Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/947
Title: Інтегральні показники питної води різних виробників у місті Черкаси
Authors: Ящук, Людмила Борисівна
Кроха, Богдан Юрійович
Keywords: питна вода;показники якості;смак;запах;органолептичні характеристики
Issue Date: 2019
Abstract: Актуальність теми: Проблема забезпечення населення безпечною для здоров’я людини якісною, фізіологічно повноцінною питною водою є особливо соціально значущою, оскільки її розв’язання впливає на здоров’я громадян і кардинальним чином впливає на ступінь екологічної й епідемічної безпеки цілих регіонів. Регулярне споживання питних вод для різних потреб, стимулює виробників забезпечувати ринок водою різного походження та різної якості. Особисті вподобання споживачів у виборі питної води зумовлює розширення мережі постачальників питної води, проте якість цього важливого продукту не завжди є високою. Питання про якість питної води, яка споживається населенням давно перейшло національні рамки й набуло глобального характеру. Мета роботи: оцінити якість питної води різних виробників в м. Черкаси за інтегральними показниками. Об’єкт дослідження: питна вода м. Черкаси Предмет дослідження: органолептичні та фізико-хімічні показники якості питної води. Методи дослідження: для оцінки якості води за органолептичними характеристиками використовувались стандартні методики, результати базувались на суб’єктивній оцінці дослідника, для визначення гідрохімічних показників використовувався фотометричний та титриметричний методи. Також був використаний метод теоретичного аналізу та опитування. Результати дослідження. Результати експериментальних досліджень якості питної води у м. Черкаси показали, що майже в усіх зразках спостерігається дотримання нормативу по вимірювальним показникам, але найкращі показники у проб «Срібна краплина», бювет КП «Черкасиводоканал» та «Джерело», які є привізними джерельними водами та у бутильованих вод (Моршинська та Тальнівська). Проаналізувавши результати дослідження по водопровідній воді можна сказати, що є перевищення нормативу по органолептичних показниках (смак, запах, присмак). Серед споживачів існує певна недовіра до якості водопровідної води, та заохочується споживання привізної джерельної води. Саме тому жителі міста віддають перевагу привізній та бутильованій воді, так як основним критерієм при виборі питної води є її смак та запах. Наукова новизна: в роботі вперше проаналізована якість питної води різних джерел водопостачання, які користуються попитом у жителів міста Черкаси. Визначено, що є визначальними при виборі споживачами питної води є органолептичні характеристики (смак, присмак, запах). Проведено опитування громадської думки щодо якості питної води, визначило існуючу проблему та окреслило перспективи подальших досліджень. Теоретичне і практичне значення: в даній роботі було проведено дослідження якісних показників питної води із різних джерел водопостачання, на оцінена якість досліджуваної води, охарактеризовано якість водопровідної води, що надходить до населення за основним інтегральними показниками та вказано характеристики питних вод, що є визначальними при виборів споживачами. Отримані результати лабораторних досліджень та результати опитування свідчать про низьку довіру до централізованого водопостачання і перевагу у використанні привізної та бутильованої води. Водночас відкритим залишається питання екологічної безпеки підземних вод, дотримання санітарних норм при їх добуванні та реалізації. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (30 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 66 сторінок друкованого тексту, основна частина – 35 сторінок.
Actuality of theme. The problem of providing people with safe, high-quality, physiologically valuable drinking water is particularly socially important, as the resolution of the problem affects the health of citizens and dramatically affects the degree of environmental and epidemiological safety of entire regions. Regular consumption of drinking water for different needs, encourages producers to provide the market with water of different origin and different quality. Consumers' personal preferences in their choice of drinking water lead to an expansion of their network of drinking water suppliers, but the quality of this important product is not always high. The question of the quality of drinking water consumed by the population has crossed the national framework long ago and has become global. The purpose of the work: to evaluate the quality of drinking water of different producers in Cherkasy by integrated indicators. The object of study: drinking water of Cherkasy The subject of study: organoleptic and physicochemical parameters of drinking water quality. Research methods: Standard techniques were used to assess water quality by organoleptic characteristics, results were based on the subjective evaluation of the researcher, and photometric and titrimetric methods were used to determine hydrochemical parameters. The method of theoretical analysis and questioning were also used. Results of the research. The results of experimental studies of drinking water quality in Cherkasy showed that in almost all samples the standard for measuring indicators is present, but the best indicators were in the samples «Sribna Kraplyna», «Biuvet» of ME «Cherkasyvodokanal» and «Dzherelo», which are imported bottled water (Morshynska and Talnyvska). Having alanyzed the results of the study on tap water, we can say that there is an exceedance of the standard for organoleptic parameters (taste, smell, aftertaste). Consumers have a certain lack of confidence in the quality of tap water and the consumption of imported spring water is encouraged. That is why the residents prefer imported and bottled water, as the main criterion when choosing drinking water is its taste and smell. Scientific novelty: the work analyzes the quality of drinking water from different water supplies, which are in demand among the residents of Cherkasy for the first time. It is determined that organoleptic characteristics (taste, aftertaste, smell) are decisive in the choice of drinking water by the consumers. A public questioning on quality of drinking water identified an existing problem and outlined prospects for further research. Theoretical and practical significance: in this work, the quality of drinking water from different sources of water was investigated, the quality of the investigated water was evaluated, the quality of tap water which is supplied to the population by the main integral indicators was specified and the characteristics of drinking water which are crucial for the customers were determined. The results of laboratory tests and the results of the survey indicate a low level of trust to centralized water supply and show the opt for the use of imported and bottled water. At the same time, the issue of groundwater ecological safety, compliance with sanitary standards during its extraction and sale remains open. Structure and scope of work. Master's qualification work consists of introduction, abstract, two sections, conclusions, list of references (30 sources), graphic documentation to master's qualification work, applications. Full volume - 66 pages of printed text, the main part - 35 pages.
URI: http://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/947
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Кроха 2019.pdf
  Restricted Access
1.52 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ІНТЕГРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ  ПИТНОЇ ВОДИ РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ У 
МІСТІ ЧЕРКАСИ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _МГЕК-803 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Кроха Б.Ю._______________________ 
  (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б._________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Лут О.А.___________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2019 рік 
2 
 
  
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 6 
     1.1 Якість питної води, як критерій екологічної безпеки населення 6 
     1.2 Способи обробки та підготовки  води до споживання                  10 
     1.3 Стандарти якості питної води, що використовуються  в Україні  14 
           та країнах Європейського Союзу 
     1.4 Законодавча база централізованого водопостачання м. Черкаси  22 
     1.5 Сучасні методи підготовки питної води, для забезпечення  26 
           потреб споживачів 
2 Інтегральні показники питної води різних виробників у місті Черкаси    31 
     2.1 Характеристика та відбір проб дослідження            31 
     2.2 Результати досліджень якості питної води                    36 
           2.2.1 Органолептичні методи визначення запаху 36 
           2.2.2 Органолептичні методи визначення смаку 41 
           2.2.3 Визначення  рН питної води 45 
           2.2.4 Визначення розчиненого кисню 47 
           2.2.5 Визначення твердості питної води 49 
           2.2.6 Визначення перманганатної окислюваності води 52 
2.2.7 Характеристика бутильованих вод             55 
     2.3 Формування громадської думки щодо якості питної води  58 
          в м. Черкаси  
     Висновки 61 
     Перелік посилань 63 
     Додатки 66 
     Додаток А 67 
 
3 
 
 
ВСТУП 
 
У наш час великої актуальності набула проблема забезпечення питною 
водою. Це можна пов’язати із значними викидами у гідросферу промислових 
відходів, стічних вод, масовій недбалості зі сторони громадян, утворенню на 
берегах водойм значних сміттєзвалищ. Це призвело до порушення майже всіх 
санітарних норм. 
З кожним роком якість води погіршується, потреби для промисловості й 
споживання збільшуються, тому люди змушені шукати раціональні засоби, щоб 
змінити ситуацію на краще. 
Аналіз стану питного водопостачання населення більшості міст України 
показав, що якість питної води й рівень її споживання залишаються 
незадовільними, а в багатьох населених пунктах ця проблема набула кризового 
характеру. 
Проблема забезпечення населення безпечною для здоров’я людини якісною, 
фізіологічно повноцінною питною водою є особливо соціально значущою, 
оскільки її розв’язання впливає на здоров’я громадян і кардинальним чином 
впливає на ступінь екологічної й епідемічної безпеки цілих регіонів. Питання про 
якість питної води давно перейшло національні рамки й набуло глобального 
характеру. 
В нашій країна для потреб водопостачання населення і галузей економіки з 
водних джерел забирається 15 млрд. м3 води за рік, з них 2,6 млрд. м3 – з 
підземних джерел, 0,9 млрд. м3 – морської води. 6% водопостачання держави 
забезпечує вода поверхневого стоку басейну Дніпра. 
В Україні централізоване водопостачання здійснюється в основному за 
рахунок поверхевих джерел (близько 70%), більшість із яких дуже забруднена. У 
водойми без очищення надходить близько 35% стічних вод, а з невідповідним 
санітарним нормам очищенням – 39%. Це є причиною стійкої тенденції до 
4 
 
погіршення екологічного стану водойм як за санітарно-хімічними, так і за 
мікробіологічними показниками. Пріоритетними забрудненнями протягом 
багатьох років залишаються органічні сполуки, зважені речовини, нафтопродукти, 
феноли, ПАР, важкі метали та інші.  
У всіх розвинутих країнах якість води є предметом особливої уваги 
держави, засобів масової інформації та населення. Оцінка якості води є досить 
трудомістким завданням, оскільки базується на порівнянні середніх концентрацій, 
які спостерігаються в пункті контролю якості вод з установленими нормами для 
кожного інгредієнта. 
Враховуючи важливість для здоров’я населення якості питної води, фахівці 
Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) розробляють базові нормативи 
якості води, які публікують у «Керівництво контролю якості питної води», на 
основі яких розроблені національні стандарти країн Європи, Америки, Азії та 
Африки. 
Відповідно до сучасних критеріїв питна вода вважається якісною, якщо вона 
не містить токсичних речовин будь-якого походження й до складу домішок 
входить оптимальний набір елементів, необхідних для підтримки функціональної 
активності людського організму. 
Відомо, що вода для забезпечення потреб громадян і промисловості м. 
Черкаси відбирається з р. Дніпро, але характерною особливістю річкової води є 
нестабільність і неоднорідність хімічного й бактеріального складу, незначна 
мінералізація за значного вмісту органічних речовин, рослинних і тваринних 
організмів, у тому числі й мікроорганізмів. У ній інтенсивно відбуваються 
біологічні процеси. Ці води доступні для будь-яких забруднень. 
Мета роботи полягала в проведенні загальної оцінки показників якості 
питної води у м. Черкаси. У зв'язку з цим було поставлено такі завдання: 
- охарактеризувати якість водопровідної води, що надходить до населення 
за основним інтегральними показниками; 
- визначити основні характеристики питних вод різного походження; 
5 
 
- вказати характеристики питних вод, що є визначальними при виборі 
споживачами.  
Таким чином, щоб дати екологічну оцінку водозабезпеченню та якості 
питної води в м. Черкаси, у даній роботі було проаналізовано дані показники 
питної води. А основною задачею було провести дослідження по визначенню 
органолептичних властивостей води, її рН, твердості, вмісту розчиненого кисню 
та перманганатного окислювання  питної води. 
 
 
  
6 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Якість питної води, як критерій екологічної безпеки населення 
 
Згідно Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та 
водовідведення» питна вода – це та що, перш за все споживається людством, 
зокрема вона може бути: водопровідною, з колодязів, фасована в  певну тару, 
бюветна, з певних пунктів розливу та інших водоносних джерел. Вона 
використовується споживачами, що б задовольнити певні фізіологічні, побутові, 
санітарно-гігієнічні та господарські потреби, а також для виробництва певної 
продукції та продуктів харчування, що потребує її використання, склад такої води 
повинен відповідати гігієнічним вимогам, зокрема за такими показниками як 
органолептика, хімічні, фізичні, паразитологічні, мікробіологічні та радіаційні 
властивості. Питна вода не є продуктом харчування в системі питного 
водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води. 
Залежно від отримання і технологій які при цьому використовуються 
виокремлюють такі види питних вод представлені на даній схемі: 
 
 Види питних вод 
 
 
 
 
Оброблені – води, що 
 Не оброблені – води з 
виготовляються з води безпосередньо  
 отриманої з підземних джерел 
 поверхневих та водопостачання, що 
підземних джерел, 
 відповідають 
шляхом очищення. санітарним вимогам. 
 
