ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9237| Title: | «ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ "МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА", С. СТЕПАНЦІ, КАНІВСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)» |
| Authors: | Бітюк, Інна Миколаївна Мандибура, Ярослав Володимирович |
| Keywords: | Управління, інноваційно-інвестиційний потенціал, агропідприємства, організаційна діяльність |
| Issue Date: | 2022 |
| Abstract: | Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів формування інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства. Об’єктом дослідження є інвестиційно-інноваційний розвиток підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження управління інвестиційно-інноваційним розвитком підприємств виробництва продукції тваринництва. Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра: - дослідити сутність інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва продукції тваринництва агропромисловими підприємствами; - дослідити особливості та фактори інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва продукції тваринництва; - дослідити тенденції виробництва продукції тваринництва; - навести загальну характеристику організаційної діяльності підприємства; - провести оцінку господарсько-економічної діяльності підприємства; - провести аналіз конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах господарювання; - провести SWOT – аналіз підприємства; - сформувати та обґрунтувати інноваційно-інвестиційні пріоритети виробництва продукції тваринництва. За результатами дослідження сформульовані пропозиції та визначено пріоритетні напрямки розвитку підприємства. Основою в формуванні стратегії розвитку підприємства є виробництво високоякісної продукції, яка здатна задовольнити потреби споживачів. В роботі було запропоновано проект будівництва заводу, сформовано напрями та процеси інноваційно- інвестиційного розвитку агропромислового виробництва. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9237 |
| Appears in Collections: | 073 Менеджмент (Менеджмент) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Диплом Мандибура Ярослав.pdf Restricted Access | 2.36 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування
Допущено до захисту
завідувач кафедри
____________________________________
____________________________________
«_____»________________________ 2022 р.
МАНДИБУРА ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
«ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА
ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ
ПІДПРИЄМСТВАМИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ "МИРОНІВСЬКА
ПТАХОФАБРИКА", С. СТЕПАНЦІ, КАНІВСЬКИЙ Р-Н., ЧЕРКАСЬКА
ОБЛ.)»
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма навчання: денна
Група: М-185
Виконавець роботи:
«____»___________ 2022 р. _____________ Мандибура Я.В.__
(підпис) (ПІП)
Керівник роботи:
«____»___________ 2022 р. ____________ к.е.н., доц. Бітюк І.М.__
(підпис) (ПІП)
Черкаси 2022
5
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ІННОВАЦІЙНО- ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА
ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ
ПІДПРИЄМСТВАМИ……………………………………………………. 9
1.1 Сутність інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва
продукції тваринництва агропромисловими підприємствами………. 9
1.2 Особливості та фактори інноваційно-інвестиційного
розвитку виробництва продукції тваринництва……………………… 29
1.3 Тенденції виробництва продукції тваринництва……………. 45
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «МИРОНІВСЬКА
ПТАХОФАБРИКА»……………………………………………………… 53
2.1 Загальна характеристика підприємства ……………………. 53
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства… 58
2.3 Аналіз конкурентоспроможності підприємства в ринкових
умовах господарювання…………………………………………………. 69
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯКІВ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА
ПРОДУКЦІЇ ТВАРИНИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ
ПІДПРИЄМСТВАМИ…………………….. 79
3.1 SWOT – аналіз підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»……………………………………………………………. 79
3.2 Інноваційно-інвестиційні пріоритети виробництва
продукції тваринництва………………………………………………… 83
ВИСНОВКИ………………………………………………………. 102
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………….. 104
ДОДАТКИ………………………………………………………… 113
6
ВСТУП
Динамічний розвиток глобального середовища на світових ринках
визначають швидкі зміни факторів, змушують при формуванні умов
економічного зростання більш активно вирішувати проблеми забезпечення
конкурентоспроможності національних підприємств. Створення сприятливих
умов для оптимального розвитку науково-технічного потенціалу національної
економіки стає першочерговим завданням цілеспрямованої державної політики,
направленої на досягнення стабільного економічного зростання, підвищення
якості життя населення, забезпечення продовольчої безпеки. Саме тому
особливої уваги заслуговує дослідження інноваційно-інвестиційних процесів,
які є рушійною силою розвитку підприємств, визначають стратегічне майбутнє
всієї країни, вирішення яких можливе лише в рамках ефективної реалізації
вітчизняного аграрного сектора і, в тому числі, виробництва продукції
тваринництва.
Теоретико-методологічними та практичними аспектами інноваційно-
інвестиційної діяльності у тваринництві займалися такі вчені як Ю. Бабанова, І.
Бланк, Л.Дж. Гітман, Л. Гайдук, Т. Дорошенко, В. Івченко,А. Мертенс,Н.
Татаренко, В. Федоренко та ін.
Проблемам інноваційного розвитку виробництва продукції тваринництва
присвячені праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: Дж. М. Кейнса,
Н. Маренкова, М.Портера, Р. Фатхутдінова, Й. Шумпетера, Ю. Яковця та
багатьох інших.
Аналіз інвестиційної діяльності підприємств, значення інноваційного
процесу для розвитку економіки країни присвячено чимало праць українських
науковців, серед яких найбільш вагомими є праці І. Артімонова, І. Бланка, А.
Буряка, І. Вініченка, Л. Борщ, К. Волощук, А. Гайдуцького, О. Дація, В.
Іванишина, Б. Колтинюка, А. Пересади, С. Тивончук, В. Кравців, М. Місюка, Н.
Тарнавської, П.Пуцентейло, А. Стельмащука та ін.
7
Враховуючи дослідження зазначених авторів, які охоплюють широке
коло питань у галузі розміщення, спеціалізації та концентрації тваринництва,
ціноутворення, організації та оплати праці, технологій виробництва продукції
тваринництва слід зауважити, що в сучасних умовах необхідні нові підходи для
створення можливостей стабілізації та переходу на якісно вищий динамічний
рівень інноваційно-інвестиційного розвитку. Впровадження новітніх техніко-
технологічних та організаційно-економічних рішень прикладного характеру
потребують уточнення теоретичних, методичних і практичних питань,
пов'язаних зі специфікою розвитку тваринництва на інноваційно-
інвестиційній основі. Практична значимість, концептуальні положення і
пропозиції сприятимуть вирішенню проблеми підвищення ефективності
тваринництва на основі активізації інноваційно-інноваційних процесів,
досягнення більшої стійкості розвитку галузі та зміцненню
конкурентних позицій вітчизняних товаровиробників.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження управління
інвестиційно-інноваційним розвитком підприємств виробництва продукції
тваринництва.
Об’єктом дослідження є інвестиційно-інноваційний розвиток
підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів
формування інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
- дослідити сутність інноваційно-інвестиційного розвитку
виробництва продукції тваринництва агропромисловими підприємствами;
- дослідити особливості та фактори інноваційно-інвестиційного
розвитку виробництва продукції тваринництва;
- дослідити тенденції виробництва продукції тваринництва;
- навести загальну характеристику організаційної діяльності
підприємства;
- провести оцінку господарсько-економічної діяльності підприємства;
8
- провести аналіз конкурентоспроможності підприємства в ринкових
умовах господарювання;
- провести SWOT – аналіз підприємства;
- сформувати та обґрунтувати інноваційно-інвестиційні пріоритети
виробництва продукції тваринництва.
Інформаційною базою для написання кваліфікаційної роботи бакалавра є
законодавчі та нормативні документи, навчально-методична література,
фінансова звітність підприємства, узагальнення, які отримані під час
проходження практики.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНО-
ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
ТВАРИННИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ
1.1 Сутність інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва
продукції тваринництва агропромисловими підприємствами
Інноваційно-інвестиційний розвиток виробництва продукції
тваринництва агропромисловими підприємствами об'єктивно потребує
входження України у світове господарство на організаційно-економічних
засадах ринкових відносин, на принципах рівноправності і взаємної вигоди у
співробітництві в інноваціях та інвестиціях в галузі тваринництва. На
сучасному етапі розвитку виробництва продукції тваринництва
агропромисловими підприємствами пріоритетною є інноваційно-інвестиційна
діяльність, оскільки вона передбачає залучення науково-технічних розробок,
використання розроблених передових технологій та певний технологічний
монополізм.
Трактування певних термінів залежить від часу, конкретних цілей
дослідження та аналізу. Для прикладу, в англійських термінологічних
словниках термін «інновація» є синонімом «нововведення» та «новизни», тому
використовується на рівні з ними. Насправді ж на практиці між ними існує
певна різниця [1]. Термін «інновація» використовується у різних аспектах, у
теорії, на практиці, самостійно та для визначення ряду понять: інноваційний
процес, інноваційний розвиток, інноваційна діяльність. У світовій економічній
літературі не існує загального визначення поняття
«інновація». Роль інновації досліджувалась у теорії земельної ренти Д.
Рікардо. Автор вивчав науково-технічні та організаційні поліпшення, які
впливають на зростання прибутку у різних його формах [11].
10
А. Сміт в своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства
народів» розглядав деякі аспекти інновацій. Фактором, що забезпечує
зростання доходів населення, є суспільний розподіл праці, який і розглядався
ним як економічна інновація [78]. Можемо зауважити, що у всіх цих
концепціях дія інновацій розглядалася у сукупності з іншими факторами і
майже не враховувалася в еволюційних моделях економічного розвитку.
Виникнення самостійної інноваційної теорії відбулося на початку ХХ ст. у
працях таких відомих економістів, як В. Зомбарт та Й. Шумпетер [71, 21].
Розробка вітчизняної теорії нововведень, як будь-якої складної та
комплексної проблеми, потребує систематизації та класифікації відповідних
категорій і понять. Уперше термін «інновація» ввів у науковий обіг
австрійський (пізніше американський) учений Йозеф Алоіз Шумпетер у
першому десятилітті ХХ ст. У своїй роботі «Теорія економічного розвитку»
(1911 р.). Й. Шумпетер уперше розглянув питання нових комбінацій змін у
розвитку (тобто питання інновації) і дав повний опис інноваційного процесу. Й.
Шумпетер виділяв п'ять змін у розвитку:
1) використання нової техніки, технологічних процесів або нового
ринкового забезпечення виробництва;
2) упровадження продукції з новими властивостями;
3) використання нової сировини;
4) зміни в організації виробництва і в його матеріально-технічному
забезпеченні.
Сам термін «інновація» Й. Шумпетер почав використовувати у 30-ті роки
ХХ ст. При цьому під інновацією Й. Шумпетер мав на увазі зміну з метою
впровадження і використання нового вигляду споживчих товарів, нових
виробничих, транспортних засобів, ринків і форм організації у промисловості.
Дослідження Й. Шумпетера послужили поштовхом до роботи учених у сфері
інновацій [21, с.185].
В подальшому теоретичні доробки в галузі економічного розвитку
пов’язують з іменем М. Туган-Барановського, який встановив, що не попит
11
регулює пропозицію, а навпаки – пропозиція впливає на попит. Це стає
можливим завдяки накопиченню позикового капіталу й інвестуванню його в
інвестиційні товари, зокрема в інноваційні, особливо на фазі зростання в
економічному циклі для її подовження чи для подолання стагнаційної фази.
[94]. Наукові підходи до визначення сутності інновації наведені у табл. 1.1.
На основі узагальнення наукових підходів до трактування сутності
вважаємо, що інновації - це не просто нововведення, а нова функція
виробництва, нові технології; принципово нові соціально корисні продукти
харчування; особливий інструмент підприємництва; ідея, практика чи продукт,
що сприймаються індивідом як нові, ознака яких полягає в обов'язковій
наявності науково-технічної новизни та здатності до виробничого застосування;
економічна необхідність, що усвідомлена потребами ринку.
Якщо поглянути на її сутність дещо ширше, вона виступає комплексом
практичних дій, спрямованих на використання науково-технічних результатів
для отримання нових або поліпшення існуючих виробів, технологій, методів
управління [16, 17]. Її реалізація має здійснюватися з конкретною метою, якою
для суб’єкта господарювання виступає забезпечення прибутковості його
діяльності, формування іміджу [4], зміцнення конкурентоспроможності та
розвиток потенціалу [10]. В свою чергу, інноваційна діяльність в узагальненому
вигляді представляє собою процес створення, провадження та поширення
інновації [27, 31].
На відміну від інших галузей, в аграрному секторі процес розробки
інновацій відбувається більш повільно. Це зумовлює необхідність
комплексного дослідження проблеми через вплив інноваційно- інвестиційного
потенціалу на нарощування виробництва продукції тваринництва. Слід
вімітити, що в тваринництві швидкість обороту інноваційного капіталу і
його приріст не можуть конкурувати з промисловістю.
12
Таблиця 1.1 - Наукові підходи до визначення сутності інновації
Автор Характеристика підходу
Інновації – не просто нововведення, а нова функція виробництва. Це - зміна технології
виробництва речей, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація становить стрибок
від старої виробничої функції до нової. Великі інновації викликають створення нових
Й.Шумпетер
підприємств і нового устаткування, але не кожне нововведення, нове виробництво є
інновацією. Інновація в економічному сенсі завершується тільки з першою комерційною
операцією за участю нового продукту, процесу, системи, або пристрою, зазвичай також
використовується для описання всього процесу просування такого рішення"[201, с.159].
Попит на товари створюється самим виробництвом і ніяких зовнішніх обмежень
розширеного відтворення, крім браку продуктивних сил, не існує. Якщо тільки запас
М.Туган- продуктивних сил досить великий, завжди можна розширити виробництво і знайти
Барановський застосування для нового капіталу [194, с 32].
Виробництво керує споживанням і це відбувається через нагромадження капіталу та його
інвестування в нові технології та виробництво [194, с.175].
Інновації – особливий інструмент підприємництва. Діяльність, яка наділяє ресурси новою
можливістю створювати багатство. Мистецтво надання ресурсам нових можливостей для
П.Друкер
створення цінностей, при цьому підсумувавши, що: у будь-якому разі, що б не змінювалося,
потенціал все існуючих ресурсів, який створює цінності, є складовою інновації [54, с.43].
Інновація – це особлива сфера теорії і практики, система дії соціального суб'єкта, спрямована
А.Мешков на удосконалення якостей соціокультурного суб'єкта і яка дозволяє агенту
придбати в якості винагороди бажані ресурси й позитивну репутацію [134].
Інновація – це ідея, практика чи продукт, що сприймаються індивідом як нові, а на думку та інших,
інновацією є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів і послуг.
Тобто, в одному випадку інновація - це результат творчого процесу у вигляді нової продукції
А. Томпсон
(техніки), технології, методу тощо, в іншому - процес введення нових виробів, елементів,
підходів, принципів замість існуючих. Проте головна їх ознака полягає в обов'язковій наявності
науково-технічної новизни та здатності до виробничого застосування[193, с.35].
Нове, яке є або результатом появи нової технології (технічне рішення), або результат
нетрадиційного застосування відомої технології. Б. Твісс відмітив, що "... Винахід -
формулювання, висунення ідеї. Нововведення - застосування, тобто процес, в якому
Б. Твісс
дослідження або ідея набувають економічного змісту. Іншими словами, "винахід" стає
"нововведенням", якщо здобуває успіх на ринку ...". Отже, комерційний аспект визначає
інновацію як економічну необхідність, що усвідомлена потребами ринку[190, с.38].
«Інновація – це об’єкт, впроваджений у виробництво у результаті проведеного наукового
Уткин Е. дослідження чи зробленого відкриття, який якісно відрізняється від попереднього аналогу» [196,
с.127].
«Інновація – це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне
використання ідей, винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів
Санто Б.
та технологій, і, у випадку, коли інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява
на ринку може принести додатковий дохід [168].
Хучек М. «Інновація – це втілення будь-якого нового, будь-яка нова річ, новинка, реформа»[199].
«Інновація – це системні впровадження в аграрну сферу результатів науково - дослідницької
роботи, що призводять до позитивних якісних та кількісних змін у характеристиці
Кот О.
взаємозв’язків між біосферою та техносферою, а також поліпшують стан навколишнього
середовища». [92, с.38].
«Інновація є результатом праці, отриманим завдяки застосуванню нових наукових знань, що
Бухвостов Ю. перетворюють процес функціонування та розвитку виробничо-господарської системи АПК у
напрямку підвищення її ефективності, стійкості та системної якості відносин». [25, с.38].
«Інновації – новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на
результати діяльності суб’єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих
Андрійчук В.
аналогів або ж не мають аналогів взагалі. Як зазначає В.Г. Андрійчук, життєвий цикл інновації
триває доти, доки суб’єкти набувають конкурентних переваг [3, с.593].
«Інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні
Закон «Про
технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого,
інноваційну
адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та
діяльність».
якість виробництва і (або) соціальної сфери» [64]
*Джерело: узагальнено автором на основі [3, 25, 54, 64, 68, 72, 75]
13
Особливо це стосується виведення нових порід тварин, яке іноді сягає
десятки років. Перелом негативних тенденцій, які мають місце в галузі
протягом останніх двох десятиліть, з одночасним економічним ростом
вимагає запровадження новітніх науково-технічних досягнень, забезпечуючи
при цьому максимальну оптимізацію використовування обмежених фінансових,
інвестиційних, матеріально-технічних ресурсів.
Розглянемо класифікацію інновацій та інвестицій з урахуванням
результативності і напряму інноваційного процесу наведена у табл. 1.2.
Таблиц 1.2 - Класифікація інновацій та інвестицій
Класифікаційні
Види інновацій та інвестицій Характеристика
ознаки
Види інноваційно- Організаційні; економічні; Продуктові; процесові; технологічні;
інвестиційних змін технічні; технологічні; соціальні; структурні; методи, стандарти,
юридичні; інформаційні; процедури, нормативи, правила.
фінансові; управлінські.
Новизна Світові; галузеві; ринкові; Глобалізація та розвиток економіки
підприємств. окремих країн
Суб'єкти Населення; фізичні та юридичні Власник; керівник, спеціаліст, рядовий
господарювання особи і їх організаційно-правові працівник.
форми
Регіональна ознака Населений пункт; район; По кожному регіону залежно від їх
область. регіональних функцій
Походження Вітчизняні; Результат наукових досліджень;
передовий вітчизняний досвід;
інновацій та зарубіжні; результат наукових досліджень і досвід
інвестицій спільні. іноземних компаній; створення СП.
Форми і прояви Власними силами; Наукові відкриття вітчизняної науки;
кадрового за участю іноземних і запозичені у вигляді консультацій,
вітчизняних вчених; навчання за кордоном; залучення
забезпечення
за участю вітчизняних та іноземних іноземних фахівців на умовах
спеціалістів. консалтингу, реінженірінгу,
Джерела Власні кошти; позичені та залучені Державна підтримка новацій;
інвестування кошти; бюджетні та позабюджетні державно-приватне партнерство;
кошти; кошти підприємств;
гранти на розвиток науки; Заощадження громадян; венчурний
інші джерела.
капітал.
Строки реалізації Короткострокові; середньострокові; Терміни освоєння проектної
інноваційно-інвес довгострокові потужності.
тиційних проектів
Рівні окупності Швидко, середньо, Міра окупності.
низько окупні
Ступені ризику Мало; помірно; ризикові Прийняття, уникнення, управління
Види ефективності Економічна; соціальна; Виробництво; послуги; охорона
екологічна; інтегральна навколишнього середовища;
управління.
Призначення Багатоцільові (дифузні); Системні; цілеспрямовані.
одно цільові.
14
Продовження таблиці 1.2
Масштаби Глобальні; локальні, макро, мікро. Нова технологія; виробництва
впровадження рідкісного продукту, товарів, робіт і
послуг.
Агропромислові Технічні; організаційно - Системи машин, техніка; технології;
управлінські та економічні, норми та нормативи; навколишнє
соціоекологічні. середовище.
Відродження Селекційно-генетичні; технологічні; Виведення нових порід тварин,
виробництва матеріальні. запровадження ноу-хау технологій,
продукції новітніх науково-технічних
тваринництва досягнень, джерел та видів
фінансових, інвестиційних,
матеріально-технічних ресурсів.
*Джерело: узагальнено автором на основі: [6,11,17,44,50]
Інноваційно-інвестиційний потенціал за своєю суттю представляє
складну динамічну ієрархічну систему, до складових якої крім характеристик
структури і стану товарно-матеріальних ресурсів, рівня науково-технічного
прогресу, трудового потенціалу і системи управління має бути включений
показник рівня розвитку.
Різновиди інновацій з урахуванням критеріїв наведені у табл. 1.3.
Таблиця 1.3 - Різновиди інновацій з урахуванням критеріїв дії
Різновиди інновацій
Критерії
Радикальна Рекомбінаційна Модифікаційна
Причини Здобуття або утримання Диверсифікація, Задоволення потреб
інновації позиції лідера, досягнення пошук нових ринків, клієнта
конкурентноспроможності підвищення
ефективності
управління
підприємством
Джерела Власні лабораторії, спеціальні Рекомендації Рекомендації клієнтів
інновації колективи, зовнішня клієнтів, внутрішні
експертиза, ідеї ідеї, bеnchmarking
Спосіб На підставі внутрішньої та Головним чином на На підставі
впровадження зовнішньої експертизи, підставі внутрішньої внутрішніх та
інновації зазвичай централізований експертизи зовнішніх вимог,
процес процес значною
мірою
децентралізований
15
Продовження таблиці 1.3
Відносини із Кооперація, що базується на Специфікації Тісно пов'язаний з
споживачами інноваційності (технічні проектів, контрактів витратами та
інновації);може бути стандартами якості
обмежена (організаційні
інновації), індивідуалізація,
кастомизація
Відносини з Обмежені Середньої Міцні зв'язки з
іншими інтенсивності, в фірмами регіону
фірмами регіоні та поза
регіоном
Наявність Сприйняття виробничими Пошук суб’єктів, які Готовність
механізму підрозділами впроваджень будуть виробничих
впровадження впроваджувати підрозділів до
інновацій інновації впровадження
інновацій
*Джерело: узагальнено автором на основі [6,9,23,51,64,73,79]
Інноваційна діяльність агропромислових підприємств зосереджується
безпосередньо у виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації
сільськогосподарської продукції, є його складовою частиною та набуває нового
соціально-економічного сенсу. Даний тип економічного розвитку визначається
запровадженням нових розробок та впровадження інновацій, використання
досягнень науково-технічного прогресу, сучасних технологій управління
розвитком виробництва продукції тваринництва агропромисловими
підприємствами.
Отже, головним завданням є розроблення сучасної науково-технічної
політики, що включає найбільш ефективні організаційно-економічні напрями
освоєння інновацій, інвестицій та подальшого нарощування науково-
технічного потенціалу в економіці країни.
У сучасних умовах виробнича діяльність в галузі тваринництва не
вважається інвестиційно привабливою та супроводжується ризиками. Вона
загострює питання розробки та удосконалення сучасних методів управління
економічними процесами, пошуку джерел залучення інвестицій, впровадження
системи ефективного використання інноваційних ресурсів для підвищення
інноваційно-інвестиційної активності. Вирішити зазначені питання можливо за
умови визначення відповідності інновацій перспективним інвестиціям, тісної
16
взаємодії інноваційно-інвестиційних процесів в агропромисловому виробництві
та тваринництві зокрема.
Даний напрям висуває потребу розгляду єдиної інноваційно-
інвестиційної системи в розрізі інновацій та інвестицій. Від успішного розвитку
і функціонування системи залежить стабільність агропромислового комплексу
та економічне зростання країни в цілому. Тому забезпечення інноваційно-
інвестиційного напряму розвитку виробництва продукції тваринницької галузі
на практиці є важливим фактором розвитку національної економіки країни,
забезпечення продовольчої безпеки, що є стратегічним завданням розвитку
виробництва продукції тваринництва агропромисловими підприємствами.
Інноваційні процеси в Україні можливі при наявності платоспроможного
попиту реального сектору економіки на результати наукових досліджень і
науково-технічних розробок. Щоб досягти мети, необхідно здійснювати
ефективну інноваційну політику, яка повинна спрямовуватись на вибір
пріоритетів і механізмів прямого державного фінансування інноваційних
проектів, на забезпечення стимулу вкладання коштів та одержування прибутків
від використання наукових розробок суб’єктами підприємництва.
Згідно з твердженням вітчизняного науковця Рожко О.Д., основною
метою програми соціально-економічного розвитку України є і повинен бути
«інвестиційно-інноваційний розвиток».
