному підприємстві, що забезпечує перевезення побутової 
продукції, є особливо актуальною. Це обумовлено як інтенсивним розвитком 
промислових підприємств, так і зростаючим попитом на якісні транспортні 
послуги серед населення. 
Проєктування та створення АТП на 80 автомобілів для перевезення 
побутової продукції в Одеській області має на меті задоволення цих потреб, 
що сприятиме підвищенню ефективності логістичних процесів, зниженню 
витрат на транспортування та поліпшенню обслуговування клієнтів. Даний 
проєкт також сприятиме розвитку інфраструктури регіону та створенню нових 
робочих місць, що є важливим соціально-економічним аспектом. 
Метою дослідження є розробка проєкту автотранспортного 
підприємства на 80 автомобілів для перевезення побутової продукції в 
Одеській області, яке забезпечуватиме високий рівень ефективності та якості 
транспортних послуг. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні 
завдання: 
Визначити призначення та загальну характеристику автотранспортного 
підприємства. 
Обґрунтувати вибір вихідних даних для проєкту. 
Провести технологічний розрахунок автотранспортного підприємства, 
включаючи визначення нормативної періодичності ТО та ресурсного пробігу, 
виробничої програми, методів ТО і діагностування автомобілів. 
9 
 
Розрахувати річні обсяги робіт підприємства та кількість працівників. 
Визначити площі приміщень та розробити генеральний план 
автотранспортного підприємства. 
Визначити заходи з охорони праці та навколишнього середовища. 
Об'єкт дослідження – автотранспортне підприємство на 80 автомобілів 
для перевезення побутової продукції в Одеській області. 
Предмет дослідження – процеси проєктування, організації та 
функціонування автотранспортного підприємства, технології технічного 
обслуговування та ремонту рухомого складу, а також заходи з охорони праці 
та навколишнього середовища. 
Для досягнення поставлених цілей та вирішення завдань у роботі 
застосовуються такі методи дослідження: 
Аналіз літературних джерел та нормативних документів – для вивчення 
теоретичних основ та нормативно-правових аспектів проєктування АТП. 
Економіко-статистичний аналіз – для обґрунтування вибору вихідних 
даних та розрахунків річних обсягів робіт підприємства. 
Методи технічного аналізу та розрахунків – для визначення нормативної 
періодичності ТО, виробничої програми, кількості працівників та площ 
приміщень. 
Графічні методи – для розробки генерального плану автотранспортного 
підприємства. 
Методи оцінки ризиків та аналізу безпеки – для визначення заходів з 
охорони праці та навколишнього середовища. 
Таким чином, комплексне використання різних методів дослідження 
дозволяє забезпечити науково обґрунтований підхід до розробки проєкту 
автотранспортного підприємства та досягти високого рівня його ефективності 
та безпеки. 
  
10 
 
Розділ 1. Техніко-економічне обґрунтування проєкту 
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного 
підприємства 
 
Автотранспортне підприємство (АТП), яке планується створити в 
Одеській області, буде вантажним типом, спеціалізованим на перевезенні 
побутової продукції. Визначення типу підприємства є важливим етапом у 
процесі його проєктування, оскільки саме від цього залежить структура, 
організація, технічне оснащення та управління підприємством. Вантажне АТП 
відрізняється від пасажирського і змішаного тим, що основною його функцією 
є транспортування вантажів, у даному випадку – побутової продукції, яка 
включає товари повсякденного вжитку, побутову техніку, меблі, господарські 
товари та інші види продукції, необхідні для щоденного життя споживачів. 
Основною метою вантажного АТП є забезпечення своєчасної, безпечної 
та ефективної доставки вантажів від виробника до кінцевого споживача або 
між логістичними центрами, складами, розподільчими базами. Вантажні 
автотранспортні підприємства мають свою специфіку організації роботи, яка 
включає комплекс заходів з технічного обслуговування, ремонту 
транспортних засобів, організації вантажно-розвантажувальних робіт, 
управління рухом транспортних засобів та інші аспекти, що забезпечують 
безперебійну роботу підприємства. 
Перевезення побутової продукції вимагає особливого підходу до 
організації транспортного процесу. По-перше, необхідно враховувати 
специфіку вантажу, який може включати крихкі, габаритні або важкі 
предмети, що вимагають дбайливого поводження, надійного кріплення та 
особливих умов транспортування. Для цього підприємство має бути оснащене 
відповідним рухомим складом – вантажними автомобілями, які можуть 
забезпечити належні умови перевезення побутової продукції. Це можуть бути 
вантажні фургони, автомобілі з різною вантажопідйомністю, спеціалізовані 
транспортні засоби для перевезення великогабаритних вантажів [12]. 
11 
 
По-друге, для забезпечення якісного сервісу і задоволення потреб 
клієнтів, АТП повинно мати сучасну матеріально-технічну базу, яка включає 
ремонтно-механічні майстерні, зони технічного обслуговування, склади для 
зберігання запасних частин і матеріалів. Важливим аспектом є також наявність 
кваліфікованого персоналу, який зможе забезпечити високий рівень 
обслуговування транспортних засобів та ефективне управління 
транспортними процесами. 
В умовах сучасної економіки важливим аспектом функціонування 
вантажного АТП є впровадження інноваційних технологій і автоматизованих 
систем управління транспортом. Це дозволяє оптимізувати маршрути 
перевезень, зменшити витрати на паливо, підвищити продуктивність праці та 
забезпечити оперативний контроль за рухом вантажів. Використання GPS-
навігації, систем моніторингу стану транспортних засобів, електронних 
систем управління замовленнями та іншого програмного забезпечення є 
необхідним елементом сучасного вантажного АТП. 
Таким чином, створення вантажного автотранспортного підприємства, 
призначеного для перевезення побутової продукції в Одеській області, є 
обґрунтованим і перспективним рішенням, що відповідає потребам регіону. 
Це дозволить забезпечити ефективну логістику, покращити якість 
транспортного обслуговування, сприяти розвитку економіки регіону та 
задовольнити зростаючий попит на послуги з перевезення побутових товарів. 
Важливою умовою успішного функціонування підприємства є ретельне 
проєктування всіх його складових, від вибору типу транспортних засобів до 
організації технічного обслуговування та впровадження сучасних 
інформаційних технологій управління транспортними процесами. 
Автотранспортне підприємство, яке планується створити в Одеській області, 
може функціонувати у різних формах власності: приватній, державній або 
комунальній. Кожна з цих форм має свої особливості, переваги та недоліки, 
що впливають на ефективність управління, фінансову стійкість та здатність до 
розвитку [22]. 
12 
 
Приватна форма власності є найпоширенішою серед автотранспортних 
підприємств, особливо в умовах ринкової економіки. Основною 
характеристикою приватного АТП є його належність одному або декільком 
приватним власникам, які інвестують власні кошти у створення і розвиток 
підприємства. Приватні автотранспортні підприємства мають високу 
гнучкість у прийнятті рішень, швидко адаптуються до змін ринкових умов, 
мають можливість залучати додаткові інвестиції та розширювати свій бізнес. 
Приватні підприємства, як правило, орієнтовані на отримання прибутку, що 
стимулює їх до підвищення ефективності роботи, впровадження інновацій та 
оптимізації витрат. 
Державна форма власності передбачає, що автотранспортне 
підприємство належить державі та управляється відповідними державними 
органами або підприємствами. Державні автотранспортні підприємства 
зазвичай створюються для забезпечення стратегічних інтересів держави, 
надання соціально важливих послуг або виконання спеціальних завдань. 
Державні АТП можуть мати стабільне фінансування з державного бюджету, 
що забезпечує їхню фінансову стійкість та можливість реалізовувати 
довгострокові проєкти. Однак, державні підприємства часто стикаються з 
бюрократичними перепонами, повільною адаптацією до ринкових змін та 
обмеженими можливостями для впровадження інновацій. 
Комунальна форма власності передбачає, що автотранспортне 
підприємство належить місцевим органам самоврядування. Комунальні АТП 
створюються для надання транспортних послуг мешканцям певного регіону, 
забезпечення місцевої інфраструктури та розвитку громадських перевезень. 
Комунальні підприємства можуть мати фінансову підтримку з місцевих 
бюджетів, що забезпечує їхню стабільність та можливість реалізації соціально 
значущих проєктів. Однак, комунальні підприємства також можуть стикатися 
з проблемами бюрократії, недостатньою гнучкістю в управлінні та 
обмеженими можливостями для розвитку. 
13 
 
Обґрунтування вибору форми власності для автотранспортного 
підприємства в Одеській області залежить від ряду факторів, таких як цілі та 
завдання підприємства, джерела фінансування, ринкові умови та потреби 
регіону. У контексті даного проєкту, орієнтованого на перевезення побутової 
продукції, найбільш доцільною є приватна форма власності. Це обумовлено 
кількома ключовими причинами. 
По-перше, приватне АТП має вищу гнучкість у прийнятті управлінських 
рішень та здатність швидко адаптуватися до змін ринкових умов. Це особливо 
важливо в умовах конкурентного ринку, де швидкість реакції на зміни є 
критичним фактором успіху. Приватні власники зацікавлені в максимізації 
прибутку, що стимулює їх до впровадження інновацій, оптимізації витрат та 
підвищення ефективності роботи. 
По-друге, приватне АТП має можливість залучати додаткові інвестиції 
для свого розвитку. Це може бути як власний капітал власників, так і зовнішні 
інвестиції, такі як кредити, гранти або венчурний капітал. Залучення 
інвестицій дозволяє швидше реалізовувати проєкти модернізації, розширення 
автопарку, впровадження нових технологій та поліпшення якості послуг. 
По-третє, приватне автотранспортне підприємство може ефективніше 
використовувати свої ресурси, оскільки власники зацікавлені в максимізації 
віддачі від вкладених коштів. Це сприяє більш ефективному управлінню 
фінансовими ресурсами, оптимізації операційних витрат та підвищенню 
продуктивності праці. Приватні підприємства також зазвичай мають більш 
мотивований персонал, оскільки працівники відчувають пряму залежність 
свого благополуччя від успіху підприємства [24]. 
Однак, вибір приватної форми власності також вимагає врахування 
певних ризиків і викликів. Наприклад, приватні АТП можуть стикатися з 
проблемами доступу до дешевих фінансових ресурсів, високими вимогами до 
капітальних інвестицій та необхідністю забезпечення високого рівня 
управлінської компетентності. Тим не менш, з урахуванням переваг і 
можливостей, приватна форма власності є найбільш оптимальною для 
14 
 
створення ефективного та конкурентоспроможного автотранспортного 
підприємства в Одеській області. 
Таким чином, обрання приватної форми власності для 
автотранспортного підприємства, призначеного для перевезення побутової 
продукції в Одеській області, є обґрунтованим та доцільним рішенням. Це 
забезпечить гнучкість управління, можливість залучення інвестицій, 
ефективне використання ресурсів та високу конкурентоспроможність на 
ринку транспортних послуг. Основні задачі автотранспортного підприємства 
(АТП) у контексті перевезення побутової продукції в Одеській області 
включають кілька ключових аспектів, які спрямовані на забезпечення якісного 
та ефективного транспортного обслуговування. Ці задачі охоплюють 
перевезення побутової продукції, забезпечення надійності та своєчасності 
доставки вантажів, а також підвищення ефективності логістичних процесів. 
Кожна з цих задач має свої специфічні вимоги та умови реалізації, що 
вимагають комплексного підходу та ретельного планування. 
Перевезення побутової продукції є основною задачею АТП. Це включає 
транспортування різноманітних товарів, необхідних для повсякденного життя 
споживачів, таких як побутова техніка, меблі, господарські товари, харчові 
продукти та інші види побутової продукції. Важливо забезпечити належні 
умови для зберігання та транспортування цих товарів, оскільки деякі з них 
можуть бути крихкими, габаритними або вимагати спеціальних умов 
перевезення (наприклад, охолодження для харчових продуктів). Для цього 
АТП має бути оснащене відповідними транспортними засобами, які можуть 
задовольнити різноманітні вимоги до перевезення побутової продукції. Це 
можуть бути вантажні автомобілі різної вантажопідйомності, фургони, 
рефрижератори та інші спеціалізовані транспортні засоби. 
Забезпечення надійності та своєчасності доставки вантажів є наступною 
важливою задачею АТП. Надійність доставки означає, що товари повинні бути 
доставлені в цілісності та збереженості, без пошкоджень та втрат. Для 
досягнення цієї мети необхідно забезпечити належний технічний стан 
15 
 
транспортних засобів, регулярно проводити технічне обслуговування та 
ремонт, а також контролювати дотримання умов транспортування. 
Своєчасність доставки, у свою чергу, означає, що товари повинні бути 
доставлені у визначений час, відповідно до графіку перевезень. Це вимагає 
точного планування маршрутів, оптимізації логістичних процесів та 
використання сучасних технологій управління транспортом. Важливо також 
забезпечити зворотний зв’язок з клієнтами та своєчасне інформування їх про 
статус доставки. 
Підвищення ефективності логістичних процесів є ще однією ключовою 
задачею АТП. Логістичні процеси включають планування, організацію, 
управління та контроль за всіма етапами транспортного процесу – від 
прийняття замовлення на перевезення до доставки товару кінцевому 
споживачеві. Ефективність логістичних процесів впливає на загальну 
продуктивність підприємства, його витрати та якість обслуговування клієнтів. 
Для підвищення ефективності необхідно впроваджувати інноваційні 
технології, такі як автоматизовані системи управління транспортом (TMS), 
системи моніторингу та трекінгу вантажів, електронні системи обробки 
замовлень. Важливо також оптимізувати маршрути перевезень, мінімізуючи 
порожні пробіги та витрати на паливо. Використання сучасних інформаційних 
технологій дозволяє значно покращити координацію дій між різними 
підрозділами АТП, забезпечити оперативний обмін інформацією та швидке 
реагування на зміни в умовах ринку. 
Окрім основних задач, автотранспортне підприємство повинно також 
вирішувати низку додаткових завдань, пов'язаних з управлінням персоналом, 
забезпеченням технічної безпеки, дотриманням екологічних стандартів та 
підвищенням рівня сервісу для клієнтів. Управління персоналом включає 
підбір, навчання та мотивацію працівників, забезпечення їх належними 
умовами праці та безпеки. Важливо забезпечити високий рівень кваліфікації 
водіїв та технічного персоналу, що безпосередньо впливає на якість 
перевезень та технічний стан транспортних засобів [30]. 
16 
 
Забезпечення технічної безпеки включає регулярні технічні огляди та 
обслуговування транспортних засобів, дотримання правил дорожнього руху та 
техніки безпеки, впровадження заходів щодо зменшення ризиків аварій та 
нещасних випадків. Екологічні стандарти вимагають від АТП дотримання 
норм викидів шкідливих речовин, впровадження заходів щодо зменшення 
забруднення повітря, використання екологічно безпечних матеріалів та 
технологій. 
Підвищення рівня сервісу для клієнтів є важливим аспектом діяльності 
АТП, який впливає на його конкурентоспроможність на ринку транспортних 
послуг. Це включає надання додаткових послуг, таких як пакування, 
страхування вантажів, зберігання на складах, консультування з питань 
логістики, а також забезпечення високого рівня обслуговування клієнтів, 
швидке реагування на їхні запити та скарги, постійне покращення якості 
послуг. 
Отже, основні задачі автотранспортного підприємства включають 
перевезення побутової продукції, забезпечення надійності та своєчасності 
доставки вантажів, підвищення ефективності логістичних процесів, а також 
вирішення додаткових завдань, пов'язаних з управлінням персоналом, 
технічною безпекою, дотриманням екологічних стандартів та підвищенням 
рівня сервісу. Комплексний підхід до вирішення цих задач дозволить 
забезпечити ефективне функціонування підприємства, задовольнити потреби 
клієнтів та сприяти розвитку економіки регіону. Одеська область, розташована 
на південному заході України, є одним з найбільших і найважливіших регіонів 
країни. Це економічно розвинений регіон з потужним індустріальним, 
аграрним і торговельним потенціалом. Географічне розташування області, її 
вихід до Чорного моря та наявність великих транспортних вузлів роблять її 
стратегічно важливим для функціонування автотранспортного підприємства 
(АТП), орієнтованого на перевезення побутової продукції. 
Одеська область займає площу 33,3 тисячі квадратних кілометрів і 
межує з Миколаївською областю, а також з Придністров'ям і Молдовою. 
17 
 
Важливим аспектом є вихід області до Чорного моря, що відкриває 
можливості для морських перевезень і сприяє розвитку портової 
інфраструктури. Клімат регіону помірно-континентальний, з теплим літом і 
м'якою зимою, що є сприятливим для транспортування вантажів протягом 
усього року. 
Одеса, адміністративний центр області, є одним із найбільших міст 
України і важливим економічним, культурним і транспортним центром. Місто 
відіграє ключову роль у розвитку області завдяки своїм численним 
підприємствам, розвиненій інфраструктурі та портовій діяльності. Одеський 
морський торговельний порт – один з найбільших у Чорноморському регіоні, 
забезпечує значну частину вантажних перевезень України, що робить Одесу 
важливим вузлом для інтеграції автотранспортного підприємства в 
регіональні та міжнародні логістичні ланцюги. 
Інфраструктурні особливості Одеської області включають добре 
розвинену мережу автомобільних доріг, залізниць, морських і річкових портів, 
а також аеропортів. Основні автомобільні магістралі, такі як М05 (Київ – 
Одеса) та М15 (Одеса – Рені), забезпечують зв'язок регіону з іншими 
областями України та країнами Європи. Залізнична мережа Одеської залізниці 
є однією з найпотужніших в Україні, забезпечуючи перевезення вантажів і 
пасажирів у різних напрямках. 
Окрім цього, Одеський міжнародний аеропорт забезпечує повітряне 
сполучення з багатьма країнами світу, що сприяє розвитку бізнесу і туризму в 
регіоні. Річкові порти на Дунаї, таких як Ізмаїльський і Ренійський порти, 
доповнюють транспортну інфраструктуру області і забезпечують можливості 
для перевезення вантажів по річкових водних шляхах [37]. 
Транспортні зв'язки району включають не лише внутрішні маршрути, 
але й міжнародні транспортні коридори. Одеська область є частиною 
транспортного коридору TRACECA (Transport Corridor Europe-Caucasus-Asia), 
що з'єднує Європу з країнами Кавказу і Середньої Азії. Це відкриває додаткові 
18 
 
можливості для розвитку міжнародних перевезень і інтеграції в глобальні 
логістичні мережі. 
Індустріальна база області включає численні підприємства 
машинобудування, хімічної, легкої, харчової промисловості, що створює 
великий обсяг вантажопотоків, які потребують ефективної логістичної 
підтримки. Аграрний сектор також відіграє важливу роль в економіці області, 
забезпечуючи значні обсяги сільськогосподарської продукції, яка потребує 
транспортування до споживачів і переробних підприємств. 
Умови для розвитку автотранспортного підприємства в Одеській області 
є сприятливими завдяки розвиненій інфраструктурі, наявності великих 
вантажопотоків і стратегічному розташуванню регіону. Важливим аспектом є 
також підтримка з боку місцевих органів влади, які сприяють розвитку бізнесу 
та інвестицій у транспортну сферу. Наявність великих логістичних центрів, 
складів і розподільчих баз створює додаткові можливості для ефективної 
організації логістичних процесів і зменшення витрат на транспортування. 
Отже, Одеська область, з її розвиненою інфраструктурою, стратегічним 
географічним розташуванням і потужним економічним потенціалом, є 
ідеальним місцем для функціонування автотранспортного підприємства, 
орієнтованого на перевезення побутової продукції. Цей регіон надає широкі 
можливості для розвитку транспортних послуг, інтеграції в міжнародні 
логістичні ланцюги і забезпечення високого рівня обслуговування клієнтів. 
Враховуючи всі ці фактори, створення і розвиток автотранспортного 
підприємства в Одеській області є стратегічно важливим і перспективним 
проєктом, що сприятиме економічному зростанню регіону і підвищенню 
якості транспортних послуг. Проєктування автотранспортного підприємства 
(АТП) в Одеській області вимагає врахування специфічних місцевих умов, які 
впливають на ефективність і доцільність проєкту. Важливим аспектом є також 
забезпечення економічної доцільності, що вимагає ретельного аналізу і 
планування на всіх етапах реалізації проєкту. Специфічні завдання 
проєктування включають адаптацію до кліматичних, географічних, 
19 
 
