ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9234| Title: | «ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД», С.МОШУРІВ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)» |
| Authors: | Бітюк, Інна Миколаївна Завальнюк, Наталія Володимирівна |
| Keywords: | Управління, маркетингові стратегії, екологізація виробництва, ринкові відносини |
| Issue Date: | 2024 |
| Abstract: | Предметом дослідження є управління маркетинговою стратегією підприємства ТОВ «Мошурівський консервний завод». Об’єктом дослідження є процес формування маркетингової стратегії підприємства. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження формування маркетингової стратегії підприємства на основі екологізації виробництва та управлінських заходів щодо її забезпечення. Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра: дослідити формування та розвиток маркетингової стратегії підприємства в умовах ринкових відносин; дослідити маркетингову стратегію екологізації аграрного виробництва; дослідити вітчизняний та європейський досвід законодавства для підтримки та регулювання органічного сільського господарства; навести загальну характеристику підприємства; проаналізувати техніко-економічні показники підприємства; проаналізувати виробничу діяльність підприємства; дослідити конкурентне середовище виробництва органічно чистої продукції в Україні; сформувати перспективи впровадження екологічно чистої продукції на підприємстві. За результатами дослідження сформовано перспективи впровадження екологічно чистої продукції на підприємстві. Наведено теоретичні аспекти маркетингової стратегії екологізації аграрного виробництва. Проведено аналіз конкурентного середовища виробництва органічно чистої продукції в Україні. Сформовано попит на органічну продукцію згідно проведеного опитування. Одержані результати можуть бути використані при розробці та формуванні стратегії розвитку підприємства. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9234 |
| Appears in Collections: | 073 Менеджмент (Менеджмент) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Завальнюк Наташа.pdf Restricted Access | 1.91 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування
Допущено до захисту
завідувач кафедри
____________________________________
____________________________________
«_____»________________________ 2024 р.
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
«ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА
ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ
«МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД», С.МОШУРІВ
ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма навчання: денна
Група МСК-205
Виконавець роботи:
«____»___________ 2024 р. ________________ _Наталія ЗАВАЛЬНЮК
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) ( )
Керівник роботи:
«____»___________ 2024 р. ________________ ___доц. Інна БІТЮК__
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) (Вчене звання, )
Черкаси 2024
2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ
Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
__________Завальнюк Наталія Володимирівна___________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи «ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ
ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА (НА
МАТЕРІАЛАХ ТОВ «МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД»,
С.МОШУРІВ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»
керівник роботи____ к.е.н., доцент Бітюк Інна Миколаївна ________________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «18» березня 2024 року № 83/04
2. Вихідні дані до роботи___ баланси та звіти про фінансові результати
діяльності підприємства; періодичні видання та друковані літературні
джерела.__________________________________________________________
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ
СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «МОШУРІВСЬКИЙ
КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» ТА ЙОГО ВИРОБНИЦТВА
РОЗДІЛ 3 РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНО ЧИСТОЇ
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
2 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
3 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
5. Дата видачі завдання____________________________________________
3
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Строк
№ Назва етапів підготовки
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи бакалавра
етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання попереднього 10.01.2024 виконано
1
плану робот.
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 20.01.2024 виконано
2
групування матеріалів.
3 Затвердження плану. Підготовка теоретичного розділу. 05.02.2024 виконано
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 07.02.2024 виконано
4
необхідних для написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.03.2024 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 17.03.2024 виконано
7 Підготовка та написання розрахункового розділу 26.03.2024 виконано
роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 04.04.2024 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 08.04.2024 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 20.04.2024 виконано
11 Оформлення роботи 10.05.2024 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 07.06.2024 виконано
Здобувач вищої освіти ______________ __ Наталія ЗАВАЛЬНЮК ____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______________ ___ Інна БІТЮК_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
4
АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 93 сторінки, 11 таблиць,
11 рисунків, список використаних джерел з 65 найменувань, 3 додатки.
«ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА
ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ
«МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД», С.МОШУРІВ
ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»
Предметом дослідження є управління маркетинговою стратегією
підприємства ТОВ «Мошурівський консервний завод».
Об’єктом дослідження є процес формування маркетингової стратегії
підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження формування
маркетингової стратегії підприємства на основі екологізації виробництва та
управлінських заходів щодо її забезпечення.
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра:
дослідити формування та розвиток маркетингової стратегії підприємства
в умовах ринкових відносин;
дослідити маркетингову стратегію екологізації аграрного виробництва;
дослідити вітчизняний та європейський досвід законодавства для
підтримки та регулювання органічного сільського господарства;
навести загальну характеристику підприємства;
проаналізувати техніко-економічні показники підприємства;
проаналізувати виробничу діяльність підприємства;
дослідити конкурентне середовище виробництва органічно чистої
продукції в Україні;
сформувати перспективи впровадження екологічно чистої продукції на
підприємстві.
За результатами дослідження сформовано перспективи впровадження
екологічно чистої продукції на підприємстві. Наведено теоретичні аспекти
маркетингової стратегії екологізації аграрного виробництва. Проведено аналіз
конкурентного середовища виробництва органічно чистої продукції в Україні.
Сформовано попит на органічну продукцію згідно проведеного опитування.
Одержані результати можуть бути використані при розробці та
формуванні стратегії розвитку підприємства.
Рік захисту кваліфікаційної роботи бакалавра ___2024_
Підпис здобувача вищої освіти ____________________
Дата ___________________________________________
5
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ
ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА 9
1.1 Формування та розвиток маркетингової стратегії
підприємства в умовах ринкових відносин 9
1.2 Маркетингова стратегія екологізації аграрного виробництва 20
1.3 Законодавство для підтримки та регулювання органічного
сільського господарства: вітчизняний та європейський досвід 29
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ
«МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» ТА ЙОГО
ВИРОБНИЦТВА 37
2.1 Загальна характеристика підприємства 37
2.2 Аналіз техніко-економічних показників підприємства 39
2.3 Аналіз виробництва продукції підприємства 54
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНО
ЧИСТОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ 62
3.1 Конкурентне середовище виробництва органічно чистої
продукції в Україні 62
3.2 Перспективи впровадження екологічно чистої продукції на
підприємстві 71
ВИСНОВКИ 81
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 84
ДОДАТКИ 90
6
ВСТУП
Проблема екологічно чистої сільськогосподарської продукції для України
стоїть досить гостро. Це пов’язане з одного боку величезними обсягами
імпортованої продукції дуже низької якості. А з іншого боку, для підвищення
продуктивності вітчизняної сільськогосподарської продукції використовується
все більше хімічних речовин, які, попадаючи у рослини, приводять до значного
збитку здоров’ю людей. Ця проблема знайшла своє відображення у державних
органах. 6 червня 2019 року був прийнятий закон України «Про основні
принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування
органічної продукції», який визначає основні принципи та вимоги до
органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, засади
правового регулювання органічного виробництва, обігу органічної продукції та
функціонування ринку органічної продукції, правові основи діяльності
центральних органів виконавчої влади, суб’єктів ринку органічної продукції та
напрями державної політики у зазначених сферах.
Аграрний та продовольчий сектор посідає одне з провідних місць у
національній економіці України. Протягом останніх років в Україні
активізувався рух виробників органічної продукції. Проводяться ярмарки та
виставки органічної продукції, міжнародні та всеукраїнські конференції з
питань органічного виробництва, переробки, збуту, вузькоспеціалізовані
семінари, дні поля тощо. Українські виробники вже кілька років поспіль
успішно представляють свою продукцію на найбільшій світовій виставці
органічної продукції «БіоФах» у Німеччині. Збільшення кількості та
покращення якості матеріалів про органічні продукти у засобах масової
інформації чітко показує бажання споживачів отримувати якісну продукцію до
столу. Великий ринок для органічної продукції існує у багатьох країнах
Європейського Союзу та багато української органічної сировини експортується
у ці країни для подальшої переробки та споживання.
Помітний внесок у розвиток органічного сектору в Україні роблять
фінансові донори зі Швейцарії, Нідерландів, Франції, Німеччини та інших
7
країн. Завдяки проектам технічної допомоги українські спеціалісти отримують
можливість набути знання та вміння, обмінятися досвідом та побачити на
власні очі, як органічні виробники працюють в інших країнах. Крім того, для
українських виробників сертифікованої органічної продукції відкриваються
нові ринки збуту, широкі можливості, доступ до інформації та креативні ідеї.
Попит на українські органічні продукти зростає, як зі сторони кінцевих
споживачів, так і від переробних підприємств.
Еколого-економічні аспекти функціонування сільськогосподарських
підприємств досліджено в працях В.А. Борисової, П.С. Березівського, Н.В.
Зіновчука, О.М. Царенка; проблеми формування і встановлення
ресурсоекологічної та продовольчої безпеки досліджували П.А. Лайко, В.М.
Трегобчук та інші вчені. Наукові дослідження спрямовані на розвиток
екологізації аграрного виробництва в останні роки проводили І.С. Воронецька,
А.С. Малиновський, Л.Г. Мельник, О.В. Прокопенко, О.О. Прутська, О.Л.
Попова, А.Я. Сохнич, А.М. Третяк, Л.А. Хромушина, О.І. Шкуратов тощо.
Предметом дослідження є управління маркетинговою стратегією
підприємства ТОВ «Мошурівський консервний завод».
Об’єктом дослідження є процес формування маркетингової стратегії
підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження формування
маркетингової стратегії підприємства на основі екологізації виробництва та
управлінських заходів щодо її забезпечення.
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра:
дослідити формування та розвиток маркетингової стратегії підприємства в
умовах ринкових відносин;
дослідити маркетингову стратегію екологізації аграрного виробництва;
дослідити вітчизняний та європейський досвід законодавства для
підтримки та регулювання органічного сільського господарства;
навести загальну характеристику підприємства;
проаналізувати техніко-економічні показники підприємства;
проаналізувати виробничу діяльність підприємства;
8
дослідити конкурентне середовище виробництва органічно чистої
продукції в Україні;
сформувати перспективи впровадження екологічно чистої продукції на
підприємстві.
Інформаційною базою для написання кваліфікаційної роботи бакалавра є
законодавчі та нормативні документи, навчально-методична література,
фінансова звітність підприємства, узагальнення, які отримані під час
проходження практики.
9
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ
СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
1.1 Формування та розвиток маркетингової стратегії підприємства в
умовах ринкових відносин
В умовах жорсткої конкуренції сучасного ринку, маркетинг відіграє
важливу роль в діяльності будь-якого підприємства, так як він дозволяє
встановити оптимальний взаємозв’язок між підприємством та зовнішнім
підприємницьким середовищем, частиною якого він є. Сьогодні маркетинг
розуміється як вираз орієнтованого на ринок управлінського стилю мислення,
для якого характерні творчі, стабільні і нерідко агресивні підходи. Тому
маркетингова діяльність підприємства повинна бути спрямована на
довгострокове його існування, на його стійкість, міцні і тривалі зв’язки із
споживачами чи іншими учасниками ринку, підвищення
конкурентоспроможності пропонованих товарів та послуг. Цьому спонукає
розвиток ринкових відносин в Україні, що зажадало докорінної перебудови
економічного мислення менеджерів, пошуку більш ефективних способів і
засобів задоволення потреб особистості і суспільства, виявлення пріоритетних,
соціально орієнтованих напрямків економічного розвитку суспільства.
У зв’язку з цим, одним з найважливіших завдань маркетингу
підприємства, є формування конкуренторинкових стратегій, покликаних в
науковому «ключі» забезпечити довготривалу перспективу «гуманістичної»
спрямованості ринкової теорії і практики. Формування та розвиток конкуренто-
ринкових стратегій маркетингу підприємств актуалізується тим, що в сучасній
економічній літературі виявлення взаємозв’язку формування соціального
ринкового господарства і розвитку ефективної діяльності підприємств
приділяється недостатньо уваги.
Значення стратегічно визначати орієнтовану маркетингову поведінку, дає
змогу підприємству виживати у довгостроковій перспективі. Сьогодні
10
виживання та розвиток підприємств на довгострокову перспективу, має
залежати від передбачення ринкових змін, адаптуючи свою діяльність під
асортиментну диверсифікацію продукції, форм обслуговування, мереж збуту та
організаційної структури управління внутрішнім потенціалом підприємства.
В результаті чого, всі підприємства за умов конкурентного середовища
повинні сконцентровуватись не тільки на внутрішньому стані справ, але й
займатися розробкою довгострокової стратегії щодо підвищення здатності
встигати за ринковими змінами зовнішнього ринкового середовища [ 1, с. 48–
52.].
Особливе значення це набуває для тих підприємств, які мають значну
результативність від своєї діяльності і на тривалий час окреслюють напрям
розвитку та приймають зважені і конструктивні рішення з виробничих та
реалізаційних питань. Важливою тут умовою досягнення високої
результативності, є дотримання гнучких цінових параметрів із споживачами
продукції та оптимізація відносин з контрагентами підприємства
розрахованими на стійку перспективу своєї діяльності. Внаслідок чого, це
передбачає формування стратегічного планування, як один із найефективніших
напрямів життєвого циклу підприємства. За своєю суттю, стратегія виступає в
ролі визначення сукупності мети і напряму дій підприємства. Звідси,
формування стратегії є «…процесом її визначення, а реалізація стратегії –
процесом досягнення мети» [2, с. 259–264.].
Попередній розгляд класичних підходів у визначенні стратегії показує,
що вони ототожнюються із засобами досягнення головної цілі підприємства, і
засновані на формуванні стратегічних цілей які неподільно пов’язані із
розробкою напряму у їх досягненні. В даному випадку стратегія може
визначатися як певний план або відповідна модель у відтворенні дій. Звичайно
існують й інші твердження щодо понятійного апарату «стратегія, так на думку
Дж. Куїна, стратегія є «…способом поведінки або планом, який інтегрує
основні цілі підприємства, норми та дії в єдине ціле, допомагає направляти та
розміщувати ресурси унікальним і неповторним чином, і засновано на
11
відносних внутрішніх перевагах та недоліках підприємства, очікуваних змінах в
оточенні та пов’язаних з ними діях конкурентів». На відміну цьому, дослідник
І. Ігнатьєв викладає стратегію в руслі ділової концепції підприємства на певну
стратегічну перспективу, що «…представлена у вигляді довгострокової
програми дій, які спроможні реалізувати дану концепцію та забезпечувати
організації конкурентні переваги в досягненні цілей підприємства». Слушна
думка і відомого вченого І. Ансоффа щодо набору «…правил для прийняття
рішень, якими підприємство керується у своїй діяльності». Цікавим також є
визначення М. Мескона, який трактує стратегію як «…комплексний план,
сформований для здійснення місії підприємства та досягнення його цілей» [65].
Відповідно до наведених трактувань поняття «стратегія», доцільно
відмітити, що більшість авторів приділяють увагу стратегії як напряму
діяльності, однак кожен з авторів зосереджується на різних аспектах даної
категорії. В даному випадку метою стратегії виступає її складова, як
формалізуючий чинник кінцевого і бажаного результату підприємства на
встановлений період часу (певний стан розвитку), а напрям дій, є не що іншим
як складником стратегії з чітким окресленням кола дій, необхідних для
досягнення бажаного результату. Водночас напрям має передбачення певної
гнучкості стратегії – можливості коректувань в процесі її реалізації згідно
змінам зовнішнього та внутрішнього середовища. Нестабільність ринкового
середовища та неможливість здійснення точного прогнозування майбутнього
стану, визначає нагальність розробки стратегії для підприємства, що втілюється
у його стратегічноорганізаційний рівень діяльності на основі взаємодії
основних факторів (рис. 1.1).
12
Рис. 1.1 Факторний вплив на формування стратегічного рівня
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [3, с.25; 4 ]
За вищезазначеним підходом доцільно відмітити, стратегія маркетингу
являє собою досить важливу складову у загальній стратегії підприємства. Тому
вважаємо за доцільне зосередитися на визначенні такого поняття як «стратегія
маркетингу» що представляє собою «…втілення комплексу домінуючих
принципів, конкретних цілей маркетингу на тривалий період і відповідних
рішень з вибору та агрегуванню інструментів організації управління,
здійснення на ринку орієнтованої на ці цілі ділової активності» [5, с. 21–23.].
Формуючим чинником такої стратегії є невід’ємний етап процесу стратегічного
управління підприємством, де серед існуючого різновиду – стратегія
маркетингу справляє провідну роль. Тому більшість науковців схильні її
відносити до функціональної стратегії, проте здебільшого вона охоплює всі
рівні стратегічного планування на підприємстві.
В умовах посилення конкуренції, у підприємств виникла необхідність
чітко розуміти свої цілі, вміти проводити раціональний розподіл та
використання ресурсного потенціалу, обирати ринок, формувати товарноцінову
політику на перспективу, налагоджувати надійні та тривалі ділові відносини,
проводити дослідження та складати прогнози в умовах впливу макро- і
13
мікросередовища, а також враховувати інший факторний вплив на формування
ринку. Під впливом цих обставин, середовище підприємницької діяльності
направило свій вектор на стрімкий розвиток стратегічного маркетингу, який
передбачає підвищення ефективності управлінської складової бізнес процесам,
плануванню та контролю. Проводячи екскурс зростанню і поширенню
досліджень ринку, перші відділи маркетингу на підприємствах утворилися ще
на початку ХХ століття, де однією із компаній США було створено відділ
дослідження ринку. Згодом такі ж відділи створювались і на усіх підприємствах
США, які розглядались з точки зору допоміжних служб при відділах збуту [6,
с. 38–41].
Першочерговим їх завданням було збір інформації та сприяння більш
ефективній роботі з реалізації продукції чи наданні послуг. З перебігом часу,
такі відділі почали проводити аналіз збуту і управління маркетингом, як
додатково покладені на них функції, що в подальшому переросло у вивчення
ринку, організація реклами, вивчення попиту споживачів та їх обслуговування.
Інтенсивний розвиток маркетинг підприємств набув у 30-ті рр. ХХ ст., це
сталося на фоні виниклої світової економічної кризи, і мало такий вигляд:
надлишок пропозицій товарів передував осмисленню того факту, що продавати
вироблене вже недостатньо, а треба продавати те, що користується попитом і
дає прибуток. Така маркетингова схема зумовила розвиток методів і систем
управління підприємством, тобто відбулося проникнення маркетингу у
виробничо-збутовий процес.
