Self-mentions in British prime minister’s speeches on climate change

Abstract

This contribution involves a quantitative study whose research aim is to learn about the occurrence of self-mentions, i.e. words like “I”, “my”, “me”, “mine”, “myself”, “we”, “our”, “us”, “ours”, and “ourselves”, in a corpus of speeches on the topic of climate change delivered by the current British prime minister Keir Starmer. It is argued in the study that a close examination of self-mentions could contribute to our understanding of Starmer’s stance on climate change, which is a topical issue in the British corporate and political discourses. The results of the corpus analysis reveal that Starmer’s speeches on the issue of climate change are marked by the frequently occurring self-mentions “we” and “our”. These findings and their interpretation through the lens of climate change communication are further presented in the article.

Постановка проблеми. У Великій Британії питання зміни клімату стало спірною проблемою, яку регулярно висвітлюють британські ЗМІ, широка громадськість та низка протестних рухів. Незважаючи на те, що у Великій Британії звучать конкуруючі дискурсивні голоси щодо зміни клімату, видається цілком розумним прислухатися до дискурсу щодо зміни клімату, який проводить нинішній лейбористський уряд на чолі з Кіром Стармером. Хоча його прем’єрство недовге, тим не менш, видається доречним розглянути дискурс Стармера щодо зміни клімату детальніше, враховуючи, що саме Стармер визначає політику уряду Великої Британії, пов’язану з цим питанням. Варто зазначити, що існує кілька нещодавніх досліджень лексикосинтаксичних особливостей дискурсу Стармера щодо зміни клімату. Водночас, багато дискурсивних та риторичних аспектів дискурсу Стармера щодо зміни клімату ще не було проаналізовано. Мета. У статті подано результати кількісного дослідження, яке вивчає частоту самозгадок, що проявляються через займенники першої особи в промовах Стармера про зміну клімату. Стверджується, що самозгадки можуть допомогти розкрити те, як Стармер формулює проблему зміни клімату, наприклад, чи позиціонує він себе як командного гравця, який розглядає зміну клімату як виклик, що стоїть перед усім урядом та/або всією британською нацією, або, навпаки, його використання самозгадок може свідчити про те, що він зображує себе як єдиного борця проти негативних наслідків зміни клімату. У цьому світлі стаття має на меті відповісти на таке дослідницьке питання: якою є частота самозгадок (тобто, “I”, “my”, “me”, “mine”, “myself”, “we”, “our”, “us”, “ours”, and “ourselves”) у політичних промовах Кіра Стармера про зміну клімату. Методи. Методологічно дослідження передбачає кількісну процедуру обчислення частоти самозгадувань у корпусі. Для цього використано комп’ютерну програму AntConc для обчислення загальної кількості випадків самозгадувань у корпусі. Для цього промови Стармера в корпусі оброблено окремо в AntConc, а потім обчислено середні значення та стандартні відхилення кожного типу самозгадувань. Результати. Результати аналізу показують, що промови Стармера з питань зміни клімату містять такі типи самозгадок: “I”, “me”, “my”, “myself”, “we”, “us”, “our”, and “ourselves”. Судячи з цих висновків, Стармер та/або його спічрайтери не використовують самозгадки “mine” та “ours”, відповідно. Натомість вони, здається, використовують “we”, “our” та “I”. Дискусія. Самозгадування “we” як в абсолютних значеннях, так і в нормалізованих значеннях на 1000 слів є найчастішим самозгадуванням у корпусі. Цей висновок опосередковано підтверджує попередні дослідження (Abdulla & Ahmed, 2024; Junianto, 2025; Liu, 2024; Phanthaphoommee & Munday, 2024; Romadlani, 2024; Williams & Wright, 2024), в яких стверджується, що “we” є дуже частим самозгадуванням у політичних дискурсах, особливо в англомовних. Стармер досить часто використовує “we” у його ексклюзивній формі. У зв’язку з цим у літературі (Hyland, 2001, 2002, 2004; Kapranov, 2024c) розрізнють дві форми самозгадування “we”: так зване інклюзивне “we” та ексклюзивне “we” відповідно. Інклюзивне “we” передбачає такі комунікативні ситуації, в яких мовець залучає адресата до тієї ж сфери, тобто створює дискурсивну єдність з аудиторією, в якій мовець та аудиторія розглядаються як єдиний колектив людей. На відміну від інклюзивного “we”, ексклюзивне “we” стосується таких комунікативних ситуацій, в яких мовець не залучає адресата до “спільного we”, а підкреслює той факт, що мовець та група людей, яку він представляє, не є тим самим, що й адресат, тобто мовець відрізняється від аудиторії. Використання Стармером ексклюзивного «ми» підтверджено результататми аналізу корпусу, в якому майже всі випадки вживання “we” є ексклюзивними.