«УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД», М.ЛУБНИ  ПОЛТАВСЬКА ОБЛ.)»

Белов, Максим Олександрович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9240

Title:	«УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД», М.ЛУБНИ ПОЛТАВСЬКА ОБЛ.)»
Authors:	Бітюк, Інна Миколаївна Белов, Максим Олександрович
Keywords:	Управління, економічна безпека, організаційно-технічна характеристика
Issue Date:	2023
Abstract:	Предметом дослідження є управління економічною безпекою підприємства ПП «Лубенський хлібзавод». Об’єктом дослідження є процес управління економічною безпекою підприємства. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження управління економічною безпекою підприємства та управлінських заходів її забезпечення. Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра: - дослідити виникнення поняття економічної безпеки підприємства та його еволюція; - провести аналіз реальних та потенційних умов в яких відбувається сучасна підприємницька діяльність; - дослідити сутність та основні поняття економічної безпеки підприємства; - виявити фактори, що впливають на ефективність забезпечення безпеки підприємства; - дослідити державне регулювання діяльності підприємств для забезпечення їх економічної безпеки: сьогодення України і досвід зарубіжжя; - дослідити та виокремити складові економічної безпеки підприємства і підходи до їх оцінки; - проаналізувати організаційно-технічну характеристику підприємства; - провести наліз фінансово-господарського стану підприємства; - виявити специфіку роботи підприємства і управління процесом забезпечення безпеки; - розробити пропозиції щодо управління економічної безпеки ПП «Лубенський хлібозавод». За результатами дослідження наведено та розроблено пропозиції щодо управління економічною безпекою підприємства. Одержані результати можуть бути використані при розробці та формуванні стратегії розвитку підприємства.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9240
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Белов Максим М-195.pdf Restricted Access		1.83 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
завідувач кафедри
____________________________________
____________________________________
«_____»________________________ 2023 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
«УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА
МАТЕРІАЛАХ ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД», М.ЛУБНИ
ПОЛТАВСЬКА ОБЛ.)»

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма навчання: денна
Група М-195

Виконавець роботи:
«____»___________ 2023 р. ________________ _Максим БЕЛОВ_
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) ( )

Керівник роботи:

«____»___________ 2023 р. ________________ ___доц. Інна БІТЮК__
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) (Вчене звання, )

Черкаси 2023

2

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

_________________ Белов Максим Олександрович _______________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи__«УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД»,
М.ЛУБНИ ПОЛТАВСЬКА ОБЛ.)»
керівник роботи____ к.е.н., доцент Бітюк Інна Миколаївна ________________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «06» березня 2023 року № 51/04
2. Вихідні дані до роботи___ баланси та звіти про фінансові результати
діяльності підприємства; періодичні видання та друковані літературні
джерела.__________________________________________________________
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ
ПІДПРИЄМСТВА.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД».
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД».

4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
2 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
3 к.е.н., доц. Бітюк І.М.

5. Дата видачі завдання______________________________________________

3

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів підготовки
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи бакалавра
етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання попереднього 10.01.2023 виконано
1
плану робот.
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 20.01.2023 виконано
2
групування матеріалів.
3 Затвердження плану. Підготовка теоретичного розділу. 05.02.2023 виконано
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 07.02.2023 виконано
4
необхідних для написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.03.2023 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 17.03.2023 виконано
7 Підготовка та написання розрахункового розділу 26.03.2023 виконано
роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 04.04.2023 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 08.04.2023 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 20.04.2023 виконано
11 Оформлення роботи 01.05.2023 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 10.05.2023 виконано

Здобувач вищої освіти ______________ __ Максим БЕЛОВ____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______________ ___ Інна БІТЮК_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

4

АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 121 сторінки, 17 таблиць, 19
рисунків, список використаних джерел з 75 найменувань, 3 додатки.

«УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА
МАТЕРІАЛАХ ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД», М.ЛУБНИ ПОЛТАВСЬКА
ОБЛ.)»

Предметом дослідження є управління економічною безпекою
підприємства ПП «Лубенський хлібзавод».
Об’єктом дослідження є процес управління економічною безпекою
підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження управління
економічною безпекою підприємства та управлінських заходів її забезпечення.
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра:
- дослідити виникнення поняття економічної безпеки підприємства та його
еволюція;
- провести аналіз реальних та потенційних умов в яких відбувається
сучасна підприємницька діяльність;
- дослідити сутність та основні поняття економічної безпеки
підприємства;
- виявити фактори, що впливають на ефективність забезпечення безпеки
підприємства;
- дослідити державне регулювання діяльності підприємств для
забезпечення їх економічної безпеки: сьогодення України і досвід зарубіжжя;
- дослідити та виокремити складові економічної безпеки підприємства і
підходи до їх оцінки;
- проаналізувати організаційно-технічну характеристику підприємства;
- провести наліз фінансово-господарського стану підприємства;
- виявити специфіку роботи підприємства і управління процесом
забезпечення безпеки;
- розробити пропозиції щодо управління економічної безпеки ПП
«Лубенський хлібозавод».
За результатами дослідження наведено та розроблено пропозиції щодо
управління економічною безпекою підприємства.
Одержані результати можуть бути використані при розробці та
формуванні стратегії розвитку підприємства.
Рік захисту кваліфікаційної роботи бакалавра ____________

Підпис здобувача вищої освіти ____________________
Дата ___________________________________________

5

ЗМІСТ

ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ 10
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Передумови виникнення поняття економічної безпеки 10
підприємства та його еволюція
1.2. Державне регулювання діяльності підприємств для
забезпечення їх економічної безпеки: сьогодення України і досвід
зарубіжжя 23
1.3. Складові економічної безпеки підприємства і підходи до їх
оцінки 32
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» 44
2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства 44
2.2. Аналіз економічно-господарського стану підприємства 46
2.3 Оцінка фінансового стану підприємства 62
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА ПП
«ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД» 69
3.1. Методичні підходи до оцінки економічної безпеки
підприємства 69
3.2. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства та
пропозиції щодо механізму її забезпечення 76
ВИСНОВКИ 99
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 102
ДОДАТКИ 110

6

ВСТУП

Економічна безпека являє собою динамічний інститут, який,
використовуючи свої економічні та політичні властивості в ринковій системі
господарювання, виконує функції різнопланового забезпечення ефективної
економічної діяльності всіх підрозділів та підсистем, функції по формуванню та
підтримці відповідної конкурентоспроможності та функції захисту економічних
інтересів у разі неефективного функціонування економіки. Відсутність
системних наукових розробок управління економічною безпекою підприємства
та потреби за! хисту практичної діяльності суб'єктів господарювання в умовах
ринкових ризиків і економічної кризи обумовлюють необхідність розробки
комплексу організаційних механізмів управління економічною безпекою
підприємства
Ризиковий характер підприємницької діяльності, невизначеність і
непередбачуваність багатьох факторів зовнішнього середовища, а також
політична й економічна нестабільність в Україні та підвищення рівня
конкуренції значно актуалізували проблему виживання підприємства в
існуючих умовах господарювання. Такий стан зумовлює потребу в коректному
визначенні рівня економічної безпеки підприємства, виявленні зон ризику та
своєчасній розробці комплексу антикризових заходів. Зміна умов
господарювання від адміністративно-командних до ринкових об'єктивно
супроводжується еволюцією як самого поняття економічної безпеки
підприємства, так і методів її оцінки.
Необхідність формування економічної безпеки українських підприємств
викликана рядом проблем, що безпосередньо пов’язані із незапланованими
змінами у їх зовнішньому та внутрішньому середовищі – зростанням
динамічності конкурентного середовища, нестабільністю фінансової системи,
ресурсних та споживчих ринків, мінливістю суспільних та політичних
орієнтирів розвитку. Під економічною безпекою суб'єкта господарської
діяльності, на наш погляд, слід розуміти здатність підприємства до ефективного
7

функціонування (тепер) і успішного розвитку (в майбутньому). Такий стан
досягається при найефективнішому використанні ресурсів, що перебувають у
розпорядженні підприємства, а також відповідності напряму розвитку суб'єкта
господарювання основним тенденціям зовнішнього середовища.
Економічна безпека у загальному випадку представляє стан суб’єкта
господарювання, обумовлений рівнем ефективності використання наявних
ресурсів, що забезпечує стабільний розвиток підприємства за рахунок його
адаптації до умов функціонування й ефективної протидії загрозам і негативним
впливам зовнішнього та внутрішнього середовища. Відповідно управління
економічною безпекою можна розглядати як процес розробки та реалізації
комплексу заходів спрямованих на протидію загрозам зовнішнього та
внутрішнього середовища підприємства. Він спрямований на досягнення
головної цілі, що полягає у створенні умов стабільного та ефективного
функціонування підприємства за рахунок своєчасного виявлення та протидії
загрозам його господарській діяльності. В свою чергу, даний процес має
ґрунтуватися на сукупності прийнятих у менеджменті принципів
(пріоритетність, законність, комплексність, координованість, компетентність,
доцільність, плановість, системність, відкритість, складність, цілісність,
адаптивність, надійність, сталість, корегованість, синергічність). Також він
здійснюється за рахунок застосування загальновідомих методів (організаційно-
адміністративних, економічних, соціальнопсихологічних) та виконання певної
сукупності функцій (прогнозування, планування, організація, мотивація, оцінка,
аналіз, контроль, регулювання).
Розробці теоретичних засад економічної безпеки присвячені роботи
багатьох вітчизняних і закордонних вчених, серед яких М. Андрущенко, О.
Ареф’єва, М. Бендиков, Н. Гічова, С. Глущенко, В. Забродський, С. Ілляшенко,
Н. Капустін, Д. Ковальов, А. Соловйов, Т. Сухорукова, В. Шличков та ін. В
свою чергу, питання розробки стратегії підприємства розглядалось у працян
багатьох науковців, до яких належать І. Ансофф, Р. Акофф, К. Боумен, В.
Василенко, О. Віханський, М. Володькина, В. Герасимчук, А. Градов, Г.
8

Дмитренко, Л. Забродська, І. Ігнатьєва, Б. Карлоф, У. Кінг, Г. Кіндрацька, Д.
Кенуелл, Д. Кілланд, М. Портер, Д. Сазерленд, А. Томпсон, Ф. Хміль,З.
Шершньова. Підходи, запропоновані першою групою науковців, надають
можливість оцінювати як загальний рівень економічної безпеки, так і
діагностувати стан її підсистем. Але вони не розкривають сутність процесу
управління та його особливості на різних етапах господарювання підприємства
за результатами дослідження стану економічної безпеки суб’єкта ринку.
Теоретико-методичні засади запропоновані іншою групою вчених не дозволяє у
повній мірі реалізовувати комплексне стратегічне управління економічною
безпекою підприємства.
З огляду на циклічність функціонування й розвитку підприємства,
управління економічною безпекою доцільно ототожнювати з антикризовим
управлінням суб'єкта господарювання. Тому діагностика рівня економічної
безпеки має бути не тільки інструментом визначення здатності підприємства до
виживання, а й індикатором характеру та глибини кризи, ефективним засобом
обґрунтування необхідності проведення антикризових процедур, визначення
характеру й напрямів оздоровчих заходів. Оцінка рівня економічної безпеки
підприємства належить до базових і найвідповідальніших етапів проведення
антикризового менеджменту, тож повинна ґрунтуватися на адекватних і
ефективних методичних підходах.
Метою роботи є дослідження управління економічною безпекою
підприємства та її механізмів її забезпечення.
Об’єктом дослідження є процес управління економічною безпекою
підприємства.
Предметом дослідження є управління підприємством ПП «Лубенський
хлібзавод».
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
- дослідити виникнення поняття економічної безпеки підприємства та його
еволюція;
9

- провести аналіз реальних та потенційних умов в яких відбувається
сучасна підприємницька діяльність;
- дослідити сутність та основні поняття економічної безпеки
підприємства;
- виявити фактори, що впливають на ефективність забезпечення безпеки
підприємства;
- дослідити державне регулювання діяльності підприємств для
забезпечення їх економічної безпеки: сьогодення України і досвід зарубіжжя;
- дослідити та виокремити складові економічної безпеки підприємства і
підходи до їх оцінки;
- проаналізувати організаційно-технічну характеристику підприємства;
- провести наліз фінансово-господарського стану підприємства;
- виявити специфіку роботи підприємства і управління процесом
забезпечення безпеки;
- розробити пропозиції щодо управління економічної безпеки ПП
«Лубенський хлібозавод».
Інформаційною базою для написання кваліфікаційної роботи бакалавра є
законодавчі та нормативні документи, навчально-методична література,
фінансова звітність підприємства, узагальнення, які отримані під час
проходження практики.

10

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Передумови виникнення поняття економічної безпеки підприємства
та його еволюція

Проблеми економічної безпеки потрапили в поле зору представників
вітчизняної економічної науки порівняно недавно. Чинником виникнення та
постійного посилення уваги до цих проблем є трансформаційна криза
української економіки, яка охопила всі сфери і стала суттєвою перешкодою на
шляху забезпечення сталого розвитку економіки та суспільства. Тому питання
забезпечення економічної безпеки розглядається як один із найважливіших
національних пріоритетів, який вимагає посиленої уваги представників владних
структур, політичних партій, науковців, широкої громадськості. У зв'язку з цим
особливо приємно зазначити, що в останні роки на базі усвідомлення всього
розмаїття критеріїв, чинників та загроз економічній безпеці відбувається процес
систематизації та концептуалізації цього поняття як наукової категорії.
Вагомий внесок у даний процес роблять вчені В.І. Мунтіян та О.І.
Барановський, які становлять значний інтерес як для науковців та аналітиків,
викладачів і студентів вузів, що займаються проблематикою економічної
безпеки, так і для фахівців державних органів управління, підприємств,
організацій і установ, діяльність яких тією чи іншою мірою пов'язана з
розробкою та реалізацією економічної політики держави чи перспективних
програм розвитку підприємств [24, 35].
Серед проблем забезпечення економічної безпеки підприємства, що
підлягають рішенню, у першу чергу, варто згадати наступні:
- неповну визначеність з набором складових економічної безпеки
підприємства;
11

- наявність значних утруднень формалізованого опису динамічних
властивостей підприємства з точки зору забезпечення його економічної
безпеки, у взаємозв'язку з діями дестабілізуючих факторів;
- існуючі утруднення з визначенням складу оціночних критеріїв
складових економічної безпеки, а також їхньою градацією для різних рівнів
безпеки;
- відсутні загальновизнані вітчизняні методики оцінки рівня складових
економічної безпеки підприємства, оскільки підходи, що одержали визнання в
закордонній практиці, не завжди можна застосувати в умовах транзитивної
економіки України;
- відсутність методик комплексної оцінки рівня економічної безпеки
підприємства, з урахуванням усіх її складових. Ця проблема досить істотна,
оскільки рівні різних складових визначаються за різними шкалами, що
утрудняє їх зведення в єдиний комплексний показник.
Перелік проблем можна було б продовжувати. Всі вони вимагають
наукового осмислення з метою визначення або удосконалення (якщо вони
існують) підходів до їх ефективного рішення. Розгляд цих підходів варто
почати з уточнення самого поняття економічної безпеки підприємства, під якою
слід розуміти стан ефективного використання його ресурсів і існуючих
ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім
загрозам, і забезпечує його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку
відповідно до обраної місії [28].
Українська економіка успадкувала від Радянського Союзу один із самих
високих в світовій економіці рівень концентрації і централізації виробництва,
що передбачало вибір в якості основної форми реформування економіки
акціонування підприємств. За даними Держкомстату, в 1990 році підприємства
з кількістю зайнятих більше 1000 осіб (16,4%) випускали близько 74%
промислової продукції. Особливо великі підприємства (більше 10000
працюючих) виробляли 20% всього об’єму продукції промисловості. На
початок нового тисячоліття на Україні було зареєстровано 12030 відкритих і
12

22320 закритих акціонерних товариств. Акціонерні товариства займають
домінуюче положення серед всіх інших організаційно-правових форм
діяльності підприємств не тільки в українській економіці, але й в країнах з
розвинутими ринковими відносинами. Так, в економіці США питома вага
продукції корпорації в валовому внутрішньому національному доході складає
близько 90%. [37]. В українській економіці, з врахуванням всіх складностей
перехідного періоду, питома вага продукції акціонерних товариств в валовому
національному доході країни менша. На кінець 90-х років акціонерні
підприємства України виробляли близько 60% загального об’єму промислової
продукції.
В зв’язку з появою підприємств заснованих на приватній і колективній
формах власності, значно змінилися форми і способи державного регулювання
діяльності підприємств. Основним видом інструментів впливу держави на
діяльність підприємств, управління економічними відносинами між суб’єктами
господарювання стають інструменти ринкового типу, засновані на економічних
методах управління. Зміна форми власності, поява недержавних підприємств
сприяли перерозподілу функції управління між державою і керівництвом
підприємств. Наслідком цього перерозподілу є наступні зміни в системі
управління підприємством. Підприємства недержавного сектору самостійно
визначають основні напрямки своєї діяльності і форми їх реалізації. Цілий ряд
питань в діяльності підприємства в даний час відноситься до компетенції
керівництва підприємством (встановлення пріоритетів діяльності, вибір видів
продукції і ринків її збуті, цінової політики, формування інвестиційної політики
в т.п.). Керівництво підприємства несе повну відповідальність за прийняті
управлінські рішення і їх реалізацію; держава не відповідає за результати
діяльності підприємств і їх зобов’язання. Контроль за виконанням основних
функцій управління підприємством перейшов від державних органів до
керівництва підприємством. В цій ситуації система управління підприємством
має відповідати умовам і вимогам ринкової системи господарювання, а саме,
13

забезпечувати відповідність внутрішнього середовища підприємства стану
зовнішнього середовища.
Форми прояву загроз економічної безпеки мають різний характер на
макро-, мезо- й мікрорівнях і являють собою складну динамічну систему, що
визначає вкладеність кризових соціально-економічних ситуацій, необхідність
моніторингу інтенсивності впливу загроз на різних рівнях ієрархії соціально-
економічних систем.
Особливе місце в системі національної економічної безпеки займає
проблема економічної безпеки підприємств, що має дуальний характер. З
одного боку, функціонування підприємств здійснюється в умовах
нестаціонарного зовнішнього середовища, для якого характерні зниження
обсягів інвестиційних вкладень, високі відсоткові ставки по довгострокових
банківських кредитах, нестабільність податкового законодавства і т. д., що
істотно знижує рівень життєздатності підприємств і підвищує імовірність
переходу в кризовий стан. З іншого боку, кризові тенденції на мікрорівні
створюють передумови негативних тенденцій розвитку регіональних систем і
зниження рівня національної економічної безпеки. У зв'язку з цим доцільно
розглянути змістовні аспекти і механізми формування загроз економічної
безпеки підприємств.
Поняття «економічна безпека підприємства» розглядається як
забезпечення умов збереження комерційної таємниці й інших секретів
підприємства [15]. Таке трактування економічної безпеки характерне в
основному для публікацій 90-х рр. минулого сторіччя. Зміна форм власності,
вихід підприємств на зовнішній ринок, використання нової технології привели
до того, що питання збереження комерційної таємниці в діяльності підприємств
набуло особливої актуальності. Кожне підприємство прагнуло захищати свої
комерційні таємниці, інтелектуальну власність і взагалі інформацію як
найкоштовніший товар. Забезпечення економічної безпеки розглядалося
насамперед як захист інформації.
14

Проблему економічної безпеки підприємства в зазначеному контексті
пропонувалося вирішувати, виходячи з передумови, що ступінь надійності всієї
системи зберігання інформації визначається рівнем безпеки найслабшої ланки,
якою вважається персонал організації. Слід зазначити, що проблеми кадрової
безпеки дійсно є першочерговими для стабільно функціонуючих підприємств.
Як свідчить статистика [68], близько 80% збитку матеріальним активам
компаній наноситься їхнім власним персоналом. Тільки 20% спроб злому
мереж і одержання несанкціонованого доступу до комп'ютерної інформації
приходить ззовні. Інші 80% випадків спровоковані за участю персоналу
компаній. Вартість злочинів, вчинених посадовими особами і працівниками
американських компаній, у 1980 р. склала 50 млрд дол. США, у 1990 р.-250
млрд, у 1998 р.- 400 млрд, у 2020 р.- 600 млрд дол. США [26, 32, 35]/
Шахрайство співробітників стало основною причиною змушеного за-
криття близько 100 американських банків за останні 20 років. При цьому 95%
збитку в банківській сфері США зумовлені особистою участю персоналу банків
і тільки 5% - діями клієнтів та інших осіб. У середньому проблеми кадрової
безпеки приводять до зниження прибутку підприємств від 6 до 9% [10, 13.]
Визнаючи, що зберігання інформації є одним з важливих аспектів
економічної безпеки підприємства, необхідно відзначити, що зведення
економічної безпеки підприємства тільки до захисту комерційної таємниці не
враховує всього спектра впливу зовнішнього середовища як основного джерела
небезпек для діяльності підприємства. У цьому зв'язку економічна безпека
повинна розглядатися як можливість забезпечення його стійкості в різно-
манітних, у тому числі й у несприятливих, умовах, що складаються в
зовнішньому середовищі, незалежно від характеру його впливу на діяльність
підприємства, масштабу і характеру внутрішніх змін. Так, В. А. Забродський
[24] економічну безпеку визначає як «кількісну і якісну характеристику
властивостей фірми, що відображує здатність «самовиживання» і розвитку в
умовах виникнення зовнішньої і внутрішньої загрози». Такої ж точки зору
дотримується і І. Чумарін, який відзначає, що «головною метою забезпечення
15

економічної безпеки підприємства (ЕБП) є досягнення максимальної ста-
більності функціонування, а також створення основи і перспектив зростання
для виконання цілей бізнесу, незалежно від об'єктивних і суб'єктивних
загрозливих факторів (негативних впливів, факторів ризику)» [68].
Дещо інше поняття економічної безпеки підприємства наводить В.
Шликов [21], який розглядає економічну безпеку підприємства, як «...стан
захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і
потенційних джерел небезпеки чи економічних загроз». Слід зазначити, що при
такому підході губиться бачення перспектив розвитку підприємства, оскільки
він близький до поняття адаптації підприємств.
У рамках підходу до економічної безпеки як стану, обумовленого
впливом зовнішнього середовища, слід виділити ресурсно-функціональний
підхід. Автори цього підходу розглядають економічну безпеку підприємства як
«стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для
запобігання погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємств у
даний час і майбутньому» [53]. У складі корпоративних ресурсів виділяють,
насамперед ресурси: капіталу, персоналу, інформації, техніки і технології, прав.
У зв'язку з цим автори цього підходу розрізняють сім функціональних
складових економічної безпеки (рис. 1.1):
- фінансова безпека розглядає і регулює питання фінансово-економічної
заможності підприємства, стійкості до банкрутства;
- силова безпека займається режимами, фізичною охороною об'єктів і
особистою охороною керівництва, протидією криміналу, взаємодію із
правоохоронними й іншими державними органами;
- інформаційна безпека заснована не тільки на захисті власної інформації,
у тому числі конфіденційної, але й проводить ділову розвідку, інформаційно-
аналітичну роботу з зовнішніми і внутрішніми суб'єктами тощо;
- техніко-технологічна безпека припускає створення і використання такої
технічної бази, устаткування й основних засобів виробництва, таких технологій
і бізнес-процесів, які підсилюють конкурентоспроможність підприємства;
16

- правова безпека має на увазі всебічне юридичне забезпечення діяльності
підприємства, грамотну правову роботу з контрагентами і владою, вирішення
інших правових питань;
- кадрова безпека - це процес запобігання негативним впливам на
економічну безпеку підприємства за рахунок ризиків і загроз, пов'язаних з
персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами в
цілому.
Правова безпека Екологічна безпека
Техніко- Економічна Інформаційна
технологічна безпека безпека безпека
Кадрова безпека Фінансова безпека Силова безпека

Рис. 1.1. Основні складові економічної безпеки підприємства
*Джерело: складено автором на основі [16, 21, 34]

