1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 035 Філологія (Прикладна лінгвістика)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9247
Title: ОБРАЗ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ ЗМІ
Authors: Колесник, Дарина Михайлівна
Менчикова, Регіна В'ячеславівна
Keywords: дискурс;експресивність
Issue Date: 2022
Abstract: У магістерській роботі досліджено особливості формування образу України в сучасному мас-медійному дискурсі. На сьогоднішній день у гуманітарному науковому середовищі дослідження терміна «дискурс» є багатоаспектною проблемою. Основним питанням все ще є те, що дискурс не має одного і точного визначення, це поняття включає багато різних тлумачень, залежно від дисципліни. З точки зору лінгвістики дискурс визначається як комплексний комунікативно-мовленнєвий процес, що включає текст(и) у нерозривному зв'язку з ситуативним контекстом. Мультимедійний дискурс займає вагоме положення у різноманітних лінгвістичних дослідженнях, не тільки тому, що відбувся перехід до когнітивно–дискурсивної парадигми, але цей термін стає поштовхом до розвитку сучасної науки про мову. Особливо важливими особливостями масмедійного дискурсу є поширення знань, ідей, художніх цінностей та іншої інформації з метою формування певних поглядів, уявлень та емоційних станів, а через них вплив на людей та їх поведінку. Це досягається шляхом надання текстам високої експресії та експресивності, широким використанням художніх засобів, таких як метафор, епітетів, порівнянь та інших.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9247
Appears in Collections:035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Менчикова_КРМ.docx
  Restricted Access		399.71 kBMicrosoft Word XMLView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу


МЕНЧИКОВА РЕГІНА В’ЯЧЕСЛАВІВНА

ОБРАЗ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ ЗМІ
	
Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник: 
Колесник Д. М.
кандидат філологічних наук, доц.,
доц. кафедри прикладної 
лінгвістики та перекладу
Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП, 
протокол №___ від «___» __________2022 р.
Зав. кафедри ПЛП _______________  д. філол. н., доц. Лещенко Г.В.


Черкаси 2022

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY 
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation



MENCHYKOVA, REGINA VIACHESLAVIVNA
THE IMAGE OF UKRAINE IN MODERN MASS-MEDIA TEXTX
Master’s Project
 Speciality: 035 Philology
	Specialization: 035.10 Applied Linguistics	Academic programme: Applied Linguistics	
		

Scientific Supervisor: 
D. M. Kolesnyk,
Candidate of Philology, 
Associate Professor 
of Applied Linguistics 
and Translation Department


Master’s project is submitted for defence by the meeting of Applied Linguistics and Translation Department;
Report № ________ dated _____________ 2022;
Head of Applied Linguistics and Translation Department _______H.V. Leshchenko 


Cherkasy 2022


ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАСМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ…………………………10
             1.1. Проблема визначення поняття «дискурс» в рамках лінгвістичної  науки……………………………………………………………………………...10
             1.2. Експресія та експресивність як головні ознаки мови масмедійного дискурсу………………………………………………………………………….14
            1.3. Функції мультимедійного дискурсу ………………………............17
            1.4.Характеристика британської та американської преси як основних представників англомовних видань ……………………………………………20
            1.5. Особливості масмедійного стилю в англійській мові ……………28
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...31
РОЗДІЛ 2. МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК ДОМІНАНТНА ФУНКЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ ………………………………………33
             2.1.Історія становлення та проблема визначення терміну «маніпуляція»  у сучасному мовознавстві……………………………………..33
             2.2. Маніпуляція як когнітивний феномен …………………………….37
             2.3. Методи маніпуляції ………………………......................................40
             2.4. Сугестивні технології маніпулятивного впливу …………………43
             2.5. Етична та моральна сторона маніпуляції …………………………46
             2.6. Інформаційні війни  XXI сторіччя……………………………………50
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...55
РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ У АНГЛОМОВНИХ ЗМІ …………………………….57
           3.1. Історія висвітлення концепту «Ukraine» на шпальтах англомовних ЗМІ………………………………………………………………………………..58
          3.2. Характеристика лінгвістичних засобів, що репрезентують імідж України у сучасних ЗМІ…………………………………………………………62
         3.3.1. Вербалізація  концепту «Україна»  за допомогою метафор……………………………………………………………………...62
        3.3.2.Референти та кореляти авторської концептуальної метафори……………………………………………………………………63
       3.3. Інші лінгвістичні  засоби та сугестивні стратегії формування іміджу України у англомовному медійному дискурсі………………………………..73
       3.4. Контури контент-аналізу медійних текстів, що несуть інформацію про Україну………………………………………………………………………79
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...81
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………...83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….86
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ……………................94







 





 

ВСТУП
Наша магістерська робота присвячена аналізу лінгвістичних  засобів та стратегій, що репрезентують імідж України в англомовних засобах масової інформації. 
На сьогоднішній день питання, що стосуються України,  стоять на перших шпальтах не тільки  українських, але і  міжнародних засобів масової інформації. Враховуючи події останньогого року, процеси комунікативного обміну між українцями та світовою спільнотою значно посилилися.  Мас-медійний   дискурс став   засобом  не лише висвітлення подій чи подання інформації; його роль як  маніпулятивно-впливового ресурсу  значно зросла і продовжує посідати не останнє місце у формуванні громадської думки. Медійний дискурс все частіше стає об'єктом лінгвістичного аналізу, адже саме завдяки лінгвістичним засобам, які у ньому використовуються, і формується думка громадськості про ті чи інші події чи  персоналії на світовій арені.
Одним з об'єктів відображення у світовому медійному  дискурсі є Україна як держава.
Концепт «Україна» знайшов широке відображення у іноземних ЗМІ. У рамках цього концепту передається інформація про соціальні, економічні та політичні структури, які всі разом об'єднуються в уяві читачів та авторів у єдине інформаційне поле «Україна».
Сьогодні у рамках традиційного мовознавства активно досліджується когнітивне підґрунтя мовленнєвих засобів, за допомогою яких вербалізуються   різноманітні  політичні концепти, вивчається їхнє емоційне навантаження та асоціативне значення, за допомогою якого автори формують уявлення своїх читачів про ті чи інші події політичного життя, країни чи особистості.
Одна з провідних комунікативних стратегій засобів масової інформації полягає в фактуалізаціі подій і залученні індивіда і суспільства в цей процес - але не шляхом активної дії, а за допомогою менталізаціі і аксіологізаціі  подій  свідомістю зацікавленої сторони. Мас-медійний дискурс, що реалізується  засобами масової інформації, зокрема, пресою, конструює світ людей і їх дій як подію. Подання подій у газетному дискурсі не може здійснюватися нічим, окрім   мови.  
 Мова ЗМІ – це весь корпус текстів, що виробляються та розповсюджуються засобами масової інформації. 
Лінгвістичні засоби у масмедійному дискурсі виконують функції інформування, впливу, переконання, маніпуляції, створення та формування образів, пізнавальну, регулятивну, емоційно-експресивні. Ця проблематика широко обговорювалася відомими дослідниками, такими як Т. А. ван Дейк [24], М. Фуко [78], М. Бахтін [6], Г. Почепцов [65]. 
Питанню формування концепту «Україна» присвячені роботи таких вчених та науковців,  як О.Бойко [11], О. Бутирський [15].
Незважаючи на велику кількість наукових досліджень в цій галузі,  засоби формування іміджу України в сучасних англомовних ЗМІ залишаються на сьогодні недостатньо вивченими.
Таким чином, актуальність нашого дослідження полягає  в необхідності уточнення  арсеналу лінгвістичних засобів, якими користуються журналісти та публіцисти – автори  сучасних англомовних  статей,  та ролі  цих засобів у формуванні концепту  «Україна» з метою свідомого та несвідомого сугестивного впливу на читача. 
Мета нашої роботи - дослідити мовні засоби і прийоми  як  інструменти   створення іміджу України на матеріалі сучасних англомовних ЗМІ.
Для досягнення поставленої в роботі мети необхідно було виконати наступні завдання:
дослідити та проаналізувати сутність поняття ‹‹масмедійний дискурс›› в рамках лінгвістики, встановити його функції та особливості;
 встановити головні характеристики та ознаки мультимедійного стилю в англомовному середовищі;
вивчити  дефініції поняття ‹‹маніпуляція›› та встановити її характеристики  з лінгвістичної точки зору;
 проаналізувати електронні  джерела (масмедійний дискурс) та вибрати з них фрагменти, які  несуть інформацію про Україну як окрему геополітичну одиницю, економічного суб’єкта, соціальну структуру, політичного гравця тощо;
 дослідити, які лінгвістичні засоби використовуються в англомовних ЗМІ для вербалізації концепту «Україна»;
) встановити, як за допомогою цих засобів відбувається вплив на читача;
 провести кількісний аналіз таких засобів;
 окреслити контури України, якою вона репрезентована на шпальтах англомовних медіа.
Об’єктом магістерського  дослідження є фрагменти  сучасних англомовних засобів масової інформації,   які містять дескриптори образа України. 
Предмет дослідження – лінгвістичні  засоби та прийоми, що репрезентують  концепт «Україна» в  англомовному мас-медійному дискурсі.
Новизна нашого дослідження полягає у спробі аналізу мовних засобів формування образу сучасної України у сучасних мас-медійних текстах. 
Фактичним матеріалом  роботи виступають тексти   американських та британських мас-медійних он-лайн ресурсів   періоду 2014-2022 рр («BBC News», «The Guardian», «The New York Times», «ABC News», «The Daily Telegraph», «Reuters», «The Washington Post», «CBC News», «The Independent», «Courthouse news», «Euronews», «Sky News», «USA Today»). Всього було проаналізовано 51 електронний ресурс, звідки методом суцільної вибірки було дібрано та проаналізовано 111 метафор, 35 епітетів та порівнянь.
 Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались такі методи дослідження: метод лінгвістичного аналізу (що дозволяє зробити спостереження і узагальнення даних про лінгвістичні особливості англомовних текстів), концептуальний аналіз (для аналізу концептуальної структури досліджувальних мовних засобів, зокрема метафор), елементи кількісного аналізу (для визначення кількості представленості мовленнєвих явищ), контентний аналіз (для визначення контурів концептосфери «Україна»).
Теоретичне  значення дослідження  полягає в узагальненні положень щодо опису мас-медійного дискурсу на матеріалі англійської мови, виявленні його параметрів, статусу та перспектив подальшого вивчення, його основних функцій та завдань.  У вирішенні поставлених завдань ми керувалися  положенням про те, що наукова значимість теоретичних досліджень в значній мірі визначається прикладними завданнями.   
Практична цінність магістерської роботи визначається можливістю використання отриманих результатів у процесі подальших наукових досліджень, присвячених як мові періодичних видань зокрема, так і аналізу сучасної англійської мови в цілому. Матеріали цього дослідження можуть бути використані в рамках навчальних курсів зі стилістики англійської мови; практики англійської мови, лексикології та дискурс-аналізу.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів з висновками, загальних висновків та переліку використаних матеріалів. Загальний обсяг роботи – 96 сторінок.
У вступі обґрунтовується новизна та актуальність магістерської роботи, розкривається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, зазначаються методи та матеріали для проведення роботи.
Перший розділ присвячений суті мультимедійного дискурсу, його функціям та ознакам, а також він розриває особливості англомовних друкованих видань.
Другий розділ розкриває феномен маніпуляції, метода ти технології маніпуляції, що застосовуються у ЗМІ, її моральні та етичні принципи, а також розкриває суть поняття інформаційні війни.
В третьому розділі було досліджено концепт «Ukraine» як об’єкт аналізу в рамках сучасної лінгвістичної науки,  лінгвістичні засоби, які використовуються в англомовних ЗМІ для вербалізації концепту України, створено контури портрету України. 
Апробація роботи. Положення проведеного дослідження відображено у публікації «Маніпуляція як домінантна функція мультимедійного дискурсу», що входить до наукових статей магістрів і студентів Черкаського державного технологічного університету «Магістерські філологічні студії»













1 ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАСМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ
Метою магістерської роботи є висвітлення образу України на шпальтах сучасних англомовних засобах масової інформації. Оскільки масмедійний дискурс є підвидом дискурсу, як такого, вважаємо за доцільне розглянути підходи до вивчення такого поняття як дискурс, його мовні особливості, а також засоби вираження експресії та експресивності у цілому. На наш погляд аналіз робіт пов’язаних з дискурсом буде сприяти досягненні мети нашої роботи.
 Проблема визначення поняття «дискурс» в рамках лінгвістичної  науки
Так як дискурс, як поняття є комплексним та має багато різноманітних значень, у цьому пункті ми вважаємо необхідністю звернути увагу та окреслити його значення саме з лінгвістичної точки зору. 
Дослідження дискурсу є, безперечно, однією з головних проблем сучасного мовознавства. На початку XX ст. лінгвісти змислювались над питанням «Як влаштована мова?», але вже через декілька десятиліть вони звернули свою увагу на те, як функціонує мова. Дискурс як лінгвістична категорія є складним і багатозначним об'єктом дослідження. Складність полягає в тому, що дискурс є явищем проміжного характеру між мовою і спілкуванням, мовною поведінкою, з одного боку, і текстом, що фіксується, – з іншого [49].
Саме поняття дискурсу поєднує різні гуманітарні науки, завдяки чому вирішуються багато проблем, що виникають у сучасній комунікації. Дискурсивний підхід у дослідженнях дозволяє розглядати зв'язок між мовним спілкуванням, людиною, культурою та суспільством, а також створювати нові можливості у дослідженні комунікативних процесів [67].
Загалом, поняття «дискурс» має міждисциплінарний характер, вивчається та аналізується в лінгвістичних, культурознавчих, педагогічних та психологічних науках. Проте, саме у лінгвістичних науках теорії дискурсу приділяється особлива увага. 
З позиції лінгвістики мови дискурс – це процес живого вербалізованого спілкування, що характеризується безліччю відхилень від канонічного письмового мовлення, звідси увага до ступеня спонтанності, завершеності, тематичної зв'язності, зрозумілості розмови іншим людям. Крім структурних характеристик, дискурс має тонально-жанрові зміни. Під тональністю дискурсу розуміються такі параметри, як серйозність чи несерйозність, повсякденність чи ритуальність, прагнення унісону чи конфлікту, скорочення чи збільшення дистанції спілкування [35].
Одним із перших, хто запровадив поняття дискурсу у широкому сенсі, був французький вчений, історик, соціолог та мовознавець М. Фуко. Він розробив концепцію дискурсу, де дискурс «розглядається як мовне вираження суспільної практики, упорядковане та систематизоване особливим чином використання мови, за якою стоїть особлива, ідеологічно та національно-історично обумовлена ​​ментальність. Головний акцент робиться на ідеологічному факторі під час написання тексту [78].  
Комплексність, понятійна розпливчастість, відсутність канонічного, однозначного, загальноприйнятого визначення, «семантична відвертість і невизначеність» («semantische Offenherzigkeit, Unbestimmtheit»), [90] «культурна всюдисущість» («kulturelle Ubiquität») [96] і неймовірна гнучкість цього терміну сприяли його надзвичайній популярності. Його універсальність полягає в тому, що через різноманітну кількість визначень, він задовольняє різним потребам дослідника [53]. Проте, це також створює проблему та змушує замислитись над причинами цього явища у науці. Можливими причинами можуть бути: абстрактність та варіативність змісту дискурсу, співвіднесення із суміжними поняттями, різними аспектами його опису, географічним ареалом поширення, науковими традиціями, підходами, різночитаннями у його розумінні у зарубіжній та вітчизняній лінгвістиці. 
Тож, якщо заглибитись в історію досліджуваного  поняття, бачимо, що слово має латинське походження (discurro, (cu)curri, cursum, -ere) та має декілька значень:
1. бігати туди-сюди, бігати в різні боки, розбігатися; 
2. розтікатися, розпадатися, поділятися; 
3. поширюватися; 
4. розповідати, викладати [23].
З самого початку, дискурс обмежується лише семами дії (1. «бігу»; 2. «спеціальною двонаправленою атакою війська, що має на меті ізолювати частини війська противника один від одного») і вже в давньолатинській мові є «загальним словом» (Allerweltswort), що в цілому не означає нічого конкретного. Однак, в XIII столітті, коли дискурс стає філософським терміном, ситуація змінюється, і дещо пізніше вже в період італійського Ренесансу (ХIV–XVI ст.), цей термін використовується в усній та писемній мови [97].
Тлумачення дискурсу у значенні «спілкування, розмова, мова, говоріння, міркування, здатність до міркування» зафіксовано досить пізно – в епоху Відродження, а саме, перша згадка виникає в середньофранцузькій мові. Далі, на початку ХVI століття цей термін переймає середньонімецька мова. Згодом дискурс використовується для позначення наукової дискусії чи наукового твору [91]. Тільки у ХХ столітті в роботах Ч. Пірса та Дж. Міда поняття «дискурсу» вже починає набувати того значення, яке цей термін має нині, оскільки саме в той час цей термін вживається у більш соціальному трактуванні  мови [8].
Хоча термін «дискурс» не був запатентований, вчений В. Заложних зазначає, що перше вживання терміну саме в лінгвістичному сенсі з’являється у 1916 році – у виданні «Курс загальної лінгвістики» швейцарського вченого та «батька» теоретичного мовознавства Ф. де Соссюра. Пізніше, американський вчений Р. Харріс, використав це поняття вже у сучасній інтерпретації. Незважаючи на те, що його бачення дискурсу все ще не бере до уваги комунікативний контекст, автор намагається вийти за межі речення і відзначає, що дискурс – це «послідовність висловлювань, відрізок тексту, більший, ніж речення [79].
Наступним та суттєвим кроком у розвитку цього терміну саме у лінгвістичному сенсі стає теорія авторитетного дискурсу французького філософа, історика, мовознавця та соціолога М. Фуко. Вищезазначена теорія пропонує робити акцент саме на лінгвістично-комунікативних елементах, які, в свою чергу, звертають увагу ще й учасників та їх дії. Цікавість та новизна теорії в тому, що Фуко не дає чіткої дефініції дискурсу, навпаки, він пропонує іншим вченим з різних галузей додавати своїх сенсів  залежно від мети їх досліджень. Таким чином, ця теорія стає поштовхом до розвитку лінгвістичного дискурс-аналізу, а не самостійною лінгвістичною теорією чи методом дослідження [78].
Вчений П. Серіо, вважає, що тлумачення терміну «дискурс» є ключовим пунктом при визначенні співвідношень між мовою, історією та суб'єктом [70], що є досить сучасним підходом, зважаючи на те, що тепер мова починає вивчатися з точки зору людини та соціуму, а не самої мови «в собі». Цікавість лінгвістів до проблеми функціонування мови як стратегічного процесу, для інтерпретації якого характерна багатоплановість, урахування до уваги не лише власне мовних, а й екстралінгвістичних факторів виникає саме в результаті того, що відбувається зміна фокусу на саме практичне застосування мови [75]. 
Найбільш чітким тлумаченням цієї теорії є позиція В. Чернявської, яка визначає дискурс як «комплексний комунікативно-мовленнєвий процес, що включає текст(и) у нерозривному зв'язку з ситуативним контекстом: у сукупності з соціальними, культурно-історичними, ідеологічними, психологічними та іншими факторами, із системою комунікативно-прагматичних і когнітивних цілеустановок автора, що взаємодіє з адресатом, що зумовлює особливу – ту чи, а не іншу впорядкованість мовних одиниць різного рівня при втіленні в тексті» [82].
Українські вчені також займаються вивченням  дискурсу. До прикладу наведемо роботи Ф. Бацевича, основними напрямками  робіт якого є дослідження дискурсу як процесу та його видів та Г. Почепцова, котрий розробляє типологію дискурсу [21, 7]. 
Таким чином, ми бачимо, що дискурс є складним та багатозначним поняттям, яке має величезну кількість тлумачень у мовознавстві. Навіть зараз, вчені-лінгвісти не можуть прийти до однієї думки та застосовують це поняття в межах свого конкретного дослідження. Не менш важливим у медійному дискурсі залишається питання ефективного донесення інформації. Саме для цього, журналісти застосовують засоби експресивності, про які детальніше описано у пункті 1.2.
1.2. Експресія та експресивність як головні ознаки мови
масмедійного  дискурсу
Особливої уваги заслуговує питання  засобів створення експресії та експресивності, тому що саме завдяки цим засобам медіа робить  інформацію образною, яскравою, переконливою. Ці мовні засоби надають тексту емоційного забарвлення та підсилюють сказане автором, а тому є важливою зброєю журналістів у спробі переконати людей у своїй правоті.
На думку вченого М. Бахтіна, масмедійний дискурс характеризується як «особливий рід соціальної діяльності, основною функцією якого є поширення знань, ідей, художніх цінностей та іншої інформації з метою формування певних поглядів, уявлень та емоційних станів, а через них вплив на людей та їх поведінку» [6]. Іншою важливою характеристикою публіцистичного тексту як роду пізнавально–творчої діяльності, що відрізняє її від інших способів пізнання сучасності, є «вміння бачити дійсність від імені та на користь громадської думки» [39].
Найкраще роль мультимедійного дискурсу можна описати як роль «реєстратора» громадської думки, пов'язаної із соціальною орієнтацією людей у навколишньому світі [43]. 
Призначення мультимедійного дискурсу полягає не тільки у донесенні інформації до читача, а й у її тлумаченні. З цього випливає, що в тексті інформаційно–змістовна функція поєднується з функцією переконання, емоційного впливу [43]. З цього робимо висновок, що стаття розрахована на швидке та активне сприйняття, розуміння та реакцію. Учасниками цього типу дискурсу є персонал, який породжує, транслює та ретранслює тексти, а також реципієнти, які активно чи пасивно засвоюють інформацію.
Масмедійний дискурс володіє унікальними якостями, такими як націленість на широку аудиторію, регулярність, здатність швидко розповсюджуватись, територіальна необмеженість, новизна, інформативність та різноманітність тематики, що дозволяють апелювати до найширшої аудиторії. Якщо до цих характеристик додається ще є висока популярність видання, то це робить тексти ще більш впливовими [76]. Основною ознакою мультимедійного дискурсу за Г. Почепцовим є те, що він розлогіший, повніший, аргументованіший за усне мовлення і може маніпулювати людською свідомістю. Масмедійному масово-інформаційному дискурсу притаманна діалогічність, яка полягає у взаємодії комунікантів [65]. 
Масмедійний дискурс – це процес створення мовного твору у межах публіцистичної комунікації. І враховуються тут насамперед обставини, у яких відбувається комунікація, а також функція, яку виконує масмедійний дискурс.
Вищезазначені фактори пояснюють  важливість  експресивної функції, яка найчастіше виражається вже на рівні заголовка, який має привернути увагу читача, викликати в нього бажання прочитати цей текст. Тут важлива націленість на перспективу.
Ключовою особливістю мультимедійного дискурсу виступає поєднання експресії та стандарту. Поєднання функцій інформування та впливу обумовлює таку важливу мовну особливість текстів мультимедійного дискурсу, як «чергування експресії та стандарту». Стандартизація обумовлена прагненням до  документальності викладу, оперативності, в свою чергу, експресивність застосовується для впливу на читача з метою формування громадської думки та, як правило, поєднується з емоційністю. “Експресія тісно пов’язана з емоційністю та з оцінкою. Останню можна визначити як притаманну масмедійному джерелу тенденцію давати реаліям свою назву, свою оцінку, тобто переведення реальних щоденних подій в шкалу людських цінностей. Отож, фінальною метою є вплив на адресата” [3].
Першим, що привертає увагу читача і завдяки чому він взагалі вирішує читати ту чи іншу статтю, є її заголовок. Питання  важливості заголовку публічного текту цікавило як і вітчизняних, так і зарубіжних дослідників протягом усього XX століття, але можна зауважити, що ця проблема не втратила своєї актуальності і на сьогоднішній день. Було доведено, що за допомогою лексико-стилістичних засобів (епітети, порівняння, уособлення тощо), що вживаються в  медійних заголовках, проводиться вплив на читача, відбувається виклад фактів та надання інформації. Також, не менш важливо, що завдяки цим елементам текст набуває експресії, яскравості та акцентує увагу читачів на матеріалі новин. Особливості експресивності заголовків було представлено в роботах О. Капацинської, Ш. Баллі, Н. Лук'янової, Б. Тошовича та багатьох інших [33, 5, 44, 77]. 
Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що лінгвістичні засоби вираження експресії є важливим важелем впливу та донесення інформації. Крім того, важливими були і залишаються дослідження основних функцій мультимедійного дискурсу, саме цьому і присвячений наступний пункт роботи.