Інша ситуація розвитку історичних принципів маркетингової стратегії
була в Україні, яка мала пострадянські наслідки господарювання за часів
централізованої командно-адміністративної економіки колишнього СРСР.
Офіційною радянською ідеологією заперечувалось більшість підходів до
маркетингової діяльності, існування маркетингу звужувалось до окремих,
обслуговуючих галузей економіки, і було розраховано на громадського
споживача товарів та послуг. Це звичайно було головною першопричиною
14
гальмування розвитку принципів маркетингу на сучасних вітчизняних
підприємствах.
На сьогодні одна з головних перепон активного впровадження
маркетингу для вітчизняних підприємств, це неоднозначне трактування
основних понять маркетингу, і зокрема стратегії його визначення, яка полягає у
наявному розриві між теорією і практикою застосування такого поняття
[7, с. 143–148.]. Але з точки зору доцільності застосування маркетингової
стратегії, то вона неодноразово обґрунтована теорією і практикою провідними
зарубіжними підприємствами, що надає імпульсу популярності і в нашій
державі.
Аналізуючи еволюцію маркетингу в України, варто зазначити певну
нечіткість часових меж різних концепцій, адже спостерігається накладання їх
одна на одну. Становлення маркетингу в Україні фактично розпочалося з часів
незалежності, але ринкова і сучасна концепція маркетингу застосовується
досить обмеженим колом вітчизняних підприємств, переважно великих за
розміром. Загалом більшість українських підприємств схильні застосовувати
виробничі і товарні концепції, великим також успіхом користується і збутова
концепція. Проте в цілому необхідно зазначити, впровадження маркетингу у
його становленні та розвитку маркетингових стратегій безупинно набирає
обертів, що виводить Україну на певний рівень утвердження маркетингових
позицій, сформувавши певну хронологію концепцій становлення вітчизняного
маркетингу (табл. 1.1) [8].
Проводячи аналіз вітчизняної наукової літератури слід зазначити, на
сьогодні відсутнє єдине тлумачення сутності маркетингової стратегії
підприємства, всі вони різні, але за авторськими трактуваннями простежується
дотримання однієї мети, це підвищення ефективності діяльності підприємства,
де кожне підприємство самостійно вирішує, яким чином досягти успіху.
15
Таблиця 1.1 – Еволюція маркетингу в Україні
1990 – сьогодення Виробнича концепція: масове реформування та
створення нових підприємств
1995 рік – Товарна концепція: оптимізація якості, оскільки це
сьогодення впливає на закупівельні ціни, прихід капіталу з інших
сфер.
2001 рік – Збутова концепція: активізація взаємовідносин з
сьогодення каналами збуту, стримується нерозвиненістю
інфраструктури товарного ринку та непрозорою
регуляторною
політикою.
2004 рік – Ринкова концепція. Посилення уваги на кон’юнктурне
сьогодення вивчення ринку, укрупнення підприємств, інтеграція в
їх межах.
2006 рік – Сучасна концепція: стримується об’єктивними
сьогодення чинниками: не прогнозованою товарною політикою,
гальмуванням реформ, активізація нарощування
капіталу великими підприємствами.
*Джерело: складено автором на основі [4, 8 ]
Підтвердження цьому, є слушна є думка відомого науковця, фундатора
маркетингової стратегії Ф. Котлера, який вважає маркетингову стратегію як
співпадання із загальною стратегією підприємства, і визначає її як загальний
план маркетингових заходів, за допомогою яких компанія розраховує досягти
своїх маркетингових цілей. Вона складається з окремих стратегій для цільових
ринків, позиціювання, маркетингового комплексу і кошторису маркетингових
заходів. Відтворює стратегії кожного з елементів маркетингового комплексу і
пояснює, яку реакцію передбачає кожна з них на загрози, можливості та
проблеми. Тобто за своєю суттю маркетингова стратегія є планом досягнення
маркетингових цілей підприємства і передбачає [9]:
− сегментацію ринку: виділення окремих груп споживачів;
− вибір цільових ринків: визначення цільових сегментів, на які
підприємство орієнтуватиме свою діяльність;
16
− позиціювання товару на ринку: визначення місця товару серед товарів
конкурентів;
− визначення конкурентів-мішеней;
− визначення конкурентних переваг.
Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб
узгодити маркетингові цілі підприємства з його можливостями, вимогами
споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні
переваги. Слід також відзначити, що існують і певні різновиди маркетингу, які
набагато складніші від інших його форм. Це обумовлено тим, що використання
елементів і засобів маркетингу окремо взятого підприємства має свої
особливості, пов’язані зі специфікою самого виробничого чи обслуговуючого
процесу та особливостей тієї чи іншої галузі в цілому, зокрема: техніко-
технологічних чинників, низької еластичності попиту, сезонності виробництва
чи надання послуг, що вимагає пошуку дієвих інструментів гнучкого
пристосування можливостей підприємства до вимог ринку.
Будь-яка маркетингова стратегія визначає вектор дій підприємства і
стосовно споживачів, і конкурентів. Вона є довгостроково-орієнтованою, є
засобом реалізації маркетингових цілей підприємства, базується на результатах
маркетингового стратегічного аналізу, має певну підпорядкованість в ієрархії
стратегій підприємства, визначає ринкове спрямування діяльності
підприємства, є складовою частиною формування стратегії підприємства, яка
має певну логіку, послідовність і циклічність. В доповненні до такого підходу,
маркетинговій стратегії підприємства притаманні певні характерні риси, які є
необхідною умовою та запорукою конкурентоспроможності при формуванні
ефективного його маркетингового комплексу (рис. 1.2).
Таким чином, відповідно до вищезазначеного, доцільна сутнісна
характеристика поняття «маркетингова стратегія розвитку підприємств», яка на
відміну від існуючих, включає логічно обґрунтований комплекс організаційно-
економічних заходів щодо системи ціна-якість, відповідність попиту-
пропозиції, канали реалізації та стимулювання збуту продукції, оптимізацію
17
виробництва і витрат, конкурентоспроможність та стабільну ринкову позицію.
Дослідження ринку розпочинається із поведінки споживачів та конкурентів, а
також маркетингової можливості підприємства в межах певного сегменту ринка
та позиціювання його товару, що в цілому є функціональним забезпеченням
маркетингової діяльності.
Рис. 1.2 Характерні риси маркетингової стратегії підприємства
*Джерело: складено автором на основі [4; 10, с. 125–133]
Головним завданням комплексу, є проведення моніторингу продуктових
та регіональних ринків, дослідження потреб замовників та оптимальних засобів
реалізації можливостей постачальника. Зауважимо, що маркетинговий
18
комплекс розробляє будь-який діючий постачальник, і рівень його ефективності
завжди можна підвищити. Але є певні труднощі об’єктивного і суб’єктивного
характеру. Об’єктивні труднощі пов’язані з обмеженістю ресурсів (фінансових,
матеріальних, інтелектуальних тощо), направлених на розвиток маркетингу та
точною оцінкою впливу витрат ресурсів на кінцевий результат. Суб’єктивні
труднощі для постачальника спричинені, насамперед, потребою у власній
цілісній прагматичній концепції управління маркетингом, що враховує його
специфіку та дозволяє виявляти і раціонально використовувати свої резерви
[11, с. 12 – 17]. Крім того, стратегія розвитку спрямована на досягнення цілей
розвитку на відміну від цілей виживання, які ставлять перед собою більшість
підприємств у кризових умовах. Тобто стратегія розвитку, це «…властивість
стратегії підприємства, яку вона може мати лише у сприятливих умовах і при
наявності у підприємства суттєвого науково-технічного потенціалу» [12, с. 7–
11].
Розглядаючи зміст поняття «розвиток», Д.Л. Мельник визначає його як
«…незворотну, спрямовану, закономірну зміну системи на основі реалізації
внутрішньо притаманних їй механізмів самоорганізації» [13, с. 213–219.]. В
даному випадку вважаємо те, що до основних властивостей розвитку необхідно
віднести незворотність, цілеспрямованість та закономірність, крім того,
упорядкованість та активну роль механізму внутрішньої самоорганізації. При
цьому економічний словник терміну «розвиток», пояснює як процес
закономірних змін, переходу із одного стану в інший, більш досконалий;
перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від
нижчого до вищого. Все це обумовлює характерні стратегічні особливості для
маркетингу підприємства (рис. 1.3).
Надалі проводиться розробка комплексу стратегії маркетингу
підприємства за схемою: товар, ціноутворення, методи і канали збуту, метод
просування товару на ринку. Аксіомою є й те, що маркетингову діяльність
підприємства розпочинають із проведення комплексного дослідження ринку,
так як підприємство завжди має орієнтир на задоволення потреб споживачів. В
19
межах такого дослідження здійснюється вивчення переваг споживачів стосовно
їх уподобань та потреб як спонукальних чинників до купівлі товарів
підприємства щодо задоволення їх потреб.
Рис. 1.3 Особливості стратегії маркетингу підприємства
*Джерело: складено автором на основі [14]
В дослідженні ринку також передбачається вивчення і прогноз товарного
попиту, аналіз ціни і товарного асортименту конкурентів, місткість ринку та
частку підприємства на ринку. Дієвість такого аналізу здатний надати оцінку
ринкових можливостей підприємства і визначити стратегію напряму
маркетингової діяльності підприємства з набуттям конкурентних переваг.
Одночасно з цим, підприємством проводиться пошук потенційного споживача,
потребу якого необхідно задовільнити, використовуючи такий маркетинговий
прийом як сегментація ринку – розподіл споживачів на певні групи
сприймаючи різницю в їх потребах, характеристиці та поведінці. І якщо
20
підприємство правильно обрало ринковий сегмент, то значить знайшло свою
ринкову «нішу», яка згодом розшириться та удосконалиться.
1.2 Маркетингова стратегія екологізації аграрного виробництва
Сучасний етап розвитку аграрного сектору економіки країни
характеризується поступовим створенням принципово нових умов
підприємницької діяльності. Нажаль сьогодні в аграрній сфері економіки
розвиток інноваційної діяльності стримується через недостатнє стимулювання
цих процесів з боку держави, через обмеженість внутрішніх і зовнішніх джерел
фінансування інновацій та труднощі щодо їх швидкої мобілізації.
Багато проблем аграрної галузі стосується соціально-економічного стану,
труднощів стосовно прогнозування результатів економічної діяльності на
перспективу, значним рівнем невизначеності в галузі, процесами інтеграції
України у світовий простір. Особливої гостроти набирають проблеми
екологічного стану навколишнього природного середовища, а саме збереження
його відтворювального, відновлювального та асимілятивного потенціалів,
оскільки в сучасному світі катастрофічно зростають обсяги забруднень,
масштаби виснаження і деградації окремих ресурсів довкілля у зв’язку з
надмірним антропогенним тиском. В результаті можна спостерігати погіршення
стану довкілля за всіма показниками, що в кінцевому результаті негативно
позначається на здоров’ї людини та якості сільськогосподарської продукції.
У зв’язку з екологічними проблемами в аграрному виробництві
інноваційним напрямом розвитку галузі повинна стати екологізація, яка
становитиме основу маркетингової стратегії. Саме екологічно складова ведення
аграрного виробництва, має бути притаманна системі господарювання
більшості аграрних підприємств і виступати основним засобом подолання як
екологічної, так і економічної кризи. Тому актуальною проблемою сьогодення є
переосмислення усієї системи господарювання в агропромислових
формуваннях та розробки нових стратегій інноваційного розвитку галузі.
21
У системі ринкових економічних відносин сільське господарство
поступово адаптується до підприємницького середовища через дію низки
специфічних особливостей галузі, зокрема агробіологічних чинників, низької
еластичності попиту, сезонності виробництва, що вимагає пошуку дієвих
інструментів гнучкого пристосування можливостей підприємства до вимог
ринку [15, с. 104] На нашу думку, саме впровадження маркетингового підходу у
практичну діяльність сільськогосподарських виробників забезпечить більш
оперативну адаптацію підприємств до ринкового середовища і забезпечить його
конкурентоспроможність і сталий розвиток.
Об’єктивна необхідність формування маркетингової стратегії аграрного
виробництва пов’язана з нагальною потребою становленням стабільного ринку
продовольства, забезпеченням населення продуктами харчування і ефективним
функціонуванням аграрної сфери економіки. Вона передбачає обґрунтування
концепції життєвого циклу товарної продукції, яка визначає розвиток обсягів її
збуту і прибуток від реалізації, пропонує заходи зі стратегії і тактики
маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з
ринку, забезпечує управління товарним асортиментом і номенклатурою товарів
підприємства, планування нових товарів, включаючи створення торгової марки,
упаковки, систем збуту, сервісу тощо [16, с. 15].
Маркетингові стратегії мають орієнтувати підприємство на максимальну
та своєчасну адаптацію діяльності до динамічного маркетингового середовища
для досягнення їхніх стратегічних цілей [17, с. 14].
Для функціонування аграрної галузі маркетингова стратегія має бути
найважливішою функціональною стратегією, оскільки здатна забезпечити
обґрунтування цілей і завдань на кожному окремому ринку (сегменті ринку) і
стосовно кожного виробу з урахуванням особливостей конкуренції і попиту
споживачів [18, с. 126].
При цьому маркетингова стратегія повинна враховувати наступні:
ситуацію, середовище, організацію.
22
Сьогодні формування маркетингової стратегії можна вважати основою
стратегічного розвитку аграрних підприємств і викликано наступними
чинниками:
‒ більшість аграрних ринків в сучасних умовах є насиченими і
характеризуються високим рівнем конкуренції, тому для успішної ринкової
діяльності кожному аграрному підприємству необхідно визначити свій
цільовий сегмент зі специфічними потребами, що є можливим лише при
використанні маркетингового інструментарію;
‒ сучасне зовнішнє бізнес-середовище динамічно змінюється, що може
надати аграрним підприємствам додаткові ринкові можливості або навпаки
нести загрози для його стратегічної діяльності. Постійне моніторинг ситуації на
ринку, зможе визначити ринкові можливості для аграрних підприємств,
своєчасно їх розпізнати та скористатися ними, і в той же час уникнути
ринкових загроз. Саме ця складова є основою методологічного інструментарію
при формування маркетингової стратегії.
‒ високий рівень конкуренції, який існує на багатьох товарних і
регіональних ринках, вимагає від аграрних підприємств адекватної
конкурентної поведінки, яка надасть можливість для зміцнення
конкурентоспроможної довгострокової позиції на ринку. Теорія конкурентних
переваг націлена на розробку заходів, спрямованих на посилення
конкурентоспроможності; формування механізму реагування на зовнішні
зміни; об’єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів
підприємств; вирішення специфічних питань і проблем бізнесу, які є
актуальними на даний момент. Все це є також основою при формуванні
маркетингової стратегії
‒ врахування змін в характері і поведінці споживача є важливим для
ринкової діяльності аграрного підприємства. Сьогодні споживачі стають більш
обізнаними завдяки активізації інформаційного простору. Комунікаційна
політика підприємства дедалі сильніше впливає на споживача та на формування
його купівельної поведінки, підвищуються вимоги споживача до сервісного
23
обслуговування та інших нецінових факторів конкурентоспроможності товару,
підвищується рівень індивідуалізації споживача та його прагнення бути
відмінним та несхожим на інших. В результаті цих змін споживач стає
вимогливішим до результатів діяльності підприємства-виробника. Стає
важливим знання і розуміння потреб споживача, його вимог щодо товарів
(послуг) підприємства. Можливість задовольняти ці потреби краще й
ефективніше, ніж конкуренти є фактором успішної діяльності підприємства і
основним критерієм при формування маркетингової стратегії. В основі
маркетингової стратегії, на нашу думку, має бути інноваційна складова.
Стратегічний підхід до аграрного виробництва перетворює сьогодні
інновацію в діяльність і суспільний фактор особливої важливості. Інноваційна
складова маркетингової стратегії, полягає у використанні прогресивних,
сучасних науково-технічних досягнень, які допоможуть у подоланні кризових
явищ, стабілізації і зростання економіки та підвищити конкурентоспроможність
аграрних підприємств. Основу для інноваційного розвитку створюють
економічні суб’єкти, що здійснюють інноваційну діяльність з метою отримання
вигод. Проте її результативність залежить від стану зовнішнього і внутрішнього
економічного середовища, наявності необхідних умов для впровадження й
раціонального використання інноваційної продукції [19, с. 258].
В аграрному виробництві інноваційні технології являють собою
економічні моделі, що на основі використання елементів біологічного
землеробства та оптимізації виробничих процесів дозволяють досягнути
високого ступеня керованості, прогнозованості та ефективності. На відміну від
традиційних технологій, інноваційні технології виробництва продукції
рослинництва базуються на використанні енерго- і ресурсозберігаючих систем
землеробства [20, с. 115-116].
Також інноваційні технології в агровиробництві передбачають створення
інноваційного продукту, яке вимагає від вітчизняних товаровиробників
раціональне використання природно-ресурсного потенціалу з метою мінімізації
витрат на одиницю продукції [21, с. 133].
24
Інноваційна модель розвитку сільського господарства ставить за мету
підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств у виробничій та
збутово-маркетинговій сферах за рахунок впровадження новітніх технологій,
видів продукції та методів управління. На нашу думку, основним інноваційним
напрямом маркетингової стратегії в аграрному виробництві є екологізація
аграрного виробництва, яка буде складати основу маркетингової стратегії
(рис. 1.4).
Рис. 1.4 Складові маркетингової стратегії екологізації аграрного
виробництва як основного напряму інноваційної діяльності
*Джерело: складено автором на основі [19-21]
Екологізація є напрямом інноваційного розвитку сільського господарства,
що базується на освоєні екологічних методів господарювання, забезпечує
розширене відтворення природних і антропогенних ресурсів за рахунок
формування стійких еколого-економічних систем, спрямованих на збільшення
обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції через створення стійкого
агроландшафту за використання екологічних методів господарювання на основі
25
Інноваційна діяльність в галузях аграрного виробництва Інноваційні технології
Біологічне землеробство Енерго- та ресурсозберігаючі технології Маркетингова
стратегія екологізації аграрного виробництва Продуктові інновації
Виробництво продукції Зберігання і транспортування Реалізації продукції
Інноваційна модель екологоекономічного управління впровадження адаптивно-
ландшафтних систем землеробства, раціонального залучення до господарського
обороту і підвищення ефективності використання природних, матеріальних і
трудових ресурсів сільської місцевості [22, с. 54].