Також треба врахувати, що одним із чинників, за допомогою якого
можливо досягнути цієї мети, є ефективна політика у фінансово-бюджетній
сфері, котра повинна ураховувати такі аспекти, як обмеженість державних
коштів; необхідність точного визначити пріоритетних напрямів діяльності
інноваційних структур, які мають бюджетне забезпечення; виведення з-під
оподаткування коштів, які витрачаються підприємствами на наукові
дослідження, розробки, технічне переозброєння та впровадження
високотехнологічних продуктів, для стимулювання інноваційної діяльності;
головним напрямком національної економіки мають стати використання знань
та виробництво, джерелом яких виступають інтелект працівника та
17
інтелектуальна власність; визначення пріоритетних напрямів галузі
тваринництва, які створюють інноваційний ефект в економіці, для того щоб за
допомогою пільг стимулювати входження приватного капіталу, що дасть змогу
зробити пільги прозорішими; забезпечення матеріальних винагород за
значні наукові дослідження, тим самим стимулювання інтелектуальної
діяльності вітчизняних науковців [16].
Слід також відмітити, що основними причинами введення інновацій в
агропромислових підприємствах є намагання одержати на ринку конкурентні
переваги та максимізувати прибуток; забезпечення престижу підприємства та
швидке вирішення проблем, що можуть виникнути на виробництві; посилення
конкурентної боротьби, зростання попиту споживачів; вивчення наукових
новинок та їх впровадження у виробничий процес з метою поліпшення
результатів діяльності підприємства.
Тому, інноваційна діяльність - це вид діяльності, пов'язаний із
перетворенням наукових досліджень і розробок з продукту, який
запропонований на ринку, в новий чи покращений технологічний процес або
якісно новий підхід до виробництва та надання суспільно необхідних послуг.
Інновації містять не тільки технічну складову, але й економічне та
соціальне наповнення. Особливості освоєння інновацій полягають у тому, що
управління ними все більшою мірою переміщуються на новий організаційний
рівень. Це пов'язано з тим, що саме використання недосконалих методів
господарювання, застосування застарілих технологій та техніки, збільшують
безліч питань, які негативно впливають на ефективність тваринницткоїї галузі.
Повільне та не системне надходження основних засобів останніми
роками, не може перекрити темпи їх вибуття. При цьому має місце вторинне
використання техніки та обладнання, що були в експлуатації та надходять із- за
кордону. Вітчизняні розробки, які пропонуються, відстають від зарубіжних
аналогів. Особливо це стосується організації безвідходного виробництва,
селекції, енерго- та ресурсоощадного забезпечення, господарювання, розвитку
виробництва продукції тваринництва, підвищення продуктивності галузей
18
агропромслового комплексу.
Досліджуючи стан інноваційної діяльності агропромислових підприємств
можна зазначити, що він не у найкращому стані. Існує чимало невирішених
проблем впровадження та ефективного використання інновацій, що
супроводжується втратою ним конкурентоспроможності як на місцевому, так і
на міжнародному рівнях. Підтримуючи думку науковців та експертів, можна
зазначити, що брак фінансових ресурсів є головною причиною гальмування
інноваційного розвитку.
Разом з тим існує ряд інших причин, таких як спад платоспроможного
попиту на вітчизняну продукцію з боку держави та підприємницького сектору,
непривабливість вітчизняних підприємств для іноземних інвесторів через
невміння держави фінансово грамотно спрямувати грошові потоки, негативний
вплив інфляційних процесів, високі відсоткові ставки за банківські кредити,
неплатоспроможність замовників, економічний ризик, недосконала
нормативно-правова база регулювання інноваційної діяльності, яка є
фрагментарною, нецілісною і суперечливою, та інші економічні та політико-
правові проблеми.
Необхідно зазначити, що державі належить особлива роль у посиленні
інноваційної діяльності в аграрній сфері, яка при виробленні економічної,
науково-технічної і соціальної політики визначає пріоритети основних базисних
інновацій на всіх рівнях, формує ринковий механізм її реалізації. Для цього
потрібно активніше використовувати всі досягнення науково- технічного
прогресу, її агротехнічні, технологічні, організаційно-економічні та інші
інноваційні напрямки.
Також до перспектив впровадження аграрних інновацій слід віднести
зрозумілу та несуперечливу законодавчу базу, сприйнятливе кредитування
сільськогосподарського виробництва, створення моніторингової системи для
відстеження інноваційного потенціалу, пошуку шляхів забезпечення
сприятливого середовища для здійснення інноваційних процесів. Також, можна
зазначити, що одним із найважливіших елементів діяльності аграрних
19
підприємств має бути розроблення його інноваційної політики, яка міститиме у
собі важливі стратегічні й тактичні аспекти.
Метою інноваційної політики повинно бути запровадження інновацій у
діяльність підприємств для забезпечення оптимального завантаження
виробництва.
Вона повинна відбуватися у двох напрямах:
1) акцент на потребах ринку і споживачів, яким відповідає
маркетингова політика підприємства;
2) концентрація на ресурсах, тобто досягнення в науковій і виробничій
сферах, технологіях, управлінських механізмах, оптимізуючи цим самим
використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів
суб'єкта господарювання.
Інноваційні процеси в агропромисловому виробництві мають свою
специфіку. Вони відрізняються різноманіттям регіональних, галузевих,
функціональних, технологічних і організаційних особливостей.
Так, наприклад, аграрні інновації (агроінновації) — це інновації, що
реалізуються в аграрному секторі економіки з метою підвищення ефективності
його діяльності та забезпечення стабільного розширеного відтворення
агропромислового виробництва, реалізацією в господарську практику
результатів досліджень і розробок у вигляді нових порід і видів тварин і птиці,
нових технологій в тваринництві і переробній промисловості, нових засобів
захисту тварин, нових методів профілактики і лікування тварин і птиці, нових
або покращених продуктів харчування, матеріалів, нових форм організації і
управління різними сферами економіки, нових підходів до соціальних послуг,
що дозволяють підвищити ефективність виробництва.
До пріоритетних напрямів інноваційного розвитку у сфері
сільськогосподарського виробництва можна віднести:
- формування наукоємного виробничого процесу;
- створення та дієвість інноваційної структури;
- технологічне та технічне оновлення галузі;
20
- впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних
проектів (табл.1.4).
Таблиця 1.4 - Класифікація агропромислових інновацій
Організацінно- Екологіч ні Залежно від
Економіко
Селекційо- Технологічні управлінські чинників
-
генетичні різного
соціальні
характеру
Виведення Нова техніка, Формування Формуванн Охорона Регулюючих
нових порід, Нові технології інтегрованих я нових навколиш- ,
типів тварин, вирощування, структур, систем нього сере- стимулюючи
птахів. Ресурсозберіга кооперування, кадрового і довища. х,
Створення ючі технології інноваційно- науково- Нові форми структурно-
тварин виробництва і інвестиційног о технічного забезпечен- утворю-
стійких до зберігання потенціалу забезпечення. ня сприят- ючих;
захворювань харчових підприємств. Поліпшення ливих умов Внутрішні,
, продуктів, Нові форми умов праці, для життя, зовнішні;
несприятлив направлених на менеджменту вирішення праці та Прямої та
их факторів підвищення організацій і проблем відпочинку. непрямої дії.
оточуючого споживчої адмініструван охорони
середовища. цінності ня, мотивації і здоров`я,
продуктів оплати праці, освіти і
харчування. управління, культури
Біо-технології маркетингу. працівників
Нано- села. Нові
технології. форми
забезпечення
безпеки:
продовольчої
, економічної
т.д.
*Джерело: складено автором на основі [17,24,44,56,75]
До особливостей інновацій, які впроваджуються в аграрних
підприємствах, належать: значна тривалість процесу розробки та переважно
поліпшувальний характер інновацій, ключова роль науково-дослідних установ
у процесі розробки інновацій, врахування регіонального характер розробки
інновацій [9].
Розробники інноваційної економіки мають розбудовувати комплексні
концепції науково-технічного розвитку, що базуються на нових досягненнях в
інтелектуальній праці, до яких належать:
- державне регулювання інноваційної діяльності;
- формування і реалізація державних і регіональних науково-
21
технічних програм;
- концентрація ресурсів на базисних інноваціях;
- вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, підтримка їх
всіма можливими засобами;
- розробка критеріїв і оцінка результатів інноваційної діяльності;
- удосконалення організаційних і інших методів управління
науково- технічним розвитком;
- державна охорона прав і інтересів суб’єктів інноваційної діяльності та
інтелектуальної власності;
- ліцензійно-патентне право, патентування, доступність патентної
інформації; правова, фінансова, технічна і інша підтримка;
- формування передумов для розвитку ринкових відносин в інноваційній
сфері і попередження несумлінної конкуренції;
- створення сприятливого інвестиційного клімату при
здійсненні інноваційної діяльності [17].
Слід вирізняти дві головні складові процесу інноваційного розвитку –
інноваційні проекти і інноваційний потенціал (кадровий, фінансово-
економічний, організаційний, виробничо-технологічний).
Основною суспільною функцією виробничо-господарських умов
інноваційного розвитку аграрного сектору економіки є задоволення
матеріальних (перш за все харчування) потреб населення, але інновації можуть
дати прогрес лише у залученні до виробництва всіх секторів економіки.
В Україні сьогодні необхідно використовувати такі моделі інноваційного
розвитку [44,50,73]:
- науково-інноваційне оновлення агропродовольчої сфери, суть якого
полягає в тому, що уряд взаємодіє з науковими установами, вищими закладами
освіти, підприємствами й організаціями з метою швидшого втілення
технологічних інновацій;
- інституціональне забезпечення інноваційного оновлення, яке
22
спрямована на державну підтримку національних інноваційних структур для
сприяння виходу національної продукції на світовий ринок;
- інноваційне обслуговування – включає формування і розвиток
наукових парків, технопарків, технополісів, територіальних науково-технічних
центрів (ТНТЦ), для яких характерна концентрація на певній території
наукового, освітнього, виробничого, фінансового потенціалів, і які об’єднані
спільним процесом технологічного розвитку;
- зовнішні зв’язки, суть яких визначена в орієнтації на активну участь
України у міжнародному науково-технічному співробітництві і широкому
обміні науковими результатами та новими технологіям;
-нормативно-правова та управлінська діяльність, яка виявляється в їх
необхідності, суспільній обумовленості та цільовій спрямованості; в
забезпеченні реалізації політики держави в усіх сферах;
- громадська обумовленість, яка пов’язана з місцем та роллю
держави в суспільстві;
-цільова та функціональна спрямованість, що відображає необхідність
досягнення максимальних результатів управлінської діяльності.
На етапі інституціоналізації відбувається кінцевий відбір і пристосування
інновацій до практичної діяльності підприємства. Інновація на рівні
підприємницького ринкового суб'єкта господарювання є кінцевим результатом
інноваційної діяльності.
Інноваційний розвиток національного АПК необхідно розглядати як
стратегічне завдання, а всі заходи, що передбачають досягнення цього
завдання, як пріоритетні. Тобто їх повинні фінансувати, насамперед, не лише з
державного і місцевих бюджетів, а й за рахунок коштів приватних інвесторів,
оскільки мова йде про якісно новий чинник зростання агропромислового
виробництва й ефективного вирішення продовольчої проблеми в державі.
Вважаємо, що поняття інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва
продукції тваринництва включає в себе розвиток пріоритетних напрямів галузі
тваринництва; впровадження пільг, що уможливлять стимулювання
23
надходження приватного капіталу; забезпечення матеріальних винагород за
значні наукові дослідження та як результат стимулювання інтелектуальної
діяльності вітчизняних науковців, запровадження ефективної політики у
фінансово-бюджетній сфері.
Отже, інноваційно-інвестиційний розвиток забезпечується за рахунок
впровадження виключно нових науково-технічних розробок, які забезпечують
лідерство у виробництві нових продуктів, організації бізнес- процесів,
визначають конкурентоспроможність, продуктивність всіх підсистем,
перспективи розвитку та охоплюють увесь спектр видів діяльності
агропромислових підприємств.
Розуміння суті інновацій і механізму інноваційної діяльності у сучасних
умовах дасть змогу підприємствам галузі більш ефективно здійснювати свою
діяльність, підвищувати результативність функціонування підприємства та
конкурентоспроможність на ринку.
Крім того, інноваційний продукт аграрної науки є результатом
досліджень в галузі агропромислового застосування уже відкритих явищ і
процесів. І зміст досліджень аграрної науки дуже часто зводиться до вирішення
технічних проблем, що допомагають збільшити та уточнити знання, необхідні
для пошуку в подальшому в інноваційній діяльності підприємства.
Етап упровадження у виробництво досить складний і громіздкий і
вимагає ретельного планування та на самих ранніх стадіях підготовки
документації потребує налагодження тісного співробітництва і консультацій
дослідників, оригінаторів, технологів, економістів, виробничників. Тільки
спільними зусиллями можливо знайти рішення з імплементації і термінах
реалізації інновацій.
За важливістю виділяються програми загальнодержавні, урядові,
регіональні, галузеві об’єктно-цільові, а за змістом – науково-технічні,
соціальні, економічні, інвестиційні та інші. Адекватним методом управління
програмами в АПК може бути цілеспрямований вплив на об’єкт системного
управління конкретними інноваційними проектами, а це – план вирішення
24
завдання на основі взаємозв’язаних цілей, орієнтованих на зміну
технологічної організації за допомогою реконструкції, оновлення
технологічного обладнання, порід тварин, переходу на нові матеріали та
підвищення якості продукції.
Успіх інноваційного проекту залежить від вдалості формування
інноваційної ідеї. Для оцінки проекта і його результатів використовують
критерії: вартість, рентабельність, термін окупності затрат, коефіцієнт
ефективності, економія на умовно-постійних витратах та інші. До нормативних
критеріїв відносяться: правові; відповідність екологічним вимогам; вимогам
стандартів якості; додержання прав інтелектуальної власності
(патентоспроможність).
Складність трансферу інновацій в сільському господарстві заключається
в тому, що цей процес є довготривалим, вимагає фахового наукового
супроводження і здійснюється через коопераційний технологічний план,
функцію аналізу, функцію прогнозування, функцію координації, що
виконуються кваліфікованими спеціалістами.
До участі в інноваційній діяльності запрошуються спеціалісти здатні і
готові надати інноваційному підприємству реальну допомогу. Найбільш
доцільною в аграрному секторі економіки є проектно-цільова група з
проведення наукових досліджень, розробці проекта і виробництву продукції.
Можуть створюватися і сумісні наукові дослідження і конструкторські
розробки, що мають мету вирішення певних науково-технічних і виробничих
проблем, для цієї мети – сумісні підприємства, а між незалежними
організаціями – виробнича кооперація [9,17].
На сьогодні інвестиції – це вкладення капіталу для подальшого його
збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за
ризик утрат від інфляції та неодержання відсотків від банківських вкладень
капіталу.
У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» часто
трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей
25
термін ідентифікується з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції у цьому
разі розглядаються як вкладення у відтворення основних засобів. Водночас
інвестиції можуть спрямовуватися на поповнення обігових коштів, придбання
нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Згідно з ЗУ «Про інвестиційну діяльність», інвестиції визначаються як
усі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти
різних видів діяльності, у результаті якої утворюється дохід (прибуток) або
досягається соціальний ефект [63].
У країнах із розвинутою ринковою економікою під інвестиціями
розуміють використання капіталу переважно у двох напрямах: реальні
вкладення у матеріальні активи (в основні засоби виробництва, товарно-
матеріальні запаси, сумарне вкладення в оборотні матеріальні засоби
виробництва); фінансові інвестиції – інвестиції у цінні папери.
У працях представників класичної політекономії, передусім А. Сміта і Д.
Рікардо, поглиблено дослідження суті інвестицій і вперше сформовано
найважливіші параметри інвестиційної моделі суспільства, чітко розмежовано
поняття капіталу і грошей, визначено роль нагромадження капіталу у
формуванні інвестиційних ресурсів та кредиту в розвитку інвестицій [161,178].
Сучасний аналіз теоретичних положень представників різних шкіл та
узагальнення сучасної інноваційно-інвестиційної практики здійснено відомими
Нобелівськими лауреатами П. Самуельсоном, Г. Марковіцем, М. Міллером, В.
Шарпом продовжується іншими дослідниками в таких напрямах [23,37,67,20]:
- моделей і механізмів індивідуального відтворення та
інвестиційного поводження окремих суб’єктів господарювання, які
забезпечують найбільш високий ефект їхньої інвестиційно-інноваційної
діяльності;
- регулювання макроекономічних умов здійснення суспільного
розширеного відтворення та умов інвестиційно-інноваційної активності, що
забезпечують економічне зростання та соціально-економічний розвиток.
Дослідження теорії інвестиційно-інноваційного розвитку зумовило і
26
категоріальний апарат у межах циклу інвестиційно-інноваційного розвитку, що
дало змогу обґрунтувати їх сутність згідно з цільовою спрямованістю.
Великого значення набувають питання реалізації дієвої фінансово-
економічної стратегії та національної інвестиційно-інноваційної політики, що
є об’єктом наукового обґрунтування концепцій макроекономічної моделі
суспільно-економічного відтворення та фінансово-економічних механізмів її
здійснення [185].
Інвестиційно-інноваційна діяльність є одним із важливих складників
функціонування кожної сфери діяльності. Економічний достаток організації,
галузі, регіону, країни у цілому значною мірою забезпечується обсягами і
напрямами вкладення коштів, які генерують економічне зростання й якісні
зрушення соціально-економічного розвитку. Ще Дж. Кейнс відзначав, що
умови процвітання окремої фірми не ідентичні умовам процвітання економіки
у цілому, внаслідок чого виникають суперечності, які слід вирівнювати за
допомогою відтворення порушених загальноекономічних пропорцій.
Умови переходу національної економіки в Україні до нової, якісної
визначеності потребують реалізації набутих у процесі ринкової трансформації
ринкових механізмів запуску економічного зростання та забезпечення його
наростаючих темпів.
Слід зазначити, що існує декілька загальних, а для кожної
агропромислової сфери - специфічних (галузевих), принципів, якими
необхідно керуватися під час розроблення напрямів, способів, методів і
механізмів модернізації та відтворення технічних і технологічних засобів
агропромислового виробництва. До найважливіших із них, які можна назвати
техноеколого-економічними, нині необхідно віднести такі:
- екологічність і екологобезпечність щодо різних природно-
екологічних та організаційно- економічних умов ведення виробництва;
- технологічність, надійність, універсальність і комфортність технічних
засобів за високих продуктивних та експлуатаційних показників;
- економічність і енергоекономність з урахуванням функціонування
27
бага тоукладної економіки в аграрній сфері та різних форм господарювання в
агропромисловому комплексі;
- відповідність застосовуваних нових техніко-технологічних засобів
вимогам комплексної механізації, автоматизації та комп’ютеризації
виробничих процесів як основи підвищення продуктивності праці та істотного
зниження ресурсомісткості, у тому числі й енергомісткості, агропродовольчої
продукції.
Значення науки і техніки для підвищення соціально-економічної та
екологічної ефективності сільського господарства, а також інших сфер і
галузей агропромислового комплексу нині важко переоцінити. Тут
фундаментальні наукові пошуки, техніко-технологічні та інноваційні розробки
мають бути спрямовані насамперед на розв’язання таких актуальних завдань:
1) оптимальне й екологічно та соціально зрівноважене забезпечення
сільського господарства найважливішими виробничими ресурсами (землею,
водою, працею, технікою, добривами та засобами захисту рослин);
2) істотне підвищення продуктивності тварин, культури тваринництва
як головних передумов виробництва конкурентоспроможної аграрної
продукції;
3) розроблення принципово нових методів, способів і технологій
зберігання сільськогосподарської продукції в процесі виробництва, переробки
та доведення до споживача, а також забезпечення екологічної чистоти і високої
якості продуктів харчування.
Інноваційно-інвестиційний розвиток виробництва продукції
тваринництва формується під впливом багатьох об’єктивно заданих для даної
країни факторів, включаючи її розміри, наявність природних ресурсів,
географічне положення, особливості історичного розвитку галузі та форм
підприємницької діяльності. Ці фактори виступають довгостроковими
детермінантами швидкості напряму еволюції інноваційної активності. Саме
тому для інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва продукції
тваринництва і досягнення цілеспрямованих змін в інноваційній моделі слід
28
мати необхідний рівень інвестицій та запас знань у сферах, які є основою
зростання.
Категоріальне забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку
розглянемо в таблиці 1.5.
Таблиця 1.5 - Категоріальне забезпечення інноваційно-інвестиційного
розвитку
Категорія Характеристика
Інноваційно- Фінансування етапів дослідження нематеріальних активів (патентів,
інвестиційний ліцензій, ноу-хау) і впровадження інноваційної продукції
цикл
Інноваційно- Сукупність фінансових, майнових і немайнових активів, технічних,
інвестиційна технологічних, комерційних та інших знань, організаційно-
діяльність економічних змін, які впроваджуються в об'єкти різних видів
діяльності для забезпечення конкурентоспроможності та ефетивності
аграрного виробництва
Інноваційна Новостворена, вдосконалена, конкурентоздатна продукція (нові види
продукція техніки, технологій, сортів рослин, ідеї організаційно-економічного
змісту), яка якісно впливає на структуру виробництва
Інноваційно- Сукупність фінансових вкладень в інноваційні цикли – від
інвестиційний упровадження новітніх предметів і засобів в аграрне виробництво до
процес подальшого їх поширення у виді виробничого досвіду; права
використання землі, а також інших майнових прав
Інноваційно- Здатність забезпечити надходження фінансових, майнових і
інвестиційний немайнових активів, технічних, технологічних, комерційних та інших
розвиток знань, організаційно-економічних змін, які впроваджуються в об’єкти
різних видів діяльності для забезпечення конкурентоспроможності та
ефективності виробництва
*Джерело: узагальнено автором на основі: [10,24,37,50,97]
На нашу думку, інноваційно-інвестиційний розвиток виробництва
продукції тваринництва - це здатність забезпечити надходження фінансових,
майнових і немайнових активів, технічних, технологічних, комерційних та
інших знань, організаційно-економічних змін, які впроваджуються в об’єкти
різних видів діяльності для забезпечення конкурентоспроможності та
ефективності виробництва продукції тваринництва.
29
1.2 Особливості та фактори інноваційно-інвестиційного розвитку
виробництва продукції тваринництва
Інноваційна діяльність багато в чому залежить від чинників різного
характеру, які можна класифікувати як внутрішні та зовнішні.
Тваринництво є важливою галуззю сільського господарства, що дає більше
половини його валової продукції. Значення цієї галузі визначається не
тільки високою часткою її у виробництві валової продукції, але і великим
впливом на економіку сільського господарства, на рівень забезпечення
важливими продуктами харчування.
В Україні сучасне тваринництво проходить складний період
становлення. За роки незалежності України відбулися досить суттєві зміни
в організаційно-правовому статусі виробників продукції тваринництва, в
економіці виробництва продуктів сільського господарства, в кон’юнктурі
ринку та рівні доходів населення. За останні роки відбулося суттєве
скорочення поголів'я великої рогатої худоби, а виробництво яловичини
значною мірою перемістилося у приватний сектор. Частка промислового
виробництва суттєво скорочується і досі.
Інноваційна діяльність підприємства повинна враховувати
особливості тієї галузі, до якої воно належить. На формування інноваційної
діяльності підприємств галузі тваринництва в Україні впливають наступні
чинники:
- негативні - відсутність коштів для фінансування інноваційно-
інвестиційних проектів; недостатній розвиток матеріально-технічної бази понад
60% всіх підприємств галузі; правові обмеження податкового,
антимонопольного характеру тощо;
- позитивні (тобто спонукальні) чинниками формування інноваційної
діяльності можна вважати: сформоване конкурентне середовище; державна
підтримка інновацій; фінансово-економічна криза в Україні, яка дозволить
позбутися тих господарюючих суб'єктів, котрі неспроможні адаптуватися до
30
нових економічних умов.
Співвідношення факторів економічного зростання для різних типів
економічного розвитку наведене у таблиці 1.6
Таблиця 1.6 - Співвідношення факторів економічного зростання для різних
типів економічного розвитку
Інноваційно-
Екстенсивний Інтенсивний
Фактори економічного зростання інвестиційний
розвиток розвиток
розвиток
Зростання обсягів виробництва +++ +++ +++
Розвиток продуктивних сил + +++ +++
Зростання технічного рівня і якості
+ ++ +++
продукції
Зростання обігового капіталу +++ ++ ++
Зростання обсягів інвестицій +++ +++ ++
Прискорення науково-технічного
+ ++ +++
прогресу
Оновлення основних засобів
+ ++ +++
виробництва
Економічне використання природних
+++ + ++
ресурсів
Поліпшення фінансових показників ++ +++
Поліпшення показників
+ ++ +++
зовнішньоекономічної діяльності
Підвищення ефективності
+ ++ +++
господарської діяльності
Прогресивність структури
+ ++ +++
господарювання
Зростання частки споживання + ++ +++
Ощадливість виробництва + ++ +++
Поліпшення стану соціальної сфери + ++ +++
Поліпшення селекційно-
+ ++ +++
генетичного напряму
Поліпшення техніко-технологічної
+ ++ +++
роботи
Інвестування розвитку виробництва
+ ++ +++
продукції тваринництва
+++ - фактор економічного зростання відіграє вирішальну роль;
++ - фактор економічного зростання відіграє значну роль;
+ - фактор економічного зростання відіграє незначну роль.