1.3 Функції мультимедійного дискурсу
Для дослідження питання створення образу України на шпальтах англомовних видань є необхідним приділити увагу функціям масмедійного дискурсу. Це є важливим для того, щоб повністю зрозуміти, яку роль  виконують медіа, створюючи певні образи країн, подій, персоналій. 
Фундаментом мультимедійного дискурсу виступає діалог між двома учасниками комунікації, журналістом і читачем, який відбувається завдяки посереднику – масмедійному джерелу. Ключовими характеристиками такого діалогу є: опосередкований характер (учасники не говорять між собою напряму), одностороння спрямованість (думку виражає лише один учасник комунікації) та актуальність. В теперішньому медійному середовищі, масмедійний дискурс, насамперед, підпорядкований меті ЗМІ здійснювати диференційований вплив на масову аудиторію за допомогою її інформування та оцінки інформації, що повідомляється. Цей тип дискурсу поєднує в собі практично всі інші типи дискурсу (політичний, економічний та ін.). 
Потрібно зазначити, що цей тип дискурсу має інформативну функцію. Головна мета будь-яких публіцистичних текстів – донести певну інформацію до читача. Проте, статті та тексти мультимедійного дискурсу спрямовані не тільки на донесення інформації, але ще й на трансляцію певних думок і оцінок, внаслідок чого відбувається формування громадської думки. З цього можна зазначити, що масмедійний дискурс володіє впливовою функцією (функція впливу на масову та індивідуальну свідомість та поведінку). Вона спрямована на те, щоб шляхом інформування викликати певну зміну в системі цінностей, переконань та соціальних установок читача та «спровокувати» його мислення та поведінку у певному руслі [29]. 
За думкою М. Брандеса, емоційно-експресивна функція характеризується «відкритою оцінкою тексту» [13]. У публіцистичному стилі  «не підтекст, а сам текст цілком виразно висловлює оцінне ставлення до фактів, що викладаються», – продовжує автор. Відмінність публіцистичного стилю та загалом мультимедійного дискурсу якраз і полягає у забарвленні тексту емоціями, що, в свою чергу, додає тексту оціночного характеру. Актуальні питання та проблеми, що підіймаються в мас-медіа, не можуть залишити байдужими людей, адже ці події стосуються нас напряму. Там, де  увага прикута до певних фрагментів оточуючого світу, не може бути байдужості. Журналісти не можуть писати про актуальні та хвилюючі події без надання їм оцінки чи емоційного забарвлення. За влучним висловом                       Г. Солганика, «мляві висловлювання, обтічні формулювання» тут просто неприйнятні, неможливі [71]. За своєю суттю публіцистика покликана активно втручатися у життя, формувати громадську думку. 
У масмедійному дискурсі інформативна функція та функція впливу завжди поєднані між собою. Інформативна функція утворює контекстні умови для реалізації функції впливу, що дозволяє розглядати як центральну функцію інформуючого впливу. Відповідно до В. Костомарова, будь-яка інформація передбачає «органічне поєднання інтелектуального та емоційного елементів», тому будь-яке повідомлення даних служить, насамперед, засобом впливу [38]. 
У своїх роботах М. Кожіна зазначає, що функція впливу сама по собі має певні риси: простота, доступність, оцінка, заклик до дії, експресивність, рекламність, мовленнєва виразність. При цьому, заклик до дії, в свою чергу, виражається в тексті як спонукання,  виразність, як ефект новизни та у засобах словесної образності, рекламність – у заголовних реченнях та у зверненні до читача, збірність – в узагальнених формах першої та третьої особи, у частому вживанні займенників «ми» та «наш» [36].
Реалізація ж інформаційної функції ЗМІ передбачає відому обробку інформації з урахуванням фонових знань аудиторії, на яку вона розрахована. Цього принципу важливо дотримуватись для більш точного донесення інформації до адресата.
З інформаційною функцією публіцистики пов'язані такі риси, як документалізм, об'єктивність та фактологічність, її документально-фактологічна точність, стриманість, офіційність мови, її узагальненість, абстрагованість як результат аналітичності та фактологічності [36].
Загальновідомо, що інформативність тексту багато в чому визначається ступенем незвичайності, новизни фактів, що викладаються. Складовими компонентами інформативності є впізнаваність (наскільки матеріал, що викладається, знайомий читачеві) і новизна (подання інформації, незнайомої адресату).
Масово-інформаційний дискурс  поєднує у собі функції інформування, розважальну, впливу, а також формування певної думки у суспільстві), культурну (створює культурні норми та стереотипи), когнітивно-психологічну (формує особистісне бачення світу), комунікативну (створює і підтримує довіру адресата до адресанта) та маніпулятивну [29].
Маніпулятивна  функція  у  мультимедійному  дискурсі – це функція прихованого впливу, коли читач не усвідомлює, що на нього впливають, коли завдяки певним мовним елементам автор спонукає адресата до будь-яких дій чи думок, що вигідні маніпулятору [29].
Регулятивна функція покликана заохотити реципієнта до будь-якої дії, чи, навпаки, застерегти або, навіть, заборонити її виконання. Найчастіше цю функцію можна побачити у рекламних текстах, адже саме тут автори намагаються маніпулювати свідомістю людей та примушують їх повести себе тим чи іншим чином, здійснюючи певні вчинки або утримуючись від них [1].
Також, масмедійний дискурс несе в собі  пізнавальну  чи, іншими словами, накопичувальну функцію. Зазвичай, за допомогою текстів, людина отримує певну інформацію, та, у підсумку, акумулює її, трансформує  в свої знання. 
Таким чином, аналіз теоретичних джерел свідчить, що мультимедійний дискурс володіє великою кількістю функцій, проте основними є функція впливу та маніпуляції. Завдяки цим ключовим функціям відбувається донесення інформації до читача,  формування його думки. 
Для досягнення мети нашої роботи ми вважаємо за доцільне приділити увагу особливостям британських та американських медіа як основних представників англомовних видань, тому саме це питання розкриває наступний пункт.

1.4 Характеристика британської та американської преси як основних представників англомовних видань

Оскільки фактичний метріал нашого дослідження був взятий з англомовних медіа, є необхідним висвітлити основні характеристики та ознаки саме британських та американських ЗМІ, оскільки вони і формують фундамент англомовних медіа та є орієнтирами для всіх інших засобів масової інформації.
Медіа Британії є класичними представниками  свого жанру. Це обумовлено тим вагомим положенням, що вони займають у світі, а також певними соціальними, історичними та політичними причинами. Великобританія протягом XVIII-XIX ст. була найвпливовішою державою світу і саме тому, диктувала свої умови та насаджувала свої пріоритети, а рупором бажань влади були саме друковані видання. На сьогоднішній день ЗМІ Великобританії залишаються одними із найвпливовіших у світі [8]. 
У Об’єднаному Королівстві існує певний поділ засобів масової інформації на якісну та масову преси. Це розділення відбувалось за певними критеріями, такими як: заголовки, специфіка рекламних повідомлень, контент,  аудиторія, формат видання, рівень аналізу того, що відбувається, співвідношення тексту та візуального ряду. Більше того, через те, що у Британії переважало індустріальне населення, у країні домінує класична вертикальна модель преси. Лондонські медіа є і «національними та диктують свої правила. З цією особливістю частково пов'язана й інша – високий рівень концентрації ЗМІ: більшість видань зосереджено руках кількох власників. Насправді, британський масмедійний ринок відрізняється укомплектованістю та симетричністю, а також великою конкурентністю. Так, як цей ринок  наповнений різноманітними виданнями, новим медіа важко «вклинитись» та витіснити старі.
Якісні медіа, перш за все, розраховані на більш освічені прошарки суспільства, на політиків, діячів культури, спорту, економістів, тобто людей впливових та тих, які мають високий рівень освіти та культури. В них описують події внутрішні та зовнішні, проблеми політики, економіки, культури,  надаються коментарі, оцінки журналістів та різноманітних експертів з абсолютно різних галузей. Якісні ЗМІ відрізняються тим, що вони є стриманими, виваженими, надійними, повідомляють тільки перевірену інформацію та спокійно її подають. Прикладами якісної преси Великобританії є такі друковані видання: The Times, The Daily Telegraph, The Independent, Guardian, Financial times.  
Масові чи популярні друковані видання, в більшості випадків приділяють увагу менш ваговим подіям. Медіа популярного типу, як правило, читають люди з невисоким рівнем освіти, які є представниками нижчих прошарків суспільства та ті, котрих цікавлять стереотипи та забобони. Їх основна мета - зробити сенсаційні заяві чи гучні заголовки. Тому, зазвичай, вони висвітлюють незвичні події, життя зірок, сенсаційні заяви, кримінальні ситуації. В такому типі медіа переважає емоційний тон тексту, обурення та експресивність висловлювань. Факти оцінюються більш суб’єктивно, проводиться поверхневий аналіз контенту та, відповідно, надається неякісна інформація. Журналісти намагаються встановити неформальні стосунки з читачем, використовуючи різні сленгові слова та вирази. Прикладами популярної преси є: Sun, Daily Mail, Daily Star, Daily Express, Daily Mirror.  
Одними з найбільш популярних та впливових медіа Британії є «The Times» та «The Guardian».
«The Times» була заснована в 1785 році та є однією з найстаріших медіа Британії. Попри те, що аудиторія читачів поступово зменшується, це не заважає їй і зараз залишатися впливовою та надійною. У ХІХ ст. вона стала основним друкованим виданням Великобританії та її, по праву, називали Громовержцем (The Thunderer). Це видання відрізняється критичним ставленням до уряду, до її думки прислуховувались читачі та вона була стандартом та показником якісної преси та журналістики в цілому [95]. 
«The Times» є важливою для політиків, діячів культури, юристів, економістів, бізнесменів, тобто для державних працівників та представників культури, економіки та політики. В ній переважають консервативні погляди, хоча і стверджує, що їй можна довіряти і що вона є політично незалежною. Самі британці вважають, що це друковане видання завжди підтримує владу та бюрократію і є  медіа для вищого ешелону державної служби.
«The Guardian» має трохи більший тираж, ніж «The Times». На відміну від попередньо сказаної, це видання є ліберальним та заслужило любов та підтримку своїх читачів, випускаючи репортажі про важливі теми, що хвилюють суспільство. Поміж новин міжнародних та внутрішніх, «The Guardian» намагається бути модною та випускати репортажі про освітні та медичні реформи, проблеми незахищених верств населення, захист природи та планети [87]. 
Британці вважають, що «The Guardian» прагне до того, щоб «бути в тренді» та висвітлює багато неординарних  подій. Попри це «The Guardian» все ще подобається читачам та залишається одним з найбільш надійних.
«The Guardian» займає місце одного з найбільш цитованих медіа Великобританії, а також неодноразово ставала медіа року (а сайт – сайтом року). 
На ряду з британською пресою пріоритетні позиції  і американська преса. Сполучені Штати Америки посідають вагоме місце в інформаційній сфері. Вони також мають ряд впливових видань, які транслюють інформацію по всьому світу. Загалом, вона дещо відрізняється від британської преси та має ряд своїх особливостей та характеристик. 
Американська преса, як друковані, так і електронні ресурси  – це, перш за все – бізнес. Американська преса має комерційний характер. Сполучені Штати загалом не мають державних засобів масової інформації, виняток складають тільки ті видання, що транслюють інформацію  на інші країни. В основному, друковані ресурси є комерційними, а головна мета комерційних організацій – отримання прибутку. Всі медіа, журнали та інші друковані видання мають на меті принести прибуток, і якщо цього не відбувається, то медіа закривається чи продається іншому власнику [21].
В Америці, фактично, немає закону, що регулює діяльність преси, медіа мають повну свободу слова та можуть випускати будь-які матеріали, окрім, звісно, державних таємниць. Немає офіційного «акту таємниць», або закону, який передбачає, що певні урядові документи мають триматися в секреті протягом кількох років, як це, наприклад, є у Великій Британії. Зрозуміло, що є секретні матеріали, пов'язані з питаннями національної безпеки, але загалом закон про вільний допуск до інформації дозволяє журналістам отримувати інформацію, яка в іншій країні вважалася б недоступною. Всі медіа є приватними і, в цілому, якщо людина хоче відкрити медіа, їй не потрібна навіть ліцензія від держави. Все, що потрібно – гроші та бажання.
З вищесказаних особливостей випливає, що преса Америки зазвичай спрямована на локальну аудиторію. Тобто, більшість друкованих видань спрямовані на місцевих жителів, вони поширюються у межах міста чи штату та передають місцеві новини та рекламні оголошення. Ця характеристики також обумовлена минулим країни. Адже спочатку у Північній Америці існувало 13 окремих британських колоній, у яких видавалися свої медіа та журнали, і лише американська революція об'єднала їх у єдину державу. Також важливою перепоною до створення єдиних національних видань є транспортування. Так як відстані є дуже великими, перевезення є дуже дорогим. Оскільки більшість медіа є комерційними, вони є залежать і від місцевої реклами, а звичайному жителю важливіше читати рекламні оголошення свого міста чи штату, тому розповсюджувати їх на великі аудиторії не має сенсу.
Ще одна характерна риса американської преси – процес її монополізації. Так як зникають видання, що не є конкурентоспроможними, зменшується і кількість видань, що видаються на одну публіку. При цьому зменшується кількість щоденних видань. 
Ще одна характерна риса американської преси – існування прес-синдикатів. Це приватні агенції, які спеціалізуються на випуску окремих медійних шпальт чи розділів. Вони можуть бути присвячені різним тематикам – спорту, культурі, природі, різноманітним розважальним матеріалам, історії і так далі. Багато видань охоче купують ці окремі смуги.
У США популярні безкоштовні медіа, що існують лише за рахунок реклами. У країні налічується близько трьох із половиною тисяч таких видань.
Зазвичай, у американських медіа існує спеціальна смуга, в якій редактори та журналісти висловлюють свою думку з приводу ситуацій, подій та проблем описаних у статті. Людям приємніше складати свою думку, аніж читати всю статтю присвячену роздумам автора на певну тему. Більшість читачів вважають, що медіа має надавати інформацію об’єктивно, а сам читач, в свою чергу, має складати свою думку на основі наданої інформації та даних. Видання, що називають себе якісними та незалежними прагнуть належно, виважено та стримано надавати матеріал. Американські медіа  прагнуть, щоб їх не звинуватили у підтримці будь-якої партії чи кандидата від партії (демократична чи республіканська) [31].
Згідно з висновками опитування, проведеного у Сполучених Штатах Америки, найпопулярнішими виданнями є чотири медіа – The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal та USA Today. Ці видання і можна назвати загальнонаціональними. Інші, зважаючи на вищевказані особливості, є регіональними чи локальними [94].
Найбільший тираж має видання The USA Today – перша загальнонаціональна медіа, заснована в 1982 році підприємцем Ерлом Ньюхартом. Поява цієї медіа знаменувала появу першої медіа, що об’єднує всю Америку. До того, як вона зародилась, всі медіа були місцевого характеру. Метою її створення якраз і було об'єднання нації, редактор хотів об’єднати країну за допомогою медіа, яку б  читала уся Америка в усіх штатах. 
Особливістю цього видання є його вигляд. Видання друкується у кольорі, містить багато фотоілюстрацій, графіків, схем, таблиць. Його називають подібним телевізійним передачам. Воно представляє яскравий зразок інфографіки. Помітно відрізняється від інших американських медіа, які в цьому сенсі виглядають не так яскраво. Видання використовує так званий гулліверовський шрифт для заголовків, тобто друкує їх величезними літерами.
The USA Today часто проводить загальнонаціональні опитування з різних важливих проблем суспільства. Іншою її відмінною рисою стала редакційна колонка, яка відображає не лише погляд редакції на ту чи іншу проблему, але й погляд опонента, який захищає іншу думку. Вона так і називається – ‹‹Наша думка - протилежна думка›› (Our view – opposing view).
В цей самий час, медіа написана простою мовою, та розрахована на простого, середньостатистичного жителя. Принцип медіа полягає у надані як можна більшої кількості новин, при цьому з найменшою кількістю думок самих авторів, їх коментарів.
При аналізі американських друкованих видань, перш за все  у фокус уваги потрапляє The New York Times. Медіа є надійним джерелом, перевірених даних. За свою історію, починаючи з 1851 року, вона здобула високу повагу у світі, а її журналісти за свою майстерність та щирість здобули понад 117 Пулітцерівських премій.  Між тим, ця медіа є лідером у цьому показнику. Наприклад, у 2006 році, журналісти  медіа здобули 7 Пулітцерівських премій, що є абсолютним рекордом та лише доводить престижність та респектабельність видання. The New York Times є дуже надійним масмедіа, якій довіряють саме тому, що вона старається уникати сенсаційності та стоїть на варті правдивості своїх матеріалів. Багато початкових журналістів мріють опинитися в цій медіа, адже це відкриває їм дорогу у світ «справжньої журналістики».
Медіа має приблизно 18 тематичних секцій, які розповідають про події у різних сферах суспільства, не тільки міжнародні, але і внутрішні та місцеві події культурного життя країни. Це і спеціалізовані журнали всередині медіа, щоденні та щотижневі репортажі про ділову активність та фінанси, добірки критичних висловлювань та думок. 
При цьому, на відміну від інших видань це мультимедійне видання донедавна називали «сива леді», тому що медіа була чорно білою, а перше фото у кольорі з’явилося лише у 1997 році. На сьогоднішній день  медіа змінюється для уподобання бажань масового читача. Також, головами компанії, прийнято було рішення звертатися не тільки до заможних верств населення, проте і до нижчих класів. Тому медіа стала писатися більш простою мовою, залучаючи нову аудиторію.
Одним з важливих правил медіа є уникання лайливих слів та грубощів, за чим дуже уважно стежать редактори. В свою чергу, численний штат репортерів, зарубіжних кореспондентів, дозволяє майже не використовувати повідомлення інформаційних агентств.
The Washington Post є однією з найвпливовіших та найбільших американських газет, що видається в столиці США. Журналісти цієї медіа отримали близько 70 Пулітцерівських премій. Найвідомішим епізодом багатої історії медіа стали публікації, які призвели до відставки президента Ніксона в 1974 році. 
Медіа має своє гасло – «Демократія вмирає у пітьмі». Це і є девізом медіа та описує її погляди. The Washington Post в основному пише про політичні події на внутрішньому рівні, події у Білому домі, Конгресі та загалом в уряді. Медіа є однією з небагатьох американських газет із іноземними бюро.
Друковане видання включає в себе різні розділи, проте, в основному на перших сторінках публікуються внутрішні та міжнародні новини, матеріали про бізнес, політику, надаються редакційні статті та думки, далі повідомляється про місцеві події, а також розділ, що розглядає новини соціального та культурного життя, моду, кіно, надає авторські поради, іноді плітки, також є розділи про спорт та рекламу [98].
Найвідомішою медіа світу бізнесу є The Wall Street Journal. Ця медіа видається у Нью-Йорку з 1889 року, а свою назву вона отримала від однойменної вулиці, яка відома своїми фінансовими справами. На ній знаходяться знаменита американська фондова біржа та контори найбільших банків.  
The Wall Street Journal, незважаючи на фінансову кризу, все ще зберігає  високий тираж та є неймовірно успішною серед працівників банків, фінансових установ, бізнесменів та інших людей, які зацікавлені у новинах світу економіки та бізнесу. Журналісти цієї медіа здобули 37 Пулітцерівських премій та визнання у всьому світі. Медіа має свій онлайн сайт, де люди можуть читати останні новини з світу фінансів.
Медіа завжди відрізнялась консервативністю змісту та оформлення. Зокрема, її характерною особливістю було те, що медіа надавала перевагу розміщенню намальованих портретів людей, а ніж їх фотографій. Проте, через кризу почалися зміни в оформленні медіа і це спричинило появу багатьох рекламних оголошень, навіть на першій сторінці. Також, в подальшому, вже почали з’являтися і фото людей, і кольорові фотографії та таблиці.
The Wall Street Journal поширюється не тільки в Сполучених Штатах Америки, а й за їх межами. Основним конкурентом медіа за кордоном є британська «Financial Times» [40].
З вищевказаного зрозуміло, що американські медіа – це, перш за все, бізнес, а далі інформування, з чого можна зробити висновок, що ці медіа зосереджені на донесенні інформації так, як це буде вигідно їх власникам. Британські медіа, є більш демократичними і люди довіряють їм більше, проте попри це не можна сказати, що вони є  об’єктивнішими. 
В наступному розділі нашої роботи ми коротко зупинимось на особливостях мови мас-медіа.