Рисунок 1.1 – Види питних вод 
7 
 
Вода, що використовується для задоволення питних потреб може 
називатися якісною лише в тому випадку коли відповідає таким гігієнічним 
вимогам: бути безпечною в радіаційному, епідемічному відношенні, мати 
нешкідливий фізико-хімічний склад та відмінні органолептичні властивості. 
Тільки тоді може бути безпечно спожитою людиною[1].  
Під час виробництва  питної  води  слід  віддавати перевагу воді підземних 
джерел питного  водопостачання,  оскільки саме вони надійно захищені від 
біологічного, радіаційного та хімічного забруднення. 
Питоме централізоване водопостачання населення України досягло 370 
л/особу на добу. Це майже вдвічі вище ніж середній рівень водопостачання у 
розвинутих країнах світу (таблиця 1.1). Нормативно-правова база у цій сфері 
питної води та питного водопостачання складається з таких законодавчих актів 
як: Водний Кодекс України, Кодекс України про надра, законів України "Про 
охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного 
та епідемічного благополуччя населення" тощо. Крім цього є ще інші нормативно-
правові акти, регулювання відносин саме у цій сфері.  
Згідно Водного Кодексу України: “Водні ресурси забезпечують існування 
людей,  рослинного та тваринного світів і є обмеженими та уразливими 
природними об’єктами” [2]. 
Не всім відомо, що водомісткість валового національного продукту в 
Україні у кілька разів перевищує аналогічні показники у більшості розвинутих 
держав світу, але за запасами водних ресурсів Україна на одному з останніх місць 
серед країн Європи. Порівняння середньодобового споживання води одним 
мешканцем в Україні та країнах Європейського Союзу представлені на таблиці 
1.1. 
 
 
 
8 
 
Таблиця 1.1 Порівняння середньодобового споживання води одним 
мешканцем в Україні та в європейських країнах 
Країна Середньодобове споживання води 
одним мешканцем, л/особу 
Україна (Київ) 410-450 
Іспанія (Барселона) 106 
Нідерланди (Амстердам) 100 
Бельгія ( Антверпен) 85 
 
Для знезаражування води передбачають широке застосування хлору, 
внаслідок чого в ній утворюються шкідливі хлорорганічні сполуки, поліхлоровані 
дифеніли. Це може бути прикладом того, що сам метод очищення є джерелом 
небезпечного забруднення води. Адже багато країн вже відмовились від цього 
методу, впроваджуючи новітні технології (наприклад, озонування).  
Про незадовільний стан водопровідних мереж свідчить те, що з 203585 
досліджень взятих у 1998 році проб питної води з них 11,4 % не відповідали 
вимогам державних стандартів за органолептичними властивостями, загальною 
мінералізацією, вмістом хімічних речовин. За мікробіологічними показниками 
відхилення мали 6,2 % проб. Кожна дев’ята проба питної води із сільських 
водопроводів не відповідала вимогам державних стандартів і санітарних нормам 
за бактеріологічним показником.  
Питна вода в Україні є небезпечним чинником ризику виникнення 
інфекційних хвороб, зокрема дизентерії Флекснера, черевного тифу, гепатиту А та 
інших кишкових інфекцій. Високий ступінь мінералізації води, що був виявлений 
на півдні нашої держави, сприяє  збільшенню кількісті захворювань хворобами 
шлунково-кишкового тракту.  
У водах карпатських, дніпровсько-придніпровських водоймищ, на Поліссі 
спостерігається нестача мікроелементів І, Zn, Cu, F тощо, що також викликає на 
певні види захворювань [3]. 
9 
 
 Застосування мінеральних добрив та пестицидів часто є неконтрольованим 
(фосфати, нітрати). Особливо гостро постає проблема винесення пестицидів 
навесні, що пов’язано з паводком та стоком таких вод. Це призводить до 
перенасичення добривами водоймищ і спричиняє в них посилений ріст 
мікроорганізмів водоростей (особливо синьо-зелених, якими живляться риби). 
Водорості поглинають велику частку кисню, що розчинений у воді. Деревна 
целюлоза (тонна виробленого паперу – 24 тонни стічних вод), неочищені 
каналізаційні стоки, як і решта органічних відходів, теж поглинають кисень 
(природне самоочищення). В результаті збільшується показник БНК (ступінь 
насичення киснем, що є мірою забрудненості). Рослини і тварини в таких умовах 
не можуть вижити. Так відбувається евтрофікація – старіння водоймищ. 
Класичним прикладом є евтрофікація озера Єрі (Америка). За 26 років питомий 
вміст азоту саме в цьому озері збільшився на 50 %, а вміст фосфору – в 
середньому на 600 %. Причиною цього здебільшого стало потрапляння побутових 
стічних вод з синтетичними мийними засобами (великий вміст фосфатів) [4].  
На жаль, класичне очищення стічних вод не дає бажаного ефекту, бо дає 
змогу видаляти з води переважно тверді речовини і лише невелику частину 
розчинених речовин.  
До важливого показника небезпеки також належить токсичність. 
Найвідоміший випадок відзначено в заливі Мінімата в Японії, де скидалися стічні 
води з ацетату метилртуті. В результаті ртуть почала потрапляти в ланцюг 
харчування (остання ланка – риба). Вміст ртуті в рибі був настільки великим, що 
це призвело до вроджених вад у дітей і смертельних випадків (хвороба отримала 
назву хвороба Мінімата).  
Згідно даними зібраними Міжнародною організацією праці, 70 % населення 
нашої планети користується недоброякісною питною водою з погляду 
мікробіологічного забруднення. Приблизно 90 % всього сільського населення 
постійно користується для пиття і купання забрудненою водою [5].  
10 
 
Відповідно до звіту з виконання Програми охорони довкілля ООН (1983), 
вживання молюсків і омарів на Середземному узбережжі небезпечне для здоров’я 
(2000 тонн відходів у рік).В цьому регіоні поширені тиф, паратиф, дизентерія, 
поліомієліт, вірусний гепатит, холера.  
Нафта є теж одним з небезпечних забрудників довкілля. Нафта, пролита у 
воду, спричиняє підвищення її температури і небезпечна для життєдіяльності 
тварин як фізичний забрудник і як джерело токсичних компонентів. 
 На вміст домішок у воді впливає і екологічний стан повітря. Сполуки азоту 
і сірки відзначені в багатьох видах палива. Вони вступають в реакцію з киснем 
повітря і перетворюються у кислі оксиди. Внаслідок забруднення опадів через 
повітря підвищується їх кислотність і відбувається вимивання алюмінію і важких 
металів (кадмій, ртуть) з ґрунтів. У нормальних умовах в природі цей процес 
відбувається набагато повільніше або зовсім відсутній. Діоксид сірки і діоксид 
азоту можуть бути видалені з відпрацьованих газів, що викидають підприємства в 
атмосферу, за допомогою промивки, але повне видалення потребує багато коштів. 
У 1984 році комісія Європейської економічної спілки рекомендувала знизити до 
1995 року викиди діоксиду сірки на 60 %, а оксидів азоту – на 40 %.  
Теплове забруднення води спричинене тепловими чи атомними 
електростанціями. В умовах такого забруднення, як правило, спостерігається 
розростання водоростей, і вимирання водних організмів (евтрофікація).  
 
1.2  Способи обробки та підготовки  води до споживання 
 
Всі джерела водопостачання з екологічної точки зору, а також за 
походженням та локалізації можна розділити на три групи: підземні, поверхневі, 
атмосферні.  
До поверхневих джерел відносять води річок, озер, водосховищ в тому 
числі штучних , струмків, боліт, океанів та морів. Кожне з цих джерел має свої 
особливості. Вони відрізняються вмістом мікроорганізмів, органічних і 
11 
 
мінеральних речовин, властивостями до самоочищення, фізико-хімічними 
властивостями води. Всі води на поверхні землі можна поділити на прісні і солоні 
[6]. 
Найбільш часто для водопостачання використовують річки. Річкові води 
володіють найбільшою здатністю до самоочищення, поновлення стоку, високим 
дебітом, стабільністю мінерального складу. Разом з тим, вони найбільш 
забрудненні антропогенними домішками, так як річки частіше всього 
використовують для скиду господарсько-фекальних і технічних стічних вод, 
сильно забруднені сільськогосподарськими стоками. В великих кількостях до них 
надходять талі та дощові води. Ще одним недоліком річок, як джерел 
водопостачання, особливо в арідних зонах, є зменшення кількості води, що 
зумовлено пересиханням в жаркий період року. 
 До джерел водопостачання, що характеризуються стабільністю відносять 
штучно утворені водосховища на великих та середніх річках, що мають чималий 
дебіт. Однак, з дуже різким сповільненням руху води саме в штучних водоймах 
знижуються водообмін, що сприяє накопиченню та осадженню органічних 
решток, розвитку аеробної мікрофлори, цвітіння води, утворення донних 
відкладень, мулу. 
Подібний недолік мають і природні озера, води яких ще більше підлягають 
порушенню природних біоценозів, накопиченню органічних речовин, гнилисних 
мікроорганізмів, розвитку бентосу, особливо при масовому заборі питної води і 
скиді стічних вод. Поверхневі і підземні джерела, які живлять озера, не 
справляються з підтримкою дебіту. Це призводить до обміління озер, що в свою 
чергу призводить в південних регіонах до засолення, а в північних до заболочення 
[7]. 
Високе забруднення озер мікроорганізмами і органічними речовинами 
дозволяє використовувати їх воду для господарсько-питних цілей лише після 
певного обробітку. Очистка води здійснюється в декілька етапів. Спочатку 
проходить механічна фільтрація. Потім вода  звільняється від завислих речовин 
12 
 
методом коагуляції (освітлення). І, на кінець, воду знезаражують хлоруванням, 
озонуванням та інше. Вода подається споживачу тільки при дотриманні вимог 
відповідності санітарним нормам. 
Як відмічається в науковій літературі, перспективним і практично 
необмеженим джерелом води залишаються моря та океани. Але морська вода в 
натуральному вигляді непридатна для пиття в зв’язку з високою засоленістю. 
Найбільша солоність води помічена саме в тропічних широтах світового океану, 
де має показники 35-38 г/л. Менш мінералізовані води морів та озер, які не мають 
контакту зі світовим океаном або сполучаються з ним вузьким каналом і 
живляться річними стоками. Так, наприклад, в затоці Балтійського моря 
мінералізація води дорівнює 10-20 г/л, в Каспійському - біля 10 г/л, в Чорному - 
17-18 г/л. Основну масу розчинених речовин складають хлориди та сульфати 
кальцію, калію та натрію. Також окрім солей в морській воді знаходиться певний 
ряд мікроелементів таких як: йод, бром, залізо, марганець, мідь, ванадій, 
молібден, ніколь, срібло тощо. Моря, як і інші поверхневі води, характеризуються 
високим рівнем мікробного і органічного забруднення, особливо в прибережній 
зоні. Поряд з знезараженням морську воду необхідно опріснювати. Використання 
морської опрісненої води для господарсько-питних цілей в першу чергу 
практикують в південних районах. Дистилят змішується з високо-
мінералізованою артезіанською водою, в результаті чого отримується вода, яка по 
основним параметрам відповідає питній.  
В наш час такі методи очистки води, як  електроліз, метод іонного обміну, 
зворотного осмосу та вимерзання знаходяться на стадії дослідження. 
Підземні води розташовуються нижче горизонту земної поверхні і дна 
водоймищ і водотоків, вони  заповнюють пори, тріщини й інші порожнечі 
гірських порід у різних станах, зокрема рідкому,твердому та газоподібному. 
Породжуються внаслідок проникнення опадів з атмосфери та поверхневих вод, 
осадження водяного пару,  процесів пов’язаних з магмою, метаморфізму та інше 
[8]. 
13 
 
Шари порід гірських,  наповненні гравітаційною водою, створюють 
водоносні горизонти, або так звані пласти, які складають певні водоносні 
комплекси, гірські породи в них характеризуються різними ступенями 
вологоємності, водопроникності та водовіддачі. Перший від земної поверхні  
існуючий безнапірний водоносний горизонт називається горизонтом ґрунтових 
вод. Тобто безпосередньо над його поверхнею (так званим дзеркалом ґрунтових 
вод) дуже поширені капілярні води, що можуть бути завислими, тобто ті що не 
з'єднані з дзеркалом вод саме грунтових. Весь простір від земної поверхні до 
цього дзеркала ґрунтових вод має назву зона аерації, в ній проходить 
надходження вод з поверхні Землі. Саме в цій зоні  на окремих розмежованих 
шарах порід, що характеризуються невеликою здатністю проникнення, в період 
живлення ґрунтових вод можуть створюватись тимчасові, також сезонні, 
скупчення підземних вод, що мають назву верховодка. Горизонти води, що 
залягають трохи нижче ґрунтових вод і відокремлюються від них певними 
пластами водотривких або слабкопроникних порід, мають назву горизонти 
міжпластових вод. Вони зазвичай перебувають під певним гідростатичним тиском 
(зокрема це артезіанські води), рідше за все мають вільну поверхню – це вже 
безнапірні води. 
Підземні води це перш за все джерело водопостачання (іноді їх 
використовують для зрошування і поливу), мінеральні води – використовують для 
лікування хворих. Саме за характером використання води земної поверхні 
поділяються на чотири підвиди, а саме: питні та технічні, використовуються для 
питного та господарського, технічно-виробничого водопостачання, зрошення 
земельних ділянок та забезпечення водую пасовищ; лікувально-мінеральні води, 
вони застовуються з певною бальнеологічною метою і як звичайні столові напої; 
теплоенергетичні (включають пароводяні суміші) – зазвичай використовуються 
для теплопостачання певних промислових, громадських, сільськогосподарських 
об'єктів, а в певних випадках - і для отримання електроенергії; води промислові- 
вихористовуються, для виокремлення із них деяких цінних компонентів. У певних 
14 
 
випадках води земної поверхні одночасно є як мінеральними таки і 
теплоенергетичними, промисловими та  теплоенергетичними, у зв'язку з чим їх 
розглядають як комплексні корисні копалини. Родовища прісних і солоних вод, 
що мають на меті використання в цілях господарсько-питного водопостачання і 
зрошування, поділяються на основні види: родовища річкових долин, 
артезіанських басейнів, конусів вилучення гірських шлейфів і міжгірських 
западин, що обмежовані по площі структур або масивів тріщинно-карстових 
порід, тектонічних певних порушень, піщаних масивів, пустель і напівпустель, 
надморенних та міжморенних водольодовикових відкладів, областей розвитку 
вічномерзлих або мерзлих порід [9]. 
 
