«УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА», С. СТЕПАНЦІ, ЧЕРКАСЬКИЙ Р-Н.,  ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Скрипник, Антон Борисович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9236

Title:	«УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА», С. СТЕПАНЦІ, ЧЕРКАСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»
Authors:	Бітюк, Інна Миколаївна Скрипник, Антон Борисович
Keywords:	Управління, зовнішньоекономічна діяльність, нормативно-правове забезпечення, фінансово-господарська діяльність
Issue Date:	2024
Abstract:	Предметом дослідження є управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Об’єктом дослідження є процес управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА». Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження зовнішньоекономічної діяльності підприємства та управлінських заходів її забезпечення. Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра: дослідити сутність та види зовнішньоекономічної діяльності; навести методи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства; дослідити нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства; навести загальну характеристику підприємства; проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства; проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність підприємства в ринкових умовах господарювання; провести SWOT – аналіз підприємства; сформувати напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства. За результатами дослідження сформовано пріоритетні напрями управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Враховуючи проведений SWOT – аналіз та фінансово-економічний аналіз підприємства, для збільшення об’єму експорту готової продукції пропонується проект будівництва повнокомплектної птахофабрики з замкненим циклом виробництва, що включатиме площадку по підрощенню молодняка птиці, комбікормовий завод; заводу по забою птиці.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9236
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Скрипник Антон МСК-205.pdf Restricted Access		1.69 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
завідувач кафедри
____________________________________
____________________________________
«_____»________________________ 2024 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
«УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ
«МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА», С. СТЕПАНЦІ, ЧЕРКАСЬКИЙ
Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма навчання: денна
Група МСК-205

Виконавець роботи:
«____»___________ 2024 р. ________________ _Антон СРИПНИК_

Керівник роботи:

«____»___________ 2024 р. ________________ _к.е.н., доц. Інна БІТЮК_

Черкаси 2024

2

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

_______________________Скрипник Антон Борисович _____________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи: «УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА
МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА», С. СТЕПАНЦІ,
ЧЕРКАСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»
керівник роботи____ к.е.н., доцент Бітюк Інна Миколаївна ________________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «18» березня 2024 року № 83/04
2. Вихідні дані до роботи___ баланси та звіти про фінансові результати
діяльності підприємства; періодичні видання та друковані літературні
джерела.__________________________________________________________
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА»
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
2 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
3 к.е.н., доц. Бітюк І.М.

5. Дата видачі завдання______________________________________________
3

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів підготовки
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи бакалавра
етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання попереднього 10.01.2024 виконано
1
плану робот.
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 20.01.2024 виконано
2
групування матеріалів.
3 Затвердження плану. Підготовка теоретичного розділу. 05.02.2024 виконано
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 07.02.2024 виконано
4
необхідних для написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.03.2024 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 17.03.2024 виконано
7 Підготовка та написання розрахункового розділу 26.03.2024 виконано
роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 04.04.2024 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 08.04.2024 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 20.04.2024 виконано
11 Оформлення роботи 10.05.2024 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 07.06.2024 виконано

Здобувач вищої освіти ______________ __ Антон СКРИПНИК__
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______________ ___ Інна БІТЮК_______
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

4

АНОТАЦІЯ

Кваліфікаційна робота бакалавра містить 94 сторінок, 15 таблиць, 11
рисунків, список використаних джерел з 63 найменувань, 2 додатки.

«УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «МИРОНІВСЬКА
ПТАХОФАБРИКА», С. СТЕПАНЦІ, ЧЕРКАСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Предметом дослідження є управління зовнішньоекономічною діяльністю
підприємства.
Об’єктом дослідження є процес управління зовнішньоекономічною
діяльністю підприємства ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА».
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження
зовнішньоекономічної діяльності підприємства та управлінських заходів її
забезпечення.
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра:
дослідити сутність та види зовнішньоекономічної діяльності;
навести методи управління зовнішньоекономічною діяльністю
підприємства;
дослідити нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної
діяльності підприємства;
навести загальну характеристику підприємства;
проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства;
проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність підприємства в ринкових
умовах господарювання;
провести SWOT – аналіз підприємства;
сформувати напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності
підприємства.
За результатами дослідження сформовано пріоритетні напрями
управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Враховуючи
проведений SWOT – аналіз та фінансово-економічний аналіз підприємства, для
збільшення об’єму експорту готової продукції пропонується проект
будівництва повнокомплектної птахофабрики з замкненим циклом
виробництва, що включатиме площадку по підрощенню молодняка птиці,
комбікормовий завод; заводу по забою птиці.
Одержані результати можуть бути використані при розробці та
формуванні стратегії розвитку підприємства.

Рік захисту кваліфікаційної роботи бакалавра ____________

Підпис здобувача вищої освіти ____________________
Дата ___________________________________________

5

ЗМІСТ

ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 9
1.1 Сутність та види зовнішньоекономічної діяльності 9
1.2 Методи управління зовнішньоекономічною діяльністю
підприємства 18
1.3 Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної
діяльності підприємства 27
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «МИРОНІВСЬКА
ПТАХОФАБРИКА» 35
2.1 Загальна характеристика підприємства 35
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства 40
2.3 Зовнішньоекономічна діяльність підприємства в ринкових
умовах господарювання 52
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 62
3.1. SWOT – аналіз підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» 62
1.2 Напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності
підприємства 71
ВИСНОВКИ 82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 85
ДОДАТКИ 92

6

ВСТУП

Однією з ефективних форм функціонування держави є здійснення
раціональної зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна
діяльність відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту
держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на
світовій арені. Експортні операції, як складова частина зовнішньоекономічної
діяльності є найважливішим джерелом одержання прибутку держави.
Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже,
максимізація прибутку можлива тільки за умови ефективної організації
зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність є одним із найважливіших напрямків
розвитку підприємництва. Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють
діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів
господарської діяльності , що побудована на взаємовідносинах між ними, що
має місце як на території України, так і за її межами.
В умовах перебудови економічної системи країни для забезпечення
достатнього рівня внутрішньої і зовнішньої ефективності, вітчизняні
підприємства наразі знаходяться на тривалому етапі процесу формування і
адаптації систем управління зовнішньоекономічною діяльністю. Сутність
зовнішньоекономічної діяльності підприємства полягає в сукупності
зовнішньоекономічних операцій, що відбуваються в сфері господарської
діяльності, які здійснює підприємство з метою одержання прибутку через
створення та реалізацію конкурентних переваг внаслідок виходу на зовнішній
ринок, а під управлінням зовнішньоекономічною діяльністю підприємства слід
розуміти комплексну оцінку та моделювання внутрішнього і зовнішнього
середовищ підприємства в ув’язці з налагодженою взаємодією всіх його
підрозділів задля досягнення прибутку в його зовнішній діяльності. В загальній
системі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності процес управління
зовнішньоекономічною діяльністю підприємства є одним з основних понять
7

менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та визначається як сукупність
взаємозв’язаних дій, які забезпечують прийняття та виконання управлінських
рішень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Проблематиці удосконалення організації зовнішньоекономічної
діяльності на підприємстві присвячені дослідження багатьох вітчизняних та
зарубіжних вчених, серед яких В.Д. Андріанов, П.Ю. Бєлєнький, В.М. Геєць,
Б.М. Данилишин, Л.В. Дейнеко, Я.А. Жаліло, М.В. Жук, А.П. Кірєєв, Л. Клайт,
В.В. Коломієць, А.І. Кредісов, А.С. Лисецький, С.Р. Маккінон, А.І. Мокій, А.
Ніколас, Н.М. Пархоменко, В.І. Пила, М.А. Пивоварова, М.І. Фащевський, А.С.
Філіпенко, Є.В. Хлобистов, Л.Г. Чернюк, Ю.С. Ширяєв, Д. Шнейдер та інші
вчені-економісти
Предметом дослідження є управління зовнішньоекономічною діяльністю
підприємства.
Об’єктом дослідження є процес управління зовнішньоекономічною
діяльністю підприємства ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА».
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження
зовнішньоекономічної діяльності підприємства та управлінських заходів її
забезпечення.
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра:
дослідити сутність та види зовнішньоекономічної діяльності;
навести методи управління зовнішньоекономічною діяльністю
підприємства;
дослідити нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної
діяльності підприємства;
навести загальну характеристику підприємства;
проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства;
проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність підприємства в ринкових
умовах господарювання;
провести SWOT – аналіз підприємства;
8

сформувати напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності
підприємства.
Інформаційною базою для написання кваліфікаційної роботи бакалавра є
законодавчі та нормативні документи, навчально-методична література,
фінансова звітність підприємства, узагальнення, які отримані під час
проходження практики.

9

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та види зовнішньоекономічної діяльності

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті
поступову інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних
економічних зв’язків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до
діяльності в Україні - з другого. Значимість таких зв’язків у розвитку країн, у
тому числі й України, постійно зростає. Історичний розвиток ряду країн
підтверджує позитивний вплив ы вигідність розширення участі кожної з них у
міжнародному поділі праці та у різноманітних формах міжнародних зв’язків.
Очевидним є той факт, що зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є
важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за
сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної
економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці,
глобалізації світового господарства.
Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних
напрямів експортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної
діяльності наша країна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин
та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання.
Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється
в такому:
це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку
кожної країни (національний аспект ЗЕД);
це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового
господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної
кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до
глобалізації (регіональний і глобальний аспект ЗЕД) [1]. Поняття
«зовнішньоекономічна діяльність» з’явилось в Україні з початком економічної
10

реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії
держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й
зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу
на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб’єктів
господарювання.
Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені
заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в
країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері [4]. У цей період
прийняті важливі законодавчі акти, зокрема, Закони України «Про
зовнішньоекономічну діяльність» (1991) , «Про митну справу в Україні» (1991),
«Про єдиний митний тариф» (1992), «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» (1994), «Про операції з давальницькою сировиною» (1995),
«Про режим іноземного інвестування» (1996) та ін.
На підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД
відокремлені та сформувалися два основні поняття — «зовнішньоекономічні
зв’язки» (ЗЕЗ) і «зовнішньоекономічна діяльність» (ЗЕД).
Зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) — це сукупність форм, засобів і
методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія
«зовнішньоекономічні зв’язки» відображає систему економічних взаємин, що
виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними
суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери
економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну
та фінансову діяльність.
Через механізм зовнішньоекономічних зв’язків попит на товари і послуги
світового ринку переноситься на внутрішній ринок тієї чи іншої держави. Це
обумовлює розвиток виробничих сил, що, в свою чергу, сприяє розвитку
промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових
установ.
Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв’язків складається з
видів і форм зв’язків. За напрямом товарного потоку зовнішньоекономічні
11

зв’язки поділяються на такі види — експортні та імпортні, а за структурною
ознакою — на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі та інвестиційні. До
форм зовнішньоекономічних зв’язків відносять торгівлю, бартер, туризм,
інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.
Зовнішньоекономічні зв’язки формуються і здійснюються під впливом
різноманітних регуляторів, що діють на виникнення зв’язків і спрямовують їх
розвиток в єдину ефективну політико-економічну систему, яка захищає
інтереси держави.
Зовнішньоекономічні зв’язки держави оцінюються за допомогою
абсолютних і відносних показників, показників структури, інтенсивності та
ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Ці показники дають
можливість проаналізувати стан зовнішньоекономічних зв’язків, фізичні
обсяги, структуру, диверсифікованість, географічну концентрацію експорту
(імпорту), якісні та кількісні зміни, інтенсивність та ефективність таких
зв’язків. Наявність зазначеного інструментарію є надзвичайно важливим для
аналітики, оскільки без цього не можливо належним чином оцінювати зв’язки
однієї країни з іншими, робити коректні узагальнення і висновки.
Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює
передусім відповідні (пов’язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції
виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об’єднань та ін.). Згідно з
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» поширеним є таке
визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це діяльність суб’єктів
господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської
діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на
території України, так і за її межами [2, 3]:
ЗЕД в усіх країнах спрямована на таке:
реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню
ефективності національних економік;
сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;
порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.
12

Функції ЗЕД:
організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами
праці в їх матеріальній та вартісній формах;
міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що
виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;
організація міжнародного грошового обігу.
Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни
(регіону), що являє собою сукупність галузей, підгалузей, об’єднань,
підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи
використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.
Важливим завданням розвитку зовнішньоекономічного комплексу кожної
країни є об’єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в
єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для України умовами
успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є:
зміцнення і нарощування експортного потенціалу;
розширення самостійності суб’єктів господарювання у провадженні
зовнішньоекономічної діяльності;
підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського
комплексу країни взагалі та суб’єктів її господарювання зокрема.
Одним із основних суб’єктів ЗЕД є підприємство. Світова практика
показує, що близько 85 % зовнішньоекономічних операцій здійснюють
підприємства, фірми, організації, а 15 % — міністерства, відомства, союзи
підприємців.
Підприємство — це самостійний суб’єкт господарської діяльності, який
виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб
суспільства та одержання прибутку.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства ґрунтується на
можливості одержання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного
поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов’язано з тим, що
виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в
13

іншій країні має більше переваг, ніж така діяльність всередині країни. Таким
чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є
найвигіднішими.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕДП) — це сфера
господарської діяльності, пов’язана з міжнародною виробничою і науково-
технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом
підприємства на зовнішній ринок.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є складовою загальної
діяльності, а отже, взаємопов’язаною з нею і спільно вмотивованою
підприємства; водночас зовнішньоекономічна діяльність має суттєву
специфіку, яка полягає у тому, що здійснюється на іншому, міжнародному,
рівні, у взаємозв’язку з суб’єктами господарювання інших країн. Основні
мотиви розвитку ЗЕД:
розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою
збільшення прибутку;
закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій
і обладнання;
залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з
урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім
ринком;
залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва,
зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових
товарних ринках;
участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні
виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.
Структурною одиницею ЗЕД є зовнішньоекономічна операція.
Зовнішньоекономічна операція (ЗЕО) — це комплекс дій контрагентів різних
країн з підготовки, укладання і виконання торгової, інвестиційної чи іншої
угоди економічного характеру [4].
ЗЕО можуть здійснюватися за такими основними напрямами:
14

міжнародна торгівля (експортно-імпортні операції, включаючи
реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі, торгові операції
суперницького типу);
міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і
франчайзингових угод, інжиніринг, реінжиніринг, консалтинг тощо);
міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств з іноземним
капіталом, інвестиції в межах вільних економічних зон).
Суб’єкти ЗЕД — це суб’єкти господарської діяльності, що належать до
різних форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції з
закордонними партнерами (рис. 1.1).
У ст. 3 «Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності» Закону України
«Про зовнішньоекономічну діяльність» [5] міститься перелік суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, в якій зазначається, що суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:
фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до
законів України і постійно мешкають на її території;
юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне
місцезнаходження яких на її території;
об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є
юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне
місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено
здійснювати господарську діяльність;
структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, іноземних
суб’єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами відповідно до
законодавства України (філії, відділення тощо), але мають постійне
місцезнаходження на території України;
інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України, у
тому числі держава в особі її органів, органів місцевого самоврядування в особі
15

створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у
господарській діяльності на території України [6].

Рис. 1.1 Суб’єкти ЗЕД України мікроекономічного рівня діяльності
*Джерело: складено автором на основі [6-8]

Для всіх суб’єктів макрорівня властиві спільні цілі, а саме:
максимізація індивідуального прибутку;
розширення виробництва;
розширення ринків збуту завдяки проникненню в господарську сферу
зарубіжних країн;
підвищення ефективності виробництва через наближення до іноземного
споживача;
подолання інституційних, тарифних та нетарифних перешкод;
розв’язання проблем, пов’язаних з нестабільністю міжнародних цін.
16

Суб’єктами макроекономічного рівня є Україна, як держава, в особі її
повноважних органів у межах їх компетенції, а також недержавні органи
управління (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Суб’єкти ЗЕД України макроекономічного рівня діяльності
*Джерело: складено автором на основі [6-8]

Завдання вищеназваних органів такі:
гарантування довгострокової міжнародної конкурентоспроможності та
економічної безпеки країни;
максимізація випуску продукції через структурні вдосконалення;
контроль за станом внутрішнього ринку через стимулювання його
засобами зовнішньої конкуренції;
збільшення зайнятості;
поліпшення умов формування бюджету;
оптимізація розподілу доходів в масштабах економіки.
Міждержавний рівень зовнішньоекономічної діяльності утворюють:
1. Загальноекономічні міждержавні організації орієнтовані на
налагодження координації та співробітництва країн для вирішення широкого
кола не тільки економічних, а й політичних, соціальнокультурних, екологічних
та інших проблем.
2. Міжнародні неурядові економічні організації — це будь-які міжнародні
організації, створені не на основі міжурядової угоди.
17

3. Міжнародні організації з регулювання світової торгівлі — здійснюють
координацію і багатостороннє регулювання міждержавних торгово-
економічних відносин. Напрями їх діяльності передбачають створення правової
основи економічних відносин; вироблення домовленостей, щодо застосування
комплексу засобів впливу на міждержавні зв’язки; сприяють досягненню
домовленостей і розв’язанню спірних проблем; обмін інформацією і досвідом.
4. Міжнародні валютно-кредитні організації сприяють здійсненню
валютно-кредитних відносин та розрахункових (рис. 1.3) [7].

