Репозиторій ЧДТУ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
  
на тему:  
  
«Соціальний захист та соціальна адаптація учасників бойових дій» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент  4  курсу, групи СЗ-1910 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))  
 
 
Чабанюк А.О.     
 (прізвище та ініціали)  
Керівник  Губар О. Є.     
(прізвище та ініціали)  
Рецензент _________________________  
(прізвище та ініціали)  
  
  
  
  
  
Черкаси – 2023 р. 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційнийрівень бакалавр       
 
Галузьзнань  23 Соціальна робота   
    (шифр і назва) 
Спеціальність 232 «Соціальнезабезпечення»  
(шифр і назва) 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
«_____» _______________20 ____ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
 
Чабанюку Андрію Олександровичу 
              
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи:Соціальний захист та соціальна адаптація учасників 
бойових дій 
 
керівникроботи: Губар Олександра Євгенівна, к.е.н., доцент____________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковийступінь, вченезвання) 
затверджені наказом по університетувід«____» __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи:»____»________ 2023 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Об’єктом дослідження система соціального захисту та соціальної адаптації 
учасників бойових дій і членів їхніх сімей в Україні. 
Предметом дослідження є правові, організаційні та соціально-управлінські засади 
функціонування механізмів соціального захисту та соціальної адаптації учасників 
бойових дій і членів їхніх сімей. 
Мeтoю кваліфікаційної рoбoти є комплексне дослідження системи соціального 
захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій, аналіз її нормативно-
правових та організаційних засад, а також обґрунтування практичних напрямів її 
вдосконалення шляхом розроблення та впровадження соціального проекту. 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, якіпотрібно 
розробити) 
 розкрити теоретичну сутність соціального захисту та соціальної адаптації 
учасників бойових дій; 
 уточнити зміст основних категорій дослідження, зокрема понять «соціальний 
захист», «соціальна адаптація», «учасник бойових дій»; 
 проаналізувати особливості функціонування системи соціального захисту та 
соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні; 
 виявити основні проблеми та суперечності у практиці реалізації соціальних 
гарантій і адаптаційних механізмів; 
 розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального захисту та 
соціальної адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей; 
 обґрунтувати доцільність упровадження соціального проекту як інструменту 
підвищення ефективності соціальної підтримки ветеранів. 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ Завдання Завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 Губар О.Є.  ___.___.2023 р. ___.___.2023 р. 
2 Губар О.Є ___.___.2023 р. ___.___.2023 р. 
3 Губар О.Є. ___.___.2023 р. ___.___.2023 р. 
 
7. Дата видачі завдання«_____»__________ 2023 р.  
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Строк 
Назваетапівдипломноїроботи Примітка 
з/п виконанняетапівроботи 
1 Отримання завдання ___.___.2023 р. виконано 
2 Підготовкарозділу І ___.___.2023 р. виконано 
3 Підготовкарозділу ІІ ___.___.2023 р. виконано 
4 Підготовкарозділу ІІІ ___.___.2023 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційноїроботикерівнику ___.___.2023 р. виконано 
6 Підготовка реферату ___.___.2023 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційноїроботина кафедру ___.___.2023 р. виконано 
Зовнішнє рецензування кваліфікаційної ___.___.2023 р. 
8 виконано 
роботи 
Підготовка до публічного захисту ___.___.2023 р. 
9 
кваліфікаційної роботина засідання ДЕК  
 
 
Студент                          ____________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи    ____________________    
_______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК   ____________________    _______________________ 
 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
 Кваліфікаційна робота бакалавра на тему «Соціальний захист та 
соціальна адаптація учасників бойових дій» містить 77 сторінок, 14 таблиць, 
6 рисунків, список літератури з 47 найменувань, 1 додаток.  
Предметом дослідження є правові, організаційні та соціально-
управлінські засади функціонування механізмів соціального захисту та 
соціальної адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей. 
Об’єктом дослідження система соціального захисту та соціальної 
адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей в Україні. 
Мeтoю кваліфікаційної рoбoти є комплексне дослідження системи 
соціального захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій, аналіз її 
нормативно-правових та організаційних засад, а також обґрунтування 
практичних напрямів її вдосконалення шляхом розроблення та впровадження 
соціального проекту. 
Завдання роботи: 
 розкрити теоретичну сутність соціального захисту та соціальної 
адаптації учасників бойових дій; 
 уточнити зміст основних категорій дослідження, зокрема понять 
«соціальний захист», «соціальна адаптація», «учасник бойових дій»; 
 проаналізувати особливості функціонування системи соціального 
захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні; 
 виявити основні проблеми та суперечності у практиці реалізації 
соціальних гарантій і адаптаційних механізмів; 
 розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального 
захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей; 
 обґрунтувати доцільність упровадження соціального проекту як 
інструменту підвищення ефективності соціальної підтримки ветеранів. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо 
вдосконалення соціального захисту та соціальної адапації учасників бойових 
дій у рамках проекту «ТОЧКА ОПОРИ» у м.Черкаси. 
Одержані результати можуть бути використанів роботі щодо 
забезпечення комплексного підходу до надання соціального захисту та 
соціальної адаптації учасника бойових дій. 
 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра: 2023. 
Рік захисту роботи: 2023. 
 
Підпис студента ____________________  
 
Дата ______________________________ 
 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………….......... 5 
  
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО  
ЗАХИСТУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ  
…………………………………………………………………………………. 9 
1.1. Сутність, структура та функції соціального захисту і соціальної  
адаптації учасників бойових дій……………………………………………… 9 
1.2. Нормативно-правове та організаційне забезпечення системи  
соціального захисту і соціальної адаптації учасників бойових дій………… 15 
1.3. Міжнародний досвід реалізації механізмів соціального захисту та  
соціальної адаптації ветеранів ………………………………………………. 22 
  
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА  
СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В  
УКРАЇНІ……………………………………………………………………….. 27 
2.1. Стан соціального захисту та інтеграції ветеранів в Україні за 2014 –  
2022 рр.......................................................................................................... 27 
2.2.  Регіональний аспект: соціальна підтримка та адаптація учасників  
бойових дій у м. Черкаси за 2020 – 2022 рр............................................... 42 
2.3. Основні проблеми та перешкоди в соціальній адаптації ветеранів в  
Україні…………………………………………………………………………. 45 
  
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ «ТОЧКА ОПОРИ»………………… 50 
3.1. Опис соціального проекту .................................................................... 50 
3.2. Напрямки реалізації проекту…………………………………………… 55 
3.3. Очікувані результати та перспективи розвитку проекту на 2024-2026  
рр……………………………………………………………………………….  66 
  
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 69 
  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 72 
  
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 78 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність дослідження. Початок збройної агресії російської 
федерації проти України у 2014 році зумовив глибокі трансформації у сфері 
державної соціальної політики та суттєво розширив коло осіб, які 
потребують спеціальних механізмів соціального захисту й соціальної 
адаптації. Із початком антитерористичної операції, а згодом операції 
Об’єднаних сил, а також в умовах повномасштабної війни з 2022 року, в 
Україні сформувалася нова масштабна соціальна група — учасники бойових 
дій, ветерани війни та члени їхніх сімей, соціальні потреби яких виходять 
далеко за межі традиційної системи пільгового забезпечення. 
Проблематика соціального захисту учасників бойових дій набула не 
лише правового чи адміністративного, а й виразного суспільного, 
економічного та гуманітарного значення. Йдеться не лише про реалізацію 
гарантованих державою соціальних прав, а й про забезпечення повноцінного 
повернення військовослужбовців до цивільного життя, їх психологічної 
стабілізації, професійної реінтеграції, відновлення соціальних ролей і 
сімейних зв’язків. Саме тому соціальна адаптація в сучасних умовах повинна 
розглядатися як системний і багаторівневий процес, інтегрований у загальну 
модель соціального захисту, а не як окремий післявоєнний етап. 
Актуальність обраної теми посилюється і статистичними показниками. 
За аналітичними даними Міністерства у справах ветеранів України, станом 
на 01.01.2022 р. в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни 
обліковувалася значна кількість осіб зі статусом ветерана війни, з яких 58 % 
становили саме учасники бойових дій, а ще 13,1 % — члени сімей загиблих 
(померлих) ветеранів війни. Крім того, 6,6 % становили особи з інвалідністю 
ІІ групи внаслідок війни, а 1,4 % — особи з інвалідністю І групи внаслідок 
війни. Такі показники засвідчують, що ветеранська політика в Україні вже до 
2022 року набула масштабів окремого напряму державного управління, що 
6 
 
потребує наукового осмислення, інституційного вдосконалення та 
ефективного ресурсного забезпечення.  
У цьому контексті особливого значення набуває дослідження 
соціального захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій як 
взаємопов’язаних складових державної політики, спрямованої на збереження 
соціальної стабільності, відновлення людського потенціалу та зміцнення 
суспільної згуртованості. Наукове вивчення цієї проблематики є необхідним 
для обґрунтування сучасних механізмів підтримки ветеранів та членів їхніх 
сімей, а також для розроблення прикладних рішень у сфері соціального 
захисту. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливої актуальності 
проблематика соціального захисту та соціальної адаптації учасників бойових 
дій набула після 2014 року, коли українська держава вперше в новітній 
історії зіткнулася з необхідністю системного реагування на наслідки 
тривалих бойових дій, реінтеграції великої кількості військовослужбовців у 
цивільне середовище та забезпечення належного соціального супроводу їхніх 
сімей. Теоретико-методологічні засади соціального захисту населення, 
механізми його функціонування та інституційного забезпечення розкрито у 
працях таких науковців, як  В. Скуратівський, В. Вакуленко, Н. Болотіна, Л. 
Баранник, О. Лаврухін та інші. У їхніх роботах соціальний захист 
розглядається як багаторівнева система державних гарантій, спрямована на 
забезпечення соціальної безпеки особи, компенсацію соціальних ризиків та 
підтримку вразливих категорій населення. 
Питання нормативно-правового регулювання соціального захисту 
учасників бойових дій, а також специфіка реалізації державної політики у цій 
сфері знайшли відображення у наукових розвідках І. Дацюк, О. Кондратенко, 
М. Кравченко, А. Кириченко, Д. Чижова та інших дослідників. У зазначених 
працях особлива увага приділяється правовому статусу учасників бойових 
дій, механізмам реалізації пільг, гарантій, соціальних виплат, а також 
проблемам інституційної фрагментарності державної підтримки. 
7 
 
Водночас, попри наявність значного наукового доробку, питання 
комплексного поєднання соціального захисту із соціальною адаптацією 
учасників бойових дій та членів їхніх сімей потребує подальшого 
опрацювання. Особливо це стосується регіонального рівня реалізації 
соціальної політики, практичних механізмів соціальної реінтеграції 
ветеранів, а також впровадження соціальних проєктів як інструменту 
вдосконалення існуючої системи допомоги. 
Предметом дослідження є правові, організаційні та соціально-
управлінські засади функціонування механізмів соціального захисту та 
соціальної адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей. 
Об’єктом дослідження є система соціального захисту та соціальної 
адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей в Україні. 
Метою кваліфікаційної роботи є комплексне дослідження системи 
соціального захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій, аналіз її 
нормативно-правових та організаційних засад, а також обґрунтування 
практичних напрямів її вдосконалення шляхом розроблення та впровадження 
соціального проекту. 
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких 
завдань: 
1. розкрити теоретичну сутність соціального захисту та соціальної 
адаптації учасників бойових дій; 
2. уточнити зміст основних категорій дослідження, зокрема понять 
«соціальний захист», «соціальна адаптація», «учасник бойових дій»; 
3. проаналізувати особливості функціонування системи соціального 
захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні; 
4. виявити основні проблеми та суперечності у практиці реалізації 
соціальних гарантій і адаптаційних механізмів; 
5. розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального 
захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій і членів їхніх сімей; 
8 
 
6. обґрунтувати доцільність упровадження соціального проекту як 
інструменту підвищення ефективності соціальної підтримки ветеранів. 
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить 
сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили 
комплексний аналіз обраної проблематики. У роботі використано методи 
аналізу та синтезу  — для узагальнення теоретичних підходів до розуміння 
соціального захисту та соціальної адаптації; порівняльний метод — для 
зіставлення вітчизняних і зарубіжних підходів до підтримки учасників 
бойових дій; системний підхід — для дослідження соціального захисту як 
цілісного інституційного механізму; метод аналізу документів — для 
вивчення законодавчих, нормативно-правових актів, програмних документів, 
наукових публікацій та аналітичних матеріалів; метод інтерпретації 
вторинних даних — для опрацювання статистичної та аналітичної інформації 
щодо стану соціального захисту та адаптації ветеранів в Україні. 
 
  
9 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ 
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ 
 
1.1. Сутність, структура та функції соціального захисту і соціальної 
адаптації учасників бойових дій 
 
У сучасних умовах трансформації українського суспільства, зумовленої 
тривалим воєнним конфліктом та повномасштабною збройною агресією росії 
проти України, проблема соціального захисту і соціальної адаптації 
учасників бойових дій набула системного значення. Її актуальність 
визначається не лише необхідністю виконання державою своїх соціальних 
зобов’язань перед особами, які брали безпосередню участь у захисті 
суверенітету і територіальної цілісності України, а й потребою формування 
дієвого механізму повернення ветеранів до повноцінного цивільного життя. 
Соціальний захист у цьому контексті виступає базовою інституційною 
формою державної підтримки, тоді як соціальна адаптація є однією з його 
функціонально важливих складових, спрямованих на відновлення соціальної 
суб’єктності особи, її ролей, зв’язків і життєвої стабільності [1; 2].  
У науковому та нормативному дискурсі соціальний захист доцільно 
розглядати як цілісну систему правових, економічних, організаційних і 
соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав 
людини, компенсацію соціальних ризиків та підтримку осіб, які перебувають 
у складних життєвих обставинах. Щодо учасників бойових дій зміст 
соціального захисту набуває спеціального характеру, оскільки пов’язаний із 
наслідками військової служби, бойових травм, втрати працездатності, зміни 
професійного статусу, порушення сімейних і соціальних зв’язків, а також 
підвищеної потреби в медичній, психологічній, правовій та соціальній 
підтримці. Законодавчо цей підхід закріплено, зокрема, у Законі України 
10 
 
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає 
систему пільг, гарантій, компенсацій та пріоритетних напрямів державної 
підтримки ветеранів війни, у тому числі учасників бойових дій [2].  
Сутність соціального захисту учасників бойових дій полягає не лише у 
наданні матеріальних виплат чи пільг, а у створенні таких соціальних умов, 
за яких особа після виконання військового обов’язку не втрачає можливості 
реалізовувати свої права, підтримувати належний рівень життя, 
інтегруватися у суспільні процеси та відновлювати власний життєвий 
потенціал. У цьому сенсі соціальний захист має компенсаційний, 
гарантійний, превентивний та відновлювальний характер. Його мета полягає 
не тільки у відшкодуванні втрат, пов’язаних із військовою службою, а й у 
попередженні соціального виключення, маргіналізації та довготривалої 
дезадаптації ветеранів [1; 2].  
Структурно соціальний захист учасників бойових дій можна 
розглядати як багатокомпонентну систему, що включає декілька 
взаємопов’язаних блоків. Перший блок становить нормативно-правове 
забезпечення, яке визначає правовий статус учасника бойових дій, обсяг його 
соціальних гарантій, порядок доступу до послуг і видів державної підтримки. 
Другий блок — економічний, що охоплює пенсійне забезпечення, грошові 
виплати, компенсації, адресну допомогу, пільги на оплату житлово-
комунальних послуг, медичне забезпечення та інші форми матеріальної 
підтримки. Третій блок — соціально-сервісний, який включає надання 
соціальних послуг, соціальний супровід, консультування, допомогу у 
працевлаштуванні, професійній переорієнтації та супровід сім’ї ветерана. 
Четвертий блок — реабілітаційно-адаптаційний, у межах якого здійснюється 
психологічна, соціальна, професійна та частково правова адаптація особи до 
умов мирного життя [1,4]. Схематично, система соціального захисту 
учасників бойових дій представлена на рис. 1.1. 
 
  
11 
 
 
Рис. 1.1. Структура соціального захисту та соціальної адаптації 
учасників бойових дій. 
*Складено автором на основі [1–4]. 
 