економічних та інфраструктурних особливостей регіону, а також 
впровадження рішень, які мінімізують витрати і максимізують рентабельність 
підприємства. 
Врахування місцевих умов при проєктуванні є одним із ключових 
аспектів, що визначають успішність функціонування АТП. Одеська область 
має помірно-континентальний клімат з теплим літом і м'якою зимою, що є 
сприятливим для транспортування вантажів протягом усього року. Проте, під 
час проєктування необхідно враховувати можливі екстремальні погодні 
умови, такі як сильні вітри, снігопади або зливи, які можуть впливати на 
безпеку і надійність транспортних операцій. Для цього потрібно передбачити 
додаткові заходи, такі як захисні споруди, належне технічне обслуговування 
транспортних засобів та планування альтернативних маршрутів. 
Географічні особливості Одеської області включають рівнинний рельєф 
і наявність численних водних об'єктів, що створює певні виклики і можливості 
для логістичних процесів. Під час проєктування АТП необхідно враховувати 
розташування основних транспортних магістралей, наявність портів, 
залізничних вузлів та аеропортів. Це дозволить оптимізувати маршрути 
перевезень, зменшити витрати на логістику та забезпечити швидку і надійну 
доставку вантажів. Особливу увагу слід приділити інтеграції з морськими та 
річковими портами, що відкриває можливості для мультимодальних 
перевезень і розширення географії послуг. 
Економічні умови регіону також відіграють важливу роль у 
проєктуванні АТП. Одеська область є одним з найбільших промислових 
центрів України з розвиненими галузями машинобудування, хімічної, 
харчової і легкої промисловості. Це створює значний попит на транспортні 
послуги для перевезення промислової і побутової продукції. Під час 
проєктування необхідно враховувати потреби місцевих підприємств, 
забезпечити ефективну взаємодію з ними та адаптувати транспортні послуги 
до їхніх специфічних вимог. Важливим аспектом є також співпраця з 
20 
 
аграрними підприємствами, які забезпечують значні обсяги 
сільськогосподарської продукції, що потребує транспортування. 
Забезпечення економічної доцільності проєкту є ще одним важливим 
завданням. Для цього необхідно провести детальний аналіз витрат і доходів, 
визначити оптимальні розміри інвестицій та джерела фінансування. 
Економічна доцільність досягається шляхом оптимізації всіх етапів 
проєктування та експлуатації АТП. На етапі планування потрібно враховувати 
можливі ризики та розробити заходи щодо їх мінімізації. Важливо також 
оцінити рентабельність різних сценаріїв розвитку підприємства та обрати 
найбільш ефективний варіант. 
Одним із ключових аспектів забезпечення економічної доцільності є 
оптимізація витрат на будівництво і технічне оснащення АТП. Це включає 
вибір найбільш ефективних і економічно вигідних технологій, матеріалів та 
обладнання. Наприклад, використання енергозберігаючих технологій 
дозволить зменшити витрати на експлуатацію та обслуговування об'єктів. 
Впровадження сучасних інформаційних систем управління транспортом 
(TMS) сприятиме оптимізації логістичних процесів, зменшенню витрат на 
паливо та підвищенню продуктивності праці [9]. 
Не менш важливим є забезпечення високої рентабельності діяльності 
АТП. Для цього необхідно розробити ефективну стратегію маркетингу і 
продажів, орієнтовану на задоволення потреб клієнтів та розширення ринку 
послуг. Важливою складовою є також забезпечення високої якості 
обслуговування, що сприятиме залученню нових клієнтів і утриманню 
існуючих. Розробка системи мотивації працівників, підвищення їхньої 
кваліфікації та створення належних умов праці також сприятимуть 
підвищенню ефективності роботи підприємства. 
Отже, специфічні завдання проєктування автотранспортного 
підприємства в Одеській області включають врахування місцевих умов, таких 
як кліматичні, географічні та економічні особливості регіону, а також 
забезпечення економічної доцільності проєкту. Це вимагає ретельного 
21 
 
планування, впровадження сучасних технологій та рішень, оптимізації витрат 
і забезпечення високої рентабельності діяльності підприємства. Комплексний 
підхід до вирішення цих завдань дозволить створити ефективне та 
конкурентоспроможне автотранспортне підприємство, яке зможе 
задовольнити потреби клієнтів, сприяти економічному розвитку регіону та 
забезпечити високий рівень обслуговування. Вибір марок і моделей 
автомобілів для автотранспортного підприємства (АТП) в Одеській області є 
одним із ключових аспектів проєктування, що впливає на ефективність 
перевезень, економічність і надійність роботи підприємства. Зважаючи на 
специфіку перевезення побутової продукції, яка може включати різноманітні 
товари – від дрібної побутової техніки до великогабаритних меблів, важливо 
обрати такі марки і моделі автомобілів, які здатні забезпечити максимальну 
гнучкість та ефективність логістичних операцій. 
Під час вибору марок та моделей автомобілів для АТП необхідно 
враховувати кілька важливих критеріїв. Перш за все, це вантажопідйомність 
автомобілів, яка повинна відповідати вимогам до перевезення побутової 
продукції. Для цього доцільно використовувати транспортні засоби з різною 
вантажопідйомністю – від легкових комерційних автомобілів до 
середньотоннажних і важких вантажівок. Це дозволить ефективно 
обслуговувати різні замовлення та оптимізувати використання автопарку. 
Наприклад, для перевезення дрібної побутової техніки, електроніки та 
інших невеликих товарів можуть використовуватися легкі комерційні 
автомобілі, такі як Ford Transit або Volkswagen Crafter. Ці моделі мають 
вантажопідйомність від 1 до 3 тонн і об’єм кузова від 9 до 17 кубічних метрів, 
що дозволяє перевезти значну кількість дрібних вантажів. Вони також 
вирізняються високою маневровістю, що є важливим для доставки у міських 
умовах. 
Для перевезення більш габаритних товарів, таких як меблі або побутова 
техніка великого розміру, доцільно використовувати середньотоннажні 
вантажівки, такі як Mercedes-Benz Atego або MAN TGL. Ці автомобілі мають 
22 
 
вантажопідйомність від 7 до 12 тонн і об’єм кузова до 45 кубічних метрів, що 
дозволяє транспортувати великі партії вантажів. Вони також оснащені 
сучасними системами безпеки та комфорту для водія, що підвищує 
ефективність і надійність перевезень. 
Важкі вантажівки, такі як Volvo FH або Scania R-серії, з 
вантажопідйомністю від 16 тонн і більше, можуть використовуватися для 
перевезення великих партій побутової продукції на далекі відстані. Ці 
автомобілі відомі своєю високою надійністю, економічністю та комфортом 
для водія. Вони оснащені потужними двигунами, що забезпечують високу 
швидкість і продуктивність, а також мають великі паливні баки, що зменшує 
кількість зупинок для заправки. 
Економічність транспортних засобів є ще одним важливим критерієм 
вибору. Вона визначається витратами палива, вартістю технічного 
обслуговування та ремонту, а також тривалістю експлуатації. Сучасні моделі 
вантажівок, такі як Renault Trucks T або DAF XF, оснащені ефективними 
двигунами, які споживають менше палива і мають низький рівень викидів. Це 
не тільки знижує експлуатаційні витрати, але й сприяє дотриманню 
екологічних стандартів. 
Технічні характеристики обраних транспортних засобів мають 
відповідати вимогам до безпеки та комфорту, що впливає на ефективність 
роботи водіїв і зменшує ризик аварій. Наприклад, автомобілі Mercedes-Benz 
Atego оснащені системами стабілізації, контролю тяги та адаптивного круїз-
контролю, що підвищує безпеку під час руху. Крім того, сучасні кабіни 
вантажівок мають ергономічний дизайн, зручні сидіння та інформаційно-
розважальні системи, що забезпечують комфортні умови для водія навіть під 
час тривалих рейсів [11]. 
Вибір марок і моделей автомобілів також повинен враховувати 
доступність сервісного обслуговування та наявність запчастин. Важливо, щоб 
у регіоні функціонували офіційні сервісні центри обраних марок, які можуть 
забезпечити якісне і своєчасне технічне обслуговування. Це дозволить 
23 
 
мінімізувати простої транспортних засобів і забезпечити їхню безперебійну 
роботу. 
Окрім вантажних автомобілів, автопарк АТП може включати 
спеціалізовані транспортні засоби, такі як рефрижератори для перевезення 
продуктів харчування, автомобілі з підйомними механізмами для вантажно-
розвантажувальних робіт, а також автомобілі для перевезення небезпечних 
вантажів. Це дозволить розширити спектр послуг і задовольнити потреби 
різних клієнтів. 
Отже, вибір марок і моделей автомобілів для автотранспортного 
підприємства в Одеській області має базуватися на аналізі вимог до 
вантажопідйомності, об’єму кузова, економічності та технічних 
характеристик транспортних засобів. Важливо забезпечити різноманітність 
автопарку, щоб задовольнити потреби клієнтів у перевезенні різних видів 
побутової продукції. Впровадження сучасних і надійних транспортних засобів 
дозволить підвищити ефективність логістичних процесів, зменшити 
експлуатаційні витрати і забезпечити високий рівень обслуговування клієнтів. 
Структурна організація автотранспортного підприємства (АТП) в Одеській 
області включає кілька основних підрозділів, кожен з яких виконує певні 
функції та обов'язки. Раціональна організація цих підрозділів є ключовим 
фактором для забезпечення ефективної роботи підприємства, оптимізації 
логістичних процесів та досягнення високого рівня обслуговування клієнтів. 
Основними підрозділами АТП є адміністративний, технічний та 
експлуатаційний, кожен з яких має свої специфічні завдання та функції [18]. 
Адміністративний підрозділ відповідає за загальне управління 
підприємством, стратегічне планування, фінансовий контроль та управління 
персоналом. До складу адміністративного підрозділу входять директор 
підприємства, фінансовий директор, відділ кадрів, відділ маркетингу та відділ 
бухгалтерії. Основними обов'язками директора є керівництво діяльністю АТП, 
прийняття стратегічних рішень, контроль за виконанням планів і бюджетів, а 
також представництво підприємства в зовнішніх взаємовідносинах. 
24 
 
Фінансовий директор відповідає за управління фінансовими ресурсами, 
складання фінансових звітів, контроль за витратами та доходами, а також за 
залучення інвестицій. Відділ кадрів займається підбором, навчанням та 
мотивацією персоналу, забезпеченням належних умов праці та дотриманням 
трудового законодавства. Відділ маркетингу відповідає за просування послуг 
підприємства на ринку, аналіз конкурентного середовища, розробку 
маркетингових стратегій та взаємодію з клієнтами. Відділ бухгалтерії 
здійснює облік фінансових операцій, ведення бухгалтерської звітності, 
розрахунки з постачальниками та клієнтами, а також контроль за дотриманням 
фінансової дисципліни. 
Технічний підрозділ є важливим елементом АТП, відповідальним за 
технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, забезпечення належного 
технічного стану транспортних засобів і їх готовності до експлуатації. До 
складу технічного підрозділу входять головний інженер, відділ технічного 
обслуговування, відділ ремонту, відділ запчастин та матеріалів, а також 
технічні служби. Основні обов'язки головного інженера включають 
організацію та контроль за виконанням технічного обслуговування і ремонту, 
розробку технічної політики підприємства, впровадження нових технологій та 
підвищення ефективності технічних процесів. Відділ технічного 
обслуговування відповідає за проведення регулярних оглядів, діагностики та 
профілактичних робіт, які забезпечують безперебійну роботу транспортних 
засобів. Відділ ремонту займається виконанням поточних та капітальних 
ремонтів, усуненням несправностей, заміною вузлів та агрегатів. Відділ 
запчастин та матеріалів відповідає за закупівлю, зберігання та постачання 
необхідних запчастин, паливно-мастильних матеріалів, інструментів та 
обладнання. Технічні служби забезпечують виконання спеціальних робіт, 
таких як шиномонтаж, балансування, фарбування, електротехнічні та 
зварювальні роботи. 
Експлуатаційний підрозділ займається безпосередньою організацією та 
управлінням перевезеннями, плануванням маршрутів, контролем за 
25 
 
виконанням транспортних завдань та забезпеченням високого рівня 
обслуговування клієнтів. До складу експлуатаційного підрозділу входять 
начальник відділу експлуатації, диспетчерська служба, відділ логістики, водії 
та супроводжуючий персонал. Основними обов'язками начальника відділу 
експлуатації є організація та контроль за виконанням перевезень, планування 
роботи рухомого складу, розробка оптимальних маршрутів та графіків 
перевезень, взаємодія з клієнтами та контролюючими органами. 
Диспетчерська служба відповідає за оперативне управління рухомим складом, 
контроль за дотриманням графіків руху, координацію дій водіїв та технічних 
служб, а також за обробку замовлень на перевезення. Відділ логістики 
займається плануванням і оптимізацією логістичних процесів, аналізом 
вантажопотоків, розробкою та впровадженням ефективних логістичних 
рішень. Водії є ключовими працівниками експлуатаційного підрозділу, 
відповідальними за безпосереднє виконання перевезень, дотримання правил 
дорожнього руху, підтримання належного технічного стану транспортних 
засобів та забезпечення безпеки вантажів. Супроводжуючий персонал, до 
якого можуть входити експедитори, вантажники та інші працівники, 
забезпечують належне виконання вантажно-розвантажувальних робіт, 
документальний супровід вантажів та взаємодію з клієнтами. 
Отже, структурна організація автотранспортного підприємства включає 
кілька основних підрозділів, кожен з яких виконує специфічні функції та 
обов'язки. Адміністративний підрозділ займається загальним управлінням, 
фінансовим контролем та управлінням персоналом. Технічний підрозділ 
відповідає за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, 
забезпечення його готовності до експлуатації. Експлуатаційний підрозділ 
організовує та контролює перевезення, планує маршрути та забезпечує 
високий рівень обслуговування клієнтів. Раціональна організація цих 
підрозділів є ключовим фактором для забезпечення ефективної роботи АТП, 
оптимізації логістичних процесів та досягнення високого рівня 
обслуговування клієнтів [26]. 
26 
 
 
1.2 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту 
 
Визначення типу та необхідної кількості рухомого складу є критичним 
етапом у процесі проєктування автотранспортного підприємства (АТП) для 
перевезення побутової продукції в Одеській області. Вибір оптимальної 
кількості автомобілів та їхніх типів дозволяє забезпечити ефективну логістику, 
максимізувати рентабельність підприємства і задовольнити потреби клієнтів. 
Для визначення необхідної кількості автомобілів, потрібно враховувати 
обсяг перевезень, географію доставок, особливості вантажів, а також технічні 
характеристики рухомого складу. Плануючи автопарк, підприємство має 
забезпечити достатню кількість транспортних засобів для виконання всіх 
замовлень, а також резерв для непередбачених ситуацій, таких як ремонти або 
збільшення обсягів замовлень. 
Основними типами рухомого складу для АТП є вантажні автомобілі, 
причепи та напівпричепи. Кожен з цих типів має свої особливості та переваги, 
що дозволяють ефективно виконувати різні завдання з перевезення побутової 
продукції. 
Вантажні автомобілі складають основу автопарку. Вони відрізняються 
за вантажопідйомністю, об'ємом кузова, типом кузова та технічними 
характеристиками. Для перевезення побутової продукції доцільно 
використовувати автомобілі різної вантажопідйомності – від легких 
комерційних автомобілів до важких вантажівок. Легкі комерційні автомобілі, 
такі як Ford Transit або Volkswagen Crafter, мають вантажопідйомність до 3 
тонн і підходять для перевезення невеликих партій товарів на короткі відстані. 
Вони мають високу маневровість і зручні для доставки в міських умовах. 
Середньотоннажні вантажівки, такі як Mercedes-Benz Atego або MAN TGL, з 
вантажопідйомністю від 7 до 12 тонн, підходять для перевезення більш 
габаритних та важких товарів. Важкі вантажівки, такі як Volvo FH або Scania 
27 
 
R-серії, з вантажопідйомністю від 16 тонн, використовуються для великих 
партій товарів і тривалих перевезень. 
Причепи та напівпричепи використовуються для збільшення 
вантажопідйомності і об'єму перевезених товарів. Напівпричепи, такі як 
Schmitz Cargobull або Krone, можуть мати вантажопідйомність до 25 тонн і 
об'єм кузова до 100 кубічних метрів. Вони забезпечують ефективне 
використання тягачів і дозволяють перевозити великі обсяги товарів за один 
рейс. Причепи, зокрема двовісні або тривісні, також збільшують 
вантажопідйомність автопоїздів і забезпечують гнучкість у перевезеннях 
різноманітних вантажів. 
Обґрунтування вибору типу рухомого складу базується на аналізі потреб 
клієнтів, характеристик вантажів та логістичних вимог. Вантажні автомобілі 
дозволяють забезпечити високу маневровість і зручність доставки у міських 
умовах, що є важливим для перевезення побутової продукції до кінцевих 
споживачів. Середньотоннажні і важкі вантажівки забезпечують ефективність 
перевезень на середні та великі відстані, а також дозволяють перевозити великі 
партії товарів, що знижує вартість логістики на одиницю вантажу. 
Причепи і напівпричепи, у свою чергу, дозволяють значно збільшити 
вантажопідйомність автопоїздів і оптимізувати використання тягачів. 
Використання напівпричепів є економічно вигідним, оскільки вони 
дозволяють зменшити кількість рейсів і витрати на паливо. Важливо також 
враховувати, що причепи і напівпричепи можуть бути спеціалізованими – 
наприклад, рефрижераторами для перевезення продуктів харчування або 
ізотермічними фургонами для делікатних вантажів [39]. 
Для визначення оптимальної кількості рухомого складу, підприємство 
має провести детальний аналіз обсягів перевезень та прогнозувати їхнє 
зростання. Це включає оцінку середньодобового пробігу автомобілів, частоту 
замовлень, сезонні коливання попиту та інші фактори. На основі цих даних 
розробляється план закупівлі та оновлення рухомого складу, що дозволяє 
28 
 
забезпечити безперебійну роботу підприємства і задовольнити потреби 
клієнтів. 
Таким чином, визначення типу та кількості рухомого складу для 
автотранспортного підприємства в Одеській області є ключовим етапом 
проєктування, який впливає на ефективність логістики, економічність і 
надійність перевезень. Оптимальний автопарк, що включає вантажні 
автомобілі різної вантажопідйомності, причепи та напівпричепи, дозволяє 
забезпечити високу гнучкість у виконанні замовлень, мінімізувати витрати на 
логістику і підвищити рівень обслуговування клієнтів. Середньодобовий 
пробіг автомобілів та їх технічний стан є ключовими показниками, що 
впливають на ефективність роботи автотранспортного підприємства (АТП). 
Вони визначають продуктивність рухомого складу, витрати на експлуатацію 
та обслуговування, а також якість надання транспортних послуг. Розрахунок 
середньодобового пробігу та оцінка технічного стану рухомого складу 
дозволяють оптимізувати логістичні процеси, зменшити витрати і підвищити 
надійність перевезень. 
Середньодобовий пробіг автомобілів є одним із основних показників 
ефективності роботи АТП. Він визначає, скільки кілометрів проїжджає один 
автомобіль в середньому за добу. Для розрахунку середньодобового пробігу 
необхідно враховувати кількість виконаних рейсів, довжину маршрутів, час, 
проведений на дорозі, та інші фактори. Середньодобовий пробіг може 
варіюватися в залежності від типу перевезень, умов експлуатації та 
характеристик вантажів. 
Розрахунок середньодобового пробігу проводиться на основі аналізу 
даних про роботу рухомого складу за певний період. Наприклад, якщо 
підприємство має в автопарку 50 автомобілів, кожен з яких за місяць проїхав 
сумарно 50 000 кілометрів, то середньодобовий пробіг одного автомобіля 
можна розрахувати за формулою: 
Середньодобовий пробіг = Загальний пробіг автомобілів за місяць / 
Кількість автомобілів / Кількість днів у місяці 
29 
 