Рис. 1.3 Суб’єкти ЗЕД міждержавного рівня діяльності
*Джерело: складено автором на основі [6-8]

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право
здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно
від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності
18

згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце
проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони
зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність
відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу
юридичної особи [8].
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її
суб’єктів у випадках, не передбачених законом, у тому числі через видання
підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від
встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної
діяльності і як таке забороняється. До суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення
права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів
України, що стосуються цієї діяльності. Суб’єкт зовнішньоекономічної
діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і
немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і
розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів
зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній
формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених
законами України.

1.2 Методи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність є рушійним важелем забезпечення
підприємств міжнародними замовленнями та клієнтами, що здатний
задовільнити постійно зростаючу потребу у збільшенні прибутку. Основним
завданням зовнішньоекономічної діяльності є забезпечення відносин між
учасниками міжнародного договору, щодо забезпечення інтересів кожної з
сторін та вилучення вигоди у процесі співпраці. Задля ефективного
функціонування підприємства, що займається міжнародними контрактами,
19

доречно використовувати комплексну систему управління
зовнішньоекономічною діяльністю.
Щоб отримати комплексну систему управління зовнішньоекономічною
діяльністю підприємства необхідно враховувати науково-технічні, виробничі,
сервісні, інформаційні, кваліфікаційні та експортно-імпортні чинники, що
впливають на ефективність здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Окрім
цього, важливою проблемою теорії управління є визначення переліку функцій
управління [9, 10].
Менеджмент — це вид діяльності підприємства, пов'язаний з
керівництвом людьми, які працюють у різних сферах. Це також галузь
людських знань, що допомагають здійснювати управління персоналом.
Значимість управління була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді
стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань — у
самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей — у досить впливову
суспільну силу. Управління слід розглядати як сукупність раціональних методів
і організаційних прийомів управління підприємством.
Процес управління зовнішньоекономічною діяльністю має певні риси, що
обумовлюються особливостями об'єкту здійснення господарської діяльності, а
саме:
1. управління господарською діяльністю підприємства здійснюється у
зовнішній сфері і на міжнародному рівні;
2. охоплення територіального простору, що є більш широким ніж у
веденні внутрішньої діяльності підприємства, що виражається у врахуванні
різних природних особливостей, кліматичних, тимчасових та інших чинників;
3. у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності беруть участь більше
суб'єктів господарювання, які функціонують у різних політичних, економічних,
правових і культурних умовах;
4. окрім власне підприємств у здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності виступають держави, які відрізняються політикою ведення
20

міжнародних зв'язків, стратегією у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
сукупністю важелів впливу на цю сферу;
5. на міжнародному рівні часто використовуються міждержавні
інструменти та засоби дії на зовнішньоторговельні й інші відносини
господарюючих суб’єктів [11].
Задля досягнення ефективного результату від здійснення
зовнішньоекономічної діяльності використовуються певні методи управління.
Ще з початку ХХ століття американським науковцем Ф. Тейлором було
доведено, що методи, які використовуються в науці і техніці, можуть ефективно
використовуватися в практичній діяльності організації для досягнення
визначених цілей. В основі класифікації методики управління полягають
мотиви, що виникають у процесі діяльності.
Методи управління використовуються у поєднанні один з одним, а саме:
управлінська діяльність — це результат реалізації різних методів і засобів
впливу на людей. Методи управління — це способи впливу на окремих
працівників і виробничі колективи загалом з метою досягнення визначених
підприємством цілей. Метод управління зовнішньоекономічною діяльністю —
це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на
зовнішньоекономічну діяльність [12].
Методи управління зовнішньоекономічною діяльністю можна поділити
на три групи: економічні, адміністративні, і соціальні (таблиця). До
адміністративних методів управління також відносять:
1. Організаційні методи, що поєднують у собі систему таких форм
управління, як регламентування, нормування і організаційно-методичне
інструктування. Регламентування встановлює правила, на основі яких діє
підрозділ або окремі працівники. Ці правила визначаються статутом,
положенням про відділи, правилами внутрішнього розпорядку.
2. Правові методи — сукупність способів дії суб'єкта управління за
допомогою правових норм, відносин, активів.
21

3. Нормування визначає межі дії технічних, технологічних, економічних і
організаційних норм.
4. Інструктування — доведення до працівників найраціональнішого
способу виконання робіт, перевірка знань та вмінь працівників.
5. Оперативно-розпорядчі методи. Вони націлені на деталізацію плану,
оперативну ліквідацію відхилень від нього, регулювання роботи підрозділу.
Розпорядчі дії завжди зумовлені конкретними причинами і мають певну
адресність, та односторонню спрямованість — від керівника до підлеглого у
таких формах:  обов'язкові приписи (наказ, розпорядження);  узгоджувальні
дії (наради, консультації);  рекомендації (роз'яснення, вказівка); Оперативно-
розпорядча дія включає такі складові: вид дії, адресата, завдання і критерії
виконання, відповідальність, інструктування, контроль, стимулювання.
6. Метод поділу за функціями: кожен працівник виконує свою функцію.
Експертний метод — дослідження структури управління, виявлення її слабких
місць.
7. Метод порівняння та аналогії — вдосконалення елементів управління,
організаційних форм та рішень, які виправдали себе на підприємствах з
подібними умовами.
8. Метод структуризації мети передбачає кількісний та якісний опис,
терміни реалізації та досягнення, а також розподіл взаємопов'язаних та
взаємозумовлених цілей. До цього методу можна віднести делегування цілей.
Під делегуванням розуміють процес, при якому працівники, що мають
визначені правила, передають частину цих прав і доручають виконання тих або
інших видів робіт іншим співробітникам даної організації. Якщо делегування
немає, менеджер змушений виконувати всі без винятку трудові процеси сам,
щоб досягти цілей, що стоять перед організацією. Але це неможливо при
великому обсязі виробництва та продажів. Тому необхідно передавати частину
своїх прав і обов'язків підлеглим [13, 14].

22

Таблиця 1.1 – Методи управління зовнішньоекономічною діяльністю
Назва Сутність Переваги Недоліки
Економічні - система економічних реалізовують методи непрямої дії і
важелів і заходів, за матеріальні інтереси вони не можуть
допомогою яких участі суб'єкта у змусити об'єкт
здійснюється вплив на зовнішньоекономічній управління діяти
керовані об'єкти з метою діяльності; однозначно;
досягнення поставленої стимулюється прояв залежать від
мети і забезпечення ініціативи; створення
єдності інтересів реалізується творчий державним органом
підприємства і окремих потенціал працівників управління
працівників. До на основі задоволення фінансової чи
економічних методів матеріальних потреб матеріальної
належать: митний тариф мотивації, що здатна
та митні збори; ціни на вплинути на
експортовані та економічні інтереси
імпортовані товари; норми суб'єктів
прискореної амортизації; господарювання;
ставки надання і залишаються
одержання кредитів, незадоволеними
ставки страхування багато потреб, що
експортних кредитів, лежать поза сферою
позик; іноземні інвестиції матеріального
на території України. інтересу, що знижує
мотивацію.
Адміністративні система способів і забезпечують чіткий придушується
прийомів організаційно- розподіл обов'язків, ініціатива, творча
розпорядчої дії, яку дотримання робота; відсутні дієві
використовують для повноважень, стимули праці і
організації і координації дисципліни та можуть виникати
об'єктів управління з правових норм; антистимули; у
метою виконання забезпечується великих організаціях
поставлених завдань. До єдність волі менеджери не
адміністративних методів керівництва в зацікавлені в
відносять: ліцензування і досягненні мети; не підвищенні
квотування товарів; вимагає великих компетентності, тому
заборона окремих видів матеріальних витрат; вона в дефіциті.
експорту та імпорту у малих організаціях
товарів; застосування оперативно
спеціальних імпортних досягаються цілі та
процедур та правових забезпечується
режимів; заходи проти швидка реакція на
недобросовісної зміну зовнішнього
конкуренції, розгляд середовища.
спорів, що виникають у
процесі здійснення ЗЕД.

23

Продовження таблиці 1.2
Соціально- - специфічні способи включаються не використовуються
психологічні впливу на особисті механізми трудової стимули, що
стосунки і зв'язки між мотивації, не пов'язані спираються на
працівниками. Базуються із задоволенням матеріальні потреби
на використанні матеріальних потреб; людей; важко
моральних стимулів до практично не потрібні прогнозувати
праці, діють з метою матеріальні витрати. результати.
перетворити
адміністративне завдання
на свідомий обов'язок,
завдяки використанню
психологічних прийомів
таких, як: соціальні
методи — ґрунтуються на
особливостях взаємодії
людей, культурних
цінностей;  психологічні
мотиви — з метою
гармонізації стосунків
працівників фірми і
формування сприятливого
психологічного клімату.
*Джерело: складено автором на основі [13, 14]

Таким чином, делегування є процесом, за допомогою якого здійснюється
поділ праці між людьми. Тому він обов'язковий для будь-якого підприємства.
Менеджмент як такий неможливий без делегування повноважень.
З точки зору необхідності контролю, проблеми, які делегуються, можна
поділити на такі види:
а) проблеми, які вимагають поточного контролю за результатами їх
вирішення;
б) проблеми, які вимагають звичайного контролю або самоконтролю з
періодичним інформуванням керівника;
в) проблеми, які вимагають спеціального контролю щодо окремих
моментів;
г) проблеми, які вимагають повного контролю і не допускають відхилень
від встановлених дій. У третьому випадку повноваження делегуються
вибірково, а в четвертому — взагалі не делегуються [15].
24

Метод організаційного моделювання ґрунтується на використанні
існуючих моделей, які передбачають формування відповідних уявлень об'єкта і
структури управління. Адміністративний метод має за основу повноваження
державної влади, що передбачають захист національних інтересів у
міжнародних зв'язках.
Вибір методу управління здебільшого залежить від характеру проблеми,
що підлягає вирішенню, а також ресурсів, наявних на підприємстві,
кваліфікованих менеджерів та умов виробничого процесу. Задля досягнення
ефективного результату, на практиці менеджери зовнішньоекономічної
діяльності використовують наведені вище методи у поєднанні, адже кожен з
цих інструментів зосереджується на певному вузькому сегменті управлінського
процесу. Окрім управління операціями, що здійснює підприємство у процесі
ведення зовнішньоекономічної діяльності одним із головних завдань
менеджменту залишається робота з персоналом, адже саме від правильної
організації роботи як у відділі, так і по усьому підприємству буде залежати
успіх майбутньої операції.
Отже, менеджмент — це самостійний сегмент загального апарату
управління підприємством, що має певні специфічні завдання і цілі, а також
функції, грамотне виконання яких безпосередньо впливає на прибуток
підприємства. У загальному виділяють такі функції управління, як:
1) планування, що займається такими питаннями: чітке визначення цілей
діяльності організації й конкретних дій працівників організації на шляху їх
досягнення;
2) організування, що полягає у встановленні постійних та тимчасових
взаємовідносин між підрозділами підприємства, визначенні порядку та умов
його діяльності; функція організації поєднує у собі
адміністративноорганізаційне управління, що передбачає визначення структури
підприємства, встановлення взаємозв'язків і розподіл функцій між його
підрозділами, надання певних прав працівникам апарату управління й
визначення їхньої відповідальності, а також оперативне управління, яке
25

забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану.
Воно полягає у періодичному й безперервному порівнянні фактичних
результатів з результатами, передбаченими планом, та відповідному їх
коригуванні.
3) функція мотивації — це процес спонукання учасників виробничого
процесу до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей підприємства в
цілому;
4) функція контролю. Поняття "контроль" (перевірка) передбачає активну
діяльність менеджера в управлінні. Управлінський контроль це безперервний
процес, який включає спостереження за здійсненням стратегічних планів для
визначення ступеня ефективності їх виконання, а в разі необхідності
застосовування регулюючих заходів.
Ефективність функції планування при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності залежить насамперед від таких чинників:
 при плануванні повинні бути передбачені всі ймовірні події і ситуації,
які впливатимуть на розвиток зовнішньоекономічної діяльності з певним
іноземним партнером;
 точність прогнозування діяльності, з використанням сучасних методів,
засобів, прийомів та процедур, з метою застереження від незапланованих
ситуацій;
 мета й етапи планування повинні бути чіткими й зрозумілими для всіх
працівників підрозділу, а також для тих, хто тісно співпрацює зі сферою
зовнішньоекономічної діяльності;
 безперервність планування — планування це не одноразовий акт, а
безперервний процес;
 витрати на планування не повинні перевищувати доходів від
планування [16].
Отже, можна бачити, що використовуючи в управлінні
зовнішньоекономічною діяльністю функцію планування, підприємство має
26

змогу захистити себе від непередбачуваних ситуацій, вчасно зреагувавши на
будь-які зміни у зовнішньому середовищі, і тим самим виправити ситуацію на
користь підприємства.
Функція організації управління забезпечує впорядкованість технічної,
економічної, соціально-психологічної й правової діяльності всіх суб'єктів
здійснення зовнішньоекономічного процесу, оскільки дозволяє визначити, хто
саме повинен виконувати кожне конкретне завдання і які для цього будуть
застосовані засоби. Через організаційну діяльність, тобто через поділ і
об'єднання завдань та компетенції працівників відбувається управління
відносинами на кожному підприємстві.
Отже, така функція менеджменту, як організація — це своєрідний
розподіл ролей, які повинні виконувати працівники певного підприємства, з
метою утворення ефективної структури.
Функція мотивації застосовується задля стимулювання ефективності
праці робітників підприємства. Кожному працівникові важливо відчувати свою
значимість у процесі господарської діяльності, адже це сприяє виникненню
відчуття самореалізації та задоволення потреби бути корисним, та отримувати
від цього матеріальну та моральну винагороду. Функція мотивації передбачає
створення й використання стимулів до ефективної взаємодії суб'єктів спільної
діяльності. Одним із інструментів мотиваційного процесу є використання
взаємопов'язаних елементів мотив і стимул. "Мотив" — це внутрішнє
прагнення людини до задоволення власних потреб, а "стимул" — це можливість
одержання матеріальної винагороди для задоволення зазначених потреб за
виконання певної роботи.
Функція контролю у загальному виконує перевірку планових показників,
що були заплановані підприємством із фактичними показниками, що отримані
у певний звітній період. Функція контролю визначається як вид управлінської
діяльності, спрямований на утримання підприємства на шляху стратегічного
розвитку методом порівняння досягнутих показників його діяльності з
показниками, встановленими за планами [17].
27

Варто зауважити, що існує багато методів контролю діяльності на
підприємстві, проте, користування сучасними методами надасть змогу
підприємству більш точно та надійно оцінити результати діяльності та
використати отримані результати для підвищення ефективності господарської
діяльності у майбутньому. Наведені функції управління застосовуються до
кожної сфери діяльності підприємства, проте якщо говорити окремо про відділ
зовнішньоекономічної діяльності, то можна виділити певні риси, які
притаманні саме веденню міжнародного співробітництва, і які власне
впливають на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

1.3 Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності
підприємства

Комплексні економічні перетворення в Україні охоплюють і сферу
правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правове
регулювання зовнішньоекономічних відносин повинно опиратися на стабільну
та ефективну нормативно-правову базу, що поєднує інтереси держави та
безпосередніх учасників цієї діяльності. Розвиток світових інтеграційних
процесів та ускладнення міжнародних економічних зв’язків потребують
постійного вдосконалення правової регламентації зовнішньоекономічних
відносин [18-20].
З точки зору юридичної рівності суб’єктів правовідносин у сфері
зовнішньоекономічної діяльності можуть складатися як цивільно-правові, так і
адміністративно-правові відносини. Отже, зовнішньоекономічна діяльність
постає предметом регулювання цілої низки галузей законодавства: цивільного,
адміністративного, податкового, митного, валютного, тощо.
Зовнішньоекономічна діяльність як різновид цілеспрямованої економічної
діяльності опосередковується цілим комплексом взаємопов’язаних відносин,
що представляють собою певну цілісну систему. З юридичного боку ці
28