1.5 Особливості масмедійного стилю в англійській мові

Англомовні медіа мають свої певні характеристики та ознаки, а тому для розкриття питання лексичних та синтаксичних мовних одиниць, що застосовують англомовні медіа при описі України, потрібно приділити увагу ключовим ознакам масмедійного стилю у англійській мові.
У XIX столітті відбується формування та розвиток англійської медіа як системи мовних засобів, що формують окремий функціональний стиль.
Особливості формування медійної англійської мови обумовлені її минулим, тобто обмеженнями у часі та у мові, що, в свою чергу, вплинули на те, якою є медійна англійська мова тепер [56]. 
Англійський масмедійний стиль можна визначити як систему взаємопов'язаних лексичних, фразеологічних та граматичних засобів, які сприймаються як окрема лінгвістична одиниця і служать тому, щоб інформувати та інструктувати читача [39].
Цю взаємозалежність та взаємообумовленість можна легко простежити. Наприклад, журналісти повинні видавати матеріал максимально швидко, тому що інформація має властивість  втрачати свою актуальність або, оскільки  існує багато видань, той хто видає  інформацію першим, отримує більші рейтинги. Це все призводить до того, що автори звертаються до стереотипних кліше, штампів, що, в свою чергу, сприяє розвитку та інтенсивному вживанню в медіа фразеологізмів для вираження тієї чи іншої думки. Також журналісти прагнуть до експресії, , що призводить до частого вживання фразеологізмів. Обмеження у обсязі статті накладають відбиток на її вміст, тобто відбувається стиснення мовних засобів та елементів. З точки зору граматики, слід зазначити  частотність вживання інфінітивів, відсутність  артиклів,  вживання дієслова-зв’язки, використання більш простих мовних конструкцій, тобто мова має тенденцію до  спрощення  і   експресії. У сфері лексики це призводить до розвитку полісемії деяких слів у заголовках, до перерозподілу ієрархії значень у добре відомих нам слів, у тому числі і дієслів [4]. Для заголівків, звичайним, є застосування еліптичних конструкцій [19]. 
Медіа, це в перше чергу, засіб, що застосовується для передачі інформації людям та їх переконання. Вона розрахована на абсолютно різних людей з різних соціальних груп та з різними соціальними статусами. Проте, її основна задача втримати увагу особи та змусити її читати далі. Загалом, можна сказати, що друковані видання читають найчастіше по дорозі на роботу, в університет, тобто в транспорті, потязі, в метро, за сніданком чи в обідню перерву, тобто тоді, коли людина в цілому має короткий проміжок часу для того, щоб дізнатися новини. Через цю характерну особливість медіа мусять бути організовані так, щоб з першої секунди затягнути увагу читача. Саме з цієї причини виникає необхідність організувати новини так, щоб максимально швидко, стисло та емоційно донести певну інформацію, стислий зміст та основні дані, навіть, якщо колонка в медіа не буде дочитана до кінця.
Матеріал доноситься так, щоб не створювати уявлення про ситуацію перед прочитанням. Також інформація має бути простою та зручною, щоб будь-хто міг зрозуміти прочитане. Більше того, найчастіше поряд з впізнаваним матеріалом йдуть  новини та дані, що далі перетворюються в постійно повторювану інформацію в майбутніх випусках. Ця повторність, а також те, що журналіст зазвичай не має часу на ретельну обробку матеріалу, ведуть до частого використання штампів. Все це і створює своєрідність стилеутворюючих факторів медійного тексту [74]. 
Головною функцією масмедійного стилю є обговорення та надання оцінки фактів, що описуються в коротких статтях. Масмедійний стиль має свої специфічні особливості лексики та характеризується широким використанням наступних слів: спеціальних політичних та економічних термінів (president, election), нетермінологічної політичної лексики (nation, crisis, agreement, member), кліше (pressing problem, danger of war, pillars of society), скорочень (NATO, EEC), неологізмів [50]. 
До основних рис мови медіа належать:
вузьке застосування мовних засобів, простота та стислість викладу поєднується з насиченістю інформацією;
застосування та вибірка мовних засобів відбується з врахуваннм того, що видання читають люди з різних верств населення;
використання суспільно-політичної лексики та фразеології, переосмислення лексики інших стилів, зокрема термінологічної лексики) для цілей публіцистики;
застосування різних стереотипних фраз та кліше, що є характерних для певного стилю;
жанрове розмаїття та пов'язане з цією різноманітністю стилістичне використання мовних засобів: багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики;
поєднання рис публіцистичного стилю з рисами інших стилів (наукового, офіційно-ділового, літературно-художнього, розмовного), обумовлене різноманітністю тематики та жанрів;
використання образотворчо-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання та вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія тощо) [10].
	Важливою особливістю є те, що текст медіа широко застосовує різноманітні терміни, що пов’язані з політичним, економічним, соціальним та культурним життям країни. Тут можна спостерігати широке використання назв політичних партій, економічних, соціальних, культурних та політичних термінів.
	Особливою характеристикою англійських текстів є також вживання емоційно забарвленої лексики, викликів, анафор. За допомогою цих засобів журналіст наголошує на важливості фактів, що  описує. Значну частину лексики масмедійного стилю становлять загальнолітературні слова та різні терміни (науки, військової справи, мистецтва, спорту): і ті, й інші у відповідному контексті можуть переосмислюватись і набувати публіцистичного забарвлення. 
	З точки зору синтаксису, речення у текстах переважно  будуються у книжковому стилі, синтаксичні конструкції є розгорнутими. З метою надання реченням більшої експресивності використовуються також елементи синтаксису розмовної мови.
	Жанри масмедійного стилю (нарис, фейлетон, памфлет, полемічна стаття, тощо) характеризуются використанням  особливих мовних засобів, що притаманні національній мові, включаючи  її виразні засоби (епітети, метафори, порівняння, різні стилістичні фігури) [44]. 
Отож, можна виділити дві тенденції, характерні для використання лексики в англійському медійному тексті: це необхідність постійно варіювати і трансформувати наявний у розпорядженні журналіста мовний матеріал з метою створення більш яскравих образів і посилення прагматичного ефекту і жорстка комунікативна установка медіа загальнодоступність тексту. Зрозуміло, що англомовні медіа мають свої  особливості, і при цьому важливою характеристикою, що об»єднує мас-медіа всього світу,  залишається маніпуляції свідомістю людини. Тому вважаємо потрібним висвітлити феномен маніпуляції, її види та особливості маніпулятивного впливу  у наступному розділі нашої роботи.

Висновки до розділу 1
На сьогоднішній день у гуманітарному науковому середовищі дослідження терміна «дискурс» є багатоаспектною проблемою. Сьогодні дискурс не має єдиного і точного визначення; це поняття має багато різних тлумачень залежно від галузі знань, яка ним послуговується. Дискурс займає вагоме положення у різноманітних лінгвістичних дослідженнях, не тільки тому, що  відбувся перехід до когнітивно–дискурсивної парадигми знання. Вивчення дискурсу також стимулює розвиток сучасної науки про мову. 
Мас-медійний  дискурс є відображенням найсучаснішого стану мови. Основною метою цього виду дискурсу є донести інформацію та вплинути на читача, використовуючи різноманітні мовні елементи, які взаємозалежні та взаємопов'язані між собою. Головними ознаками мови масмедійного дискурсу є експресія та експресивність. Експресивність та експресія застосовуються для впливу на читача з метою формування громадської думки та, як правило, поєднуються з емоційністю.  
З погляду найважливіших функцій мультимедійного дискурсу, можна зазначити, що масмедійний дискурс має три основні функції, а саме, інформування, маніпуляції та впливу. Інформативна функція тісно повя’зана з функціями впливу та маніпуляції, адже медіа не тільки доносять інформацію, але ще і трактують та оцінюють її.
Британські та американські медіа є основними представниками англомовних ЗМІ. Британські ЗМІ поділяються на якісну та масову пресу, в той час як американські ЗМІ це, перш за все, бізнес, тож вони мають комерційний характер.
Для британських та американських мас-медійних видань характерним є застосування абревіатур, сленгової та розмовної лексики навіть у серйозних за змістом текстах. Також тексти англійською мовою відрізняються фамільярністю, різного роду скороченнями,  експресивністю подачі матеріалу.







Розділ 2 МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК ДОМІНАНТНА ФУНКЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ
Аналіз теоретичних робіт, присвячених мультимедійному дискурсу, свідчить про те, що незалежно від типу дискурсу (політичний, науковий, філософський  тощо) однією з основних його функцій, яка  часто не є усвідомленою, є функція впливу на реципієнта дискурсу. Особливо яскраво ця функція презентується у масмедійному дискурсі, в якому вона  трансформується у функцію маніпуляції. Постійно зростаючий потенціал маніпулятивного впливу, широкий вибір способів та технологій впливу та недостатня вивченість сучасною гуманітарною наукою засобів мовної маніпуляції, що використовуються в медіа, зумовлюють актуальність досліджень в зазначеній галузі. 
2.1 Маніпуляція як явище, історія виникнення, особливості та її становлення у сучасному розумінні
Для розкриття питання маніпуляції як основної функції дискурсу необхідним є з’ясувати питання її тлумачення та її особливостей. Це дасть можливість зрозуміти істинне призначення маніпуляції та яке вона має відношення до масмедійного дискурсу.
Засоби масової інформації – це, насамперед, джерело інформації для суспільства. Людина сама по собі не може перевірити достовірність даних, що їй представляють ЗМІ, адже ці дані тим чи іншим чином вже викривлені та подані у ЗМІ. Будь-яка інформація, що потрапляє до суспільства, формується журналістами для формування думок, ідей та світогляду реципієнта. Таким чином, мозок особи наповнюється кліше, стереотипами, звичками, інтересами та правилами, установками, які надають ЗМІ та які людина, в свою чергу, приймає за власні. В той же час, в епоху діджиталізації, застосування технологій інформаційно-психологічного впливу – звичайна, прийнятна процедура, що застосовується у мас-медійному дискурсі. Відповідно, загроза прихованого маніпулювання масовою свідомістю – одна з найсерйозніших загроз сьогодення.
За твердженням О. Бикової, мовна маніпуляція суспільною свідомістю за допомогою засобів масової інформації одна з найбільш актуальних і найменш вивчених проблем сучасної культури мовного спілкування [16]. 
В епоху цифрових та інформаційних технологій маніпуляція є одним з основних способів надання  даних суспільству. Це відбувається тому, що еліта має потребу приховано нав’язувати свою думку без втрати свого іміджу. Панівні класи за всіх часів намагалися видавати свої інтереси за загальні.  
Масова маніпуляція як явище виникла лише у XX столітті завдяки підвищенню суспільної грамотності, новим здобуткам та відкриттям у області публіцистки та друку, проте, необхідно зауважити, що найважливішим двигуном процесу становлення явища масової маніпуляції, було створення нових медіа – телебачення, радіо, інтернету, газет та журналів. Важливим є те, що способи маніпулювання можуть бути абсолютно різними і залежати від структури держави  як такої.
У  тоталітарному суспільстві маніпулювання застосовувалося для насадження в свідомість людей жорстких стереотипів, які були вигідні владі. Зрозуміло, що у такому суспільстві немає необхідності конкурувати за владу, адже всі, хто проти діючої влади, негайно відправляються у в’язницю, і тому, способи маніпуляції є примітивними та грубішими, ніж ті, що застосовуються у демократичному суспільстві.
У випадку демократичного устрою держави, де існує право вибору та де суспільство має право голосу, влада діє витонченіше, застосовуючи технології іміджбілдингу, нейтралізації конкурентів тощо. Маніпуляція набуває прихованих форм, вона як хамелеон, змінюється і стає такою, якою ми її хочемо бачити [34].
Якщо звернутися до самого визначення терміну маніпуляція, то можна побачити, що коріння дефініції сягають латинської мови. Manipulus, основа терміну маніпуляція – має два значення: а) manus – рука (manipulus – жменя, від manus і ple – наповнювати) і б) маленька група [16]. 
У першому випадку вищевказаний термін застосовується у технічній сфері, тобто як рух за допомогою рук чи ручне управління. У другому значенні термін з'являється у Стародавньому Римі і означає невеликий, дуже мобільний загін воїнів - маніпулу.
Метафора терміну «маніпуляція» у сучасній інтерпретації цього слова складалася поступово. Дослідженнями дефініції спочатку займались психологи і вони висунули припущенням про те, що важливим кроком становлення сучасного розуміння цього терміну є позначення цим словом фокусників, які виконували нескладні трюки руками. Артисти-фокусники завжди описували свої трюки як «спритність рук і ніякого шахрайства» і, насправді, всі фокуси та ілюзії ґрунтуються на відволіканні уваги та на знанні психології людини. Гарні фокусники та ілюзіоністи досягають небачених висот у цьому та діють на увагу глядача завдяки саме методам маніпуляції.
Саме тоді, коли всі ці принципи увійшли в технологію управління поведінкою людей, виникла метафора маніпуляції в її сучасному сенсі – як програмування думок та бажань суспільства,  настроїв громадян з основною метою отримати ту поведінку та вчинки від суспільства, яка необхідна тим, хто маніпулює.
Батьком маніпуляції свідомістю слід вважати Йозефа Геббельса (1897 - 1945) – неперевершеного майстра пропаганди, оратора, маніпулятора та праву руку Адольфа Гітлера. Він започаткував три основні правила маніпуляції масовою свідомістю. Перше – максимально спростіть своє послання, далі –зробіть своє послання максимально емоційним, краще шоковим, і в кінці-кінців,  повторюйте його якомога більше разів [37].
Й. Геббельс  майстерно керував масами. Незважаючи на кульгавість, маленький зріст та низькі оцінки у школі, він володів харизмою, що могла керувати людьми. Він казав їм те, що вони хотіли чути, та обіцяв  те, що вони хотіли б отримати [37]. Маніпулювання людьми може розглядатися як використання іншої людини у своїх цілях для отримання власної вигоди. Психологічний сенс маніпуляції полягає в тому, щоб контролювати поведінку людей, управляти ними, отримувати над ними владу або переваги за рахунок обмеження їх свободи, створення такої ситуації, в якій об'єкт маніпулювання змушений поводитися вигідним для маніпулюючого чином, не маючи вибору або не усвідомлюючи його.
Способи та методи маніпуляцій були описані ще у стародавні часи, у роботах різних авторів та культур. В античний період, зокрема, Аристотель у роботі «Про софістичні спростування» згадував маніпуляцію. В епоху Відродження з'явилася досить відома робота Нікколо Макіавеллі «Государ». Наведемо  цитату з книги «…Государю немає необхідності мати всі чесноти, але є пряма необхідність виглядати такими, що володіють ними», яка є прямою  маніпуляцією [46, с.75]. 
На сьогоднішній час, велика кількість дослідників сходяться на думці, що маніпуляція у дискурсі – це «різного роду хитрощі в дискурсі, які мають на меті обманним шляхом переконати адресата стати на позиції автора мови, незважаючи на неспроможність фактичного та/або логічного обґрунтування питання» [45]. 
На думку І. Стернина маніпуляція – це «вплив на людину з метою спонукати її зробити щось (повідомити інформацію, зробити вчинок, змінити свою поведінку) неусвідомлено або всупереч її власним бажанням, думці, намірам» [73].
Дослідження, що проводяться для вивчення явища маніпуляції, зазначають дві ключові її характеристики. Насамперед, відзначається прихований характер впливу маніпулятора на маніпулюваного. 
З погляду М. Битянової, сила маніпуляції полягає в прихованому характері її впливу (прихований як факт впливу, так і його мета) [9]. 
Іншою важливою особливістю є обман як своєрідний вид спотворення реальності. Якщо говорити про спотворення дійсності, то тут застосовуються багато методів для впливу. Вони можуть включати як відверту брехню, так і приховування лише частини інформації, внаслідок чого відбувається формування спотвореної картини дійсності. О. Доценко стверджує, що «спотворення інформації варіюється від відвертої брехні до часткових деформацій, таких як підтасовування фактів або усунення по семантичному полю поняття, коли, скажімо, боротьба за права будь-якої меншини подається як боротьба проти інтересів більшості» [26].
Таким чином,   можна стверджувати, що маніпуляція свідомістю походить від витоків людської цивілізації. Управління людською свідомістю завжди було і буде основою існування політичної системи, а медіа - це рупор політики і саме вони застосовують маніпуляцію найхитріше та найприхованіше. Маніпуляція впливає на свідомість, а тому є когнітивним явищем, отож, детальніше це питання розглядається у наступному підрозділі роботи.
 