Середньодобовий пробіг = 50 000 км / 50 автомобілів / 30 днів = 33,3 
км/день 
Цей показник дозволяє оцінити продуктивність автопарку і планувати 
графіки обслуговування та ремонту транспортних засобів. 
Оцінка технічного стану рухомого складу є ще одним важливим 
аспектом ефективної роботи АТП. Технічний стан автомобілів впливає на 
безпеку перевезень, витрати на експлуатацію, а також на тривалість 
експлуатаційного циклу транспортних засобів. Регулярна діагностика та 
технічне обслуговування дозволяють своєчасно виявляти та усувати 
несправності, підтримувати автомобілі в належному стані та запобігати 
аваріям. 
Оцінка технічного стану рухомого складу включає кілька основних 
етапів: 
1. Візуальний огляд: Проводиться перед виїздом на маршрут і після 
повернення. Візуальний огляд дозволяє виявити очевидні пошкодження, знос 
шин, витоки рідин, стан кузова та інші зовнішні ознаки несправностей. 
2. Діагностика систем та агрегатів: Використовується спеціальне 
діагностичне обладнання для перевірки стану двигуна, гальмівної системи, 
електрообладнання, системи кермування та інших ключових компонентів 
автомобіля. Це дозволяє виявити приховані несправності та оцінити загальний 
технічний стан транспортного засобу. 
3. Технічне обслуговування (ТО): Включає заміну мастила, фільтрів, 
перевірку та заміну зношених деталей, регулювання систем і механізмів. 
Регулярне проведення ТО дозволяє підтримувати автомобілі в робочому стані, 
знижує ризик поломок і підвищує безпеку перевезень. 
4. Поточний та капітальний ремонт: Проводиться за необхідності, в 
залежності від результатів діагностики та технічного обслуговування. 
Поточний ремонт включає усунення дрібних несправностей, заміну окремих 
деталей і вузлів. Капітальний ремонт проводиться рідше і включає заміну або 
30 
 
відновлення основних агрегатів автомобіля, таких як двигун, коробка передач, 
мостові агрегати. 
Регулярна оцінка технічного стану дозволяє вчасно планувати технічне 
обслуговування і ремонт, що знижує витрати на експлуатацію і подовжує 
термін служби автомобілів. Важливо також враховувати специфіку 
експлуатації рухомого складу в Одеській області, де можуть бути як міські, 
так і сільські дороги з різною якістю покриття, що впливає на знос автомобілів. 
Оптимізація середньодобового пробігу та підтримання належного 
технічного стану рухомого складу дозволяє знизити витрати на паливо, 
технічне обслуговування та ремонт, підвищити продуктивність автопарку і 
забезпечити високу якість транспортних послуг. Це також сприяє 
задоволенню потреб клієнтів у своєчасній і надійній доставці побутової 
продукції [36]. 
Таким чином, середньодобовий пробіг автомобілів та їх технічний стан 
є важливими показниками ефективності роботи автотранспортного 
підприємства. Регулярний моніторинг і оптимізація цих показників дозволяє 
забезпечити безпеку, надійність та економічність перевезень, що є ключовими 
факторами успішної діяльності АТП. Дорожні та природно-кліматичні умови 
експлуатації є важливими факторами, що впливають на роботу 
автотранспортного підприємства (АТП) в Одеській області. Аналіз цих умов 
дозволяє правильно вибрати типи транспортних засобів, оптимізувати 
маршрути перевезень та забезпечити належне технічне обслуговування 
рухомого складу.  
Тип дорожнього покриття та рельєф місцевості є ключовими аспектами, 
які необхідно враховувати при організації перевезень. Одеська область 
характеризується різноманіттям дорожнього покриття, що включає як 
асфальтовані магістралі, так і ґрунтові дороги. Основні транспортні артерії 
області, такі як міжнародні траси М05 (Київ-Одеса) та М15 (Одеса-Рені), 
мають високу якість покриття і забезпечують швидкий та безпечний рух 
транспорту. Водночас, внутрішні дороги, особливо в сільській місцевості, 
31 
 
можуть мати ґрунтове або гравійне покриття, що створює певні виклики для 
перевезень. Наявність різних типів дорожнього покриття вимагає 
використання транспортних засобів з відповідними характеристиками. Для 
руху по асфальтованих дорогах оптимальними є вантажівки з 
низькопрофільними шинами, які забезпечують стабільність і комфорт під час 
руху. Для ґрунтових доріг потрібні автомобілі з посиленими підвісками та 
високим кліренсом, що дозволяє долати нерівності та ями. 
Рельєф місцевості також відіграє важливу роль у плануванні перевезень. 
Одеська область здебільшого має рівнинний рельєф, що сприяє легкому 
транспортуванню вантажів. Проте, на південному заході області, в районі 
Придунайських озер, місцевість стає більш горбистою і болотистою. Це 
вимагає додаткової підготовки транспортних засобів і маршрутів для 
забезпечення безпечного та ефективного руху. Врахування рельєфу дозволяє 
уникнути зайвих витрат пального і зносу техніки, а також зменшує ризик 
аварійних ситуацій [14]. 
Природно-кліматичні фактори також мають значний вплив на 
експлуатацію автотранспортних засобів. Клімат Одеської області 
характеризується як помірно-континентальний з теплим літом і м'якою зимою. 
Середня температура влітку коливається від +22 до +25 °C, а взимку від -2 до 
+2 °C. Такі температурні умови сприятливі для перевезень, проте необхідно 
враховувати можливі екстремальні погодні явища, такі як сильні зливи, 
снігопади та хуртовини. 
Влітку високі температури можуть призводити до перегріву двигунів і 
підвищеного зносу шин. Тому важливо забезпечити належну вентиляцію і 
охолодження систем транспортних засобів, а також використовувати 
високоякісні шини, стійкі до нагрівання. Регулярний контроль тиску в шинах 
і рівня охолоджувальної рідини допоможе запобігти поломкам та зменшити 
витрати на ремонт. 
Взимку особливу увагу потрібно приділяти підготовці транспортних 
засобів до низьких температур. Використання зимових шин, антифризів і 
32 
 
обігрівачів двигуна є обов'язковим. Крім того, слід враховувати можливість 
обледеніння доріг та погіршення видимості під час снігопадів. В таких умовах 
важливо дотримуватися рекомендованих швидкісних режимів та забезпечити 
додаткові заходи безпеки для водіїв. 
Природно-кліматичні умови також впливають на технічне 
обслуговування та ремонт рухомого складу. Висока вологість і солоність 
повітря поблизу морського узбережжя можуть спричиняти корозію металевих 
деталей автомобілів. Тому необхідно регулярно проводити антикорозійну 
обробку та забезпечувати належний догляд за кузовом транспортних засобів. 
Крім того, пилові бурі, характерні для степових районів області, можуть 
забивати фільтри і системи охолодження, що вимагає частішої заміни фільтрів 
та очищення систем. 
Отже, аналіз дорожніх та природно-кліматичних умов експлуатації є 
невід'ємною частиною планування роботи автотранспортного підприємства. 
Врахування типу дорожнього покриття, рельєфу місцевості та кліматичних 
факторів дозволяє оптимізувати вибір транспортних засобів, маршрути 
перевезень та графіки технічного обслуговування. Це сприяє підвищенню 
ефективності логістичних процесів, зменшенню витрат на експлуатацію та 
підвищенню рівня обслуговування клієнтів. Використання сучасних 
технологій та обладнання для моніторингу і аналізу умов експлуатації 
допомагає приймати обґрунтовані рішення та забезпечувати стабільну і 
надійну роботу підприємства у будь-яких умовах. Режим роботи рухомого 
складу автотранспортного підприємства (АТП) є ключовим елементом, що 
визначає ефективність використання транспортних засобів, забезпечення 
своєчасної доставки вантажів і оптимізацію експлуатаційних витрат. 
Визначення режиму роботи автомобілів на лінії включає кількість робочих 
днів у році, кількість змін, а також режими технічного обслуговування та 
поточного ремонту [27]. 
Кількість робочих днів у році для автомобілів на лінії залежить від 
специфіки діяльності підприємства, типу вантажів і потреб клієнтів. Зазвичай 
33 
 
автотранспортні підприємства працюють у режимі 5- або 6-денного робочого 
тижня. Проте для забезпечення максимальної гнучкості та задоволення потреб 
клієнтів у перевезеннях можуть застосовуватися й інші режими. Оптимальною 
є робота автомобілів 300-320 днів на рік, що дозволяє врахувати вихідні дні, 
святкові дні та періоди технічного обслуговування і ремонту. 
Кількість змін на автотранспортному підприємстві визначається 
інтенсивністю перевезень і потребами клієнтів. Для забезпечення 
безперебійної роботи та ефективного використання рухомого складу часто 
застосовується двозмінний або тризмінний режим роботи. У двозмінному 
режимі кожна зміна триває 8-10 годин, що дозволяє оптимально розподілити 
робочий час і забезпечити відпочинок водіїв. Тризмінний режим передбачає 
роботу автомобілів цілодобово, кожна зміна триває 7-8 годин, що забезпечує 
максимально ефективне використання рухомого складу. 
Режими технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) є 
важливими аспектами підтримання належного технічного стану транспортних 
засобів і забезпечення їхньої надійності. Технічне обслуговування поділяється 
на кілька видів, кожен з яких має свою періодичність і обсяг робіт. 
Щоденне технічне обслуговування (ЩО) включає перевірку основних 
систем автомобіля перед виїздом на лінію та після повернення. До основних 
робіт належать перевірка рівня масла, охолоджувальної рідини, стану шин, 
гальмівної системи, освітлювальних приладів тощо. ЩО проводиться щодня і 
займає 15-30 хвилин на кожний автомобіль. 
Технічне обслуговування першого рівня (ТО-1) включає більш детальну 
перевірку і обслуговування систем і агрегатів автомобіля. Роботи з ТО-1 
проводяться через кожні 5-10 тисяч кілометрів пробігу або кожні 1-2 місяці, 
залежно від умов експлуатації. Основні роботи включають заміну масла і 
фільтрів, перевірку і регулювання гальмівної системи, діагностику 
електрообладнання, перевірку підвіски і рульового управління. 
Технічне обслуговування другого рівня (ТО-2) є більш комплексним і 
включає детальну діагностику і обслуговування всіх систем автомобіля. 
34 
 
Роботи з ТО-2 проводяться через кожні 20-30 тисяч кілометрів пробігу або 
кожні 6 місяців. До основних робіт належать повна заміна мастильних 
матеріалів, перевірка і регулювання систем впорскування палива, гальмівної і 
рульової систем, діагностика електронних систем керування, перевірка і 
регулювання підвіски, перевірка стану кузова і антикорозійної обробки. 
Поточний ремонт (ПР) проводиться за потребою, залежно від 
результатів діагностики і технічного обслуговування. ПР включає заміну або 
ремонт окремих вузлів і агрегатів, усунення несправностей, що виникли в 
процесі експлуатації. Поточний ремонт може проводитися як на території 
підприємства, так і в умовах сервісних центрів. 
Організація режимів технічного обслуговування і поточного ремонту 
повинна забезпечувати мінімальні простої рухомого складу і максимально 
ефективне використання робочого часу. Для цього розробляються графіки ТО 
і ПР, які враховують інтенсивність експлуатації автомобілів, пробіг, умови 
експлуатації та технічний стан транспортних засобів. Важливо також 
враховувати сезонні фактори і проводити додаткові роботи з підготовки 
автомобілів до зимових і літніх умов експлуатації [19]. 
Таким чином, режим роботи рухомого складу автотранспортного 
підприємства включає визначення кількості робочих днів у році, кількості 
змін, а також організацію технічного обслуговування та поточного ремонту. 
Оптимізація цих режимів дозволяє забезпечити ефективне використання 
транспортних засобів, мінімізувати витрати на експлуатацію і технічне 
обслуговування, підвищити надійність і безпеку перевезень. Це сприяє 
підвищенню продуктивності підприємства і задоволенню потреб клієнтів у 
своєчасній і надійній доставці вантажів. Нормативи технічного 
обслуговування і ремонту (ТО і ПР) є ключовими параметрами, які визначають 
ефективність експлуатації рухомого складу автотранспортного підприємства 
(АТП). Встановлення періодичності та тривалості простою автомобілів на ТО 
і ремонті дозволяє забезпечити їхній належний технічний стан, підвищити 
35 
 
надійність і безпеку перевезень, а також оптимізувати витрати на 
експлуатацію і обслуговування. 
Періодичність технічного обслуговування залежить від типу 
транспортних засобів, умов експлуатації, пробігу та технічних вимог, 
визначених виробником. Відповідно до положень «Про технічне 
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного 
транспорту», встановлюються наступні види ТО: щоденне технічне 
обслуговування (ЩО), технічне обслуговування першого рівня (ТО-1) і 
технічне обслуговування другого рівня (ТО-2). 
Щоденне технічне обслуговування (ЩО) проводиться перед виїздом на 
лінію і після повернення з рейсу. Воно включає візуальний огляд основних 
систем автомобіля, перевірку рівня мастила, охолоджувальної рідини, стану 
шин, роботу гальмівної системи, освітлювальних приладів та інших ключових 
компонентів. ЩО є необхідним для забезпечення безпеки руху і своєчасного 
виявлення дрібних несправностей, які можуть бути усунені до виїзду на 
маршрут. Періодичність ЩО визначається кількістю виїздів на лінію і 
пробігом автомобіля. 
Технічне обслуговування першого рівня (ТО-1) включає більш детальну 
перевірку і обслуговування систем і агрегатів автомобіля. ТО-1 проводиться 
через кожні 5-10 тисяч кілометрів пробігу або кожні 1-2 місяці, залежно від 
умов експлуатації. Основні роботи включають заміну масла і фільтрів, 
перевірку і регулювання гальмівної системи, діагностику електрообладнання, 
перевірку підвіски і рульового управління. Тривалість ТО-1 зазвичай складає 
2-4 години, залежно від складності робіт і стану автомобіля. 
Технічне обслуговування другого рівня (ТО-2) є більш комплексним і 
включає детальну діагностику і обслуговування всіх систем автомобіля. ТО-2 
проводиться через кожні 20-30 тисяч кілометрів пробігу або кожні 6 місяців. 
Основні роботи включають повну заміну мастильних матеріалів, перевірку і 
регулювання систем впорскування палива, гальмівної і рульової систем, 
діагностику електронних систем керування, перевірку і регулювання підвіски, 
36 
 
перевірку стану кузова і антикорозійної обробки. Тривалість ТО-2 зазвичай 
складає 6-8 годин. 
Поточний ремонт (ПР) проводиться за потребою, залежно від 
результатів діагностики і технічного обслуговування. ПР включає заміну або 
ремонт окремих вузлів і агрегатів, усунення несправностей, що виникли в 
процесі експлуатації. Поточний ремонт може проводитися як на території 
підприємства, так і в умовах сервісних центрів. Тривалість ПР залежить від 
складності робіт і може варіюватися від кількох годин до кількох днів. 
Врахування положень «Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх 
транспортних засобів автомобільного транспорту» є обов’язковим для 
забезпечення належного технічного стану рухомого складу. Це положення 
регламентує періодичність ТО, порядок проведення обслуговування і ремонту, 
а також вимоги до технічного стану автомобілів. Відповідно до цього 
документа, підприємство зобов’язане розробити і затвердити графіки 
технічного обслуговування і ремонту для кожного транспортного засобу, 
враховуючи його пробіг, умови експлуатації і технічні вимоги. 
Для забезпечення високої ефективності технічного обслуговування і 
ремонту на підприємстві повинна бути організована відповідна 
інфраструктура. Це включає наявність спеціалізованих зон для проведення ТО 
і ПР, оснащених сучасним діагностичним і ремонтним обладнанням, а також 
кваліфікованого персоналу, здатного виконувати всі необхідні роботи. 
Важливо також забезпечити належне управління запасами запчастин і 
матеріалів, що дозволяє мінімізувати простої рухомого складу під час 
проведення технічного обслуговування і ремонту [18]. 
Таким чином, встановлення нормативів технічного обслуговування і 
ремонту є важливим аспектом забезпечення ефективної експлуатації рухомого 
складу автотранспортного підприємства. Визначення періодичності та 
тривалості простою автомобілів на ТО і ПР, врахування положень «Про 
технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів 
автомобільного транспорту» дозволяє забезпечити належний технічний стан 
37 
 
транспортних засобів, підвищити їхню надійність і безпеку, оптимізувати 
витрати на експлуатацію і обслуговування. Це сприяє підвищенню 
продуктивності підприємства і задоволенню потреб клієнтів у своєчасній і 
надійній доставці вантажів. Природно-кліматичні умови Одеської області 
мають значний вплив на експлуатацію автотранспортного підприємства 
(АТП), що займається перевезенням побутової продукції. Розуміння 
середньомісячних температур та кліматичних особливостей регіону дозволяє 
правильно організувати роботу рухомого складу, забезпечити його надійність 
та ефективність у різних погодних умовах. 
Клімат Одеської області характеризується як помірно-континентальний 
з деякими ознаками морського клімату, що обумовлено близькістю до Чорного 
моря. Сезонні коливання температур тут виражені досить чітко, з теплим літом 
і м'якою зимою. Середньомісячні температури протягом року змінюються 
наступним чином: 
- Січень: -1...-2 °C 
- Лютий: 0...+1 °C 
- Березень: +3...+5 °C 
- Квітень: +10...+12 °C 
- Травень: +16...+18 °C 
- Червень: +21...+23 °C 
- Липень: +23...+25 °C 
- Серпень: +23...+24 °C 
- Вересень: +18...+20 °C 
- Жовтень: +12...+14 °C 
- Листопад: +6...+8 °C 
- Грудень: 0...-1 °C 
Літо в Одеській області тривале і тепле, з максимальними 
температурами, які можуть досягати +30...+35 °C, особливо в липні та серпні. 
Зима м'яка і коротка, з середніми температурами трохи нижче нуля, а морози 
до -10 °C трапляються рідко і на короткий період. 
38 
 
Природно-кліматичні умови суттєво впливають на експлуатацію 
автомобілів. Влітку високі температури можуть спричиняти перегрів двигунів 
і підвищений знос шин. В таких умовах важливо забезпечити належну роботу 
систем охолодження та вентиляції автомобілів. Використання високоякісних 
охолоджуючих рідин та регулярний контроль рівня охолоджуючих рідин 
допомагають запобігти перегріву двигунів. Висока температура також може 
впливати на стан шин, тому необхідно регулярно перевіряти тиск у шинах і 
забезпечувати їх належну експлуатацію, щоб уникнути передчасного зносу та 
пошкоджень. 
Взимку, хоча температури в Одеській області не є екстремально 
низькими, важливо підготувати автомобілі до можливих морозів і снігопадів. 
Використання зимових шин є обов'язковим для забезпечення безпеки руху на 
слизьких дорогах. Крім того, необхідно використовувати антифризи для 
захисту систем охолодження та обігріву двигунів. Регулярний контроль стану 
акумуляторів, систем обігріву та освітлювальних приладів також є важливим 
для забезпечення надійної експлуатації автомобілів в зимовий період. 
Вологість повітря, яка характерна для регіонів, розташованих біля моря, 
також впливає на технічний стан автомобілів. Висока вологість може сприяти 
корозії металевих частин автомобілів, тому важливо проводити регулярну 
антикорозійну обробку кузова та інших елементів. Волога також може 
накопичуватися у системах вентиляції та кондиціонування, тому необхідно 
регулярно перевіряти та очищати ці системи для запобігання їхньому 
засміченню і пошкодженню. 
Дощі і снігопади можуть створювати додаткові труднощі для водіїв і 
вимагати підвищеної уваги до безпеки руху. В таких умовах важливо 
забезпечити належну роботу склоочисників, систем обдуву і підігріву 
лобового скла. Використання високоякісних зимових склоочисників та 
спеціальних рідин для омивання скла допомагає підтримувати належну 
видимість під час руху. 
39 
 
Крім того, природно-кліматичні умови впливають на графіки технічного 
обслуговування і ремонту. Наприклад, перед зимовим періодом доцільно 
проводити додаткові перевірки систем охолодження, обігріву і акумуляторів, 
а також заміну літніх шин на зимові. Перед літнім періодом важливо 
перевіряти стан систем охолодження, вентиляції та кондиціонування. 
Таким чином, природно-кліматичні умови Одеської області, включаючи 
середньомісячні температури та кліматичні особливості, мають значний вплив 
на експлуатацію автомобілів автотранспортного підприємства. Врахування 
цих умов дозволяє правильно організувати роботу рухомого складу, 
забезпечити його надійність та ефективність у різних погодних умовах, 
мінімізувати витрати на технічне обслуговування і ремонт, а також підвищити 
рівень безпеки перевезень. Важливо проводити регулярну оцінку впливу 
природно-кліматичних факторів на технічний стан автомобілів і вживати 
відповідних заходів для запобігання негативним наслідкам. Це сприяє 
забезпеченню стабільної та безперебійної роботи підприємства у будь-який 
час року [36]. 
  