відносини не є однорідними за своїм характером, серед них є приватні й
публічні, внутрішні й зовнішні.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності виникають відносини
міжнародного характеру, що включають іноземний елемент (суб’єкт, об’єкт,
діяльність). Отже, це також сфера регулювання колізійних норм міжнародного
приватного права, відповідних норм міжнародного публічного права та права
іноземних держав.
Згідно з чинним законодавством суб’єктами регулювання ЗЕД в Україні є
[5]: фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни й особи без
громадянства, що постійно проживають на території України;
юридичні особи, що зареєстровані в Україні і постійно знаходяться на її
території (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи
акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, союзи, концерни,
консорціуми, торгові доми, посередницькі і консультаційні фірми, кооперативи,
кредитно-фінансові об’єднання, міжнародні об’єднання та ін.), у тому числі
юридичні особи, майно і (або) капітал яких знаходиться цілком у власності
іноземних суб’єктів господарської діяльності;
об’єднання фізичних, юридичних осіб, осіб, що не є юридичними
відповідно до законів України, але мають постійне місцезнаходження на
території України і яким не заборонено законами України здійснювати
господарську діяльність;
структурні підрозділи іноземних суб’єктів господарської діяльності, що
не є юридичними особами відповідно до законів України (філії, відділення і
т.д.), але мають постійне місцезнаходження на території України;
спільні підприємства за участі суб’єктів господарської діяльності України
та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні
і які мають постійне місцезнаходження на території України;
інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
До видів зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють в Україні
суб’єкти, належать:
29

експорт та імпорт товарів, капіталу і робочої сили;
надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,
експертних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,
управлінських, навчальних, аудиторських, юридичних, туристичних та інших,
що не заборонено законами України;
наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, освітня та
інші види кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності,
навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; міжнародні фінансові
операції та операції з цінними паперами;
кредитні і розрахункові операції;
створення банківських, кредитних і страхових установ за межами
України, а також створення іноземними суб’єктами господарської діяльності
зазначених установ на території України у випадках, передбачених чинним
законодавством;
спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності щодо створення
спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських
операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних
об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності,
аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами
України;
організація і здійснення діяльності у сфері проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних
заходів, що здійснюються на комерційній основі за участі суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності;
30

організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на
території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законами
України;
товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб’єктами господарської діяльності;
орендні, у тому числі лізингові операції між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб’єктів господарської
діяльності;
операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах,
валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;
роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її
межами;
інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо або у
винятковій формі законами України [21]. Безперечно, головна роль належить
вищому органу держави – Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України,
у свою чергу, уповноважений вирішувати ряд проблем зовнішньоекономічної
діяльності.
Національне законодавство про зовнішньоекономічну діяльність
ґрунтується на національних джерелах правового регулювання. Це, насамперед,
Митний, Цивільний та Господарський кодекси України, Закони України «Про
зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» від 23.09.1994 р. за № І85/94-ВР, «Про регулювання
товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
діяльності» від 23.12.1998 р. за № 351-Х1У, «Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995 р. за № 327/95-
31

ВР, «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. за № 4002-ХІІ
та ін. [22-29].
Значну кількість джерел складають постанови Уряду, зокрема постанова
КМУ «Про порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на
здійснення експортних операцій з металобрухтом» від 15.02.2002 р. за № 155,
постанова КМУ і НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних
договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в
іноземній валюті» від 21.06.1995 р. за № 444.
Досить поширеними є відомчі нормативні акти Міністерства економіки
України, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації та
інших вищих органів виконавчої влади. Наприклад, наказ Мінекономіки та з
питань європейської інтеграції «Про затвердження переліку товарів, експорт
яких здійснюється за умови реєстрації зовнішньоекономічних договорів
(контрактів)» від 11.07.2002 р. за № 207.
Правове забезпечення ЗЕД враховує те, що певна кількість законодавчих
та інших нормативно-правових актів мають комплексний характер, тобто
містять норми як публічного, так і приватного права. У додатку № 1 до Закону
України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зафіксовано понад 140 країн
світу, яким згідно з рішенням ООН усі країни-члени організації мають надавати
режим найбільшого сприяння, а у додатку 2 визначено ще 30 країн світу, яким
надано режим найбільшого сприяння. Отже у сучасних умовах Україна має
надавати близько 175 країнам світу режим найбільшого сприяння.
Поряд із загальними нормами, що регулюють зовнішньоекономічну
діяльність, діють деякі спеціальні правила, що стосуються окремих видів
зовнішньоекономічної діяльності, або предметом яких є певні товари. Так,
експорт та імпорт товарів військового призначення і товарів, що містять
інформацію, яка є державною таємницею, регулюються Положенням про
порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на
право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення і товарів,
32

які містять дані, що є державною таємницею, затвердженим Постановою
Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р [30].
У виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про сприяння
зовнішньоекономічній діяльності» від 14.04.1999 р. № 593 Державною митною
службою України, Міністерством економіки України та Державною
податковою адміністрацією України наказом від 07.07.1999 р. № 411/488/357
затверджено критерії оцінки підприємств - резидентів України, під час
здійснення якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим
сприяння. Згідно з цими нормативно-правовими актами під час здійснення
підприємствами - резидентами України зовнішньоекономічної діяльності
режим сприяння, що встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від
14.04.1999 р. № 593, застосовується до підприємств, які відповідають таким
вимогам:
є зареєстрованими в Україні резидентами - платниками податків (податку
на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору);
здійснюють зовнішньоекономічну діяльність протягом принаймні двох
років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;
є прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення
оцінки підприємства;
не мають простроченої заборгованості по зовнішньоекономічних
операціях протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки
підприємства [31].
До засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
підприємців належить ліцензування і квотування зовнішньоекономічних
операцій. Згідно із ст. 381 ГК Кабінет Міністрів України може встановлювати
перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії [32].
Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій і види ліцензій
визначаються законом. Режим квотування зовнішньоекономічних операцій
вводиться у випадках, передбачених законом, діючими міжнародними
33

договорами України і здійснюється шляхом обмеження загальної кількості
та/або сумарної митної вартості товарів, які можуть бути завезені (вивезені) за
певний період. Порядок квотування зазначених операцій і види квот
визначаються у законодавчих актах.
Міжнародне законодавство про зовнішньоекономічну діяльність
ґрунтується на міжнародних джерелах правового регулювання. Серед них
Віденська Конвенція ООН 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу
товарів», Нью-Йоркська Конвенція 1974 р. «Про позовну давність у
міжнародній купівлі-продажу товарів», Нью-Йоркська Конвенція 1958 р. «Про
визнання та виконання іноземних арбітражних рішень», Женевська Конвенція
1961 р. «Про зовнішньоторговельний арбітраж», Київська Угода країн СНД
1992 р. «Про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням
господарської діяльності». Міжнародне законодавство є домовленостями у
сфері економічної політики і практики, що спільно приймаються урядами
різних країн на основі компромісів і відображають спільні інтереси країн.
Зовнішньоторговельне регулювання спрямоване на вирішення таких
питань [33-35]:
– створення зацікавленими державами договірного правового поля
торговельно-економічних відносин, відповідно до найважливіших міжнародних
принципів і норм;
– вироблення домовленостей відносно використання на національному
рівні комплексу торговельно-політичних засобів впливу на господарські
зв’язки, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів
торгівельної політики;
– формування і подальший розвиток міжнародних інструментів, що
сприяють досягненню домовленостей і розв’язанню спірних проблем, які
виникають між країнами-учасниками, їх об’єднаннями та угрупуваннями.
Більшість країн світу вже сьогодні використовують у своїй практиці
основні правила, положення, різні нормативи і регламенти, які вироблені
34

міжнародними організаціями з метою розвитку міжнародного економічного
співробітництва [36].
Важливу роль у багатосторонньому регулюванні міжнародної торгівлі
відіграє Світова організація торгівлі (СОТ), постійно діюча міжнародна
організація. Метою її діяльності є лібералізація міжнародної торгівлі і надання
їй стійкої основи для забезпечення економічного зростання і підвищення
добробуту життя людей країн-членів шляхом вироблення та встановлення
лібералізаційних правил та угод, що стосуються торгівлі між країнами. Певні
регулятивні функції щодо міжнародної торгівлі виконує Конференція ООН з
торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Яка створена у 1964 р. як постійний орган
ООН. Ця організація спрямовує свою діяльність на сприяння розвитку
міжнародної торгівлі з метою прискорення економічного зростання, особливо
країн, що розвиваються; встановлення принципів і політики стосовно
міжнародної торгівлі і пов’язаних з нею проблем економічного розвитку,
зокрема, в галузі фінансів, інвестицій, передачі технологій; узгодження
політики урядів і регіональних угрупувань у сфері торгівлі щодо її розвитку
[37, 38].
Судова та арбітражна практика третейських судів в Україні не визнається
джерелом права. Проте вона має істотне значення для здійснення
зовнішньоекономічних відносин. Тлумачення правових норм з допомогою
судової практики сприяє належному застосуванню законодавства учасниками
ЗЕД, уніфікованому підходу до вирішення спорів, що виникають між ними.

35

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Підприємство зареєстроване 28 липня 2006 р. за рішенням загальних
зборів акціонерів АТЗТ «Торговий дім «Миронівський хлібопродукт» від
29.06.2006 р., далі було перейменовано в ЗАТ «Миронівська птахофабрика», а з
травня 2011 р. – у ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» є підприємством замкнутого циклу –
від виробництва добового молодняку до виробництва м’яса курчат-бройлерів.
Введення птахофабрики в експлуатацію відбувалось у два етапи. Запуск першої
черги розпочався у 2006 р. й завершився у 2007 р. Запуск другої черги
розпочався в 2008 р. й завершився у 2009 р. Також у 2015-2017 рр. відбулось
розширення підприємства завдяки будівництву трьох нових дільниць з
вирощування птиці.
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» складається з:
інкубаторно-птахівничої станції, де встановлено обладнання компанії Pas
Reform (Нідерланди) потужністю 214 млн яєць на рік;
27 виробничих дільниць з вирощування птиці: на 24 – по 16 пташників, на
двох – по 20 пташників, на одній – 8 пташників. Для утримування птиці в
підрозділах з вирощування встановлено сучасне обладнання компаній VDL
(Нідерланди), Big Dutchman (Німеччина), Roxell (Бельгія);
комплексу з переробки курчат-бройлерів. Тут встановлено обладнання
провідних світових виробників: Stork та Meyn (Нідерланди), Marel (Данія), CFS
(Німеччина), Poss (Канада). Діють дві лінії забою птиці;
цеху технічних фабрикатів. У ньому встановлено обладнання компаній
Haarslev Industries (Данія) та Mavitec (Нідерланди);
очисних споруд комплексу з переробки курчат-бройлерів. Тут проходить
36

повна очистка скидів комплексу від органічних залишків, в основі якої лежить
біологічний метод очищення із застосуванням швидкісних біологічних
реакторів. У комплексі встановлено обладнання компанії «Нью Хауз
Технолоджі» (Нідерланди);
транспортної служби. До її складу входять 324 одиниці автотранспортної
техніки, зокрема 31 основних та 6 додаткових автобусних маршрутів для
забезпечення доставки працівників підприємства на роботу та додому;
департаменту з інженерно-технічного обслуговування. До його складу
входять служба головного енергетика, ремонтно-механічна служба, газова
служба, служба з автоматизованих систем керування виробництвом, служба
водопровідно-каналізаційного господарства, відділ будівництва, господарська
служба.
Сертифікація підприємства:
сертифікат відповідності вимогам Halal;
дозвіл ЄС: Номер: 23-07-32 PМ;
сертифікат BRC Global Standard for Food Safety.
Соціальні проекти/програми підприємства:
Видача пільгової продукції 1 раз на місяць кожному працівнику в розмірі
6,5 кг м’яса курей-бройлерів.
Гарячі комплексні обіди вартістю 1 грн.
Забезпечення робітників спецодягом та спецвзуттям.
Безкоштовна доставка працівників на роботу/з роботи.
Можливість навчатись працівникам та їхнім дітям за рахунок
підприємства у вищих навчальних закладах України всіх типів власності.
Відзначення щопівроку найкращих працівників робітничих професій
підприємства занесенням на Дошку пошани зі щомісячним додатковим
преміюванням протягом 6 місяців.
Матеріальна допомога на лікування у випадку важкої хвороби працівника
підприємства або членів його родини.
37

Матеріальна допомога працівникам на ритуальні послуги при
похованні близьких родичів.
Забезпечення новорічними подарунками дітей працівників підприємства
віком до 14 років.
Подарункові набори від підприємства кожному працівнику до новорічних
свят та кожній жінці до свята 8 Березня.
Програма кар’єрного розвитку «МХП Старт» для студентів та
випускників ВНЗ.
Забезпечення молодих спеціалістів і працівників житлом.
Щомісячна оцінка ефективності та компетенцій для спеціалістів.
Визначення за результатами роботи за рік найбільш ефективних та
найменш ефективних працівників.
Для найефективніших спеціалістів розробляється програма мотивації.
Сприяння місцевим громадам та розвитку району в 2018 р.:
Реалізація проектів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) на
Канівщині та в цілому в Черкаській області є одним зі стратегічних напрямків
діяльності підприємства. Саме тому Миронівська птахофабрика ініціює/бере
участь/долучається до цілої низки заходів, що є корисними й важливими для
розвитку громад, де присутня Миронівська птахофабрика, а також до заходів на
підтримку та мотивацію своїх працівників.
Заходи зовнішньої КСВ:
У цілому на заходи зовнішньої КСВ у 2019 р. витрачено понад 6 млн грн.
Одним з найзначніших напрямів корпоративної соціальної
відповідальності традиційно є соціальні угоди з сільськими громадами
Канівського району. Зокрема, торік Миронівська птахофабрика уклала
соціальних угод більш ніж на 2,3 млн грн. Завдяки цьому у громадах
присутності МХП реалізовано цілу низку проектів, пов’язаних із діяльністю
закладів освіти, культури, спорту, медицини, соціального захисту, а також з
розвитком інфраструктури.
38

Наприклад, у Степанецькій ОТГ значну увагу було приділено вирішенню
питань розвитку освіти і спорту, розбудови інфраструктури. Так, коштом
підприємства: придбано та встановлено дитячий майданчик для ДНЗ «Білочка»
(100 тис. грн); закуплено матеріалів для ремонту дороги (150 тис. грн); надано
підтримку місцевій футбольній команді «Росава» (650 тис. грн) тощо.
Важливі проекти реалізовано й у селах Ліплявської ОТГ. Зокрема,
спрямовано кошти на закупівлю твердопаливних котлів для закладів
гуманітарної сфери (500 тис. грн), на ремонт коридору школи (43 тис. грн), на
відновлення вуличного освітлення (75 тис. грн), на розвиток культури (понад 30
тис. грн), а також на закупівлю комп’ютерної техніки для потреб ОТГ (50 тис.
грн).
За підтримки Миронівської птахофабрики вдалось вирішити й
найнагальніші питання, що турбували громаду с.Яблунів. У місцевому НВК
замінено твердопаливний котел (200 тис. грн), виконано цілу низку робіт із
благоустрою території села та ремонту доріг (300 тис. грн).
Схожим чином коштами від соціальної угоди розпорядилися й у
Косарській сільській раді. За рахунок підприємства тут відновили проблемні
ділянки доріг (450 тис. грн) та відремонтували дах у школі (100 тис. грн).
Ще один важливий вектор – підтримка та співпраця з громадою м.Канева.
З цією метою у 2019 р., вже четвертий рік поспіль, Миронівська птахофабрика
виступила спонсором свята Дня міста (556 тис. грн). Також протягом року
багаторазово надавалась підтримка освітнім закладам міста у проведенні
ремонтів, закупівлі необхідних матеріалів, обладнання тощо (понад 230 тис.
грн). Крім того, підприємство продовжує підтримувати один з кращих
навчальних закладів міста – ЗОШ №4 (торік на ремонт її спортивної зали було
спрямовано 375 тис. грн).
Важливою ініціативою у соціальній діяльності ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» є підтримка обороноздатності країни та допомога учасникам
АТО. Підприємство активно співпрацює з громадськими організаціями
39

«Нескорені», «Волонтер і К», іншими волонтерськими формуваннями.
Важливий вектор соціальної діяльності МПФ – підтримка соціально
незахищених категорій населення. Так, протягом 2019 р. надавалась продукція
для харчування підопічних територіального центру Канівського району (25 тис.
грн), а також були виділені кошти на ремонт частини коридору цього закладу
(120 тис. грн). Також тривала співпраця з Канівською ЦРЛ щодо виділення
продукції для харчування пацієнтів (123 тис. грн) та надання допомоги на
ремонт медичного обладнання (60 тис. грн).
Крім того, налагоджена регулярна співпраця з профільними
громадськими організаціями Канівщини, завдяки чому періодично надається
допомога коштами та продукцією відповідним категоріям населення
(чорнобильці, ветерани, діти учасників АТО, малозабезпечені родини тощо).
Головною ж подією 2019 р. у сфері соціальної політики, яку проводить
ПрАТ «Миронівська птахофабрика», безперечно, стала реалізація унікального
проекту – «Пересувний (мобільний) соціальний магазин». Його функція
полягає у здійсненні регулярного продажу продукції підприємства (четвертини
курчат-бройлерів) за зниженою ціною для пенсіонерів за віком. Вже понад рік
проект втілюється в життя у сільських радах Канівського району, на території
яких присутні потужності «Миронівської птахофабрики». А починаючи з
лютого 2020 р. географія проекту охопила й ті громади Канівщини, на території
яких розташовані об’єкти ТОВ «НВФ «Урожай».
За підсумками 2019 р. ПрАТ «Миронівська птахофабрика» сплачено
податків до бюджетів різних рівнів на суму 227 911 403 грн.
Відповідно до норм чинного законодавства більшу частину коштів було
відраховано до державного бюджету, а саме 124 281 224 грн.
Однак значні фінансові ресурси надійшли й до місцевих і районних
бюджетів Канівщини – 103 630 179 грн.
Загальний бюджет КСВ Миронівської птахофабрики – 6 млн грн.