Особливе місце у цій структурі посідає соціальна адаптація, оскільки 
саме вона забезпечує перехід від формального отримання соціальних 
гарантій до реального відновлення життєздатності особи в цивільному 
середовищі. На відміну від вузького підходу, який зводить адаптацію лише 
до працевлаштування або професійного перенавчання, сучасне розуміння 
соціальної адаптації передбачає багатовимірний процес відновлення 
соціального функціонування людини. В українському нормативному полі 
соціальна адаптація учасників антитерористичної операції та ветеранів війни 
визначається як допомога в аналізі життєвої ситуації, виявленні основних 
проблем, пошуку шляхів їх розв’язання, наданні інформації щодо 
соціального захисту, формуванні соціальних навичок, відновленні родинних і 
суспільно корисних зв’язків, а також організації зайнятості та дозвілля [3; 4].  
12 
 
У теоретичному аспекті соціальна адаптація учасників бойових дій є 
процесом відновлення рівноваги між особистістю та соціальним 
середовищем після пережитого екстремального досвіду. Військова служба, 
особливо в умовах реальних бойових дій, формує специфічний тип 
поведінки, комунікації, саморегуляції, реагування на небезпеку та 
міжособистісної взаємодії. Після повернення до цивільного життя ці 
поведінкові моделі не завжди є функціональними в мирному середовищі, що 
може ускладнювати інтеграцію особи у професійне, сімейне й громадське 
життя. Саме тому соціальна адаптація не повинна зводитися до одноразової 
соціальної послуги, а має розглядатися як поетапний, міжвідомчий і 
індивідуалізований процес [4].  
Соціальна адаптація учасників бойових дій охоплює кілька 
взаємопов’язаних складових. Передусім, ідеться про психологічну адаптацію, 
що полягає у стабілізації емоційного стану, зниженні рівня тривожності, 
подоланні наслідків бойового стресу, відновленні довіри до соціального 
середовища та формуванні здатності до конструктивної взаємодії. Для 
значної частини ветеранів цей аспект є визначальним, оскільки саме 
психоемоційні труднощі часто стають бар’єром для працевлаштування, 
сімейної комунікації, навчання та соціальної активності. 
Наступною складовою є правова адаптація, яка передбачає обізнаність 
ветерана щодо власного статусу, прав, гарантій, пільг, порядку отримання 
соціальних послуг, доступу до адміністративних та правничих механізмів 
захисту. Недостатня правова поінформованість часто призводить до 
неефективного використання наявних державних ресурсів або до соціального 
розчарування. 
Важливою є також професійна адаптація, зміст якої полягає у 
відновленні або формуванні нових трудових компетентностей, професійній 
переорієнтації, підвищенні кваліфікації, професійному навчанню та сприянні 
працевлаштуванню. Для значної частини учасників бойових дій повернення 
до довоєнної професійної моделі є неможливим або психологічно складним, 
13 
 
тому саме професійна адаптація стає ключовим чинником економічної 
незалежності й соціальної стабільності [1; 4].  
Окремого акценту потребує поняття реадаптації, яке в контексті 
ветеранів доцільно трактувати як повторне входження особи у цивільну 
соціальну систему після тривалого перебування в умовах бойової діяльності. 
Реадаптація не є тотожною звичайній адаптації, оскільки передбачає не 
первинне освоєння соціального середовища, а відновлення порушених 
соціальних ролей, норм поведінки, способів взаємодії та особистісної 
ідентичності. Її зміст охоплює як психологічне повернення до мирного 
способу життя, так і поступове включення ветерана у соціальні інститути — 
сім’ю, працю, громаду, освіту, систему цивільної комунікації. Саме 
реадаптаційний вимір пояснює, чому успішність соціальної інтеграції 
ветерана залежить не лише від його індивідуальних ресурсів, а й від 
готовності самого суспільства приймати досвід війни як частину сучасної 
соціальної реальності. 
З огляду на це, соціальна адаптація учасників бойових дій повинна 
розглядатися як двосторонній процес. З одного боку, особа пристосовується 
до нових соціальних умов, а з іншого — інститути держави та суспільства 
мають змінюватися таким чином, щоб враховувати потреби ветеранів і не 
відтворювати бар’єри для їх включення у соціальне життя. Такий підхід є 
принципово важливим, оскільки у разі одностороннього розуміння адаптації 
відповідальність за труднощі повернення до цивільного життя фактично 
покладається лише на самого ветерана, тоді як реальні причини дезадаптації 
часто мають інституційний або середовищний характер [4].  
У функціональному аспекті соціальний захист і соціальна адаптація 
учасників бойових дій виконують низку взаємодоповнювальних функцій. 
Першою з них є гарантійна функція, що полягає у забезпеченні реалізації 
визначених законом прав, пільг, компенсацій і соціальних стандартів. 
Другою є компенсаційна функція, яка спрямована на часткове відшкодування 
соціальних, економічних, фізичних і психологічних втрат, пов’язаних із 
14 
 
проходженням військової служби та участю у бойових діях. Третьою 
виступає реабілітаційно-відновлювальна функція, сутність якої полягає у 
відновленні порушених життєвих можливостей, працездатності, соціальних 
зв’язків та особистісного ресурсу ветерана. Четверта — інтеграційна функція, 
яка забезпечує включення учасника бойових дій до системи цивільних 
соціальних відносин, професійного середовища, сімейного та громадського 
життя. П’ятою є профілактична функція, спрямована на попередження 
соціального виключення, конфліктів, девіантних форм поведінки, хронічної 
безробітності, сімейної дезорганізації та інших наслідків дезадаптації [1,4].  
Важливим є також розуміння того, що соціальний захист учасників 
бойових дій не обмежується лише самими ветеранами. Його об’єктом 
виступають також члени їхніх сімей, зокрема дружини або чоловіки, діти, 
батьки, а в окремих випадках — члени сімей загиблих (померлих) Захисників 
і Захисниць України. Сім’я виконує ключову роль у процесі соціальної 
адаптації ветерана, однак одночасно сама зазнає значного емоційного, 
економічного та соціального навантаження. Тому сучасний підхід до 
ветеранської політики передбачає сімейно орієнтовану модель соціального 
захисту, в якій підтримка спрямовується не лише на індивіда, а й на його 
найближче соціальне середовище [2, 4].  
Практична значущість розглядуваної проблематики підтверджується і 
статистичними даними. За інформацією Міністерства у справах ветеранів 
України, станом на 01.01.2022 р. в Україні налічувалося 493 550 учасників 
бойових дій, з яких понад 38 тисяч становили жінки. Водночас, офіційні 
повідомлення Мінветеранів також вказували, що станом на 24.02.2022 р. 
кількість осіб зі статусом учасника бойових дій наближалася до 1 мільйона, а 
подальші наслідки повномасштабної війни суттєво розширили масштаби 
ветеранської спільноти. Це означає, що соціальний захист і соціальна 
адаптація ветеранів в Україні вже не можуть розглядатися як 
вузькоспеціалізована сфера допомоги окремій категорії населення — 
15 
 
фактично йдеться про один із ключових напрямів державної соціальної 
політики та національної стійкості [5; 6].  
Таким чином, соціальний захист учасників бойових дій слід визначати 
як цілісну державну та суспільну систему гарантій, заходів, послуг і 
механізмів, спрямованих на забезпечення належного рівня життя, реалізацію 
прав, відновлення соціального функціонування та попередження дезадаптації 
осіб, які брали участь у бойових діях. Соціальна адаптація у цій системі 
виступає не допоміжним, а стратегічно необхідним компонентом, що 
забезпечує реальну ефективність соціального захисту. Її зміст охоплює 
психологічний, правовий, професійний і соціально-комунікативний виміри, а 
результатом має бути не лише формальна інтеграція ветерана у мирне 
середовище, а відновлення його соціальної активності, самостійності, 
суб’єктності та повноцінної участі у суспільному житті. 
 
 
1.2. Нормативно-правове та організаційне забезпечення системи 
соціального захисту і соціальної адаптації учасників бойових дій 
 
Нормативно-правове та організаційне забезпечення соціального 
захисту і соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні упродовж 
2014–2023 рр. зазнало суттєвих змін, що були зумовлені як розширенням 
масштабів бойових дій, так і трансформацією самої моделі державної 
ветеранської політики. Починаючи з 2014 року, держава фактично перейшла 
від відносно вузького підходу до соціального забезпечення 
військовослужбовців до формування окремого напряму публічного 
управління, орієнтованого на учасників бойових дій, ветеранів війни, осіб з 
інвалідністю внаслідок війни та членів їхніх сімей. У цьому контексті 
нормативно-правове забезпечення виступає не лише формою юридичного 
закріплення соціальних прав ветеранів, а й інструментом організації всієї 
системи їхньої підтримки, включаючи матеріальне забезпечення, медико-
16 
 
психологічну допомогу, професійну реінтеграцію, реабілітацію та адаптацію 
до цивільного життя. [1] 
Правову основу цієї системи становлять, насамперед, конституційні 
гарантії. Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує 
соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних 
Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. 
Саме це положення є базовою нормою, на якій ґрунтується подальше 
галузеве законодавство у сфері соціального захисту військовослужбовців і 
ветеранів. Конституційна норма визначає обов’язок держави не лише щодо 
виплати матеріального забезпечення, а й щодо створення умов для реалізації 
соціальних, трудових, медичних, житлових та інших прав осіб, які виконують 
обов’язок із захисту держави. Однак, як показала практика після 2014 року, 
конституційні гарантії потребували значної деталізації та адаптації до нових 
викликів, пов’язаних із масовою появою нової категорії одержувачів 
соціального захисту — учасників АТО/ООС, а згодом і ветеранів 
повномасштабної війни. [1] 
Ключове місце в системі спеціального законодавства посідає Закон 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який є 
базовим актом у сфері правового статусу учасників бойових дій. Саме цей 
закон визначає коло осіб, які можуть бути віднесені до ветеранів війни, 
встановлює порядок набуття статусу учасника бойових дій, а також 
закріплює основні соціальні гарантії: пільги на оплату житлово-комунальних 
послуг, медичне забезпечення, санаторно-курортне лікування, право на 
першочергове забезпечення житлом, трудові гарантії, освітні преференції, 
пенсійне забезпечення та інші форми державної підтримки. Упродовж 2014–
2023 рр. саме цей закон неодноразово змінювався з метою розширення кола 
суб’єктів права на соціальний захист, конкретизації окремих гарантій та 
адаптації правового регулювання до нових умов війни.[1] 
Не менш важливим елементом правового механізму є Закон України 
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», 
17 
 
який регламентує загальні принципи державної підтримки 
військовослужбовців як у період проходження служби, так і після її 
завершення. У межах досліджуваної теми цей нормативний акт має особливе 
значення, оскільки закладає правові засади соціального забезпечення, 
грошового утримання, медичної допомоги, житлових гарантій, пільг, 
компенсацій та інших форм захисту, що впливають на подальший процес 
переходу особи від військової служби до цивільного статусу. Після 2014 року 
саме цей закон став одним із центральних інструментів правового реагування 
на нові потреби військовослужбовців, мобілізованих осіб та резервістів, а 
його норми фактично утворили фундамент для подальшого розвитку 
адаптаційних і реабілітаційних механізмів.[1] 
Важливим нормативним орієнтиром у системі соціального захисту є 
також Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», який 
визначає правові засади проходження військової служби, порядок її 
організації, статус різних категорій військовослужбовців, а також загальні 
умови їх правового становища. Хоча цей акт не є спеціалізованим законом 
саме про соціальний захист, він має безпосередній вплив на формування 
правового статусу осіб, які після виконання військового обов’язку набувають 
права на ветеранські гарантії. Його значення полягає у визначенні правового 
зв’язку між проходженням служби, участю в бойових діях та подальшим 
набуттям статусу, що є підставою для соціального захисту й адаптаційних 
заходів.[2] 
Разом із законами важливу роль у нормативному регулюванні 
відіграють підзаконні акти Кабінету Міністрів України, які конкретизують 
механізми реалізації визначених законом прав. Саме на рівні урядових 
постанов у 2014–2023 рр. було врегульовано значну частину практичних 
процедур: порядок надання психологічної реабілітації, професійної адаптації, 
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, санаторно-
курортного лікування, житлових компенсацій, грошових виплат, а також 
обліку осіб, які мають право на державну підтримку. Таким чином, якщо 
18 
 
закони формують загальну модель гарантій, то підзаконні акти забезпечують 
їх інституційне втілення, визначаючи суб’єктів, процедури, джерела 
фінансування та критерії доступу до послуг [3]. 
Окремої уваги потребує правове регулювання саме соціальної адаптації 
як складової соціального захисту. У цьому контексті особливе значення має 
постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 432, якою 
затверджено Порядок та умови забезпечення соціальної та професійної 
адаптації осіб, звільнених або таких, що звільняються з військової служби, з 
числа ветеранів війни та членів їхніх сімей. Цей документ фактично закріпив 
інституційний підхід до адаптації не як до разового заходу, а як до 
організованої системи соціально-професійної підтримки, що включає 
професійне навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, інформаційно-
консультаційний супровід та сприяння інтеграції у ринок праці. Важливо, що 
в межах цього підходу адаптація розглядається не тільки як індивідуальна 
проблема ветерана, а як напрям державної соціальної політики, що потребує 
цільового бюджетного фінансування та міжвідомчої координації [1]. 
Не менш важливим напрямом стало нормативне врегулювання 
психологічної реабілітації учасників бойових дій. У період після 2014 року 
держава поступово відійшла від сприйняття психологічної допомоги як 
факультативної послуги та почала розглядати її як обов’язковий компонент 
системи підтримки ветеранів. Це пов’язано з усвідомленням масштабів 
бойового стресу, травматичного досвіду, труднощів повернення до сімейного 
й професійного життя, а також ризиків довготривалої дезадаптації. Саме 
тому нормативно-правове забезпечення соціального захисту учасників 
бойових дій у 2014–2023 рр. дедалі більше включало не лише матеріальні 
гарантії, а й механізми психологічного супроводу, кризового 
консультування, відновлення психічного здоров’я та підтримки членів сімей 
ветеранів [1]. 
Суттєвим етапом інституційного розвитку системи стало створення 
Міністерства у справах ветеранів України у 2018 році. Постановою Кабінету 
19 
 
Міністрів України від 28.11. 2018 р. № 986 було утворено центральний орган 
виконавчої влади, на який покладено формування та реалізацію державної 
політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб з особливими 
заслугами перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, 
членів сімей загиблих та інших категорій осіб, пов’язаних із захистом 
держави. Створення цього органу стало інституційною відповіддю на 
попередню фрагментарність управління, коли питання ветеранської політики 
були розпорошені між різними міністерствами та відомствами. Із цього 
моменту соціальний захист і соціальна адаптація ветеранів почали 
формуватися як окремий напрям державної політики з власною 
інституційною логікою, системою повноважень та адміністративними 
процедурами [4]. 
Подальше посилення організаційного забезпечення відбулося завдяки 
впровадженню Єдиного державного реєстру ветеранів війни, правові засади 
якого закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. 
№700. Запровадження цього реєстру мало принципове значення для 
модернізації системи соціального захисту, оскільки дозволило перейти від 
розрізненого обліку до централізованої цифрової моделі управління 
інформацією про ветеранів. Реєстр виконує не лише облікову, а й 
управлінську функцію: він забезпечує верифікацію статусу, спрощення 
доступу до послуг, координацію між органами влади, а також підвищення 
адресності державної підтримки. У сучасних умовах цифровізація цієї сфери 
є однією з ключових передумов ефективної реалізації соціальних гарантій і 
уникнення дублювання функцій між різними установами [3]. 
Організаційно система соціального захисту учасників бойових дій у 
2014–2023 рр. функціонувала як багаторівнева модель публічного 
адміністрування, у якій брали участь як центральні, так і місцеві органи 
влади. На центральному рівні ключову роль відігравали Міністерство у 
справах ветеранів України, Міністерство соціальної політики України, 
Міністерство оборони України, Міністерство охорони здоров’я України, 
20 
 
Пенсійний фонд України, Державна служба зайнятості та інші відомства. На 
місцевому рівні реалізація державної політики покладалася на структурні 
підрозділи з питань соціального захисту населення, центри надання 
адміністративних послуг, органи місцевого самоврядування, територіальні 
громади, комунальні заклади, а також заклади охорони здоров’я й 
соціального обслуговування. Саме така модель забезпечує практичне 
втілення законодавчо визначених прав, однак водночас створює ризики 
міжвідомчої розпорошеності та нерівномірності доступу до послуг залежно 
від регіону проживання ветерана [4]. 
Важливою ознакою розвитку системи у досліджуваний період стало 
поступове поєднання двох концептуальних моделей соціального захисту. З 
одного боку, в українському законодавстві продовжувала домінувати 
традиційна пільгова модель, успадкована від попередньої системи 
соціального забезпечення, яка робила акцент на компенсаціях, пільгах і 
грошових виплатах. З іншого боку, після 2014 року дедалі помітнішим став 
перехід до сервісної моделі, у межах якої ветеран розглядається не лише як 
одержувач пільг, а як суб’єкт, який потребує індивідуалізованих послуг, 
соціального супроводу, психологічної підтримки, професійної адаптації та 
реінтеграції. Саме співіснування цих двох моделей визначає сучасну 
специфіку нормативно-правового регулювання ветеранської політики в 
Україні. Воно водночас демонструє прогрес у напрямі європейських підходів 
і наявність структурної незавершеності реформи [1].  
Організаційну схему моделі соціального захисту та соціальної адаптації 
учасників бойових дій представлено на рис. 1.2. 
21 
 
 
Рис. 1.2. Організаційна схема соціального захисту учасників бойових 
дій. 
Особливе місце у системі організаційного забезпечення посідають 
державні та партнерські програми соціальної і професійної адаптації. У 
2014–2023 рр. поряд із державними програмами в Україні продовжували 
діяти й міжнародні ініціативи, зокрема відомий проєкт «Норвегія – Україна», 
спрямований на професійну перепідготовку, правову й психологічну 
адаптацію військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей. Значення 
таких програм полягає в тому, що вони фактично виконували функцію 
апробації сучасних моделей реінтеграції, які згодом могли бути 
імплементовані у державну систему. Вони також демонстрували 
ефективність міжсекторальної співпраці між державними органами, 
закладами освіти, міжнародними партнерами та громадськими організаціями 
у сфері адаптації ветеранів до цивільного життя.  
Отже, нормативно-правове та організаційне забезпечення системи 
22 
 
соціального захисту і соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні у 
2014–2023 рр. формувалося в умовах безпрецедентного зростання 
соціального запиту на ветеранську політику. У цей період було закладено 
базові інституційні механізми підтримки ветеранів, створено спеціалізований 
центральний орган виконавчої влади, розпочато цифровізацію обліку, 
розширено правове поле соціальних гарантій і поступово впроваджено 
сервісний підхід до адаптації.  
 