У комплексі організаційних заходів реалізації маркетингової стратегії
пропонується здійснювати перехід аграрних підприємств на екологічно
орієнтоване виробництво шляхом раціонального використання
сільськогосподарських угідь на основі запровадження адаптивних систем
землеробства, а також через організацію спеціалізованих екологічних
підприємств малих форм господарювання і формувань, що спеціалізуються на
виробництві екологічної продукції у внутрішньогосподарських підрозділах
великих сільськогосподарських підприємств. Подальша кооперація та
організація регіональних асоціацій товаровиробників екологічної продукції
розширить можливості розвитку екологічного ринку в країні. Для цього
необхідне формування чіткої системи управління цим процесом, розвиток якої
базується на державній підтримці [23].
Ми вважаємо, що маркетингова стратегія екологізації аграрного
виробництва є стратегією інноваційного розвитку, яка базується на
раціональному використанні природно-ресурсного і маркетингового потенціалу
та дозволяє за допомогою розширеного відтворення інноваційного процесу не
тільки підвищити результативність та екологічну безпечність аграрної галузі, а
і надати потужні можливості для підвищення ефективності функціонування
сільськогосподарських підприємств в умовах нестабільного економічного
середовища
26
Стратегією розвитку аграрного сектору економіки України на період до
2020 року визначено стратегічні орієнтири, пріоритетні напрями, і механізм
розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва [24].
Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» №
433– ІV виділені стратегічні завдання [25]:
1) підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу
комплексу;
2) розширення ринків збуту продукції;
3) дотримання якісних параметрів виробництва та підвищення рівня
конкурентоспроможності продукції;
4) удосконалення системи ціноутворення;
5) забезпечення екологічної складової виробничого процесу;
6) організація раціональної інфраструктури, поглиблення міжгалузевої
кооперації;
7) запровадження ресурсозберігаючих технологій;
8) активізація інвестиційної діяльності за рахунок зовнішніх джерел
фінансування;
9) надання пріоритетності вітчизняним товаровиробникам.
Маркетингова стратегія екологізації аграрного виробництва здатна
суттєво допомогти у вирішенні поставлених завдань, тому що орієнтована на
створення потужного конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового
сектору, спроможного забезпечити нарощування обсягів виробництва
високоякісної продукції та забезпечення продовольчої безпеки населення
країни без негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Маркетингову стратегію екологізації аграрного виробництва ми
відносимо до інноваційного типу стратегій довгострокового розвитку, яка на
сучасному етапі вже вийшла за рамки суто теоретичних наукових концепцій і
постає головною рушійною силою досягнення конкурентних переваг як на
національному, так і на світовому аграрному ринку.
27
Державна політика щодо екологізації національної економіки має бути
спрямована не тільки на вирішення глобальних екологічних проблем, а й на
реалізацію поточних завдань стосовно переходу агропромислового комплексу
держави до виробництва екологічно чистої продукції. До того ж вихідним
моментом вибору еколого-економічного напряму управління інноваційною
діяльністю залишається перехід України на моделі інноваційного та екологічно
збалансованого розвитку [26, с.211–215.]. Можна виділити основні завдання
екологізації сільського господарства (рисунок). Враховуючи специфіку
сільськогосподарської сфери та багатозначність завдань, що стоять перед
аграрним сектором економіки України, а також пріоритетність інтеграції до
Європейського Союзу, на державному рівні необхідно [27, с. 39–43]:
стимулювати ведення ґрунтозахисного сільського господарства
(запровадження преференцій прогресивним підприємствам), зокрема
екологічного, що позитивно вплине на практику землеробства в цілому;
встановити жорсткий контроль за дотриманням аграрними
підприємствами сучасних екологічних норм;
забезпечити економічну безпеку (конкурентні умови) виробникам
сільськогосподарської продукції, що сприятиме економічному зростанню;
переглянути з точки зору первинності інтересів споживача стандарти
якості сільськогосподарської продукції та наблизити їх до європейських, що
сприятиме конкурентоспроможності на зовнішніх ринках;
відстоювати інтереси споживачів та гарантувати безпеку харчових
продуктів.
Інноваційна модель розвитку сільського господарства ставить за мету
підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств у виробничій та
збутово-маркетинговій сферах за рахунок упровадження новітніх технологій,
видів продукції та методів управління [28, с. 264–268]. Вважаємо, що для
функціонування аграрного виробництва маркетингова стратегія є
найважливішою функціональною стратегією, ланцюгом, який об’єднує галузь із
зовнішнім середовищем і розглядає функцію маркетингу як фундаментальну
28
основу його діяльності Для вибору стратегії маркетингу необхідно вивчити
вплив чинників мікро- і макросередовища підприємства, для якого вона
розробляється. У традиційному їх розгляді не враховують чинник довкілля. Як
відзначає О.Ю. Бочко, цей чинник впливу на розробку стратегії підприємства
повніше відображає специфіку аграрних підприємств [29, с. 279–287]. На нашу
думку, істотне значення для ефективного запровадження маркетингу в
аграрному виробництві має адаптація головних процесів маркетингу з
урахуванням природоохоронних вимог. До таких складових належать стратегія
маркетингу, планування маркетингу, формування бюджету маркетингу,
розроблення екологічного товару тощо. Передумовою реалізації
запропонованих заходів повинно бути формування екологічної свідомості у
працівників підприємства на всіх рівнях. Крім цього, важливо створити
організаційні передумови для реалізації еколого-орієнтованих стратегій
маркетингу. Саме ефективне застосування екологічного маркетингу на
аграрних підприємствах в поєднанні з іншими інструментами може забезпечити
здійснення аграрної політики. Тому на макрорівні екологічний маркетинг у
сільському господарстві може відігравати важливу роль як інструмент аграрної
політики [30].
Підтримка природного потенціалу через само
відновлюваний режим природних процесів
Зниження Пріоритетні завдання Використання
техногенного екологізації аграрного відходів вторинної
навантаженн виробництва сировини
Скорочення невиробничих Виробництво
витрат, пов’язаних з екологічно чистої
безгосподарністю продукції
Рис. 1.5 Завдання екологізації аграрного підприємства
*Джерело: складено автором на основі [27-30]
29
Сучасні проблеми галузі аграрного виробництва вимагають
переосмислення традиційних методів господарювання і переорієнтації
виробництва на інноваційний тип розвитку відповідно до нових вимог,
принципів, стандартів якості провідних економіко-екологічних та соціальних
світових тенденцій. Саме до інноваційних стратегій можна віднести
маркетингову стратегію екологізації аграрного виробництва, яка базується на
раціональному використанні природно-ресурсного і маркетингового потенціалу
та дозволяє за допомогою розширеного відтворення інноваційного процесу не
тільки підвищити результативність та екологічну безпечність аграрної галузі, а
і надати потужні можливості для підвищення ефективності функціонування
сільськогосподарських підприємств в умовах нестабільного економічного
середовища [31].
1.3 Законодавство для підтримки та регулювання органічного сільського
господарства: вітчизняний та європейський досвід
Одним із важливих питань для розвитку органічного ринку в Україні є
необхідність врегулювання нормативно-правової бази, що дозволить
забезпечити діяльність виробників у відповідності до вітчизняних органічних
стандартів з відповідним контролем як сертифікаційними органами, так і
державою. Так, у 2013 році був прийнятий Закон України «Про виробництво та
обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який діяв до 02
серпня 2019 року. Однак, краще сказати, що Закон був недієвим, оскільки
положення документу були недосконалі та, в більшості, не відповідали вимогам
європейського регулювання у сфері органічного виробництва, обігу та
маркування органічної продукції [32].
З метою удосконалення засад правового регулювання органічного
виробництва, обігу та маркування органічної продукції та адаптації вимог
органічного законодавства до правових норм Євросоюзу, за підтримки
30
громадського сектору та фахівців органічного ринку, органів виконавчої влади
був прийнятий новий Закон України «Про основні принципи та вимоги до
органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№ 2496-
VІІІ, набрав чинності 02 серпня 2018 р., вступив у дію з 02 серпня 2019 р.) [33].
У першу чергу в Законі враховані повною мірою директиви й регламенти
ЄС, що дозволяє адаптувати українське законодавство до європейського;
удосконалено вимоги до виробництва, маркування та обігу органічної
продукції; вилучено положення щодо оцінки придатності земель для
виробництва органічної продукції, що суперечило міжнародній практиці;
докорінно змінено принципи сертифікації виробництва; суттєво удосконалено
вимоги до органів сертифікації, інспектора з органічного виробництва;
конкретизовано відповідальність за порушення законодавства у сфері
виробництва, обігу та маркування органічної продукції, як для виробників так і
для органів сертифікації, тощо. Зокрема, введення в обіг або реалізація
продукції без сертифіката, що засвідчує відповідність процесу виробництва
продукції та/або її обігу вимогам законодавства у сфері органічного
виробництва, обігу та маркування органічної продукції або вимогам
законодавства держави походження такої продукції, тягнуть за собою
накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних
заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних
заробітних плат.
В даний час експерти робочої групи при Мінагрополітики з розробки
законодавства в органічній сфері, до якої входять і фахівці Федерації
органічного руху України, працюють над удосконаленням нормативно-
правових актів щодо органічного виробництва та, які є важливими для
функціонування органічного ринку. Особливо це важливо з метою приведення
їх у відповідність до нового органічного регулювання Європейського Союзу,
що вступило в дію з 1 січня 2022 року.
31
3 березня 2021 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою №179
затвердив Національну економічну стратегію на період до 2030 року. Варто
зазначити, що програмні та стратегічні документи Кабміну, плани діяльності
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приводяться у
відповідність із Стратегією (у разі потреби) і виконуються з урахуванням
пріоритетності досягнення визначених Стратегією цілей. Варто відзначити, що
питання органічного виробництва та експорту також знайшли відображення у
згаданому документі [34]. Зокрема, у вказаній Стратегії:
За стратегічною ціллю 1 “Забезпечення стимулюючої та дорадчої
аграрної політики” Стратегічного курсу політики у сфері розвитку
агропромислового сектору, одним із шляхів досягнення стратегічної цілі є
підтримка органічного виробництва. В рамках цього ставляться завдання
виконання програм з підтримки виробників органічної продукції та здійснення
заходів, спрямованих на підвищення рівня обізнаності виробників стосовно
переваг ведення органічного виробництва.
За стратегічною ціллю 4 “Збалансування виробництва високо- та
низькомаржинальних продуктів для збільшення прибутковості сектору” одним
із шляхів досягнення стратегічної цілі є збільшення виробництва органічної
продукції. Відповідно, завданнями є розроблення програм фінансової та
дорадчої підтримки виробників органічної продукції; залучення більшої
кількості виробників до ведення органічного виробництва шляхом
удосконалення державного регулювання в зазначеній сфері.
Ще одним із шляхів досягнення цілі є забезпечення розвитку сталого
виробництва, де завданням для Уряду ставиться заохочення сталого
сільськогосподарського виробництва, захисту навколишнього природного
середовища і тварин, поширення застосування методів органічного
виробництва і використання біотехнологій, “кліматично розумного” сільського
та лісового господарства із скороченням викидів парникових газів та
32
адаптацією до зміни клімату, сталого управління природними ресурсами та
збереження і примноження біорізноманіття.
У Стратегії є й цільові індикатори-2030, частина яких стосується
органічного сектору.
Зокрема, за стратегічною ціллю 2 “Забезпечення гравців ринку якісною
інфраструктурою” прогнозується збільшення площі земель з органічним
статусом до не менш як 3 % загальної площі сільськогосподарських угідь (нині
– 1%).
Стратегічна ціль 6 “Оптимізація екосистеми збуту продукції на
внутрішньому та зовнішньому ринках” передбачає збільшення експорту
органічної продукції до 1 млрд. доларів США до 2030 року [35].
Значимим для органічного сектору України було прийняття народними
депутатами 05 листопада 2020 року Закону України “Про внесення змін до
Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» та
інших законів України щодо функціонування Державного аграрного реєстру та
удосконалення державної підтримки виробників сільськогосподарської
продукції» [36]. Прийнятим Законом передбачалося:
державна підтримка виробників органічної сільськогосподарської
продукції здійснюється шляхом: виділення бюджетних субсидій з розрахунку
на одиницю оброблюваних угідь та/або одну голову великої рогатої худоби;
відшкодування до 30 відсотків вартості витрат на проведення
сертифікації органічного виробництва;
відшкодування до 30 відсотків вартості витрат на придбання дозволених
для використання засобів захисту рослин та добрив, насіння, садивного
матеріалу та кормів.
З об’єктивних причин жоден вітчизняний виробник не зміг скористатися
виділеними в бюджеті 2021 року 50 млн. гривень на підтримку органічного
виробництва, однак це стало підтвердженням зацікавленості держави у
розвитку власного органічного ринку.
33
Отже, можемо стверджувати, що розвиток органічного сектору є
особливо важливим та перспективним для вітчизняних аграріїв, споживачів та
держави в цілому, особливо в контексті забезпечення продовольчої безпеки,
здорового харчування та збереження навколишнього природного середовища.
Не зважаючи на війну, органічні виробники витримали, як і більшість
виробників України, важкий період невизначеності, різних кризових моментів
як щодо виробничих процесів, так і збутових, та продовжують займатися
улюбленою справою.
Органічне сільське господарство – чітко визначений метод сільського
господарства, хоча визначення з часом еволюціонує у відповідь на нові
виклики. Початок цьому поняттю було покладено у першій половині 20-го
сторіччя, а саме у 1924 р. лекціями Рудольфа Штайнера. Шляхом встановлення
принципів для контролюючої системи органічного сільського господарства
виробники та споживачі відгукнулись на негативні аспекти традиційного
індустріалізованого інтенсивного сільського господарства. Це розпочалося,
коли синтетичні добрива та пестициди почали широко використовувати (у
1920-х роках та 1930-х роках) та отримали поштовх для розвитку в 1960-х
роках, коли сільське господарство почало ставати більш спеціалізованим та
інтенсифікованим. З’явилося кілька різних методів, які відрізнялися в своїх
підходах щодо підтримки родючості ґрунтів та живлення рослин.
Одним особливим видом стало біодинамічне сільське господарство, яке
ґрунтується на антропософії та вченні Рудольфа Штайнера (Rudolf Steiner).
Добровільні асоціації, особливо асоціації фермерів, такі як Біоланд (Bioland),
Асоціація ґрунту (Soil Association) або Біо Свісс (Bio Suisse), розвивали свої
власні добровільні стандарти, які потім стали фундаментом для законодавчої
бази, що почала зароджуватися у сфері органічного сільського господарства.
Перші міжнародні правила «Базові стандарти» (Basic Standards), які були
гармонізовані Міжнародною Федерацією органічних сільськогосподарських
рухів (IFOAM), були видані у 1983 рр. [ 37; 38, с. 96–105]
34
Ці Базові стандарти визначають в узагальненій формі мінімальні вимоги
до органічного сільського господарства та створюють основу для написання
більш детальних стандартів органічного сільського господарства. У світі
існувало кілька методів органічного сільського господарства, які розвивалися
переважно у Великій Британії, Франції та німецькомовних країнах. Усі методи
є більш-менш схожими з 1991 року, коли у країнах ЄС ухвалили закон про
органічне виробництво. З цього часу ми можемо говорити про уніфіковане та
урегульоване визначення органічного сільського господарства. Лише
біодинамічний метод все ще відрізняється. Це вищий стандарт (надстандарт),
який має свою власну сертифікацію та торговельну марку «Деметер» (Demeter)
та бере до уваги духовні аспекти відповідно до положень антропософії
Рудольфа Штайнера. З 1999 року існує також визначення органічного
сільського господарства у Кодексі Аліментаріус (Основні принципи для
виробництва, переробки, маркування та збуту органічних харчових продуктів,
Codex Alimentarius, Guidelines for the Production, Processing, Labelling and
Marketing of Organically Produced Foods). Основні принципи для виробництва,
переробки, маркування та збуту органічних харчових продуктів було ухвалено
на 23-й сесії Комісії Кодексу Аліментаріус у 1999 році та внесено правки на 24-
й сесії Комісії у 2001 році та у подальші роки [39].
Перший законодавчий стандарт (закон), що регулює органічне сільське
господарство, було ухвалено в Австрії у 1985 р., згодом органічне
законодавство було затверджено в деяких інших країнах (Данії, Франції,
Швейцарії, Великій Британії та інших країнах). Швидке зростання ринку та
зацікавленості споживачів в органічних продуктах у 1980-х роках у країнах
Європейського Союзу призвело до підготовки та ухвалення Постанови Ради
Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) (Council Regulation (EEC))
№2092/1991. Це був перший європейський стандарт, він встановлював
мінімальні вимоги до маркування органічної продукції, гармонізував та
визначав різні національні стандарти для рослинництва (а пізніше і для
35
тваринництва). Першими питаннями, які повинні були бути визначеними, стали
сертифікація, контроль та маркування. Згодом Постанову ЄЕС №2092/1991
було замінено на Постанови ЄС №834/2007 та №889/2008. Більшість країн
Європи мають додаткові національні стандарти з органічного виробництва, які
загалом визначають адміністративні процеси (наприклад, реєстрацію
операторів та контролюючих органів), конкретизують санкції, використання
національних органічних логотипів або визначають стандарти для таких видів
виробничої діяльності, які не зазначені у законодавстві ЄС Проект ЄС [40].