40

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого
розширення прав підприємств у галузі фінансово–економічної діяльності
значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану
підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової
стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового
стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки
жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями
збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі
своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Економічний аналіз розкриває зміст фінансових показників у їхньому
зв’язку з виробничими показниками, опираючись на звітність підприємства, а
саме: «Баланс» (Форма №1), «Звіт про фінансові результати» (Форма №2).
Цей вид аналізу проводиться після завершення кварталу або року. При
цьому виявляються й оцінюються ключові результати й фінансові показники
роботи підприємства: прибуток, рентабельність, збут продукції, показники
фінансового стану підприємства. Тобто, для проведення економічного аналізу
діяльності підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» використаємо
джерела звітного характеру, до яких належать документи бухгалтерського,
статистичного й оперативного обліку та звітності.
Для повної оцінки господарсько-фінансової діяльності ПрАТ
«Миронівська птахофабрика» за 20198 – 2022 роки, необхідно розглянути
кінцеві фінансові показники його діяльності. Це дозволить проаналізувати
зміни в діяльності з точки зору їх залежності від вкладеного капіталу і
поточних витрат на ведення господарської діяльності.
41

Власний капітал підприємства включає в себе різні за своїм економічним
змістом, принципам формування і використання джерела: статутний,
додатковий і резервний види капіталу, нерозподілений прибуток.
Відрахування до резервного фонду здійснюються щороку. Зменшення
резервного фонду в результаті використання вимагає донарахування в
наступних звітних періодах.
Також за рахунок чистого прибутку підприємство може формувати інші
необов'язкові резервні фонди, що повинно бути передбачено установчими
документами.
Чинне законодавство надає підприємствам право оперативно маневрувати
надходить у їх розпорядження прибутком після сплати податку на прибуток та
інших аналогічних платежів до бюджету.
Тенденція до зниження абсолютної, а тим більше відносної величини
нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності
підприємства.
Разом з тим величина даного показника багато в чому визначається
обліковою політикою підприємства.
Якщо підприємством отримано непокритий збиток, то при визначенні
підсумку власного капіталу він віднімається. Збільшення частки власного
капіталу за рахунок будь-якого їх перерахованих джерел сприяє посиленню
фінансової стійкості підприємства.
На підприємстві ПрАТ «Миронівська птахофабрика» спостерігається
тенденція збільшення власного капіталу за всіма позиціями Головним
джерелом формування власного капіталу є нерозподілений прибуток, частка
якого склала 97,80% загального обсягу фінансування капіталу, всього на
1,72%.
Проаналізуємо основні техніко-економічні показники підприємства в
таблиці 2.1.
42

Таблиця 2.1 – Аналіз основних техніко-економічні показників
підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» за 2020-2022 рр., тис.грн.
Показник 2020 2021 2022 Абсолютне Відносне відхилення,
рік рік рік відхилення, %
тис.грн
2020- 2021- 2021-2022
2021 рр. 2022 2020-2021 рр.
рр. рр.
Статутний фонд 185.3 1436.1 1538 +1250.8 107,09 804,1829 101,9
Додатковий
1634 355.2 370 -1278.8 104,17 26,31891 14,8
капітал
Власний капітал 1708,3 1920 2100 +211,7 109,38 112,3924 180
Позиковий
107,6 116,1 128 +8,5 110,25 107,8996 11,9
капітал
Основний
1381,3 1370,1 1569,3 -11,2 114,54 99,18917 199,2
капітал
Кредиторська
107,6 116,1 128 +8,5 110,25 107,8996 11,9
заборгованість
Оборотний
434,6 666 800 +231,4 120,12 153,2444 1341
капітал
Всього
фінансових 1815,9 2036,1 2497,3 +220,0 122,65 112,1262 461,2
ресурсів
Дебіторська
121,0 217,2 218,3 +96,2 100,51 179,5041 1,1
заборгованість
Довгострокові
- - - - - - -
зобов’язання
Грошові кошти
та
короткострокові 12,9 188,6 215,3 +175,7 114,16 1462,016 26,7
фінансові
вкладення
Запаси і витрати 284,2 258,7 278,3 -25,5 107,58 91,02745 19,6
Чистий
1568,5 2560,3 3690,8 163,23 144,15 991,8 1130,5
прибуток
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, як бачимо з таблиці 2.1 протягом трьох років, статутний фонд
підприємства збільшився на 107,09 % у 2022 році та у 2021 році на 804,18 %,
при чому додатковий капітал зменшився на 26,31 %, а саме на 1278,8 тис.грн. в
2021 році В 2022 році додатковий капітал в порівнянні з 2021 роком збільшився
на 104,17 тис.грн, а саме на 14,8 %. В 2021 році в порівнянні з 2020 роком
оборотний каптал збільшився на 153,24 %, а загальна кількість фінансових
ресурсів зросла на 220 тис. грн. В 2022 році в порівнянні із 2021 роком даний
43

показник зріс на 120,12 % та 122,65 тис.грн відповідно. Звідси можемо зробити
висновок про те, що діяльність підприємства протягом аналізованого періоду
була ефективною.
3690.8
4000
3500
2560.3
3000
2500
1568.5
2000
1500
1000
500
0
2020 2021 2022

Рис. 2.1 Динаміка прибутку підприємства за 2020-2022 рр.
*Джерело: систематизовано автором

Проведемо аналіз ліквідності підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2020-2022 роки в таблиці 2.2.
Проаналізуємо кожен із коефіцієнтів:
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності)
знизився, це свідчить про те, що на підприємстві недостатній залишок
грошових коштів. Крім того він значно нижчий рекомендованому значенню, що
є негативним для підприємства.
- Коефіцієнт поточної ліквідності нижчий рекомендованого значення
(0,5-0,8), що свідчить про необхідність активізації роботи дебіторів.

44

Таблиця 2.2 – Аналіз коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності
підприємства за 2020-2022 рр.
Абсолютне відхилення
№ Показник 2020 рік 2021 рік 2022 рік 2020-2021 2021-2022
рр. рр.
Коефіцієнт абсолютної
1 ліквідності (грошової 0,20 0,15 0,19 -0,05 0,04
платоспроможності)
Коефіцієнт поточної
2 0,17 0,14 0,16 0,03 0,02
ліквідності
Коефіцієнт загальної
3 ліквідності (розрахункової 0,0002 0,00007 0,0003 -0,00013 0,003
платоспроможності)
Коефіцієнт ліквідності при
4 0,03 0,01 0,04 0,02 0,03
мобілізації засобів
Коефіцієнт власної
5 0,8 0,9 0,95 0,1 0,05
платоспроможності
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

- Коефіцієнт загальної ліквідності (розрахункової платоспроможності)
нижчий рекомендованого значення (1-2) як на початок, так і на кінець звітного
періоду, це свідчить, що оборотних активів не достатньо для покриття
зобов'язань. Крім того коефіцієнт загальної ліквідності знизився на кінець
періоду порівняно з початком звітного періоду, що свідчить про збільшення
кредиторської заборгованості.
- Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів нижчий рекомендованого
значення (0,5-0,7), що свідчить про недостатність мобілізації запасів для
покриття поточних зобов'язань.
- Коефіцієнт власної платоспроможності є від'ємним, що свідчить про
нездатність підприємства погасити зобов'язання за рахунок чистих оборотних
активів.
Отже, як видно з таблиці 2.2 у 2021 році в порівнянні з 2020 роком
відмічалося зменшення таких показників як коефіцієнт абсолютної ліквідності
та коефіцієнта загальної ліквідності. Даний показник зменшився на 0,05 та
0,00013 відповідно. По коефіцієнту поточної ліквідності, коефіцієнті
ліквідності при мобілізації засобів та коефіцієнті власної платоспроможності в
45

2021 році відмічалася позитивна динаміка. Адже всі показники зросли на 0,03,
0,02 та 0,1. У 2022 році в порівнянні з 2021 роком по всім коефіцієнта
ліквідності на платоспроможності відмічалася позитивна динаміка, адже всі
показники зросли.
Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як
бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово
стійке, то воно в стані «витримати» несподівані зміни ринкової кон’юктури, і
не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність,
тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в
одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство
вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними
фондами, персоналом, контрагентами.
Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в
підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених
джерел формування активів.
Проведемо аналіз фінансової стійкості підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»в таблиці 2.3.
Коефіцієнт фінансової стійкості нижчий за норму і зменшився на кінець
періоду порівняно з початком періоду, то підприємство фінансово не стійке,
позиковий капітал перевищує власний і збільшується.
Коефіцієнт автономії характеризує фінансову незалежність підприємства
від зовнішніх джерел фінансування. На початок періоду коефіцієнт автономії
менше норми, на кінець періоду він ще зменшився, що свідчить про недостатню
частку власного капітал серед всіх джерел фінансування.
Коефіцієнт заборгованості перевищує рекомендоване значення, що
свідчить про залежність від позикового капіталу та недостатність власних
засобів. Порівнюючи показник на початок та на кінець звітного періоду бачимо,
46

що він зріс, що призвело ще до більшої залежності підприємства від позикового
капіталу.

Таблиця 2.3 – Аналіз показників фінансової стійкості підприємства за
2020-2022 рр.
Абсолютне Абсолютне
відхилення відхилення
№ Показники 2020 рік 2021 рік 2022 рік
2021-2022 2021-2022
рр. рр.
1 Коефіцієнт фінансової стійкості 0,58 0,29 0,31 -0,29 0,02
Коефіцієнт автономії (фінансової 0,07
2 0,37 0,23 0,30 -0,14
незалежності)
Коефіцієнт заборгованості 0,05
3 0,63 0,77 0,82 0,14
(фінансової напруги)
Коефіцієнт забезпеченості 0,25
4 -4,02 -5,64 -5,89 -1,62
власними оборотними засобами
5 Коефіцієнт маневрування -1,37 -2,83 -2,86 -1,53 0,03
6 Коефіцієнт постійного активу 2,39 3,91 4,5 1,52 0,59
Коефіцієнт відношення 0,61 0,57
7 7,02 7,63 8,2
необоротних і оборотних активів
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами є від'ємним,
що характеризує неможливість проведення незалежної фінансової політики.
Коефіцієнт маневрування набагато нижчий рекомендованого значення,
крім того є від'ємним, що свідчить про неможливість маневрування капіталом.
Отже, за даними таблиці 2.7 можна зробити висновок, за 2020-2021 рр.
відмічалося зростання по таким показникам як: коефіцієнт заборгованості
(фінансової напруги), коефіцієнт постійного активу, коефіцієнт відношення
необоротних і оборотних активів. А зменшення відмічалося по таким
показникам як коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт автономії
(фінансової незалежності), коефіцієнт забезпеченості власними оборотними
засобами, коефіцієнт маневрування. За 2021-2022 відмічалося збільшення всіх
коефіцієнтів фінансової стійкості.
Проведемо аналіз доходів підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2021-2022 рр. в таблиці 2.4.
47

Таблиця 2.4 – Аналіз доходів на підприємстві ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2021-2022 рр.
2021 рік 2022 рік Відхилення Темп
Показник зростання,
абсолютне, відносне,
тис. грн % тис. грн % %
тис. грн. %
дохід від
154909,3 98,1 208614,6 96,8 53705,3 -1,3 134,7
реалізації
операційні доходи 2382,2 1,5 4799,9 2,2 2417,7 0,7 201,5
дохід від участі в
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
капіталі
інші фінансові
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
доходи
інші доходи від
звичайної 566,2 0,4 2089,7 1,0 1523,5 0,6 369,1
діяльності
надзвичайні
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
доходи
Усього доходів 157857,1 100,0 215504,2 100,0 57646,5 - 136,5
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, за даними таблиці 2.4 можна зробити висновок, що доходи в 2022
році порівняно з 2021 збільшилися на 57646,5 тис грн. Дохід від реалізації
збільшився на 53705,3 тис грн. Операційні доходи зросли на 2417,7 тис грн.
Інші доходи від звичайної діяльності зросли на 1523,5 тис грн.
В структурі доходів суттєвих зрушень не відбулося: частка доходу від
реалізації зменшилась на 1,30% в загальній сумі доходів, а частка операційних
доходів та інших доходів від звичайної діяльності збільшилася відповідно на
0,70% і 0,06%.
Проведемо аналіз показників рентабельності підприємства за 2020-2022
рр. в таблиці 2.5.
Отже, за даними таблиці видно, що в 2022 відмічалося зростання всіх
показників рентабельності, зокрема: коефіцієнт рентабельності активів – 50 %,
коефіцієнт рентабельності власного капіталу – 222,22 %, коефіцієнт
48

рентабельності підприємства -133,33 %, коефіцієнт рентабельності продукції –
166,67 %.

Таблиця 2.5 – Показники рентабельності на підприємстві ПрАТ
«Миронівська птахофабрика» за 2020-2022 рр.
Абсолютне Абсолютне
2021 відхилення відхилення
№ Показник 2020 рік 2022 рік
рік 2020-2021 рр. 2021-2022
рр.
Коефіцієнт рентабельності 6,67 50
1 0,0003 0,0002 0,0001
активі
коефіцієнт рентабельності 128,57 222,22
2 0,0007 0,0009 0,002
власного капіталу
Коефіцієнт рентабельності 0 133,33
3 0,0003 0,0003 0,0004
підприємства
Коефіцієнт рентабельності 112,5 166,67
4 0,08 0,09 0,15
продукції
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

В 2021 році в порівнянні з 2020 роком відмічалося зростання таких
показників: коефіцієнт рентабельності активів – 6,67 %, коефіцієнт
рентабельності власного капіталу – 128,57 %, коефіцієнт рентабельності
продукції – 112,5 %.
Проаналізуємо трудові ресурси підприємства та фонд оплати праці.
Результати аналізу представимо у таблиці 2.6.
У 2021 році порівняно з 2020 роком середньооблікова чисельність
працівників зросла на 8 осіб, або на 10,0% і склала 88 осіб. Зросла чисельність
працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня до 2 осіб, проте
зменшилася на 1 особу чисельність позаштатних працівників та сумісників і
склала у 2021 році 2 особи. У 2020 році відбулося скорочення штату
працівників.