Слід зазначити, що достоїнством останнього підходу до розуміння
економічної безпеки підприємства є його комплексний характер, що дозволяє:
- досліджувати найважливіші фактори, які впливають на стан
функціональних складових економічної безпеки;
- вивчати основні процеси, що впливають на забезпечення економічної
безпеки;
- проводити аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства;
- розглядати економічні індикатори, що відображують рівень
забезпечення функціональних складових економічної безпеки підприємства;
- розробляти заходи для забезпечення максимально високого рівня
17

функціональних складових економічної безпеки підприємства.
Наслідком зміни сфер і засобів державного регулювання діяльності
підприємств є значне посилення впливу зовнішнього середовища, перетворення
його в головний фактор, що обумовлює стратегію і ділову політику
підприємства. В сучасній управлінській літературі зовнішнє середовище
визначається як сукупність змінних, що знаходяться за межами підприємства і
не є сферою прямого впливу зі сторони його менеджменту.
В умовах планової економіки зовнішнє середовище підприємства
практично повністю було стабільне і прогнозоване, а функції контролю і
регулювання діяльності підприємств закріплені за відповідними органами
державного управління (міністерствами). В умовах ринкових відносин, що
характеризується високим рівнем невизначеності, постійно змінним зовнішнім
середовищем, внутрішнє середовище кожного підприємства формується під
дією змінних зовнішнього середовища, що прямо впливають на організацію
управління і на всі процеси, що протікають на підприємстві. Під впливом
зовнішнього середовища змінюються цілі діяльності, виробнича база,
управління підприємством, організація виробництва, праці а також протікають
основні процеси, що забезпечують розширення виробничого капіталу –
інноваційні, інвестиційні, і формують ринкові позиції підприємства. В цих
умовах підприємство розглядається як складна ієрархічна система, що тісно
взаємодіє з навколишнім середовищем і «відчуває» на собі його постійний
вплив.
Взаємодію системи управління підприємством України з зовнішнім
середовищем на сучасному етапі можна охарактеризувати як складну та
невизначену, що обумовлено деякими причинами. До числа основних із них
слід віднести складність та невизначеність самого зовнішнього середовища,
відсутність цілісної системи діагностики його стану і чіткого уявлення
більшості підприємств про їх сильні та слабкі сторони.
Дія зовнішнього середовища на діяльність підприємства може носити
різний характер. Найзагальніша систематизація цих дій дозволяє виділити
18

пряме і непряме, контрольоване і неконтрольоване втручання, вплив загального
і приватного характеру, реально здійснювана і потенційна можлива дія,
цілеспрямована вплив конкретного елемента зовнішнього середовища і вплив
стихійного характеру, що являються результатом випадкових процесів і явищ в
зовнішньому середовищі.
Пряма дія зовнішнього середовища виявляється в таких формах, як
поведінка постачальників матеріалів, капіталу; зміна відсоткової ставки
інвестицій; зміна законодавства з господарських питань, ухвали і заходи, що
приймаються місцевими органами управління; кон'юнктура ринку (наприклад,
розміщення і поведінка споживачів; склад і поведінка конкурентів). Непрямий
вплив, наприклад, - політична обстановка в країні або рівень розвитку науково-
технічного прогресу.
Контрольованість дії зовнішнього середовища визначається здатністю
підприємства впливати на цю дію. Так, підприємство може самостійно
здійснювати вибір постачальників матеріальних ресурсів, засобів виробництва і
капіталу або впливати на громадську думку про підприємство і його продукцію,
але не в змозі контролювати поведінку постачальників матеріалів, рівень
інтенсивності конкуренції в галузі або регіоні, а також поведінку конкурентів.
Приведена систематизація дій зовнішнього середовища умовна, оскільки
однозначне віднесення якої-небудь дії до перерахованих видів практично
неможливо внаслідок того, що реально чинники зовнішнього середовища
завжди впливають на діяльність підприємства в поєднанні один з одним.
Організація управління сучасним підприємством, що працює в ринковому
середовищі, повинна передбачати добре організований процес адаптації, що
забезпечує швидку і адекватну перебудову його внутрішньої структури до дій
зовнішнього середовища. В ринковій системі господарювання підприємства,
особливо що належать до недержавного сектора економіки,, не можуть
покладатися лише на ефективне внутрішнє управління, засноване на зворотних
зв'язках. Система управління підприємством повинна бути готова до майбутніх
змін в зовнішньому середовищі діяльності підприємства. Для цього необхідна
19

відповідна інформація, після детального аналізу якої повинні бути внесені
різного роду і масштабу зміни в плани діяльності підприємства, скоректована
стратегія його розвитку. Функція менеджменту в таких умовах зводиться до
автоматизації прогнозування, що на порядок вище функції управління.
Звичайно ж, система зворотного зв'язку повинна визначати управління
усередині підприємства, проте в цілому в системі управління підприємством
необхідно поєднувати системи зворотного зв'язку і прогнозування [26, 37].
Підтвердженням актуальності проблеми забезпечення економічної
безпеки підприємства і усвідомлення цієї актуальності керівниками
підприємств є створення в організаційній структурі управління підприємствами
спеціальних підрозділів, покликаних забезпечити їх економічну безпеку.
Поняття «безпека» широко потрактує практично у всіх життєво важливих
напрямах. Традиційно прийнято виділяти три рівні безпеки: особиста,
суспільства і держави. Особливе місце належить економічній безпеці, в рамках
якої рельєфно виділяються такі напрями її забезпечення, як безпека
вітчизняного сектора виробництва, стійкість національної грошово-кредитної
системи, регіональні аспекти економічної безпеки і економічна безпека
суб'єктів господарювання [16].
До недавнього часу проблеми економічної безпеки були предметом
розгляду в основному західних фахівців. Українські і російські дослідники
звернулися до них порівняно недавно, чим і пояснюється незначна кількість
наукових робіт в цій області. Категорія економічної безпеки є новою для
української економіки [7, 36].
Економічна безпека - синтетична категорія економічної теорії і
політології і одночасно універсальна категорія, дія якої виявляється на всіх
рівнях, починаючи з національної економікою і закінчуючи окремо взятим
підприємством.
Логічним продовженням і конкретизацією положень Концепції
економічної безпеки України є визначення змісту категорії економічної безпеки
підприємства, її структури і показників оцінки. Необхідність вирішення цієї
20

проблеми і напряму рішення стосовно особливостей національної економіки
вже одержали обгрунтовування в світовій літературі. Так, Д. Ламберт розглядає
економічну безпеку підприємств як один з елементів захисту національної
економіки. При цьому він виділяє задачі, які повинні розв'язуватися на
кожному рівні забезпечення економічної безпеки, у тому числі і на рівні
підприємства.
При визначенні поняття «економічна безпека» стала переважати думка,
що його зміст відображає такий стан підприємства, яке забезпечує здатність
протистояти несприятливим зовнішнім діям. В зв'язку з цим економічна
безпека підприємства стала розглядатися набагато ширше - як можливість
забезпечення його стійкості в різноманітних, у тому числі і в несприятливих
умовах, які складаються в зовнішньому середовищі, незалежно від характеру її
впливу на діяльність підприємства, масштабу і характеру внутрішніх змін. Так,
економічна безпека підприємства визначена як «захищеність його діяльності від
негативних впливів зовнішнього середовища, а також як здатність швидко
усунути різноваріантні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не
позначаються негативно на його діяльності».
Окремо хотілося б сказати про підходи до економічної безпеки
підприємства, які можна назвати вузькофункціональними. Йдеться про розгляд
економічної безпеки підприємства з позиції окремого аспекту його діяльності.
Так, в [12] наголошується, що найважливішим напрямом формування системи
економічної безпеки, у тому числі і підприємств, є створення дієвого механізму
фінансової безпеки. В роботах [54] обгрунтовується, що облік є однією з
основних функцій управління, направленої на забезпечення економічної
безпеки підприємства, і саме облік виключає можливість прямих розкрадань
без встановлених законом наслідків, створює інформаційні умови для
здійснення контролю доцільності і законності використовування ресурсів в
превентивному, поточному і наступному режимах і сприяє запобіганню
реалізації загроз, які знижують економічну стійкість підприємств.
21

Безумовно, розробка вузькофункціональних напрямів забезпечення
економічної безпеки підприємства необхідна, оскільки дозволяє провести
всесторонні і глибокі дослідження вибраного аспекту діяльності підприємства,
прикладом чого і є роботи [30], і показати конкретні шляхи і способи
забезпечення економічної безпеки підприємства в тій або іншій сфері його
діяльності. Всім вузькофункціональним підходам до забезпечення економічної
безпеки підприємства властивий один, але дуже серйозний недолік. Автори цих
підходів часто виходять з різного розуміння економічної безпеки підприємства.
В цьому випадку спроби якимсь чином об'єднати вузькофункціональні напрями
забезпечення економічної безпеки підприємства наперед приречені на невдачу.
Відсутність єдиного розуміння економічної безпеки підприємства може значно
знизити результативність вузькофункціонального підходу, тобто просто
знецінити її, хоча такий підхід у цілому ряді випадків може принести відчутну
користь.
Аналіз існуючих підходів до визначення сутності економічної безпеки
підприємства дозволяє зробити деякі висновки.
Всі приведені підходи до визначення сутності економічної безпеки
підприємства відрізняються або неповнотою, недомовленістю і неясністю, що
не дозволяє, виходячи з них, виявити сутність категорії економічної безпеки
підприємства, або дуже широким підходом, при якому втрачається саме
бачення економічної безпеки підприємства унаслідок ототожнення її з його
ефективною діяльністю. Очевидно, слід згодитися з думкою А. Міхайленко, що
«... прийнятного визначення економічної безпеки поки не існує» [37]. Автор
приведеної точки зору пояснює свою позицію тим, що економічна безпека,
знаходячись на стику економіки і безпеки, як і всяке міждисциплінарне
поняття, залежить від ступеня розробленості їх наукового апарату, а проблеми
економічної безпеки не знайшли достатнього обговорення в наукових колах.
Економічну безпеку підприємства можна розглядати як практичне
використання таких принципів сучасного менеджменту, як своєчасна реакція на
зміни в зовнішньому середовищі, бачення підприємства, тобто чітке уявлення
22

про те, що воно повинне собою являти, а також одного з основних положень
сучасної теорії управління - ситуаційного підходу до управління, яким
признається важливість швидкості і адекватності реакції, що забезпечує
адаптацію підприємства до умов його існування. Звідси економічну безпеку
підприємства належить розглядати як еволюційний розвиток ситуаційного
підходу до управління. Економічна безпека викликає велику зацікавленість
підприємств, які стикаються з труднощами при реалізації принципово нових
підходів до управління підприємствами, при організації управління
підприємством в ринкових умовах [27, 45].
В централізованій економіці економічна безпека підприємства
забезпечувалася вертикально побудованими методами управління, які стали
неприйнятними в умовах ринкової економіки, оскільки в ринковому
середовищі з урахуванням її специфіки механізми безпеки розосереджуються
по багатьох суб'єктах і напрямах економічної, фінансової, законодавчої,
правоохоронної діяльності, коли організаційно починає зростати горизонтальна
складова системи захисту. Існуючі в даний час недоробки з питання
економічної безпеки підприємства як в теорії, так і на практиці необхідно
долати.

1.2. Державне регулювання діяльності підприємств для забезпечення їх
економічної безпеки: сьогодення України і досвід зарубіжжя

Держава робить найпомітніший і значний вплив на формування
економічної безпеки підприємства. Використовуючи прямі і непрямі важелі
втручання, воно створює і регулює економічні умови діяльності підприємств,
які призначені для захисту економічних інтересів держави і його національної
економіки.
Загальновизнано, що регулювання економіки державою в більшій або
меншій мірі має місце у всіх країнах з ринковою економікою.
23

Державне втручання обумовлено необхідністю досягнення балансу
економічних інтересів в країні, який, як відомо, робить суспільство стійкою,
рівноважною системою [11]. Необхідність державного регулювання діяльності
підприємств обумовлена в тому числі і недосконалістю взаємодії підприємств.
Регулюванню піддаються і конкуренція (якщо вона руйнівна), і монополія
(якщо вона неефективна).
Державне регулювання діяльності підприємств носить прямий і непрямий
характер.
Непряме регулювання управління діяльністю підприємств формує
систему мотивації, створює стимулюючі умови для діяльності суб'єктів
ринкових відносин і виступає в таких формах, як податкова система, цінова і
фінансово-кредитна політика, державне замовлення. Державне регулювання
діяльності підприємств незалежно від форми власності на засоби виробництва
здійснюється за допомогою правових, економічних і соціальних заходів.
До прямого державного регулювання відносяться розробка державою
нормативних актів, положень, заходів, що надають безпосередню дію на
діяльність суб'єктів ринкових відносин. В рамках прямого державного
регулювання основним інструментом регулювання економічних умов
діяльності підприємств є ухвалення законів і документів законодавчого
характеpу. Особливо важливі для підприємств законодавчі і нормативні акти з
питань оподаткування, інвестиційної діяльності, організаційно-правових форм
діяльності. Державне регулювання діяльності підприємств здійснюється по
напрямах, представлених на рис.1.2.
Правову основу діяльності підприємств складають закони, регулюючі
правові відносини між державою і підприємством, укази і ухвали органів влади
з питань господарської діяльності підприємств. Спроба сформувати в Україні
ринкову економіку, впровадити в практику її механізм в умовах бюрократичних
і зрівняльних традицій, є абсолютно специфічною задачею.
24

Основні напрямки державного
регулювання
Проведення Забезпечення правової основи діяльності
антимонопольної політики підприємств
Регулювання ринку Проведення інвестиційної політики
Формування системи Формування і розвиток інфраструктури
оподаткування підприємництва
Регулювання інноваційних Фінансова підтримка у формі державних
процесів гарантій забезпечення іноземних кредитів

Рис. 1.2. Основні напрямки державного регулювання діяльності
підприємств
*Джерело: складено автором на основі [9, 25, 69]

Система законодавчого регулювання діяльності підприємств є
багатоступінчатою ієрархічною структурою, основою якої є Конституція
України. Правове забезпечення діяльності підприємств представлено в першу
чергу Законами України "Про власність", "Про господарські суспільства",
прийнятими в 1991 р. (із змінами, внесеними Законами України від 14.10.92 р.,
від 16.12.93 р., від 02.03.95 р. №82/95-ВР, від 14.03.95 р., від 23.12.97 р.
№769/97-ВР, Декретом України від 31.12.92 р. №24-92), а також численними
нормативними актами. Законом України "Про власність" встановлюються
загальні основи регулювання відносин власності в Україні; ним визначені
поняття права власності і його складових - права володіння, використання і
розпорядження майном, зафіксовані форми власності - приватна, колективна,
державна; продекларовані принципи рівності всіх форм власності і гарантії
захисту прав і інтересів власників від неправомірних дій з боку фізичних і
25

юридичних осіб або держави. На підставі цього і ряду інших законів в Україні
законодавчо визначені організаційно-правові форми діяльності підприємств, які
документально підтверджені відповідним класифікатором [69].
За допомогою законодавства держава прагне внести певну уніфікацію в
діяльність численних суб'єктів господарювання, що властиво саме ринковій
системі господарювання. Мотивами держави є ефективність функціонування
економіки, економічна безпека її суб'єктів господарювання, соціальна
захищеність працівників підприємств. І це логічно, оскільки банкрутство будь-
якого підприємства, а особливо великого, як відмінна риса сучасної української
промисловості, має не стільки серйозні економічні наслідки (хоча і це дуже
важливо), скільки дуже відчутні соціальні, які в складних умовах перехідного
періоду економіки України можуть мати набагато серйозні наслідки.
Регулювання ринку - одна з найважливіших сфер державного
регулювання національної економіки. Одним з основних питань державного
регулювання в цій області є регулювання рівня монополізму в промисловості.
Важливість цього питання обумовлена тим, що концентрація виробництва в
економіці централізованого типу сприяла формуванню високого рівня
монополізму в українській промисловості, особливо в галузях важкої
промисловості. Навряд чи має сенс заперечувати, що монополізм в певних
аспектах негативно впливає на розвиток економіки. Поки що і в економічній
науці, і в практиці відсутнє чітке уявлення про те, яким чином повинна
будуватися політика держави відносно монополістів, які існують в українській
промисловості з часів централізованої економіки.
Для рішення антимонопольних задач в регульованих сферах економіки в
США і ЄС використовується принцип законодавчої заборони монополістичної
практики (ця ж модель використовується в Канаді і Аргентині); створення
монополій і укладання угод монопольного характеру, що не порушують
свободу конкуренції; введення виключень з конкурентного законодавства;
визначення умов доступу приватного капіталу в регульовані галузі; розробка
механізмів ціноутворення (Франція); введення державного регулювання цін, за
26

допомогою якого ціни встановлюються на рівні, що дозволяють максимізувати
вироблену в галузі частину ВВП шляхом наближення цін до граничного рівня
витрат виробництва (США) введення додаткових податків на монополії і
дозволені картельні утворення (Японія) [9].
Враховуючи, з одного боку, існування в промисловості України
підприємств-монополістів, а з іншою - особливості розвитку української
промисловості на сучасному етапі, серед яких слід особливо виділити технічну
і технологічну відсталість, невисокий рівень конкурентоспроможності
продукції, можна затверджувати, що найбільш дієвим шляхом подолання
наслідків високого рівня монополізму є не роздроблення великих
монополістичних утворень на дрібні, а їх перетворення. Навряд чи доцільно
розформовувати крупні виробничі системи української промисловості,
мотивуючи це складними економічними умовами переходу до ринкових
відносин, можливістю мобільності і здібностями до виживаюча в цих умовах
малих і середніх підприємств, щоб потім, грунтуючись на світовому досвіді і
впливі інтеграційних процесів, знову створювати крупні системи. Економічно
недоцільно і небезпечно розривати або дробити висококонцентровані великі
підприємства на мінівиробництва, дезинтегрувати їх науково-виробничий
потенціал.
Однією з найзначущіших сфер державного регулювання діяльності
підприємств в ринковій економіці є формування системи оподаткування:
введення різного роду податків, визначення характеру оподаткування
(фіскальний, стимулюючий і т.п.), встановлення ставок оподаткування, порядку
розрахунку і стягування податків. Існуючі численні дослідження впливу
системи оподаткування на діяльність підприємств показують, що цей вплив в
основному носить негативний характер. Це обумовлено великою кількістю
видів податків (понад 30), високими ставками оподаткування, не завжди
продуманими і логічними схемами стягування податків. В даний час система
27

оподаткування не стимулює діяльність підприємств, їх розвиток і заходи по
підвищенню ефективності виробництва.
Необхідність державного регулювання інноваційних процесів викликана
в першу чергу їх зростаючим значенням для економіки і суспільства в цілому.
Внесок науково-технічного прогресу в приріст валового внутрішнього
продукту найрозвиненіших країн складає, за різними оцінками, від 75 до 100% .
Інновації змінюють також економічну організацію суспільства: з'являються
нові елементи в спектрі основних господарських структур (наприклад, венчурні
фірми), трансформується суть взаємозв'язків між ними, відбуваються зрушення
в структурі і реалізації різних форм власності, розвиваються технології
управління, вертикальні дії у все більшій мірі доповнюються і замінюються
горизонтальними зв'язками. В результаті зазнає зміни і зміст, власне,
державного регулювання економіки. Здібність до інновацій в даний час стала
однією з найважливіших детермінант безпеки держави. Наявність у країни
могутнього інноваційного потенціалу дозволяє протистояти будь-якому
диктату ззовні, пов'язаному з обмеженням доступу до передових технологій,
розривом основних технологічних ланцюгів, що склалися. Необхідність
державного регулювання інноваційних процесів пояснюється не тільки їх
загальнонаціональним значенням, але і економічним змістом, внаслідок чого в
умовах класичних ринкових механізмів отримання істотних науково-технічних
результатів дуже утруднено, а багато нововведень просто не можуть бути
впроваджено в господарську практику.
Характер і особливості інноваційного процесу, його значення для
економічної безпеки країни визначають наступні функції державного
регулювання в цій сфері [19]: акумуляція засобів на наукові дослідження і
інновації; координація інноваційної діяльності; стимулювання інновацій;
створення правової бази інноваційних процесів; кадрове забезпечення
інновацій, формування науково-інноваційної інфраструктури; інституційне
28

забезпечення інноваційних процесів; регулювання соціальної і екологічної
спрямованості інновацій; підвищення суспільного статусу інноваційної
діяльності; регіональне регулювання інноваційних процесів, регулювання
міжнародних аспектів інноваційних процесів [11].
Комплекс структур і механізмів, що забезпечують отримання,
накопичення науково-технічних знань в країні і умови їх використання в цілях
науково-технічного і соціально-економічного прогресу, складає національну
систему нововведень. В даний час виділяють три головні типи моделей
науково-інноваційного розвитку [44]:
- країни, орієнтовані на лідерство в науці, реалізацію великомасштабних
цільових проектів, що охоплюють всі стадії науково-виробничого циклу, як
правило, із значною часткою науково-виробничого потенціалу в оборонному
секторі (наприклад, США, Великобританія, Франція);
- країни, орієнтовані на розповсюдження нововведень, створення
сприятливого інноваційного середовища, раціоналізацію всієї структури
економіки (наприклад, Німеччина, Швеція, Швейцарія);
- країни, стимулюючі нововведення шляхом розвитку інноваційної
інфраструктури, забезпечення сприйнятливості до досягнень світового науково-
технічного прогресу, координації дій різних секторів в області науки і
технологій (наприклад, Японія, Південна Корея).
Відмінності в національних системах нововведень зумовлюють і
неоднакову роль, яку грає в них державне регулювання інноваційних процесів.
Формування інноваційних механізмів в Україні знаходиться поки в
початковій стадії. Проте можна відзначити деякі характерні риси цього
процесу, в якому вже знайшли віддзеркалення особливості економічного,
соціального, науково-технічного розвитку країни, географічне розташовує і
позиція в світовій спільноті: включення інноваційних програм в загальну
економічну стратегію розвитку національної економіки, формування
29

спеціалізованих державних структур, створення механізмів взаємодії
державних органів і місцевих властей. Державне регулювання в кожній з
розглянутих сфер переслідує мету дотримання певних інтересів. При цьому
слід зазначити, що інтереси держави і підприємства не завжди співпадають.
Внаслідок неспівпадання державних інтересів і інтересів окремого
підприємства або групи підприємств, сформованої по ряду ознак (наприклад,
галузева приналежність або регіональне розташовує, форма власності,
організаційно-правова форма діяльності, масштаб діяльності і т.п.), можна
стверджувати, що державне регулювання діяльності підприємств має як
позитивні, так і негативні прояви. До такого ж висновку приходить ряд авторів
[11]. Відповідно, ті або інші види державного регулювання діяльності
підприємств позитивно або негативно впливають на економічну безпеку
підприємства. Особливо відчутно негативний вплив державного регулювання
на економічну безпеку для підприємств недержавного сектора, оскільки
держава не несе відповідальності за результати їх діяльності, незалежно від
того, чи є низькі або негативні результати діяльності наслідком неефективного
менеджменту або викликані негативним впливом державного регулювання
діяльності підприємств.
Слід, правда, відзначити, що деякі з приведених в табл. 1.1. заходів
державного регулювання діяльності підприємств мають подвійний характер і,
очевидно, з часом повинні бути скоректовані. Так, захист інтересів
вітчизняного товаровиробника за допомогою введення обмежень на імпорт
продукції збільшує місткість вітчизняного ринку, дозволяє повною мірою
підприємствам перебудувати свою діяльність відповідно до нових для них
вимог економіки ринкового типу. Проте проведення жорсткої
протекціоністської політики протягом довгого часу може спричинити за собою
через відсутність конкурентної боротьби зниження якості і дизайну продукції,
відставання її технічного рівня, навіть не дивлячись на те, що покупці продукції
мають права вибору її виробників.