Європейський Союз дозволяє асоціаціям або іншим приватним
підприємствам створювати свої власні додаткові стандарти для органічного
сільського 23 господарства та виробництва органічної харчової продукції. Це
частково відображає різницю у стандартах, які існували до спільного
органічного законодавства ЄС. Ця ситуація дозволяє приватним асоціаціям
реагувати у разі зміни пріоритетів споживачів та виробників. Наприклад,
директиви асоціацій були і залишаються важливим інструментом для
адаптування органічного сільського господарства до потреб споживачів в
окремих країнах. Вони часто мають суворіші та вимогливіші правила:
наприклад, деякі приватні стандарти забороняють паралельне (одночасне)
виробництво органічної та традиційної продукції на одному і тому самому
підприємстві або встановлюють жорсткіші обмеження щодо використання
сірки та міді, забороняють проводити певні зміни у тілі тварин (хвіст, вуха,
зуби, клюв) чи встановлюють суворіші вимоги щодо добробуту тварин та
годівлі худоби. Продукція, сертифікована за встановленими приватними
стандартами, зазвичай маркується приватним логотипом (торговельною
маркою), який можна поєднувати з обов’язковим в ЄС органічним логотипом.
Виробники та переробні підприємства добровільно приєднуються до цих більш
суворих схем та проходять інспектування та сертифікацію у відповідності до
приватних стандартів. З цією метою ЄС дозволяє тому самому контролюючому
органу проводити інспектування на предмет відповідності до стандартів ЄС та
36
вищих за рівнем вимог приватних стандартів. Ці акредитовані та визнані
державою сертифікаційні органи стають, таким чином, частиною офіційної
системи контролю в органічному сільському господарстві. Розвиток приватних
стандартів має тенденцію до того, щоб стати рушійною силою для подальшого
розвитку та вдосконалення органічного законодавства ЄС. У цьому сенсі ці
асоціації стають “встановлювачами трендів”. Є багато прикладів, коли приватні
стандарти перевищують стандарти, які існують у законодавстві Європейського
Союзу, особливо щодо аквакультури, виноградарства (особливо переробка
винограду на вино), захисту навколишнього середовища та біорізноманіття,
зміни клімату (викиди CO2) та добробуту тварин. Все, що було випробувано та
перевірено у приватних стандартах, згодом, як правило, ухвалюється на рівні
законодавства ЄС [41].
37
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ
«МОШУРІВСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» ТА ЙОГО ВИРОБНИЦТВА
2.1 Загальна характеристика підприємства
Мошурівський консервний завод засновано в 1969 році як підприємство
по переробці плодів і овочів колгоспу-гіганта «Великий Жовтень», створеного в
1953 році шляхом об’єднання існуючих з 1923 року декількох товариств
спільної обробки землі. Але мошурівська культура приготування овочів і
фруктів має набагато глибше коріння і сягає XVIII століття, коли Мошурів
належав відомому аристократичному роду, графам Потоцьким – багато наших
рецептів сягають саме того часу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мошурівський консервний
завод» знаходиться у Черкаській області, Тальнівському районі, селі Мошурів,
пров. Шевченка 14.
На заводі виробляється продукція, яка реалізується під такими торговими
марками (Додаток А):
1. По-українськи Смачно!
2. Мошурів.
3. СТМ.
Завод був модернізований з метою відродити виробництво знаменитої
консервації зі збереженням традиційно високої якості. Після реконструкції
цехів і повної заміни обладнання завод приступив до випуску овочевих
консервів, які на сьогоднішній день вкрай популярні на українському ринку.
Овочеві закуски і соління Мошурівського консервного заводу
виробляються тільки з української сировини без додавання ГМО, барвників,
консервантів, покращувачів смаку та інших добавок.
Продаж консервної продукції під власною торговою маркою (ВТМ) є
одним з найбільш ефективних способів підвищити прибуток в роздрібній
38
торгівлі. До випуску власної торгової марки звертається все більша кількість
мереж.
Овочеві консерви Мошуріва завжди славилися своїм натуральним смаком
і корисними властивостями, і по сьогоднішній день їх смакові показники є дуже
високими.
Також завод має власний автопарк та забезпечує логістику своєї
продукції.
В асортименті продукції підприємства є овочеві консерви (кабачки,
баклажани), джеми та варення (смородина, полуниця), які вироблені відповідно
до: ДСТУ–3797–98, ДСТУ 1361–95, ДСТУ 3352–96, ДСТУ 3797–98, ДСТУ
2073:2009 [42].
Згідно статуту товариство має право самостійно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність, у відповідності до законодавства України.
Товариство має право створювати свої філії, представництва, дочірні
підприємства за межами України, а також приймати участь у створенні
підприємств із змішаними капіталами, як на території України, так і за її
межами. Товариство здійснює наступні види зовнішньоекономічної діяльності:
– експорт та імпорт товарів, капіталів;
– надання послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у т.ч.:
виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових,
експортних, брокерських, агентських, консигнаційних;
– виробничу, учбову та іншу кооперацію з іноземними суб’єктами
господарської діяльності, організацію навчання та підготовки спеціалістів на
комерційній основі у відповідності до закону України «Про освіту»;
– спільну підприємницьку діяльність, включаючи створення спільних
підприємств різних видів та форм, проведення спільних господарських
операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її
межами;
39
– підприємницька діяльність на території України, пов’язана з виданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів
власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;
– організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів,
здійснюваних на комерційній основі, з участю суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності;
– організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі
на території України за іноземну валюту в передбачених законами України
випадках;
– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– орендні операції з участю іноземних суб’єктів господарської
діяльності.
У 2008-2009 роках завод було повністю переобладнано, встановлено
найсучасніше устаткування. На підприємстві дуже строгим чином
контролюється якість продукції, на всіх етапах, починаючи з вирощування
плодів і овочів і закінчуючи упаковкою готової продукції [42].
При вирощуванні овочів і фруктів та в процесі виробництва не
використовується жодних штучних консервантів, ароматизаторів,
харчосмакових домішок, БАДів, генетично модифікованих організмів тощо.
2.2 Аналіз техніко-економічних показників підприємства
Діяльність ТОВ «Мошурівський консервний завод» за останні три роки
характеризується наступними техніко-економічними показниками (табл. 2.1),
проаналізувавши яку по прорахованим показникам ми можемо оцінити та
виявити недоліки та приховані резерви в фінансово – господарській та
виробничій діяльності підприємства
40
Таблиця 2.1 – Основні техніко – економічні показники ТОВ
«Мошурівський консервний завод»
№п/п Темпи
Роки
Одиниці зростання
Показники
виміру 2020 2021 2022 2021/ 2022/
2020 2021
1. Дохід (виручка) від тис. грн. 111937,1 120226 184177 101,1 101,5
реалізації продукції, ,3 ,5
робіт та послуг (без
ПДВ та акцизу)
2. Середньооблікова осіб 276 246 193 89,0 78,0
чисельність.
працівників 210 174 133 83,0 76,0
робітників 405569,2 488724 954287 120,0 195,0
,8 ,6
3. Продуктивність грн/особ 511340 675310 147177 132,0 218,0
праці у 0
одного працівника 5021,90 5328,3 4997,7 106,0 94,0
0 0
одного робітника 511340 675310 147177 132,0 218,0
0
4. Фонд заробітної тис. грн. 50021,90 53028, 49097, 106,0 94,0
плати працівників 30 70
5. Середньорічна грн/особ 10516,27 15804, 20157, 119,0 120,0
заробітна плата у 98 90
одного працівника
6 Витратомісткість грн./грн 0,72 0,75 0,73 104,0 97,0
продукції (витрати
на 1 грн.
реалізованої
продукції)
7. Загальні витрати тис. грн. 80253 90191, 134459 112,0 149,0
(собівартість) 8 ,9
8. Прибуток до тис. грн. 31684,10 30034, 49717, 95,0 166,0
оподаткування 50 60
(збиток)
9. Рентабельність: %
9.1. доходу 28,30 25,00 27,00 88,0 108,0
9.2. витрат 39,48 33,30 36,97 84,0 111,0
10. Середньорічна тис. грн. 62329,55 65131, 67356, 104,0 103,0
вартість основних 65 15
фондів
11. Фондовіддача грн. 1,8 1,9 2,7 105,6 1,4
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
41
Узагальнюючий висновок аналізу даної таблиці можна зробити такий –
протягом останніх трьох років на підприємстві склалася позитивна тенденція
розвитку, про що свідчать темпи зростання майже всіх показників:
Дохід від реалізації продукції. робіт, послуг (без ПДВ і акцизу) зріс на
8289,2 тис. грн. (7%) у 2021 р., і на 63951,2 тис. грн (53%) у 2022 р. Загалом за
цей період зростання реалізації продукції відбулося на 72240,4 тис. грн. (65%);
Середньооблікова чисельність працюючих постійно зменшувалася
спочатку на 28 працівника (10%) у 2021 р., а потім ще на 55 чоловік (28%) у
2022 р.; середньооблікова чисельність робітників також, як і чисельність
працюючих зменшилась на 36 осіб в 2021 р. (17%), а в 2022 р. на 41 особу
(24%).
Динаміку продуктивності праці на підприємстві покажемо на рис. 2.1.
Продуктивність, грн.
1600000
1400000
1200000
1000000
800000
600000
400000
200000
0
2020 рік 2021 рік 2022 рік
Продуктивність, грн. 511340 675310 1471770
Рис. 2.1 Динаміка продуктивності праці на ТОВ «Мошурівський
консервний завод» за 2020–2022 рр.
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
42
111937,1
ППп2020 405569,2 грн. / особу ;
276
120226,3
ППп2021 488724,8 грн. / особу ;
246
184177,5
ППп2022 954287,6 грн. / особу ;
193
111937,1
ППр2020 511340 грн. / особу
210
120226,3
ППр2021 675310 грн. / особу ;
174
184177,5
ППр2022 1471770 грн. / особу .
133
Аналіз трудових показників виконаємо за наступною схемою:
1) Склад і структура працівників. Даний аналіз виконаємо за
допомогою табл. 2.2
Таблиця 2.2 – Склад і структура працівників ТОВ «Мошурівський
консервний завод» за 2020–2022 р.р.
Чисельність, осіб Структура кадрів, %
Показник
2020 р. 2021 р. 2022 р. 2020 р. 2021 р. 2022 р.
Середньооблікова 276 246 193 х х х
чисельність працівників
облікового складу,
З них
-працівники основної 256 229 178 100 100 100
діяльності в т.ч.
- керівники 6 6 6 2,3 2,6 3,4
- професіонали 12 12 13 4,7 5,2 7,3
- фахівці 23 34 23 9,0 14,8 12,9
- технічні 5 3 3 2,0 1,3 1,7
службовці
- робітники 210 174 133 82,0 76,1 74,7
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємствА
43
Проаналізувавши табл. 2.2 ми бачимо, що на підприємстві досить висока
доля таких категорій працівників, як фахівці, професіонали та робітники, хоча
такий поділ можна зобразити умовно. З проведеного аналізу видно, що на тлі
зменшення загальної чисельності працюючих була збільшена доля фахівців, що
сприяє досягненню підприємством високих результатів.
2) Динаміку руху робочої сили дослідимо за допомогою табл. 2.3
Коефіцієнт обороту по прийому розраховується за формулою 2.1 [43]:
Ч пр
Kn = ; (2.1)
С
де: Кп – коефіцієнт обороту по прийому;
Чпр – чисельність працівників, прийнятих на роботу;
С – середньооблікова чисельність всіх працюючих.
коефіцієнт обороту по прийому у 2020 р. буде дорівнювати [43]:
8
Kn = = 0,029;
276
коефіцієнт обороту по прийому у 2021 р. буде дорівнювати [43]:
2
Kn = = 0,008;
246
коефіцієнт обороту по прийому у 2022 р. буде дорівнювати [43]:
3
K n = = 0,016.
193
Коефіцієнт обороту розраховується за формулою 2.2 [43]:
Ч
Ko = зв
(2.2)
С ,
де: Ко – коефіцієнт обороту по звільненню;
Чзв – чисельність звільнених з роботи;
C – середньооблікова чисельність всіх працюючих.
Отже, коефіцієнт обороту по звільненню у 2020 р. буде дорівнювати [43]:
44
Таблиця 2.3 – Динаміка руху робочої сили ТОВ «Мошурівський
консервний завод» за 2020–2022 р.р.
Рік Абсолютні тис. грн. Відносні, %
Показник 2020 2021 2022 2021/2020 2022/2021 2021/2020 2022/2021
р.р.. р.р.. р.р.. р.р..
1 2 3 4 5 6 7 8
Середньооблікова 276 246 193 -30 -53 -10,9 -21,5
чисельність
працівників, осіб
Кількість 8 2 3 -6 1 -75,0 50,0
прийнятих на
роботу, осіб
Кількість 24 32 55 8 23 33,3 71,9
звільнених з
роботи, осіб
Кількість 24 32 55 8 23 33,3 71,9
звільнених за
власним
бажанням та
порушення
трудової
дисципліни, осіб
Коефіцієнт 0,029 0,008 0,016 -0,021 0,008 -72,4 100
обороту по
прийому
персоналу
Коефіцієнт 0,087 0,13 0,29 0,043 0,16 49,4 123,1
обороту по
вибуттю
персоналу
Коефіцієнт 0 0 0 0 0 0 0
плинності кадрів
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
24
Kо= = 0,087;
276
Коефіцієнт обороту по звільненню у 2021 р. буде дорівнювати [43]:
32
K n = = 0,13;
246
коефіцієнт обороту по звільненню у 2022 р. буде дорівнювати [43]:
45
55
K n = = 0,29.
193
Як видно, у 2022 р. темпи скорочення працівників дещо збільшилось.
Коефіцієнт плинності кадрів розраховується за формулою 2.3 [43]:
Ч Ч
KПK = з в
(2.3)
С ,
де: КПК – коефіцієнт плинності кадрів;
Чз – чисельність працівників звільнених в поточному році;
Чв – чисельність працівників звільнених за власним бажанням;
C – середньооблікова чисельність всіх працюючих.
Отже, коефіцієнт плинності кадрів у 2020,2021 та 2022 р. буде
дорівнювати 0 так як звільнених по причинах незалежних від підприємства не
було (пенсія, навчання, армія).
Очевидно, що у 2022 р. порівняно з 2021 р. скоротилось більше
працівників, тобто кадри були менш стабільнішими. Зменшення кількості
працівників негативно впливає на роботу підприємства. Звільняються
спеціалісти, а на їх місце приходять нові некваліфіковані або працівники з
інших дільниць – це додаткові затрати на підготовку кадрів. Отже необхідно
саме на підприємстві створювати такі умови праці, щоб зменшити коефіцієнт
обороту по звільненню.
3) Використання трудових ресурсів ТОВ «Мошурівський консервний
завод» покажемо у вигляді табл. 2.4
Таблиця 2.4 – Динаміка руху робочої сили ТОВ «Мошурівський
консервний завод» за 2020–2022 рр.
Рік Відхилення
Показник
2020 2021 2022 2021/2020 2022/2021
1 2 3 4 5 6
Середньооблікова 276 246 193 -30 -53
чисельність
працівників, осіб
46
Продовження таблиці 2.4
Відпрацьовано за 229 225 233 -4 8
рік одним
працівником:
– днів
-годин 1828 1801 1861 -27 60
Середня 8 8 8 х х
тривалість
робочого дня, год
Відпрацьовано 504629 443137 359267 -61492 -83870
людино-годин за
рік
В т.ч. – - - -
понаднормово
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
Аналіз використання трудових ресурсів ТОВ «Мошурівський консервний
завод» показав, що зі зменшенням чисельності працівників збільшилося
кількість робочого часу відпрацьованого одним працівником, тобто
керівництвом організації через комплекс проведених заходів вдалося зменшити
вимушені простої обладнання під час поломок, частково замінивши зношений
парк основних засобів, а також зменшити перебої з поставками сировини,
зацікавлюючи місцевих товаровиробників.
У виробничій діяльності ТОВ «Мошурівський консервний завод» зайнято
193 особи, в тому числі адміністративний апарат (керівництво, бухгалтерія,
служба головного інженера) – 18 людини, робітники, які займаються
безпосередньо виробництвом продукції і наданням додаткових послуг – 133
чоловік, обслуговуючий персонал – 15 чоловік, робітники допоміжних служб
(транспортний цех, складські приміщення, лабораторії) – 27 чоловік. Наочно
структуру всього наявного персоналу ТОВ «Мошурівський консервний завод»
можна побачити на рис. 2.2. До відділу з питань кадрового забезпечення і
47
роботи з персоналом входить начальник кадрового відділу, його замісник і два
службовці, що разом відносяться до адміністративного апарату підприємства.
До основних обов’язків працівників служби управління персоналом входять:
– визначення потреби в персоналі;
– якісне забезпечення виробництва кваліфікованими робітниками;
– додаткове навчання персоналу, підвищення кваліфікації і
перекваліфікації робітників, виходячи з поточних потреб виробництва
продукції;
– вживання заходів щодо підвищення результативності праці на робочих
місцях;
– вирішення конфліктних ситуацій на виробництві між робітниками і
службовцями;
– правове регулювання трудових взаємостосунків, облік і статистика
персоналу ТОВ «Мошурівський консервний завод», розробка кадрової політики
на майбутнє, виходячи із виробничих цілей підприємства.
14% 9% Адміністративний персонал
8%
Виробничий персонал
Обслуговуючий персонал
69%
Службовий персонал
Рис. 2.2 Структура персоналу ТОВ «Мошурівський консервний завод»
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
Отже, серед основних функціональних обов’язків працівників кадрового
відділу по роботі із персоналом підприємства є побудова оперативного плану
роботи з персоналом із врахуванням поточних потреб і вимог виробництва
лакофарбової продукції ТОВ «Мошурівський консервний завод» і збуту її
споживачам.
48
Визначення потреби в персоналі – одне з найважливіших напрямків
менеджменту персоналу, що дозволяє установити на заданий період часу
якісний і кількісний склад персоналу.
Завдання визначення кількісної потреби в персоналі зводиться як до
вибору методу розрахунку чисельності співробітників, так і до встановлення
вихідних даних для розрахунку і безпосереднього розрахунку необхідної
чисельності працівників на визначений тимчасовий період.
Слід зазначити, що принципових відмінностей у підходах до визначення
чисельності персоналу, прийнятих у вітчизняній і закордонної практиці, не
спостерігається. Можна виділити декілька основних методів розрахунку
кількісної потреби в персоналі.
Одним з таких методів, що застосовується в ТОВ «Мошурівський
консервний завод» є метод, заснований на використанні даних про час
трудового процесу. Для визначення оптимальної кількості на підприємстві
чисельності робітників для виробництва нових видів продукції він практично
не застосовується. Різновид даного методу використовується кадровою
службою, як підхід для визначення чисельності адміністративно-
управлінського персоналу з використанням формули Розенкранца, що має в
загальному випадку наступний вид [43]:
n
mi ti t K
i1 p рнч
Ч Kнрв , (2.4)
T T Kahч
де Кнрч – коефіцієнт необхідного розподілу часу;
Кфрч – коефіцієнт фактичного розподілу часу;
Ч – кількість адміністративно-управлінського персоналу визначеної
професії, фаху, підрозділу і т. і.;
n – кількість видів організаційно-управлінських робіт, що визначають
завантаженість даної категорії фахівців;
49
mi – середня кількість визначених дій (розрахунків, опрацювання
замовлень, переговорів і т. і.) у рамках інформаційного організаційно-
управлінського виду робіт за встановлений проміжок часу (наприклад, за рік);
ti – час, необхідний для виконання одиниці m у рамках інформаційного
організаційно-управлінського виду робіт;
Т – робочий час фахівця відповідно до трудового договору (контракту) за
відповідний проміжок календарного часу, прийнятий у розрахунках;
tp – час на різні роботи, що неможливо врахувати в попередніх (планових)
розрахунках.
Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч) розраховується в такий
спосіб [43]:
Kнрч Kдр Kо KП , (2.5)
де КП – коефіцієнт перерахування явочної кількості в облікову;
Кдр – коефіцієнт, що враховує витрати на додаткові роботи, заздалегідь не
враховані в часу, необхідному для визначеного процесу (m t ); як правило,
знаходиться в межах 1,12 Kдр 1,4 ;
Ко – коефіцієнт, що враховує витрати часу на відпочинок співробітників
протягом робочого дня; як правило, установлюється на рівні 1,1;
Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрч) визначається відношенням
загального фонду робочого часу будь-якого підрозділу до часу, розрахованому
[43]
n
як (mi ti ).
i1
Слід зазначити, що в загальному виді формула Розенкранца служить для
перевірки відповідності фактичної чисельності (наприклад, підрозділу) до
необхідної, що задається завантаженістю даного підрозділу.
Формула Розенкранца в планових розрахунках має такий вид [43]:
50
n
mi ti
Ч i1 K , (2.6)
нрв
T
так як величини tp та Kфрч в даному випадку не відомі
Приклад розрахунку чисельності адміністративно-управлінського
персоналу в ТОВ «Мошурівський консервний завод» з використанням формули
Розенкранца наведений нижче на підставі вихідних даних, зазначених у таблиці
2.5 [43].
Сумарний час виконання організаційно-управлінських робіт визначається
як (400х 1) + (2000 х 0,5) + (400 х 3) = 2700.
Коефіцієнт необхідного розподілу часу:
Кнрч = 1,15 х 1,1 х 1,05 = 1,3.
Коефіцієнт фактичного розподілу часу:
Кфрч = 170 х 20 / (400х 1) + (2000 х 0,5) + (400 х 3) = 3400 / 2600 = 1,31
Розрахунок необхідної кількості підрозділу ведеться за повною
формулою Розенкранца в такий спосіб:
Ч = 2600 / 170 х 1,3 + 200 / 170 х 1,3 / 1,31= 21,04
Фактична кількість адміністративно-управлінського персоналу дорівнює
18 чол. Таким чином, розрахунок необхідної кількості показав деяку нестачу
фактичної кількості співробітників адміністрації.
Розрахунок кількості робочого персоналу в ТОВ «Мошурівський
консервний завод» додатково розраховується за методом розрахунку по нормах
обслуговування.
В літературі прийнята назва «агрегат – метод», що показує залежність
кількості персоналу, що розраховується, від кількості машин, агрегатів і інших
об'єктів, які ними обслуговуються.
Кількість робітників або службовців по нормах обслуговування
розраховується за наступною формулою [43]:
N K
Ч З Kперерахунку , (2.7)
Нo
51
де N – кількість агрегатів, що обслуговуються;
Кз – коефіцієнт завантаженості агрегатів;
Но – норма обслуговування.
Таблиця 2.5 – Вихідні дані для розрахунку необхідної кількості
адміністративно-управлінського персоналу в ТОВ «Мошурівський консервний
завод», 2022 р.
Організаційно-управлінські види робіт Кількість дій щодо Час, необхідний на
виконання виду робіт виконання дії,
години
Фінансово-економічний відділ 400 1
Бухгалтерія 2000 0,5
Плановий відділ 400 3
Місячний фонд часу одного 170
співробітника згідно із контрактом,
години
Коефіцієнт витрат часу на додаткові 1,15
роботи
Коефіцієнт витрат часу на відпочинок 1,1
співробітників
Коефіцієнт перерахунку кількості 1,05
Час, що виділяється на різноманітні 200
роботи, які не враховані в планових
розрахунках
Фактична кількість підрозділу, чол. 20
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
В свою чергу норма обслуговування (Но) визначаються за формулою
[43]:
Tкор
H , (2.8)
O n
tобі nPi TД
i1
де n – кількість видів робіт з обслуговування об'єкту;
tобі – час, необхідний для виконання одиниця обсягу і-го виду робіт;
nPi – число одиниць обсягу і-го виду робіт на одиницю устаткування або
іншого об'єкту розрахунку (наприклад, одиницю виробничої площі);
52
Ткор – корисний фонд часу працівника за день (зміну);
Тд – час, необхідний для виконання працівником додаткових функцій, що
не включаються в tоб.
Розрахунок чисельності персоналу з використанням норм
обслуговування ведеться за вихідними даними, зазначеним у таблиці 4.6.
Насамперед визначається норма обслуговування [43]:
Н0 = 7,0 / [(0,02 – 60) + (0,08 – 120) + (0,03 – 60) + 1,4] = 7,0 / 14,0 = 0,5
Звідси чисельність персоналу:
Ч = 5 – 1,5 / 0,5 = 15
В практиці ТОВ «Мошурівський консервний завод» також
застосовується метод розрахунку по робочих місцях і нормативам чисельності.
Даний метод варто розглядати як окремий випадок використання методу
норм обслуговування, тому що і необхідне число працівників по числу робочих
місць, і нормативи чисельності встановлюють, виходячи з норм
обслуговування.
Таблиця 2.6 – Вихідні дані для розрахунку необхідної кількості
виробничого персоналу по обслуговуванню комплексу агрегатів в
ТОВ «Мошурівський консервний завод»
Вид робіт Час виконання операції, Кількість операцій за зміну
годин
Завантаження агрегату 0,02 60
Контроль виробничого 0,08 120
процесу
Розвантаження агрегату 0,03 60
Кількість агрегатів 5
Коефіцієнт завантаженості 1,5
Корисний фонд часу одного 7,0
робочого місця за зміну,
година
Час на додаткові операції 1,4
щодо обслуговування
агрегату, година
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
53
Чисельність працівників (Ч) по робочих місцях визначається за
формулою [43]:
Ч K рм ЗКперерахунку , (2.9)
де З – завантаженість;
Крм – необхідна кількість робітників (кількість робочих місць).
Нормативи кількості визначаються наступним чином [43]
НЧ = О / НО,
де О – обсяг роботи.
В якості специфічного випадку застосування методу норм
обслуговування розглядається визначення кількості керівників через норми
керованості. В якості загальних рекомендацій по їх встановленню можна
прийняти наступні:
– для керівних посад у підрозділах із значною питомою вагою робіт
творчого нестандартного характеру, високої кваліфікації або частих відхилень
від заздалегідь наміченої технології процесу норма керованості повинна лежати
в межах 5–7 чоловік;
– для керівних посад із достатньо стійким характером робіт, значною
мірою обумовленим стандартними організаційно-управлінськими процедурами,
норма керованості повинна лежати в межах 10–12 чоловік;
– у будь-якому іншому випадку норма керованості не повинна
перевищувати 15–17 чоловік, інакше колектив стає некерованим.
Застосовуваний у розрахунках по всіх методах визначення кількості
коефіцієнт перерахування явочної чисельності в облікову (спискову) дозволяє
врахувати ймовірну відсутність персоналу на робочих місцях протягом
планового проміжку часу через: хворобу; чергову або додаткову відпустки;
відпустки по навчанню; інших поважних причин. Зазначений коефіцієнт
перерахування можна визначити, виходячи з балансу корисного фонду часу
одного працівника для планового календарного проміжку часу, через
54
відношення числа фактичних робочих днів до загального числа календарних
робочих днів.
2.3 Аналіз виробництва продукції підприємства
Виробництво підприємства спеціалізується на виготовленні
консервованих овочів, джемів, ікри, соків, компотів, аджик та гірчиць,
мінеральної води, квасу, живого пива, сидру, молока, сметани та йогуртів. І має
розгалужену структуру, проте до основних видів продукції, які випускає
підприємство відносять (Додаток A та Б) [42].:
- зелений горошок;
- томатна паста;
- повидло яблучне;
- повидло гарбузове;
- сік березовий;
- сік яблучний концентрований;
- кукурудза цукрова.
Виробничі потужності Мошурівського консервного заводу складають
(Додаток В):
1. Дві лінії по виробництву консервів «Зелений горошок» ж/банка 1/2,
продуктивністю по 25 тисяч, банок за змін/ кожна
2. Дві лінії по виробництву консервів «Зелений горошок» склобанка 1-
82-500, продуктивністю по 25 тисяч банок за зміну кожна.
3. Лінія по виробництву консервів «Кукурудза цукрова»,
продуктивністю 20 тисяч банок за зміну.
4. Виробництво томат пасти:
а) Випарні станції:
- «Ланг-300» продуктивністю 85тн/див по сировині;
- «ГД – 500», продуктивністю 85 тн/див по сировині;
- «ВР-300» продуктивністю 85тн/див - 2шт.
55
б) - Дві лінії по фасовці томат пасти в ж/банки, продуктивністю по 10
тисяч банок у зміну;
- лінія по фасовці томат насті в ж/банки, продуктивністю 3000 банок
у зміну;
5. Лінія по виробництву яблучного повидла в ж/банки продуктивністю
1000 банок у зміну.
6. Лінія по виробництву гарбузового пюре, продуктивністю 15 т. за
зміну по сировині.
7. Лінія по виробництву «Сік яблучний натуральний»,
продуктивністю 30 т за зміну по сировині.
Принципова технологічна схема виробництва консервованих
напівфабрикатів включає до себе наступні операції (рис. 2.3.).
Інспекція. Проводять на інспекційному транспортері вручну. Сировину
інспектують з метою відбраковування ушкоджених та непридатних до
переробки овочів.
Миття. Проінспектовану сировину миють у таких типах мийних машин,
як барабанного, щіткового, елеваторного, душових пристроях та ін.
Інспекція Сортування Миття Очищення
Змішування Бланшування Пасерування Подрібнення
Фасування Закупорка Стерилізація Охолодження
Рис. 2.3 Структура виробництва консервованої продукції підприємства
*Джерело: складено автором на основі [42]
Бланшування. Сировину бланшують для зміни структури та покращення
подальшого процесу очищення. Під час бланшування шкірочка овочів
розм’якшується, що сприяє її простішому відділенню. Бланшування проводять
56
парою, або у киплячій воді протягом 2–5 хв. Операцію виконують у
бланшувачах безперервної та періодичної дії.
Очищення. В залежності від виду сировини, що переробляють
використовують різноманітні машини для очищення: абразивні, ножові, тощо,
або проводять хімічне очищення. Овочі очищують до повного видалення
шкірочки. Також видаляють плодоніжки, та частини не придатні до переробки.
Подрібнення та протирання. Пробланшовану сировину подрібнюють в
залежності від виду консервів, що виробляються. Для заправочних, гарнірних
напівфабрикатів та салатів використовують різальні машини.
Овочі нарізають кубиками, соломкою, брусочками, та ін. Сировину для
соусів подрібнюють на дробарках та протирають на здвоєних протиральних
машинах до пюреподібної однорідної маси.
Пасерування. Для виробництва заправочних та деяких гарнірних
напівфабрикатів подрібнену сировину пасерують у паромасляних печах або у
жарильних шафах. Пасерування проводять на тваринних жирах (яловичий або
свинячий) протягом 5–10 хв., до появи характерного золотавого кольору.
Змішування. Змішування компонентів проводять безпосередньо на
жаровнях, або у спеціальних мішалках. У ємності для змішування подають за
рецептурою буряк, пасеровані овочі з жиром і томатну приправу. Її готують з
томатної пасти, цукру, солі і перцю. Під час змішування може відбуватися
підігрівання маси, якщо воно передбачене технологією. Компоненти змішують
до однорідної маси з рівномірно розподіленими овочами.
Фасування та закупорка. Готовий напівфабрикат фасують у скляну або
жерстяну тару на фасувальний машинах, та відразу закупорюють. При
фасуванні стежать за рівномірним дозуванням рідкої і твердої частин. Процес
фасування та закупорювання повинен перебігати як найшвидше для зменшення
мікробіологічного забруднення готової маси.
Стерилізація, охолодження та етикетування. Стерилізацію проводять у
автоклавах вертикального та горизонтального типу. Консерви стерилізують
згідно встановлених формул стерилізації для знищення залишкової мікрофлори
57
та інактивації ферментів. Після стерилізації консерви охолоджують для того,
щоб створити умови несприятливі для розвитку патогенних мікроорганізмів.
Консерви необхідно охолоджувати до температури охолоджуючої води в
автоклаві. Охолоджені консерви етикетують на відправляють на зберігання.
При надходженні на завод всі сировину проходить ретельну перевірку в
спеціально обладнаній лабораторії. Лише після отримання позитивного
лабораторного висновку овочі направляються в сортувальний цех.
Завод має один виробничий майданчик, власні склади, поля для
вирощування плодів, поля фільтрації, насосну станцію, автопарк.
Підприємство знаходиться далеко від великих міст і промислових
центрів.
Відповідно до екологічного законодавства, консервні підприємства
належать до V класу небезпеки із санітарно–захисною зоною в 50 м. Відстань
до найближчої житлової забудови на південь становить від межі підприємства
становить 204 м.
Споживачами є всі регіони України та країни Європи такі як Німечинна,
Болгарія, країни Прибалтики, також Ізраіль та Сполучені Штати Америки.
Як основну стадію очищення стоків на ТОВ «Мошуріський консервний
завод» використовують біологічне очищення. В основі принципу лежить
окиснення забруднень мікроорганізмами, що знаходяться в активному мулі, з
яким змішують стоки. Також для очистки стічних вод використовується
біофільтр.
Підприємство використовує пряму систему водопостачання у якій свіжа
вода забирається із водойми, при необхідності підлягає очищенню і після
використання на промисловому підприємстві скидається у водойму.
Підчас виробництва використовується велика кількість води для
нагрівання і охолодження тому для зменшення її використання пропонується
впровадження схему з повторним використанням води. Крім основних відходів
які забруднюють атмосферу і водойми на підприємстві утворюються інші
58
відходи як склобій, целюлозно–паперові та поліетиленову плівку, та інші
побутові відходи.
Постійний контроль безпечності та якості, як сировини так і продукції
здійснюється власною виробничою лабораторією та незалежними
акредитованими лабораторіями. Сьогодні під торговою маркою «Мошурівське
молоко» випускаються: пастеризоване молоко, кефір, ряжанка, айран, питні
йогурти, сметана, м’які сири.
Вироблення молочної продукції на тиждень становить 14 тонн.
Всі молочні продукти ТМ «Мошурівське молоко» виробляються з
натурального фермерського молока сучасних українських ферм, де добре
доглядають за коровами, а отримане молоко дбайливо очищають, зберігаючи
його натуральні властивості.
Ключові принципи виробництва продуктів ТМ «Мошурівське молоко»:
використання тільки натурального молока, відсутність будь-яких штучних
добавок і консервантів, дотримання всіх стандартів виробництва і контролю
якості по ДСТУ [42].
Загальний викид від підприємств – основних забруднювачів Черкаської
області становив 31,3 тис. т, що складає 60 % від викидів забруднюючих
речовин в атмосферне повітря, які здійснювалися стаціонарними джерелами.
Постійні спостереження за станом атмосферного повітря здійснюються
Черкаським обласним центром з гідрометеорології тільки в м. Черкаси.
Лабораторією спостережень за забрудненням атмосферного повітря
Черкаського обласного центру гідрометеорології, який має 3 пости
спостереження у м. Черкаси, у минулому році контролювалось 4 основних і 14
специфічних забруднюючих речовин, включаючи важкі метали та бензапірен.
Лабораторією проаналізовано 21660 проб повітря, у тому числі по
основних інгредієнтах – 9512 (44%), та по специфічних – 12148 (56% ).
За даними постійних спостережень максимальні концентрації в
порівнянні з минулим роком зменшилися по пилу на всіх постах, оксиду
вуглецю в центрі міста у 1,4 рази, по діоксиду азоту на ПСЗ № 3, 4 у 1,3 та 1,7
59
рази, по сірководню та аміаку на всіх постах, по діоксиду сірки на ПСЗ № 2, 3 у
1,8 та 1,6 рази.
Збільшилися максимальні концентрації по діоксиду сірки, оксиду
вуглецю та оксиду азоту на ПСЗ № 4 у 2,3, 1,1 та 1,2 рази, по діоксиду азоту на
ПСЗ № 2 у 1,2 рази. Зменшилися середньорічні концентрації в порівнянні з
2015 роком по діоксиду сірки на всіх постах, по сірководню на ПСЗ № 4 вдвічі,
аміаку на ПСЗ № 3 у 1,2 рази, по діоксиду азоту на ПСЗ № 2 у 1,5 рази.
Збільшилися по аміаку в центрі міста у 1,25 рази та оксиду азоту на ПСЗ № 4 у
1,5 рази.
Вміст інших домішок залишився майже без змін. Високе забруднення
(вище 5 ГДК максимально разової) у минулому році у місті не зафіксовано.