1.3  Стандарти якості питної води, що використовуються  в Україні та 
країнах Європейського Союзу 
 
Більша  частка населення нашої держави використовує для потреб 
життєдіяльності не якісну воду, це загрожує здоров’ю цілої нації.  Система 
постачання населення питною водою в Україні  була сформована відповідно до 
ГОСТу 2874–82 “Вода питна” за умови відповідності джерел водопостачання І-го 
класу (чиста вода). Але поверхневі джерела, що були тоді зараховані до І-го 
класу, нині наблизились до ІІІ-го класу (розбавлені стоки). Технологія очищення, 
що не змінюється вже 60 років, неспроможна перешкодити надходженню 
забруднень неорганічного та органічного походження, ситуація ще більше 
загострилась забрудненням води (мулу) довгоживучими радіонуклідами у зв’язку 
з Чорнобильською катастрофою. Щорічно у водні джерела потрапляють тисячі 
хімічних сполук (сотні з них – це нові сполуки), дія яких на природу заздалегідь 
не відома.  
Новий стандарт на питну воду який , який розроблений і затверджений 
урядом, не набрав чинності. В ньому оговорені вимоги щодо державного 
контролю нових інгредієнтів – фенолів, хлорфенолів, нафтопродуктів, пестицидів, 
15 
 
а також ціанідів, деяких важких металів тощо. А не набрав чинності, бо за 
нинішньої фінансової кризи неможливо терміново переоснастити водопостачальні 
об’єкти по всій Україні потрібними технічними засобамии[10].  
Як альтернативу воді з водогону пропонують джерельне водопостачання. 
Перевагою підземних вод є вищий ступінь їх захищеності порівняно з 
поверхневими. Постійно погіршується стан підземних вод внаслідок 
господарської діяльності людини.  
Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками азоту, фенолу, 
нафтопродуктами, важкими металами (басейн Дунаю, Дністра, Західний і 
Південний Буг).  Якість води більшості з них класифікується як забруднена і 
брудна за станом хімічного бактеріального забруднення 4-5 клас якості.  
Запобігання забрудненню і відновлення забруднених водойм повинні мати 
пріоритет у розвитку очисних споруд, а разом з моніторингом якості питної води 
приводити її до встановлених стандартом норм.  
Стічні води, що не відповідають вимогам нормативних документів, 
забруднюють джерела водопостачання і тому якість води цих джерел на рівні 
розбавлених стічних вод. Економічно доцільніше нарівні з питною водою 
детальніше розробити стандартні нормовані вимоги до очищення промислових, 
сільськогосподарських та побутових стічних вод.  
Вода – це такий комерційний продукт, який, на відміну від інших, є 
спадком, що потребує охорони і відповідно нормативного забезпечення. 
Історично так склалося, що лише один законодавчий акт – Водний Кодекс 
України регулює водні відносини в Україні. До проголошення Україною 
незалежності його основні положення повністю збігалися з основами водного 
законодавства Радянського Союзу і його республік, вони набрали чинності 1 
вересня 1971 року. Новий Водний кодекс України, що набрав чинності 6 червня 
1995 року, має істотні відмінності від попереднього, проте і сьогодні він 
залишається єдиним нормативним документом в системі використання і 
збереження вод та відновлення водних ресурсів[11].  
16 
 
Водночас існує і збільшується низка підзаконних номативних актів, які 
затверджують державні органи виконавчої влади.  
До них відносять: правила збереження та охорони  поверхневих, морських, 
вод земної поверхні; нормативні  та правові вимоги до складу та якостей води у 
водних об’єктах, що використовують для господарсько-питних і культурно-
побутових потреб, а також для потреб рибного господарства; нормативи 
граничнодопустимих концентрацій забруднювальних речовин для цих самих 
водних об’єктів; порядок розроблення і затвердження нормативів і ГДС 
забруднювальних речовин та перелік забруднювальних речовин, скидання яких 
нормується та інші.  
Поряд з ними, не менш важливі декілька десятків загальнодержавних 
(міжвідомчих) нормативних документів, що затверджені тими самими  органами 
державної виконавчої влади, а саме певні: положення, правила, інструкції, 
методики, вимоги, дотримання яких є безперечно обов’язковим, а також 
галузевих нормативних актів.  
Окрім спеціалізованих, існує ще значна кількість комплексних нормативних 
актів, що опосередковано стосуються якості води. Єдиної збірки нормативних  
документів, що регулюють водні відносини в нашій країні, та відповідних витягів 
з нормативних актів поки що в Україні не існує. Тому їх повну структуру 
визначити важко.  
Єдиним документом законодавчого регулювання є сам Водний Кодекс 
України, норми якого в їх частині не є нормами прямої дії, а їх формулювання і 
затвердження як норм прямої дії делегується різним органам виконавчої влади, 
починаючи з Кабінету Міністрів України[12].  
Серед цілей водного законодавства у Водному кодексі України (стаття 2) 
жодну з них не створено так, щоб її успіхи у певний  термін можна було б 
перевірити. Отже, практично оцінити, як закон впроваджується, неможливо.  
Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку. 
Беззаперечний пріоритет України у цьому зв’язку – набуття повного членства в 
17 
 
ЄС, що нещодавно знайшло підтвердження у посиланні українського презедента 
до Верховної Ради України – Стратегії економічного і соціального розвитку 
держави на 2000–2005 роки, а також у проекті Програми діяльності Кабінету 
Міністрів України “Реформи заради добробуту”, де, зокрема, інтеграцію України 
до Європейського Союзу визначено однією з стратегічних цілей урядової 
політики, а адаптацію законодавства України до законодавства ЄС – одним з 
важливих інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи[13].  
У ЄС за період з 1972 року склалася розгорнута система законодавчого 
регулювання водних відносин. До її складу входять десять законодавчих актів, 
затверджених Верховною Радою, що мають повне та виключне відношення до 
питань поводження з водою, а також девять нормативних актів (та їх груп), тісно з 
ними пов’язаних. Їх перелік наведено в табл.3, крім того, в ЄС існує 
законодавство, що регулює класифікацію, маркування та оцінку ризику хімікатів 
(шість основних законодавчих актів), метою якого є оцінити ризик і врегулювати 
надходження до ринку промислових речовин, які можуть спричинити 
забруднення.  
У червні 1995 р. Рада та Екологічний комітет Європейського парламенту 
закликали до фундаментального перегляду водної політики Співтовариства. 
Комісія у лютому 1996 р. схвалила Звернення з цього приводу до Ради та 
Парламенту, а в грудні того самого року внесла пропозицію щодо рамкової 
директиви Ради, яка встановлює основи водної політики Європейського 
Співтовариства на двадцятирічний період. Ця директива поки що не затверджена. 
 Головною метою рамкової директиви є створення законодавчої основи 
охорони поверхневих вод ЄС, яка базується на природно-адміністративній 
одиниці управління водою – басейні річок. Директива призначена захистити і 
покращити кількісні і якісні характеристики водних систем, а також наземних 
екосистем, потреби яких пов’язані з водою. Вона також сприяє забезпеченню 
водопостачання у тій кількості і з такою якістю води, яка потрібна для сталого 
соціально-економічного розвитку. У директиві встановлюють п’ять класів якості 
18 
 
води. Верхні два класи названо “високий екологічний стан” та “добрий 
екологічний стан”. Високий екологічний стан характеризується показниками, які 
свідчать про незначний вплив на водний об’єкт діяльності людини. Добрий 
екологічний стан характеризується показниками, які свідчать про істотний вплив 
на водний об’єкт діяльності людини, проте, незважаючи на це, він має багату, 
збалансовану та самовідтворювану екосистему [14].  
Як альтернативу воді з водогону пропонують джерельне водопостачання. 
Перевагою підземних вод є вищий ступінь їх захищеності порівняно з 
поверхневими. Постійно погіршується стан підземних вод внаслідок 
господарської діяльності людини. Це може мати тяжкі наслідки і для майбутніх 
поколінь. 
Крім того, у директиві дано визначення поняття “природного екологічного 
стану” як такого теоретично можливого екологічного стану, якого би міг досягти 
водний об’єкт за відсутності впливу на нього в результаті діяльності людини. З 
цього погляду наведемо приклади порівняння водного законодавства України і 
Європейського Союзу, результати порівняння наведені за допомогою таблиці 1.2 і 
таблиці 1.3. 
 
Таблиця 1.2 Перелік законодавчих (нормативних) актів України в галузі 
водного законодавства. 
№з/п Законодавчі та нормативні акти України 
1 2 
1 Водний кодекс України (6/6/95) 
2 Підзаконні нормативні акти  
Правила охорони поверхневих вод (типові положення ) (1/3/91) 
  
19 
 
 Продовження таблиці 1.2 
1 2 
3 Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами  
(проект, 3/4/97)  
(проект, 3/4/97) 
4 Правила охорони  морських вод та територіального моря від 
забруднення та засмічення (29/2/96) 
5 Правила охорони підземних вод (проект, 5/12/96) 
6 Вимоги до складу та властивостей води водних об'єктів у пунктах 
господарського, питного і культурнопобутового водокористування (14 
показників) (4/7/88) 
7 Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у воді водних 
об’єктів господарського, питного і культурнопобутового 
водокористування (1345 речовин) (4/7/88) 
8 Вимоги до складу та властивостей води водотоків та водойм в місцях 
рибогосподарського водокористування (одинадцять показників) (1/3/91) 
9 Порядок розроблення і затвердження нормативів ГДС забруднювальних 
речовин (11/9/96) 
10 Перелік забруднювальних речовин, скидання яких нормується (3 
списки, всього 297 речовин) (11/9/96) 
11 Порядок здійснення державного моніторингу вод (20/7/96) 
12 Оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Методика 
(28/12/95) 
13 Біотестування та визначення рівнів гострої токсичності зворотних вод, 
які скидаються у водні об’єкти. Методика (30/5/96) 
14 Інструкція про порядок розроблення та затвердження 
граничнодопустимих скидів  речовин у водні об’єкти із обратними  
водами (22/12/94) 
20 
 
Продовження таблиці 1.2 
15 Порядок здійснення плати за спеціальне використання водних ресурсів 
та нормативи сплати за їх спеціальне використання (8/2/94, 8/2/97) 
16 Перелік ГДК і орієнтовно безпечних рівней впливу шкідливих речовин 
для води рибогосподарських водойм 1991 р., 1072 ГДК і 48 ОБРВ) 
(31/12/92)  
17 ГОСТ 2874–82 Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль за якістю 
 
Директива передбачає три кінцеві екологічні цілі, які необхідно досягти до 
2010 р. досягти доброго стану поверхневих, підземних вод; забезпечити 
дотримання всіх стандартів та цілей (якості вод), що стосуються уразливих зон, 
які потребують спеціальної охорони, включаючи води, які є джерелом питної 
води[16].  
 