30

Таблиця 1.1 - Позитивний вплив державного регулювання на діяльність
підприємств
Форми державного Наслідки державного Вплив державного
регулювання регулювання регулювання на економічну
безпеку підприємства
Введення різноманіття форм Поява недержавного сектора Можливість появи
власності в економіці приватної ініціативи,
підвищення зацікавленості в
створення діяльності
підприємства
Формування і регулювання Поява мережі фінансових Збільшення кількості
фінансового ринку посередників джерел інвестиційних
ресурсів
Обмеження і регулювання Створення умов для Зниження загрози зі сторони
рівня монополізму конкурентної боротьби підприємств-монополістів;
попередження або ліквідація
небажаних ринкових
структур і небажаної
поведінки ринкових агентів;
допомога одним групам
економічних агентів за
рахунок інших.

Обмеження імпорту товарів Створення умов для збуту Збільшення місткості ринку
з метою захисту інтересів продукції вітчизняних
вітчизняного виробника підприємств
Надання державних гарантій Збільшення припливу Збільшення кількості
при залучення іноземних іноземних інвестицій інвестиційних проектів, що
інвестицій реалізуються, підвищення
організаційно-технічного
рівня виробництва і
конкурентоздатності
продукції, вихід
підприємства на зовнішні
ринки.
*Джерело: складено автором на основі [11, 19, 44]

Разом з тим зміст цілого ряду форм державного регулювання не
відповідає, якщо не сказати більше - суперечить, інтересам підприємств і
робить негативний вплив на їх економічну безпеку. З метою захисту своїх
інтересів підприємства роблять як ряд заходів законного характеру, так і
заходи, що суперечать законам України, не дивлячись на можливі наслідки
таких заходів. В найбільшій мірі це стосується податкового регулювання
31

діяльності підприємств. Саме суперечності в області оподаткування
підприємств мають найобширніші і самі негативні наслідки для економічної
безпеки підприємств. Приклади негативного впливу державного регулювання
діяльності підприємств на їх економічну безпеку, найхарактерніші для
більшості промислових підприємств, в найзагальнішому вигляді приведені в
табл. 1.2.
Таблиця 1.2. - Вплив негативних наслідків державного регулювання на
економічну безпеку підприємств
Сфера Негативні аспекти Захисна реакція Вплив захисних заходів
регулювання регулювання підприємства на економічну безпеку
підприємств
Податкова Високі податкові Відсутність намірів Скорочення об’ємів
сфера ставки; відсутність до збільшення виробництва або його
системи податкових прибутку; зупинка;
пільг скорочення частини високий рівень затрат на
прибутку виробництво;
відсутність власних
інвестиційних ресурсів;
низький організаційно-
технічний
рівень виробництва;

Інноваційна Відсутність субсидій Відсутність Низький організаційно-
сфера і дотацій технічних і технічний рівень
підприємствам управлінських виробництва;
недержавного нововведень висока енергоємність
сектору виробництва;
низька продуктивність
праці;
неефективний
менеджмент.
Інвестиційна Відсутність гарантій Відмова від Відсутність реальної
сфера закордонним співробітництва з можливості
інвесторам; зарубіжними співробітництва з
партнерами; зарубіжними
вивезення капіталу партнерами;
закордон уповільнення динаміки
розвитку
Інфраструктура Жорсткі обмеження Відмова від послуг Зростання затрат і
підприємництва діяльності інфраструктури невисока якість робіт,
підприємництва виконаних самостійно;
відсутність додаткових
інвестицій, через
нерозвиненість
фондового ринку.
*Джерело: складено автором на основі [16, 21, 34]
32

Таким чином, державне регулювання діяльності підприємств досить
сильно впливає на економічну безпеку підприємства, хоча цей вплив далеко не
завжди позитивний. Зміна правил гри може значно вплинути на економічну
безпеку, як посиливши так і знизивши її.

1.3. Складові економічної безпеки підприємства і підходи до їх оцінки

Якісна і кількісна характеристика безпеки фірми здійснюється за
допомогою критеріїв і показників. Критерії економічної безпеки визначають
якісну основу, ознаку, на базі якої формується протидія загрозі і небезпеці в
рамках тієї чи іншої підсистеми фірми. Стабільність і невразливість
інформаційної, фінансової, технологічної й іншої підсистем фірми складає
якісні особливості захисту і дозволяє говорити про її критерії. У цьому зв'язку
висуваються критерії фінансової, інформаційної, технологічної та ін. видів
безпеки.
Кожен критерій безпеки визначає наступні якісні ознаки безпеки:
1. Вид безпеки в тій чи іншій підсистемі об'єкта, що захищається,
(інформаційної, фінансової, технологічної) і системи в цілому.
2. Здатність системи зберігати організаційні структури і статус при
умовах проявлення післяпорогової небезпеки.
3. Здатність системи зберігати стабільність розвитку при умовах
проявлення допорогової небезпеки.
Таким чином, критерії економічної безпеки фірми це ознаки, на підставі
яких-визначається стан і здатність як фірми в цілому, так і її підсистем,
протистояти окремим видам небезпеки.
Наприклад, критерій фінансової безпеки говорить, що невразливість
фірми обернено-пропорційна її заборгованості. Конкретно ж, граничне
значення цього співвідношення визначається показниками, що мають не
однакове значення для фірм, що працюють на різних ринках.
33

У рамках окремих критеріїв формуються конкретні показники
економічної безпеки, їхнє значення залежить від галузі, розміру фірми та інших
факторів в межах даного критерію. Наприклад, граничний показник абсолютної
ліквідності не може бути однаковим для малого підприємства і лідера галузі,
він не може бути однаковим для підприємства легкої промисловості і гірничо-
видобувного комбінату і т.д.
Показник економічної безпеки фірми с кількісною характеристикою її
здатності забезпечувати стабільність і розвиток відповідно до визначеного
критерію. Тому, у практиці розрізняють фінансові, технологічні, інформаційні
та інші показники економічної безпеки.
Для оцінки економічної безпеки фірми можна використовувати загальні і
спеціальні показники. Порогові значення їх можуть бути на галузевому рівні,
якщо мова йде про загальні показники, що мають окрему визначеність.
Першим і найбільш узагальнюючим показником економічної безпеки є
показник економічної дієвості. Він характеризує здатність фірми досягати
поставлені задачі і виконувати власну місію в стратегічному аспекті. Якщо
фірма здатна виконувати поставлені задачі, вона також здатна чинити опір
загрозам, що надходять від зовнішніх і внутрішніх факторів.
Ступінь економічної дієвості визначається індексами, як по окремих
напрямках, так і в цілому по фірмі, що визначаються співвідношенням
фактичних параметрів досягнення мети до планового [22].
G f
I g  , (1.1)
G p
де Ig - індекс дієвості;
Gf- фактичне досягнення мети;
Gp - планове визначення мети.
Наступним показником економічної безпеки фірми є продуктивність. Він
визначається співвідношенням кількості виробленої продукції до кількості
витрачених ресурсів. Показник продуктивності є близьким до таких показників,
34

як економічність, прибутковість і може розраховуватися як для окремих
продуктів, так і для структурних підрозділів фірми і фірми в цілому.
Але, найбільш конкретне уявлення про стан економічної безпеки фірми
надають фінансово-економічні характеристики. Серед них варто особливо
виділити такі показники як: фінансова стабільність, платоспроможність,
маневреність, ліквідність.
Фінансова стабільність фірми визначається коефіцієнтом автономії і
коефіцієнтом ефективності підприємництва.
Коефіцієнт автономії характеризується відношенням власного капіталу до
підсумкової суми капіталу в балансі [22].
К = K o
а , (1.2.)
Kb
де Ка - коефіцієнт автономії;
Ко - власний капітал;
Кb - балансовий підсумок капіталу.
Граничне значення коефіцієнту автономії дорівнює 0,5, але чим воно
більш близьке до 1,0, тим краще.
Також важливим показником фінансової стабільності фірми є коефіцієнт
ефективності підприємництва. Він визначається відношенням реального
основного капіталу, що представлений у будинках, машинах, устаткуванні і т.д.
до суми всіх активів фірми. Цей показник характеризує забезпечення умов
функціонування капіталу всією економічною інфраструктурою. Він також
характеризує ефективність використання засобів, які є в її розпорядженні [30].
K
Кеb = r , (1.3)
A
де Кеb - коефіцієнт ефективності підприємництва;
Кг- реальний основний капітал (основний капітал мінус знос);
А - активи балансу.
Порогове значення його з погляду економічної безпеки також повинне
бути не менше 0,5.
35

Стан економічної безпеки подається в показниках платіжної
спроможності фірми. Головним серед них є коефіцієнт покриття. Він
визначається як відношення мобільних засобів фірми до її короткострокової
заборгованості. До мобільних засобів фірми відносяться готівка, цінні папери,
дебіторська заборгованість і запаси товарів і матеріалів. Коефіцієнт покриття
характеризує здатність фірми виконувати власні обов'язки перед кредиторами і
забезпечувати функціонування власного виробництва [30].
М
Кп = з , (1.4.)
К з
Кп - коефіцієнт покриття;
Мз- мобільні засоби;
Кз - короткострокова заборгованість.
Коефіцієнт покриття пов'язаний з показником питомої ваги чистих
мобільних засобів. Він визначається як відношення різниці між загальною
сумою мобільних засобів і короткостроковою заборгованістю до загальної суми
мобільних засобів.
М з  КМ з
зч = (1.5.)
М з
Мзч - питома вага чистих мобільних засобів у їхній загальній сумі.
Наступним показником, що характеризує платоспроможність фірми, є
коефіцієнт абсолютної ліквідності. Він доповнює показник коефіцієнта
покриття. Як відомо, найбільш високий ступінь ліквідності мають гроші і цінні
папери. Виконувати свої зобов'язання перед партнерами фірма може грошима і
цінними паперами. Тому, коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує
відношення грошей і цінних паперів до короткострокової заборгованості
підприємства [22].
Г  Ц
Ка.л=. , (1.6.)
Зк
де Ка.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Г — гроші;
36

Ц- цінні папери;
Зк- короткострокова заборгованість.
Крім цих показників для характеристики платоспроможності фірми
застосовується показник загального коефіцієнта ліквідності.
(ЗКлз). Він визначається відношенням суми грошей (Г), цінних паперів
(Ц) і дебіторської заборгованості(ДЗ) до суми короткострокової заборгованості
(Зк) [22].
Г  Ц  ДЗ
ЗКлз= (1.7.)
Зк
Граничною межею цього показника служить коефіцієнт 1,0, тобто ЗКлз >
1.
Для загальної оцінки стабільності фірми американські економісти
вживають наступну формулу [36]:
Z = 1,2 Х1+ 1,4 Х2 + 3,ЗХз + 0,6Х4= 1,0 Х5, де (1.8)
Z - показник стійкості фірми;
X1 - показник ефективності працюючого капіталу, який визначається
відношенням різниці між оборотними коштами (ПРО) і короткостроковою
заборгованістю (Зк) до загальної суми активів (А):
ПРО З
X1 = К (1.9.)
А
Х2 - показник ефективності накопиченого капіталу Він визначається
відношенням накопиченого капіталу (Нк - залишки попередніх років) до
загальної суми активів:
Н
X2 = К (1.10.)
А
Х3 - показник рентабельності виробництва, що вимірюється відношенням
балансового прибутку (Пб) до загальної суми активів:
П
Х = б
3 (1.11.)
А
37

Х4 - показник заборгованості фірми, що визначається відношенням
капіталу фірми (ДО = основний капітал + нематеріальні активи) до загальної
суми заборгованості фірми (Д = короткострокова + довгострокова
заборгованість):
ДО
X4= (1.12.)
Д
Х5 - показник ефективності активів фірми. Він визначається відношенням
загального обсягу продажів фірми (У) до її загальних активів:
У
Х5= . (1.13.)
А
Використання показника стійкості фірми дає можливість американським
економістам визначати ймовірність банкрутства корпорації з коефіцієнтом 0,9
за 1 рік, 0,7 - за 2 роки і 0,5 - за п'ять років до банкрутства. Граничне значення
цього показника таке: якщо Z > 3 - фірма стійка, а якщо Z < 1,8 - фірма не
стійка і знаходиться в небезпеці банкрутства.
Для фірм і підприємств України параметри окремих складових показника
стійкості фірми (2.8.1-5) можуть і повинні бути іншими, тому що вони
працюють при інших ринкових умовах. Варто також підкреслити, що для
характеристики небезпеки фірми можуть бути застосовані й інші показники.
Але важливо не забувати, що вони є тільки першим кроком у виявленні
ступеня економічної небезпеки фірмі. Якщо окремі показники виявляються за
межами граничних значень, наприклад, економічної дієвості, наступний аналіз
повинний дати відповідь на питання, що конкретно й у якій мірі становить
небезпеку фірмі: технічний стан, технології, менеджмент, маркетинг, стан
фінансів, соціальна атмосфера в колективі і т.д.
Спроби відшукати синтетичний показник економічної безпеки нам
здається не продуктивними тому, що в цій справі кожен дріб'язок може
обернутися великими збитками. Ви можете мати відмінні показники соціально-
психологічного стану колективу, дієвості, платоспроможності, ефективну
38

технологію і високий рівень науково-дослідних і конструкторських робіт,
витратити протягом декількох років десяток млн. грн. на розробку нового
продукту, а працівник продасть комерційну таємницю конкуренту за декілька
сотень тис. доларів. І це обернеться в остаточному підсумку мільйонами грн.
збитків і втратою конкурентноздатності.
Небезпека, як рідина, проникає в будь-яку найменшу щілину, якою б
красивою посудина (система безпеки фірми) не була. Видавець журналу
"Інтеллідженс вотч рипорт", що спеціалізується на питаннях промислового
шпигунства, Бен Венцке пише: "... японці вважають -, що не слід витрачати 10
років часу і $ 1 млрд. на винаходи і розробки, якщо за $ 1 млн. можна купити
інженера з іноземної фірми-конкурента і мати такий же, або кращий результат".
Це не теоретичні розуміння, а реальна дійсність.
Показники стійкості і безпеки фірми повинні доповнюватись оцінкою
ризиків. Оцінка ризиків - це найбільш складна справа в організації системи
безпеки фірми. Найбільш придатна для цього система оцінки ризиків, яка існує
в системі страхування. В спрощеному варіанті ціна ризику (R) дорівнює
вартості предмета захисту (V) помноженому на ймовірність прояву небезпеки
(р) [30].
R = р*V. (1.14.)
Подібним чином необхідно визначити і розрахувати усі ризики.
Порівняння сумарної вартості ризиків фірми з витратами на утримання системи
захисту дає можливість оцінити ефективність функціонування безпеки фірми.
Зовні проста система оцінки ризиків і ефективності функціонування
системи захисту потребує вирішення цілої низки завдань:
1. Визначення усіх видів небезпек в зовнішньому і внутрішньому
середовищах.
2. Визначення вартості всіх предметів захисту на фірмі.
3. Визначення середніх втрат від прояву конкретної небезпеки.
39

Ця статистика може бути накопичена шляхом узагальнення власного
негативного досвіду, судової статистики і статистики правоохоронних установ.
Для цих цілей непридатна ані Американська, ані Російська, ані будь-яка інша
статистика. Це повинна бути власна статистика, або статистика регіону, в якому
функціонує фірма.
Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок, що існують
визначені розбіжності між авторами методик оцінки рівня економічної безпеки,
пов'язані як з вибором оцінних критеріїв, так і із застосуванням різних
процедур згортки інформаційного простору ознак і виділенням режимів
економічної безпеки підприємства.
Так, у роботі [18] пропонується методика оцінки рівня економічної
безпеки підприємства за допомогою інтегрального показника (І), що
визначається за формулою:
n
І=i Ri (1.15.)
і1
де λ - коефіцієнт, що відображує значущість функціональної складової; Ri
- величина частинного критерію за i-тою функціональною складовою;
п - число функціональних складових економічної безпеки підприємства.
Значення окремих функціональних критеріїв визначаються на основі
співвідношення можливої величини збитку підприємства і суми витрат на
реалізацію заходів, пов'язаних з попередженням цього збитку [18]:
СЗ
R = і
i (1.16.)
Зі
де СЗi - сукупний збиток за і-тою функціональною складовою ЕБП;
Зі - сумарні витрати на реалізацію заходів щодо попередження збитку за і-
тою функціональною складовою ЕБП.
40

Розглянутий вище критерій може використовуватися тільки у випадку
наявності кількісних оцінок збитку, пов'язаного з впливом загроз, а також
величини витрат, необхідних їхнього усунення.
Наведена методика має певні недоліки, пов'язані з невідомим розподілом
пріоритетів функціональних складових ЕБП для різних суб'єктів
господарювання, відсутністю рангової шкали загальних і частинних критеріїв.
А- Ковальов та І. Плетнікова для оцінки рівня економічної безпеки
підприємства (Реб) використовують таку функціональну залежність [49]:
Реб=а1··f(x1)+a2 ·f(x2)+ …+ ai ·f(xn) (1.17.)
де х1, х2, …хn - показники діяльності підприємства;
f(x1),f(x2), …f(xn) - локальні функції залежності рівня економічної безпеки
від відповідних показників діяльності підприємства;
а1, a2,… ai - коефіцієнти, що відображують значущість кожного показника
для забезпечення ЕБП.
Поряд з безсумнівними перевагами, пов'язаними з простотою
інтерпретації отриманих результатів, дана методика має низку недоліків. Так,
наприклад, відсутні будь-які рекомендації щодо формування системи
оціночних показників; не визначені види локальних функцій; для оцінки
загального рівня економічної безпеки використовується лінійна модель, що не
завжди адекватно описує динаміку аналізованих процесів.
У [17] пропонується проводити узагальнюючу оцінку економічної
безпеки підприємства на підставі зіставлення граничних (критичних і
нормальних) та фактичних значень індикаторів. При цьому експрес-оцінка
рівня економічної безпеки проводиться на основі графічного аналізу, що
дозволяє виділити зону нормального рівня безпеки, зону критичного рівня,
передкризову зону. Як індикатори рівня безпеки підприємства можуть
виступати нормовані значення показників, розраховані на базі нормативних
41

(граничних) значень вихідних показників. Нормування проводяться щодо
значення показника:
Pіф
xi  ( )b , (1.18.)
Рін
де Ріф, , Рін - відповідно фактичні і нормативні значення і-го показника;
b - показник ступеня (для показника типу «мінімум» дорівнює 1, для
показника типу «максимум» дорівнює -1).
Критичні значення вихідних показників визначаються виходячи з умови
мінімально припустимого рівня безпеки, подолання якого означало б перехід
підприємства в економічно небезпечну зону.
Для підприємств, що працюють в умовах конкуренції, пропонується
виділити такі рівні економічної безпеки: підтримуючий, мінімальний, дуже
низький, низький, середній, високий і дуже високий (табл. 1.3).
Графічна інтерпретація отриманих оцінок допомагає кращому
сприйняттю і характеризує не тільки поточний стан підприємства, але і той стан
безпеки, до якого варто прагнути. Цей підхід дає можливість провести аналіз
різнорідних факторів, що визначають стан підприємства і тенденцій його
розвитку. Відповідно до фактичних значень показників і величини їхнього
відхилення від граничних значень стан підприємства можна характеризувати
як:
- нормальний, коли індикатори ЕБП знаходяться в межах граничних
значень;
- передкризовий, коли перевищуються граничні значення хоча б
одного з індикаторів.
Дана методика, поряд із низкою переваг, пов'язаних з можливістю
діагностики окремих сфер діяльності підприємства, не дає будь-яких
рекомендацій пов'язаних із вибором оцінних коефіцієнтів, а також
формуванням нормативних діапазонів показників економічної безпеки.
42

Таблиця 1.3 - Характеристика рівнів економічної безпеки підприємства
Рівень економічної Показник рівня Характеристика стану підприємства
безпеки економічної безпеки
Підтримуючий До 0,05 Нестійкість економічної безпеки. Підприємство
знаходиться на межі економічної безпеки,
оскільки при незначному зниженні прибутку може
її втратити
Мінімальний 0,06-0,10 Підприємство знаходиться в економічній безпеці
й спроможне у найближчі 1 -2 роки її підтримати
Дуже низький 0,11 -0,19 Обсяг інвестиційної підтримки умов, що за-
безпечують економічну безпеку підприємства,
дозволяє зберегти займану ринкову позицію в
поточному періоді, ставить під загрозу її в
найближчій перспективі
Низький Обсяг інвестиційної підтримки умов, що
0,2 - 0,29 забезпечують економічну безпеку підприємства,
дозволяє зберегти займану ринкову позицію в
поточному періоді та у найближчій (1-2 роки)
перспективі
0,3 – 0,49 Обсяг інвестиційної підтримки умов, що
Середній забезпечують економічну безпеку підприємства,
дозволяє зберегти займану ринкову позицію в
поточному періоді та у середній (2-4 роки)
перспективі, а також закласти фундамент для
формування конкурентних переваг
Високий 0,5 - 0,7 Інвестиційна підтримка умов, що забезпечують
економічну безпеку підприємства, здійснюється з
урахуванням основних вимог ринку, що дозволяє
зберегти стратегічні позиції підприємства на
ринку, мати істотні переваги
Дуже високий Понад 0,7 Інвестиційна підтримка умов, що забезпечують
економічну безпеку підприємства, здійснюється з
урахуванням практично усіх вимог ринку, що
дозволяє підприємству мати значні конкурентні
переваги стратегічного характеру і стати лідером
ринку (чи галузі)
*Джерело: складено автором на основі [18, 22,31, 53]

Таким чином, розглянута методика дозволяє дати якісну інтерпретацію
рівня економічної безпеки і визначити режим функціонування підприємства. На
жаль, вона концентрується переважно на аналізі конкурентоспроможності
підприємства і не дозволяє провести своєчасну діагностику загроз, що вини-
кають у таких функціональних сферах, як виробництво, фінанси і праця.
43

Слід зазначити, що через кризове функціонування великого числа
підприємств, багато хто з авторів наголошує на фінансовій складовій
економічної безпеки і зводить оцінку економічної безпеки насамперед до
аналізу фінансових аспектів.

44

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД»

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства

Лубенський хлібозавод збудований по типовому проекту хлібозаводів
потужністю 65 тонн/добу і введений в експлуатацію 30.12.1969 року. За 49
років на заводі вироблено 631,5 тис. тонн хлібобулочних та 6852 т
кондитерських виробів.
У відповідності з рішенням регіонального відділення ФДМУ по
Полтавській області від 28.01.97 N23-ПР структурний підрозділ обласного
державного виробничо-торгівельного підприємства «Полтавахліб» -
Лубенський хлібозавод перетворився у відкрите акціонерне товариство
«Лубенський хлібозавод» з правом юридичної особи. 31.01.97 виконком
Лубенської міської ради прийняв розпорядження про державну реєстрацію ВАТ
«Лубенський хлібозавод».
До 1994 року включно хлібозавод виробляв по 10-14тис. тонн щорічно, а
з 1996 року щорічне виробництво становить 5тис.тонн. Спад об’ємів
виробництва обумовлений перерозподілом зони обслуговування території
Лубенської району, що пов’язаний з реконструкцією мехпекарні Лубенської
райспоживспілки. У 2005 році підприємство ВАТ «Лубенський хлібозавод»
припинив свою діяльність. У 2006 році на його потужностях було відкрито
приватне підприємство «Лубенський хлібозавод».
ПП «Лубенський хлібозавод» виробляє хліб, хлібобулочні та
кондитерські вироби в широкому асортименті. Близько 50% від загального
виробництва хлібобулочних виробів становить хліб із борошна змішаної валки
посольський, столичний, український та близько 40% - хліб із борошна 1
ґатунку формовий. З булочних виробів переважає виробництво батонів із
45

борошна вищого ґатунку: нарізний, медовий, жовтневий, стрілецький; та
здобних булочних виробів: крендель шкільний, булочки шкільні.
37,2% виробленої продукції реалізовану через фірмову торгівельну
мережу хлібозаводу та території міста Лубни. Приватні підприємці торгують
хлібобулочними виробами, в основному на території міста і району, лише
незначна частина вивозиться з Оржицького та Чорнухинського районів.
Вироблювана продукція має обмежений термін споживання а отже
виробляється лише у відповідності до замовлень. Фактичне виробництво
залежить від наявності борошна (основної сировини) та матеріалів. За 2021 рік
на завод надійшло 3685 т борошна від 23 постачальників. Ціни на борошно
протягом року змінювались і мали тенденцію до зростання.
Виробництво хлібобулочних виробів здійснюються на печах ФТЛ-2
(формові сорти хліба та булочні вироби) та БМ-50 (подовий хліб) з
використанням газу та електроенергії.
Лубенський хлібозавод працює на ринку хліба 57 років. До 90-х років
підприємство не мало конкурентів щодо виробництва хліба та хлібобулочних
виробів, але починаючи з 1996 року, ринки збуту почали змінюватись. Спад
об’ємів виробництва обумовлений перерозподілом зони обслуговування
території Лубенського району ,що пов’язані з реконструкцією мехпекарні
Лубенської райспоживспілки.
Основними факторами, що впливають на діяльність емітента є складна
процедура погодження ціни на готові вироби, диктат у виборі постачальника
борошна, високий податковий тиск та низька купівельна спроможність
населення.
Основне джерело обігові кошти. Банківський кредит надається під
високий відсоток і використовувати його недоцільно. Зовнішні інвестиції не
використовуються.
46

Виробничо-фінансовим планом на 2022 рік передбачено виробити 4,9 тис.
тонн хлібобулочних виробів та 16 тонн кондитерських виробів на загальну суму
6328 тис.грн. Відсутність державної політики в галузі веде до нестабільності
забезпечення борошном та спад виробництва продукції, яка має обмежений
термін реалізації.

