ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЬНИХ ГРОМАД (НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М.НОВОМИРГОРОД)

Сергата, Мирослава Миколаївна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9434
Назва:	ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЬНИХ ГРОМАД (НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М.НОВОМИРГОРОД)
Автори:	Фінагіна, Олеся Валентинівна Сергата, Мирослава Миколаївна
Ключові слова:	Імідж, реклама, стратегічне планування, іміджево-рекламін заходи, соціально-економічний розвиток
Дата публікації:	2023
Короткий огляд (реферат):	Предметом дослідження є позитивний імідж регіону в системі стратегічного планування розвитку ТГ Об’єктом дослідження є стратегічне планування розвитку територіальних громад. Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтуванні теоретичних та методичних засад, розробки формування іміджево-рекламних заходів як інструменту удосконадення стратегічного планування територіальними Завдання кваліфікаційної роботи магістра: обґрунтувати теоретичні положення іміджу територій в системі управління соціальним та економічним регіональним розвитком; встановити взаємозв’язок сприятливого іміджу та економічного розвитку; дослідити та систематизувати світовий досвід розвитку іміджу територій; визначити особливості та характерні риси іміджу регіонів України; охарактеризувати недосконалості стратегічних планів розвитку регіону у порівнянні з іншими регіонами України; розробити положення щодо формування стратегії економічного та соціального розвитку регіону з орієнтацією на урахування іміджевої складової. За результатами дослідження сформульовані пропозиції та обґрунтовані наукові положення, практичні рекомендації є підґрунтям для впровадження іміджево-рекламних зоходів удосконалення стратегічного планування розвитку територіальних громад.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9434
Розташовується у зібраннях:	073 Менеджмент (Менеджмент)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
ДИПЛОМ Сергата 2023.pdf Restricted Access		2.32 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
Олеся ФІНАГІНА_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2023 р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ СТРАТЕГІЧНОГО 
ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЬНИХ ГРОМАД 
 (НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, 
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М.НОВОМИРГОРОД) 
 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Менеджмент» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма навчання: денна 
Група: ММ-22 
  
 
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2023 р.              __________           Мирослава СЕРГАТА 
                                                                    (підпис)                                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
Керівник роботи: 
                              
 «____»___________ 2023 р.        _______________         Олеся ФІНАГІНА 
                                                                    (підпис)                                (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
Черкаси 2023 
 
1 
 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма   Менеджмент                        
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри  
____________  
«_____» __________20___ р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
_______________Сергатої Мирослави Миколаївни___________________ 
(прізвище, ім’я,  по батькові) 
1. Тема роботи ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
(НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, 
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М.НОВОМИРГОРОД)_____________________ 
керівник роботи д.е.н., проф.. Фінагіна Олеся Валентинівна_____________, 
                      (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «_25_»__09___2023 року №284/04 
2. Строк подання студентом роботи на кафедру___________________________ 
3. Вихідні дані до роботи статистина звітність Новомиргородської міської ради 
за період 2018-2021 рр.  
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити): РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ 
 РОЗДІЛ 3. ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД  
5. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 Фінагіна О.В.   
2 Фінагіна О.В.   
3 Фінагіна О.В.   
6. Дата видачі завдання______________________________________________ 
2 
 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Строк 
№ Назва етапів 
виконання Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра 
етапів роботи 
1 Вибір напряму дослідження. 01.09.2023 виконано 
Складання попереднього плану 
роботи. 
2 Опрацювання літературних 10.09.2023 виконано 
джерел. Підготовка та групування 
матеріалів. 
3 Затвердження плану. Підготовка 15.09.2023 виконано 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного 30.09.2023 виконано 
розділу. Аналізданих, необхідних 
для написання аналітичного 
розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 04.10.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного 13.10.2023 виконано 
розділу. 
7 Підготовка  та написання 20.10.2023 виконано 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 30.10.2023 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового 04.11.2023 виконано 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі. 20.11.2023 виконано 
11 Оформлення  роботи магістра. 25.11.2023 виконано 
12 Подання завершеної роботи на 27.11.2023 виконано 
кафедру 
 
Студент    __________________    Мирослава СЕРГАТА__ 
             (підпис)                          (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи     __________________    Олеся ФІНАГІНА____ 
            (підпис)                            (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Секретар ЕК    __________________    Олена ПРИГОДЮК___ 
(підпис)                            (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
3 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 108 сторінок, 6 таблиць, 14 
рисунків, список літератури з 73 найменувань 
 
ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ 
ГРОМАД (НА МАТЕРІАЛАХ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ 
РАДИ, КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ., М.НОВОМИРГОРОД) 
Предметом дослідження є позитивний імідж регіону в системі 
стратегічного планування розвитку ТГ 
Об’єктом дослідження є стратегічне планування розвитку територіальних 
громад. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтуванні теоретичних та 
методичних засад, розробки формування іміджево-рекламних заходів як 
інструменту удосконадення стратегічного планування територіальними 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
обґрунтувати теоретичні положення іміджу територій в системі 
управління соціальним та економічним регіональним розвитком; 
встановити взаємозв’язок сприятливого іміджу та  економічного 
розвитку; 
дослідити та систематизувати світовий досвід розвитку іміджу територій; 
визначити особливості та характерні риси іміджу регіонів України; 
охарактеризувати недосконалості стратегічних планів розвитку регіону у 
порівнянні з іншими регіонами України; 
розробити положення щодо формування стратегії економічного та 
соціального  розвитку регіону з орієнтацією на урахування іміджевої складової. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції та обґрунтовані 
наукові положення, практичні рекомендації є підґрунтям для впровадження 
іміджево-рекламних зоходів удосконалення стратегічного планування розвитку 
територіальних громад. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2023 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________  
4 
 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО 8 
ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД………………………….. 
1.1   Суть та проблеми стратегічного планування розвитку регіону..…… 8 
1.2  Теорія іміджу та реклами в системі регіонального розвитку  15 
1.3 Позитивний   імідж в стратегічних засадах  розвитку території: 27  
світовий досвід та потенційні можливості 
Висновки за розділом 1  38 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ 40 
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ…………… 
2.1   Загальна характеристика Новомиргородської міської територіальної 40 
громади 
2.2 Кіровоградська область: соціально-економічний розвиток та історико- 47 
культурна спадщина 
Висновки за розділом 2 60 
РОЗДІЛ 3. ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ 62 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ 
ГРОМАД 
3.1 Управління розвитком ТГ з включенням елементів бренду та іміджево- 62 
рекламних заходів 
3.2  Іміджево-рекламні заходи в стратегії Новомиргородської міської 87 
територіальної громади 
Висновки за розділом 3 103 
ВИСНОВОК……………………………………………………………………. 105 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 107 
  
 
 
5 
 
 
ВСТУП 
За умов нестабільності розвиток економіки України виникають багато 
нових потреб в положеннях теорії та методичного забезпечення регіонального 
менеджменту з урахуванням сучасних знань інформаційного прогресу. Поряд із 
суспільною та всебічною інформатизацію всіх сфер діяльності набуває свого 
активного розвитку доволі нове для економіки поняття – «імідж регіону», 
проблеми формування якого цікавлять все більше коло науковців. Особливої 
уваги потребують питання розробки новітніх методів та сучасних методик 
формування іміджу, первинних категорійних понять, які відіграють важливу 
роль у його становленні та розвитку, ділової репутації бізнес-середовища та 
окремих підприємств, органів влади та саме регіонів як суб’єктів господарської 
діяльності. 
 Ефективним інструментом забезпечення позитивних змін, стрімкого 
входження в європейський економічний, соціокультурний та інформаційний 
просторів в межах даного дослідження рекомендовано активізувати та всебічно 
залучати рекламу та формувати позитивний імідж регіону. Роль позитивного 
регіонального іміджу має значний вплив на  процеси: нарощення інвестування; 
розширене відтворення  бізнесу; накопичення та впровадження інновацій; 
формування  кластерів та нових бізнесів.  
Стратегічне планування є фундаментом ефективного регіонального 
управління. Завдяки вдало прорахованим та науково обгрунтованим 
стратегічним планам стає можливим вдосконалення управління країною та її 
регіонами, виведення їх з кризового та депресивного стану, відновлення та 
покращення соціально-економічного розвитку, налагодження відносин та 
вигідного співробітництва в світовій економічній системі, сформувати 
позитивний імідж територійта та бізнес-осередків.  
Метою регіональної влади, населення, бізнес-спільноти  є формування 
позитивного іміджу та репутації, які матимуть здатність виділити їх поряд з 
іншими регіонами як самої країни, так і регіонами інших країн. Це елемент 
6 
 
 
конкуренції, що забезпечує стимулювання  в процесах реалізації різноманітних 
функцій регіонального управління. В першу чергу це функція інформаційного 
забезпечення, її якісне та кількісне наповнення.   
Мета дипломної роботи виражена в обґрунтуванні теоретичних та 
методичних засад, розробки формування іміджево-рекламних заходів як 
інструменту удосконадення стратегічного планування територіальними 
громадами. 
Досягненню визначеної мети сприятиме розв'язання наступних завдань: 
обґрунтувати теоретичні положення іміджу територій в системі 
управління соціальним та економічним регіональним розвитком; 
встановити взаємозв’язок сприятливого іміджу та  економічного 
розвитку; 
дослідити та систематизувати світовий досвід розвитку іміджу територій; 
визначити особливості та характерні риси іміджу регіонів України; 
охарактеризувати недосконалості стратегічних планів розвитку регіону у 
порівнянні з іншими регіонами України; 
розробити положення щодо формування стратегії економічного та 
соціального  розвитку регіону з орієнтацією на урахування іміджевої складової; 
запропонувати та обґрунтувати методичні підходи діагностики іміджу 
територій. 
Об'єктом дослідження є стратегічне планування розвитку територіальних 
громад. 
Предметом дослідження є позитивний імідж регіону в системі 
стратегічного планування розвитку ТГ. 
Апробація результатів роботи. Основні результати досліджень  
кваліфікаційної роботи магістра апробовані автором в статті «Прогнози та 
сценарування розвитку міст України:майбутнє економічної безпеки регіоів»    
колективної монографії «Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, 
методологія, практика», м.Харків, 2022р. 
7 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО 
ПЛАНУВАННЯ 
 
1.1 Суть та проблеми стратегічного планування розвитку регіонів  
 
Стратегічне планування визнано одним із найважливіших нематеріальних 
ресурсів місцевого та регіонального розвитку. Проте позитивний досвід 
стратегічного планування поки що є обмеженим та потребує своєчасного 
розширення у відповідності до змін станів економіки, соціального та 
бізнесового середовища. [1] 
На думку фахівця з питань стратегічного планування Ю. П. Шарова [2, с. 
170] для підвищення віддачі ресурсів стратегічного планування в утвореннях 
необхідно розробити концепцію рекомендацій щодо стратегічного планування 
в муніципальних утвореннях. Таким чином, стратегічне планування 
незважаючи на свій значний потенціал, має певні перешкоди запровадження в 
Україні, серед яких найважливішими є недостатнє розуміння важливості 
стратегічного планування з боку людей, які приймають відповідальні рішення, 
відсутність чітко визначених цілей, які стосуються майбутнього, процес 
визначення певного бачення майбутнього проходить без участі територіальної 
громади, недостатність досвіду та навичок в розробці та впровадженні 
стратегічного планування.  
Процеси сучасного прогресивного розвитку таких наук, як регіональна 
економіка та регіональний менеджмент активно поширюють загальну систему 
знань. Особливої уваги серед науковців приділено системному розвитку 
регіонального управління, формуванню його новітніх засадах, методів, підходів 
забезпечення позитивних змін та зрушень.  
Термін стратегія запозичений з грецької (від грец. stratos – військо; ago – 
веду) та застосовувался раніше суто у військовій справі - підготовка, 
планування та ведення війни. Пізніше поняття «стратегія» знайшло своє 
8 
 
 
застосування в управлінській справі економічними, соціальними, політичними, 
культурними та іншими процесами.  
Поняття «стратегія» постійно застосовують у сфері економічної теорії, 
регіональної економіки, економічної політики і бізнесу. Проте якоїсь однієї 
усталеної дефініції цього поняття немає. Найчастіше використовується таке 
визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення 
довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації». 
Стратегія розвитку має декілька рівнів залежно від об’єкта, для якого вона 
призначена: стратегія країни в цілому, регіону, адміністративного району, 
фірми, підприємства. Починаючи з другого рівня (регіону), далі по ланцюгу 
(адміністративного району - фірми - підприємства), необхідне поступове 
формування іміджу, яке у підсумку буде мати вираження в 
загальнонаціональному іміджі країни [26].  
Стратегія розвитку країни являє собою узгоджений план дій на майбутнє 
урядом, що розрахований на тривалий строк та спрямований на досягнення 
основної мети розвитку регіону. Це чітко прописані довгострокові, 
найпринциповіші, найважливіші установки, питання, наміри уряду стосовно 
раціонального використання наявних ресурсів, реалізації потенційних 
можливостей регіонів країни, налагодження виробництва, надходжень і витрат 
бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту, захисту 
навколишнього середовища тощо. 
Стратегія в ідеалі повинна розроблятися для уникнення небажаного 
розвитку економіки країни, але з практики відомо, що довгострокові плани 
робляються частіше тоді, коли економіка вже знаходиться в складному, а то й 
кризовому стані. Наприклад, коли економіка США була в стані кризи в 1929-
1932 рр., під керівництвом американського президента Ф. Рузвельта був 
розроблений план виходу країни з кризового стану. Або яскравим прикладом є 
розробка стратегій розвитку для європейських країн в післявоєнний період з 
метою відновити зруйноване господарство. 
9 
 
 
У 90-х рр. минулого століття постсоціалістичні країни, в тому числі 
Україна, опинилися перед необхідністю розробити стратегії перебудови 
економіки на ринкових принципах. Ці стратегії мали за мету вихід із скрутного 
становища. В умовах, коли економіка країни перебуває в нормальному стані, 
метою стратегії є або стабілізація економіки, або досягнення ще вищого рівня її 
розвитку та сприяють покращенню іміджу країни у світовому співтоваристві. 
Такі стратегії діють нині у США та інших розвинутих державах. У багатьох 
країнах, що розвиваються, головною метою економічної стратегії є перебудова 
галузевої структури економіки [26]. 
Розробка стратегій, визначення головної мети і підпорядкованих цілей 
здійснюється в декілька етапів: аналізується фактичний стан економіки, який 
відображає імідж країни; обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів 
розвитку;  визначається напрям стратегічних змін; формується основна мета, 
яку необхідно досягнути в процесі трансформаційних змін, та яка покращить 
загальний імідж країни;  визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання 
розвитку; визначається послідовність дій намічених планів розвитку [27]. 
Важливою початковою умовою для здійснення стратегічної політики є 
виявлення наявних ресурсів (фінансових, людських, виробничих, природніх 
тощо), за допомогою яких є можливою реалізація поставленої мети стратегії. 
Надалі формується механізм її реалізації, який включає заходи з регулювання 
економіки, створення інститутів та фондів, також розглядається необхідність 
залучення іноземних інвестицій. 
Стратегія розвитку - дуже важливий та визначний документ у розвитку 
країни та її регіонів, тому повинна бути науково обгрунтованою, ретельно 
прорахована і відповідати реальним можливостям країни. Участниками її 
розробки повинні бути представники науки, уряду та бізнесу, впливовості на 
позитивний імідж території. У розвинутих країнах світу пропозиції готових 
проектів стратегій розробляються на базі науково-дослідних закладів, 
компетентних у даному питанні. Серед представлених проектів обирається 
10 
 
 
один, що на даний проміжок часу відповідає потребам розвитку країни 
найбільше. 
Вже після затвердження стратегії розвитку для країни допускається 
розробка стратегій для її регіонів. Принципи регіональних стратегій не 
відрізняються від загальнонаціональної, але більше в них більше приділяється 
уваги питанням формування сприятливого іміджу, динаміці показників та 
пріоритетам розвитку меншої території з урахування її соціально-економічних, 
культурних,природніх, екологічних, політичних та інших особливостей. 
Отже, стратегія розвитку розробляється й здійснюється, виходячи з 
інтересів і можливостей країни або регіону, але з обов’язковим урахуванням 
впливу міжнародних факторів. Оскільки економіки різних країн  є елементами 
системи світового господарства, вони залежать одна від одної і взаємно 
впливають одна на одну; кожній системі притаманна взаємодія і 
взаємозалежність її елементів. Тому стратегія розвитку кожної країни та її 
регіонів так чи інакше впливає на динаміку розвитку міжнародної економіки, і 
це не байдуже для інших суб’єктів світового господарства [26].  
Імідж країни та її регіонів, що запланований у стратегії розвитку, 
піддається оцінці міжнародних партнерів, організацій, інвесторів та країн-
партнерів. Це основні принципи дії процесів інтернаціоналізації та глобалізації 
економік. Таки чином відбувається своєрідна синхронізація національних 
стратегій, тобто обмін та споріднення між ними. 
Міжнародні організації в свою чергу розробляють багато різних стратегій 
з питань економічного, соціального, екологічного розвитку. І національні та 
регіональні стратегії не повинні йти у розрізі з  цілями та завданнями таких 
стратегій, тому що вони визначають головне - напрями розвитку глобальної 
економіки. Першою стратегією, що була розроблена на міжнародному рівні у 
1992 р. на Всесвітній конференції з проблем розвитку й довкілля, була модель 
розвитку країн на засадах гармонізації економічних, соціальних та екологічних 
складових.  
11 
 
 
Стратегії розвитку глобальної економіки розробляються однією з 
найвідоміших і впливових міжнародних організацій - Організацією Об'єднаних 
Націй (ООН). Одна з таких розробок відома як «Декади економічного 
розвитку», що розробляються один раз на десять років. Перша «Декада» була 
розроблена у 1960 р. У період з 1991 р. по 2000 р. головною метою такої 
стратегії, наприклад, був прогрес економічного розвитку в країнах світу. Серед 
міжнародних організацій, що залучені у процеси розробки стратегій, значаться 
Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітній банк, Світова організація 
торгівлі (СОТ). 
Стратегія розвитку є ефективним інструментом управління країною, 
регіоном або містом. Слід визначити та виокремити найсуттєвіші риси поняття 
«розвиток» в контексті стратегічних завдань: ефект балансу в економіці за 
всіма напрямами; саморегулювання; поступальна динаміка зростання 
показників економіки; підвищенням життєвого рівня населення та поліпшенням 
інших соціальних показників; встановлення контролю над рівнем забруднення 
територій та впливу його на навколишнє середовище, здоров’я людини; 
покращення стану екології; гармонізація економічного, соціального та 
екологічного розвитку. 
Вивчаючи регіон, ТГ  як різновиди цілеспрямованих систем, слід 
підкреслити, що найважливішою  характеристикою є організаційна побудова, 
що включає структури управління, інформаційний комплекс і механізми, що 
забезпечують реалізацію цілей розвитку. Управління регіоном, як і будь-якої 
іншої категорії, починається з планування: розробки довгострокових планів – 
стратегій розвитку та короткострокових – оперативні цілі.  
В Україні поки що відсутній широкомасштабний позитивний результат 
від стратегічного планування розвитку територіальних громад. Це відбувається 
з кількох об’єктивних і суб’єктивних причин. Серед яких слід відмітити: брак 
досвіду, відсутність розуміння значення цього процесу через впливових людей, 
закритість влади при розробці стратегічного плану, недооцінки інформаційних 
12 
 
 
факторів та цільових технологій в удосконалені управлінського процесу. 
Процес розробки стратегічних планів містами в розвинутих країнах має багату 
історію. Базується процес на основі механізму стратегічного управління. 
Закордоном процес розробки стратегічних планів пройшов кілька еволюційних 
етапів, тому існує напрацьований узгоджений механізм розробки, реалізації та 
оцінки стратегічних планів. 
Ефективність регіонального управління має пряму залежність від 
загальнодержавної управлінської діяльності, в якій використовується 
оптимальний комплекс технологій, інструментів та методів менеджменту. За 
трансформаційних умов ринкової економіки України головною метою 
управління на державному рівні є розробка та впровадження ефективної 
політики, що спроможна забезпечити сталий розвиток регіонів країни, 
зростання та стабілізацію виробництва, швидку переорієнтацію галузевої 
спеціалізації в кризових економічних умовах, підвищення рівня життя 
населення, конкурентоспроможне позиціонування у світовому економічному 
просторі тощо. 
На думку науковців [4,6,8], до головних завдань держави в межах 
управлінської діяльності відносять наступні:  розробка і проведення 
регіональної політики, стратегії розвитку регіону;  державне управління 
власністю регіону і здійснення державного контролю;  проведення ефективної 
інвестиційної та ін ституційної політики з елементами цільового 
інформаційного та іміджевого забезпечення;  створення ринкової 
інфраструктури; стимулювання і регулювання розвитку ринків; сприяння 
розвитку НТП за допомогою розробки і реалізації комплексних цільових 
програм;  створення економічних, організаційно-правових та інших умов для 
ефективного і комплексного розвитку економіки регіону і наповнення бюджету 
фінансовими ресурсами для вирішення соціальних програм. 
Наразі всі перелічені завдання побічним чином впливають на імідж 
країни та її регіонів. За умов стрімкого розвитку інформаційного простору 
13 
 
 
уряди країн все більше приділяють увагу формуванню сприятливого іміджу 
підлеглих їм територій. Конструювання іміджу повинно бути включено в 
інформаційну політику країни та як окремий розділ до стратегій сталого 
розвитку регіонів. Тому, щоб розглядати імідж регіону як інструмент 
регіонального менеджменту більш глибшого та ширшого дослідження 
потребують процеси розробки саме стратегічних планів. [12] 
Одним із найважливіших аспектів ефективного управління будь-якою 
системою є стратегічне планування її розвитку, постановка чітких стратегічних 
та оперативних цілей, спрямованих на покращення рівня життя. Загальна 
стратегія  розвитку повинна бути орієнтованою на економічний, соціальний, 
екологічний та культурний розвиток регіону. Характерними ознаками стратегії 
повинні бути комплексність, системність, соціально та інформаційно 
орієнтованість. Будуючи стратегію сталого розвитку кожного з регіонів на 
засадах аналізу соціально-економічних показників минулих років, її 
розробники в перспективі бачать певну картину, образ. Цей образ і є іміджем. 
Стратегія сталого розвитку регіону не буде комплексною та повною без 
включення до неї розділу про формування  іміджу. Така стратегія має бути 
складовим елементом моделі регіонального менеджменту, інформаційної 
політики регіону, розширювати та залучати маркетингово-рекламні заходи, 
базуватися на стандартах інформаційного суспільства та здійснюватися в межах 
загальнодержавної ринкової моделі. 
Створення сприятливого іміджу регіону націлене на підвищення його 
конкурентоспроможності в межах світового та національного ринків. На 
даному етапі розвитку країни не існує конкретних науково обґрунтованих 
рекомендацій щодо ефективних механізмів підвищення 
конкурентоспроможності регіону. Такий стан спонукає до більш поширеного 
дослідження регіонального управління та розробки в його межах рекомендацій 
щодо формування сприятливого іміджу, який матиме прямопропорційний 
вплив на раціональне використання та перерозподіл регіональних ресурсів, 
14 
 
 
ефективне використання потенціалу регіону та врешті підвищення рівня його 
конкурентоспроможності. 
З теоріями економічного розвитку пов’язує сутність регіональної 
конкурентоспроможності колектив Інституту економіки та прогнозування НАН 
України: оскільки об’єктом управління розвитком регіону є господарський 
комплекс із зайнятою ним територією, а рівень конкурентної переваги потрібно 
оцінювати щодо відповідної бази, то доцільно говорити, що саме рівень 
розвиненості будь-якого регіону порівняно з іншими відображає його 
конкурентоспроможність. Науковці Інституту економіки та прогнозування НАН 
України підкреслюють, що конкурентоспроможні регіони мають більше шансів 
для самопідтримуючого розвитку (тобто конкурентоспроможність і економічний 
розвиток є взаємопов’язаними категоріями) [24].   
 