2.2 Маніпуляція як когнітивний феномен
	Аналіз робіт, що присвяченні питанню маніпуляції, доводить, що вона є психологічним та когнітивним явищем. Для того, щоб зрозуміти психологічне підґрунтя маніпуляції, необхідно виявити, як саме відбувається маніпуляція на рівні свідомості.
В класичному розумінні  слова, маніпуляція – це процес маневрування розумом іншої людини, щоб вплинути на особисту або  громадську думку за допомогою засобів, що звертаються до підсвідомості, насаджуючи певні ідеї та поведінку. Можна сказати, що маніпулювання – це процес, коли автор відхиляється від донесення правдивої та об'єктивної інформації та за допомогою певних технік схиляє та переконує діяти так, як бажає він. Маніпуляції у ЗМІ, зазвичай, не зосереджені на конкретній людині, найчастіше, вони впливають на певну соціальну групу чи суспільство в цілому [50]. 
Велика кількість вчених зазначає, що маніпуляції не впливають на кожну людину однаково, більше того, одна і та сама інформація може мати різний вплив на кожну особистість. Важливим фактором є життєва ситуація особи, тобто в різних обставинах  одна і та сама людина може по-різному сприйняти той самий текст. В свою чергу, відомий лінгвіст Т. ван Дейк виокремлює такі соціальні умови маніпуляції: приналежність до певної соціальної групи, інституційна позиція, професія, матеріал, символи тощо [88].
Якщо говорити безпосередньо про масмедійний дискурс, тут журналісти виступають як своєрідні інтерпретатори та посередники інформації. Сам соціум, по суті, є віддаленим від подій, тобто інформацію ми отримуємо від журналістів, а вони, в свою чергу, пропонують нам відомості через призму замовлення тих, кому вигідна маніпуляція. Отже, журналіст зображує в тексті ЗМІ не лише саму подію, а її психічний образ, описуючи, з одного боку, її об’єктивні дані, а з іншого підкреслюючи певний аспект і тим самим формуючи громадську думку про подію, що описується [51].
Можна зробити висновок, що основне завдання маніпуляції – вплинути на отримувача інформації. Варто також зауважити, що інформативна функція дискурсу сама по собі  зустрічається не часто, тому що будь-які дані в певній мірі впливають на реципієнта, формуючи тією чи іншою мірою його точку зору на описану подію, що можна розцінювати як вплив на його думки і поведінку, але маніпуляція, в свою чергу, також не можлива без інформування [34].
Маніпуляція – це когнітивний феномен, так як маніпулятор впливає на свідомість людей. Зазначаючи, що маніпуляція – це когнітивне явище, Т. ван Дейк,  виділяє такі види маніпулювання когніцією:
1. Маніпулювання короткостроковою пам'яттю. Цей тип використовує специфічні текстові та мовні характеристики, такі як заголовки, назви та слогани для маніпулювання свідомістю. Особливою характеристикою є те, що автор акцентує увагу на другорядній інформації, тобто не розкриває суті і у людини складається неповне розуміння ситуації. 
2. Епізодична маніпуляція. Такий вид маніпуляції впливає на епізодичну пам'ять, тобто на конкретні моменти чи комунікативні ситуації. Приводить до формування ментальних моделей, що зберігаються в епізодичній пам'яті, включаючи наші власні емоції та переживання, пов'язані з  певними комунікативними подіями. Ментальна модель – унікальна за своєю природою. Маніпулятори формують у маніпульованих певні ментальні моделі, акцентуючи увагу на вигідній для них інформації, що лежить безпосередньо у сфері їх інтересів, та замовчуючи інформацію, що суперечить цілям та намірам маніпуляторів.
3. Маніпулювання соціальною когніцією. Цей різновид діє на ідеологічні погляди, моральні норми і цінності так званими соціальними репрезентаціями. Соціальні репрезентації мають форму шаблонів і становлять основу будь-якої соціальної групи (будь-які політичні партії, феміністки, комуністи, шовіністи тощо). Соціальні репрезентації безпосередньо впливають на ментальні моделі людини [24]. 
Психологічною основою маніпулювання є використання схильності свідомості людини до стереотипного мислення. Процес мислення покладається не на логіку, а на минулий досвід при опрацюванні вже знайомих їй фактів та подій, проте, коли мозок опрацьовує новий матеріал, процес мислення доволі розгорнутий і застосовує логіку. Процес сприйняття – це механічна переробка інформації про ще невідоме явище в відому мозку форму (стереотип). Тобто, можна сказати, що стереотипи керують всіма процесами сприйняття інформації. Таким чином, преса використовує цю особливість та стандартизує матеріал під стійку загальну форму. У цьому випадку людина має сприймати повідомлення без зусиль, без внутрішньої боротьби та критичного аналізу [52].
Стереотипи формуються під впливом двох факторів: несвідомої колективної переробки та індивідуального соціокультурного середовища, а також за цілеспрямованого ідеологічного впливу за допомогою ЗМІ. За допомогою стереотипів легко маніпулювати свідомістю людини, оскільки стереотип тісно пов'язаний із життєдіяльністю суспільства загалом та конкретних груп людей зокрема. [55]. Відомий американський журналіст Уолтер Ліппман у книзі «Громадська думка» (1922) висунув цілу концепцію стереотипізації як основи пропаганди. Він вважав, що з усіх засобів впливу на людину найтоншим із винятковою силою навіювання є ті, які створюють і підтримують карту стереотипів. Нам розповідають про світ, перш ніж ми його побачимо. Ми уявляємо більшість речей перш, ніж познайомимося з ними на досвіді. І ці попередні уявлення. якщо нас не насторожить у цьому наше освіту, з глибини керують усім процесом сприйняття. Основний спосіб закріплення корисних стереотипів у свідомості – повторення.
Знання установок і переконань людини, що  сформувалися в ранні періоди її життя, дозволяють успішно нею маніпулювати [81]. 
Таким чином, ми виявили, що медіа аналізують та використовують психологічні схильності людини для маніпуляції її думками та вчинками. Вони вміло, а головне приховано, навіюють людині свої суб’єктивні та вигідні їм висновки, діючи при цьому на підсвідомість людини. Для подальшого розкриття теми потрібно дослідити, якими саме методами користуються ЗМІ для навіювання інформації, цьому і привячений наступний пункт роботи.

2.3 Методи маніпуляції
Лексичні та синтаксичні мовні одиниці, що є предметом нашої роботи,  можуть виступати у якості маніпуляційних прийомів, тому є доцільним розглянути та дослідити методи маніпуляції. 
Соціолог Г. Шиллер виділив методи маніпуляції за способом подачі матеріалу: метод дроблення та метод негайної подачі інформації. Суть методу полягає у подрібненні чи фрагментації матеріалу, тобто інформація подається порціями. Це, в свою чергу, створює протиріччя між часом та подією, що не дає людині ефективно скористатися поданою інформацією. З іншого боку, метод негайної подачі інформації подає матеріал, як той що не може чекати, терміновий, що надає інформації вигляду надзвичайної важливості, хоча вона такою може і не бути. Це хибне почуття терміновості відволікає особу від дійсно важливих речей та змінює вектор її уваги [86].
Найпоширеніші методи маніпуляції у ЗМІ:
Метод «обмеженого збігу точок зору». Особливістю є те, що журналісти крок за кроком спростовують громадську думку. Цей метод бере реальні точки зору суспільства та поступово змінює їх до тих, що необхідні автору. 
Спосіб відволікання характеризується відволіканням читача від значущою інформації за рахунок подання менш важливої  як сенсації. Таким чином відбувається підміна важливості матеріалу, а небажана інформація через неактуальність швидко забувається як малозначуща [58].
Метод семантичного маніпулювання характеризується ретельним вибором певних мовних символів, що викликають у індивіда певні  позитивні або негативні асоціації, що впливає на сприйняття інформації (наша людина – розвідник, їх – шпигун). 
Метод дозування інформації або метод ізоляції характеризується наданням неповного обсягу вибіркових даних  читачу, при цьому решта даних приховується. Цей спосіб широко застосовується у межах суспільно-політичних кампаній [41].
Метод перефокусування уваги застосовується з метою відволікання інтересу з небажаних та проблематичних подій на менш значущі та бажані для маніпулятора події. 
Метод ‹‹спіраль замовчування››. Цей метод характеризується наданням сфабрикованих соціальних опитувань, що вигідні маніпулятору. Це змушує людину, що дотримується певної думки, змінити її, щоб не виділятися з основної маси людей і не опинитися в незручному положенні [10].
Наклеювання ярликів. Цей метод часто застосовується у політичних гонках, коли опоненти навішують один на одного «ярлики». Завдяки ЗМІ, ці ярлики залишаються з нами надовго та чіпляються до того, чи іншого кандидати, явища, події.
Апеляція до конкретних фактів та документації. Цей метод бере за основу  схильність людини вірити даним, цифрам, а не пустим словам. Якщо людина отримує підтвердження, посилання до документи, закони, вона схильна більше довіряти ЗМІ.
Друковані видання найчастіше апелюють до логіки, а телебачення – до емоцій глядача. Саме тому, преса найчастіше використовує такі прийоми як: наклеювання ярликів, посилань на авторитети, використання рейтингів та даних опитувань громадської думки.
Часто разом з текстом ми бачимо фотографії, особливо, якщо це видання електронне чи кольорове. Фотографія також має великий вплив, адже автор може обрати картинку, яка буде завідома невиграшною або ту, яка не повністю відображає суть тексту. Також як маніпулятивний прийом можуть виступати підписи до ілюстрацій. Коментарі до фотографій можуть створити як позитивну, так і негативну оцінку побаченого.
Як спосіб маніпуляцію використовують і розташування різних повідомлень на сторінці. Найважливіші матеріали подаються зверху, коли увага читача ще сфокусована. Якщо мета полягає в тому, щоб читач сприйняв повідомлення як незначне, його слід поміщати в середині видання [25].
На сприйняття матеріалу впливає його розташування на смузі. Дуже важко зрозуміти зміст матеріалу, який роздроблений великою кількістю фотографій, різноманітних довідок та посилань. Якщо матеріал великий за обсягом, потрібно обов'язково виділяти головні думки, розбивати його на частини кількома фотографіями та підзаголовками, а також виділяти основні думки кольором.
Можна зробити висновок, що до основних  маніпулятивних  прийомів, що застосовуються в медіах та журналах, належать:
підбір фотографій;
їдкі коментарі до виразів та фотографій;
цитати, вирвані з контексту та супроводжені потрібним автору коментарем;
використання у заголовках виділення шрифту кольором, розміром, використання цитування, супровід статті заголовком, що не відповідає змісту;
особливості розташування повідомлення у структурі медіа та на смузі [34].
Особливості маніпуляції у медіа полягають у декількох відмінних рисах. Перш за все, медіа ресурси тиражуються на величезну аудиторію і дуже часто ЗМІ викликають звикання і стають наче «наркотиками» для особи. Не менш важливим є те, що засоби масової інформації залучають маси до процесу маніпулювання [34].
Аналіз  показує, яким широким спектром прийомів користуються ЗМІ у своєму прагненні контролювати свідомість людей. Характерним для всіх методів є те, що вони мають бути прихованими, саме тому найкраще використовувати сугестивні технології та методи,  які ми детальніше розглянемо у наступному підрозділі роботи.
2.4 Сугестивні технології маніпулятивного впливу
	Аналіз лінгвістичних засобів, що застосовують ЗМІ, є неможливим без розуміння сугестивних технологій впливу. Ці мовні засоби мають бути сприйняті підсвідомістю людини так, щоб вона вважала їх за свої думки та не піддавала сумніву, тому медіа і застосовують сугестію. 
Поняття новітніх технологій маніпуляції зароджуються з мистецтвом тлумачення та інтерпретації – герменевтики. З самого початку зародження цієї науки виникали різні школи тлумачення, проте в основному, вони займалися інтерпретуванням релігійних текстів. Вже у ХІХ ст. почалося становлення загальної герменевтики як самостійної наукової дисципліни, що займається дослідженням будь-яких текстів (і релігійних, і світських). Методами герменевтики спочатку користувались історики та філософи для інтерпретації та тлумачення давніх текстів на мову, що є більш зрозумілою сучасним людям; при цьому необхідно було також зберегти істинний сенс давно забутих подій. 
На теперішній день, прийомами герменевтики користуються і ЗМІ. З погляду маніпулятивних технологій це значить, що автори інтерпретують та тлумачать інформацію так, як вигідно саме їм. Радянський публіцист С. Кара–Мурза зазначає, що основна ціль маніпулятора - додати в контекст такі знаки, щоб вони підсвідомо, проте не нав’язливо, змінювали наше сприйняття тексту. Маніпулятор вплітає в текст своє бачення і нав’язує його читачеві, щоб його власне тлумачення інформації було спотворене в бажаному для автора напрямі, в той же час ми будемо думати, що це суто наші думки та ми самі дійшли до цього висновку [34]. 
Сугестія є предметом пасивного сприйняття, вона проникає в підсвідомість і швидко переходить в свідомість, закріплюючись там як власна думка. Відбувається процес, у якому адресат, отримуючи інформацію, запозичує її, не піддаючи будь-якому аналізу, приймає її, сам не усвідомлюючи. В цьому полягає основна небезпека сугестії для людини, адже це те, що вона, по суті, не контролює [63]. 
Дефініція терміну ‹‹сугестія›› на сьогоднішній день є такою: сугестія – це процес психологічного впливу на свідомість людини, при якому відбувається некритичне сприйняття нею переконань та установок. Більшість дослідників припускає, що дані, які закріпилися через навіювання,  дуже важко скорегувати чи взагалі зрозуміти [62]. 
Майстерні механізми маніпулювання є такими тільки в тому випадку, якщо вони впливають на свідомість приховано та, при цьому, приводять реципієнта до думок, якими він до цього не володів. 
У мультимедійному дискурсі застосовують саме текстові засоби сугестії (зміст та форма подання тексту, графіка, шрифти). Психолог Ю. Шерковін зауважує, що сугестія є ключовим методом у маніпулюванні свідомістю особи, а також додає, що навіювання є прямим вторгненням в психічне життя соціуму. При цьому інформаційний вплив організовується так, щоб думка, уявлення, образ безпосередньо входили у сферу свідомості й закріплювалися в ній як щось дане, безперечне та вже доведене [85]. 
Філолог Т. Стасюк вважає, що ціллю сугестивного впливу є створення нових меж, які обмежують діапазон вибору для свідомості реципієнта, таким чином навіюючи певний тип поведінки» [72].
Завдання навіювання – сформулювати у реципієнта довіру до інформації, яку він отримує, і придушити його скептицизм. Досягається це шляхом різних маніпулятивних дій по відношенню до поданої масмедіа інформації. Прикладами таких маніпулятивних дій можуть бути: одностороння і неповна подача інформації, інтерпретація в необхідному для цілей пропаганди світлі, вибірковість щодо фактів, що озвучуються, виривання фраз з контексту, навмисне спотворення інформації, відверта брехня і так далі.
Різні синтаксичні засоби, на кшталт парцеляції чи риторичних питань, також можуть бути використані з метою навіювання людині тих чи інших установок та цінностей [54].
Правильна побудова речення дозволяє розставляти акценти на потрібних для пропаганди місцях, тим самим задаючи для адресата певний наратив, за межі якого він не повинен виходити. 
При цьому, потрібно зауважити, що будь-який підхід ефективніший у комплексі, ніж методика у її одиночному використанні [63].
Можна зробити висновок, що для навіювання автори використовують методи спотворювання інформації. Вони інтерпретують та транслюють дані так, як вигідно їм при цьому це відбувається м’яко по відношенню до реципієнта, який навіть не розуміє, що відбувається. Аналіз цих методів та технологій наводять на думку, наскільки вони є етичними по відношенню до адресата та чи доцільно використовувати ці методи у ЗМІ, про що піде мова у наступному підрозділі.

