ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
на тему: 
РОЗВИТОК МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВОЄННОГО 
СТАНУ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ) 
 
 
 
Виконала: студентка ІІ курсу, групи 
СЗМ - 022 
спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» 
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
Загоровська Юлія Сергіївна 
 
(прізвище та ініціали) 
Керівник 
кандидат економічний наук, доцент 
Журба Інна Олександрівна 
(прізвище та ініціали) 
Рецензент   
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2023р. 
 
 6 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП 7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ 10 
1.1. Поняття та зміст молодіжної політики 10 
1.2. Історія розвитку молодіжної політики в Україні 18 
1.3. Молодь як об’єкт молодіжної політики в Україні 28 
Висновки до 1 розділу 41 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МОЛОДІЖНОЇ 
ПОЛІТИКИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 42 
2.1. Стратегії та програми розвитку молодіжної політики 42 
2.2. Оцінка ефективності заходів молодіжної політики в умовах 
воєнного стану 52 
Висновки до 2 розділу 66 
РОЗДІЛ 3. ПІДТРИМКА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В 
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 68 
3.1. Аналіз можливостей розвитку молодіжної політики та 
підтримки молоді в умовах воєнного стану 68 
3.2  Пропозиції  щодо  вдосконалення  молодіжної  політики  в 
умовах воєнного стану 74 
Висновки до 3 розділу 88 
ВИСНОВКИ 90 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 93 
ДОДАТКИ 99 
 7 
ВСТУП 
 
Актуальність теми дослідження. Повномасштабне вторгнення росії в Україну 
відчутно вплинуло на всі сфери суспільства, зокрема на молодь. Молодь є однією з 
найбільш вразливих груп населення і воєнний стан може відчутно вплинути на їхнє 
фізичне та психологічне здоров’я, освіту, зайнятість, а також на їхню участь у 
громадському житті. 
В умовах воєнного стану часто виникає потреба у переосмисленні та адаптації 
державної політики щодо молоді. Важливо розглянути, які зміни чи нові підходи 
можуть бути введені для підтримки та захисту молоді. Умови воєнного стану 
вимагають спеціальних стратегій та підходів у молодіжній політиці. Розуміння цих 
потреб є критичним для створення адаптованих програм та ресурсів, спрямованих 
на підтримку та захист молоді в кризових ситуаціях. 
Дослідження молодіжної політики в таких умовах дозволить виявити 
пріоритетні напрямки дій для поліпшення життя молоді в цілому. 24 лютого 2022 
року українське суспільство та молодь зокрема зіткнулися з неможливістю 
організації своєї щоденної діяльності, проведенням заходів, тренінгів, виставок, 
концертів та фестивалів, у зв’язку із забороною масових заходів та зібрань. 
Значну увагу основним засадам молодіжної політики в державі приділяли В.В. 
Барабаш, В.П. Бачигін, В.П. Борзов, А.С. Матвієнко, В.С. Плохій, І.О. Хохленков, 
З.Г. Зайцева, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Н.М. Комарова, С.В. Толстоухова, В.М. 
Бебик, М.Ф. Головатий, В.Є. Єленський, В.П. Перебенесюк, В.А. Ребкало, Н.Й. 
Черниш, В.М. Якушик, В.А. Головенько, О.А. Корнієвський, В.О. Кулік, М.Ю. 
Пашков, В.Л. Рябіка, В.М. Соколов та інші вчені та практики. 
Поряд з цим, потрібно констатувати, що проблематика реалізації молодіжної 
політики в умовах воєнного стану практично не досліджувалась, що викликає 
об’єктивну необхідність дослідження означеної проблеми. 
Об’єкт дослідження: молодіжна політика та молодь
 8 
Предмет дослідження: розвиток молодіжної політики в умовах воєнного стану. 
Мета дослідження: теоретично проаналізувати та дослідити особливості 
потреб молоді, надати практичні рекомендації для формулювання політики та 
програм, спрямованих на підтримку молоді в умовах воєнного конфлікту, зокрема в 
Черкаській області, що можуть бути використані державними та місцевими 
органами управління. 
Завдання дослідження: 
1) визначити основні поняття та ключові аспекти молодіжної політики; 
2) проаналізувати історичні етапи формування та розвитку молодіжної 
політики в Україні; 
3) ознайомитись та проаналізувати «Національну молодіжну стратегію до 
2030 року» та «Міську цільову комплексну програму підтримки молоді м. Черкаси 
на 2022-2026 роки»; 
4) визначити проблеми та можливості в молодіжній політиці; 
5) розробити рекомендації покращення молодіжної політики в умовах 
воєнного стану. 
Методи дослідження: в даному досліджені використовувались наступні 
методи дослідження: аналіз(вивчення наукових праць, законодавчих актів, програм, 
звітів та інших документів, які стосуються молодіжної політики), синтез, 
абстрагування, аналогія, моделювання, спостереження, гіпотетично-дедуктивний, 
системний аналіз, статистичний аналіз (використання статистичних методів для 
аналізу даних щодо соціально-економічного стану молоді та ефективності заходів 
молодіжної політики) 
Теоретичне застосування роботи полягає в аналізі проблемі реалізації 
молодіжної політики у Черкасах, аналіз законодавчої бази. Дослідження 
теоретичних підходів до соціальної політики в умовах воєнного стану, враховуючи 
особливості реагування держави на потреби молоді та методи забезпечення їхнього 
захисту та підтримки. 
 9 
 
Практичне застосування дослідження полягає у розробці конкретних 
рекомендації для удосконалення молодіжної політики під час воєнного стану, 
наприклад, програми психологічної підтримки, освітні ініціативи, програми 
зайнятості, політика громадянської участі та інше. 
Апробація результатів дослідження: Концептуальні положення магістерського 
дослідження були презентовані на Всеукраїнській науково- практичній конференції 
«Актуальні проблеми соціальної педагогіки та соціальної роботи» (м.Умань, 12 
жовтня 2023 р.) 
Структура дослідження: робота складається зі вступу, трьох розділів, 
загальних висновків, списків використаних джерел та додатків. Загальний обсяг 
роботи –119 сторінок, перелік використаних джерел становить 57 позицій. 
Ключові слова: «молодіжна політика», «молодь» . 
 10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ 
1.1. Поняття та зміст молодіжної політики 
 
 
Молодіжна політика є невід’ємним атрибутом сучасного суспільства, що 
відображає місце та роль у ньому такої соціально-демографічної групи як молодь. 
При цьому, на думку М. Головатого, з ряду причин і обставин молодіжна 
політика як соціально-економічний, політичний феномен об’єктивно існує в будь- 
якому суспільстві. Але у кожній країні, за всіх загальних обставин і характеристик, 
молодіжна політика, найперше державна, має свої характерні особливості. Це 
пов’язано з історією, традиціями, культурою даної країни, особливостями її 
геополітичного розташування, соціальним складом населення тощо [11]. 
Поняття «молодіжної політики» в політології є багатозначним та може 
розглядатися у таких аспектах [12]: 
1) як система ідей, теоретичних положень та концепцій про місце та роль 
молоді в суспільстві; 
2) як змістовні лінії практичної політичної діяльності молоді; 
3) як така частина загальної політики держави, яка стосується соціалізації 
молоді, виховання та відтворення трудових ресурсів. 
Сталий розвиток будь-якого суспільства тісно пов’язаний з наступними 
поколіннями, які, як ефективна соціальна група, сприяє соціальним змінам. Крім 
того, молодь дуже результативно вирішує соціальні, політичні, демографічні та 
інші проблеми суспільного життя. 
Природний процес зміни поколінь безпосередньо залежить від молоді, яка 
забезпечує чисельне оновлення населення країни та продовження самої нації. 
Молодіжна політика будь-якої країни повинна бути орієнтованою на майбутнє та 
відповідати певним змінам, що відбуваються в суспільстві. 
 11 
 
З цієї причини, у зв’язку з її призначенням і характером, вона має бути 
повністю відмінною від національної політики. Молодіжну політику слід 
розглядати як особливий і пріоритетний напрямок державної роботи, оскільки вона 
має значний вплив на процеси глобалізації та мобільності населення, а також на 
будь-які суспільні явища та процеси. 
Загалом, можна сказати, що сьогодні необхідно ретельно проаналізувати 
поступове формування механізмів молодіжної політики для підвищення ролі та 
значення державних інституцій у розробці та втіленні практичних заходів, 
спрямованих на вирішення актуальних проблем молоді. 
По-перше, важливо зрозуміти природу концепції молодіжної політики та її 
розуміння представниками академічної та наукової спільноти, а також 
законодавцями та міжурядовими організаціями. 
Починаючи з 1950-60-х років поняття «молодіжна політика» поширюється у 
суспільно-політичній літературі, що пов’язано з актуалізацією молоді як 
самостійної соціальної сили та її самовизначенням у суспільно-політичному 
просторі [14]. 
До 1970-х років молодіжна політика в більшості розвинених країн стає 
самостійним напрямом державної політики. Це знаходить вираження в прийнятті 
законів і спеціальних програм, пов’язаних з широкою реалізацією прав молоді у 
сфері освіти і працевлаштування, вирішенням проблем молодих сімей. 
На початок 1990-х років, за даними ООН, в світі налічувалося більше 100 
країн, що прийняли спеціальні законодавчі акти з питань розвитку і соціального 
захисту молоді. Близько 90 країн мають на вищому державному рівні органи і 
структури, які безпосередньо розробляють та координують державну молодіжну 
політику [19]. 
Все це свідчить про актуальність питань молодіжної політики у сучасному 
світі, що підводить до необхідності вироблення концептуальних уявлень про 
сутність молодіжної політики. Більшість дослідників розглядають молодіжну 
політику і як систему ідей, уявлень, концепцій про місце та роль молоді у 
 12 
 
суспільстві, і як практичну діяльність різноманітних суб’єктів соціальної дії, 
зокрема, держави та молоді, з приводу вирішення проблем та протиріч, що 
виникають у взаємовідносинах молоді та суспільства. 
Так, І. Ільїнський, розглядаючи суспільну молодіжну політику, визначає її як 
систему ідей, поглядів з приводу молоді і її ролі в суспільному розвитку, а також 
практичних дій різних структур громадянського суспільства, що спрямовані на 
втілення цих ідей і поглядів в життя з метою досягнення суспільних перспектив, 
що схвалюються більшістю народу [29]. 
Є. Бородін визначає молодіжну політику як комплекс теоретичних, 
концептуальних положень про завдання суспільства, держави, суспільних 
інститутів щодо соціалізації, підтримки, сприяння соціальному становленню 
молоді та практична діяльність політичних і суспільних суб’єктів, спрямована на 
розв’язання проблем молодого покоління в цілому або його окремих категорій [5]. 
Р. Сторожук під терміном «молодіжна політика суспільства» розуміє «чітко 
та об’єктивно визначену систему ідей, принципів, теоретичних положень стосовно 
місця, ролі та перспектив молоді в поступальному розвитку суспільства, 
закріплених у законодавчих, нормативних актах, інших документах (у програмних 
документах політичних партій, заявах громадських організацій, промовах окремих 
суспільних лідерів), а також притаманних громадській думці, у першу чергу самої 
молоді, та діяльність суб’єктів молодіжної політики (якими є різноманітні суспільні 
інституції, а також сама молодь) щодо втілення найбільш ефективними засобами 
цих ідей, теоретичних положень у реальність в інтересах самої молоді та 
суспільства в цілому» [57]. 
В. Лісовський розглядає молодіжну політику як свого роду «молодіжний 
зріз» державної (загальнонаціональної), муніципальної (регіональної, районної) 
соціально-економічної політики. Молодіжна політика, на його думку, «це система 
заходів із «завоювання», утримання і підтримки певного соціального 
(економічного, правового, політичного, етнічного, культурологічного тощо) 
статусу групи молоді, яка через ті або інші причини виявлялася або може виявитися 
 13 
 
у перспективі в скрутному, обмеженому становищі в порівнянні з іншими групами 
(верствами) населення і при цьому лише власними силами не в змозі поліпшити 
своє становище» [42]. 
Молодіжна політика включає в себе багато елементів та має складну 
структуру, чільне місце у якій посідає державна молодіжна політика. Варто 
підкреслити, що поняття «молодіжна політика» і «державна молодіжна політика» 
не є тотожними. 
Якщо, як відзначає В. Барабаш, молодіжна політика є діяльністю усіх 
суспільних інститутів, у тому числі партій, громадських організацій, інших 
інститутів громадянського суспільства, з метою соціалізації молодого покоління, 
його інтеграції в суспільні процеси, то державна молодіжна політика – це політика, 
діяльність держави, спрямована на молодь, на підростаюче покоління, це наявність 
законодавчо закріплених ідей стосовно місця і ролі молоді у поступальному 
розвитку суспільства, а також системи різноманітних державних заходів, що 
сприяють реалізації цих ідей [1]. 
Метою обох цих видів політики є створення необхідних соціально- 
економічних, політико-правових, організаційних умов і гарантій для соціального 
становлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього 
молодого покоління. 
На думку А. Скробова, «державна молодіжна політика – це діяльність 
держави із вироблення доктрини, концептуальних напрямів молодіжної політики і 
забезпечення їх цілісною системою соціальноекономічних, організаційних заходів 
з метою створення соціальноправової захищеності (гарантій) молодого покоління, 
реалізації його права на вільний соціальний розвиток, творчу ініціативу відповідно 
до корінних інтересів, схильностей, фізичних можливостей і з врахуванням 
інтересів суспільства, що реформується, його прогресу» [2]. 
М. Перепелиця, досліджуючи державну молодіжну політику на 
регіональному рівні, визначає її як «окремий, системний напрям практичної та 
теоретичної діяльності її суб’єктів, що здійснюється в усіх сферах життєдіяльності 
 14 
 
молоді, реалізується з урахуванням умов, специфіки й можливостей регіону − 
реально утверджує і забезпечує декларовані й узаконені найвищими 
законодавчими органами права і свободи молодої людини, створює необхідні 
умови для її ефективного соціального становлення, розвитку здібностей, реалізації 
творчого потенціалу як у власних інтересах, так і конкретного регіону, суспільства 
в цілому» [57]. 
Як найбільш типові моделі молодіжної політики виділяються 
неоконсервативна та соціал-демократична. Неоконсервативна модель 
характеризується першочерговою турботою державних органів про соціально 
незахищені й «неблагополучні» групи молоді. Пріоритетним завданням державної 
молодіжної політики за такої моделі є задоволення нагальних соціальних потреб 
молоді. Для неї притаманним є достатньо активне втручання держави у відносини 
суспільства та молоді. 
Проте молодь тут є споживачем послуг, а не активним учасником процесу. 
Типовими представниками такої моделі молодіжної політики є США та Італія. 
Соціал-демократична модель характеризується активною взаємодією держави з 
молодіжними організаціями, окремими соціальними групами, широким 
представництвом молоді в державних структурах, що опікуються молодіжною 
проблематикою. 
Характерними представниками такої моделі державної молодіжної політики 
є Швеція, Фінляндія, Німеччина, Португалія, Австрія. Основуючись на учасниках 
молодіжного сектора, способах координації молодіжної політики, молодіжному 
законодавстві, 
Р. Сторожук виділяє наступні моделі молодіжної політики у розвинутих 
країнах Європи: з розвинутим молодіжним сектором, де молодіжну політику 
безпосередньо сконцентровано в добре визначеному молодіжному секторі, який 
домінує (Австрія, Люксембург, Ліхтенштейн, Іспанія, Греція, Португалія); з 
обмеженим молодіжним сектором: молодіжну політику частково передано до 
спеціалізованого молодіжного сектора, а частково розподілено серед традиційних 
 15 
 
секторів таких, як освіта, працевлаштування, охорона здоров’я і та ін., що 
спостерігається в Нідерландах, Франції, Бельгії, Ірландії, Фінляндії, Швеції, 
Норвегії; без спеціального молодіжного сектора: молодіжну політику розподілено 
за традиційними секторами без явно вираженого центру (спостерігається у 
Великобританії, Ісландії, Італії, Данії) [57]. 
Специфіка молодіжної політики проявляється також через характеристики її 
суб’єкту та об’єкту. В якості суб’єктів молодіжної політики виступають міжнародні 
організації, органи державної влади та місцевого самоврядування, політичні партії, 
громадські організації й об’єднання, профспілки, церква, соціальні інститути у 
сфері освіти, науки, культури. 
Крім того розробка та реалізація ефективної молодіжної політики передбачає 
залучення до цього процесу молоді та молодіжних організацій, які таким чином 
також стають її важливим суб’єктом. Розглядаючи суб’єктів соціальної дії − 
окремих осіб, політичні організації, громадські рухи, державні органи − у контексті 
молодіжної політики, 
О. Кулик звертає увагу на протиріччя, що існують між цими суб’єктами. 
Нерідко кожен із соціальних суб’єктів прагне надати процесам вигідну для нього 
спрямованість, що суттєво відрізняється від намірів інших суб’єктів. Реально ця 
суперечність проявляється в політичній боротьбі, в організованих або стихійних 
виступах тієї чи іншої групи населення, у складнощах управлінської діяльності в 
різних сферах [39]. 
Кожен суб’єкт молодіжної політики визначає її об’єкт з власного наукового, 
теоретичного, ідеологічного, світоглядного обґрунтування, внаслідок чого, на 
думку Є. Бородіна, молодіжна політика може спрямовуватися як на певну вікову 
соціально-демографічну групу, так і лише на її окремі складові. Найчастіше в якості 
об’єкту молодіжної політики розглядають власне молодь, а також процеси та 
відносини у молодіжному середовищі. 
Так, Н. Метьолкіна під об’єктом державного управління молодіжною 
політикою розуміє молодих громадян віком від 14 до 35 років, їх об’єднання, а 
 16 
 
також процеси в молодіжному середовищі, відносини у сфері суспільного життя, 
пов’язані з молоддю, на які спрямовано направляючі, організуючі та контролюючі 
дії відповідних суб’єктів [45]. 
Суб’єкт і об’єкт взаємодіють у процесі управління для досягнення головної 
мети державної  молодіжної  політики – створення соціально-економічних, 
політичних, організаційних, правових  умов та гарантій  для життєвого 
самовизначення, інтелектуального, морального,  фізичного розвитку молоді, 
реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. 
Виділення молоді в якості центрального компоненту об’єкту молодіжної 
політики вимагає чіткого визначення поняття «молодь» та критеріїв віднесення 
людей до цієї соціально-демографічної групи. При цьому доречним є зауваження 
Ю. Криворучка, згідно з яким молодь як соціальна група – це не лише кількісна 
сукупність, але частина соціального організму, якій притаманні певні функції [40]. 
Отже, питання полягає у тому, як постає молодь на тлі соціального цілого, 
яку роль вона у ньому відіграє?. 
За визначенням В. Лісовського, «молодь – це покоління людей, які проходять 
стадію соціалізації, які засвоюють освітні, професійні й культурні функції та 
готуються суспільством для засвоєння і виконання соціальних ролей дорослого» 
[42]. 
На думку І. Ільїнського, молодь в кінці XX – на початку XXI століть – це 
соціально-демографічна група суспільства, яка вирізняється на базі сукупності 
вікових характеристик, особливостей соціального становища і обумовленими 
першою і другою соціально-психологічними властивостями, які визначаються 
рівнем соціально-економічного і культурного розвитку, особливостями соціалізації 
в цьому суспільстві. Сучасні вікові межі поняття «молодь» лежать в інтервалі від 
13–14 років до 29–30 років [29]. 
В сучасному світі спостерігаються значні розбіжності у визначенні вікових 
меж молоді, що пов’язані з різними підходами до молодіжної політики. Організація 
Об’єднаних Націй визначає верхню межу молоді як 25 років. Європейський Союз 
 17 
 
розповсюджує свої молодіжні програми як на громадян віком до 25-26 років, так і 
на тих, хто ще не досяг 30 років. 
Так, на думку М. Головатого, питання про вікові межі молоді − це не просто 
предмет теоретичних наукових суперечок. Зокрема, верхня межа молодіжного віку, 
при усій своїй умовності, передбачає саме той вік, у якому молода людина стає 
економічно незалежною, здатною створювати матеріальні та духовні цінності, 
продовжувати людський рід [12]. 
А це означає, що усі ці умови мають розглядатися у тісній єдності, 
взаємозалежності і тим більше без будь-якої ідеалізації. В. Барабаш відзначає, що 
в новітні часи проблема визначення вікових меж молоді не лише не спрощується, а 
навпаки, можна сказати, навіть ускладнюється. Це пов’язане з тим, що, з одного 
боку, процес акселерації суттєво прискорив фізичне і, зокрема, статеве дозрівання 
дітей і підлітків, яке традиційно вважається нижньою межею юності. 
З іншого боку, ускладнення трудової та громадсько-політичної діяльності, у 
якій бере участь людина, викликає необхідність продовження суспільно 
необхідного строку підготовки до життя. Сучасна молодь довше навчається в школі 
і, відповідно, пізніше починає самостійне, трудове життя. Ускладнилися й самі 
критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення 
освіти та отримання стабільної професії, набуття політичних і громадських прав, 
матеріальна незалежність від батьків, вступ до шлюбу та народження першої 
дитини – усі ці події, що дають у своїй сукупності людині відчуття дорослості та 
відповідний соціальний статус, приходять не одночасно. 
А сама їх послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в 
різних соціальних верствах, у різних країнах. Але й межах конкретного суспільства 
молодь не є однорідною групою, вона диференціюється за багатьма 
характеристиками. 
Як відзначає М. Канавець, молодь об’єднують не тільки вікові параметри. 
Різні її групи, об’єднання, течії, що сформувалися за професійною, національною, 
 18 
 
територіальною та іншими ознаками мають несхожі інтереси, потреби, а також 
життєві цілі і завдання, цінності, оцінки [35]. 
Відмічаючи неоднорідність молоді, Г. Лукс [43] виділяє три складних, зовсім 
різних за сутністю, але визначених для кожної групи архетипів функціонування 
молоді та її підходів до вирішення життєвих проблем: пасивна молодь, якій 
притаманні низький соціальний статус, відчуження від суспільного життя, 
відсторонене відношення до праці та її результатів, автономні дії, зростаюча 
невпевненість у власному бутті, неблагополуччя у сфері моралі, відсутність 
патріотизму; поміркована молодь, що швидше адаптується, іноді працює сумлінно, 
не отримуючи при цьому високої оцінки своєї праці, відчуваючи девальвацію 
отриманих знань, незахищеність інтелектуальної та фізичної праці, а іноді, 
захопившись майстерністю незаконного збагачення, відходить до кримінального 
бізнесу; соціально активна молодь, яка втілює у собі сильні особистісні якості, 
високу соціальну адаптацію, що дозволяє їй стрімко рухатися соціальною 
драбиною угору, забезпечує успіх за умов незвичайного бачення дійсності, що 
проявляється у соціальних інноваційних проектах 
 
1.2. Історія розвитку молодіжної політики в Україні 
 
 
У 90-ті роки XX ст. Україна переживала складні часи. Країна вийшла зі 
складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік і вступила на шлях 
будівництва демократичної держави. Це стало поштовхом для змін у політичній, 
економічній, соціальній та культурній сферах життя країни, включаючи молодіжну 
політику [50]. 
Молодіжна політика України у 90-ті роки була спрямована на створення умов 
для розвитку молодіжного руху, підвищення її соціального статусу та забезпечення 
можливостей для самореалізації молоді. Основним завданням було забезпечення 
проживання та навчання молоді, зайнятість, розвиток освіти та науки, формування 
здорового способу життя та розвиток дозвілля. 
 19 
 
У 90-х роках ХХ ст. в Україні формуються структури державної молодіжної 
політики та розвивається її правова база. Підґрунтям стало прийняття Верховною 
Радою України Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в 
Україні» та Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку 
молоді в Україні», якими визначалися загальні засади створення організаційних, 
соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та 
розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та 
держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні 
щодо соціального становлення та розвитку молоді. Крім того, низка указів і 
розпоряджень Президента України сформували базу нормативного забезпечення 
державної молодіжної політики, що регламентували окремі її аспекти, зокрема: 
– забезпечення працевлаштування молоді; 
– розвиток молодіжного житлового будівництва; 
– підтримку молодіжних громадських організацій, роботу з обдарованою 
молоддю тощо. 
На виконання цих законів і указів на національному та регіональному рівнях 
формувалися відповідні стратегії, державні та регіональні цільові програми. На 
потреби молодіжної політики на початку 90-х років почала формуватися наука. У 
1991 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 26 квітня 
1991 р. № 3 було створено Український науково-дослідний інститут проблем 
молоді – державну бюджетну неприбуткову науково-дослідну установу [50]. 
Мета створення – наукове забезпечення формування молодіжної політики 
України. У подальшому інститут кілька разів змінював назву та сферу діяльності, 
проте наукове забезпечення молодіжної політики завжди залишалося одним із 
пріоритетів наукової роботи. 
У 1995 р. було створено Національну раду з питань молодіжної політики як 
координуючий та консультативно-дорадчий орган при Президентові України, 
покликаний сприяти постійному вдосконаленню державної молодіжної політики, 
 20 
 
забезпечувати узгодженість дій у вирішенні питань, пов’язаних із життям молоді 
та участю її в усіх сферах життя суспільства і держави. Основними завданнями 
Ради були: 
– вивчення, прогнозування соціальних та морально-політичних процесів у 
молодіжному середовищі; 
– визначення і наукове обґрунтування пріоритетних напрямів державної 
молодіжної політики, концептуальних засад зміцнення правових та матеріальних 
гарантій молоді; 
– участь у підготовці проєктів законодавчих та інших нормативних актів, 
республіканських програм з питань, віднесених до компетенції Ради; 
– координація дій центральних, місцевих органів державної виконавчої влади 
та господарських органів з питань здійснення прав і свобод молоді, участі її у 
політичному, економічному, духовному становленні держави [57]. 
У липні 1996 р. було утворено Міністерство України у справах сім’ї та молоді 
на базі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Комітету у справах 
жінок, материнства та дитинства при Президентові України, Комітету у справах 
неповнолітніх Кабінету Міністрів України. 
В подальшому відбулася низка реорганізацій та змін назви цього органу 
виконавчої влади, відповідального за формування молодіжної політики [54]: 
з 1999 р. – Державний комітет України у справах сім’ї та молоді; 
з 2000 р. – Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму 
України; 
з 2002 р. – відновлено діяльність Державного комітету України у справах 
сім’ї та молоді; 
з 2004 р. – Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді; 
з 2005 р. – Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту; 
з 2010 р. – Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України; 
з 2013 р. – Міністерство молоді та спорту України. Перший міжнародний 
огляд молодіжної політики Радою Європи в Україні відбувся у 1997 р. 
 21 
 
Україна стала 19-ю країною, де проводився огляд (після Фінляндії, 
Нідерландів, Швеції, Іспанії, Румунії, Естонії, Люксембургу, Литви, Мальти, 
Норвегії, Словаччини, Кіпру, Вірменії, Латвії, Угорщини, Молдови, Албанії та 
Бельгії). 
Мета проведення огляду молодіжної політики: забезпечити огляд молодіжної 
політики в країні з конструктивно-критичної позиції; перейняти уроки розвитку та 
використати отриману інформацію і знання у загальній стратегії розвитку 
молодіжної політики в усій Європі. 
До всіх країн, що надають запит на проведення огляду, застосовується така 
методологія проведення огляду [54]: 
– проведення підготовчого візиту, в рамках якого виділяються ключові 
питання та пріоритети, на які варто звернути увагу членам Команди міжнародних 
оглядачів (КМО); 
– формування Команди міжнародних оглядачів; 
– підготовка Національного звіту щодо молодіжної політики країни, в якій 
проводиться огляд; 
– проведення першого візиту Команди міжнародних оглядачів, під час якого 
в центрі уваги дослідників знаходяться питання формування та реалізації 
молодіжної політики на центральному рівні, розглядаються її цілі та завдання; 
– проведення другого візиту КМО, під час якого вивчаються питання 
реалізації молодіжної політики та розглядаються практичні приклади; 
– підготовка попереднього звіту за результатами проведення міжнародного 
огляду; 
– проведення національних слухань у країні, де проводився огляд; 
– перегляд та внесення змін до звіту за результатами коментарів та відгуків, 
отриманих під час проведення національних слухань та наданих урядом країни, що 
приймала огляд; 
– проведення міжнародних слухань на засіданні Об’єднаної Ради з питань 
молоді Ради Європи, що включає в себе всіх представників Європейського 
 22 
 
керівного комітету з питань молоді та Консультативної Ради з питань молоді Ради 
Європи; 
– затвердження та публікація звіту за результатами проведення міжнародного 
огляду; 
– проведення підсумкового огляду (як правило, приблизно через два роки) 
для аналізу розвитку молодіжної політики у країні, де проводився огляд, та оцінки 
впливу результатів міжнародного огляду. 
У 1998 р. постановою Кабінету Міністрів № 348 було затверджено першу 
Національну комплексну програму «Молодь України». Цим документом серед 
найважливіших завдань у сфері молодіжної політики визначалися [51]: 
– сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання у неї почуття 
громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню 
державності в Україні; 
– сприяння реалізації творчого потенціалу молоді в інтересах її становлення 
і самореалізації, формування морально-правової культури та профілактика 
негативних явищ у молодіжному середовищі; 
– створення сприятливих умов для повноцінної соціалізації та активного 
залучення молоді до соціально-економічного, політичного та культурного життя 
суспільства, подолання її соціально-політичної апатії. 
Щодо молодіжних організацій постанова передбачала: 
– надання організаційної, методичної, правової і фінансової підтримки 
молодіжним громадським організаціям і їхніх програм; 
– проведення конкурсів, фестивалів, олімпіад і виставок, які б пропагували 
винахідницьку, конструкторську, мистецьку діяльність молоді; 
– створення в Києві Центру молодіжних організацій України, 
інформаційного банку даних «Обдарованість»; 
– активізація роботи в сфері міжнародного молодіжного співробітництва. 
19 червня 1999 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження про 
відзначення 27 червня Дня молоді. З метою привернення уваги молоді до проблем 
 23 
 
розбудови правової держави і залучення її до державотворчих процесів 
планувалося проведення зустрічей із представниками молодіжних громадських 
організацій, благодійних фондів, творчих спілок, діяльність яких спрямована на 
підтримку молоді, молодими сім’ями; проведення молодіжних мистецьких заходів, 
фестивалів молодих виконавців, виставок молодих художників, спортивно- 
мистецькі молодіжні свята та ін [51]. 
Однак, у цей період українська молодіжна політика не мала дієвих механізмів 
реалізації різноманітних проєктів та задумів, в основному, через відсутність 
бюджетних коштів. Водночас, незважаючи на складну політичну, економічну, 
соціальну ситуацію, в Україні відбувався розвиток молодіжного руху, 
збільшувалася кількість молодіжних організацій, розширювалася сфера їхньої 
діяльності. Вони виступали перманентною конструктивною опозицією до 
політико-владних структур, впливаючи на розвиток політичної системи і 
демократії, вирішення як молодіжних, так і загальних соціальних проблем, 
отримали частину повноважень офіційної влади у сфері формування й реалізації 
державної молодіжної політики. 
Найпоширенішими напрямами діяльності молодіжних організацій були: 
науково-просвітницька, благодійницька, політична робота, вирішення соціальних 
проблем окремих категорій молоді, національно-патріотичне і релігійне виховання. 
Характерними особливостями молодіжних організацій в Україні на той час 
були: 
 
– демократичність створення; 
– різноманітність за напрямами діяльності та політичними уподобаннями; 
– невелика чисельність; 
– прагнення консолідуватися; 
– слабкий вплив у суспільстві й низький рівень представництва у владних 
структурах; 
– нестабільне фінансове і матеріально-технічне забезпечення. 
 24 
 
До кінця 1990-х років в Україні було створено низку органів виконавчої 
влади та підрозділи в органах місцевого самоврядування, що забезпечували 
реалізацію державної молодіжної політики, зокрема [50]: 
– Комітет Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної 
культури і спорту; Комісії Верховної ради АР Крим, обласних, Київської та 
Севастопольської міських рад народних депутатів з питань молоді; Комісії 
районних і міських (міст обласного підпорядкування) рад народних депутатів з 
питань молоді; 
– Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України; 
Рада з питань молодіжної політики при Раді міністрів АР Крим, обласних, 
Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; 
– Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України; 
– Український молодіжний центр; 
– Український інститут соціальних досліджень; 
– Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді АР Крим, управління у 
справах сім’ї та молоді обласних, Київської та Севастопольської міських 
держадміністрацій; Відділи у справах сім’ї та молоді районних державних 
адміністрацій та виконкомів міських рад народних депутатів; 
– Український державний центр соціальних служб для молоді; обласні 
центри соціальних служб для молоді; районні та міські центри соціальних служб 
для молоді; 
– Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву; регіональні 
відділення Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. 
Механізми реалізації державної молодіжної політики у 90-х роках ХХ ст. [45]: 
– прийняття законодавчих актів і рішень державних органів; 
– проведення щорічних парламентських слухань про становище молоді та 
підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; 
– створення та діяльність органів державної влади та їх структурних підрозділів, 
які мали вирішувати проблеми молоді; 
 25 
 
– створення соціальних служб для молоді та підготовка соціальних 
працівників; 
– розробка і реалізація цільових комплексних молодіжних програм; 
– виділення коштів на фінансування державної молодіжної політики; 
– утворення спеціальних фондів; соціальний захист молоді та вирішення її 
соціально-економічних проблем та ін. 
У 90-х роках XX ст. в Україні було сформовано оригінальну модель 
державної молодіжної політики, що відрізнялася від молодіжної політики інших 
пострадянських країн. Зокрема, прийнято досить прогресивне молодіжне 
законодавство, створено низку державних органів та їх структурних підрозділів, які 
опікувались молодіжною проблематикою, вироблено механізми взаємодії держави 
й молодіжного руху, соціального захисту молоді, вирішення її соціально- 
економічних та політичних проблем, залучення молоді до участі в державному й 
громадсько-політичному житті. 
Проте громадська активність молоді продовжувала бути низькою, як і вплив 
на суспільно-політичні й економічні процеси. Через слабке представництво молоді 
в органах влади, вона не могла відігравати провідних ролей в управлінні країною 
та прийнятті важливих державних рішень. Сучасна Україна, як і багато інших країн 
світу, стикається з численними викликами в галузі молодіжної політики. 
Молодіжна політика в Україні у XXI ст. зазнала змін і перетворень. 
З одного боку, це свідчить про потребу відповідати на зростаючі потреби та 
виклики молодого покоління, з іншого – про те, що держава постійно прагне 
покращувати якість життя молоді. 
Початок XXI ст. у сфері молодіжної політики все ще характеризувався 
низькою залученістю молоді до роботи організацій громадянського суспільства, 
низькою активністю щодо участі у політичних процесах країни. Ця тенденція 
тривала до подій на Майдані у 2013 р., коли молоді громадяни розпочали протести 
як реакцію на рішення Кабінету Міністрів України про зупинення процесу 
 26 
 
підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським 
Союзом. 
Саме молодь брала найактивнішу участь у Революції Гідності у 2014 р. У цей 
період серед молоді розпочалося активне формування волонтерського руху та 
виявлення високого рівня довіри й підтримки Збройних Сил України. Після 
Революції Гідності у 2014–2015 рр. громадянське суспільство мало найвищий 
рівень впливу на владу, який у наступні роки дещо зменшився, але все ще був 
важливим [45]. 
Пік зростання громадянської активності молоді припав на 2014–2015 рр. 
Характерною рисою молодіжної політики цього періоду стала зміна вектору самої 
молодіжної політики – від «роботи з молоддю» до «молодіжної участі». 
З 2016 р. в Україні почала реалізовуватися програма «Молодіжний 
працівник», щорічно присуджуватися Премія Кабінету Міністрів України за 
особливі заслуги молоді у розбудові України. При цьому відбувалося сприяння 
розвитку молодіжних ініціатив на місцевому рівні, збільшення кількості 
молодіжних консультацій та збільшення чисельності молодіжних центрів, 
створення державної установи «Молодіжний центр України», проведення 
національного конкурсу «Молодіжна столиця України», надання фінансової 
підтримки проєктам громадських організацій для молоді та дітей, розширення 
співпраці з міжнародними молодіжними організаціями, налагодження 
молодіжного обміну між Україною та Польщею, Україною та Литвою тощо. 
Україна посідає перше місце серед країн Східного Партнерства за кількістю 
проведених заходів та їх учасників. За даними SALTO, протягом 2014–2017 рр. 816 
українських волонтерів взяли участь у 715 проєктах Європейської волонтерської 
служби (EVS). Протягом вказаного періоду 4636 молодих українців взяли участь у 
611 молодіжних обмінах та 2409 молодіжних працівників взяли участь у 809 
заходах з розвитку мобільності молодіжних працівників. 
У 2017 р. Міністерство молоді та спорту України продовжило роботу з 
розвитку та інституціалізації молодіжних центрів в Україні. Затверджено Типове 
 27 
 
положення про молодіжні центри, внесено зміни до Бюджетного кодексу України 
щодо підтримки діяльності молодіжних центрів, затверджено Національний знак 
якості для молодіжних центрів. З метою підтримки існуючих молодіжних центрів 
усіх форм власності та допомоги в розвитку нових центрів утворено Асоціацію 
молодіжних центрів України за участі 42 представників молодіжних центрів 
України. 2017–2018 рр. – це період зниження активності молоді, як і всього 
населення країни. 
За політичним життям в Україні стежили менше 10% молодих людей, а 
громадянська активність молоді, в основному, проявлялась в облаштуванні 
простору свого населеного пункту та організації соціального життя у своїй громаді. 
У 2019 р. соціологи відзначили вищу явку молоді на президентських виборах, 
що відповідним чином позначилося на рівні довіри до політиків, серед молоді різко 
впав відсоток тих, хто не довіряє політикам і владі – з 51,1% до 27,6%. У вересні 
2020 р. було створено Українську асоціацію молодіжних рад, яка об’єднала 38 
молодіжних рад із 20 регіонів України. Робота молодіжних рад отримує підтримку 
та активізацію, молодь додалі активніше залучається до формування молодіжних 
програм та розвитку громад [37]. 
Також, на місцевому рівні позитивний вплив на розвиток молоді мають 
інструменти електронної демократії, які активно розвиваються в громадах, 
наприклад громадські бюджети участі. Прикладом позитивних зрушень є стрімкий 
розвиток кіберспорту в Україні, який на початку вересня 2020 р. влада офіційно 
визнала видом спорту. Знаковою подією стала презентація стратегії розвитку 
кіберспорту, підготовленої Українською професійною асоціацією електронного 
спорту, та початок співпраці з Дитячим фондом ООН в Україні, що свідчить про 
визнання на міжнародному рівні. 
Переломним у формуванні та реалізації молодіжної політики став 2021 р. У 
цьому році було ухвалено Закон України «Про основні засади молодіжної 
політики», який визначає мету, завдання, основні засади, напрями та механізми 
реалізації молодіжної політики в Україні, гарантії участі молоді у її формуванні та 
 28 
 
реалізації, особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності 
молодіжних і дитячих громадських об’єднань. 
На сьогодні, в умовах воєнного стану, українська молодіжна політика 
реалізується на підставі Національної стратегії для молоді до 2030 р., метою якої є 
«створення можливостей для молоді, яка проживає в Україні, бути 
конкурентоспроможною, брати участь у житті суспільства, свідомо робити свій 
внесок у подальший його розвиток». 
Основними пріоритетами Стратегії є [52]: 
– безпека – підвищення безпечності середовища і посилення життєстійкості 
молоді; 
– здоров’я – формування навичок здорового способу життя, розвиток та 
збереження фізичної культури, культури здорового харчування та психогігієни; 
– спроможність – залучення молоді до участі у суспільному житті, 
підвищення її самостійності, конкурентоспроможності, формування у молоді 
громадянських компетентностей; 
– інтегрованість – підвищення мобільності, соціальної і культурної інтеграції 
молоді в суспільне життя України та світу. 
Ці пріоритети поширюються на всі вікові категорії і реалізуються через 
завдання та заходи, що враховують особливості життя молоді. 
 
1.3. Молодь як об’єкт молодіжної політики в Україні 
 
 
Проблемою сучасного суспільства є питання формування духовних потреб 
молоді, залучення її до суспільно-політичного, соціально-економічного та 
культурного життя. Існують й інші проблеми сучасної молоді: недостатній рівень 
реалізації освітнього потенціалу молоді через відсутність розвиненої неформальної 
освіти, поширення шкідливих звичок серед молоді, соціальна ізольованість 
молодих людей, обмеження у доступі до сучасних технологій та новацій, відсутній 
простір для змістовного дозвілля. 
 29 
 
У сучасному світі молодь є об’єктом молодіжної політики у більшості країн. 
Україна не є винятком і також приділяє велику увагу розвитку молоді. Молодь в 
Україні є значною соціальною групою, яка має вплив на розвиток країни. Отже, 
об’єкт молодіжної політики в Україні – це молодь, яка потребує підтримки та 
розвитку для забезпечення соціального, економічного та політичного прогресу 
країни. 
З точки зору В. В. Орловa, молодь є особливою кaтегорією нaселення, що 
«хaрaктеризується нaявністю специфічного прaвового (конституційно-прaвового) 
стaтусу, сутність якого полягaє в необхідності створення з боку держaви системи 
фінaнсових тa інших гaрaнтій, що зaбезпечують можливість реaлізaції молодими 
людьми всієї сукупності конституційних прaв» [54]. 
Дослідник В. Т. Лісовський про особливість цієї кaтегорії нaселення писaв 
тaк: «Молодь – це покоління людей, які проходять стaдію соціaлізaції, які 
зaсвоюють освітні, професійні й культурні функції тa готуються суспільством для 
зaсвоєння і виконaння соціaльних ролей дорослого» [42]. 
У нaукових прaцях відмічaється, що молодь мaє рухомі межі свого віку, які 
зaлежaть від соціaльно-економічного розвитку суспільствa, від місця, котре вонa 
посідaє в соціaльній структурі суспільствa, рівня культури тa умов життя. 
Нaприклaд, з точки зору М. Гуцaлової, «молодіжний вік сьогодні – це поняття 
не стільки демогрaфічне, скільки соціaльне і політичне» [20]. 
Особливість молоді досліджується у статті Б. Буяк «Молодь як особлива 
соціально-демографічна група в умовах становлення соціально-правової держави 
та громадянського суспільства». Автор зазначає, що «для свого реального 
оновлення суспільство має відкрити для себе молодь як могутній чинник 
соціальних змін, сприйняти її як соціальну цінність особливого роду, як безцінний 
капітал» [7]. 
У публікації наголошується на тому, що саме в молодому віці людина 
переходить від наслідування старших до самостійного осмислення, прагнення 
 30 
 
створити щось нове. У молоді висока готовність та прагнення до змін, і саме ця 
інноваційна якість є важливим чинником оновлення суспільства. 
Об’єктивною передумовою формувaння молодіжної політики є aнaліз 
проблем молоді. М. Ф. Головaтий відмічaє, що «сформувaти об’єктивну держaвну 
молодіжну політику можливо лише у тому випaдку, якщо [12]: 
a) ми добре знaємо сaму молодь, її потреби і проблеми; 
б) добре усвідомлюємо реaльні протиріччя формувaння і розвитку поколінь, 
що включені у систему суспільних відносин». 
Р. П. Сторожук у дисертаційному дослідженні «Державна молодіжна 
політика в контексті європейського вибору України: механізми реалізації» аналізує 
дві групи проблем молодіжної політики: «галузеві», які виникають у певних сферах 
життя молоді і є спільними для всіх (освіта, працевлаштування, дозвілля, охорона 
здоров’я тощо); комплексні (системні) проблеми – низький рівень активності 
молоді та неефективність співпраці держави з громадськістю в рамках розробки та 
впровадження політики щодо молоді, а також неналежна інформаційна політика; 
недоліки молодіжної політики в Україні у порівнянні з європейськими країнами, 
пов’язані з неналежними методиками (процедурами, механізмами) розробки та 
реалізації молодіжної політики, незлагодженістю нормативно-правової бази, а 
також відсутністю стратегічного підходу до розробки програм у даній сфері [50]. 
Серед комплексу соціальних проблем молоді Р. П. Сторожук виділяє 
проблему безробіття молоді та проблему забезпечення молоді житлом, однак 
конкретних заходів та інструментів щодо вирішення цих проблем дослідниця не 
пропонує. 
У дисертації Н. Б. Метьолкіної серед інших завдань виконувалось і завдання 
«визначення основних проблем української молоді, що перешкоджають 
повноцінному процесу її соціалізації». Автор називає такі соціально-економічні 
проблеми молоді: безробіття; низький життєвий рівень; невідповідність 
професійної підготовки реальним потребам суспільного виробництва; 
незабезпеченість  молоді  житлом;  наркоманія;  ВІЛ/СНІД;  криміналізація 
 31 
 
молодіжного середовища; реальне відчуження молоді від політичних та соціальних 
процесів [45]. 
Історичні аспекти проблеми зайнятості молоді розглядаються в дисертації І. 
В. Хохрякової «Державне управління зайнятістю молоді в контексті формування 
нових державно-суспільних відносин в Україні». На думку дослідниці, державне 
управління зайнятістю молоді має вирішувати такі завдання [43]: 
– сприяння працевлаштуванню молодих громадян; 
– реалізація державної політики у сфері зайнятості молоді; 
– створення економічних передумов зайнятості молоді шляхом розвитку і 
збереження ефективних робочих місць; 
– сприяння розвитку молодіжного підприємництва; 
– надання молоді послуг профорієнтації, перепідготовки і перекваліфікації; 
– забезпечення державного регулювання трудової міграції молоді; 
– здійснення науково обгрунтованого прогнозування процесів на 
молодіжному сегменті національного ринку праці. 
Вивченню проблем молодіжної зайнятості також присвячена монографія Є. 
В. Сірого, в якій автор наголошує на тому, що невирішеність проблем у сфері 
зайнятості молодих осіб призводить до втрати та погіршення якості трудового 
потенціалу держави, унеможливлює забезпечення динамічного економічного 
зростання, посилює соціальну напруженість у суспільстві [33]. 
У монографії актуалізується проблематика молодіжного підприємництва та 
самозайнятості, оцінюється рівень розвитку молодіжного підприємництва в 
Україні, розглядаються питання удосконалення існуючого механізму підтримки 
самозайнятості молоді та молодіжного підприємництва з урахуванням сучасних 
тенденцій в Україні та зарубіжного досвіду. 
Питання формування здорового способу життя молоді розглядаються у статті 
Н. В. Даниленко та Р. Ю. Батира. Науковці називають чинники, які негативно 
впливають на здоров’я у молодому віці [21]: 
– надмірна вага; 
 32 
 
– знижена фізична активність; 
– ігрова залежність як один із негативних наслідків комп’ютеризації; 
– психологічний дискомфорт; 
– паління; 
– вживання алкогольних напоїв; 
– небезпечний секс; 
– вживання наркотиків. 
У наш час динаміка суспільного розвитку визначається насамперед 
розвитком інформаційних технологій та змінами в глобальній економіці. Тому 
молодь, яка має великий потенціал у цих сферах, є ключовою складовою розвитку 
країни. Також важливо звернути увагу на те, що молодь є основною національною 
цінністю держави. Її розвиток та успішна інтеграція в суспільство забезпечує 
збереження інтелектуального та технологічного потенціалу країни. Політика, 
спрямована на молодь, має на меті забезпечення рівних можливостей для всіх 
молодих людей, стимулювання розвитку освіти, здоров’я, науки та технологій, а 
також сприяння активній участі молоді у прийнятті рішень та формуванні політики, 
яка стосується їхнього майбутнього. 
Отже, об’єктом молодіжної політики є молодь як соціальна група певного 
віку, головний людський ресурс для розвитку, позитивних соціальних змін і 
технологічних інновацій, основна національна цінність держави. 
Необхідність формування політики суспільства, об’єктом якої є молодь, 
обгрунтовується двома причинами [21]: 
1) важливою роллю молоді для суспільства; 
2) належністю молоді до вразливих верств населення, яке потребує суттєвої 
підтримки для реалізації свого потенціалу. 
Роль молоді в соціальній системі країни наступна: молодь – це один із 
фaкторів зaбезпечення соціaльно-економічного розвитку крaїни; молодь – це 
мaйбутнє нaції і сaме їй нaлежить вирішaльнa роль у спрaві духовного оновлення 
нaції; через молодь у суспільстві здійснюється спaдкоємність поколінь; молодь є 
 33 
 
нaйменш консервaтивною зa своїми ціннісними орієнтaціями соціaльною верствою 
нaселення, нaйбільш чутливо реaгує нa соціaльні зміни, їй притaмaнне негaтивне 
стaвлення до порушення демокрaтичних норм, зaконів, морaльних принципів; 
молодь є важливим елементом сучасного суспільства і ключовим фактором 
соціального та економічного прогресу країни, творчим та потужним ресурсом, що 
буде визначати напрям політики та уряду; молодь – це головний стрaтегічний 
резерв соціaльно-економічних реформ тa духовно-культурних перетворень у 
крaїні, виходячи з того, що більшість молодих людей мaють освіту європейського 
рівня тa виховaні нa демокрaтичних здобуткaх сучaсної цивілізaції. 
Держави – члени ООН визнають, що молоде покоління у всіх країнах є 
головним людським ресурсом для розвитку, позитивних соціальних змін і 
технологічних інновацій. Ідеали, енергійність і широта поглядів молоді відіграють 
центральну роль у процесі поступального розвитку людських спільнот. 
Отже, молодь є об’єктом молодіжної політики, враховуючи важливість цієї 
групи населення для суспільства. Водночас, молодь вважається однією з найбільш 
вразливих верств населення, що теж є передумовою застосування впливу на неї 
суб’єктів молодіжної політики. 
Причини вразливості молоді: 
– відсутність суттєвої фінансової підтримки, наявність слабких умов для 
реалізації потенціалу; 
– невизначеність життєвих перспектив молодого покоління, яке часто шукає 
самореалізації. 
Зарубіжні експерти виділяють три цільові групи молодіжної політики [21]: 
– «проблемна молодь»; 
– молодь як ресурс, джерело (обдарована молодь); 
– звичайна молодь. 
До першої групи («проблемної молоді») відносять ВІЛ-інфікованих, вуличну 
молодь, молодих правопорушників, молодих людей з інвалідністю, дітей-сиріт. 
Такі молоді люди потребують конкретної допомоги та програм конкретного 
 34 
 
спрямування. Друга група складається з талановитої молоді, яка має спеціальні 
навички або компетентності. Третя група – це «звичайні» молоді люди, які теж 
стикаються з повсякденними життєвими проблемами. 
Виділяючи особливу роль молоді в житті суспільствa, слід розуміти, що сaме 
в молодіжному середовищі збільшується кількість проблем, пов’язaних із 
неповною трудовою зaйнятістю, недостaтньою якістю та доступністю вищої освіти, 
зaбезпеченням молодих громaдян житлом, відсутністю умов для формувaння 
здорового способу життя молоді. 
На вирішення цих проблем повинна спрямовуватись молодіжна політика. 
Зa результaтaми соціологічного дослідження «Стaновище молоді Укрaїни– 
2021» [29], проведеного ГО «Інститут молоді» у листопаді 2021 р., виявлено 
перелік особистих проблем, які сьогодні найбільше турбують молодих людей (рис. 
1.3.). Найактуальнішими проблемами для молоді є недостатнє матеріальне 
становище (45,5%), відсутність вільного часу (37,7%), проблеми із здоров’ям 
(35,2%), житлові проблеми (27,5%). Важливими для молоді є також відсутність 
можливостей для самореалізації і саморозвитку; високе фізичне навантаження та 
негативний вплив засобів масової інформації. 
 
Рис. 1.1. Особисті проблеми української молоді, % 
 35 
 
Серед проблем у територіальній громаді, які потребують вирішення, 
важливими молоді люди вважають низький рівень заробітних плат, стипендій та 
пенсій (51,5%), високі ціни (50,1%) та безробіття (45,1%) (рис. 1.2.). 
 
Рис. 1.2. Проблеми населеного пункту, в якому проживає молодь, % 
Аналіз даних свідчить про високий рівень безробіття у вікових групaх, до 
яких входить молодь. 
У 2021 р. при середньому рівні безробіття всього населення у 9,8% рівень 
безробіття у віковій групі 15–24 роки складав 19,1%; у групі 25–29 років – 9,4%; у 
групі 30–34 роки – 8,4%. У віковій групі 15–24 роки спостерігається підвищення 
рівня безробіття протягом 5-ти років. 
Високий рівень безробіття саме у цій групі свідчить про наявність проблем із 
працевлаштуванням молоді після закінчення навчання в школі чи закладі вищої 
освіти. Особливо гострою є проблемa із прaцевлaштувaнням випускників закладів 
вищої освіти. Зa ринкових відносин після зaкінчення навчання більшість молодих 
людей отримують від роботодaвців відмову в прийомі нa роботу, з причини 
відсутності прaктичного досвіду у випускників. 
Проблемa прaцевлaштувaння випускників закладів вищої освіти породженa 
бaгaтьмa причинaми: 
 36 
 
– відсутність держaвного прогнозувaння потреб економіки у спеціaлістaх з 
вищою освітою, що спричиняє появу диспропорцій попиту тa пропозиції 
дипломовaних спеціaлістів; 
– недостaтнє усвідомлення роботодaвцями недержaвного сектору ключового 
знaчення рівня кaдрового зaбезпечення виробництвa; 
– втрaтa зв’язків нaвчaльних зaклaдів з виробничими підприємствaми; 
– недостaтня квaліфікaція випускників бaгaтьох закладів вищої освіти, 
особливо привaтної форми влaсності; 
– недостaтня увaгa до питaнь прaцевлaштувaння у нaвчaльному процесі. 
Одним із шляхів зниження рівня безробіття молоді є розвиток молодіжного 
підприємництва та самозайнятості. Проте численні соціологічні дослідження 
свідчать про невисоку активність молодих людей щодо відкриття власної справи. 
Серед зайнятої (працюючої) молоді лише 3% становлять підприємці-роботодавці, 
а ще 7% є самозайнятими . Розвиток молодіжного підприємництва в Україні 
стримується комплексом чинників 
Чинники, що перешкоджають (на думку експертів) 
започаткуванню/реалізації підприємницької діяльності молоді (декілька 
відповідей), % 
Основними чинниками, що стримують розвиток молодіжного 
підприємництва, експерти називають відсутність початкового капіталу (88,3%) та 
відсутність ефективної підтримки з боку держави (63,8%). Суб’єктивні перешкоди, 
такі як «ризик зазнати невдачі», «відсутність наобхідних знань» та «відсутність 
досвіду» посідають другорядні позиції. Отже, одним із першочергових зaвдaнь 
держaви як суб’єктa молодіжної політики є удосконaлення мехaнізмів регулювaння 
зaйнятості молоді нa ринку прaці. 
Проаналізувавши дослідження, яке було підготовано ГО «Аналітичний центр 
Cedos» і дослідницькою агенцією Info Sapiens за ініціативи, а також технічної та 
організаційної підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в 
 37 
 
Україні, Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства молоді та спорту 
України, за фінансової підтримки МЗС Данії. 
У рамках дослідження було проведено глибинні інтерв’ю та фокус-групи 
серед молоді віком від 14 до 35 років на території підконтрольній Україні та молоді, 
яка виїхала за кордон через повномасштабне вторгнення РФ. Становище молоді у 
зв’язку з повномасштабним вторгненням. 
Загалом 82% молодих людей зазначили втрати через війну. Можна 
припустити, що 18% респондентів, які не зазначили втрат від війни, їх не 
усвідомлюють або вважають свої втрати незначними порівняно з втратами інших 
людей, адже стресові та економічні фактори, ймовірно, торкнулися всіх. 
Станом на листопад 2022 року майже половина молодих людей мали 
проблеми через відключення електроенергії та нестабільний зв’язок, але станом на 
момент підготовки звіту частота відключень електроенергії суттєво знизилась, тож 
можна припустити, що знизилась і актуальність цієї проблеми. 
Інші найпоширеніші втрати від війни – це зниження або втрата доходу (36%) 
та погіршення психічного здоров’я (28%). Крім того, 18% зазначили розрив 
стосунків і стільки ж – розлуку з сім’єю, 16% – переміщення в інші населені пункти 
України (власне або членів сім’ї), 14% – смерть друзів або членів сім’ї, 6% 
– пошкодження житла і стільки ж – отримання травм, пов’язаних з воєнними діями 
(особисто або членами сім’ї). 
На відміну від 2021 року суттєво зросла стурбованість здоров’ям (власним 
або близьких) – 50% проти 35% у 2021 році; а також стурбованість психічним 
здоров’ям – 22% проти 11% у 2021 році. Відсутність грошей, яка в 2021 році була 
топ-проблемою молодих людей, відійшла на другий план після здоров’я та 
блекаутів (її зазначили 31%), але дохід респондентів суттєво знизився: якщо в 2021 
році 23% зазначили, що їм не вистачає на харчування та/або вистачає лише на 
покриття базових потреб, то в 2022 році до цієї категорії потрапило вже 40%. 
Стурбовані фізичною безпекою 27% опитаних, відсутністю можливості 
самореалізації – 19% та неможливістю працевлаштування – 19%. Загалом на 
 38 
 
момент опитування 12% молоді шукали роботу (в 2021 році не було такого питання, 
але, за даними Омнібусу Info Sapiens станом на лютий 2022 року до вторгнення 7% 
молодих людей шукали роботу). 
Попри величезні втрати від війни, на думку авторів звіту, зміцненню 
стабільності українського суспільства сприяють такі тенденції серед молоді: 
Зростання громадської активності. Частка молоді, що займається 
волонтерством, зросла з 20% до 42%. На противагу 6%, які вперше долучилися до 
волонтерської діяльності протягом останніх 12 місяців в 2021 році, у 2022 році 
таких було вже 30%. Також значно збільшилась частка молодих людей, які серед 
життєвих цілей зазначили – бути корисними своїй країні: з 6% у попередній хвилі 
до 37% цього року. 
Зростання частки тих, хто не хоче виїжджати з України з 49% в 2021 році до 
66%. Це може пояснюватись як посиленням патріотичних настроїв та соціальної 
згуртованості, так і виїздом частини молоді за кордон (тоді як ті, хто не хотів 
виїжджати, частіше залишались в Україні або повертались з-за кордону). 
Бажання 76% молодих людей, які виїхали через війну за кордон, повернутись 
в Україну. Зокрема, 64% планують повернутися до свого населеного пункту, в 
якому раніше проживали, і тільки 2% – вже до іншого (решта не визначились). 
Прикметно, що 57% молоді за кордоном серед найважливіших цілей в житті 
зазначили бути корисними Україні. 
Єдність у баченні умов миру і майбутнього України. Молодь одностайно 
підтримує територіальну цілісність України: 86% респондентів визначили як 
абсолютно неприйнятний варіант «Україна претендує лише на ту територію, яка 
підконтрольна їй станом на сьогодні», а 71% так само відкинули варіант 
встановлення миру, за якого Україна контролюватиме територію станом на 23 
лютого 2022 року. Також порівняно з 2021 роком суттєво зросла підтримка вступу 
до НАТО (з 59% до 80%) та ЄС (з 57% до 85%). 
Зростання толерантності до найбільш стигматизованих вразливих груп. 
Частка тих, хто не бажає жити поруч з ромами, знизилась з 44% до 35%, а поруч з 
 39 
 
ЛГБТІК+ – з 31% до 28%. Незважаючи на зростання поширеності проблем 
психічного здоров’я внаслідок війни, дослідження не виявило загострення 
конфліктів серед молоді, навпаки, на відміну від 2022 року, знизилась 
стурбованість проблемами в родині, труднощами в спілкуванні, невмінням 
вирішувати конфлікти. 
Окрім нетолерантності до вразливих груп, яка все ж лишається на високому 
рівні, конфліктам серед молоді можуть сприяти неприязнь та дискомфорт від 
російської мови серед оточення через асоціацію російської мови з російським 
впливом. 
Порівняно з 2022 роком частка україномовного спілкування з друзями зросла 
з 43% до 56%, на роботі або навчанні – з 51% до 63%, у сім’ї – з 49% до 58%, а 6 
частка виключно російськомовного спілкування в цих сферах знизилась майже 
вдвічі. Найчастіше російською говорять в сім’ї – 18%, а найрідше на роботі або в 
навчальних закладах – 9%. На жаль, 3% молодих людей стикалися з насильством 
через російську мову спілкування впродовж періоду війни (серед тих, хто в сім’ї 
говорить російською, ця частка становить 9%). 
Водночас регулярні опитування суспільної думки впродовж війни свідчать 
про постійне зниження частки російськомовних, тож припускаємо, що частота 
конфліктів на мовному ґрунті буде знижуватись. Також спонукати конфлікти 
можуть розбіжності в позиції щодо бойкоту російського культурного простору, 
який підтримують 72%, а проти такого бойкоту 20% молодих людей. 
Знову ж таки, розвиток українського культурного простору, ймовірно, 
запобігатиме таким конфліктам. За словами переважної більшості опитуваних 
(72%), вони готові долучатися до процесу відновлення у своїй громаді, але лише 
1% відповіли, що вже це роблять. Для підвищення громадської активності молоді, 
на думку респондентів(-ок), місцева влада або інші стейкголдери мають 
зосередитися на створенні проєктів для молоді або за її участі, фінансувати проєкти 
молодих людей, сприяти або проводити публічні заходи (навчально-освітні та 
 40 
 
суспільно важливі) для молоді та спільно з іншими віковими групами, відкривати 
молодіжні центри для дозвілля, розвивати програми стажувань при інституціях. 
Таким чином, огляд проблем у молодіжному середовищі свідчить про 
необхідність розроблення ефективних механізмів молодіжної політики для їх 
вирішення. Молодіжна політика повинна здійснюватись як відповідь на запити 
молоді – об’єкта молодіжної політики. 
 41 
 
Висновки до 1 розділу 
 
Таким чином, підсумовуючи вище сказане, можемо сказати, що усучасному 
суспільстві вирізняються різноманітні проблеми, пов'язані із формуванням 
духовних потреб та інтересів молоді, її активним включенням у соціально- 
політичне, економічне та культурне життя. Недостатній рівень реалізації 
освітнього потенціалу, відсутність розвиненої неформальної освіти, поширення 
шкідливих звичок, соціальна ізольованість та обмежений доступ до новітніх 
технологій - лише деякі з численних викликів, що стоять перед молоддю сучасного 
світу. 
Для розуміння ролі та значення молоді в суспільстві, вчені та дослідники 
надають особливу увагу цій категорії населення. Вони визначають молодь як 
особливу соціальну групу, яка проходить стадію соціалізації та готується до 
прийняття соціальних ролей дорослих. 
Молодь, згідно з висловлюваннями дослідників, має свої визначені 
особливості, які залежать від економічного розвитку, місця у соціальній структурі 
та рівня культури суспільства. 
У зв’язку з цим, молодь необхідно розглядати як важливий чинник 
соціальних змін та розвитку. Національна молодіжна політика має спрямовуватися 
на забезпечення потреб та розвиток цієї категорії населення, щоб створити умови 
для їх повноцінного розвитку та реалізації потенціалу для благополуччя всього 
суспільства. 
Отже, отриманий огляд проблем у молодіжному середовищі свідчить про 
актуальність та необхідність розроблення ефективних механізмів молодіжної 
політики для вирішення цих питань. Ключовим аспектом успішної молодіжної 
політики є врахування потреб та запитів самої молоді, оскільки вони є головним 
об’єктом цієї політики. Тому для досягнення позитивних змін та покращення у 
молодіжному середовищі необхідно активно впроваджувати та розвивати стратегії, 
які відповідають реальним потребам та проблемам молоді. 
 42 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В 
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
2.1. Стратегії та програми розвитку молодіжної політики 
 
Наявність чіткої та консолідованої нормативно-правової бази дозволяє 
забезпечити реалізацію державної політики в галузі молодіжної політики, 
забезпечити права та інтереси молоді, а також забезпечити створення необхідних 
умов для її розвитку. Основні прaвa й обов’язки молоді, як і інших громaдян 
Укрaїни, зaфіксовaні в стaттях 21–68 Конституції Укрaїни. 
Згідно з цими стaттями, кожний молодий громaдянин мaє прaво нa: життя; 
вільний розвиток своєї особистості; повaгу до його гідності; свободу тa особисту 
недоторкaнність; недоторкaнність житлa; вільний вибір місця проживaння, свободу 
пересувaння; свободу світогляду; свободу об’єднaння у політичні пaртії тa 
громaдські оргaнізaції; володіння привaтною влaсністю; прaцю; освіту; соціaльний 
зaхист. 
Одним із перших програмних документів, що визначав зміст та мету 
молодіжної політики, стала Деклaрaція Верховної Рaди Укрaїни «Про зaгaльні 
зaсaди держaвної молодіжної політики в Укрaїні», прийнята 15 грудня 1992 року. 
Декларація стала основою для подaльшого розвитку молодіжної політики, її 
прaвової бaзи, прaктичної діяльності оргaнів держaвної влaди і упрaвління, якa 
спрямовується нa сприяння повноцінному розвитку молоді Укрaїни [22]. 
В цьому документі сформульовaно визнaчення сутності тa змісту держaвної 
молодіжної політики, визнaчено її нaпрями, a тaкож мехaнізм формувaння тa 
реaлізaції. Деклaрaцією визнaчено, що держaвнa молодіжнa політикa в Укрaїні є 
пріоритетним і специфічним нaпрямом діяльності держaви і здійснюється в 
інтересaх молодої людини, суспільствa, держaви; з урaхувaнням можливостей 
Укрaїни, її економічного, соціaльного, історичного, культурного розвитку і 
світового досвіду держaвної підтримки молоді. 
 43 
 
Декларацією були окреслені основні зaвдaння держaвної молодіжної 
політики, серед яких [22]: 
– вивчення стaновищa молоді, створення необхідних умов для зміцнення 
прaвових тa мaтеріaльних гaрaнтій щодо здійснення прaв і свобод молодих 
громaдян, діяльності молодіжних оргaнізaцій для повноцінного соціaльного 
стaновлення тa розвитку молоді; 
– допомогa молодим людям у реaлізaції й сaмореaлізaції їх творчих 
можливостей тa ініціaтив, широке зaлучення юнaків і дівчaт до aктивної учaсті у 
нaціонaльно-культурному відродженні укрaїнського нaроду, формувaнні його 
свідомості, розвитку трaдицій тa нaціонaльно-етнічних особливостей; 
– зaлучення молоді до aктивної учaсті в економічному розвитку Укрaїни; 
– нaдaння держaвою кожній молодій людині соціaльних послуг із нaвчaння, 
виховaння, духовного і фізичному розвитку, професійної підготовки; 
– координaція зусиль всіх оргaнізaцій тa соціaльних інститутів, що прaцюють 
з молоддю. 
У подальшому були прийняті такі закони України: «Про сприяння 
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993 р.); «Про молодіжні 
та дитячі громадські організації» (1998 р).; «Про соціальну роботу з дітьми та 
молоддю» (2001 р.); «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004– 
2008 роки» (2003 р.) [21]. 
Більшість із цих документів на сьогодні втратили чинність. З 2008 р. 
розпочалася розробка Державних цільових соціальних програм «Молодь України». 
Перша – Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009–2015 р. 
– була затверджена постановою КМУ від 28.01.2009 р. № 41. 
Основні завдання Програми: 
– створення умов для інтелектуального самовдосконалення молоді, творчого 
розвитку особистості; 
– утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування 
загальнолюдських цінностей; 
 44 
 
– пропаганда та формування здорового способу життя; 
– створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді; 
– надання підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям; 
– інтеграція українських молодіжних організацій до відповідних 
європейських і світових організацій. 
Програма базувалася на необхідності впровадження сучасних технологій, 
системи збору й обробки актуальної та достовірної інформації про можливості й 
потреби молоді, розроблення нових стандартів роботи з молоддю. Документ 
передбачав проведення моніторингу становища молоді в Україні, підготовку 
щорічної доповіді про становище молоді в Україні для використання на 
парламентських слуханнях і здійснення наукових досліджень з проблем молоді. 
Позитивними рисaми цієї прогрaми є відхід від пaтернaлістської моделі 
держaвної політики щодо молоді тa нaміченa співпрaця із громaдськими і 
блaгодійними оргaнізaціями. Значним недоліком Програми дослідники вважають 
відсутність завдання щодо забезпечення молоді житлом, хоча на той час ця 
проблема була надзвичайно актуальною для молоді. 
Наступна – Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 
2016–2020 р. була затверджена постановою КМУ від 18.02.2016 р. № 148. Очікувані 
результати цієї програми [16]: 
– збільшення щороку на 10% чисельності молоді, залученої до програм та 
заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання та підвищення рівня 
громадянської свідомості молоді; 
– збільшення щороку на 4% чисельності молоді, залученої до популяризації 
та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я; 
– створення цілісної системи неформальної освіти молоді; 
– збільшення щороку на 50 осіб працівників, які працюють з молоддю, із 
залученням державних службовців молодіжної сфери і представників молодіжних 
громадських організацій та забезпечення видачі зазначеним працівникам 
відповідних сертифікатів; 
 45 
 
– забезпечення розвитку молодіжного підприємництва шляхом 
удосконалення існуючої нормативно-правової бази та систематизації преференцій 
для молодих підприємців, формування підприємницьких навичок молоді; 
– забезпечення надання підтримки молоді у працевлаштуванні та сприяння 
створенню для неї нових робочих місць; 
– підвищення рівня самоорганізації і самоврядування інститутів 
громадянського суспільства та їх осередків; 
– забезпечення залучення молоді до волонтерства як форми суспільно 
значущої діяльності вторинної зайнятості; 
– зниження рівня правопорушень серед молоді до 2020 р. на 20% завдяки 
активізації правової освіти та участі молоді у суспільно значущій громадській 
діяльності; 
– забезпечення ефективного виконання державних і регіональних програм з 
метою забезпечення молоді житлом, насамперед осіб з особливими потребами, 
молодих сімей, що мають у своєму складі учасників бойових дій, інвалідів війни, а 
також молодих сімей, один із членів якої загинув (пропав безвісти) або помер 
внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини; 
– забезпечення інтеграції української молоді в європейські та світові 
молодіжні структури; 
– збільшення щороку на 5% чисельності молоді, яка бере участь у реалізації 
проєктів ЄС та інших іноземних держав, зокрема програми «Erasmus +». 
Ця Програма при визначенні оптимального варіанта реалізації молодіжної 
політики акцентувала увагу на забезпеченні застосування кращих досягнень 
світової та європейської практики формування і реалізації політики у молодіжній 
сфері. 
Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2021–2025 р. 
передбачає концентрацію зусиль на таких завданнях [16]: 
– підвищення рівня компетентностей молоді, у тому числі громадянських; 
– підвищення рівня культури волонтерства серед молоді; 
 46 
 
– активізація залучення молоді до процесів ухвалення рішень; 
– зміцнення соціальної згуртованості молоді, у тому числі шляхом здійснення 
обмінів молоддю в межах України та у партнерстві з іншими державами і 
міжнародними організаціями; 
– виконання програм для підготовки фахівців, які працюють з молоддю, у 
тому числі програми «Молодіжний працівник»; 
– забезпечення функціонування молодіжних центрів, у тому числі державної 
установи «Всеукраїнський молодіжний центр»; 
– сприяння створенню умов для розвитку спроможності інститутів 
громадянського суспільства для досягнення завдань Програми; 
– підтримка молодіжних проєктів та виконання окремих завдань молодіжної 
політики. 
З 2013 р. в Україні розпочалося активне запровадження стратегічного 
планування у молодіжній сфері. Стратегія розвитку державної молодіжної 
політики на період до 2020 р. була затверджена Указом Президента України від 
27.09.2013 р. № 532/20131 [13]. 
Нею визначені такі пріоритети реалізації державної молодіжної політики: 
1) забезпечення доступної освіти шляхом: 
– забезпечення її безперервності; 
– формування державного замовлення відповідно до потреб ринку праці; 
– налагодження співпраці роботодавців і навчальних закладів для стажування 
студентської та учнівської молоді, укладення договорів про працевлаштування 
випускників на перше робоче місце; 
2) формування здорового способу життя молоді шляхом: 
– мотивації до здорового способу життя; 
– забезпечення розвитку фізичної культури та спорту; 
– проведення всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних спортивних 
змагань, турнірів; 
 47 
 
– виконання програм, спрямованих на залучення молоді до занять фізичною 
культурою та спортом; 
3) забезпечення зайнятості молоді на ринку праці шляхом: 
– стимулювання роботодавців у наданні першого робочого місця; 
– підвищення рівня конкурентоспроможності молоді; 
– запровадження у навчальних закладах факультативних занять з організації 
власної справи та набуття підприємницьких навичок; 
– здійснення заходів щодо сприяння зайнятості молоді, насамперед тієї, яка 
потребує соціального захисту; 
– сприяння підприємницькій діяльності молоді, визначення механізмів її 
підтримки; 
4) забезпечення молоді житлом шляхом: 
– надання пільгових довгострокових кредитів для будівництва 
(реконструкції) чи придбання житла за рахунок бюджетних коштів; 
– іпотечного пільгового кредитування за рахунок власних і залучених коштів 
Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву строком до 30 
років та звільнення молодих сімей з дітьми від сплати відсотків за користування 
кредитом; 
– часткової компенсації відсоткової ставки кредиту, наданого для 
будівництва (реконструкції) чи придбання житла; 
– надання за рахунок державного бюджету державної підтримки для 
будівництва чи придбання житла в межах 30 відсотків його вартості; 
5) активізація участі молоді у суспільно-політичному житті шляхом: 
– залучення молоді до формування та реалізації державної молодіжної 
політики; 
– залучення молоді до роботи в органах державної влади та органах місцевого 
самоврядування; 
– забезпечення участі молоді у розвитку громадянського суспільства; 
 48 
 
6) сприяння інтеграції української молоді в європейське молодіжне 
співтовариство шляхом: 
– залучення центральними і місцевими органами виконавчої влади молоді та 
молодіжних організацій до виконання міжнародних програм; 
– популяризації вивчення іноземних мов, поширених у державах – членах 
Європейського Союзу; 
– розроблення молодіжних проєктів та укладення міжнародних договорів; 
– сприяння навчанню талановитої молоді за кордоном; 
– розширення міжнародного молодіжного співробітництва. 
Важливим для врегулювання діяльності дитячих і молодіжних громадських 
організацій стало прийняття у 2019 р. Закону України «Про визнання пластового 
руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху», який 
спрямовано на визнання історичного внеску пластового руху в освіту дітей і 
молоді, здобуття та становлення української державності, створення засад 
державної політики щодо сприяння пластовому, скаутському руху. 
Цим Законом визначено мету та завдання підтримки, забезпечення 
доступності пластового, скаутського руху для дітей і молоді, правовий статус 
пластових скаутських організацій. 2021 р. став своєрідним «проривом» у напрямі 
розвитку правового забезпечення молодіжної політики. 
У березні 2021 р. Указом Президента України від 12.03.2021 р. № 94/2021 
затверджена інноваційна за своїм змістом Національна молодіжна стратегія до 2030 
р [52]. 
У квітні цього ж року прийнято Закон України «Про основні засади 
молодіжної політики», який визначає мету, завдання, основні засади, напрями та 
механізми реалізації молодіжної політики в Україні, гарантії участі молоді у її 
формуванні та реалізації, особливості організаційних і правових засад утворення та 
діяльності молодіжних та дитячих громадських об’єднань1 . 
Національна молодіжна стратегія до 2030 р. (далі – Стратегія) є важливим 
документом як з наукової, так і з практичної точки зору. 
 49 
 
Цей документ має на меті визначити пріоритети та завдання, що повинні бути 
здійснені для розвитку молодіжної політики та покращення якості життя молоді в 
нашій країні. 
З наукової точки зору, розробка та впровадження національної молодіжної 
стратегії є важливим інструментом для дослідження та аналізу соціальних, 
економічних і політичних проблем, з якими стикається молодь у суспільстві. 
Документ забезпечує можливість розробляти наукові рекомендації та пропозиції 
щодо покращення стану справ у молодіжному середовищі, а також підтримує 
розвиток наукових досліджень у галузі молодіжної політики. З практичної точки 
зору, Національна молодіжна стратегія до 2030 р. є ключовим інструментом для 
формування національної політики у молодіжній сфері. 
Цей документ визначає стратегічні цілі та завдання, які повинні бути 
здійснені для забезпечення розвитку молодіжної сфери у нашій країні. Через 
використання цього документа можливе забезпечення цілеспрямованого розвитку 
молодіжної сфери, створення сприятливих умов для розвитку молодіжних 
організацій та ініціатив, а також забезпечення підтримки молодих людей у 
професійному й особистому розвитку. 
Національна молодіжна стратегія до 2030 р. розроблялась із залученням 
широкого кола експертів, громад, громадських організацій, бізнесу, але, в першу 
чергу, самих молодих людей і молодіжних організацій із усіх областей України. 
Основна мета стратегії – створення можливостей для молоді, яка проживає в 
Україні, бути конкурентоспроможною, брати участь у житті суспільства, свідомо 
робити свій внесок у подальший його розвиток. У документі міститься сучасне 
бачення концептуальних засад молодіжної політики, запроваджено інноваційне 
визначення пріоритетів його реалізації, до яких належать такі: безпека, здоров’я, 
спроможність, інтегрованість. 
Стратегія базується на таких принципах: цілісність і наскрізність – будь-які 
рішення, спрямовані на розв’язання актуальних проблем молоді, повинні 
відповідати її інтересам, ураховувати специфічні потреби. Стратегія передбачає 
 50 
 
співпрацю широкого кола заінтересованих у молодіжній політиці сторін, зокрема 
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також державно- 
приватне і соціальне партнерство, міжсекторальну взаємодію, поєднання 
державних та громадських інтересів, прав і свобод особистості; субсидіарність – дії 
держави є допоміжними засобами стосовно свободи дій молоді щодо самостійного 
задоволення своїх потреб, освіти чи професійної діяльності; участь – рішення, що 
стосуються молоді, ухвалюються за її участю. 
Держава створює засоби, простір, можливості та надає підтримку змістовній 
участі молоді в ухваленні важливих суспільних рішень; доказовість та науковість – 
всі рішення ґрунтуються на об’єктивній інформації про становище молоді у 
суспільстві, її цінностях, потребах та очікуваннях; інклюзивність – рішення 
сприяють розвитку самостійності молоді, створенню можливостей та усуненню 
бар’єрів, щоб жодна з її груп не була прямо чи опосередковано виключена із 
суспільства; рівність можливостей – рішення базуються на тому, що гідність 
людини є непорушною цінністю, незалежно від віку, статі, інвалідності, етнічного 
і соціального походження, релігійних та інших переконань, сімейного й майнового 
стану, місця проживання, мовних та інших ознак. 
Передбачається, що реалізація Стратегії відбуватиметься за двома етапами. 
На обох етапах реалізації Стратегії передбачається спільна та скоординована 
діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування у 
партнерстві з інститутами громадянського суспільства, установами та закладами, 
що працюють з молоддю, молодіжними центрами, фахівцями, які працюють із 
дітьми та молоддю, молодіжними працівниками, молодіжними консультативно- 
дорадчими органами, органами учнівського та студентського самоврядування, 
міжнародними організаціями, представниками роботодавців, бізнесу, а також за 
безпосередньою участю молоді. 
Індикатори реалізації Стратегії: 
– зростання народжуваності в Україні; 
 51 
 
– зростання частки молоді, яка турбується про своє здоров’я та здійснює 
заходи щодо здорового способу життя; 
– зменшення захворюваності серед молоді та зниження смертності; 
– зниження рівня правопорушень та злочинності серед молоді; 
– зростання індексу самостійності молоді, який ґрунтується на 
самозайнятості, участі в громадській та волонтерській діяльності; 
– підвищення рівня реінтеграції молоді, яка проживає на тимчасово 
окупованих територіях України, а також з числа внутрішньо переміщених осіб до 
культурного, інформаційного, освітнього простору України; 
– зростання частки молоді – членів громадських об’єднань; 
– зростання частки молоді, яка бере участь у процесах ухвалення рішень на 
рівні територіальної громади, міста, району, області, держави; 
– підвищення рівня участі молоді у неформальних видах навчання; 
– зростання кількості молодіжних центрів та установ, що працюють з 
молоддю, у регіонах України; 
– зростання частки молоді, що брала участь у волонтерській діяльності; 
– зростання частки молоді, яка усвідомлює потребу в дотриманні Конституції 
та законів України, має нетерпимість до їх порушення, а також до проявів корупції, 
порушення академічної доброчесності, усвідомлено відмовляється від 
недоброчесної практики у своєму житті; 
– підвищення рівня довіри молоді до державних інституцій; 
– підвищення рівня престижності державної служби; 
– зниження рівня безробіття молоді; 
– підвищення рівня поінформованості суспільства про потреби молоді з 
числа осіб з інвалідністю та підвищення ступеня її інтеграції у суспільне життя; 
– зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається і не набуває 
професійних навичок. Реалізація Стратегії допоможе молоді бути свідомою, 
відповідальною та економічно активною, мати високий рівень життєстійкості, 
 52 
 
самостійності і спроможності, бути інтегрованою в суспільне життя держави та 
адаптованою до викликів сучасного світу. 
Тобто молодь розвиватиме свою суб’єктність, а саме: зростатиме з турботою 
про фізичне і психічне здоров’я з дитинства; адекватно оцінюватиме загрози і 
реагуватиме на них, посилюватиме власну безпеку; формуватиме компетентності 
для безпечного та гідного життя, розвитку і самореалізації у швидкоплинному та 
мало передбачуваному світі; братиме участь у житті суспільства, територіальних 
громад, впливатиме на рішення, що стосуються її життя. 
 
2.2. Оцінка ефективності заходів молодіжної політики в умовах воєнного 
стану в Черкаській області 
 
Актуальність молодіжної політики Черкаської області полягає у можливості 
молоді впливати на вирішення хвилюючих молодь питань, вдосконалювати свої 
лідерські якості та реалізовувати власні ідеї та ініціативи, тим самим якісно 
впливаючи на розвиток молоді в Черкаській області. Зараз існує багато молодіжних 
організацій, які просувають молодіжну політику та залучають до неї активну 
молодь. 
З 12 березня 2021 року згідно з Указом Президента України «З метою 
забезпечення створення більших можливостей для формування, розвитку та 
підвищення рівня конкурентоспроможності молоді, реалізації нею конституційних 
прав і свобод» формування здорового середовища для ведення способу життя 
молоді та сприяння ініціативі та активності молодих громадян у всіх сферах 
суспільного та національного життя затверджено Національну молодіжну 
стратегію до 2030 року [52]. 
Основне питання, яке викликає занепокоєння, – «сприяння можливості 
кожному молодому громадянину свідомо обирати власний шлях», тобто якщо 
трактувати цей меседж глибше, то в центрі уваги – народжуваність та психічне 
здоров’я молоді. молоде покоління. 
 53 
 
«Демографічна криза є проявом незавершеного демографічного переходу – це 
відтворення населення, народжуваність знижується, а тривалість життя не 
збільшується.» Наразі можна спостерігати, що молоде покоління більш 
відповідальне за проблему народжуваності, а відповідно до аналізу та дослідження 
цієї стратегії «…За різними оцінками кількість молодих людей у суспільстві 
скоротиться більш ніж наполовину». 
Основними пріоритетами Стратегії є [52]: 
- безпека – підвищення безпечності середовища і посилення життєстійкості 
молоді; 
- здоров’я – формування навичок здорового способу життя, розвиток та 
збереження фізичної культури, культури здорового харчування та психогігієни; 
- спроможність – залучення молоді до участі у суспільному житті, підвищення 
її самостійності, конкурентоспроможності, формування у молоді громадянських 
компетентностей; 
- інтегрованість – підвищення мобільності, соціальної і культурної інтеграції 
молоді в суспільне життя України та світу. 
На нашу думку, зазначені вище пріоритети Стратегії, значною мірою 
відображають ті основні проблеми з якими, як правило, стикається молодь. В той 
же час варто окремо відзначити, що окремими пунктами серед пріоритетів варто 
було б виділити незалежність та самодостатність. 
Під незалежністю у цьому контексті необхідно розуміти здатність молодих 
людей до самостійного існування в суспільстві, тобто можливість задовольнити у 
повній мірі свої фізіологічні потреби, а також чинити відповідно до своєї волі – це 
і є незалежність. Мати власні принципи, цінності, переконання, світогляд та не 
боятися їх виражати через потенційну загрозу втратити бізнес або роботу – це 
значною мірою і є про незалежність. 
Щодо самодостатності, варто зазначити наступне. Віра у свої сили, стабільний 
психоемоційний стан, здатність до усвідомлення наслідків своїх дій, а також 
відсутність психологічних травм гарантують можливість адекватної самореалізації 
 54 
 
людини у суспільстві, а відповідно і ту суспільно значиму користь, котру людина 
приносить суспільству. 
Ці пріоритети поширюються на всі вікові категорії і реалізуються через 
завдання та заходи, що враховують особливості життя молоді. 
Розроблена та затверджена Національна молодіжна стратегія на період до 2030 
року передбачає запровадження нових підходів до розвитку молоді в Україні та 
враховує аспекти, зазначені в інших документах: Цілі сталого розвитку України на 
період до 2030 року, молодіжні стратегії та документи, що регламентують 
принципи розвиток молодіжної політики ООН, Ради Європи та Європейського 
Союзу. Крім того, Стратегія враховувала демографічні, безпекові та економічні 
виклики, які зараз постають перед державою та суспільством. 
Наголошуємо, що загальною метою Стратегії є створення можливостей для 
молоді, яка проживає в Україні, бути конкурентоспроможною, брати участь у житті 
суспільства та свідомо сприяти його подальшому розвитку. 
Національна молодіжна стратегія виправляє помилкове судження попередніх 
років про те, що недостатньо уваги приділялося таким питанням, як перехід дітей 
у доросле життя та самостійність, розуміння та бачення молоді як суб’єкта 
політики, розвиток цифрової молоді та інструментів молодіжної політики. роботи 
та врахування передового світового та європейського досвіду вирішення цих 
проблем. 
Основними результатами реалізації Стратегії [52]: 
« - зростання народжуваності в Україні; 
- зростання частки молоді, яка турбується про своє здоров'я та здійснює заходи 
щодо здорового способу життя; 
- зниження рівня вживання серед молоді психоактивних речовин, алкоголю та 
тютюну; 
- зменшення захворюваності на вірус імунодефіциту людини серед молоді та 
зниження смертності від хвороб, зумовлених СНІДом; 
- зниження рівня правопорушень та злочинності серед молоді; 
 55 
 
- зменшення рівня поширеності психічних розладів серед молоді; 
- зростання індексу самостійності молоді, який ґрунтується на самозайнятості, 
участі в громадській та волонтерській діяльності, об'єднанні для спільного впливу 
на соціальні процеси, що відбуваються в Україні, власних доходах та проживанні 
окремо від батьків; 
- зменшення бар'єрів для повного розкриття підприємницьких здібностей та 
потенціалу молоді; 
- підвищення рівня реінтеграції молоді, яка проживає на тимчасово 
окупованих територіях України, а також з числа внутрішньо переміщених осіб до 
культурного, інформаційного, освітнього простору України; 
- зростання чисельності молоді, яка проживає на тимчасово окупованих 
територіях України і вступила до закладів загальної середньої, професійної 
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; 
- зростання частки молоді - членів громадських об'єднань; 
- посилення ролі інститутів громадянського суспільства у формуванні та 
реалізації молодіжної політики на засадах доброчесної конкуренції, що передбачає 
дотримання принципів молодіжної політики в Україні, спонукає їх провадити свою 
діяльність, з урахуванням результатів досліджень та потреб молоді; 
- зростання частки молоді, яка брала участь у процесах ухвалення рішень на 
рівні територіальної громади, міста, району, області, держави; 
- підвищення рівня участі молоді у неформальних видах навчання; 
- зростання кількості молодіжних центрів та установ, що працюють з молоддю, 
у регіонах України, виходячи з потреб конкретного регіону; 
- збільшення частки молоді, яка свідомо обрала свою професійну діяльність; 
- підвищення рівня довіри молоді до державних інституцій; 
- підвищення рівня престижності державної служби; 
- зниження рівня безробіття молоді; 
- зростання кількості фахівців, які працюють з дітьми та молоддю, у тому числі 
молодіжних працівників, та підвищення рівня їх компетентностей; 
 56 
 
- зростання частки молоді з числа закордонних українців, яка повернеться до 
України та стане активним учасником економічного та суспільного життя держави; 
- підвищення якості діяльності молодіжних центрів та установ, що працюють 
з молоддю та допомагають їй отримати відповідні компетентності для 
самореалізації та розвитку, здобуття досвіду реалізації суспільних ініціатив тощо; 
- підвищення рівня поінформованості суспільства про потреби молоді з числа 
осіб з інвалідністю та підвищення ступеня її інтеграції у суспільне життя; 
- зростання частки молоді, яка усвідомлює потребу в дотриманні Конституції 
та законів України, має нетерпимість до їх порушення, а також до проявів корупції, 
порушення академічної доброчесності, усвідомлено відмовляється від 
недоброчесної практики у своєму житті; 
- зростання частки молоді, що брала участь у волонтерській діяльності; 
- підвищення рівня взаємодії молоді з різних соціальних груп, у тому числі 
іммігрантів; 
- зростання частки молоді, що брала участь у програмах мобільності в рамках 
міжнародних програм, міжнародних короткострокових програмах, навчаннях, 
тренінгах, освітніх таборах; 
- зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається і не набуває 
професійних навичок.» 
Статистичні дані Державної служби статистики України свідчать про те, що 
кількість живонароджених в Україні з 1990 по 2022 рік значно зменшилася, це 
більш наочно видно на графіку (рис. 2.1.) [56]. Крім того, ми вважаємо доцільним 
пов'язувати зниження народжуваності з соціально-економічними чинниками, саме 
ці чинники, на нашу думку, є причиною даної стагнації. 
 57 
 
 
 
 
 
Рис. 2.1. Динаміка народжуваності з 1990 по 2022 рр. в Україні [56] 
З 1990-1998 рр. - народжуваність порівняно з наступними роками висока, але 
через велику кількість молоді та попередню високу народжуваність це не дивно. У 
ці роки спостерігалася глобальна криза в результаті розпаду СРСР, економічної 
нестабільності та зміни керівництва, але до кінця 20 століття ситуація в основному 
нормалізувалася. 
З 1998-2002 рр. рівень народжуваності починає стабілізуватися, але 
спостерігається економічна нестабільність, надання сім’ям безкоштовного житла 
та нормалізація цін, щоб мати рівень життя. 
З 2002-2008 рр. економічне зростання і стабільність, більш комфортний 
рівень життя, внаслідок чого зросла народжуваність. 
У період 2008-2009 років відбулася серйозна світова фінансова криза, світова 
економіка підірвалася, сталася політична криза. 
2009-2013 роки - ці роки не характеризуються якимись відмінними рисами 
позитивного або негативного характеру. Нинішній політичний клімат, який 
пов’язаний з переходом влади та політичним примусом до мовчання. 
2013-2022 - Політичні та соціальні зміни в Україні, початок Революції 
Гідності, зміна влади, економічний спад, російське вторгнення на територію 
 58 
 
незалежної держави України, бідність та безробіття серед населення , підвищення 
цін, яке не супроводжувалося підвищенням заробітної плати, міграція населення. 
Отже, висновки полягають у тому, що через негативні соціально-економічні 
умови сім'ї молоді не поспішають з розширенням родини. Сплати в національній 
валюті з 2015 року залишилися на тому ж рівні, але у відношенні до долара вони 
значно знизилися через його зростання. Якщо економічна ситуація в Україні не 
покращиться, демографічна криза може зростати щороку. За прогнозами вчених, 
до 2050 року населення може зменшитись на 5,5 мільйона осіб. 
У такій ситуації найбільш цілеспрямованим вважається розширення надання 
молодіжних кредитів та створення нових робочих місць для зменшення рівня 
безробіття. За даними таблиці, відсоток безробіття залишається на однаковому 
рівні у 2002 році та у 2021 році. Це може сприяти зниженню демографічної кризи 
та її нормалізації у майбутньому. 
Пунктом 2 Указу Президента України № 94/2021 від 12 березня 2021 року 
обласну державну адміністрацію уповноважено формувати стратегію розвитку 
молодіжної політики в області. Проте станом на березень 2022 року ОДА Черкаської 
області такої стратегії ще не розробила. 
Але стратегія не передбачає розвитку молодіжної політики, хоча згідно з 
Указом Президента України про «Національну молодіжну стратегію на період до 
2030 року» державна адміністрація кожного регіону країни зобов’язана розробити 
молодіжну політику. . 
Крім того, ми розглянули Цільовий комплексний план підтримки молоді міста 
Черкаси на 2022-2026 роки, затверджений рішенням Черкаської міської ради від 
09.11.2021 № 13-9, який спрямований на «Створення комфортного середовища для 
себе -реалізація та активна участь у суспільно-громадському житті молоді, яка 
постійно проживає або навчається в м. Черкаси». 
Відповідно до розділу IV зазначеної програми (Додаток Б), очікують високу 
результативність, «виконання програми забезпечить: 
 59 
 
- зростання чисельності молоді, яка бере участь у заходах неформальної освіти 
та усвідомлює необхідність навчання протягом життя; 
- підвищення рівня компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо), у 
тому числі фінансової та цифрової грамотності, правової спроможності для активної 
участі та інтеграції в суспільне життя молоді; 
- підвищення рівня медіаграмотності молоді; 
- створення молодіжного центру; 
- зростання чисельності молоді із сформованим відповідальним ставленням до 
власного здоров’я; 
- зростання чисельності молоді, яка має знання та навички з планування сім’ї 
та репродуктивного здоров’я; 
- підвищення рівня поінформованості суспільства про потреби молоді з числа 
осіб з інвалідністю та підвищення ступеня її інтеграції; 
- збільшення відсотка молоді з інвалідністю, яка бере участь у діяльності 
інститутів громадянського суспільства та молодіжних центрів, має досвід 
волонтерської діяльності, користується формами безпосередньої участі; 
- участь у волонтерській діяльності (у проєктах та заходах) молоді; 
- залучення до своєї діяльності волонтерів та фахівців, які популяризують 
волонтерську діяльність серед молоді, що підвищили рівень своєї фаховості для 
розвитку культури волонтерства серед молоді; 
- участь у процесах ухвалення рішень серед представників органів учнівського 
та студентського самоврядування, молодіжних консультативно-дорадчих органів; 
- інформування молоді про форми безпосередньої участі у суспільному житті; 
- участь у проєктах здійснення обмінів молоддю у партнерстві з іншими 
державами та міжнародними організаціями; 
- навчання, у тому числі за програмою «Молодіжний працівник»; 
- залучення молоді до діяльності міської установи «молодіжний центр; 
 60 
 
- збільшення кількості молоді, яка підвищить рівень своєї активності та 
інтеграції в суспільне життя завдяки участі у проєктах молодіжних та дитячих 
громадських організацій; 
- навчання з підвищення рівня компетентностей для роботи з молоддю, які 
працюють у молодіжних та дитячих громадських організаціях; 
- інформування молоді, зокрема вразливих категорій та української молоді 
діаспори, про можливості, наявні та нові інструменти, її права та обов’язки для 
самореалізації, розвитку, участі та інтеграції у суспільне життя. 
Очікувані результати позитивно вплинуть на показники індексу участі молоді 
в суспільному житті, сприятимуть збільшенню відсотка молоді, яка знає про різні 
інструменти участі в суспільному житті та користується ними». 
Програма містить 38 напрямів діяльності та заходів, які, за задумом 
розробників, мають забезпечити: 
«- посилення ролі та відповідального ставлення органів місцевого 
самоврядування та громадських організацій до виконання завдань Програми, 
активізувавши вертикальну і горизонтальну співпрацю, обмін досвідом між ними 
для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Черкасах; 
- підвищення рівня компетентностей молоді та спроможності інститутів 
громадянського суспільства у молодіжній сфері, створення молодіжного центру, 
молодіжної роботи, молодіжного та дитячого громадських рухів, сприяння 
утворенню і розвитку молодіжних консультативно-дорадчих органів, органів 
учнівського та студентського самоврядування, підготовку фахівців, які працюють з 
молоддю, у тому числі молодіжних працівників; 
- поширення наявних та запровадження нових моделей для розвитку, 
інтеграції та участі молоді у суспільному житті із застосуванням цифрових 
інструментів та з урахуванням реформування місцевого самоврядування; 
- розвиток громадянського суспільства, впровадження громадянської освіти на 
всіх рівнях, поширення неформальної та інформальної освіти; 
 61 
 
- впровадження інклюзивного підходу та забезпечення рівних прав, а також 
доступу до послуг і можливостей, інформації для різних категорій молоді, 
насамперед для молоді з інвалідністю; 
- створення здорового та активного дозвілля для молоді.» 
Наша думка полягає у тому, що фінансування має бути спрямоване 
безпосередньо до існуючих організацій, які потребують цих коштів для втілення 
своїх ідей та реалізації молодіжної політики у Черкасах. Ми вважаємо, що такий 
план може бути спробою діяти економно за рахунок вже існуючих організацій та 
подій. У результаті такої програми може статися лише форсоване виконання 
завдання без реальних переваг для молоді Черкас. Це може призвести до 
формального завершення програми без реальних позитивних змін для молоді. 
Отже, можна прийти до висновку, що ця програма не сприяє покращенню 
життя молоді у Черкасах і є лише формальним заходом, спрямованим на отримання 
політичних бонусів, за рахунок існуючих структур та заходів. 
Порівняння «Національної молодіжної стратегії до 2030 року», яка була 
ухвалена указом Президента України, і «Міської цільової комплексної програми 
підтримки молоді м. Черкаси на 2022-2026 роки» є доцільним, оскільки ці дві 
стратегії мають відмінності у своїх цілях та напрямах. 
Важливо відзначити заходи, визначені в «Міській цільовій комплексній 
програмі підтримки молоді м. Черкаси на 2022-2026 роки», оскільки деякі з них 
можуть бути вже застарілими та виконуватися вже наразі у навчальних закладах, 
окремих громадських організаціях та об'єднаннях. 
Ми провели аналіз кожного пункту «Міської цільової комплексної програми 
підтримки молоді м. Черкаси на 2022-2026 роки» (далі - Цільова програма). 
Оцінюючи їх зміст, ми виявили багато моментів, що можуть бути пов'язані з 
непорозумінням мети молодіжної політики, переплітанням функцій та принципів 
молодіжної політики з обов'язками інших державних установ та підприємств. 
Також було виявлено випадки апропріації чужих заходів та проєктів, а також 
нераціонального планування видатків місцевого бюджету, що може, теоретично, 
 62 
 
мати ознаки корупції. Давайте детальніше розглянемо Цільову програму за її 
напрямами та прилеглими заходами для їх реалізації. 
Зокрема, у напрямку «Здоровий та безпечний спосіб життя» зазначені заходи, 
які є актуальними для молоді. Однак було виявлено, що ці заходи вже 
впроваджуються та реалізуються на базі навчальних закладів у Черкасах, 
молодіжних організацій та спілок. Іншими словами, виконання цих заходів 
відбувається навіть без участі міської ради та без видатків з місцевого бюджету. 
Тому цільова програма може вважатися надмірною у своїх пропозиціях, оскільки 
ці конкретні заходи вже мають власні ресурси та не потребують додаткових 
вкладень, які пропонуються в рамках Цільової програми. 
Проведемо порівняння «Національної молодіжної стратегії до 2030 року» та 
«Міської цільової комплексної програми підтримки молоді м. Черкаси на 2022- 
2026 роки». 
Мета. 
«Національної молодіжної стратегії до 2030 року». Забезпечення створення 
додаткових можливостей для становлення, розвитку та підвищення рівня 
конкурентоспроможності молоді, реалізації її конституційних прав і свобод, 
утвердження у молодіжному середовищі здорового способу життя, сприяння 
ініціативі та активності молодих громадян в усіх сферах життєдіяльності 
суспільства й держави. 
«Міської цільової комплексної програми підтримки молоді м. Черкаси на 
2022-2026 роки». Створення комфортного середовища для самореалізації й 
активного залучення до суспільно-громадського життя молоді, яка постійно 
мешкає або навчається у місті Черкаси. 
Основні завдання та/або пріоритетні напрямки. 
Основними пріорітетами є : 
«Національної молодіжної стратегії до 2030 року». Безпека - підвищення 
безпечності середовища і посилення життєстійкості молоді; 
 63 
 
Здоров'я - формування навичок здорового способу життя, розвиток та 
збереження фізичної культури, культури здорового харчування та психогігієни; 
Спроможність - залучення молоді до участі у суспільному житті, 
підвищення її самостійності, конкурентоспроможності, формування у молоді 
громадянських компетентностей; 
Інтегрованість - підвищення мобільності, соціальної і культурної 
інтеграції молоді в суспільне життя України та світу. 
«Міської цільової комплексної програми підтримки молоді м. Черкаси на 
2022-2026 роки». 
Основними завданнями є: 
Підвищення рівня компетентностей молоді, у тому числі громадянських. 
Підвищення рівня культури волонтерства серед молоді. Активізація залучення 
молоді до процесів ухвалення рішень. Зміцнення соціальної згуртованості 
молоді. Виконання програм для підготовки фахівців, які працюють з молоддю, у 
тому числі програми «Молодіжний працівник». Забезпечення функціонування 
молодіжного центру. Забезпечення функціонування школи волонтера для 
створення єдиної міської бази волонтерів з метою залучення до проведення 
різноманітних заходів та реалізації проєктів. Забезпечення діяльності конкурсу 
на отримання грантів у сфері молодіжної політики; 
Очікувані результати. 
«Національної молодіжної стратегії до 2030 року». Молодь зростатиме з 
турботою про фізичне і психічне здоров'я з дитинства; адекватно оцінюватиме 
загрози і реагуватиме на них, посилюватиме власну безпеку; формуватиме 
компетентності для безпечного та гідного життя, розвитку і самореалізації у 
швидкоплинному та малопередбачуваному світі; братиме участь у житті 
суспільства, територіальних громад, впливатиме на рішення, що стосуються її 
життя. 
«Міської цільової комплексної програми підтримки молоді м. Черкаси 
на 2022-2026 роки». Забезпечення вищого рівня інформованості та 
 64 
обізнаності молоді з суспільно-значущих питань. 
Зростання чисельності молоді, яка бере участь у заходах неформальної 
освіти та усвідомлює необхідність навчання протягом життя. 
Підвищення рівня медіаграмотності 
молоді Створення молодіжного центру. 
Зростання чисельності молоді із сформованим відповідальним 
ставленням до власного здоров’я. 
Створення молодіжної волонтерської бази. 
Розглядаючи "Національну молодіжну стратегію до 2030 року" та 
"Міську цільову комплексну програму підтримки молоді міста Черкаси на 
2022-2026 роки", можна виявити деякі відмінності та недоліки в цих 
документах. 
Мета та завдання: 
В "Національній молодіжній стратегії" акцент робиться на створенні 
можливостей для розвитку та самореалізації молоді, сприянні її активності та 
конкурентоспроможності в суспільстві. 
У "Міській цільовій комплексній програмі" звертається увага на 
створення комфортного середовища для самореалізації молоді, яка проживає 
чи навчається у Черкасах. 
Завдання та напрями: 
У "Національній молодіжній стратегії" висвітлено широкий спектр 
завдань, включаючи безпеку, здоров'я, спроможність, інтегрованість. 
В "Міській цільовій програмі" зосереджено на підвищенні рівня 
компетентностей та громадянських навичок, сприянні активному залученню 
молоді до різних процесів та створенні інфраструктури для її розвитку. 
Очікувані результати: 
У "Національній молодіжній стратегії" очікують, що молодь буде 
турбуватися про своє фізичне та психічне здоров'я, братиме активну участь у 
житті суспільства, а також збільшиться рівень інформованості та обізнаності. 
У "Міській цільовій програмі" очікується зростання кількості молоді, 
 65 
що бере участь у заходах неформальної освіти, створення молодіжного центру 
та бази волонтерів. 
Недоліки "Міської цільової програми підтримки молоді міста Черкаси 
на 2022-2026 роки": 
 Відсутність конкретності у визначенні цілей та плануванні дій. 
 Не враховано важливості підтримки та розвитку інноваційних 
ініціатив серед молоді. 
 Відсутність механізмів контролю за виконанням програми та 
оцінки її ефективності. 
Фактично, «Національна молодіжна стратегія до 2030 року» та «Міська 
цільова комплексна програма підтримки молоді міста Черкаси на 2022-2026 
роки» мають спільну мету та завдання. Але очікувані результати відрізняються, 
оскільки Стратегія охоплює більш широку аудиторію, тоді як Програма 
фокусується лише на молоді, що проживає у Черкасах. 
Загалом, обидва документи мають певні напрямки та цілі, проте "Міська 
цільова програма" потребує уточнень, конкретизації завдань та впровадження 
системи контролю за її реалізацією для досягнення більш конкретних 
результатів. 
 66 
Висновки до 2 розділу 
 
Отже, Україна активно розвиває свою молодіжну політику, 
спрямовуючи зусилля на стимулювання участі молоді в суспільно-корисних 
ініціативах та розвиток нових проєктів, спрямованих на підтримку молодого 
покоління. Національна молодіжна стратегія до 2030 року, розроблена для 
популяризації сучасних підходів до розвитку молоді в Україні, включає в себе 
широкий спектр заходів, спрямованих на вирішення демографічних, 
економічних та безпекових проблем країни. Ці заходи мають позитивно 
позначитися на залученості молоді до участі в молодіжних організаціях та 
політиці, що є ключовим аспектом для майбутнього вступу України до 
Європейського Союзу. 
Однак, аналізуючи «Міську цільову комплексну програму підтримки 
молоді м. Черкаси на 2022-2026 роки», було виявлено, що багато запланованих 
заходів вже існують або не відповідають актуальним потребам молоді. 
Фінансування, передбачене програмою, слід спрямовувати на реальні 
ініціативи, які пропонують молодіжні організації міста Черкаси, для більш 
ефективного впливу на розвиток молоді та вирішення їхніх потреб. 
Розглядаючи два стратегічні документи: "Національна молодіжна 
стратегія до 2030 року" та "Міську цільову комплексну програму підтримки 
молоді міста Черкаси на 2022-2026 роки", видно, що кожен із них має свої 
унікальні особливості, але також відзначаються деякими недоліками та 
відмінностями. 
У "Національній молодіжній стратегії" акцент робиться на створенні 
можливостей для розвитку молоді, сприянні активності та 
конкурентоспроможності в суспільстві, тоді як у "Міській цільовій програмі" 
звертається увага на створення комфортного середовища для самореалізації 
молоді у Черкасах. 
Також, у стратегії передбачено широкий спектр завдань, включаючи 
безпеку, здоров'я, спроможність та інтегрованість, тоді як програма 
 67 
визначається підвищенням рівня компетентностей та громадянських навичок 
молоді, її активне  
залучення до різних процесів та створення необхідної інфраструктури для 
розвитку. 
Проте, "Міська цільова програма" має певні недоліки, включаючи 
відсутність конкретності у визначенні цілей та плануванні дій, не врахування 
важливості підтримки та розвитку інноваційних ініціатив серед молоді, а 
також відсутність ефективних механізмів контролю за виконанням програми. 
У підсумку, обидва документи мають свою цінність, але "Міська цільова 
програма" потребує уточнень, конкретизації завдань та впровадження системи 
контролю за її реалізацією для досягнення більш конкретних та успішних 
результатів в розвитку молоді у Черкасах. 
 68 
 
РОЗДІЛ 3. ПІДТРИМКА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В ЧЕРКАСЬКІЙ 
ОБЛАСТІ 
 
3.1. Аналіз можливостей розвитку молодіжної політики та підтримки молоді 
в умовах воєнного стану 
 
Окрім тимчасових проблем, таких як перебої з електроенергією, відсутність 
спілкування тощо, головною турботою молодих людей є їхнє здоров’я (фізичне та 
психічне), а також відсутність доходів, можливостей працевлаштування та 
можливостей для самореалізації, тому , в рамках планів оздоровлення, 
рекомендовано віддати пріоритет модернізації системи охорони здоров’я та 
освітньо-економічним ініціативам. З іншого боку, вторгнення росії призвело до 
масового зростання громадянської активності молоді, тому цей потенціал 
рекомендується використовувати для залучення молоді до процесів відновлення, 
громадської та політичної діяльності. 
У комунікаційному забезпеченні всіх заходів рекомендується активно 
використовувати соціальні мережі – особливо найпопулярніші серед молоді 
інформаційні канали: Telegram, YouTube та Instagram (відповідно 73%, 54% та 47% 
мереж отримують новини з України). Тому органи влади та інші зацікавлені 
сторони, які працюють з молоддю, особливо у сфері молодіжної політики, повинні 
диверсифікувати канали комунікації (наприклад, використовувати не лише 
офіційні веб-сайти) і працювати з відповідними каналами для молоді. Крім того, 
щоб інформувати та залучати молодь, можна зв’язатися з навчальними закладами, 
з якими можна налагодити партнерські стосунки [53]. 
Повномасштабне вторгнення призвело до обмеження доступу до послуг у 
сфері охорони здоров’я, що може бути пов’язане не лише з об’єктивними 
факторами, як-от недоступність закладів охорони здоров’я, а й із суб’єктивними, 
коли, зокрема, ВПО відкладали звернення за медичними послугами на новому місці 
через невизначеність (як і де шукати спеціалістів(-ок)), небажання консультуватися 
 69 
 
з не «своїми» лікарями(-ками) тощо. Відповідно дослідження свідчить про 
пріоритетність таких проєктів Нацпрограми, як відновлення та розвиток закладів 
охорони здоров’я, інфраструктури відповідно до спроможної мережі та 
впровадження механізмів збору даних у сфері охорони здоров’я через 
інформаційно-комунікаційні системи, включаючи приватних надавачів медичних 
послуг, щоб пацієнти могли отримати вчасні та якісні медичні послуги в будь-якій 
області чи населеному пункті і мали більшу довіру до нових спеціалістів, яким би 
передавались медичні дані пацієнта. 
Також, зважаючи на величезну кількість молоді за кордоном та високу 
стурбованість здоров’ям серед цієї групи, важливим є забезпечення 
інтероперабельності української електронної системи охорони здоров’я з 
електронними системами охорони здоров’я інших країн Європи та світу. Доцільно 
супроводжувати ці заходи інформаційною кампанією щодо здорового способу 
життя (оскільки опитані молоді люди засвідчили повернення до шкідливих звичок 
через стрес), необхідності своєчасного звернення до лікарів та профілактичних 
обстежень. Молодь з інвалідністю потребує заходів з покращення доступу до 
медичного обслуговування, ліків, якості послуг МСЕК, а також доступності 
укриттів для людей з обмеженою рухливістю. 
Крім того, результати опитування демонструють, що серед молоді є запит на 
психологічну підтримку, що доводить необхідність створення Національної 
програми підтримки психічного здоров’я для забезпечення потреб людей, які 
постраждали від війни. 28% молодих людей відповіли, що за можливості отримати 
безкоштовну та анонімну психологічну підтримку вони б звернулися за нею (34% 
жінок і 21% чоловіків). Водночас лише 12% молодих людей відповіли на пряме 
запитання, що її потребують – це дає підстави припустити, що частина молоді, 
зокрема чоловіки, має бар’єри щодо визнання потреби у психологічній допомозі. 
Тож необхідними є як більш інтенсивна просвітницька робота щодо 
психічного здоров’я загалом, впливу повномасштабної війни на нього та засобів 
його підтримки, а також щодо шкоди від упередження через проблеми із психічним 
 70 
 
здоров’ям, зокрема серед чоловіків, так і більш активне поширення інформації 
щодо можливостей таку підтримку отримати. Просвітницька робота могла б 
включати просвітницькі заходи щодо психічного здоров’я, зокрема в межах 
освітніх програм закладів середньої, професійної, фахової та вищої освіти, та 
практичну інформацію з алгоритмами пошуку психологічної підтримки, 
розпізнавання симптомів депресії, тривожності та посттравматичного синдрому, 
що можуть розвиватися у звʼязку з повномасштабною війною. 
Поза цим, необхідно більше інформувати молодь про можливості отримати 
послуги безкоштовної психологічної допомоги (зокрема у форматі онлайн), а також 
масштабування осередків та надавачів(-ок) такої допомоги. При цьому варто 
створювати або розвивати групи взаємопідтримки для молодих людей як 
альтернативу індивідуальним консультаціям або додаткову форму отримання 
психологічної підтримки. 
Кожну п’яту молоду людину турбує відсутність можливостей для 
самореалізації та неможливість працевлаштуватися. У звʼязку з повномасштабною 
війною, зокрема через скорочення або вимушені переміщення всередині країни чи 
за кордон, частина молоді втратила роботу, 12% активно її шукають. Для того, щоб 
сприяти поверненню молоді на ринок праці та її професійному розвитку, необхідна 
допомога з перекваліфікацією, зокрема для тих, хто втратив роботу через вимушену 
міграцію всередині країни, та підтримка в пошуку нового місця працевлаштування 
або у відкритті власної справи [56]. 
Така підтримка, спираючись на запити, висловлені в рамках «Діалогів 
перемоги», може надаватися шляхом створення програм оплачуваного стажування 
та професійного менторства для молоді, стимулювання роботодавців 
працевлаштовувати молодь та створювати для неї додаткові робочі місця, 
фінансування молодіжних бізнес-інкубаторів, інфраструктури консультування 
молодих підприємців із податкових, юридичних, економічних питань та 
спрощеного кредитування молодіжного бізнесу. У межах програми забезпечення 
сприятливого бізнес-середовища варто орієнтуватися й на молодих людей, зокрема 
 71 
 
тих, які потребують перекваліфікації у звʼязку з втратою актуальності їхньої 
спеціалізації чи звільненням, або які планують розпочати підприємницьку 
діяльність: наприклад, тих, хто повертатиметься з-за кордону, ВПО, ветеранок і 
ветеранів. Увага має бути приділена військовим, які повертатимуться до цивільного 
життя, оскільки й серед них значну частку складають молоді люди, які 
потребуватимуть підтримки в пошуку самореалізації й працевлаштування. Також 
необхідно ширше залучати молодь до ухвалення рішень щодо розвитку 
професійної, фахової та вищої освіти, наприклад, щодо формування регіонального 
та державного замовлення на підготовку фахівців, зокрема через залучення до 
цього процесу молодіжних рад і молодіжних організацій та постійного вивчення 
освітніх й професійних потреб молоді на рівні громад та областей. 
76% молодих людей, які виїхали через війну за кордон, бажають повернутись 
в Україну, тому очікується, що розробка програми стимулів до повернення разом з 
офіційними закликами до повернення матиме значний ефект. Насамперед 
поверненню молоді сприятимуть такі проєкти Нацпрограми, як відновлення та 
модернізація житла й інфраструктури регіонів та економічне стимулювання 
громадян України, які виїхали за кордон, до повернення та працевлаштування в 
Україні. Наразі програми перекваліфікації та працевлаштування для молоді з-за 
кордону могли б впроваджуватись в безпечних регіонах, щоб молодь могла туди 
повертатися. 
Опитування молоді показало, що серед них поширене бажання залучатися до 
процесу відновлення: 72% опитаних готові це робити у своїй громаді. Але 
складність полягає у тому, що вони не мають чіткого уявлення, як саме можна 
долучитися до цього процесу, яким може бути їхній внесок. З огляду на це, важливо 
пояснити молоді за допомогою, наприклад, державної комунікаційної кампанії, що 
таке процес відновлення та які напрямки він охоплює (зокрема інформувати про 
наявність проєкту Плану відновлення України і заходи в межах програм за 
сферами), а також запропонувати молодим людям чіткі й зрозумілі можливості 
залучення до нього, джерела з відповідною інформацією [56]. 
 72 
 
Натомість на місцевому рівні важливо підтримувати ініціативи, що вже 
існують та ведуть діяльність з відновлення, як-от Repair Together, «Добробат» і 
«Сміливі відновлювати», які відновлюють будинки, що були пошкоджені 
внаслідок бойових дій, або «Ко-Хати», які облаштовують приміщення для 
подальшого проживання в них ВПО. Окрім сприяння роботі та розвитку подібних 
ініціатив, також доречно консультуватися з їх представницями й представниками 
щодо політики залучення молоді до процесу відновлення або й щодо бачення 
процесу відновлення загалом. 
Варто залучати молодь до різних напрямків процесу відновлення, наприклад, 
у сфері освіти до роботи з компенсації освітніх втрат серед учнівства можна 
залучати молодь старшого віку – студенток і студентів, які б проводили додаткові 
освітні заходи із застосуванням підходу «рівний - рівному». Або поширювати 
досвід програми «Навчай для України», що залучає молодь до вчителювання у 
невеликих містечках і селах, де вони також сприяють розвитку як дітей, так і 
громади, в якій працюють. 
Також молодіжні центри, з огляду на їхню активну участь у наданні 
гуманітарної допомоги та підтримці ВПО під час повномасштабної війни, могли б 
стати осередками залучення молодих людей до такої діяльності, зокрема й 
поширювати інформацію про волонтерські ініціативи та можливості долучення до 
них. Крім того, необхідно більш інтенсивно розвивати громадянські 
компетентності, зокрема компетентності самоорганізації для розв’язання спільних 
проблем, інклюзивного прийняття колективних рішень, учасницького 
самоврядування в межах освітніх програм закладів середньої, професійної та 
фахової освіти. Щоб заохочувати до громадянської або політичної діяльності 
молодь, яка ще не має відповідного досвіду або не є активною, варто проводити 
просвітницькі заходи щодо можливих механізмів участі, а також поширювати 
приклади з успішними практиками такої участі. 
Загалом у залученні молоді до громадської та політичної діяльності важливо 
зосереджуватися не лише на молодіжній політиці та участі в діяльності молодіжних 
 73 
 
рад та молодіжних центрів, але також на підвищенні громадянської активності 
молоді в інших сферах життя громад і суспільства. Зокрема молодь можна залучати 
до роботи органів місцевого самоврядування різних рівнів не лише через молодіжні 
ради, а й через програми стажувань, зустрічі з місцевими та національними 
політиками та державним службовцями, участь молодіжних організацій у роботі 
громадських рад при органах виконавчої влади. При цьому потрібно 
налагоджувати звʼязки з уже наявними громадськими обʼєднаннями або окремими 
молодими людьми (як-от, депутати і держслужбовці з-поміж молоді), які мають 
експертність і досвід роботи у відповідній темі. 
Молодіжні ради можуть виконувати координаційну роль та синхронізувати 
активності, до яких залучена молодь, у різних сферах. Також доречні будуть 
підтримка та масштабування успішних практик із проведенням заходів, що 
сприяють можливості для молоді налагоджувати контакти, обмінюватися досвідом 
та створювати нові ініціативи, як-от, щорічний захід «Молодвіж». 
Під час «Діалогів перемоги» було сформовано запит на створення цифрових 
рішень для більш ефективної комунікації в процесі здійснення молодіжної 
політики. Цей інструмент чи інструменти мали б створювати можливість для 
комунікації на рівнях від локального до міжнародного, надавати інформацію про 
молодіжні програми та проєкти, а також давати майданчик для онлайн 
представництва молодіжних організацій та ініціатив. Окремо слід враховувати час 
проведення заходів: наприклад, коли молоді люди не перебувають на навчанні або 
роботі. Крім цього, важливо створювати спеціальні умови для залучення молодих 
батьків, наприклад, забезпечувати дитячу кімнату і догляд за дітьми або окремі 
активності для дітей. 
Вищезазначені заходи, а саме: психологічна допомога та просвітницька 
діяльність щодо підтримки фізичного і психічного здоров’я, поширення інформації 
про можливості перекваліфікації, працевлаштування та відкриття власної справи, 
залучення молоді до процесів відновлення, громадянської, політичної діяльності, 
 74 
 
волонтерства, антидискримінаційні кампанії – можуть здійснюватися, зокрема на 
базі молодіжних центрів та молодіжних організацій. 
Крім того, відносна більшість молодих людей вважають, що молодіжні 
центри мають реалізовувати заходи з національно-патріотичного виховання та 
спортивні заходи. Згідно з опитуванням, половина молодих людей знає, що таке 
молодіжний центр (53%), а про їх наявність у своїй громаді знають 24%. З огляду 
на це доцільно ширше інформувати молодь про ці організації та їх активність на 
рівні громади. Підтримка та розвиток таких центрів може бути складовою 
Програми з модернізації соціальної інфраструктури. Поза цим, важливо 
таргетувати діяльність молодіжних центрів на різні групи молоді, потреби й запити 
яких різняться, зокрема молоді батьки, студентство, школярство, ВПО. 
 
3.2 Пропозиції щодо вдосконалення молодіжної політики в умовах воєнного 
стану 
 
 
На основі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, проектів 
та програм для молоді нижче нами запропонований проект психологічної 
підтримки військовим та молоді в Черкаській області. 
Загальна характеристика підприємства і запропонованого проекту 
«Military Minds Matter» - це проект психологічної підтримки, спрямований на 
надання допомоги військовим та молоді на Черкащині. Цей проект створений з 
метою підтримки та поліпшення добробуту військових та молоді, які можуть 
зазнавати різних психологічних труднощів. 
Проект «Military Minds Matter» працює у сфері психологічної підтримки та 
має за мету забезпечити військовим та молоді Черкащини доступ до якісних 
психологічних послуг та ресурсів. Проект пропонує різноманітні форми підтримки, 
включаючи індивідуальні консультації, групові сесії, тренінги та розвивальні 
програми. 
 75 
 
Ціллю проекту «Military Minds Matter» є поліпшення психологічного 
благополуччя військових та молоді на Черкащині, а також забезпечення їм 
необхідної підтримки для вирішення психологічних проблем, з якими вони можуть 
стикатися. Проект має на меті забезпечити доступність психологічних послуг та 
допомоги, щоб підтримати здоров'я та добробут цільової аудиторії. 
«Military Minds Matter» розрахований на співпрацю з місцевими владними 
структурами, організаціями та партнерами, щоб забезпечити комплексний підхід 
до психологічної підтримки. Проект також може використовувати технології, такі 
як онлайн-консультування або мобільні додатки, для забезпечення доступу до 
підтримки в будь-який зручний для учасників час. 
Основні цінності проекту «Military Minds Matter» включають професіоналізм, 
конфіденційність, доступність та ефективність. Підприємство зосереджене на 
наданні якісних психологічних послуг та підтримки, враховуючи унікальні потреби 
військових та молоді на Черкащині. 
Загалом, проект психологічної підтримки «Military Minds Matter» має на меті 
забезпечити психологічну допомогу та підтримку військовим та молоді на 
Черкащині, щоб допомогти їм зробити позитивні зміни у своєму житті та 
забезпечити їх добробут. 
Мета проекту - покращення психологічного благополуччя та добробуту 
військових та молоді Черкащини, які можуть зазнавати різних психологічних 
труднощів. 
Цільова аудиторія проекту психологічної підтримки військовим та молоді 
Черкащини «Military Minds Matter» включає в себе: 
1. Військовослужбовців: Цей проект спрямований на надання психологічної 
підтримки військовим, які можуть зазнавати стресу, тривоги, депресії або інших 
психологічних труднощів у зв'язку зі своїм військовим досвідом, 
міжособистісними відносинами або стресовими ситуаціями. 
2. Молодь: Цей проект також зосереджений на наданні підтримки молоді, 
зокрема  студентам, молодим професіоналам, які можуть зазнавати стресу, 
 76 
 
невпевненості, проблем з адаптацією або інших психологічних викликів у своєму 
житті. 
Розглянемо цілі проекту із застосуванням методу SMART. SMART 
(абревіатура від заголовних букв Specific, Measurable, Achievable, Relevant, Time- 
bounded) – метод постановки мети, яка повинна відповідати наступним вимогам: 
S - Забезпечити психологічну підтримку для військових осіб та молоді, що 
стикаються з психологічними проблемами та стресом. 
M - Оцінити ефективність проекту за допомогою збору даних про зміну рівня 
стресу, покращення психологічного благополуччя та задоволеності учасників. 
A - Забезпечити доступну психологічну підтримку для військових осіб та 
молоді, шляхом розробки програм та послуг, які враховують їхні потреби та 
можливості. 
R - Відповідати потребам військових осіб, які зазнають стресу та 
психологічних проблем у зв'язку з військовою службою та потребам молоді, які 
зазнають стресу та мають психологічні проблеми у зв'язку з війною. 
T - Досягнути покращення психологічного благополуччя військових осіб та 
молоді протягом двох років, розпочинаючи з моменту реалізації проекту. 
Формат і спеціалізація. 
Формат: Індивідуальна психологічна консультація; Групові заняття; 
Розвиток навичок ; Інформаційні ресурси . 
Проект «Military Minds Matter» спеціалізується на наданні психологічної 
підтримки військовим та молоді Черкащини. Він фокусується на унікальних 
потребах цієї цільової аудиторії, яка може стикатися зі стресом, тривогою, 
депресією, міжособистісними конфліктами та іншими психологічними викликами, 
пов'язаними з військовим життям та молодістю. 
 77 
 
Таблиця 3.1. – Структура управління 
 
Ім’я Посада, Роль в проекті Основні вимоги Основні очікування 
контакти 
Загоровська Керівник Розроблення 1. Володіння Організація 
Юлія проекту, проектної навичками виконання робіт по 
Сергіївна виконуючий документації, проектного проекту та контроль, 
обов'язки Організація менеджменту. оформлення 
виконання плану 2. Вміння вести звітності про проект. 
робіт по проекту, переговори. Проведення 
зустрічей (онлайн та 
проведення 
офлайн) з 
психологічних 
психологічної 
зустрічей відповідно підтримки в 
до програми проекту, партнерстві з 
формування звітності Півненко Дар’єю. 
про проект. Розроблення 
рекламного макету 
проекту. 
Півненко виконуючий Психолог. 1. Наявність Проведення 
Дар’я обов'язки кваліфікації зустрічей (онлайн та 
Юріївна надання офлайн) з 
психологічної психологічної 
допомоги підтримки в 
(підтверджено партнерстві з Юлією 
сертифікатами). Загоровською. 
Розроблення 
рекламного макету 
проекту. 
Черкаська виконуючий Надання приміщення. - Розміщення 
міська рада та обов'язки Координатор із рекламних 
Черкаська грантодавцем. оголошень. 
обласна Відправлення 
державна грантодавцю 
адміністрація проектної 
документації та звіту 
про виконання 
проекту. 
ДП “ДІЯ” Спонсор Фінансування - Фінансування 
/грантодавець розхідних матеріалів. розхідних 
проекту матеріалів. 
Форма власності та оподаткування. Як форму власності обрано громадську 
організацію. 
Процес планування проектів - це процес, який передбачає визначення цілей і 
 78 
 
параметрів взаємодії між роботами та учасниками проекту, розподіл ресурсів і 
вибір і прийняття організаційних, економічних, технологічних рішень для 
досягнення поставлених цілей проекту. 
На етапі планування проекту визначаються всі необхідні параметри реалізації 
проекту, а саме: тривалість робіт, потреба в трудових, матеріально-технічних і 
фінансових ресурсах, терміни поставки всіх видів ресурсів, терміни і обсяги 
залучення проектних, будівельних та інших організацій. 
Основне завдання планування проектів - процес планування проекту повинен 
забезпечити можливість реалізувати проекту в задані терміни з мінімальною 
вартістю нормативних витрат ресурсів і з належною якістю. 
Основна мета планування проекту - забезпечити виконання робіт і 
досягнення кінцевих результатів проекту. 
WBS проекту побудовано за допомогою програмного забезпечення MS 
Project. 
Фази проекту відображені на рис 3.1. 
 
Рис. 3.1. Фази проекту 
1. Створення ресурсного центру. Однією з важливих віх проекту є створення 
ресурсного центру, який надасть доступ до різноманітних психологічних ресурсів, 
включаючи інформаційні матеріали, посібники, онлайн-курси та інші корисні 
джерела. Цей центр буде сприяти самостійному оволодінню стратегіями зняття 
стресу та підтримці психологічного благополуччя. 
Роботами цієї фази є: 
1. Аналіз потреб та визначення ключових психологічних ресурсів. 
2. Збір, підготовка та створення інформаційних матеріалів, посібників та 
онлайн-курсів. 
 79 
 
3. Розробка та налагодження доступу до ресурсів через електронну 
платформу або веб-сайт. 
4. Промоція та поширення інформації про ресурсний центр серед військових 
та молоді. 
2. Надання консультацій та психологічної допомоги. Організація 
консультаційних послуг та психологічної допомоги для військових та молоді. 
Включає індивідуальні консультації, психотерапію, групові заняття, тренінги та 
інші форми підтримки, спрямовані на зняття стресу, управління емоціями та 
покращення психологічного самопочуття. 
Роботами цієї фази є: 
1. Проведення оцінки потреб та індивідуальних ситуацій військових та 
молоді. 
2. Організація індивідуальних консультацій та психотерапевтичних сесій з 
кваліфікованим психологом або психотерапевтом. 
3. Проведення групових занять, тренінгів або семінарів з розвитку навичок 
самоуправління, стресостійкості та комунікації. 
4. Забезпечення післяконсультаційної підтримки та моніторингу стану 
психологічного благополуччя. 
3. Організація освітніх заходів та тренінгів. Проведення освітніх заходів та 
тренінгів, спрямовані на підвищення або розвиток навичок самоуправління, 
стресостійкості, комунікації та інших корисних компетенцій. Ці заходи 
допоможуть учасникам проекту розвивати свої психологічні ресурси та знаходити 
ефективні шляхи впорядкування з труднощами. 
Роботами цієї фази є: 
1. Визначення основних тематик та цілей освітніх заходів та тренінгів. 
2. Планування та розробка програми занять, тренінгів та лекцій. 
3. Організація і проведення освітніх заходів та тренінгів з використанням 
відповідних методик та інтерактивних форматів. 
4. Оцінка ефективності та збір фідбеку від учасників для подальшого 
 80 
 
вдосконалення програм. 
5. Створення платформи для спілкування та психологічної підтримки. 
Створення платформи, де військові та молодь з Черкащини зможуть спілкуватися, 
отримати психологічну допомогу та підтримку, обмінюватися досвідом та 
підтримувати один одного. 
Роботами цієї фази є: 
1. Вибір та розробка відповідної електронної платформи або соціальної 
мережі для спілкування та обміну досвідом. 
2. Створення та модерація груп, форумів або сторінок на платформі для 
спілкування військових та молоді. 
3. Популяризація та просування платформи серед цільової аудиторії через 
рекламу, поширення інформації та активну участь у спільноті. 
5. Залучення громадськості та співпраця з організаціями. Співпраця з 
громадськими організаціями, волонтерами, місцевими владами та іншими 
зацікавленими сторонами для максимальної підтримки військових та молоді. Це 
може включати спільні заходи, розповсюдження інформації та залучення ресурсів 
для реалізації проекту. 
Роботами цієї фази є: 
1. Встановлення партнерських зв'язків з громадськими організаціями, 
волонтерськими групами, місцевими владами та іншими зацікавленими сторонами. 
2. Спільне планування та організація заходів, які сприятимуть психологічній 
підтримці військових та молоді. 
3. Розповсюдження інформації про проект серед громадськості та залучення 
ресурсів (фінансових, технічних тощо) для успішної реалізації проекту. 
Управління часом, вартістю та ресурсами проекту 
Календарно-мережевий графік проекту побудовано за допомогою 
програмного забезпечення MS Project (приклад, червень 2023 р.) рис.3.2.: 
 81 
 
 
 
Рис.3.2. Календарно-мережевий графік проекту 
 
Рис. 3.3. Бюджет проекту психологічної підтримки військовим та молоді 
Черкащини «Military Minds Matter» 
Таблиця 3.2 –. Бюджет проекту психологічної підтримки військовим та молоді 
Черкащини «Military Minds Matter» 
 
  Повна сума Сума, яка 
вимагається 
від гранту 
1. Оплата Зарплата і гонорари(Salaries&Wages) 20000 20000 
праці(Personnel) 
2. Основні прямі Приміщення і комунальні послуги 5000 5000 
витрати Оренда і придбання обладнання 10000 10000 
Витратні матеріали 7500 7500 
Інші витрати 7500 7500 
3. Непрямі  0 0 
витрати 
Всього: 50000 50000 
 82 
 
Оцінка ефективності проекту. Для оцінки ефективності проекту необхідно 
врахувати наступні елементи: 
1. Визначення цілей проекту. 
Забезпечити психологічну підтримку та допомогу військовим особам та 
молоді Черкащини, які стикаються з психологічними проблемами та стресом, 
шляхом надання ресурсів, освіти, консультування та підтримки з метою 
покращення їх психологічного благополуччя та загального добробуту. 
2. Вибір показників ефективності. 
Збільшення кількості військових осіб та молоді Черкащини, які отримують 
доступ до психологічної підтримки та допомоги. Ціль - збільшити на 30% кількість 
осіб, які отримують консультації та інші послуги проекту протягом періоду 
проекту. 
Зменшення кількості випадків психологічних проблем серед військових осіб 
та молоді. Ціль - зменшити на 20% кількість випадків ПТСР, депресії та 
тривожності серед цільової аудиторії. 
Покращення загального психологічного благополуччя військових осіб та 
молоді. Це можна виміряти за допомогою опитувань та оцінок стану благополуччя 
до й після участі в проекті. Ціль - підвищити рівень задоволеності життям учасників 
проекту на 15%. 
Зростання свідомості про психологічне здоров'я та стресове управління. Це 
можна виміряти за допомогою опитувань щодо рівня знань та свідомості про 
психологічні проблеми та стратегії їх управління. Ціль - підвищити рівень 
свідомості про психічне здоров'я на 25% серед учасників проекту. 
З наведених даних можемо засвідчити про високу ефективність проекту та 
його доцільність до впровадження. 
Аналіз ризику проекту 
Під ризиком у проектному менеджменті розуміють ймовірність певного рівня 
втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або ж появу 
 83 
 
додаткових витрат під час реалізації проекту. У менеджера проекту зацікавленість 
викликає не тільки можливість настання несприятливих, але й сприятливих подій. 
Аналіз можливих ризиків та пошук шляхів їх реалізації є важливим пунктом. 
Він дає змогу розповісти майбутнім інвесторам або кредиторам фірми про можливі 
ризики на шляху реалізації проекту й основних методах захисту від їхнього впливу. 
В проекті психологічної підтримки військовим та молоді Черкащини 
«Military Minds Matter» основними видами ризиків є: 
Недостатня участь або інтерес з боку цільової аудиторії; 
Недостатній бюджет; 
Брак підтримки з боку влади; 
Психологічні труднощі; 
Технічні проблеми; 
Конфіденційність та приватність. 
Нами було складено матрицю ризиків проекту (табл. 3.3.). 
Таблиця 3.3. 
Матриця ризиків проекту 
 
  Наслідки 
  Катастрофіч 
Незначні Середні Значні Критичні 
ні 
   Конфіденці    
 йність та 
Незначний 
приватність 
  1,2 
    Брак   
підтримки з 
 Віддалений 
боку влади 
Імовірніс 1,8 
ть     Недостатня  
 участь або 
 Психологіч Недостатні 
інтерес з боку 
Нечастий ні труднощі й бюджет 
цільової 
0,6 1,5 
аудиторії 
    5,0 
 Випадковий   Технічні   
    проблеми   
4,8 
     
Частий 
 
 
 84 
Аналізуючи результати таблиці 3.3. робимо висновок, що для запобігання або 
зменшення шкідливого впливу ризиків на проект необхідно забезпечити комплекс 
наступних заходів: 
1. Залучати представників цільової аудиторії, місцевих владних структур, 
фахівців та інших зацікавлених сторін до діалогу та співпраці. 
2. Враховувати їхні пропозиції, думки та потреби при плануванні та 
реалізації проекту. 
3. Розглянути можливості залучення додаткових фінансових ресурсів, 
шляхом звернення до спонсорів, грантових програм, благодійних фондів тощо. 
4. Розглянути можливості партнерства з іншими організаціями або 
використання волонтерської допомоги. 
5. Залучати представників цільової аудиторії, місцевих владних структур, 
фахівців та інших зацікавлених сторін до діалогу та співпраці. 
6. Враховувати їхні пропозиції, думки та потреби при плануванні та 
реалізації проекту. 
7. Забезпечити підготовку та підтримку персоналу, щоб вони могли 
відповідати на специфічні психологічні потреби учасників проекту. 
8. Виконати попереднє тестування технічних рішень та інфраструктури 
перед їх впровадженням. 
9. Запастись альтернативними технічними засобами або резервними 
планами, щоб уникнути перешкод у наданні психологічної підтримки. 
10. Забезпечити належне навчання та свідомість учасників проекту щодо 
важливості збереження конфіденційності та приватності. 
Проведені заходи проекту психологічної підтримки військовим та молоді 
Черкащини «Military Minds Matter». 
 85 
 
Проведення зустрічей (онлайн та офлайн) з психологічної підтримки (рис. 
3.4.) 
 
 
Проведення зустрічей з психологічною підтримкою є важливим 
компонентом проекту «Military Minds Matter». Зустрічі були проведені як онлайн, 
так і офлайн, залежно від потреб та можливостей цільової аудиторії. Основна мета 
зустрічей - надати практичну та емоційну підтримку учасникам проекту. 
Організація зустрічей включала такі етапи: 
1. Планування: 
Визначення тематики та формату зустрічей. 
Встановлення графіку проведення зустрічей. 
Вибір платформи для онлайн зустрічей або організація приміщення для 
офлайн зустрічей. 
2. Реклама та інформування: 
Розроблення рекламного матеріалу для просування зустрічей. 
 86 
 
Поширення інформації про зустрічі серед цільової аудиторії (у закритому 
телеграм каналі «Military Minds Matter» (рис.3.5.)). 
3. Підготовка зустрічей: 
Визначення мети та об'єктів кожної зустрічі. 
Розроблення програми та матеріалів для зустрічей. 
Залучення кваліфікованих психологів, які будуть вести зустрічі. 
4. Проведення зустрічей: 
Організація зустрічей згідно з запланованим графіком. 
Забезпечення необхідного обладнання та програмного забезпечення для 
онлайн зустрічей. 
Проведення вступних промов та практичних сесій з психологічної підтримки. 
Створення сприятливої атмосфери та можливості для учасників ділитися 
своїми досвідами та питаннями. 
Оцінка ефективності зустрічей: 
5. Збір фідбеку від учасників після кожної зустрічі. 
Аналіз отриманого фідбеку та внесення коректив до подальших зустрічей. 
Визначення загального впливу зустрічей на цільову аудиторію та досягнення 
мети проекту. 
 87 
 
Проведення регулярних зустрічей з психологічною підтримкою дозволило та 
дозволить надалі забезпечити постійну підтримку військовим та молоді на 
Черкащині та сприяти покращенню їхнього психологічного стану та добробуту. 
 88 
 
Висновки до 3 розділу 
 
 
Отже, впровадження ряду проектів та заходів з психологічної підтримки, 
освіти щодо збереження та підтримки фізичного і психічного здоров’я, 
розповсюдження інформації про можливості перекваліфікації та 
працевлаштування, залучення молоді до громадянської, політичної діяльності, 
волонтерства, антидискримінаційні кампанії мають здійснюватися через молодіжні 
центри та організації. На додаток до цього, переважна більшість молоді вбачає в 
молодіжних центрах платформу для національно-патріотичного виховання та 
спортивних заходів. 
Результати опитувань показали, що тільки половина молоді має достатню 
інформацію про молодіжні центри, та що лише четверта частина відома з їх 
наявності у своїй громаді. З огляду на це, настійно рекомендується поширення 
інформації про такі центри серед молоді та більшої активності на рівні громад. 
Розвиток молодіжних центрів та їх підтримка можуть стати важливими 
компонентами програми з модернізації соціальної інфраструктури. Крім того, 
необхідно звертати увагу на різноманітність потреб та інтересів різних груп молоді, 
таких як молоді батьки, студенти, школярі, для більш ефективного відповідного 
розвитку та надання підтримки. 
Проект «Military Minds Matter» в Черкаській області створений для надання 
психологічної підтримки військовим та молоді. Цей проект має на меті покращення 
психологічного благополуччя цільової аудиторії через надання доступних і якісних 
психологічних послуг. «Military Minds Matter» пропонує різноманітні форми 
підтримки, включаючи індивідуальні консультації, групові сесії та тренінги. 
Основною метою цього проекту є забезпечення необхідної підтримки 
військовим та молоді на Черкащині для вирішення різних психологічних проблем, 
з якими вони можуть стикатися. «Military Minds Matter» має зацікавленість у 
співпраці з місцевими структурами та партнерами, щоб надати комплексну 
підтримку, включаючи використання онлайн-консультацій та мобільних додатків. 
 89 
 
Проект орієнтований на військовослужбовців, які можуть переживати стрес, 
тривогу або депресію, пов'язану зі службою, а також на молодь, зокрема студентів 
та молодих професіоналів, які можуть зазнавати невпевненості або проблем з 
адаптацією. «Military Minds Matter» спрямований на підтримку та створення 
позитивних змін у житті своєї аудиторії та підтримується цінностями 
професіоналізму, конфіденційності, доступності та ефективності. 
 90 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Отже, підсумовуючи наше дослідження, можемо сказати про успішнення 
виконання завдань дослідження: 
1) визначено основні поняття та ключові аспекти молодіжної політики. 
Молодіжна політика в сучасному світі є необхідним та важливим аспектом, 
відображаючи роль та місце молоді у суспільстві. М. Головатий відзначає, що ця 
політика, як соціально-економічний та політичний феномен, існує в будь-якому 
суспільстві, маючи свої унікальні особливості, що визначаються історією, 
традиціями, культурою та іншими факторами країни. 
Поняття "молодіжної політики" має різноманітні аспекти - від системи ідей та 
концепцій про роль молоді в суспільстві до реалізації практичної політичної 
діяльності та соціалізації молоді. Стабільний розвиток суспільства неможливий без 
активної участі та впливу молоді, яка розв'язує різноманітні соціальні, політичні та 
демографічні проблеми. 
Оскільки молодь є основою майбутнього суспільства та гарантом його 
продовження, молодіжна політика повинна бути особливою, відмінною від загальної 
національної політики. Вона повинна бути спрямована на майбутнє, враховуючи 
глобальні тенденції та зміни в суспільстві. 
Загалом, для вирішення актуальних проблем молоді необхідно розвивати 
ефективні механізми молодіжної політики, залучати державні інституції у 
впровадження практичних заходів та сприяти розумінню та підтримці концепції 
молодіжної політики від академічної спільноти до законодавців та міжнародних 
організацій. 
2) проаналізовано історичні етапи формування та розвитку молодіжної 
політики в Україні. З історії утворення та розвитку вітчизняного органу, 
відповідального за формування молодіжної політики в Україні, можна виокремити 
численні реорганізації та зміни назв цього органу виконавчої влади з року в рік. 
 91 
 
Починаючи з утворення у 1996 році Міністерства України у справах сім’ї та 
молоді на базі ряду інших комітетів та відомств, цей орган перетворювався та 
змінювався протягом часу, набуваючи різних назв та функцій. Зміни назв та 
компетенції Міністерства свідчать про невпинність пошуків оптимальної моделі 
управління молодіжною політикою. 
Загалом, історія становлення органу, відповідального за молодіжну політику в 
Україні, свідчить про постійні зусилля удосконалити та адаптувати цей орган до 
потреб молоді та вимог часу, а також про бажання уряду узгоджувати свою 
стратегію з кращими європейськими практиками. 
3) ознайомлено та проаналізовано «Національну молодіжну стратегію до 2030 
року» та «Міську цільову комплексну програму підтримки молоді м. Черкаси на 
2022-2026 роки». Аналіз двох стратегічних документів, а саме "Національної 
молодіжної стратегії до 2030 року" та "Міської цільової комплексної програми 
підтримки молоді міста Черкаси на 2022-2026 роки", виявив їхні унікальні 
особливості, а також вказав на певні недоліки та відмінності. 
У "Національній молодіжній стратегії" основний акцент робиться на створенні 
можливостей для розвитку молоді, їхній активності та конкурентоспроможності в 
суспільстві. У той час як у "Міській цільовій програмі" увага приділяється 
створенню комфортного середовища для самореалізації молоді у Черкасах. 
Проте, "Міська цільова програма" має свої недоліки, такі як відсутність 
конкретності у визначенні цілей та плануванні дій, неуваження важливості 
підтримки та розвитку інноваційних ініціатив серед молоді, а також відсутність 
ефективних механізмів контролю за виконанням програми. 
4) визначено проблеми та можливості в молодіжній політиці. Здійснення ряду 
проектів та заходів, спрямованих на психологічну підтримку, освіту з підтримки 
фізичного та психічного здоров'я, розповсюдження інформації про перекваліфікацію 
та працевлаштування, а також залучення молоді до громадянської, політичної 
діяльності, волонтерства та антидискримінаційних кампаній, слід здійснювати через 
молодіжні центри та організації. 
 92 
 
Розвиток молодіжних центрів та їх підтримка можуть стати ключовими 
елементами програми з модернізації соціальної інфраструктури. Однак, важливо 
враховувати різноманіття потреб та інтересів різних груп молоді, таких як молоді 
батьки, студенти, школярі. Це дозволить забезпечити більш ефективний та 
адаптований розвиток та надання підтримки, відповідно до потреб різних груп 
молоді. 
5) розроблено рекомендації покращення молодіжної політики в умовах 
воєнного стану. Проект «Military Minds Matter» у Черкаській області створений з 
метою надання психологічної підтримки військовим та молоді. Його ціль полягає у 
покращенні психологічного благополуччя цільової аудиторії через доступні та якісні 
психологічні послуги. Запропоновані форми підтримки, такі як індивідуальні 
консультації, групові сесії та тренінги, спрямовані на створення позитивних змін у 
житті військовослужбовців та молоді. 
Основною метою проекту є надання необхідної підтримки для вирішення 
різних психологічних проблем, з якими стикаються ці групи. «Military Minds Matter» 
зацікавлений у співпраці з місцевими структурами та партнерами для забезпечення 
комплексної допомоги, включаючи використання сучасних технологій, таких як 
онлайн-консультації та мобільні додатки. 
Аудиторія проекту охоплює військовослужбовців, які можуть переживати 
стрес та тривогу через службу, а також молодь, зокрема студентів та молодих 
професіоналів, які можуть мати проблеми з адаптацією. «Military Minds Matter» 
прагне підтримати ці групи та сприяти позитивним змінам у їхньому житті, 
керуючись цінностями професіоналізму, конфіденційності, доступності та 
ефективності. 
 93 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Бaрaбaш В. В. Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реaлізaції 
молодіжної політики. Укрaїнський соціум. 2004. № 1 (3). C. 119–130. 
2. Біль М. М., Мульска О. П., Бараняк І. Є., Махонюк О. В., Карп’як 
М. О. Оцінювання впливу міграційної мобільності молоді на людський 
потенціал Карпатського регіону: електронне наукове видання / НАН України. 
ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». 
Львів, 2021. 67 с. URL: http://ird.gov.ua/irdp/p20210035.pdf 
3. Біляєв Я. М. Узагальнення світового досвіду державної політики 
соціальної мобільності молоді. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. 
Серія: Державне управління. 2019. Т. 30 (69). № 3. С. 30–36. 
4. Болотова В. О., Ляшенко Н. О., Байдак Т. М. Волонтерська 
діяльність в Україні як вид соціальної активності. Грані. 2018. Т. 21. № 9. С. 47–
57. 
5. Бородін Є. І. Державна молодіжна політика в Україні: процес 
формування та розвитку (1991–2004 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. 
ступеня д-ра істор. наук. Дніпропетровськ, 2007. 36 с. 
6. Бородін Є. І. Державна молодіжна політика в Україні: процес 
формування та розвитку (1991–2004 рр.): монографія. Дніпропетровськ: Поро- 
ги, 2008. 429 с. 
7. Буяк Б. Молодь як особлива соціально-демографічна група в 
умовах становлення соціально-правової держави та громадянського 
суспільства. Наукові записки. 2007. Вип. 36. С. 198–209. 
 8. Вакалюк І. Політика молоді в Україні: від стратегії до реалій. Київ: 
Київський ун-т імені Бориса Грінченка, 2019. С. 17. 
9. Васильєв А. О. Еволюція нормативно-правової бази державної 
молодіжної політики незалежної України. Державне будівництво. 2011. № 1. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2011_1_37 
10. Гайдаєнко І. Державна молодіжна політика в Україні (друга 
половина 90-х років XX ст.). Гуманітарний вісник. 2014. Вип. 34. С. 241–250. 
 94 
11. Головaтий М. Ф. Держaвнa молодіжнa політикa як феномен 
суспільного розвитку і новa пaрaдигмa держaвотворення у крaїнaх перехід- ного 
стaну. Укрaїнський соціум. 2005. № 1. С. 54–62. 
12. Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми 
оновлення. Київ: Наукова думка, 1993. 325 с. 
13. Головенько В. А., Зінченко А. Г. Громадські структури сучасного 
молодіжного руху України: стан та основні тенденції. URL: https://ukr- 
socium.org.ua/wp-content/uploads/2006/04/78-88 no-2 vol-13 2006 UKR. pdf 
14. Головенько В. А., Корнієвський О. А. Український молодіжний 
рух: історія та сьогодення. Київ: Наук. думка, 1994. 111 с. 
15. Головенько В. А., Пашков М. Ю. Збірник матеріалів про молодіжні 
об’єднання України. Київ: Укр. НДІ проблем молоді, 1991. 143 с. 
16. Головенько В. A. Проблеми розвитку укрaїнського молодіжного 
ру- ху нa сучaсному етaпі. Укрaїнський соціум. 2005. № 1. С. 71–80. 
17. Голуб В. Л. Роль волонтерської діяльності в освітньо-науковому 
просторі суспільства та її значення для державного управління. Збірник 
наукових праць Національної академії державного управління при Прези- 
дентові України. 2013. Вип. 2. С. 160–178. 
18. Горінов П. В., Драпушко Р. Г. Правові основи адміністративно- 
правового регулювання діяльності молодіжних консультативно-дорадчих 
органів в Україні. Юридична Україна. 2022. № 1(229). С. 6–15. 
19. Гринчишин С. С. Молодіжні цільові програми як дієвий інструмент 
реалізації молодіжної політики в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2019. 
№ 7. С. 140–144. 
20. Гуцaловa М. Молодь як об’єкт держaвної молодіжної  політики. 
URL: http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/handle/123456789/26850 
21. Дараган Т. П., Власюк О. А. Роль європейського досвіду реалізації 
молодіжної політики у формуванні молодої політичної еліти в Україні. Освітня 
аналітика України. 2022. № 3 (19). С. 119–127. 
22. Деклaрaція «Про зaгaльні зaсaди держaвної молодіжної політики в  
 95 
Укрaїні»  від  15.12.1992  р.  №  2859-XII.  URL:  https://zakon.rada.gov.ua/ 
laws/show/2859-12 
23. Дельоз Ж., Гваттарі Ф. Тисяча плато. Капіталізм і шизофренія. У-
Факторія, 2010. С. 495. 
24. Державна допомога у розвитку молодіжного підприємництва та 
самозайнятості: реалії та оцінка. Звіт за результатами експертного онлайн- 
опитування представників Державної служби зайнятості України. 2020 р. URL: 
https://dismp.gov.ua 
25. Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013– 2023 рр.: 
затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 р. № 967 (в 
ред. постанови КМУ від 23.12.2020 р. № 1360). URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/967-2012-%D0%BF#Text 
26. Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009– 
2015 рр., затверджена постановою КМУ від 28.01.2009 № 41. URL: https:// 
www.kmu.gov.ua/npas/189135592 
27. Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2021–
2025 рр.: затверджена постановою КМУ від 02.06.2021 р. № 579. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2021-п 
28. Державне фінансування організацій громадянського суспільства. 
Як запровадити європейські стандарти? / О. Ю. Вінніков, Д. С. Ковриженко, М. 
В. Лациба [та ін.]; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. Київ: Агентство 
«Україна»,  2010.  224  с.  URL:  http://ipo.org.ua/wp-content/uploads/2015/06/ 
finance_NGO_2010.pdf 
29. Драпушко Р. Г., Горінов П. В., Захаренко К. В., Міненко Є. С. Дер- 
жавна молодіжна політика України в умовах європейської інтеграції: ви- клики 
та можливості. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Публічне 
управління та адміністрування. 2022. Т. 33 (72). № 4. С. 7–12. 
30. Драпушко Р. Г., Горінов П. В., Міненко Є. С. Ефективність залучен- 
ня молоді до прийняття управлінських рішень. Вчені записки ТНУ імені В. І. 
Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. Т. 33 (72). 
 96 
№ 3. С. 54–59. 
31. Жерельнікова З. «Все для фронту»: благодійність та волонтерство 
українців з початку повномасштабної війни. URL: https://voxukraine. org/vse-
dlya-frontu-blagodijnist-ta-volonterstvo-ukrayintsiv-z-pochatku- 
povnomasshtabnoyi-vijny/ 
32. Жужа Л. О. Молодіжна політика в Україні: сучасний стан і шляхи 
реформування. Регіональні студії. 2019. № 19. С. 41–46. 
33. Коваль Г. В. Основні аспекти формування та розвитку державної 
молодіжної політики. Інвестиції: практика та досвід. 2013. № 1. С. 115–118. 
34. Коваль Г. В. Розвиток державної молодіжної політики: теорія, 
методологія, механізми реалізації: монографія. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. 
Петра Могили, 2013. 432 с. 
35. Конончук А. І. Інноваційність у професійній підготовці майбутніх 
фахівців соціальної сфери. Науковий часопис Національного педагогічного 
університету імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціальна робота. Со- ціальна 
педагогіка. 2018. Вип. 24 (I том). С. 171–181. 
36. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (у ред. від 
01.01.2020 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- 
%D0%B2%D1%80#Text 
 37. Кормич Л. І., Краснопольська Т. М. Пріоритети молодіжної 
політики України в світлі євроінтеграційних процесів. Актуальні проблеми 
політики. 2019. Вип. 64. С. 78–92. 
38. Корпач Н., Сидорук І. Основні напрями реалізації державної моло- 
діжної політики в Україні: соціально-педагогічний аспект. Педагогічний 
часопис Волині. 2016. № 2(3). С. 30–34. 
39. Круглашов А., Сабадаш Н. Публічне управління у сфері 
молодіжної політики в умовах децентралізації та євроінтеграції України. Буко- 
винський вісник державної служби та місцевого самоврядування. 2019. № 3–4. 
URL: http://buk-visnyk.cv.ua/naukova-dumka/1492/ 
40. Кулініч О. В. Мехaнізми взaємодії оргaнів держaвного упрaвління 
 97 
тa громaдських оргaнізaцій в реaлізaції молодіжної політики в Укрaїні: автореф. 
дис. на здобуття наук. ступеня канд. нaук з держ. упр.: спец. 25.00.02. Харків: 
Хaрківський регіонaльний ін-т держ. упрaвління НAДУ при Президентові 
Укрaїни, 2009. 20 с. 
41. Левченко Н., Коляда Н. Молодіжна робота в Україні: історія 
становлення та перспективи розвитку. Соціальна робота та соціальна освіта. 
2022. № 2(9). С. 252–261. 
42. Лисовский В. Т. Динaмикa социaльных изменений. Социс. 1998. № 
5. С. 63–71. 
43. Луценко С. М. Особливості реалізації молодіжної політики в Укра- 
їні та за кордоном: управлінський аспект. URL: http://ir.soippo.edu.ua/ 
bitstream/123456789/116/1/Lutsenko_Molodizna%20_Politika_Upravlinskiy_ 
Aspekt.pdf 
44. Методичні рекомендації щодо забезпечення прав і свобод внутріш- 
ньо переміщених осіб та цивільного населення, які постраждали від вій- ськової 
агресії РФ проти України. URL: https:// https://sss-ua.org/Library/ 
book/metodicni_rekomendacii.pdf 
45. Метьолкінa Н. Б. Мехaнізми формувaння тa реaлізaції держaвної 
молодіжної політики в Укрaїні: дис. … кaнд. нaук з держ. упр.: 25.00.02. Харків: 
Хaрківський регіонaльний ін-т держ. упрaвління НAДУ при Пре- зидентові 
Укрaїни, 2008. 203 с. 
46. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права ООН: пакт. 
Міжнародний документ від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ 
show/995_043#Text 
47. Міжнародні програми «Global Volunteers». URL: https://global- 
volunteers.org 
48. Молодіжна політика в Україні. Висновки Команди міжнародних 
оглядачів  Ради  Європи.  2013.  192  с.  URL:  https://mms.gov.ua/storage/app/ 
sites/16/Mizhnarodna_dijalnist/Rada_EU/kn.pdf 
49. Молодіжна політика в умовах децентралізації. Методичні рекомен- 
 98 
дації для спеціалістів, які реалізують державну політику в молодіжній сфері / за 
ред. І. В. Пєшої. Київ: ДУ «Державний інститут сімейної та мо- лодіжної 
політики», 2019. 40 с. 
50. Молодіжна робота: запитання та відповіді. Навчально-методичний 
посібник для фахівців, які працюють з молоддю. Київ: ДУ «Державний інститут 
сімейної та молодіжної політики», 2020. 84 с. 
51. Молодь тa молодіжнa політикa в Укрaїні: соціaльно-демогрaфічні 
aспекти / за ред. Е. М. Лібaнової. Київ: Ін-т демогрaфії тa соціaльних до- 
сліджень ім. М. В. Птухи НAН Укрaїни, 2010. 248 с. 
52. Національна молодіжна стратегія до 2030 року, затверджена Ука- 
зом Президента України від 12.03.2021 р. № 94/2021. URL: https://zakon. 
rada.gov.ua/laws/show/94/2021 
53. Орлов В. В. Основні нaпрямки діяльності оргaнів виконaвчої влaди 
як суб’єктів держaвного упрaвління у сфері держaвної молодіжної політи- ки в 
Укрaїні. Економікa тa держaвa. 2008. № 3. С. 75–77. 
54. Орлов В. В. Формувaння держaвної молодіжної політики в Укрaїні: 
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кaнд. нaук з держ. упр.: спец. 25.00.02. 
Запоріжжя: КПУ, 2009. 20 с. 
55. Офіційний вебпортал Міністерства  молоді  та  спорту  України. 
URL: https://mms.gov.ua 
56. Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL: 
https://www.ukrstat.gov.ua 
 57. Перепелиця М. П. Держaвнa молодіжнa політикa в Укрaїні (ре- 
гіонaльний aспект). Київ: Укр. ін-т соц. досліджень; Укр. центр політ. ме- 
неджменту, 2001. 242 с. 
  
 99 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
  
 100 
Додаток А 
Ю. С. Загоровська 
ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ МОЛОДІ В УМОВАХ 
ВОЄННОГО СТАНУ 
Актуальність. Очевидно, що сучасні події в українському суспільстві 
підкреслюють важливість та цінність кожної окремої особи і її ролі в 
суспільно-історичних подіях. В той же час стає очевидним, що необхідний 
соціально-психологічний захист і психологічна допомога як окремим особам, 
так і цілим соціальним групам. 
Особливо це стосується соціально-незахищених категорій, таких як діти 
та молодь, а також підростаюче покоління з особливими потребами. У періоди 
соціальних турбулентностей виявляється наш потенціал для підтримки цих 
осіб. У такі моменти ми проявляємо свою справжню сутність. Це стосується 
фахівців з психологічної служби, вихователів, соціальних педагогів, їхніх 
керівників і загалом всіх освітян різних напрямків. 
Кожен професіонал повинен віддати суспільству все, на що він здатний, 
виявити відповідальність перед дітьми та молоддю, проявити чутливість і 
повагу до кожної особистості. Оскільки існуючі проблеми та психо-
неврологічне напруження можуть призводити до ризиків для сімей із дітьми, 
унаслідок чого батьки не можуть повністю виконувати свої батьківські 
обов'язки. Це свідчить про наявність проблеми і потребу у пошуках шляхів для 
її вирішення. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасних умовах науково-
практичними пошуками та розв’язанням вище означеної проблематики 
займаються українські дослідники Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. 
Заленська, О.А. Калашник, Л.Г Ковальчук, Н.В.Лунченко, Т.П. Рєпнова, Н.Ю 
Худякова та ін. Ними опубліковані праці: «Нові виклики соціально-
педагогічної роботи у зв’язку із соціально-політичною ситуацією в Україні: 
соціально-правовий аспект», «Організаційно-методичні аспекти роботи 
працівників психологічної служби системи освіти в сучасній 
 101 
соціальнополітичній ситуації», «Рекомендації класним керівникам»), 
«Психологічні наслідки для здоров’я дитини при перебуванні в травмуючих 
ситуаціях», «Вивчення наслідків впливу екстремальних умов на особистість 
дитини» та інші.  
Але в умовах активних воєнних дій обстановка вказує на необхідність 
негайних наукових досліджень і практичного впровадження комплексних 
заходів для відновлення психічного стану української молоді, яка пережила 
травматичні ситуації. 
Мета: описати психолого-педагогічні механізми для відновлення 
психічного благополуччя молоді в реаліях військового сьогодення. 
Психолого-педагогічна та соціальна реабілітація пронизує, фактично, 
усі аспекти роботи, спрямовані на відновлення особистісної цілісності, 
розвиток і формування здібностей та якостей, що дозволяють підростаючій 
особистості здійснювати різні соціальні ролі, мати можливість бути 
включеними у можливі для них сфери соціальних відносин і життєдіяльності.  
Зміст такої реабілітації полягає, перш за все, у відновленні оптимального 
функціонування зовнішніх та внутрішніх механізмів, які спрямовують 
соціальну діяльність і соціальну інтеграцію. Значимим при цілісному розгляді 
проблеми дослідження є з’ясування різновидів реабілітації, які класифікуємо 
наступним чином:  
- прості (спрощені) реабілітаційні заходи;  
- повсякденні реабілітації;  
- педагогічна/соціально-педагогічна реабілітація;  
- освітні реабілітаційні заходи;  
- родинна реабілітаційна діяльність;  
- дозвіллєві реабілітаційні заходи; 
- соціально-психологічна реабілітація.  
Під час плануванння реабілітаційних занять з молоддю., яка піддавалася 
насильству чи експлуатації, є постраждалими в умовах військового нападу, 
зазнали приниження використовувати практичні тренінгові заняття з 
 102 
методичного посібника «Програма розвитку емоційної стійкості дітей, 
Психосоціальна підтримка в школі і поза нею, частина 2» (2017). А в умовах 
педагогічної та соціально-психологічної реабілітації молоді з інвалідністю 
радимо формувати індивідуальну реабілітаційну програму, яка включає в себе 
різноманітність дієвих видів, форм, об’ємів, термінів реабілітаційної 
діяльності з зазначенням алгоритму, території для їх виконання та 
спрямування їх на реабілітацію, відновлення пошкоджених функцій організму 
і якостей людини з особливими освітніми потребами.  
При цьому за бажанням дитина з інвалідністю або юридичний 
представник цієї дитини в будь-який момент має право відмовитися від 
певного виду, форми та об’єму реабілітаційних заходів, завбачених його 
індивідуальною програмою.  
Загалом, складниками психолого-педагогічного відновлення молоді 
вважаємо діагностування (використання методів тестування, 
спостережливості, опитування та інших методик, на основі яких формується 
алгоритм відносно наступної корекційної роботи або консультацій); 
просвітницька та інформативна робота (індивідуальні бесіди-консультації, 
тематичні лекції, дискусії, групові ігрові заняття, фільмотерапія); психолого-
педагогічна робота і супровід (соціально-психологічні тренінгові заняття, 
ділові рольові ігри, професійна орієнтація, зустрічі та спілкування в групах за 
інтересами); терапевтичні заходи (тілесноорієнтована терапія, логотерапія, 
терапія самовиховання, психогімнастика, арт-терапія, музикотерапія, 
ароматерапія, анімотерапія, іпотерапія, працетерапія, символдрама, пісочна 
терапіюя та інше); групова праця (тренінги особистісного становлення, 
просвіта, сімейна психотерапія, заняття в майстернях, соціотерапія, 
ігротерапія, дискусійна терапія та інше). 
Висновки. Психолого-педагогічне відновлення особистості молоді в 
сучасних соціальних умовах є комплексним, багаторівневим і динамічним 
процесом, що визначається заходами, спрямованими на гармонійний розвиток 
та підтримку соціального статусу особистості, її психологічних функцій, 
 103 
якостей та властивостей. Це включає захист психо-фізичного здоров'я, 
соціального благополуччя, соціальне залучення до повноцінної 
життєдіяльності та дієздатності, а також включення в соціальні відносини за 
умови усунення обмежень життєдіяльності та створення доступного 
середовища. 
Основними цілями педагогічної та соціально-психологічної реабілітації 
молоді в сучасних умовах України є формування та відновлення особистісної 
ідентичності, суспільної адаптованості, надання допомоги в професійному 
становленні, підтримка в складних життєвих обставинах, сприяння 
адаптованості до ефективного освітнього процесу та підвищення 
реабілітаційного потенціалу. 
До комплексної підтримки молоді, що стали жертвами військового 
конфлікту, включається надання реалістичної інформації, враховуючи їхні 
вікові особливості, якісні та відверті пояснення щодо ситуації, підтримка у 
вираженні власних емоцій через різні форми спілкування, гри, мистецтва, а 
також, при необхідності, надання порад з тим, як ефективно реагувати на 
запитання інших осіб, наприклад, в ситуації втрати або поранення родичів. 
Також важливо сприяти релаксації та рекреації для молоді. 
Список використаних джерел: 
1. Кравченко О. Соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді як 
завдання закладу освіти. Інновації партнерської взаємодії освіти, економіки та 
соціального захисту в умовах інклюзії та прагматичної реабілітації соціуму : 
збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції. м. 
Кам’янець-Подільський 27-28 травня 2021 року. С. 327-329.  
2. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. 
Навчальний посібник. Том 1-3. Київ, 2018. 208 с. 
3. Програма розвитку емоційної стійкості дітей, Психосоціальна 
підтримка в школі і поза нею, частина 2. Довідник менеджера програми. 
Товариство Червоного Хреста України. Київ, 2017. 38 с. [Електронний ресурс]. 
URL: https://redcross.org.ua/wp-content/uploads/2017/ 04/Childrens-Resilience-3-
 104 
Programme-Managers-Handbook.pdf.  
4. Alastair Ager, Bree Akesson, Lindsay Stark, Eirini Flouri, Braxton Okot, 
Faith McCollister, & Neil Boothby. (2011). The impact of the school-based 
Psychosocial Structured Activities (PSSA) program on conflict-affected children in 
northern Uganda. In Journal of Child Psychology and Psychiatry, Vol. 52:11,. Р. 
1124-1133. 
  
 105 
Додаток Б 
VII. Напрями діяльності та заходи Програми 
 
 
Назва напряму  Термін   Орієнтов Орієнтовані обсяги фінансування в розрізі років 
діяльності  виконання   Джерела ані реалізації програми, тис. грн 
(пріоритетні Перелік заходів   Програми заходу, з Виконавці фінансуван обсяги 
завдання) розбивкою  ня фінансув 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р. 2026 р. 
по роках ання, 
всього, 
тис. грн 
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 
Здоровий та  2022-2026 Відділ національно- Бюджет 1785,8 290,6 313,7 350,7 400 430,8 
безпечний рр. патріотичного Черкаської 
спосіб життя виховання управління міської 
гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської ради 
 Проводити інформаційно- 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
профілактичні та просвітницькі рр. патріотичного Черкаської 
лекції, бесіди, тренінги, круглі виховання управління міської 
столи, семінари, туристичні походи, гуманітарної політики територіальної 
виїзні акції, інформаційно-освітні та департаменту освіти та громади 
молодіжні форуми, зустрічі з гуманітарної політики 
відомими особистостями, тематичні Черкаської міської 
шоу-програми, фестивалі, ради 
чемпіонати, конкурси, турніри, 
командні ігри щодо попередження й 
 106 
профілактики негативних явищ та 
популяризації здорового способу 
життя у молодіжному середовищі 
 Проводити заходи до              2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
Всесвітнього дня боротьби з  рр. патріотичного Черкаської 
тютюнопалінням, Всесвітнього дня виховання управління міської 
боротьби зі зловживанням гуманітарної політики територіальної 
наркотиками й їхнім незаконним департаменту освіти та громади 
обігом, Всесвітнього дня боротьби гуманітарної політики 
зі СНІДом, Всесвітнього   дня   Черкаської міської 
тверезості   й боротьби з ради 
алкоголізмом та ін. із залученням 
учнівської та студентської молоді  
(у тому числі іноземних студентів), 
активу національних спільнот, 
громадських   організацій, установ, 
навчальних закладів та підприємств 
 Сприяти громадським  організаціям 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
у проведенні заходів  з               рр. патріотичного Черкаської 
питань профілактики  негативних виховання управління міської 
явищ, формування здорового гуманітарної політики територіальної 
способу життя та правової освіти департаменту освіти та громади 
молоді гуманітарної політики 
Черкаської міської 
 107 
ради 
 Забезпечити видання    2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
поліграфічної продукції щодо рр. патріотичного Черкаської 
здорового способу життя, виховання управління міської 
профілактики ВІЛ/СНІДу, гуманітарної політики територіальної 
туберкульозу, гепатиту, наркоманії, департаменту освіти та громади 
алкоголізму, з формування навичок гуманітарної політики 
відповідальної безпечної    Черкаської міської 
поведінки, попередження можливих ради 
негативних дій  відносно здоров'я 
 Організовувати заходи з  2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
пропаганди безпечної поведінки, рр. патріотичного Черкаської 
безпеки життєдіяльності, знання виховання управління міської 
правил дорожнього руху, безпеки  гуманітарної політики територіальної 
поводження у місті, в т.ч.: акції, департаменту освіти та громади 
семінари, практичні заняття, гуманітарної політики 
тренінги в підліткових клубах за Черкаської міської 
місцем проживання, навчальних ради 
закладах, місцях масового 
відпочинку, парках, площах, тощо 
 Організовувати заходи щодо 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
адаптації до корисного рр. патріотичного Черкаської 
використання сучасних виховання управління міської 
інформаційних технологій, гуманітарної політики територіальної 
профілактики негативного впливу департаменту освіти та громади 
Інтернету на підлітків та молодь гуманітарної політики 
 108 
Черкаської міської 
ради 
 Проведення промоційної кампанії 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
«Соціологічне дослідження на рр. патріотичного Черкаської 
тему здорового способу життя виховання управління міської 
дітей та молоді» гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
Зайнятість  2022-2026 Відділ національно- Бюджет 985,9 150,1 180,0 200,0 210,0 245,8 
молоді рр. патріотичного Черкаської 
(сприяння виховання управління міської 
вибору гуманітарної політики територіальної 
майбутньої департаменту освіти та громади 
професії, гуманітарної політики 
отримання Черкаської міської 
практичних ради 
навичок 
стажування) 
 Проводити інформаційні 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
загальноміські заходи, наради, рр. патріотичного Черкаської 
круглі столи, форуми, тренінги, виховання управління міської 
семінари, акції, обговорення з гуманітарної політики територіальної 
питань працевлаштування,  департаменту освіти та громади 
побудови власної кар’єри, вибору гуманітарної політики 
майбутньої професії, отримання Черкаської міської 
 109 
теоретичних знань та практичних ради 
навичок стажування, підвищення 
цифрової грамотності молоді 
 Проводити профорієнтаційні 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
експедиції та екскурсії для молоді  рр. патріотичного Черкаської 
на підприємства, які розташовані на виховання управління міської 
території, міста Черкас та гуманітарної політики територіальної 
організовувати інформування департаменту освіти та громади 
молоді щодо послуг державної гуманітарної політики 
служби зайнятості Черкаської міської 
ради 
 Проводити зустрічі з успішними 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
українцями для вивчення їх досвіду рр. патріотичного Черкаської 
на шляху до успіху виховання управління міської 
гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Проводити профорієнтаційні 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
зустрічі між студентами ВНЗ та рр. патріотичного Черкаської 
роботодавцями, фахівцями виховання управління міської 
підприємств, установ та організацій гуманітарної політики територіальної 
різних форм власності для департаменту освіти та громади 
ознайомлення з кваліфікаційними гуманітарної політики 
та практичними вимогами до Черкаської міської 
професій і потребам ринку праці ради 
 110 
 Організовувати заходи щодо 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
популяризації професій, які є рр. патріотичного Черкаської 
особливо дефіцитними на ринку виховання управління міської 
праці гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Готувати матеріали для молоді 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
Черкас  (в т.ч. в друкованій та рр. патріотичного Черкаської 
електронній формах) з інформацією виховання управління міської 
про можливості працевлаштування гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Проведення тренінгів, семінарів, 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
лекцій та організація діяльності рр. патріотичного Черкаської 
тематичних гуртків щодо набуття виховання управління міської 
батьківських навичок гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
Проведення  2022-2026 Відділ національно- Бюджет 855,0 125,0 150,0 180,0 200,0 200,0 
конкурсу для рр. патріотичного Черкаської 
отримання виховання управління міської 
фінасування гуманітарної політики територіальної 
молодіжних департаменту освіти та громади 
заходів серед гуманітарної політики 
 111 
ініціативних Черкаської міської 
груп, ради 
громадських 
організації, 
активної молоді 
 З метою ефективного врахування 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
думки молоді при реалізації рр. патріотичного Черкаської 
молодіжної політики забезпечити виховання управління міської 
діяльність  конкурсу на отримання гуманітарної політики територіальної 
грантів у сфері молодіжної політики  департаменту освіти та громади 
 гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
Створення  2022-2026 Відділ національно- Бюджет 6637,6 906,0 1087,2 1300,6 1550,8 1793,0 
молодіжного рр. патріотичного Черкаської 
центру як виховання управління міської 
основної бази гуманітарної політики територіальної 
молодіжної департаменту освіти та громади 
політики з гуманітарної політики 
поширенням Черкаської міської 
заходів на ради 
райони міста в 
яких відсутні 
майданчики 
для дозвілля 
молоді 
 112 
 Створити майданчик для 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
проводення молодіжних форумів, рр. патріотичного Черкаської 
конференцiй, навчання, тренінгів, виховання управління міської 
семінарів, круглих столів, гуманітарної політики територіальної 
розважальних заходів, департаменту освіти та громади 
неформальних заходів, клубів, гуманітарної політики 
дозвілля та інших заходів, що Черкаської міської 
спрямовані на вирiшення    ради, Молодіжний 
актуальних    питань молоді центр Черкас 
 Створити єдину базу діючих 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
молодіжних об’єднань з  щорічним рр. патріотичного Черкаської 
оновленням та з вільним доступом виховання управління міської 
до неї в мережі  Інтернет гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 Сприяти створенню та діяльності 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
органiв студентського та рр. патріотичного Черкаської 
учнівського самоврядування, виховання управління міської 
студентських  рад; здійснювати гуманітарної політики територіальної 
моніторинг їх діяльності; департаменту освіти та громади 
розробляти методичні рекомендації, гуманітарної політики 
поліграфічну продукцію; Черкаської міської 
створювати умови для їх розвитку ради, Молодіжний 
(щорічно організовувати та проводи центр Черкас 
студентський талант-шоу 
«Студенти мають талант» та ін.) 
 113 
 Сприяти створенню молодіжних  та 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
інших громадських організацій, рр. патріотичного Черкаської 
спрямованих на представництво виховання управління міської 
інтересів та розвиток різноманітних гуманітарної політики територіальної 
категорій молоді Черкас департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 Сприяти розширенню туристично- 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
краєзнавчої роботи  для молоді. рр. патріотичного Черкаської 
виховання управління міської 
гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 Проведення школи волонтерства та 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
створення єдиної бази волонтерів рр. патріотичного Черкаської 
міста Черкаси. Створення виховання управління міської 
сприятливих та привабливих умов гуманітарної політики територіальної 
від міста для волонтерів департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 114 
 Проведення різнопланових шкіл. 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
«Школи лідера», «Державотворця», рр. патріотичного Черкаської 
«Школи молодіжного працівника» та виховання управління міської 
інших заходів спрямованих на гуманітарної політики територіальної 
формування лідерських та департаменту освіти та громади 
професійних навичок молоді гуманітарної політики 
 Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 Забезпечити співпрацю з 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
громадськими організаціями, які рр. патріотичного Черкаської 
реалізують суспільно-корисні виховання управління міської 
проєкти для підлітків і молоді у гуманітарної політики територіальної 
Черкасах, в т.ч.: організовувати департаменту освіти та громади 
навчальні  семінари, круглі столи, гуманітарної політики 
консультації. Готувати і Черкаської міської 
розповсюджувати інформаційні  ради, Молодіжний 
буклети, брошури щодо зазначених центр Черкас 
проєктів 
 
 Проведення відпочинкових, 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
вишкільних, освітних, рр. патріотичного Черкаської 
профорієнтаційних таборувань для виховання управління міської 
молоді гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 115 
 Сприяти соціальній адаптації 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
(освітній, трудовій, громадсько- рр. патріотичного Черкаської 
політичній, дозвіллєвій) та виховання управління міської 
створювати умови для  підвищення гуманітарної політики територіальної 
соціальної активності  молоді з департаменту освіти та громади 
числа переселенців із тимчасово гуманітарної політики 
окупованих територій та зони Черкаської міської 
проведення операції Об’єднаних ради, Молодіжний 
сил (ООС) центр Черкас 
 Проведення культурно- мистецьких 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
та освітньо-виховних  заходів, рр. патріотичного Черкаської 
спрямованих на  ознайомлення з виховання управління міської 
історією та традиціями м. Черкаси гуманітарної політики територіальної 
для дітей та  молоді з тимчасово департаменту освіти та громади 
окупованих територій та зони гуманітарної політики 
проведення операції Об’єднаних Черкаської міської 
сил (ООС) ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 Проведення акції «Молодь Черкас – 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
за чисте довкілля» рр. патріотичного Черкаської 
виховання управління міської 
гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
 116 
 Проведення промоційної 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
кампанії «Соціологічне рр. патріотичного Черкаської 
дослідження у сфері виховання управління міської 
Молодіжної політики» гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради, Молодіжний 
центр Черкас 
Підтримка  2022-2026 Відділ національно- Бюджет 7482,9 1331,3 1437,4 1485,4 1503 1725,8 
творчих рр. патріотичного Черкаської 
ініціатив та виховання управління міської 
сприяння гуманітарної політики територіальної 
розвитку департаменту освіти та громади 
змістового гуманітарної політики 
дозвілля молоді Черкаської міської 
 ради 
 Проводити молодіжні творчі  2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
заходи до відзначення державних  рр. патріотичного Черкаської 
свят, зокрема, Дня Незалежності виховання управління міської 
України, Дня Конституції, Дня гуманітарної політики територіальної 
Соборності, Дня молоді України, департаменту освіти та громади 
Міжнародного дня студентів, тощо. гуманітарної політики 
 Черкаської міської 
ради 
 Проводити молодіжні заходи до 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
відзначення свят, зокрема, Нового рр. патріотичного Черкаської 
року та Різдва,  Великодніх свят, виховання управління міської 
Купала, Андріївських вечорниць,    гуманітарної політики територіальної 
Дня закоханих, Велесової ночі, Дня департаменту освіти та громади 
 117 
студента тощо. гуманітарної політики 
 Черкаської міської 
ради 
 Організовувати та проводити 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
культурно-масові та суспільно рр. патріотичного Черкаської 
корисні заходи з популяризації виховання управління міської 
молодіжної творчості, зокрема, гуманітарної політики територіальної 
літературні вечори,  фотовиставки, департаменту освіти та громади 
екстрім-шоу, рок- концерти, гуманітарної політики 
фестивалі для молоді, танцювальні Черкаської міської 
майстер-класи,  флешмоби, творчі ради 
форуми, акції, квести та інше для 
підлітків та молоді в місцях 
масового відпочинку жителів міста 
Черкаси. 
 Готувати та розповсюджувати 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
тематичні матеріали (в т.ч. у рр. патріотичного Черкаської 
друкованих та електронних) щодо виховання управління міської 
сучасних форм активного дозвілля гуманітарної політики територіальної 
молоді, альтернативного мистецтва, департаменту освіти та громади 
комп’ютерної творчості, ін. гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Організувати заходи з адаптації до 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
Черкас учнів та студентів, що рр. патріотичного Черкаської 
приїхали на навчання з іншої виховання управління міської 
місцевості, в т.ч. і іноземних гуманітарної політики територіальної 
студентів департаменту освіти та громади 
 118 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Здійснювати нагородження 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
грамотами та цінними призами  рр. патріотичного Черкаської 
талановитих учнів та студентів виховання управління міської 
гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Організовувати та забезпечувати 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
участь молодіжних делегацій в рр. патріотичного Черкаської 
фестивалях, виставках, конкурсах, виховання управління міської 
форумах, творчих змаганнях, гуманітарної політики територіальної 
семінарах та інших заходах, в т.ч. і департаменту освіти та громади 
за межами Черкас та України гуманітарної політики 
 Черкаської міської 
ради 
 Проводити масові заходи для 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
молоді з використанням рр. патріотичного Черкаської 
потужностей мережі Інтернет: виховання управління міської 
конкурси комп’ютерної творчості, гуманітарної політики територіальної 
WEB-дизайну,   швидкісного департаменту освіти та громади 
набору тексту,   комп’ютерного гуманітарної політики 
малюнку   в т.ч. підготовкою та Черкаської міської 
підтримкою тематичних Інтернет- ради 
сайтів, комп’ютерних конкурсів та 
 119 
акцій, ін. 
 Організовувати та проводити 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
інтеркультурні заходи за участі рр. патріотичного Черкаської 
іноземних студентів, активу виховання управління міської 
національних спільнот, гуманітарної політики територіальної 
громадських організацій департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради 
 Створення єдиної платформи (у 2022-2026 Відділ національно- Бюджет       
вигляді ботів) для сповіщення рр. патріотичного Черкаської 
молоді про нові заходи та виховання управління міської 
можливості. гуманітарної політики територіальної 
департаменту освіти та громади 
гуманітарної політики 
Черкаської міської 
ради