*Джерело: Удосконалено автором на основі [14]
На основі виділення стратегічних моделей розвитку територіального
утворення обґрунтовано основні напрями інноваційно-інвестиційної політики
у галузі тваринництва відповідно до кожної моделі:
31
- стійкого розвитку – комплекс використання сировини і матеріалів;
безвідходне виробництво; реалізація замкнених циклів виробництва; реалізація
критичних технологій; реалізація ноу-хау;
- інтенсивного розвитку – реалізація комплексних ресурсо- і
енергозберігаючих технологій; збільшення обсягів товарів для населення;
збільшення обсягів експорту; реалізація програм соціально-економічного
розвитку;
- інтеграційного розвитку – участь у діяльності транснаціональних
структур; регулювання діяльності національних структур; створення холдингів,
концернів, фінансово-промислових груп тощо; формування інтеграційних
структур;
- диверсифікація – створення нових видів продукції; вихід на нові
ринки збуту; створення спільних підприємств.
Інноваційні процеси в агропромисловому виробництві мають свою
специфіку. Вони відрізняються різноманіттям регіональних, галузевих,
функціональних, технологічних і організаційних особливостей.
Янковська О.І. у своїх дослідженнях виділяє п’ять особливостей
інноваційного процесу в сільському господарстві [23]:
1) тривалий процес розробки новації;
2) інновації носять, як правило, покращувальний характер;
3) дослідження живих організмів;
4) провідна роль науково дослідних установ;
5) залежність від природної зони та клімату.
На думку Г.М. Саранчука, основними особливостями інноваційної
діяльності в агропромисловому виробництві є [69]:
1) різноманітність сільськогосподарської продукції та продуктів її
переробки, вагома різниця в технологіях їх виробництва;
2) значна диференціація окремих регіонів країни за
агротехнологічними умовами виробництва;
32
3) залежність використовуваних у сільському господарстві
технологій від природних умов;
4) розпорошеність сільськогосподарського виробництва на значній
території;
5)відсутність організаційно-економічного механізму передачі
досягнень науки сільськогосподарським товаровиробникам.
На нашу думку, до основного переліку факторів економічного зростання
необхідно виділити такі як поліпшення селекційно-генетичного напряму,
техніко-технологічної роботи та інвестування розвитку виробництва продукції
тваринництва.
Основними організаційними формами інноваційно-інвестиційних установ
в галузі АПК є навчальні агропромислові дослідницькі центри (співпраця
навчальних закладів та агропромислових підприємств), агротехнопарки
(територіальний науково-технічний комплекс зв'язаних єдиним інноваційним
проектом наукових закладів та агропромислових підприємств), інноваційні
інкубатори (сприяють створенню й підтримці малих інноваційних підприємств
і розповсюдженню інформації на ринку), венчурні підприємства
(спеціалізуються на розробці наукових ідей та їх втіленню в нові продукти).
Разом з тим існує ряд проблем, які заважають інноваційним структурам
досягти потрібних результатів. Основні з них:
-невідповідність системи координації та управління АПК у ринкових
умовах;
- неузгодженість державних та інших економічних форм і механізмів
управління інноваційним процесами;
- недостатня кількість чи відсутність фінансових інститутів,
відсутність законодавчої бази, яка регламентує і стимулює діяльність
інноваційних підприємств;
- застаріла матеріально-технічна база науководослідних установ;
- недостатня інформованість вчених, неможливість їх виїзду на кращі
підприємства України і світу за обміном досвідом;
33
- відсутність спеціалістів у галузі інноваційного менеджменту.
Основними завданнями держави у складних умовах соціально-
політичного розвитку суспільства є налагодження інвестиційної діяльності за
рахунок:
- виявлення інвестиційних можливостей країни та розширення обсягів
інвестиційного потенціалу;
- забезпечення росту привабливості національної економіки та її
суспільних сфер діяльності, особливо аграрної, в числі якої важливою слід
вважати галузь тваринництва;
- удосконалення системи фінансово-кредитних ресурсів з метою
посилення рівня інвестиційної діяльності;
- збільшення розміру інвестиційних ресурсів за рахунок залучення
коштів внутрішніх резервів, іноземних інвесторів та заощаджень громадян.
Варто вказати на необхідність втручання держави не тільки у
залагодження політичних і соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві,
але й на координування заходів державної політики, що спрямовуються на
інвестиційне забезпечення основних сфер суспільної діяльності, зокрема галузі
тваринництва.
Основою інноваційно-інвестиційного розвитку є науково-технічний
прогрес, який забезпечується дією науки, підприємництва, ринку,
інфраструктури, людського та інтелектуального капіталу, освіти, власності
тощо (табл. 1.7).
У контексті зазначеного важливу роль відіграє державна політика, котра
сприяє формуванню інвестиційної політики, що забезпечує управління
інвестиційною діяльністю (комплекс практичних дій юридичних осіб, держави
і громадян по реалізації інвестицій), використовуючи сформовані заходи і
нормативно-законодавчі акти. Тут значне місце відводиться заходам фінансової
підтримки, серед яких основна увага надається залученню з різних джерел
інвестиційних ресурсів. Вони повинні бути спрямовані на формування
племінного генетичного потенціалу тварин, модернізацію тваринницьких ферм
34
і комплексів, виробництво інноваційних видів тваринницької продукції та
підвищення її якості.
Таблиця 1.7 - Фактори забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку
виробництва продукції тваринництва агропромисловими підприємствами
Фактор Функція Результат дії факторів
Виробництво Відтворювальна Інновації та інвестиції служать джерелом економічного зростання і
змінюють структуру валового внутрішнього продукту країни на користь його
більшої наукомісткості.
Наука Координаційно Організація та координація використання наукового та інноваційно-
-організаційна інвестиційного потенціалу
Інтелектуаль Накопичення Перетворення знань в інтелектуальний актив
ний капітал знань
Інфраструкту Структуруюча Пов’язує науку і виробництво
ра
Ринок Організаційно- Організація інноваційно-інвестиційної діяльності як організовуючого
стимулююча стимулу
Інституціона Соціальна Підтверджує нерозривність двостороннього зв'язку економічних процесів і
лізм факторів суспільного життя. Інновації та інвестиції сприяють насиченню
ринку якісними товарами і послугами, що важливо, бо більшість потреб
сучасної людини лежить поки ще в матеріальній площині.
Економічний Розвитку Економічне зростання розширення виробництва досягається внаслідок
економічної якісного вдосконалення факторів зростання: застосування прогресивних
системи технологій; впровадження у виробництво досягнень НТП; підвищення
кваліфікації і продуктивності праці трудових ресурсів. У цьому разі темпи
зростання реальних обсягів виробництва будуть перевищувати темпи змін
реальних сукупних витрат.
Державна Підвищення Фінансова підтримка виробників продукції тваринництва; збільшення
підтримка темпів розвитку поголів’я та обсягів виробництва продукції тваринництва; виплата дотацій
продукції дозволила збагатити досвід співпраці власників дприємств з органами
тваринництва місцевої влади. Крім того, упорядковано облік великої рогатої худоби в
господарствах населення.
Глобалізацій Зростання Фактори сукупного попиту та розподілу мають забезпечувати через
ний підвищення механізм економічного зростання підвищення рівня життя, що передбачає
рівня життя разом із зростанням доходів збільшення кількості робочих місць;
підвищення якості освіти; збільшення пропозиції і більшу доступність
необхідних для підтримки життя таких товарів і послуг, як продовольство,
житло, охорона здоров’я, безпека; надання особистості і суспільству
загалом вибору в економічній і соціальній сферах з метою послаблення їх
підпорядкованості і залежності від інших людей і країн.
Безпечність та Ефективності Забезпечення прав споживачів і національних інтересів держави та
якість прав суспільства в цілому у цій сфері, досягнення яких дозволяє говорити про
харчових споживачів та його ефективність. Однією з найбільш важливих умов забезпечення його
продуктів національних ефективності слід визнати ступінь досконалості законодавства, яка
інтересів знаходиться в прямій залежності від адаптації національного законодавства
до законодавства Європейського Союзу, імплементації в законодавство
України положень відповідних міжнародних правових актів, узгодження і
збалансованості приписів законодавчих та підзаконних актів, використання
досвіду правового регулювання в цій сфері інших
держав світу тощо
*Джерело: удосконалено автором на основі: [59,73]
Державна політика, використовуючи свої важелі впливу, сприяє
здійсненню інвестиційної політики, котру слід постійно спрямовувати на
35
забезпечення позитивного інвестиційного іміджу країни, сприятливого
інвестиційного клімату у її основних сферах суспільної діяльності. Державна
інвестиційна політика є не тільки основою для управління інвестиційною
діяльністю, але й визначає напрям активізації інвестиційних процесів у країні.
Слід зазначити, що під державною інвестиційною політикою розуміється
комплекс правових, адміністративних і економічних заходів держави, що
спрямовуються на активізацію поширення інвестиційних процесів [63], але не
зазначається за рахунок яких ресурсів буде здійснюватися цей процес.
Державна інвестиційна політика являє собою комплекс заходів і
перспектив розвитку інвестиційної діяльності, мета якої полягає у залученні
інвестиційного потенціалу, створенні умов для вкладення інвестицій і
забезпечення стійкого соціальноекономічного розвитку країни [68]. У цьому
трактуванні вбачається більш активна участь держави у сприянні інтенсивній
інвестиційній діяльності.
У якості суб'єктів інвестиційної політики виступають також центральні
органи державної влади, органи регіонального, галузевого управління,
керівники підприємств й організацій. Вважаємо, що державна інвестиційна
політика являє собою систему розроблених державними органами заходів, що
забезпечують процес накопичення і використання фінансових ресурсів та
управління інвестиційною діяльністю у галузі тваринництва, котра є об'єктом
політики поряд з іншими виробничими об'єктами.
Інвестиційна політика у тваринництві повинна спрямовуватися на:
-концентрацію та ефективне використання інвестиційних ресурсів за
усіма джерелами їхнього формування;
- створення сприятливого інвестиційного середовища;
- рівномірність розподілу інвестицій між регіонами;
- прискорення інвестиційного забезпечення розвитку галузі та
забезпечення високого рівня її прибутковості;
- збільшення обсягів інвестування стратегічно важливих
підгалузей тваринництва;
36
- формування інвестиційних джерел з власних коштів
суб'єктів господарювання;
- зниження регуляторного впливу на інвесторів та залучення іноземних
інвестицій;
- стимулювання процесів успішної інвестиційної діяльності;
- використання ефективних форм і механізмів управління
інвестиційною діяльністю.
Водночас, від ефективної організації процесу реалізації інвестиційної
політики залежить інвестиційна привабливість галузі тваринництва, оскільки
інвестиції є основою стійкого її розвитку та конкурентоспроможності. Наразі
держава повинна створювати умови для інвестування і здійснювати моніторинг
ведення інвестиційної діяльності в країні та поглиблювати євроінвестиційні
зв'язки з метою залучення іноземних інвестицій.
Отже, стратегічним завданням державної інвестиційної політики у
розвитку тваринництва є стимулювання інвестиційної діяльності, сприяння
росту інвестиційних ресурсів для відновлення функціонування малих і середніх
тваринницьких ферм з метою утримання в них високопродуктивних тварин,
підвищення рівня модернізації виробництва, збільшення випуску якісної
тваринницької продукції. У цьому випадку держава повинна гарантувати
виділення грошових коштів на здійснення Міністерством аграрної політики та
продовольства реформування галузі тваринництва та запропонувати для цього
процесу законодавчі акти і відповідні програмні документи.
Зазвичай держава бере участь у інвестуванні сфер суспільно-
господарського життя країни шляхом щорічних відрахувань грошових коштів з
державного бюджету (основне джерело інвестицій у пріоритетні для країни
інноваційні проект), що зумовлюють покращення показників їхньої діяльності
та забезпечують зростання внутрішнього валового продукту. Однак
недосконалість нормативно-правової бази, незначні розміри державної
допомоги, корупційний підхід до обмеження можливостей максимально
повного і раціонального використання наявного генетичного потенціалу
37
тварин, слабкий рівень адаптації тваринників до приватної власності спонукає
до необхідності удосконалення принципів державної політики у сприянні
розвитку інвестицій і інвестиційного забезпечення тваринництва, котрі би
забезпечили його інтенсивний розвиток.
Прискорити розвиток тваринництва можливо за рахунок своєчасного
залучення приватних інвестицій у пріоритетні інвестиційні проекти, оптимізації
структури фінансування, збільшення складу нових джерел фінансування.
Науково технічний розвиток вітчизняного тваринництва можливий за
наявності належним чином організованою і ефективно функціонуючої
інноваційної системи галузі, яка представляє собою сукупність взаємодіючих
організацій - учасників процесу створення і освоєння нововведень з
комплексним забезпеченням інноваційного процесу в тваринництві. Досвід
передових господарств країни свідчить, що впровадження у виробництво
досягнень науки і техніки сприяє підтримці високого виробничого потенціалу,
що, в свою чергу, забезпечує прискорення науково-технічного прогресу [77].
Загалом, розвиток інноваційних процесів в галузі, повинен визначатись
законами ринку, але регулювати і координувати зв'язки між учасниками
інноваційної діяльності зобов'язана держава. Зміст державного втручання в
інноваційну діяльність підприємств, які спеціалізуються в галузі тваринництва,
полягає в тому, що вона повинна визначати пріоритети і здійснювати
планування інноваційної діяльності, поєднуючи інтереси державного і
підприємницького секторів. Це дозволить активізувати інноваційну складову
всієї економічної системи суспільства і забезпечити виробництво
конкурентоздатної тваринницької продукції [73].
Вважаємо, що саме інвестиції в сільське господарство здатні вирішити
цілий ряд ключових завдань розвитку економіки: підтримання та стимулювання
загального економічного зростання, підтримання екологічної безпеки,
зниження рівня бідності у довготерміновій перспективі. Стабільні та стійкі
інвестиції в сільське господарство здатні створити поштовх для розвитку нових
інноваційних технологій. Негативний вплив на розвиток тваринництва надають
38
недосконалість ціноутворення, диспаритет цін на промислову та
сільськогосподарську продукцію, відсутність державної підтримки та інші
фактори. Низька продуктивність худоби є однією з головних причин не тільки
поганої якості тваринницької сировини, але й високої трудомісткості і
збитковості виробництва продукції галузі.
Принциповою відмінністю сучасного періоду в порівнянні з
дореформеним, є те, що економічний стан підприємств, незалежно від форми
власності, залежить від результатів їх виробничо-фінансової діяльності. У
зв'язку з цим обгрунтування пріоритетних напрямків підвищення ефективності
роботи сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки є
досить актуальною проблемою. Вона об'єктивно обумовлена і вимагає
всебічного дослідження, виявлення основних факторів і резервів, за рахунок
яких може бути досягнута їх ефективність.
Враховуючи, що власні кошти є практично єдиним джерелом
фінансування інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, найбільш
пріоритетним є розробка та впровадження інструментів податкового
стимулювання інноваційної діяльності підприємств:
- податкова знижка (зменшення бази оподаткування на величину
інвестиційних витрат інноваційного характеру, що відповідають критеріям,
встановленим державою);
- податкові канікули (для підприємств, що працюють винятково у
сфері певних пріоритетних напрямів інноваційного розвитку та для
новостворених підприємств у разі виробництва ними високотехнологічної
продукції;
- податкове списання (зменшення оподатковуваного доходу),
податковий кредит (зменшення суми податкового зобов’язання);
- застосування диференційованих ставок податків або їх зменшення
відповідно до обсягів та напрямків інноваційної діяльності, для підприємств,
що експортують високотехнологічну продукцію.
Активна інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з молоко-
39
переробними підприємствами та фінансова підтримка з боку останніх сприяють
модернізації доїння корів. Потенціал заготівлі тваринницької продукції від
господарств населення використовується недостатньо ефективно.
Фактори впливу на інноваційно-інвестиційну активність
агропромислових підприємств, наведені в табл. 1.8.
Таблиця 1.8 - Фактори впливу на інноваційно-інвестиційну активність
агропромислових підприємств України
Групи Назва факторів впливу
факторів
Регулюючі Структурно- Нормативно- Конкурентний Внутрішньо- Культурно-
управлінський правовий політичний освітній
Стимулюючі Демографічно Банківсько- Еколого- Паливно- Геополітични й
-соціальний бюджетний природничий енергетични
й
Структурно- Галузево- Транспортно- Інформаційно- Ресурсний Техніко-
утворюючі секторальний логістичний комунікаційни технологічний
й
Деструктивн і Техногенної Техногенної Техногенної Техногенної Техногенної
небезпеки небезпеки небезпеки небезпеки небезпеки
*Джерело: побудовано на основі [18,45,46,64,70]
В групу регулюючих входять фактори, які регулюють відносини
всередині інвестиційно-інноваційного середовища та впливають на характер
таких відносин наведена в таблиці 1.9.
У процесі виробництва і реалізації фактори мають ряд істотних правових,
економічних і ветеринарно-санітарних проблем, які знижують ефективність
виробництва і якість одержаної тваринницької продукції. Крім того, необхідно
звернути увагу на значну державну підтримку виробників тваринницької
продукції, яку запроваджено в країнах ЄС.
Важливою складовою інноваційного розвитку сільськогосподарських
підприємств є створення потужної матеріально-технічної бази, яка б
відповідала світовим стандартам і сучасним вимогам новітніх технологій,
забезпечувала конкурентоспроможність аграрного сектора. Технічне
оснащення аграрного виробництва є надзвичайно важливим з точки зору
можливостей впровадження інтенсивних технологій виробництва в
40
тваринництві.
Таблиця 1.9 - Характеристика групи регулюючих факторів впливу на
інноваційно-інвестиційну активність агропромислових підприємств
України
Назва фактору Основна характеристика
впливу
Структурно- Характеризує ступінь використання інноваційно-інвестиційного менеджменту
управлінський в управлінській структурі підприємств та його безпосереднього впливу на
залучення інвестицій та інноваційну діяльність
Нормативно- Створює базову правову основу інноваційно-інвестиційного розвитку та
правовий розвитку агропромислових підприємств, яка спирається на механізми
інституційного контролю та регулювання
Конкурентний Відображає наявність в структурі економіки потенційних конкурентів для
інвесторів, формує маркетингову політику для агропромислових підприємств у
досягненні інноваційно-інвестиційних переваг
Внутрішньополі Залежно від політичної ситуації формує загальну політику розвитку та
тичний характеризує стан інноваційно-інвестиційного клімату
Культурно- Здійснює регулюючий вплив на інноваційно-інвестиційну активність
освітній агропромислових підприємств через рівень культури та освіченість населення,
знання та ступінь науковості
* Джерело: : побудовано на основі [45]
В групу стимулюючих входять фактори, які здійснюють стимулюючий
вплив на інвестиційно-інноваційну діяльність, наведена в таблиці 1.10
Таблиця 1.10 - Характеристика групи стимулюючих факторів впливу
на інноваційно-інвестиційну активність агропромислових підприємств
України
Назва Основна характеристика
фактору впливу
Демографічн о- Виділяє із загальної структури інноваційно-інвестиційного наповнення
соціальний сегменти
потенційного споживання інноваційно-інвестиційних продуктів та
послуг, впливаючи на активність та привабливість
агропромислових підприємств
Банківсько- Створює стимули інноваційно-інвестиційної діяльності, використовуючи
бюджетний наявні грошово-кредитні можливості фінансових установ та впливає на
розвиток за
допомогою прямих бюджетних трансфертів та інших методів державного впливу
Еколого- Характеризує ступінь впливу інноваційно-інвестиційних продуктів на
природничий регіональне природне середовище через діяльність інноваційно- активних
підприємств та
стимулює інвестиційну активність у сфері екологічно-технологічного контролю
Паливно- Визначає ступінь залежності підприємства від вичерпних енергетичних
енергетичний ресурсів та стимулює підприємства інвестувати в інноваційні рішення для
зменшення
енергозалежності та підвищення енергоефективності виробництва
41
Продовження таблиці 1.10
Геополітичний Характеризується ступенем впливу держави на загальний розвиток
підприємства,
стимулює трансфер міждержавних інновацій та експорт інвестицій
*Джерело: побудовано на основі [18]
В групу структурно-утворюючих входять фактори, які складають
базово-капітальну структуру економіки підприємств наведена в табл. 1.11.
Таблиця 1.11 - Характеристика групи структурно-утворюючих факторів впливу
на інноваційно-інвестиційну активність агропромислових підприємств України
Назва фактору Основна характеристика
впливу
Галузево- Визначає базовий рівень розвитку та інноваційно-інвестиційну особливість
секторальний економічної структури підприємства залежно від основної галузевої
спрямованості та конкретного секторального поділу в економічній структурі
Транспортно- Характеризує особливості логістичної інфраструктури підприємства та здатний
логістичний впливати на напрями та швидкість інноваційно-інвестиційного розвитку
Інформаційно- Впливає на швидкість проникнення нових інноваційних рішень всередину
комунікаційний економіки підприємства та на швидкість інформованості потенційних інвесторів
про напрями та перспективність інвестування; залежить від базової
інформаційно-комунікаційної структури та ступеня розвитку ІТ-інфраструктури.
Ресурсний Залежить від ресурсного потенціалу та особливостей використання основних
ресурсів для досягнення інноваційних переваг економіки; залежно від потреби
можуть використовуватись як зовнішні ресурси, так і внутрішні
Техніко- Впливає на ступінь насиченості та використання технологічних рішень
технологічний
*Джерело: : побудовано на основі [64,75]
Як показує світовий досвід, прогресивний поступальний розвиток
сільського господарства та конкурентоспроможність товаровиробників можливі
лише при умові відповідного техніко-технологічного забезпечення.
Матеріально-технічний та технологічний потенціал сільськогосподарського
виробництва є, з одного боку, важливою умовою інноваційного розвитку
підприємств, з іншого - його результатом.
В групу деструктивних входять фактори, які чинять негативний вплив
на загальну структуру економіки та підприємства. Основна характеристика
групи деструктивних факторів наведена в таблиці 1.12.
42
Таблиця 1.12 - Характеристика групи деструктивних факторів впливу на
інноваційно-інвестиційну активність агропромислових підприємств України
Назва Основна характеристика
фактору
впливу
Техногенної Належить до фактору деструктивної дії та залежно від техногенно-
небезпеки небезпечних локацій впливає на безпечність та ризиковість інноваційно-
інвестиційної діяльності, а залежно від цього регулює напрям її
здійснення
Природної Належить до фактору деструктивної дії та здійснює вплив на
небезпеки інноваційно-інвестиційну активність через можливі негативні фактори
природного походження
Військовий Належить до фактору деструктивної дії, впливає на інноваційно-
інвестиційний розвиток залежно від загрози виникнення військового
конфлікту з використанням зовнішньої агресії або технології військово-
гібридного втручання
Політично- Належить до фактору деструктивної дії та в умовах світової економічної
економічної кризи стає ключовим індикатором інвестиційної привабливості та здатності
нестабільності розвивати та впроваджувати нові технології
Корупційний Належить до фактору деструктивної дії та впливає на інноваційно-
інвестиційний розвиток, створюючи негативний імідж, особливо для
іноземних інвесторів. Зокрема, негативно впливає на інноваційну
діяльність агропромислових підприємств, спрямовуючи фінансові
потоки не на інноваційні рішення, а на корисну вигоду посадових осіб
*Джерело: : побудовано на основі [46]
Таким чином, чином, кожен фактор має свій вплив на показники
регіональної активності агропромислових підприємств. Останнім часом
спостерігається поєднання внутрішніх та зовнішніх факторів впливу.
Здатність країни адаптуватися до зазначеного впливу та здатність
протистояти негативному впливу характеризує загалом ступінь готовності
регіональної економіки до інвестиційно-інноваційних змін її структури. Тому
формування системи довгострокових цілей загальноекономічної діяльності
відбувається в результаті прогнозування можливих змін параметрів
зовнішнього середовища і зіставлення їх зі стратегічним потенціалом суб’єкта
господарювання.