49

Таблиця 2.6 – Аналіз трудових ресурсів ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»
Роки Відхилення
Показники 2021 2022
2020 2021 2022
абсолютне відносне абсолютне відносне
Середньооблікова
чисельність
штатних 80 88 75 8 110,0 -13 85,2
працівників
облікового
складу, осіб
Середня
чисельність
позаштатних 3 2 3 -1 66,7 1 150,0
працівників та
сумісників (осіб)
Чисельність
працівників, які
працюють на 1 2 15 1 200,0 13 750,0
умовах неповного
робочого часу
(осіб)
Фонд оплати
праці: (тис. грн.)
- річний 3092,4 3937,2 3838,8 844,8 127,3 -98,4 97,5
- місячний 257,7 328,1 319,9 70,4 127,3 -8,2 97,5
Продуктивність
праці, тис. грн./ 702,7 813,5 890,7 110,7 115,8 77,2 109,5
особу
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

Середньооблікова чисельність зменшилася на 13 осіб, або на 14,8%
порівняно з 2021 роком і склала 75 осіб. Проте зросла чисельність позаштатних
працівників та сумісників на 1 особу, а також зросла чисельність працівників,
які працюють на умовах неповного робочого дня на 13 осіб, або на 650%
порівняно з 2021 роком і склала 15 осіб.
Фонд оплати праці у 2021 році порівняно з 2020 роком зріс на 844,8 тис.
грн., або на 27,3%. Збільшення фонду оплати праці відбулося за рахунок 2-х
факторів: збільшення чисельності працівників на 8 осіб порівняно з 2020 роком
50

та збільшення розміру середньої заробітної плати на 15,7 % порівняно із 2020
роком .
У 2022 році порівняно з 2021 роком фонд оплати праці зменшився на 98,4
тис. грн., або на 2,5%. Зменшення фонду оплати праці відбулося за рахунок
зменшення чисельності на 13 осіб порівняно з 2021 роком.
Кадрова політика підприємства спрямована на скорочення витрат, в тому
числі і трудових, а також підвищення кваліфікації працівників (проведення
семінарів, курсів підвищення кваліфікації, навчання у вищих навчальних
закладах та інше).
Проведемо аналіз основних засобів. Результати аналізу представимо у
вигляді таблиці 2.7. Первісна вартість основних засобів на початок 2020 року
становила 8255,2 тис. грн., знос – 3093 тис. грн., залишкова вартість – 5162,2
тис. грн., на кінець року первісна вартість основних засобів становила – 14103,4
тис. грн., знос – 3724,6 тис. грн., залишкова вартість – 10278,8 тис. грн.. На
протязі 2020 року придбано основних засобів на суму 5217,4 тис. грн., списано
з балансу внаслідок їх невідповідності критеріям визнання активом та
реалізовано основних засобів на суму 1151,6 тис. грн. з нарахованим зносом на
суму – 694,5 тис. грн.. В 2020 році було здійснено дооцінку нежитлового
приміщення головного виробничого корпусу адмінбудівля, прохідна, котельня,
що належать ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Вартість дооцінки складає
1782,4 тис. грн..
Первісна вартість основних засобів на початок 2021 року порівняно з
2020 роком зросла на 5847,8 тис. грн., або на 70,8%, сума зносу зросла на 631
тис. грн., або на 20,4%, відповідно залишкова вартість основних засобів у 2021
році порівняно з 2020 роком зросла на 5216,8 тис. грн., або на 101,1%. Первісна
вартість основних засобів на кінець 2021 року порівняно з 2020 роком зросла на
4294, 6 тис. грн., або на 30,5%. На протязі 2021 року було придбано основних
засобів на суму 5111 тис. грн., що на 106,4 тис. грн., або на 2% менше ніж у
2020 році, списано з балансу основних засобів на суму – 70 тис. грн., що на
335,6 тис. грн. або на 29,1% менше ніж у попередньому році.
51

Таблиця 2.7 – Аналіз основних засобів ПрАТ «Миронівська
птахофабрика», 2020 – 2022 роки
Відхилення
Роки
Показники 2021 2022
2020 2021 2022 абсолютне відносне абсолютне відносне
Первісна вартість
основних засобів на
8255,2 14103 18398 5847,8 170,8 4295 130,5
початок року, тис.
грн.
Знос, тис. грн. 3093 3724 5689 631 120,4 1965 152,8
Залишкова вартість,
5162,2 10379 12709 5216,8 201,1 2330 122,4
тис. грн.
Середньорічна
вартість основних 7770,5 11544 11809,5 3773,5 148,6 265,5 102,3
засобів, тис. грн.
Первісна вартість
основних засобів на 14103,4 18398 19175 4294,6 130,5 777 104,2
кінець року, тис. грн.
Вартість введених в
дію основних засобів, 5217,4 5111 847 -106,4 98,0 -4264 16,6
тис. грн.
Вартість виведених
основних засобів, 1151,6 816 70 -335,6 70,9 -746 8,6
тис. грн.
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

Первісна вартість основних засобів на початок 2022 року становила 18398
тис. грн., що на 4295 тис. грн., або на 30,5% більше ніж у попередньому році,
сума зносу зросла на 1965 тис. грн., або на 52,8%, залишкова вартість основних
засобів на початок року склала 12709 тис. грн.. На протязі 2022 року було
придбано основних засобів на суму 847 тис. грн., що на 4264 тис. грн., або на
83,4% менше ніж у 2021 році, списано з балансу основних засобів на суму – 70
тис. грн., що на 746 тис. грн., або на 91,4% менше ніж у попередньому році.
Термін використання основних засобів – до повного фізичного зносу.
Обмежень для виробничого використання основних засобів не має.
Вартість введених та виведених основних засобів зобразимо у вигляді
діаграми.
52

6000
5000
4000
Вартість введених в дію основних
засобів, тис. грн.
3000
Вартість виведених основних
засобів, тис. грн.
2000
1000
0
2020 2021 2022

Рис. 2.2 Вартість введених та виведених основних засобів
ПрАТ «Миронівська птахофабрика», 2020 – 2022 роки
Джерело: систематизовано автором

Як видно з рисунку 2.2, вартість введених та виведених основних засобів
з року в рік зменшується, при цьому різке зменшення вартості введених та
виведених основних засобів відбулося у 2022 році. Таким чином введення
основних засобів відбувається швидшими темпами ніж виведення основних
засобів.

2.3 Зовнішньоекономічна діяльність підприємства в ринкових умовах
господарювання

Наріжний камінь успіху МХП – вертикально інтегрована бізнес-модель.
Підприємство відповідає за всі стадії процесу виробництва курятини: від
виробництва інкубаційного яйця до розповсюдження й продажу фінальної
продукції, від вирощування власних зернових до виробництва необхідних для
53

годівлі птиці комбікормів. Це забезпечує повний контроль за якістю та
собівартістю – від поля до столу. Унікальна бізнес-модель та інтенсивні
капіталовкладення у розвиток і будівництво нових виробничих об'єктів з
високим рівнем ефективності – це головна перевага компанії порівняно з
конкурентами.
Вертикальна інтеграція бізнесу гарантує МХП стабільно високі стандарти
якості, а також контроль над собівартістю фінальної продукції завдяки великим
масштабам виробництва, що особливо важливо в умовах української економіки,
що розвивається. З огляду на ріст виробництва курятини МХП планує і надалі
самостійно забезпечувати себе основними інгредієнтами (кукурудзою,
пшеницею, соняшником, соєю), необхідними для виробництва комбікормів.
Компанія також продовжує знаходити додаткові способи використання відходів
виробництва.
Наприклад, на сьогодні МХП використовує лушпиння соняшнику для
підстилки в пташниках і як паливо для отримання парової енергії на
комбікормових заводах компанії. МХП також використовує курячий послід як
добриво для вирощування зернових. Уже другий рік (з 2012 р.) діє біогазова
станція на птахофабриці «Оріль-Лідер» (Дніпропетровська обл.). У подальшому
компанія продовжить підвищувати свій рівень енергонезалежності.
100% курятини виробляється і переробляється на підприємствах МХП.
Сегмент птахівництва включає 3 бройлерні птахофабрики і 2
птахофабрики з розведення батьківського поголів'я та виробництва
інкубаційного яйця.
15 розподільчих центрів компанії та власний парк вантажівок-
рефрижераторів дозволяють доставляти клієнтам охолоджену й заморожену
продукцію у найкоротші строки.
Станом на 31 грудня 2015 р. обсяги експорту м'яса птиці з початку року
склали понад 132 тис. тонн.
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» експортує свою продукцію у різні
54

країни світу. Зокрема до 17 країн ЄС: Нідерланди, Ірландія, Бельгія, Польща,
Італія, Греція й інші; країни СНД та Митного Союзу: Вірменія, Киргизстан,
Казахстан, Грузія, Молдова, Узбекистан, Таджикистан; країни Близького
Сходу: Ірак, Йорданія, Ліван, ОАЕ, Кувейт; а також в країни Африки:Єгипет,
Лівія, Демократична Республіка Конго, й інші країни світу.
У 2020 р. обсяги експорту до країн ЄС зросли на 65%. Порівняно з
минулим роком, експорт склав 27 285 т до 17 країн Європи. На цей ринок
почався експорт охолодженої курятини. МХП продовжує втілювати стратегію
диверсифікації ринків збуту і досліджувати нові ринки для ведення бізнесу в
країнах Азії, Близького Сходу та Африки, нарощуючи обсяги експорту м'яса
птиці у ці регіони. У 2015 р. МХП також отримав дозвіл на експорт своєї
продукції до Саудівської Аравії.
У 2024 році МХП планує відкрити дистрибуційні склади у різних точках
світ: ЄС, ОАЕ, Єгипет, інші.
Проведемо діагностику підприємств мясоперерорбної галузі з метою
визначення груп конкурентів і основних результатів боротьби між ними на
основі відкритої інформації. Станом на 1 січня 2020 року в Україні
нараховувалось близько 550 підприємств м’ясної промисловості та зокрема 83
підприємства в Одеській області [56]. Серед них лише 9 підприємств не
працюють вже досить довгий час і, найбільш вірогідно, не поновлять
виробництво. Інформація для аналізу конкурентної ситуації в галузі та
конкурентоспроможності, підприємств була отримана з відкритих джерел:
друкованих та електронних засобів масової інформації., інформаційно-
аналітичних сайтів та власних сайтів заводів.
За даними, Держкомстату імпорт м'яса в Україні в I кварталі 2020 року
становив 58 тис. тонн, що на 40 % менше в порівнянні з відповідним періодом
минулого року. При цьому основна частка імпорту, як і раніше, припадає на
м'ясо птиці (24 тис. тонн) і свинину (19 тис. тонн) [56].
Позитивну динаміку експерти пояснюють розвитком вітчизняного
55

виробництва та посиленням контролю ветслужби. Крім того, активно
розвивається внутрішнє виробництво. Станом на початок квітня поголів'я
свиней в Україні зросло 14 % в порівнянні з попереднім роком, птиці - більш
ніж на 5 % [56].
Питання ввезення на митну територію України м’яса та харчових
субпродуктів знаходяться на постійному контролі Держмитслужби і є
предметом щоденного моніторингу та аналізу.
При цьому, особлива увага митних органів спрямована на: забезпечення
контролю за правильністю визначення бази оподаткування товарів, що
ввозяться на митну територію України та формування їх дійсної ціни.
Протягом 9 місяців 2020 року в Україну імпортовано м’яса та харчових
субпродуктів на 17% менше, ніж за аналогічний період минулого року. У 2021
році ввезено 268 тис. тонн таких товарів, тоді як у 2020 році ввезено понад 332
тис. тонн. Середня вартість однієї тони ввезеної м’ясосировини у порівнянні з
минулим роком зменшилась на 7 % [56].
На відміну від імпорту, експорт м'яса і харчових нутрощів з України
збільшився на 57 % і становить більше 37 тис. тонн [56].
Таблиця 2.8 – Імпорт та експорт м’яса та харчових нутрощів за 9 місяців
2022 року
Імпорт Експорт
За вагою 268,1 тис. тонн (зменшення на 37,3 тис. тонн (зростання на
17%) 57 %)
Середня вартість 1 1277,9 дол США/т. 1941,8 дол США/т.
тонни (зменшення на 7%) (зменшення на 14%)
Основні країни- США – 33 %, Польща – 21 %, Казахстан - 37%, Росія – 31
постачальники Бразилія – 12 %, Німеччина – %, В’єтнам – 13 %
11%.
Основні імпортери ТОВ «Укрпродімпорт» (16%), ПП ПрАТ «Миронівська
«Броктранслогістік» (5%), ТОВ птахофабрика» під загальним
«Український мясний союз» (4%), брендом МХП
ТОВ ВКП «Богема» (3%), ТОВ (Миронівський
Агросоюз (3%) хлібопродукт) (43%), ТОВ
«Продконтракт» (10%), ТОВ
«Агромарс Ексім» (7%)
*Джерело: систематизовано автором на основі фінансової звітності підприємства

56

Протягом 1 півріччя 2022 року спостерігалося зменшення щомісячних
обсягів ввезення м’яса та харчових субпродуктів в порівнянні з минулим роком.
Проте починаючи з травня поточного року намітилась тенденція до
збільшення обсягів імпорту цих товарів. Найбільші обсяги таких товарів
ввезено у вересні, але вони не перевищують обсягів вересня минулого року
(менші на 2%).
Аналіз імпорту м'ясосировини у розрізі країни походження показав, що
найбільше на митну територію України ввозиться м'ясосировина, походженням
із США - 33 % (у минулому році також 33%); Польщі – 21% (у минулому році
також 21%); Бразилії – 12% (у минулому році – 14%); ,Німеччині – 11 % (у
минулому році – 14 %).
Структура імпорту м’яса та харчових субпродуктів у розрізі країн
імпортів за 2022 рр.
Інші
19% США
32%
Німеччина
14%
Бразилія
Польща
14%
21%
США Польща Бразилія Німеччина Інші

Рис. 2.3 Структура імпорту м’яса та харчових субпродуктів у розрізі країн
імпортерів за 2022 рр.
Джерело: систематизовано автором

При цьому, як ми бачимо на діаграмі структура імпорту м'яса та
57

субпродуктів в розрізі країн походження практично не змінилась в порівнянні з
минулим роком.
Частка країн ЄС в загальних обсягах імпорту товарів цієї групи є
найбільшою, а саме 52,3 %.
Якщо розглядати обсяги імпорту м'яса і субпродуктів у розрізі товарних
позицій, то більше 77 % від загальних обсягів ввезення таких товарів у
поточному році займає:
Імпорт м’яса птиці – 46,6 %;
Імпорт свинини – 31 %.
Для покращення якості м’ясної продукції та підвищення її
конкурентоспроможності державі необхідно надавати певні дотації,
підтримувати вітчизняних товаровиробників.
Однією з можливих причин зменшення собівартості продукції є
впровадження на фермерських господарствах біогазових установок.
В умовах залежності від джерел енергопостачання особливу увагу
підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» привертає альтернативна
енергетика, ефективне використання ресурсів, використання енергоефективних
технологій та технологій енергозбереження.
Виявити і використати альтернативні енергетичні ресурси - на
сьогоднішній день одне з пріоритетних завдань ПрАТ «Миронівська
птахофабрика».
Якісна, безпечна і екологічно чиста продукція, «зелена» енергія і чиста
природа - це світові стандарти, які ми прагнемо запровадити на наших
підприємствах.
У зв’язку з цим перед ПрАТ «Миронівська птахофабрика» постають такі
задачі:
2. Досягнення енергетичної незалежності.
3. Виробництво екологічно чистих органічних біологічних добрив.
4. Збереження екології в місцях розташування усіх підприємств, що
58

входять до складу Групи МХП.
Навесні 2012 р. «Миронівський хлібопродукт» почав роботи з
будівництва першої біогазової станції на птахофабриці «Оріль-Лідер» у
Дніпропетровській області. Уже в грудні 2012 року компанія ввела в
експлуатацію перший ферментатор. У 2013 році була запущена біогазова
станція, потужність якої склала 5 МВт/год (в еквіваленті: електропостачання
для 15 000 квартир і теплове забезпечення 1 500 квартир). У кінці 2014 р.
біогазова станція досягла своєї повної потужності.
Це перша в Європі біогазова станція такої потужності й рівня технологій,
яка працює на курячому посліді і відходах комплексу з переробки курчат-
бройлерів.
Міжнародні організації підтвердили ефективність і актуальність проекту з
точки зору стандартів екології і безпеки.
Вартість проекту – $15 млн.
У березні 2020 року було анонсовано проект будівництва нового
біогазового комплексу на Вінницькій птахофабриці, яке закінчиться у 2020
році. Проектна потужність складатиме 20 МВт. Він може стати найбільшим
біогазовим комплексом у світі.
Вартість 1 етапу будівництва – $27 млн.
Біогазові комплекси є конкурентною перевагою підприємства, адже
необхідно зазначити, що біогазова установка характеризується стабільними
показниками економії, оскільки в холодну пору року споживає тільки 10-12%
від виробленої енергії, а теплу – 3-7 %. В той же час, виробленої установкою
теплової енергії вистачає для забезпечення теплового режиму і в корівнику, і на
птахофермі, і на свинокомплексі; вистачає цього тепла також і для забезпечення
побуту працюючих: кип’ятіння води, робота сушарок соломи чи насіння,
підсушування дров тощо. Економічно вигідно розташовувати біля біогазових
установок тепличні господарства, тому що понаднормово вироблене тепло
можна спрямувати на забезпечення стабільного температурного режиму. В
59