1.2. Теорія іміджу та реклами в системі регіонального розвитку 
 
В Україні вже настав час, коли регіонам доводиться конкурувати  за:  
інвестиції, інформаційні, транспортні та туристичні потоки, екологічні, 
економічні, соціальні та культурні проекти, креативні ексклюзивні ідеї і, 
звичайно, фахівців, здатних всім цим керувати. Причому надалі міжрегіональна 
конкуренція все жорсткіше, і при цьому, у виграшному становищі опиняться ті 
з регіонів, які не тільки володіють затребуваними  ресурсами, а й зуміють з 
вигодою для свого розвитку скористатися ними. В умовах жорсткої 
міжрегіональної конкуренції зростає роль позиціонування, що дозволяє регіону 
залучати і нарощувати ресурси для свого розвитку. Позиціонування в 
ринковому розумінні - це відтворення привабливого іміджу продукту, товару 
або послуги, що підвищує його конкурентоспроможність. Будь-який регіон, 
слід розглядати, як специфічний товар, споживачами корисних властивостей 
якого виступають жителі, інвестори, підприємці, туристи [20]. 
15 
 
 
Розвиток національної економіки залежить від економічної активності 
регіонів країни та впровадження системи ефективного регіонального 
управління, що сприяє формуванню загального позитивного іміджу країни на 
міжнародній арені. Поряд із активним рухом до стандартів інформаційного 
суспільства та всебічною інформатизацію всіх сфер діяльності набуває свого 
активного розвитку  новий, інформаційно ємний  інструмент регулювання 
економіки  – «імідж регіону». Але, не зважаючи на це, проблема його 
формування вже цікавить все більше коло науковців, менеджерів-пратиків. 
Роль позитивного іміджу має значний вплив на соціальний та 
економічний регіональний розвиток і ефективне управління цими процесами. 
Це є актуальним та важливим питанням регіонального менеджменту України, 
що формується сьогодні. 
У сучасній науковій літературі, присвяченій проблемам територіального 
іміджмейкінгу, підходи до управління феноменом «імідж регіону» розглянуті 
не в повній мірі. Більшість вчених в області регіонального іміджмейкінгу, таких 
як, наприклад, Е. Галумов, А. Кірюнін, приділяють значну частку своєї уваги 
проблемі формування іміджу регіону в цілому, а саме: які фактори лежать в 
основі створення іміджу регіону, з яких елементів він формується, ці питання є 
суто теоретичними. 
Недостатньо вивченим залишається питання щодо розробки інструментів 
включення іміджевих технологій в стратегічні та тактичні плани розвитку 
територій, методів та методик діагностування регіонального іміджу, визначення 
особливостей  його розвитку, окреслення перспектив розробки та впровадження 
в різноманітних ситуаціях.  
Вперше поняття іміджу було застосовано в таких науках, як естетика та 
мистецтвознавство. Потім воно знайшло своє застосування у маркетингу, тому 
що імідж товару відігравав головну роль у його просуванні. Особливе місце 
сьогодні імідж посідає в інформаційному забезпечені менеджменту. Далі це 
поняття поширилось на інші сфери життя: політику, шоу-бізнес та соціальне 
16 
 
 
підприємництво; інформаційну діяльність; економіку та розуміння її 
ефективності та результативності; корпоративний, регіональний, галузевий  
менеджмент.  
Сьогодні  імідж застосовується у формуванні та реалізації системи 
позитивно спрямованих та прогресивних заходів  розвитку країн та їх регіонів. 
Це спрямування стратегій, новітніх моделей розвитку, визначення складових 
пріоритетів руху та  інші напрями.  
Існує багато трактувань поняття «імідж»,  серед яких  виділено наступні. 
Імідж (від лат. imado - образ, вид) – цецілеспрямовано сформований образ якої-
небудь особи, явища, предмета, призначений здійснити емоційно-
психологічний вплив на кого-небудь, з метою популяризації, реклами, 
отримання стійкого визнання, авторитета [1]. Відповідно до тлумачного 
словника Вебстера, імідж– це штучна імітація або зображення зовнішньої 
форми якого-небудь об'єкта та, особливо, особи. Він є уявним представленням 
про людину, товар або інститут, що цілеспрямовано формується в масовій 
свідомості за допомогою реклами або пропаганди [2].  
Сучасний енциклопедичний словник визначає поняття «імідж» як 
цілеспрямовано сформований образ(особи, явища, предмета), покликаний 
надати емоційно-психологічний вплив з метою популяризації, реклами тощо 
[3]. 
В сучасному інформатизованому та високо діджиталізованому 
середовищі просування іміджу людини, підприємства, території потсає 
неможливим без маркетингу та реклами. Значення реклами в імджевих заходах 
високе, відповідальне, орієнтоване на кінцевих споживачів та швидкий 
результат.  
Поняття «реклама» в сучасній екосучасному світі -  це справжній 
автопортрет суспільства, відображення суспільних настроїв, симпатій та фобій, 
на які вона реагує швидше, чим більшість інших соціальних інститутів. 
Спостерігаючи за рекламою, за видозмінами притаманних їй методів та 
17 
 
 
прийомів впливу на аудиторію, можна відтворити економічний, соціальний і 
психологічний портрет «середньостатистичного» громадянина, справжнього 
представника більшості, не звертаючись до соціологічних, демографічних та 
інших даних, отриманих науковими шляхами [1, с. 2]. На нашу думку, 
основним фактором, який ускладнює гармонічний розвиток рекламної 
діяльності в Україні, є відсутність концептуального підходу до розуміння суті 
реклами і рекламної діяльності. В свою чергу, це відбувається на «розмитості» 
базових визначень і їх неузгодженості із термінологією загального 
інформаційного законодавства. Саме ці фактори ускладнюють застосування 
норм законодавства на практиці. 
За своєю економічною суттю реклама служить механізмом інформування, 
переконання та стимулювання до дії. Ефективна рекламна діяльність у сфері 
інвестиційної політики має ключове значення для процесу вибору можливих 
варіантів інвестування, формування методологічних і маркетингових стратегій 
оцінювання ефективності інвестиційних програм та проектів, необхідних для 
регулювання інвестиційної діяльності. Реклама  відіграє важливу роль у 
формуванні інвестиційного клімату України, так як наша держава зацікавлена у 
припливі прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішнього боргу 
та забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світовий 
економічний простір. Але іноземні інвестори неохоче вкладають кошти в 
економіку нашої держави, що пояснюється нестабільністю економічної та 
політичної ситуації, веденням військових дій на території починаючи з 2014 
року, високими ризиками ведення бізнесу. 
 Використання реклами як механізму залучення інвестицій сприяє 
економічному зростанню бізнесів та держави в цілому. Вкладання інвестицій у 
певну галузь сприяє виробленню конкурентних переваг та формуванню 
конкурентоспроможної національної економіки.  
Використовуючи рекламу як механізм залучення інвестицій, необхідно 
продемонструвати інвестору всі сильні сторони проекту і матеріальні вигоди 
18 
 
 
від вкладання коштів, такі, як частка власності після реалізації проекту, 
відсотки від майбутнього прибутку, квоти місць при будівництві об’єктів. 
Інвестування бізнесу сприяє розвитку ринкових можливостей, розкриває нові 
шляхи збільшення прибутку. [21] 
Тактичні цілі рекламної діяльності об’єднують проблеми отримання 
короткотермінового прибутку, завоювання на цільовому ринку певної ніші для 
конкретного типу продукту, орієнтація на швидкий доход. Оперативні цілі 
реклами передбачають відбір основних засобів поширення реклами для 
доведення звернення рекламодавців до цільових аудиторій. 
Визначення напрямів залучення інвестиційного капіталу, відбір об’єктів, що 
пропонуються для інвестування 
Аналіз ринкової ситуації, внутрішній аналіз підприємства, оцінювання умов 
зовнішнього середовища 
Визначення цілей реклами та формування її стратегії 
Управління рекламною діяльністю на оперативному, тактичному та 
стратегічному рівнях 
Оцінювання і контроль ефективності рекламної діяльності 
 
Рис. 1.1 Схема послідовності управлінських заходів 
залучення інвестицій у бізнес під дією реклами [39] 
 
Працюючи в області залучення інвестицій в Україну, реклама повинна 
звертати увагу інвесторів на сильні сторони обєктів інвестування. Маючи 
великий потенціал – природний та людський, Україні бракує інвесторів, які б 
вкладали кошти у матеріально-технічну базу підприємств у регіонах, бо 
асортимент і якість товарів/послуг у них ще не відповідає світовому рівню, що 
знижує їх конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Більшість 
19 
 
 
українських підприємств за браком коштів слабо використовують нові науково-
методичні розробки. 
Імідж регіонів досліджується в різних контекстах: розвиток реклами, 
маркетингу, масових комунікаційних процесів, соціології, соціальної психології 
та ін. Однак, в рамках регіональної економіки  та регіонального менеджменту 
цей об'єкт досліджений не повною мірою таке наукове спрямування – майбутні 
дослідження [8].  
Наука в даному напрямі має великий потенціал досліджень, 
рекомендацій, щодо покращення: 
Інноваційних та інвестиційних процесів; 
Якості та впливовості бізнес-середовища; 
Інформаційного забезпечення реформ та трансформаційних зрушень; 
Активізації засад інформаційного суспільства та інформаційної 
економіки; 
Забезпечення синергетичної  дії менеджменту в економіці та соціальному 
прогресі; 
Стимулювання відтворення інтелектуального потенціалу; 
Новітніх стимулах розвитку галузей – туризму, готельної справи, спорту 
та його фінансових результатів [22]. 
Імідж території, як і країновий бренд, конструюються державними 
органами влади, політологами, ЗМІ, видатними діячами різних сфер діяльності, 
науковцями, самим населенням та гостями регіону [4]. Імідж регіону не є 
новітнім поняттям сучасності, але саме зараз його дослідження набирає все 
більшої актуальності.  
Відмінністю між репутацією та іміджем регіону є підходи до їх 
формування та просування, але їх поєднує цільове спрямування:  
конкурентоспроможне позиціонування країни як політично, соціально-
економічно та культурно розвиненої у внутрішньому (національному) та 
зовнішньому середовищі (міжнародному співтоваристві); 
20 
 
 
стратегічне бачення майбутнього – нарощення економічного та 
соціального зростання. 
 Метою регіональної влади, населення, бізнес-спільноти  є формування 
позитивного іміджу та репутації, які матимуть здатність виділити їх поряд з 
іншими регіонами як самої країни, так і регіонами інших країн. Це елемент 
конкуренції, що забезпечує стимулювання  в процесах реалізації різноманітних 
функцій регіонального управління. В першу чергу це функція інформаційного 
забезпечення, її якісне та кількісне наповнення.  Також особливе стимулювання 
відбувається в системі  використання  реального економічного та соціального 
потенціалу. 
Тобто процеси активного  формування позитивного  іміджу за рахунок 
сучасних  управлінських технологій є елементом конкуренції регіонів між 
собою за ресурси. Це процес який ще лише набуває свого повного потенціалу в 
системі менеджменту. Але вже сьогодні науковці вивчають та позиціонують 
дослідження: іміджу економіки та соціальної сфери; іміджирують управлінські 
проекти розвитку територій; формують самостійні плани та прогнози розвитку 
іміджу територій. 
Саме імідж регіону забезпечує умови  успішність здійснення  реформ 
соціальної та економічної спрямованості, активність та безконфліктність 
входження  в глобалізаційні процеси.  Формується розуміння територіальної 
ідентичності та управлінської ефективності на рівні комунікацій та  соціальної 
консолідації. Регіональний імідж виконує значну кількість функцій, але 
центральною є функція узгодження економічних та соціальних  інтересів. 
Негативний або невдало сконструйований  імідж є передумовою майбутніх 
конфліктів, підставою  руйнування відносин довіри [23]. 
Особливої уваги слід приділити розумінню того що саме імідж 
формується неодночасно, що скасувати його можливо дуже швидко. Але сам 
процес формування  іміджу є дуже довгостроковим, конфліктним, насиченим 
інформаційними та соціокультурними ризиками. Це процес що відбувається 
21 
 
 
паралельно з активним соціальним та економічним розвитком регіону, формує 
активні засади конкурентоспроможності. 
Впливовість іміджу територій на процеси розвитку економіки та 
соціальної сфери визнають видатні фахівці науки та практики регіонального 
менеджменту [24,26,28]. Позитивний імідж формує низку процесів що є 
стимулюючими в системі факторів та передумов економічного розвитку.  
Сьогодні в умовах глобального становлення інформаційної епохи, 
інтернаціоналізації ринкового середовища фактично неможливо уявити 
процеси:  активного міжнародного інвестування;  зростання сфери послуг,  ІТ-
галузі;  фінансових та туристичних ринків без системного нарощення та 
просування позитивного іміджу.  
Імідж території тісно пов'язаний з репутацією регіону та представників 
його влади, бізнесу, провідного менеджменту. До важливих факторів у 
формуванні репутації регіону відносять репутацію його керівництва,  рівень 
соціальної відповідальності влади та бізнесу, якість професійної та 
управлінської культури. Функціонування інститутів влади може ставати або 
перевагою території, або недоліком в очах жителів і гостей,  туристів, 
виробників та інвесторів. Так, за оцінками експертів відмінності між країнами в 
інвестиційних рейтингах на 70% визначають два основні чинники - дохід на 
душу населення і рівень довіри до уряду. До соціальної відповідальності 
відносять забезпечення громадської безпеки, проведення високоякісної 
соціально орієнтованої політики, реалізації актуальних і ефективних соціальних 
програм, забезпечення екологічної безпеки. Інформація про репутацію території 
міститься в різних рейтингах, що представляють собою результати порівняння 
об'єктів аналізу за комплексом певних інтегральних характеристик (перш за все 
індексів, а також індикаторів). Набір цих характеристик і методики рейтингів 
визначаються експертними організаціями, які отримали визнання [12]. 
Запропонуємо бачення науовців визначення досліджуваних категорій з 
позиці економіки та стрімких процесів суспільного прогресу[19,25]: 
22 
 
 
образ – це ненав’язане цілеспрямовано асоціативне уявлення про регіон, 
його економічні, управлінські, географічні, соціокультурні, екологічні складові, 
що виникає при першому його згадуванні; 
бренд – це торгова марка регіону, що спрямована на цільове просування 
території як товару та така, що формує його ціну; 
репутація – характеристика регіону, що створилася відповідно до 
досягнень минулого або теперішнього часу з позиції. 
У сучасності активно позиціонують та поширюють управлінські 
технології іміджу великих міст, як інструменту стимулювання розвитку 
економіки та соціальної сфери за рахунок: покращення інвестиційного клімату; 
формування галузевої структури; попиту на  продукти та послуги з регіону; 
формування ринків та інше. 
Управлінське бачення іміджу національної економіки, регіонів, галузей, 
міст, підприємств (корпорацій) має своє відображення у  нових управлінських 
технологіях. 
Визначимо імідж регіону, як управлінську  категорію та  процеси 
формування стійкої уяви  у різних груп населення (бізнесу, влади, населення) 
щодо особливостей, внутрішніх якостей, характерних рис та перспектив 
розвитку території. Це цілком інформаційний продукт та результат 
управлінської діяльності, відповідний до потреб формування інформаційного 
суспільства та інформаційної економіки. Нарощення інформаційних 
компонентів в суспільному прогресі  підвищує значущість іміджу, надає йому 
нового розуміння в системі механізмів та інструментів ефективного 
використання потенціалу територій.[42-45] 
Слід визнати комплексний характер іміджу, його інформаційного 
наповнення, як результату відображення дії  соціальних, економічних, 
культурних та інших факторів. В даному досліджені зацікавленість іміджем 
постає з боку саме стимулюючих можливостей,  впливовості іміджу  саме на 
23 
 
 
економіку та соціальну сферу  за рахунок  цільової поведінки, комунікацій, 
формування самостійного інформаційного середовища.   
Точка зору щодо визначення поняття іміджу регіону з позиції 
регіонального менеджменту наступна. Імідж регіону – це цілеспрямовано 
сформований  інформаційно ємний образ, що відображає регіональний 
господарський комплекс в єдності  економічних, соціальних, культурних, 
комунікаційних процесів, які визнані у зовнішньому середовищі як найбільш 
розповсюджені характеристики, що повторюються у часі та підтверджені у 
фактах цільового та нецільового позиціонування населенням регіону. 
Парадигму відносин розвитку іміджу в регіональному менеджменті 
запропоновано на рис. 1.2.[38] 
 
 
Формують Реалізує Використовує та Результати впливають 
лю ди інформаційне регулює сфера на економічний та 
середовище управління соціальний розвиток 
 
Рис. 1.2. Поетапність розвитку іміджу в системі знань регіонального 
менеджменту [38] 
 
Імідж як цілеспрямований структурований образ у системі регіонального 
управління має оціночні та мотиваційні фактори впливу на соціальні та 
економічні відносини, активність  діяльності підприємств та організацій  
регіону, що є відображенням його функціонального навантаження. У 
регіональному менеджменті він виступає як самостійний мотиваційний фактор, 
який впливає на засади:  
стратегічного планування та прогнозування регіонального розвитку; 
процесів інвестування та розвитку бізнесу, інституціоналізацію бізнес-
інкубуання та комплексну підтримку підприємництва;  
 рефулювання та відтворення  внутрішнього продукту; 
формування механізмів управління регіоном. 
24 
 
 
 Будучи стійким в системі відтворення та у свідомості цільової аудиторії, 
імідж моделює  реакції на нові та непередбачувані  управлінські, соціальні та 
економічні   заходи, інновації, технічне та технологічне втручання та інше. 
Науковець Л. Хижняк до основних функцій іміджу регіону відносить 
наступні: 
ідентифікація (забезпечує аудиторії сприйняття інформації про позитивне 
в життєдіяльності регіону); 
ідеалізація (забезпечує режим найбільшого сприяння образу регіону); 
протиставлення (будується на основі іміджевих образів інших регіонів 
або минулого свого регіону); 
номінативна (відрізняє регіон за конкретних умов в середовищі інших 
регіонів, демонструє відмінні його риси; 
естетична (покликана гармонізувати враження, яке справляє регіон на 
громадськість); 
адресна (зв’язок між іміджем регіону та цільовою аудиторією, для якої 
він створювався) [25]. 
Систематизуємо та надамо  наступне бачення функцій  іміджу територій в 
системі регіонального менеджменту: 
аналітична – передбачає збирання, обробку, аналіз інформації та оцінку 
соціально-економічного становища в регіоні з метою покращення його іміджу; 
дозволяє на підставі проведеного аналізу виявити фактичний стан справ, 
позитивні та негативні фактори, обґрунтувати доцільність і ефективність 
використовуваних прийомів тавизначити тенденції розвитку. 
комунікативна – налагодження зв’язку між суб’єктами регіону, країни, 
що представляють елементи системи та позасистемні елементи в 
комунікаційному середовищі; 
культурна – сприяє покращенню поведінкових відносин до етнічних, 
культурних цінностей; 
25 
 
 
загальногосподарська – визначена у розвитку як окремих галузей 
регіонів, так і в поєднанні їх в нові формування та господарські комплекси 
(кластери); 
економічна – полягає в діагностиці економічних показників розвитку 
регіону та виявленні негативних факторів; 
фінансова – визначається у забезпеченні максимізації добробуту в регіоні, 
раціональному використанні ресурсів для створення ринкової вартості, здатної 
покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити 
прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику інвесторів; 
інвестиційно-інноваційна – інвестування господарської, культурної, 
підприємницької та інноваційної діяльності регіону, впровадження передових 
науково-технічних, інформаційно-комунікаційних та управлінських технологій; 
організаційна – ефективна організація соціально-економічних, 
культурних та політичних інтересів, їх консолідація та гармонізація; 
мотиваційна – стимулює процеси інтеграції у світове співтовариство, 
рівняння на світові стандарти; 
прогностична – дає змогу визначити можливі сценарії соціально-
економічного розвитку регіону при формуванні того чи іншого 
іміджу;спрямована на розробку та реалізацію конкретної програми, державних 
стандартів, оптимальної концепції управління регіоном [38]. 
Імідж регіону поділяють на два види: зовнішній та внутрішній. Зовнішній 
імідж регіону формується на основі розповсюдженої інформації, рейтингів, 
різних індексів, що характеризують економічну, соціальну, політичну та 
культурну складову розвитку регіону. Джерелами формування зовнішнього 
іміджу також можуть бути розповіді, чутки та враження людей. Внутрішній 
імідж регіону базується на власному досвіді населення, що проживає на його 
території.  
Практика показує, що зовнішній та внутрішній імідж регіону частіше не 
співпадають та можуть мати суттєві відмінності між собою. Проблемним 
26 
 
 
питанням в такому випадку стає визначення реального та об’єктивного іміджу. 
За думкою деяких науковців, внутрішній імідж регіону є більш об’єктивним, 
ніж зовнішній імідж. Вони вважають, що знання населення про реальну 
ситуацію в регіоні є важливим фактором такої думки.  Інші вважають, що 
внутрішній імідж, який базується лише на баченні населення, що проживає у 
регіоні, не є об’єктивним. Причиною такого суттєвого розриву може бути 
викривлення та неправдивість інформації, що розповсюджується через різні 
джерела інформації, асиметрія інформації. 
 
1.3 Позитивний   імідж в стратегічних засадах  розвитку території: 
світовий досвід та потенційні можливості  
 
Кожна країна має ідею перспективного розвитку національної економіки. 
Яка в послідовному втіленні формує імідж країни. Для  досягнення  мети 
необхідно сформувати стратегію розвитку. Заходи та управлінські підходи до 
формування національних стратегій передбачають залучення фахівців-
економісті, менеджерів,  політиків, громадських діячів, незалежних експертів; 
для цього часто створюються відповідні науково-дослідні заклади. В процесі 
розробки стратегій враховуються значну кількість науковообгрунтованих 
факторів та передумов розвитку територій. Уможливлюються досягнення 
стратегічних цілей та вплисти  його іміджеві характеристики: соціальні, 
економічні, політичні, управлінські, культурні.  Враховуються оціночні 
показники та критерії природно-ресурсного потенціалу країни, виробничої  
бази, галузевої структури, інфраструктури, розвиток бізнес-середовища, 
трудові ресурси, науково-технічний рівень виробництва. 
За умов глобалізації відбувається дедалі зростаюча інтеграція 
національних економік в єдине ціле, в систему світової економіки. Тому 
розробка іміджу території як на національному, так і на регіональному рівнях є 
першочерговим завданням для влади країни та її регіонів. 
27 
 
 
Сучасна світова економіка розвивається за умов зростаючого 
поглиблення міжнародного поділу праці, зміцнення й поширення інтеграційних 
процесів як на галузевому, так і на регіональному рівнях, інтернаціоналізації 
національних економік, прискорення процесу глобалізації, інформаційного 
прогресу. Забезпечує активність цих процесів сприятливий імідж країн та  
регіонів. [64] 
Розвиток світового господарства характеризується двома аспектами: з 
одного боку, глобалізація сприяє сплетенню національних економік у суцільну 
світову систему, стандартизує структурні елементи економік відповідно до 
вимог транснаціоналізації, забезпечує динамізм міжнародних економічних 
відносин; з іншого боку, поглиблюється розрив у рівнях розвитку між 
найрозвиненішими й найбіднішими країнами, посилюється відмінність 
соціально-економічного розвитку всередині основних груп країн. 
Затяжна відсутність в Україні власної моделі ринкової економіки та 
зокрема моделі економічного, соціального, інформаційного та екологічного 
розвитку негативно впливає на імідж країни та посилює розрив між нею та 
найрозвиненішими країнами світу. Визначення власної моделі розвитку – 
важлива й необхідна справа уряду й політичних сил країни. При її вирішенні 
необхідно враховувати сучасний стан економіки країни, її ресурсний потенціал 
(трудові й природні ресурси, науково-технічну базу, інформаційний потенціал), 
особливості соціально-політичних відносин, ступінь участі країни в 
міжнародному поділі праці, її геополітичне положення – тобто можливості 
країни. Всі ці фактори є визначальними й у формуванні країнового та 
регіонального іміджу. Виходячи з цього, слід визначити мету, якої має досягти 
держава в своєму соціально-економічному розвитку. В своїй більшості мета 
повинна бути сформульована населенням з урахуванням всіх заявлених ним 
інтересів. Нерідко вона фіксується в конституції. Надалі уряд країни розробляє 
й здійснює заходи щодо її досягнення. Ці заходи, що мають довгостроковий 
термін і є стратегією економічного розвитку. 
28 
 
 
Розвиток за сучасних умов активної інформатизації країн світу 
відтворюється у єдиному іміджі країни та її регіонів, який є визначальним 
чинником у процесах глобалізації.[52-54] 
В межах глобалізації на розробку національних та регіональних стратегій 
має прямий вплив низка зовнішніх чинників, серед яких: функціонування 
світового ринку, мобільність факторів виробництва, інтернаціоналізацію 
світового господарства, його галузеву структуру, науково-технічний прогрес, 
транснаціоналізацію економічних відносин, міжнародну економічну 
інтеграцію, глобалізацію соціально-економічних процесів, підвищення рівня та 
якості інформованості, заміна людських ресурсів на технічні [26]. 
В економічному  розвитку країн виділяють три стадії розвитку 
цивілізації: аграрний, індустріальний та постіндустріальний (інформаційний). 
Іх можна вважаєти своєрідним відображенням  іміджа країн, що сформувався 
на основі пріоритетних сфер діяльності, які мали або мають більшу вагу та 
значення у становленні економіки країни в той чи інших проміжок часу. Тобто 
загальний показник питомої ваги сільського господарства, промисловості, 
сфери послуг, рівня інформатизації у загальній структурі  господарства. Така 
оцінка є визначальною  у формуванні образу країни.  
У сучасному світі країн, що мають сільськогосподарський імідж, 
небагато. Це, як правило, слабо розвинуті країни переважно Африки та Азії. 
Визначальною рисою них є нізький рівень життя. Стратегії їх розвитку 
залежать виключно від фінансової допомоги інших країн. Це є негативним 
фактором, проявом нездатності до конкурентоспроможного позиціонування у 
міжнародних відносинах, головною перешкодою у ефективному, сталому 
розвитку.  
Кінець ХХ ст. відзначився для багатьох країн початком нового етапу 
розвитку економіки – інформаційного. В структурі економіки розвинутих країн 
починається активний розвиток сфери послуг. На неї припадає більше 
половини показника ВВП країн та стрімко  збільшується рівень зайнятості у цій 
29 
 
 
сфері. Наприклад, частка сфери послуг у ВВП США дорівнює близько 80%, 
Великої Британії –78 %, Японії – 73%, Німеччини – 71%, Франції – 74 %. Сфера 
послуг включає дуже розгорнутий перечень видів в різних сферах діяльності 
людини: побут, танспорт, будівництво, торгівля, кредитно-фінансова сфера, 
освіта, охорона здоров'я, туризм, культура, зв'язок, сфера інформаційних 
послуг. Дивлячись на це, високий рівень частки сфери послуг ВВП ще не 
значить, що країна перейшла до постіндустріальної стадії розвитку. Деякі 
країни світу взагалі оминули індустріальний період розвитку, та 
постіндустріальними їх неможливо назвати через відсутність сучасної 
просиловості. Це такі, як Багами, Барбадос, Бермуди та інші суто туристичні 
країни. Їх економіка вважається структурно незбалансовоною. Серед країн, в 
яких частка послуг у ВВП перебільшує 50 %, знаходяться такі, як Україна, 
Естонія, Польща, Казахстан, Росія. Але такий стан забезпечений більш не 
активним розвитком сфери послуг, а занепадом промисловості. Імідж таких 
країн є розмитим та хаотично вираженим [28]. 
До переліку країн, що дійсно відповідають всім умовам 
постіндустріального (інформаціного) іміджу належать  США, Велика Британія, 
Японія, Німеччина, Франція. Імідж цих країн має позитивні та привабливі 
характеристики, та є зразковим для інших, менш розвинутих країн. Такий 
рівень їх економічного розвитку був досягнутий завдяки ефективній дії 
розроблених стратегій, що відповідають в першу чергу особливостям їх 
розвитку: історичним, культурним, економічним, ментальним тощо. Зокрема, 
цими високорозвинутими країнами диктується та контролюється світовий 
інформаційний простір та потоки капіталу. 
Слід визначити, як впливає імідж високорозвинутих країн світу на їх 
розвиток. Одним з перших факторів є налагодження міжнародної торгівлі. За 
останні десять років відбулися значні зміни серед лідерів світової торгівлі:  
Китай посідає перші позиції за експортом товарів та послуг, випередивши 
США; Південна Корея займає позиції у першій десятці серед експортерів. 
30 
 
 
Цьому сприяло в більшості стрімкість науково-технічного прогресу. Тобто, 
товари, що виготовлені за новітніми високими технологіями мають більший 
попит на світовому ринку.[48]  
Одним з найважливіших проявів інтернаціоналізації світової економіки є 
міжнародна економічна інтеграція. Вона характеризує найвищий рівень 
розвитку міжнародних економічних відносин. Економічна інтеграція 
відбувається на двох рівнях. На мікрорівні вона виявляється у злитті фірм, що, 
зокрема, веде до утворення ТНК. На макрорівні інтеграція розвивається на 
основі об’єднання національних економік країн, внаслідок чого виникають 
регіональні інтеграційні утворення. Основними формами регіональної 
інтеграції є: зона преференційної торгівлі; зона вільної торгівлі; митний союз; 
спільний ринок; економічний і політичний союз. Створення даних форм 
зазвичай передбачають при розробці стратегій розвитку територій [26].  
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні такі 
особливості: динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, 
зумовлений як дією об’єктивних факторів, так і реакцією країн світу на 
розвиток окремих інтеграційних угруповань; нерівномірність розвитку й 
реалізації форми міжнародної економічної інтеграції, яка спричинена проявами 
очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу; розвиток, 
поряд з інтеграційними, дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в 
історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового 
розвитку [29]. 
Що стосується розвитку інформатизації, слід зауважити, що окрім 
існування низки переваг, існують також багато негативних факторів цього 
всеохоплюючого явища. Найгострішим з них є неконтрольованість постійного 
потоку викривленої інформації, людина стає головним об 'єктом маніпуляції.  За 
умов інформаційної війни йде викривлення іміджу країни, її регіонів, на 
виправлення якого необхідні вже великі матеріальні та фізичні вкладення. 
Інформація протягом часу змінюється, певному потоку інформації можна 
31 
 
 
задавати тенденцію, виводити її на рівень популярності, але як правило 
негативна інформація сприймається мозком людини легше і тому, навіть 
застаріла негативна інформація має властивість до відновлення при докладанні 
невеликих зусиль. Сучасні проблеми глобалізації залишаються не 
розв’язаними, проте зупинка процесу глобалізації є неминичую. Тому всі ті, хто 
задіяний у процесі розробки стратегії країн – представники національної та 
регіональної влади, науковці, представники бізнесу та інші – повинні 
враховувати всі особливості процесу глобалізації, уникаючи гострих та 
конфліктних її проявів та станів, ефективно застосовуючи інструменти 
інтеграції. 
Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і 
розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає з 
потреб прискорення розвитку регіонального ринкового простору країни та 
зростання потреб суспільства. В період ринкових трансформацій України 
першочергове значення має розробка фундаментальних наукових досліджень 
щодо вектора розвитку і регулювання регіонального ринкового простору в 
умовах глобалізації світового господарства. Ця обставина є однією із причин 
того, що в Україні після проголошення державного суверенітету у внутрішній 
політиці були допущені стратегічні помилки, а пізніше, в процесі розгортання 
економічних реформ, їх наслідки набули хаотичного і непослідовного 
характеру [30].  
Суттєво те, що сучасні трансформаційні процеси в економіці та бажання 
уряду країн до створення ідеального її іміджу була б неможливою без 
інформаційного перевороту. Нові засоби зв'язку сприють все більшому обміну 
інформацією між респондентами з різних куточків світу. Підвищення 
комфортабельності та скорості сучасних видів транспорту надає змогу діловим 
партнерам швидко вирішувати бізнес питання, ефективно використовуючи час. 
Революція в інформатиці й телекомунікаціях розпочалася в останній 
чверті ХХ ст. Протягом тридцяти років минулого століття потужність 
32 
 
 
загального числа комп’ютерів у світі подвоювалася пересічно протягом 
вісімнадцяти місяців. Обсяг інформації на кожному квадратному сантиметрі 
дисків, починаючи з 1991р., збільшувався в середньому на 60% на рік. Вартість 
перенесення інформації скоротилася в багато разів. 
Процеси інформатизації по суті стерли всі кордони між країнами. 
Практично немає іфнормації, яку б не можна було отримати. Наразі утворився 
єдиний інформаційних простір, культура якого ще тільки починає свій 
розвиток. У контекті даного наукового дослідження не можна не відзначити 
важливість формування культури в інформаційному просторі як ключового 
фактору у формуванні  сприятливого іміджу територій. [46] 
З огляду на всі охарактеризовані процеси сучасного розвитку країн, 
основними завданнями стратегій в Україні, її ТГ є наступні напрями:  
 сприяння формуванню передумов для розвитку ефективної 
економіки та ринкових відносин;  
 надання пріоритету потребам суспільства, покращення 
загальносупільних показників економіко-соціального розвитку; 
 консолідація дій влади та бізнесу (малого, середнього та великого); 
 ослаблення негативних наслідків процесів трансформації, 
інформатизації, глобалізації, інтеграції; 
 конкурентоспроможне позиціонування країни серед інших країн 
світу, або регіонів шляхом вирівнювання загального іміджу території; 
 збереження екології з огляду на активні процеси глобального 
потепління та масштабного забруднення планети; 
 формування власного інформаційного мікропростору з подальшою 
його інтеграцією у світове співтовариство. 
Для реалізації перелічених завдань необхідне відповідне підгрунтя: 
розробка необхідних законодавчих і правоохоронних актів та норм; 
покращення умов життєдіяльності шляхом відновлення об 'єктів суспільного 
благоустрою; сприяння інноваційному розвитку в таких сферах суспільної 
33 
 
 
діяльності як, наука, культура, охорона здоров'я тощо; дотримання 
міжнародних стандартів захисту екології; контроль над діяльністю 
монополістичних організацій та утворень, підтримка здорової конкуренції 
серед представників всіх галузей; контроль над кризовими станами в економіці.  
Досвід розробки та втілення стратегій розвинутих країн, таких як Китай, 
США, Германія доказує тісний взаємозв’язок стратегії та існуючого іміджу 
країни або регіону. 
Перша стратегія економічного розвитку Китаю була розроблена у 1978 р. 
Головною її ідеєю було проведення економічних реформ. В той час відбулось 
зародження соціалістично ринкової моделі економіки. Формування 
соцалістичного ринку відбулося щляхом змін у відносинах власності. Не 
зважаючи на розвиток ринкових відносин, уряд Китаю не відмовився від 
елементів планової (директивної) економіки, вони продовжили продовжили 
своє існування. Дердавне регулювання відбувається на макрорівні, а ринкові 
відносини розвиваються на мікрорівні. Поєднання та гармонізація 
соціалістичних і капіталістичних принципів та явищ стали особливістю 
економічної моделі Китаю та забезпечили її подальший стрімкий розвиток.  
Розроблені стратегії розвитку протягом останньої чверті ХХ ст. 
забезпечили зміни у розвитку підприємництва. Так, під контролем держави 
залишилися тільки такі сфери діяльності, як транспорт та зв'язок, металургія та 
хімічне виробництво. Серед програм підтримки підприємництва ключовими 
були: розробка та затвердження законодавчих актів про охорону прав 
приватних підприємств; лояльна система їх кредитування та сприяння цьому; 
створення спеціальних відділів у банках по роботі з малими та середніми 
приватними підприємствами та інше. 
Сучасна стратегія розвитку підтримує заданий у минулому столітті імідж 
Китаю та регламентує наступні основні принципи економічного розвитку:  
постійна підтримка приватного сектору; реструктуризація державного сектору; 
34 
 
 
реформування системи зовнішньої політики; підтримка принципу відкритості у 
співпраці з іншими країнами світу.[55] 
Сприятливий імідж Китаю забезпечив її членство та участь з вагомим 
правом голосу у багатьох міжнародних та регіональних організаціях: Рада 
Безпеки ООН, G20 і BRICS, Шанхайська організація співробітництва (ШОС), 
АСЕАН+Китай (10+1), АСЕАН+3 (АСЕАН, Китай, Японія, Південна Корея), 
АСЕАН+6 (АСЕАН, Китай, Японія, Південна Корея, Індія, Австралія, Нова 
Зеландія). 
На даний момент Китай займає друге місце у світі за обсягом ВВП, який 
складає 10,3 трлн. дол. Першість Китаю за демографічним потенціалом та 
трудовими ресурсами зробили з країни «майстерню світу». Крім того, Китай 
вийшов на першу сходинку за об’ємом експорту, випередивши США , 
Німеччину та Японію. У Міжнародному валютному фонді (МВФ) Китай 
володіє 4,0 % спеціальних прав з 3,81% голосів, займаючи шосте місце у світі 
після США (17,68% та 16,74% відповідно), Японії (6,56% та 6,23%), Німеччини 
(6,12% та 5,81%), Великої Британії та Франції (по 4,51% та 4,29%). Рішення 
МВФ від 30 листопада 2015 р. про надання юаню статусу резервної валюти 
збільшує вагу Китаю у світовій фінансовій системі [31]. 
Отже, покращення іміджу Китаю сприяли наступні чинники: створення 
власної економічної моделі на основі особливостей країни; кардинальне, 
швидке та рішуче реформування; активна урядова політика, що побудована на 
принципах відкритості товарних ринків; ефективна стратегія розвитку, що 
націлена на налагодження зовнішньоекономічних зв’язків за різних важелів. 
У світовому співтоваристві сучасний імідж США визнаний як 
високотехнологічної, найрозвинутішої крани з ліберальними поглядами та 
принципами розвитку. Такий імідж формувався та був досягнутий не за один 
десяток років. Сучасна економічна політика уряду країни здійснюється на 
принципах монетаризму, яка бере свій початок з 70-х років минулого століття.  
35 
 
 
Після Другої світової війни стратегія розвитку США полягала у 
проведенні не тільки активної внутрішньої політики із стабілізації та 
відновлення, а й зовнішньої політики, головною ідеєю якої було встановлення 
контролю над плануванням світової економіки. Такі цілі передбачалось досягти 
шляхом надання позик іншим країнам та здійснення активної інвестиційної 
політики.[55] 
Першим дієвим інструментом у здійсненні стратегії розвитку США був 
План Маршалла (1947 р.). Метою цього плану було надання допомоги 17 
європейським країнам на відновлення економіки у пост-воєнний період. 
Допомога була виражена у товарах, позиках та інвестиціях, за використанням 
яких уряд США вів жорсткий контроль. У відповідь країни Європи повинні 
були знизити митні тарифні ставки на імпортовані товари з США. Таким чином 
уряд стимулював експортну політику країни. Завдяки Плану Маршалла 
економіка західноєвропейських країн була достатньо швидко відновлена, а 
імідж США покращено. 
Наступною суттєвою зміною в економічному розвитку США стали 
процеси інформатизації. Наприкінці ХХ ст. відбувається активний розвиток 
інформаційних технологій, розробка новітніх програмних продуктів, 
збільшується попит на фахівців розумової праці. Зовнішньоекономічна 
політика базується на відкритій торгівлі, фрітрейдерстві, розвитку ТНК та 
відстоюванні інтересів США. 
Зараз, незважаючи на думку фахівців щодо зниження впливу США на 
світове господарство у майбутньому, за показником ВВП країна займає перше 
місце у світі - у 2021 р. він склав 23,32 трлн. дол., зростання у співвідношенні 
до попереднього року відбулося на 2,1 %. Завдяки постійному вкладу в 
науковий, інформаційно-технологічний сектор економіки, США ще довго 
будуть зберігати заслужений імідж впливової та лідируючої країни. 
Відкритість зовнішньоекономічної політики не обов’язково є запорукою 
формування сприятливого іміджу країни. Яскравим прикладом цього є 
36 
 
 
економічний розвиток Японії, характерною рисою стратегічного розвитку якого 
є повна самоізоляція. Урядом країни не підтримується імпорт товарів з інших 
країн та залучення іноземних інвестицій. Але Японія є активним інвестором та 
кредитором в економічний і соціальний розвиток інших країн. Наприклад, з 
початком конфліктних ситуацій в Україні, організаціями Японії було фінансово 
підтримано багато соціальних, культурних та економічних проектів із 
стабілізації стану населення нашої країни, особливо тих, хто постраждав в 
наслідок воєнних дій.  
Серед країн Європи виділяють Німеччину, як країну з бездоганним 
соціально орієнтованим іміджем. За підтримки США у післявоєнний період за 
Планом Маршала, з того часу уряду Німеччини вдалося досягти ефективного 
соціально-економічного розвитку країни. В розробках стратегій розвитку 
країни багато уваги приділяється розвитку зовнішньоекономічних відносин. 
Тому країна за оборотом імпорту та експорту товарів посідає друге місце після 
США. Для покращення та вирівнювання іміджу України за сучасних кризових 
та конфліктних умов, досвід становлення та розвитку економіки Німеччини є 
цінним та актуальним.  
З поняттям міжнародного іміджу тісно пов’язаний термін «бренд країни». 
Ідея створення політичного бренда країни стала реакцією на те, що країни в 
масовій свідомості стали асоціюватися із великими транснаціональними 
корпораціями. Усі знають, що Америка або «Зроблене у СІНА» — це лейбл 
індивідуальної волі й успіху, «Божоле Нуво» викликають у пам’яті французьку 
любов до відпочинку на природі, «БМВ» і «Мерседес-Бенц» пов’язані з 
німецькою ефективністю і надійністю. Фактично торгові марки і держави стали 
зливатися в уявленнях глобальної спільноти. Зокрема багато в чому 
«Майкрософт» і «Макдональдс» є найпомітнішими дипломатами США, так 
само, як «Нокіа» — фінським послом у світі.[71] 
Безсумнівним є факт, що в сучасному інформаційно-перевантаженому 
світі сильні торгові марки виключно важливі для посилення політичного 
37 
 
 
впливу країни у міжнародних відносинах, залучення прямих зовнішніх 
інвестицій, а також для добору кращих і найталановитіших кадрів. Тому в 
останні роки спостерігається тенденція, що країни дедалі частіше наголошують 
на національній ідентичності, тоді як транснаціональні компанії ігнорують саме 
цей фактор. Останні дослідження свідчать, що урядовці більше стали приділяти 
уваги показникам зростання і грошовим потокам, а компанії більше виконують 
функції, які до недавнього часу зараховувались до урядових обов’язків, а саме: 
навчання працівників, охорона здоров’я та довготермінові фінансові гарантії. 
Таким чином, досліджуючи багаторічний досвід розвитку  країн світу, 
слід зробити висновок, що імідж країни та її регіонів формується на засадах 
ефективної стратегії, розширення меж стратегічних планів за рахунок 
маркетингових та іміджевих складових. 
 
Висновки за розділом 1. 
Формування сучасної теорії іміджу територій в Україні знаходяться на 
початковій фазі. В системі наукових  знань економіки та менеджменту 
розуміння самого іміджу та його базового категорійного апарату є первинним і 
в українських реаліях лише отримує  відображення у вигляді самостійних 
наукових тем дослідження, колективних монографій.  
Доведено, що формування позитивного іміджу регіону сприяє 
гармонізації та консолідації інтересів державних та регіональних органів влади 
у соціальних, економічних, політичних, культурних та інших питаннях. Є 
потенційним  управлінським інструментом  впливу на процеси  економічного та 
соціального розвитку території.   
 Стратегічне планування є фундаментом ефективного регіонального 
управління. Завдяки вдало прорахованим та науково обгрунтованим 
стратегічним планам стає можливим вдосконалення управління країною та її 
регіонами, виведення їх з кризового та депресивного стану, відновлення та 
покращення соціально-економічного розвитку, налагодження відносин та 
38 
 
 
вигідного співробітництва в світовій економічній системі. Саме в системі 
стратегічного планування імідж та іміджево-рекламні заходи забезпечують 
стимулювання  та перспективність змін інформаційного відображення станів 
економіки, соціуму.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
39 
 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ  
НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ 
2.1 Загальна характеристика Новомиргородської міської  територіальної 
громади 
 
Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання 
територіальних громад», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 
травня 2020 року № 593 р «Про затвердження перспективного плану 
формування територіальних громад Кіровоградської області» утворена 
спроможна територіальна громада з центром у місті Новомиргород. 
Представницьким органом Новомиргородської територіальної громади є 
Новомиргородська міська рада. 
До складу Новомиргородської міської територіальної громади входять 47 
населених пунктів. Характерною особливістю заселення громади є розміщення 
населених пунктів вздовж річки Велика Вись та її приток. 
Станом на 01 січня 2021 року всього населення громади становить 27079 
осіб, в тому числі міське населення становить 13509 осіб (місто Новомиргород 
– 11024 осіб, смт. Капітанівка – 2485 осіб), сільське населення – 13570 осіб. 
50% Міське населення
50% Сільське населення
  
Рис. 2.1 Структура населення територіальної громади, % 
40 
 
 
54% 46%
Кількість чоловіків
Кількість жінок
 
Рис. 2.2 Структура населення Новомиргородської територіальної громади 
за статтю 
14%
населення 
старшого від 
працездатног
52% населення 
о віку (65 і …
працездатного 
віку
18%
населення 
молодшого 
від 
працездатног
о віку (0-14)
 
Рис. 2.3 Структура населення Новомиргородської міської ради за віком. 
 
Частка населення трудового віку становить 52%, серед них жінок – 54%, 
чоловіків – 46%. Чисельність дітей дошкільного віку становить 1469 осіб, дітей 
шкільного віку – 2676 осіб, пенсіонерів – 8800 осіб. [32]. 
Чисельність населення в громаді має тенденцію до зменшення. На зміни 
демографічних процесів впливає багато чинників, серед яких природний 
приріст населення та міграція. 
На території громади розташований сучасний комплекс із переробки 
органічних відходів на біогаз. Комплекс переробляє кукурудзяний силос та жом 
цукрових буряків на сировину бля теплової те електричної «зеленої» енергії. 
Потужність біогазового комплексу 5,5 мВт/год. При будівництві об’єкту 
41 
 
 
використовувались інноваційні технології та передове австрійське обладання. 
Також на території громади динамічно розвивається галузь 
відновлювальної енергетики завдяки будівництву та функціонуванню сонячних 
електростанцій. Виробництво енергії із сонця здійснюють: 
 наземна фотоелектрична станція (ФЕС) Златопільська, 
м.Новомиргород; 
 наземна фотоелектрична станція (ФЕС) Златопільська2, 
м.Новомиргород; 
 сонячна електростанція «Мартоноша»; 
 сонячна електростанція в с.Каніж. 
На території Новомиргородської міської територіальної громади 
здійснють свою діяльність такі промислові підприємства: 
ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма «Велта» - гірничо-збагачувальний 
комбінат, який спеціалізується на видобуванні та переробці ільменітових руд; 
ТОВ «Новомиргородський цукор» - підприємство розташоване у селищі 
Капітанівка та займається виробництвом цукру-піску із цукрового буряка; 
ПП «Шаруня» - займається виробництвом кукурудзяних паличок, печива, 
цукерок. Підприємство здійснює експорт продукції у країни Лтьва та Естонія; 
ПП «С-Принт-2012» - підприємство спеціалізується на виробництві 
паперових та канцелярських виробів (етикеток, наклейок). 
 Однією із основних галузей громади є сільське господарство. Аграрний 
сектор спеціалізується на вирощуванні зернових та бобових культур. На 
території громади діють 104 фермерські господарства. Основну частину земель 
сільськогосподарського призначення обробляють сільськогосподарські 
підприємства: СТОВ «Степове», СТОВ «Правда», ПСП А/Ф «Пурпурівське», 
ТОВ «Прищепівка, СТОВ «Агролан» та інші. Таж на території громади 
функціонує сільськогосподарський коопераив «Аквадрім», який знаходиться в 
с.Турія.[ 13] 
Не менш важливою в розвитку громади є соціальна інфраструктура.  
42 
 
 
Мережа закладів загальної середньої освіти Новомиргородської міської 
територіальної громади задовольняє основні освітні потреби мешканців 
громади. Освітня галузь педставлена 17-ма закладами загальної середньої 
освіти, із них: 4 опорні заклади, 1 гімназія, у якій навчається 180 здобувачів 
освіти, 12 закладів І-ІІІ ступенів, у яких здобувають освіту – 2265 осіб, 2 
заклади І-ІІ ступенів – 124 здобувачі, 3 філії І-ІІ ступенів, у яких охоплено 
навчанням 120 здобувачів освіти. Всього у закладах загальної середньої освіти 
навчається 2689 здобувачі освіти. 
У громаді функціонує 7 закладів ошкільної освіти, у яких виховується 
439 дітей та 7 філій, які охоплюють дошкільною освітою – 89 дітей. Загальна 
кількість охоплених дошкільною освітою становить – 528 дітей. 
Мережа закладів охорони здоров’я у громаді представлена лікарняними 
закладами: комунальне некомерційне підприємство «Новомиргородська міська 
лікарня», та комунальне некомерційне підприємтсво «Центр первинної медико-
санітарної допомоги»[13]. 
Торгівельна мережа представлена закладами: роздрібної торгівлі – 160, 
громадського харчування – 8, побутового обслуговування – 28, ринками – 2. 
Таблиця 2.1 Зайнятість населення за видами економічної діяльності 
громади за 2019-2021 рр. 
  Кількість працівників на 
 Види діяльності підприємствах, осіб 
2019р. 2020р. 2021р. 
Сільське господарство, лісове господарство та 129 135 120 
рибне господарство 
Промисловість  4644 4621 4510 
Транспорт, складське господарство 3801 3654 3423 
Будівництво 266 275 270 
Оптова та роздрібна торгівля 277 312 298 
Місцеве самоврядування 169 160 157 
Освіта 773 751 745 
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 368 360 341 
Культура 180 185 174 
Інші види діяльності 2709 2698 2654 
Таблиця складена автором на основі[13] 
43 
 
 
Промисловість 
35%
Сільське господарство, 
лісове господарство та 
рибне господарство
1%
Транспорт, складсь
ке господарство
29%
Інші види діяльності
20%
Будівництво
Культура 2%
1%
Оптова та роздрібна торгі
Охорона здоров’я та н вля
адання соціальної доп 2%
Освіта Місцеве 
омоги 6% самоврядування
3% 1%
 
Рис.2.4 Структура зайнятості за видами діяльності [32] 
 
Відповідно до Програми соціального захисту населення 
Новомиргородської ТГ на 2021 рік, затвердженої рішенням сесії міської ради 
від 26 лютого 2021 року № 120 зі змінами, станом на 01.11.2021 року 
забезпечено проведення виплат за напрямками [32]: 
компенсації виплат фізичним особам, які надають соціальні послуги 
відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року 
№859 у сумі 504,8 тис.грн; 
компенсації виплат за надання послуг зв’язку пільговим категоріям 
населення у сумі 8,6 тис.грн; 
компенсаційні виплати за надання послуг по перевезенню пільгових 
категорій населення залізничним транспортом у сумі 140,0 тис.грн; 
матеріальна допомога матерям на лікування дітей з інвалідністю віком до 
18 років – 69,0 тис.грн; 
надання одноразової матеріальної допомоги членам сімей загиблих 
учасників АТО,ООС, пораненим учасникам АТО, ООС та тим, що отримали 
інвалідність, учасникам-добровольцям; є учасниками АТО, ООС, учасникам 
добровольцям та їх сімей – 113,0 тис.грн; 
44 
 
 
одноразова матеральна допомога вдовам ліквідаторів аварії на ЧАЕС – 
20,0 тис.грн. 
Власні надходження бюджету загального та спеціального фонду 
Новомиргородської міської територіальної громади, без урахування 
міжбюджетних трансферів, на 2021 рік затверджено у сумі 153906,4 тис.грн., 
що становить 64,5 відсотки дохідної частин бюджету. [32] 
Основним джерелом формування дохідної частини бюджету громади є 
податок та збір на доходи фізичних осіб. Питома вага цього податку становить 
61,6 % від загальної суми власних надходжень. (табл. 2.2) 
Таблиця 2.2. Основні джерела надходження коштів до бюджету 
Новомиргородської міської ТГ:  
Код Найменування 2019 р. 2020р. 2021 р. 
доходів 
11010000 Податок та збір на 91460,0 89750,3 89400,0 
доходи фізичних осіб 
18010000 Податок на майно 31120,5 28340,2 26947,2 
18050000 Єдиний податок 19356,5 18547,6 18375,8 
13010000 Рентна плата за 37200,0 36500,0 3600,0 
користування надрами 
загальнодержавного 
значення 
14031900 Акцизний податок з 3250,0 3150,0 3100,0 
ввезених на митну 
територію України 
підакцизних товарів 
Джерело складене автором на основі [33] 
У структурі надходжень податків та зборів по Новомиргородській міській 
ТГ найбільшу питому вагу займають податки: податок на майно, єдиний 
податок, рентна плата за користування надрами загальнодержавного значення, 
акцизний податок. Відповідно до даних таблиці 2.1 можемо зробити висновок, 
що протягом останніх років рівень фінансового надходження до бюджету 
міської громади значно знизився. 
З метою розвитку економічної діяльності територіальної громади, в 
лютому 2021 року було прийнято рішення щодо розробки та затвердження 
45 
 
 
проекту Стратегії розвитку Новомиргородської міської ради на 2021-2027 роки  
та проекту Плану заходів щодо її реалізації [33]. 
Невід’ємною складовою розвитку малого та середнього бізнесу громади є 
грантова підтримка, запровадження якої позитивно впливає на імідж регіону: 
1. З метою розвитку мікро-малого та середнього агробізнесу Урядом з 1 
липня 2022 року запущено програму грантової підтримки на створення та 
розвиток переробних підприємств, для розвитку садівництва, а також на 
створення теплиць. 
Постановою КМУ від 24 червня 2022 року №739 "Деякі питання надання 
грантів для переробних підприємств" затверджено Порядок надання грантів на 
створення та розвиток переробних підприємств" та Постановою КМУ від 21 
червня №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", затверджено Порядок 
надання грантів для створення або розвитку садівництва, ягідництва та 
виноградарства та Порядок надання грантів для створення або розвитку 
тепличного господарства. [34]. 
2. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 918 
затверджено порядок використання коштів, передбачених у державному 
бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам та іншим 
виробникам сільськогосподарської продукції. 
Заявка на отримання бюджетних коштів подаватимуться через особистий 
електронний кабінет Державного аграрного реєстру. Бюджетні кошти 
надаються для надання підтримки за такими напрямами: 
бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь 
сільськогосподарського призначення (1 гектар) для провадження 
сільськогосподарської діяльності; у розмірі 3100 гривень на 1 гектар, але не 
більше 372 000 гривень для одного отримувача; 
спеціальна бюджетна дотація за утримання великої рогатої худоби (корів) 
усіх напрямів продуктивності надається на кожну корову, яка перебуває у 
власності отримувача, ідентифікована та зареєстрована відповідно до 
46 
 
 
законодавства станом на дату подання заявки, - у розмірі 5300 гривень на одну 
корову, але не більше 530 000 гривень для одного отримувача. 
 
2.2.  Кіровоградська область: соціально-економчний розвиток та 
історико-культурна спадщина 
 
Кіровоградська область розташована у центрі України, у межиріччі 
Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. 
Площа області становить 24,6 тис. км² (4,1 % від території України). 
Протяжність області з півночі на південь складає майже 148 км, із заходу на 
схід - 335 км. 
  Чисельність постійного населення області станом на 1 січня 2019 р. 
становила 966,7 тис осіб. Адміністративний центр області – місто Кропивницьк. 
У складі області: районів - 21; районів у містах - 2; населених пунктів - 1030, в 
тому числі: міського типу - 39 (міст - 12, селищ міського типу - 27); сільського 
типу - 991 (сіл - 973, селищ -18). 
Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. 
На півночі межує з Черкаською, на північному сході - з Полтавською, на сході 
та південному сході - з Дніпропетровською, на півдні - з Миколаївською та 
Одеською, на заході - з Вінницькою областями України. 
  У селищі Добровеличківка Кіровоградської області розташовується 
геометричний центр України. 
47 
 
 
 
Рис.2.5 Геометричний центр України   
 
Економіка області має виражений аграрно-індустріальний характер. У 
промисловості створюється 21,7 % валової доданої вартості області, у 
сільському господарстві - 23,2 %. [36] 
Промисловий комплекс області охоплює 11 галузей, в яких діють понад 
2000 підприємств.   Найважливішими у структурі промислового комплексу 
області є харчова промисловість (56,6 % загального обсягу реалізованої 
промислової продукції), виробництво та розподілення електроенергії, газу та 
води (12,9 %), машинобудування (9,1 %) та металургія (9 %). 
Однією з головних візитівок області є щорічна Міжнародна 
агропромислова виставка з польовою демонстрацією техніки та технологій 
«AGROEXPO» та постає іміджево-рекламним заходом для інвесторів.  Але, у 
зв’язку з умовами сьогодення, виставка не має можливості для охоплення 
масштабів проведення, як це було раніше: експозиції провідних вітчизняних та 
закордонних виробників сільськогосподарської техніки, насіння, добрив, 
засобів захисту рослин, зберігання та переробки продукції на відкритих 
майданчиках та у павільйоні загальною площею 125 000 м2, демонстраційні 
покази техніки в роботі (поле для демопоказів - 70 000 м2) [38]. 
48 
 
 
 
Рис.2.6 Виставка AGROEXPO, м.Кропивницький 
 Кіровоградська область належить до областей із найменшою щільністю 
населення (39,9 осіб на кв. км), низьким рівнем урбанізації (57 %); із 
найвищими темпами старіння населення, природного скорочення чисельності, 
зростання демографічного навантаження на осіб працездатного віку.  2012 року 
Кіровоградська область перейшла символічну демографічну межу в 
абсолютних показниках – вийшла з числа регіонів України, демографічний 
потенціал яких сягає понад 1 млн осіб. Чисельність населення області у 2019 
році зменшилась у порівнянні до 2017 року на 14,5 тис. осіб, або 3,7%. [36] 
Кіровоградщина серед регіонів, які за розміром території наближені до 
території Кіровоградської області, вирізняється: значним потенціалом галузі 
сільського господарства, яким забезпечується понад 31,0% ВДВ, яка 
створюється в області (2 місце, в Україні – 12,1%), у Хмельницькій – 31,1% (3 
місце в Україні), Чернігівській – 28,2% (4 місце в Україні), Вінницькій області 
– 28,1% (5 місце в Україні); зменшенням потенціалу промисловості, якою 
забезпечується 19,1 % ВДВ, яка створюється в області (у 2010 році – 22,8 %, 
(19 місце, в Україні – 25,1%), у Хмельницькій – 17,4% (18 місце в Україні), 
Чернігівській – 20,5% (16 місце в Україні), Вінницькій області – 21,4% (9 місце 
в Україні). Промисловим комплексом області забезпечується лише 1,2 % від 
загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні (у Херсонській 
49 
 
 
області – 1,2 %, у Миколаївській області – 2,3%, у Вінницькій області – 3,1%, у 
Запорізькій – 8,4%).  
Серед регіонів, наближених за чисельністю населення, Кіровоградщина 
вирізняється: найскладнішою демографічною ситуацією: чисельність наявного 
населення в області на 1 січня 2019 року – є однією із найменших в Україні – 
945,5 тис.осіб (24 місце в Україні), Чернігівська – 1005,7 тис.осіб (23 місце в 
Україні), Волинська – 1035,3 тис.осіб (22 місце в Україні), Херсонська – 1037,6 
тис.осіб (21 місце в Україні), Тернопільська – 1045,9 тис.осіб (20 місце в 
Україні); рівень смертності населення є вищим від середнього в Україні – 16,3 
випадки на 1000 осіб наявного населення (15-18 місце, в Україні – 14,8 
випадки), у Чернігівській – 19,1 випадки (23 місце в Україні), Полтавській – 
16,8 випадки (22 місце в Україні), Черкаській – 16,6 випадки (21 місце в 
Україні), Житомирській – 16,5 випадки (20 місце в Україні).  
 Серед регіонів України з найнижчим значенням показника 
інтегрального індексу людського розвитку Кіровоградська область на 22 місці 
в Україні, Херсонська – на 21 місці, Житомирська – на 20 місці, Хмельницька – 
на 19 місці. Серед сусідніх регіонів Кіровоградщина вирізняється відсутністю 
аеропорту.[36] 
Одним з найбільш ефективних напрямів розвитку рекреаційно-
туристичної діяльності області є використання соціокультурних передумов 
формування рекреаційного потенціалу області. До таких передумов належать: 
унікальність процесу соціокультурного освоєння території, що пояснюється 
довготривалою соціокультурною рубіжністю краю; значна кількість 
культурно-історичних пам’яток різних епох, які охоплюють часовий період від 
палеоліту до наших днів; наявність місць, пов’язаних з життям і діяльністю 
відомих персоналій тощо.  
На сьогодні при розробці стратегії розвитку туристсько-рекреаційної 
галузі області, на жаль, соціокультурні особливості регіону не виступають 
основним концептом, який би визначав туристичний імідж регіону. Можна 
50 
 
 
вважати, що соціокультурні риси Кіровградщини і, в першу чергу, її 
соціокультурна рубіжність, і є тим підґрунтям, яке дозволить сформувати 
унікальний географічний образ області та визначити один з напрямків її 
туристко-рекреаційної спеціалізації. [36] 
Кіровоградська область займає серединну частину ареалу сучасного 
соціокультурного порубіжжя, яке простягнулося вздовж Дніпра з північного 
заходу на південний схід України. Феномен рубіжності знаходить свій прояв у 
своєрідному поєднанні ландшафтів двох природних зон, в унікальній 
соціокультурній палітрі сучасної Кіровоградщини, що є наслідком формування 
її території на межі різних політичних утворень, в умовах сусідства і взаємодії 
представників різних етносів та культур. Сучасна Кіровоградщина на фоні 
інших областей України залишається рубіжною територією в етнографічному, 
лінгвістичному, політичному, економічному плані. Соціокультурна рубіжність 
Кіровоградщини деякою мірою об’єктивно зумовлена її положенням в 
перехідній смузі між найбільш освоєними людиною ландшафтними зонами: 
лісостепом і степом. Поєднання степових та лісостепових ландшафтів постало 
сприятливим фактором історичного розвитку території області, оскільки 
сприяло її заселенню, формуванню своєрідної долинно-балочної системи 
поселень та розвитку аграрного типу господарської діяльності населення. 
Природна рубіжність Кіровоградщини, завдяки значній ландшафтній 
різноманітності та різним способам освоєння ландшафтів, теж здатна залучити 
до регіону туристів. Втім, домінуючим за своїм впливом на процес освоєння 
території виявився феномен соціокультурної рубіжності території краю, 
оскільки навіть надзвичайно сприятливі умови перехідної смуги між 
лісостепом та степом довгий час не забезпечували привабливість даної 
території для осілого проживання населення. Процес соціокультурної взаємодії 
населення на території краю залишив свій відбиток в сучасному 
соціокультурному образі Кіровоградщини, оскільки призводив до 
взаємозбагачення культур сусідніх етносів, етнічної консолідації, акультурації, 
51 
 
 
а іноді й асиміляції.  
У Кіровоградській області мережа закладів культури налічує 1223 
заклади, з них: 568 бібліотек (у т.ч. 463 у сільській місцевості); 572 заклади 
культури клубного типу (у т.ч. 523 у сільській місцевості); 29 музеїв (у т.ч. 3 у 
сільській місцевості); 46 початкових спеціалізованих мистецьких навчальних 
закладів (у т.ч. 8 у сільській місцевості); 2 вищі мистецькі навчальні заклади І-
ІІ рівнів акредитації; 2 обласні театри; обласна філармонія; 1 Палац урочистих 
подій; 2 мистецькі колективи.[37] 
Закладами культури і мистецтв обласного значення є: Кіровоградський 
академічний обласний український музично-драматичний театр 
ім.М.Л.Кропивницького, Кіровоградський академічний обласний театр ляльок, 
Кіровоградська обласна філармонія, Кіровоградський обласний художній 
музей, Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека 
ім.Д.І.Чижевського, Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, інші.  
 
Рис. 2.7 Кропивницький академічний український музико-драматичний театр 
імені М.Л.Кропивницького 
 
Забезпечено діяльність 3126 клубних формувань, 672 любительських 
об'єднань (клубів) за інтересами, 2435 аматорських колективів, 
функціонування 24 осередків творчого об'єднання майстрів народної творчості 
"Дивосвіт", які об'єднують 1800 народних майстрів. Значно підвищився 
52 
 
 
інформаційний потенціал бібліотек. Бібліотечний фонд області і станом на 01 
січня 2019 року становить 6,8 млн.прим. (2014 рік – 7,5 млн.). Доступ до 
мережі Інтернет мають 213 публічних бібліотек (2014 рік – 137), у т.ч. усі 
центральні районні (міські) бібліотеки та 118 сільських (2014 рік – 51). 
Інформаційні послуги місцевим громадам надають 94 Інтернет-Центри, з них 
36 при сільських бібліотеках, які відвідало понад 14 тис.користувачів. 
Мистецькою освітою охоплено 8,1 тис.осіб (2014 рік – 8 тис.осіб). [37] 
Станом на 01 січня 2019 року основний фонд музеїв-юридичних осіб 
області склав понад 215,4 тис.од. (у 2014 році – 195,4 тис.од.). На території 
Кіровоградської області перебуває 5624 пам'ятки та об'єктів культурної 
спадщини (з них 24 – національного значення), а саме: 2574 – пам'ятки та 
об'єкти археології; 2161 – пам'ятка та об'єкта історії; 27 – пам'яток 
монументального мистецтва; 857 – пам'яток і об'єктів архітектури та 
містобудування; 5 – пам'яток садово-паркового мистецтва та заповідники. В 
області діє 210 екскурсійно-туристичних маршрутів та стежок культурно-
пізнавального, спортивно-оздоровчого, етнографічного (фестивального, 
подієвого) та інших видів туризму. Все більшої популярності на 
Кіровоградщині набуває відпочинок в екологічно чистих умовах, в області діє 
45 садиб сільського «зеленого» туризму у 17 районах області, які пропонують 
комфортне проживання, сімейний відпочинок, народну традиційну кухню, 
екологічно чисті продукти харчування, цікаве дозвілля.  
53 
 
 
 
Рис. 2.8 Парк-готель «Скіфія» 
 
З метою підвищення якості надання послуг у сфері сільського «зеленого» 
туризму підтвердили відповідні категорії за системою категоризації сільської 
бази «Українська гостинна садиба» 9 сільських садиб. Мережа санаторно-
курортних та оздоровчих закладів області налічувала у 2018 році 3 санаторії, 
13 баз та інші заклади відпочинку та бальнеологічну лікарню (1145 ліжок у 
місяць максимального розгортання). Влітку 2018 року функціонувало 489 
дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, у яких оздоровились 42 тис. 
дітей (46% у загальній кількості дітей 7–16 років).[37] 
Також, однією з візитівок області, а саме: Новомиргородської 
територіальної громади, є заказник «Панські гори». Територія заказника 
включає в себе високі схили правого берегу річки Велика Вись, які дали назву 
місцевості, а також частину річкової заплави. На території заказника 
розташоване джерело з питною водою, що містить іони срібла.  
54 
 
 
 
Рис. 2.9 Заповідник «Панські гори» 
З метою забезпечення позитивної динаміки соціально-економічного 
розвитку регіону, було створено програму формування позитивного 
міжнародного та інвестиційного іміджу Кіровоградської області на 2022–2024 
роки. Метою якої є сприяння формуванню позитивного міжнародного та 
інвестиційного іміджу Кіровоградської області, розвитку міжнародного, 
міжрегіонального та транскордонного співробітництва, нарощуванню 
експортного потенціалу, активізації роботи із залучення прямих іноземних 
інвестицій та коштів міжнародної технічної допомоги і міжнародних 
фінансових організацій в економіку області.[36] 
Реалізація завдань Програми буде здійснюватись за такими напрямками 
та реальними іміджево-рекламними заходами[47]:  
1. Активізація міжнародного співробітництва шляхом: 
 забезпечення організації візитів делегацій області за кордон з 
метою:укладення нових міжрегіональних угод,  виконання вже існуючих;  
запозичення передового досвіду країн європейського співтовариства; участі у 
заходах міжнародного характеру за кордоном (міжнародні конференції, 
асамблеї, конгреси, симпозіуми, семінари, форуми, виставки тощо); 
55 
 
 
 забезпечення візитів до області представників дипломатичних 
представництв іноземних держав, акредитованих в Україні, офіційних 
делегацій та представників бізнесових структур з регіонів іноземних держав;  
 забезпечення встановлення нових перспективних зв'язків з 
адміністративно-територіальними одиницями іноземних держав з метою 
укладення міжрегіональних угод; 
 забезпечення подальшого розгортання співпраці з закордонними 
дипломатичними установами України та дипломатичними установами 
іноземних країн, акредитованих в Україні. 
 2. Реалізація державної політики у контексті інтеграційних процесів в 
Україні, зокрема: 
 забезпечення проведення в області заходів, присвячених відзначенню 
Дня Європи, за участі представників Представництва ЄС; 
 забезпечення проведення форумів, презентацій, засідань за круглим 
столом, тренінгів, семінарів, бесід, диспутів, практичних занять та лекцій з 
актуальних питань європейської інтеграції, у тому числі із залученням 
відповідних представників центральних органів виконавчої влади та 
міжнародних експертів; 
 забезпечення організації та проходження професійного навчання і 
стажування спеціалістів обласної державної адміністрації, районних державних 
адміністрацій,  органів місцевого самоврядування в Україні та за кордоном, у 
тому числі у державних установах провідних країн ЄС. 
3. Розвиток транскордонного співробітництва шляхом: 
– забезпечення налагодження співпраці з іноземними закладами 
охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними закладами щодо 
підвищення якості та доступності надання медичних послуг; 
– забезпечення поглиблення транскордонного співробітництва в 
галузі освіти, культури та туризму, сприяти пріоритетному розвитку сільського 
«зеленого» туризму; 
56 
 
 
– забезпечення поглиблення транскордонного співробітництва в 
галузі охорони довкілля, раціонального природокористування, розвитку 
територій та об’єктів природно-заповідного фонду. 
4. Формування сприятливого інвестиційного середовища та 
позитивного інвестиційного іміджу  Кіровоградської області для залучення 
потенційних інвесторів, а саме: 
– створення та постійна актуалізація інвестиційної мапи 
Кіровоградської області; 
– формування переліків потенційних об'єктів інвестування, які 
можуть бути запропоновані на розгляд інвесторам, у тому числі на засадах 
державно-приватного партнерства; 
– формування та оновлення баз даних для потенційних інвесторів, а 
саме, земельних ділянок типу «Greenfield» і «Brownfield» та іншої промислової 
нерухомості; 
– забезпечення інформаційного супроводження  реалізації 
інвестиційних проектів на Кіровоградщині, моніторинг та поширення 
актуальної інформації  про  іноземні компанії, які можуть бути потенційними 
інвесторами; 
– проведення та участь у навчальних семінарах та тренінгах з 
актуальних питань інвестиційного розвитку, залучення міжнародної технічної 
допомоги, написання грантових заявок, державно-приватного партнерства для 
підвищення професіоналізму державних службовців, посадових осіб місцевого 
самоврядування, фахівців бюджетних установ, інших спеціалістів, що 
працюють у сфері інвестиційної діяльності. 
5. Популяризація інвестиційної привабливості області, а саме 
проведення заходів: 
– забезпечення організації та проведення форумів, міжнародних, 
регіональних та інших публічних заходів інвестиційного  спрямування 
57 
 
 
(інвестиційні форуми, виїзні засідання Міжнародного Трейд-клубу в Україні, 
конференції, семінари, презентації, бізнес-тури, тощо); 
– забезпечення належного функціонування інвестиційного порталу 
Кіровоградської області  (розміщення актуальної інформації про інвестиційний 
потенціал області,  інвестиційні проєкти та пропозиції,  об'єкти та земельні 
ділянки, що пропонуються інвесторам, тощо); 
– виготовлення та оновлення промо-роликів щодо потенціалу області, 
іншої мультимедійної продукції, створення банку фотографій, діаграм і 
графіків, слайд-шоу та анімації; 
– розміщення матеріалів про інвестиційні та зовнішньоекономічні 
можливості області та рекламних матеріалів щодо окремих проектів у 
міжнародних та іноземних спеціалізованих виданнях; 
– виготовлення та актуалізація інвестиційних паспортів області та 
інвестиційних пропозицій області та територіальних громад,  розробка та 
виготовлення інформаційно-презентаційної та брендової сувенірної продукції з 
логотипом Кіровоградської області та відповідних територіальних громад. 
6. Розгортання співпраці з міжнародними фінансовими організаціями 
та донорами міжнародної технічної допомоги, шляхом сприяння  участі 
територіальних громад, установ та організацій області у проектах міжнародної 
технічної допомоги та програмах міжнародних фінансових організацій та їх 
реалізації  на території області. 
7. Підтримка зовнішньоекономічної діяльності підприємств регіону та 
диверсифікація ринків збуту продукції товаровиробників області, 
популяризація експортного потенціалу області в Україні та за її межами, 
шляхом: 
– забезпечення організації та проведення семінарів, конференцій, 
засідань за круглим столом та інших інформаційних заходів з питань 
торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, співпраці з 
міжнародними організаціями, європейської інтеграції, порядку здійснення 
58 
 
 
зовнішніх зносин, виставкової та інвестиційної діяльності та інших питань, 
пов'язаних з міжнародним співробітництвом; 
– розміщення матеріалів про зовнішньоекономічні можливості 
регіону у міжнародних спеціалізованих виданнях, у тому числі на 
спеціалізованих Інтернет-порталах; 
– організація та проведення низки спеціальних семінарів-тренінгів 
для менеджменту, представників компаній-експортерів щодо умов здійснення 
зовнішньоекономічної діяльності, сучасних методів і механізмів управління 
експортними операціями, розвитку зовнішньоторговельного потенціалу 
підприємства  із залученням експертів Міжнародної торгової палати та ін. 
– інформаційно-методична підтримка у пошуку нових ділових 
контактів для регіональних компаній; 
– забезпечення висвітлення на вебсайтах облдержадміністрації та 
департаменту економічного розвитку та торгівлі облдержадміністрації, в 
засобах масової інформації питань щодо виставково-ярмаркової діяльності, її 
ролі та значення для економіки і суспільства; 
– розповсюдження інформації про експортні можливості підприємств 
області серед закордонних дипломатичних установ України та дипломатичних 
установ іноземних країн, акредитованих в Україні, Інетернет-виданнях; 
– проведення аналізу стану конкурентоспроможності регіональних 
товаровиробників та створення електронної бази даних у розрізі територій; 
– проведення моніторингу  коньюктури зовнішніх ринків для вибору 
перспективних напрямків збуту регіональної продукції; 
– сприяння підприємствам області у розробці пропозицій щодо 
заміщення імпортованої до інших регіонів України продукції. 
8. Створення умов для розширення можливостей участі підприємств і 
організацій області у виставково-ярмаркових заходах України та за її межами, а 
саме: 
59 
 
 
– забезпечення представлення потенціалу області у міжнародних, 
всеукраїнських та регіональних виставково-ярмаркових заходах (Міжнародній 
агропромисловій виставці з польовою демонстрацією техніки та технологій 
«AgroExpo»,  Міжнародній аграрній виставці «Агро» (м. Київ), «Медовий 
ярмарок», інші); 
– забезпечення участі делегацій області у міжнародних, 
всеукраїнських та регіональних виставково-ярмаркових заходах;   
– забезпечення проведення засідань обласного організаційного 
комітету з питань виставкової діяльності; 
– виготовлення та оновлення іміджевого мобільного виставкового 
стенда області для участі в національних і міжнародних виставкових заходах 
[36]. 
 
Висновки за розділом 2. 
На сьогодні при розробці стратегії розвитку іміджевої галузі 
Новомиргородської територіальної громади, на жаль, соціокультурні 
особливості регіону не виступають основним концептом, який би визначав 
туристичний імідж регіону. Можна вважати, що соціокультурні риси 
територіальної громади та всієї області вцілому, і, в першу чергу, її 
соціокультурна рубіжність, і є тим підґрунтям, яке дозволить сформувати 
унікальний географічний образ області та визначити один з напрямків її 
туристко-рекреаційної спеціалізації.  
З метою забезпечення позитивної динаміки соціально-економічного 
розвитку регіону, було створено програму формування позитивного 
міжнародного та інвестиційного іміджу Кіровоградської області на 2022–2024 
роки. Метою якої є сприяння формуванню позитивного міжнародного та 
інвестиційного іміджу Кіровоградської області, розвитку міжнародного, 
міжрегіонального та транскордонного співробітництва, нарощуванню 
експортного потенціалу, активізації роботи із залучення прямих іноземних 
60 
 
 
інвестицій та коштів міжнародної технічної допомоги і міжнародних 
фінансових організацій в економіку області. Тому виникає потреба у розробці 
стратегічних напрямів та поетапному визначенні іміджевих заходів розвитку ТГ 
в умовах реформи децентралізації, з метою сприяння формуванню позитивного 
міжнародного та інвестиційного іміджу, розвитку міжнародного, 
міжрегіонального та транскордонного співробітництва, нарощуванню 
експортного потенціалу, активізації роботи із залучення прямих іноземних 
інвестицій та коштів міжнародної технічної допомоги і міжнародних 
фінансових організацій в економіку області. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
61 
 
 
 
РОЗДІЛ 3.  ІМІДЖЕВО-РЕКЛАМНІ ЗАХОДИ В УДОСКОНАЛЕННІ 
СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ 
ГРОМАД 
3.1  Управління розвитком ТГ з включенням елементів бренду та 
іміджево-рекламних заходів 
Відповідно до власних особливостей та ресурсної складової кожної 
окремої громади відбувається пошук напрямів її подальшого розвитку. Проте 
для всіх територіальних утворень є певний загальний механізм – основа їх 
діяльності як координатор у виробленні алгоритмів поступових подальших дій 
щодо управління місцевим розвитком.[56,57] 
Основою концепції управління розвитком ТГ є визначення мети, яка 
передбачає впровадження механізму удосконалення процесів зростання 
громади, враховуючи її основні завдання відповідно до переваг та недоліків 
території, на підставі сформованих теоретичних, методичних підходів. 
Об’єктом є основні елементи, які впливають на економічне зростання території 
та зміцнюють її життєздатність, а саме: місцевий економічний розвиток (МЕР), 
який залежить від наповнення і спроможності місцевого бюджету, та 
інструмент впливу на його формування: 
–  бізнес-середовище території. Етапами реалізації концепції формування 
ефективного управління економічним розвитком ТГ, які сформовано відповідно 
до ключових підходів, є: 
–  теоретичний: базисні положення концепції – всі елементи впливу на 
місцевий економічний розвиток, які сформовано відповідно до основних 
чинників розвитку території; 
–  методологічний: принципи, методи, інструменти наукового дослідження, 
які сприяли визначенню методів та інструментів управління місцевого 
економічного розвитку; 
–  практичний: завдання виконання концепції, шляхи їх реалізації та 
62 
 
 
очікувані результати від її застосування на практиці. 
Нове формування територіального устрою України, основою якого є 
реформа децентралізації, орієнтоване на реструктуризацію важелів управління, 
зміну відповідальності та участі владних структур у територіальному розвитку 
для досягнення спроможності, що передбачає покращення рівня та якості 
життя у громадах. Тому основним орієнтиром діяльності ТГ є стратегія 
розвитку.[51] 
Варто зазначити, що стратегічний план розвитку громади має 
ґрунтуватися на концептуальних підходах до ефективного управління 
економічним зростанням території. Це спростить процеси планування та 
позитивно вплине на формування рішень щодо подальшої діяльності, 
окреслить перспективи руху та сформує коло інвесторів, яким потрібно мати 
інформацію щодо позитивних оцінок теориторії, її іміджевого стану. 
Суб’єктами управління території є органи місцевого самоврядування 
(ОМС). Однак важливо зауважити, що відповідно до реформи 
децентралізації повноправними учасниками процесу управління місцевим 
розвитком є влада та населення ТГ. Відповідно до Конституції України місцеве 
самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи 
добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та 
міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах 
Конституції і законів України [6, ст. 140]. 
Основними проблемами «влади-населення-бізнесу» у процесі 
стратегічного планування є: економічні, соціальні, житлово-комунальні, 
інвестиційні, екологічні та інформаційно-іміджеві. Вони мають принципову 
різницю для кожної окремої групи відносин, але пов’язані з напрямами, які є 
загальними для всіх і потребують формування рішень та їх реалізації у 
функціонуванні ТГ в розвитку регіону. 
Влада-населення-бізнес стають співучасниками процесу у вирішенні та 
прийнятті рішень щодо проблематики громади. Формування 
63 
 
 
взаємоузгодженості щодо загальних питань території передбачає подальший 
ефект від їх реалізації, що є важливим для успішної розробки та впровадження 
стратегічного плану розвитку громади, який сам по собі є іміджевим 
документом. 
Активний діалог різних суб’єктів місцевого розвитку, їх спільна 
співпраця і взаємодія у розробленні та формуванні стратегії сприяють:  
зміцненню місцевого самоврядування,  
налагодженню міжсекторального співробітництва,  
підвищенню становлення громадянської позиції місцевого населення як 
економічно та соціально активних суб’єктів впливу на зростання території;  
виявленню та використанню додаткових ресурсів території; 
відкритості та прозорості дій влади в форматі управлінської культури; 
виявленнню ресурсів в сфері іміджево-рекламного та маркетингово 
забезпечення. 
Громада має зацікавленість у зростанні економіки на своїй території та 
поширенню такої інформації в країні та за кордном. Кроки розвитку окремих 
ТГ є достатньо індивідуальними та ґрунтуються на базових індикаторах 
формування ефективності управління економічним зростанням громади. Проте 
загальним та найважливішим питанням для органів місцевого управління 
територій є формування стійкості та самостійності місцевих бюджетів. 
Зважаючи на виявлену проблематику недостатнього фінансового 
забезпечення ТГ, втілення концепції управління економічним розвитком 
потребує розроблення та впровадження комплексу заходів у плануванні 
відповідно до місцевих конкурентних переваг – наявних ресурсів 
(матеріальних, технічних, людських, інтелектуальних, інфраструктурних, 
інституційних, інформаційних, природних, енергетичних), що базуються на 
новітніх підходах, використанні інноваційних інструментів просторового 
планування та діагностики території у розробці стратегії. 
Для розробки стратегії економічного розвитку громади вихідною 
64 
 
 
інформацією є комплексний всебічний соціально-економічний аналіз 
території. Загальна діагностика поточного стану передбачає встановлення ходу 
та ситуації місцевого економічного розвитку через те, що після об’єднання 
наявний потенціал економічної складової в більшості ТГ реалізовується 
недостатньо. Тому для поетапного планування стратегії виникає необхідність у 
формуванні основних питань та висновків щодо поточних аспектів 
життєдіяльності території, а саме: визначення етапу економічного розвитку 
місцевості; наявність або відсутність певної ресурсної складової; визначення 
перспектив розвитку суб’єктів господарювання та економічної активності 
мешканців території; привабливість громади для потенційних інвесторів та 
міжнародних донорів.[49] 
Комплексний підхід до управління та ступінь ефективності заходів ОМС 
щодо реалізації політики місцевого економічного розвитку визначають 
подальший успіх економічного зростання ТГ. Він ґрунтується на співпраці 
влади, бізнесу і населення шляхом врахування інтересів усіх учасників 
процесу. Заходами впливу ОМС на прискорення економічного зростання є: 
1. Підтримка розвитку підприємницького середовища: 
– створення умов для малого та середнього бізнесу; 
– надання цільових пільг (податкових, кредитних); 
– сприяння участі бізнес-структур у державних та міжнародних 
програмах розвитку бізнесу; 
– створення центрів підтримки підприємництва; 
– спрощення умов отримання договорів; 
– навчальний, консультаційний, інформаційний супровід тощо. 
2. Джерела фінансування МЕР, що є важливим елементом у реалізації 
його політики: 
– бюджетні (цільові субвенції та місцеві програми, локальне 
замовлення, податкове стимулювання); 
– кредитні (кредити банків та мікрофінансових організацій, місцеві 
65 
 
 
гарантії); 
– інвестиційні (створення індустріальних, інвестиційних та 
логістичних парків, бізнес-інкубаторів); 
– грантові (грантові проєкти міжнародних донорських організацій, 
міжнародна технічна допомога, соціальна відповідальність бізнесу, благодійні 
внески). 
3. Інституції місцевого розвитку (центри послуг для бізнесу), які 
спрямовані на активізацію життєдіяльності усіх учасників місцевого 
економічного розвитку у напрямі вирішення суспільних викликів та створення 
нових можливостей для громади. На меті є розвиток підприємництва через 
підтримку у створенні бізнес-плану та його реалізації у власній 
підприємницькій діяльності, що забезпечить формування нових бізнес-
структур, нових робочих місць і прискорить економічне зростання ТГ. 
4. Брендинг (реклама) місцевості, що полягає у впровадженні сучасних 
новітніх технологій (інновацій) та засобів місцевої маркетингової комунікації 
(зв’язки з громадськістю, реклама, електронна торгівля, туристичний напрям,  
відгуки клієнтів, покупців тощо); територіальному управлінні, лояльному до 
бізнесу; посередництві у контактах і кооперації; формуванні мережі 
партнерства бізнес-структур. Бренд громади визначає певну особливість та 
унікальність території, що дозволить розширити інформацію про сфери 
діяльності та галузі виробництва місцевості. 
5. Співробітництво ТГ, яке полягає у встановленні та розвитку 
партнерських відносин між громадами України та громадами інших держав. 
Реалізація інструментів місцевого економічного розвитку впливає на 
підтримку та розвиток бізнесу, сприяє створенню привабливості громади і 
формуванню її іміджу, залученню зовнішніх ресурсів та інвестицій. 
Для досягнення успішного довгострокового результату економічного 
зростання ТГ важливим аспектом є партнерство бізнес-середовища та ОМС у 
спільному баченні та визначенні напрямів руху на основі системного 
66 
 
 
інструменту – довгострокового стратегічного планування, що здатне 
позитивно відобразитися на розвитку території та сформувати гнучкість до 
управління змінами.[61,62] 
Економічні досягнення громади мають прямий зв’язок із наявністю 
бюджетоутворюючого підприємства, малого, середнього та 
мікропідприємництва на засадах соціально відповідальної поведінки. 
Зростання кількості суб’єктів господарювання забезпечує збільшення робочих 
місць, що продукує подвійний економічний ефект у вигляді зростання 
податкових надходжень до місцевих бюджетів. В свою чергу, ТГ мають 
можливість використати наявні фінансові ресурси на розвиток інфраструктури і 
підвищення якості послуг, що покращує рівень життя населення та створює 
більшу привабливість для інвесторів і бізнес-структур. Варто зауважити, що 
відбувається закритий цикл діалогу та співпраці влада- бізнес-населення, в 
якому всі учасники процесу отримують вигоди відповідно до своїх інтересів. 
Економічний рівень ТГ, її життєздатність, бюджетне забезпечення мають 
прямий вплив на рівень конкурентоспроможності як елемента у 
співробітництві та привабливості території щодо бажання розташувати бізнес, 
інвестувати, проживати і працювати в такій місцевості. 
Від стану економічного розвитку громади залежить ступінь її впливу на 
загальний рівень економічного розвитку регіону та країни загалом. На це 
впливає наявність достатньої кількості фінансових ресурсів місцевого 
бюджету, який залежить від успішного функціонування бізнесу території, що 
сприяє підвищенню якості та рівня життя населення. Такі громади є 
привабливими і для інвесторів.[58] 
Основними проблемами відносин «влади-населення-бізнесу» у процесі 
стратегічного планування є: економічні, соціальні, житлово-комунальні, 
інвестиційні, екологічні. Вони мають принципову різницю для кожної окремої 
групи, але пов’язані з напрямами, які є загальними для всіх і потребують 
формування рішень та їх реалізації у функціонуванні ТГ в розвитку регіону. 
67 
 
 
Влада-населення-бізнес стають співучасниками процесу у вирішенні та 
прийнятті рішень щодо проблематики громади. Формування 
взаємоузгодженості щодо загальних питань території передбачає подальший 
ефект від їх реалізації, що є важливим для успішної розробки та впровадження 
стратегічного плану розвитку громади. 
Активний діалог різних суб’єктів місцевого розвитку, їх спільна 
співпраця і взаємодія у розробленні та формуванні стратегії сприяють: 
зміцненню місцевого самоврядування, налагодженню міжсекторального 
співробітництва, підвищенню становлення громадянської позиції місцевого 
населення як економічно та соціально активних суб’єктів впливу на зростання 
території; виявленню та використанню додаткових ресурсів території. 
Громада має зацікавленість у зростанні економіки на своїй території. 
Кроки розвитку окремих ТГ є достатньо індивідуальними та ґрунтуються на 
базових індикаторах формування ефективності управління економічним 
зростанням громади. Проте загальним та найважливішим питанням для органів 
місцевого управління територій є формування стійкості та самостійності 
місцевих бюджетів.[58] 
Зважаючи на виявлену проблематику недостатнього фінансового 
забезпечення ТГ, втілення концепції управління економічним розвитком 
потребує розроблення та впровадження комплексу заходів у плануванні 
відповідно до місцевих конкурентних переваг – наявних ресурсів (матеріальних, 
технічних, людських, інтелектуальних, інфраструктурних, інституційних, 
інформаційних, природних, енергетичних), що базуються на новітніх підходах, 
використанні інноваційних інструментів просторового планування та 
діагностики території у розробці стратегії. 
Для розробки стратегії економічного розвитку громади вихідною 
інформацією є комплексний всебічний соціально-економічний аналіз території. 
Загальна діагностика поточного стану передбачає встановлення ходу та ситуації 
місцевого економічного розвитку через те, що після об’єднання наявний 
68 
 
 
потенціал економічної складової в більшості ТГ реалізовується недостатньо. 
Тому для поетапного планування стратегії виникає необхідність у формуванні 
основних питань та висновків щодо поточних аспектів життєдіяльності 
території, а саме: визначення етапу економічного розвитку місцевості; 
наявність або відсутність певної ресурсної складової; визначення перспектив 
розвитку суб’єктів господарювання та економічної активності мешканців 
території; привабливість громади для потенційних інвесторів та міжнародних 
донорів.[60] 
Комплексний підхід до управління та ступінь ефективності заходів ОМС 
щодо реалізації політики МЕР визначають подальший успіх економічного 
зростання ТГ. Він ґрунтується на співпраці влади, бізнесу і населення шляхом 
врахування інтересів усіх учасників процесу. Заходами впливу ОМС на 
прискорення економічного зростання є: 
6. Підтримка розвитку підприємницького середовища: 
– створення умов для малого та середнього бізнесу; 
– надання цільових пільг (податкових, кредитних); 
– сприяння участі бізнес-структур у державних та міжнародних 
програмах розвитку бізнесу; 
– створення центрів підтримки підприємництва; 
– спрощення умов отримання договорів; 
– навчальний, консультаційний, інформаційний супровід тощо. 
7. Джерела фінансування МЕР, що є важливим елементом у реалізації 
його політики: 
– бюджетні (цільові субвенції та місцеві програми,
 локальне замовлення, податкове стимулювання); 
– кредитні (кредити банків та мікрофінансових організацій, місцеві 
гарантії); 
– інвестиційні (створення індустріальних, інвестиційних та 
логістичних парків, бізнес-інкубаторів); 
69 
 
 
– грантові (грантові проєкти міжнародних донорських організацій, 
міжнародна технічна допомога, соціальна відповідальність бізнесу, благодійні 
внески). 
8. Інституції місцевого розвитку (центри послуг для бізнесу), які 
спрямовані на активізацію життєдіяльності усіх учасників місцевого 
економічного розвитку у напрямі вирішення суспільних викликів та створення 
нових можливостей для громади. На меті є розвиток підприємництва через 
підтримку у створенні бізнес-плану та його реалізації у власній 
підприємницькій діяльності, що забезпечить формування нових бізнес-
структур, нових робочих місць і прискорить економічне зростання ТГ. 
9. Брендинг та реклама місцевості, що полягає у впровадженні 
сучасних новітніх технологій (інновацій) та засобів місцевої маркетингової 
комунікації (зв’язки з громадськістю, реклама, електронна торгівля, 
туристичний напрям, відгуки клієнтів, покупців тощо); територіальному 
управлінні, лояльному до бізнесу; посередництві у контактах і кооперації; 
формуванні мережі партнерства бізнес-структур. Бренд громади визначає 
певну особливість та унікальність території, що дозволить розширити 
інформацію про сфери діяльності та галузі виробництва місцевості. Бренд 
постає центральним елементом подальшої іміджевої політики. 
10. Співробітництво ТГ, яке полягає у встановленні та розвитку 
партнерських відносин між громадами України та громадами інших держав. 
Реалізація інструментів МЕР впливає на підтримку та розвиток бізнесу, 
сприяє створенню привабливості громади і формуванню її іміджу, залученню 
зовнішніх ресурсів та інвестицій.[50,59] 
Для досягнення успішного довгострокового результату економічного 
зростання ТГ важливим аспектом є партнерство бізнес-середовища та ОМС у 
спільному баченні та визначенні напрямів руху на основі системного 
інструменту – довгострокового стратегічного планування, що здатне 
позитивно відобразитися на розвитку території та сформувати гнучкість до 
70 
 
 
управління змінами. 
Економічні досягнення громади мають прямий зв’язок із наявністю 
бюджетоутворюючого підприємства, малого, середнього та 
мікропідприємництва на засадах соціально відповідальної поведінки. 
Зростання кількості суб’єктів господарювання забезпечує збільшення робочих 
місць, що продукує подвійний економічний ефект у вигляді зростання 
податкових надходжень до місцевих бюджетів. В свою чергу, ТГ мають 
можливість використати наявні фінансові ресурси на розвиток інфраструктури і 
підвищення якості послуг, що покращує рівень життя населення та створює 
більшу привабливість для інвесторів і бізнес-структур. Варто зауважити, що 
відбувається закритий цикл діалогу та співпраці влада- бізнес-населення, в 
якому всі учасники процесу отримують вигоди відповідно до своїх інтересів. 
Економічний рівень ТГ, її життєздатність, бюджетне забезпечення мають 
прямий вплив на рівень конкурентоспроможності як елемента у 
співробітництві та привабливості території щодо бажання розташувати бізнес, 
інвестувати, проживати і працювати в такій місцевості. 
Від стану економічного розвитку громади залежить ступінь її впливу на 
загальний рівень економічного розвитку регіону та країни загалом. На це 
впливає наявність достатньої кількості фінансових ресурсів місцевого 
бюджету, який залежить від успішного функціонування бізнесу території, що 
сприяє підвищенню якості та рівня життя населення. Такі громади є 
привабливими і для інвесторів.[50] 
Отже, для досягнення економічного розвитку ТГ України основою є 
ресурсна складова та комплексний підхід до управління територією, який 
передбачає використання концепції формування ефективного управління 
громади. Запропонована концепція базується на комплексі заходів для 
побудови стратегії та програм розвитку території відповідно до наявних 
ресурсів громади, враховуючи зовнішні та внутрішні виклики. Основні 
суб’єкти впливу – влада, бізнес, населення. 
71 
 
 
Під час планування економічного розвитку ТГ варто врахувати фактори 
впливу, а саме: зовнішні та внутрішні. Зовнішні – макроекономічні умови 
регіону; внутрішні – географічне розташування, наявність 
бюджетоутворюючих підприємств, умови і ресурси території, наявність 
трудового потенціалу та кваліфікованого кадрового забезпечення для 
подолання нових викликів.[52] 
Прагнення України до побудови економічно розвиненої держави на 
засадах слідування європейським стандартам вимагає чіткого позиціонування її 
на міжнародній арені. Це можливо за допомоги правильно сформованого 
іміджу як країни, так й її регіонів. Іміджування регіону за своєю суттю – це 
синтез місії й бренду регіону та стратегії розвитку країни. 
Проблема формування іміджу території на сьогодні викликає інтерес не 
лише у фахівців зі зв’язків з громадськістю, а також у політичної та ділової 
еліти, фахівців регіонального та галузевого менеджменту. Відносини «держава 
– бізнес – суспільство» сьогодні побудовані на активному співробітництві із 
засобами масової інформації, просуванні літератури рекламного характеру, 
державної символіки та використанні українських культурних традицій. 
Важливою умовою є те, що даний процес не повинен відтворюватися 
самостійно та природно, до цього повинні бути залучене широке коло фахівців 
та науковців. Всі аспекти життєдіяльності країни та її регіонів повинні 
працювати на імідж, щоб у підсумку отримати його як сприятливий.  
Передумовою позитивних зрушень в країні та її регіонах є позитивно та 
професійно сконструйований імідж території, який у теперішньому часі стає 
реальним та одним з найважливіших ресурсів менеджменту. Це відбувається 
через активні процеси інформатизації, забезпечення процесів інформаційної 
прозорості, глобалізації та інтернаціоналізації економічного та соціального 
простору, стрімких процесах кластеризації  у всіх сферах господарської  
діяльності. Імідж та репутація території є основними факторами для просування 
державних та регіональних проектів, активізації процесів інвестування. І це 
72 
 
 
також, на думку фахівців, є конкурентним ресурсом для покращення відносин 
державного та приватного секторів, позитивних змін в парадигмі відносин 
«влада-бізнес-населення».[20] 
Світовий досвід позиціонує  як національну специфіку стратегічного ро 
розвитку та відповідного планування регіональних господарських комплексів 
та загальні положення відповіні до сучасних законів менеджменту. Ключовим 
загальним положенням  розвитку теорії та практики менеджменту в питаннях  
стратегічного плаування постає питання забезпечення діх двох законів: 
розвитку та безпеки територіальних систем. Методика стратегічного 
планування повинна сприяти активній участі усіх зацікавлених і компетентних 
осіб у процесі регіонального планування та реалізації планів розвитку 
відповідно до їх інтересів і можливостей.  
У сучасному практичному регіональному менеджменті саме процеси 
інформаційної якості та прозорості, відповідності розвитку прогресу 
забезпечують рух до майбутнього, формують засади використання сучасних 
механізмів та інструментів діяльності, надають наукової обґрунтованості 
заходам. 
Механізми та інструменти впровадження позитивного іміджу як мети 
інформаційної якості  в системі планування та прогнозування розвитку 
території на сьогодні для України нагальна потреба.  Зацікавленість у такому 
відображені управлінських дій існує   та набуває поширення за рахунок 
включення в управлінські технології інформаційних інструментів забезпечення, 
поширення технологій комплексної інформатизації та автоматизації, всебічного 
використання мережевих зв’язків.   
Протягом багатьох років, особливо в післявоєнній Західній Європі, 
стимулювання регіонального економічного розвитку  відбувалось через такі 
управлінські інструменти, які робили акцент на зовнішніх, а не внутрішніх 
факторах розвитку. Уряди намагалися впливати на інвестиційну мобільність, 
пропонуючи пільги і гранти для прямих інвестицій в конкретних окремих 
73 
 
 
регіонах. Це був по суті підхід «зверху вниз», який широко використовували з 
1950‐х років до 1970‐х років, і який часто застосовують і сьогодні. Однак, це 
вже не вважається достатнім в більшості європейських країн. Досвід доводить, 
що успішні регіони повинні домогтися успіху в створенні власних внутрішніх 
можливостей і поліпшенні внутрішніх умов, що впливають на здатність 
залучати і утримувати інвестиції, формувати свої унікальні можливості 
розвитку за рахунок позитивного  іміджу, новітніх технологій  кластризації та 
поширення інституту довіри між владою, бізнесом та населенням[16]. 
Під внутрішніми розуміються такі можливості, знання та процеси, які  
формально або фактично задіяні місцевими або регіональними суб'єктами. Ці 
можливості й умови часто пов'язані з тим, як регіон визначає і комплексно 
вирішує свої проблеми, як він прагне вирішувати ці проблеми і створювати 
можливості, які лежать в межах його досяжності, наприклад, щодо освіти і 
професійної підготовки, активних процесів підтримки бізнесу. Відображення 
реальних подій, планів  в інформаційному просторі саме і є елементом 
іміджевої складової, передумова формування іміджевої технології. Тому чіткий 
зв'язок між реальним  станом подій, процесами управління, плановими 
заходами та інформаційним відображенням у цільовому просторі і є бажаним 
іміжмейкінгом в системі регіонального менеджменту. Така система відносин та 
налагоджених комунікацій в Україні ще відсутня. Це майбутнє, яке повинне 
базуватися на процедурних складових: 
1. Визначені мети руху, та її чіткому окреслені з позиції економічних та 
соціальних інтересів, прогнозувані пріоритетів інформаційної 
економіки та інформаційного суспільства. 
2. Діагностування існуючих проблем та наявних конфліктів. 
3. Формуванні наукових засад стратегічного розвитку та публічного 
визнання концептуального відображення прогресивного руху не лише 
системи менеджменту, а й бізнесу, спільноти.   
74 
 
 
В регіональному менеджменті  в  процедурах розробки  національної 
концепції щодо регіонального розвитку,  первинним постає питання  
стимулювання  управлінських іміджевих технологій  з метою підтримки 
розвитку та забезпечення консолідації інтересів усіх учасників процесу. Тому 
важливо заохочувати регіональні та місцеві партнерства з планування,і це 
називається процесом планування розвитку «знизу вверх».[52] 
Методика, що пропонується, підкреслює два виміри інтегрованості. Це 
новітній напрям інтегрованості у парадигмі управлінських відносин «стратегія-
інформаційна культура- імідж регіону-економічне та соціальне зростання». В 
такому розуміння особливо важливими  для планування регіонального розвитку 
постають нові  форми  активної інтегрованості: горизонтальна  та вертикальна.  
Горизонтальний вимір передбачає  інтегрованість компонентів стратегії: 
(економічний розвиток, соціальний розвиток плюс надання публічних 
послуг та інфраструктура, захист навколишньогосередовища та природних 
ресурсів); інтегрованість галузей (міжгалузевий підхід замість галузевого 
підходу). Вузкьо інституційних підхід врахування іміджевих компонентів 
(підприємств, галузей, ринків, інфраструктурних елементів) 
Вертикальна інтегрованість передбачає узгодження регіональних планів 
розвитку з ієрархічно вищими системами – державними стратегіями і 
програмами, а саме: державною стратегією регіонального розвитку, галузевою 
стратегією і планами, державними цільовими програмами, бюджетними 
програмами, заходами системного інформаційного забезпечення та формування 
новітніх інформаційних технологій та саме  іміджевих.  
У реальному житті компоненти стратегії є сукупністю або системою 
різних і постійних взаємодій. Однак, ці аспекти часто розглядаються окремо в 
плануванні та управлінні, при наявності неврахованих  інформаційних 
комунікацій і ефектів синергії. Такий спосіб планування на практиці 
призводить до неефективного використання обмежених ресурсів, що у 
75 
 
 
подальшому формує зони конфліктів та проблем. Причиною цьому є вузько‐
галузевий або вузько‐компонентний підхід до планування розвитку. 
Процес планування починається зі стратегічної платформи, яка 
представляє собою довгострокову стратегічну складову (компоненту). 
Операційна частина стратегії складається з компонентних (економічний, 
соціальний та екологічний) планів розвитку та операційної короткотермінової 
частини, що складається з плану реалізації, фінансового плану, плану 
моніторингу та оцінки, плану з нарощування потенціалу (зміцнення 
спроможності). Реалізація стратегії відбувається в іншій послідовності, 
починаючи з плану реалізації, який містить проекти і програми, потім ‐ 
компонентні плани і, нарешті ‐ досягнення стратегічних цілей та бачення 
розвитку (рис. 3.1). 
 
КОРОТКОТЕРМІНОВА ЧАСТИНА 
 план реалізації, фінансовий план, план моніторингу та оцінки, план з 
нарощування потенціалу (зміцнення спроможності) 
 
 
 ОПЕРАЦІЙНА ЧАСТИНА 
Компонентні плани: економічний, соціальний, екологічний, 
 інформаційний 
 
 СТРАТЕГІЧНА ЧАСТИНА 
Стратегічна платформа: соціально-економічний аналіз, SWOT‐
 
аналіз, діагностування, стратегічне фокусування, формування 
 стратегічного іміджу, стратегічні цілі розвитку 
Рис. 3.1 Процес планування та реалізації стратегії розвитку регіону[52] 
 
Першим етапом, як вже було зазначено, є розробка стратегічної 
платформи. Обов’язковими її структурними елементами є: резюме аналізу 
ситуації – соціально-економічний аналіз; ключові внутрішні і зовнішні чинники 
– SWOT‐аналіз; процедури діагностування; стратегічне фокусування – 
76 
 
 
Процес планування 
Процес реалізації 
визначення і відбір конкурентних переваг; концепція сприятливого іміджу 
регіону – формування стратегічного іміджу; стратегічні цілі розвитку. 
Призначення стратегічної платформи полягає у тому, щоб збалансувати 
взаємно суперечливі вимоги для досягнення результатів як у короткостроковій, 
так і довгостроковій перспективі. 
 Вона поєднує різні галузеві і компонентні перспективи та збалансовує 
суперечливі пріоритети, фокусується на конкурентних позиціях, яких регіон 
прагне досягти і концентрує обмежені ресурси розвитку для досягнення 
визначених стратегічних цілей. Нарешті, вона забезпечує контроль виконання й 
убудованість в ієрархічно вищі стратегії і плани розвитку. 
Процес розробки стратегії регіонального розвитку  зазвичай починається 
з підготовчого етапу. У рамках цієї фази область забезпечує виділення 
необхідних ресурсів і адекватну участь регіональних зацікавлених сторін у 
роботах зі стратегування. Підготовчий етап складається з наступних кроків: 
офіційний запуск процесу розробки стратегії; створення команди розробників 
стратегії; визначення та мобілізація  зацікавлених сторін ( як внутрішнього так і 
зовнішнього середовища).[50] 
Окрім команди розробників і регіональної групи партнерства, є дві 
додаткові важливі структури для розробки стратегії: керівний комітет і робочі 
групи (фокус‐групи). Керівний комітет – це орган, призначений для управління 
процесом стратегічного планування. Робочі групи (фокус‐групи) – це колектив, 
що складається з 70‐100 представників органів місцевого самоврядування 
(муніципалітетів), громадських організацій, місцевих установ та інститутів, 
експертів, делегованих для участі у процесі розробки стратегічного плану. Такі 
групи є головним оперативним органом процесу розробки стратегії в кожній з 
цільових сфер. 
Після того, як процес підготовки стратегії регіонального розвитку 
офіційно запущений, команда розробників може приступити до підготовки 
соціально‐економічного аналізу області в якості першого етапу розробки 
77 
 
 
Стратегії. Соціально‐економічний аналіз (СЕА) є важливою, але не єдиною 
складовою процесу розробки Стратегії, тому не може розглядатись окремо від 
інших етапів роботи. Проте саме СЕА лягає в основу розробки можливих 
сценаріїв розвитку, визначення сильних та слабких сторін регіону. 
Соціально‐економічний аналіз (інші назви – аналіз ситуації, базовий 
аналіз) повинен охоплювати всі важливі аспекти життєдіяльності і розвитку 
цільового регіону. Правильно зроблений і адекватно використаний аналіз 
ситуації дозволяє членам робочої групи краще зрозуміти актуальний стан та 
тенденції в економічній, соціальній та екологічній сферах регіону. Цей аналіз 
також створює потужну основу для своєчасного виявлення бажаних і 
небажаних змін в регіоні, а також основу для прийняття обґрунтованих рішень 
щодо регіонального розвитку.[9] 
Соціально-економічний аналіз проводиться у декілька етапів: 
збір та обробка двох видів даних: вторинні (кількісні, офіційні, 
статистичні і об’єктивні) і первинні (якісні, менш формальні, такі, що 
висловлюють думки, суб'єктивні); 
порівняльний розрахунок показників за певною сферою діяльності за 
останні п’ять років (відносні та абсолютні величини, темпи росту, приросту); 
виявлення чинників позитивної або негативної динаміки показників 
розвитку; 
формування висновків по підрозділах показників та загального; 
оцінка впливу іміджу на позитивні та негативні стани економіки, зміни 
соціального осередку . 
Рекомендовано новітній напрям оцінки впливу іміджу на негативні стани 
економіки. Це оцінка:  
1 економічних складових - інвестиційної та інноваційної  привабливості, 
скорочення інвестицій,   
2. соціальних -  міграція; послуги, розмір заробітної платні та ін.  
78 
 
 
Соціально-економічний аналіз регіону має попереджувальний характер: 
він показує, від чого слід відмовлятися (де витрати перевищують вигоди), а 
також – куди потрібно спрямовувати ресурси, де є потенціал для розвитку.  Які 
сфери та види діяльності більш усього страждають від негативного іміджу.  
Структура даних, що аналізуються, може відрізнятися в різних регіонах, 
залежно від основних регіональних інтересів і наявності даних.[14] 
Соціально-економічний аналіз регулюється Постановою «Про 
затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки 
реалізації регіональних стратегій розвитку» (№1186 від 16.11.2011 р.), в якій 
частково визначено загальний зміст аналітичної частини: «7. Аналітична 
частина регіональної стратегії повинна містити дані про: географічне 
розташування; ландшафтні особливості рельєфу, характеристику ґрунтів та 
гідрологію; природно‐ресурсний потенціал;кліматичні умови (температурний 
режим, опади, вологість повітря, вітри тощо);адміністративний поділ, місце в 
загальнодержавному розподілі праці; особливості соціально-економічного 
розвитку в динаміці за останні п'ять років;екологічну ситуацію на території 
регіону; політичну ситуацію; фінансово‐бюджетну ситуацію; рівень життя 
населення та його ділову активність.Основою для розроблення аналітичної 
частини є офіційні дані Держстату, його територіальних органів, інформаційні 
матеріали соціологічних опитувань тощо. Система показників, необхідних для 
проведення аналізу стану розвитку регіону, визначається розробником 
регіональної стратегії. У процесі підготовки аналітичних матеріалів 
регіональної стратегії можуть використовуватися картографічні, ілюстраційні 
та інші матеріали, зокрема, економіко-географічні карти та схеми, кадастрові 
карти, схеми та креслення, фото матеріали, інтернет-карти території тощо. 
Аналітичні матеріали регіональної стратегії готуються як щодо регіону, так і 
щодо його окремих частин, що відрізняються специфікою проблем соціально-
економічного розвитку. На підставі таких матеріалів визначаються основні 
проблеми розвитку економіки регіону та соціальної сфери.»[14]. 
79 
 
 
Також рекомендується використовувати матеріали статистичних даних 
Міжнародного економічного форуму, Світового банку, публікацій академічних 
інститутів та дослідницьких центрів, соціологічних служб. Важливо, щоб аналіз 
був досить детальним, але не переобтяженим надмірною кількістю цифрових 
даних та розлогих текстів наукового характеру. 
Наступним етапом формування стратегічної платформи є дослідження 
ключових внутрішніх і зовнішніх чинників за допомогою SWOT‐аналізу, який  
являє собою ефективний метод ідентифікації внутрішніх сильних і слабких 
сторін і розпізнавання зовнішніх можливостей і загроз. Він показує, яким 
чином  краще застосувати власні сили і зменшити внутрішні слабкості, 
оптимально використовуючи можливості, усуваючи загрози. Таким чином, 
SWOT‐аналіз зазвичай використовується для виявлення найбільш важливих 
внутрішніх і зовнішніх факторів, що мають значення для розвитку регіону. 
Слід більш детально розглянути SWOT‐аналіз в контексті стратегічного 
планування та його активного поширення на оцінку інформаційних та 
іміджевих загроз.  Загальний успіх певного суб’єкта (окремої особи, 
підприємства, установи, території) істотно залежить від успіху в організації 
відносин з навколишнім середовищем. Системний підхід у визначенні 
взаємодій між внутрішніми процесами в суб'єкті і його середовищем є 
функцією стратегічного управління. За своєю суттю цей підхід повинен 
налаштувати внутрішню поведінку на формування необхідних змін при 
взаємодії з навколишнім середовищем.[6] 
Для підприємств здатність адаптувати внутрішню поведінку відповідно 
до інформації з навколишнього середовища є постійною необхідністю для 
виживання і розвитку, тому що вони залежать, в значній мірі, від відносин, які 
існують у навколишньому середовищі, більшість яких знаходиться поза їх 
контролем. Необхідність постійного реагування на зміни в навколишньому 
середовищі є більш актуальним фактором для приватних компаній, ніж для 
державних установ та організацій, чия головна мета полягає в тому, щоб 
80 
 
 
ініціювати позитивні зміни в навколишньому середовищі, а не внутрішньо 
налаштовуватися до зовнішніх імпульсів.[6] 
У контексті стратегічного планування підприємства і території 
стикаються з аналогічними проблемами, що призводить до важкої боротьби за 
обмежені ресурси і їх швидкого перекидання з одного виду діяльності до 
іншого, від одного проекту до іншого. Стратегічні плани представляють собою 
орієнтири, які відключають механізми активації небажаних відхилень, надаючи 
чіткий зв'язок між довгостроковою нормативною рамкою та повсякденним 
управлінням діяльністю. 
Бачення в підприємницькій діяльності використовується в маркетингових 
цілях, в цілях створення цільового публічного іміджу (але також і для того, щоб 
приховати певні сегменти стратегії), і тому загальновідомі елементи бачення 
часто не мають значення для об'єктивного сприйняття реальних стратегічних 
цілей. Натомість, бачення розвитку регіонів та інших територій мають на меті 
позначити напрям розвитку і, в багатьох випадках, вони представляють 
стратегічні визначення, які формують бажаний імідж, що повинен бути 
підтриманим широким колом суб’єктів. 
Для підприємств стратегічні плани мають внутрішній характер, особливо 
щодо їх технічного сегмента, який аналізує внутрішні (сильні і слабкі сторони) і 
зовнішні (можливості і загрози)фактори, ‐ в той час як для регіонів участь, 
розуміння і прийняття документів стратегічного планування численними 
регіональними зацікавленими сторонами є передумовою успішного їх 
впровадження.[25] 
Конкурентні переваги є факторами конкурентоспроможності, які являють 
собою вимоги, щоб зробити один регіон більш привабливим, ніж інші. 
Регіональна конкурентоспроможність визначається як здатність виробляти 
товари і послуги, які відповідають вимогам міжнародних ринків, в той же час 
при збереженні високих і стійких рівнів доходів. 
81 
 
 
Через стратегічне фокусування визначаються ключові акценти стратегії, 
вибравши перспективні конкурентні переваги з одного боку, і найбільш 
важливі проблеми з іншого. SWOT‐аналіз в значній мірі сприяє стратегічному 
фокусуванню, оскільки він вже дає певні елементи визначених внутрішніх 
факторів і зовнішнього середовища. Стратегічне фокусування, як правило, має 
основою визначення та класифікацію переваг, які характеризують регіон. 
Наступним етапом в процедурі розробки стратегічного плану регіону 
виступає діагностика. Саме діагностика дозволяє визначити реальне положення  
регіонального господарського комплексу з позиції його позитивного або 
негативного стану. Визначити проблемні зони та їх сфокусувати. Розробка 
концепції сприятливого іміджу регіону є наступним  пунктом в процесі 
розробки стратегії. З цього моменту припиняється аналіз ситуації, діагностичні 
процедури  і починається формулювання того, що хочемо досягти в  регіоні зі 
стратегічної точки зору, заснованої на висновках та результатах  експертиз. [11] 
Імідж являє собою цілеспрямовано сформовану бажану картину 
можливого майбутнього регіону. Воно нагадує про критичні питання і 
проблеми в регіоні та визначає: 
ідеальний варіант іміджу, що є сконструйованим та формує рух та 
управлінські дії; 
спільноту і громаду ми намагаємося побудувати. Це має надихнути і 
спрямувати кожну людину на шляху до спільної мети в майбутньому і надати 
сенс всім заходам з розвитку в регіоні, незалежно від того, чи вони стосуються 
інституцій, організацій або окремих осіб. 
Процес підготовки іміджу регіону передбачає формування спільної 
перспективи через описання того, що зацікавлені сторони погодили з точки 
зору спільного майбутнього регіону та відбувається він у шість етапів (рис. 3.2). 
 
 
 
82 
 
 
 
 
 
Визначення мети та завдань 
 
 
Оцінка та виявлення проблемних зон 
 
 
Збір та систематизація інформації 
 
 Аналітична обробка 
 
Редакційна обробка 
 
 
Дослідницький звіт 
 
Рис. 3.2 Процесне відображення розробки іміджу 
 
Спільна перспектива, що відображена в іміджі, являє собою поєднання 
існуючих глибоко укорінених норм і цінностей, на яких регіон базується 
(фактичний/поточний імідж), і нових норм і цінностей, які він хоче застосувати 
в майбутньому для подолання проблем розвитку і викликів та забезпечення 
позитивного (стратегічного) іміджу. 
Встановлено чітку різницю між фактичним (поточним) іміджем регіону 
та стратегічним. Вона виражена у положення, що представлено у табл. 3.1 
Таблиця 3.1 Порівняння фактичного (поточного) та стратегічного іміджу 
Фактичний (поточний) імідж Стратегічний імідж 
1. Результат поточних дій та подій 1. Нові можливості 
2. Існуючі можливості 2. Комплексне використання 
потенціалу 
3. Статистика в оцінці регіону 3. Облік динамічних змін у регіоні 
4. Реактивне сприйняття 4. Технології довгострокового 
планування та прогнозування 
 
83 
 
 
Процесне відображення розробки іміджу 
 
 
 
Регіон повинен бути пізнаваним через його сприятливий імідж. Якщо ні, 
то імідж є загальним, і він не обов'язково служить досягненню мети. На 
сьогодні немає особливих рекомендацій щодо технології формування 
сприятливого іміджу регіону. Але визначено, що імідж відіграє центральну 
роль у розробці стратегії розвитку. Він служить основою для формування 
стратегічних цілей, опосередковано визначає вибір напрямів розвитку і 
компонентних цілей, а також відбір програм з проектами та заходами по 
досягненню цих цілей. 
Важливим аспектом формування та дослідження іміджу території є 
використання наукового підходу. Науковість іміджевого дослідження полягає у 
наступних принципових положеннях.[17] 
1. Наукове дослідження, яке у своєму фундаменті побудовано на 
реальних фактах, звітах, незалежних оцінках експертів. 
2. Аналітичність матеріалу, що вивчається. Інформація систематизована 
та має первинну аналітичну обробку за критеріями: галузей, видів діяльності, 
інфраструктурним характеристикам тощо. 
3. Характеризується узагальненням матеріалу. Співвіднесення фактів і 
процесів розвитку, виявлення загальних тенденцій та закономірності розвитку з 
урахуванням особливостей інформаційного середовища. 
4. Інформація підтверджується статусними організаціями – 
регіональними органами влади, торговими палатами, міжнародними 
організаціями, спілками профсоюзів або підприємців, незалежними експертами 
тощо. 
5. Імідж сприймається як інформаційний продукт. Має  властивості 
товарності, тобто ціну, собівартість, попит  та пропозицію. 
Джерела інформації про імідж (регіону, регіональних ринків, 
регіональних виробників тощо) запропоновано класифікувати за походженням, 
якісними характеристиками та ступенем достовірності.[17] Надамо 
систематизацію: 
84 
 
 
1. Нейтральні. Спеціалізовані газети та журнали, портали та сайти 
Інтернету. Характерні риси: великий обсяг інформації, але вона максимально 
достовірна, швидко відновлювальна та об’єктивна. Недоліки: інформації з 
одного джерела недостатньо, необхідний комплекс із різноманітних джерел та 
реальне підтвердження фактів. 
2. Персональні. Усні комунікації: колеги, фахівці,  знайомі, родичі, друзі. 
Недоліки: найвищий рівень суб’єктивності. Якість та достовірність залежать від 
особливостей сприйняття інтрервю’рованої людини. 
3. Ексклюзивні. Замовлення інформаційних оглядів, аналітики в 
спеціалізованих інформаційних агентствах, дослідження консалтингових або 
аудиторських компаій. Це рейтингові агентства, консалтингові фірми. Вартість 
даного джерела є дорогою та мало доступною, але це найбільш якісний збір 
інформації. Наявність ризиків при використанні ексклюзивних джерел 
максимально знижується. 
4. Офіційні. Статистичні звіти, огляди та доповіді, що надаються 
державними та регіональними установами, науково-дослідними центрами, 
навчальними закладами. Містять інформацію про показники розвитку суб’єкта, 
аналізуючи які можна судити про імідж. Недоліки: недостатня відкритість 
інформації. 
Перш ніж перейти до розробки концепції сприятливого іміджу регіону з 
перспективою на майбутнє (стратегічного іміджу), необхідно проаналізувати 
фактичний імідж за запропонованою низкою складових, що представлена на 
рис. 3.3.  
Рекомендуємо проаналізувати  інформаційні складові (термінові  межі  
п’ять років). Для проведення аналізу в межах розробки стратегії розвитку 
регіону рекомендовано використовувати різні види інформаційних джерел: 
ексклюзивні, офіційні, нейтральні джерела інформації. 
 
 
85 
 
 
 
ІМІДЖ РЕГІОНУ 
 
Раціональ Інформаці
 на йна 
складова складова 
 
Соціально-економічна та Рекламно-інформаційна 
 екологічна діяльність діяльність 
 Наявність програм, місій та цілей Якісна інформаційна 
стратегічного розвитку регіону політика, що 
 здійснюється органами 
Впровадження інноваційних місцевого 
 проектів, використання НТП 
 Наявність бренду 
Культура управління на рівні 
регіональної влади 
 Створення кластерів (наукових, 
інноваційних тощо) Якість реклами 
 
Залучення відомих 
 
висококваліфікованих спеціалістів 
Форма та особливості 
 
Використання екологічних поширення інформації 
 технологій на виробництвах та у 
 Здійснення публічно-приватного Наявність символіки, 
партнерства впізнавальних знаків, 
 Якість експортованої продукції 
(промислової, хімічної, 
 сільськогосподарської) Участь у міжнародних 
Якість надання туристичних послуг та національних 
 
Зниження рівня безробіття 
 
Якість надання житлово- Спонсорська діяльність 
 комунального обслуговування 
 
Рис. 3.3 Складові  іміджу  в стратегії розвитку регіону та їх інформаційне 
відображення 
 
На основі проведеного  діагнозу (аналізу) робочі групи виявляють 
проблемні зони фактичного іміджу, так звані «діри» у ньому, які утворюють 
показники, що мали негативну динаміку за досліджуваний період часу. І якщо 
ці показники частково впливають на імідж регіону, то наслідком негативного 
86 
 
 
іміджу може стати зниження більшості показників  соціально-економічного 
розвитку регіону, а також пошкодження його репутації.  
Буває така ситуація, що імідж, що вже склався, під впливом часового 
фактору вже не є актуальним, а відповідно й ефективним. В такому випадку 
необхідно переглянути пріоритети розвитку регіону та провести переорієнтацію 
іміджевої складової у напрямку її реального відображення змін та руху  
підприємницького середовища, галузевої спеціалізації,  прогресивних змін в 
соціальному секторі.[24] 
 Існують приклади активно  взаємопов’язаних процесів економічного 
розвитку (стрімких реформ та модернізацій) та випереджаючих технологій 
іміджевого просування:  
Туреччина та  Об’єднані Арабські Емірати – іміджеві технології 
просування туристичної галузі в відповідності до системного реформування 
економіки та галузевої структури;   
Польща – іміджеві технології інвестиційно привабливого сільського 
господарства та будівельної галузі;  
Італія – історико-культурна спадщина світу та системна підтримка малого 
та середнього бізнесу. 
Розробка нового іміджу регіону повинна спиратися на певну систему 
поглядів, засоби розуміння, конструктивні принципи його формування – 
концепцію. Відомо, що концепція – це комплекс положень, пов’язаних 
загальною початковою ідеєю, що визначає діяльність людини (дослідницьку, 
управлінську, проектну, функціональну тощо), спрямована на досягнення 
певних цілей та визначає стратегію дій [24]. 
 
3.2 Іміджево-рекламні заходи в стратегії Новомиргородської міської 
територіальної громади 
 
 Стратегія громади розробляється на основі аналізу її ідентичності, з 
87 
 
 
урахуванням цілей та іміджевих планів, аспектів позиціонування території для 
визначених цільових груп.  
До загальної стратегії рекомендовано включати питання та іміджево-
рекламні заході щодо ознак, наповнення її бажаного іміджу, ключових 
рекламних заходів з метою удосконалення інформаційного забезпечення 
розвитку територіальних громад. 
Найбільш ефективним сучасним засобом інформаційного заезпечення 
території є її імідж, як процес усвідомленого й цілеспрямованого формування 
майбутніх станів соціальних, економічних, культурних процесів, явищ та 
заходів, тобто пошуку, відображення, розвитку місцевої ідентичності, 
оновлення та збереження цінностей, представлення її в яскравих, 
взаємопов'язаних образах, привабливих для цільових груп. Політика іміджу має 
дві складові:  насичення території майбутніми та існуючими ознаками, що 
сприяють яскравому поданню інформації для населення та інвесторів,  процес 
перетворення самої території в  іміджевий бренд.[63] 
При цьому треба не тільки формувати імідж території в інформаційному 
полі, а й розбудовувати територію, простір. Для цього мають бути передбачені 
проекти з провадженням реклами в різних сферах життя громади. Проекти 
візуалізації та закріплення бренду доцільно впроваджувати в матеріальному 
середовищі та інфраструктурі, а проекти пожвавлення бренду – в культурному 
віртуальному середовищ, покращені сайту громади. Для управління брендом та 
систмного формування іміджу потрібно створити організаційну основу 
іміджмейкингу, зокрема нормативне та інституційне забезпечення маркетингу 
території. Результатом таких дій має бути створення позитивного туристичного 
іміджу міської Новомиргородської ТГ, що значно підвищить шанси території 
здобути додаткові зовнішні ресурси. 
Успішність впровадження стратегії залежить від узгодженої участі всіх 
зацікавлених сторін (міської влади, бізнесу, громадських організацій, освітніх 
установ, ЗМІ). Для формування бажаних туристичних потоків має діяти 
88 
 
 
система ефективного управління, яка демонструє відкритість влади та якісний 
сервіс для перспективних видів місцевого бізнесу.[63] 
Реалізація заходів іміджевої стратегії відбуватиметься за рахунок діючих 
міських програм, в яких враховано витрати на проведення заходів. 
Таблиця 3.2 Рекомендовані проєкти з вектором маркегингу 
Теми завдань, Опис Виконавці Терміни 
заходів, проектів виконання 
«Сучасна модель Реалізація проекту передбачає діяльність Структурні 2021-2027 
розвитку туристично-інформаційного центру, підрозділи 
туристичної проведення екскурсій, відвідування виконавчого 
громади» популярних пам’яток історії та культури комітету 
Новомиргородської міської ТГ, міської ради 
проведення майстер-класів з виготовлення 
ляльок-мотанок, виготовлення сувенірної 
продукції. 
Створення Реалізація проекту дозволить визначати Структурні 2021-2027 
системи сегменти цільових груп туристичного підрозділи 
проведення ринку для подальшого формування виконавчого 
періодичних ефективних рекламно-іміджевих кампаній. комітету 
маркетингових Системний збір інформації, її узагальнення міської ради 
досліджень та публічність дає розуміння ринку 
головним його гравцям і дозволить 
об’єднати не лише зусилля й ресурси. 
Розроблено автором на основі [63] 
Залучення підприємців до інвестування у Новомиргородській громаді 
сприятиме проведення ділових і культурних заходів за участі представників 
бізнесу. Заходи міжнародного рівня потребують значних ресурсів. Бажано 
започаткувати проведення регіональних і міжнародних конференцій з розвитку 
туризму за участі обласної влади та представників бізнесу. Для проведення 
семінарів і конференцій доцільно використовувати базу санаторіїв, залучати 
власників туристичних агенцій, що одночасно забезпечуватиме їм відповідну 
рекламу. 
Органи місцевого самоврядування мають заохочувати суб'єкти великого 
бізнесу до участі у підтримці малого підприємництва та місцевих традицій 
ділової культури. Заходи ділової спільноти з підтримки бізнесового іміджу 
території для залучення нових партнерів (зовнішніх і внутрішніх інвесторів) 
сприятимуть також підвищенню загального рівня культури ведення бізнесу. 
89 
 
 
Для будь-якого інвестора важлива відсутність на території його 
присутності соціальної напруженості, що пов’язано з гуманітарним аспектом, 
якістю життя. 
Табл.3.3 Рекомендовані проєкти з вектором підтримки інвесторів, малого 
та середнього бізнесу 
Теми завдань, Опис Виконавці Терміни 
заходів, проектів виконання 
Організація Організація неформальних культурних і Виконавчі постійно 
неформальних ділових заходів для встановлення органи 
ділових і контактів з потенційними та діючими в міської ради 
культурних заходів громаді інвесторами, формування спільно з 
для спілкування з позитивного іміджу території та діючими в 
потенційними демонстрації культурного розвитку громаді 
інвесторами громадян. суб’єктами 
бізнесу 
Формування Виконавчими органами міської ради Виконавчі постійно 
специфічних спільно з представниками бізнесу та органи 
інформаційних діючими інвесторами створювати міської ради 
ресурсів спільні інформаційні ресурси та цільові спільно з 
рекламні заходи(стенди, буклети, діючими в 
інформаційні ролики) для розвитку громаді 
співпраці між владою та бізнесом, а суб’єктами 
також популяризації інвестиційного бізнесу 
потенціалу громади на виставках, 
інвестиційних форумах тощо. 
Розробка якісної Виконавчими органами місцевої влади Виконавчі постійно 
інтернет-реклами розробити заходи щодо покращення органи 
сайту, робота над якості інтернет-реклами, поширення міської ради 
удосконаленням сайту в інтернет-просторі, зручне та спільно 
сайту  доступне висвітлення інформації на 
офіційному сайті ТГ 
Розроблено автором 
Для визначення ефекту від впровадження заходів щодо удосконалення 
офіційного сайту громади необхідно провести розрахунки, які витрати понесе 
місцева влада в разі реалізації. Загальна вартість оновлення та удосконалення  
складає 5000 грн. Розробка оновлення сайту починаєтся від цінової категорії в 
розрізі 500-1000 дол. Ці витрати разові і являються для проєкту інвестиціями. 
Таблиця 3.4 - Склад поточних витрат на утримання та обслуговування сайту,  
грн. 
Статті витрат Сума 
90 
 
 
1 Доплата до заробітної плати  маркетолога (web-майстра) 5500 
2 Нарахування на заробітну плату 2050 
3 Вартість послуг Інтернет-провайдера 4000 
4 Офісні витрати 6000 
5 Інші  4600 
Всього 22150 
 Джерело: розроблено автором. 
Методом експертних оцінок прогнозується зростання обсягів туристичного 
потоку на рівні 5-7%, що призведе до поширення реклами громади в інтернет-
просторі. 
Отже перевагами використання Інтернету є: 
- можливість розмістити багато інформації про туристичну продукцію 
регіону; 
- відсутність територіальних меж; 
- швидке реагування на запити потенційних споживачів; 
- можливість зворотнього зв’язку з потенційними споживачами. 
В ході реалізації іміджевої стратегії важливо пам’ятати, що комунікація 
не може бути однаково ефективною для всіх, вона має бути спрямованою на 
конкретні цільові аудиторії. Саме тому інформаційні матеріали, розраховані на 
широкий загал, дуже часто не забезпечують очікуваного ефекту через надмірну 
узагальненість і неврахування особливостей різних категорій читачів, слухачів, 
глядачів. 
Для того, щоб комунікація була насправді ефективною, слід добре 
розуміти інформаційні потреби кожної конкретної цільової групи, рівень її 
обізнаності, а також яким комунікаційним каналам вона довіряє та у яких 
форматах звикла споживати інформацію. Успіх іміджевої комунікації значною 
мірою залежатиме від того, наскільки коректно будуть сегментовані цільові 
аудиторії, на яких буде здійснюватися комунікаційний вплив.[65] 
91 
 
 
Алгоритм формування та впровадження елементів іміджево-рекламних 
заходів у стратегії, заснований на кращих міжнародних практиках, 
рекомендуємо поділити на два послідовних етапи: 
І Етап: Позиціонування території (розробка концепції іміджу) – 
формулювання станів майбутнього про громаду цільовим групам, визначення, 
що саме буде просуватися: 
1) Визначення проблем і ресурсів території, формування завдань,  
дослідження іміджу  та особливості організацї реклами території. 
2) Визначення та сегментування цільових груп. Аналіз ідентичності 
території та розробка на її основі стратегічного бачення розвитку громади. 
3) Аналіз зацікавлених сторін, визначення критеріїв, індикаторів для 
моніторингу й оцінки успішності соціально-культурного та економічного 
розвитку  території. 
4)  формування іміджу у свідомості цільових груп. Вибір цілей 
маркетингової стратегії. 
ІІ Етап: Іміджева комунікація (промоція бренду) – доведення 
закодованого «послання» до цільових груп: 
5) Підбір інструментів маркетингової комунікації (інформаційних 
продуктів і каналів їх просування, реклами до цільових груп). 
6) Визначення учасників іміджевової діяльності та організації реклами 
території, розподіл функцій. 
7) Формування заходів до  інформаційної політики області. 
Звичайно, що на всіх етапах впровадження іміджевої стратегії нагальним 
є організаційне забезпечення процесу реклами та брендингу території (ресурсне 
забезпечення, механізми координації та контролю за реалізацією, система 
моніторингу й оцінки результативності). 
Типи рекламних заходів, які рекомендуємо включати до стратегії. 
Рекламні заходи можна розділити на кілька груп, залежно від їх основних 
параметрів. Пропонуємо класифікацію, які є види рекламних стартегій. 
92 
 
 
Рекламні заходи за географією: 
Географія рекламної кампанії та, відповідно, рекламної стратегії залежить 
від бізнес-моделі та особливостей дистрибуції продукту. Плануємо просування, 
виходячи з цільових ринків, і тут можна виділити чотири типи заходів. 
1. Локальні — орієнтуються на аудиторію, що знаходиться на 
порівняно невеликій локації, в одному місті або навіть в окремому районі міста. 
Такі заходи зазвичай використовують компанії із жорсткою прив’язкою до 
офлайн-точки, наприклад, локації туризму, готельно-ресторанних послуг, 
памяток історії. 
2. Регіональні охоплюють жителів окремої області чи кількох 
областей. Регіональні кампанії часто трапляються у агро та харчовій 
промисловості, коли продукція бренду не дистрибутується до інших регіонів. 
3. Загальнонаціональні, орієнтовані всіх жителів країни. Рекламні 
ролики, які показують на центральних телеканалах, є складовими 
загальнонаціональних рекламних стратегій. 
4. Міжнародні охоплюють кілька країн. Сюди належать, наприклад, 
брендингові стратегії торгових марок глобальних кластерних угод. 
Завдяки рекламним заходам органи місцевої влади, підприємства та 
організації регіону можуть ефективніше залучати нових клієнтів, реалізовувати 
свої плани щодо просування бренду, підвищувати свою видимість на ринку та 
залучати більше прибутку. 
Рекомендуємо до включення в стратегічні плани рекламні заходи 
(рекламні стртагії, як комплекс заходів)  за плейсментом, що можуть мати 
реальний іміджевий вплив, формувти цільові групи споживачіві послуг, 
висвітлювати нові продукти та технології в сфері послуг (та виробництва): 
1. Digital-стратегії готують до кампаній, які розміщуються онлайн. 
Сюди відносять контекстну та таргетовану рекламу, пошукову оптимізацію, 
рекламу в онлайн-змі та блогах, а також медійну рекламу. У таких заходах 
93 
 
 
особлива увага приділяється аналізу ефективності кампанії та закладається 
можливість ітерактивно оптимізувати рекламу під час кампанії. 
2. Стратегії офлайн-просування розробляються для реклами поза 
інтернетом: зовнішня реклама, друковані видання, реклама на ТБ, івенти. Такі 
заходи не передбачають швидкої зміни на підставі ефективності і, як правило, 
використовуються для підвищення впізнаваності бренду. 
3. Змішані заходи описують кампанії, які використовують і digital та 
офлайн-канали розміщення реклами. Сюди відносяться і комплексний поступ 
від знайомства з продуктом до покупки, і кампанії, в яких офлайн-активності 
стають інфоприводом для подальших онлайн-активностей. 
Рекламні заходи за розміром цільової аудиторії 
1. Масові –  рекламної кампанії, розрахованої на всі категорії клієнтів. 
2. Нішеві – розраховані на окремий сегмент, наприклад, акція для 
батьків до першого вересня. 
Рекламні заходи за метою 
Є кілька основних цілей, які мають рекламні кампанії: запуск бренду чи 
продукту; формування іміджу; стимулювання попиту; підтримка лояльності. 
Рекламні заходи за періодичністю 
1. Постійне розміщення. Рекламодавець розміщує промоматеріали 
постійно та рівномірно, з однаковою вагою медіа протягом усього періоду 
розміщення. Наприклад, якщо компанія вирішує рекламуватись у щомісячному 
журналі, вона відразу закуповує 12 смуг на рік уперед і так постійно нагадує 
читачам журналу про себе. Така стратегія використовується у 
висококонкурентних нішах для становлення лідером ринку. 
2. Імпульсне просування. При ньому реклама також розміщується у 
каналах з однаковою вагою протягом року, але із певними інтервалами 
розміщення. Наприклад, рекламодавець публікує свій банер у онлайн-ЗМІ не 
весь рік, а за місяць. Ця стратегія також націлена на лідерство у 
висококонкурентній ніші, але дає змогу оптимізувати інвестиції в рекламу. 
94 
 
 
Важливо лише вибрати ефективну частоту розміщення, щоб у період без 
реклами клієнти не забували про бренд. 
3. Флайтове розміщення. Періодичне розміщення рекламних 
матеріалів з високою вагою на старті кампанії та поступовим зниженням 
активності до її завершення. Цю стратегію використовують при виведенні 
ринку нових продуктів, і навіть стимулювання попиту акціями. Кампанія 
отримує максимальні охоплення, після чого можна зменшити інтенсивність 
показів та орієнтуватися вже на зацікавлену аудиторію. 
4. Сезонні кампанії. Реклама розміщується під час піків сезонного 
продажу. Таку стратегію, природно, використовують компанії з яскраво 
вираженою сезонністю – курорти, бренди одягу, сезонні кафе. Але також вона 
може бути корисною при просуванні окремих продуктів компанії, які особливо 
актуальні у певний сезон. Наприклад, регіон залучає на особливих умовах 
робочу силу (студентів з інших областей), але основні рекламні активності 
проводити в літній період, коли на продукцію найбільший попит.[65] 
Рекомендуємо первинні заходи формування туристичного іміджу ОТГ  
1. SWOT‐аналіз був вперше публічно представлений професором бізнес‐
адміністрування Кеннетом Р. Ендрюсом з Гарвардської школи бізнесу.Термін 
(акронім) SWOT створено першими літерами англійських слів: (Strengths) 
сильні і(Weaknesses) слабкі сторони, (Opportunities) можливості і (Threats) 
загрози. Сильні і слабкісторони є внутрішніми, а можливості і загрози – 
зовнішніми чинниками. SWOT‐аналіз може бути застосований підприємствами 
і організаціями незалежно від їх розміру. SWOT‐аналіз може бути 
використаний окремими особами, щоб полегшити життєвий вибір 
(наприклад,вибір професії, планування кар’єри), але найчастіше SWOT‐аналіз 
використовується для стратегічного планування. SWOT‐аналіз зазвичай 
використовується на початкових фазах планування як корисний інструмент для 
ініціювання та подальшого моніторингу стратегічної і проектно‐орієнтованої 
діяльності. Він часто використовується в тих випадках, коли за короткий період 
95 
 
 
часу потрібно виконати комплексний аналіз стратегічної ситуації [19]. В 
нашому випадку це оцінка туристичного потенціалу та у подальшому 
формування туристичного іміджу регоіну. 
SWOT‐аналіз допомагає особам, які приймають рішення, і іншим 
зацікавленим сторонам регіону зосередитися на ключових питаннях, що ведуть 
до мети, якої треба досягнути. Застосування SWOT‐аналізу може допомогти в 
досягненні максимальних результатів, концентруючи найкращі сильні сторони 
в тих сферах, де є найбільші шанси на розвиток. 
Таблиця 3.5 SWOT-аналіз Новомиргородської міської територіальної 
громади. 
СИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОНИ 
1. Зручне географічне та транспортне 1. Зношеність частини дорожньої та 
розташування громади в центрі України, тротуарної інфраструктури громади. 
безпосередня близкість до обласного центру 2. Зростання транспортного потоку – 
та м. Києва. ваговий транспорт, що руйнує 
2. Наявність доступних для інвестування інфраструктуру, яка не розрахована на таке 
земельних ділянок. навантаження. 
3. Наявність покладів корисних копалин 3. Незадовільний стан мостової 
(буре вугілля, лабрадорит, суглинки, інфраструкткри громади. 
ільменіт, каолін) 4. Недостатність мереж зовнішнього 
4. Налагоджений соціальний діалог між освітлення. 
місцевою владою та бізнесом 5. Дефіцит фінансових ресурсів, що не 
5. Наявність підприємств зі значним дозволяє розпчати реалізацію значних 
експортним потенціалом (ТОВ ВКФ «Велта», інвестиційних проектів. 
ПП «Шаруня»). 6. Дещо незадовільний стан наявних 
6. Наявність відновлювальних та рекреаційних зон, пам’яток архітектури. 
альтернативних джерел енергії, сприятливі 7. Недостатня кількість облаштованих 
прииродні умови для генерації зон відпочинку та розваг. 
нетрадиційних видів енергії. 8. Замуленість русел річок, що 
7. Наявність об’єктів рекреаційних зон. протікають по території громади.  
8. Наявність історичних пам’яток 9. Недостатнє відображення в інтернет-
 ресурсах туристичного потенціалу 
МОЖЛИВОСТІ ЗАГРОЗИ 
1. Розширення повноважень органів 1. Нестабільність національтної 
місцевого самоврядування в результаті законодавчої та нормативно-правової бази. 
реформи місцевого самоврядування та 2. Фінансова і цінова нестабільність, 
адміністративно-територіальної реформи. інфляційні процеси в країні. 
2. Збільшення рівня доступності до 3. Вплив пандемії та військових дій на 
міжнародних фінансових ресурсів та участі в економічний розвиток громади. 
програмах міжнародної грандово-технічної 4. Зростання соціальної напруги серед 
допомоги. населення громади.  
3. Облаштування сучасних місць 
відпочинку та розваг. 
96 
 
 
4. Сприяння зростанню кількості 
підприємств малого та середнього бізнесу що 
надає туристичні послуги 
5. Перспективність формування 
кластерів з надання туристичних послуг 
 
Стратегічне фокусування за допомою SWOT-аналізу є інструментом 
стратегічного планування, який використовується для визначення та відбору 
конкурентних переваг. Через стратегічне фокусування визначаються ключові 
акценти стратегії – вибираючи перспективні конкурентні переваги з одного 
боку і найбільш важливі проблеми з іншого.[66] 
Для розробки стратегії визначемо основні проблеми іміджу 
Новомиргородської міської ТГ та іміджеві ресурси для її позиціонування. 
Проблеми іміджу Новомиргородської міської ТГ: 
– Логістика (Недостатньо зручне транспортне сполучення, зокрема 
автобусне, наявна залізниця). 
– Дороги та інфраструктура (Поганий стан доріг державного 
значення, задовільний розвиток інфраструктури в громаді). 
– Спроможність влади та її відкритість (Недостатньо налагоджена 
комунікація між владою та громадою в частині розвитку туризму, органзації 
інвестиційного забезпеченнч. Відсутність у влади розуміння щодо опікування 
подієвим туризмом, недостатня співпраця влади та санаторно-курортних 
закладів, небажання санаторно-курортних закладів працювати на імідж 
громади) 
– Фінансові ресурси (Обмежені фінансові ресурси для створення 
яскравості території та її впізнаваності. Низький рівень середньої заробітної 
плати. Інвестиційні пропозиції потребують удосконалення). 
– Туристичні послуги (Недостатній рівень розвитку сфери 
обслуговування, об’єктів для оздоровлення й активного відпочинку. 
Недостатня кількість пам’яток і туристичних цікавинок). 
97 
 
 
Основні іміджеві ресурси Новомиргородської міської ТГ (властивості, які 
користуватимуться попитом у споживачів і доцільно позиціонувати як 
конкурентні та ознаки ідентичності, що об’єднують громадян): 
– Природність територій, зокрема сільської місцевості. 
– Історичне минуле території ТГ. 
– Екологічно чиста територія громади. 
– Вільні земельні ділянки, які можна використати для розвитку 
громади. 
– Бажання влади розвивати громаду, ініціатива. 
Результати дослідження іміджу Новомиргорода. 
Основними цільовими групами  визначено: 
– туристи (українські та іноземні, ділові та приватні відвідувачі) – 
необхідно збільшувати кількість відвідувачів і тривалість їхнього перебування 
на території громади. 
– мешканці ТГ, зокрема потенційні – необхідно збільшувати 
чисельність мешканців і забезпечувати можливості їх працевлаштування на 
діючих і нових підприємствах. 
– представники бізнесу, внутрішні та зовнішні інвестори – необхідно 
створювати сприятливі умови для розвитку діючих і створення нових бізнесів, 
що впливатиме на створення додаткових робочих місць і розвиток нових 
напрямків туризму. 
Для формування у свідомості цільових груп бажаного іміджу території 
потрібно системно виконувати визначені дії, заходи, проекти, відповідно до 
концепції іміджу. Тому, мета низки проектів напряму стратегії – забезпечити 
території відмінне від інших, бажане місце (або роль) у свідомості бажаних 
представників визначених цільових груп туристів, місцевих жителів, 
представників бізнесу. Відносно кожної цільової групи необхідно 
позиціонувати відповідний набір цінностей, цікавий саме цій цільовій групі. 
98 
 
 
2.Важливим інструментом просування та промоції Новомиргородської 
громади в українському та світовому інформаційному просторі має стати 
багатомовний (українська, англійська) туристичний сайт.  
Для організації подорожей та забезпечення комфортного відпочинку в 
області на сайті рекомендуємо сформувати такі групи підкастів:  
 туроператорів та турагентів, які пропонують різноманітні туристичні 
послуги та пакети; 
 готелі та мотелі; 
 кемпінги та автостоянки; 
 аренда приватного житла; 
 найбільш популярні заклади харчування; 
 розважальні комплекси; 
 зони екотуризму та актуальні діючі екопрєкти в сфері туризму; 
 відгуки та побажання щодо наданих послуг та маршрутів 
відпочинку. 
Підтвердженням позитивного результату реалізації стратегії та її 
первинних заходів слугуватиме зростання показників поінформованості 
цільових груп про громаду та її життя, збільшення відсотку зацікавленості до 
території як потенційних мешканців так і бізнесових кіл, туристів, що 
стимулює зростання відсотку бажаючих приїхати до Новомиргородської 
громади  для відвідин, пізнання, збільшення відсотку згадувань у засобах 
масової інформації регіонального, національного та міжнародного рівнів, 
зростання кількості інформаційних повідомлень позитивного та нейтрального 
забарвлення і, як результат, формування, просування та закріплення 
позитивного іміджу. 
3. Для проведення ефективної інтрнет-реклами та формування 
цільового туристичного іміджу регіону за участтю влади та туристичних 
агенцій (їх в регіоні в 2021 році налічувалося  8) розрахуємо середні витрати 
туриста в місто Новомиргород на день за прообразом розрахунків, що робить 
99 
 
 
місцева влада м. Львів. 
Середні витрати одного туриста у 2021 році у Львові склали 94 євро за 
день. 78 % гостей приїжджали до Львова задля відпочинку та проведення 
дозвілля. 13,5 % туристів приїжджали в гості до родичів та друзів. Ділові 
зустрічі – 9 % та 4,5 % – участь у конференціях, змаганнях та конкурсах. 
Здебільшого до Львова туристи прибували поїздом (39 %) та літаком (28 %). 
Власним автомобілем та автобусом приїжджали менше, але у порівнянні із 2019 
роком динаміка зросла. Проживали туристи переважно в апартаментах (45 %), 
менше у готелях (22 %) і хостелах (16 %). Також було додано новий показник 
«проживання у друзів», що у 2021 році становить 17 % (рисунок 2.4). 
 
Рис.3.4 . Якісний та кількісний аналіз туристів у Львові [41] 
Таблиця 3.6 Середні витрати туриста в Новомиргородській громаді на 
день  
 2021 р. 2022рр. Різниця 
 
Гривні Євро Гривні Євро Гривні Євро 
Транспорт (вартість 270 9 350 9,2 80 +0,2 
проїзду автобусом у 
двох напрямках, та 
вартість проїзду по 
100 
 
 
місту) 
Житло (вартість 280 9,3 380 10 100 +0,7 
готелю за добу) 
Харчування 380 12,6 450 11,8 70 -0,8 
(трьохразове 
харчування у 
закладах 
громадського 
харчування) 
Екскурсії 200 6,7 340 8,9 140 +2,2 
Разом: 1130 37,6 1520 39,9 390 +2,3 
Розроблено автором 
У 2021 році середні витрати одного туриста в місті Новомиргород на 
добу становили 37,6 євро, у 2022 році цей показник змінився на – 39,9 євро на 
добу. У дану вартість входять:  
 витрати на транспорт (проїд автбусом до міста та у зворотньому 
напрямку та проїзд громадським транспортом по місту; 
 витратии на проживання в трьохзірковому готелі; 
 витрати на трьохразове харчування та перекуси; 
 витрати на екскурсії.   
Так як місто Новомиргород та його околиці відомі своєю культурною та 
історичною спадщиною, у туристів є можливість відвідати екзурсії за двома 
напрямками: 
1. Екскурсія відомих історичних та архітектурних пам’яток. Туристи 
матимуть можливість відвідати такі відомі місця: Іллінську церкву (побудована 
1786 року у візантійському стилі), Миколаївську церкву (зведена у 1809 році в 
стилі електики), Златопільську гімназію (побудовану у 1891 році в стилі 
електики з впливом ренесансної архітекури). Також  в планування екскурсії 
входить відвідування місць колишнього винокуренного заводу, будівлю 
водяного млину, та комплекс будівель міської лікарні збудованої в 1913 році. 
2. Другий напрям екскурсії включає в себе екотуризм. Туристи мають 
змогу відвідати ландшафтний заповідник «Панські гори», який розташований 
на південно-східній околиці Новомиргорода, між містом та 
селом Костянтинівка. Він має загальну площу 8,1 га, ділянка включає схил 
101 
 
 
високого правого корінного берега р.Великої Висі та частину заплави і 
відзначається різноманітністю екологічних умов та рослинного покриву. На 
території заказника знаходиться джерело з питною водою, що 
містить іони срібла. 
Основними перевагами відпочинку для туристів є: 
– зручне місцерозташування; 
– наявність екозон; 
– економічновигідніший відпочинок, в порівнянні з великими містами; 
– тихе та спокійне місто, яке надасть можливість відпочити від шуму 
великих міст; 
– велика історична та культурна спадщина регіону. 
Такий аналіз проживання для нашої територіальної громади 
рекомендуємо робити кожного року, як елемент аналізу туристичного ринку та 
основи для рекламних заходів (з трендом – економно-бюджетного варіанту 
відпочинку). 
Для розробки іміджевої стратегії рекомендуємо виконувати такі заходи: 
 проведення підготовку фахівців міської ради та учасників до 
розробки й впровадження стратегії; 
– здійснювати аналіз зацікавлених сторін, визначати потенційні 
цільові групи та залучати їх представників до співпраці (цільовою групою 
також є жителі громади); 
–  аналізувати публікацій в мас-медіа та соціальних медіа про 
Новомиргородську територіальну громаду. На основі концепції реклами 
Новомиргородської ТГ формульовати ключові повідомлення для визначених 
цільових груп; 
– розробити алгоритм системного формулювання інформаційних 
продуктів, вибору каналів комунікації, розробки та впровадження комплексної 
іміджево-рекламної діяльності; 
102 
 
 
– сформувати та затвердити проект стратегії іміджево-рекламного 
розвитку Новомиргородської міської територіальної громади з елементами 
просування туристичного іміджу та цільової подальшої підтримки підприємтсв 
що надають туристичні послуги.[67-69] 
Наразі питання іміджево-рекламного розвитку ТГ набувають все більшої 
актуальності з позиції покращення якості інформаційного забезпечення влади, 
бізнесу, населення, що стає обовязковою умовою відкритості діяльності 
підприємств, організацій в умовах прсиворенного втспу нашої країни до ЄС.  
Завдяки фіскальній та владній децентралізації громади отримали більше 
повноважень та ресурсів і більше завдань та обов’язків. Проте через державну 
фінансову допомогу, яка базується на вирівнюванні податкової спроможності 
місцевих бюджетів за рахунок дотацій, ефективність управління значно 
знизилася. В результаті зросла потреба пошуку додаткових методів та 
інструментів, які б мали сприяти фінансово-економічному зростанню ТГ на 
основі залучення цільових  інвестицій. Таке самозабезпечення постає 
можливоим лише при наявності позтивного іміджу регіону, самостійного 
залучення інвесторів, просування послуг туризму та розваг в інших регіонах, 
реалізації програм та пароєктів рекламного характеру в глобальних мережах.  
[70]  
Тому виникає потреба у розробці стратегічних напрямів та поетапному 
визначенні іміджевих заходів розвитку ТГ в умовах реформи децентралізації, з 
метою сприяння формуванню позитивного міжнародного та інвестиційного 
іміджу, розвитку міжнародного, міжрегіонального та транскордонного 
співробітництва, нарощуванню експортного потенціалу, активізації роботи із 
залучення прямих іноземних інвестицій та коштів міжнародної технічної 
допомоги і міжнародних фінансових організацій в економіку області. 
Висновки за розділом 3 
Для досягнення економічного розвитку ТГ України основою є ресурсна 
складова та комплексний підхід до управління територією, який передбачає 
103 
 
 
використання концепції формування ефективного управління громади. 
Запропонована концепція базується на комплексі заходів для побудови 
стратегії та програм розвитку території відповідно до наявних ресурсів 
громади, враховуючи зовнішні та внутрішні виклики. Основні суб’єкти впливу 
– влада, бізнес, населення. 
Розроблення стратегії розвитку громади слугуватиме ефективному 
розвитку її іміджево-рекламних показників. Підтвердженням позитивного 
результату реалізації стратегії та її первинних заходів слугуватиме зростання 
показників поінформованості цільових груп про громаду та її життя, 
збільшення відсотку зацікавленості до території як потенційних мешканців так і 
бізнесових кіл, туристів, що стимулює зростання відсотку бажаючих приїхати 
до Новомиргородської громади  для відвідин, пізнання, збільшення відсотку 
згадувань у засобах масової інформації регіонального, національного та 
міжнародного рівнів, зростання кількості інформаційних повідомлень 
позитивного та нейтрального забарвлення і, як результат, формування, 
просування та закріплення позитивного іміджу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
104 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Територіальна громада є складною соціально-економічною 
територіальною системою, з безліччю складових елементів, 
багатофункціональністю та поліструктурністю, множинністю їх взаємодії, а 
також значенням і закономірностями функціонування й формування різних 
структурних ланцюгів. Тому, їй, як складній динамічній системі, притаманні 
наявність великої кількості елементів, що виконують різні функції, складність 
структури, складних взаємозв’язків між параметрами та елементами системи, 
нерегульованість впливу зовнішнього середовища та інше. Місцеве 
самоврядування представляє собою засіб урегулювання процесу відтворення в 
інтересах населення, що мешкає на цій території. 
Стратегічний план розвитку територіальної громади є узгодженою 
довгостроковою програмою досягнення громадою самостійно поставленої 
амбітної, але реалістичної цілі успішного економічного та соціокультурного 
розвитку. Наголошується, що стратегічне планування дозволяє ідентифікувати і 
проаналізувати середовище для прийняття рішень, позиціонувати 
територіальну громаду в даному середовищі, виявити зовнішні загрози і 
можливості, визначити слабкі і сильні сторони, пояснити та чітко 
сформулювати місію територіальної громади, визначити основні стратегічні 
цілі діяльності та завдання (шляхи) реалізації головної мети діяльності, 
покращити імідж регіону та залучити додаткові інвестиції. 
Визначино імідж регіону, як управлінську  категорію та  процеси 
формування стійкої уяви  у різних груп населення (бізнесу, влади, населення) 
щодо особливостей, внутрішніх якостей, характерних рис та перспектив 
розвитку території. Це цілком інформаційний продукт та результат 
управлінської діяльності, відповідний до потреб формування інформаційного 
суспільства та інформаційної економіки. Нарощення інформаційних 
компонентів в суспільному прогресі  підвищує значущість іміджу, надає йому 
105 
 
 
нового розуміння в системі механізмів та інструментів ефективного 
використання потенціалу територій. Доведено комплексний характер іміджу, 
його інформаційного наповнення, як результату відображення дії  соціальних, 
економічних, культурних та інших факторів. В даному досліджені 
зацікавленість іміджем постає з боку саме стимулюючих можливостей,  
впливовості іміджу  саме на економіку та соціальну сферу  за рахунок  цільової 
поведінки, комунікацій, формування самостійного інформаційного середовища.   
Для успішного запровадження стратегічного планування розвитку 
територіальної громади необхідні: переконане логічне обґрунтування його 
використання; постійна і значна підтримка лідерів громади; внутрішніх і 
зовнішніх стейкхолдерів, які бачать сенс у стратегічному плануванні; чітке 
розуміння ролей і відповідальності; достатня кількість ресурсів (фінансових, 
професійних, матеріальних); вибіркове використання інтуїтивного прийняття 
рішень та цільове бачення змін регіону в форматі покращення станів економіки 
та соціуму з відповідним відображенням в іміджевих проєктах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
106 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Шаров Ю. П. Стратегічне планування в муніципальному 
менеджменті: концептуальні аспекти : монографія. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 
302 с. 
2. Сухінін Д. В. Інтеграція підходів оцінювання, моніторингу та 
контролю в системах управління якістю на рівні місцевого самоврядування. 
Публічне адміністрування: теорія та практика, 2013. Вип. 1(9). URL: 
http://dridu.dp.ua/zbirnik/2013-01(9)/13sdvrms.pdf/. 
3. Ткачук А. Ф. Естонія: місцеве самоврядування. Робочі записки. 
Київ : ІКЦ “Легальний статус”, 2014. 48 с. 
4. Федулова Л.І. Організаційні механізми формування результативної 
регіональної інноваційної системи. Стратегічні пріоритети. 2009. №4. С. 157- 
165. 
5. Чужиков В. І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна 
методологія: монографія. Київ : КНЕУ, 2008. 272 с. 
6. Український фонд стартапів запускає програму грантової 
підтримки проєктів подвійного призначення. Ліга-Закон: веб-сайт. 2022. URL: 
https://biz.ligazakon.net/news/211737_ukranskiy-fond-startapv-zapuska- programu-
grantovo-pdtrimki-proktv-podvynogo-priznachennya (дата звернення: 01.08.2022). 
7. Уманець Л. В. Міжнародні проекти як інструмент сприяння 
розвитку територіальних громад. Облік і фінанси. Економіка та менеджмент. 
2018. № 3 (81). С. 140–145. URL: file:///C:/Users/Hi-Tech/ 
Downloads/Oif_apk_2018_3_20.pdf (дата звернення: 10.01.2020). 
8. Харлан О. І., Салюк О. Ю., Голуб В. О. Інноваційні парки: 
світовий досвід та Україна. Sciences of Europe. 2021. № 72. С. 55–58. 
9. Хорошун В. В. Моделювання видатків місцевих бюджетів у 
галузі освіти. Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Вип. 9. С. 
878–880. 
107 
 
 
10. Хрупович С. Є., Подвірна Т. В. Фінансова спроможність 
бюджетів об’єднаних територіальних громад. Економіка і суспільство. 2017. 
Вип. 13. С. 1259–1262. 
11. Чиж В. І., Сахно Т. А. Аналіз виконання місцевих бюджетів за 
регіонами України. Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, аудиту, 
оподаткування та аналізу в умовах міжнародної інтеграції: зб. тез доп. 
12. Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, 
практика:колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. 
Харків: ХНУРЕ, 2022.с.66 
13. https://rada-novomirgorod.gov.ua/ 
14. Пальчук В. Розвиток економічного потенціалу громад у рамках 
реформи з децентралізації. Україна: події, факти, коментарі. 2018. № 11. С. 
38–50. 
15. Пальчук В. Е. Децентралізація та розвиток міжнародного 
партнерства. Україна: події, факти, коментарі. 2019. № 13. С. 54–62. 
16. Пасенко В. М., Сахно Т. А. Інноваційно-технологічні аспекти 
формування конкурентних переваг України та регіонів. Сучасні проблеми 
розвитку фінансових систем: матеріали І міжнар. наук.-практ. конф., (24– 25 
трав. 2022 р.) / Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси, 2022. С. 63–66. 
17. Білан О. С. Корпоративна соціальна відповідальність як чинник 
підвищення вартості компанії. Причорноморські економічні студії. 2020. Вип. 
54. С. 75–79. 
18. Горин В. П. Резерви збільшення доходів бюджетів 
територіальних громад в умовах реформи децентралізації. Бізнес-навігатор: 
наук.-вир. журн. 2018. Вип. 6 (49). С. 168–172. 
19. Дегтярьова І. Теорії регіонального розвитку та їх еволюція як 
основа сучасного регіонального управління. Вісник Національної академії 
державного управління. 2010. С. 141–148. 
20. Воротін В. Є., Жаліло Я. А. Державне управління регіональним 
108 
 
 
розвитком України: монографія. Київ: НІСД, 2010. 288 с. 
21. А.Голда. Реклама як механізм залучення інвестицій в 
українську економіку / А.Голда // Галицький економічний вісник. — 2011. — 
№2(31). — с.189-194 - (маркетингові технології підприємств в сучасному 
науково-технічному середовищі) 
22. Теоретичне підґрунтя формування сталої соціоекономічної 
системи промислового регіону [Електронний ресурс] / Д. Солоха, О. Бєлякова 
// Економіка і менеджмент культури . - 2015. - № 1. - С. 39-49. 
23. Зінченко О. Імідж регіону в умовах глобалізації: питання 
економічного та соціального впливу. 2014. 
24. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці 
України : в 3 т. – Т. 3 : Конкурентоспроможність української економіки / [за 
ред. акад. НАН України В. М. Геєця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, 
чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка]. – К. : Фенікс, 2007. – 556 с. , с. 192 
25. Хижняк Л. М. Сфера праці і зайнятості в сучасному суспільстві 
як простір соціальних нерівностей / Л. М. Хижняк // Міжнародний науковий 
форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. - 2012. - Вип. 11. - С. 
80-95. 
26. Міжнародні стратегії економічного розвитку: навч. пос. [для 
студ. вищ. навч.закл.]/ [Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Н. С. Логвінова та ін. 
]; За редакцією Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, І. В. Ліганенко: – [2-ге вид.]– 
К.: Центр учбової літератури, 2009. – 356 с. 
27. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. / За ред. 
Д.Г. Лук’яненка. – К. – 2001. – С. 453–454. 
28. Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів за 2019 рік. 
Міністерство розвитку громад та територій України. Офіційний веб-сайт 
Міністерства. URL: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-
diyalnosti/derzhavna- rehional-na-polityka/monitorynh/monitorynh-
monitorynh/reytingova-otsinka-regioniv-/analiz-soczialno-ekonomichnogo-rozvytku-
109 
 
 
regioniv-za-2019-rik/. 
29.  Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобалізація і безпека 
розвитку. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 336. 
30. Прямухіна Н.В. Проблеми та перспективи розвитку 
регіонального ринкового простору в умовах трансформації: монографія / Н.В. 
Прямухіна. – Черкаси: 2015. – 330 с. 
31. Ярошенко Є., Перебейніс В. Місце України в глобальних 
стратегіях Китаю. - К: МЦПД "Відродження". – 22 с. 
32. https://rada-novomirgorod.gov.ua/miska-rada/prohrama-sotsialno-
ekonomichnoho-ta-kulturnoho-rozvytku-novomyrhorodskoyi-mth 
33. https://rada-novomirgorod.gov.ua/sites/rada-
novomirgorod.gov.ua/files/inline-files/zv9mis.pdf 
34. https://rada-novomirgorod.gov.ua/advertisement/hrantova-pidtrymka 
35. https://rada-novomirgorod.gov.ua/advertisement/poryadok-
vykorystannya-koshtiv-peredbachenykh-u-derzhavnomu-byudzheti-dlya-nadannya-
pidtrymky 
36. https://economika.kr-admin.gov.ua/files/str1-lish-270320.pdf 
37. https://kr-admin.gov.ua/start.php 
38. https://www.ukragroexpo.com 
39. Васильконова Е. О. Розвиток теорії іміджу територій як 
активного інструменту регіонального менеджменту / Е. О. Васильконова // 
Бізнес Інформ. - 2014. - № 12. - С. 463-468. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2014_12_70. 
40. https://newage.agency/uk/blog-uk/golovni-tipi-reklamnih-strategij 
41. https://lviv.travel/ua/news/infohrafika-turystiv-2021 
42. Паскаль Л.В., Сергата М.М., Іванчишин Т.М. ПРОГНОЗИ ТА 
СЦЕНАРУВАННЯ РОЗИТКУ МІСТ УКРАЇНИ: МАЙБУТНЄ ЕКОНОМІЧНОЇ 
БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ.Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, 
практика: колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. 
110 
 
 
Харків: ХНУРЕ, 2022. 347 с. 
43. Загоруйко І. О., Пригодюк О. М., Паскаль Л. В. Підходи та 
цільові технології удосконалення планування соціально-економічного розвитку 
міст України в постпандемічний період. Трансформація підходів в управлінні 
та маркетингу у постпандемічний період/ за ред. В.В. Храпкіної. Київ.2021. 
324с. 
44. Шумська С. С. Макроекономічне прогнозування: навч. 
посібник: у двох ч.К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Ч. 
1.С.96. 
45. Фещенко В.М. Сучасні економічні теорії: концептуальні витоки 
та еволюція змістовного наповнення. Сучасні економічні теорії: історія, 
методологія та перспективи розвитку: зб. матеріалів Всеукр. круглого столу; 10 
листопаду 2016 р. К.: КНЕУ, 2016. С.14 
46. Сментина Н. В., Фіалковська А. А. Стратегічне планування 
місцевого розвитку: навч. посіб. К.: ФОП Гуляєва В. М., 2019. 244 с. 
47. Манн Р. В. Теоретико-методологічні засади розвитку 
регіонального менеджменту: особливості, проблеми, перспективи. Донецьк: 
ВІК, 2013. 382 с. 
48. Ресурсне забезпечення об’єднаної територіальної громади та її 
маркетинг: навч. посіб. / Г. А. Борщ, В. М. Вакуленко, Н. М. Гринчук, Ю. Ф. 
Дехтяренко, О. С. Ігнатенко, В. С. Куйбіда, А. Ф. Ткачук, В. В. Юзефович. – К.: 
– 2017. – 107 с. 
49. Асоціація міст України:веб-сайт. 
URL:http://www.auc.org.ua/news-/sposterezhna-rada-viznala-diyalnist-proektu-
merm-uspishnoyu/. 
50. Безуглий Д., Шаров Ю. Укрупнення громад і можливості 
проектного підходу для забезпечення їх співробітництва та розвитку : зб. 
матеріалів ІІІ науково-практичного семінару Новітні інформаційно-
комунікаційні технології в модернізації публічного управління: зарубіжний і 
111 
 
 
вітчизняний досвід : 30 березня 2015 р. 
51. Берданова О., Вакуленко В. Стратегічне планування місцевого 
розвитку. Практичний посібник; Швейцарсько-український проект «Підтримка 
децентралізації в Україні – DESPRO. Київ : ТОВ «София-А». 2012. 88 с. 
52. Бєлєнький П. Регіональна політика збалансованого соціально- 
економічного розвитку. Економіка України. 2015. № 1. С. 96-106. 
53. Біла С.О. Стратегії розвитку регіонів: шляхи забезпечення 
дієвості. Збірник матеріалів «круглого столу» / С.О. Біла. – К.: НІСД, 2011. – 88 
с 
54. Бойко А. Планування регіонального розвитку в Україні. Вісник 
Київського національного торговельно-економічного університету. 2017. № 
1. С. 19-35. 
55. Єлінєвський В.Ю. Теоретичні засади розвитку соціально-
економічного потенціалу регіону. Вісник Сумського національного аграрного 
університету. Сер. «Економіка і менеджмент». 2016. № 1(67). С. 140-145. 
56. Надання адміністративних послуг в Україні: погляд з регіонів 
: наук. вид. / упоряд. М. Корявець. Чернігів : Поліський фонд міжнар. та регіон. 
досліджень, 2015. 118 с. 
57. Підлісна О.А. Стан та перспективи розвитку регіонів України: 
методи оцінки ефективності територіальних утворень. Регіональна економіка. 
- 2007. – № 1. - С. 104-116. 
58. Савчук С.В. Особливості стратегічного планування в умовах 
бюджетної децентралізації. Економіка та суспільство. 2016. Вип. 7. С. 838-843. 
59. Шаров Ю. П. Стратегічне планування в муніципальному 
менеджменті: концептуальні аспекти : монографія. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 
302 с. 
60. Корецький М. Х. Стратегічне управління / М. Х. Корецький, А. 
Д. Дєгтяр, О. І. Дацій – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 240 с 
61. Крикавський Є. В. Промисловий маркетинг : підруч. / Є. В. 
112 
 
 
Крикавський, Н. І. Чухрай – Львів : Вид-во Національного університету 
«Львівська політехніка», 2004. – 472 с 
62. Bryson John М. 1995. Strategic planning for public and non-profit 
organizations. San Francisco: Jossey-Bass Publishers. Long Range Planning, Vol. 21, 
No. 1, pp. 73 to 81. 
63. Bryson J. М., Roering W. 1988. Applying private sector 
planning in the public sector (eds.). Strategic planning: threats and opportunities for 
planners. Washington, DC: Planners Press (APA). Journal of the American Planning 
Association. Volume 53, Issue 1. Pages 9-22. 
64. Ксенз Л. В. Огляд ринку рекламних послуг [Електронний 
ресурс] / Л. В. Ксенз. // Офіційний сайт міжнародної маркетингової групи – 
Режим доступу до статті: http://www.marketingua.com/articles.php?articleId=1787. 
65. Кудря Я. В. Корпоративна культура в машинобудуванні: 
сутність, функції, етапи формування / Я. В. Кудря // Актуальні проблеми 
економіки. – 2008. – № 2. – С. 89–99. 
66. Лабурцева О. І. Науково-методологічні основи розвитку 
підприємництва в легкій промисловості на засадах маркетингу: дис … доктора 
екон. наук: 08.00.04 / Олена Іванівна Лабурцева. – К., 2008. – 408с. 
67. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу до матеріалу : http://zakon.rada.gov.ua/. 
68. Старостіна А. О. Маркетинг : Навч. посібн. / А. О. Старостіна, 
Д. М. Черваньов, О. В. Зозульов – К.: Знання–Прес, 2002. – 340 с. 
69. Управління інноваційною діяльністю в економіці України: 
колективна наук. монографія / За наук. ред. д.е.н., проф. С. А. Єрохіна. – К.: 
Національна академія управління, 2008. – 116 с 
70. Інформаційні технології та інновації в економіці, управлінні 
проектами і програмами: монографія / за заг. ред. В. О. Тімофєєва, 
І. В. Чумаченко. Харків:ФОП Панов А. М., 2016. 404 с. 
71. https://posibniki.com.ua/post-imidzh-krayini-iogo-sutnist-i-rol-u-
113 
 
 
mizhnarodnih-zvyazkah-iz 
 
114
Репозиторій ЧДТУ