40 
 
Розділ 2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства 
2.1 Вибір і коригування нормативної періодичності ТО та ресурсного 
пробігу 
 
Вибір і коригування нормативної періодичності технічного 
обслуговування (ТО) та ресурсного пробігу є важливими етапами в 
забезпеченні ефективної експлуатації рухомого складу автотранспортного 
підприємства (АТП). Правильний розрахунок цих показників дозволяє 
знизити експлуатаційні витрати, підвищити надійність автомобілів і 
забезпечити їхню безпеку на дорогах. Нормативи періодичності ТО та 
ресурсного пробігу встановлюються відповідно до рекомендацій виробників 
транспортних засобів, умов експлуатації та специфіки вантажних перевезень. 
Ресурсний пробіг визначається як пробіг автомобіля до його 
капітального ремонту або списання. Періодичність технічного обслуговування 
включає інтервали між різними видами ТО, такими як щоденне 
обслуговування (ЩО), технічне обслуговування першого рівня (ТО-1) та 
технічне обслуговування другого рівня (ТО-2). Вибір періодичності ТО 
базується на нормативних значеннях, встановлених для певних моделей 
автомобілів, та може коригуватися відповідно до умов експлуатації. 
Для розрахунку нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу 
використовується цикловий метод. Відповідно до цього методу, нормативні 
значення пробігу до капітального ремонту (КР) та періодичності ТО-1 і ТО-2 
коригуються з урахуванням коефіцієнтів умов експлуатації. Основними 
коефіцієнтами, що впливають на коригування нормативних значень, є: 
1. Коефіцієнт категорії умов експлуатації (K1): враховує тип дорожнього 
покриття, рельєф місцевості та інші умови руху. 
2. Коефіцієнт модифікації рухомого складу (K2): враховує специфіку 
конструкції та технічні характеристики автомобілів. 
3. Коефіцієнт кліматичного району (K3): враховує природно-кліматичні 
умови експлуатації транспортних засобів. 
41 
 
Розрахунок нормативного ресурсного пробігу автомобіля (Lц) та 
нормативної періодичності ТО-1 (LТО-1) і ТО-2 (LТО-2) проводиться за 
формулами: 
����′ц =  ����ц  ����1  ����2  ����3 
����′Т0 − 1 =  ����ТО − 1  ����1  ����2  ����3 
����′ТО − 2 =  ����ТО − 2  ����1  ����2  ����3 
де L'ц, L'ТО-1 і L'ТО-2 – скориговані нормативні значення, Lц, LТО-1 і 
LТО-2 – нормативні значення відповідно ресурсного пробігу та періодичності 
ТО-1 і ТО-2, K1, K2, K3 – відповідні коефіцієнти. 
Після визначення скоригованих значень періодичності ТО-1 та ТО-2 
необхідно провести остаточне коригування їх величин з урахуванням 
кратності середньодобового пробігу автомобілів (lсд). Для цього 
використовується формула: 
����′ТО − 1 =  ����′ТО − 1  (1 / ����сд) 
����′ТО − 2 =  ����′ТО − 2  (1 / ����сд) 
Остаточно скориговані значення періодичності ТО-1 і ТО-2 
приймаються з урахуванням кратності до середньодобового пробігу і 
округлюються до сотень кілометрів, але не більш ніж на 10% від отриманого 
результату. 
Наприклад, для автомобіля з нормативним ресурсним пробігом Lц = 300 
000 км, нормативною періодичністю ТО-1 LТО-1 = 10 000 км і нормативною 
періодичністю ТО-2 LТО-2 = 30 000 км, що експлуатується в умовах Одеської 
області з такими коефіцієнтами: K1 = 0.9 (погані дорожні умови), K2 = 1.0 
(стандартна модифікація) і K3 = 1.1 (помірно-континентальний клімат), 
розрахунок виглядатиме наступним чином: 
����′ц =  300 000 км × 0.9 × 1.0 ×  1.1 =  297 000 км 
����′ТО − 1 =  10 000 км × 0.9 × 1.0 × 1.1 =  9 900 км 
����′ТО − 2 =  30 000 км × 0.9 × 1.0 × 1.1 =  29 700 км 
Середньодобовий пробіг автомобіля lсд становить, наприклад, 200 км. 
Тоді остаточно скориговані значення періодичності ТО-1 і ТО-2 будуть: 
42 
 
����′ТО − 1 =  9 900 км ÷  200 км =  49.5 (округлюємо до 50 000 км) 
����′ТО − 2 =  29 700 км ÷  200 км =  148.5 (округлюємо до 150 000 км) 
Таким чином, періодичність технічного обслуговування першого рівня 
(ТО-1) встановлюється на рівні 50 000 км, а технічного обслуговування 
другого рівня (ТО-2) – на рівні 150 000 км. 
Підсумовуючи, вибір і коригування нормативної періодичності 
технічного обслуговування та ресурсного пробігу є складним процесом, що 
враховує різні фактори експлуатації рухомого складу. Використання 
циклового методу і врахування коефіцієнтів умов експлуатації дозволяє 
забезпечити точні розрахунки та оптимізувати графіки технічного 
обслуговування, що сприяє підвищенню ефективності роботи 
автотранспортного підприємства, зниженню експлуатаційних витрат і 
забезпеченню високої надійності та безпеки перевезень. 
 
2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних 
впливів 
 
Розрахунок виробничої програми автотранспортного підприємства 
(АТП) по кількості технічних впливів є важливим етапом планування 
діяльності, який дозволяє визначити необхідний обсяг робіт з технічного 
обслуговування та ремонту транспортних засобів. Це забезпечує належний 
технічний стан рухомого складу, підвищує надійність і безпеку експлуатації, 
а також оптимізує витрати на обслуговування. 
Для розрахунку виробничої програми АТП по кількості технічних 
впливів необхідно визначити кількість технічних обслуговувань (ТО-1, ТО-2) 
та поточних ремонтів (ПР) за певний період часу, зазвичай рік. Основою для 
цього є цикловий метод розрахунку, який базується на визначенні пробігу 
транспортного засобу до капітального ремонту або списання, а також на 
періодичності проведення різних видів технічного обслуговування. 
43 
 
Спочатку розраховується кількість технічних впливів за цикл 
експлуатації автомобіля. Для цього визначається цикловий пробіг автомобіля 
(Lц), який відповідає пробігу до капітального ремонту (КР) або списання. 
Після цього визначається кількість технічних обслуговувань кожного типу за 
один цикл. Припустимо, що для вантажного автомобіля нормативний 
ресурсний пробіг (Lц) становить 300 000 км, а періодичність ТО-1 (LТО-1) і 
ТО-2 (LТО-2) відповідно дорівнюють 10 000 км та 30 000 км [9]. 
Кількість технічних обслуговувань за цикл визначається за формулами: 
����ТО − 1 =  ����ц ÷ ����ТО − 1 
����ТО − 2 =  ����ц ÷ ����ТО − 2 
Підставимо значення для розрахунку: 
����ТО − 1 =  300 000 км ÷ 10 000 км =  30 
����ТО − 2 =  300 000 км ÷ 30 000 км =  10 
Таким чином, за цикл експлуатації автомобіля буде проведено 30 ТО-1 і 
10 ТО-2. 
Далі необхідно визначити річну виробничу програму з технічного 
обслуговування та ремонту. Для цього обчислюється річний пробіг автомобіля 
(Lр) з урахуванням коефіцієнта технічної готовності (αТ), який визначає 
співвідношення часу, протягом якого автомобіль знаходиться в справному 
стані та готовий до експлуатації. Припустимо, що річний пробіг автомобіля 
становить 60 000 км, а коефіцієнт технічної готовності дорівнює 0.9. 
����р =  ����р ÷  ����Т 
Підставимо значення для розрахунку: 
����р =  60 000 км ÷ 0.9 =  66 667 км 
Кількість технічних впливів за рік розраховується шляхом ділення 
кількості технічних обслуговувань за цикл на цикловий пробіг і множення на 
річний пробіг автомобіля. Формули для розрахунку кількості ТО-1 і ТО-2 за 
рік: 
����рТО − 1 =  (����ТО− 1 ÷  ����ц)  × ����р 
����рТО − 2 =  (����ТО− 2 ÷  ����ц) × ����р 
44 
 
Підставимо значення для розрахунку: 
����рТО − 1 =  (30 ÷ 300 000 км)  ×  66 667 км ≈  6.67 
����рТО − 2 =  (10 ÷  300 000 км)  66 667 км ≈  2.22 
Таким чином, річна виробнича програма з технічного обслуговування 
для одного автомобіля складає приблизно 7 ТО-1 і 2 ТО-2. 
 
Рис. 2.1 – Генеральний план автотранспортного підприємства 
Поточний ремонт (ПР) проводиться за потребою, в залежності від 
результатів діагностики та технічного стану автомобілів. Для розрахунку 
кількості поточних ремонтів можна використовувати статистичні дані про 
середню частоту проведення ПР. Припустимо, що середня частота проведення 
45 
 
ПР становить один ремонт на кожні 20 000 км пробігу. Тоді кількість поточних 
ремонтів за рік розраховується за формулою: 
����рПР =  ����р ÷  20 000 км 
Підставимо значення для розрахунку: 
����рПР =  66 667 км ÷  20 000 км ≈  3.33 
Таким чином, річна виробнича програма з поточного ремонту для 
одного автомобіля складає приблизно 3 ремонти. 
Для визначення загальної виробничої програми АТП необхідно 
помножити кількість технічних впливів для одного автомобіля на кількість 
автомобілів у парку. Припустимо, що автопарк складається з 50 автомобілів. 
Тоді загальна кількість технічних впливів за рік становитиме: 
Загальна кількість ТО-1: ����рТО − 1 × 50 =  7 × 50 =  350 
Загальна кількість ТО-2: ����рТО − 2 × 50 = 2 × 50 =  100 
Загальна кількість ПР: ����рПР  50 =  3 × 50 =  150 
Таким чином, річна виробнича програма АТП по кількості технічних 
впливів складає 350 ТО-1, 100 ТО-2 і 150 поточних ремонтів. 
Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів 
дозволяє планувати обсяги робіт, необхідні ресурси і матеріали, забезпечувати 
належну організацію технічного обслуговування та ремонту, а також 
оптимізувати витрати на обслуговування рухомого складу. Це сприяє 
підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню надійності і 
безпеки перевезень, а також задоволенню потреб клієнтів у своєчасній і 
якісній доставці вантажів [23]. 
 
2.3 Обґрунтування та вибір методу ТО і діагностування автомобілів 
 
Обґрунтування та вибір методу технічного обслуговування (ТО) і 
діагностування автомобілів є важливими аспектами в забезпеченні ефективної 
експлуатації рухомого складу автотранспортного підприємства (АТП). 
Оптимальний вибір методу ТО і діагностування дозволяє підвищити 
46 
 
надійність та безпеку автомобілів, зменшити витрати на обслуговування і 
ремонт, а також забезпечити своєчасність виконання всіх необхідних робіт. 
Методи технічного обслуговування автомобілів включають потоковий 
метод та обслуговування на універсальних постах. Вибір методу ТО залежить 
від кількості транспортних засобів, типу робіт та інтенсивності їх виконання. 
Потоковий метод технічного обслуговування передбачає розподіл 
обсягу робіт на кілька спеціалізованих постів, які автомобіль послідовно 
проходить. Це дозволяє знизити час простою автомобіля і підвищити 
ефективність обслуговування. Потоковий метод доцільно застосовувати при 
великій кількості однотипних автомобілів і значній добовій виробничій 
програмі. 
Обслуговування на універсальних постах передбачає виконання всіх 
робіт на одному посту, що підходить для підприємств з невеликою кількістю 
автомобілів або при низькій інтенсивності робіт. Цей метод забезпечує 
гнучкість і зручність, особливо при різноманітному складі автопарку. 
Для визначення оптимального методу ТО необхідно провести 
розрахунки добової виробничої програми для кожного виду обслуговування 
(ТО-1, ТО-2) та діагностування (Д-1, Д-2). 
Добова виробнича програма визначається за формулою: 
����і.д =  ��������і.р ÷ ����роб.р 
де Nі.д - добова виробнича програма для кожного виду ТО або 
діагностування, ΣNі.р - річна програма для кожного виду ТО або 
діагностування, Dроб.р - кількість робочих днів у році. 
Припустимо, що річна програма для ТО-1 становить 350 обслуговувань, 
для ТО-2 - 100 обслуговувань, для діагностування Д-1 - 200 перевірок, для Д-
2 - 50 перевірок. Кількість робочих днів у році Dроб.р приймається рівною 250. 
Тоді добова виробнича програма буде: 
����ТО − 1.д =  350 ÷ 250 =  1.4 обслуговувань на день 
����ТО − 2.д =  100 ÷  250 =  0.4 обслуговувань на день 
����Д − 1.д =  200 ÷ 250 =  0.8 перевірок на день 
47 
 
����Д − 2.д =  50 ÷ 250 =  0.2 перевірок на день 
 
Для визначення доцільності застосування потокового методу 
порівнюємо добову виробничу програму з мінімальною кількістю 
обслуговувань, при якій застосування цього методу є економічно 
обґрунтованим: 
- для ЩО: ����ЩО.д ≥  100 
- для ТО-1: ����ТО− 1.д ≥  12 
- для ТО-2: ����ТО− 2.д ≥  5 
Очевидно, що для даного автопарку, який складається з 50 автомобілів, 
жоден із видів технічного обслуговування не досягає мінімальної добової 
виробничої програми для застосування потокового методу. Отже, більш 
доцільним є метод обслуговування на універсальних постах. 
Розглянемо організацію діагностування автомобілів. Діагностування Д-
1 призначене для визначення технічного стану агрегатів, вузлів і систем 
автомобіля, які забезпечують безпеку руху, і проводиться при ТО-1, після ТО-
2 та при поточному ремонті (ПР). Діагностування Д-2 призначене для 
визначення потужнісних і економічних показників автомобіля, а також для 
виявлення обсягів ПР. Д-2 проводиться з періодичністю ТО-2 та в окремих 
випадках при ПР [11]. 
Для організації діагностування доцільно застосовувати окремі пости або 
поєднувати діагностування з ТО, залежно від добової виробничої програми. 
Наприклад, при ТО-1 і ТО-2 на універсальних постах діагностування Д-1 
можна організувати на окремих постах, щоб забезпечити зручний заїзд 
автомобілів з різних виробничих зон. Діагностування Д-2 доцільно виконувати 
на спеціалізованому пості з використанням сучасного діагностичного 
обладнання. 
Обґрунтування вибору методу ТО і діагностування включає аналіз 
економічної ефективності та технічної доцільності. Для цього проводяться 
48 
 
розрахунки трудомісткості робіт, необхідної кількості робітників і 
обладнання, а також оцінюються витрати на організацію робочих місць. 
Підсумовуючи, вибір методу технічного обслуговування і 
діагностування автомобілів залежить від добової виробничої програми, 
кількості автомобілів у парку, специфіки робіт та економічних факторів. Для 
даного автопарку з 50 автомобілів, де добова виробнича програма для ТО-1, 
ТО-2 і діагностування не досягає мінімальних значень для потокового методу, 
найбільш доцільним є метод обслуговування на універсальних постах. Це 
дозволяє забезпечити гнучкість, зручність і ефективність виконання 
технічного обслуговування та діагностування, знизити витрати на 
обслуговування і ремонт, а також підвищити надійність і безпеку експлуатації 
рухомого складу. 
 