В умовах ринку діяльність практично будь-якого суб’єкта господарської
діяльності значною мірою визначається зовнішніми умовами, у першу чергу
потребами і запитами споживачів, діяльністю конкурентів і ділових партнерів і
т. п. Зазначене поєднання дає кожного разу новий ефект впливу на національну
43
економіку та може характеризуватися як позитивним, так і негативним
результатом впливу (рис.1.1).
Рис. 1.1 Стратегічні напрями інноваційного розвитку виробництва
продукції тваринництва
*Джерело: : побудовано на основі [18].
Урахування особливостей галузі дозволить підвищити ефективність
розроблення інноваційних стратегій розвитку підприємств, сформувати моделі
їхнього інноваційного розвитку, ефективно управляти інноваційними
процесами на рівні окремих суб’єктів господарської (підприємницької)
діяльності [198]. Стратегічний розвиток виробництва продукції тваринництва
України вимагає комплексного дослідження пріоритетних напрямів і
перспектив подальшого функціонування вітчизняного ринку продукції та
виходу українських виробників на світовий ринок. Нижче наведено складові
стратегії інноваційного розвитку за рядом напрямків, що відображено в табл.
1.13 [10,17].
44
Таблиця 1.13 - Складові стратегії інноваційного розвитку за рядом
напрямків
Напрямки Заходи
стратегії
Цільовий Збільшити частку ринку, зробивши ставку на зацікавлених споживачів
ринок конкретної продукції
Позиція товару Забезпечити привабливість послуг за рахунок збільшення
гарантійного терміну експлуатації і надання комплексів послуг
Асортимент Розширення номенклатури послуг і підтримки високої
товару конкурентоспроможності з метою окупації ринкових сегментів, які
можуть зайняти конкуренти
Ціноутворення Провадити політику гнучких цін, здатних швидко реагувати на зміни цін
конкурентів і переваг споживачів. Розробити програму зі
зниження цін
Реклама Розгорнути нову рекламну кампанію, орієнтовану на цільовий ринок, з
урахуванням стратегії щодо положення товару на ринку.
Перерозподілити витрати на рекламні заходи на користь
стимулювання цільових споживачів
Просування товару Збільшити бюджет на просування товару; брати активну участь у
виставках та інших формах просування товару
Стимулювання Розробити процедуру надання продукції в кредит, а також систему
збуту гнучких знижок та надбавок залежно від умов надання послуг
Маркетингові Замовити аналіз ринку товару, що виробляється, фірмі, яка
дослідження спеціалізується на проведенні маркетингових досліджень
Результати Варто доопрацювати та створити деякі нові закони, імплементувавши
європейські норми, забезпечити виконання цих та інших нормативно-
правових актів, їхню фінансову підтримку, створити належну
інфраструктуру, активізувати сектор малого та середнього бізнесу,
створити систему стимулів і заохочень для учасників інноваційного
процесу та ефективне функціонування.
*Джерело : побудовано на основі [21, 36, 43, 54, 61]
Вважаємо що необхідно забезпечити збереження та реалізацію
інтелектуального потенціалу; впровадити сприятливу фінансову, кредитну,
податкову та митну політику; забезпечити страхування інноваційних
ризиків державою; створити єдину правову базу щодо інноваційного
розвитку, охорони інтелектуальної власності та тісну співпрацю між
бізнесом і наукою.
45
1.3 Тенденції виробництва продукції тваринництва
Аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна
промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність
країни. Сільськогосподарську діяльність в Україні провадять 48653
господарюючих суб’єктів, у тому числі 36883 фермерських господарств, 7162
господарських товариств (табл. 1.14).
Таблиця 1.14 - Кількість підприємств України, які здійснювали
сільськогосподарську діяльність, за організаційно–правовими формами
господарювання за 2010-2018 рр.; одиниць
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 р. Відхилення
р. р. р. р. р. р. р. р. 2018 р. до
2010 р.,+\-
Усього 56493 56133 55866 49046 46199 45379 47697 45558 48653 -7840
Господарські 7769 7757 8121 8245 7750 7721 8700 6967 7162 -607
товариства
Приватні 4243 4140 4183 4095 3772 3627 3752 3215 3326 -917
підприємства
Кооперативи 952 905 856 809 674 596 738 448 452 -500
Фермерські 41726 41488 40732 34168 33084 32303 33682 34137 36883 -4843
господарства
Державні 322 311 294 269 228 241 222 199 212 -110
підприємства
Підприємства 1481 1532 1680 1460 691 891 603 592 618 -889
інших форм
господарювання
Усього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Господарські 13,8 13,8 14,5 16,8 16,8 17,0 18,2 15,3 14,7 0,9
товариства
Приватні 7,5 7,4 7,5 8,3 8,2 8,0 7,9 7,1 6,8 -0,7
підприємства
Кооперативи 1,7 1,6 1,6 1,6 1,4 1,3 1,5 1,0 0,9 -0,8
Фермерські 73,8 73,9 72,9 69,7 71,6 71,2 70,6 74,9 75,8 2,0
господарства
Державні 0,6 0,6 0,5 0,6 0,5 0,5 0,5 0,4 0,4 -0,2
підприємства
Підприємства 2,6 2,7 3,0 3,0 1,5 2,0 1,3 1,3 1,3 -1,3
інших форм
господарювання
*Джерело: побудовано автором на основі [70-74]
З таблиці 1.14 бачимо, що кількість підприємств, які здійснювали
сільськогосподарську діяльність, знизилась на 7840 одиниць у 2018 році
(становила 48653), порівняно з 2010 роком – 56493 одиниць. Найбільший
показник зменшення по фермерським господарствам – на 4843 одиниці у 2018
році (36883 одиниці) порівняно з 2010 роком (41726 одиниць).
46
Таблиця 1.15 - Поголів’я худоби та птиці в усіх категоріях господарств
України, тис. гол.
Поголів’я Роки Відношення
худоби та 2018 р. до
птиці 2010 р., %
2010р. 2011р. 2012р. 2013р. 2014р. 2015р 2016р. 2017р. 2018р.
Господарства усіх категорій
Велика 4494 4426 4646 4534 3884 3750 3682,3 3530,8 3339,3 74,3
рогата
худоба
у т. ч. корів 2631 2582 2554 2509 2263 2167 2108,9 2017,8 1936,3 73,6
Свині 7960 7373 7577 792 7351 7079 6669,1 6109,9 6024,8 75,7
Вівці та 1732 1739 7577 7922 7351 7079 1314,8 1309,3 1269,9 73,3
кози
Птиця, млн 203,8 200,8 214,1 230,3 213,3 204,0 201,7 204,8 211,6 103,8
голів
Сільськогосподарські підприємства
Велика 1526 1511 1507 1438 1310 1270 1213,9 1166,6 1138,2 74,6
рогата
худоба
у т. ч. корів 589 584 575 565 529 505 484,6 466,6 467,9 79,4
Свині 3625 3319 3557 3879 3733 3704 3565,9 3303,6 3395,6 93,7
Вівці та 299 290 265 248 205 187 187,2 187,0 182,3 60,9
кози
Птиця, млн 110,5 105,7 117,9 132,1 122,1 112,0 109,8 112,5 118,8 107,5
голів
Господарства населення
Велика 2968 2915 3139 3096 2574 2480 2468,4 2364,2 2201,1 74,2
рогата
худоба
у т. ч. корів 2042 1998 1979 1944 1734 1662 1624,3 1551,2 1458,4 71,4
Свині 4335 4054 4020 4043 3618 3375 3103,2 2806,3 2629,2 60,7
Вівці та 1433 1449 1473 1487 1166 1138 1127,6 1122,3 1087,6 75,9
кози
Птиця, млн 93,3 95,1 96,2 98,2 91,2 92,0 91,8 92,3 92,8 99,5
голів
*Джерело: побудовано автором на основі [70-74]
Протягом останніх 10 років в Україні спостерігається спадаючий тренд у
тваринництві: поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) зменшилося і складає
74,3%, свиней – 75,7% , а птиці зросло на 3,8 % у 2018 р. в порівнянні з 2010 р.
Дані таблиці 1.15 свідчать про те, що поголів'я великої рогатої худоби в
Україні у 2018 році становило 3339,3 тис. голів, що на 5,4% менше, ніж на
аналогічну дату 2017 року та на 15,7 % менше, ніж у 2010 році. Так, поголів'я
корів у 2018 році порівняно з 2017 роком знизилося на 4% і становило 1936,3
47
тис. голів. Порівняно з 2010 роком поголів'я корів знизилося на 16,4%. Слід
відмітити, що 65,9% поголів’я великої рогатої худоби зосереджено у
господарствах населення. Головними причинами відмови селян від
вирощування ВРХ є соціальні та економічні фактори. Серед них, зокрема,
велика збитковість, тривалий період вирощування худоби та низькі середні
ціни реалізації.
Поголів'я свиней по всіх категоріях скоротилося до 6024,8 тис. голів, або
на 14,3 % відносно 2010 року. При цьому сільськогосподарські підприємства, в
яких утримується 56,4% поголів’я свиней, збільшили його на 2,8% порівняно з
2017 роком та зменшили на 6,3% відносно 2010 року. Незацікавленість
товаровиробників у вирощуванні свиней є основною причиною скорочення
поголів’я у цих видах господарств через збитковість виробництва та зниженням
середніх цін реалізації. Поголів'я овець та кіз у 2018 році становило 1269,9 тис.
голів, що на 3% менше, ніж у 2017 році та на 16,7% менше, ніж у 2010 році.
Поголів'я птиці в Україні, порівняно з 2017 роком, збільшилась на 3,3%,
становлячи 211,6 млн голів та на 3,8% порівняно з 2010 роком. Скорочення
поголів’я обумовлено збитковістю галузі, адже баранина та козлятина є
малопоширеними видами м’яса в Україні. Їхня частка у структурі м’яса
становить лише 1%.
Отже, поголів’я худоби та птиці в усіх категоріях господарств має
різновекторну тенденцію, а саме скорчується кількість великої рогатої худоби,
свиней, овець та кіз, але зростає у птахівничих підприємствах, за виключенням
господарств населення. Групування підприємств за кількістю
сільськогосподарських тварин наведено в табл. 1.16.
Як бачимо з таблиці 1.16, у 2018 році 2296 підприємств утримували
1138,1 тис. голів ВРХ, з них найбільшу кількість худоби утримували
підприємства, які мали більше 1500 голів (174 підприємства) та найменшу
кількість худоби утримували підприємства, які мали від 50 до 99 голів (210
підприємств).
48
Таблиця 1.16 - Групування підприємств за кількістю сільськогосподарських
тварин на 1 січня 2019 р.
Кількість підприємств Кількість тварин
одиниць у % до загальної тис.голів у % до загальної
кількості кількості
Велика рогата худоба
Підприємства
– усього 2296 100,0 1138,1 100,0
з них мали, голів
633 27,6 12,3 1,1
до 50
50 – 99 210 9,1 15,0 1,3
100 – 499 741 32,3 202,9 17,8
500 – 999 394 17,1 274,7 24,1
1000 – 1499 144 6,3 177,0 15,6
більше 1500 174 7,6 456,2 40,1
Корови
Підприємства
– усього 2130 100,0 467,8 100,0
з них мали, голів
752 35,3 11,9 2,5
до 50
50 – 99 244 11,5 17,8 3,8
100 – 499 877 41,2 206,6 44,2
500 – 999 188 8,8 123,1 26,3
більше 1000 69 3,2 108,4 23,2
Свині
Підприємства
1729 100,0 3395,6 100,0
– усього
з них мали, голів
382 22,1 8,6 0,3
до 100
100 – 199 206 11,9 14,9 0,4
200 – 499 539 31,2 134,0 3,9
500 - 999 195 11,3 141,8 4,2
1000 – 4999 283 16,3 640,8 18,9
5000-9999 50 2,9 348,6 10,3
Більше 10000 74 4,3 2106,9 62,0
Вівці та кози
Підприємства
– усього 688 100,0 182,3 100,0
з них мали, голів
243 35,3 5,5 3,0
до 50
50 – 99 112 16,3 7,9 4,4
100 – 499 132 19,2 18,4 10,1
200 – 999 113 16,4 34,7 19,0
більше 500 88 12,8 115,8 63,5
Птиця свійська
Підприємства
– усього 449 100,0 118812,9 100,0
з них мали, голів
187 41,6 186,6 0,2
до 4999
5000 – 4999 113 25,2 2378,9 2,0
50000 – 99999 25 5,6 1800,7 1,5
100000 – 499999 87 19,4 21150,1 17,8
більше 500000 37 8,2 93296,6 78,5
*Джерело: побудовано автором на основі [70-74]
1729 підприємств утримували 3395,6 тис. голів свиней, з них найбільшу
кількість свиней утримували підприємства, які мали більше 10000 голів (74
49
підприємства) та найменшу кількість свиней утримували підприємства, які
мали до 100 голів (382 підприємств). 688 підприємств утримували 182,3 тис.
голів овець та кіз, з них найбільшу кількість тварин утримували підприємства,
які мали більше 500 голів (88 підприємств) та найменшу кількість овець та кіз
утримували підприємства, які мали до 50 голів (243 підприємства).
449 підприємств утримували 118812,9 тис. голів птиці, з них найбільшу
кількість птиці утримували підприємства, які мали більше 500000 голів (37
підприємств) та найменшу кількість птиці утримували підприємства, які мали
до 4999 голів (187 підприємств).
В останні роки тваринництво в господарствах суспільного сектора
зазнало істотних змін, що викликало негативну реакцію в забезпеченні
населення різноманітними м’ясними продуктами, завантажені переробних
підприємств сировиною, формуванні м’ясного потенціалу, зменшенню
надходження коштів від реалізації продукції, збільшення безробіття сільського
населення.
Що стосується виробництва основних видів продукції тваринництва в
усіх категоріях господарств України відображених в табл. 1.17, то відношення
показника по виробництву м’яса (у забійній масі) 2018 ріку до 2010 року
становить 114,4%, тоді як показники по виробництву молока, яєць та вовни
суттєво знизились та становили відповідно 89,8% по виробництву молока, на
94,6 % по виробництву яєць та на 45,3% по виробництву вовни.
Таблиця 1.17 - Виробництво основних видів продукції тваринництва в
усіх категоріях господарств України
Роки М’ясо (у Молоко, тис.т Яйця від птиці, млн шт Вовна, т
забійній масі), тис.т
Господарства усіх категорій
2010 2059,0 11248,5 17052,3 4192
2011 2143,8 11086,0 18689,8 3877
2012 2209,6 11377,6 19110,5 3724
2013 2389,4 11488,2 19614,8 3520
2014 2359,6 11132,8 19587,3 2602
2015 2322,6 10615,4 16782,9 2270
2016 2323,6 10381,5 15100,4 2070
2017 2318,2 10280,5 15505,8 2072
2018 2354,9 10098,8 16137,0 1899
50
Продовження таблиці 1.17
Відношення 114,4 89,8 94,6 45,3
2018р. до
2010р., %
Сільськогосподарські підприємства
2010 1134,4 2216,6 10249,6 710
2011 1215,3 2245,9 11738,2 647
2012 1271,2 2535,3 11977,4 556
2013 1441,3 2582,5 12234,2 470
2014 1451,8 2647,5 12536,2 379
2015 1463,4 2669,2 9762,2 314
2016 1489,9 2705,6 8067,6 266
2017 1483,0 2765,7 8365,3 255
2018 1533,6 2755,7 8900,4 237
Відношення 135,2 124,3 86,8 33,4
2018р. до
2010р., %
Господарства населення
2010 924,6 9031,9 6802,7 3482
2011 928,5 8840,1 6951,6 3230
2012 938,4 8842,3 7133,1 3168
2013 948,1 8905,7 7380,6 3050
2014 907,8 8485,3 7051,1 2223
2015 859,2 7946,2 7020,7 1956
2016 833,7 7675,9 7032,8 1806
2017 835,2 7514,8 7140,5 1712
2018 821,3 7343,1 7236,6 1662
Відношення 88,8 81,3 106,4 47,7
2018р. до
2010р., %
*Джерело: побудовано автором на основі [70-74]
Оскільки ми вже відмічали наявність динаміки до зростання інноваційно
активних підприємств, то аналізуючи обсяги виробництва основних видів
продукції підприємствами України за їх розмірами (табл. 1.17) можна
розглядати прямий вплив інновацій та інвестицій на виробництво валової
продукції.
Незважаючи на зменшення відсотка обсягу виробленої продукції
великими підприємствами – 10,5% у 2018 році порівняно з 2010 роком – 12,9%
та 52% у 2018 році порівняно з 55,6% у 2013 році середніми підприємствами,
ріст обсягу виробленої продукції малими підприємствами зріс до 37,5% та з них
11,7% становив показник по мікропідприємствам. У найближчій та
довгостроковій перспективі врахування інноваційного чинника стане
вирішальною умовою подальшого розвитку суб’єктів господарювання на мезо-
51
та мікрорівні.
Таблиця 1.18 - Обсяг виробленої продукції (товарів, послуг) підприємств
за їх розмірами
Великі Середні Малі З них
Код за підприємства підприємства підприємства мікропідприємства
КВЕД Роки у % до у % до у % до у % до
–2010 млн.грн загального млн.грн загального млн.грн загального млн.грн загального
показника показника показника показника
Усього 2013 1136699,8 46,0 934833,2 37,9 397257,2 16,1 121450,8 4,9
2014 1222747,8 44,9 1041001,4 38,2 460222,0 16,9 160377,8 5,9
2015 1439883,0 44,8 1258421,6 39,1 516983,3 16,1 157464,9 4,9
2016 1581304,9 40,7 1613257,8 41,5 690054,9 17,8 218316,1 5,6
2017 2039421,3 41,8 1957363,4 40,2 875963,4 18,0 282511,5 5,8
2018 2354328,5 41,8 2226972,6 39,6 1045156,2 18,6 341710,1 6,1
Сільське, А 2013 24723,5 12,9 106560,2 55,6 60371,4 31,5 17632,3 9,2
лісове та 2014 41015,3 14,6 144677,3 51,5 95234,1 33,9 32587,5 11,6
рибне
господарст 2015 68731,0 16,8 213147,9 52,1 127234,2 31,1 35183,7 8,6
во 2016 57660,4 12,4 245521,5 52,8 161821,0 34,8 51150,3 11,0
2017 46423,6 9,1 269042,7 52,6 195696,5 38,3 60057,8 11,7
2018 63282,8 10,5 312525,7 52,0 225146,4 37,5 70031,8 11,7
*Джерело: побудовано автором на основі [70-74]
Відсутність значного прибутку або низька рентабельність підприємств
обмежує можливості підприємств у підвищенні обсягів виробництва основних
видів продукції.
Слід додати, сьогодні багато підприємств є збитковими. Незадовільним є
технічний стан підприємств, а запровадження в дію нових технологій
здійснюється дуже повільно і становить мізерну частку від наявної вартості
основних засобів. Існуючі умови складного економічного становища галузі
диктують необхідність здійснення невідкладних заходів, спрямованих на
докорінне поліпшення ситуації.
Необхідно проводити роботу по подальшій підготовці та перепідготовці
кадрів зайнятих в тваринницькій галузі: удосконалити форми та методи
підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів сільськогосподарських
підприємств, які займаються свинарством; організовувати навчання фермерів,
приватних підприємців та селян передового досвіду виробництва свинини на
невеликих фермах у країнах Європейського Союзу та України; підготовити
52
рекомендації по технологіях виробництва свинини на великих, середніх та
дрібних свинофермах, згідно вимог чинних стандартів в Україні та за
кордоном.
Основними чинниками впливу при побудові системи аналітичного
забезпечення відтворення біологічного капіталу є: специфіка діяльності
підприємства, форма його власності, місце розташування (віддаленість від
промислових або економічно-розвинутих центрів), поголів’я тварин, надої
молока, відтворювана здатність та інші фактори, які у своїй сукупності
створюють своє мікросередовище де відбуваються господарські процеси,
властиві виключно цій економічній одиниці.
Процес управління вимагає аналітичної оцінки значення відтворювальних
процесів, їх характеру та виявлення внутрішньої процесної взаємозалежності
факторів.
53
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА»
2.1 Загальна характеристика підприємства
Підприємство зареєстроване 28 липня 2006 р. за рішенням загальних
зборів акціонерів АТЗТ «Торговий дім «Миронівський хлібопродукт» від
29.06.2006 р., далі було перейменовано в ЗАТ «Миронівська птахофабрика», а з
травня 2011 р. – у ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» є підприємством замкнутого циклу –
від виробництва добового молодняку до виробництва м’яса курчат-бройлерів.
Введення птахофабрики в експлуатацію відбувалось у два етапи. Запуск першої
черги розпочався у 2006 р. й завершився у 2007 р. Запуск другої черги
розпочався в 2008 р. й завершився у 2009 р. Також у 2015-2017 рр. відбулось
розширення підприємства завдяки будівництву трьох нових дільниць з
вирощування птиці.
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» складається з:
інкубаторно-птахівничої станції, де встановлено обладнання компанії Pas
Reform (Нідерланди) потужністю 214 млн яєць на рік;
27 виробничих дільниць з вирощування птиці: на 24 – по 16 пташників, на
двох – по 20 пташників, на одній – 8 пташників. Для утримування птиці в
підрозділах з вирощування встановлено сучасне обладнання компаній VDL
(Нідерланди), Big Dutchman (Німеччина), Roxell (Бельгія);
комплексу з переробки курчат-бройлерів. Тут встановлено обладнання
провідних світових виробників: Stork та Meyn (Нідерланди), Marel (Данія), CFS
(Німеччина), Poss (Канада). Діють дві лінії забою птиці;
цеху технічних фабрикатів. У ньому встановлено обладнання компаній
Haarslev Industries (Данія) та Mavitec (Нідерланди);
очисних споруд комплексу з переробки курчат-бройлерів. Тут проходить
54
повна очистка скидів комплексу від органічних залишків, в основі якої лежить
біологічний метод очищення із застосуванням швидкісних біологічних
реакторів. У комплексі встановлено обладнання компанії «Нью Хауз
Технолоджі» (Нідерланди);
транспортної служби. До її складу входять 324 одиниці автотранспортної
техніки, зокрема 31 основних та 6 додаткових автобусних маршрутів для
забезпечення доставки працівників підприємства на роботу та додому;
департаменту з інженерно-технічного обслуговування. До його складу
входять служба головного енергетика, ремонтно-механічна служба, газова
служба, служба з автоматизованих систем керування виробництвом, служба
водопровідно-каналізаційного господарства, відділ будівництва, господарська
служба.
Сертифікація підприємства:
сертифікат відповідності вимогам Halal;
дозвіл ЄС: Номер: 23-07-32 PМ;
сертифікат BRC Global Standard for Food Safety.
Соціальні проекти/програми підприємства:
Видача пільгової продукції 1 раз на місяць кожному працівнику в розмірі
6,5 кг м’яса курей-бройлерів.
Гарячі комплексні обіди вартістю 1 грн.
Забезпечення робітників спецодягом та спецвзуттям.
Безкоштовна доставка працівників на роботу/з роботи.
Можливість навчатись працівникам та їхнім дітям за рахунок
підприємства у вищих навчальних закладах України всіх типів власності.
Відзначення щопівроку найкращих працівників робітничих професій
підприємства занесенням на Дошку пошани зі щомісячним додатковим
преміюванням протягом 6 місяців.
Матеріальна допомога на лікування у випадку важкої хвороби працівника
підприємства або членів його родини.
55
Матеріальна допомога працівникам на ритуальні послуги при
похованні близьких родичів.
Забезпечення новорічними подарунками дітей працівників підприємства
віком до 14 років.
Подарункові набори від підприємства кожному працівнику до новорічних
свят та кожній жінці до свята 8 Березня.
Програма кар’єрного розвитку «МХП Старт» для студентів та
випускників ВНЗ.
Забезпечення молодих спеціалістів і працівників житлом.
Щомісячна оцінка ефективності та компетенцій для спеціалістів.
Визначення за результатами роботи за рік найбільш ефективних та
найменш ефективних працівників.
Для найефективніших спеціалістів розробляється програма мотивації.
Сприяння місцевим громадам та розвитку району в 2018 р.:
Реалізація проектів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) на
Канівщині та в цілому в Черкаській області є одним зі стратегічних напрямків
діяльності підприємства. Саме тому Миронівська птахофабрика ініціює/бере
участь/долучається до цілої низки заходів, що є корисними й важливими для
розвитку громад, де присутня Миронівська птахофабрика, а також до заходів на
підтримку та мотивацію своїх працівників.
Заходи зовнішньої КСВ:
У цілому на заходи зовнішньої КСВ у 2019 р. витрачено понад 6 млн грн.