даному випадку теплиця споживатиме безкоштовне тепло, що в свою чергу
забезпечить досить високі показники рентабельності вирощеної продукції.
Якщо зробити інвестиції в біогазову установку, то можна зекономити
кошти і ефективно використати земельні площі. При цьому будівництво
біогазової установки є актуальним не тільки для новостворених фермерських
господарств а й для вже існуючих.
Використання біогазових установок не тільки гарантує прибуток, але і
покращує екологічну ситуацію: не дає можливість викиду метану в атмосферу,
який виділяється під час розпаду гною та створює ефект парника більший у 21
раз за вуглекислий газ. Велике значення мають біологічні добрива для
збереження екології: зменшується використання хімічних добрив, що в свою
чергузначно скорочує шкідливий вплив на грунтові води [30].
Крім того, конкурентною перевагою підприємства є постійна робота по
охороні довкілля.
Природоохоронну роботу кожного підприємства групи компаній «МХП»
здійснює або штатний еколог, або особа, призначена наказом відповідальною за
охорону довкілля.
Керівництво компанії приділяє пильну увагу питанням підвищення
компетентності екологів і осіб, відповідальних за природоохоронну роботу.
Так, відповідно до ст. 7. Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища», в червні 2014 та 2015 рр. 25 співробітників компанії
закінчили курси підвищення кваліфікації в Державній екологічній Академії
післядипломної освіти та управління при Мінприроди. Після закінчення всі
успішно склали іспити й отримали Сертифікати встановленого зразка.
Щоденна робота екологів і осіб, відповідальних за охорону довкілля,
спрямована передусім на:
- виконання вимог природоохоронного законодавства;
- систематичне зниження утворення виробничих і експлуатаційних
витрат;
60

- зменшення втрат енергії та ресурсів;
- зменшення витрат, пов'язаних із впливом підприємств на
навколишнє природне середовище;
- підвищення конкурентоспроможності компанії на внутрішньому та
зовнішньому ринках;
- створення сприятливішого іміджу компанії серед населення та
громадськості;
- запобігання надзвичайних екологічних ситуацій і аварій, які можуть
призвести до істотного забруднення навколишнього природного середовища,
фінансових втрат і банкрутства;
- отримання додаткового прибутку, пов'язаного з екологічними
аспектами діяльності підприємства;
У січні 2015 року завершилися пусконалагоджувальні роботи на
внутрішньогосподарському комплексі з виробництва біогазу, отриманого з
біомаси рослинного та тваринного походження, з переробкою та утилізацією
органічної частини відходів.
Компанія розробила наступні програми у сфері охорони довкілля:
1. Програма управління у сфері екології на підприємствах ПрАТ
«Миронівська птахофабрика».
2. Програма впровадження системи екологічного менеджменту на
підприємствах ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
3. Програма зниження викидів парникових газів на підприємствах
ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
4. План управління пестицидами на підприємствах ПрАТ
«Миронівська птахофабрика».
Крім того підприємство розробило Екологічну політику, цілями якої є:
скорочення викидів забруднюючих речовин, в т.ч. парникових газів, в
атмосферне повітря;
зменшення обсягів утворення відходів та ступеня їх небезпечності для
61

навколишнього природного середовища;
зменшення обсягів утворення стічних вод та зниження в них
концентрації забруднюючих речовин; мінімізація техногенного впливу на
земельні ресурси;
раціональне використання ресурсів та поступове зменшення споживання
енергії із невідновлювальних джерел за рахунок енергії із відновлюваних;
ведення належного обліку обсягів утворення відходів, стічних вод,
викидів в атмосферне повітря та надійного і достовірного екологічного
моніторингу впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище;
підтримка плідних відносин із зацікавленими сторонами;
сприяння підвищенню екологічної обізнаності та культури серед
працівників, партнерів, споживачів та інших зацікавлених осіб;
посилення ролі екологічного управління в системі управління Компанії з
метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної,
соціальної);
постійне підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення
суцільного технічного контролю за станом виробництва, технологічних
процесів і продукції.
Принципи Політики:
поваги до прав людини;
врахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських
рішень;
сталого розвитку;
доступності, достовірності та своєчасності отримання екологічної
інформації;
відкритості та публічності у взаємодії із зацікавленими сторонами.

62

РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОНЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. SWOT – аналіз підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика»

ПрАТ «Миронівська птахофабрика» значну увагу надає аналізу своїх
сильних та слабких позицій з метою об’єктивної оцінки власних ресурсів в
конкуретній боротьбі необхідно провести цикл заходів, які дадуть змогу
виробництву зміцнити та підняти на вищу ступінь конкурентоспроможність за
для створення успішного результату.
“Знайшовши деякі можливості покращення конкурентоспроможності,
фірма не припиняє пошук нових резервів, щоб поліпшити якість продукції, що
пропонується, і тим самим не тільки збільшити обсяги реалізації і відповідно
прибуток від неї, але й поліпшити репутацію підприємства і завоювати нові
ніші на ринку і нових споживачів [39].
Однак слід зазначити, що поряд існують і деякі проблеми. Однією з
головних є проблема боротьби з конкурентами, які пропонують замовникам
більш вигідні умови, більш високу якість продукції за досить низькими цінами.
Стає зрозумілим, що підприємству необхідно постійно підвищувати якість
продукції і знижувати ціновий фактор, роблячи свою продукцію
конкурентоспроможною на такому мінливому ринку в даний час [40].
Для порівняння перспектив підприємства в умовах ринку нами
запропоновано використвувати SWOT матрицю, яка представлена у вигляді
таблиці. Відповідно з лівої сторони виокремлюємо дві категорії (переваги та
недопрацювання), в цю частину вносимо всі сильні і слабкі сторони
підприємства, які були вирижені на першому етапі аналізу (в другому розділі
роботи). У верхній частині матриці також виділяємо дві частини, до яких
додаються усі виявлені нами можливості і загрози. Там, де перетинаються між
собою розподіли уворюються 4 поля: СІМ» (сила і можливості); СІЗ» (сила і
63

загрози); СЛМ» (слабкість і можливість); СЛЗ» (слабкість і загрози). На будь-
якому з них ми бачимо всі допустимі парні комбінації і можемо виокремити ті,
які мають бути враховані для планування діяльності та поведінки підприємства.
По відношенню до тієї пари, яка була вибрана в полі «СІМ», потрібно
розробити стратегію, використовуючи при цьому сильні сторони підприємства
для того, щоб отримати результат від можливості, яка з’явилася ззовні.
Відповідно, до пари, що віднесена до поля СЛМ», застосовується програма, яка
розроблена з урахуванням тих потенційних можливостей, що виникли, з метою
адаптації, а в подальшому і подолання недоліків, які виявлені на виробництві.
Якщо ж пара виявлена в полі СІЗ» - стратегія може передбачати використання
власних сил виробництва з метою вирішення проблемних питань. І нарешті, для
пари, що знаходиться на полі СЛЗ», підприємство повинно побудувати таку
стратегію, яка дасть можливість їй подолати слабкі сторони, а також
попробувати попередити виникнення загрози, яка нависла над нею [41]. Щоб
мати можливість вдало застосовувати SWOT методології важливо уміти не
тільки виявити загрози та можливості, але й намагатися дати їм оцінку з точки
зору того, наскільки важливим для підприємства є зважання на виявлені загрози
і можливості при плануванні напряму поведінки підприємства [42].
При допомозі даних табл. 3.1. ми можемо встановити зв'язки між
сильними та слабкими сторонами, загрозами та можливостями, які виявлені у
діяльності ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Якщо пара знаходиться в полі
номер два, то перспектива розвитку повинна передбачати використання
сильних сторін діяльності підприємства для уникнення загроз. Для пари, що
знаходиться у полі номер три, планування діяльності має бути побудовано так,
щоб за рахунок нових можливостей можна було подолати слабкі сторони
діяльності. Для пар, що знаходяться у полі номер чотри підприємство має
розробити таку стратегію, яка б дала змогу позбутися слабких сторін і загроз у
діяльності [43]. В ході формування програми дій, потрібно передбачити
ситуації, при яких переваги і слабкі сторони міняються місцями і
позиціонуються як протилежні.
64

Таблиця 3.1 – Матриця СВОТ - аналізу діяльності ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»
Можливості: Загрози:
1. Прийняття податкового 1. Зростання рівня
кодексу України. інфляції, підвищення цін
2. Зниження цін на та зниження попиту
енергоносії. населення, що звузить
3. Можливості виходу на потенційний круг
нові ринки збуту. споживачів продукції
борошняних виробів.
2. Ревальвація
національної грошової
одиниці, що зробить
імпортні товари більш
конкурентоздатними
порівняно з аналогічно
продукцією
підприємства.
3. Зниження митних
бар’єрів для імпортної
продукції.
4. Зростання
контрабандних поставок
продукції на внутрішній
ринок України.
Сильні сторони: Поле сильних сторін і Поле сильних сторін і
Географічне можливостей (1) загроз (2)
розташування виробничих У цій ситуації підприємство Через розширення
потужностей, та близькість до для зміцнення своєї позиції ринків збуту та
м. Києва самому ємкому на ринку шляхом збільшення впровадження нових
споживацькому ринку, у тому своєї частки, диверсифікації видів виробів можна
числі і м’ясних виробів. продуктів, виведення на забезпечити резервні
Висока кваліфікація ринок товарівновинок для можливості.
менеджменту. Відносно того, щоб забезпечити Передбачити зв’язки з
низькі витрати на оплату резервні виробничі більшою кількістю с/г
праці порівняно з основними потужності. Сприятлива виробників, що
конкурентами-нерезидентами. фінансова ситуація дозволяє постачають зерно, на
Реалізація інвестиційних виділяти додаткові кошти на випадок низької
програм, націлених на науково-дослідні роботи, врожайності
збільшення потужностей по збільшувати фінансовий вирощування
виробництву сировини. портфель, поглинати дрібних сільськогосподарських
і крупних конкурентів. культур унаслідок
Необхідно провести поганих погодних умов.
сертифікацію. Необхідно Посилення митного
підвищити кваліфікацію контролю щодо
управлінського персоналу. зростання
контрабандних поставок
продукції на внутрішній
ринок України.

65

Продовження таблиці 3.1
Слабкі сторони: Поле слабких сторін і Поле слабких сторін і
1. Залежність від імпортних можливостей (3) загроз (4)
поставок деяких сировинних У цьому випадку У цій ситуації необхідно
компонентів (наприклад, підприємству необхідно: поступово згортати
добавок). підвищити кваліфікацію діяльність або
2. Зниження виробничих персоналу на курсах перепрофілювати її,
можливостей в зв’язку з підвищення кваліфікації і реінвестувати кошти в інші
зростанням цін на сировину. отримання вищої освіти; галузі. Підприємство може
3. Негативна екологічна підготовка продукції до залишитися на ринку лише
ситуація, що впливає на якість сертифікації; розвивати у випадку об’єднання з
продукції зв’язки з вітчизняними іншою фірмою.
4. Перевага конкурентів в виробниками сировини. Формування оптимального
асортименті та якості Сприятливим фактором є асортименту продукції.
продукції зростання споживання на Проведення BCI аналізу.
душу населення. Зниження
митних бар’єрів в країнах,
куди поставляються товари
підприємства.
*Джерело: складено автором

Наприклад, можливість, що не була використана може стати загрозою,
якщо її використає конкурент. Або, навпаки, успішно ліквідована загроза може
розкрити для підприємства додаткові можливості, якщо конкуренти не
спроможні її усунути. Для розвитку підприємства та додаткової вигоди
пропонуємо відкрити цех по виробництву ковбасних виробів та копченостей.
Для проведення аналізу скористаємося методикою Бостонської
консалтингової групи. (табл.3.2)
Таблиця 3.2 – Характеристика планових секторів бізнесу ПрАТ
«Миронівська птахофабрика»
Сектор бізнесу Плановий о бсяг продажу, Планові річні темпи
тис. грн. зростання ринку, %
Ковбасні вироби 26900 5,3
Копченості 35633 17,1
*Джерело: складено автором

Модель БКГ для аналізу визначених у таблиці 3.1 секторів бізнесу
компанії ПрАТ «Миронівська птахофабрика» зображено на рис. 3.1.
66

Рис. 3.1 Аналіз секторів бізнесу підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за допомогою моделі БКГ
*Джерело: складено автором

Побудувавши матрицю, ми можемо запропонувати деякі моменти
товарної політики ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Як видно, копченості
знаходяться у полі «Зірки». Це значить, що товар займає значну частку ринку,
яку необхідно удержувати та множити.
Загальновідомо, що конкурентоспроможність - це рух у напрямі розвитку
зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Тому, для того, щоб
залишитися всередині цього руху, всім підприємствам необхідно розвиватися і
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» у даному випадку не є виключенням. Саме
тому, нами було запропоновано основні заходи, які допоможуть покращити
стан конкурентоспроможності та забезпечать підприємству більш стале
становище (рис. 3.2.).
67

Рис. 3.2. Комплекс заходів по підвищенню конкурентоспроможності
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [44-45]

У найближчий час мають бути розроблені нові види продукції та
впровадження їх на ринок, оскільки зовнішнє ринкове середовище є
динамічним і постійно змінюється, як згадувалось вище. Якщо підприємство
буде затягувати із введенням на ринок нових видів продукції, то можливо, що
68

його конкуренти використають можливість та швидше задовольнять потреби
споживачів. Саме тому для ПрАТ «Миронівська птахофабрика», як і для будь-
якого підприємства, значно актуальним є питання розробки системи гнучкості -
системи, при допомозі якої підприємство має змогу швидко та максимально
ефективно підключитися під позитивні та негативні тенденції у зовнішньому
середовищі. Зокрема це можуть бути: кардинальне оновлення асортименту,
впровадження інноваційних технологічних ліній, розширення номенклатури,
освоєння нових сфер у виробництві, перехід до нового юридичного статусу
виробництва, оновлення шляхів і форм реалізації товару, завоювання нових
сегментів ринку й злиття виробничих об’єктів [46, 47].
Забезпечення стабільних позицій підприємства та на рику повинно
проходити по представленій нижче схемі (рис 3.3) [15].

Рис. 3.3 Логічна схема підвищення конкурентоспроможності
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [46, 47]

Ця схема визначає, що прибуток використовується в якості задаволення
виробничих цілей. І, як наслідок, здійснюється покращення конкурентних
позицій підприємства на ринку за підтримки введення інноваційних технологій,
закупки нових машин, пошуку нових каналів збуту, тощо [47].
69

Аналіз публікацій свідчить про те, що більшість методик узагальнення
зібраної інформації та аналізу галузі є модифікаціями застосування матриці
п'яти сил М. Портера. Матриця п'яти сил дозволяє оцінити ситуацію в галузі,
сформувати уявлення про перспективи конкурентної боротьби, а також
виділити основних конкурентів, які представляють найбільшу загрозу для
підприємства. Але вона є інструментом обробки загальної інформації про
конкуренцію в галузі.
Складність формування концептуального методологічного підходу до
підвищення конкурентоспроможності підприємств визначається наступними
факторами:
– фахівці дають неоднозначні трактування цього поняття і представляють
суперечливі визначення, кожне з яких охоплює ту або іншу сферу
конкурентоспроможності, або роблять спробу її комплексної характеристики;
– в залежності від того, яким чином здійснюється оцінка підвищення
конкурентоспроможності підприємства і з якою метою, істотно змінюються
фактори, які беруть участь в оцінці, їх сутність, значення, кількісний і якісний
склад;
– методи оцінки конкурентоспроможності, схвалені світової практикою і
представляють певний економічний інтерес з боку господарюючих суб'єктів,
які не враховують наукових підходів до управління.
Однак в умовах сформованої ринкової економіки доцільно
використовувати не тільки окремі підходи до оцінки конкурентоспроможності,
але і системно–комплексні, що враховують особливість специфіки ринкових
відносин в Україні;
– створені на вітчизняних підприємствах підрозділи, що займаються
питаннями управління маркетингом, не в змозі проводити аналіз
конкурентоспроможності через відсутність кваліфікованих фахівців,
технічного, інформаційного та методичного забезпечення [48, 49]. Суттєвою
проблемою підвищення конкурентоспроможності є зіткнення інтересів
компаній з інтересами споживачів. На нашому думку, дана проблема може бути
70

скоригована в ході реалізації ринкових відносин клієнта з підприємством, в
результаті чого, реалізація продукції і послуг стане ефективною як для
господарюючого суб'єкта, так і для споживачів. Реалізація даного коригування
представляється можливої тільки при подоланні певних бар'єрів, обумовлених
вихідним протиріччям. На перший план виходить питання оптимізації ціни на
продукцію і послуги, яка задовольнить всіх суб'єктів процесу її виготовлення і
реалізації. Наступним важливим питанням є випуск продукції, надання послуг,
які відповідають сучасним вимогам науково–технічного прогресу. І нарешті,
питання створення інфраструктури, яка необхідна для задоволення потреб
клієнтів підприємства, але не представляє особливого інтересу з точки зору
отримання максимального прибутку для підприємства–виробника. Викликає
інтерес вивчення конкретних етапів і дій, до яких вдаються виробничі і технічні
лідери високорозвинених країн з метою реалізації чергового ривка «за
лідерство». Це стосується регулярного оновлення асортименту товарів/послуг,
послуг, постійної розробки і швидкого освоєння нових видів товарів/послуг,
синхронного підвищення продуктивності праці та гнучкості виробництва,
скорочення витрати [50, 51].
У зарубіжній практиці одним з напрямків підвищення
конкурентоспроможності підприємств є збільшення обсягів реалізації
продукції. Використання даного інструменту з метою підвищення
конкурентоспроможності не в повній мірі відображає кінцевий результат, так
як не беруться до уваги такі важливі показники, як величина витрат
підприємства, його прибуток, прибутковість і т. д. Організація виробничого
процесу і планування обсягів діяльності підприємств з використанням даного
методу покликані вирішити ряд задач, однією з яких є розрахунок обсягу
реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємств [56-59].
Не менш важливим напрямком виступає поліпшення якості продукції, що
випускається, що побічно позначається на прискоренні науково–технічного
прогресу, освоєнні нових ринків, збільшення експорту, зростання попиту на
дану продукції. Підвищення якості продукції поліпшить імідж підприємства в
71

очах покупців, стане запорукою освоєння зовнішнього і внутрішнього ринку,
що в кінцевому рахунку вплине на процеси отримання прибутку. Використання
цього напрямку має ще й велике соціальне значення, актуалізує моральний
інтерес працівників виробництва, що дає їм можливість відчути свою соціальну
значимість. На підприємствах доцільно використовувати найбільш досліджений
метод підвищення конкурентних переваг, а саме зменшення витрат. У
виграшному становищі виявиться те підприємство, яке, здійснюючи певний
комплекс заходів, досягає менших витрат в порівнянні з його конкурентами.
Сьогодні, в умовах кризового становища багатьох галузей, утримати такі
переваги досить складно, що пов'язано з необхідністю конкурувати з іншими, в
тому числі закордонними, виробниками, які зниження витрат виробляють за
рахунок застосування дешевої робочої сили, великомасштабного виробництва і
т. д. [52-55] Організація, що націлилась на підвищення
конкурентоспроможності, повинна аналізувати свої витрати на всіх стадіях
проектування, випуску і реалізації продукції.