Тенденція зміни середнього рівня забруднення атмосферного повітря за останні
5 років характеризувалася зниженням по діоксиду сірки, збільшенням по
діоксиду та оксиду азоту. По інщим домішкам рівень забруднення не змінився.
По важким металам збільшення спостерігалося майже по всім домішкам крім
хрому та цинку.
Таблиця 2.7 – Порівняльна характеристика фактичних викидів з
нормативами, 2023 рік
Найменування Фактично Норматив
забруднюючої масова величина величина
речовини концентрація в масового масова масового
газопиловому потоку в концентрація потоку в
потоці, мг/м* газах, що в газах, що
відходять, газопиловому відходять,кг/год
кг/год потоці, мг/м*
Вуглецю оксид 108,378 0,0288 250 >5
Сполуки азоту, а 117,890 0,0288
т.ч.:
Азоту дюксид 117,889 0,0288 500 >5
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
Впровадження новітніх технологій, пов'язаних з економією палива,
встановлення на підприємствах високоефективного очисного обладнання
60
дозволить зберегти та відновити природний стан атмосферного повітря та
створити сприятливі умови для життєдіяльності населення.
Для скорочення викидів та забезпечення нормативного стану
атмосферного повітря підприємствами області розробляються та
впроваджуються заходи по скороченню викидів забруднюючих речовин в
атмосферне повітря. Протягом минулого року на 11 підприємствах області за
рахунок коштів підприємств в результаті реконструкції, модернізації,
проведення ремонтних робіт, встановлення нового технологічного та
пилегазоочисного обладнання, використання палива кращої якості, викиди
забруднюючих речовин в атмосферне повітря скоротилися на 6107,928 т.
На підприємстві використовується технологічне обладнання вироблене в
90-х роках так і сучасне що вироблене в Україні та країнах Європи. Основне
обладнання лінії цеху та парогенератор.
Всі роботи на заводі організовані таким чином, щоб викиди в атмосферне
повітря не призводили до забруднення атмосферного повітря.
Основними джерелами водопостачання області є Кременчуцьке
водосховище, річки Гнилий Тікич, Рось, Тясмин та підземні водозабори.
Водозабезпеченість водою на одного жителя області в середній по водності рік
становить близько 1,537 тис. м3 , в маловодний рік – 0,99 тис. м3 , в дуже
маловодний рік припадає біля 0,47 тис. м3 . За даними статистичної звітності за
формою 2–ТП (водгосп) загальний водозабір в минулому році становив 175,9
млн м3 . У порівнянні з 2015 роком (174,3 млн м3 ) забір води збільшився на 1,6
млн м3 (0,9 %)
Використання води у минулий році становило 141,9 млн м3 , в тому
числі: на виробничі потреби – 81,39 млн м 3 , побутові потреби – 25,38 млн м 3 ,
зрошення – 10,05 млн м3 , сільськогосподарські потреби – 25,11 млн м3 .
На сьогоднішній день підприємство скидають свої стоки в басейн,який
розміщений на полі №5 згіно договору з КП «ТЕМП» Мошурівської сільської
ради від 16.02 2013 №1 в осязі 52,53 тис м3/рік.
61
Насамперед, кожен вид стічної води очищуватися механічно. Цей процес
проводиться для того, аби вилучити з стоків різноманітні нерозчинні та
мінеральні домішки, що можуть завадити подальшому процесу очистки. До
таких часточок відносять пісок, осад різного походження тощо. Для
механічного очищення використовують відстійники.
Як основну стадію очищення стоків на ТОВ «Мошурівський концервний
завод» використовують біологічне очищення. В основі принципу лежить
окиснення забруднень мікроорганізмами, що знаходяться в активному мулі, з
яким змішують стоки.
Також для очистки стічних вод використовується біофільтр. Біофільтр –
це споруда, зазвичай циліндричної чи прямокутної форми, висотою близько 2
метрів, що містить завантаження (керамзит, скло, гумові кульки, пластмаса),
покрите біоплівкою, яка окиснює стічну воду, що проходить крізь
завантажений шар. [44, с. 86–93].
Крім основних відходів які забруднють атмосферу і водойми т
апідприємстві утворються інші відходи як склобій, целюлозно–паперові та
поліетиленову плівку, та інші побутові відходи.
Склобій це непридатні для прямого використання вироби або частини
виробів зі скла, які втратили експлуатаційну цінність, а також вироби з
непоправним браком, залишки від виробництва та обробки скляних виробів,
бите побутове та промислове скло. Склобій використовується як особливо
цінна вторинна сировина для виробництва скляних виробів [45-47].
62
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНО ЧИСТОЇ
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ
3.1 Конкурентне середовище виробництва органічно чистої продукції в
Україні
Споживачі України надають перевагу натуральним продуктам, оскільки
вони повинні зупинитися на своїх закупівлях. В даний час сільське
господарство є єдиним регульованим видом сільського господарства,
заснованим на стійкості органічного сектору у світі. Якщо в Україні є спосіб
підтримати органічний сектор, це перш за все система валідації для поліпшення
логістики надійного планування та органічної продукції. Я вважаю, що Україна
є надзвичайно позитивною для потенційного виробництва. Причиною успіху та
збалансованого розвитку органічного сектору є реалізація першої та належної
стратегії [48; 49 с. 3–7.].
Окрім ланцюжка поставок та розвитку ринку, включаючи маркетингове
середовище (дослідження, освітні та консалтингові послуги) (маркетинг,
комунікації тощо), у цій стратегії є рішення, і їх слід враховувати.
Ця стратегія повинна зайняти багато років, щоб досягти стабільної та
перспективної політики, постачання якої буде повністю зосереджено на
ланцюжку, що, в свою чергу, не лише допоможе у виробництві сільського
господарства, але й допоможе в переробці та збуті галузей. І, найголовніше,
така стратегія повинна отримати підтримку міністерства високого рівня.
Багато країн дізналися на власному досвіді, що розвиток сильного та
органічного сектору не завжди є легким завданням, оскільки створюється
стабільний і зростаючий ринок органічної продукції. Наприклад, Нідерланди в
минулому вважали, що лише невеликий відсоток виробництва є продуктивним,
а отже, ризикованим, органічні ринки швидко збільшують попит і падають ціни
та доходи. З цієї причини Нідерланди змінили свою політику щодо політики
63
попиту. Крім того, уряд Нідерландів, фермери, переробники, торговці,
роздрібні торговці, банки та неурядові організації вирішили досягти
домовленості не лише про розширення місцевого ринку, а й на експорт та
імпорт органічної продукції [50, с. 200–206.]
В Україні виробники розпочали усвідомлено займатись органічним
виробництвом наприкінці 1990-х років. Активно розвиваючи внутрішній ринок,
наша держава все більше заявляє про себе й на міжнародному ринку органічної
продукції, входячи за площами сільськогосподарських угідь, задіяних під її
вирощування, до світових лідерів, збільшуючи асортимент пропонованої
продукції та географію поставок.
Демонструючи протягом останніх довоєнних років стійку позитивну
динаміку зростання площ сільгоспугідь, на яких ведеться сертифіковане
органічне виробництво, спостерігається стабільне зростання як кількості
операторів органічного ринку, так і рівня споживання органічної продукції в
Україні (за виключенням років війни), чому сприяє тенденція активного
наповнення внутрішнього ринку власною органічною продукцією за рахунок
налагодження переробки органічної сировини. Зокрема, це крупи, борошно,
молочні та м’ясні продукти, яйця, соки, мед, олії, чаї, лікарські трави [51,
с. 242–247; 52].
Офіційні статистичні огляди IFOAM підтверджують, що якщо в 2002 р. в
Україні було зареєстровано 31 господарство, що отримало статус
“органічного”, то в 2021 р. нараховувалось вже 528 органічних операторів, а
загальна площа сільськогосподарських угідь, на яких ведеться органічне
виробництво, склала 422299 га [53]. Хоча в останні роки спостерігався певний
спад щодо кількості операторів та площ під органічним виробництвом. В
перший же рік вторгнення росії площа під органіком суттєво зменшилася до
263619 га, як і кількість операторів (462). Те ж саме можна сказати і про
внутрійшній ринок споживання органічних продуктів, який суттєво “просів” до
рівня 2017 року [54, с. 564–566.].
64
Рис. 3.1 Кількість органічних операторів в Україні
*Джерело: складено автором на основі [55]
Більшість українських органічних господарств розташовані в Київській,
Одеській, Херсонській, Полтавській, Вінницькій, Закарпатській, Львівській,
Житомирській областях. Українські сертифіковані органічні господарства –
різного розміру – від кількох гектарів, як і в більшості країн Європи, до
декількох тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. З огляду на процес
зростання числа дрібних органічних господарств, їх спеціалізація акцентується,
в першу чергу, на вирощуванні плодоовочевої та ягідної продукції. Проте
залишається фактом експортна орієнтація виробників, особливо зернобобових
культур та ягід [55].
Організація найвищих показників продажів через торгові мережі
передбачається в органічному секторі. Україна, завдяки своєму родючому
ґрунту та низьким витратам на оренду землі, може скористатися зростаючим
попитом на органічну продукцію. Україна може вчитися на негативному та
позитивному досвіді (найкращій практиці) українських країн.
65
Таблиця 3.1 – Загальна площа органічних с.-г. угідь (в т.ч. перехідного
періоду) в Україні, 2002-2022 рр.
Рік Площа угідь, га Рік Площа угідь, га
2002 164449 2013 393400
2003 239542 2014 400764
2004 240000 2015 410550
2005 241980 2016 411200
2006 242034 2017 420000
2007 249872 2018 429100
2008 269984 2019 467980
2009 270193 2020 462225
2010 270226 2021 422299
2011 270320 2022 263619
2012 272850
*Джерело: складено автором на основі [55]
В останні роки спостерігається тенденція активного наповнення
внутрішнього ринку вітчизняною органічною продукцією за рахунок
налагодження власної переробки органічної сировини. Відповідно досліджень
Федерації органічного руху України, з початку 2000-х років в нашій державі
спостерігається стабільне щорічне зростання внутрішнього споживчого ринку
органічних продуктів, що демонструють дані, наведені у таблиці 2.
Виключенням є рік початку військового вторгнення росії, коли спостерігається
різке зниження споживчого ринку [53].
Таблиця 3.2 – Обсяги споживчого ринку органічних продуктів в Україні,
2004-2022 рр.
Рік Обсяг споживчого Рік Обсяг споживчого
ринку, млн.євро ринку, млн.євро
2004 0,1 2014 14,5
2005 0,2 2015 17,5
2006 0,4 2016 21,2
2007 0,5 2017 29,4
2008 0,6 2018 33,0
2009 1,2 2019 36,0
2010 2,4 2020 38,0
2011 5,1 2021 39,0
2012 7,9 2022 29,0
2013 12,2
*Джерело: складено автором на основі [55]
66
Особливо зараз, що український уряд впроваджує нові пілотні програми
та політику у сфері сталого розвитку сільської місцевості (включаючи
масштаби структур співпраці) та земельну реформу для підтримки
економічного та соціального розвитку сільських територій в Україні. Працює
Ще одна дуже важлива сфера, яка набуває все більшого значення – це безпека
та якість їжі. Зростаючий сектор роздрібної торгівлі в Україні, зокрема, великі
супермаркети та алмазні ринки шукають місцевих постачальників, які можуть
гарантувати високу якість та перевірені добавки (органічні) продукти
харчування. Ця рушійна сила може також мати позитивний вплив на стійке
сільське господарство [56, с. 160–163].
Органічне виробництво має бути натуральним у всьому, воно має на увазі
турботу про природу, людей і навколишній світ на всіх етапах. Під час її
виробництва не застосовуються хімічні добрива, пестициди, генетично-
модифіковані організми (ГМО) або консерванти. Щоб стати виробником
органічної продукції, потрібно пройти складну і недешеву процедуру
сертифікації [57].
З огляду на зростання популярності продуктів, вирощених без
застосування хімічних препаратів, органічне фермерство виглядає привабливою
галуззю для інвестування, вважають в компанії. Деякі українські підприємці
вже повною мірою оцінили переваги такого бізнесу. Наведемо 5 найбільш
вдалих проектів.
1. ПП «Агроекологія» — найстаріше в Україні сільськогосподарське
підприємство, що працює виключно за технологіями органічного землеробства.
Загальна площа його угідь складає більш ніж 8 тис. га, а історія «Агроекології»
налічує майже 40 років. Підприємство повністю відмовилось від застосування
хімічних добрив. Натомість використовують гній і рослинні залишки, а раз на
чотири роки урожай залишають незібраним. Землю в «Агроекології» не орють,
її «розчісують», стежачи, щоб борозна не була глибшою за 3–4 см.
Підприємство має розвинуте рослинництво і високопродуктивне молочне
стадо. На полях «Агроекології» отримують високі урожаї озимої пшениці,
67
гречки, вівса, ячменю, соняшнику, кукурудзи, із зерна яких виробляють крупи
та борошно. Тваринництво повністю забезпечене екологічно чистими кормами
власного виробництва. Підприємство сертифіковане як виробник молока для
дитячого харчування, а також атестоване як племінний завод з розведення
української червоно-рябої молочної породи ВРХ.
Понад три десятиліття тому тут повністю відмовилися від застосування
гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив, що дозволяє отримувати
високоякісну екологічно чисту продукцію. Підприємство продовжує
удосконалювати унікальні технології органічного землеробства, тут
налагоджено співпрацю з вітчизняними науковцями, досвід господарювання
вивчають учені й практики з зарубіжжя. Ряд розроблених у господарстві ноу-
хау захищено патентами. ПП «Агроекологія» є асоційованим членом
Національної академії аграрних наук України.
ПП «Агроекологія» сертифіковане як виробник органічної продукції
рослинництва, відповідно до стандарту, рівнозначному Постановам Ради
(ЄС).834/2007 та 889/2008 [58].
2. ПрАТ «ЕтноПродукт» це українсько-швейцарське аграрне
підприємство, із замкнутим циклом виробництва органічої
сільськогосподарської продукції. Поля та ферми підприємства розташовані на
північному сході Чернігівської області України, де обробляється близько 4000
га органічної землі (пасовища, сіножаті, рілля), утримується близько 1000 голів
великої рогатої худоби, завдяки чому створена основа для виробництва
якісного кінцевого продукту. На молокопереробному підприємстві під Києвом
виготовляється готова органічна продукція харчування під власною торговою
маркою «ЕтноПродукт», та поставляється в торговельні мережі м. Києва та
інших міст України.
Органічна продукція, яку виробляє підприємство: молоко сире, молоко
пастеризоване, сметана, кефір, кефір нежирний, йогурт питний нежирний,
масло солодковершкове, мед, м'ясо, ковбаси, овочі, а також зернові і бобові.
68
Діяльність приватного акціонерного товариства «ЕтноПродукт», як
органічного виробника, від поля до готового продукту на полиці магазину,
контролюється и сертифікується відомим українським сертифікаційним
органом у галузі органічної сертифікації «Органік Стандарт».
Сертифікація земель та виробництва почалася у 2008 році. З того часу на
землях господарства застосовується органічне землеробство: замість
синтетичних добрив застосовується гумус, сидерати, мікроорганізми; не
використовують гербіциди, пестициди; замість генномодифікованого насіння
висіваються не модифіковані культури, які і мають рости в нашій місцевості.
У листопаді 2010 році власна органічна продукція, а саме органічне
молоко під ТМ «ЕтноПродукт», з’явилася у магазинах міста Києва.
Це було подією для України, тому що за останні, приблизно, п’ять
десятиліть, споживачам знову стала доступна продукція від виробника, який
співпрацює з природою у агровиробництві, який дотримується органічних
методів ведення господарства у тваринництві, а у переробці застосовує лише
натуральні інгредієнти, щоб зберегти природні, корисні властивості їжі.
Сьогодні продукція від ТМ «ЕтноПродукт» продається більш, ніж у 150
роздрібних точках міста Києва та України, а також в деяких торгових точках в
інших містах України. На молокопереробному підприємстві під Києвом
виготовляється готова органічна продукція харчування під власною торговою
маркою «ЕтноПродукт», та поставляється в торговельні мережі м. Києва та
інших міст України.
ПрАТ «ЕтноПродукт» - один з засновників Союзу українських
виробників органічної продукції «Органічна Україна». Виробничі процеси
компанії ЕтноПродукт сертифіковані міжнародним сертифікаційним органом
Органік Стандарт відповідно до вимог, викладених у Рівнозначному стандраті з
органічного виробництва та переробки для третіх країн, який еквівалентний
Постановам Ради (ЄС) 889/2008 та 834/2007 [59].
3. ПП «ГАЛЕКС–АГРО» — ще один українсько–швейцарський
проект. В Житомирській області представники підприємства знайшли ділянку
69
сільгоспугідь, що не оброблялась близько 20 років, що дозволило зекономити
час для отримання органічного сертифікату. Компанія володіє молокозаводом
потужністю 30 тонн на добу, а також обробляє 9,358 га екологічно чистих
земель. Підприємство засноване в 2008 році. Основним напрямком
підприємства є виробництво органічної сертифікованої продукції рослинництва
та тваринництва, переробка, розвиток органічного ринку в України.
Спеціалізація рослинництва: зернові та зернобобові культури. Основні
вирощування культури: пшениця, полба (спельта), жито, ячмінь, овес, боби,
гречка, соя, просо, кукурудза. Спеціалізація тваринництва: розведення ВРХ
м'ясо-молочної породи Симентал.
Вся продукція сертифікована міжнародним сертифікаційним органом
ТОВ «Органік стандарт», відповідає вимогам Рінохначного стандарту з
органічного виробництва та переробки для третіх країн, який еквівалентний
Постановам Ради (ЄС) № 834/2007 та № 889/2008, схвалена як органічна та
відповідає вимогам стандарту Біо Свісс (Швейцарія) [60]. У 2014 році
підприємство отримало сертифікат Виробника органічного меду.
Експорт органічної продукції – важлива справа команії. Підприємство
входить до числа лідерів компанії-експортерів органічної продукції в Україні.
Експртні операції одначають не тільки розвиток підприємства в цілому, але й
свідчать про визнання його продукції на міжнародному ринку. Продукція
успішно експортується до Швейцарії, Німеччини, Угорщини, Нідерландів,
Італії та Великобританії [61].
4. ТОВ «Органік Оригінал» (ТМ «Екород») за 6 років вийшло до
топових еко-виробників. омпанія «Органік Оригінал» заснована в 2011 році та є
одним з піонерів українського ринку органічної продукції, що розвивається.
Продукція компанії виробляється під торговою маркою Екород, має
європейський органічний сертифікат і маркована офіційним логотипом
органіки Європейського Союзу – «Євролистом». З моменту створення торгова
марка Екород широко представлена в Україні у всіх магазинах натуральних
продуктів та деяких торгових мережах. Продукція також привернула до себе
70
увагу в Європі після того, як соняшникову олію холодного віджиму Екород
було визнано кращим органічним продуктом Східної Європи в 2013 році у
Варшаві на Organic Marketing Forum. Згідно з європейськими правилами
сертифікації органічних продуктів, підприємство щороку проходимо кілька
перевірок європейськими сертифікаційними органами. Саме тому продукція
відповідає слогану «Екород – натуральний город».
Гасло компанії, зорієнтованої на виробництво бакалії, звучить так:
«Екород — натуральний город». Підприємство має досягнення не лише в
Україні: у Варшаві на Organic Marketing Forum соняшникову олію холодного
віджиму «Екород» було визнано кращим органічним продуктом Східної
Європи 2013 року [62].
5. ТОВ «Старий Порицьк» — один із небагатьох прикладів, коли
органічний бізнес розвивався не з нуля: у 2010 році його власник
трансформував традиційне господарство у екологічно чисте. Основні напрямки
діяльності компанії — молочне тваринництво і рослинництво. В 2016 році
«Старий Порицьк» розширив виробництво, заснувавши першу на території
Західної України органічну сироварню. Тут пропонують вершкове масло,
моцарелу, сулугуні, бринзу та інші види сиру. Таке збільшення потужностей
дозволило компанії піднятися на друге місце у рейтингу органічних
підприємств України.
Компанія спеціалізується на вирощуванні зернових, зернобобових,
олійних культур та кормів для власної худоби.
«Старий Порицьк» орендує близько 1 тис. га сільськогосподарських
угідь, а з 2014 року експортує до 1 тис. тонн органічної продукції на рік.
Компанія має досвід експорту з наступними країнами: Нідерландами,
Швейцарією, Німеччиною.
З 2010 року «Старий Порицьк» сертифіковано ТОВ Органік Стандарт
відповідно до стандартів Європейського Союзу, а з 2015 року – внутрішнім
стандартом Швейцарії «Bio Suisse». В 2016 році запрацювала власна молочна
переробка, з асортиментом органічних сирів твердої, м’якої груп, масла,
71
лінійкою йогуртів, кефірів різної жирності та сметани. На 2020 рік основними
культурами для експорту є льон, спельта, гречка, гірчиця, пелюшка, вика [63].
3.2 Перспективи впровадження екологічно чистої продукції на
підприємстві
Дослідження організацій Федерації України показує, що нинішній ринок
попиту на органічну продукцію в Україні з початку 2000–х років збільшився з
400 000 євро в 17 мільйонів євро в 2015 році. Однак, незважаючи на сподівання
на збільшення органічного споживання, використання прізвищ
домогосподарств відіграє другорядну роль в Україні, завдяки поточному
завершенню Організації в Україні [64].
Внутрішній органічний ринок України за результатами 2020 року сягнув
позначки 25,1 млн доларів США. Мова йде тільки про органічні продукти
харчування власного виробництва без врахування імпортованої продукції.
Рис. 3.2 Кількість операторів та площ с/г земель, зайнятих під органічне
виробництво продукції, 2016-2019 рр.
*Джерело: складено автором на основі [64]
На першому місці за рівнем споживання вже не перший рік впевнено
тримається молочна продукція. Вона складає майже 65% усього обсягу
споживання органічної продукції. Найбільший попит на молоко та вершкове
масло.
Друге місце за рівнем споживання (18%) посідають круп’яні та зернові
вироби, борошно і насіння. Найбільший попит у цій категорії на пластівці та
крупи.
72
У 2020 році суттєво зросло споживання органічних яєць та олійних
виробів. Натомість зменшилось споживання овочів та фруктів, консервованих
продуктів та морозива.
Лідерами за зростанням стали прянощі й спеції та яйця: їх споживання
збільшилось у 6,5 разів та майже в 3,5 рази, відповідно.
Рис. 3.3 Кількість органічно чистої продукції виробленої в Україні в тонах та
вартісно, 2019 р.
*Джерело: складено автором на основі [64]
Попри незначне зростання ринку, в Україні залишається найнижчий в
Європі рівень споживання органічної продукції на душу населення. Для
продукції власного виробництва цей показник складає близько 50 євроцентів.
Середній показник споживання органічної продукції на душу населення в ЄС
сягає 84 євро на рік. Звісно, є країни, де споживають не набагато більше за
українців: Словаччина – 1 євро, Румунія та Португалія – 2 євро, Угорщина – 3
євро на душу населення на рік.
В роботі запропоновано провести опитування споживачів продукції
підприємства щодо випуску органічно чистої продукції.
Для збору основної інформації використовувалося опитування через
Інтернет. Перевагами цього методу є простота розподілу запитань, дешева
чуйна можливість такого роду запитів, щоб в будь–який підходящий час
відповісти на ідеальні запитання. Сьогодні існує багато способів відповіді
респондентів в Інтернеті. Простий спосіб – використовувати технологію Google
73
Forms, оскільки вона загальнодоступна та проста у використанні. Щоб зібрати
інформацію, все, що вам потрібно зробити, це підключитися до анкети
загальнодоступних респондентів опитування. Перевагою цього методу
опитування є автоматизація аналізу зібраних даних, адже опитування
можна провести через Гугл форму.
Анкетування проводиться з метою визначення ставлення мешканців
українців до органічної продукції і визначення ключових показників
формування її позитивного іміджу. Для проведення сегментування були обрані
такі критерії: вік, стать, сфера діяльності респондентів. Найбільшу частку за
сферою діяльності серед опитаних, кількість яких склала 258 осіб, мали
студенти (43 %), що і не дивно з огляду на їх активність у соціальних мережах,
та службовці (25 %). 10 % опитаних – підприємці, що свідчить про високий
рівень ділової активності респондентів. Також серед опитаних – 13 %
пенсіонерів і 9 % домогосподарок.
Переважна більшість опитаних – жінки віком від 18 до 35 років (55 %),
серед них прихильниками органічної продукції є 85 % опитуваних. Це
пов’язано з прагненням жінок вести здоровий спосіб життя, піклуватися про
здоров’я родини. Чоловіків значно менша частка серед опитаних – 35 %,
більшість з них віком від 26 років. Обізнаність серед них значно менша, ніж
серед жінок аналогічного віку.
Високою прихильністю до органічної продукції виділяється сегмент
чоловіків старше 35 років. Більшість з них як рід зайнятості вказує
«службовець» і «підприємець» – 45 та 37 відсотків відповідно. Це свідчить про
те, що зрілі чоловіки з достатком вище середнього звертають увагу на
органічну продукцію. З метою виявлення рівня поінформованості споживачів
щодо органічної продукції респондентам було поставлено запитання: «З чим у
Вас асоціюється органічна продукція?». Зазначимо, що за деякими питаннями є
можливість простежити динаміку, згідно з дослідженнями, котрі проводилися у
2012–2013 рр.
74
Можна стверджувати, що впродовж 3–х років поінформованість
споживачів істотно змінилася. Так, якщо у 2013 р. лише 5% були ознайомлені з
властивостями органічної продукції, то у 2016–му вже 11 % чітко розрізняють
органічну продукцію інших видів екологічної та традиційної продукції.
Проте більше 20 % респондентів асоціюють органічну продукцію з
натуральною і майже така сама кількість з продукцією без ГМО, що не
відповідає за сутністю органічній продукції. Тому бачимо необхідність у
посиленні роботи щодо поінформованості споживачів стосовно того, яка саме
продукція належить до органічної. Про незначну обізнаність стосовно
органічності продукції свідчить і те, що більшість респондентів не знаються на
маркуванні, яке використовується для позначення органічної продукції. Лише
39 % респондентів змогли правильно ідентифікувати маркування органічної
продукції. Водночас 78 % опитаних підтвердили, що мали досвід споживання
органічної продукції, тобто половина респондентів замість органічної вживали
або екологічну, або якусь іншу продукцію, яка не має відношення до
органічної.
Отримані відповіді дають підстави для висновків про низький рівень
обізнаності споживачів щодо особливостей органічної продукції, її маркування,
а тому є необхідність у розробці та реалізації заходів щодо його підвищення.
Цікавим, на наш погляд, є розподіл респондентів щодо споживання різних
видів органічної продукції (табл. 3.3).
Таблиця 3.3 – Формування попиту на органічну продукцію згідно
проведеного опитування
Вікова група Овочі та М’ясна Молочна Дитяче
фрукти, % продукція, % продукція, % харчування, %
18-25 31 56 24 74
26-35 68 27 35 54
36-45 58 21 23 -
46-54 61 29 37 -
55 і більше 21 35 52 -
*Джерело: складено автором на основі [64]
75
У підсумку найбільший обсяг споживання припадає на овочі та фрукти,
на другому місці знаходиться молочна продукція і на третьому – хлібобулочні
вироби. Найменша частка припадає на дитяче харчування і зацікавленість у
ньому є лише у певного вікового сегменту. Респонденти підкреслили
позитивний досвід та свою зацікавленість щодо споживання екологічно
безпечних продуктів харчування. З метою визначення, хто саме з членів родин є
споживачами органічної продукції, респондентам було запропоновано
відповідне запитання.
Відповіді розподілилися таким чином: 69 % респондентів зазначили, що
споживачами органічної продукції є всі члени родини. Тобто це підтверджує
високу освіченість респондентів щодо вибору відповідної культури харчування.
Аналіз первинної маркетингової інформації свідчить, що основними мотивами
споживання української органічної продукції є: бажання споживати
натуральний продукт (72 %); користь для здоров’я (36 %); естетичний
зовнішній вигляд продукції (18 %); інформативність упаковки (18 %);
наслідування прикладу знайомих або родичів (9 %); приналежність до
прихильників здорового способу життя (27 %)..
Маркетингові цифрові технології у дослідженні споживачів органічної
продукції 45 Водночас перешкодами щодо купівлі респондентами органічної
продукції було визначено: відсутність належної поінформованості споживачів
про переваги органічної продукції (55,6 %); недовіру споживачів до виробників
(44,4 5); відсутність органічної продукції у традиційних торговельних мережах
(40,7 %); відсутність привабливого вигляду продукції – 22,2 %; вузький
асортимент продукції (40,7 %); відсутність державної популяризації даного
виду продукції (48,1 %). Отже, головними чинниками, що перешкоджають
просуванню органічної продукції, респонденти визначили неналежну
поінформованість і відсутність підтримки цього виду продукції з боку держави.
Ще одним чинником, який, на думку респондентів, перешкоджає
просуванню і популяризації органічної продукції, є ціна на органічну
продукцію. Але інформація свідчить про те, що ціна на органічну продукцію, у
76
більшості випадків, відрізняється від ціни на традиційну продукцію лише на
10–12 %.
Причому більшість опитаних респондентів (майже 61 %), погоджуються
купувати органічну продукцію навіть за більш високою ціною. Дослідження
ринку органічних продуктів харчування вимагає визначення, перш за все,
мотивів закупівлі таких товарів і характеристик покупців. Сьогодні в Україні, в
основному, це люди з високим рівнем доходу, які турбуються про своє здоров’я
і володіють інформацією про переваги органічних продуктів харчування.
Аналіз показує, що майже 60% українських споживачів будуть купувати
органічні продукти харчування, якщо їх вартість буде перевищувати вартість
стандартних продуктів на 10–25%; якщо ж їх вартість буде вищою, тобто
перевищуватиме вартість стандартних продуктів на 25– 40%, то кількість
потенційних споживачів скоротиться до 47%.
Серед споживачів органічних продуктів харчування переважають люди з
освітою, молоді сім’ї з дітьми, жителі міст. Зважаючи на те, що респонденти
різних вікових категорій виявили різне ставлення до органічної продукції та
засобів її просування, необхідно формувати різні підходи до подальшого
просування і популяризації органічної продукції в окреслених ринкових
сегментах. В процесі дослідження ринку органічної продукції та
маркетингового дослідження її потенційних та реальних споживачів, які
мешкають в Хмельницькій області, було з’ясовано, що респонденти вирізняють
дві головні проблеми, що заважають у просуванні органічної продукції:
недостатню поінформованість населення про продукцію, її переваги і
засоби маркування на рівні регіону;
відсутність популяризації органічної продукції на рівні держави.
Фактично обидві проблеми лежать у площині формування ефективних
комунікацій зі споживачем органічної продукції.
Для формування ефективних заходів щодо просування органічної
продукції необхідно також враховувати виявлені в процесі опитування
тенденції: Особисте здоров’я та турбота про нього стає все більш важливим
77
купівельним фактором українських споживачів, що проявляється у
респондентів у бажанні споживати натуральний продукт (близько 70 %). Проте
екологічна турбота все ще є менш важливою особливо через те, що українські
споживачі не вбачають зв’язку між традиційним землеробством та
забрудненням довкілля. Голосуючи за користь для здоров’я (31 %), споживачі
зовсім не звертають увагу на інформацію, що міститься на упаковці (лише 12,5
% є підготовленими споживачами). Marketing and Digital Technologies Volume 1,
No 1, 2017 ISSN 2522–9087 46 Купівельна спроможність споживачів потроху
зростає і попередні дослідження показують, що в країні сформувався прошарок
споживачів, готових заплатити більше за здорову їжу (за це проголосувало
майже 90 % респондентів).
Обізнаність щодо органічної продукції (11 %) та її маркування (31 %)
засвідчує низьку освіченість респондентів, що дає можливість
«підприємливим» виробникам вводити покупців в оману. Найпоширенішими
способами обману покупців є:
необґрунтовані твердження – виробник власноруч зазначає на упаковці,
що його продукт є «біо», «еко» чи навіть «органічним», при цьому не маючи
жодних документів, котрі могли б це підтвердити;
приховування шкідливих показників;
використання незрозумілих, заплутаних тверджень, а іноді відвертих
підробок;
зазначення на упаковці неправдивої інформації – деякі виробники
намагаються особливо підкреслити якісні показники продукції, застосовуючи
замість сертифікації продукції сертифікацію систем управління виробництвом
тощо.
Отже, застосування маркетингових підходів для просування органічної
продукції буде зустрічатися не лише з необізнаністю споживачів органічної
продукції, але і з споживачами, введеними в оману неправдивими позначками
та маркуванням як органічної продукції невідомого походження.
78
Враховуючи виявлені загальні тенденції, а також результати проведених
досліджень, вважаємо, що в рамках популяризації органічної продукції можна
запропонувати певні стратегічні заходи. Для запровадження цих заходів
необхідно насамперед визначити цільову аудиторію, на яку треба спрямувати
активність ЗМІ.
Варто зазначити, що на сьогодні сегментування ринку за психографічним
принципом та формування профілів споживачів є ще недостатньо
дослідженими. Особливо це стосується поведінки споживачів на ринку
органічної продукції. Формування профілів споживачів органічної продукції є
непростим завданням, оскільки ринок органічної продукції є доволі
специфічним та складним у вивченні та дослідженні, представлений широким
асортиментом продукції. До того ж, смаки та уподобання покупців на даному
ринку доволі часто змінюються під впливом багатьох факторів зовнішнього
оточення (нестабільна економічна та політична ситуація в державі, коливання
доходів покупців, відсутність якісної продукції на ринку тощо), що в
майбутньому впливає і на перевагу певних профілів споживачів на ринку.
Відповідно до проведеного опитування можна сформувати попередній
психографічний профіль споживача органічної продукції. В контексті цього
розглядаємо два цільові сегменти: Перший сегмент «Аватари» – молоді особи
віком 18–25 років, які ще навчаються у вишах або починають будувати свою
кар’єру. При купівлі органічної продукції ці покупці полюбляють
експериментувати, надають перевагу новим виробам, невідомим ще
торговельним маркам, часто не дивлячись на їхню ціну. Це люди, що
здобувають або тільки здобули вищу освіту, які ведуть активний спосіб життя.
Відповідно мають незначний дохід, проте вважають органічне споживання
модним трендом і прагнуть вести здоровий спосіб життя. Вони віддають
перевагу у харчуванні продукції рослинного походження і молочним виробам.
Разом із тим, вони недостатньо поінформовані та обізнані щодо властивостей та
маркування органічної продукції.
79
Здебільшого проявляють бажання купувати органічну продукцію через
Інтернет.
«Консерватори» – особи вікової категорії 36–45 років, які знаходяться у
стабільному становищі, як правило, на піку власної кар’єри. Характеризуються
постійним попитом. Первинною метою купівлі органічних виробів даного типу
покупців є потреба, що виражається у особливих смаках та уподобаннях. Це та
категорія покупців, яка купує органічні продукти за бажанням. При виборі
органічної продукції надають перевагу торговельним маркам вітчизняних
виробників. Це люди із середнім та вище середнього рівнем достатку,
переважно сімейні, з вищою освітою. Мають дохід вище середнього рівня.
Здебільшого віддають перевагу органічній продукції через її користь для
здоров’я. У харчуванні віддають перевагу продукції рослинного походження і
м’ясу та виробам з нього. Частково обізнані у маркуванні органічної продукції,
проте мають високий ступінь недовіри до виробників. Готові сплачувати
більше за умови доставки продукції від відомого виробника до дому.
Зважаючи на те, що працювати доведеться в двох окремих сегментах, які
відрізняються за профілем, засоби комунікації і подача інформації в них мають
відрізнятися.
В останні роки в Україні формується роздрібна мережа реалізації
органічних продуктів харчування. При цьому відкриваються як спеціалізовані
органічні магазини («Здорові продукти», «Органік Ера», «Еко–Шик», «Еко дім»
тощо.), так і органічні продукти харчування можна купити в деяких
супермаркетах великих міст (наприклад, «Білла», «Мегамаркет», «Good Wine»,
«Сільпо», «Велика кишеня», «Фуршет»,« Метро», «Еко Маркет» тощо). Купити
органічну продукцію можна і через інтернет–магазини, в тому числі такі, як:
«Грін Маркет», «Органік Ера», «Органік Стандарт».
