1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9279
Title: ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ)
Authors: Панкова, Людмила Іллівна
Тарасюк, Дмитро Юрійович
Keywords: Інновації, інноваційний розвиток, господарсько-економічна діяльність, управління інноваційним, будівельний комплекс України
Issue Date: 2023
Abstract: Предметом дослідження є система управління інноваційним розвитком будівельного комплексу України Об’єктом дослідження є процес формування та управління інноваційним розвитком ПП «Надія» м. Черкаси. Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління інноваційним розвитком будівельного комплексу України на основі результатів теоретичних і практичних досліджень. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити теоретичні основи управління інноваційним розвитком будівельного комплексу України; розглянути організаційну та господарсько-економічну діяльність підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси провести аналіз тенденцій інноваційного розвитку будівельного комплексу України; провести SWOT-аналіз ПП «НАДІЯ» та будівельного комплексу України; надати пропозиції щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу України. провести оцінку запропонованих заходів. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу України, а саме: зосередитись на перспективних напрямах впровадження цифрових технологій в рамках реалізації інноваційно-інвестиціних будівельних проєктів, до яких можна віднести практичні розробки у сфері впровадження BIM-технологій, 3-D моделювання, використання дронів для контролю обсягів і якості будівельних робіт, штучного інтелекту у рамках єдиної стратегії цифровізації та розвитку будівельного комплексу.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9279
Appears in Collections:073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Диплом_Тарасюк_БАМ.pdf
  Restricted Access		2.39 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
Олеся ФІНАГІНА_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2023 р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма навчання: денна 
Група: БАМ-21 
  
 
 
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2023 р.       ________________            Дмитро ТАРАСЮК  
                                                                    (підпис)                                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
Керівник роботи: 
                              
 «____»___________ 2022 р.        ________________ проф.,Людмила ПАНКОВА  
                                                                    (підпис)                       (вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 
 2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма   Менеджмент                       _____ 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри 
____________ д.е.н., проф. О.В. Фінагіна  
“_____” __________2023 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
 ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
Тарасюк Дмитро Юрійович  
(прізвище, ім’я,  по батькові) 
1. Тема роботи: «Інноваційний розвиток будівельного комплексу України (на 
матеріалах ПП «Надія», м. Черкаси)»___________________________________ 
Керівник роботи д.е.н., проф. Панкова Людмила Іллівна___________________, 
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «06» березня 2023 р. 
№50/04 
2. Строк подання студентом роботи __________________________________ 
3. Вихідні дані до роботи фінансові документи ПП «Надія», м. Черкаси за 2019-
2022 рр.; періодичні видання та друковані літературні джерела. 
4. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити):  
Теоретичні основи управління інноваційним розвитком будівельного 
комплексу України;  
Аналіз тенденцій інноваційного розвитку будівельного комплексу 
України; 
Пропозиції щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу 
України.  
5. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра: 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали 
Розділ завдання завдання 
та посада керівника 
видав прийняв 
1 Проф. Панкова Л.І.   
2 Проф. Панкова Л.І.   
3 Проф. Панкова Л.І.   
 
6. Дата видачі завдання _____________________________________ 
 3 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів підготовки Строк виконання 
Примітка  
п/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. виконано 
1 Складання попереднього плану 01.03.2023 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел. 10.03.2023 виконано 
2 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка 15.03.2023 виконано 
3 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. виконано 
4 Аналіз даних, необхідних для 10.04.2023 
написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 28.04.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2023 виконано 
Підготовка  та написання 18.05.2023 виконано 
7 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2023 виконано 
Доопрацювання розрахункового 25.05.2023 виконано 
9 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі 1.06.2023 виконано 
11 Оформлення роботи 5.06.2023 виконано 
Подання завершеної роботи на 
12 6.06.2023 виконано 
кафедру 
 
 
Здобувач вищої освіти       ______  _____ Дмитро ТАРАСЮК 
                                               ( підпис )                      
      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
Керівник роботи                 _______         Людмила ПАНКОВА 
                                                                          ( підпис )                     
      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 4 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 127 сторінок, 33 таблиць, 25 
рисунків, список використаних джерел з 73 найменувань. 
 
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Предметом дослідження є система управління інноваційним розвитком 
будівельного комплексу України 
Об’єктом дослідження є процес формування та управління інноваційним 
розвитком ПП «Надія» м. Черкаси. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення управління інноваційним розвитком 
будівельного комплексу України на основі результатів теоретичних і 
практичних досліджень. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
дослідити теоретичні основи управління інноваційним розвитком 
будівельного комплексу України;  
 розглянути організаційну та господарсько-економічну діяльність 
підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси 
провести аналіз тенденцій інноваційного розвитку будівельного 
комплексу України; 
провести SWOT-аналіз ПП «НАДІЯ» та будівельного комплексу України; 
надати пропозиції щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу 
України.  
провести оцінку запропонованих заходів. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо 
інноваційного розвитку будівельного комплексу України, а саме: зосередитись 
на перспективних напрямах впровадження цифрових технологій в рамках 
реалізації інноваційно-інвестиціних будівельних проєктів, до яких можна 
віднести  практичні розробки  у сфері впровадження BIM-технологій, 3-D 
моделювання, використання дронів для контролю обсягів і якості будівельних 
робіт, штучного інтелекту у рамках єдиної стратегії цифровізації та розвитку 
будівельного комплексу. 
 
Одержані результати можуть бути використані в розвитку будівельного 
комплексу України, а також в діяльності окремих будівельних підприємств. 
 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2023 
 
Підпис здобувача вищої освіти   _____________       Дмитро ТАРАСЮК 
 
Дата ___________________________________________ 
 5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ  
РОЗВИТКОМ  8 
1.1  Теоретичні основи інноваційного розвитку 8 
1.2.  Теоретичні основи формування інновацій в будівництві 14 
1.3 Інноваційний розвиток будівельної сфери як економічний напрям  
об'єкта управління 23 
Висновки до розділу 1 35 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 37 
2.1. Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності  
підприємства ПП «НАДІЯ» М. ЧЕРКАСИ 37 
2.2 Аналіз діяльності підприємств будівельного комплексу України  54 
2.3. Аналіз тенденцій інноваційного розвитку підприємств будівельного  
комплексу України 80 
2.4 SWOT-аналіз ПП «НАДІЯ» та будівельного комплексу України 84 
Висновки до розділу 2 89 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО  
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 91 
3.1. Напрями інноваційного розвитку будівельного комплексу України у  
період повоєнного відновлення економіки 91 
3.2 Цифровізація будівельних проєктів ПП «Надія»: проблеми,  
перспективи, рекомендації 99 
3.3 Обгрунтування економічної ефективності технологій інформаціного  
моделювання ПП «Надія» 109 
Висновки до розділу 3 114 
ВИСНОВОК 116 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  120 
 6 
 
ВСТУП 
 
У сучасних умовах в Україні інновації виступають одним із ключових 
факторів розвитку економіки. Координації дій різних учасників інноваційної 
діяльності через те, що їхні мотиви та інтереси в більшості випадків не 
збігаються, є однією з фундаментальних проблем. Будівництво це одна з 
найбільш складних, імовірнісних та відкритих сфер економіки. Учасники 
інноваційної діяльності зачіпають у багатьох випадках інтереси та ієрархію 
управління не тільки однієї галузі економії, в якій буде отримано інноваційну 
продукцію, а й галузі, що споживають продукцію, що постачають ресурси, що 
забезпечують технікою, енергетикою та ін. Необхідно прогнозувати економічну 
ефективність кожного інноваційного заходу вже на етапі планування. 
Дослідження інновації у системі функціонування будівельної галузі дозволяє 
виключити багато економічних ризиків. 
Інноваційна діяльність у державній економіці неминуче сприяє 
формуванню між учасниками цього процесу нових економічних відносин. Таке 
становище належить всім рівням управління, включаючи державний, 
регіональний, комплекси організацій та кожну організацію різної виробничої 
потужності. Формування національної інноваційної політики України на 
початковій стадії, коли загалом було сформовано законодавчі основи 
інноваційної політики, регулюючі відносини у сфері науково-технічної 
діяльності, захисту інтелектуальної власності, створення інноваційної 
інфраструктури, підготовки фахівців, формування умов сприяння веденню 
підприємницької діяльності. Однак нині ще немає єдиного державного науково-
методологічного підходу до розробки інноваційної політики, потрібне 
подальше опрацювання та модернізація чинного законодавства відповідно 
сучасних потреб, що забезпечило б інноваційний розвиток будівельного 
комплексу України відповідно сучасних світових трендів. 
Предметом дослідження є система управління інноваційним розвитком 
будівельного комплексу України 
 7 
 
Об’єктом дослідження є процес формування та управління інноваційним 
розвитком ПП «Надія» м. Черкаси. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення управління інноваційним розвитком 
будівельного комплексу України на основі результатів теоретичних і 
практичних досліджень. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
будівельного комплексу України;  
 розглянути організаційну та господарсько-економічну діяльність 
підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси; 
провести аналіз тенденцій інноваційного розвитку будівельного 
комплексу України; 
провести SWOT-аналіз ПП «НАДІЯ» та будівельного комплексу України; 
надати пропозиції щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу 
України;  
провести оцінку запропонованих заходів. 
 
 8 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ 
РОЗВИТКОМ 
 
1.1 Теоретичні основи інноваційного розвитку 
 
Прогрес неможливий без інновацій та інвестицій. Для того щоб 
здійснювати ефективне управління інноваційним розвитком, необхідно 
передусім усвідомити суть і зміст понять, що характеризують цей процес. На 
цей час, як показує аналіз наукових публікацій, у вчених і практиків є уявлення 
про зміст таких понять, які не завжди збігаються за змістом. Цим обумовлена 
спроба визначитись у змісті термінів, що характеризують процес інноваційного 
розвитку економіки та їхнього впливу на економічні процеси. Так, різні 
дослідники по різному вбачають суть дефініції «інноваційний розвиток» (табл. 
1.1). 
 
Таблиця 1.1. ‒ Трактування змісту дефініції «інноваційний розвиток» 
Інноваційний розвиток – це Автор 
складний процес (прикладного характеру) створення та впровадження Д. Карлюк 
інновацій з метою якісних змін об’єкта управління й отримання 
економічного, соціального, екологічного, науково-технічного чи іншого 
виду ефекту, 
який пов’язаний з необхідною умовою виживання і розвитку підприємств 
у довгостроковій перспективі 
формальний план або розумовий процес для освоєння нового проєкту від А. Dirlewanger 
стадії ідеї до виходу на ринок і за його межі 
зростання показників соціально-економічної системи завдяки реалізації Л. Федулова 
інноваційних проєктів 
зростання інноваційного потенціалу за умови зменшення обмеженості А. Аскарова 
ресурсної бази інноваційної діяльності 
залежність від багатьох чинників (у довгостроковій перспективі): системи В. Ситник 
менеджменту в сфері трансферу результатів науково-дослідних праць 
підприємствам, створення повноцінного ринку науково-технічної 
продукції та його відповідної інфраструктури 
підвищення рівня конкурентоспроможності, а інновації – це основний В. Баранчеев, 
чинник конкурентної переваги Л. Мартынов 
Джерело: [59, c.67]. 
 
З огляду на таблицю 1.1 розуміння інноваційного розвитку має дещо 
різноплановий характер. На погляд автора, «інноваційний розвиток» – 
 9 
 
системний та структурний підхід до ккомплексу інноваційних процесів та їх 
взаємодії, в основі яких виступають інновації, інноваційні продукти 
(інноваційні виробництва) та інноваційна форма послуг (управління, 
просування та використання інноваційного продукту), що визначає вектор 
прогресу економіки. 
Звернемося до висловлювання Й. Шумпетера: «Форма та зміст розвитку 
в нашому розумінні задаються поняттям «здійснення нових комбінацій». Це 
поняття охоплює такі п'ять моментів: 
виготовлення нового, тобто ще невідомого споживачам, блага чи 
створення нової якості того чи іншого блага; 
використання будь-якою галуззю промисловості нового, основою якого 
не обов'язково є нове наукове відкриття також може бути й новий спосіб 
комерційного використання відповідного товару; 
освоєння нового ринку збуту, тобто такого ринку, на якому досі ця галузь 
промисловості цієї країни ще не була представлена, незалежно від того, 
існував цей ринок раніше чи ні; 
отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів, і незалежно від 
того, існувало це джерело раніше, або просто не бралося до уваги, або 
вважалося недоступним, або його ще треба було створити; 
проведення відповідної реорганізації, наприклад забезпечення 
монопольного становища (за допомогою створення тресту) чи підриву 
монопольного становища іншого підприємства» [66]. 
Й. Шумпетером викладено деякі інноваційні форми розвитку, що є його 
безперечним науковим здобутком. Він зазначив, що можливе «виготовлення 
нового, тобто ще невідомого споживачам, блага», тобто інноваційного 
продукту, або «використання нового» методу виробництва, інноваційної 
технології, все це є проявом інноваційного розвитку. 
Однак у його роботі має місце і стандартний розвиток економіки у 
вигляді її стандартної форми як освоєння нового ринку збуту для галузі, так і 
проведення відповідної реорганізації в частині монополії. Тим не менш, Й. 
 10 
 
Шумпетер заклав основу для раціонального сприйняття інноваційної 
діяльності. Але з деякими його науковими поглдами важко погодитися. 
Наприклад, він зазначав, що «під «розвитком», слід розуміти лише такі зміни 
господарського кругообігу, які економіка сама породжує, тобто. тільки 
випадкові зміни «наданого самому собі», а не наведеного в рух імпульсами 
ззовні народного господарства» [66]. 
Варто також відзначити наступні існуючі підходи до визначення 
категорії «інноваційний розвиток» (таблиця 1.2): процесний; факторний; 
утилітарний; процесно-утилітарний; об’єктно-утилітарний; об’єктно-творчий; 
революційно-творчий. 
 
Таблиця 1.2. ‒ Підходи до розуміння категорії «інноваційний розвиток» 
Підхід Зміст 
Процесний Інноваційний розвиток розглядається як процес, що протікає у 
глобальному вимірі; має місце в усіх сферах суспільної діяльності; 
розгортається в рамках національних інноваційних систем 
Факторний Головним постають чинники (фактори зовнішнього та внутрішнього 
впливу) як рушійна сила інноваційного розвитку, економічного зростання 
та національної конкурентоспроможності. Наприклад, природні ресурси, 
інвестиції, творчий потенціал людини тощо. 
Утилітарний Відповідно до утилітарного підходу увага дослідників акцентується, 
передусім, на прикладному аспекті інноваційного розвитку. Інноваційний 
розвиток пов’язують із здатністю досягнення суспільного прогресу, а 
також цілей розвитку соціального об’єкта. 
Процесно- Передбачає розуміння інноваційного розвитку як процесу, результатом 
утилітарний здійснення якого на підприємствах є, наприклад, прогресивний рух у 
просторі та часі до заданої мети, якісне покращення ефективності 
діяльності організації, поліпшення інноваційного клімату, ринкових 
позицій, збільшення соціального ефекту 
Об’єктно- Акцент робиться, передусім, на об’єкті інноваційного розвитку, в якості 
утилітарний якого постають революційні та поліпшуючі інновації. Підкреслено 
утилітарну сторону інноваційного розвитку – здатність гарантувати 
значний економічний ефект, істотні прогресивні зміни в життєдіяльності 
людини, суспільства, природи тощо. 
Об’єктно- Характеризується двома основними моментами: в якості об’єкта 
творчий інноваційного розвитку розглядається інновація; творчий потенціал 
персоналу постає найважливішим джерелом інноваційного розвитку 
Революційно- Характеризується творчим руйнуванням, тобто будь-яка соціально-
творчий економічна система, прагнучи знайти свій новий стан функціонування 
(отримати нову якість у перспективі), спершу повинна зруйнувати старий 
стан. Тому, розвитку властива більш революційна форма, ніж еволюційна 
Джерело: [59, c.68]. 
 11 
 
Резюмуючи варто зазначити, що наукова спільноста  щодо визначення 
категорії «інноваційний розвиток» сходиться у своїх поглядах на тому, що 
розглядає її як область дослідження, об'єктом якої є сектор економіки, а 
предметом вивчення – вся сукупність організаційних, управлінських та 
економічних відносин, що виникають у процесі формування та розвитку 
інноваційного сектора економіки. У деяких офіційних документах 
трапляються випадки, коли до інноваційної діяльності відносять лише 
виробництво або об'єднують її з удосконаленням та модернізацією. 
Світовий досвід засвідчує, що ключовим стратегічним напрямом виходу 
із кризи провідних країн є інноваційний рух, що базується на запровадженні 
передових інноваційних розробок, які мають відношення до відкритих 
інновацій, «зелених технологій», перспективних розробок 7-го технологічного 
укладу (нанотехнологій) із соціальною спрямованістю. 
Значення людського чинника у ході еволюції концепцій управління 
інноваційним розвитком невпинно зростає. Крок за кроком зменшується 
монотонність роботи, зростає елемент творчості та змістовність ролі працівника 
у результатах діяльності компаній загалом, розширюється сприйняття змісту 
завдань. Поступово змінюються ораганізаційні та управлінські підходи до 
інноваційної діяяльності: від періоду, коли інноваційні розробки виконувалися 
лише працівниками науково-дослідних лабораторій, до сучасних реалій, коли 
найбільш успішні підприємства перебудували свою діяльність таким чином, що 
в інноваційній діяльності (у різних її проявах) став брати участь практично весь 
персонал підприємства. З іншого погляду, відбулася еволюція мотивації 
інноваційної діяльності від задоволення потреб підприємства – товаровиробника 
(виробника виробів чи послуг) до задоволення реальних і прихованих потреб 
споживачів (звісно, за умови безумовного задоволення власних потреб), 
управління змінами цих потреб і їх програмування [59, c. 10].  
Формування конкурентних переваг стають актуальними та ключовими в 
умовах сучасного дотримання відкритості економіки держав та є базовим  
чинником інноваційного розвитку. Для досягнення конкурентних переваг 
 12 
 
існує безліч напрямів, однак кожен з них у динамічному прояві  потребує 
удосконалення. Пріоритетним є використання інновацій (рис. 1.2). 
 
Потреби ринку Результати науково-технічних досліджень 
Створення конкурентних переваг 
господарюючих суб’єктів, сфер економіки 
На основі ціни, іміджу, На основі якості На основі новизн 
пільг тощо інновацій 
забезпечення Забезпечення 
Розвиток на 
функціонування удосконалення 
інноваційній основі 
господарюючих суб’єктів, функціонування 
(нові технології, 
сфер економіки господарюючих суб’єктів, 
процеси, продукція, 
галузей 
сирровина тощо) 
Мають обмеження 
Формування 
нових потреб 
ринку 
Необхідність інновацій 
Створення середовища, умов для формування конкурентних переваг (завдання 
держави як власника конкурентних переваг) 
 
Рис. 1.2. Пріоритетність інновацій як конкурентної переваги 
Джерело: [59, c. 11].  
 
Слід зауважити, що держава формує лише умови для 
конкурентоспроможного розвитку, результативність залежить від ступеня 
ефективності функціонування підприємств, яка грунтується на швидкій 
адаптації діяльності та внутрішніх умов розвитку відповідно до вимог 
зовнішнього середовища. Підприємства та сфери економіки є власниками 
конкурентних переваг, тому тільки суб’єкти господарювання і можуть їх 
реалізовувати. Держава є власником конкурентних переваг з точки зору 
 13 
 
створення середовища, умов для їх формування (макрорівень). Тому, держава 
безпосередньо не може утримувати та розвивати створені конкурентні 
переваги, це прерогатива підприємств. У сучасному глобалізованому світі 
основним завданням усіх країн є формування конкурентних переваг, 
підтримання конкурентоспроможності національного господарства й окремих 
економічних суб’єктів [59, c. 12]. 
Інноваційний сектор економіки формує динаміку інноваційної діяльності 
у всіх формах економіки через дифузію інноваційних технологій у 
модернізоване виробництво та інноваційного продукту у виробництво, що 
безпосередньо забезпечує конкурентоспроможні переваги підприємсництва на 
ринковій платформі. 
Не важливо, на якому виробництві, як, як і де створюються інновації. 
Оскільки, як тільки визначили, що це інновація, то вона відноситься до 
інноваційного сектору економіки та до ринку інновацій в інноваційній формі 
ринку. Динаміка інноваційного розвитку економіки – це швидкість поширення 
інноваційних процесів в інноваційній системі інноваційного сектора економіки, 
розширюючи або скорочуючи можливість, результативність та ефективність 
діючих на них сил з боку факторів інноваційного розвитку, що формує причини 
виникнення інноваційного розвитку. 
Таким чином, життєвий цикл інновації передбачає три етапи: 
створення інновації (інноваційної технології) та розробка алгоритму її 
впровадження у виробництво; 
виробничий ‒ використання інноваційної розробки у виробництві та 
отримання в результаті інноваційного продукту (товару, послуги); 
етап інноваційного менеджменту – супроводу інноваційного продукту, до 
його споживачів [19]. 
На наш погляд, з метою забезпечення ефективності іноваційного 
розвитку у рамках рівневої організації системи економічних відносин варто 
надати дослідженню та впровадженню у практику інноваційних підходів та  
інноваційних процесів системного, безперервного характеру: від формування 
 14 
 
творчого підходу до рішення завдань на освітньому рівні, аж до креативного 
підходу в організації наукових та виробничих процесів, впровадження 
досягнень науки та передової практики у реальну економіку. Такий підхід 
потебує інтеграції засуль освітнього, наукового та бізнес-середовища навколо 
спільної мети ‒ інноваційного проресу усих рівнів економіої системи. Це, у 
свою чергу, вимагає формування національної інноваційної системи, складовою 
якої, покликана стати мережа установ додаткової професійної освіти 
орієнтованої на освоєння новітніх знань у сфері інноваційного розвитку 
економіки. 
 
1.2  Теоретичні основи формування інновацій в будівництві 
 
В умовах активного розвитку четвертої промислової ревоюції, коли 
відбувається зростаюча автоматизація традиційних і виробничих практик з 
використанням сучасних іфнормаційних та інтелектуальних технологій 
конкурентна боротьба значно загострюється. В даний час перед Україною 
стоїть завдання модернізації усіх сфер економіки та переходу на інноваційну 
модель розвитку. Одним з найважливіших секторів економіки є будівельний 
комплекс, який також потребує інноваційно-технологічного переозброєння. 
Створення та впровадження інноваційних технологій в будівництві, нових 
будівельних матеріалів, систем управління інноваційною діяльністю дозволить 
вивести будівельний комплекс на новий рівень, що сприятиме підвищенню 
якості життя населення, відновновленню та подальшому розвитку економіки у 
післявоєнний час.  
Інноваційний розвиток будівельного комплексу ‒ це складний процес, 
який залежить від безлічі факторів. Одним з факторів, що стримує розвиток 
будівельного комплексу відповідно сучасних трендів, є консерватизм до 
процесу впровадження інновацій. В Укаїні будівництво розвивається досить 
повільними темпами. Незважаючи на світові інноваційні тренди в будівництві, 
вітчизняна будівельна сфера повільно і неохоче реагує на інновації.  
 15 
 
Це пов'язано в першу чергу із стериотипною поведінкою як споживачів 
так і будівельників, оскільки будівельні матеріали та технології, які досить 
тривалий час успішно застосовуються в будівельносу процесі та мають 
хороший попит на ринку, не формуть виробничої потреби та економічного 
стимулу до розробки та впровадження новітніх матеріалів і технологій. Також, 
низька інноваційна активність будівельних підриємств пояснюється ризиком 
виникнення неочікуваних негативних наслідків, якщо будуть застосовані 
невідповідні технології або допущені помилки на стадії проєктування внаслідок 
впровадження інновацій.  
Класифікувати види інновацій у будівельній сфері можна наступним 
чином:  
інноваційні рішення в питаннях планування та архітектурного вигляду 
будівель, ландшафтного дизайну;  
використання найсучасніших будівельних машин і устаткування, що 
впливає на зменшення питома ваги експлуатаційних витрат та термінів 
будівництва;  
впровадження енергоощадних та інших ефективних інноваційних 
будівельних технологій, наприклад, смарт-технологій;  
застосування будівельно-оздоблювальних матеріалів, що є в тренді 
сучасності;  
застосування нових організаційних форм: виконання робіт, інтеграції та 
кооперації суб’єктів господарювання як будівельного комплексу так і суміжних 
галузей, що сприятиме активізації інноваційного розвитку та підвищити рівень 
конкурентоспроможності національної економіки.  
Наведена класифікація є умовною, оскільки всі види інновацій в 
будвельній сфері тісно переплітаются і диктують певні вимоги до 
інноваційного прогресу підприємств. Технічні та технологічні тренди розвитку 
будівельної сфери накладають відбиток на зміст виробничих процесів, а також 
формують умови для управлінських інновацій. Дифузія технологічних 
інновацій в будівництві обмежується наступними факторами:  
 16 
 
високі витрати введення в експлуатацію об'єктів;  
обережне ставлення до нововведень  з боку покупців;  
брак  фінансових ресурсів, що виділяються на інноваційні дослідження;  
велика кількість на ринку дрібних фірм, що не володіють достатнім  
ресурсним потенціалом для розробок та впровадження інновацій в свою 
діяльність;  
низький рівень інтеграції та кооперації суб’єктів в будівельній сфері, що 
провокує стійку залежність від субпідрядників, що в наш час є вже 
неефективним;  
недосконалість системи апробації та сертифікації інновацій, що потребує 
уніфікації;  
низька інформаційна обізнаність щодо вітчизняних та світових 
інноваційних трендів в будівельній сфері, що є також причиною 
несформованістю  системи обміну досвідом між науково-дослідними центрами 
і будівельним бізнесом;  
недостатня підтримка інноваційного розвитку будівельних підприємств з 
боку держави.  
Державна підтримка інноваційної діяльності та розвитку шляхом прямого 
фінансування може надаватися у формі субсидій та цільових асигнувань з 
бюджету, реальних інвестицій ‒ довгострокових вкладів державного капіталу, 
фінансових інвестицій ‒ вкладення державних коштів в операції з цінними 
паперами, фінансового лізингу ‒ покриття частини витрат підприємства на 
оновлення власної виробничої бази, закупівлю нового устаткування [9, с.23].  
Ключовим у переході будівельного комплексу на інноваційний шлях 
розвитку є інноваційний потенціал.  Інноваційна діяльність передбачає 
наявність певних видів ресурсів, які в сукупності потрібні для вирішення 
конкретних виробничих завдань і відображають готовність будівельних 
організацій, підприємств будіндустрії, проектних, науково-дослідних та інших 
організацій, що входять в будівельний комплекс, до їх вирішення. Одним із 
таких факторів, що впливають на інноваційну політику держави, є 
 17 
 
інноваційний потенціал, який обумовлює рівень інноваційних можливостей 
суб’єктів господарської діяльності [1, c. 186]. На законодавчому рівні категорію 
«інноваційний потенціал» визначено як  сукупність науково-технологічних, 
фінансово-економічних, виробничих,соціальних та культурноосвітніх 
можливостей країни, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку 
економіки» [13]. Рівень інноваційного потенціалу будівельних підприємств є 
«лакмусовим папірцем» оцінки можливості інноваційної діяльності, що 
дозволяє окреслити стратегічне бачення інноваційного прогресу будвельного 
сектору та суміжних галузей.  
Інноваційний потенціал будівельного комплексу це сукупність таких 
компонентів як: основні засоби будівельного комплексу; будівельні матеріали; 
планові архітектурні рішення; будівельні технології; трудові ресурси; 
інформаційні ресурси; організаційно-економічні механізми; управлінські 
технології.  
Незважаючи на обережність до впровадження інновацій, на ринку все 
більше з'являються нові пропозиції від різних виробників будівельних 
матеріалів, виробів та конструкцій. Сучасний споживач будівельної продукції 
стає більш вибаливішим щодо якості та цін, надійності і екологічної безпеки 
будівельних матеріалів, їх енергоефективності, що диктує необхідність 
зосереджувати свою увагу на сучасних будівельних трендах, серед яких 
популярними стають: впровадження ІТ-технологій; технології сонячної 
енергетики в будівництві; новітні технології вітрової енергетики в будівництві; 
технології ландшафтного дизайну та архітектури в будівництві житлових, 
нежитлових приміщень, організації територій міст та регіонів.  
Серед новітніх тредів в сфері будівельних матеріалів можна відзначити:  
Інноваційні тренди останніх досягнень в механохімії і нанотехнологій, а 
саме: стінові утеплювачі, нанобетон, мікроцемент, газозолобетон, ековата;  
тренд на екологічність, а саме нові будівельні матеріали на кшталт 
конопляного бетону, біокомпозиту все ширше застосовуються в будівництві. 
Конопляний бетон складається із целюлозних волокон конопель, вапняку і 
 18 
 
води. Рослинний бетон утворює термальну масу, підтримуючи стабільну 
температуру в будівлі. Крім того, дихаючі й живі матеріали значно покращують 
якість повітря всередині приміщення. Біокомпозити стійкі до впливу води, 
кліматичних умов і відповідають вимогам пожежної безпеки. Пробкова панель, 
дерево як основні екологічні матеріали, мають тенденцію до ще  активнішого  
використання і в грядущому році [54].  
Розробка і впровадження нових архітектурних рішень будівель і споруд є 
одним з ключових векторів інноваційного розвитку будівельного комплексу. 
Інновації в проєктуванні забезпечують об'єкти будівництва новими 
споживчими властивостями, вирішення пріоритетних завдань у сферах 
енергоефективності, комфорту та оранізації простору. Так, наприклад компанія 
Інтергал-буд при будівництві жилкомплекса Intergal City застосувала 
інноваційний дизайн, енергозберігаючі технології, що дозволило компанії 
задовольнити потреби своїх клієнтів.  
До факторів, що впливають на спрямованість тенденцій і трендів є 
соціальний контекст, суспільні політичні й економічні кризи, клімат. Так, через 
пандемію зародився тренд на перепрофілювання існуючої архітектури. Як, 
наприклад, трансформація незадіяних офісних будівель у прибуткові житлові 
приміщення. Інвестиції в такого роду проєкти дозволяють забезпечувати 
більшу збереженість земель і, як наслідок, запобігають розростанню міст. В 
Україні, де зараз йде війна, актуальним стало житло бункерного типу. 
Змінюються ДБН проєктування житла й комерційної нерухомості. Набувають 
попиту і стають трендом будівлі з розвинутою цокольною частиною, яка може 
використовуватися як бомбосховище. Люди хочуть житло, у якому 
почуватимуться цілком безпечно, як у повноцінному укритті [54]. 
Нові вимоги до безпеки і надійності будівель, їх сейсмостійкості, що 
енергозбереження, екологічної безпеки диктують необхідність інноваційного 
погляду на розвиток будівельного комплексу, особливо в умовах новітніх 
викликів, що постали перед сучасним суспільством: пандемія Covid-19, 
військова агресія росії проти України, землетрус, який стався у Туреччині, 
 19 
 
кологічні катаклізми тощо.  
Серед інноваційних технологій зведення будівель можна виділити: 
збірно-монолітно каркасну, незнімну опалубку, методи створення інверсійних 
покрівель, виведення комунікацій в міжповерховий простір, безшовні методи 
обробки фасадів, адитивні технології – технології пошарового нарощування і 
синтезу об'єктів (технологія 3D-друку). Таким чином, панельна технологія вже 
віджила своє, багатоповерхові житлові будівлі частіше застосовують 
технологію збірно-монолітно-каркасного будівництва, яка надає можливість  
зводити будинки з елементів каркаса, які вже повністю підготовлені на 
відповідному піприємстві, що дозволяє знизити енергоємність будівельних 
робіт, терміни будівництва та витрати матеріалів, а якість при цьому зростає. 
Перехід від традиційних технологій зведення будівель на будмайданчиках до 
збірно-модульного будівництва житла з перспективою конвеєрного 
виробництва об'єктів з уніфікованих панельних або модульних компонентів є 
тенденцією, що характерна для промислово розвинених країн.  
Новітнім трендом в зведені будівель можна вважати 3D-друк. Вся 
будівля, включно з дахом і фундаментом, виготовлена за допомогою великого 
будівельного 3D-принтера з недорогого справжнього бетону, за вартістю є в 
рази нижчою такого традиційного будинку. Оскільки 3D-друк забезпечує 
високу гнучкість дизайну, доволі легко досягти балансу між формою, 
функціональністю й естетикою. Так само у 3D-друку є й екологічні переваги: 
оскільки здебільшого використовуються натуральні, органічні чи перероблені 
матеріали, під час будівництва виробляється менше відходів, знижується 
потреба в транспортуванні, а також зменшується вуглецевий слід [3]. 
Важливою складовою інноваціййного потенціалу будівельного комплексу 
є трудові ресурси, що характеризує рівень забезпеченості інноваційного 
процесу в будівництві висококваліфікованими спеціалістами, які беруть участь 
у створенні та впровадженні інновацій. В Україні спостерігається дефіцит 
висококваліфікованих фахівців, що повязано з відтоком спеціалістів за кордон 
та участі більшсті чоловіків у війні проти російської агресії, тому з цієї причини 
 20 
 
забудовник в деяких випадках змушений відмовлятися від залучення 
інноваційних трендів. Також спостерігається дефіцит висококваліфікованих 
кадрів з причин невідповідності системи підготовки спеціалістів реальним 
потребам ринку праці. Існують проблеми: не популярності початкової та 
середньої професійної освіти,  розриву між вищими навчальними закладами і 
виробництвом, що пов’язано з відсутністю синергетики у взаємодії. Вирішення 
окреслених проблемних моментів є одним з факторів прискореного переходу 
економіки на інноваційний шлях розвитку.  
Важливим компонентом інноваційного потенціалу будівельного 
комплексу є інформаційний сегмент, що включає в себе сукупність науково-
технічної, нормативно-технічної та правової інформації. Нормативно-технічна 
база в будівництві вимагає вдосконалення та гармонізації із європейськими 
стандартами. Інформаційні інновації дозволяють вирішувати завдання 
оптимізації інформаційних потоків на підприємствах будівельного комплексу 
за рахунок забезпечення підвищення достовірності і оперативності отримання 
інформації.  
Ефективне функціонування будівельного комплексу безпосередньо 
залежить від правильного функціонування його організаційно-економічного 
механізму. Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності можна 
визначити як взаємопов’язану сукупність економічних відносин, принципів, 
методів і форм організації створення, промислового впровадження та 
комерціалізації нововведень. 
Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку включає в 
себе не тільки форми, методи, види та функції розвитку, а й систему управління 
ним. Тому, організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку можна 
також визначити як  складну інноваційну систему, яка поєднує в собі комплекс 
заходів впливу, а також кількісну та якісну систему оцінки різних сторін її 
функціонування, що є основою досягнення цілей та реалізацію завдань 
ефективної інноваційної діяльності будівельних підприємств. Організаційно-
 21 
 
економічний механізм дозволяє забезпечити взаємозв’язок елементів з більш 
складнішими системами. 
Зовнішнім фактором, що впливає на інноваційну активність підприємств 
будіельної сфери є події зовнішнього середовища, зумовлені економічною 
політикою держави, розвиток четвертої промислової революції з підходом до 
нововведень, які поєднують знання, інформацію, техніку з ринком. При цьому є 
важливою оцінка інноваційного середовища, що є передумовою ефективної 
організації процесів формування, розвитку та реалізації інноваційних трендів в 
будівельній сфері. З цією метою доцільно розглянути сутність категорії 
«інноваційне середовище» та фактори, що впливають на нього. 
Поняття «інноваційне середовище» згадується ще в 1980-і рр. соціологом 
Мануель Кастельсом як засіб аналізу системних умов, що надаються 
економічним суб’єктам для виробництва нових ідей, продуктів, створення 
нових виробництв і розвитку нових ринків. Зокрема, він пише, що «під 
інноваційної середовищем я розумію специфічну сукупність відносин 
виробництва і менеджменту, засновану на соціальній організації, яка в цілому 
розділяє культуру праці та інструментальні цілі, спрямовані на генерування 
нового знання, нових процесів і нових продуктів» [24].  
Основні фактори, що впливають на стан інноваційного середовища 
будівельного комплексу в Україні наведено на рисунку 1.2 [38, c. 193]. 
 
Інноваційна та Інтенсивність Інноваційна активність 
інвестиційна політика конкурентної суб'єктів інноваційної 
держави боротьби діяльності 
Формування Фактори, що впливають на стан Економічний розвиток 
попиту на інноваційного середовища регіону  
інновації. 
 
Соціально- Особливості 
Технологічне Динаміка розвитку 
культурний ринку середовище регіонального 
рівень нерухомості інноваційного потенціалу 
 
 22 
 
Рис. 1.2. Фактори, що впливають на стан інноваційного середовища 
будівельного комплексу України. [38, c. 193]. 
 
Розглядати інноваційне середовище будівельного комплексу варто як 
сукупність всіх видів ресурсів і можливостей соціально-економічної системи 
для забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності у відповідності до потреб 
існуючих умов відтворення ринку нерухомості. Такий підхід дозволяє 
визначити інноваційне середовище як сукупність потенціалів (науковий, 
технологічний, людський, фінансово-економічний, інформаційний, 
інфраструктурний та виробничо-технологічний), ринковий сегмент. Кожен з 
яких може бути охарактеризований і оцінений за допомогою відповідних 
показників для формування подальшого стратегічного бачення розвитку 
будівельного комплексу. 
Інноваційна спрямованість розвитку будівельного комплексу вимагає 
вдосконалення системи організації та управління. На інноваційний прогрес 
буудівельної сфери впливає впровадження сучасних інформаціних технологій 
на всіх стадіях життєвого циклу об'єктів будівництва починаючи від моменту 
розробки проєкту до моменту введення будівель та споруд в експлуатацію. За 
оцінками експертів, ефективне застосування цього програмного забезпечення 
дозволяє економити в середньому 20-30% від загальної собівартості 
будівництва.  
Таким чином, ключовими факторами інноваційного розвитку 
будівельного комплексу відповідно сучних тенденцій є:  
прискорена модернізація основних фондів будівельного комплексу;  
покращення енергозберігаючих та екологічних показників при 
вигтовленні інноваційних будівельних матеріалів і технологій;  
підготовка інженерно-технічних працівників і робітників будівельного 
комплексу відовідно до потреб сучасного ринку праці;  
модернізація нормативно-технічної бази в будівництві, системи 
ціноутворення і кошторисного нормування;  
 23 
 
вдосконалення системи управління інноваційною діяльністю в 
будівельному комплексі;  
правова і фінансова підтримка розвитку інноваційної діяльності в 
будівництві;  
формування ефективного механізму фінансування інноваційної 
діяльності в будівельній сфері;  
підвищення інформаціної обізнаності щодо сучасних вітчизняних та 
світових інноваційних тредів в будівельній сфері. 
 
1.3 Інноваційний розвиток будівельної сфери як економічний напрям об'єкта 
управління 
 
У сучасних умовах розвитку країни інновації виступають одним із 
ключових факторів розвитку економіки. Вони втілюються в економічне життя 
як у матеріалізованому вигляді (нові чи покращені вироби, технології, 
обладнання, матеріали, джерела енергії тощо), так і не матеріалізованому 
вигляді (покращення організації праці та управління економікою, підвищення 
кваліфікації працівників). Розглядаючи управління інноваційним розвитком 
України як комплекс взаємозалежних проблем, виділяють низку 
фундаментальних проблем управлінського характеру, що виникають при 
здійсненні інноваційної діяльності. До них відносять і необхідність координації 
дій різних учасників інноваційної діяльності через те, що мотиви та інтереси в 
більшості випадків не збігаються. Якщо врахувати, що учасники інноваційної 
діяльності зачіпають інтереси в багатьох випадках ієрархію управління не 
тільки однієї галузі економіки, в якій буде отримано інноваційну продукцію, а й 
галузі, які споживають продукцію, що постачають ресурси, що забезпечують 
технікою, енергетикою, стає зрозуміло, що ці питання необхідно вирішувати 
системно.  
У світі будь-яка інновація приймається лише тоді, коли дає вартісний 
приріст економіці. Формування інноваційної політики реалізується державними 
 24 
 
структурами, що відповідають за стратегію розвитку економіки. В даний час 
державну політику у сфері інновацій визначено документом «Про схвалення 
Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. 
Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія від 10.07.2019 № 526-р» 
[39]. Ключовою метою згідно визначеної стратегії полягає у розбудові 
національної інноваційної екосистеми для забезпечення швидкого та якісного 
перетворення креативних ідей в інноваційні продукти та послуги, підвищення 
рівня інноваційності національної економіки, що передбачає створення 
сприятливих умов для розвитку інноваційної сфери, збільшення кількості 
впроваджуваних розробок, підвищення економічної віддачі від них, залучення 
інвестицій в інноваційну діяльність [39].  
Органи державного та регіонального управління інноваційною діяльністю 
не лише формують інноваційну політику, а й забезпечують її реалізацію. Для 
забезпечення умов, необхідних для інноваційної діяльності, розвиваються 
об'єкти інформаційної структури, що включають особливі економічні зони 
техніко-впроваджувального типу, технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційно-
технологічні центри, центри комерціалізації, центри трансферу технологій, 
венчурні фонди. Організації – споживачі інноваційної продукції також беруть 
участь у інноваційних процесах у вигляді корпорацій, холдингів, підприємств, 
організацій, установ різних видів економічної діяльності.  
Будь-яка сфера економіки є складною соціально-економічною системою, 
що має певну структуру управління. Розвиток та прогрес усіх галузей 
нерозривно пов'язаний з інноваційним розвитком будівельної сфери. 
Інноваційний розвиток будівельного комплексу України спрямований на 
покращення основних техніко-економічних показників створення будівельної 
продукції, до яких належать зниження вартості об'єктів, скорочення 
нормативних термінів будівництва та покращення якості об'єктів. Військова 
агресія росії проти України формує площину інтеграції зусиль навколо 
залучення та ефективнішого використання інвестицій на відновлення 
економіки, інфраструктури та зруйнованого житлового фонду на основі 
 25 
 
розробки, залучення та використання інноваційних матеріалів, технологій та 
підходів. 
Будівництво це одна з найскладніших, ймовірнісних та відкритих 
матеріально-виробничих соціальних систем економіки. Складність системи 
визначається необхідністю створення об'єктів, починаючи з вибору майданчика 
будівництва. Вибраний майданчик повинен відповідати багатьом оціночним 
критеріям. Основними критеріями служать геологічні та екологічні умови, 
схильність до природних і техногенних впливів, стан сировинних і матеріально-
технічних ресурсів та способи їх доставки, інфраструктура району будівництва, 
можливі для будівництва та експлуатації об'єкта енергетичні потужності, 
наявність будівельних організацій необхідної спеціалізації та потужності. Далі 
слідує процес проєктування об'єкта, при якому приймаються рішення щодо 
функціонального призначення об'єкта, архітектурно-планувальні та 
конструктивні рішення, рішення щодо технології будівельного виробництва, 
організації, планування та управління будівництвом, розраховується вартість 
об'єкта.  
Наступний основний етап ‒ зведення об'єкта. Весь цикл створення 
будівельної продукції супроводжується взаємодією учасників будівництва: 
інвесторів, замовника, підрядника, організацій, що фінансують, 
проєктувальників, постачальників матеріально-технічних та енергетичних 
ресурсів, обслуговуючих організацій, наглядових органів, що відстежують 
якість будівництва та дотримання нормативних актів. Тому, кожен об'єкт чи 
група об'єктів (комплекс об'єктів певного призначення, наприклад житлового, 
навчального, спортивного, промислового, сільськогосподарського та інших), а 
особливо будівельна організація чи регіональний будівельний комплекс 
повинні вміти чи методично бути підготовлені до оптимального реагування на 
ймовірні події. Кожна імовірнісна подія несе ризик певного характеру, який 
треба прогнозувати і запобігати його наслідкам не тільки там, де він проявився, 
а й у тій системі виробництва, яка має відношення до ситуації, що 
розглядається. Наприклад, якщо через погану погоду змінилися терміни 
 26 
 
виконання робіт, то можливі сценарії розвитку подальших подій: зрив графіка 
виходу на об'єкт субпідрядних організацій, які виконують поставки 
інженерного обладнання для об'єкта, зміна графіка постачання ресурсів або 
потреба в додаткових майданчиках складування та зберігання. 
Відкритість системи будівельної сфери характеризується необхідністю 
вміти співпрацювати практично з усіма галузями економіки нашої країни. 
Будівельна продукція затребувана будь-якою сферою економіки та регіонами. 
Як приклад, можна назвати деякі галузі, що тісно співпрацюють з будівельною 
такі як сільське господарство, енергетика, транспорт, лісопереробка, металургія 
тощо.  
Регіональна складова характеризується кліматичними умовами, 
соціально-економічним розвитком регіонів та їх будівельних комплексів, 
виробничою базою, що забезпечує будівельне виробництво. У той же час 
будівельники споживають матеріально-технічні ресурси майже сімдесяти 
галузей економіки. Співпраця вимагає високої організації при прийнятті 
логістичних рішень, встановленні вимог до якості та обсягів матеріальних 
ресурсів, що постачаються, і перевірки цієї якості, а також забезпечення 
взаємодії окремих підприємств і галузей в цілому. Інноваційний розвиток 
будівельної сфери неможливий без участі підприємств цих галузей на взаємно 
економічно вигідних умовах. 
Складність системи будівельного комплексу проявляється у  
різноспрямованому інноваційному розвитку. Управління інноваційним 
розвитком регіонального будівельного комплексу є діяльність, яка потребує 
стратегічних рішень на рівні управління як країни, так і регіону. Недостатність 
наукових досліджень, присвячених інноваційному розвитку основної діяльності 
будівельних організацій, як елементу регіонального будівельного комплексу в 
цілому, призводить до ведення інноваційної діяльності без необхідної 
координації на основі комунікаційних зв'язків та інфраструктурного оточення, 
що може призвести до дублювання прийнятих рішень, а також додаткових 
ризикових ситуацій.  
 27 
 
Інноваційний розвиток регіонального будівельного комплексу включає 
інноваційний розвиток безпосередньо будівельного виробництва та управління 
цим виробництвом на основі інноваційного розвитку елементів системи, які 
представлені учасниками створення будівельної продукції, а саме будівель та 
споруд та їх комплексів різного призначення. Основні учасники створення 
будівельної продукції, а саме: інвестори, замовники-забудовники, проєктні 
організації, будівельні підрозділи, підприємства матеріально-технічної бази, 
ресурсного забезпечення, внутрішнього інженерного обладнання, об'єктів 
можуть взаємодіяти на різних умовах кооперації та інтеграції. Ряд учасників 
створення будівельної продукції вступають у взаємодію у певні періоди, 
наприклад субпідрядні організації, що виконують роботи з внутрішнього 
інженерного обладнання об'єктів, монтажу технологічного обладнання, 
благоустрою територій та інші види робіт, а деякі з учасників не впливають на 
будівельне виробництво безпосередньо, наприклад, ті що фінансують 
організації.  
Інноваційний розвиток кожної організації по-різному позначаєтся на ході 
будівельного виробництва, але обов'язково має враховуватися в поточному 
(річному) плануванні та відображатися у всіх видах організаційно-
технологічної документації, передбаченої нормативними документами, а саме: 
проєктах організації будівництва та проєктах виконання робіт, і навіть у 
необхідних випадках у технологічних картах  на окремі види робіт або частини 
будівель (споруд). Взаємодія елементів системи будівельного комплексу з 
урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів функціонування та стратегії 
розвитку визначає напрямок інноваційного розвитку регіонального 
будівельного комплексу на етапі сучасного стану розвитку будівельного 
комплексу. 
Інновація передбачає переведення системи з існуючого стану до 
цільового з урахуванням галузевих особливостей загалом будівельного 
комплексу. Ґрунтуючись на положенні, що інноваційний процес може виникати 
та поширюватися комплексно або за окремими напрямками в рамках галузі чи 
 28 
 
економіки, а також у рамках одного проєкту чи програми виникає потреба 
сформувати для кожного рівня управління будівельним комплексом та його 
організаціями план інноваційного розвитку. Такий план необхідний кожен 
період (від стратегічного плану до оперативного плану). До плану слід 
включати інноваційні заходи, які можуть забезпечити економічну ефективність, 
а всі види ризиків були б зведені до мінімуму.  
Генерування нових ідей мало що дає, якщо вони не узагальнені, не 
класифіковані та не систематизовані з виділенням пріоритетів, а потім не 
перейшли до стадії впровадження. Кожен інноваційний захід можна розглянути 
спочатку за напрямами впровадження, такими як технічні рішення, 
організаційно-управлінські або зміна ресурсної бази. Кожен із заходів може 
забезпечити економічну ефективність, беручи участь у всіх або лише в частині 
рівнів функціонування сектору економічної діяльності. Визначення участі в 
інноваційному процесі різних рівнів управління та виявляє сферу 
використання. Характеристика інновацій та галузі їх використання у свою 
чергу дозволять прогнозувати необхідність та обсяги проведення науково-
дослідних та дослідно-конструкторських розробок. Отримані результати 
прогнозів з НДДКР допоможуть виявити способи впровадження у будівельне 
виробництво через проєктування та створення необхідної виробничої бази. 
Період впровадження також є характеристикою пріоритетності 
інноваційних заходів та багато в чому пов'язаний із прогнозованою сферою 
використання заходу. Етапом застосування можна вважати або етап підготовки, 
наприклад, НДДКР, проєктування та створення виробничих потужностей, 
проєктування об'єктів з використанням інноваційних рішень, підготовка 
ресурсної бази, або етап випуску продукції, готової до реалізації та повертає 
інвестиційні витрати (окупність). Як остаточний критерій вибору інноваційних 
заходів будуть джерела фінансування або інвестиції та розподіл їх у часі 
відповідного періоду планування.  
Пропонований підхід може бути представлений у вигляді перспективних 
заходів розвитку будівельної галузі на всіх рівнях управління державному, 
 29 
 
регіональному, будівельних комплексів та окремих будівельних організацій, як 
процес поетапного планування від стратегічного до виробничого 
(оперативного), з проміжним уточненням у середньострокових (тактичних) 
планах [20]. 
Планування інноваційного розвитку на кожному рівні управління та 
обраному часовому періоді спирається на певний обсяг інформації про 
відповідне зовнішнє та внутрішнє середовище на момент розробки плану 
соціально-економічного розвитку регіону, будівельного комплексу або 
будівельних організацій. Вибір методологічних підходів планування, планових 
показників та критеріїв оцінки також визначаються видом планів та змінюється 
від прогнозних планів або програм до виробничих завдань. Інформація про 
реалізацію виробничих планових завдань дозволяє коригувати плани розвитку 
вищого рівня в залежності від прийнятих змін (коригувань). Крім того, значний 
перспективний період планування (2024-2027 р.р.) з різних причин може 
змінити пріоритети регіонального розвитку, напрями інноваційного розвитку 
будівельного сектору, інвестиційні можливості інноваційного розвитку 
будівельного комплексу та кожної організації в основному залежно від стану 
зовнішнього середовища, завершення війни росії проти України, ступеня 
руйнувань житлового та інфратсруктурного фонду міст та селищ України 
ресурсного та енергетичної забезпеченості.  
Методично бачиться оптимальним бальна експертна оцінка заходів, що 
включаються до планів. Середньострокове (тактичне) планування може 
використовувати експертну оцінку для низки заходів, а для інших заходів 
економіко-математичні моделі. Річне та оперативне планування в будівельних 
організаціях враховує виробничу потужність та обсяг робіт за договорами із 
замовниками, спеціалізацію, ресурсне забезпечення. Така інформація є основою 
складання власних річних планів (поточних) будівельної організації, що 
включають плани організаційно-технічного розвитку та календарних графіків 
впровадження інноваційних заходів, що впливають на техніко-економічні 
показники організації. Вибір техніко-економічних показників для планування 
 30 
 
органами вищого рівня управління та конкретними будівельними організаціями 
може бути значним. 
Наприклад, для регіону пріоритетним може виявитися розвиток 
матеріально-технічної бази будівельного комплексу або ресурсної бази, а для 
організації підвищення продуктивності праці. Таке становище не є 
суперечливим через те, що й інші інноваційні заходи в результаті спрямовані на 
загальний позитивний економічний результат діяльності будівельного 
комплексу.  
Зважаючи на необхідність зниження економічних ризиків у 
довгостроковій перспективі, доцільно прогнозувати ступінь та сфери впливу 
кожного інноваційного заходу. Дослідження системи від появи ідеї до її 
реалізації протягом вибраного періоду часу може виявити в одних елементах 
позитивний ефект, а в інших дати негативний результат. Відмінність 
результатів пов'язана зі станом зовнішнього та внутрішнього довкілля як 
галузевого, так і регіонального та в цілому регіонального будівельного 
комплексу, а також кожної будівельної організації різної виробничої 
потужності та спеціалізації. З цією метою важливо на етапі підготовки планів 
різного рівня управління проводити прогнозування економічної ефективності 
групи однотипних заходів або безпосередньо окремого заходу, виходячи з 
обсягу впровадження, термінів виконання та можливості поєднання у часі, 
вартості витрат та джерел фінансування.  
Інноваційний захід, будучи економічно ефективним у низці сфер 
застосування, в інших випадках економічно не прийнятний. Непідготовленість 
виробничої бази, недостатність матеріально-технічних ресурсів, малий обсяг 
регіонального впровадження та непідготовленість ринку за межами регіону 
можуть спричинити не включення таких заходів у план.  
У таблиці 1.3 представлена матриця у вигляді інформаційної моделі 
прогнозування основних етапів та результатів інноваційного розвитку 
будівельного виробництва на кожному рівні ієрархії.  
 
 31 
 
 
Таблиця 1.3 ‒ Прогнозування етапів та результатів інноваційного 
розвитку в будівельному секторі 
Характеристика етапів впровадження за рівнями управління 
Характеристика інноваційних 
регіональ- будівельний будівельні організації 
заходів галузеві 
ний комплекс великі середні малі 
технічні рішення 
характе- х х х х х х 
(винахід) 
ристика 
організаційні х х х х х х 
інновації 
ресурсні х х х х х х 
сфера повсюдно х х х х х х 
викорис- еволюційно х х х    
тання локально    х х х 
конструктивні 
системи будівель та х х х х   
споруд 
матеріальні ресурси х х х х   
технологічні 
НДДКР 
процеси, технології х х х х   
зведення об’єктів 
техніка, 
обладнання, х х х    
транспорт 
новітніх підпиємств 
матеріальних х х х х   
ресурсів 
Проєкту-
реконтсрукції, змін 
вання 
технологічних х х х х   
процесів 
нових об’єктів х х х х   
стратегічне 
планування (за х х х х   
етапами) 
Період 
середньострокове 
впровад- х х х х   
планування (етап) 
ження 
організаійні та 
техніні заходи (ріне    х х х 
планування) 
Державні 
(регіональні, х х х    
Джерела 
бюджетні) 
інвести-
державні та 
цій х х х    
піпиємницькі 
приватного бізнесу х х х х х х 
когнітивне х х     
Методи 
економіко-
плану-  х х    
математичне 
вання 
техніко-економічне    х х х 
Джерело: складено автором на основі [19; 20; 22; 25; 26; 28; 30] 
 
 32 
 
Кожен захід відповідно до характеристик, таких як їх спрямованість на 
вирішення технічних проблем, організаційно-управлінських чи ресурсних, 
проходить ряд етапів: підготовчий, впроваджувальний та інвестиційний. Ці 
етапи різні за складом, тривалістю та фінансуванням окремих заходів, а також 
впливу на будівельне виробництво. Рівень управління в будівельній галузі, що 
формує план інноваційного розвитку при прогнозуванні, виділяє ті етапи і 
заходи, виконання яких необхідне безпосередньо на даному рівні управління.  
Оцінка економічної ефективності інноваційного заходу проводиться з 
урахуванням витрат на обрані критерії. Критерії оцінки багато в чому 
диктуються горизонтом планування, рівнем управління та наявністю вихідної 
інформації. Критерії оцінки планів різного рівня управління та різного 
тимчасового періоду повинні враховувати і природно-кліматичні умови 
регіону, його ресурсну базу, що залучається до будівельного комплексу, та 
співвідношення об'єктів різного призначення, які споживають ці ресурси.  
Принцип планування «від досягнутого» допоможе визначати обсяги 
впровадження інноваційного заходу, уникаючи ризиків отримання надалі 
незатребуваних обсягів впровадження або ухвалити рішення щодо поетапного 
впровадження інновації [25]. Особливу увагу необхідно приділяти при 
плануванні заходів щодо створення або реконструкції виробничих потужностей 
для інноваційних заходів, оскільки додаткові обсяги впровадження збільшує 
інвестиційні вкладення в виробничі потужності, що не використовуються. 
Кожен інноваційний захід має певну спрямованість (технічну, 
організаційну, ресурсну). Спрямованість заходу впливає на інноваційний 
розвиток будівельного комплексуі в цілому, регіону та окремої організації 
різної виробничої потужності, або на частину з них. У всіх випадках 
економічна ефективність інноваційного розвитку визначається значною 
кількістю взаємопов'язаних факторів, прогнозувати які необхідно на етапі 
планування зниження технічних, організаційних та інвестиційних ризиків [3].  
Будівельна сфера, будучи слабоструктурованою системою, як і 
безпосередньо будівельне виробництво, вимагає як системного підходу, так і 
 33 
 
локалізації частин системи, що мають бути вбудовані надалі як єдинй організм 
у загальну систему. Такий підхід дозволить результати, отримані під час 
когнітивного планування, переводити на економіко-математичні моделі. 
Когнітивне моделювання найефективніше при стратегічному 
(довгостроковому) плануванні або розробці стратегічних програм розвитку. У 
свою чергу, економіко-математичні моделі дозволяють конкретизувати 
прогнозовані результати в ході когнітивного планування за обраними 
критеріями в тактичних (середньострокових) програмах і далі ці результати у 
вигляді вихідної інформації використовуються в техніко-економічних 
розрахунках у річному виробничому плануванні будівельних організацій [25].  
Перехід від когнітивного моделювання [11] до економіко-математичних 
моделей [27] може бути поетапним. Спочатку заходи, що розглядаються, 
оцінюються виконавцем за прийнятою ним для певних заходів бальною 
характеристикою. Далі вибирається найефективніший варіант заходу чи групи 
заходів за вже прийнятими критеріями. Як критерії можуть прийматися обсяг 
впровадження, зміна трудомісткості, собівартість укрупненого вимірювача 
об'єкта, тривалість будівництва, матеріаломісткість, ресурсозабезпеченість, 
умови логістики, необхідні інвестиції, час впровадження.  
Прийняті оціночні критерії повинні мати натуральні вимірювачі або їх 
фінансова оцінка. На вибір критеріїв впливають пріоритетні завдання, що 
ставляться під час інноваційного розвитку, наприклад, пов'язані з нестачею 
певних ресурсів, інженерної інфраструктури тощо. Можлива оцінка варіантних 
рішень з урахуванням обсягів інноваційних заходів, їхньої спрямованості, 
інвестицій або різної виробничої потужності організацій.  
Розглянемо як приклад інформаційну модель прогнозування етапів та 
результатів інноваційного розвитку в будівельній сфері для отримання в 
результаті НДДКР нового в'яжучого матеріалу, що має бути використаним 
замість цементу при приготуванні бетонних та розчинних сумішей та 
формуванні несучих конструктивних елементів будівель та споруд. Даний 
інноваційний захід відноситься до технічних рішень, а саме є винаходом. Сферу 
 34 
 
використання інноваційного заходу визначаємо «повсюдно», що можна 
застосувати до таких винаходів, які практично змінюють основні технологічні 
процеси, технологію та організацію будівництва об'єктів різного призначення. 
За основними характеристиками поява нового в'яжучого матеріалу замінює 
один із основних застосовуваних у будівництві цементів. Несучі та багато 
інших конструктивних елементів будівель та споруд використовують цемент у 
складі бетонних та розчинних сумішей, що забезпечують їх міцнісні 
характеристики. Однак технологічні процеси на основі бетонних та розчинних 
сумішей при будівництві об'єктів вимагають час на укладання цих сумішей у 
форми (опалубку). Цементи забезпечують цей час без впливу на якість робіт. 
Однак, необхідний час (28 днів) на набір міцності на основі такого в'яжучого як 
цемент та певний температурно-вологісний режим, який будівельники можуть 
забезпечити в літній період. В інші пори року для прискорення твердіння 
використовуються заходи, що вимагають додаткових витрат на теплову енергію 
та спеціальне обладнання. Висновок напрошується, що нове в'яжуче має мати 
цілу низку нових властивостей, а саме суттєво скорочувати терміни твердіння, 
але обов'язково зберігати період часу без твердіння, необхідний для 
технологічних операцій, таких як укладання та ущільнення сумішей до початку 
твердіння. 
Якщо звернутися до таблиці 1.2, то технічне рішення отримання нового 
виду в'яжучого буде рівнем винаходу, яке необхідно розглядати у двох 
напрямках на рівні НДДКР, як безпосередньо створення в'яжучого з новими 
додатковими характеристиками і як зміни в будівельному виробництві. На етапі 
впровадження буде потрібно проєктування та створення виробничих 
потужностей для випуску нового в'яжучого або вирішити питання 
використання існуючої виробничої бази шляхом її реконструкції, з'явиться 
потреба внесення змін до технологічних процесів будівельного виробництва та 
його організації, підготовки кадрів, обладнання, транспорту тощо. Період 
впровадження має визначатися стратегічними, середньостроковими та надалі 
оперативними планами. Впровадження такого інноваційного заходу можливе 
 35 
 
на рівні будівельної сфери чи регіону, а тому потрібні будуть і різні інвестиції 
як державні, так і приватні. Період часу, рівень управління та інвестиції для 
впровадження багато в чому визначаться складністю запропонованого 
технічного рішення та обсягом впровадження. У свою чергу з'явилася реальна 
можливість змінити швидкість зведення об'єктів, за рахунок скорочення 
тривалості технологічних процесів, зменшити потребу в енергетичних ресурсах 
і додаткові ефекти, що дозволяють в цілому знизити собівартість будівництв. 
У сучасних умовах розвитку України інновації виступають одним із 
ключових факторів економічного розвитку. Інноваційний розвиток України це 
комплекс взаємозалежних проблем, серед яких виділяють низку 
фундаментальних проблем, що виникають при здійсненні інноваційної 
діяльності та управлінні нею. До них відносять і необхідність координації дій 
різних учасників інноваційної діяльності через те, що мотиви та інтереси їх у 
більшості випадків не збігаються. Формування інноваційної політики 
реалізується державними структурами, що відповідають за стратегію розвитку 
економіки в цілому. Органи державного та регіонального управління 
інноваційною діяльністю не лише формують інноваційну політику, а й 
забезпечують її реалізацію. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Інноваційний розвиток – системний та структурний підхід до 
ккомплексу інноваційних процесів та їх взаємодії, в основі яких виступають 
інновації, інноваційні продукти (інноваційні виробництва) та інноваційна 
форма послуг (управління, просування та використання інноваційного 
продукту), що визначає вектор прогресу економіки. 
Інноваційний розвиток будівельного комплексу ‒ це складний процес, 
який залежить від безлічі факторів. Одним з факторів, що стримує розвиток 
будівельного комплексу відповідно сучасних трендів, є консерватизм до 
процесу впровадження інновацій. 
 36 
 
Складність системи будівельного комплексу проявляється у  
різноспрямованому інноваційному розвитку. Управління інноваційним 
розвитком регіонального будівельного комплексу є діяльність, яка потребує 
стратегічних рішень на рівні управління як країни, так і регіону. Недостатність 
наукових досліджень, присвячених інноваційному розвитку основної діяльності 
будівельних організацій, як елементу регіонального будівельного комплексу в 
цілому, призводить до ведення інноваційної діяльності без необхідної 
координації на основі комунікаційних зв'язків та інфраструктурного оточення, 
що може призвести до дублювання прийнятих рішень, а також додаткових 
ризикових ситуацій. Тому, необхідно прогнозувати економічну ефективність, 
як наслідок впровадження кожного інноваційного заходу на етапі планування.  
Ттехнології інформаціного моделювання сновних етапів та результатів 
інноваційного розвитку будівельного виробництва допомагають виявити багато 
характеристик заходів відповідно до їх спрямованості на вирішення технічних, 
організаційно-управлінських чи ресурсних проблем на етапах: підготовки, 
інвестування та впровадження.  
 37 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 
 
2.1. Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності підприємства 
ПП «НАДІЯ» М. ЧЕРКАСИ 
 
Компанія заснована в 1993 році в м. Черкаси. Дирекція знаходиться в 
постійному пошуку нових технологій у будівництві, інновацій в системі 
обслуговування замовників і технічних рішень. Як результат йде розширення 
переліку виконуваних робіт, а головне організація значно підвищує ліквідність 
активів компанії і розвиває матеріально-технічну базу. Компанія, провела 
монтажно-будівельні роботи на ЧШК, ЗХВ, АЗОТ,  ремонти і будівництво 
доріг, як генеральний підрядник, успішно ввела в експлуатацію багато об'єктів.  
Основні напрямки нашої діяльності: будівництво житлових і нежитлових 
будівель, оздоблювальні, монтажні роботи, виробництво бетонних розчинів, 
готових для використання. 
У роботі фірма дотримується високих стандартів, керується будівельними 
нормами і правилами. Кошторисна вартість робіт формується в програмному 
комплексі АВК-5, що орієнтований на реалізацію положень Державних 
будівельних норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «ПРАВИЛА визначення вартості 
будівництва» при складанні інвесторських кошторисів, договірної ціни, звітно-
виробничої документації.  
Гарантія на виконані нашою організацією роботи від 1 року до 10, 
залежно від виду та умов виконання робіт. Працівники пишаються тим, що 
після співпраці з фірмою, нові клієнти стають постійними замовниками.  
Тому що керівництво та працівники підприємства: 
цінують час своїх клієнтів і сприяють розвитку їхнього бізнесу; 
керівництво неухильно працює над підвищенням професійних навичок 
співробітників; 
прагнуть до лідерства на ринку. 
 38 
 
Стратегічно підприємство націлено на створення повного комплексу 
послуг з проектування, будування, реконструкції, ремонту, виготовлення та 
монтажу різних типів складності. Для компанії ПП«НАДІЯ» важливе 
дотримання і постійне удосконалення культури надання послуг, і, за 
допомогою впровадження безперервності процесу поліпшення якості 
виконуваних робіт, домагатися естетики точності у виконанні замовлень, 
вчасно, у визначені терміни.  
Стратегічна ідея ведення бізнесу полягає в розширенні переліку послуг, 
дотриманні таких складових, як економії часу клієнта, підвищенні професійної 
компетенції працівників та високої культури обслуговування. 
Стратегічна мета: стати лідером у будівництві, лідером у наданні послуг з 
ремонту будівель, та бути і надалі надійним партнером для своїх клієнтів. 
Стабільно висока якість виконуваних робіт, комплексний підхід до 
вирішення виробничих питань і точність виконання замовлень ‒ основні 
критерії роботи підприємства ПП «НАДІЯ» 
Підприємство співпрацює з клієнтами різного рівня достатку. Результати 
можна побачити в квартирах, особняках, дачах, офісах, салонах краси, 
автосалонах, торгових центрах, виставкових центрах, а також в дитячих 
установах, лікарнях, банках, заправках, казино та ін. 
Конкурентні переваги компанії:  
ПП «НАДІЯ» виконує комплекс ремонтно-будівельних робіт, який 
передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та 
попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. 
Якщо будівля в цілому не підлягає реконструкції чи капітальному ремонту, 
комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які 
класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, 
які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). 
Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує 
ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його 
будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий 
 39 
 
капітальний ремонт (реконструкцію). Будівельно-монтажна компанія ПП 
«НАДІЯ»  виконує всі види ремонтно-будівельних робіт на будь-яких об’єктах, 
незалежно від їх складності, дизайну, матеріалів, внутрішні це роботи чи 
зовнішні, а саме так як побажає замовник: 
зовнішні та внутрішні оздоблювальні роботи, що включають в себе: 
малярні, облицювальні, шпалерні, склярські та штукатурні; 
ремонт фасадів; 
ремонт покрівлі; 
ремонт вхідних груп; 
ремонт огорож; 
ремонт асфальтних покриттів; 
санітарно-технічні роботи, що включають в себе: водопровід, 
каналізацію, опалення, вентиляцію, електричні мережі; 
звукоізоляція, гідроізоляція та теплоізоляція; 
ремонт та заміна метало пластикових вікон, дверей; 
улаштування офісних, сантехнічних перегородок; 
ремонт, заміна підлогових покриттів; 
улаштування підвісних стель  будівлі, тощо; 
будівництво житлових будинків, котеджів за індивідуальним проектом; 
перебудова будинків та споруд, в тому числі перепланування, 
реконструкція, підсилення, відновлення; 
зведення монолітних, збірних каркасів; 
повний комплекс внутрішніх та зовнішніх оздоблювальних робіт.  
Метою діяльності ПП «НАДІЯ» є здійснення підприємницької діяльності 
і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, підприємств 
різних форм власності, організацій, установ в виготовленій продукції, 
виконаних роботах, наданих послугах в сферах, що визначені предметом 
діяльності підприємства. 
Підприємство ПП «НАДІЯ» має змішану форму власності, організаційно-
правова форма підприємства – приватне підприємство. 
 40 
 
Основними напрямами діяльності, що зазначені в статуті підприємства, є: 
будівництво; 
сільське та рибне господарство; 
переробна промисловість; 
оптова та роздрібна торгівля; 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність; 
тимчасове розміщування й організація харчування; 
інформація та телекомунікації; 
фінансова діяльність; 
операції з нерухомим майном; 
професійна, наукова та технічна діяльність; 
діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування; 
державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування. 
Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого 
законодавства України і дійсним Статутом. 
Управління підприємством здійснюється відповідно до уставу на основі 
об’єднання прав власників щодо господарського використання свого майна й 
принципів самоврядування трудового колективу. Вищим керівним органом 
підприємства є рада засновників. 
Підприємство самостійне, згідно чинному законодавству, вирішує всі 
питання кадрового забезпечення своєї діяльності, визначає порядок найму, 
форму і метод організації праці, принципи і порядок нормування праці, 
встановлює тарифні ставки (оклади) і доплати, визначає порядок преміювання, 
тривалість робочого дня і робочого тижня, тривалість і порядок надання 
вихідних відпусток. 
До виняткової компетенції ради засновників підприємства належать: 
затвердження статуту підприємства й внесення змін у нього; 
призначення на посаду й звільнення керівника підприємства; 
призначенні на посаду й звільнення керівників; 
порядок використання прибутку підприємства. 
 41 
 
Виконавчим органом підприємства є директор, що підзвітний раді 
засновників і призначається нею. 
Директор підприємства має наступні права й обов’язки: 
організовує роботу підприємства й несе персональну відповідальність за 
всю його діяльність; 
здійснює керівництво оперативною діяльністю підприємства, укладає 
договори і контракти; 
без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у 
всіх державних і недержавних установах, підприємствах та організаціях; 
здійснює різні юридичні дії, видає доручення, відкриває в установах 
банків розрахункові й інші рахунки; 
приймає на роботу й звільняє працівників підприємства. 
Очолює бухгалтерію головний бухгалтер, який визначає, формулює, 
планує, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку 
господарсько-фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за 
ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. 
Забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві і в його 
підрозділах на основі централізації і автоматизації обліково-розрахункових 
робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю. 
Трудовий колектив підприємства ПП «НАДІЯ» становлять всі громадяни, 
які беруть учать у його діяльності на основі трудового договору, а також інших 
форм договорів, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством. 
Майно підприємства становлять основні фонди й оборотні кошти, а 
також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі 
підприємства. 
Джерелами формування майна підприємства є: 
грошові й матеріальні внески засновників; 
доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг; 
кредити банків і інших кредиторів; 
капітальні вкладення й дотації з бюджетів; 
 42 
 
придбання майна інших підприємств, організацій, а також громадян; 
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, 
підприємств і громадян; 
доходи від продажу акцій і інших цінних паперів; 
інші джерела, які не заборонені законодавчими актами України. 
На підприємстві ПП «НАДІЯ» використовуються такі методичні 
матеріали, як фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, а саме баланс та 
звіт про фінансові результати. 
Економічна робота підприємства здійснюється чітко, злагоджено та 
стабільно протягом усього періоду існування підприємства. Організація та 
методичне забезпечення безпосередньо економічної роботи на підприємстві 
тримається на високому рівні. Підприємство забезпечено методичними 
матеріалами, на основі яких формуються основні показники господарської 
діяльності. 
Управління підприємством повинно здійснюватися на базі певної 
організаційної структури. Структура підприємства та його підрозділів 
визначається підприємством самостійно. При розробці організаційної 
структури управління ПП«НАДІЯ» необхідно було забезпечити ефективний 
розподіл функцій управління по підрозділах (рис. 2.1). При цьому потрібно 
було виконати такі умови: 
рішення одних і тих же питань не повинно перебувати у відання різних 
підрозділів; 
всі функції управління повинні входити в обов'язки керуючих підрозділів; 
на даний підрозділ не має покладатися вирішення питань, які 
ефективніше вирішувати в іншому підрозділі. 
Слід зазначити, що структура управління  може змінюватися в часі 
відповідно до динаміки масштабів і змісту функцій управління, у зв'язку з 
мінливими вимогами навколишнього світу і т.п. 
Будівельний сектор, який традиційно виступає фактором стабільності у 
суспільстві, притягує до себе особливу увагу, як органів державної влади всіх 
 43 
 
рівнів, так і вчених. Аналіз поточної ситуації в галузі показав, що значне 
скорочення долі бюджетних коштів, зростання інфляційних процесів потребує 
внесення трансформаційних змін у цю галузь економіки. 
В цей час діяльність будівельного комплексу характеризується значним 
зниженням практично всіх показників, причиною чого є нездатність багатьох 
підприємств адаптуватися до нових економічних умов ‒ умов кризи. 
 
Директор 
Радник директора з Заступник директора з Помічник директора 
питань будівництва 
зовнішньоекономічної 
діяльності Відділ капітального Бухгалтерія  
будівництва 
Відділ кадрів 
Виробничо- Інженер з охорони 
технічний відділ праці 
Голова відділу Начальник Майстри 
постачання виробництва 
Відділ постачання Ділянки 
виробничих робіт 
Відділ продажу 
 
Рис. 2.1. Організаційна структура ПП «НАДІЯ» 
 
Підприємство ТОВ «ПП «НАДІЯ» займає не останнє місце у сфері 
надання послуг будівництва та продажу будівельних матеріалів. Під час кризи 
підприємство дещо знизило свої позиції на ринку, але своєчасні дії, направлені 
на відбудову та покращення фірми призвели до позитивних результатів і 
компанія таким чином майже без втрат змогла пристосуватися до нових умов 
 44 
 
після кризового періоду. 
Постачальниками матеріалів для ремонтних робіт, будівельно-монтажних 
робіт, виробництва є переважно вітчизняні підприємства, які компетентні у цій 
справі. Деякі матеріли найвищої якості привозяться з-за кордону, але їх частина 
незначна. В Інтернет магазині представлена продукція найвідоміших 
європейських виробників, марки яких добре відомі споживачеві, а також 
перевірені часом марки вітчизняних виробників (сантехніка, опалення, плитки, 
будівельні матеріали). 
Продукція підприємства постійно оновлюється, а послуги постійно 
вдосконалюються. Причиною цього в першу чергу є постійна співпраця ПП 
«НАДІЯ»  з багатьма компаніями-постачальниками. Безперервно ведуться 
переговори про поставку нової, інноваційної, якіснішої продукції. Компанія 
зацікавлена у результативній співпраці з новими постачальниками. На даний 
момент часу ведуться переговори з такими країнами, як Чехія та Італія щодо 
реалізації продукції їх найвідоміших брендів сантехніки та опалення, які вже 
встигли стати популярними на європейському ринку. Адже український 
споживач все більше уваги приділяє якості, тому компанія робить все можливе 
для постійного розвитку та задоволення потреб споживачів. 
Будівництво належить до групи галузей матеріального виробництва, що 
виконують роботу зі створення основних фондів для всіх інших галузей. 
Продукцією його є закінчені будівельні об'єкти, що утворять основні фонди, 
реконструкція й технічне переозброєння вже діючих основних фондів. Воно 
включає здійснення проектно-дослідницьких, науково-дослідних робіт. У його 
склад входять будівельні й монтажні організації, підприємства будівельної 
індустрії, виробництва будівельних матеріалів, використовуваний у будівництві 
транспорт. 
Будівництво обслуговує практично всі галузі й сфери народного 
господарства. По обсязі виробленої продукції й кількості зайнятих трудових 
ресурсів на будівництво доводиться приблизно десята частина відповідних 
показників економіки країни 
 45 
 
Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма 
або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає 
необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає 
номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона 
обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, 
потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті 
тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, 
планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим 
планом. 
Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг 
продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена 
споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є 
головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються 
у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її 
виконання. 
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є 
вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід 
ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву 
спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент 
продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, 
навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої 
програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою 
маркетингової політики сучасного підприємства. 
Підприємство ПП «НАДІЯ» займається будівельно-монтажними 
роботами. 
Проаналізуємо основні техніко-економічні показники ПП «НАДІЯ» (табл. 
2.1). Дані таблиці 2.1 свідчать, що діяльність підприємства рівномірна, оскільки 
виручка від реалізації зростає. Це  характеризує роботу підприємства з якісного 
боку і, насамперед, рівень організації господарської діяльності, ефективність 
використання обладнання, сировини і робочої сили. 
 46 
 
Таблиця 2.1 ‒ Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПП «НАДІЯ» 
    Відхилення 
Показники 2019 2020 2021 2020-2019 2021-2020 
Абсолютне Відносне Абсолютне Відносне 
Реалізація, тис. грн 213268 225896 243851 12628 106 17955 108 
Собівартість, тис. грн 9927 10099 10976 172 102 877 709 
БМР всього, тис. грн 198536 201987 219523 3451 102 17536 109 
В т. ч        
Житлові, тис. грн 157883 159789 167886 1906 101 8097 105 
Інші, тис. грн 40653 42198 51637 1545 104 9439 122 
Субпідряд, тис. грн 6875 7598 8934 723 111 1336 118 
БМР ПП«НАДІЯ» , тис. грн 198978 201987 210985 3009 102 8998 105 
Без ПДВ, тис. грн 165828 168336 175821 2508 102 7485 104 
Вироблення 1 одного робітника, люд 91 92 92 1 101 0 100 
Чисельність працівників в ЕВЗ, люд. 149 153 158 4 103 5 103 
Середня зарплата працівників, , тис. грн  10125 12845 13298 2720 127 453 104 
Зарплата відрядників, тис. грн 22593 23489 25709 896 104 2220 109 
Чисельність почасовиків ЕВЗ, люд. 165 168 170 3 102 2 101 
Середня зарплата почасовиків, тис. грн 5325,29 6021,45 7003,58 696 113 982 116 
Зарплата почасовиків, тис. грн 12358 13725 14397 1367 111 672 105 
Всього зарплата, тис. грн 33817 37433 40106 3616 111 2673 107 
Додаткова зарплата, тис. грн  7985 8325 9156 340 104 831 110 
Всього зарплата, тис. грн 41802 45758 49262 3956 109 3504 108 
Всього чисельність, люд 314 321 328 7 102 7 102 
Середньомісячні нарахування, , тис. грн 5525 7138 9577 1613 129 2439 134 
ФОП з нарахуваннями, тис. грн 47327 52896 58839 5569 112 5943 111 
 47 
 
Розглянемо більш детально дохід (виручку) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), та проведемо аналіз її динаміки, розрахунки наведено в 
таблиці 2.2 та рисунку 2.2. 
 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз динаміки обсягу доходу (виручки) від реалізації 
продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн. 
Роки Дохід (виручка) від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізації продукції показники % 
(товарів, робіт, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
послуг), тис.грн. ві гові 
2019 213268 - - - - - - 
2020 225896 12628 12628 106 106 5,9 5,9 
2021 243851 30583 17955 114 108 14,3 7,9 
 
Як бачимо з таблиці 2.2 динаміка виручки від реалізації продукції 
рівномірно зростаюча. Так у 2020 році в порівнянні з 2019 роком відбулось 
збільшення виручки від реалізації продукції та послуг на  12628 та 2021 році в 
порівнянні з 2020 на 17955, що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень 
250000
245000
240000
235000
230000
Дохід від реалізації 225000
продукції, тис.грн 220000
215000
210000
205000
200000
195000
2018 2019 2020
роки 
 
Рис. 2.2. Динаміка обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), тис.грн 
 
Середньорічний темп росту розраховується за наступною формулою [7]: 
 
 48 
 
                                    Т  n1T1 *T2*...*Tn                                           (2.1) 
де n- кількість років, 
T- коефіцієнти. 
 
T  106108  11448 107%  
 
Tпр = 107 – 100 = 7 % ‒ середньорічний темп приросту  обсягу доходу 
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). 
Таким чином, середньорічний темп приросту доходу (виручки) від 
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 7 %. Темп росту рівномірно 
зростаючий, це пов’язано в основному з використанням прогресивних видів 
матеріалів, підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, 
удосконаленням організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт 
ПП «НАДІЯ» . 
Проаналізуємо динаміку собівартості реалізованої продукції та послуг за 
допомогою таблиці 2.3 та рисунку 2.3. 
 
Таблиця 2.3 ‒ Аналіз динаміки собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
Роки собівартість Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізованої показники % 
продукції, тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 9927 - - - - - - 
2020 10099 172 172 102 102 1,7 1,7 
2021 10976 1049 887 111 109 10,6 8,7 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.3 можна зробити висновки, що 
собівартість реалізованої продукції постійно зростає. Основна причина цього 
явища зовнішній чинник, а саме зростання цін на сировину та матеріали. 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  102109  11118 105,44%  
 49 
 
Tпр = 105,44% – 100% = 5,44% - середньорічний темп приросту 
собівартості реалізованої продукції. 
11200
11000
10800
собівартість 10600
10400
реалізованої 
10200
продукції, тис.грн 10000
9800
9600
9400
2018 2019 2020
роки
 
 
Рис. 2.3 Динаміка собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
 
Таким чином, можна зробити висновок, що динаміка собівартості 
реалізованої продукції упродовж 2019-2021 рр. зростаюча, це в основному 
пов’язано з інфляційними процесами та зростанням ціни на матеріалі, сировину 
та заробітної плати працівникам. 
Розглянемо динаміку  прибутку від субпідрядних організацій та динаміку 
прибутку БМР ПП «НАДІЯ» за допомогою таблиці 2.4 та 2.5 та рисунку 2.4. 
 
Таблиця 2.4 ‒ Аналіз динаміки прибутку від субпідрядних  
організацій, тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2019 6875 - - - - - - 
2020 7598 723 723 111 111 10,5 10,5 
2021 8934 2059 1336 130 118 30 18 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку субпідрядних 
організацій: 
 
 50 
 
T  111130  14430 120,1%  
 
Tпр = 120,1% – 100% = 20,1% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій. 
 
Таблиця 2.5 ‒ Аналіз динаміки прибутку від БМР ПП «НАДІЯ», тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2019 198978 - - - - - - 
2020 201987 3009 3009 102 102 2 2 
2021 210985 12007 8998 106 104,5 5 4 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.4 та 2.5 можна зробити 
висновки, що прибуток від будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ» значно 
більший в порівнянні з прибутку субпідрядних організацій. 
250000
198978 201987 210985
200000
Обсяг прибутку, 150000
тис.грн 100000
50000 6875 7598 8934
0
2018 2019 2020
роки
Прибуток від субпідрядних організацій, тис.грн.
Прибуток від субпідрядних організацій, тис.грн.
 
 
Рис. 2.4. Динаміка прибутку від субпідрядних організацій та БМР ПП 
«НАДІЯ», тис.грн 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку БМР ПП «НАДІЯ»: 
T  102106  10812 104%  
 51 
 
Tпр = 104% – 100% = 4% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій 
Таким чином, середньорічний темп приросту прибутку субпідрядних 
організацій складає 20,1 % та БМР ПП «НАДІЯ» -4 %. Темп росту рівномірно 
зростаючий. Це пов’язано зі збільшенням обсягу реалізації продукції, 
підвищенням продуктивності обладнання, впровадження прогресивних 
технологій.  
Проаналізуємо динаміку заробітної плати працівників за допомогою 
таблиці 2.6 та рисунку 2.5. 
 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз динаміки заробітної плати працівників, тис.грн 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 41802 - - - - - - 
2020 45758 3956 3956 109 109 9,5 9,5 
2021 49262 7460 3504 118 108 18 8 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.6 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
обсягів виробництва. 
 
50000 49262
48000
45758
Заробітна плата 46000
працівників, 44000
тис.грн. 41802
42000
40000
38000
2018 2019 2020
роки
 
Рис. 2.5.  Динаміка заробітної плати працівників 
 52 
 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  109118  12862 113,4%  
 
Tпр = 113,4 % – 100% = 13,4 % - середньорічний темп приросту 
заробітної плати працівників. 
Таким чином, середньорічний темп приросту заробітної плати складає 
13,4 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це пов’язано в основному з 
збільшенням будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ, підвищенням 
кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням організації 
праці . 
Проаналізуємо динаміку ФОП з нарахуваннями за допомогою таблиці 2.7 
та рисунку 2.6. 
 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз динаміки ФОП з нарахуваннями, тис.грн 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 47327 - - - - - - 
2020 52896 5569 5569 111 111 11,8 11,8 
2021 58839 11512 5943 124 111 24,3 11,2 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.7 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
заробітної плати працівників. 
 53 
 
70000
58839
60000 52896
47327
50000
Заробітна плата 
40000
працівників, 
30000
тис.грн.
20000
10000
0
2018 2019 2020
роки
 
Рис. 2.6. Динаміка ФОП з нарахуванням. 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  111124  13764 117,3%  
 
Tпр = 117,3 % – 100% = 17,3  % - середньорічний темп приросту ФОП з 
нарахуваннями. 
Таким чином, середньорічний темп приросту фонду оплати праці з 
нарахуваннями складає 17,3 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з збільшенням заробітної плати працівників, 
збільшенням обсягів виробництва, підвищенням кваліфікації та продуктивності 
праці персоналу, удосконаленням організації праці . 
Таким чином, аналізуючи основні техніко-економічних показників 
діяльності приватного підприємства «НАДІЯ» за 2019-2021 роки можна 
зробити висновки, що діяльність підприємства рівномірно зростаюча. Про що 
свідчать такі явища, як: 
середньорічний темп приросту доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг),  складає 7 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з використанням прогресивних видів матеріалів, 
підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням 
організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт; 
 54 
 
зростання динаміки собівартості реалізованої продукції упродовж 2019-
2021 рр., що пов’язано, в основному, з інфляційними процесами та зростанням 
ціни на матеріали, сировину та заробітні платню працівникам; 
за результатами аналізу динаміки прибутку від субпідрядних організацій 
та БМР ПП «НАДІЯ» в 2021 році  можна зробити висновки, що прибуток від 
будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ» значно більший в порівнянні з 
прибутком субпідрядних організацій; 
заробітної плати працівників постійно зростає, середньорічний темп 
приросту заробітної плати складає 13,4 %.  Це пов’язано зі збільшенням обсягів 
виробництва 
Зазначені процеси є позитивними для конкурентоспроможності та 
позиціювання підприємства на ринку будівельних послуг. Прибуток відіграє 
вирішальну роль в підприємницькій діяльності і є одним з головних показників 
діяльності підприємства. Він характеризує можливість  інноваційного розвитку, 
реконструкції та модернізації його виробництва. 
 
2.2 Аналіз діяльності підприємств будівельного комплексу України 
 
Будівельний комплекс є сферою матеріального виробництва, яка суттєво 
впливає на розвиток як окремих територій, так і країни в цілому. Тому 
визначення особливостей і характерних рис функціонування будівельного 
комплексу України є пріоритетним напрямом у формуванні підходів 
управлінського впливу на розвиток регіонів України.  
Основними стримуючими факторами змін у будівельному комплексі 
є незавершеність процесу реформування на державному та регіональному 
рівнях за напрямами: 
1. Дерегуляція. Так, за даними Міністерства регіонального розвитку, 
будівництва та житлово-комунального господарства, в Україні триває процес 
дерегуляції будівельної галузі та спрощення дозвільно-погоджувальних 
процедур у будівництві. Першими результатами цієї роботи є збільшення у 
 55 
 
2015 р. на 13 % обсягів прийняття житла в експлуатацію порівняно з 
попереднім періодом, що становить 11 млн. кв. м [32]. 
2. Формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-правовий 
простір технічного регулювання в будівництві. 
3. Впровадження світового досвіду незалежного контролю якості через 
залучення інженера-консультанта. 
4. Застосування європейського підходу до визначення пріоритетів при 
формуванні життєвого середовища. 
5. Законодавче регулювання інвестиційної діяльності в будівельній сфері 
[40]. 
6. Формування аспектів нормативно-правового регулювання системи 
економічної та екологічної безпеки інноваційного розвитку будівельного 
комплексу відповідно до сучасних світових трендів. 
Негативний вплив на будівельний сектор економіки України справляють 
відсутність чіткого розподілу сфер відповідальності та неузгодженість дій 
міністерств, незацікавленість як іноземних, так і українських приватних 
інвесторів в українських об’єктах інфраструктури.  
У науковій праці М. Климчук [26] представлено ітераційно-інституційну 
модель забезпечення розвитку підприємств будівельної сфери в Україні. Подана 
модель охоплює три рівні. Перший рівень ітерації – це державний рівень, тобто 
рівень макросередовища. Основними завданнями, яких потрібно досягти 
суб’єктами цього рівня, є: уніфікація норм чинного українського законодавства 
до європейських; залучення іноземних інвестицій для реалізації проектів у сфері 
будівництва; сприяння впровадженню новітніх технологій у будівельну сферу; 
надання пільгового кредитування у сфері будівництва. Другим рівнем ітерації є 
регіональний рівень (рівень мезосередовища), згідно з яким передбачено 
досягнення таких ключових цілей, як: надання фінансової, консалтингової 
допомоги (ефективної, результативної) підприємствам; сприяння створенню 
(формуванню) регіональних інтеграційних об’єднань (кластерів, альянсів); 
реалізація проектів у сфері будівництва. Водночас третім рівнем ітерації є рівень 
підприємств [26, с.68]. 
 56 
 
Проаналізуємо розвиток будівельного комплексу України згідно 
з першим рівнем ітерації – це державний рівень. Держава вирішує певні завдання 
на шляху реформування та розвитку будівельної сфери. Так, Міністерство 
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства є 
ключовим у сфері реалізації реформи децентралізації. До основних сфер 
відповідальності зазначеного міністерства відносяться: будівництво, 
архітектура, містобудування, житлово-комунальне господарство, формування 
державної політики в галузі архітектури та контролю за будівництвом, нагляд у 
сфері житлово-комунального господарства. Одним із нещодавніх прикладів 
успішної імплементації реформи стала передача на місця повноважень 
Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) [8]. Також у рамках 
децентралізації функції замовника інфраструктурних об’єктів у процесі 
реформування делегуються місцевим органам влади, що позитивно впливає на 
перспективи формування позитивного іміджу територій, подолання 
архітектурної одноманітності регіонів, залучення світового досвіду та 
технологій, підвищення інвестиційної привабливості об’єктів і територій тощо. 
М. Климчук у своїй представленій ітераційно-інституційній моделі 
забезпечення розвитку підприємств будівельної сфери в Україні як другий 
рівень ітерації виокремлює регіональний рівень (рівень мезосередовища), де 
однією з ключових цілей розвитку будівельного комплексу виділяє сприяння 
створенню (формуванню) регіональних інтеграційних об’єднань (кластерів, 
альянсів) [26, с.69].  
Дослідження розвитку будівельного комплексу України доцільно 
розпочати з його визначення та структурного наповнення, що дасть можливість 
окреслити напрями аналітичного вивчення перспектив формування кластерної 
політики в регіонах. 
Науковці наводять наступне визначення будівельного комплексу – це 
сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які 
забезпечують капітальне будівництво у сферах промисловості, сільського 
господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального 
господарства та всіх інших сфер людської діяльності [44; 65]. 
 57 
 
До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального 
виробництва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво 
будівельних конструкцій і деталей. У низці наукових досліджень структура 
будівельного комплексу розуміється ширше, до нього включаються також 
будівельне і дорожнє машинобудування, спеціальна інфраструктура (рис. 2.7) 
[44; 65]. 
Будівельний комплекс здійснює весь цикл робіт зі створення будівельних 
об’єктів – від проектування до введення їх у дію з необхідною для цього 
будівельною базою і виробництвом спеціальних видів матеріальних ресурсів.  
Нині актуалізується інтеграція підприємств будівельного комплексу 
з урахуванням наукового, технічного й інноваційного потенціалу на базі 
розвитку коопераційних зв’язків будівельної сфери з активним залученням 
малого і середнього бізнесу, науково-дослідних інститутів, інформаційних, 
фінансових організацій, органів державної влади. Ця взаємодія досягається 
шляхом формування та реалізації завдань інноваційної політики регіонального 
розвитку через управлінський вплив, який передбачає підтримку, 
стимулювання й організаційне забезпечення розвитку новітніх трендів в 
будівельній сфері.  
Аналіз основних показників розвитку будівельного комплексу України 
дає змогу виявити основні тенденції розвитку в рамках пріоритетів 
інноваційного розвитку підприємств. 
За умов активованих процесів інноватизації, пропонується провести 
аналіз будівельного комплексу України за наступними напрямами (рис. 2.8), що 
дасть змогу:  
визначити групи регіонів, найбільш сприятливих для формування, 
розвитку та реалізації інноваційних трендів в будівельній сфері відповідно до 
наявного кадрового, інноваційного, виробничого та ресурсного забезпечення 
розвитку будівельного комплексу;  
визначити стратегічні напрями інноваційного розвитку будівельного 
комплексу регіонів України.  
 58 
 
 
 
 
БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС 
ГАЛУЗІ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗАБЕЗПЕ- СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІНФРАСТРУКТУРА 
ЧЕННЯ 
Будів- Промисловість Виробництво науково-дослідні і дослідно-конструкторські 
ництво будівельних будівельних  організації 
матеріалів конструкцій і деталей 
інноваційне вищі і середні спеціальні навчальні заклади, 
професійно-технічні училища 
 
банківські установи, які фінансують 
БУДІВЕЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА 
кадрове будівництво 
Загально- Ремонтно- Спеціалізо- організації по матеріально-технічному 
будівельні будівельні вані  забезпеченню підприємств 
фінансове  
 
 
Рис. 2.7. Склад будівельного комплексу України 
ресурсне 
Джерело: [7; 17]
58 
58 
59 
1. Аналіз формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-
правовий простір технічного регулювання в будівництві. Держава декларує 
уніфікацію норм чинного українського законодавства до європейських, що 
відкриває нові можливості для інтеграції підприємств будівельної сфери за 
інноваційними напрямами на основі єдиного взаємопов’язаного комплексу 
документів, згідно з якими відбувається технічна та якісна регламентація 
виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції з урахуванням 
інноваційних аспектів розвитку.   
 
НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕНЯ 
УКРАЇНИ 
1. Аналіз формування нормативної Огляд регуляторних бар’єрів реалізації 
бази, інтегрованої в міжнародно- інноваційного напряму розвитку будвельного 
правовий простір технічного комплексу України 
регулювання в будівництві 
Наявність виробничого потенціалу 
2. Аналіз виробничої ефективності  
інноваційного розвитку 
3. Аналіз фінансових результатів та Фінансова забезпеченість інноваційних 
результати інвестиційної діяльності процесів та зацікавленість інвесторів 
підприємств будівельного комплексу 
Кадровий потенціал інноваційного розвитку 
4. Аналіз кадрового забезпечення 
Інноваціний потенціал формування новітніх 
5. Аналіз інноваційної діяльності 
трендів 
 
 
Рис. 2.8. Напрями аналізу будівельного комплексу України та очікувані 
інформаційні результати для формування новітніх трендів 
 
Доцільно проаналізувати формування нормативної бази України, 
інтегрованої в міжнародно-правовий простір технічного регулювання 
в будівництві, що дасть можливість провести огляд регуляторних бар’єрів 
реалізації інноваційного розвитку будівельного комплексу. 
60 
Кількісні зміни нормативної бази в регулюванні будівельного комплексу 
відображено на рис. 2.9, який дає змогу спостерігати тенденцію до зниження 
обов’язкових до застосування будівельних норм і збільшення ролі національних 
стандартів добровільного застосування.  
 
2000 
1800 
1600 
1400 
1200 
кількість 1000 
800 
600 
400 
200 
0 
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 
роки  
Державні будівельні норми ДБН (СніП - будівельні норми і правила)  
ДСТУ (Державні стандарти України ) 
 
Рис. 2.9. Кількісні зміни нормативної бази технічного регулювання 
підприємств будівельного комплексу 
Джерело: Складено автором на основі [30] 
 
Так, кількість обов’язкових державних будівельних норм знизилася з 420 
у 2010 р. до 131 у 2017 р., темп зменшення у відсотковому вираженні становить 
69 %, що прямо й опосередковано спрощує процеси формування інноваційних 
трендів в будівництві. 
Натомість кількість національних стандартів добровільного застосування 
у період з 2010 по 2017 роки збільшилася на 57 %. Що теж слід визнавати 
впливовим на процеси інноваційного розвитку, вони тепер будуть формуватися 
на одній платформі документообігу, нормативно-правового забезпечення. 
Гармонізація новітніх національних стандартів добровільного застосування 
відбувається з урахуванням інноваційних напрямів розвитку будівельного 
61 
комплексу відповідно до світових та європейських трендів, що відкриває 
перспективи прискорення темпів інноватизації в Україні. 
Окрім цього, на рисунку 2.9 зазначені подальші планові кількісні зміни 
нормативної бази технічного регулювання в сфері будівництва. Так, у період з 
2018 по 2020 роки відбувається збільшення кількості обов’язкових державних 
будівельних норм зі 131 до 135, але вони будуть більш адаптованими до потреб 
сучасності. Розглянемо детальніше зміни в структурі нормативної бази у 2012 
та 2016 роках (табл. 2.8). 
 
Таблиця 2.8 ‒ Структура нормативної бази технічного регулювання в 
будівництві 
 Структура нормативної бази технічного регулювання в будівництві, % 
Роки Національні стандарти, Національні стандарти, Будівельні норми 
прийняті після 1992 р. гармонізовані з європейськими і 
міжнародними 
2012 64 12 24 
2016 69 19 12 
Джерело: складено автором на основі [30] 
 
Структурні зміни нормативної бази технічного регулювання в 
будівництві засвідчують: 
І. Тенденцію до зниження питомої ваги обов’язкових до застосування 
будівельних норм з 24 % у 2012 р. до 12 % у 2016 р. 
ІІ. Підвищення питомої ваги національних стандартів добровільного 
застосування з 64 % у 2012 р. до 69 % у 2016 р. 
ІІІ. Збільшення кількості національних стандартів, гармонізованих із 
міжнародними і європейськими, та застосування параметричного методу 
нормування. Так, спостерігаємо підвищення питомої ваги національних 
стандартів, гармонізованих із міжнародними і європейськими, з 12 % у 2012 р. 
до 19 % у 2016  р. 
Таким чином, в Україні проведено значну роботу щодо 
переформатування нормативної бази відповідно до вимог міжнародно-
правового простору технічного регулювання в будівельній сфері, що сприяє 
62 
процесу інтеграції зусиль щодо формування новацій та їх реалізації з 
іноземними агентами, представниками будівельної сфери інших країн. Однак 
залишається ряд невирішених проблем. Так, в Україні одночасно діють 
національні та європейські будівельні норми, що призводить до непорозумінь. 
Тому виникає потреба у зіставленні вимог національних стандартів України з 
прийнятими національними стандартами, що є гармонізованими з 
міжнародними та регіональними стандартами. Усунення розбіжностей щодо 
термінологічних визначень і технічних вимог дасть можливість усунути 
бюрократичні бар’єри інтеграції зусиль будівельного комплексу України у 
питаннях інноватизації та залучення як іноземних, так і вітчизняних агентів 
будівельної сфери.  
Таким чином, аналіз формування нормативної бази, інтегрованої 
в міжнародно-правовий простір технічного регулювання в будівництві 
відкриває нові можливості для інтеграційних процесів в будівельній сфері. 
2. Аналіз виробничої ефективності будівельного комплексу. Нині перед 
регіональною владою стоїть завдання, яке полягає у виявленні пріоритетних 
напрямів розвитку будівельного комплексу, що забезпечить сталий 
економічний розвиток регіону. Підвищення ефективності регіонального 
розвитку напряму залежить від найбільш раціонального використання 
сукупності наявних і можливих для мобілізації виробничих потужностей та 
ресурсів регіону, необхідних для його розвитку.  
Аналіз виробничої ефективності будівельного комплексу дасть змогу 
виявити наявний виробничий потенціал інноваційного розвитку будівельного 
комплексу. 
Розглянемо динаміку показників питомої ваги підприємств будівельної 
сфери в Україні у загальноекономічних показниках за 2016–2020 рр., % 
(табл. 2.9). 
За даними табл. 2.2 спостерігається динаміка зменшення питомої ваги 
підприємств будівельного комплексу в Україні у загальноекономічних 
показниках за період з 2016 р. по листопад 2020 р. 
63 
Так, з 2016 р. до кінця 2020 р. зменшилися: питома вага обсягу 
реалізованої будівельної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції – з 
3,3 % до 2,7 %, капітальні інвестиції – з 17,3 % до 13,0 %, прямі іноземні 
інвестиції – з 2,8 % до 2,4 %, що пов’язано з кризовими явищами в економіці 
країни та військовими діями на сході України. Зменшення питомої ваги 
середньорічної кількості штатних (найманих) працівників з 4,4 % у 2016 р. до 
3,9 % наприкінці 2020 р. пояснюється процесами відпливу кваліфікованих кадрів 
за межі країни [30, с.30]. 
 
Таблиця 2.9 ‒ Динаміка показників питомої ваги підприємств будівельного 
комплексу в Україні у загальноекономічних показниках за 2016–2020 рр., % 
Роки 
Показники 
2016 2017 2018 2019 2020 
1. Обсяг реалізованої будівельної продукції 
3,3 3,4 2,6 2,6 2,7 
у загальному обсязі реалізованої продукції 
2. Середньорічна кількість штатних (найманих) 
4,4 3,9 3,8 3,8 3,9 
працівників 
3. Капітальні інвестиції 17,3 16,4 15,9 12,4 13,0 
4. Прямі іноземні інвестиції (на кінець року) 2,8 2,8 2,7 2,5 2,4 
Джерело: складено автором на основі  [ 33; 34; 35; 53] 
 
Одним із найважливіших показників розвитку економіки країни є обсяг 
ВВП, який формується за рахунок усіх видів економічної діяльності. Тому 
доцільно розглянути частку внеску будівельного комплексу України в 
загальному обсязі ВВП (табл. 2.10). 
 
Таблиця 2.10 ‒ Обсяги та частка внеску підприємств будівельного 
комплексу у ВВП України в 2017–2020 рр. 
Одиниця Роки 
№ Показники 
виміру 2017 2018 2019 2020 
1 ВВП по Україні загалом млн. грн 1566728 1979458 2383182 2 982920 
2 Темп приросту до 
% +7,7 +26,3 +20,4 +25,2 
попереднього року  
3 Внесок підприємств 
будівельного комплексу млн. грн. 42301,7 53445,4 64354,0 65624,2 
у ВВП країни 
4 Частка будівництва у 
% 2,7 2,7 2,7 2,2 
ВВП 
Джерело: складено автором на основі [5; 34] 
64 
Як видно з таблиці, частка будівництва у ВВП є стабільно низькою і 
становить 2,7 %. Для порівняння: у Німеччині частка будівництва у ВВП є 
стабільною і становить 10 %, Польщі – 12,9 % (2008 р.) і 10,2 % (2017 р.) [41; 64].  
Важливим для аналізу виробничої діяльності будівельного комплексу є 
аналіз динаміки (рис. 2.10) та структури будівельних робіт за видами 
будівельної продукції (рис. 2.11, табл. 2.11). 
Так, будівельний комплекс України у період з 2013 по 2020 рр. 
відзначився зростанням обсягів виконаних робіт, причому у більшості регіонів 
України. 
120000
105682,8
100000
80000
73726,9
млн.грн 60000 61671,7 62937,2 58586,2 57515
51108,7
40000 42918,1
20000
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
роки
 
Рис. 2.10. Динаміка обсягів виконаних будівельних  робіт  
в Україні за 2013–2020 рр. 
Джерело: складено автором на основі [34] 
 
На рис. 2.10 зображено динаміку обсягів виконаних будівельних робіт 
в Україні за 2013–2020 рр., згідно з чим можна зробити висновок, що розвиток 
підприємств будівельного комплексу України зазнавав спадів у 2016 та 
2017 рр., на які мали вплив нестабільна економічна, політична ситуація та 
антитерористична операція на Сході України. Будинки та споруди, що вже 
зведені, в такій складній ситуації важко реалізувати через неплатоспроможність 
населення країни та невпевненість у майбутньому. Високі темпи зростання 
обсягу виконаних будівельних робіт спостерігалися в 2014 р. проти 2013 р. – 
65 
темп приросту становив 20 %; у 2019 та 2020 рр. темп приросту до 
попереднього року становив 17,4 % та 26,3 % відповідно.  
З рис. 2.10 видно, що загальні обсяги виконаних будівельних робіт 
збільшилися на 62 764,7 млн. грн., або на 146 % у 2020 р., порівнюючи з 2013 р. 
Однак у 2017 р. відбувається значне зниження будівництва за майже всіма його 
структурними елементами (окрім житлових будівель), а саме на 7477,5 млн. 
грн., або на 12,8 % проти 2016 р. У 2018 р. відбувається незначна стабілізація 
виконання будівельних робіт, що супроводжується зростанням, порівнюючи з 
2017 р., загального обсягу будівництва на 6406,3 млн. грн., або на 12,5 %. Зміни 
2020 р. проти 2018 р. відзначилися значним приростом загального обсягу 
будівництва на 48 167,8 млн. грн. або на 83,7 %, що є позитивною тенденцією. 
Проте зазначена тенденція не відбиває динаміку структурних змін обсягу 
виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції, що 
спостерігається з рис. 2.11, який ілюструє тенденцію зростання за всіма видами 
будівельної продукції упродовж періоду з 2013 по 2020 рр. 
60000
50000
40000
житлові будівлі
млн.грн 30000 нежитлові будівлі
20000 інженерні споруди
10000
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
роки
Рис. 2.11. Динаміка обсягу виконаних будівельних робіт   
за видами будівельної продукції [11] 1) 
Примітки: 1) – Без урахування за 2014–2020 рр. тимчасово окупованої території Автономної 
Республіки Крим та м. Севастополь, а також без частини зони проведення антитерористичної 
операції  
 
Розглянемо більш детально структуру будівельних робіт за видами 
будівель, що дасть можливість з’ясувати, чи відповідають напрями розвитку 
будівельного комплексу суспільним потребам (табл. 2.11). 
66 
Таблиця 2.11 ‒ Структура будівельних робіт за видами будівель 
Види Роки 
будівель 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 
Інженерні 
54,2 56,63 55,34 51,77 51,36 49,74 48,31 50,03 
споруди, % 
Житлові 
16,02 13,19 13,54 16,99 22,09 24,18 24,43 22,45 
будівлі, % 
Нежитлові 
29,78 30,17 31,11 31,24 26,53 26,08 27,25 27,25 
будівлі, % 
Всього 100 100 100 100 100 100 100 100 
Джерело: складено автором на основі [11] 
 
За результатами табл. 2.11 та рис. 2.11 структура будівельних робіт за 
видами будівель демонструє домінування інженерних споруд та нежитлових 
приміщень у загальному будівництві. Так, житлові будівлі у 2013 р. становили 
16,02 %, а у 2020 р. – 22,45 % у загальному будівництві. Починаючи з 2018 р., 
відбувається збільшення обсягів у структурі житлових будівель. За весь період 
обсяги житлових будівель мають тенденцію до поступового приросту у 
структурі будівництва на 40,13 %.  
А ось нежитлові будівлі мали у 2016 р. достатньо високе відсоткове 
значення, але у 2017–2018 рр. відбувається його поступове зменшення. 
Зазначена тенденція відбувається лише в структурі загальних обсягів 
будівництва, але у фактичних обсягах видів будівельної продукції всі 
показники мають лише позитивні зміни за аналізований період. Спеціалісти 
Конфедерації будівельників України зазначають: «ми зростаємо, але не 
виросли, адже обсяги будівельної продукції в Україні в 20 разів менші, аніж в 
Польщі і дорівнюють обсягам Литви з 3,0 млн. населенням…» [15]. 
Україна поки що знаходиться на шляху розбудови соціально-ефективної 
системи будівельного комплексу, оскільки під питанням залишається 
доступність житла для населення. Для порівняння: в Німеччині житлове 
будівництво домінує з реальною часткою в 61 % у загальному будівництві, у 
Польщі – 41,9 % (за підсумками на кінець 2019 р.), а в Україні зазначений 
показник за 2019 р. становить 24,43 %. Окрім цього, в Німеччині зросли 
67 
держзамовлення на будівництво всіх видів будівель для біженців. Зростання 
житлового будівництва в Польщі обумовлено низькими ставками по іпотечних 
кредитах [43].   
Позитивним є те, що, за попередніми прогнозами представників 
Конфедерації будівельників України, влада і бізнес на 2021 р. зосереджуються 
на соціальній та інженерно-транспортній інфраструктурі, що є світовим 
трендом розвитку будівництва, такий вектор передбачає системне залучення 
інноваційних проектів. Також вони зазначають, що упродовж 2021 р. очікується 
введення в експлуатацію приблизно 10 млн. кв. м житла [11].  
Для оцінювання перспектив кластеризації будівельного комплексу 
важливою аналітичною інформацією є визначення регіонів, в яких відбувається 
активізація виробництва будівельної продукції. До регіонів України, що мають 
високий рівень індексу будівельної продукції у відсотках до попереднього року, 
відповідно до підсумків 2020 р. слід віднести такі області: Кіровоградську – 
166,5; Закарпатську – 150,7; Одеську – 149,3; Житомирську – 142,4; 
Дніпропетровську – 136,7; Івано-Франківську – 134,4; Запорізьку – 132,7; 
Вінницьку – 113,3; Херсонську – 134,6; Чернігівську –130 та м. Київ – 133. 
Аналіз регіональних особливостей та активності розвитку будівельного 
комплексу України доцільно також провести, дослідивши частки розподілу 
площі прийнятого в експлуатацію житла по регіонах від загальної по Україні 
(рис. 2.12). 
Отже, найбільш активними регіонами по будівництву та введенню в 
експлуатацію нового житла є Київська область з часткою 17,88 % та м. Київ 
(16,99 %), Львівська (9,40 %), Одеська (7,06 %), Івано-Франківська (6,12 %), 
Харківська (4,06 %) та Закарпатська (4,11 %) області. 
Таким чином, спостерігаються значні диспропорції у регіональному 
розподілі будівництва житла. І не завжди це відбувається на тлі низьких 
економічних показників розвитку регіонів. 
68 
20,00
17,88
18,00 16,99
16,00
14,00
12,00
9,40
10,00
8,00 7,06
6,12
6,00 4,11 4,60
3,31 3,30 3,57 3,86 3,54
4,00 2,30 2,87
1,60
1,01 1,04 1,50 1,98
2,00 1,25
0,53 0,50 0,21 0,72 0,73
0,00
 
Рис. 2.12. Частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла по 
регіонах від загальної по Україні у 2020 р. 
Джерело: складено автором на основі [45] 
 
Так, за даними рис. 2.12 та 2.13 можливо виявити, що за умов зростання 
регіонального ВВП на душу населення спостерігаються низькі темпи 
житлового будівництва. 
м.Київ 23,44
Чернігівська 1,82
Чернівецька 0,89
Черкаська 2,49
Хмельницька 2,05
Херсонська 1,62
Харківська 6,49
Тернопільська 1,30
Сумська 1,94
Рівненська 1,65
Полтавська 4,87
Одеська 5,02
Миколаївська 2,42
Львівська 4,81
Луганська 1,31
Кіровоградська 1,93
Київська 5,39
Івано- 2,15
Запорізька 4,37
Закарпатська 1,36
Житомирська 2,01
Донецька 5,76
Дніпропетровська 10,25
Волинська 1,50
Вінницька 3,12
0,00 5,00 10,00 15,00 20,00 25,00
               Доля регіонального ВВП в загальному обсязі по Україні (%)
 
Рис. 2.13. Доля регіонального ВВП у загальному обсязі  
по Україні (%) станом на 2020 р. 
Джерело: складено автором на основі [5] 
%
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-
Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
Київ
69 
Зазначений процес яскраво ілюструють:  
Полтавський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 4,87 %, а частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла по 
регіону від загальної по Україні – 2,3 % станом на 2020 р.; 
Черкаський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 2,9 %, частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла від 
загальної по Україні – 1,5 %; 
Миколаївський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 2,42 %, частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла від 
загальної по Україні – 0,72 %. 
Перелічені регіони за рівнем частки регіонального ВВП в загальному 
обсязі по Україні займають середні позиції, однак за рівнем частки прийнятого 
в експлуатацію житла від загальної по Україні є в переліку регіонів з 
найнижчими показниками. Зазначена ситуація призводить до нерівномірного 
ціноутворення на ринку первинного та вторинного житла регіонів, 
нерівномірності забезпечення та диспропорційності рівня житлових умов 
населення в регіональному розрізі, та, як наслідок, до погіршення рівня 
привабливості регіонів для кваліфікованих працівників. Це також пов’язано з 
тим, що найбільш привабливими для проживання кваліфікованих працівників 
та населення вважаються обласні центри Київського, Львівського, Одеського та 
інших регіонів. Вирішенням цієї проблеми може стати активізація процесів 
кластеризації, що створить нові робочі місця по регіонах України та сформує 
позитивний імідж по кожному регіону.  
Негативним чинником, що впливає на процеси розвитку будівельного 
комплексу, є наявність незавершених будівель та інженерних споруд, які 
тимчасово припинені або законсервовані. Із загальної кількості незавершених 
будівель та споруд станом на кінець 2018 р. 6,1 тис., або 41,1 %, знаходилися в 
стадії будівництва, а на 8,442 тис. (56,6 %) будівництво тимчасово припинено 
та законсервовано. При цьому на території 21 регіону кількість тимчасово 
припинених і законсервованих будівель та споруд перевищувала кількість 
70 
будівель та споруд, що будувалися. Основною причиною припинення 
будівництва, як зазначили забудовники, є відсутність фінансування [52].  
Будівельний комплекс України представлений не лише будівництвом, але 
й охоплює промисловість будівельних матеріалів, що виробляє матеріали, 
вироби, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Потреби в будівельних 
матеріалах мають пряму залежність від розвитку як житлового, так і 
нежитлового будівництва. Незважаючи на наявність високоякісної доступної 
сировини для виробництва будівельних матеріалів, український ринок не здатен 
задовольнити в повному обсязі попит на цю продукцію. Тому в країні 
розвиваються експортно-імпортні відносини на ринку будівельних матеріалів. 
Аналіз показників торгівлі будівельними матеріалами доцільно розпочати 
з розгляду динаміки загального експорту та імпорту основних будівельних 
матеріалів за 2013–2020 рр. (рис. 2.14). 
 
2
1,8
1,6
1,4
1,2 імпорт
млрд.дол.США 1
0,8 експорт 
0,6
0,4
0,2
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
роки
 
Рис. 2.14. Загальний експорт та імпорт основних будівельних матеріалів 
за 2013–2020 рр., млрд. дол. США 
Джерело: складено автором на основі [41]. 
 
На рис. 2.14 спостерігається неоднозначна динаміка показників експорту 
та імпорту основних будівельних матеріалів. У період з 2013 по 2016 рр. 
відбувається зростання експорту з 1,4 млрд. дол. США до 1,8 млрд. дол. США. 
Імпорт з 2013 по 2014 рр. зменшив свої обсяги на 0,4 млрд. дол. США. З 2014 
по 2016 рр. спостерігається зростання обсягів імпорту основних будівельних 
71 
матеріалів на 0,1 млрд. дол. США. З 2016 по 2018 рр. відбувається стрімке 
зменшення як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів. 
Лише з 2018 р. збільшуються обсяги імпорту будівельних матеріалів з 
0,5 млрд. дол. США до 0,8 млрд. дол. США станом на кінець 2020 р. Експорт 
почав тенденцію на зростання лише упродовж 2020 р. з 1,0 млрд. дол. США до 
1,2 млрд. дол. США. 
Важливо розглянути співвідношення експорту до імпорту за 
досліджуваний період, що дасть можливість з’ясувати стан 
зовнішньоторговельного балансу будівельних матеріалів  
В аналізованому періоді спостерігається стійке перевищення експорту 
над імпортом основних груп будівельних матеріалів. Співвідношення експорту 
до імпорту зросло на 36 % у 2020 р. проти 2013 р. [43].  Подібне явище свідчить 
про зростання частки вітчизняних матеріалів, використовуваних у 
будівельному процесі. Хоча й незначне, але перевищення обсягу експорту 
підтверджує достатній рівень конкурентоспроможності виробництва 
будівельних матеріалів. 
Слід зазначити перевищення експорту над імпортом за окремими 
товарними групами в деякі з досліджуваних періодів. Наприклад, у 2018 і 2020 
рр. спостерігається переважання експорту гальки, гравію, щебеню, цементу та 
шпалер, що пояснюється збільшенням попиту на цей вид продукції. Крім того, 
починаючи з 2018 р., Україна збільшила обсяги експорту лісоматеріалів, 
столярної і деревної продукції. Це свідчить про налагодження в країні процесів 
переробки деревини та збуту готової продукції країнам-партнерам. Найбільш 
імпортованими будівельними матеріалами є металоконструкції – 95 млн. дол. 
США (+48 % до попереднього періоду), рулонні матеріали – 19 млн. дол. (-22 % 
до попереднього періоду) та утеплювач – 28 млн. дол. (+43 % до попереднього 
періоду). 
 Проведений аналіз показав перевищення експорту над імпортом 
основних груп будівельних матеріалів, що є позитивною динамікою та визначає 
значний потенціал розвитку експорту будівельних матеріалів завдяки наявності 
72 
необхідних природних ресурсів. Основними умовами, що забезпечують вигідну 
конкурентну позицію на світовому ринку будівельних матеріалів, є 
енергоефективність, екологічність та інноваційність, що є сучасними світовими 
трендами і визначають якість та конкурентоспроможність будівельної 
продукції. 
Визначені проблемні аспекти виробничої ефективності будівельного 
комплексу регіонів України варто вирішувати в рамках кластерного підходу, 
ефективність якого доведено світовою практикою. Проведений аналіз дав змогу 
виявити напрями завдань кластерної політики регіонального розвитку, серед 
яких:  
узгодження цілей кластероутворення будівельного кластеру і його 
учасників з цілями соціально-економічного розвитку всього регіону, що дасть 
можливість подолати виявлені регіональні диспропорції;  
забезпечення координаційного управління розвитком будівельного 
комплексу та реалізацією кластерних ініціатив, що дозволить отримати 
додаткові ефекти від виробничої діяльності підприємств будівельної сфери.  
3. Аналіз фінансових результатів та результати інвестиційної діяльності 
підприємств будівельного комплексу. Рівень та перспективи розвитку 
будівельного комплексу визначаються фінансовим станом будівельних 
підприємств. Саме аналіз результатів фінансової діяльності будівельного 
комплексу дає змогу визначити наявні можливості та загрози, що виникають на 
шляху його розвитку. Основні показники, що характеризують фінансовий стан 
будівельної галузі та інфляцію, подано в табл. 2.12. 
У цій таблиці зведено фінансові показники діяльності будівельних 
підприємств з 2013 по 2020 рр. за даними Державного комітету статистики 
України [44]. 
Дослідження наведених у таблиці даних дають можливість зробити 
висновок, що з 2013 по 2020 рр. рентабельність будівельних підприємств має 
нерівномірну тенденцію. Спостерігається від’ємний результат розрахунку рівня 
73 
рентабельності у 2013 (-1,2 %), 2014 (-0,1 %), 2018 (-7,6 %) та 2019 роках (-0,4 
%), що свідчить про неприбуткову діяльність підприємств.  
 
Таблиця 2.12 ‒ Динаміка фінансових результатів діяльності будівельних 
підприємств 
Результати Результати від Витрати Рівень 
 діяльності операційної операційної рентабельності Інфляція,  
підприємств діяльності,  діяльності, (збитковості), % 
будівельної галузі млн. грн. млн. грн. % 
2013 -1107,1 92603,8 -1,2 109,1 
2014 1080,7 131473,6 0,8 104,6 
2015 -211,7 161730,4 -0,1 99,8 
2016 -10,2 155085,5 0 100,5 
2017 8639,1 150101,9 5,8 124,9 
2018 -12815,6 168266,7 -7,6 143,3 
2019 -714,9 181765,2 -0,4 112,4 
2020 4169,8 226235,0 1,8 113,7 
Джерело: складено автором на основі [21; 44] 
 
Позитивний результат від операційної діяльності підприємств будівельної 
сфери спостерігається лише в 2017 (5,8 %) та 2020 (1,8 %) роках. Це частково 
пов’язано зі збільшенням обсягу виробництва продукції та послуг підприємств 
будівельного комплексу, а також з підвищенням цін на продукцію та послуги, 
що викликані інфляційними процесами. У 2018 р. індекс інфляції збільшився 
майже вдвічі, і збитковість підприємств будівельної сфери зросла до 7,6 %.  
Результати інвестиційної діяльності.  
Для того щоб зрозуміти, яка частка інвестиційних ресурсів припадає на 
будівельний комплекс, доцільно проаналізувати розподіл інвестиційних 
ресурсів за видами економічної діяльності в Україні (табл. 2.13). 
Табл. 2.13 ілюструє, що у 2020 р. провідними сферами економічної 
діяльності за обсягами освоєння капітальних інвестицій залишаються: 
промисловість – 33,1 %, будівництво – 12,3 %, сільське, лісове та рибне 
господарство – 14,0 %, інформація та телекомунікації – 4,1 %, оптова та 
роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0 %, 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,7 %, 
74 
державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4 % 
[50]. 
 
Таблиця 2.13 ‒ Розподіл освоєних капітальних інвестицій за сферами 
економічної діяльності (у % до загального обсягу) 
Розподіл освоєних капітальних інвестицій 
за сферами економічної діяльності (у % до 
Сфери економічної діяльності 
загального обсягу) 
2017 2018 2019 2020 
1. Промисловість 39,3 34,5 33,3 33,1 
2. Будівництво 6,5 15,4 12,6 12,3 
3. Сільське, лісове та рибне господарство 8,6 10,7 13,8 14,0 
4. Інформація та телекомунікації 3,7 10,9 4,8 4,1 
5. Оптова та роздрібна торгівля; ремонт 
9,4 7,9 7,7 7,0 
автотранспортних засобів і мотоциклів 
6. Транспорт, складське господарство, поштова 
7,1 6,6 7,6 8,7 
та кур’єрська діяльність 
7. Державне управління й оборона; обов`язкове 
2,6 2,9 5,9 7,4 
соціальне страхування 
8. Операції з нерухомим майном 5,1 3,7 5,3 3,8 
9. Фінансова та страхова діяльність 2,8 2,3 2,3 1,9 
10. Інше 14,9 5,1 6,7 7,7 
Примітка: складено автором на основі  [50]. 
 
Аналіз розподілу капітальних інвестицій за видами економічної 
діяльності за період з 2017 по 2020 рр. дає змогу стверджувати, що будівництво 
є пріоритетним напрямом інвестування в нашій країні. За обсягом воно займає 
друге місце після промисловості, що свідчить про суттєвий вплив на розвиток 
економіки. З метою розуміння більш повної картини інвестиційного клімату 
для будівельного сектора необхідно розглянути структуру капітальних 
інвестицій за джерелами, що визначає рівень пріоритетності будівельного 
комплексу для держави та регіону (табл. 2.14).  
Аналіз структури капітальних інвестицій табл. 2.14 ілюструє, що з 2015 
по 2020 рр. основна частка фонду капітальних інвестицій формується за власні 
кошти підприємств та організацій (60-70 %), коштів населення на будівництво 
житла (12 %), кредитів банків та інших позик (приблизно 7-15 %), 1-5 % 
припадає на кошти з державного бюджету, 2-9 % – кошти місцевих бюджетів та 
1-3,9 % – кошти іноземних інвесторів [34]. 
 
75 
 
Таблиця 2.14 ‒ Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2015–2020 рр.1) 
Роки 2015 2016 2017 2018 2019 2020 
Одиниці виміру млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % 
Усього 
у т. ч. за 273 256,0 100 249 873,4 100 219 419,9 100 273 116,4 100 326 163,7 100 412 812,7 100 
рахунок: 
-коштів 
державного 16 288,3 5,96 6174,9 2,47 2738,7 1,25 6919,5 2,53 7468,9 2,29 14 324,6 3,47 
бюджету 
-коштів 
місцевих 8555,7 3,13 6796,8 2,72 5918,2 2,70 14 260,0 5,22 23 225,1 7,12 38 175,9 9,25 
бюджетів 
-власних коштів 
підприємств та 171 176,6 62,64 165 786,7 66,35 154 629,5 70,47 184 351,3 67,50 226 398,9 69,41 288 644,2 69,92 
організацій 
-кредитів банків 
39 724,7 14,54 34 734,7 13,90 21 739,3 9,91 20 740,1 7,59 23 249,5 7,13 21 826,9 5,29 
та інших позик 
-коштів 
іноземних 4904,3 1,79 4271,3 1,71 5639,8 2,57 8185,4 3,00 9416,7 2,89 5667,1 1,37 
інвесторів 
-коштів 
населення на 
22 575,5 8,26 24 072,3 9,63 22 064,2 10,06 31 985,4 11,71 29 117,9 8,93 32 288,1 7,82 
будівництво 
житла 
-інших джерел 
10 030,9 3,67 8036,7 3,22 6690,2 3,05 6674,7 2,44 7286,7 2,23 11 885,9 2,88 
фінансування 
Примітки: 1) – інформація зазначена без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополь та зони проведення 
антитерористичної операції. 
Джерело: складено автором на основі [34] 
78 
 
76 
Динаміка капітальних інвестицій у будівництво нерівномірно зростає, що 
спостерігається з рис. 2.15. 
60000
50000 52176,2
43463,7 44444
40000 40760,3 40796,2
Капітальні 36056,7
інвестиції, 30000 29767 31990,8
млн.грн 20000
10000
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
роки
 
Рис. 2.15. Динаміка капітальних інвестицій у будівництво  
з 2013 по 2020 рр. 
Джерело: складено автором на основі [34] 
 
Окреслена статистична інформація засвідчує кризові явища в розвитку 
будівельного комплексу, що тримається переважно за рахунок інвестиційних 
коштів підприємств та населення для будівництва під власні потреби. 
Середньорічний темп приросту капітальних інвестицій у будівництво за 
період з 2013 по 2020  рр. становив 8,3 %. Це позитивна тенденція, однак вона 
не відповідає темпам і потребам розвитку як будівельного сектора, так і 
суспільства в цілому. Регіональна динаміка фіксує найбільше зростання 
капітальних інвестицій порівняно з аналогічним періодом 2019 р. в Запорізькій 
(65 %), Тернопільській (64 %) і Закарпатській (46,4 %) областях. Спад 
капітальних інвестицій відзначено в Київській (-7,4 %), Миколаївській (-2,5 %) і 
Волинській (-1,2 %) областях [34]. У процесах розподілу капітальних 
інвестицій спостерігається яскраво виражена асиметрія (рис. 2.16). 
Найбільша частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди 
станом на кінець 2020 р. припадає на м. Київ – 22,57 % (11 777,810 млн. грн.), 
Київську – 17,29 % (9022,466 млн. грн.), Львівську – 9,52 % (4966,264 млн. 
грн.), Харківську – 7,25 % (3780,238 млн. грн.) області [34].  
77 
м.Київ 22,57
Чернігівська 1,11
Чернівецька 1,74
Черкаська 1,26
Хмельницька 1,64
Херсонська 0,74
Харківська 7,25
Тернопільська 2,82
Сумська 1,00
Рівненська 2,91
Полтавська 3,01
Одеська 5,42
Регіон Миколаївська 1,12
Львівська 9,52
Луганська 0,24
Кіровоградська 0,55
Київська 17,29
Iвано- 4,91
Запорізька 0,55
Закарпатська 3,91
Житомирська 1,34
Донецька 0,89
Дніпропетровська 2,11
Волинська 3,49
Вінницька 2,59
0,00 5,00 10,00 15,00 20,00 25,00
 Частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди до загального обсягу в 
Україні, %
 
Рис. 2.16. Частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди з 
а регіонами до загального обсягу в Україні, % за 2020 р. 
Джерело: складено автором на основі [34]. 
 
Найвагомішу частку капітальних інвестицій за період з 2013 по 2020 рр. 
(38,31-40,81 % загального обсягу) освоєно в інженерні споруди. Найменшу 
частку капітальних інвестицій становлять житлові будівлі (19,89-32,60 %) [23; 
34].  
Отже, за даними статистики, в будівництво інвестується 12,3 % від 
загального обсягу інвестицій [49], що є недостатнім в умовах існуючих  
економічних потреб розвитку регіонів, зростаючої ролі енергоефективності та 
стрімкого розвитку світових трендів у будівництві. Окрім цього, ця галузь 
забезпечує робочими місцями величезну кількість людей (оскільки охоплює 
значний масив виробничих підприємств), створює умови для комфортної праці 
та життя людини. Відповідно, розвиток будівельних кластерів, створення на 
рівні держави та регіонів умов для їх існування дасть змогу підняти галузі 
матеріального виробництва, що є складовими будівельного комплексу на новий 
рівень. 
4. Аналіз кадрового забезпечення будівельного комплексу. Цікавим 
явищем є зайнятість населення в будівельній сфері (табл. 2.15, рис.2.17 [38]. 
78 
Таблиця 2.15 ‒ Зайняте населення за видами економічної діяльності у 2013–2019 рр., тис. осіб 
Показники 2013 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 
Усього зайнято 19 261,4 19 314,2 18 073,3 16 443,2 16 276,9 
Будівництво 836,4 841,1 746,4 642,1 644,5 
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів 
4160,2 4269,5 3965,7 3510,7 3516,2 
і мотоциклів 
Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська 
1150,9 1163,6 1113,4 998,0 997,2 
діяльність 
Тимчасове розміщування й організація харчування 326,7 328,9 309,1 277,3 276,7 
Інформація та телекомунікації 297,9 299,9 284,8 272,9 275,2 
Фінансова та страхова діяльність 315,8 306,2 286,8 243,6 225,6 
Операції з нерухомим майном 322,2 314,3 286,1 268,3 255,5 
Професійна, наукова та технічна діяльність 504,1 493,6 456,0 422,9 428,1 
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного 
343,9 343,3 334,3 298,6 304,3 
обслуговування 
Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне 
1003,62 962,3 959,52 974,52 973,1 
страхування 
Освіта 1633,2 1611,2 1587,7 1496,5 1441,4 
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 1181,4 1171,8 1150,5 1040,7 1030,4 
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок 225,6 226,5 221,2 207,9 201,6 
Інші види економічної діяльності 414,3 423,0 382,2 344,7 345,8 
Джерело: складено автором на основі [12 ] 
81 
 
79 
Так, за даними табл. 2.15 та рис.2.17, зайнятість населення в будівництві 
станом на кінець 2019 р. становила 644,5 тис. осіб, що у відсотковому 
співвідношенні – 3,95 % [38]. 
70000
60000
50000
осіб 40000
30000 Ряд1
20000
10000
0
регіон
 
Рис. 2.17. Кількість зайнятих працівників на підприємствах будівельного 
комплексу в регіональному розрізі станом на початок 2020 р., осіб 
Джерело: складено автором на основі [12] 
 
Проте зазначені цифри не враховують відсоток неформальної зайнятості, 
яка є поширеною у будівельній галузі. За приблизними оцінками Державної 
служби статистики України, він становить 15,5 % станом на кінець 2018 р. На 
сьогодні ця тенденція не зазнала значних змін [38]. 
Рис. 2.17 ілюструє нерівномірний розподіл зайнятих працівників на 
підприємствах будівельного комплексу по регіонах України, що відповідає 
розташуванню виробничих потужностей будівельного комплексу та 
формуванню платоспроможного попиту на послуги будівельної сфери. 
Подолання проблеми неформальної зайнятості можливе в рамках 
визначення та реалізації завдань кластерної політики регіонального розвитку 
будівельного комплексу з елементами які стосуються управлінського впливу на 
розвиток людського капіталу, що передбачає заходи щодо підвищення якості 
освіти за профілем кластеру, програми підвищення кваліфікації, програми 
соціального розвитку, стимулювання припливу фахівців з інших регіонів і з-за 
кордону. 
Вінницька
Волинська
Дніпропетров
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-
Київська
Кіровоградсь
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільськ
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м.Київ
80 
2.3. Аналіз тенденцій інноваційного розвитку підприємств будівельного 
комплексу України 
 
Якщо розглядати період з 2013 р., то науково-технічна й інноваційна 
діяльність у сфері будівництва та промисловості будівельних матеріалів 
здійснювалася відповідно до положень законів України «Про інноваційну 
діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», 
«Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про стандартизацію», 
рішень Уряду, а також частин державних цільових програм [55].  
Станом на сьогодні до державного реєстру включено сім цільових 
програм, головним державним замовником яких є Міністерство будівництва. 
Серед цих програм найважливішими є: комплексна державна програма 
енергозбереження України; програма розвитку водопровідно-каналізаційного 
господарства; програма ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і 
селищах України; програма поводження з твердими побутовими відходами 
[20]. 
Для реалізації затверджених пріоритетних напрямів розпочато 
розроблення Програми сприяння розвитку інноваційної діяльності в 
будівництві. Зміст цієї програми полягає у визначенні комплексу умов, 
поступова реалізація яких відповідно до визначених у Програмі етапів 
сприятиме розвитку інноваційної діяльності в будівельному комплексі України 
[20]. Однак динаміка інноваційного розвитку будівництва є незадовільною 
(табл. 2.16). 
 
Таблиця 2.16 ‒ Патенти на винаходи і корисні моделі в будівництві 
Зміна у 2020 р. до 
Показники 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
2016 р., % 
Усього 11 689 10 717 9551 10 208 10 589 90,6 
Будівництво 657 594 467 482 525 79,9 
Частка до загальної 
5,62 5,54 4,89 4,72 4,96 83,2 
кількості, % 
Джерело: складено автором на основі [51, с. 62] 
 
81 
Аналіз табл. 2.16 демонструє, що протягом 2016–2019 рр. спостерігалося 
поступове зменшення патентів на винаходи та корисні моделі в будівництві на 
20,1 %, порівнюючи з 2016 р. Питома вага патентів на винаходи і корисні 
моделі в будівництві становить 4,72 % від загальної кількості по Україні (що 
видані за технічними напрямами відповідно до методики Всесвітньої 
організації інтелектуальної власності (ВОІВ)  (національні власники)). Лише у 
2020 р. спостерігається незначне підвищення показника до 4,96 %. 
Експерти виокремлюють два основні напрями інноваційного процесу, що 
мають безпосереднє відношення до будівництва [10]: 
зростання питомої ваги інноваційно-орієнтованих підрядних робіт (тобто 
будівельно-монтажних робіт, що безпосередньо забезпечують впровадження 
нової техніки, нових технологій чи виробництва нових продуктів) у загальному 
обсязі будівельно-монтажних робіт; 
інноваційна перебудова самої будівельної сфери (інноваційне технічне 
оснащення будівельно-монтажних робіт, технологічні інновації, інновації в 
сфері організації й управління будівельно-монтажними роботами). 
Статистичне відображення інноваційної діяльності будівельного 
комплексу окреслено слабо, відсутній регіональний огляд інноваційної 
активності підприємств будівельного комплексу, що ускладнює процеси 
визначення пріоритетів інноваційного розвитку. Однак окреслені процеси 
дають можливість визначити організаційний напрям завдання інноваційної 
політики, що полягає у формуванні інформаційної бази щодо інноваційної 
діяльності будівельного комплексу та світових трендів розвитку, а також 
підтримці: підприємницьких ініціатив зі створення бізнес-інкубаторів за 
профілем будівельного кластеру; венчурних фондів; зниження 
адміністративних бар’єрів кластероутворення; доступності та спрощення 
процедур отримання кредитних коштів тощо.  
Зміна вимог до організації будівельного виробництва, перехід на 
європейські стандарти (особливо в сфері енергоефективного будівництва, 
модернізації та реконструкції будівель та споруд), поява нових світових трендів 
82 
у будівельній сфері ставлять перед будівельним комплексом України нові 
завдання. Для їх вирішення Україна має могутній ресурсний потенціал, що 
відкриває перспективи інноваційної співпраці будівельного комплексу 
з енергетичною, ІТ та іншими суміжними галузями для реалізації інноваційних 
проектів у сферах нерухомості, інфраструктурного забезпечення та 
ландшафтного дизайну. Інтеграція спільних зусиль у напрямі активізації 
інноваційної діяльності визначить пріоритетні напрями кластеризації 
будівельного комплексу України. 
Подолати кризові явища в економіці та залучити іноземні інвестиції 
допоможе розвиток вітчизняного будівельного комплексу. На цьому 
наголосили учасники Будівельного конгресу в межах міжнародної виставки 
Kyiv Build Ukraine [28]. Будівельний комплекс є унікальною та перспективною 
сферою для інноваційної діяльності. Це було зазначено в рамках форуму 
«Ukraine Davos Nights» (2017 р.), на якому було презентовано можливості 
міжнародної співпраці у сфері венчурних інвестицій: ІТ, будівництво, космос, 
енергетика, сільське господарство, біотехнології, екологія [4]. 
Актуалізація розвитку вітчизняних підприємств будівельного комплексу 
за принципами «зеленого» будівництва (енергоефективності, екологічності, 
інноваційності) дасть можливість виробникам будівельних матеріалів 
підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і зайняти додаткові позиції 
на світовому ринку будівельних матеріалів. 
Аналіз будівельного комплексу України за окресленими напрямами 
(формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-правовий простір 
технічного регулювання в будівництві; виробничої ефективності; фінансової та 
інвестиційної діяльності; кадрового забезпечення; інноваційної діяльності) дав 
змогу визначити такі напрями завдань інноваційної політики: 
інтеграційний – інтеграція діяльності окремих міністерств і відомств в 
реалізації принципів інноваційної політики; 
координаційний – забезпечення координаційного управління розвитком 
будівельного комплексу та реалізацією кластерних ініціатив, що дозволить 
83 
отримати додаткові ефекти від виробничої діяльності підприємств будівельної 
сфери; 
узгодження цілей інноваційного розвитку будівельного кластеру і його 
учасників з цілями соціально-економічного розвитку всього регіону, що дасть 
можливість подолати виявлені регіональні диспропорції;  
кадровий – розвиток людського капіталу, що передбачає заходи щодо 
підвищення якості освіти за профілем будівельного кластеру, програми 
підвищення кваліфікації, стимулювання припливу фахівців з інших регіонів і з-за 
кордону; 
організаційний – підтримка бізнес-ініціатив, що передбачає створення 
бізнес-інкубаторів за профілем кластеру, венчурних фондів, сприяння доступу 
до кредитних ресурсів, спрощення процедур реєстрації компаній, зниження 
адміністративних бар’єрів. 
У 2020 році відбулися зміни та потрясіння, що пов’язані з коронакризою, 
які позначились і на будівельній сфері. Якщо розглядати ринок первинної 
нерухомості, то у 2020 році актуальними були наступні світові тренди, які 
умовно можна поділити на чотири блоки: перший блок ‒ тренди в будівництві 
та архітектурі; другий  блок ‒ еко-тренди; третій блок ‒ інфраструктурні 
тренди; четвертий блок ‒ тренди клієнтоорієнтованості, які зорієнтовано на 
виявлення та задоволення наявних і майбутніх потреб, зростання якості 
взаємовідносин із клієнтами та адаптацію комунікаційних ланцюгів і 
внутрішніх бізнес-процесів до споживчих запитів, генерування стратегічних 
конкурентних переваг та підвищення прибутковості будівельного 
підприємства. Кластеризація будівельного комплексу також є трендом 
інноваційного розвитку. Серед актуальних і пріоритетних трендів кластеризації 
української будівельної галузі є кластерні ініціативи, що пов’язані з питаннями: 
розробки та організації ландшафтного дизайну; інфраструктурного 
забезпечення життєдіяльності регіонів; розробки новітніх ресурсо- та 
енергоефективних будівельних матеріалів, технологій. Окреслені інноваційні 
тренди розвитку будівельного комплексу в Україні є пріоритетними та 
84 
відповідають потребам ринку. Їх реалізація дає змогу підвищити 
конкурентоспроможність будівельних підприємств, усунути диспропорції та 
архітектурну одноманітність в розвитку територій, організувати життєвий 
простір суспільства відповідно до потреб та викликів сьогодення. 
 
2.4 SWOT-аналіз ПП «НАДІЯ» та будівельного комплексу України 
 
Несприятлива сучасна економічна ситуація негативно позначилася на 
фінансовому стані підприємств і організацій будівельного комплексу Ураїни. 
Середнє значення частки збиткових підприємств у загальній кількості 
будівельних організацій за останні роки склало більше 35 %, тобто більше 
третини всіх підприємств галузі є нерентабельними. Така збитковість на 
сьогоднішній день пов'язана з високим рівнем витрат на будівельно-монтажні 
роботи, низькою окупністю техніки й інвестиційних проєктів. Ще одним 
важливим фактором, який зумовив збитковість будівельного комплексу, стало 
різке падіння інвестиційної активності в державі [23]. Загальна кількість 
будівельних підприємств України сьогодні становить 88,737 тис. одиниць, з них 
великі та середні – 3,6 тис., тобто в основному будівельна галузь України 
представлена малими підприємствами. Згідно з даними Державної служби 
статистики України, у державній формі власності перебувають лише 6,2 % 
будівельних підприємств і організацій, більша ж їх частка функціонує на 
засадах організаційної самостійності. Тому на сьогоднішній день можна 
сказати, що в будівельному комплексі своєчасно й послідовно здійснено 
роздержавлення та розукрупнення підприємств ‒ монополістів, що сприяло 
створенню конкурентного середовища, зміні принципів побудови 
взаємовідносин учасників інвестиційного процесу [16; 17]. Оскільки на даний 
час будівельний комплекс України має нестійку тенденцію розвитку, причиною 
цього є низка як внутрішніх, так і зовнішніх загроз, які виникають в діяльності 
підприємств, але будівельний комплекс є однією з найважливіших сфер 
промисловості будь-якої індустріально-розвинутої країни, тому потрібно 
85 
проаналізувати найбільш важливі сильні, слабкі сторони, можливості та загрози 
розвитку будівельного комплексу, які притаманні більшості підприємствам 
цього сектору. Для цього слід привести SWOT-аналіз підприємств будівельної 
індустрії. Суть даного аналізу полягає в розділенні чинників та явищ, що 
впливають на функціонування підприємств на чотири категорії: strengths 
(сильні сторони), weaknesses (слабкі сторони), opportunities (можливості), threats 
(загрози) [29]. Матриця SWOT-аналізу наведена в табл. 2.21. 
Більшість підприємств мають проблеми, пов'язані із втратою фінансової 
стійкості. Таким підприємствам потрібно збільшувати розмір обігових коштів, 
підвищувати свою інноваційну активність, збільшення якої сприятиме 
додатковому залученню клієнтів, та зростанню інвестиційної привабливості 
підприємства для кредиторів. 
 
Таблиця 2.21 ‒ Матриця SWOT-аналізу для підприємств будівельної 
галузі України 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1 2 
1. Високий ступінь дотримання договірних 1. Низька частка підприємств галузі, які 
зобов'язань відносно кінцевих споживачів. перебувають у державній формі власності. 
 2. Ефективна збутова політика на 2. Низька ефективність просування на закордонні 
території всієї України.  ринки.  
3. Добре вивчений ринок та попит на 3. Недостатня кількість кваліфікованих кадрів, 
ринку.  фахівців та робітників галузі. 
4. Ефективна політика ціноутворення.   4. Низька платоспроможність населення України.  
5. Визнання будівельної сфери 5. Брак коштів та досить висока збитковість 
пріоритетним напрямом розвитку в підприємств будівельного сектору. 
Україні.   6. Низький внесок будівельного сектору у ВВП 
6. Інвестиційний потенціал зі сторони країни.  
населення на ринку житла 7. Низька інноваційна активність. 
 8. Неконкурентоспроможна продукція та неякісно 
надані послуги порівняно з аналогічною 
продукцією розвинутих країн. 
 9. Використання неякісних матеріалів та дешевої 
робочої сили, що призводить до низької якості 
готової продукції.  
10. Збільшення малих підприємств та зменшення 
великих і середніх підприємств 
86 
Продовження табл.2.21 
1 2 
Можливості Загрози 
1. Наявність програми поліпшення якості 1. Нестабільна політична ситуація в країні та 
будівництва.  недосконале, часто змінюване законодавство.  
3. Відносно стабільний попит на ринку.  2. Новітні виклики, що постали перед 
4. Високий потенціал ринку збуту в суспільством: Covid-19 та військова агресія росії 
Україні та освоєння нових сегментів проти України 
ринку.  2. Поява нових конкурентів на ринку.  
5. Розширення сектору за рахунок об'єктів 3. Зменшення рентабельності будівництва 
комерційної нерухомості.  типового житла.  
6. Партнерство з банківською сферою для 4. Відсутність або недостатність державних 
реалізації будівельних і фінансових заходів для розвитку будівельного комплексу 
проєктів та вдосконалення механізму України  
іпотечного кредитування і системи застави 5. Нестабільність курсів світових валют.  
за квартиру з метою залучення населення 6. Посилення податкового тиску на виробників 
середнього та нижче середнього класу.  будівельних матеріалів.  
7. Залучення закордонних інвесторів.  7. Інфляція.  
8. Зменшення кількості будівель та 8. Виникнення труднощів при укладанні договорів 
інженерних споруд незавершеного із споживачами та постачальниками.  
будівництва 9. Зростання світової фінансової кризи.  
10. Загроза збільшення відсоткових ставок та умов 
кредитування, що призводить до недоступності та 
нестачі фінансових ресурсів 
 
З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємств 
будівельного комплексу велику увагу слід приділяти якості будівництва, 
оскільки недостатня кількість кваліфікованих працівників призводить до 
високого ступеня незадоволення споживачів якістю виконуваних робіт, а 
недостатня кількість кваліфікованих робітників виникає саме через низький 
рівень заробітних плат та заборгованість перед робітниками. Оскільки 
будівельний сектор України в основному представлений малими 
підприємствами, то слід здійснити дослідження можливостей та загроз 
будівельного комплексу України на прикладі одного з таких підприємства, а 
саме ПП «НАДІЯ», яке має вид економічної діяльності «Будівництво будівель», 
та займається в основному будівництвом житла, офісних приміщень, котеджів 
та промисловим будівництвом, наданням ремонтних послуг та продажу 
будівельних матеріалів. Слід розглянути основні конкурентні особливості ПП 
«НАДІЯ», які наведені в табл. 2. 22 
87 
 
Таблиця 2.22 - Матриця SWOT-аналізу ПП «НАДІЯ» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1. Висока якість наданих послуг. 1. Низька інвестиційна привабливість.  
 2. Нижчі ціни порівняно з конкурентами.  2. Низька інноваційна активність, високий 
3. Добре вивчений ринок та потреби ступінь зносу основних фондів.  
покупців.  4. Низька прибутковість діяльності 
4. Високий ступінь дотримання договірних підприємства. 
зобов'язань стосовно кінцевих споживачів.   5. Нестача обігових коштів 
5. Гарна репутація серед покупців.  
6. Зростання обсягу виробництва 
Можливості Загрози 
1. Можливість розширення асортименту 1. Посилення конкуренції на ринку 
продукції для задоволення потреб типового будівництва.  
споживачів.  2. Загроза підвищення вимог споживачів до 
2. Високий потенціал ринку збуту в Україні продукції.  
та освоєння нових сегментів ринку.  3. Низька ефективність посування на 
3. Партнерство з постійними закордонні ринки. 
постачальниками якісної сировини та  4. Загроза підвищення курсу іноземної 
матеріалів валюти, що зможе призвести на зростання 
цін на будівельні матеріали та зменшення 
попиту на будівельну продукцію.  
5. Нестабільна політична ситуація в країні 
та недосконале, часто змінюване 
законодавство 
6. Військова агресія росії проти України 
 
За результатами проведеного SWOT-аналізу можна сказати, що даний 
аналіз дещо відрізняється від загальної характеристики будівельного комплексу 
України. ПП «НАДІЯ» має велику кількість слабких сторін та загроз. Основною 
проблемою є інвестиційна непривабливість підприємства, оскільки інвестори, 
перш за все звертають увагу на такі показники, як прибутковість, розмір 
активів, величину виручки від реалізації, а ПП «НАДІЯ» хоч і має позитивну 
тенденцію – зростання виручки від реалізації, що говорить про розширення 
підприємством його обсягів діяльності, що є сильною стороною, але 
підприємство має низьку прибутковість та невисокі розміри активів. Власних 
коштів у ПП «НАДІЯ» недостатньо для оновлення основних фондів, що могло 
б підвищити ефективність діяльності підприємства. 
88 
Сильними сторонами є те, що даний суб'єкт господарювання має високу 
якість продукції та дещо нижчі ціни (ПП «НАДІЯ» закуповує сировину та 
матеріали протягом багатьох років у одного постачальника, який надає певні 
знижки за свою продукцію), що дає йому можливість задоволення потреб 
споживачів. Для ПП «НАДІЯ» існує велика кількість загроз зовнішнього 
середовища, основними з яких є: посилення конкуренції на ринку, що може 
призвести до нерентабельної діяльності підприємства; часто змінюване 
законодавство, особливо податкове, що призводить до зміни податкових ставок; 
зростання цін, що може призвести до зменшення попиту на ринку та ін. Отже, з 
проведеного SWOT-аналізу для ПП «НАДІЯ»  можна сказати, що з метою 
покращення фінансово-господарського стану підприємства необхідно 
збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати інноваційну активність, 
збільшення якої сприяє додатковому залученню клієнтів, за рахунок чого буде 
збільшуватися розмір прибутку, а також зростатиме інвестиційна привабливість 
для кредиторів. Таким чином, для підвищення ефективності діяльності в даній 
сфері необхідно більше уваги приділяти стратегії збільшення обсягів 
фінансування (шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвесторів), а також 
стратегії врахування якості будівництва та якості будівельних матеріалів. 
Стратегія якості будівництва повинна базуватися на системі екологічного 
забезпечення, використання сучасних технологій та матеріалів, відповідати 
нормам стандартизації та успішному залученню кадрового потенціалу. 
Підвищення якості надання послуг дозволить збільшити продуктивність праці 
на підприємствах, забезпечить ефективне використання основних фондів, 
економію сировини, матеріалів, палива та енергії, що в свою чергу сприятиме 
підвищенню конкурентоспроможності галузі в цілому та його окремих 
підприємств. Розробка ефективних стратегічних напрямів розвитку 
підприємства потребує в свою чергу проведення ефективного управління 
інноваційним розвитком з метою виявлення потенціалу розвитку самого 
підприємства та спрямувати його на завоювання додаткових секторів ринку 
89 
будівельної сфери, що дозволить збалансувати можливості підприємства та 
потреби ринку. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Будівельний комплекс в Україні не є досить розвиненим та 
конкурентоспроможним. Насамперед це пояснюється низькою інноваційною 
активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку регіонів, які 
поділяються на лідерів та аутсайдерів. Так, регіони лідери працюють більш 
потужні організації, відповідно, будівництво і тому числі з урахування 
сучасних інноваційних трендів перебуває на більш високому рівні. При цьому в 
інших регіонах спостерігається майже постійна нестача фінансування. До того 
ж, суттєва різниця у рівні інвестування ще більше поглиблює кризу 
диспропорційного інноваційного розвитку будівельної сфери. Наведені 
спостереження свідчать про те, що за збереження такого розподілу 
інвестування за регіонами неможливо очікувати рівномірного та стабільного 
розвитку будівництва за всіма регіонами країн, що відповідно відобразиться на 
загальному результаті, який нині не є оптимальним. Загалом потенціал 
інноваційного розвитку будівельного комплексу у Україні доволі значний, 
реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню таких інноваційних трендів, 
таких як розробка та організація ландшафтного дизайну; інфраструктурного 
забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх ресурсо- та 
енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є визнаними у світі 
та сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального складника в 
країні. 
Проблеми, що стоять в Україні на шляху інноваційного розвитку 
підприємств будівельного комплексу та просування інноваційних трендів на 
ринок є надзвичайно гострими й актуальними. Їх розв‘язання стане  реальним 
за умови наявності нормативно-правової бази, яка стимулюватиме роботу всіх 
сфер підприємств  будівельного комплексу на засадах гармонізації з 
європейськими та світовими стандартами, а також запровадження    
90 
принципово нового інвестиційного механізму, що забезпечуватиме  
надходження  до  цієї сфери  економіки  коштів  з різноманітних джерел     
фінансування:  державних, приватних, комерційних, іноземних. 
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ПП «НАДІЯ» 
м. Черкаси. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції рівномірно 
зростаюча. Так у 2020 році в порівнянні з 2018 роком відбулось збільшення 
виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн, (середньорічний 
темп приросту7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої продукції 
складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами та 
зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентоспроможності ПП «НАДІЯ» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів. 
91 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО 
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 
 
3.1. Напрями інноваційного розвитку будівельного комплексу України у період 
повоєнного відновлення економіки 
 
Через бойові дії в Україні більшість міст зруйновані, мільйони 
переселенців та біженців вимушені шукати притулок, зупиняється бізнес. Все 
це є руйнівним для вітчизняної економіки. Будівельний комплекс зазнав 
значного удару, оскільки інвестиції фактично припинено через надвисокі 
ризики. У надскладних умовах, через місяць після початку війни будівельний 
бізнес почав відновлювати свою діяльність у тих регіонах, де відсутні активні 
бойові дії. В умовах економіки війни постає проблема порушення логістичної 
системи будівельних підприємств. Так, наприклад, повністю відсутній 
металопрокат, частина заводів що його виготовляла зруйнована чи в зоні 
бойових дій, тож доставки припинені, а виробничі потужності заводу у 
Кривому Розі потребу всієї країни в металопрокаті забезпечити не в змозі.  
Попри загрози та руйнації що завдає російська агресія, економіка України 
пристосовується, протидіє новітнім викликам та продовжує свій розвиток. 
Розбудова країни триває. Відновили свою діяльність ЦНАПи в деяких регіонах 
України (Вінницькому, Волинському, Дніпропетровському, Закарпатському, 
Івано-Франківському, Кіровоградському, Львівському, Одеському, 
Полтавському, Рівненському, Тернопільському, Хмельницькому, Черкаському, 
Чернівецькому, Житомирському), де громадяни можуть отримати будівельні 
послуги, зокрема замовити: будівельний паспорт забудови земельної ділянки; 
містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; подання або 
внесення змін до повідомлення про початок підготовчих та будівельних робіт; 
реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації [64]. 
Визначальним фактором подальшого розвитку будівельного комплексу є 
пошук інвестиційних джерел. Для відновлення інфраструктурних об’єктів та 
92 
зруйнованого житла громадян у післявоєнний час передбачено створення 
спеціального фонду ‒ Фонду відновлення зруйнованого майна та 
інфраструктури України. Окрім цього на підтримку розвитку будівельного 
комплексу та громадян України стає світова спільнота, яка готова надати свою 
допомогу у відбудові країни табл.3.1. Тому, під час відбудови проблем із 
інвестуванням, на нашу думку, виникати не буде, бо світова спільнота на 
захисті європейських цінностей.  
 
Таблиця 3.1 ‒ Країни, що готові допомогти Україні відбудувати 
інфраструктуру, знищену під час війни 
Країни, що готові 
допомогти Україні 
Зміст допомоги 
відбудувати 
інфраструктуру 
Греція готова відбудувати пологовий будинок у Маріуполі та допомогти з 
відновленням Одеси 
США готові надати допомогу у відновленні інфраструктури та деокупації 
України. Вже анонсовано пакет екстреної допомоги на $12 млрд. 
Італія готова відбудувати театр у Маріуполі. Кабінет Міністрів схвалив 
пропозицію запропонувати Україні ресурси та засоби для її 
якнайшвидшого відновлення. 
Велика Британія Прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон нещодавно повідомив, 
що Захід готує план для відновлення економіки й інфраструктури 
України, що стане своєрідним аналогом плану Маршалла. А також 
бере шефство над Києвом та областю 
Польща прем’єр-міністр Матеуш Моравецький планує винести питання на 
засідання Європейської ради, щодо 100 млрд євро, які було б 
виділено Євросоюзом для того, щоб у наступні роки було 
відновлено знищену інфраструктуру, школи, лікарні, розбомблені 
житлові райони 
Чехія, Швеція та взяли шефство над Луганською областю у післявоєнному 
Фінляндія відновленні 
США та Туреччина готові допомагати відновлювати Харків 
Чехія  готова взяти на себе координацію відновлення Дніпропетровської 
області 
Франція та Латвія  допомагатимуть відбудовувати Чернігівську область 
Естонія, Латвія та допоможуть з відновленням Житомирської област 
Литва. 
Данія та  Бельгія. бере на себе допомогу у відновленні об'єктів Миколаєва та області 
– житлових будинків, економічної, соціальної та транспортної 
інфраструктури. 
Джерело: [32] 
 
93 
Завдяки згуртованості українців та світової спільноти навколо спільної 
мети ‒ майбутньої перемоги над військовою агресією росії формується 
стратегічне бачення майбутнього України як незалежної, могутньої, економічно 
розвиненої країни. Україна також позиціонує себе у післявоєнний час як країну 
сучасної інфраструктури [57], тому для будівельного комплексу відкриваються 
наступні перспективи розвитку: 
запровадження нових технологій будівництва і будівельних матеріалів у 
відновленні інфраструктурних та житлових об’єктів; 
інноваційні зміни у відбудові міст та міської інфраструктури відповідно 
до новітніх світових трендів та потреб суспільства, а саме запровадження: 
Smart-технологій  та інтелектуальних систем у будівництві, «зелених стандартів 
будівель», програм повної переробки відходів, що дозволить стати Україні 
взірцем модернізації житлового фонду та інфраструктурних об’єктів; 
розбудова сучасної логістичної інфраструктури. 
Таким чином, сформована сьогодні критична ситуація в будівельному 
комплексі вимагає від менеджменту будіндустрії пошуку і негайного вжиття 
нестандартних рішень, спрямованих на забезпечення швидкого відновлення 
об’єктів критичної інфраструктури та житлового фонду, що постраждав від 
російської агресії.  
Практична реалізація перспективних інноваційних напрямків розвитку 
будівельного комплексу повинна базуватись на паралельній розбудові 
вітчизняного військово-промислового комплексу, альтернативної енергетики, 
інноваційного агропромислового комплексу й новітніх інформаційних 
технологій, що дозволить вивести будівельну сферу на новий рівень прогресу. 
Випереджальний розвиток капітального будівництва на основі новітніх 
інноваційних та інформаційних трендів мають ключове значення для 
економічного та соціального розвитку країни. Будівельна сфера є індикатором 
подолання руйнівних явищ у економіці, оскільки її активізація забезпечує 
розвиток суміжних секторів економіки.  
94 
Для того щоб досягти успіхів Україна не повинна спиратись на довоєнні 
застарілі принципи функціонування та створити нову, сучасну, розвинену 
будівельну сферу. Після завершення війни відбудова України є першочерговим 
завданням, тому план відновлення має бути інноваційним прогресивним, що 
дозволить забезппечити гідний та взірцевий процес входження в коаліцію 
європейських держав. 
Після перемоги Україну необхідно буде відбудовувати ударними 
темпами. Стратегія країни ґрунтуватиметься у першу чергу на просуванні 
великого будівництва. Наша країна стане одним великим будівельним 
майданчиком, що й сприятиме вливанню інвестицій в реалізацію теми 
відновлення України. Спочатку необхідно буде відбудовувати стратегічні 
об'єкти. Важливо, щоб інвестори отримали юридичну підтримку про 
захищеність своїх дій під гарантії Західного світу, чого не було впроваджено всі 
ці роки. За таких умов країна буде відбудовуватися швидко [63]. 
Україна представила план післявоєнного відновлення на суму понад $750 
млрд, який включатиме 850 проєктів для відбудови країни. План розрахований 
на 10 років – з 2023 року і до 2032 року. Найдорожчими проєктами є 
відновлення та модернізація житла та інфраструктури регіонів, на яку 
необхідно виділити $150-250 млрд. Європейський інвестиційний банк пропонує 
план фінансування для відновлення України з інвестиціями до 100 млрд євро 
[58]. 
Завдяки підтримки світової спільноти Україна ключовою ідеєю 
післявоєнного будівництва є плідна співпраця країн у відновленні окремо 
визначених регіонів, яка базується не лище на фінансовій підтримці, але й на 
прямій участі у відновлювальному процесі фахівців: конструкторів, 
архітекторів, спеціалістів із моделювання простору та ін.  
Ключовими завданнями усунення руйнівних наслідків російської агресії в 
будівельній сфері  мають стати: 
розробка інноваційного комплексного плану відбудови країни з 
урахуванням потенціалу та специік кожного регіону; 
95 
створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні; 
визначення та усунення недоліків законодавчої бази, що дозволить 
збалансувати інтереси ключових партнерів в площині ділових відносин із 
закордонними інвесторами; 
активізація єроінтеграційного руху; 
гармонізація стандартів та звітності будівельної сфери з європейськими з 
метою усунення прешкод в налагодженні бізнес-процесів 
створення окремого уповноваженого ЄС агентства з автономією для 
координації та управління програмами допомоги та реконструкції із метою 
координації, контролю за розподілом інвестицій та надходжень та своєчасного 
виявлення потреб; 
заохочення притоку іноземного капіталу та трансферу технологій; 
орієнтація на грантову допомогу, оскільки кредити у післявоєнний період 
для країни є непосильною ношею; 
пріоритетним напрямком підвищення інвестиціної привабливсті 
будівельної сфери повинне ститати сприяння інтеграції діяльності на шляку 
бізнес-інкубування, кластеризації та створення індустріальних парків. можна 
зазначити, що високий потенціал кластеризації будівельного комплексу за 
наступними напрямами новітніх трендів у будівництві: впровадження ІТ-
технологій; технології сонячної енергетики в будівництві; новітні технології 
вітрової енергетики в будівництві; технології ландшафтного дизайну та 
архітектури в будівництві житлових, нежитлових приміщень, організації 
територій міст та регіонів. Визначені пріоритети дають можливість окреслити 
перспективні напрями відновлення будівельної сфери на основі інноваційного 
прогресу, що забезпечить процеси ефективних змін у рамках потреб сучасності 
та специфіки кожного регіону. 
Ключовим метою розвитку та підвищення конкурентоспроможності 
будівельного комплексу України є масштабне впровадження інновацій, що 
забезпечить зростання кадрового та наукового потенціалу, рентабельності 
96 
підприємств та в результаті підвищення якості та комфорту середовища 
життєдіяльності громадян відповідно задоволення їх потреб та інтересів. 
Процес інноваційного післявоєнного будівництва повинен відповідати 
одному або декільком з наступних критеріїв:  
спрощувати та прискорювати процес будівництва; 
знижувати собівартість будівництва чи експлуатаційні витрати; 
підвищувати енергоефективність будівлі (споруди); 
збільшувати життєвий цикл будівлі (споруди). 
Найбільш актуальні для будівельного комплексу наступні інноваційні 
напрями для впровадження: 
адитивні технології, включаючи технології 3D-друку; 
технології виробництва нових будівельних матеріалів; 
комп'ютерні та когнітивні технології; 
технології штучного інтелекту; 
технології префабрикованого модульного будівництва; 
технології автоматизації процесів будівництва та застосування 
роботизованих комплексів; 
технології доповненої та віртуальної реальності; 
«зелені» та безвідходні технології; 
технології створення енергоефективних будівель; 
природоподібні та конвергентні технології будівництва; 
технології рециклінгу будівельних відходів; 
комплексні технології «розумного міста», технології конвергенції 
кіберфізичних систем; 
когерентні технології цифрового моделювання повних циклів творчої 
діяльності тощо. 
Розвиток четвертої промислової револююції активізував процес 
цифровізації усих сфер життєдільності, що має свій вплив і на будівельну 
сферу, особливо це позначається будівельних інноваційних трендах в 
розвинених країнах. 
97 
Світовий позитивний досвід засвідчує, що у будівництві потрібно 
створення єдиної цифрової платформи, заснованої на середовищі загальних 
даних та перекладі на цифрову форму документообігу між усіма 
стейкхолдерами інвестиційно-будівельного проєктування, що забезпечить у 
післявоєнний період: 
здійснювати моніторинг та контроль фінансових показників будівництва; 
створення єдиної консолідованої бази даних для пов'язаного зберігання 
всіх документів щодо кожного об'єкта будівництва; 
оперативне отримання даних щодо ризиків та статусу реалізації 
інноваційно-інвестиційних проєктів у режимі «онлайн»; 
скорочення термінів комунікації між учасниками будівництва при 
реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів за рахунок обміну інформацією у 
цифровому вигляді на консолідованій платформі; 
формувати технології інформаційного моделвання об'єкта на етапі 
будівництва з метою переходу повністю до цифрового формату; 
усунення надлишкового адміністративного навантаження за рахунок 
переведення більшості процедур, документів у електронний формат; 
формування  аналітичних звітів на основі єдиної бази даних; 
забезпечення повноти та достовірності інформації, необхідної для 
здійснення відновлення житлових та інраструктурних об’єктів; 
забезпечення  інтегрованості з державними інформаційними системами. 
Окрім цього сформована єдина цифрова платформа на основі світової 
практики сприяє підвищенню економічної ефективності проєктної та 
будівельної діяльності, а саме: підвищення точності вартісних оцінок 
інвестиційно-будівельного проєкту на 10-30%; скорочення викривлення 
інформації та змін у проєкті на 25-40%; скорочення трансакційних витрат на 
20-30%. Застосування системи електронного документообігу та цифрової 
платформи на стадії будівництва формує такі ефекти: зниження витрат на 
супровід та контроль будівництва у 2 рази;  скорочення термінів виправлення 
зауважень у 2-5 разів;  скорочення строків оформлення виконавчої документації 
98 
у 4 рази. Цифовізація будівельного комплексу також сприяє зниженню 
ризикованості інноваційно-інвестиційних будівельних проєктів, а також 
забезпечить прозорість їх реалізації. 
Перспективними напрямками впровадження цифрових технологій  в 
рамках інноваційно-інвестиціних будівельних проєктів є практичні розробки  у 
сфері впровадження BIM-технологій, 3-D моделювання, використання дронів 
для контролю обсягів і якості будівельних робіт, штучного інтелекту у рамках 
єдиної стратегії цифровізації та розвитку будівельного комплексу. 
Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров зазначив 
основні поточні здобутки цифровізації будівельної сфери серед яких: 
1. На зміну реєстру ДАБІ в приватних руках прийшла Єдина державна 
електронна система у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Кожен об’єкт має 
унікальний ідентифікатор, дозвільні документи, містобудівну та проєктну 
документацію, відомості про учасників будівництва, фото та іншу інформацію.  
2. На порталі Дія можна отримати 15 електронних послуг у будівельній 
сфері. А це ‒ 70% усіх послуг сфери. 
3. В Е-системі будівництва реалізували функцію сповіщень користувачів 
кожного разу, як хтось вказує їх дані в документах, і користувачі можуть 
оскаржити ці документи. 
4. Для звичайних громадян будівельні послуги стали доступні на порталі 
Дія. Якщо на початку це була швидше зручна форма подання документів, то 
сьогодні будівельні послуги дедалі більше стають автоматизовані та 
виключають людський фактор у прийнятті рішення. 
Це позитивні інноваційні зрушення у напрямі цифровізації будівельної 
сфери України, однак інноваційний розвиток потрбує продовження 
транформаційних змін відповідно сучасних світових інноваційних трендів з 
метою якнайшвидшого відновлення будівельного сектору та забезпечення 
якісногого та мирного життя громадян. 
 
99 
3.2 Цифровізація будівельних проєктів ПП «Надія»: проблеми, 
перспективи, рекомендації 
 
Однією з найважливіших передумов підвищення рівня цифровізації у 
будівництві є використання найпоширеніших цифрових технологій в 
організаціях. Кількість технологій на сьогоднішній день створила певну 
критичну масу, яка дозволить здійснити цифрову трансформацію будівельного 
комплексу. До таких технологій слід віднести інформаційне моделювання, 3D 
друк, робототехніку та штучний інтелект, створення цифрових двійників та 
аналітику.  
Важливим при цьому є впровадження цифрових платформ на основі 
технологій інформаційного моделювання. Перед впровадженням таких 
платформ та технолгій варто оцінити сильні, слабкі сторони таких заходів та 
оцінити можливі ефекти для будівельної організації. Проведемо SWOT-аналіз 
впровадження цифрових платформ на основі технологій інформаціного 
моделювання за дапомогою таблиці 3.2. 
 
Таблиця 3.2 ‒ SWOT-аналіз впровадження цифрових платформ на основі 
технологій інформаціного моделювання 
Сильні сторони Слабкі сторони 
Усі взаємодії через інтернет (широка Відсутність кваліфікованих спеціалістів 
географія, мінімум документів, немає Нерозуміння учасниками будівельного 
потреби фізичних зустрічей) процесу вигоди переходу 
Швидкість прийняття рішень та виконання Залежність від Інтернету Відсутність 
роботи яскравого іміджу 
Мобільність робочих місць 
Доступ до продуктів з будь-якого пристрою 
через Інтернет 
Можливості Загрози 
Слабка конкуренція над ринком. Посилення законодавства з питань, 
Перспектива швидкого розвитку ринку. пов'язаних з IT-бізнесом. 
Підвищення доступності Інтернету та Ризик втрати даних. 
розвиток цифрової інфраструктури. Можливість появи нових конкурентів. 
Поява нових пристроїв. Ризик кібератак. 
Підтримка та розвиток використовуваних Агресивні дії великих конкурентів у галузі. 
технологій. Несприятлива політична ситуація. 
Можливість запровадження нових  
технологій. 
Залучення інвесторів. 
Розширення компетенцій. 
100 
Виходячи з результатів аналізу SWOT-аналізу цифровізації у будівельній 
сфері слід зробити висновок, що цифровізація будівництва має низький темп 
розвитку. Водночас, визначається необхідність та доцільність її активізації, 
причому цільовим напрямом цифровізації є створення єдиного цифрового 
середовища та цифрової платформи, що дозволяє виконувати спільну роботу 
учасникам інвестиційно-будівельного проєкту в режимі онлайн у поточному 
часі шляхом електронного документообігу. 
Одним із етапів цифовізації будівельних проєктів як інноваційного 
вектору розвитку будівельного комплексу України є затвердження Кабінетом 
Міністрів 17 лютого 2021 року концепції впровадження технологій 
будівельного інформаційного моделювання (BIM-технологій) до 2025 року та 
план її реалізації.  Метою концепції є визначення механізмів впровадження 
BIM-технологій у будівництві як інструменту реформування, модернізації та 
цифрової трансформації будівельної галузі в Україні. В рамках реалізації 
концепції заплановано: гармонізувати законодавство України із законодавством 
ЄС, забезпечити рівні умови для всіх суб’єктів ринку щодо застосування BIM-
технологій та стимулювати використовувати такі технології. Будівельникам 
буде забезпечена можливість вільно обирати будь-яке програмне забезпечення 
та використовувати відкриті формати представлення даних [65]. 
Переважна більшість будівельних компаній, які вже почали 
використовувати інформаційне моделювання у своїй діяльності, належать до 
сфери проєктування, реалізації інженерних пошуків та будівництва. Також слід 
зазначити, що технології інформаційного моделювання переважно 
використовують компанії з досвідом роботи у досить великій кількості 
проєктів. Позитивна кореляція спостерігається також між використанням 
інформаційного моделювання та кількістю задіяних у реалізації проєктів 
співробітників організації. Із застосуванням інформаційного моделювання 
здебільшого реалізуються проєкти будівництва адміністративних будівель та 
будівель виробничого призначення. Підприємство ТОВ ПП «Надія» займає не 
останнє місце у сфері будівельного проєктування, будівництва та продажу 
101 
будівельних матеріалів, тому в якості рекомендації варто зосередитись на 
цифровізації як інноваційний вектор розвитку.  
З цією метою було проведено експертне оцінювання кореляції між 
терміном використання BIM-технологій та величиною ефекту. В якості екпертів 
виступили представники ключових підрозділів ПП «Надія». Результати 
експертного опитування щодо визначення переваг та недоліків впровадження 
інформаційного моделювання зведено в таблиці 3.3. 
У ході дослідження було виявлено, що використання BIM-технології 
сприяє підвищенню економічної ефективності інвестиційно-будівельних 
проєктів, у тому числі: 
На основі аналізу даних емпіричних досліджень можна дійти невтішного 
висновку про наявність трьох груп ключових ефектів цифрової трансформації 
будівництва на мікрорівні. До першої групи слід віднести показники зростання 
якості робіт, у тому числі, за рахунок узгодженості організацій та фахівців, що 
беруть участь в інвестиційно-будівельному проекті, що призводить до 
зниження кількості колізій і підвищення продуктивності праці як за рахунок 
автоматизації, так і за рахунок узгодженості. 
Друга група ефектів полягає у підвищенні ефективності виробництва, що 
включає низку основних аспектів, у тому числі, зниження термінів, зниження 
вартості, підвищення рентабельності та підвищення конкурентоспроможності 
робіт та будівельної продукції. Третя група ефектів фокусується на зниженні 
ризиків рахунок скорочення трансакційних витрат, підвищення точності 
вартісних розрахунків і розрахунків термінів. Слід зазначити, що причиною 
зниження ризиків також є автоматизація процесів, що призводить до 
підвищення продуктивності праці, а також можливість спільної роботи, що 
призводить до зростання узгодженості між організаціями та фахівцями, які 
беруть участь у проекті. 
 
102 
Таблиця 3.3 ‒ Результати експертного опитування учасників щодо переваг та недоліків застосування технологій 
інформаціного моделювання в діяльності будівельних організацій 
  Частка тих, хто визначив Середня Узгодже
Переваги перевагу в анкеті вагомість ність 
1 2 3 4 5 6 
1 Поліпшене розуміння проєкту всіма учасниками 72,00 70,40 65,00 67,70 68,78 0,04 
2 Доступність інформації, швидка передача даних та обмін інформацією 61,00 63,00 57,00 60,00 60,25 0,04 
3 Ефективніше витрачання ресурсів 25,00 22,00 27,00 24,50 24,63 0,08 
4 3D та 4D візуалізація будмайданчика 36,00 74,10 54,50 64,30 57,23 0,28 
5 Висока якість проєкту 74,00 70,40 59,30 64,85 67,14 0,10 
6 Скорочення термінів проєктування 46,00 74,10 53,70 63,90 59,43 0,21 
7 Скорочення термінів будівництва 24,00 22,20 20,70 21,45 22,09 0,06 
8 Скорочення витрат 33,00 18,50 22,80 20,65 23,74 0,27 
9 Підвищення прибутку та рентабельності 32,00 35,00 28,00 31,50 31,63 0,09 
10 Скорочення витрат на проєктування 41,95 48,10 35,80 41,95 41,95 0,12 
11 Можливість виявлення недоліків у проєктах 69,15 74,10 64,20 69,15 69,15 0,06 
12 Скорочення загального терміну реалізації проєкту 30,85 29,60 32,10 30,85 30,85 0,03 
13 Поліпшення якості будівництва 25,95 22,20 29,70 25,95 25,95 0,12 
14 Зменшення ризиків, пов'язаних із постачанням на етапі будівництва 18,20 18,50 17,90 18,20 18,20 0,01 
15 Скорочення термінів проведення інженерних вишукувань 11,85 14,80 8,90 11,85 11,85 0,20 
16 Зниження витрат на експлуатацію 10,65 11,10 10,20 10,65 10,65 0,03 
17 Зниження витрат на проведення інженерних вишукувань 9,40 11,10 7,70 9,40 9,40 0,15 
18 Скорочення термінів при проєктуванні зносу та утилізації будівель 7,75 7,40 8,10 7,75 7,75 0,04 
19 Зниження витрат під час знесення та утилізації будівлі 4,00 3,70 3,70 3,70 3,78 0,04 
20 Зниження ризиків в обґрунтуванні інвестицій  4,45 0,00 8,90 4,45 4,45 0,82 
21 Інше 6,00 0,00 2,80 1,40 2,55 1,01 
 
103 
Можливість спільної роботи та відповідного зростання узгодженості 
учасників будівельного проєкту реалізується при розробці та використанні 
єдиної цифрової платформи будівництва, що створюється на основі середовища 
загальних даних для електронного документообігу та онлайн взаємодії між 
усіма учасниками будівельного ринку на всіх стадіях життєвого циклу 
капітального будівництва. 
З метою аналізу та оцінки якісних та економічних показників 
використання цифрових платформ на всіх етапах життєвого циклу капітального 
будівництва нами проведено експертне опитування. Структура учасників 
опитування за видом діяльності організації представлена на рисунку 3.1. 
 
 
державна установа 
 
освітня установа 
 
12 6 6 проєктувальник  архитектор  
24 замовник 
41  
6 постачальник матеріалів 
6  
12 
підрядник 
 
експлуатуюча 
організація 
 
Рис. 3.1 Структура учасників опитування  
за видом діяльності організації, % 
 
Відповіді респондентів щодо цифрових інструментів, що 
використовуються в практиці діяльності, розподілилися наступним чином (рис. 
3.2). 
 
 
104 
Технології інформаційного моделювання
Система електронного документообігу
ПЗ автоматизації кошторисних розрахунків
ПЗ автоматизації проєктування
ПЗ автоматизації будівльного контролю
Інформаційні системи
0 10 20 30 40 50 60
%
 
Рис. 3.2 Використання цифрових інструментів у практиці діяльності 
учасників будівництва, % 
 
За даними рисунку можна зробити висновок про поширення цифровізації 
у будівельній сфері. Досить широко  використовуються системи електронного 
документообігу організаціями. 
При цьому відзначається висока частка використання технологій 
інформаційного моделювання, причому не лише проєктними організаціями, а й 
підрядними, що експлуатують. Висока частка організацій, що застосовують у 
процесі інвестиційно-будівельної діяльності інформаційні системи, 
пояснюється різноманіттям таких систем та множинністю функцій, що 
реалізуються за їх допомогою. 
Важливо також дослідити проблемні питання взаємодії у процесі 
реалізації інвестиційно-будівельних проєктів, результати новедено на рисунку 
3.3. Виходячи з результатів експертного опитування, як основні проблеми 
взаємодії учасників при реалізації інвестиційно-будівельних проєктів визначено 
тривалість процедур узгодження та підписання документації, що призводить до 
затягування термінів внесення змін до проєкту, а також призводить до 
збільшення часового лага між фактичним виконанням. робіт та отриманням 
фінансових коштів. 
 
105 
Документообіг у паперовому вигляді або в
12
електронному не редагованому
Тимчасовий проміжок між фактичним виконанням
робіт та отриманням фінансових коштів через 47
тривале узгодження та підписання документів
Відсутність прозорості всіх даних щодо кожного
24
об'єкту
Відсутність порівнянних даних щодо об'єктів,
12
ресурсів, вартості, інновацій
Складність процесу обміну документацією 12
Тривалість процедур погоджень, уточнень, змін
65
проєкту
Розрізненість численних інформаційних систем та
29
баз даних
0 10 20 30 40 50 60 70
%
 
Рис. 3.3 Проблематика взаємодії у реалізації інвестиційно-будівельних 
проєктів, % опитаних 
 
У свою чергу, ці факти збільшують терміни виправлення зауважень і, 
зрештою, терміни будівництва. Недотримання термінів будівництва не тільки 
загрожує зростанням фінансових витрат, а й невиконанням інвестиційних 
програм. 
Також негативно впливає на взаємодії в інвестиційно-будівельному 
процесі розрізненість існуючих інформаційних систем та баз даних поряд із 
відсутністю прозорості даних про об'єкти, про що заявили понад 20% опитаних. 
 
106 
Таким чином, як основна проблема взаємодії у процесі реалізації 
інвестиційно-будівельних проєктів виявлено тривалість процедур погоджень, 
змін проєкту та підписання документів. 
Відповідно, ефективність запровадження цифрового документообігу між 
усіма учасниками будівельного ринку на всіх стадіях життєвого циклу оцінена у 
7 балів із 10 можливих. Однак, існує низка перешкод для впровадження 
цифрової платформи будівництва на основі середовища загальних даних для 
електронного документообігу та онлайн взаємодії між усіма учасниками 
будівельного ринку на всіх стадіях життєвого циклу  реалізації будівельного 
проєкту (рис.3.4). 
 
Відсутність мотивації для впровадження 24
Загрози безпеки інформації 24
Відсутність кваліфікованих кадрів 53
Великі фінансові витрати на придбання обладнання та
35
програмного забезпечення
Непідготовленість замовників, інвесторів та ін. учасників
59
взаємодіяти з використанням цифрової платформи
Недоліки представленого на ринку програмного
35
забезпечення
Необхідність створення інформаційної моделі для
12
користування цифровою платформою
Технологічна залежність цифрової платформи від ІКТ-
12
обладнання та програмного забезпечення
0 10 20 30 40 50 60 70
%
 
Рис. 3.4. Результати оцінки основних перешкод для впровадження 
цифрової платформи будівництва, % опитаних 
 
Основними перешкодами впровадження єдиної цифрової платформи 
будівництва є непідготовленість учасників до цифрової взаємодії, недостатність 
програмного забезпечення та висока вартість обладнання та програмного 
забезпечення. Також привертає увагу проблема нестачі кваліфікованих кадрів, 
актуальна для будь-якої сфери цифровізації. 
 
 
107 
Прискорення термінів здачі – приймання виконаних робіт 35
Прискорення  взаємодії учасників інвестиційно-будівельного
41
проєкту
Збільшення інтеграції інформаційних систем державного та
18
регіонального рівня
Збільшення прозорості  інвестиційних проєктів 24
Збільшення якості будівельної продукції (за рахунок
29
мінімізації помилок, оптимізації проєктних рішень
Скорочення термінів будівництва (оптимізація графіка,
24
відповідність план-факту, прискорення погоджень)
Мінімізація ризиків інвестицій 41
Скорочення часу та витрат на адміністрування, консалтинг
24
та супровід проєктів
Створення міжвідомчого  електронного документообігу із
18
застосуванням електронного підпису
Оперативний моніторинг та контроль реалізації інвестиційних
29
проектів та програм, освоєння фінансових коштів, у тому
0 5 10 15 20 25 30 35 40 45
%
 
Рис. 3.5 Результати оцінки основних ефектів впровадження цифрової 
платформи будівництва, % опитаних 
 
Як основні ефекти впровадження цифрової платформи будівництва (на 
основі середовища загальних даних для електронного документообігу та 
онлайн взаємодії між усіма учасниками будівельного ринку на всіх стадіях 
життєвого циклу проєкту виділено прискорення міжвідомчої взаємодії та 
взаємодії учасників інвестиційно-будівельного проєкту, відповідно 
прискорення термінів здачі – приймання виконаних робіт та подальше 
зростання темпів будівництва, а також мінімізація ризиків інвестицій за 
рахунок точного визначення вартості, коректного розрахунку ресурсів, 
здійснення будівельного контролю в електронному вигляді, зниження 
непередбачених витрат. 
Також, на думку близько 30% респондентів, впровадження цифрової 
платформи на основі середовища загальнх даних з можливістю електронного 
документообігу дозволить оперативно проводити моніторинг та контроль 
реалізації інвестиційних проєктів та програм, освоєння фінансових коштів, у 
тому числі бюджетних, що призведе не лише до зростання ефективності 
реалізації інформаційних систем проєктування, а й до збільшення прозорості 
 
108 
інвестиційно-будівельної діяльності в цілому та зростання ефективності 
державної інвестиційної політики. Також практично 30% респондентів 
очікують на зростання якості будівельної продукції за рахунок мінімізації 
помилок, оптимізації проєктних рішень, мінімізації виправлень у проєкті при 
впровадженні цифрової платформи. 
Нині процес оформлення виконавчої документації (від формування 
комплекту документації до його підписання) займає в середньому понад 30 
днів. Для ритмічності плинності процесу реалізації інвестиційно-будівельного 
проєкту необхідно заповнення та підписання загалом понад 160 форм 
документації. До проблематики традиційного паперового документообігу у 
будівництві слід віднести (за результатами експертного оцінювання): 
неструктурованість технічних архівів, зберігання їх у паперовій формі; 
ведення експлуатаційного документообігу у паперовій формі; 
значна частина часу персоналу витрачається на пошук технічної 
документації; 
велика ймовірність втрати документації (близько 20% документації, 
уточненої та виправленої у процесі виправлень та узгоджень, втрачається). 
Середні витрати на паперовий документообіг за даними опитування 
становлять 11 763 грн. на реалізацію інвестиційно-будівельного проєкту на 100 
м2. Відповідно, величина економії при переході на електронний документообіг 
складе як мінімум більше 10 000 грн. на 100 м2., не включаючи логістичні 
витрати на доставку та пересилання комплекту документів, витрат часу на 
погодження, зміни тощо. 
Основним шляхом вирішення вищезазначених проблем є впровадження 
системи електронного документообігу на основі формування середовища 
загальних даних. 
Середовище загальних даних – це програмно-апаратний комплекс, що 
складається з каналів зв'язку, серверних і софтверних рішень, що дозволяє 
керувати даними та процесами на життєвому циклі об'єкта капітального 
 
109 
будівництва, і використовуваний усіма учасниками як єдине джерело 
інформації . 
Середовище загальних даних призначене для координації роботи 
міжорганізаційних команд, синхронізації їх діяльності, обміну даними у 
загальному цифровому просторі проєкту. Мета використання ‒ скорочення 
термінів та витрат проєктів капітального будівництва. 
Завдання, які дозволяє вирішити середовище загальних даних: 
формування та ведення інформаційної моделі, організація інженерно-
технічного документообігу між учасниками проєкту в електронному вигляді, 
скорочення термінів на обмін документами та інформацією, термінів на 
погодження та комунікації, підвищення прозорості та підконтрольності 
процесів, скорочення кількості помилок у проєктах та помилок на будівництві, 
скорочення простоїв, оцінка поточного стану об'єкта та його відповідність 
плану, контроль будівельних процесів та виконання робіт. 
У рамках будівельного комплексу загалом така можливість з'являється 
під час створення єдиного інформаційного простору, заснованого на створенні 
цифрової платформи, що забезпечує не лише міжфірмову, а й міжвідомчу 
взаємодію. 
 
3.3 Обгрунтування економічної ефективності технологій інформаціного 
моделювання ПП «Надія» 
 
Відповідно виникає проблема підвищення якості проєктної документації, а 
основним джерелом підвищення якості в даному випадку, як було обґрунтовано 
вище, є цифровізація процесів проєктування та будівництва. Таким чином, 
підвищення якості об’єкта капітального будівництва є основним цільовим 
ефектом цифровізації будівельної сфери. 
Цифровізація будівельної сфери відбувається на основі застосування 
цифрових технологій (BIM, IoT) та формування цифрового средовища. 
 
110 
В умовах підприємства ТОВ ПП «Надія» рекомендовано впровадження 
BIM-технологій, оскільки ‒ це новий підхід моделювання інноваційних 
проєктів будівельного комплексу, що базується на управлінні цифровою 
інформацією у будівельній галузі, який дозволяє віртуально відтворити об’єкт 
ще до початку його будівництва. Такий підхід дає змогу підвищити безпеку та 
надійність будівель і споруд, контролювати якість та швидкість будівельних 
робіт, суттєво знизити ймовірність помилок у проектах, зменшити вартість 
будівництва та оптимізувати витрати на стадії експлуатації. 
Тому метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ПП «Надія» 
рекомендовано в рамках його проєктної діяльності запровадити інформаційне 
моделювання на основі BIM-технологій, що значно спростить процеси 
формування та впровадження інноваційних трендів будівельної сфери в умовах 
підприємства. 
Основою цфировізації будіельної сфери також є Iot ‒ internet of things або 
інтернет речей. Це поняття включає в себе відразу кілька явищ. Перше ‒ це 
пристрої, які підключені до мережі. Друге ‒ спосіб їх підключення ‒ m2m, 
«машина до машини», тобто без участі людини. Третє ‒ дані, які збирають і 
обробляють пристрої. По суті, це різні датчики на будівельних майданчиках, які 
збирають дані і спеціальне програмне забезпечення, яке обробляє дані і 
видає результат оператору [31]. Iot допомагає:  
підвищувати продуктивність, завдяки тому, що співробітники компанії 
отримують повну картину того, що відбувається на будівництві; 
підвищувати безпеку ‒ датчики контролюють переміщення будівельників 
в небезпечних зонах, шкідливі викиди, стан устаткування; 
управляти ресурсами ‒ система контролює витрати і поповнення ресурсів 
в реальному часі [31]. 
Обгрунтування економічної ефективності застосування технологій 
інформаційного моделювання як інноваційного підходу організації будівельної 
діяльності ПП «Надія» проводилось на основі експертного оцінювання 
(експертами виступали представники клчових підрозділів ТОВ ПП «Надія»). 
 
111 
Систематизуємо та ранжуємо результати проведеного експертного 
аналізу за доппомогою рисунку 3.6. 
 
 
Матриця 2 
1 – скорочення терміну 
введення в експлуатацію 
3 6 9 2 – зростання якості 
5 контролю робіт 
3  Зниження помилок 
4 – зниження вартості 
1 2 4 5 – зростання продуктивності 
8 6 – скорочення строку проєктування 
7 – формування типових 
7 рішень 
вплив 
8  – уніфікація матеріалів 
9 – середовище загальних даних 
 
Рис. 3.6  Ранжування ефектів (складено на основі експертної оцінки) 
 
Як видно з результатів ранжування, середовище загальних даних  є 
максимальним ефектом цифровізації за критеріями вагомості та впливу на 
результат реалізації інформаційної системи поєктування. 
Розрахункова величина ефектів технологій інформаційного 
моделювання та платформизації на кожній стадії життєвого циклу 
інвестиційно-будівельного проєкту представлена в таблиці 3.4 
 
Таблиця 3.4 ‒ Середня розрахункова величина ефектів технологій 
інформаціного моделювання та платформізації на кожній стадії життєвого 
циклу інвестиційно-будівельного проєкту (за даними експертного аналізу та 
аналізу даних за реалізованими проєктами), % 
Зміст ефекту технологій інформаціного моделювання та Середня розрахункова 
платформізації величина ефектів, % 
Стадія життєвого циклу: ПРОЄКТНІ РОБОТИ 
Підвищення точності оцінки вартості будівництва від 10-30 
Зниження початкової оцінної вартості будівництва на 10 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва на 30 
 
вагомість 
112 
Продовження табл. 3.4 
Стадія життєвого циклу: БУДІВНИЦТВО 
Зменшення загального терміну будівництва об'єкту на 15 
Підвищення продуктивності праці у будівництві на 15 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва на 30 
 
Далі проаналізуємо можливі ефекти цифровізації для кожного зі 
стейкхолдерів інвестиційно-будівельного процесу з ідентифікацією основних 
цифрових технологій, що приносять ефект (таб.3.5). На основі результатів 
аналізу даних за реалізованими проєктами експертами встановлено 
відповідність між цілями стейколдерів, ефектами цифрової трансформації та 
змінами (таб.3.6) 
 
Таблиця 3.6 ‒ Оцінка відповідності цілей стейкхолдерів, ефектів цифрової 
трансформації та цифрових технологій (BIM, IoT, цифрового средовища) 
Стейкхолдер Цілі стейкхолдера Ефект цифовізації 
Інвестор Оптимізація доходів зниження термінів; 
(замовник) та витрат, зростання зниження витрат (логістика, оптимізація грошових 
попиту потоків та термінів кредитування, мінімізація термінів 
використання техніки, ліквідація проблемних аспектів, 
відповідність план-факт, контроль в електронному 
вигляді); 
зростання попиту (маркетинг з 3-D моделі) 
Проєктуваль- Зростання числа зростання якості продукції (мінімум помилок, 
ник контрактів за рахунок оптимізація проєктних рішень, мінімум виправлень); 
продуктивності та зростання продуктивності (автоматизація, прискорення 
якості погоджень) 
Підрядник  Зростання прибутку Зростання якості (мінімум помилок та  виправлень) 
за рахунок обсягів Зниження термінів (оптимізація графіка, відповідність 
робіт та точності план-факт, прискорення погоджень) 
вартісних оцінок Мінімум ризиків (точне визначення вартості, розрахунок 
ресурсів, контроль в електронному вигляді, зниження 
непередбачених витрат) 
Постачальник Зростання прибутку Мінімум ризиків (точне визначення вартості, розрахунок 
за рахунок зростання ресурсів, контроль в електронному вигляді,) 
обсягів Зростання якості (відповідність стандартам, інновації, 
цифрове виробництво) 
Експлуатуючі Зниження Зростання якості (терміни технічного обслуговування та 
організації експлуатаційних ремонту, документація в електронному вигляді, 
витрат інжиніринг) 
Зниження витрат (зниження витрат на експлуатацію) 
Джерело: дані експертного опитування, аналіз ПП «Надія» 
 
 
113 
На основі даних таблиці 3.6 можна зробити висновок про наявність ряду 
ключових ефектів, загальних для всіх стейкхолдерів: зростання якості об'єкта 
на кожній стадії життєвого циклу проєктування, зниження термінів та вартості, 
зниження трансакційних витрат. 
Рекомендовано урахування ефектів від реалізації елемента цифрової 
трансформації (впровадження технологій інформаціного моделювання, 
середовища загальних даних, цифрової платформи тощо) проводити за 
наступними критеріями таблиці 3.7. 
 
Таблиця 3.7 ‒ Критерії урахування ефектів від реалізації елемента 
цифрової трансформації ТОВ ПП «Надія» 
Критерій ефекту Спосіб монетизації Особливості розрахунку 
ефекту 
Фінансові ефекти 
Скорочення Скорочення трудомісткості Зміна трудомісткості помножити на 
термінів введення робіт вартість одиниці 
об'єктів у дію Прискорення оборотності Обсяг оборотних коштів, що 
вивільняються (прискорення повернення 
кредиту, скорочення переплати) 
Уніфікація матеріалів та Зміна витрат на матеріали 
конструкцій 
Зростання якості Зниження витрат на Обсяг коштів на усунення помилок 
усунення помиллок 
зростання ціни на об’єкти Обсяг додаткового виторгу 
капітального будівництва 
Вибір оптимального Обсяг економії або додаткового виторгу 
проєктного рішення 
Зниження вартості Ритмічність постачання Обсяг економії часу на замовлення та зрив 
матеріалів поставки помножити на вартість години 
Скорочення витрат на Скорочення часу та витрат на узгодження, 
узгодження та контроль контроль та аудит 
Виключення перевитрати Економію за матеріалами,  трудовитратами 
матеріалів  помножити на вартість одиниці 
Підвищення точності Сума економії за непередбаченими 
вартісних розрахунків витратами 
 Зниження трудовитрат та Зміна трудомісткості помножити на 
управлінських витрат вартість одиниці 
Інші ефекти Відповідно до специфіки проєкту 
Нефінансові ефекти 
Зростання Зростання попиту Обсяг додаткового виторгу 
конкурентоспромо
жності 
Зростання ділової Зростання гудвілу Зміна вартості компанії  
репутації 
Інші ефекти Відповідно до специфіки проєкту 
 
114 
Таблиця 3.8 ‒ Середня розрахункова величина ефектів технологій 
інформаційого моделювання та платформізації для кожного учасника 
інвестиційно-будівельного проєкту (за даними експертного аналізу та аналізу 
даних за реалізованими проєктами ТОВ ПП «Надія»), % 
Зміст ефекту технологій інформаціного моделювання та Середня розрахункова 
платформізації величина ефектів, % 
ІНВЕСТОР (ЗАМОВНИК) 
Підвищення точності оцінки вартості будівництва від 10-30 
Зменшення загального терміну будівництва об'єкту на 15 
ЗАБУДОВНИК 
Зниження початкової оцінної вартості будівництва на 10 
Підвищення продуктивності праці у будівництві на 15 
ПРОЄКТУВАЛЬНИКИ, ЕКСПЕРТИЗА 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
УЧАСНИКИ ІНФВЕСТИЦІНО БУДІВЕЛЬНОГО ПРОЄКТУ 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва на 30 
 
У ході експретного опитування було виявлено, що використання 
технологій інормаіного моделювання, систем загального доступу та цифрових 
платформ сприяє підвищенню економічної ефективності інвестиційно-
будівельних проєктів, у тому числі спостерігається: 
підвищення темпів будівництва за рахунок оптимізації взаємодій 
учасників та стейкхолдерів інвестиційно-будівельного проєкту; 
скорочення тимчасових та фінансових витрат на будівництво шляхом 
підвищення точності вартісних оцінок, зниження кількості поомилок, уточнень 
та запитів інформації, а також змін у проєкті, запровадження електронного 
документообігу; 
підвищення продуктивності праці; 
зростання якості. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Ключовим завданням відновлення будівельної сфери у період повоєнного 
відновлення економіки є залучення інвестицій з орієнтацією на грантову 
 
115 
допомогу, оскільки кредити у післявоєнний період для країни є непосильною 
ношею. 
В будівництві потрібно створення єдиної цифрової платформи, заснованої 
на середовищі загальних даних та перекладі на цифрову форму документообігу 
між усіма стейкхолдерами інвестиційно-будівельного проєктування, що 
забезпечить у післявоєнний період: 
здійснювати моніторинг та контроль фінансових показників будівництва; 
створення єдиної консолідованої бази даних; 
оперативне отримання даних щодо ризиків та статусу реалізації 
інноваційно-інвестиційних проєктів у режимі «онлайн»; 
скорочення термінів комунікації між учасниками будівництва при 
реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів за рахунок обміну інформацією у 
цифровому вигляді на консолідованій платформі; 
формувати технології інформаційного моделювання об'єкта на етапі 
будівництва з метою переходу повністю до цифрового формату; 
усунення надлишкового адміністративного навантаження за рахунок 
переведення більшості процедур, документів у електронний формат; 
формування  аналітичних звітів на основі єдиної бази даних; 
забезпечення повноти та достовірності інформації; 
забезпечення  інтегрованості з державними інформаційними системами. 
З метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ПП «Надія» 
рекомендовано в рамках його проєктної діяльності запровадити інформаційне 
моделювання на основі BIM-технологій, що значно спростить процеси 
формування та впровадження інноваційних трендів будівельної сфери в умовах 
підприємства. 
 
 
116 
ВИСНОВКИ 
 
Будівництво це одна з найбільш складних, імовірнісних та відкритих сфер 
економіки. Створення будівельної продукції супроводжується взаємодією 
учасників будівництва: інвесторів, замовника, підрядника, фінансуючих 
організацій, проєктувальників, постачальників матеріально-технічних та 
енергетичних ресурсів, обслуговуючих організацій, наглядових органів, які 
відстежують якість будівництва та дотримання нормативних актів.  
У пешому розділі кваліфікаційної роботи магістра зазначено, що системи 
будівельного комплексу проявляється у різноспрямованому інноваційному 
розвитку. Управління інноваційним розвитком регіонального будівельного 
комплексу є діяльність, яка потребує стратегічних рішень на рівні управління 
як країни, так і регіону. Кожна імовірна або невизначена ситуація несе ризик 
певного характеру, який треба прогнозувати і запобігати його наслідкам не 
тільки там, де він проявився, а й у системі управління, яка взаємодіє з 
ситуацією, що розглядається. Зважаючи на необхідність зниження економічних 
ризиків у довгостроковій перспективі, доцільно прогнозувати сферу впливу 
кожного інноваційного заходу в галузі на елементи системи. Необхідно 
прогнозувати економічну ефективність, як наслідок впровадження кожного 
інноваційного заходу на етапі планування. Технології інформаційного 
моделювання основних етапів та результатів інноваційного розвитку 
будівельного виробництва допомагають виявити багато характеристик заходів 
відповідно до їх спрямованості на вирішення технічних, організаційно-
управлінських чи ресурсних проблем на етапах: підготовки, інвестування та 
впровадження.  
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ПП «НАДІЯ» 
м. Черкаси. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції рівномірно 
зростаюча. Так у 2020 році в порівнянні з 2018 роком відбулось збільшення 
виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн, (середньорічний 
темп приросту7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
 
117 
замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої продукції 
складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами та 
зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентоспроможності ПП «НАДІЯ» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів.  
Проведено SWOT-аналіз для ПП «НАДІЯ» за результатами якого можна 
констатувати, що з метою покращення фінансово-господарського стану 
підприємства необхідно збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати 
інноваційну активність, збільшення якої сприяє додатковому залученню 
клієнтів, за рахунок чого буде збільшуватися розмір прибутку, а також 
зростатиме інвестиційна привабливість для кредиторів. Таким чином, для 
підвищення ефективності діяльності в даній сфері необхідно більше уваги 
приділяти стратегії збільшення обсягів фінансування (шляхом залучення 
вітчизняних та іноземних інвесторів), а також стратегії врахування якості 
будівництва та якості будівельних матеріалів. Стратегія якості будівництва 
повинна базуватися на системі екологічного забезпечення, використання 
сучасних технологій та матеріалів, відповідати нормам стандартизації та 
успішному залученню кадрового потенціалу. 
Проведено аналіз діяльності підприємств будівельного комплексу 
України, що дозволяє зазначити його неефективність, що пояснюється низькою 
інноваційною активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку 
регіонів, які поділяються на лідерів та аутсайдерів. Постійна нестача 
фінансування, а також суттєва різниця у рівні інвестування ще більше 
поглиблює кризу диспропорційного інноваційного розвитку будівельної сфери.  
Загалом потенціал інноваційного розвитку будівельного комплексу в 
Україні доволі значний, реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню 
таких інноваційних трендів як розробка та організація ландшафтного дизайну; 
інфраструктурного забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх 
ресурсо- та енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є 
 
118 
визнаними у світі та сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального 
складника в країні. 
У третьому розділі кваліфікаційної роботи магістра в якості пропозицій 
щодо усунення руйнівних наслідків російської агресії в будівельній сфері 
рекомендовано досягнення наступних  ключові завданнь: 
розробка інноваційного комплексного плану відбудови країни з 
урахуванням потенціалу та специфік кожного регіону; 
створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні; 
визначення та усунення недоліків законодавчої бази, що дозволить 
збалансувати інтереси ключових партнерів в площині ділових відносин із 
закордонними інвесторами; 
активізація єроінтеграційного руху; 
гармонізація стандартів та звітності будівельної сфери з європейськими з 
метою усунення прешкод в налагодженні бізнес-процесів 
створення окремого уповноваженого ЄС агентства з автономією для 
координації та управління програмами допомоги та реконструкції із метою 
координації, контролю за розподілом інвестицій, надходжень та своєчасного 
виявлення потреб; 
заохочення притоку іноземного капіталу та трансферу технологій; 
орієнтація на грантову допомогу, оскільки кредити у післявоєнний період 
для країни є непосильною ношею. 
Зазначено, що пріоритетними напрямами підвищення інвестиціної 
привабливсті будівельної сфери повинне ститати сприяння інтеграції діяльності 
на шляку бізнес-інкубування, кластеризації та створення індустріальних парків. 
Визначені пріоритети дають можливість окреслити перспективні напрями 
відновлення будівельної сфери на основі інноваційного прогресу, що 
забезпечить процеси ефективних змін у рамках потреб сучасності. 
В умовах розвитку четвертої промислової революції, ключовою 
пропозицією щодо інноваційного розвитку будівельного комплексу України 
вбачається цифровізація будівельних проєктів, що є інноваційним вектором 
 
119 
розвитку ПП «Надія». З цією метою рекомендовано в інноваціному напрямі 
розвитку ТОВ ПП «Надія» зосередитись на перспективних напрямах 
впровадження цифрових технологій  в рамках реалізації інноваційно-
інвестиціних будівельних проєктів, до яких можна віднести  практичні розробки  
у сфері впровадження BIM-технологій, 3-D моделювання, використання дронів 
для контролю обсягів і якості будівельних робіт, штучного інтелекту у рамках 
єдиної стратегії цифровізації та розвитку будівельного комплексу. 
У якості елементів цифрової трансформації ТОВ ПП «Надія» 
рекомендовано впровадження BIM-технологій ‒ це новий підхід моделювання 
інноваційних поєктів будівельного комплексу, що базується на управлінні 
цифровою інформацією у будівельній сфері, який дозволяє віртуально 
відтворити об’єкт ще до початку його будівництва. Такий підхід дає змогу 
підвищити безпеку та надійність будівель і споруд, контролювати якість та 
швидкість будівельних робіт, суттєво знизити ймовірність помилок у проєктах, 
зменшити вартість будівництва та оптимізувати витрати на стадії експлуатації. 
Проведено обґрунтування економічної ефективності застосування 
технологій інформаційного моделювання як інноваційного підходу організації 
будівельної діяльності ТОВ ПП «Надія» на основі експертних оцінок, де в якості 
експертів виступали ключові представники підрозділів ТОВ ПП «Надія», 
учасники реалізації проєктів капітального будівництва та стейкходери, за 
результатами якого визначено наступні  ефекти: підвищення темпів будівництва 
за рахунок оптимізації взаємодій учасників та стейкхолдерів інвестиційно-
будівельного проєкту; скорочення тимчасових та фінансових витрат на 
будівництво шляхом підвищення точності вартісних оцінок, зниження кількості 
поомилок, уточнень та запитів інформації, а також змін у проєкті, 
запровадження електронного документообігу; підвищення продуктивності 
праці; зростання якості. 
 
  
 
120 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Андрусів У.Я. Інноваційний розвиток як чинник забезпечення 
технологічного розвитку регіонів. Сталий розвиток економіки 3’2013. 
Міжнародний науково-виробничий журнал. С. 184-189. 
2. Барабаш М., Київська К. Використання методів інтеграції для 
створення узагальненої інформаційної моделі будівельного об’єкта. Управління 
розвитком складних систем. 2016. № 25.  С. 114-120. 
3. Бутко К. Скорочення витрат, економія часу та зменшення відходів ‒ чи 
може 3D-друк змінити архітектуру житлових будинків. URL: 
https://pragmatika.media/skorochennia-vytrat-ekonomiia-chasu-ta-zmenshennia-
vidkhodiv-chy-mozhe-3d-druk-zminyty-arkhitekturu-zhytlovykh-budynkiv/ (дата 
звернення: 17.05.2023) 
3. Бубенко О. П. Інноваційні складові підвищення ефективності 
будівельних підприємств. БізнесІнформ. 2012. № 12. С. 156-161. 
4. В України з’явився «Посол по бізнесу» у Давосі. URL: 
http://reforms.in.ua/ua/news (дата звернення: 10.09.2021). 
5. Валовий регіональний продукт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата 
звернення: 10.04.2023) 
6. Верхоглядова Н.І., Россіхіна О.Є. Теоретичні основи управління 
конкурентостійкістю будівельного підприємства. Економічний простір. 2009. 
№ 29.  С. 136– 149. 
7. Вісник Будівельної палати України. № 10. URL: http://www.bud-
palata.com.ua/files/6/VISNIK_10_2015.pdf  (дата звернення: 11.04.2023). 
8. Воськало В.І. Використання новітніх технологій у житловому 
будівництві та стратегіях його розвитку. Вісник Хмельницького національного 
університету 2010, № 6 Т.З URL: 
http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_6_3/232-236.pdf 
9. Геращенко І. О. Навчально-методичний посібник з дисципліни 
«Інноваційний потенціал підприємства».  Харків: НТУ «ХПІ», 2017.  157 с. 
 
121 
10. Дріль Н. В., Торкатюк В. І., Хорошко І. О, Железнякова И. Л., 
Чорноморденко Т. В., Кухтін К. В. Напрямки інноваційного процесу в 
будівництві України. Синергетичні аспекти формування економічних 
параметрів будівельних структур в умовах ринку. 
URL: http://eprints.kname.edu.ua/ 29768/1/20.pdf (дата звернення: 14.03.2023). 
11. Економічна статистика. Економічна діяльність. Будівництво. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/bud.htm (дата звернення: 
03.04.2023). 
12. Зайняте населення за видами економічної діяльності у 2015 – 
2020 роках. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/rp/zn_ed/ 
zn_ed_u/ zn_ed_2013_u.htm (дата звернення: 13.03.2023). 
13. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в 
Україні» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 13, ст.93 Закон 
втратив чинність на підставі Закону N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 
2012, N 19-20, ст.166 ). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/433-15#Text 
(дата звернення: 13.03.2023). 
14. Згалат-Лозинська Л.О., Згалат-Лозинський О.Б. Розвиток та 
впровадження інноваційних технологій 3D-друку в будівництві. Економіка та 
управління національним господарством. Том 31 (70). № 5, 2020, С. 45-51.  
15. Згалат-Лозинська Л. О. Інституційне забезпечення інноваційної 
діяльності в будівництві: стан та напрями вдосконалення. Підприємництво та 
інновації. 2019. Вип. 9. С. 31-37. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/pidinnov_2019_9_6. (дата звернення: 15.03.2023). 
16. Згалат-Лозинська Л. О. Державне регулювання формування 
інтелектуально-інноваційного капіталу у будівництві. Проблеми системного 
підходу в економіці. 2020. Вип. 4. С. 51-57. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/PSPE_print_2020_4_9.  (дата звернення: 16.03.2023). 
17. Згалат-Лозинська Л. О. , В. М. Лич. Державно-приватне партнерство 
як важіль державного регулювання інноваційної діяльності в будівництві. 
 
122 
Бізнес-навігатор. 2020. Вип. 3. С. 34-41. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/bnav_2020_3_8. . (дата звернення: 15.03.2023). 
18. Згалат-Лозинська Л. О. Концепція інноваційного розвитку будівельної 
галузі в умовах пандемії та економічної кризи. Економічний простір. 2020.  № 
157. С. 27-31. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpros_2020_157_7. (дата 
звернення: 15.03.2023). 
19. Інвестиційний менеджмент :навчальний посібник. Видання друге, 
доповнене і перероблене. Ткаленко Н.В., Ремньова Л.М.,Маргасова В.Г., 
Виговська В.В., Ніколаєнко Ю.В. К.: Кондор-Видавництво, 2016. 232 с. 
20. Інноваційний розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 16.03.2023). 
21. Індекс інфляції. URL: https://index.minfin.com.ua/economy/index/ 
inflation/ (дата звернення: 11.04.2023). 
22. Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2017 році. 
URL:http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm (дата 
звернення: 21.04.2023). 
23. Капітальні інвестиції у січні–грудні 2020 року. 
URL: http://www.fin.org.ua/news/1233501 (дата звернення: 12.04.2023). 
24. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и 
культура; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана.  М. : ГУ ВШЭ, 2000. 608 
с. 
25. Китайські проекти 3д будинків. URL: https://tjournal.ru/53763-villas-
createdusing-3d-printers. (дата звернення: 12.04.2023). 
25. Климчук М. М. Інтеграційно-інституційна модель забезпечення 
розвитку підприємств будівельної галузі. Будівельне виробництво. 2014. № 57. 
С. 67–70. 
26. Кулікова Л. В. Сучасні тенденції розвитку будівельних підприємств. 
Інвестиції: практика та досвід.  2017. №8. С. 52–55.  
27. Лялікова Н. Є. Аналіз ринку сучасних будівельних матеріалів URL: 
http://www.kpds.kiev.ua/svittenderiv.htm. . (дата звернення: 15.04.2023). 
 
123 
28. Майбутнє будівельної галузі. URL: https://ckp.in.ua/events/16370 
29. Микуланинець С. І. Застосування результатів PEST-, SNW- та SWOT- 
аналізів під час розроблення стратегії розвитку туристично-рекреаційного 
комплексу Закарпатської області. Вчені записки Таврійського національного 
університету імені В. І. Вернадського. Серія : Економіка і управління.  2018. Т. 
29(68), № 5. С. 118-123.  
30. Микитюк Ю. І. Управління портфелем інноваційно-інвестиційних 
проектів у житловому будівництві. Вісник Тернопільського національного 
економічного університету. 2019. Вип. 1. С. 151–159. URL: 
ttp://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/34045 . (дата звернення: 02.03.2023). 
31. Новітні цифрові технології в будівництві. URL: https://www.stroitel-
p.com/news/articles/nov%D1%96tn%D1%96-czifrov%D1%96-
texnolog%D1%96%D1%97-v-bud%D1%96vnicztv%D1%96 
32. Не залишать у біді: які західні країни допоможуть відбудувати україну 
після війни? URL: https://ranok.ictv.ua/ua/2022/03/21/ne-zalishat-u-bidi-yaki-
zahidni-krayini-dopomozhut-vidbuduvati-ukrayinu-pislya-vijni/ . (дата звернення: 
05.03.2023). 
33. Обсяг виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ (дата звернення: 21.04.2023). 
34. Офіційний сайт державної служби статистики України. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 11.04.2023). 
35. Офіційний сайт «Урядовий портал». URL: https://www.kmu.gov.ua/ 
ua/news/248912477 . (дата звернення: 20.03.2023). 
36. Павловські Г. Щодо проблем розвитку діяльності підприємств 
будівельної сфери в Україні. Інтернаука: Міжнар. наук. журн. 2017. № 3 (2). 
С. 124–135. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2017_3(2)__30 (дата звернення: 
11.04.2023). 
37. Поляк О.П. Економічний механізм управління ризиками 
інвестиційних проектів у житловому будівництві Шляхи підвищення 
 
124 
ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. 2020. 
№ 44. С. 40 –47.  
38. Потапенко Т. П., Панкова Л. І. Методичні аспекти оцінки 
ефективності інноваційного середовища, як умова розвитку бізнес-інкубації. 
Інтелект ХХІ: наук. екон. журн. Київ, 2016. Вип. 6. С. 187–198 (Index 
Copernicus) 
39. Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 
період до 2030 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України; 
Стратегія від 10.07.2019 № 526-р 
40. Процик І. С., Криван І. В. Інновації на підприємствах: сутність та 
переваги впровадження. Проблеми формування та розвитку інноваційної 
інфраструктури : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 19–21 трав. 2011 
р.): конф. присвяч. 45-й річниці започаткування діяльн. Ін-ту економіки та 
менедж.; 40-й річниці каф. економіки п-ва та інвестицій / Нац. ун-т «Львів. 
політехніка» [та ін.].  Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011.  С. 350–351. 
41. Проблеми нормативно-правового забезпечення інноваційної 
діяльності та шляхи їх вирішення: Конференція (м. Київ, 27 вересня 2017), відп. 
ред. В.С. Шовкалюк. К.: Київський національний університет імені Тараса 
Шевченка, 2017. 188 с. 
42. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в економіці України за 
видами економічної діяльності. URL: http://data.gov.ua (дата звернення: 10.05.2023) 
43. Рева С. Л. Особливості будівельної галузі України: тенденції, 
виклики, перспективи. URL: http://iceg.com.ua/wp-content/uploads/Presentation 
(дата звернення: 10.04.2023) 
44. Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами 
економічної діяльності. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 
11.05.2023). 
45. Розподіл загальної площі прийнятого в експлуатацію житла за 
характером будівництва по регіонах у 2020 році. URL: http://www.ukrstat.gov.ua 
(дата звернення: 13.03.2023). 
 
125 
46. Руда Ю., Піонтківська І. Бюджет-2018: розвиток за інерцією. Експрес-
аналіз. URL: https://ces.org.ua/wp-content/uploads/2018/01/budget-2018_flash.pdf. 
(дата звернення: 18.03.2023). 
47. Садовяк М. Регулювання розвитку інвестиційно-будівельної 
діяльності в Україні: організаційно-правовий аспект. Економічний аналіз. 2019. 
Т. 29(1). С. 92-100.  
48. Соха Ю.І., Процак К.В. Формування будівельного ринку в Україні. 
Вісник Національного університету «Львівська політехніка».  2009. № 640.  С. 
203–207. 
49. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу 
технологій в Україні у 2017 році: аналітична довідка. Т.В. Писаренко, Т.К. 
Кваша та ін. К.: УкрІНТЕІ, 2018. 98 с. 
50. Стан інвестиційної діяльності в Україні. URL: http://me.gov.ua (дата 
звернення: 01.03.2023). 
51. Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-
технічної, інноваційної діяльності за 2016 рік: аналітична довідка. Київ: МОНУ, 
Укр. ін-т наук.-техн. експертизи та інформації. 2017. 92 с. 
52. Статистичний бюлетень «Капітальні інвестиції в Україні». 
URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/06/Arch_ki_bl.htm (дата 
звернення: 10.03.2023). 
53. Статистичний бюлетень «Стан будівель та споруд незавершеного 
будівництва». URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 10.03.2023). 
54. Тенденції в архітектурі 2023. URL: 
https://blog.liga.net/user/akarnaukhova/article/48652 (дата звернення: 06.03.2023). 
55. Торкатюк В. І., Пан М. П., Єрьомін А. М., Свічка С. А. Інноваційний 
розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 14.05.2023). 
56. Трач Р.В. Інформаційне моделювання в будівництві (ВІМ): сутність, 
етапи становлення та перспективи розвитку (КНУБА). Миколаїв: МНУ ім. В.О. 
 
126 
Сухомлинського. Науковий збірник «Економіка та управління підприємством»,  
2017. Випуск 16. С.490-496. 
57. Україна майбутнього ‒ погляд з 2030 року. URL: 
https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2022/03/24/684560/ (дата звернення: 
14.05.2023). 
58. Україна представила план відновлення на $750 мільярдів: як 
виглядатиме повоєнна відбудова. URL: 
https://www.volynnews.com/news/all/ukrayina-predstavyla-plan-vidnovlennia-na- 
750-miliardiv-iak-vyhliadatyme-povoyenna-vidbudova/ (дата звернення: 
03.05.2023). 
59. Управління інноваційним розвитком : навч. посібн. / Юринець З.В., 
Гнилянська Л.Й., Юринець Р.В. Львів : СПОЛОМ, 2021. 132 с 
60. Хазін В. Й., Хазін С. В. Досвід автоматизації проектних робіт у 
будівельній галузі. Збірник наукових праць [Полтавського національного 
технічного університету ім. Ю. Кондратюка]. Сер.: Галузеве 
машинобудування, будівництво. 2010. Вип. 2. С. 152-155. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpgmb_2010_2_28. (дата звернення: 20.04.2023). 
61. Христенко О.В., Боєв М.І. Управління впровадженням інноваційних 
технологій на будівельних підприємствах. Економіка і регіон. 2017. № 6. С. 
118–124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrig_2017_6_20 (дата звернення: 
20.04.2023). 
62. Чорна М.В., Глухова С.В. Оцінка ефективності інноваційної 
діяльності підприємств: монографія.  Харків: ХДУХТ, 2012.  210 с. 
63. Шенгер, М., & Грінько, І. (2023). Залучення прямих іноземних 
інвестицій у будівельну галузь україни в період повоєнного відновлення 
економіки. SWorldJournal, 2(16-02), 35–38. https://doi.org/10.30888/2663-
5712.2022-16-02-034 (дата звернення: 23.04.2023). 
64. Які ЦНАПи зараз працюють. Мінцифра створила карту з актуальною 
інформацією. URL: https://suspilne.media/220644-aki-cnapi-zaraz-pracuut-mincifra-
stvorila-kartu-z-aktualnou-informacieu (дата звернення: 23.04.2023). 
 
127 
65. BIM-технології у будівництві: Кабмін затвердив концепцію. до 2025 
року. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3192366-bimtehnologii-u-
budivnictvi-kabmin-zatverdiv-koncepciu-do-2025-roku.html  (дата звернення: 
23.04.2023). 
66. Schumpeter, J.A. (1934). «The Theory of Economic Development», 
Cambridge, MA, US: Harvard University Press 
67. Eastman C., Teicholz P., Sacks R., Liston K. BIM Handbook. John Wiley 
& Sons, 2008 
68. National Building Information Model Standard Project Committee, URL:  
http:// www.buildingsmartalliance.org/index.php/nbims/faq (дата звернення: 
29.04.2023). 
69. Regional disparities in regional development of the Czech Republic / 
[A.Kutscheraueratal, H. Fachinelli, M. Hučka, others] / Technical University of 
Ostrava. Ostrava. 2010. P. 120 URL:  
http://disparity.idealnihosting.cz/edice_cd/cd11_regdis_mono_angl/pdf/Regional%20 
disparities.pdf (дата звернення: 13.04.2023). 
70. Surai A. S. Evaluation of the level of the business environmental 
development of the regions of Ukraine. European Journal of Economics and 
Management. Czech Republic, Praha, 2017. Vol. 3. P. 42–48.  
71. Synopsis of Policy Options for Creating a Supportive Environment for 
Innovative Development. ECE/CECI/2008/3, Geneva, 9 September 2008 
72. Trad A., Kalpić D. The business transformation framework and its 
business. Berlin: E-Leader, 2017. 
73. Westney Eleanor D. Global strategy and global business environment: 
changing models of the global business environment. First published: 18 October 
2011. URL: https://doi.org/10.1002/gsj.34. (дата звернення: 11.04.2023).