2.2. Аналіз економічно-господарського стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого
розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно
зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств,
оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку
шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення
набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за
виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не
повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу)
фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу
фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану
підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості
необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його
прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Фінансовий стан
підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх
елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю
виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників,
що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,
комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають
усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані
47

підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація
високоякісної продукції.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації
продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість
підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність
виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією
призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в
результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до
перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому
процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення
систематичного надходження й ефективного використання фінансових
ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення
раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості
з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість
систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва
роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик
діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів
підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку
як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед
бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства потрібно систематично й усебічно
оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це
уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства
як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу
48

визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого
використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької
платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у
постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану
прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних
санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства,
забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та
фінансової стійкості підприємства;
- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та
кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку
цінних паперів;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для
розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори
та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої
ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання
відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість
основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну
картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер
може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або
оцінку фінансової перспективи підприємства.
Проведемо аналіз діяльності приватного підприємства «Лубенський
49

хлібозавод» за групами показників оцінки фінансового стану за 2020-2022
роки.
Проведемо аналіз балансу підприємства за 2020-2022 рр.
Таблиця 2.1. - Абсолютні показники балансу підприємства 2020 – 2022 р.р.
відхилення Відхилення
Показники 2020 2021 2022 2020-2021 2021-2022
абс % абс %
Вартість майна
2340,6 2434,1 2798,4 93,5 103,9947 364,3 114,9665
підприємства
Дебіторська
84,5 87,7 85,2 3,2 103,787 -2,5 97,14937
заборгованість
Кредиторська
537,5 515 423,6 -22,5 95,81395 -91,4 82,25243
заборгованість
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

З даної таблиці можна зробити наступні висновки: вартість майна
підприємства в кінці кожного періоду збільшується, що є ознакою
«позитивного» балансу.
Дебіторська заборгованість, що характеризує вартість вилучених на
певний період з господарської діяльності підприємства оборотних засобів, в
2021 році незначно збільшилась, а в 2022 році зменшилась, що є позитивним
моментом. Це сталося внаслідок ліквідації дебіторської заборгованості з
бюджетом.
Кредиторська заборгованість, що визначає вартість тимчасово залученого
майна інших підприємств та фізичних осіб у господарський оборот
підприємства в результатів несплати відповідних платежів, із закінченням
кожного періоду зменшується, що говорить про позитивну тенденцію на
підприємстві.
Динаміку абсолютних показників балансу підприємства відобразимо
графічно на Рисунку 2.1.
50

3000
2500
2000
2020 рік
1500 2021 рік
2022 рік
1000
500
0
Вартість майна Дебіторська Кредиторська
підприємства заборгованість заборгованість

Рис. 2.1. Динаміка абсолютних показників балансу підприємства за 2020-
2022 рр.
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

Проведемо оцінку майнового стану підприємства:
Частка власних оборотних засобів – характеризує фінансову стабільність
підприємства [33].
власні _ оборотні _ засоби
Чв.о.з. = (2.1.)
загальна _ вартість_ оборотних _ засобів
457,9537,5
Чв.о.з. (2020р.)= =0,019
457,9
587,3515,0
Чв.о.з. (2021р.)= =0,123
587,3
591,9 423,6
Чв.о.з. (2022р.)= =0,284
591,9
Коефіцієнт зносу основних засобів – характеризує фізичний стан
основних засобів [33].
51

Сума _ зносу _ основних _ засобів
Кзносу ОЗ = (2.2)
первісна _ вартість_ основних _ засобів
979,68
Кзносу ОЗ(2020 р.) = = 0,36
2680,68
1224,6
Кзносу ОЗ(2021р.) = = 0,41
2978,2
1401,1
Кзносу ОЗ(2022р. ) = = 0,41
3376,9
Коефіцієнт придатності основних засобів – характеризує технічний стан
основних засобів
залишкова _ вартість_ основних _ засобів
Кпридатності ОЗ = (2.3)
первісна _ вартість_ основних _ засобів
1730,2
Кпридат ОЗ(2020 р.) = = 0,64
2680,68
1753,6
Кпридат ОЗ(2021 р.) = = 0,59
2978,2
1975,8
Кпридат ОЗ(2022 р.) = = 0,59
3376,9

Таблиця 2.2 - Оцінка майнового стану підприємства 2020 – 2022 року
відхилення

Показники
1 2 3 4 5 6
Робочий капітал 10,40 72,30 168,30 61,90 96,00
Частка власних оборотних
засобів 0,02 0,12 0,28 0,10 0,16
Коефіцієнт зносу
основних засобів 0,37 0,41 0,41 0,05 0,00
Коефіцієнт придатності
основних засобів 0,65 0,59 0,59 -0,06 0,00
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

2020р.
2021р.
2022р.
2020-
2021рр
2021-
2022рр
52

Проаналізувавши коефіцієнти зносу та придатності основних засобів,
чітко видно, що станом на 2020 рік обладнання зношене на 36%, що є досить
негативним показником, а в 2021 році, коефіцієнт зносу зріс ще на 5 %, і в 2022
році не змінився.
Фінансово-майновий стан підприємства безпосередньо залежить від
результатів його фінансово-господарської діяльності. Передовсім зміцненню
фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація
високоякісної продукції. Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції,
робіт, послуг та зниження їхньої собівартості забезпечує високу прибутковість
підприємства, що позитивно впливатиме на його фінансовий стан. І навпаки,
неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції призводять до
зменшення надходження коштів від її реалізації, що погіршує
платоспроможність підприємства.
Фінансово-господарська діяльність підприємства має бути спрямована
на організацію систематичного надходження й ефективного використання
фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни,
досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів,
фінансової стійкості з метою забезпечення ефективного функціонування [41].
Отже, оцінка фінансово-майнового стану – це одна з найважливіших
характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Метою оцінки
фінансово-майнового стану підприємства є пошук резервів підвищення
рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підгрунтя
стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед партнерами,
кредиторами та бюджетом.
53

100%
90%
80%
70%
60% Коефіцієнт придатності основних
засобів
50%
Коефіцієнт зносу основних
40% засобів
30%
20%
10%
0%
2020 рік 2021 рік 2022 рік

Рис. 2.2. Динаміка коефіцієнтів зносу придатності основних засобів
підприємства за 2020-2022 роки
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

Рентабельністю називають прибутковість виробничо-господарської
діяльності підприємства. Рентабельність визначають відношенням прибутку,
отриманого підприємством протягом звітного періоду (року), до інвестованого
у виробничу діяльність капіталу.
Оскільки діяльність підприємства визначається сукупністю процесів,
пов’язаних з кругообігом капіталу (залучення коштів, інвестування їх в
оборотні та необоротні активи, використання активів у процесі виробництва та
реалізації продукції), рентабельність виробничо-господарської діяльності
характеризується сукупністю відповідних коефіцієнтів.
Рентабельність активів - визначається як відношення прибутку до
середньорічної вартості усіх активів, тобто показує скільки прибутку припадає
на 1 грн. активів, характеризує ефективність управління підприємством [39].
54

чистий_ прибуток
Рентабельність активів = (2.4.)
Середньорічна _ вартість_ активів
350,0
Ра (2020 р.)= х 100 = 15 %
(2340,6 2434,1) / 2
360,5
Ра (2021 р.)= х 100 = 14 %
(2434,1 2798,4) / 2
605,6
Ра (2022р) = х 100 =23%
(2434,1 2798,4) / 2
Рентабельність власного капіталу (Рвк) – показує величину одержаного
прибутку на одну гривну капіталу власників [39].

Чистий _ прибуток
Рен. власн. кап. =
Середньорічна _ вартість_ власного _ капіталу
(2.5.)
350,0
Рвк (2020 р.) = х 100 =19%
(1800,61917,1) / 2
360,5
Рвк (2021 р.) = х 100 =17%
(1917,1 2373,6) / 2
605,6
Рвк (2022р) = х 100= 28%
(1917,1 2373,6) / 2
Рентабельність продажу (Рпр) – характеризує розмір прибутку, що
надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт,
послуг) [28].
прибуток_ від _ продажу
Рентабельність продажу = (2.6.)
сума _ продажу _ продукції
964,4
Рпр(2020 р.) = х 100 =18%
5219,1
1367,0
Рпр(2021 р.) = х 100 = 24%
7716,7
2043,4
Рпр(2022р.)= х 100 =26%
5799,0
55

Рентабельність продукції - показує скільки прибутку отримало
підприємство в розрахунку на 1 гривню понесених витрат [28].
прибуток _ від_ продажу
Рентабельність продукції =
собівартість_ продукції
964,4
Рпродукції (2020 р.)= *100 = 23%
4254,7
1367,0
Рпродукції(2021 р.)= *100 = 31%
4432,0
2043,4
Рпродукції (2022 р.)= *100 = 36%
5673,3
Чиста рентабельність підприємства (Рп) – характеризує ефективність
управління підприємством, показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів
[28].
чистий_ прибуток
Рентабельність підприємства = (2.7.)
Середньорічна _ вартість_ майна
224,4
Рп(2020 р.) = х 100 = 10%
(2340,6 2434,1) / 2
226,6
Рп(2021 р.) = х 100 = 9%
(2434,1 2798,4) / 2
383
Рп(2022р.)= х 100 =14%
(2434,1 2798,4) / 2
Коефіцієнт оборотності активів – характеризує, наскільки ефективно
використовуються активи з точки зору обсягу реалізації. Він показую, скільки
гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства.
сума _ продажу _ продукції
Коборотн.акт. = (2.8.)
середньорічна _ вартість_ активів
5219,1 5799
Коборотн.акт. (2020р.) = = 0,55 Коборотн.акт. (2021р.) = =0,55
2387,35 2616,25
7716,7
Коборотн.акт. (2022р.) = =0,74
2616,25
Зведемо показники рентабельності підприємства в таблицю.

56

Таблиця 2.3 - Аналіз показників рентабельності підприємства 2020 – 2022 рр.
Відхилення
Показник 2020р. 2021р 2022р.
Рентабельність активів 0,15 0,14 0,23 -0,01 0,09
Рентабельність власного
капіталу 0,19 0,17 0,28 -0,02 0,11
Рентабельність продажу 0,18 0,24 0,26 0,05 0,03
Рентабельність продукції 0,23 0,31 0,36 0,08 0,05
Чиста рентабельність
підприємства 0,10 0,09 0,14 0,01 0,04
Коефіцієнт оборотності
активів 0,55 0,55 0,74 0,01 0,18
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

Аналізуючи показники рентабельності підприємства ми бачимо, що в
2021 році всі крім рентабельності активів і рентабельності власного капіталу
показники незначно покращилися порівняно з показниками 2020 року, а в 2022
році всі показники мають тенденцію до збільшення.
0.4
0.36
0.35
0.28
0.3 0.24 0.31
0.25 0.23
0.2 0.19 0.26
0.17
0.15 0.18 0.14
0.1
0.1 0.09
0.05
0
Чиста
Рентабельність Рентабельність Рентабельність
рентабельність
власного капіталу продажу продукції
підприємства
2020 рік 0.19 0.18 0.23 0.1
2021 рік 0.17 0.24 0.31 0.09
2022 рік 0.28 0.26 0.36 0.14

Рис. 2.3. Динаміка показників рентабельності підприємства за 2020-2022 роки
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства
2020-
2021рр.
2020-
2022рр.
57

Показники фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому
платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси,
вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених
джерел формування активів.
Коефіцієнт автономії (Кавтономії) - показує, яку частину в загальних
вкладень у підприємство становить власний капітал і характеризує фінансову
незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансової діяльності
Загальна _ сума _ власних _ коштів
Коефіцієнт автономії = (2.9.)
Підсумок _ балансу
1800,6
Кавтономії (2020р.) = = 0,77
2340,6
1917,1
Кавтономії (2021р) = = 0,79
2434,1
2373,6
Кавтономії (2022р) = = 0,85
2798,4
Коефіцієнт фінансової залежності (КФін. залежн) – показник обернений до
коефіцієнта автономії, показує яку суму загальної вартості майна підприємства
припадає на 1 грн. власних коштів.
підсумок _ балансу
Коефіцієнт фінансової залежності = (2.10.)
Загальна _ сума _ власних _ коштів
2340,6
КФін. залежн. (2020р.) = = 1,3
1800,6
2434,1
КФін. залежн. (2021р) = = 1,27
1917,1
2798,4
КФін. залежн. (2022р) = = 1,18
2373,6
Коефіцієнт маневреності власних засобів – характеризує ступінь
мобільності власних засобів [32].
58

власний _ капітал необоротні _ активи
Км.в.з. = (2.11.)
власний _ капітал
1800,61787,1
Км.в.з. (2020р.) = = 0,01
1800,6
1917,11841,0
Км.в.з. (2021р.) = =0,04
1917,1
2383,6 2200,1
Км.в.з. (2022р.) = =0,07
2383,6
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу – характеризує ступінь
мобільності використання власних коштів підприємством [32].
вартість_ робочого _ капіталу
Км.р.к. = (2.12)
власнийка _ капітал
547,9537,5
Км.в.з. (2020р.) = = 0,01
1800,6
587,3515,0
Км.в.з. (2021р.) = =0,04
1917,1
591,9 423,6
Км.в.з. (2022р.) = =0,07
2383,6
Коефіцієнт фінансової стабільності (Кфін.стаб) - показує співвідношення
власних і залучених коштів, вкладених у діяльність підприємства і
характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування
[32].
Власний _ капітал
Коефіцієнт фінансової стабільності = (2.13.)
Залучений _ капітал
1800,6
Кфін.стаб (2020р.) = =3,33
540,0
1917,1
Кфін.стаб (2021р) = = 3,71
517,0
2373,6
Кфін.стаб (2022р) = = 5,59
424,8
зобов ' язання _ по _ залучених _ коштах
К співвідн. залуч. і вл. капіт. = (2.14)
власний _ капітал
540
Ксп.вл.і залуч. кап. (2020р.) = =0,3
1800,6
59

517
Ксп.вл.і залуч. кап. (2021р.) = =0,27
1917,1
424,8
Ксп.вл.і залуч. кап. (2022р.) = =0,18
2373,6
Коефіцієнт концентрації власного капіталу – визначає частку коштів
власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно
підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні
зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його
функціонування від позикових коштів.

власний _ капітал
Коефіцієнт концентрації власного капіталу = (2.15.)
активи _ підприємства
1800,6
Кконц..власн. кап (2020р) = = 0,77
2340,6
1917,1
Кконц..власн. кап (2021р) = = 0,79
2434,1
2373,6
Кконц..власн. кап (2022р) = = 0,85
2798,4
Коефіцієнт концентр. позикового капіталу (Кконц..поз. кап) – є доповненням
попереднього коефіцієнта, характеризує частку позикових коштів у загальній
сумі коштів, вкладених у майно підприємства.
Позиковий _ капітал
Коефіцієнт концентр. позикового капіталу = (2.16.)
Активи _ підприємства
540
Кконц..поз. кап (2020р) = =0,23
2340,6
517
Кконц..поз. кап (2021р) = =0,21
2334,1
424,8
Кконц..поз. кап (2022р) = =0,15
2798,4
Зведемо показники фінансової стійкості підприємства в таблицю.

60

Таблиця 2.4. - Аналіз показників фінансової стійкості підприємства 2020 – 2022
роки
Відхилення
Назва показника 2020 р. 2021 р. 2022 р.
Коефіцієнт автономії 0,77 0,79 0,85 0,02 0,06
Коефіцієнт фінансової
залежності 1,30 1,27 1,18 -0,03 -0,09
Коефіцієнт
маневреності власних
засобів
0,01 0,04 0,07 0,03 0,03
Коефіцієнт
маневреності робочого
капіталу 0,01 0,04 0,07 0,03 0,03
Коефіцієнт фінансової
стабільності 3,33 3,71 5,59 0,37 1,88
Коефіцієнт
співвідношення
залученого і власного
капіталу 0,30 0,27 0,18 -0,03 -0,09
Коефіцієнт концентрації
власного капіталу 0,77 0,79 0,85 0,02 0,06
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

Аналіз показників фінансової стійкості показав, що підприємство
знаходиться в задовільному стані. Коефіцієнт автономії, рекомендоване
значення якого > 0,5 становить 0,77 в 2020 році, і, навіть, збільшився до 0,85 в
2022 році. Коефіцієнт фінансової залежності має тенденцію до зменшення, що є
позитивним. Коефіцієнт фінансової стабільності, що має бути більшим за
одиницю, становить 3,3 в 2020 році, а в 2022 році збільшився до 5,59.
2020-
2021рр.
2021-
2022рр.
61

Коефіцієнт фінансової стабільності
6
5.59
5
4
3.71
3
3.33
2
1
0
2020 рік 2021 рік 2022 рік
Коефіцієнт фінансової
3.33 3.71 5.59
стабільності

Рис. 2.4. Динаміка показників оцінки фінансової стійкості підприємства
за 2020-2022 роки
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності
підприємства

Аналіз показників ліквідності підприємства
Показник фондовіддача збільшується з кожним роком, що свідчить про
те, що прибуток з 1 гривні, вкладеної в основні засоби з кожним роком
збільшується.
Показник фондомісткість навпаки зменшується, що є позитивним
моментом. Це говорить про те, що підприємство з кожним роком вкладає все
менше коштів на формування основних засобів, щоб отримати 1 грн. продажу.
Отже, після проведеного аналізу фінансово-господарського стану ПП
«Лубенський хлібозавод» можна зробити висновки, що підприємство
рентабельне, фізичний знос основних засобів становить 41%, підприємство на
18% залежить від зовнішніх джерел. Загалом, стан підприємства можна
охарактеризувати, як задовільний.

62

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства за певний період можна оцінити за
допомогою таких коефіцієнтів ліквідності:
У загальному розумінні ліквідність - це здатність цінностей легко
перетворюватись на гроші, тобто абсолютно ліквідні засоби. Ліквідність можна
розглядати у двох аспектах:
- який час, необхідний для продажу активу;
- яку суму, одержану від продажу активу.
Ці аспекти тісно пов'язані між собою. Досить часто активи можна
продати за короткий час, але зі значною знижкою у ціні. Тому ліквідність - це
здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи на гроші для
покриття своїх зобов'язань у міру настання строків їх погашення.
Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й
одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.
Вона характеризується співвідношенням величини його високоліквідних
активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і
короткострокової заборгованості.
Результат розраховується як коефіцієнт ліквідності за інформацією з
відповідної фінансової звітності.
Для визначення спроможності підприємства погасити свої зобов'язання
необхідно:
- проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності
і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та
позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів;
- проаналізувати структуру кредиторської заборгованості підприємства;
визначити, є вона "стійкою" чи простроченою, тобто такою, термін погашення
якої минув.
63

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт,
що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) (Кп) - показує, яку частину
поточних зобов'язань спроможне погасити підприємство, якщо реалізує всі свої
оборотні активи, у тому числі й матеріальні запаси (Цей коефіцієнт показує
також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривну
поточних зобов'язань).
Поточні_ активи
Коефіцієнт покриття = (2.17)
Короткострокові _ зобов' язання
547,9
К п (2020 р.) = = 1,02
537,5
587,3
К п (2021р) = = 1,14
515
591,9
К п (2022р) = = 1,4
423,6

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш л) - дає оцінку платоспроможності
підприємства, показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може
погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів: грошових коштів та
їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості.
Він відображає платіжні можливості підприємства з погашення поточних
зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Поточніактиви ТМЗ
Коефіцієнт швидкої ліквідності = (2.18.)
Поточні_ пасиви
160,1
Кш л (2020р.) = = 0,3
537,5
165,6
Кш л (2021р)= = 0,32
515
182,6
Кш л (2022р)= = 0,43
423,6

64

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАбс.Л)- характеризує негайну
готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість [43].
Грошові _ кошти  Короткост._фін._ вкл
Коефіц. абсол. лік. =
Поточні_ пасиви
(2.19.)
2567
КАбс.Л (2020р.) = = 0,05
45084
662
КАбс.Л (2021р.)= = 0,01
47501
530
КАбс.Л (2022р.)= =0,01
51829
Робочий капітал (Рк) – є фінансовою стійкістю, що теоретично дає
можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх
короткострокових зобов’язань та продовжувати працювати [43].
Робочий капітал = оборотні активи – короткострокові зобов’язання
Рк (2020р)= 547,9 - 537,5 = 10,4 тис.грн.
Рк (2021р)= 587,3 – 515,0 = 72,3 тис.грн.
Рк (2022р)= 591,9 – 423,6 = 168,3 тис.грн.
Частка оборотних засобів в активах (ЧОЗ в акт.) – показує питому вагу
оборотних засобів в майні підприємства [43].
Оборотні _ засоби
Частка оборотних засобів в активах = (2.20.)
Валюта _ балансу
548,9
ЧОЗ в акт. (2020р.) = = 0,23
2340,6
587,3
ЧОЗ в акт. (2021р.) = = 0,24
2434,1
591,9
ЧОЗ в акт. (2022р.) = =0,21
2798,4
Зведемо показники ліквідності підприємства в таблицю 2.6.

65

Таблиця 2.6 - Аналіз показників ліквідності підприємства ПП «Лубенський
хлібозавод» за 2020 – 2021 роки
Відхилення

Назва показника 2020 р. 2021р. 2022р.