Важливою складовою частиною маркетингу органічної продукції є
формування каналів її розподілу.
Зарубіжний досвід свідчить, що в сфері збуту органічної продукції
широко поширені прямі канали розподілу, хоча основні обсяги продажів
80
здійснюються через сферу роздрібної торгівлі. Прямі канали розподілу
органічних продуктів харчування характерні і для України (така форма збуту
особливо поширена при реалізації селянами овочів, молока і молочної
продукції) і користується тут особливою популярністю. Однак така продукція
не має відповідних сертифікатів та її якість часто сумнівна. Такі канали
розподілу органічної продукції орієнтовані насамперед на споживачів з
невисоким і середнім рівнем доходів.
Однак проведені дослідження споживачів органічної продукції свідчать,
що виробникам органічних продуктів необхідно більш активно співпрацювати з
існуючими регіональними торговельними мережами, наприклад, «Хлібосол»,
«Економ», «Смачний маркет» з метою збільшення доступності своїх товарів
для споживачів, в яких можна організувати дегустацію продукції для
ознайомлення з нею. Для формування лояльності клієнтів виробники
органічних продуктів харчування мають займатися брендингом. Так, декілька
невеликих господарств можуть пропонувати свою продукцію під єдиним
брендом.
Органічне виробництво в регіоні є перспективним з огляду на зростаючу
зацікавленість з боку споживачів. Найбільшим попитом серед органічних
продуктів користуються молоко та молочні продукти, м’ясо та м’ясні продукти,
овочі та фрукти, соки, крупи, борошно. Реалізація продукції відбувається як
через мережі супермаркетів, так і через спеціалізовані магазини, через Інтернет.
Визначено низький рівень обізнаності цільових споживачів, відсутність
гарантій щодо високої якості зазначених продуктів харчування, неправильне
або невиразне їх представлення в місцях продажу. Врахування зазначених
вимог та побажань сприятиме спрямуванню подальшого розвитку
регіонального ринку органічної продукції на задоволення потреб цільових
споживачів у корисних, безпечних та екологічно чистих продуктах харчування.
81
ВИСНОВКИ
Україна має чудовий потенціал, як з екологічної, так і з економічної точки
зору, для збільшення площ під органічним сільським господарством. Родючі
ґрунти та великі угіддя створюють сприятливі умови для переходу на
органічного виробництва. Швидке та стале зростання обсягів міжнародної
торгівлі органічними продуктами, попит серед місцевого населення на здорові
та безпечні харчові продукти і, нарешті, не менш важливою є цінова надбавка
за органічне виробництво. Все це надає гарну можливість для України
покращити економічний стан населення сільських територій шляхом розвитку
органічного сектору в країні. Протягом останніх років потенціал органічної
продукції з України викликає зацікавленість зі сторони представників
національної та міжнародної торгівлі.
В той час, як ключовими дійовими особами під час розвитку ринку є та
мають бути його учасники, держава може відігравати важливу роль у розвитку
органічного сільського господарства шляхом створення національного
законодавчо-правового поля, яке сприятиме розвитку цього сектору економіки.
Законодавство щодо маркування органічної продукції створює нормативно-
правову базу, визначаючи стандарти органічного сільського господарства та
переробки, а також систему контролю для захисту органічної цілісності. Таке
законодавство має захищати водночас інтереси споживачів шляхом заборони
маркування, яке б вводило в оману споживачів, а також захищати ринок
шляхом запобігання нечесній конкуренції. Однак заходи для підтримки
органічного сільського господарства не обмежуються лише створенням та
впровадженням відповідного законодавства. Інші заходи для стимулювання
пропозиції та попиту можуть включати субсидії на виробництво, переробку,
інвестиції або заходи з контролю, а також діяльність з просування експорту
органічних продуктів, популяризацію органічного сільського господарства
серед споживачів та виробників тощо.
82
Переваги органічного сільського господарства є надзвичайно великими –
для економічного зростання, захисту навколишнього середовища, якості та
безпеки харчових продуктів, запобігання зміні клімату та соціальної
справедливості. Органічне сільське господарство суттєво зменшує застосування
агрохімічних засобів захисту за рахунок використання поєднання традиційних
та сучасних методів для природного контролю шкідників та хвороб. Органічне
сільське господарство може також підвищити врожайність та опір хворобам.
Воно покращує структуру ґрунту, захищає водні ресурси, мінімізує фактори,
що спричиняють зміну клімату та підтримує біорізноманіття. Внаслідок своєї
холістичної природи органічне сільське господарство об’єднує збереження
біологічного різноманіття дикої природи, сільськогосподарське біорізноманіття
та збереження ґрунтів, а також просуває малоінтенсивне сільське господарство
на крок вперед за рахунок відмови від застосування хімічних добрив,
пестицидів та генетично модифікованих організмів
У розвинених країнах світу органічне виробництво успішно розвивається
близько 40 років. Цьому сприяють державні органи влади, прямо чи
опосередковано підтримуючи виробників органічних продуктів. Ця книга
висвітлює успішний досвід країн світу у сфері розвитку ринку органічної
продукції. Україна робить на цьому шляху лише перші кроки, тому ця
публікація з прикладами здобутків і перевірених часом концепцій із зарубіжних
країн показує, як ми можемо найбільш ефективно розвивати органічний сектор
України.
Впровадження маркетингової стратегії екологізації аграрного виробництва
повинна стати елементом функціонування підприємств аграрного сектору
економіки, які напряму пов’язані з використання природно-ресурсного
потенціалу галузі, а також сприяти екологічній безпеці та забезпеченню сталого
розвитку аграрного виробництва. Екологізація має стати основним елементом
маркетингової стратегії аграрних підприємств і допомогти у вирішенні багатьох
проблем пов’язаних із забезпеченням населення високоякісною продукцією,
83
збереженням і поліпшенням якості земельних ресурсів та раціональним
природокористуванням.
В Україні попит на органічні продукти харчування є невисоким у
порівнянні з розвиненими країнами світу. Стимулювати його можна, перш за
все, шляхом активізації системи маркетингових комунікацій виробників таких
товарів, зокрема реклами і заходів паблісіті з використанням преси та Інтернету
Формуванню кола лояльних клієнтів сприятиме і брендинг. Доцільно
залучати великі торгові мережі, для яких розробляти заходи стимулювання
збуту. З метою контролю рівня цін в рамках формування маркетингової
збутової політики доцільно налагодити співпрацю з посередниками,
використовуючи стимулюючі і партнерські чинники їх мотивації. Однак
необхідно встановити вплив таких стимулюючих факторів мотивації на
фінансові результати діяльності виробників органічної продукції. Це може
служити напрямом подальших досліджень.
84
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Березівська О.Я. Спеціалізація і концентрація як основа реалізації
господарського механізму. Інвестиції: практика та досвід. 2012. № 17. С. 48–52.
2. Гречаник Н.Ю, Стельмащук Н.А. Стратегія маркетингової концепції
аграрної продукції. Сталий розвиток економіки. 2012. № 3. С. 259–264.
3. Belenky, P.Yu. (2002), “The mechanism of market infrastructure
development in Ukraine”, Visnyk Natsional'noi Akademii nauk Ukrainy, vol. 4, pp.
15–25.
4. Маркетингова стратегія підприємства: формування та розвиток в
умовах ринкових відносин національної економіки. Режим доступу:
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/12_2020/6.pdf
5. Константинов П.В. Інноваційні орієнтири маркетингової стратегії.
Інвестиції. 2011. № 11. С. 21–23.
6. Гринько Т.В., Іотова К.О. Наукові підходи до формування
міжнародної маркетингової стратегії підприємства. Збірник наукових праць
Міжнародної науково-практичної конференції. Економіка і менеджмент 2019:
перспективи інтеграції та інноваційного розвитку. Дніпро: Біла К.О. 2019. С.
38–41.
7. Білик М.Д. Стратегічне управління та стратегії підприємства.
Формування ринкових відносин в Україні. 2009. № 4. С. 143–148.
8. Макаренко Т.І. Моделювання та прогнозування у маркетингу.
Монографія. Київ. ЦУЛ, 2011. 384 с.
9. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент. Монографія. Київ.
Знання, 2006. 366 с.
10. Сенишин О. Теоретичні засади дослідження суті маркетингової
стратегії як підсистеми стратегічного управління. Вісник ТНЕУ. 2008. № 4. С.
125–133.
11. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства.
Проблеми науки. 2003. № 12. С. 12– 17.
85
12. Полонець. В. Реалізація маркетингових стратегій: проблемні зони
та шляхи їх подолання. Маркетинг в Україні. 2009. № 4. С. 7–11.
13. Мельник Д.Л. Маркетингова стратегія підприємства. Вісник
Хмельницького національного університету. 2009. № 3. С. 213–219.
14. Маркетингова стратегія підприємства: формування та розвиток в
умовах ринкових відносин національної економіки. Режим доступу:
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/12_2020/6.pdf.
15. Ларіна Я. С. Формування та механізми реалізації маркетингових
стратегій в агропродовольчому підкомплексі АПК: [монографія] // Я. С. Ларіна -
К.: Преса України. - 2008. - 336 с.
16. Данилишин Б.М. Маркетингова стратегія регіонального
продовольчого ринку / Б.М. Данилишин, О.М. Любченко // Вісник Національної
академії наук України. – 2008. - № 5. – С. 12-18.
17. Балабанова Л. В. Стратегічне маркетингове управління збутом
підприємств: монографія / Л. В. Балабанова, Ю. П. Митрохіна. – Донецьк:
ДонНУЕТ, 2009. – 245 с.
18. Куденко Н.В. Принципи стратегічного маркетингу / Н.В. Куденко
// Вчені записки: зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ.
нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана»; відп. ред. А.Ф. Павленко. – 2012. – Вип.
14. – Ч. 1. – С. 125-133.
19. Синявська І.М. Формування інноваційної стратегії аграрного
підприємства / І.М. Синявська // Вісник аграрної науки Причорномор'я.– 2010. –
№ 6 (47). – С. 258 - 261.
20. Сирцева С.В. Інноваційний потенціал як складова економічного
потенціалу сільськогосподарського підприємства / С.В. Сирцева // Вісник
аграрної науки Причорномор’я.– 2008. – № 4 (47). – С. 115-121.
21. Крюкова І.О. Стратегія інноваційного розвитку пріоритетних
галузей аграрного виробництва / І.О. Крюкова, В.О. Непочатенко // Економіка:
реалії часу. – 2013. - №4(9). – С. 133-141.
22. Трегобчук В.М. Ландшафтно-екологічне районування території
України / В.М. Трегобчук // Вісник аграрної науки. – 1999. – №5. – С. 50–56.
86
23. Ткачук В.І. Екологізація виробництва як пріоритет процесу
диверсифікації агарних підприємств [Електронне наукове фахове видання] / В.І.
Ткачук // Ефективна економіка. – 2014. –№4. – [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.
24. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період
до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://minagro.gov.ua/ru/node/7644
25. Стратегія інноваційного розвитку України на 2009-2018 роки та на
період до 2039 року. Державне агентство України з інвестицій та розвитку
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/.
26. Хромушина Л.А. Напрями розвитку сільськогосподарських
підприємств на засадах екологізації / Л.А. Хромушина // Вісник Сумського
національного аграрного університету. – 2011. – Вип. 6/2. – С.211–215.
27. Бондур Т.О. Екологізація виробництва продукції рослинництва як
фактор поліпшення її якості / Т.О. Бондур // Економіка АПК. – 2008. – № 6. – С.
39–43
28. Васильєва Н.К. Галузеві й регіональні аспекти інноваційно-
інвестиційної моделі розвитку аграрних підприємств / Н.К. Васильєва //
Держава та регіони. – 2011. – № 3. – С.264–268.
29. Бочко О.Ю. Сприйняття і реалізація концепцій маркетингу в
аграрній сфері економіки / О.Ю. Бочко // Вісник Львівського державного
аграрного університету. – 2007. – № 14. – С. 279–287.
30. Екологічний маркетинг: навч. посібник [А.М. Вічевич, Т.В.
Вайданич, І.І. Дідович, А.П. Дідович ]. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
31. Багорка М.О. Маркетингова стратегія екологізації аграрного
виробництва як основний напрям інноваційної діяльності аграрних
підприємств. Режим доступу:
https://dspace.dsau.dp.ua/bitstream/123456789/195/1/5.pdf.
32. Закон України «Про виробництво та обіг органічної
сільськогосподарської продукції та сировини». Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/425-18#Text/
87
33. Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного
виробництва, обігу та маркування органічної продукції». Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text
34. . Про затвердження Національної економічної стратегії на період
до 2030 року. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-
%D0%BF#Text/
35. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до
2030 року. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-
%D0%BF#Text
36. Про державну підтримку сільського господарства України. Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#Text/
37. Найдюк Н. Світ Organic :все, що треба знати про органічні
продукти та бізнес на них. Режим доступу:
https://www.epravda.com.ua/publications/2020/12/18/669317/2.
38. Дідович І. І., Полякова Ю. В., Атаманчук З. А., Макогін З. Я.
Застосування інструментів ризик-менеджменту при організації експорту
органічної продукції до Європейського Союзу. Економіка і організація
управління. 2023. No2(50). С. 96–105.
39. Європейська Комісія, про органічне виробництво:
www.ec.europa.eu/ agriculture/organic, органічний логотип ЄС у високій якості.
Режим доступу: www.ec.europa.eu/agriculture/organic/eu-policy/logo_en/
40. Органічні правила та сертифікація. Режим доступу:
www.organicrules.org/
41. Можливості державної підтримки для розвитку органічного
сільського господарства. Досвід інших країн. Режим доступу:
https://organicinfo.ua/wp-
content/uploads/2020/03/FiBL_PossibilitiesOfStateSupport.pdf.
42. Офіційний сайт ТОВ «Мошурівський консервний завод». Режим
доступу: https://moshuriv.com/products/
43. Балабанюк Ж.Б. Аналіз показників руху персоналу організації.
Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=650.
88
44. Артиш В.І. Розвиток світового ринку органічної продукції В.І.
Артиш Економіка АПК. 2010. 113 с Шишка І.Б. Виробництво екологічно чистої
продукції сільського господарства в Україні 2012. 86–93 с.
45. Тіхонова Н. О., Межинська–Бруй О. Ю. Органічна продукція:
переваги і недоліки // Наукові праці Національного університету харчових
технологій : електрон. версія журн. 2014.
46. Т. Marketing and Digital Technologies Volume 1, No 1, 2017 ISSN
2522–90875020, № 5. С.98–104.URL
:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnukht_2014_20_5_13
47. Камінський В. Органічне землеробство – шлях до продовольчої
безпеки // Громадянське суспільство : електрон. версія журн. 2014. URL :
http://www.viche.info/journal/4161.
48. Органічне виробництво в Україні. Режим доступу:
http://minagro.gov.ua/node/23346.
49. Вовк В. Сертифікація органічного сільського господарства в
Україні: сучасний стан, перспективи, стратегія на майбутнє. Органічні продукти
харчування. Сучасні тенденції виробництва і маркетингу. 2004. С. 3–7.
50. Довгань О.М., Мандибура Я.В. Органічне виробництво: сутність,
об’єктивна необхідність, ефективність. Сталий розвиток економіки. 2013. №
1(18). С. 200–206.
51. Артиш В. І. Управлінські аспекти розвитку виробництва
екологічно чистої продукції в сільському госпо-дарстві України. Науковий
вісник Національного аграрного університету. 2006. No 102. С. 242–247.
52. Формування ринку органічної продукції в Україні: теоретичні та
практичні аспекти : монографія / авт. : Т. А. Кунділовська, Н. М. Зеленянська, В.
Г. Захарчук [та ін.] ; за заг. ред. Т. А. Кунділовської. Одеса : Астро-принт, 2019.
128 с.
53. Офіційний сайт Федерації органічного руху України// Режим
доступу: www.orgasnic.com.ua.
54. Гузь М. М. Необхідність аналітичного забезпечення органічного
виробництва / М. М. Гузь // Органічне виробництво і продовольча безпека : [зб.
89
матеріалів доп. учасн. IV Міжнар. наук.-практ. конф.]. – Житомир : О. О.
Євенок, 2016. – С. 564–566.
55. Органік в Україні. Режим доступу: https://organic.com.ua/organic-v-
ukraini/.
56. Омельчак Я.В., Кропивка С.Й., Лаба О.І. Перспективи розвитку
виробництва органічної продукції на Львівщині. Науковий вісник ЛНУВМБТ
імені С.З. Ґжицького. 2016. 160–163 с.
57. Хто в Україні виробляє справжню органічну продукцію. Режим
доступу: https://www.epravda.com.ua/publications/2019/04/3/646613/.
58. Офіційний сайт ПП «Агроекологія». Режим доступу:
http://www.agroecology.in.ua/.
59. Офіційний сайт ПрАТ «ЕтноПродукт». Режим доступу:
https://www.ethnoproduct.com/p/about.html
60. International Certification Bio Suisse AG (ICB AG). Режим доступу:
https://icbag.ch/?lang=en/
61. Офіційний сайт ПП «ГАЛЕКС–АГРО». Режим доступу:
https://galeks-agro.com/about/
62. Офіційний сайт ТОВ «Органік Оригінал». Режим доступу:
https://www.ecorod.ua/pro-kompaniiu
63. ТОВ Старий Порицьк. Режим доступу:
https://eatorganic.in.ua/company/staryporytsk
64. Внутрішній органічний ринок України у 2020 році зріс на 3%.
Режим доступу: https://organicinfo.ua/news/organic-domestic-market-2020/
65. Гуменюк В. Оцінювання і моніторинг конкуренції на
продовольчих ринках. Конкуренція. 2003. № 6. С. 34–39.
90
ДОДАТКИ
91
Додаток А
Рис. Торгові марки підприємства
92
Додаток Б
Рис. Продукція підприємства
93
Додаток В
Рис. Структура виробництва продукції підприємства