УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ ( НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ.,  М. НОВОМИРГОРОД)

Іванчишин, Тетяна Миколаївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9217
Title:	УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ ( НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М. НОВОМИРГОРОД)
Authors:	Пригодюк , Олена Миколаївна Іванчишин, Тетяна Миколаївна
Keywords:	Соціально-економічний розвиток, соціальна відповідальність бізнесу, функціонування територіальних громад
Issue Date:	2023
Abstract:	Предметом – теоретико-методичні та практичні підходи до удосконалення планування соціально-економічного розвитку територіальних громад України. Об’єктом дослідження в роботі виступили процеси регулювання соціально- економічного розвитку територіальних громад України. Метою дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних засад та розробка практичних заходів, щодо удосконалення заходів планування соціально- економічного розвитку територіальних громад України. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: визначити сутність та значення планування соціцально-економічного розвитку територіальних громад; дослідити підходи та принципи планування соціально-економічного розвитку територіальних громад; визначити вплив соціальної відповідальності бізнесу на розвитку територіальних громад; провести SWOT-аналіз діяльності територіальної громади; рекомендувати заходи щодо удосконалення планування розвитку соціально-економічної структури діяльності територіальних громад. Дипломна робота надала можливість обґрунтувати теоретичні, методичні, концептуальні і практичні рішення щодо запровадження підходів планування соціально-економічного розвитку територіальних громад.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9217
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом Іванчишин.pdf Restricted Access		1.8 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
______________Олеся ФІНАГІНА 
«_____»_________________ 2023 р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО 
РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ ( НА МАТЕРІАЛАХ 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., 
М. НОВОМИРГОРОД) 
 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Менеджмент» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма навчання: заочна 
Група: ЗММ-222 
  
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2023 р.                _________         Тетяна ІВАНЧИШИН 
                                                                    (підпис)                (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
Керівник роботи: 
                              
 «____»___________ 2023 р.       __________                        Олена ПРИГОДЮК 
                                                                    (підпис)                                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
Черкаси 2023 
 
 
1 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма        Менеджмент                 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри 
д.е.н., проф. Олеся ФІНАГІНА 
“_____” __________2023 р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ 
                                    Іванчишин Тетяни Миколаївни___   
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи Удосконалення планування соціально-економічного розвитку 
територіальних громад України (на матеріалах Новомиргородської міської ради, 
Кіровоградська обл., м. Новомиргород) 
Керівник роботи к.е.н., доц. Пригодюк Олена Миколаївна      
                                               (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «_25_» ___09_____2023 р. № 
_248/04__ 
2. Вихідні дані до роботи статистина звітність Новомиргородської міської ради за 
період 2018-2021 рр. 
3. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити) 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ 
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО 
РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ 
5. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Пригодюк О.М.   
2 Пригодюк О.М.   
3 Пригодюк О.М.   
6. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р. 
 
2 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
1 Вибір напряму дослідження. 01.09.2023 виконано 
Складання попереднього плану 
роботи. 
2 Опрацювання літературних джерел. 10.09.2023 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
3 Затвердження плану. Підготовка 15.09.2023 виконано 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного розділу. 30.09.2023 виконано 
Аналізданих, необхідних для 
написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 04.10.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 13.10.2023 виконано 
7 Підготовка  та написання 20.10.2023 виконано 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 30.10.2023 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового 04.11.2023 виконано 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі. 20.11.2023 виконано 
11 Оформлення  роботи магістра. 25.11.2023 виконано 
12 Подання завершеної роботи на 27.11.2023 виконано 
кафедру. 
 
Здобувач вищої освіти        __________                Тетяна ІВАНЧИШИН 
                                                              ( підпис )                                (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
Керівник роботи                  _______                       Олена ПРИГОДЮК 
                                                        ( підпис )                                  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
3 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 80 сторінок, 5 таблиць, 5 рисунків, 4 
формули, список літератури з 59 найменуваннь. 
УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО 
РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
 (великими літерами) 
Здобувача вищої освіти групи _ЗММ-222 Іванчишин Тетяна Миколаївна___ 
                                            (шифр групи)  (прізвище, ім’я, по батькові) 
Предметом – теоретико-методичні та практичні підходи до удосконалення 
планування соціально-економічного розвитку територіальних громад України. 
Об’єктом дослідження в роботі виступили процеси регулювання соціально-
економічного розвитку територіальних громад України.  
Метою дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних засад та 
розробка практичних заходів, щодо удосконалення заходів планування соціально-
економічного розвитку територіальних громад України.  
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
визначити сутність та значення планування соціцально-економічного 
розвитку територіальних громад; 
дослідити підходи та принципи планування соціально-економічного 
розвитку територіальних громад; 
визначити вплив соціальної відповідальності бізнесу на розвитку 
територіальних громад; 
провести SWOT-аналіз діяльності територіальної громади; 
рекомендувати заходи щодо удосконалення планування розвитку 
соціально-економічної структури діяльності територіальних громад. 
Дипломна робота надала можливість обґрунтувати теоретичні, методичні, 
концептуальні і практичні рішення щодо запровадження підходів планування 
соціально-економічного розвитку територіальних громад. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра  2023 
 
 
4 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………….…………...…………………………………………….. 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО- 9 
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД………. 
1.1   Поняття та значення соціально-економічного розвитку………  9 
1.2  Сутність та принципи функціонування територіальних громад………. 15 
1.3  Теоретичне підґрунтя формування територіальних громад як  
складових регіонального розвитку …………………………... …………….. 21 
Висновки за розділом 1……………………………………………………….. 33 
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ 35 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ …………… 
2.1   Загальна характеристика регіону …………………………..…………… 35 
2.2  Соціальна відповідальність бізнесу та його вплив на розвиток 41 
територіальних громад………………………………………………………… 
Висновки за розділом 2……………………………………………………….. 52 
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО- 53 
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ 
3.1  Підходи до функціонування територіальних громад в економічному 53 
розвитку регіону……………………………………………………………….. 
3.2  Заходи щодо удосконалення соціально-економічного розвитку 63 
територіальної громади 
Висновки за розділом 3  78 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 79 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 81 
 
 
 
 
5 
ВСТУП 
У сучасних умовах господарювання питання використання сучасних 
технологій планування, прогнозування та сценарування постають не просто 
актуальними, вони розширюють можливості  впровадження широкого кола 
управлінських технологій, які є перспективними  для того, щоб територіальні 
громади, міста, були конкурентоспроможними на ринку.  
Важливою запорукою добробуту громади є її соціально-економічний 
розвиток, який забезпечує належну зайнятість працездатного населення, умови 
проживання, зростання надходжень, перш за все, до місцевого бюджету, і 
відповідний благоустрій громади, розвиток її інфраструктури та системи послуг. 
Звичайно, не всі громади мають однаковий потенціал розвитку – розмір та 
благоустрій території, основні фонди, кваліфіковану робочу силу, транспортну 
мережу, водні та енергетичні ресурси тощо. Однак ефективне використання навіть 
обмеженого потенціалу може принести громаді значні вигоди. Під соціально-
економічним економічним розвитком слід розуміти довготривалий процес змін в 
економіці, який охоплює як кількісні зміни, так і якісні зміни, у результаті яких 
зростає добробут суспільства. Місцевий економічний розвиток ґрунтується на 
тому переконанні, що добробут і підвищення якості життя в громадах 
забезпечується не стільки владою, як сектором приватного бізнесу. Органи 
місцевого самоврядування громади зі свого боку відіграють ключову роль у 
створенні сприятливого середовища для успішного бізнесу.  
Процес місцевого економічного розвитку можна визначити як 
трисекторний: поєднання інтересів громади (неурядового сектора), бізнесу і 
місцевої влади; вони повинні працювати разом для досягнення єдиної мети. 
Довготривалою метою місцевого економічного розвитку є підвищення якості 
(стандартів) життя всім членам місцевої громади. Безпосередніми цілями 
місцевого економічного розвитку має бути економічне зростання, зайнятість 
населення і створення робочих місць, а завданням є створення органами місцевого 
6 
самоврядування умов для розвитку підприємництва, приватного бізнесу та 
самозайнятості членів громади [1]. 
Дослідження проблем децентралізації влади та органів місцевого 
самоврядування часто прослідковується в роботах відомих науковців: 
О.І.Васильєва, Ю.І. Ганущак, В.І.Гладій, В.С.Куйбіда, А.П.Лелеченко, 
К.О.Линьова, Н.В.Мацедонська, Г.І. Мостовий, Г.С.Одинцова, С.В.Слухай, 
Р.В.Сметанін, А. Ф.Ткачук. Питання територіальної громади як основного 
суб’єкта місцевого самоврядування в Україні було предметом розгляду 
вітчизняних науковців М. Баймуратова, О. Батанова, В. Кравченка та інших. 
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених вирішенню 
проблем розвитку місцевого самоврядування, формування об’єднаних 
територіальних громад подальшого вирішення потребують питання перспектив 
розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах розбудови сервісно-
орієнтованої держави. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження теоретико-
методичних засад та розробка практичних заходів, щодо удосконалення заходів 
планування соціально-екномічного розвитку територіальних громад України.  
Досягнення поставленої мети передбачало послідовне вирішення  наступних 
завдань:  
визначити сутність та значення планування соціально-економічного 
розвитку територіальних громад; 
дослідити підходи та принципи планування соціально-економічного 
розвитку територіальних громад; 
визначити вплив соціальної відповідальності бізнесу на розвиток 
територіальних громад; 
провести SWOT-аналіз діяльності територіальної громади; 
рекомендувати заходи щодо удосконалення планування розвитку соціально-
економічної структури діяльності територіальних громад. 
7 
систематизувати підходи та узагальнене бачення методичного 
забезпеченняпрогнозування в системі українського регіонального менеджменту; 
надати характеристику плануванню в системі заходів управління 
територіею; 
Об’єктом дослідження в роботі виступили процеси регулювання соціально-
економічного розвитку територіальних громад України.  
Предметом кваліфікаційної роботи магістра є теоретико-методичні та 
практичні підходи до удосконалення планування соціально-економічного 
розвитку територіальних громад України. 
Теоретико-методичною основою роботи стали положення щодо діяльності 
територіальних громад,  українського державного та регіонального менеджменту  
на засадах залучення управлінських інструментів планування, викладені у 
наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, а також законодавчі та 
нормативні акти України. При обґрунтуванні теоретичних й розробці практичних 
заходів, опрацюванні та аналізі інформації використовувалися такі методи і 
прийоми економічного аналізу: табличний, індексний, графічний, групування, 
порівняння. Опрацювання даних здійснювалася із застосуванням сучасних 
комп’ютерних технологій.  
Інформаційну базу дослідження склали матеріали Новомиргородської 
міської територіальної громади, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, 
матеріали науково практичних конференцій, матеріали головного управління 
державної служби статистики в Україні.  
Апробація результатів роботи. Основні результати досліджень 
кваліфікаційної роботи магістра апробовані автором в статті «Прогнози та 
сценарування розвитку міст України:майбутнє економічної безпеки регіоів» 
колективної монографії «Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, 
практика», м.Харків, 2022р. 
 
8 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
 
1.1 Поняття та значення соціально-економічного розвитку 
 
Розвиток – є важливою передумовою ефективності функціонування 
вітчизняних підприємств, суттєвою перевагою у конкурентній боротьбі і 
запорукою успіху, а ринкове середовище його функціонування є відображенням 
стану та динаміки економічних та соціальних процесів. 
Реалії української економіки пріоритетним чинником ефективного 
господарювання визначають взаємодію господарюючого суб’єкта з його 
соціальним середовищем. Віддається перевага гуманістичному підходу в 
управлінні, зростає роль соціальної корисності організації, що створюють 
перспективи розвитку окремим фірмам, галузям та суспільству в цілому. 
Термін «соціально-економічний розвиток» відображає кореляційну 
залежність між рівнем економічного розвитку і вирішенням соціальних проблем 
країни і її господарюючих суб’єктів. Під даним терміном розуміють процес 
трансформації відносин між економічними суб'єктами та соціальними групами 
населення. 
Соціально-економічний розвиток – складний суперечливий процес, у якому 
взаємодіють позитивні і негативні фактори, а періоди прогресу змінюються 
періодами регресу. Політичні і військові потрясіння, соціальні конфлікти, 
екологічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, 
відкинути її на кілька десятиліть назад, а іноді привести і до остаточної загибелі, 
як це було з древніми цивілізаціями. 
Соціально-економічний розвиток підприємства визначають як незворотну, 
спрямовану і закономірну зміну системи на підставі реалізації властивих їй 
механізмів самоорганізації. Розвиток системи означає її здатність до перетворення 
9 
при збереженні відносної стійкості і протидії змінам. Рушійною основою розвитку 
є його соціально-економічний потенціал, який розглядається як сукупність 
властивостей досліджуваного об’єкта, що являє собою динамічну систему, є 
результатом високоефективної, компетентної та успішної діяльності підприємства, 
спрямованої на отримання соціального, економічного та екологічного ефектів [1]. 
Дослідження існуючих точок зору вчених-економістів щодо визначення 
соціально-економічного розвитку різних систем дозволило сформувати наступне 
визначення соціально-економічного розвиткупідприємства. 
Соціально-економічний розвиток підприємства – це необоротна, спрямована, 
закономірна зміна економічного становища та соціальної інфраструктури 
господарюючого суб’єкта в результаті якої організація переходить до принципово 
нового якісного стану. 
Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє 
процеси розвитку серед інших змін: 
– оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне 
відтворення постійної системи функцій); 
– відсутність закономірності є характерним для випадкових процесів 
катастрофічного типу; 
– при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, і тому 
процес втрачає характерну для розвитку єдину, внутрішньо взаємозалежну лінію. 
Ознаками соціально-економічного розвитку для підприємства в економічній 
сфері слід вважати: 
–  економічний ріст – кількісний бік розвитку економічної системи. Що 
характеризується розширенням її масштабів (нарощення обсягів виробництва та 
реалізації продукції, розширення частки ринку, підвищення рівня доходів 
підприємства, тощо); 
10 
–  структурні зрушення – це зміни пов’язані з переходом до новітніх 
прогресивних технологій використанням ресурсів, що сприяє покращенню 
кінцевих результатів діяльності підприємства; 
–  оновлення асортименту продукції і послуг; 
–  впровадження інноваційних технологій в управлінні; 
–  нарощення фізичного обсягу капіталу підприємства; 
–  задоволення потреб споживачів; 
–  тощо. 
В соціальній сфері: покращення організаційних і соціально-психологічних 
умов функціонування, покращення корпоративної культури, забезпечення умов 
професійного розвитку, зростання рівня освіти та професійної підготовки кадрів, 
тощо. 
Економічний бік соціально-економічного розвитку, як правило, оцінюють за 
допомогою коефіцієнтів й абсолютних величин, що відображають ефективність 
діяльності підприємства. Для оцінки соціальної складової більш прийнятними є 
якісні показники, що обумовлено специфічністю об’єктів оцінки. 
Соціально-економічний розвиток залежить від економічного зростання, яке 
викликає якісні зміни в економіці, сприяє її загальному розвитку та 
розвитку людського капіталу, корпоративної культури. 
Соціально-економічний розвиток територіальних громад завжди був і буде 
виділений з усієї сукупності державних інтересів як актуальний і пріоритетний 
напрямок, оскільки, будучи частиною єдиної держави, вносить свій вклад в його 
історію, внутрішнє політичне, економічне, культурне життя, досягнення певних 
результатів на міжнародній арені. А організація господарської діяльності 
територіальних громад за допомогою взаємодії продуктивних сил своїх територій 
становить єдиний господарський комплекс країни. Саме активізація економічного 
життя в регіонах визначає тенденції економічного зростання всієї країни. 
11 
 Економічний розвиток територій створює базу і є важливим джерелом 
підвищення якості життя населення, оскільки в ході взаємозалежних процесів 
економічного розвитку створюються передумови для підвищення доходів 
громадян, споживання, рівня освіти і медичного обслуговування. А також 
створюються умови, які сприяють зростанню самоповаги людей в результаті 
формування соціальної, політичної, економічної та інституційної систем, 
орієнтованих на підвищення престижності особистості в суспільстві. 
На сьогоднішній день найгострішими проблемами розвитку соціально-
економічної сфери територіальних громад є:  
1. Невідповідність наявної в Україні системи адміністративно-
територіального устрою сучасним умовам господарювання та вимогам 
ефективності публічної влади. 
2. Недосконалість механізмів фінансово-бюджетного стимулювання 
соціально-економічного розвитку регіонів [2, с. 83-88];  
3. Недостатній рівень кадрового забезпечення органів місцевого 
самоврядування.  
4. Недосконала система територіального розміщення об’єктів 
інфраструктури.  
5. Невпорядкованість відносин власності, в тому числі і на об’єкти 
інфраструктури. 
6. Недостатній рівень якості послуг, що надаються населенню органами 
місцевого самоврядування і об’єктами соціально-економічної сфери [3]. 
Реформа децентралізації є визначним суб’єктивним чинником у процессах 
соціально-економічного розвитку територій. В Україні цей процес розпочався у 
2014 році з прийняття Концепції реформи місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні, законів України «Про співробітництво 
територіальних громад», «Про добровільне об’єднання територіальних громад», 
«Про військово-цивільні адміністрації», «Про внесення змін до Бюджетного 
12 
кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» та «Про внесення змін 
до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо 
податкової реформи» – щодо фінансової децентралізації [4-9].  
17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про 
утворення та ліквідацію районів» [10]. Згідно з цим документом, тепер в Україні 
136 районів. Старі 490 районів парламент ліквідував. До цього Урядом було 
затверджено перспективні плани формування територій 1470 спроможних 
територіальних громад 24 областей, які 100% охоплюють всю територію областей.  
Концепцією реформування місцевого самоврядування і територіальної 
організації влади в Україні для забезпечення соціально-економічного розвитку 
території визначені, зокрема, такі шляхи і способи, як: 
– надання трансфертів із державного бюджету безпосередньо кожному 
місцевому бюджету;  
– визначення фінансовою основою здійснення органами місцевого 
самоврядування власних повноважень податків та зборів, які пов’язані з 
територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці;  
– закріплення за місцевими бюджетами частини коштів, що надходять від 
сплати податку на прибуток новостворених юридичних осіб, протягом п’яти років 
від дати інвестування в юридичну особу;  
– надання органам місцевого самоврядування права регулювати ставки 
місцевих податків і зборів; 
– надання органам місцевого самоврядування доступу до залучення кредитних 
ресурсів для інвестиційного розвитку шляхом спрощення процедур погодження 
запозичень і місцевих гарантій та збалансування їх із способами державного 
контролю, спрямованого на запобігання банкрутству об’єктів права комунальної 
власності; 
– підвищення прозорості та ефективності використання бюджетних коштів 
шляхом запровадження програмно-цільового методу для всіх місцевих бюджетів; 
13 
– визначення матеріальною основою місцевого самоврядування майна, 
зокрема землі, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст 
(комунальній власності), об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, 
селищ, міст, району, області, а також належної бази оподаткування;  
– надання територіальним громадам права розпоряджатися земельними 
ресурсами в межах своєї території, об’єднувати свої майно та ресурси в рамках 
співробітництва територіальних громад для виконання спільних програм та 
ефективнішого надання публічних послуг населенню суміжних територіальних 
громад [11].  
Застосування цих інструментів Концепції, а також основних положень 
вищезазначеної законодавчої бази дало змогу за 6 років реформи децентралізації 
утворити 1469 територіальних громад, у які добровільно об’єдналися 4882 
громади. З них у 1438 територіальних громадах ЦВК призначило перші місцеві 
вибори, які відбулися 25 жовтня 2020 року [12].  
Станом на 1.09.2020 року площа утворених ОТГ становила майже 47% від 
загальної площі України. В той же час в ОТГ та містах обласного значення 
проживає понад 70% населення України.  
У 2020 році в Україні фінансування соціально-економічного розвитку 
територій за рахунок коштів державного бюджету сягнуло 101,9 млрд гривень. Із 
них майже 60% або 61,1 млрд грн було витрачено на відновлення і будівництво 
транспортної інфраструктури; 12,8% – на регіональний розвиток; 5,1% – розвиток 
сфери освіти; 4,9% –  розвиток сільських територій; 4,3% – розвиток соціальної 
інфраструктури; 2,7% – вкладено у проекти пов’язані з транспортною 
інфраструктурою; 2,2% – надійшло до закладів, що відносяться до сфери 
культури; 2,0% – профінансовано реалізацію проектів, спрямованих на 
підвищення рівня енергоефективності; 0,8% – вкладено у об’єкти спортивної 
інфраструктури і 0,8% або 0,9 млрд грн – виділено на впровадження заходів, 
пов’язаних з екологічною безпекою [13].  
14 
Ефективне місцеве самоврядування в умовах децентралізації, та 
забезпечення ним поступального соціально-економічного розвитку відповідних 
територій має супроводжуватися збільшенням ресурсної та фінансової бази. 
Децентралізовані повноваження мають бути забезпечені відповідним ресурсом для 
якісного виконання. 
Об’єднані територіальні громади, крім зростання власних фінансових 
можливостей, у результаті децентралізації мають й інші інструменти забезпечення 
стійкого соціально-економічного розвитку: здійснення зовнішніх запозичень, 
самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих бюджетів відносно 
розвитку та власних надходжень бюджетних установ. Децентралізовано 
повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення 
містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування надано право 
самостійно визначати містобудівну політику. Після прийняття низки законів щодо 
децентралізації повноважень і регулювання земельних відносин громади дістануть 
право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Верховною Радою 
України прийнято закони, які надають можливістьдецентралізувати частину 
повноважень щодо надання базових адміністративних послуг: реєстрацію 
нерухомості, бізнесу, місця проживання особи – передавши їх на рівень 
громад [12]. 
 
1.2 Сутність та принципи функціонування територіальних громад 
 
На сьогодні одним з найуспішніших активів у діяльності влади можна 
визначити реформу взаємовідносин між центром і регіонами, перерозподіл 
повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування на 
користь останніх – реформу,відому більш як децентралізація.  
Децентралізація не є феноменом ХХ чи ХХІ ст. Вона почалася набагато 
раніше – ще коли створювалися такі відомі держави як Давня Греція і Стародавній 
15 
Рим. Класичним тут є саме антична Греція – були міста-поліси, які формували 
місцеве управління, і повноваження їх були надзвичайно великими – вони 
вирішували питання податків, війни і миру, торгівлі і навіть міжнародних 
відносин. Площа Греції і зараз відносно невелика, а розміри полісів взагалі на той 
час були відносно невеликими – приблизно, як наші райони, хоча були і більші і 
менші. І хоча переважало там сільське населення – все ж таки центром 
тогочасного життя були саме міста.» [14]  
«За своїм політичним видом, структура державних органів грецьких полісів 
середини I тис. до н.е. поділялася на два основних типи: поліси, де панувала 
демократія і поліси з олігархічним (або аристократичним типом). Для полісів з 
високим рівнем економіки, інтенсивним сільським господарством, розвиненим 
ремеслом і активною торгівлею був більш характерний демократичний тип 
державного устрою. Демократичний лад як би увінчував інтенсивну економіку, 
динамічну соціальну структуру торговоремісничих полісів». [15]  
Сьогодні демократія є найжиттєздатнішим типом політичного режиму, вона 
дає можливість громадянам не тільки оибирати лідерів, але ще й контролювати 
владу» [16] «Незважаючи на ті труднощі та складнощі, що виникають в рамках 
демократичної форми організації суспільства, саме народовладдя найкраще 
відповідає вимогам сучасності і допомагає вирішити ті проблеми, що неодмінно 
виникають. Відсутність впродовж тривалого часу політичної волі для проведення 
повноцінної масштабної децентралізації влади в нашій державі стала однією з 
причин посилення відцентрових рухів на сході нашої країни. Наслідками 
тотальної політики централізації влади в Україні стали: 
– велика територіальна залежність від центру та бюджету; 
– зниження рівня інвестиційної привабливості сільських територій; 
– слабкість громад в питаннях інфраструктури, фінансів та кадрової 
політики;  
– деградація більшої частини сільської місцевості;  
16 
– ускладнення демографічної ситуації;  
– низький рівень надання населенню публічних послуг; 
– зниження рівня довіри до влади;  
– підвищення рівня корумпованості влади;  
– зниження ефективністі управлінських рішень. 
На початку реформи у 2014 році тільки 6 регіонів в Україні були 
самодостатніми, наслідком чого став значний регіональний дисбаланс, а 
відповідно і якість життя та послуг, які отримують наші співгромадяни. Цей стан 
вимагав негайного проведення кардинальних реформ в плані державного 
управління, місцевого самоврядування та територіальної організації влади внашій 
державі». [17]  
«Реформа децентралізації включає в себе добровільне об’єднання та 
укрупнення існуючих територіальних громад, фінансову децентралізацію, надання 
громадам нових повноваженнь та можливостей. Реформа децентралізації дала 
поштовх до формування та значного покращення найближчого до громадянина 
інституту влади – місцевого самоврядування. Добровільне об'єднання 
територіальних громад дозволило новоствореним органам місцевого 
самоврядування дістати повноваження і ресурси, які раніше були тільки у міст 
обласного значення. Інтереси громадян, які проживають в межах об’єднаної 
громади, тепер представляють обраний населенням голова, депутати і виконавчі 
органи ради у громаді, які забезпечують втілення в життя наданих законом 
повноважень в інтересах певної громади. У населених пунктах, які увійшли до 
складу нової об’єднаної громади, право мешканців на місцеве самоуправління та 
надання послуг громадянам забезпечує інститут старостату». [18] 
«Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання 
територіальних громад» збільшення чи створення нових громад здійснюється 
виключно методом добровільного об’єднання з врахуванням думки 
місцевихжителів. Обов’язковим при плануванні утворення нових громад є 
17 
визначення потенційних ресурсних можливостей громади для економічного і 
соціального розвитку і можливості якнайповніше забезпечити надання якісних 
послугмешканцям.  
Ефективне місцеве самоврядування та забезпечення ним прогресивного 
соціально-економічного розвитку власних територій повинно супроводжуватися 
якісним та кількісним збільшенням ресурсної та фінансової бази. Тому із 
внесенням змін до Податкового та Бюджетного кодексів, від 1 січня 2015 року 
місцевим самоврядуванням отримано більше фінансів для підвищення 
економічної спроможності та можливості вирішення наявних власних проблем іі 
труднощів. Об’єднані громади отримали набагато більше повноважень та 
ресурсів, які до цього мали тільки міста обласного значення, зокрема – 
зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60% податку на доходи фізичних осіб на 
власні витрати. Також на розвиток громад повністю надходять кошти від податків: 
єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та 
податку на майно (нерухомість, земля, транспорт). До того ж, ОТГ мають прямі 
міжбюджетні відносини з державним бюджетом (до реформи прямі відносини 
мали лише обласні та районні бюджети, бюджети міст обласного значення), для 
виконання делегованих повноважень держава їм надає певні трансферти (дотації, 
освітня та медична субвенції, субвенція на розвиток інфраструктури громад тощо). 
Нові законодавчі зміни також надали право органам місцевого самоврядування 
затверджувати місцеві бюджети незалежно від дати прийняття закону про 
Державний бюджет». [19]  
Такі покращення вже показали перші помітні результати. Власні доходи 
місцевих бюджетів з 2014 по 2019 рік збільшилися на 200 млрд. грн. (з 68,6 млрд. 
грн. до 267 млрд. грн). Це - справжній діючий інструмент впливу на отримання 
результату.  
Об’єднані територіальні громади, крім зростання власних фінансових 
можливостей, у результаті проведення політики децентралізації мають й інші 
18 
інструменти забезпечення економічного розвитку – і здійснення зовнішніх 
запозичень, і самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих 
бюджетів відносно свого розвитку та власних надходжень бюджетних установ. 
Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та 
удосконалення містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування 
надано право самостійно визначати містобудівну політику. Після прийняття 
великої кількості законів щодо децентралізації повноважень та регулювання 
земельних відносин громади також дістануть право розпоряджатися землями за 
межами населених пунктів.  
Цілі та завдання реформи децентралізації влади в Україні. Сформувати нову 
територіальну основу для діяльності органів влади шляхом: 
– визначення адміністративно-територіального устрою нового базового 
рівня для утворення на новій територіальній основі реально спроможних 
територіальних громад; 
– визначення адміністративно-територіального поділу субрегіонального 
(районного) рівня як територіальної основи для діяльності органів державної 
влади; 
– визначення засад адміністративно-територіального поділу країни, порядку 
утворення, ліквідації, встановлення і розширення меж адміністративно-
територіальних одиниць та населених пунктів відповідно до європейських 
стандартів. 
Сформувати ефективне місцеве самоврядування і якісну систему 
територіальної організації влади на новій територіальній основі шляхом: 
– закріплення реформи місцевого самоврядування та територіальної 
організації влади в Україні шляхом внесення відповідних змін до Конституції 
України;  
– розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та 
органами виконавчої влади, в тому числі щодо повноважень територіальних 
19 
органів центральних органів виконавчої влади, їх підрозділів з урахуванням 
принципу субсидіарності та нової територіальної основи; 
– впровадження збалансованої бюджетної моделі надходжень та витрат 
органів місцевого самоврядування на виконання власних та делегованих 
повноважень; 
– переформатування місцевих державних адміністрацій відповідно до нової 
компетенції, основними повноваженнями яких буде забезпечення законності та 
правопорядку, додержання прав і свобод громадян, виконання державних і 
регіональних програм, забезпечення координації (взаємодії) діяльності 
територіальних органів центральних органів виконавчої влади, здійснення 
адміністративного нагляду за законністю актів органів місцевого самоврядування; 
– розвитку форм міжмуніципального співробітництва, зокрема щодо 
створення та діяльності міських агломерацій;  
– вирішення питання щодо відкритості та прозорості адміністрування 
місцевих податків і зборів органами місцевого самоврядування;  
– створення сприятливих правових умов для залучення жителів 
територіальних громад до прийняття управлінських рішень на місцях, розвиток 
форм місцевої демократії.  
Місцева влада починає працювати для мешканців. Жителів спроможних 
громад вже не відправляють вирішувати питання в район чи область – це все вже 
вирішує місцева влада: голова, депутати ради громади та її виконком. Освіта, 
медицина, адміністративні послуги, дороги, освітлення, водопостачання, сміття, 
благоустрій, забудова і навіть безпека – компетенція влади територіальної 
громади. Саме влада громади, і більше ніхто, займається вирішенням більшості 
місцевих питань, має на це кошти і несе за це усе повну відповідальність. 
Мешканці територіальних громад мають поруч ефективну спроможну владу, 
яку самі обирають і на діяльність якої можуть впливати. Як наслідок – в містах і 
селах громади доступніші та якісніші послуги, більш сприятливі умови життя. 
20 
Спроможна громада  це ефективна, зрозуміла і зручна для мешканців система 
управління територією. З’являються можливості для тих, хто хоче змін. Звичайно, 
ми розуміємо, що новоутворені громади не стануть автоматично заможними. Так, 
дійсно, там з’являється більше повноважень і фінансів. Але це ще не означає 
повний успіх. На шляху до нього потрібні лідери, готові діяти рішуче, 
професіонали, які б змогли залучити і раціонально використати наявні кошти, 
керівники, які були б готові нести повну відповідальність за свою роботу перед 
жителями і державою. [21] 
Після утворення нових громад такі місцеві лідери отримують свій шанс: 
стають головами громад, депутатами, старостами чи громадськими активістами. 
Для них – це можливість очолити зміни тут і зараз, проконтролювати фінансовий 
потік, зробити своє місто чи село кращим, стати частиною успіху нашої держави. 
У спроможних громадах активізуються нові місцеві лідери. Формується основа 
сильної країни. Повноваження, ресурси і відповідальність передаються від 
центральної влади на місця, бо тільки так можна побудувати міцну державу, 
стійку до політичних змін всередині та зовнішніх зазіхань. Рушійною силою в 
країні стають не політики і чиновники, а сильні заможні громади. В 
територіальних громадах тепер на це є і повноваження, і кошти. Тому там зростає 
довіра до влади, підвищується патріотизм, зникає відчуття безпорадності, 
збільшується активність людей. Країну, яка складається з таких сильних громад, 
важко розхитати і зсередини, і ззовні. [20] 
  
21 
1.3 Теоретичне підгрунтя формування територіальних громад як складових 
регіонального розвитку 
 
Соціально-економічний розвиток регіонів та його прискорення є одним із 
першочергових напрямів державної регіональної політики України, тому що від 
стану економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць простору 
держави залежить її конкурентоспроможність у глобальному світі. Європейські 
практики регіонального розвитку вказують на те, що соціальний, політичний, 
економічний, екологічний стан розвитку адміністративно-територіальних 
утворень забезпечує місцева публічна влада. Вона створює умови для ефективного 
використання внутрішнього потенціалу території, умови для розвитку бізнес-
структур, залучення інвестицій, покращення зайнятості громадян – стійке 
зростання рівня якості життя населення. Такі заходи впливають на рівень життя 
громадянського суспільства території, збільшення надходжень до місцевих 
бюджетів, що позитивно позначається на регіональному та національному 
розвитку. Організація роботи, належне виконання функцій органами управління 
на територіях має безпосередній вплив на результати функціонування громад. 
В Україні питання розвитку місцевих локальних утворень набуло 
актуальності у 90-х роках ХХ ст., в період, коли держава отримала незалежність. 
Нові виклики вимагали формування та впровадження нової моделі управління. 
Інтенсивність та вплив європейських інтеграційних процесів надали поштовх до 
формування української моделі розвитку місцевого самоврядування на базі 
світових практик. Зміцнення позиції територіальних громад в правовому полі 
держави відбулося шляхом децентралізації влади. Локальним осередкам надано 
права самостійності управління територією у вирішенні питань місцевого 
значення через здійснення місцевого публічного управління. Досвід, дослідження 
та напрацювання американських і західних вчених дали можливість вітчизняним 
науковцям сформувати власне бачення підходів та ознак громади відповідно до 
22 
українських реалій. 
Нові виклики, які постали перед Україною в останнє десятиліття, внесли 
певні корективи у розвиток регіонів. Це стало поштовхом для пошуку нових 
секторальних стратегій стимулювання їх економічного зростання шляхом 
координації державної політики у напрямі розвитку місцевого самоврядування. 
Інтенсивні євроінтеграційні процеси вплинули на створення нової 
інституційної основи до планування та фінансування регіонального розвитку 
України. З 2015 р. впроваджено нові стратегічні підходи у досягненні 
макроекономічної стабільності територій держави шляхом децентралізації влади. 
Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади надала 
нові можливості подальшого функціонування територіальної громади. Фіскальна 
децентралізація вплинула на перерозподіл бюджетних ресурсів на користь 
адміністративно-територіальних утворень. 
Від життєздатності та фінансової спроможності окремих одиниць 
територіального простору залежить загальна економічна характеристика регіону, у 
складі якого є окремі одиниці адміністративно-територіального устрою – 
територіальні громади. На рис. 1.1 зображено кількість адміністративно-
територіальних одиниць локального рівня за регіонами України [22]. 
На сучасному етапі розвиток регіонів базується на основному 
планувальному документі «Державна стратегія регіонального розвитку на  2021–
2027 роки», що визначає напрями його економічного зростання шляхом 
використання внутрішнього потенціалу території [23]. 
Розвиток регіону можливий лише за рахунок розвитку його територіальних 
складових, шляхом прогресивних змін у взаємозалежності та взаємозв’язках між 
регіоном і громадами. 
23 
Рис. 1.1. Адміністративно-територіальні одиниці базового рівня (територіальні 
громади) України 
Джерело: сформовано автором на основі [22] 
 
Для кращого розуміння генезису зазначених процесів, що, у свою чергу, 
дозволить краще зрозуміти їх сутність, варто звернутись до тих наукових 
концепцій і теорій регіоналістики, в рамках яких, на нашу думку, сформувалися 
наукові підходи щодо визначення передумов та факторів регіонального розвитку. 
До таких концепцій та теорій слід віднести [24; 25; 26]: 
– теорії розміщення виробництва: Й. Тюнен – концепція 
сільськогосподарського місцерозташування; В. Лаунхардт – концепція 
раціонального місцерозташування сільськогосподарського підприємства; А. 
Вебер – концепція промислового місцерозташування; В. Крісталер – теорія 
центральних місць; А. Льош – теорія просторової організації; 
– теорії регіональної спеціалізації та міжрегіональної торгівлі: А. Сміт – 
24 
теорія абсолютних переваг; Д. Рікардо – теорія порівняльних переваг; Е. Хекшер, 
Б. Олін – концепція (Хекшера-Оліна) впливу співвідношення факторів 
виробництва на формування потоків експорту та імпорту в міжрегіональній 
торгівлі; 
– теорії розміщення діяльності та просторової організації економіки: Т. 
Хегерстанд – концепція просторової дифузії інновацій; А. Скотт, Р. Волкер, М. 
Столкер – концепція регіонального життєвого циклу; Ф. Перру 
– теорія полюсів; М. Бандман – концепція формування територіально- 
виробничих комплексів; 
– теорії регіонального розвитку в сучасних умовах господарювання: 
К. Гаус – теорія потенціалів; Г. Дейлі – концепція сталого розвитку; Н. Лейпер – 
концепція дестинації; М. Портер – теорія кластеризації. 
Зазначені концепції та теорії регіонального напряму економічної науки, 
обґрунтовані світовою економічною думкою, формують методологічне підґрунтя 
досліджень феномена місцевого самоврядування, передумов його розвитку в 
рамках локальних одиниць – територіальних громад; досліджень сучасних 
напрямів та інструментів реалізації місцевого самоврядування, розуміння його як 
механізму забезпечення регіонального розвитку в сучасних умовах 
господарювання. 
Успішні європейські практики муніципального управління надали поштовх 
змінам адміністративного-територіального устрою та організації влади України. 
Розвиток місцевої демократії сприяв зміні статусу територіальної громади, яка 
була об’єктом, а стала суб’єктом управління, головним носієм повноважень і 
функцій місцевого рівня. Від відповідальності влади, стимулювання розвитку 
відповідно до цілей громади залежить активність суб’єктів господарювання 
території. Ці суб’єкти є основною рушійною силою впливу на економічне 
зростання місцевості. Підвищення економічних показників має вплив на стан 
соціального рівня території та громадян, задоволення потреб, прав, інтересів і 
25 
свобод місцевих жителів. 
В соціально-економічному просторі держави зміцнення позиції 
територіальної громади – гаранта життєзабезпечення території, яка є соціальним 
та економічним явищем локального управління, – зумовлює необхідність 
зосередити увагу на двох аспектах: 
– теоретичному дослідженні й осмисленні природи трактування 
поняття «територіальна громада»; 
– зміні сутності та ролі територіальної громади в регіональному 
економічному просторі держави відповідно до умов децентралізації. 
Вивчення різних концептуальних підходів до визначення поняття 
«територіальна громада» вказує на наявність елементів подібності та дає підстави 
виділити основні характерні ознаки території (табл. 1.1). 
Таблиця 1.1 Ознаки територіальної громади за різними підходами 
 
Ознака Характеристика 
Територіальний підхід 
Територіальна Певна територія–самостійна адміністративно-територіальна 
одиниця (село-селище-місто) з місцевим населенням 
Інтеграційна Об’єднання всіх жителів громади, які проживають на її території на 
постійній основі 
Правовий підхід 
Політична В рамках законодавства держави громада є гарантом місцевих 
публічно-правових інтересів 
Соціологічний підхід 
Соціально- Соціальна згуртованість та взаємодія щодо загальних інтересів 
психологічна локації побудована на колективній свідомості та психологічній 
самоідентифікації кожного члена з громадою 
Історико-культурна Осередок зі своїм історичним надбанням, який формує певний 
спосіб життя у соціально-культурному просторі 
Комплексний підхід 
Майнова Право власності та управління місцевим комунальним майном 
(місцевий бюджет, земельні, природні ресурси, майно тощо ) 
Фіскальна Населення громади є платниками податків та зборів 
Екологічна Збереження, забезпечення охорони, відновлення навколишнього 
природного середовища 
Організаційна Організаційна структури громади – сукупність пов’язаних між собою 
(сформовано автором) складових зі стійким зв’язком; підпорядковані рівні управління; 
26 
Ознака Характеристика 
ієрархічна структура управління; самостійне визначення внутрішніх 
адміністративних структур відповідно до 
потреб громади 
Економічна Формування бази оподаткування, власного фінансового потенціалу за 
(сформовано автором) рахунок місцевих та інших фінансових надходжень; нарощення, 
розподіл,раціональне використання ресурсної складової; внутрішні та 
зовнішні економічні відносини 
Джерело: сформовано автором на основі [8] 
Основними спільними ознаками для різних громад є: територіальні межі; 
повноваження і права у формуванні завдань та вирішенні питань місцевого 
значення; розвиток економічного та соціального напрямів; комунальна власність; 
формування ресурсного життєзабезпечення; зовнішня і внутрішня соціальна 
взаємодія; психологічна згуртованість; культура. 
Узагальнення поглядів дослідників щодо визначення ознак та характеристик 
дефініції «територіальна громада» за різноманітними підходами дозволило 
визначити чотири концептуальні підходи: 
1.Територіальний підхід є базовим і найбільш поширеним, адже 
характеризує спільноту, пов’язану з певним місцем розташування, та визначається 
як: 
 – об’єднання діючих осіб, первинний об’єкт місцевого        самоврядування, 
який має територіальну приналежність [8; 21]; 
– люди, сукупність фізичних осіб зі спільною територією та спільністю 
інтересів [6; 17]; 
– складна кумулятивна форма,поєднання територіального розташування та 
важливість місцевих інтересів [8]. 
2.Соціальний підхід розкриває громаду як соціальне утворення із соціально-
територіальними спільностями, основою якого є соціальна взаємодія його 
індивідів на засадах системності зв’язків, спільних інтересів, потреб, відносин: 
– об’єднання індивідів, спільність, певний соціальний організм, пов’язаний 
між собою соціальними настановами, спільними потребами та інтересами [27-29]; 
27 
– особи з приналежністю до певної соціальної групи [15]; 
– визначена група індивідуальностей зі здатністю формувати кооперативну 
поведінку як основу соціальних норм громади, за умови зацікавленості всіх 
учасників процесу [10]. 
3.Правовий підхід полягає в наявності правового статусу громади, в якому 
вона є суб’єктом місцевого самоврядування із певними функціями, організацією 
публічної влади та своїм місцем в адміністративно- територіальному просторі 
держави: 
– самоорганізація громадян, визнана законом група людей, спільність 
жителів, яка має право вирішувати місцеві справи виразом своєї волі, захищати 
свої права та інтереси в межах чинного законодавства [24; 14; 22]; 
– сукупність громадян України із законодавчо визначеним правовим 
статусом як: локальна одиниця, господарюючий суб’єкт, суб’єкт цивільно- 
правових відносин [7]. 
4.Комплексний підхід полягає у групуванні більшої кількості ознак у 
визначенні терміна, його суттєвій основі та є таким, який всебічно характеризує 
громаду: 
– внутрішньо пов’язане об’єднання людей, сукупність людей певної 
території, сукупність громадян України зі своєю культурною спадщиною, 
колективними інтересами, громади здійснюють різні види діяльності для 
задоволення своїх економічних та соціальних потреб [70; 21; 22]; 
– первинний суб’єкт місцевого самоврядування в складі громадян України, 
іноземців, осіб без громадянства, вимушених переселенців, біженців (або/та інших 
категорій громадян, які в певний момент проживають, працюють, мають 
нерухоме майно на території громади), яких поєднує спільна територія 
проживання, колективні інтереси, соціально-економічні питання місцевого 
значення, які є платниками податків та зборів на місцевому рівні [9; 10]; 
– свідомо сформована людська спільнота із соціальною та політичною 
28 
активністю, життєзабезпечена ресурсами (економічними, фінансовими, 
природними) [14]. 
Зміни в розвитку громадянського суспільства відзначилися на 
життєдіяльності адміністративно-територіальних одиниць. На початкових етапах 
громаду характеризували як локальну одиницю з місцевими жителями – певну 
територію зі своєю соціальною системою. У наш час територіальна громада 
функціонує за новими підходами територіального управління, є центром 
економічного зростання як складова частина регіону та держави. Громада має 
самостійно забезпечити свою спроможність та життєздатність. Через це наявність 
економічної та організаційної складових є обов’язковим і основним елементом її 
функціонування у подальшому розвитку. 
 
Рис.1.2 Компетенції місцевого самоврядування[25]. 
29 
Спроможність територіальної громади залежить від нормативно- правового 
забезпечення, побудованого належним чином апарату управління, стратегічного 
планування, формування, використання ресурсного потенціалу території та 
узгодженості інституційної, організаційно-управлінської, соціальної, економічної, 
екологічної, комунікаційної, інформаційної систем території. 
Так, зокрема, до повноважень територіальної громади чинне законодавство 
відносить вирішення наступних питань, що мають місцеве значення: 
 формування виборних органів місцевого самоврядування – сільських, 
селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; 
 обрання виборних посадових осіб місцевого самоврядування (сільського, 
селищного, міського голови); 
 ініціювання питання щодо утворення органу самоорганізації населення, 
його обрання та дострокове припинення повноважень; 
 дострокове припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого 
самоврядування у разі, якщо вони порушують Конституцію або закони України, 
обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм 
законом повноважень; 
 відкликання депутата місцевої ради. 
Світовий досвід підтверджує, що для створення стійких умов соціально-
економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць важлива 
побудова якісної системи місцевого управління. Ефективна організація роботи в 
усіх напрямах діяльності локації здатна забезпечити позитивну динаміку 
економіки території як основної умови її життєзабезпечення. 
Аналіз зарубіжного досвіду розвитку територіальних громад слід розпочати 
з  вивчення найближчого історичного досвіду (19 сторіччя). Так, якщо зробити 
неглибокий ретроспективний аналіз децентралізації влади на території нинішньої 
Польщі, то можна побачити, що перші правові норми у  бік децентралізації — так 
звані «муніципальні акти», з’явилися у 19 сторіччі. 
30 
Починаючи із прийняття Європейської хартії місцевого самоврядування 
у  1985 році, розвиток децентралізації набув значного прискорення. Так, 
Європейська інтеграція призвела до більш відкритого прийняття рішень, в  рамках 
якого, уряди об’єднуються як ефективні учасники політичного процесу 
в Європейському союзі, який використовує термін «Європа регіонів». Це 
пов’язано з тим, що якщо ЄС має підвищити свою легітимність, він повинен 
розвивати процес субсидіарності шляхом прийняття рішень на найнижчих рівнях 
влади. Таким чином, союз буде включати в  себе погляди органів влади нижчого 
рівня, як спосіб децентралізації. Уряд Великобританії, найкраще адаптувався 
у  нову політику. Місцеве самоврядування максимально використовує можливості, 
доступні для цього. Інноваційні місцеві органи влади можуть використовувати 
нові можливості для транснаціональних зв’язків і встановлення контактів 
з іншими союзами ЄС. Великобританія чітко висловлювала свої інтереси, 
враховуючи інституційні механізми, які в підсумку завадили інтересам 
децентралізації. Місцеве самоврядування є виборним інститутом і має більшу 
легітимність, ніж виборчі органи і приватні компанії. Прикладом є залучення 
влади до місцевого уряду. Наприклад, в процесі консультацій з  Зеленої книги 
(міське середовище), органи місцевого cамоврядування влаштовують візити в інші 
міста для обміну досвіду. Ідея полягала не просто в стимулюванні міського 
середовища, але і у налагодженні діалогу між місцевими політичними 
інститутами. У Швеції процес європейської хартії місцевого самоврядування 
знайшов своє відображення у  вигляді муніципалітету як спільноти. Ідея 
складається з різних поглядів на демократичні ідеали, цивільні, центральні 
відносини з місцевим урядом, місцеве політичне управління, організаційні 
принципи і  контроль продуктивності. Спостерігаючи як Швеція орієнтує ринок на 
муніципалітет в  поєднанні з  посиленням контролю з  боку центрального уряду, 
можна помітити тенденції витіснення місцевого самоврядування. З іншого боку, 
місцева політична відповідальність за освіту і добробут інституційних 
31 
інструментів не порушена. Принцип децентралізованої моделі Швеції був 
встановлений ще в  1862 році, коли було прийнятий перший Закон про місцеве 
самоврядування. Проте зараз, Швеція є країною місцевого самоврядування 
насамперед договірного порядку, як «тінь» центрального уряду і  парламенту. 
Хоча роль місцевого самоврядування залишалася незмінною протягом 150 років, 
муніципалітети та окружні ради значно розширилися в  ході розробки 
європейської хартії самоврядування. Муніципалітети були об’єднані як політичні 
і професійні ресурси. В основному у відповідь на це народжувалася досить масова 
критика, як на експерименти з «вільними комунами» протягом 1980-х років.  
З одного боку, Швеція зараз має порівняно високо децентралізовану 
політичну систему, але нове політичне спрямування також може означати, що 
розробка політики та надання послуг як правило, відсторонені від місцевих 
органів влади.  
Процес децентралізації у  деяких сучасних країнах характеризуються 
занадто сильної залежністю від центральної влади. Таке становище можна добре 
побачити на прикладі Австралії. Органи місцевого самоврядування Австралії 
завжди діяли під загрозою державного втручання управління і  розпорядчими 
регулюваннями. 
Можна вважати, що дуже цінним для України є також досвід Франції, яка, 
в цілому досить схожа на Україну, зокрема, за своєю площею. Для 
адміністративного устрою Французької республіки характерним є поєднання 
управління місцевих державних адміністрацій та органів місцевого 
самоврядування, причому із запроваджен ням ідеї децентралізації у  цій країні все 
більше повноважень поступово переходить від органів державної до органів влади 
місцевої. Децентралізація також створила у Франції три основні рівні 
територіальних одиниць з  повним набором повноважень для кожного з них. Це 
комуна, департамент та регіон. Розгляньмо докладніше рівень комуни та функції, 
які покликані виконувати їхні виконавчі органи. Так, термін “комуна” у значенні 
32 
територіальної громади вживається у Франції. Характерною рисою французьких 
громад є їх кількість – всього їх у  Франції на 2010 рік налічувалося 36 682. Із них 
більше 22 тисяч громад налічують менш ніж 1 000 мешканців. 
На сьогоднішній день у світі не існує жодної універсальної моделі чи 
методології, яку б можна в  повному обсязі і  без змін застосувати в  Україні. Різні 
історичні умови розвитку сприяли формуванню декількох моделей організації 
місцевого самоврядування, специфічними ознаками яких є типи та форми 
взаємовідносин органів місцевого самоврядування з  органами державної влади. 
Розвиток територіальних громад, чи муніципалітетів та комун, насамперед 
залежить від колишньої інфраструктури влади та самої полі тики центральної 
влади. Досвід інших країн може бути запозиченим, але не цілком, а  лише 
конкретними відповідними аспектами, індивідуально до кожної країни, й не 
повторюванням чужих помилок. 
 
Висновки за розділом 1 
 
Соціально-економічний розвиток територіальних громад завжди був і буде 
виділений з усієї сукупності державних інтересів як актуальний і пріоритетний 
напрямок, оскільки, будучи частиною єдиної держави, вносить свій вклад в його 
історію, внутрішнє політичне, економічне, культурне життя, досягнення певних 
результатів на міжнародній арені. А організація господарської діяльності 
територіальних громад за допомогою взаємодії продуктивних сил своїх територій 
становить єдиний господарський комплекс країни. Саме активізація економічного 
життя в регіонах визначає тенденції економічного зростання всієї країни. 
Досліджено процес децентралізації з огляду не лише на територіальну 
організацію держави, а й на призначення, предмет та функції публічної 
адміністрації. Отже, йдеться про різні види децентралізації, кожен з яких повинен 
мати відповідну правову форму в процесі практичної реалізації. Виділено основні 
33 
види децентралізації за суб’єктами та сферами впливу: вертикальну, 
горизонтальну, предметну, територіальну, функціональну. Наголошено на тому, 
що однією з найважливіших передумов успішної децентралізації публічної влади 
в державі як запоруки її демократизму і забезпечення народовладдя є нормативне 
відображення та впровадження місцевого самоврядування в правову систему 
держави. 
Згідно з сучасними тенденціями розвитку системи місцевого 
самоврядування України та практичної діяльності функціонування територіальної 
громади важливо побудувати організаційну та економічну модель управління 
відповідно до кожної окремої території та її специфічних умов існування. Тому 
результати опрацювання досліджень наукової спільноти стосовно проблематики 
створення, функціонування та життєзабезпечення територіальної громади, яка є 
осередком розвитку регіону та держави, дають можливість дійти висновку про 
те, що загальний стійкий розвиток локації мають забезпечити органи місцевої 
влади завдяки якісній побудові організаційно-економічного механізму управління 
території. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
34 
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ 
 
2.1 Загальна характеристика регіону 
 
Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних 
громад», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року 
№ 593 р «Про затвердження перспективного плану формування територіальних 
громад Кіровоградської області» утворена спроможна територіальна громада з 
центром у місті Новомиргород. Представницьким органом Новомиргородської 
територіальної громади є Новомиргородська міська рада. 
До складу Новомиргородської міської територіальної громади входять 47 
населених пунктів. Характерною особливістю заселення громади є розміщення 
населених пунктів вздовж річки Велика Вись та її приток. 
Станом на 01 січня 2021 року всього населення громади становить 27079 
осіб, в тому числі міське населення становить 13509 осіб (місто Новомиргород – 
11024 осіб, смт. Капітанівка – 2485 осіб), сільське населення – 13570 осіб. 
Частка населення трудового віку становить 52%, серед них жінок – 54%, 
чоловіків – 46%. Чисельність дітей дошкільного віку становить 1469 осіб, дітей 
шкільного віку – 2676 осіб, пенсіонерів – 8800 осіб. [35]. 
Міське населення Сільське населення
50% 50%
 
Рис. 2.1 Структура населення територіальної громади, % 
35 
Чисельність населення в громаді має тенденцію до зменшення. На зміни 
демографічних процесів впливає багато чинників, серед яких природний приріст 
населення та міграція. 
На території громади розташований сучасний комплекс із переробки 
органічних відходів на біогаз. Комплекс переробляє кукурудзяний силос та жом 
цукрових буряків на сировину бля теплової те електричної «зеленої» енергії. 
Потужність біогазового комплексу 5,5 мВт/год. При будівництві об’єкту 
використовувались інноваційні технології та передове австрійське обладання. 
Також на території громади динамічно розвивається галузь відновлювальної 
енергетики завдяки будівництву та функціонуванню сонячних електростанцій. 
Виробництво енергії із сонця здійснюють: 
  наземна фотоелектрична станція (ФЕС) Златопільська, м.Новомиргород; 
  наземна фотоелектрична станція (ФЕС) Златопільська2, м.Новомиргород; 
  сонячна електростанція «Мартоноша»; 
  сонячна електростанція в с.Каніж. 
На території Новомиргородської міської територіальної громади здійснють 
свою діяльність такі промислові підприємства: 
ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма «Велта» – гірничо-збагачувальний 
комбінат, який спеціалізується на видобуванні та переробці ільменітових руд; 
ТОВ «Новомиргородський цукор» – підприємство розташоване у селищі 
Капітанівка та займається виробництвом цукру-піску із цукрового буряка; 
ПП «Шаруня» – займається виробництвом кукурудзяних паличок, печива, 
цукерок. Підприємство здійснює експорт продукції у країни Литви та Естонії; 
ПП «С–Принт–2012» – підприємство спеціалізується на виробництві 
паперових та канцелярських виробів (етикеток, наклейок). 
Однією із основних галузей громади є сільське господарство. Аграрний 
сектор спеціалізується на вирощуванні зернових та бобових культур. На території 
громади діють 104 фермерські господарства. Основну частину земель 
36 
сільськогосподарського призначення обробляють сільськогосподарські 
підприємства: СТОВ «Степове», СТОВ «Правда», ПСП А/Ф «Пурпурівське», ТОВ 
«Прищепівка, СТОВ «Агролан» та інші. Теж на території громади функціонує 
сільськогосподарський коопераив «Аквадрім», який знаходиться в с.Турія.[35] 
Не менш важливою в розвитку громади є соціальна інфраструктура.  
Мережа закладів загальної середньої освіти Новомиргородської міської 
територіальної громади задовольняє основні освітні потреби мешканців громади. 
Освітня галузь педставлена 17-ма закладами загальної середньої освіти, із них: 4 
опорні заклади, 1 гімназія, у якій навчається 180 здобувачів освіти, 12 закладів І-
ІІІ ступенів, у яких здобувають освіту – 2265 осіб, 2 заклади І-ІІ ступенів – 124 
здобувачі, 3 філії І-ІІ ступенів, у яких охоплено навчанням 120 здобувачів освіти. 
Всього у закладах загальної середньої освіти навчається 2689 здобувачі освіти. 
У громаді функціонує 7 закладів дошкільної освіти, у яких виховується 439 
дітей та 7 філій, які охоплюють дошкільною освітою – 89 дітей. Загальна кількість 
охоплених дошкільною освітою становить – 528 дітей. 
 
2 заклади I-II 
4 опорні 
ступенів
заклади 1 
9%
гімназія
10%
7 закладів 12 закладів I-III 
дошкільної ступенів
освіти 58%
23%
 
Рис.2.2 Освітня галузь Новомиргородської територіальної громади,% 
 
37 
Мережа закладів охорони здоров’я у громаді представлена лікарняними 
закладами: комунальне некомерційне підприємство «Новомиргородська міська 
лікарня», та комунальне некомерційне підприємтсво «Центр первинної медико-
санітарної допомоги». 
Торгівельна мережа представлена закладами: роздрібної торгівлі – 160, 
громадського харчування – 8, побутового обслуговування – 28, ринками – 2. 
Таблиця 2.1 Зайнятість населення за видами економічної діяльності громади 
за 2019-2021 рр. 
  Кількість працівників на 
 Види діяльності підприємствах, осіб 
2019р. 2020р. 2021р. 
Сільське господарство, лісове господарство та 129 135 120 
рибне господарство 
Промисловість  4644 4621 4510 
Транспорт, складське господарство 3801 3654 3423 
Будівництво 266 275 270 
Оптова та роздрібна торгівля 277 312 298 
Місцеве самоврядування 169 160 157 
Освіта 773 751 745 
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 368 360 341 
Культура 180 185 174 
Інші види діяльності 2709 2698 2654 
Таблиця складена автором на основі[35] 
 
Промисловість 
Сільське 35%
господарство, лісове 
господарство та 
рибне господарство
1%
Транспорт, складс
ьке господарств…
Інші види діяльності
20%
Будівництво
Культура
2%
1%
Оптова та роздрібна то
Охорона здоров’я та ргівля
надання соціальної д Місцеве 
Освіта 2%
опомоги самоврядування
6%
3% 1%  
Рис.2.3 Структура зайнятості за видами діяльності 
38 
Відповідно до Програми соціального захисту населення Новомиргородської 
ТГ на 2021 рік, затвердженої рішенням сесії міської ради від 26 лютого 2021 року 
№ 120 зі змінами, станом на 01.11.2021 року забезпечено проведення виплат за 
напрямками [36]: 
компенсації виплат фізичним особам, які надають соціальні послуги 
відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 
у сумі 504,8 тис.грн; 
компенсації виплат за надання послуг зв’язку пільговим категоріям 
населення у сумі 8,6 тис.грн; 
компенсаційні виплати за надання послуг по перевезенню пільгових 
категорій населення залізничним транспортом у сумі 140,0 тис.грн; 
матеріальна допомога матерям на лікування дітей з інвалідністю віком до 18 
років – 69,0 тис.грн; 
надання одноразової матеріальної допомоги членам сімей загиблих 
учасників АТО,ООС, пораненим учасникам АТО, ООС та тим, що отримали 
інвалідність, учасникам-добровольцям; є учасниками АТО, ООС, учасникам 
добровольцям та їх сімей – 113,0 тис.грн; 
одноразова матеральна допомога вдовам ліквідаторів аварії на ЧАЕС – 20,0 
тис.грн. 
Власні надходження бюджету загального та спеціального фонду 
Новомиргородської мської територіальної грмади, без урахування міжбюджетних 
трансферів, на 2021 рік затверджено у сумі 153906,4 тис.грн., що становить 64,5 
відсотки дохідної частин бюджету. [36] 
Основним джерелом формування дохідної частини бюджету громади є 
податок та збір на доходи фізичних осіб. Питома вага цього податку становить 
61,6 % від загальної суми власних надходжень. (табл. 2.2) 
 
 
39 
Таблиця 2.2 Основні джерела надходження коштів до бюджету 
Новомиргородської міської ТГ: 
Код Найменування 2019 р. 2020р. 2021 р. 
доходів 
11010000 Податок та збір на доходи 91460,0 89750,3 89400,0 
фізичних осіб 
18010000 Податок на майно 31120,5 28340,2 26947,2 
18050000 Єдиний податок 19356,5 18547,6 18375,8 
13010000 Рентна плата за користування 37200,0 36500,0 3600,0 
надрами загальнодержавного 
значення 
14031900 Акцизний податок з ввезених 3250,0 3150,0 3100,0 
на митну територію України 
підакцизних товарів 
Джерело складене автором на основі [37] 
У струтурі надходжень податків та зборів по Новомиргородській міській ТГ 
найбільшу питому вагу займають податки: податок на майно, єдиний податок, 
рентна плата за користування надрами загальнодержавного значення, акцизний 
податок. Відповідно до даних таблиці 2.2 можемо зробити висновок, що протягом 
останніх років рівень фінансового надходження до бюджету міської громади 
значно знизився. 
Таким чином, можна зробити висновок, що соціально-економічний розвиток 
Новомиргродської міської територіальної громади є на середньому рівні, 
аграрнопромислового типу – більша кількість працездатного населення і більша 
кількість доходів належить саме до аграрної сфери. Але нестача роботи, особливо 
в маленьких селах спричиняє таке негативне явище як міграцію – і до великих 
міст і за кордон» [35]. 
  
 
 
 
40 
2.2 Соціальна відповідальність бізнесу та його вплив на розвиток   територіальних 
громад 
 
Сучасний розвиток світової економіки має особливості щодо  економічного 
зростання, що пов’язано з вичерпанням традиційних джерел впливу та потребує 
впровадження новітніх підходів до управління. Зарубіжна практика [38-40] 
доводить, що відповідальна діяльність суб’єктів господарювання території дає 
позитивні результати як для власних структур, так і для громад, де вони 
розташовані, та впливає на їх розвиток. 
На сучасному етапі розвитку економічних відносин бізнес-структури 
будують свою стратегію функціонування на засадах соціально відповідальної 
поведінки [41-43] як додатковий метод впливу на подальше власне економічне 
зростання. Це передбачає діяльність суб’єктів господарювання у двох напрямах: 
досягнення власного економічного ефекту та створення благ для громади, а саме: 
вирішення проблематики території, на якій вони розташовані, у соціальному, 
економічному, екологічному напрямах. 
Двостороння взаємодія та соціальна згуртованість між підприємцями і 
місцевим самоврядуванням, що базується на інноваційних підходах, досвіді та 
фінансових ресурсах бізнесу, є підґрунтям для подальшого партнерства. 
Будь-яка співпраця та взаємодія мають нести вигоди [40] для всіх учасників 
процесу. Діловий діалог між приватним сектором та громадою, що ґрунтується на 
довірі та певних нормах взаємодії [44], передбачає наявність прав і зобов’язань, 
які задовольняють очікування всіх учасників процесу та надають соціально-
економічні ефекти. 
ТГ прагне збільшити фінансові ресурси та покращити соціальні проєкти для 
досягнення соціально-економічної стабільності. Приватний сектор налаштований 
на підвищення купівельної активності громадськості та збільшення прибутків. 
Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) як концепція добровільної 
41 
діяльності компанії спрямована на впровадження і дотримання соціальних та 
екологічних аспектів своєї комерційної роботи й взаємодію між бізнесом, 
територіальними утвореннями та суспільством, забезпечує збалансованість 
економічних, соціальних, екологічних напрямів успішного розвитку. Діяльність 
компаній повинна відповідати цілям і цінностям суспільства, дотримувати права 
людини, забезпечити якість товарів і послуг, зберігати навколишнє середовище, 
сприяти сталому розвитку території (громади), здійснювати благодійну діяльність, 
діяти відповідно до чинного законодавства і міжнародних норм поведінки у 
підприємницькому середовищі. Саме ці категорії характеризують соціально 
активний і відповідальний бізнес як у взаємодії із зовнішнім середовищем, так і 
усередині компанії та впливають на покращення фінансових результатів її 
діяльності [45]. 
Основна мета у впровадженні заходів щодо соціального партнерства – 
змінити соціально-економічну ситуацію держави через її основну ланку – 
територіальну громаду. Досягнення цілей, завдань та процесів, які стоять перед 
органами місцевої влади та приватним сектором, мають підвищити рівень 
середовища проживання та життєдіяльності населення [45]. 
СВБ ґрунтується на обов’язковій і добровільній складових – як на вигодах 
від підприємницької діяльності, так і на благодійних засадах. Обов’язкова 
складова зумовлена вимогами суспільства і полягає у дотриманні законодавства. 
Очікування суспільства є добровільною її частиною. 
Запровадження стандартів щодо підвищення рівня ділової ефективності та 
досконалості у бізнес-процесах організації, які базуються на сучасних світових 
практиках, стали стратегією впровадження соціальної відповідальності у щоденній 
діяльності українських компаній. 
Успішність громади, рівень життєдіяльності громадського середовища є 
важливими чинниками під час обрання місця розташування бізнес- структури. 
Підґрунтям для збалансованого зростання компанії у майбутньому є інвестиції у 
42 
соціальні проєкти, які створюють економічний або соціальний ефект. 
Соціальна відповідальність забезпечує партнерські відносини та всебічний 
зв’язок між приватними структурами, територіальними громадами та громадським 
середовищем через їх партнерів, інвесторів, споживачів, власний персонал. 
Принципи відповідальності, прозорості, етичних норм поведінки є підґрунтям у 
побудові довготривалих взаємовідносин із різними групами зацікавлених осіб. 
Варто зауважити, що для України інструмент соціальної відповідальності 
бізнесу є зрозумілим, але, одночасно, відсутні конкретні механізми, що сприяють 
підвищенню ролі господарюючих суб’єктів у вирішенні соціальних завдань та 
розвитку територій [45]. 
Важливим чинником є відповідність міжнародним стандартам щодо 
підприємницької активності. Це забезпечує конкурентоспроможність українських 
організацій та підвищення їх статусу на світових ринках. Безперервна підтримка, 
удосконалення репутації та престижності української компанії надають їй переваги 
в експорті своєї продукції в більш розвинені країни. 
В територіальних громадах економічними агентами СВБ є підприємства та 
органи місцевого самоврядування, але їх інтереси та очікувані результати від 
такого зв’язку різні. Органи влади територіальних громад мають на меті: 
забезпечити сталий розвиток завдяки отриманим засобам контролю над 
економічним та соціальним становищем на території; закріпити трудові ресурси у 
громаді; підвищити привабливість місцевості на ринку праці та в інвестиційному 
просторі; покращити показники конкурентоспроможності громади; досягти 
стабільності у формуванні дохідної частини місцевого бюджету. Основою 
формування економічних відносин та соціальних процесів громад є суб’єкти 
господарювання на їх території. Першочерговим інтересом їх діяльності є: 
отримання стабільного та максимального прибутку; формування інвестиційної 
привабливості та привабливості як роботодавця для трудових ресурсів; зростання 
попиту на продукцію, товари та послуги. На результати зазначених показників 
43 
впливає імідж підприємства. 
Тому різноспрямовані інтереси зацікавлених сторін провокують конфлікт, 
вирішення якого передбачає використання інструментів управління СВБ. 
Мотиваційними складовими підприємництва до соціальної відповідальності є 
отримання очікуваних «дивідендів» від соціальних інвестицій у вирішенні 
проблематики та завдань території за всіма напрямами її зростання. 
Залучення та створення привабливих умов для бізнесу до вирішення завдань 
соціально-економічного розвитку території доцільно здійснювати у таких формах: 
– надання державних земельних ділянок або обладнання в оренду; 
– укладання контракту на управління або обслуговування; 
– спільне фінансування інноваційних проєктів; 
– тимчасова передача в експлуатацію господарських об’єктів громади на 
договірній основі; 
– домовленість про розподіл продукції; 
– державно-приватне партнерство; 
– спільні підприємства; 
– соціальне партнерство [45]. 
Мотиваційні заходи щодо соціальної відповідальності бізнесу з боку 
територіальної громади здатні створити додаткові умови, які вплинуть на 
формування іміджу організації, а саме: надання податкових пільг на підставі 
активної участі суб’єкта господарювання у розвитку громади; надання пільг щодо 
оренди земельних ділянок, майна; забезпечення підтримки інвестиційних проєктів 
з місцевого бюджету; сприяння спрощенню адміністративних перепон; створення 
інформаційної платформи для соціальних ініціатив тощо. 
Соціально-відповідальний бізнес має позитивний вплив як на 
територіальний простір, так і на мікро- та макросередовище підприємницької 
структури. На рівні різних середовищ їх дія сприяє такому: 
– мікросередовище: зростання фінансової ефективності, підвищення 
44 
вартості підприємства, зменшення операційних витрат, розширення ринків збуту, 
зростання продажів продукції, підвищення продуктивності праці, підвищення 
кваліфікації персоналу; 
– макросередовище: створення сприятливих умов для діяльності бізнес-
середовища, налагодження зв’язків між діловими колами та громадськістю, 
зростання довіри з боку зацікавлених сторін, зміцнення репутації, формування 
позитивного іміджу та перспектив щодо отримання податкових пільг; 
– територіальний аспект: участь бізнесу у розбудові соціальної 
інфраструктури місцевості, вплив підприємництва на рівень зайнятості в громаді, 
екологічна відповідальність суб’єктів господарювання за використання природних 
ресурсів та, за потреби, збереження навколишнього середовища від впливу своєї 
діяльності, підтримка соціально незахищених верств населення. 
Ліквідація конфлікту інтересів між економічними агентами СВБ веде  до 
зростання рівня їх соціальної відповідальності та підвищення якості життя 
населення територіальної громади. Соціально відповідальний бізнес поєднує 
економічні і соціальні аспекти у власній комерційній діяльності, має спрямування 
на отримання максимальних економічних вигод та, враховуючи соціальні, етичні, 
екологічні складові, зацікавлений у підвищенні добробуту місцевих громад, 
дотриманні правил взаємозв’язку між соціальним підприємництвом та 
економічним розвитком на місцевому рівні [45]. 
Наявність соціальної відповідальності у функціонуванні бізнесу забезпечує 
взаємодію місцевої влади та приватного сектору, розташованого в межах громади. 
Оскільки податки, збори та платежі від підприємницької діяльності надходять до 
місцевих бюджетів, то принципи соціальної культури та соціально 
відповідального бізнесу шляхом спільних зусиль здатні вирішити завдання 
соціально-економічного оновлення територіальних громад. Стан економіки 
території визначає рівень добробуту суспільного середовища, що залежить від 
основного економічного суб’єкта ринкової економіки – суб’єкта господарювання 
45 
(підприємства) [45]. 
Успішна й активна виробнича та господарська діяльність підприємницьких 
структур території, безперечно, впливає на суспільство соціальним ефектом у 
показниках щодо товарної маси, робочих місць, податкових відрахувань до 
місцевих бюджетів. Однак показники їх фінансових результатів не зазначають 
рівня соціальної відповідальності. Виміром їх діяльності слугує соціальна 
звітність. Її формують великі підприємства, малий та середній бізнес 
дотримується соціально відповідальних напрямів свого функціонування. 
Соціальна нефінансова звітність відображає інформацію про дії компанії за 
напрямами розвитку: інвестиційний, соціальний, екологічний. Ці звіти є 
інформативним інструментом для груп впливу: кредиторів, акціонерів, 
інвесторів, органів влади, працівників, споживачів. Нефінансова звітність є 
відкритим документом для загального доступу. Формування та оприлюднення 
зазначеного виду звітності передбачає ознайомлення з різними напрямами 
діяльності компанії, формує репутацію [41] бізнес-структури. Самоаналіз 
результатів діяльності структури, на підставі сформованих звітів, дозволяє 
визначити подальший напрям стратегічного розвитку. 
Переконливим аргументом щодо формування звітів за соціальними 
напрямами є визначення сильних і слабких боків функціонування компанії та 
усвідомлення рівня подальших ризиків, їх вчасна мінімізація, удосконалення 
процесу управління щодо подальшої діяльності. В Україні звітність бізнесу за 
соціальними аспектами роботи є новим напрямом, але перебуває у стадії 
активного розвитку. Наразі незначна кількість вітчизняних компаній надає 
оприлюднення соціальної складової своєї діяльності, але переважна більшість 
дотримується соціально відповідальної поведінки у своїй роботі. 
Ключовими ініціативами корпоративної соціальної відповідальності в 
українських компаніях [46] різних сфер діяльності є економічні, соціальні, 
екологічні, а саме: 
46 
– інвестиції у розвиток місцевості, де вони розташовані, – реконструкція 
доріг, стадіонів, дитячих і спортивних майданчиків, парків, що є соціальною 
інфраструктурою; створення медичних соціальних центрів; оновлення 
транспортної мережі міст; впровадження інноваційних проєктів енергозбереження 
та енергоефективності; 
– прозоре ведення бізнесу – дотримання високих стандартів ведення бізнесу 
зі своїми партнерами, відкриті закупівлі, протидія хабарництву та корупції, 
корпоративна етика; 
– взаємодія зі стейкхолдерами; 
– культурна дипломатія [46] – участь у міжнародних культурних проєктах за 
межами України, що дає можливість представити державу в європейських країнах 
у новому вимірі шляхом ознайомлення з культурною українською спадщиною та 
різноманітністю сучасної культури; 
– взаємодія з клієнтами – удосконалення процесів та процедур власної 
діяльності; 
– взаємодія зі співробітниками – об’єктивність і прозорість у розвитку 
співробітників, соціальна захищеність та кар’єрне зростання (оздоровлення 
співробітників, навчання персоналу), зміцнення корпоративної культури, 
оздоровлення дітей співробітників у санаторно- курортних установах; 
–взаємодія з місцевими громадами – корпоративне волонтерство, соціальні 
та благодійні ініціативи: допомога дітям, підвищення рівня освіти, підтримка та 
розвиток культури і мистецтва, популяризація здорового способу життя шляхом 
підтримки та участі у спортивних напрямах; 
– благодійність – провадження благодійних ініціатив у медичні, навчальні 
заклади та фонди; 
– еко-відповідальність – інвестиції в еко-ініціативи (весняні прибирання, 
поширення зелених принципів і дбайливого ставлення до природних ресурсів, 
зменшення викидів у природне середовище); 
47 
– управління за системою міжнародних еко-стандартів з відновлення 
земельних ресурсів. 
У той же час соціальні звіти не дають інформації про реальні обсяги та 
джерела витрачання ресурсів на фінансування соціальних заходів. 
Підвищення достовірності оцінювання внеску бізнес-структури у розвиток 
територіальної громади можна досягти використанням комплексних індексів 
впливу її діяльності на економічне зростання, покращення екологічної ситуації й 
якості життя населення та інтегрального коефіцієнта впливу соціальної 
відповідальності окремої бізнес-структури на розвиток тери торіальних громад 
[45], що визначаються за формулами (2.1) – (2.4): 
Івбез = ��вдв ∙ ��пп,                                                                                 (2.1) 
де Івбез – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес-структури 
на економічне зростання територіальних громад; 
��вдв – індекс зростання валової доданої вартості; 
��пп – індекс збільшення податкових платежів у місцевий бюджет. 
Івбес = ��зво ∙ ��зап,                                                                         (2.2) 
де Івбес – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес-
структури на екологічну ситуацію ТГ; 
��зво – індекс зниження забруднюючих речовин у водні об’єкти; 
��зап – індекс зниження забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 
Івбяж = ��сзппп ∙ ��чп,                                                                (2.3) 
Де Івбяж – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес- 
структури на рівень і якість життя населення ТГ; 
��сзппп – індекс зростання середньої заробітної плати працівників 
підприємства; 
��чп – індекс збільшення чисельності працівників на підприємстві у 
звітному періоді порівняно з базовим. 
48 
І =3
вбтг √��вбез ∙ ��вбес ∙ ��вбяж,                                                                (2.4) 
де Івбтг – інтегральний коефіцієнт оцінювання впливу соціально 
відповідального бізнесу на розвиток територіальних громад; 
��вбез – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес- структури 
на економічне зростання територіальних громад; 
��вбес – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес- структури 
на екологічну ситуацію територіальних громад; 
��вбяж – комплексний індекс оцінювання впливу діяльності бізнес- 
структури на рівень і якість життя населення територіальних громад. 
 
Таблиця 2.3 Розрахунок інтегрального коефіцієнта впливу соціальної 
відповідальності публічного акціонерного товариства ТОВ ВКФ «Велта» на 
розвиток Новомиргородської територіальної громади у 2017–2021 рр. 
 
Показники Значення за роками Відхил (+,-) 
 2017 2018 2019 2020 2021 2019/ 2021/ 
2017 2019 
1.Комплексний індекс оцінювання 0,78 2,02 0,83, 0,60 49,48 0,05 48,65 
впливу діяльності бізнес-структури на 
економічне зростання територіальної 
громади 
Індекс зростання валової доданої 1,16 1,25 1,07 1,18 1,38 -0,09 0,31 
вартості 
Індекс збільшення податкових 
0,68 1,62 0,78 0,51 35,86 -0,38 35,08 
платежів у місцевий бюджет 
2. Комплексний індекс оцінювання Дані відсутні 
впливу діяльності бізнес-структури на 
екологічну ситуацію ТГ 
індекс зниження забруднюючих - - - - - - - 
речовин у водні об’єкти 
Індекс зниження забруднюючих - - - - - - - 
речовин в атмосферне повітря 
3. Комплексний індекс оцінювання        
впливу діяльності бізнес-структури на 1,30 1,20 0,97 0,91 1,95 -0,33 0,98 
рівень і якість життя населення ТГ 
49 
Показники Значення за роками Відхил (+,-) 
індекс зростання   середньої   
1,0 0,95 0,97 0,91 1,05 -0,03 0,08 
заробітної   плати працівників 
підприємства 
індекс збільшення чисельності 
1,30 1,27 1,0 1,0 1,86 -0,3 0,86 
працівників на підприємстві 
4.Інтегральний коефіцієнт оцінювання        
впливу соціально відповідального 1,01 1,55 0,89 0,73 9,82 -0,12 8,93 
бізнесу на розвиток ТГ 
Джерело: сформовано автором на основі [47] 
Відповідно до аналізу розрахунку коефіцієнтів визначено, що вплив 
підприємства за напрямами розвитку територіальної громади має такі результати: 
– економічне зростання: у 2019 р. – збільшення коефіцієнта на 88,87, у 2021 
р. – зниження до -88,52. Розбіжності між показниками вказують на значне 
зменшення участі структури в економічному розвитку громади через значно нижчі 
податкові відрахування до місцевого бюджету; 
– екологічна ситуація: у розрізі 2017–2019 рр. відбулося збільшення індексу 
до 2,42. На позитивний результат вплинуло оновлення очисних споруд 
підприємства та дотримання міжнародних стандартів у напрямі еко- управління. 
Порівнюючи 2019–2021 рр., показник значно зменшився -2,18, що вказує на 
зменшення фінансових витрат на екологічний напрямок діяльності та вплив 
загального ступеня виробничої потужності підприємства; 
– вплив на якість життя населення: за аналізом показників 2017– 2019 
рр. виявлено, що ситуація покращилася, індекс впливу зріс до 0,54, у 2019–2021 
рр. відбулося зниження до -0,75. Зростання середньої заробітної плати також не 
вплинуло на покращення рівня життя населення громади. 
Отже, у 2017–2019 рр. ТОВ ВКФ «Велта»  мало значне зростання 
інтегрального коефіцієнта впливу соціальної відповідальності на розвиток 
територіальних громад до 19,17, що пов’язано з потужним періодом 
функціонування. Порівнюючи 2019–2021 рр., відбулося його зменшення до -
19,04. Варто зауважити, що зниження індексів впливу на сфери соціальної 
відповідальності бізнесу у територіальній громаді зменшилися за всіма напрями у 
50 
2020–2021 рр., відповідно, й інтегральний коефіцієнт впливу має від’ємні 
значення. Ця ситуація пов’язана зі зменшенням обсягів діяльності підприємства у 
зазначений період відповідно до світових викликів, у цьому випадку від 
епідеміологічної ситуації, пов’язаної з «COVID-19». 
Інтегральний коефіцієнт впливу соціальної відповідальності окремої бізнес-
структури на розвиток територіальної громади відображає зміну обсягів діяльності 
бізнес-структури з окремих напрямів за період. На результати й ефективність 
роботи впливають: доходи підприємства, які залежать від обсягу випущеної та 
реалізованої продукції, товарів, послуг; частка податкових відрахувань до 
місцевого бюджету; рівень зайнятості населення, оплати праці; значення 
коефіцієнта шкідливих викидів – чим їх менше, тим вище значення коефіцієнта, 
що вказує на ступінь впливу на розвиток територіальної громади окремої бізнес- 
структури. 
Отже, сьогодні в територіальному просторі України соціальна 
відповідальність є добровільним інструментом функціонування бізнес- структури, 
ефективна дія якої не тільки підвищує стійкість економічного стану суб’єкта 
господарювання, а й впливає на територіальну та регіональну економічну, 
соціальну, екологічну системи в цілому. 
Саме бізнес-структури території, їх кількість та показники діяльності 
впливають на формування фінансової самодостатності та розвиток територіальної 
громади в економічному розвитку регіону. Їх наявність формує робочі місця для 
населення території, певну базу надходжень податків до місцевих бюджетів, від 
чого залежить економічне зростання території. В свою чергу, бізнес має свої 
економічні вигоди від впливу на соціальну й екологічну сфери громади. 
Головними критеріями суб’єкта господарювання за такої співпраці є 
відповідальність та обов’язковість. Тому соціально відповідальна поведінка 
бізнесу привертає увагу до його діяльності, продукції (товарів, послуг), що 
збільшує і фінансові результати. 
51 
В умовах реформи децентралізації актуальними є питання спроможності та 
розвитку територіальної громади в економічному розвитку регіону. Нами 
виявлено, що функціонування підприємництва території, особливо на основі 
соціально-відповідальної поведінки, має вагомий вплив на показники її зростання. 
Економічний стан території залежить від успішного функціонування бізнесу та 
його здатності до формування фінансових потоків, що є предметом дослідження 
наступного підрозділу роботи. 
 
Висновки за розділом 2 
 
Соціально-економічний розвиток Новомиргродської міської територіальної 
громади є на середньому рівні, аграрнопромислового типу – більша кількість 
працездатного населення і більша кількість доходів належить саме до аграрної 
сфери. Але нестача роботи, особливо в маленьких селах спричиняє таке 
негативне явище як міграцію – і до великих міст і за кордон». 
Соціальна відповідальність бізнесу як концепція добровільної діяльності 
компанії спрямована на впровадження і дотримання соціальних та екологічних 
аспектів своєї комерційної роботи й взаємодію між бізнесом, територіальними 
утвореннями та суспільством, забезпечує збалансованість економічних, 
соціальних, екологічних напрямів успішного розвитку. Діяльність компаній 
повинна відповідати цілям і цінностям суспільства, дотримувати права людини, 
забезпечити якість товарів і послуг, зберігати навколишнє середовище, сприяти 
сталому розвитку території (громади), здійснювати благодійну діяльність, діяти 
відповідно до чинного законодавства і міжнародних норм поведінки у 
підприємницькому середовищі. Саме ці категорії характеризують соціально 
активний і відповідальний бізнес як у взаємодії із зовнішнім середовищем, так і 
усередині компанії та впливають на покращення фінансових результатів її 
діяльності. 
52 
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
 
3.1 Підходи до функціонування територіальних громад в економічному 
розвитку регіону 
 
З огляду на попередні результати досліджень тенденцій та особливостей 
формування та розвитку територіальних громад України, слід відзначити, що у 
переважної більшості об’єднаних громад, незалежно від територіального 
розміщення в розрізі країни, спостерігається спільна закономірність – недостатнє 
фінансове забезпечення, яке не здатне задовольнити всі потреби території 
власними ресурсами; залежність від державного бюджету у вигляді дотацій та 
субвенцій, що формує статус території, яка не спроможна на покращення якості та 
рівня життя населення і, відповідно, не здатна до самостійного економічного 
зростання. Тому варто зауважити, що фінансова складова, а саме збільшення 
дохідної частини місцевих бюджетів, які забезпечують суб’єкти господарювання 
території, зростання добробуту життя громадськості та економічний розвиток 
території загалом, – цілком взаємопов’язані явища. 
Так, створення спрощених умов для розвитку приватного сектору стимулює 
розвиток економіки громади, чим забезпечує подвійний економічний ефект – 
збільшує зайнятість трудових ресурсів та сприяє збільшенню дохідної частини 
місцевого бюджету, отже, активізує та прискорює економічне зростання 
території.[48] 
Наразі питання економічного розвитку територіальних громад набувають 
все більшої актуальності. Завдяки фіскальній та владній децентралізації громади 
отримали більше повноважень та ресурсів і, відповідно, більшу відповідальність 
та обов’язки. Проте через державну фінансову допомогу, яка базується на 
вирівнюванні податкової спроможності місцевих бюджетів за рахунок дотацій, 
53 
ефективність управління значно знизилася. В результаті зросла потреба пошуку 
додаткових методів та інструментів, які б мали сприяти фінансово-економічному 
зростанню територіальної громади.[48] 
Варто відзначити, що розширення кола обов’язків, кризові явища, 
збільшення навантаження стали додатковими викликами для органів місцевого 
управління і призвели до різкого підвищення кількості та складності у вирішенні 
питань місцевості. Це спровокувало збільшення диспропорцій розвитку 
територіальних громад України, що суперечить меті реформи децентралізації та 
місцевого самоврядування. 
У той же час повноцінний економічний розвиток є неможливим без 
постійного вдосконалення системи управління та вироблення алгоритму дій щодо 
ефективної стратегії розвитку місцевості відповідно до своєї індивідуальності та 
ресурсної основи. 
Тому виникає потреба у розробці стратегічних напрямів та поетапному 
визначенні концептуальних засад економічного розвитку територіальних громад в 
умовах реформи децентралізації. 
Відповідно до власних особливостей та ресурсної складової кожної окремої 
громади відбувається пошук напрямів її подальшого розвитку. Проте для всіх 
територіальних утворень є певний загальний механізм – основа їх діяльності як 
координатор у виробленні алгоритмів поступових подальших дій щодо 
управління місцевим розвитком. 
Таким інструментом має бути поетапна концепція управління як вектор у 
формуванні плану економічного системного розвитку та програм стратегічного 
зростання території, спрямованого на чітко встановлені цілі, завдання та очікувані 
результати від її впровадження. Варто зауважити, що концепція є системою 
теоретичних положень, на підставі яких відбувається дослідницький пошук нового 
розуміння явищ і процесів.[48] 
Основою концепції управління розвитком територіальних громад є 
54 
визначення мети, яка передбачає впровадження механізму удосконалення 
процесів зростання громади, враховуючи її основні завдання відповідно до переваг 
та недоліків території, на підставі сформованих теоретичних, методичних підходів 
і організаційних методів. Об’єктом є основні елементи, які впливають на 
економічне зростання території та зміцнюють її життєздатність, а саме: місцевий 
економічний розвиток, який залежить від наповнення і спроможності місцевого 
бюджету, та інструмент впливу на його формування: 
–  бізнес-середовище території. Етапами реалізації концепції формування 
ефективного управління економічним розвитком територіальних громад, які 
сформовано відповідно до ключових підходів, є: 
–  теоретичний: базисні положення концепції – всі елементи впливу на МЕР, 
які сформовано відповідно до основних чинників розвитку території; 
–  методологічний: принципи, методи, інструменти наукового дослідження, 
які сприяли визначенню методів та інструментів управління місцевого 
економічного розвитку (МЕР); 
–  практичний: завдання виконання концепції, шляхи їх реалізації та очікувані 
результати від її застосування на практиці. 
Нове формування територіального устрою України, основою якого є 
реформа децентралізації, орієнтоване на реструктуризацію важелів управління, 
зміну відповідальності та участі органів управління у територіальному розвитку 
для досягнення спроможності, що передбачає покращення рівня та якості життя у 
громадах. Тому основним орієнтиром діяльності територіальних громад є 
стратегія розвитку. 
Варто зазначити, що стратегічний план розвитку громади має ґрунтуватися 
на концептуальних підходах до ефективного управління економічним зростанням 
території. Це спростить процеси планування та позитивно вплине на формування 
рішень щодо подальшої діяльності.[48] 
Суб’єктами управління території є ОМС. Однак важливо зауважити, що 
55 
відповідно до реформи децентралізації повноправними учасниками процесу 
управління місцевим розвитком є влада та населення територіальних громад. 
Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом 
територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську 
громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання 
місцевого значення в межах Конституції і законів України [49, ст. 140]. 
Демократичні підходи до управління на місцевому рівні передбачають 
безпосередню участь громадян у вирішенні місцевих справ, що позитивно 
впливає на діяльність ОМС як джерела додаткового інтелектуального ресурсу та 
сприяє пришвидшеному формуванню рішень до важливих завдань у проблемних 
напрямах території. Це можуть бути питання, пов’язані з встановленням місцевих 
зборів та податків відповідно до нормативно- правової бази; управлінням 
комунальним майном; реорганізацією, утворенням та ліквідацією комунальних 
установ, організацій, підприємств; затвердженням програм соціального, 
економічного та культурного розвитку тощо, а також зі здійсненням контролю за 
їх виконанням та поточною діяльністю ОМС, наданням своїх зауважень та 
пропозицій до проєктів рішень. Місцева влада розглядає питання громадськості, 
приймає рішення та обов’язково його оприлюднює шляхом публікації відповіді, 
незалежно від результату. 
Поширеними формами демократичних проявів участі громадськості у 
життєдіяльності території є: громадські слухання, локальні ініціативи, загальні 
збори (конференції) для населення громади, електронні петиції, консультації з 
громадянами, місцеві референдуми, бюджет участі тощо. 
Зазначені ініціативи громадянського суспільства території щодо взаємодії з 
владою ґрунтуються на певних принципах: 
– безперервності – систематична співпраця влада-населення-бізнес шляхом 
проведення заходів (на постійній основі) щодо розгляду нагальних питань 
території; 
56 
–  субсидіарності – вирішення питань на певному рівні компетентних осіб 
без передачі їх на вищий рівень; 
– довіри – вчасна реалізація очікуваних результатів влади-населення- 
бізнесу, що сприяє довірі та подальшому взаємозв’язку; 
– відкритості – представлення достовірної інформації всім зацікавленим 
сторонам – учасникам процесу формування та прийняття рішень; 
– компетентності – кваліфікація, обізнаність та компетентність щодо 
нагальних питань територіальної громади; 
– зворотного зв’язку – взаємні дії на постійній основі, які мають позитивний 
відгук і бажання до зворотного зв’язку; 
– об’єктивності – реальна оцінка ситуації, проблеми; 
– відповідальності – відповідність зазначеної інформації, що не суперечить 
реальним подіям; 
– оптимізації – спрощення адміністративних процедур для споживачів 
послуг. 
Активна позиція громадськості передбачає участь населення 
територіальних громад не тільки у поточних управлінських процесах, а й у 
формуванні більш вагомих аспектів її зростання, таких як стратегічне планування 
подальшого розвитку громади. Переважна більшість рішень ОМС стосується 
громадянського суспільства територіальних громад. Тому залучення населення до 
підготовки управлінських рішень та пов’язаних з цим процесів підвищує рівень 
його довіри. 
Як було обґрунтовано в попередніх дослідженнях, бізнес- середовище є 
вагомим інструментом впливу на зростання території. На нашу думку, 
підприємницькі структури є суб’єктами місцевого розвитку, які мають вагоме 
право бути учасниками формування стратегії розвитку території. Тому 
взаємозв’язок влада-населення-бізнес організовує та структурує територіальних 
громад. Процес стратегічного планування передбачає викладення та розуміння 
57 
загальних проблем кожної зі сторін-учасниць шляхом спільного їх обговорення і 
визначення шляхів їх розв’язання.[48] 
Основними проблемами влади-населення-бізнесу у процесі стратегічного 
планування є: економічні, соціальні, житлово-комунальні, інвестиційні, 
екологічні. Вони мають принципову різницю для кожної окремої групи, але 
пов’язані з напрямами, які є загальними для всіх і потребують формування 
рішень та їх реалізації у функціонуванні територіальної громади в розвитку 
регіону. 
Влада-населення-бізнес стають співучасниками процесу у вирішенні та 
прийнятті рішень щодо проблематики громади. Формування взаємоузгодженості 
щодо загальних питань території передбачає подальший ефект від їх реалізації, 
що є важливим для успішної розробки та впровадження стратегічного плану 
розвитку громади. 
Активний діалог різних суб’єктів місцевого розвитку, їх спільна співпраця і 
взаємодія у розробленні та формуванні стратегії сприяють: зміцненню місцевого 
самоврядування, налагодженню міжсекторального співробітництва, підвищенню 
становлення громадянської позиції місцевого населення як економічно та 
соціально активних суб’єктів впливу на зростання території; виявленню та 
використанню додаткових ресурсів території. 
Громада має зацікавленість у зростанні економіки на своїй території. Кроки 
розвитку окремих територіальних громад є достатньо індивідуальними та 
ґрунтуються на базових індикаторах формування ефективності управління 
економічним зростанням громади. Проте загальним та найважливішим питанням 
для органів місцевого управління територій є формування стійкості та 
самостійності місцевих бюджетів.[48] 
Зважаючи на виявлену проблематику недостатнього фінансового 
забезпечення територіальних громад, втілення концепції управління економічним 
розвитком потребує розроблення та впровадження комплексу заходів у плануванні 
58 
відповідно до місцевих конкурентних переваг – наявних ресурсів (матеріальних, 
технічних, людських, інтелектуальних, інфраструктурних, інституційних, 
інформаційних, природних, енергетичних), що базуються на новітніх підходах, 
використанні інноваційних інструментів просторового планування та діагностики 
території у розробці стратегії. 
Для розробки стратегії економічного розвитку громади вихідною 
інформацією є комплексний всебічний соціально-економічний аналіз території. 
Загальна діагностика поточного стану передбачає встановлення ходу та ситуації 
місцевого економічного розвитку через те, що після об’єднання наявний потенціал 
економічної складової в більшості територіальних громад реалізовується 
недостатньо. Тому для поетапного планування стратегії виникає необхідність у 
формуванні основних питань та висновків щодо поточних аспектів 
життєдіяльності території, а саме: визначення етапу економічного розвитку 
місцевості; наявність або відсутність певної ресурсної складової; визначення 
перспектив розвитку суб’єктів господарювання та економічної активності 
мешканців території; привабливість громади для потенційних інвесторів та 
міжнародних донорів. 
Комплексний підхід до управління та ступінь ефективності заходів ОМС 
щодо реалізації політики МЕР визначають подальший успіх економічного 
зростання територіальної громади. Він ґрунтується на співпраці влади, бізнесу і 
населення шляхом врахування інтересів усіх учасників процесу. Заходами впливу 
ОМС на прискорення економічного зростання є: 
1.Підтримка розвитку підприємницького середовища: 
– створення умов для малого та середнього бізнесу; 
– надання цільових пільг (податкових, кредитних); 
– сприяння участі бізнес-структур у державних та міжнародних програмах 
розвитку бізнесу; 
59 
– створення центрів підтримки підприємництва; 
– спрощення умов отримання договорів; 
– навчальний, консультаційний, інформаційний супровід тощо. 
2.Джерела фінансування МЕР, що є важливим елементом у реалізації його 
політики: 
– бюджетні ( цільові субвенції та місцеві програми,локальне     замовлення, 
податкове стимулювання); 
– кредитні (кредити банків та мікрофінансових організацій, місцеві 
гарантії); 
– інвестиційні (створення індустріальних, інвестиційних та логістичних 
парків, бізнес-інкубаторів); 
– грантові (грантові проєкти міжнародних донорських організацій, 
міжнародна технічна допомога, соціальна відповідальність бізнесу, благодійні 
внески). 
3.Інституції місцевого розвитку (центри послуг для бізнесу), які спрямовані 
на активізацію життєдіяльності усіх учасників місцевого економічного розвитку у 
напрямі вирішення суспільних викликів та створення нових можливостей для 
громади. На меті є розвиток підприємництва через підтримку у створенні бізнес-
плану та його реалізації у власній підприємницькій діяльності, що забезпечить 
формування нових бізнес-структур, нових робочих місць і прискорить економічне 
зростання територіальних громад. 
4.Брендинг (реклама) місцевості, що полягає у впровадженні сучасних 
новітніх технологій (інновацій) та засобів місцевої маркетингової комунікації 
(зв’язки з громадськістю, реклама, електронна торгівля, туристичний напрям, 
відгуки клієнтів, покупців тощо); територіальному управлінні, лояльному до 
бізнесу; посередництві у контактах і кооперації; формуванні мережі партнерства 
бізнес-структур. Бренд громади визначає певну особливість та унікальність 
території, що дозволить розширити інформацію про сфери діяльності та галузі 
60 
виробництва місцевості. 
5.Співробітництво територіальної громади, яке полягає у встановленні та 
розвитку партнерських відносин між громадами України та громадами інших 
держав. 
Реалізація інструментів МЕР впливає на підтримку та розвиток бізнесу, 
сприяє створенню привабливості громади і формуванню її іміджу, залученню 
зовнішніх ресурсів та інвестицій.[48] 
Для досягнення успішного довгострокового результату економічного 
зростання територіальних громад важливим аспектом є партнерство бізнес-
середовища та ОМС у спільному баченні та визначенні напрямів руху на 
основі системного інструменту – довгострокового стратегічного планування, що 
здатне позитивно відобразитися на розвитку території та сформувати гнучкість до 
управління змінами. 
Економічні досягнення громади мають прямий зв’язок із наявністю 
бюджетоутворюючого підприємства, малого, середнього та мікропідприємництва 
на засадах соціально відповідальної поведінки. Зростання кількості суб’єктів 
господарювання забезпечує збільшення робочих місць, що продукує подвійний 
економічний ефект у вигляді зростання податкових надходжень до місцевих 
бюджетів. В свою чергу, територіальні громади мають можливість використати 
наявні фінансові ресурси на розвиток інфраструктури і підвищення якості послуг, 
що покращує рівень життя населення та створює більшу привабливість для 
інвесторів і бізнес-структур. Варто зауважити, що відбувається закритий цикл 
діалогу та співпраці влада- бізнес-населення, в якому всі учасники процесу 
отримують вигоди відповідно до своїх інтересів. 
Економічний рівень територіальних громад, її життєздатність, бюджетне 
забезпечення мають прямий вплив на рівень конкурентоспроможності як 
елемента у співробітництві та привабливості території щодо бажання 
розташувати бізнес, інвестувати, проживати і працювати в такій місцевості. 
61 
Від стану економічного розвитку громади залежить ступінь її впливу на 
загальний рівень економічного розвитку регіону та країни загалом. На це впливає 
наявність достатньої кількості фінансових ресурсів місцевого бюджету, який 
залежить від успішного функціонування бізнесу території, що сприяє підвищенню 
якості та рівня життя населення. Такі громади є привабливими і для інвесторів. 
Отже, для досягнення економічного розвитку територіальних громад 
України основою є ресурсна складова та комплексний підхід до управління 
територією, який передбачає використання концепції формування ефективного 
управління громади. Запропонована концепція базується на комплексі заходів для 
побудови стратегії та програм розвитку території відповідно до наявних ресурсів 
громади, враховуючи зовнішні та внутрішні виклики. Основні суб’єкти впливу – 
влада, бізнес, населення. 
За наявності передумов для успішного розвитку актуальності набувають 
питання зростання дохідної частини місцевих бюджетів громад. Для досягнення 
максимального ефекту фінансового забезпечення території необхідною є 
комплексна програма підтримки формування, діяльності та розвитку місцевого 
підприємництва, створення умов для впровадження інвестиційних проєктів та 
інноваційних продуктів. Крім того, важливими стають питання стратегічного 
планування території відповідно до нових викликів сьогодення. Це потребує 
удосконалення дій ОМС щодо забезпечення спроможності громад за допомогою 
визначення і реалізації організаційно-економічного механізму формування 
громад у розвитку регіону. 
Під час планування економічного розвитку територіальних громад варто 
врахувати фактори впливу, а саме: зовнішні та внутрішні. Зовнішні – 
макроекономічні умови регіону; внутрішні – географічне розташування, 
наявність бюджетоутворюючих підприємств, умови і ресурси території, наявність 
трудового потенціалу та кваліфікованого кадрового забезпечення для подолання 
нових викликів.[48] 
62 
3.2. Заходи щодо удосконалення соціально-економічного розвитку 
територіальної громади 
 
Світова практика сталого розвитку регіонів за основу має низку 
управлінських підходів серед яких на першому місці знаходиться прогнозування 
та сценарування майбутніх станів на умовах економічної та соціальної безпеки, 
вирішення екологічних та техногенних конфліктів, цільових програм комплексних 
інноваційно-інвестиційних заходів. Стратегічні, тактичні плани державної та 
місцевої влади в Європейському Союзі за кожним показником, заходом, 
принципом дій мають науково та інформаційно-аналітично обґрунтовану базу 
змін, чітко виписаних та зрозумілих національних та місцевих інтересів, які 
неодноразово обговорювались та визнані більшістю населення в умовах повної 
інформаційної прозорості [50]. 
Розвиток економіки України, формування основ економічної та соціальної 
безпеки системно пов’язані з успішним, прогресивним функціонуванням міст, як 
концентрованих осередків усіх видів ресурсів, інформаційно-освітніх та науково- 
дослідних центрів. Актуальність питання розвитку економіки міст особливої 
гостроти набирала за часи кризи-пандемії та відповідної нагальної потреби в зміні 
підходів до економічної політики відтворення господарських комплексів складних 
регіональних утворень (міст, областей, районів) і ще більшого значення набуває в 
умовах ведення війни з рф. Проблема балансування, гармонійного розвитку 
економки міст постає першочерговим завданням в державному, галузевому, 
регіональному та місцевому плануванні, прогнозуванні, розробці сценаріїв та 
цільових проєктів, активному залученні сучасної системи знаньменеджменту та 
маркетингу [51]. 
Макроекономічне планування, прогнозування, сценарування як складові 
механізму державного регулювання економіки широко використовується в 
економічно розвинених країнах із метою соціально-економічної стабілізації, 
63 
забезпечення динамічності розвитку економіки [52]. В системі сучасного 
менеджменту розрізняють, активно залучають в практику адаптовані форми 
макроекономічного планування: директивне, індикативне та стратегічне [53]. Саме 
стратегічне планування в своєму методологічному забезпечені передбачає 
залучення найрізноманітніших технологій прогнозування та сценарування. 
Питаннями макро- та мезоекономічного планування в Україні активнозаймались 
такі провідні науковці, як В. Воронкова, С. Мочерний, Г. Третяк, О. Фінагіна, Л. 
Шкварчук та інші. Напрями досліджень та коло обговорюваних питань в 
науковому середовищі дуже велике: методологічне та науково-практичне 
забезпечення розробки планів та прогнозів; технології обробки інформації; 
залучення світового досвіду. Велике коло питань плануванням великих та 
середніх господарських систем ще потребує свого вивчення в умовах доволі 
різних ситуацій, що пов’язані з безпекою життєдіяльності, інноваційними 
проєктами, відновленням та модернізацією територій зруйнованих під час 
війни [50]. 
Крім того, можна констатувати, що вирішення злободенних проблем 
сьогодні відбувається часто не шляхом конкуренції між окремими течіями 
економічної думки і пошуку єдиного істинного знання або правильного рішення, а 
шляхом поєднання зусиль економістів різних теоретичних напрямів, коли стає 
можливим формування нових наукових гіпотез чи оптимальних господарських 
рішень у межах кількох течій економічної думки або на стику різних наук. Поява 
монетарного посткейнсіанства, нового кейнсіанства, еволюція інституціоналізму 
впродовж ХХ-го ст. свідчать саме про намагання економістів поєднати сили у 
вирішенні глобальних проблем сучасності. На наш погляд, зазначені процеси 
свідчать про те, що для світової економічної науки початку ХХІ ст. характерними  
стають об’єднавчі, конвергентні тенденції. В потужному розвитку останніх 
важливе значення мають історико-економічні знання (підходи) до розуміння 
сучасних економічних теорій, їхньої еволюції впродовж ХХ ст. [54]. 
64 
За визначенням Організації Об’єднаних Націй стратегічне планування являє 
собою особливий вид діяльності суб’єктів господарювання, територіальних 
органів виконавчої та законодавчої влади (органів місцевого самоврядування, 
адміністрацій регіонів, регіональних асоціацій), державних органів виконавчої та 
законодавчої влади, які беруть участь у підготовці проектів стратегічних рішень у 
вигляді прогнозів на термін більш ніж декілька років, програм та планів, що 
передбачають висування конкретної мети, та стратегій поведінки відповідних 
суб’єктів управління, реалізація яких забезпечує їхнє ефективне функціонування в 
довготривалій перспективі з урахуванням наявних ресурсів, вибору пріоритетів їх 
використання з урахуванням змін зовнішнього середовища [55]. 
Окреслимо визначення категорії сценарування відповідно до науково 
орієнтованого розуміння – це управлінська технологія прогнозування, яка формує 
відображення варіантів розвитку відносин, подій, ситуацій, змін простих та 
складних систем в майбутньому за рахунок активного інтелектуального 
осмислення руху та оцінки перспективних шляхів оновлення досліджуваних 
процесів. Існують доволі різні види сценаріїв. Від простого та умовного бачення 
змін, до майбутніх моделей складних систем та всесвітнього масштабу зрушень з 
характеристиками технологічних революцій. 
Сучасні проблеми розвитку економіки, соціуму України потребують 
вирішення низки конфліктних станів повоєнного відновлення України. 
Нагальність вирішення таких питань вже існує сьогодні, тому що факти 
руйнування міст та інфраструктури обслуговування територій мають масовий 
прояв. Фактично спровоковано кризу руйнування міст, яку не мала Європа за 
останні 50-70 років. У таких умовах доволі гострими постають питання: 
–  повернення до системного планомірного розвитку регіонів за 
європейськими стандартами з елементами балансового та індикативного 
планування; 
65 
– врахування в діях влади досвіду виживання громад за умов фізичних та 
інформаційних загроз життєдіяльності; 
– накопичення досвіду країн та регіонів з аналогічними проблемами 
відтворення життєдіяльності після війни (Хорватія, Ізраїль, Кіпр) в системі знань 
регіонального менеджменту; 
– сценарування розвитку міст з урахуванням євроінтеграційних процесів та 
новітнього бачення якості, безпеки житла для населення, інфраструктури 
забезпечення життєдіяльності. 
Терористична тактика ведення війни рф, внаслідок якої зруйновано тисячі 
будинків, об'єктів цивільної та критичної інфраструктури, ставить перед Україною 
ще одне завдання – потрібно пройти не лише важкий шлях до перемоги, а й шлях 
післявоєнного відновлення наших територій, підприємств. Причому вже зараз, під 
час війни, потрібно планувати, як це буде і за рахунок чиєї фінансової допомоги 
[56]. 
На сьогодні свого оформлення вже мають наступні проблеми, що пов’язані 
як з економічною, так і соціальною безпекою регіонів України: 
‒ енергозабезпечення життєдіяльності регіонів та міст, цільовий захист 
об’єктів енергетики та теплозабезпечення; 
‒ будування сучасного житла за умов загроз ведення військових дій 
(актуальним постає досвід будівельного сектору Ізраїлю); 
‒ посилення інвестування та контролю за діяльністю закладів медицини в 
усьому спектрі надання послуг населенню; 
‒ формування інтегрованих платформ співпраці соціального захисту 
населення та відповідної допомого світового та національного бізнесу на основі 
інформаційної прозорості та спрощення заходів реалізації проєктів. 
До вирішення нагальних питань та проблем рекомендуємо залучати 
інституції науки та освіти, представників бізнесу та влади, провідний світовий 
66 
менеджмент з країн, де відбувалися аналогічні ситуації та накопичено позитивний 
досвід вирішення конфліктів. 
Окреслені проблемні питання в даному контексті є суто стислими та не 
дають повноти усього спектру дій кризи, її наслідків. На сьогодні кризові прояви 
мають своє поширення та вплив на фінансово-економічну стабільність, 
особливості роботи національної інфраструктури, контроль та регулярні заходи 
сфери послуг. Новітні вимоги до ведення господарської діяльності ускладняються 
та формують серйозні негаразди розвитку бізнесу, державного сектору, 
міжнародним відносинам та крос-культурним комунікаціям. Такий стан необхідно 
визнавати відповідним до надзвичайних ситуацій [51]. 
Перший глобальний проєкт відновлення Україна презентувала на 
міжнародній конференції у швейцарському Лугано. План розрахований на десять 
років та охоплює 15 сфер. Його загальна вартість становить понад 750 млрд 
доларів. З цієї суми 250-300 млрд доларів розраховують залучити за рахунок 
партнерських грантів, 200-300 млрд – за рахунок позик або акціонерного капіталу, 
250 млрд доларів – за рахунок приватних інвестицій [6]. 
Загальні підходи світової спільноти до відбудови України не мають 
однозначності, вони скоріше спрямовані на загальне бачення необхідності та 
найскорішого виправлення кризових ситуацій, формування зон стійкої безпеки. 
Управлінське наповнення планів, заходів, дій, ще тільки отримує свого 
визнання та якісного, кількісного наповнення. Ключовим гальмуючим процесом 
постає незакінченість ведення військових дій на території нашої країни, наявність 
великої кількості ризиків та невизначеність соціально-економічних інтересів, 
потреб кожного регіону, кожного окремого міста та відповідних громад.[50] 
Сучасний план розбито на три етапи. Перший етап – «Стійкість» – 
передбачає відновлення найважливіших об'єктів критичної інфраструктури до 
кінця року. Зокрема, йдеться про ремонти котелень, мереж, житла, підтримку 
67 
малого та середнього бізнесу. Цього року Україна хоче одержати 60-65 млрд 
доларів [56]. 
Наступний етап у 2023-2025 роках передбачає саме відновлення – 
реалізацію більшості проєктів всього плану, відновлення об'єктів соціальної 
сфери, будівництво житла. Етап передбачає залучення фінансування у розмірі 
понад 300 млрд доларів [56]. 
Заключний етап, який розтягнеться на 2026-2032 роки, це вже модернізація 
та заходи щодо вступу України до Євросоюзу. На це потрібно понад 400 млрд 
доларів [56]. 
На початку вересня уряд України, Єврокомісія та Світовий банк 
представили першу спільну оцінку збитків від російського вторгнення. 
Попередньо, збитки та відновлення оцінюються в 349 млрд доларів. Але є два 
моменти: по-перше, це мінімальна потреба, а, по-друге, це оцінка збитків станом 
на 1 червня – з того часу, враховуючи численні удари рф по критичній 
інфраструктурі, сума зросла. У звіті йдеться, що до 2024 року мінімально Україні 
потрібно 105 млрд доларів – для відновлення соціальної, енергетичної та  
транспортної інфраструктури, підтримки сільського господарства, закупівлі газу 
та очищення території після війни. У довгостроковій перспективі потрібно ще 
близько 244 млрд на відновлення секторів економіки [56].    
Перші два етапи відновлення мають характеристику обов’язково- 
регуляторних та спрямовані на вирішення найбільш гострих проблем та усунення 
наслідків руйнування, що пов’язані з критичним забезпеченням життєдіяльності 
населення, відтворення виробництв та соціальної інфраструктури. 
Наступні етапи, вже більш пов’язані з стратегічним баченням майбутнього 
міст та районів України, таких етапів скоріш за все буде декілька з позиції різних 
сценаріїв розвитку господарських комплексів як окремих територій, так і 
перспектив відновлення територій за параметрами часу, доцільності, економічної 
та соціальної безпеки, екологічних проблем. Більшість ситуацій сьогодні постають 
68 
незрозумілими та неочікуваними з урахуванням відсутності відповідного досвіду 
та актуалізованого інформаційного забезпечення. 
Для післявоєнного відновлення регіонів України, особливо міст, сценарії 
постають актуальними, затребуваними в системі удосконалення знань 
регіонального менеджменту, так і з позиції формування балансу інтересів між 
населенням територій та інвесторами. Саме баланс інтересів в відносинах 
ключових замовників та виконавців таких робіт забезпечують якість та 
своєчасність управлінських рішень. 
Рекомендуємо узагальнену управлінську технологію розробки сценаріїв на 
основі вирішення ключових завдань та проходження обов’язкових етапів з 
виконання цільових робіт. Така технологія має характеристики науково 
орієнтованої, узагальненої з перспективами розширення та доповнення, або 
навпаки звуження та спрощення заходами та діями, техніками та затребуваними 
підходами.[50] 
Технологія виконання розробки сценаріїв формується з етапів: 
1. Вивчення та глибинного дослідження ситуації керованою групою з 
розробки сценарію (далі – провідний менеджмент сценарію). Залучення 
управлінських технологій: SWOT– та PESTLE– аналізу. 
Для аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища,використовується ціла 
низка моделей: STEEP, PEST чи PESTLE.  
На підставі результатів SWOT– і PESTLE– аналізу можна визначити місію, 
стратегічні цілі й завдання об’єкта стратегічного планування [55, с. 56-57]. 
2. Цілеполягання розвитку території та відповідна ініціація напрямів 
досліджень, пріоретизація сфер та напрямів активного залучення ресурсів 
відповідно до загальної концепції розвитку (відновлення) території. Залучення 
управлінських технологій: побудова дерева цілей; експертні панелі; опитування. 
3. Роздроблення сфер (галузей), що підлягають процедурі сценарування на 
окремі складові та формування нарисів майбутнього кожного елементу. 
69 
Закріплення оцінок виокремлених сегментів за вузькими фахівцями 
(будівельного та енергетичного секторів, соціологів та фінансистів та інших). 
Формування невеликих експертних груп за напрямами фахового впливу. 
Залучення управлінських технологій: визначення індикаторів розвитку; 
формування балансів ресурсозабезпечення; кластеризація. 
4. Розробка індивідуальних прогнозів за цільовими напрямами (галузевим, 
по видам діяльності, за подіями та ситуаціями, окремими підприємствами, або 
групами підприємств) відповідно до загальної концепції розвитку території та з 
урахуванням колективної думки керівного менеджменту сценарію. Використання 
управлінських технологій: анкетування, опитувань, рейтингів, бесід. 
5. Паралельно з пунктом 3 відбувається загальне визначення цілісної моделі, 
схеми загального руху системи, окреслення сфер та суб’єктів впливу на систему 
відтворення економіки та соціуму. Визначається логіка стратегічного бачення 
розвитку регіону. Бажано мати декілька напрямів для подальшого вибору (базові 
сценарії). Залучення управлінських технологій моделювання: модель 
декомпозиції, моделі інтегрування складних систем, математичне та соціологічне 
моделювання. 
6. Наступний крок –  підготовка спільного семінару з провідними фахівцями 
галузевих груп з вектором визначення єдиної моделі та цільового вектору на 
основі балансу інтересів соціуму та економіки регіону, регіонального та місцевого 
менеджменту. Залучення управлінських технологій: методи семінарів та інших 
заходів колективного схвалення прогнозних документів. 
7. Обговорення схвалення та впровадження індикаторів обраного сценарію, 
звіти керівного менеджменту, інституціоналізація та нормативно-правове 
закріплення сценарію розвитку. 
Перелічені етапи підтримують загальну логіку використання так званих 
технологій Форсайт-прогнозування і мають за мету гармонійність управлінських 
відносин в процедурах та технологіях співпраці з бізнесом, населенням, 
70 
іноземними інвесторами та фахівцями. Світова спільнота очікує від українського 
менеджменту реальних кроків та системної співучасті у відновлені економіки на 
засадах інтегрування дій, інформаційної прозорості управлінської діяльності, 
цільових та науково обґрунтованих заходів. 
25 жовтня на міжнародній конференції з відновлення нашої країни в Берліні 
Україна представила ще один, менш масштабний ніж в Лугано, план відновлення. 
На заході було озвучено, що Україна у 2023 році потребує 38 млрд доларів для 
фінансування дефіциту бюджету, ще 17 млрд доларів потрібні для термінового 
відновлення соціальної, енергетичної та транспортної інфраструктури [56]. 
І процес активного планування відновлення економіки буде продовжено за 
рахунок залучення та розширення фінансування, різноманітного ресурсного 
забезпечення, визначення нагальних та перспективних потреб бізнесу та 
населення. Але стратегічне бачення українського менеджменту з питань 
відновлення, модернізації знищених виробництв та зруйнованої соціальної та 
промислової інфраструктури ще попереду. Ключовими інструментами тут 
постають прогнози та сценарії розвитку наших міст, районів, селищ в логічному 
контексті цивілізаційного та гуманістичного прогресу з урахування балансу 
інтересів великої кількості зацікавлених сторін, в першу чергу населення регіонів.  
 
Таблиця 3.1 SWOT-аналіз Новомиргородської міської територіальної 
громади. 
СИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОНИ 
1. Зручне географічне та транспортне 1. Відсутність наявної містобудівної та 
розташування громади в центрі України, землевпорядно документації. 
безпосередня близкість до обласного центру 2. Зношеність частини дорожньої та 
та м. Києва. тротуарної інфраструктури громади. 
2. Наявність у громаді 3. Зростання транспортного потоку – 
високопродуктивних грунтів (чорнозем). ваговий транспорт, що руйнує 
3. Наявність доступних для інвестування інфраструктуру, яка не розрахована на таке 
земельних ділянок. навантаження. 
4. Наявність покладів корисних копалин. 4. Застарілі інженергні мережі 
5. Налагоджений соціальний діалог між водопостачання та водовідведення. 
71 
СИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОНИ 
місцевою владою та бізнесом 5. Недостатність мереж зовнішнього 
6. Наявність підприємств зі значним освітлення. 
експортним потенціалом. 6. Дефіцит фінансових ресурсів, що не 
7. Наявність відновлювальних та дозволяє розпчати реалізацію значних 
альтернативних джерел енергії, сприятливі інвестиційних проектів. 
прииродні умови для генерації нетрадиційних 7. Дещо незадовільний стан наявних 
видів енергії. рекреаційних зон, пам’яток архітектури. 
8. Наявність об’єктів рекреаційних зон. 8. Недостатня кількість облаштованих 
зон відпочинку та розваг. 
МОЖЛИВОСТІ ЗАГРОЗИ 
1. Розширення повноважень органів 1. Нестабільність національтної 
місцевого самоврядування в результаті законодавчої та нормативно-правової бази. 
реформи місцевого самоврядування та 2. Фінансова і цінова нестабільність, 
адміністративно-територіальної реформи. інфляційні процеси в країні. 
2. Збільшення рівня доступності до 3. Вплив пандемії та військових дій на 
міжнародних фінансових ресурсів та участі в економічний розвиток громади. 
програмах міжнародної технічної допомоги. 4. Зростання соціальної напруги серед 
3.  Розвиток альтернативної енергетики населення громади.  
та енергозберігаючих технологій. 
4. Облаштування сучасних місць 
відпочинку та розваг. 
5. Сприяння зростанню кількості 
підприємств видобувної промисловості. 
 
Розглянувши всі сильні та слабкі сторони соціально-економічного розвитку 
Новомиргородської територіальної громади та взявши до уваги зовнішні 
сприятливі можливості та загрози, було визначено проблемні питання: 
1. Запровадження системного підходу до вирішення завдань 
енергозбереження комунальних установ, яке спрямовано на розв'язання наступних 
важливих проблем: дотримання санітарно – гігієнічних норм утримання, економію 
коштів місцевого бюджету через скорочення витрат на опалення, збільшення 
терміну експлуатації будівлі, покращення її естетичного вигляду. 
2.  Розвиток мережі транспортного сполучення в межах Новомиргородської 
громади, шляхом будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту 
автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури сіл ,  що в свою чергу 
забезпечить покращення рівня благоустрою, побуту населення та створення 
72 
комфортних умов для взаємодії  громад  з метою вирішення соціальних та 
комунальних проблем. 
3. Покращення якості та доступності  послуг для населення щодо 
забезпечення питною водою жителів села (водопостачання та водовідведення), що 
позитивно вплине на життєвий рівень життя громадян, стан їхнього здоров’я.  
Для покращеня розвитку громади, необхідно залучатись грантовою 
підтримкою, що позитивно вплине на зростання соціально-економічних 
показників.  
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 918 
затверджено порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті 
для надання підтримки фермерським господарствам та іншим виробникам 
сільськогосподарської продукції. 
Заявка на отримання бюджетних коштів подаватимуться через особистий 
електронний кабінет Державного аграрного реєстру. Бюджетні кошти надаються 
для надання підтримки за такими напрямами: 
бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь сільськогосподарського 
призначення (1 гектар) для провадження сільськогосподарської діяльності; у 
розмірі 3100 гривень на 1 гектар, але не більше 372 000 гривень для однієї 
людини; 
спеціальна бюджетна дотація за утримання великої рогатої худоби (корів) 
усіх напрямів продуктивності надається на кожну корову, яка перебуває у 
власності отримувача, ідентифікована та зареєстрована відповідно до 
законодавства станом на дату подання заявки,  у розмірі 5300 гривень на одну 
корову, але не більше 530 000 гривень для одного отримувача. 
Заявка на отримання бюджетних коштів подається програмними 
засобами Державного аграрного реєстру з 1 вересня поточного року. 
Граничний строк подання заявки до Державного аграрного реєстру – 15 
листопада поточного року. 
73 
Отримувачами бюджетних коштів є фермерські господарства та інші 
виробники сільськогосподарської продукції даного порядку. Звертаємо вашу 
увагу, що відповідно до Закону України від 05 листопада 2020 №985-ІХ «Про 
внесення змін до деяких законів України щодо функціонування Державного 
аграрного реєстру та удосконалення державної підтримки виробників 
сільськогосподарської продукції» виробники сільськогосподарської продукції – 
сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі 
домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов’язану з веденням 
особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського 
господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю». [57] 
З метою розвитку мікро-малого та середнього агробізнесу Урядом з 1 липня 
2022 року запущено програму грантової підтримки на створення та розвиток 
переробних підприємств, для розвитку садівництва, а також на створення теплиць. 
Постановою КМУ від 24 червня 2022 року №739 «Деякі питання надання 
грантів для переробних підприємств» затверджено Порядок надання грантів на 
створення та розвиток переробних підприємств» та Постановою КМУ від 21 
червня №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу», затверджено Порядок 
надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та 
виноградарства та Порядок надання грантів для створення або розвитку 
тепличного господарства [58]. 
Для ефективного розвитку Новомиргородської міської ради необхідно 
визначити пріорітети якими потрібно керуватися та головні цілі для досягнення 
бажаного рівня соціально-економічного розвитку. Основною метою програми 
розвитку є спільна цілеспрямована дія Новомиргородської міської ради та 
представників бізнесу щодо створення комфорного середовища у громаді для 
проживання, роботи і відпочинку, на засадах соціального партнерства та 
консолідації дій. Досягнення зазначеної мети планується здійснити шляхом 
реалізації наступних пріоритетних напрямів: 
74 
1.Створення умов щодо інвестиціної діяльності: 
– залучення інвестицій в економіку громади; 
– створення умов для активізації інвестиціної діяльності. 
2.Створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього 
підприємництва: 
– покращення бізнес-середовища громади; 
– розвиток підприємницької культури; 
– залучення місцевих товаровиробників до участі у виставках та ярмарках 
регіонального та міжнародного значення з метою підвищення 
конкурентоспроможності виробленої продукції. 
3.Використання земельних ресурсів та удосконалення земельних відносин: 
– формування переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок для 
впровадження інвестиційних проєктів; 
– проведення аукціонів з продажу права оренди та права власності на землю; 
– проведення нормативної грошової оцінки земель населення громади. 
4.Розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури: 
– забезпечення безперервності розвитку та вдосконалення дорожньо-
транспортної інфраструктури, підвищення її пропускної спроможності; 
– задоволення потреб населення у транспортному сполучені; 
– забезпечення проведення заходів із безпеки дорожнього руху з метою 
уникнення аварійності на дорогах громади; 
– поліпшення системи зовнішнього освітлення. 
5.Підвищення якості, конкурентоспроможності і доступності освіти: 
– реалізація права дітей на доступність і безоплатність дошкільної, загальної 
середньої та позашкільної освіти в межах державних вимог до їх змісту, рівня й 
обсягу надання їм якісної освіти; 
– удосконалення системи надання послуг та зміцнення матеріально-
технічної бази закладів освіти; 
75 
– впровадження заходів з енергозбереження в навчальних закладах громади. 
6.Поліпшення якості і доступності медичних послуг: 
– забезпечення доступності та якості медичної допомоги всім категоріям 
населення на основі впровадження сучасних технологій, діагностики та лікування, 
сімейної медицини; 
– профілактика хронічних захворювань, формування здорового способу 
життя серед населення. 
7.Доходи населення. Соціальний захист населення: 
– забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на соціальний 
захист населення громади; 
– стимулювання створення нових робочих місць. 
8.Підтримка учасників бойових дій та внутрішньопереміщених осіб: 
– підтримка та забезпечення соціального захисту учасників бойових дій; 
– підтримка та забезпечення соціального захисту внутрішньопереміщених 
осіь. 
9.Благоустрій території: 
– забезпечення якості середовища громади; 
– здійснення контролю стану об’єктів благоустроб на всій території 
громади. 
10. Житлово-комунальне господарство: 
– реконструкція і модернізація ситсем водопостачання та водовідведення 
міста; 
– активізація роботи щодо створення об’єднань співвласників 
багатоквартирних житлових будинків, як основних замовників житлово-
комунальних послуг. 
11. Розвиток культури, туризму та збереження культурної спадщини: 
– розвиток об’єктів галузі культури; 
– покращення матеріально-технічної бази закладів культури; 
76 
– розвиток туристичної сфери; 
– забезпечення реалізації державної політики у сфері культури. З питань 
охорони історико-архітектурної та культурної спадщини, збереження та розвитку 
музейного фонду громади; 
– організація і проведення фестивалів, конкурсів та інших заходів серед 
широких верств населення, забезпечення патріотичного виховання молоді, 
проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною 
спадщиною; 
– популяризація культурної спадщини; 
– розширення культурної інфраструктури на селі та забезпечення сільського 
населення кудьтурно-мистецькими заходами. 
12. Екологічна ситуація, використання природних ресурсів: 
– забезпечення реалізації державної екологічної політики на території 
громади; 
– збільшення ефективності заходів з охорони природних ресурсів, їх 
збереження та відтворення. 
13. Мобілізаційна підготовка, цивільний захист населення: 
– забезпечення захисту населення і території від надзвичайних ситуацій 
техногенного і природного характеру шляхом ефективного функціонування ланки 
територіальної підситстеми єдиної державної системи цивільного захитсу; 
– запобігання винекненню надзвичайних ситуацій, ефективне реагування на 
них. 
14. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Новомиргородської 
міської ради: 
– оновлення матеріально-технічного забезпечення апарату, малочисельних 
структурних підрозділів міської ради та бюджетних установ та закладів 
комунальної власності. 
 
77 
Виснови за розділом 3 
 
Основою концепції управління розвитком територіальної громади є 
визначення мети, яка передбачає впровадження механізму удосконалення 
процесів зростання громади, враховуючи її основні завдання відповідно до переваг 
та недоліків території, на підставі сформованих теоретичних, методичних підходів 
і організаційних методів. Об’єктом є основні елементи, які впливають на 
економічне зростання території та зміцнюють її життєздатність, а саме: місцевий 
економічний розвиток, який залежить від наповнення і спроможності місцевого 
бюджету, та інструмент впливу на його формування. 
Для досягнення економічного розвитку територіальної громади України 
основою є ресурсна складова та комплексний підхід до управління територією, 
який передбачає використання концепції формування ефективного управління 
громади. Запропонована концепція базується на комплексі заходів для побудови 
стратегії та програм розвитку території відповідно до наявних ресурсів громади, 
враховуючи зовнішні та внутрішні виклики. Основні суб’єкти впливу – влада, 
бізнес, населення. 
За наявності передумов для успішного розвитку актуальності набувають 
питання зростання дохідної частини місцевих бюджетів громад. Для досягнення 
максимального ефекту фінансового забезпечення території необхідною є 
комплексна програма підтримки формування, діяльності та розвитку місцевого 
підприємництва, створення умов для впровадження інвестиційних проєктів та 
інноваційних продуктів. Крім того, важливими стають питання стратегічного 
планування території відповідно до нових викликів сьогодення. Це потребує 
удосконалення дій ОМС щодо забезпечення спроможності громад за допомогою 
визначення і реалізації організаційно-економічного механізму формування 
громад у розвитку регіону. 
 
78 
ВИСНОВКИ 
 
Соціально-економічний розвиток регіонів та його прискорення є одним із 
першочергових напрямів державної регіональної політики України, тому що від 
стану економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць простору 
держави залежить її конкурентоспроможність у глобальному світі. Європейські 
практики регіонального розвитку вказують на  те, що соціальний, політичний, 
економічний, екологічний стан розвитку адміністративно-територіальних 
утворень забезпечує місцева публічна влада. Вона створює умови для ефективного 
використання внутрішнього потенціалу території, умови для розвитку бізнес-
структур, залучення інвестицій, покращення зайнятості громадян – стійке 
зростання рівня якості життя населення. Такі заходи впливають на рівень життя 
громадянського суспільства території, збільшення надходжень до місцевих 
бюджетів, що позитивно позначається на регіональному та національному 
розвитку. Організація роботи, належне виконання функцій органами управління 
на територіях має безпосередній вплив на результати функціонування громад. 
Для досягнення економічного розвитку територіальної громади України 
основою є ресурсна складова та комплексний підхід до управління територією, 
який передбачає використання концепції формування ефективного управління 
громади. Запропонована концепція базується на комплексі заходів для побудови 
стратегії та програм розвитку території відповідно до наявних ресурсів громади, 
враховуючи зовнішні та внутрішні виклики. Основні суб’єкти впливу – влада, 
бізнес, населення. За наявності передумов для успішного розвитку актуальності 
набувають питання зростання дохідної частини місцевих бюджетів громад. Для 
досягнення максимального ефекту фінансового забезпечення території 
необхідною є комплексна програма підтримки формування, діяльності та 
розвитку місцевого підприємництва, створення умов для впровадження 
інвестиційних проєктів та інноваційних продуктів. Крім того, важливими стають 
79 
питання стратегічного планування території відповідно до нових викликів 
сьогодення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
80 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Запасна Л.С. Економічна сутність розвитку підприємства. –
 http://www.nbuv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp96/knp96_33-37.pdf. 
2. Уманець Т.В. Стимулювання соціально-економічного розвитку 
регіонів України на засадах фінансової децентралізації. Економічний вісник 
Донбасу. № 3(57). 2019. С. 83-88. 
3. Децентралізація управління: переваги і ризики в умовах України. 
URL: http://www.novageografia.com/vogels139-1.html. 
4. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні : Розпорядження Кабінету міністрів 
України від 1 квітня 2014 р. № 333-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-
2014-%D1%80. 
5. Про співробітництво територіальних громад : Закон України від 
17.06.2014 р. № 1508-VII / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18. 
6. Про добровільне об’єднання територіальних громад : Закон України 
від 14.05.2020 р. № 157-VIII / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19. 
7. Про військово-цивільні адміністрації : Закон України від 24.02.2018 р. 
№ 141-VIII / Верховна Рада України. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/141-19. 
8. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи 
міжбюджетних відносин : Закон України від 01.01.2017 р. № 79-VIII / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19. 
9. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких 
законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон України від 
01.01.2017 р. № 71-VIII / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-19. 
81 
10. Про утворення та ліквідацію районів : Постанова Верховної Ради 
України від 17.07.2020 р. від 807-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-
20. 
11. Павлюк Н.В. Соціально-економічний аспект децентралізації державної 
влади: процеси реформування місцевого самоврядування в Україні. Ефективність 
державного управління. Вип. 44. 2015. С. 80-86.  
12. Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році : Постанова 
Верховна Рада України від 15 липня 2020 року № 795-IX. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/795-IX. 
13. Реформа децентралізації. URL: 
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/efektivnevryaduvannya/reforma-
decentralizaciyi. 
14. Авшенюк Н.М. Розвиток транснаціональної вищої освіти в контексті 
глобалізації ринків освітніх послуг / Н.М. Авшенюк // Теорія і практика 
управління соціальними системами, 2018. – № 4. – С. 69-77. 
15. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні / С.І. Брус // 
Фінанси України, 2008. – № 11. – С. 75-85. 
16. Бондар В.П. Система контролю якості аудиторських послуг / В.П. 
Бондар // Формування ринкових відносин в Україні, 2009. – № 1(92). – С. 139- 142.  
17. Глущенко С.В. Інвестиційні послуги банків: зарубіжна практика та 
українські перспективи / С.В. Глущенко // Фінанси України, 2007. – № 5. – С. 96-
104. 
18. Білаш О.В. Державне регулятивне структурування вітчизняного ринку 
страхових послуг / О.В. Білаш // Формування ринкових відносин в Україні, 2019. – 
№ 4. – С. 104-111. 
19. Булах Т.М. Шляхи поліпшення ресурсного забезпечення розвитку 
підприємництва в сфері послуг / Т.М. Булах // Формування ринкових відносин в 
Україні, 2017. – № 1. – С. 66-69. 
82 
20. Булах Т.М. Організаційно-економічне забезпечення регіонального 
розвитку підприємництва в сфері послуг / Т.М. Булах // Формування ринкових 
відносин в Україні, 2008. – № 4. – С. 143-149. 
21.Економічна статистика. Регіональна статистика. Державна служба 
статистики України: веб-сайт. URL: https://ukrstat.gov.ua/. 
22.Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого 
самоврядування. Децентралізація:веб-сайт.URL: 
https://decentralization.gov.ua/mainmonitoring. 
23.Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-
2027    роки:    Постанова    КМУ    від     5 серп.     2020 р.     № 695. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text 
24.Економічна    теорія:    Політекономія:    підручник    /    за    ред. В. Д. 
Базилевича. Вид. 6-те, перероб. і доповн. Київ: 3нання-Прес, 2007. 719 с. 
25.Dawkins C. J. Regional development theory: Conceptual foundations, classic 
works, and recent developments. Journal of Planning Literature. 2003. Р. 144–145. 
26.Markusen А. Regions: Economics and Politics of Territory. Rowman and 
Littlefield Publishers, 1987. 200 р. 
27.Експерт розробив Інструмент оцінки рівня спроможності об’єднаної   
громади. Децентралізація в Україні: офіц. сторінка. URL: 
https://decentralization.gov.ua/news/12252. 
28.Забезпечення сталого розвитку України в контексті глобального 
партнерства: монографія / за заг. ред. Л. О. Петкової, О. Ю. Березіної, І. Г. 
Гончаренко / Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси, 2019. С. 335. 
29.Зовнішньоекономічна діяльність. Статистика зовнішнього сектору. 
Національний банк України: веб-сайт. URL: https://ukrstat.gov.ua/ 
druk/publicat/kat_u/publ10_u.htm. 
30.Hart R. UN predicts more than 8 million refugees will flee Ukraine this 
year. Breaking. Business. Forbes Staff. 2022. URL: https://www.forbes.com/ 
83 
sites/roberthart/2022/04/26/un-predicts-more-than-8-million-refugees-will-flee- ukraine-
this-year/?sh=75e190b869ef 
31.Руда Н. І. Формування соціального статусу територіального колективу в 
період переходу до ринкових відносин. Правова система України: теорія і 
практика: зб. матеріалів доп. наук.-практ. конф. Київ, 1993. С. 203. 
32.Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної 
організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квіт. 
2014 р. № 333-р. Офіційний вісник України. 2014. № 30. Ст. 831. 
33.Корбутяк А. Г., Сокровольська Н. Я. Фінансування повноважень органів 
місцевого самоврядування в умовах децентралізації. Ефективна економіка. 2018. 
Вип. 11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/ 11_2018/104.pdf . 
34.Корнієнко М. І. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще 
продовжується. Місцеве та регіональне самоврядування України. Київ, 1994. Вип. 
4 (9). С. 17. 
35.https://rada-novomirgorod.gov.ua 
36.https://rada-novomirgorod.gov.ua/miska-rada/prohrama-sotsialno-
ekonomichnoho-ta-kulturnoho-rozvytku-novomyrhorodskoyi-mth. 
37.https://rada-novomirgorod.gov.ua/sites/rada-novomirgorod.gov.ua/files/inline-
files/zv9mis.pdf 
38.Applied aspects of constructing econometric model for forming local budget   
under   decentralization   /    Yu. H.    Mashkarov,    M. M.    Kovalenko, М. Y. 
Kovalenko, V. Yu. Petchenko. Державне будівництво 2018. № 21–11. URL: 
39.file:///C:/Users/Hi-Tech/Downloads/DeBu_2018_2_7.pdf 
40.Butkovic L. L., Tomsic D., Kaselj S. Collaborative strategic view in corporate 
social responsibility – construction industry case. Business Systems Research. 2021. 
Vol. 12. No. 1. P. 144–163. 
41.Is CSR the panacea for SMEs? A study of socially responsible SMEs during 
economic crisis / S. Magrizos, E. Apospori, M. Carrigan, R. Jones. European 
84 
Management Journal. 2021. Vol. 39. No. 2. Р. 291–303. 
42.Білан О. С. Корпоративна соціальна відповідальність як чинник 
підвищення вартості компанії. Причорноморські економічні студії. 2020. Вип. 54. 
С. 75–79. 
43.Заблодська І. В., Тяжкороб І. В., Сєрєбряк К. І. Стратегічний аспект 
соціального інвестування в контексті регіонального розвитку. Фінансово-
кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. 2019. Т. 4. № 31. С. 487–
496. DOI: https://doi.org/10.18371/fcaptp.v4i31.191002. 
44.Проданова Л. В., Шерстюкова К. Ю. Соціальна відповідальність бізнесу. 
Вісник ДонНУЕТ ім. М. І. Туган-Барановського. Серія: Економічні науки. 2020. № 
2. С. 49–60. DOI: 10.33274/2079-4819-2020-73-2-49-60. 
45.Грицаєнко М. І. Соціальний капітал територіальних громад та їх 
об’єднань. Modern economics. 2017. Вип. 4. С. 63–74. 
46.Chyzh V., Sakhno T. Corporate social responsibility in the development of 
territorial communities of Ukraine. European Journal of Sustainable Development 
(EJSD). 2020. Vol. 9. No. 3. Р. 39–50. 
47.Корпоративна соціальна відповідальність Group DF: пріоритетні 
напрямки. URL: http://www.azot.ck.ua/ content/articles/843. 
48.https://rada-novomirgorod.gov.ua/byudzhet-miskoyi-rady/zvit-pro-
vykonannya-byudzhetu-za-2021-rik 
49.Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної 
організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квіт. 
2014 р. № 333-р. Офіційний вісник України. 2014. № 30. Ст. 831. 
50.Конституція України від 1996 р. № 30. Ст. 141 / Верховна Рада України. 
URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 
51.Паскаль Л.В., Сергата М.М., Іванчишин Т.М. ПРОГНОЗИ ТА 
СЦЕНАРУВАННЯ РОЗИТКУ МІСТ УКРАЇНИ: МАЙБУТНЄ ЕКОНОМІЧНОЇ 
БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ.Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, 
85 
практика: колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. 
Харків: ХНУРЕ, 2022. 347 с. 
52.Загоруйко І. О., Пригодюк О. М., Паскаль Л. В. Підходи та цільові 
технології удосконалення планування соціально-економічного розвитку міст 
України в постпандемічний період. Трансформація підходів в управлінні та 
маркетингу у постпандемічний період/ за ред. В.В. Храпкіної. Київ.2021. 324с. 
53.Шумська С. С. Макроекономічне прогнозування: навч. посібник: у двох 
ч. К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Ч. 1.С.96. 
54.Третяк Г. С., Бліщук К. М. Державне регулювання економіки та 
економічна політика: навч. посіб. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. С. 35. 
55.Фещенко В.М. Сучасні економічні теорії: концептуальні витоки та 
еволюція змістовного наповнення. Сучасні економічні теорії: історія, методологія 
та перспективи розвитку: зб. матеріалів Всеукр. круглого столу; 10 листопаду 2016 
р. К.: КНЕУ, 2016. С.14/ 
56.Сментина Н. В., Фіалковська А. А. Стратегічне планування місцевого 
розвитку: навч. посіб. К.: ФОП Гуляєва В. М., 2019. 244 с. 
57.Скільки буде коштувати повоєнне відновлення України: перші 
оцінки.URL:https://www.slovoidilo.ua/2022/10/28/infografika/ekonomika/skilky-bude-
koshtuvaty-povoyenne-vidnovlennya-ukrayiny-pershi-oczinky. 
58.https://rada-novomirgorod.gov.ua/advertisement/poryadok-vykorystannya-
koshtiv-peredbachenykh-u-derzhavnomu-byudzheti-dlya-nadannya-pidtrymky 
59.https://rada-novomirgorod.gov.ua/advertisement/hrantova-pidtrymka 
 
86
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