Одним з найзначніших напрямів корпоративної соціальної
відповідальності традиційно є соціальні угоди з сільськими громадами
Канівського району. Зокрема, торік Миронівська птахофабрика уклала
соціальних угод більш ніж на 2,3 млн грн. Завдяки цьому у громадах
присутності МХП реалізовано цілу низку проектів, пов’язаних із діяльністю
закладів освіти, культури, спорту, медицини, соціального захисту, а також з
розвитком інфраструктури.
56
Наприклад, у Степанецькій ОТГ значну увагу було приділено вирішенню
питань розвитку освіти і спорту, розбудови інфраструктури. Так, коштом
підприємства: придбано та встановлено дитячий майданчик для ДНЗ «Білочка»
(100 тис. грн); закуплено матеріалів для ремонту дороги (150 тис. грн); надано
підтримку місцевій футбольній команді «Росава» (650 тис. грн) тощо.
Важливі проекти реалізовано й у селах Ліплявської ОТГ. Зокрема,
спрямовано кошти на закупівлю твердопаливних котлів для закладів
гуманітарної сфери (500 тис. грн), на ремонт коридору школи (43 тис. грн), на
відновлення вуличного освітлення (75 тис. грн), на розвиток культури (понад 30
тис. грн), а також на закупівлю комп’ютерної техніки для потреб ОТГ (50 тис.
грн).
За підтримки Миронівської птахофабрики вдалось вирішити й
найнагальніші питання, що турбували громаду с.Яблунів. У місцевому НВК
замінено твердопаливний котел (200 тис. грн), виконано цілу низку робіт із
благоустрою території села та ремонту доріг (300 тис. грн).
Схожим чином коштами від соціальної угоди розпорядилися й у
Косарській сільській раді. За рахунок підприємства тут відновили проблемні
ділянки доріг (450 тис. грн) та відремонтували дах у школі (100 тис. грн).
Ще один важливий вектор – підтримка та співпраця з громадою м.Канева.
З цією метою у 2019 р., вже четвертий рік поспіль, Миронівська птахофабрика
виступила спонсором свята Дня міста (556 тис. грн). Також протягом року
багаторазово надавалась підтримка освітнім закладам міста у проведенні
ремонтів, закупівлі необхідних матеріалів, обладнання тощо (понад 230 тис.
грн). Крім того, підприємство продовжує підтримувати один з кращих
навчальних закладів міста – ЗОШ №4 (торік на ремонт її спортивної зали було
спрямовано 375 тис. грн).
Важливою ініціативою у соціальній діяльності ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» є підтримка обороноздатності країни та допомога учасникам
АТО. Підприємство активно співпрацює з громадськими організаціями
57
«Нескорені», «Волонтер і К», іншими волонтерськими формуваннями.
Важливий вектор соціальної діяльності МПФ – підтримка соціально
незахищених категорій населення. Так, протягом 2019 р. надавалась продукція
для харчування підопічних територіального центру Канівського району (25 тис.
грн), а також були виділені кошти на ремонт частини коридору цього закладу
(120 тис. грн). Також тривала співпраця з Канівською ЦРЛ щодо виділення
продукції для харчування пацієнтів (123 тис. грн) та надання допомоги на
ремонт медичного обладнання (60 тис. грн).
Крім того, налагоджена регулярна співпраця з профільними
громадськими організаціями Канівщини, завдяки чому періодично надається
допомога коштами та продукцією відповідним категоріям населення
(чорнобильці, ветерани, діти учасників АТО, малозабезпечені родини тощо).
Головною ж подією 2019 р. у сфері соціальної політики, яку проводить
ПрАТ «Миронівська птахофабрика», безперечно, стала реалізація унікального
проекту – «Пересувний (мобільний) соціальний магазин». Його функція
полягає у здійсненні регулярного продажу продукції підприємства (четвертини
курчат-бройлерів) за зниженою ціною для пенсіонерів за віком. Вже понад рік
проект втілюється в життя у сільських радах Канівського району, на території
яких присутні потужності «Миронівської птахофабрики». А починаючи з
лютого 2020 р. географія проекту охопила й ті громади Канівщини, на території
яких розташовані об’єкти ТОВ «НВФ «Урожай».
За підсумками 2019 р. ПрАТ «Миронівська птахофабрика» сплачено
податків до бюджетів різних рівнів на суму 227 911 403 грн.
Відповідно до норм чинного законодавства більшу частину коштів було
відраховано до державного бюджету, а саме 124 281 224 грн.
Однак значні фінансові ресурси надійшли й до місцевих і районних
бюджетів Канівщини – 103 630 179 грн.
Загальний бюджет КСВ Миронівської птахофабрики – 6 млн грн.
58
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого
розширення прав підприємств у галузі фінансово–економічної діяльності
значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану
підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової
стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового
стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки
жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями
збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі
своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Економічний аналіз розкриває зміст фінансових показників у їхньому
зв’язку з виробничими показниками, опираючись на звітність підприємства, а
саме: «Баланс» (Форма №1), «Звіт про фінансові результати» (Форма №2).
Цей вид аналізу проводиться після завершення кварталу або року. При
цьому виявляються й оцінюються ключові результати й фінансові показники
роботи підприємства: прибуток, рентабельність, збут продукції, показники
фінансового стану підприємства. Тобто, для проведення економічного аналізу
діяльності підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» використаємо
джерела звітного характеру, до яких належать документи бухгалтерського,
статистичного й оперативного обліку та звітності.
Для повної оцінки господарсько-фінансової діяльності ПрАТ
«Миронівська птахофабрика» за 20178 – 2020 роки, необхідно розглянути
кінцеві фінансові показники його діяльності. Це дозволить проаналізувати
зміни в діяльності з точки зору їх залежності від вкладеного капіталу і
поточних витрат на ведення господарської діяльності.
59
Власний капітал підприємства включає в себе різні за своїм економічним
змістом, принципам формування і використання джерела: статутний,
додатковий і резервний види капіталу, нерозподілений прибуток.
Відрахування до резервного фонду здійснюються щороку. Зменшення
резервного фонду в результаті використання вимагає донарахування в
наступних звітних періодах.
Також за рахунок чистого прибутку підприємство може формувати інші
необов'язкові резервні фонди, що повинно бути передбачено установчими
документами.
Чинне законодавство надає підприємствам право оперативно маневрувати
надходить у їх розпорядження прибутком після сплати податку на прибуток та
інших аналогічних платежів до бюджету.
Тенденція до зниження абсолютної, а тим більше відносної величини
нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності
підприємства.
Разом з тим величина даного показника багато в чому визначається
обліковою політикою підприємства.
Якщо підприємством отримано непокритий збиток, то при визначенні
підсумку власного капіталу він віднімається. Збільшення частки власного
капіталу за рахунок будь-якого їх перерахованих джерел сприяє посиленню
фінансової стійкості підприємства.
На підприємстві ПрАТ «Миронівська птахофабрика» спостерігається
тенденція збільшення власного капіталу за всіма позиціями Головним
джерелом формування власного капіталу є нерозподілений прибуток, частка
якого склала 97,80% загального обсягу фінансування капіталу, всього на
1,72%.
Проаналізуємо основні техніко-економічні показники підприємства в
таблиці 2.1.
60
Таблиця 2.1 - Аналіз основних техніко-економічні показників
підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» за 2018-2020 рр.
Показник 2018 2019 2020 Абсолютне Відносне відхилення,
рік рік рік відхилення, %
тис.грн
2018- 2019- 2019-2020
2019 рр. 2020 2018-2019 рр.
рр. рр.
Статутний фонд 185.3 1436.1 1538 +1250.8 107,09 804,1829 101,9
Додатковий
1634 355.2 370 -1278.8 104,17 26,31891 14,8
капітал
Власний капітал 1708,3 1920 2100 +211,7 109,38 112,3924 180
Позиковий
107,6 116,1 128 +8,5 110,25 107,8996 11,9
капітал
Основний
1381,3 1370,1 1569,3 -11,2 114,54 99,18917 199,2
капітал
Кредиторська
107,6 116,1 128 +8,5 110,25 107,8996 11,9
заборгованість
Оборотний
434,6 666 800 +231,4 120,12 153,2444 1341
капітал
Всього
фінансових 1815,9 2036,1 2497,3 +220,0 122,65 112,1262 461,2
ресурсів
Дебіторська
121,0 217,2 218,3 +96,2 100,51 179,5041 1,1
заборгованість
Довгострокові
- - - - - - -
зобов’язання
Грошові кошти
та
короткострокові 12,9 188,6 215,3 +175,7 114,16 1462,016 26,7
фінансові
вкладення
Запаси і витрати 284,2 258,7 278,3 -25,5 107,58 91,02745 19,6
Чистий
1568,5 2560,3 3690,8 163,23 144,15 991,8 1130,5
прибуток
*Джерело: систематизовано автором
Отже, як бачимо з таблиці 2.1 протягом трьох років, статутний фонд
підприємства збільшився на 107,09 % у 2020 році та у 2019 році на 804,18 %,
при чому додатковий капітал зменшився на 26,31 %, а саме на 1278,8 тис.грн. в
2019 році В 2020 році додатковий капітал в порівнянні з 2019 роком збільшився
на 104,17 тис.грн, а саме на 14,8 %. В 2019 році в порівнянні з 2018 роком
оборотний каптал збільшився на 153,24 %, а загальна кількість фінансових
ресурсів зросла на 220 тис. грн. В 2020 році в порівнянні із 2019 роком даний
61
показник зріс на 120,12 % та 122,65 тис.грн відповідно. Звідси можемо зробити
висновок про те, що діяльність підприємства протягом аналізованого періоду
була ефективною.
Проведемо аналіз ліквідності підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2018-2020 роки в таблиці 2.2.
Проаналізуємо кожен із коефіцієнтів:
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності)
знизився, це свідчить про те, що на підприємстві недостатній залишок
грошових коштів. Крім того він значно нижчий рекомендованому значенню, що
є негативним для підприємства.
- Коефіцієнт поточної ліквідності нижчий рекомендованого значення
(0,5-0,8), що свідчить про необхідність активізації роботи дебіторів.
Таблиця 2.2 - Аналіз коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності
підприємства за 2018-2020 рр.
Абсолютне відхилення
№ Показник 2018 рік 2019 рік 2020 рік 2018-2019 2019-2020
рр. рр.
Коефіцієнт абсолютної
1 ліквідності (грошової 0,20 0,15 0,19 -0,05 0,04
платоспроможності)
Коефіцієнт поточної
2 0,17 0,14 0,16 0,03 0,02
ліквідності
Коефіцієнт загальної
3 ліквідності (розрахункової 0,0002 0,00007 0,0003 -0,00013 0,003
платоспроможності)
Коефіцієнт ліквідності при
4 0,03 0,01 0,04 0,02 0,03
мобілізації засобів
Коефіцієнт власної
5 0,8 0,9 0,95 0,1 0,05
платоспроможності
*Джерело: систематизовано автором
- Коефіцієнт загальної ліквідності (розрахункової платоспроможності)
нижчий рекомендованого значення (1-2) як на початок, так і на кінець звітного
періоду, це свідчить, що оборотних активів не достатньо для покриття
зобов'язань. Крім того коефіцієнт загальної ліквідності знизився на кінець
62
періоду порівняно з початком звітного періоду, що свідчить про збільшення
кредиторської заборгованості.
- Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів нижчий рекомендованого
значення (0,5-0,7), що свідчить про недостатність мобілізації запасів для
покриття поточних зобов'язань.
- Коефіцієнт власної платоспроможності є від'ємним, що свідчить про
нездатність підприємства погасити зобов'язання за рахунок чистих оборотних
активів.
Отже, як видно з таблиці 2.2 у 2019 році в порівнянні з 2018 роком
відмічалося зменшення таких показників як коефіцієнт абсолютної ліквідності
та коефіцієнта загальної ліквідності. Даний показник зменшився на 0,05 та
0,00013 відповідно. По коефіцієнту поточної ліквідності, коефіцієнті
ліквідності при мобілізації засобів та коефіцієнті власної платоспроможності в
2019 році відмічалася позитивна динаміка. Адже всі показники зросли на 0,03,
0,02 та 0,1. У 2020 році в порівнянні з 2019 роком по всім коефіцієнта
ліквідності на платоспроможності відмічалася позитивна динаміка, адже всі
показники зросли.
Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як
бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово
стійке, то воно в стані «витримати» несподівані зміни ринкової кон’юктури, і
не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність,
тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в
одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство
вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними
фондами, персоналом, контрагентами.
Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в
підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених
джерел формування активів.
63
Проведемо аналіз фінансової стійкості підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 - Аналіз показників фінансової стійкості підприємства за
2018-2020 рр.
Абсолютне Абсолютне
відхилення відхилення
№ Показники 2018 рік 2019 рік 2020 рік
2019-2020 2019-2020
рр. рр.
1 Коефіцієнт фінансової стійкості 0,58 0,29 0,31 -0,29 0,02
Коефіцієнт автономії (фінансової 0,07
2 0,37 0,23 0,30 -0,14
незалежності)
Коефіцієнт заборгованості 0,05
3 0,63 0,77 0,82 0,14
(фінансової напруги)
Коефіцієнт забезпеченості 0,25
4 -4,02 -5,64 -5,89 -1,62
власними оборотними засобами
5 Коефіцієнт маневрування -1,37 -2,83 -2,86 -1,53 0,03
6 Коефіцієнт постійного активу 2,39 3,91 4,5 1,52 0,59
Коефіцієнт відношення 0,61 0,57
7 7,02 7,63 8,2
необоротних і оборотних активів
*Джерело: систематизовано автором
Коефіцієнт фінансової стійкості нижчий за норму і зменшився на кінець
періоду порівняно з початком періоду, то підприємство фінансово не стійке,
позиковий капітал перевищує власний і збільшується.
Коефіцієнт автономії характеризує фінансову незалежність підприємства
від зовнішніх джерел фінансування. На початок періоду коефіцієнт автономії
менше норми, на кінець періоду він ще зменшився, що свідчить про недостатню
частку власного капітал серед всіх джерел фінансування.
Коефіцієнт заборгованості перевищує рекомендоване значення, що
свідчить про залежність від позикового капіталу та недостатність власних
засобів. Порівнюючи показник на початок та на кінець звітного періоду бачимо,
що він зріс, що призвело ще до більшої залежності підприємства від позикового
капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами є від'ємним,
що характеризує неможливість проведення незалежної фінансової політики.
64
Коефіцієнт маневрування набагато нижчий рекомендованого значення,
крім того є від'ємним, що свідчить про неможливість маневрування капіталом.
Отже, за даними таблиці 2.7 можна зробити висновок, за 2018-2019 рр.
відмічалося зростання по таким показникам як: коефіцієнт заборгованості
(фінансової напруги), коефіцієнт постійного активу, коефіцієнт відношення
необоротних і оборотних активів. А зменшення відмічалося по таким
показникам як коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт автономії
(фінансової незалежності), коефіцієнт забезпеченості власними оборотними
засобами, коефіцієнт маневрування. За 2019-2020 відмічалося збільшення всіх
коефіцієнтів фінансової стійкості.
Проведемо аналіз доходів підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2019-2020 рр. в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 - Аналіз доходів на підприємстві ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за 2019-2020 рр.
2019 рік 2020 рік Відхилення Темп
Показник зростання,
абсолютне, відносне,
тис. грн % тис. грн % %
тис. грн. %
дохід від
154909,3 98,1 208614,6 96,8 53705,3 -1,3 134,7
реалізації
операційні доходи 2382,2 1,5 4799,9 2,2 2417,7 0,7 201,5
дохід від участі в
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
капіталі
інші фінансові
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
доходи
інші доходи від
звичайної 566,2 0,4 2089,7 1,0 1523,5 0,6 369,1
діяльності
надзвичайні
0 0,0 0 0,0 0,0 0,0 0,0
доходи
Усього доходів 157857,1 100,0 215504,2 100,0 57646,5 - 136,5
*Джерело: систематизовано автором
Отже, за даними таблиці 2.4 можна зробити висновок, що доходи в 2020
році порівняно з 2019 збільшилися на 57646,5 тис грн. Дохід від реалізації
65
збільшився на 53705,3 тис грн. Операційні доходи зросли на 2417,7 тис грн.
Інші доходи від звичайної діяльності зросли на 1523,5 тис грн.
В структурі доходів суттєвих зрушень не відбулося: частка доходу від
реалізації зменшилась на 1,30% в загальній сумі доходів, а частка операційних
доходів та інших доходів від звичайної діяльності збільшилася відповідно на
0,70% і 0,06%.
Проведемо аналіз показників рентабельності підприємства за 2018-2020
рр. в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 - Показники рентабельності на підприємстві ПрАТ
«Миронівська птахофабрика» за 2018-2020 рр.
Абсолютне Абсолютне
2019 відхилення відхилення
№ Показник 2018 рік 2020 рік
рік 2018-2019 рр. 2019-2020
рр.
Коефіцієнт рентабельності 6,67 50
1 0,0003 0,0002 0,0001
активі
коефіцієнт рентабельності 128,57 222,22
2 0,0007 0,0009 0,002
власного капіталу
Коефіцієнт рентабельності 0 133,33
3 0,0003 0,0003 0,0004
підприємства
Коефіцієнт рентабельності 112,5 166,67
4 0,08 0,09 0,15
продукції
*Джерело: систематизовано автором
Отже, за даними таблиці видно, що в 2020 відмічалося зростання всіх
показників рентабельності, зокрема: коефіцієнт рентабельності активів – 50 %,
коефіцієнт рентабельності власного капіталу – 222,22 %, коефіцієнт
рентабельності підприємства -133,33 %, коефіцієнт рентабельності продукції –
166,67 %. В 2019 році в порівнянні з 2018 роком відмічалося зростання таких
показників: коефіцієнт рентабельності активів – 6,67 %, коефіцієнт
рентабельності власного капіталу – 128,57 %, коефіцієнт рентабельності
продукції – 112,5 %.
Проаналізуємо трудові ресурси підприємства та фонд оплати праці.
Результати аналізу представимо у таблиці 2.6.
66
Таблиця 2.6 – Аналіз трудових ресурсів ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»
Роки Відхилення
Показники 2019 2020
2018 2019 2020
абсолютне відносне абсолютне відносне
Середньооблікова
чисельність
штатних 80 88 75 8 110,0 -13 85,2
працівників
облікового
складу, осіб
Середня
чисельність
позаштатних 3 2 3 -1 66,7 1 150,0
працівників та
сумісників (осіб)
Чисельність
працівників, які
працюють на 1 2 15 1 200,0 13 750,0
умовах неповного
робочого часу
(осіб)
Фонд оплати
праці: (тис. грн.)
- річний 3092,4 3937,2 3838,8 844,8 127,3 -98,4 97,5
- місячний 257,7 328,1 319,9 70,4 127,3 -8,2 97,5
Продуктивність
праці, тис. грн./ 702,7 813,5 890,7 110,7 115,8 77,2 109,5
особу
Джерело: систематизовано автором
У 2019 році порівняно з 2018 роком середньооблікова чисельність
працівників зросла на 8 осіб, або на 10,0% і склала 88 осіб. Зросла чисельність
працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня до 2 осіб, проте
зменшилася на 1 особу чисельність позаштатних працівників та сумісників і
склала у 2019 році 2 особи. У 2018 році відбулося скорочення штату
працівників. Середньооблікова чисельність зменшилася на 13 осіб, або на
14,8% порівняно з 2019 роком і склала 75 осіб. Проте зросла чисельність
позаштатних працівників та сумісників на 1 особу, а також зросла чисельність
працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня на 13 осіб, або
на 650% порівняно з 2019 роком і склала 15 осіб.
67
Фонд оплати праці у 2019 році порівняно з 2018 роком зріс на 844,8 тис.
грн., або на 27,3%. Збільшення фонду оплати праці відбулося за рахунок 2-х
факторів: збільшення чисельності працівників на 8 осіб порівняно з 2018 роком
та збільшення розміру середньої заробітної плати на 15,7 % порівняно із 2018
роком .
У 2020 році порівняно з 2019 роком фонд оплати праці зменшився на 98,4
тис. грн., або на 2,5%. Зменшення фонду оплати праці відбулося за рахунок
зменшення чисельності на 13 осіб порівняно з 2019 роком.
Кадрова політика підприємства спрямована на скорочення витрат, в тому
числі і трудових, а також підвищення кваліфікації працівників (проведення
семінарів, курсів підвищення кваліфікації, навчання у вищих навчальних
закладах та інше).
Проведемо аналіз основних засобів. Результати аналізу представимо у
вигляді таблиці 2.11. Первісна вартість основних засобів на початок 2018 року
становила 8255,2 тис. грн., знос – 3093 тис. грн., залишкова вартість – 5162,2
тис. грн., на кінець року первісна вартість основних засобів становила – 14103,4
тис. грн., знос – 3724,6 тис. грн., залишкова вартість – 10278,8 тис. грн.. На
протязі 2018 року придбано основних засобів на суму 5217,4 тис. грн., списано
з балансу внаслідок їх невідповідності критеріям визнання активом та
реалізовано основних засобів на суму 1151,6 тис. грн. з нарахованим зносом на
суму – 694,5 тис. грн.. В 2018 році було здійснено дооцінку нежитлового
приміщення головного виробничого корпусу адмінбудівля, прохідна, котельня,
що належать ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Вартість дооцінки складає
1782,4 тис. грн..
Первісна вартість основних засобів на початок 2019 року порівняно з
2018 роком зросла на 5847,8 тис. грн., або на 70,8%, сума зносу зросла на 631
тис. грн., або на 20,4%, відповідно залишкова вартість основних засобів у 2019
році порівняно з 2018 роком зросла на 5216,8 тис. грн., або на 101,1%. Первісна
вартість основних засобів на кінець 2019 року порівняно з 2018 роком зросла на
4294, 6 тис. грн., або на 30,5%. На протязі 2019 року було придбано основних
68
засобів на суму 5111 тис. грн., що на 106,4 тис. грн., або на 2% менше ніж у
2018 році, списано з балансу основних засобів на суму – 70 тис. грн., що на
335,6 тис. грн. або на 29,1% менше ніж у попередньому році.
Таблиця 2.7 – Аналіз основних засобів ПрАТ «Миронівська
птахофабрика», 2018 – 2020 роки
Відхилення
Роки
Показники 2019 2020
2018 2019 2020 абсолютне відносне абсолютне відносне
Первісна вартість
основних засобів на
8255,2 14103 18398 5847,8 170,8 4295 130,5
початок року, тис.
грн.
Знос, тис. грн. 3093 3724 5689 631 120,4 1965 152,8
Залишкова вартість,
5162,2 10379 12709 5216,8 201,1 2330 122,4
тис. грн.
Середньорічна
вартість основних 7770,5 11544 11809,5 3773,5 148,6 265,5 102,3
засобів, тис. грн.
Первісна вартість
основних засобів на 14103,4 18398 19175 4294,6 130,5 777 104,2
кінець року, тис. грн.
Вартість введених в
дію основних засобів, 5217,4 5111 847 -106,4 98,0 -4264 16,6
тис. грн.
Вартість виведених
основних засобів, 1151,6 816 70 -335,6 70,9 -746 8,6
тис. грн.
Джерело: систематизовано автором
Первісна вартість основних засобів на початок 2020 року становила 18398
тис. грн., що на 4295 тис. грн., або на 30,5% більше ніж у попередньому році,
сума зносу зросла на 1965 тис. грн., або на 52,8%, залишкова вартість основних
засобів на початок року склала 12709 тис. грн.. На протязі 2020 року було
придбано основних засобів на суму 847 тис. грн., що на 4264 тис. грн., або на
83,4% менше ніж у 2019 році, списано з балансу основних засобів на суму – 70
тис. грн., що на 746 тис. грн., або на 91,4% менше ніж у попередньому році.
Термін використання основних засобів – до повного фізичного зносу.
Обмежень для виробничого використання основних засобів не має.
69
Вартість введених та виведених основних засобів зобразимо у вигляді
діаграми.
Рис. 2.1 Вартість введених та виведених основних засобів
ПрАТ «Миронівська птахофабрика», 2018 – 2020 роки
Джерело: систематизовано автором
Як видно з рисунку 2.1, вартість введених та виведених основних засобів
з року в рік зменшується, при цьому різке зменшення вартості введених та
виведених основних засобів відбулося у 2020 році. Таким чином введення
основних засобів відбувається швидшими темпами ніж виведення основних
засобів.
2.3 Аналіз конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах
господарювання
Наріжний камінь успіху МХП – вертикально інтегрована бізнес-модель.
Підприємство відповідає за всі стадії процесу виробництва курятини: від
виробництва інкубаційного яйця до розповсюдження й продажу фінальної
70
продукції, від вирощування власних зернових до виробництва необхідних для
годівлі птиці комбікормів. Це забезпечує повний контроль за якістю та
собівартістю – від поля до столу. Унікальна бізнес-модель та інтенсивні
капіталовкладення у розвиток і будівництво нових виробничих об'єктів з
високим рівнем ефективності – це головна перевага компанії порівняно з
конкурентами.
Вертикальна інтеграція бізнесу гарантує МХП стабільно високі стандарти
якості, а також контроль над собівартістю фінальної продукції завдяки великим
масштабам виробництва, що особливо важливо в умовах української економіки,
що розвивається. З огляду на ріст виробництва курятини МХП планує і надалі
самостійно забезпечувати себе основними інгредієнтами (кукурудзою,
пшеницею, соняшником, соєю), необхідними для виробництва комбікормів.
Компанія також продовжує знаходити додаткові способи використання відходів
виробництва.
Наприклад, на сьогодні МХП використовує лушпиння соняшнику для
підстилки в пташниках і як паливо для отримання парової енергії на
комбікормових заводах компанії. МХП також використовує курячий послід як
добриво для вирощування зернових. Уже другий рік (з 2012 р.) діє біогазова
станція на птахофабриці «Оріль-Лідер» (Дніпропетровська обл.). У подальшому
компанія продовжить підвищувати свій рівень енергонезалежності.
100% курятини виробляється і переробляється на підприємствах МХП.
Сегмент птахівництва включає 3 бройлерні птахофабрики і 2
птахофабрики з розведення батьківського поголів'я та виробництва
інкубаційного яйця.
15 розподільчих центрів компанії та власний парк вантажівок-
рефрижераторів дозволяють доставляти клієнтам охолоджену й заморожену
продукцію у найкоротші строки.
Станом на 31 грудня 2015 р. обсяги експорту м'яса птиці з початку року
склали понад 132 тис. тонн.
71
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» експортує свою продукцію у різні
країни світу. Зокрема до 17 країн ЄС: Нідерланди, Ірландія, Бельгія, Польща,
Італія, Греція й інші; країни СНД та Митного Союзу: Вірменія, Киргизстан,
Казахстан, Грузія, Молдова, Узбекистан, Таджикистан; країни Близького
Сходу: Ірак, Йорданія, Ліван, ОАЕ, Кувейт; а також в країни Африки:Єгипет,
Лівія, Демократична Республіка Конго, й інші країни світу.
У 2020 р. обсяги експорту до країн ЄС зросли на 65%. Порівняно з
минулим роком, експорт склав 27 285 т до 17 країн Європи. На цей ринок
почався експорт охолодженої курятини. МХП продовжує втілювати стратегію
диверсифікації ринків збуту і досліджувати нові ринки для ведення бізнесу в
країнах Азії, Близького Сходу та Африки, нарощуючи обсяги експорту м'яса
птиці у ці регіони. У 2015 р. МХП також отримав дозвіл на експорт своєї
продукції до Саудівської Аравії.
У 2020 році МХП планує відкрити дистрибуційні склади у різних точках
світ: ЄС, ОАЕ, Єгипет, інші.
Проведемо діагностику підприємств мясоперерорбної галузі з метою
визначення груп конкурентів і основних результатів боротьби між ними на
основі відкритої інформації. Станом на 1 січня 2020 року в Україні
нараховувалось близько 550 підприємств м’ясної промисловості та зокрема 83
підприємства в Одеській області [56]. Серед них лише 9 підприємств не
працюють вже досить довгий час і, найбільш вірогідно, не поновлять
виробництво. Інформація для аналізу конкурентної ситуації в галузі та
конкурентоспроможності, підприємств була отримана з відкритих джерел:
друкованих та електронних засобів масової інформації., інформаційно-
аналітичних сайтів та власних сайтів заводів.
За даними, Держкомстату імпорт м'яса в Україні в I кварталі 2020 року
становив 58 тис. тонн, що на 40 % менше в порівнянні з відповідним періодом
минулого року. При цьому основна частка імпорту, як і раніше, припадає на
м'ясо птиці (24 тис. тонн) і свинину (19 тис. тонн) [56].
72
Позитивну динаміку експерти пояснюють розвитком вітчизняного
виробництва та посиленням контролю ветслужби. Крім того, активно
розвивається внутрішнє виробництво. Станом на початок квітня поголів'я
свиней в Україні зросло 14 % в порівнянні з попереднім роком, птиці - більш
ніж на 5 % [56].
Питання ввезення на митну територію України м’яса та харчових
субпродуктів знаходяться на постійному контролі Держмитслужби і є
предметом щоденного моніторингу та аналізу.
При цьому, особлива увага митних органів спрямована на: забезпечення
контролю за правильністю визначення бази оподаткування товарів, що
ввозяться на митну територію України та формування їх дійсної ціни.
Протягом 9 місяців 2020 року в Україну імпортовано м’яса та харчових
субпродуктів на 17% менше, ніж за аналогічний період минулого року. У 2021
році ввезено 268 тис. тонн таких товарів, тоді як у 2020 році ввезено понад 332
тис. тонн. Середня вартість однієї тони ввезеної м’ясосировини у порівнянні з
минулим роком зменшилась на 7 % [56].
На відміну від імпорту, експорт м'яса і харчових нутрощів з України
збільшився на 57 % і становить більше 37 тис. тонн [56].
Таблиця 2.8 - Імпорт та експорт м’яса та харчових нутрощів за 9 місяців
2021 року
Імпорт Експорт
За вагою 268,1 тис. тонн (зменшення на 37,3 тис. тонн (зростання на
17%) 57 %)
Середня вартість 1 1277,9 дол США/т. 1941,8 дол США/т.
тонни (зменшення на 7%) (зменшення на 14%)
Основні країни- США – 33 %, Польща – 21 %, Казахстан - 37%, Росія – 31
постачальники Бразилія – 12 %, Німеччина – %, В’єтнам – 13 %
11%.
Основні імпортери ТОВ «Укрпродімпорт» (16%), ПП ПрАТ «Миронівська
«Броктранслогістік» (5%), ТОВ птахофабрика» під загальним
«Український мясний союз» (4%), брендом МХП
ТОВ ВКП «Богема» (3%), ТОВ (Миронівський
Агросоюз (3%) хлібопродукт) (43%), ТОВ
«Продконтракт» (10%), ТОВ
«Агромарс Ексім» (7%)
Джерело: систематизовано автором
73
Протягом 1 півріччя 2021 року спостерігалося зменшення щомісячних
обсягів ввезення м’яса та харчових субпродуктів в порівнянні з минулим роком.
Проте починаючи з травня поточного року намітилась тенденція до
збільшення обсягів імпорту цих товарів. Найбільші обсяги таких товарів
ввезено у вересні, але вони не перевищують обсягів вересня минулого року
(менші на 2%).
Аналіз імпорту м'ясосировини у розрізі країни походження показав, що
найбільше на митну територію України ввозиться м'ясосировина, походженням
із США - 33 % (у минулому році також 33%); Польщі – 21% (у минулому році
також 21%); Бразилії – 12% (у минулому році – 14%); ,Німеччині – 11 % (у
минулому році – 14 %).
Структура імпорту м’яса та харчових субпродуктів у розрізі країн
імпортів за 2021 рр.
Інші
19% США
32%
Німеччина
14%
Бразилія
Польща
14%
21%
США Польща Бразилія Німеччина Інші
Рис. 2.2 Структура імпорту м’яса та харчових субпродуктів у розрізі країн
імпортерів за 2021 рр.
Джерело: систематизовано автором
При цьому, як ми бачимо на діаграмі структура імпорту м'яса та
74
субпродуктів в розрізі країн походження практично не змінилась в порівнянні з
минулим роком.
Частка країн ЄС в загальних обсягах імпорту товарів цієї групи є
найбільшою, а саме 52,3 %.
Якщо розглядати обсяги імпорту м'яса і субпродуктів у розрізі товарних
позицій, то більше 77 % від загальних обсягів ввезення таких товарів у
поточному році займає:
Імпорт м’яса птиці – 46,6 %;
Імпорт свинини – 31 %.
Для покращення якості м’ясної продукції та підвищення її
конкурентоспроможності державі необхідно надавати певні дотації,
підтримувати вітчизняних товаровиробників.
Однією з можливих причин зменшення собівартості продукції є
впровадження на фермерських господарствах біогазових установок.
В умовах залежності від джерел енергопостачання особливу увагу
підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика» привертає альтернативна
енергетика, ефективне використання ресурсів, використання енергоефективних
технологій та технологій енергозбереження.
Виявити і використати альтернативні енергетичні ресурси - на
сьогоднішній день одне з пріоритетних завдань ПрАТ «Миронівська
птахофабрика».
Якісна, безпечна і екологічно чиста продукція, «зелена» енергія і чиста
природа - це світові стандарти, які ми прагнемо запровадити на наших
підприємствах.
У зв’язку з цим перед ПрАТ «Миронівська птахофабрика» постають такі
задачі:
1. Досягнення енергетичної незалежності.
2. Виробництво екологічно чистих органічних біологічних добрив.
3. Збереження екології в місцях розташування усіх підприємств, що
75
входять до складу Групи МХП.
Навесні 2012 р. «Миронівський хлібопродукт» почав роботи з
будівництва першої біогазової станції на птахофабриці «Оріль-Лідер» у
Дніпропетровській області. Уже в грудні 2012 року компанія ввела в
експлуатацію перший ферментатор. У 2013 році була запущена біогазова
станція, потужність якої склала 5 МВт/год (в еквіваленті: електропостачання
для 15 000 квартир і теплове забезпечення 1 500 квартир). У кінці 2014 р.
біогазова станція досягла своєї повної потужності.
Це перша в Європі біогазова станція такої потужності й рівня технологій,
яка працює на курячому посліді і відходах комплексу з переробки курчат-
бройлерів.
Міжнародні організації підтвердили ефективність і актуальність проекту з
точки зору стандартів екології і безпеки.
Вартість проекту – $15 млн.
У березні 2020 року було анонсовано проект будівництва нового
біогазового комплексу на Вінницькій птахофабриці, яке закінчиться у 2020
році. Проектна потужність складатиме 20 МВт. Він може стати найбільшим
біогазовим комплексом у світі.
Вартість 1 етапу будівництва – $27 млн.
Біогазові комплекси є конкурентною перевагою підприємства, адже
необхідно зазначити, що біогазова установка характеризується стабільними
показниками економії, оскільки в холодну пору року споживає тільки 10-12%
від виробленої енергії, а теплу – 3-7 %. В той же час, виробленої установкою
теплової енергії вистачає для забезпечення теплового режиму і в корівнику, і на
птахофермі, і на свинокомплексі; вистачає цього тепла також і для забезпечення
побуту працюючих: кип’ятіння води, робота сушарок соломи чи насіння,
підсушування дров тощо. Економічно вигідно розташовувати біля біогазових
установок тепличні господарства, тому що понаднормово вироблене тепло
можна спрямувати на забезпечення стабільного температурного режиму. В
76
даному випадку теплиця споживатиме безкоштовне тепло, що в свою чергу
забезпечить досить високі показники рентабельності вирощеної продукції.
Якщо зробити інвестиції в біогазову установку, то можна зекономити
кошти і ефективно використати земельні площі. При цьому будівництво
біогазової установки є актуальним не тільки для новостворених фермерських
господарств а й для вже існуючих.
Використання біогазових установок не тільки гарантує прибуток, але і
покращує екологічну ситуацію: не дає можливість викиду метану в атмосферу,
який виділяється під час розпаду гною та створює ефект парника більший у 21
раз за вуглекислий газ. Велике значення мають біологічні добрива для
збереження екології: зменшується використання хімічних добрив, що в свою
чергузначно скорочує шкідливий вплив на грунтові води [30].
Крім того, конкурентною перевагою підприємства є постійна робота по
охороні довкілля.
Природоохоронну роботу кожного підприємства групи компаній «МХП»
здійснює або штатний еколог, або особа, призначена наказом відповідальною за
охорону довкілля.
Керівництво компанії приділяє пильну увагу питанням підвищення
компетентності екологів і осіб, відповідальних за природоохоронну роботу.
Так, відповідно до ст. 7. Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища», в червні 2014 та 2015 рр. 25 співробітників компанії
закінчили курси підвищення кваліфікації в Державній екологічній Академії
післядипломної освіти та управління при Мінприроди. Після закінчення всі
успішно склали іспити й отримали Сертифікати встановленого зразка.
Щоденна робота екологів і осіб, відповідальних за охорону довкілля,
спрямована передусім на:
- виконання вимог природоохоронного законодавства;
- систематичне зниження утворення виробничих і експлуатаційних
витрат;
77
- зменшення втрат енергії та ресурсів;
- зменшення витрат, пов'язаних із впливом підприємств на
навколишнє природне середовище;
- підвищення конкурентоспроможності компанії на внутрішньому та
зовнішньому ринках;
- створення сприятливішого іміджу компанії серед населення та
громадськості;
- запобігання надзвичайних екологічних ситуацій і аварій, які можуть
призвести до істотного забруднення навколишнього природного середовища,
фінансових втрат і банкрутства;
- отримання додаткового прибутку, пов'язаного з екологічними
аспектами діяльності підприємства;
У січні 2015 року завершилися пусконалагоджувальні роботи на
внутрішньогосподарському комплексі з виробництва біогазу, отриманого з
біомаси рослинного та тваринного походження, з переробкою та утилізацією
органічної частини відходів.
Компанія розробила наступні програми у сфері охорони довкілля:
1. Програма управління у сфері екології на підприємствах ПрАТ
«Миронівська птахофабрика».
2. Програма впровадження системи екологічного менеджменту на
підприємствах ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
3. Програма зниження викидів парникових газів на підприємствах
ПрАТ «Миронівська птахофабрика».
4. План управління пестицидами на підприємствах ПрАТ
«Миронівська птахофабрика».
Крім того підприємство розробило Екологічну політику, цілями якої є:
скорочення викидів забруднюючих речовин, в т.ч. парникових газів, в
атмосферне повітря;
зменшення обсягів утворення відходів та ступеня їх небезпечності для
78
навколишнього природного середовища;
зменшення обсягів утворення стічних вод та зниження в них
концентрації забруднюючих речовин; мінімізація техногенного впливу на
земельні ресурси;
раціональне використання ресурсів та поступове зменшення споживання
енергії із невідновлювальних джерел за рахунок енергії із відновлюваних;
ведення належного обліку обсягів утворення відходів, стічних вод,
викидів в атмосферне повітря та надійного і достовірного екологічного
моніторингу впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище;
підтримка плідних відносин із зацікавленими сторонами;
сприяння підвищенню екологічної обізнаності та культури серед
працівників, партнерів, споживачів та інших зацікавлених осіб;
посилення ролі екологічного управління в системі управління Компанії з
метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної,
соціальної);
постійне підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення
суцільного технічного контролю за станом виробництва, технологічних
процесів і продукції.
Принципи Політики:
поваги до прав людини;
врахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських
рішень;
сталого розвитку;
доступності, достовірності та своєчасності отримання екологічної
інформації;
відкритості та публічності у взаємодії із зацікавленими сторонами.
79
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯКІВ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА
ПРОДУКЦІЇ ТВАРИНИЦТВА АГРОПРОМИСЛОВИМИ
ПІДПРИЄМСТВАМИ
3.1. SWOT – аналіз підприємства ПрАТ «Миронівська птахофабрика»
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» значну увагу надає аналізу своїх
сильних та слабких позицій з метою об’єктивної оцінки власних ресурсів в
конкуретній боротьбі необхідно провести цикл заходів, які дадуть змогу
виробництву зміцнити та підняти на вищу ступінь конкурентоспроможність за
для створення успішного результату.
“Знайшовши деякі можливості покращення конкурентоспроможності,
фірма не припиняє пошук нових резервів, щоб поліпшити якість продукції, що
пропонується, і тим самим не тільки збільшити обсяги реалізації і відповідно
прибуток від неї, але й поліпшити репутацію підприємства і завоювати нові
ніші на ринку і нових споживачів [16].
Однак слід зазаначити, що поряд існують і деякі проблеми. Однією з
головних є проблема боротьби з конкурентами, які пропонують замовникам
більш вигідні умови, більш високу якість продукції за досить низькими цінами.
Стає зрозумілим, що підприємству необхідно постійно підвищувати якість
продукції і знижувати ціновий фактор, роблячи свою продукцію
конкурентоспроможною на такому мінливому ринку в даний час.
Для порівняння перспектив підприємства в умовах ринку нами
запропоновано використвувати SWOT матрицю, яка представлена у вигляді
таблиці. Відповідно з лівої сторони виокремлюємо дві категорії (переваги та
недопрацювання), в цю частину вносимо всі сильні і слабкі сторони
підприємства, які були вирижені на першому етапі аналізу (в другому розділі
роботи). У верхній частині матриці також виділяємо дві частини, до яких
додаються усі виявлені нами можливості і загрози. Там, де перетинаються між
80
собою розподіли уворюються 4 поля: СІМ» (сила і можливості); СІЗ» (сила і
загрози); СЛМ» (слабкість і можливість); СЛЗ» (слабкість і загрози). На будь-
якому з них ми бачимо всі допустимі парні комбінації і можемо виокремити ті,
які мають бути враховані для планування діяльності та поведінки підприємства.
По відношенню до тієї пари, яка була вибрана в полі «СІМ», потрібно
розробити стратегію, використовуючи при цьому сильні сторони підприємства
для того, щоб отримати результат від можливості, яка з’явилася ззовні.
Відповідно, до пари, що віднесена до поля СЛМ», застосовується програма, яка
розроблена з урахуванням тих потенційних можливостей, що виникли, з метою
адаптації, а в подальшому і подолання недоліків, які виявлені на виробництві.
Якщо ж пара виявлена в полі СІЗ» - стратегія може передбачати використання
власних сил виробництва з метою вирішення проблемних питань. І нарешті, для
пари, що знаходиться на полі СЛЗ», підприємство повинно побудувати таку
стратегію, яка дасть можливість їй подолати слабкі сторони, а також
попробувати попередити виникнення загрози, яка нависла над нею.
Щоб мати можливість вдало застосовувати SWOT методології важливо
уміти не тільки виявити загрози та можливості, але й намагатися дати їм оцінку
з точки зору того, наскільки важливим для підприємства є зважання на виявлені
загрози і можливості при плануванні напряму поведінки підприємства.
При допомозі даних табл. 3.1. ми можемо встановити зв'язки між
сильними та слабкими сторонами, загрозами та можливостями, які виявлені у
діяльності ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Якщо пара знаходиться в полі
номер два, то перспектива розвитку повинна передбачати використання
сильних сторін діяльності підприємства для уникнення загроз. Для пари, що
знаходиться у полі номер три, планування діяльності має бути побудовано так,
щоб за рахунок нових можливостей можна було подолати слабкі сторони
діяльності. Для пар, що знаходяться у полі номер чотри підприємство має
розробити таку стратегію, яка б дала змогу позбутися слабких сторін і загроз у
діяльності [22]. В ході формування програми дій, потрібно передбачити
81
ситуації, при яких переваги і слабкі сторони міняються місцями і
позиціонуються як протилежні.
Таблиця 3.1 - Матриця СВОТ - аналізу діяльності ПрАТ «Миронівська
птахофабрика»
Можливості: Загрози:
1. Прийняття податкового кодексу 1. Зростання рівня інфляції,
України. підвищення цін та зниження
2. Зниження цін на енергоносії. попиту населення, що звузить
3. Можливості виходу на нові ринки потенційний круг споживачів
збуту. продукції борошняних виробів.
2. Ревальвація національної
грошової одиниці, що зробить
імпортні товари більш
конкурентоздатними порівняно з
аналогічно продукцією
підприємства.
3. Зниження митних бар’єрів для
імпортної продукції.
4. Зростання контрабандних
поставок продукції на внутрішній
ринок України.
Сильні сторони: Поле сильних сторін і Поле сильних сторін і загроз (2)
Географічне можливостей (1) Через розширення ринків збуту та
розташування виробничих У цій ситуації підприємство для впровадження нових видів
потужностей, та близькість до зміцнення своєї позиції на ринку виробів можна забезпечити
м. Києва самому ємкому шляхом збільшення своєї частки, резервні можливості.
споживацькому ринку, у тому диверсифікації продуктів, виведення Передбачити зв’язки з більшою
числі і м’ясних виробів. Висока на ринок товарівновинок для того, кількістю с/г виробників, що
кваліфікація менеджменту. щоб забезпечити резервні виробничі постачають зерно, на випадок
Відносно низькі витрати на потужності. Сприятлива фінансова низької врожайності вирощування
оплату праці порівняно з ситуація дозволяє виділяти сільськогосподарських культур
основними конкурентами- додаткові кошти на науково-дослідні унаслідок поганих погодних умов.
нерезидентами. Реалізація роботи, збільшувати фінансовий Посилення митного контролю
інвестиційних програм, портфель, поглинати дрібних і щодо зростання контрабандних
націлених на збільшення крупних конкурентів. Необхідно поставок продукції на внутрішній
потужностей по виробництву провести сертифікацію. Необхідно ринок України. Розробка
сировини. підвищити кваліфікацію маркетингових комунікацій.
управлінського персоналу.
Слабкі сторони: Поле слабких сторін і Поле слабких сторін і загроз (4)
1. Залежність від імпортних можливостей (3) У цій ситуації необхідно
поставок деяких сировинних У цьому випадку підприємству поступово згортати діяльність або
компонентів (наприклад, необхідно: підвищити кваліфікацію перепрофілювати її, реінвестувати
добавок). персоналу на курсах підвищення кошти в інші галузі. Підприємство
2. Зниження виробничих кваліфікації і отримання вищої може залишитися на ринку лише у
можливостей в зв’язку з освіти; підготовка продукції до випадку об’єднання з іншою
зростанням цін на сировину. сертифікації; розвивати зв’язки з фірмою. Формування
3. Негативна екологічна вітчизняними виробниками оптимального асортименту
ситуація, що впливає на якість сировини. Сприятливим фактором є продукції. Проведення BCI
продукції зростання споживання на душу аналізу.
4. Перевага конкурентів в населення. Зниження митних
асортименті та якості продукції бар’єрів в країнах, куди
поставляються товари підприємства.
*Джерело: складено автором на основі [16, 22]
82
Наприклад, можливість, що не була використана може стати загрозою,
якщо її використає конкурент. Або, навпаки, успішно ліквідована загроза може
розкрити для підприємства додаткові можливості, якщо конкуренти не
спроможні її усунути. Для розвитку підприємства та додаткової вигоди
пропонуємо відкрити цех по виробництву ковбасних виробів та копченостей.
Для проведення аналізу скористаємося методикою Бостонської
консалтингової групи. (табл.3.2)
Таблиця 3.2 - Характеристика планових секторів бізнесу ПрАТ
«Миронівська птахофабрика»
Сектор бізнесу Плановий о бсяг продажу, Планові річні темпи
тис. грн. зростання ринку, %
Ковбасні вироби 26900 5,3
Копченості 35633 17,1
*Джерело: складено автором
Модель БКГ для аналізу визначених у таблиці 3.1 секторів бізнесу
компанії ПрАТ «Миронівська птахофабрика» зображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1 Аналіз секторів бізнесу підприємства ПрАТ «Миронівська
птахофабрика» за допомогою моделі БКГ
*Джерело: складено автором
83
Побудувавши матрицю, ми можемо запропонувати деякі моменти
товарної політики ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Як видно, копченості
знаходяться у полі «Зірки». Це значить, що товар займає значну частку ринку,
яку необхідно удержувати та множити.
Загальновідомо, що конкурентоспроможність - це рух у напрямі
інновацій. Тому, для того, щоб залишитися всередині цього руху, всім
підприємствам необхідно розвиватися і ПрАТ «Миронівська птахофабрика» у
даному випадку не є виключенням. Саме тому, нами було запропоновано
основні заходи, які допоможуть покращити стан конкурентоспроможності та
забезпечать підприємству більш стале становище (рис. 3.2.).
Рис. 3.2. Комплекс заходів по підвищенню конкурентоспроможності
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [16, 32]
84
У найближчий час мають бути розроблені нові види продукції та
впровадження їх на ринок, оскільки зовнішнє ринкове середовище є
динамічним і постійно змінюється, як згадувалось вище. Якщо підприємство
буде затягувати із введенням на ринок нових видів продукції, то можливо, що
його конкуренти використають можливість та швидше задовольнять потреби
споживачів. Саме тому для ПрАТ «Миронівська птахофабрика», як і для будь-
якого підприємства, значно актуальним є питання розробки системи гнучкості -
системи, при допомозі якої підприємство має змогу швидко та максимально
ефективно підключитися під позитивні та негативні тенденції у зовнішньому
середовищі. Зокрема це можуть бути: кардинальне оновлення асортименту,
впровадження інноваційних технологічних ліній, розширення номенклатури,
освоєння нових сфер у виробництві, перехід до нового юридичного статусу
виробництва, оновлення шляхів і форм реалізації товару, завоювання нових
сегментів ринку й злиття виробничих об’єктів.
Забезпечення стабільних позицій підприємства та на рику повинно
проходити по представленій нижче схемі (рис 3.3) [15].
Рис. 3.3 Логічна схема підвищення конкурентоспроможності
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [15, 16, 32, 56]
85
Ця схема визначає, що прибуток використовується в якості задаволення
виробничих цілей. І, як наслідок, здійснюється покращення конкурентних
позицій підприємства на ринку за підтримки введення інноваційних технологій,
закупки нових машин, пошуку нових каналів збуту, тощо [15].
Аналіз публікацій свідчить про те, що більшість методик узагальнення
зібраної інформації та аналізу галузі є модифікаціями застосування матриці
п'яти сил М. Портера. Матриця п'яти сил дозволяє оцінити ситуацію в галузі,
сформувати уявлення про перспективи конкурентної боротьби, а також
виділити основних конкурентів, які представляють найбільшу загрозу для
підприємства. Але вона є інструментом обробки загальної інформації про
конкуренцію в галузі.
3.2 Інноваційно-інвестиційні пріоритети виробництва продукції
тваринництва
Інноваційно-інвестиційний розвиток агропромислового виробництва
визначає три взаємопов’язані і взаємообумовлені напрями нововведень, що
стосуються біологічного, людського а також технологічного факторів.
Особлива роль нововведень стосовно біологічних чинників аграрного
виробництва – характерна риса інноваційно-інвестиційного процесу в аграрній
сфері.
В агропромисловому виробництві інноваційно-інвестиційний процес
виступає безперервним потоком перетворення технічних і технологічних
новацій, здійснених на основі наукових досліджень і розробок, в нові технології
і техніку, їх впровадження у виробничу діяльність та отримання нового
продукту.
Інноваційно-інвестиційний процес в аграрному секторі економіки
включає етапи: створення, поширення, освоєння інновацій та інвестицій, і
отримання ефекту від інновацій. Кожен з етапів вимагає витрат певних
фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.
86
Основними особливостями формування і розвитку інноваційно-
інвестиційних процесів в агропромисловому виробництві є: різноманітність
видів продукції, відмінності в технологіях виробництва продукції; залежність
технологій виробництва від природних і погодних чинників; відокремленість
виробників від розробників інновацій; відсутність ефективного організаційно-
економічного механізму трансферу інновацій виробникам, різноманіття
організаційних форм виробництва, які мають суттєві відмінності за характером
функціонування і фінансування.
Процес створення інновацій є найбільш тривалим. Фундаментальні і
прикладні дослідження і розробки, які пов’язані з певними ризиками отримання
незадовільних результатів, виступають важливим і необхідним підетапом в
процесі створення інноваційної продукції. Напрями та процеси інноваційно-
інвестиційного розвитку агропромислового виробництва зображено на
рис. 3.4.
Етап створення інновацій в агропромисловому виробництві включає:
зародження ідеї, фундаментальні і прикладні дослідження та розробки,
оформлення їх результатів як об’єкту інтелектуальної власності, виробництво та
реалізацію наукоємної продукції, адаптування інновацій до виробництва.
Розробку можна вважати завершеною тоді, коли повністю виконаний план
дослідження і отримані певні результати. При цьому обов’язковою стає
виробнича перевірка. Стосовно виведених сортів сільськогосподарських
культур даною стадією передбачене державне сортовипробування, а стосовно
техніки – апробація новацій на машиновипробувальних станціях тощо.
Разом з виробничою перевіркою відбувається оформлення завершених
розробок як об’єкту інтелектуальної власності, надання патентів і ліцензій, що
співпадає з трансформацією вказаних досягнень в конкретну інновацію.
Основними продуцентами агроінновацій є Національна академія
аграрних наук України, вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи.
Відповідно до статутних вимог НААН підпорядковуються наукові установи,
державні підприємства, дослідні господарства. Нажаль, застаріла система
87
продукування переважно нових знань науково-дослідних установ за подушною
схемою фінансування досліджень не мотивує на створення інновацій, а
результати наукової діяльності у вигляді нових знань не завжди відповідають
вимогам щодо створення на їх основі інноваційних продуктів, які потрібні
ринку.
Рис. 3.4 Напрями та процеси інноваційно-інвестиційного
розвитку агропромислового виробництва
*Джерело: складено автором на основі [10, 18, 23, 50, 61]
Важливим етапом інноваційного процесу є поширення інновацій. Для
поширення інновацій використовують різні напрями і визначені канали
надходження їх в агропромислове виробництво. Значна роль в даному процесі
відводиться органам управління аграрною сферою, підготовці й перепідготовці
88
кадрів керівників, фахівців і працівників, інформаційній діяльності. У сучасних
умовах цьому етапу бракує належного інституціонального забезпечення. У
подальшому, у ході розвитку і вдосконалення інформаційної складової
інноваційної інфраструктури мають бути сформовані умови для того, щоб
сільськогосподарські виробники дізналися про інновації не лише через
виробничий досвід передових підприємств, але й безпосередньо від науковців
ще на етапі створення інновацій. Результат поширення інновацій в
агропромисловому виробництві значною мірою залежатиме від інформаційного
забезпечення даного етапу. Відповідальність за це повинні узяти на себе органи
управління і наукові установи – розробники інновацій, які безпосередньо
зацікавлені в оперативності інформуванні сільськогосподарських виробників.
Етап поширення інновацій потребує пошуку джерел фінансування
дифузії новацій, активної підтримки менеджменту, рекламування інновацій,
інформаційного забезпечення суб’єктів агропромислового виробництва завдяки
діяльності інформаційно-консультаційних служб та засобів масової інформації.
Дослідні господарства виступають експериментально-виробничими базами для
проведення дослідних випробувань і доопрацювання новацій, рекламування
наукових досягнень і технічних засобів та їх впровадження у виробничий
процес. Дані підприємства забезпечують агропромислове виробництво
репродуктивним та елітним насіннєвим матеріалом, племінною худобою,
садивними матеріалами.
На даний час низька концентрація і спеціалізація науково-виробничої
бази зменшує її конкурентоздатність в інноваційному забезпеченні
агропромислового виробництва. Не завжди обґрунтовані адміністративні
рішення та ринкові виклики суттєво підірвали академічну систему за останні
10-15 років. В результаті часткова втрата впливу на розвиток традиційних
сегментів агропромислового виробництва, а в деяких, особливо сучасних
високотехнологічних, програш іноземним технологіям і їх провайдерам. В
напівзруйнованому стані перебуває мережа регіональних установ з трансферу
наукових розробок та новацій, відсутня система їх ефективного
89
територіального управління. Існуюча система насінництва, племінної справи,
інших прикладних науково-виробничих мереж, яка забезпечувала співпрацю
науки і виробництва та відповідала завданням державного регулювання
галузевих та регіональних потреб в наукоємній продукції, не відповідає новим
реаліям і виробничій структурі, що сформувалась в післяреформений період.
Втрачені позиції займаються посередниками, які проводять експансії на
агротехнологічному ринку на своїх умовах. Держава майже втратила контроль
над даною стадією інноваційного процесу. Установи експериментально-
виробничої бази втратили зв’язок з наукою, матеріально- технічний парк
застарів, а централізація дослідних господарств не сприяє відповідальному
ставленню керівників установ до ефективного використання експериментально-
виробничої бази. В умовах відсутності державного фінансування
активізувались бізнес-структури, які пропонують кошти на власних умовах.
Відновлення зруйнованої матеріально-технічної бази аграрної науки в умовах
дефіциту державного фінансування і сподівань на державно-приватне
партнерство потребує формування відповідної інноваційно-підприємницької
мережі, яка об’єднає інтереси наукових установ і експериментально-
виробничої бази та оптимізує їх відносини з кредиторами, постачальниками,
підрядниками, переробниками та іншими суб’єктами аграрного ринку.
На рівні окремих підприємств, яких дотепер абсолютна меншість, в нашій
країні є приклади успішного інноваційного агробізнесу. Проте більшість
сільськогосподарських товаровиробників працюють як і раніше, мають низький
рівень продуктивності праці і незадовільний фінансовий стан. У зв’язку з цим
нині на перший план висуваються питання не стільки впровадження, скільки
поширення інновацій. Це пов'язане з тим, що: певною мірою зросла потреба
сільськогосподарських товаровиробників в інноваціях і сприйнятливість до
передових технологій; створені нові підприємства, що обумовлене приходом в
галузь нових власників і інвесторів, які відчувають потребу в передових
технологіях; декларується, а з огляду на сучасні соціально-економічні
трансформації, сподіваємось, що посилиться державна підтримка аграрного
90
сектора економіки країни; є значна кількість учасників, зацікавлених в
створенні і просуванні, освоєнні інновацій в аграрній сфері.
Етап освоєння інновацій передбачає активізацію чи формування
організаційно-економічних механізмів освоєння інновацій товаровиробниками,
досягнення договірних відносин між виробниками і розробниками інновацій.
Впровадження інноваційних розробок у виробництво спрямоване на
досягнення комерційного успіху в діяльності агровиробників та розширення їх
технологічного потенціалу. Економічна ефективність на етапі перетворення
нововведень в інновації у сільськогосподарському виробництві визначається з
урахуванням приросту врожайності (для сорту), підвищення продуктивності
(для тварин), приросту виробництва валової продукції у господарстві та
покращення її якості, зменшення витрат праці на одиницю продукції або на
виробничу одиницю, зменшення собівартості сільськогосподарської продукції.
Особливістю інноваційних процесів в аграрній сфері є і те, що в них
задіяна велика кількість учасників, які різною мірою беруть участь в різних
стадіях інноваційного процесу і впливають на його кінцеву ефективність та
результативність. У цьому процесі беруть участь учбові і наукові організації
сільськогосподарського профілю, органи управління аграрним виробництвом,
обслуговуючі й впроваджуючі структури, сільськогосподарські підприємства.
Основними учасниками виступають наукові організації, органи управління на
різних рівнях і безпосередньо самі сільськогосподарські товаровиробники
різних організаційно-правових форм. Перші створюють інновації, у тому числі
шляхом узагальнення, розвитку і адаптації передового зарубіжного і
вітчизняного досвіду, і, зацікавлені в практичному застосуванні розроблених
технологій. Органи управління діють на загальнодержавному і територіальному
рівнях і забезпечують (організаційно, фінансово) процеси поширення і
впровадження інновацій. Товаровиробники зацікавлені в отриманні інформації
про передовий досвід і інноваційні технології. Від узгодженості і ефективності
взаємодії різних учасників інноваційного процесу багато в чому залежить
результативність і ефективність інноваційної діяльності в цілому. Велика
91
кількість учасників створює певні проблеми з організацією впровадження і
поширення інновацій в аграрній сфері.
На тривалість стадій і загальну організацію інноваційного процесу в
агропромисловому виробництві впливають наступні особливості: існування
різноманітних видів аграрної продукції і складових її переробки, велика
різниця в технологіях їх обробітку і виробництва; значна диференціація
адміністративно-територіальних одиниць країни за умовами виробництва;
істотна залежність використовуваних в аграрній сфері технологій від
природних і погодних чинників; суттєва різниця в періодах виробництва
продукції та продуктів її переробки; високий рівень територіальної
роз’єднаності агропромислового виробництва; різноманітність форм і зв’язків
виробників з інноваційними структурами; відокремленість агровиробників від
установ, які розробляють науково-технічну продукцію; відсутність науково
обґрунтованого організаційного механізму передачі наукових досягнень
сільськогосподарським виробникам; значне відставання аграрної сфери за
рівнем освоєння інновацій у виробництві.
Вважаємо, що до пріоритетних напрямів інноваційно-інвестиційного
розвитку виробництва продукції тваринництва можна віднести:
- формування наукоємного виробничого процесу;
- створення та дієвість інноваційно-інвестиційної структури;
- технологічне та технічне оновлення галузі;
- впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних
проектів.
Умови ринкової економіки сприяють необхідності змінити стратегію
ведення галузі тваринництва, згідно з якою пріоритетне значення надавалося
нарощуванню валового виробництва продукції із застосуванням переважно
інтенсивних технологій на високодохідний розвиток усіх галузей
тваринництва і птахівництва із запровадженням різних форм власності та
господарювання.
Одним із основних процесів у промисловому виробництві яйця є
92
підрощення молодяка курей-несучок. Саме в цей період закладаються основні
технологічні параметри майбутніх курей, зокрема вага птиці, статевий розвитку,
збереженість поголів'я. Технологічний процес вирощення молодняка птиці
складає 90 днів. Молодняк вирощують з добового до 90-то денного віку. Для
отримання якісної птиці повинен проводитись щоденний контроль стану
здоров'я птиці, температури, вентиляції, подачі корму та води. Це забезпечує
виробництво високоякісного молодняка птиці, який згодом стане
високопродуктивною несучкою.
Крім позитивної сторони з технологічної точки зору, підрощення
молодяка птиці має позитив також і з економічної точки зору. Зокрема це дає
змогу здешевити молодняк птиці на 30%, що в подальшому відобразиться на
собівартості виробленого яйця. Площадка по підрощенню ремонтного
молодняка на фабриці складається з 6 пташників розміром 24х126 м загальною
площею 3024 м2 та потужністю 263424 гол. кожне приміщення, з європейським
клітковим обладнанням, повною автоматизацією та комп'ютеризацією всіх
виробничих процесів.
Таблиця 3.3 - Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва
площадки по під рощенню молодняка птиці
Назва статті Показник
Кількість площадок 1
Кількість пташників 6
Кількість курей в одному приміщенні пташника 263 424,00
Загальна кількість курей 1 580 544,00
Ціна одного птахомісця клітки (євро) (без ПДВ) 3,00
Вартість одного комплекта клітки (євро) (з ПДВ) 948 326,40
Вартість всієї клітки (грн) (з ПДВ) 38 691 717,12
Площа приміщень 1 пташника м2 3024,00
Вартість будівництва одного м2 приміщення (дол.) 300,00
Вартість одного приміщення пташника (грн) 4 581 360,00
Загальна вартість будівництва всіх пташників (грн) 27 488 160,00
Загальна вартість молоднякової площадки (з ПДВ) (грн) 66 179 877,12
Ціна одного птахомісця загальна (грн) 41,87
*Джерело: складено автором на основі [7, 14, 52, 64, 68]
Комплект кліткового обладнання складається з кліткової частини,
системи годування, системи поїння, системи послідовидалення, системи
93
вентиляції та мікроклімату, яка забезпечує евроейські норми по обміну повітря
та температурному режиму у пташнику, системи автоматизації та управління.
Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва площадки по під
рощенню молодняка птиці склала 66179877,12 грн. Детальніші розрахунки
наведені в таблиці 3.4.
Згідно проведених розрахунків окупність площадки по підрощенню
молодняка птиці складає 7,07 років.
Основним процесом у виробництві промислового яйця є утримання
поголів'я курей-несучок. Від дотримання всіх технологічних та ветеринарних
вимог по утриманню промислового стада курей-несучок прямопропорційно
залежить їх продуктивність, збереженість та якість виробленого яйця, що в
подальшому відобразиться на собівартості виробленої продукції, фінансовому
стані підприємства та результаті його діяльності. Технологічний процес
утримання курей-несучок складає 470 днів. Птиця утримуватиметься в
клітковому обладнанні з автоматичною подачею води, кормів та чищенням
посліду. По транспортерах яйце подаватиметься до сортувального цеху, де буде
проходити сортування та упаковка готової продукції. Період яйцекладки
починається з 120 днів. Продуктивність птиці може досягати 96%. Площадка по
утриманню поголів'я курей-несучок складається з 12 приміщень пташників
розмірами 24х114 м загальною площею 2736 м2 та потужністю 253 440 гол.
кожне приміщення, з європейським клітковим обладнанням, повною
автоматизацією та комп'ютеризацією всіх виробничих процесів. Загальне
поголів'я курей на птахофабриці буде складати 3 041 280 гол., а середньоденне
виробництво яйця за весь період утримання – 2 048 тис. шт. Зі всіх пташників
за допомогою «Анаконди» яйце транспортується до яйцескладу, де сортується,
маркується та пакується за допомогою сортувальної машини фірми «МОБА»
потужністю 180 000 в годину. Сортування яйця за допомогою машини дає
можливість більш точно визначати категорія яйця, виключити «людський
фактор», а також упаковувати яйце в тару по 6, 10, 15, 18, 30 шт., що дуже
важливо для розвитку роздрібної мережі. Фірма МОБА є лідером у технології
94
сортування, обліку й упакування яйця. Модельний ряд машин для сортування і
упаковки яйця МОБА відповідає високим стандартам і запитам в галузі
промислового виробництва яйця.
Сортувальна машина МОБА є багатофункціональною модульною
системою – на зразок меню, яке надає можливість вибору необхідної
конфігурації. Основний принцип роботи МОБА – кожне яйце розглядається як
окремо взятий продукт. Як тільки яйце поступило на ролики ділянки подачі,
воно більш не торкається інших яєць. Індивідуальна обробка значно скоротить
ризик пошкодження шкаралупи. Зіткнення яєць один з одним або з
устаткуванням в процесі сортування сприяє розповсюдженню бактерій.
Комп'ютер сортувальної машини оброблятиме інформацію про кожне яйце. Це
дасть можливість відстежувати дані по кожному яйцю. При промисловому
вирощуванню птиці особлива увага приділяється виробництву комбікормів. Від
якості комбікорму на пряму залежить продуктивність птиці та відповідно
планована собівартість. У структурі собівартості яйця корми складають до 70%,
тому навіть невеликі відхилення від необхідної якості комбікорму погіршують
виробничі показники.
У зв'язку з цим інвестиційним проектом на птахофабриці збудовано
власний комбікормовий завод. Загальна потреба інвестиційних коштів,
витрачених на будівництво комбікормового заводу складає 28 962 442,40 грн.
Детальніші розрахунки наведені в таблиці 3.4.
Потужність такого заводу становить 30 т на годину розсипного та 10 т на
годину гранульованого комбікорму, що дає можливість повністю забезпечити
потребу птахофабрики в кормах. В склад комбікормового заводу входить
елеватор потужністю 4500 т сировини та 1200 т готової продукції.
Комбікормовий завод забезпечений системою дрібнення, лінією грануляції,
змішувачем, системою мікро-дозування.
95
Таблиця 3.4 - Загальна потреба інвестиційних коштів, витрачених на
будівництво комбікормового заводу
Назва статті Показник
Кількість заводів 1
Виробництво комбікорму в день для дорослої 360
птиці(тон)
Виробництво комбікорму в день для молодняка (тон) 140
Всього потужність комбікормових заводів 500
(тон/день)
Зберігання сировини (тон) 4 500
Зберігання готової продукції (тон) 1 200
Вартість обладнання комбікоромового заводу (євро) 2 347 418,00
Вартість обладнання комбікоромового заводу (грн) 15 962 442,40
Будівельна частина 3 000 000,00
Автотранспортний парк для перевезення 10 000 000,00
комбікормів
Загальна вартість комбікормових заводів 28 962 442,40
*Джерело: складено автором на основі [2, 13, 18, 37, 41, 50]
Дані системи дозволяють: якісно подрібнювати сировину, отримувати
гранульований корм, якісно змішувати компоненти, забезпечити введення всіх
необхідних складових для повнораціонного корму. Завод виготовляє продукцію
за європейською технологією, та забезпечує повноцінну життєдіяльність та
планові промислові показники яйценосності курей-несучок, та повноцінний
розвиток молодняку.
Для ефективного використання промислової площадки після закінчення
технологічного циклу птиці необхідно якнайшвидше звільнити виробничі
потужності. В Україні не було потужних заводів для забою такої великої
кількості птиці (14 446 000 голів). В зв'язку з цим було прийнято рішення про
побудову на птахофабриці заводу по забою птиці.
Потужність такого заводу становить 4000 голів на годину, що дозволяє в
короткий термін звільнити пташники від відпрацьованої птиці, зменшує часові
розриви між посадками, забезпечує максимальну ритмічність роботи та
рентабельність підприємства.
96
Включає в себе холодильні установки для охолодження та зберігання
готової продукції. Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва
заводу по забою птиці склала 123 000,00 грн.
В роботі будь-якої птахофабрики постійно виникає проблема утилізації
посліду, який постійно з'являється і накопичується унаслідок діяльності
фабрики. Для вирішення цієї проблеми стандартно використовують спеціально
бетоновані відстійники (лагуни), де пташиний послід відстоюється.
Детальніші розрахунки наведені в табл. 3.5.
Таблиця 3.5 - Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва заводу по
забою птиці
Назва статті Показник
Площа приміщення забійного заводу (м2) 3500
Вартість будівництва одного м2 приміщення (дол.) 360,00
Вартість будівництва приміщення під забійний завод 6 363 000,00
(грн)
Потужність забійного заводу (гол./день) 4 000
Вартість обладнання (євро) 700 000,00
Вартість обладнання (грн) 4 760 000,00
Холодильне обладнання 1 000 000,00
Загальна вартість забійного заводу 12 123 000,00
*Джерело: складено автором
При використанні звичайних відстійників, смітників і лагун фільтрат
часто потрапляє в ґрунтових води, від чого хворіють люди і тварини. Другий
метод рішення питання - вивіз посліду на поля, але це не є виходом, оскільки
після повені і дощів все опиняється у водоймищах і річках, звідки вода
поступає в населені пункти, та й пташиний послід в непереробленому вигляді є
достатньо агресивною речовиною, не призначеною для прямого внесення до
ґрунту. Одним з варіантів вирішення даної проблеми є застосування технології
компостування.
97
Компостування - це одна з технологій утилізації посліду і перетворення
його в корисний продукт, і є екзотермічним процесом біологічного окислення, в
якому органічний субстрат піддається аеробу біодеградації змішаною
популяцією мікроорганізмів в умовах підвищеної температури. В процесі
біодеградації органічний субстрат зазнає фізичні і хімічні перетворення з
утворенням стабільного гуміфіцированного кінцевого продукту. Цей продукт
представляє цінність як органічне добриво, і як засіб, поліпшуючий структуру
грунту. Компостування проводиться в природних умовах, без додаткового
використання інгібіторів, хімічних і штучних похідних.
У вживаній технології компостування виживанню патогенних
мікроорганізмів, гельмінтів і іншої хвороботворної мікрофлори, а також,
насіння смітних рослин перешкоджають декілька чинників: витримка
маси при високій температурі; рівномірний розподіл теплоти, що виділяється,
за всім обсягом, унаслідок замкнутості робочого циклу процесу; виділення в
процесі біокомпостування організмами – антагоністами антибіотиків; виділення
в процесі розкладання органіки інгібіторів.
В результаті застосування даної технології птахофабрика має наступні
вигоди: зменшення площ для зберігання посліду практично в 3 рази; зменшення
часу на переробку посліду в новий продукт; отримання нового продукту -
компосту, який можна продавати або використовувати як добрива на своїх
посівних площах. Виробництво компосту засноване на екзотермічному процесі
біологічного окислення, викликаного мікроорганізмами аеробів. Одна машина
може обробляти в день близько 50 м3 посліду, отриманого від 300-400 тисяч
голів.
Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва 1-єї
повнокомплектної птахофабрики складає 319 344 478,72 грн. Окупність
будівництва 1-єї повнокомплектної птахофабрики складає 6,06 років.
Отже, результатами впровадження даного інвестиційного проекту є:
1. Зниження собівартості яйця на 30%, і як наслідок поліпшення
позицій Агроходингу на ринку та збільшення норми прибутку.
98
2. Зниження чутливості ринку до сезонних коливань, тим самим
отримання додаткового прибутку.
3. Виведення на ринок нових продуктів.
4. Створення портфелю брендів.
5. Суттєве збільшення якості яйця за рахунок нової технології та
виробничої організації.
6. Перехід на новий рівень взаємовідносин птахофабрика – клієнт.
7. Формування якісної виробничої бази для наступного виходу на IPO.
8. Можливість виходу на міжнародні ринки.
Модульна система цей обсяг не обмежує. Детальніші розрахунки
наведені в таблиці 3.6.