2.4 Розрахунок річних обсягів робіт підприємства 
 
Розрахунок річних обсягів робіт автотранспортного підприємства (АТП) 
є необхідним етапом планування, який забезпечує ефективне використання 
ресурсів і оптимізацію витрат на технічне обслуговування (ТО) і ремонт (ПР) 
транспортних засобів. Цей розрахунок дозволяє визначити обсяг робіт, 
необхідний для підтримки належного технічного стану автомобілів, що 
забезпечує їхню надійність, безпеку і довговічність. 
Річні обсяги робіт АТП визначаються в люд.год і включають обсяги 
робіт з технічного обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2), діагностування (Д-1, Д-
2), поточного ремонту (ПР) і самообслуговування підприємства. Для 
проведення розрахунків необхідно скорегувати нормативи трудомісткості 
робіт для рухомого складу, враховуючи категорії умов експлуатації, 
природно-кліматичні умови, розмір АТП та методи зберігання транспортних 
засобів. 
Нормативи трудомісткості по ТО і ПР згідно з положеннями «Про 
технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів 
49 
 
автомобільного транспорту» встановлені для певних умов експлуатації. 
Корегування зазначених нормативів трудомісткості проводиться залежно від 
категорії умов експлуатації, типу рухомого складу, природно-кліматичних 
умов, розміру АТП та способу зберігання рухомого складу. 
Припустимо, що нормативна трудомісткість щоденного огляду (ЩО) 
для вантажних автомобілів становить 0.5 люд.год, для технічного 
обслуговування першого рівня (ТО-1) - 3 люд.год, для технічного 
обслуговування другого рівня (ТО-2) - 6 люд.год. Відповідно до цих даних 
розраховується річний обсяг робіт по кожному виду технічного 
обслуговування. 
Для розрахунку річного обсягу робіт ЩО (TЩО) необхідно помножити 
нормативну трудомісткість на кількість автомобілів у парку (N) і кількість днів 
роботи на лінії (D). Припустимо, що автопарк складається з 50 автомобілів, а 
кількість днів роботи на лінії становить 300 днів на рік. 
����ЩО =  0.5 люд. год × 50 автомобілів × 300 днів =  7500 люд. год 
Для розрахунку річного обсягу робіт ТО-1 (TТО-1) необхідно 
помножити нормативну трудомісткість на кількість технічних обслуговувань 
(NТО-1), що проводяться за рік. Припустимо, що для одного автомобіля 
проводиться 7 ТО-1 за рік. 
����ТО − 1 =  3 люд. год × 7 ТО − 1 × 50 автомобілів =  1050 люд. год 
Для розрахунку річного обсягу робіт ТО-2 (TТО-2) необхідно 
помножити нормативну трудомісткість на кількість технічних обслуговувань 
(NТО-2), що проводяться за рік. Припустимо, що для одного автомобіля 
проводиться 2 ТО-2 за рік. 
����ТО − 2 =  6 люд. год × 2 ТО − 2 × 50 автомобілів =  600 люд. год 
Річний обсяг робіт з діагностування (TД-1 і TД-2) визначається 
аналогічно. Припустимо, що нормативна трудомісткість діагностування Д-1 
становить 1 люд.год, а діагностування Д-2 - 2 люд.год. Річна програма для 
діагностування Д-1 становить 0.8 перевірок на день, а для діагностування Д-2 
- 0.2 перевірок на день. 
50 
 
����Д − 1 =  1 люд. год × 0.8 перевірок × 250 днів × 50 автомобілів
= 10 000 люд. год 
����Д − 2 =  2 люд. год × 0.2 перевірок × 250 днів × 50 автомобілів 
=  5 000 люд. год 
Річний обсяг робіт з поточного ремонту (TПР) визначається виходячи із 
середньої частоти проведення поточних ремонтів (NПР) і нормативної 
трудомісткості (tПР). Припустимо, що середня частота проведення ПР 
становить 3 ремонти на рік, а нормативна трудомісткість одного ПР - 8 
люд.год. 
����ПР =  8 люд. год × 3 ПР × 50 автомобілів =  1 200 люд. год 
Річний обсяг робіт з сезонного обслуговування (TСО) визначається на 
основі трудомісткості сезонного обслуговування (tСО), кількості автомобілів 
(N) і кількості сезонних обслуговувань (KСО). Припустимо, що нормативна 
трудомісткість СО становить 2 люд.год, а кількість сезонних обслуговувань - 
2 рази на рік [34]. 
����СО =  2 люд. год × 2 СО × 50 автомобілів =  200 люд. год 
Після визначення річних обсягів робіт по кожному виду технічного 
обслуговування і ремонту підраховується сумарний річний обсяг робіт (T): 
���� =  ����ЩО +  ����ТО − 1 +  ����ТО − 2 +  ����Д − 1 +  ����Д − 2 +  ����ПР +  ����СО 
Підставимо розраховані значення: 
���� =  7500 люд. год +  1050 люд. год +  600 люд. год +  10 000 люд. год 
+  5 000 люд. год +  1 200 люд. год +  200 люд. год 
=  25 550 люд. год 
Таким чином, річний обсяг робіт автотранспортного підприємства 
становить 25 550 люд.год. Це дозволяє оцінити необхідну кількість ресурсів, 
планувати графіки технічного обслуговування і ремонту, а також визначити 
потребу в робочій силі та обладнанні. 
Розрахунок річних обсягів робіт АТП є ключовим етапом у плануванні 
діяльності підприємства, що дозволяє забезпечити належний технічний стан 
рухомого складу, підвищити надійність і безпеку перевезень, а також 
51 
 
оптимізувати витрати на обслуговування і ремонт. Це сприяє підвищенню 
ефективності роботи підприємства і задоволенню потреб клієнтів у своєчасній 
і якісній доставці вантажів. 
 
2.5 Розрахунок зон ТО і ПР 
 
Розрахунок зон технічного обслуговування (ТО) і поточного ремонту 
(ПР) є важливим етапом в організації виробничого процесу на 
автотранспортному підприємстві (АТП). Це дозволяє забезпечити належний 
рівень обслуговування рухомого складу, ефективно використовувати 
виробничі площі та обладнання, а також оптимізувати витрати на 
обслуговування і ремонт транспортних засобів. Розрахунок зон включає 
визначення необхідної кількості постів, ліній, робітників, а також розрахунок 
площ приміщень, необхідних для розміщення обладнання та виконання робіт. 
Для розрахунку зон ТО і ПР необхідно враховувати кількість 
автомобілів у парку, нормативи трудомісткості робіт, режим роботи зони та 
метод обслуговування. Перш за все, необхідно визначити добову виробничу 
програму для кожного виду технічного обслуговування і ремонту. 
Для визначення кількості постів і ліній технічного обслуговування 
використовуються нормативи трудомісткості робіт. Припустимо, що 
нормативна трудомісткість для ТО-1 становить 3 люд.год, для ТО-2 - 6 
люд.год. 
Якщо такт поста (умовно вважаючи, що весь об'єм робіт 
виконуватиметься на одному посту) рівний або більше 2R для ЩО, 3R для ТО-
1, 4R для ТО-2, то можливе використовування потокового методу 
виробництва. Якщо дані умови не виконується, то необхідно проєктувати для 
проведення ТО універсальні пости. 
В нашому випадку, для ТО-1 такт поста менший, ніж 3R, тому 
використання потокового методу виробництва є доцільним. Для ТО-2, такт 
52 
 
поста більший, ніж 4R, що вказує на необхідність використання універсальних 
постів. 
Таким чином, для організації технічного обслуговування ТО-1 і ТО-2 
необхідно по одному посту для кожного виду обслуговування. 
Розрахунок кількості постів для поточного ремонту (ПР) проводиться 
аналогічно. Припустимо, що нормативна трудомісткість для одного поточного 
ремонту становить 8 люд.год, а середня частота проведення ПР - 3 ремонти на 
рік. 
Таким чином, для організації зон ТО-1, ТО-2 і ПР необхідно по 36 м² для 
кожної зони [38]. 
Розрахунок зон технічного обслуговування і поточного ремонту 
дозволяє ефективно організувати виробничий процес на автотранспортному 
підприємстві, забезпечити належний рівень обслуговування рухомого складу, 
ефективно використовувати виробничі площі та обладнання, а також 
оптимізувати витрати на обслуговування і ремонт транспортних засобів. Це 
сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства і задоволенню потреб 
клієнтів у своєчасній і якісній доставці вантажів. 
 
2.6 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу 
 
Визначення сумарного річного об'єму робіт з технічного 
обслуговування (ТО) і поточного ремонту (ПР) рухомого складу є важливим 
етапом у плануванні діяльності автотранспортного підприємства (АТП). Цей 
розрахунок дозволяє оцінити необхідну кількість трудових ресурсів, 
оптимально розподілити виробничі потужності та забезпечити ефективну 
організацію робіт з обслуговування транспортних засобів, що забезпечить їх 
надійність, безпеку і довговічність. 
Для визначення сумарного річного об'єму робіт необхідно врахувати 
обсяги робіт по всіх видах технічного обслуговування і ремонту: щоденне 
обслуговування (ЩО), технічне обслуговування першого рівня (ТО-1), 
53 
 
технічне обслуговування другого рівня (ТО-2), діагностування (Д-1, Д-2), 
сезонне обслуговування (СО) та поточний ремонт (ПР). 
Розрахунок починається з визначення річного об'єму робіт для кожного 
виду технічного обслуговування і ремонту. Припустимо, що автопарк 
підприємства складається з 50 автомобілів, які працюють протягом 300 днів на 
рік. Нормативна трудомісткість для ЩО становить 0.5 люд.год, для ТО-1 - 3 
люд.год, для ТО-2 - 6 люд.год. Діагностування Д-1 і Д-2 проводяться з 
нормативною трудомісткістю 1 люд.год і 2 люд.год відповідно, а поточний 
ремонт має нормативну трудомісткість 8 люд.год. 
Після визначення річних об'ємів робіт по кожному виду технічного 
обслуговування і ремонту підраховується сумарний річний об'єм робіт (T): 
���� = 7500люд. год + 1050люд. год + 600люд. год + 10000люд. год
+ 5000люд. год + 1200люд. год + 200люд. год
= 25550люд. год 
Таким чином, сумарний річний об'єм робіт з технічного обслуговування 
і ремонту рухомого складу автотранспортного підприємства становить 25 550 
люд.год. Це дозволяє оцінити необхідну кількість трудових ресурсів, 
визначити потребу в робочій силі та обладнанні, а також планувати графіки 
технічного обслуговування і ремонту. 
Важливим аспектом при розрахунку є розподіл об'ємів робіт по 
структурних підрозділах підприємства. Щоденне обслуговування (ЩО) і ТО-
1 виконуються на постах або потокових лініях відповідних зон. ТО-2 
виконується частково на постах або лініях зони (80% від загального об'єму 
робіт) і частково на дільницях (20%). Роботи сезонного обслуговування 
виконуються разом з роботами ТО-2. Роботи по ПР виконуються на постах 
зони ПР. 
Розрахунок річного об'єму робіт з технічного обслуговування і ремонту 
рухомого складу дозволяє забезпечити належний рівень технічного 
обслуговування, підвищити надійність і безпеку експлуатації транспортних 
засобів, а також оптимізувати витрати на обслуговування і ремонт. Це сприяє 
54 
 
підвищенню ефективності роботи підприємства і задоволенню потреб клієнтів 
у своєчасній і якісній доставці вантажів [40]. 
 
2.7 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню 
підприємства 
 
Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства 
є важливим аспектом у забезпеченні безперебійної та ефективної роботи 
автотранспортного підприємства (АТП). Самообслуговування включає в себе 
широкий спектр робіт, спрямованих на підтримання в належному стані як 
самого підприємства, так і його інфраструктури та обладнання. Це забезпечує 
оптимальні умови для виконання основних виробничих процесів, зокрема 
технічного обслуговування і ремонту рухомого складу. 
Річний об'єм робіт по самообслуговуванню підприємства визначається в 
процентному відношенні від річного об'єму допоміжних робіт. Допоміжні 
роботи включають в себе всі види робіт, які не є основними виробничими 
процесами, але забезпечують їхню безперебійну реалізацію.  
Таким чином, річний об'єм робіт по самообслуговуванню підприємства 
розподіляється наступним чином: 
Електротехнічні роботи – 159.69 люд.год; 
Механічні роботи – 63.88 люд.год; 
Слюсарні роботи – 102.20 люд.год; 
Ковальські роботи – 12.78 люд.год; 
Зварювальні роботи – 25.55 люд.год; 
Жерстяницькі роботи – 25.55 люд.год; 
Мідницькі роботи – 6.39 люд.год; 
Трубопровідні роботи – 140.53 люд.год; 
Ремонтно-будівельні роботи – 102.20 люд.год. 
Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства 
дозволяє забезпечити безперебійне функціонування всіх виробничих процесів, 
55 
 
своєчасне обслуговування і ремонт обладнання та інфраструктури, що, в свою 
чергу, сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпечує 
належні умови праці для персоналу та знижує ризики простоїв і аварій. Це є 
ключовим фактором у підтриманні високого рівня надійності та безпеки 
автотранспортного підприємства. 
 
Розділ 3. Розрахунок кількості працівників 
3.1 Технологічно необхідна кількість працівників 
 
Визначення технологічно необхідної кількості працівників є важливим 
етапом у забезпеченні ефективного функціонування автотранспортного 
підприємства (АТП). Цей процес включає розрахунок кількості працівників, 
необхідних для виконання всіх видів робіт з технічного обслуговування (ТО) і 
поточного ремонту (ПР) рухомого складу. Правильний розрахунок дозволяє 
оптимізувати витрати на персонал, забезпечити своєчасне і якісне виконання 
робіт, що сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства. 
Технологічно необхідна кількість працівників визначається на основі 
річного обсягу робіт по кожному виду ТО і ПР, а також річного фонду часу 
робочого місця. Розрахунок ведеться окремо для кожної дільниці і зони 
обслуговування.  
кількість календарних днів у році становить 365, кількість вихідних днів 
– 104 (52 тижні по 2 вихідні), кількість святкових днів – 10, а кількість 
передсвяткових днів – 10. Тоді річний фонд часу робочого місця буде: 
����м = 365 − (104+ 10 + 10 × 1) = 365 − 124 = 241 день 
Оскільки тривалість робочої зміни становить 8 годин, річний фонд часу 
робочого місця буде:  
����м = 241 × 8 = 1928 год 
Тепер, коли ми знаємо річний фонд часу робочого місця, можемо 
визначити технологічно необхідну кількість працівників для кожної дільниці, 
використовуючи річну трудомісткість робіт, яку ми розрахували раніше. 
56 
 
Отже, для виконання всіх робіт з технічного обслуговування і ремонту 
на підприємстві необхідно: 
3.89 працівників для щоденного обслуговування (ЩО), 
0.54 працівників для ТО-1, 
0.31 працівників для ТО-2, 
5.19 працівників для діагностування Д-1, 
2.59 працівників для діагностування Д-2, 
0.62 працівників для поточного ремонту (ПР), 
0.10 працівників для сезонного обслуговування (СО). 
Загальна технологічно необхідна кількість працівників становить: 
���� т, загальне =  3.89 + 0.54 + 0.31 + 5.19 + 2.59 + 0.62 + 0.10
= 13.24 працівників 
Отримані значення округлюються до найближчого цілого числа. Таким 
чином, для ефективного функціонування автотранспортного підприємства 
необхідно залучити 14 працівників для виконання всіх робіт з технічного 
обслуговування і ремонту рухомого складу. 
Цей розрахунок дозволяє забезпечити належний рівень технічного 
обслуговування і ремонту, своєчасне і якісне виконання всіх необхідних робіт, 
що сприяє підвищенню надійності та безпеки експлуатації транспортних 
засобів. Відповідний розподіл працівників по дільницях і зонах 
обслуговування дозволяє оптимізувати використання трудових ресурсів, 
мінімізувати простої та збільшити ефективність роботи підприємстваc [11]. 
57 
 
 
Рис. 3.1. – План виробничої дільниці 
На кресленні зображений план виробничої дільниці з основними зонами, 
необхідними для її функціонування: 
Зона збирання: Місце для збирання та монтажу транспортних засобів. 
Тут здійснюються основні виробничі операції зі складання деталей і 
компонентів. 
Зона технічного обслуговування: Призначена для проведення 
технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. У цій зоні 
здійснюються регулярні перевірки та ремонти техніки для забезпечення її 
належного стану. 
Склад: Приміщення для зберігання запасних частин, матеріалів та 
обладнання. Ця зона забезпечує наявність необхідних ресурсів для 
виробничих процесів. 
Офісна зона: Приміщення для адміністративного персоналу та 
управління виробничими процесами. Включає кабінети менеджерів та 
технічних фахівців, які координують роботу дільниці. 
Зона відпочинку: Приміщення для відпочинку та харчування 
працівників. Забезпечує комфортні умови для відпочинку та перерв під час 
робочого дня. 
58 
 
Цей план допомагає візуалізувати розташування основних елементів 
виробничої дільниці та забезпечити ефективну організацію робочих процесів.  
Визначення технологічно необхідної кількості працівників є ключовим 
етапом у плануванні діяльності автотранспортного підприємства, що 
забезпечує високий рівень обслуговування клієнтів, підвищення 
конкурентоспроможності підприємства та його стабільний розвиток у 
довгостроковій перспективі [31]. 
 
3.2 Штатна кількість працівників 
 
Визначення штатної кількості працівників автотранспортного 
підприємства (АТП) є наступним важливим кроком після визначення 
технологічно необхідної кількості працівників. Штатна кількість працівників 
враховує додаткові фактори, такі як тривалість відпусток, можливі неявки на 
роботу з поважних причин, вихідні та святкові дні. Це дозволяє забезпечити 
безперебійну роботу підприємства, незважаючи на відсутність частини 
персоналу у певні періоди. 
Коефіцієнт використання робочого часу штатного працівника враховує 
кількість днів, коли працівник може бути відсутній на роботі з поважних 
причин, таких як відпустки, хвороби та інші неявки. Він визначається за 
формулою: 
����  =  ф_м ÷ ф_р   
Кількість календарних днів у році становить 365, кількість вихідних днів 
– 104 (52 тижні по 2 вихідні), кількість святкових днів – 10, кількість днів 
відпустки – 24 для чоловіків та 30 для жінок, а кількість днів неявки на роботу 
з інших причин – 7 для чоловіків та 30 для жінок. 
Для чоловіків річний фонд часу штатного працівника буде: 
Ф =  (365− 104 − 10 − 24 − 7) × 8 = (365− 145) × 8 = 220× 8
= 1760 год 
Для жінок річний фонд часу штатного працівника буде: 
59 
 
Ф_(р,ж)  = (365 − 104 − 10 − 30 − 30) × 8 = (365 − 174) × 8 = 191 × 8
= 1528 год 
Тепер можна визначити штатну кількість працівників для кожної 
категорії, враховуючи технологічно необхідну кількість працівників, яку ми 
визначили раніше. 
Технологічно необхідна кількість працівників становить 14. Для 
спрощення розрахунків припустимо, що на підприємстві працює рівна 
кількість чоловіків і жінок. 
Таким чином, штатна кількість працівників автотранспортного 
підприємства складає 24 особи. Це забезпечує необхідний резерв для покриття 
відсутностей з різних причин, таких як відпустки, хвороби та інші неявки. 
Деталізація штатної кількості працівників по кожній дільниці і зоні 
обслуговування дозволяє ефективно розподілити трудові ресурси, забезпечити 
належний рівень обслуговування і ремонту рухомого складу, а також 
оптимізувати використання робочого часу. 
Підсумовуючи, штатна кількість працівників по кожній дільниці та зоні 
обслуговування автотранспортного підприємства виглядає наступним чином: 
Щоденне обслуговування (ЩО) – 7 працівників, 
ТО-1 – 1 працівник, 
ТО-2 – 1 працівник, 
Діагностування Д-1 – 9 працівників, 
Діагностування Д-2 – 5 працівників, 
Поточний ремонт (ПР) – 1 працівник, 
Сезонне обслуговування (СО) – 1 працівник. 
Загальна штатна кількість працівників для автотранспортного 
підприємства становить 25 осіб. Це забезпечує оптимальне покриття всіх робіт 
з технічного обслуговування та ремонту, враховуючи можливі відсутності 
працівників з різних причин. 
Розрахунок штатної кількості працівників дозволяє забезпечити 
стабільну та ефективну роботу підприємства, своєчасне і якісне виконання 
60 
 
всіх необхідних робіт, що сприяє підвищенню надійності та безпеки 
експлуатації транспортних засобів, а також задоволенню потреб клієнтів у 
своєчасній доставці вантажів [6]. 
 
 
 
  
61 
 
Розділ 4. Розрахунок площ приміщень 
4.1 Площі зон ТО і ремонту 
 
Визначення площ зон технічного обслуговування (ТО) і ремонту є 
важливою частиною планування автотранспортного підприємства (АТП). Від 
правильного розрахунку цих площ залежить ефективність роботи 
підприємства, раціональне використання ресурсів і комфортні умови праці для 
персоналу. 
При розрахунку площ зон ТО і ремонту необхідно враховувати тип і 
кількість рухомого складу, обсяги робіт з ТО і ремонту, технологічні процеси, 
що виконуються в цих зонах, а також вимоги нормативних документів. 
Площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами, визначається 
залежно від типу рухомого складу. Наприклад, для вантажного автомобіля 
середнього класу (довжина – 8 м, ширина – 2,5 м) площа, яку займає 
автомобіль, буде: 
Кількість постів у зоні визначається на основі технологічного процесу, 
який планується виконувати в цій зоні. Кожен пост повинен бути оснащений 
необхідним обладнанням для виконання робіт з ТО і ремонту. Припустимо, що 
в зоні щоденного обслуговування (ЩО) планується встановити 5 постів, у зоні 
ТО-1 – 3 пости, у зоні ТО-2 – 2 пости, а в зоні поточного ремонту (ПР) – 4 
пости. 
Коефіцієнт густини розстановки залежить від типу і кількості 
обладнання, розташування постів і їх обладнання. Для однобічного 
розташування постів значення коефіцієнта густини розстановки становить 1.2, 
а для двостороннього – 1.5. 
Загальна площа кожної зони ТО і ремонту становить: 
Зона ЩО – 120 м², 
Зона ТО-1 – 72 м², 
Зона ТО-2 – 48 м², 
Зона ПР – 120 м². 
62 
 
Крім того, для забезпечення ефективної роботи підприємства необхідно 
врахувати площі допоміжних приміщень, таких як склади, майстерні, кімнати 
відпочинку для персоналу тощо. Враховуючи ці потреби, можна додати до 
загальної площі приблизно 20%, що дозволить забезпечити належні умови для 
виконання всіх робіт. 
Таким чином, загальна площа зон ТО і ремонту з урахуванням 
допоміжних приміщень становить 432 м². 
Цей розрахунок забезпечує достатню площу для розміщення всіх 
необхідних постів і обладнання, що дозволяє ефективно організувати процеси 
технічного обслуговування і ремонту, зменшити простої і підвищити 
продуктивність праці. Відповідно до отриманих результатів, можна розробити 
генеральний план розташування зон ТО і ремонту, враховуючи розміщення 
обладнання, проходи для персоналу та зони очікування. 
Важливо також забезпечити достатню вентиляцію і освітлення в кожній 
зоні, що сприятиме створенню комфортних і безпечних умов праці. Площа 
вентиляційних і освітлювальних систем визначається з урахуванням 
нормативних вимог та специфіки виконуваних робіт. 
Таким чином, правильний розрахунок площ зон ТО і ремонту, а також 
урахування допоміжних приміщень і додаткових потреб дозволяє забезпечити 
оптимальну організацію роботи автотранспортного підприємства, підвищити 
ефективність виконання робіт і забезпечити належний рівень обслуговування 
рухомого складу. Це сприяє зменшенню витрат на технічне обслуговування і 
ремонт, підвищенню надійності і безпеки експлуатації транспортних засобів, 
а також загальному підвищенню конкурентоспроможності підприємства [18]. 
 
4.2 Площі робочих дільниць і дільниць 
 
Розрахунок площ робочих дільниць і дільниць є важливим етапом у 
проектуванні автотранспортного підприємства (АТП). Правильне визначення 
площ дозволяє забезпечити належні умови для виконання всіх видів робіт, 
63 
 
зокрема технічного обслуговування, ремонту та інших супутніх процесів, що 
впливає на загальну ефективність і продуктивність роботи підприємства. 
Для кожної дільниці на підприємстві визначається сумарна площа 
горизонтальних проекцій устаткування, що використовується для виконання 
робіт. Відповідно до нормативних документів, значення коефіцієнта щільності 
розташування устаткування залежить від типу дільниці та характеру робіт, які 
на ній виконуються. 
Підсумовуючи, площі робочих дільниць і дільниць на 
автотранспортному підприємстві будуть такими: 
Слюсарно-механічна дільниця – 175 м², 
Зварювальна дільниця – 135 м², 
Ковальсько-ресорна дільниця – 200 м², 
Шиномонтажна дільниця – 87.5 м², 
Акумуляторна дільниця – 80 м², 
Електротехнічна дільниця – 122.5 м². 
Цей розрахунок дозволяє забезпечити достатню площу для розміщення 
всього необхідного обладнання та організації робочих місць у відповідності до 
вимог нормативних документів. Це забезпечує ефективне виконання всіх видів 
робіт, створює комфортні та безпечні умови праці для персоналу. 
Для більш детального планування і забезпечення оптимальних умов 
праці необхідно також враховувати потребу в проходах між устаткуванням, 
зонами для тимчасового зберігання матеріалів і інструментів, а також місцями 
для відпочинку та побутових потреб працівників. Це дозволить створити 
ергономічний і функціональний простір, що сприятиме підвищенню 
продуктивності праці і якості виконуваних робіт [2]. 
Таким чином, правильний розрахунок і планування площ робочих 
дільниць і дільниць на автотранспортному підприємстві є ключовим фактором 
для забезпечення ефективного та безперебійного функціонування всіх 
виробничих процесів. Це дозволяє оптимізувати використання ресурсів, 
забезпечити високий рівень технічного обслуговування і ремонту рухомого 
64 
 
складу, що в свою чергу сприяє підвищенню надійності та безпеки 
експлуатації транспортних засобів. 
 
4.3 Площі складських приміщень 
 
Розрахунок площ складських приміщень на автотранспортному 
підприємстві (АТП) є важливим етапом проектування, який впливає на 
ефективність управління запасами, матеріально-технічне забезпечення і 
загальну організацію виробничих процесів. Правильне визначення площ 
складських приміщень забезпечує оптимальні умови для зберігання запасних 
частин, експлуатаційних матеріалів, інструментів та інших ресурсів, 
необхідних для роботи підприємства. 
Запас матеріалів, які зберігаються в складських приміщеннях, 
визначається виходячи з добової потреби матеріалів і кількості днів зберігання 
запасу. Устаткування для зберігання матеріалів підбирається залежно від типу 
матеріалів, що зберігаються. 
Розглянемо розрахунок площ для основних складських приміщень на 
автотранспортному підприємстві. 
Склад запасних частин: 
Запасні частини зберігаються на стелажах або в ящиках, які 
розміщуються на полицях. Середній розмір стелажа складає 2 м². Припустимо, 
що добова потреба в запасних частинах становить 50 одиниць, а запас 
розрахований на 30 днів. 
Підсумовуючи, площі складських приміщень на автотранспортному 
підприємстві будуть такими: 
Склад запасних частин – 1200 м², 
Склад експлуатаційних матеріалів – 1125 м², 
Склад інструментів і обладнання – 360 м², 
Склад паливно-мастильних матеріалів – 4500 м², 
Склад шин – 200 м². 
65 
 
Цей розрахунок дозволяє забезпечити належні умови для зберігання всіх 
необхідних матеріалів, запасних частин, інструментів і обладнання, що сприяє 
ефективній організації роботи підприємства і підтримці належного рівня 
матеріально-технічного забезпечення. 
Крім того, необхідно враховувати вимоги до вентиляції, освітлення та 
протипожежного захисту складських приміщень, що забезпечить безпеку і 
комфортні умови праці для персоналу. Важливо також передбачити достатні 
проходи між стелажами і місцями зберігання для зручного доступу до 
матеріалів і швидкого їх переміщення. 
Таким чином, правильний розрахунок і планування площ складських 
приміщень на автотранспортному підприємстві є ключовим фактором для 
забезпечення ефективного управління запасами, підтримки безперебійної 
роботи виробничих процесів і створення комфортних умов для праці 
персоналу. Це сприяє оптимізації використання ресурсів, підвищенню 
продуктивності праці і загальному підвищенню конкурентоспроможності 
підприємства [10]. 
 
  
66 
 
Розділ 5. Генеральний план автотранспортного підприємства 
5.1 Вибір земельної ділянки 
 
Вибір земельної ділянки для автотранспортного підприємства (АТП) є 
важливим етапом проектування, оскільки від нього залежить не тільки 
ефективність роботи підприємства, але і можливість його подальшого 
розвитку. Правильний вибір ділянки сприяє оптимізації логістичних процесів, 
зменшенню витрат на будівництво і експлуатацію об'єктів, а також 
забезпеченню комфортних умов для працівників. 
При виборі земельної ділянки необхідно враховувати кілька основних 
факторів: 
Розташування: Ділянка повинна бути зручно розташована щодо 
основних транспортних магістралей, що забезпечить легкий доступ до 
підприємства і швидкий виїзд автомобілів на маршрути. Важливо, щоб ділянка 
знаходилася неподалік від міста або промислової зони, де розташовані основні 
клієнти і вантажовідправники. 
Форма і розмір: Оптимальною є прямокутна форма ділянки зі 
співвідношенням сторін від 1:1 до 1:3. Це дозволяє раціонально організувати 
розміщення будівель і споруд, а також забезпечити зручне переміщення 
транспортних засобів по території. Розмір ділянки повинен бути достатнім для 
розміщення всіх необхідних об'єктів і забезпечення можливості розширення в 
майбутньому. 
Рельєф і ґрунти: Ділянка повинна мати рівний рельєф або невеликий 
ухил, що зменшує витрати на підготовчі роботи і будівництво. Важливо також 
враховувати рівень ґрунтових вод і тип ґрунтів, щоб забезпечити надійність і 
довговічність будівель і споруд. 
Інженерна інфраструктура: Ділянка повинна мати доступ до основних 
інженерних комунікацій – електропостачання, водопостачання, каналізації, 
газопостачання. Це дозволить забезпечити безперебійне функціонування 
підприємства і зменшити витрати на підключення до мереж. 
67 
 
Екологічні вимоги: При виборі ділянки необхідно враховувати 
екологічні норми і вимоги щодо захисту навколишнього середовища. Ділянка 
не повинна знаходитися в зонах екологічного ризику або поблизу об'єктів, що 
забруднюють повітря, воду або ґрунти [25]. 
Розрахунок необхідної площі ділянки проводиться з урахуванням всіх 
необхідних об'єктів, що планується розмістити на території АТП. До таких 
об'єктів належать: 
Адміністративні будівлі 
Виробничі приміщення (зони ТО і ремонту, склади) 
Стоянки для транспортних засобів 
Дороги і під'їзні шляхи 
Зони відпочинку і зелені насадження 
Таким чином, необхідна площа ділянки для розміщення 
автотранспортного підприємства становить приблизно 1.82 гектари. Цей 
розрахунок забезпечує достатній простір для всіх необхідних об'єктів і 
враховує можливість подальшого розширення підприємства. 
Після визначення площі ділянки необхідно провести її детальний аналіз, 
враховуючи всі зазначені фактори, і скласти генеральний план розміщення 
об'єктів. Це дозволить оптимізувати використання простору, забезпечити 
зручні під'їзди до всіх зон і створити комфортні умови для працівників. 
Таким чином, правильний вибір земельної ділянки для 
автотранспортного підприємства є ключовим етапом, який впливає на 
ефективність роботи підприємства, оптимізацію витрат і створення умов для 
подальшого розвитку. Ретельний аналіз всіх факторів і розрахунок необхідної 
площі ділянки забезпечують успішну реалізацію проекту і сприяють 
підвищенню конкурентоспроможності підприємства на ринку транспортних 
послуг. 
 
5.2 Розміщення будівель, споруд та майданчиків 
 
68 
 
Розміщення будівель, споруд та майданчиків на території 
автотранспортного підприємства (АТП) є важливим етапом проектування, 
який визначає ефективність використання простору, зручність логістичних 
процесів і комфортні умови для працівників. Правильне планування території 
забезпечує оптимальну організацію виробничих процесів і мінімізацію витрат 
на будівництво та експлуатацію об'єктів. 
При розміщенні будівель і споруд на території АТП необхідно 
враховувати наступні основні принципи: 
Функціональне зонування: Територія підприємства повинна бути 
розділена на функціональні зони, кожна з яких призначена для виконання 
певних завдань. Це можуть бути зони адміністративних будівель, виробничих 
приміщень, складів, стоянок для транспортних засобів, зон відпочинку та 
зелених насаджень. 
Оптимальне використання простору: Будівлі і споруди повинні бути 
розташовані таким чином, щоб забезпечити максимальну ефективність 
використання території і мінімізацію витрат на будівництво та експлуатацію. 
Необхідно враховувати можливість подальшого розширення підприємства. 
Зручність логістики: Всі зони повинні бути зручно пов'язані між собою 
дорогами і під'їзними шляхами, що забезпечить швидке і безперешкодне 
переміщення транспортних засобів по території підприємства. 
Безпека і комфорт: Розміщення будівель і споруд повинно забезпечувати 
безпечні і комфортні умови праці для персоналу. Необхідно враховувати 
вимоги щодо вентиляції, освітлення, протипожежного захисту та інших 
аспектів. 
Розглянемо детальний план розміщення основних будівель, споруд та 
майданчиків на території автотранспортного підприємства. 
Адміністративні будівлі: 
Адміністративні будівлі розташовуються в центральній частині 
підприємства, неподалік від основного в'їзду. Це забезпечує зручний доступ 
для працівників і відвідувачів. Площа адміністративних будівель визначається 
69 
 
залежно від кількості персоналу та функцій, які виконуються в цих будівлях. 
Припустимо, що площа адміністративних будівель становить 1000 м². 
Виробничі приміщення: 
Виробничі приміщення, такі як зони технічного обслуговування (ТО) і 
ремонту, розташовуються поруч з адміністративними будівлями для 
забезпечення зручного управління виробничими процесами. Загальна площа 
виробничих приміщень визначається на основі розрахунків площ зон ТО і 
ремонту, виконаних у попередніх розділах. Припустимо, що загальна площа 
виробничих приміщень становить 3600 м². 
Складські приміщення: 
Складські приміщення розташовуються неподалік від виробничих зон 
для забезпечення зручного доступу до матеріалів і запасних частин. Загальна 
площа складських приміщень визначається на основі розрахунків, виконаних 
у попередньому розділі. Припустимо, що загальна площа складських 
приміщень становить 7385 м². 
Стоянки для транспортних засобів: 
Стоянки для транспортних засобів розташовуються на периферії 
підприємства, що забезпечує зручний доступ до виробничих і складських зон. 
Площа стоянок визначається на основі кількості транспортних засобів, які 
обслуговуються на підприємстві. Припустимо, що площа стоянок становить 
4000 м². 
Дороги і під'їзні шляхи: 
Дороги і під'їзні шляхи повинні забезпечувати зручний і 
безперешкодний рух транспортних засобів по території підприємства. 
Загальна площа доріг і під'їзних шляхів визначається залежно від протяжності 
доріг і ширини проїздів. Припустимо, що площа доріг і під'їзних шляхів 
становить 2000 м². 
Зони відпочинку і зелені насадження: 
Зони відпочинку і зелені насадження розташовуються в окремих місцях 
на території підприємства для забезпечення комфортних умов для 
70 
 
працівників. Загальна площа цих зон визначається з урахуванням загальної 
площі ділянки. Припустимо, що площа зон відпочинку і зелених насаджень 
становить 1000 м². 
Таким чином, загальна площа ділянки для розміщення всіх об'єктів 
автотранспортного підприємства становить приблизно 1.9 гектари. Цей 
розрахунок забезпечує достатній простір для всіх необхідних об'єктів і 
враховує можливість подальшого розширення підприємства. 
Після визначення загальної площі ділянки необхідно розробити 
генеральний план розміщення об'єктів, який включатиме схему розташування 
будівель, споруд, майданчиків, доріг і зон відпочинку. Це дозволить 
оптимізувати використання простору, забезпечити зручні під'їзди до всіх зон і 
створити комфортні умови для працівників. 
Таким чином, правильне розміщення будівель, споруд і майданчиків на 
території автотранспортного підприємства є ключовим фактором для 
забезпечення ефективної роботи підприємства, оптимізації витрат і створення 
умов для подальшого розвитку. Ретельний аналіз всіх факторів і розрахунок 
необхідної площі ділянки забезпечують успішну реалізацію проекту і 
сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємства на ринку 
транспортних послуг [31]. 
 
5.3 Розміщення рухомого складу на відкритих майданчиках 
 
Розміщення рухомого складу на відкритих майданчиках є важливим 
аспектом організації автотранспортного підприємства (АТП). Правильне 
планування цих майданчиків забезпечує ефективне використання простору, 
зручний доступ до транспортних засобів, їх безпечне зберігання і 
обслуговування. Враховуючи всі ці фактори, розміщення рухомого складу на 
відкритих майданчиках має відповідати певним критеріям і вимогам. 
В першу чергу необхідно враховувати кількість і тип транспортних 
засобів, які будуть зберігатися на відкритих майданчиках. Для кожного типу 
71 
 
транспортного засобу (вантажні автомобілі, легкові автомобілі, автобуси) слід 
враховувати специфічні вимоги щодо розміщення, включаючи площу, 
необхідну для кожного транспортного засобу, і відстань між ними для 
забезпечення зручного доступу і маневрування. 
Визначення кількості і типу транспортних засобів: 
Для початку визначимо кількість і тип транспортних засобів, які будуть 
зберігатися на відкритих майданчиках. Припустимо, що на підприємстві 
планується зберігати 60 вантажних автомобілів, 10 легкових автомобілів і 10 
автобусів. Ці дані є основою для подальших розрахунків. 
Визначення площі, необхідної для зберігання кожного типу 
транспортного засобу: 
Для кожного типу транспортного засобу визначимо площу, яку він 
займає на майданчику. Враховуватимемо також необхідний простір для 
маневрування і доступу до кожного транспортного засобу. 
Вантажні автомобілі: середня площа одного вантажного автомобіля з 
урахуванням простору для маневрування становить 50 м². 
Легкові автомобілі: середня площа одного легкового автомобіля з 
урахуванням простору для маневрування становить 25 м². 
Автобуси: середня площа одного автобуса з урахуванням простору для 
маневрування становить 70 м². 
Розрахунок загальної площі відкритого майданчика для кожного типу 
транспортного засобу: 
Загальна площа відкритого майданчика для кожного типу 
транспортного засобу визначається як добуток кількості транспортних засобів 
на площу, яку займає один транспортний засіб. 
Організація розміщення транспортних засобів на відкритих 
майданчиках: 
При розміщенні транспортних засобів на відкритих майданчиках 
необхідно враховувати зручність доступу до кожного транспортного засобу, 
забезпечення можливості їх маневрування та дотримання безпечних відстаней 
72 
 
між ними. Важливо також передбачити розміщення місць для технічного 
обслуговування і ремонту, зон для тимчасового зберігання запасних частин та 
обладнання. 
Вантажні автомобілі розміщуються у вигляді рядів з достатнім 
простором для маневрування між ними. Відстань між рядами повинна 
забезпечувати можливість вільного проїзду і доступу до кожного автомобіля. 
Легкові автомобілі розміщуються на окремій ділянці з урахуванням 
зручності їх доступу та мінімізації займаного простору. 
Автобуси розміщуються на окремій ділянці з урахуванням їх великих 
габаритів і необхідності забезпечення вільного доступу до кожного автобуса 
для технічного обслуговування і ремонту. 
Забезпечення безпеки і захисту транспортних засобів: 
Для забезпечення безпеки і захисту транспортних засобів на відкритих 
майданчиках необхідно передбачити такі заходи: 
Організація системи відеоспостереження для контролю за територією 
майданчика. 
Встановлення огорожі навколо території майданчика для запобігання 
несанкціонованому доступу. 
Розміщення освітлення по периметру і на території майданчика для 
забезпечення видимості у темний час доби. 
Забезпечення пожежної безпеки шляхом розміщення вогнегасників і 
створення пожежних розривів між рядами транспортних засобів. 
Врахування екологічних вимог: 
При розміщенні транспортних засобів на відкритих майданчиках 
необхідно враховувати екологічні вимоги щодо захисту навколишнього 
середовища. Це включає: 
Облаштування системи збору і утилізації стічних вод, що утворюються 
під час технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. 
Використання покриття, що не пропускає забруднювачі в ґрунт 
(наприклад, бетонні плити або асфальт). 
73 
 
Організація зон озеленення навколо майданчиків для зменшення 
негативного впливу на навколишнє середовище. 
Таким чином, розміщення рухомого складу на відкритих майданчиках є 
ключовим аспектом організації автотранспортного підприємства. Правильне 
планування і розрахунок необхідної площі забезпечують ефективне 
використання простору, зручний доступ до транспортних засобів, їх безпечне 
зберігання і обслуговування. Врахування всіх зазначених факторів сприяє 
оптимізації витрат на будівництво і експлуатацію майданчиків, підвищенню 
продуктивності праці і створенню комфортних умов для працівників 
підприємства [5]. 
 