2.5 Етична та моральна сторона маніпуляції
При проведенні аналізу маніпулятивних технологій у англомовних медіа одним з ключових постає питання доцільності та моральності використання лінгвістичних засобів у спробах маніпуляції суспільною свідомістю. 
Питання моральної допустимості маніпуляції може бути розглянуте у комплекті з питанням моральної допустимості брехні, що краще відображене у етиці. По суті своїй маніпуляція – це і є деякою мірою  брехня: брехнею можна розглядати приховування маніпулятором свого справжнього наміру, приховування своїх дій;  пряма вербальна брехня може використовуватися як маніпулятивний прийом.
І. Кант з Б. Констаном у своїй полеміці порушили питання брехні у суспільстві, обговорюючи, чи є вона прийнятною і чи  потрібно її заборонити взагалі.  І. Кант у есе «Про уявне право брехати з любові до людини» вважає, що брехні немає місця у соціумі, так як вона є несправедливістю як до людини, так і для світу загалом. Німецький вчений вважає, що, якщо ми заохочуємо та взагалі, вважаємо прийнятною брехню як собі, так і іншим, то це шкодить і нам, і соціуму загалом. Він стверджував, що брехня є непоправним злочином перед майбутніми поколіннями. 
І Кант є настільки радикальним у своїх поглядах, що стверджував наступне:  якщо злочинець прийшов в дім твого близького друга, щоб вбити його, а ти натомість сховав друга в себе в домівці, ти маєш повідомити зловмисника, що друг переховується у тебе. Кант вважає, що ми маємо завжди говорити правду, якою б гіркою вона не була та яких непоправних наслідків вона б не мала. Більше того, у цьому ж есе, він зазначає, що вже сама думка про необхідність збрехати робить індивідуума брехуном [32]. 
Ця позиція відомого німецького філософа досі викликає гучні обурення та дискусії у науковій спільноті. Вчений О. М'ясників розподілив думки усіх дослідників на три категорії. Перша категорія вчених категорично проти цих висловлювань І. Канта, стверджуючи, що брехня є частиною психіки людей та  мрії І. Канта про світ без брехні є утопією. Друга ж група відноситься нейтрально і  вважає, що брехня може застосовуватись у певних випадках, наприклад при порятунку близьких людей чи у допомозі іншим. Останні ж є послідовниками філософа та наступниками його думок про те, що правда – це найсвятіший обов’язок особистості і є навіть важливішою, аніж збереження цілісності людського суспільства [55].
Насправді, очевидно, що будь-яка дія, яка використовується з наміром маніпуляції,  стає  неправдивою. Л. Рюмшина вважає, що методи та способи можуть бути такими самими при різних способах впливу. Це означає, що посмішка може означати як  щирий намір людини, її відкритість та позитивний настрій, так і  бути засобом маніпуляції. Тобто, сам намір маніпуляції вже робить ситуацію маніпулятивною [69].
Таким чином, філософська дискусія навколо питання про моральну заборону на брехню не дає нам однозначної відповіді щодо моральної заборони на маніпуляцію, оскільки сама ця заборона виявляється відносною, а маніпулювати людина може не лише за допомогою брехні, а й за допомогою правди.
Якщо протилежністю брехні є правда, то протилежністю маніпуляції є щирість. Очевидно, що феномен маніпуляції складніший і його не можна розглянути як просту лінійну протилежність «правда–брехня». Варто виділити два феномени: маніпулювання через щирість (або правду) та щирість (правда) через маніпулювання. Суперечливе ставлення до маніпуляції виявлено й у звичайних, життєвих уявленнях [72]. 
Дослідження В. Знакова вказують на те, що люди часто застосовують брехню під час міжособистісного спілкування, вважаючи,  що брехати ‹‹для блага›› не тільки можна, але і потрібно. При цьому, вони не бачать себе брехунами, зазначачаючи, що брехня має місце, коли їм це вигідно [30]. 
Феномен суперечливого ставлення до маніпуляції був чітко розкритий в  дисертаційному дослідженны В. Шейнова: 92-95% опитаних автором респондентів хочуть навчитися захищатися від маніпуляцій, але водночас 85%-88% респондентів висловили бажання навчитися маніпулювати [84]. Зараз бачимо, що в людській спільноті зростає попит на різноманітну психологічну літературу, наприклад книги про нейролінгвістичне програмування,  яка навчає маніпуляції та засобам протидії їй. Це є дивним феноменом, який звучить так: «Я не хочу, щоб мною маніпулювали, проте сам вважаю потрібним вміти та робити це» [84].
Маніпуляція по суті переслідує інтереси маніпулятора. Та чи завжди це так? Деякі вчені мають  свою думку на рахунок цього. О. Негодаєва зазначає, що маніпуляція свідомістю соціуму не завжди носить негативний характер, вона також має на меті підтримувати порядок у державі. Тобто образи, слова, фотографії, що використовуються ЗМІ, можуть ставати захистом та спрямованим впливом на встановлення та підтримку спокою у державі та суспільстві. Задля забезпечення блага держави, як вважає дослідниця, така маніпуляції є корисною та необхідною [57].
З точки зору управління масами у період сучасності, дослідник О. Обисов вважає, що з розвитком технологій наше суспільство стає все більш неконтрольованим, багатогранним та складним, що події, які розгортаються,  є настільки суперечливими, що необхідно застосовувати інструменти маніпуляції свідомістю для гарантії порядку та подальшого розвитку [60].
Маніпуляція у системі розвитку організації, зазначає А. Нуріджанов – це далеко не завжди деструктивний феномен. Маніпуляція, як і будь-яка інша практика управління, може розглядатися як засіб створення та трансляції соціальних благ [59]. Дослідник визнає, що маніпулятивні технології загалом встановлюють відносини панування у колективі, яке принижує людську гідність, проте виділяє маніпуляцію м'яку «ефективну» та аморальну деструктивну. Питання про те, які характеристики матиме м'яка маніпуляція, автор залишає відкритим.
Протилежні думки щодо маніпуляції висловлюють інші психологи та відомі діячі. Багато хто з них, вважає, що маніпуляціє є негативною рисою суспільства. Наприклад, такі вчені як, Г. Грачов, Є. Доценко, Ю. Єрмаков зазначають, що вона є не що інше, як вторгнення у свідомість людини та посягання на її власні думки та особистісний простір. Таким чином, маніпулюючий входить у внутрішній світ людини, навіть не питаючи дозволу, порушуючи священне право на захист та недоторканність  життя. Також,                     Ю. Єрмаков додає, що маніпуляція є, по суті, заміщенням власних думок на думки інших. В. Шейнов взагалі зазначає, що це є джерелом конфліктів, в той час як Л. Рюмшина  стверджує, що маніпуляція є спустошливим та жахливим способом взаємодії між людьми [22, 26, 27, 84, 69].
Найбільш поширена проміжна позиція: маніпуляція визнається як об'єктивне, поширене і щільно вплетене в тканину людських взаємин явище; і хоча в цілому маніпуляція шкідлива,  іноді бувають ситуації, коли вона є морально виправданою, корисною і навіть необхідною. Замість безумовного осуду чи виправдання маніпуляції пропонується окреслити межі цивілізованого, морально допустимого використання маніпулятивного впливу. Зрештою, все відносно: брехня може бути людинолюбною, а правдою можна маніпулювати. 
Маніпуляція може розглядатися також з боку того, чи маніпулятор використовує маніпульованого як  інструмент досягнення цілі. Моральний статус маніпуляції ставиться під сумнів, адже методи та способи маніпуляції можуть бути подібними до того, як ми керуємо пристроями. З цієї точки зору маніпуляція передбачає ставлення до мішені як до пристрою, яким потрібно керувати, а не як до особистості, з якою потрібно вести діалог. Як каже Клаудія Міллс, маніпулятора цікавлять перш за все, причини маніпуляції як логічні її виправдання, а не як причинні важеля. Це означає, що для маніпулятора причини – це всього на всього інструменти, і погані причини можуть бути таким ж, або навіть кращими, ніж хороші [93]. 
Справа тут у тому, що маніпулятор ставиться до своєї мішені не як до іншого учасника повноцінного спілкування, оскільки для цього потрібно було б надати вагомі причини для того, щоб діяти так, як пропонує маніпулятор. Замість цього маніпулятор розглядає свою мішень як істоту, чия поведінка повинна бути викликана шляхом натискання найбільш ефективних «причинних важелів» [93].
Отож, бачимо, що вчені розділились в своїх думках і досі питання етичності є приводом для суперечок у науковому середовищі. Проте, важливо зазначити, що в більшості своїй сучасні вчені все ж згоджуються на думці, що маніпуляція  ЗМІ припустима, якщо вона  є виправданою. Можна сказати, що маніпуляція інформацією є зброєю медіа у так званих інформаційних війнах, характеристику яким ми надамо у наступному підрозділі.
2.6 Інформаційні війни  XXI сторіччя
Вивчення лінгвістичних засобів створення образу України, на наш погляд,  неможливе без глибокого розуміння особливостей   інформаційних війн, які ведуться  на шпальтах  сучасних медіа, маніпоулюючи свідомістю і поведінкою людини. 
Термін «інформаційна війна» є актуальним і важливим на сучасному етапі розвитку наукової думки. Якщо розглянути словосполучення ‹‹інформаційна війна›› у широкому спектрі, то  воно включає в себе маніпуляцію інформацією, збирання інформації та її викривлення з метою  пропаганди даних так, як вигідно зацікавленій особі чи особам [66]. 
Існує велика кількість визначень  поняття «інформаційна війна». Наприклад, Г. Вірен стверджує, що інформаційно-психологічна війна – це заходи інформаційного характеру, що мають на меті вплинути на свідомість мас та змінити поведінку людей, нав’язуючи при цьому їм думки, які не входять до їх інтересів, а також захист від подібних впливів [18]. 
Інформаційна війна є загрозою не тільки суспільству, а й загалом особистості. Як вважають, вчені Я. Шатіло та В. Черкасов першим прикладом інформаційно-психологічної війни є міфи, так як під час античних війн армії супротивників, чуючи історії про жорстокість один одного, лякались та втрачали моральний дух [83]. 
І. Василенко підходить до визначення цього поняття більш широко. Він зазначає, що війна такого типу характеризується поступовим інформаційним впливом на інфокомунікаційну систему супротивника для того, щоб створити прийнятний інформаційний простір і в подальшому проводити в ньому операції будь-якого роду - як політичні, так і геополітичн-, що будуть надавати повний контроль над цим середовищем [17]. 
В свою чергу, дослідники В. Лисичкин і Л. Шелепін відзначають, що це війна нового покоління, яка використовує душі людей як канал впливу для маніпулювання масовою свідомістю. Також вони стверджують, що основною метою війни цього типу є примус  суспільства діяти так, як потрібно зачинателю, а суспільства країни-противника діяти проти один один одного та власних інтересів [42]. 
Якщо ж говорити про ключові ознаки інформаційної війни, які і відрізняють її від війни у традиційному сенсі цього слова, то є слушною думка Георгія Почепцова, який вважає, що основними розбіжностями є невідповідність та вибірковість її впливу, непередбачуваність результатів та відсутність чіткої лінії фронту [64]. 
Зброєю іфномраційної війни є безпосередньо дані, інформація та знання, які поступово формують одне одного. Дані є певними ознаками ситуацій та об'єктів реального світу, інформація – це дані, що були зібрані, а знання – це та інформація, яка накопичується та інтерпретується через наш життєвий досвід.
Якщо, зброя – це інформація, то які ж завдання переслідує ця війна? В першу чергу, це вплив на свідомість, на систему вірувань, ідеалів, цінностей людини, на спосіб її життя та мислення, на поведінку та дії. Важливим завданням є позбавити людину або і все суспільство можливості чинити опір, схилити людей на свою сторону, придушити всі опозиційні сторони [20]. 
Необхідно зазначити, що такі війни розрізняються за ступенем впливу (рівні, наростаючі та низхідні), спрямованості (цільові та суспільні) та охоплення (регіональні, національні та міжнародні). Іноді інформаційні війни ведуться імпульсно, з періодичними сплесками активності. Важливо відмітити, що сторона, проти якої ведеться війна, може відчувати на собі ефект і протягом років, тобто такі впливи мають накопичувальну дію, а через те, що зараз всі державні структури так чи інакше пов’язані між собою інформаційними технологіями, цей вплив здійснюється з багатьох каналів, що завдає ще більших наслідків. Зрозуміло, що при цьому люди мають не помітити, що проти них здійснюється війна;  віббувається найвищий ступінь маніпулювання масами і такі війни з часом стають все хитрішими та витонченішими.  
Методами інформаційно-психологічних війн є пропаганда, агітація, дезінформація. Отож, бачимо, що ці методи застосовувались не тільки в минулому, але і зараз. Щодо цілей, то і вони залишаються незмінними протягом сторічь, а саме: перемогти супротивника, захопити території, ресурси, порушити цілісність суспільства свого ворога [47]. 
Для виконання своїх цілей держави застосовують засоби масової інформації, особливо Інтернет та соціальні мережі. Вони є найкращими помічниками у цьому, адже у світі діджиталізації абсолютно усі користуються медіа,  це єдиний ресурс зв’язку зі світом та подіями.
Попри велику популярність інших медіа, не можна заперечувати, що на сьогоднішній день основним ресурсом пізнання новин у країні та світі є Інтернет. Через це, всі інформаційні війни ведуться за допомогою інтернету. Він має певні переваги над традиційними медіа, а саме анонімність, багатовекторний вплив, відсутність верифікації, пріоритет живого спілкування, мультимедійність. Все це дає можливість розгорнути свою інформаційну кампанію проти держав у ще більшому спектрі та вплинути на свідомість більшості людей [45]. 
 Норберт Больц, що є популярним медіаекспертом зазначає, що через Інтернет люди масово почали не довіряти інформації, результатом чого є тотальна зневіра у істині. Особистість, яка читає новини в цій мережі, не має кордонів, не має заборон, не має контролю і тому «вона і вірить, і не вірить новинам одночасно, її параноя, що її обманюють та жага до знань співіснують в ній» [12]. 
Політична еліта та держава в цілому застосовує інформаційну війну, як джерело нав’язування своїх ідей та вірувань і це чітко прослідковується на сьогоднішній момент. Наприклад, ключовим та найбільш відомим прикладом інформаційної війни можна назвати холодну війну між США та СРСР, що призвела до розпаду останнього. Більш сучасним прикладом інформаційної війни можна назвати війну між Росією та Україною, що почалась у 2014 році і продовжується донині. Представники медіа відзначають, що українці не були готові до такої війни. Для прикладу, у інтерв’ю журналістам, відомий український блогер, що висвітлює новини у своєму Telegram-каналі Ігор Лаченков, зазначає, що інформаційний вплив дуже потужне знаряддя і може негативно впливати на людей, особливо в періоди війни: ‹‹Вони [росіяни]  намагались підірвати волонтерський рух своїми постами й закликами. Вони дуже чітко вміють розхитувати “зраду”. Вони розуміють, що це треба робити, коли в суспільстві велика напруга. Вони користуються певними новинами, і з них розганяють зраду. Суспільство гостро реагує на таку інформацію через велику напругу – всі втомилися і це дається взнаки›› [48]. Проте, також він відзначає, що українці зараз готові до такого пресингу з боку РФ і все краще протидіють дезінформації та фейкам. 
Росія у цій війні використовує чудовий засіб інформаційного впливу  проти України. Так,  в цьому ж інтерв’ю, Ігор Лаченков зазначає: ‹‹Спочатку кажуть, що це все – фейк, потім кажуть, що там була військова частина, а потім взагалі якусь дурню пишуть. А люди в Росії це все хавають. Все, що ми будемо казати, вони будуть спростовувати та вигадуватимуть своє. Ще я часто помічав, що чим тупіша у них версія щодо трагедій в Україні, тим краще вона працює в Росії›› [48].
Тож, можна зробити висновок, що маніпуляція  впливає на дії та на думки людей, на їх свідомість. Дослідник С. Расторгуев виділяє три рівня маніпулювання: перший рівень – це вплив на вже існуючі вірування, ідеали, норми, цінності та мотиви людей, підкріплення  їх у масовій свідомості; другий рівень – починається поступове та покрокове змінення цих думок з приводу певних ситуацій, фактів, подій, що в свою чергу, впливає на психічний та емоційний стан людини;  третім кроком є повна та кардинальна зміна установок людини, її життєвих орієнтирів на потрібні маніпулятору шляхом надавання особі чи суспільству нових, дуже важливих, шокуючих та приголомшливих даних [66]. 
З урахуванням цих рівнів можна сказати, що правильно подана інформація може контролювати специфічне прийняття рішення окремою людиною і певною групою в цілому. Для того, щоб ефективніше впливати на свідомість людей, засоби масової інформації використовують наступні техніки впливу на громадську думку: 1) подача величезної кількості матеріалу, щоб глядач не зрозумів суті проблеми; 2) спотворення картини, подання неповної частини ситуації; 3) подання неправдивої інформації; 4) подача інформації з особистими припущеннями і здогадками; 5) оприлюднення інформації якомога пізніше [   ].
Чому це працює? Відповідь на це питання дуже проста. Людина – це соціальна істота і більш за все їй потрібно знаходитися в соціумі; вона має почуватися частиною цього соціуму, а для цього - поділяти думки більшості. Тобто, якщо більшість людей думає так, то і особа буде поділяти ту саму думку, тільки,щоб не бути поза межами суспільства. Більше того, людині необхідна система координат – вона не може жити в невизначеності. Преса створює ілюзію цілісної картини світу і пояснює всі події, не виходячи за її межі. У все, що не суперечить цьому, охоче вірять. Тут і ґрунт для конспірології: не всі події легко пояснити збігом обставин, тому простіше звести все до змови.
Підсумовуючи, узагальнюючи різні думки, можна сформулювати визначення інформаційної війни. Інформаційні війни – це потужний інструмент управління суспільством, вони задіяні на всьому просторі держави-мішені протягом тривалого часу з урахуванням усіх доступних механізмів, включаючи пропаганду, психологічні атаки всередині держави, а також через дипломатичні кола в усьому світі.



Висновки до розділу 2
Маніпуляція є різновидом соціального впливу. Маніпуляція є прихованою і маніпулятор має на меті нав’язати жертві наміри, поведінку, думки та установки, які їй не притаманні. Ознаками для виявлення маніпуляції є: неясність, прихованість, намагання контролювати та управляти, застосування примусу та хитрощів для досягнення цілей, нав’язування. Кінцева мета маніпуляцій – вироблення в людини комплексу тригерів (збудників, подразників) та реакцій на ці тригери, що є важливою частиною формування моделі поведінки людини та її життєвих установок. 
Маніпуляція є когнітивним феноменом, адже напряму впливає на свідомість людини та сприається на схильність людини мислити стереотипами. 
Існує багато різних методів маніпуляції, серед яких найпопулярнішими є метод дроблення, негайної подачі інформації, замовчування, відволікання, найклеювання ярликів, апеляція до документів. 
Для того, щоб людина поглинала інформацію та не піддавала її сумніву, широко застосовуються також сугестивні технології маніпулятивного впливу. У мультимедійному дискурсі застосовують саме текстові засоби сугестії (зміст та форма подання тексту, графіка, шрифти).
Моральна сторона маніпуляції все ще ставиться під сумнів, тому думки різних вчених та дослідників з цього приводу розділились. Проте, більшість   вважають припустимою  маніпуляцію суспільною думкою  задля досягнення спокою у державі.
В сучасному світі на основі маніпуляції виникло таке явище як «інформаційна війна». Ця війна характерезується тим, що має на меті вплив на суспільство противника з метою дестабілізації ситуації та контролю.




















РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНИ
Темою нашої роботи є виявлення та систематизація лінгвістичних  засобів репрезентації образу України в сучасних англомовних засобах масової інформації. Такі засоби, вербалізуючи інформацію про Україну, формують в свідомості реципієнтів уявлення про нашу державу, викликають у читасів певні емоції (позитивні, негативні, нейтральні), а отже, дозволяють через вплив на когнітивну та афективну сферу людини маніпулювати її свідомістю.  Для досягнення поставленої в роботі мети ми виконали низку конкретних завдань, а саме:
1) проаналізували електронні  джерела (масмедійні дискурси) та вибрали з них фрагменти, які  несуть інформацію про Україну як окрему геополітичну одиницю, економічного суб’єкта, соціальну структуру, політичного гравця тощо;
2) дослідили, які лінгвістичні засоби використовуються в англомовних ЗМІ для вербалізації концепту «Україна»;
3) встановили, як за допомогою цих засобів відбувається вплив на читача;
4) провели кількісний аналіз таких засобів;
5) окреслили контури України, якою вона репрезентована на шпальтах англомовних медіа.
Було проаналізовано фрагменти   електронних  мас-медійних ресурсів відомих анголомовних видань, які містять інофомацію про Україну. Досягнення поставлених завдань дає змогу зрозуміти та виявити, якими мовними одиницями найчастіше апелюють автори до реципієнтів, а також як за допомогою певних лексичних засобів відбувається нав’язування вигідної  точки зору та маніпуляція свідомістю читача. 

3.1. Історія висвітлення концепту «Ukraine» на шпальтах англомовних ЗМІ 
Джералами фактичного матеріалу  нашої роботи є  сучасні електронні медіа ресурси, в яких репрезентується концепт «Ukraine». Для того, щоб виявити важливі інформаційні топіки, які представлені в ЗМІ нашого часу, вважаємо за доцільне зробити невеликий екскурс в історію та відслідкувати, як був представлений імідж України на шпальтах в історичному розрізі. Це сприятиме більш глибокому розумінню того, як представлена Україна в сучасних ЗМІ, розумінню  тенденцій та їх динаміки.
Як свідчить аналіз реферативних джерел з проблематики нашого дослідження,  до 1991 року погляд пересічного англійця на Україну був дуже обмеженим. Концепція України сприймалася крізь призму держави під назвою Радянський Союз. Проголошення незалежності та визнання більшістю держав нової країни – України – висвітлювалося в британських ЗМІ, але цей факт не вплинув на рівень ментального сприйняття пересічного громадянина. Вперше поняття України прозвучало на зимових Олімпійських іграх у Ліллехаммері (Норвегія, 1994 р.), де українська спортсменка Оксана Баюл з міста Дніпропетровська здобула олімпійське золото у фігурному катанні. Навіть церемонію довелося затримати через те, що організатори не змогли знайти гімн України у своїй аудіофонотеці (гімн завантажили з телефону приватної особи). Про це розповідає спортивна колонка британської The Sun. Як не дивно, більшість любителів британського боксу знайомі з поняттям Україна, асоціюючи його з іменем відомого боксера Кличка. Також, завдяки висвітленню в ЗМІ пісенного конкурсу Євробачення в Туреччині (2004), де українка Руслана Лижичко посіла перше місце, в тому ж «Sun» розмістили невеличку замітку про співачку з України. Але «orange revolution» 2004 року та зміна політичного курсу змусили ЗМІ всього світу описати події, що відбувалися в Україні того часу. Усі ці факти не могли не знайти відображення в мовному просторі періодичних видань Британії та у свідомості простих британців.
Дослідження найпопулярнішої британської преси: «The Journal», «The Daily Telegraph», «The Sun» показує, що поняття Україна пов’язане з певними процесами  у суспільній свідомості. Уявлення про Україну представлені у такому вигляді: 
1. колишня республіка колишнього Радянського Союзу;
2. країна, що розвивається в центрі Європи;
3. як держава страждає від хронічної корупції;
4. як територія, яка має найкращі в Європі родючі ґрунти;
5. як пішак у геополітичних війнах наддержав;
6. як держава, яка потерпає від російського вторгнення;
7. як країна з нестабільним політичним і слабким економічним курсом.
Проаналізувавши дані, що стосуються згадування України чи українців у статтях закордонних ЗМІ з кінця жовтня 2014 до кінця березня 2018 року, ми бачимо тенденції,  надані в Таблиці 1. [11].

Можна побачити, що перший сплеск активності відбувався під час українського-російських переговорів восени 2014-го («gas talks») між Україною та Росією.
«Газові проблеми» виявились такими цікавими, тому що сме вони та їх резуьтати безпосередньо впливали на інші держави, на стабільність постачання газу, також це мало вагомий вплив на здатність держави виплачувати борги.
Також, однією з гучних тем були переговори «нормандської четвірки» у Мінську (лютий 2015), загибелі 32 осіб на шахті ім. Засядька (початок березня 2015), внесенню змін до Конституції в частині децентралізації (кінець серпня – початок вересня 2015), «українським диверсантам» в Криму (перша половина серпня 2016).
У заголовках західних газет і новинних агенцій, що містять слова «Ukraine» або «Ukrainian», найбільше таких слів, як «fight», «kill», «conflict», «war», «attack», «Russia» і менше «cease-fire» (припинення вогню) та «peace».
Трохи рідше зустрічаються слова «separatist», «soldier», «troop» (військовий загін), «rebel» (повстанець), «Donetsk», «east». Дуже рідко згадується слово «Crimea». 
У заголовках телерадіомовної компанії BBC можна частіше зустріти слово «crisis». Це пояснюється тим, що у bbc.com всі новини, що стосуються конфлікту на сході України, а також кримського питання), публікуються під рубрикою «Ukraine crisis».
Наприклад, «Ukraine crisis: Crimea in the dark in Russia power row» або «Ukraine crisis: «Russian soldier's» lawyer found dead» [61].
Окремо варто розглянути матеріали видання Reuters як найбільшого постачальника новин про Україну.
Reuters також активно вживає вищезазначені слова, що стосуються війни в Україні. Велика  увага приділяється проблематиці державного боргу, також у заголовку імовірніше зустріти слово «Putin», ніж, наприклад, «Poroshenko» або «Ukraine president».
	У період з 2016 по 2018 роки можна побачити, що Україна загалом згадується у контексті Росії. Наприклад, 23 березня 2017 року велика кількість ЗМІ писали про вбивство в центрі Києва екс-депутата російської Держдуми Дениса Вороненкова, що також стосується Росії. 
Кібератака віросом Petya.A була досить обговорюваною темою у ЗМІ, також важливою темою виявилось рішення Стокгольмського арбітражу щодо суду між Нафтогазом та Газпромом.
Воєнні дії на сході України залишаються топ-темою. Найчастіше серед заголовків зустрічалося словосполучення «eastern Ukraine»/»east Ukraine». Новини про війну на сході України у більшості випадків містили дані щодо кількості загиблих, бої та артобстріли. Також активно обговорвались економічне життя країни, а саме націоналізація ПриватБанку, відставка Валерії Гонтаревої, переговори з МВФ, валютні операції.
Якщо відстежити, як змінилася тематика західних ЗМІ за майже 4 роки, то війна, газ і санкції залишилися топ-темами про Україну, а пропали з «радарів» теми державного боргу й мирних переговорів «нормандської четвірки».
До основних тем, що висвітлюють західні та українські журналісти  у період з 24 лютого 2018 року і до тепер, належать: повідомлення про початок широкомасштабної війни, головна інформація про міста та жертв атак, санкції проти Російської Федерації, а також допомога, яку надавали різноманітні країни, аналіз та прогнози на майбутнє, гуманітарні катастрофи, військові злочини проти громадян, репортажі та нариси про героїчних опір захисників України, про організацію роботи волонтерів, зустрічі лідерів держав та їх виступи та заяви щодо війни. Президент України Володимир Зеленський, в свою чергу, своєю медійною активністю забезпечив належний рівень спілкування з громадянами України. Щоденно один або два виступи президента містили важливу інформацію про хід оборони України, роз’яснювали позицію нашої держави, підтримували дух у військових, інформували про взаємодію із західними союзниками.
Можна підсумувати, що в заголовках західних медіа слово «Ukraine» або «Ukrainian» найчастіше зустрічається  поряд зі словами, що описують конфлікт на сході України («war», «conflict», «attack», etc.), ніж, наприклад, реформи чи боротьбу з корупцією [89]. 
Проаналізувавши історію того, як відбувалось становлення концепту «Ukraine» в розрізі 30 років, ми можемо більш глибоко вивчити лінгвістичні засоби, які репрезентують Україну у сучаних англомовних медіа-реурсах.

3.2. Специфіка лінгвістичних засобів, що репрезентують імідж України у сучасних ЗМІ

Результати нашого дослідження дозволяють  зробити висновок про активну участь метафори як превалюючого  механізму формування іміджу України у мові публіцистичних текстів. Вона відіграє важливу роль в інтеграції вербально-логічної та чуттєво-образної системи людини і є ключовим елементом категоризації картини світу. 

3.2.1.  Вербалізація  концепту «Україна»  за допомогою метафор

         Серед лексичних засобів, що репрезентують концепти тієї чи іншої мови, найбільш цікавими для дослідження є метафори. В рамках когнітивної лінгвістики наголошується,  що мовні метафори є наслідком асоціативності людського мислення.
Традиційно під метафорою розуміється механізм мови, що полягає у вживанні слова, що позначає певний клас предметів, явищ і т.п., для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або найменування іншого класу об'єктів, анологічного даному в будь-якому відношенні. У більш широкому значенні «метафора» застосовується до будь-яких видів вживання слів у непрямому значенні [68].
Метафори  як мовні елементи стають можливими саме тому, що вони існують у понятійній системі людини, адже процеси мислення людини – метафоричні. Можна сказати, що метафори не обмежуються лише мовою, сферою слів, саме наше мислення є метафоричним. Саме це мають на увазі, коли йдеться про те, що понятійна система людини впорядковується і визначається метафорично. Метафоризація заснована на людській здатності порівнювати, асоціювати і таке порівняння відбувається залежно від самої людини, її знань та думок  [14].
В свою чергу, когнітивну метафору розглядають як ментальну операцію, як спосіб пізнання, категоризації, концептуалізації, оцінки та пояснення світу [14]. Якщо говорити більш загально, то метафора – це бачення одного предмета через інший, це знаходження в них подібностей та представлення їх у незвичному сенсі. 
Відповідно до теорії концептуальної метафори, вона є когнітивним процесом взаємодії між структурами знань двох концептуальних доменів, структуруючи наше повсякденне сприйняття і мислення [80]. Домени у цьому сенсі, це певні області співіднесення концептів, до яких належать – сфера джерела (концептуальний корелят, з яким відбуваєтья  порівняння) та сфера-мішень (концептуальний референт - «цільовий концепт або концептуальний комплекс, що ідентифікується за допомогою метафори»). Між когнітивними елементами існіють «консонантні відносини», тобто існування одного когнітивного елемента  збалансовано з  існування іншого [92].   В наступному розділі нашої роботи ми зупинимось на аналізі референтів та корелятів метафор, що несуть інформацію про Україну, більш детально. 

3.2.2. Референти та кореляти концептуальної метафори в масмедійному дискурсі
В нашій магістерській роботі ми проаналізували референти та кореляти концептуальної метафори в електронних масмедійних ресурсах. Наш аналіз включає тематичну класифікацію референтів та корелятів метафор  а також їх кількісний аналіз.
Референти метафор, що описують  Україну у англомовних ЗМІ, відносяться до певних груп. Концепт-гіперонім «Україна», що представлений в англомовних ЗМІ, допускає виділення наступних концептів-гіпонімів: 
Україна як ГЕОПОЛІТИЧНА ОДИНИЦЯ 
політичне життя (політичні особистості, внутрішня політична ситуація) 
соціальне життя 
міжнародні відносини
економічне життя
війна
Концептуальне поле «Україна як геополітична одиниця» інформує про Ураїну як державу, про її цілісність у рамках геополітичної та політичної структури. Це поле є найбільш широким, проте найчастіше під ним мають на увазі політиків та громадян, що і створюють державу. Історія України представлена в межах певних просторово-часових рамках, в яких відбуваються певні події, що несуть емоційний піддекст.
 «Міжнародні відносини» зображуються як відносини України з окремими державами, те, як Україна позиціонує себе на геополітичній арені світу, її вчинки та дії у міжнародному сенсі, її ставлення до інших держав.
«Соціальне життя» як концептуальне поле несе інформацію про суспільство,  про життя звичайних людей, соціальні події та проблеми. Більш важливим є те, що це поле інформує інозомнего читача про образ українців як нації.
Концептуальне поле «політичне життя» - найширше концептуальне поле, адже по суті події, що відбуваються в політиці, мають  найбільший відгук у самій Україні та світі. Наприклад, події Майдану були викликані саме політичними діями, що запустили ланцюжкову реакцію до подій, що відбуваються зараз.
В свою чергу референт «економічне життя» описує економічний стан, економічні відносини як у середині держави, так і економічні дії за її межами, зв'язки між Україною та світом у рамках економіки.
З лютого минулого року актуальним референтом масмедійних метафор став референт  «війна». Це поле повідомляє про те, що відбувається на війні, про військо, оборону держави, збройні сили. Також сюди входить потужність, потенціал військових, безпека держави та її боротьба з ворогом.
Подані вище понятійні сутності, які виступають в якості референтів метафор в  статтях іноземної преси, мають різний ступінь кількісної представленості. Це зумовлено, перш за все, тим, що для авторів статей певні поняття мають більше значення, у той час як інші концепти не перебувають у фокусі авторської уваги.
Для аналізу іміджу України на шпальтах англомовних ЗМІ потрібно вставовити, які концепти-референти є центральними та другорядними, що ми і  будемо робити за допомогою кількісного аналізу. Саме аналіз цих полей допоможе виявити, на які топіки звертають увагу іноземні ЗМІ, та які засоби вони використовують для того, щоб вплинути на своїх читачів.
Кількісний аналіз референтів авторських метафор дозволив нам розташувати їх за принципом зменшення частотності, що має наступний вигляд (цифра праворуч відповідає кількості концептуальних метафор  з певним референтом):
Поле Україна ЯК ГЕОПОЛІТИЧНА ОДИНИЦЯ  
Україна як держава – 24
Політичні інституції – 15
Поле ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ – 15
Поле СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ – 10
Поле ВІЙНА – 25
Поле МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – 7
Поле ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ  
політичні особистості – 10
внутрішня політична ситуація – 5
У межах поля УКРАЇНА ЯК ГЕОПОЛІТИЧНА ОДИНИЦЯ мовні засоби зображають Україну як єдине ціле, як неподільну одиницю. 
Наприклад:
Ukraine rewrites Soviet history on polemical laws on «de-communisation» (1).  
When Ukraine became independent in 1991, there were expectations that it would in the near future become a wealthy free market democracy and a full member of the European and Euro-Atlantic communities (11).
the death of tyranny and the Soviet empire, but the rebirth of the state of freedom (2).
A sovereign, independent and stable Ukraine firmly committed to democracy and the rule of law, is key to Euro-Atlantic security” (17). 
У кластері ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУЦІЇ ми бачимо метафори, що дають нам можливість дізнатись  про внутрішньо-політичні організації України та їхню діяльність а також про політичі відносини України та світу. Наприклад:
“U. N. Secretary General Guterres has been working on a plan that would enable Ukraine to export millions of tons of grain stockpiles that have been stuck in Ukraine’s Black Sea ports due to the war – a move that could ease a global food crisis that has sent wheat and other grain prices soaring. At least 22 million tons of grain are stuck in Ukraine due to the war” (44).
Ukrainian officials called Thursday for the establishment of a special tribunal to try Russia for its war of “aggression” (45).
В розділі 2 ми розглядали маніпуляцію як основний механізм впливу на читача. В наведених прикладах, на  наш погляд, маніпуляція полягає в нав»язуванні читачеві думки  про загрозу голодної смерті для жителів багатьох країн через блокаду українського зерна. 

Поле ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ інформує читача про діяльність українських економічних  структур та їх  відношення з іншими міжнародними економічними організаціями. Наприклад:
The United Nations, Nato, European Union and US have all urged Russia to reverse its decision to pull out of a deal that allowed Ukrainian grain exports via the Black Sea, amid fears of a global food crisis (1). 
“when Ukraine was suffering from a big corruption problem itself” (31).
The Kyiv regime has launched new gangs of foreign mercenaries and nationalists, military units trained to Nato standards and under the de-facto command of Western advisers (7).

Поле СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ, яке включає метафори, що зображують як живе український народ, які події відбуваються та які настрої у суспільстві. Наприклад:
Ukrainians celebrated Orthodox Easter on Sunday, the bloody struggle in Mariupol continued, keeping thousands of civilians trapped in the besieged port city (10).
Ukraine’s cities have been under attack ever since, with the locals putting up a courageous resistance at street level to ensure the conquest is far from the formality Mr Putin and the Russian military appear to have assumed it would be (3).
Today many Ukrainians remain poor and disillusioned with the country's politics (12).
Russia did not have the missiles to destroy "the Ukrainian will to live", he added in a defiant message (9).
		Поле ВІЙНА включає події з фронту, тобто зображує те, що відбувається в гарячих точках, наслідки та прогнози. Наприклад: 
where Ukrainian forces and civilians remain trapped as Russian forces deny humanitarian corridors, according to a deputy commander of the last remaining Ukrainian forces fighting for Ukraine in Mariupol (10).
something along the lines of the Ilovaysk debacle last summer, when Ukrainian forces were encircled by insurgents and possibly regular Russian forces, and were ambushed as they attempted to escape (14).
The Ukrainian army’s deft game of misdirection, touting a counter-offensive in the south before attacking in the northeast, caught Russia off guard. And it validated the Ukrainians’ arguments that intelligence collaboration and billions of dollars in weapons and materiel supplied by Western allies would yield results on the battlefield (8). 
 “Russian officials and state-run media outlets have suggested, without evidence, that the attack on the shopping mall was a deliberately staged provocation by Ukrainian forces” (5).
“The conflict between Ukraine and Russia could take “a more unpredictable and potentially escalatory trajectory” (26). 
the US package would “bolster the security of Ukraine and 18 of its neighbours, including … many of our Nato allies as well as other regional security partners (15).
The long-awaited counteroffensive came at a crucial moment in the conflict. After months in which Ukraine’s fate seemed sealed, with Moscow cornering Ukraine in the Donbas and threatening to advance towards Odesa, the reconquest of territory by the Ukrainian armed forces seems to have raised the morale of the people, who are resigned to a conflict that could last for years. (15).
It is hard to imagine that even nuclear strikes will allow Russia to break Ukraine’s will to resist. But the threat that will emerge for the whole of Europe cannot be ignored. (15).

Поле МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ є найбільш популярним та найбільш цікавим для іноземних медіа. Ц поле характеризується представленням України як держави на міжнародній арені та її відносинам з іншими державами. є одним з найбільш часто вживаних концептуальних кластерів у статтях англомовних ЗМІ. До цієї групи відносять метафори, які характеризують  Україну як державу на політичній арені світу,  її діяльність та зв’язки з іншими державами. Переважна більшість статей висвітлює відносини України з Росією, про що свідчить аналіз  фактичного матеріалу, який суттєво  насичений  метафорами, що  висвітлюють цю сторону діяльності нашої держави.  Наприклад:
With rivers of aid pouring into Ukraine from the United States and Western Europe, it would be easy for high- and low-level crooks to skim and not be caught (47).
Since June 2020, Nato has also recognised Ukraine as an “enhanced opportunity partner” (17).
“Instead, the war’s boundaries are being expanded and the war itself recast as a struggle between democracy and autocracy” (27).
The Kremlin leader is widely believed to resent Ukraine’s aspirations to be a free, western-style democracy and to reject its loss and that of other former Soviet satellite states following the collapse of the USSR in 1989, insisting in a televised address in February: “Ukraine is an inalienable part of our own history, culture and spiritual space. These are our comrades, those dearest to us – not only colleagues, friends and people who once served together, but also relatives, people bound by blood, by family ties.” (17).
Поле ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ 
Концептуальні кластери:  політичні особистості – 40
					внутрішня політична ситуація – 16
В рамках кластеру «політичні особистості»  концепт ПЕРСОНАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ педставлений найбільш широко. Закордонні журналісти за допомогою метафор зображують політиків держави, формують іміджі окремих політичних персоналій. Наприклад:
Zelenskiy’s story represents the fluidity and divides between Russian and Ukrainian cultural audiences (6).
Zaluzhny has become the face of the war effort (8).
When Zaluzhny walks into a dark room he does not turn on the light, he turns off the darkness (8).
He (Zelensky) has rallied the nation with his speeches and videos, and given voice to Ukrainian anger and resistance to the Russian invasion (31).
		Концепт ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ також широко висвітлюється у медіа. Наприклад: 
Yanukovich's actions had violated the constitution and «to the detriment of the sovereignty, territorial integrity and inviolability of the defence, state and economic security of Ukraine, provided assistance to a foreign state» (23).
Mr Poroshenko, one of Ukraine's wealthiest oligarchs, was elected in a snap vote after former pro-Russian President Viktor Yanukovych was toppled in the February 2014 Maidan Revolution (24).
He (Zelensky) issued a denial after Poroshenko dubbed him a “Kolomoyskyi puppet” – although many members of Zelenskiy’s campaign team also have links to the oligarch (25).
	Приклади вище свідчать про те, що увага іноземних ЗМІ концентрується зараз на воєнних подіях та персоналіях української політики. З навдених вище прикладаів  бачимо, що англомовні ЗМІ описують політичні події та украінських політичних діячів здебільшого в негативному світлі, наголошуючи на корумпованості та невиправданих надіях;  народ в свою чергу, представлено  як стійкий та мужній, проте фінансово бідний. Також, можемо побачити як анголомовні ЗМІ висвітлюють Україну залежною від заходу,  нав’язуючи думку про те, що Україна бореться тільки завдяки допомозі Європи. 
Застосовуючи  метафоричні конструкції  ЗМІ  маніпулюють свідомістю читача, адже метафори є найкращим засобом створення певних асоціацій, а, отже, навішування ярликів;  вони вдало вплітаються в текст та стають «невидимими» для читача,  діючи на його підсвідомість.
Одним з важливих факторів дослідження метафор у закордонних публікаціях є дослідження концептів-корелятів, характеристики яких використовуються авторами публіцистичних текстів при зображенні концепту «Україна». 
Для опису будь-якого концепту  залучаються один або кілька концептуальних корелятів, які здатні викликати образні асоціації, що виходять за межі однієї концептуальної царини. 
Дослідження метафор, об’єктом зображення в яких є Україна в статтях англомовних ЗМІ, виявило, що серед концептуальних корелятів переважають концепти ЛЮДИНА та АРТЕФАКТ. Загалом у нашому дослідженні ми виявили такі мовні кореляти: ЛЮДИНА; АРТЕФАКТ (цей концепт включає концепти-гіпоніми ЗБРОЯ, ПРЕДМЕТИ ПОБУТУ), ПРИРОДНІ ЯВИЩА  і РЕЧОВИНА. 
Таблиця 2 – Кількісний аналіз використання корелятів метафор, що репрезентують імідж України. 									
Кореляти	Кількість	Приклад	
Людина	77	…The fall of Lyman makes a mockery
Артефакт	15	…nuclear missiles was a “destructive” act that created a vacuum and stoked additional security risks.	…Russian dissident being jailed for opposing the invasion of Ukraine	…turned into a defensive line with concrete pyramids known as “dragon’s teeth”	…The administrative offices of the adjacent hydroelectric plant had been turned into a bastion, bristling with weaponry.
Природне явище \тварина	11	… missiles thundered through the sky.	…ape with a bomb	… biting Sanctions
Речовина	8	… touched off the Orange rebellion	…to help cement Ukrainian democracy
Всього	111	


З таблиці ми бачимо, що найчастіше в метафорах  іноземних ЗМІ використовується корелят ЛЮДИНА. На нашу думку,  це можна пояснити антропометричністю метафори. Аналіз фактичного матеріалу показав, що метафора відіграє провідну роль у формуванні іміджу України у мас-медійному просторі і здійснення (за допомогою створення асоціацій) впливу на реципієнтів інформації. Наш аналіз показав також, що є низка інших засобів, які формують образ Украєни. Про них піду мова у наступному розділі нашої роботи. 




3.3 Лінгвістичні засоби та сугестивні стратегії   формування іміджу України у англомовному   дискурсі

Аналіз фактичного матеріалу дозволив нам виявити ряд  інщих мовних засобів, що формують імідж України, а саме: епітетів та порівнянь. Ці лінгвістичні засоби використані для того, щоб надати образам певного експресивного та емоційного забарвлення, створити в уяві читача  позитивні або негативні асоціаціі з концептом, що вербалізується.
Масмедійний дискурс потребує креативності та вигадливості, адже необхідно, щоб читач підсвідомо «споживав» ці мовні засоби,  без розуміння того, що ним маніпулюють.  Проаналізуємо декілька прикладів. 
Політичні особистості завдяки епітетам та порівнянням, рамочним конструкціям та повторам, наділяються рисами, що іноді є взаємовиключними, але досить яскравими та такими, що мають неабияку впливову силу: 
Наприклад:
а) негативні образи політичних діячів, створені за допомогою епітетів: 
Before becoming president, Mr Poroshenko had been known as the «chocolate king» (30).
Zelenskiy has run a slick and modern campaign, but it has been marked by a lack of specifics (28).
Within weeks, one of Ukraine's wealthiest oligarchs, confectionery tycoon Petro Poroshenko, won a snap (12).
Ukraine's exiled president, Viktor Yanukovych (33).
that Poroshenko, the owner of the Roshen confectionery empire and one of Ukraine’s richest businesspeople (34).
Mr Yanukovych tried hard to shed the image of being «Moscow's man» (33).
The pro-Kremlin leader fled to Russia days later (33).
б) позитивні образи політичних діячів,  створені за допомогою епітетів:
It's also been announced that the opposition leader Yulia Tymoshenko is to be released from prison (32).
Zaluzhny is likely to occupy a prominent role. He was part of the Ukrainian brass who spent years transforming the country’s military from a clunky Soviet model into a modern fighting force. (8).
She (Tymoshenko) is a veteran campaigner, who played a leading role in the 2004 Orange Revolution - Ukraine's first big push to ally itself with the EU, defying Russia (12).
One widely shared image shows the “Iron General” kneeling in front of the sobbing mother of one of his soldiers (8).
Президент нашої держави Володимир Зеленський спочатку не сприймався серйозно західними ЗМІ, проте зараз ситуація змінилася і ЗМІ описують його не тільки як коміка в минулому але і як лідера держави:
His Achilles heel, however, is his relationship with Ukraine's most controversial oligarch, Igor Kolomoisky, says our Kiev correspondent (35).
while he (Zelensky) remained in the capital to bravely lead the defence and rally the international community to send more weapons, more armoured vehicles and more military aid (31).
But the 44-year-old law graduate, a political newcomer, has found a voice (31).
Volodymyr Zelensky is a quiet, charming, unassuming man (36).

Також широкого застосування у мові ЗМІ набули порівняння. Наприклад:
This is like a resort to us. We are going to move here (13). 
When explosions are reported in the Russian media, they are often referred to as “claps”, like the innocuous clapping of hands (19).
In an interview with CNN on Friday, Ukraine’s foreign minister, Dmytro Kuleba, described what followed the Madrid attack as “more weird” and “even sick” (20).
 “These images are, after all, symbols of our struggle against the enemy … We’ll do everything to preserve these works of street art as a symbol of our victory,” he (Oleksiy Kuleba) said (21).
The destruction of Ukraine, as an independent state, as a nation, as a free people. But again, the Kremlin’s attempts to swallow our state, piece by piece, as it did a century ago, are failing (22).
Russia wants to turn Ukraine into a “dependent dictatorship” like Belarus (29).
У нашому дослідженні ми помітили, що  автори статей часом вдаються до використання ряду лінгвістичних прийомів нейролінгвістичного програмування (НЛП — напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає структуру суб'єктивного досвіду людей, що займається розробкою мови його опису, розкриттям механізмів і способів моделювання досвіду з метою вдосконалення і передачі виявлених моделей іншим людям) [63]. Частостним, зокрема, є прийом «зв’язки» (штучного умонтування необхідної інформації, потрібного відеоряду в позитивний чи негативний контекст залежно від мети, яку ставить перед собою маніпулятор). Мовою НЛП цей процес зветься «якірне позиціонування через уведення в синонімічний ряд»:
Наприклад:
Mr Poroshenko, a chocolate magnate and one of Ukraine's wealthiest people, was elected in a snap vote after former pro-Russian President Viktor Yanukovych was toppled in the February 2014 Maidan Revolution (35).
За допомогою цього прийому, ЗМІ, маніпулюючи інформацією, намагаються закорінити в свідомості читачів  інформацію  так, щоб представити П. Порошенка як олігарха та магната,  віддалити його від простих громадян.
Окрім цього, одна і та ж визначна для країни подія, в залежності від експресивної інтенсивності  підібраних слів, може розглядатися як нейтральна, позитивна чи негативна. Наприклад,  революція на Майдані, що була в 2014 році, має декілька репрезентацй – від революції  до повстання та простого бунту:
country's 2014 popular uprising — called the Maidan revolution (37).
sparked massive protests with hundreds of thousands of people taking to the streets of Kyiv (38).
turned increasingly bloody and even deadly (38).
protests of winter 2013-14 against Ukraine’s then president Viktor Yanukovych (39).
Прийом рефреймінгу, згідно з  теорією сугестивного навіювання та НЛП, стимулює здатність людини, групи чи мас поглянути на поведінку чи подію під іншим кутом. Цей прийом змінює контекст на такий, у якому те, що пов’язане з проблемою, постає, як певний позитив, цінність. 
Цей прийом базується на тому, що конкретне переживання, поведінка, подія мають здатність набувати різного змісту й зумовлюють неоднакові наслідки відповідно до контексту. Для прикладу можна розглянути інформацію, що ЗМІ публікують з приводу Віктора Януковича, у минулому президента України:
Yanukovych himself is under investigation on suspicion of mass murder linked to the deaths of over 100 demonstrators in Kyiv’s Maidan Square in 2014 (40).
Interpol has put ousted former Ukrainian President Viktor Yanukovich on its international wanted list, for charges of embezzlement and financial wrong-doing brought against him in Ukraine (41).
В наступних же прикладах ми бачимо, що ЗМІ також пишуть про його відсторонення, не називаючи причин, тобто наголошуючи, що він все ще легітимний президент: 
He, as well as other members of his family and close friends, have been accused of accumulating significant personal wealth by creaming off public money (41).
It was his second statement made from the Russian city of Rostov-on-Don where he fled to when he was removed from power by the Ukrainian Parliament (42).
Yanukovych claimed that he was still the legitimate leader of Ukraine and that he fled Ukraine because of a direct threat to his and his family’s lives (42).
В масмедійному дикурсі вживається також прийом неодноразового повторення та виділення ключової тези – тиражування й акцентування базової тези з метою фіксації   її у свідомості  та пам’яті  слухачів. В наступному  прикладі наголошується на незалежності України: 
A sovereign, independent and stable Ukraine (43).
Прийом  використання контрастів (звуження можливих альтернативних рішень через використання принципу «або-або» з метою тиску на читача, при цьому читач баче ілюзію вибору, а також створює враження абсолютно логічного доведення. Наприклад:
The world has a choice: act decisively now or face a larger conflict with Russia (46).
Ukraine is corrupt, but the enemy is even more corrupt (47).
За допомогою цього прийому у свідомості читача зароджується думка про те, що світ має  стати на сторону України, навіть незважаючи на її корумпованість. 
Повторення схожих фраз про характер і особистісні характеристики поведінки та ставлення до своїх опонентів формують ставлення читача до минулого президента Україна Петра Порошенка як  політика, що володіє імперією і все ще пропагує «старий» (корумпований) шлях вирішення проблем: 
The prosecution has accused Poroshenko, owner of the Roshen confectionery empire and one of Ukraine’s richest businessmen, of being involved in the sale of large amounts of coal that helped finance Russian-backed separatists in eastern Ukraine in 2014-15 (48).
Poroshenko still works in the old way: the judiciary remains alarmingly corrupt and the oligarchs still wield influence (28).
Poroshenko was defeated by voters following a corruption scandal and a mixed record on reforms (48).
Також при проведенні дослідження було помічено чисельне використання прийому вживання невизначених дієслів (використання у комунікативному процесі дієслів, які не дають уявлення про конкретниый спосіб дії). Переважно цей прийом вжито при згадуваннях колишнього президента України Віктора Ющенка:
Yushchenko was elected president of Ukraine in 2004, took office in 2005 and remained there until 2010. However, Ukraine's 2004 presidential election was anything but ordinary (49).
Ukraine's former president Viktor Yushchenko says he hopes Europe will wake up (50).
Yushchenko, who served as the country's president from 2005 to 2010 (16).
	Як бачимо, дієслова, що використовуються авторами для окреслення діяльності третього президента України є нейтральними, безбарвними, позбавленими будь-яких емоцій; в цих  прикладах він висвітлюється як звичайний політик, який не зробив того, що від нього очікували, тобто виявився в загальному неефективним лідером своєї країни. 
	При цьому, знаходимо і приклади, що представляють В.Ющенка у вигідному світлі:
In hindsight, it is clear that Yushchenko’s greatest single contribution was to popularize the idea of being Ukrainian. For the first time, it was fashionable to “think Ukrainian”, to be Ukrainian, and to proudly celebrate Ukraine’s heritage (51).
Отже, залежно  від інтенсивності емотивної семантики  лексичних одиниць та способу викладу однакових фактів читач сприймає текст газетного дискурсу як певний код чи  програмування і формує свою думку про зазначену персоналію чи подію  під впливом вжитих у тексті лінгвістичних прийомів.

3.4. Контури контент-аналізу мас-медійних текстів, що несуть інформацію про Україну
На основі аналізу фактичного матеріалу ми зробили спробу  окреслити контури портрету України, який зображується в англомовних ЗМІ. Такий портрет  не претендує на повноту та є суб’єктивним, але він може слугувати  моделлю того, як на основі аналізу лінгвістичних даних можна виводити  образи персоналій, подій, інституцій тощо.
Необхідно зазначити, що загалом за допомогою контент-аналізу встановлюються не тільки характеристики джерел інформації, але й характеристики всього способу комунікації: ставлення мовця (автора тексту) та його ціль, цінності і норми, що передаються в текстах, впливовість таких поглядів на різних читачів тощо.
Контент аналіз дозволяє побачити, як медіа створює картину реальності. Динаміка світових глобалізаційних процесів інформаційної епохи зробила імідж країни головним фактором успіху держави на міжнародній арені, цей імідж формується насамперед засобами масової інформації. 
У процесі вивчення фактичних даних  щодо основних тенденцій формування іміджу України на міжнародній арені ми дійшли  певних висновків.
Аналіз метафор, порівнянь, епітетів та інших лінгвістичних засобів показує, що основними концептами, що потребують вербалізації,  є війна, новини з фронту,  міжнародні зустрічі та рішення  питанн українсько-російської війни. Також, при аналізі фактичного матеріалу ми зробили висновок, що український народ та армія постають борцями за волю та незалежність, в той час як політики висвітлюються як корумповані представники олігархії та пост-радянського простору. Наголошується також на   корумпованості України  та її залежності від Заходу. В той же час, можна бачити позитивне відношення іноземних ЗМІ до презедента Зеленського та до головнокомандуючого ЗСУ Залужного, які постають як важливі фігури на міжнародній арені. Необхідно відмітити, що  час виборів 2019 року англомовні медіа не сприймали В.Зеленського серйозно, називаючи його комедіантом, без досвіду, проте зараз їх риторика дуже змінилась і В. Зеленський  виступає в ролі незламнго презедента. Важливо зазначити, що медіа – це єдине джерело інформації для людини. Очевидно, що людина не здатна самостійно перевірити достовірність фактичної інформації та оцінок, що отримується через медіа, а часто вона навіть не здатна відокремити одне від одного. Так як медіа можуть контролювати все –  тему, час, зміст, спосіб та форму подання інформації, вони фактично подають інформацію не об’єктивною, а викривленою, в той же час конструюючи певний образ дійсності. Тому поле впливу «четвертої влади» поширюється на формування громадської думки по відношенню практично до будь-яких осіб, подій та феноменів. Вважаємо за необхідне також звернути увагу на приховані маніпуляції, якими наповнені тексти видань і які є майстерно схованими, проте їх вплив неможливо недооцінити. Дослідивши англомовні тексти, ми бачимо, що найчастіше нав’язується думка про те, що Україна веде та виграє війну тільки завдяки постійній допомозі Заходу, що вона є залежною від їх зброї, що війна в Україні є причининою глобальної кризи та збільшення цін. Це все робить Україну в очах іноземного читача жертвою,  безпомічною без Європи, Америки та Британії, тобто основних її союзників, у читача виникає думка, що українська армія не змогла б нічого зробити без підтримки Заходу.
	Вважаємо, що дослідження ролі лінгвістичних засобів у формуванні  настроїв, думок та поведінки реципієнітв мас-медійного дискурсу і надалі залишаться актуальними у сучасній  науковій парадигмі з огляду на провідну роль масмедіа у сучасному інормаційному просторі.




Висновки до розділу 3
	У третьому розділі нашої роботи було досліджено лінгвістичні засоби, які репрезентують  концепт «Ukraine» у англомовних ЗМІ. 
Аналіз статей попередніх років дозволив зробити висновок, що з роками інтерес до України як держави зростає, оскільки було виявлено набагато більше згадувань про Україну порівняно з минулими роками.
Нами було визначено основні елементи  концептополя «Україна», а саме, інвентарний перелік та зміст його окремих складників на основі аналізу дискурсивних реалізацій імені концепту.
Дослідження показало, що основну увагу привертає ЗМІ геополітична та політична ситуація в країні, менше  звертають увагу на соціальне життя народу, культуру та спорт. Основною  темою залишається війна та політичні події.
Було виявлено, що метафора є найбільш використовуваним інструментом для вербалізацій інформації про Україну. Саме метафори дозволяють приховано впливати на людей та завдяки створюваним асоціаціям формувати емоції та  думки, необхідні автору. Нами було визначено референти та кореляти  мас-медійної концептуальної метафори та підраховано, що найчастіше в метафорах  іноземних ЗМІ використовується референти – «Ukraine», «Ukrainians», «Zelensky» кореляти – Людина та Артефакт. 
До інших лінгвістичних засобів, що формують імідж України у англомовній пресі, ми віднесли  епітети  (наприлад, wealthiest, modern) та порівняння (наприклад, art as a symbol of our victory). Окрім цього, при репрезентації  концептосфери «Україна» автори статей неодноразово  прибігали до прийомів нейролінгвістичного програмування та сугестивних технологій, використовуючи прийом «зв’язки», прийом рефреймінгу, прийом неодноразового повторення та виділення ключової тез,  повторення схожих фраз, прийом  використання контрастів, прийом  вживання невизначених дієслів. 
Методом контент-аналізу, що включає підрахунок  частотності  деяких компонентів в аналізованому інформаційному масиві, ми виявили, що в аналізованих статтях Україна на міжнародній арені представлена здебільшого  в негативному світлі. Вважається, що вона перебуває в кризі через конфлікт із Росією. Перебуваючи у неоголошеній війні, це країна-жертва, яка не може вирішити власні проблеми без допомоги впливових держав. Наголошуючи на проблемах, які заважають українському народу успішно розвиватися, розбудовувати незалежну, демократичну державу, іноземні ЗМІ не лише інформують світову спільноту та формують імідж України та нації, а й привертають увагу світової громадськості до подій, що становлять загрозу для інших народів.
Ми також  виділили  найбільш характерні  емоційно-забарвлені епітети та метафори, які,  на нашу думку,  формують  імідж нашої країни  у англомовного читача, представляючи такі концептосфери України як вибори, уряд, політичні персоналії, війна, соціальне життя.
Дослідження  ролі лінгвістичних засобів у мас-медійному дискурсі  і надалі матиме широкі перспективи з огліду на провідну роль ЗМІ у інформаційних війнах нашого століття.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В нашій магістерській роботі ми досліджували особливості формування образу України в сучасному мас-медійному дискурсі.
На сьогоднішній день у гуманітарному науковому середовищі дослідження терміна «дискурс» є багатоаспектною проблемою. Основним питанням все ще є те, що дискурс не має одного і точного визначення, це поняття включає багато різних тлумачень, залежно від дисципліни. З точки зору лінгвістики дискурс визначається як комплексний комунікативно-мовленнєвий процес, що включає текст(и) у нерозривному зв'язку з ситуативним контекстом. Мультимедійний дискурс займає вагоме положення у різноманітних лінгвістичних дослідженнях, не тільки тому, що  відбувся перехід до когнітивно–дискурсивної парадигми, але цей термін стає поштовхом до розвитку сучасної науки про мову. Особливо важливими особливостями масмедійного дискурсу є поширення знань, ідей, художніх цінностей та іншої інформації з метою формування певних поглядів, уявлень та емоційних станів, а через них вплив на людей та їх поведінку. Це досягається шляхом надання текстам високої експресії та експресивності, широким використанням художніх засобів, таких як метафор, епітетів, порівнянь та інших. 
Незалежно від типу дискурсу (політичний, науковий, філософський) однією з основних його функцій, яка досить часто не є усвідомленою, є функція впливу на реципієнта дискурсу. Особливо яскраво ця функція презентується у масмедійному дискурсі, в якому вона досить часто трансформується у функції маніпуляції.
Корені поняття «маніпуляція» лежать у психології та соціології, де вона розуміється як вплив на людину з метою спонукати її зробити щось (зробити вчинок, висновок, змінити свою поведінку) неусвідомлено або всупереч її власним бажанням, думці, намірам. 
Загалом ціллю маніпуляції є контролювати спільні соціальні уявлення груп, оскільки ці соціальні переконання, у свою чергу, контролюють те, що люди роблять і говорять, як правило, протягом відносно тривалого періоду часу. Зараз маніпуляція трансформувалась в  інформаційну війну, що включає маніпулювання інформацією з ціллю дискредитувати противника.
Нами було досліджено питання створення іміджу  України в англомовному дискурсі. 
Ми дослідили 51 фрагмент англомовних електронних масмедійних ресурсів. В ході аналізу було виявлено лінгвістичні засоби, що впливають на формування іміджу країни.
Було виявлено, що на сторінках іноземних видань переважають публікації що висвітлюють війну та політичних персоналій, частка ж текстів про соціальне життя, вибори значно менша.
Аналіз лінгвістичних засобів, що використовуються в англомовних медіа для формування образу України, показав, що найбільш широко застосовуються метафори як спосіб впливу та маніпулювання читачами. 
В нашому дослідженні було підраховано, що найчастіше в метафорах  іноземних ЗМІ використовується кореляти  «людина» та «артефакт».
Важливу роль у створенні іміджу  України відіграють також епітети і порівняння, а також нейро-лінгвістичні прийоми (прийом  «зв’язки», прийом рефреймінгу, прийом неодноразового повторення та виділення ключової тез,  повторення схожих фраз, прийом  використання контрастів, прийом  вживання невизначених дієслів).
Дослідження статей попередніх років, дозволило зробити висновок, що з роками інтерес до України, як держави зростає, про що свідчить  більша кількість згадувань у ЗМІ порівняно з минулими роками.
З нашого дослідження ми бачимо, що зараз ЗМІ позиціонують Україну як окрему  державу, хоча наголошується на корумпованості політиків: a sovereign, independent and stable Ukraine; Poroshenko still works in the old way: the judiciary remains alarmingly corrupt.  Перебуваючи у війні, це країна-жертва, яка не може вирішити власні проблеми без допомоги впливових держав: with rivers of aid pouring into Ukraine from the United States and Western Europe. Також, при аналізі фактичного матеріалу ми зробили висновок, що український народ та армія постають борцями за волю та незалежність: It is hard to imagine that even nuclear strikes will allow Russia to break Ukraine’s will to resist. Незважаючи на в цілому негативне відношення до таких політиків як П.Порошенко, В.Ющенко, В.Янукович, західні медіа формують досить позитивний  образ Президента В.Зеленського та Головнокомандуючого ЗСУ В.Залужного: while he (Zelensky) remained in the capital to bravely lead the defence; when Zaluzhny walks into a dark room he does not turn on the light, he turns off the darkness. Медіа також наголошують на тому, що події війни, становлять загрозу для інших народів та можуть обернутися глобальною катастрофою: the conflict between Ukraine and Russia could take “a more unpredictable and potentially escalatory trajectory.
Як ми бачимо, лінгвістичні засоби, вжиті при описі виділених концептосфер України, слугують механізмом формування суперечливого  іміджу  України у англомовного читача.
Наша магістерська робота не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи подальших  досліджень вважаємо в поглибленому виявленні механізмів впливу на реципієнта медійного дискурсу, порівняльному аналізі лінгвістичних засобів вербалізації концепту Україна в англомовних, російських та україномовних ЗМІ.








ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Аврорін В. А.Функції мови. С. 354. 
Алексеев А.Н. Контент-анализ, его задачи, объекты и средства / Социология культуры. – М.,1974. – Вып.1. – С.131-162.
Андерс С., Герлинг К., Фолкнер Ч.. Халбом Т. и др. Миссия НЛП: новейшие американские психотехнологии/. – М. : ИОИ, 2000. – 325с.
Арнольд, И.В. Стилистика. Современный английский язык : учебник для вузов / ред. П.Е. Бухаркин; И.В. Арнольд .— 14-е изд., стер. — Москва : ФЛИНТА, 2021 .— 384 с. — ISBN 978-5-89349-363-4.
Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. – М.: Изд-во иностр. лит., 1961. – 393 с.
Бахтин, М.М. Проблема текста в лингвистике [Текст] / М.М. Бахтин // Вестник Московского университета. Серия 7. – 1991. – № 1.
Бацевич, Ф. С. Очерки по коммуникативной лингвистике. Львов : Издательский центр ЛНУ им. Ивана Франко, 2003. – 281 с
Беглов С. И. Империя меняет адрес. Британская печать на рубеже тысячелетий. М., 1997. 135 с
Битянова, М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей: учебное пособие / Битянова М. Р. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 576 с. - ISBN 5-04-007344-5.)
Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию / И. А. Бодуэн де Куртенэ. – М. : Наука, 1963. – Т. 1. – 384 с
Бойко О. В. Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси // Наукові записки. Сер. Політика і етнологія; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2001. – Вип. 16. – С. 291–307.
Больц Н. Азбука медиа. М.: Европа, 2011. 136 с.
Брандес, М. П. Стилистика немецкого языка / М. П. Брандес. – М.: Высшая школа, 1983. – 271 с
Будаев, Э.В. Становление когнитивной теории метафоры// Лингвокультурология. — Екатеринбург, 2007.
Бутирський О. А. Україна у дзеркалі західних ЗМІ // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Журналістика. – 2003. – Вип. 11. – С. 53–54.
Быкова, О.Н. Языковое манипулирование: Материалы к энциклопедическому словарю «Культура русской речи»// Теоретические и прикладные аспекты речевого общения: Вестник Российской риторической ассоциации. Вып. 1 (8). Красноярск, 1999. - ISSN 2072- 0297.
Василенко И. Информационная война как фактор мировой политики// Государственная служба. – 2009. - №3.
Вирен, Георгий. Современные медиа: Приемы информационных войн. - М.: Аспект Пресс, 2013. - 126 с.
Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. - М. : Издательство литературы на иностранных языках, 1958. - 462 с.
Гамова І.В. Інформаційні війни : підруч. / І.В. Гамовою – Київ : Київ. держ.торг.-екон. ун-т, 2022. – 128 с.
Голубев В.Ю. Аргументативный диалог в американской газете: взаимовлияние логического и языкового аспектов дискурса // Argumentation, Rhetoric, Interpretation. – 2000. – Issue 1. – http://www.argumentation.spb.ru (дата звернення: 24.09.2022).
 Грачев Г.В., И.К. Мельник – М.: Книга по Требованию Манипулирование личностью: Организация, способы и технологии информационно-психологического воздействия /, 2013. – 236 с.
Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. М.: «Русский язык», 1976. 1096 с. 9. 
Дейк Т. А. ван. Дискурс и власть: Репрезентация доминирования в языке и коммуникации / Т. А. ван Дейк. М. : Либроком, 2013. 344 с. 
Дзялошинский И.М. Манипулятивные технологии в масс-медиа // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. 2005. №1, 2.
Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита— М.: ЧеРо, Издательство МГУ, 1997. — 344 с. 
Ермаков Ю. А. Манипуляция личностью: Смысл, приемы, последствия. — Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 1995. — 208 с.
Ерофеева Е. В., Кудлаева А. Н. К вопросу о соотношении понятий текст и дискурс. Проблемы социо-и психолингвистики : сб. ст. / отв. ред. Т. И. Ерофеева ; Пермский университет. Пермь, 2003.
Желтухіна М.Р. Функції мас-медіального дискурсу// Жанри і типи текста в науковому і недійному дискурсі: Міжвузівський збірник наукових робіт. — Вип.5. — Орел, 2007. — С. 191 – 201.  
Знаков В.В. Правда и ложь в сознании российского народа и современной психологии понимания. М.: Институт психологии РАН, 1993
Калягин Б.А. Вестник Московского университета URL: https://vestnik.journ.msu.ru/books/2012/3/kharakternye-cherty-sovremennoy-pressy-ssha/ (дата звернення: 10.07.2022).
Кант. И. Трактаты и письма. М., 1980. С. 232-237.
Капацинская Е. В. Определение выразительности и способы ее усиления / Е.В. Капацинская // Проблемы экспрессивной стилистики. – Ростов-на-Дону, 1987. – 26 с. 
Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. Век XXI / С. Г. Кара-Мурза. М. : Алгоритм, 2015. 219 с. (32)
Карасик, В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. – М., 2004.
Кожина, М. Н. Стилистика русского языка / М. Н. Кожина. – М.: Просвещение, 1983. – 223 с
Кормилицына Е. Г.Йозеф Геббельс. Особенности нацистского пиара. – М.:ЗАО ‹‹ ОЛМА Медиа Групп, 2011. – 288 с.
Костомаров, В.Г. Русский язык на газетной полосе / В.Г. Костомаров. М.: МГУ, 1971. – 266 с. 
Котов, А.А. Механизмы речевого воздействия в публицистических текстах СМИ [Текст]: дис. … канд. филол. наук / А.А. Котов. – М., 2003. – 280 с..
Кригер Е.И. Американские печатные издания как фактор политического и лингвокультурного влияния // Филологический аспект: международный научно-практический журнал. 2021. № 01 (69).
Кузнецова Н.А. Управление политической информацией и манипуляция общественным сознанием // Власть. 2011. № 11. С. 19-21.
Лисичкин В., Шелепин Л. Третья мировая информационно- психологическая война - Институт социально – политических исследований – 2000. - 304c.
Луканина, М.В. Газетный текст через призму теории коммуникаций [Текст] / М. В. Луканина // Вестник Московского университета. Серия 19. – 2003. – № 2. 3, 52. 
Лукьянова Н.А. Экспрессивная лексика разговорного употребления: Проблемы семантики / Н.А. Лукьянова. – Новосибирск, 1986. – 44 с.
Макарова, Ю.О. Особенности осуществления информационных войн в Интернете // Вестник ЗабГУ. - 2014. - № (108).
Макиавелли Н. Государь: Сочинения. — М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Харьков: Фолио, 1998. — 390 с.
Макс Корнев. Информационные войны диджитального периода. URL: https://jrnlst.ru/cyber-war (дата звернення: 04.08.2022).
Максим Голова. Букви.  17 липня 2022. https://bykvu.com/ua/mysli/chym-tupisha-rosiiska-versiia-shchodo-trahedii-v-ukraini-tym-krashche-vona-pratsiuie-v-rosii-interv-iu-z-zasnovnykom-lachen-pyshe-ihorem-lachenkovym/ (дата звернення: 23.09.2022).
Матвеева Т.В. Полный словарь лингвистических терминов. Ростов н/Д: Феникс, 2010. 562 с.
Международный Научный Журнал «Инновационная Наука» №11-2/2016 ISSN 2410-6070
Метелица Е.В. Лингвосемиотическое пространство дискурса дипломатического протокола (на материале текстов дипломатического протокола государственного департамента США) дис. канд филол. наук. 10.02.04 – германские языки / Е.В. Метелица – Волгоград, 2002. – 263 с.
Милехин А. В., Шарков Ф. И. Социологический мониторинг средств массовой информации и электорального поведения. М., 2003.].
Михалева О. Л. Политический дискурс как сфера реализации манипулятивного воздействия: дис. … канд. филол. наук. Иркутск, 2004. 289 с. 
Мухортов Д. С., Краснова А. В. Дискурсивные маркеры манипуляции как реализации субъективно-оценочного акта говорящего // Политическая лингвистика. 2016. № 6. С. 120—125.].
Мясников А.Г. Долг правдивости и право на ложь как проблема практической философии И.Канта (история и современность): Автореф. … дис. д-ра. философ. наук: 09.00.03. М.: Интитут философии РАН, 2007.
Наер В.Л. О соотношении традиционного и оригинального в языке английской газеты – М., 1967. – 68 с.
Негодаева О. Б. Изучение проблемы манипуляции сознанием в контексте риска // Проблемы Науки . 2012. №4 (14). С.51-53.
Новикова О.В. К вопросу о манипулировании общественным сознанием в современной России // В сборнике: Язык. Право. Общество. II Международная научно-практическая конференция. Под редакцией О.В. Барабаш, Т. В. Дубровской, Г. И. Канакиной. Пенза. 2014. С. 243-249.
Нуриджанов А. Э. Технологии манипуляции в системе управления персоналом современных бизнес-организаций России (на примере республики Башкортостан) // Вестник Челябинского государственного университета. 2013. № 33 (324). Философия. Социология. Культурология. Вып. 30. С. 108–111. 20 С. 109
Обысов А. Н. Управление человеческой деятельностью в современном мире как «Манипуляция сознанием» // СИСП . 2011. №3. С.64
Олександр Надельнюк. Сила слова II: Що розповіли про Україну понад 6 000 заголовків у західних та російських ЗМІ. URL: https://voxukraine.org/sila-slova-ii-shho-rozpovili-pro-ukrayinu-ponad-6-000-zagolovkiv-u-zahidnih-ta-rosijskih-zmi/ (дата звернення: 20.11.2022).
Петрик В.М., М.М.Присяжнюк, Л.Ф.Компанцева та ін. ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – Сугестивні технології маніпулятивного впливу : навч. посіб. / К., 2010.
Питько О. А. Техники НЛП в рекламной деятельности // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. 2017. № 4-3. С. 581—584.
Почепцов Г.Г. Информационные войны – М.: «Рерл-бук», К.: «Ваклер», 2000. – 576 с
Почепцов, Г. Г. Теорія комунікації (Київ: Вид. центр «Київський університет», 1999), 308.
Расторгуев С.П. Информационная война [Текст] / С.П. Расторгуев. – М: Радио и связь, 1999. – 416 с.
Резник Ю.М. Вопросы социальной теории: научный альманах. 2008. том II. выпуск 1 (2). социальная реальность: Концепции и методология исследованний. М.: Институт философии ран; междисциплинарное общество социальной теории, 2008. 500 с.
Рикер П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С. 416-433.
Рюмшина Л.И. Психология манипулирования людьми (ценностно-смысловой аспект). Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, 2003.
Серио П. Анализ дискурса во Французской школе: дискурс и интердискурс // Семиотика: антология. М., 2001. С. 549–562. 
Солганик, Г. Я. Язык и стиль средств массовой информации и пропаганды / Г. Я. Солганик. – М.: Издво Моск. ун-та, 1980. – 256 с.
Стасюк Т.В. Новітні мовні технології сугестії та переконання. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. 20. С. 23-32.
Стернин И. А. Основы речевого воздействия: учеб. издание / И. А. Стернин. – Воронеж : Истоки, 2012. – 178 с.
Суворов С.П. Особенности стиля английских газетных заголовков (по материалам Daily Worker).— В сб.: Язык и стиль.— М., 1965.— С. 193.
Таюпова О. И. Совокупность современных подходов к исследованию дискурса // Вестник Башкирского университета. 2016. Т. 21. №3. С. 669–673. 
 Токарева, И.И. Функциональная структура газетного текста [Текст] / И.И. Токарева // Лингвистические единицы разных уровней в языке и речи. – Краснодар, 1988. 
Тошович Б. Экспрессивный синтаксис глагола русского и сербского / хорватского языков / Б. Тошович. – М., 2006. – С. 40–46.
Фуко М. Слова и вещи. Санкт-Петербург: A-cad, 1994. 406 c..
Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. СПб., 2003.
Хожиева, З.Б. Когнитивная метафора в художественном тексте / З.Б. Хожиева. — Текст : электронный // NovaInfo, 2019. — № 102. — С. 40-41. — URL: https://novainfo.ru/article/16576 (дата звернення: 06.12.2022).
Чалдини Р. Психология влияния. 5-е изд.. — СПб.: Питер, 2014. ISBN 978-5-496-01033-7, 2014 -407 с.
Чернявская В. Е. Дискурс как объект лингвистических исследований // Текст и дискурс. Проблемы экономического дискурса: Сб. науч. ст. СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2001.
Шатило, Я.С., Черкасов, В.Н. Информационные войны // Информационная безопасность регионов. – 2009. - №2 (5).
Шейнов В.П. Управление конфликтами в социальных группах и организациях: дисс. … д-ра социолог. наук: 22.00.04. Минск: БГУ, 2000.].
Шерковин Юрий Александрович. Психологические проблемы массовых информационных процессов. изд. Мысль, 1973 г. - 217 с.
Шиллер Г. Манипуляторы сознанием: Пер. с англ./ Под науч. Ред. Я.Н. Засурского. –М.: Мысль, 1980. – 326 с.
Black and White and Read All Over: A Guide to British Newspapers. URL: https://www.oxford-royale.com/articles/a-guide-to-british-newspapers/ (дата звернення: 03.12.2022).
Dijk. T.A. van Discourse and manipulation // Discourse and Society. 2006. №17 (2). 359-383 p.
Dr Kirsten Eddy, Dr Richard Fletcher. Perceptions of media coverage of the war in Ukraine. URL: https://reutersinstitute.politics.ox.ac.uk/digital-news-report/2022/perceptions-media-coverage-war-Ukraine (дата звернення: 05.08.2022).
Gajda S. Tekst / dyskurs oraz jego analiza i interpretacja // Wspólczesne analizy dyskursu. Kognitywna analiza dyskursu i inne metody badawcze. Rzeszów, 2005. S. 11–21. 
Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. 23., erw. Aufl. Berlin [u.a.]: de Gruyter, 1995. 921 S. 
Lakoff, George. The Contemporary Theory of Metaphor. // Metaphor and Thought (2nd edition). Ortony, Andrew (ed.). Cambridge (Mass.), 1993.
Mills, Claudia, 1995, “Politics and Manipulation”, Social Theory and Practice, 21(1): 97–112. doi:10.5840/soctheorpract199521120
Mitchell A., Gottfried J., Matsa K. E. Appendix C: The News Sources. june 1, 2015. Pew Research Center Journalism & Media. URL: https://www.pewresearch.org/journalism/2015/06/01/appendix-c-the-news-sources/.  
Natalya Predtechenskaya. Newspapers in Britain. URL: http://www.isabelperez.com/module4_tesis/pages/NEWSPAPERS%20IN%20BRITAIN.htm (дата звернення: 08.11.2022).
Plumpe G. Kunst und juristischer Diskurs. Mit einer Vorbemerkung zum Diskursbegriff // Diskurstheorien und Literaturwissenschaft. Frankfurt/Main,1988. S. 330–345. 
Schalk H. Diskurs. Zwischen Allerweltswort und philosophischem Begriff // Archiv für Begriffsgeschichte. Hamburg: Felix Meiner, 1997/1998. Vol. 40. S. 56–104. 
The_Washington_Post // Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https:// ru.wikipedia.org/wiki/The_Washington_Post (дата звернення: 25.09.2022).

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

https://www.theguardian.com/world/2022/oct/30/un-nato-eu-and-us-demand-russia-resumes-ukrainian-grain-deal
https://amp.theguardian.com/commentisfree/2022/aug/24/ukraine-independence-day-kyiv-russia-war
https://www.independent.co.uk/news/world/europe/russia-ukraine-latest-news-map-b2174402.html 
https://www.theguardian.com/world/2022/oct/31/russia-ukraine-war-at-a-glance-what-we-know-on-day-250-of-the-invasion
https://www.washingtonpost.com/world/2022/06/27/ukraine-shopping-mall-russian-strike-kremenchuk/
https://amp.theguardian.com/technology/2022/jun/17/hologram-zelenskiy-promises-ukraine-will-defeat-the-empire 
https://www.bbc.co.uk/news/av/world-31534894
https://time.com/6216213/ukraine-military-valeriy-zaluzhny/
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-63463697
https://www.washingtonpost.com/national-security/2022/04/24/ukraine-russia-war/
https://www.courthousenews.com/after-independence-ukraine-turned-into-a-sick-man-of-europe-as-democracy-faltered
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-47654242
https://www.theguardian.com/world/2022/dec/08/it-has-been-machine-guns-lately-fighting-intensifies-in-southern-kherson-dnipro-kyiv
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-31552773
https://amp.theguardian.com/world/2022/sep/08/antony-blinken-makes-surprise-visit-to-kyiv-promising-2bn-military-aid
https://abcnews.go.com/amp/International/ukrainian-president-victor-yushchenko-putin-resort-nuclear-option/story?id=83270199
https://www.independent.co.uk/news/world/europe/ukraine-nato-membership-zelensky-russia-putin-b2039085.html
https://www.washingtonpost.com/world/2022/07/14/ukraine-russia-missile-strike-vinnytsia/
https://www.theguardian.com/commentisfree/2022/dec/09/for-ukrainians-poetry-isnt-a-luxury-its-a-necessity-during-war
https://www.theguardian.com/world/2022/dec/03/terror-campaign-on-ukraine-embassies-continues-with-more-bloody-packages
https://www.theguardian.com/world/2022/dec/02/people-try-to-steal-banksy-mural-in-ukraine
https://www.theguardian.com/commentisfree/2022/dec/01/ukraine-russia-freeze-power-starvation-holodomor-terror
https://www.reuters.com/world/europe/ukrainian-court-orders-ex-presidents-arrest-absentia-treason-charge-2022-05-23/
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-47763176
https://amp.theguardian.com/world/2019/apr/21/zelenskiy-wins-second-round-of-ukraines-presidential-election-exit-poll
https://www.nytimes.com/2022/05/19/opinion/america-ukraine-war-support.html
https://www.nytimes.com/2022/05/11/opinion/russia-ukraine-war-america.html 
https://amp.theguardian.com/world/2019/apr/19/a-referendum-on-poroshenko-very-ukrainian-election
https://www.theguardian.com/world/2022/dec/11/russia-ukraine-war-at-a-glance-what-we-know-on-day-291-of-the-invasion
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-35958762
https://www.bbc.co.uk/newsround/60546877
https://www.bbc.co.uk/newsround/26303339
https://news.sky.com/story/amp/ukraines-exiled-president-viktor-yanukovych-in-court-as-witness-over-protester-deaths-10676423
https://amp.theguardian.com/world/2022/jan/17/petro-poroshenko-former-ukraine-president-kyiv-treason-case
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-47767440
https://www.bbc.co.uk/news/world-europe-63171679
https://www.cbsnews.com/amp/news/ukraine-maidan-revolution-anniversary-russia-invasion/#app
https://www.courthousenews.com/after-independence-ukraine-turned-into-a-sick-man-of-europe-as-democracy-faltered/
https://amp.theguardian.com/film/2015/feb/22/maidan-sergei-loznitsa-review-history-in-the-making
https://www.euronews.com/2016/11/25/ukraine-exiled-ex-president-yanukovych-s-testimony-cut-short-in-maidan-murder
https://www.euronews.com/2015/01/12/interpol-puts-ousted-yanukovich-on-international-wanted-list
https://www.euronews.com/2014/03/11/yanukovych-insists-on-tv-hes-still-in-charge-of-ukraine
https://www.independent.co.uk/news/world/europe/russia-ukraine-war-news-nato-membership-b2174404.html?amp
https://eu.usatoday.com/story/news/politics/2022/07/21/ukraine-russia-invasion-live-updates/10114813002/
https://www.washingtonpost.com/world/2022/07/14/russia-ukraine-war-putin-news-live-updates/
https://amp.theguardian.com/commentisfree/2022/oct/18/world-act-or-larger-conflict-russia-ukraine-putin
https://www.nytimes.com/2022/10/10/opinion/ukraine-corruption-war-russia.html
https://www.independent.co.uk/news/world/americas/us-politics/petro-poroshenko-ukraine-vladimir-putin-kyiv-united-states-b1996434.html
https://eu.usatoday.com/story/news/politics/2022/03/01/viktor-yuschenko-former-ukrainian-president-poison/9333605002/
https://www.bbc.co.uk/news/av/world-europe-43611547
https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/rethinking-yushchenko/