Коефіцієнт покриття 1,02 1,14 1,40 0,12 0,26
Коефіцієнт швидкої
0,30 0,32 0,43 0,02 0,11
ліквідності
Коефіцієнт абсолютної
0,14 0,15 0,23 0,01 0,08
ліквідності
Робочий капітал 10,40 72,30 168,30 61,90 96,00
Частка оборотних засобів
0,23 0,24 0,21 0,01 0,03
в активах
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності підприємства

Аналізуючи ліквідність підприємства, можна зробити висновки, що
жоден з них не задовольняє нормативне значення. Зокрема, коефіцієнт
покриття, хоч і має тенденцію до покращання, проте не досягнув нормативного
значення (2).
1.6
1.4
1.2
1
0.8 2020
0.6 2021
2022
0.4
0.2
0
Коефіцієнт покриття Коефіцієнт швидкої Коефіцієнт Частка оборотних
ліквідності абсолютної засобів в активах
ліквідності

Рис. 2.7. Динаміка показників ліквідності підприємства ПП «Лубенський
хлібозавод» за 2020-2022 роки
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності підприємства
2020-
2021рр
2021-
2022рр
66

Це говорить про те, що дане підприємство не має достатньо оборотних
засобів для покриття своїх боргів. Аналогічна ситуація і з коефіцієнтом
швидкої ліквідності. Він теж зріс протягом 2020-2022 рр., але нормативного
значення, що становить 1 не досягає. Це свідчить про те, що навіть за рахунок
очікуваних фінансових надходжень підприємство може погасить тільки 43%
своїх поточних зобов’язань. Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2022
році досягає нормативного значення. Тобто в 2022 році підприємство здатне
негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.
Важливим для підприємства є наявність чистого робочого капіталу. Якщо
підприємство має робочий капітал, це говорить про те, що воно здатне не
тільки сплатити поточні борги, але й має в своєму розпорядженні фінансові
ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Робочий капітал
досліджуваного нами підприємства має тенденцію до збільшення.
Показники ділової активності
Фондовіддача (Фв)– показує суму продажу, що отримує підприємство з 1
грн. коштів, вкладених в основні засоби.
Сума _ продажу _ продукції
Фондовіддача = (2.21.)
вартість_ основних _ засобів
5219
Фв (2020р.) = =3,02
1730,2
5799
Фв (2021р.) = =3,31
1753,6
7716,7
Фв (2022р.) = =3,91
1975,8
Фондомісткість (Фм)– показник обернений до показника фондовіддачі,
показує суму коштів, яку використало підприємство на формування основних
засобів, щоб отримати 1 грн. продажу.
Середньорічна _ вартість_ основних _ засобів
Фм = (2.22.)
Сума _ продажу _ продукції
1730,2
Фм (2020р.) = = 0,33
5219
67

1753,6
Фм (2021р.) = = 0,3
5799
1975,8
Фм (2022р.) = =0,26
7716,7
Зведемо показники ділової активності в таблицю.
Таблиця 2.7 - Аналіз показників ділової активності підприємства за 2020 – 2022
роки
Відхилення

Назва показника 2020 р. 2021р. 2022р.

Сума продажу продукції 5219,10 5799,00 7716,70 579,9 1917,70
Прибуток від продажу
продукції 964,38 1367,00 2043,40 402,6 676,40

Частка прибутку від реалізації
2,76 3,79 3,37 1,04 -0,42
в загальній сумі прибутку
Фондовіддача 3,02 3,31 3,91 0,29 0,60
фондомісткість 0,33 0,30 0,26 -0,03 -0,05
Коефіцієнт оборотності
2,30 2,46 3,27 0,16 0,81
оборотних засобів
Тривалість обороту оборотних
3,22 3,49 4,64 0,27 1,15
засобів
Тривалість погашення дебіт.
0,55 0,55 0,74 0,01 0,18
заборгованості
Коефіцієнт завантаженості
0,46 0,45 0,68 -0,01 0,23
майна
*Джерело: складено автором на основі фінансової статистичної звітності підприємства

Коефіцієнт зносу основних засобів( Кзн.) - розраховується як відношення
суми зносу основних засобів до первісної вартості основних засобів на кінець
періоду (%).
Кзн.(2020 р.) = 979,68 / 2978,2*100 = 37%
Кзн.(2021 р.) = 1224,6 /2978,2*100 = 41%
Кзн.(2022 р.) = 1401,1 / 3376,9*100 = 41%
Коефіцієнт придатності ( Кприд.) - характеризує придатність основних
2020-
2021рр
2021-
2022рр
68

засобів до експлуатації, тобто частку залишкової вартості основних засобів (%).
Кприд.2020 = 100 – 37 = 63%
Кприд.2021 = 100 – 41 = 59%
Кприд.2022 = 100 – 41 = 59%
Аналізуючи суму продажу продукції та прибуток від її продажу видно,
що ці показники мають тенденцію до збільшення, що є позитивним для
підприємства ПП «Лубенський хлібозавод».

69

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА ПП «ЛУБЕНСЬКИЙ
ХЛІБЗАВОД»

3.1 Методичні підходи до оцінки економічної безпеки підприємства

Проведений аналіз існуючих методичних підходів дав змогу виявити певні
недоліки, що ускладнюють їх використання для оцінки економічної безпеки
вітчизняних підприємств. Зокрема, методи прогнозування банкрутства значно
обмежують методичну сутність поняття економічної безпеки, адже зводяться
лише до оцінки фінансових ризиків. Методи комплексної оцінки загроз
передбачають аналіз лише наявної, видимої небезпеки, не враховуючи
циклічності розвитку підприємства та причинно-наслідкових зв'язків різних
ризиків і загроз. Методи оцінки економічного потенціалу компанії здебільшого
потребують великої кількості статистичних даних, що значно знижує
достовірність і об'єктивність аналізу за відсутності необхідної інформаційної
бази; до того ж потребує доробки механізм визначення окремих складових
економічної безпеки підприємства.
Отже, потрібно вдосконалити методичну базу оцінки рівня економічної
безпеки з метою формування ефективного й адекватного вітчизняним умовам
господарювання інструмента виявлення і прогнозування кризових явищ
(загроз) підприємства та визначення шляхів підвищення його економічної
стійкості.
Очевидно, що оцінка безпеки є кількісно якісною (має об’єктивно-
суб’єктивну структуру) і здійснюється на основі багаторівневої (ієрархічно-
структурованої) інтеграції показників. Враховуючи, що управління
економічною безпекою підприємства здійснюється в умовах невизначеності,
необхідно використовувати систему різноаспектних критеріїв для
70

багатограного оцінювання альтернативних управлінських рішень (стратегій),
власне, їх ефективності та ризикованості.
Розглядаючи економічну безпеку підприємства як його здатність до
ефективного функціонування протягом тривалого часу, вважаємо за потрібне
виділяти різні рівні економічної безпеки: поточна, тактична і стратегічна. [19]
Особливість даного підходу полягає у визначенні рівня економічної безпеки
залежно від певного проміжку часу, відповідно до якого вона оцінюється.
Доцільність такого підходу обумовлена еволюційним характером кризових
явищ: навіть рівнозначні за своєю силою загрози (симптоми кризи) по-різному
впливають на результати господарської діяльності підприємства й тому можуть
призвести до його «загибелі» (банкрутства) в різні періоди часу.
Наприклад, низька ліквідність активів підприємства може спричинити
втрату платоспроможності та його банкрутство впродовж уже наступного року
або навіть місяця. Тоді як, припустімо, технологічна відсталість виробничих
потужностей підприємства може зумовити зниження якості продукції,
зменшення обсягів продажу, підвищення собівартості та збитковості
результатів господарської діяльності. Тобто врешті-решт також призвести до
втрати фінансової незалежності й банкрутства підприємства, але значно
пізніше, ніж у попередньому випадку. Отже, суб'єкт господарської діяльності,
який, приміром, має задовільну ліквідність і низький науково-технологічний
потенціал, сьогодні в безпеці, а в майбутньому може опинитися в небезпеці. З
огляду на зазначене, у процесі діагностики загального рівня економічної
безпеки підприємства доцільно виділити такі її основні форми, як поточна,
тактична і стратегічна економічна безпека. При цьому загальний рівень
економічної безпеки визначається на підставі оцінки всіх трьох складових.
Відповідно до запропонованого підходу, поточна економічна безпека
передбачає відсутність загроз, здатних призвести до припинення
життєдіяльності (банкрутства) підприємства в поточному періоді. Діагностика
71

поточної безпеки полягає у визначенні рівня платоспроможності підприємства
шляхом інтегральної оцінки його фінансово-економічного стану. Дотримання
необхідного рівня поточної безпеки (платоспроможності) є обов'язковою
умовою функціонування підприємства.
Для оцінки цієї складової запропоновано використовувати ряд фінансово-
економічних показників, які характеризують:
рівень фінансової незалежності підприємства;
стан ліквідності його активів і можливості своєчасного виконання
поточних фінансових зобов'язань;
фінансово-економічні результати діяльності підприємства.
Тактична економічна безпека відображає здатність підприємства до
відтворювання у процесі реалізації ним господарської діяльності, що
досягається при певному рівні ефективності використання ресурсів
підприємства (основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів). Ця
складова економічної безпеки характеризує ефективність організації
виробничо-господарської й комерційної діяльності підприємства,
раціональність використання його економічного потенціалу. Суб'єкт
господарської діяльності може певний час функціонувати при низькому рівні
тактичної безпеки, однак недостатня ефективність виробничого процесу й
високі комерційні ризики обов'язково призведуть до втрати фінансової
стійкості і платоспроможності підприємства.
У процесі діагностики рівня тактичної економічної безпеки,.на наш погляд,
слід оцінювати такі її основні складові:
виробничо-технічну, яка відображає, ефективність використання основних
і оборотних засобів підприємства у процесі здійснення ним виробничої
діяльності;
інтелектуально-кадрову, що характеризує ефективність використання
трудових ресурсів підприємства, тобто позитивний ефект, який досягається в
72

ході роботи промислово-виробничого персоналу та зумовлений раціональною
організацією й мотивацією трудової діяльності;
комерційну, яка визначає маркетингову й постачальну тактику
підприємства та залежить від ступеня ризику діяльності підприємства, що
пов'язаний із реалізацією готової продукції та закупівлею сировини й
матеріалів.
Стратегічна економічна безпека характеризує рівень економічного
потенціалу підприємства, який обумовлює здатність підприємства до
подальшого успішного функціонування та водночас є підтвердженням
правильності обраного напряму розвитку, відповідності результатів роботи
підприємства основним макроекономічним тенденціям. Якщо тактична
економічна безпека відображає ефективність використання ресурсів, то
стратегічна безпека характеризує наявність і якість ресурсів у розпорядженні
підприємства взагалі (використання новітніх технологій і техніки у
виробництві, можливість доступу до основних сировинних і енергетичних
ресурсів, наявність кваліфікованого персоналу тощо). Суб'єкт господарської
діяльності може досить довгий час функціонувати і при низькому рівні
стратегічної безпеки й навіть мати стійкий фінансово-економічний стан — за
умови позитивного впливу ринкової кон'юнктури. А проте очевидно, що
відсутність стратегічної безпеки для підприємства означає недоодержання
прибутку та його сильну залежність від умов макросередовища.
До основних складових стратегічної безпеки підприємства доцільно
віднести такі:
ринкову, яка відображає конкурентоспроможність підприємства на галу-
зевому ринку, відповідність його маркетингової стратегії основним ринковим
тенденціям, можливості й перспективи реалізації продукції підприємством;
соціальну, що характеризує інтелектуально-кадровий потенціал
підприємства, який визначається кваліфікацією його співробітників і наявністю
73

умов праці на підприємстві, що сприяють підвищенню трудових здібностей
персоналу;
інноваційно-технологічну, яка характеризує ступінь відповідності рівня
технологічного розвитку підприємства науково-технологічному розвиткові
галузі, народного господарства або світової економіки;
сировинну й енергетичну, що відображає забезпеченість підприємства
сировинними й енергетичними ресурсами в обсязі, необхідному для здійснення
виробничо-господарської діяльності;
екологічну, яка характеризує здатність підприємства здійснювати
виробничо-господарську діяльність відповідно до національних та світових
екологічних норм.
У додатку подана розроблена система індикаторів визначення рівня
наведених складових економічної безпеки підприємства.
Згідно з розробленим методичним підходом, чисельне значення окремих
складових економічної безпеки підприємства визначається як
середньозважений ступінь відповідності фактичних значень оціночних
показників їх рекомендованим значенням. Таким чином рівень поточної
економічної безпеки визначається за формулою:
m K j
 З x( )l
j
j1 N j
П  , (3.1)
m
 З j
j1
де П – рівень поточної економічної безпеки;
Зj – коефіцієнт значущості j-того показника;
Кj – фактичне значення j-того показника;
Nj – рекомендоване (нормативне) значення j-того показника;
m – кількість використовуваних для оцінки даної складової показників;
74

l – ступінь, котрий приймає значення 1, якщо зростання значення
показника свідчить про підвищення рівня економічної безпеки, і – (-1), якщо
зростання значення показника негативно впливає на безпеку підприємства.
Рівень тактичної або стратегічної безпеки визначається за формулою [10]:
n
GiOi
Тк (С)  і1 , (3.2.)
n
Gi
i1
де Тк – рівень тактичної безпеки підприємства;
С – рівень стратегічної безпеки підприємства;
Gi – оцінка значущості і-ої складової тактичної (стратегічної) безпеки
підприємства;
Оі - оцінка і-ої складової тактичної (стратегічної) безпеки підприємства;
n – кількість складових тактичної (стратегічної) безпеки.
Оцінка окремих складових тактичної та стратегічної безпеки визначається
за формулою [10]:
m K j
 З x( )l
j
j1 N j
О  (3.3.)
і m
 З j
j1
Запропонований підхід передбачає також визначення загального рівня
економічної безпеки підприємства, який розраховується як середньозважене
значення рівня поточної, тактичної і стратегічної безпеки, тобто [10]:
(1) П  (П)*Тк  (П *Тк)*С
ЕБ  , (3.4.)
(1) П  (П *Тк)
де ЕБ – рівень економічної безпеки підприємства;
(1), (П), (П*Тк) – коефіцієнти значущості поточної, тактичної і стратегічної
безпеки відповідно [19].
75

Основним науковим питанням, коректність вирішення якого істотно
впливає на достовірність інтегральної оцінки рівня економічної безпеки є
встановлення коефіцієнтів значущості її окремих складових
Для оцінювання рівня економічної безпеки за допомогою представленого
нами методу, ми пропонуємо використовувати такі показники:
Таблиця 3.1. - Система показників оцінки рівня економічної безпеки
підприємства
№ п/п Індикатори економічної безпеки підприємства Нормативне значення
показника
1 Коефіцієнт фінансування 1
2 Коефіцієнт фінансування за рахунок власних 0,8
джерел
3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2
4 Коефіцієнт покриття 1,5-2
5 Темп зростання частки запасів в сумі ≤1
оборотних активів
6 Рентабельність продажу середньогалузеве
7 Рентабельність власного капіталу середньогалузеве
8 Коефіцієнт достатності грошового потоку ≤1
9 Співвідношення чистого грошового потоку від ≤1
операційної діяльності та суми всього чистого
грошового потоку
10 Коефіцієнт платоспроможності ≤1
11 Коефіцієнт оборотності поточних активів ≤1
*Джерело: складено автором на основі [11, 27, 38, 45]

Нами, на основі методу оцінки економічної безпеки А- Ковальова та І.
Плетнікової та запропонованого методу діагностики рівня економічної безпеки
професором С.Б. Довбнею було запропоновано наступний підхід до визначення
рівня економічної безпеки підприємства:
Х Х Х
ЕБ = а1· 1 +a 2 n
2 · + …+ ai , (3.5.)
Х Х Х
1 норм 2 норм n норм
76

де Х1, Х2, …Хn – значення відповідних показників;
Х 1норм, Х2 норм, …Хn норм – відповідно їх нормативні значення;
а1, a2,… ai - коефіцієнти, що відображують значущість кожного показника
для забезпечення ЕБП.
Нами запропоновано використовувати саме ці показники, так як для
нормального функціонування підприємство повинне, в першу чергу,
забезпечити свою платоспроможність (необхідний рівень поточної безпеки),
адже відсутність платоспроможності є підставою для провадження справи про
банкрутство і згодом ліквідації підприємства. Це означає, що економічна
безпека підприємства безпосередньо залежить від рівня його поточної безпеки.
Даний підхід, звичайно, не дає наскільки комплексну оцінку, як підхід,
запропонований професором Довбнею С.Б., але від менш трудоємкіснийний і
включає в себе основні показники фінансового рівня підприємства.
Як бачимо, всі вищевикладені оцінки мають проблему визначення
значущості показників за допомогою експертних оцінок, що є дуже
трудоємкою роботою, і потребує залучення значної кількості експертів.

3.2. Оцінка ризиків та пропозиції щодо удосконалення механізму
формування економічної безпеки

Значення економічної безпеки в діяльності підприємства дуже велике і
відіграє головну роль в забезпечення позитивної динаміки його розвитку, що
можливо при дотриманні деяких вимог до системи управління підприємством,
які визначаються концепцією економічної безпеки підприємства. Деякі з них
представлені на рис. 3.1.
Орієнтація системи управління підприємством на забезпечення
економічної безпеки передбачає, що управлінські рішення, які приймаються в
будь-якій сфері діяльності підприємства, повинні бути обов’язково розглянуті і
77

отримати оцінку з точки зору їх впливу на економічну безпеку підприємства як
в даний час так і в перспективі.
Реалізація вимоги альтернативності управлінських рішень передбачає, що
підготовка будь-якого рішення повинна враховувати варіанти можливих дій
підприємства, в тому числі і при виборі суб’єктів зовнішнього середовища, з
якими підприємство взаємодіє.
Захищеність системи управління підприємством
Вимоги до системи Адаптивність
Альтернативність
управління системи
управлінських
підприємством, що управління
рішень, що
визначаються концепцією підприємством
приймаються
економічної безпеки
Внутрішня Стратегічна
збалансованість Орієнтація системи управління орієнтація
основних підприємством на забезпечення управління
параметрів його економічної безпеки
діяльності

Рис 3.1. Вимоги до системи управління підприємством, що визначаються
концепцією його економічної безпеки
*Джерело: складено автором на основі [4, 19, 41]

Вимога адаптивності системи управління означає, що система управління
підприємством повинна своєчасно враховувати зміни впливу факторів
зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації і управління
виробництвом, фінансового стану та інших параметрів в управлінні
виробництвом.
Стратегічна орієнтація в управлінні діяльністю підприємства зобов’язує
приймати управлінські рішення з метою забезпечення його економічної безпеки
78

з врахуванням не тільки існуючої сукупності об’єктів зовнішнього середовища
та їх інтересів, але і з врахуванням потенційних партнерів, тобто передбачати
заходи по захисту інтересів підприємства в перспективі.
Вимоги захищеності системи управління підприємством обумовлюють
необхідність існування розробленої концепції економічної безпеки, в рамках
якої має бути вироблена політика захисту інтересів підприємства і з
використанням якої повинен бути сформований механізм економічної безпеки
підприємства, що являє собою способи реалізації політики захисту інтересів
підприємства в конкретних умовах.
Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства розглядається
як сукупність управлінських, економічних, організаційних, правових і
мотиваційних способів гармонізації інтересів підприємства з інтересами
суб'єктів зовнішнього середовища, за допомогою чого з урахуванням
особливостей діяльності підприємства, забезпечується отримання прибутку,
величина якого достатня для перебування підприємства в економічній безпеці.
Формування механізму економічної безпеки підприємства має
ґрунтуватися на відповідній концепції, що обумовлена наступним.
По-перше, йдеться про втілення в практику нової для українських
підприємств економічної категорії - економічної безпеки. Єдиного поняття про
сутність економічної безпеки, навіть в економічній науці поки що відсутнє, не
говорячи вже про прикладні аспекти — прийомах і способах її практичної
реалізації.
По-друге, механізм забезпечення економічної безпеки підприємства
повинен бути достатньо різностороннім по орієнтації, здатним врахувати
різносторонні інтереси підприємства, оскільки утиск економічних інтересів
підприємства може значним чином позначитися на його стійкості і
конкурентоспроможності.
По-третє, в основу побудови механізму забезпечення економічної безпеки
підприємства повинна бути встановлена науково обґрунтована концепція, що
базується, з одного боку, на теоретичних підходах до визначення категорії
79

економічної безпеки підприємства, а з іншою — враховувати особливості його
діяльності.
Формування концепції економічної безпеки підприємства є достатньо
актуальною проблемою, оскільки в даний час держава не здійснює напряму
управління діяльністю підприємств, а тільки регулює їх діяльність за
допомогою правових, економічних і соціальних заходів.
Концепція формування і подальшого функціонування механізму
економічної безпеки підприємства базується на розумінні сутності економічної
безпеки підприємства як заходів гармонізації його інтересів з інтересами
суб'єктів зовнішнього середовища, які взаємодіють з ним Виходячи з цього,
концепцією механізму економічної безпеки підприємства передбачається, що
керівництвом підприємства повинна бути сформульована система його
пріоритетних інтересів, виявлені інтереси взаємодіючих з ним суб'єктів
зовнішнього середовища і вибрані такі форми і способи гармонізації або
узгодження цих інтересів, щоб результати взаємодії підприємства з цими
суб'єктами забезпечили його прибуткову роботу.
Концепція формування і дії механізму забезпечення економічної безпеки
підприємства передбачає, що такий механізм є гнучкою, інтегрованою і
відкритою системою, що охоплює принципи, прийоми і способи, методи і
методики, процедури, алгоритми і моделі, за допомогою яких забезпечується в
тій або іншій формі гармонізація інтересів підприємства і інтересів
взаємодіючих з ним суб'єктів зовнішнього середовища.
Формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства,
як і будь-якого механізму, базується на певних принципах. При цьому, разом з
вже вживаними принципами побудови різного роду організаційно-економічних
механізмів, що використовуються в діяльності підприємства, пропонуються
принципи, що відображають специфіку формування і функціонування саме
механізму забезпечення економічної безпеки підприємства. До числа таких
принципів віднесені наявність наукового обґрунтовування економічної безпеки
підприємства, облік різноманітності інтересів підприємства як наслідок
80

особливостей його діяльності, облік інтересів суб'єктів зовнішнього
середовища, що взаємодіють з підприємством.
Відправною точкою формування механізму забезпечення економічної
безпеки підприємства є визначення системи пріоритетних інтересів
підприємства і його гармонізації з інтересами суб'єктів зовнішнього
середовища. В даному випадку гармонізація системи пріоритетних інтересів
підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища можлива в різних
формах. До числа таких форм слід віднести, наприклад, збалансованість
інтересів, якщо підприємство і взаємодіючий з ним суб'єкт зовнішнього
середовища знаходяться в рівних умови, або адаптацію до інтересів більш
сильного партнера, яка по своєму характеру може бути як пасивною, так і
активною.
Система пріоритетних інтересів підприємства не залишається незмінною:
з часом, із зміною поведінки взаємодіючих з підприємством суб'єктів
зовнішнього середовища, нарешті, із загальними змінами що відбуваються в
зовнішньому середовищі, можуть змінюватися формулювання інтересів і їх
пріоритетність. Деякі інтереси підприємства можуть взагалі втратити свою
актуальність і, навпаки, в системі інтересі в підприємства можуть з'явитися
нові, раніше відсутні.
Для забезпечення єдиного підходу до оцінки ступеня дотримання
інтересів підприємства необхідно забезпечити єдність характеру значень
показників, що використовуються, тобто вибрати вид показників — фактичні
або планові. Ці види показників мають різний статус достовірності. Фактичні
показники характеризуються найвищим рівнем достовірності, оскільки вони
фіксують результати вже минулих процесів виробництва і реалізації продукції.
Менш високий рівень достовірності мають планові показники зважаючи на їх
природу — вони відображають передбачуваний стан підприємства і
передбачувані результати його діяльності. Нарешті, якнайменший рівень
достовірності належить показникам кількісної оцінки інтересів підприємства,
81

оскільки вони характеризують якісь гіпотетичні результати роботи
підприємства.
Задачі, що вирішуються в рамках концепції
економічної безпеки підприємства
- забезпечення відповідності місії підприємства і стратегічних
установок його діяльності системі пріоритетних інтересів
підприємств;
- визначення і оперативне коректування пріоритетів в діяльності
підприємства і створення умов для їх реалізації;
- забезпечення відповідності об'єму продажів підприємства його
ресурсному потенціалу і місткості ринку;
- забезпечення внутрішньої збалансованості в діяльності підприємств;
- зниження ризику в діяльності підприємства;
- забезпечення зацікавленості персоналу в ефективній діяльності
підприємства;
- створення гнучкої системи резервування ресурсів;
- визначення настання фази неефективного розвитку підприємства і
його коректування на базі розробленої програми санації
підприємства.