Великим резервом поглиблення інтенсифікації аграрного виробництва є
подолання некомплексності його технічного оснащення шляхом механізації
допоміжних процесів. Не менш важливими резервами слід вважати
переоснащення основного виробництва більш досконалою технікою,
впровадження інноваційних технологій. Оснащення технічними засобами
допоміжного виробництва – матеріальна основа інтенсифікації аграрного
виробництва.
З багатьох напрямів інноваційно-інвестиційного розвитку цілям
інтенсифікації виробництва найбільшою мірою відповідають такі, як
автоматизація й комплексна механізація, хімізація, меліорація земель на базі
нової сільськогосподарської техніки.
Безперечно, названі напрями не вичерпують усіх досягнень науки, але за
рівнем розробленості, за широтою сфери можливого використання в
сільськогосподарському виробництві вони найбільшою мірою відповідають
його інтенсифікації.
Ринок інноваційної продукції та інноваційних послуг, як і будь-який
інший ринок, є системою, що саморегулюється. Однак інноваційна діяльність
не може відбуватися в некерованому режимі й держава повинна впливати на
99
даний процес та регулювати його. Здійснення зазначених заходів сприятиме
розвитку ринку інновацій та економічному зростанню країни.
Таблиця 3.6 - Загальна потреба інвестиційних коштів для будівництва 1-єї
повнокомплектної птахофабрики
Показники 1 птахофабрика
Доросла Інвестиції 154 007 859
площадка Прибуток 27 403 675
% по кредиту за період 18 480 943
впровадження
Період окупності 7,29
Молоднякові Інвестиції 66 179 877,12
площадка Прибуток 12 219 455,28
(нормальна) % по кредиту за період 7 941 585,25
впровадження
Період окупності 7,07
Комбікормовий Інвестиції 28 962 442
завод Прибуток 16 617 308
% по кредиту за період 3 475 493
впровадження
Період окупності 2,95
Забійний завод Інвестиції 12 123 000,00
Прибуток 1 971 441,84
% по кредиту за період 1 454 760,00
впровадження
Період окупності 7,89
Сортувальна Інвестиції 21 231 300
машина Прибуток 8 410 270
% по кредиту за період 2 547 756
впровадження
Період окупності 3,83
Компост Інвестиції 36 840 000
Прибуток 3 927 762 927
% по кредиту за період 4 052 400
впровадження
Період окупності 11,41
Загальна Інвестиції 319 344 478,72
Прибуток 70 549 911,96
% по кредиту за період 37 952 937,45
впровадження
Період окупності 6,06
*Джерело: складено автором
Досягнення поставлених цілей вимагає проведення комплексної
державної політики інноваційно-інвестиційних зрушень, яка має враховувати
всі структурні ланки сфери АПВ: безпосередньо сільське господарство, як
100
сировинну базу, систему зберігання і первинної доробки сільськогосподарської
сировини, підприємства з промислової переробки сільгосппродукту та цілісну
інфраструктуру аграрного ринку і продуктів харчування.
Окреслена мета і принципи передбачають формулювання чітких
орієнтирів у питаннях перспективних напрямів реалізації стратегії
інноваційного розвитку з визначенням середньостроковому і поточному
періодах. Пріоритетом повинна стати всебічна державна підтримка
ефективного використання інноваційного потенціалу галузі і на рівні
конкретних підприємницьких структур.
Щодо засад і пріоритетів формування інноваційно-інвестиційної моделі
аграрного сектору потрібно визначитися на державному рівні розробкою
державної аграрної політики в пріоритетах сталого розвитку (рис. 3.5).
Рис. 3.5 Пріоритети та орієнтири державної політики
*Джерело: складено автором
Перехід на кластерну організацію розвитку агропромислового
виробництва та сільських територій має бути відображений в аграрній політиці
як довгострокове програмне завдання.
101
Успішне виконання якого вимагає координації зусиль виробничих
формувань, органів місцевого самоврядування, регіонального й державного
управління, спрямування їх спільних коштів на досягнення визначених для
кожного агропромислового й соціально-економічного кластера напрямів і
пріоритетів.
За такої організації виробництва роль районних та обласних управлінь
агропромислового розвитку зростатиме, тому що більша частина
організаційних, координаційних і контрольних функції передаватиметься на
місцевий рівень.
102
ВИСНОВКИ
У загальному вигляді інноваційний процес може здійснюватись за двома
основними варіантами, які відрізняються тим, що у першому випадку попит на
інновацію визначається нею самою, а у іншому – сама інновація виступає
інструментом задоволення існуючого на ринку попиту. Процес створення,
розповсюдження та впровадження нової продукції або технології, що
характеризуються як науково-технічна новизна і здатні задовольнити потреби,
є інноваційним процесом.
Важливою умовою реалізації інноваційних процесів виступає стан
розвитку інноваційної системи в країні, що у контексті України вимагає:
створення конкурентоспроможного вітчизняного сектору наукових
досліджень і розробок, а також забезпечення умов для його розширеного
відтворення; створення ефективної системи державної підтримки модернізації
економіки на основі технологічних інновацій; підвищення рівня інноваційної
культури суспільства.
Великим резервом поглиблення інтенсифікації аграрного виробництва є
подолання некомплексності його технічного оснащення шляхом механізації
допоміжних процесів. Не менш важливими резервами слід вважати
переоснащення основного виробництва більш досконалою технікою,
впровадження інноваційних технологій.
Серед пріоритетних напрямів прискореного збільшення виробництва
тваринницької продукції, на нашу думку, перевагу необхідно надавати
розвитку високоінтенсивних і швидкоокупних галузей, зокрема таких, як
птахівництво і свинарство. Важливо здійснювати заходи, спрямовані на
розвиток м'ясного скотарства. Державна політика в племінній справі повинна
спрямовуватися на надання підтримки сільськогосподарським
підприємствам державної форми власності, а щодо приватизованих
племпідприємств - через управління часткою, що належить державі.
103
Актуальність питань стратегічного розвитку національного аграрного
ринку на основі переходу на інноваційну модель розвитку та необхідність
формування економічних передумов для реалізації стратегій в сфері АПВ за
останні роки є незаперечною ознакою якісно нової рівня управління і
зміщення орієнтирів вітчизняної аграрної політики в бік зміцнення позицій
національного продовольчого сектору у світовому просторі. Стратегічна
спрямованість на здійснення інноваційних зрушень в агропромисловому
секторі свідчить про завершення епохи спонтанних, хаотичних ринкових
перетворень, які здійснювались під впливом короткотермінових внутрішніх і
зовнішніх факторів.
Прискорений розвиток галузі тваринництва в найближчий час і на
перспективу тісно пов’язаний з вирішенням найважливішого державного
завдання – створення продовольчої незалежності та безпеки країни, зниження
імпорту продукції галузі. Успішній реалізації цього завдання сприяють
природні умови, що дають змогу виробляти при маловитратній технології
конкурентоспроможну продукцію високої якості, а також наявність генофонду
з великим потенціалом продуктивності порід, добре адаптованих до умов
розведення в різних регіонах країни. Ефективність стратегічних напрямків
інноваційно-інвестиційного розвитку виробництва продукції тваринництва є
вкрай необхідним і першочерговим завданням, яке вимагає негайного
вирішення.
Підвищення активності інноваційної діяльності сільськогосподарських
підприємств є однією з головних передумов стабільності та сталого розвитку
аграрного сектору економіки, оскільки це дозволяє не лише змінити характер
виробничої діяльності, але і наповнити її новим значенням і практичним
змістом. За таких умов господарюючі суб’єкти повинні обирати розвиваючу
ринкову стратегію функціонування, яка стає визначальним чинником
досягнення економічного лідерства, важливим інструментом у конкурентній
боротьбі.
104
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алімов О.М., Даниленко А.І., Трегобчук В.М. та ін. Економічний
розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: монографія.
К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. 540 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка підприємств агропромислового
комплексу: підручник. К.: КНЕУ, 2013. 779 c.
3. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств:
теорія, методика, аналіз: монографія. К.: КНЕУ, 2005. 292 с.
4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. К.: КНЕУ,
2002.624 с.
5. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія,
механізм розробки та комерціалізація: монографія. К.: КНЕУ, 2003. 394 с.
6. Бажал Ю.М. Інвестиційно-інноваційні ресурси економічного
зростання. Стратегія економічного розвитку України, 2000. № 1. С. 34-36.
7. Башнянин Г.І., Копич І.М., Чупик А.О. Мікроекономічні ринкові
системи: метрологічні проблеми аналізу ефективності функціонування. Львів:
ЛКА, 2001. 182 с.
8. Белокопытов А. Инвестиционная составляющая эффективного
использования ресурсного потенциала в сельском хозяйстве / А. Белокопытов,
О. Жарова // АПК: экономика, управление. – 2009. – № 7. – С. 49–53.
9. Бойко В.І., Коржинський М.П., Козак О.А. Молочне скотарство:
проблеми і напрями його подальшого відродження. Економіка АПК, 2004. №
12-с. С. 32-35.
10. Бондарчук Н. В. Аналіз основних показників розвитку
інноваційного потенціалу України / Н. В. Бондарчук // Інвестиції: практика та
досвід. – 2011. – № 8. – С. 64-66
11. Борщ Л.М. Зовнішні і внутрішні джерела інвестицій у
національній економіці. Вісник УАДУ при Президентові України, 2002. № 3.
С. 75-78.
105
12. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика / Л. М. Борщ, С. В.
Герасимова. – К. : Знання, 2007. – 685 с.
13. Бузько І.П., Вартанова О.В., Голубченко Г.О. Стратегічне
управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємства.
Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. 176 с.
14. Буряк А.В. Інвестиційно-інноваційне прискорення розвитку
аграрних підприємств : [монографія] / А.В. Буряк. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 204
с.
15. : [монографія] / І.І. Вініченко. – Донецьк : Юго-Восток, 2010. –
444 с.
16. Волощук К.Б. Інвестиційні пріоритети сучасного розвитку
аграрного підприємства / К.Б. Волощук // Економіка АПК. – К.:ІАЕ УААН,
2010. – №8.
– С. 68-72.
17. Волощук К.Б., Лісевич Н.А. Особливості інноваційно-
інвестиційного розвитку виробництва продукції тваринництва
агропромисловими підприємствами. Науково-виробничий журнал
«Інноваційна економіка», 2019. Вип.3-4. 12с. (Index Copernicus, РИНЦ)
18. Волощук К.Б., Лісевич Н.А. Реалії стратегічних напрямків
інноваційно- інвестиційного розвитку виробництва продукції птахівництва.
Науково- виробничий журнал «Сталий розвиток економіки». Хмельницький,
2019. № 2 (43). С.55-62
19. Гайдук Л. А. Інноваційні фінансові інструменти залучення
інвестицій / Л. А. Гайдук // Фінанси України. - 2012. - № 10. - С. 68-75. -
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fu_2012_10_7
20. Гайдуцький А.П. Методологічні та методичні аспекти оцінки
інвестиційної привабливості агарного сектора. Вісник агарної науки, 2002. №
7. С. 73-75.
106
21. Гайдуцький П.І. Розвиток багатоукладного господарювання та
конкурентоспроможного агропромислового виробництва. Економіка АПК,
2001. № 4. С. 19-23.
22. Гончаров Ю., Касич А. Науковий потенціал як фактор розвитку
інноваційно-інвестиційної системи України. Економіка України,2007.№
3.С.42-51.
23. Гордійчук А.І. Інноваційний розвиток галузей сільського
господарства та ефективність їх функціонування. Науковий вісник НУБІП,
2010. Випуск 146.
24. Гринько Т. В. Формування механізму інноваційного розвитку
підприємства / Т. В. Гринько // Інвестиції: практика та досвід. -2011. -№ 7. - С.
18-22
25. Громов О.А. Напрями удосконалення фінансово-інвестиційного
забезпечення розвитку інноваційного аграрного підприємництва / О. А.
Громов // Вісник СевНТУ. Серія: Економіка і фінанси. – 2013. – Вип. 138. – С.
55-60.
26. Денисенко М.П. Організаційно-економічний механізм
інвестування: монографія. К.: Науковий світ, 2001. 414 с.
27. Динесенко М.П., Михайлова Л.І., Грищенко І.М. Інвестиційно-
інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: монографія. За ред. докт. ек.
наук, проф., акад. М.П. Денисенка, проф. Л.І. Михайлової. Суми: ВТД «Унів.
книга», 2008. 1050 с.
28. Дудар Т.Г., Дудар В.Т. Формування ринку конкурентоспроможної
агропродовольчої продукції: теорія, методика, перспективи: монографія.
Тернопіль: Економічна думка, 2009. 246 с.
29. Дорошенко Т.В. Сутність інвестицій як економічної категорії //
Фінанси України. – 2000. – №11. – С. 114–117.
30. Дука А. П. Теорія та практика інвестиційної діяльності.
Інвестування / А. П. Дука. - К. : Каравела, 2012. - 432 с.
107
31. Економіко-математичне моделювання: Навчальний посібник /За
ред. О. Т. Іващука. – Тернопіль: ТНЕУ «Економічна думка», 2008. – 704 с.
32. Економічна активність населення України 2017: стат. збірник.
Відп. за вип. І. В. Сеник. Київ: Державна служба статистики України, 2018.
URL:
http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_EAN_2017.pdf
33. Заходим М.В. Розвиток прав власності молокопереробних
підприємств. Економіка АПК, 2010. № 2-с. С. 35-41.
34. Заходим М.В. Сучасний стан і тенденції розвитку молочного
скотарства в Україні. Інноваційна економіка, 2016. № 1-2 (61). С 53-59.
35. Зубець М.В., Володін С.А. Кластерний підхід інтеграції та
інноваційно- інвестиційного розвитку АПК. Вісник аграрної науки, 2009. №
11. С. 5-8.
36. Іванишин В.В., Стельмащук А.М., Леськів І.Ю. Інституційно-
інноваційне забезпечення розвитку спроможних сільських територіальних
громад в умовах євроінтеграції. Міжнародний науково-виробничий журнал
«Сталий розвиток економіки», 2018. № 1 (38). С. 5-15.
37. Калашнікова Т. В. Інвестиційне забезпечення розвитку аграрного
сектора економіки / Т.В. Калашнікова // Економіка АПК. – 2009. – № 8. – С.
79–84.
38. Кравців В. С. Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку
України: проблеми та політика активізації : [монографія] / В. С. Кравців, М. І.
Мельник, В. Б. Антонов. - Львів : ІРД НАН України, 2011. - 368 с.
39. Кропивко, М.Ф. Особливості формування регіональних
агропромислових кластерів [Текст] / М. Ф. Кропивко, Д. І. Мазоренко, І. О.
Белебеха , В. В. Бакум // Економіка АПК. – 2008. – № 10. – С. 7 – 15.
40. Кузьмін О.Є., Князь С.В., Тувакова Н.В., Кузнєцова А.Я.
Інвестиційна та інноваційна діяльність: монографія. Львів: ЛБІ НБУ, 2003.
233 с.
108
41. Кукурудза І.І. Інноваційна діяльність в регіоні: стан, проблеми,
перспективи. Вісник економічної науки України, 2010. № 1. С. 67-70.
42. Латинін М.А., Думенко О.В. Розвиток інвестиційного потенціалу
регіону як об’єкт державного управління. Право та державне управління,
2010. № 1. С. 130-134.
43. Лісевич Н.А. Тенденції інноваційно-інвестиційного розвитку
виробництва продукції тваринництва агропромисловими
підприємствами.Матеріали фахового журналу «Ефективна економіка» №2/4:
Дніпро, 2019. 12с.
44. Лісевич Н.А. Податкове регулювання інвестиційного
забезпечення розвитку галузі тваринництва. Збірник матеріалів Міжнародної
науково- практичної конференції. ЖНАЕУ. Аграрна наука, освіта,
виробництво: Європейський досвід для України. Житомир, 2015. С. 829-831.
45. Лісевич Н.А. Стан інвестиційного забезпечення розвитку галузі
тваринництва. Збірник тез ІІ Міжнародної науково-практичної конференції.
ХУУП. Стратегічні напрямки соціально-економічного розвитку держави в
умовах глобалізації. Хмельницький, 2015. С. 175-177.
46. Лісевич Н.А. Державна підтримка розвитку інноваційно-
інвестиційного підприємництва в галузі тваринництва.Збірник матеріалів ІІ
Міжнародної науково-практичної конференції «Модернізація національної
системи управління державним розвитком: виклики і перспективи». Харків:
ХНАУ, 2016. С.138-142.
47. Лісевич Н.А. Вплив інноваційних процесів на підвищення
інвестиційної привабливості сільського господарства Хмельниччини.Збірник
IV Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання
економічних наук» (м. Запоріжжя, 9-10 червня 2017 р.). Херсон: Видавничий
дім «Гельветика», 2017. С.62-65.
48. Лісевич Н.А. Ефективність стратегічних напрямків
інноваційно- інвестиційного розвитку виробництва продукції
тваринництва. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 25
109
жовтня 2017 р. «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку аграрного
сектора економіки в умовах інтеграційних процесів».Харк. нац. аграр. ун-т ім.
В.В. Докучаєва. Харків: ХНАУ, 2017. С. 67-71.
49. Лісевич Н.А. Економічна ефективність та стимулювання
конкурентоспроможності підприємств галузі тваринництва.Аграрна наука та
освіта в умовах євроінтеграції: збірник наукових праць міжнар. наук.-практ.
конф. Ч.2. (20-22 березня 2018 р., м. Кам’янець-Подільський). Тернопіль :
Крок, 2018. С. 187-189.
50. Лісевич Н.А. Перспективи інноваційно-технологічного розвитку
виробництва продукції тваринництва. Матеріали XXV Міжнародної науково-
практичної інтернет-конференції el-conf.com.ua, 17 грудня 2018 р. “Наукові
підсумки 2018 року». Вінниця, 2018. С. 19-29.
51. Лісевич Н.А. Аналіз стану та оцінка перспектив інноваційної
привабливості сільськогосподарської галузі Хмельниччини.Матеріали
Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції економічного
спрямування www.economy-confer.com.ua, 26 грудня 2018 р. «Світ економіної
науки. Випуск 10». Тернопіль, 2018. С. 110-115 (включено до PIHЦ/RSCI).
52. Лудченко Я.О. Економічна ефективність інвестицій: монографія.
К.: Вища школа, 2002. 191 с.
53. Лукінов І. Інвестиційна політика в стабільному економічному
розвитку. Економіка України, 1999. № 10. С. 4-9.
54. Лушкін В.А. Інвестиції та економічний розвиток. Житомир, 2002.
256 с.
55. Мазнєв Г.Є. Економічна ефективність інноваційних техніко-
технологічних рішень в аграрному виробництві. Економіка АПК, 2011. № 6.
С. 118-127.
56. Мазур Н. А. Проблеми і перспективи інвестицій в АПК України /
Н. А. Мазур // Економіка АПК. – 2010. – № 4. – С. 73–77.
57. Мазурок П. П. Історія економічних учень у запитаннях та
відповідях / П. П. Мазурок. - К. : Знання, 2006. - 477 с.
110
58. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.:
ЦУЛ, 2003.– 376 с.
59. Макаренко Є.В. Особливості інноваційного розвитку
європейських країн. Проблеми науки, 2008. С. 39-42.
60. Макаренко П.М., Н.К. Васильєва. Концептуальні засади
системного інноваційного оновлення сільськогосподарського виробництва.
Агросвіт, 2008. № 1. С. 17-20.
61. Макконелл К.Р., Брюс Л. Экономика. [пер. з англ.]. М.:
Республика, 1997. Т 1, 2. 513 с.
62. Малік М.Й. Інноваційна діяльність як складова стратегії
підвищення конкурентоспроможності агропромислового виробництва.
Економіка АПК, 2005. № 5. С. 155-157.
63. Малік М.Й., О.А. Нужна. Конкурентоспроможність аграрних
підприємств: методологія і механізми. К.: ННЦ ІАЕ, 2007. С. 198-202.
64. Малік М.Й. Фінансово-кредитний механізм у розвитку аграрного
підприємництва. Фінанси України, 2004. № 5. С. 47-53.
65. Міхєєнко К.С Стратегія економічного розвитку м’ясопереробної
промисловості: автореф. lис. канд. економ. наук.: 08.00.03 / К.С. Міхєєнко;
Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк,
2007. – 20 с.
66. Мацибора Т.В. Ризик як складова інвестиційного процесу.
Економіка АПК, 2008. № 11. С. 90-92.
67. Мельник О.Г. Формування методологічних підходів у
дослідженнях інновацій та інноваційного розвитку [Текст] / О.Г. Мельник //
Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 6 (120). — С. 18—25.
68. Мельник Ю.Ф. Концепція розвитку м’ясного скотарства України
на період до 2010 року. Київ, 1999. 66 с.
69. Москалюк К.В. Теоретичні основи інноваційного потенціалу
аграрної сфери України / К.В. Москалюк // Наукові праці Кіровоградського
111
національного технічного університету. Економічні науки. – 2012. – Вип.
22(2). – С. 418-422.
70. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підручник. 2-
ге вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2004. 495 с.
71. Носова Є.А. Методика статистичного аналізу ринку молока та
молочної продукції. Вісник Львівського ун-ту. Серія «Економіка», 2007. № 37
(2). С. 147-152.
72. Одинцов М.М. Прогнозування попиту і споживання продуктів
харчування як чинник сталого розвитку продовольчого ринку регіону.
Економіка АПК, 2007. № 4. С. 145-149.
73. Онегіна В.М. Складові інноваційної моделі розвитку аграрного
виробництва в Україні. Вісник Сумського національного аграрного
університету, 2010. Вип. 9/2 (44). С. 135-139.
74. Орлова О. М. Управління інвестиційною діяльністю в регіоні:
соціально- економічні аспекти та перспективи : [монографія] / О. М. Орлова. -
Львів : [б.в.], 2012. - 196 с.
75. Основи економічної теорії (політекономічний аспект). [за ред.
Г.Н. Климка, В.П. Нестеренко]. К.: Знання, 1997. 297 с.
76. Основні економічні показники виробництва продукції сільського
господарства в сільськогосподарськихпідприємствах за 2014 рік: стат.
Бюллетень. Відп. за вип. О.М. Прокопенко. Київ :Державнийкомітет
статистики України, 2015. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
77. Осташко Т.О. Ринкова трансформація аграрного сектора. К.:
Фенікс, 2004. 280 с.
78. Павленчик А.О. Формування та функціонування ринку сільсько-
господарської продукції. Автореферат на здобуття наук. ступеня к.е.н. Львів,
2008. 20 с.
79. Паламарчук Д. М. Методологія оцінки показників інноваційного
процесу / Д.М. Паламарчук // Формування ринкових відносин в Україні. –
2011. – №10 (125). – С. 101-105.
112
80. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в
умовах глобалізаційних викликів: Матеріали Парламентских слухань у
Верховній Раді 17 червня 2009 р. / За загальною ред. професора В. І.
Полохала. – К.: Парламентське видавництво, 2009. – 632 с.
81. Супіханов Б.К. Підвищення конкурентоспроможності
сільськогоспо- дарського виробництва в умовах підготовки вступу до СОТ.
Економіка АПК, 2007. № 5 С. 44- 49.
82. Татаренко Н.О. Теорії інвестицій / Н.О. Татаренко, А.М.
Поручник – К., 2000. – 345 с.
83. Тваринництво України. 2018р.: стат. збірник. За ред. Ю.М.
Остапчука; відп. за вип. О.М. Прокопенко. Київ: Державна служба статистики
України, 2019.URL:
http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/05/zb_tu 2018.pdf
84. Тивончук С.О. Організаційно-економічний механізм активізації
інноваційного розвитку агропродовольчого комплексу України в ринкових
умовах (концептуальні та методичні положення) [Текст] / С.О. Тивончук, Я.О.
Тивончук // Економіка АПК. - 2013. - № 2. - С. 93-100.
85. Томас В. Якість економічного зростання: Пер. з англ. / В.Томас,
М. Дайламі, А. Дерешвар та ін.; наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К.: Видавництво
Соломії Павличко «Основи», 2002. – 350 с.
86. Формування стратегії інноваційного розвитку підприємства
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/29_DWS_
2011/ Economics /6_95585.doc.htm
87. Янковська О. І. Особливості інновацій в сільському господарстві /
О. І. Янковська. // Економіка. Управління. Інновації. - 2010. - № 2. - Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2010_2_54.
113
Додаток А
114
Додаток Б
Рис. Модель галузевого кластеру в м’ясній галузі на рівні регіону
115
Додаток В
Рис. Етапи створення кластерної моделі підприємств м'ясної промисловості