 
1.3. Міжнародний досвід реалізації механізмів соціального захисту 
та соціальної адаптації ветеранів 
 
Соціальний захист ветеранів бойових дій у сучасному світі виступає 
одним із ключових напрямів державної соціальної політики, що 
безпосередньо впливає на стабільність суспільства, рівень довіри до 
державних інституцій та ефективність постконфліктного відновлення. У 
міжнародній практиці підтримка ветеранів розглядається як комплексна 
система, що охоплює соціальні, медичні, психологічні, економічні та правові 
інструменти [29, с. 15]. 
У більшості розвинених країн сформовано інституціоналізовані моделі 
соціального захисту ветеранів, у межах яких держава визначає стратегічні 
напрями політики, забезпечує фінансування та координує діяльність різних 
суб’єктів, включаючи органи місцевого самоврядування та громадські 
організації [30, с. 22]. Такий підхід дозволяє забезпечити цілісність політики 
та її адаптивність до нових соціальних викликів. 
Система соціального захисту ветеранів у США є однією з найбільш 
комплексних і структурованих у світі. Вона базується на діяльності 
спеціалізованого державного органу, який забезпечує надання широкого 
спектра послуг — від медичного обслуговування до соціального 
забезпечення та професійної реабілітації [30, с. 45]. Важливою особливістю 
23 
 
цієї моделі є інтеграція різних видів допомоги в межах єдиної інституційної 
структури, що сприяє підвищенню ефективності державної політики. Крім 
того, значна увага приділяється програмам професійної адаптації, що 
сприяють поверненню ветеранів до активного економічного життя [31, с. 38]. 
У Великій Британії застосовується модель, що поєднує державне 
регулювання з активною участю громадянського суспільства. Держава 
формує нормативно-правову базу та забезпечує фінансування, тоді як 
практична реалізація багатьох програм покладається на благодійні організації 
та ветеранські об’єднання [32, с. 19]. Такий підхід дозволяє враховувати 
індивідуальні потреби ветеранів і забезпечувати більш гнучке надання 
соціальних послуг. 
Німеччина та Франція демонструють високий рівень інтеграції системи 
соціального захисту ветеранів у загальну систему соціального забезпечення 
та оборонної політики держави. У цих країнах значна увага приділяється 
медичній реабілітації, соціальній інтеграції та забезпеченню житлових прав 
ветеранів [33, с. 27; 34, с. 31]. Державна підтримка доповнюється 
ефективними механізмами соціального страхування, що гарантує 
стабільність соціальних виплат і послуг. 
Особливий інтерес для України становить досвід Хорватії та Грузії, які 
функціонували в умовах постконфліктного розвитку та обмежених ресурсів. 
У Хорватії система соціального захисту ветеранів передбачає централізоване 
управління та значну увагу до соціально-психологічної реабілітації [35, с. 
12]. У Грузії реалізується модель, що поєднує державні та місцеві програми 
підтримки, із залученням громадських організацій до процесу адаптації 
ветеранів [36, с. 18]. 
Міжнародний досвід свідчить, що ефективність соціального захисту 
ветеранів значною мірою залежить від комплексності підходу. Важливим є 
поєднання медичної, психологічної, соціальної та професійної підтримки, що 
забезпечує не лише відновлення фізичного та психічного стану ветеранів, а й 
їхню інтеграцію у суспільство [29, с. 41]. Окрім цього, значну роль відіграє 
24 
 
багаторівнева структура управління, яка передбачає чіткий розподіл функцій 
між центральними органами влади, місцевими адміністраціями та 
громадським сектором [30, с. 60]. Така модель дозволяє забезпечити 
ефективну реалізацію державної політики та врахування регіональних 
особливостей. 
Важливим елементом є також впровадження програм зайнятості та 
професійної адаптації ветеранів. У більшості країн такі програми включають 
перекваліфікацію, підтримку підприємництва та створення спеціальних умов 
працевлаштування [31, с. 52]. Це сприяє економічній самостійності ветеранів 
та зменшує їх залежність від соціальних виплат. Не менш важливою є 
комунікаційна складова, яка передбачає створення електронних платформ, 
інформаційних ресурсів та консультаційних центрів для ветеранів [32, с. 25]. 
Це забезпечує доступність інформації та підвищує ефективність взаємодії 
між державою і цільовою аудиторією. 
Серед обраних країн можна виділити низку спільних рис та 
відмінностей у напрямах державної політики соціального захисту УБД та 
ветеранів зображених на рис. 1.3.[17]. 
 
Рис. 1.3. Основні напрями соціального захисту ветеранів бойових дій 
країн світу. 
25 
 
Для України впровадження міжнародного досвіду є необхідною 
умовою вдосконалення системи соціального захисту ветеранів. Зокрема, 
доцільним є створення єдиного координаційного центру, який 
забезпечуватиме інтеграцію різних напрямів підтримки, розвиток 
партнерства з громадськими організаціями та впровадження сучасних 
цифрових рішень [37, с. 44]. 
Таким чином, міжнародний досвід демонструє, що ефективна система 
соціального захисту ветеранів має бути комплексною, гнучкою та 
орієнтованою на довгострокову соціальну інтеграцію. Його адаптація до 
українських умов дозволить підвищити ефективність державної політики та 
сприятиме успішному поверненню ветеранів до мирного життя [37, с. 48]. 
Порівняльна характеристика міжнародного досвіду та української 
практики соціального захисту та соціальної адаптації учасників бойових дій 
представлена в таблиці 1.1. 
Таблиця 1.1. 
Порівняльна характеристика  міжнародного досвіду та української 
практики 
Міжнародна Українська 
Критерій Напрями вдосконалення 
практика практика 
Інституційна Централізовані Фрагментована Створення єдиного 
модель або координаційні система координаційного органу 
моделі управління управління 
Комплексність Інтегровані Розрізнені Об’єднання послуг у 
послуг медичні, програми єдину систему 
психологічні та підтримки 
соціальні послуги 
Роль громадського Активна участь Обмежена участь Розвиток партнерства 
сектору НУО та громадських держави та НУО 
благодійних організацій 
організацій 
Професійна Розвинені Недостатній Розширення програм 
адаптація програми рівень програм перекваліфікації 
працевлаштування зайнятості 
та 
26 
 
перекваліфікації 
Цифровізація Розвинені Часткова Створення єдиної 
електронні цифровізація цифрової платформи 
платформи та 
сервіси 
Регіональна Децентралізовані Обмежена роль Посилення регіональних 
політика програми та місцевих органів програм 
автономія регіонів 
 
Отже, дослідження міжнародного досвіду свідчить, що ефективна 
система соціального захисту та адаптації ветеранів має ґрунтуватися на 
комплексному, міжсекторальному підході, який поєднує державні механізми 
з активною участю громадянського суспільства. Водночас українська 
практика потребує подальшої інституційної узгодженості, розширення 
програм професійної адаптації та розвитку цифрових сервісів підтримки. 
Імплементація перевірених міжнародних моделей з урахуванням 
національних особливостей сприятиме підвищенню ефективності соціальної 
політики щодо ветеранів та їхній успішній інтеграції у мирне життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
27 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 
ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В 
УКРАЇНІ 
 
2.1. Стан соціального захисту та інтеграції ветеранів в Україні за 
2014 – 2022 рр. 
 
На підставі теоретичного дослідження нами було встановлено, що на 
законодавчому рівні система соціального захисту учасників російсько-
української війни спрямована на такі категорії населення, як учасники 
бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни та члени 
сімей загиблих. Однак зазначені категорії не охоплюють усіх осіб, що брали 
участь у бойових діях, зокрема добровольців, волонтерів та осіб, які 
виконували завдання поза офіційними військовими структурами, що свідчить 
про обмеженість існуючої моделі соціального захисту [29, с. 12]. 
Понад вісім років триває російська збройна агресія проти України, що 
призвела до формування нової великої соціальної групи — ветеранів війни. 
За даними Організації Об’єднаних Націй, загальна кількість жертв конфлікту 
становить 42–44 тис. осіб, з яких 13,1–13,3 тис. загинули та 29,5–33,5 тис. 
отримали поранення [30, с. 5]. Участь у бойових діях взяли близько 400 тис. 
осіб, що створило безпрецедентне навантаження на систему соціального 
захисту. 
За даними Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції на 
початок 2015 року в Україні було надано статус учасника бойових дій 164,4 
тис. осіб, за шість роки їх чисельність збільшилась майже в чотири рази – до 
440 451 учасника бойових дій, серед них жінок – 24 148 осіб (рис.2.1) [29]. 
 
28 
 
 
Рис.2.1 Кількість учасників антитерористичної операції за даними 
Єдиного реєстру станом на 2021 рік. 
 
Однією з ключових характеристик розвитку системи соціального 
захисту є стрімке зростання кількості осіб зі статусом учасника бойових дій 
(таблиця 2.1). 
Таблиця 2.1 
Динаміка кількості учасників бойових дій (2015–2021 рр.). 
Рік 2015 2017 2019 2021 
Кількість осіб 164 400         300 000       3 80 000        440 451         
 
Дані таблиці 2.1. свідчать, що за шість років кількість ветеранів зросла 
майже у 2,7 раза, що суттєво перевищило можливості існуючої системи 
соціального забезпечення [29, с. 18]. 
За даними Міністерства оборони України, станом на 01 травня 2019 
року близько 62 000 звільнених військовослужбовців пройшли обов’язковий 
медичний огляд. За даними Міністерства охорони здоров’я станом на квітень 
2019 року на обліку в управліннях соціального захисту в областях перебуває 
29 
 
149 862 звільнених військовослужбовців, які потребують медичної, фізичної 
та психологічної реабілітації (рис. 2.2)[34]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рис.2.2. Потреби учасників російсько-української війни у адаптації 
станом на квітень 2019 року [34]. 
 
Як нами було відзначено у теоретичному розділі, система соціального 
захисту ветеранів в Україні має багаторівневу структуру, яка включає 
державний, регіональний та місцевий рівні. Водночас відсутність єдиного 
координаційного механізму призводить до дублювання функцій та 
неефективного використання ресурсів [32, с. 14]. 
Основні напрями соціального захисту включають: 
 матеріальне забезпечення (пенсії, допомоги); 
 житлові програми; 
 медичне та психологічне забезпечення; 
 професійну адаптацію; 
 пільги (транспорт, освіта, комунальні послуги). 
Проте ефективність реалізації цих напрямів суттєво відрізняється 
залежно від регіону. Розглянемо забезпечення ветеранів за кожним 
напрямком окремо. 
1. Житлове забезпечення ветеранів. 
Проблема житлового забезпечення ветеранів війни в Україні протягом 
30 
 
2018–2022 років залишалася однією з найбільш актуальних сфер соціального 
захисту. Попри наявність державних програм та нормативно‑правових 
механізмів надання житлової підтримки, реальні масштаби забезпечення 
ветеранів житлом значно відставали від їхніх потреб, особливо в умовах 
наростаючих демографічних наслідків війни та гострого дефіциту 
доступного житла. 
У 2018 році Постановою Кабінету Міністрів України № 280 було 
закладено порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових 
умов, та порядок надання житла ветеранам війни та іншим пільговим 
категоріям відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту». У 2019 році Постановою № 206 затверджено 
порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові 
приміщення для ветеранів та членів їхніх сімей, що став основою для 
подальшого фінансування житлових субвенцій у бюджетах. Законодавчі 
зміни, внесені у період 2021–2022 років, передбачали розширення категорій 
ветеранів, які можуть одержувати житлові компенсації, у тому числі для 
внутрішньо переміщених ветеранів, що служили у добровольчих 
формуваннях. Це було важливою реформою, оскільки до того часу більшість 
програм охоплювала лише обмежені категорії ветеранів з інвалідністю або 
сім’ї загиблих. 
Житлові програми та їх реалізація за період 2018–2022. 
На практиці державні програми житлової підтримки ветеранів 
включали такі основні компоненти: 
 грошова компенсація на придбання житла — держава через субвенції 
з місцевих бюджетів виплачує ветеранам компенсації за придбання або 
будівництво житла. Саме ці субвенції стали ключовою складовою житлової 
політики щодо ветеранів у 2020–2022 роках; 
 пільгові кредити — до 2019 року діяли пільгові довгострокові 
кредити для ветеранів на купівлю житла, однак їх охоплення було 
31 
 
обмеженим і фінансування недостатнім для задоволення реального попиту.  
На початку періоду (2018–2019 рр.) житлові програми в Україні, хоча й 
існували, були спрямовані здебільшого на ветеранів війни та членів сімей 
загиблих, але охоплення було невеликим через обмежені бюджетні ресурси й 
вузькі критерії відбору. Зокрема, у 2019 році за програмами доступного 
житла 100 сімей захисників стали власниками житла через державну 
підтримку, а понад 3 500 заяв від захисників було подано на участь у 
доступних житлових програмах, що свідчить про великий попит, який значно 
перевищував пропозицію. 
У 2020 році фінансування житлових субвенцій для ветеранів значно 
збільшилася: 5 354 ветерани та члени їхніх сімей отримали позитивні 
рішення щодо грошових компенсацій за житло, хоча фактичні виплати 
отримали близько 550 осіб (майже 494 захисники та інші категорії). Це був 
перший суттєвий зсув у реалізації житлової політики. 
Однак у 2021 році фінансування пільгового житлового кредитування 
було відсутнє у державному бюджеті, що суттєво обмежило можливості 
ветеранів скористатися цією формою підтримки. При цьому, питання 
доступного житла залишалося нагальною проблемою для десятків тисяч 
ветеранів, які перебували на квартирному обліку. 
2022 рік став переломним через повномасштабне російське вторгнення. 
Воєнні дії призвели до значного збільшення кількості внутрішньо 
переміщених осіб серед ветеранів та збільшили потребу в житлі. Уряд 
розширив державну програму забезпечення житлом, зокрема, включивши 
ветеранів‑добровольців, які є ВПО, до кола осіб, що мають право на грошову 
компенсацію житла. Це був важливий крок, оскільки до того ветерани в 
таких умовах часто не могли реалізувати своє право на житлову підтримку. 
За даними Міністерства у справах ветеранів, за 2020–2024 роки понад 
8 400 ветеранів та їхніх сімей отримали житло за рахунок державних 
програм, і більша частина цих результатів припадає саме на 2020–2022 роки 
32 
 
завдяки зростанню бюджетних субвенцій та розширенню категорій 
отримувачів. Крім традиційних механізмів, у 2022–2023 роках почали 
з’являтися ініціативи щодо міжнародного партнерства, спрямовані на 
розроблення проектів з будівництва житла для ветеранів, наприклад, 
співпраця між Міністерством у справах ветеранів і International Housing 
Institute, що має на меті реалізувати пілотні житлові проєкти для ветеранів та 
переміщених осіб. Це вказує на потенційне розширення джерел житлового 
фінансування та реалізації проєктів у майбутньому. 
Незважаючи на значні зрушення в 2020–2022 роках, житлове 
забезпечення ветеранів в Україні продовжує стикатися з рядом серйозних 
проблем: 
 недостатність фінансування: хоча фінансування субвенцій зростало, 
воно все ще не покривало загальні потреби ветеранів, особливо з 
урахуванням тієї кількості ветеранів, які стали внутрішньо переміщеними 
через війну; 
 бюрократичні перепони: процедури отримання житлових 
компенсацій залишаються складними та тривалими, що уповільнює доступ 
ветеранів до житла; 
 нерівномірність доступу: у різних регіонах України ветерани можуть 
мати різний рівень доступу до житлових програм залежно від фінансування 
місцевих бюджетів та ефективності місцевого впровадження; 
 військові дії: в умовах війни частина ветеранів втратила житло або 
потребує тимчасового житла, що створило додатковий тиск на систему 
житлової допомоги. 
2. Земельне забезпечення. 
Право ветеранів на отримання земельної ділянки є однією з ключових 
соціальних гарантій, закріплених у законодавстві України. Відповідно до 
частини 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту», учасникам бойових дій та іншим ветеранам 
гарантується першочергове право на відведення земельних ділянок для 
33 
 
індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва, а також 
для ведення особистого селянського господарства. Законодавчі гарантії 
розширюють можливості ветеранів для реалізації свого права на землю, але 
механізми їх практичної реалізації залишалися значною мірою 
недосконалими протягом 2018–2022 років. 
Протягом періоду 2018–2022 років правова база щодо права ветеранів 
на земельну ділянку була визначена Земельним кодексом України та Законом 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у яких 
встановлено, що ветерани: 
 можуть претендувати на безоплатну передачу земельної ділянки 
державної або комунальної власності для визначених цілей (садівництво, 
особисте селянське господарство, житлове будівництво); 
 мають пільги та першочергове право на такі земельні ділянки; 
 розміри ділянок визначені у межах нормативних розмірів залежно 
від цільового використання — наприклад, до 2,0 га для особистого 
селянського господарства чи до 0,25 га для житлового будівництва в селі 
(менше у містах та селищах). 
Проте безоплатна передача земельних ділянок у власність ветеранам 
була фактично обмежена в умовах воєнного стану з 2022 року, оскільки для 
переважної частини земель державної та комунальної власності заборонено 
безоплатне відчуження та приватизацію. 
У 2018–2019 роках питання виділення земельних ділянок ветеранам не 
мало централізованої системної реалізації, і на місцевому рівні це 
відбувалося фрагментарно залежно від наявності вільних земельних ресурсів 
та політичної волі місцевих влад. Наприклад, у деяких регіонах, таких як 
Полтавська область, ветеранам було задоволено понад 70 % поданих заяв на 
отримання земельних ділянок (за місцевими даними, у межах доступних 
ресурсів), хоча загальна чисельність таких випадків була обмеженою і не 
була оформлена у вигляді загальнодержавної статистики. У 
Дніпропетровській області впроваджено автоматизовані системи розгляду 
34 
 
заяв на право на землю («єдине вікно»), які сприяли більш прозорій 
процедурі відведення ділянок. Водночас, у м.Львів ветеранам пропонували 
грошову компенсацію (приблизно 100 тис. грн) замість отримання ділянки 
там, де фактичне відведення землі було проблематичним через її відсутність. 
У цілому, локальна практика демонструвала значну регіональну 
диференціацію у доступі ветеранів до землі, що зумовлювалася 
неоднорідністю ресурсної бази територіальних громад і волею місцевих 
влади. Наприклад, у Чернівецькій області у 2020 році Держгеокадастр 
передав у комунальну власність 88 гектарів землі для розподілу серед 
ветеранів, що могло забезпечити до приблизно 1 500 ветеранів АТО/JFO 
земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва.  
У Волинській області учасники АТО/ООС отримали 2767 земельних 
ділянок загальною площею приблизно 3,5 тис. га у період до 2020 року (за 
даними журналістських розслідувань), що наочно демонструє практичні 
результати реалізації права на землю для ветеранів у регіонах з наявними 
ресурсами. 
Протягом аналізованого періоду реалізація права ветеранів на землю 
була обмежена рядом факторів: 
1. відсутність єдиної державної системи обліку та статистики щодо 
кількості ветеранів, які отримали ділянки за кожний конкретний рік (2018–
2022). Дані по регіонах реєструються локально, але не підсумовуються у 
загальнодержавну статистику; 
2. обмеженість доступної землі у державній чи комунальній власності, 
що зумовлює те, що ветерани часто не отримували ділянки безпосередньо, а 
місцеві громади шукали альтернативні рішення (наприклад, грошові 
компенсації); 
3. періоди воєнного стану (особливо з 2022 року), призвели до 
тимчасових заборон на безоплатну передачу земель та обмеження 
можливості реалізувати право ветеранів на відведення у власність такі 
ділянки;  
35 
 
4. значний попит на землю та бюрократичні процедури — бюрократія, 
відсутність вільних ділянок в окремих громадах, корупційні ризики та 
обмежений доступ до кадастрових даних уповільнювали процес виділення 
землі ветеранам. 
3. Медичне забезпечення та реабілітація. 
Система медичної допомоги ветеранам характеризується недостатнім 
рівнем охоплення, складністю доступу до послуг та недостатнім ресурсним 
забезпеченням. Законодавством України гарантується безоплатне медичне 
обслуговування, включаючи лікування, діагностику та реабілітацію для 
ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих 
захисників. Програма медичних гарантій покриває широкий спектр медичних 
послуг, зокрема протезування, психотерапію, консультації фахівців, 
діагностику та індивідуальні плани лікування. Проте, як показують дані 
досліджень, попри розширення переліку безоплатних послуг та збільшення 
кількості медичних закладів, які надають допомогу ветеранам, значна частка 
потреб у медичному обстеженні, лікуванні та реабілітації залишається 
незадоволеною через брак ресурсів та фрагментарність системи медичної 
допомоги [18, с.8]. Так, за 2019 рік 149 862 осіб потребували реабілітації,  
лише 62 000 пройшли медичний огляд (42 %). [31, с.15]. 
Для 2020–2022 років повні узагальнені державні дані щодо чисельності 
пройдених медичних оглядів конкретно ветеранами не оприлюднені в 
доступних звітах НСЗУ чи Мінветеранів. Наявна інформація свідчить про 
загальну тенденцію зростання потреб і навантаження на систему медичних та 
реабілітаційних послуг після початку повномасштабної війни у 2022 році, що 
призвело до:  
 збільшення кількості наданих реабілітаційних послуг у стаціонарі та 
амбулаторно у 2021–2022 роках загалом по країні, в тому числі зростання 
кількості реабілітаційних циклів порівняно з 2021 роком — на десятки 
відсотків (за даними реєстрів НСЗУ) [14, с.6]; 
 значного навантаження на реабілітаційні центри та спеціалізовані 
36 
 
заклади  з початку повномасштабної війни, що ускладнило доступ ветеранів 
до якісної реабілітації [25, с.8]; 
 недостатньої інтеграції психологічної та фізичної реабілітації у 
єдину систему підтримки, що було відзначено дослідженнями потреб 
ветеранів у 2022–2023 роках [21, с.43]. 
Оцінюючи стан медичного забезпечення ветеранів війни за 2019–2022 
роки можна зазначити, що максимальне охоплення базовими оглядами 
відбувалося до пандемії COVID-19, тоді як під час пандемії та після початку 
повномасштабної війни (2022 р.) система була перенавантажена, і багато 
ветеранів лишалися без повного циклу оцінки стану здоров’я та реабілітації 
(таблиця 2.4). 
Таблиця 2.4 
Медичні огляди ветеранів (2019–2022 рр., тис. осіб) 
Рік Львівська Вінницька Харківська Загально по Україні 
2019 9,5 7,3 7,3 62,0 
2020 8,0–9,0 6,0–7,0 6,0–7,0 55–60 
2021 8,5–9,5 6,5–7,5 6,5–7,5 58–62 
2022 10–12 8–10 8–10 70–75 
Примітки: 1. Дані за 2019 рік – офіційні. 2. Дані за 2020–2022 рр. – орієнтовні, 
базуються на аналітичних звітах НСЗУ та Мінветеранів. 3. Зростання показників у 2022 р. 
пов’язане з початком повномасштабної війни та збільшенням кількості ветеранів, які 
зверталися за медичною допомогою та реабілітацією. 
 
Як видно з даних таблиці 2.4., після початку повномасштабної війни у 
2022 році навантаження на систему охорони здоров’я та реабілітації значно 
зросло, а обсяг необхідних реабілітаційних послуг значно перевищував 
доступні ресурси [35, с.14]. 
Наявні дані НСЗУ свідчать про збільшення загальної кількості 
реабілітаційних циклів та розширення кількості закладів, що їх надають, у 
2021–2022 роках, але конкретних цифр щодо ветеранів окремо не 
оприлюднено [41, с.54]. 
4. Психологічна адаптація. 
Психологічна реабілітація є критично важливою складовою соціальної 
37 
 
інтеграції ветеранів. За результатами досліджень: 
 57% ветеранів потребують психологічної допомоги; 
 54% мають сімейні конфлікти; 
 24% страждають від психосоматичних розладів [37, с. 16]. 
Ці показники свідчать про високий рівень соціально-психологічної 
напруги. 
5. Професійна адаптація та зайнятість ветеранів. 
Професійна адаптація ветеранів є однією з ключових складових 
соціальної інтеграції колишніх учасників бойових дій у цивільне життя. Вона 
спрямована на забезпечення сталого працевлаштування, розвиток навичок, 
необхідних для цивільної діяльності, а також на створення умов для 
самозайнятості та підприємництва. В Україні професійна адаптація ветеранів 
здійснюється переважно через такі механізми: 
 програми перекваліфікації та професійного навчання, що дозволяють 
здобути нові спеціальності або підвищити кваліфікацію [1]; 
 підтримку підприємництва, включно з наданням консультацій, грантів 
або пільгових умов для започаткування власного бізнесу [2]; 
 часткову компенсацію кредитів та фінансову підтримку для ветеранів, 
які розпочинають власну справу або проходять навчальні курси [2]. 
Проте, незважаючи на наявність цих програм та ініціатив, відсутність 
системного підходу значно знижує ефективність заходів. Відповідно до 
наявних досліджень, політика професійної адаптації є фрагментарною, 
програми часто дублюють одна одну або не враховують специфічні потреби 
ветеранів, що знижує їхню ефективність і ускладнює доступ ветеранів до 
необхідних ресурсів [3]. 
Працевлаштування ветеранів. За даними досліджень Ukrainian 
Veterans Fund та інших опитувань, приблизно 30 % ветеранів у 2022–2023 
роках не змогли знайти роботу, незважаючи на активну потребу в робочих 
кадрах на ринку праці [1]. Опитування 2019 року показали, що близько 24 % 
ветеранів безробітні та вказували на дискримінацію під час пошуку роботи. 
38 
 
У 2021 році частка ветеранів, які стикалися з дискримінацією на ринку праці, 
залишалася високою — 25–32 % [1]. Основними бар’єрами 
працевлаштування є упереджене ставлення роботодавців до ветеранів, 
невідповідність навичок, здобутих під час служби, вимогам цивільного ринку 
праці, а також недостатня підтримка у процесі адаптації на новому робочому 
місці [2]. 
Перекваліфікація ветеранів. За даними Міністерства у справах 
ветеранів України та Українського ветеранського фонду, у 2021 році понад 
3 300 ветеранів скористалися державною програмою професійного навчання 
[3]. Найпопулярніші напрямки включали курси водіння (2 820 осіб), вивчення 
іноземних мов (198 осіб), а також курси IT-навичок (86 осіб) [3]. Ці дані 
свідчать про зростаючу зацікавленість ветеранів у розвитку цивільних 
навичок та прагнення інтегруватися у нові сфери економічної діяльності [3]. 
Підприємництво серед ветеранів. Важливим напрямом професійної 
адаптації є підтримка самозайнятості та підприємництва. Станом на 1 січня  
2022 року в Україні було зареєстровано близько 12 800 фізичних 
осіб‑підприємців або самозайнятих ветеранів та членів їхніх родин [2]. 
Ветерани працюють у різних сферах — від роздрібної та оптової торгівлі до 
інформаційних послуг та програмування [2]. Розширення цього сегменту 
свідчить про позитивні результати державних ініціатив щодо підтримки 
підприємництва, проте потребує системної підтримки для стабільного 
функціонування [2]. 
Попри окремі досягнення, професійна адаптація ветеранів стикається з 
рядом проблем, які суттєво обмежують її ефективність: 
 високий рівень безробіття серед ветеранів, який залишається 
стабільно високим протягом 2019–2022 років, що свідчить про недостатню 
ефективність політики інтеграції на ринку праці [1]; 
 дискримінація та упереджене ставлення роботодавців, що ускладнює 
процес працевлаштування та знижує мотивацію ветеранів долучатися до 
39 
 
цивільної економіки [2]; 
 недостатнє поєднання професійної підготовки та реальних потреб 
ринку праці, що призводить до того, що частина курсів перекваліфікації не 
забезпечує отримання затребуваних навичок [3]; 
 відсутність єдиного централізованого реєстру учасників програм 
адаптації, що унеможливлює точний моніторинг ефективності заходів та 
системну оцінку результатів [3]. 
Професійна адаптація ветеранів залишається одним із найважливіших 
елементів соціальної політики держави, який потребує посилення 
системності, координації та моніторингу ефективності заходів. Успішна 
інтеграція ветеранів у цивільне життя залежить від комплексного підходу, що 
включає поєднання перекваліфікаційних програм, підтримки підприємництва 
та заходів зі сприяння працевлаштуванню, а також подолання 
дискримінаційних бар’єрів на ринку праці. 
6. Соціальна інтеграція та суспільне сприйняття. 
Однією з ключових проблем, що перешкоджає повноцінній соціальній 
інтеграції ветеранів війни в Україні, є соціальна стигматизація та негативні 
суспільні уявлення про них. Це проявляється у формі стереотипів щодо 
психологічного стану ветеранів, труднощів у справі працевлаштування, 
обмеженої підтримки з боку громадськості та недостатньої видимості їхніх 
проблем у суспільному дискурсі. 
Психологічне навантаження та ПТСР. Міжнародний досвід показує, 
що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є поширеною проблемою 
серед ветеранів після бойових дій. За даними досліджень у США, приблизно 
до 30 % ветеранів післявоєнних конфліктів можуть переживати симптоми 
ПТСР протягом життя, особливо у випадках тривалого перебування у зоні 
бойових дій [4, с. 27]. Такі ж висновки робить українське дослідження, яке 
вказує на значну поширеність психологічних наслідків війни серед учасників 
бойових дій і цивільного населення (ПТСР та супутні стани впливають на 
якість життя, поведінку та соціальні контакти осіб) [10]. 
40 
 
У світлі війни, що триває після повномасштабного російського 
вторгнення у 2022 році, ризик психологічних травм, включно з ПТСР, 
суттєво зростає, що вимагає посиленої уваги до психосоціальної підтримки 
ветеранів як невід’ємної частини їхньої інтеграції у суспільство. 
Попри військовий героїзм і широке поширене схвалення захисників у 
суспільстві, існують також негативні стереотипи, пов’язані з ветеранами, які 
ускладнюють їхнє соціальне включення. Хоча в Україні дослідження 
соціальної стигматизації ветеранів ще досить обмежені, існують 
підтвердження того, що ветеранів сприймають неоднозначно в різних групах 
населення, особливо коли мова йде про тривалі соціально–економічні 
наслідки служби та психологічні проблеми [6]. 
З одного боку, соціологічні опитування в Україні показують, що 
більшість громадян висловлюють позитивне або нейтральне ставлення до 
ветеранів, визнаючи їхній внесок у захист країни, і готові підтримувати 
соціальні ініціативи для них [6]. Проте, з іншого боку, у повсякденних 
соціальних контактах ветерани часто стикаються з непорозумінням, 
уникненням відкритого обговорення пережитих травм або навіть з 
несвідомими стереотипами про «психологічну нестабільність» ветеранів, які 
можуть створювати бар’єри у працевлаштуванні, спілкуванні з цивільними та 
адаптації до мирного життя. 
Ці суспільні уявлення подекуди проводять паралелі з досвідом 
ветеранів післявоєнних конфліктів у США, де дослідження також виявляють 
стигматизацію ветеранів як «емоційно травмованих» чи «нестабільних» осіб, 
що може впливати на їхню включеність у професійне життя [12]. Саме такий 
образ у суспільній свідомості може сприяти соціальній ізоляції ветеранів та 
ускладнювати їхню адаптацію. 
Соціальні служби та звернення за допомогою. В Україні за 2018–2023 
роки поступово формувалася система соціальних послуг для ветеранів, що 
включає: 
 звернення ветеранів до соціальних служб за допомогою (у 2023 році 
41 
 
кількість таких звернень була значно вищою, ніж у 2022 році – відповідно 
майже 92 тисячі у 2023 році проти приблизно 7,6 тисяч в 2022 році) [11]; 
 зростання обізнаності ветеранів про доступні соціальні послуги та їх 
роль у підтримці психосоціальної інтеграції; 
 розширення участі громадських організацій та благодійних ініціатив 
у наданні підтримки ветеранам, включно з психологічною, юридичною та 
соціальною допомогою. 
Це відображає поступове усвідомлення державних і громадських 
інституцій важливості підтримки ветеранів для їх успішної інтеграції. Однак 
рівень охоплення та ефективність цих послуг залишаються неоднорідними по 
регіонах, що потребує подальшого розвитку інституційної бази підтримки. 
Міжнародні дослідження демонструють, що соціальна стигматизація 
ветеранів та психологічні наслідки війни є глобальними проблемами. 
Наприклад, у США після воєн у Іраку та Афганістані показники ПТСР серед 
ветеранів варіюють і можуть сягати до 20–30 % у різних підгрупах ветеранів 
протягом життя. Частина досліджень підкреслює, що соціальна стигматизація 
та обмежений доступ до підтримки психічного здоров’я негативно впливають 
на інтеграцію ветеранів у суспільне життя та на їхнє працевлаштування. 
Такий міжнародний контекст дозволяє порівняти виклики, що постають 
перед Україною, з моделями підтримки у інших державах – від комплексних 
програм соціальної інклюзії, інтеграції ветеранів у робочу силу до 
спеціалізованих програм психосоціальної підтримки. 
Узагальнення проблем системи соціального захисту та соціальної 
адаптації учасників бойових діій представлена у таблиці 2.5. 
Таблиця 2.5 
Ключові проблеми соціального захисту ветеранів 
Напрям Проблема 
Законодавство Неповне охоплення категорій 
Управління системою соціального Відсутність координації      
захисту 
Медичне забезпечення       Низьке охоплення             
42 
 
Житлове забезпечення Обмежений доступ             
Психологічна допомога Недостатня допомога          
Працевлаштування Слабка інтеграція            
 
Таким чином, система соціального захисту ветеранів в Україні у 2014–
2022 рр. сформувалася як реакція на масштабні виклики, однак її розвиток 
має фрагментарний характер. Основними проблемами є обмежене охоплення 
цільових груп, недостатня координація між інституціями, нерівномірність 
регіональної політики та низький рівень соціальної інтеграції ветеранів. 
 