Рис. 3.2 Перелік задач, вирішуваних з метою забезпечення економічної безпеки
підприємства
*Джерело: складено автором на основі [11, 27, 38, 45]

До розрахунку цих показників пред’являються найвищі вимоги з погляду
їх достовірності і обґрунтованості, оскільки вони є базою оцінки ступеня
дотримання інтересів підприємства. Для підвищення достовірності оцінки
ступеня дотримання інтересів підприємства особливо ретельно необхідно
підходити до розрахунку показників. Так, одержана оцінка ступеня дотримання
інтересів підприємства у сфері інвестиційної підтримки його діяльності тим
82

реальніше, ніж більш ретельно визначена величина потенційно можливих
інвестиційних ресурсів.
Кількісно оцінити ступінь дотримання інтересів підприємства можливо
не завжди, оскільки не всім інтересам підприємства можна дати формалізовану
оцінку. В цьому випадку при оцінці ступеня дотримання інтересів підприємства
можна скористатися індивідуальними або колективними експертними
оцінками; аналітичними експертними оцінками або результатами роботи
експертних комісій. Оскільки йдеться про дотримання інтересів підприємства,
то, найімовірніше, в число експертів повинні ввійти представники топ-
менеджменту підприємства. В окремих випадках до експертної оцінки можуть
бути залучені незалежні експерти.
Оскільки поняття економічної безпеки підприємства є комплексним і
торкається практично всіх функціональних областей діяльності підприємства,
то і при оцінці економічної безпеки ряд положень оцінки перетинається з
окремими видами діяльності підприємства. Це, перш за все, стосується
формулювання стратегічних інтересів підприємства і їх кількісної
інтерпретації. Ці положення оцінки економічної безпеки зачіпають область
стратегічного управління підприємством, і якщо на підприємстві розроблені і
прийняті до реалізації відповідні функціональні стратегії (інноваційна,
ресурсна, інвестиційна, маркетингова), то їх цілі повинні кореспондуватися з
формулюванням стратегічних інтересів підприємства в даній функціональній
області діяльності, а показники, що характеризують цілі стратегії, повинні
відповідати кількісній оцінці стратегічних інтересів підприємства.
Встановлення такої відповідності є дуже важливим, оскільки саме з його
допомогою забезпечується єдність методичної бази організації управління
підприємством.
Невід'ємним елементом дослідження економічної безпеки підприємства є
вибір її критерію. Під критерієм економічної безпеки підприємства розуміють
83

ознаку або сума ознак, на підставі яких може бути зроблений висновок про те,
чи знаходиться підприємство в економічній безпеці чи ні. Такий критерій
повинен не просто констатувати наявність економічної безпеки підприємства, а
і оцінювати її рівень. Якщо призначення критерію зводитиметься тільки до
констатації економічної безпеки підприємства, то в цьому випадку неминуча
суб'єктивність оцінки. При цьому кількісну оцінку рівня економічної безпеки
було б бажано отримати за допомогою тих показників, які використовуються в
плануванні, обліку і аналізі діяльності підприємства, що є передумовою
практичного використовування цієї оцінки.
В економічній літературі вже робилися спроби кількісної оцінки рівня
економічної безпеки підприємства, що призвело до появи декількох підходів до
оцінки рівня економічної безпеки підприємства Так, відомий індикаторний
підхід, при якому рівень економічної безпеки визначається за допомогою так
званих індикаторів [4, с. 154]. Індикатори розглядаються як порогові значення
показників, що характеризують діяльність підприємства в різних
функціональних областях, відповідні певному рівню економічної безпеки.
Оцінка економічної безпеки підприємства встановлюється за наслідками
порівняння (абсолютного або відносного) фактичних показників діяльності
підприємства з індикаторами.
Індикаторний підхід до оцінки рівня економічної безпеки підприємства
запозичений з області оцінки економічної безпеки держави. Принаймні, саме
формування системи індикаторів і розрахунок інтегрального індикатора
економічної безпеки передбачено Концепцією економічної безпеки України.
Оцінка рівня економічної безпеки підприємства на основі індикаторного
підходу припускає визначення з високим ступенем точності бази порівняння —
індикаторів. Саме рівень точності індикатора в цьому випадку і є проблемою,
яка полягає в тому, що в даний час відсутня методична база визначення
індикаторів, які враховують особливості діяльності підприємства, обумовлені,
84

зокрема, його галузевою приналежністю, формою власності, структурою
капіталу, існуючим організаційно-технічним рівнем. А якщо ще додати
необхідність постійного уточнення величини індикатора унаслідок постійної
динаміки зовнішнього середовища і внутрішніх змін в діяльності підприємства,
то складність проблеми на багато разів збільшується, оскільки індикатори-
показники взаємозв'язані і взаємообумовлені В цьому випадку виникає
необхідність постійного коректування системи показників, що є індикаторами
економічної безпеки підприємства і спричиняє за собою збільшення
трудомісткості управлінських робіт і, зважаючи на неординарність
виконуваних при цьому дій і прийнятих управлінських рішень, вимагає
залучення висококваліфікованих фахівців Саме висококваліфіковані фахівці
здатні установити значення індикаторів і організувати їх моніторинг. У разі
некваліфікованого визначення значення індикаторів неправильно може бути
визначений рівень економічної безпеки підприємства, що може спричинити за
собою ухвалення управлінських рішень, не відповідних реальному положенню
справ. Індикаторний підхід цілком виправданий на макрорівні, де значення
індикаторів більш стабільні.
Серед проблем забезпечення економічної безпеки підприємства, які
підлягають вирішенню в першу чергу слід назвати наступні:
- неповна визначеність з вибором складових економічної безпеки
підприємства;
- наявність значних ускладнень формалізованого опису динамічних
властивостей підприємства з точки зору забезпечення його економічної безпеки
і взаємозв’язку з діями дестабілізуючих факторів;
- ускладнення з визначенням складу оціночних критеріїв складових
економічної безпеки, а також з їх градацією для різних рівнів безпеки;
85

- відсутність загальновизнаних вітчизняних методик оцінки рівня
складових економічної безпеки підприємства, так як підходи що мають місце в
зарубіжній практиці не завжди можна застосувати в умовах економіки України;
- відсутність методики комплексної оцінки економічної безпеки
підприємства з врахуванням всіх її складових.
Для аналізу рівня безпеки ПП «Лубенський хлібозавод» ми скористаємося
аналізом показників рентабельності, коефіцієнта автономії та коефіцієнта
покриття, а також розрахуємо показник стійкості фірми (коефіцієнт Альтмана).
Граничне значення коефіцієнта автономії дорівнює 0,5, але чим воно більш
близьке до 1, тим краще. В нашому випадку коефіцієнт автономії стабільний
протягом трьох років і не опускається нижче граничної межі і має тенденцію до
покращання, що свідчить про стійкий стан підприємства.

Рис. 3.3. Динаміка основних показників безпеки підприємства за 2020 -
2022 рр.
*Джерело: складено автором на основі [4, 16, 40, 58]

Коефіцієнт покриття, який характеризує достатність оборотних засобів для
покриття своїх боргів, можна сказати, що він має тенденцію до збільшення, але
свого нормативного значення (що становить >2) не досягає. Рентабельність
86

підприємства, хоч і невисока, але стабільна і навіть має тенденцію до
збільшення.
Одним із вагомих чинників оцінювання безпеки підприємства є аналіз
фінансового ризику підприємства.
Загальний опис методики оцінки ризику у 1996 р. запропонувала
сучасний економіст Е. А. Стоянова. Автор рекомендувала використовувати три
основні показники: ефект фінансового важеля, силу впливу фінансового важеля
і силу впливу операційного важеля. Надалі цей перелік був розширений і дещо
модифікований (доповнений такими показниками, як індекс дохідності
інвестицій, ефект операційного важеля, точка беззбитковості, мета безпеки та
ін.).
Фінансовий ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємством
своїх фінансових зобов'язань перед партнерами. Виокремлюють фінансово-
кредитні (загально-фінансові) і фінансово-інвестиційні ризики. Останні
поділяють на ризики фінансових і реальних інвестицій.
Фінансово-кредитні ризики розглядають у вузькому і широкому аспектах.
У першому разі джерелом фінансового ризику є кредити (довгострокові,
середньострокові і короткострокові). Оцінку такого ризику проводять
банківські установи. У широкому аспекті необхідна оцінка кредитного ризику
щодо фінансових установ, підприємств-партнерів і самих позичальників.
Кредиторська заборгованість підприємства є одним з основних джерел
ризику для його партнерів. Однак дуже часто запозичені кошти (кредити,
кредиторська заборгованість, інші зобов'язання) є вигідним для підприємства-
позичальника джерелом фінансування, оскільки вони дешевші, ніж, наприклад,
випуск додаткових тиражів цінних паперів.
Використання підприємством запозичених коштів дає змогу одержати
приріст чистої рентабельності власних коштів за рахунок використання
87

кредиту, незважаючи на те, що його слід сплачувати. Цей приріст називають
ефектом фінансового важеля (ЕФВ) і розраховують за формулою:
ЗК
ЕФВ = (1 - СП) * (ЕР - СРСП) (3.6.)
ВК
де СП — ставка оподаткування прибутку в частках одиниці;
Пр Пр Пр
ЕР - економічна рентабельність балансу ( о ф і
*100 ), у відсотках;
ВК  ЗК
Про , Прф , Прі, — відповідно прибуток від операційної і фінансової
діяльності підприємства та надзвичайний прибуток або збиток до
оподаткування, у гривнях;
ВК, ЗК — власні та запозичені кошти по пасиву балансу підприємства, у
гривнях;
СРСП — середня розрахункова ставка відсотка за кредит (розраховують
як середньоарифметичну чи середньозважену величину від ділення всіх
фактичних фінансових витрат по всіх кредитах за аналізований період на
загальну суму запозичених коштів або лише суму кредитів), у відсотках.
Окремі складові формули (3.6) мають певний економічний зміст і
потребують аналізу:
(1 - СП) — ефект фінансового важеля зменшується на частку, що
відповідає оподаткуванню прибутку. За законодавством, витрати по виплаті
відсотків за кредит включаються до повної собівартості продукції, але основна
сума кредиту повертається за рахунок прибутку підприємства;
(ЕР - СРСП) — диференціал показує перевищення дохідності
підприємства над витратністю запозичених коштів (кредитів). Чим він вищий,
тим ефективніше використання кредитів на підприємстві, від'ємність показника
свідчить про неефективну діяльність і нераціональне використання кредиту;
ЗК
- плече фінансового важеля (критеріальний показник при лімітуванні
ВК
запозичених коштів). Для більшості виробничих підприємств величина цього
88

показника не повинна перевищувати 1, тобто небажано, щоб запозичені кошти
перевищували власні.
Аналіз результатів, одержаних за формулою 3.6., дає змогу з'ясувати:
- як визначити безпечний обсяг запозичених коштів (плече фінансового
важеля не перевищує 1);
- допустимі умови кредитування (диференціал невід'ємний);
- як полегшити податковий тиск на підприємство (витрати на
обслуговування кредиту входять до повної собівартості продукції, що зменшує
відповідно величину прибутку до оподаткування);
- чи доцільне придбання акцій підприємства з певними значеннями
диференціала, плеча фінансового важеля і рівня ефекту фінансового важеля в
цілому (ефективність інвестування).
Для отримання відповіді на перше і друге питання аналізують глибоку
суперечність і нерозривний зв'язок між диференціалом і плечем фінансового
важеля. При збільшенні запозичених коштів фінансові витрати по
обслуговуванню боргу, як правило, зростають внаслідок збільшення ставки
відсотка за кредит, і це (при постійній економічній рентабельності) призводить
до зниження диференціала (ЕР - СРСП). На основі цього можна сформулювати
два правила кредитування:
1) ризик кредитора виражений величиною плеча фінансового важеля: чим
воно менше, тим менший ризик, і навпаки — чим більше плече, тобто частка
запозичених коштів, тим вищим є ризик;
2) якщо нові запозичення кредитних коштів збільшують рівень ефекту
фінансового важеля, тоді брати позики вигідно. Однак при цьому необхідно
враховувати рівень диференціала, бо кредитор (банкір) схильний компенсувати
зростання свого ризику (при збільшенні плеча фінансового важеля)
підвищенням ціни кредиту (тобто ставки відсотка і витрат на обслуговування).
Отже, підприємству будуть вигідні такі умови кредитування, за яких
89

зменшення диференціала компенсується збільшенням плеча фінансового
важеля (тобто отриманий прибуток вищий за ризик).
Залучаючи кредитні кошти, підприємство може швидше і ефективніше
досягти своєї мети. При цьому завдання менеджера полягає в прийнятті
виважених ризиків у межах диференціала (ЕР - СРСП), а не в уникненні всіх
можливих ризиків.
Вплив ставки податку на прибуток є обернено пропорційним до величини
ЕФВ, тобто кожне наступне збільшення ставки податку зменшує розмір ЕФВ.
Але за ефективної кредитної політики підприємства ставка податку на
прибуток може позитивно впливати на величину ЕФВ. Підприємство може
коригувати величину податку такими діями:
- обрання напрямів діяльності або видів продукції, що мають
диференційовані ставки оподаткування прибутку (податкові пільги);
- створення підприємства або відкриття філіалів у вільних економічних
зонах, де діє пільговий режим оподаткування;
- створення дочірніх підприємств або філіалів у країнах з більш низьким
рівнем оподаткування прибутку.
За інших рівних умов, у разі додаткового залучення кредитів і зростання
обсягу відсоткових платежів (фінансових витрат по обслуговуванню кредиту),
розмір прибутку від основної діяльності зменшується, що призводить до
зменшення податку на прибуток. Економія на податку на прибуток виникає
внаслідок зменшення бази оподаткування і дорівнює різниці між сумою
податкових платежів за відсутності та за наявності кредитів.
При оцінці ступеня фінансово-кредитного ризику підприємства фінансові
менеджери додатково використовують показник «сила впливу фінансового
важеля» (СВФВ):
90

ФВК
СВФВ 1 , (3.7.)
Про Прф Прі
де ФВК — сума фінансових витрат на обслуговування кредиту за поточний
період (виплачені відсотки тощо), грн.
Чисельник формули показує загальну величину можливого прибутку за
умови відсутності кредитів або їх безоплатності (ФВК =0).
Чим вища сила впливу фінансового важеля, тим більший фінансовий
ризик, пов'язаний з підприємством:
1) зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
2) зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.
Протягом певних періодів підприємство може функціонувати без
залучення кредитів (ФВК = 0 і відповідно СВФВ = 1). Однак це не свідчить про
повну відсутність фінансово-кредитного ризику, оскільки завжди наявні
кредиторська заборгованість, інші поточні зобов'язання тощо.
З огляду на величину показника СВФВ для оцінки ступеня ризику як
орієнтири можна використовувати такі критерії (отримані на основі якісного
аналізу за даними конкретних промислових підприємств України):
СВФВ =1 — ризик відсутній (щодо використання запозиченого капіталу
стосовно кредитів);
1 < СВФВ < 1,25 — ризик мінімальний;
1,25 < СВФВ < 1,5 — ризик малий;
СВФВ  1,5 — ризик середній;
1,5 < СВФВ < 1,75 — ризик допустимий;
1,75 < СФВФ < 2 — ризик максимальний;
2 < СВФВ < 3 — ризик критичний;
СВФВ > 3 — ризик катастрофічний.
Оцінити фінансово-інвестиційний ризик (ризик фінансових інвестицій)
можна на основі індексу дохідності (5.3):
91

Дф
ІД  (3.8.)
Вф
де Дф, Вф — відповідно фінансові доходи (від участі в капіталі, дивіденди,
інші фінансові доходи) і фінансові витрати (втрати від участі в капіталі тощо),
грн.
За ефективної діяльності фінансових менеджерів індекс дохідності
перевищуватиме одиницю. Відповідно, чим вище значення індексу, тим
меншим можна вважати ризик фінансово-інвестиційної діяльності на
підприємстві (а саме ризик фінансових інвестицій).
Розглянута методика дає змогу оцінити ризик фінансової діяльності
підприємства. Провівши оцінку фінансового ризику діяльності ПП
«Лубенський хлібозавод» маємо наступні дані:
Таблиця 3.2 - Оцінка фінансового ризику діяльності підприємства ПП
«Лубенський хлібозавод»
Дані по періодах
Показник 2020 2021 2022
відхилення відхилення
р. р. р.
1. Економічна рентабельність балансу, % 12 14 2 21 7
2. Середня розрахункова ставка відсотка
0,05 5,12 5,07 0,07 -5,05
за кредит, %
3. Диференціал підприємства, % 12,37 14,75 2,38 21,64 6,88
4. Плече фінансового важеля, 0,3 0,26 -0,04 0,17 -0,09
5. Ефект фінансового важеля, % 2,7 2,9 0,2 2,9 -0,080
6. Сила впливу фінансового важеля 1,009 1,008 -0,001 1,004 -0,003
7. Індекс дохідності 0,88 1,45 0,57 1,04 -0,41
*Джерело: складено автором на основі [11, 27, 38, 45, 258]

Аналізуючи деякі показники фінансового ризику підприємства за останні
три роки, в загальному, можна сказати що вони мають тенденцію до
покращання. Зокрема значно підвищилась економічна рентабельність балансу,
92

збільшився диференціал підприємства, тобто на підприємстві ефективніше
почали використовувати кредити. Незначно зменшився показник плече
фінансового важеля, що є позитивним моментом в діяльності підприємства і
говорить про зменшення частки запозичених коштів у власних, тому слід
зробити висновок, що дане підприємство має безпечний обсяг запозичених
коштів. Щодо «сили впливу фінансового важеля» то, аналізуючи його за
поданими вище критеріями, можна впевнено зробити висновок, що фінансовий
ризик щодо використання запозиченого капіталу стосовно кредитів відсутній. І
індекс дохідності в 2021 і в 2022 році перевищує 1, що говорить про ефективну
діяльність фінансових менеджерів підприємства.
Для оцінки фінансового ризику, скористаємося ще одним методом,
запропонованим авторами [58], так званий рейтинговий метод оцінювання
ризику, розробка якого є одним із наслідків розвитку загального статистичного
аналізу і дає змогу узагальнити результати дослідження за показниками або
критеріями та отримати якісний висновок стосовно функціонування
підприємства вцілому.
Рейтинговий метод оцінювання ризику – система оцінних коефіцієнтів
певних напрямів діяльності кількох об’єктів ризику (або одного об’єкта у
динаміці за декілька періодів часу) з подальшим визначенням рангу (місця,
рейтингу) кожного об’єкта оцінювання стосовно рівня ризику.
Цей метод оцінки ризику передбачає оперування системою оціночних
коефіцієнтів, шкалою цих коефіцієнтів (за необхідності і шкалою оцінки
значень одержаних показників. Головною перевагою методу є можливість
добору коефіцієнтів з огляду на конкретну мету аналізу. Метод
найпридатніший для оцінки ризику за становлення ринкових відносин
внаслідок таких його переваг:
1) не потрібен аналіз великих масивів даних, тому оцінка мінімально
залежить від широти інформаційного контуру;
93

2) передбачається ранжування одержаного результату за певною
шкалою.

Таблиця 3.3 - Аналітичні дані для розрахунку комплексного показника
ризику для підприємства
Фінансові Інтервал значення коефіцієнтів за зонами ризику
коефіцієнти безризикова мінімального критичного недопустимого
ризику ризику ризику
коефіцієнт (2,00; ∞) (1,5; 2] (1,0; 1,5] (-∞; 1,0]
поточної
ліквідності
коефіцієнт швидкої (1,00; ∞) (0,7; 1] (0,5; 0,7] (-∞; 0,5]
ліквідності
коефіцієнт (0,20; ∞) (0,15; 0,2] (0,1; 0,15] (-∞; 0,1]
абсолютної
ліквідності
коефіцієнт (0; 0,5) (0,5; 1] [1,0; 2) [2; ∞)
заборгованості
коефіцієнт (0,2; ∞) (0,1; 0,2] (0,05; 0,1] (-∞; 0,05]
маневреності
коефіцієнт (0,67; ∞) (0,5; 0,67] (0,33; 0,5] (-∞; 0,33]
автономії
коефіцієнт (0,75; ∞) (0,5; 0,75] (0,4; 0,5] (-∞; 0,4]
фінансової
стійкості
*Джерело: складено автором на основі [17, 45, 58]

Результати розрахунків з визначеним рангом окремих показників (1 – без
ризикова зона; 2 – зона мінімального ризику; 3 – зона критичного ризику; 4 –
зона недопустимого ризику) і середнім рангом зводимо у таблицю 3.3.
Як ми бачимо, з проведеного аналізу фінансового стану підприємства,
дане підприємство протягом 2020 – 2022 рр. знаходиться в зоні мінімального
ризику з наближенням до критичного. Позитивним моментом є тенденція до
покращання показника ризику в 2022 році.
Розрахуємо загальну оцінку стабільності фірми за формулою, виведеною
на основі коефіцієнта Альтмана [13].
Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1,0Х5 (3.9.)