Таблиця 1.3 Перелік законодавчих (нормативних) актів ЄС в галузі водного 
законодавства 
№ Директиви Ради 
з/п 
1 Основи водної політики ЄС (проект, 4/12/96) 
2 Основні акти водного законодавства. Стосовно якості води у 
поверхневих водах – джерелах питної води (75/440/ ЕЕС) 
3 Стосовно якості води, придатної для купання (76/160/ЕЕС) 
4 Про забруднення, що спричиняється певними небезпечними речовинами, 
які скидають до водних об'єктів (76/464/ЕЕС) 
5 Рішення Ради, яке встановлює процедуру обміну інформацією щодо 
якості води в поверхневих водах (77/795/ЕЕС) 
6 Про якість води у поверхневих водних об’єктах, необхідну для 
підтримання життя риб (78/659/ЕЕС)6 
 
21 
 
Продовження таблиці 1.3 
7 Про якість води, необхідної для підтримання життя молюсків 
(79/923/ЕЕС) 
8 Про захист підземних вод від забруднення певними небезпечними 
речовинами (80/68/ЕЕС) 
9 Стосовно якості води, призначеної для споживання людиною 
(80/778/ЕЕС, СОМ(94) 612 final - 95/10 (SYN) 
10 Стосовно обробки міської стічної води (91/271/ЕЕС) 
11  Охорона вод від забруднення нітратами від сільськогосподарських 
джерел (91/676/ЕЕС) 
12 Законодавчі анти ЄС, тісно пов’язані з водним законодавством  
Директива щодо осаду СВ (86/278) 
13 Директива щодо звітності (91/692/ЕЕС) 
14 Інтегроване запобігання та регулювання забруднення (96/61/ЕС) 
15 Директиви щодо засобів захисту рослин (91/414/ЕС, СОМ (93) 351, СОМ 
(95) 385) 
16 Директиви про детергенти (73/404/ЕЕС, 73/405/ЕЕС) 
17 Директива про значні катастрофи (82/501/ЕЕС) 
18 Директиви щодо захисту біорізноманіття (92/43/ЕЕС, 79/409/ЕЕС) 
19 Оцінка впливу на довкілля (85/37/ЕЕС) 
20 Законодавство щодо класифікації, маркування хімікатів та оцінки ризику  
 
Усього за період з 1973 р. по 1996 р. в ЄС ухвалено низку законодавчих 
актів, що регулюють водні відносини. Серед них декілька найважливіших 
документів, які наведено в табл. 3. Серед останніх законодавчих актів п’ять 
встановлюють нормативні значення лімітів скидання та цілей якості води для 17 
дуже небезпечних речовин (ртуті, кадмію, гексахлохциклогексану, вуглець 
тетрахлориду, ДДТ, пентахлорофенолу, пестицидів, (альдрину, діельдрину, 
22 
 
ендрину та ізодрину), гексахлорбензолу, гексахлорбутадієну, хлороформу, 1,2-
дихлоретану, трихлоретилену, перхлоретилену, трихлорбензолу). Всі ці речовини 
входять до складу 1219 найнебезпечніших речовин (відомих як список І або 
“чорний список”) [17]. 
Як видно з таблиць, дві структури водного законодавства України та ЄС 
істотно відрізняються. Об’єкти нормативного регулювання більш-менш 
збігаються лише в семи нормативних документах України і шести документах ЄС. 
Це документи 5 та 8 (перший номер –документ України, другий –ЄС); 6,7 та 2,3; 
8,9 та 6; 11 та 4; 17 та 9. В частині документів об’єкти регулювання до деякої міри 
перетинаються (1 та 1; 2,3,4,5 та 1;12 та 5.13). Решта документів практично мають 
мало спільного. 
 
1.4 Законодавча база централізованого водопостачання м. Черкаси 
 
Що стосується м. Черкаси то джерелом водопостачання міста є річка 
Дніпро.  КП "Черкасиводоканал" є міським монополістом у сфері водопостачання 
та водовідведення у Черкасах. Воно щоденно забезпечує мешканців м. Черкаси 
питною водою, якість якої відповідає всім вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-1 
„Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", як за 
фізико-хімічними, так і за бактеріологічними показниками [18]. 
Контролюють  якість  води на всіх послідовних етапах очистки: перед 
скидом у водопровідну мережу та в системі водорозподільних мереж самого 
міста. Контроль забезпечується лабораторією КП "Черкасиводоканал", яка у 2018 
році отримала відзнаку, а саме сертифікат визнання вимірювальних можливостей.  
На сьогодні контроль якості води щоденно досліджують по 10 показниках, 
кожного тижня - по 15, а щомісячно по 59 показниками, згідно до IІ етапу 
введення ДСанПіНу. Інформацію повного хіміко-бактеріологічного аналізу питної 
води можна знайти щомісячно на офіційному сайті підприємства [19]. 
23 
 
Зусиллями КП «Черкасиводоканал» проведено колосальну підготовку щодо 
забезпечення водопостачання у нашому місті:  
–облаштовано кількаденні запаси води на самому підприємстві; 
–  додаткові ємкості води створені про запас у лікарнях міста; 
– встановлено додаткові генератори на 2 потужних свердловинах, які здатні 
повністю забезпечити потребу міста в питній воді на випадок надзвичайних 
ситуацій; 
– створено так звані «гребінки» для одночасної заправки 5 водовозів чи 
цистерн для води; 
– ті  ж «гребінки» підготовлені для водовозів, щоб одночасно можна 
роздавати воду п’яти-шести людям; 
– за адресою КП «Черкасиводоканал» – Гетьмана Сагайдачного, 12 – 
облаштовано пункт для самостійного поповнення запасів питної води жителям у 
власну тару; 
– мобілізовано тридцять чотири машини із цистернами для доправлення 
води, а також створено запасні пункти заправки. Карта розвезення питної води 
населенню можна побачити на рисунку 1.2. 
 
Рисунок 1.2 – План-схема розвезення питної води населенню м. Черкаси 
24 
 
 
КП «Черкасиводоканал» обслуговується: 
- Дніпровська водоочисна станція потужністю 90000м3 води на добу; 
- Насосна станція ІІІ-го підйому; 
- 464,8 км водопровідної мережі і водоводу; 
- 268 км каналізаційної мережі та головних колекторів; 
- сорок шість підвищуючих насосних станцій; 
- шіснадцять каналізаційних насосних станцій. 
Об'єкти водопостачання і водовідведення підприємства знаходяться на 
земельних ділянках: 
На території міста -  центральний майданчик по вул. Гетьмана 
Сагайдачного,12, загальною площею 13,472 га; 
-  цех каналізації по вул. Пацаєва, загальною площею 1,78 га; 
-  склад по провулку Комунальний, загальна площа 0,84 га; 
-  каналізаційні станції загальною площею 2,52 га (16 шт.); 
-  підвищуючі насосні станції – сорок шість штук; 
За територією  міста: 
-  Дніпровська водоочисна станція, загальною площею 21,87 га (с.Сокирне); 
-  Резервний водозабір “Вільшанка” в селі Будище, площею 6,84 га; 
- Насосна станція ІІІ підйому  та підземний водозабір “Геронимівка”, 
загальною площею 8,4 га; 
-  Підземний водозабір “Аеропорт” - 4,8 га. 
КП «Черкасиводоканал» під час своєї роботи керується такими 
нормативними документами:  
− Закон України "Про житлово-комунальні послуги"   
− Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" 
− Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та 
водопостачання” 
25 
 
− Постанова КМУ від 06.07.19 № 690 "Про затвердження правил 
надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого 
водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого 
водопостачання та централізованого водовідведення" 
− Постанова КМУ від 16.04.2019 р. №374 "Деякі питання надання 
житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій 
формі" 
− Постанова КМУ від 01.06.11 № 868 "Про забезпечення єдиного 
підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги"      
− Постанова КМУ від 20.07.05 № 630 "Про затвердження Правил 
надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води 
і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого 
опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"   
− Постанова КМУ від 15.02.10 № 151  "Про затвердження Порядку 
проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого 
опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання 
їх або надання не в повному обсязі, зниження якості" 
− Постанова КМУ від 26.08.04 № 1107 "Про затвердження Порядку 
розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання" 
− Постанова КМУ від 22.10.1995 № 848 "Про спрощення порядку 
надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-
комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого  
побутового палива" 
− Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ 
України від 23.11.2018 р. №315 «Про затвердження Методики розподілу між 
споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» 
26 
 
− Наказ Міністерства з питань ЖКГ України  від 27.06.08 №190 "Про 
затвердження Правил користування системами централізованого комунального 
водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" 
− Наказ державного комітету по ЖКГ України від 05.07.1995 р. № 30 
"Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та 
каналізації населених пунктів України" 
КП «Черкасиводоканал» сьогодні щодня подає місту 70-80 тис. м³ питної 
води. Водопровідна мережа нараховує 460 км, каналізаційна — 264 км. 
Експлуатуються станції І-го, ІІ-го та ІІІ-го підйомів, а також 15 каналізаційних 
насосних станцій — 2 головні та 13 районних. Нині підприємство залучає кредити 
Світового банку, які дозволили модернізувати водопровідні та каналізаційні 
насосні станції, автоматизували їхню роботу. У 2004 році Експертна рада  
Міжнародної іміджевої програми «Лідери XXI століття» визнала 
«Черкасиводоканал» найкращим підприємством України в цій галузі. Цього ж 
року підприємство визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу якості 
продукції «100 найкращих товарів України» за послуги з контролю якості питної 
води та стічних вод. У 2005 році «Черкасиводоканал» отримав диплом «Провідне 
підприємство України» у номінації «Житлово-комунальне господарство»[20]. 
 
1.5 Сучасні методи підготовки питної води, для забезпечення потреб 
споживачів  
 
Питна вода надходить до споживачів в різному (продаж через мережу, 
привозна вода, бутильована). Одним із перспективних шляхів є продаж з торгових 
автоматів. 
На сьогоднішній день  автомати з продажу води поширені і користуються 
попитом у багатьох країнах світу, у тому числі США, Канаді та країнах Європи. З 
кожним роком все більше користуються попитом і в нашій країні, а розвиток 
передових технологій дозволяє виготовляти все більш різноманітніші та 
27 
 
розумніші машини. З недавніх новинок варто підкреслити автомати з очищення і 
продажу питної води, які принципово відрізняються від решти таких машин. 
Автомат він не тільки продає і розливає воду, але є таким невеличким 
заводом з виробництва самого продукту. Сучасні технології дозволяють 
отримувати на виході високоякісну воду зі звичайної тієї що надходить із 
водопроводу. Автомат з очистки та продажу питної води підключений до системи 
міського водогону, а вода в ньому проходить декілька ступенів очистки. В 
найкращих автоматах очищення, як зазвичай включає і найдосконалішу на даний 
час технологію, а саме зворотний осмос. При розливі у воду додається 
ремінералізуючий розчин, що забезпечує фізіологічну повноцінність води і повну 
відповідність потребам організму. Розлив води відбувається дозовано, в тару 
споживача в тій кількості, яку він потребує[21]. На рисунку 1.3 показано загальну 
будову автомату для питної води типу  КА-60. 
 
Рисунок 1.3 – Схема подачі питної води автоматом типу  КА-60 
 
Для покупця цієї води переваги автомату очевидні: питну воду можна 
закупляти за приємною ціною (ціна коливається від 40 до 80 коп за 1 літр), при 
цьому не оплачуючи зайві кошти на витрати виробника бутильованої питної води 
на логістику, пакування і маркетинг. Автомат КА-60 призначений для очищення 
28 
 
та розливу води у власну тару покупця. Представляє собою готовий модуль, який 
складається із деяких функціональних блоків: 
− Блок самої очистки води включає дев’ять послідовних етапів: мех. 
фільтрація, видалення СI на активованому вугіллі, зниження кольоровості 
води, пом'якшення води, видалення майже ста відсотків всіх домішок за 
допомогою технології зворотного осмосу, корекція водневого показника 
води, покращення смакових якостей та запаху води, мінералізація та 
знезараження за допомогою ультрафіолетової лампи. 
− Блок самого розливу води — місце для встановлення та наповнення тари 
покупця водою. В цих автоматах можуть бути використані пластикові 
пляшки різних об'ємів від 0,5 до 19 літрів. 
− Блок оплати за очищену воду включає купюроприймач, монетоприймач і 
картрідер для інших видів карт.  
− Блок телеметрії, основним елементом якого є функціональний контролер з 
GSM/GPRS-модулем. Він проводить наступні маніпуляції: керування 
роботою установки технології зворотного осмосу, процесом розливу води у 
тару, блокування роботи автомату при аварійних ситуаціях, виводити на 
екран попередження та аварійні повідомлення, здійснювати передачу 
аварійних повідомлень у вигляді коротких SMSок. 
Основною  перевагою автомату КА-60 є автономність – автомат приносить 
чистий дохід 24 години, 7 днів на тиждень і не потребує постійного та 
додаткового контролю; високий прибуток –собівартість очищення 1 літру  
води в тричі дешевше , ніж в аналогів; стабільна ефективність роботи автомата 
КА-60 завдяки використанню мембран Dow™ Filmtec™ (виробник США); 
дистанційний контроль –GSM/GPRS певний модуль забезпечує керування 
автоматом через мережу інтернет; антивандальний захист – корпус 
виготовлений  із міцного матеріалу та ударостійкий блок керування; гарантія 
якості, що підтверджена міжнародними сертифікатами СЕ та ISO. Автомати 
29 
 
КА-60 забезпечують очистку і підготовку води лише з певними вихідними 
характеристиками (таблиця 1.4)  
 
 Таблиця 1.4  - Вимоги до вихідної води автомату КА-60 
 
Твердість води, мг-екв/л ≤ 20 
Вміст Fe , мг/л ≤ 0,1 
Вміст Мn, мг/л ≤ 0,05 
Окиснюваність води, мг О2/л ≤ 4 
Сухий залишок, мг/л ≤ 2000 
Силікати, мг/л ≤ 20 
Залишковий СІ, мг/л ≤ 0,1 
Температура води на виході,°С +10…+20 
 
Будова автомата КА-60: 
• Міцний металевий корпус 
• Система очистки води 
• Контролер із вбудованим GSM/GPRS – модулем 
• Блок розливу води 
• Приймач купюр 
• Приймач монет 
• Насос зливання зайвої води до каналізації 
 
До системи очищення автомату КА-60 входить: фільтр механічного 
очищення, вугільний фільтр, мембранний елемент, фільтр корекції рН, 
ультрафіолетова лампа та фільтр корекції запаху та смаку. Переодичність заміни 
цих елементів в середньому раз на три місяці. 
Що стосується м. Черкаси, то тут автомати обслуговуються КП 
«Черкасиводоканал» і розміщені в межах міста біля драматичного театру, у 
30 
 
Південно-Західному районі Черкас на вул. Сумгаїтській Алеї Путейка та в 
мікрорайоні Митниця поряд «Гранд-маркету». Працюють вони  цілодобово (24/7). 
Такий вид доочистки води  досить поширений за кордоном, в нашій країні – лише 
у великих містах, серед комунальних підприємств Черкаси – перші, де 
функціонують ці автомати [22]. 
Завдяки дев’ятиступеневій очистці вода в автоматах має приємніший смак, 
ніж та що з-під крану, адже фільтри усувають водопровідний смак. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
31 
 
2 ІНТЕГРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ПИТНОЇ ВОДИ РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ У МІСТІ 
ЧЕРКАСИ 
 
2.1 Характеристика та відбір проб дослідження 
 
Для оцінки якості питних вод були відібрані зразки  питних вод з 
централізованих та децентралізованих джерел водопостачаня. 
Перші два  зразки  - водопровідна вода з центральної частини міста та 
мікрорайону «Митниця» 
Третій та четвертий зразок води з децентралізованих джерел 
водопостачання, а саме :  «Срібна краплина» – це природна питна вода очищена 
за допомогою технологій компанії екософт, основою яких є мембранні фільтри 
FilmTec, що дозволяють отримати на виході якісну та чисту питну воду (на рівні 
96-98% очистки без використання різного роду реагентів). Підземна вода  «Срібна 
краплина» має особливі  гідрохімічні властивості. Один з компонентів її 
природного складу – срібло, що забезпечує тривале зберігання її після вилучення 
з джерела, добувають її в передмісті Черкас - на околиці села Свидівок. Емблема 
продукту представлена на рисунку 2.1  
 
Рисунок 2.1 – Емблема питної води «Срібна краплина» 
 
За вмістом основних мінеральних сполук ця артезіанська вода відноситься 
до гідрокарбонатно-хлоридних, калієво-магнієвих з невеликим вмістом срібла. У 
бактеріологічному відношенні вода задовольняє гігієнічні вимоги. Хімічний і 
32 
 
мінеральний  склад води протягом одинадцяти  років добування із свердловини 
залишився незмінним. За ступенем твердості природну питну воду «Срібну 
краплину» можна віднести до дуже м'яких. 
Привізна вода  «Джерело» користується попитом у жителів м. Черкаси 
використовується жителями міста, але дані про її місце забору та фізико-хімічні 
характеристики у вільному доступі відсутні.  
Зразки під номером п’ять та шість – вода, що пройшла  спеціальне 
додаткове очищення фізико-хімічними методами. 
Надзвичайно популярною є вода «Аква Сана» – це питна вода очищена методом 
зворотного осмосу, емблема якої зображена на рисунку 2.2.  
 
 
Рисунок 2.2 – Емблема питної води «Аква Сана» 
 
Також користується популярністю у споживачів бювет КП 
«Черкасиводоканал» – КП «Черкасиводоканал» пропонує споживачам питну воду 
з артезіанських свердловин Соснового бору, глибина яких складає 66 метрів. Вода 
доочищується, проходячи 2 фази. Кожна партія води досліджується на лабораторії 
підприємства. Вартість 1 літри — 50 коп. 
Сьомий та восьмий зразки бутильована вода. 
Моршинська – вода мінеральна природна багатого мінерального зокрема 
аніонного та різного катіонного складу. Виробник: ПрАТ «Моршинський завод 
мінеральних вод «Оскар» м. Моршин. На етикетці вказано вода відповідає ДСТУ 
878-93. 
33 
 
 
 
Рисунок 2.3 – Етикетка Моршинської мінеральної води 
 
Тальнівська – мінеральна природна столова питна вода, гідрокарбонатна, 
різного катіонового складу. Виробник: ТМ "Тальнівська" Черкаська обл, м. 
Тальне. Глибина свердловини 127,5 м. На етикетці вказано, що вода відповідає 
ДСТУ 878-93. 
 
 
 
Рисунок 2.4 – Етикетка мінеральної води Тальнівська 
 
 
Дев’ятий привізна вода Живун забір води проводиться  із свердловини в с. 
Думанці Черкаського району з глибини 19 м. 
34 
 
 
 
Рисунок 2.5 – Емблема питної води «Живун» 
    
 Десятий зразок – вода з торгівельного автомату.  Цю воду рекламують як 
таку, що проходить до 9 ступенів очистки. Виникає перше питання: чи можливо 
якісно очистити воду, та ще й наситити її корисними мінералами, якщо 1 літр 
коштує менше 1 грн. На відміну від мінеральної води, цю беруть не з 
артезіанських скважин (бо ціна включатиме видобування, обслуговування, 
перевезення, зберігання), а зазвичай ту ж саму воду з-під крану, від якої ми 
відмовляємося вдома.  Зовнішній вигляд автомату показано на рисунку 2.6. 
 
 
 
Рисунок 2.6 – Зовнішній вигляд автомату КА-60 
35 
 
Блок самої очистки води включає дев’ять послідовних етапів: мех. 
фільтрація, видалення СI на активованому вугіллі, зниження кольоровості води, 
пом'якшення води, видалення майже ста відсотків всіх домішок за допомогою 
технології зворотного осмосу, корекція водневого показника води, покращення 
смакових якостей та запаху води, мінералізація та знезараження за допомогою 
ультрафіолетової лампи. 
Автомати обслуговуються КП «Черкасиводоканал» і розміщені в межах 
міста біля драматичного театру, у Південно-Західному районі Черкас на вул. 
Сумгаїтській, Алеї Путейка та в мікрорайоні Митниця поряд з «Гранд-маркетом». 
Жителям пропонують придбати від 1 до 19 літрів за один раз. 
В загальному типологія зразків питної води, що піддавалася аналізу на 
інтегральні органолептичні показники представлені на рисунку 2.5. Обраний 
спектр проб  питної води повністю відображає споживацькі уподобання жителі м. 
Черкаси.  
 
 
Досліджувані зразки 
 
 
 
 
Централізоване Децентралізоване Спеціально підготовлена: 
 водопостачання: водопостачання: Бутильована вода: 
– центральна – Аква Сана 
 частина міста – «Срібна – Моршинська –Бювет КП 
– мікрорайон краплина» – Тальнівська «Черкасиводоканал» 
 Митниця – «Джерело» 
– Вода з автомата 
 – «Живун»  
_ 
Рисунок 2.7 – Класифікація та характеристика досліджуваних проб питної води 
 
Таким чином проби досліджуваної води представлені в такому вигляді: 
Проба №1 –  Водопровідна (центральна частина міста); 
Проба №2 – Водопровідна (мікрорайон «Митниця»); 
36 
 
Проба №3 – «Срібна краплина»; 
Проба №4 – «Джерело»; 
Проба №5 – «Аква Сана» 
Проба №6 – «Бювет КП «Черкасиводоканал»; 
Проба №7 – мінеральна вода «Моршинська» 
Проба №8 – мінеральна вода «Тальнівська» 
Проба №9 – «Живун» 
Проба №10 – «Вода з автомату» 
Дослідні проби води були проаналізовані на органолептику (запах, смак і 
прозорість), показник рН, вміст розчиненого кисню, твердість та окиснюваність 
води. 
Фізичні та хімічні властивості води в певній мірі важливі і визначають 
особливе значення і роль цієї речовини в нашому світі. Фізико-хімічні 
властивості води визначаються її особливою будовою. Питна вода має 
задовольняти органолептичні властивості, бути прозорою, безбарвною, без 
зайвих присмаків і запаху, не містити жодних сторонніх домішок. Питна вода 
має бути смачною, мати характерний смак без будь-якого стороннього присмаку, 
тільки тоді ми можемо назвати її якісною. 
 
2.2 Результати досліджень якості питної води 
 
2.2.1 Органолептичний метод визначення запаху питної води 
 
Визначення запаху питної води проводимо при температурі 20 і 60°С. Для 
досліду при 20°С в колбу відмірюють 100 мл води, ту що ми будем досліджувать 
при температурі  20°С. Колбу закривають і декілька разів перемішують рухами по 
колу, далі колбу відкривають і безпосередньо оцінюють характер та інтенсивність 
запаху. 
37 
 
Інтенсивність запаху води,  що при температурі як  20°С  так  60°С, 
оцінюють за  5 шкалою згідно таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1 – Шкала інтенсивності запаху 
Інтенсивність Оцінка запаху, 
Характер запаху 
запаху води бали 
Без запаху Запаху невиявлено 0 
Запах не відчувається, але виявляється 
Дуже слабкий 1 
при лабораторних дослідженнях 
Запах помітний споживачем, якщо 
Слабкий 2 
звернути на нього  увагу 
Запах легко помічається і викликає 
Помітний 3 
недобрий відгук про воду 
Запах привертає на себе увагу і змушує 
Виразний 4 
утриматися від споживання такої води 
Запах дуже сильний, робить воду 
Дуже сильний 5 
непридатною для споживання 
 
Для дослідження запаху при  60°С у колбу наливають 100 мл дослідної води,  
колбу закривають склянкою  і підігрівають на водяній бані до 50-60°С. 
Утримуючи колбу, декілька разів перемішують її обертальними рухами по колу і, 
знявши скло, відразу визначають характер та інтенсивність запаху. 
Запах води найкраще визначати в приміщенні, де вдсутні інші сторонні 
запахи. Було б непогано , щоб характер та інтенсивність запаху визначали групою 
осіб. 
Відповідно з державними санітарними нормативами, запах є одним з тих 
показників, згідно яких оцінюється якість води. Якісна вода безбарвна і не містить 
жодного специфічного запаху. Вода що має несхвальні відгуки пов’язані із 
запахом свідчить про присутність певних проблем. Тому і маємо на меті це 
перевірити за допомогою експериментальних досліджень і оцінити отримані 
результати. 
38 
 
Результати визначення запаху питної води в пробах занесене до таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2 – Результати визначення запаху проб питної води при 20°С 
Оцінка 
Досліджувані проби Характер прояву запаху інтенсивності 
запаху, бал 
Водопровідна (центральна 
Помітний 3 
частина міста) 
Водопровідна (мікрорайон 
Помітний 3 
«Митниця») 
Срібна краплина Дуже слабкий 1 
Джерело Слабкий  2 
Аква Сана Слабкий 2 
Бювет КП 
Дуже слабкий 1 
«Черкасиводоканал» 
Мінеральна вода 
Немає 0 
«Моршинська» 
Мінеральна вода 
Немає 0 
«Тальнівська» 
Живун 
Слабкий 2 
Вода з автомату 
Дуже слабкий 1 
 
Більшість зразків досліджуваних вод відповідають нормативному значенню 
запаху для обох температурних режимів. Водопровідна вода, що була відібрана з 
двох частин міста не відповідає встановленому нормативу. При 20 0С 
інтенсивність становить 3 бали (перевищення в 1,5 рази), а при 60 0С 
перевищення спостерігається в 2 рази. Підвищена температура зумовлює зміну 
запаху для «Аква Сани» і «Джерела». Вода з наявним  запахом хлористих сполук 
може говорити про можливе недотримання допустимих концентрацій цієї 
речовини у воді. Вода з водогону майже завжди піддається хлоруванню для того, 
щоб знищити мікроорганізми, що знаходяться в ній. Тому зрозуміло, чому саме 
водопровідна вода має перевищення по нормативу.  
     Всі інші проби води задовольняють вимоги існуючого нормативу (рисунок 2.8) 
39 
 
Таблиця 2.3 – Результати визначення запаху проб питної води при 60°С 
Оцінка 
Досліджувані проби Характер прояву запаху інтенсивності 
запаху, бал 
Водопровідна (центральна 
Виразний 4 
частина міста) 
Водопровідна (мікрорайон 
Виразний 4 
«Митниця») 
Срібна краплина Слабкий 2 
Джерело Помітний 3 
Аква Сана Помітний 3 
Бювет КП 
Слабкий 2 
«Черкасиводоканал» 
Мінеральна вода 
Дуже слабкий 1 
«Моршинська» 
Мінеральна вода 
Дуже слабкий 1 
«Тальнівська» 
Живун Помітний 3 
Вода з автомату 
Слабкий 2 
 
3.5
3
2.5
2
1.5 Норматив
1
Запах при 20 
0.5
°С
0
 
Рисунок 2.8 – Показники інтенсивності запаху відібраних проб при 20°С 
Інтенсивність запаху, бали
40 
 
Привізна вода Живун, при 20 0С відповідає встановленому нормативу, але 
при підвищенні температури до 60 0С спостерігається перевищення, що викликає 
несхвальний відгук про воду. Вода з торгівельного автомату при двох 
температурних режимах  отримала по 1 балу, що свідчить про дотримання 
нормативу. 
 
