ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ БЕЗПЕКОЮ  (НА МАТЕРІАЛАХ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. ЧЕРКАСИ)

Коваленко, Діана Віталіївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9358
Title:	ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ БЕЗПЕКОЮ (НА МАТЕРІАЛАХ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. ЧЕРКАСИ)
Authors:	Пригодюк, Олена Миколаївна Коваленко, Діана Віталіївна
Keywords:	Технології управління, банківська безпека, інформаійна економіка
Issue Date:	2023
Abstract:	Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти забезпечення технологій управління банківської безпеки. Об’єктом дослідження є процеси технологій управління безпекою банківської системи АТ «Райффайзен банк ». Метою роботи є розробка теоретико-методологічних засад, науково методичних підходів та науковопрактичних рекомендацій щодо технологій управління банківської безпеки. Завдання роботи: розкрити роль банківської системи України за її складовими; визначити нові можливості та ризики банківській безпеці, що виникають внаслідок розвитку інформаційної економіки у світі та в Україні; визначити принципи забезпечення банківської безпеки в умовах розвитку інформаційної економіки; проаналізувати перевагита недоліки процесу розвитку та забезпечення захисту безготівкових розрахунків; окреслити ризики банківської безпеки та досвід регулювання процесів поширення та легалізації криптовалют; обґрунтувати пропозиції щодо напрямів подальшого розвитку електронних кредитних платформ в Україні, перш за все у сфері його законодавчого врегулювання; визначити найбільш перспективні для України види безготівкових розрахунків, розвиток яких потребує всебічної підтримки з боку держави. За результатами дослідження сформульовані пропозиції: запропоновано напрями розвитку нових видів безготівкових розрахунків забезпечення банківської безпеки; запропоновано шляхи убезпечення банківської системи в наслідок інституалізації ринку криптовалют. В роботі проведено повний аналіз із застосуванням сучасних методів дослідження. А саме загальнонауковий діалектичний метод; історичний і системний підходи до вивчення процесу обліку, методи класифікації; порівняльних характеристик; наукової абстракції; нормативно-правового забезпечення; економіко-статистичні методи; метод групувань
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9358
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
!!!Диплом Коваленко_Б.pdf Restricted Access		1.92 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
Олеся ФІНАГІНА_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2023 р. 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
НА ТЕМУ: 
ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ БЕЗПЕКОЮ (НА 
МАТЕРІАЛАХ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. ЧЕРКАСИ) 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: Менеджмент 
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський) 
Форма навчання: денна_ 
Група М-195__ 
 
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2023 р.       ___________        _Діана КОВАЛЕНКО____ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                             (підпис)                                        ( )                          
   
Керівник роботи: 
                              
 
 «____»_________ 2023 р.        ___________          _Олена ПРИГОДЮК_____ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                  (підпис)                          (Вчене звання, )   
 
 
 
 
Черкаси 2023 
 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма   Менеджмент                        
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри  
____________  
«_____» __________20___ р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
___Коваленко Діана Віталіївна________________________________________ 
(прізвище, ім’я,  по батькові)  
1. Тема роботи ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ БЕЗПЕКОЮ 
(НА МАТЕРІАЛАХ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. ЧЕРКАСИ) 
керівник роботи____к.е.н., доц. Пригодюк Олена Миколаївна__________, 
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «__»_____20__року №__ 
2. Вихідні дані до роботи АТ «Райффайзен Банк» за 2019-2021 рр.; 
періодичні видання та друковані літературні джерела  
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити) 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ 
БЕЗПЕКОЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ 
АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», М. ЧЕРКАСИ РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ 
РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ 
СИСТЕМИ 
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
керівника завдання видав завдання прийняв 
1 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.   
2 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.   
3 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.   
 
5. Дата видачі завдання______________________________________________ 
 
 
 
 
 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ Назва етапів підготовки 
виконання Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи бакалавра 
етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 01.03.2023 виконано 
попереднього плану випускної роботи. 
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 
2 10.3.2023 виконано 
групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка теоретичного 
3 15.03.2023 виконано 
розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 
4 9.04.2023 виконано 
необхідних для написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2023 виконано 
Підготовка  та написання розрахункового розділу 
7 18.05.2023 виконано 
роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2023 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.05.2023 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 1.06.2023 виконано 
11 Оформлення випускної роботи 3.06.2023 виконано 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 6.06.2023 виконано 
 
 
 
Здобувач вищої освіти       ______  _____Діана КОВАЛЕНКО_____ 
                                               ( підпис )                      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи                _______  _____Олена ПРИГОДЮК_____ 
                                                                          ( підпис )                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
 
Робота містить 99 сторінок, 15 таблиць, 16 рисунків, список літератури 
з 76 найменувань. 
ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ БЕЗПЕКОЮ (НА 
МАТЕРІАЛАХ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. ЧЕРКАСИ) 
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні 
аспекти забезпечення технологій управління банківської безпеки. 
Об’єктом дослідження є процеси технологій управління безпекою 
банківської системи АТ «Райффайзен банк ».  
Метою роботи є розробка теоретико-методологічних засад, науково-
методичних підходів та науковопрактичних рекомендацій щодо технологій 
управління банківської безпеки. 
Завдання роботи: розкрити роль банківської системи України за її 
складовими; визначити нові можливості та ризики банківській безпеці, що 
виникають внаслідок розвитку інформаційної економіки у світі та в Україні; 
визначити принципи забезпечення банківської безпеки в умовах розвитку 
інформаційної економіки; проаналізувати перевагита недоліки процесу 
розвитку та забезпечення захисту безготівкових розрахунків; окреслити 
ризики банківської безпеки та досвід регулювання процесів поширення та 
легалізації криптовалют; обґрунтувати пропозиції щодо напрямів 
подальшого розвитку електронних кредитних платформ в Україні, перш за 
все у сфері його законодавчого врегулювання; визначити найбільш 
перспективні для України види безготівкових розрахунків, розвиток яких 
потребує всебічної підтримки з боку держави. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції : 
запропоновано напрями розвитку нових видів безготівкових розрахунків 
забезпечення банківської безпеки; запропоновано шляхи  убезпечення 
банківської системи в наслідок інституалізації ринку криптовалют.  
В роботі проведено повний аналіз із застосуванням сучасних методів 
дослідження. А саме загальнонауковий діалектичний метод; історичний і 
системний підходи до вивчення процесу обліку, методи класифікації; 
порівняльних характеристик; наукової абстракції; нормативно-правового 
забезпечення; економіко-статистичні методи; метод групувань, графічний, 
метод та метод табличного відображення аналітичних даних. 
 
Рік захисту роботи - 2023 
Підпис студента_______________  Діана КОВАЛЕНКО 
Дата ________________________ 
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ 9 
БЕЗПЕКОЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  
1.1 Банківська система: визначення категорії та етапи розвитку 9 
1.2 Ризики та можливості розвитку технологій управління безпеки 22 
банківської системи в умовах становлення інформатизації 
РОЗДIЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК », 33 
М. ЧЕРКАСИ 
2.1  Загальна  характеристика банку 33 
2.2 Аналiз фінансово-господарської діяльності банку 42 
2.3 Аналiз доходів та витрат банку 57 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ 63 
БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  
3.1 Технології розвитку нових видів безготівкових розрахунків  63 
3.2 Переваги та недоліки процесу забезпечення захисту безготівкових 71 
розрахунків  
3.3 Ризики банківської безпеки та досвід регулювання процесів 81 
поширення та легалізації криптовалют 
ВИСНОВКИ 97 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 100 
ДОДАТКИ  
  
6 
ВСТУП  
  
Безпека банківської системи підтримує безперебійне функціонування 
економіки країни, обслуговуючи готівкові та безготівкові грошові розрахунки, 
здійснюючи зберігання коштів юридичних і фізичних осіб, їхнє забезпечення 
кредитними ресурсами та багато інших видів операцій. Для банківської 
діяльності характерний високий ступінь ризику, адже банки працюють в умовах 
постійної загрози втрати грошей та банкрутства. Тому боротьба з ризиками є 
важливим завданням усієї банківської системи, а забезпечення банківської 
безпеки стає наріжним каменем механізму забезпечення фінансової безпеки 
держави. Існуючі проблеми у банківській системі в сучасних умовах 
загострюються внаслідок швидкого розвитку інформаційної економіки, що 
докорінно змінює платіжний ландшафт цілих країн та ставить під загрозу 
існування банківської системи як такої у звичному нам розумінні. Об’єктивно 
складна для банків ситуація підсилюється тією обставиною, що перехід 
економіки на цифрові рейки у світі здійснюється надзвичайно швидкими 
темпами, практично не залишаючи банкам вибору. Ті установи, що бажають 
залишитись на ринку, мають оперативно адаптуватись до принципово нової 
реальності. Таким чином, банки змушені інтегруватись у цифрову екосистему, 
що включає в себе поступову відмову від готівкових транзакцій, розвиток 
нових видів платежів та переказів, впровадження мобільних додатків, 
безконтактних платежів, онлайн-кредитування, електронних грошей тощо. Під 
впливом цих процесів у світі відбувається поступове об’єднання «класичних» 
банків та fintech-компаній, адже лише таке об’єднання у перспективі може 
задовольнити зростаючі вимоги та потреби клієнтів, що швидко змінюються та 
трансформуються. Загалом ці обставини актуалізували практичну проблему 
необхідності реформування банківської системи України з метою забезпечення 
її фінансової стійкості з урахуванням вимог  банківської безпеки держави.  
Банківська система як ключовий елемент національної економіки є 
об’єктом дослідження Г. Асхауера, О. Вовчак, Т. Гаврилескі, Б. Данилишина, 
7 
О. Дзюблюка, П. Роуза, Т. Смовженко, Н. Шульги та інших вітчизняних та 
іноземних фахівців.  
Серед робіт фахівців, що зробили вагомий внесок у дослідження 
механізму функціонування банківської системи в умовах стрімкого розвитку 
інформатизації, слід, зокрема, відзначити праці Т. Болгар, Б. Івасіва, С. Кавуна, 
Г. Содерберга, Д. Спаза, О. Шарова, Дж. Таруда.  
Натомість проблематика функціонування банківської безпеки в умовах 
стрімкого розвитку інформаційної економіки наразі досліджена лише 
фрагментарно. Недостатньо дослідженими залишаються питання, пов’язані з 
виникненням нових ризиків та можливостей зміцнення банківської безпеки 
України в умовах розвитку інформаційної економіки, пов’язаних із:  
кіберзлочинністю, трансформацією банківських операцій, розвитком нових 
видів безготівкових розрахунків, поширенням криптовалют, розвитком 
електронних кредитних платформ, що обумовлюють розвиток відповідної 
платіжної інфраструктури та вимагають законодавчого забезпечення цифрової 
трансформації «традиційних» банківських операцій.   
Найменш дослідженим аспектом вирішення цієї проблеми є 
трансформації банківських операцій, що відбуваються під впливом розвитку 
інформаційної економіки, зокрема: модернізація безготівкових розрахунків, 
поширення операцій з криптовалютами та онлайн-кредитування за допомогою 
електронних кредитних платформ.  
Мета і задачі дослідження. Метою кваліфікаційної роботи баклавра є 
розробка теоретико-методологічних засад, науково-методичних підходів та 
науковопрактичних рекомендацій щодо технологій управління банківської 
безпеки. Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:  
- розкрити роль банківської системи України за її складовими;  
- визначити нові можливості та ризики банківській безпеці, що 
виникають внаслідок розвитку інформаційної економіки у світі та в Україні;  
- визначити принципи забезпечення банківської безпеки в умовах 
розвитку інформаційної економіки;  
8 
- проаналізувати перевагита недоліки процесу розвитку та 
забезпечення захисту безготівкових розрахунків;  
- окреслити ризики банківської безпеки та досвід регулювання 
процесів поширення та легалізації криптовалют. 
Об’єктом дослідження є процеси технологій управління безпекою 
банківської системи АТ «Райффайзен банк ».  
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти 
забезпечення технологій управління банківської безпеки.  
  
9 
РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ 
БЕЗПЕКОЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  
  
1.1 Банківська система: визначення категорії та етапи розвитку 
  
Банки є головним елементом банківської системи країни. В науковому 
середовищі при визначенні поняття банку думки фахівців варіюються  від його 
розуміння як, переважно, кредитної установи до визначення банку як 
фінансового посередника, що пропонує клієнтам (фізичним та юридичним 
особам) широкий асортимент різноманітних фінансових послуг, пов’язаних із 
зберіганням коштів, переказами, валютними операціями, продажем золота та 
інших банківських металів тощо. Зокрема, відомий американський фахівець 
банківської справи П. Роуз визначає банк як фінансовий інститут, що пропонує 
широкий перелік послуг з кредитування, зберігання коштів та грошових 
платежів, та виконує різні фінансові функції для підприємств [56, с. 3-4]. Інший 
американський фахівець Т. Гаврілескі визначає банк як фінансовий інститут, 
що здійснює мобілізацію вільних коштів з метою подальшого їх надання 
позичальникам [с. 13]. Німецькі фахівці здебільшого оперують поняттям 
«банк»  як синонімом категорії «кредитна установа» [25]. Популярним 
визначенням сутності банку також є дефініція Ю. Коробова, який характеризує 
банк як інститут кредитної системи, що не має права емісії банкнот [39]. А. 
Мороз визначає банк як установу, що акумулює грошові кошти і заощадження, 
надає кредити та здійснює грошові розрахунки, облік векселів, емісію грошей 
та цінних паперів, операції з іноземною валютою та інші функції [37]. 
Натомість «Словник банківських термінів» визначає банк як кредитно-
фінансову установу, що акумулює тимчасово вільні кошти (вклади), надає їх у 
строкове користування у вигляді кредитів (позик), є посередником у виплатах і 
грошових розрахунках між підприємствами, установами та фізичними особами, 
здійснює грошовий обіг у країні [54].  
10 
Чинне законодавство України (ст. 2 Закону України «Про банки і 
банківську діяльність») визначає банк як юридичну особу, що на підставі 
банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості 
про яку внесені до державного реєстру банків. Статті 47-51 даного Закону 
визначають наступні основні види діяльності (операції) банків в Україні: 
відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому 
числі у банківських металах (рахунки для фізичних та юридичних осіб у 
національній та іноземній валюті), та рахунків умовного зберігання (ескроу); 
залучення у вигляді вкладів (депозитів) грошових коштів та банківських 
металів від необмеженого кола фізичних і юридичних осіб; розміщення 
залучених у клієнтів коштів та банківських металів від свого імені, на власних 
умовах та на власний ризик (кредитні операції, операції на ринку цінних 
паперів від свого імені; надання поручительств та гарантій та інших 
зобов’язань від третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі; 
придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за надані 
послуги чи поставлені товари, що передбачають прийняття на себе ризику 
виконання таких вимог та прийняття платежів (факторинг); інвестиції (у т.ч. 
прямі); емісія власних цінних паперів; відкриття та ведення кореспондентських 
рахунків у НБУ та інших українських та іноземних банках; випуск та 
розповсюдження лотерей; відповідальне зберігання цінностей або надання в 
оренду індивідуальних банківських сейфів; інкасація та перевезення коштів та / 
або валютних цінностей; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів 
(окрім власних акцій); надання інформаційних та консультаційних послуг щодо 
банківських та інших видів фінансових послуг. Натомість банкам, серед 
іншого, забороняється діяльність, пов’язана із матеріальним виробництвом, 
торгівлею (за винятком реалізації ювілейних, інвестиційних та пам’ятних 
монет) та страхуванням, окрім здійснення функцій страхового посередника.  
В Україні банки слугують ключовою складовою фінансової системи і є 
основою особливої категорії підприємств, що мають назву «фінансові 
посередники». Історично склалось, що в Україні банки займають домінуючу 
11 
позицію серед інших фінансових посередників та здійснюють левову частку 
фінансових операцій в країні.   
Виходячи з цього, слід зазначити, що в сучасних умовах розвитку 
інформатизації, сутність такого явища як банківська діяльність буде 
змінюватися, а тому зміст поняття банку потребуватиме уточнення. З 
урахуванням цього, пропонується наступне визначення цього поняття: банк – 
юридична особа-фінансовий посередник, що здійснює акумуляцію та розподіл 
коштів клієнтів, безпосередній (контактний) або дистанційний (безконтактний) 
продаж клієнтам (іншим юридичним і фізичним особам) усіх не заборонених 
чинним законодавством банківських продуктів і послуг з метою отримання 
максимального прибутку в інтересах своїх власників (акціонерів), та підлягає 
всебічному нагляду та контролю з боку Центрального банку країни.  
Таке визначення поняття банку акцентує свою увагу: по-перше – на 
сутності, суб’єкті та головній меті банківської діяльності, без детального опису 
видів операційної діяльності; по-друге – розширює «класичну» номенклатуру 
банківських функцій в умовах розвитку інформаційної економіки, по-третє – 
висвітлює роль нагляду та контролю банківської діяльності з боку регулятора.  
Сукупність банків у країні формує її банківську систему. Банківська 
система є однією з найважливіших та невід’ємних структур ринкової економіки 
та є сукупністю різних за спеціалізацією та організаційноправовою формою 
установ (фінансових посередників), які працюють у певний проміжок часу в 
межах єдиної фінансової системи та спільного грошово-кредитного механізму 
[36, c. 26]. Згідно з іншим визначенням [42, с. 9], банківська система – чітко 
структурована, законодавчо визначена та субординована сукупність фінансових 
посередників, що здійснюють специфічну банківську діяльність на професійній 
основі та функціонально пов’язані в межах самостійної структури.   
Перші елементи банківської системи на території сучасної України 
виникли у 1781-1782 рр., коли у Харкові, Києві, Херсоні та Ніжині були 
відкриті відділення Російського асигнаційного банку.  
12 
Розбудова нової банківської системи Україні почалась із прийняття  
Закону України «Про банки і банківську діяльність» (20.03.1991 р.) [3]. 
Натомість Закон України «Про Національний банк України» [7] був прийнятий 
лише у 1999 році. Згідно чинної редакції Закону України «Про банки і 
банківську діяльність» (ст. 4), банківська система України складається з 
Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, 
що створені і діють на території України [3]. Українську банківську систему 
формують переважно приватні, роздрібні, локальні, універсальні банки, 
зареєстровані у вигляді публічного акціонерного товариства, що мають доволі 
розвинуту мережу відділень.  
Загальноприйнятим є розподіл банків згідно форм власності (державні, 
приватні, змішані, націоналізовані); масштабу та напряму діяльності (роздрібні, 
корпоративні), території та охоплення (локальні, регіональні, міжнародні), 
переліку операцій (універсальні, спеціалізовані), порядку формування 
статутного капіталу (публічні та приватні акціонерні товариства, кооперативні 
банки); наявності мережі (мережеві та безфілійні).   
В Україні принцип автономності НБУ було вперше закріплено в 
Меморандумі про економічну та фінансову політику в межах Угод між 
Україною з МВФ від 21.07.2015 р. та від 01.09.2016 р. Підґрунтям зміщення 
акцентів із «незалежності» Центробанку у бік його «автономності» є посилення 
ролі урядів в системі монетарного регулювання економіки у зв’язку з 
необхідністю реалізації заходів щодо уникнення системних ризиків, 
запобігання та подолання наслідків банківських криз.  
Власну місію НБУ визначає як забезпечення цінової та фінансової 
стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку України [41]. 
Таким чином, НБУ, певною мірою, «відходить» від визначеного Конституцією 
та законодавством України обов’язку підтримки стабільного курсу гривні, 
дрейфуючи у бік забезпечення «цінової та фінансової стабільності».   
Наведений нижче у таблиці розподіл основних функцій НБУ по групах 
(стратегічні, організаційні, регуляторні та наглядові, допоміжні) не є усталеним 
13 
та врегульованим законодавчо, адже поточна редакція Закону України «Про 
Національний банк України» (стаття 7) лише перераховує дані функції та вкрай 
стисло роз’яснює окремі аспекти їх виконання, проте не виокремлює найбільш 
важливі (у авторській інтерпретації – «стратегічні») з них, суто операційні 
(«організаційні», «регуляторні та наглядові») та, очевидно, другорядні 
(«допоміжні»), що полягають, наприклад, у підготовці кадрів для банківської 
системи. Даний підхід пов’язаний, зокрема, з тим, що останніми роками 
регулятор знаходиться в процесі глибокого реформування, що полягає, зокрема, 
у поступовій відмові від «зайвих» або «непрофільних» функцій та частковій 
передачі їх на аутсорсінг (інкасація), або навіть повної відмови від їх виконання 
(передача Міністерству освіти і науки України вищих навчальних закладів, що 
протягом тривалого часу знаходились на балансі та під управлінням НБУ).  
Ключові функції НБУ, що містить ст. 7 Закону України «Про 
Національний банк України», представлені в табл. 1.1.  
Таблиця 1.1 – Ключові функції Національного банку України згідно 
чинного законодавства 
Група Функції  
функцій  
визначення та проведення грошово-кредитної політики відповідно до 
розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики  
монопольне здійснення емісії національної валюти та організація готівкового 
грошового обігу  
функція кредитору останньої інстанції для банків та їх рефінансування  
забезпечення накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення 
Стратегічні  операцій з ними та банківськими металами  
визначення особливості функціонування банківської системи України в разі  
введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснення мобілізаційної  
підготовки системи НБУ  
здійснення аналізу стану фінансової системи щодо фінансової стабільності  
аналіз та прогнозування динаміки макроекономічних, грошово-кредитних,  
валютних та фінансових показників, у т. ч. складання платіжного балансу  
регулювання діяльності платіжних систем та систем розрахунків в Україні, 
Регулятор 
визначення порядку і форми платежів, у тому числі між банками  
ні та 
 здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та 
наглядові 
консолідованій основі  
14 
Група Функції  
функцій  
здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень 
валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в  
іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та 
іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на  
здійснення валютних операцій  
здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків  
  
здійснення державного регулювання та нагляду у сфері запобігання та  
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,  
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового 
знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є  
платіжними організаціями та / або членами / учасниками платіжних систем у 
частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на  
підставі відповідних ліцензій, зокрема НБУ (крім операторів поштового  
зв'язку в частині здійснення ними переказу коштів)  
реалізація державної політики з питань захисту державних секретів у системі 
НБУ  
Участь у підготовці кадрів для банківської системи України  
здійснення повноважень у сфері депозитарного обліку  
Допоміжні  забезпечення обліку і зберігання переданих цінних паперів та інших  
коштовностей, що конфісковані на користь держави та / або таких, які визнані 
безхазяйними, для чого може відкривати рахунки в цінних паперах   
Здійснення інших функцій у фінансово-кредитній сфері в межах своєї 
компетенції, визначеної законом  
встановлення для банків правил проведення банківських операцій, 
бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна  
організація методологічне забезпечення системи грошово-кредитної і 
банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу  
організація інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей  
Визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, 
створення та забезпечення безперервного, надійного та  
ефективного функціонування, розвитку створених ним платіжних та  
облікових систем, контроль створення платіжних інструментів, систем 
автоматизації банківської діяльності та засобів захисту інформації  
Організаці Погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності 
йні  та операцій у передбачених законом випадках, ведення Державного реєстру 
банків, Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення 
аудиторських перевірок банків  
ведення офіційного реєстру ідентифікаційних номерів емітентів платіжних 
карток внутрішньодержавних платіжних систем  
попередня кваліфікація осіб, які можуть брати участь у виведенні 
неплатоспроможних банків з ринку, складання переліку таких осіб  
представлення інтересів України у центральних банках інших держав, 
міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво  
здійснюється на рівні центральних банків  
видача ліцензій на право інкасації банкнот і монет та інших цінностей  
15 
Група Функції  
функцій  
внесення у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого  
врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ  
здійснення методологічного забезпечення з питань зберігання, захисту, 
використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю  
визначення порядку здійснення маршрутизації, клірингу взаєморозрахунків  
між учасниками платіжноїя системи за операціями, які здійснені в межах  
України із застосуванням карток, емітованих банками-резидентами  
Створення Засвідчувального центру для забезпечення реєстрації та акредитації 
центрів сертифікації ключів, визначення порядку застосування електронного 
підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в  
банківській системі та суб’єктами переказу коштів  
видача ліцензій небанківським фінансовим установам, які мають намір  
стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття  
рахунків та відкликання їх відповідно до законодавства  
ведення реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та 
операторів послуг платіжної інфраструктури  
Джерело: складено автором з використанням [7]   
Відносини між банками та НБУ регулюються, зокрема, ст. 66 Закону 
України «Про банки та банківську діяльність», згідно з положенням якої 
державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у формі 
адміністративного регулювання (реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 
встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій 
адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; 
надання рекомендацій щодо діяльності банків) та індикативного регулювання 
(встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм 
обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на 
покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної 
політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління 
золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операцій з 
цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу).   
Таким чином, вище було розглянуто ключові функції НБУ та особливості 
його взаємодії з підпорядкованими банками, що разом формують банківську 
систему України.  
16 
 В контексті визначення впливу банківської системи країни на стан 
розвитку економіки розглянемо далі ключові етапи розвитку вітчизняної 
банківської системи [39, с.10-13]:  
Етап становлення й трансформації  банківської системи (1991-1996 рр.), 
що характеризувався впровадженням ринкових механізмів функціонування 
грошово-кредитного ринку, розвитком нових видів кредитування; 
становленням системи електронних платежів (СЕП), налагодженням механізму 
роботи з іноземними валютами; завершальним акордом даного етапу стало 
введення в Україні повноцінної власної валюти – гривні. У цей період 
банківська система України на чолі з НБУ забезпечила підтримку успішного 
здійснення двох грошових реформ (січень 1992 р. – введення в обіг 
безготівкового карбованця і готівкового купонокарбованця на заміну 
радянських рублів; серпень-вересень 1996 р. – введення в обіг готівкової та 
безготівкової гривні). Це, безумовно, позитивно вплинуло на стан розвитку 
фінансової системи та економіки України в цілому, адже незалежна держава (на 
момент введення в обіг гривні тривав вже шостий рік з моменту проголошення 
Незалежності) не може бути успішною у випадку, якщо її грошово-кредитну 
систему тривалий час обслуговують грошові сурогати (у даному випадку – 
купоно-карбованці).  
Етап якісного зростання та розвитку банківської системи (1997-2007 рр.), 
що характеризувався зміцненням банківської системи та посиленням 
конкуренції на банківському ринку, зменшенням темпів інфляції. У цей період 
банківська система України успішно пройшла дві кризи різної тривалості та 
різного ступеня важкості: світову фінансову кризу 1997-1998 рр., що 
супроводжувалась  знеціненням гривні з 1,8-2 до близько 5 грн / дол. США; 
локальну кризу осені 2004 р., пов’язану з політичними подіями  
Помаранчевої революції в Україні, що супроводжувалась ажіотажним 
попитом на валюту та активним вилученням депозитів населення. У цей період 
банківська система працювала своєрідним локомотивом економіки, 
забезпечуючи юридичні та фізичні особи кредитними ресурсами, населення – 
17 
депозитними та картковими продуктами, а суспільство – значною кількістю 
робочих місць за рахунок активного відкриття великої кількості відділень. 
Загалом це позитивно впливало на економіку в цілому.  
Фінансово-економічна криза (2008-2009 рр.) та післякризове відновлення 
(2010-2013 рр.), що супроводжувалася банкрутством значної кількості банків, 
націоналізацією трьох великих установ (АКБ «Київ», АБ «Укргазбанк», ПАТ 
«Родовід банк») та реорганізацією діяльності ФГВФОУ, на якого було 
покладено функції введення тимчасової адміністрації у неплатоспроможні 
банки та виведення їх з ринку у випадку ліквідації. Криза 2008-2009 рр. також 
спровокувала девальвацію гривні з 5 до 8 грн / дол. США.  
Системна криза, початком якої був 2014 р. – найскладніший етап в історії 
діяльності банківської системи України, оскільки ця криза зачепила одночасно 
банківську систему, валютний ринок та реальний сектор економіки. Наслідками 
цієї кризи стали: обвальна девальвація гривні, банкрутство значної кількості 
банків, падіння обсягів промислового виробництва, негативна динаміка ВВП, 
суттєве цінове зростання.   
Проте ситуація, в якій опинилась Україна у 2014 році, не є унікальною, 
адже «потрійні» кризи (банківська, валютна та економічна одночасно) 
неодноразово відбувались раніше у багатьох інших країнах (1994-1995 рр. – 
Мексика та Аргентина, 1997 р. – Таїланд, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, 1998 
р. – Росія, 1999 р. – Бразилія, 2001 р. – Туреччина) та, врешті-решт, були 
успішно подолані [43].  
За визначенням МВФ, ознаками системної банківської кризи є: важкий 
фінансовий стан банківської системи, що супроводжується втратою депозитів, 
збитковістю або банкрутством банків, та наявність державного втручання з 
метою порятунку проблемних банків [65]. Доповідь Світового банку містить 
дещо інше визначення: системна банківська криза виникає у випадку, якщо 
багато банків в країні одночасно погіршують платоспроможність або мають 
проблеми з ліквідністю як наслідок зовнішнього шоку або внаслідок того, що 
банкрутство одного банку чи групи установ негативно впливає на інші 
18 
установи [64]. На думку О. О. Любіча та Г. П. Бортнікова, основними ознаками 
останньої банківської кризи в Україні, що характеризує її як системну, є: її 
тривалість (більше 2 років); активне втручання держави (до прямого 
одержавлення банків); низька якість активів (частка проблемних активів 
перевищує 30 %); «кредитний ступор» (згортання кредитування); масштабність 
охоплення кризовими явищами (за кількістю неплатоспроможних банків, а 
також банків, врятованих державою - від системно важливих банків до 
дрібних); криза довіри з боку спільноти до банків, Центрального банку та 
діючого порядку гарантування вкладів; закриття банків практично в усіх 
випадках за ініціативою регулятора та самоусунення власників банків; 
«переплетення» з валютною кризою та загальною економічною кризою; втрата 
доступу банків до зовнішніх ресурсів (раптове припинення надходження 
«легких грошей») [36]. Визначаючи причини та передумови виникнення 
банківської кризи 2014-2016 рр., А. О. Дробязко, А. І. Крисоватий, В. М. 
Федосов наголошують на тому, що в економічних дослідженнях доцільно 
окремо розглядатися “довоєнні” та “післявоєнні” етапи розвитку України, адже 
у 2014 р. українська банківська система уперше стикнулась із дестабілізацією 
внаслідок зовнішньої агресії, наслідком чого стала втрата вітчизняними 
банками інвестиційної привабливості як для зовнішніх, так і для внутрішніх 
інвесторів. У банківській системі України спостерігалося також суттєве 
знецінення пасивів та активів, скорочення фінансових ресурсів в усіх сегментах 
банківського ринку (вкладів фізичних та юридичних осіб, кредитів 
домогосподарств та корпоративного сектору). НБУ в цей час функціонував в 
умовах дефіциту валютних ресурсів, що зумовлювало значний тиск на курс 
гривні [21].  
Банківська система України відіграє найважливішу роль у реалізації 
національних економічних інтересів, має прямий чи опосередкований вплив на 
реалізацію цих інтересів (рис. 1.1).  
19 
Національні економічні інтереси, які  Національні економічні інтереси, які 
безпосередньо реалізує банківська система опосередковано реалізує банківська  
України  система України  
    
   
- збереження  - розвиток - підвищення  
заощаджень;  пріоритетних конкурентоспроможності економіки;  
- стабілізація галузей економіки  - структурна перебудова 
курсу гривні;  (АПК, будівництво, економіки; - забезпечення 
- зниження транспорт, сфера  інвестиційної привабливості;  
інфляції; - ІТ тощо); - розвиток - забезпечення низького рівня  
стимулювання інфраструктури; - дефіциту бюджету;  
інновацій; - технологічна - захист ринку від 
забезпечення модернізація несприятливої дії світової 
прогнозованості виробництва; - кон’юнктури; - підтримка 
соціальноекономічного забезпечення підприємницької активності;  
розвитку; - підтримка доступу на - підвищення рівня зайнятості; - 
достатнього обсягу міжнародні ринки реалізація регіональних 
міжнародних резервів;  капіталу.  соціальноекономічних програм;  
- боротьба з корупцією.  
Рис. 1.1 Схема участі банківської системи України в реалізації 
національних економічних інтересів (складено автором). 
Проте взаємозв’язок між діяльністю банківської системи України та 
елементами системи економічної безпеки в умовах розвитку інформаційної 
економіки є дуальним. Адже банківська система України є не лише 
інструментом реалізації національних економічних інтересів, що створює нові 
можливості для зміцнення економічної безпеки, але є також джерелом нових 
ризиків і загроз економічній безпеці за всіма її складовими (виробнича, 
демографічна, енергетична, зовнішньоекономічна, інвестиційно-інноваційна, 
макроекономічна, продовольча, соціальна, фінансова безпека). Мова йде, у 
першу чергу, про кіберризики та ризики електронного шахрайства (з 
платіжними картками та криптовалютами), ризики та загрози, пов’язані з 
поширенням криптовалют, відсутність вичерпного законодавчого регулювання 
відповідальності суб’єктів ринку криптовалют та учасників схеми Р2Р-
кредитування тощо. Рис. 1.2 містить перелік ризиків і загроз економічній 
безпеці (за складовими), що пов’язані з банківською безпекою.  
20 
 
Складові економічної безеки 
 
 Макроекономічна 
- Неспроможність забезпечити детінізацію економіки шляхом зростання безготівкових 
роз рахунків: 
- Неспроможність відновити корпоративне кредитування через витіснення банків електронними 
кре дитними платформами; 
- Неспроможність забезпечити стабільність курсу гривні та низьку інфляцію через поширення 
еле ктронних грошей та криптовалют 
 
Соціальна Зовнішньоекономічна 
-  Неспроможність убезпечити - Неспроможність забезпечити 
безготівкові розрахунки; своєчасні та безпечні розрахунки з 
- неспроможність забезпечити іноземними партнерами, доступ на  
збереження заощаджень міжнародні ринки капіталу 
 
 
Продовольча Енергетична 
- недостатні обсяги Банківська безпека 
- Незадовільні обсяги 
кредитквання АПК в умовах розвитку  
кредитування підприємств 
- Неспроможність інформаційної енергетики 
забезпечити низьку  
економіки - Неспроможність 
інфляцію забезпечити розрахунки за 
 
енергоносії 
 
Виробнича 
- незадовільні обсяги Фінансова  
кредитування реального сектору -неспроможність 
економіки забезпечитиприбутковість і фінансову  
- Втрата коштів підприємств стабільність банківської системи 
внаслідок реалізації кіберризиків, - неспроможність забезпечити необхідний  
електронного шахрайства та рівень міжнародних резервів 
банкрутства  
 
  Демографічна Інвестиційно-інноваційна 
- Втрата заощаджень внаслідок - Недостатній обсяг кредитування 
бан крутства, що призводить до інновацій 
зубожіння населення - недостатній обсяг надання 
- неспрооможність забезпечити довгострокових інвестиційних кредитів 
 
надходження переказів мігрантів - неспроможність забезпечити 
 недоступність іпотеки надходження іноземних інвестицій та репатріацію 
 дивідендів 
Рис. 1.2. Перелік ризиків і загроз економічній безпеці (за складовими), що 
пов’язані з банківською безпекою в умовах розвитку інформаційної економіки 
(складено автором). 
Важливу роль банківська система кожної країни світу відіграє у процесах 
глобалізації економіки. Як наголошує Т. В. Майорова, починаючи з 90-х років 
минулого століття Україна активно увійшла у світовий процес формування 
21 
економічних зв’язків, і протягом усього цього часу її стратегічним орієнтиром 
залишається європейська інтеграція [69]. Проте, окрім очевидних переваг 
даного вибору та потенційних можливостей, що виникають на цьому шляху, 
обраний вектор економічного руху України обумовлює і певний «імпорт» 
негативних наслідків загальносвітових фінансово-економічних криз, 
свідченням чого є банківські кризи в Україні у 1998 р. та 2008-2009 рр., 
«спусковим гачком» яких були переважно негативні зовнішні події. 
Проте процес інтеграції банківської системи України до глобальних та, у 
першу чергу, європейських структур містить у собі низку специфічних ризиків, 
зокрема: ризик невиконання загальноєвропейських вимог щодо капіталу банків 
у середньостроковій перспективі; ризик девальвації гривні внаслідок 
лібералізації руху капіталу; ризик знецінення міжнародних резервів України 
внаслідок курсової переоцінки пари «євро-долар США»; ризик збереження в 
Україні високих темпів інфляції, що не відповідають європейському рівню та 
знижують конкурентоспроможність товарів, вироблених в Україні. 
 
Важливішим наслідком глобалізації економіки та, зокрема, банківської 
сфери, у якому бере участь Україна, на думку Т. І. Єфіменко, є стрімке 
поширення інформаційних технологій, що використовуються не лише у процесі 
безпосереднього банкінгу, проте й у антикризовому регулюванні національних 
фінансових ринків і банківських систем, у результаті чого на перший план 
вийшли найбільш мобільні фінансові ресурси, що відіграють дедалі вагомішу 
роль [26].  
Отже, банківська система України поступово та неухильно інтегрується у 
світову фінансову систему, що, окрім очевидних переваг та потенційних 
можливостей, несе собою формування вразливості від різноспрямованої дії 
багатьох зовнішніх чинників, що потребує подальшого ґрунтовного 
дослідження банківської системи України через призму безпекового підходу.  
 
22 
1.2 Ризики та можливості розвитку технологій управління безпеки 
банківської системи в умовах становлення інформатизації 
  
Вплив інформатизації на перспективи розвитку банківської системи 
країни є дуальним: з одного боку – містить сприятливі можливості для такого 
розвитку, з іншого – призводить до появи ризиків та загроз функціонуванню та 
розвитку банківської системи. При цьому цей вплив можна характеризувати як 
прямий та опосередкований.  
Огляд Світового банку під назвою «Цифрові дивіденди» наводить 
наступні переваги розвитку інформаційної / цифрової економіки для країни: 
зростання продуктивності праці; зростання конкурентоспроможності компаній; 
створення нових робочих місць; зниження витрат виробництва; подолання 
бідності та соціальної нерівності.   
Натомість впровадження цифрової економіки та електронної комерції, з 
точки зору Світового банку, несе собою низку ризиків, серед яких: ризик 
кіберзагроз, пов'язаний із проблемою захисту персональних даних; цифрове 
«рабство», або використання персональних даних мільйонів споживачів для 
управління та / або маніпуляцією їхньою поведінкою; зростання безробіття 
внаслідок зникнення деяких професій і навіть галузей внаслідок подальшого 
поширення інформаційних технологій та продуктів, зокрема крамниць з 
електронними касами, ботів, що обслуговують клієнтів, безпілотних 
автомобілів тощо. Зокрема, певне коло експертів вважають, що банківська 
система протягом найближчих десяти років може зникнути; цифровий «розрив» 
в освіті внаслідок різних умовах доступу до цифрових послуг і продуктів, та, як 
наслідок, розрив у рівні споживання осіб, які знаходяться у одній країні або у 
різних країнах.  
Інша класифікація ризиків для суспільства, пов’язаних із розвитком 
цифрової економіки, виокремлює наступні ключові групи ризиків [34]: ризики 
суверенітету (проникнення «чужих» ІТ-технологій в усі аспекти життя й 
діяльності країни, що суттєво підвищує її вразливість; створення загроз 
23 
національної кібербезпеці у сфері фінансів, транспортній та енергетичній 
інфраструктурі, соціальний інжиніринг та моделювання); ризики для 
суспільства (роботизація виробництва та сфери послуг збільшує рівень 
безробіття та зникнення окремих професій, що загострює соціальну 
дисгармонію; збіднення людського та кадрового потенціалу); ризики для 
особистості (комп’ютеризація з раннього дитинства призводить до розвитку у 
дітей «машинного», або «кліпового» мислення за рахунок втрати системного 
мислення; отже, поступово відбувається процес втрачання людиною власної 
індивідуальності; натомість розвиток інноваційних проривних ідей, що 
знаходяться, як правило, на стику різних областей знань, вимагає від людини 
нелінійної логіки).  
Рис. 1.3 містить схему, що описує ключові наслідки впливу 
інформаційної економіки на банківську систему України порівняно з 
аналогічними тенденціями, що спостерігаються у світі.  
В умовах загострення конкуренції з децентралізованими криптовалютами 
центробанки низки країн готуються до емісії власних централізованих 
цифрових валют, що будуть одночасно зручним, швидким, надійним, 
захищеним і дешевим інструментом платежів та заощаджень. Натомість 
основними ризиками емісії центробанками цифрових валют є технологічні 
ризики, ризики реалізації монетарної політики, ризики порушення фінансової 
стабільності та репутаційні. Проте ключовим ризиком емісії цифрових валют 
вважається кіберризик.   
Під впливом розвитку інформаційної економіки центробанки багатьох 
країн також зосереджують увагу на забезпеченні фінансової інклюзії, адже, 
згідно даних Світового банку, станом на кінець 2017 р. близько 1,7 млрд 
дорослих людей (31 % населення) не мали банківського рахунку (в Україні їх 
частка була ще вищою і складала 37 % ). При цьому понад 100 країн світу вже 
мають розроблену національну стратегію з фінансової інклюзії або вбудовані 
компоненти фінансової інклюзії до інших національних стратегій. Підвищення 
рівня фінансової інклюзії формує нові можливості для центробанків та держави 
24 
в цілому, адже залучає до економічної системи всі верстви населення, що 
стимулює економічне зростання шляхом мобілізації заощаджень фізичних осіб, 
подальшого їх інвестування у розвиток економіки, диверсифікацію фінансової 
системи; для провайдерів фінансових послуг (у першу чергу – банків) – за 
рахунок збільшення кількості клієнтів та доходів; для споживачів – внаслідок 
більш зручного та ефективного використання сучасних фінансових послуг, що 
підвищує їх особистий добробут.  
 
Регулятори  Національний банк   Банківські системи  Банківська система 
інших країн  України  інших країн  України  
        
підготовка до завершенні  виникнення  
виникнення  
емісії  тестування власної  «безлюдних» відділень  
віртуальних «банків 
централізованих цифрової валюти 
без відділень»  
цифрових валют  (егривня)  
    
поширення  поширення  
небанківських установ,  небанківських установ,  
що виконують окремі що виконують окремі 
    функції банків  функції банків  
забезпечення  прискорене  
фінансової забезпечення 
інклюзії  фінансової інклюзії  
    
    
скорочення кількості скорочення кількості 
підвищення прискорене  відділень банків  відділень банків  
фінансової  підвищення 
грамотності фінансової 
населення  грамотності      
скорочення персоналу  скорочення персоналу  
        
нові підрозділи в поширення банківської  поширення банківської  
нові підрозділи в 
структурі регулятора  інфраструктури за інфраструктури за 
структурі 
межі  межі  
регуляторів  
банків  банків  
  
Рис. 1.3 Ключові наслідки впливу інформаційної  економіки на банківську 
систему (складено автором). 
25 
Фінансова інклюзія безпосередньо пов’язана з фінансовою грамотністю 
населення. Тому найкращі практики підвищення фінансової грамотності у 
провідних країнах об’єднуються під егідою міжнародних організацій: Світового 
Банку, ОЕСР, USAID та ін. Згідно з даними Світового банку, 44 країни світу 
вже схвалили стратегії фінансової грамотності, а у 27 країнах такі документи 
перебувають на етапі розробки [63]. При цьому функція підвищення фінансової 
грамотності також переважно належить центральним банкам [76].  
Зміна структури банківської системи України та характеру діяльності 
регулятора під впливом розвитку інформаційної економіки, відповідно до 
загальносвітових тенденцій, проявляється, зокрема, в:  
– успішному завершенні тестування власної цифрової валюти. В 
межах апробації досвіду інших Центробанків протягом 2016-2018 рр. НБУ у 
пілотному режимі впровадив в обіг цифрову е-гривню, що розглядається як 
альтернатива наявним інструментам платежів (готівці, платіжним карткам та 
електронним грошам). Перевагами е-гривні є: простота використання, 
доступність, безпечність (за рахунок гарантій НБУ) та швидкість розрахунків 
[416]. Натомість ключовим ризиком для українських банків від повноцінного 
впровадження в обіг є-гривні є ймовірність поглинання новим продуктом вже 
існуючих сервісів електронних грошей, що емітують комерційні банки, що 
призведе до втрат вже здійснених ними раніше видатків на впровадження цих 
продуктів за рахунок переорієнтації клієнтів на більш надійний інструмент, що 
пропонуватиме НБУ;  
– прискореному забезпеченні фінансової інклюзії, що є однією зі 
стратегічних цілей НБУ [55]. Серед досягнень регулятора у цій сфері, що 
відображені у Звіті НБУ за 2018 р., – збільшення на третину за рік обсягу 
операцій з платіжними картками та зростання частки безготівкових операцій 
серед усіх операцій із використанням платіжних карток до 45 % [53];   
– активізації зусиль регулятора, спрямованих на підвищення 
фінансової грамотності населення, що є одним із ключових напрямів 
забезпечення фінансової інклюзії. За даними дослідження USAID «Фінансова 
26 
грамотність, фінансова інклюзія та фінансовий добробут в Україні», рівень 
фінансової грамотності населення України становить 11,2 бала з максимальних 
21, що є найнижчим значенням серед 30 країн, які брали участь в опитуванні 
ОЕСР у 2016 р. [62]. Одним із останніх заходів регулятора, спрямованих на 
підвищення фінансової грамотності населення, стала презентація відповідної 
Стратегії НБУ [551], що відбулась 12.06.2019 р. [76];   
– скороченні кількості працюючих відділень банків, що пов’язане з 
автоматизацією банківських операцій та поширенням онлайн-продажу 
банківських продуктів, що дає банкам можливість оптимізувати мережу та 
скорочувати «традиційний» банківський персонал (касири, операціоністи, 
кредитні інспектори, інкасатори, охоронці тощо);  
– виникненні віртуальних «банків без відділень». Йдеться, зокрема, 
про вихід на ринок банківських послуг наприкінці 2017 р. нової структури 
«Monobank». При цьому дана установа не має ліцензії НБУ на здійснення 
банківської діяльності, звітність «банку» не публікується НБУ, його активи та 
пасиви обліковуються на балансі АТ «Універсал банк». Отже, «Monobank» є 
проектом Інтернет-банкінгу, що складається з мобільного додатку та кредитної 
картки, емітованої АТ «Універсал банк». Клієнти «Monobank» отримують 
сервіси споживчого кредитування, при цьому емісія, обслуговування та 
перевипуск картки у разі втрати безкоштовні. Розрахунки карткою 
передбачають можливість «кешбеку» у розмірі до 20 % в залежності від 
операції. Користувачам мобільного додатку також доступні перекази між 
фізичними особами, комунальні платежі, поповнення мобільного рахунку, 
оплата штрафів, податків, єдиного соціального внеску, онлайн-ігор, інші види 
платежів та підтримка у месенджерах (Viber, Telegram, Facebook Messenger);  
– поширенні присутності на українському банківському ринку нових 
суб’єктів, які не є банками, проте виконують «традиційні» функції банків, 
пов’язані з грошовими переказами, продажем валюти та кредитуванням 
(небанківські платіжні системи, що здійснюють переказ коштів: «ГлобалМані», 
«Сіty24», «Укркарт» тощо; мікрофінансові організації, що надають онлайн-
27 
кредити: moneyveo.ua, moneyboom.com.ua, online-groshi.com тощо; сервіси P2P-
кредитування, зокрема, «Позичайко», finhub.ua, taplend.com; сервіси з продажу 
криптовалют: термінали компаній «Tyme» та «ІBox», спеціалізовані 
криптомати, онлайн-обмінні пункти, зокрема, «Биткоин24», що працює за 
допомогою «Raiffeisen», або інші, онлайн-біржі kuna.io та btc.trade);  
– активному розповсюдженні банківської платіжної інфраструктури 
(банкомати, платіжні та POS-терімнали) за межі банків та банківських 
відділень, що актуалізує ризики, пов’язані з фізичною безпекою та 
кібербезпекою.   
У контексті визначення нових можливостей та загроз, що надає банкам 
цифрове середовище доктор економічних наук, професор С. В. Кавун пропонує 
SWOT-аналіз впровадження в українській банківській системі Інтернет-
банкінгу (рис. 1.4).  
Сильні сторони   Слабкі сторони - можливі затримки 
- економія часу  платежів внаслідок технічних збоїв у 
- онлайн контроль власного роботі системи  
бюджету  - підвищений ризик крадіжки коштів - 
- мінімізація банківських витрат неможливість здійснення деяких 
- відсутність необхідності фізичної операцій, зокрема, касового 
присутності у відділенні  обслуговування  
- економія на банківських 
комісіях - доступ до банківських 
операцій в режимі 24/7  
Можливості   Загрози  
- наявність бонусів до базової - можливість зовнішнього 
депозитної ставки  втручання у систему  
- шаблони платежів (регулярні - можливість викрадення паролю  
списання)  - можливість затримки переказу - 
- можливість сплачувати можливість помилкової відправки 
комунальні рахунки  коштів іншому одержувачу  
- самостійна зміна терміну дії 
платіжної карти  
- можливість впровадження 
додаткових перспективних сервісів  
  
Рис. 1.4. SWOT-аналіз впровадження в українській банківській системі 
Інтернет-банкінгу (джерела –  [29, 46], доповнено автором). 
  
28 
Аналіз наведених на рис. 1.4 сильних та слабких сторін, можливостей та 
загроз, що супроводжують активне впровадження в українській банківській 
системі Інтернет-банкінгу, свідчить, що слабкі сторони та загрози, в основному, 
пов’язані виключно з технічними аспектами проблеми, отже, протягом 
декількох років мають бути, в основному, подолані на тлі все більш активного 
впровадження та поширення Інтернет-банкінгу в Україні. Натомість переваги 
та нові можливості, у першу чергу, пов’язані з економією грошей та часу для 
користувачів, будуть сприяти подальшому поширенню Інтренет-банкінгу.  
Аналіз точок зору різних фахівців на ризики та можливості розвитку 
безготівкових розрахунків та електронного банкінгу для банківської системи 
країни дає змогу зробити наступне узагальнення: використання інструментів 
безготівкових розрахунків та електронного банкінгу надає банкам низку 
переваг та можливостей, зокрема дозволяє розширити перелік та збільшити 
обсяги продажу послуг, отже, суттєво збільшити доходи, а також скоротити 
операційні витрати на перерахунок, експертизу пошкоджених та сумнівних 
банкнот, охорону, інкасацію, оренду та обслуговування приміщень, 
оптимізувати чисельність працівників (відповідно – витрати на заробітну 
плату). До ключових ризиків, пов’язаних із активним розвитком безготівкових 
розрахунків та електронного банкінгу, слід віднести: кіберризики, що 
включають хакерські атаки, програмні і апаратні «закладки» в обладнанні, 
електронне шпигунство, експлуатацію вразливостей у застарілому обладнанні; 
ризик шахрайства, у першу чергу, з платіжними картками, ризик ліквідності, 
що проявляється у волатильності залишків на пасивних рахунках внаслідок 
кібератак; операційний ризик, що проявляється у перериванні бізнес-процесів 
за рахунок помилок персоналу, помилок процесів, технологічних причин, 
внутрішнього і зовнішнього шахрайства, зовнішнього впливу (наприклад, 
припинення електропостачання); стратегічний ризик, що посилюється 
внаслідок недосконалого плану інноваційного розвитку банку, який може 
призводити до невиправданого зростання витрат, що провокує низьку 
рентабельність або збитковість цифровізаії банкінгу; репутаційний ризик, що 
29 
може бути викликаний негативною громадською думкою про банк, що миттєво 
розповсюджується через електронні ЗМІ та / або соціальні мережі та 
призводить до відпливу клієнтів і пасивів; юридичний ризик, що є наслідком 
порушень банками нормативно-правових документів, які регламентують 
діяльність у сфері електронного банкінгу.   
Поширення криптовалют. Характеристика криптовалют як принципово 
нового виду грошей обумовлюють докорінну зміну правил гри у бізнесі та 
змінюють принципи взаємодії між банками, підприємствами та фізичними 
особами. Про це, зокрема, йдеться як в українських (А. Дика, Т. Желюк, Р. 
Баранов), так і в іноземних (Дж. Таруд, Е. Естебед, Д. Кеврі) працях.   
Доктор економічних наук, професор О. М. Шаров характеризує 
криптовалюти як різновид електронних або цифрових грошей. На його думку, 
ані біткоін, ані інші криптовалюти не є, за своєю сутністю, валютами – тобто 
грошовими одиницями…біткоін являє собою по суті електронне поєднання 
«складської розписки» та «перевідного векселя». А його «ціна» базується на 
спекулятивній грі, подібній до опціонів на різні індекси…, одного з різновидів 
деривативів.  
До інших проблем, пов’язаних з обігом криптовалют в Україні, слід 
віднести: повну анонімність процесу транзакцій; високий рівень волатильності 
ціни криптовалют; невизначеність об’єктивної цінності криптовалют, що може 
бути виражена в реальних товарах і послугах; протиріччя між емісією та 
реальним попитом на віртуальну валюту; відсутність державного гарантування, 
що унеможливлює безпечне збереження криптовалют; нульова внутрішня 
вартість, яка означає можливість перетворення криптовалюти на фінансову 
бульбашку.  
Аналіз наведених вище точок зору фахівців щодо ризиків, загроз, переваг 
та можливостей використання криптовалют дає змогу узагальнити наступне. 
Перевагами та новими можливостями використання криптовалют є: відсутність 
залежності надання послуг від робочих (банківських) днів; повна анонімність; 
потенційна можливість спрощення та прискорення міжнародних розрахунків, у 
30 
т. ч. з використанням банківської інфраструктури; потенційна можливість 
отримання банками додаткових доходів за рахунок активно-пасивних операцій 
з використанням криптовалют та комісій за посередницькі послуги. Ризики, 
пов’язані з використанням криптовалют, зводяться до наступного: підрив 
монетарної монополії держави; зменшення сеньйоражу центрального банку; 
зменшення попиту на національну валюту, що зумовлює її знецінення та зміну 
швидкості обігу, що ускладнює здійснення грошово-кредитного регулювання; 
неможливість проведення ефективної грошово-кредитної політики, оскільки 
істотна частка грошової маси перебуватиме поза контролем регулятора; 
зменшення рівня впливу або усунення фінансових посередників (у першу чергу 
– банків); дестабілізація фінансового ринку загалом внаслідок падіння ринку 
криптовалют; проникнення на внутрішній ринок іноземних фінансових установ 
внаслідок загострення конкуренції та втрати ринкових позицій національними 
установами, що провокує втрату монетарного суверенітету країни; 
використання для відмивання «брудних» грошей, «втечі капіталу» за кордон, 
приховування корупційних джерел походження статків, нелегальних 
транзакцій; анонімність процесу транзакцій; невизначеність об’єктивної 
цінності криптовалют, що має бути виражена в реальних товарах і послугах; 
протиріччя між емісією та реальним попитом на віртуальну валюту; відсутність 
державного гарантування, що унеможливлює безпечне накопичення 
криптовалюти; нульова внутрішня вартість, що означає можливість 
перетворення на «фінансову бульбашку»; загрози для екології внаслідок 
непродуктивних витрат електроенергії; висока волатильність курсу; відсутність 
гарантій збереження електронних криптогаманців (ризик втрати коштів 
внаслідок втрати паролю до електронного криптогаманця або його 
непрацездатності); можливість репресивних дій з боку регуляторів; падіння 
рентабельності майнінгу; можливість «електронного пограбування».  
Розвиток електронних кредитних платформ. Одним із найбільш 
небезпечних для банків напрямів розвитку інформатизаціїє активний розвиток 
електронних кредитних платформ, що потенційно може призвести до 
31 
зникнення банківської системи в «класичному» вигляді. Йдеться про компанії, 
які замість банків визначають платоспроможність особи або підприємства, 
після чого знаходиться інвестор, який бажає виділити кошти для кредитування. 
Ця форма кредитних відносин у перспективі в змозі витіснити банки з 
кредитного ринку, залишивши їх без процентних доходів, що наразі складають 
левову частку (близько 70-80 %) валових доходів банківської системи, та 
відібравши частку грошових потоків, що формують банківські активи та 
пасиви.   
Серед переваг та можливостей, що отримують банки, які беруть участь у 
просуванні P2P-платформ: відсутність ризику ліквідності, адже банк не 
використовує для кредитування ані власні кошти, ні залучені пасиви; 
відсутність ризику неповернення позики; можливість отримання додаткового 
доходу у вигляді комісій; отримання доступу до додаткової бази клієнтів і 
можливість продавати їм додаткові послуги [38]. Основними ризиками, що 
стоять на перешкоді розвитку P2P-кредитування в Україні, є: платформи 
P2Pкредитування, що функціонують за участі банків, базуються на внутрішніх 
правилах самих банків, але не регулюються НБУ та Законом України «Про 
банки і банківську діяльність»; відсутнє законодавче регулювання 
відповідальності посередників, отже, не захищені права особи, що у цій схемі є 
кредитором; вклади також не гарантуються ФГВФОУ, що збільшує ризик 
втрати коштів; операції P2P-кредитування не підлягають звітності перед НБУ, 
отже регулятор не має можливості моніторити, аналізувати та регулювати ці 
операції. Натомість НБУ серед ризиків цього напряму кредитування виділяє 
такі: кредитування позичальників, кредитний ризик яких визначається 
політикою банків та не регулюється НБУ; низький рівень обізнаності населення 
щодо можливих втрат; можливість кредитування пов’язаних осіб; 
невідображення цих операцій у звітності банків.  
 Вразливість цифрової інфраструктури, що використовують банки є 
одним із основних ризиків фінансовій безпеці держави. На сьогодні в Україні 
відсутній стандартизований програмний продукт під умовною назвою 
32 
«Операційний день банку». Отже, кожна установа використовує ті програмні 
модулі, що підходять даному конкретному банку за ціною та функціоналом. 
Велика кількість платформ та різні види програмного забезпечення призводить 
як до проблем, що ускладнюють злиття та поглинання банків, так і до 
підвищеної вразливості банків до дій зловмисників, хакерських атак, крадіжок 
персональних даних, розповсюдження комп’ютерних вірусів тощо.  Для 
задоволення виробничих вимог фронт-офісу (підрозділів, що безпосередньо 
продають банківські продукти), бек-офісу, відділень використовують так звані 
АБС (автоматизовані банківські системи), що мають вигляд різноманітного ПЗ, 
зокрема різні варіанти системи ОДБ, системи скорингу, аналітичні системи, 
системи ERP (Enterprise Resource Planning, або «планування ресурсів 
підприємства»), системи CRM (Customer Relationship Management, або 
«системи взаємодії з клієнтами»), системи збереження даних тощо.   
 У фаховій літературі[23, 54] виділяються три види українських банків з 
точки зору особливостей використання інформаційних технологій:  
Більшість українських банків як основну інформаційну платформу 
використовує програмне забезпечення українських розробників: системи АБС 
Б2 (CS Ltd), АБС SCROOGE (Lime Systems), SRBank (Soft Review), АБС Profix 
(ТОВ «Компанія ПроФИКС»), АБС «БАРС Millennium» («УНІТІБАРС»), АБС 
«БИС ГРАНТ» (СНВФ «АРГУС»).  
Невелика кількість банків (переважно з іноземним капіталом) 
використовують ПЗ, розроблене іноземними фахівцями (системи Equation, 
Midas, FlexCube, Temenos тощо). Незначна кількість банків (переважно 
дрібних) використовує власні розробки, які підтримуються штатними 
системними адміністраторами. Проте практично всі банки використовують 
декілька програмних комплексів одночасно.  
  
33 
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» 
 
2.1  Загальна  характеристика банку АТ «Райффайзен Банк » 
 
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк » (скорочена назва 
‒ АТ «Райффайзен Банк ») зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 
2006 року ‒ Акціонерний поштово-пенсійний банк «»). Із жовтня 2005 року 
банк став частиною банківської групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-
Холдинг АГ, Австрія (із жовтня 2010 р. ‒ Райффайзен Банк Інтернаціональ 
АГ. Станом на 1 січня 2015 року РБІ володів 96,4 % акцій українського 
банку) [57]. 
«Райффа́йзен Ба́нк Ава́ль» ‒ найбільший український банк з іноземним 
капіталом. На 68 % належить австрійському Raiffeisen Bank International, 
активно працює в роздріб і в секторі малого та середнього бізнесу. Чисті активи 
банку станом на 1 січня 2018 року становили більше 72 млрд грн, за їх 
розмірами Райффайзен  займає четверте місце серед усіх діючих банків 
України. На роздрібному банківському ринку Райффайзен займає третє місце. 
Мережа обслуговування банку на початок 2018 року нараховувала 503 
відділеня, 2525 банкоматів та 414 платіжних терміналів. Банком емітовано 
4,9 млн. платіжних карток, також Райффайзен Банк  володіє однією з 
найбільших мереж торговельних POS-терміналів чисельністю понад 23 тисячі 
одиниць.[8] 
Головний офіс Райффайзен Банку  розташований у Києві. Банк два роки 
поспіль очолює рейтинг найприбутковіших банків в Україні. У 2019 році його 
чистий прибуток становив 4,8 млрд грн у 2018 ‒ 5,1 млрд грн у 2017 ‒ 4,4 
мільярда гривень, у 2016 ‒ 3,8 мільярда грн.[8]. Основними драйверами 
прибуткового результату роботи банку є процентний, комісійний та торговий 
результат. Процентний результат більшою мірою сформовано за рахунок 
процентних доходів від кредитування юридичних та фізичних осіб, а також 
процентних доходів від депозитних сертифікатів, емітованих Національним 
34 
банком України, та процентних доходів від портфеля державних цінних 
паперів, емітованих Міністерством фінансів України, що перебувають на 
балансі банку [8].  Банк регулярно займає перші місця в рейтингах 
найстійкіших банків в Україні. 
Широкий перелік стандартних та новітніх банківських послуг 
надаються більш ніж 3 млн. клієнтам Райффайзен Банку  через 
загальнонаціональну мережу, до якої станом на 1 січня 2015 року входили 
674 відділень у великих містах, обласних та районних центрах, окремих 
селищах у всіх регіонах України. 
Вагомі успіхи банку традиційно визнають і в Україні, і за її межами 
впливові видання та експерти, рейтингові компанії, партнери та клієнти. 
Зокрема, у 2012 році Райффайзен Банк  удруге визнано найкращим банком в 
Україні у межах дослідження Eurasian Bank Survey 2012, яке проводиться 
виданням Business New Europe (bne) [57]. Його названо також найкращим 
недержавним банком України у межах рейтингу «30 найнадійніших установ 
банківського сектору», складеного журналом «Кореспондент» та 
інвестиційною компанією Dragon Capital. 
У рамках регулярних досліджень компанії GfK Ukraine Райффайзен 
Банк  у 2012 році отримав найвищу оцінку репутації серед українських 
банків, відзначався як лідер за рівнем задоволеності клієнтів та за 
привабливістю для потенційних клієнтів, а також був визнаний найкращим у 
наданні послуг корпоративним клієнтам. Банк зберіг за собою перше місце 
серед українських банків із західним капіталом у репутаційному рейтингу 
«Goodwill-фактор», який регулярно у минулому році складали компанія 
NOKs fishes та журнал «Власть денег» [57]. 
Міжнародна платіжна система Visa відзначила Райффайзен Банк  як 
«Банк високої платіжної культури та якісного клієнтського портфеля», а 
також визнала найкращим банком із продажу комерційних продуктів Visa у 
2012 році в Україні. У травні 2015 році Європейський банк реконструкції та 
розвитку вкотре відзначив Райффайзен Банк  як найактивніший банк-емітент 
35 
в Україні за програмою сприяння торгівлі (TFP) за результатами роботи в 
2014 році. 
Райффайзен Банк є провідним банком України, що пропонує приватним 
клієнтам широкий перелік банківських послуг, зокрема ‒ розміщення коштів 
на поточних і депозитних рахунках, платіжні картки міжнародних систем 
MasterCard International та Visa International (у тому числі − кредитні), грошові 
перекази в національній та іноземній валютах, споживче кредитування та 
багато інших [57]. Банк активно співпрацює з представниками малого та 
середнього бізнесу (річний обсяг реалізації до 5 млн. євро), надаючи їм 
повний перелік послуг для максимально ефективного розвитку бізнесу. 
Загальна кількість клієнтів банку на початок 2019 року ‒ близько 2,5 
млн. Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому 
розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки (інформаційні технології та 
операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), створені на рівні 
Центрального офісу та в регіонах [57].  
Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк  має чітке розмежування 
функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування 
клієнтів та сприяє зменшенню ризиків. Вищим органом комерційного банку є 
загальні збори акціонерів, що повинні проходити не рідше одного разу на рік. 
На ньому присутні представники всіх акціонерів банку на підставі 
довіреності. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на його розгляд 
питання, якщо в засіданні бере участь не менше трьох чвертей акціонерів 
банку. 
Загальне керівництво діяльністю банку здійснює Рада Національного 
банку. На нього покладаються також спостереження і контроль за роботою 
правління банку рис.2.1.  
36 
 Спостережна рада 
 
 Служба внутрішнього аудиту 
 
Вико навчий менеджмент/ Виконавчий менеджмент/ 
Безпека/Корпоративний Інформаційні технології/ Операційна підтримка 
 Ризик-менеджмент / 
бізнес Казначейський бізнес та Роздрібний бізнес  
Проблемні кредити 
 фінанси  Оксана Шевченко 
 
Г олова Правління  Роберт Коссманн 
Перший заступник голови Наталія Гуріна 
Володимир Лавренчук 
 Правління Герхард Бьош Департамент грошового 
Департамент правового обігу, інкасації коштів та 
 забезпечення та Департамент персоналу Департамент роздрібних Департамент каналів перевезення валютних 
інформаційної безпеки ризиків продажів та дистрибуції цінностей 
 Департамент виконавчого 
Служба охорони праці управління та комунікацій Департамент Департамент продуктів для Департамент 
 організаційного та 
корпоративних ризиків приватних клієнтів, 
Департамент підтримки ІТ маркетингу та процесного управління 
Гр упа регіонального систем 
Департамент інтегрованого менеджменту відносин з 
менеджменту 
ризик-менеджменту клієнтами Департамент операційного 
 Департамент розробки та сервісу 
Управління фізичної тестування програмного 
Департамент проблемних Департамент цифрового 
 безпеки забезпечення 
кредитів банкінгу Управління закупівель та 
контролю за потребами 
 Департамент Департамент планування та 
стратегії інформаційних Департамент проблемної Управління малого та 
корпоративних продуктів, заборгованості роздрібних мікробізнесу Офіс управління проектами 
парт нерства та продажів технологій 
клієнтів з нерухомістю 
 Департамент Казначейство 
Управління менеджменту Управління підтримки та 
корпоративних клієнтів активами обслуговування майна 
 Департамент 
Департамент бухгалтерського обліку, Управління 
 обслуговування контролю і звітності Департамент комплаєнсу 
адміністративного 
мультинаціональних обслуговування Київського 
 компаній та торгового Департамент контролінгу регіону 
фінансування та управління проектами 
Відділ адміністрування 
Управління депозитарної Управління інвестиційного трудових відносин 
діяльності банкінгу 
Рисунок 2.1 ‒ Структура управління  АТ «Райффайзен Банк » [57] 
37 
Склад ради визначає загальні вектори діяльності банку, формує проекні 
пропозиції кредитних планів банку, також затверджує плани формування 
доходної і витратної частини діяльності, обговорює та затвреджує джерела 
надходження прибутку банку, розглядає питання про відкриття і закриття 
структурних підрозділів (філій) банку та інші питання, що пов'язані з 
організацією діяльності банку, його взаємовідносинами з клієнтами і 
перспективним баченням розвитку. 
Правління є керуючою ланкою в діяльності комерційного банку, яка 
несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. 
Правління складається з голови правління (президента), його заступників 
(віце-президентів) і інших членів. Можна визначити коло повноважень 
кожного підрозділу. Комкреційний Банк складається також з певних 
підрозіділів які мають своє функціональне навантаження. Відділ 
економічного і фінансового аналізу – подає пропозиції про процентні ставки 
для затвердження Комітетом з управління активами і пасивами. Він в свою 
чергу, погоджує  процентні ставки при випуску векселів і ставки дострокової 
оплати векселів. 
Відділ по роботі з цінними паперами: проводить попередні переговори і 
укладає угоди з клієнтами; оформляє розпорядження на випуск векселів; 
формує пропозиції до Комітету з управління активами і пасивами за ставками 
дострокового обліку векселів; доводить до зацікавлених підрозділів 
затверджені ставки; оформляє випуск відповідно до Інструкції Векселі; отримує 
і систематизує інформацію про операції з векселями, передану з філій банку; 
веде єдиний реєстр векселів, випущених і банком і філіями; проводить 
переговори з клієнтами по оплаті векселів; приймає вексель у клієнтів; 
здійснює перевірку векселів; оформляє розпорядження в Відділ 
внутрішньобанківських операцій на платіж за векселями; здійснює контроль за 
дотриманням затверджених Комітетом з управління активами і пасивами 
процентних ставок і ставок дострокового викупу; здійснює контроль за 
виконанням угод; здійснює звірку даних з Відділом внутрішніх операцій; 
контролює ліміт на випуск векселів [57].  
38 
Відділ внутрішньобанківських операцій: здійснює бухгалтерський облік 
операцій з векселями на підставі розпорядження Відділу по роботі з цінними 
паперами; здійснює позабалансовий облік векселів і видає бланки векселів 
уповноваженому співробітнику Відділу по роботі з цінними паперами [. 
Відділ грошового обігу: отримує типографічні бланки векселів, 
перераховує, перевіряє їх нумерацію і якість виготовлення; видає бланки 
векселів уповноваженому співробітнику Відділу по роботі з цінними паперами. 
Операційний відділ: приймає бланки погашених векселів; отримує і 
знищує зіпсовані бланки векселів. 
Служба економічної безпеки – забезпечує захист економічних інтересів 
банку при випуску, продажу та погашення векселів у випадках виявлення 
недобросовісних або злочинних дій клієнтів і партнерів банку, а також у 
випадку загрози виникнення таких дій. 
Служба внутрішнього контролю: здійснює контроль і перевірку 
достовірності реєстру векселів; оцінює якість поточного контролю і взаємодії 
між підрозділами. 
Широкий перелік банківських послуг надаються клієнтам Райффайзен 
Банку  через загальнонаціональну мережу, до якої станом на кінець 2019 року 
входили 490 відділень. Мережа відділень включала: 
484 повнофункціональних відділення, які надають повний перелік 
банківських послуг усім групам клієнтів: приватним особам, клієнтам 
мікробізнесу, малого бізнесу та корпоративного сегменту; 
4 преміальних центри, які обслуговують фізичних осіб преміального 
сегменту, в тому числі 2 преміальних центри нового формату обслуговування; 
1 центр обслуговування корпоративних клієнтів (ЦОКК); 
1 комісійне відділення, яке обслуговує зарплатних та приватних клієнтів, 
здійснюючи касові та сервісні операції. 
Переважна більшість відділень Райффайзен Банку  є 
повнофункціональними, тобто вони надають повний перелік стандартних 
банківських послуг приватним та корпоративним клієнтам, а також малому та 
мікробізнесу. Крім того, у мережі банку працюють комісійні відділення на 
39 
території Державної митної служби України та у представництвах/магазинах 
компанії «МТС Україна» ‒ корпоративного клієнта банку [57]. 
Банк активно запроваджує проеку Branch Transformation, цілями та 
завданнями є: 
оновлення найпотужніших відділень Райффайзен Банку  у новому дизайні 
та новому функціональному концепті відповідно до сучасних потреб клієнтів; 
значне покращення досвіду та підвищення задоволеності клієнтів від 
співпраці з банком; 
впровадження змін моделей продажів та сервісу з використанням 
сучасних електронних пристроїв (планшетів, ноутбуків, POS-терміналів тощо) 
для забезпечення активного залучення нових клієнтів; 
збільшення продажів та просування онлайн-продуктів банку [22]. 
У рамках проекту трансформації продовжується впровадження нового 
концепту зони 24/7 як функціональної зони відділення для 
самообслуговування клієнтів та активної взаємодії працівників банку з 
клієнтами для їх залучення до користування банківськими онлайн-каналами 
сервісу. Зони 24/7 оснащені найновітнішими моделями банкоматів із широким 
переліком сервісів, що значною мірою сприяє загальній меті залучення 
клієнтів до користування каналами самообслуговування та покращення 
досвіду й задоволеності клієнтів від співпраці з банком. 
Станом на 31 грудня 2019 року зареєстрований статутний капітал банку 
сформований за рахунок випуску: 61 495 162 580 штук простих іменних акцій 
та 50 000 000 штук привілейованих акцій номінальною вартістю 0,10 грн 
кожна загальною номінальною вартістю 6 154 516 тисяч гривень. 
Райффайзен Банк  – приватне акціонерне товариство, акціонерами якого 
станом на 31 грудня 2019 року є: 304 юридичні особи; 109 625 фізичних осіб. 
Юридичним особам – акціонерам банку – належить 99,47% статутного 
капіталу, фізичним – 0,52%; власні акції, депозитарні установи, що не 
розкрили перелік власників акцій банку, – 0,01%. [20 ]. 
40 
Репутація банку отримала найвищу оцінку у 2019 році за результатами 
регулярного дослідження іміджу найбільших українських фінансових 
установ, яке здійснює компанія GfK Ukraine [53; 57].  
У 2019-му  році,  Райффайзен Банку  отримав низку відзнак як кращий 
банк в Україні – від впливових міжнародних та українських видань, 
рейтингових агенцій, експертів та партнерів. Так ,  Райффайзен Банк  отримав 
відзнаку «Кращий банк в Україні» в рейтингу: 
 міжнародного журналу фінансових ринків Euromoney та  журналу 
EMEA Finance у межах Europe Banking Awards;  
«Кращий банк у Центральній та Східній Європі» у рамках щорічного 
нагородження кращих фінансових інституцій Awards for Excellence;  
під час щорічного нагородження кращих банків світу World’s Best 
Banks виданням Global Finance.  
За результатами іншого рейтингового проекту Global Finance, яким 
було відзначено двадцятку кращих провайдерів послуг на валютному ринку 
серед 113 країн, Райффайзен Банк  нагороджено як «Кращого провайдера 
валютно-обмінних операцій в Україні».  
Райффайзен Банк  уже четвертий рік поспіль очолює рейтинг «Топ-20 
найнадійніших банків України» за версією журналу «Новое время» та 
інвестиційної компанії Dragon Capital. Рейтинг стійкості українських банків, 
який щоквартально складає портал «Мінфін», чотири квартали поспіль 
очолював Райффайзен Банк . Він став також лідером рейтингу життєздатності 
українських банків за версією порталу Mind. Як найнадійніший недержавний 
банк України Райффайзен Банк  було відзначено журналом «Гроші» в 
рейтингу надійності великих роздрібних банків [22]. Кращим недержавним 
банком країни він став і у рейтингу «50 провідних банків України–2019» 
компанії «Фінансовий клуб». За результатами цього рейтингу Райффайзен 
Банк  переміг і в номінаціях «Прибутковий банк», «Корпоративний банк» та 
«Валютний банк для бізнесу» серед іноземних банківських груп в Україні.  
Райффайзен Банк  знову отримав від Європейського банку 
реконструкції та розвитку (ЄБРР) нагороду «Найактивніший банк-емітент в 
41 
Україні», а також відзнаку «Найактивніший банк-емітент – Green Trade». Це 
стало можливим завдяки здійсненню Райффайзен Банком  найбільшої 
кількості операцій за запровадженою ЄБРР Програмою розвитку торгівлі 
(Trade Facilitation Programme, TFP), у тому числі за програмою Green TFP.  
У 2019 році Райффайзен Банк  продовжували відзначати і серед кращих 
роботодавців країни. Банк, зокрема, ввійшов у ТОП-20 найкращих 
роботодавців України за результатами дослідження Міжнародного кадрового 
порталу HeadHunter Україна. До того ж за версією журналу «Фокус» 
Райффайзен Банк  – у ТОП-3 найкращих банків-роботодавців України [22]. 
Райффайзен Банк , як і будь-яка організація, бажає досягти максимізації 
ефективності своєї діяльності, підвищувати прибутковість, тощо. Але варто 
пам'ятати про соціальну складову, яка передбачає якість наданих послуг, 
прозорість діяльності, високий рівнь безпеки та довіри, безпечні умови праці 
для персоналу, важливу роль має благодійність та спонсорство. Соціально 
відповідальність банку є необхідним елементом в умовах сталого розвитку 
суспільства. Відповідальність перед поживачами, персоналом, партнерами та 
суспільством безпесередьо впливає на рейтинг самого банку та довіру до 
нього. Материнська компанія банку в Австрії ‒ Райффайзен Банк 
Інтернаціональ АГ ‒ впроваджує свої стандарти ведення соціально 
відповідального бізнесу в усіх дочірніх банках у Центральній та Східній 
Європі, у тому числі й у Райффайзен Банку . Ділові стосунки та бізнес- етика 
регламентуються у банку власним Кодексом поведінки працівників [22]. 
Основний акцент у благодійній діяльності банку ‒ це підтримка 
дитячих закладів для сиріт та дітей із проблемних сімей, а також дитячих 
лікувальних закладів. Крім того, банк активно підтримує проекти, спрямовані 
на розвиток культури та духовності українців/ Інвестуючи в соціальні 
проекти, Райффайзен Банк  робить свій посильний внесок у підвищення 
добробуту українських громадян, впровадження новітніх технологій, 
розвиток освіти, культури, мистецтва [22]. 
У Райффайзен Банку  набирає обертів проект фінансової грамотності 
для молоді України. Дівчат та юнаків віком від 14 до 18 років банк запрошує 
42 
брати участь у безкоштовних тренінгах-семінарах «Кошти з розумом для 
юних дорослих». Метою проекту є підвищення обізнаності школярів та 
студентів щодо фінансових продуктів та послуг [22]. 
 
2.2 Аналiз фінансово-господарської діяльності банку  
 
У сучасних умовах розвитку банківської системи стратегічне планування 
та менеджмент  неможливо здійснити без аналізу. Для ефективного вирішення 
управлінських завдань, досягнення стійкого і прибуткового функціонування 
банку необхідне проведення всебічного як перспективного так і 
ретроспективного аналізу його діяльності на основі внутрішньої інформації та 
аналізу рентабельності банківських операцій та послуг, окупності операційних і 
неопераційних витрат, прибутковості функціонування окремих підрозділів 
тощо. Особливого значення аналіз фінансово-господарської діяльності має в 
умовах конкуренції на банківських ринках та нестабільної економічної ситуації. 
Основні показники фінансово-господарської діяльності АТ «Райффайзен 
Банк » за період з 2017 по 2020 роки наведено в таблиці 2.1. 
Згідно аналітичної таблиці 2.1 ключові балансові показники  АТ 
«Райффайзен Банк »  у 2020 році порівняно з 2019 роком продемонстрували 
наступні зміни: активи Банку виросли на 34,74% і склали 111,548 млрд. грн.; 
грошові кошти та їх еквіваленти показали приріст на 16,41% до 15,765 млрд. 
грн.; обсяг кредитів та заборгованості клієнтів скоротився 
на 2,82% до 46,015 млрд. грн.; інвестиції в цінні папери виросли в 5,39 разів до 
27,756 млрд. грн.; власний капітал залишився майже незмінним, зменшившись 
на 0,95% до 12,892 млрд. грн.; кошти клієнтів виросли на 32,08% і 
склали 88,163 млрд. грн.; зобов’язання збільшились на 41,40% до 98,656 млрд. 
грн. 
43 
Таблиця 2.1 – Основні показники фінансово-господарської діяльності АТ «Райффайзен Банк » (тис. грн.) 
Показник 2017 р 2018 р 2019 р 2020 р 
тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. % Темп приросту, % 
Кошти банків 1072243 697373 209055 238193 113,9 13,94 
Кошти клієнтів 52302458 58405951 66748547 88163376 132,1 32,08 
Зобов’язання всього: 62109740 62434391 69770440 98656244 141,4 41,40 
Статутний капітал банку 6154516 6153411 6154516 6154516 100,0 0,00 
Власний капітал всього: 10822080 11691093 13015808 12891676 99,0 -0,95 
Грошові кошти та їх еквіваленти 10297228 10362053 13542570 15765353 116,4 16,41 
Кредити та заборгованість клієнтів 45381119 46829034 47352398 46014963 97,2 -2,82 
Інвестиційні цінні папери 3455556 3570498 5149422 27756192 539,0 439,02 
Основні засоби та нематеріальні активи 2450048 2769574 3769339 4025137 106,8 6,79 
Активи всього: 70504354 73312830 82786248 111547920 134,7 34,74 
Джерело: [8; 20; 22; 53; 57] 
 
44 
Розглянемо більш детально динаміку основних показників фінансово-
господарської діяльності АТ «Райффайзен Банк » та розрахуємо асолютні та 
відносні показники росту та приросту. Аналіз динаміки обсягу коштів банку 
наведено в таблиці 2.2 та рис.2.2. 
 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз динаміки обсягу коштів банку, тис.грн 
Роки Кошти Абсолютні показники Темп росту, % Темп приросту, % 
банків, 
Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
тис.грн,  
2017 1072243 ‒ – – – – – 
2018 697373 -374870 -374870 65,04 65,04 -34,96 -34,96 
2019 209055 -863188 -488318 19,50 29,98 -80,50 -70,02 
2020 238193 -834050 29138 22,21 113,94 -77,79 13,94 
 
У фінансовій звітності банку «Кошти банкiв» мають також іншу назву 
«Заборгованiсть перед кредитними установами», тому динаміка на зменшення 
є позитивним явищем. 
1200000
1072243
1000000
800000
Кошти банків, 697373
600000
тис.грн
400000
200000 209055 238193
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.2 ‒ Динаміка обсягу коштів банків 
 
Середньорічний темп росту розраховується за наступною формулою: 
 
                                    Т  n1T1 *T2*...*Tn                                           (2.1) 
45 
 
де n– кількість років, 
T– коефіцієнти 
Т  3 0,6504*0,2998*1,139  0,6056  
 
Tпр = 60,56 – 100 = -39,44 % – середньорічний темп зменшення 
коштів банку.  
Проведені аналітичні розрахунки свідчать про те, що для регулювання 
своєї ліквідності банк в значних обсягах залучає міжбанківські кредити, що, 
зважаючи на нестабільність і ціну даного ресурсу, є не дуже позитивним. 
Таким чином, банку слід відмовитися від агресивної політики і перейти до 
більш поміркованої, консервативної, як в плані залучення ресурсів, так і в 
плані їх розміщення. 
Важливим є аналіз динаміки коштів клієнтів, що свідчить про 
ефективність  політики банку (табл.2.3, рис.2.3). 
 
Таблиця 2.3 ‒ Аналіз динаміки коштів клієнтів, тис.грн 
Роки Кошти Абсолютні показники Темп росту, % Темп приросту, % 
клієнтів, 
Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
тис.грн,  
2017 52302458 – – – – – – 
2018 58405951 6103493 6103493 111,67 111,67 11,67 11,67 
2019 66748547 14446089 8342596 127,62 114,28 27,62 14,28 
2020 88163376 35860918 21414829 168,56 132,08 68,56 32,08 
 
До коштів клієнтів включені строкові депозити фізичних осіб. 
 
Середньорічний темп росту склав: 
 
46 
Т  3 1,1167*1,1428*1,13208 1,13  
 
Tпр = 113 – 100 = 13 % – середньорічний темп більшення коштів 
клієнтів. 
Середньорічний темп приросту свідчить, що упродовж аналітичного 
періоду з 2017 по 2020 роки  відбулося зростання ресурсної бази за рахунок 
коштів клієнтів. На кінець 2020 року обсяг коштів, залучених у клієнтів – 
фізичних  осіб, становив 88,16 млрд. грн. [8]. Зростання коштів (на 13 % ) 
відбулося завдяки приросту залишків на рахунках корпоративних та приватних 
клієнтів, іщо свідчить про високий рівень довіри до банку (рис. 2.3). 
 
100000000
88163376
80000000
66748547
Кошти клієнтів, 60000000 58405951
52302458
тис.грн 40000000
20000000
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.3 ‒ Динаміка обсягу коштів клієнтів 
 
У результаті активної діяльності банку по залученню коштів від клієнтів 
у підсумку, в 2019 році фінансові результати діяльності банків продовжили 
бити рекорди: рентабельність активів зросла до 4,4% з 1,7%, а рентабельність 
капіталу – до 34,2% із 14,7%.  Обсяг ресурсної бази Райффайзен Банку  
протягом 2019 року зріс на 8,3 млрд грн або на 14,2% рік до попереднього року 
за рахунок приросту залишків на рахунках корпоративних та приватних 
клієнтів. Так, на кінець звітного періоду обсяг коштів, залучених у клієнтів – 
фізичних та юридичних осіб, становив 66,7 млрд грн. Збереження високого 
рівня довіри до банку з боку клієнтів котрий рік поспіль підтверджується 
47 
показниками ринкової позиції Райффайзен Банку  за залишками коштів на 
рахунках клієнтів: за обсягом коштів на гривневих рахунках фізичних та 
юридичних осіб на кінець 2019 року банк займає третє та четверте місця, 
відповідно [22]. Отже, можна відмітити, що діяльність банку була досить 
ефективною, оскільки спостерігається позитивна динаміка. 
Таблиця 2.4 ‒ Аналіз динаміки зобов’язань банку, тис.грн 
Роки зобов’язання Абсолютні показники Темп росту, % Темп приросту, % 
банку, 
Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
тис.грн,  
2017 62109740 – – – – – – 
2018 62434391 324651 324651 100,52 100,52 0,52 0,52 
2019 69770440 7660700 7336049 112,33 111,75 12,33 11,75 
2020 98656244 36546504 28885804 158,84 141,40 58,84 41,40 
 
За результатами аналітичної таблиці 2.4 спостерігаємо помірно зростаючу 
динаміку рівня забов’язань банку. Так, у 2020 році в порівнянні з 2017 роком 
темп приросту склав 58,84%, а з 2019 – 12,33 %. 
120000000
100000000 98656244
80000000
Зобов'язання 69770440
60000000 62109740 62434391
банку, тис.грн
40000000
20000000
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.4 ‒ Динаміка зобов’язань банку 
 
Середньорічний темп росту склав: 
 
Т  3 1,0052*1,1175*1,4140 1,1667  
48 
 
Tпр = 116,67 – 100 = 16,67 % – середньорічний темп збільшення 
зобов’язань банку. 
 
Cпостерігаємо зріст зобов’язань банку на рівні 16,67%. Це свідчить про те, 
що банк ефективно будує роботу депозитного відділу, проводить заходи, які 
забезпечують зростаючу динаміку рівня залучення ресурсів.  
Проаналізуємо структуру зобов’язань АТ «Райффайзен банк » за період 
2020–2021 рр. табл.2.5. 
Таблиця 2.5 – Аналіз структури зобов’язань АТ «Райффайзен банк » 
за період 2020–2021 рр. [8; 22; 57] 
Показники 2020 2021 Абсолютне Темп 
відхилення, приросту, 
тис. грн % тис. грн % 
тис. грн % 
1. Кошти фізичних 11639185 2,83 23362249 5,03 11723064 100,72 
осіб 
до запитання 5330831 1,29 15931909 3,43  198,86 
строкові 6308354 1,53 7430340 1,60 10601077 17,79 
депозити 
2. Кошти юридичних 28064554 6,82 32939032 7,10 1121986 17,37 
осіб 
до запитання 24304677 5,90 26692077 5,75 4874478 9,82 
строкові депозити 3759877 0,91 6246954 1,35 2387400 66,15 
3. Кошти бюджету 0 0,00 0 0,00 2487077 0,00 
та позабюджетних 
фондів 
4. Кошти інших 269177 0,07 226120 0,05   
банків 
до запитання 269177 0,07 226120 0,05 0 0 
строкові депозити 0 0,00 0 0,00 0 0,00 
(кредити) НБУ 
комерційних 0 0,00 0 0,00 0 0,00 
банків 
5. Цінні папери 0 0,00 0 0,00 0 0,00 
ощадні сертифікати 0 0,00 0 0,00 0 0,00 
прості векселі 0 0,00 0 0,00 0 0,00 
49 
Показники 2020 2021 Абсолютне Темп 
відхилення, приросту, 
6. Іншим кредиторам 2182891 0,53 1455054 0,31 –727837 –33,34 
тис. грн % 
(кредиторська 
заборгованість) 
7. Інші зобов’язання 369600968 89,76 406254593 87,51 36653626 9,92 
Джерело: [8; 22;57] 
 
Аналіз структури зобов’язань дозволяє зробити висновок про те, що темп 
приросту коштів, вкладених фізичними особами склав 100,72 % , на 17,37 % 
зросла кількість вкладів юридичних осіб, з яких кількість строкових депозитів 
зросла на 66,15%. Основним джерелом залучення коштів до банку являються 
кошти фізичних осіб до запитання, приріст яких становить 198,86%. При цьому, 
кредиторська заборгованість банку знизилась на 727837 тис. грн, тобто на 
33,34%. Таким чином ресурсна база банку поповнюється в більші мірі за 
рахунок вкладів коштів фізичними та юридичними особами, а не за рахунок 
кредитів інших банків. 
Проаналізуємо динаміку власного капіталуза період з 2017 по 2020 рік 
(табл.2.6, рис.2.5). Власний капітал банку – це грошові кошти, що внесені 
акціонерами, а також кошти, утворені в процесі діяльності банку, з метою 
забезпечення його економічної самостійності й фінансової стійкості [32].  
 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз динаміки власного капіталу банку, тис.грн 
Роки Власний Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, % 
капітал банку, показники 
тис.грн,  Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
2018 10822080 – – – – – – 
2019 11691093 869013 869013 108,03 108,03 8,03 8,03 
2020 13015808 2193728 1324715 120,27 111,33 20,27 11,33 
2021 12891676 2069596 -124132 119,12 99,05 19,12 -0,95 
 
Позитивна динаміка зростання власного капіталу свідчить про те, що 
банк ефективно формував та розподіляв прибуток, отриманий в основному від 
50 
надання позичок. Негативна тенденція спостерігається в 2020 році, який 
показав зменшення власного капіталу банку на 0,95% порівняно з 2019 роком. 
 
Т  3 1,0803*1,1133*0,9905 1,0601  
Tпр = 106,01 – 100 = 6,01 % – середньорічний темп збільшення власного 
капіталу банку. 
 
14000000
13015808 12891676
12000000 11691093
10822080
10000000
Власний капітал 8000000
банку, тис.грн 6000000
4000000
2000000
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.5 ‒ Динаміки власного капіталу банку 
 
Загальний обсяг власного капіталу за даний період збільшився на 6,01 %, 
це було зроблено за рахунок нерозподіленому прибутку за результатами 
діяльності у  період з 2017 по 2020 роки.  
Індикатором забезпечення реалізації захисної функції власного капіталу 
банку є дотримання нормативу Н2. Норматив адекватності регулятивного 
капіталу АТ «Райффайзен Банк » (Н2) станом на 01.01.2021 порівняно з 
01.01.2020 знизився на 1,09 п.п. і склав 18,04%, що було на 8,04 п.п. вище за 
встановлене НБУ нормативне значення, але на 3,94 п.п. менше, ніж середнє 
значення даного нормативу по банківській системі України [21]. 
Важливою складовою аналізу фінансово-господарської діяльності банку є 
аналіз динаміки кредитів та забогованості клієнтів банку (табл.2.7, рис.2.6) 
 
51 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз динаміки обсягу кредитів та заборгованість клієнтів 
банку, тис.грн 
Роки Кредити та Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, % 
заборгованість показники 
клієнтів Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
банку, 
тис.грн,  
2017 45381119 – – – – – – 
2018 46829034 1447915 1447915 103,19 103,19 3,19 3,19 
2019 47352398 1971279 523364 104,34 101,12 4,34 1,12 
2020 46014963 633844 -1337435 101,40 97,18 1,40 -2,82 
Упродовж 2017-2019 рр спостерагалася тенденція до зростання кредитів 
та заборгованість клієнтів банку. 
50000000
47352398
45381119 46829034 46014963
40000000
Кредити та 
заборгованість 30000000
клієнтів банку, 20000000
тис.грн
10000000
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.6 ‒  Динаміка кредитів та заборгованість клієнтів банку 
 
Середньорічний темп росту склав: 
 
Т  3 1,0319*1,0112*0,9718 1,005  
 
Tпр = 100,5 – 100 = 0,5 % – середньорічний темп збільшення кредитів та 
заборгованості клієнтів банку. 
 
52 
Кредити та заборгованість клієнтів банку це вилучені з обороту кошти, 
які упродовж аналізованого періоду мають тенденції до зростання, тому 
необхідно скорочувати саме заборгованість клієнтів, проте ця проблема не є 
загрозливою, оскільки частка її не значна. 
 
Таблиця 2.8 ‒  Аналіз динаміки обсягу інвестиційних цінних паперів 
Роки Інвестиційні Абсолютні показники Темп росту, % Темп приросту, % 
цінні 
Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
папери, 
тис.грн,  
2017 3455556 – – – – – – 
2018 3570498 114942 114942 103,33 103,33 3,33 3,33 
2019 5149422 1693866 1578924 149,02 144,22 49,02 44,22 
2020 27756192 24300636 22606770 803,23 539,02 703,23 439,02 
Відбулося зростання портфелю інвестиційних цінних паперів зокрема 
на 24300636  тис. грн порівняно з 2017 роком, найбільший приріст склав у 
2020 році порівняно з 2019 роком і склав 22606770 тис.грн, у відсотковому 
значенні – 439,02%, при цьому АТ «Райффайзен банк » не інвестував кошти 
в асоційовані та дочірні компанії. 
30000000
27756192
25000000
Інвестиційні 20000000
цінні папери, 15000000
тис.грн 10000000
5000000 5149422
3455556 3570498
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.7 ‒ Динаміка обсягу інвестиційних цінних паперів 
 
Середньорічний темп росту склав: 
53 
Т  3 1,0333*1,4422*5,3902  2,003  
 
Tпр = 200,3 – 100 = 100,3 % – середньорічний темп збільшення 
інвестиційних цінних паперів банку. 
Таким чином, можна з впевнено стверджувати, що драйверами росту 
активів банку у 2020 році (табл. 2.8, рис.2.8) стали інвестиційні цінні папери, 
обсяг яких в аналізованому періоді збільшився на 255798 тис. грн. (станом на 
01.01.2021 портфель інвестиційних цінних паперів Банку переважно складався 
з ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ) [21]. 
У сучасних умовах важливим аналітичнпроблемм напрямом є аналіз 
банківських активів та їх якості як важливої передумови та бази визначення 
ефективності діяльності банку. Наявність негативної динаміки та 
розбалансованої структури активів є однією з загроз комерційних банків 
України. Неякісне управління активами  призводять до від'ємного фінансового 
результату, що безпосередньо впливає на його конкурентоспроможність. 
Розглянемо  динаміки активів АТ «Райффайзен банк » табл.2.9, рис.2.8. 
 
Таблиця 2.9 ‒ Аналіз динаміки активів банку, тис.грн. 
Роки  Активи Абсолютні показники Темп росту, % Темп приросту, % 
всього, 
Базисні  Ланцюгові Базисні Ланцюгові Базисні Ланцюгові 
тис.грн,  
2017 70504354 – – – – – – 
2018 73312830 2808476 2808476 103,98 103,98 3,98 3,98 
2019 82786248 12281894 9473418 117,42 112,92 17,42 12,92 
2020 111547920 41043566 28761672 158,21 134,74 58,21 34,74 
 
За розміром активів Райффайзен Банк  кілька років поспіль займає 5 
місце в банківській системі України. Протягом 2019 року відбулося зростання 
розміру активів банку, які в цілому збільшилися порівняно з попереднім роком 
54 
на 9,4 млрд грн або на 12,9% та станом на кінець звітного року досягли 82,8 
млрд грн. [22]. 
 
120000000
111547920
100000000
80000000 82786248
Активи всього, 70504354 73312830
60000000
тис.грн
40000000
20000000
0
2017 2018 2019 2020
роки
 
Рисунок 2.8 ‒ Динаміка активів банку 
 
У 2020 році АТ «Райффайзен Банк » продовжив нарощувати масштаби 
своєї діяльності, продемонструвавши хороші темпи приросту активів та 
зобов’язань. Середньорічний темп росту склав: 
 
Т  3 1,0398*1,1292*1,3474 1,1652  
 
Tпр = 116,52 – 100 = 16,52 % ‒ середньорічний темп збільшення активів 
банку. 
Резюмуючи, можна сказати, що динаміка активів є відповідною 
основним принципам і векторам діяльності банку, але розвиток активів у 
подальшому потребує їх безперевного коригування у напрямі підвищення 
питомої ваги кредитно-інвестиційного портфелю й уповільнення темпів 
нарощення основних засобів та інших активів. 
Важливим в діяльності банку є те, що в січні 2021 року між АТ 
«Райффайзен Банк » та групою ЄІБ, що складається з Європейського 
інвестиційного банку та Європейського інвестиційного фонду, було підписано 
55 
нову угоду про збільшення ліміту фінансування до 176,3 млн. євро. Збільшення 
ліміту розширює можливості фінансування українських підприємств – 
представників малого та середнього бізнесу, даючи гарантію в розмірі 70% за 
кожну позику. Попередній ліміт становив 69 млн. євро та був повністю 
використаний АТ «Райффайзен Банк » для підтримки своїх клієнтів [43]. 
 
Таблиця 2.10 – Основні нормативи АТ «Райффайзен Банк », тис. грн., % 
Показник Нормативне 01.01.2021 01.01.2020 
значення 
по системі банк по системі банк 
Регулятивний капітал >200 млн. 182 283,6 10 474 033 – 10 674 030 
(Н1) 
Норматив адекватності >10% 21,98% 18,04% 19,66% 19,13% 
регулятивного капіталу 
(Н2) 
Норматив достатності >7% 15,67% 11,91% 13,50% 11,87% 
основного капіталу (Н3) 
Норматив >60% 86,82% 88,40% 94,35% 81,96% 
короткострокової 
ліквідності (Н6) 
Норматив коефіцієнта >100% – 286,15% – 197,66% 
покриття ліквідністю за 
всіма валютами (LCRвв) 
Норматив коефіцієнта >100% – 467,56% – 196,26% 
покриття ліквідністю в 
іноземній валюті 
(LCRів) 
Норматив <25% 19,14% 15,12% 17,61% 10,43% 
максимального розміру 
кредитного ризику на 
одного контрагента (Н7) 
Норматив великих <800% 87,39% 64,82% 105,00% 20,66% 
кредитних ризиків (Н8) 
Джерело: [8; 20; 22; 53; 57] 
 
Оцінку фінансово-господарської діяльності банку АТ «Райффайзен Банк 
» доцільно продовжити на основі аналізу економічних нормативів діяльності 
банків (табл.2.10), за допомогою яких в Україні забезпечується стабільна 
діяльність банків та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками, 
а також запобігається неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу 
56 
через ризики, що притаманні банківській діяльності. Економічні нормативи є 
регуляторною базою банківської системи. Існуючі нормативи поділяються на: 
1. Нормативи капіталу: мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), 
(не менше 200 млн грн.); адекватність (достатність) регулятивного капіталу 
(Н2), (не менше 10%); достатність основного капіталу (Н3), (не менше 7%)[21]. 
2. Нормативи ліквідності: короткострокова ліквідність (Н6)(не менше 
60%); коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в 
іноземній валюті (LCRIB); коефіцієнт чистого стабільного фінансування 
(NSFR) [21]; 
3. Нормативи кредитного ризику: максимальний розмір кредитного 
ризику на одного контрагента (Н7), (не більше 25%); великі кредитні ризики 
(Н8), (не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу банку); 
максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з 
банком особами (Н9), (не більше 25%) [21]. 
Регулятивний капітал АТ «Райффайзен Банк » (Н1) за період з 01.01.2020 
по 01.01.2021 зменшився на 1,87% і склав 10,474 млрд. грн. Проте, не зважаючи 
на зменшення, станом на 01.01.2021 Н1 Банку в 52,4 разів перевищував 
встановлене НБУ граничне значення для даного нормативу (на рівні 200 млн. 
грн.). Норматив достатності основного капіталу Банку (Н3) за період з 
01.01.2020 по 01.01.2021 показав приріст на 0,04 п.п. до 11,91%, що було на 
4,91 п.п. вище за встановлене НБУ граничне значення (на рівні 7%), але на 3,76 
п.п. менше, ніж середньо-ринкове значення даного нормативу [43]. 
Станом на 01.03.2021 Н1 Банку виріс до 11,557 млрд. грн., Н2 збільшився 
до 21,14%, а Н3 виріс до 12,62%. Таким чином, станом на початок березня 2021 
року АТ «Райффайзен Банк » продовжував підтримувати хороший рівень 
забезпеченості регулятивним та основним капіталом, що підтверджують 
значення відповідних нормативів Банку (Н1, Н2 та Н3) [43]  
Серед позитивних моментів варто зазначити, що АТ «Райффайзен 
Банк»  має високий рівень зовнішньої підтримки, яку, за необхідності, можуть 
надати його ключові акціонери - Raiffeisen Bank International та ЄБРР. 
57 
За період з 01.01.2020 по 01.01.2021 норматив короткострокової 
ліквідності АТ «Райффайзен Банк » (Н6) виріс на 6,44 п.п. до 88,40%, норматив 
коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRвв) збільшився на 
88,49 п.п. до 286,15%, а норматив коефіцієнта покриття ліквідністю в іноземній 
валюті Банку (LCRів) – на 271,30 п.п. до 467,56%. Таким чином, станом на 
01.01.2021 Н6 Банку на 28,40 п.п. перевищував встановлене НБУ граничне 
значення та був на 1,58 п.п. вищим за середньоринковий показник, LCRвв 
Банку був в 2,86 рази вищим за встановлене регулятором мінімальне значення, 
а норматив LCRів Банку в 4,68 рази перевищував встановлений НБУ граничний 
рівень. Додатково Агентство зазначає, що станом на 01.03.2021 Н6 Банку 
збільшився до 88,95%, LCRвв виріс до 346,71%, а LCRів становив 333,76%. 
Таким чином, станом на початок березня 2021 року АТ «Райффайзен Банк » був 
дуже добре забезпечений ліквідністю, про що свідчать нормативи Н6, LCRвв та 
LCRів Банку, які істотно перевищували встановлене НБУ мінімально 
необхідне значення [43]. 
Таким чином, фінансово-економічний стан АТ «Райффайзен банку » є 
стабільно високим, про що свідчить зростання обсягу активів, зобов’язань та 
власного капіталу. Більшість із аналізованих показників знаходяться в межах 
оптимальних значень, а решта – хоча і відхиляється від оптимальних, мають 
тенденцію до покращення. АТ «Райффайзен Банк » має високий рівень 
ліквідності і спостерігається позитивна динаміка, банк постійно працює над 
нарощенням рівня прибутковості. Висока ділова активність банку всіляко 
сприяє цьому процесу. В цілому банк є достатньо надійним, захищеним та 
стабільним, оскільки нормативи, встановлені Національним банком України 
виконуються в повному обсязі.  
 
2.3 Аналiз доходів та витрат банку 
 
Прооведення аналітичних досліджень формування доходів і витрат є 
одним з вагомих напрямів прогнозної та планової діяльності банку, оскiльки 
58 
дозволяє на пiдставi проведеного аналiзу здiйснювати контроль за 
рентабельнiстю банкiв, рiвнем витрат банкiвських установ, формувати та 
коригувати плани подальшої діяльності тощо.  
Методологiя аналiзу доходiв та витрат комерцiйного банку побудована за 
такими напрямками [74, c. 63]:  
аналiз динаміки рядiв абсолютних показникiв доходiв та витрат за 
декiлька звiтних перiодiв – «горизонтальний аналiз», ґрунтується на теорiї 
базових iндексiв;  
аналiз динаміки структури агрегованих абсолютних показникiв доходiв та 
витрат за декiлька звiтних перiодiв – «вертикальний аналiз», грунтується на 
теорiї ланцюгових iндексiв;  
коефiцiєнтний аналiз вiдносних показникiв доходностi, витратностi та 
прибутковостi банку;  
факторний аналiз впливу змiни основних агрегатiв банкiвського балансу 
на змiну коефiцiєнтних показникiв ефективностi роботи банку [74].  
 
Таблиця 2.11 ‒ Аналіз структури доходів АТ «Райффайзен Банк » за 2017-
2019 роки 
 2017 р. 2018 р. 2019 р. Відхилення 
Види доходів 2019/2017 
тис.грн Частка, % тис.грн Частка, % тис.грн Частка, Абс., Відн., 
% тис. грн. % 
Процентні 
6163329 67,71 7039151 64,36 7303721 61,99 1140392 15,6 
доходи 
Комісійні 
2408870 26,46 2942938 26,91 3831349 32,52 1422479 37,1 
доходи 
Торгівельний 
358152 3,93 796628 7,28 480758 4,08 122606 25,5 
дохід 
Інші банківські 
операційні 172019 1,89 159217 1,46 166400 1,41 -5619 -3,4 
доходи 
Усього доходів 9102370 100,00 10937934 100,00 11782228 100 2679858 22,7 
Джерело: [8] 
Проаналiзуємо доходи та витрати АТ «Райффайзен Банк » за названими 
вище напрямками. Аналіз доходів банку починається з оцінки виконання плану 
і змін у структурі доходів через зіставлення даних за звітний період з 
59 
плановими даними, а також фактичними даними за відповідний період 
минулого року. Аналіз структури доходів передбачає також визначення частки 
відповідних груп доходів у загальній їх сумі [58]. 
Детальніше проаналізуємо структуру доходів АТ «Райффайзен Банк » за 
2017-2019 роки і представимо отримані результати в табл. 2.11. 
Виходячи з даних табл. 2.10 можемо зробити висновок, що за 
аналізований період доходи банку збільшилися на 22,7 % переважно за рахунок 
збільшення комісійних та процентних доходів, які протягом 2017-2019 років 
збільшилися відповідно на 37,1% та 15,6%. У 2019 році порівняно з 2018 різко 
зменшився торгівельний дохід, а саме на 315879 тис. грн., інші банківські 
операційні доходи також порівняно з 2017 роком зменшились на 3,4%. Графічно 
представимо частку видів доходів в структурі доходів банку на рис.2.9. 
Отже, ми бачимо, що процентні доходи займають вагому частку в 
загальній структурі доходів банку і складають приблизно 62-67,7%,  комісійні 
доходи ‒ близько 26,5-32,5 %, а частка торгівельних доходів та інших 
операційних доходів коливається в межах 3,9-7,2 % та 1,5-1,9 % відповідно. 
 
Процентні доходи
4,08 1,41
Комісійні доходи
32,52
Торгівельний дохід
61,99
Інші банківські операційні
доходи
 
Рис. 2.9 ‒ Частка видів доходів в структурі доходів АТ «Райффайзен 
Банк» за 2019 р. 
 
Виходячи з результатів проведеної аналітики можна зробити висновок, що 
більшу частину доходів банку становлять процентні доходи, що свідчить про 
60 
використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку, 
а саме: доходи за операціями з коштами, розміщеними в інших банках, доходи 
за кредитами і депозитами наданими юридичним та фізичним особам, а 
найменшу частину доходів банку складають інші банківські операційні доходи, 
що свідчить про недостатню операційну діяльність банку операцій з іншими 
установами та філіями банку (окрім інвестиційної та фінансової діяльності), 
також незначна кількість доходів отримано від дивідендів, штрафів та від 
операційного лізингу. Загалом динаміка доходів АТ «Райффайзен Банк » за 
2017-2019 рр. є позитивною, про що свідчать результати проведених 
розрахунків в таблиці 2.10. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про 
необхідність наступних заходів, що сприяють покращити стан доходів банку: 
дослідити та виявити джерела додаткових доходів банку, до яких можна 
віднести зростання процентних та інших дохідних активів, зміну загального 
рівня процентної ставки за активними операціями, запровадити зміни до 
структури дохідних активів шляхом підвищення питомої ваги ризикових 
кредитів. 
За підсумками діяльності в 2020 році прибуток АТ «Райффайзен Банк » 
склав 4,075 млрд. грн., що на 15,71% менше ніж прибуток Банку за 2019 рік. 
При цьому, ключові статті доходів АТ «Райффайзен Банк » продемонстрували 
позитивну динаміку. Зокрема, процентний дохід Банку збільшився на 0,70%  та 
склав 7,354847 млрд.грн  , а чистий комісійний дохід виріс на 18,20% та склав 
4,528 млрд.грн. [8; 20; 22; 53; 57]]. 
Одержуванi банком доходи повиннi покривати його витрати i 
створювати прибуток. Частина доходiв банку iде на створення резервiв 
покриття потенцiйних ризикiв. Банк має забезпечити як достатнiсть обсягу 
доходiв покриття своїх витрат, так й ритмiчне їх надходження. Проаналiзуємо 
достатнiсть доходiв для покриття витрат АТ «Райффайзен Банк »  за 
допомогою наступних показникiв (табл.2.12) [83, c.29-30]:  
 
 
 
61 
Таблиця 2.12 – Аналiз показникiв достатностi доходiв для покриття 
витрат АТ «Райффайзен Банк »  
Показники 2017 2018 2019 2020 
Коефiцiєнт достатностi ЧПД для покриття 
1, 023 1, 102 1, 205 1, 280 
можливих збиткiв за кредитними операцiями 
Коефiцiєнт достатностi основних доходiв для 
1, 749 2, 389 1, 599 1, 624 
покриття витрат на забезпечення дiяльностi 
Спiввiдношення темпiв росту/зменшення 
1, 040 0, 994 1, 033 1, 025 
процентних доходiв та витрат 
Джерело: складено автором на основі [8; 20; 22; 53; 57] 
ЧПД
Кд _ЧПД  ,                                    (2. 10) 
Ркр
 
де Кд_ЧПД – коефiцiєнт достатностi ЧПД для покриття можливих збиткiв 
за кредитними операцiями;  
ЧПД – чистий процентний дохiд;  
Ркр – резерви за кредитними операцiями. 
 ЧПД ЧКД
Кдд  ,                                  (2. 11) 
ЗАВ
 
де Кдд – коефiцiєнт достатностi основних доходiв для покриття витрат 
на забезпечення дiяльностi;  
ЧПД – чистий процентний дохiд;  
ЧКД – чистий комiсiйний дохiд;  
ЗАВ – загально адмiнiстративнi витрати.  
 
ПД1/ ПД0
 Кд / в  ,                                           (2. 12) 
ПВ1/ ПВ0
 
Кд/в – спiввiдношення темпiв росту/зменшення процентних доходiв та 
витрат;  
ПД1, ПД0 – процентнi доходи в звiтному та базисному перiодах;  
ПВ1, ПВ0 – процентнi доходи в звiтному та базисному перiодах.  
62 
Так, за перiод, що аналiзується коефiцiєнт достатностi ЧПД для покриття 
можливих збиткiв за кредитними операцiями не тiльки не перевищує одиницю, 
але й має тенденцiю до збільшення: так за 2017 рiк вiн становить 1, 023, а на 
01.01.2021 р. ‒ 1, 280. Це свiдчить про прибуткову дiяльностi банку.  
Коефiцiєнт достатностi основних доходiв для покриття витрат на 
забезпечення дiяльностi за 2017-2020 рр. перевищує нормативне значення (>1, 
5). I на 01.01.2016 року становить 1,599. Але вже у 2020 році цей показник 
зскоротився однак також досягає оптимального значення цього показника. 
Отже, за аналiзований перiод Райффайзен Банком встановлено достатнiй 
розмiр основних доходiв для покриття витрат на зебезпечення дiяльностi.  
Спiввiдношення темпiв росту процентних доходiв та витрат за перiод 
приблизно вiдповiдають одне одному. За виключенням тiльки 2020 року, коли 
витрати зростають бiльш швидкими темпами, нiж доходи Райффайзен Банк .  
Таким чином, за підсумками аналізу за період з 2017 по 2020 роки АТ 
«Райффайзен Банк » наростив ключові статті своїх доходів та згенерував 
вагомий обсяг прибутку, що високо оцінюється експертами та дозволяє Банку 
навіть в умовах впливу карантинних обмежень та зниження рівня ділової 
активності в країні займати високі рейтинги серед банків України, що  свідчить 
про успішну фінансову політику банку. 
 
 
63 
 
РОЗДІЛ 3.  НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ 
БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  
  
3.1. Технології розвитку нових видів безготівкових розрахунків  
  
Одним із напрямів євроінтеграції української економіки, зокрема 
банківської системи, є гармонізація українського платіжного простору з 
європейським. Саме у цьому контексті відбувається процес адаптації всіх 
клієнтських рахунків українських банків до міжнародних стандартів.  
Стандартна система банківського рахунку – необхідний елемент 
ефективного банківського середовища кожної країни, що сприяє своєчасному 
та безперебійному здійсненню розрахунків. У країнах ЄС це міжнародний 
номер банківського рахунку IBAN. Кожна країна встановлює структуру номеру 
рахунку IBAN самостійно, керуючись вимогами стандарту ISO 13616.   
У зв’язку з цим, протягом 2019 р. НБУ запроваджує IBAN в Україні [412, 
414], що дає змогу гармонізувати український платіжний простір з 
європейським та сприятиме подальшій модернізації системи електронних 
платежів НБУ. Впровадження IBAN в Україні відбувається відповідно до 
Постанови Правління НБУ № 162 від 28.12.2018 р. «Про запровадження 
міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» [15] та 
Постанови Правління НБУ № 41 від 22.02.2019 р. «Про внесення зміни до 
постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 
162» [19].   
Відповідно, застосування IBAN стає обов’язковим для всіх клієнтів всіх 
українських банків під час здійснення переказів коштів як у національній, так і 
в іноземній валюті, в тому числі під час транскордонних переказів. Таким 
чином, всі перекази мають здійснюватись виключно з використанням IBAN.   
 
 
64 
 
 
Пріоритетні напрями розвитку банківської системи України в умова розвитку 
 інформатизації 
 
 
 Безготівкові Електронні кредитні 
Криптовалюти 
 розрахунки платформи 
 
 
Заходи держави щодо розвитку банківської системи України в контексті реалізації 
 забезпечення банківської безпеки 
 
 
У короткостроковій 
 - Розвиток нормативної 
Підтримка пріорітетних перспективі – позиція 
бази з регулювання Р2Р-
 видів безготівкових нейтралітету (розяснення) у 
кредитування, окреслення 
  рахунків: середньостроковій 
відповідальності та 
- Приватні транскордонні перспективі: 
 повноважень кредиторів та 
грошові перекази - Внесення змін у 
 позичальників, визначення 
- Прийняття платежів законодавство у сфері 
 стандартизованих підходів 
готівкою для подальшого банківської діяльності та 
 щодо оцінки операційних та 
переказу грошового обігу 
кредитних ризиків даної схеми 
 - Електронні гроші - Формування 
- Внесення відповідних 
 - Системи мобільних нормативно-правової бази, що 
змін до  Законів України «Про 
 платежів, у першу чергу не має «розтлумачити» 
Національний банк України», 
безконтактних законодавчі зміни та 
 «Про банківську діяльість» складатись із Постанов, 
 Рішень, наказів тощо 
 
 
 Очікувані результати 
 
 
 
 - Зниження ризиків, 
- Доручення банків до схеми 
 повязаних з 
Р2Р- кредитування 
 - Забезпечення поширенням обігу 
- Досягнення позитивних 
 фінансової інклюзії криптовалют 
синергетичних ефектів 
 - Розширення - Доручення банків до 
- Розширення клієнтської 
клієнтськогої бази нових можливостей, що 
 бази 
- Зростання надає технологія 
 - Зростання непроцентих 
добробуту блокчейн 
 доходів банківської системи 
- Зростання доходів - Забезпечення 
 - Забезпечення контролю 
банківської системи контролю регуляторів 
регуляторів за діяльністю 
 - Підвищення рівня за діяльністю ринку 
електронних кредитних платформ 
 банківської безпеки криптовалют 
- Підвищення рівня 
 - Підвищення рівня 
банківської безпеки держави 
 банківської безпеки 
 
Рис. 3.1. Напрями розвитку банківської системи України в контексті 
реалізації забезпечення безпеки банківської системи в умовах розвитку 
інформатизції (складено автором). 
 
65 
 
 Ці нововведення дають можливість клієнтам українських банків зручно 
ідентифікувати платника та отримувача грошей, а також український банк, що 
їх обслуговує; уникати помилок у реквізитах рахунків завдяки скороченню 
реквізитів у розрахункових документах; значно швидше здійснювати перекази 
та отримувати гроші. Серед інших переваг використання IBAN для клієнтів 
українських банків є те, що у майбутньому ця додаткова опція дозволить 
використання QR кодів, що міститимуть інформацію про IBAN, для обміну 
платіжною інформацією та спрощення сплати рахунків.   
Формування українськими банками номеру банківського рахунку 
відбувається у відповідності до Національного стандарту «Фінансові операції. 
Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в 
Україні. IBAN Registry: 2009, NEQ. ДСТУ-Н 7167: 2010», що затверджений 
Наказом Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої 
політики № 454 від 11.10.2010 р. Отже, IBAN для України містить 29 символів: 
код країни, контрольний розряд, код банку і номер рахунк. Як наслідок 
впровадження IBAN за першими двома літерам одразу можливо визначити 
країну учасника розрахунку: «UA» означає Україна, та за допомогою 
контрольного розряду забезпечити перевірку на коректності номерів рахунків 
клієнтів.  
Далі зосередимо увагу на найбільш важливих та перспективних для 
України видах безготівкових розрахунків, з урахуванням того факту, що 
безготівкові платежі у найближчому майбутньому залишатимуться 
безальтернативним напрямом модернізації банківської системи України.  
Електронні гроші. Законом України «Про платіжні системи та переказ 
коштів в Україні» [9] визначено, що:  
 емісія електронних грошей може здійснюватись виключно банками; 
емісія електронних грошей відбувається шляхом надання їх користувачам чи 
комерційним агентам в обмін на безготівкові чи готівкові гроші;  
66 
 
 банки мають право емітувати електронні гроші лише на суму, що не 
перевищує суми одержаним ними від клієнтів грошових коштів; банки, що 
здійснють емісію електронних грошей, зобов’язані погашати емітовани ними 
електронні гроші на вимогу користувачів; механізм проведення операцій з 
електронними грошима і максимальні суми електронних грошей на 
електронних пристроях, які перебувають у розпорядженні користувачів, 
визначаються окремими актами НБУ.  
Вимоги, які регулюють емісію та операції з електронними грошима в 
Україні, окрім даного Закону, викладені у «Положенні про електронні гроші в 
Україні», затвердженому постановою Правління НБУ № 481 від 04.11.2010 р. 
[21].   
Нижче (табл. 3.1) наведений перелік українських банків, які, згідно з 
законодавством України, станом на початок 2019 р. мали право здійснювати 
випуск електронних грошей.    
За інформацією НБУ за станом на 01.01.2019 р. обсяг випущених 
електронних грошей банками склав 59,9 млн грн; кількість електронних 
гаманців – 52,8 млн од., обсяг операцій, здійснених користувачами з метою 
оплати товарів, робіт, послуг за 2018 р. – 2931 млн грн.   
Таблиця 3.1 – Перелік банків, що мають право здійснювати емісію електронних 
грошей згідно з чинним законодавством України станом на 01.01.2020 р. 
 Найменування електронних грошей / 
№ 
Найменування банку  назва платіжної системи, що здійснює 
з/п  
операції з електронними грошима  
1  АТ "АЛЬФА-БАНК"   "FORPOST", "ALFA-MONEY",  
MasterCard, Visa, ПРОСТІР  
2  АТ "РАЙФФАЙЗЕН-БАНК" "ALFA-MONEY",  
MasterCard, Visa, ПРОСТІР 
3  АТ "ОЩАДБАНК"  MasterCard, Visa  
4  ПАТ "ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК"  MasterCard, Visa  
5  ПАТ "БАНК ВОСТОК"  MasterCard, Visa  
6  ПАТ "ТАСКОМБАНК"  "Максі", MasterCard, Visa  
7  ПАТ АБ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ MasterCard, Visa  
МІЖНАРОДНИЙ БАНК"  
8  ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"  MasterCard, Visa  
9  ПАТ "КРИСТАЛБАНК"  MasterCard  
67 
 
 Найменування електронних грошей / 
№ 
Найменування банку  назва платіжної системи, що здійснює 
з/п  
операції з електронними грошима  
10  АБ "ПІВДЕННИЙ"  Visa  
11  ПАТ "КБ "ГЛОБУС"  "ГлобалМані"  
12  АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"  MasterCard, Visa  
13  ПАТ "ЮНЕКС БАНК"  ПРОСТІР  
14  ПАТ "АЛЬПАРІ БАНК"  ПРОСТІР  
15  АБ "УКРГАЗБАНК"  "ЕЛЕКТРУМ", ПРОСТІР  
16  ПАТ "БАНК СІЧ"  XPAY, MasterCard  
17  ПАТ КБ ПРАВЕКС-БАНК  ПРОСТІР  
18  ПАТ "КРЕДОБАНК"  MasterCard  
19  ПАТ "УНІВЕРСАЛБАНК"  MasterCard  
20  ПАТ "МЕГАБАНК"  MasterCard, Visa  
21  ПАТ "АЙБОКС БАНК"  MasterCard  
22  АТ "АКБ "КОНКОРД"  Visa  
23  ПАТ "ІДЕЯ БАНК"  MasterCard, Visa  
24 АТ "БАНК АЛЬЯНС"  ПРОСТІР  
Джерело: складено автором за [56]  
  
Проте не всі електронні гроші, що фактично знаходяться в обігу в 
Україні, є легальними. Деякі їх види обертаються у «сірій зоні». Отже, їх обіг 
прямо не заборонений, проте і не узгоджений Національним банком. Зокрема, 
згідно роз’яснення прес-служби регулятора [34], правила використання 
електронних грошей торгових марок «Webmoney», «Яндекс.Деньги», «QIWI 
Wallet», «Wallet one» / «Єдиний гаманець» не узгоджувалися НБУ.  
При цьому НБУ виступає за законодавче врегулювання діяльності 
безготівкових платіжних систем в Україні та пропонує надати право 
резидентам користуватися електронними грошима, випущеними 
нерезидентами. Але за умови наявності у емітента ліцензії НБУ [75].  Рішенням 
Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду 
(оверсайту) платіжних систем НБУ № 136 від 25.05.2018 р. регулятор скасував 
реєстрацію внутрішньодержавної системи розрахунків «WebMoney.UA». Це 
рішення було ухвалено в зв’язку з застосуванням обмежувальних заходів до 
платіжної організації внутрішньодержавної системи розрахунків 
«WebMoney.UA», дочірнього підприємства «Фінансова компанія «ЕлМІ», 
68 
 
відповідно до рішення Ради національної безпеки та  оборони України від 
02.05.2018 р. «Про застосування та скасування персональних спеціальних 
економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», що було введено у 
дію Указом Президента України від 14.05.2018 № 126 / 2018. Крім скасування 
реєстрації «WebMoney.UA», НБУ ухвалив також рішення про анулювання 
ліцензії на переказ коштів в національній валюті без відкриття рахунку, що 
була видана ДП «ФУ «ВМ-Фактор»; скасування реєстрації ДП «ФУ «ВМ-
Фактор» як учасника платіжних систем; скасування реєстрації учасників 
внутрішньодержавної системи розрахунків «WebMoney.UA»; скасування 
реєстрації ТОВ «Пеймастер» як оператора послуг платіжної інфраструктури 
[418].  15.06.2018 р. в інформаційний простір надійшла інформація про 
скасування НБУ реєстрації МПС «TYME», платіжною організацією якої є ТОВ 
«ФК «ОМП-2013». Відповідне рішення було прийнято Правлінням НБУ та 
Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду 
(оверсайту) платіжних систем НБУ. Причиною прийняття рішення, згідно 
повідомлення, стало отримання документально підтвердженої інформації від 
СБУ про те, що платіжна система «TYME» здійснює перекази коштів у 
співпраці із забороненою в Україні російською платіжною системою, що 
провокує виникнення загроз національній безпеці. НБУ раніше неодноразово 
попереджав платіжні системи про неприпустимість співпраці з платіжними 
системами, відносно яких застосовано санкції, а також взаємодії з цими 
платіжними системами через посередництво інших платіжних систем і 
організацій незалежно від їх юрисдикції. Натомість МПС «TYME» запевняло 
НБУ про дотримання зазначених обмежень. У зв’язку зі скасуванням реєстрації 
МПС «TYME» НБУ також ухвалив рішення про скасування реєстрації 
учасників даної платіжної системи [48].  
Підсумовуючи аналіз поточного стану використання та поширення 
електронних грошей як відносно нового для фінансової системи України 
сегменту платіжної системи, слід зазначити, що даний елемент фінансової 
69 
 
системи на сьогодні є найменш розвинутим в Україні, отже, потребує всебічної 
підтримки та популяризації з боку держави в особі Національного банку.  
В Україні перший повноцінний сервіс мобільних платежів «Мобільні 
гроші» з’явився у червні 2013 р. та перетворив компанію «Київстар» фактично 
на конкурента банків, адже з того часу будь-який абонент «Київстару» отримав 
не лише рахунок для оплати послуг зв’язку, а й мобільний гаманець, за 
допомогою якого отримав можливість купувати товари і послуги, переказувати 
кошти на банківську карту та навіть перетворити гроші з мобільного телефону 
на готівку [40]. Платіжна платформа «Київстару» в Інтернеті знаходиться за 
адресою money.kyivstar.уа [42]. На цій сторінці можна побачити основні 
розділи для оплати послуг. На сайті можна також знайти посилання для 
виведення грошей і сервіс допомоги по роботі з системою. Загалом, згідно з 
даними компанії, тут є кілька сотень найменувань сервісів. З цієї кількості 
більше 100 сервісів можна оплачувати без комісії або з комісією до 1 %.  
За перші два роки роботи платформи кількість її користувачів 
перевищила 400 тис., було проведено понад 3 млн транзакцій. Найбільш 
популярною послугою, за даними «Київстару», є поповнення платіжних карт 
Visa і MasterCard. Далі йдуть мікроплатежі, включаючи поповнення онлайнігор 
і різних розважальних сервісів. Замикає трійку оплата послуг 
Інтернетпровайдерів. Каталог послуг «Мобільних грошей» дозволяє сплатити 
комунальні послуги, фінансові послуги (поповнення дебетних і кредитних карт, 
повернення готівкових кредитів, страхування), штрафи, ігри, лотереї, послуги 
таксі, розваги (театри, кіно, концерти, дельфінарій тощо), здійснити поповнення 
електронного гаманця за номером (GlobalMoney, EasyPay), оплату рахунку 
Інтернет-магазину електронними грошима за кодом замовлення (MoneXy, 
Wallet One), здійснити передплату на видання, оплату оголошень та багато 
інших видів мобільних платежів.  
Для виведення грошей з телефону на карту на сайті «Мобільних грошей» 
є окремий розділ – «Отримати готівку». Перетворити гроші з телефону на 
70 
 
готівку можливо за допомогою поповнення картки «Приватбанку» або будь-
якої інший карти MasterCard або Visa.  
Міжнародним платіжним системам Інтернет-розрахунків НБУ дозволив 
здійснювати повноцінну діяльність в Україні у серпні 2015 року.  
Одним із найбільш відомих і популярних у світі сервісів мобільних 
платежів є сервіс Apple Pay, який дозволяє оплачувати покупки з 
використанням смартфона Apple, до якого прив’язана платіжна карта. Для 
цього достатньо піднести смартфон до терміналу, попередньо авторизувавшись 
у службі будь-яким способом: Face ID, Touch ID, пароль [60]. Такі запобіжні 
заходи необхідні для уникнення несанкціонованого оплати. Отже, навіть у разі 
крадіжки телефону зловмисник не зможе скористатись коштами на рахунку. З 
тією ж метою система не передає зчитувальному пристрою дані карти.  
Прийняття платежів готівкою для подальшого переказу. Згідно 
Постанови Правління НБУ № 42 від 12.02.2013 р. «Про врегулювання питань 
щодо приймання готівки для подальшого її переказу» [20], операції з прийняття 
готівки у національній валюті для подальшого переказу з використанням 
платіжних пристроїв і через пункти прийняття готівки (робоче місце 
співробітника, що облаштовано технічним пристроєм з програмним 
забезпеченням, що дає змогу працівнику сформувати електронний документ 
для переказу готівки на підставі паперового документу і забезпечує обробку та 
передачу інформації до банка або платіжної організації платіжної системи у 
режимі реального часу) здійснюються виключно банками; комерційними 
агентами банків – юридичними особами, якими укладені агентські угоди з 
банками; небанківськими фінансовими установами, що, відповідно до чинного 
законодавства, отримали ліцензію на переказ грошей та є платіжними 
організаціями та / або учасниками платіжної системи і здійснюють власну 
діяльність у відповідності з узгодженими регулятором правилами платіжної 
системи [56].   
 
71 
 
3.2 Переваги та недоліки процесу забезпечення захисту безготівкових 
розрахунків 
  
З урахуванням руху України на шляху до євроінтеграції слід зазначити, 
що останніми роками відбувається універсалізація та інституціоналізація 
загальноєвропейського платіжного простору, що позначається, зокрема, і на 
стандартах безпеки банківських переказів у межах ЄС. Зокрема, Директива 
PSD2, яка почала діяти з 13.01.2016 р. передбачає, зокрема, наступне:  
введення в регулятивне поле нових типів інститутів-фінансових 
посередників: Сервісів по ініціації платежів (Payment Initiation Service Provider), 
що надають інтерфейси для здійснення платежів і виступають в якості 
посередників між споживачем і власником джерелом фондування; Сервісів по 
агрегації фінансової інформації (Account Information Service Providers), що за 
дорученням клієнта запитують у фінансових організацій інформацію про його 
рахунки (наприклад, баланс) і консолідують її в одному місці.  
зобов’язання фінансових організацій надавати інформацію фінансовим 
посередникам навіть без укладення окремого договору створення в ЄС 
загальноєвропейського реєстру організацій, які мають статус платіжних 
інститутів, а також їх агентів.  
можливість надання платіжних послуг «платіжними інститутами» – 
спеціальною категорією організацій, які не є банками. Пруденційні вимоги до 
платіжних інститутам залишилися переважно незмінними. Статутний капітал 
платіжних інститутів закріплений на рівні 125 тис. євро, систем з переказу 
грошей - 20 тис. євро, сервісів по ініціації платежів - 50 тис. євро. До учасників 
платіжного ринку також пред’являються диференційовані вимоги щодо 
мінімального розміру власних коштів (капіталу).  
посилена аутентифікація при отриманні онлайн-доступу до рахунку, при 
передачі розпоряджень про переведення коштів в електронному вигляді, а 
також при наявності ризиків шахрайства.  
72 
 
розпорядження про переказ коштів за замовчуванням повинні 
виконуватися на наступний робочий день. У деяких випадках цей строк може 
бути продовжений до 4 робочих днів.  
Натомість Директива MiFID2 – розроблена ЄС директива, яка регулює 
єдиний ринок фінансових інструментів. До позитивних її характеристик 
відносяться, зокрема, наступні:  
організації зобов’язані здійснювати поділ клієнтури на категорії, для 
здійснення чого компанія повинна дізнатись рівень поінформованості клієнтів у 
сфері фінансів, що слугує основним чинником, необхідним для надання більш 
якісної послуги, це сприяє більш якісному рівню захисту інвестицій; всі 
організації, що пропонують послуги, зобов’язані у повному обсязі  
інформувати клієнтів про умови торгівлі; виконання угод має 
здійснюватись миттєво, після направлення запиту клієнтом;  
MiFID сприяє створенню єдиного ринку, завдяки чому учасникам 
надаються вигідніші умови; основною метою директиви є розвиток 
високоефективного ринку і захист прав інвесторів, згідно із законами ЄС; 
здійснюється регулювання послуг у сфері фінансів, розглядаються підстави для 
ліцензування організацій, що мають дозвіл на здійснення діяльності;  
встановлення нормативів, обов’язкових до виконання всіма фінансовими 
установами, впровадження стандартів, обов’язкових для організацій, для 
продовження їх роботи в ЄС.   
В процесі дослідження під назвою «Міста без готівки» міжнародної 
платіжної системи Visa та науково-дослідницької компанії Roubini ThoughtLab, 
в якому було проаналізовано поширення безготівкових технологій у 100 містах 
80 країн світу, було проведено опитування 3 тис. споживачів та 900 
підприємств у шести містах, що представляють п’ять різних рівнів розвитку 
електронних платежів. На основі демографічних та економічних даних 
результати опитування були екстрапольовані ще на 94 міста з урахуванням 
даних Світового банку, ОЕСР та інших джерел. Загалом дослідники розділили 
100 міст на п’ять груп за рівнем розвитку електронних платежів. Основні 
73 
 
параметри, які враховувалися при розподілі: рівень комп’ютеризації населення, 
рівень використання карт і цифрових послуг, а також схильність користуватися 
цифровими послугами. Лідерами з розвитку безготівкових платежів були 
визнані Канада, Австралія та Північна Європа. У Копенгагені, Лондоні, 
Торонто та Сіднеї практично все населення охоплено банківськими послугами, 
а безготівкові платежі здійснюються надзвичайно активно. Дві проміжні групи 
включають міста «активного впровадження цифрових технологій» (зокрема, 
Дубай, Рим, Пекін і Цюріх) і найбільш розвинені міста Азії, Європи та США з 
просунутим рівнем розвитку цифрових технологій (зокрема, Гонконг, 
Брюссель, Чикаго та Берлін). Київ (разом із Москвою, Стамбулом, Мінськом та 
Бухарестом) відноситься до міст, що знаходяться на стадії переходу до 
цифрових технологій.  
За результатами дослідження стверджується, що збільшення обсягу 
електронних платежів у всіх 100 містах вибірки може принести сукупну пряму 
чисту вигоду розміром 470 млрд дол. США на рік. При цьому дана сума – це 
ефект не від повної відмови від готівки, а від того, як зміниться місто, якщо всі 
його жителі почнуть використовувати безготівкові платежі так само активно, як 
сьогодні використовують безготівкові кошти 10 % найбільш активних 
користувачів у місті [464].  
17.01.2018 р. Кабінет міністрів України схвалив «Концепцію розвитку 
цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки», що містить, 
зокрема, наступні положення:  
безготівкова економіка прискорює комерційну взаємодію суб’єктів 
економічної діяльності, є надзвичайно сильним інструментом боротьби з 
«тіньовим» обігом коштів та оздоровлення економіки;  швидкість, якість, 
захищеність систем і технологій безготівкових розрахунків визначають 
загальний рівень розвитку фінансового сектору і ступінь його інтегрованості та 
конкурентоспроможності на світових ринках; розвиток і поширення 
безготівкових розрахунків автоматично зменшує готівкове навантаження на 
фінансову систему країни, що гарантує зростання ліквідності і підвищення 
74 
 
капіталізації банківського сектору та фінансової системи в цілому; зростання 
популярності і різноманіття технологій безготівкових розрахунків у світі 
створюють сприятливі умови для їх поширення в Україні, де вже існує 
позитивна динаміка користування ними. Розвиток електронної комерції та 
онлайн-технологій призводить до появи нових видів фінансових сервісів та 
послуг, що пропонуються банківськими і небанківськими платіжними 
системами; лібералізація законодавчої, нормативної, регуляторної політики 
держави у сфері використання безготівкових розрахунків, а також лібералізація 
валютного регулювання задля усунення нормативних бар’єрів в процесі 
використання міжнародних систем та технологій безготівкових розрахунків, що 
надасть поштовх для розвитку цифрової економіки; чітке законодавче 
врегулювання порядку діяльності фінансових установ у цій сфері створить 
умови для поширення в Україні вітчизняних і міжнародних платіжних систем 
та безготівкових розрахунків, вплине на появу нових фінансових і платіжних 
послуг [570].  
Проте на сьогодні в Україні платіжні операції у трикутнику «фізичні 
особи – суб’єкти господарювання – державні установи» здійснюються як у 
готівковій, так і у безготівковій формах. Питома вага готівкових розрахунків в 
останні роки має стійку тенденцію скорочення, проте досі залишається 
вагомою. На початок 2018 р. в готівковому обігу в країні перебувало готівки 
(банкнот і монет) на суму 361,5 млрд грн, що на 20,5 млрд грн (або на 6,0 %) 
більше, ніж на початок 2017 р. В обігу загалом перебувало: 3,0 млрд од. 
банкнот на загальну суму 359,4 млрд грн; 13,0 млрд од. монет на загальну суму 
2,1 млрд грн. При цьому найбільше за кількістю в обігу перебувало: банкнот – 
номіналами 200 та 1 гривня (19,9 % та 18,4 % відповідно);  монет – номіналами 
10 та 1 копійка (29,4 % та 18,8 % відповідно).  
Тенденція дуже повільної заміни готівкових розрахунків безготівковими 
характерна не лише для України. Незважаючи на активне поширення 
безготівкових платежів, у світі загалом також спостерігаються повільні темпи 
зменшення готівкових розрахунків. Зокрема, європейські тенденції свідчать про 
75 
 
те, що сумарна вартість банкнот євро в обігу продовжує зростати, при цьому 
темпи зростання є вищими за темпи інфляції.  
Глобальні тренди свідчать про те, що банкноти незначного номіналу 
використовується для здійснення розрахунків за товари та послуги незначної 
вартості (близько 1/3 вартісного обсягу банкнот, що перебувають в обігу). 
Разом з тим, спостерігається стійкий попит на банкноти високого номіналу, які 
не використовуються для здійснення повсякденних платежів за товари, роботи 
та послуги. Ця аномалія має пряме відношення до нелегальної діяльності [501], 
у першу чергу – до виведення капіталу.  
Основними цілями проекту «Cashless economy» на 2020 рік визначені 
такі: відношення готівки (грошовий агрегат М0) до ВВП – 7,5 %, рівень 
безготівкових розрахунків в економіці – 55 %. Їх досягнення можливе за 
рахунок паралельного виконання наступних завдань:  
зниження попиту на готівку (через поширення безготівкових форм 
отримання доходів, підвищення вартості отримання готівкових коштів та 
зниження граничної суми розрахунків готівкою); розвиток безготівкових 
транзакцій (за рахунок подальшого розвитку міжнародних платіжних систем, 
альтернативних небанківських платіжних систем, національної платіжної 
системи «Простір» та електронних грошей); розвиток платіжної 
інфраструктури, у т.ч. мережі платіжних терміналів у торгівельних 
підприємствах та інших платіжних каналів, зокрема, мобільних); зміна 
поведінки споживачів за рахунок підвищення рівня їх фінансової обізнаності та 
різних форм мотивації користування сервісами безготівкових платежів.  
Поступове, проте активне впровадження в Україні елементів 
безготівкової економіки несе собою наступні очевидні переваги: для держави – 
декриміналізація та детінізація економіки; оптимізація витрат, пов’язаних із 
обслуговуванням готівкового обігу; зростання бази оподаткування за рахунок 
підвищення прозорості бізнесу; для банків – скорочення операційних витрат (на 
перерахунок, експертизу пошкоджених та сумнівних банкнот, охорону, 
інкасацію тощо); зростання комісійних доходів; поліпшення показників 
76 
 
ліквідності; розширення клієнтської бази, зокрема за рахунок перехресних 
продажів послуг; мінімізація ризиків, пов’язаних із безпекою зберігання, 
інкасації, транспортування готівки; для фізичних осіб – зручність у 
користуванні; отримання доступу до додаткових можливостей та сервісів; 
легалізація процесу отримання доходу шляхом поступового відходу від 
заробітних плат «у конвертах»; мінімізація ризику шахрайства шляхом 
отримання підроблених банкнот, крадіжки, пограбування тощо; для 
торгівельних організацій – мінімізація ризику шахрайських дій (підроблені 
банкноти, пограбування тощо); зростання обсягів продажу (за рахунок 
психологічного ефекту, адже фізична особа при готівкових розрахунках не 
може використати більше готівки, ніж фізично має, проте при користуванні 
кредитною картою зазвичай користується овердрафтом).  
Зростання обсягів готівки поза банківським сектором як у національній, 
так і в іноземній валюті має наступні негативні наслідки:  
зменшується пропозиція іноземної валюти на внутрішньому валютному 
ринку, що призводить до коливань валютного курсу; обмежується можливість 
зростання міжнародних резервів, що знижує стабільність курсу гривні; істотно 
скорочуються інвестиційні та кредитні ресурси держави, що збільшує попит на 
іноземні кредити та провокує збільшення зовнішнього боргу; знижується база 
оподаткування;  
відбувається подальше поширення тіньової економіки, яку переважно й 
обслуговує готівка; збільшується відплив валюти за кордон [51].  
Готівка також залишається популярним інструментом у корупційних 
схемах. Незаконне переведення грошових коштів у готівку є одним із 
найпоширеніших видів нелегального бізнесу – діяльність так званих 
конвертаційних центрів. Ці юридичні особи мають ознаки фіктивності, як 
правило, реєструються на підставних осіб, не надаються звітності до 
податкових органів та за винагороду пропонують послуги з конвертування 
коштів [51].  
77 
 
Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків 
платників на рахунки отримувачів та перерахування банками за дорученням 
підприємств та фізичних осіб грошей, що вносяться готівкою у касу банку, на 
рахунки отримувачів. Дані розрахунки здійснюються банком на підставі 
розрахункових документів на паперовому носії або в електронному вигляді 
[47].  
Основні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються 
Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську 
діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про 
поштовий зв’язок», іншими законодавчими актами України та нормативно-
правовими актами НБУ. Відповідно до статті 7 Закону України «Про 
Національний банк України» НБУ регулює діяльність платіжних систем та 
систем розрахунків в Україні, створює та забезпечує безперервне, надійне та 
ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних систем [47].   
До основних елементів платіжної інфраструктури в Україні слід віднести 
складові фінансової системи, що зображені на рис. 3.2.   
При цьому слід зазначити, що дана схема описує лише ключові елементи 
платіжної інфраструктури, що є лише однією зі складових значно більш 
широкого поняття фінансової інфраструктури, яка, з точки зору В. М. Опаріна 
[49], містить також наступні елементи: Національна комісія, що здійснює 
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Національна комісія з 
цінних паперів та фондового ринку; Державна фінансова інспекція; Державна 
служба фінансового моніторингу; Рахункова палата; Дирекція фондів 
соціального страхування; недержавні пенсійні фонди; страхові компанії; 
фінансові компанії; небанківські кредитні установи; лізингові компанії; 
факторингові компанії; фондові біржі; валютні біржі; торгівельно-інформаційні 
системи; реєстратори; торговці цінними паперами; депозитарії; аудиторські 
фірми; брокери; рейтингові агенції; інформаційні агенції; консалтингові фірми; 
оцінювачі майна; аналітичні компанії; колекторські компанії; бюро кредитних 
історій; інститути спільного інвестування; компанії з управління активами; 
78 
 
фінансові служби підприємств різних форм власності та управлінських 
структур.  
 
Державний сектор  Приватний сектор  
СЕП НБУ  SWIFT   
Національна платіжна  Інші приватні  
система "П  ростір"  платіжні системи  
Підрозділи інкасації  
Центральні офіси банків  
Відділення банків  
Інфраструктура р инку платіжних карток  
Міністерство фінансів  Пункти обміну валют  
Державна фіскальна  
служба   (з  03.2019 р.  
трансформована у 2 установи)   
Державна   
Казначейс ька служба  
Пенсійний фонд  
Державні банки  
   
Рис. 3.2. Ключові елементи платіжної інфраструктури в Україні 
(складено автором). 
 
Нижче наведено характеристику найбільш важливих елементів платіжної 
інфраструктури в Україні.   
79 
 
Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) 
– система класу RTGS (Real-Time Gross Settlement – система платежів в режимі 
реального часу), що забезпечує здійснення рахунків у національній валюті в 
межах України між банками та іншими учасниками, як за дорученням клієнтів 
банків, так і за зобов’язаннями банків та інших учасників СЕП. За допомогою 
СЕП здійснюється більше 95 % міжбанківських переказів [469]. Станом на 
01.01.2019 р. учасниками СЕП були НБУ, 27 установ ДКСУ, 79 банків України. 
Серед пріоритетів осучаснення СЕП НБУ на найближчі роки – впровадження 
миттєвих платежів; можливість цілодобової роботи у форматі 24 / 7; оновлення 
системи криптографічного захисту інформації НБУ.  
Виходячи з об’єктивних показників діяльності СЕП НБУ, потенційне 
тимчасове або довготривале виведення її з ладу в змозі повністю паралізувати 
безготівковий грошовий обіг у національній валюті в країні та суттєво 
ускладнити готівковий обіг, адже готівкові кошти, що акумулюються торгівлею 
та сферою послуг, оперативно (протягом одного робочого дня) за допомогою 
служб інкасації банків зараховуються на безготівкові розрахункові рахунки 
суб’єктів господарювання та «готові» до перерахування іншим контрагентам за 
нові товари (послуги) для торгівельних підприємств і сфери послуг. Натомість  
безготівкові платежі, що гіпотетично «застрягли» у СЕП НБУ, не можуть бути 
зараховані на рахунки банків і підприємств і перетворитись на готівку для 
виплати заробітної плати, поповнення банкоматів тощо. Суттєві труднощі від 
припинення штатної роботи СЕП НБУ мають миттєво відчути також 
центральний та регіональні підрозділи Державного казначейства, що 
унеможливить своєчасний збір податків та інших бюджетних надходжень, 
виплату заробітної плати бюджетним установам та матиме інші вкрай негативні 
наслідки.  
 Система безготівкових переказів SWIFT (Society for Worldwide Interbank 
Financial Telecommunications – товариство всесвітніх міжбанківських 
фінансових каналів зв’язку). На відміну від СЕП НБУ, система SWIFT є 
ключовим елементом міжнародних розрахунків українських банків та їх 
80 
 
клієнтів з іноземними партнерами в іноземній валюті. Заснована у 1973 р. 
система охоплює більше 11 тис. банків та інших фінансових установ з більш 
ніж 200 країн та територій, що обробляє щороку близько 6 млрд платежів [675]. 
Доступ до даної системи надає своїм клієнтам більшість українських  банків. 
Термін здійснення операцій залежить від їх характеру (експорт, імпорт, 
приватні перекази) та кількості банківкореспондентів у загальному 
«ланцюжку», проте зазвичай становить 1-3 банківські дні. На відміну від СЕП 
НБУ, дана система є децентралізованою, отже її зупинка по всій території 
країни з технічних причин неможлива, проте технічний збій або свідома атака 
може зупинити функціонування системи SWIFT на рівні окремого банку, що у 
випадку його домінуючого становища на ринку (наприклад, ПАТ 
«Приватбанк», Український державний експортно-імпортний банк, АТ 
«Райффайзен банк Аваль») може негативно вплинути на стан та терміни 
розрахунків його клієнтів по експортноімпортних операціях. При цьому слід 
мати на увазі, що економіка України має високий рівень залежності як від 
валютних надходжень від експорту товарів і послуг, так і від надходження 
імпортних товарів (у першу чергу – енергоносіїв), що неможливий без 
своєчасної оплати валюти за кордон.  Національна платіжна система «Простір» 
(назва до ребрендінгу – «Український платіжний простір»). Станом на початок 
2019 року учасниками даної державної платіжної системи, окрім НБУ, є 50 
банків [411], у т.ч. такі лідери українського банківського ринку, як ПАТ 
«Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «Укргазбанк», ПАТ «Приватбанк», АТ 
«Райффайзен банк Аваль», ПАТ «Альфа-банк», АТ «ОТП банк». Окрім банків, 
учасниками системи також є 15 небанківських фінансових установ, ключовими 
серед яких є ДФСУ та ФГВФОУ [471]. На сьогодні понад 95 % терміналів 
підприємств роздрібної торгівлі приймають до оплати картки даної платіжної 
системи [440].  
Інші приватні платіжні системи. Станом на початок 2019 р. в Україні 
працювали 20 приватних внутрішньодержавних платіжних систем, створених 
банками (у т.ч. 6 систем переказу коштів та 14 внутрішньобанківських 
81 
 
платіжних систем); 11 приватних внутрішньодержавних платіжних систем, 
створених небанківськими установами; 2 приватні міжнародні системи 
переказу коштів, створені банками; 14 приватних міжнародних систем переказу 
коштів, створених нерезидентами (найбільш відомими серед яких є «Western 
Union» та «MoneyGram») та 3 приватні міжнародні карткові платіжні системи, 
створені нерезидентами («Visa», «MasterCard», «American Express») [39]. До 
внутрішньобанківських платіжних систем (що здійснюють переказ та 
отримання коштів у межах різних відділень одного банку) в Україні належать 
[90]: «Freesend» (ПАТ «Банк Кредит Дніпро»), «Гроші блискавкою» (ПАТ 
«Кредобанк»), «Металкарт» (АТ «Метабанк»), «Миттєвий переказ» (АКБ 
«Індустріалбанк»), «За мить» (АТ «Укрсиббанк»), «Eximcash» (АТ 
«Укрексімбанк»), «Unite express» (ПАТ «Юнекс банк»), «Аваль-експрес» (АТ 
«Райффайзен Банк»), «Акордбанк-експрес» (ПуАТ «КБ «Акордбанк). Таким 
чином, у 2018 р. в Україні загалом функціонували 35 систем переказу коштів, з 
яких 28 систем належали резидентам та 7 – нерезидентам.   
 
3.3 Ризики банківської безпеки та досвід регулювання процесів 
поширення та легалізації криптовалют 
  
Стрімкий розвиток ІТ-технологій обумовлює радикальну трансформацію 
фінансових систем більшості країн світу. При цьому найбільш істотні зміни 
спостерігаються на рівні фінансової інфраструктури, у першу чергу – у 
банківській системі та на валютному ринку. Використання ІТ-технологій у 
фінансовій сфері обумовлено великим обсягом оперативної та аналітичної 
інформації про клієнтів, партнерів, конкурентів, кон’юнктуру світових ринків, 
що постійно змінюється та оновлюється. На сьогодні у світі сформувалась 
розгалужена інфраструктура обміну інформацією між банками, основу якої 
складають системи SWIFT, Reuters, Western Union, СЕП (в Україні) та багато 
інших. ІТ-технології також активно використовуються в поточній роботі банків 
з клієнтами в процесі кредитування, залучення депозитів, розрахунково-
82 
 
касового обслуговування (в Україні – система «Банк-клієнт»), у 
внутрішньобанківських процесах, пов’язаних із обліком, аналізом, контролем, 
бюджетуванням, звітністю (в Україні – APM «Stat» / «Newstat», APM «Norm» 
тощо).  
Одним із ключових ризиків активного впровадження досягнень 
ІТтехнологій у фінансовій сфері є можливе зникнення банківської системи в 
«класичному» вигляді або її радикальна трансформація через неспроможність 
конкурувати з новими технологіями. При цьому найбільш потенційно 
небезпечними для класичних банків є дві технології – електронні кредитні 
платформи та блокчейн, що є технічною базою для поширення криптовалют. 
На можливість потенційного зникнення традиційних платіжних систем 
(зокрема, системи «Visa») або втрату ними значної ринкової частки у 
середньостроковій перспективі, після вирішення проблем забезпечення безпеки 
розрахунків, що базуються на технології «блокчейн», вказує «засновник» 
криптовалюти Ethereum, канадець російського походження В. Бутерін [614].   
Ухвалена 17.01.2018 р. Кабінетом міністрів України Концепція розвитку 
цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки [57] містить 
наступне визначення категорії «блокчейн»: програмно-комп’ютерний алгоритм 
децентралізованого публічного чи приватного реєстру або бази даних, 
функціонування якої забезпечується шляхом взаємодії через мережу Інтернет 
або у будь-який інший спосіб, який гарантує належний криптографічний захист 
всіх записів і транзакцій, що проведені з використанням даної технології.  
Нижче наведений приклад, що свідчить про очевидність переваг 
блокчейну перед традиційними фінансовими інструментами. Припустимо, є дві 
людини, які хочуть обмінятися грошима без посередників. Для цього їм 
доведеться зустрітися, дістати гаманці і передати один одному купюри. Таким 
чином кошти з’являться безпосередньо в гаманцях власників, минаючи 
банківські рахунки, картки та інші інструменти. Блокчейн працює приблизно 
так само, але при цьому у власників гаманців зникає необхідність кудись їхати і 
зустрічатися особисто. Таким чином, дана технологія прибирає посередників і 
83 
 
економить час користувачів. В існуючій системі безготівкових платежів такі 
можливості суттєво обмежені, тому для розрахунків і використовуються 
посередники, які фактично ведуть за дорученням клієнтів їх платежі, але через 
свої рахунки, стягуючи з клієнтів комісії, користуючись їхніми грошима і 
піддаючи їх ризику своєї власної неплатоспроможності. Блокчейн такі 
обмеження усуває. Гаманці учасників розрахунків знаходяться безпосередньо в 
Інтернет-системі, а не на чиїхось рахунках. Єдиного центру, де акумулюються 
кошти, через який ведуться всі перерахування та інші транзакції, не існує. У 
кожного контрагента – свій гаманець, і доступний він тільки власнику. 
Технологія дозволяє перекладати гроші з одного гаманця в інший простою 
вказівкою відповідного коду і суми. І цей платіж  верифікується 
(підтверджується) величезною кількістю незалежних користувачів блокчейну, 
його практично неможливо підробити або змінити «заднім числом». Зупинити 
транзакцію або вкрасти гроші також дуже складно. Причому самі контрагенти 
невідомі нікому, анонімні (на відміну від переказів через банки та платіжні 
системи).  
Технологія «блокчейн» відкриває принципово нові можливості для 
розвитку багатьох галузей економіки, адже потенційно може забезпечити 
практично миттєві грошові перекази без залучення посередників (банків, 
платіжних систем тощо), укладання угод з нерухомістю без допомоги 
нотаріусів, автоматичну фіксацію авторських прав без допомоги патентних 
бюро, швидкий та прозорий взаємний пошук роботодавців та співробітників без 
посередництва кадрових агенцій та спеціалістів HR.  
Ідея розподілених реєстрів – баз даних, копії яких зберігаються і 
оновлюються відразу у кількох незалежних користувачів, з’явилася досить 
давно, близько 30 років тому. Незважаючи на перспективність цієї ідеї, масовий 
інтерес до неї виник відносно нещодавно, у 2008 році, коли була створена 
перша криптовалюта на її основі, – біткоін. Проривною ідеєю у сфері 
розподілених реєстрів став саме блокчейн – спосіб зберігання інформації про 
вчинені транзакції в вигляді послідовності блоків, що слідують один за одним. 
84 
 
Ключ до коректної роботі блокчейну – забезпечення цілісності бази даних у 
всіх незалежних користувачів. Іншими словами, кожен учасник мережі повинен 
бути впевнений, що його версія реєстру збігається з версіями інших 
користувачів, у кожного є власна копія таблиці проведених операцій і жодна 
інша особа не зможе розпоряджатися його ресурсами всередині цієї бази даних. 
Для вирішення цих питань програмісти використовують криптографічні хеш-
функції, електронно-цифрові підписи та інші математичні прийоми, що 
ускладнюють підробку та злам цього реєстру. На сьогодні вважається, що такі 
криптографічні алгоритми практично не вразливі для зовнішніх атак.  
Незважаючи на перспективність ідеї розподілених реєстрів (баз даних, 
копії яких зберігаються і оновлюються відразу у кількох незалежних 
користувачів), масовий інтерес до неї виник відносно нещодавно, у 2008 р., 
коли була створена перша криптовалюта на її основі – біткоін. Концепт біткоіна 
представив Сатоші Накамото (Satoshi Nakamoto) [55]. У 2010 році з’явився 
перший «обмінник», де можна було обміняти біткоіни на долари США [391]. 
Глобальне розповсюдження біткоіна почалось у 2014 р., коли про продаж 
власних продуктів за криптовалюту з метою збільшення обсягів продаж 
повідомили бізнес-гіганти «Microsoft», «Dell», «Greenpeace», «Virgin Galactic», 
«Wikipedia». Зокрема, «Microsoft», уклавши партнерську угоду з «BitPay», 
додав біткоін до списку валют, що можуть бути використані в якості оплати 
цифрового контенту, у тому числі мобільного, а також оплати за ігри та 
підписку «Xbox» [39]. Вартість біткоіна не прив’язана до інших валют або 
активів, його ціна не підкріплена нічим, крім довіри інвесторів. Курс 
криптовалюти визначається в процесі торгів на віртуальних біржах в процесі 
обміну на фіатні гроші.   
Розвиток інформаційних технологій і інфраструктури безготівкових 
платежів обумовлює принципові зміни механізму грошової емісії. Отже, 
з’являються ознаки визнання криптовалют фінансовим світом. Інвестиційні 
банки «Bank of America», «Merrill Lynch», «Goldman Sachs» публікують 
регулярні огляди перспектив поширення та ціноутворення криптовалют, що є 
85 
 
свідченням їх інтеграції до традиційної фінансової індустрії. Шість найбільших 
міжнародних банків: MUFG, «State Street», HSBC, «Canadian Imperial Bank of 
Commerce», «Credit Suisse», «Barclays» організували проект з метою створення 
криптовалюти під назвою «монети для розрахунків», або utility settlement coin, 
USC. Після приєднання до проекту банків NEX «Deutsche Bank», «BNY 
Mellon», «Banco Santander» проект перейшов на новий рівень, який передбачає 
обговорення даної ідеї із центробанками та доопрацювання систем захисту 
конфіденційності даних і систем захисту від кібератак [67].  
Станом на 01.10.2019 р. у світі існувало близько 21 тис. електронних 
майданчиків (або криптовалютних бірж, натомість даний сервіс використовує 
термін «markets»), що здійснювали торгівлю криптовалютами. При цьому 
добовий загальносвітовий обсяг торгів криптовалютами становив 61 млрд дол. 
США.  
З метою пожвавлення платоспроможного попиту та виведення економіки 
зі стагнації деякі регулятори (зокрема, у Данії, Швеції, Швейцарії, Японії, 
Угорщині та у Європейському Центральному Банку були змушені піти на 
безпрецедентний та вкрай ризикований експеримент запровадження від’ємних 
ставок по коштах, що комерційні банки тримають у Центральних банках. Цей 
захід мав стимулювати банки більш активно кредитувати підприємства та 
кінцевих споживачів, стимулюючи платоспроможний попит. Проте на практиці 
значний профіцит «гарячих» грошей у розвинутих країнах призводив до 
утворення різноманітних «бульбашок» як на ринку акцій («Apple», «Facebook», 
«Google» тощо), так і на нових сегментах фінансового ринку, одним із яких є 
ринок криптовалют.   
Аналіз цінової динаміки криптовалют в останні роки дає всі підстави 
розглядати їх, у першу чергу, як класичну «піраміду». Саме як піраміду ринок 
криптовалют характеризує також те, що їх курс забезпечений виключно 
збільшенням кількості учасників та інвесторів. Проте така точка зору на біткоін 
є гостро дискусійною. У звіті за 2014 р. Рада Федерації Швейцарії у відповідь 
на регулярні запити, чи є біткоін фінансовою пірамідою, офіційно заявив, що 
86 
 
система віртуальних грошей не обіцяє прибутку, тому не може вважатись 
пірамідою [391]. Аналогічний висновок містить заява уряду Великобританії. У 
документі «Цифрові валюти: відповідь на запит інформації» зазначено, що 
використання цифрових валют несе незначні ризики для фінансової стійкості 
монетарної системи.  
Точки зору лідерів світової суспільної думки з приводу перспектив 
поширення, легалізації та цінової динаміки криптовалют відрізняються дуже 
суттєво: від повної апології до суцільного неприйняття. У табл. 3.2 наведені 
поширені аргументи «за» та «проти» криптовалют.  
 
Таблиця 3.2 – Оцінки ризиків, перспектив та прогнози цінової динаміки 
на ринку криптовалют авторитетних науковців, підприємців та організацій 
Негативні  оцінки та прогнози  Позитивні та нейтральні  оцінки та прогнози  
Кеннет Рогофф, професор Гарвардського Крістін Лагард, Директор-розпорядник 
університету, колишній Головний економіст МВФ: Криптовалюти, що набувають все 
МВФ: Через 10 років біткоін буде більшої популярності у світі, можуть 
коштувати 100 доларів. Це більш ймовірно, замінити використання долара та інших 
ніж ціна у 100 тис. доларів [44]  валют у країнах, що розвиваються та країнах 
зі слабкими національними валютами, тому 
світовим центробанкам не варто ігнорувати 
це нове явище. Блокчейнтехнологія з часом 
може бути використана в процесі розподілу 
SDR [25].   
Джордж Сорос, мільярдер: Криптовалюти, Стів Возняк, засновник компанії «Apple»: Я 
зокрема, біткоін – типові бульбашки. Це не купив біткоіни заради експерименту по 700 
валюта, адже курс валюти не може доларів за одиницю, а продав по 20 тис.  
змінюватись на 25 % за день [53]  доларів, адже не хотів постійно хвилюватись 
про їх ціну [44]  
Уорен Баффет, інвестор-мільярдер: Біткоін – Роберт Шиллер, лауреат Нобелевської 
справжня бульбашка. Ви не можете оцінити премії з економіки 2013 р.: Біткоін очікує 
біткоін, адже це –  не вартісний актив [54]  тотальний колапс. Різке зростання його 
вартості нагадує «тюльпанову лихоманку» у 
Нідерландах у XVII ст. Проте колапс може 
трапитись не завтра, а через 100 років [35]  
Джерело: складено автором з використанням даних з відкритих джерел  
  
 Серед ймовірних причин можливого краху «піраміди» біткоіна та інших 
криптовалют фахівці виділяють наступні основні [59]:  
87 
 
поява великої кількості «клонів» «оригінальної» криптовалюти. Зокрема, 
розбіжності між розробниками з приводу того, як розвивати біткоіни, постійно 
призводять до запуску нових видів електронних грошей. Зокрема, у серпні 2017 
р. було створено Bitcoin Cash – нову версію валюти з допрацьованим технічним 
протоколом. Саме відтік частини користувачів в новий інструмент називали 
причиною одного з короткострокових обвалів «класичного» біткоіна. Дещо 
пізніше від біткоіна від’єднався Bitcoin Gold.  
Серед проблемних питань, пов’язаних із швидким розвитком ринку 
криптовалют – колосальні витрати електричної енергії, що відбуваються у 
процесі майнінгу криптовалют. Зокрема, майнінг біткоінів в Ісландії увійшов у 
стадію експоненціального зростання, отже на цю діяльність витрачається все 
більше енергетичних ресурсів, про що заявив директор з розвитку бізнесу 
локальної енергетичної фірми «Hitaveita Sudurnesja» Й. Сігурбергссон. За його 
даними, лише протягом 2018 р. споживання електроенергії центрами майнінгу в 
країні мало подвоїтись і перевищити рівень споживання всього населення (340 
тис. осіб).  
Світові витрати електроенергії на майнінг популярних криптовалют 
можливо порівняти з рівнем споживання електрики інших держав, таких як, 
наприклад, Туніс і Хорватія. На кінець серпня 2017 р. енерговитрати на майнінг 
біткоінів перевищували 16 терават-годин на рік. Це трохи менше, ніж у Тунісу 
(16,09), і більше, ніж у Хорватії (15,74). Показник ефіріума – 4,98 терават-годин 
на рік. Він обійшов Молдову (4,93), проте поступився Косово (5,11). Це, до 
речі, стало однією з основних причин того, що майнінг криптовалют дуже 
швидко перетворився із розваги у справу, що потребує витрат у промисловому 
масштабі.  
 Згідно даних ресурсу «Digiconomist», витрати електроенергії на майнінг 
біткоінів перевищують енергоспоживання 159 країн, в тому числі Ірландії і 
більшої частини держав Африки, а загальних витрат електроенергії на майнінг 
вистачило б, щоб забезпечити електроенергією близько 2,4 мільйона 
американців або 6,1 мільйона британців.  
88 
 
Одним із проблемних питань, пов’язаних із функціонуванням ринку 
криптовалют, є також фактичне «зникнення» значної частки «емітованих» 
біткоінів, що створює значні потенційні ризики курсових коливань у разі їх 
майбутнього «знаходження». У листопаді 2017 р. світові ЗМІ облетіла історія 
мешканця Уельсу Дж. Хауеллса, який помилково викинув жорсткий диск від 
зламаного ноутбука «Dell». На цьому пристрої зберігалось більше 7,5 тис. 
біткоінів, вартість яких за курсом на момент публікації матеріалу становила 
понад 80 млн дол. США. Проте пристрій до сьогодні не знайдений. Згідно 
даних дослідження, проведеного фірмою «Chainalysis», від 2,8 млн до 3,8 млн 
(від 17 % до 23 % видобутих на кінець 2017 р.) біткоінів втрачено назавжди. 
Найбільше біткоінів (2,55 млн, що були видобуті 2-7 років тому) було втрачено 
через виведення їх з обігу. «Chainalysis» також стверджує, що зникли понад 1 
млн біткоінів, що були пов’язані з можливим «батьком» криптовалюти Сатоші 
Накамото. Дослідження «Chainalysis», на відміну від інших припущень про 
загублені біткоіни, засноване на детальному емпіричному аналізі блокчейну, 
що містить всі транзакції біткоіна.  
Однією з проблем, пов’язаних із активним поширенням криптовалют у 
світі, є численні шахрайства, що поки що не завжди знаходять адекватної 
відповіді правоохоронних органів різних держав у зв’язку, в першу чергу, з 
об’єктивною складністю процедури кримінального провадження у сфері 
ІТтехнологій.   
 Нижче (рис. 3.3.) наведені найбільш поширені та популярні методи 
шахрайства, пов’язані з криптовалютами.  
 Розглянемо основні методи шахрайств, пов’язаних з криптовалютами з 
точки зору їх впливу на забезпечення фінансової безпеки. При цьому слід мати 
на увазі, що держави в цілому та окремі державні установи, як правило, не є 
учасниками угод на ринку криптовалют. Отже, фінансова безпека держави 
відчуває переважно непрямий (опосередкований) негативний вплив від 
кримінальних дій зловмисників на ринку криптовалют, що проявляється у 
відволіканні державних ресурсів (матеріальних, трудових, інституційних тощо) 
89 
 
на пошук та притягнення до кримінальної відповідальності злочинців. 
Натомість потерпілими у левовій частині кримінальних епізодів у сфері 
торгівлі криптовалютами виступають фізичні особи та суб’єкти 
господарювання (компанії, біржі тощо). 
 
Шахрайство за  «Хмарний»  Депозити у  
допомогою Qiwi - майнінг  криптовалютах та  
гаманця та Skype  піраміди  
Найбільш популярні  
методи шахрайства,  
Класичний рекет або  Потрійна  
  пов’язані з  
бандитизм схема  
криптов алютами   
Крадіжка  «Захоплення»  
Фішинг за допомогою  криптовалюти з  чужих комп’ютерів  
підроблених  електронних  за допомогою  
( фейкових) сайтів  гаманців за  «троянів» з метою  
  допомогою  використання їх  
вірусу-  «трояну»  для майнінгу  
   
Рис. 3.3. Найбільш поширені та популярні методи шахрайства, пов’язані з 
криптовалютами (складено автором за  [23, 62]). 
Найбільш поширені та популярні методи шахрайства, пов’язані з 
криптовалютами, що порушують фінансову безпеку фізичних осіб:  
шахрайство з використанням Skype та Qiwi-гаманця. Ця схема 
реалізується у такий спосіб: шахрай домовляється із покупцем про купівлю 
останнім криптовалюти з використанням Qiwi-гаманця. Продавець просить 
запустити Skype та продемонструвати екран гаманця, начебто з метою 
упевнитися, що контрагент має гроші. Після цього під яким-небудь приводом, 
наприклад, начебто з метою перевірки системи, шахрай просить контрагента 
90 
 
сформувати ваучер. Код відображається на екрані, після чого шахрай активує 
цей код у себе в гаманці, і у покупця миттєво зникають  гроші;  
«хмарний» майнінг. Дана схема дозволяє добувати криптовалюту без 
програмного забезпечення, орендувавши обчислювальні потужності за певну 
винагороду. Шахрайські сайти надають клієнтам доступ до лічильника, що 
начебто відображає процес майнінгу, проте при спробі вивести суму 
«видобутих» біткоінів виникає «технічна проблема» або на рахунок клієнта 
зараховуються символічні суми. Запропонувати послугу «чесного» «хмарного 
майнінгу» можуть лише виробники обладнання для видобутку криптовалюти, 
наприклад «Bitmain», адже це – їх побічний бізнес, і вони дійсно мають у 
своєму розпорядженні вільні потужності, що і пропонують в оренду. Проте до 
90 % гравців ринку «хмарного майнінгу» – шахраї; піраміди з депозитів у 
криптовалютах. Організатори цих структур пропонують високі ставки по 
депозитах у криптовалютах, приміром, 2-3 % на день. Один з останніх подібних 
проектів – платформа «Trinity», що почала працювати влітку 2017 р. Близько 
трьох місяців сервіс регулярно виплачував гроші, залучаючи клієнтів по 
реферальній програмі: відсотки по депозиту можна було збільшувати за 
рахунок залучення нових вкладників. В результаті сервіс припинив виплати; 
потрійна схема. У даній схемі, як правило, не бере участі продавець 
криптовалюти. Взаємодіють лише шахрай і жертва. Шахрай продає в Інтернеті 
певний товар, наприклад айфон, за низькою ціною. Продавець вимагає 
передоплату на банківську карту, але надає дані не своєї карти, а карти 
продавця криптовалюти, який, у свою чергу, очікує від шахрая гроші за 
криптовалюту. В результаті продавець криптовалюти отримує грошовий 
переказ, шахрай – криптовалюту, а людина, яка хотіла оплатити айфон, 
залишається ні з чим. При цьому у більшості випадків продавець криптовалюти 
не знає, що він отримує гроші від третьої особи. Проте ошуканий покупець 
айфону пише заяву в поліцію саме на нього, адже є дані карти, на яку він 
перевів гроші;  
91 
 
класичний рекет або бандитизм. У листопаді 2017 р. у центрі Москви у 
чоловіка були відібрані 15 млн руб., що на момент скоєння злочину становило 
близько 250 тис. дол. США. Коли володар криптовалюти перевів її з власного 
електронного рахунку на рахунок контрагента, а учасники угоди дочекались 
підтвердження переказу, продавець не зміг отримати готівку, яку відібрали 
шестеро осіб, що раптово зайшли до офісу; фішинг (від fishing — рибальство) 
за допомогою підроблених (фейкових) сайтів. Численні фейкові сайти 
криптовалютних бірж і обмінних сервісів криптовалют – один із поширених 
варіантів збагачення для зловмисників. Змінюючи 1-2 літери в адресі справжніх 
сайтів, вони створюють підроблені клони ресурсів, на яких нібито можливо 
зберігати або обмінювати криптовалюти. При цьому завдання фішерів – 
отримати реєстраційну інформацію або змусити користувача зробити операції з 
криптовалютою, яка в підсумку опиниться в електронному гаманці шахраїв. 
Пошукові системи доволі часто не перевіряють, чи справжній сайт, чи це – його 
клон. Як наслідок, в переліку сайтів на запит користувача з’являються 
фішингові ресурси, на які переходить значна кількість користувачів [23]; 
крадіжка криптовалюти з електронних гаманців за допомогою 
вірусу«трояну».];  
Найбільш поширеним та популярним методом шахрайства, пов’язаним із 
криптовалютами, що порушують фінансову безпеку як фізичних осіб, так і 
суб’єктів господарювання та державних органів, є «захоплення» чужих 
комп’ютерів за допомогою вірусів - «троянів» з метою використання їх для 
майнінгу. Якщо комп’ютер нічого не підозрюючого користувача перегрівається 
і починає «гальмувати» при відвідуванні сайтів, це може означати, що шахраї 
«захопили» комп’ютер та змушують його «добувати» віртуальні гроші шляхом 
майнінгу. За даними дослідницької компанії «IBM X-Force» [62] та 
«Лабораторії Касперського», з початку 2017 р. (станом на вересень 2017 р.) 
кількість атак на корпоративні мережі з метою майнінгу криптовалют зросла у 
шість разів, а вірусами, що забезпечують прихований майнінг, виявилася 
заражена третина комп’ютерів м. Москви. В результаті шахраї отримують 
92 
 
криптовалюту, а користувачі – критичне зниження продуктивності комп’ютера 
аж до серйозного травмування системи [22].  
Рекомендації щодо протидії шахрайству з криптовалютами зводяться до 
наступного:  
- внесення змін у ст. 190 Кримінального кодексу України 
«Шахрайство» та 192 «Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або 
зловживання довірою», що стосуватимуться злочинів у сфері обігу 
криптовалют;  
- проведення роз’яснювальної роботи серед інвесторів у 
криптовалюти щодо поширених методів шахрайства;  
- використання ліцензованого антивірусного програмного 
забезпечення, що унеможливлює встановлення «троянів» на смартфонах, 
планшетах та персональних комп’ютерах.  
У жовтні 2017 р. Вища експертна рада при Раді НБУ запропонувала 
регуляторам фінансового ринку визначитись щодо правового статусу 
криптовалюти в країні. Чергове засідання Ради було присвячене обговоренню 
економічній суті криптовалюти, ризикам та перспективам їх розповсюдження в 
світі та Україні. В процесі дискусії були схвалені такі пропозиції відносно 
термінової потреби щодо визначення законодавчого статусу криптовалюти в 
Україні [36]:  
інформаційні технології, послуги та системи є вкрай важливим чинником 
економічного розвитку, зокрема, в процесі переходу економіки від експортно-
орієнтованої до інноваційної моделі розвитку; намагання обмежити розвиток 
інфраструктури обслуговування криптовалюти провокуватимуть тінізацію та 
делегітимізацію процесів, пов’язаних із цим ринком, у той же час нові 
фінансові технології, які забезпечують емісію та обіг криптовалют, окрім 
наявних переваг, мають низку значних ризиків в умовах відсутності 
законодавчого поля, яке має регулювати їх функціонування;  
має місце потреба підвищення фінансової грамотності населення, у т. ч. 
стосовно нових ІТ-технологій. Фізичні особи мають усвідомлювати наступне: 
93 
 
усі операції, пов’язані з криптовалютою, здійснюються ними на власний 
розсуд, натомість відповідальність за наслідки, у першу чергу, фінансові, від 
операцій з крипто валютою, несуть виключно суб’єкти цього ринку;  
державні органи, які повинні контролювати і регулювати фінансові 
ринки, на сьогодні не визначились шодо основних аспектів функціонування 
ринку криптовалюти, таким чином, Рада попереджає про існування таких 
ризиків: зниження довіри до національної валюти, що є єдиним легітимним 
засобом платежу;  
висока вірогідність використання криптовалюти для обслуговування 
тіньової економіки; використання криптовалюти при здійсненні нелегальних 
фінансових операцій та відмивання грошей, отриманих у злочинний спосіб, у т. 
ч. грошей, що використовуються у корупційних схемах; висока вірогідність 
фінансування за допомогою криптовалюти операцій з контрабанди, купівлі-
продажу наркотичних речовин, предметів історичної спадщини, антикваріату, 
фінансування збройних формувань тощо; глобалізація фінансових ринків була 
додатковим дестабілізуючим факторм фінансової кризи 2008 р., однак поточні 
ризики децентралізації, що формують нові фінансові технології, є більш 
небезпечними, ніж ризики глобалізації;  
спропожності регуляторів суттєво обмежені як наслідок транскордонності 
і майже повної анонімності транзакцій з криптовалютою, проте регулятори 
іших держав поступово доповнюють чинну нормативноправову базу;  
Рада вважає за необхідне зосередити увагу державних регуляторів країни 
на питаннях визначення:  
законодавчого статусу категорій «криптовалюта», «технологія 
розподілених реєстрів», «ІCО» і т.і.;  
складу юридичних / фізичних осіб, які здійснюють емісію криптовалюти, 
формування законодавчих вимог відносно організації роботи емітентів, зокрема 
процедури оподаткування цієї діяльності; складу юридичних / фізичних осіб, 
які проводять обмінні операції з криптовалютою, визначення вимог відносно 
94 
 
організації діяльності цих структур, зокрема механізму оподаткування цієї 
діяльності; сфери легального використання криптовалюти в Україні.  
У листопаді 2017 р. НБУ спільно з іншими фінансовими регуляторами 
(Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національна 
комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг) 
опублікував заяву, зміст якої зводиться до такого [536]:  
неоднозначна природа криптовалюти не дає можливості 
охарактеризувати її як гроші, валюту чи платіжний засіб іншої країни, валютну 
цінність, електронні гроші, цінні папери, грошовий сурогат; регулятори 
досліджують проблему правового статусу криптовалюти та законодавчого 
регулювання операцій, пов’язаних із нею, беруги до уваги досвід регуляторів 
інших країн та ключові тенденції розвитку нових технологій. Основними 
завданнями цього регулювання є: захист прав споживачів, протидія відмиванню 
грошей та інших незаконних дій, ідентифікація суб’єктів цих операцій, 
формування методики оподаткування отриманих доходів, декларування тощо; 
діяльність, пов’язана із операціями купівлі-продажу та конвертації крипто 
валюти, характеризується великою кількістю різноманітних ризиків, які фізичні 
та юридичні особи мають усвідомлювати під час здійснення операцій з 
криптовалютою. Особи, які планують інвестувати гроші в криптовалюту, мають 
усвідомлювати, що вони здійснюють ці операції на власний ризик і розсуд; 
регулятори інших країн світу, зокрема, країн ЄС, не мають узгодженого підходу 
до визначення законодавчого статусу криптовалюти і регулювання операцій з 
нею; на сьогодні в світі існує понад тисяча видів криптовалюти, ця кількість 
зростає; зростання популярності крипто валюти у світі відбувається на тлі 
відсутності узагальненого поняття «криптовалюта», що варіюється від 
тотожості поняттю «товар», «платіжний засіб», «розрахункова одиниця» до 
категорії «нематеріальний цифровий актив», «фінансовий актив», «окремий вид 
цінних паперів», «віртуальна валюта», «цифрова валюта», «інвестиційний 
актив», однак ці визначення не є синонімом криптовалюти, оскільки є більш 
95 
 
широкими за змістом; доповідь FАTF 2014 р. «Віртуальні валюти» визначає 
криптовалюту як різновид децентралізованої віртуальної валюти; застосування 
до криптовалюти правового режиму валюти через схожість її назви не є 
коректним і обумовлює низку правових колізій;  більшість регуляторів інших 
країн, у т.ч. Європейський центробанк, вкрай обережно ставляться до 
пропозицій щодо зміни законодавства і, паралельно з власними дослідженнями, 
спостерігають за розвитком інформаційних технологій з метою розробки 
ефективного механізму регулювання операцій з криптовалютою:  
грошового обігу, оскільки криптовалюта не існуює у вигляді монет, 
банкнот, запису на банківських рахунках, таким чином, вона не може бути 
визнана грошима в трактуванні чинного законодавства;   
обігу електронних грошей та використання електронних платіжних 
засобів, оскільки криптовалюта не емітується банками і не є грошовим 
зобов’язанням певних осіб, вона не може бути визнана електронними грошима; 
валютного законодавства, оскільки криптовалюта не прив’язана до грошових 
одиниць інших країн, вона не може бути визнана валютою або платіжним 
засобом іншої країни, і не є валютною цінністю з точки зору чинного 
валютного законодавства;  цивільних відносин відносно регулювання операцій 
з цінними паперами, аже у криптовалюти відсутні ознаки документу і емітенту, 
у тлму числі відсутня встановлена форма документа із відповідними 
реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, також відсутнє 
визначення відносин емітенту цінних паперів або особи, яка видала цінний 
папір, та особи, що має право на цінний папір, та не передбачає зобов’язань за 
такими цінними паперами і можливості передачі права на цінні папери іншій 
особі, отжк, криптовалюта не може розглядатись як цінний папір; у 
криптовалюти відсутні ознаки документу у вигляді грошових знаків, емітент та 
мета виготовлення, таким чином, криптовалюта не може бути визнана 
грошовим сурогатом згідно до визначення Законом України «Про 
Національний банк України»; попри наявність в світі прикладів використання 
96 
 
криптовалюти у якості міри вартості, засобу обміну або накопичення, її 
невизначена правова сутність унеможливлює її ототожнення з будь-якими 
спорідненими категоріями (валюта, гроші, валютна цінність, цінні папери, 
платіжний засіб, електронні гроші  грошовий сурогат тощо);  зміни чинного 
законодавства мають відбуватися на базі детального і глибокого вивчення 
цього явища, впливу криптовалют на фінансові ринки, досвіду і регуляторних 
рішень центробанків інших держав; діяльність, пов’язана із купівлею, 
продажем, обміном, конвертацією криптовалюти, має велику кількість ризиків, 
отже фізичні і юридичні особи повинні їх усвідомлювати при здійсненні цих 
операцій.  
Основними ризиками є:   
ризик втрати коштів внаслідок крадіжки, зокрема як результат кібератак 
на сервісм обміну криптовалютою та спеціалізовану інфраструктуру; 
відсутність гарантії повернення інвестицій в криптовалюти: заощадження, що 
зберігаються у вигляді криптовалюти, не підпадають під режим гарантування 
ФГВФОУ, оскільки дані заощадження не є вкладами у банках;  
ймовірність шахрайства: інвестиції у криптовалюти можуть бути 
використані для створення фінансових пірамід, що може спровокувати втрати 
власних коштів; у разі виникнення такої ситуації з грошима у іноземній або 
національній валюті можливою формою правового захисту є кримінальне 
провадження, проте внаслідок невизначеного правового статусу криптовалют 
державні установи захисту прав споживачів не матимуть можливості допомогти 
вкладникам; об’єктивна складність використання «традиційних» механізмів 
оцінки вартості криптовалютних активів; значні коливання ціни криптовалют і 
пов’язані ризики: спекулятивність обсягу комісійних доходів за операції з 
криптовалютою; незадовільний рівень розвитку інфраструктури: криптовалюти 
не є поширеним засобом платежу в торговельних мережах, тому що вони не є 
валютою чи легальним засобом платежу[56].   
97 
 
ВИСНОВКИ  
  
Теоретичні та практичні результати, отримані в процесі роботи, 
вирішують важливу проблему, що полягає у розробці концептуальних, 
методологічних, інструментальних і прикладних компонентів забезпечення 
банківської безпеки України в умовах розвитку інформатизації. У процесі 
дослідження були отримані такі наукові висновки та результати:  
1. Визначений дуальний взаємозв’язок між діяльністю банківської 
системи та елементами системи економічної безпеки держави, зокрема, розгляд 
першого як інструменту реалізації національних економічних інтересів, що 
створює нові можливості для зміцнення економічної безпеки держави, 
пов’язані із підвищенням конкурентоспроможності національної економіки, 
стимулюванням інновацій, модернізацією та розвитком інфраструктури, 
розвитком пріоритетних галузей економіки, а також як джерела нових ризиків і 
загроз економічній безпеці держави за її складовими, що пов’язані з 
недостатньою кібербезпекою, неспроможністю банківської системи 
забезпечити своєчасні та безпечні розрахунки, ризиками банкрутства банків 
тощо.  
2. Визначені нові можливості та ризики, що надають банкам зміни у 
зовнішньому та внутрішньому середовищі. До нових можливостей, що надає 
банкам розвиток інформатизації, слід віднести, зокрема, підвищення 
ефективності їх діяльності (за рахунок розширення бази клієнтів та  збільшення 
обсягів продажу послуг, завоювання нових ринкових сегментів без необхідності 
відкриття нових «точок» продажу, збільшення доходів, скорочення операційних 
витрат на купівлю, оренду та обслуговування приміщень, оптимізації кількості 
персоналу та витрат на заробітну плату, підвищення рівня автоматизації 
процесів, прискорення процесу обробки інформації). До принципово нових 
банківських ризиків, пов’язаних із стрімким розвитком інформаційної 
економіки, слід віднести: ризики, пов’язані з розвитком безготівкових 
розрахунків (посилення конкуренції з небанківськими установами, втрата 
98 
 
комісійних доходів, зростання вразливості цифрової інфраструктури банків за 
рахунок розширення мережі обладнання, ризик шахрайських дій з платіжними 
картками, кіберризики, що загалом безпосередньо впливають на рівень 
банківської безпеки держави); ризики, пов’язані з поширенням криптовалют 
(висока волатильність курсу, що може провокувати значні збитки, потенційна 
втрата клієнтів, грошових потоків, процентних доходів, активів і пасивів, ризик 
ліквідності: зниження залишків внаслідок втрати клієнтів, ризик шахрайських 
дій з криптовалютами, підрив монетарної монополії держави, зменшення 
сеньйоражу центрального банку, зменшення попиту на національну валюту, що 
зумовлює її знецінення та зміну швидкості обігу, неможливість проведення 
ефективної грошово-кредитної політики, дестабілізація фінансового ринку 
загалом внаслідок падіння ринку криптовалют); ризики, пов’язані з 
поширенням електронних кредитних платформ (посилення конкуренції з 
небанківськими установами, потенційна втрата клієнтів, грошових потоків, 
процентних доходів, активів і пасивів, відсутність звітності та регулювання з 
боку НБУ, відсутність державної гарантії вкладів для інвесторів, ризик 
ліквідності, що може провокувати банкрутство банків, що загалом негативно 
впливає на рівень банківської безпеки держави).  
3. Зміна умов існування банківської системи країн, пов’язаних із 
стрімким розвитком інформатимзації, передбачає необхідність гнучкого 
реагування на виклики, пов’язані з цим. Запропоновані концептуальні засади 
забезпечення банківської безпеки держави в умовах розвитку інформаційної 
економіки як сукупності теоретико-методологічних положень щодо 
визначення: методологічного підходу, цілей, принципів і методів, технології 
(завдань, методик, рекомендацій) відображають новий погляд на цей  процес, 
що передбачає використання цільового впливу держави на процеси 
самоорганізації банківської системи з метою використання можливостей, що 
надає банківській системі розвиток інформаційної економіки та попередження 
розгортання принципово нових загроз банківській безпеці держави. 
99 
 
Концептуальні засади є теоретичним базисом для подальшої розробки 
методології забезпечення банківської безпеки держави в умовах розвитку 
інформаційної економіки.  
4. Встановлено, що наявна в Україні нормативно-правова база не відповідає 
ступеню поширення криптовалют та рівню пов’язаних із ними ризиків, на 
підставі чого обґрунтовано рекомендації щодо заходів, спрямованих на 
впорядкування ринку криптовалют у короткостроковій та середньостроковій 
перспективі. Офіційна заборона транзакцій з використанням криптовалют на 
сьогодні є технічно неможливою та недоцільною. Державним органам України 
у короткостроковій перспективі доцільно дотримуватись позиції нейтралітету 
відносно цього ринку, що має включати попередження учасників ринку та 
інвесторів про наявні ризики і загрози та проведення іншої роз’яснювальної 
роботи. Державний контроль фактично працюючого в Україні «сірого» ринку 
криптовалют у середньостроковій перспективі вимагає здійснення заходів, 
спрямованих на його впорядкування. Також потребує вирішення проблема 
формування інституційного та кадрового забезпечення майбутньої системи 
державного контролю за ринком криптовалют.  
5. Результати аналізу та оцінки поточного стану розвитку 
безготівкових розрахунків в Україні з урахуванням ризиків та загроз 
банківській безпеці держави в умовах розвитку інформаційної економіки 
обумовили визначення найбільш перспективних видів безготівкових 
розрахунків як інструментів зміцнення банківської безпеки держави, розвиток 
яких потребує всебічної підтримки з боку держави: приватні транскордонні 
грошові перекази, прийняття платежів готівкою для подальшого переказу, 
електронні гроші, системи мобільних платежів, у першу чергу – безконтактних.  
  
100 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   
  
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» (поточна 
редакція) [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14  
2. Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 
01.06.2010р. (чинна редакція) [Електронний ресурс]  – Режим доступу: 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17  
3. Закон України «Про Національний банк України» (поточна редакція) 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-
14  
4. Ассонова М. О. Трансформація макросередовища бізнесу внслідок 
запровадження інституту криптовалют / М. О. Ассонова, О. М. Гребешкова // 
Стратегія економічного розвитку України. – 2017. – № 41. – с. 164-175.  
5. Банківська безпека / О. Д. Вовчак, Ю. О. Самура, В. А. Сидоренко, 
В. А. Вареник. – К.: Знання, 2013. – 237 с.  
6. Банківський менеджмент: інноваційні концепції та моделі : моногр. 
/ за заг. та наук. ред. проф. Л. О. Примостки. — К. : КНЕУ, 2017. — 380 с.  
7. Баранов Р. О. Протидія легалізації злочинних доходів та 
фінансуванню тероризму з використанням віртуальних валют / Р. О. Баранов // 
Державне управління: теорія та практика. — 2015. — № 2. — С. 29–37.  
8. Болгар Т.М. Переваги та недоліки криптовалюти / Т.М. Болгар // 
Економічний розвиток держави та її соціальна стабільність: матер. Міжнар. 
наук. Інтернет-конф. (м. Полтава, 11 трав. 2017 р.). – Полтава : ПолтНТУ, 2017. 
– С. 164–167.  
9. В Інституті електрозварювання ім.Патона виявили незаконну 
фабрику Bitcoin [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://news.finance.ua/ua/news/-/408246/v-instytuti-elektrozvaryuvannyaimpatona-
vyyavyly-nezakonnu-fabryku-bitcoin  
101 
 
10. Варналій З., Онищенко С. Сучасні тенденції структурних складових 
фінансової безпеки України в умовах глобальних перетворень / З. Варналій, С. 
Онищенко //Формування ринкової економіки в Україні. – 2016. Вип. 35. – Ч. 1. 
– с. 75-80.  
11. Власюк О.С. Банківська криза в Україні: втрати, помилки та 
пріоритети посткризового відновлення / О.С. Власюк // Стратегічні пріоритети. 
– 2017. – № 2 (43). – с. 45-60.  
12. Власюк О.С. Фінансова система інформаційної економіки // 
Стратегічна панорама. – 2017. – № 2. – с. 9-16.  
13. Воронкова В. Г. Методологічні засади інформаційної економіки у 
проблемному полі глобалізованого соціуму / В.Г. Воронкова // Економічний 
вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2016. – вип. 6-1 (06). – с. 9-
13.  
14. Гальчинський Л.Ю. Хмарні технології як фактор 
конкурентоспроможності компанії / Л.Ю. Гальчинський, І.М. Шкарабура // 
Економіка та суспільство. – 2016. - № 7. – с.1005-1011.  
15. Гладких Д. М. Розвиток цифрової економіки у світі та Україні: 
ризики для банків / Д.М. Гладких. – Riga: LAP LAMBERT Academic Publishing, 
2018. – 293 p.  
16. Гладких Д. М. Криптовалюти як загроза банківській безпеці 
України в умовах розвитку цифрової економіки / Д.М. Гладких // Управління 
стійким розвитком економіки: теоретичні та практичні аспекти : колективна 
монографія за ред. д.е.н., проф. Прохорової В.В. – Харків: Видавництво 
Іванченка І.С., 2018. – 316 с. – с. 114-122.  
17. Гладких Д. М. Ключові проблеми банківської безпеки України у 
2014-2015 рр. / Л.Г. Шемаєва, Д.М. Гладких // Матеріали ІІІ Міжнародної 
науково-практичної конференції «Фінансова безпека в системі забезпечення 
національних економічних інтересів: проблеми і перспективи» (21-22 травня 
2015 р.) – Полтава: ПолтНТУ. – 2015. – 626 с. – С.189–192 (особистий внесок 
автора – аналіз проблем у банківській та валютно-курсовій сфері).  
102 
 
18. Гладких Д.М. Причини та наслідки процесу санації банківської 
системи України / Д.М. Гладких // Матеріали доповідей Міжнародної науково-
практичної конференції «Формування та розвиток інноваційного потенціалу 
економіки України» (17-18 лютого 2017 р.). – Ужгород: Видавничий дім 
«Гельветика», 2017. – Ч.2 – 120 с. – С.53-56.   
19. Гладких Д.М. Зростання грошової маси як фактор дестабілізації 
валютного курсу / Д.М. Гладких // Матеріали Міжнародної науковопрактичної 
конференції «Наукові підходи до модернізації національної економіки: вектор 
розвитку» (28-29 квітня 2017 р.). – Київ: Таврійський національний університет 
імені В.І.Вернадського, 2017. – 112 с. – С.73-75.  
20. Гладких Д.М. Проблеми реалізації режиму інфляційного 
таргетування в Україні / Д.М. Гладких // Матеріали Міжнародної 
науковопрактичної конференції «Стан та розвиток підприємництва в умовах 
ринкової економіки: проблеми та перспективи» (19-20 січня 2018 р.). – Дніпро: 
НО «Перспектива», 2018. – 196 с. – С.131-134.  
21. Гладких Д.М. Місце банків у системі захисту національних 
економічних інтересів України / Д.М. Гладких // Сучасні тенденції розвитку 
міжнародних відносин та економіко-політичного процесу: матеріали доповідей 
Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 5-6 жовтня 2018 
року). – Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2018. – 196 с. с. 149-152.  
22. Гриценко А. А. Архітектоніка економічної безпеки [Текст]: 
монографія / А. А. Гриценко; Нац. акад. наук України, ДУ ''Ін-т економіки та 
прогнозування НАН України''. - Київ: Ін-т економіки та прогнозування, 2017. - 
223 с.  
23. Данильян О.Г. Людина в інформаційному суспільстві: деякі штрихи 
до усвідомлення проблеми / О.Г. Данильян О.Г., О. П. Дзьобань // Настоящи 
изследования и развитие – 2015 : материали за междунар. науч.практ. конф.. – 
София, 2015. – Т. 5 : Философия. – С. 71–73 [Електронний ресурс]  – Режим 
доступу: http://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/7963  
103 
 
24. Жданов И. Особенности P2P-кредитования в Украине и мире 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://1fin.biz/osobennosti-
P2Pkreditovaniya-v-ukraine-i-mire  
25. Желюк Т. Використання криптовалюти на ринку платежів: нові 
можливості для національних економік / Т. Желюк, О. Бречко // Вісник 
Тернопільського національного економічного університету. — 2016. — №. 3. — 
С. 50–60.  
26. Зачосова Н. В. Управління системою економічної безпеки 
фінансових установ: дис…. докт. екон. наук : 21.04.02 / Н.В. Зачосова; 
Національний інститут стратегічних досліджень, Київ, 2017. – 460 с.  
27. Зверяков М. І. Управління фінансовою стійкістю банків / М. І. 
Звєряков, В. В. Коваленко, О. С. Сергєєва. – К. : «Центр учбової літератури», 
2016. – 520 с.  
28. Звіт НБУ за 2018 рік. [Електронний ресурс]  – Режим доступу: 
https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=95170958  
29. Исламутдинов В. Ф. Эволюционная экономика / В. Ф. 
Исламутдинов. Ханты-Мансийск, 2014. – 197 с.  
30. Іващенко О. В. Теоретичні основи оцінки рівня фінансової безпеки 
підприємства / О. В. Іващенко // Вісник Запорізького національного 
університету. – 2016. – № 1 (29). – с. 148-155.  
31. Ілляшенко О.В. Методологічні засади формування та 
функціонування механізмів системи економічної безпеки підприємства: дис…. 
докт. екон. наук : 21.04.02 / О. В. Ілляшенко; Східноукраїнський національний 
університет ім. В. Даля, Сєвєродонецьк, 2016. – 606 с.  
32. Ілляшенко С.М. Інноваційний розвиток: маркетинг і менеджмент 
знань: монографія / С.М. Ілляшенко. –Суми: ТОВ «Діса плюс», 2016. 192 с.  
33. Кавун С. В. Аналіз сучасного стану Internet-банкінгу в Україні / С. 
В. Кавун, В. І. Пугачова // Економічна безпека: держава, регіон, підприємство: 
Матеріали ІІ Всеукраїнської наукового-практичної Інтернетконференції, 15 
104 
 
грудня 2015 р. – 15 січня 2016 р. – Полтава: ПолтНТУ, 2016 – 214 с. – с. 172-
176.  
34. Кишакевич Б. Ю. Економіко-математичне моделювання кредитних 
ризиків банку: автореф. дис. ... докт. екон. наук : 08.01.11 / Б. Ю. Кишакевич; 
Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана. - Київ, 
2011. - 34 c.  
35. Ключка С. С. Теоретична концептуалізація економічної безпеки у 
контексті реалізації національних інтересів / С. С. Ключка // Збірник наукових 
праць Університету державної фіскальної служби України. – 2017. - № 1. – 
с.120-133.  
36. Ковальчук Т. Т. Глобальна інформаційно-мережева економіка: 
цивілізаційні перспективи / Т. Т. Ковальчук // Актуальні проблеми економіки.– 
2013.– № 12. – С. 15–22.  
37. Козюк В. В. Теоретичні проблеми взаємозв’язку між монетарною 
політикою та фінансовою нестабільністю / В. В. Козюк, І. М. Чирак // Журнал 
європейської економіки. – 2013. – Т. 12. – № 3. – с.249-264.  
38. Корчевська Л. О.  Синергетичне управління економічною безпекою 
підприємства: дис…. докт. екон. наук : 08.00.04 / Л. О. Корчевська; 
Херсонський національний технічний університет, Херсон, 2017. – 501 с.  
39. Краснушкина Н. Финтех-кредит кредиту рознь [Електронний 
ресурс]  – Режим доступу: https://www.kommersant.ru/doc/3311175  
40. Крухмаль О. В. Peer-to-peer кредитування в Україні: перспективи 
розвитку та виклики для банків / О. В. Крухмаль, О. С. Заєць // Интернаука. – 
2017. – № 2(24). – с. 93-96.  
41. Кузнецова С.А. Банківська система / С.А. Кузнецова, Т.М. Болгар, 
З.С. Пестовська; за ред. С.А. Кузнецової. – К, 2014. – 400 с.  
42. Куценко О. Соціальні класи: соціологічні інтерпретації та підходи 
до вивчення / О. Куценко // Вісник Київського національного університету ім. 
Т. Шевченка. Соціологія. – 2014. - № 1(5). – с. 69-75  
105 
 
43. Ластовецька Р. О. Взаємовплив обсягу неофіційних грошових 
переказів та рівня доларизації економіки України / Р. О. Ластовецька // Актуал. 
проблеми економіки. - 2015. - № 6. - С. 355-362  
44. Левицький В. Формування механізму управління фінансовою 
безпекою банківської установи / В. Левицький // Економічний часопис 
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2016. – 
№ 1. – с. 90-95.   
45. Левчук О.В. Актуальні питання реформації національних 
економічних інтересів України в умовах глобалізації / О.В. Левчук, В.А. 
Коваленко // Економіка і суспільство. – 2016. – № 2. – с. 61-67.  
46. Лоханова Н. Система управління станом економічно безпеки 
підприємства: проблемні питання, концепція розвитку / Н. Лоханова // 
Економіст. – 2005. - № 2. – с. 52-56.  
47. Лютий І.О. Суперечності процесів фінансіалізації та їх вплив на 
економічне зростання в Україні / І.О. Лютий, П.А. Мороз // Економіка України. 
— 2014. — № 4 (629). – с. 29-39.  
48. Ляшенко О. М. Концептуалізація управління економічною 
безпекою підприємства: монографія / О. М. Ляшенко – Луганськ: Вид-во СНУ 
ім. В. Даля, 2011. – 400 с.  
49. Майорова Т.В. Проблеми глобалізації економіки України / Т.В. 
Майорова, Я.В. Шевчук // Вісник Одеського національного університету ім. 
І.І.Мечникова. – 2014. – Т.19. – Вип. 2/1 – с 201.  
50. Михайловська О.В. Вплив глобалізації інформаційного простору на 
розвиток міжнародних інноваційно-інвестиційних процесів. / О. В. 
Михайловська – К.: Дакор, 2009. – 424 с.  
51. Мігус І.П. Розрахунок інтегрального показника оцінювання 
економічної безпеки банку/ І. П. Мігус, М. П. Денисенко, Я. С. Коваль //Вчені 
записки Університету "КРОК". Серія "Економіка" .- 2017. - Вип. 46. - С. 125-
131.  
106 
 
52. Міжнародний бізнес в інформаційному суспільстві: Колективна 
монографія / За ред. В.В. Рокочої. – К.: Університет економіки та права 
«КРОК», 2012. – 238 с.  
53. Міщенко В. І. Капіталізація банківської системи: сьогодення та 
перспективи / В. І. Міщенко // Вісник НБУ – 2013. – № 7. с. 11-17.  
54. Міщенко В. І. Банківська система України: проблеми становлення 
та розвитку / В. І. Міщенко, С. В. Науменкова // Фінанси України. – 2016. – № 
5. – с. 7-33  
55. Мокій А.І., Дацко О.І. Територіальна громада у системі економічної 
безпеки держави // Стратегічні пріоритети. – 2015. – № 1 (34). – С. 83–89.  
56. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія  / В.І. 
Мунтіян. – К.: КВІЦ, 1999. – 462 с.  
57. Ніколаєнко Ю. В. Фінансова безпека у забезпеченні стабільності 
функціонування банківського сектору: автореф. дис. ... докт. екон. наук : 
08.00.08 / Ю. В. Ніколаєнко; ЧНТУ. – Чернігів, 2017. – 46 c. [Електронний 
ресурс]   
58. Олейніков Ю.О. Національні економічні інтереси України та їх 
прояв у сфері прямого іноземного інвестування / Ю.О. Олейніков, Т.В. 
Мірзодаєва // Економіка і регіон. – 2015. – № 1. – с. 18-24.  
59. Олешко А. А. Формування в Україні безготівкової економіки – 
cashless economy / А. А. Олешко // Трансформація фінансових ринків в умовах 
глобальної нестабільності: реалії сьогодення та погляд у майбутнє. Збірник 
матеріалів виїзного науково-практичного семінару  (6-15 жовтня 2017 р.) та 
міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (30 жовтня 2017 р.) . 
Ірпінь: Університет ДФСУ, 2017. – 471 с. – с. 339-341  
60. Онищенко С. В. Бюджетна безпека України: сутність, загрози та 
шляхи забезпечення [монографія] / С.В. Онищенко – К.: Знання України, 2017. 
– 403 с.  
61. Пантєлєєва Н. Нові форми грошей в умовах формування 
інформаційного суспільства // Вісник НБУ. – 2015. – № 5. – С. 25–31.  
107 
 
62. Пирожков С. П. Цивілізаційний проект України: від амбіцій до 
реальних можливостей / С. П. Пирожков, Н. В. Хамітов // Вісник Національної 
академії наук України. – 2016. – № 6. – с. 45-52.  
63. Підсосонна Я. Г. Впровадження новітніх електронних технологій у 
діяльності банків України / Я. Г. Підсосонна, А. А. Ошийко // Трансформація 
фінансових ринків в умовах глобальної нестабільності: реалії сьогодення та 
погляд у майбутнє. Збірник матеріалів виїзного науковопрактичного семінару  
(6-15 жовтня 2017 р.) та міжнародної науковопрактичної Інтернет-конференції 
(30 жовтня 2017 р.) . Ірпінь: Університет ДФСУ, 2017. – 471 с. – с. 359-361  
64. Привалова І.М. Р2Р-кредитування – як елемент конкуренції на 
ринку банківських послуг України / І. М. Привалова // Регіональна 
бізнесекономіка та управління. – 2014. – № 2. – с.84-88.  
65. Примостка Л. О. Державний капітал в банківській системі України / 
Л. О. Примостка // Фінанси, облік і аудит. – 2014. – Випуск 2 (24). – с. 107-119.  
66. Резнік О. М. Порівняльний аналіз сутності економічної безпеки 
України та країн Європейського Союзу / О. М. Резнік // Форум права. – 2015. – 
№ 4. – с. 232-236.  
67. Сиволап Л. А. Аналіз методичних підходів до оцінки фінансової 
безпеки підприємства / Л. А. Сиволап // Економічний аналіз. – 2014. – Т. 18. – 
№ 2. – с. 234-238.  
68. Скиннер К. Цифровой банк: как создать цифровой банк или стать 
им / Крис Скиннер ; пер. с англ. Сергея Смирнова. — М : Манн, Иванов и 
Фербер, 2015. – 320 c.  
69. Смовженко Т. С. Оцінка фінансових втрат банків України від 
кредитних операцій / Т. С. Смовженко, О. Б. Денис // Соціально-економічні 
проблеми сучасного періоду України. – 2016. – Вип. 2 (118). – с. 82-88.  
70. Собкевич О.В. Загрози інноваційній безпеці у промисловості та 
механізми їх подолання / О. В. Собкевич // Стратегічні пріоритети. – 2016. – № 
3. – С. 220–236.  
108 
 
71. Сомик А. В. Підвищення довіри до банків в Україні / А. В. Сомик // 
Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник 
наукових праць – вип. 38 – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ». – 2014. – 410 с. – с. 250-
257.  
72. Тимощенко К. С. Фінансовий механізм фінансової безпеки 
суб’єктів підприємництва / К. С. Тимощенко; дис. канд. екон. наук за 
спеціальністю 08.00.08 − гроші, фінанси і кредит. − Дніпропетровськ, 2015. − 
219 с.  
73. Шаров О. М. Безпекові аспекти функціонування криптовалют: 
глобальна проблема та «український зв’язок» / О.М. Шаров // Стратегічні 
пріоритети. – 2018. – № 2 (47).  
74. Шевцова Г. З. Синергетичний менеджмент підприємств: 
монографія / Г. З. Шевцова. – К, 2016. – 464 с.  
75. Шемаєв В. В. Теоретико-методологічні засади та пріоритети 
розвитку транспортної інфраструктури в системі економічної безпеки України: 
монографія / В. В. Шемаєв. – К.: НУОУ, 2018. – 368 с.  
76. Шульга Н. Вплив інформаційної прозорості діяльності банків на їх 
ринкову дисципліну / Н. Шульга, К. Бусько // Ринок цінних паперів України. – 
2014. – № 8. – с. 3-11.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