94

Таблиця 3.4 - Комплексний показник ризику
Фінансові Роки
коефіцієнти 2020 р. 2021 р. 2022 р.
значення ранг значення ранг значення ранг
1 2 3 4 5 6 7
коефіцієнт
поточної
1,15 3 1,27 3 1,61 2
ліквідності

коефіцієнт
швидкої 0,30 4 0,32 4 0,43 4
ліквідності
коефіцієнт
абсолютної 0,05 4 0,01 4 0,01 4
ліквідності
коефіцієнт
0,30 1 0,27 1 0,18 1
заборгованості
коефіцієнт
0,01 4 0,04 4 0,07 3
маневреності
коефіцієнт
3,35 1 3,72 1 5,60 1
автономії
коефіцієнт
фінансової 3,35 1 3,72 1 5,60 1
стійкості
Середній ранг 2,57 2,57 2,29
*Джерело: складено автором на основі [11, 27, 38, 45]

де Z – показник стійкості фірми;
Х1 – показник ефективності працюючого капіталу, який визначається
відношенням різниці між оборотними коштами (ПРО) і короткостроковою
заборгованістю (Зк) до загальної суми активів (А) [13]:
ПРО З
X К
1 = (3.10.)
А
Х2 - показник ефективності накопиченого капіталу Він визначається
відношенням накопиченого капіталу (Нк - залишки попередніх років) до
загальної суми активів [13]:
Н
X2 = К (3.11.)
А
Х3 - показник рентабельності виробництва, що вимірюється відношенням
балансового прибутку (Пб) до загальної суми активів [13]:
95

П
Х3 = б (3.12.)
А
Х4 - показник заборгованості фірми, що визначається відношенням
капіталу фірми до загальної суми заборгованості фірми [13]:
ДО
X4= (3.13.)
Д
Х5 - показник ефективності активів фірми. Він визначається відношенням
загального обсягу продажів фірми (У) до її загальних активів:
У
Х5= . (3.11.)
А
Використання показника стійкості фірми дає можливість американським
економістам визначати ймовірність банкрутства корпорації з коефіцієнтом 0,9
за 1 рік, 0,7 - за 2 роки і 0,5 - за п'ять років до банкрутства. Граничне значення
цього показника таке: якщо Z > 3 - фірма стійка, а якщо Z < 1,8 - фірма не
стійка і знаходиться в небезпеці банкрутства.
547,9  537,5
Х1 (2020 р.) = 0,005
2340,6
587,3 515
Х1 (2021 р.) = 0,03
2434,1
591,9  423,6
Х1 (2022 р.) = 0,06
2798,4
111,231,21373
Х2 (2020 р.) = =0,65
2340,6
226,632,31373
Х2 (2021 р.) = =0,67
2434,1
660,4551373
Х2 (2022 р.) = =0,75
2798,4
557,2
Х3 (2020 р.) = = 0,24
2340,6
605,6
Х3 (2021 р.) = = 0,25
2434,1
360,5
Х3 (2022 р.) = = 0,13
2798,4
96

1803,1
Х4 (2020 р.)= =3,35
237,5
1919,1
Х4 (2021 р.)= =3,72
515
2374,8
Х4 (2022 р.)= =5,6
423,6
8512
Х5 (2020р.) = =3,6
2340,6
9252,2
Х5 (2020 р. )= =3,8
2434,1
6978,3
Х5 (2022р.) = =2,5
2798,4
Z (2020р.)= 1,2*0,005+1,4*0,65+3,3*0,24+0,6*3,35+1,0*3,6= 7,3

Z (2021р.)=1,2*0,05+1,4*0,67+3,3*0,25+0,6*3,72+1,0*3,8=7,8

Z (2022р.)= 1,2*0,06+1,4*0,75+3,3*0,13+0,6*5,6+1,0*2,5= 7,4
Використовуючи дану методику, можна говорити про те, що на даний
час підприємство «міцно тримається на ногах» і йому на даний час не загрожує
банкрутство. Хоча, для оцінки рівня такого важливого для підприємства
показника, як показник економічної безпеки недостатньо одного-двох
критеріїв. Це дуже трудоємкісний, складний процес, що потребує залучення
багатьох експертів.
Для того щоб дане підприємство знаходилося в такому ж самому
стійкому стані потрібно:
- забезпечення високої фінансової ефективності роботи підприємства,
його фінансової стійкості і незалежності;
- забезпечення технологічної незалежності підприємства і досягнення
високої конкурентоспроможності його технологічного потенціалу;
- висока ефективність менеджменту підприємства, оптимальність і
ефективність його організаційної структури;
97

- високий рівень кваліфікації персоналу підприємства і його
інтелектуального потенціалу;
- високий рівень екологічності роботи підприємства, мінімізація
руйнівного впливу результатів виробничої діяльності на стан навколишнього
середовища;
- якісна правова захищеність всіх аспектів діяльності підприємства;
- забезпечення захисту інформаційного середовища підприємства,
комерційної таємниці і досягнення високого рівня інформаційного
забезпечення роботи всіх його служб;
- забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна і
комерційних інтересів.
В сьогоднішніх динамічних ринкових умовах для кожного
підприємства важливо втриматись «на плаву», іншими словами вчасно
адаптуватись до змін, такого мінливого на даний час», зовнішнього
середовища. Підприємству потрібно пристосовуватись до змін кон’юктури
ринку: освоювати нові ринки збуту; диверсифікувати виробництво (ввести до
виробництва нові види хлібобулочних виробів); підтримувати переваги своєї
продукції; підсилити міри по просуванню продукції на ринок. Також потрібно
постійно слідкувати за нововведеннями технічного і організаційного характеру:
пошук і освоєння нових технічних ідей; використання нових технологій.
Головним фактором задовільного фінансово-економічного стану
підприємства є високий рівень прибутковості основної діяльності, тому для
суб’єкта господарювання необхідно досягати високого рівня ефективності
використання ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності
(необхідного рівня тактичної бехпеки). Але відволікання оборотних коштів на
подальше освоєння виробничих потужностей і вдосконалення організаційних
виробничо-господарської системи доцільне, якщо забезпечено необхідний
рівень платоспроможності. Отже значущість рівня тактичної безпеки для
загальної економічної стійкості підприємства визначається станом його
поточної безпеки та дорівнює значенню. Потенційний розвиток підприємства
98

можливий лише за умови, що воно зможе забезпечити своє виживання,
ефективно використовуючи наявні ресурси.
Тому значущість стратегічної безпеки залежить від досягнутого рівня
поточної й тактичної стійкості. Що більше значення показника ЕБ, то вищий
рівень економічної безпеки підприємства.
Запропонований підхід найкраще відбиває теоретичну сутність
економічної безпеки підприємства як його здатність до ефективного
функціонування сьогодні й успішного розвитку в майбутньому. Методика має
обґрунтований інструмент оцінки окремих складових, а також визначення
інтегрального показника економічної безпеки підприємства й розроблену
оціночну шкалу його значень. Діагностика економічної безпеки підприємства
має практичну користь і може використовуватися при аналізі рівня економічної
стійкості вітчизняних підприємств, зокрема промислового сектору, а також при
розробці основних напрямів їх фінансово-економічного оздоровлення й
техніко-технологічного розвитку. Слід наголосити, що об'єктивність
результатів діагностики значною мірою залежить від адекватності
рекомендованих значень оціночних показників, які прийняті як база для
порівняння. Отже, подальші дослідження можуть бути спрямовані на
визначення системи галузевих рекомендованих значень фінансово-економічних
показників та інших запропонованих індикаторів економічної безпеки.

99

ВИСНОВКИ

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) - це такий стан
корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології,
техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого
гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного
функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку,
запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:
1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів
господарюванні! (органів державної влади, міжнародних організацій,
підприємств організацій-конкурентів);
2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках
даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-
мажорні обставини тощо).
Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб
гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і
високий потенціал розвитку в майбутньому.
До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:
• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової
стійкості та незалежності підприємства (організації);
• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої
конкурентоспроможності технічного потенціалу суб'єкта господарювання;
• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та
ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);
• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та
майна, а також комерційних інтересів;
• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці при
досягненні необхідного рівня інформаційного забезпечення підприємства,
100

правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства та деякі інші
складові.
До основних складових діяльності із забезпечення економічної безпеки
підприємства належать:
• фінансова складова - досягнення найбільш ефективного використання
корпоративних ресурсів;
• інтелектуальна й кадрова складові - збереження та розвиток інтелектуаль-
ного потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом;
• техніко-технологічна складова - оцінка ступеню відповідності
застосовуваних технологій сучасним аналогам на предмет оптимізації витрат
ресурсів;
• політико-правова складова - всебічне правове забезпечення діяльності
підприємства, контроль за дотриманням чинного законодавства;
• інформаційна складова - організація ефективного інформаційно-аналітич-
ного забезпечення господарської діяльності підприємства;
• екологічна складова - організація та контроль за дотриманням на
підприємстві чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення
довкілля;
• силова складова - забезпечення фізичної безпеки працівників фірми
(передовсім керівників) і збереження її майна від протиправних дій (зазвичай
на вітчизняних підприємствах під цією складовою і розуміють економічну
безпеку підприємства). Аналітична оцінка рівня економічної безпеки
підприємства здійснюється за допомогою різноманітних методів,
найпоширенішими з яких є методи експертної оцінки, параметричні методи
тощо.
Аналізуючи показники рентабельності підприємства ми бачимо, що в 2021
році всі крім рентабельності активів і рентабельності власного капіталу
показники незначно покращилися порівняно з показниками 2020 року, а в 2022
році всі показники мають тенденцію до збільшення.
101

Аналіз показників фінансової стійкості показав, що підприємство
знаходиться в задовільному стані. Коефіцієнт автономії, рекомендоване
значення якого > 0,5 становить 0,77 в 2020 році, і, навіть, збільшився до 0,85 в
2022 році. Коефіцієнт фінансової залежності має тенденцію до зменшення, що є
позитивним. Коефіцієнт фінансової стабільності, що має бути більшим за
одиницю, становить 3,3 в 2020 році, а в 2022 році збільшився до 5,59.
Отже, після проведеного аналізу фінансово-господарського стану ПП
«Лубенський хлібозавод» можна зробити висновки, що підприємство
рентабельне, фізичний знос основних засобів становить 41%, підприємство на
18% залежить від зовнішніх джерел. Загалом, стан підприємства слід
охарактеризувати, як задовільний.

102

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Василик О. Д. Державні фінанси України. Київ: ЦНЛ, 2003. 608 с.
2. Василик О. Д. Теорія фінансів. навч. посіб.. Київ: ЦУЛ, 2005. 480 с.
3. Венгер В. В. Фінанси : навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2009. 427 c.
4. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Моделювання економіки :
навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. Київ : КНЕУ, 2004. 637 с.
5. Водяник Л. К. Лізинг як інструмент залучення інвестицій в
житлово- комунальне господарство. Економічний простір. 2009. № 23. С.73– 83.
6. Вожжова О. Ф. Оптимізація фінансових ресурсів акціонерних
товариств у торгівлі : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.07.05. Донецьк, 2004.
19 с.
7. Волгіна Н. О. Реструктуризація як інструмент залучення приватного
капіталу в діяльність підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
Економічні проблеми та перспективи розвитку житлово- комунального
господарства на сучасному етапі : матеріали конференції. URL:
http://eprints.kname.edu.ua/ 30410/1/46.pdf.
8. Гайдук І. О. Класифікація фінансових ресурсів підприємства.
Науковий вісник НЛТУ України. 2005. №3. URL:
https://cyberleninka.ru/article/n/klasifikatsiya-finansovih-resursiv-pidpriemstva.
9. Гайко Є. Ю. Проектне фінансування комунальної інфраструктури:
світова практика Економіка і прогнозування. 2008. № 1. С. 145–154. URL:
http://eip.org.ua/docs/EP_08_1_145_uk.pdf.
10. Гладчук Т. П. Досвід реформування житлово-комунального
господарства в країнах Європейського Союзу. Часопис Київського університету
права. 2011. №4. С. 376–378.
11. Гончаренко М. В. Сутність фінансового механізму реалізації
стратегії сталого розвитку території. Актуальні проблеми державного
управління. 2014. № 1. С. 59–66.
103

12. Горчакова І. А., Чепурко О. С. Інвестування інноваційного розвитку
підприємств житлово-комунального господарства. Бізнес Інформ. 2012. № 8.
С.26–28.
13. Господарський кодекс України : Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV.
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
14. Гривківська О. В. Теоретичні підходи до визначення фінансового
забезпечення діяльності підприємств. Формування ринкових відносин в
Україні. 2004. № 2. С. 12–15.
15. Григорук П. М., Ткаченко І. С. Методи побудови інтегрального
показника. Бізнес Інформ. 2012. № 4. С. 34 – 38.
16. Гриньова В. М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: навч. посіб. 3-тє
вид., стер. Київ: Знання-Прес, 2006. 432 с.
17. Гура Н. О. Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків:
специфіка, проблеми та перспективи діяльності. Науковий журнал “Економіка
України”. 2015. 12 (649). С. 70–79.
18. Гуцалюк О. М., Коцюрба О. Ю. Теоретичні підходи до визначення
сутності фінансового забезпечення діяльності підприємств житлово-
комунального господарства. Бізнес Інформ. 2015. № 3. С. 141–149.
19. Гуцул Я. В. Проблеми державного регулювання розвитку
підприємств житлово-комунального господарства міста. Економіка.
Управління. Інновації. 2014. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2014_1_32.
20. Далєвська Т. А. Вплив фінансів підприємств муніципальної форми
власності на систему фінансового забезпечення місцевого самоврядування.
Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки.
2015. Вип. 3. С.146–153. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchtei_2015_3_18.
21. Деміхов О. І., Лук’янихін В. О., Теліженко О. М. Світовий досвід
державного регулювання механізмів розвитку житлово-комунального
господарства. Регіональне та муніципальне управління. 2015. № 11–12 (25–26).
С. 109–117.
104

22. Дехтяр Н. А., Люта О. В., Пігуль Н. Г. Фінансовий механізм
діяльності суб’єктів господарювання : монографія Суми : «Університетська
книга», 2011. 182 с.
23. Димченко О. В. Житлово-комунальне господарство в
реформаційному процесі: аналіз, проектування, управління : монографія.
Харків : ХНАМГ, 2009. 356 с.
24. Діденко Л. В., Головенко І. П. Місцеві позики як джерело залучення
фінансових ресурсів до місцевих органів влади. Збірник наукових праць
Національного університету державної податкової служби України. 2014. №2.
С. 57–66.
25. Дубас А. О., Новікова Л. А. Механізм інвестування підприємств
житлово-комунального господарства. Інвестиції: практика та досвід. 2013. №11.
С. 35–38. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2013_11_11.
26. Економіка міського господарства / Т. П. Юр’єва, В. О. Костюк, В.
А. Бардаков, В. В. Княжеченко, С. Ю. Юр’єва.; За заг. ред. Т. П. Юр’євої.
Харків: ХДАМГ, 2002. 672 с.
27. Економічна енциклопедія : у 3-х т. Т. 1 / под. ред. С. В. Мочерного
та ін. Київ : Академія, 2000. 894 с.
28. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування : навч.
посіб. Киів: КНЕУ, 2001. 170 с.
29. Єріс Л. М. Управління фінансовими ресурсами підприємств
переробної галузі Сумської області : автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01.
Суми, 2004. 20 с.
30. Забаштанський М. М. Фінансове забезпечення комунальної сфери :
автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.00.08. Ірпінь, 2009. 20 с.
31. Зерова О. М. Сутність фінансового управління та його особливості
в житлово-комунальному господарстві. Економіка будівництва і міського
господарства. 2009. №4. С.209–214.
32. Зубко О. В. Впровадження французької моделі управління житлово-
комунального господарства на державному та регіональному рівні. Філософія
105

освіти. 2013. Випуск №2. URL:
http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp2/upravlenie/ zubko.pdf.
33. Зубко О. В. Можливості впровадження зарубіжного досвіду
управління сектором житлово-комунального господарства в Україні. Вісник
Запорізького національного університету. 2011. №1(9). С. 218–221.
34. Зятковський І. В. Фінанси підприємств : навч. посіб. 2-ге вид.,
перероб. та доп. Київ : Кондор, 2003. 364 с.
35. Інформація офіційного сайту Державної служби статистики
України. URL: www.ukrstat.gov.ua.
36. Інформація офіційного сайту Євростат – статистичної організації
Європейської Комісії. URL: http://ec.europa. eu/.
37. Карлін М. І. Фінансова система України: навч. посібник. Київ :
Знання, 2007. 324 с.
38. Квасницька Р. С. Фінанси підприємств. URL:
http://lubbook.net/book_281_glava_3_TEMA_1.2._Ponjattja,_sutnіst_.html.
39. Ковальчук С. В., Форкун І. В. Фінанси: навч. посіб. Львів : Новий
Світ-2000. 2006. 568 с.
40. Козачок І. А. Формування та управління ефективним
використанням фінансових ресурсів підприємства. Гуманітарний вісник ЗДІА.
2011. № 47. URL: www.zgia. zp.ua/gazeta/VISNIK_47_277.pdf.
41. Козій І. С. Місце і значення фінансового забезпечення в структурі
фінансового механізм. Науковий вісник НЛТУ України. 2008. Вип. 18.9. С. 223
– 229.
42. Колодізєв О. М. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку
національної економіки : дис. д-ра екон. наук : 08.00.08. Суми, 2011. 508 с.
43. Колосок В. М. Формування фінансового забезпечення стратегічного
управління великих промислових підприємств. Вісник Приазовського
державного технічного університету. 2012 № 1(23). С. 5–11.
44. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності
підприємств: навч. посіб. Київ: «Знання», КОО, 2000. 378 с.
106

45. Косматенко М. Л. Організація регіонального управління
підприємствами житлово-комунального господарства в аграрному секторі :
автореф. дис. канд. екон. наук : 08.10.01. Харків, 2004. 48 с.
46. Костецький В. В. Перспективи інвестиційно-інноваційного
розвитку житлово-комунального господарства України. Вісник соціально-
економічних досліджень. 2014. Вип. 2(53). С. 82–91.
47. Коцюрба О. Ю. Можливості застосування концесійних схем
інвестування житлово-комунального господарства. Вісник Хмельницького
національного університету. 2015. № 4. Т. 1. С. 69–74.
48. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного
розвитку економіки України : монографія. Львів : Видавн. центр Льв. нац. ун-ту
ім. І.Франка, 2001. 608 с
49. Куліченко Ю. Л. Фінансові ресурси підприємства та їх оптимізація.
Молодіжний вісник УАБС НБУ, Економічні науки. 2013. № 4. URL:
http://bulletin.uabs.edu. ua/../B726B86443B5FFB6C3.
50. Лаврик В. В. Аналіз тарифного навантаження за житлово-
комунальні послуги в різних країнах світу. Наука та інтелектуальний капітал у
системі факторів трансформації економіки: зб.матеріалів Всеукр. наук-практ.
конф., 17 серпня 2019 р. Київ: ГО «Київський економічний науковий центр»,
2019. С. 94-97.
51. Лаврик В. В. Вплив соціально-економічних показників на індекс
тарифного навантаження населення України. Можливості, проблеми та
перспективи забезпечення сталого розвитку економіки: матеріали доповідей
Міжнар. наук-практ. конф., 14 вересня 2019 р. Ужгород: Видавничий дім
«Гельветика», 2019. С. 100-103.
52. Лаврик В. В. Законодавче забезпечення фінансової реструктуризації
підприємства. Проблеми і перспективи розвитку фінансово-кредитної системи
України: зб. матеріалів І Всеукраїнської наук-практ. конф., 23-24 листопада
2016 р. Суми.: Сумський державний університет, 2016. С. 57-60.
107

53. Лаврик В. В. Концептуальні засади фінансової реструктуризації
підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Випуск 13.
С.577-520. URL: http://global-national.in.ua/archive/13-2016/104.pdf.
54. Лаврик В. В. Науково-методичний підхід до розрахунку індексу
тарифного навантаження населення України. Економічна політика та механізми
господарювання: сучасний стан, проблеми, перспективи: зб. тез наук. робіт
учасників Міжнар. наук-практ. конф., для студентів, аспірантів та молодих
учених, 31 серпня 2019 р. Київ: Аналітичний центр «Нова Економіка», 2019. С.
74-77.
55. Лаврик В. В. Проблеми та особливості фінансового забезпечення
підприємств житлово-комунального господарства в Україні. Актуальні
проблеми економіки, управління та фінансів: матеріали Міжнар. наук-практ.
конф., 19 квітня 2019 р. Дніпро : Університет митної справи та фінансів, 2019.
С. 99-101.
56. Лаврик В. В. Стратегія розвитку підприємств сфери житлово-
комунального господарства в країнах світу. Методи та форми управління
соціально-економічним розвитком держави: матеріали Міжнар. наук-практ.
конф., 23 серпня 2019 р. Дніпро: НО «Перспектива», 2019. С. 98-101.
57. Лахтіонова Л. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання:
монографія. Київ : КНЕУ, 2001. 387 с.
58. Левковець О. М. Державно-приватне партнерство як інструмент
економічних реформ (теоретичний аспект). Вісник Національного університету
«Юридична академія України ім. Я. Мудрого». 2012. № 4 (11). С. 18–31.
59. Лисюк С. А. Міжнародний досвід регулювання відносин у сфері
комунального господарства України. Науковий вісник Херсонського
державного університету. 2015. Випуск 1. Том 3. С. 28–32.
60. Логвіненко В. І. Житлово-комунальне господарство: закордонний і
вітчизняний досвід його реформування та розвитку. Актуальні проблеми
державного управління. 2008. № 2. С. 247–254.
108

61. Максименко О. С. Реформування житлово-комунального
господарства України: орієнтація на енергозбереження. Економіка і регіон.
2015. № 1 (50). С. 43–49.
62. Мамонова К. А., Конопліна О. О. Стан та особливості
функціонування житлово-комунального комплексу України. Економіка та
управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та
практики. 2013. № 2 (22). С. 29 – 39.
63. Нагорна О. В. Система фінансового забезпечення підприємств
житлово-комунального господарства. Глобальні та національні проблеми
економіки. 2016. Випуск 9. С. 665–668.
64. Нагорна О. В. Фінансове забезпечення підприємств комунального
господарства : автореф. дис. … к. е. н. : 08.00.08. Київ, 2013. 20 с.
65. Панасенко І. О. Особливості функціонування та розвитку житлово-
комунального господарства в Україні. Державне будівництво. 2002. № 2
URL:http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/db/2012-2/doc/1/11.pdf.
66. Парубець О. М., Пальоха О. В., Сугоняко Д. О. Еволюція розвитку
системи комунального кредитування в Україні. Економіка. фінанси, право.
2016. № 11/5. С. 17–20.
67. Петрушевський Ю. Л., Попадюк О. І. Фінансове забезпечення
реформування житлово-комунального господарства України. Ефективна
економіка. 2012. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1086.
68. Рудченко І. В. Удосконалення механізму управління фінансовими
ресурсами підприємства. Сучасні питання економіки і права. 2011. Вип. 1.
С.16–19. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spep_2011_1_5
69. Рупняк М. Я. Проблеми оптимізації структури фінансових ресурсів
акціонерних товариств. Актуальні проблеми економіки. 2005. № 5(47). С.32–
38.
70. Світлична В. Ю. Розробка основних напрямків інноваційної
політики розвитку житлово-комунальних підприємств України. Комунальне
господарство міст. 2010. № 96. С. 104–110.
109

71. Стеців Л. П., Копилюк О. І. Фінанси: навч. посіб. Київ : Знання,
2007. 235 с.
72. Стецюк П. А. Стратегія і тактика управління фінансовими
ресурсами сільськогосподарських підприємств : монографія. Київ : ННЦ «Ін-т
аграрної економіки», 2009. 370 с.
73. Федосов В. М. Теорія фінансів : підручник. Київ : Центр учбової
літератури, 2017. 572 с.
74. Фінагіна О.В., Бітюк І.М., Коміренко В.І. Національні економічні
інтереси розвитку українського сектору малого та середнього бізнесу: політика
євроінтеграції та цільові технології HR-менеджменту. / Сучасні тенденції
сталого розвитку: теорія, методологія, практика: колективна монографія / За
заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. Харків: ХНУРЕ, 2022, с. 47-56.
75. Фінансова стратегія підприємства: монографія / І. О. Бланк, Г. В.
Ситник, О. В. Королькова-Казанська, І. Г. Ганечко. Київ : КНТЕУ, 2009. 147 с.