3.2Напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Враховуючи проведений SWOT – аналіз, для збільшення об’єму експорту
готової продукції пропонується проект будівництва повнокомплектної
птахофабрики з замкненим циклом виробництва, що включатиме площадку по
підрощенню молодняка птиці, комбікормовий завод; заводу по забою птиці.
Одним із основних процесів у промисловому виробництві яйця є
підрощення молодяка курей-несучок. Саме в цей період закладаються основні
технологічні параметри майбутніх курей, зокрема вага птиці, статевий розвитку,
збереженість поголів'я. Технологічний процес вирощення молодняка птиці
складає 90 днів. Молодняк вирощують з добового до 90-то денного віку. Для
отримання якісної птиці повинен проводитись щоденний контроль стану
здоров'я птиці, температури, вентиляції, подачі корму та води. Це забезпечує
виробництво високоякісного молодняка птиці, який згодом стане
72

високопродуктивною несучкою.
Крім позитивної сторони з технологічної точки зору, підрощення
молодяка птиці має позитив також і з економічної точки зору. Зокрема це дає
змогу здешевити молодняк птиці на 30%, що в подальшому відобразиться на
собівартості виробленого яйця. Площадка по підрощенню ремонтного
молодняка на фабриці складається з 6 пташників розміром 24х126 м загальною
площею 3024 м2 та потужністю 263424 гол. кожне приміщення, з європейським
клітковим обладнанням, повною автоматизацією та комп'ютеризацією всіх
виробничих процесів.

Таблиця 3.3 – Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва
площадки по підрощенню молодняка птиці
Назва статті Показник
Кількість площадок 1
Кількість пташників 6
Кількість курей в одному приміщенні пташника 263 424,00
Загальна кількість курей 1 580 544,00
Ціна одного птахомісця клітки (євро) (без ПДВ) 3,00
Вартість одного комплекта клітки (євро) (з ПДВ) 948 326,40
Вартість всієї клітки (грн) (з ПДВ) 38 691 717,12
Площа приміщень 1 пташника м2 3024,00
Вартість будівництва одного м2 приміщення (дол.) 300,00
Вартість одного приміщення пташника (грн) 4 581 360,00
Загальна вартість будівництва всіх пташників (грн) 27 488 160,00
Загальна вартість молоднякової площадки (з ПДВ) (грн) 66 179 877,12
Ціна одного птахомісця загальна (грн) 41,87
*Джерело: складено автором

Комплект кліткового обладнання складається з кліткової частини,
системи годування, системи поїння, системи послідовидалення, системи
вентиляції та мікроклімату, яка забезпечує евроейські норми по обміну повітря
та температурному режиму у пташнику, системи автоматизації та управління.
Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва площадки по під
рощенню молодняка птиці склала 66179877,12 грн. Детальніші розрахунки
наведені в таблиці 3.4.
73

Згідно проведених розрахунків окупність площадки по підрощенню
молодняка птиці складає 7,07 років.
Основним процесом у виробництві промислового яйця є утримання
поголів'я курей-несучок. Від дотримання всіх технологічних та ветеринарних
вимог по утриманню промислового стада курей-несучок прямопропорційно
залежить їх продуктивність, збереженість та якість виробленого яйця, що в
подальшому відобразиться на собівартості виробленої продукції, фінансовому
стані підприємства та результаті його діяльності. Технологічний процес
утримання курей-несучок складає 470 днів. Птиця утримуватиметься в
клітковому обладнанні з автоматичною подачею води, кормів та чищенням
посліду. По транспортерах яйце подаватиметься до сортувального цеху, де буде
проходити сортування та упаковка готової продукції. Період яйцекладки
починається з 120 днів. Продуктивність птиці може досягати 96%. Площадка по
утриманню поголів'я курей-несучок складається з 12 приміщень пташників
розмірами 24х114 м загальною площею 2736 м2 та потужністю 253 440 гол.
кожне приміщення, з європейським клітковим обладнанням, повною
автоматизацією та комп'ютеризацією всіх виробничих процесів. Загальне
поголів'я курей на птахофабриці буде складати 3 041 280 гол., а середньоденне
виробництво яйця за весь період утримання – 2 048 тис. шт. Зі всіх пташників
за допомогою «Анаконди» яйце транспортується до яйцескладу, де сортується,
маркується та пакується за допомогою сортувальної машини фірми «МОБА»
потужністю 180 000 в годину. Сортування яйця за допомогою машини дає
можливість більш точно визначати категорія яйця, виключити «людський
фактор», а також упаковувати яйце в тару по 6, 10, 15, 18, 30 шт., що дуже
важливо для розвитку роздрібної мережі. Фірма МОБА є лідером у технології
сортування, обліку й упакування яйця. Модельний ряд машин для сортування і
упаковки яйця МОБА відповідає високим стандартам і запитам в галузі
промислового виробництва яйця.
Сортувальна машина МОБА є багатофункціональною модульною
системою – на зразок меню, яке надає можливість вибору необхідної
74

конфігурації. Основний принцип роботи МОБА – кожне яйце розглядається як
окремо взятий продукт. Як тільки яйце поступило на ролики ділянки подачі,
воно більш не торкається інших яєць. Індивідуальна обробка значно скоротить
ризик пошкодження шкаралупи. Зіткнення яєць один з одним або з
устаткуванням в процесі сортування сприяє розповсюдженню бактерій.
Комп'ютер сортувальної машини оброблятиме інформацію про кожне яйце. Це
дасть можливість відстежувати дані по кожному яйцю. При промисловому
вирощуванню птиці особлива увага приділяється виробництву комбікормів. Від
якості комбікорму на пряму залежить продуктивність птиці та відповідно
планована собівартість. У структурі собівартості яйця корми складають до 70%,
тому навіть невеликі відхилення від необхідної якості комбікорму погіршують
виробничі показники.
У зв'язку з цим інвестиційним проектом на птахофабриці збудовано
власний комбікормовий завод. Загальна потреба інвестиційних коштів,
витрачених на будівництво комбікормового заводу складає 28 962 442,40 грн.
Детальніші розрахунки наведені в таблиці 3.4.
Потужність такого заводу становить 30 т на годину розсипного та 10 т на
годину гранульованого комбікорму, що дає можливість повністю забезпечити
потребу птахофабрики в кормах. В склад комбікормового заводу входить
елеватор потужністю 4500 т сировини та 1200 т готової продукції.
Комбікормовий завод забезпечений системою дрібнення, лінією грануляції,
змішувачем, системою мікро-дозування.
Дані системи дозволяють: якісно подрібнювати сировину, отримувати
гранульований корм, якісно змішувати компоненти, забезпечити введення всіх
необхідних складових для повнораціонного корму. Завод виготовляє продукцію
за європейською технологією, та забезпечує повноцінну життєдіяльність та
планові промислові показники яйценосності курей-несучок, та повноцінний
розвиток молодняку.

75

Таблиця 3.4 – Загальна потреба інвестиційних коштів, витрачених на
будівництво комбікормового заводу
Назва статті Показник
Кількість заводів 1
Виробництво комбікорму в день для дорослої 360
птиці(тон)
Виробництво комбікорму в день для молодняка (тон) 140
Всього потужність комбікормових заводів 500
(тон/день)
Зберігання сировини (тон) 4 500
Зберігання готової продукції (тон) 1 200
Вартість обладнання комбікоромового заводу (євро) 2 347 418,00
Вартість обладнання комбікоромового заводу (грн) 15 962 442,40
Будівельна частина 3 000 000,00
Автотранспортний парк для перевезення 10 000 000,00
комбікормів
Загальна вартість комбікормових заводів 28 962 442,40
*Джерело: складено автором

Для ефективного використання промислової площадки після закінчення
технологічного циклу птиці необхідно якнайшвидше звільнити виробничі
потужності. В Україні не було потужних заводів для забою такої великої
кількості птиці (14 446 000 голів). В зв'язку з цим було прийнято рішення про
побудову на птахофабриці заводу по забою птиці.
Потужність такого заводу становить 4000 голів на годину, що дозволяє в
короткий термін звільнити пташники від відпрацьованої птиці, зменшує часові
розриви між посадками, забезпечує максимальну ритмічність роботи та
рентабельність підприємства.
Включає в себе холодильні установки для охолодження та зберігання
готової продукції. Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва
заводу по забою птиці склала 123 000,00 грн.
В роботі будь-якої птахофабрики постійно виникає проблема утилізації
посліду, який постійно з'являється і накопичується унаслідок діяльності
фабрики. Для вирішення цієї проблеми стандартно використовують спеціально
бетоновані відстійники (лагуни), де пташиний послід відстоюється.
Детальніші розрахунки наведені в табл. 3.5.
76

Таблиця 3.5 – Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва заводу
по забою птиці
Назва статті Показник
Площа приміщення забійного заводу (м2) 3500
Вартість будівництва одного м2 приміщення (дол.) 360,00
Вартість будівництва приміщення під забійний завод 6 363 000,00
(грн)
Потужність забійного заводу (гол./день) 4 000
Вартість обладнання (євро) 700 000,00
Вартість обладнання (грн) 4 760 000,00
Холодильне обладнання 1 000 000,00
Загальна вартість забійного заводу 12 123 000,00
*Джерело: складено автором

При використанні звичайних відстійників, смітників і лагун фільтрат
часто потрапляє в ґрунтових води, від чого хворіють люди і тварини. Другий
метод рішення питання - вивіз посліду на поля, але це не є виходом, оскільки
після повені і дощів все опиняється у водоймищах і річках, звідки вода
поступає в населені пункти, та й пташиний послід в непереробленому вигляді є
достатньо агресивною речовиною, не призначеною для прямого внесення до
ґрунту. Одним з варіантів вирішення даної проблеми є застосування технології
компостування.
Компостування - це одна з технологій утилізації посліду і перетворення
його в корисний продукт, і є екзотермічним процесом біологічного окислення, в
якому органічний субстрат піддається аеробу біодеградації змішаною
популяцією мікроорганізмів в умовах підвищеної температури. В процесі
біодеградації органічний субстрат зазнає фізичні і хімічні перетворення з
утворенням стабільного гуміфіцированного кінцевого продукту. Цей продукт
представляє цінність як органічне добриво, і як засіб, поліпшуючий структуру
77

грунту. Компостування проводиться в природних умовах, без додаткового
використання інгібіторів, хімічних і штучних похідних.
У вживаній технології компостування виживанню патогенних
мікроорганізмів, гельмінтів і іншої хвороботворної мікрофлори, а також,
насіння смітних рослин перешкоджають декілька чинників: витримка
маси при високій температурі; рівномірний розподіл теплоти, що виділяється,
за всім обсягом, унаслідок замкнутості робочого циклу процесу; виділення в
процесі біокомпостування організмами – антагоністами антибіотиків; виділення
в процесі розкладання органіки інгібіторів.
В результаті застосування даної технології птахофабрика має наступні
вигоди: зменшення площ для зберігання посліду практично в 3 рази; зменшення
часу на переробку посліду в новий продукт; отримання нового продукту -
компосту, який можна продавати або використовувати як добрива на своїх
посівних площах. Виробництво компосту засноване на екзотермічному процесі
біологічного окислення, викликаного мікроорганізмами аеробів. Одна машина
може обробляти в день близько 50 м3 посліду, отриманого від 300-400 тисяч
голів.
Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва 1-єї
повнокомплектної птахофабрики складає 319 344 478,72 грн. Окупність
будівництва 1-єї повнокомплектної птахофабрики складає 6,06 років.
Отже, результатами впровадження даного інвестиційного проекту є:
1. Зниження собівартості яйця на 30%, і як наслідок поліпшення
позицій Агроходингу на ринку та збільшення норми прибутку.
2. Зниження чутливості ринку до сезонних коливань, тим самим
отримання додаткового прибутку.
3. Виведення на ринок нових продуктів.
4. Створення портфелю брендів.
5. Суттєве збільшення якості яйця за рахунок нової технології та
виробничої організації.
6. Перехід на новий рівень взаємовідносин птахофабрика – клієнт.
78

7. Формування якісної виробничої бази для наступного виходу на IPO.
8. Можливість виходу на міжнародні ринки.
Модульна система цей обсяг не обмежує. Детальніші розрахунки
наведені в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 – Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва 1-
єї повнокомплектної птахофабрики
Показники 1 птахофабрика
Доросла Інвестиції 154 007 859
площадка Прибуток 27 403 675
% по кредиту за період 18 480 943
впровадження
Період окупності 7,29
Молоднякові Інвестиції 66 179 877,12
площадка Прибуток 12 219 455,28
(нормальна) % по кредиту за період 7 941 585,25
впровадження
Період окупності 7,07
Комбікормовий Інвестиції 28 962 442
завод Прибуток 16 617 308
% по кредиту за період 3 475 493
впровадження
Період окупності 2,95
Забійний завод Інвестиції 12 123 000,00
Прибуток 1 971 441,84
% по кредиту за період 1 454 760,00
впровадження
Період окупності 7,89
Сортувальна Інвестиції 21 231 300
машина Прибуток 8 410 270
% по кредиту за період 2 547 756
впровадження
Період окупності 3,83
Компост Інвестиції 36 840 000
Прибуток 3 927 762 927
% по кредиту за період 4 052 400
впровадження
Період окупності 11,41
Загальна Інвестиції 319 344 478,72
Прибуток 70 549 911,96
% по кредиту за період 37 952 937,45
впровадження
Період окупності 6,06
*Джерело: складено автором

79

Великим резервом поглиблення інтенсифікації аграрного виробництва є
подолання некомплексності його технічного оснащення шляхом механізації
допоміжних процесів. Не менш важливими резервами слід вважати
переоснащення основного виробництва більш досконалою технікою,
впровадження інноваційних технологій. Оснащення технічними засобами
допоміжного виробництва – матеріальна основа інтенсифікації аграрного
виробництва.
З багатьох напрямів зовнішньоекономічного розвитку цілям
інтенсифікації виробництва найбільшою мірою відповідають такі, як
автоматизація й комплексна механізація, хімізація, меліорація земель на базі
нової сільськогосподарської техніки.
Безперечно, названі напрями не вичерпують усіх досягнень науки, але за
рівнем розробленості, за широтою сфери можливого використання в
сільськогосподарському виробництві вони найбільшою мірою відповідають
його інтенсифікації.
Ринок інноваційної продукції та інноваційних послуг, як і будь-який
інший ринок, є системою, що саморегулюється. Однак інноваційна діяльність
не може відбуватися в некерованому режимі й держава повинна впливати на
даний процес та регулювати його. Здійснення зазначених заходів сприятиме
розвитку ринку інновацій та економічному зростанню країни.
Досягнення поставлених цілей вимагає проведення комплексної
державної політики інноваційно-інвестиційних зрушень, яка має враховувати
всі структурні ланки сфери АПВ: безпосередньо сільське господарство, як
сировинну базу, систему зберігання і первинної доробки сільськогосподарської
сировини, підприємства з промислової переробки сільгосппродукту та цілісну
інфраструктуру аграрного ринку і продуктів харчування.
Окреслена мета і принципи передбачають формулювання чітких
орієнтирів у питаннях перспективних напрямів реалізації стратегії
інноваційного розвитку з визначенням середньостроковому і поточному
періодах. Пріоритетом повинна стати всебічна державна підтримка
80

ефективного використання інноваційного потенціалу галузі і на рівні
конкретних підприємницьких структур.
Щодо засад і пріоритетів формування інноваційно-інвестиційної моделі
аграрного сектору потрібно визначитися на державному рівні розробкою
державної аграрної політики в пріоритетах сталого розвитку (рис. 3.5).

