КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ЧДТУ, М. ЧЕРКАСИ)

Матвієнко, Олена Дмитрівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9428
Title:	КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ЧДТУ, М. ЧЕРКАСИ)
Authors:	Бітюк, Інна Миколаївна Матвієнко, Олена Дмитрівна
Keywords:	Управління, імідж, комунікації, соціально-економічна діяльність, комунікаційно-іміджева діяльність, корпоративна відповідальність
Issue Date:	2025
Abstract:	Предметом дослідження є система комунікаційно-іміджеве забезпечення університетів. Об’єктом дослідження є процес формування та управління комунікаційно-іміджевим забезпеченням університетів в умовах інформаційної економіки. Метою магістерської роботи є розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління комунікаційно-іміджевим забезпеченням університетів. Поставлена у роботі мета зумовила вирішення наступних завдань: дослідити теорію іміджу та комунікацій в умовах інформаційної економіки; систематизувати принципи українського освітнього простору в контексті креативних підходів та залучення європейського досвіду; обґрунтувати особливості комунікаційно-іміджевого забезпечення та системи корпоративної соціальної відповідальності; навести соціоуправліські характеристики Черкаського державного технологічного університету; проаналізувати комунікаційно-іміджеві характеристики корпоративної соціальної відповідальності закладів вищої освіти України; рекомендувати напрями удосконалення управління соціальною відповідальністю ЧДТУ в умовах нарощення комунікаційно-іміджевого забезпечення; оцінити потенціал внутрішньої корпоративної соціальної відповідальності ЧДТУ для поліпшення комунікаційно-іміджевого забезпечення.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9428
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом Матвієнко.pdf Restricted Access		2.86 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
 
 
Допущено до захисту 
в.о. завідувача кафедри  
Олександр БІЛИК_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2025 р. 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ В 
УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ЧДТУ, 
М. ЧЕРКАСИ) 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: Бізнес-адміністрування 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма навчання: денна_ 
Група БАМ-23__ 
 
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2025 р.       ___________        _Олена МАТВІЄНКО___ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                             (підпис)                                        ( )                          
   
Керівник роботи: 
                              
 
 «____»_________ 2025 р.        ___________          _Інна БІТЮК_____ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                  (підпис)                          (Вчене звання, )   
 
 
 
 
Черкаси 2025 
 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма   Бізнес-адміністрування                       
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри  
____________  
«_____» __________20___ р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
 ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
___Матвієнко Олена Дмитрівна_________________________________ 
(прізвище, ім’я,  по батькові)  
1. Тема роботи КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
УНІВЕРСИТЕТІВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ЧДТУ, М. ЧЕРКАСИ) 
керівник роботи____к.е.н., доц. Бітюк Інна Миколаївна__________, 
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «26»_03_2025 року №_99/03-03 
2. Вихідні дані до роботи ЧДТУ за 2021-2023 рр.; періодичні видання та 
друковані літературні джерела  
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити) 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЙНО-
ІМІДЖЕВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ УНІВЕРСИТЕТІВ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ 
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВИХ 
АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРКАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО 
ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ РОЗДІЛ 3 КОМУНІКАЦІЙНО-
ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ 
КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
керівника завдання видав завдання прийняв 
1 К.е.н., доцент Бітюк І.М.   
2 К.е.н., доцент Бітюк І.М.   
3 К.е.н., доцент Бітюк І.М.   
 
5. Дата видачі завдання_______10.02.2025_____________________________ 
 
 
 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ Назва етапів підготовки 
виконання Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра 
етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 10.02.2025 виконано 
попереднього плану випускної роботи. 
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 
2 20.02.2025 виконано 
групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка теоретичного 
3 25.02.2025 виконано 
розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 
4 30.02.2025 виконано 
необхідних для написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 2.03.2025 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.03.2025 виконано 
Підготовка  та написання розрахункового розділу 
7 8.04.2025 виконано 
роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 20.04.2025 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 01.05.2025 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 15.05.2025 виконано 
11 Оформлення випускної роботи 25.05.2025 виконано 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 04.06.2025 виконано 
 
 
 
Здобувач вищої освіти       ______  _____Олена МАТВІЄНКО____ 
                                               ( підпис )                      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи                _______  _____Інна БІТЮК____ 
                                                                          ( підпис )                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 112 сторінок, 21 таблицю, 4 
рисунки, список використаної літератури з 71 найменування 
КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ В 
КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ 
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ  
 
Предметом дослідження є система комунікаційно-іміджеве 
забезпечення університетів. 
Об’єктом дослідження є процес формування та управління 
комунікаційно-іміджевим забезпеченням університетів в умовах 
інформаційної економіки. 
Метою магістерської роботи є розробка теоретичних та практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення управління комунікаційно-іміджевим 
забезпеченням університетів.  
Поставлена у роботі мета зумовила вирішення наступних завдань: 
дослідити теорію іміджу та комунікацій в умовах інформаційної 
економіки; 
систематизувати принципи українського освітнього простору в 
контексті  креативних підходів та залучення європейського досвіду; 
обґрунтувати особливості комунікаційно-іміджевого забезпечення та 
системи корпоративної  соціальної відповідальності; 
навести соціоуправліські характеристики Черкаського державного 
технологічного університету; 
проаналізувати комунікаційно-іміджеві характеристики корпоративної 
соціальної відповідальності закладів вищої освіти України; 
рекомендувати напрями удосконалення управління соціальною 
відповідальністю ЧДТУ в умовах нарощення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення; 
оцінити потенціал внутрішньої корпоративної соціальної 
відповідальності ЧДТУ для поліпшення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення. 
Одержані результати можуть бути використані в діяльності 
українських ЗВО та  ЧДТУ з метою підвищення ефективності управління 
комунікаційно-іміджевим забезпеченням в умовах інформаційної економки. 
 
 
Рік захисту роботи – 2025 
Підпис студента_______________  Олена МАТВІЄНКО 
Дата ________________________ 
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЙНО-  
ІМІДЖЕВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ УНІВЕРСИТЕТІВ 9 
1.1 Комунікації та імідж в епоху інформаційної економіки 9 
1.2 Принципи українського освітнього простору: креативні підходи та  
європейський досвід 15 
1.3 Комунікаційно-іміджеве забезпечення та система корпоративної  
соціальної відповідальності  26 
Висновки до розділу 1 38 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА  
КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВИХ АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ  
ЧЕРКАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 40 
2.1 Черкаський державний технологічний університет: соціоуправліська  
характеристика 40 
2.2 Комунікаційно-іміджевий аналіз корпоративної соціальної  
відповідальності закладів вищої освіти України. 59 
2.3. Оцінка соціальної відповідальності університету як складової його  
комунікаційної політики та її впливу на позитивну іміджеву  
репрезентацію в інформаційному середовищі 68 
Висновки до розділу 2 76 
РОЗДІЛ 3 КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ  
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 78 
3.1 Управління соціальною відповідальністю університету в умовах  
нарощення комунікаційно-іміджевого забезпечення  78 
3.2 Імідж та корпоративна соціальна відповідальність в оцінці  
представників Черкаського державного технологічного університету 94 
3.3 Оцінка потенціалу внутрішньої корпоративної соціальної  
відповідальності університету для успішного комунікаційно-іміджевого  
забезпечення 100 
Висновки до розділу 3 107 
ВИСНОВКИ 110 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 113 
ДОДАТКИ 122 
6 
ВСТУП 
 
Управління є поширеною, відповідальною та значущою сферою людської 
діяльності. Поява та розвиток спеціалістів з управління є результатом еволюції 
людства, його бачення того, як краще, як ефективніше організувати своє життя, 
свою економічну діяльність. Управління перетворилося на окремий різновид 
людської діяльності, що забезпечується, як правило, спеціально 
підготовленими, дібраними для цього людьми.  
Кінцевий результат діяльності будь-якої організації в умовах 
інформаційної економіки залежить від багатьох факторів. Один із ключових 
серед них – управлінський. Очевидно, що досягнення цілей діяльності 
організації значною мірою зумовлено ефективністю системи менеджменту, яка 
залежить від рівня підготовки, кваліфікації тих людей, які виконують 
управлінську роботу.  
На сучасному етапі розвитку українського суспільства, національної 
економіки важливим напрямом слід визнавати питання що пов’язані з якістю 
інформаційного прогресу, успішністю інформаційної економіки. Перед 
закладами вищої освіти постає неабияке завдання – виховати покоління 
економічно грамотних фахівців, здатних розвивати економіку, готових 
втілювати в життя креативні підприємницькі ідеї, регулювати ринкові 
відносини в умовах форс-мажорних станів. Особливо актуальними постають 
питання комунікаційно-іміджевого забезпечення університетів України в 
умовах інформаційної економіки. 
Теоретичні основи формування та системного поширення інформаційного 
суспільства й інформаційної економіки заклали представники сучасної науки: 
Д. Белл, Ф. Махлуп, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, М. Порат, У. Ростоу, А. Тоффлер. 
В Україні це: В. Геєць, З. Герасимчук, П. Ґудзь, М. Долішній, А. Шевчук. 
Формування теоретико-методичного апарату галузевого та регіонального 
інформаційного менеджменту здійснювали І. Бітюк, А.Павловська, П. Бубенко, 
Ю. Коваленко інші.  
7 
Розвиток та зміни освітнього простору в Україні та за її межами 
досліджували, публічно обговорювали видатні науковці Е. Лібанова, Г. 
Москалик, Н. Касярум.  
Питання комунікаційно-іміджевого забезпечення організацій в умовах 
інформаційного суспільства, інформаційної економіки вивчали Ю. Петруня, 
В.Петруня, В. Болотова, Н. Ляшенко О. Пригодюк, В. Храпкіна, О. Бородієнко, 
А.Зленко. Науковці О. Грішнова, С. Бех досліджували питання та актуальні 
проблеми соціальної відповідальності університетів України. Л. Оршанський, 
І. Нищак, М. Юрків розглядали особливості та проблемні питання вищої освіти 
України в умовах воєнного стану. 
Не зважаючи на плідні напрацювання науковців, освітян в галузі 
освітнього менеджменту, дослідження комунікаційного та іміджевого 
забезпечення університетів є важливим та перспективним в умовах подальшого 
прискорення інформаційного прогресу в світі. 
Метою роботи є дослідження теоретичних основ та розробка прикладних 
пропозицій щодо вдосконалення управління комунікаційно-іміджевим 
забезпеченням університетів з метою формування європейської моделі освіти. 
Поставлена у роботі мета зумовила вирішення наступних завдань: 
дослідити теорію іміджу та комунікацій в умовах інформаційної 
економіки; 
систематизувати принципи українського освітнього простору в контексті 
креативних підходів та залучення європейського досвіду; 
обґрунтувати особливості комунікаційно-іміджевого забезпечення та 
системи корпоративної соціальної відповідальності; 
навести соціоуправліські характеристики Черкаського державного 
технологічного університету; 
 проаналізувати комунікаційно-іміджеві характеристики корпоративної 
соціальної відповідальності закладів вищої освіти України; 
8 
рекомендувати напрями удосконалення управління соціальною 
відповідальністю ЧДТУ в умовах нарощення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення; 
оцінити потенціал внутрішньої корпоративної соціальної відповідальності 
ЧДТУ для поліпшення комунікаційно-іміджевого забезпечення. 
Предметом дослідження є система комунікаційно-іміджеве забезпечення 
університетів. 
Об’єктом дослідження є процес формування та управління 
комунікаційно-іміджевим забезпеченням університетів в умовах інформаційної 
економіки. 
Робота виконана на основі вивчення наукової, монографічної та 
методичної, навчальної та довідкової літератури з питань управління 
підприємством та менеджменту організацій, комунікаційного та соціального 
менеджменту, іміджології, Залучено та опрацьовано звітні дані МОН України, 
закладу вищої освіти Черкаський державний технологічний університет, за 
результатами особистих спостережень, керуючись Законами України та іншими 
нормативними актами. 
При виконанні роботи були використані такі методи збору, обробки та 
аналізу як: спостереження, порівняння, групування, подальший аналіз 
теоретичних положень, формулювання узагальнень та висновків. Залучено 
методи причинно-наслідкового аналізу та порівняльного аналізу, індексний 
метод, рейтингові моделі оцінювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
9 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЙНО-
ІМІДЖЕВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ УНІВЕРСИТЕТІВ 
 
1.1 Комункації та імідж в епоху інформаційної економіки 
 
Кінець ХХ та початок ХХI сторіччя є часом стрімкого розвитку науки, 
освіти, бізнесів, ринкового середовища. Саме в цей час отримують визнання та 
впровадження нові інформаційно-інтелектуальні продукти, нанотехнології та 
наноматеріали, технології Інтернету та мережевих комунікацій, які широко 
використовуються в основних галузях економіки провідних країн світу —
електроніці, машинобудуванні, енергетиці, транспорті, харчовій і переробній 
промисловості тощо. 
Комунікація – це складова життя кожної людини, підприємств, 
організацій, влади та населення. Комунікаційні процеси є системою відносин, 
що інтегрують нас, формують поле спільного відтворення життєдіяльності, 
окреслюють умови та перспективи розвитку, задають тон прийняттю рішень, 
спонукають до успішного вирішення конфліктних станів самого різного 
характеру.  
Категорія запозичена з латинської мови («communicatio», «сommunico») – 
зв’язуюсь, спілкуюсь [1]. 
Поняття комунікація, як науковий термін і галузь дослідження, своїм 
другим народженням зобов’язана XX століттю. Наукові розвідки і словники 
свідчать, що вивчення проблем комунікації започатковано ще за часів Платона. 
Як і зазвичай в науці, кожен дослідник абсолютно по-різному тлумачить зміст 
цього поняття. Соціологи розуміють під комунікацією взаємодію, тобто 
передачу соціальної інформації. Психологи – процеси обміну продуктами 
психологічної діяльності, насамперед спілкування. Кібернетики – обмін 
інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами 
сприймати, нагромаджувати та переробляти інформацію [2]. 
Виокремимо аспекти комунікації, що постають актуальними в 
теоретичних дослідженнях та практичних заходах:  
10 
– фізичний (технічний) – спосіб передачі інформації від одного 
джерела до іншого;  
– соціальний – процес установлення і розвитку контактів між 
людьми; 
– управлінський – інструменти та технології формування бажаних 
станів, явищ та процесів, що формують картину зовнішнього та внутрішнього 
середовища організацій, підприємств, різних інституцій.  
У цілому комунікація може бути визначена як процес обміну 
інформацією.  
Комунікація – процес передавання інформації з використанням слів, літер, 
символів та аналогічних засобів (лінгвістичний підхід).  
1. Комунікація – процес обміну інформацією між суб’єктами за 
допомогою певної інтенції. Інтенція – подання інформації в комплексний спосіб 
(мова, жести, поза, емоції, погляд, манери тощо) та адекватне її сприйняття 
одержувачем (філософський підхід).  
2. Комунікація – процес обміну продуктами психічної діяльності за 
допомогою мови та інших знакових систем – обмін емоціями, тип 
інформаційного реагування на зовнішні подразники (психологічний підхід).  
3. Комунікація – соціальна взаємодія людей на основі змістовного 
обміну інформацією (соціальний, соціологічний, управлінський підхід).  
4. Комунікація – обмін інформацією між людьми для формування та 
розвитку ділових стосунків (економіко-управлінський підхід).  
Технології комунікації – методи та засоби підготовки, нагромадження, 
обробки, передавання та використання інформації, створення інформаційно-
комунікативних систем.  
У ділових відносинах комунікації виконують певні функції.  
До основних характеристик функцій комунікації можна зарахувати такі:  
– інформативна функція – передача відомостей, даних тощо;  
11 
– інтерактивна (спонукальна) функція – забезпечення необхідної 
взаємодії між людьми;  
– експресивна функція – збудження чи зміна характеру емоційних 
переживань (задоволення, гнів, іронія, подив тощо);  
– перцептивна функція – формування сприйняття партнерами один 
одного, формування певного образу соціального об’єкта;  
– контрольна функція – контроль індивідуальної та групової 
поведінки.  
Комунікаційний процес може мати внутрішню та зовнішню 
(маркетингову) спрямованість[1].  
Внутрішній комунікаційний процес відбувається в межах організації. Це 
з’єднувальний елемент у загальній системі менеджменту. Внутрішні комунікації 
мають виробничий та управлінський, соціальний та культурний характер[1]. 
Зовнішній комунікаційний процес для бізнес-організацій має 
маркетингову спрямованість. Маркетингові комунікації – система постійних 
зв’язків між організацією та споживачами для досягнення цілей організації. 
Завдання менеджерів організації полягає в налагодженні як внутрішнього, так і 
зовнішнього комунікаційного процесу[1].  
Соціальна комунікація – це обмін між людьми або іншими соціальними 
суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені 
інформація, знання, ідеї, емоції тощо, зумовлений цілим рядом соціально 
значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм 
спілкування, прийнятих у даному суспільстві [3].  
Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації[4]:  
1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в 
суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та 
процеси.  
2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації 
передавати оцінну інформацію про предмети або явища.  
12 
3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, 
який спонукає людину до певної дії та реакції Головною умовою існування та 
розвитку суспільства є соціально-комунікативна діяльність. Без спілкування, 
обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція 
людства, розвиток виробництва, спадкоємність суспільних відносин, збагачення 
соціальної пам’яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні 
дослідники соціогенезу доводять, що соціальна комунікація – це глибинний 
базис матеріального виробництва та необхідний чинник прогресу будь-якого 
виду суспільного устрою [4]. 
Освіта за своєю суттю є полем комунікацій, що формують умови 
виконання місії та стратегічної мети діяльності освітніх закладів.  
У системі освіти реалізуються три початкові функції комунікації, які 
виділилися досить давно: активаційна, інтердиктивна, дестабілізуюча. 
Активаційна функція спонукає до дії, вчинку в певному усвідомленому напрямі, 
прикладами є заклик, наказ, вимога, девіз, які реалізуються як у навчальному 
процесі, так і у позанавальних взаємодіях. Інтердиктивна функція, навпаки, 
пов’язана із забороною, гальмуванням усіх дій, крім однієї, вона особливо 
важлива у виховній, комунікативній взаємодії педагога з учнями в ситуаціях 
ризику і надзвичайних обставин. Дестабілізуюча функція відображає складність 
і суперечливість соціального життя освітнього закладу: погоджуючись і 
підтримуючи думку того, хто навчається, педагог протиставляє себе іншій особі 
або групі, вступаючи з ними в суперечливі відносини, відповідно, виникає 
якийсь хаос, організовується дестабілізація комунікативної взаємодії. Подібні 
ситуації в навчальних закладах виникають як спонтанно, так і навмисно 
реалізуються при використанні інтерактивних форм у процесі реалізації певної 
мети, пов’язаної з освоєнням, найчастіше, нового навчального матеріалу, 
контролем знань, а також у виховній комунікативній взаємодії[5]. 
Сам процес комунікації розуміється як процес обміну інформацією. Під 
час спільної діяльності люди обмінюються між собою різними ідеями, 
інтересами, настроями, почуттями. При будь-якому розгляді людської 
13 
комунікації з погляду теорії інформації фіксується лише формальна сторона 
справи: як інформація передається, в той час як в умовах людського спілкування 
інформація не тільки передається, а й формується, уточнюється, розвивається. 
При описі комунікативної сторони спілкування треба виявити специфіку в 
самому процесі обміну інформації, де він має місце у разі комунікації між двома 
людьми[5]. 
1. Спілкування не можна розглядати лише як відправлення інформації 
якоюсь системою або як прийом її іншою системою, оскільки, на відміну від 
простого «руху інформації» між двома пристроями, в спілкуванні двох індивідів 
кожен є активним суб’єктом: взаємне інформування їх припускає злагоджені дії 
у спільній діяльності. «Кожен учасник комунікативного процесу припускає 
активність свого партнера». Направляючи йому інформацію, необхідно 
орієнтуватися на нього, тобто аналізувати його цілі, мотиви і т. д., «звертатися» 
до нього. Тому в комунікативному процесі відбувається активний обмін 
інформацією. Тут особливу роль відіграє значущість інформації, оскільки люди 
не просто спілкуються, а й прагнуть при цьому виробити загальний зміст. Це 
можливо лише за умови, що інформація не просто прийнята, але зрозуміла, 
осмислена. Комунікативний процес — це не просто взаємне інформування, а 
спільне розуміння предмета спілкування [5]. 
2. Обмін інформацією зводиться до того, що за допомогою системи знаків 
партнери могли вплинути один на одного, отже, обмін інформацією передбачає 
вплив на поведінку партнера, тобто знак змінює стан учасників 
комунікативного процесу. Комунікативний вплив, який тут виникає, є ні чим 
іншим, як психологічним впливом одного комуніканта на іншого з метою зміни 
його поведінки. Ефективність комунікації вимірюється тим, наскільки вдався 
цей вплив. При обміні інформацією відбувається зміна типу відносин, що 
склався між учасниками комунікації[1;5] 
3. Комунікативний вплив як результат обміну інформацією стає можливим 
лише тоді, коли «всі говорять одною мовою», оскільки будь-який обмін 
інформацією можливий лише за умови, що знаки і, головне, закріплені за ними 
14 
значення відомі всім учасникам комунікативного процесу. Тільки прийняття 
єдиної системи значень забезпечує можливість партнерів розуміти один одного. 
Думка ніколи не дорівнює прямому значенню слів. Тому в тих, хто спілкується, 
має бути ідентичне розуміння ситуації спілкування[5]. 
Володіння комунікацією і актуальним спілкуванням розглядається як сума 
різних умінь педагога, що включають в себе: «професійну педагогічну мову», 
«комунікативно-мовленнєву стратегію», «комунікативно-мовленнєву тактику», 
«педагогічну комунікативну культуру», «комунікативну готовність» та ін. Усім 
цим «повинен» володіти майбутній педагог, починаючи зі студентської лави, не 
забуваючи при цьому, що виховний вплив «є мистецтвом, воно багато в чому 
спирається на імпровізацію, інтуїцію, а не на науковий аналіз конкретної 
ситуації». Поступово освіта стає ознакою сучасної культурної людини. Знання 
набувають додаткового змісту і нових смислів, сприяють емоційній 
поліфонічності, інтелектуальній активності, розвитку креативного мислення. 
При цьому зростає вплив комунікації на якість і зміст освітнього процесу, не без 
її участі здійснюється відбір навчального матеріалу, прочитання текстів та їх 
інтерпретація. Сучасна система освіти починає інтегрувати в себе не тільки 
особистісні комунікативні ресурси тих, хто навчається, і педагога, але і нові 
комунікативні технології, засновані на використанні можливостей 
комп’ютерних програм, електронних книг, дистанційної освіти, якісно змінює 
«упаковку» культурного змісту навчального процесу. Таким чином, спосіб 
комунікації в освітній установі виступає як умова, наслідок, зміст, форма, 
знакова модель, імпульс його успішної трансформації. Тому взаємодія освіти і 
комунікації у своїй перспективі визначає динаміку розвитку освітньої системи в 
цілому, реформування вітчизняної системи вищої професійної освіти, 
перетворення її «в міжкультурну систему комунікацій» актуалізує виникнення 
нового цифрового освітнього середовища у вищій школі [5]. 
 
 
15 
1.2 Принципи розвитку українського освітнього простору: креативні 
підходи та європейський досвід 
 
Інформаційне суспільство в своєму розвитку передбачає поступовий 
перехід від просто відтворення інформаційних ресурсів до накопичення та 
управління знаннями, системно та поступово формує модель інформаційної 
економіки. Теорії інформаційного суспільства провідних науковців світу, 
філософів та істориків, культурологів та економістів стрімко змінюють 
сучасність, формують майбутню картину світу в напрямах: накопичення 
актуалізованих теорією та практикою знань, що забезпечують перехід до моделі 
управління знаннями в макро-, мезо- та мікромасштабах економічних 
трансформацій; самостійності та креативності у формуванні новітніх трендів, 
перспектив, розвитку, сценаріїв подій та станів великих корпорацій та регіонів, 
бізнесів та закладів освіти; залучення нових форматів соціальних та 
професійних комунікацій, їхнього урізноманітнення та відповідності потребам 
людини в умовах відтворення інформаційної економіки; формування новітніх 
стандартів інформаційної культури з елементами прозорості, суспільної 
контрольованості, відповідності реальним фактам та прогресивним змінам; 
накопичення інформаційних ресурсів у великих обсягах, на інтегрованих 
платформах з подальшою моделлю управління знаннями, покращенням 
залучення інформаційних ресурсів; цільового формування моделі національної 
економіки на платформах інформаційних ресурсів, управління знаннями та 
проєктів розвитку освітнього простору; гуманістичності в людській діяльності, 
поступового переходу на людиноцентричність у процесах відтворення 
життєдіяльності; пріоритетності розвитку науки та освіти, економіки та техніки, 
освіти та культури в моделях інформаційного суспільства та інформаційної 
економіки; селективності як обов’язкової умови суспільного прогресу, 
відповідного переходу від класового поділу населення на професійний; 
оновлення принципів планування, стратегування, сценарування заходів та 
16 
практичних дій на основі інформаційно-інноваційного прогресу, нарощення 
технологій та практик іміджевого та комунікаційного забезпечення діяльності.  
Всесвітньо визнаний американський науковець У. Мартін обґрунтовує, 
систематизує та наводить ключові ознаки, критерії виокремлення та існування 
інформаційного суспільства та інформаційної економіки: технологічний 
(ключовий чинник): інформаційні технології, які широко застосовуються на 
виробництві, в установах, системі освіти й побуті; соціальний: інформація є 
важливим стимулом зміни якості життя, формується й затверджується 
«інформаційна свідомість» при широкому доступі до інформації; економічний: 
інформація є ключовим чинником в економіці як ресурс, послуга, товар, 
джерело доданої вартості й зайнятості, економіка стає драйвером змін; 
політичний: свобода інформації, що веде до політичного процесу, який 
характеризується дещо більшою участю та консенсусом між різними класами й 
соціальними верствами населення; культурний: визнання культурної цінності 
інформації за допомогою сприяння затвердженню інформаційних цінностей в 
інтересах розвитку окремого індивіда й суспільства в цілому [6].  
Світовими лідерами науки та провідного менеджменту доведено, що 
неможливо будувати інформаційне суспільство, не залучаючи найкращий досвід 
нових моделей освіти, розвитку гармонійних і збалансованих міжнародних 
відносин, оновлення іміджу університетів, стимулювання інформаційної 
культури та відкритості дій влади, великого бізнесу, спільнот молоді та 
науковців. У світовій практиці інструментами стимулювання позитивних змін, 
зрушень до інноваційних трансформацій постають: цифрові, фінансово-
економічні, науково-технічні, соціокультурні, комунікаційно-іміджеві 
інструменти та цільові технології. Кожний новий етап у розвитку освітнього 
простору країн світу відзначається новими стратегічними і тактичними 
планами, формуванням системи наукових засад регуляторного характеру.  
Питання «цифровізації» економіки та застосування цифрових технологій, 
переходу до моделі інформаційної економіки в Україні сьогодні досліджуються 
фахівцями різних наукових шкіл та напрямків починаючи від макроекономічних 
17 
процесів і переходячи на глибинні мікропроцеси та мікро кібернетичні моделі. І 
це не дивно, адже у Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства 
України на 2018–2030 роки пріоритетними галузями для «першочергового 
застосування цифрових технологій», визнано такі сфери, як громадська безпека, 
освіта, охорона здоров’я, туризм, електронна демократія, екологія та охорона 
навколишнього природного середовища, життєдіяльність міст, безготівкові 
розрахунки, гармонізація з європейськими та світовими науковими 
ініціативами, державне управління [7]. 
Базовим, ключовим компонентом таких змін визнано принципи розвитку 
системи, до якої відбувається рух. Саме принципи постають первинним 
концептом, ідеєю змін, що забезпечують формування низки управлінських 
механізмів майбутніх трансформацій, пріоритетних напрямів руху до 
інформаційної економіки.  
Принципи розвитку освітнього простору – це сукупність цільових 
підходів та правил, напрямів руху та норми освітньої діяльності, що 
забезпечують актуалізованість та векторність руху системи освіти, надають 
визначність моделі розвитку відповідного менеджменту та економіки. Вони 
формуються на фундаменті дії загальних та специфічних законів менеджменту, 
цивілізаційних цінностей, інтересів нації та її інтелектуального потенціалу, 
базуються на універсальності загального руху окремих елементів і враховують 
етапи розвитку відповідної системи, залучають досвід та напрацьовані 
практики успішної діяльності.  
Цікавим та науково обґрунтованим для українського освітнього простору 
слід визнати досвід та практичні надбання Великої Британії, імідж її 
університетів, де на початку 1980–1990-х рр. було започатковано обмеження 
державного фінансування, впроваджено цільову селективність в економічній та 
політичній підтримці університетів, що привело до розширення платних послуг, 
покращення якості навчання, гармонізації відносин між абітурієнтами та 
конкуруючими освітянськими закладами. І креативність змін тут відігравала 
фактично провідну роль в отриманні реальних студентів, покращенні 
18 
комунікацій між науковцями та практикуючим менеджментом. Набули 
належних змін підходи до специфічних принципів діяльності освітнього 
простору, що забезпечило оновлення управлінських підходів до ціноутворення, 
спрощення отримання кредитів на навчання, залучення грантів та загальної 
креативності в обслуговуванні актуальних запитів потенційних абітурієнтів [8]. 
Офіційно та науково обґрунтовано було визнано низку нових стратегічних 
принципів, завдань розвитку освітнього простору Великої Британії. Найбільш 
актуалізованими у форматі національної освітньої політики було визнано такі 
принципи: селективність державної підтримки, гармонійність відносин між 
населенням та науково-освітнім середовищем, різноманітність моделей надання 
послуг, системне покращення комунікаційного та іміджевого забезпечення.  
Наприкінці ХХ – на початку ХХI ст. у межах світового освітнього 
простору відбувається формування континентальних освітніх просторів. 
Яскравим прикладом цього феномена стало створення Європейського простору 
вищої освіти (ЄПВО, European Higher Education Area, або EHEA), який усуває 
сегментацію, сприяє зближенню та гармонізації систем вищої освіти на 
території європейського континенту. ЄПВО – це єдиний освітній простір країн 
Європи, що беруть участь у Болонському процесі, який забезпечує систему їх 
міждержавного співробітництва, взаємодії між вищими закладами освіти, 
уніфікації освіти і тим самим сприяє інтенсивному розвитку європейських 
міжкультурних комунікацій, забезпечує іміджеву єдність університетів. Ідея 
формування ЄПВО виникла у 1970-х рр., коли Рада міністрів Європейського 
союзу прийняла резолюцію про програму співпраці у сфері освіти: програму 
Tempus із модернізації навчальних планів і програм навчання університетів 
країн Євросоюзу; програму Erasmus (1987 р.), що давала змогу студентам країн 
Європи вчитися семестр або рік в іншій країні, знайомлячись з її культурними 
особливостями [9; 2].  
Інтеграційні процеси у вищій освіті Європи почалися із Сорбонської 
декларації від 25 травня 1998 р. і Великої хартії університетів (Magna Charta 
Universitatum) (Болонья, 18.09.1988), де було обґрунтовано створення Зони 
19 
європейської вищої освіти, визначені фундаментальні принципи ЄПВО та 
центральна роль університетів у розвитку європейських освітніх і культурних 
цінностей: автономія університетів; єдність науки і освіти; свобода досліджень, 
взаємне пізнання і взаємодія культур [10].  
Офіційно Європейський простір вищої освіти було засновано на 
Конференції міністрів країн – учасниць Болонського процесу, що відбулася в 
Будапешті і Відні у березні 2010 р. На сьогодні до ЄВПО приєдналося 48 
держав, а його функції полягають у координуванні структурних реформ між 
урядами європейських країн. Під час реформування вищої освіти, з одного боку, 
враховуються пріоритети збереження культурної різноманітності національних 
систем освіти, а з другого – завдання поліпшення міжнародної співпраці, 
нарощення потенціалу комунікацій, мобільності, працевлаштування студентів у 
Європейському чи міжнародному ареалі, міжнародної конкурентоспроможності 
закладів вищої освіти на основі лідерства та успішного іміджу.  
ЄПВО пропонує широкий спектр методів викладання, а їх різноманітність 
залежить від країни, університету, особливостей національної та регіональної 
культури. Головною тенденцією розвитку сучасної європейської освіти є 
неперервна освіта упродовж життя, яка давала б змогу людині з вищою освітою 
«критично аналізувати, оцінювати і синтезувати нові комплексні ідеї; вміти 
спілкуватися з представниками як наукового співтовариства, так і з 
представниками широкої громадськості з питань, що стосуються своєї наукової 
галузі; просувати в межах академічного і професійного контекстів технологічні, 
соціальні досягнення в суспільство, засноване на знаннях» [11-12].  
Інтеграція української освіти в ЄПВО можлива за рахунок впровадження 
таких підходів: підготовка висококваліфікованих та конкурентоспроможних 
фахівців на світових ринках праці; підтримка молодих науковців та спеціалістів 
різних галузей, щоб не допустити так званого «відпливу інтелекту» з України за 
кордон; можливість навчання в українських вишах за подвійним дипломом; 
адаптування українського законодавства до вимог європейської освіти; 
використання досвіду побудови освітнього простору вищої освіти європейських 
20 
країн на платформах та ресурсах інформаційної економіки; спільна підготовка 
фахівців у європейських вузах та обмін випускниками; вирішення проблем 
юридичного визнання дипломів українських вузів у країнах Європейського 
Союзу.  
Основними принципами реформування Європейського простору вищої 
освіти є: мобільність студентів та викладачів, які нові можливості нарощення 
комунікацій та обміну знаннями; сприяння працевлаштуванню випускників; 
забезпечення якості освіти та визначення університетів-лідерів; впровадження 
трициклової системи вищої освіти; впровадження політики навчання впродовж 
життя; соціальний та глобальний виміри процесу навчання; впровадження 
принципу «студентоцентрованого» навчання; впровадження рамок кваліфікацій; 
інтернаціоналізація вищої освіти. Вони є обов’язковими для врахування в 
стратегічних планах та проєктах освітян України.  
Мета Європейського простору вищої освіти – розвиток вищої освіти, який 
полягає в наступному: ґрунтується на академічній свободі, інституційній 
автономії та участі студентів і викладачів в управлінні вищою освітою; сприяє 
якості, економічній привабливості та соціальній згуртованості; заохочує 
студентів і викладачів вільно переміщатися (бути мобільними); розвивається 
соціальний вимір вищої освіти; сприяє працевлаштуванню випускників і 
навчанню впродовж життя; вбачає в студентах і співробітниках активних членів 
академічної спільноти; є відкритим і співпрацює з вищою освітою в інших 
частинах світу; поширює імідж ЄС, як високоінтелектуального простору.  
Освітній простір України, майбутнє університетів будується саме на 
основі постулатів Європейського простору, проте Міністерство повинно 
враховувати сучасні реалії. Наступного дня після початку повномасштабного 
вторгнення російських військ в Україну 24 лютого Міністерство освіти і науки 
України (МОН) рекомендувало зупинити освітній процес у закладах освіти всіх 
рівнів і відправити здобувачів освіти й освітян на двотижневі канікули. За цей 
час частина території України опинилася під тимчасовою окупацією, низка міст 
і сіл (Маріуполь, Чернігів, Суми, Харків та інші) стали ареною активних 
21 
бойових дій. Більше 10 мільйонів людей змушені були покинути свої домівки: 
6,5 мільйона у межах країни, 3,9 мільйона виїхали за кордон. Більшість із цих 
людей – жінки та діти. ЮНІСЕФ повідомляє, що більше половини українських 
дітей – 4,3 мільйона з 7,5 – змушені були покинути свої домівки через війну. 
Станом на 1 квітня внаслідок бойових дій 144 дитини загинули, понад 220 були 
поранені. 659 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, 74 
були зруйновані повністю[12].  
У зонах активних бойових дій (Харківська, Чернігівська, Сумська, 
Донецька, Миколаївська області та Київ) постраждали будівлі закладів вищої 
освіти. За даними МОН, було пошкоджено щонайменше 14 університетських 
будівель та одну знищено. Деякі університети постраждали більше за інші. 
Зокрема, Харківський національний університет імені Каразіна повідомив, що 
від обстрілів пошкоджені майже всі його будівлі. Україна вже має досвід 
евакуації університетів. Так, після 2014 р. частину університетів Донецької, 
Луганської областей та Криму було переміщено у безпечніші міста в межах цих 
регіонів або в інші регіони. Наприклад, Донецький національний університет 
почав працювати у Вінниці. Цей процес відбувається знову. Зокрема, з Харкова 
до Закарпаття переїхав Державний біотехнологічний університет. Йому було 
передано частину майна освітніх закладів Ужгорода та Мукачева. Також було 
евакуйовано Східноукраїнський національний університет імені Володимира 
Даля із Сєвєродонецька до Кам’янець-Подільського та Луганський медичний 
університет із Рубіжного до Рівного (обидва раніше були евакуйовані з 
Луганська) [12-13].  
Принципи, що рекомендуємо визнавати як актуалізовані до українського 
освітнього простору за умов активної дії війни з росією, посилення інтеграції з 
ЄС, активізації глобалізаційних процесів, нарощення потенціалу діджиталізації 
і комплексної інформатизації, змін у геолокації освітніх закладів, неможливості 
надання відповідних послуг в офлайн-режимі та врахування інших, занадто 
складних і непередбачуваних у контексті повномасштабної війни на території 
країни, є такими[12]:  
22 
поширення та розвитку інформаційної культури з пріоритетами 
відкритості, мультикультурності, поваги до прав і свобод особистості 
(узагальнено – принцип розвитку інформаційної культури);  
координації економічних, соціальних, освітньо-наукових інтересів країни 
(її активної частини населення) на найбільш оптимальні, великі проєкти 
формування найкращих у світі освітніх установ (університетів, академій, 
бізнес- і технологічних шкіл) (узагальнено – принцип координації ключових 
інтересів розвитку нації та її економічного потенціалу);  
мотивації населення, особливо молоді, отримувати освіту саме в Україні 
(концепт – вчись та живи в Україні) та активно будувати національну модель 
інформаційної економіки;  
пріоритизації підтримки військових навчальних закладів та відповідних 
напрямів освіти для оновлення потенціалу української армії, військово-
промислового комплексу (ВПК), структур внутрішньої та зовнішньої безпеки 
(узагальнено – принцип дотримання безпеки та незалежності в питаннях 
кадрового забезпечення армії, розширеного відтворення ВПК);  
формування суспільної свідомості за моделлю «національної ідентичності 
на основі класичних європейських цінностей» (узагальнено – принцип 
формування європейської суспільної свідомості);  
активізації підготовки фахівців за напрямами інформаційної діяльності, 
ІТ-спеціальностей, інноваційного та кластерного проєктування;  
розширення та активізації соціальних освітніх комунікацій та свободи 
мас-медіа (в першу чергу, свободи від глобальних та національних владних і 
бізнесових структур).  
Такі принципи потребують більш широкого обґрунтування, розширення 
за рахунок новітніх напрямів та складових трактування і відповідного їх 
обговорення у відкритому інформаційному просторі. Свого визначення 
потребують принципи комунікаційно-іміджевого забезпечення, як елементу 
удосконалення внутрішнього середовища та покращення зовнішніх оцінок.  
23 
Досліджуючи принципи розвитку освітнього простору, необхідно повно, 
всеосяжно враховувати низку наукових концептів, які відображають економічні 
та соціальні інтереси населення нашої країни, надають значущості розвитку 
інформаційного суспільства та інформаційної економіки, а саме[12]:  
збереження потенціалу освіти та науки, в перспективі збільшення такого 
ресурсу за рахунок системного, керованого інтелектуального відтворення 
населення;  
посилення інноваційного та інтелектуального прогресу в більшості 
галузей економіки за рахунок інтеграції в світовий освітній простір, 
розширення доступу українських виробників до високих технологій ІТ-галузі, 
машинобудування та інших напрямів господарської діяльності;  
активізацію бізнес-середовища на інтегрованих платформах з освітою та 
формування (реалізацію) проєктів технопарків, бізнес-інкубаторів, 
технополісів;  
перспективи міграції інтелектуального потенціалу нації за умов активного 
ведення військових дій на території країни;  
оцінки обсягів таких процесів на науково-аналітичних платформах 
світового та національного масштабів, враховуючи стратегічні інтереси України 
та імідж країни.  
Необхідно також зазначити, що в сучасних умовах розвиток освітнього 
простору нерозривно пов’язаний з інформаційним суспільством та 
безпосередньо з інформаційною економікою. Сучасні дослідження та розробки 
у площині побудови економіки інформаційного типу являють собою 
різноманітні трактування форм становлення і розвитку інформаційної 
економіки, формують новітні моделі національних та регіональних економік – 
інноваційно орієнтовані, мережеві, кластерні. Відбуваються стрімкі зміни та 
чітко формуються пріоритети системного залучення знань, накопичених 
людством, що мають значення для покращення інтелектуального та 
соціальноекономічного розвитку. Небайдуже, цільове, ретельне ставлення до 
інформаційних ресурсів у формальному та неформальному вигляді не лише стає 
24 
важливою передумовою соціальноекономічного прогресу, а й формує унікальні 
умови прискореного руху до інформаційної економіки, інформаційного 
суспільства. В Україні відбувається зміна пріоритетів розвитку наук, 
концептуального бачення залучення знань до стимулювання економіки, соціуму, 
ринку, бізнесової діяльності, прискорення процесу діджиталізації на основі 
урахування пріоритетів та векторів інформаційного прогресу. Економіка, 
менеджмент як науки поступово змінюють свої пріоритети досліджень та все 
більше позиціонують перехід до системного управління знаннями. У такому 
контексті формуються новітні передумови залучення, накопичення, 
систематизації, зберігання, поширення інформаційних ресурсів одночасно як 
стрижневого процесу суспільного прогресу, механізму та інструментів 
стимулювання змін, критеріїв визнання лідерства й оцінювання конкурентних 
переваг, урахування унікальних можливостей інтегрування інформації, 
дотримання національних інтересів та інформаційної безпеки [12;14;15]. 
Охарактеризуємо передумови формування таких концептів, що 
забезпечать реальний та комплексний перехід до інформаційної економіки, та 
рекомендуємо визнавати їх як системоутворюючі (зображені на рисунку 1.1) в 
змінах освітнього простору України. Системне, науково обґрунтоване бачення 
передумов змін, концептів, накопичення положень щодо реформ сформує 
перспективність в управлінському процесі забезпечення стратегічного бачення 
майбутнього освітнього простору на найближчі 5–10 років як пріоритетної 
складової в планах влади та євроінтеграційних заходах [12] 
Саме подальше врахування перелічених передумов та впровадження 
концептів забезпечить вивчення європейського досвіду менеджментом 
українських університетів з інтеграційними управлінськими підходами до 
надбань, технологій реформування, стимулює оцінювати якісні та кількісні 
зміни в освітньому просторі з елементами контролю, мотивації, моніторингу, 
інформаційної прозорості заходів, фінансового та технологічного, 
комунікаційного та іміджевого забезпечення.  
 
25 
Передумови формування концептів, що слугують 
фундаментом змін  освітнього простору України   
Прискорений Нагальна Зміна культурних  
перехід до необхідність цінностей на Кроскультурна 
членства в ЄС та укрупнення, платформі оцінка 
формування централізації збереження збереження 
єдності в освітнього національної національного 
процесах простору на основі ідентичності та інтелектуальн
розвитку. оцінки втрат протидії ого капіталу, 
Активне (матеріальних та військово- позитивний 
залучення  інтелектуальних). інформаційній імідж в 
європейських Залучення досвіду агресії. міжнародному 
цінностей та інформаційного Активізація середовищу 
надбань. прогресу та інформаційної 
Розширення цільового діяльності та змін 
комунікацій з фінансування ділового 
ЄС проєктів середовища 
 
Рисунок 1.1 – Передумови формування концептів, що слугують 
фундаментом змін освітнього простору України  
Джерело: [12] 
 
Такий науковий підхід до принципів розвитку освітнього простору, 
передумов та управлінських концептів змін в українському суспільстві 
відповідає комплексному баченню інформаційної (цифрової, діджитал, 
кластерно-інноваційної) економіки як економіки, яку формують складні, 
взаємопов’язані, інтегровані системи: економіки та освіти; ІТ-галузі, де 
створюються, зберігаються, обробляються і поширюються інформація та 
відповідні інформаційні ресурси; сфери охорони здоров’я; соціальної 
інфраструктури та соціального захисту [12]. 
Науково, комунікаціно-іміджево, креативно орієнтоване регулювання, 
стимулювання змін в освітньому просторі України передбачає отримання 
позитивного результату від ефективності дій, що будуть впроваджені, цільового 
впливу на інформаційний та культурний простори, покращення системи 
26 
відносин «бізнес–влада–наука–освіта–населення». Невирішеність питань змін, 
необґрунтованість принципів розвитку освітнього середовища стримують 
інформаційний та соціокультурний прогрес, формують конфлікти та проблемні 
стани в суспільстві. Такі процеси варто позитивно вирішувати на основі 
системного залучення найкращого європейського досвіду [12].  
Отже, досвід та приклади європейських країн є визнаними, вони 
постають активно адаптованими, успішними у формуванні та реалізації 
стратегічних планів, змінах пріоритетів та обґрунтуванні принципів розвитку 
освітніх систем. Такий досвід у його системному залученні, поширенні на 
новітні стандарти освітніх проєктів забезпечить вирішення групи цільових 
завдань за напрямами: активізації реформування освіти та соціальної сфери; 
оновлення стандартів розвитку ділового середовища; вирішення проблем 
зайнятості та самозайнятості населення; нарощення потенціалу ІТ-сфери; 
формування новітніх стандартів інформаційної та управлінської культури за 
найкращими стандартами соціальної відповідальності. Саме визначення та 
обґрунтування принципів подальшого розвитку української освіти на основі 
європейського досвіду, які будуть покладені в основу формування майбутніх 
концепцій розвитку університетів, академій, шкіл, забезпечують єдність 
бачення зрушень, зроблять наголос на пріоритетності стандартів 
інформаційного суспільства та визнанні гуманістичних цінностей, 
людиноцентричності політики влади, закріпленні нової моделі інформаційної 
економіки з вектором на управління знаннями. І це стане іміджем усіх 
університетів України, як узагальнена концепція-ідея розвитку . 
  
1.3 Комунікаційно-іміджеве забезпечення та система корпоративної 
соціальної відповідальності 
 
Безперечно, досвід кожної країни, досвід кожного закладу вищої освіти та 
його структурного підрозділу стане унікальним та визначить напрям руху вищої 
освіти в цілому, окрім цього формуватиме свій внесок у створення 
27 
регіональних, національних, міжнародних платформ обміну управлінськими 
технологіями та здобутками, що покращують комунікаційно-іміджеве 
забезпечення. Локальні зміни, які відбуваються у кожному університеті, 
визначатимуть нові тенденції у розвитку науки та освіти. Думається, що чітко 
окреслюватимуться дві тенденції – цифровізація та стратифікація. Поетапне 
застосування он-лайн навчання, нові комунікації з представниками бізнесу та 
влади, трансформуватимуть методи і засоби отримання програмних результатів 
навчання до потреб стейкхолдерів, що складатиме вагому частину організації 
начального процесу, використання найновітніших технічних методи для 
проведення занять, з іншого боку, цей рух посилює нерівномірність доступу до 
цифрового контенту, окреслює проблеми цифрової нерівності, потребує нових 
фінансових потуг освітніх закладів для належного забезпечення навчального 
процесу в умовах розвитку інформаційного суспільства. Світ стає свідком нових 
викликів щодо інтернаціоналізації освіти та науки, увага переміщується на нові 
можливості комунікацій, відбуваються зміни у можливостях інтеграції у 
європейський освітній та науковий простір. При усьому українська освіта 
намагається забезпечити збереження і розвиток ідеї університету як 
самостійного інтелектуально-наукового центру, як простору нового знання, як 
осередку духовності та культури [16, c. 194].  
Зрушення в системі управління вітчизняними закладами вищої освіти 
(університетами) в бік маркетингового управління передбачає запровадження 
нових підходів до їх позиціювання, оновлення іміджу, напрацювання брендингу 
та бренд-комунікацій. Саме тому продуктивним є вивчення та інкорпорування 
прогресивного досвіду провідних європейських університетів у контексті їхніх 
місії та іміджевих технологій, бренд-комунікацій. Протягом останнього 
десятиліття відбулися якісні зміни в комунікуванні між університетами, 
співпраці з зовнішніми агентами на основі ціннісних орієнтирів інформаційної 
економіки, відкритості знань. На початку другої декади XXI століття 
домінуючими цінностями були досконалість (або якість), соціальна 
справедливість (або різноманітність), третя місія (або охоплення), академічна 
28 
орієнтованість, спільнота (або співпраця), інтернаціоналізація та вимірювання 
ефективності (або оцінювання), які широко комунікувались університетами. 
Цінності, які наразі позиціонуються провідними європейськими 
університетами: автономія, академічна свобода, інноваційне мислення, 
створення інноваційної екосистеми, комерціалізація досліджень, етика та 
академічна доброчесність, стійкий та екологічно дружній університет, 
відкритість, сміливість і здатність іти на ризик, ефективність, орієнтоване на 
рішення мислення, довготривале партнерство, створення середовища, довіра 
суспільства, розвиток бренду, креативність, культурний вплив. 
Відбувається зрушення в стратегіях бренд-комунікацій європейських 
університетів. Якщо на початку другої декади XXI століття спостерігалася 
значна уніфікація таких стратегій університетів-лідерів і мімікрія менш 
конкурентних закладів, то наразі спостерігається диференціація цих стратегій. 
Очевидно, вона зумовлена унікальною специфікою університетів, розумінням 
їхніх сильних сторін, баченням свого подальшого стратегічного розвитку, а 
також прагненням зайняти унікальну та чітко диференційовану нішу відповідно 
до конкурентного середовища на основі високих стандартів управління 
знаннями та дотримання стандартів корпоративної культури, нарощення 
потенціалу корпоративної соціальної відповідальності (КСВ)[17]. 
Сучасна іміджеологія, як складова системи знань менеджменту чітко 
позиціонує [18-22], що імідж та комунікації мають своє внутрішнє та зовнішнє 
наповнення, цільову аудиторію оцінювання, особливості регулювання. 
Поєднання цих складових, консолідація відбувається в різних напрямках, але 
особливо в такому соціальних активах - корпоративна культур та в ширшому 
процесі КСВ.  
Поняття «корпоративна соціальна відповідальність» як одна з 
характеристик іміджу організації набула поширення на початку 70-х років ХХ 
ст. в європейських країнах. Існує кілька підходів до розуміння соціальної 
відповідальності організації. Назвемо три з них[21].  
29 
Перший підхід – традиційний (комерційний), був сформований 
американським економістом, лауреатом Нобелівської премії Мілтоном 
Фрідманом. Суть його в тому, що організація повинна служити, перш за все, 
інтересам власника. Вся діяльність спрямовується на одержання прибутку, за 
умови конкурентної боротьби і відсутності шахрайства і обману. Соціальна 
відповідальність в цьому випадку полягає в дотриманні законів і 
запропонованих правил ведення бізнесу. Другий підхід – етичний. В основі 
цього підходу лежить ідея про етичні зобов’язання організації перед 
багатошаровим суспільним середовищем, здатним впливати на досягнення 
цілей організації і її успіхи. Таким середовищем є зацікавлені особи – 
засновники, кредитори, менеджери, клієнти, профспілки, місцеві організації, 
державні регулюючі органи і співробітники самої організації [21]. 
Третій підхід – соціально-гуманістичний. Відповідно до цього підходу, 
організації повинні добровільно слідувати інтересам суспільства і виділяти 
частину своїх коштів на його вдосконалення, вирішення злободенних проблем. 
Моделі соціальної відповідальності мають регіональну специфіку. Наприклад, 
американська модель заснована на проявах соціальної відповідальності у 
вигляді благодійності (або філантропії). Компанія вкладає частину свого 
прибутку в суспільно-корисні потреби: ремонтує школи, забезпечує всім 
необхідним дитячі будинки, займається розвитком спорту та інше. Дана модель 
працює на репутацію. Суспільство в цьому випадку відноситься до компанії як 
до «доброго друга», що живе по сусідству, а інвестори ставляться до компанії як 
до «соціально стійкою» і вкладають в неї кошти. Європейська модель 
соціальної відповідальності працює на саму компанію. Гроші виділяються на 
розвиток персоналу, на підтримку муніципальних ініціатив та об’єктів, 
пов’язаних з діяльністю компанії; на природоохоронну діяльність, розвиток 
науки та інше. Впровадження соціальної відповідальності значно підвищує 
акціонерну вартість європейської компанії і залучає партнерів для просування 
спільних соціальних проектів[21]. 
30 
Корпоративна культура становить основу розвитку, управлінської 
стабільності будь-якої успішної організації, підприємства. Формування 
корпоративної культури завжди пов'язане з управлінськими інноваціями, 
спрямованими на досягнення стратегічних та тактичних цілей і тим самим 
збереження конкурентоспроможності компанії на ринку. 
Якщо розглядати систему корпоративної культури, то в структурі її 
підсистем, слід ідентифікувати такі внутрішні вектори: відповідальність перед 
персоналом у напрямках забезпечення безпеки праці та охорони здоров’я й 
мотивування та розвитку персоналу; відповідальність за формування 
сприятливого психологічного клімату, як всередині колективу так і за його 
межами (з контрагентами); відповідальність за виконання податкового, митного, 
господарського, трудового законодавства у процесі господарської діяльності; 
відповідальність за якість та безпечність послуг, продукції перед покупцями та 
замовниками; відповідальність щодо екологічної безпеки. З метою оцінювання 
цих напрямків соціальної відповідальності варто зазначити, що частина з них є 
початком одного із зовнішніх векторів, або на перший погляд, дублюють деякі із 
них. Оцінювання рівня менеджменту соціальної відповідальності за 
внутрішніми векторами треба здійснювати у розрізі цільових груп показників, а 
саме за обсягом інвестицій у заходи соціального спрямування, комунікаційних 
процесах, якістю здійснених заходів та їх ефективністю [23]. 
Український вчений А. Колот дає таке визначення: «Корпоративна 
соціальна відповідальність у найбільш загальному тлумаченні – це 
раціональний відгук організації на суперечливі очікування заінтересованих 
сторін (стейкхолдерів), спрямований на стійкий розвиток компанії. Це 
відповідальність тих, хто приймає управлінські рішення, перед тими, на кого ці 
рішення націлені. За своєю суттю корпоративна соціальна відповідальність – це 
імплементований у корпоративне управління певний тип соціальних 
зобов’язань (здебільшого добровільних) перед працівниками, партнерами, 
інститутами громадянського суспільства і суспільством у цілому» [24]. 
31 
Як зазначається в багатьох наукових дослідженнях [24;67;71], саме 
інтереси стейкхолдерів найбільш активно впливають на процес 
функціонування та розвитку ЗВО. Структура груп стейкхолдерів ЗВО детально 
зображена на рисунку 1.2. 
 
 
 
 СТЕЙКХОЛДЕРИ 
 
 
 
 ЗОВНІШНІ СТЕЙКХОЛДЕРИ ВНУТРІШНІ 
 
 СТЕЙКХОЛДЕРИ 
 
 
де ржава, яка здійснює нормативно-правове 
 
регулюва ння діяльності ЗВО і основне замовлення на 
підготовк у спеціалістів через розподіл державного 
 різні категорії осіб, що 
замовленн я на підготовку кадрів; отримують освіту (студенти 
рег іональні органи державної влади та органи бакалаврату, магістратури, 
місцевого  самоврядування; вільні слухачі, аспіранти та 
ро ботодавці (великі промислові підприємства; малі 
 докторанти) та їх батьки; 
та середн і підприємства; організації соціальної сфери), які науково-педагогічні 
зацікавлен і в наймі компетентних спеціалістів; працівники; 
шк олярі, абітурієнти та їх батьки, які знаходяться на 
 навчально-допоміжний 
стадії виб ору ЗВО; і адміністративно-
осв ітні установи різних типів і видів, які управлінський персонал. 
розташов ані в регіоні дислокації ЗВО; 
різ номанітні громадські організації та об’єднання, 
 
які безп осередньо не пов’язані із системою освіти 
(політичн і партії, етнічні та інші соціальні групи, творчі 
спілки, н аукові установи тощо), але які зацікавлені у 
 
соціальному партнерстві.  
 
 
Джерело: розроблено за даними [24; 67; 71, с. 88-89]. 
Рис. 1.2 Класифікація груп стейкхолдерів ЗВО 
 
Враховуючи мінливість сучасного глобального освітнього середовища, 
посилення конкуренції між закладами вищої освіти за студентів, 
висококваліфікованих викладачів, дослідників, ресурси – вимагає від ЗВО 
максимально активно співпрацювати з усіма групами стейкхолдерів, для 
досягнення високих результатів та ефектів діяльності, нарощення потенціалу 
іміджу та комунікаційного забезпечення. 
У Європейському просторі вищої освіти та у глобальному світі зростання 
соціальної відповідальності (СВ) університетів спостерігається протягом 
32 
останніх десятиліть та проявляє себе у заявах та деклараціях закладів вищої 
освіти (ЗВО), заснуванні мереж соціально відповідальних університетів, 
активізації академічного та експертного дискурсу, присвяченому даній тематиці. 
У контексті КСВ соціальну відповідальність університету можна тлумачити як 
відповідальність перед місцевою громадою, де розташований університет: 
«Університетська соціальна відповідальність є зобов’язанням закладу розвивати 
ініціативи, які просувають його стосунки із різними соціальними групами» . 
Сьогодні відповідальність ЗВО за взаємодію і співпрацю з місцевими 
громадами втілилась у концепцію university – community engagement. Україні 
питання соціальної відповідальності університетів не набуло актуальності, 
притаманної євроатлантичному західному світу, Азії, Австралії, Латинській 
Америці: практики і прояви соціальної відповідальності вітчизняних 
університетів є доволі обмеженими, а аналіз наукового дискурсу свідчить про 
брак системного та цілісного дослідження теоретичних основ і підходів, 
принципів та механізмів реалізації соціальної відповідальності університетів 
України. Це обумовило започаткування та виконання відділом взаємодії 
університетів і суспільства Інституту вищої освіти Національної академії 
педагогічних наук України наукового дослідження «Політика та механізми 
реалізації соціальної відповідальності університетів України» протягом 2021 – 
2023 років. Матеріали даного розділу висвітлюють результати анкетного 
опитування «Соціальна відповідальність у закладах вищої освіти України», 
проведеного відділом взаємодії університетів та суспільства Інституту вищої 
освіти НАПН України на виконання заключного - третього етапу наукового 
дослідження «Політика та механізми реалізації соціальної відповідальності 
ЗВО України в умовах війни та під час повоєнного відновлення країни” 
(0122U200776). Вибір та застосування у дослідженні методу опитування 
зумовлено потребами забезпечити краще розуміння існуючої ситуації щодо 
соціальної відповідальності в українських університетах [25]. 
Для опитування створено онлайн-анкету «Соціальна відповідальність у 
закладах вищої освіти України» з використанням сервісу «Google Forms». 
33 
Програмою дослідження було передбачено вивчення 14 питань щодо соціальної 
відповідальності в ЗВО, сформованих на основі результатів двох попередніх 
етапів дослідження відділу, результати яких висвітлено у препринтах 
(аналітичних матеріалах) «Теоретичні основи реалізації соціальної 
відповідальності університетів» (2021) та «Аналіз провідного вітчизняного та 
зарубіжного досвіду щодо реалізації соціальної відповідальності університетів 
під час конфліктів, воєнних дій та повоєнного відновлення» (2022). Питання 
опитувальника згруповані в 4 тематичні розділи, які дозволяють висвітлити 
сучасний стан, проблеми та особливості здійснення соціальної відповідальності 
університетів в умовах воєнного часу та перспективи соціальної 
відповідальності в ЗВО України. Анкета складається з набору закритих і 
напівзакритих питань. Закриті питання було структуровано таким чином, що 
вони допускають лише дихотомічні відповіді (так/ні/важко відповісти), вибір 
однієї або кількох відповідей серед запропонованих. У той час як напівзакриті 
питання містять також варіант відповіді «інше», пропонуючи респондентам 
можливість вносити свої зауваження, доповнення, інші варіанти відповідей для 
більш повного висвітлення теми, яку аналізує закрите питання[25]. 
Серед 2550 респондентів, опитаних за анкетою «Соціальна 
відповідальність у закладах вищої освіти України», жінки складають 66,3%, 
чоловіки - 33,3%, ще 0.4% осіб на питання про стать вказали відповідь «інше» . 
У результатах опитування найбільше представлена думка молоді до 35 років 
(63,1%) та осіб віком 36-60 років (30,8%). Найменшу частку складають 
респонденти віком понад 60 років (6,1%). Великий відсоток у вибірці 
респондентів до 35 років пояснюється переважаючою більшістю серед них 
студентів (1492 осіб, або 58,5%). Аналіз результатів щодо розподілу 
респондентів за профілем ЗВО показує, що у складі респондентів найбільше 
представників технічних (24,8%), класичних (19,1%) та педагогічних (13,3%) 
ЗВО. Майже однаково представлена у вибірці думка представників економічних 
(8,9%), аграрних (8,3%), медичних (8,2%) та гуманітарних (8,0%) ЗВО. Участь в 
34 
опитуванні взяли також представники юридичних (1,3%) та мистецьких (1,3%) 
ЗВО[25]. 
Характеризуючи ситуацію щодо політики соціальної відповідальності, 
65,6% респондентів вказали, що в їхньому ЗВО наявна політика соціальної 
відповідальності, 9,6% повідомляють, що у їх ЗВО тільки розробляється 
політика СВ, лише 1,8% вважають, що у їхньому ЗВО відсутня політика СВ. 
При цьому велика частка (22,9%) опитаних не змогли оцінити ситуацію щодо 
цього питання[25]. 
Результати опитування засвідчують дещо вищий рівень упровадження 
політики СВ у класичних (76,2%), аграрних (71,6%) та педагогічних (70,2%) 
ЗВО, а найнижчий рівень у мистецьких (41,4%), юридичних (48,5%) та 
гуманітарних (48,5%). При цьому лише незначною чисельністю (до 3,4%) 
респонденти різних профілів ЗВО вказують на те, що у ЗВО відсутня така 
політика, ще від 6,6% до 12,0% повідомляють, що у ЗВО тільки розробляється 
політика СВ. Водночас серед тих, хто не зміг відповісти на це питання, 
найбільше представників мистецьких (48,3%), юридичних (42,4%) та 
гуманітарних (33,0%) ЗВО[25]. 
Відповідно до узагальнених за всією вибіркою результатів опитування, 
респонденти загалом доволі високо оцінюють наявність у ЗВО майже всіх 
запропонованих до оцінювання аспектів соціальної відповідальності. Найбільш 
поширеними компонентом СВ у середовищі українських ЗВО вважається 
розуміння викладачами своєї відповідальності як надання якісної вищої освіті 
(86,1%), участь викладачів і студентів у волонтерській діяльності та 
благодійництві (82,7%), навчання студентів бути соціально відповідальними 
(82,3%), відповідальне здійснення дослідницької діяльності (82,0%). Близько 
72,0% опитаних вказали, що вони реалізують програми, проекти соціальної 
відповідальності, спрямовані на покращення взаємодії ЗВО і суспільства, 
громади, ще 61,9% опитаних тісно співпрацюють із зовнішніми 
стейкхолдерами. Подальший детальний аналіз відповідей на це питання 
засвідчує, що наявні практики соціальної відповідальності є недостатньо 
35 
системними в українських ЗВО. Зокрема, тема СВ ЗВО частіше обговорюється 
у неформальний спосіб (57,4%), аніж присутня в офіційному дискурсі ЗВО 
(55,8%). Дещо суперечливими у цьому контексті видаються відповіді 66,6% 
респондентів про те, що соціальна відповідальність зазначена у стратегії 
розвитку ЗВО та 61,5% – про те, що в ЗВО є стратегія соціальної 
відповідальності. Ще 48,3% опитаних вказали, що соціальна відповідальність 
прописана у контракті, укладеному між співробітником та ЗВО[25]. 
Повномасштабне вторгнення рф позначилося на усіх сферах 
життєдіяльності українського суспільства, на функціонуванні ЗВО та 
особливостях їх соціально-відповідальної діяльності, про що свідчать 
узагальнені результати відповідей респондентів на питання Розділу ІІІ 
анкетного опитування «Особливості реалізації СВ ЗВО в умовах війни». На 
думку 62,0% респондентів, із початком повномасштабної військової агресії 
соціально-відповідальна діяльність ЗВО в Україні посилилася. Лише 11,7% 
респондентів вважають, що соціальна відповідальність не змінилася, ще 3,4% 
опитаних указали, що в їхньому ЗВО СВ послабилась. Близько 23,0 опитаних не 
змогли відповісти на це питання[25]. 
Із викладених результатів опитування, в ЗВО України переважною мірою 
розглядають корпоративну соціальну відповідальність як відповідальність за 
якість освіти та відповідальне виконання дослідницької діяльності. Оскільки 
українські ЗВО перебувають на початковому етапі імплементації СВ та з огляду 
на тривалу з 2014 р. часткову, а з 22 лютого 2022 року – повномасштабну 
військову агресію рф, актуальною для українського суспільства та ЗВО України 
є волонтерська та благодійна діяльність. Нині перед університетом постає 
завдання «переорієнтувати місію та імідж університету таким чином, щоб на 
рівні з навчанням і дослідженнями ключовою складовою стала ‒ місія 
університету бути корисним суспільству, реагувати на очікування 
громадськості, ставати соціально відповідальним» [25]. 
Закріплення та розширення КСВО в ЗВО України постає актуальним 
питанням та корелюється з ідею розробки принципово нової глобальної 
36 
платформи для українських ЗВО, яка є рекомендованою для всіх академічних 
зацікавлених сторін Глобального договору ООН. Завдяки координації 
Глобального договору ООН та провідних наукових установ цільова група ПВУО 
розробила набір шести принципів, які повинні закласти основу глобальної 
платформи для відповідального управління освітою ( табл. 1.1). 
Таблиця 1.1 - Принципи відповідального управління освітою, щ 
формують зовнішнє сприйняття ЗВО (актуальні в сучасні та довоєнні часи) 
Принцип Сутнісний зміст принципу 
 
Принцип 1. Ми розвиватимемо можливості студентів, щоб вони стали майбутніми 
Мета генераторами сталого розвитку для бізнесу та суспільства в цілому і їх 
 навики роботи на благо суспільства і глобальної економіки. 
Принцип 2. Ми будемо включати до нашої академічної діяльності та навчальних 
Значення програм принципи глобальної соціальної відповідальності, які 
 відображені в міжнародних ініціативах, таких як Глобальний договір 
ООН. 
Принцип 3. Ми створимо освітні рамки, матеріали, процеси і середовища, які 
Метод дозволяють передавати ефективний освітній досвід відповідального 
 лідерства. 
Принцип 4. Ми будемо брати участь в концептуальних і емпіричних дослідженнях, 
Дослідження які просувають наше розуміння про роль, динаміку та вплив корпорацій 
 у створенні стійкої соціальної, екологічної та економічної рівноваги. 
Принцип 5. Ми будемо взаємодіяти з керівниками бізнес-корпорацій, щоб 
Партнерство розширити наші знання і вирішити суперечливі питання в досягненні 
 соціальної та екологічної відповідальності і спільно вивчити ефективні 
підходи до вирішення цих завдань. 
Принцип 6. Ми сприятимемо і підтримуватимемо діалог та дебати серед педагогів, 
Діалог студентів, бізнесу, уряду, споживачів, засобів масової інформації, 
 організацій громадянського суспільства та інших зацікавлених груп та 
зацікавлених сторін з найважливіших питань, що пов’язані з 
глобальною соціальною відповідальністю та сталим розвитком. 
Джерело: складено на основі [25-26]  
Кожен з принципів на пряму корелюється з кістю та успішністю 
комунікаційно-іміджевого забезпечення та окреслює рух системи української 
освіти в напрямі відповідності до найкращих сватових взірців. Рекомендуємо 
доповнити наведені принципи (табл.1.2) з метою відповідального управління 
українською освітою, що формують зовнішнє сприйняття ЗВО саме актуальне в 
часи війни та в умовах повоєнного відновлення.  
 
37 
Таблиця 1.2 – Принципи відповідального управління українською 
освітою, що формують зовнішнє сприйняття ЗВО (актуальні в часи війни та в 
умовах повоєнного відновлення ) 
Принцип Сутнісний зміст принципу 
 
Відкритості освіти Розуміння відкритості знання в інформаційну епоху, але формування 
та науки  меж безпеки національної освіти (бачення напіввідкритої та 
напівзакритої моделі в умовах мілітарних станів в країні) 
Повоєнного Пріоритетність національних інтересів над корпоративними та 
відновлення країни особистими в питаннях відновлення господарського комплексу 
    Джерело: розроблено автором 
Саме принципи відкритості освіти, науки, комплексного повоєнного 
відновлення країні в ідеальному бачені можуть стати основою для формування 
іміджу університетів України. Зрозумілим постає бачення текстового 
доповнення до такого каркасу трактування. І це може бути унікальність 
установи, особливості процесу навчання, географічна локація, ціннісні меседжі, 
що є елементом творчості.  
Зробимо такі висновки: через відсутність єдиних критеріїв оцінки немає 
загальних підходів до оцінювання стану менеджменту соціальної 
відповідальності; частина експертів не вважають за доцільне оцінювати 
соціальну відповідальність за внутрішніми векторами, що може призвести до 
низької її ефективності; соціально відповідальною, у переважній більшості, 
вважається діяльність націлена на доброчинність та великі проекти іміджевого 
характеру; низький рівень розуміння екологічних проектів як частини 
соціальної відповідальності бізнесу; нівелювання частини підсистем 
корпоративної культур у контексті соціальної відповідальності за комунікаційне 
відображення та інформаційну культуру [27-28].  
Більшість керівного складу ЗВО України не усвідомлюють ролі 
стейкхолдерів та важливості принципів корпоративної соціальної 
відповідальності для функціонування та розвитку закладу вищої освіти. 
Ігнорування інтересів громади, нівелювання ролі науки в системі вищої освіти, 
призводить до втрачання інтересу молоді до освіти та наукової діяльності 
бюрократична система роботи з науково-педагогічними працівниками, 
38 
відсутність взаємозв’язків із «зовнішнім світом» (міжнародними організаціями, 
посольствами, фондами, закордонними ЗВО, підприємствами, громадськими 
організаціями, адміністраціями органів регіональної влади та місцевого 
самоврядування) призводять до погіршення іміджу закладу вищої освіти, 
знецінення отриманої в ньому освіти, погіршення матеріально-технічного 
становища та падіння рівня освітньо-наукових послуг, що надаються.  
В цілому інформаційно-комунікаційний простір освіти є складною 
системою[29], що вимагає особливо ретельного вивчення, дослідження за 
різними напрямами, що будуть мати в тому числі іміджеві зрушення. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Формування актуального, вострубуваного управлінського мислення в 
системі освіти, підготовки майбутніх фахівців в університетах в умовах 
стрімкого інформаційного прогресу є процесом не просто передачі знань, а ще й 
побудови комунікаційних зв’язків. Це стосується як внутрішнього, так і 
зовнішнього комунікаційного процесу, що системно впливає на велику кількість 
показників діяльності та окреслює характеристики іміджу організації.  
Цифровізація управлінської та економічної діяльності в світі приводить як 
до модифікації загальних методів та прийомів роботи менеджерів, так і до 
розвитку комунікаційних спеціалізацій в управлінській сфері, що має своє 
особливе відображення в надані послуг університетами та появи саме 
комунікаційно-іміджевого забезпечення.  
В умовах прискорення та актуалізації питання входження нашої країни в 
ЄС не лише як стратегічної мети керівництва України в умовах ведення війни, а 
й як повноцінного члена асоціації за умов цивілізаційного руху, свого 
формування та визнання потребують новітні стратегічні плани з елементами 
концептів груп специфічних принципів розвитку, що мають свій комунікаційно-
іміджевий вплив. Зміни в освітньому просторі, наявність принципів таких 
трансформацій постають нагальними з позиції активного просування стандартів 
39 
інформаційного суспільства, дії законів та закономірностей інформаційної 
економіки та переходу до моделі управління знаннями в глобальному масштабі. 
Формування відповідних, науково та соціокультурно обґрунтованих принципів 
відповідає інтересам розробки стратегії змін та політики розвитку освітнього 
простору на основі прискорених трансформацій та врахування ведення 
військових дій на території нашої країни (реалії функціонування моделі 
військово-мобілізаційної економіки).  
Елементом та вимогою успішного іміджу університетів України сьогодні 
слід визнавати соціальну відповідальність за результати діяльності та 
збереження внутрішнього потенціалу ЗВО. Актуальне вдосконалення 
соціально-трудових відносин у колективі, нарощення потенціалу комунікацій з 
стейкхолдерами, підтримка соціальної стабільності в навколишньому 
середовищі, формування соціальної та природоохоронної діяльності, це далеко 
не повний перелік питань що постають перед українськими ЗВО.  
На сьогодні завданням українських університетів, усієї наукової 
громадськості є наголошення на тому, що збереження інституту корпоративної 
соціальної відповідальності є вкрай важливим, має практичне значення, сприяє 
європейській моделі розвитку ЗВО, формує покращення зовнішнього 
сприйняття національної освіти. У сучасному світі питання соціальної 
відповідальності вимагає уваги науковців, менеджменту, освітян з позиції 
поширення якості життєдіяльності населення, розширення принципів 
організації такої діяльності у відповідності до інтересів країни.  
 
 
 
  
40 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА 
КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВИХ АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРКАСЬКОГО 
ДЕРЖАВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 
2.1 Черкаський державний технологічний університет: узагальнена 
соціоупралінська характеристика 
 
Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ) – це сучасний 
багатопрофільний освітній заклад IV рівня акредитації, що має потужний 
науковий потенціал, суттєві успіхи у науковій та освітній діяльності, добре 
знаний на теренах вітчизняної освіти і науки, а також за кордоном. В 
університеті найширший у регіоні спектр актуальних напрямів підготовки.  
Основною метою діяльності Черкаського державного технологічного 
університету є підготовка висококваліфікованих та конкурентоспроможних на 
національному та міжнародному ринку праці фахівців для підприємств усіх 
форм власності наукових та освітніх установ, органів державної влади, 
управління місцевого самоврядування, утвердження національних і 
загальнолюдських цінностей. 
Концепція освітньої діяльності є основою для формування програми 
розвитку Університету і планів заходів щодо її реалізації. Підготовка кадрів 
здійснюється за всіма рівнями вищої освіти. Додатковими напрямами освітньої 
діяльності є: підвищення кваліфікації, підготовка до вступу у вищі навчальні 
заклади громадян України, підготовка до вступу у вищі навчальні заклади 
іноземних громадян, перепідготовка фахівців з вищою освітою. 
Черкаський державний технологічний університет (далі – Університет) 
сьогодні – це науково-освітній центр, який високоякісно працює за сучасними 
європейськими стандартами, впроваджуючи новітні технології підготовки 
фахівців, що в умовах сьогодення успішно конкурують і в Україні, і на 
міжнародному рівні [30; 31;32]. Структура Черкаського державного 
технологічного університету наведена у Додатку А. 
У березні 2024 р. Університет відзначив своє 64-річчя від дня створення. 
41 
Стратегія розвитку Університету спрямована на зміцнення його позиції у 
системі освіти в масштабі регіону, країни, європейського простору. В освітній 
політиці серед стратегічних цілей Університету – підготовка 
висококваліфікованих, конкурентноспроможних спеціалістів, інтегрування у 
європейський освітній простір, подальше утвердження позицій на 
українському і міжнародному рівні [30;31;67;68]. 
Основними напрямами діяльності Університету [33] є: підготовка 
фахівців з вищою освітою різних ступенів за обраними ними спеціальностями 
згідно з державними замовленнями та договірними зобов’язаннями; 
перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців за ліцензованими 
спеціальностями та освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими 
програмами згідно з державними замовленнями та договірними 
зобов’язаннями, курсова підготовка; підготовка громадян України, іноземних 
громадян та осіб без громадянства до вступу у заклади вищої освіти; 
підготовка і перепідготовка іноземних громадян; 
міжнародна діяльність; науково-дослідна робота; профорієнтаційна, виховна, 
культурно-освітня, просвітницька, методична, видавнича, поліграфічна, 
спортивна та оздоровча діяльність; фінансово-господарська діяльність. 
До структури Університету входять: п’ять факультетів, що об’єднують 
кафедри та лабораторії [34]: 
факультет електронних технологій, автотранспорту та машинобудування 
(ФЕТАМ); 
факультет економіки та управління (ФЕУ); 
факультет інформаційних технологій і систем (ФІТІС); 
факультет гуманітарних технологій (ФГТ); 
факультет технологій, будівництва та раціонального 
природокористування (ФТБРП); 
Відокремлений структурний підрозділ «Смілянський промислово- 
економічний фаховий коледж Черкаського державного технологічного 
університету» (далі – Фаховий коледж); науково-дослідний інститут, бібліотека, 
42 
підготовче відділення; аспірантура; центри і відділи: навчально-методичний 
відділ, навчально-науковий центр по роботі з іноземними студентами, відділ 
проєктів і програм, відділ студентського розвитку та культурних програм, 
редакційно-видавничий відділ та ін.; адміністративно-управлінські та 
господарські підрозділи, їдальня [32]. 
Пріоритетними напрямами діяльності Університету є: 
забезпечення якості освіти до вимог роботодавців, здійснення підготовки 
фахівців з вищою освітою за відповідними освітньо-професійними, освітньо-
науковими, науковими програмами на різних рівнях вищої освіти; 
поєднання в освітньому процесі навчальної, наукової, інноваційної та 
виховної діяльності; 
участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави та 
регіону через формування людського капіталу; 
формування правової, екологічної культури, моральних цінностей, 
соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, патріотизму, 
здорового способу життя, здатності вільно мислити та навичок самоорганізації 
в сучасних умовах; 
поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного 
рівня громадян; 
поглиблення інтернаціоналізації освітньої, наукової та суспільної 
діяльності шляхом розширення мережі міжнародних зв’язків та співпраці з 
іноземними партнерами; 
реалізація творчих, просвітницьких, мистецьких, видавничо- 
поліграфічних, культурно-виховних, спортивних та оздоровчих ініціатив, 
заходів, програм. 
За звітний період організаційно-управлінська діяльність в Університеті 
була спрямована, насамперед, на подальше підвищення якості освітнього 
процесу, розвиток наукового потенціалу та міжнародних проєктів, забезпечення 
стабільного матеріально-технічного та фінансового стану, розвиток 
студентського самоврядування, зміцнення науково-педагогічного кадрового 
43 
потенціалу, забезпечення належного статусу та соціальних гарантій усіх членів 
трудового колективу та студентства [33]. 
В Університеті запроваджена та діє комплексна система внутрішнього 
забезпечення якості вищої освіти відповідно до Положення про систему 
внутрішнього забезпечення якості вищої освіти у Черкаському державному 
технологічному університеті (зі змінами), (наказ 351/01 від 16.11.2021) та 
Положення про Комісію з моніторингу освітньої діяльності та якості вищої 
освіти в Черкаському державному технологічному університеті (наказ № 90/01 
від 16.03.2021) [30;31]. 
Система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в Університеті 
ґрунтується на принципах: 
відповідності європейським та національним стандартам якості вищої 
освіти; 
автономності Університету; 
системності в управлінні якістю освітнього процесу; 
комплексності в управлінні процесом контролю якості освітньої 
діяльності та вищої освіти; 
систематичності у здійсненні моніторингових процедур з якості; 
неперервності підвищення якості. 
Система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в ЧДТУ 
передбачає здійснення таких процедур і заходів [30;31;32] 
удосконалення планування освітньої діяльності через затвердження, 
моніторинг і періодичний перегляд освітніх програм із залученням 
студентів та роботодавців; 
щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і 
педагогічних працівників та регулярне оприлюднення результатів таких 
оцінювань на офіційному сайті Університету, в будь-який інший спосіб; 
посилення кадрового потенціалу Університету шляхом забезпечення 
підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, оптимізації 
44 
процедури конкурсного відбору на заміщення посад науково-педагогічних 
працівників; 
забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього 
процесу, в тому числі самостійної роботи здобувачів вищої освіти, за кожною 
освітньою програмою; 
забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного 
управління освітнім процесом; 
забезпечення публічності та прозорості інформації про освітні програми, 
ступені вищої освіти та кваліфікації; 
створення ефективної системи запобігання та виявлення академічного 
плагіату в наукових, навчальних та методичних працях науково-педагогічних 
працівників і здобувачів вищої освіти тощо. 
В рамках внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти в 
Університеті діє Комісія з моніторингу освітньої діяльності та якості вищої 
освіти, яка здійснює контроль якості навчання через моніторинг якості 
підготовки фахівців і аналіз якості викладання, аналіз поточного стану та 
моніторинг динаміки змін в освітньому процесі Університету, аналіз підсумків 
реалізації освітніх програм на факультетах Університету та розробку 
пропозицій щодо їх оновлення та удосконалення, впровадження інноваційного 
досвіду організації освітнього процесу в практику освітньої діяльності 
Університету, досягнення необхідного рівня інформаційного і методичного 
забезпечення освітнього процесу відповідно до Ліцензійних вимог провадження 
освітньої діяльності [30-31] 
Черкаський державний технологічний університет – заклад вищої освіти 
державної форми власності IV рівня акредитації (табл. 2.1–2.2). 
 
Таблиця 2.1 – Найменування, юридична адреса університету 
Повне найменування українською мовою Черкаський державний технологічний 
університет 
Повне найменування англійською мовою Cherkasy State Technological University 
Скорочене найменування українською ЧДТУ 
45 
Повне найменування українською мовою Черкаський державний технологічний 
університет 
мовою 
Юридична адреса Університету бульвар Шевченка, 460, м. Черкаси, 18006, 
Україна 
Телефон, факс +38(0472) 71-00-94 
електронна пошта [email protected] 
офіційний веб-сайт www.chdtu.edu.ua 
    Джерело: [30] 
Історію свого існування ЧДТУ починає з 1960 року як Черкаський 
загальнотехнічний факультет Київського технологічного інституту харчової 
промисловості (КТІХП), відповідно до наказу Міністра вищої і середньої 
спеціальної освіти СРСР від 29 лютого 1960 року № 115 «Об организации 
общетехнических факультетов на территории Украинской ССР» [30;32]. За 
період 1960-2020 роки факультет КТІХП пройшов декілька етапів реорганізації 
та розвитку (табл. 2.2). Безпосередньо назву Черкаський державний 
технологічний університет, начальний заклад отримав відповідно до 
розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 406-р 
«Про утворення Черкаського державного технологічного університету» [32]. 
Першим керівником – деканом Черкаського технічного факультету – став 
кандидат технічних наук, доцент Лещенко Д. Д. В той час на факультеті 
навчалось майже 500 студентів. У 1963 р. відбувся перший випуск. У 1960-
1970-их роках промисловий комплекс Черкаської області для свого 
ефективного розвитку потребував висококваліфікованих інженерних кадрів. Це 
сприяло швидкому формуванню навчального закладу, зміцненню навчально-
матеріальної бази. В 1969-1970 роках за допомогою виробництв хімічної 
промисловості міста Черкас побудовано два навчальні корпуси, які 
функціонують та використовуються і на даний час (корпуси № 2 і №3). За 
вечірньою та заочною формами в сімдесяті роки навчалось близько 
1200 студентів. Сформоване денне підготовче відділення. Кількість викладачів 
в філії становила 28 осіб. Функціонувало три наукових кафедри: гуманітарних 
наук, загально технічних і загальнонаукових дисциплін [32]. 
 
46 
Таблиця 2.2 – Основні історичні етапи становлення та розбудови ЧДТУ 
Етапи Ключові події 
Відповідно до наказу Міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 
1960-1961 29 лютого 1960 року № 115 «Об организации общетехнических факультетов на 
роки территории Украинской ССР» утворено Черкаський загальнотехнічний 
факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості 
Відповідно до наказу Міністра вищої та середньої спеціальної освіти УРСР 
1961-1977 від 25.05.1961 р. № 265 Черкаський загальнотехнічний факультет Київського 
роки технологічного інституту харчової промисловості переданий Київському 
інженерно-будівельному інституту 
Наказом від 10.11.1977 р. № 370 «О реорганизации Черкасского 
общетехнического факультета Киевского инженерно-строительного института 
1977-1979 
в филиал», Черкаський загальнотехнічний факультет Київського інженерно-
роки 
будівельного інституту реорганізовано у Черкаську філію Київського 
інженерно-будівельного інституту 
Відповідно до наказу Мінвузу УРСР від 07.09.1979 р. № 368 «О 
1979-1991 совершенствовании подготовки специалистов инженерно-технического 
роки профиля в г. Черкассах» Черкаську філію Київського інженерно-будівельного 
інституту було підпорядковано Київському політехнічному інституту 
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 26.07.1991 
р. № 109 «Про створення Черкаського інженерно-технологічного інституту» на 
1991-2001 
базі Черкаської філії Київському політехнічному інституту створено 
Черкаський інженерно-технологічний інститут 
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 
2001- по 
406-р «Про утворення Черкаського державного технологічного університету» 
теперішній 
на базі Черкаського інженерно-технологічного інституту, що був ліквідований, 
час 
утворено Черкаський державний технологічний університет 
Джерело: розроблено за [30-32] 
З 1970 по 1975 роки загально-технічний факультет Київського 
технологічного інституту харчової промисловості очолював кандидат 
технічних наук, доцент Аліпов Г.І. За цей період побудовано гуртожиток № 1 та 
студентська їдальня на 220 місць. З 1976 року керівником факультету 
призначено кандидата технічних наук, доцента Кайдаша М.Г.  
Із збільшенням кількості студентів, формуванням міцного кадрового 
складу та розширенням навчально-лабораторної бази й інфраструктури рамки 
загально технічного факультету для навчального закладу стали завузькими. 
Тому 10 листопада 1977 р. наказом міністра вищої і середньої спеціальної 
освіти за № 370 його було реорганізовано у Черкаський філіал Київського 
інженерно-будівельного інституту. Крім загально технічного, було створено 
47 
будівельний факультет, започатковано спеціальність «Промислове та цивільне 
будівництво» з вечірньою формою навчання. На той час на двох факультетах 
навчалися понад 1500 студентів, з яких близько 800 – за заочною формою 
навчання, і майже 750 – за вечірньою. Працювало п’ять кафедр: марксизму-
ленінізму, загально технічних дисциплін, математики, фізики і хімії та 
будівництва. Половина професорсько-викладацького персоналу мала наукові 
ступені й вчені звання [30-32].  
В період з кінця 70-их – на початку 80-их років зростає матеріальна та 
наукова база філіалу та кількість лабораторій, побудовано два навчальні 
корпуси, бібліотека, буфет, два гуртожитки та їдальня. У березні 1980 р. 
здійснено будівництво нового дев’ятиповерхового навчально-лабораторного 
корпусу (на даний час це головний корпус Черкаського державного 
технологічного університету). Будівництво даного об’єкта здійснювалось за 
рахунок коштів промислових підприємств Черкаської області. В майбутньому 
передбачалося формування нових факультетів і головна ціль – отримання 
вищим навчальним закладом самостійного статусу [30-32]. 
З грудня 1979 року Черкаський філіал Київського інженерно-будівельного 
інституту підпорядковано Київському політехнічному інституту, що стало 
каталізатором докорінних змін в діяльності освітнього закладу. Розпочато 
прийом студентів на спеціальності «Технологія машинобудування, 
металорізальні верстати та інструменти», «Прилади точної механіки», 
«Механічне обладнання заводів будівельних матеріалів». Таким чином, було 
впроваджено наскрізну підготовку інженерів від першого курсу до останнього 
за п’ятьма спеціальностями (включаючи спеціальності «Промислове і цивільне 
будівництво» та «Технологія неорганічних речовин») [32]. 
У 1983 р. ведено в експлуатацію новий навчально-лабораторний корпус 
(нині це корпус № 1), завдяки чому розширились навчальні площі, 
покращилось технічне оснащення лабораторій, кабінетів. Був здійснений 
перший випуск інженерів-механіків, розпочато підготовку фахівців за 
спеціальностями: «Радіотехніка», «Електронно-обчислювальні машини» з 
48 
вечірньою формою навчання. Вперше проведено набір студентів на денне 
відділення за спеціальностями: «Технологія машинобудування, металорізальні 
верстати та інструменти», «Прилади точної механіки», що стало основою для 
формування механічного факультету. В цьому ж році відбувся перший випуск 
інженерів за спеціальністю «Технологія неорганічних речовин». У вісімдесяті 
роки у Черкаському регіоні почали розширювати виробництва такі 
підприємства, як «Азот», фабрика гідровати, завод хімічного волокна, 
приладобудівний завод, машинобудівний завод ім. Г. Петровського, 
«Фотоприлад», «Уманьферммаш» та інші. Через що виникла необхідність 
забезпечення цих підприємств кваліфікованим персоналом. Тому у закладі 
освіти швидко зростає прийом студентів, зокрема на стаціонар – до 125 осіб, на 
вечірній факультет – до 300 і загально технічний – до 340 осіб. Станом на 
16 березня 1985 року у філіалі налічувалось 2400 студентів: з них 190 – денної 
форми навчання, 1200 – вечірньої, 1010 – заочної, а також 75 слухачів 
підготовчого відділення. На восьми кафедрах працювало 90 викладачів. У 
квітні 1987 р. філіал очолив професор Биков В.І. (який до того з 1985 р. 
очолював кафедру технології машинобудування). В цей період здійснені 
структурні зміни: ліквідовано вечірній факультет, розширено механічний та 
створено приладобудівний. У цей час розпочав свою роботу факультет по 
роботі з іноземними студентами. На денному відділенні розпочато підготовку 
за спеціальностями «Радіотехніка» та «Електронно-обчислювальні машини». 
В 1990 році збудовано навчально-лабораторний корпус № 4. Для відпочинку 
працівників, починаючи з 1988 р., побудовано базу відпочинку «Рось» 
(загальною площею 2 га) [30-32]. 
За клопотанням керівних органів області, Київського політехнічного 
інституту, Міністерства освіти України 26 липня 1991 року Кабінет Міністрів 
нашої держави прийняв рішення про створення на базі Черкаського філіалу 
КПІ Черкаського інженерно-технологічного інституту (ЧІТІ) як самостійного 
вузу з державною формою власності. Першим ректором інституту обрано 
Бикова В.І. В цей час в почали відкривалися нові спеціальності, збільшувався 
49 
контингент студентів. До шести спеціальностей денної форми навчання, що 
були на час створення інституту, додалося ще десять: фінанси і кредит; облік і 
аудит; менеджмент організацій; економіка підприємства; обробка матеріалів за 
спецтехнологіями; екологія; інформаційні управляючі системи та технології; 
програмне забезпечення автоматизованих систем; металорізальні верстати та 
системи; прикладна лінгвістика. У розробці наукових тем в той час брали 
участь понад 600 осіб, у тому числі: 30 докторів наук, професорів, понад 
420 кандидатів наук, 385 доцентів, 56 асистентів. Про значні результати 
самовідданої праці науковців нашого навчального закладу свідчать і такі факти: 
за період 1994 – 2000 рр. було подано 121 заявку на винаходи, отримано 
118 рішень про видачу патентів та авторських свідоцтв, опубліковано 
763 наукові статті у вітчизняних журналах і збірниках наукових праць, 217 – у 
зарубіжних журналах і збірниках, видано 42 підручники і навчальні посібники, 
31 наукову монографію. Результати наукових досліджень експонувались на 
16 виставках. Відбулися й якісні зміни в інтернаціоналізації наукових пошуків. 
Викладачі інституту стали активніше брати участь у міжнародних та 
національних наукових конференціях і семінарах. За десять років (1991 –
 2001 рр.) вони виступили 232 рази на міжнародних і 820 – на національних 
науково-теоретичних конференціях і семінарах [30-32].  
На початку 1990-х років у системі вищої освіти України відбулися досить 
багато змін: навчальні заклади перейшли до ступеневої підготовки спеціалістів; 
усі вузи пройшли атестацію та отримали відповідну категорію; було здійснено 
реорганізацію і зміну статусу вузів; державою було створено умови для 
відкриття нових вузів і спеціальностей на комерційних засадах. В цей час 
заклад освіти очолив ректор Лега Ю.Г. На 1 грудня 2000 року у ЧІТІ навчалося 
5450 студентів, із них 3371 – за денною формою, 2079 – за заочною; 
2395 студентів навчалися за рахунок бюджету держави, решта – на умовах 
контракту, коштом фізичних та юридичних осіб. Крім цього, в інституті 
працювали магістратура та екстернат, де навчалося близько 80 осіб [32].  
50 
У жовтні 2000 р. відбулася акредитація інституту. Згідно з рішенням 
міжгалузевої акредитаційної комісії від 15 грудня 2000 року та наказом 
Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2000 року Черкаський 
інженерно-технологічний інститут акредитовано за найвищим ІV рівнем. І як 
вже зазначено раніше, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 
від 26.09.2001 р. № 406-р «Про утворення Черкаського державного 
технологічного університету» на базі Черкаського інженерно-технологічного 
інституту, що був ліквідований, утворено Черкаський державний технологічний 
університет [30-32].  
В 2020 році Черкаському державному технологічному університету 
виповнилось 60 років. За роки свого існування ЧДТУ за допомогою 
консолідації кадрового потенціалу та накопиченню досвіду наукової та 
навчальної роботи перетворився на провідний центр з підготовки 
висококваліфікованих кадрів у регіоні придніпровської України.  
Наразі ЧДТУ – єдиний технологічний ЗВО у регіоні. Тут готують 
фахівців з 11-и унікальних для області спеціальностей: прикладна механіка, 
машинобудування, електроенергетика, електротехніка, телекомунікації, 
інженерія та інші. В університеті навчається майже чотири тисячі студентів, 
працює понад 300 викладачів, серед яких доктори наук, професори й 
кандидати.  
За підсумками 60-річного існування навчального закладу підготовлено 
понад 45 тис. фахівців з вищою освітою, які працюють у різних галузях 
економіки нашої держави. Серед випускників є політичні діячі, народні 
депутати, багато діячів науки, керівників підприємств, установ, організацій 
різних форм власності. Зокрема Михайло Сирота, якого називають «батьком 
Української Конституції», який навчався і викладав в університеті; випускник 
будівельного факультету, доброволець Сергій Амброс; паралімпійський чемпіон 
Богдан Кулинич та ін. [30-34]. 
Станом на 1 вересня 2024 року в університеті функціонує 43 навчальні 
кафедри, 5 факультетів та відділ по роботі з іноземними студентами (табл. 2.3). 
51 
Черкаський державний технологічний університет діє на підставі 
власного статуту. Відповідно до статуту, Університет є юридичною особою 
публічного права, права і обов’язки якої він набув з дня його державної 
реєстрації та є закладом вищої освіти державної форми власності. 
Таблиця 2.3 – Перелік функціонуючих факультетів та кафедр  
Назва факультету Назва кафедр на факультеті 
Факультет технологій Кафедра промислового та цивільного будівництва; 
будівництва та Кафедра хімічних технологій та водоочищення;  
раціонального Кафедра екології;  
природокористування Кафедра геодезії, землеустрою та будівельних конструкцій та 
безпеки життєдіяльності; 
Кафедра лісового господарства та раціонального 
природокористування; 
Кафедра туризмута готельно-рестранної справи;  
Кафедра харчових технологій 
Факультет Кафедра енерготехнологій;  
комп'ютеризованих Кафедра технології та обладнання машинобудівних виробництв;  
технологій Кафедра проектування харчових виробництв та верстатів нового 
машинобудування і покоління;  
дизайну Кафедра механіки, поліграфічних машин і технологій; 
Кафедра автомобілів та технології їх експлуатації;  
Кафедра дизайну;  
Кафедра фундаментальних дисциплін та прикладного 
матеріалознавства 
Факультет електронних Кафедра кафедра робототехнічних і телекомунікаційних систем 
технологій, та кібербезпеки; 
автотранспорту та Кафедра приладобудування, мехатроніки та комп’ютеризованих 
машинобудування технологій;  
Кафедра електротехнічних систем;  
Кафедра автомобілів та технології х експлуатації; 
Кафедра проектування харчових виробництв та верстатів нового 
покоління; 
Кафедра технології та обладнання машинобудівних виробництв; 
Кафедра енерготехнологій; 
Кафедра фундаментальних дисциплін а прикладного 
матеріалознавства 
Факультет економіки та Кафедра бухгалтерського обліку, аналізу і оподаткування;;  
управління Кафедра економіки та управління;  
Кафедра економічної кібернетики та маркетингу;  
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування;  
Кафедра міжнародної економіки та бізнесу;  
Кафедра фінансів 
Факультет Кафедра комп’ютерних наук та системного аналізу;  
інформаційних Кафедра інформаційних технологій проектування;  
технологій і систем Кафедра програмного забезпечення автоматизованих систем;  
Кафедра інформаційної безпеки та комп'ютерної інженерії; 
Кафедра робототехніки та спеціалізованих комп’ютерних систем;  
Кафедра статистики та прикладної математики 
52 
Назва факультету Назва кафедр на факультеті 
Факультет Кафедра іноземних мов та міжнародної комунікації;  
гуманітарних Кафедра історії та права;  
технологій Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу;  
Кафедра соціального забезпечення;  
Кафедра української мови та загального мовознавства;  
Кафедра дизайну; 
Кафедра графічного дизайну, моди та стилю; 
Кафедра фізичного виховання та здоров’я людини; 
Кафедра філософських і політичних наук 
Навчально-науковий центр по роботі з іноземними студентами 
Джерело: розроблено за [30;34] 
 
Університет належить до сфери управління Міністерства освіти і науки 
України та здійснює цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання 
завдань і функцій, передбачених Статутом. Основною метою діяльності 
університету є провадження освітньої діяльності та здійснення підготовки 
фахівців з вищою освітою за відповідними освітньо-професійними, освітньо-
науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий 
рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень, другий 
(магістерський) рівень, третій (освітньо-науковий) рівень, науковий рівень. 
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне 
виконання особою, відповідної освітньої або наукової програми, що є 
підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший 
спеціаліст, фаховий молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, 
доктор наук. Університет має майно, веде самостійний баланс, має 
розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, 
реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може 
від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та мати 
обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Університет має печатку із 
зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, офіційні 
бланки і штампи з реквізитами, наукові видання, а також може мати 
зареєстрований у встановленому порядку товарний знак та інші необхідні 
реквізити й атрибути Університету як юридичної особи публічного права. 
53 
Університет має власну символіку та атрибутику – гімн, прапор (штандарт), 
знаки (емблеми). Порядок використання символіки та атрибутики визначається 
рішеннями Вченої ради Університет [32-33]. 
Університет провадить свою діяльність відповідно до законодавства 
України та Статуту за принципами: автономії та самоврядування; 
розмежування прав, повноважень і відповідальності Міністерства освіти і 
науки України, органів управління Університету та структурних підрозділів 
університету; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності 
від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Освітня діяльність 
університету провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, 
післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої 
освіти та інших осіб [30;32]. 
Основними напрямами діяльності Університету є: підготовка фахівців з 
вищою освітою різних ступенів за обраними ними спеціальностями згідно з 
державними замовленнями та договірними зобов’язаннями; підвищення 
кваліфікації фахівців за акредитованими освітніми програмами, курсова 
підготовка; підготовка громадян України, іноземних громадян та осіб без 
громадянства до вступу у заклади вищої освіти; підготовка іноземних 
громадян; міжнародна діяльність; наукова, науково-дослідна діяльність; 
профорієнтаційна, виховна, культурно-освітня, просвітницька, методична, 
видавничо-поліграфічна, спортивно-оздоровча діяльність; фінансово-
господарська діяльність в Україні та за її межами [30;31]. 
Під час своєї діяльності університет ставить перед собою визначені 
завдання (табл. 2.4). 
Черкаський державний технологічний університет функціонує за лінійно-
функціональною організаційною структурою (додаток А). За такою структурою 
організація розподіляється на функціональні підсистеми. В кожній з цих 
підсистем формується своя ієрархія служб. 
 
 
54 
Таблиця 2.4 – Основні завдання діяльності університету 
№  Зміст та характеристика завдання 
1. провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами 
вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями; 
2. провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і 
забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових 
кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі; 
3. участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через 
формування людського капіталу; 
4. формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, 
утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної 
активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, 
вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; 
5. забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та 
інноваційної діяльності; 
6. створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх 
здібностей і талантів; 
7. збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень 
української нації; 
8. поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня 
громадян; 
9. налагодження міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі 
освіти, науки, спорту, мистецтва і культури; 
10. вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння 
працевлаштуванню випускників; 
11. здійснення наукової і науково-технічної, творчої, просвітницької, мистецької, 
видавничо-поліграфічної, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; 
12. організація і проведення конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів, у тому 
числі міжнародних; 
13. організація громадського харчування; 
14. надання науково-технічних та інших послуг, які не суперечать законодавству; 
15. інші завдання, що не суперечать законодавству та відповідають Концепції розвитку 
громадянської освіти в Україні 
Джерело: розроблено за [30;67;68] 
 
Визначимо переваги та недоліки даної організаційної структури 
(табл. 2.5). 
 
 
 
 
 
 
55 
Таблиця 2.5 – Переваги та недоліки лінійно-функціональної 
організаційної структури 
Переваги Недоліки 
Висока компетентність Недостатня гнучкість при вирішенні нових завдань. 
спеціалістів, які відповідають за Ускладнена координація діяльності функціональних 
здійснення базових функцій. підрозділів з впровадженні нових програм. 
Відповідність структури обраній Ускладнена реалізація внутрішньовиробничих 
стратегії діяльності організації. конструкторських і технологічних новацій без 
Поєднання принципу залучення керівників вище ланки. 
спеціалізації управління з Надмірний розвиток вертикальної складової системи 
принципом єдності керівництва. управління. 
Джерело: роблено за [ 30-33] 
 
Головним керівником ЧДТУ є ректор, йому підпорядковується: проректор 
з гуманітарно-виховних питань, перший проректор, проректор з науково-
дослідної роботи та міжнародних зв’язків, та проректора з господарчих питань. 
Також ректорату безпосередньо підпорядкований: смілянський промислово-
економічний коледж, навчально-методичний відділ, відділ кадрів, канцелярія, 
бухгалтерія, юридичний відділ, підготовче відділення, їдальня, база відпочинку 
«Топольок», база відпочинку «Рось». [30]. 
В системі управлінських оцінок проведемо узагальнений аналіз 
фінансових показників та зобов’язань освітньої установи табл.2.5. Такий аналіз 
безпосередньо пов’язаний з оцінкою фінансового стану Черкаського 
державного технологічного університету, а відповідно, і його потенціалу 
розвитку в майбутньому. 
Наведені дані з фінансової звітності в таблиці 2.6 показують, що за 3 
роки баланс активів та пасивів має позитивну динаміку. Це означає, що обсяги 
активів балансу зросли за рахунок збільшення необоротних активів в 2020 році 
на 5517666, 00  грн. (15,15%), а в 2021 році – 12541524,00 грн., або на 29,90 %. 
Зросли також оборотні активи. Якщо розглянути аналіз запасів підприємства за 
2019-2021 роки, то побачимо, що в 2019 році запаси зросли на 350599,1 грн 
(11,38%), а в 2020 році навпаки зменшилися на -371476,93 грн. (-10,83%), 
навчальний заклад намагається не мати зайвих запасів з метою економії коштів 
на їх зберігання та з метою попередження їх псування[31;36;37].  
56 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз показників активів та зобов’язань, грн. 
Відхилення 
Актив 2021 2022 2023 Абсолютне, +/- Відносне, % 
2022/ 2021 2023/ 2022 2022/2021 2023/2021 
1 2 3 4 5 6 7 8 
Актив 
I. Необоротні активи 36422973 41940639 54482162,8 5517666 12541524 15,15 29,90 
II. Оборотні активи 11048908 12834368 13320241,9 1785460 485874,43 16,16 3,79 
у тому числі 
3080909,6 3431508,7 3060031,86 350599,1 -371476,93 11,38 -10,83 
  - запаси 
- дебіторська заборгованість 1373097,5 15170 134961,1 -1357928 119791,1 -98,90 789,66 
- розрахунки за окремими 
1087593,01 1036672,9 926870,77 -50920,11 -109802,13 -4,68 -10,59 
програмами 
- рахунки в казначействі 
5431510,93 8296272,32 9171507,63 2864761,4 875235,31 52,74 10,55 
спеціального фонду 
-інші рахунки в 
75796,59 54743,5 26870,58 -21053,09 -27872,92 -27,7 -50,92 
казначействі 
Баланс 47471880,7 54775006,2 67802404,74 7303125,5 13027398,6 15,38 23,78 
Пасив 
I.Власний капітал 40861726,5 51320992,8 66848663,41 10459266 15527670,6 25,60 30,26 
IІ. Зобов'язання        
-кредитор заборгованість 
238641,46 14916,87 0 -223724,6 -14916,87 -93,75 -100,0 
за товари,роботи, послуги 
- розрахунки за 
спеціальними видами 5147730,7 2347680,1 0 -2800051 -2347680,1 -54,39 -100,0 
платежів 
- розрахунки з підзвітними 
13298,53 0 0 -13298,53 0 -100,00 0,00 
особами 
- розрахунки за іншими 
122890,45 54743,5 26870,58 -68146,95 -27872,92 -55,45 -50,9 
операціями 
Розрахунки за окремими 
1087593,0 1036672,9 926870,77 -50920,11 -109802,13 -4,68 -10,5 
програмами 
Баланс 47471880,7 54775006,2 67802404,76 7303125,5 13027398,6 15,38 23,78 
Джерело: розроблено за [31;36;37].
57 
Дебіторська заборгованість ЧДТУ за товари, роботи та послуги в 2022 
році зменшилась на -1357928 грн. (15,27), а в 2023 році зросла майже в 8 разів 
(+119791,1 грн.). Така тенденція спостерігається через економічну кризу в 
країні, значне зниження платоспроможності населення України в 2023 році 
[31;36;37].  
Збільшенню активів сприяло також зростання коштів на рахунках в 
казначействі спеціального фонду, де акумулюються кошти за надані закладом 
освітні та інші послуги. В 2022 р. спостерігаємо збільшення на 2864761,4 грн. 
(52,74%), а в 2023 р. – на 875235,31 грн. (10,55%). Нижчий приріст за даною 
статтею балансу в 2023 р. пояснюється зростанням дебіторської 
заборгованості. Навчальному закладу слід звернути увагу на розрахунки з 
дебіторами з метою збільшення грошових коштів та їх еквівалентів[30; 
31;36;37]. 
Якщо проаналізувати другу частину балансу – пасив, то можна 
спостерігати за збільшенням власного капіталу. За 2022 рік сума власного 
капіталу підприємства зросла  на 10459266 грн. ( на 25,6%), а в 2023 році ‒ на 
15527670,6 грн. (на 30,26%). Така позитивна тенденція є результатом зростання 
фондів у необоротних активах, а також результату виконання кошторису за 
спеціальним фондом[31;36;37]. 
За останні роки діяльності університет значно знизив свої зобов’язання: в 
2021 році на 14916,87 (93,75%), а в 2022 році майже до нуля, що вказує на 
прозорість фінансових операцій та високий рівень професійного управління 
закладом[31;36;37]. 
Для того, щоб визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за 
2021 – 2022 роки, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру 
фінансових ресурсів підприємства, необхідно провести аналіз майнового стану 
підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі 
показники, які характеризують майновий потенціал підприємства (табл. 2.7). 
 
58 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз майнового стану ЧДТУ за 2021 – 2023 роки 
Роки Абсолютне відх., +/- тис.грн. Відносне відх., % 
Показник 
2022/ 2023/ 2022/ 2023/ 
2021 2022 2023 
2021 2022 2021 2022 
2 3 4 5 6 7 8 9 
Надходження коштів за послуги, 
що надаються бюджетною 5171737,2 29656064,6 127092,0 24484327 -29528973 473,4 -99,6 
установою, грн. (№4-1д) 
Вартість (первісна) основних 
61280228 69017768,0 83211652,6 7737540,0 14193884,5 12,63 20,5 
фондів,грн 
Знос 29979069 32370039,9 34182476,4 2390970,9 1812436,4 7,98 5,60 
Чисельність штатних науково-
педагогічних працівників НПП, 488 448 426 -40 -22 -8,20 -4,91 
усього осіб 
Коєфіцієнт зносу основних 
48,92 46,90 41,08 -2,0 -5,8 -4,13 -12,4 
засобів, % 
Коєфіцієнт оновлення основних 
0,1 0,21 0,2 0,11 0,11 110,0 52,3 
засобів 
Коєфіцієнт вибуття основних 
0 0,003 0,002 0,003 -0,001 0 -33,3 
засобів 
Фондовіддача 0,084 0,430 0,002 0,3 -0,4 409,14 -99,6 
Фондоозброєність 125574,2 154057,5 195332,51 28483,3 41275,0 22,68 26,7 
 
Джерело: розроблено за [31;36;37]. 
59 
За даними таблиці 2.7 фондовіддача основних фондів у 2022 році в 
порівнянні з 2021 р. збільшилася на 0,3 грн. (в 4 рази), що у свою чергу 
знизило фондомісткість на 80,36%, яка в 2022 році становить 2,33 грн. 
Фондовіддача основних фондів у 2023 р. порівняно з 2022 р. зменшилась на 0,4 
грн. (на 99,6%) і становить 2,9 грн. Зростання фондовіддачі свідчить про 
підвищення ефективності використання основних фондів і навпаки. Про 
покращений стан щодо основних фондів можна дізнатися й з показників 
оновлення основних фондів. За період з 2021 по 2023 рік спостерігається 
значне його зростання: на 110,0% в 2021 році та на 52,38% у 2023 році. Аналіз 
коєфіцієнтів зносу, вибуття та оновлення основних засобів, показує, що в 
ЧДТУ щорічно оновлюються основні засоби. Вартість основних засобів 
щороку зростає: в 2022 році на 7737540,03 грн., в 2023 році – на 14193884,5 
грн. (на12,63 % та 20,5% відповідно) [31;36;37].  
 
2.2 Комунікаційно-іміджевий аналіз корпоративної соціальної 
відповідальності закладів вищої освіти України 
 
З урахуванням динамізму сучасного глобального середовища та 
посилення конкуренції між навчальними закладами за студентів, 
висококваліфікованих викладачів, дослідників і ресурси, від університету 
вимагається максимально активна співпраця з обома наведеними групами 
стейкхолдерів (рис. 1.2) для досягнення високих результатів і підвищення 
ефективності діяльності. 
Університети долучаються до формування концепції якості освіти, яка 
включає: 
ступінь відповідності професійної підготовки випускників вишу, його 
наукової та навчально-методичної продукції і послуг потребам та очікуванням 
суспільства й держави загалом, роботодавців та окремих громадян (учнів і 
співробітників ЗВО); 
пошук навчальним закладом кращих шляхів і способів ефективнішої 
роботи; 
60 
формування позитивного стану комунікаційного та іміджевого 
забезпечення відповідно до нових викликів у країні та світі. 
Керівництво ЧДТУ несе відповідальність за поширення культури якості 
на всі напрями діяльності та кожен процес. Також воно обирає компетентний 
підхід до формування й удосконалення освітньо-професійної програми (ОПП) 
на основі моделювання результатів навчання (які мають бути продемонстровані 
учнями). Сутність і складові соціальної відповідальності університету 
наведено на рис. 2.5. 
Основою позитивного іміджу та якісних комунікацій в умовах 
інформаційної відкритості й високих стандартів інформаційної культури є 
соціальна відповідальність перед працівниками та суспільством. Не менш 
важливим є професійне й якісне виконання тих суспільних функцій, заради 
яких функціонує організація. З цієї позиції, основою соціальної 
відповідальності вищих навчальних закладів є збереження соціального й 
інтелектуального капіталу нації, надання високоякісних і затребуваних 
суспільством навчальних послуг, а також проведення актуальних наукових 
досліджень. 
Водночас відповідальність університету виявляється і у виконанні ним 
функцій роботодавця для співробітників, учасника соціальних відносин у 
суспільстві та місцевій громаді, учасника економічних, політичних і культурних 
відносин з державою, а також ділового партнера. Сьогодні роль університетів 
полягає не просто в наданні освітніх послуг і розвитку наукових досліджень, а й 
у тому, щоб всебічно підтримувати особистість та сприяти сталому розвитку 
суспільства загалом. 
У 2024 році інформаційним освітнім ресурсом «Освіта.ua» було складено 
консолідований рейтинг закладів вищої освіти України. Для його складання 
використано дані найбільш авторитетних серед експертів і засобів масової 
інформації національних рейтингів закладів освіти України: «Топ-200 Україна», 
«Scopus» та «Бал НМТ на контракт», кожен з яких застосовує різні критерії 
оцінювання. 
61 
Відповідальний виробник освітніх послуг 
Надає якісні високопрофесійні освітні послуги, що 
ґрунтуються на сучасних наукових дослідженнях, не завищує 
ціну на них, надає про них правдиву інформацію споживачам, 
діє згідно з нормами права, турбується про збереження здоров’я 
студентів і навколишнього середовища, запроваджує інновації 
для підвищення ефективності навчання.  
Відповідальний роботодавець 
Сприяє постійному підвищенню кваліфікації викладачів, 
діє згідно з нормами трудового права (найчастіше перевищує їх, 
надаючи працівникам додаткові соціальні блага), дбає про 
умови праці та соціальний добробут своїх працівників. 
Відповідальний учасник соціальних відносин 
Бере участь у підтриманні благополуччя суспільства, що 
найчастіше проявляється у просвітницькій діяльності, 
поширенні ідей і знань з соціальної відповідальності, підтримці 
духовності, науки, культури, сприянні розвитку свого регіону, 
волонтерських програмах.  
Відповідальний учасник економічних і політичних 
відносин з державою 
Веде прозору діяльність згідно з нормами чинного 
законодавства, уникає корупції, забезпечує прозорість 
конкурсів, закупівель, фінансів, благодійних надходжень, 
вимагає прозорості щодо державних фінансів, підтримує 
законність, незалежне правосуддя й політичну конкуренцію. 
Відповідальний діловий партнер 
Формує свої відносини з партнерами на принципах 
дотримання договорів, угод і професійних стандартів 
діяльності, фінансової відповідальності. Фінансова звітність 
прозора, репутація стабільна.  
Рис.2.5 Сутність і складові соціальної відповідальності університету  
Джерело: розроблено за [38] 
 
Отриманий узагальнений рейтинг підсумовує рейтингові місця освітніх 
закладів за версіями «Топ-200 Україна», «Scopus» та «Бал НМТ на контракт». 
Складові інформації щодо консолідованого рейтингу включають:  
Соціально відповідальний університет – навчальний заклад, який поширює 
соціальну відповідальність у суспільстві як через свою прозору та етичну діяльність, 
високу якість навчання, так і через виховання відповідальності студентів та випускників. 
62 
консолідований рейтинг вишів України; довідку щодо складання 
консолідованого рейтингу;  
ТОП-10: найкращі класичні університети України; ТОП-10: найкращі 
технічні університети;  
ТОП-10: найкращі аграрні університети; ТОП-10: найкращі педагогічні 
виші;  
ТОП-10: найкращі медичні виші; ТОП-10: найкращі мистецькі 
університети;  
ТОП-10: найкращі приватні виші України; ТОП-10: найкращі виші 
регіонів України;  
найкращі київські заклади вищої освіти; найкращі заклади вищої освіти 
областей України[39]. ЧДТУ в загальному рейтингу займає 94-95 місця, що є 
доволі непоганим показником. Але це оцінка якості освітньої діяльності та її 
відповідності вимогам МОН України.  
Для оцінки рівня соціальної відповідальності серед українських освітніх 
закладів вибрано 13 представників, за допомогою яких зроблено аналіз та 
співставлено рівень розвитку корпоративної соціальної діяльності вишів 
України [38, с15].  
Вітчизняні університети представляють: 
1. Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка (КНУ) – 1 
місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
2. Національний технічний університет України «Київський 
політехнічний інститут» (КПІ) – 4 місце в консолідованому рейтингу 2024 
року; 
3. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (ХНУ) – 5 
місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
4. Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НУКМА) – 
9 місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
5. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (НМУ) – 8 
місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
63 
6. Національний університет «Львівська політехніка» (НУЛП) – 3 місце в 
консолідованому рейтингу 2024 року; 
7. Київський національний економічний університет імені Вадима 
Гетьмана (КНЕУ) - місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
8. Київський національний торговельно-економічний університет 
(КНТЕУ) – 27-28 місця в консолідованому рейтингу 2024 року; 
9. Київський національний університет технологій та дизайну (КНУТД) – 
31 -32 місця в консолідованому рейтингу 2024 року; 
10. Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля 
(СНУ) – 64 місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
11. Київський національний університет будівництва і архітектури 
(КНУБА) – 34 місце в консолідованому рейтингу 2024 року; 
12. Національна академія управління (НАУ) – 232 місце в 
консолідованому рейтингу 2024 року; 
13. Університет КРОК (КРОК) – 127-128 місце в консолідованому 
рейтингу 2024 року. 
Для оцінки рівня впровадження КСВ в цих університетах ми 
використовувати наступну систему критеріїв, для кожного з яких експертним 
шляхом було визначено рівень вагомості та переведено його у значення 
коєфіцієнта важливості: 
якість освіти (коєфіцієнт важливості 0,5); 
наявність програм підтримки успішних студентів (0,04); 
сприяння працевлаштуванню випускників (0,06); 
турбота про здоров'я, дозвілля студентів (0,06); 
прозорість процедур і конкурсів (0,04); 
наявність в університеті навчального курсу з КСВ (0,06); 
наявність сформульованих місії й цінностей (0,03); 
наявність розділу КСВ на сайті(0,025); 
наявність звіту про КСВ (0,025); 
участь у розвитку громад(0,06); 
волонтерська і благодійна діяльність(0,05); 
турбота про навколишнє середовище(0,05). 
64 
Результати розрахунку показника якості освіти для вітчизняних 
університетів представлено в таблиці 2.8. 
Всі показники, окрім якості освіти, демонструють наявність чи 
відсутність в університеті того чи іншого явища як вияву соціальної 
відповідальності.  
Для оцінки рівня розвиненості соціальної відповідальності у вітчизняних 
освітніх закладах є показник для кожного із університетів, які включені у 
вибірку, базуючись на результатах моніторингу інформації про КСВ на 
офіційних веб-порталах університетів. 
Перше місце в нашому рейтингу посів КНУ імені Тараса Шевченка, 
показник якого становить 57,67. В цьому університеті найбільший рейтинг за 
підрахунком, ніж у інших університетах. Загалом університет підтримує всі 
основні напрями соціальної діяльності, по зазначених критеріях.  
Проаналізувавши розвиток КСВ серед вищих навчальних закладів 
України можна дійти до висновку, що дана сфера діяльності слабо розвинена 
серед навчальних закладів, хоча не слід стверджувати що вона взагалі не 
представлена. 
Основні напрями соціальної діяльності, які проводять вітчизняні 
університети, співпадають зі світовими, це благодійність, турбота про 
навколишнє середовище та проведення навчально-освітніх заходів для 
населення. Однак, варто відмітити, що складається враження 
«неорганізованості», «незавершеності», «невідповідності до іміджевих оцінок» 
дій університетів в цьому напрямку. Це спричинено такими чинниками: 
низька поінформованість керівництва університетів та недосконале 
розуміння сутності КСВ; 
відсутність бачення якості КСВ та зовнішнього оцінювання університету, 
успіху іміджу, визнання бренду; 
непоінформованість навчальних закладів про переваги впровадження 
соціально-відповідального напряму діяльності, як наслідок, відсутність 
ініціатив по впровадженню успішних заходів КСВ; 
65 
Таблиця 2.8. ‒ Розрахунок показника якості освіти для вітчизняних університетів [38, с.16] 
Оцінка якості науково-
 Оцінка якості Показник 
педагогічного потенціалу Сума Індексів 
Назва університету навчання IН якості освіти 
Iнп 
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 37,53 20,14 57,67 0,41 
Національний технічний університет України «Київський 
33,6 24,02 57,62 0,41 
політехнічний інститут» 
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна 19,2 14,51 33,71 0,24 
Національний університет «Києво-Могилянська академія» 12,98 17,23 30,21 0,22 
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця 26,93 7,86 34,79 0,25 
Національний університет «Львівська політехніка» 8,65 14,01 22,66 0,16 
Київський національний економічний університет імені 
8,63 16,84 25,47 0,18 
Вадима Гетьмана 
Київський національний торговельно-економічний 
5,95 15,3 21,25 0,15 
університет 
Київський національний університет технологій та дизайну 9,78 6,4 16,18 0,12 
Східноукраїнський національний університет імені В.Даля 6,76 7,7 14,46 0,1 
Київський національний університет будівництва і 
7,89 6,97 14,86 0,11 
архітектури 
Національна академія управління 6,01 12,92 18,93 0,14 
Університет економіки та права «КРОК» 5,77 10,32 16,09 0,11 
Джерело: [38, с.16] 
66 
фрагментарний, вузько векторний підхід до впровадження концепції, 
заходів КСВ (в більшості випадків підтримкою забезпечують угодні до 
керівництва прошарки адміністративного персоналу та викладачів; 
затяжна економічна та соціальна криза в Україні; 
відсутність законодавчих норм та правил у сфері КСВ, термінологічна 
невизначеність внутрішніх процесів та очікуваних наслідків; 
військовий стан, нестабільність економіки та соціального осередку в 
країні; 
фізичне руйнування об’єктів освіти, як наслідок обстрілів рф мирних 
міст та селищ України; 
пострадянська система соціального захисту, що знецінювала людину та 
закріпляла прошарок «елітного», фактично неконтрольованого керівництва . 
Також слід окремо визначити проблемність питання того, що більшість 
викладачів закладів вищої освіти в Україні під час війни відчуває середній або 
високий рівень професійного вигорання. Про це свідчать результати 
опитування, проведеного ініціативою «Ти як?» за підтримки Міністерства 
освіти і науки у 29 закладах вищої освіти України (2024 рік). В анкетуванні 
щодо психоемоційного стану взяли участь 1409 викладачів українських вишів. 
За результатами опитування, низький рівень професійного вигорання мають 
лише 42% викладачів. У 45% респондентів він середній – саме ця частина 
опитаних потребує психосоціальної підтримки, щоб запобігти поглибленню 
проблеми. Водночас 13% опитаних відчувають значне емоційне та фізичне 
виснаження, що могло накопичуватися тривалий час: людина з високим рівнем 
професійного вигорання найчастіше вже зранку відчуває втому, стає байдужою 
до роботи та втрачає мотивацію. Як зазначають автори дослідження, критична 
точка зламу настає після 6–10 років професійної роботи. «Саме тому важливо, 
щоб ЗВО мали простори підтримки та відновлення ментального здоров’я. І 
якщо у викладача середній або високий рівень професійного вигорання, 
потрібно діяти», – йдеться у результатах дослідження [40]. І це дуже актуальні 
 
67 
питання саме соціальної відповідальності, що потребують самостійного 
вивчення, вирішення в контексті підтримки працівників. 
Питання розвитку КСВ для університетів потребує подальшого вивчення 
та аналізу з позиції формування позитивного іміджу освітнього середовища 
України, нарощення комунікаційного забезпечення, відповідності надання 
послуг найкращим стандартам ЄС. Перш за все керівництво вищих навчальних 
закладів повинно усвідомити необхідність впровадження КСВ до своєї 
основної діяльності та вивчення інтересів зацікавлених осіб. 
Таким чином у контексті прогресуючої інформаційної економіки, 
корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) закладів вищої освіти набуває 
стратегічної значущості в системі їхнього комунікаційно-іміджевого 
забезпечення. Взаємозалежність комунікації та іміджевого аналізу є 
фундаментальною для ефективного позиціонування ЗВО в умовах зростаючої 
інформаційної прозорості та конкуренції. 
Комунікація як інструмент формування іміджу є критично важливою для 
артикуляції та трансляції зусиль ЗВО у сфері КСВ, сприяючи формуванню 
позитивного й релевантного іміджу серед ключових стейкхолдерів. 
Систематичне інформування про соціально відповідальну діяльність забезпечує 
підвищення рівня довіри та зміцнення репутації. 
Іміджевий аналіз як основа оптимізації комунікаційного забезпечення, 
надає обґрунтовані дані щодо сприйняття відповідних ініціатив різними 
групами зацікавлених осіб. Отримана інформація є визначальною для 
корегування комунікаційних каналів, цільового визначення ключових 
повідомлень та мінімізації потенційних іміджевих дисонансів. 
Результати комунікаційно-іміджевого аналізу функціонують як важливий 
канал зворотного зв'язку, що відображає ефективність комунікаційних зусиль та 
сприйняття практик КСВ. Отримана інформація є підґрунтям для безперервного 
вдосконалення як змістовного наповнення соціально відповідальної діяльності 
ЗВО, так і комунікаційних підходів до її висвітлення. 
 
68 
Прозора та послідовна комунікація, що ґрунтується на результатах 
систематичного іміджевого аналізу, сприяє конструюванню позитивного іміджу 
ЗВО. Така інтеграція забезпечує єдність із ціннісними орієнтирами 
стейкхолдерів та сприяє формуванню стійкої репутації соціально відповідальної 
інституції. 
В умовах інформаційної економіки, що характеризується високою 
динамікою та інтенсивністю інформаційних потоків, інтеграція корпоративної 
соціальної відповідальності в комунікаційно-іміджеве забезпечення закладів 
вищої освіти є беззаперечною. Ефективна комунікація виступає ключовим 
фактором у формуванні позитивного іміджу, залученні ресурсів та 
кваліфікованих кадрів, а також у забезпеченні конкурентоздатності ЗВО. 
Водночас, науково обґрунтований аналіз іміджу є необхідним інструментом для 
об'єктивної оцінки сприйняття КСВ стейкхолдерами, виявлення комунікаційних 
прогалин та забезпечення постійного вдосконалення відповідних практик і 
стратегій їхньої комунікації. Синергетичне поєднання комунікації та іміджевого 
аналізу дозволяє ЗВО не лише демонструвати свою відданість принципам 
соціальної відповідальності, але й використовувати КСВ як вагомий інструмент 
для досягнення стратегічних цілей та позитивного впливу на суспільство в 
цифрову епоху. 
 
2.3 Оцінка соціальної відповідальності університету як складової його 
комунікаційної політики та її впливу на позитивну іміджеву репрезентацію в 
інформаційному середовищі 
 
У сучасному світі соціальна відповідальність вищих навчальних закладів 
(ЗВО) перестала бути локальною ініціативою, набуваючи ознак глобальної 
потреби. За своєю суттю, соціальна відповідальність являє собою комплекс 
добровільних зобов'язань університету перед своїми співробітниками, 
зацікавленими сторонами, партнерами та суспільством загалом. 
 
69 
З метою інформаційно-іміджевого забезпечення, варто зазначити, що 
численні дослідження підтверджують ключову роль стейкхолдерів у 
становленні та прогресі соціально відповідальної діяльності українських 
закладів вищої освіти. В умовах мінливого зовнішнього середовища та 
посилення боротьби за студентів, компетентних спеціалістів і ресурси, 
Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ) визнає важливість 
інтенсивної взаємодії з усіма зацікавленими сторонами. Саме ця кооперація є 
фундаментом для досягнення значних успіхів, створення сприятливого іміджу 
та покращення загальної продуктивності університету через інформаційно-
іміджеве забезпечення його діяльності.  
Університет визначає якість освіти як відповідність професійної 
підготовки випускників, наукової та освітньої продукції потребам і очікуванням 
суспільства, держави, роботодавців та окремих громадян (студентів і 
співробітників). У прагненні до ефективності, керівництво ЧДТУ впроваджує 
культуру якості на всіх рівнях діяльності, приділяючи особливу увагу 
формуванню та вдосконаленню освітньо-професійних програм (ОПП) на основі 
прогнозованих освітніх результатів [30]. 
Усвідомлюючи значущість навчання протягом усього життя в 
інформаційну епоху, університет активно реалізує багаторівневу систему 
безперервного розвитку персоналу, позиціонуючи себе як комплексний освітній 
заклад з широким спектром програм, що надають кожному студенту можливість 
вибудовувати персоналізовану освітню траєкторію. Окрім цього, ЧДТУ 
розширює свої комунікаційні канали з бізнес-сектором, державними 
організаціями та громадськістю, маючи на меті якісно трансформувати свій 
імідж у відповідності до європейських норм. Важливим елементом 
інформаційно-іміджевого забезпечення є підтримка випускників через 
програми підвищення кваліфікації, перекваліфікації та навчання в аспірантурі, 
що сприяє їхньому професійному зростанню та позитивно впливає на 
сприйняття університету [30]. 
 
70 
ЧДТУ демонструє свою відданість задоволенню еволюціонуючих потреб 
суспільства та зацікавлених сторін, а також створенню сприятливого 
середовища для навчання та професійної діяльності. Цей аспект 
підкреслюється положеннями колективного договору, які гарантують 
соціальний захист та підтримку як студентів, так і співробітників. Університет 
також систематично впроваджує систему управління якістю, беручи за 
орієнтир кращі практики провідних українських та міжнародних освітніх 
інституцій, активно залучаючи до цього процесу персонал і студентів. 
В контексті інформаційно-іміджевого забезпечення, усвідомлюючи 
центральну роль освіти в економіці знань, ЧДТУ прагне репрезентувати 
високий рівень соціальної відповідальності, сприяючи духовному зростанню 
студентів, розвитку їхньої здатності до адаптації та гнучкості мислення. 
Ключовим елементом комунікаційної стратегії університету, спрямованої на 
інформаційно-іміджеве забезпечення, є слоган «Вчись, живи та працюй на 
Черкащині», який акцентує його регіональну приналежність та суспільну 
місію. 
Важливим напрямком соціальної відповідальності, що відображається в 
інформаційно-іміджевій політиці університету, є науково-дослідна діяльність, 
сфокусована на пріоритетних галузях розвитку науки і техніки, серед яких 
енергозбереження, новітні матеріали, охорона навколишнього середовища, 
інформаційні технології та підвищення якості продукції. 
Проаналізуємо структуру науково-педагогічних кадрів, за 2023 та 2024 
рр. (табл. 2.9) 
Таблиця 2.9 ‒ Аналіз кількості науково-педагогічних працівників 
Науково-педагогічні кадри 2023рік 2024 рік Різниця 
Чисельність штатних науково- 426 305 -121 
педагогічних працівників НПП, усього 
осіб 
  з них:  - докторів наук, осіб 30 46 16 
- кандидатів наук, осіб 177 141 -36 
- інші 219 118 -101 
Джерело: розроблено за [30-31]. 
 
71 
Впродовж останніх п’яти років ми можемо бачити зменшення кількості 
штатних науково-педагогічних працівників на 121 осіб. Але зросла кількість 
докторів наук на 16 осіб. 
Основною метою діяльності Черкаського державного технологічного 
університету є підготовка висококваліфікованих та конкурентоспроможних на 
національному та міжнародному ринку праці фахівців для підприємств усіх 
форм власності наукових та освітніх установ, органів державної влади, 
управління місцевого самоврядування, утвердження національних і 
загальнолюдських цінностей. Надходження коштів для діяльності Університету 
здійснюється за такими джерелами: кошти загального фонду, кошти отримані як 
оплата за послуги, кошти від отриманих благодійних внесків. Позитивною є 
тенденція зростання коштів від отримання благодійних внесків. Отже 
університет використовує раніше зроблені заощадження [30-31]. 
Науково-дослідна робота, що проводиться науковцями ЧДТУ 
зосереджена на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки та 
спрямована на розробку нових ресурсозберігаючих технологій в енергетиці та 
промисловості, нових речовин і матеріалів; створення ефективних методів і 
засобів захисту навколишнього природного середовища; розробці 
перспективних інформаційних технологій; впровадження новітніх технологій 
виробництва, нових видів продукції та забезпечення її необхідної якості 
відповідно до світових стандартів; удосконалення підготовки спеціалістів з 
вищою освітою.  
Для оцінки рівня розвиненості соціальної відповідальності університету 
проведемо розрахунок на основі комплексного підходу з використанням 
зважених коефіцієнтів. Цей підхід передбачає визначення ключових критеріїв 
рівня розвиненості соціальної відповідальності університету. Кожний критерій 
розраховується за формулою. 
Формула може виглядати наступним чином: 
��
І�� =∑���� ∗ ���� 
і=1
 
72 
де: 
І�� – інтегральний показник n-го критерію розвиненості соціальної 
відповідальності університету; 
k – кількість підкритеріїв оцінки; 
����– ваговий коефіцієнт i-го підкритерію (сума всіх вагових коефіцієнтів має 
дорівнювати 1); 
Ci – оцінка (бал) за i-м підкритерієм. 
 
Загальний рівень розвиненості соціальної відповідальності університету 
розраховується як сума розрахованих інтегральних оцінок визначених критеріїв: 
��
ІКС =∑���� 
і=1
де: 
ІКС – рівень розвиненості соціальної відповідальності університету; 
n – кількість критеріїв. 
1. Перший критерій – оцінка якості науково-педагогічного потенціалу (Iнп) 
= 7,175. 
Iнп включає такі підкритерії: 
наукова продуктивність викладачів; 
педагогічне навантаження та якість викладання; 
кваліфікація та досвід викладачів; 
участь у наукових проєктах та грантах; 
міжнародна співпраця та визнання. 
Призначимо умовні вагові коефіцієнти для кожного пікритерію: 
наукова продуктивність викладачів (0,25) 
педагогічне навантаження та якість викладання (0,3) 
кваліфікація та досвід викладачів (0,2) 
участь у наукових проєктах та грантах (0,15) 
міжнародна співпраця та визнання (0,1) 
Сума коефіцієнтів: 0,25 + 0,3 + 0,2 + 0,15 + 0,1 = 1 
 
73 
За цими критеріями проведено оцінку ЧДТУ таким чином (від 0 до 10): 
наукова продуктивність викладачів: 7,5; 
педагогічне навантаження та якість викладання: 8 
кваліфікація та досвід викладачів: 6,5 
участь у наукових проєктах та грантах: 6 
міжнародна співпраця та визнання: 7 
Розрахунок Iнп: 
Iнп = (0,25 * 7,5) + (0,3 * 8) + (0,2 * 6,5) + (0,15 * 6) + (0,1 * 7) = 1,875 + 2,4 
+ 1,3 + 0,9 + 0,7 = 7,175 
2. Оцінка якості навчання (Iн) = 6,935 
Вагові коефіцієнти: 
якість освіти: 0,4 
наявність програм підтримки успішних студентів: 0,04 
сприяння працевлаштуванню випускників: 0,06 
турбота про здоров'я, дозвілля студентів: 0,06 
прозорість процедур і конкурсів: 0,04 
наявність в університеті навчального курсу з КСВ: 0,06 
результати навчальної діяльності студентів: 0,15 
забезпеченість навчально-методичними матеріалами: 0,1 
задоволеність студентів викладанням: 0,09 
Сума цих коефіцієнтів: 0,4 + 0,04 + 0,06 + 0,06 + 0,04 + 0,06 + 0,15 + 0,1 + 
0,09 = 1 
За цими критеріями проведено оцінку ЧДТУ таким чином (від 0 до 10): 
якість освіти: 7; 
наявність програм підтримки успішних студентів: 8; 
сприяння працевлаштуванню випускників: 7; 
турбота про здоров'я, дозвілля студентів: 8; 
прозорість процедур і конкурсів: 9; 
наявність в університеті навчального курсу з КСВ: 6; 
результати навчальної діяльності студентів: 7,5; 
 
74 
забезпеченість навчально-методичними матеріалами: 6,5; 
задоволеність студентів викладанням: 8. 
Розрахунок Iн: 
Iн = (0,4 * 7) + (0,04 * 8) + (0,06 * 7) + (0,06 * 8) + (0,04 * 9) + (0,06 * 6) + 
(0,15 * 7,5) + (0,1 * 6,5) + (0,09 * 8) = 2,8 + 0,32 + 0,42 + 0,48 + 0,36 + 0,36 + 
1,125 + 0,65 + 0,72 = 6,935 
3. Оцінка міжнародного визнання (Імв) = 4,8. 
Цей показник характеризує позиції університету на міжнародній арені. 
Критерії можуть включати: 
місце в міжнародних рейтингах університетів; 
кількість іноземних студентів та викладачів; 
участь у міжнародних освітніх та наукових програмах; 
співпраця з іноземними університетами та організаціями; 
Визначення вагових коефіцієнтів: 
місце в міжнародних рейтингах університетів (0,4) – вважається найбільш 
значущим показником 
кількість іноземних студентів та викладачів (0,25) – важливий показник 
інтернаціоналізації 
участь у міжнародних освітніх та наукових програмах (0,2) – відображає 
активність університету на міжнародній арені 
співпраця з іноземними університетами та організаціями (0,15) – показує 
налагодженість міжнародних зв'язків 
Сума коефіцієнтів: 0,4 + 0,25 + 0,2 + 0,15 = 1. 
За цими критеріями проведено оцінку ЧДТУ таким чином (від 0 до 10): 
місце в міжнародних рейтингах університетів: 4 (університет 
представлений у деяких регіональних рейтингах, але не входить до топ-500 
світових); 
кількість іноземних студентів та викладачів: 5 (невелика кількість 
іноземних студентів і обмежений обмін викладачами); 
 
75 
участь у міжнародних освітніх та наукових програмах: 6 (участь у кількох 
програмах обміну); 
співпраця з іноземними університетами та організаціями: 5 (є угоди про 
співпрацю з кількома університетами, але активність не дуже висока). 
Обчислення Імв: 
Імв = (0,4 * 4) + (0,25 * 5) + (0,2 * 6) + (0,15 * 5) = 1,6 + 1,25 + 1,2 + 0,75 = 
4,8. 
4. Сума індексів = 18,91 
Цей показник є простою сумою трьох попередніх індексів: 
18,70 = 7,175 + 6,935 + 4,8=18,91. 
Результати розрахунку зведено до таблиці 2.10. 
 
Таблиця 2.10 ‒ Основні показники соціальної відповідальності 
ЧДТУ (2023-2024 р). 
Назва критерію Показник 
Оцінка якості науково-педагогічного потенціалу (Iнп) 7,175 
Оцінка якості навчання (Iн) 6,935 
Оцінка міжнародного визнання (Імв) 4,8 
Сума індексів 18,70 
Джерело: розраховано автором 
 
Аналіз табл.2.10 та порівняння даних інших навчальних закладів України 
формує висновок, що існує принципова різниця між Київським національним 
університетом імені Тараса Шевченка та Черкаським державним 
технологічним університетом. Що є фактом різниці в обсягах державного 
інвестування, можливості залучення зацікавлених стейкхолдерів, 
накопиченому досвіді отримання грандів.  
Сутність соціальної відповідальності університету полягає у якісному 
наданні освітніх послуг, виконанні ролі відповідального роботодавця, активній 
участі в соціальному житті громади та підтримці чесних економічних і 
 
76 
політичних відносин. Соціально відповідальний університет сприяє поширенню 
високих соціальних стандартів через свою прозору діяльність, якісну освіту та 
виховання відповідальності у студентів і випускників, що безпосередньо 
впливає на його інформаційний імідж. 
Результати проведеного аналізу свідчать про значний потенціал ЧДТУ в 
контексті інформаційно-іміджевого забезпечення розвитку соціально 
відповідальної діяльності в науковому, інноваційному та освітньому напрямках. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Таким чином, у ході проведеного аналітичного дослідження було 
отримано такі результати. 
Для ефективного інформаційно-іміджевого забезпечення, розвитку 
відносин з стейкхолдерами соціальна відповідальність університету є важливим 
фактором [41; 42], що має значний позитивний вплив на суспільство та його 
сприйняття змін в сфері освіти. Вона проявляється у відповідальному виконанні 
університетом своїх ключових функцій: наданні якісних освітніх послуг, 
забезпеченні гідних умов праці, активній участі в житті суспільства та чесних 
партнерських відносинах, що формує позитивний імідж є важливим елементом 
його інформаційно-іміджевої стратегії. 
З метою якісного інформаційно-іміджевого забезпечення, соціальна 
відповідальність університету повинна ґрунтуватися на глибокому розумінні 
потреб суспільства. Вища освіта стає ринковим продуктом, тому університетам 
необхідно забезпечувати конкурентоспроможність та долати бар'єри для 
поширення знань, що позитивно відображається на їхньому іміджі. Важливо 
формувати засади сталого розвитку та впроваджувати соціально відповідальну 
діяльність вже на етапі навчання студентів, що є складовою інформаційно-
іміджевої політики. 
Досвід міжнародних університетів, які успішно застосовують принципи 
сталого розвитку та корпоративної соціальної відповідальності, демонструє 
 
77 
позитивний вплив на покращення іміджу та якісне оновлення комунікацій, що є 
важливим для інформаційно-іміджевого забезпечення. Це підвищує 
привабливість ЗВО для абітурієнтів, благодійників та інвесторів, розширюючи 
можливості для всіх зацікавлених сторін та зміцнюючи позитивний імідж. 
Аналіз розвитку соціальної відповідальності у вищих навчальних 
закладах України показує, що ця сфера ще потребує подальшого розвитку, хоча 
певні ініціативи вже існують, що впливає на загальний інформаційний імідж 
освітньої сфери. Основна відповідальність наразі зосереджена на забезпеченні 
високої якості освітнього процесу. Провідні напрямки соціальної діяльності 
українських університетів відповідають світовим тенденціям (благодійність, 
екологічні ініціативи, освітні заходи для населення), проте їх масштаб є 
недостатнім в умовах зростаючої конкуренції та розвитку інформаційних 
технологій, що може обмежувати бажаний інформаційний, комунікаційно-
іміджевий вплив. 
Для ефективного впровадження принципів корпоративної соціальної 
відповідальності (КСВ) в освітньому закладі, з метою інформаційно-іміджевого 
забезпечення, необхідно сформувати сильну команду, яка повинна: визначити 
конкретні цілі, спрямовані на задоволення потреб громади; знайти доступні 
ресурси для реалізації КСВ за підтримки партнерів; вивчити успішні приклади 
впровадження КСВ в інших університетах та розробити план їхньої адаптації. 
Важливим завданням для інформаційно-іміджевого забезпечення є 
розробка технологій інтеграції КСВ в імідж університету як елемента 
стратегічного управління та формування позитивного сприйняття в 
інформаційному суспільстві та економіці знань. 
 
 
 
 
78 
РОЗДІЛ 3 КОМУНІКАЦІЙНО-ІМІДЖЕВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ 
В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ 
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 
 
3.1. Управління соціальною відповідальністю університету в умовах 
нарощення комунікаційно-іміджевого забезпечення 
 
Університет покликаний відігравати ключову роль не лише у наданні 
якісних освітніх послуг, але й у формуванні у студентів суспільно значущих 
цінностей та їх ефективній інтеграції в соціум. Заклади вищої освіти несуть 
відповідальність за раціональне використання кадрового потенціалу 
(включаючи державні ресурси) для оптимізації своєї діяльності, забезпечення 
гармонійного поєднання навчання та виховання, залучення студентів і 
викладачів до різноманітних соціальних ініціатив, а також налагодження 
конструктивної взаємодії з громадянами, органами влади, бізнесом, 
громадськими організаціями та іншими інституціями. Це необхідно для 
утвердження університету як відкритого соціального інституту, що є центром 
соціальної активності в межах регіону. 
Державна політика визнає розвиток вищої освіти, як головний пріоритет, 
підкреслюючи її ключову роль у соціально-економічному та повоєнному 
відновленні України. Незважаючи на постійні виклики, пов'язані з війною 
держава прагне оптимізувати наявні ресурси, щоб забезпечити безперервне 
функціонування та розвиток вищої освіти[44;45]. Вплив війни – іміджевий, 
інформаційний, ментально-психологічний, оцінка проблем забезпечення 
робочою силою в повоєнні часи активно вивчаються провідними фахівцями та 
науковцями [46;47;48;49]. 
Останнім часом робота у сфері КСВ стає капіталоутворюючою для 
корпоративної структури. Існує велика кількість нормативних звітних 
документів, що відображають досягнення індикаторів КСВ: 
Звіт про соціальний розвиток; 
 
79 
Екологічні корпоративні звіти; 
Корпоративні соціальні звіти; 
Етичні кодекси; 
Звіт про КСВ; 
Звіт про стійкий розвиток. 
Незважаючи на те, що концепція КСВ як наукове поняття існує досить 
давно, не можна говорити про єдиний вироблений підхід до його визначення, 
джерелам та участі в управлінні організацією. Проте можна виділити 
переважаючі тенденції, що визначають розвиток наукової думки в галузі КСВ, а 
саме: 
комплексний підхід до КСВ на всіх рівнях (мікро-, мезо-, макро), 
інтеграція КСВ у модель стратегічного правління та бізнес-процеси організації; 
акцент на довгостроковий характер, сталий розвиток та спадкоємність 
цінностей, створюваних фірмою; зв'язки з цим можна говорити про КСВ як про 
фактор довгострокової конкурентної переваги організації; 
спрямованість на конкретні інтереси ключових зацікавлених сторін на 
практиці.  
Зазначимо, що в Україні останні етапи не сильно виражені, швидше 
являють собою експериментальні майданчики досвіду окремих прогресивних 
компаній. 
В умовах глобальних трансформацій та швидкого розвитку освітніх 
технологій університет має демонструвати адаптивність до стандартів 
провідних університетів та компаній ЄС. Інтеграція ЧДТУ в нову освітню 
парадигму вимагає запровадження інноваційного стилю управління, 
орієнтованого на управління знаннями співробітників і студентів, 
стимулювання їхньої здатності до інновацій та пошуку найбільш ефективних 
підходів до вирішення актуальних завдань. Подальший розвиток систем 
управління має бути стимульований цілеспрямованим формуванням 
комунікаційно-іміджевого забезпечення в рамках розробленої та реалізованої 
стратегії корпоративної соціальної відповідальності. 
 
80 
Сфера вищої освіти України перебуває у кризовому стані, що спричинено 
викликами, які можна систематизувати наступним чином: 
зовнішніми (демографічними, соціально-економічними, ринковими, 
адекватністю та якістю управління галуззю); 
внутрішніми, передусім ‒ формуванням соціально-трудових відносин та 
морально-психологічного клімату в колективах; 
новітніми, які постали перед сучасним українським суспільством, серед 
яких варто виокремити: пандемія COVID-19, повномасштабне вторгнення росії 
та територію України. 
Науковці наголошують, що основні проблеми[50-54], які постають перед 
вищою освітою в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення 
України, зокрема: загроза життю і здоров’ю здобувачів вищої освіти та 
персоналу ЗВО; масштабні руйнування та пошкодження інфраструктури; 
вимушене переміщення закладів; вплив війни на контингент здобувачів вищої 
освіти та склад науково-педагогічних працівників; загострення проблеми 
забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти; труднощі провадження 
наукової та інноваційної діяльності; обмеження реалізації міжнародної 
співпраці; проблема невідповідності кваліфікацій випускників вимогам ринку 
праці; недостатнє фінансування вищої освіти та актуалізація дотримання вимог 
Болонського процесу[55]. 
Перед закладами вищої освіти постає нагальна потреба у вихованні 
патріотичного покоління економічно компетентних фахівців, що будуть 
затребувані на ринку праці України[56-57]. Ефективне комунікаційно-іміджеве 
забезпечення сприятиме донесенню важливості цієї місії до суспільства. Ці 
спеціалісти мають бути здатними не лише розвивати економіку, але й ініціювати 
та впроваджувати креативні підприємницькі ідеї, керуючись перш за все 
національними інтересами та ефективно регулюючи ринкові відносини. 
Продумана комунікаційна стратегія підкреслить внесок університету у 
формування таких фахівців та сформує здорову конкуренцію в системі відносин 
ринку праці[58-59]. 
 
81 
Черкаський державний університет не є винятком у цьому контексті. 
Соціальна відповідальність відіграє ключову роль у функціонуванні сучасного 
закладу вищої освіти, особливо з огляду на значну частку бюджетного 
фінансування. Прозорість процесу ефективного використання цих ресурсів 
позитивно впливає на імідж університету. В умовах воєнного стану, 
економічних обмежень і криз, а також змін у діяльності органів влади, виникає 
гостра необхідність у розробці нового механізму формування корпоративної 
соціальної відповідальності для закладів вищої освіти. Прозорі комунікації 
щодо впровадження цього механізму підвищать довіру до університету. 
Соціальна відповідальність університету насамперед залежить від 
керівництва. Саме управлінські рішення визначають підтримку та розвиток 
персоналу. Ефективне внутрішнє комунікаційно-іміджеве забезпечення 
сприятиме підвищенню мотивації та залученості співробітників. В умовах 
військової агресії, що характеризуються високим рівнем невизначеності, 
ключовим завданням для керівництва Черкаського державного технологічного 
університету як соціально відповідального закладу є забезпечення 
безперервного та якісного навчального процесу для студентів, а також 
створення безпечних умов праці в умовах воєнної економіки. Зовнішнє 
комунікаційно-іміджеве забезпечення має транслювати ці зусилля  
Крім того, існує глибоке розуміння спільної боротьби. Залучення 
студентів, викладачів та співробітників до допомоги армії та внутрішньо 
переміщеним особам є критично важливим. Комунікаційно-іміджеве 
забезпечення має висвітлювати ці ініціативи та заохочувати до подальшої 
участі. Недостатня участь у цій підтримці може призвести до значно 
складніших суспільних викликів. Тому університет має спрямовувати значні 
зусилля та ресурси на підтримку армії та надання гуманітарної допомоги. 
Системне комунікаційно-іміджеве забезпечення цих зусиль сприятиме 
формуванню позитивного іміджу університету як соціально відповідальної 
інституції та підвищенню його впізнаваності. 
 
82 
Ринок освітніх послуг відрізняється від ринку інших видів послуг, а саме, 
повинен забезпечувати набуття у випускників достатнього рівня професійної 
кваліфікації з метою задоволення споживачів та збалансування попиту та 
пропозиції на ринку праці. Навчання й професійна підготовка є основою 
розвитку людини й прогресу суспільства в цілому, особливо в умовах новітніх 
викликів та випробувань з якими зіткнулось суспільство. Сьогодні через освіту 
формується можливість змінити поведінку громадян та гармонізувати їх 
інтереси з національними, що спрямує вектор їх свідомої дії на благо 
суспільства та комплексний розвиток інформаційної економіки. 
З метою вдосконалення управління соціальною відповідальністю 
університету через посилення комунікаційно-іміджевої складової, слід 
наголосити, що підвищення освітнього рівня є фундаментом для формування 
прогресивних життєвих цінностей та потреб, покращення безпеки й здоров'я 
громадян, і як наслідок, становлення сильної та стійкої нації. Свого розвитку, 
вивчення та поширення отримують конкурентні моделі управління якістю 
вищої освіти у XXI столітті де Україна займає своє місце [60]. 
Розуміння соціальної відповідальності починає формуватися в процесі 
здобуття освіти, адже саме навчання закладає основи для того, щоб майбутні 
фахівці, керівники та підприємці діяли відповідально. З огляду на це, набуває 
особливої ваги інтеграція принципів корпоративної соціальної 
відповідальності в освітній процес. Процес іміджевого забезпечення освітнього 
закладу має підкреслювати цю важливу роль університету у вихованні 
соціально відповідального покоління. 
Колектив університету, що є важливим, використовує свій багатий досвід, 
накопичений за усю історію, і має прагнути до досягнення балансу між 
класичними традиціями української системи освіти, інноваціями та потребами 
сучасної воєнної та пандемічної реальності, непереривним процесом 
нарощення комунікацій та іміджем успішного університету.  
Для покращення соціальної відповідальності університету потрібно 
розробити карту стейкхолдерів (табл.3.1), як елемент успішної комунікаційної 
 
83 
діяльності. Створення карти стейкхолдерів полягає у визначенні ключових 
груп, організацій, людей, що можуть впливати на успішну діяльність 
організації або на яких впливає діяльність ЗВО в умовах поточних потреб 
суспільства та ринку освітніх послуг. Створення карти відбувається в 4 етапи: 
ідентифікація – окреслення актуальних груп стейкхолдерів, організацій, 
активістів; 
аналіз – дослідження інтересів, поглядів і діяльності, форм та 
особливостей комунікацій; 
візуалізація – візуальна ілюстрація стейкхолдерів і їхнього зв'язку в 
процесах спільної діяльності; 
пріоритезація – вибір ключових стейкхолдерів, які найкраще відповідали 
б істотним потребам, визначеним на попередньому етапі дослідження. 
Таблиця 3.1 ‒ Карта інтересів стейкхолдерів для університетів 
Внутрішні стейкхолдери 
Студенти Отримання якісної освіти, саморозвиток та сприятливі умови навчання. 
Викладачі Можливість підвищення кваліфікації, розвитку наукових інтересів. 
Матеріальне і технічне забезпечення, 
гарантії зайнятості. Турбота про імідж закладу. 
Співробітники Гідні умови праці, матеріальне забезпечення, гарантії зайнятості. 
Зовнішні стейкхолдери 
Суспільство в Формування майбутнього суспільства шляхом соціалізації студентів, 
цілому активної життєвої позиції молоді. 
Батьки студентів Відкриття перспектив для дітей, збереження їх фізичного та ментального 
здоров'я. 
Абітурієнти Відкритість та доступність інформації, щодо навчання. Прозорість 
прийняття рішень в процесі прийняття на навчання  
Підприємці Підготовка спеціалістів високої кваліфікації, актуальність знань та 
готовність до змін майбутніх найманих робітників. 
Місцеві громади Збереження навколишнього середовища, екологічна відповідальність та 
розвиток соціальної інфраструктури. 
Постачальники Прозорість закупівель та фінансова стабільність ведення господарської 
діяльності 
Джерело: розроблено автором  
 
Дана схема допоможе ЗВО зорієнтуватися на ключових інтересах 
зацікавлених осіб та спрямовувати свою діяльність на їх задоволення. Таким 
чином, соціальна відповідальність університетів пов'язана насамперед з тією 
 
84 
конструктивною роллю, які вони повинні відігравати в суспільстві, 
особливостями комунікацій в процесі діяльності. 
Також сучасний університет повинен мати не лише глобальну, 
національну, але також локальну місію, виконуючи очевидно корисну роль для 
місцевої громади за місцем свого фізичного розташування. Важливо, щоб будь-
які освітні реформи спиралися на соціальне партнерство академічної громади, 
впливових політичних сил та суспільства. 
Для впровадження СВ в освітньому закладі необхідно сформувати 
професійну команду, яка, перш за все, має провести наступні заходи:  
сформулювати чіткі цілі та очікувані результати, спрямовані на 
задоволення потреб студентів та інших зацікавлених сторін університету;  
знайти доступні джерела для імплементації СВ серед локальних, 
регіональних чи національних партнерів;  
забезпечити інструменти зв’язку між СВ та іміджем, комунікаційним 
забезпеченням університету; 
дослідити найкращі приклади впровадження СВ у освітніх закладах та 
розробити план їхньої адаптації; 
рекомендувати розширення комунікацій з вектором на вирішення 
актуальних питань в покращені якості освіти. 
Корпоративна соціальна відповідальність ЧДТУ, як комплекс напрямів 
розвитку, цільових заходів повинна ґрунтуватись на наступних положеннях-
концептах: 
якісні освітні послуги, які відповідають навчальним програмам, 
рекомендаціям МОНУ та руху до стандартів освітнього простору ЄС;  
цільовий рух в форматі успішного іміджу та визнання лідерських позицій 
в освітньому середовищі регіону, країни; 
прозора й правдива інформація щодо цін за надання освітніх послуг;  
лояльність цінової політики, системи фінансового менеджменту; 
 
85 
піклування про фізичне, емоційно-ментальне й психічне здоров’я 
студентів, викладачів та працівників вузу;  
ефективна організація процесу підвищення кваліфікації викладачів;  
безпечні та комфортні умови праці; 
просвітницька діяльність, що полягає у підвищенні культурного, 
духовного, наукового розвитку;  
запобігання корупції, прозорість закупівель, конкурсів, фінансівої 
діяльності; 
партнерські стосунки з іншими навчальними закладами;  
іміджева та репутаційна складова;  
профорієнтаційна робота з майбутніми студентами; 
цільова орієнтація на потреби ринку праці; 
вчасна трансформація та адаптація освітньої діяльності під інноваційний 
прогрес та сучасні потреби ринку праці; 
корпоративне волонтерство. 
Особливої уваги в умовах повномасштабного вторгнення рф та територію 
України заслуговує корпоративне волонтерство як ключова складова соціальної 
відповідальності, що є самостійним напрямом іміджево-комунікаційної 
діяльності та умовою формування позитивного іміджу. 
Корпоративне волонтерство передбачає залучення та підтримку 
співробітників організації, які здатні та бажають на добровільних засадах 
ділитися своїми професійними навичками, досвідом, часом та іншими 
ресурсами. КВ не виключає, а, навпаки, передбачає участь компанії, яка 
виділятиме корпоративні ресурси, у вигляді надання власної продукції, 
забезпечення транспортних послуг, приміщень для проведення заходів, 
інформаційної підтримки, активної співпраці з стейкхолдерами щодо вирішення 
проблем з вирішеннями питань вимушених переселенців [61-62]. Такий досвід 
є в діяльності менеджменту, викладачів, студентів ЧДТУ на протязі 2022-25рр. 
 
86 
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Черкаський 
державний технологічний університет як соціально відповідальний заклад 
надав свої приміщення для розміщення біженців із Сумщини, Донеччини та 
інших регіонів, в яких ведуться запеклі бої за українські землі. Також 
університет розгорнув активну діяльність із забезпечення продуктами та 
товарами першої необхідності переселенців. 
На сьогодні Черкаський державний технологічний університет приділяє 
увагу багатьом аспектам соціальної відповідальності: сприяє активній 
реалізації перспективних соціальних проєктів, проведенню соціально 
ефективних заходів, підвищенню рівня знань здобувачів вищої освіти, 
залучається до волонтерської діяльності. 
Реалізація багато чисельних соціально спрямованих проєктів та участь у 
волонтерській діяльності покращує імідж ЧДТУ. На офіційному сайті 
університету завжди публікується інформація про досягнення й нагороди 
студентів і професорсько-викладацького складу, про соціально активне життя 
закладу, участь у конкурсах, конференціях, візити і відгуки експертів, які 
свідчать про розвиток репутації академії як соціально відповідальної установи. 
Навіть в умовах карантину життя університету вирувало за усіма напрямами, 
хоч і у дистанційному форматі. Викладачі й студенти швидко адаптуються під 
новітні виклики та реалії сьогодення (пандемія та життя в умовах воєнного 
стану). Професорсько-викладацький склад та студенти будь-якими можливими 
засобами залишатися активними, продовжувати навчання та участь у наукових 
заходах. Наразі умови, в яких функціонує ЧДТУ не є найкращими. У зв’язку з 
загостренням конфлікту з рф, університет вимушений пристосовуватись до 
нових умов існування. Але крім цього є також ряд інших факторів, що слід 
визнавати як пріоритетні для подальшого вирішення на рівні суспільства:  
погіршення рівня базової шкільної освіти вступників;  
демографічний спад, який сприяв зменшенню кількості абітурієнтів;  
 
87 
економічна криза, яка унеможливлює платоспроможність студентів, які 
отримують другу вищу освіту за кошти фізичних осіб;  
зменшення кількості бюджетних місць на популярних затребуваних нині 
спеціальностях; 
соціальна криза в країні, обсяги міграції населення, що не вщухають як 
наслідок постійних наступальних спроб російських військ на українську 
територію; 
високі кіберзагрози щодо витоку управлінської, навчальної та особистої 
інформації; 
ускладнення ведення та контролю за комунікаціями в зовнішньому 
середовищі, високі ризики витоку інформації, що має закритий характер; 
активна мобілізація військовозобов’язаних; 
потреба обмежувати доступ до великих обсягів інформації, як елементу 
захисту даних під час військового стану. 
Ці фактори негативно позначаються на діяльності усіх ЗВО країни, що 
вимагає від Черкаського державного технологічного університету формування 
дієвої стратегії корпоративної соціальної відповідальності. Ця стратегія має 
бути спрямована на адаптацію до мінливого зовнішнього середовища та 
ефективне реагування на новітні суспільні виклики. Активне комунікаційно-
іміджеве забезпечення цієї стратегії сприятиме демонстрації здатності 
університету до гнучкості та соціальної свідомості в умовах нестабільності.  
Для більшості університетів України в умовах повномасштабного 
вторгнення рф гостро постають питання переміщення закладів через 
масштабне руйнування інфраструктури та загрози життя як студентів так 
співробітників. Питання соціальної відповідальності за таких умов 
загострюються та з моменту переміщення закладів стають першочерговими. 
Умови існування переміщених закладів вищої освіти вимагали реагування на 
численні проблеми, які виникали у зв’язку з переміщенням у співробітників і 
здобувачів вищої освіти. Черкаський державний технологічний університет 
 
88 
може прийняти безпосередню активну участь у вирішенні житлових, 
побутових, гуманітарних, соціальних, юридичних питань університетської 
спільноти. Для зміцнення позитивного іміджу та підвищення рівня довіри до 
університету, принципи соціальної відповідальності мають стати невід'ємною 
частиною щоденної практики на всіх рівнях: від керівництва та структурних 
підрозділів до кожного співробітника та студента. Ефективна комунікаційна 
стратегія має постійно підкреслювати та демонструвати цю інтеграцію 
соціальної відповідальності в усі аспекти діяльності університету. 
При формування вузівської стратегії дуже важливо визначити місце 
студентів у структурі соціальної відповідальності університетів по двох 
позиціях:  
відповідальності безпосередньо університетів перед студентами;  
відповідальності самих студентів як частини університетської спільноти. 
Активна діяльність Черкаського державного технологічного університету 
має бути спрямована на встановлення міцних партнерських відносин з іншими 
навчальними закладами, благодійними фондами, волонтерськими рухами, 
громадськими організаціями, бізнес-структурами та міжнародними партнерами. 
Це необхідно для спільної реалізації соціально відповідальних ініціатив та 
проєктів. Університет повинен активно висвітлювати ці партнерства та спільні 
заходи, демонструючи таким чином соціальну залученість університету. Такий 
підхід дозволить університету вийти за рамки вирішення власних внутрішніх 
питань та активізувати залучення академічної й наукової спільноти до 
розв'язання нагальних соціальних, економічних, екологічних, культурних, 
безпекових та інших проблем. Послідовна інформаційна кампанія про ці 
зовнішні ініціативи сприятиме формуванню іміджу університету як активного 
учасника суспільного життя. 
Особливо важливим є активна участь університету у формуванні та 
реалізації проєкту з відновлення українських університетів, що постраждали 
внаслідок військової агресії росії. Реалізація такого масштабного проєкту 
 
89 
вимагає залучення європейських партнерів та поглиблення співпраці з 
місцевими громадами, які відіграють важливу роль у соціальному та 
економічному відновленні регіону. Продумане комунікаційне супроводження 
участі університету в цьому проєкті значно підвищить його імідж на 
національному та міжнародному рівнях. 
Таким чином, з метою ефективного комунікаційно-іміджевого 
забезпечення університету необхідно реалізувати послідовні етапи починаючи з 
визначення розвитку управління корпоративної соціальної відповідальності 
університету як успішна практика нарощення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення та управлінських принципів КСВ, переходячи до емпіричного 
аналізу практик впровадження КСВ на прикладі конкретного університету, і 
завершуючи оцінкою ефективності внутрішнього напряму КСВ на основі 
кількісних показників (рис. 3.1).  
 
Етап 1: 
 Визначення ключових концептуальних векторів розвитку управління корпоративної 
соціальної відповідальності   як успішної практики нарощення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення університету 
Етап 2: 
Емпіричне дослідження практик КСВ на основі методу опитування представників 
університету ( Черкаського державного технологічного університету) з метою релевантної  
основи для розробки комплексної стратегії соціального розвитку університету. 
Етап 3: 
Оцінка ефективності внутрішнього напряму КСВ на основі застосування кількісних 
показників, джерелом даних для проведення розрахунків яких є внутрішня звітність 
університету. 
 
Рисунок 3.1– Послідовні етапи оцінки та визначення напрямів розвитку 
корпоративної соціальної відповідальності в контексті удосконалення 
комунікаційно-іміджевого забезпечення університету  
Джерело: розроблено автором 
 
 
90 
Таким чином, для успішного комунікаційного та іміджевого забезпечення 
університету, практика корпоративної соціальної відповідальності має 
ґрунтуватися на чітко визначених ключових концептуальних векторах, перелік 
яких може бути представлений у відповідній таблиці 3.2. Системне та прозоре 
інформування про реалізацію цих векторів є запорукою формування 
позитивного та соціально відповідального іміджу університету. 
У розробленні університетської соціальної відповідальності, варто 
максимально врахувати й інтегрувати в практику наявні в європейському та 
глобальному науковому вимірі концепти соціальної відповідальності 
університетів, як базових векторів розвитку.  
 
Таблиця 3.2 ‒ Ключові концептуальні вектори розвитку управління 
корпоративної соціальної відповідальності університету як успішна практика 
нарощення комунікаційно-іміджевого забезпечення 
Ключові Витоки позитивного досвіду 
концептуальні Концепція Соціальна Концепція Інші 
вектори розвитку соціальної складова соціальної джерела 
управління КСВ відповідальності Болонського відповідальності 
університетів як процесу університетів 
модифікація КСВ UNESCO 
Перша місія університет 
Знання   + + 
Знаннєве   + + 
суспільство 
Освіта як   + + 
суспільне благо 
Здатність + + + + 
студентів до 
працевлаштування 
Друга місія університету 
Стейкхолдери + + + + 
Відповідальність + + + + 
як дотримання 
законів, 
стандартів, 
правил, норм 
Відповідальність + + + + 
як усвідомлена 
необхідність, 
добровільно взяті 
зобов’язання 
 
91 
Ключові Витоки позитивного досвіду 
концептуальні Концепція Соціальна Концепція Інші 
вектори розвитку соціальної складова соціальної джерела 
управління КСВ відповідальності Болонського відповідальності 
університетів як процесу університетів 
модифікація КСВ UNESCO 
Стійкий (сталий) + + + + 
розвиток 
Університетські  + + + 
місії 
Третя місія університету: 
Інновації  + + + 
Трансфер знань  + + + 
Співпраця, + + + + 
взаємодія 
університетів із 
громадами, 
спільнотами, 
бізнесом, 
суспільством 
Волонтерська   + + 
діяльність 
Джерело: розроблено автором 
 
Розвитку управління корпоративної соціальної відповідальності 
університету як успішна практика нарощення комунікаційно-іміджевого 
забезпечення повинна спиратись на наступні базові принципи (табл. 3.3): 
дотримання ключової мети вищого навчального закладу; 
гармонізованого розвитку академічної діяльності та нарощення 
потенціалу позитивного іміджу; 
залучення сучасних та актуальних методик відповідальної освітньої 
діяльності; 
наукової обґрунтованості програм та заходів; 
партнерства та цільового розширення комунікацій; 
дотримання стандартів діалогу як процесу трансформації конфліктів. 
 
 
 
 
92 
Таблиця 3.3‒ Управлінські принципи соціально відповідального вищого 
навчального закладу 
Принцип Стислий зміст 
Дотримання Розвиток студентів як креативних, патріотично налаштованих 
ключової мети громадян, що є майбутніми генераторами сталого розвитку бізнесу 
вищого навчального та суспільства відповідно до національних інтересів 
закладу 
Гармонізованої Гармонізація академічної діяльності та навчальних програм 
академічної відповідно до європейських стандартів якості освіти та соціальної 
діяльності відповідальності, які відображені в міжнародних ініціативах та 
формують платформу реалізації євроінтеграційних прагнень 
Залучення сучасних Формування сучасних та інноваційних освітніх методик 
методик викладання, матеріалів, процесів, що дозволяють залучати 
відповідальної ефективний освітній досвід відповідального лідерства 
освітньої діяльності 
Наукової Проведення наукових досліджень, які доводять роль закладів 
обґрунтованості освіти та бізнес-структур у забезпеченні стійкої соціальної, 
екологічної та економічної рівноваги 
Партнерства та Активна взаємодія з бізнес-структурами у сфері вивчення 
розширення ефективних підходів до вирішення ключових завдань досягнення 
комунікацій соціальної та екологічної відповідальності  
Дотримання Формування діалогових майданчиків серед освітян, студентів, 
стандартів діалогу як бізнесу, уряду, споживачів, засобів масової інформації, організацій 
процесу громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін з 
трансформації актуальних питань, що пов’язані з соціальною відповідальністю та 
конфліктів інших питань, які потребують вирішення в рамках фахового 
дискурсу 
Джерело: розроблено автором  
 
На нашу думку дотримання окреслених управлінських принципів 
соціально відповідального вищого навчального закладу мають забезпечити 
набуття їх випускниками в процесі свого навчання не лише професійної, а й 
світоглядної компетентності, яка б відповідала вимогам соціально-
економічного розвитку в умовах новітніх викликів суспільства. Для 
забезпечення розвитку країни університети й інші заклади вищої освіти мають 
формувати та реалізовувати стратегію корпоративної соціальної 
відповідальності, базовими умовами якої є демократичність, доброчесність, 
моральність та дотримання національних інтересів.  
Таким чином, у контексті сучасних загроз та викликів з якими зіткнулась 
Україна та світова спільнота, спираючись на концепцію трикутника знань 
 
93 
(перша вершина ‒ викладання й навчання; друга ‒ дослідницька діяльність; 
третя ‒ «інновації», «трансфер знань», «співпраця з бізнесом», «здатність до 
працевлаштування»), соціальну відповідальність університетів можна 
визначити як цілеспрямоване формування та реалізація закладом вищої освіти 
внутрішніх і зовнішніх політик щодо: продукування, збереження й поширення 
знань на засадах принципів сталого, інноваційного, інформаційного та 
безпекового розвитку суспільства; визначення підходів до вирішення нагальних 
соціальних, економічних, безпекових та екологічних проблем з метою 
забезпечення сталого розвитку та спільного блага. 
Реалізація на стратегічному рівні окреслених пропозицій з цільовою 
орієнтацією на потреби стейкхолдерів, має вирішальне значення для 
університету у напрямах забезпечення конкурентоспроможності, нарощування 
соціального й репутаційного капіталу на засадах соціальної відповідальності. 
Серед стратегічних переваг формування такого капіталу для вищого 
навчального закладу доцільно виокремити наступні: 
покращення якості та привабливості освітніх програм з урахуванням 
потреб стейкхолдерів; 
підвищення конкурентоспроможності випускників на ринку праці; 
підвищення рівня лояльності як зовнішніх стейкхолдерів, так і 
внутрішніх; 
підвищення ефективності ризик-менеджменту; 
узгодження ключових соціальних, економічних інтересів діяльності, що 
буде сприяти формуванню позитивного іміджу, довгостроковому 
збалансованому розвитку регіону і країни. 
 
 
 
 
 
94 
3.2 Імідж та корпоративна соціальна відповідальність в оцінці 
представників Черкаського державного технологічного університету 
 
У сучасній академічній літературі управління проєктами соціальної 
відповідальності університетів розглядається як комплексний процес, що 
охоплює адміністрування та синергетичне узгодження інтересів внутрішніх і 
зовнішніх стейкхолдерів. У вузькому розумінні соціальної відповідальності, 
подібно до усталених бізнес-моделей, університети продовжують відігравати 
ключову роль у соціально-економічному розвитку регіонів через розвиток 
людського капіталу шляхом якісної освіти та нарощування науково-технічного 
потенціалу, що є критично важливим для післявоєнного відновлення та 
інноваційного розвитку. Водночас, у ширшому розумінні, соціальна 
відповідальність університетів охоплює турботу про добробут та професійну 
траєкторію співробітників, їхню залученість до соціальних ініціатив 
державного рівня, а також діяльність, спрямовану на оптимізацію екологічної 
ситуації та інші суспільно значущі аспекти. [63]. 
Визначення соціальної відповідальності університетів є ключовим 
питанням формування позитивного іміджу та базується на вимірі соціальних та 
економічних цінностей, які створюють університети для стейкхолдерів регіону. 
З метою аналізу складових соціальної відповідальності університетів, 
виявлення практик взаємодії з місцевою спільнотою у період переддипломної 
практики проведено соціологічне дослідження, яке реалізовувалося у два 
етапи: 
опитування топ-менеджерів (ректори/проректори) та менеджерів 
середньої ланки вузів (керівники департаменту, факультету, кафедр) – 
проведено 15 інтерв'ю;  
викладачі та співробітники Черкаського державного технологічного 
університету (N=30). Далі в тексті, для зручності інтерпретації даних, також 
користуватимемося умовним позначенням «група»: 1 група – топ-менеджери, 2 
 
95 
група – менеджери середньої ланки вузів та група – викладачі та співробітники 
вузів. 
Результати проведеного опитування свідчать про високу значущість 
реалізації якісних освітніх послуг. І в цьому питанні всі три групи були 
солідарними. Крос-табуляція «У чому, на Вашу думку, полягає соціальна 
відповідальність вищого навчального закладу?» та «Ваш статус в університеті» 
показує (табл.3.4), що, на думку більшості опитаних як топ-менеджерів ЗВО, 
так і співробітників та викладачів, основу соціальної відповідальності вищих 
навчальних закладів становить суто освітня функція. В інших питаннях, 
однаково значущих у концепті соціальної відповідальності, відповіді двох 
останніх груп більш розподілені, ніж думки топ-менеджерів вузів. Таких 
складових соціальної відповідальності, як «інвестиції у розвиток персоналу та 
соціальні гарантії працівникам», «покращення умов праці, навчання», «внесок 
у розвиток економічної, соціальної, екологічної та інших сфер суспільства», 
«благодійність, філантропія та меценатство», жоден із респондентів групи топ-
менеджери не виділив, на відміну від інших двох груп.  
Таблиця 3.4 – Розподіл відповідей питання анкети «У чому, на Вашу 
думку, полягає соціальна відповідальність вищого навчального закладу?» 
Статус в університеті  
Ректор Керівник Співробіт  
Вид діяльності 
/прорек факультету / ник / Всього 
тор кафедри викладач 
Реалізація якісних освітніх послуг 75,0% 59,4% 51,1% 55,1% 
Інвестиції в розвиток персоналу та  20,3% 15,0% 15,9% 
соціальні гарантії співробітникам 
Поліпшення умов праці, навчання  7,2% 14,3% 11,2% 
Виконання вимог законодавства 8,3% 1,4% 3,0% 2,8% 
Внесок у розвиток економічної,  4,3% 6,0% 5,1% 
соціальної, екологічної та інших сфер 
суспільства  
Благодійність  1,4% 2,3% 1,9% 
Підтримка соціально уразливих сфер 8,3% 1,4% 5,3% 4,2% 
суспільства 
Меценатство  1,4% 0,8% 0,9% 
Участь у благоустрою міста, регіону 8,3% 2,9% 0,8% 1,9% 
Будівництво соціальних об’єктів    1,5% 0,9% 
 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 
Джерело: згруповано автором 
 
96 
Проведене опитування дозволило також виявити важливість показників у 
системі зовнішньої корпоративної соціальної відповідальності університетів. 
Як ми зазначили вже, заходи корпоративної соціальної відповідальності 
включають внутрішню та зовнішню складові. Внутрішня корпоративна 
соціальна політика проводиться для працівників своєї організації, включає 
формування корпоративної культури, підвищення кваліфікації персоналу, 
турботу про здоров'я персоналу тощо. Зовнішня корпоративна соціальна 
політика спрямована на місцеву спільноту на території діяльності організації. 
Зовнішня корпоративна соціальна політика виявляється в участі організацій у 
різних зовнішніх соціальних проєктах. 
На запитання «У чому соціальна відповідальність вищого навчального 
закладу?» всередині статусних груп був отриманий великий розкид відповідей 
(таблиця 3.5). Зокрема, топ-менеджери (ректори/проректори) вказали, що суть 
цієї функції полягає в основному «участь у благоустрою міста, регіону» (25%), 
«у дотриманні вимог законодавства (трудового, податкового, екологічного та 
ін.)» (16,7%). 
Таблиця 3.5 – Думки респондентів щодо статусних груп про зміст 
соціальної відповідальності ЗВО 
Статус в університеті  
Вид діяльності Ректор / Керівник Співробітн Всього 
проректор факультету / ик / 
кафедри викладач 
Реалізація якісних освітніх послуг 7,6% 34,7% 57,6% 100,0% 
Інвестиції в розвиток персоналу та  41,2% 58,8% 100,0% 
соціальні гарантії співробітникам 
Поліпшення умов праці, навчання  20,8% 79,2% 100,0% 
Виконання вимог законодавства 16,7% 16,7% 66,7% 100,0% 
Внесок у розвиток економічної,  27,3% 72,7% 100,0% 
соціальної, екологічної та інших сфер 
суспільства  
Благодійність  25,0% 75,0% 100,0% 
Підтримка соціально уразливих сфер 11,1% 11,1% 77,8% 100,0% 
суспільства 
Меценатство  50,0% 50,0% 100,0% 
Участь у благоустрою міста, регіону 25,0% 50,0% 25,0% 100,0% 
Будівництво соціальних об’єктів    100,0% 100,0% 
 
97 
Джерело: згруповано автором 
 
Соціальна відповідальність належить до тих ініціатив організації, які 
починаються з виконання законодавчих вимог, але йдуть далі і роблять внесок у 
прийняття організації суспільством. В уточненні питання про те, хто має 
займатися реалізацією соціальної відповідальності, домінуюча частина топ-
менеджерів зазначила, що це прерогатива вищого керівництва університету 
83,3% (табл. 3.6). У двох інших групах більшості опитаних також зазначили 
роль вищого керівництва університету, але менш інтенсивно, ніж перша група 
опитаних. 
 
Таблиця 3.6 – Розподіл відповідей на запитання анкети «Хто у Вашому 
університеті займається питаннями реалізації соціальної відповідальності?» 
Статус в університеті 
Ректор / Керівник Співробітни  
Вид діяльності 
проректор факультету / к / викладач Всього 
кафедри 
Вище керівництво університету 83,3% 47,1% 38,5% 43,8% 
Керівники підрозділів  14,7% 13,8% 13,3% 
Спеціалізований структурний 8,3% 13,2% 10,0% 11,0% 
підрозділ 
Співробітник  4,4% 15,4% 11,0% 
Кожен співробітник певною мірою 8,3% 20,6% 18,5% 18,6% 
задіяний у цьому питанні 
Не знаю   3,1% 1,9% 
Профком   0,8% 0,5% 
Всього 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 
Джерело: згруповано автором 
 
Цікавими з точки зору аналізу є такі дані, отримані на запитання «Хто, на 
Вашу думку, повинен формулювати політику соціальної відповідальності в 
конкретному університеті?». Попри те, що найбільшої угоди було досягнуто у 
варіанті «Топ-менеджери» (табл.3.6), абсолютні більшості у всіх групах 
вказали, що питаннями формулювання політики соціальної відповідальності 
мають займатися «керівники всіх рівнів управління ‒ 66,7%; 40,6%; 46,5%. 
 
98 
Одним із інструментів підвищення якості корпоративного управління, 
включаючи планування, моніторинг та оцінку діяльності компанії, є 
нефінансовий звіт. Не фінансовий звіт може бути засобом підвищення 
прозорості у діяльності компанії, покращення діалогу з соціальними 
партнерами. 
Нефінансовий звіт – це інформація, яка добровільно розкривається, 
достовірно і доступно для ключових зацікавлених сторін, що відображає 
основні аспекти та результати діяльності компаній, пов'язані з реалізацією 
стратегії сталого розвитку бізнесу компанії. В умовах вузу зацікавленими 
сторонами виступають студенти всіх форм та рівнів навчання та їх батьки, 
співробітники та професорсько-викладацький склад; абітурієнти; випускники; 
роботодавці; держава; суспільство [64]. 
У зв'язку з цим особливу цінність на сучасному етапі для багатьох груп 
користувачів має звітність із соціальної відповідальності ЗВО перед 
суспільством. Ця потреба обумовлена тим, що, аналізуючи інформацію 
нефінансового характеру, можна уникнути багатьох негативних наслідків та 
відповісти на дуже важливі питання – зокрема, як знизити ризики. Розкриття у 
звітності інформації з питань соціальної відповідальності та корпоративного 
управління необхідне для залучення майбутніх студентів та їхніх батьків як 
інвесторів; забезпечення сприятливого мікроклімату у колективі; створення 
ситуації взаємної зацікавленості у покращенні якості освітнього процесу. 
Регулярна звітність дозволяє також підвищити мотивацію до роботи, що 
сприятливо позначається на якості освітніх послуг, що надаються вузом. 
Тим часом, корпоративна нефінансова звітність дозволяє університетам 
подати у консолідованому вигляді інформацію про реалізацію своєї 
корпоративної політики, продемонструвати та закріпити за ЗВО право на 
ведення освітньої та науково-дослідної діяльності. Для того щоб корпоративна 
нефінансова звітність увійшла до практики навчальних закладів, необхідно, 
щоб сформувався суспільний запит, що визначається як попит на таку звітність. 
Розкриття у звітності навчальних закладів інформації з питань їх соціальної 
 
99 
відповідальності та корпоративного управління важливе, насамперед, для 
самих вузів і є запорукою довіри інвесторів та зацікавлених сторін. 
Щодо самого змісту звіту, очевидно, у всіх опитаних груп немає єдиної 
думки (ми виділили з дванадцяти запропонованих варіантів відповідей лише 
п'ять, де є найбільш виражені значення). Так, третина топ-менеджерів (33,3%) 
вважає, що «витрати на соціальну підтримку членів університетської 
спільноти» мають бути основним контентом соціального звіту. Керівники 
середньої ланки майже однаково вказали варіанти: перший - схожий на думки 
топ-менеджерів (23,5%), і другий «чисельність співробітників» (22,1%). Далі, 
майже чверть, а ця абсолютна більшість у групі співробітників та викладачів, 
вказали на «чисельність працівників». Наступною позицією вони вказали 
також «витрати на соціальну підтримку членів університетської спільноти» – 
16,8%. 
Таким чином, соціальна відповідальність університетів базується на 
вимірі соціальних та економічних цінностей, створюваних університетами та є 
основою економічної та соціальної репутації університетів. 
Результати опитування топ-менеджерів, менеджерів, викладачів та 
співробітників університетів в оцінці запропонованих компонентів соціальної 
відповідальності є гарною основою для формулювання категорій стратегії 
соціального розвитку університетів у цілому. 
Важливість факторів і компонентів системи соціальної відповідальності 
не сильно відрізняється в розрізі відповідей за групами, і це може означати 
загалом подібне розуміння ними цього поняття. Дуже суперечливі результати 
щодо конкретних складових соціальної відповідальності ЗВО наочно 
демонструють нерівномірне сприйняття, і слід зробити припущення, що вони 
залежали від статусу опитаних. 
 
 
 
 
100 
3.3 Оцінка потенціалу внутрішньої корпоративної соціальної 
відповідальності університету для успішного комунікаційно-іміджевого 
забезпечення 
 
З огляду на необхідність оптимізації комунікаційно-іміджевого 
забезпечення університету, оцінка потенціалу його внутрішньої корпоративної 
соціальної відповідальності (КСВ) є ключовим фактором. Внутрішня КСВ, що 
охоплює трудові відносини та взаємодію з персоналом, відіграє важливу роль у 
зміцненні позицій університету на ринку освітніх послуг через побудову 
взаємовигідних відносин зі стейкхолдерами.  
Науковці наголошують на необхідності визнавати пріоритетність та 
значущість управлінської діяльності університетів в цифрову епоху, наявності 
запитів від суспільства на покращення системи знань соціального менеджменту 
[15; 65]. 
Застосування принципів КСВ сприяє не лише суспільному та 
економічному розвитку, зменшенню соціальної (екологічної) напруги та 
налагодженню сталих зовнішніх зв'язків, але й підвищенню якості освітніх 
послуг та покращенню іміджу освіти й самого університету в умовах 
інформаційної економіки та відповідних змін в інформаційній культурі. 
Визначення потенціалу внутрішньої КСВ університету та його порівняння з 
іншими закладами вищої освіти є важливим кроком, що потребує інтегральної 
оцінки. Особливо актуальним є дослідження та оцінка заходів, спрямованих на 
розвиток і захист трудових відносин у навчальному закладі, як важливої 
складової внутрішньої КСВ.  
Відповідно до Глобального договору ООН виділяють чотири сфери 
реалізації КСВ. Однією з них є трудові відносини, які об’єднують чотири 
принципи КСВ. Оскільки показники соціально відповідальної діяльності 
публікуються на добровільних засадах та у довільній формі, виникає проблема 
зацікавленості організацій в тому числі і освітніх як у здійсненні такої 
діяльності, так і в її аналізі та оприлюдненні. Для сучасних вітчизняних 
 
101 
освітніх організацій КСВ реалізується переважно у формі епізодичних 
проєктів, благодійних програм, аніж системної діяльності, соціальних та 
екологічних ініціатив. Така ситуація зумовлена кількома факторами. Це і 
сприйняття КСВ винятково як проєктів, що мають поліпшувати репутацію 
закладів, а складові КСВ, які прямо не репрезентують університет в очах 
суспільства та студенства не реалізуються. Це також потреба перебудови дерева 
цілей і, відповідно, робочих процесів навчального закладу, які хочуть 
деталізовувати принципи КСВ, що є досить ресурсо- та часомістким процесом. 
За статистикою, впроваджувати його вітчизняні заклади змушені під тиском 
зовнішніх факторів: міжнародних партнерів, стандартів тощо. Відповідно така 
мотивація не сприяє створенню повноцінної системної соціально 
відповідальної діяльності. Особливо мало уваги вітчизняні освітні установи 
приділяють соціальній відповідальності перед персоналом та складовим 
внутрішнього напряму корпоративної соціальної відповідальності 
університету. 
Для оптимізації комунікаційно-іміджевого забезпечення українських 
університетів необхідна розробка системи показників оцінки ефективності 
внутрішньої корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), які б 
відображалися у нефінансовій звітності. Ці показники повинні відповідати 
низці важливих вимог:  
бути прозорими та простими у розрахунку, щоб уникнути складнощів зі 
звітністю через брак часу або кваліфікації персоналу;  
адекватно відображати реальні умови діяльності університету та 
зовнішнє середовище, виключаючи нездійсненні для розрахунку параметри;  
враховувати як об'єктивні дані (наприклад, кількість нещасних випадків, 
рівень профспілкового членства, плинність кадрів), так і суб'єктивні фактори, 
включаючи думку співробітників, отриману через опитування, яка може 
доповнити офіційну звітність.  
Саме така комплексна система оцінки внутрішньої КСВ сприятиме 
підвищенню прозорості та покращенню іміджу університету. Пропонуємо 
 
102 
скористатися систематизованими Бочарова Н. та Щепиліною А. показниками 
внутрішнього напряму корпоративної соціальної відповідальності університету 
так наступним чином (табл. 3.7). 
 
Таблиця 3.7 ‒ Характеристика видів корпоративної соціальної 
відповідальності внутрішнього напряму 
Вид діяльності Характеристика 
Організаційно- Отримання прибутку (головна мета будь-якого підприємства). 
економічна Своєчасна виплата справедливої ЗП співробітникам, враховуючи 
відповідальність задоволеність працівників змістом праці. 
Правова Необхідність дотримання керівництвом прав людини по 
відповідальність відношенню до робітників підприємства (документальне 
оформлення трудових відносин із персоналом, відображення 
реальних умов праці, надання передбачених законом відпусток, 
можливість перебувати на лікарняному тощо) та, у свою чергу, 
необхідність дотримання робітниками законів України та 
виконання своїх обов’язків. Соціальні гарантії (обов’язкове 
медичне обслуговування, страхування, пільги). 
Продовження табл. 3.7 
1 2 
Техніко- Охорона праці й техніка безпеки. Розвиток матеріально-технічної 
технологічна бази. Промислова безпека. Своєчасне оновлення техніки. 
відповідальність 
Екологічна Дотримання санітарно-гігієнічних норм на робочому місці. 
відповідальність Поліпшення соціально-побутових умов життя персоналу, 
екологічної безпеки. 
Соціально- Задоволення потреб робітників в особистому визнанні, визнанні 
культурна їх трудових досягнень, соціальному статусі та самовираженні, 
відповідальність надання можливостей кар’єрного зростання та підвищення 
кваліфікації. Формування програм відпочинку персоналу: 
фінансування путівок, проведення екскурсій. Соціальний пакет 
(навчання за рахунок підприємства, безкоштовний проїзд або 
оплата витрат на бензин, житло, безкоштовне харчування). 
Етична Розробка корпоративної культури, системи корпоративної етики. 
відповідальність 
Філантропічна Волонтерство робітників, добровільна участь персоналу у 
відповідальність благодійних проектах 
Джерело: розроблено за [66] 
 
Кожен показник оцінюється з точки зору стейкхолдера або групи 
стейкхолдерів підприємства, організації (табл.3.8).  
 
 
 
 
103 
Таблиця 3.8 ‒ Показники внутрішньої діяльності навчального закладу 
Вид Показники (за рік діяльності підприємства) Стейкхолдер, який 
відповідальності оцінює показник 
1. Організаційно- 1.1. Темп зростання прибутку організації ( Власники 
економічна Т П ), % 
р
відповідальність 
1.2. Показник плинності кадрів (Кпл), % Менеджери (відділ 
кадрів) 
1.3. Показник співвідношення середньої ЗП Менеджери (бухгалтерія) 
робітників АТП на підприємстві до 
середньої ЗП в регіоні ( ЗП ), % 
1.4. Своєчасність та повнота виплати ЗП 
(СПзп) 
1.5. Рівень корумпованості підприємства й менеджери, працівники  
наявність системи запобігання корупції (РК) 
2. Правова 2.1. Дотримання підприємством прав менеджери, працівники 
відповідальність людини (ПЛ) 
2.2. Наявність соціальних гарантій на менеджери, працівники 
підприємстві (СГ) 
2.3. Дотримання закону працівниками менеджери 
підприємства (ДЗПР) 
3. Техніко- 3.1. Показник виробничого травматизму Менеджери, працівники 
технологічна (ВТ) 
відповідальність 3.2. Темп зростання матеріально-технічної Власники, менеджери 
бази (Т МТБ
р ), % 
3.3. Витрати на НДДКР по застосуванню Менеджери 
передових технологій (від суми загальних (бухгалтерія) 
витрат) (ВНДДКР), % 
4. Екологічна 4.1. Штрафи, нараховані за порушення Власники, менеджери 
відповідальність природоохоронного законодавства (ШПЗ) (бухгалтерія) 
4.2. Забезпечення необхідних норм Менеджери, працівники 
охорони і гігієни праці (ОГП) 
5. Соціально- 5.1. Коєфіцієнт рівня освіти робітників (КО) Менеджери 
культурна 5.2. Своєчасне визначення та задоволення Менеджери, працівники 
відповідальність соціальних вимог працівників організації 
(СВПР) 
5.3. Програми відпочинку для персоналу Менеджери, працівники 
(ПВп) та їх родини 
5.4. Наявність соціального пакета (СП) Менеджери, працівники 
та їх родини 
6. Етична 6.1. Наявність корпоративної культури Менеджери, працівники 
відповідальність (КК) 
6.2. Наявність системи корпоративної Менеджери, працівники 
етики (КЕ) 
7. Філантропічна 7.1. Волонтерство робітників, добровільна Менеджери, працівники 
відповідальність участь персоналу у благодійних проектах 
(ВРОБ) 
7.2. Волонтерство менеджерів та власників Власники, менеджери 
підприємства, добровільна участь у 
благодійних проектах (ВМВ) 
Джерело: розроблено за [66] 
 
 
104 
Показники необхідно визначити за шкалою (низька оцінка – 0 балів; 
задовільна – 1 бал; нижче середнього – 2 бали; середня – 3 бали; вище 
середнього – 4 бали; висока – 5 балів). Далі на підставі опитування експертів 
необхідно вивести середню оцінку кожного показника ( x ) за формулою та 
i
звести результати у табл. 3.7. 
 xi
xi  ,                           (3.1) 
n
де xi  – оцінка i-го показника;  
 x  – сума оцінок i-го показника; 
i
 n – кількість експертів, які оцінювали i-й показник.  
Коефіцієнт розвитку (К) – середня оцінка показника ( x ) за шкалою від 0 
i
до 1; для цього кожну середню оцінку показника поділимо на максимальне 
значення 5.  
Для більшої наочності далі взято результати опитувань стейкхолдерів 
Черкаського державного технологічного університету.  
 
Таблиця 3.9 ‒ Зведені дані про показники внутрішньої складової КСВ 
навчального закладу (ЧДТУ) 
Показники  x n 
i x Коєфіцієнт розвитку 
 i  (К) 
1. Організаційно-економічна відповідальність 
П
1.1 Т  12 3 4,00 0,800 
р
1.2 Кпл 4 1 4,00 0,800 
1.3 ЗП  4 1 4,00 0,800 
1.4 СПзп 5 1 5,00 1,000 
1.5 РК 103 26 3,96 0,792 
Зведений коєфіцієнт розвитку організаційно-економічної 0,838 
відповідальності ЧДТУ, Коев 
2. Правова відповідальність 
2.1 ПЛ 107 24 4,46 0,892 
2.2 СГ 108 24 4,50 0,900 
2.3 ДЗПР 46 10 4,60 0,920 
Зведений коєфіцієнт розвитку правової відповідальності 0,904 
3. Техніко-технологічна відповідальність 
3.1 ВТ 112 24 4,67 0,933 
3.2 Т МТБ 
р 48 12 4,00 0,800 
3.3 ВНДДКР 4 1 4,00 0,800 
Зведений коєфіцієнт розвитку техніко-технологічної відповідальності 0,844 
 
105 
Показники  x n x Коєфіцієнт розвитку 
i  i  (К) 
4. Екологічна відповідальність 
4.1. ШПЗ 14 3 4,67 0,933 
4.2. ОГП 97 24 4,04 0,808 
Зведений коєфіцієнт розвитку екологічної відповідальності 0,870 
5. Соціально-культурна відповідальність 
5.1. КО 43 10 4,30 0,860 
5.2. СВПР 105  24  4,38  0,875  
5.3. ПВп 81  24  3,38  0,675 
5.4. СП 101 24 4,21 0,842 
Зведений коєфіцієнт розвитку соціально-культурної відповідальності 0,813 
6. Етична відповідальність 
6.1 КК 105 24 4,38 0,875 
6.2 КЕ 104 24 4,33 0,867 
Зведений коєфіцієнт розвитку етичної відповідальності 0,871 
7. Філантропічна КСВ 
7.1. ВРОБ 103  24  4,29  0,858 
7.2. ВМВ 50  12  4,17  0,833 
Зведений коєфіцієнт розвитку філантропічної відповідальності 0,846 
Оціночний коєфіцієнт розвитку соціальної відповідальності ЧДТУ 0,856 
Джерело: розраховано автором 
 
У контексті оптимізації комунікаційно-іміджевого забезпечення 
університету, аналіз оцінки потенціалу внутрішньої корпоративної соціальної 
відповідальності (КСВ) виявляє, що запропоновані кількісні індикатори 
характеризуються мінімальною потребою в первинній інформації. Основним 
джерелом даних для їхньої верифікації є внутрішня звітність закладу, що сприяє 
суттєвому зниженню часових витрат на формування відповідних звітів. Згідно 
зі стратегічними цілями університету, можливе пріоритизування окремих 
індикаторів для оцінки ефективності внутрішнього складника КСВ. При цьому, 
ключову роль в інтерпретації отриманих значень відіграють думки зацікавлених 
сторін, що забезпечує підвищену об'єктивність оцінювання порівняно з 
існуючими підходами. 
Деталізація індикаторів соціально відповідальної діяльності в галузі 
трудових відносин сприяє їхній практичній реалізованості та відображенню у 
звітності університету, забезпечуючи обґрунтований вибір найбільш 
інформативних результуючих показників. Попереднє визначення цільових 
значень для виокремлених груп індикаторів надає управлінському персоналу 
інструменти для ефективнішого управління трудовими відносинами шляхом 
 
106 
системного впровадження принципів КСВ. Окрім того, розроблена схема 
опитування співробітників забезпечує залучення персоналу до розвитку 
ініціатив КСВ та ідентифікацію потенційних резервів для вдосконалення 
окремих аспектів діяльності університету. 
Результати розрахунку інтегральних показників свідчать про високий 
рівень розвитку корпоративної соціальної відповідальності (оціночний 
коефіцієнт розвитку соціальної відповідальності ЧДТУ – 0,856>1) 
досліджуваного навчального закладу. Отримані результати констатують не лише 
про значний рівень зрілості внутрішньої КСВ, але й підкреслюють наявність 
значного потенціалу для подальшого використання цих досягнень у стратегії 
розвитку університету, нарощені партнерству, нових форм взаємодії з ринокм 
праці, що востребуваним в умовах інформаційної економіки. Високі показники 
внутрішньої КСВ можуть слугувати вагомим аргументом у зміцненні 
позитивного іміджу навчального закладу серед стейкхолдерів, включаючи 
потенційних студентів, їхніх батьків, випускників, партнерів та суспільство в 
цілому, демонструючи його відповідальність перед власним персоналом та 
прихильність до соціально-етичних норм. Ефективне донесення інформації про 
високий рівень внутрішньої КСВ університету сприятиме підвищенню його 
привабливості та конкурентоздатності на ринку праці та ринку освітніх послуг. 
З наведеного вище можемо зробити загальні висновки, що взаємодія 
вищої освіти, стейкхолдерів, ринку праці в Україні пройшла певний шлях 
розвитку, адаптуючись до змін у суспільстві та економіці. Розуміння динаміки 
взаємодії між вищою освітою та ринком праці є ключовим для формування 
ефективної освітньої політики та забезпечення конкурентоспроможності 
української освіти. Характер взаємодії між вищою освітою і ринком праці 
змінювався у різні періоди та мали свою іміджево-комунікаційну діяльність. 
Загалом взаємодію між вищою освітою та ринком праці слід визначити як 
динамічний процес, що потребує постійної адаптації до зовнішніх змін, які 
відбуваються в суспільстві, на світових ринках[43]. 
 
107 
Нині соціальна відповідальність ЗВО, так само як і бізнесу входить у 
область стратегічного мети діяльності. Без цього напряму неможливо уявити 
успішну компанію, організацію, яка прагне відігравати роль лідера на ринку. 
Тим самим можна говорити, що концепція КСВ все більше інтегрується в 
категорію стратегічного менеджменту компанії, стає міжнародним елементом 
міжнародної політики та посилення ключової ролі [69, с.46]. 
Це підтверджують міжнародні дослідження: опитування лідерів 
світового бізнесу IBM Institute for Business Value продемонструвало, що 
орієнтовною поведінкою на практиці все більше є стратегічний підхід, більше 
половини (54%) впевнені, що КСВ вже принесла додаткові конкурентні 
переваги [70]. 
Висновки до 3 розділу 
 
За результатами дослідження окреслено ключові концептуальні вектори 
розвитку управління корпоративної соціальної відповідальності університету. 
До них належать: інтеграція принципів КСВ у викладання та навчання, 
сприяння дослідницькій діяльності з соціальної проблематики, забезпечення 
інноваційного розвитку та трансферу знань, налагодження ефективної співпраці 
з бізнес-сектором, а також підвищення рівня працевлаштування випускників. 
Окреслені заходи вбачаються важливими у процесах комунікаційно-іміджевого 
забезпечення університету для формування позитивного сприйняття майбутніх 
ініціатив КСВ серед внутрішніх та зовнішніх стейкхолдерів. 
У межах цього етапу також було рекомендовано ключові управлінські 
принципи для соціально відповідального вищого навчального закладу, серед 
яких: пріоритетність ключової місії університету, забезпечення гармонійного 
розвитку всіх сфер академічної діяльності, впровадження сучасних та 
релевантних методик відповідального навчання, забезпечення наукової 
обґрунтованості управлінських рішень, налагодження партнерських відносин з 
зацікавленими сторонами та дотримання стандартів конструктивного діалогу як 
інструменту врегулювання конфліктних ситуацій. Комунікаційно-іміджеве 
 
108 
забезпечення на цьому етапі спрямоване на донесення ключових принципів 
КСВ до цільових аудиторій та підкреслення відповідальної позиції 
університету. 
З метою вивчення практичного впровадження КСВ, було застосовано 
метод опитування представників Черкаського державного технологічного 
університету. Результати проведеного опитування дозволили ідентифікувати 
наступні ключові аспекти: 
соціальна відповідальність університету розглядається як інтегральний 
конструкт, що базується на вимірюванні соціальних та економічних цінностей, 
які генеруються університетом, які є фундаментальною основою для 
формування економічної та соціальної репутації навчального закладу. 
Результати опитування формують первинну систему знань щодо таких процесів 
як:  
виявлення зон конфліктів та проблем в соціальних відносинах, 
комунікаційному забезпечені;  
порушення між внутрішніми та зовнішніми станами іміджевого 
відображення діяльності університету;  
отримані дані опитування, що відображають оцінки топ-менеджерів, 
керівників середньої ланки, викладацького складу та інших співробітників 
університету щодо запропонованих компонентів КСВ, слугують емпіричною 
основою для розробки комплексної стратегії соціального розвитку 
університету.  
В цілому дослідження формує основу для позитивного іміджу 
університету як соціально відповідальної інституції. Здійснено оцінку 
ефективності внутрішнього напряму корпоративної соціальної відповідальності 
університету на основі застосування кількісних показників, які 
характеризуються відносно низькою потребою в первинній інформації. 
Джерелом даних для проведення розрахунків слугувала внутрішня звітність 
університету, що сприяло оптимізації часових витрат на підготовку 
аналітичних звітів. Згідно з результатами розрахунку інтегральних показників, 
 
109 
рівень розвитку корпоративної соціальної відповідальності досліджуваного 
навчального закладу характеризується як високий. На цьому етапі 
комунікаційно-іміджеве забезпечення має на меті донести інформацію про 
високий рівень КСВ університету до широкої громадськості, підкреслюючи 
його внесок у сталий розвиток та достатній потенціал подальшого розвитку. 
 
  
 
110 
ВИСНОВКИ 
 
1. Дослідження теорії іміджу та комунікацій в умовах інформаційної 
економіки постає новітнім та актуальним напрямом вивчення різноманітних 
процесів та явищ в діловому середовищі країни. Востребуваними, як для 
науковців та освітян, так і для підприємців, топ-менеджменту постають питання 
інтегрування знань іміджеології та комунікаційного менеджменту в напрямах 
нової якості управлінської діяльності, відповідності потребам користувачів 
послуг. Освіта в умовах інформаційної економіки та інформаційного прогресу, 
її послуги формують нове бачення іміджу, комунікаційного забезпечення. Воно 
значно ширше, складніше, прозоріше ніж те що було до 2000р. Така ситуація 
вимагає нового наукового забезпечення теорії та практики освітнього 
менеджменту в контексті змін, доповнення категорійного апарату, розширення 
функціонального навантаження на стратегічне та тактичне планування.  
2. Свого оновлення вимагають питання систематизації та оновлення, 
збагачення принципи розвитку українського освітнього простору в контексті 
креативних підходів та залучення європейського досвіду. Що є одночасно 
теоретичним та практичним завданням. Розглянуто та надано характеристики 
таких принципів як поширення та розвитку інформаційної культури; 
координації економічних, соціальних, освітньо-наукових інтересів країни; 
мотивації населення, особливо молоді, отримувати освіту саме в Україні 
(концепт – вчись та живи в Україні); пріоритизації підтримки військових 
навчальних закладів та відповідних напрямів освіти для оновлення потенціалу 
ЗСУ; формування суспільної свідомості за моделлю «національної ідентичності 
на основі класичних європейських цінностей»; активізації підготовки фахівців 
за напрямами інформаційної діяльності, ІТ-спеціальностей, інноваційного та 
кластерного проєктування; розширення та активізації соціальних освітніх 
комунікацій та свободи мас-медіа (в першу чергу, свободи від глобальних та 
національних владних і бізнесових структур.  
 
111 
3. Обґрунтовано особливості комунікаційно-іміджевого забезпечення 
в зв’язку з дією корпоративної соціальної відповідальності, як 
взаємопов’язаних процесів, що формують якість та прозорість освітніх послуг.  
Найбільш поширеними аспектами КСВ у середовищі українських ЗВО 
вважається розуміння викладачами своєї відповідальності як надання якісної 
вищої освіті, модель відкритих комунікацій, участь викладачів і студентів у 
волонтерській діяльності та благодійництві, навчання студентів бути соціально 
відповідальними, відповідальне здійснення дослідницької діяльності. Також до 
важливого аспекту соціальної відповідальності слід віднести реалізацію 
програм, проектів, що спрямовані на покращення взаємодії ЗВО і суспільства, 
громади та співпрацю із зовнішніми стейкхолдерами. 
4. Соціоуправліські характеристики Черкаського державного 
технологічного університету є відповідними до його статусу регіонального 
центру науки та освіти Черкащини. Досвід та потенціал викладачів, освітнього 
менеджменту формують перспективи нарощення співпраці з стейкхолдерами, 
ринком праці, зацікавленими представниками влади та бізнесу.  
5. Аналіз комунікаційно-іміджевих характеристик корпоративної 
соціальної відповідальності закладів вищої освіти України доводить наявність 
початкового етапу розвитку такої діяльності. В умовах війни такі процеси 
гальмуються, мають свою проблематику з позиції ускладнення ведення 
освітньої діяльності, невідповідності деяких оцінок процесів та явищ в умовах 
неповноти інформаційного віддзеркалення управлінських процесів. Лідерами в 
наданні якісних освітніх послуг є визнані в світі ЗВО - Київський національний 
університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет 
України «Київський політехнічний інститут», Національний університет 
«Києво-Могилянська академія». Вони мають імідж успішних університетів, 
відрізняються різноманітим комунікаційним забезпеченням, якісною СВ та 
іншими позитивними характеристиками.  
6. За даними дослідження, інформація про ситуацію щодо 
корпоративної соціальної відповідальності у ЧДТУ різниться залежно від 
 
112 
приналежності до окремих категорій респондентів, що свідчить про різний 
рівень їх обізнаності та включення в процеси реалізації КСВ. При ідентифікації 
ключових суб’єктів КСВ, з’ясовано, що найчастіше основними ініціаторами 
проєктів, програм та політик соціальної відповідальності у ЗВО виступають 
науково-педагогічні працівники, студенти та ректорат. 
7. Оцінено потенціал внутрішньої корпоративної соціальної 
відповідальності ЧДТУ, така інформаційна база стає інструментом майбутнього 
планування університету і є основою для позитивних іміджевих оцінок, що 
впливають на стратегічні та тактичні плани установи, розширює перспективи 
залучення до діяльності відповідальних стейкхолдерів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
 
113 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 
 
1. Петруня Ю. Є., Петруня В. Ю. Бізнес-комунікації в менеджменті. 
Практикум : навч. посібник. Дніпро : Університет митної справи та фінансів, 
2025. 121 с. 
2. Комунікації нового покоління (2014). Forbes Україна. URL: 
http://forbes.ua/magazine/forbes/1380616-svyaz-novogo-pokoleniya 
3. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. К.: Вища школа, 
2005. 343 с. 
4. Педагогічне спілкування: програма навчальної дисципліни. К.: 
МАУП, 2016.- 32 с. 
5. Москалик Г. Комунікаційна природа освіти / Г. Москалик // Вісник 
Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія. - 2014. - 
Вип. 31. - С. 14-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vird_2014_31_4 
6. Прохоренко Е. Я. Аналіз теорій інформаційного суспільства в 
Україні. Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного 
суспільства: зб. наук. праць. 2008. С. 329–335. , с. 329–335 
7. Єсіна О.Г., Лінгур Л.М. Формування соціальних стандартів бізнесу 
в контексті реструктуризації корпоративних інформаційних систем. 
Причорноморські економічні студії. 2019. Випуск 40. С 107–111. 
8. Hewitt-Dundas N. Research intensity and knowledge transfer activity in 
UK universities. Research Policy. 2012. Vol. 41, Issue 2. P. 262–275. DOI: 
https://doi.org/10.1016/j.respol.2011.10.010 , с. 262–275 
9. Касярум Н. Освітній простір: становлення поняття. Витоки 
педагогічної майстерності. 2013. Вип. 12. С. 107–108. , с. 107–108 
10. Historical and Cultural Studies. 2018. Вип. 5 (1). С. 7–14. ] 
+[Європейська культурна конвенція. URL: https://studfiles.net/ 
preview/5390627/page:5/ 
 
114 
11. Товканець Г. В. Тенденції розвитку європейської вищої освіти на 
початку ХХІ століття. Науковий вісник Мукачівського державного 
університету. Серія: Педагогіка та психологія. 2015. Вип. 1 (1). С. 28–33 
12. Фінагіна О.В., Бітюк І. М., Матвієнко О. Д., Гудима Д. М. 
Принципи розвитку українського освітнього простору в умовах інформаційної 
економіки: креативні підходи та європейський досвід. Збірник наукових праць 
Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні 
науки. 2022. Випуск 65. С.16-24. 
13. Освіта і війна в Україні (24 лютого — 1 квітня 2022). URL: 
https://cedos.org.ua/researches/osvita-i-vijna-vukrayini-24-lyutogo-1-kvitnya2022/  
14. Коваленко Ю. О. Проблеми та особливості розвитку регіонального 
інформаційного менеджменту: монографія. Черкаси: Вид. Пономаренко Р. В., 
2018. 340 с. , с. 215 
15. Пригодюк О.М. Національні економічні інтереси України в 
парадигмі змін управлінської безпеки в умовах інформаційної економіки. 
Таврійський науковий вісник. Серія Економіка Випуск 17 / 2023. С. 80-85. 
16. Комунікації в освіті: історія, теорія, практика / За ред. О. Гомотюк. 
Тернопіль, 2020. - 207 с.  
17. Бородієнко О., Малихіна Я., Зленко А., Шинкар Т., & Дрок П. 
(2024). Бренд-комунікації провідних європейських університетів: прогресивні 
ідеї для вітчизняного контексту. Financial and Credit Activity Problems of Theory 
and Practice, 4(57), 546–559. https://doi.org/10.55643/fcaptp.4.57.2024.4434 
18. Колодка А.В. Імідж організацій як економічна категорія: сутність, 
зміст, основні етапи формування./ С.М. Ілляшенко, А.В.Колодка//Прометей. – 
2012. - №2(38). – С. 164-170. 
19. Марченко О.І., Шрамковська А.Г. Імідж як основа успішного 
функціонування підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 
Електронне наукове видання. Миколаївський національний університет імені 
В.О. Сухомлинського. Випуск 20. 2017. – С. 444-448. 
 
115 
20. Повалій Т. Л. Іміджелогія та брендинг у соціокультурній діяльності 
: навчальний посібник / Т. Л. Повалій, О. П. Бойко, О. О. Котенко. – Суми : 
Сумський державний університет, 2024. – 257 c. 
21. Болотова В.О. Іміджологія: текст лекцій для студентів 
спеціальностей 054 «Соціологія», 061 «Журналістика» / В. О. Болотова, Н. О. 
Ляшенко, К. А. Агаларова – Харків : НТУ «ХПІ», 2021. – 150 с. 
22. Бугрим В. В. Іміджологія/ Іміджмейкінг: навчальний посібник. – 
Київ: ВПЦ «Київський університет», 2014. – 250 с. 
23. Надейко, М. (2020). Оцінювання стану менеджменту соціальної 
відповідальності за внутрішніми векторами. Економіка та суспільство, (22). 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-27 
24. Колот А.М. Корпоративна соціальна відповідальність і проблеми її 
сприймання суспільством / А.М. Колот // Соціально – трудові відносини: теорія 
та практика : зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київський 
нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; [відп. ред. Т.Г. Кицак]. – 2013. – № 2(6). – С. 6-
15., с. 6. 
25. Соціальна відповідальність у закладах вищої освіти України: 
результати соціологічного опитування. Аналітична доповідь / О. Оржель, О. 
Петроє, Н. Шофолова, О. Литовченко; за наук. ред. О. Петроє. Київ: Інститут 
вищої освіти НАПН України, 2023. – 70 с. ISBN 978-617-7644-63-6 
26. Петроє О.М. Теоретичні основи підвищення відповідальності 
дослідницької діяльності університетів у контексті імплементації концепції 
«Відкрита наука». Теоретичні основи підвищення дослідницької спроможності 
університетів України в контексті імплементації концепції «Відкрита наука»: 
препринт (аналітичні матеріали) / В. Луговий та ін.; за ред. В. Лугового, О. 
Петроє. Київ: Інститут вищої освіти НАПН України, 2021. С. 62‒87. URL: 
https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/doslidn-univ_2021-206p.pdf 
27. Надейко, М. (2020). Оцінювання стану менеджменту соціальної 
відповідальності за внутрішніми векторами. Економіка та суспільство, (22). 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-27 
 
116 
28.  Матвієнко О. Д. Управлінсько-інституційне забезпечення змін 
інформаційної економіки. Збірник тез доповідей VIII Всеукраїнської науково-
практичної конференції «Сучасні теорія і практика менеджменту та бізнес-
адміністрування»: 25 квітня 2024 р., м. Черкаси [Електронний ресурс] / упоряд. 
Л. В. Проданова ; відп. ред. О. В. Фінагіна ; М-во освіти і науки України, 
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2024. – 153 с.  
29. Москалик Г.Ф. Формування інформаційно-комунікаційного 
середовища. Гілея: науковий вісник. 2015. Вип. 92. С. 183-188. 
30. Офіційний сайт Черкаського державного технологічного 
університету. URL : https://chdtu.edu.ua/ 
31. Звіт Ректора Черкаського державного технологічного університету 
щодо виконання умов контракту з Міністерством освіти і науки України за 2023 
рік. URL :https://chdtu.edu.ua/normative/publichna-informatsiya/item/16019-
shchorichnyi-zvit-rektora-universytetu (дата звернення 16.09.2024). 
32. Історія університету. Офіційний сайт Черкаського державного 
технологічного університету. URL : https://chdtu.edu.ua/info/history 
33. Публічна інформація. Офіційний сайт Черкаського державного 
технологічного університету. URL: https://chdtu.edu.ua/normative/publichna-
informatsiya (дата звернення 20.02.2025) 
34. Факультети Черкаського державного технологічного університету. 
Офіційний сайт Черкаського державного технологічного університету. URL : 
https://chdtu.edu.ua/structure/faculties 
35. Міжнародні проєкти в ЧДТУ: офіційний сайт Черкаського 
державного технологічного університету. URL : https://chdtu.edu.ua/md/project 
(дата звернення 07.11.2024). 
36. Щорічний звіт ректора Черкаського державного технологічного 
університету Григора Олега Олександровича щодо виконання умов контракту 
за період роботи 01.12.2019 – 01.12.2020. URL: 
https://drive.google.com/file/d/1BhM29DK9-5RpMPkRtNt9ttYZJU22L99J/view 
(дата звернення 15.02.2025) 
 
117 
37. Звіт ректора Черкаського державного технологічного університету 
Григора Олега Олександровича про виконання умов контракту з Міністерством 
освіти і науки України за 2021 рік URL : 
https://drive.google.com/file/d/1dSFZACzF_8xcKj-ONtxYzCAY0w8DIl7E/view 
(дата звернення 22.02.2025). 
38. Грішнова О., Бех С. Соціальна відповідальність університетів 
України: порівняльний аналіз та основні напрями розвитку. Вісник Київського 
національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Серія «Економіка». 2014. 
№5(158). с.11-18.,  
39. Консолідований рейтинг вишів України. 
https://osvita.ua/vnz/rating/51741/ 
40. Більшість викладачів вишів відчуває професійне вигорання. 
https://osvita.ua/vnz/94526/ 
41. Гринькевич, О., Сновидович, І., & Марець, О. (2024). Міжкультурні 
комунікації зі стейкхолдерами в управлінні якістю і конкурентоспроможністю 
вищої освіти (приклад львівського університету). Економіка та суспільство, 
(66). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-66-97 
42. Розвиток системи забезпечення якості вищої освіти в Україні: 
інформаційно-аналітичний огляд / Укладачі: Добко Т., Золотарьова І., 
Калашнікова С., Ковтунець В., Курбатов С., Линьова І., Луговий В., Прохор І., 
Рашкевич Ю., Сікорська І., Таланова Ж., Фініков Т., Шаров С.; за заг. ред. С. 
Калашнікової та В. Лугового. – Київ : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2020. – с.468. 
43. Операційний план реалізації у 2022-2024 роках Стратегії розвитку 
вищої освіти в Україні за 2022-2032 роки. URL : https://mon.gov.ua/static-
objects/mon/sites/1/news/2022/04/15/VO.plan.2022-2032/Operatsiynyy.plan.SRVO-
23.02.22.pdf (дата звернення 06.04.2025) 
44. Теоретичні основи і механізми взаємодії вищої освіти та ринку 
праці в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення України : 
монографія / Ю. Скиба, О. Жабенко, В. Ковтунець, О. Отич, Л. Червона, О. 
Ярошенко; за ред. Ю. Скиби. Київ : Інститут вищої освіти НАПН України, 
 
118 
2024. 135 с. ISBN 978-617-7486-43-4 
45. Скиба Ю., Жабенко О., Ковтунець В. та ін. Теоретичні основи та 
провідний зарубіжний досвід взаємодії вищої освіти та ринку праці в умовах 
воєнного стану та післявоєнного відновлення України: препринт (аналітичні 
матеріали); за ред. Ю. Скиби. Київ: Інститут вищої освіти НАПН України, 2023. 
142 с. URL: https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2024/02/Vzayemodiya-VO-ta-
rynku-pratsi_IVO-2023-142p.pdf. 
46. План відновлення України. Візія Відновлення України: «Сильна 
європейська країна – магніт для іноземних інвестицій». Розвиток системи 
освіти. URL: https://recovery.gov.ua./project/program/improve-
educationsystem?page=5. 
47. Оцінка проблем і можливостей забезпечення промисловості 
робочою силою в умовах воєнного стану та повоєнної розбудови України: 
наукова доповідь / О.Ф. Новікова, Ю.С. Залознова, В.П. Антонюк та ін.; НАН 
України, Ін-т економіки промисловості. Київ, 2024. 108 с. URL: 
https://iie.org.ua/monografiyi/ocinka-problem-imozhlivostej-zabezpechennja-
promislovosti-robochoju-siloju-v-umovah-voiennogo-stanu-ta-povoiennoi-
rozbudoviukraini/ 
48. Оцінки якості освіти очима роботодавців: результати опитування 
ННЦ ПС «Соціоплюс» / НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського». 2023. 18 с. URL : 
http://socioplus.kpi.ua/wpcontent/uploads/2024/01/robotodavczi_opytuvannya_2023
_roku_zdobuvachiv_vypusk_2021_2022_pdf.pdf 
49. Вища освіта в Україні: зміни через війну : аналітичний звіт / Є. 
Ніколаєв, Г. Рій, І. Шемелинець. Київ : Київський університет імені Бориса 
Грінченка, 2023. 94 с. URL : 
https://osvitanalityka.kubg.edu.ua/wpcontent/uploads/2023/03/HigherEd-in-Times-
of-War.pdf. 
50. Вища освіта України в умовах воєнного стану та післявоєнного 
відновлення: виклики і відповіді: науково-аналітична доповідь / В.Г. Кремень, 
В.І. Луговий, П.Ю. Саух та ін.; за заг. ред. В.Г. Кременя. Київ : Педагогічна 
 
119 
думка, 2023. 172 с. DOI: https://doi.org/10.37472/NAES-IHED-2023. 
51. Оршанський Л., Нищак І., Матвісів Я., Юрків М. Вища освіта 
України в умовах воєнного стану: виклики та шляхи подолання. Молодь і 
ринок. 2024. № 1 (221). С.29–35.  
52.  Вища освіта в Україні: зміни через війну: аналітичний звіт / Є. 
Ніколаєв, Г. Рій, І. Шемелинець. Київ : Київський університет імені Бориса 
Грінченка, 2023. 94 с.  
53.  Освіта в умовах воєнного стану: виклики, розвиток повоєнні 
перспективи: інформаційно-аналітичний збірник. Київ, Міністерство освіти і 
науки України, Державна наукова установа «Інститут освітньої аналітики», 
2023. 64 с.  
54.  Освіта України в умовах воєнного стану: інформаційно-
аналітичний збірник. Київ, Міністерство освіти і науки України, Державна 
наукова установа «Інститут освітньої аналітики», 2022. 358 с. 
55. Дерега В.В. «Пріоритети розвитку освіти в Україні та вимоги 
Болонського процесу». URL : https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/posibnuku/315/13.pdf. 
56. Ковтунець В., Лондар С., Мельник С., Кастель-Бранко Е. Вимоги 
ринку праці України до освіченості працівників. Освітня аналітика України. 
2021. № 4 (15). С. 5–20. DOI: https://doi.org/10.32987/2617-8532-2021-4- 5-20 
57. Гевко І.В., Борисов В.В. Взаємодія стейкхолдерів із закладами 
вищої освіти в умовах оптимізації освітнього процесу. Вісник Черкаського 
національного університету імені Богдана Хмельницького. Серія «Педагогічні 
науки». 2020. Вип. 3. С. 57–63. URL: https://ped-
ejournal.cdu.edu.ua/article/view/3922/4185. 
58. Освіта і наука України в умовах воєнного стану: виклики, розвиток, 
повоєнні перспективи. Інформаційно-аналітичний збірник / Інститут освітньої 
аналітики, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2023. URL: 
https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/serpneva-
konferencia/2023/22.08.2023/ Inform-analytic.zbirn-
Osvita.v.umovah.voyennogo.stanu-vykl.rozv.povoyen.perspekt.22.08.2023.pdf. 
 
120 
59. Хворостяний В.С. Дослідження сучасного стану ринку праці та змін 
в структурі зайнятості працівників ІТ-галузі економіки України. Проблеми 
сучасних трансформацій. Серія «Економіка та управління». 2024. № 13. DOI: 
https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-03-07. 
60. Конкурентні моделі управління якістю вищої освіти у XXI столітті: 
монографія / Д. Г. Лук’яненко, Л. Л. Антонюк, Н. В. Василькова, Д. О. 
Ільницький та ін.; за ред. д.е.н., проф. Д. Г. Лук’яненка та д.е.н., проф. Л. Л. 
Антонюк. К. : КНЕУ, 2019. 380 c. 
61. Нефьодова К. А. Корпоративне волонтерство як складова соціальної 
відповідальності бізнесу. Соціально-трудові відносини: теорія і практика: зб. 
наук. пр. / М-во освіти і науки України ; ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима 
Гетьмана»; Ін-т соц.-труд. відносин; редкол.: А. М. Колот (голова) [та ін.]. Київ 
: КНЕУ, 2016. Вип. 1. С. 291–299., c. 294. 
62. Васиньова Н. Стейкхолдерський підхід як умова стратегічного 
розвитку університету. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2022. Т. 1, вип. 
57. C. 250–254. URL: http://www.aphn- 117 
journal.in.ua/archive/57_2022/part_1/36.pdf 
63. Сментина Н.В., Хусаінов Р.В. Соціальна відповідальність вищих 
навчальних закладів: концептуальний аналіз. Науковий вісник Херсонського 
державного університету. 2014. № 9. Част.2. С. 20–25. 
64. Агавердієва Х.Ф. Соціальна відповідальність недержавних 
пенсійних фондів в умовах реформування пенсійної системи: автореф. дис. ... 
канд. екон. наук: спец. 08.00.07. Х.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2015. 20 с. , с. 15. 
65. Павловська, А., Білик, О., & Пригодюк, О. (2025). Управлінська 
діяльність у цифрову епоху: інтеграція соціального та фіскального 
менеджменту. Економіка та суспільство, (72). https://doi.org/10.32782/2524-
0072/2025-72-124. 
66. Бочарова Н. А., Щепиліна А. К. Інтегральна оцінка рівня 
корпоративної соціальної відповідальності підприємства. Економіка 
транспортного комплексу. 2018. Вип. 31. С. 45–62. , с.47. 
 
121 
67. Закон України «Про освіту». Документ 2145-VIII. Редакція від 
06.10.2024. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. 
68. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до 
Концепції розвитку громадянської освіти в Україні». URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2022-%D1%80#Text. 
69. Carroll А. The pyramid of corporate social responsibility: toward the 
moral management of organizational stakeholders. Business horizons. 1991. July - 
August. 34 (4). P. 39–48. 
70. Attaining Sustainable Growth Through Corporate Social Responsibility. 
2018. IBM Institute for Business Value. 
71. Грицина Л.А. Еволюція та формування концепції корпоративної 
соціальної відповідальності підприємств. Хмельницький нац. ун-т. URL: 
http://www.rusnauka.com/5_NTSB_2007/Economics/20157.doc.htm. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
122 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
123 
Додаток А 
Структура Черкаського державного технологічного університету 
 
 
124
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