4.5
4
3.5
3
2.5
2
Норматив
1.5
1 Запах при 
0.5 60 °С
0
 
Рисунок 2.9 – Показники інтенсивності запаху відібраних проб при 60°С 
 
Запах питної води обумовлюється вмістом у ній сульфурвмістних 
компонентів та органічних сполук. В процесі очищення питної води кількість цих 
речовин зменшується, проте незначна їх кількість  при підвищеній температурі 
дає відчуття запаху. Так як і смакові характеристики запах водопровідних вод 
обраних у двох місцях перевищують нормативні значення по запаху в 1,5–2 рази. 
Отже, при температурі 20 °С майже всі проби були в межах нормативу, крім 1 та 
2, а при 60 °С в межах нормативу були лише 3, 6, 7, 8 і 10 проби, а в решті проб 
перевищення нормативу у 1,5 – 2 рази. 
Інтенсивність запаху, бали
41 
 
2.2.2 Органолептичні методи визначення смаку 
 
Смак, як головна органолептична характирстика питної води є визначальної 
при виборі споживачів та є індивідуальним показником. В сучасній класифікації 
розрізняють 4 основні типи смаку: солоний, кислий, солодкий, гіркий. Всі 
додаткові типи смакових відчуттів мають назву присмаки.  
Інтенсивність смаку та присмаку визначали в хімічній лабораторії. Для цього 
досліджувану пробу води набирали у ротову порожнину невеликими дозами і не 
ковтаючи, притримували від 3 до 5 секунд. 
Інтенсивність смаку і присмаку визначали як і в попередньому досліді при 
двох температурних режимах і оцінювали за 5 бальною шкалою. 
1) відсутній – смак і присмак не відчуваємо (0 балів); 
2) дуже слабкий – смак і присмак не помічається дослідниками, але 
виявляється при лабораторному дослідженні (1 бал); 
3) слабкий – смак і присмак, помічається дослідниками коли звернути на це 
увагу (2 бали); 
4) помітний – смак і присмак дуже легко помітний і викликає несхвальні 
відгуки про воду (3 бали); 
5) виразний – смак і присмак привертають до себе увагу і хочеться 
відмовитись від пиття (4 бали); 
6) дуже сильний – смак і присмак настільки відчутний, що роблять воду 
непридатною для пиття(5 балів). 
Смакові характеристики відібраних проб води визначалися за кімнатної 
температури, відмічаючи смак та присмак питної води. В усіх дослідних зразках 
інтенсивність смаку не перевищував норматив (2 бали). Результати досліду 
наведено в таблиці 2.4. 
 
 
 
42 
 
Таблиця 2.4 – Інтенсивність смаку і присмаку питної води при 20 °С 
Оцінка смаку і 
Досліджувані зразки Характер смаку  
присмаку,бали 
Водопровідна (центральна 
Слабкий 2 
частина міста) 
Водопровідна (мікрорайон 
Слабкий 2 
«Митниця») 
Срібна краплина Немає 0 
Джерело Дуже слабкий 1 
Аква Сана Дуже слабкий 1 
Бювет КП 
Дуже слабкий 1 
«Черкасиводоканал» 
Мінеральна вода 
Немає 0 
«Моршинська» 
Мінеральна вода 
Немає 0 
«Тальнівська» 
Живун Дуже слабкий 1 
Вода з автомату 
Немає 0 
 
За результатами експеремантальних досліджень видно, що вода «Срібна 
краплина» та бювет КП «Черкасиводоканал» повністю характеризується відсутністю 
смаку, незначним вираженим смаком характеризується «Аква Сана» та вода 
«Джерело». Всі досліджувані води відповідають нормативам 
 
Таблиця 2.5 – Інтенсивність смаку і присмаку питної води при 60 °С 
Оцінка смаку і 
Досліджувані зразки Характер смаку  
присмаку,бали 
1 2 3 
Водопровідна (центральна 
Помітний 3 
частина міста) 
 
 
43 
 
Продовження таблиці 2.5 
1 2 3 
Водопровідна (мікрорайон 
Помітний 3 
«Митниця») 
Срібна краплина Дуже слабкий 1 
Джерело Слабкий  2 
Аква Сана Слабкий 2 
Бювет КП 
Слабкий 2 
«Черкасиводоканал» 
Мінеральна вода 
Дуже слабкий 1 
«Моршинська» 
Мінеральна вода 
Дуже слабкий 1 
«Тальнівська» 
Живун Помітний 3 
Вода з автомату Дуже слабкий 1 
 
При температурі 60 °С досліджувані зразки значно підвищили свої смакові 
характеристики. З таблиці ми бачимо, при збільшенні температури інтенсивність 
смаку збільшилась в середньому на один бал. Якщо у воді відчутний солоний 
присмак, значить, така Н2О має підвищену жорсткість і відрізняється високим 
вмістом магнію і натрію. Металевий смак говорить про підвищений вміст заліза, а 
вода з кислинкою має рН нижче 4,5, що говорить про наявність кислотних 
неорганічних сполук. Вода призначена для пиття не повинна мати жодних 
сторонніх присмаків. Смак питної води залежить перш за все від її мінерального 
складу( вмісту певних катіонів та аніонів), температури, концентрації розчинених 
газоподібних сполук (О2 і СО2). Вода що пройшла термічну обробку менш 
смачніша внаслідок втрати газів солей кальцію і магнію. Зміни смаку питної води 
або поява в ній неприємного смаку чи присмаку свідчить про можливу наявність в 
ній органічних сполук, продуктів розкладу різних органічних речовин тваринного 
або рослинного походження. 
44 
 
 
2.5
2
1.5
1
0.5 Норматив
Фактичне значення
0
 
Рисунок 2.10 – Інтенсивність смаку та присмаку питної води при 20°С . 
 
Смакові якості досліджуваних проб води мають позитивні 
характеристики 
3.5
3
2.5
2
1.5
1
Норматив
0.5
Фактичне значення
0
        Рисунок 2.11 – Інтенсивність смаку та присмаку питної води при 60°С 
45 
 
Смакові якості досліджуваних проб води мають позитивні характеристики. 
Смакові характеристики є визначальними для вибору питної води споживачами, всі 
вище досліджувані проби мають смакові характеристики відповідні нормативам, 
тому мають попит у споживачів.  
 
2.2.3 Визначення водневого показника питної води 
  
Однією із важливих характеристик якості питної води є її водневий показник, 
або ще він має назву рН. Водневий показник — це величина, що говорить про міру 
активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто наскільки розчин кислий або лужний. 
У водах природнього походження вміст іонів водню залежить, головним чином, 
від співвідношення концентрацій вугільної кислоти і її іонів. Основними 
джерелами надходження іонів водню у воді є також гумінові кислоти, що наявні в 
кислих грунтах, а особливо в болотяних водах.  
Відібрані зразки питної води, при температурі 20 ̊С відбирають в кількості 
50 мл, і наливають в мірний стакан. Потім за допомогою рН-метра визначають 
водневий показник питної води. Після проведення дослідження, було встановлено 
значення рН показника для відібраних зразків води, що коливалося в межах від  
5,40 – 7,60. Результати дослідження занесені до таблиці 2.6. 
Таблиця 2.6 – Результати визначення рН питної води досліджуваних проб 
№ Проба Значення рН 
1 Водопровідна (центральна частина 5,90 
міста) 
2 Водопровідна (мікрорайон 6,50 
«Митниця») 
3 Срібна краплина 6,75 
4 Джерело 7,25 
          Продовження таблиці 2.6 
46 
 
5 Аква Сана 5,40 
6 Бювет КП «Черкасиводоканал) 6,65 
7 Мінеральна вода «Моршинська» 6,75 
8 Мінеральна вода «Тальнівська» 7,15 
9 Живун 7,60 
10 Вода з автомату 7,30 
 
9
8
7
6
5
4
3
2 Норматив
1
Фактичне значеня
0
 
Рисунок 2.12 – Значення рН у відібраних пробах 
Аналізуючи проведені дослідження по значенню рН, можна сказати, що всі 
зразки води, крім першого і п’ятого, мають рівень рН в межах норми  (норма 6,5 – 
8,5), у двох пробах виявлено рН нижче норми, (що може свідчити про 
проходження фізико-хімічних процесах у них)  
 
 
 
 
Значення рН
47 
 
2.2.4 Визначення  вмісту розчиненого кисню. 
 
Для визначення вмісту розчиненого кисню у воді використовується 
йодометричний  метод дослідження за Вінклером. Дослідження вмісту у воді О2 
базується на реакції розчиненого кисню з гідроксидом марганцю (ІІ) та 
йодометричному визначенні утворених окиснення сполук.  
У колбу , заповнену до верху досліджуваною пробою, вводять піпеткою 
1см3 розчину марганцю сірчанокислого: опускають наповнену розчином піпетку 
на дно колби, відтуляють пальцем верхній кінець, а піпетку не поспішаючи 
виймають. Іншою піпеткою вносять 1см3 лужного розчину йодиду  калію, 
виливаючи його до рівня води. Потім колбу обережно закривають пробкою так, 
щоб у ній не лишилось повітря. Горловину промивають водою.  
Закриту пробкою склянку сорок разів перевертають догори дном для дуже 
чіткого змішування. Тоді відстоюють 10 чи 15 хвилин до утворення осаду на дні 
колби, відкривають їi вносять 5см3 розбавленої сульфатної кислоти. Кисневу 
банку знов закривають i перемішують, перевертаючи її декілька разів догори 
дном.  
Після того як осад зникне , воду із склянки переливають у іншу  конічну 
колбу та титрують розчином тіосульфату натрію до появи світложовтого 
забарвлення. Далі  додають декілька краплин крохмалю i продовжують 
титрування до зникнення синього забарвлення. 
Вміст розчиненого кисню (О2), мг/дм
3, обраховують за даною формулою  
a K  N 8 1000
C(O ) =
2 (V −V )
1 2 ,    (2.1)  
де a – це об’єм розчину тіосульфату натрію, що пішов на титрування, см3;  
К – коефіцієнт нормальності титрованого розчину тіосульфату натрію для 
досягнення 0,01н.;  
N – нормальність тіосульфату;  
48 
 
V – об’єм проби води, що був використаний для дослідження, см3;  
8 – еквівалент О2.  
Вміст розчиненого кисню визначався безпосередньо після відбору проб 
титриметричним методом. Результати дослідження питних вод за цією 
характеристикою представлені в таблиці 2.7 та зоображені на рисунку 2.13.  
 
Таблиця 2.7 –Вміст розчиненого кисню у дослідних зразках питної води 
№ Досліджувані зразки Вміст кисню (О2), мг/дм
3 
1 Водопровідна (центральна 5,11 
частина міста) 
2 Водопровідна (мікрорайон 2,79 
Митниця) 
3 Срібна краплина 6,04 
4 Джерело 6,04 
5 Аква Сана 5,58 
6 Бювет КП «Черкасиводоканал» 5,11 
7 Мінеральна вода «Миргородська» Відомості відсутні 
8 Мінеральна вода «Тальнівська» Відомості відсутні 
9 Живун 5,70 
10 Вода з автомату 5,20 
  
Розчинений кисень є інтегральним змінним показником якості як питної так 
і природної води. Вміст розчиненого кисню коливається залежно від температури, 
часу перебування води, тому може змінюватись в широкому діапазоні. Норматив 
вмісту передбачає наявність у воді розчиненого кисню не менше 4 мг/л.  
 
49 
 
7
6
5
4
3
2
Норматив
1
Фактичне значення
0
 
Рисунок 2.13 – Вміст розчиненого кисню в досліджуваних пробах 
 
  З діаграми ми бачимо, що показники п’яти проб по вмісту розчиненого 
кисню знаходяться в нормі, так як вміст розчиненого кисню повинен складати не 
менше ніж 4мг/л. Тіки в 5 пробі вміст розчиненого кисню нижче норми. 
 Аналізовані проби води відповідають цьому значенню за винятком 
водопровідної води відібраної в мікрорайоні «Митниця». В цьому зразку води 
вміст розчиненого кисню становить 2,79 мг/л, що є значно меншим за нормативне 
значення. Отримане значення пояснити досить складно, очевидно воно 
визначається тривалим перебуванням у відкритій ємності, або похибкою аналізу. 
 
2.2.5 Визначення твердості питної води 
 
Жорсткість питної води визначається вмістом розчинених у ній солей 
вугільної, сірчаної, хлорводневої, фосфорної, азотної кислот, переважно Са і Mg. 
В окремих  випадках жорсткість води обумовлена вмістом солей калію, нагрію, 
Вміст розчиненого кисню, мг/дм3
50 
 
заліза(II), марганцю (II), алюмінію. Дані хімічні елементи в природі  
потрапляють у воду внаслідок деякого впливу вуглекислого газу на карбонатні 
мінерали або в результаті біохімічних процесів, що відбуваються у зволожених 
горизонтах ґрунту. 
Високий вміст солей впливає на органолептичні властивості води, додаючи 
їй гіркуватий смак. Проте вода, що не має солей кальцію і магнію, має не 
приємний смак. 
Твердість води, чи її відсутність не тільки впливає на смакові якості, а 
може призводити до різного роду захворювань. 
Розрізняють 3 типи твердості води зокрема: загальну, ліквідну і постійну. 
Загальна твердість – зумовлена усіма сполуками Са і Mg (іноді Fe і Mn), 
незалежно від того, з якими аніонами чи катіонами вони пов'язані. Постійна 
твердість – твердість води після однієї години кипіння. Вона викликана 
присутністю сульфатів і хлоридів кальцію, заліза, магнію, калію, натрію, тобто 
солей, що не дають певного осаду при кипінні. Ліквідна твердість утворена 
наявністю у воді гідрокарбонатів кальцію Са(НСО3)2, менше магнію Мg(НСO3)2, 
які  зникають при кип'ятінні, осідаючи на стінках у вигляді свого роду 
накипу (СаСОз).  
 Можна відкрито говорити, що м'яка вода з низьким вмістом кальцію і 
магнію є визначним екологічним фактором ризику серцево-судинних 
захворювать та інших поширених кальцієво-магнієвих хвороб. 
ДСанПіН України  «Вода питна. Вимоги до якості води централізованого 
господарсько-питного водопостачання» встановлює граничну норму твердості 
води, яка не повинна перевищувати 7 мг-екв/дм3, а в окремих випадках - 10 мг-
екв/дм3. На жаль, нижня межа твердості води не нормується. При пом'якшуванні 
води загальна твердість її повинна становити не менше 2 мг-екв/дм3. Наявність 
солей твердості зумовлює зміну їх смакових характеристик, виходячи із цього 
важливим є визначення солей твердості у водопровідних водах.  
51 
 
Води з твердістю менше 4 ммоль/дм3 відносяться до  м'яких, від 4 до 8 
ммоль/дм3 — середньої жорсткості, від 8 до 12 ммоль/дм3 — тверді води, понад 
12 ммоль/дм3 — дуже тверді води. 
За класифікацією вченого О. О. Алекіна води поділяють на: 
• дуже м'які — до 1,5 ммоль/дм³; 
• м'які — 1,5-3,0 ммоль/дм³; 
• помірно тверді — 3,0-6,0 ммоль/дм3; 
• тверді — 6,0-9,0 ммоль/дм3; 
• дуже тверді — більше 9,0 ммоль/дм3. 
Результати дослідження твердості відібраних проб води представлені в 
таблиці 2.9 та на рисунку 2.14. 
 
Таблиця 2.9 – Результати визначення твердості зразків питної води 
№ Досліджувані проби Твердість води, мг-екв/дм3 
1 Водопровідна (центральна частина 2,3 
міста) 
2 Водопровідна (мікрорайон 3,05 
«митниця») 
3 Срібна краплина 1,75 
4 Джерело 1,8 
5 Аква Сана 0 
6 Бювет КП «Черкасиводоканал» 2,55 
7 Мінеральна вода «Моршинська» Дані відсутні 
8 Мінеральна вода «Тальнівська» Дані відсутні 
9 Живун 0,8 
10 Вода з автомату 2,8 
 
52 
 
Як видно із результатів дослідження всі досліджувані зразки мають 
значення твердості води менше за норматив (7 мг-екв/дм3) . Слід зауважити, що 
найменшу твердість води має вода, що пройшла очистку мембранними методами 
– це зразок «Аква Сана», її твердість дорівнює нулю. Водопровідна вода має 
значення твердості близько 3 мг-екв/дм3, що є найбільшим значенням серед всих 
досліджуваних вод. Всі інші зразки  мають твердість води менше 2 мг-екв/дм3. 
 Води децентралізованого водопостачання мають меншу мінералізацію, аніж ті 
що проходили необхідну водо підготовку перед подачею до мережі. Порівняльні 
дані визначення твердості питної води представлені на рисунку 2.14. 
8
7
6
5
4
3
2
1 Норматив
0
Фактичне значення
 
Рисунок 2.14 – Порівняльні дані визначення твердості питної води 
 
Проаналізувавши дані діаграми ми бачимо, що всі досліджувані зразки, 
крім п’ятого, знаходяться в межах норми по твердості води. 
 
2.2.6 Визначення перманганатної окислюваності води 
 
Перманганатна окислюваність води – це певна здатність речовин, що 
входять до складу води, вступати в реакцію з окиснювачами. Величину цієї 
властивості виражають числом міліграмів О2, що потрібні для окислення 
Показник твердості, мекв/л
53 
 
речовин, корті знаходятьсяя в 1 літрі досліджуваної води. Перманганатна 
окиснюваність говорить про ступінь забруднення води деякими органічними 
сполуками. Найбільш поширеним методом визначення перманганатної 
окиснюваності є перманганатний метод, заснований на окисленні органічних 
сполук перманганатом калію при його нагріванні. 
В конічну колбу об’ємом 250 мл вкладають кілька скляних капілярів, 
додають піпеткою 100 мл досліджуваної проби води, добавляють 5 мл 
розбавленої сульфатної кислоти (1:3) і 10 – 15 мл 0,01 н розчину перманганату 
калію; при цьому має з’явитись стійкий рожевий колір. Колбу накривають 
склом, доводять до кипіння і кип’ятять точно десять хвилин, при цьому 
спостерігаючи за забарвленням розчину. 
Після кип’ятіння пробу знімають з водяної бані, вносять в неї 10 мл 0,01 н 
розчину щавлевої кислоти і відразу титрують гарячий розчин, що повинен 
знебарвитися, 0,01 н розчином перманганату калію, додаючии його краплями до 
появи слабо рожевого кольору, що не пропадає протягом одної хвилини. 
Таблиця 2.10 – Результати визначення перманганатної окислюваності 
зразків  питних вод 
№ Досліджувані проби Показник перманганатного 
окислювання, мгО/л 
1 Водопровідна (центральна частина 4,96 
міста) 
2 Водопровідна (мікрорайон 3,04 
«Митниця») 
3 Срібна краплина 2,08 
4 Джерело 2,88 
5 Аква Сана 4,56 
6 Бювет КП «Черкасиводоканал» 2,32 
7 Живун 2,88 
8 Вода з автомата 4,24 
54 
 
Перманганатна окиснюваність води – це величина, яка характеризує і 
говорить про наявність у воді органічних і неорганічних сполук, які дуже легко 
окислюються (норма- 5 мг Ог/дм3). Тобто, цей показник є комплексним і не дає 
повного уявлення про хімічний склад забруднювачів води , але при цьому дуже 
корисний для загального уявлення про вміст у воді органічних речовин. 
Результати визначення перманганатного окислення питної води зображено 
на рисунку 2.15. 
 
6
5
4
3
2
Норматив
1
Фактичне значення
0
 
Рисунок 2.15 – Результати визначення перманганатної окислованості зразків  
питної води 
Величина перманганатної окиснюваності в усих досліджуваних пробах не 
перевищує нормативні значення, проте найбільшими величинами 
характеризується вода проба «Аква Сани», що пройшла мембранну очистку та 
водопровідна відібрана в центрі. Всі інші проби мають значення окиснюваності 
менше 3 мгО/л. Ця величина показує, що у водопровідній воді відібраної у 
центральній частині міста, міститься значна кількість органічних сполук, що 
могли потрапити туди за рахунок транспортування водопровідної води через 
Перманганатна окислюваність, мгО/л
55 
 
мережу. Вода, що пройшла мембранну очистку покращила органолептичні 
характеристики води, такі як смак і запах, проте не зменшила у ній органічних 
речовин, які можуть піддаватися окисненню. 
Аналізуючи проведені дослідження по перманганатному окисленню бачимо 
що всі показники досліджуваної води знаходяться в межах нормативу (норматив - 
5 мг О2/л) 
 
2.2.7 Характеристика бутильованих вод 
 
Бутильована вода – це питна вода з колодязя, дистилат, з джерела або 
мінеральна - упакована в певну пластикову тару або скляні пляшки; може бути з 
газом (шипучою) або негазованою. Величиа тари - від невеликих (0,33 мл) 
об’ємів води, до великих 22 літрових пляшок або кулерів з водою. 
 Термін «мінеральна вода» з’явився на початку XVI століття. У 1911 році в 
м. Наугейме (Німеччина) на обговоренні бальнеологів було вирішено вважати 
мінеральною таку воду, у якій вміст твердих розчинених сполук становить 
більше ніж 1 г/дм3, або в якій містяться вуглекислий газ та інші цінні 
компоненти, або яка має температуру вище за 20°С. Цей критерій загальної 
мінералізації (1 г/дм3) для мінеральних вод не мав наукового обґрунтування і був 
встановлений довільно, однак на практиці він застосовується багатьма країнами і 
сьогодні. В нашій країні стандарти якості на мінеральну воду не відповідають 
європейським стандартам [23]. 
Декількома нормативними документами, які діють на території України, 
визначаються стандарти на природну мінеральну воду та умови її зберігання, 
оброблення та використання. Такими стандартами на мінеральну воду є: ДСТУ 
878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови». 
За цим документом до мінеральних вод відносяться питні підземні 
природні води, до складу яких входять різні біологічно активні хімічні  елементи, 
насичені двоокисом вуглецю та розлиті в тару. Загальна мінералізація і вміст 
56 
 
специфічних біологічно активних речовин є головним критерієм віднесення води 
до категорії мінеральної [24]. 
За показником мінералізації відбувається визначення вмісту специфічних 
біологічно активних складових, і чим ця вода відрізняється від звичайної питної. 
Загальноприйнятим є показник мінералізації в 1 г/л, є доволі умовною межею 
для поділу питних і мінеральних вод, оскільки споживання води з 
мінералізацією менше 1 г/л не означає, що вона не може бути лікувальною.  
Отже в Україні визнають воду мінеральною, або до мінеральних вод 
відносять всі води, мінералізація (сума основних компонентів) яких перевищує 1 
г/л, за умови доведення або встановлення їх лікувальної дії, лікувальних 
властивостей. Застосувавши цю загальноприйняту схему розподілу питних і 
мінеральних вод, переходять безпосередньо до основної ознаки мінеральних вод 
- наявності ефектів, відмінних від дії питної води. Такі ефекти залежать від 
специфіки її складу. Інакше це є не мінеральною (тобто лікувальною), а просто 
«мінералізованою» водою [25]. 
Віднесення природних питних вод до класу мінеральних на основі лише 
одного критерію є недостовірним і необґрунтованим, оскільки при цьому не 
враховано умови експлуатації самого джерела мінеральної води, вимоги до 
зберігання, пакування води. В зв'язку з цим, а також для врахування прийнятих в 
європейському співтоваристві правил, які діють в сфері використання і 
виробництва природної мінеральної води нашій державі було прийнято новий 
стандарт ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані» [26].  
 В документі зверталась увага на специфічні властивості мінеральної води, 
що відрізняються від звичайної питної води, враховувались 2 основні моменти, 
які відповідають стандартам європейським: заборона транспортування 
мінеральних вод до лінії розливу (мінеральна вода повинна подаватися до лінії 
розливу тільки по трубопроводу), а також заборонялась будь-яка обробка, яка 
може спричинити певну зміну хімічних і мікробіологічних властивостей [27]. 
57 
 
Відповідно до Державного стандарту на мінеральну питну воду за рівнем 
мінералізації мінеральні води поділяються на три групи: 
 - природні столові (питні підземні) води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3, 
що застосовуються як столовий напій і які за висновком Українського НДІ 
медичної реабілітації і курортології  Міністерства охорони здоров'я України при 
відповідному їх додатковому обробленні дозволяється розливати в пластикові  
пляшки; 
- лікувально-столові (підземні) води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм3 
усіх хімічних типіві від 1,0 до 15,0 г/дм3 груп гідрокабонатно - натрієві, 
гідрокарбонатно - хлоридні, хлоридно - гідрокарбонатні натрієві чи, при меншій 
мінералізації, які вмішують біологічно активні мікроелементи і сполуки в 
кількості не нижчій від бальнеологічних норм, прийнятих для питних 
мінеральних вод, що застосовуються для лікування відповідно до призначення 
лікаря і несистематично як столові напої (у розлитому чи нерозлитому в пляшки 
виді); 
- лікувально-столові (змішаного типу) мінеральні води, отримані шляхом 
змішування у визначеному співвідношенні природних вод різної мінералізації, 
що застосовуються як лікувальні, відповідно за призначенням лікаря, і як столові 
напої (у розлитому чи нерозлитому в тару виді) [28]. 
Єдиним нормативно-правовим  документом в Україні, який покликаний 
регламентувати якість саме мінеральних вод, є ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні 
природні фасовані. Технічні умови», який подає визначення типів фасованих 
вод, встановлює вимоги щодо показників безпеки мінеральних вод, вимоги щодо 
маркування, пакування та умов транспортування і зберігання. Відповідно до 
цього документу в залежності від заг. мінералізації мінеральні води поділяються 
на такі типи: 
- природні столові; - розведені столові; 
- природні лікувально-столові; 
- розведені лікувально-столові . 
58 
 
Наведена дана класифікація стверджує, що для продажу доступні всі види 
мінеральних вод, які добуваються із джерела і не потребують додаткового 
очищення чи очистки - мінеральні природні та лікувальні води. Фасовані 
мінеральні води за якістю повинні відповідати вимогам цього нормативного 
документу та фасуватися згідно з технічними нормами і вимогами підприємства-
виробника у кожному конкретному випадку з дотриманням відповідних 
санітарних норм і гігієнічних правил [29]. 
Для пакування фасованих мінеральних вод стандарт встановлює 2 види 
тар: скло і поліетилентерефталат (ПЕТ). Через те, що ПЕТ є газопроникним і має 
здатність абсорбувати різні хімічні сполуки, його використання для фасованих 
мінеральних вод в країнах ЄС є обмеженим [30].  
 
2.3 Формування громадської думки щодо якості питної води в місті 
Черкаси 
 
В даний момент існує проблем недовіри до водопровідної води у 
споживачів. Більшість мешканців міста намагаються споживати воду не з 
водопроводу, оскільки вважають її не дуже якісною, а в деяких випадках і 
взагалі шкідливою для здоров’я. Як показує практика, люди. які віддають 
перевагу або бутильованій воді, або привозній навіть не цікавились тим якої ж 
якості та чи інша вода, а відштовхувались тільки від своїх власних відчуттів і 
вражень. 
В ході моєї роботи було проведено опитування, для того щоб побачити і 
обґрунтувати якій воді для споживання жителі міста віддають перевагу. 
Опитування було проведено за такими запитаннями: 
1. Якій воді ви віддаєте свою первагу при споживанні ? 
а) з водопроводу 
б) привізна 
в) вода в пластиковій тарі (з магазину) 
59 
 
2. Обгрунтуйте свій вибір. 
Було опитано 150 мешканців міста. Найпоширенішими аргументами на 
користь тієї чи іншої води були такі: 
– Привозна – вона немає специфічного запаху і її вживати набагато 
приємніше, вона здається безпечнішою. 
– Бутильована – вона правильно очищена і в ній точно не має ніяких 
шкідливих речовин. 
– Водопровідна – тільки тоді коли не має можливості вживати якусь 
іншу. 
За результатами опитування 78 % жителів міста віддають перевагу 
привозній воді, це лише тому що на їх думку вона безпечніша ніж водопровідна і 
має непогані смакові якості.  
17 % мешканців закупляють бутильовану воду і лише 5 % споживають 
водопровідну (рисунок 2.12) 
 
Кількість людей які 
Кількість людей які споживають 
споживають водопровідну воду
бутильвану воду 5%
17%
Кількість людей які 
споживають 
привозну воду
78%
 
Рисунок 2.12 – Відсоткове співвідношення вибору води для споживання 
жителями м. Черкаси 
В ході опитування мною було зауважено такий факт, що більшість людей 
навіть не цікавились тим яку воду вони купують і чи є якість документи - 
аналізи даної води, чи відповідає вона державним нормативам. 
60 
 
ВИСНОВКИ 
 
Погіршення якості води є актуальною проблемою сьогодення. Проведені 
дослідження показників якості питної води, підтвердили цей факт в дослідній 
роботі на прикладі проб води.  
Для визначення якості питної води проводилися дослідження  
водопровідної та привізної води за такими показниками: смак, інтенсивність 
запаху, твердість, значення pH, концентрація розчиненого кисню та показник 
окиснюваності.  
Результати експериментальних досліджень якості питної води у м. Черкаси 
показали, що майже в усіх зразках спостерігається дотримання нормативу по 
вимірювальним показникам, але найкращі показники у проб «Срібна краплина», 
бювет КП «Черкасиводоканал» та «Джерело», які є привізними джерельними 
водами та у бутильованих вод (Моршинська та Тальнівська).  
Більшість зразків досліджуваних вод відповідають нормативному 
значенню запаху для обох температурних режимів. Водопровідна вода, що була 
відібрана з двох частин міста не відповідає встановленому нормативу. При 20 0С 
інтенсивність становить 3 бали (перевищення в 1,5 раза), а при 60 0С 
перевищення спостерігається в 2 рази. Вода з наявним  запахом хлористих 
сполук може говорити про можливе недотримання допустимих концентрацій 
цієї речовини у воді. Вода з водогону майже завжди піддається хлоруванню для 
того, щоб знищити мікроорганізми, що знаходяться в ній. Тому зрозуміло, чому 
саме водопровідна вода має перевищення по нормативу. Підвищена температура 
зумовлює зміну запаху для «Аква Сани» і «Джерела». Привізна вода Живун, при 
20 0С відповідає встановленому нормативу, але при підвищенні температури до 
60 0С спостерігається перевищення, що викликає несхвальний відгук про воду. 
Вода з торгівельного автомату при двох температурних режимах  отримала по 1 
балу, що свідчить про дотримання нормативу. Всі інші проби води 
задовольняють вимоги існуючого нормативу. 
61 
 
Смакові якості досліджуваних проб води мають позитивні характеристики. 
За результатами експеремантальних досліджень видно, що вода «Срібна краплина» 
та бювет КП «Черкасиводоканал» повністю характеризується відсутністю смаку, 
незначним вираженим смаком характеризується «Аква Сана» та вода «Джерело». 
Всі досліджувані води відповідають встановленим нормативам. Смак питної води 
залежить перш за все від її мінерального складу( вмісту певних катіонів та аніонів), 
температури, концентрації розчинених газоподібних сполук (О2 і СО2). Вода що 
пройшла термічну обробку менш смачніша внаслідок втрати газів солей кальцію і 
магнію. 
Аналізуючи проведені дослідження по значенню рН, можна сказати, що всі 
зразки води, крім водопровідної води з центральної частини міста та Аква Сани, 
мають рівень рН в межах норми  (норма 6,5 – 8,5), у двох пробах виявлено рН 
нижче норми, (що може свідчити про проходження фізико-хімічних процесах у 
них)  
Що стосується вмісту розчиненого кисню, то аналізовані проби води 
відповідають цьому значенню за винятком водопровідної води відібраної в 
мікрорайоні «Митниця». В цьому зразку води вміст розчиненого кисню 
становить 2, 79 мг/л, що є значно меншим за нормативне значення. 
По значенню твердості всі досліджувані зразки мають показники нижчі за 
норматив (7 мг-екв/дм3) . Слід зауважити, що найменшу твердість води має вода, 
що пройшла очистку мембранними методами – це зразок «Аква Сана», її 
твердість дорівнює нулю. Водопровідна вода має значення твердості близько 3 
мг-екв/дм3, що є найбільшим значенням серед всих досліджуваних вод. Всі інші 
зразки  мають твердість води менше 2 мг-екв/дм3. 
Величина перманганатної окиснюваності в усих досліджуваних пробах не 
перевищує нормативні значення, проте найбільшими величинами 
характеризується вода проба «Аква Сани», що пройшла мембранну очистку та 
водопровідна відібрана в центрі. Всі інші проби мають значення окиснюваності 
менше 3 мгО/л. 
62 
 
Серед привозної води є два види: джерельна та спеціально підготовлена. 
При її покупці жителі міста не завжди цікавляться її походженням та наявністю 
сертифікатів якості на неї. Наприклад, спеціально підготовлена вода «Аква 
Сана» є фізіологічно неповноцінною, тому що в неї загальна твердість дорівнює 
нулю. 
Проаналізувавши результати дослідження по водопровідній воді можна 
сказати, що є перевищення нормативу по органолептичних показниках (смак, 
запах, присмак). Саме тому жителі міста віддають перевагу привізній та 
бутильованій воді, так як основним критерієм при виборі питної води є її смак та 
запах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
63 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Закон України про питну воду та питне водопостачання, Відомство 
Верховної Ради України, 2002. – С.  
2. Водний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 
06.06. 1995 р. №213/95 - ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - №24. - Ст. 
189. 
3. Косов В. И. Охрана и рациональное использование водних ресурсов. – 
М.: Твер. Ун-т., 1995. – 180 с. 
4. Національна доповідь про якість питної води та стан питного 
водопостачання в Україні у 2010 році. Наук. керівник Гіроль М.М.. Рівне. – 2005. 
– 143 с. 
5. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. 
– Львів: ЛДУ, 1994. – 240 с. 
6. Шестопалов В. М., Набока М. В., Почекайлова Л. П. Безпечність 
питної води  в Європейському і українському водному законодавстві.//Здоровя та 
довкілля. –  2008. - № 4. – С. 3-6. 
7. Руководство по химическому анализу поверхносных вод суши / Под 
ред. А. Д. Семенова. – Л: Просвещение, 1986 – 630 с. 
8. Збірник матеріалів про воду/Укл.: С.В.Овчаренко, Р.І. Гараєв. – 
Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С.Г., 2006. – 141 с. 
9. Гіроль М.М., Семчук Г.М. Ефективність систем водопостачання 
України як фактор національної безпеки держави. Надзвичайна ситуація, №5, 
2001 р. 
10. Національна доповідь про якість питної води та стан питного 
водопостачання в Україні у 2003 році. Наук. керівник Гіроль М.М.. Рівне. – 2005. 
– 143 с. 
64 
 
11. ДСТУ 4808:2007 – Джерела централізованого питного 
водопостачання. Гігієнічні і екологічні вимоги щодо якості води та правила 
вибирання. – К.: Держспожівстандарт України, 2007. – 36 с 
12. ДСаНПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної 
для споживання людиною». 
13. Матеріали семінару «Основи природоохоронного законодавства 
України та Європейського співтовариства: водні ресурси». – К.: Державний 
інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекобезпеки 
України, 1997. – 79 с. 
14. Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Теоретичні 
основи водопідготовки»/ Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; уклад.: 
К. Б. Сорокіна. – Х.: ХНУМГ, 2013. – 20 с. 
15. Сайт КП «Черкасиводоканал»: http://www.vodokanal.ck.ua/ 
16. Овчаренко, Гарєєв «Все про воду». – Черкаси: 2006. – 240 с. 
17. Хільчевський В.К.. Водопостачання і водовідведення: гідроекологічні 
аспекти: Підручник. - К.: ВПЦ "Київський університет", 1999. – 319 с. 
18. Сологаев В. И. Водоснабжение и водоотведение: Конспект лекций. - 
Омск: Изд-во СибАДИ, 2010. – 44 с. 
19. Голубець М.А. Актуальні питання сучасної екології. – К.: АСК, 2001. 
– 153 с. 
20. Основы химии и технологии воды: научное издание / Л. А. Кульский ; 
Ин-т коллоидной химии и химии воды АН Украины. ¬ Киев : Наук. думка, 1991. ¬ 
566 с. 
21. Технологічний регламент з експлуатації споруд з виробництва питної 
води та її водопідготовки на КП «Черкасиводоканал», 2014.  
22. Алексеев Е.В. Физико-техническая очистка сточных вод: Учебное 
пособие. – М.: Издательство Ассоциации строительных вузов, 2007. – 248с. 
23. Технологічний регламент з експлуатації споруд з виробництва питної 
води та її водопідготовки на Дніпровській Водоочисній станції, 2014 256 с. 
65 
 
24. Протокол дослідження якості води у поверхневих джерелах 
централізованого питного водопостачання на ДВС, 2015. – 2 с. 
25. Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води: 
Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 671 с. 
26. Тимочко Т. В. Всеукраїнська екологічна ліга про поліпшення питного 
водопостачання та охорону вод в Україні / Т. В. Тимочко // Екологічний вісник. – 
2009. – № 2. – С. 27-29. 
27. Критерії якості питної води [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/11125/1/1. 
28. Курськой Ю. "Актуальні питання якості води в Україні – 2005" – гостра 
розмова на важливу тему / Ю. Курськой // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 
2005. - № 3. - С. 55 – 58 
29. Вергун О.М. Аналіз актуальних чинників погіршення якості питного 
водопостачання в контексті національної безпеки України [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: www.niss.gov.ua/articles/1037. 
30. Державна санітарно-епідеміологічна служба України [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://www.dsesu.gov.ua/ua. 
 
  
66 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Графічна документація 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ІНТЕГРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ  ПИТНОЇ ВОДИ РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ У 
МІСТІ ЧЕРКАСИ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _МГЕК-803 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Кроха Б.Ю._______________________ 
  (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б._________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Лут О.А.___________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2019 рік 
67 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
  
68 
 
ДОДАТОК А 
 
Апробація роботи 
 
1. Кроха Б. Ю., Ящук Л.Б. Інтегральні показники води як визначальний фактор 
вибору споживачів питних вод різних джерел походження. //Збірник тез 
доповідей студентської науково-практичної конференції ЧДТУ: 16 – 19 квітня 
2018р. [Електронний ресурс]: Міністерство освіти і науки України, 
Черкаський державний технологічний університет. – Черкаси : ЧДТУ, 2018. – 
С.41 
2. Кроха Б. Ю. Оцінка якості питної води за органолептичними показниками. //  
Матеріали доповідей VII Міжнародної наукової конференції молодих вчених 
«Екологія, неоекологія охорона навколишнього середовища та збалансоване 
природокористування. М .Харків 28-29 листопада 2019 року. [Електронний 
ресурс]:. – м. Харків.-  2019.