5.4 Шляхи руху автомобілів по території ділянки 
 
Шляхи руху автомобілів по території ділянки автотранспортного 
підприємства (АТП) є важливою складовою організації логістичних процесів. 
Вони забезпечують ефективний і безпечний рух транспортних засобів по 
території, доступ до зон технічного обслуговування і ремонту, складів і 
стоянок. Правильне планування шляхів руху дозволяє оптимізувати 
використання простору, зменшити витрати часу і підвищити загальну 
ефективність роботи підприємства. 
Планування основних маршрутів: 
Основні маршрути руху повинні забезпечувати зручний доступ до всіх 
важливих зон підприємства: адміністративної будівлі, зон технічного 
обслуговування і ремонту, складських приміщень, стоянок і зон відпочинку. 
При плануванні маршрутів необхідно враховувати: 
Прямолінійність і мінімальну кількість поворотів для зменшення часу 
руху і підвищення безпеки. 
Ширину доріг, яка повинна відповідати габаритам транспортних засобів 
і забезпечувати можливість двостороннього руху. 
74 
 
Наявність спеціальних зон для розвороту великих транспортних засобів, 
таких як автобуси і вантажні автомобілі. 
Розрахунок ширини доріг: 
Ширина доріг на території підприємства повинна забезпечувати 
безпечний і зручний рух транспортних засобів. Вона визначається виходячи з 
габаритів найбільших транспортних засобів, які будуть використовувати ці 
дороги. Для одностороннього руху мінімальна ширина доріг повинна 
становити 3,5 метра, для двостороннього руху - не менше 6 метрів. 
Організація руху: 
Рух по території підприємства має бути організований таким чином, щоб 
мінімізувати перетини потоків транспорту і уникнути заторів. Для цього 
рекомендується: 
Використання одностороннього руху на вузьких ділянках. 
Створення окремих маршрутів для руху транспортних засобів різних 
типів (вантажних, легкових, автобусів). 
Облаштування дорожньої розмітки і встановлення дорожніх знаків для 
регулювання руху. 
Визначення зон для розвороту і маневрування: 
Для забезпечення безпечного розвороту і маневрування транспортних 
засобів необхідно передбачити спеціальні зони, особливо для великих 
вантажних автомобілів і автобусів. Мінімальні розміри таких зон 
визначаються виходячи з радіуса повороту транспортних засобів, який для 
вантажних автомобілів може досягати 12 метрів, а для автобусів - до 15 метрів. 
Безпека руху: 
Забезпечення безпеки руху на території підприємства є пріоритетним 
завданням. Для цього необхідно: 
Облаштувати освітлення по всьому периметру доріг і на важливих 
ділянках для забезпечення видимості в темний час доби. 
Встановити системи відеоспостереження для моніторингу руху і 
швидкого реагування на аварійні ситуації [11]. 
75 
 
Забезпечити регулярне технічне обслуговування дорожнього покриття 
для уникнення утворення ям і нерівностей. 
Зони для стоянки і очікування: 
На території підприємства повинні бути передбачені зони для стоянки і 
очікування транспортних засобів. Ці зони повинні бути розташовані таким 
чином, щоб не заважати основному руху і забезпечувати зручний доступ до 
всіх важливих зон підприємства. Площа стоянок визначається виходячи з 
кількості транспортних засобів і необхідної площі для кожного з них. 
Екологічні аспекти: 
При плануванні шляхів руху необхідно враховувати екологічні вимоги і 
мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище. Це включає: 
Використання матеріалів для дорожнього покриття, що не забруднюють 
ґрунт і підземні води. 
Облаштування систем збору і утилізації стічних вод з доріг. 
Створення зелених зон вздовж доріг для зменшення запиленості і шуму. 
Розрахунок загальної площі доріг: 
Загальна площа доріг на території підприємства визначається виходячи 
з протяжності маршрутів і ширини доріг. Припустимо, що загальна 
протяжність доріг на території підприємства становить 2 км (2000 метрів), і всі 
дороги мають двосторонній рух з шириною 6 метрів. 
Під'їзні шляхи до зон технічного обслуговування і ремонту: 
Під'їзні шляхи до зон технічного обслуговування і ремонту повинні бути 
заплановані таким чином, щоб забезпечити зручний доступ до цих зон і 
мінімізувати час на переміщення транспортних засобів. Важливо також 
передбачити місця для тимчасового зберігання транспортних засобів, які 
очікують на обслуговування. 
Врахування специфічних вимог: 
Для деяких типів транспортних засобів можуть бути передбачені 
специфічні вимоги щодо руху по території. Наприклад, для великих 
76 
 
вантажних автомобілів може бути необхідне облаштування окремих 
маршрутів для уникнення заторів і забезпечення безпечного маневрування. 
Таким чином, шляхи руху автомобілів по території ділянки 
автотранспортного підприємства є ключовим елементом організації 
логістичних процесів. Правильне планування маршрутів, зон для розвороту і 
маневрування, забезпечення безпеки і екологічних вимог дозволяють 
оптимізувати використання простору, зменшити витрати часу і підвищити 
загальну ефективність роботи підприємства. Врахування всіх зазначених 
факторів сприяє створенню комфортних умов для працівників і 
безперебійного функціонування підприємства [16]. 
 
5.5 Експлікація будинків та споруд 
 
 
Експлікація будинків та споруд на території автотранспортного 
підприємства (АТП) є важливим документом, який містить перелік всіх 
об'єктів, що знаходяться на ділянці, їх призначення, основні характеристики 
та розміри. Правильне складання експлікації дозволяє забезпечити чітку 
організацію роботи підприємства, зручність управління ресурсами та 
підтримання належного рівня безпеки і ефективності виробничих процесів. 
Перелік будинків та споруд: 
У експлікації необхідно зазначити всі будівлі та споруди, що 
знаходяться на території підприємства. Це включає адміністративні будівлі, 
виробничі приміщення, склади, майстерні, стоянки для транспортних засобів, 
зони технічного обслуговування і ремонту, заправні станції, зони відпочинку 
та інші об'єкти. 
Характеристики будинків та споруд: 
Для кожного об'єкта необхідно надати детальну інформацію, 
включаючи: 
Назву об'єкта 
77 
 
Призначення об'єкта 
Загальну площу (м²) 
Кількість поверхів 
Висоту будівлі (м) 
Матеріал конструкції 
Рік будівництва або реконструкції 
Таблиця 5.1 
Експлікація для автотранспортного підприємства з переліком основних 
будівель і споруд. 
№ Назва об'єкта Призначення Площ Кількіс Висот Матеріал Рік 
а (м²) ть а (м) конструкції будівницт
поверхі ва 
в 
1 Адміністратив Офісні 1000 2 8 Залізобетон 2010 
на будівля приміщення 
2 Виробничий Технічне 3600 1 6 Металеві 2015 
корпус обслуговуван конструкції 
ня і ремонт 
3 Склад Зберігання 1200 1 5 Залізобетон 2012 
запасних запасних 
частин частин 
4 Склад Зберігання 1125 1 5 Металеві 2013 
експлуатаційн матеріалів конструкції 
их матеріалів 
5 Склад Зберігання 360 1 4 Металеві 2014 
інструментів і інструментів конструкції 
обладнання і обладнання 
6 Склад Зберігання 4500 1 5 Залізобетон 2011 
паливно- ПММ 
мастильних 
матеріалів 
7 Склад шин Зберігання 200 1 4 Металеві 2016 
шин конструкції 
8 Стоянка для Зберігання 3000 - - Асфальтова 2020 
вантажних вантажних не покриття 
автомобілів автомобілів 
9 Стоянка для Зберігання 250 - - Асфальтова 2020 
легкових легкових не покриття 
автомобілів автомобілів 
1 Стоянка для Зберігання 700 - - Асфальтова 2020 
0 автобусів автобусів не покриття 
78 
 
1 Заправна Заправка 300 1 4 Металеві 2018 
1 станція транспортних конструкції 
засобів 
1 Зона Відпочинок 1000 - - Зелені 2019 
2 відпочинку для насадження 
працівників 
 
Розрахунки площ будинків та споруд: 
Загальна площа будинків та споруд на території підприємства 
визначається шляхом сумування площ окремих об'єктів. Це дозволяє оцінити 
загальну використану площу і забезпечити оптимальне планування території. 
Розташування будинків та споруд: 
Будинки і споруди повинні бути розташовані на території підприємства 
таким чином, щоб забезпечити зручний доступ до всіх важливих зон і 
мінімізувати час на переміщення транспортних засобів. Для цього необхідно 
враховувати такі принципи: 
Адміністративні будівлі розташовуються в центральній частині 
підприємства, неподалік від головного входу. 
Виробничі приміщення (зони технічного обслуговування і ремонту) 
розташовуються поруч з адміністративними будівлями. 
Складські приміщення розташовуються неподалік від виробничих зон 
для зручності постачання матеріалів і запасних частин. 
Стоянки для транспортних засобів розташовуються на периферії 
підприємства для забезпечення зручного доступу і маневрування. 
Заправна станція розташовується у зручному місці для швидкого 
доступу всіх типів транспортних засобів. 
Зони відпочинку розташовуються у віддалених від виробничих зон 
місцях для забезпечення комфортних умов відпочинку працівників. 
Екологічні вимоги і безпека: 
При плануванні розміщення будинків і споруд необхідно враховувати 
екологічні вимоги і забезпечити належний рівень безпеки: 
79 
 
Використання матеріалів, які не завдають шкоди навколишньому 
середовищу. 
Організація системи збору і утилізації стічних вод. 
Забезпечення пожежної безпеки шляхом встановлення пожежних 
гідрантів, систем пожежогасіння і наявності вогнегасників. 
Забезпечення безпеки працівників шляхом облаштування освітлення, 
відеоспостереження і системи контролю доступу. 
 
Рис. 5.1 – План виробничого корпусу 
План виробничого корпусу (рис. 5.1) зображає розташування різних 
приміщень та обладнання в межах виробничого приміщення. Нижче наведено 
детальний аналіз кожної частини плану: 
Приміщення: 
 
80 
 
I: Центральне виробниче приміщення, яке займає основну частину 
корпусу. Воно розділене на кілька робочих зон, обладнаних різним 
виробничим обладнанням. 
II: Приміщення для обробки довгомірних деталей або складування. 
III: Адміністративна зона, яка включає офіси або кімнати для персоналу. 
IV: Додаткове складське приміщення або зона для допоміжного 
обладнання. 
V: Технічне приміщення або зона для обслуговування обладнання. 
Обладнання та меблі: 
1: Робочі місця або станки для обробки матеріалів. 
2: Великі машини або основне виробниче обладнання. 
3: Робочі верстати або менші станки. 
4: Складські стелажі або місця для зберігання матеріалів. 
5: Додаткові станки або спеціалізоване обладнання. 
6: Стіл або зона для збирання продукції. 
7: Робочий стіл або місце для дрібних операцій. 
8: Зона відпочинку або допоміжне приміщення для персоналу. 
9: Склад або приміщення для зберігання інструментів. 
10: Санітарні зони або приміщення для особистої гігієни. 
11: Технічне обладнання або комунікаційні установки. 
Шляхи руху та комунікації: 
Широкі проходи між робочими зонами забезпечують зручний доступ до 
кожного обладнання та приміщення. 
Спеціальні місця для розміщення великогабаритного обладнання або 
матеріалів. 
План виробничого корпусу забезпечує ефективне використання 
простору, оптимальне розміщення обладнання та зручні шляхи руху для 
персоналу. 
Різні зони та приміщення розподілені таким чином, щоб забезпечити 
зручний доступ до всього необхідного обладнання та матеріалів.  
81 
 
Розділ 6. Охорона праці та навколишнього середовища 
6.1 Техніка безпеки 
 
Техніка безпеки на автотранспортному підприємстві (АТП) є ключовим 
аспектом, який забезпечує захист здоров'я і життя працівників, збереження 
матеріальних цінностей та ефективне функціонування виробничих процесів. 
Впровадження ефективних заходів з техніки безпеки дозволяє зменшити ризик 
нещасних випадків, аварій та інших надзвичайних ситуацій. 
Огородження рухомих частин верстатів та механізмів: 
Важливим аспектом техніки безпеки є забезпечення огородження 
рухомих частин верстатів, механізмів та обладнання, що використовуються на 
підприємстві. Це знижує ризик травмування працівників у випадку 
випадкового контакту з рухомими частинами. Огородження повинні бути 
виготовлені з міцних матеріалів, мати достатню висоту та забезпечувати 
надійний захист. 
Розрахунок освітлення та вентиляції: 
Оптимальне освітлення та вентиляція робочих місць є невід'ємною 
частиною створення безпечних і комфортних умов праці. Розрахунок 
освітлення проводиться на основі норм, що встановлюють мінімальні рівні 
освітленості для різних типів робіт. Виробничі приміщення повинні бути 
забезпечені загальним та місцевим освітленням. 
Утримання робочих місць і проходів: 
Робочі місця і проходи повинні бути чистими, безпечними і вільними від 
перешкод. Це дозволяє уникнути травм, пов'язаних з падінням або зіткненням 
з предметами. Робочі місця повинні бути обладнані необхідними засобами для 
прибирання, а працівники – інструктовані щодо правил підтримання чистоти і 
порядку. 
Вимоги до вантажопідйомних механізмів і транспортування вантажів: 
Вантажопідйомні механізми, що використовуються на підприємстві, 
повинні відповідати вимогам безпеки і регулярно перевірятися на справність. 
82 
 
Транспортування вантажів повинно здійснюватися з урахуванням їх маси, 
розмірів і характеристик, з використанням відповідних засобів і методів. 
Вимоги до інструментів: 
Інструменти, що використовуються працівниками, повинні бути 
справними, відповідати вимогам безпеки і зберігатися у спеціально відведених 
місцях. Інструменти, які потребують періодичної перевірки і обслуговування, 
повинні бути позначені відповідними інструкціями. 
Електробезпека: 
Електробезпека є важливим аспектом техніки безпеки на підприємстві. 
Для забезпечення електробезпеки необхідно: 
Встановлювати обладнання з відповідними засобами захисту від 
ураження електричним струмом. 
Забезпечити наявність індивідуальних засобів захисту (ізолювальних 
рукавичок, килимків тощо). 
Організувати регулярне інструктування працівників щодо правил 
безпечного використання електроінструментів. 
Шкідливі фактори і їх вплив на організм людини: 
На підприємстві можуть бути присутні шкідливі фактори, такі як шум, 
вібрація, пил, випари хімічних речовин тощо. Важливо виявити і мінімізувати 
вплив цих факторів на працівників. Для цього можуть бути використані засоби 
індивідуального захисту (респіратори, захисні окуляри, навушники) і 
колективні засоби (вентиляція, шумоізоляція). 
Розрахунок рівня шуму: 
Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, 
встановленим для певних видів робіт. Для визначення рівня шуму 
використовуються спеціальні прилади – шумоміри. При перевищенні 
допустимого рівня шуму необхідно впроваджувати заходи щодо його 
зниження, такі як установка шумоізолюючих панелей або використання 
захисних навушників. 
Пожежна безпека: 
83 
 
Пожежна безпека є невід'ємною частиною техніки безпеки на 
підприємстві. Необхідно забезпечити: 
Наявність системи пожежної сигналізації. 
Встановлення пожежних гідрантів і наявність вогнегасників у всіх 
виробничих і адміністративних приміщеннях. 
Регулярне проведення навчань з евакуації працівників у разі пожежі. 
Навчання і інструктаж працівників: 
Регулярне навчання і інструктаж працівників з техніки безпеки є 
обов'язковим елементом профілактики нещасних випадків. Всі працівники 
повинні знати правила безпечного виконання своїх обов'язків, вміти 
користуватися засобами індивідуального і колективного захисту, а також 
знати порядок дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. 
Таким чином, техніка безпеки на автотранспортному підприємстві є 
важливим аспектом, який забезпечує захист здоров'я і життя працівників, 
збереження матеріальних цінностей та ефективне функціонування 
виробничих процесів. Впровадження ефективних заходів з техніки безпеки 
дозволяє зменшити ризик нещасних випадків, аварій та інших надзвичайних 
ситуацій. Ретельне планування і реалізація всіх необхідних заходів сприяють 
створенню безпечних умов праці і підвищенню продуктивності підприємства 
[39]. 
 
6.2 Пожежна безпека 
 
Пожежна безпека на автотранспортному підприємстві (АТП) є критично 
важливим аспектом, що сприяє захисту життя і здоров'я працівників, 
збереженню матеріальних цінностей і забезпеченню безперервного 
функціонування підприємства. Впровадження заходів пожежної безпеки 
дозволяє зменшити ризик виникнення пожежі та мінімізувати її наслідки. 
Особи, відповідальні за протипожежний стан: 
84 
 
На підприємстві повинні бути призначені відповідальні особи за 
протипожежний стан. Вони відповідають за дотримання правил пожежної 
безпеки, проведення інструктажу працівників, контроль за станом пожежного 
обладнання і вжиття заходів щодо запобігання пожежам. Відповідальність за 
призначення таких осіб покладається на керівництво підприємства. 
Створення добровільної пожежної дружини: 
На підприємстві може бути створена добровільна пожежна дружина, до 
складу якої входять підготовлені працівники. Функції добровільної пожежної 
дружини включають: 
Проведення профілактичної роботи з попередження пожеж. 
Проведення інструктажу і навчання працівників щодо дій у разі пожежі. 
Надання першої допомоги і гасіння пожеж до прибуття пожежних 
підрозділів. 
Забезпечення первинними засобами пожежогасіння: 
Підприємство повинно бути забезпечене первинними засобами 
пожежогасіння, такими як вогнегасники, пожежні гідранти, пожежні шафи з 
пожежними рукавами і стволами. Кількість і тип вогнегасників визначаються 
залежно від площі приміщень, категорії пожежної небезпеки та специфіки 
виробничих процесів. Розрахунок необхідної кількості вогнегасників 
проводиться згідно з чинними нормативами. 
Визначення пожежонебезпечних місць і операцій: 
На підприємстві повинні бути визначені пожежонебезпечні місця і 
операції. Це можуть бути: 
Зони зберігання паливно-мастильних матеріалів (ПММ). 
Майстерні, де проводяться зварювальні та інші вогневі роботи. 
Склади з легкозаймистими матеріалами. 
Для кожного з цих місць повинні бути розроблені заходи щодо 
попередження загорянь, такі як регулярна перевірка стану електрообладнання, 
контроль за дотриманням правил зберігання і транспортування ПММ, 
організація системи вентиляції для видалення займистих випарів. 
85 
 
Категорія об'єкта по пожежонебезпеці: 
Об'єктам підприємства повинна бути присвоєна категорія 
пожежонебезпеки, яка визначає специфіку вимог до їх облаштування і 
експлуатації. Категорія визначається на основі аналізу характеру і кількості 
займистих матеріалів, умов їх зберігання та виробничих процесів. Категорії 
пожежонебезпеки встановлюються відповідно до чинних нормативних 
документів і регламентів. 
Система пожежної сигналізації: 
Для своєчасного виявлення пожежі на підприємстві повинна бути 
встановлена система пожежної сигналізації. Вона включає датчики диму і 
температури, які розміщуються в найбільш пожежонебезпечних зонах, а також 
центральний блок управління, що забезпечує подачу сигналу тривоги. 
Система пожежної сигналізації дозволяє швидко виявити пожежу і вжити 
необхідних заходів для її гасіння [33]. 
Система пожежогасіння: 
На підприємстві повинна бути встановлена система пожежогасіння, яка 
включає: 
Автоматичні установки пожежогасіння (спринклерні, дренчерні 
системи). 
Пожежні гідранти і насосні станції для подачі води до місця пожежі. 
Пожежні крани з рукавами і стволами, розміщені в стратегічно важливих 
місцях. 
Система пожежогасіння повинна регулярно перевірятися і 
обслуговуватися для забезпечення її працездатності у випадку пожежі. 
План евакуації і навчання працівників: 
Підприємство повинно мати розроблений план евакуації, який вказує 
шляхи виходу з будівель і приміщень у разі пожежі. План евакуації повинен 
бути розміщений на видимих місцях у кожному приміщенні. Працівники 
повинні бути ознайомлені з планом евакуації і регулярно проходити навчання 
щодо дій у разі пожежі. 
86 
 
Проведення протипожежних інструктажів: 
Регулярне проведення протипожежних інструктажів для працівників є 
обов'язковою складовою системи пожежної безпеки. Інструктажі проводяться 
при прийомі на роботу, а також періодично в процесі роботи. Під час 
інструктажів працівники ознайомлюються з правилами пожежної безпеки, 
використанням первинних засобів пожежогасіння, діями у разі пожежі. 
Організація зон зберігання легкозаймистих матеріалів: 
Зони зберігання легкозаймистих матеріалів повинні бути організовані 
таким чином, щоб мінімізувати ризик виникнення пожежі. Це включає: 
Використання негорючих матеріалів для облаштування складів. 
Забезпечення належної вентиляції для видалення займистих випарів. 
Розміщення засобів пожежогасіння у безпосередній близькості до зон 
зберігання. 
Виконання зварювальних та інших вогневих робіт: 
Зварювальні та інші вогневі роботи повинні проводитися з дотриманням 
підвищених заходів безпеки. Для цього необхідно: 
Використовувати спеціальні зварювальні кабіни або екрани для 
запобігання розповсюдженню іскор. 
Забезпечити наявність вогнегасників у безпосередній близькості до 
місця проведення робіт. 
Проводити роботи лише в спеціально відведених і обладнаних для цього 
місцях. 
Врахування кліматичних умов: 
При плануванні заходів пожежної безпеки необхідно враховувати 
кліматичні умови регіону. Наприклад, у спекотному кліматі слід передбачити 
додаткові заходи щодо запобігання перегріву обладнання та матеріалів, які 
можуть призвести до пожежі. У холодному кліматі важливо забезпечити 
належне обігрівання пожежних гідрантів і систем пожежогасіння, щоб 
запобігти їх замерзанню. 
87 
 
У приміщенні зберігається 200 кг матеріалів з теплотворною здатністю 
25 МДж/кг. 
���� = 200 × 25 = 5000МДж 
Це значення використовується для планування заходів пожежної 
безпеки і визначення необхідної кількості засобів пожежогасіння. 
Таким чином, забезпечення пожежної безпеки на автотранспортному 
підприємстві включає комплекс заходів, спрямованих на запобігання 
виникненню пожеж, своєчасне їх виявлення і ефективне гасіння. 
Впровадження цих заходів дозволяє мінімізувати ризики для працівників і 
майна підприємства, забезпечуючи безпечні умови праці і стабільну роботу 
підприємства [1]. 
 