110

Додаток А
УДК 336.11:334.72

Олександр Ніколенко,
Микола Прядка,
Максим Белов

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
ПІДПРИЄМСТВА

Oleksandr Nikolenko,
Mykola Pryadka,
Maxim Belov
THEORETICAL FUNDAMENTALS OF ENTERPRISE FINANCE
MANAGEMENT

Науковий керівник:
к.е.н., доцент Бітюк Інна Миколаївна

Досліджено поняття «фінанси», «інвестиції» та «фінансовий
менеджмент». Визначено види інвестицій, коли підприємство спрямоване на
отримання економічної вигоди. Наведено глобальні фінансові цілі
підприємства: безперервність діяльності, нарощення вартості компанії та
формування грошового потоку (виплата девідентів). Сформовано основні
напрямки корпоративного фінансового менеджменту: розвиток компанії
шляхом поглинання; розрахунок фінансових показників і їх порівняння з іншими
подібними підприємствами; управління матеріальними та фінансовими
вкладеннями; бюджетування; фінансування капіталу підприємства; контроль
ризиків діяльності підприємства.
Ключові слова:фінанси, фінансовий менеджмент, капітал, інвестиції,
фінансові цілі, економічні вигоди, вартість підприємства.
The concepts of "finances", "investments" and "financial management" were
studied. The types of investments are defined when the enterprise is aimed at
obtaining economic benefits. The global financial goals of the enterprise are given:
business continuity, increasing the value of the company and the formation of cash
flow (dividend payment). The main areas of corporate financial management have
been formed: development of the company through takeover; calculation of financial
indicators and their comparison with other similar enterprises; management of
material and financial investments; budgeting; financing of enterprise capital; risk
control of enterprise activity.
111

Keywords: finance, financial management, capital, investments, financial
goals, economic benefits, enterprise value.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із
важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах посилення
впливу фінансової кризи національної економіки найважливішими чинниками
успішного розвитку вітчизняних підприємств у довгостроковій перспективі є
наявність фундаментальної мети розвитку і побудова ефективної системи
управління їх фінансами, орієнтованої на досягнення цієї мети. Досвід
розвинених країн, розвиток управлінських технологій, упровадження
вартісного підходу до управління бізнесом на українських підприємствах
переконливо довели, що пріоритетною метою розвитку підприємства є
максимізація його вартості. Управління фінансами в ринкових умовах
спрямоване на підвищення ринкової вартості й інвестиційної привабливості
підприємства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано
розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення
невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана
стаття. Значний внесок у розвиток теорії управління фінансовими ресурсами
підприємств зробили як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, а саме: І. Бланк, Ю.
Брігхем, Д. Ван Хорн, І. Гуцал, О. Василик, О. Заруба, О. Квасовський, О.
Кнейслер, В. Костецький, О. Кулинич, Д. Коллис, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, С.
Монтгомери, К. Павлюк, В. Палій, А. Поддєрьогін, Ж. Рішар, Д. Сігел, Н.
Спасів, В. Терьохін, О. Орлов, Р. Холт та ін.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті
полягає у з’ясуванні та уточненні сутності поняття «управління фінансами»
визначені основних засад формування глобальної фінансової цілі підприємства.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням
отриманих наукових результатів. Управління фінансами підприємства, як
процес, являє собою послідовність дій, які спрямовані на заздалегідь визначену
мету. Тому, одним із найважливіших етапів цього процесу є формування мети
діяльності підприємства.
Фінансова мета підприємства повинна бути сформульована конкретно, чітко і виміряна
кількісно. Уміння вимірювати мету необхідне, тому що в менеджменті необхідно
знати, чи мета вже досягнута або ще присутній рух до неї. Як ми вже зазначали,
з точки зору менеджменту такі цілі, як «успішне підприємство», «лідер ринку»,
навіть «прибуткова діяльність» є надто загальними та невимірними, оскільки
незрозуміло як оцінити, чи була ця мета досягнута. Нерідкі випадки, коли
люди, компанії та держави «пливуть за течією», і коли відбувається та чи інша
подія, вони стверджують, що це саме те, до чого вони прагнули. Така ситуація
дуже часто зустрічається у сфері фінансів, коли компанія здійснює ті чи інші дії
(зменшує витрати, заощаджує, отримує кредит, інвестує), не усвідомлюючи, як
112

це може вплине на його фінансове становище в майбутньому. Досить часто
сукупність цих дій називають фінансовим менеджментом.
При цьому необхідно зазначити, що управління без заздалегідь
визначеної мети навіть не може вважатися управлінням. Це просто процес або
моделювання діяльності. Навіть дуже інтенсивна діяльність, без розуміння того,
чого шукають, навряд чи дасть відчутні результати.
Вирішення цього питання, мабуть, слід починати зі з’ясування, з якою
метою створюється підприємство. Як правило, підприємство є однією з
можливих форм реалізації бізнес-ідеї власника компанії.
Таким чином, мета створення підприємства – допомогти вирішити
існуючі проблеми інших людей і отримати за це певні економічні вигоди або ж
задоволення соціальних проблем (неприбуткові організації). Тому при
формулюванні мети корпоративних фінансів перш за все, потрібно шукати, як
це проявляється, як вимірюється і яка економічна вигода. Тут дуже важливо
відзначити, що, розглядаючи мету фінансів підприємства, потрібно в першу
чергу враховувати фінанси власника, цілі та переваги, які вони приносять.
Однак на перший погляд це може здатися парадоксальним, що фінансові цілі
компанії визначаються саме фінансовими цілями її власника. Іншими словами,
при формулюванні фінансової цілі підприємства, спочатку потрібно знати яке
місце займає компанія в особистій фінансовій системі власника.
Розглядаючи підприємство та його фінанси з цієї точки зору, стає
зрозуміло, що компанія, як елемент особистої фінансової системи власника, має
визначену і досить чітку функцію – бути активним у цій системі. В останні
роки, як у науковій літературі можна знайти деякі інші міркування про
підприємство та його фінансові функції. Деякі вчені стверджують, що
справжніми бенефіціарами в компанії повинні бути її співробітники, або
громада, в районі проживання якої працює компанія [1; 2]. Проте, варто
зазначити, що нині існуючі корпоративні фінанси та парадигма управління не
залишає іншого вибору, як збереження кінцевим бенефіціаром безпосередньо
власника підприємства [3]. І тільки від самого власника, його моральних
цінностей залежатиме, наскільки він погодиться поділитися своєю
економічною вигодою з працівниками компанії (платити їм гідну зарплату),
клієнтів (надавати якісні послуги, які будуть відповідати ціні), громада
(реалізація важливих соціальних проектів для громади) і, нарешті, держава
(оплата податків в повній мірі). Якщо підприємство, будучи соціально
відповідальним, стає пасивною у турботі про працівників, клієнтів, громаду чи
державу в особисту фінансову систему власника (іншими словами, з нього
почнуть вимагати гроші для утримання компанії та створення іншого багатства
шляхом зменшення особистого багатства власника), воно буде просто
ліквідоване як невиконання своєї основної функції. У цьому випадку ні
працівники, ні громадськість не мають реальний вплив на прийняття рішення
подібного характеру.
Економічна вигода підприємства найкраще проявляється через аналіз
його видів інвестування. Тобто, коли підприємство спрямоване на отримання
113

економічної вигоди в його діяльності можна відзначити три види інвестицій
(рис. 1).
Функція інвестицій у грошовий потік полягає у створенні з самого
початку грошового потоку, що складається з отриманого прибутку за мінусом
індексованих інвестицій, на розмір інфляції в країні.
Капітальні інвестиції – це інвестиції, вартість яких збільшується протягом
певного періоду часу. Пізніше ця інвестиція (в нашому випадку підприємство)
перетворюється на фінанси (продається) і власник починає використовувати ці
фінанси для власних потреб.

Інвестиції
Грошовий потік Капітал Змішаний вид

Рисунок 1. Види інвестицій
Джерело: розроблено за [4]

Кожному виду інвестицій відповідають різні інвестиційні стратегії.
Однією зі стратегій є створення активів системи особистих фінансів, постійно
генеруючи грошовий потік. Інша стратегія полягає у створенні активів, вартість
яких з часом зростає. В ідеалі можна створити активи, які не тільки генерують
грошовий потік, але й збільшують вартість з часом [5]. Кожна інвестиційна
стратегія має свою специфіку і вимагає певних вимог та конкретні управлінські
рішення. Управління інвестиціями грошових потоків здійснюється шляхом
моніторингу грошових потоків, які вони генерують. До витрат, пов’язаних з
інвестиціями в грошовий потік, також варто включити податки, які сплачені
власником бізнесу, пов’язані з цією інвестицією та отримані доходи. Усі
рішення у випадку інвестування грошових потоків приймаються лише для того,
щоб гарантувати вищий грошовий потік, ніж є витрати. Здається, вартість
інвестицій стає менш важливою.
Додатковою вимогою в цьому випадку є те, що прибуток, отриманий
компанією, повинен бути конвертований у гроші, і ці гроші виплачуються у
вигляді дивідендів або іншим способом (залежно від типу компанії) власнику
компанії. Тому в даному випадку формулюють внутрішньокорпоративні
фінанси.
Мета фінансового менеджменту формулюється за допомогою поняття
виплачуваних грошей (дивідендів). Іншими словами, компанія має на меті
працювати прибутково та отримати достатню рентабельність і виплатити гроші
у формі девідентів після перетворення їх на прибуток [7].
Управління капітальними інвестиціями здійснюється шляхом
спостереження за зростанням їх вартості. Метою цієї інвестиції є прагнення до
постійного збільшення вартості інвестиції (підприємства).
114

Це означає, що капіталовкладення у цьому випадку виплата грошей
(дивідендів) не є основною метою. Власник більш схильний зберігати отримані
прибутки в компанії для її розширення, і в результаті вартість підприємства
збільшиться. Слід зазначити, що вимірювання ефективності таких інвестицій в
середині підприємства є доволі складним процесом, адже виміряти зовнішню
вартість компанії або потенційну ціну продажу компанії досить важко. В цьому
випадку можна, наприклад, застосувати показник чистої вартості компанії, що
дасть змогу хоча б мінімально оцінити статки підприємства.
Змішані інвестиції – це інвестиції, які створюють грошовий потік і
водночас збільшують вартість. Ці компанії є найкращими з точки зору
корисності, оскільки вони генерують як грошовий потік, так і вартість.
Прикладом такого інвестування можуть бути компанії з нерухомості, які
майно здають в оренду (грошові надходження) і збільшуються в ціні під час
економічного піднесення. Управління таким бізнесом вимагає більшої уваги. В
першу чергу таке вкладення слід розглядати як капітальне вкладення, оскільки
його вартість може не тільки збільшуватися, а й зменшуватися. У випадку
зменшення потрібно приймати рішення щодо можливого продажу. Якщо так, то
коли і за яких умов це передбачається зробити також необхідно врахувати всі
витрати та майбутні податки, які доведеться сплатити після продажу компанії.
Варто зазначити, щодо ефективні інвестиції лиш тоді, коли вони
економічно вигідні для власника протягом відносно тривалого часу, іншими
словами, нові вимоги компанії до сталого розвитку не чітко підкреслені. В
ідеальному випадку рішення про припинення діяльності компанії або передачу
її іншим особам, власники бізнесу повинні діяти на розсуд, не відчуваючи
жодного впливу негативних зовнішніх факторів, таких як платоспроможність
компанії або інші проблеми. Враховуючи цей дуже важливий аспект можна
сформулювати глобальну мету корпоративних фінансів. Отже, це створення
стійких економічних вигод для власників компанії. Крім того варто зазначити
основні аспекти корпоративних фінансів:.
По-перше, прямими, єдиними та реальними бенефіціарами переваг, які
надає підприємство, є її власники.
По-друге, варто чітко визначити мету: чи це гонитва за прибутком чи
нарощення вартості капіталу підприємства.
Третій аспект, особливо очевидний останніми роками, – економічна
стійкість підприємства та безперервна діяльність в умовах мінливості
економіки.
Отже, підсумовуючи вище сказане можна виділити глобальні фінансові
цілі підприємства (рисунок 2.).
Таке виділення трьох проміжних цілей і розкриття пріоритетів дозволило
б з іншого боку оцінити прийняті рішення і уникнути подібних ситуацій, де
екологічні фактори «приносяться в жертву» заради короткострокової вигоди.
Після підсумовування цілей управління фінансами компанії таким чином
стає зрозуміло виділяється вимога стійкості компанії, яка проявляється в
безперервності діяльності. При такій системі управління підприємством
115

глобальні та проміжні цілі потрібно узгоджувати один з одним, а управлінські
рішення в компанії прийматися беручи до уваги вже не короткий період
майбутнього, а багато років, а може, й десятиліть вперед.

Стійкі економічні вигоди для
власників
Нарощення «вартості» компанії Безперервність діяльності
Формування грошового потоку
(дивідендів)

Рисунок 2. Глобальні фінансові цілі підприємства
Джерело: розроблено за [6]

У свою чергу, проміжні цілі нижчого рівня слід далі деталізувати в
конкретних стратегіях, які показують, як можна досягти економічної вигоди.
Наприклад, як можна реалізувати бажання власників отримати економічну
вигоду від розвитку компанії? За рахунок послідовного підвищення вартості
компанії. Це проміжна мета і її можна виміряти шляхом оцінки ринкової ціни
компанії (рівня капіталізації) на певний момент або (за допомогою внутрішніх
показників компанії) – збільшення власного капіталу компанії. Прагнення
власників до економічної вигоди у вигляді грошового потоку (дивідендів)
реалізується, коли компанія заробляє достатній прибуток і та має правильне
управління грошовими потоками.
Зазвичай економічні вигоди вважаються реалізованими, коли власник
компанії отримує від компанії більше грошей, ніж він у неї інвестував. Ця
користь може реалізовуватися шляхом постійного створення грошового потоку
для власників (шляхом виплати дивідендів) та/або одноразової суми грошей,
отриманої від продажу компанії).
При аналізі аспекту стійкості діяльності компанії виникає проблема
інтерпретації та вимірювання цього поняття. Основна концепція концепції
стійкості описується як здатність об’єкта зберігатися в постійно мінливому
середовищі в середовищі. Коли йдеться про фінанси компанії, це поняття слід
розуміти як здатність підприємства підтримувати свій фінансовий стан на
належному рівні, щоб підприємство могло гарантувати довгострокові фінансові
очікування власників компанії [7].
При цьому слід наголошувати не лише на виживанні підприємства як
об’єкта управління (безперервної діяльності), а й на належному підтриманні
його фінансової спроможності з метою безперервної виплати коштів
(дивідендів) власникам або отримання відповідної суми готівки від продажу
бізнесу.
116

Зі сказаного можна зробити висновок, що стійкість у контексті
корпоративних фінансів може вимірюватися за допомогою параметрів часу та
вартості. Іншими словами, управління фінансами компанії в поточних умовах,
на додаток до вже використовуваних розмірів грошового потоку або вартості
компанії, необхідно ввести додатковий вимір - період, протягом якого має бути
забезпечена величина, виміряна в розмірах досягнення мети. Це означає, що
якщо власники розглядають компанію як інвестицію в грошовий потік, з точки
зору сталого розвитку компанія повинна працювати принаймні до тих пір, поки
початкові інвестиції окупляться.
Незважаючи на те, що управління будь-яким бізнесом включає в себе
багато проміжних цілей - головна з них – в сучасних умовах господарювання
все ж таки залишається – отримання прибутку. Управління фінансами бізнесу
допомагає робити це ефективніше. Це абсолютно нормально, враховуючи, що
головною метою кожної компанії є підвищення доходів для її акціонерів у
довгостроковій перспективі
Незалежно від того, наскільки успішним чи неуспішним є бізнес,
правильний фінансовий менеджмент завжди може сприяти кращим фінансовим
результатам компанії. Корпоративний фінансовий менеджмент може включати
наступні напрямки [8]:
1. Розрахунок фінансових показників і їх порівняння з іншими
подібними підприємствами можуть допомогти ефективніше управляти багатьма
ресурсами та краще контролювати витрати; більш ефективне управління
оборотним капіталом.
2. Для досягнення мети також необхідно управління як
матеріальними, так і фінансовими вкладеннями. Вибір і оцінка найбільш
ефективних вкладень, використання вільних коштів на інвестиції повинні бути
прораховані і точно оцінені.
3. Бюджетування також залишається популярним інструментом
фінансового менеджменту, але поступово втрачає свою привабливість. Це тому,
що часто важко передбачити багато обставин, і це споживає багато ресурсів.
Однак бюджетування приносить користь одним підприємствам більше, іншим –
менше.
4. Фінансування капіталу підприємства є одним із найважливіших
завдань фінансового менеджменту підприємства. Використовуваний капітал
може бути як власним, залученим від нових випусків акцій, так і позиковим.
Вибір найбільш ефективної структури капіталу та отримання фінансування на
найкращих умовах є складним завданням у сфері корпоративних фінансів, але
воно також може мати значний вплив на прибутки акціонерів.
5. Контроль ризиків діяльності підприємства невіддільний від
управління фінансами. Це може включати не лише управління ризиком
фінансової ефективності, а й управління всіма операційними ризиками,
оскільки будь-який вплив операційного ризику може мати значний вплив на
фінанси компанії.
117

6. Розвиток компанії шляхом поглинань також пов’язаний з
фінансовим менеджментом компанії. Такий розвиток можна класифікувати як
інвестиції, але це не звичайні фінансові інвестиції чи інвестиції в матеріальні
активи, що використовуються в діяльності, а ці інвестиції є стратегічними
придбаннями контрольних пакетів інших компаній з метою збільшення частки
ринку або виходу на нові ринки.
Висновки і перспективи подальшого дослідження даної теми. Отже,
можна зробити висновок, що в сучасних умовах при формулюванні мети
управління фінансами підприємства і управлінні самими фінансами
підприємства вже недостатньо обмежуватися формулюванням однорівневих
цілей. З метою управління фінансами компанії таким чином, щоб компанія
виконувала свою функцію власника компанії у системі особистих фінансів
доцільно сформулювати ієрархічну систему корпоративних фінансових цілей, у
якій глобальна фінансова ціль була б конкретизована за допомогою
специфічних фінансових цілей нижчого рівня. У свою чергу згодом цілі
повинні бути конкретизовані до рівня показників, що описують діяльність і
стан компанії.

Список літератури
1. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб.
2-ге видання. К.: Центр учбової літератури, 2010. 488 с.
2. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. 2-ге вид.,
перероб. і доп. К: Кондор, 2003. 364 с.
3. Karadag, H. Financial management challenges in small and medium-
sized enterprises: A strategic management approach. EMAJ: Emerging Markets
Journal. 2015. Vol. 5(1). Pp. 26–40.
4. Карлін М. І., Борисюк О.В. Управління державними фінансами:
[навч. посібн.]. Луцьк : ПП Іванюк , 2013. 273 с.
5. Близнюк О. П., Горпинченко А.П. Класифікація джерел формування
фінансових ресурсів підприємства. Вісник Міжнародного слов'янського
університету. Сер. : Економічні науки. 2013. Т. 15, № 2. С. 52–58.
6. Волинчук Ю. Особливості формування та використання фінансових
ресурсів підприємств. Економічний аналіз. Т., 2013. Вип. 11, ч. 2. С. 96–101.
7. Кнейслер О.В., Шупа Л.З. Теоретико-прагматичні підходи до
визначення фінансових потоків. Наукові записки Національного університету
“Острозька академія”. Серія “Економіка”: збірник наукових праць. Острог:
Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2015. Вип. 28.
С. 113–118.
8. Сарана Л.А., Білан О.В., Бітюк І.М. Управління ризиками
підприємства в сучасних умовах господарювання. Збірник наукових праць
Національного авіаційного університету. Проблеми системного підходу в
економіці. Київ, 2022. Вип. 2 (82). С. 107–112.

118

Додаток Б
Система показників оцінки рівня економічної безпеки підприємства
Нормативне значення
№ п/п Індикатори економічної безпеки підприємства
показника
Поточна економічна безпека
1 Коефіцієнт фінансування 1
Коефіцієнт фінансування за рахунок власних
2 0,8
джерел
3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2
4 Коефіцієнт покриття 1,5-2
Темп зростання частки запасів в сумі
5 ≤1
оборотних активів
6 Рентабельність продажу середньогалузеве
7 Рентабельність власного капіталу середньогалузеве
8 Коефіцієнт достатності грошового потоку ≤1
Співвідношення чистого грошового потоку від
9 операційної діяльності та суми всього чистого ≤1
грошового потоку
10 Коефіцієнт платоспроможності ≤1
11 Коефіцієнт оборотності поточних активів ≤1
Тактична безпека підприємства
Виробничо-технічна складова
Середнє значення за минулі
12 Рівень завантаження виробничих потужностей
роки
13 Фондовіддача
14 Матеріалоємність
Енергоємність Середньогалузеве значення
15

Інтелектуально-кадрова складова
16 Продуктивність праці
Ступінь творчої участі промислово-
виробничого персоналу в роботі підприємства
17 (відношення кількості винаходів і
Найкраще значення за
раціоналізаторських пропозицій до чисельності
минулі роки
персоналу )
Рентабельність трудових ресурсів (відношення
18 фінансового результату від операційної
діяльності до фонду оплати праці )
Співвідношення темпів зростання виручки до
19 ≥1
фонду оплати праці
Комерційна складова
Співвідношення середнього
Ступінь залежності підприємства від рівня запасів і річної
20
постачальників сировини й матеріалів потреби в сировині і
матеріалах
Показник надійності постачальників (різниця
21 між 1 та часткою сировини й матеріалів, щодо 1
яких були порушені умови поставки, в
119

загальному обсязі поставок)
Частка виручки, на
суму якої зможуть бути
Ступінь залежності підприємства від збільшені витрати або
споживачів (частка максимального обсягу зменшений дохід від
22
продажу одному споживачеві в загальному реалізації за умови
обсязі реалізації підприємства) забезпечення необхідного
рівня прибутку
підприємства
Загальний показник платоспроможності
Відповідно до обраної
споживачів (інтегральна оцінка
методики визначення
23 платоспроможності споживачів зважена з
платоспроможності
урахуванням частки їх споживання в
споживачів
загальному обсязі продажів підприємства)
Коефіцієнт своєчасності розрахунків (різниця
24 між 1 та часткою простроченої дебіторської 1
заборгованості в її загальному обсязі)
Співвідношення темпу зростання виручки й
25 темпу зростання дебіторської заборгованості >1
підприємства
Показник дотримання якості виробленої
26 продукції (різниця між 1 та часткою поверненої 1
продукції в загальному обсязі її реалізації)
Стратегічна безпека підприємства
Ринкова складова
Співвідношення темпу зміни обсягів
27 виробництва на підприємстві й темпу зміни >1
обсягів виробництва в галузі
Показник конкурентної переваги підприємства
(співвідношення частки ринку що належить
28 1
підприємству та частки ринку що належить
головному конкуренту)
29 Темп зміни частки ринку підприємства >1
Соціальна складова
Показник досвіду роботи персоналу 1.Найкраще значення за
(відношення загальної суми років роботи всіх минулі роки роботи
30
співробітників на підприємстві и уданій галузі 2. Інше цільове значення
до загальної чисельності персоналу)
Середнє значення за минулі
31 Частка співробітників із вищою освітою
роки роботи
Середнє значення за минулі
32 Плинність кадрів
роки роботи
Рівень оплати праці на підприємстві
33 (співвідношення середньої заробітної плати на 1
підприємстві та в галузі)
Інноваційно технологічна складова
Ступінь зношення основних виробничих 1. 30%
34
фондів 2. 50 %
Частка науково-дослідних і дослідно- 1 Середнє значення за
35 конструкторських робіт у загальному обсязі минулі роки роботи
виконаних на підприємстві робіт
120

Рівень технологічного розвитку підприємства
36 (частка виробленої за сучасними технологіями 1
продукції в загальному обсязі виробництва)
Сировинна й енергетична складова
Забезпеченість власними ресурсами (частка
ресурсів, вироблених на підприємстві або в
Відповідно ДО галузевої
37 рамках єдиного господарського об єднання в
належності підприємства
загальному обсязі споживання ресурсів на
підприємстві)
Коефіцієнт енергетичної безпеки (добуток
38 темпу зміни енергоємності на підприємстві та
<1
індексу ринкових цін на енергоресурси)

Коефіцієнт сировинної безпеки (добуток темпу

39 зміни матеріалоємності та індексу цін на
сировину й матеріали)
Екологічна складова
Ступінь забруднення довкілля (співвідношення
40 фактичного і встановленого нормативного <1
обсягу шкідливих викидів)
Показник природоохоронної діяльності (частка
коштів, спрямованих на реалізацію заходів із
підвищення екологічності виробничо- 1.Середнє значення за
41 господарської діяльності підприємства в попередні роки роботи
загальному обсязі інвестицій на модернізацію, 2. Інше цільове значення
реконструкцію Й удосконалення техніко-
технолопчної бази)

121

Додаток В
Шкала оцінок загального рівня економічної безпеки підприємства
Значення Рівень Коротка характеристика стану
показника економічної підприємства
ЕБ безпеки
підприємства
0—0,25 Надто низький Підприємство не платоспроможне,
перебуває у стані банкрутства або в
передбанкрутній стадії. Необхідне
проведення санації, хоча її успіх
здебільшого сумнівний.
0,25—0,50 Низький Високий ризик втрати платоспроможності.
Загроза життєдіяльності підприємства
зумовлена низькою фінансовою стійкістю й
недостатньою ефективністю основної
діяльності. Санація передусім має бути
спрямована на фінансове оздоровлення,
вдосконалення системи організації
господарської й комерційної діяльності.
0,50-0,75 Нестійкий Платоспроможність не стійка — як
правило, через високу чутливість
підприємства до умов макросередовища або
залежність від зовнішніх джерел
фінансування. Імовірність настання
банкрутства не значна. Однак необхідна
реалізація антикризових заходів у
відповідному напрямку.
0,75—0,95 Задовільний Підприємство платоспроможне, але
результати його діяльності не стабільні.
Антикризові заходи мають бути спрямовані
на підвищення рівня найпроблемніших
складових економічної безпеки
підприємства.
0,95—1,00 і Високий Підприємство перебуває у стані абсолютної
більше безпеки — загрози господарській
діяльності практично відсутні.
Платоспроможність підприємства стійка, бо
забезпечена високою ефективністю
основної діяльності та великим
економічним потенціалом. Антикризове
управління може бути обмежене аналізом
рівня економічної безпеки, моніторингом
можливих загроз.
122

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets