Соціально-економічні засади соціального захисту осіб з інвалідністю

Гетало, Олександра Володимирівна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9198
Назва:	Соціально-економічні засади соціального захисту осіб з інвалідністю
Автори:	Нагайчук, Неля Григорівна Гетало, Олександра Володимирівна
Дата публікації:	2023
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9198
Розташовується у зібраннях:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Гетало.pdf Restricted Access		1.66 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ  ГУМАНІТАРНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему: 
 
 Соціально-економічні засади соціального захисту осіб з інвалідністю 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала студентка 2 курсу   
групи СЗМ-022 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Гетало Олександра Володимирівна  
 
Науковий керівник:  
к. економ. н., доцент Нагайчук Н. Г. 
  
Рецензент Тихопій Л.Х 
                  (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
ЧЕРКАСИ-2023 
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ  ГУМАНІТАРНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр  
Галузь знань 23 Соціальна робота  
Спеціальність 232 “Соціальне забезпечення” 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ:  
Зав. кафедри  
___________к.е.н., доц. Журба І.О.  
“_____” _______________2023 р.  
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
Скрипник Вячеслав Анатолійович 
1. Тема роботи: Формування системи соціального забезпечення громадян в 
умовах воєнного стану. 
керівник роботи Нагайчук Н. Г., кандидат економічних наук, доцент 
 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 2023 р. № ____ 
 
2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2023 р.  
 
3. Вихідні дані до роботи 
 
1. Нормативно-правова база досліджуваного питання. 
2. Наукова література за темою дослідження. 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) 
 
Розділ 1. Теоретико методичні засади формування системи соціального забезпечення. Сутність 
дефініції «соціальне забезпечення» та поняття «соціальний захист». Характеристика механізмів 
системи соціального захисту. Методичні підходи до проведення моніторингу та оцінки 
ефективності соціальних послуг. Розділ 2. Практичні аспекти функціонування системи соціального 
забезпечення громадян в умовах воєнного стану. Характеристика стану надання соціальних послуг  
в умовах воєнного стану. Аналіз структури та порядку надання соціальних послуг в умовах 
воєнного стану. Оцінка ефективності надання соціальних послуг в територіальній громаді. 
Розділ 3. Рекомендації щодо трансформації системи соціального забезпечення громадян в умовах 
воєнного стану. Менеджмент соціальних послуг в умовах війни та розробка рекомендацій щодо 
підвищення його ефективності. Пропозиції, щодо впровадження соціального проекту 
«Менеджмент соціальних послуг в умовах війни». 
  
3 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
Презентація в програмі POWER POINT 
Слайд 1. Тема магістерської роботи. 
Слайд 2. Мета, предмет та об’єкт дослідження. 
Слайд 3. Завдання магістерської роботи. 
Слайд 4-6. Основні визначення по темі дослідження. 
Слайд 7 -12. Висновки. 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата 
завдання завдання 
видав прийняв 
1. Теоретико методичні засади формування системи   
соціального забезпечення 
2. Практичні аспекти функціонування системи   
соціального забезпечення громадян в умовах 
воєнного стану 
3 Рекомендації щодо трансформації системи   
соціального забезпечення громадян в умовах 
воєнного стану 
 
7. Дата видачі завдання __________________________________________ 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк 
Назва етапів дипломної  роботи виконання Примітка 
з/п 
етапів роботи 
1. Розробка завдання, складання календарного плану 03.07.2023 виконано 
виконання кваліфікаційної роботи 
2. Аналіз літературних джерел 30.07.2023 виконано 
3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 18.09.2023 виконано 
науковим керівником 
4. Виконання другого розділу і обговорення її з    до 29.09.2023 виконано 
науковим керівником 
5. Виконання третього розділу і обговорення її з до 20.10.2023 виконано 
науковим керівником 
6. Узагальнення результатів статистичного матеріалу. до 24.11.2023 виконано 
Формулювання висновків та підготовка текстової 
частини кваліфікаційної  магістерської роботи 
7. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант до 30.11.2023 виконано 
8. Отримати відгук керівника та рецензію до 02.12.2023 виконано 
9. Підготувати доповідь на захист до 05.12.2023 виконано 
 
 
Студент   _________    Скрипник В.А.
Керівник роботи   __________   Нагайчук Н. Г. 
Секретар ЕК  __________    
  
4 
РЕФЕРАТ 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 77 
сторінках, Робота містить 26 таблиць, список використаних джерел з 50 
найменувань. 
Об’єктом дослідження є соціально-економічне забезпечення осіб з 
інвалідністю, шляхи удосконалення послуг з фізичної реабілітації та медичного 
обслуговування осіб з інвалідністю та спрямування учасників бойових дій – 
інвалідів війни на лікування за кордон. 
Предметом дослідження  є механізми соціального - економічного 
забезпечення та соціального захисту осіб з інвалідністю  на основі  норм 
міжнародного та національного законодавства та наукових джерел. 
Мета дослідження полягає у розробці соціально – економічних засад 
соціального захисту осіб з інвалідністю та визначення основних напрямів 
удосконалення існуючої системи соціального забезпечення, спрямованих на 
покращення процесу фізичної реабілітації та медичного обслуговування осіб з 
інвалідністю. 
Завданням роботи є: розкрити та порівняти  зміст поняття «особа з 
інвалідністю» та визначення статусу «людина з інвалідністю»; 
- дослідити державні механізми регулювання соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю; 
- провести моніторинг динаміки стану інвалідизації населення в Україні; 
- здійснити аналіз структури та динаміки населення з інвалідністю в Україні; 
- провести оцінку рівня ефективності державних механізмів регулювання 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю; 
- проаналізувати міжнародну практику щодо організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю; 
- розробити соціальний проект спрямування учасників бойових дій – інвалідів 
війни на лікування за кордон.. 
За результатами дослідження порівняно та надано розширене поняття 
правового статусу осіб з інвалідністю та  запропоновано авторське визначення 
«особи з інвалідністю внаслідок війни» та правові підстави його надання, 
досліджено державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, 
проаналізовано ознаки сучасної концепції інвалідності з урахуванням останніх 
змін в законодавстві, запропоновано на аналізі досвіду європейських країн 
удосконалити організацію послуг з фізичної реабілітації та медичного 
обслуговування осіб з інвалідністю. 
Одержані результати можуть бути використані в роботі  органів 
соціального захисту, а також в освітньому процесі ‒ при підготовці розділів 
підручників і навчальних посібників у рамках курсу «Соціальне забезпечення осіб 
з інвалідністю», при підготовці відповідних методичних матеріалів, складанні 
навчальних робочих програм, розробці спецкурсів. 
Рік виконання роботи – 2023   
Рік захисту роботи – 2023  
  
5 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП………………………………………………………………………………….5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ……………..…………8 
1.1. Теоретичні підходи до тлумачення поняття "особа з інвалідністю" та 
визначення статусу “людина з інвалідністю”………………………………..........…8  
1.2. Державні механізми регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю………………………………………………………………………..…17 
1.3. Методичні засади аналізу рівня соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю………………………………………………………………………..…22 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ 
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З 
ІНВАЛІДНІСТЮ……………………………………………………………………26 
2.1. Характеристика стану інвалідизації населення в Україні…………………..…26  
2.2. Аналіз структури та динаміки населення з інвалідністю в Україні..................28 
2.3. Оцінка ефективності державних механізмів регулювання соціально-
економічного забезпечення осіб з інвалідністю………………………………..…41  
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ……………………...45  
3.1. Аналіз міжнародної практики щодо організації послуг з фізичної реабілітації 
та медичного обслуговування осіб з інвалідністю…………………………………45  
3.2. Побудова алгоритму спрямування учасників бойових дій – інвалідів війни на 
лікування за кордон (в розрізі розробленого соціального проекту)……………..51 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….67 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..….72 
 
 
 
 
6 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 
 
  
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я 
Основи Основи законодавства України про загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування 
 
КУ Конституція України 
АТО антитерористична операція 
ЗСУ Збройні Сили України 
ВРУ Верховна Рада України 
Конвенція Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю 
МОЗ Міністерство охорони здоров’я 
МСЕК Медико-соціальна експертна комісія 
ЛКК Лікарсько-консультативна комісія 
ЗУ Закон України 
ЄС Європейський Союз 
ХСК Хвороби системи кровообігу 
ЦВХ Церебро-васкулярні хвороби  
ПФУ Пенсійний фонд України 
 
  
7 
ВСТУП 
Актуальність теми дослідження. Закріплене у Конституції України 
положення, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і 
безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Рівень цивілізованості будь-
якої держави у значній мірі залежить від того, як закріплюються та гарантуються 
права її громадян, тим більше тих, хто потребує особливої уваги, до такої 
категорії відносяться особи з інвалідністю. Діюча система соціального захисту та 
соціального забезпечення передбачає державну підтримку найбільш вразливих 
верств населення, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня та 
підвищення добробуту громадян. Повномасштабне вторгнення російської 
федерації на нашу землю, запровадження воєнного стану в Україні стало 
величезним викликом для системи, а тим більше для соціального захисту осіб з 
інвалідністю. 
Проблема захисту осіб з інвалідністю у сучасних економічних умовах та 
складних воєнних умовах набуває особливого значення в зв’язку з постійним 
зростанням в Україні. 
В умовах сьогодення нашого суспільства надання соціальних виплат та 
послуг суттєво відстає від реальних потреб осіб з інвалідністю.  
На сьогоднішній день, наявна гостра проблема соціального захисту осіб з 
інвалідністю в Україні, особливо в умовах війни, а тому проблематика 
дослідження соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні є актуальною і 
потребує поглибленої розробки.  
Мета і завдання дослідження.  
Метою дослідження є розробка соціально – економічних засад соціального 
захисту осіб з інвалідністю та визначення основних напрямів удосконалення 
існуючої системи соціального забезпечення, спрямованих на покращення процесу 
фізичної реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю. 
Завдання дослідження (гіпотеза дослідження). Для досягнення мети 
дослідження необхідно вирішити такі основні завдання: 
8 
- розкрити та порівняти  зміст поняття «особа з інвалідністю» та визначення 
статусу «людина з інвалідністю»; 
- дослідити державні механізми регулювання соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю; 
- виділити основні засади рівня соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю 
- провести моніторинг динаміки стану інвалідизації населення в Україні; 
- здійснити аналіз структури та динаміки населення з інвалідністю в 
Україні; 
- провести оцінку рівня ефективності державних механізмів регулювання 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю; 
- проаналізувати міжнародну практику щодо організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю; 
- розробити соціальний проект спрямування учасників бойових дій – 
інвалідів війни на лікування за кордон. 
Об’єктом дослідження є соціально-економічне забезпечення осіб з 
інвалідністю, шляхи удосконалення послуг з фізичної реабілітації та медичного 
обслуговування осіб з інвалідністю та спрямування учасників бойових дій – 
інвалідів війни на лікування за кордон.  
Предмет дослідження. Предметом дослідження є механізми соціального - 
економічного забезпечення та соціального захисту осіб з інвалідністю  на основі  
норм міжнародного та національного законодавства та наукових джерел.  
Методи дослідження. У роботі застосовано такі методи дослідження як 
системний підхід, методи аналізу, групування, методи статистичних та економіко 
- математичних розрахунків, динамічних порівнянь, графічно-табличний метод та 
інші прийоми. Основним серед них став системний підхід, за допомогою якого 
розглянуто професійну реабілітацію інвалідів як цілісну систему, що дало змогу 
з'ясувати складність проблем її функціонування та запропонувати механізм їх 
розв'язання.  
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: 
9 
- порівняно та надано розширене поняття правового статусу осіб з 
інвалідністю та  запропоновано авторське визначення «особи з інвалідністю 
внаслідок війни» та правові підстави його надання.  
- досліджено державну політику у сфері соціального захисту осіб з 
інвалідністю, проаналізовано ознаки сучасної концепції інвалідності з 
урахуванням останніх змін в законодавстві;  
- запропоновано на аналізі досвіду європейських країн удосконалити 
організацію послуг з фізичної реабілітації та медичного обслуговування осіб з 
інвалідністю. 
  Актуальність даного дослідження сучасного стану соціального 
захисту осіб з інвалідністю має активно розвиватися та спиратися на дослідження 
та новітні здобутки провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. 
Аналіз публікацій за тематикою дослідження. Протягом останнього часу 
проблематика соціального захисту осіб з інвалідністю частково розглядалася у 
працях таких вчених-юристів як: В.М. Андріїв, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, 
С.Я. Вавженчук, С.В. Вишновецька, І.В. Зуб, М.І. Іншин, В.Л. Костюк, 
С.С.Лукаш, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, С.В. Попов, С.М. Прилипко, О.І. 
Процевський, О.М. Обушенко, С.М. Синчук, О. В. Тищенко, Г.І. Чанишева, В.І. 
Щербина, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенко та ін. Слід відзначити, що наукові 
напрацювання даних авторів важливими, і  заслуговують на підтримку, однак, 
вказані праці не враховують нормативні акти та наукові доробки останніх років. 
Практичне значення одержаних результатів. У роботі проаналізовано 
сучасні тенденції реалізації державної політики соціально-економічної адаптації 
осіб з інвалідністю в Україні, виявлено її недоліки та визначено причини низької 
ефективності, поглиблено теоретичні та методичні засади розробки існуючої такої 
політики. 
Апробація результатів дослідження. Гетало О.В. Соціальний захист осіб з 
інвалідністю в сучасних економічних умовах. Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. 
конф. (м. Луцьк, 11–12 трав. 2023 р.) с.11 
  
10 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ 
  
1.1 Теоретичні підходи до тлумачення поняття "особа з інвалідністю" 
та визначення статусу “людина з інвалідністю”. 
  В різні періоди розвитку нашого суспільства, до осіб з інвалідністю 
відносилися неоднозначно. 
В античному світі до людей з інвалідністю ставилися з упередженням не 
тільки тому, що вони не могли брати участь у суспільному житті та бути 
«повноцінними громадянами», але й тому, що їх вади викликали містичний жах і 
вірування в те, що їхня хвороба має демонічне походження. Дехто вірив (і все ще 
вірить), що Бог «створив інвалідність» як метод покарання – або самої особи, або 
батьків. Інші розглядали «інвалідність» як спеціальний подарунок від Бога і 
вірили, що людина з інвалідністю має на землі більш значущу мету. [1 с. 19] 
Наприкінці XIX – першій чверті XX ст. чимало вчених, письменників і 
політиків почали тлумачити дарвінівську теорію еволюції і природного відбору в 
своїх інтересах. З’явилась концепція «євгеніки», яка стверджувала що «... наука 
покращення людського роду полягає у кращому розмноженні». Так звана 
«розумова відсталість» вважалась спадковою і була визнана причиною більшості 
проблем, що виникають у суспільстві. [1 с. 27] 
У першій половині XX ст. ідеї прихильників «євгеніки» здобули підтримку 
благодійних фондів, що призвело до сплеску стерилізації людей із фізичними 
вадами і ізоляції їх в установах закритого типу. 
За весь час існування  людства люди з інвалідністю зазнавали принижень, 
знущань їх образливо  називали «кульгавий», «хромець» , «жебрак», «маргінал»,  
«ідіот»,  «лунатик», «соціальний вигнанець», «божевільний», «соціальний 
аутсайдер»,  «слабоумні», «відсталі», «самовари», «менш цінні представники 
народу».  
Ці слова вживали на позначення людей з інвалідністю в суспільстві, вони 
міцно закріпилися у свідомості людей, як виявилося, їх дуже важко викорінити.  
11 
Протягом тривалого періоду політика багатьох держав стосовно людей з 
інвалідністю була спрямована на одну ціль – зробити їх «непомітними» та 
приховати від упередженого суспільства.  
На захист людей з інвалідністю стала Організація Об’єднаних Націй (ООН), 
яка неодноразово звертала увагу на необхідність вирішення проблем людей з 
інвалідністю ще до того, як відбулися переговори щодо підготовки тексту 
Конвенції ООН про права інвалідів. Мета Конвенції полягала в заохоченні, 
захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю 
всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання до 
притаманної їм гідності. 
В 1982 році Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Всесвітню 
програму дій щодо інвалідів та проголошено 1981 – 1992 роки «Десятиліттям 
інвалідів». Все це дало змогу залучити держави – учасниці ООН до активного 
здійснення програми дій щодо людей з інвалідністю.  
Проголошені Програмою мета забезпечення рівності та повної участі людей 
з інвалідністю у суспільному житті та розвитку свідчили про зміну розуміння 
стану інвалідності міжнародним співтовариством. 
Програма істотно змінила і саме розуміння «інвалідності»: людей з 
інвалідністю перестали відносити до уразливих груп населення. Інвалідність є 
нормальним аспектом життя; її з тієї чи іншої причини може отримати будь-яка 
людина на будь-якому етапі її нормального життєвого циклу. [1 с. 31] 
В 1987 році на Глобальній нараді експертів з питань огляду ходу здійснення 
Всесвітньої програми щодо інвалідів було висловлено пропозицію про підготовку 
і прийняття Конвенції про права інвалідів. 
Текст Конвенції було прийнято Генеральною Асамблеєю Організації 
Об’єднаних Націй 13 грудня 2006 року та відкрито для підписання 30 березня 
2007 року. Україна підписала Конвенцію 13 грудня 2006 року, а ратифікувала 16 
грудня 2009 року, договір набрав чинності для України 6 березня 2010 року. [17]  
12 
Порівнявши Конвенцію про права осіб з інвалідністю та Закон України 
«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» необхідно 
відзначити, що вони дають різні визначення поняття «особа з інвалідністю». [28] 
Таблиця1.1 
Визначення поняття «особа з інвалідністю» 
Конвенція про права осіб з інвалідністю до осіб з інвалідністю належать особи зі 
стійкими фізичними, психічними, 
(стаття 1) інтелектуальними або сенсорними 
порушеннями, які при взаємодії з різними 
бар’єрами можуть заважати їхній повній та 
ефективній участі в житті суспільства нарівні з 
іншими. 
Закон України «Про основи соціальної особою з інвалідністю є особа зі стійким 
розладом функцій організму, що при взаємодії 
захищеності осіб з інвалідністю в із зовнішнім середовищем може призводити 
до обмеження її життєдіяльності, внаслідок 
Україні» (стаття 2) чого держава зобов’язана створити умови для 
реалізації нею прав нарівні з іншими 
громадянами та забезпечити її соціальний 
захист. 
    
Заслуговує на увагу визначення, запропоноване Віжуновим О.В. термін 
«людина з інвалідністю» включає у себе наступні складові: а) наявність у людини 
певних медико-біологічних або психологічних обмежень, які негативно 
впливають на неї, ускладнюючи можливість повноцінного виконання широкого 
кола соціальних функцій, зокрема і комунікацію з оточуючими; б) специфічний 
правовий статус, який визначається законодавчими актами та додатковими 
документами, виданими людині індивідуально для підтвердження її статусу; в) 
сформоване під тиском та впливом історичних та етнічних особливостей 
ставлення до неї з боку оточення та соціуму в цілому. [5] 
Поняття «інвалідність» має особливе значення, як під час звичайного або 
ділового спілкування, науковій літературі, засобах масової інформації, у 
практичній роботі юристів, соціальних працівників, психологів, соціальних 
педагогів, так і для визначення цілей і розробки програм щодо зміни соціальної 
політики стосовно осіб з інвалідністю.   
13 
Великий тлумачний словник сучасної української мови дає визначення 
інваліда як людину, яка частково чи повністю втратила працездатність унаслідок 
поранення, хвороби, каліцтва чи старості, а інвалідність є станом інваліда [4, с. 
397]. 
На сьогоднішній день можливо виділити наступні визначення поняття 
«інвалідність», які можливо побачити в таблиці 1.2. 
                                                                                             Таблиця1.2  
Визначення поняття «інвалідність» 
 «Інвалідність» прирівнюється до хвороби чи вади, що пов’язана 
безпосередньо зі станом здоров’я і вказує на те, що саме «негаразд» з 
Біомедичне особою. 
Філантропічне розглядає «інвалідність» як «людську трагедію». Відповідно особа з 
інвалідністю є об’єктом співчуття і доброчинності, стан її є 
підґрунтям для виникнення стресу не лише у неї, але й в її родині. 
Соціологічне Відображає «інвалідність» як форму людської «відмінності» від 
соціальних «норм», яка не відповідає можливостям рівної з іншими 
участі у житті суспільства, що наявні для решти громадян. При 
такому розумінні «інвалідність» застосовується не лише до окремої 
особи, але й до сфери соціальних відносин за здатністю виконувати 
соціальні норми (нездатний, дискримінація, знецінення). 
Економічне Розглядає «інвалідність» за кількістю соціальних витрат. Люди з 
інвалідністю стають причиною збільшення витрат у зв’язку з певними 
потребами (лікування, реабілітація, матеріальна допомога) та через 
їхню обмежену продуктивність на роботі (менше навантаження, добір 
робочих операцій) порівняно зі здоровими людьми (клопіт). 
Соціально- «Інвалідність» неможливо розглядати ізольовано від соціального і 
фізичного світу, який інколи є причиною обмежень людей з 
політичне інвалідністю. «Інвалідність» — це наслідок середовища, що не 
відповідає можливостям людини. 
 
Різні визначення поняття «інвалідність» дали основу для формування 
«моделей інвалідності», які стали відображенням суспільної думки певного 
періоду до людей з інвалідністю.  
За весь час розвитку суспільства формувалися різні моделі інвалідності на 
які впливали два філософських підходи. Згідно з першим, люди з інвалідністю 
розглядаються як такі, що залежать від суспільства, згідно з другим — це 
споживачі того, що має пропонувати суспільство. Жодна модель інвалідності не 
може виникнути або зникнути раптово, різні моделі можуть доповнювати одна 
14 
одну їх розробка та поширеність забезпечують велику кількість мінливих 
ставлень суспільства до інвалідності у певний час. 
Аналіз ставлення суспільства до осіб з обмеженим фізичним станом 
свідчить, що існує багато різних моделей інвалідності, до того ж вони притаманні 
історії та культурі як різних країн, так і окремої країни. 
На сьогоднішній день можливо виділити найбільш поширені моделі 
інвалідності, які підвищують число важливих аспектів соціальної політики, 
розглядають інвалідів як частину економіки, зовнішнього середовища та культури 
суспільства. До таким моделей можна віднести:                                       
Таблиця1.3 
Моделі інвалідності 
Моральна Концепція її зводиться до того, що інвалідність є наслідком гріха, або 
модель. «модель особистої трагедії». В даному випадку  «інвалідність» 
пов'язується з покаранням за скоєння особою або кимось із членів її сім'ї 
чи родини злочину. У таких випадках наявність інвалідності в одного з 
членів родини ставить всю сім'ю в становище стигматизованої, 
понижуючи її статус, або спричиняючи повну ізоляцію від суспільного 
життя.  
Благодійна Дана модель визначає людей з інвалідністю як жертв обставин, які 
модель заслуговують на співчуття. Ця модель найбільш використовується 
людьми без інвалідності, у тому числі благодійними організаціями для 
пояснення того, що таке «інвалідність» та для цілей фандрейзингу. За 
концепцією цієї моделі люди з інвалідністю вважаються жертвами 
трагедій, які потребують догляду, не спроможні управляти своїми 
справами, а для виживання потребують співчуття та допомоги. 
Медична модель В даному випадку інвалідність визначається, як дефект чи хворобу, що 
потребує, насамперед, медичного втручання. За такого підходу особа з 
інвалідністю відсторонюється від суспільного життя, а також існує 
хибна думка, якщо людину з інвалідністю вилікувати, то її життєві 
проблеми перестануть існувати.  
В даній моделі лікарі виступають найбільш компетентними і 
впливовими у вирішенні проблем цієї групи населення. Дану модель 
називають ще «адміністративною», оскільки вона бере початок із 
системи соціального забезпечення та охорони здоров'я.  
Реабілітаційна Вона розглядає інвалідність як потребу у послугах фахівців з реабілітації 
модель (медичної, фізичної, психологічної) чи іншої допоміжної професії. Поява 
даної моделі обумовлена необхідністю у медичному, психологічному 
(є різновидом 
лікуванні великої кількості ветеранів-інвалідів протягом і по закінченні 
медичної моделі) Першої та Другої Світових Війн. На фоні українсько-російської війни, 
дана модель є дуже актуальною в нашій державі Україні. Одним із 
напрямків цієї моделі став такий метод реабілітації, як трудотерапія. 
Відповідно до цієї концепції розроблена удосконалена система 
професійної реабілітації. 
Економічна вона передбачає перерозподіл коштів між різними категоріями 
15 
модель населення там, де застосовується медична модель інвалідності як 
(є продовженням та методологічне підґрунтя. Вплив економічної моделі інвалідності  
частиною медичної вбачається  в соціальній політиці, де інвалідність визначається, 
насамперед, як непрацездатність, де застосовуються обмеження на види 
моделі) 
праці та трудової зайнятості людей з інвалідністю.  
Соціальна Концепція вказаної моделі визначає інвалідність як проблему, створену 
модель суспільством, і вважає соціальну дискримінацію найбільш суттєвою. За 
нею інвалідність – це нормальний аспект життя, а не відхилення. Вона є 
також причиною багатьох соціально-побутових негараздів у житті 
людей з інвалідністю. Дана модель вважає «інвалідність» нормальним 
аспектом життя, а не відхиленням. Згідно з цією моделлю інвалідність не 
є провиною самого інваліда, а є неминучим результатом його 
обмеження.  
Інвалідність як Конвенція ООН про права інвалідів, визнає інвалідність і як правову 
правозахисна проблему: визначає осіб з інвалідністю як правовласників та суб'єктів 
прав людини на рівній основі; визнає і поважає інвалідність людини як 
модель. 
елемент людського розмаїття; покладає відповідальність на суспільство і 
уряд країни за забезпечення умов політичної, правової, соціальної та 
фізичної підтримки людей з інвалідністю, повноцінної їх участі у 
суспільному житті. 
 
 Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з 
інвалідністю» інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, 
травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім 
середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок 
чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з 
іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. [29]                  
Таблиця1.4 
Основні причини інвалідності 
загальне захворювання інвалідність з дитинства 
нещасний випадок на виробництві професійне захворювання пов’язане з 
(трудове каліцтво чи інше ушкодження трудовою діяльністю 
здоров’я) 
поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання 
 
В Україні існують 3 групи інвалідності, які визначають ступінь стійкого 
розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) 
або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії 
із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я. 
Основні критерії встановлення інвалідності можна побачити в таблиці 1.5. 
16 
Таблиця 1.5. 
Основні критерії встановлення інвалідності 
Група інвалідності Критерії для встановлення інвалідності 
І групи інвалідності є нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших 
ступінь втрати здоров’я, осіб; 
що спричиняє обмеження нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; 
однієї чи декілька нездатність до орієнтації (дезорієнтація); 
категорій життєдіяльності нездатність до спілкування; 
особи у значному ІІІ нездатність контролювати свою поведінку; 
ступені. Поділяється на значні обмеження здатності до навчання; 
підгрупи А і Б нездатність до окремих видів трудової діяльності 
II групи інвалідності є здатність до самообслуговування з використанням допоміжних 
ступінь втрати здоров'я, засобів і/або за допомогою інших осіб; 
що спричиняє обмеження обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - 
у вираженому II ступені здатність до самостійного пересування з використанням 
однієї чи декількох допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; 
категорій життєдіяльності обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до 
особи навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних 
навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; 
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - 
нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи 
здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з 
використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного 
робочого місця, за допомогою інших осіб; 
обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до 
орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; 
обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до 
спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за 
допомогою інших осіб; 
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - 
здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку 
тільки за допомогою сторонніх осіб 
III групи інвалідності є обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до 
ступінь втрати здоров'я, самообслуговування з використанням допоміжних засобів; 
що спричиняє обмеження обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність 
однієї чи декількох до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, 
категорій життєдіяльності часткового пересування та скорочення відстані; 
у помірно вираженому I обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання 
ступені в навчальних закладах загального типу за умови дотримання 
спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням 
допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що 
навчає); 
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова 
втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата 
професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу 
професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне 
утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що 
раніше ніколи не працювали та не мають професії); 
обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до 
орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних 
17 
засобів; 
обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до 
спілкування, що характеризується зниженням швидкості, 
зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання 
інформації; 
обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - 
здатність частково контролювати свою поведінку за особливих 
умов 
 
На сьогоднішній день  встановлення інвалідності покладено на Медико-
соціальні експертні комісії, яка колегіально приймає рішення про надання особі 
статусу «особа з інвалідністю». [32] 
Повноваження Медико-соціальної експертної комісії можливо побачити в 
таблиці 1.6  
Таблиця 1.6 
Повноваження Медико-соціальної експертної комісії 
 Під час огляду МСЕК визначають: 
1.  Групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана 
особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи 
інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності 
встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин 
інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності. 
2.  Види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я. 
3.  Причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у 
дитинстві, вродженою вадою. 
4.  Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на 
виробництві чи професійного захворювання. 
5.  Ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання 
інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або 
Чорнобильської катастрофи. 
6.  Медичні показання на право одержання особою з інвалідністю спеціального 
автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним. 
 
Враховуючи наведений аналіз наукових досліджень, узагальнюючи наявні 
дефініції наведемо власне авторське розширене визначення поняття  соціально-
правового статусу осіб з інвалідністю – це сукупність, закріплених у національних 
та міжнародних нормативно правових актах,  прав осіб зі стійким розладом 
функцій організму, що призвело до обмеження життєдіяльності, а також 
обов’язків у державному регулюванні соціального захисту, шляхом надання 
18 
соціальних пільг та гарантій та соціальному забезпечені необхідними соціальними 
послугами для соціальної інтеграції і залучення до ефективної участі в житті 
суспільства на рівні з іншими громадянами. 
З початку війни рф проти України (починаючи з 2014-го року) багато 
військовослужбовців та цивільних осіб зазнали поранень та ушкоджень, внаслідок 
яких дістали інвалідність.  
Для соціального забезпечення та захисту даних осіб держава надає статус 
особи з інвалідністю внаслідок війни, який передбачає певні пільги та гарантії. 
Такий статус надають особам, які дістали інвалідність внаслідок поранення, 
контузії, каліцтва або захворювання під час безпосередньої участі в бойових діях 
чи заходах із забезпечення національної безпеки й оборони у війні з росією. 
На сьогоднішній день законодавцем визначено коло осіб, яким може бути 
надано статус «особи з інвалідністю внаслідок війни». [33]                      
Таблиця1.7 
Особи, яким може бути надано статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» 
1.  Військові ЗСУ (зокрема добровольчі формування територіальних громад), 
Нацгвардії, СБУ, поліції, представників інших силових структур і відомств; 
2.  Працівники підприємств та організацій, яких залучали до участі в забезпеченні 
оборони України; 
3.  Регулярні добровольці у складі добровольчих формувань, які надалі було включено 
до складу ЗСУ, та інших військових формувань; 
4.  Нерегулярні добровольці у складі добровольчих формувань, які не включали до 
складу ЗСУ; 
5.  Волонтери, які забезпечували національну безпеку й оборону та отримали 
інвалідність безпосередньо в районах бойових дій; 
6.  Люди, які залучені до конфіденційної співпраці з розвідувальними органами 
України на окупованих територіях, у зоні АТО, в районах проведення бойових дій. 
 
 Як можливо побачити зі вищезазначеного аналізу статус «особи з 
інвалідністю внаслідок війни» може бути надано тільки особам, які залучені до 
стримування збройної агресії рф проти України.  
На жаль на сьогоднішній день почастішали випадки, щодо  отримання 
цивільними особами поранення, контузії, каліцтва або захворювання внаслідок 
авіабомбардувань, ракетних обстрілів, обстріли фосфорними бомбами. Не 
зважаючи на збільшення кількості жертв серед цивільного населення, які не 
19 
задіяні у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони у війні з росією, 
держава не включає їх до списку осіб, які можуть бути визнані особою з 
інвалідністю внаслідок війни.   
Тому необхідно терміново допрацювати на законодавчому рівні питання 
щодо розширення кола осіб, які матимуть право на отримання статусу особи з 
інвалідністю внаслідок війни.  
На підставі вищевикладеного, на сьогоднішній день можливо 
сформулювати розширене та уточнене визначення «особи з інвалідністю 
внаслідок війни»: це особи, які отримали інвалідність у період дії воєнного стану, 
внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання одержаних у зв’язку з 
військовою агресією Російської Федерації проти України та від вибухових 
речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період. Тобто автором 
пропонується надання можливості надання статусу «особи з інвалідністю 
внаслідок війни»  не тільки військом, які отримали інвалідність  під час 
безпосередньої участі в бойових діях, а й  цивільними особами, які отримали 
інвалідність у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. 
В зв’язку з вищевикладеним пропонується внести пропозиції на 
законодавчому рівні, щодо внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині поширення статусу 
осіб з інвалідністю внаслідок війни на цивільних осіб, які набули порушень 
здоров’я внаслідок захворювань, спричинених бойовими діями чи наслідками 
військової агресії Російської Федерації проти України.   
1.2. Державні механізми регулювання соціально-економічного забезпечення 
осіб з інвалідністю 
  На сьогоднішній день в зв’язку з трансформацією економіки України 
особливої актуальності набуває загальносуспільна проблема формування та 
реалізації дієвих механізмів соціально-економічного забезпечення як населення в 
цілому, так і найбільш вразливих його верств, осіб з інвалідністю.  
Політика нашої держави спрямована на всебічний соціальний захист осіб з 
інвалідністю та дітей з інвалідністю, визначено систему заходів, орієнтованих на 
20 
поліпшення їхньої життєдіяльності, відновлення соціального статусу, 
встановлення матеріальної незалежності та повної інтеграції в суспільство. 
Програми щодо соціального захисту осіб з інвалідністю віднесено до 
пріоритетних державних програм, але незважаючи на це є і прогалини у 
державній політиці, які необхідно вирішити. 
Одне з головних завдань Уряду та сфери соціального захисту – забезпечити 
громадян своєчасною, доступною, якісною підтримкою, побудувати систему 
надання соціальних послуг та здійснення соціальної роботи, наближену до 
кращих європейських практик. 
Відповідно до взятих Україною зобов’язань на сьогодні однією із 
стратегічних цілей державної політики у сфері захисту прав осіб з інвалідністю є 
створення суспільного середовища рівних можливостей для таких осіб та їх 
інтеграція у суспільне життя, переосмислення поточних соціальних послуг для 
створення системи підтримки, що забезпечить суспільну активність та 
незалежність людей з інвалідністю. 
Тобто діяльність держави щодо соціального забезпечення осіб з 
інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, 
соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і 
можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті. 
Основними напрямками даної соціальної політики  полягає у: виявленні, 
усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і 
задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та 
цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього 
сервісу, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних 
можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної 
культури і спорту; охороні здоров’я; соціальному захисті; забезпеченні виконання 
індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого 
житла; сприянні громадській діяльності.  
Тобто у широкому значенні, соціальне забезпечення осіб з інвалідністю – це 
основоположний напрям діяльності суспільства та держави, що передбачає 
21 
забезпечення належних та доступних механізмів реалізації, гарантування та 
правової охорони усього комплексу прав осіб з інвалідністю. [35] 
У вузькому розумінні, соціальний захист осіб з інвалідністю – це система 
організаційно-правових форм та видів соціального забезпечення осіб з 
інвалідністю з метою попередження або подолання наслідків соціальних ризиків 
зі сторони суспільства та держави. Тобто у такому сенсі соціальний захист осіб з 
інвалідністю є адекватним їх соціальному забезпеченню. [35] 
В Україні на даний час реалізується низка програм соціального захисту осіб 
з інвалідністю, які віднесено до пріоритетних державних програм, а видатки на їх 
виконання належать до захищених статей Державного бюджету України. Серед 
них такі, як матеріальне забезпечення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, 
санаторно-курортне оздоровлення, забезпечення протезними та ортопедичними 
виробами та спеціальним автотранспортом, соціальна, трудова та професійна 
реабілітація осіб з інвалідністю.  
Нажаль в нашій державі незважаючи на законодавче закріплення інституту 
соціального захисту осіб з інвалідністю, фінансування низки соціальних програм 
установлено виходячи, скоріш за все, не з потреб осіб з інвалідністю та дітей з 
інвалідністю, а з фінансових та економічних можливостей держави. Як результат, 
програми котрі повинні поліпшувати становище осіб з інвалідністю та дітей з 
інвалідністю в сфері соціального захисту, вони в повній мірі не забезпечують 
потреби осіб з інвалідністю.  На сьогодні незважаючи на збільшення видатків на 
санаторно-курортне лікування дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, 
фактичне забезпечення їх санаторно-курортними путівками досить незначне, що 
гальмує процес їх реабілітації та інтеграції в суспільство.  
В 2021 році Уряд України ухвалив передовий стратегічний документ – 
Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору, яка є нормативною 
основою для розширення можливостей осіб з інвалідністю щодо повноцінної 
участі в суспільному житті та забезпечення реалізації ними своїх основоположних 
прав.  
22 
На виконання рекомендацій, викладених у Стратегії Ради Європи про права 
осіб з інвалідністю на 2017–2023 роки розпорядженням Кабінету Міністрів 
України від 7 квітня 2021р. №285-р було затверджено Національний план дій з 
реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року. 
Першочергові заходи за Національним планом дій з реалізації Конвенції про 
права осіб з інвалідністю можливо побачити в таблиці 1.8. [30] 
Таблиця1.8 
Першочергові заходи за Національним планом дій з реалізації 
Конвенції про права осіб з інвалідністю 
1.  поширення інформації про засоби правового захисту і передові практики, 
спрямовані на полегшення доступу особи з інвалідністю до правового захисту у 
випадках дискримінації; 
2.  забезпечення рівного доступу осіб з інвалідністю до судових та адміністративних 
проваджень – розроблення законопроекту щодо визначення порядку надання особам 
з інвалідністю з порушеннями зору, слуху, інтелектуальними порушеннями 
інформації про зміст та хід судової справи в доступному форматі, а також 
персональної допомоги для їх участі в судових засіданнях, розроблення та 
запровадження навчальної програми для суддів щодо участі осіб з ментальними 
порушеннями в судовому процесі, врахування їх думки під час розгляду справ, що 
їх стосуються; 
3.  забезпечення впровадження послуги раннього втручання; 
4.  визначення можливості впровадження моделі підтриманого прийняття рішень 
особами з інтелектуальними та психічними порушеннями; 
5.  сприяння доступу осіб з інвалідністю до будівель, споруд та приміщень закладів 
освіти; 
6.  створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому 
числі шляхом впровадження для роботодавців стимулюючих механізмів; 
7.  удосконалення виборчого законодавства щодо участі осіб з інвалідністю у 
виборчому процесі; 
8.  забезпечення доступності послуг для осіб з інвалідністю, що надаються через 
електронні сервіси. 
На практиці Національний план дій допоможе скоординувати роботу 
центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого 
самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо подальшої 
імплементації та реалізації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та 
підвищити ефективність дій щодо захисту і забезпечення повного та рівного 
користування особами з інвалідністю всіма правами людини та основоположними 
свободами. 
23 
Важливе місце у інституційному регулюванні соціально-економічного 
забезпеченні осіб з інвалідністю посідають громадські організації. У процесі 
становлення та розвитку державності головними функціями благодійництва стали 
соціальна підтримка і захист громадян, включаючи поліпшення матеріального 
становища, соціалізацію окремих груп населення, надання допомоги потерпілим у 
результаті стихійних лих, екологічних, промислових або інших катастроф, 
соціальних, національних, релігійних конфліктів, жертвам репресій, біженцям і 
вимушеним переселенцям. [22] 
Отже, проведене дослідження дає змогу стверджувати, що інтеграція осіб з 
інвалідністю в соціально-економічну систему, можлива, насамперед, через 
здійснення комплексу заходів щодо медичного та соціального страхування. 
На жаль в Україні і по даний час, продовжують застосовувати до осіб з 
інвалідністю підходи на медичних та благодійницьких засадах, а не на засадах 
прав людини й створення сприятливих умов для реалізації всіх прав людини 
однаковою мірою.  
Особи з інвалідністю на даний час стикаються з жорсткими викликами 
щодо рівних можливостей. Фізичні, комунікаційні, інформаційні, правові бар’єри, 
а також скрутне фінансове становище обмежують їх доступ до соціальних послуг 
та охорони здоров’я, а також до ефективних правових засобів захисту від 
порушень прав людини, яких вони зазнають.  
Всі перелічені проблеми є ще гострішими в регіонах, постраждалих в 
результаті військових дій, де інвалідність є особливо розповсюдженою серед осіб 
похилого віку та осіб, що мешкають у сільській місцевості. У регіонах, 
постраждалих від військового конфлікту, утруднено також доступ осіб з 
інвалідністю до послуг з охорони здоров’я. 
Окремо необхідно зазначити, що COVID-19 загострив наявні нерівності, від 
яких страждають особи з інвалідністю, та висвітлив прогалини між потребами в 
послугах, їх наявністю та доступністю. Підвищена сприйнятливість літніх людей 
до COVID-19 та нижчі шанси на одужання, обмежений доступ до охорони 
здоров’я, включаючи послуги з репродуктивного та статевого здоров’я, абілітацію 
24 
та реабілітацію, соціальний захист і освіту, а також до доступної інформації в 
придатних форматах ще більше посилює для них загрозу опинитися залишеними 
напризволяще.  
 
1.3. Методичні засади аналізу рівня соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю 
 
Забезпечення достойного рівня соціального та економічного забезпечення її 
громадян є безпосередньо головною метою функціонування держави. Створення 
рівних можливостей для всіх категорій громадян не залежно від освіти, релігії, 
фізичних особливостей є вагомою складовою у процесі забезпечення громадян 
належними умовами життя. З початком повномасштабного вторгнення в Україні 
з’явилися значні проблеми у формуванні відповідних передумов для включання 
таких громадян до процесів виробництва, розподілу, споживання та обміну. 
Визначення можливостей впливу на чинники, які обумовлюють зростання 
соціального захисту, є гострим і слабо керованим питанням в умовах воєнного 
стану. З одного боку, дефіцит фінансових ресурсів потребує впровадження 
адресних та дієвих заходів, які посилюють безпечний стан людини, суспільства, 
держави, а, з іншого боку, залишаються нерозв’язаними науково-методичні 
засади відстеження причинно-наслідкових процесів, які визначають зміну рівня 
соціального забезпечення  осіб з інвалідністю.  
Результати наукових досліджень, які розкривають методичні підходи до 
виміру та кількісної оцінки рівня соціальної захисту осіб з особливими потребами 
на сьогодні не відповідають вимогам часу. На даний час необхідна єдина 
методологія оцінки соціальної захисту населення, складових її формування та 
забезпечення, системи показників та індикаторів виміру. 
На сьогодні необхідно виділити методичні та організаційні принципи 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. [12] 
До методичних принципів слід віднести принципи, що визначають 
методичні підходи до організації та функціонування соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю як динамічного процесу  цілісної системи. 
25 
В свою чергу до організаційних відносять принципи, що носять 
нормативний характер, тобто визначають правила функціонування системи 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю.  
Методичні та організаційні принципи повинні діяти одночасно, оскільки 
вони значною мірою визначають ефективність соціально-економічного 
забезпечення як системи.  
Крім цього, застосування системного підходу передбачає також виділення 
рівнів системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю (тобто 
ступенів, на яких здійснюється функціонування її суб'єктів).  
На сьогодні можливо виділити чотири рівні функціонування суб'єктів 
системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю: національний, 
регіональний, місцевий, локальний (базовий). [2,9,44]                           
Таблиця1.9 
Рівні системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю 
національний представлений центральними органами 
законодавчої та виконавчої влади, які беруть 
участь у формуванні та реалізації державної 
політики у сфері соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю, 
громадськими організаціями осіб з 
інвалідністю, що мають статус всеукраїнських 
регіональний представлений відповідними управліннями 
обласних, міських державних адміністрацій, 
обласними центрами зайнятості 
місцевий представлений відповідними підрозділами 
районних державних адміністрацій, органами 
місцевого самоврядування та місцевими 
громадськими організаціями осіб з 
інвалідністю 
локальний (базовий) представлений загальноосвітніми, 
спеціальними загальноосвітніми школами для 
дітей-осіб з інвалідністю, професійно-
технічними, вищими навчальними закладами, 
центрами професійної реабілітації осіб з 
інвалідністю, окремими підприємствами 
(установами, організаціями) різних форм 
власності та господарювання, на яких уже 
працюють або планується працевлаштування 
осіб з інвалідністю 
 
26 
Система соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю не 
повинна бути консервативною, замкнутою, застарілою, а тому її необхідно 
постійно змінювати, удосконалювати та пристосовувати до нових прогресивних 
вимог часу та економічного, політичного стану країни, регіону.  
Соціально-економічне забезпечення осіб з інвалідністю значною мірою 
залежать від ефективної роботи інфраструктури ринку праці та державних органів 
влади, державних, благодійних і комерційних структур, тобто  установ і служб, 
які займаються проблемами соціального захисту інвалідів, зокрема їх 
працевлаштуванням і професійним навчанням. [14] 
На сьогодні необхідно відмітити недостатню результативність роботи 
відповідних органів соціального захисту, державних центрів зайнятості, фондів 
через взаємне дублювання функцій, неузгодженість дій, нечіткість у розподілі 
функціональних обов’язків у спільній справі, розпорошеність тощо. Тому 
необхідно удосконалити організаційні засади системи працевлаштування та 
професійної реабілітації інвалідів шляхом визначення єдиного органу, який би 
повністю відповідав за вказану роботу з інвалідами і координував її.  
Також важливим у формуванні стратегії соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю є сприяння повній інтеграції їх до участі в 
трудовому процесі. З огляду на методологію та резолюцію ООН, інвалідів, які 
хоча б частково зберегли свою здатність до праці, доцільно залучати до складу 
робочої сили і трудових ресурсів однаково з іншими категоріями населення.  
При формуванні стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю доцільно брати за основу їх сукупний попит на робочі місця. 
Через важливість та актуальність наукових досліджень необхідно організувати 
постійне науково-методичне забезпечення і супроводження усіх  економічних 
програм, планів, заходів, що захищають інтереси інвалідів.  
Вкрай необхідно створити банк даних, який би містив дані щодо зайнятості, 
навчання, надання матеріальної допомоги, інших заходів соціального захисту та 
умов життя інвалідів на національному, регіональному і місцевому рівнях 
управління. 
27 
Більшість вчених вважають, що на сьогодні наявна необхідність створення 
цільової програми підвищення рівня соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю. Основними принципами реалізації програми має стати 
безперервність та поступовість упровадження; системний підхід; комплексність 
вирішення питання; забезпечення конкурентоспроможності особи з інвалідністю 
на ринку праці внаслідок отримання якісної професійної підготовки; створення 
умов для діяльності осіб з інвалідністю в різних галузях економіки відповідно до 
їх можливостей та уподобань; визнання пріоритетності інтеграції осіб з 
інвалідністю у соціальне середовище перед дезінтеграцією або ізоляцією.  
Реалізація програми потребує створення спеціальних механізмів 
забезпечення науково-методичного розвитку, вироблення ефективних заходів, 
спрямованих на підвищення рівня залучення осіб з інвалідністю у суспільне 
життя. [12] 
Таким чином, проблема інтеграції осіб з інвалідністю в суспільне життя 
передбачає розробку та реалізацію новітніх підходів до формування стратегії 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю відповідно до сучасних 
соціально-економічних, політичних, морально-етичних та інших умов, 
міжнародних норм і стандартів.  
Як видно з вищевикладеного, проблема інвалідності була й залишається 
багатопрофільною. На даний час змінилися не лише ставлення суспільства до 
інвалідів, а й політика держави стосовно проблем інвалідності. У правовій 
державі соціальна політика спрямовується на усвідомлення потреби інтеграції 
інвалідів у нормальне життя спільноти та надання їм рівних прав і можливостей зі 
здоровими людьми. Для інтегрування людей з інвалідністю в існуючу систему 
суспільних відносин нарівні зі здоровими людьми вкрай необхідні організаційні, 
економічні та правові заходи. На сьогодні в Україні потребує законодавчого 
закріплення для удосконалення механізму забезпечення рівних прав і 
можливостей інвалідів на медичну допомогу, освіту, працевлаштування, свободу 
особистості тощо. 
28 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ 
МЕХАНІЗМІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З 
ІНВАЛІДНІСТЮ 
2.1. Характеристика стану інвалідизації населення в Україні  
За оцінками ВООЗ, понад мільярд людей, близько 15% світового населення, 
мають певну форму інвалідності. Від 110 до 190 мільйонів дорослих людей мають 
значні труднощі у щоденному функціонуванні. Рівень інвалідності збільшується 
через старіння населення та збільшується при хронічних станах здоров’я, серед 
інших причин. 
Люди з інвалідністю мають менший доступ до медичних послуг і тому 
відчувають незадовільні потреби в охороні здоров'я. [19] 
Російська військова агресія проти України, розпочата 24 лютого 2022 року, 
призвела до безпрецедентних втрат людей, руйнувань і переселень. На жовтень 
2022 року УКГС ООН в Україні оцінює кількість постраждалих людей, які 
потребують допомогу в 17,7 мільйонів, у тому числі понад 6 мільйона людей, які 
стали внутрішньо переміщеними особами, більшість із них перебувають наразі у 
західних регіонах України. 
 В Україні чисельність осіб з інвалідністю становить 2 721691 осіб або 7,1 % 
від загальної чисельності населення нашої держави. Ці дані свідчать про гостроту 
та поширеність проблеми інвалідності серед населення України. 
Люди з інвалідністю є особливо вразливими, оскільки вони можуть бути не 
в змозі втекти або можуть залишатися на постраждалих територіях, що 
призводить до ризику для їхнього життя, труднощів із задоволенням щоденних 
потреб і обмеженого доступу до гуманітарної допомоги. Згідно з оцінкою МОМ, 
23% ВПО є людьми з інвалідністю. Крім того, Україна має найвищий рівень 
інституціоналізації дітей та дорослих з інвалідністю в Європі, і більшість із них 
зіткнулися з серйозними проблемами під час  евакуації.  
Людям з інвалідністю буває важче ніж іншим отримати доступ до 
гуманітарної допомоги та отримати захист, який вони потребують під час 
гуманітарної кризи. У резолюціях Генеральної Асамблеї закладені принципи, які 
29 
вимагають від організацій, які працюють у сфері надання екстреної допомоги, 
усунення перешкод у доступі до гуманітарної допомоги та гарантують включення 
людей з інвалідністю до всіх заходів гуманітарного реагування. 
 За даними Національної соціальної сервісної служби України станом на 30 
червня 2022 року налічувалося 4,7 млн. внутрішньо переміщених осіб, з яких 
понад 1,225 млн. осіб похилого віку та понад 172 тис. осіб з інвалідністю.  
За даними Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони 
здоров’я України та Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2023 р. 
чисельність осіб з інвалідністю становила 2 721691, із з них І групи - 204940 осіб 
(7,5%), ІІ групи – 888732 осіб (32%), ІІІ групи 1 472 009 осіб (54 %).  
За даними Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони 
здоров’я України та Пенсійного фонду України  (незалежно від виду пенсії, яку 
отримують особи з інвалідністю) розподіл осіб з інвалідністю в цілому по Україні 
і по відповідних областях можна подивитись в таблиці 2.1. [39] 
Таблиця 2.1. 
Розподіл осіб з інвалідністю по Україні 
У тому числі 
Назва регіону  Діти з інвалідністю 
І групи ІІ групи ІІІ групи 
до 18 років 
Україна 2 721 691 204940 888732 1 472 009 156010 
АР Крим - - - - - 
Вінницька 123746 9908 30796 76908 6431 
Волинська 83465  8447 26012 43508 5498 
Дніпропетровська 173211  12755 44105 103188 13163 
Донецька 146547  9195 38489 94189 4674 
Житомирська 114757  9598 42500 56628 6031 
Закарпатська 80473  6121 20734 45864 7754 
Запорізька 106412  8513 32425 61348 4126 
Івано-Франківська 110682  8630 32222 62886 6944 
Київська 130708  9756 54359 58397 8196 
Кіровоградська 59695  4371 15292 36147 3885 
Луганська 41033  2552 13447 22942 2092 
Львівська 223141  17466 50270 143911 11494 
Миколаївська 66632  5725 17233 39056 4618 
Одеська 164527  14085 76332 65057 9053 
Полтавська 103999  6845 41272 50718 5164 
Рівненська 75431  5784 18771 44818 6058 
Сумська 61474  5776 17691 34279 3728 
Тернопільська 75167  5740 18891 45463 5073 
30 
Харківська 152532  9016 55896 79076 8544 
Херсонська 39180  2398 10394 24953 1435 
Хмельницька 151141  8133 49523 87803 5682 
Черкаська 140641  9431 73237 53186 4787 
Чернівецька 60056  5008 14783 35498 4767 
Чернігівська 77501  7613 23215 42332 4341 
м. Київ 159540  12074 70843 63854 12769 
м. Севастополь - - - - - 
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
Як можливо побачити з таблиці 2.1. найбільша кількість осіб з інвалідністю 
станом на 01 січня 2023 року перебувало в Львівській області – 223141 осіб, друге 
місце займає Дніпропетровська область – 173211 осіб і закриває трійку лідерів 
Одеська область – 164527 осіб.  Варто зауважити, що вказані регіони також є 
лідерами серед кількості осіб по групам інвалідності. Так перебувало в Львівській 
області – 17466 осіб з І групою інвалідності, 50270 осіб з ІІ групою інвалідності, 
143911 осіб з ІІІ групою інвалідності, Дніпропетровська область – 12755 осіб з І 
групою інвалідності, 4405 осіб з ІІ групою інвалідності, 103188 осіб з ІІІ групою 
інвалідності осіб, Одеська область – 14085 осіб з І групою інвалідності, 76332 осіб 
з ІІ групою інвалідності, 65057 осіб з ІІІ групою інвалідності. 
На сьогоднішній день основною причиною інвалідизації  в Україні є 
хвороби системи кровообігу, а саме церебро-васкулярні хвороби (ЦВХ), які 
обумовлюють майже половину випадків первинної інвалідності як серед 
дорослого населення (45,3%), так і серед НПВ (44,8%). Ішемічна хвороба серця 
(ІХС) є причиною кожного третього випадку первинної інвалідності серед 
дорослого (33,2%) та працездатного населення (35,4%). Вагомість гіпертонічної 
хвороби, ревматичних та інших хвороб серця у структурі первинної інвалідності є 
суттєво меншою. 
 
2.2. Аналіз структури та динаміки населення з інвалідністю в Україні. 
При проведенні аналізу показників динаміки інвалідності в цілому по 
Україні спостерігалося поступове повільне зменшення кількості осіб з 
інвалідністю – середній темп зниження складав 8,3%.  
31 
Динаміку зменшення кількості пенсіонерів усіх категорій з інвалідністю 
впродовж 2021-2023 років можна подивитись на таблиці 2.2. [39] 
Таблиця 2.2 
Динаміка пенсіонерів усіх категорій з інвалідністю впродовж 2021-2023 років 
Абсолютне 
Роки відхилення, +, – Відносне відхилення, % 
2022/202
Назва регіону 2021 2022 2023 2021/2020 1 2021/2020 2022/2021 
Україна 2263414 2447452 2258474 184038 -188978 8,13 -7,72 
АР Крим - - - 
    
Вінницька 104707 102849 103661 -1858 812 -1,77 0,79 
Волинська 67284 66900 67490 -384 590 -0,57 0,88 
Дніпропетровська 142283 139738 139398 -2545 -340 -1,79 -0,24 
Донецька 140423 139005 131872 -1418 -7133 -1,01 -5,13 
Житомирська 96647 96331 97577 -316 1246 -0,33 1,29 
Закарпатська 54322 53879 55409 -443 1530 -0,82 2,84 
Запорізька 90282 88644 89961 -1638 1317 -1,81 1,49 
Івано-
83996 83865 85414 -131 1549 -0,16 1,85 
Франківська 
Київська 107591 107408 108947 -183 1539 -0,17 1,43 
Кіровоградська 48468 47731 47858 -737 127 -1,52 0,27 
Луганська 42365 40498 38942 -1867 -1556 -4,41 -3,84 
Львівська 177425 178176 182298 751 4122 0,42 2,31 
Миколаївська 53873 52732 52270 -1141 -462 -2,12 -0,88 
Одеська 128853 127259 130612 -1594 3353 -1,24 2,63 
Полтавська 85865 86981 88562 1116 1581 1,30 1,82 
Рівненська 58940 58509 59245 -431 736 -0,73 1,26 
Сумська 51202 57343 50820 6141 -6523 11,99 -11,38 
Тернопільська 56676 57343 58894 667 1551 1,18 2,70 
Харківська 140431 137768 135623 -2663 -2145 -1,90 -1,56 
Херсонська 39875 38764 34368 -1111 -4396 -2,79 -11,34 
Хмельницька 128979 131173 131995 2194 822 1,70 0,63 
Черкаська 115651 119875 123654 4224 3779 3,65 3,15 
Чернівецька 42905 42597 44134 -308 1537 -0,72 3,61 
Чернігівська 66879 65971 65646 -908 -325 -1,36 -0,49 
м. Київ 137492 133873 133824 -3619 -49 -2,63 -0,04 
м. Севастополь - - - 
*Розраховано за даними Держ авної служби  статисти ки України  
Аналіз показників первинної інвалідності серед дорослого населення в 
регіональному розрізі свідчить про їх значну варіабельність. Так, у 2023 р. значно 
зріс показник первинної інвалідності дорослого населення в Вінницькій (26,4%), 
Львівській (37,3%), Одеській (41,7%), Чернівецькій областях (50%). 
Кількість уперше визнаних осіб з інвалідністю за регіонами можна 
подивитись на таблиці 2.3. [37-40] 
Таблиця 2.3 
32 
Кількість уперше визнаних осіб з інвалідністю 
Назва регіону 2020 2021 2022 
Україна 117 664 121049 145243 
АР Крим - - - 
Вінницька 5259  5308 7155 
Волинська 2932  3110 3632 
Дніпропетровська 8783  8875 10783 
Донецька 6108  6145 2112 
Житомирська 4272  5021 6184 
Закарпатська 3288  3846 7345 
Запорізька 6385  6341 7728 
Івано-Франківська 4554  4672 6543 
Київська 5481  5313 6568 
Кіровоградська 2797  2631 3233 
Луганська 1578  1414 79 
Львівська 9268  10476 14787 
Миколаївська 3234  3101 3777 
Одеська 7294  7705 12530 
Полтавська 5959  6402 7305 
Рівненська 3032  3395 3929 
Сумська 2876  2980 3732 
Тернопільська 3349  3669 4609 
Харківська 7315  7462 6947 
Херсонська 2518  2476 1141 
Хмельницька 4589  3355 3373 
Черкаська 3704  3635 3650 
Чернівецька 2686  2945 5376 
Чернігівська 3339  3308 4030 
м. Київ 7064  7464 8695 
м. Севастополь - - - 
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
При визначенні структури інвалідності за основними нозологічними 
формами встановлено, що в 2020 – 2023 роках перше місце посідали 
захворювання системи кровообігу (17,73 %), друге – новоутворення (17,17 %). 
По країні спостерігається прогресивне підвищення рівня первинної 
інвалідності внаслідок захворювання системи кровообігу. 
Так в 2020 році 27 711 осіб уперше було визнано особою з інвалідністю 
внаслідок захворювання системи кровообігу, з яких 9205 це ішемічна хвороба 
серця, 12566 цереброваскулярні хвороби,  а в 2023 році вже  34790 осіб було 
визнано особою з інвалідністю з яких 11080 це ішемічна хвороба серця, 16282 
33 
цереброваскулярні хвороби. Динаміку збільшення уперше визнаних осіб з 
інвалідністю  за класами хвороб можливо побачити в таблиці 2.4. [37-40] 
Таблиця 2.4 
Розподіл уперше визнаних осіб з інвалідністю  за класами хвороб 
 2020 2021 2022 
Усього 117664 121049 145243 
Із загальної кількості осіб з інвалідністю – 55028 
жінки  52067 53468 
Деякі інфекційні та паразитарні хвороби 4139 3587 3176 
з них    
туберкульоз легень 2769 2258 1922 
Новоутворення  28142 27807 28060 
Хвороби крові й кровотворних органів та  
окремі порушення з залученням імунного 
272 
механізму  193 168 
Хвороби ендокринної системи, розлади  
харчування, порушення обміну речовин  5695 5928 7344 
з них    
цукровий діабет  3799 4082 5462 
Розлади психіки та поведінки  5821 5815 6460 
Хвороби нервової системи 5501 5850 8082 
Хвороби ока та його придаткового апарату  3234 3578 5429 
Хвороби вуха та соскоподібного відростка  728 753 880 
Хвороби системи кровообігу  27711 29103 34790 
з них    
ішемічна хвороба серця 9205 9069 11080 
цереброваскулярні хвороби 12566 13797 16282 
Хвороби органів дихання  2016 2254 3714 
34 
Хвороби органів травлення  2815 2782 3537 
Хвороби кістково-м'язової системи і  
сполучної тканини  
16652 17899 23853 
Хвороби сечостатевої системи  1549 1720 2372 
Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії 12954 
зовнішніх причин  10225 10334 
Інші причини  3243 3471 4320 
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
Окремо необхідно зупинитися на  новоутвореннях. Так по країні в 
порівнянні з минулим роком спостерігається незначне підвищення рівня 
первинної інвалідності внаслідок новоутворень серед дорослого та працездатного 
населення. 
Збільшення інвалідності відбувається за рахунок злоякісних новоутворень, 
оскільки первинна інвалідність внаслідок доброякісних пухлин є стабільна і за 
останні 5 років становила 0,5 на 10 000 працездатного населення України, що 
вказує на більш злоякісний перебіг онкологічних захворювань. 
Таким чином, у 2022 р. спостерігалася тенденція до підвищення рівня 
первинної інвалідності внаслідок новоутворень за рахунок злоякісних форм серед 
дорослого та працездатного населення в Україні. 
Упродовж останніх років в Україні зросла захворюваність на патологію 
щитовидної залози, питома вага якої досягла вже 48 % від загальної 
захворюваності на ендокринні хвороби. Найбільш розповсюдженими 
нозологічними формами є дифузний та вузловий зоб. Упродовж останніх 5 років 
також зросла і захворюваність на гіпотиреоз майже на 20,0 %. Тиреотоксикоз 
збільшився на 30 9,1 %, а поширеність тиреоїдиту зросла на 16,8 %. Висока 
поширеність тиреоїдної патології зумовлена як нутрітивним дисбалансом 
вітамінів та мікроелементів на тлі нестачі йоду в раціоні населення, так і 
погіршенням стану навколишнього середовища, негативним впливом 
ендокринних руйнівників та недостатньою ефективністю профілактичних заходів. 
35 
Усі ці фактори також негативно впливають і на рівень інвалідності внаслідок 
патології щитоподібної залози в бік її зростання. [24] 
Показник первинної інвалідності внаслідок хвороб органів травлення серед 
дорослого населення в Україні впродовж 2020–2023 рр. має стабільну тенденцію 
показників серед населення працездатного віку – 1,2–1,2 на 10 000. Показники 
інвалідності унаслідок хвороб печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, 
виразки шлунку та 12-палої кишки однакові як у 2021-му так і в 2022 році. 
Загальноукраїнський рівень первинної інвалідності унаслідок хвороб 
сечостатевої системи залишається стабільним упродовж останніх двох років  і 
складає 0,6–0,7 на 10 тисяч населення працездатного віку. Найвищим даний 
показник є переважно в західному регіоні, зокрема, у Львівській (1,4–2,4), 
Волинській (0,6–0,8) областях. У Хмельницькій (0,3–0,7), Запорізькій (0,5–0,6), 
Кіровоградській (0,6–0,7), Одеській (0,6–0,7), Тернопільській (0,5–0,6), 
Херсонській (0,3–0,5), Чернігівській (0,3–0,6) областях спостерігається незначне 
зростання інвалідності. У Полтавській (0,6–0,4), Сумській (0,5–0,4), Вінницькій 
(0,7–0,6), Дніпропетровській (0,6–0,5), Миколаївській (0,4–0,3), Черкаській (0,7–
0,5), Чернівецькій (0,4–0,3), Івано-Франківській (0,9–0,8) областях помітне 
зменшення показників інвалідності. Можливо, цьому посприяло активне 
впровадження сучасних протоколів лікування нефрологічних хворих. 
Необхідно також зауважити, що значно збільшилася кількість уперше 
визнаних осіб з інвалідністю у сільській місцевості. Провівши аналіз кількості 
уперше визнаних осіб з інвалідністю у сільській місцевості, можливо побачити, 
що вона в цілому по Україні зросла на 15,9 %.  
Кількість уперше визнаних осіб з інвалідністю у сільській місцевості за 
регіонами можна подивитись на таблиці 2.5. [37-40] 
Таблиця 2.5. 
Кількість уперше визнаних осіб з інвалідністю у сільській місцевості 
Назва регіону 2020 2021 2022 
Україна 43148 44969 51366 
АР Крим - - - 
36 
Вінницька 2515  2493 3219 
Волинська 1391  1484 1654 
Дніпропетровська 1433  1501 1496 
Донецька 1358  1500 484 
Житомирська 1801  1835 2182 
Закарпатська 2305  2618 4570 
Запорізька 1304  1194 915 
Івано-Франківська 2787  2996 3737 
Київська 2173  1990 2521 
Кіровоградська 1256  1159 1364 
Луганська 417  407 8 
Львівська 4214  4802 5714 
Миколаївська 1027  992 933 
Одеська 3432  3638 5102 
Полтавська 2609  2671 2844 
Рівненська 1752  1945 2240 
Сумська 812  845 984 
Тернопільська 2055  2326 2673 
Харківська 1305  1413 766 
Херсонська 846  922 330 
Хмельницька 1900  1756 1511 
Черкаська 1595  1434 1530 
Чернівецька 1670  1856 3158 
Чернігівська 1191  1192 1431 
м. Київ х х х 
м. Севастополь - - - 
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
З таблиці 2.4. можливо побачити, що найбільший відсоток уперше визнаних 
осіб з інвалідністю у сільській місцевості зареєстровано в Закарпатській області 
49,5 %, Чернівецькій області 47,1%, Одеській області 32,7%. 
За останні 10 років значно змінилася причинна структура первинної 
інвалідності у дітей:  
- на І місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 
28,2 % у 2022 році (29,1% – у 2021-му;  30,4% – у 20013-му);  
- на ІІ місці – розлади психіки й поведінки – 20 % у 2022 році (; 18,1% – 
у 2021-му, 13,9% – у 2013-му) 
- на ІІІ місці – хвороби нервової системи – 14,7% у 2022 році (15,0% – у 
2021-му; 17,6% – у 2013-му) 
37 
Так в порівнянні з 2013 роком  хвороби із розладів психіки й поведінки, в 
зв’язку з якими було надано інвалідність дітям до 18 років значно збільшилися  і 
займають ІІ місце по захворюванням при розподілі за класами хвороб.  
Динаміку кількості дітей з інвалідністю віком до 18 років за регіонами 
впродовж 2020-2022 років можна подивитись на таблиці 2.6. [37-40] 
Таблиця 2.6. 
Кількість дітей з інвалідністю віком до 18 років 
Абсолютне відхилення, Відносне 
Назва регіону   + / - відхилення,% 
2020 2021 2022 2021/2020 2022/2021 2021/2020 2022/ 2021 
Україна 162923 162214 156010 -709 -6204 -0,44 -3,82 
АР Крим - - - 
Вінницька 6655 6348 6134 -30 7 -21 4 -4, 61 -3, 37 
Волинська 5410 5715 5498 305 -217 5,64 -3,80 
Дніпропетровсь
13304 13155 13163 
ка -149 8 -1,12 0,06 
Донецька 6994 6687 4674 -307 -2013 -4,39 -30,10 
Житомирська 5959 5973 6031 14 58 0,23 0,97 
Закарпатська 7084 6943 7754 -141 811 -1,99 11,68 
Запорізька 7092 7237 4126 145 -3111 2,04 -42,99 
Івано-
6213 6425 6944 
Франківська 212 519 3,41 8,08 
Київська 8514 8452 8196 -62 -256 -0,73 -3,03 
Кіровоградська 3840 3842 3885 2 43 0,05 1,12 
Луганська 2145 2188 2092 43 -96 2,00 -4,39 
Львівська 11250 11185 11494 -65 309 -0,58 2,76 
Миколаївська 5091 4501 4618 -590 117 -11,59 2,60 
Одеська 8529 8496 9053 -33 557 -0,39 6,56 
Полтавська 5273 5345 5164 72 -181 1,37 -3,39 
Рівненська 6544 6339 6058 -205 -281 -3,13 -4,43 
Сумська 4322 3679 3728 -643 49 -14,88 1,33 
Тернопільська 4840 4852 5073 12 221 0,25 4,55 
Харківська 9270 9372 8544 102 -828 1,10 -8,83 
Херсонська 4069 4005 1435 -64 -2570 -1,57 -64,17 
Хмельницька 5402 5830 5682 428 -148 7,92 -2,54 
Черкаська 4589 4589 4787 0 198 0,00 4,31 
Чернівецька 4457 4605 4767 148 162 3,32 3,52 
Чернігівська 4290 4344 4341 54 -3 1,26 -0,07 
м. Київ 11787 12107 12769 320 662 2,71 5,47 
м. Севастополь - - - 
*Розраховано за даними Держ авної служ би статистик и України  
У віковій структурі дітей-інвалідів у 2022 році основну групу, як і в 
попередні роки, становлять діти шкільного віку від 7 до 14 років – 57,6% (у 2013-
му – 49,8%), на другому місці – діти віком від 15 до 17 років – 22,4% (у 2013-му – 
22,6%), на третьому – діти від 3 до 6 років – 16,1% (у 2013-му – 20,2%) [4]. 
38 
У таблиці 2.7 можна побачити кількість дітей з інвалідністю віком до 18 
років за віком статтю та регіонами. [37-40] 
Таблиця 2.7 
  Кількість дітей з інвалідністю віком до 18 років за віком та статтю 
З них 
Назва регіону усього хлопчики дівчата 
0-2 3-6 7-14 15-17 0-2 3-6 15-17 
7-14 років 
роки років років років роки років років 
Україна 156010 3225 14971 52886 20230 2653 10186 37010 14849 
АР Крим - - - - - - - - - 
Вінницька 6134 123 504 2129 793 93 353 1487 652 
Волинська 5498 140 541 1797 723 112 374 1255 556 
Дніпропетровська 13163 220 1329 4480 1676 196 858 3192 1212 
Донецька 4674 58 431 1617 604 51 274 1184 455 
Житомирська 6031 104 517 2020 837 108 347 1436 662 
Закарпатська 7754 239 750 2625 911 145 559 1866 659 
Запорізька 4126 62 502 1408 514 54 258 953 375 
Івано-
6944 154 714 2225 1002 125 481 1550 693 
Франківська 
Київська 8196 194 708 2844 1140 119 502 1928 761 
Кіровоградська 3885 66 346 1306 507 60 240 972 388 
Луганська 2092 21 177 762 259 18 131 488 236 
Львівська 11494 301 1155 3867 1463 250 804 2649 1005 
Миколаївська 4618 63 429 1543 560 56 330 1187 450 
Одеська 9053 178 919 2971 1120 169 633 2220 843 
Полтавська 5164 81 474 1860 644 71 310 1227 497 
Рівненська 6058 159 612 2069 732 134 407 1414 531 
Сумська 3728 89 359 1246 504 45 244 897 344 
Тернопільська 5073 164 461 1682 631 147 353 1173 462 
Харківська 8544 129 691 2961 1141 111 532 2155 824 
Херсонська 1435 25 158 531 169 14 108 314 116 
Хмельницька 5682 110 507 1865 810 123 360 1357 550 
Черкаська 4787 66 476 1592 657 73 292 1129 502 
Чернівецька 4767 102 456 1621 663 82 312 1067 464 
Чернігівська 4341 69 379 1462 612 70 249 1032 468 
м. Київ 12769 308 1376 4403 1558 227 875 2878 1144 
м. Севастополь - - - -    -  
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
Первинна інвалідність із дитинства також дещо зменшилася та склала 2,6 на 
10 тис. населення або 8,5 % (у попередньому році ці показники становили 2,7 та 
7,5 % відповідно). Слід звернути увагу, що тенденція до зменшення інвалідності 
серед осіб з інвалідністю з дитинства притаманна регіонам з досі високим 
39 
показником інвалідності серед зазначеного контингенту. Так, найвищі показники 
за даною причиною інвалідності, Полтавська область з показником 3,9 на 10 тис. 
населення (у попередньому році – 3,5), Житомирська область з показником 3,7 (у 
попередньому році – 4,1). Та антилідер попередніх п’яти років за даним 
показником – Львівська область з показником 3,8 на 10 тис. населення (у 
попередньому році – 4,1). Як і у попередньому році, в Житомирській області 
показник склав 4,1 на 10 тис. населення. В попередньому році – 4,3. [24] 
Варто зауважити, що кількість дітей з інвалідністю значно знизилася як 
міській так і сільській місцевості. Незважаючи на загальний показник зменшення 
кількості, в деяких регіонах прослідковується незначне збільшення кількості дітей 
з інвалідністю в Львівській, Одеській та Київській областях та в м. Київ.  
Динаміку розподілу дітей з інвалідністю віком до 18 років за місцем 
проживання та регіонами впродовж 2020-2022 років можна подивитись на таблиці 
2.8. [37-40] 
Таблиця 2.8 
  Розподіл дітей з інвалідністю віком до 18 років за місцем проживання 
Кількість дітей з інвалідністю, які проживають у 
 
сільській місцевості 
Назва регіону міській місцевості 
 
 
2020 2021 2022 2020 2021 2022 
Україна 108918 109247 106647 54005 52967 49363 
АР Крим - - - - - - 
Вінницька 3733  3728 3583 2922 2620 2551 
Волинська 2720  2744 2803 2690 2971 2695 
Дніпропетровська 11437  11333 11348 1867 1822 1815 
Донецька 6123  6001 4430 871 686 244 
Житомирська 3628  3676 3789 2331 2297 2242 
Закарпатська 2639  2769 3197 4445 4174 4557 
Запорізька 5616  5870 3755 1476 1367 371 
Івано-Франківська 2483  2662 3052 3730 3763 3892 
Київська 5601  5730 5830 2913 2722 2366 
Кіровоградська 2567  2604 2681 1273 1238 1204 
Луганська 1612  1630 1527 533 558 565 
Львівська 6682  6826 7140 4568 4359 4354 
Миколаївська 3623  3084 3330 1468 1417 1288 
Одеська 5694  5815 6528 2835 2681 2525 
Полтавська 3482  3554 3368 1791 1791 1796 
Рівненська 3035  2563 2589 3509 3776 3469 
40 
Сумська 3372  2787 2853 950 892 875 
Тернопільська 2179  2176 2376 2661 2676 2697 
Харківська 7490  7735 7209 1780 1637 1335 
Херсонська 2667  2578 941 1402 1427 494 
Хмельницька 3225  3604 3560 2177 2226 2122 
Черкаська 2856  2842 2998 1733 1747 1789 
Чернівецька 1584  1702 1845 2873 2903 2922 
Чернігівська 3083  3127 3146 1207 1217 1195 
м. Київ 11787  12107 12769 х х х 
м. Севастополь - - - - - - 
*Розраховано за даними Державної служби статистики України 
Аналіз матеріалів форм державної статистичної звітності засвідчив, що 
хвороби системи кровообігу впродовж останнього десятиліття залишаються 
однією з домінуючих причин інвалідності, обумовлюючи щорічно первинний 
вихід на інвалідність понад 30 тис. осіб у віці старше 18 років. 
Важливою складовою моніторингу стану громадського здоров'я, який вже 
впродовж 30-ти років реалізується на міжнародному рівні, є оцінка тягаря хвороб 
за таким узагальненим показником як DALYs, котрий враховує втрачені роки 
здорового життя за рахунок передчасної смертності та інвалідності на підставі 
суми показників YLLs (Years of Life Lost - роки життя втрачені через передчасну 
смертність) та YLDs (Years Lived with Disability - роки життя прожиті із 
інвалідністю). Даний методичний підхід дозволяє привернути увагу до 
нелетальних наслідків окремих класів хвороб і нозологічних форм і є особливо 
перспективним щодо оцінки медико-соціальних і соціально-економічних 
наслідків інвалідності й обґрунтування пріоритетних шляхів до її зниження.  
Аналіз матеріалів статистичних даних міжнародного дослідження 
Глобального тягаря хвороб [7] дозволив встановити, що у станом на 01.01.2023 
року населення України втратило внаслідок інвалідності, спричиненої ХСК 
(Хвороби системи кровообігу), 340 662,8 років здорового життя. 52,9% цих втрат 
було обумовлено інсультами і 21,8% ішемічною хворобою серця. У ході 
динамічного аналізу стандартизованого за віком відносного показника YLDs 
(Years Lived with Disability), розрахованого на 100 000 населення, встановлено, що 
в Україні показник DLYs внаслідок ХСК впродовж 2013-2022 рр. практично не 
змінився, тоді як середні показники у країнах Європи та країнах Євросоюзу мали 
41 
тенденцію до зниження (за виключенням інсультів у країнах ЄС). Впродовж 
усього періоду спостереження показник YLDs для ХСК в Україні перевищував 
аналогічний показник у Європі у 1,2 рази, а в Євросоюзі - в 1,4 рази. Втрати років 
життя внаслідок інвалідності, зумовленої інсультами, в Україні в 1,5 рази більші, 
ніж у Європі та у 2 рази - ніж у Євросоюзі, а внаслідок ІХС - у 1,5 та 1,7 рази 
відповідно. 
Таким чином, незважаючи на тенденцію, яка намітилась впродовж 2013-
2022 роком до зниження рівня первинної інвалідності внаслідок ХСК, вони 
залишаються провідною причиною інвалідизації як дорослого, так і 
працездатного населення та спричиняють значно більшу втрату років життя через 
інвалідність (виміряну у YLDs) порівняно із країнами Європи та Євросоюзу.  
Позитивний досвід даних країн засвідчує можливість суттєвого зниження 
тягаря хвороб системи кровообігу. Українська стратегія запобіганню інвалідності 
внаслідок ХСК також має бути комплексною, регіонально диференційованою 
залежно від територіальних особливостей поширеності ХСК і таких їх негативних 
наслідків як інвалідність та передчасна смертність, використовувати сучасні 
методи первинної, вторинної та третинної профілактики ХСК, які довели свою 
ефективність у країнах із позитивним досвідом контролю над ХСК 
В результаті проведеного дослідження було встановлено:  
1. В цілому в Україні кількість осіб з інвалідністю має незначну тенденцію 
до зменшення, темп зниження впродовж досліджуваного часу складав – 8,3%, що 
можна побачити в таблиці 2.8.  
Таблиця 2.8. 
 2001 2006 2011 2016 2019 2020 2021 2022 
Усього 2597,5 2495,2 2710,0 2614,1 2659,7 2703,0 2724,1 2721,6 
І група 337,7  337,7 310,5 250,3 226,3 222,3 215,0 204,9 
ІІ група 1337,0  1128,4 1078,7 919,0 896,1 900,8 897,1 888,7 
ІІІ група 768,5  906,5 1155,7 1291,2 1375,7 1416,0 1449,1 1472,0 
Діти з 154,3 122,6 165,1 153,5 161,6 163,9 162,9 156,0 
інвалідністю 
(Таблиця була складена на підставі авторського дослідження використаних джерел) 
 
42 
2. Кількість інвалідів першої групи знижується, без виключення в усіх 
областях України. Так станом на 2001 рік було 337,7 тис. осіб з інвалідністю, а 
станом на 01.01.2023 рік 204,9 тис. осіб з інвалідністю.  
3. Кількість інвалідів другої групи в порівнянні з 2021 роком зменшилося на 
8 354, але в 13 областях все ж таки цей показник зростає, в іншій частині цей 
показник зменшується.  
3. На жаль наявне зростання кількості інвалідів третьої групи в усіх регіонах 
України,  але необхідно зазначити, що при правильному і вчасному проведенні 
індивідуальної реабілітації, цих осіб можна буде працевлаштовувати. 
Таке зростання інвалідів третьої групи вимагає складання індивідуальних 
програм реабілітації, які б крім фізичної та медичної, включали і професійну і 
трудову реабілітацію. Професійна реабілітація вирішує питання придбання або 
пошуку замінної професії відповідно за станом здоров’я. В індивідуальній 
програмі профілактики з професійної реабілітації передбачені послуги: 
експертиза потенційних професійних здібностей, професійна орієнтація, 
професійний відбір, професійна підготовка, перепідготовка, підвищення 
кваліфікації, професійна освіта. Трудова реабілітація є системою заходів, 
спрямованих на оволодіння трудовими навичками, забезпечення трудової 
діяльності та адаптації у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення 
спеціально пристосованих робочих місць. Вона передбачає усунення або 
зменшення обмежень в трудовій діяльності, соціальну адаптацію.  
4. Встановлена тенденція до зниження первинної інвалідності внаслідок 
ХСК серед дорослого (на 19,6% з 11,2 у 2010 р. до 9,3 на 10 000 відповідного 
населення у 2022 р.) та населення працездатного віку (на 11,5% з 10,4 у 2010 р. до 
9,2 на 10 000 відповідного населення у 2022 р.).  Незважаючи на виявлену 
тенденцію, хвороби системи кровообігу продовжують залишатися провідною 
причиною інвалідизації як дорослого населення, так і населення працездатного 
віку з питомою вагою у структурі первинної інвалідності 23,5% та 21,2% 
відповідно. У 73,1% випадків первинна інвалідність внаслідок ХСК формується у 
достатньо молодому та працездатному віці, серед осіб, які не досягли 60-ти років 
43 
(для чоловіків) та 55-ти років (для жінок). Втрати років життя через інвалідність, 
спричинену ХСК в Україні у 1,2 рази вищі, ніж у країнах Європи та у 1,4 рази - 
ніж у Євросоюзі.  
Домінуючими причинами первинної інвалідності у середині класу ХСК є 
церебро-васкулярні хвороби (ЦВХ) та ішемічна хвороба серця (ІХС). ЦВХ 
обумовлюють майже половину (45,3% для дорослого і 44,8% - для населення 
працездатного віку), а ІХС третину (33,2% та 35,4% відповідно) серед усіх 
випадків первинної інвалідності, спричиненої ХСК.  
5. Із проведеного аналізу можливо також прийти до висновку, що 
територіальні особливості первинної інвалідності в Україні характеризуються 
високим ступенем регіональної варіації показників та їх різноспрямованою 
динамікою. Тенденція до зниження первинної інвалідності серед дорослого 
населення, на нашу думку, пов’язана з декількома причинами: скороченням 
населення України, обмеженням заходів соціального захисту осіб з інвалідністю, 
скороченням фінансування соціальних програм, практичною відсутністю пільг 
для пенсіонерів за віком при встановленні групи інвалідності. 
6. Запобігання формування інвалідності серед населення України та її 
регіонів вимагає удосконалення як первинної та вторинної профілактики 
захворювань які призводять до інвалідності. 
  
 
2.3. Оцінка ефективності державних механізмів регулювання соціально-
економічного забезпечення осіб з інвалідністю.  
В усьому світі контекст, в рамках якого реалізується політика інтеграції осіб 
з інвалідністю в суспільство, суттєво змінився. У розвинених державах світу та 
країнах-членах ЄС застосовується соціальна модель інвалідності, що передбачає 
та забезпечує залучення осіб з інвалідністю до ефективної участі в житті 
суспільства на рівні з іншими громадянами. Саме на таку стратегічну ціль, згідно 
соціальної моделі інвалідності, повинна спрямовуватися державна соціальна 
політика підтримки та захисту людей з особливими потребами. 
44 
В Україні, на відміну від розвинутих країн світу,  стосовно людей з 
особливими потребами застосовується застаріла медична модель інвалідності, за 
якою інвалідність визначається, як міра втрата здоров’я, що негативно 
позначається на усіх головних напрямах і сферах державної політики 
забезпечення соціальної захищеності осіб з  інвалідністю.  
  Як наслідок дії застарілої медичної моделі інвалідності, в Україні система 
МСЕК підпорядкована Міністерству охорони здоров’я, а не центральному органу 
виконавчої влади з питань соціальної політики, як це є у країнах Європейського 
Союзу, Японії.  
У результаті недосконалої інституційної побудови МСЕК, у комісіях 
медико-соціальної експертизи на теперішній час задіяні практично лише медики 
(тобто інвалідів з важкими категоріями інвалідності намагаються лікувати). 
Діяльність таких комісій має вкрай непрозорий і закритий характер.  
Станом на сьогоднішній день в Україні застосовується пасивна модель 
працевлаштування людей з особливими потребами. Працездатні особи з 
інвалідністю, які хочуть знайти роботу, згідно з діючим законодавством, мають на 
рівні з усіма іншими громадянами реєструватися у державній службі зайнятості та 
набувати статусу безробітних. Практично не враховується роль праці особи з 
інвалідністю, як найголовнішого способу її соціально-трудової реабілітації, 
соціальної інтеграції і залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні 
з іншими громадянами.  
Працевлаштування осіб з інвалідністю позбавлене належного 
інформаційного і методичного забезпечення. Не ведеться спеціалізований облік 
працездатних осіб з інвалідністю  і вакансій (за місцем їх проживання), на яких 
можуть бути працевлаштовані особи з особливими потребами  відповідних 
категорій. Це унеможливлює належне інформаційне забезпечення 
працевлаштування осіб з інвалідністю, їх ефективну соціально-трудову 
реабілітацію, створює системні перешкоди на шляху запровадження в Україні 
соціальної моделі інвалідності, спрямованої на залучення людей з особливими 
45 
потребами   до ефективної  участі в житті суспільства на рівні з іншими 
громадянами.  
Також в Україні наявна недосконала система державної підтримки і 
забезпечення діяльності громадських організацій осіб з інвалідністю та 
заснованих ними підприємств і організацій. На сьогоднішній день діють такі 
форми державної підтримки, як надання різних видів фінансової допомоги 
захисту осіб з інвалідністю за рахунок коштів Фонду соціального захисту 
інвалідів. Однак діючі процедури адміністрування і застосування такої державної 
підтримки мають неефективну інституційну будову, надзвичайно ускладнені і 
довготривалі, містять дублюючі функції, переобтяжені численними недоцільними 
бюрократичними бар’єрами.  
Крім того різні види фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду 
соціального захисту інвалідів надаються підприємствам і організаціям 
громадських організацій осіб з інвалідністю   та роботодавцям не за прозорими 
критеріями і не на конкурсних засадах, що підриває ефективність і 
результативність їх використання.  
Владою України на даний час вживаються заходи щодо підвищення 
соціальної захищеності осіб з  інвалідністю в Україні. Першочерговими кроками є 
урегулювання першочергових проблем у сфері державного соціального захисту 
осіб з інвалідністю та докорінне реформування діючої системи їх державної 
соціальної підтримки і забезпечення (системи МСЕК, Фонду соціального захисту 
інвалідів, процедур надання різних видів фінансової допомоги підприємствам і 
організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю і роботодавцям). На 
даний час обговорюється питання, щодо створення спеціалізованої державної 
служби з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації, що забезпечить 
суттєве підвищення відкритості, прозорості і підзвітності процедур проведення 
медико-соціальної експертизи, суттєве підвищення ефективності підготовки і 
виконання індивідуальних програм реабілітації осіб з  інвалідністю, 
удосконалення кадрового та організаційного забезпечення підготовки та 
виконання заходів соціальної і соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю. 
46 
На сучасному етапі розвитку важливе місце у інституційному регулюванні 
соціально-економічного забезпеченні осіб з інвалідністю посідають громадські 
організації. А тому урядом розробляється план заходів, щодо розширення прав 
всеукраїнських громадських організацій осіб з  інвалідністю на участь у 
проведенні медико-соціальної експертизи.  
Запровадження конкурсного механізму надання Фондом соціального 
захисту інвалідів різних видів фінансових допомог для виконання цільових 
проектів працевлаштування та соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю 
забезпечить підвищення результативності і продуктивності використання коштів 
Фонду соціального захисту інвалідів та їх раціонального розподілу за найбільш 
першочерговими потребами, а також збільшення показників зайнятості, 
соціально-трудової реабілітації і створення спеціальних робочих місць для осіб з 
інвалідністю, підвищення результативності використання коштів роботодавцями, 
підприємствами і організаціями громадських організацій осіб з  інвалідністю. [18] 
Таким чином реформування наявної системи працевлаштування 
працездатних осіб з інвалідністю, шляхом запровадження спеціалізованого 
публічного обліку працездатних осіб з інвалідністю за територіями 
(місцевостями) їх проживання, наявними на них вакансіями, на яких можуть бути 
працевлаштовані особи з інвалідністю відповідних категорій значно покращить 
організацію та інформаційно-методичне забезпечення державних органів влади у 
сфері підтримки працевлаштування і соціально-трудової реабілітації осіб з  
інвалідністю. 
Основним прогресом у реформуванні соціальної політики підтримки та 
захисту людей з особливими потребами також стане усунення дискримінації осіб 
з інвалідністю, порівняно з іншими незахищеними верствами населення, у сфері 
пільгового транспортного обслуговування та надання їм права пільгового проїзду 
впродовж цілого року, в тому числі у період з 16 травня по 30 вересня – на 
внутрішніх лініях (маршрутах) залізничного, автомобільного транспорту для 
задоволення потреб у відновленні здоров’я  осіб з інвалідністю, дітей з 
інвалідністю, що забезпечить: 
47 
- створення належних правових і економічних умов для ефективної реабілітації 
осіб з інвалідністю та задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров’я у 
найбільш сприятливий – теплий період року; 
- підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю, більш активне залучення 
інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами. 
В результаті проведеного дослідження необхідно відмітити, що на сьогодні 
вкрай необхідно забезпечення безоплатного медичного обслуговування та 
реабілітацію в реабілітаційних установах осіб з інвалідністю, незалежно від форм 
власності таких закладів. 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ 
 
3.1. Аналіз міжнародної практики щодо організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю 
 
Внаслідок широкомасштабної військової агресії росії проти України 
зростає кількість захисників України і цивільних осіб, які отримали 
поранення, каліцтво. На даний час наша держава потребує все більше реабілітації, 
більше фахівців з реабілітації, більше різних центрів і відділень, які б допомагали 
нашим людям відновлювати свою функціональність. В зв’язку з постійними 
військовими діями на території України кількість людей, що отримують, 
поранення, травми, каліцтво збільшується з кожним днем. 
Головне завдання держави за таких умов – сприяти 
поверненню людини до максимально активного повсякденного життя, яке 
вона мала до травмування.  
48 
Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів, 
затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 року № 
48/96,  передбачають рівні стартові можливості для всіх особистостей незалежно 
від їх психофізичного розвитку, стану здоров’я, віку, статі, соціально-
економічного статусу і визначають цільові області - доступність матеріального 
оточення, освіта, зайнятість, підтримка доходів і соціальне забезпечення, сімейне 
життя і свобода особистості, культура, відпочинок, спорт і релігія. 
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  
спрямував державну соціальну політику по відношенню до інвалідів на створення 
правових, економічних, політичних, побутових і соціально-психологічних умов 
для відновлення і збереження здоров'я, матеріального забезпечення, посильної 
трудової та громадської діяльності осіб з обмеженими фізичними і розумовими 
можливостями. [28] 
Ці міжнародні і національні законодавчі акти особливе значення приділяють 
розвитку реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури і  досягненню 
доступності соціального середовища. 
Із прийняттям Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в 
Україні» надано визначення «реабілітація осіб з інвалідністю» - це система 
медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, 
фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання 
особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій 
організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, 
трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з 
інвалідністю допоміжними засобами реабілітації і медичними виробами. [29] 
В свою чергу соціальна реабілітація -  це система заходів, спрямованих на 
створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, 
відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і 
родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та 
соціально-побутової адаптації, задоволення потреби у забезпеченні допоміжними 
засобами реабілітації. 
49 
Із прийняттям Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» було 
сформульовано основні принципи державної політики у сфері реабілітації 
інвалідів, правові і фінансові гарантії для організації і розвитку державної 
системи реабілітації інвалідів, визначено види і форми реабілітаційних заходів, 
типи реабілітаційних установ,  їх повноваження і відповідальність за якість 
реабілітації інвалідів, а також врегульовано інформаційне, наукове, методичне, 
матеріально-технічне, кадрове і фінансове забезпечення реабілітаційної 
структури. [29] 
На сьогоднішній день Урядом вживаються заходи до створення сучасної 
системи реабілітації, що ґрунтуються на найкращих світових практиках і 
доказових підходах, мультидисциплінарності та пацієнтоцентричності.  
Реабілітація надається в лікарні з першого дня звернення з травмою чи 
захворюванням із залученням мультидисциплінарних команд. До 
мультидисциплінарних команд включено соціальних працівників, що 
забезпечує надання необхідних соціальних послуг ще на етапі реабілітації. 
Наприкінці 2022 року зроблено ще один крок у напрямі 
впровадження безперервного переходу від лікування до реабілітації, що 
передбачає своєчасне наданням послуг із протезування. Для цього 
передбачено обов’язкове залучення закладами охорони здоров’я протезистів 
до роботи у мультидисциплінарних реабілітаційних командах. Тепер людина 
зможе отримати протез та ортез, а також інші допоміжні засоби реабілітації 
ще в лікарні. 
Вкрай важливим є забезпечення людей саме новітніми 
допоміжними засобами реабілітації, які допоможуть максимально відновити 
їх функціонал і дозволять відновити економічну самостійність. Для цього Урядом 
було збільшено інвестиції для придбання допоміжних засобів реабілітації. 
Для створення надсучасної системи реабілітації в Україні необхідно 
проаналізувати політику та практику успішних країн, які в даному напрямку вже 
досягли значних успіхів. Даний аналіз допоможе окреслити успішні державні 
політики та громадські практики, що сприяють реабілітації та реінтеграції осіб з 
50 
інвалідністю та осіб які отримали інвалідність внаслідок війни, інвалідів війни у 
суспільстві. Для дослідження було відібрано країни з урахуванням існуючого 
стратегічного партнерства з Україною, багаторічного досвіду впровадження та 
реалізації соціальної політики задля забезпечення потреб осіб з інвалідністю та 
осіб які отримали інвалідність внаслідок війни, інвалідів війни та високих 
статистичних показників, що свідчать про ефективність та послідовність політик 
підтримки даної категорії населення.  
Послуги в сфері охорони здоров’я та соціального забезпечення є одними з 
пріоритетних для ветеранів та інвалідів війни, що зумовлено їх безпосереднім 
досвідом участі у воєнних діях, виживання в екстремальних умовах, одержання 
різного роду травм. У міжнародній практиці є поширеним створення окремого 
підрозділу в системі охорони здоров’я або в системі оборони та національної 
безпеки, що міг би інституційно досліджувати, створювати та координувати 
ветеранські політики в сфері медичного забезпечення та подальшої реабілітації 
осіб з інвалідністю. [35] 
Так, до прикладу, у Сполучених Штатах Америки усі зареєстровані 
ветерани отримують комплексний пакет послуг Департаменту у справах ветеранів 
(VA), який включає профілактичну, первинну та спеціалізовану медичну 
допомогу, а також діагностичні, стаціонарні та амбулаторні медичні послуги. 
Ветерани також мають можливість отримати додаткові пільги, наприклад, 
стоматологічну допомогу. [45-49] 
Існує також окрема програма для членів родин ветеранів. Health Care 
Benefits for Dependents (CHAMPVA) – це комплексна програма медичної 
допомоги, в рамках якої Департамент у справах ветеранів (VA) розділяє вартість 
медичних послуг та матеріалів, що покриваються, з відповідними бенефіціарами. 
Зокрема, підтримку можуть отримати: 
- Дружина/чоловік або дитина ветерана, який отримала/отримав постійну та 
повну інвалідність, пов’язану з проходженням служби, за рішенням регіонального 
управління ветеранів. 
51 
- Партнер або дитина ветерана, який помер від інвалідності, пов’язаної з 
проходженням служби, визнаної VA. 
- Дружина (чоловік) або дитина померлого ветерана, якому на момент смерті 
було визначено інвалідність, пов’язану з виконанням обов’язків військової 
служби. 
- Партнер або дитина військовослужбовця, який загинув при виконанні 
службових обов’язків, а не через неправомірні дії. 
У Сполученому Королівстві Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії 
дослідницькі центри при Міністерстві оборони активно проводять дослідження 
проявів посттравматичного синдрому у військових та ветеранів, зокрема й для 
того, щоб з’ясувати чи є суїцид у ветеранській спільноті непропорційним 
порівняно з рештою населення Великобританії, а також визначити потенціал 
втручання та допомоги.  
У свою чергу, Канада вирізняється власним досвідом роботи з ветеранами з 
інвалідністю. Понад 240 000 ветеранів у Канаді мають одну чи більше 
інвалідностей. 1 з 10 ветеранів з інвалідністю вважає себе прикутим до дому. Це 
становить 4% від загальної кількості людей з інвалідністю. Абсолютна більшість 
ветеранів з інвалідністю в Канаді – це люди середнього та похилого віку (від 45 
до 64 років (39%), 65 і більше (51%). Такі дані були виявлені в рамках 
Канадського опитування про інвалідність, 2022 року. Це дослідження охоплює 
осіб з інвалідністю, які раніше проходили військову службу в Канаді, але більше 
не є військовослужбовцями Збройних сил Канади. 26% ветеранів з інвалідністю 
мають принаймні одну незадоволену потребу в допоміжних засобах або 
допоміжних пристроях. 70% ветеранів з інвалідністю мають інвалідність, 
пов’язану з болем (ті, чия повсякденна діяльність обмежена через постійний біль 
або через періоди болю). Найбільш поширеними медичними послугами, якими 
користуються ветерани з інвалідністю, є: фізіотерапія, масаж або мануальна 
терапія (30%) та консультування (15%). Кожен п’ятий (22%) ветеран з 
інвалідністю отримує певну допомогу по інвалідності.  [45-49] 
52 
У контексті інклюзії для канадських ветеранів важливою є Програма 
незалежності ветеранів (The Veterans Independence Program), в рамках якої 
надається щорічне неоподатковане фінансування таких послуг, як утримання 
території, прибирання, приготування їжі, особистий догляд, а також професійні 
медичні та допоміжні послуги. Ця програма призначена для роботи в синергії з 
локальними, муніципальними програмами, щоб допомогти задовольнити потреби 
широкого кола ветеранів. Послуги, що покриваються VIP-фінансуванням, 
включають: догляд за територією; прибирання; доступ до харчування; професійне 
медичне обслуговування та підтримка; особиста гігієна; амбулаторна медична 
допомога; транспорт; тривалий догляд та пристосування житла. 
Для ветеранів та колишніх військовослужбовців в Австралії доступний 
широкий спектр послуг в системі охорони здоров’я. До них входять: послуги 
лікаря загальної практики, медичні спеціалізовані послуги, включаючи патологію 
та радіологію, супутні медичні послуги, наприклад, ортопедія, фізіотерапія та 
інші суміжні медичні послуги, догляд за зубами, догляд в громаді, забезпечення 
окулярами та слуховими апаратами, лікування в державних і приватних лікарнях, 
включаючи денні центри лікування, послуги підтримки вдома. Також доступні 
субсидовані фармацевтичні препарати за програмою репатріаційних 
фармацевтичних пільг (RPBS) та медичні допоміжні засоби та обладнання 
(Rehabilitation Aids and Appliance Program RAP). [45-49] 
Міністерство ветеранів Австралії (DVA) випускає картки, що дають доступ 
до певних переваг (пільг, знижок). Є можливість отримати безкоштовне або 
дешевше медичне обслуговування та підтримку, знижки на ліки, транспорт. 
Також деякі види карток дають доступ до лікування психічного здоров’я, що 
фінансується Міністерством, якщо це необхідно. Картка ветерана  є частиною 
Угоди ветеранів оборони Австралії. [44-48] 
Узагальнюючи окреслений вище міжнародний досвід підтримки осіб з 
інвалідністю та осіб які отримали інвалідність внаслідок війни, інвалідів війни, 
необхідно виділити найбільш пріоритетні напрямки:  
53 
медико-реабілітаційна діяльність, яка включає широкий напрям тривалої 
підтримки, що водночас передбачає чи не найбільше видатків з державного 
бюджету задля забезпечення безоплатного медичного обслуговування та різного 
роду фінансових компенсацій зумовлених станом здоров’я.  
соціально-адаптаційна діяльність – нею пронизано усі напрямки державної 
політики підтримки ветеранів та інвалідів війни у досліджуваних країнах, адже 
починаючи з медичного обслуговування і до програм з перекваліфікації  – усі 
заходи організовуються з урахуванням особливого досвіду ветеранів та націлені 
на створення комфортних умов для розвитку осіб з інвалідністю в цивільному 
житті. [36] 
Аналіз зарубіжного досвіду соціокультурної реабілітації інвалідів дає 
підставу говорити про те, що безперечно розвиток сфери соціального захисту і 
підтримки розвивається стрімкими темпами практично в країнах ЄС. Для 
соціокультурної реабілітації осіб з інвалідністю використовуються індивідуальні 
та групові форми сприяння соціальній інтеграції даної категорії в суспільство. Так 
здебільшого практикуються такі форми сприяння соціокультурній реабілітації як 
трудотерапія (Великобританія), велика опора робиться на «Стандартні правила 
забезпечення рівних можливостей для інвалідів», прийнятих Генеральною 
Асамблеєю ООН. Слід зазначити, що зарубіжні країни  на багато випереджають 
Україну за технологіями і системі організації соціокультурної реабілітації осіб з 
інвалідністю. 
 
3.2. Побудова алгоритму спрямування учасників бойових дій – інвалідів 
війни на лікування за кордон (в розрізі розробленого соціального проекту) 
Сьогодні Україна отримує безпрецедентну світову підтримку у протидії 
російській агресії. Зокрема, країни-партнери готові приймати на лікування та 
реабілітацію українських Воїнів, надавати їм медичну допомогу у кращих 
лікувальних закладах із залученням висококласних фахівців. 
Для початку необхідно визначити поняття особи з інвалідністю внаслідок 
війни – військовослужбовці,  учасники бойових дій, які отримали поранення, 
54 
контузію, каліцтво, захворювання при захисті Батьківщини чи виконанні 
військових обов'язків, визначених законодавством України. 
У зв'язку з актуальністю питання відправки поранених та травмованих 
учасників бойових дій на лікування та реабілітацію за кордон було розроблено та 
затверджено Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, 
постраждалих у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти 
України, на лікування за кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів 
України № 411 від 5 квітня 2022 року (далі Порядок № 411). [34] 
Відповідно до Порядку № 411 Направленню для лікування за кордон з 
метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із 
складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв’язку з військовою 
агресією Російської Федерації проти України (далі - захисники України), за умови 
наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та 
повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency 
Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну платформу 
“Система раннього попередження та реагування” (Early Warning and Response 
System) про готовність конкретної країни - члена Європейського Союзу на 
безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження 
готовності закладу охорони здоров’я іноземної держави на безоплатній основі 
прийняти на лікування. 
Відповідно до даного Порядку діє наступний алгоритм: 
Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами 
охорони здоров’я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації. 
З метою організації направлення на лікування за кордон захисників України 
заклади охорони здоров’я, у яких вони перебувають на лікуванні та/або 
реабілітації, готують такі документи: 
- згода захисника України або його законного представника на лікування за 
кордоном з наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, 
що стосуються медичної інформації; 
55 
- згода на обробку та передачу персональних даних закладам охорони 
здоров’я іноземних держав відповідно до законодавства у довільній формі; 
- виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за 
формою, затвердженою МОЗ; 
- висновок про необхідність направлення на лікування за кордон.  
Висновок про необхідність направлення на лікування за кордон готується 
закладом охорони здоров’я, в якому захисник України перебуває на лікуванні 
та/або реабілітації, і підписується керівником закладу охорони здоров’я та 
лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я, визначеним керівником цього 
закладу або уповноваженою на прийняття відповідних рішень особою. 
Заклад охорони здоров’я, в якому захисник України перебуває на лікуванні 
та/або реабілітації, формує та надсилає до державного органу, що входить до 
складу сектору безпеки і оборони, в якому проходять службу захисник України 
висновок про необхідність направлення на лікування за кордон, із зазначенням 
діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 “Класифікатор 
хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я”.[34] 
Після узагальнення інформації, отриманої від закладу охорони здоров’я, в 
якому захисник України перебуває на лікуванні та/або реабілітації, державний 
орган, що входить до складу сектору безпеки і оборони, протягом трьох 
календарних днів надсилає на розгляд МОЗ в електронній формі лист-
направлення з копіями документів, відповідно  Порядку № 411, та готує дозволи 
на виїзд за кордон для учасників бойових дій – інвалідів війни. 
В свою чергу Міністерство охорони здоров’я України листом інформує 
Командування Медичних сил Збройних Сил або відповідний державний орган, що 
входить до складу сектору безпеки і оборони, який надав інформацію про 
захисників України, Адміністрацію Державної прикордонної служби та 
Міністерство закордонних справ України про погоджений з іноземною стороною 
перелік захисників України, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав 
можуть прийняти на лікування за кордоном. 
56 
Інформування здійснюється протягом семи календарних днів з дня 
отримання повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій 
(Emergency Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну 
платформу “Система раннього попередження та реагування” (Early Warning and 
Response System) про готовність конкретної країни - члена Європейського Союзу 
на безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження 
готовності закладу охорони здоров’я іноземної держави на безоплатній основі 
прийняти на лікування. [34] 
Транспортування захисників України згідно з переліком захисників 
України, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть прийняти на 
лікування за кордоном, до державного кордону організовує Міністерство охорони 
здоров’я України за сприяння Міністерства оборони України, Міністерства 
внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби. Після 
перетину державного кордону транспортування до закладів охорони здоров’я 
іноземних держав здійснюється за сприяння МЗС та МОЗ. 
Подальший супровід учасників бойових дій – інвалідів війни під час 
лікування у закладі охорони здоров’я відповідної держави перебування та 
повернення захисників України після завершення лікування здійснює МЗС через 
закордонні дипломатичні установи України за сприяння МОЗ, Міноборони, 
представників Європейського Союзу, волонтерських організацій і громад 
закордонних українців. 
Як видно з вищевикладеного, одним з першочергових пріоритетів для нашої 
держави є забезпечення військовослужбовців, які боронять суверенітет та 
територіальну цілісність країни, необхідною медичною та реабілітаційною 
допомогою, доступ до якої обмежено через війну. 
Весь шлях алгоритму спрямування учасників бойових дій – інвалідів війни 
на лікування за кордон було пройдено в результаті реалізації соціального проекту 
«Правова та практична допомога по організації послуг з фізичної реабілітації та 
медичного обслуговування осіб з інвалідністю та спрямування учасників бойових 
дій – інвалідів війни на лікування за кордон», який здійснювався під час 
57 
проходження переддипломної практики у громадській організації «МЕЧ 
ФЕМІДИ».   
Соціальний проект 
 «Правова та практична допомога по організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю та спрямування 
учасників бойових дій – інвалідів війни на лікування за кордон» 
 
Актуальність проекту 
З початком повномасштабного вторгнення більшість демобілізованих 
ветеранів повернулись на військову службу. Поряд з тим очікується підвищення 
навантаження на органи державної влади, що опікуються соціальною підтримкою 
ветеранів, через збільшення кількості осіб, які мають статус учасника бойових дій 
або особи з інвалідністю внаслідок війни. В Україні станом на 1 липня 2022 року 
налічувалось 438 834 учасників бойових дій.  За попередніми прогнозами 
Міністерства  у справах ветеранів кількість ветеранів, членів їхніх сімей та членів 
сімей загиблих військових може зрости до 4-5 мільйонів осіб. Державна 
ветеранська політика (Державна політика соціального захисту ветеранів війни) є 
комплексною та передбачає різноманітні пільги  в системі охорони здоров’я, у 
сфері матеріальної підтримки та оподаткування, в системі освіти, у сфері 
зайнятості населення, а також житлові пільги та інші пільги. [43] 
Пільги у системі охорони здоров’я передбачають відновлення фізичного та 
психічного здоров’я ветерана або ветеранки й включають в себе психологічну 
реабілітацію, фізичну реабілітацію, протезування, санаторно-курортне лікування, 
безоплатне одержання ліків. Надання пільг в цій сфері регулюється численними 
нормативно-правовими актами та забезпечується різними державними органами у 
системі центральних органів виконавчої влади. У 2023 році має завершуватись 
“Державна цільова програма з медичної, фізичної реабілітації та психосоціальної 
реадаптації постраждалих учасників Революції Гідності, учасників 
антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із 
забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної 
58 
агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх 
здійснення, на період до 2023 року” (далі – програма), координатором якої є 
Міністерство ветеранів України. До замовників (виконавців) програми належать 
Мінветеранів, МОЗ, Міноборони, МВС та інші. Програма включає в себе 
охоплення військовослужбовців послугами із психологічної реадаптації, з 
медичної та фізичної реабілітації та заходами професійної реадаптації, 
спрямованими на стимулювання можливостей учасників (у тому числі 
проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації). 
[43]  
2. Проблема, на вирішення якої направлений проект. Цільова 
аудиторія. 
Проєкт спрямований на є забезпечення здійснення заходів з медичної, 
фізичної реабілітації (далі - реабілітація) та психосоціальної реадаптації (далі - 
реадаптація) постраждалих, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення 
національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської 
Федерації. 
Одним із напрямків проекту є медична реабілітація в Болгарії поранених 
українських військовослужбовців (які проходять дійсну військову службу та 
звільнених у запас/відставку), жінок і цивільного персоналу сектору безпеки і 
оборони здійснюється відповідно до Угоди між Міністерством соціальної 
політики України та Міністерством оборони Республіки Болгарія.  
Другим напрямком проекту спрямування учасників бойових дій – 
інвалідів війни на Мальту, які проходитимуть протезування та процес реабілітації 
на базі клініки Steward Health Care Malta (SHCM), а також у рамках співпраці 
благодійного фонду BGV з урядом Естонії направлення військових на 
протезування у місто Таллінн. 
Проблеми, які вирішує проект: 
На даний час наша держава потребує все більше реабілітації, більше 
фахівців з реабілітації, більше різних центрів і відділень, які б допомагали нашим 
людям відновлювати свою функціональність. В зв’язку з постійними військовими 
59 
діями на території України кількість людей, що отримують, поранення, травми, 
каліцтво збільшується з кожним днем. [2] 
З метою надання більш якісної та швидкої допомоги у лікуванні та 
реабілітацію українських воїнів виникла необхідність у направленні їх до кращих 
лікувальних закладів Европи та Америки. 
SMART аналіз цілей проекту 
«Спрямування учасників бойових дій – інвалідів війни на лікування за 
кордон» 
Specific Правова та практична допомога по організації послуг з 
фізичної реабілітації та медичного обслуговування осіб з 
інвалідністю та спрямування учасників бойових дій – 
інвалідів війни на лікування за кордон 
Measurable Підготовка необхідних документів та направлення 
військових на лікування та реабілітацію  
Achievable Зазначена ціль за наявності необхідних ресурсів проекту є 
цілком досяжною 
Relevant Основна ціль сприяти поверненню людини до максимально 
активного повсякденного життя, яке вона мала до 
травмування. 
Time bound червень – грудень 2023 року 
 
Квадрат пояснення задач проекту 
Ціль:  
Кому: ГО «МЕЧ ФЕМІДИ» 
Правова та практична допомога по 
 
організації послуг з фізичної реабілітації та 
Планується залучити партнерів ГО «Січ», 
медичного обслуговування осіб з 
благодійний фонду BGV 
інвалідністю та спрямування учасників 
бойових дій – інвалідів війни на лікування за 
кордон 
Результати проекту Критерії успіху 
Підготовка необхідних документів та надання вчасної та кваліфікованої 
допомоги пораненим для повного 
направлення військових на лікування та 
відновлення їх функцій та можливості 
реабілітацію до клініки Steward Health Care повноцінно працювати й жити в 
суспільстві; надання доступної інформації 
Malta (SHCM), лікарні Ida-Tallinna 
про методи фізичної реабілітації та 
Keskhaigla, лікарні “Калероя” – м. Хісар медичного обслуговування осіб з 
інвалідністю та можливості  лікування за 
(HFTLTR – Хісар) 
кордоном; підвищення рівня психічного і 
морального здоров’я осіб з інвалідністю, 
які потребують лікування та реабілітації; 
проведення  інформаційно-
роз’яснювальної роботи, щодо сучасних 
методів фізичної реабілітації та медичного 
60 
обслуговування осіб з інвалідністю та 
можливості  лікування за кордоном 
  
Паспорт проекту 
Назва проекту Спрямування учасників бойових Керівник проекту Гетало О.В. 
дій – інвалідів війни на 
лікування за кордон 
Спонсор/ Британська Рада Замовник ГО «МЕЧ 
ФЕМІДИ» 
грантодавець 
Дата початку червень 2023 року Дата закінчення  грудень 2023 
проекту проекту 
Опис поточної Проєкт спрямований на надання необхідної допомоги у кваліфікованій 
ситуації підготовці документів для направлення військових на лікування та 
реабілітацію до найкращих клінік країн-партнерів, які готові приймати на 
лікування та реабілітацію українських військовослужбовців. 
Цілі проекту Проект дає можливість у швидкій реабілітації військовослужбовців для 
повного відновлення їх функцій та можливості повноцінно працювати й жити 
в суспільстві 
Результати Підготовка необхідних документів та направлення військових на лікування та 
реабілітацію до клініки Steward Health Care Malta (SHCM), лікарні Ida-Tallinna 
Keskhaigla, лікарні “Калероя” – м. Хісар (HFTLTR – Хісар) 
Критерії успіху Налагодити та врегулювати процеси реабілітації військовослужбовців після 
поранень в зоні бойових дій, шляхом направлення військових на лікування та 
реабілітацію до провідних клінік за кордон.  
Основні віхи Встановлення осіб, які потребують негайного лікування та реабілітації у 
відповідних лікарнях за кордоном, підготовка необхідних документів, 
направлення висновку  про необхідність направлення на лікування за кордон 
до Командування Медичних сил Збройних Сил, отримання погодження від 
Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency Response 
Coordination Centre) Європейської Комісії із визначенням лікувального 
закладу, який приймає на лікування, транспортування та подальший супровід 
учасників бойових дій – інвалідів війни під час лікування. 
Межі проекту Червень-грудень 2023 року 
Ризики визначено ризики проекту та складено їх рейтинг, вжито заходи, щоб 
мінімізувати основні ризики, розроблено план мінімізації потенційних 
наслідків. 
Затрати Персонал Матеріали Інше 
актив ГО «МЕЧ ФЕМІДИ» ГО   
«Січ», волонтери  
61 
Затверджено Спонсор/грантодавець Керівник проекту 
Британська рада Гетало О.В 
Матриця розподілу відповідальності (стейкхолдери) 
Ім'я Посада Роль в проекті Основні Основні 
вимоги очікування 
 Керівник Розроблення 1. Володіння Організація 
Вячеслав проекту, проектної навичками виконання робіт по 
Скрипник виконуючий документації, проектного проекту та 
обов'язки Організація менеджменту. контроль, 
виконання плану 2. Наявність оформлення 
робіт по проекту, сертифікату звітності про 
проведення зустрічей та диплому, проект. 
відповідно до що  
програми проекту, підтверджує 
формування звітності кваліфікацію. 
про проект 
Олександра виконуючий  1. Наявність підготовка 
Гетало обов'язки заступник голови сертифікату необхідних 
правління громадської та диплому, документів для 
організації що направлення на 
«МЕЧ ФЕМІДИ» підтверджує лікування за 
кваліфікацію. кордон 
 виконуючий заступник начальника Наявність Координація 
лікарні (з роботи з 
Одінцова обов'язки диплому, що 
поліклінікою) ДУ поліцейськими, які 
Олена «Територіальне підтверджує отримали порання 
медичне об’єднання внаслідок 
кваліфікацію. 
Міністерства військових дій, та 
внутрішніх справ лікар-хірург знаходяться на 
України по лікуванні в 
вищої 
Черкаській області» лікувальних 
категорії закладах МВС 
:  Заступник по Наявність Координація 
лікувальній частині роботи з 
Кульчиковс виконуючий диплому, що 
КНП «Черкаський пораненими, які 
ький Еліадій  обов'язки обласний клінічний підтверджує отримали порання 
госпіталь ветеранів внаслідок 
кваліфікацію. 
війни Черкаської військових дій, та 
обласної ради» лікар вищої знаходяться на 
 лікуванні в 
категорії 
госпіталі 
 виконуючий Начальник Наявність Координація 
роботи з 
Уманець обов'язки Управління охорони диплому, що 
Командуванням 
Антоніна здоров’я Черкаської підтверджує Медичних сил 
Збройних Сил, 
обласної державної кваліфікацію. 
щодо погодження 
адміністрації лікар вищої та надання  
62 
категорії дозволів на виїзд за 
кордон для 
учасників бойових 
дій – інвалідів 
війни  
Добровольс виконуючий старший прапорщик Наявність Координація 
ький обов'язки військової частини А диплому, що роботи з 
Олександр 7322 підтверджує військовими 
кваліфікацію. госпіталями 
 
ГО «Січ» виконуючий Інформаційна Наявність Розміщення 
“Волонтерсь обов'язки підтримка інформаційно реклами про 
кий штаб”, го проект на 
 середовища власному інфо-
для ресурсі (сайт, 
розміщення група у ФБ). 
реклами про 
проект. 
ГО «МЕЧ Замовник Організація умов для - Проведення 
ФЕМІДИ» проекту ініціації проекту зустрічі з 
партнерстві  інформацією про 
проект, умови 
отримання гранту, 
надання 
інформаційної 
підтримки щодо 
умов проекту. 
Британська Спонсор Фінансування - Фінансування 
Рада /грантодавець розхідних матеріалів. розхідних 
проекту матеріалів. 
Управління ризиками у проекті 
Типи ризиків у проекті: Фінансовий ризик, ризик пов'язаний з людськими 
ресурсами, ризик постачання, ризик, пов'язаний з якістю  
Три основні кроки визначення можливих ризиків:  
1. Вислухати думки,  визначити внутрішні ризики, визначити зовнішні 
ризики. 
Під час підготовки проекту визначено ризики проекту та складено їх 
рейтинг, вжито заходи, щоб мінімізувати основні ризики, розроблено план 
мінімізації потенційних наслідків. 
Для кожного виявленого ризику визначено:  Небажані події; • Всі наслідки 
події; • Ступінь серйозності впливу події; • Імовірність того, що подія обов'язково 
відбудеться; • Час, коли ймовірне подія відбудеться; • Взаємозв'язок даної події з 
іншими частинами цього ж проекту або з іншими проектами. 
63 
 
 
Програма реалізації проекту 
 
Етапи Зміст Очікувані результати Терміни 
1.  провести поглиблений проведено поглиблений до 1 місяця 
контент-аналіз існуючих контент-аналіз існуючих 
нормативно – правових нормативно – правових 
актів, які регулюють  актів, які регулюють  
спрямування учасників спрямування учасників 
бойових дій – інвалідів бойових дій – інвалідів 
війни на лікування за війни на лікування за 
кордон  кордон   
2.  розробка необхідних Підготовлено проекти 2 місяці 
документів для необхідних документів та 
направлення військових на направлення військових на 
лікування та реабілітацію лікування та реабілітацію  
Методичний Підготовчий 
64 
3.  провести аналіз, щодо Налагоджено співпрацю з до 1 місяця 
кількості поранених лікувальними закладами м. 
військовослужбовців, які Черкаси, щодо визначення  
потребують лікування за першочорговості поранених 
кордоном військовослужбовців, які 
потребують лікування за 
кордоном 
 
4.  Надання безпосередньої Підготовлено пакети  3 місяці 
правової допомоги необхідних документів та 
(підготовка необхідних надано допомогу  у 
документів)  та практичної направленні 6  військових 
допомоги щодо на лікування та реабілітацію 
спрямування учасників до клініки Steward Health 
бойових дій – інвалідів Care Malta (SHCM), лікарні 
війни на лікування за Ida-Tallinna Keskhaigla, 
кордон лікарні “Калероя” – м. Хісар 
(HFTLTR – Хісар) 
5.  Оцінка ефективності Написання подальшого плану 1 місяць 
наданої правової  діяльності. Залучення інших 
допомоги (підготовка Громадських організацій для  
необхідних документів)  допомоги щодо спрямування 
щодо спрямування учасників бойових дій – 
учасників бойових дій – інвалідів війни на лікування 
інвалідів війни на за кордон із медичних 
лікування за кордон закладів Черкаської області. 
 
Критичний шлях проекту відображений за допомогою діаграми Ганта 
 
Діаграма Ґанта (також стрічкова діаграма, графік Ґанта) — діаграма, яка 
використовується для ілюстрації плану, графіка робіт за будь-яким проєктом. Є 
одним з засобів планування та управління проєктами. 
Розуміючи та відстежуючи критичний шлях проекту та ресурси, призначені 
критичним завданням, можна визначити, які завдання можуть вплинути на дату 
завершення проекту, і таким чином дізнатися, чи проект завершиться вчасно. 
Підсумковий Впровадження Презентаційний 
65 
 
Дані про структуру витрат на проведення програми (заходу) 
 
Необхідна сума у тому числі 
коштів на 
N 
Види витрат загальний спеціальний 
проведення 
з/п фонд, фонд, 
програми (заходу) 
гривень гривень 
усього, гривень 
Заробітна плата На волонтерських 
1.  - - 
(гонорар) засадах 
Нарахування на 
2.  - - - 
заробітну плату 
3.  Відрядження - - - 
Використовується 
4.  Оренда приміщень - - 
офіс ГО 
На волонтерських 
5.  Оренда транспорту - - 
засадах 
Оренда обладнання, Використовується 
6.  - - 
оргтехніки офіс ГО 
Витрати на 
обслуговування і Використовується 
7.  - - 
експлуатацію орг.техніка ГО 
обладнання 
Послуги зв'язку та 
8.  15800 грн.    
транспортні витрати 
Оплата інформаційних На волонтерських 
9.  - - 
послуг засадах 
66 
На волонтерських 
10. Канцелярські витрати - - 
засадах 
11. Представницькі витрати - - - 
12. Інші витрати - - - 
Всього витрат 15 800 грн.   
 
Для оплати транспортних витрат та витрат на оплату зв’язку  планується 
отримання гранту від Британської Ради. 
Очікувані результати проекту 
У важкий час для України багато її захисників отримують поранення 
різного ступеня важкості протягом ведення бойових дій. Звичайно, їм надається 
перша медична кваліфікована й спеціалізована допомога у військових госпіталях і 
спеціалізованих медичних закладах. Але, важливе значення має реабілітація 
військовослужбовців для повного відновлення їх функцій та можливості 
повноцінно працювати й жити в суспільстві. Мається на увазі не лише 
психологічна реабілітація, а й фізична. 
Пройшовши лікування у лікарні, військовослужбовці стикаються з 
проблемою відновлення своєї функціональності. Адже наслідки поранень і 
тривала прикутість до ліжка з обмеженням рухливості призводять до атрофії та 
ослаблення м’язів. Формуються контрактури, які не дають можливості 
повноцінно рухатись. Навіть після збереження кінцівки, ефективної репозиціії 
кісткових уламків чи фіксації переломів хребта необхідна реабілітація. 
Реабілітація військовослужбовців після поранень потребує тривалого 
часу, який може тривати від 1-2 до 5-6 місяців і більше. Важливим для реабілітації 
військових є правильний підхід. Це визначає швидкість реабілітаційних заходів, 
комфортне перенесення процедур та відповідний результат. 
Під час реалізації проекта учасниками було підготовлено пакети 
необхідних документів з метою направлення військових Андрія Коновалова, 
Віталія Тарусіна на лікування та реабілітацію до клініки Steward Health Care Malta 
(SHCM), бійця 131 батальйону ТрО Києва Артура Миліна військовослубовця 
Олександра Федуна до лікарні Ida-Tallinna Keskhaigla, військовослужбовеця 
Анатолія Кірда та Руслана Тищенка до лікарні “Калероя” – м. Хісар (HFTLTR – 
67 
Хісар). 
У ході реалізації проекту авторами було досягнуто головної  мети, а саме:  
1) У випадках невідкладної необхідності, коли життя пацієнта під загрозою, 
надання вчасної та кваліфікованої допомоги пораненим для повного відновлення 
їх функцій та можливості повноцінно працювати й жити в суспільстві. 
2) підвищення рівня психічного і морального здоров’я осіб з інвалідністю, які 
потребують лікування та реабілітації; 
3) надання доступної інформації про методи фізичної реабілітації та 
медичного обслуговування осіб з інвалідністю та можливості  лікування за 
кордоном; 
4) Завдяки реалізованому проекту було проаналізовано стан нормативно-
правових актів, які регулюють направлення учасників бойових дій – інвалідів війни 
на лікування за кордон. 
5) Проведено інформаційно-роз’яснювальну роботу з пораненими  
військовослужбовцями, щодо сучасних методів фізичної реабілітації та медичного 
обслуговування осіб з інвалідністю та можливості  лікування за кордоном. 
Під час реалізації соціального проекту організаторами та учасниками 
проекту було встановлено значні недоліки по організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю. 
Під час реалізації Проекта організаторами та учасниками було встановлено 
наступні проблеми: 
1. Прояви неповаги працівників сфери охорони здоров’я, соціального захисту 
та органів виконавчої влади до потреб осіб з інвалідністю та їхнього права на 
пільги. 
2. Відсутність достатньої інформації щодо фізичної, психологічної реабілітації 
та протезування та відсутність чітких та прозорих процедур для участі у державних 
та закордонних програмах реабілітації. 
68 
3. Низька ефективність державної політики підтримки осіб з інвалідністю: 
бюрократичні, неуніфіковані процедури оформлення, корупційна складова, 
замовчування  про пільгові можливості даних осіб. 
З метою удосконалення системи заходів, спрямованих на створення і 
забезпечення умов для повернення особи, яка отримала поранення, контузію, 
каліцтво або захворювання внаслідок військових дій,  до активної участі у житті, 
відновлення її соціального статусу організаторами Проекту було прийнято 
рішення, щодо звернення до державних органів з метою надання наступних 
рекомендацій, щодо удосконалення механізмів соціального захисту осіб з 
інвалідністю: 
№ п/п Рекомендовані пропозиції 
1.  внести зміни до законодавчих актів щодо запровадження системи 
реабілітації для осіб з порушеннями здоров’я на засадах Міжнародної 
класифікації функціональних обмежень життєдіяльності та здоров’я; 
2.  внести зміни до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту» в частині поширення статусу осіб з 
інвалідністю внаслідок війни на цивільних осіб, які набули порушень 
здоров’я внаслідок захворювань, спричинених бойовими діями чи їх 
наслідками;  
3.  внести зміни до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з 
інвалідністю в Україні» щодо поширення на цивільних осіб, які 
постраждали внаслідок збройного конфлікту, норми про безстрокове 
встановлення групи інвалідності у разі невідворотного порушення 
здоров’я;  
4.  забезпечити включення послуг із реабілітації довготривалого рівня до 
переліку соціальних послуг, забезпечення яких здійснюватиметься за 
рахунок бюджетних асигнувань для категорій, які постраждали 
внаслідок збройного конфлікту; 
5.  включити весь обсяг послуг з медичної реабілітації та засобів 
медичного призначення до гарантованого пакету послуг для осіб, які 
постраждали внаслідок збройного конфлікту незалежно від наявності 
формально встановленої інвалідності;  
6.  затвердити прозорі порядки забезпечення технічними та іншими 
засобами реабілітації цивільних осіб, які набули порушень здоров’я 
внаслідок збройного конфлікту, інвалідність яким формально не 
встановлено;  
7.  внести зміни до Порядку забезпечення засобами медичного 
69 
призначення в частині поширення його на цивільних осіб, 
постраждалих внаслідок збройного конфлікту, інвалідність яким 
формально не встановлено;  
8.  переглянути порядок фінансування та забезпечення осіб з 
порушеннями здоров’я засобами медичного призначення;  
9.  збільшити асигнування на забезпечення осіб з порушеннями здоров’я 
технічними та іншими засобами реабілітації, засобами медичного 
призначення;  
10. спростити процедуру доведення причиново-наслідкового зв’язку 
інвалідності з пораненням, контузією чи каліцтвом або іншим 
захворюванням, набутим у зв’язку з веденням бойових дій чи їх 
наслідків;  
11. запровадити порядок надання послуг із психологічної реабілітації та 
допомоги цивільним особам, які постраждали внаслідок збройного 
конфлікту, і їхнім сім’ям.  
12. внести зміни до статистичних даних щодо реабілітаційних послуг та 
засобів, додавши до них дані оцінки потреб у реабілітаційних 
послугах та рівня задоволення ними.. 
 
Список літератури, яка була використана під час підготовки соціального 
проекту: 
1. Аналітичне дослідження «Портрет ветерана російсько-української війни 
2014 – 2022 рр.»[Електронний ресурс] // Український ветеранський фонд – 
URL: https://veteranfund.com.ua/opportunity/portret_veterana. 
2. Потреби ветеранів 2023 Ткалич М., Кіріллова Ю., Зновяк В., Казанська А. 
Аналітичне дослідження.» Український ветеранський фонд – URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/needs-of-veterans-2023/ 
3. Гарантії та пільги [Електронний ресурс] // Платформа Е-ветеран – Режим 
доступу до ресурсу: https://eveteran.gov.ua/benefits. 
4. Мінветеранів створило робочу групу щодо розробки закону “Про основні 
засади державної ветеранської політики” та запрошує до участі експертів і 
науковців [Електронний ресурс] // Урядовий портал. – 2023.  
ВИСНОВКИ 
70 
Проведене дослідження в даній кваліфікаційній роботі  дозволяє 
сформулювати такі висновки та рекомендації:  
1. На сьогоднішній день, наявна гостра проблема соціального захисту осіб з 
інвалідністю в Україні, особливо в умовах війни, а тому проблематика 
дослідження соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні є актуальною і 
потребує поглибленої розробки. Розробка та визначення основних напрямів 
соціально – економічних засад соціального захисту осіб з інвалідністю надає 
змогу удосконалити існуючу систему соціального забезпечення, спрямовану на 
покращення ефективності планування та організації надання соціальних послуг. 
Під час проведеного дослідження здійснений аналіз наукових досліджень, 
та провівши узагальнення поняття правового статусу осіб з інвалідністю було 
наданого власне авторське розширене визначення поняття  соціально-правового 
статусу осіб з інвалідністю – це сукупність, закріплених у національних та 
міжнародних нормативно правових актах,  прав осіб зі стійким розладом функцій 
організму, що призвело до обмеження життєдіяльності, а також обов’язків у 
державному регулюванні соціального захисту, шляхом надання соціальних пільг 
та гарантій та соціальному забезпечені необхідними соціальними послугами для 
соціальної інтеграції і залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні 
з іншими громадянами. 
При застосуванні системного підходу автором порівняно та надано 
розширене поняття правового статусу осіб з інвалідністю, запропоновано 
авторське визначення «особи з інвалідністю внаслідок війни». Пропонується 
надання правового статусу осіб з інвалідністю громадянм, які отримали 
інвалідність у період дії воєнного стану, внаслідок поранення, контузії, каліцтва 
або захворювання одержаних у зв’язку з військовою агресією Російської 
Федерації проти України та від вибухових речовин, боєприпасів і військового 
озброєння у повоєнний період. Тобто автором пропонується надання можливості 
надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни»  не тільки військом, які 
отримали інвалідність  під час безпосередньої участі в бойових діях, а й  
71 
цивільними особами, які отримали інвалідність у зв’язку з військовою агресією 
Російської Федерації проти України. 
В зв’язку з чим рекомендується на законодавчому рівні внести зміни до ст. 7 
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в 
частині поширення статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни на цивільних осіб, 
які набули порушень здоров’я внаслідок захворювань, спричинених бойовими 
діями чи наслідками військової агресії Російської Федерації проти України.   
2. Досліджено державні механізми регулювання соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю та зроблено висновок, що Україна на 
сьогоднішній день дотримується рекомендацій Ради Європи щодо захисту прав 
осіб з інвалідністю в зв’язку з чим було затверджено Національний план дій з 
реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю та визначено першочергові 
заходи.  
Під час проведення даного дослідження було виділено чотири основні рівні 
функціонування суб'єктів системи соціально-економічного забезпечення осіб з 
інвалідністю: національний, регіональний, місцевий, локальний (базовий). Після 
проведеного їх аналізу була відмічена недостатня результативність роботи 
відповідних органів соціального захисту, державних центрів зайнятості, фондів 
через взаємне дублювання функцій, неузгодженість дій, нечіткість у розподілі 
функціональних обов’язків у соціальному захисту, як в цілому  громадян так і 
безпосередньо осіб з інвалідністю. Тому необхідно удосконалити організаційні 
засади системи працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів шляхом 
визначення єдиного органу, який би повністю відповідав за вказану роботу з 
інвалідами і координував її. 
3. Надано об’єктивну характеристику стану інвалідизації населення в Україні та 
встановлено що на даний час чисельність осіб з інвалідністю становить 2 721691 
осіб або 7,1 % від загальної чисельності населення нашої держави, що свідчить 
про гостроту та поширеність проблеми інвалідності серед населення України. 
Провівши аналіз статистичних даних було встановлено, що найбільша кількість 
осіб з інвалідністю станом на 01 січня 2023 року перебувало в Львівській області, 
72 
друге місце займає Дніпропетровська область і закриває трійку лідерів Одеська 
область,  дані  регіони також є лідерами серед кількості осіб по групам 
інвалідності.  
4. Проаналізовано структуру та динаміку населення з інвалідністю в Україні та 
встановлено, в цілому по Україні спостерігалося поступове повільне зменшення 
кількості осіб з інвалідністю – середній темп зниження складав 8,3%. В результаті 
проведеного дослідження було встановлено, що у 2023 р. значно зріс показник 
первинної інвалідності дорослого населення в Вінницькій (26,4%), Львівській 
(37,3%), Одеській (41,7%), Чернівецькій областях (50%). При визначенні 
структури інвалідності за основними нозологічними формами встановлено, що в 
2020 – 2023 роках перше місце посідали захворювання системи кровообігу (17,73 
%), друге – новоутворення (17,17 %).  
Як було встановлено по країні спостерігається прогресивне підвищення 
рівня первинної інвалідності внаслідок захворювання системи кровообігу. 
Необхідно також зауважити, що значно збільшилася кількість уперше визнаних 
осіб з інвалідністю у сільській місцевості. Провівши аналіз кількості уперше 
визнаних осіб з інвалідністю у сільській місцевості, можливо побачити, що вона в 
цілому по Україні зросла на 15,9 %. Також було встановлено,  що за останні 10 
років значно змінилася причинна структура первинної інвалідності у дітей, а саме 
значно збільшилися випадки встановлення інвалідності дітям по хворобам із 
розладів психіки й поведінки. Необхідно відмітити, шо кількість інвалідів першої 
групи знижується, без виключення в усіх областях України, кількість інвалідів 
другої групи в порівнянні з 2021 роком дещо зменшилося, але в 13 областях все ж 
таки цей показник зростає. На жаль наявне зростання кількості інвалідів третьої 
групи в усіх регіонах України,  але необхідно зазначити, що при правильному і 
вчасному проведенні індивідуальної реабілітації, цих осіб можна буде 
працевлаштовувати. Як результат даного дослідження запропоновано при 
складанні індивідуальних програм реабілітації, крім фізичної та медичної, 
надавати рекомендації, щодо професійної та трудову реабілітацію, що призведе 
до працевлаштування осіб з інвалідність відповідно до стану їх здоров’я. 
73 
5. Надано об’єктивну оцінку ефективності державних механізмів регулювання 
соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в результаті чого 
встановлено, що в Україні, на відміну від країни ЄС,  стосовно людей з 
особливими потребами застосовується застаріла медична модель інвалідності в 
зв’язку з чим система МСЕК підпорядкована Міністерству охорони здоров’я, а не 
центральному органу виконавчої влади з питань соціальної політики. Крім того в 
Україні застосовується пасивна модель працевлаштування людей з особливими 
потребами, в результаті чого  працевлаштуватися особі з інвалідністю практично 
не можливо, а про ефективність соціально-трудової реабілітації просто не 
можливо і мріяти. 
6. Проведений аналіз міжнародної практики щодо організації послуг з фізичної 
реабілітації та медичного обслуговування осіб з інвалідністю та його 
імплементації в Україні дає можливість стверджувати, що міжнародні і 
національні законодавчі акти особливе значення приділяють розвитку 
реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури і  досягненню доступності 
соціального середовища.  Соціальна реабілітація -  це система заходів, 
спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної 
участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної 
суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної 
орієнтації та соціально-побутової адаптації, задоволення потреби у забезпеченні 
допоміжними засобами реабілітації. На сьогоднішній день Урядом вживаються 
заходи до створення сучасної системи реабілітації, що ґрунтуються на найкращих 
світових практиках і доказових підходах, мультидисциплінарності та 
пацієнтоцентричності. Аналіз міжнародної практики, вказує, що для 
соціокультурної реабілітації осіб з інвалідністю необхідно використовувати 
індивідуальні та групові форми сприяння соціальній інтеграції даної категорії в 
суспільство. Більшість країн використовують таку форми сприяння 
соціокультурній реабілітації як трудотерапія. 
7.  В результаті проведеного дослідження можливо прийти до висновку, що на 
даний час особи з інвалідністю це одна з самих незахищених категорій населення,  
74 
так як держава вживає недостатніх заходів для участі даних громадян в 
економічному і соціальному житті суспільства. З метою розширення можливостей 
осіб з інвалідністю та для залучення їх до суспільного життя, необхідно врахувати 
можна міжнародний досвід в сфері трудових прав, а саме робота в дистанційному 
режимі, що значно збільшить показник працевлаштування осіб з інвалідністю та 
збільшить ефективність соціально-трудової реабілітації. 
8. З метою удосконалення системи заходів, спрямованих на створення і 
забезпечення умов для повернення особи, яка отримала поранення, контузію, 
каліцтво або захворювання внаслідок військових дій,  до активної участі у житті, 
відновлення її соціального статусу автором під час реалізації соціального проекту 
було надано рекомендації, щодо удосконалення механізмів соціального захисту 
осіб з інвалідністю.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
75 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Байда Л., Красюкова О. Інвалідність та суспільство : навчальний 
посібник. Київ, 2011. 184 с. 
2. Борецька Н.П. Розвиток джерел формування людського і соціального 
капіталу в Україні. Науково-виробничий журнал. Держава та регіони. Серія: 
Економіка та менеджмент №1. 2010. С. 45-49.  
3. Беляєва Н. М., Куриленко І. В., Яворовенко О. Б., Банадига І. Ф. та ін. 
Сучасні аспекти медикосоціальної реабілітації інвалідів-учасників 
антитерористичної операції. Вісник соціальної гігієни та організації охорони 
здоров’я України. 2017. № 3. С. 25-29. 
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. 
ред. В.Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2004. 1440 с. 
5. Віжунов О.В. Доктринальні підходи до розуміння поняття «особа з 
інвалідністю». Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 5. С. 
81-86. 
6. Городецька Ю. Державне управління у сфері соціального захисту та 
реабілітації осіб з інвалідністю: правовий механізм. Право України. 2013. № 6. С. 
296–302. 
7. Global Burden of Disease Collaborative Network. (2020). Global Burden 
of Disease Study 2019 (GBD 2019) Results. Seattle, United States: Institute for Health 
Metrics and Evaluation (IHME). URL: https://vizhub.healthdata.org/gbd-results/ 
8. Дубич К. В. Сучасна система надання соціальних послуг в Україні. 
Державне управління: удосконалення та розвиток. 2015. № 3. URL : 
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=821 
9. Заярнюк О.В. Напрямки удосконалення механізму стимулювання 
зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями. Наукові праці 
Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 
2009.  Вип. 16.  С. 139-144.  
76 
10. Інструкція про встановлення груп інвалідності: наказ МОЗ України 
від 07.04.2004 № 183. Офіційний вісник України. 2004. № 17. Ст. 392. 
11. Інформація про результати діяльності Міністерства соціальної 
політики України: веб-сайт. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/invalidnist.html#. 
12. Казарян Г. Г. Теоретико-методологічні засади соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю. Ефективна економіка. Київ, 2018.   
13. Казарян Г.Г. Науково-методологічні механізми соціально-
економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Економічний аналіз: збірник 
наукових праць. Тернопільський національний економічний університет. 
Тернопіль, 2019. Том 34. С. 214-218 
14. Казарян Г.Г. Концептуалізація стратегії соціально-економічного 
забезпечення осіб з інвалідністю / Г.Г. Казарян, О.П. Дяченко // Інвестиції: 
практика та досвід. - 2019. - №4. - С. 42-47. 
15. Кандиба С. Поняття адміністративно-правового захисту осіб з 
інвалідністю в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 1. С. 101-
105. 
16. Конституція України: Закон України від 28.06.1996р. 254к/96-ВР. 
Дата оновлення: 01.01.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-
вр#Text 
17. Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифіковано Законом № 
1767-VI від 16.12.2009. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text 
18. Кравченко М. В. Актуальні проблеми соціального захисту інвалідів. 
URL: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/dutp/2010_2/txts/10kmvziu.pdf 
19. Лихіна Т. А., Юнусов Ф. А. До питання вдосконалення статистики 
інвалідності в контексті Конвенції про права інвалідів та можливості застосування 
Міжнародної класифікації функціонування. Медичне право. 2010. №4 (32). С. 26–
32 
20. Матрос О.О. Система соціального захисту осіб з інвалідністю в 
Україні на сучасному етапі. Збірник наукових праць Херсонського державного 
університету. Педагогічні науки. 2017. Вип. 82(2). С. 216 
77 
21. Малюга Л. Ю. Деякі аспекти використання поняття «інвалід» та його 
трактування. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. №6–3, 
2013 р. 67 с. 
22. Новікова Н. Л., Галицький О. М., Гришова Р. В. Державні механізми 
регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. 
Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 20. С. 66-70. 
23. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України 
від 19.11.1992 р. 2801-XII. Дата оновлення: № 3301-IX від 09.08.2023. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text  
24. Основні показники інвалідності та діяльності медико-соціальних 
експертних комісій України за 2021 рік: аналітико-інформаційний довідник А. В. 
Іпатов, О. М. Мороз, І.Я. Ханюкова. – Дніпро: Акцент ПП, 2022. – 188 с. 
25. Панасюк Р.В. Еволюційний погляд на дефініцію «інвалідність». 
Актуальні проблеми психології. 2018. Вип. 45. С. 240-252 
26. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон 
України від 22.10.1993 р. 3551-XII. Дата оновлення: № 3022-IX від 03.08.2023. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text 
27. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх 
сімей: Закон України від 20.12.1991 р. 2011-XII. Дата оновлення: № 3379-IX від 
05.10.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text 
28. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: 
Закон України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ. URL: https://zakon. 
rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text 
29. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 
06.10.2005 року № 2961-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2961-15#Text 
30. Про затвердження Державної цільової програми «Національний план 
дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю» на період до 2025 року: 
розпорядження КМУ від 7 квітня 2021р. №285-р. Дата оновлення: 04.03.2020 
року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text 
78 
31. Про становище дітей в Україні. Щорічна державна доповідь. За 
підсумками 2014 року. «Дотримання прав дітей в умовах збройного конфлікту». – 
Державний інститут сімейної та молодіжної політики. – Київ, 2015. 
32. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, 
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 
1317. URL https://www.kmu.gov.ua/npas/243200104 
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 685 
"Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок 
війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва 
або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній 
операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, 
відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та 
Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у 
заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки 
населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської 
Федерації проти України" URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-
п#Text 
34. Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, 
постраждалих у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти 
України, на лікування за кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів 
України № 411 від 5 квітня 2022 року https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-
zabezpechennya-organizaciyi-napravlennya-osib-iz-skladovih-sil-oboroni-ta-sil-
bezpeki-postrazhdalih-u-411 
35. Поняття та ознаки соціального захисту осіб з інвалідністю: теоретико-
правовий аспект / В. П. Мельник // Часопис Національного університету 
«Острозька академія». Серія «Право». – 2015. – № 2(12) : [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles /2015/n2/15mvptpa.pdf. 
36. Реінтеграція ветеранів з інвалідністю : методичний посібник / 
укладачі: Соцька А., Олійник В., Гусак Н., Демко С., Головко Н., Чорнобровкіна 
В., Акименко Ю., Мельник Д., Сіренко Т., Лоюк І., Лялька Т. ; упорядниці 
79 
матеріалів: Волгіна О., Іванова О., Лялька Т. ; Програма розвитку ООН у 
співпраці з Міністерством у справах ветеранів України. - Київ : [б. в.], 2022. - 78 c. 
37. Реабілітація жертв конфлікту. Чи пропонує держава щось, крім 
встановлення інвалідності та милиць?  / Б.Мойса, за ред.: О.Павліченка,  
О.Мартиненка / Українська Гельсінська спілка з прав людини. — К., 2018. — 64 с. 
38. Соціальний захист населення України в 2019 році. Статистичний 
збірник. Київ, 2020. 54 с. 
39. Соціальний захист населення України в 2020 році. Статистичний 
збірник. Київ, 2021. 59 с. 
40. Соціальний захист населення України в 2022 році. Статистичний 
збірник. Київ, 2023. 55 с. 
41. Статистичний збірник «Захист дітей, які потребують особливої уваги 
суспільства» Київ, 2020. 76 с. 
42. Тюптя О.В., Шкуро В.П. Проблема вдосконалення системи надання 
соціальних послуг людям з обмеженими можливостями. Актуальні проблеми 
навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць. 
2009. № 6(8). URL: http://ap.uu.edu.ua/article/146 
43. Ткалич М., Кіріллова Ю., Зновяк В., Казанська А. «Потреби ветеранів 
2023» Аналітичне дослідження.» Український ветеранський фонд – URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/needs-of-veterans-2023/ 
44. Шестаковська Т.Л. Особливості формування соціально орієнтованих 
кластерів в Україні. Науковий вісник Полісся. 2016.  №1.  С.46-55 
45. Canadian Veterans with Disabilities, 2017 [Електронний ресурс] // 
Statistics Canada. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www150.statcan.gc.ca/n1/pub/11-627-m/11-627-m2019077-eng.htm. 
46. Australian Defence Veterans’ Covenant [Електронний ресурс] // 
Australian Government – Режим доступу до ресурсу: https://recognition.dva.gov.au. 
47. Croatian veterans’ and their families’ rights [Електронний ресурс] // e-
Citizens Information and Services – Режим доступу до ресурсу: 
https://gov.hr/en/other-croatian-veterans-and-their-families-rights/290. 
80 
48. Government grants and loans for entrepreneurs in Croatia: Guide for 2023 
[Електронний ресурс] // Expat in Croatia. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.expatincroatia.com/government-grants-loans-entrepreneurs/. 
49. The Defence Force Transition Program (DFTP) [Електронний ресурс] 
Режим доступу до ресурсу: https://www.defence.gov.au/adf-members-
families/transition/coaching-and-support/defence-force-transition-program 
50. Graziano, P., & Hartlapp, M. (2019). The End of Social Europe? 
Understanding EU Social Policy Change. Journal of European Public Policy, 26 (10), 
1484-1501.
Репозиторій ЧДТУ