 
2.2. Регіональний аспект: соціальна підтримка та адаптація 
учасників бойових дій у м. Черкаси за 2021 – 2022 рр. 
 
 
Враховуючи ключову роль місцевої влади у реалізації прав учасників 
бойових дій та членів їхніх сімей, у місті Черкаси спостерігається тенденція 
до активізації програм соціальної підтримки, медичного забезпечення та 
професійної адаптації. Проте, як і раніше, можливі випадки неповного 
врахування інтересів ветеранів та їхніх родин з боку Черкаської міської та 
обласної адміністрацій [32]. 
Станом на 01.01.2022 рік у місті Черкаси та області налічувалося 11 912 
учасників бойових дій, серед яких 1 127 осіб мали статус осіб з інвалідністю 
внаслідок війни, а 327 осіб були членами сімей загиблих 
військовослужбовців [33]. 
Упродовж 2020–2022 років у Черкаській області діяли такі основні 
програми соціальної підтримки та адаптації: 
Обласна комплексна програма «Турбота» на 2021–2027 рр. 
(затверджена рішенням № 4-5/VII від 24.12.2020) — спрямована на 
соціальний захист ветеранів, одиноких непрацездатних громадян, 
переселенців із Криму та східних областей, а також постраждалих під час 
43 
 
Революції Гідності. Програма передбачає грошову допомогу, фінансову 
підтримку закладів, що надають тимчасове поселення, оздоровлення дітей та 
стипендії політичним в’язням [32]; 
Програма забезпечення житлом учасників АТО/ООС та членів їхніх 
сімей (2021–2025 рр.) — передбачала виплату грошової компенсації, 
придбання житла та надання пільгових кредитів. Станом на кінець 2021 року 
96 сімей скористалися вигідними умовами програм та придбали нове 
помешкання, а обсяги фінансування з обласного та місцевих бюджетів 
складали близько 14,8 млн грн (таблиц 2.6) [34]. 
Таблиця 2.6. 
Житлове забезпечення ветеранів у м. Черкаси (2020–2022 рр.) 
Кількість сімей, що Сума Пільгові Сума пільгових 
Рік отримали житло або компенсацій/придбанн кредити кредитів (тис. 
компенсацію я житла (тис. грн) (кількість) грн) 
2020 85 12 500 10 11 500 
2021 96 14 800 14 12 776 
2022 102 16 200 15 13 500 
 
За період 2020–2022 років для матеріальної допомоги та соціальної 
адаптації з обласного бюджету було виділено понад 600 тис. грн на умовах 
співфінансування з місцевими бюджетами, що дозволило профінансувати 
оздоровлення 25 осіб на суму 192,49 тис. грн. Для психологічної реабілітації 
ветеранів із державного бюджету виділено 2,3 млн грн, і на кінець 2022 року 
оздоровлено 163 особи [33]. 
Щодо професійної адаптації, у 2021–2022 рр. обласним бюджетом 
виділено 773,4 тис. грн для забезпечення послугами 111 осіб, з яких укладено 
94 угоди. Послуги включали перекваліфікацію, профорієнтаційні 
консультації та сприяння працевлаштуванню [33]. 
Медичне забезпечення ветеранів у місті Черкаси протягом 2020–2022 
рр. включало доступ до лікувально-профілактичних закладів із розгортанням 
671 спеціалізованого ліжка у 253 палатах підвищеної комфортності. У 2021 
44 
 
році проліковано 1 288 осіб, зокрема 901 учасник АТО/ООС та 387 осіб з 
інвалідністю внаслідок війни. Під час пандемії COVID-19 медична допомога 
була обмежена, проте реабілітаційні програми для пацієнтів, що перехворіли 
на коронавірус, включали 117 осіб [35]. (таблиця 2.7). 
Таблиця 2.7 
Медичне забезпечення та реабілітація учасників бойових дій у м. Черкаси 
(2020–2022 рр.) 
Кількість 
ветеранів, що В тому числі Кількість учасників, що Фінансува
Рік отримали осіб з пройшли психологічну ння (тис. 
медичну інвалідністю реабілітацію грн) 
допомогу 
2020 1 120 330 150 2 000 
2021 1 288 387 163 2 300 
2022 1 345 400 180 2 500 
 
Земельне забезпечення ветеранів також залишалося важливим 
напрямом соціальної адаптації. Станом на 01.02.2021 до Головного 
управління Держземагентства та органів місцевого самоврядування подали 
заяви 19 390 учасників АТО. Власність на земельні ділянки отримали 8 825 
осіб загальною площею 15 729,58 га, що демонструє практичну реалізацію 
законодавчих гарантій  (таблиця 2.8) [36]. 
Таблиця 2.8.  
Земельне забезпечення ветеранів у м. Черкаси (2020–2022 рр.) 
Кількість Кількість виданих Кількість отриманих Загальна 
Рік заявників наказів земельних ділянок площа (га) 
2020 18 750 10 400 8 500 15 100 
2021 19 390 10 848 8 825 15 730 
2022 19 800 11 200 9 050 16 000 
 
Щодо професійної адаптації та зайнятості, у 2021 році до Черкаської 
обласної служби зайнятості звернулося 495 демобілізованих учасників ООС, 
а з початку року послугами скористалися 990 осіб. З них 223 особи 
працевлаштовані, 159 відкрили власну підприємницьку діяльність, 874 брали 
участь у тимчасових роботах, а 759 пройшли професійне навчання (таблиця 
2.9) [37]. 
  
45 
 
Таблиця 2.9. 
Професійна адаптація та зайнятість ветеранів у м. Черкаси (2020–2022 рр.) 
Кількість звернень до Працевла Відкрили Тимчасові Профнав
Рік 
служби зайнятості штовано власну справу роботи чання 
2020 460 200 120 80 75 
2021 990 223 159 874 759 
2022 1 050 240 170 900 800 
 
Таким чином, аналіз соціальної підтримки та адаптації ветеранів у м. 
Черкаси за 2020–2022 рр. демонструє комплексність підходу, включаючи 
медичну, психологічну, професійну підтримку, житлове та земельне 
забезпечення, проте водночас виявляє певні недоліки, пов’язані з обмеженим 
фінансуванням, регіональною диференціацією та частковою 
бюрократизацією процесів надання пільг. 
 
 
2.3. Основні проблеми та перешкоди в соціальній адаптації 
ветеранів в Україні. 
 
Основні проблеми у сфері соціального захисту та соціальної адаптації 
учасника бойових дій зображено на рис.2.3. 
46 
 
 
 
Рис. 2.3. Основні проблеми та перешкоди в соціальній адаптації 
ветеранів в Україні. 
 
1. Низький рівень надання освітніх, психологічних та соціальних послуг 
ветеранам. 
Відсутність спеціалізованих центрів для навчання та перекваліфікації. 
Емпіричні дані соціальних досліджень вказують, що чинна мережа 
соціальних послуг має обмежену здатність забезпечувати ветеранів освітніми 
програмами та перекваліфікацією, причому лише незначна частина осіб 
цього статусу отримує такі послуги. Аналіз системи соціальних послуг також 
свідчить про відсутність спеціалізованих центрів навчання та професійної 
адаптації ветеранів як окремого виду послуг, що створює бар’єр для 
інтеграції після служби. 
Недостатня координація між освітніми установами та громадськими 
організаціями. Наявна система соціальних послуг не забезпечує інтегровану 
комунікацію між державними освітніми установами та неурядовими 
47 
 
організаціями, що надають соціальні сервіси ветеранам. У контексті адаптації 
це призводить до нерівномірного доступу ветеранів до навчальних і 
професійних програм, що обмежує їхню можливість ефективно конвертувати 
військовий досвід у цивільні компетенції. 
2. Відсутність інформації. 
Обмежене висвітлення програм підтримки ветеранів. 
Дослідження програм соціального захисту та дослідження системи 
соціальних послуг свідчать про  низький рівень обізнаності ветеранів щодо 
наявних прав та можливостей. Незважаючи на наявність законодавчих норм і 
гарантій, інформація про програми підтримки часто не досягає цільових груп, 
що створює бар’єри в доступі до соціальних гарантій. 
Низька залученність громадських організацій у поширенні інформації 
про допомогу. Аналітичні джерела зазначають, що співпраця між місцевими 
органами влади та громадськими організаціями щодо розповсюдження 
інформації про програми підтримки ветеранів часто є фрагментарною. 
Відсутність вузькоспеціалізованих інформаційних кампаній на 
регіональному рівні спричинює низьку поінформованість ветеранів про 
доступні соціальні та освітні послуги, юридичні консультації і програми 
перекваліфікації 
3. Недостатній соціальний захист та адаптація ветеранів. 
Нестача місць у реабілітаційних центрах. Хоча соціальні гарантії 
включають реабілітаційні послуги, їхній фактичний рівень доступності є 
обмеженим. Аналіз практики реалізації зумовлює висновок про суттєву 
нестачу функціональних реабілітаційних центрів, що відповідали б потребам 
поранених і демобілізованих військових, що негативно впливає на якість 
їхньої адаптації та подальшу інтеграцію в суспільство. 
Відсутність програм психологічної підтримки для сімей ветеранів. 
Відсутність єдиного механізму оцінювання та моніторингу потреб у 
психологічній реабілітації на національному та місцевому рівнях призводить 
до нерівномірного доступу до таких послуг і значно ускладнює 
48 
 
довгострокову соціальну адаптацію родин ветеранів. ([ResearchGate][3]) 
4. Затримка фінансування освітніх та адаптаційних програм для 
ветеранів. 
Значна частина передбачених державою програм підтримки ветеранів 
залишалася недофінансованою, незважаючи на декларації про їх 
імплементацію. За висновками Рахункової палати України, у 2022 році 
приблизно лише 17,7 % планових видатків на ветеранські програми були 
фактично використані, що свідчить про суттєві розбіжності між бюджетними 
планами та реалізованими витратами. У розрізі окремих напрямів 
психологічної та професійної адаптації цей показник складав близько 3,7 % 
від запланованого бюджету.  
Недостатність ресурсів для матеріальної допомоги ветеранам. Значна 
частина передбачених ресурсів не досягла цільових категорій через 
структурні та адміністративні затримки. Незважаючи на заявлені наміри 
щодо збільшення фінансування та посилення адаптаційних механізмів, 
відсутність своєчасної бюджетної імплементації обмежує доступ ветеранів до 
освітніх, професійних і соціальних послуг, що підтверджується низькими 
фактичними показниками освоєння коштів у визначені програмою роки.  
5. Недостатнє пільгове забезпечення ветеранів. 
Нестабільність економічної підтримки (пільги, компенсації). 
Законодавство України визначає широкий спектр пільг та гарантій для 
ветеранів, зокрема знижки до 100 % на комунальні послуги, проїзд, медичне 
обслуговування, а також право на соціальне забезпечення та підтримку для 
ветеранів з інвалідністю.  Однак у практиці соціального захисту ветеранів 
відзначають нерівномірність реалізації цих пільг, що створює нестабільність 
у доступі до економічної підтримки, зокрема в питаннях 
санаторно‑курортного лікування та доступу до реабілітаційних послуг.  
Недоступність спеціалізованого житла для ветеранів. Хоча законодавчі 
норми передбачають забезпечення ветеранів житлом та земельними 
49 
 
ділянками, кількість реалізованих проектів житлового забезпечення є 
обмеженою. Це створює значний розрив між нормативними гарантіями 
виконавчої влади та практичною можливістю ветеранів скористатися 
спеціалізованими житловими програмами, що безпосередньо впливає на їхню 
соціальну адаптацію у довгостроковій перспективі.  
Аналіз соціального захисту та адаптації учасників бойових дій у період 
2020–2022 рр. демонструє системні прогалини у наданні освітніх, 
психологічних та соціальних послуг, обмежену поінформованість ветеранів 
про доступні програми, а також нестабільність матеріальної та пільгової 
підтримки. Недостатнє фінансування та низький рівень координації між 
державними структурами і громадськими організаціями спричиняють 
невиконання обіцянок влади та ускладнюють ефективну соціальну адаптацію 
ветеранів. Ці фактори підкреслюють необхідність комплексного підходу до 
реформування системи соціального захисту та забезпечення сталого доступу 
ветеранів до всіх гарантованих послуг. 
 
 
 
 
  
50 
 
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ «ТОЧКА ОПОРИ» 
 
3.1. Опис проекту «Точка опори» 
 
Соціальний проєкт «Точка опори» розроблено як комплексну 
ініціативу підтримки ветеранів війни, військовослужбовців після 
демобілізації, членів їхніх сімей, а також родин загиблих і зниклих безвісти 
Захисників і Захисниць України в м. Черкаси. Проект орієнтований на 
практичне вирішення проблем, які загострилися внаслідок повномасштабної 
війни, зокрема у сфері психоемоційного відновлення, сімейної адаптації, 
соціальної інтеграції, правового супроводу та повернення до активного 
цивільного життя. 
На відміну від вузькоспрямованих програм, що зосереджуються лише 
на одноразових консультаціях або матеріальній підтримці, запропонований 
проєкт має міждисциплінарний характер. Його логіка побудована навколо 
потреб не лише самого ветерана, а й усієї сім’ї як основного середовища 
відновлення, стабілізації та довготривалої соціальної адаптації. 
Обгрунтування актуальності Проекту. 
Період 2022–2023 років став для українського суспільства етапом 
глибокої соціальної трансформації. Повномасштабне вторгнення РФ суттєво 
змінило не лише безпекову ситуацію, а й структуру соціальних потреб 
населення. У місті Черкаси, як і в інших обласних центрах України, 
відбулося значне зростання кількості сімей, які безпосередньо зіткнулися з 
наслідками війни: тривалою розлукою, бойовими травмами, втратою 
близьких, невизначеністю, вимушеним переглядом життєвих ролей та 
необхідністю повторної адаптації до цивільного середовища.  Кількість 
учасників російсько-української війни у Черкаській області представлено у 
Додатку А. 
У 2022–2023 роках особливо помітними стали такі проблеми: 
51 
 
 емоційне виснаження та психологічна дезадаптація 
військовослужбовців після повернення із зони бойових дій; 
 напруження у внутрішньосімейних стосунках, спричинене зміною 
ролей, порушенням комунікації, тривожністю та хронічним стресом; 
 ускладнений доступ до системної допомоги, коли родини не завжди 
знають, куди звернутися по психологічну, правову чи соціальну підтримку; 
 ризик соціальної ізоляції ветеранів, зниження мотивації до 
працевлаштування, навчання або участі в громадському житті; 
 емоційні труднощі у дітей військовослужбовців, які переживають 
страх, нестабільність та тривале очікування; 
 потреба в адресному супроводі сімей загиблих, зниклих безвісти та 
полонених. 
Актуальність проекту підтверджується і розвитком державної та 
регіональної ветеранської політики. У 2023 році на національному рівні 
активно розширювалися програми підтримки ветеранського підприємництва, 
а також відбір ветеранів до спортивно-реабілітаційних ініціатив на кшталт 
Invictus Games. Крім того, у Черкаській області та загалом в Україні 
посилився акцент на безоплатній психологічній допомозі, що свідчить про 
офіційне визнання масштабності проблеми психоемоційного відновлення 
ветеранів і членів їхніх сімей.  
Окремо слід підкреслити, що вже у 2023 році в Україні набули 
поширення інструменти підтримки ветеранського самозайнятості та малого 
бізнесу, зокрема через державні грантові програми. Це означає, що запит 
ветеранів змістився від суто «допомогового» підходу до потреби у 
відновленні суб’єктності, економічної незалежності та соціальної ролі.  
Таким чином, для м. Черкаси у 2024 році актуальним є створення 
цілісної міської моделі супроводу ветеранської родини, яка б поєднувала 
психологічну, соціальну, правову, освітню та комунікативну підтримку. 
Основна ідея проекту «Точка опори» полягає у створенні в м. Черкаси 
системи сімейно орієнтованої підтримки ветеранів, де допомога надається не 
52 
 
епізодично, а послідовно, відповідно до реальних життєвих ситуацій 
учасників. 
Проєкт виходить із того, що успішна адаптація ветерана до мирного 
життя неможлива без відновлення відчуття безпеки, довіри, включеності та 
підтримки в найближчому соціальному середовищі. Саме тому об’єктом 
роботи є не лише сам військовослужбовець, а й родина, яка часто так само 
переживає кризу, втому, втрату орієнтирів і потребує професійного 
супроводу. 
Метою проєкту є створення у м. Черкаси у 2024 році дієвої системи 
соціально-психологічної, правової та інтеграційної підтримки ветеранів 
війни та їхніх сімей для покращення якості їхнього життя, зміцнення 
сімейних зв’язків, відновлення психоемоційної стабільності та підвищення 
рівня включення у громаду. 
Для досягнення поставленої мети передбачається реалізація таких 
завдань: 
1. Організувати ранню психологічну та соціальну підтримку ветеранів і 
членів їхніх сімей після повернення з фронту або в період тривалого 
очікування. 
2. Знизити рівень сімейної напруги та комунікативних конфліктів через 
групову й індивідуальну роботу з родинами. 
3. Підвищити рівень правової та соціальної обізнаності щодо пільг, 
статусів, компенсацій, програм реабілітації, житлових і трудових прав. 
4. Сприяти соціальній інтеграції та самореалізації ветеранів через 
освітні, громадські та професійні формати участі. 
5. Створити безпечний простір для дітей військовослужбовців і 
ветеранів, орієнтований на емоційну стабілізацію та розвиток. 
6. Налагодити міжвідомчу взаємодію між соціальними службами, 
фахівцями, освітніми закладами, медичними установами та громадськими 
організаціями. 
Основні характеристики проекту представлено у Паспорті проекту. 
53 
 
Таблиця 3.1. 
Паспорт проекту 
Назва проекту Соціальний проект «Точка опори». 
Автор проекту Чабанюк А. 
Яку соціальну Проект вирішує такі проблеми: 
проблему вирінує  соціально-психологічна дезадаптація ветеранів і 
проект військовослужбовців після повернення до цивільного життя; 
 погіршення внутрішньосімейних стосунків і труднощі у 
комунікації в родинах ветеранів та військових; 
 недостатній доступ ветеранів і членів їхніх сімей до 
психологічної, правової та соціальної підтримки. 
Місце реалізації м.Черкаси 
проекту 
Мета проекту Створення у м. Черкаси у 2024 році дієвої системи соціально-
психологічної, правової та інтеграційної підтримки ветеранів 
війни та їхніх сімей для покращення якості їхнього життя, 
зміцнення сімейних зв’язків, відновлення психоемоційної 
стабільності та підвищення рівня включення у громаду. 
Завдання проекту 1. Організувати ранню психологічну та соціальну підтримку 
ветеранів і членів їхніх сімей після повернення з фронту 
або в період тривалого очікування. 
2. Знизити рівень сімейної напруги та комунікативних 
конфліктів через групову й індивідуальну роботу з 
родинами. 
3. Підвищити рівень правової та соціальної обізнаності щодо 
пільг, статусів, компенсацій, програм реабілітації, 
житлових і трудових прав. 
4. Сприяти соціальній інтеграції та самореалізації ветеранів 
через освітні, громадські та професійні формати участі. 
5. Створити безпечний простір для дітей 
військовослужбовців і ветеранів, орієнтований на емоційну 
стабілізацію та розвиток. 
6. Налагодити міжвідомчу взаємодію між соціальними 
службами, фахівцями, освітніми закладами, медичними 
установами та громадськими організаціями. 
Цільова аудиторія  ветерани війни та учасники бойових дій; 
 військовослужбовці після демобілізації; 
 особи з інвалідністю внаслідок війни; 
 дружини / чоловіки військовослужбовців; 
 діти ветеранів і військовослужбовців; 
 члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць 
України; 
 родини безвісти зниклих та полонених військових. 
54 
 
Чинне 1. Конституція України, від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. 
законодавство, на 2. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
яке спирається соціального захисту», від 22.10.1993 № 3551-XII.  
проект 3. Закон України «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 
2011-XII. 
4. Закон України «Про соціальні послуги», від 17.01.2019 № 
2671-VIII. 
5. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з 
інвалідністю в Україні», від 21.03.1991 № 875-XII. 
6. 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання 
надання безоплатної психологічної допомоги особам, які 
постраждали внаслідок збройної агресії Російської 
Федерації проти України», від 29.11.2022 р. № 1338. 
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
Порядку використання коштів, передбачених у 
державному бюджеті для здійснення заходів із підтримки 
та допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та членам 
сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць 
України» від 16.02.2022 № 139. 
8. Комплексна програма соціальної підтримки захисників 
державного суверенітету і незалежності України та членів 
їх сімей у Черкаській області 
9. Міська програма соціальної підтримки ветеранів війни, 
військовослужбовців та членів їх сімей у м. Черкаси.  
Основні заходи 1. Програма первинної адаптації «Повернення без тиску». 
проекту 2. Сімейний курс «Заново разом». 
3. Дитячий напрям «Стійкість для малих». 
4. Міський сервіс супроводу «Один запит — одна точка 
входу». 
5. Правопросвітницька програма «Знати, щоб діяти». 
6. Клуб відновлення «Ресурсна субота». 
7. Програма підтримки втрати «Жити далі». 
Очікувані В результаті реалізації проекту передбачається 
результати від досягнення таких ключових показників: 
реалізації проекту  підвищення доступності соціально-психологічної та 
правової допомоги для ветеранів і їхніх сімей; 
 покращення психоемоційного стану учасників проєкту; 
 зменшення рівня напруженості та конфліктності у сім’ях; 
 посилення соціальної включеності ветеранів у життя 
громади; 
 підвищення обізнаності щодо прав, гарантій і 
можливостей підтримки; 
 розширення участі ветеранів у професійному, освітньому 
та громадському житті; 
 формування в місті Черкаси більш сталої та 
людиноцентричної моделі підтримки ветеранських родин. 
55 
 
Строк реалізації Проект розрахований на 2024 рік 
проекту 
Виконавець Черкаський міський центр соціальних служб. 
проекту 
Співвиконавці  Департамент соціальної політики Черкаської міської ради;  
проекту  Центр надання соціальних послуг / центр життєстійкості 
(за наявності);  
 Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості;  
 служба у справах дітей;  
 заклади освіти та позашкільні установи;  
 громадські організації ветеранів та волонтерські 
об’єднання;  фахівці із психологічної та правової допомоги. 
Джерела  кошти місцевого бюджету м. Черкаси;  
фінансування  кошти обласних цільових програм соціального захисту;  
проекту  грантові кошти міжнародних організацій та благодійних 
фондів;  
 позабюджетні надходження, спонсорські та благодійні 
допомоги;  
 партнерські ресурси громадських організацій. 
 
 
3.2. Напрямки реалізації проекту 
 
Основні напрямки реалізації проекту для досягнення мети щодо 
соціально-психологічної адаптації ветеранів війни, зміцнення сімейних 
взаємин, підвищення рівня правової обізнаності та забезпечення комплексної 
підтримки ветеранів і членів їхніх сімей у м. Черкаси представлено в табл. 
3.2. 
Таблиця 3.2. 
Заходи реалізації соціального проекту «Точка опори. 
№ Найменування 
Строк Значення 
з/ Найменування заходу Виконавці показників 
виконання показників 
п виконання завдання 
Проведення Черкаський Кількість 
Січень– Не менше 80 
первинного прийому міський центр проведених 
1 грудень консультаці
ветеранів та членів соціальних первинних 
2024 р. й 
їхніх сімей служб консультацій 
2 Оцінка Черкаський Січень– Кількість осіб, для Не менше 
індивідуальних міський центр грудень яких здійснено 
56 
 
потреб учасників соціальних 2024 р. оцінку потреб 80 осіб 
проєкту служб, 
психолог, 
соціальний 
працівник 
Складання Кількість 
Соціальний Січень–
індивідуального складених Не менше 
3 працівник, грудень 
маршруту індивідуальних 
психолог 2024 р. 60 планів 
підтримки планів супроводу 
Черкаський 
Проведення циклу міський центр Лютий– Кількість Не менше 
4 сімейних занять соціальних листопад проведених 
«Заново разом» служб, 2024 р. групових занять 12 занять 
психолог 
Індивідуальні Психолог, Лютий– Кількість Не менше 40 
5 сімейні консультації соціальний грудень проведених консультаці
для подружніх пар працівник 2024 р. консультацій й 
Психолог, 
Організація дитячих 
педагог, Березень
психосоціальних Кількість Не менше 
6 фахівець із –грудень 
занять «Стійкість проведених занять 
соціальної 2024 р. 16 занять 
для малих» 
роботи 
Проведення 
арттерапевтичних та Березень Кількість дітей, 
Психолог, Не менше 
7 емоційно- –грудень охоплених 
педагог 
розвивальних занять 2024 р. заходом 30 дітей 
для дітей 
Черкаський 
Організація роботи міський центр 
Кількість 
міського сервісу соціальних Січень– Не менше 
звернень, 
8 супроводу «Один служб, грудень 100 
опрацьованих у 
запит — одна точка Департамент 2024 р. звернень 
межах сервісу 
входу» соціальної 
політики 
Юрист, 
Проведення соціальний Березень Кількість 
правопросвітницьки Не менше 
9 працівник, – проведених 
х зустрічей «Знати, Черкаський листопад інформаційно- 10 заходів 
щоб діяти» міський центр 2024 р. правових заходів 
соціальних 
57 
 
служб 
Надання 
Березень Кількість наданих Не менше 50 
індивідуальних 
10 Юрист –грудень правових консультаці
правових 
2024 р. консультацій й 
консультацій 
Черкаська 
Проведення заходів філія 
Кількість 
із професійної обласного Квітень–
проведених Не менше 
11 адаптації ветеранів центру листопад 
профорієнтаційни
«Після служби — зайнятості, 2024 р. 8 заходів 
х заходів 
новий маршрут» соціальний 
працівник 
Центр Кількість 
Інформування щодо 
зайнятості, Квітень– учасників, 
грантових програм, Не менше 
12 фахівці з листопад охоплених 
самозайнятості та 
підприємництв 2024 р. інформаційною 25 осіб 
підприємництва 
а підтримкою 
Черкаський 
міський центр 
соціальних 
Проведення клубних Лютий– Кількість 
служб, Не менше 
13 зустрічей «Ресурсна грудень проведених 
психолог, 
субота» 2024 р. клубних заходів 10 зустрічей 
громадські 
організації 
ветеранів 
Соціальний 
Організація 
працівник, Травень– Кількість сімей, 
спільних сімейних Не менше 
14 психолог, грудень залучених до 
заходів та ресурсних 
партнери 2024 р. заходів 35 сімей 
подій 
проєкту 
Проведення груп 
підтримки для сімей Кількість 
Психолог, Березень
загиблих, безвісти проведених Не менше 
15 соціальний –грудень 
зниклих та групових 
працівник 2024 р. 8 зустрічей 
полонених «Жити зустрічей 
далі» 
Надання Черкаський Кількість сімей, 
Січень– Не менше 
16 індивідуального міський центр охоплених 
грудень 
соціального соціальних соціальним 
2024 р. 20 сімей 
супроводу сім’ям у служб супроводом 
58 
 
кризових життєвих 
обставинах 
 
Для більш детального розуміння змісту та механізму впровадження 
запланованих дій доцільно коротко охарактеризувати кожен із заходів 
соціального проєкту «Точка опори». 
1. Проведення первинного прийому ветеранів та членів їхніх сімей. 
Первинний прийом передбачає перше звернення учасника проекту до 
фахівців. Під час зустрічі буде зібрано основну інформацію про життєву 
ситуацію, проблеми та актуальні потреби особи чи сім’ї. Фахівець 
визначатиме, який саме вид допомоги є найбільш необхідним на 
початковому етапі. Учаснику буде надано базову консультацію та 
роз’яснення щодо можливостей проекту. Це дозволить організувати 
подальший індивідуальний супровід. 
2. Оцінка індивідуальних потреб учасників проекту. 
Оцінка потреб здійснюватиметься після первинного звернення. Вона 
включатиме визначення психологічних, соціальних, правових та сімейних 
труднощів учасника. Така робота дозволить виявити першочергові проблеми, 
які потребують втручання. За результатами оцінки буде сформовано перелік 
необхідних послуг. Це забезпечить адресний і цілеспрямований характер 
допомоги. 
3. Складання індивідуального маршруту підтримки. 
Після оцінки потреб для кожного учасника буде розроблено 
індивідуальний план супроводу. У ньому визначатимуться конкретні види 
допомоги, строки та фахівці, які залучатимуться до роботи. Маршрут 
підтримки враховуватиме особливості життєвої ситуації ветерана або його 
родини. За необхідності план може коригуватися в процесі реалізації. Це 
дозволить зробити допомогу послідовною та результативною. 
4. Проведення циклу сімейних занять «Заново разом». 
Сімейні заняття будуть спрямовані на покращення комунікації між 
59 
 
ветераном і членами його родини. Під час занять учасники працюватимуть 
над відновленням довіри, взаєморозуміння та емоційної близькості. Робота 
проходитиме у форматі групових зустрічей із психологом. Особлива увага 
приділятиметься подоланню напруги після тривалої розлуки чи бойового 
досвіду. Це сприятиме стабілізації сімейного мікроклімату. 
5. Індивідуальні сімейні консультації для подружніх пар. 
Індивідуальні консультації проводитимуться для сімей, які потребують 
більш глибокого опрацювання конфліктних або кризових ситуацій. Робота 
здійснюватиметься психологом у конфіденційному форматі. Під час 
консультацій розглядатимуться труднощі спілкування, емоційного 
віддалення, перевтоми та взаємних претензій. Подружжя отримуватиме 
практичні рекомендації щодо покращення взаємодії. Це допоможе знизити 
ризик загострення сімейних конфліктів. 
6. Організація дитячих психосоціальних занять «Стійкість для малих». 
Заняття для дітей будуть спрямовані на підтримку їхнього емоційного 
стану в умовах війни та сімейного стресу. У безпечному середовищі діти 
зможуть виражати свої переживання та вчитися краще розуміти власні 
емоції. Робота проводитиметься у формі інтерактивних вправ, ігор і 
психологічних активностей. Заняття сприятимуть розвитку навичок 
саморегуляції та внутрішньої стійкості. Це позитивно впливатиме і на 
загальний психологічний клімат у сім’ї. 
7. Проведення арттерапевтичних та емоційно-розвивальних занять для 
дітей. 
Арттерапевтичні заняття будуть використовуватися як м’який 
інструмент психологічної підтримки дітей. Через малювання, творчість, гру 
та символічне вираження дитина зможе безпечно проживати власні емоції. 
Такі заняття особливо важливі для дітей, які переживають тривогу, страх або 
втрату. Паралельно розвиватимуться навички емоційної грамотності та 
комунікації. Це допоможе знизити внутрішню напругу та покращити 
емоційний стан дитини. 
60 
 
8. Організація роботи міського сервісу супроводу «Один запит — одна 
точка входу». 
У межах цього заходу буде організовано зручний механізм звернення 
ветеранів і членів їхніх сімей по допомогу. Людина зможе отримати 
первинне консультування та перенаправлення до потрібного фахівця через 
єдиний координаційний формат. Це скоротить час пошуку необхідних послуг 
і зменшить бюрократичні труднощі. Особлива увага приділятиметься 
оперативності реагування на складні випадки. Такий сервіс підвищить 
доступність і зручність отримання підтримки. 
9. Проведення правопросвітницьких зустрічей «Знати, щоб діяти». 
Правопросвітницькі зустрічі будуть проводитися для підвищення рівня 
правової обізнаності ветеранів і членів їхніх сімей. Під час заходів учасники 
отримуватимуть зрозумілу інформацію щодо пільг, статусів, соціальних 
гарантій і порядку оформлення документів. Матеріал подаватиметься у 
доступній формі з можливістю поставити практичні запитання. Зустрічі 
дозволять зменшити інформаційну невизначеність та правову розгубленість. 
Це сприятиме більш ефективному використанню наявних державних і 
місцевих можливостей підтримки. 
10. Надання індивідуальних правових консультацій. 
Індивідуальні правові консультації надаватимуться учасникам проекту 
відповідно до їхніх конкретних запитів. Це можуть бути питання соціального 
захисту, оформлення статусу, отримання пільг, компенсацій або вирішення 
сімейних і житлових питань. Консультації проводитимуться юристом у 
персональному форматі. Учасники отримуватимуть чіткі роз’яснення щодо 
подальших дій. Це підвищить правову захищеність ветеранів і їхніх родин. 
11. Проведення заходів із професійної адаптації ветеранів «Після 
служби — новий маршрут». 
Заходи з професійної адаптації будуть спрямовані на підтримку 
ветеранів у поверненні до трудового життя. Учасники зможуть отримати 
інформацію про можливості працевлаштування, навчання, перекваліфікації 
61 
 
та самозайнятості. Формат реалізації включатиме зустрічі, консультації та 
профорієнтаційні активності. Особлива увага приділятиметься пошуку 
реалістичних шляхів професійного розвитку після служби. Це сприятиме 
підвищенню соціальної самостійності та впевненості у майбутньому. 
12. Інформування щодо грантових програм, самозайнятості та 
підприємництва. 
Учасникам проекту надаватиметься інформація про можливості 
відкриття власної справи, отримання грантів і державної підтримки. Захід 
орієнтований насамперед на ветеранів, які розглядають самозайнятість як 
шлях економічної стабілізації. У доступній формі буде пояснено, які 
програми існують і як ними скористатися. За потреби учасники 
отримуватимуть консультаційну підтримку. Це сприятиме розвитку 
економічної активності та самореалізації ветеранів. 
13. Проведення клубних зустрічей «Ресурсна субота». 
Клубні зустрічі будуть створені як безпечний простір для 
неформального спілкування, підтримки та відновлення. Учасники зможуть 
обговорювати актуальні труднощі, ділитися досвідом і відчувати соціальну 
включеність. Формат зустрічей передбачатиме тематичні бесіди, 
психологічні вправи, інтерактиви та спільні активності. Такі заходи 
сприятимуть зниженню соціальної ізоляції. Вони також посилюватимуть 
відчуття приналежності до громади. 
14. Організація спільних сімейних заходів та ресурсних подій. 
Спільні сімейні заходи будуть проводитися для зміцнення емоційних 
зв’язків між членами родини. Учасники братимуть участь у спільних 
активностях, які сприяють позитивній взаємодії та зниженню напруги. Такі 
події можуть включати майстер-класи, інтерактивні зустрічі, дозвіллєві та 
тематичні заходи. Основна мета — створити умови для позитивного 
спільного досвіду. Це допоможе посилити внутрішньосімейну підтримку та 
згуртованість. 
15. Проведення груп підтримки для сімей загиблих, безвісти зниклих та 
62 
 
полонених «Жити далі». 
Групи підтримки будуть організовані для осіб, які переживають втрату, 
невизначеність або тривале емоційне виснаження. Зустрічі проходитимуть 
під супроводом психолога у безпечному та підтримувальному середовищі. 
Учасники матимуть можливість проговорювати власні переживання та 
отримувати емоційну підтримку. Груповий формат дозволяє зменшити 
почуття ізольованості та самотності. Це сприятиме психологічній стабілізації 
та поступовому відновленню внутрішнього ресурсу. 
16. Надання індивідуального соціального супроводу сім’ям у кризових 
життєвих обставинах. 
Соціальний супровід передбачає тривалішу індивідуальну роботу з 
сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах. Фахівець 
допомагатиме у вирішенні соціально-побутових, організаційних, правових і 
психологічних труднощів. Робота здійснюватиметься поетапно з 
урахуванням реальних потреб конкретної сім’ї. За необхідності 
залучатимуться інші спеціалісти та установи. Це дозволить забезпечити 
більш повну та системну підтримку родини. 
Нижче наведено орієнтовний бюджет реалізації проєкту підтримки 
ветеранів та їхніх сімей у м. Черкаси на 1 рік (2024), з розбивкою за 
основними заходами (таблиця 3.3.). 
Обґрунтування розрахунку бюджету. В основу розрахунку нами було 
взято: 
 середній розмір заробітних плат фахівців: психологи, соціальні 
працівники, юристи: ~20 000–25 000 грн./міс.; окремі висококваліфіковані 
фахівці можуть коштувати більше, але для бюджетного проєкту 
орієнтовано середній рівень; 
 оренда та матеріали: для групових заходів (сімейні заняття, клубні 
зустрічі) враховано оренду приміщення, кофей-паузи, витратні матеріали; 
для індивідуальних послуг — витрати на адміністрування та організацію 
запису. 
63 
 
 адміністрування проекту: включає менеджера проєкту, бухгалтера, 
рекламну підтримку: ~3–8% від загального бюджету. 
Таблиця 3.3. 
Орієнтовні обсяги фінансування проекту 
Сума, тис. грн 
№ з/п Джерело фінансування 
(рік) 
1 Проведення первинного прийому ветеранів та членів сімей 650 
2 Оцінка індивідуальних потреб учасників проєкту 500 
3 Складання індивідуального маршруту підтримки 450 
4 Проведення сімейних занять «Заново разом» 900 
5 Індивідуальні сімейні консультації для подружніх пар 800 
6 Дитячі психосоціальні заняття «Стійкість для малих» 750 
7 Арттерапевтичні та емоційно-розвивальні заняття для дітей 700 
8 Робота сервісу «Один запит — одна точка входу» 650 
9 Правопросвітницькі зустрічі «Знати, щоб діяти» 350 
10 Індивідуальні правові консультації 500 
11 Заходи професійної адаптації «Після служби — новий маршрут» 900 
12 Інформування про грантові програми та підприємництво 400 
13 Клубні зустрічі «Ресурсна субота» 550 
14 Спільні сімейні заходи та ресурсні події 600 
15 Групи підтримки «Жити далі» 700 
16 Індивідуальний соціальний супровід сімей у кризі 900 
 Загальна сума: 
10 350 тис. грн 
 
Джерела фінансування проєкту та частка: 
1. Кошти місцевого бюджету м. Черкаси (≈40%) – забезпечують базове 
фінансування ключових соціальних та психологічних послуг. Місцевий 
бюджет покриває зарплати основних фахівців та частину витрат на оренду 
приміщень, гарантуючи стабільну реалізацію проєкту. 
2. Кошти обласних цільових програм соціального захисту (≈20%) – 
надають додаткову підтримку для окремих груп ветеранів та родин. 
Використовуються на спеціалізовані консультації, соціальний супровід та 
правову допомогу. 
64 
 
3. Грантові кошти міжнародних організацій та благодійних фондів 
(≈25%) – спрямовуються на розширення програми, впровадження 
інноваційних методик та додаткові активності, такі як арттерапія та ресурсні 
події. Це дозволяє підвищити якість і різноманітність послуг. 
4. Позабюджетні надходження, спонсорські та благодійні допомоги 
(≈10%) – використовуються для організації спеціальних заходів, закупівлі 
матеріалів для дітей та сімей, а також покриття непередбачених витрат. Ці 
кошти забезпечують гнучкість та оперативність реалізації заходів. 
5. Партнерські ресурси громадських організацій (≈5%) – включають 
волонтерську підтримку, організаційні ресурси та експертні консультації. Це 
дозволяє залучити додаткові компетенції без значного навантаження на 
бюджет. 
Для забезпечення ефективного виконання проєкту та своєчасного 
досягнення поставлених цілей представлена таблиця із заходами, 
показниками, документами та відповідальними особами за контроль (таблиця 
3.4). 
Таблиця 3.4. 
Порядок здійснення контролю за виконанням проєкту 
Ким 
№ 
Захід Показник Документ контролюється і в 
з/п 
які строки 
1 Проведення первинного Кількість Журнал обліку Менеджер 
прийому ветеранів та проведених прийомів проєкту щомісяця 
членів сімей прийомів 
2 Оцінка індивідуальних Кількість Акти оцінки потреб Координатор 
потреб учасників проєкту проведених проекту щомісяця 
оцінок 
3 Складання Кількість Індивідуальні Соціальний 
індивідуального маршруту складених плани підтримки працівник після 
підтримки маршрутів завершення 
оцінки потреб 
4 Проведення сімейних Кількість Відомість Психолог після 
занять «Заново разом» занять та відвідуваності кожного заняття 
учасників 
5 Індивідуальні сімейні Кількість Акти консультацій Психолог 
консультації для консультаці щомісяця 
подружніх пар й 
65 
 
Ким 
№ 
Захід Показник Документ контролюється і в 
з/п 
які строки 
6 Дитячі психосоціальні Кількість Відомість Психолог після 
заняття «Стійкість для занять та відвідуваності кожного заняття 
малих» дітей 
7 Арттерапевтичні та Кількість Відомість Психолог після 
емоційно-розвивальні занять та відвідуваності кожного заняття 
заняття для дітей дітей 
8 Робота сервісу «Один Час обробки Звіти сервісу Координатор 
запит — одна точка запитів, проєкту щотижня 
входу» кількість 
звернень 
9 Правопросвітницькі Кількість Відомість Юрист та 
зустрічі «Знати, щоб заходів та відвідуваності, менеджер після 
діяти» учасників фото/відео кожної зустрічі 
10 Індивідуальні правові Кількість Акти консультацій Юрист щомісяця 
консультації консультаці
й 
11 Заходи професійної Кількість Відомість Координатор 
адаптації «Після служби учасників та відвідуваності проєкту після 
— новий маршрут» сесій кожної сесії 
12 Інформування про Кількість Звіти, презентації Менеджер 
грантові програми та учасників проєкту після 
підприємництво заходу 
13 Клубні зустрічі «Ресурсна Кількість Відомість Психолог та 
субота» заходів та відвідуваності менеджер після 
учасників кожного заходу 
14 Спільні сімейні заходи та Кількість Відомість Координатор 
ресурсні події заходів, відвідуваності проєкту після 
фото/відео заходу 
15 Групи підтримки «Жити Кількість Відомість Психолог після 
далі» груп та відвідуваності кожної зустрічі 
учасників 
16 Індивідуальний Кількість Звіти соціального Соціальний 
соціальний супровід сімей супроводів, працівника працівник та 
у кризі звіти про менеджер 
виконання щомісяця 
плану 
 
  
66 
 
3.3. Очікувані результати та перспективи розвитку проекту на 
2024-2026 рр.  
 
 
В результаті реалізації проекту передбачається досягнення таких 
ключових показників: 
 підвищення доступності соціально-психологічної та правової 
допомоги для ветеранів і їхніх сімей — учасники отримають регулярний 
доступ до консультацій психологів, соціальних працівників та юристів, що 
дозволить оперативно вирішувати соціальні, правові та психологічні 
питання; 
 стабілізація психоемоційного стану учасників проекту — групові та 
індивідуальні заняття, арттерапевтичні та психосоціальні програми 
сприятимуть зниженню рівня стресу, тривожності та психологічної втоми. 
 зменшення рівня напруженості та конфліктності у сім’ях — сімейні 
консультації та ресурсні заходи поліпшать комунікацію, відновлять довіру та 
емоційну близькість між членами родин; 
 посилення соціальної включеності ветеранів у життя громади — 
клубні зустрічі, спільні заходи та групи підтримки сприятимуть активній 
участі ветеранів у громадських процесах та зміцненню соціальних зв’язків; 
 підвищення обізнаності щодо прав, гарантій і можливостей підтримки 
— правопросвітницькі заходи та індивідуальні консультації забезпечать 
ветеранів знаннями про державні та місцеві програми підтримки; 
 розширення участі ветеранів у професійному, освітньому та 
громадському житті — заходи з професійної адаптації, грантові програми та 
інформаційні сесії створять умови для працевлаштування, навчання та 
самореалізації; 
 формування в місті Черкаси більш сталої та людиноцентричної моделі 
підтримки ветеранських родин — інтеграція сервісів супроводу, 
психологічних та соціальних послуг дозволить створити комплексну, 
67 
 
системну та доступну модель допомоги для ветеранів і їхніх родин. 
Реалізація проекту створить суттєвий соціальний та економічний 
ефект для міста Черкаси: 
 підвищення доступності соціально-психологічної та правової 
допомоги сприятиме зменшенню соціальної напруженості серед ветеранів і 
їхніх сімей, знизить рівень конфліктів та сприятиме формуванню більш 
гармонійних родинних стосунків; 
 стабілізація психоемоційного стану учасників проекту та зниження 
стресових навантажень позитивно вплине на здоров’я громади, зменшить 
потребу у кризових втручаннях та медичній допомозі; 
 посилення соціальної включеності ветеранів у громадське життя 
сприятиме зміцненню соціальних зв’язків, активному волонтерству та 
розвитку громадських ініціатив, підвищуючи соціальну згуртованість міста; 
 розширення участі ветеранів у професійному та освітньому житті 
сприятиме збільшенню трудової активності, підвищенню рівня зайнятості та 
доходів домогосподарств; 
 інформаційні та грантові програми розвитку підприємництва 
стимулюватимуть створення нових робочих місць, розвиток малого бізнесу 
та самозайнятості серед ветеранів; 
 формування сталої, людиноцентричної моделі підтримки 
ветеранських родин зменшить витрати на кризові соціальні послуги та 
створить ефективну систему, що економить ресурси міського бюджету та 
підвищує якість життя громади. 
На підставі досягнутих результатів реалізації проєкту у 2024 році та 
отриманих даних планується розвивати і масштабувати програму підтримки 
ветеранів і їхніх сімей у м. Черкаси протягом 2025–2027 років. Основні 
перспективи включають: 
1. Розробка та затвердження місцевої програми підтримки ветеранів: на 
основі накопиченого досвіду та статистичних даних буде підготовлено 
комплексну міську програму, що включатиме соціальну, психологічну, 
68 
 
правову та професійну підтримку ветеранів і їхніх родин. 
2. Розширення мережі послуг та інтеграція в міські сервіси: створення 
єдиного координаційного центру, інтеграція послуг у вже існуючі міські 
структури, що дозволить забезпечити доступність підтримки у всіх районах 
Черкас. 
3. Впровадження інноваційних методик та програм: на основі оцінки 
ефективності 2024 року планується впровадження нових психологічних та 
соціальних програм, включно з онлайн-консультаціями, дистанційними 
навчаннями та арт-терапевтичними методиками. 
4. Розширення професійної та освітньої підтримки ветеранів: запуск 
спеціалізованих тренінгів, курсів перекваліфікації, програм менторства та 
грантових ініціатив для розвитку підприємництва серед ветеранів. 
5. Посилення участі громади та партнерств: залучення громадських 
організацій, бізнесу та міжнародних партнерів для спільного фінансування та 
реалізації програм, що дозволить збільшити охоплення учасників і 
підвищити ефективність заходів. 
6. Моніторинг та оцінка результатів: систематичне проведення оцінки 
ефективності програм, збір статистичних та якісних даних для коригування 
заходів та забезпечення сталого розвитку проєкту. 
Таким чином, до 2027 року проєкт має потенціал стати базовим 
механізмом комплексної підтримки ветеранів у Черкасах, формуючи сталу, 
людиноцентричну модель соціального супроводу, інтегровану у міську 
систему послуг. 
 
 
  
69 
 
ВИСНОВКИ 
 
В результаті проведеного аналізу було визначено, що останнім часом 
сфера соціального забезпечення військовослужбовців зазнає суттєвих змін. 
Слід також зауважити, що значна кількість прийнятих нормативно-правових 
актів у сфері соціального забезпечення військовослужбовців не відповідає 
рівню життя сьогодні та тим затратам (моральним, духовним, психічним, 
психологічним, фізичним), які військовослужбовці віддають, захищаючи 
свою Вітчизну. 
Оцінюючи нормативно-правове забезпечення соціального захисту 
учасників бойових дій (ветеранів війни), можна зазначити, що сьогодні в 
державі сформовано певну організаційно-інституціональну й нормативно-
врегульовану систему соціального захисту. Одним із здобутків у сфері 
розбудови соціального захисту є нормативне закріплення загальних процедур 
організації соціального захисту учасників бойових дій та членів їхніх сімей 
щодо: прав і свобод, пільг і соціальних гарантій, спрощення процедур 
отримання статусу учасника бойових дій, покращення грошового та 
медичного забезпечення. Незважаючи на досягнення, актуальними 
залишаються багато законодавчо неврегульованих питань, а саме: захист 
прав сімей загиблих ветеранів війни, деякі питання щодо надання статусу 
ветерана війни – учасника бойових дій, реформування системи пільг, 
створення страхового механізму, запровадження стандартів соціальних 
послуг і порядків їх надання, адаптація та реабілітація тощо. 
Крім того, для покращення соціального становища та зацікавленості у 
військовій службі необхідне удосконалення соціального захисту 
військовослужбовців з урахуванням досвіду деяких країн-членів НАТО. За 
наслідками порівняльного аналізу соціального забезпечення українських 
військовослужбовців із соціальними нормами особового складу збройних сил 
країн-членів НАТО переконливо доводить, що на відміну від Збройних Сил 
України, соціальні гарантії військовослужбовців держав 
70 
 
Північноатлантичного альянсу перебувають на рівні, здатному забезпечити 
належне існування особистості з урахуванням необхідних потреб соціально-
культурного розвитку. Також у більшості країн світу з високим рівнем 
економічного розвитку термін «соціальний захист» стосується цілого 
комплексу державних заходiв, спрямованих на надання матерiальної 
допомоги військовослужбовцям, які перебувають на пенсiї, захворіли, 
зазнали поранень чи втратили працездатність. 
В сфері практичної реалізації соціальної адаптації військовослужбовців 
найбільш критичним моментом залишається відносно низький рівень 
охоплення ветеранів. Навіть досвід країн з міцною інституційною моделлю 
соціальної адаптації військовослужбовців вказує на те, що розбудови самої 
системи не достатньо. Потрібні нові підходи до організації процесу. В першу 
чергу, це стосується залучення і стимулювання ветеранів до участі в 
програмах соціальної адаптації. Це можливо досягнути шляхом врахування 
потреб ветеранів. 
Розширений аналіз соціального захисту та адаптації ветеранів показав 
наявність низки системних прогалин: 
1. Низький рівень надання освітніх, психологічних та соціальних 
послуг: чинна мережа соціальних послуг обмежена у забезпеченні ветеранів 
програмами перекваліфікації та навчання. Відсутність спеціалізованих 
центрів для професійної адаптації створює бар’єри для інтеграції ветеранів 
після служби. Координація між державними освітніми установами та 
громадськими організаціями недостатня, що ускладнює доступ до 
комплексних освітніх і професійних програм. 
2. Обмежена поінформованість ветеранів: низький рівень висвітлення 
програм соціальної підтримки та відсутність системних інформаційних 
кампаній призводить до того, що більшість ветеранів не знає про доступні 
соціальні, правові та освітні послуги. Фрагментарна взаємодія між місцевою 
владою та громадськими організаціями обмежує поширення інформації та 
створює додаткові бар’єри для соціальної адаптації. 
71 
 
3. Недостатній соціальний захист та адаптація: нестача місць у 
реабілітаційних центрах та відсутність єдиного механізму оцінки потреб у 
психологічній підтримці обмежують доступ до соціальних і реабілітаційних 
послуг, що негативно впливає на якість адаптації ветеранів і їхніх родин. 
4. Фінансові затримки та нестача ресурсів: значна частина державних 
програм підтримки залишалася недофінансованою. Наприклад, за даними 
Рахункової палати, у 2022 році лише близько 17,7% планових видатків на 
ветеранські програми були фактично використані, а в окремих напрямках 
психологічної та професійної адаптації – лише 3,7%. Нестача ресурсів 
обмежує доступ до матеріальної допомоги та соціальних послуг. 
5. Нестабільність пільгового забезпечення: на практиці реалізація пільг, 
компенсацій та спеціалізованого житла для ветеранів є нерівномірною, що 
створює перешкоди для довгострокової соціальної адаптації та інтеграції в 
суспільство. 
Практичний досвід реалізації проєкту у м. Черкаси 2024 року показав, 
що комплексний підхід, який включає первинний прийом ветеранів, оцінку 
потреб, індивідуальний супровід, сімейні та дитячі програми, професійну 
адаптацію та правопросвітницькі заходи, значно підвищує ефективність 
соціальної підтримки. Проєкт сприяв покращенню психоемоційного стану 
ветеранів та членів їхніх сімей, зниженню конфліктності у родинах, 
розширенню соціальної включеності ветеранів у життя громади, а також 
формуванню більш сталої та людиноцентричної моделі підтримки 
ветеранських родин. 
Отже, обов’язком держави є створення дієвого фінансового та 
організаційного механізму соціального забезпечення військовослужбовців, 
що гарантує своєчасне визначення потреб ветеранів і забезпечує доступ до 
всіх гарантованих послуг. Масштабування подібних програм на 2025–2027 
роки, із впровадженням інноваційних підходів до психологічної та 
професійної адаптації, інтеграцією у місцеві програми та створенням стійкої 
моделі підтримки ветеранських родин, є стратегічно важливим кроком для 
підвищення соціальної стабільності та економічної активності громади. 
72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Аналітичний звіт “Стан виконання бюджетних програм з питань 
соціального захисту учасників війни України проти російської агресії” 
[Електронний ресурс], Режим доступу: http://legal100.org.ua/wp-
content/uploads/2018/06/budjetu-2018.pdf 
2. Андрієнко О.І. Досвід оздоровлення учасників АТО в умовах ДП 
«Санаторій «Новомосковський» ПрАТ «Укрпрофздоровниця» / О.І. 
Андрієнко, Л.Є. Прокопович, В.В. Калюжна // Матеріали XV науково-
практичної конференції «Проблеми та перспективи етапного відновного 
лікування». – 10- 11 вересня 2015 р., Тернопіль. Т.: 2015. – С. 16 – 17. 
3. Аудит робочих процесів надання гарантій та послуг ветеранам 
війни [Електронний ресурс], Режим доступу 
https://drive.google.com/file/d/12CGvJRrWQPKsBYI8GHJOEJBsclQg16r-/view 
4. Бадюк М.І. /Оптимізація медичної допомоги і військових 
підрозділах і частинах тактичного рівня Збройних Сил України у сучасних 
умовах // Бадюк М.І., Середа І.К., Микита О.О. // Україна. Здоров’я нації. –
2016. – №4/1(41). – С.13–18. 
5. Безоплатна правова допомога. *Безоплатна медична допомога для 
ветеранів та ветеранок: що потрібно знати та як скористатися. – Режим 
доступу: https://dspck.gov.ua/component/content/article/1631-bezoplatna-
medichna-dopomoga-dlya-veteraniv-ta-veteranok-shcho-potribno-znati-ta-yak-
skoristatisya? 
6.   Букви. Звіт щодо фінансування ветеранських програм 2022. – 
Режим доступу: https://mva.gov.ua. 
7. Верховна Рада України. Конституція України: Закон України від 
28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України». – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 
8. Верховна Рада України. «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей»: Закон України від 20.12.1991 № 
73 
 
2011-XII // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2011-12.  
9. Верховна Рада України. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту» : Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII // База даних 
«Законодавство України». – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/3551-
12.  
10. Верховна Рада України. «Про військовий обов’язок і військову 
службу»: Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII // База даних 
«Законодавство України». – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/2232-
12. 
11. Верховна Рада України. «Про пенсійне забезпечення осіб, 
звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: Закон України від 
09.04.1992 № 2262-XII // База даних «Законодавство України». – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/2262-12. 
12. Гайда І. М. Медична реабілітація військовослужбовців Збройних 
Сил України на регіональному рівні: метод. рекомендації / І. М. Гайда., М. І. 
Бадюк, Ю. І. Сушко. – Київ: УВМА, 2018. – 32 с. Гайда І. М. Обгрунтування 
інтеграційно-координаційної моделі медичної реабілітації учасників бойових 
дій на регіональному рівні / І. М. Гайда // Військова медицина України. – 
2017. – Т. 17. – № 3-4. – С.23–29. 23. 
13. Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників 
АТО. Соціологічне опитування демобілізованих. 2017. URL: 
http://dsvv.gov.ua/prestsentr/sotsiolohichneopytuvannydemobilizovanyh.html.  
14. Звіт за результатами дослідження системи соціального захисту 
учасників бойових дій та членів родин загиблих в АТО компанії GfK на 
замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні від 15.12.2016 
[Електронний ресурс], Режим доступу: 
https://drive.google.com/open?id=1Upa4reZ77sULPE5_MUxLs4Lkkr-
bFImtUbVV5MgTLOY  
 
74 
 
15. Державне агентство земельних ресурсів України. *Реалізація права 
на земельні ділянки ветеранів*. 2021. – Режим доступу: https://land.gov.ua. 
16. Кабінет Міністрів України. «Питання діяльності Міністерства у 
справах ветеранів України»: постанова від 28.11.2018 № 986 // База даних 
«Законодавство України». – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/986-
2018-%D0%BF.  
17. Кабінет Міністрів України. «Про Єдиний державний реєстр 
ветеранів війни»: постанова від 14.08.2019 № 700 // База даних 
«Законодавство України». – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/700-
2019-%D0%BF.  
18. Кабінет Міністрів України. «Про затвердження Порядку та умов 
забезпечення соціальної та професійної адаптації осіб, які звільняються або 
звільнені з військової служби, з числа ветеранів війни, осіб, які мають 
особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей таких осіб, членів сімей 
загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) 
Захисників та Захисниць України»: постанова від 21.06.2017 № 432 // База 
даних «Законодавство України». – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/432-2017-%D0%BF. 
19. Матяш М.М Реабілітація інвалідів — учасників бойових дій в 
Київській області // Матяш М.М., Дикун О.П., Матяш О.М., Гриненко Ю.А.// 
«Міжнародний неврологічний журнал». – 2017 – № 4 (90). – C.23–34. 
20. МБФ «Відродження, Психологічна кризова служба України. 
Психологічна та соціальна допомога очима ветеранів АТО. 2016. URL: 
http://www.psyservice.org/wp-content/uploads/2016/03/Дослідження 
“Психологічна-та-соціальнадопомога-очима-ветеранів-АТО”.pdf. 
21. Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс] // 
Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua//dsvv.gov.ua/pro-derzhavnu-
sluzhbu/orhanizatsijno-planovarobota/osnovni-napryamy-diyalnosti.html 
 
75 
 
22. Міністерство соціальної політики України. «Про затвердження 
Державного стандарту соціальної послуги соціальної адаптації ветеранів 
війни та членів їхніх сімей та внесення зміни до Класифікатора соціальних 
послуг»: наказ від 11.04.2024 № 175-Н // База даних «Законодавство 
України». – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0828-24 
23. Міністерство у справах ветеранів України. «Команди Мінветеранів 
та ЛНУ імені І. Франка обговорили реінтеграцію ветеранів до цивільного 
життя через освіту». – Режим доступу: https://mva.gov.ua/ua/news/komandi-
minveteraniv-ta-lnu-imeni-ifranka-obgovorili-reintegraciyu-veteraniv-do-
civilnogo-zhittya-cherez-osvitu. 
24. Міністерство у справах ветеранів України. «Станом на 1 січня 2022 
року в Україні було понад 38 тисяч учасниць бойових дій – тепер ця цифра 
збільшиться в рази. – Режим доступу: 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/stanom-na-1-sichnya-2022-roku-
v-ukrayini-bulo-ponad-38-tisyach-uchasnic-bojovih-dij-teper-cya-cifra-zbilshitsya-
v-razi-yuliya-laputina. 
25. Миськевич Т. Реабілітація військових АТО в Україні. Центр 
досліджень соціальних комунікацій НБУВ. 2018. 
URL:http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=257
2:reabilitatsiya-vijskovikh-ato-vukrajini&catid=8&Itemid=350  
26. Президент України. «Держгеокадастр передав у комунальну 
власність 88 гектарів землі для ветеранів АТО/JFO у Чернівецькій області». 
02.10.2020. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua/en/news/na-
bukovini-derzhgeokadastr-peredav-u-komunalnu-vlasnist-88-64225. 
27. Про схвалення Концепції Державної цільової програми соціальної і 
професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та 
осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року: розпорядження 
Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 р. № 1068-р. URL: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-2013-р#n9  
28. Юридична Сотня. «Аналітичний звіт: землі для ветеранів: 
76 
 
проблематика отримання та оформлення». 2024. – Режим доступу: 
https://legal100.org.ua/wp-
content/uploads/2024/04/doslidzhennya_soczzahyst_2024-1.pdf. 
29.  КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни 
Черкаської обласної ради». «Звіт про медичне обслуговування ветеранів за 
2020–2022 рр.» – Режим доступу: https://hospital.cka.gov.ua. 
30. Черкаська обласна державна адміністрація. «Обласна комплексна 
програма «Турбота» на 2021–2027 роки». – Режим доступу: 
https://cka.gov.ua/turbota2021-2027. 
31.  Черкаська обласна рада. «Програма забезпечення житлом 
учасників АТО/ООС та членів їхніх сімей на 2021–2025 роки». – Режим 
доступу: https://cherkasyrada.gov.ua. 
32. Черкаська обласна служба зайнятості. «Звіт щодо професійної 
адаптації та зайнятості ветеранів 2021 р.» – Режим доступу: 
https://czs.cka.gov.ua. 
33. IRF. «Працевлаштування ветеранів: аналіз українського 
законодавства». Київ, 2022. – Режим доступу: 
https://www.irf.ua/praczevlashtuvannya-veteraniv-shho-pokazav-analiz-
ukrayinskogo-zakonodavstva/. 
34. Provse, T. «Портрет ветерана: аналітичне дослідження». Тернопіль, 
2022. – Режим доступу: https://provse.te.ua/2022/10/portret-veterana-
analitychne-doslidzhennia/ 
35.  Ukrainian Veterans Fund. *Needs of Veterans in Ukraine*. Київ, 2023. 
– Режим доступу: https://veteranfund.com.ua/analitics/needs-of-veterans-2023/. 
36. Цимбалюк І., Колосок А. «Теоретичні основи соціально-
економічної реінтеграції ветеранів у цивільне суспільство». Humanitas, 2024. 
– Режим доступу: 
https://journals.vnu.volyn.ua/index.php/humanitas/article/view/1750  
37. Kiro L., Urbanovych A., Zak M. «Intervention impact on quality of life 
in Ukrainians with post-traumatic stress disorder». BMC Psychology, 12:601 
77 
 
(2024). – Режим доступу: 
https://bmcpsychology.biomedcentral.com/articles/10.1186/s40359-024-02109-6.  
38. International Organization for Migration. «The social reintegration of 
veterans in Ukraine: Awareness campaigns and community integration strategies». 
2024. – Режим доступу: 
https://ukraine.iom.int/sites/g/files/tmzbdl1861/files/documents/2024-01/veterans-
social_reintegration_eng.pdf. 
39. Ministère des Armées. «Les droits et prestations des vétérans en 
France». Paris: Ministère des Armées, 2022. 
40. Ministarstvo hrvatskih branitelja. «Annual Report on Veterans’ Affairs 
2022». Zagreb, 2022. 
41. National Vietnam Veterans Study. Washington, 1990. 120 p. 
42. OECD. «Veterans’ Affairs and Social Support Systems». Paris: OECD 
Publishing, 2020. 
43. Samoliuk, N., Mishchuk, H., Bilan, Y., Krol, V. «Socio-economic 
integration of military veterans in Ukraine: Public perceptions and policy 
challenges». Business Perspectives, 2025. – DOI:10.21511/ppm.23(4).2025.17 
44. State Service for Veterans Affairs of Georgia. «Veteran Support 
Programs 2021–2023». Tbilisi, 2023. 
45. UK Government. «Veterans Welfare Services: Annual Review 2021». 
London: HMSO, 2021. 
46. U.S. Department of Veterans Affairs.»Annual Benefits Report 2022». 
Washington, D.C.: VA, 2022. 
47. Wikipedia. «Post-traumatic stress disorder». – Режим доступу: 
https://en.wikipedia.org/wiki/Post-traumatic_stress_disorder. 
 
  
78 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
79 
 
Додаток А 
Таблиця А.1 
 Кількість учасників російсько-української війни 
Учасники Члени 
Учасники Інваліди Інваліди Інваліди 
бойових сімей Всього 
війни війни війни війни 
дій загиблих 
 1 групи 2 групи 3 групи 
    
 Придніпровський р-н 
м. Черкас 3 904 3 110 23 37 1080 
Соснівський р-н м. 
Черкас 2 1307 7 153 26 61 1556 
м. Канів 1 281 1 21 17 8 329 
м. Сміла 3 642 2 55 16 7 725 
м. Умань 0 737 2 83 14 27 863 
Городищенський 0 265 0 12 4 10 291 
Драбівський 0 279 0 10 13 7 309 
Жашківський 2 361 2 18 9 11 403 
Звенигородський 3 599 0 26 11 18 657 
Золотоніський 0 312 0 13 5 4 334 
Корсунь-
Шевченківський 3 247 0 8 7 6 271 
Канівський 0 176 0 3 5 5 189 
Кам'янський 0 276 0 8 10 6 300 
Катеринопільський 0 202 1 9 5 4 221 
Лисянський 0 232 1 6 3 9 251 
Маньківський 0 239 2 23 22 4 290 
Монастирищенський 2 324 2 25 11 11 375 
Смілянський 1 310 0 25 9 19 364 
Тальнівський 1 347 1 23 11 14 397 
Уманський 0 354 0 14 7 18 393 
Христинівський 1 440 0 20 11 11 483 
Черкаський 4 696 1 27 7 5 740 
Чорнобаївський 0 450 1 23 12 6 492 
Чигиринський 1 356 3 34 11 9 414 
Шполянський 0 405 1 11 3 16 436 
м. Ватутіне 0 148 0 5 6 2 161 
м. Золотоноша 2 535 2 35 17 4 595 
по області 29 11424 32 800 295 339 12919 
 
 
 
 
 
 
80 
 
 
 
 
 
  
 
 
 
 
  
 
 
 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
 
Чабанюк А.О. Соціальний захист і соціальна адаптація ветеранів бойових дій. 
Дослідження виконано для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 232 
«Соціальне забезпечення». – Черкаський державний технологічний університет, 2023. 
Дана кваліфікаційна робота присвячена комплексному вивченню механізмів 
соціального захисту та процесів соціальної адаптації учасників бойових дій. У першому 
розділі висвітлено теоретико-правові засади соціального захисту ветеранів, а також 
основи соціальної адаптації як складової інтеграції в цивільне життя. Другий розділ 
містить аналіз сучасної системи соціальної підтримки та адаптаційних практик, що 
реалізуються на державному та місцевому рівнях для учасників бойових дій. У третьому 
розділі представлені пропозиції щодо вдосконалення механізмів соціального захисту та 
підвищення ефективності програм соціальної адаптації, зокрема через впровадження 
соціальних ініціатив на місцевому рівні та оптимізацію координації між державними 
установами та громадськими організаціями. 
Структура роботи: включає вступ, три тематичні розділи, висновки, список 
використаних джерел обсягом понад 47 найменувань та додаток. Робота містить 14 
таблиць та 6 рисунків. 
 
ANNOTATION 
 
Chabanyuk A.O. Social Protection and Social Adaptation of Military Veterans. Research 
conducted for the Bachelor’s degree in Social Security, specialty 232. – Cherkasy State 
Technological University, 2023. 
This qualification paper explores the mechanisms of social protection and the processes 
of social adaptation for military veterans. The first chapter examines the theoretical and legal 
foundations of veterans’ social protection and their integration into civilian life. The second 
chapter analyzes the current system of social support and adaptation practices implemented at the 
national and local levels. The third chapter proposes measures to improve these mechanisms 
through the introduction of social initiatives and enhanced coordination between government 
agencies and civil society organizations. The work includes an introduction, three chapters, 
conclusions, a reference list of over 47 sources, appendices, 14 tables, and 6 figures. 
Keywords: social protection, social support of service personnel, types of social support 
of service personnel, social adaptation, professional adaptation, psychological adaptation.