6.3 Охорона навколишнього середовища 
 
Охорона навколишнього середовища є важливим аспектом діяльності 
автотранспортного підприємства (АТП), що включає комплекс заходів, 
спрямованих на зменшення негативного впливу виробничих процесів на 
природу та забезпечення екологічної безпеки. Впровадження ефективних 
екологічних заходів дозволяє зберегти природні ресурси, покращити стан 
довкілля та підвищити якість життя населення. 
Аналіз впливу підприємства на навколишнє середовище: 
Автотранспортне підприємство може мати значний вплив на 
навколишнє середовище через викиди шкідливих речовин в атмосферу, 
забруднення ґрунтів і водних ресурсів, утворення відходів. Основними 
джерелами забруднення є: 
Викиди вихлопних газів від транспортних засобів. 
Відходи паливно-мастильних матеріалів (ПММ). 
Відходи від технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. 
Стічні води від мийки автомобілів. 
88 
 
Для мінімізації негативного впливу необхідно розробити та впровадити 
систему екологічного менеджменту. 
Охорона атмосферного повітря: 
Одним з основних напрямків охорони навколишнього середовища є 
зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу. Для цього необхідно: 
Використовувати екологічно чисті види палива (наприклад, зріджений 
природний газ, біодизель). 
Впроваджувати системи очищення вихлопних газів, такі як каталітичні 
конвертори і фільтри твердих часток. 
Регулярно проводити технічне обслуговування транспортних засобів 
для підтримання їх у належному технічному стані. 
Здійснювати контроль за рівнем викидів шкідливих речовин і 
забезпечувати дотримання встановлених нормативів. 
Охорона навколишнього середовища є важливим аспектом діяльності 
автотранспортного підприємства (АТП), що включає комплекс заходів, 
спрямованих на зменшення негативного впливу виробничих процесів на 
природу та забезпечення екологічної безпеки. Впровадження ефективних 
екологічних заходів дозволяє зберегти природні ресурси, покращити стан 
довкілля та підвищити якість життя населення. 
Аналіз впливу підприємства на навколишнє середовище: 
Автотранспортне підприємство може мати значний вплив на 
навколишнє середовище через викиди шкідливих речовин в атмосферу, 
забруднення ґрунтів і водних ресурсів, утворення відходів. Основними 
джерелами забруднення є: 
Викиди вихлопних газів від транспортних засобів. 
Відходи паливно-мастильних матеріалів (ПММ). 
Відходи від технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. 
Стічні води від мийки автомобілів. 
Для мінімізації негативного впливу необхідно розробити та впровадити 
систему екологічного менеджменту. 
89 
 
Охорона атмосферного повітря: 
Одним з основних напрямків охорони навколишнього середовища є 
зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу. Для цього необхідно: 
Використовувати екологічно чисті види палива (наприклад, зріджений 
природний газ, біодизель). 
Впроваджувати системи очищення вихлопних газів, такі як каталітичні 
конвертори і фільтри твердих часток. 
Регулярно проводити технічне обслуговування транспортних засобів 
для підтримання їх у належному технічному стані. 
Здійснювати контроль за рівнем викидів шкідливих речовин і 
забезпечувати дотримання встановлених нормативів. 
Розрахунок викидів шкідливих речовин від одного транспортного 
засобу можна провести за допомогою формули: 
���� = ���� × ���� 
Припустимо, що транспортний засіб споживає 10 л палива на 100 км і 
концентрація шкідливих речовин у вихлопних газах становить 2 г/л. 
���� = 10 × 2 = 20г÷ км 
Охорона водних ресурсів: 
Для запобігання забрудненню водних ресурсів необхідно впровадити 
систему очищення стічних вод, що утворюються при мийці транспортних 
засобів і технічному обслуговуванні. Основними заходами є: 
Встановлення очисних споруд для фільтрації та очищення стічних вод. 
Використання систем оборотного водопостачання, які дозволяють 
повторно використовувати очищену воду [12]. 
Здійснення регулярного моніторингу якості води для забезпечення 
відповідності нормативам. 
Для розрахунку об'єму стічних вод, що підлягають очищенню, можна 
використати формулу: 
���� = ���� × ���� 
90 
 
Припустимо, що на одну мийку використовується 100 л води, і на 
підприємстві здійснюється 50 мийок на добу. 
���� = 100 × 50 = 5000л÷ добу 
Охорона ґрунтів: 
Забруднення ґрунтів може відбуватися внаслідок витоків паливно-
мастильних матеріалів, відходів від технічного обслуговування та ремонту 
транспортних засобів. Для запобігання забрудненню ґрунтів необхідно: 
Використовувати спеціальні контейнери для зберігання і 
транспортування відпрацьованих ПММ. 
Забезпечити наявність твердого покриття на території підприємства для 
запобігання проникненню забруднювачів у ґрунт. 
Регулярно здійснювати контроль за станом ґрунтів на території 
підприємства. 
Утилізація відходів: 
Ефективна система управління відходами включає їх сортування, 
зберігання, транспортування і утилізацію. Для цього необхідно: 
Впровадити систему сортування відходів за типами (метал, пластик, 
гумові вироби, ПММ тощо). 
Забезпечити наявність спеціальних контейнерів для зберігання відходів. 
Укласти угоди з ліцензованими компаніями на транспортування і 
утилізацію відходів. 
Розрахунок об'єму відходів можна провести за допомогою формули: 
���� = ���� × ���� 
Припустимо, що об'єм відходів становить 2 м³, а їх густина – 500 кг/м³. 
���� = 2 × 500 = 1000кг 
Зелені зони і озеленення території: 
Створення зелених зон на території підприємства сприяє поліпшенню 
мікроклімату, зменшенню запиленості і шуму. Для цього необхідно: 
Висаджувати дерева і кущі по периметру території. 
91 
 
Забезпечити догляд за зеленими насадженнями, включаючи полив, 
підживлення і обрізку. 
Створити газони і квітники для покращення естетичного вигляду 
території. 
Екологічний моніторинг: 
Регулярний моніторинг екологічного стану на території підприємства 
дозволяє вчасно виявляти і усувати можливі екологічні проблеми. Для цього 
необхідно: 
Проводити вимірювання рівня викидів шкідливих речовин в атмосферу, 
якість води і стан ґрунтів. 
Використовувати сучасні прилади і методи для проведення вимірювань. 
Складати звіти про результати моніторингу і вживати заходів для 
усунення виявлених порушень. 
Навчання і підвищення кваліфікації працівників: 
Ефективна охорона навколишнього середовища можлива лише за умови 
підготовлених і свідомих працівників. Для цього необхідно: 
Регулярно проводити навчання і інструктажі з екологічних питань. 
Організовувати семінари і тренінги для підвищення кваліфікації 
працівників. 
Впроваджувати систему заохочень за дотримання екологічних норм і 
правил [25]. 
92 
 
 
Рис. 6.1. – Плакат з охорони праці 
Таким чином, охорона навколишнього середовища на 
автотранспортному підприємстві включає комплекс заходів, спрямованих на 
мінімізацію негативного впливу виробничих процесів на довкілля. 
Впровадження сучасних технологій і методів, регулярний екологічний 
моніторинг, навчання і підвищення кваліфікації працівників сприяють 
створенню екологічно безпечного і ефективного підприємства [9]. 
  
93 
 
Висновки 
 
У процесі проведення даного дослідження було розглянуто та 
проаналізовано різні аспекти проєктування та функціонування 
автотранспортного підприємства (АТП) для перевезення побутової продукції 
в Одеській області. Основною метою дослідження було визначення 
ефективних рішень для створення оптимальної інфраструктури, забезпечення 
безпеки та екологічної стійкості підприємства. Проведене дослідження 
дозволяє зробити такі висновки: 
1. Призначення та характеристика підприємства: Автотранспортне 
підприємство обраного типу та призначення відіграє ключову роль у 
забезпеченні ефективного перевезення побутової продукції в Одеській 
області. Врахування особливостей регіону, включаючи інфраструктуру та 
транспортні зв'язки, дозволяє оптимізувати маршрути та забезпечити 
своєчасну доставку вантажів. 
2. Вибір рухомого складу: Аналіз і обґрунтування вибору типу та 
кількості рухомого складу, зокрема вантажних автомобілів, причепів та 
напівпричепів, є важливими елементами планування. Обрані транспортні 
засоби повинні відповідати вимогам вантажопідйомності, об'єму кузова та 
економічності для ефективного виконання завдань підприємства. 
3. Режими роботи та технічного обслуговування: Визначення режимів 
роботи рухомого складу, включаючи кількість робочих днів на рік та кількість 
змін, є критичним для планування технічного обслуговування та поточного 
ремонту. Впровадження оптимальних графіків ТО і ПР дозволяє підтримувати 
високий рівень технічної готовності автомобілів та мінімізувати простої. 
4. Охорона праці та техніка безпеки: Забезпечення безпеки працівників 
є пріоритетним завданням підприємства. Впровадження заходів з охорони 
праці, включаючи огородження рухомих частин механізмів, розрахунок 
освітлення та вентиляції, утримання робочих місць та проходів, використання 
94 
 
засобів індивідуального захисту, дозволяє знизити ризик нещасних випадків 
та підвищити рівень безпеки на робочих місцях. 
5. Пожежна безпека: Впровадження системи пожежної безпеки, 
включаючи встановлення пожежної сигналізації, систем пожежогасіння, 
забезпечення первинними засобами пожежогасіння, розробку плану евакуації 
та проведення протипожежних інструктажів, є важливими для запобігання 
пожежам та мінімізації їх наслідків. 
6. Охорона навколишнього середовища: Важливим аспектом діяльності 
АТП є зменшення негативного впливу на довкілля. Впровадження заходів з 
охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізації відходів, 
створення зелених зон та регулярний екологічний моніторинг сприяють 
збереженню природних ресурсів та покращенню екологічної ситуації. 
7. Організаційна структура та планування території: Визначення 
основних підрозділів підприємства, їх обов'язків та функцій, а також 
розміщення будівель, споруд та майданчиків на території підприємства 
дозволяє забезпечити ефективну організацію виробничих процесів. 
Планування шляхів руху автомобілів по території ділянки, розміщення 
стоянок та зон технічного обслуговування сприяє оптимізації логістичних 
процесів. 
8. Економічна доцільність проєкту: Врахування економічних аспектів, 
включаючи витрати на закупівлю та обслуговування рухомого складу, витрати 
на будівництво та облаштування інфраструктури, дозволяє оцінити 
економічну ефективність проєкту та прийняти обґрунтовані рішення щодо 
його реалізації. 
Загалом, дослідження показало, що створення автотранспортного 
підприємства для перевезення побутової продукції в Одеській області є 
доцільним та обґрунтованим з точки зору технічних, економічних та 
екологічних аспектів.   
95 
 
Список використаних джерел 
 
1. Ammenberg, J. Products in environmental management systems: 
drivers, barriers and experiences [Текст] / J. Ammenberg, E. Sundin // Journal of 
Cleaner Production. – 2005. – T. 13, №4. – C. 405-415. 
2. Афанасів Л.Л. Гаражі і станції технічного обслуговування 
автомобілів – М.: Транспорт. 1980. – 215 с. 
3. Біліченко В. В. Диверсифікація на автомобільному транспорті / В. 
В. Біліченко, С. В. Цимбал // Автомобильный транспорт. — Харьков, 2003. — 
№ 13. — С. 71—73. 
4. Біліченко В. В. Стратегії розвитку підприємств автомобільного 
транспорту в умовах ринкових відносин / В. В. Біліченко, С. В. Цимбал // 
Вісник Східно-українського національного університету імені Володимира 
Даля. — 2004. — № 7(77) (Частина 1). — С. 97—102. 
5. Васильченко, О. П. "Організація та управління автотранспортним 
підприємством". Київ: Наукова думка, 2020. 
6. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони 
праці: Підручник. 5-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка. - К.: Каравела, 2011. - 384 
с. “Положення про ТО і ремонт дорожньо-транспортних засобів” 
автомобільного транспорту. – Міністерство транспорту України. 1998. 43с. 
7. Гринченко, М. А. Перспективи застосування гнучких методологій 
при створенні проєкту маршрутної мережі автотранспортного підприємства / 
М. А. Гринченко, О. В. Свічинська, Є. М. Грінченко // Вісник Національного 
технічного університету «ХПІ». Серія: Стратегічне управління, управління 
портфелями, програмами та проектами. - 2023. - № 1(7). - С. 19-26. - DOI: 
https://doi.org/10.20998/2413-3000.2023.7.3. 
8. Гриценко, Н. В. "Економічні аспекти діяльності автотранспортних 
підприємств". Дис. докт. економ. наук. Харківський національний 
автомобільно-дорожній університет, Харків, 2019. 
96 
 
9. ДБН В.2.3-5:2018 "Автомобільні дороги". Затверджено наказом 
Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального 
господарства України від 01.10.2018 № 259. 
10. Державна служба статистики України. "Статистичний збірник 
автотранспорту". Статистика транспорту 
11. Дудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів – К. 
Знання, 2004. – 480 с. 
12. Екологічний менеджмент: навчальний посібник / [Грищук О.К., 
Матейчик В.П. та ін.]; за ред. М.Ф.Дмитриченка. – К. : НТУ, 2010. – 250 с. 
13. Екологія автомобільного транспорту : навч. посіб. / Ю.Ф. 
Гутаревич, Д.В. Зеркалов, А.Г. Говорун та ін. – К.: Основа, 2002. – 312 c. 
14. Закон України "Про автомобільний транспорт". Відомості 
Верховної Ради України, 2005, № 51, ст. 561. 
15. Іванов О.В. Охорона праці. – К.: «Будівельні норми», 2006 р. - 98 
с. 
16. Іванов, М. В. "Логістика: теорія та практика". Харків: Основа, 
2018. 
17. Канарчук В.Є. Основи технічного обслуговування і ремонту 
автомобілів. – К.: Вища школа, 1994, – 383 с. 
18. Канарчук В.Є. Посібник керівника технічної служби АТП. – К.: 
УС ДО. 1994. – 424 с. 
19. Канарчук В.И. Основи технічного обслуговування і ремонту 
автомобілів. В 3-х томах. – К.: Техніка, 1994. 
20. Коваль, І. О. "Аналіз ефективності функціонування 
автотранспортних підприємств в умовах ринкової економіки". Економіка 
транспорту, №3, 2021, с. 45-58. 
21. Крамаренко Г.В. Технічна експлуатація автомобілів. – М.: 
Транспорт, 1983.-488 с. 
97 
 
22. Литвин, О. М. "Оптимізація транспортно-логістичних процесів на 
автотранспортних підприємствах". Дис. канд. техн. наук. Національний 
транспортний університет, Київ, 2020. 
23. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. – 
К.: ЗнанняПрес, 2003.-180 с. 
24. Лук’янихіна, О.А. Екологічний менеджмент в системі 
територіального управління : автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. 
екон. наук: спец. 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони 
навколишнього середовища ” [Текст] / О.А. Лук’янихіна. – Суми, 2002. – 19 с. 
25. Методи розробки та типові норми часу на ремонт автомобілів. – 
К.: Агропромиздат, 2001. – 367 с 
26. Міністерство інфраструктури України. "Національна транспортна 
стратегія України до 2030 року". Національна транспортна стратегія 
27. Петров, Д. Г. "Інноваційні підходи до організації технічного 
обслуговування на автотранспортних підприємствах". Журнал транспортних 
досліджень, №2, 2022, с. 78-89. 
28. Петрук В.Г. Основи екології / В.Г. Петрук. – Вінниця: ВНТУ, 2006. 
– 133 с. 
29. Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту 
автомобільних транспортних засобів. – Міністерство транспорту України, 
2002. – 24 с. 
30. Правила охорони праці на автомобільному транспорті. Державний 
нормативний акт про охорону праці. ДНАОП 0.00-1.28-97.- К.: 
Держнаглядохоронпраці, 1997. – 328 с. 
31. Правила технічної експлуатації автомобільного транспорту". 
Затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 
30.03.1998 №102. 
32. Сидоренко, П. В. "Транспортні системи і логістика". Львів: Світ, 
2019. 
98 
 
33. Системи екологічного менеджменту. Вимоги та настанови до 
застосовування : ДСТУ ISO 14001:2006. – [Чинний від 2006-05- 15]. – К. : 
Держспоживстандарт України, 2006. – 31 с. 
34. Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо 
застосування (ISO 14001:2004, IDT): ДСТУ ISO 14004:2006. – Чинний від 
2006-07-01. – Держспоживстандарт України, 2006. – 16 с. – (Національний 
стандарт України). 
35. Сухенко, А. В. "Вплив дорожніх та природно-кліматичних умов на 
роботу автотранспорту". Транспорт України, №5, 2020, с. 60-72. 
36. Управління інноваційними проектами та програмами. 
Методологія. МФУ 75.1 : 00013480. – [Чинний від 2010-12-29]. – К.: Стандарт 
Міністерства фінансів України, 2010. – 44с. 
37. Управління проектами / І.І. Мазур, В.Д. Шапіро, С.А. Тітов та ін.; 
за заг. ред. І.І. Мазура та В.Д. Шапіро., 2001. – 874 с. 
38. Управління проектами / Л.І. Нефьодов, Ю.А. Петренко, С.А. 
Кривенко та ін. – Х.: ХНАДУ, 2004. – 200 с.  
39. Хрутьба В.О. Формуван'ня критеріїв оцінки екологічних проектів 
забезпечення сталого розвитку транспортно-дорожнього комплексу / В.О. 
Хрутьба // Вісник Національного транспортного університету. – 2014. – Вип. 
29. – С. 5. 
40. Швіндіна, Г.О. Екологічний менеджмент в енергетичних 
господарствах машинобудівних підприємств менеджменту : Автореф. дис... 
канд. екон. наук: 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони 
навколишнього середовища” [Текст] / Г.О. Швіндіна. – Суми, 2006. – 20 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
