ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9325| Title: | Особливості формування фінансової стратегії підприємств в Україні (на матеріалах ПП «Вертикаль-1» м. Черкаси) |
| Authors: | Гончаренко, Ірина Георгіївна Маслюк, Антон Сергійович |
| Keywords: | фінансова стратегія;фінансова стійкість |
| Issue Date: | Dec-2022 |
| Abstract: | Предметом дослідження є формування фінансової стратегії зовнішньоекономічні торгово-посередницькі операції та їх комплексний цикл взаємозв’язку з перепродажем імпортованих товарів на внутрішньому ринку. Об’єктом дослідження є фінансова діяльність торгівельно-посередницького приватного підприємства «Вертикаль-1» за 2019 - 2021 роки та порядок формування фінансової стратегії спрямованої на підвищення прибутковості. Метою кваліфікаційної роботи магістра є вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємства, оцінка ефективності фінансової стратегії забезпечення схем зовнішньоекономічних та внутрішніх операцій, побудова та обґрунтування пропозицій по оптимізації фінансової стратегії діяльності підприємства. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: є розглянути етапи процеси побудови та реалізації фінансової стратегії; - визначити види фінансової стратегії, їх характеристики та методи класифікації; - розглянути основні показники оцінки фінансового стану компанії, їх методи розрахунку та нормативні значення; - дослідити роль збалансованої системи показників для фінансової стратегії та провести порівняльний аналіз її видів; - сформувати та представити вдосконалену концепцію BSC; - сформувати комплекс рекомендацій для покращення дієвості фінансової стратегії фірми, незалежно від її особливостей. За результатами дослідження сформульовані пропозиції та рекомендації, які дозволять покращити фінансову стратегію за рахунок вибору оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків. Одержані результати можуть бути використані на раціональне використання фінансових ресурсів для фінансування операційної й інвестиційної діяльності. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного прибутку. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9325 |
| Appears in Collections: | 072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| КРМ_Маслюк_2022.pdf Restricted Access | 809.53 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Спеціальність
072 – Фінанси, банківська справа
та страхування, освітня програма
«Фінанси і кредит»,
освітній ступінь «магістр»,
заочна форма навчання,
2 курс, група ЗФКМ -214
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
на тему: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ
ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ВЕРТИКАЛЬ-1» М.
ЧЕРКАСИ)
Студента Маслюка Антона Сергійовича
(підпис)
Науковий керівник д.н.держ.упр., професор Гончаренко І.Г. .
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Робота допущена до захисту в ЕК
Завідувач кафедри фінансів
проф. Гончаренко І. Г. .
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Черкаси 2022 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Освітній ступінь – магістр
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа та страхування
освітня програма «Фінанси і кредит»
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри фінансів
________________ проф. Гончаренко І.Г.
«_____» ________________20 ___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА
Маслюку Антону Сергійовичу
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи Особливості формування фінансової стратегії підприємств в
Україні (на матеріалах ПП «Вертикаль-1» м. Черкаси).
Керівник роботи Гончаренко І.Г., д.н.держ.упр., професор
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу від «22» вересня 2022 р. №
244/04
2. Строк подання студентом роботи «10» грудня 2022 р.
3. Вихідні дані до роботи бухгалтерська, фінансова та податкова звітність ПП
«Вертикаль-1», підручники, посібники, монографії, статті.
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1. Теоретичні основи побудови та реалізації фінансової стратегії
підприємства;
Розділ 2. Аналіз фінансового стану на підприємстві ПП «Вертикаль-1»;
Розділ 3. Основні напрями та визначення фінансової стратегії розвитку
діяльності підприємства.
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень,
плакатів) Класифікація оборотних активів підприємства по ступені їхнього
ризику (ліквідності), Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості,
Організаційна та функціональна структура, Типові умови імпортних
контрактів, Динаміка абсолютного росту валюти балансу та обсягів чистих
доходів, витрат, валового прибутку від реалізації продукції, Структура статей
собівартості виробництва та реалізації продукції, Динаміка показників
ліквідності балансу підприємства, Динаміка рівня покриття кредиторської
заборгованості дебіторською з врахуванням введення вексельної форми
розрахунків, Динаміка рентабельності активів та власного капіталу
підприємства.
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Розділ Прізвище, ініціали Підпис, дата
та посада консультанта завдання завдання
видав прийняв
1 Гончаренко І.Г., проф., 22.09.22 14.10.22
д.н.держ.упр.
2 Гончаренко І.Г., проф., 14.10.22 02.11.22
д.н.держ.упр.
3 Гончаренко І.Г., проф., 02.11.22 15.11.22
д.н.держ.упр.
7. Дата видачі завдання «22» вересня 2022 р.
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів Строк
з/п кваліфікаційної роботи магістра виконання Примітка
етапів роботи
1 Збір та аналіз літератури для 22.09.2022 –
кваліфікаційної роботи 08.10.2022
2 Написання вступу кваліфікаційної 09.10.2022 –
роботи 10.10.2022
3 Написання першого розділу 11.10.2022–
кваліфікаційної роботи 13.10.2022
4 Написання другого розділу 14.10.2022 –
кваліфікаційної роботи 01.11.2022
5 Написання третього розділу 02.11.2022 –
кваліфікаційної роботи 11.11.2022
6 Написання висновків 12.11.2022 –
кваліфікаційної роботи 15.11.2022
7 Подання кваліфікаційної роботи на 10.12.2022
кафедру
Студент __________________ Маслюк А.С.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи __________________ Гончаренко І.Г.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Секретар ЕК __________________ Настенко І.Г.
(підпис) (прізвище та ініціали)
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота магістра містить 90 сторінка, 11 таблиць, 16
рисунків, список літератури з 63 найменувань, 2 додатки.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ
ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ВЕРТИКАЛЬ-1»
М. ЧЕРКАСИ).
Предметом дослідження є формування фінансової стратегії
зовнішньоекономічні торгово-посередницькі операції та їх комплексний цикл
взаємозв’язку з перепродажем імпортованих товарів на внутрішньому ринку.
Об’єктом дослідження є фінансова діяльність торгівельно-
посередницького приватного підприємства «Вертикаль-1» за 2019 - 2021 роки
та порядок формування фінансової стратегії спрямованої на підвищення
прибутковості.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є вивчення закономірностей
та принципів фінансового механізму діяльності підприємства, оцінка
ефективності фінансової стратегії забезпечення схем зовнішньоекономічних та
внутрішніх операцій, побудова та обґрунтування пропозицій по оптимізації
фінансової стратегії діяльності підприємства.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: є розглянути етапи
процеси побудови та реалізації фінансової стратегії; - визначити види
фінансової стратегії, їх характеристики та методи класифікації; - розглянути
основні показники оцінки фінансового стану компанії, їх методи розрахунку
та нормативні значення; - дослідити роль збалансованої системи показників
для фінансової стратегії та провести порівняльний аналіз її видів; -
сформувати та представити вдосконалену концепцію BSC; - сформувати
комплекс рекомендацій для покращення дієвості фінансової стратегії фірми,
незалежно від її особливостей.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції та
рекомендації, які дозволять покращити фінансову стратегію за рахунок вибору
оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і
напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої
прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;
підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.
Одержані результати можуть бути використані на раціональне
використання фінансових ресурсів для фінансування операційної й
інвестиційної діяльності. Фінансова діяльність підприємства має бути
спрямована на забезпечення систематичного прибутку.
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2022
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2022
Підпис студента ____________________
Дата ______________________________
5
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність фінансової стратегії підприємства та реалізація основних
напрямків фінансової політики підприємства 9
1.2 Методи розробки фінансових планів підприємства 14
1.3 Характеристика фінансових ризиків та способи забезпечення
фінансової стабільності діяльності підприємства в умовах 20
ринкових відносин
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ПП «ВЕРТИКАЛЬ-1»
2.1 Загальна оцінка фінансового стану підприємства 33
2.2 Діагностика фінансової діяльності та розрахунок фінансової стійкості
підприємства 44
2.3 Визначення чинників, що впливають на фінансову стійкість
підприємства 49
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ
СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДІІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Шляхи збільшення фінансових результатів підприємства 61
3.2 Резерви підвищення ефективності використання активів підприємства 63
3.3 Економічне обґрунтування запропонованих напрямів покращення
фінансового стану 67
ВИСНОВКИ 85
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 91
ДОДАТКИ 97
6
ВСТУП
Актуальність теми досліджень кваліфікаційної роботи магістра полягає
в необхідності вирішення проблем підприємців, які стикаються з неабиякими
складнощами підчас стабілізації позиції своєї компанії на ринку, який постійно
оновлюється. І не важливо чи це амбіційний стартапер, чи досвідчений
бізнесмен. З кожним роком ринок товарів та послуг поповнюється новими
конкурентами, модернізованою технікою та покращеними системами
менеджменту. Ситуацію також ускладнюють коливання валютного курсу,
законодавчі зміни та нестабільне економічне середовище країни в цілому. За
таких умов доволі важко зберігати економічно привабливе положення на ринку.
Тому неабияк важливо використовувати такі інструменти, які
забезпечуватимуть ефективну довгострокову фінансову діяльність
підприємства. Одним з таких інструментів є фінансова стратегія, яка загалом
характеризується вченими як довгостроковий план для досягнення поставлених
цілей компанії.
Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню
підприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії та практики
формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують
фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання.
Під класичними торговельно-посередницькими операціями розуміють
операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за
дорученням виробника-резидента незалежним від нього торговельним
посередником (резидентом чи нерезидентом) на основі угоди або доручення.
Торговельне посередництво в зовнішньоекономічній діяльності це досить
широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук
закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін;
здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції;
проведення рекламних заходів; технічне обслуговування
7
Зовнішньоекономічна діяльність торговельних посередників це складна
сукупність відносин, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності у
зв'язку з плануванням, організацією, керівництвом і контролем виконання
конкретних міжнародних ділових операцій на різноманітних рівнях управління
бізнесом, головним чином на підприємствах.
Об’єкт досліджень кваліфікаційної роботи магістра фінансова
діяльність торгівельно-посередницького приватного підприємства «Вертикаль-
1» за 2019 - 2021 роки та порядок формування фінансової стратегії спрямованої
на підвищення прибутковості.
Предмет досліджень кваліфікаційної роботи магістра – формування
фінансової стратегії зовнішньоекономічні торгово-посередницькі операції та їх
комплексний цикл взаємозв’язку з перепродажем імпортованих товарів на
внутрішньому ринку.
Мета досліджень кваліфікаційної роботи магістра вивчення
закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємства,
оцінка ефективності фінансової стратегії забезпечення схем
зовнішньоекономічних та внутрішніх операцій, побудова та обґрунтування
пропозицій по оптимізації фінансової стратегії діяльності підприємства.
Завдання дослідження кваліфікаційної роботи магістра:
- в першому розділі кваліфікаційної роботи провести аналіз сутності
фінансової стратегії, фінансового планування та мінімізації фінансових ризиків
в діяльності підприємств в Україні; визначити роль фінансової стратегії у
підприємстві, її поняття та мету; розглянути етапи процеси побудови та
реалізації фінансової стратегії; визначити види фінансової стратегії, їх
характеристики та методи класифікації; розглянути основні показники оцінки
фінансового стану компанії, їх методи розрахунку та нормативні значення;
- в другому розділі кваліфікаційної роботи проаналізувати діяльність та
фірми ПП «Вертикаль-1» за 2019 – 2021 роки, дослідити роль збалансованої
системи показників для фінансової стратегії та провести порівняльний аналіз її
8
видів; виявити проблеми та необхідність оптимізації фінансової стратегії
забезпечення діяльності підприємства;
- в третьому розділі кваліфікаційної роботи :
а) запропонувати та обґрунтувати рішення по оптимізації фінансової
стратегії формування джерел коштів та їх ефективного використання в ПП
«Вертикаль-1»;
б) сформувати комплекс рекомендацій для покращення дієвості
фінансової стратегії фірми, незалежно від її особливостей; провести чисельне
моделювання та оцінку ефективності впровадження оптимізації фінансової
стратегії вексельних схем прискорення обороту обігових коштів в
зовнішньоекономічних та внутрішніх операціях підприємства ПП «Вертикаль-
1».
Інформаційно-методологічна база досліджень дійсної кваліфікаційної
роботи магістра - звітні документи ПП «Вертикаль-1», договори, угоди за 2019
- 2021 роки:
- визначити роль фінансової стратегії у підприємстві, її поняття та мету;
- розглянути етапи процеси побудови та реалізації фінансової стратегії;
- визначити види фінансової стратегії, їх характеристики та методи
класифікації;
- розглянути основні показники оцінки фінансового стану компанії, їх
методи розрахунку та нормативні значення;
Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-
хронологічного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу
та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів,
програмно-математичне моделювання ефективності схем пасивних та активних
операцій підприємства.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність фінансової стратегії підприємства та реалізація
основних напрямків фінансової політики підприємства
Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування
системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш
ефективних шляхів їх досягнення.
До основних етапів процесу формування фінансової стратегії
підприємства відносять:
1) Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.
Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою його визначення є
довгота періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку
підприємства – так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї
підлеглий характер, вона не може виходити за межу цього періоду.
Важливим елементом визначення періоду формування фінансової
стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та
кон’юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов’язана майбутня
фінансова діяльність підприємства, в умовах нинішнього нестабільного
розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.
2) Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та
кон’юнктури фінансового ринку.
Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови
фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді.
Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізуються
кон’юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також
розробляється прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку,
пов’язаних з наступною фінансовою діяльністю підприємства.
10
3) Формування стратегічних цілей фінансової діяльності.
Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту
підприємства і максимізація його ринкової вартості. Разом з цим ця головна
мета потребує конкретизації з урахуванням задач і особливостей наступного
фінансового розвитку підприємства.
Система стратегічних цілей повинна забезпечувати формування
достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне
використання власного капіталу; оптимізацію структури активів і капіталу, що
використовується; прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення
наступної господарської діяльності та ін.
Систему стратегічних цілей фінансового розвитку слід формулювати
чітко і коротко, відображаючи кожну мету в конкретних показниках – цільових
стратегічних нормативах. В якості таких цільових стратегічних нормативів по
окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути встановлені:
середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які
сформовані із власних джерел;
мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використаного
капіталу підприємства;
- коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;
- співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;
- мінімальний рівень грошових активів, який забезпечує поточну
платоспроможність підприємства;
- мінімальний рівень самофінансування інвестицій;
- граничний рівень фінансових ризиків в розрізі основних напрямів
господарської діяльності підприємства.
4) Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її
реалізації.
В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення
системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх
зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.
11
Зовнішня синхронізація передбачає узгодження за часом реалізації
розроблених показників фінансової стратегії з показниками загальної стратегії
розвитку підприємства, а також з прогнозованими змінами кон’юнктури
фінансового ринку.
Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових
стратегічних нормативів фінансової діяльності між собою.
5) Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової
діяльності.
Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.
Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і
фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів
фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від
фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише по
конкретним напрямкам фінансової діяльності підприємства, які потребують
забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної
стратегічної мети цієї діяльності.
Формування фінансової політики по окремим аспектам фінансової
діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так, наприклад,
в рамках політики управління активами підприємства можуть бути розроблені
політика управління оборотними і необоротними активами. В свою чергу
політика управління оборотними активами може включати в якості самостійних
блоків політику управління окремими її видами та ін.
Система формування фінансової політики по основним аспектам
фінансової діяльності в рамках загальної фінансової стратегії підприємства
представляється в такому вигляді [39,c.24]:
Фінансова стратегія підприємства: І. Політика управління активами: 1.
Політика формування активів; 2. Політика управління оборотними активами: а)
політика управління запасами; б) політика управління дебіторської
заборгованістю; в) політика управління грошовими активами; г) політика
фінансування оборотних активів. 3. Політика управління необоротними
12
активами: а) політика управління основними засобами; б) політика управління
нематеріальними активами; в) політика фінансування необоротних активів. ІІ.
Політика управління капіталом: 1. Політика формування структури капіталу. 2.
Політика управління власним капіталом. 3. Політика управління позиковим
капіталом. ІІІ. Політика управління інвестиціями (інвестиційна політика): 1.
Політика управління реальними інвестиціями: а) політика управління
капітальними інвестиціями; б) політика управління інноваційними
інвестиціями. 2. Політика управління фінансовими інвестиціями: а) політика
формування портфеля грошових інструментів інвестування; б) політика
формування портфеля фондових інструментів інвестування. ІV. Політика
управління грошовими потоками: 1. Політика управління операційними
грошовими потоками. 2. Політика управління інвестиційними грошовими
потоками. 3. Політика управління фінансовими грошовими потоками. V.
Політика управління фінансовими ризиками: 1. Політика уникнення фінансових
ризиків. 2. Політика диверсифікації фінансових ризиків. 3. Політика
хеджирування фінансових ризиків. VI. Політика антикризового фінансового
управління: 1. Політика фінансової стабілізації підприємства. 2. Політика
санації підприємства.
6) Розробка системи організаційно-економічних заходів по забезпеченню
реалізації фінансової стратегії.
В системі цих заходів передбачається формування на підприємстві
“центрів відповідальності” різних типів; визначення прав, обов’язків та міри
відповідальності їх керівників за результати фінансової діяльності; розробка
системи стимулювання робітників за їх вклад в підвищення ефективності
фінансової діяльності та ін.
7) Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Вона є
заключним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і проводиться за
наступними основними параметрами:
13
- узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією
його розвитку. В процесі такої оцінки виявляється ступінь узгодження цілей,
направлень та етапів в реалізації цих стратегій;
- узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими
змінами зовнішнього фінансового середовища. В процесі цієї оцінки
визначається на скільки розроблена фінансова стратегія відповідає прогнозному
розвитку економіки країни та змінам кон’юнктури фінансового ринку в розрізі
окремих його сегментів;
- внутрішня збалансованість фінансової стратегії. При проведенні такої
оцінки визначається на скільки узгоджуються між собою окремі цілі та цільові
стратегічні нормативи майбутньої фінансової діяльності; на скільки ці цілі і
нормативи кореспондують із змістом фінансової політики по окремим аспектам
фінансової діяльності; на скільки узгоджені між собою за напрямками і в часі
заходи по забезпеченню її реалізації;
- реалізованість фінансової стратегії. В процесі такої оцінки в першу
чергу розглядаються потенціальні можливості підприємства в формуванні
власних фінансових ресурсів. Крім того, оцінюється рівень кваліфікації
фінансових менеджерів та їх технічної оснащеності з позицій задач реалізації
фінансової стратегії;
- прийнятність рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової
стратегії. В процесі такої оцінки необхідно визначити, на скільки рівень
прогнозних фінансових ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства,
забезпечує достатню фінансову рівновагу в процесі його розвитку і відповідає
фінансовому менталітету його власників і відповідальних фінансових
менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, на скільки рівень цих ризиків
допустимий для фінансової діяльності даного підприємства з позицій
можливого розміру фінансових втрат і генерування загрози його банкрутства;
- результативність розробленої фінансової стратегії. Оцінка
результативності фінансової стратегії може бути оцінена перш за все на основі
прогнозних розрахунків раніш розглянутої системи основних фінансових
14
коефіцієнтів. Поряд з цим можуть бути оцінені і не фінансові результати
реалізації розробленої стратегії – зростання ділової репутації підприємства;
підвищення рівня управління фінансовою діяльністю структурних його
підрозділів (при створенні “центрів відповідальності”); підвищення рівня
матеріальної і соціальної задоволеності фінансових менеджерів (за рахунок
ефективної системи їх матеріального стимулювання за результати фінансової
діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їх робочих місць та ін.).
Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по найбільш
важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні
управлінські рішення, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства.
1.2 Методи розробки фінансових планів підприємства
Фінансове планування – це розробка системи фінансових планів за
окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, які забезпечують
реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді. Мета фінансового
планування – забезпечення поточної діяльності підприємства необхідними
фінансовими ресурсами [49,c.38].
Основними завданнями фінансового планування є:
- оптимізація фінансових відносин підприємства з діловими партнерами у
плановому періоді;
- фінансове забезпечення основної, операційної та іншої звичайної
діяльності підприємства;
- визначення способів ефективного інвестування капіталу підприємства у
плановому періоді;
- забезпечення раціонального використання матеріально-технічних і
фінансових ресурсів підприємства у плановому періоді;
- контроль за організацією поточних розрахунків і використанням
платіжних засобів підприємства.
15
Фінансовий план розробляють на основі: загальної фінансової стратегії
підприємства; основних напрямків його фінансової політики; даних про планові
обсяги виробництва та реалізації продукції; показників розвитку фінансового
ринку; результатів фінансового аналізу діяльності підприємства за попередні
звітні періоди; оцінки фінансового стану і резервів економічного розвитку
підприємства на початок планового періоду тощо.
На основі розробленого фінансового плану можна визначити який обсяг
грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні
джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання планових завдань,
скільки коштів необхідно перерахувати в бюджет, кредиторам, страховим
компаніям тощо, як буде розподілятися прибуток підприємства, чи
збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.
У практиці фінансового планування застосовують наступні методи [56],
[57]:
- економічного аналізу,
- нормативний,
- балансових розрахунків,
- грошових потоків,
- метод багатоваріантності,
- економіко-математичне моделювання.
Метод економічного аналізу використовується для визначення основних
закономірностей, тенденцій у русі натуральних і вартісних показників,
внутрішніх резервів підприємства.
Нормативний метод полягає в тому, що на основі заздалегідь
установлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба
суб'єкта, що хазяює, у фінансових ресурсах і їхніх джерелах. Такими
нормативами є ставки податків і зборів, норми амортизаційних відрахувань і
інші нормативи, що встановлюються або самим суб'єктом, або для суб'єкта
державою у виді спеціальної нормативної чи законодавчої бази. Нормативи
самого суб'єкта, що хазяює це нормативи, розроблені безпосередньо на
16
підприємстві і використовувані їм для регулювання виробничо-господарської
діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей по
ефективному вкладенню капіталу. Існують сучасні методи калькулювання
витрат: стандарт маржинал-костинг. Вони засновані на використанні
внутрішньогосподарських норм.
Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої
потреби у фінансових засобах ґрунтується на прогнозі надходження засобів і
витрат по основних статтях балансу на визначену дату в перспективі.
Метод грошових потоків є універсальним при складанні фінансових
планів і служить інструментом для прогнозування розмірів і термінів
надходження необхідних фінансових ресурсів. Теорія прогнозу грошових
потоків ґрунтується на очікуванні надходження коштів на визначену дату і
бюджетуванні усіх доходів і витрат. Цей метод дає набагато більше корисної
інформації, ніж метод балансового кошторису.
Метод багатоваріантності розрахунків складається в розробці
альтернативних варіантів планових розрахунків, для того щоб вибрати з них
оптимальний, при цьому критерії вибору можуть бути різними. Наприклад, в
одному варіанті може бути врахований триваючий спад виробництва, інфляція
національної валюти, а в іншому ріст процентних ставок і, як наслідок,
уповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію.
Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно
виразити взаємозв'язок між фінансовими показниками й основними факторами,
які їх визначають.
Процес фінансового планування складається з декількох етапів. На
першому етапі відбувається аналіз фінансових показників за попередній період.
Для цього використовують інформацію з основних фінансових звітів
підприємств: бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про
рух коштів. Ці документи мають важливе значення для фінансового
планування, тому що містять дані для аналізу і розрахунку фінансових
показників діяльності підприємства, а також є основою для складання прогнозу.
17
На другому етапі відбувається складання основних прогнозних
документів, таких як прогноз балансу, звіту про прибутки і збитки, руху коштів,
що відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру
науковообгрунтованого бізнес-плану підприємства.
На третьому етапі відбувається уточнення і конкретизація показників
прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних
фінансових планів.
На четвертому етапі здійснюється оперативне фінансове планування.
Завершується процес фінансового планування практичним
упровадженням планів і контролем за їхнім виконанням.
Фінансове планування, у залежності від змісту призначення і задач,
можна класифікувати на перспективне, поточне (річне) і оперативне.
Розглянемо методи здійснення перспективного фінансового планування.
Цей тип фінансового планування використовується для визначення
найважливіших показників, пропорцій і темпів розширеного відтворення, є
головною формою реалізації цілей підприємства. Перспективне фінансове
планування в сучасних умовах охоплює період часу від одного року до трьох
років. Часовий інтервал носить умовний характер, оскільки залежить від
економічної стабільності і можливості прогнозування обсягів фінансових
ресурсів і напрямків їхнього використання. Перспективне планування включає
розробку фінансової стратегії підприємства і прогнозування фінансової
діяльності. Фінансова стратегія впливає на загальну стратегію підприємства.
Зміна ситуації на фінансовому ринку приводить до корегування фінансової, а
потім і загальної стратегії розвитку підприємства. Мети фінансової стратегії
повинні бути підлеглі загальній стратегії розвитку і спрямовані на
максимізацію ринкової вартості підприємства.
В основі фінансової стратегії лежить фінансова політика підприємства по
конкретних напрямках фінансової діяльності: податкової, амортизаційної,
дивідендної, емісійної. При формуванні фінансової стратегії варто врахувати
фактори ризику.
18
Основою перспективного планування є прогнозування, що визначає
стратегію компанії на ринку. Основою прогнозування є узагальнення й аналіз
наявної інформації з наступним моделюванням можливих варіантів розвитку
ситуацій і фінансових показників. Методи і способи прогнозування повинні
бути досить динамічними для того, щоб вчасно врахувати ці зміни. Початок
прогнозування визнання факту стабільності змін основних показників
діяльності від одного звітного періоду до іншого.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох
основних фінансових документів:
- прогнозу звіту про прибутки і збитки;
- прогнозу руху коштів;
- прогнозу бухгалтерського балансу.
Ще одним видом планування на підприємстві є кошторис. Кошторис це
форма планового розрахунку, що визначає докладну програму дій підприємства
на майбутній період. При складанні кошторисів використовуються різні
методи: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий, оптимізації,
моделювання.
Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок
обсягів витрат і потреби в ресурсах шляхом множення норм витрати ресурсів на
планований обсяг економічного показника.
Сутністю розрахунково-аналітичного методу складання кошторису є
розрахунок обсягів витрат і потреби в ресурсах шляхом множення середніх
витрат на індекс їхньої зміни в плановому періоді.
Сутністю балансового методу складання кошторису є ув'язування обсягів
витрат і джерел розширення ресурсів.
Сутність методу оптимізації при складанні кошторисів є
багатоваріантність. З декількох кошторисів вибирається найкраща з погляду
мінімуму чи витрат максимуму одержуваного ефекту.
Сутність методу моделювання кошторисів є факторний аналіз
функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва.
19
Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня витрат і обсягів
реалізації продукції.
Для цілей оптимального фінансування проектів можна використовувати в
плануванні сфер вкладення фінансових ресурсів метод подвійного бюджету. Це
ефективний спосіб захисту стратегії розвитку підприємства від усіляких
несподіванок у плані фінансування поділ бюджету фірми на поточний і
стратегічний.
Поточний бюджет включає наступні позиції :
- забезпечення безупинного надходження прибутку від використовуваних
потужностей фірми;
- капіталовкладення в розвиток наявних потужностей;
- капіталовкладення для зростання прибутку від зниження виробничої
собівартості продукції;
Стратегічний бюджет включає наступні позиції:
- капіталовкладення в ріст конкурентоздатності в існуючій стратегічній
зоні господарювання;
- освоєння суміжних, у географічному відношенні, зон;
- освоєння нових стратегічних зон господарювання і припинення
капіталовкладень у збиткові зони.
При здійсненні прогнозних розрахунків підприємство повинне
враховувати два фактори: інфляцію і необхідність періодичного надходження
доходу на інвестований капітал, причому не нижче визначеного мінімуму(
облікова ставка дисконту). Тому майбутні грошові надходження повинні
оцінюватися з позиції поточного моменту(дисконтована оцінка).
Взаємозв'язок фінансового і виробничого планування зумовлює
необхідність складання на підприємстві єдиного виробничо-фінансового плану,
складова частина якого “Баланс доходів і видатків” – фінансовий план
підприємства на поточний рік з поквартальною розбивкою. У ньому знаходить
відображення рух усіх фінансових ресурсів підприємства, які надходять
20
підприємству і витрачаються ним у відповідних напрямках. Як правило, баланс
доходів і видатків складається з таких чотирьох розділів [59], [60]:
1. Доходи і надходження коштів.
2. Витрати і відрахування.
3. Кредити і взаємовідносини з банками.
4. Взаємовідносини з бюджетом.
Розробка планового балансу доходів і видатків – це заключний етап
фінансового планування. Для його складання потрібно мати всі плани
виробничо-господарської діяльності підприємства, а також зробити всі
розрахунки фінансових ресурсів, а саме :
- план прибутку і його використання;
- план надходження і використання амортизаційних відрахувань;
- розрахунок планового приросту нормативу власних оборотних коштів і
джерел його покриття;
- розрахунок обсягу і джерел капіталовкладень;
- розрахунок надходження ПДВ (податку на додану вартість) і його
сплати до бюджету та інше.
Крім того, необхідно зробити розрахунки планових обсягів валових
доходів і валових витрат для визначення суми прибутку, яка має бути сплачена
до бюджету у вигляді податку на прибуток. Проте як джерело всіх витрат, які
плануються у фінансовому плані, може виступати лише балансовий ( тобто
реальний ) прибуток, саме він і є основним об'єктом фінансового планування.
1.3 Характеристика фінансових ризиків та способи забезпечення
фінансової стабільності діяльності підприємства в умовах ринкових
відносин
Під фінансовим розуміється ризик, що виникає при здійсненні
фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у
фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні
21
папери, або кошти.
До фінансового ризику відносяться [63, c.12]:
- валютний ризик;
- інвестиційний ризик.
- кредитний ризик;
Валютний ризик - це імовірність фінансових втрат у результаті зміни
курсу валют, що може відбутися в період між заключенням контракту і
фактичним виконанням розрахунків по ньому. Валютний курс, установлюваний
з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий. Варто розрізняти
валютний ризик для імпортера і ризик для експортера. Ризик для експортера —
це падіння курсу іноземної валюти з моменту одержання чи підтвердження
замовлення до одержання платежу і під час переговорів. Ризик для імпортера —
це підвищення курсу валюти у відрізок часу між датою підтвердження
замовлення і в день платежу.
Наступний вид фінансового ризику - інвестиційний ризик. Даний вид
ризику зв'язаний зі специфікою вкладення підприємницькою фірмою коштів у
різні проекти. У вітчизняній економічній літературі часто під інвестиційними
маються на увазі ризики, зв'язані з вкладенням засобів у цінні папери. На нашу
думку, це поняття багато ширше і містить у собі всі можливі ризики, що
виникають при інвестуванні коштів.
Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємницької фірми
в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Якщо валютний та
інвестиційний ризик можна віднести до фінансових ризиків зовнішньої
діяльності підприємства, то кредитний ризик є ризиком внутрішньої фінансової
діяльності і зв'язаний з можливістю невиконання підприємницькою фірмою
своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для
фінансування діяльності фірми зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик
виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами:
банком і іншими фінансовими установами; контрагентами: постачальниками і
посередниками; а також з акціонерами.
22
Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особливості і причини
виникнення кредитного ризику: несумлінність позичальника, що одержав
кредит; погіршення конкурентного положення конкретної підприємницької
фірми, що одержала комерційний чи банківський кредит; несприятлива
економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва підприємницької фірми
і т.д.
Закордонні економісти виділяють майновий, моральний і діловий
кредитні ризики. Діловий ризик, як правило, зв'язується зі здібностями
підприємця отримувати прибуток за визначений період часу. Під моральним
ризиком мається на увазі та частина ризику, що має відношення до позики
грошей і залежить від моральних якостей позичальника. Майновий ризик
визначається тим, чи досить власних активів позичальника для покриття обсягу
кредиту.
До основних причин, які викликають фінансовий кредитний ризик в
діяльності підприємства, відносяться [61, c.27]:
- втрата підприємством нормативного рівня абсолютної ліквідності
-активів підприємства (ризик абсолютної ліквідності активів
підприємства);
- втрата підприємством нормативного рівня відносної ліквідності активів
у балансі підприємства (ризик відносної ліквідності активів у балансі
підприємства);
- втрата підприємством нормативного рівня фінансової незалежності;
- втрата підприємством нормативного рівня фінансової стійкості по
рівню джерел забезпечення запасів підприємства;
- втрата підприємством нормативного рівня платоспроможності по
забезпеченню кредиторської заборгованості постачальникам, податкової
заборгованості державі та поточної кредитної заборгованості банкам більш
вищим рівнем дебіторської заборгованості покупців (“розрив
платоспроможності”).
а) Ризик абсолютної ліквідності активів підприємства
23
Активи – це усе, що утворює майно підприємства, входить у його
надбання і має вартість. З поняттям активів підприємства тісно зв'язане поняття
його ліквідності. Ліквідність підприємства – це його здатність вчасно погашати
свої боргові зобов'язання [62]. Ліквідність є основним показником фінансової
стійкості підприємства, а, отже, основним критерієм оцінки ризику
банкрутства. У табл. 1.1 приведена загальна класифікація оборотних активів
підприємства по ступені їхнього ризику (ліквідності).
Таблиця 1.1
Класифікація оборотних активів підприємства по ступені їхнього ризику
(ліквідності)
Ступінь ризику Вид активів підприємства
активів (ризик переводу
активів у платоспроможну
форму розрахунків)
1. Мінімальний ризик Гроші в касі
Гроші на розрахунковому рахунку
2. Малий ризик Кінцева готова продукція
Незавершене виробництво
Основна сировина і матеріали
Допоміжні матеріали
3. Середній ризик Цінні папери
Рахунки споживачів (Дебіторська заборгованість
споживачів за відпущену продукцію)
Авансовані кошти (Дебіторська заборгованість за
оплачені сировину і матеріали)
Рахунки службовців (Дебіторська заборгованість
службовців за отримані під звіт кошти)
4. Високий ризик Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться
у важкому фінансовому положенні (прострочена
дебіторська заборгованість)
Запаси готової продукції, що вийшла з уживання
Наднормативні запаси малоліквідної сировини і
матеріалів для виробництва продукції
Поняття ліквідності часто використовується в наступному трактуванні
Ліквідність – це здатність активів використовуватися як безпосередній засіб
платежів чи бути здатними до швидкого перетворення в грошову форму без
істотної втрати своєї поточної (нинішньої) вартості.
Ризик ліквідності – це специфічна форма ризику, зв'язана з низькою
ліквідністю об'єктів (майна, активів, інвестицій).
24
Для оцінки ступеня ліквідності використовують дві основні моделі :
- час трансформації активів у засіб платежів (гроші);
- обсяг фінансових збитків, що зв'язані з цією трансформацією.
За тимчасовим критерієм активи класифікуються в такий спосіб [61]:
миттєво ліквідні – «нульовий» час трансформації;
терміново ліквідні час трансформації менше тижня;
- високо ліквідні – час трансформації від тижня до 1 місяця;
- середньо ліквідні – час трансформації від 1 місяця до 1 кварталу;
- низько ліквідні – час трансформації більш 1 кварталу.
Збитки в процесі трансформації активів у кошти класифікуються як :
- низькі – менш 5 %;
- середні – 6 – 10 %;
- високі – 11 – 20 %;
- дуже високі – більш 20 %;
б) Ризик відносної ліквідності активів у балансі підприємства
Основна задача аналізу ліквідності балансу підприємства – це перевірка
синхронності надходження і витрата фінансових ресурсів, тобто здатність
підприємства розраховуватися по зобов'язаннях власним майном у визначені
періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань
підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти з урахуванням
ризику ліквідності відповідає терміну погашення зобов'язань [60] .
Аналіз ліквідності балансу складається в порівнянні статей активу
балансу, що згруповані по ознаці ліквідності і розміщені в порядку збільшення
ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані по ознаці термінів погашення і
розміщені в порядку зменшення термінів до погашення зобов'язань .
Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і
підприємство платоспроможне. При цьому враховується, що пасиви
підприємства є сумою власного капіталу і позикових засобів (зобов'язань
підприємства). Оскільки абсолютна ліквідність активів підприємства
характеризується як термінами трансформації, так і рівнем фінансових втрат, то
25
при оцінці відносної ліквідності балансу підприємства існують три ступені
ризиків ліквідності (платоспроможності):
- ризик платоспроможності по позикових зобов'язаннях при ліквідній
трансформації активів з частковою втратою розрахункового прибутку
(беззбиткова ліквідність) ;
- ризик платоспроможності по позикових зобов'язаннях при ліквідній
трансформації активів із втратою прибутку і частковою втратою власного
капіталу (збиткова ліквідність );
- ризик неплатоспроможності по позикових зобов'язаннях при ліквідній
трансформації активів із втратою прибутку і повною втратою власного капіталу
(катастрофічно збиткова ліквідність – банкрутство);
Одночасно з розглянутими якісними показниками ліквідності є
сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності.
Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої й абсолютної ліквідності
[60].
Знаменник у всіх приведених показниках той самий – поточні пасиви,
тобто термінові невідкладні платіжні зобов'язання підприємства :
1. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної
платоспроможності):
Кл.м. =Поточні активи * Коефіцієнт ризику ліквідності (1.1)
Поточні пасиви
2. Коефіцієнт ліквідності швидкої :
Кл.ш. = Поточні активи * Коефіцієнт ризику ліквідності Запаси (1.2)
Поточні пасиви
26
3. Коефіцієнт ліквідності абсолютної :
Кл.а. = Кошти (Каса + Кошти_розр.рахунок) (1.3)
Поточні пасиви
Критичні емпіричні значення коефіцієнтів ліквідності балансу , при яких
ризики ліквідності є припустимими, складають не менш (при раціональній
структурі позикових пасивів підприємства) :
Кл.м. – більше 1,0 ;
Кл.ш. – більше 0,75;
Кл.а. – більше 0,2 ;
Під раціональною структурою пасивів підприємства розуміється
співвідношення позикових засобів до власного капіталу не більш 1,0 , а також
іммобілізація власного капіталу в малоліквідні основні засоби підприємства не
більш 25-35% (тобто достатня частка маневреності власного капіталу).
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської
заборгованостей – показує наскільки термінові надходження від боржників до
підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:
Кдеб / кред Здеб
= , (1.4)
Зкред
де: Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки
(160+170+180+190+200+210));
Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки
(520+530+540));
Значення цього коефіцієнту є сприятливими , якщо він перевищує
1,25[58].
27
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства
є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової
незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
В табл. 1.2 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової
стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1
“Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”[21],[22].
Таблиця 1.2
Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості
Показник Умов. Формула Джерела інформації з форм
позн. для розрахунку фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1 Власні обігові кошти Рк Оборотні активи – Форма 1(260+270620630)
(робочий, функціонуючий короткострокові
капітал) (норматив > 15% зобов'язання
власного капіталу)
2 Коефіцієнт забезпечення Кзвк Власні обігові кошти / Форма 1(380+430080)
оборотних активів власними оборотні кошти /Форма1 (260+270)
коштами (норматив>0,1)
5 Коефіцієнт забезпечення Кзап Власні обігові кошти / Форма 1(380+430080)
власними обіговими Запаси /Форма1 (100+120
коштами запасів (норматив +130+140+150)
>0,2)
6 Коефіцієнт покриття запасів Кпз "Нормальні" джерела Форма 1(380+430
(норматив > 1,0) покриття запасів / +480080+500+520+530+540)
Запаси /Форма1 (100+120
+130+140+150)
7 Коефіцієнт фінансової Кавт Власний капітал / Форма 1(380+430+630)
незалежності (автономії), Валюта Пасивів /Форма1 (640)
(норматив>0,5) балансу
12 Коефіцієнт фінансової Кфст Власний капітал + Форма 1(380+430+480+630)
стійкості (норматив> 0,7) довгострокові зобов ' /Форма1 (640)
язання / Валюта пасивів
Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової
стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів
(З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел
фінансування [58]:
- власні оборотні кошти (НВОК);
- власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК +
Дп);
28
- власні оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики
(НВОК + Дп + ДФЗ).
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування
можливі чотири типи фінансової стійкості [60]:
1. Абсолютна стійкість для забезпечення запасів (З) достатньо власних
оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК
2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних
оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики;
платоспроможність гарантована:З < НВОК+Дп
3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних
оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються
короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є
можливість її відновити: З < НВОК + Дп + ДФЗ
4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає
“нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:
З > НВОК + Дп + ДФЗ
Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової
стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).
Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших
характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем його
залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких функціонує
підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні
етапи.
Кожному етапу фінансової стабільності відповідають певні її внутрішні
механізми – оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему
заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.
Оперативний механізм фінансової стабільності – це система заходів,
спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх
зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на
29
збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове
погашення цих зобов’язань.
Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою систему
заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у
наступному періоді.
Стратегічний механізм фінансової стабільності, є винятково
наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію
необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного
зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності –
це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової
рівноваги підприємства у довгостроковому періоді.
Застосовують таку модель характеристики економічного зростання
підприємства ∆ЕРОСТ(1/0) (1 –звітний період, 0 – порівняльний базовий
період) [58]:
ЧП(1) *ККП (1) * А(1) *КОА(1)
∆ЕРОСТ (1/ 0) = ( ОР(1) ВК (1)
ЧП(0) *ККП (0) * А(0) −1) *100% (1.5)
*КОА(0)
ОР(0) ВК (0)
де ЧП – чистий прибуток після оподаткування;
ОР – чистий обсяг валового доходу від реалізації продукції;
ЧП / ОР – коефіцієнт прибутковості реалізації продукції;
ККП – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку (частка чистого
прибутку, перерахована в власний капітал після виплати дивідендів, премій та
погашення збитків діяльності з чистого прибутку);
А – обсяг валюти активів підприємства;
ВК – обсяг власного капіталу підприємства;
А / ВК – коефіцієнт леверіджу активів;
КОА – коефіцієнт оборотності активів (відношення ОР/А).
Формула (1.5) після підстановок показує, що модель економічного росту
підприємства, по суті, характеризується відносним зростанням частки
30
рентабельності власного капіталу підприємства по чистому прибутку,
розподіленому на зростання власних джерел капіталу підприємства.
Фінансова стабільність – це спроможність підприємства досягати стану
фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості
та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні
фінансами. Складовими елементами фінансової стабільності є:
фінансова рівновага підприємства – це відповідність обсягів формування
та використання (споживання) власних фінансових ресурсів;
ресурсна стійкість – це оптимальна структура трудових і матеріальних
ресурсів підприємства;
потенційна стійкість – це можливість підприємства щодо нарощування
обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової
рівноваги.
фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за
якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів,
стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності
суб'єктів господарювання методик прогнозування банкрутства. У закордонній
практиці поширення придбали дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на
честь їхніх авторів [58,с.68].
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою
«розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози):
Z =1,2X1 +1,4X2 + 3,3X3 + 0,6X4 + 0,999X5 (1.6)
де Х1 = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;
31
При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока; 1,8 < Z < 2,7 імовірність
банкрутства середня; 2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика; Z > 2,99
імовірність банкрутства незначна.
Висновки до розділу 1
Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по найбільш
важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні
управлінські рішення, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства.
Формування фінансової політики по окремим аспектам фінансової
діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так, наприклад,
в рамках політики управління активами підприємства можуть бути розроблені
політика управління оборотними і необоротними активами. В свою чергу
політика управління оборотними активами може включати в якості самостійних
блоків політику управління окремими її видами та ін.
Фінансовий план розробляють на основі: загальної фінансової стратегії
підприємства; основних напрямків його фінансової політики; даних про планові
обсяги виробництва та реалізації продукції; показників розвитку фінансового
ринку; результатів фінансового аналізу діяльності підприємства за попередні
звітні періоди; оцінки фінансового стану і резервів економічного розвитку
підприємства на початок планового періоду тощо.
На основі розробленого фінансового плану можна визначити який обсяг
грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні
джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання планових завдань,
скільки коштів необхідно перерахувати в бюджет, кредиторам, страховим
компаніям тощо, як буде розподілятися прибуток підприємства, чи
збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.
Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємницької фірми
в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Якщо валютний та
інвестиційний ризик можна віднести до фінансових ризиків зовнішньої
32
діяльності підприємства, то кредитний ризик є ризиком внутрішньої фінансової
діяльності і зв'язаний з можливістю невиконання підприємницькою фірмою
своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для
фінансування діяльності фірми зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик
виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами:
банком і іншими фінансовими установами; контрагентами: постачальниками і
посередниками; а також з акціонерами.
Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особливості і причини
виникнення кредитного ризику: несумлінність позичальника, що одержав
кредит; погіршення конкурентного положення конкретної підприємницької
фірми, що одержала комерційний чи банківський кредит; несприятлива
економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва підприємницької фірми
і т.д.
Оперативний механізм фінансової стабільності – це система заходів,
спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх
зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на
збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове
погашення цих зобов’язань.
Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою систему
заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у
наступному періоді.
Стратегічний механізм фінансової стабільності, є винятково
наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію
необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного
зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності –
це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової
рівноваги підприємства у довгостроковому періоді.
33
РОЗДІЛ 2.
ДІАГНОСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПП
«ВЕРТИКАЛЬ-1»
2.1 Загальна оцінка фінансової діяльності підприємства
Приватне підприємство « Вертикаль-1» самостійно планує свою діяльність
та соціальний розвиток трудового колективу, самостійно визначає форми,
системи, розміри та інші види оплати праці і перспективи розвитку, керуючись
завданнями засновника, попитом на виконувані роботи, послуги та
необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку
підприємства згідно з чинним законодавством України.
Підприємство є юридичною особою за законодавством України, має
самостійний баланс, поточний і валютний рахунки в банківських установах,
круглу печатку за своїм повним найменуванням та ідентифікаційним кодом,
штамп та фірмовий бланк. Також воно має право відкривати рахунки в
іноземних банках у відповідності з чинним законодавством України.
У своїй діяльності управління керується законами України, Статутом
підприємства, а також Державними будівельними нормами.
Метою діяльності ПП «Вертикаль-1» є здійснення підприємницької
діяльності для отримання прибутку в інтересах Власника.
Предметом діяльності товариства є :
- будівельно-монтажні роботи;
- виробництво будівельних матеріалів;
- торгівельні, торгівельно-посередницькі, торгівельно-закупівельні,
постачальницько-збутові та комісійні послуги;
- проведення маркетингових досліджень на ринку товарів та послуг,
соціологічні дослідження;
34
- виконання посередницьких, комерційних, дилерських та
дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру,
здійснення угод по експорту-імпорту;
- здійснення факторингових операцій, інноваційної діяльності та участь в
управлінні власністю;
- організація підприємств лізингового типу;
- інвестиційна діяльність,
- операції з нерухомістю;
- ріелтирська діяльність;
- надання послуг у проведенні технічних, економічних консультацій;
- інформаційно-консультативні послуги українським та зарубіжним
підприємствам з питань маркетингу, управління, бухгалтерського обліку
та інформації.
Усі працівники ПП «Вертикаль-1» підлягають соціальному, медичному
страхуванню та соціальному забезпеченню. Воно відраховує внески для
соціального та медичного страхування, та соціального забезпечення.
Локальними нормативними актами приватне підприємство може
встановлювати додаткові пільги для своїх робітників та окремих їх категорій.
Директор і головний бухгалтер підприємства несуть персональну
відповідальність за дотримання порядку ведення та достовірності обліку і
звітності [4].
ПП «Вертикаль-1» має фінансові взаємовідносини:
1) з постачальниками – постачання товарів.
2) з покупцями – з приводу покупки товарів та надання послуг.
3) з працівниками – здійснюють я в процесі нарахування та виплати
заробітної плати.
4) з банками – фінансові відносини виникають з приводу розрахунково-
касового та кредитного обслуговування.
5) з страховими компаніями – надання страховки, виплати страхових
платежів та отримання відшкодування у разі страхового випадку.
35
6) фінансовою системою держави при виплаті податків та інших платежів
у бюджет, формування позабюджетних фондів, надання можливості податкових
пільг.
Система фінансових відносин ПП «Вертикаль-1»
Рис.2.1. Узагальнена система фінансових відносин ПП «Вертикаль-1»
Умовно фінансову роботу на підприємстві можна згрупувати за такими
напрямами:
- фінансове планування;
- оперативна фінансова робота;
- контрольно-аналітична робота.
У результаті взаємодії з взаємодіє з постачальниками та покупцями
виникає кредиторська та дебіторська заборгованості. На підставі балансу
36
підприємства проаналізуємо динаміку кредиторської та дебіторської
заборгованості ПП «Вертикаль-1» за 2018–2021 рр. (рис. 2.2).
З рисунку видно, що на підприємстві існує тенденція до зниження
дебіторської заборгованості, що є позитивним моментом. Кредиторська
заборгованість підприємства у 2019 році в порівнянні з 2018 роком різко
зросла, але у 2020 та 2021 роках знизилася нижче рівня 2018 року.
Рису. 2.2 – Динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості ПП
«Вертикаль-1» за 2019–2021 рр.
Слід відзначити, з 2019 року значне перевищення кредиторської
заборгованості над дебіторською. Високе перевищення кредиторської
заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації
продукції і розрахунках з постачальниками.
Проведемо аналіз стану основних засобів ПП «Вертикаль-1» за 2019–2021
рр. (рис. 2.3).
З рис. 2.3 ми бачимо, що первісна вартість основних засобів ПП
«Вертикаль-1» у 2020 році зменшилася на 0,07%, у 2021 році на 0,2%. Разом з
37
тим залишкова вартість основних фондів у 2020 році зменшилася на 7,11%, а у
2021 році – на 4,47%.
Ступінь зносу основних фондів ПП «Вертикаль-1» склала: у 2019 році –
66,32% (в т.ч. виробничого призначення – 69,3%, невиробничого призначення –
39,6%.), у 2020 році – 68,69% (в т.ч. виробничого призначення – 70%,
невиробничого призначення – 77,3%), у 2021 році – 70,03% (в т.ч. виробничого
призначення – 72%, невиробничого призначення – 79%). При нормальному
відтворенні основних фондів ступінь їх зносу повинен складати не більше 25 –
30%. Слід відзначити, що виходячи зi складного становища на підприємстві,
яке склалося в аналізованому періоді, оновлення основних засобiв
виробництване проводилося.
Рис. 2.3 – Динаміка стану основних засобів ПП «Вертикаль-1» за 2019–
2021 рр.
Відсоток завантаження виробничих потужностей у 2021 р. склав 2,8%
проти 2,7% за попередній рік. Ступінь використання основних засобів емітента
38
у 2021 році становив 28,75%, (у 2020 р. – 29,97%, 2019 році – 31,3%. У звітності
за 2021 рік була проведена трансформація згідно МСФЗ, облік основних засобів
відображає реальну справедливу вартість. До складу основних засобів були
включені незавершені капітальні інвестиції, як це вимагають МСФЗ.
Структура основних засобів ПП «Вертикаль-1» за 2020 та 2021 роки
наведено у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 наочно нам показує, що у 2020 та 2021 році у загальній
структурі основних засобів підприємства займають основні фонди виробничого
призначення займають 96,38% та 95,65% відповідно. З них частка будівель та
споруд у 2020 році становила 72,54%, а у 2021 році збільшилася до 74,35%.
Таблиця 2.2 - Структура основних засобів ПП «Вертикаль-1» (за
залишковою вартістю) за 2020–2021 рр.
Найменування основних засобів 2020 рік 2021 рік
тис. грн. % тис. грн. %
1. Виробничого призначення: 39543 96,38 37488 95,65
– будівлі та споруди 29762 72,54 29142 74,35
– машини та обладнання 7229 17,62 6182 15,77
– транспортні засоби 719 1,75 503 1,28
– інші 1833 4,47 1661 4,24
2. Невиробничого призначення: 1486 3,62 1706 4,35
– будівлі та споруди 55 0,13 54 0,14
– машини та обладнання 0 0,00 0 0,00
– транспортні засоби 0 0,00 0 0,00
– інші 1431 3,49 1652 4,21
Усього 41029 100 39194 100
Частка машин та обладнання виробничого призначення у 2020 році
склала 17,62%, а у 2021 році зменшилася до 15,77%.
Орендованих основних засобів Товариство немає.
До узагальнюючих показників ефективності використання основних
виробничих фондів відносять: фондовіддачу та фондомісткість.
Під фондовіддачею розуміють показник ефективності використання
основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої
підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках одиницею основних
39
виробничих фондів. Отже, фондовіддача ПП «Вертикаль-1» становила у 2019
році – 1,65, у 2020 році – 0,25, у 2021 році – 0,37. Тобто, фондовіддача в
аналізованому періоді зменшилася на 77,57%.
Фондомісткість представляє собою показник, зворотний показнику
фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні
виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції
(послуг). Отже, фондомісткість ТОВ ПП «Вертикаль-1» становила у 2019 році –
0,61, у 2020 році – 4,0, у 2021 році – 2,70.
У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану
підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Оцінку
ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових
коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають
різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань. До них належать:
коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт покриття), коефіцієнт поточної
ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності), коефіцієнт абсолютної
ліквідності, чистий оборотний капітал.
Отже, проведемо оцінку ліквідності ПП «Вертикаль-1» на основі
вищенаведених фінансових коефіцієнтів за 2019–2021 рр. (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 - Показники ліквідності ПП «Вертикаль-1» за 2019–2021 рр.
Показник Рік Відхилення, Темп
2019 2020 2021 +/- приросту,
%
Коефіцієнт загальної ліквідності 1,31 0,85 0,26 -1,05 -80,11
Коефіцієнт поточної ліквідності 0,93 0,62 0,21 -0,72 -77,11
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,010 0,097 0,008 -0,002 -20,450
Чистий оборотний капітал 19558 -7553 -56469 -76027,00 -388,73
З таблиці 2.3 ми бачимо, що коефіцієнт загальної ліквідності ПП
«Вертикаль-1» у 2019 році становив 1,31, у 2020 році – 0,85, а у 2021 році –
0,26.
40
Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5 – 2,5, але не
менше 1,0. Таким чином, лише у 2019 році показник знаходився межах
допустимого значення. У 2020 та 2021 рр. показник загальної ліквідності ПП
«Вертикаль-1» не відповідає нормативним значенням.
Проте, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне
погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів
та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості
показує коефіцієнт поточної ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності ПП
«Вертикаль-1» у 2019 році становив 0,93, у 2020 році – 0,62, а у 2021 році –
0,21. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно
перевищує 0,6. Отже, лише у 2019 та 2020 роках показник поточної ліквідності
ПП «Вертикаль-1» відповідав нормативному значенню.
Визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може
погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й
реалізації інших активів, дозволяє коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ПП «Вертикаль-1» у 2019 році становив
0,01, у 2020 році – 0,097, а у 2021 році – 0,008. Теоретично значення
коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2 – 0,3. На практиці
ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу
робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої
борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно
пред’явили б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення
показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання
фінансових ресурсів.
Для підтримки фінансової стійкості підприємства необхідний чистий
оборотний капітал, оптимальна сума якого залежить від особливостей
діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості
оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Чистий
оборотний капітал ПП «Вертикаль-1» у 2019 році становив 19 558 тис. грн., у
2020 році – (-7 553) тис. грн., а у 2021 році – (-56 469) тис. грн. Від'ємне
41
значення чистого оборотного капіталу, свідчить про неспроможність
підприємства вчасно розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями та
про недостатню фінансову стійкість, оскільки в цьому випадку певна частина
необоротних активів фінансується за рахунок поточних зобов'язань.
Таким чином, можна з проведеного аналізу можна зробити висновки, що
ПП «Вертикаль-1» є неліквідним підприємством.
Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом
розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта фінансової
незалежності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта фінансового
левериджу, коефіцієнта покриття процентів, коефіцієнта забезпеченості
власними оборотними засобами, коефіцієнта маневреності власного капіталу.
Отже, проведемо аналіз платоспроможності ПП «Вертикаль-1» на основі
вищенаведених фінансових коефіцієнтів за 2019–2021 рр. (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 - Показники платоспроможності ПП «Вертикаль-1»
Показник Рік Відхилен Темп
2019 2020 2021 ня, +/- прирос
ту, %
Коефіцієнт фінансової незалежності 0,39 0,28 -0,22 -0,62 -156,22
Коефіцієнт фінансування 1,54 2,60 -5,51 -7,04 -458,89
Коефіцієнт фінансового левериджу 0,30 0,52 0,00 -0,30 -101,01
Коефіцієнт забезпеченості власними 0,24 -0,18 -2,83 -3,07 -
оборотним капіталом 1288,40
Коефіцієнт маневреності власного 0,39 -0,32 4,07 3,68 953,86
капіталу
Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку активів організації,
які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними
джерелами формування). Частка, що залишилася активів покривається за
рахунок позикових коштів. Нормативне обмеження Кфн> 0,5.
З таблиці 2.4 ми бачимо, що коефіцієнт фінансової незалежності ПП
«Вертикаль-1» 2019 році становив 0,39, у 2020 році – 0,28, а у 2021 році вже -
0,22. Таким чином, в аналізованому періоді даний показник не відповідав
нормативному значенню.
42
Чим більше значення коефіцієнта, тим кращим буде вважатися
фінансовий стан компанії. Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик
неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість
дефіциту грошових коштів. Для більш детального фінансового аналізу значення
цього коефіцієнта слід порівнювати з середніми значеннями по галузі, до якої
відноситься аналізоване підприємство.
Коефіцієнт фінансування ПП «Вертикаль-1» у 2019 році становив 1,54, у
2020 році – 2,60, а у 2021 році вже -5,51. Рекомендоване значення коефіцієнта
фінансування менше 1.
Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства
від довгострокових зобов’язань. Значення цього показника ПП «Вертикаль-1» у
2019 році становило 0,3, у 2020 році – 0,52, а у 2021 році – 0.
З таблиці 2.4 ми також бачимо, що в аналізованому періоді забезпеченість
підприємства власними оборотними засобами становить у 2019 році – 0,24, у
2020 році – (-0,18), у 2021 році – (-2,83). Нормативним значенням вважається
більше 0,1. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами
гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.
Отже, з проведеного аналізу ми можемо зробити висновок, що ПП
«Вертикаль-1» характеризується вкрай низьким запасом міцності (коефіцієнт
фінансової незалежності (автономії) <= 0) та не має можливостей залучення
додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості.
Далі проведемо аналіз ділової активності підприємства шляхом
розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності
активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта
оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та
кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів,
коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі), періоду обігу чистого
робочого капіталу, коефіцієнта оборотності власного капіталу.
Аналіз ділової активності ПП «Вертикаль-1» за 2019–2021 рр.
представлено у вигляді табл. 2.5.
43
Таблиця 2.5 - Показники ділової активності ПП «Вертикаль-1» за 2019–
2021 рр.
Показник Рік Відхилен Темп
2019 2020 2021 ня, +/- прирост
у, %
Коефіцієнт оборотності активів 2,47 1,01 0,26 -2,21 -89,39
Коефіцієнт оборотності дебіторської 24,57 12,92 5,55 -19,02 -77,41
заборгованості
Коефіцієнт оборотності кредиторської 12,15 5,73 1,15 -11,00 -90,56
заборгованості
Тривалість обороту дебіторської 14,86 28,26 65,76 50,90 342,61
заборгованості
Тривалість обороту кредиторської 30,05 63,71 318,22 288,18 959,14
заборгованості
Коефіцієнт оборотності матеріальних 23,28 9,26 8,07 -15,21 -65,34
запасів
Коефіцієнт оборотності основних засобів 5,00 3,99 0,27 -4,73 -94,65
(фондовіддачі)
Період обігу чистого робочого капіталу 22,50 -32,10 -1256,70 -1279,20 -5685,66
Коефіцієнт оборотності власного капіталу 6,26 3,65 -1,18 -7,45 -118,87
Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається
капітал, вкладений в активи підприємства. З таблиці 2.5 ми бачимо, що
коефіцієнт оборотності активів ПП «Вертикаль-1» у 2019 становив 2,47, у 2020
році – 1,01, а у 2021 році вже 0,26, тобто зменшився на 2,21пунктів або на
89,39%. Зменшення даного показника говорить про зниження ефективності
їхнього використання.
З проведеного аналізу можна відзначити, що строк погашення
дебіторської заборгованості ПП «Вертикаль-1» в аналізованому періоді
збільшився на 50,9 днів та склав 65,76 дня, як результат сповільнилась
оборотність на 19,02 обороти. В свою чергу це призвело до збільшення строку
погашення кредиторської заборгованості ПП «Вертикаль-1» з 30,05 дня до
318,22 дня. Таким чином, в аналізованому періоду показники ділової активності
ПП «Вертикаль-1» погіршилися.
З проведеного аналізу можна зробити висновок, що станом на 31.12.2021
р. ПП «Вертикаль-1» не мало достатньо наявних грошових коштів для
погашення зобов’язань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має
44
значення більше теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення
дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших
оборотних активів підприємство може погасити свої поточні зобов’язання.
Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в аналізованому
періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу, підприємство не має
достатньо власного капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а
також інших поточних зобов’язань.
2.2 Діагностика фінансової діяльності та розрахунок фінансової
стійкості підприємства
Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його
платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості
підприємства на відповідну перспективу.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз
величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій
основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності
фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної
діяльності.
Фінансова стійкість визначається показниками, що характеризують
рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність,
інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо.
Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість
підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.
Відповідно до стандартів фінансової звітності саме ці показники
відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За визначенням,
це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власного і позикового
капіталу підприємства.
За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи позитивний
вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи
45
насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових
коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки
позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів.
Оцінка фінансової стійкості є важливим показником фінансового стану
будь-якого підприємства, адже цей показник характеризує стан активів
(пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність та може
вчасно розраховуватись за своїми боргами та зобов'язаннями.
Як уже зазначалося, до оцінки фінансової стійкості підприємства є безліч
підходів, які враховують свої особливості та різний набір показників. Нами
було досліджено два підходи: аналіз абсолютних показників фінансової
стійкості та аналіз відносних показників фінансової стійкості. Для початку
використаємо перший метод, який полягає у визначенні трикомпонентного
типу фінансової стійкості (аналіз покриття власним капіталом, довгостроковим
капіталом та загальним об’ємом капіталу підприємства вартості запасів та
витрат).
На основі показників, визначених у першому розділі, побудуємо табл. 2.6
На основі обчисленого трикомпонентного показника фінансової стійкості
нами було визначено типи фінансової стійкості ПП «Вертикаль-1» протягом
аналізованого періоду 2019–2021 років.
Протягом 2019–2021 рр. фінансова стійкість ПП «Вертикаль-1» значно
погіршилася. Про це, насамперед, свідчить розмір власного капіталу, який у
2020 році зменшився на 53,5% порівняно з 2019 роком, а у 2021 році ще на
159% порівняно з 2020 роком. Відповідно основна частина власних коштів була
витрачена на оновлення необоротних активів, а придбання оборотних активів
було здійснено майже за рахунок лише позикових коштів. Це спричинило
порушення платоспроможності підприємства, що призвело до виникнення
нестійкого фінансового стану підприємства протягом цих років. ПП
«Вертикаль-1» покривало оборотні активи в основному за рахунок
короткострокових (поточних) зобов’язань, які в 2021 році зросли майже у 1,2
46
рази порівняно з 2019 роком. Натомість сума довгострокових зобов’язань
підприємства скоротилася майже на 100%.
Таблиця 2.6 - Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ПП
«Вертикаль-1» у 2019–2021 рр., тис. грн.
№ Показники Рік Відхилення: +, –
2021 до
2019 2020 2021 2019 2020
1 Вартість власного капіталу 50659 23537 -13879 -64538 -37416
підприємства
2 Вартість необоротних активів 46254 43335 42627 -3627 -708
підприємства
3 Наявність власних оборотних 4405 -19798 -56506 -60911 -36708
коштів (р. 1 – р. 2)
4 Сума довгострокових 15189 12248 42 -15147 -12206
зобов’язань підприємства
5 Наявність власного капіталу 19594 -7550 -56464 -76058 -48914
та довгострокових зобов’язань
(р. 1 + р. 4 – р. 2
6 Короткострокові кредити 62581 48906 76425 13844 27519
банків
7 Загальна величина основних 82175 41356 19961 -62214 -21395
джерел формування запасів і
витрат (р. 1 + р. 4 + р. 6 – р. 2)
8 Сума запасів та витрат 24096 10922 3721 -20375 -7201
9 Надлишок або нестача -19691 -30720 -60227 -40536 -29507
власних оборотних коштів для
формування запасів та витрат
(р. 3 – р. 8)
10 Надлишок або нестача -4502 -18472 -60185 -55683 -41713
довгострокового капіталу для
покриття запасів та витрат (р.
5 – р. 8)
11 Надлишок або нестача 58079 30434 63948 5869 33514
загальної суми основних
джерел формування запасів та
витрат (р. 7 – р. 8)
12 Тип фінансової стійкості Нестійкий Нестійкий Нестійкий - -
стан стан стан
Виникнення нестійкого фінансового стану ПП «Вертикаль-1» спричинено
наслідками фінансово-економічної кризи 2009 року, в результаті якої
спостерігався значний спад в усіх галузях економіки країни. Це призвело до
погіршення результатів роботи даного суб’єкта підприємницької діяльності,
47
зниження його платоспроможності та фінансової стійкості. Про це свідчить
швидке скорочення вартості власного капіталу та стрімкий ріст рівня
заборгованості (довгострокової та короткострокової). Незначного покращення
фінансового становища підприємства можна досягти шляхом скорочення
дебіторської заборгованості та підвищення оборотності запасів.
Отже, провівши аналіз фінансової стійкості за методом абсолютних
показників та визначивши трикомпонентні типи фінансової стійкості ПП
«Вертикаль-1» протягом досліджуваного періоду, можна зробити висновок про
те, що ситуація на підприємстві значно погіршилася, що призвело до
неспроможності підприємства в повній мірі покривати оборотні активи за
допомогою власних оборотних коштів та залучених, і необхідності стрімкого
зростання вартості останніх. Це і спричинило виникнення нестійкого
фінансового стану ПП «Вертикаль-1» протягом 2019–2021 років.
Поряд з абсолютними показниками в процесі аналізу необхідно
розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості ПП
«Вертикаль-1». Для цього нами було виділено ряд показників, які найбільш
повно дозволяють визначити рівень фінансової стійкості, характеризують
структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, та незалежність
підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Відносні показники
фінансової стійкості ПП «Вертикаль-1» наведені в табл. 2.7.
Таблиця 2.7 - Аналіз відносних показників фінансової стійкості ПП
«Вертикаль-1» у 2019–2021 рр.
№ Назва показника Рік
з/п 2019 2020 2021
1 Коефіцієнт автономії 0,39 0,28 -0,22
2 Коефіцієнт фінансової залежності 2,54 3,60 -4,51
3 Коефіцієнт забезпеченості власними 0,31 -0,15 -2,83
оборотними засобами
4 Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,09 -0,84 4,07
5 Коефіцієнт фінансової стабільності 0,65 0,39 -0,18
(стійкості)
6 Коефіцієнт фінансування 1,54 2,60 -5,51
7 Коефіцієнт концентрації власного капіталу 0,39 0,28 -0,22
8 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу 0,61 0,72 1,22
48
На основі показників, наведених в табл. 2.7, можна зробити висновок про
фінансову стійкість ПП «Вертикаль-1».
Проаналізувавши коефіцієнт автономії, можна стверджувати, протягом
2019–2021 рр. ситуація дуже складна, про що свідчить зменшення даного
показника – з 0,39% до -0,22%. Таким чином, зросла залежність ПП
«Вертикаль-1» від зовнішніх джерел фінансування. Дану тенденцію яскраво
ілюструє коефіцієнт фінансової залежності, що є оберненим до коефіцієнта
автономії. Відповідно значення даного показника зростають протягом
досліджуваного періоду.
На основі показника забезпеченості власними оборотними засобами
можна стверджувати, що в 2019 році купівля оборотних засобів
забезпечувалася власними коштами. Проте в результаті зменшення власних
коштів підприємства забезпечення оборотними активами підприємства
здійснюється за рахунок позичкових ресурсів.
На основі аналізу коефіцієнта маневреності власного капіталу можна
зробити висновок, що основна частина власних коштів зосереджена у
необоротних засобах, а оборотні засоби, як уже говорилося, покриваються за
рахунок позичкових коштів.
Коефіцієнти фінансової стабільності (стійкості) і фінансування є взаємно
оберненими і характеризують відповідно частку власного капіталу до
позикових коштів і навпаки. Як видно з даних таблиці 2.6 обсяг власних коштів
на протязі аналізованого періоду не перевищував позикові. Разом з тим
фінансовий стан ПП «Вертикаль-1» значно погіршується, що призвело до
значної залежності підприємства від зовнішнього фінансування. Це
підтверджує розмір коефіцієнта фінансування протягом 2019–2021 рр.: 1,54,
2,60 та -5,51 відповідно при нормативному значенні – < 0,5.
Для характеристики частки власного капіталу та частки позикових коштів
у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства, використовуються
коефіцієнти концентрації власного капіталу і концентрації позикового капіталу.
Відповідно для ПП «Вертикаль-1» значення першого показника скорочується, а
49
значення другого, навпаки, зростає протягом 2019–2021 рр. Дана тенденція
спричинена наслідками фінансово-економічної кризи у 2009 році, що
похитнула фінансову стійкість суб’єктів господарювання і змусила здійснювати
формування ресурсної бази в основному за рахунок позичкових ресурсів.
Отже, проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в
протягом 2019–2021 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до
скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно
підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок
короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної
діяльності ПП «Вертикаль-1» з метою вирівнювання його фінансово-
економічного стану.
2.3 Визначення чинників, що впливають на фінансову стійкість
підприємства
На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З
метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на
фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня
виникнення та ступеня значущості.
За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.
Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II
рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).
Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на
фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це
врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість,
викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від
діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь
керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи
самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на
фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо
50
управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що
впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.
Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом
впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії
більш дрібних чинників.
До чинників I рівня відносять:
– фазу економічного розвитку системи;
– стадію життєвого циклу підприємства.
Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим
зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно
від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації
продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у
товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної
кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва,
зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще
більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і
рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх
платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені
фінансової стійкості підприємства.
Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу
підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-
економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть
спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності,
стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На
рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки
кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії
розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо
забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування
приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема
власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою
51
самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь
фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.
Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних
(базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого
циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:
– середній рівень доходів населення;
– демографічна ситуація;
– соціальна політика держави;
– податкова політика держави;
– грошово-кредитна політика;
– амортизаційна політика;
– загальний рівень стабільності;
– стратегія управління обсягами діяльності;
– стратегія управління активами;
– стратегія управління капіталом;
– стратегія управління грошовими потоками.
Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером
державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна,
соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів,
напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме
характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.
До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують
фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності
підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим
капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх
оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї
потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом
досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової
прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення
52
необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом
фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один
із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.
Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і
деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних
чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:
– середній рівень доходів населення;
– рівень конкуренції;
– рівень інфляції;
– склад та структуру активів;
– стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим
капіталом;
– стратегію управління ризиком.
Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх
значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості
є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм
впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною
мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики
управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних
коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При
зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство
може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот
додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності
підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому,
щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при
одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та
фінансової стійкості.
Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія
управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування
активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики
53
управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за
рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості
підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його
розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.
Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних
внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість
підприємства.
На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що
додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення
позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості
власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу
призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику
втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку
особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового
леверіджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.
Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо
зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю
підприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення,
оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його
діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу,
обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього
приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до
структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно
впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.
Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду
функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби
та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної
боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки
така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та
фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію
54
підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси
(що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що
відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці
зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від
характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості
підприємства.
Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є
рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної
кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової
стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це
призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються
за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів
підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює
необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на
позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання
для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте
вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової
вартості підприємства.
Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на
фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це
врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість,
викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від
діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь
керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи
самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на
фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо
управляти в певних межах.
Оцінка фінансової стійкості передбачає аналіз факторів формування
показників, які характеризують стабільність функціонування підприємства з
позиції забезпечення прибутковості операційної діяльності. Серед цих
55
показників чільне місце належить порогу рентабельності та запасу фінансової
стійкості.
Розрахуємо запас фінансової стійкості ПП «Вертикаль-1» та здійснимо
його оцінку (табл. 2.8).
Отже, у результаті проведеного аналізу ми побачили, що ПП «Вертикаль-
1» не має запасу фінансової стійкості, оскільки фактично виручка становить
16401 тис. грн., що нижче порогу прибутковості 16735,83 тис. грн. Щоб
покрити всі витрати необхідно було реалізувати продукції на -334,83 грн.%
прибутковості при цій виручці дорівнює нулю.
Таким чином, можна сказати, що процес забезпечення фінансової
стійкості має бути націлений на мінімізацію негативного впливу зовнішнього та
внутрішнього середовища на діяльність підприємства; створення передумов
ефективної реалізації запланованих дій.
Таблиця 2.8 - Аналіз запасу фінансової стійкості ПП «Вертикаль-1»
№ Показник Звітність підприємства
1 Виручка від реалізації за мінусом ПДВ і АЗ, тис. 16401
грн.
2 Сума маржинального доходу, тис. грн. (постійні -8688
витрати + прибуток)
3 Сума умовно-постійних витрат, тис. грн. 17736
4 Частка маржинального доходу у виручці (р. 2 / р. -52,97
1), %
5 Прибутковість, тис. грн. (р. 3 / р. 4) -334,83
6 Запас фінансової стійкості (р. 1 – р. 5), тис. грн. 16735,83
Для досягнення необхідного рівня фінансової стійкості потрібно
здійснювати ефективне управління нею. Загалом під управлінням розуміється
процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб
сформулювати і досягти цілей організації, і діяльність, пов’язана з впливом
керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення результатів.
Головна мета управління фінансовою стійкістю підприємства органічно
поєднана з головною метою фінансового менеджменту, реалізується в єдиному
комплексі та виступає як забезпечувальна до неї. Зокрема, Л.Т. Гіляровська та
56
А.О. Вєхорєва вважають, що метою управління фінансовою стійкістю
підприємства є підтримка його фінансової рівноваги, уникнення ризиків для
інвесторів і кредиторів та оцінка його заборгованості. Г.В. Козаченко, А.Е.
Воронкова, В.Ю. Медяник та В.В. Назарова головною метою механізму
управління фінансовою стійкістю підприємства вважають забезпечення
створення ефективної системи взаємодії, яка, з одного боку, не має збиткових
зв’язків, що уповільнюють роботу підприємства, а з іншого – включають всі ті
зв’язки, відсутність яких призвела б до порушення заданих параметрів [6, с.
110].
В умовах нестабільності економіки, необхідно також визначати
ймовірність банкрутства. Підприємство може абсолютну фінансову стійкість до
кризи, але не встояти під час кризових явищ, тому прогнозування банкрутства є
необхідним заходом в процесі управління фінансовою стійкістю.
Модель інтегрального показника рівня загрози банкрутства, яка була
запропонована в 1968 році Едвардом Альтманом, являє собою функцію від
деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і
результати його роботи за звітний період.
Z = 1,2К1 +1,4К2 + 3,3К3 + 0,6К4 + 0,999К5 , (2.3)
де К1 – частка власних оборотних коштів в активах підприємства;
К2 – нерозподілений прибуток у загальному обсязі активів;
К3 – частка прибутку (до сплати%, податків) у загальному обсязі активів;
К4 – вартість акціонерного капіталу у загальному обсязі зобов’язань;
К5 – виручка від реалізації в загальному обсязі активів.
Значенням Z відповідають рівні вірогідності банкрутства: Z < 1,8 – ймовір
ність банкрутства дуже висока, 1,8 < Z < 2,7 – висока ймовірність банкрутства,
2,7 < Z < 3,0 – низька ймовірність банкрутства, Z > 3,0 – дуже низька
ймовірність банкрутства [16, с. 199].
57
П’ятифакторна «Z-модель» Е. Альтмана для ПП «Вертикаль-1» виглядає
наступним чином:
Z = 1,2*(-0,9)+ 1,4*(-1,496) + 3,3*(-0,31) + 0,6*(-0,18) + 0,999*0,26= -
4,05.
Отже, за цією моделлю вірогідність для підприємства ПП «Вертикаль-1»
дуже висока.
В 1972 році англійський економіст Ліс розробив наступну формулу
оцінки можливості банкрутства для Великобританії:
Z = 0,063X 1 + 0,092X 2 + 0,057X 3 + 0,001X 4 , (2.4)
де Х1 – Оборотний капітал / Сума активів;
Х2 – Прибуток від реалізації / Сума активів;
Х3 – Нерозподілений прибуток / Сума активів;
Х4 – Власний капітал / Позиковий капітал.
Для ПП «Вертикаль-1» модель Романа Ліса наступна:
Z = 0,063*0,32 + 0,092*0,45 + 0,057*(-1,496)+ 0,001*(-0,18) = -0,024.
Якщо Z перевищує 0,037, то ймовірність банкрутства низька. В нашому
випадку Z = -0,024, тобто ймовірність банкрутства ПП «Вертикаль-1» висока.
Модель Р. Таффлера і Х. Тішоу
Розрахунок показника Z Тафлера, для компаній, акції яких котуються на
біржах здійснюється за формулою:
Z = 0,53X 1 + 0,13X 2 + 0,18X 3 + 0,16X 4 , (2.5)
де Х1 – Прибуток до сплати податків / Поточні зобов’язання;
58
Х2 – Поточні активи / Сума зобов’язань;
Х3 – Поточні зобов’язання / Сума активів;
Х4 – Обсяг продажів (виручка) / Сума активів.
Якщо величина Z-рахунку більша за 0,3, це свідчить про те, що фірма має
непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2 – то банкрутство є більш
ніж ймовірним.
Для ПП «Вертикаль-1» модель Р. Таффлера і Х. Тішоу виглядає
наступним чином:
Z = 0,53*(-0,255) + 0,13*0,26 + 0,18*1,22 + 0,16*0,26 = 0,16.
Отже, банкрутство підприємства є більш ніж ймовірним.
Модель Гордона Л.В. Спрінґейта
Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D (2.6)
де A – робочий капітал / загальна вартість активів;
B – прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів;
C – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;
D – обсяг продажу / загальна вартість активів.
Модель Гордона Л.В. Спрінґейта для ПП «Вертикаль-1»:
Z = 1,03*(-0,9)+ 3,07*(-0,3) + 0,66*(-0,255) + 0,4*0,26 = -1,95.
Критичним значенням рахунку Спрінґейта є рівень 0,862, якщо Z < 0,862,
то підприємство є потенційним банкрутом.
Отже, з проведених розрахунків, можна зробити висновок, що
вірогідність банкрутства для ПП «Вертикаль-1» досить висока.
59
Таким чином, фінансова стійкість є важливим показником для
підприємства і постійно повинна бути під контролем фінансових менеджерів.
При цьому повинні, з нашої точки зору, враховуватися як внутрішні, так і
зовнішні фактори впливу, вестися постійний моніторинг за показниками
фінансової стійкості та оцінюватися вірогідність банкрутства за різними
методиками.
ПП «Вертикаль-1» – це підприємство, що займається продажем палива,
пластичних мастил, олій, мастильно-охолоджувальних рідин, технологічних
засобів.
Проведений аналіз показав, що в цілому показники діяльності
підприємства ПП «Вертикаль-1» протягом досліджуваного періоду мають
тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2020
році скоротився на 69,2% порівняно з 2019 роком. В 2021 році падіння рівня
доходів підприємства стало ще масштабнішим – 91,9% порівняно з 2019 роком,
але якщо порівняти з 2020 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало
лише 22,7%. Отже, діяльність ПП «Вертикаль-1» протягом досліджуваного
періоду була збитковою.
На протязі аналізованого періоду відбувається зниження ділової
активності ПП «Вертикаль-1», чому сприяло зменшення частки власних коштів
в обороті i на його основі робочого капіталу.
Iнформацiя по розрахунку показникiв фінансового стану ПП «Вертикаль-
1» дає змогу сформувати наступні висновки, що станом на 31.12.2021 р.
підприємство не мало достатньо наявних грошових коштів для погашення
зобов’язань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має значення більше
теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення дебіторської
заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших оборотних активів
Товариство може погасити свої поточні зобов’язання. Враховуючи отриманий
збиток за результатами дiяльностi в аналізованому періоді, що вплинув на
загальну суму власного капіталу, Товариство не має достатньо власного
60
капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а також інших
поточних зобов’язань.
Проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в
протягом 2019–2021 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до
скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно
підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок
короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної
діяльності ПП «Вертикаль-1» з метою вирівнювання його фінансово-
економічного стану.
Аналіз економетричної моделі динаміки власного капіталу показав, що:
1. З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в
середньому на 22694 тис. грн.
2. Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним
періодом зростає по абсолютному значенню.
3. Прогнозне значення власного капіталу на 2019 рік з вірогідністю 95%
очікується від’ємним. Його розрахункове значення дорівнює -27334,4 тис. грн.
При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого
інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною від’ємною.
Проведені розрахунки з банкрутства показали, що вірогідність
банкрутства для ПП «Вертикаль-1» досить висока.
61
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ
РОЗВИТКУ ДІІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Шляхи збільшення фінансових результатів підприємства
Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-
господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та
акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники
фінансової звітності за звітний період, які можна визначити на основі офіційної
фінансової звітності.
Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості
стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх
існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа
яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову
кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансової звітності
повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і
варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно
враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.
Досліджувальне підприємство має недостатні фінансові результати. Про
це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнти ділової активності вказує нам
на те, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів, і
т.д. Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких
показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу
грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що
дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою
чергу, обумовлена великою собівартістю.
Для покращення свого стану підприємство може продати частину
основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на
62
придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової
діяльності.
Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та
забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює
необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку
підприємства. Адже, сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна
стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та
заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно
звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще.
На думку багатьох західних економістів, роботи яких використовувались
автором під час написання даної роботи, проблема української промисловості
полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої
командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності
функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий
попит сприймався як небажане явище або, навіть, як гальмо економічного
розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому,
що споживчий попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до
збільшення обсягів виробництва.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ
залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм
господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний
аналіз фінансового стану підприємств.
Для того щоб рівень прибутковості покращувався, на підприємстві
повинні проводитися заходи тільки в наступному порядку:
- організаційні (удосконалення виробничої структури, удосконалення
організаційної структури управління, диверсифікація виробництва,
реструктуризація виробництва тощо)
- технічні (оновлення техніко - технологічної бази, переозброєння
виробництва, вдосконалення виробів, що виробляється)
- економічні важелі та стимули (удосконалення тарифної системи,
63
форми і системи оплати праці, прискорення обігу оборотних коштів тощо).
Якщо почати проводити зміни не в такому порядку, то позитивні зрушення у
ефективності діяльності будуть малопомітними, або відсутніми взагалі.
Якщо ж говорити про чинники, від яких залежить рівень економічної
ефективності підприємств, то вони класифікуються за декількома ознаками:
а) джерелами підвищення (зростання продуктивності праці, зниження
фондомісткості і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання
матеріальних ресурсів);
б) напрямками вдосконалення виробництва (науково-технічний прогрес,
впровадження прогресивної технології, модернізація застарілого обладнання,
механізація і автоматизація виробництва, запровадження прогресивних
методів і форм організації виробництва і праці );
в) місцем реалізації ( внутрішні - впровадження нових технологій,
модернізація обладнання, та зовнішні).
Основна мета аналізу прибутку і рентабельності - виявлення і оцінка
резервів зростання фінансових результатів та впровадження їх у виробництво.
3.2 Резерви підвищення ефективності використання активів
підприємства
Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє
скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній
взаємозв’язок.
Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання
майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому
капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок
більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.
Формування оптимальної структури джерел фінансування майна
підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен
бути лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал.
64
Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок
короткострокового позикового капіталу.
Збільшення статутного капіталу може відбуватися кількома способами:
1) прийняття нових учасників. Новий учасник (учасники) приймається в
товариство за рішенням загальних зборів. Одним із питань, які супроводжують
вступ учасника, є питання про розмір вкладу, порядок його внесення. Цей
спосіб збільшення розміру капіталу, як правило, призводить до зменшення
розміру часток учасників у відсотковому значенні. Для усунення цього
"недоліку" можна встановлювати курсову вартість частки, що передається
новому учаснику, яка у кілька разів вища, ніж вартість вкладів дійсних
учасників товариства. Як наслідок, учасник одержує частку, номінальна
вартість якої менша, ніж сплачені за неї кошти.
Як варіант, різниця між номінальною і дійсною вартістю частки нового
учасника може компенсуватися дійсним учасникам грошима.
2) реінвестування прибутку. Цей спосіб збільшення статутного капіталу
можливий лише у товариствах, які за результатами господарської діяльності за
рік мають прибуток. Кожен учасник має право на одержання частини прибутку
від діяльності юридичної особи. Проте учасники мають право спрямувати
належну їм частину прибутку в розвиток свого товариства, тобто реінвестувати.
Для цього способу характерно, що номінальна вартість часток усіх учасників
зростає, а відсоткове їх значення залишається попереднім. Позитивним для
учасників є й те, що під час реінвестування від них не вимагається додаткових
внесків. Нічого платити не потрібно, оскільки платить товариство, але грошима
учасників. Психологічно легше віддати гроші, які ще не одержав.
Для самого товариства реінвестиція - не найкращий спосіб збільшення
капіталу, оскільки вона не призводить до реального збільшення його активів.
Рішення про збільшення статутного капіталу шляхом реінвестування
прибутку приймається загальними зборами учасників за результатами
відповідного фінансового року. На реінвестування може бути спрямований як
весь прибуток, так і його частина, визначена зборами.
65
3) додаткові внески усіх учасників. Суму своїх вкладів учасники
погоджують під час створення товариства. За кордоном практикують попереднє
визначення максимальних додаткових внесків, якщо початкових інвестицій
виявиться недостатньо.
Звертає на себе увагу ч.2 ст.51 Закону "Про господарські товариства",
котра застосовується до товариства з обмеженою відповідальністю. У цій нормі
зазначено, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх часток у
статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в
них не передбачено. Доцільність такої норми сумнівна. Вона не стимулює
учасників вносити додаткові внески, адже особистої користі вони з цього не
матимуть. Їх частка не збільшиться. Для чого тоді вносити додаткові внески?
Разом з тим, така норма захищає первісну домовленість учасників, насамперед
щодо розподілу між ними часток.
Гадаю, законодавець повинен стимулювати додаткові внески учасників,
адже вони йдуть на розвиток товариства, тож опосередковано і на розвиток
економіки в цілому. Регулятивний вектор ч.2 ст.51 Закону слід змінити на 180
градусів, для початку забравши із тексту норми частку "не": "додаткові внески
учасників впливають на розмір їх часток у статутному капіталі, вказаних в
установчих документах товариства, якщо інше в них не передбачено". Але тоді
виникає питання, як саме впливають додаткові внески на розмір частки? Це
мали б вирішувати самі учасники або загальні збори учасників.
Певним орієнтиром для законодавчого врегулювання цих відносин може
бути умовно процес внесення додаткових вкладів має такі стадії:
- прийняття рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок
внесення додаткових вкладів учасниками товариства. Рішенням визначається
загальна вартість додаткових вкладів і єдине для всіх учасників співвідношення
між вартістю додаткового вкладу і сумою, на яку збільшується номінальна
вартість частки. Це співвідношення встановлюється так, щоб номінальна
вартість частки могла збільшитися на суму, що дорівнює або менша, ніж
вартість додаткового вкладу;
66
- внесення додаткових вкладів упродовж встановленого зборами строку.
Кожен учасник може внести додатковий вклад, що не перевищує частини
загальної вартості додаткових вкладів, пропорційно розміру його частки в
статутному капіталі;
- затвердження результатів внесення вкладів і зміни до статуту. Це
відбувається не пізніше місяця після внесення вкладів. При цьому номінальна
вартість частки кожного учасника, який вніс додатковий вклад, збільшується у
співвідношенні, зазначеному у рішенні зборів;
- державна реєстрація змін до статуту.
Можна піти й тим шляхом, який встановлено для збільшення статутного
капіталу акціонерних товариств: на першому етапі всі, хто хоче, вносять
додаткові вклади пропорційно до своїх часток, а на другому - той, хто сплатить
додатковий внесок першим.
До внесення відповідних змін до закону рекомендую учасникам
товариств з обмеженою відповідальністю остерігатися норми ч.2 ст.51 Закону
"Про господарські товариства" і нейтралізувати її дію встановленням своїх
правил поведінки в установчих документах товариства;
4) додаткові внески окремих учасників. Ініціатива щодо збільшення
статутного капіталу може виходити від одного з учасників товариства. Загальні
збори учасників можуть прийняти таке рішення за заявою такого учасника.
Вітчизняне законодавство допускає прийняття такого рішення простою
більшістю голосів.
Учасник повинен зазначити розмір, предмет вкладу, строк та порядок
його внесення, інші умови, що мають значення. Якщо збори погодилися із
збільшенням статутного капіталу, вони одночасно затверджують зміни до
статуту товариства, пов'язані із збільшенням статутного капіталу та
номінальної вартості частки учасника;
5) індексація основних фондів. Це особливий спосіб збільшення
статутного капіталу, оскільки він застосовується лише до акціонерних
67
товариств. Він обумовлений суто економічними причинами - інфляцією. Нині
цей спосіб збільшення статутного капіталу практично не застосовується.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про господарські товариства"
акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше
випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.
Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску
нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості
акцій.
3.3 Економічне обґрунтування запропонованих напрямів
покращення фінансового стану
Оптимізація фінансових результатів діяльності виробничого
підприємства передбачає, насамперед, пошук резервів збільшення прибутку,
зменшення різних видів витрат, зменшення дії податкового навантаження.
В такому випадку виникає потреба у проведенні факторного аналізу,
виявленні факторів, котрі найбільше вплинули на зміну фінансових результатів
діяльності підприємства, особливо на показники чистого прибутку та
коефіцієнтів рентабельності.
Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його
збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат
на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків,
вдосконалення структури вироблюваної продукції.
Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів.
Визначення резервів зростання прибутку базується на науково
обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації.
Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і
функціональний.
68
На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому
розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і
соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на
третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх
виконанням.
При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого
зростання об'єму реалізації використовуються результати аналізу випуску і
реалізації продукції.
Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму
реалізації продукції розраховується за формулою:
n
РП
(V ) = ∑Пi ⋅ РПki
i=1 , (3.1)
П
де Р(V ) ─ резерв зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму
продукції, грн.;
Пi ─ сума прибутку на одиницю i-й продукції, грн.;
РПki ─ кількість додатково реалізованої продукції в натуральних
одиницях виміру.
Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції, сума
резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається за
формулою:
РП П
(V ) = PV ⋅
V , (3.2)
де PV ─ потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої
продукції, грн.;
П ─ фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.;
69
V ─ фактичний об'єм реалізованої продукції, грн.
Розрахунок можливого об'єму продажів, встановленого за результатами
маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з урахуванням
існуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив
спрогнозувати збільшення доходу від реалізації продукції на 15% в наступному
році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму
реалізації продукції за формулою (3.2).
Маємо:
PV = 9873,5* 0,15 = 1481,025 тис. грн.,
П = 1481,5 тис.грн.,
V = 9873,5 тис.грн.
РП 1481,025 1481,5
(V ) = ⋅ = 222,225
9873,5 тис.грн.
Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукції на 15%
підприємство, що розглядається нами, збільшить свій прибуток на 222,225
тис.грн.
Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку - зниження
витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів,
палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат.
Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок
зниження собівартості може бути використаний метод порівняння.
В цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно
вибрати базу порівняння.
Як така база можуть виступати рівні використовування окремих видів
виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових
підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по
70
галузі; фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та
ін.
Методичною базою економічної оцінки резервів зниження витрат
упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і
нормативів по видах витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних
ресурсів, нормативів використовування виробничих потужностей, питомих
капітальних вкладень, норм і нормативів в устаткуванні і ін.
При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх
величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх
потенційною величиною:
Рc
i = Cфi −Cni , (3.3)
с
де Рi ─ резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду
ресурсів;
Cфi ─ фактичний рівень використовування i-го виду виробничих
ресурсів;
Cni ─ потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;
Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження
собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:
с n
Р = ∑ Pc
i
i=1 , (3.4)
де Рс ─ загальна величина резерву зниження собівартості продукції,
грн.;
71
Рсi ─ резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів,
грн.
Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції і
визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростання
прибутку проводиться за формулою:
РП
(с ) = Вм ⋅ (V + PV ) , (3.5)
РП
де (с) ─ резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості
продукції, грн.;
Вм ─ потенційно можливе зниження витрат на гривню реалізованої
продукції;
V ─ фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається,
грн.;
PV ─ можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн.
Для того, щоб витрати по статтях привести в сопоставні значення,
перерахуємо їх на 1 гривню реалізованої продукції, використовуючи формулу:
Сума витрат
Обсяг товарної продукції (3.6)
Отримані дані зведені в таблиці 3.1.
Як показують дані таблиці 3.1, існують резерви зниження собівартості
продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, амортизаційних
відрахувань та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1
грн. товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і
72
являють собою негативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді,
які можна розглядати як потенційно можливі.
Таблиця 3.1 - Витрати на 1 гривню товарної продукції
Найменування показника За 2018 р. За 2019 р. Відхилення
Матеріальні затрати 0,5463 0,5724 0,0261
Витрати на оплату праці 0,2347 0,2812 0,0465
Відрахування на соціальні заходи 0,0233 0,0247 0,0014
Амортизація 0,0437 0,0425 -0,0012
Інші операційні витрати 0,0351 0,0347 -0,0004
Разом 0,8831 0,9555 0,0724
Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює:
(0,5724-0,5463) + (0,0425+0,0437) + (0,0347+0,0351) = 0,1821
Витрати на гривню товарної продукції в 2019 році склали 0,9555 грн.,
зниження цієї суми на 0,1821 грн. дозволить збільшити суму прибутку.
Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:
РПС = 0,1821* (9873,5+222,225) = 1838,431 тис.грн.
А це у свою чергу підвищить рентабельність продажів.
Фактична рентабельність продажів у 2019 році склала:
R 1481,5
n(2019) = *100 = 15%
9873,5
Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,1821 грн. витрат на
1 гривню реалізованої продукції складе:
R 1481,5+1838,431
n( ì ) = *100 = 33,62%
9873,5
73
Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якісного складу
товарної продукції.
Дотримання технологічної дисципліни, контроль за роботою
устаткування і своєчасна його наладка, умови зберігання і транспортування
сировини і готової продукції є найважливішими чинниками підвищення якості
товарної продукції.
Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості звичайно
визначається таким чином: зміна питомої ваги кожного виду продукції
помножується на відпускну ціну відповідного виду продукції, результати
підсумовуються, і одержана зміна середньої ціни помножується на можливий
об'єм реалізації продукції:
n
РП
(я ) = ∑∆ПВi ⋅Ц i ⋅ (V + PV )
i=1 , (3.7)
де Р
П
(я ) ─ резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості
продукції, грн.;
ПВi ─ питома вага i-го виду продукції в загальному об'ємі реалізації, %;
Ц i ─ відпускна ціна i-го виду продукції, грн.;
V ─ фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається,
грн.;
PV ─ можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн.
На аналізованому підприємстві продукція представляє собою кілька
видів друкованих видань і не підлягає класифікації за показниками якості, тому
й не можуть бути розглянуті резерви підвищення прибутку завдяки змінам у
структурі якісного складу продукції.
Узагальнимо всі виявлені резерви зростання прибутку в таблиці 3.2.
74
Таблиця 3.2 - Загальні резерви збільшення суми прибутку
Джерело резервів Резерв збільшення прибутку, Резерв збільшення прибутку,
тис. грн. %
Збільшення об'єму 222,225 10,78
продажів
Зниження собівартості 1838,431 89,22
продукції
Разом 2060,656 100,00
Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервів зображено на
рисунку 3.1
11%
89%
Збільшення об'єму продажів
Зниження собівартості продукції
Рисунок 3.1 Структура джерел резервів збільшення прибутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності
продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження
собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення
рентабельності продажів може бути використана наступна формула:
R Пф + Р
П П
Р = Rм − Rф = − ф
См Вф , (3.8)
де РR ─ резерв зростання рентабельності;
75
Rм ─ рентабельність можлива;
Rф ─ рентабельність фактична;
Пф ─ фактична сума прибутку;
РП ─ резерв зростання прибутку від реалізації продукції;
См ─ можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів;
Вф ─ фактична сума витрат по реалізованій продукції.
Можлива сума витрат на 1 гривню товарної продукції:
0,9555-0,1821 = 0,7734 грн.
Помножимо цю суму витрат на можливий об'єм товарної продукції
виражений в цінах реалізації (9873,5 + 222,225 = 10095,72 тис. грн.), отримаємо
значення суми можливої собівартості:
См = 0,7734*10095,725 = 7808,033
Підставивши всі відомі дані у формулу (3.8) обчислимо резерв
збільшення рентабельності продажів за рахунок названих вище чинників:
Р R 1481,5+ 2060,656 1481,5
= − = 0,2294 = 22,94%
7808,033 9873,5
Таким чином, при збільшенні об'єму виробництва і реалізації продукції
на 15%, зниженні на 0,1821 грн. витрат на 1 гривню товарної продукції
підприємство одержить додатковий прибуток в сумі 2060,656 тис.грн. і
збільшить рентабельність продажів на 22,94%.
На основі аналізу прибутку і рентабельності підприємства, проведеного
в попередньому пункті даного розділу, нами встановлено, що на даному
76
підприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів
діяльності:
а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації
продукції. Факторний аналіз прибутку показав, що обсяги реалізації товарів
підприємства в 2019 році зменшилися порівняно з 2018 роком, через що
підприємство недоотримало потенційно можливий прибуток. Це зменшення
зумовлене зменшенням замовлень з боку клієнтів підприємства ─ магазинів,
через цінову політику підприємства. Однак, спираючись на експертні оцінки
працівників підприємства, щодо рівня попиту на товари підприємства можна
зробити висновок, що можливе збільшення обсягу реалізації на 15%. Досягнути
цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції серед постійних
клієнтів підприємства, яка простимулює їх повернути попередні обсяги
замовлень. Реалізація цього резерву дасть змогу додатково отримати 222,22 тис.
грн. прибутку.
б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення витрат
підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував збільшення
собівартості продукції, тобто закупочних цін на товари, збільшення амортизації
та інших операційних витрат в 2019 році порівняно з 2018 роком, згідно аналізу
витрати на 1 гривню реалізованої продукції по цих статтях збільшились. Розмір
цих перевитрат являє собою резерв збільшення прибутку, оскільки
підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційно може
до нього повернутись. Реалізація цього резерву можлива головним чином за
рахунок зменшення закупочних цін на товари, оскільки ця стаття затрат має
найбільшу питому вагу. Зменшити закупочні ціни можна шляхом збільшення
закупочних партій і отримання відповідних знижок, що стає можливим при
реалізації резерву збільшення прибутку зазначеного вище. Реалізація цього
резерву дозволить додатково отримати 1838,34 тис грн. прибутку.
Щоб поліпшити фінансові результати, та сприяти реалізації виявлених
резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і
середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:
77
- розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових
ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
- впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в
розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної
продукції;
- підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптової товарної
продукції;
- здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню
до окремих категорій покупців;
- удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих
рекламних заходів;
- надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх
кваліфікації;
- розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання
персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності
підприємства і економією ресурсів;
- використовувати системи депреміювання працівників при порушенні
трудової або технологічної дисципліни;
розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального
клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності
праці;
- здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і
транспортування товарної продукції.
Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені
резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.
Враховуючи результати, отримані в процесі дослідження, а саме
прибутковість, та її стабільність, стає доцільним, на основі додатково
проведеного, імовірно позитивного, аналізу кредитоспроможності, залучення
банківських коштів у вигляді кредиту для розширення діяльності підприємства.
78
Узагальнимо в таблиці 3.3 вплив факторів, що впливають на розмір
чистого прибутку.
Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів підприємства є
нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції
на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.
Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:
- реалізація продукції з негайною оплатою;
- отримання дебіторської заборгованості;
- продаж резервних грошових активів.
- продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);
- отримання банківських кредитів;
- залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.
Таблиця 3.3 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток звітного
періоду
Показники Сума, тис. грн.
Зміна цін 55,57
Обсяг реалізованої продукції -1269,52
Обсяг зробленої продукції 880,95
Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні 110
витрати
Фінансові доходи 0
Фінансові витрати 0
Податок на прибуток 70
Усього -163
Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до
збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються
шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для
підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони
приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового
використання (табл. 3.4).
Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш
ефективними будуть такі шляхи:
79
- визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і
порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками
конкурентів і даними минулих років;
- періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального
фінансового становища клієнтів;
- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно
вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
Таблиця 3.4 Порівняльна інформація при застосування запропонованих
заходів
Показники 2021 рік 2023 рік Зміна 2023
до 2021 року
1. Виторг від реалізації продукції без 9429,6 9873,5 443,9
обліку ПДВ, акцизного збору й інших
відрахувань із доходів (В)
2. Собівартість реалізованої продукції (С) 7967,6 8276,9 309,3
3. Адміністративні витрати (АВ) 606,8 862,7 255,9
4. Витрати на збут (ЗВ) 106,0 88,7 -17,3
5. Інші операційні витрати (ІОВ) 864,0 750,9 -113,1
6. Фінансові доходи (ФД) 351,0 382,8 31,8
7. Податок на прибуток (ПНП) 0,6 0,9 0,3
8. Чистий прибуток (ЧП) 311,1 388,2 77,1
- використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності
порук чи гарантій;
- продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає
факторингові послуги, якщо це вигідно;
- при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку
покупцю;
- використання циклічної виписки рахунків для підтримання
одноманітності операцій;
- відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання
терміну платежу;
80
- страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними
боргами;
- обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці
належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.
Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має
сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш
платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової
мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для
оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних
розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення
виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити
рентабельність капіталу.
Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних
активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по
управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з
неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття
кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки
платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по
факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по
факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам
за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових
коштів).
Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість
його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел
формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його
формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела -
прибуток та спеціальні фонди.
Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою,
треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність
розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є
81
залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в
мінімально можливі строки і за мінімальну плату.
Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх
джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної
кваліфікації виконавців.
Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за
питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце
займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі
комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення
фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу
основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал
теж має свої особливості:
- відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це
вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
- виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що
зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості
позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
- вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з
рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще
кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість
залученого позикового капіталу;
- залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим
потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній
сумі боргу.
Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні
вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично,
безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму
капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий
час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої
82
кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій
та погіршення фінансового стану.
Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі
коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками
за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу
вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.
Аналіз підприємства виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому
для покращення інвестиційного іміджу необхідно вказати напрямки
покращення показників інвестиційної привабливості.
Аналіз валюти та структури балансу у цілому показав хороші
результати. Негативно можна оцінити значне зростання дебіторської
заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна
шляхом:
- ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості
щодо його подальшої платоспроможності;
- своєчасне оформлення розрахункових документів;
- застосування попередньої оплати;
- застосування вексельної форми оплати;
- удосконалення розрахунків.
Згідно з проведеними розрахунками найбільш оптимальною структурою
капіталу визнано структуру з часткою позикового капіталу 20 %. За такої
структури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається
найвищою.
Аналіз позикових коштів виявив що товариство використовує у своїй
діяльності тільки поточні позикові кошти. У складі позикових коштів
найбільшу питому вагу має кредиторська заборгованість, і хоча за звітний
період її величина зменшилася її питома вага у складі позикових коштів зросла.
Також спостерігається збільшення заборгованості за поточними
зобов’язаннями: з одержаних авансів, розрахунки з бюджетом, зі страхування, з
оплати праці. Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує
83
позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернути увагу на її
високий рівень.
Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний імідж, воно
обов’язково повинно бути платоспроможним. Тому керівництво повинно
слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні.
Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив що баланс не є
абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати
причини такого негативного становища.
Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже велику частку
кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину
грошових коштів на розрахунковому рахунку.
Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливості є
покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу
можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх
можна здати в оренду або реалізувати.
Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливіших
показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.
На підприємстві згідно аналізу обертання оборотного капіталу
уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідок її стрімкого
приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:
- своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;
- вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчасними
заходами із стягнення дебіторської заборгованості;
- інтенсифікацією виробництва;
- повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудових і
матеріальних ресурсів;
- правильною організацією роботи щодо матеріально - технічного
забезпечення;
- недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;
- недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;
84
- скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.
Висока фінансова стійкість підприємства - об’єкта інвестування чи не
найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційним
інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для
покращення інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна
покращити збільшуючи розмір власного оборотного капіталу та зменшуючи
поточні зобов’язання.
В цілому проведене дослідження дає можливість поліпшити фінансовий
стан підприємства. Для цього доцільно:
- прискорити погашення дебіторської заборгованості;
- знизити рівень кредиторської заборгованості;
- покращити ліквідність;
- покращити фінансову стійкість.
Впровадження таких заходів значною мірою допоможе підвищити
фінансовий стан товариства.
На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність
ПП «Вертикаль-1» у 2019 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом
2020–2021 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було
запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і
визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ПП «Вертикаль-1» для
забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином,
запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на
достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства
ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%:
50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по
нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.
85
ВИСНОВКИ
Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства являється
актуальною,виходячи з необхідності прийняття рішень в ринкових умовах. Тут
основна увага приділяється оцінці поточного стану суб′єктів господарської
діяльності.
Пріоритетним в даному напрямку досліджень являються передусім
обґрунтований прогноз напрямків розвитку підприємства, розробка конкретних
рекомендацій для недопушення можливих помилок і прорахунків і лише потім –
констатування фактичного стану справ. Виходячи з цього, розробка для цієї цілі
моделі вибору фінансової стратегії являється доцільним. Передусім потрібно
визначити фінансову стратегію діяльності підприємства як рекомендацію
відносно ціліснообразної зміни його фінансово-господарського стану в
довгочасовій перспективі, сформованою на базі кількісних характеристик
фактичного фінансово-господарського стану в поточному і в наступних
періодах.
Головна стратегічна мета - забезпечення підприємства необхідними і
достатніми грошовими ресурсами. Фінансова стратегія підприємства передбачає
різні способи і дії для досягнення головної стратегічної мети, а саме: формування
фінансових ресурсів і централізоване керівництво ними; виявлення вирішальних
напрямків діяльності і зосередження на них фінансових резервів; ранжирування і
поетапне досягнення цілей; облік фінансово-економічної обстановки і
можливостей конкурентів і т. п.
Фінансовий план - відбиває в грошовій формі усю виробничо-господарську
діяльність підприємства. Головні задачі планування фінансових засобів
складаються в: забезпеченні підприємства фінансовими ресурсами, необхідними
для його виробничо-господарської діяльності; зниженні витрат виробництва і
звертання і збільшення на цій основі нагромадження власних оборотних коштів;
економічно доцільному використанні грошових ресурсів для фінансування
виробництва, капітальних вкладень, соціального розвитку колективу
86
підприємства, виявлення і мобілізації резервів підприємства з метою підвищення
рентабельності; встановленні оптимальних для підприємства фінансових
відносин з держбюджетом, банківськими установами, податковою службою,
іншими установами і фондами.
Результатом дослідження є розроблені теоретико-методичні положення та
практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності фінансово-
господарської діяльності промислових підприємств. Відповідно до загальної
мети і конкретних завдань, поставлених в роботі, результати сформульовані в
таких висновках.
Розвиток наукових підходів до визначення суті поняття „діагностика
фінансово-господарської діяльності підприємства” та розширення сфер її
використання в процесі управління зумовлені зміною підходів до управління
загалом і нині відображають поєднання консалтингової, аналітичної,
інформаційної та антикризової концепцій реалізації діагностики. Діагностику
фінансово-господарської діяльності підприємства визначено як процес, що
здійснюється систематично й має на меті охарактеризувати її стан та
перспективи, виявити проблеми і встановити причини їх виникнення, дати
оцінку ефективності управління, забезпечити інформаційне підґрунтя складання
програми стратегічних управлінських рішень. Дослідження співвідношення
складових концепції фінансового менеджменту підприємства із базовими
елементами системи діагностики доводить її активну функціональну роль –
забезпечення реалізації функцій управління, як загальних, так і специфічних.
Проведена систематизація методичних основ діагностики фінансово-
господарської діяльності підприємства вказує на значне різноманіття
методичних підходів, між тим як аналіз адекватності їх використання сучасним
умовам сигналізує про необхідність адаптації, а подекуди про суцільну
неприйнятність практичного впровадження. Основними перешкодами побудови
ефективних моделей є проблеми інформаційного забезпечення, специфіка
діяльності в окремих сферах господарювання, складність виділення суттєвих
факторів впливу на діяльність підприємства через стрімкі зміни їх складу, а
87
також неможливість формалізації дії окремих факторів. Для їх усунення
обґрунтовано формування комплексного підходу до діагностики, що відповідає
стану економічної системи і враховує прогресивні методи дослідження.
Основні фактори впливу на вибір методики діагностики і схеми їх взаємодії
об’єднані у концептуальну модель діагностики, що дає цілісне розуміння зв’язків
між елементами системи її реалізації та обґрунтовує їх підпорядкованість
загальній меті – підвищенню ефективності управління фінансово-господарською
діяльністю підприємства. Розкриття суті кожної з груп факторів, дослідження їх
різноманіття та опис їх впливу деталізовано й різнобічно характеризує
діагностику фінансово-господарської діяльності як прогресивну систему
інформаційної підтримки управління.
Враховуючи прогресивні вимоги до системи управління, запропоновано
ситуативно-сигнальний підхід до діагностики фінансово-господарської
діяльності промислового підприємства, визначено його базові категорії, логічні
взаємозв’язки, роль основних елементів підходу. Побудова і реалізація
прикладних моделей діагностики в рамках пропонованого підходу
здійснювалась за такими напрямами: математико-статистичне моделювання,
моделювання на базі штучної нейронної мережі, графоаналітичне моделювання,
що базується на визначенні стадії життєвого циклу підприємства. Особливості
реалізації кожної із моделей за даними фінансово-господарської діяльності
вітчизняних автомобілебудівних підприємств, дають перелік можливостей їх
використання і водночас визначають вади цього процесу.
Дослідження показало вплив на формування стратегічних пріоритетів
діяльності промислових підприємств з виробництва автомобілів таких чинників,
як середовище фінансово-господарської діяльності підприємства, інтереси та
впливовість ключових груп суб’єктів управління, інтегральний рівень ризику
реалізації стратегії. Поряд з цим здійснене оцінювання пропонованих
стратегічних заходів, що охоплює дослідження рівня ризику їх реалізації та
дозволило розвинути матричний підхід до оцінки чутливості стратегії фінансово-
господарської діяльності. Застосування підходу забезпечує відповідність
88
управління реальним можливостям підприємства, дозволяє оцінити ризики
фінансово-господарської діяльності.
Аналіз адекватності концептуальних підходів до прийняття управлінських
рішень сучасній практиці управління фінансово-господарською діяльністю
вказує на життєздатність кожного із них, однак до вирішення розподільних
проблем слід підходити з позицій концепції математичного вибору рішень, а до
вирішення проблем, що виражені, як і критерії оцінки, результати рішень, в
нечіткій формі, – з позицій якісно-предметної концепції. Комбінований підхід до
прийняття рішень визнаний найбільш прийнятним, оскільки дозволяє врахувати
як математичні критерії оптимізації, так і вплив неструктурованих чи
випадкових факторів на результат реалізації рішення.
З’ясовано основні обмеження у прийнятті рішень, що визначають
функціонування промислових підприємств: складність чіткої ідентифікації стану
об’єкта управління, різноманіття факторів впливу на результат рішень, виділення
кола факторів, що не піддаються управлінню або є частково керованими,
складність виділення критеріїв ефективності рішень. Доведено, що в моделях
прийняття господарських рішень на підставі діагностики досягається підвищення
ефективності переважної більшості етапів, насамперед: виявлення проблеми,
відбір й оцінювання альтернатив, контроль результатів.
Контроль і моніторинг як базові інструменти діагностики фінансово-
господарської діяльності слід застосовувати на вітчизняних підприємствах
автомобілебудування системно та безперервно. Застосування контролю визнано
необхідним з причини важливості оперативного відображення управлінських
дій, встановлення їх доцільності і законності, коректування цілей управління,
виявлених в ході діагностики, обґрунтування шляхів досягнення цілей. Для
підвищення результативності контролю та моніторингу діяльності
автомобілебудівних корпорацій доцільно використовувати прогресивні
програмні методи обробки даних. Використання результатів фінансового
контролю і моніторингу державних органів визнається доцільним у випадках,
коли йдеться про використання державних коштів та (або) майна, відповідності
89
цієї діяльності вимогам законності, доцільності, ефективності.
Використання та реалізація пропозицій у практичній діяльності підприємств
здатні забезпечити підвищення ефективності управління фінансово-
господарською діяльністю підприємств: удосконалення процесу реалізації
діагностики фінансово-господарської діяльності дасть змогу досягти позитивних
результатів при довгостроковому прогнозуванні, виборі стратегічних
альтернатив розвитку підприємств, сприятиме розробці більш ефективних
моделей прийняття управлінських рішень, забезпеченню результативності
контролю і моніторингу.
У кваліфікаційній роботі магістра проаналізовано підприємство ПП
«Вертикаль-1».
Проведений аналіз показав, що в цілому показники діяльності
підприємства ПП «Вертикаль-1» протягом досліджуваного періоду мають
тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2020
році скоротився на 69,2% порівняно з 2019 роком. В 2021 році падіння рівня
доходів підприємства стало ще масштабнішим – 91,9% порівняно з 2019 роком,
але якщо порівняти з 2020 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало
лише 22,7%. Отже, діяльність ПП «Вертикаль-1» протягом досліджуваного
періоду була збитковою.
На протязі аналізованого періоду відбувається зниження ділової
активності ПП «Вертикаль-1», чому сприяло зменшення частки власних коштів
в обороті i на його основі робочого капіталу. Iнформацiя по розрахунку
показникiв фінансового стану ПП «Вертикаль-1» дає змогу сформувати
наступні висновки, що станом на 31.12.2021 р. підприємство не мало достатньо
наявних грошових коштів для погашення зобов’язань. Загальний та поточний
показник лiквiдностi має значення більше теоретичного та свідчить про те, що в
разі перетворення дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та
реалiзацiї інших оборотних активів Товариство може погасити свої поточні
зобов’язання. Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в
аналізованому періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу,
90
Товариство не має достатньо власного капіталу для забезпечення наступних
витрат i платежів, а також інших поточних зобов’язань.
Проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в
протягом 2019–2021 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до
скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно
підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок
короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної
діяльності ПП «Вертикаль-1» з метою вирівнювання його фінансово-
економічного стану.
Аналіз економетричної моделі динаміки власного капіталу показав, що:
1. З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в
середньому на 22,694 тис. грн.
2. Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним
періодом зростає по абсолютному значенню.
3. Прогнозне значення власного капіталу на 2019 рік з вірогідністю 95%
очікується від’ємним. Його розрахункове значення дорівнює -27,334 тис. грн.
При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого
інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною від’ємною.
На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність
ПП «Вертикаль-1» у 2019 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом
2020–2021 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було
запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і
визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ПП «Вертикаль-1» для
забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому.
Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших
фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу.
Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у
співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення
відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації
позикового капіталу.
91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ
1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2021 року N 436IV(діє з
01.01.2019)
2. Декрет Кабміну України “ Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( № 1593 від 19.02.1993 в редакції змін від 14.07.1999);
3. Закон України “ Про банки та банківську діяльність” // від 7 грудня
2000 року N 2121III .
4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня
1991 року N 1576XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України
станом від 19 лютого 2019 року N 1519IV)
5. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22
травня 1997 року N 283/97ВР (станом змін від 1 липня 2019 року N 1957IV)
6. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня
1997 року N 168/97ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України станом на 17 червня 2019 року N 1801IV)
7. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” // від 16 квітня
1991 року N 959XII (від 8 червня 2000 року N 1807III).
8. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній
валюті”// № 185/94ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України станом на 5 лютого 2019 року N 1454IV)
9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про обіг векселів в Україні» //від 5 квітня 2001
року N 2374III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25
грудня 2002 року N 364IV)
10. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в
Україну» // від 22.12.98 р. № 332ХІV
11. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Митний тариф України» // від 5 квітня 2001
року N 2371III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України
станом на 7 березня 2002 року N 3114III)
92
12. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 року N 92IV (Із
змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 лютого
2019 року N 1495IV, ОВУ, 2019 р., N 11, ст. 649)
13.“Женевская Конвенция, устанавливающая единообразний закон о
переводом и простом векселе” (1930 г. о единообразном Законе о переводном и
простом векселе от 07.06.30 г.) N 358 (ДЛЯ УКРАИНЫ: 06.01 2000 г )
14. КОНВЕНЦІЯ,якою запроваджено Уніфікований закон про переказні
векселі та прості векселі //ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.06.30 р. , ДАТА
ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 06.07.99 р. ,ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ
УКРАЇНОЮ: 06.01.2000 р.
15. МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПАЛАТА Міжнародні правила по
тлумаченню термінів "Інкотермс" (редакція 2000 р.)
16. МТП “Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів”
(редакція 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати N 500)
17. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ПРАВИЛА ПО ИНКАССО* // (редакция 1995
года, публикация Международной торговой палаті № 522
18. Положення “ Про порядок реєстрації договорів в іноземній валюті між
резидентами та нерезидентами України” (Постанова Правління НБУ № 12 від
15.01.2001)
19. Положення про вантажну митну декларацію //постанова Кабінету
Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574 / від 28 березня 2001 року N 287
20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до
фінансової звітності", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від
30.11.2000.
21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ
Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.
22. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові
результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від
30.11.2000.
93
23. “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних
договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” //
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА від 21 червня 1995 р. N 444
24. Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на
користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова Правління
Національного банку України від 30 грудня 2021 року N 597 (Із змінами і
доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України
від 17 червня 2019 року N 270)
25. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних
доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або
продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і
інших фінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління
Національного банку України від 5 березня 2021 року N 82 (Із змінами і
доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку
України станом на 12 листопада 2021 року N 493)
26. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в
національній валюті на території України // Постанова Правління
Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508
27. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками
операцій за документарними акредитивами в розрахунках за
зовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного
банку України від 3 грудня 2021 року N 514
28. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // 16 січня 2021 року N 435IV ( Із
змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на 12 травня
2019 року N 1713IV, ОВУ, 2019 р., N 25, ст. 1629)
29. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа:
учебник. –М.: Финансы и статистика, 1996.
94
30. Банківські операції. Під ред. А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пудовкіна
та інші Київ: КНЕУ, 2000 .
31. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового
управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін. / За ред.О.В.
Мозенкова. – Х.: “ІНЖЕК”, 2021. – 272 с.
32. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия. – К.:
НикаЦентр, Эльга, 2021. – 496 с.
33. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: НикаЦентр,
1999. – Т. 2. – 512 с.
34. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять
капиталом? Москва: Финансы и статистика, 1998. 480 с.
35. Бернстайн А. Анализ финансовой отчетности. Теория и практика. Пер.
с англ./ Ред. Елисеева И.И. Москва: Финансы и статистика, 1996. 624 с.
36. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами Киев: МП
"Итем ЛТД", 1998. 536 с.
37. Герчикова И.Н. Финансовый менеджмент: Учебник. М.: Консат
банкир, 1996. 455 с.
38. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів:
Вво “Сполом”, 1998.
39. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз. Навчальнометодичний
посібник для самостійного вивчення дисципліни. Київ: КНЕУ, 2002, 198 с.
40. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. дра екон. наук, проф.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2021. – 608 с.
41. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей
теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.
42. Єршов А.Д. Міжнародні митні відносини Товариство “Знання”, Санкт
Петербург, 2000
43. Зайцев Н.Г.. Твердохлеб Н.Г., Зорин М.А. Машинная обработка
информации в производственном объединении. – К.: Техника, 1996. – 152 с.
95
44. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2ге вид., стереотип. –
К.: МАУП, 2001. – 152 с.: іл.
45. Карагодова Е. А. , Антонов В. М. , Маслов В. Ф. Автоматизированные
рабочие места. – К.: Техника, 1989. – 128 с.
46. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні
відносини: навч. посібник – Київ, “Знання Прес2000”, 2000.
47. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчётности. М.: Финансы и статистика, 1996г.
48. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. М.: «Финансы и
статистика», 2001, 276 с.
49. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент. К. Львів:
“Дакор”, “Інтелект”, 2001, 207 c.
50. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки.
М.: ИКЦ «Дис», 1997.
51. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків –
Львів : ЛБІ НБУ, 2001
52. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков/под
ред. Абалкин Л.И., Аболихина Г.Л., Адибеков М.Г. Москва, "ДеКА" 1995г.
53. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть
1:Аккредитив. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994 .
54. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 2:
Инкассо. Перевод. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994
55. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / под
редакцией Л.Н.Красавиной – М.: «Финансы и статистика», 2001
56. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий. К.: «Максимум»,
2001, 302 c..
57. Слав’ юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ,
2002. – 460 с.
58. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств:
Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
96
59. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ под.ред. Г.Поляка. –
Москва, “Финансы”,1997
60 Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.
А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.: іл..
61. Фомин Я.А. Диагностика кризисного состояния предприятия: Учеб.
Пособие для вузов. – М.: ЮНИТИДАНА, 2021. – 349 с.
62. Уткин Э.А. Риск-менеджмент. – М.: Издательство ЭКМОС, 1998
63. Христиановский В.В., Щербина В.П., Полшков Ю.Н. Экономический
риск и методы его измерения. Донецк, ДонГУ, 1999
97
ДОДАТКИ
Додаток А
ТаблицяА.1
98
99
100
Додаток Б
Таблиця Б.1
Алгоритми розрахунку показників рентабельності [ ]
№ п/п Показник Умовн. Формула Джерела інформації з
позня для розрахунку форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1 Рентабельність активів за Rзв Прибуток від звичайної Форма 2(190) / Форма1
прибутком від діяльності / Валюта активів (280)
звичайної діяльності
2 Рентабельність капіталу Rа Чистий Прибуток / Валюта Форма 2(220) / Форма1
(активів) за чистим активів (280)
прибутком
3 Рентабельність власного Rвк Чистий Прибуток / Власний Форма 2(220) / Форма1
капіталу капітал (380)
4 Рентабельність виробничих Rвф Чистий Прибуток / Виробничі Форма 2(220) /Форма1
фондів фонди (030+100+120)
5 Рентабельність реалізованої Rq Прибуток від реалізації / Форма 2(050070080)
продукції за прибутком від Виручка /Форма 2 (035)
реалізації
6 Рентабельність реалізованої Rqоп Прибуток від операційної Форма 2(100) /
продукції за прибутком від діяльності / Виручка Форма 2 (035)
операційної діяльності
7 Рентабельність реал. Rqч Чистий прибуток / Виручка Форма 2(220) /
продукції за прибутком Форма 2 (035)
.8 Коефіцієнт стійкості Ксез Реінвестований прибуток / Форма 2(100 335)*
економічного зростання Власний капітал Ф.2(220)/100 /Форма 1
(380)
9 Коефіцієнт реінвестування Кр Реінвестований прибуток / Форма 2(100 335)*
Чистий прибуток Ф.2(220)/100 /Форма 2
(220)
10 Період окупності капіталу Тк Активи/Чистий прибуток Форма 1(280) /
Форма 2 (220)
11 Період окупності власного Твк Власний капітал / Чистий Форма 1(380) /
капіталу прибуток Форма 2 (220)
101
Таблиця Б.2
Алгоритми розрахунку показників ділової активності [ ]
№ п/п Показник Умовне Формула Джерела інформації з форм
позначення для розрахунку фін звітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
Чиста виручка від
реалізації / Валюта Форма 2(035) /Форма1
1 Коефіцієнт трансформації Кт активів (280)
Чиста виручка від
реалізації / Основні Форма 2(035) /Форма1
2 Фондовіддача Фоф виробничі фонди (030)
Коефіцієнт оборотності Чиста виручка від Форма 2(035) /Форма1
3 обігових коштів (обороти) Ко реалізації / Обігові кошти (260+270)
Період одного обороту
4 обігових коштів (днів) Чо 365/ Ко 365 / Ко
Коефіцієнт оборотності Собівартість реалізації / Форма 2(040) /Форма1
5 запасів ( обороти) Коз Середні запаси (100+120+130+140 +150)
Період одного обороту
6 запасів(днів) Чз 365 / Коз 365 / Коз
Чиста виручка від
Коефіцієнт оборотності реалізації / Середня Форма 2(035) /Форма1
дебіторської дебіторська (050+170+180+190+200+21
7 заборгованості(обороти) Кдз заборгованість 0)
Період погашення
дебіторської заборгованості
8 (днів) Чдз 365 / Кдз 365 / Кдз
Чиста виручка від
Коефіцієнт оборотності реалізації / Готова Форма 2(035) /Форма1
9 готової продукції Кгп продукція (130)
Період погашення Середня кредиторська
кредиторської заборгованість *360/ Форма 1(500+520+530
10 заборгованості (днів) Чкз Собівартість реалізації +550+580) /Форма 2 (040)
Період фінансового циклу
(днів) період обороту
11 коштів Чфц Чфц= Чоц Чкз Чфц= Чоц – Чкз
Коефіцієнт оборотності Чиста виручка від
власного реалізації / Власний Форма 2(035) /Форма1
12 капіталу(оборотність) Квк капітал (380+430+630)
102
Таблиця Б.3
Алгоритми розрахунку показників майнового стану [ ]
№ п/п Показник Умовне Формула Джерела інформації з
позначення для розрахунку форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1. Частка оборотних Ч овф Оборотні виробничі Форма 1 (100+120+270)
виробничих фондів в фонди/ Оборотні активи /Форма1 (260+270)
обігових коштах
2 Частка основних засобів в Ч оз Залишкова вартість Форма 1(030) / Форма1
активах основних засобів / (280)
Валюта активів
3 Коефіцієнт зносу основних К зн Знос основних засобів/ Форма 1(032) / Форма1
засобів Первісна вартість (031)
основних засобів
4 Коефіцієнт оновлення К он Збільшення за звітний Форма 1((031к)(031п)) /
основних засобів період первісної вартості Форма1 (031п)
основних засобів/
Первісну вартість
основних засобів
5 Частка довгострокових Ч дф Довгострокові фінансові Форма 1(040+045)
фінансових інвестицій в інвестиції / валюта /Форма1 (280)
активах активів
6 Частка оборотних Ч ова Оборотні виробничі Форма 1(100+120+270)
виробничих активів фонди/ Валюта активів /Форма1 (280)
7 Коефіцієнт мобільності К моб Мобільні активи / Форма 1(260+270)
активів Немобільні активи /Форма1 (080)
103
Таблиця Б.4
Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості [ ]
Показник Умов. Формула Джерела інформації з форм фін
позн. для розрахунку звітності
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1 Власні обігові кошти Рк Оборотні активи – Форма 1(260+270620630)
(робочий, функціонуючий короткострокові
капітал) зобов'язання
2 Коефіцієнт забезпечення Кзвк Власні обігові кошти / Форма 1(380+430080) /Форма1
оборотних активів власними оборотні кошти (260+270)
коштами
3 Маневреність робочого Мрк Запаси / Робочий капітал Форма 1(100+120
капіталу +130+140+150) /Форма1
(260+270620630)
4 Маневреність власних Мвок Грошові Кошти / Власні Форма 1(230+240) /Форма1
обігових коштів обігові кошти (380+430080)
5 Коефіцієнт забезпечення Кзап Власні обігові кошти / Форма 1(380+430080) /Форма1
власними обіговими коштами Запаси (100+120 +130+140+150)
запасів
6 Коефіцієнт покриття запасів Кпз "Нормальні" джерела Форма 1(380+430 +480080+
покриття запасів / Запаси 500+520+530+540) /Форма1
(100+120 +130+140+150)
7 Коефіцієнт фінансової Кавт Власний капітал / Валюта Форма 1(380+430+630) /Форма1
незалежності (автономії) Пасивів балансу (640)
8 Коефіцієнт маневреності Км Власні обігові кошти / Форма 1(380+430+630080)
власного капіталу Власний капітал /Форма1 (380+430+630)
9 Коефіцієнт концентрації Кпк Позиковий Форма 1(480+620) /Форма1
позикового капіталу капітал/Валюта пасивів (640)
10 Коефіцієнт фінансової Кфс Власні кошти / позикові Форма 1(380+430+630) /Форма1
стабільності (коефіцієнт кошти (480+620)
фінансування)
12 Коефіцієнт фінансової Кфст Власний капітал + Форма 1(380+430+480+630)
стійкості довгострокові /Форма1 (640)
зобов'язання / Валюта
пасивів
104
Додаток В
Таблиця В.1
105