Рис. 3.5 Пріоритети та орієнтири державної політики
*Джерело: складено автором

Перехід на кластерну організацію розвитку агропромислового
виробництва та сільських територій має бути відображений в аграрній політиці
як довгострокове програмне завдання.
Успішне виконання якого вимагає координації зусиль виробничих
формувань, органів місцевого самоврядування, регіонального й державного
управління, спрямування їх спільних коштів на досягнення визначених для
кожного агропромислового й соціально-економічного кластера напрямів і
пріоритетів.
За такої організації виробництва роль районних та обласних управлінь
агропромислового розвитку зростатиме, тому що більша частина
81

організаційних, координаційних і контрольних функції передаватиметься на
місцевий рівень.
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій на підприємстві
зтикаються з різними видами ризиків. Головна його діяльність – експорт
товарів до різних країн світу, відповідно виникають потенційні транспортні і
валютні ризики. За для зниження можливих ризиків підприємство широко
застосовує різні види і методи страхування, які забезпечують захист інтересів
вітчизняних та іноземних учасників різних форм міжнародної співпраці.
Підприємство провидить всі види майнового страхування, а особливо
страхових випадків пов’язаних з доставкою товарів, а саме, страхування
цивільної відповідальності, страхування «авто каско», страхування трейлерів,
страхування «карго», страхування водіїв транспортних засобів, страхування
вантажів у внутрішніх перевезеннях та експортно-імпортних вантажів,
страхування від нещасних випадків при ДТП. Проведено страхування майна та
обладнання підприємства. Велику увагу приділено особистому страхуванню
життя і здоров’я робітників.

82

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі багато українських підприємств активно беруть участь
у зовнішньоекономічній діяльності. Проте ефективність зовнішньоекономічної
діяльності вітчизняних підприємств ще доволі низька. Це свідчить про
відсутність чіткої зовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній
досвід роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом
продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування.
Окреслене коло проблем вимагає від керівників вітчизняних підприємств
відповідних дій по удосконаленню організації зовнішньоекономічної
діяльності. Серед основних можливих заходів по удосконаленню організації
ЗЕД на підприємствах можна виділити наступні: створення окремого
структурного підрозділу, що відповідав би за успішність ведення ЗЕД на
підприємстві, маркетингингові дослідження нових ринків за умови виходу на
них, вибір партнерів для ведення зовнішньоекономічної діяльності шляхом
збору необхідної інформації про них, проведення SWOT-аналізу для розробки
стратегії розвитку підприємства та удосконалення механізму
зовнішньоекономічної діяльності підприємства на основі відповідних
законодавчих актів.
Втілення в життя вище запропонованих заходів, без сумніву значно
покращить якість роботи підприємства у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Отже, управління це сфера діяльності підприємства, яка безпосередньо
пов'язана з роботою з людськими ресурсами. Його завдання полягає в тому,
щоб зробити людей здатними до здійснення спільної діяльності, надати їх
зусиллям ефективності і згладити присутні їм недоліки, адже здатність людини
робити внесок у суспільство настільки ж залежить від ефективності управління
підприємствами, як і від власних зусиль та віддачі людей.
В основі здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємством
закладені такі функції управління, як планування, організація, мотивація і
83

контроль, що є головними на підприємствах, оскільки будь-яка інша
управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування.
Кожна з наведених функцій відповідає за забезпечення певного сегменту
господарської діяльності, що допоможе підприємству визначити слабкі та
сильні сторони управління, та уникнути помилок у майбутньому.
Визначення методу управління здебільшого залежить від характеру
проблеми, що підлягає вирішенню, а також ресурсів, наявних на підприємстві,
кваліфікованих менеджерів та умов виробничого процесу. Задля досягнення
ефективного результату визначено, що на практиці менеджери
зовнішньоекономічної діяльності використовують перераховані у статті методи
у поєднанні, адже кожен з цих інструментів зосереджується на певному
вузькому сегменті управлінського процесу [60-63].
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» є підприємством замкнутого циклу –
від виробництва добового молодняку до виробництва м’яса курчат-бройлерів.
Введення птахофабрики в експлуатацію відбувалось у два етапи. Запуск першої
черги розпочався у 2006 р. й завершився у 2007 р. Запуск другої черги
розпочався в 2008 р. й завершився у 2009 р. Також у 2015-2017 рр. відбулось
розширення підприємства завдяки будівництву трьох нових дільниць з
вирощування птиці.
Станом на 31 грудня 2015 р. обсяги експорту м'яса птиці з початку року
склали понад 132 тис. тонн.
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» експортує свою продукцію у різні
країни світу. Зокрема до 17 країн ЄС: Нідерланди, Ірландія, Бельгія, Польща,
Італія, Греція й інші; країни СНД та Митного Союзу: Вірменія, Киргизстан,
Казахстан, Грузія, Молдова, Узбекистан, Таджикистан; країни Близького
Сходу: Ірак, Йорданія, Ліван, ОАЕ, Кувейт; а також в країни Африки:Єгипет,
Лівія, Демократична Республіка Конго, й інші країни світу.
У 2020 р. обсяги експорту до країн ЄС зросли на 65%. Порівняно з
минулим роком, експорт склав 27 285 т до 17 країн Європи. На цей ринок
почався експорт охолодженої курятини. МХП продовжує втілювати стратегію
84

диверсифікації ринків збуту і досліджувати нові ринки для ведення бізнесу в
країнах Азії, Близького Сходу та Африки, нарощуючи обсяги експорту м'яса
птиці у ці регіони. У 2015 р. МХП також отримав дозвіл на експорт своєї
продукції до Саудівської Аравії.
У 2024 році МХП планує відкрити дистрибуційні склади у різних точках
світ: ЄС, ОАЕ, Єгипет, інші.
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» значну увагу надає аналізу своїх
сильних та слабких позицій з метою об’єктивної оцінки власних ресурсів в
конкуретній боротьбі необхідно провести цикл заходів, які дадуть змогу
виробництву зміцнити та підняти на вищу ступінь конкурентоспроможність за
для створення успішного результату.

85

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про підприємства в Україні». Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/887-12#Text
2. Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів
(контрактів)». Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201].
3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від
16.04.1991 р. № 960–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. –
Ст. 377. – (Зі змін. та допов.).
4. Закон України «Про підприємництво». Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-12#Text.
5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від
16.04.1991 р. № 960–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. –
Ст. 377. – (Зі змін. та допов.).
6. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнiшньоекономiчної дiяльностi
підприємства : навчальний посiбник для вузiв / Г. М. Дроздова. – К. : ЦУЛ,
2005. – 172 с. – Режим доступу до ресурсу:
http://readbookz.com/book/34/1521.html/
7. Тюріна Н.М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч.
посібник / Н.М. Тюріна, Н.С. Карвацка. – К.: Центр учбової літератури, 2013. –
408 с.
8. Мазаракі А.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності :
підручник: Мазаракі А.А., Т.М. Мельник, Ю.О. Олейніков та ін.; за заг.ред.:
А.А. Мазаракі - К.: КНТЕУ, 2012. – 824 с.
9. Баула О.В. Особливості формування стратегія
зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасному глобалізаційному
просторі / О.В. Баула, А.В. Сачук. ‒ 2013. ‒ Том 7.– С.64-68.
86

10. Вівчевич А.М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності:
Навчальний посібник / А.М. Вівчевич, О.В. Максимець. – Львів: Афіша, 2016. –
140 с.
11. Вівчар О.І. Основні аспекти підвищення ефективності
зовнішньоекономічної діяльності підприємств / Оксана Вівчар // Галицький
економічний вісник. — 2015. — No 2. — С. 24—30.
12. Скоропад І.С., Герасименко С.І. Ефективність маркетингових
заходів у системі зовнішньоторговельних зв'язків. // Вісник національного
університету "Львівська політехніка". — 2014. — № 469. — С. 498—502.
13. Кириченко О.А. Сучасна система управління
зовнішньоекономічною діяльністю підприємства / О.А. Кириченко, К.Г.
Ваганов. ‒ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
14. Любич Б.Б. Сучасні підходи до управління зовнішньоекономічною
діяльністю підприємства / Б.Б. Любич // Прометей: регіональний збірник
наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут
МОН України; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. –
Донецьк, 2013. – Вип.1(25). – C. 48-53.
15. Тульчинська С. О. Етапи процесу побудови збутової політики
підприємства / Тульчинська С.О., Лебедева Ю.Е. // Розвиток підприємництва як
фактор росту національної економіки : матеріали XV Міжнародної науково-
практичної конференції, м. Київ, 16 листопада 2016 р. – К. : НТУУ «КПІ», 2016.
– С. 191.
16. Щербак В.Г., Лозенко А.П. Проблеми проникнення вітчизняних
підприємств на зовнішні ринки // Фінанси України. — 2015. — № 4. — С. 58—
61.
17. Маталка С. М. Управління ефективністю зовнішньоекономічної
діяльності підприємств : монографія / С. М. Маталка. – Луганськ : Ноулідж. –
2014. – с. 210.
87

18. Економіко-правовий механізм ЗЕД в контексті міжнародної
інтеграції України: [монографія] / [Л.В. Батченко, О.О. Ашурков, Д.Є.
Висоцький та ін.]. – Донецьк: ВІК, 2009. – 378 с.
19. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: навч. посіб. / [за
ред. Л. С. Сміяна]. – К.: КНТ, 2008. – 414 c.
20. Шевченко Л.В. Напрями розвитку законодавчої бази механізму
державного управління українських зовнішньоекономічних відносин / Л.В.
Шевченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 23. – С.139–141.
21. Соколенко Л. М. Зовнішньоекономічна діяльність: організація та
документальне оформлення / Л.М.Соколенко. – Xарків.: – Фактор, 2001. – 176 с.
22. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну» від 22.12.1998 р. № 332 // Відомості Верховної Ради
України. – 1999. – № 11. – Ст. 78. – (Зі змін та допов.).
23. Закон України «Про захист національного товаровиробника від
демпінгового імпорту» від 22.12.1998 р. № 330 // Відомості Верховної Ради
України. – 1999. – № 9 – 10. – Ст. 65. – (Зі змін та допов.).
24. Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. 431
№ 2371–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 125.
25. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах» в редакції від 04.10.2001 р. № 2761 //
Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 40.
26. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних)
операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351 //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 44.
27. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р. № 991 //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 363.
28. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний
режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998 р. № 356 //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 7. – Ст. 50.
88

29. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV // Відомості
Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – N 38–39. – Ст. 288.
30. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент : навч.-метод. посіб. для
самост. вивч. дисциплін / Є. Г Панченко. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ,
2006. – 468 с.
31. Aмeлiнa I.В. Мiжнaрoднi eкoнoмiчнi вiднocини: нaвч. пociб. /
Aмeлiнa I.В., Пoпoвa Т.Л., Влaдимирoв C.В. – К. : ЦУЛ, 2013. – 256 c
32. Господарський кодекс України. Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text
33. Романчиков В.І. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. /
В.І. Романчиков, І.О. Романенко. – К.: ЦНЛ, 2008. – 256 c.
34. Циганкова Т. М. Міжнародна торгівля: Навч. Посібник / Т.М.
Циганкова, Л.П. Петрашко, Т.В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2002. – 448 с.
35. Яхно Т.П. Міжнародний менеджмент: навч. посіб. / Т.П. Яхно, І.А.
Лапшина. – Львів : ,,Компакт-ЛВ”, 2005. – 304 с.
36. Циганкова Т. М. Міжнародна торгівля: Навч. Посібник / Т.М.
Циганкова, Л.П. Петрашко, Т.В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2002. – 448 с.
37. Чувардинський О.Г. Зовнішня політика України в умовах світової
економічної інтеграції й глобалізації / О.Г. Чувардинський. – К.: Лібра, 2008. –
469 с.
38. Шевченко Л.В. Напрями розвитку законодавчої бази механізму
державного управління українських зовнішньоекономічних відносин / Л.В.
Шевченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 23. – С.139–141.
39. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління
підприємством: навчальний посібник. — Київ, 2004. — 400 с/
40. Карпенко А.В. Оцінка системи управління маркетингом на
підприємстві // Держава та регі они. — 2007. — №1 — С. 135—136.
41. Балабанова Л.В. SWOT-аналіз — основа формування
маркетингових стратегій. Навчальний посібник. — Київ, 2005. — 301 с.
89

42. Балабанова Л.В. Проблеми маркетингово го менеджменту в умовах
ринкової економіки україни // Торгівля і ринок України. — Донецьк: Дон
ДУЕТ, 2000. — Вип. 10. — Т. 1.
43. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління
підприємством: навчальний посібник. — Київ, 2004. — 400 с.
44. Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств
як засіб ринкового реформування економіки / АПЕ. – 2003. – № 2. – С. 70-73.
45. Кузьмін О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства: [навч. посіб. для студ. спец. «Міжнародна економіка»] /
О.Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. – Львів: Компакт-ЛВ, 2005. – 304 с.
46. Бондаренко А. Л. Поняття конкурентоспроможності підприємства
в системі економічних наук – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/6_84127.doc.htm.
47. Булєєв І. П. Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики:
монографія. Харків, Україна: ВД «ІНЖЕК», 2006. С. 63–91.
48. Бондаренко А. Л. Поняття конкурентоспроможності підприємства
в системі економічних наук – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/6_84127.doc.html
49. Булєєв І. П. Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики:
монографія. Харків, Україна: ВД «ІНЖЕК», 2006. С. 63–91.
50. Должанський І. З., Загорна Т. О. Конкурентоспроможність
підприємства: навч. посіб. Київ, Україна: Центр навчальної літератури, – 2006.
– 384 с.
51. Євчук Л. А. Стратегії забезпечення конкурентоспроможності
сільськогосподарських підприємств: автореф. дис. …докт. екон. наук: спец.
08.00.04 «Економіка та управління підприємствами». Миколаїв, Україна,2010. –
36 c.
52. Павлова В. А. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності
підприємств виробників споживчих товарів: автореф. дис.… докт. екон. наук:
90

спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами». Донецьк,
2006 – 33 с.
53. Тарнавська Н. П. Управління конкурентоспроможністю
підприємства: теорія, методологія, практика. Тернопіль, ,Україна: Економічна
думка, 2008, – 570 с.
54. Тюха І. В. Управління розвитком конкурентоспроможності
підприємств олійно–жирової галузі: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец.
08.00.04 «Економіка та управління підприємствами». Київ, ,Україна ,2010. – 20
с.
55. Чернега О. Б. Управління підприємством в умовах конкуренції:
автореф. дис. …докт. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і
управління підприємствами». Донецьк, ,Україна, 2001. – 32 с.
56. Смирнов В.В. Експортно-імпортні операції в міжнародному
бізнесі. – К., 2017. - 328 c.
57. Стровский В.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. -
К.:, 2016. - 365 c.
58. Стровский С.Є. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства:
Підручник для вузів. - К.: Знання, 2011. - 823 с.
59. Решетняк К. Експортно-імпортні операції як основа
зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Управління розвитком. 2017. №
3. С. 30–32.
60. Рибакова Т. О. Механізм фінансового регулювання
зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання / Т. О. Рибакова //
Економічний вісник університету. - 2021. - Вип. 51. - С. 128-136. - Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2021_51_19.
61. Мельник А. О. Трансформація складових зовнішньоекономічної
політики України в умовах світової економічної кризи / А. О. Мельник // Вісник
Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2012. – № 3,
Т. 3 (188). – С. 14-16.
91

62. . Кульганік О. М. Сучасні процеси міжнародної торгівлі України в
умовах глобалізації / О. М. Кульганік. // Ефективна економіка. - 2019. - № 10.
63. Лакіза В. В. Особливості застосування електронної торгівлі
суб’єктами господарювання в умовах міжнародної економічної діяльності / В.
В. Лакіза, Р. Д. Бала. // Ефективна економіка. - 2020. - № 11.

92

ДОДАТКИ

93

Додаток А

Рис. 1 Основні методи управління зовнішньоекономічною діяльністю

94

Додаток Б

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets