Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/949
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorЖицька, Людмила Іванівна-
dc.contributor.authorУрицький, Артем Миколайович-
dc.date.accessioned2019-12-20T11:07:30Z-
dc.date.available2019-12-20T11:07:30Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.urihttp://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/949-
dc.description.abstractАктуальність теми. Природно-заповiдний фонд областi представлений унікальними і найкраще збереженими природними територіями та об'єктами майже усiх типiв та категорiй. Разом з цим, дещо уповільнено ведуться справи щодо роботи з місцевим населенням щодо надання дозволів чи погодження умов заповідання; розширення наукових пошуків та наукових досліджень. Наукові підходи щодо перспектив створення нових і розширення існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду стане основою для формування екологічного каркасу регіону, сприятиме розвитку організованих форм рекреації і туризму, екологічної освіти, збереженню традиційних форм раціонального природокористування і сталого розвитку природно-територіального комплексу. Мета роботи: дослідження сучасного стану національних природних парків Черкащини та обґрунтування перспектив їх розвитку. Об’єкт дослідження: національні природні парки «Нижньосульський» та «Білозерський». Предмет дослідження: розвиток біогеоценозів національних природних парків Черкащини можливй антропогенний вплив, перспективи зростання природо-заповідного фонду області. Методи дослідження: аналітичні, польові (флористичні, фітоценотичні, експериментальні), лабораторні (атомно-абсорбційні), та статистичні, обробка даних за допомогою ПК Результати дослідження. Розкрито питання нормативно-правових засад розвитку природно-заповідного фонду та екологічного управління питаннями землекористуванням заповідними територіями, проведено їх класифікацію; зроблено історичний аналіз становлення природно-заповідного фонду Черкаської області та проаналізовано стан ландшафтного і біотичного різноманіття національних природних парків Черкащини; флористичні та фауністичні особливості національних природних парків «Нижньосульський» і «Білоозерський», можливості антропогенного впливу на ці території; проведено атомно-абсорбційні дослідження листкового опаду і визначено роль лісових насаджень у формуванні показника трофності ґрунтів; розкрито питання важливості заповідання соснового масиву Черкаський бір. Наукова новизна: Визначено показники флористичної репрезентативності територій національних природних парків Черкащини; встановлено дію антропогенного впливу на формування заплавних фітосистем та розвиток іхтіофауни; вперше проведено порівняльну оцінку впливу природних та штучних лісових насаджень на розвиток геоценозів заповідних територій; обґрунтовано можливості розшинення територій природно-заповідного фонду на національних природних парків Черкаської області. Теоретичне і практичне значення: визначені аспекти прискорять виконання «Національної програми щодо екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води» (1997 р.) у Центральному Лісостеповому Придніпров’ї та сприятимуть створенню національних природних парків, таких як: «Черкаський бір» – 40 тис. га, «Холодний Яр» – 6 тис. га, «Середньодніпровський» – 300 тис. га. та інших, які до сьогодні не створені, а також у перспективі позитивно впливатимуть на питання збільшення територій заповідання в області до 10%. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (47 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 73 сторінки друкованого тексту, основна частина – 44 сторінки.uk_UA
dc.description.abstractActuality of theme. The natural reserve of the region is represented by unique and best preserved natural territories and objects of almost all types and categories. At the same time, there are some delays in dealing with the local population regarding the granting of permits or the approval of the conditions of the bequest; expanding scientific research and research. Scientific approaches to the prospects of creating new and expanding existing territories and objects of the nature reserve fund will become the basis for the formation of the ecological framework of the region, will contribute to the development of organized forms of recreation and tourism, environmental education, preservation of traditional forms of rational use of nature and sustainable development of the natural-territorial complex. The purpose of the work: research of the current state of the national nature parks of Cherkasy region and substantiation of prospects for their development. The object of study: National parks of Nizhnosulsky and Belozersky. The subject of research: evelopment of biogeocenoses of national nature parks of Cherkasy region anthropogenic influence is possible, prospects of growth of nature reserve fund of the region. Research methods: analytical, field (floristic, phytocenotic, experimental), laboratory (atomic absorption), and statistical, PC data processing. Results of the research: Issues of regulatory and legal foundations of the development of the nature reserve fund and ecological management of land use issues in protected areas are revealed, their classification is conducted; the historical analysis of the formation of the nature reserve fund of Cherkasy region is made and the state of landscape and biotic diversity of national nature parks of Cherkasy region is analyzed; floristic and faunistic features of the Nizhnosulsky and Beloozersky national nature parks, the possibilities of anthropogenic influence on these territories; carried out atomic absorption studies of leaf fall and determined the role of forest plantations in the formation of soil trophic index; the question of the importance of the pine inheritance of the Cherkasy Bir is revealed. Scientific novelty: Indicators of floristic representativity of territories of national nature parks of Cherkasy region are determined; established anthropogenic influence on the formation of floodplain phytosystems and the development of ichthyofauna; for the first time a comparative assessment of the impact of natural and artificial forest plantations has been carried out the development of geocenoses of protected areas; the possibility of expanding the territories of the nature reserve fund into national nature parks of Cherkasy region is substantiated. Theoretical and practical significance: certain aspects will accelerate the implementation of the National Program for the Environmental Improvement of the Dnieper River and the Improvement of Drinking Water Quality (1997) in the Central Forest-Steppe Dnieper region and contribute to the creation of national nature parks, such as: "Cherkasy Bir" - 40 thousand hectares, "Kholodnyy Yar" - 6 thousand hectares, "Sredniodniprovsky" - 300 thousand hectares. and others that have not yet been created, and in the future will have a positive impact on the issue of increasing the area of conservation in the region to 10%. Structure and scope of work. Master's qualification work consists of introduction, abstract, two sections, conclusions, list of references (47 sources), graphic documentation for master's qualification work, applications. Full volume - 73 pages of printed text, the main part - 44 pages.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectприродо-заповідний фондuk_UA
dc.subjectнаціональні природні паркиuk_UA
dc.subjectбіогеоценозuk_UA
dc.subjectеколого-флористичний склад,uk_UA
dc.subjectантропогенний впливuk_UA
dc.subjectперспективи розвиткуuk_UA
dc.titleПерспективи розвитку національних природних парків Черкащини (сучасний стан та екологічні наслідки)uk_UA
dc.typeMaster Thesisuk_UA
Розташовується у зібраннях:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Урицький А.М..pdf
  Restricted Access
3.01 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної магістерської роботи 
 
на тему ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ 
ПАРКІВ ЧЕРКАЩИНИ (СУЧАСНИЙ СТАН ТА АНТРОПОГЕННЕ 
НАВАНТАЖЕННЯ). 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _МГЕК-803 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Урицький А.М. 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Жицька Л.І.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль  Хоменко О.М. 
                                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Осипенко В.В. 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2019 рік 
 
ЗМІСТ 
 
 
Вступ 4 
1 Аналітичний огляд літератури 6 
 1.1 Екологічна роль природно-заповідних територій України 6 
 1.2 Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду 9 
України 
 1.3 Нормативно-правові засади розвитку природно-заповідного 14 
фонду 
 1.4 Екологічне управління землекористуванням територіями 21 
і об’єктами природно-заповідного фонду в Україні 
2 Перспективи розвитку національних природних парків Черкащини 25 
(сучасний стан та екологічні наслідки) 
 2.1 Історичний аналіз становлення природно-заповідного фонду 25 
Черкаської області  
 2.2 Сучасний стан природно-заповідного фонду Черкаської області 34 
 2.3 Стан ландшафтного та біотичного різноманіття національних 45 
природних парків Черкащини 
           2.3.1 Стан територій національного природного парку 45 
"Нижньосульський" 
        2.3.2 Флористична та фауністична характеристика 52 
національного природного парку «Білоозерський»  
 2.4 Перспективи розвитку НПП Черкащани 58 
        2.4.1  Використання територій у системі національної екомережі 58 
та у наукових дослідженнях 
      2.4.2 Особливості заповідання соснового масиву Черкаський бір 61 
Висновки 66 
Перелік посилань 69 
 
Д о д а т к и 74 
Додаток А Дослідження вмісту біогенних елементів 75 
Додаток Б  Апробація результатів роботи 76 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП 
 
Розвиток мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду 
України є одним із основних пріоритетів екологічної політики, про що 
свідчать Указ президента України від  23.05.2005 №838/2005 «Про заходи 
щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», Закон України «Про 
Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період 
до 2020 року» від 21.12.2010 №2818 - VI та інші нормативні документи. Саме 
створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можна назвати 
не лише основним, але і найбільш ефективним механізмом в процесі охорони 
природних екосистем, унікальних природних територій, ландшафтів та 
рідкісних видів рослин і тварин. 
Правові основи створення, організації, охорони, ефективного 
використання природно-заповідного фонду України, відтворення його 
природних комплексів та об’єктів визначає Закон України «Про природно-
заповідний фонд України», Закон України «Про охорону навколишнього 
природного середовища», Закон України «Про рослинний світ», Закон 
України «Про тваринний світ», Закон України «Про Основні засади 
(стратегію) державної екологічної політики» України на період до 2020 
року»  та іншими нормативно-правовими актами [ 1 ].  
Забезпечення відповідного режиму таких території, здійснення заходів 
по відтворенню (відновленню) природних ресурсів суттєво примножить 
багатство місцевої флори та фауни. При створенні заповідних територій 
забезпечується попередження правопорушень, не допускається засмічення і 
захаращення територій; реалізуються заходи з профілактики та захисту 
природних комплексів від шкідників та хвороб; створюються умови щодо 
запобігання виникнення пожеж і інших надзвичайних ситуацій тощо. 
Величезна роль природо заповідних територій у освітньо-виховній 
діяльності, яка сприяє підвищенню рівня екологічної культури місцевого 
населення та їх відвідувачів. Це відіграє важливу роль у вихованні місцевого 
 
молодого покоління та сприяє екологічному інформуванню населення, 
шляхом проведення просвітницької роботи серед дошкільних закладів, шкіл 
та вищих навчальних закладів. Така робота підсилюється випуском буклетів, 
часописів, фільмів, книг, посібників тощо. 
Прямою інвестицією в економічний розвиток регіонів є рекреаційна 
діяльність на деяких територіях. Яка здійснюється шляхом створення 
сприятливих умов для відпочинку відвідувачів, з включенням різноманітного 
облаштування екологічних і туристичних маршрутів, зон відпочинку. 
Важливу роль у розвитку територій відіграє і організація екологічних таборів 
для школярів і молоді, а також залучення місцевого населення до 
рекреаційної діяльності. 
Департаментом екології та природних ресурсів проводиться постійна 
робота щодо розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного 
фонду Черкащини. Природно-заповiдний фонд областi представлений 
унікальними і найкраще збереженими природними територіями та об'єктами 
майже усiх типiв та категорiй. Разом з цим, дещо уповільнено ведуться 
справи щодо роботи з місцевим населенням щодо надання дозволів чи 
погодження умов заповідання; розширення наукових пошуків та наукових 
досліджень на територіях Заповідного фонду; не проводяться роботи щодо 
еколого-економімічної оцінки земель тощо. 
Вважаємо, що наукові підходи щодо перспектив створення  нових і 
розширення існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду  
стане основою для формування екологічного каркасу регіону, сприятиме 
розвитку організованих форм рекреації і туризму, екологічної освіти, 
збереженню традиційних форм раціонального природокористування і 
сталого розвитку природно-територіального комплексу. 
 
 
 
 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Екологічна роль природно-заповідних територій України 
 
В основі збереження генофонду рослинності і світу тварин, природних 
ландшафтів, як типових і рідкісних, підтримання сприятливих екологічних 
умов регіонів лежать природно-заповідні території. Саме тут проводяться 
дослідження, щодо вирішення проблем природокористування, здійснюються 
розробки нових наукових основ природи-охоронної діяльності. 
Велике значення природно-заповідних територій полягає і у вирішенні 
агроекологічних питань. Дуже суттєве значення заповідних територій у 
водоохоронній, ґрунтозахисній, водорегулюючій ролі. На сьогодні немає 
правильного уявлення про істинну цінність заповідних територій, які 
частково або повністю вилучені з господарської діяльності, адже не 
встановлена цінова політика щодо вартості природних ресурсів – землі, води, 
і повітря. Але підвищена увага до екологічних проблем сприяє все більшому 
усвідомленню важливості і значення «невичерпних» природних ресурсів. 
Свій внесок щодо досліджень теоретичних, практичних і 
методологічних аспектів стосовно управління і використання землі на 
заповідних територіях зробили відомі вчені: Д. І. Бабміндра, В. В.Горлачук, 
Б. М. Данилишин, Д. С. Добряк, О. П. Канаш, В. М. Кривов, Л. Я. 
Новаковський, О. С. Новоторов, В. О. Леонець, Я. В. Мовчан, А. М. Третяк, 
М. І. Шквир та інші [ 2 ]. 
В Україні створюються умови переходу до обліку вартості природних 
ресурсів під час планування економічної політики держави, при цьому 
природно-заповідні території, що відносяться до особливо цінних в 
екологічному відношенні, мають особливе і всезростаюче значення.  
Існуючі на теренах України мережі природно-заповідних територій 
спочатку були створені для охорони рідкісних рослин, тварин і ландшафтів. 
Але сучасне бачення проблеми природокористування дає зрозуміти, що такі 
 
підходи не завжди забезпечують вирішення актуальних завдань охорони 
природних ресурсів і різноманіття видів. Потребує критичного аналізу, 
перегляду і розширення питання екологізації екологізації аграрного 
виробництва та лісозаготівель. 
В Україні сьогодні сформовано велику мережу природно-заповідних 
територій, які включають понад 5 300 територій і об’єктів. Це складає понад 
1 млн. га і становить близько 2% території, рисунок 1.1.  
 
12
2
559
1576
2642
Природно-заповідні території
Заповідники
Природних національних парки
Заказників
Пам’ятники природи
Заповідних урочищ
 
 
Рисунок 1.1 – Мережа природо-заповідних територій України 
 
На рисунку виведено дванадцять заповідників (з них 2 біосферних), два 
природні національні парки, 1576 заказників, 2642 пам’ятники природи та 
559 заповідних урочищ. Якраз в  цих категоріях об’єктів і взято під охорону 
держави природні екосистеми. 
Отже, в Україні визначення «заповідні об’єкти», «заповідна справа» 
мають широке трактування і до природно-заповідних відносять ділянки з 
різними режимами охорони, незалежно від їх землекористування. 
 
Визначаючи цінність для науки представлене біорізноманіття даних 
територій, в першу чергу виділять ті, що занесені до Червоної книги України, 
сприяють їх збереженню і охороні. Приділяють увагу також охороні видів у 
заповідниках, які є центральною ланкою мережі природно-заповідних 
територій. Сьогодні Україна представлена 12-ма заповідниками, серед яких 
три степові – Асканія-Нова, Луганський, Український степовий, два лісові 
Поліський і «Росточье»), один лісостеповий – Канівський, чотири гірських, 
зокрема у Карпатах і Криму – Карпатський, Карадазький, Ялтинський, «Мис 
Март’ян», два приморських – Чорноморський і «Дунайські плавні». 
Для цілого ряду заповідників існують списки флори, в тому числі й 
кількість видів, що занесені до «Червоної книги України», адже Держава 
приділяє велику увагу питанням охорони рослинності. Доведено, що 
розмаїття рослинного покриву пов’язано з його географічним положенням. 
Тому на рівнині з півночі на південь виділяють три зони: широколистяну 
лісостепову, степову і середземноморську лісову. Для України особливе 
значення має охорона степової рослинності. Це, в першу чергу, стосується  
списку рослинності, яка вже на початку XX ст. почала зникати. Саме завдяки 
організації мереж охоронних територій у Степовій зоні вдалося зберегти 
невеликі ділянки унікальних українських степів. 
На сьогодні,  всі інші плакорні степові ділянки розорані; степова 
природна рослинність збережено лише на невеликих ділянках вздовж 
існуючих елементів гідрологічної мережі України – на схилах річкових 
долин, ярах та балках. Лісостепова і Степова зони представлені, в основному, 
степовою рослинністю. В 1919 р. Асканія-Нова стала першим українським 
степовим заповідником і була оголошена «народним заповідним парком», а 
вже у 1921 р. – стає «державним заповідником». Однак за фактично режим 
охорони на даній території був введений у 1988 р. Разом з ним, заповідники 
як: Чорноморський, Луганський, де степова рослинність переважає у філіалах 
«Стрілецький степ» і «Провальський степ», Український степовий 
заповідник, з ділянками «Михайлівська цілина», «Хомутівський степ», 
 
«Кам’яні Могили» і «Медова флора» – відіграють значну роль в охороні 
степових. Загальна площа цих заповідників становить – 27277,3 га території 
суші. Степова рослинність була взята під охорону Держави і у двох 
кримських заповідниках – Карадазькому і Ялтинському гірсько-лісовому. 
Нажаль на сьогодні їх стан бажає бути кращим. 
Важливу роль у охороні природної рослинності відіграють заказники і 
пам’ятки природи державного значення. Площа заказників і пам’яток 
природи державного значення, де степова рослинність домінує, становить 
усього 3187 га. 
Таким чином, розгляд теоретичних та прикладних питань в управлінні 
природно-заповідними територіями тісно пов'язаний з питаннями  
практичної екологізації,  тісним зв’язком державного регулювання усіх 
процесів формування природо-охоронного режиму використання земель. 
Тому існує об’єктивна необхідність долучення державних інституцій до 
регулювання природно-екологічної сфери, щоб досягти збалансованого 
розвитку у користуванні земель відповідно до нових умов та земельних 
відносинах. 
 
1.2 Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду 
України 
 
Нині території та об’єкти природно-заповідного фонду України мають 
таку класифікацію, рисунок 1.2. 
Зокрема, для створення державного заповідника ділянки землі, її надра 
і водні мережі з наявними природними об’єктами, які знаходяться в їх межах, 
повинні бути вилучені з господарської експлуатації і передані у безстрокове 
користування. При створення державного природного національного парку  – 
ділянки землі, надра та водні і природні об’єктами, вилучають з 
господарської експлуатації і також передаються у користування.  
 
 
 
 
Рисунок 1.2 – Схема класифікації об’єктів природно-заповідного фонду  
України 
 
Окрім цього, його територія може включати також ділянки землі та водні 
ділянки інших землекористувачів. 
Якщо ми маємо на увазі регіональні ландшафтні парки, що відносяться до  
рекреаційних природоохоронних установ місцевого чи регіонального значення, 
то їх створюють з метою збереження в природному стані типових або 
унікальних природних комплексів і об'єктів, а також для того, щоб забезпечити 
умови організованого відпочинку населення. Саме регіональні ландшафтні 
парки підкреслюють природну своєрідність регіону, а також вказують на 
регіональні джерела фінансування діяльності РЛП, рисунок 1.3 [32]. 
 
 
 
Рисунок 1.2 – Картосхема регіонального ландшафтного парку Деканський 
 
До головних завдань такого роду парків відносять: 
– збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та 
об'єктів; 
 
– створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів 
рекреаційної діяльності; 
– сприяння екологічній освітньо-виховній роботі, тощо. 
До природних об'єктів та територій природно-заповідного фонду України 
відносять також і урочища. Розробка проектів щодо створення заповідного 
урочища відбувається з постанов органів центральної виконавчої влади в галузі 
охорони природи на місцях. Такі урочища, зокрема, створено на території 
Кропивницької області, рисунок 1.4  [32]. 
 
 
 
Рисунок 1.4 – Урочище Монастирище 
 
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші 
відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне 
і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення 
заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та 
інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. 
 
Залежно від характеру, мети організації та необхідного режиму охорони 
ці заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, 
орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, палеонтологічні та 
геологічні, рисунок 1.5. 
 
 
Рисунок 1.5 – Картосхема розміщення природних заповідників України 
 
Залежно від мети створення природно-заповідні території мають різний 
режим охорони  –  від повного захисту до його відповідного обмеження. Дотого 
ж, збереження усіх компонентів або тих, з них які вважаються найбільш 
цінними – є обов’язковим. Однак, будучи територіями, де вивчаються природні 
зміни екосистем, або місцем знаходження окремих компонентів цієї 
екосистеми, природно-заповідні території, не підпадають активному 
господарському впливу, разом із збереженням природних ресурсів, як 
біотичних, так  і абіотичних [ 3, 4 ]. 
 
В джерелах зазначається, що серед природних ресурсів на заповідних 
територіях є відновлювані і невідновлювані. До перших відносять ресурси 
рослинного і тваринного світу, до других – ресурси абіотичних компонентів 
екосистеми. Стосовно відновлюваних ресурсів можливий режим оптимального 
використання і відновлення, до невідновлюваних – тільки режим консервації 
або бережливої експлуатації. 
В Україні серед невідновлюваних запасів на природно-заповідних 
територіях відносять запаси води, ґрунту, торфу, деяких геологічних порід і 
мінералів [ 5 ]. 
Відновні ресурси цих територій – рослинний і тваринний світ сьогодні 
інтенсивно вивчаються. Особливо це стосується лікарських і ягідних рослин. 
Лікарські рослини – це група рослин найбільшого активного 
використання. Адже дикорослі рослини є сировиною для виготовлення до 40% 
від загальної кількості лікарських препаратів. Масові заготівлі таких рослин 
нині викликають тривогу щодо збереження їх запасів [ 6 ]. 
 
1.3 Нормативно-правові засади розвитку природно-заповідного фонду 
 
Збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища 
не можливе без збереження видового різноманіття організмів, які населяють 
нашу планету. Для цього потрібно всебічно вивчати видовий склад організмів 
різних регіонів Землі, приділяючи при цьому особливу увагу тим видам, яким 
загрожує зникнення. На підставі цих досліджень розробляють основи 
раціонального використання видів, за якого їхні популяції могли б 
відновлювати свою чисельність. З метою збереження видового різноманіття 
уряди різних країн, у тому числі й України, приєдналися до розробленої МСОП 
Всесвітньої стратегії охорони природи, її теоретичною базою є розуміння того, 
що кожен вид організмів є необхідним і унікальним компонентом біосфери [7].  
 
Про важливість охорони біологічного різноманіття зазначає і 
ратифікована урядами багатьох країн «Конвенція про охорону біологічного 
різноманіття», і створена на її основі у 1997 р. «Концепція збереження 
біологічного різноманіття України» [8]. Щоб реалізувати ці проекти була 
розроблена Національна програма збереження біологічного різноманіття 
України на 1998-2015 рр. До її основних положень відносять, рисунок 1.6:  
 
 
Рисунок 1.6 – Основні положення Національної програми збереження 
біологічного різноманіття 
 
Після прийняття вище перерахованих документів було започатковано 
новий етап в сфері охороні довкілля і біоти. Відповідно до цих документів, 
біологічне різноманіття Української Держави підпадає під охорону, як 
національне багатство. А його зберігання та раціональне використання стає 
важливою умовою стабільного розвитку країни. Отже, одним із основних 
напрямів політики нашого уряду є охорона навколишнього природного 
середовища. Дотого ж визнається за необхідне охороняти усі живі організми, 
 
незалежно від того, постійно вони перебувають на території України чи 
тимчасово [4]. 
Розміщення Природоохоронних територій за фізико-географічними 
районами України представлено на рисунку 1.7 [9]. 
 
 
 
Рисунок 1.7 – Розміщення площ природо-охоронних територій у регіонах 
України 
 
На реалізацію Національної програми збереження біологічного 
різноманіття України направлено вдосконалення законодавчої бази, яка 
спрямовується на охорону навколишнього природного середовища.  
В цілому ж, будь-яка  природоохоронна діяльність забезпечується 
Конституцією України, що є основним Законом нашої Держави. У ній Зокрема, 
сказано, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримка 
екологічної рівноваги по всій території країни, а кожен громадянин 
зобов'язується не шкоди природі і компенсувати завдані ним збитки. Загальне 
керівництво природоохоронними заходами в Україні і організацією питань 
управління з охорони довкілля здійснює Міністерство енергетики та охорони 
довкілля [10 - 11]. 
Загалом, було прийнято такі закони: «Про охорону навколишнього 
природного середовища» (1991), «Про природно-заповідний фонд України» 
(1992), «Про тваринний світ» (1993), розроблений і аналогічний закон про 
рослинний світ та цілий ряд інших законодавчих актів. 
Хочемо зазначити, що нещодавно, наприклад, відповідно до Указу «Про 
оголошення акваторії Азовського моря гідрологічним заказником 
загальнодержавного значення «Приморський» цей статус надано з метою 
збереження та відновлення біологічного різноманіття в акваторії Азовського 
моря, водно-болотних угідь, що відносять до територій міжнародним 
значенням «Коса Обиточна та Затока Обиточна». 
Указом № 131/2019 очільник Держави постановив створення 
Нобельського національного природного парку для збереження, відтворення, 
ефективного використання типових і унікальних природних комплексів 
Західного Полісся. Даним територіям притаманна особлива природоохоронна, 
оздоровча, історико-культурна, наукова, освітня та естетична цінність. Таке 
рішення є важливим ще й тому, що це також підвищить рекреаційну 
привабливість Зарічненського регіону Рівненської області.  Загальна площа 
 
території становить 25 тис. 318,81 га земель державної власності (у тому числі з 
вилученням у землекористувачів). 
Також п’ятий президент України Петро Порошенко підписав низку указів 
стосовно створення та розширення територій та об’єктів природно-заповідного 
фонду загальнодержавного значення. За цими указами площу природно-
заповідного фонду України на понад 80 тис. гектарів, рисунок 1.8. 
 
 
 
Рисунок 1.8 – Сучасний стан природно-заповідного фонду в Україні 
 
Ним, окрім вище зазначених, указом № 130/2019 затверджено створити 
національний природний парк «Бойківщина» на території Турківського району 
Львівської області. Це посприяє збереженню генетичного, видового і 
 
ландшафтного різноманіття українських Карпат. Територія включає 12 тис. 240 
га земель державної та комунальної власності.  
А Указом № 140/2019 Президентом затверджено створення 
національного природного парку «Кам'янська Січ», що розташовується у 
Бориславському районі Херсонської області. Його мета – збереження 
генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів 
правобережжя Дніпра. Територія парку включає 12 тис. 261,14 га земель 
державної власності. 
Згідно зі статтею 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд 
України» було постановлено оголосити «Приморський» – гідрологічним 
заказником загальнодержавного значення та  відвести під це територію у 
акваторії Азовського моря загальною площею 13 тис. 115 га, яка прилягає до 
адміністративних меж Приморського району Запорізької області. Також 
зазначено, що в установленому порядку потрібно забезпечити Положення про 
цей заказник, дотримуватись відповідного режиму охорони на оголошеній 
заказником загальнодержавного значення території, зі збереженням рибальства. 
Президентом також було підписано низку указів щодо створення трьох 
національних природних парків – у Рівненській, Львівській та Херсонській 
областях [12]. 
Також зазначається, що президент підписав низку указів про зміну меж 
території національних природних парків «Синевир», «Зачарований край», 
«Олешківські піски», «Білобережжя Святослава» та Ужанського національного 
природного парку. Підписання цих законів направлено на виконання Закону 
«Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на 
період до 2020 року». Який визначає та враховує міжнародні зобов'язання, узяті 
країною в рамках нашої участі у Конвенції щодо охорони біологічного 
різноманіття та Конвенції що стосується охорони дикої флори і фауни та 
природних середовищ існування в Європі [13 -14]. 
 
Сучасні публікації у науковій літературі констатують, що природно-
заповідну законодавство в Україні часів незалежності свідчить про те, що до 
мети заповідання окрім збереження унікальних і типових природних 
комплексів та об’єктів, підлягає збереженню і охороні також біологічне 
різноманіття територій. А самі території та об’єкти фонду повинні розглядатися 
як складові світової системи природних об’єктів з особливою охороною, 
оскільки є основними природними елементами екологічної мережі [ 15]. 
До розробки цієї тематики та донесення правових аспектів щодо розвитку 
системи природно-заповідних територій долучились такі відомі наукові діячі як 
В. І. Гетьман, Д. В. Ришкова, В. І. О. М. Ковтун, Г. І. Балюк, П. Ф. Кулинич, С. 
Б. Гавриш, Ю. С. Шемшученко, А. П. Гетьман, О. А. Валевська, В. В. Носік, П. 
О. Канаш, В. І. Семчик, М. В. Шульга та інші дослідники.  Тому склад 
заповідних територій фонду містить більше 7 тисяч площ і об’єктів , що 
становить 2,8 млн. га, (4,6% від території України). У сучасній структурі 
природно-заповідного фонду України знаходиться 11 категорій одиниць 
загальнодержавного і місцевого значення. На пам’ятки природи припадає 90% 
від загальної кількості усіх існуючих об’єктів, у тому числі 17 природних і 4 
біосферних заповідники (13,9%), 17 національних природних парків (25,0%), 
303 заказники (12,6%), 132 пам’ятки природи (0,2%), 17 ботанічних садів, 19 
дендрологічних та 7 зоологічних парків (0,1%), 88 парків – пам’яток садово-
паркового мистецтва (0,2%) [16-19]. 
Дотого ж використання природних ресурсів на землях природно-
заповідного фонду можна здійснювати переважно у спеціальному режимі та у 
відповідних межах лімітів, які визначають уповноважені органи місцевої влади. 
І тільки у виключних випадках, рішенням Кабінету Міністрів, на землях 
природно-заповідного фонду дозволяється проведення геологорозвідувальних 
робіт. А доступ громадськості на землі природно-заповідного фонду 
обмежується [20 - 21]. 
 
Аналізуючи викладене, можемо зазначити, що законодавство України має 
достатню кількість правових інструментів щодо збереження земель природно-
заповідного фонду. А факти самозахоплення ділянок фонду та не виконанням 
вимог законодавства є свідченням того, що відповідні державні органи з 
натурного визначення меж ділянок чи інших об’єктів природно-заповідного 
фонду ще недостатньо працюють. Не покращує роботу з правової охорони 
даної категорії земель і відсутність ефективного керівництва на місцях та, 
найголовніше, дефіцит послідовної політики держави. 
 
1.4 Екологічне управління землекористуванням територіями 
і об’єктами природно-заповідного фонду в Україні 
 
Розглядаючи питання недостатності правової політики з боку Держави 
щодо розгляду проблематичних питань управління природно-заповідними 
землями, як ще оди важливий аспект може відзначити також і тему 
землекористування. Адже практично екологізація даних територій тісно 
пов’язана з державними процесами регулювання і формування 
природоохоронного режиму використання земель. Тому, об’єктивно, є  
необхідність державного втручання в природно-екологічну сферу. Мета якої – 
досягти розвитку збалансованого землекористування в нових умовах земельних 
відносин. 
Теоретико-методологічні засади щодо формування використання земель 
територій заповідання та об’єктів природно-заповідного фонду в складі 
екомережі України вже давно сформовані і  науково обґрунтовані. Також закон 
України «Про порядок використання земель іншого природоохоронного 
призначення» не був розроблений і прийнятий. Більше того, відбувся 
перерозподіл земель за формою власності та типом використання, а 
необхідність зміни екологічних та економічних відносин власності на землю за 
умов нових земельних відносин не були враховані [22].  
 
Тому, на сучасному етапі, проекти щодо землеустрою заповідних 
територій повинні максимально характеризувати умови землекористування та 
мати варіант проектного рішення, який би дозволяв вирішувати економічні, 
соціальні та екологічні питання, поставлені перед власниками земель або 
землекористувачами, територіальними громадами і суспільством в цілому. 
Необхідно також створити стійкий природний ландшафтний каркас, що 
забезпечить підтримання агро- і екосистеми у стійкому стані. Для цього 
необхідно здійснювати спеціальні земле- та природоохоронні заходи і 
технологічні рішення відносно використання земель та застосовувати 
відповідні механізми щодо врегулювання земельних відносин і режимів 
землекористування. 
Дослідники також зазначають і те, що природно-заповідний фонд в 
Україні має надзвичайно мозаїчну структуру, що приводить до ускладнень 
умов збереження видів біологічного і ландшафтного розмаїття територій, а 
також управління землекористуванням. Саме тому для усіх природно-заповідні 
об’єктів важливо удосконалити форми і методи управління земельними 
ресурсами [23]. 
До структурних елементі управління землекористуванням територій 
природно-заповідного фонду як складової частини екомережі необхідно 
включити: користування землями основних територій і об’єктів природно-
заповідного фонду, землекористування буферними територіями та  
відновлювальними територіями, що поєднуючись і утворюють систему 
землекористування екомережі та функціонально об’єднують ділянки 
біорізноманіття у єдину регіональну і національну систему. 
Створена удосконалена структурної моделі екологічного управлінням 
питаннями землекористування територіями та об’єктами природно-заповідного 
фонду представлена на рисунку 1.9 [24].  
 
 
 
 
Рисунок 1.9 – Структурна модель екологічного управлінням землями 
територій та об’єктів природно-заповідного фонду 
 
Дана модель включає: ефективний менеджмент щодо використання 
земель; еколого-технологічне удосконалення і новітні методи використання 
земель; стимулюючі економічні методи щодо заходів ефективної землеохорони; 
стабільне екологічне землекористування що забезпечить збереження, 
відновлення та охорону біорізноманіття. 
Такі положення новітнього управління узагальнюють кращі здобутки 
теорії і практики вітчизняної системи управління сільськогосподарським 
землекористуванням. Це дозволить створити надійні основи ефективного 
управління, що сприятиме координації цілеспрямованої діяльності колективів і 
буде направлена на формування наукових підходів у землекористуванні та 
підвищить роль і конкурентоспроможність заповідних територій. 
 
Окрім об’єктів природно-заповідного фонду певний режим охорони існує 
на об’єктах інших груп – це зелені зони міст, ліси першої групи тощо. Вони 
також повинні розглядатися в певних аспектах при з’ясуванні ролі територій, 
що охороняються. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ 
ЧЕРКАЩИНИ (СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ) 
 
2.1 Історичний аналіз становлення природно-заповідного фонду 
Черкаської області  
 
Черкащина вирізняється мальовничими куточками природи з 
неповторними краєвидами і багатою історико-культурною спадщиною. До 
послуг відпочиваючих і туристів в області функціонує мережа лікувально-
профілактичних закладів, санаторіїв, дитячих таборів відпочинку, туристичних 
баз. Область багата історичними і культурними об’єктами, які відтворюють 
різноманітні етапи розвитку історії і культури краю, моменти життя і діяльності 
відомих людей, які мають мистецьку і наукову цінність [25]. 
Розташована область в регіоні Середньої Наддніпрянщини, що 
обумовлює багату флору і фауну. Тому території природно-заповідного фонду 
Черкаської області є важливою складовою екологічної мережі України, рисунок 
2.1.  
4,5
4,36
4
3,5 3,39 3,35
3
2,5
% 2,3
2 1,94
1,5
1,24
0,98 1,041 0,98
0,63
0,5 0,5 0,49 0,52
0,34 0,32
0,15 0,22
0,05 0,1 0,12 0,09
0
 
Рисунок 2.1 – Кількість природно-заповідних територій по районах Черкаської 
області, % 
м. Черкаси
Городищинський
Драбівський
Жашківський
Звенигородскій
Золотоніський
Кам'янський
Канівський
Катеринопільський
К.-Шевченківський
Лисянський
Маньківський
Монастерищенський
Смілянський
Тальнівський
Уманьський
Христинівський
Черкаський
Чигиринський
Шполянський
Чорнобаївський
 
Черкаським регіоном проходить Галицько-Слобожанський 
(Лісостеповий) широтний екокоридор та Дніпровський меридіональний 
екокоридор, підтримання яких забезпечується цими територіями. 
Державне управління області, у свій час, взяло на облік 182 пам’ятки 
архітектури і містобудування (з яких – 56 мають національне значення), 2403 
пам’ятки археології (з яких – 16 мають національне значення), 1818 пам’яток 
історії (з яких – 4 мають національне значення), 358 пам’яток монументального 
мистецтва (з яких – 1 національного значення).  Список історичних населених 
пунктів налічує такі поселення: Городище, Звенигородка, Золотоноша, 
Кам’янка, Канів, Корсунь-Шевченківський, Лисянка, Сміла, Стеблів, Тальне, 
Умань, Черкаси, Чигирин [26]. 
Істрія створення об'єктів природно-заповідного фонду області досить 
різноманітна і цікава, тому потребує детального аналізу.  
Канівський природний заповідник був створений 30 липня 1923 року на 
базі Канівського навчально-дослідного лісового господарства. Він виступає як 
структурний підрозділ Київського національного університету імені Тараса 
Шевченка. До його основних функцій віднесено охорону еталонних та 
унікальних природних комплексів лісостепу, що полягає у збереженні 
біологічного різноманіття та спостереженні за змінами природних процесів. 
Важливою передумовою для створення даного заповідника була нагальна 
потреба захисту Тарасової (Чернечої) гори від ерозії. Тому, щоб запобігти 
руйнуванню ці землі були вилучені із господарської діяльності [27]. 
Канівський природний заповідник був створений за постановою Колегії 
Наркомзему УРСР від 30 липня 1923 року. За період існування площа 
заповідника та статус цієї території неодноразово змінювались. У 1939 році був 
переданий у відання Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, а 
у  1933 р. його було об`єднано з Державним заповідником «Конча-Заспа», 
внаслідок чого виник Середньодніпровський заповідник. Пізніше у 1939 р. 
заповідник був переданий Київському державному університету імені Т.Г. 
 
Шевченка і використовувався як база з навчальної практики, за що отримав 
назву Канівський біогеографічний заповідник. Пізніше 1 січня 1952 р. – стає 
учбово-лісовим господарством університету. І тільки у 1968 р. був відновлений 
як Канівський державний заповідник у [27].  
Заповідник об`єднує три різні за природними особливостями частини: 
надзаплавну «нагірну» – вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра 
– всесвітньовідомі Канівські геологічні дислокації: два заплавні острови на 
Дніпрі – Круглий і Шелестів; Зміїні острови у Канівському водосховищі.  
Заповідник має важливе значення для охорони типових та унікальних 
екосистем Середнього Придніпров`я України в межах Лісостепу. Під його 
охороною перебувають численні пам`ятки історії та археології. Функціонує 
Музей природи де є відділи: історії заповідника, ботанічний, зоологічний, 
дендрологічний, палеонтологічні, археологічні, а також меморіальні кімнати 
М.Ф. Біляшівського [27]. 
Дендрологічний парк «Софіївка» – є пам'ятником світового садово-
паркового мистецтва кінця XVIII – першої половини XIX століть. Тут зростає 
понад 2000 видів дерев і кущів. Зараз – це місце відпочинку. Заснований Парк 
«Софіївка» у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом 
Щенсним Потоцьким. Його було названо на честь його дружини Софії Вітт-
Потоцької. Автором проекту і керівником будівництва парку був військовий 
інженерЛюдвіг Метцель. Поема «Zofiówka» польського письменника 
Станіслава Трембецького опублікована 1806 року була присвячена парку, її 
переклали на кілька інших мов світу [28]. 
Значних змін парк зазнав з 1836 по 1859 роки, коли «Софіївка» 
перебувала у віданні Управління військових поселень. Вже у 1838 році виникає 
вулиця Садова, яка з'єднує парк з містом. Головна алея розширилася і була 
викладена бруківка, виводиться вода з центру парку до Головного входу. 
18 травня 1929 року Постановою Раднаркому УРСР за N26/630 
«Софіївку» оголошують державним заповідником. Оранжерея, парники і, 
 
відповідно, частина території парку залишилися в підпорядкуванні 
сільськогосподарського університету. Парку надається самостійний статус і він 
аж до 1955 року декілька разів був підпорядкований різного роду відомствам, 
таким як Наркомос, Наркомзем, управлінню заповідників, управлінню у 
справах архітектури, які були створені при Раді народних комісарів тодішньої 
УРСР. А у 1945 році – парку надано повну назву: «Уманський державний 
заповідник «Софіївка»[27]. 
Пізніше 26 вересня 1955 року «Софіївка» на підставі Постанови Ради 
Міністрів України за N 1184 переводиться в систему Академії наук України і 
підпорядковується в своїй науковій діяльності Центральному 
республіканському ботанічному саду АН України. Це підпорядкування тривало 
до 1991 року [27]. 
За цей період відбуваються значні роботи з реставрації об'єктів парку і 
їхнього відновлення, розширення меж.  У 1972 році до «Софіївки» приєднують 
територію площею 5,1 га, яка раніше належала військовій частині. В цей час 
замінюють всі дерев'яні східці на гранітні, при цьому порушується цілісність 
партерного амфітеатру як паркової композиції, бо замість серпантинових 
доріжок, його по центру перетинають гранітні східці від фонтану 
«Семиструмінь» до оранжерей сільськогосподарського інституту. На 
Головному вході замість дерев'яної огорожі на будують ажурну металеву 
огорожу з гранітними колонами. На Головній алеї за проектом Є. 
Лопушинської встановлюють джерело «Срібні струмки» у 1974 році, 
асфальтують бруківку парку від Головних воріт до воріт 
сільськогосподарського інституту [27]. 
У 1979 - 1980 роках через безсніжну і морозну зиму загинула велика 
кількість дерев, а в подальшому великі снігопади та різке потепління, в другій 
половині березня, призвело до повені. Наслідки повені були ліквідовані за 
короткий час. І вже у 1995 році «Софіївка» брала участь в міжнародній 
конференції «Європа Ностра» і отримала всі відзнаки: медаль, диплом і 
 
барельєфну дошку за відновлення парку після стихійного лиха 1980 року, а 
також за збереження пам'яток історії та культури [27]. 
28 лютого 2004 року Указом Президента України за № 249/2004 
дендрологічному парку надано статус національної установи, і він став 
іменуватися Національний дендрологічний парк «Софіївка». За період з 1980 до 
2007 рік у «Софіївці» проведено значні обсяги робіт з реставрації, відновлення 
та повернення історичної достовірності майже на всій території історичного 
ядра парку.  
Національний історико-культурний заповідник Чигирин було створено 
згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 07.03.1989 р. за № 77 на базі 
пам’яток історії та культури м. Чигирина. Указом Президента України від 
23.09.1995 р. за № 864/95 йому надали статус національного. У склад 
заповідника входять пам’ятки історії, археології, архітектури та 
містобудування, природні місця м. Чигирин та прилеглі до нього села Суботів, 
Стецівка, Медведівка, урочище Холодний Яр [27]. 
Природно-охоронна зона заповідника включає території Холодного Яру з 
1000-літнім дубом «Максима Залізняка» на хуторі Буда, Атаманського парку із 
системою ставків та алей, а також цілюще джерело «Живун», три криниці, що  
в с. Суботові, а також криницю М. Залізняка в с. Медведівці, природні 
ландшафти в с. Стецівка [30]. 
З метою дослідження та відтворення унікальної пам’ятки історії 
українського державотворення – гетьманської резиденції Богдана 
Хмельницького – відповідно до розпорядження Президента України від 3 
листопада 2003 року, Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну 
програму розвитку історико-архітектурного комплексу «Резиденція Богдана 
Хмельницького» на 2004-2010 рр.  
Державний історико-культурний заповідник у м. Кам’янка було створено 
відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1995 р. за № 541. 
Базою послужили комплекси пам’яток історії, культури і природи м. Кам’янки. 
 
Сьогодні тут розташовано чотири пам’ятки архітектури та містобудування. 
Серед них: флігель садиби Давидових (Зелений будиночок), водяний млин, 
побудований у 1825 р. і який є унікальною пам’яткою архітектури 
господарського призначення,  парк, закладений в кінці ХVІІІ ст. У склад 
заповідника входять пам’ятки монументального мистецтва: декабристів, О.С. 
Пушкіна, П.І. Чайковського, Стелла Декабристів та інші, а також такі пам’ятки 
природи як Тясминський Каньйон, Урочище Тростянка, Пушкінська скеля [27]. 
Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура»  
створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за № 284 від 
13.03.2002 р., загальною площею – 2045 га. Метою створення було збереження і 
раціональне використання пам’яток землеробської трипільської культури. У 
складі заповідника розташовано 11 поселень трипільської культури, що 
розміщуються на території трьох районів області, це, зокрема: Тальянки, 
Майданецьке, Веселий Кут, Глибочок, Піщана, Онопріївка – Тальнівський 
район; Косенівка, Доброводи, Аполянка – Уманський район; Вільховець, 
Чичиркозівка – Звенигородський район. У селещі Легедзине створений музей 
поселення трипільської культури. [32]. 
Постановою Кабінету Міністрів України за № 833 від 31.08.2005 р. 
відповідно до Розпорядження Президента України від 18.04.2005 р. за № 
969/2005-рп було створено Державний історико-культурний заповідник «Стара 
Умань»  [27]. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1992 р. створений 
Національний  заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».  Базою створення 
були нерухомі пам’ятки культурної спадщини і природи багатьох сіл 
Звенигородського району, що були пов’язані з дитинством, життям і творчістю 
Тараса Шевченка. Метою створення було збереження меморіальних 
Шевченківських місць. Указом Президента України від 26.01.2006 р. за № 
74/2006 заповідник набув статусу національного з назвою – Національний 
заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», загальною площею 27,3 га. У 
 
складі заповідника знаходяться 43 об’єкти культурної спадщини, які мають 
історичну, наукову та культурну цінність. Розташовуються вони на території 
селищ Шевченкове (колись Кирилівка), Моринці, Будище. В складі заповідника 
працює Літературно-меморіальний музей. Його експозиційні матеріали тісно 
пов’язані із життям і творчістю Т.Г. Шевченка [30]. 
За указом Президента України 11 грудня 2009 року на території 
Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району 
Черкащини створено Національний природний парк «Білоозерський». Його 
площа 7014,44 га. Землі були вилучені у Державної організації «Лісове 
господарство Білоозерське» і надані національному природному парку в 
постійне користування [31]. 
Черкаський міський зоопарк, як зоологічний парк регіонального 
значення, був організований в 1979 році на базі зоокутка станції юних 
натуралістів, його територія складала 3,7 гектара. Він є природоохоронною, 
культурно-освітньою та науково-дослідною установою міста Черкас. До 
моменту відкриття колекція зоопарку налічувала 86 видів тварин [27]. У 2009 
році було розроблено концепцію розвитку зоопарку в основу якої було 
покладено багатолітню практику зоопарків щодо наявності диких тварин, а 
також думку співробітників Черкаського зоопарку відносно формування і 
розвитку колекції зоовидів, економічні та господарсько-побутові умови 
розвитку підприємства. 
У Золотоніському районі роташований Липівський орнітологічний 
заказник. Він має статус заказника загальнодержавного значення. Створений у 
1974 р. згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.10.1974 р. № 500, площею 
4500 га. Відноситься до відання мисливського господарства «Вільхівська дача» 
[32]. 
Постановою Ради Міністрів УРСР від 11.09.1980 р. №524 на території 
Русько-Полянського лісництва, в межах Черкаського бору створено ботанічний 
заказник Русько-Полянський, площею 166 га. Він перебуває у віданні установи 
 
ДП «Черкаське ЛМГ», яка є землевласником території. Заказник має статус 
загальнодержавного значення [33]. 
На території Чорнобаївського району Черкаської області та Глобинського 
району Полтавської області, у пригирловій частині річки Сули Указом 
Президента України від 9 грудня 1998 року № 1341/98 створено Сулинський 
ландшафтний заказник – природоохоронну територію загальнодержавного 
значення, площею заказника - 7871,3 га [28]. 
Постановою Ради Міністрів УРСР від 18.01.1990 року № 4 було створено 
ландшафтний заказник загальнодержавного значення Тарасів Обрій, загальною 
площею  405 га, що у Канівському районі Черкаської області. Заказник 
створений на території Прохорівського лісництва та КСП «Дніпро». Його 
створення сприяло збереженню ландшафтних комплексів заплави середньої 
течії річки Дніпра. Розташований у межах лівобережної заплави, поблизу міста 
Канева, навпроти Чернечої гори та могили Т. Г. Шевченка [31].  
Шуляцьке Болото – гідрологічний заказник загальнодержавного 
значення, створений Рішенням Черкаської обласної ради від 28.04.1993 р. № 14-
21 згідно Указу Президента України від 20.08.1996 р. Розташований поблизу 
селища Адамівка (підпорядковано селу Шулякам), що в Жашківському районі 
Черкаської області, загальна площа  940 га [34]. Землевласник – СТОВ 
«Шуляки». 
Рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 р. № 14-14 було 
створено Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», в межах Канівського 
району Черкаської області та Миронівського району Київської області. Площа 
парку 10711,2 га. Установа, що виступає як власник земель є  – АТЗТ «Аграрно-
екологічне об'єднання «Трахтемирів».  
На території Черкащини розташовані також Великобурімський парк у 
селі Великій Бурімці Чорнобаївського району, площею 86,5 га, який 
оголошений заповідним та Атаманський парк, що являє собою лісовий масив 
який є державним заповідним урочищем місцевого значення, біля села 
 
Головківка в Чигиринському районі. Для цих територій охоронний режим було 
встановлено рішенням Черкаського облвиконкому [28]. 
Козачанський парк було створено  відповідно Постанови Ради Міністрів 
УРСР від 29.01.60 р. № 105, як парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва 
загальнодержавного значення в селі с. Козацьке Звенигородського району 
Черкаської області. Його площа становить 51 га  і знаходиться він у віданні 
СПТУ № 37 [35]. 
На території м. Черкаси розташовується прекрасний Ботанічний сад 
Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, який є 
об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, це єдиний 
ботанічний сад на території Черкаської області. Його площа становить 4,57 га. 
У ботанічному саду ведеться активна наукова робота. Викладачі і студенти 
природничого факультету проводять роботи з інтродукції трав'янистих (цицанії 
широколистої – Zizania latifolia, кок-сагизу – Taraxacum kok-saghyz, різних 
видів юки – Yucca та інших, а також різноманітних деревних видів рослин – 
секуринеги напівкущової – Securinega suffruticosa та інші. З 15 червня 2007 року 
рішення Черкаської обласної ради «Про обласну програму реконструкції та 
розвитку ботанічного саду Черкаського національного університету ім. Б. 
Хмельницького», дало можливість на наукових засадах, з дотриманням умов 
чинного законодавства ефективно використовувати територію ботанічного саду 
та враховувати сучасні тенденції розвитку, проводити навчальні екскурсії, 
заняття для студентів і школярів області [28]. 
Сьогодні в Україні створена відповідна нормативно-правова база щодо 
збереження та охорони навколишнього природного середовища. А екологічне і 
природоохоронне законодавство охоплює 200 і більше законів та інших 
державних актів, а саме: Закони «Про охорону навколишнього природного 
середовища» (1991 р.), «Про природно-заповідний фонд» (1992 р.), «Про 
охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ» 
та ін. Важливість охорони біологічного різноманіття підкреслено 
 
ратифікованою урядами різних країн «Конвенцію про охорону біологічного 
різноманіття», та створена на її основі. «Концепція збереження біологічного 
різноманіття України» у 1997 році. Щоб реалізувати ці документи, була 
розроблена Національна програма збереження біологічного різноманіття 
України на 2015-2020 рр. [32, 33]. 
 
2.2 Сучасний стан природно-заповідного фонду Черкаської області 
 
Сьогодні Природно-заповідний фонд Черкаської області є важливою 
складовою екологічної мережі України. Він забезпечує підтримання Галицько-
Слобожанського (лісостепового) широтного екокоридору та Дніпровського 
меридіонального екокоридору. Сьогодні природно-заповідний фонд Черкаської 
області нараховує більше 550-ти природних комплекси та об'єкти, мета яких –  
зберегти природне різноманіття ландшафтів та генофонд тваринного і 
рослинного світу, а також підтримання загального екологічного балансу 
регіону.  
Для збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, 
запобігання їх незаконному заволодінню, в області проводиться робота  
зі встановлення меж заповідних об’єктів природно-заповідного фонду, із 556  
встановлено межі 240 об’єктам. До Фонду входять об’єкти таких категорій: 
Канівський природний заповідник, національні природні парки "Білоозерський" 
та "Нижньосульський", дендрологічний парк "Софіївка", Черкаський 
зоологічний парк, регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", 236 
заказників, 198 пам’яток природи, 64 парків-пам’яток садово-паркового 
мистецтва, 52 заповідні урочища, рисунок 2.2. 
 
 
 
Рисунок 2.2 – Природно-заповідний фонд Черкаської області загальнодержавного значення 
Зокрема, протягом 2005-2010 рр. площу природно-заповідного фонду 
області було збільшено на 21730,2 га, кількість об'єктів зросло на 67 одиниць, а 
показник заповідності збільшився на 1,04%. 
На сьогодні відсоток заповідності Черкащини складає 3,1%. 
Порівняльний аналіз показника заповідності територій представлено на 
рисунку 2.3 
% заповідності
16
14
12
10
8
6
4
2
0
Єв Ч П К К Ур ео р
о и і к
п к
л ї р р
а а
т
с а
в о а
ь в
сь вс к о
ї
г нк іа ьк а ра адській
 
Рисунок 2.3 – Показники заповідання територій у порівнянні із територіями 
Черкаської області  
 
 
Сучасна система природоохоронних об’єктів Черкащини формувалася на 
основі концептуальних засад програми становлення загальнодержавної мережі 
природно-заповідного фонду. Від початку ХХІ століття вона трансформувалася 
у регіональну складову національної екомережі. І вже у 2018 р., природно-
заповідна мережа (далі ПЗМ) Черкаської області включає 553 заповідні об’єкти 
загальною площею 61346,43 га, що складає 2,9% від загальної площі території 
області, таблиця 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Склад природно-заповідного фонду Черкаської області 
станом на початок 2019 року 
 
Представлена структура входить до природо заповідної мережі 
Черкащини (ПЗМ). Представлені дані  засвідчують, що найбільшу частку 
складають заказники (55% від загальної площі заповідних територій) та 
національні природні парки (20%).  Розподіл заказників по території області 
Заказники державного значення, га
представлений наступним чином, рисунок 2.4. 
Національні
940 природні парки
Природний
4500 заповідник
ландшафтні
166 ботанічні 
11529,3
405
орнітологічні 
2027
гідрологічні
 
 
Рисунок 2.4 – Заказники загальнодержавного значення, га 
 
Якщо обговорювати заповідні території області, то найбільший їх 
відсоток знаходиться в Канівському (10%) та Золотоніському (8,2%) районах, 
найменший – у Кам’янському (0,1%) та Уманському (0,1%). Розподіл пам’яток 
природи по території області представлено на рисунку 2.5 
Ботанічні, 105,5
Зоологічні, 9,4
Дендрологічні 
парки, 179,18
Парки-пам’ятки 
садово-
паркового 
мистецтва, 691,3
 
 
Рисунок 2.5 – Пам’ятки природи загальнодержавного  значення, га 
 
 
Національні природні парки займають площу 11529,3 га, або 20% від 
загальної кількості об’єктів є еталонними ділянками – Лівобережного 
Придніпров’я. НПП «Білоозерський» (Канівський р-н) відзначається високою 
ландшафтною та ботанічною репрезентативністю (заплавні (вербові), дубові 
ліси, болотисті луки, прибережно-водні, водні екосистеми) та багатством 
фауни. НПП «Нижньосульський» (Чорнобаївський р-н) репрезентує 
флористичне та фауністичне різноманіття природних водно-болотних, лісових 
комплексів і має важливе водоохоронне значення. 
Канівський природний заповідник (2027,0 га), що становить 3,5% від 
загальної кількості. Характеризується наявністю широколистяних видів 
(грабових, тополевих, дубових та дубово-соснових), заплавних (вербових) лісів. 
Представлений також лучними, степовими, прибережно-водними, водними та 
острівними екосистемами і є однією з еталонних ділянок Канівського 
Придніпров’я. 
Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» площа якого 5562,5 га, 
9,6% від загальної кількості об’єктів – репрезентований грабовими, дубово-
грабовими та вербовими ліси, штучними деревними насадженнями, лучними 
степами, злаково-осоковими луками, прибережно-водними екосистеми. Він 
відноситься до еталонних ділянок Правобережного Придніпров’я. 
Розподіл заказників місцевого значення представлено на рисунку 2.6. 
 
 
Заповідні об'єкти місцевого значення, га
Регіональні ландшафтні
парки
ландшафтні
лісові 
123 5562,5
111,9 4558,43
ботанічні 
4443,92 загальнозоологічні
236,9
орнітологічні 
12,7
7973,7
8117,25 ентомологічні
гідрологічні
іхтіологічні 
 
 
Рисунок 2.6 – Заказники місцевого значення, га 
 
Як свідчать рисунки, розподіл об'єктів та територій природно-заповідного 
фонду в межах адміністративних районів області дуже нерівномірний. Це 
пов’язано, насамперед, із значною розораністю земель. Зокрема, площа 
сільськогосподарських угідь області становить 1454800 га (70% загальної площі 
області – 2091668 га), з яких ріллі – 1273600 га (88% площі 
сільськогосподарських угідь). Відсоток розораності для більшості районів 
коливається від 62% до 80%. І тільки два райони області мають вищий від 
середнього по Україні показник заповідності (Золотоніський, Канівський 
райони) та 1 – наближений до нього (Чорнобаївський район).  
 
Розподіл пам’яток природи місцевого значення представлено на рисунку 
2.7. 
Памятки природи місцевого значення, га
359,997
ботанічні 
0,02
60,82
662,66
41,85 зоологічні 
гідрологічні 
геологічні
Заповідні урочища
3715,09 Парки-пам’ятки
садово-паркового
мистецтва
 
 
Рисунок 2.7 – Пам’ятки природи місцевого значення, га 
 
Як зазначають науковці, значна площа об'єктів природно-заповідного 
фонду розташовано у Канівському районі, де розміщуються Канівський 
природний заповідник, Національний природний парк «Білоозерський», 
Регіональний ландшафтний парку «Трахтемирів» та у Золотоніському районі – 
де функціонує орнітологічний заказник «Липівський» і ботанічний заказник 
«Пташині Острови». Чорнобаївський, Корсунь-Шевченківський, Черкаський 
райони мають дещо нижчий показник від 3 до 7%, Маньківський, 
Монастирищенський, Смілянський, Чигиринський райони – від 1 до 3%, 
Городищенський, Драбівський, Звенигородський, Кам'янський, 
Катеринопільський, Лисянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський та 
Шполянський райони мають показник до 1% [28]. 
З метою збереження та відтворення типових та унікальних природних 
комплексів, біотичного і ландшафтного різноманіття, формування національної 
екомережі в області ведеться активна робота зі створення нових і розширенню 
 
меж існуючих територій та об‘єктів природно-заповідного фонду. Природно-
заповідний фонд області у 2018 році нараховував 553 територій та об‘єктів 
природно-заповідного фонду загальною площею 63117,55 га. Показник 
заповідності становить 3,0 %.  
Динаміка кількості природно-заповідних територій зображена на рисунку 
2.8.  
600
553
494 503
500
440 440
413 414
400 369 369
343
325 326 326 326
300
200
100
39
0
1972 1980 1986 1990 1995 1997 1998 1999 2000 2001 2009 2012 2015 2017 2019  
Рисунок 2.8 – Динаміка кількості природно-заповідних територій Черкаської 
області 
 
Природно-заповідний фонд області складають об‘єкти наступних 
категорій: Канівський природний заповідник, національні природні парки 
"Білоозерський" та "Нижньосульський", дендрологічний парк "Софіївка", 
Черкаський зоологічний парк, регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", 
222 заказника, 193 пам‘ятки природи, 57 парки-пам‘ятки садово-паркового 
мистецтва, 52 заповідні урочища. 
Починаючи з 02.12.2019 до природно-заповідного фонду області 
зараховують 556 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною 
площею 75348,7579 га (фактична площа становить 64151,4996 га), з них:  
 
22 – загальнодержавного та 534 – місцевого значення. Показник заповідності 
зростає  3,1 %. 
Динаміка зростання площ природно-заповідного фонду області приведена 
на рисунку 2.9. 
тис. га 6
8,
7
4
80000 75
3
,1
70000 54
,2
2
61
0
74
60000 53
7
5 7 1 ,5
6
,4 ,9 ,5 550000 6 0 8 575
,0 ,0
5 0 4 3
97 97 98 4
2
26 26 3 3 3
40000 85 7,8 33
5 35
,8
3
2 44
,
73
3 690
30000 50 4
22 2
4 24 25
5,
4
20000 16
,5 1
2
10000 33
4
4
0
1972 1980 1986 1990 1995 1997 1998 1999 2000 2001 2009 2012 2015 2017 2019
 
 
Рисунок 2.9 – Динаміка зміни площ природно-заповідних територій Черкаської 
області 
До складу природно-заповідного фонду області відносять наступні 
об’єкти: Канівський природний заповідник, національні природні парки 
«Білоозерський» та «Нижньосульський», дендрологічний парк «Софіївка», 
Черкаський зоологічний парк, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», 
236 заказників, 198 пам’яток природи, 64 парків-пам’яток садово-паркового 
мистецтва, 52 заповідні урочища. 
Динаміка структури природно-заповідного фонду Черкаської області 
приведена в таблиці 2.2. 
 
 
 
Таблиця 2.2 – Динаміка структури природно-заповідного фонду Черкаської області  
 
 
  
 
 
 
Продовження таблиці 2.2. 
 
 
 
 
В цілому на території Черкаської області сформовано загальну мережу 
природно-заповідного фонду, яка здебільшого охоплює найцінніші природні 
комплекси і їх ділянки. Разом з тим до ПЗФ області входять тільки два 
національних природних парки [28, 32]. 
 
2.3 Стан ландшафтного та біотичного різноманіття національних природних 
парків Черкащини 
 
2.3.1 Стан територій національного природного парку "Нижньосульський" 
 
"Нижньосульський" – національний природний парк (НПП), що займає 
території у Глобинському, Оржицькому та Семенівському районах Полтавської 
області і Чорнобаївському районі Черкаської області. Указу про його створення 
вийшов 10 лютого 2010 р. Пізніше 4 листопада 2011за наказом Мінекології до 
його складу додали площу 7871.3 га Сулинського ландшафтного заказника. 
Територія парку складає  18635,11 га, з яких 1315 га – з вилученням. 
Розташований парк в пониззі долини річки Сула, яка була підтоплена 
Кременчуцьким водосховищем і перетворилась в широку затоку (рисунок 2.10). 
Межею парку слугує берегова лінія та межі між заплавою і терасами на 
правобережжі Сули від селища Тарасівки Гребінківського району Полтавської 
області до мису селища Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області та 
від селища Старий Калкаїв Семенківського району до селища Шушвалівка 
Глобинського району Полтавської області на лівобережжі. Лінія від мису 
Жовнине до південних околиць села Шушвалівка є межею на півдні в акваторії 
затоки. 
 
 
 
 
Рисунок 2.10 – Пониззя долини річки Сула "Нижньосульський національний 
природний парку" 
 
За фізико-географічним районування –  територія НПП обмежується 
Оболонсько-Градіжським районом, Південної Лісостепової області Дніпровської 
терасової рівнини і належить Лівобережно-Дніпровській лісостеповій провінції, 
Лісостепової зони. 
За схемою геоботанічного районування вона розміщується на території 
Оболонсько-Кобеляцького геоботанічного району на терасових лучних степах, 
лучно-галофільної рослинності та евтрофних долинних болотах, Роменсько-
Полтавського геоботанічного округу, Лівобережнопридніпровської підпровінції, 
Східноєвропейської провінції, Європейсько-Сибірської геоботанічної області 
(рисунок 2.11). 
 
 
 
 
Рисунок 2.11 – Карта-схема національного природного парку 
«Нижньосульський» 
 
Затока на 37 км поздовжньо врізається в долину р. Сули, має звивистості. 
Але довжина берега річки у кілька разів перевищує її протяжність. Таким чином, 
водна акваторія разом із мілководдями та островами, які були утворені за рахунок 
 
підтоплення заплави і знижених ділянок першої надзаплавної (борової) тераси – і 
являють собою ландшафтний комплекс парку. Для території характерні 
слабопідзолисті та дерново-підзолисті ґрунти. Як материнська порода на окремих 
ділянках суходолів означена середньозернистими та дрібнозернистими пісками. 
Більше половини ділянок парку представляє собою водні та прибережно-
водні біогеоценози. Угруповання вкорінених водних рослин є найпоширенішими 
серед вищої водної рослинності. До глибини 1,5 – 2,0 м Повсюди смугою 
формуються зарості рдесника блискучого. На ділянках заток та русел із повільним 
водотоком, що наближені до берега, величезні площі займають угруповання де 
домінує латаття біле. Значна кількість мілководь, на глибину до 1,0 м, порослі 
повітряно-водною рослинністю. На усій території парку серед інших переважають 
зарості очерету. Угруповання з домінуванням рогозу вузьколистого зустрічаються 
рідше, окремими групами. 
На узбережжі, поряд із іншою рослинністю,  зустрічаються гідрофіти і 
гігрофіти місцевої флори. Серед них: ірис болотний, вовконіг європейський та 
високий, вербозілля лучне, плакун верболистий, частуха подорожникова, паслін 
солодко-гіркий, кропива дводомна, цикута отруйна, шоломниця звичайна та 
списолиста, м`ята водяна, живокіст лікарський, плетуха звичайна, латук 
татарський та інші. Фрагментарно зустрічаються угруповання з домінуванням 
осоки побережної, пухирчатої, гостровидної, несправжньосмикавцевої, мітлиці 
пагононосної, ситнягу болотного, лепешняку великого, очеретянки звичайної. 
Подекуди видніються угруповання з домінуванням аїру. Серед деревних рослин 
домінують зарості верби тритичинкової – на побережжі. На періодично 
затоплюваних та більш сухих ділянках – формуються зарості верби попелясто-
сірої.  
На ділянках суходолу борових терас значні площі зайняті різноманітною 
наземною рослинністю, поширені широколистяні ліси. Поверхня урочища має 
рівнинний характер. Серед позитивних форм переважають незначні за висотою 
пологі підвищення. Ґрунтовий покрив сформований свіжими середньо 
 
підзолистими ґрунтами. На узбережжі, незначні за площею ділянки вкриті 
фрагментами лісів із верби білої та попелясто-сірої. Більшу площу острова 
займають свіжі діброви. До  70 % покриття деревостану займає дуб звичайний з 
включенням в`язу гладкого. На окремих виділах зростають штучно насаджені 
робінія псевдоакація та сосна звичайна, під наметом поширений клен 
ясенолистий.  
Розміри дерев та деякі інші їх характеристики виказують її значний вік. До 
30-40 % покриття, під наметом верхнього ярусу, додають види клену татарського, 
ліщини, бруслини європейської, глоду одноматочковового, бузини чорної. Підріст 
найчастіше характеризується в`язом гладким, кленом гостролистим, рідше дубом 
звичайним. У трав`яному ярусі домінують здебільшого тривіальні рудеральні та 
нітрофільні види: кропива дводомна, кінський часник черешковий, чистотіл 
великий, собача кропива п’ятилопатева, гравілат міський, підмаренник чіпкий, 
бугила лісова, бутень п’янкий, м`яточник чорний. Також відмічено копитняк 
європейський, конвалію травневу, купину багатоквіткову, куцоніжку лісову, 
купину багатоквіткову, кострицю гігантську, чистець лісовий.  Зустрічаються 
також весняні ефемероїди. 
Розрізнені острівні масиви колишніх сінокосів та пасовищ, що ізольовані 
водним плесом від основних лісових масивів, тільки формуються лісову 
рослинність. Вони представлені рослинністю піонерного типу: верби білої, берези 
повислої, тополь чорної, білої та осики, насіння цих видів дерев розноситься 
вітром на значні відстані. У пониженнях часто зустрічаються високотравні луки, 
де домінує осока гостра та гостровидна. Фрагментарно можна помітити зарості 
ірису болотного, вербозілля звичайного, плакуну верболистого, сідачу 
коноплевого. У знижених блюдцях домінує осока гостра, та зустрічаються авран 
лікарський, чистець болотний, вероніка довголиста.  Разом з осокою ранньою на 
днищах пологих піщаних схилів зустрічаються види, адаптовані до умов ґрунтів 
перемінним волого забезпеченням: голосхенус звичайний, очиток великий, 
чаполоч пахуча, дивина борошниста.  
 
Лівобережжя  затоки Сули зайняті луками. Їх основу складають осока рання 
та пирій повзучий. Також можна зустріти осоку світлу, кострицю східну, осот 
польовий, перстач гусяча лапа, ситник Жерарда, щавель кінський, дивину 
тарганячу та інші.  В цілому рослинний покрив НПП знаходиться у стані 
демутацій, які викликані зміною режиму його використання і частим підняттям 
рівня води. 
Серед фауни на території ППП Нижньосульський, як фоновий вид серед 
ратичних ссавців, виступає кабан. В лісових масивах корінних ділянок суходолу 
та на окремих островах – зустрічається Козуля європейська. Серед хижих ссавців 
зустрічаються лисиця, єнотоподібний собака, горностай, ласка. 
В лісовому масиві і на заліснених острівних ділянках постійно можна 
зустріти куницю лісову.  А у лісосмугах, в межах лісових насаджень живуть 
Борсуки. На відмілині берегової смуги інколи бачать сліди видри річкової. Серед 
рідкісних видів у природних біотопах можна зустріти тхора лісового, норку 
американську. Інколи можна помітити сліди вовка. 
Серед мишоподібних гризунів реєстрували руду норицю, жовтогорлу мишу, 
польову мишу, звичайну норицю, а серед комахоїдних – бурозубку звичайну.  
Нижньосульський НПП відіграє важливу роль в охороні скупчень 
водоплавних мігруючих птахів, яких виявлено близько 100 видів. Серед них 
помічену значну чисельність лиски, чорного та білощокого крячків, звичайного 
мартина, сірої чаплі. А також чаплю жовту, каспійського мартина, кулика-сороку, 
кулика-довгонога, степового дерихвоста, орлана-білохвоста, чорний шуліка, що 
відносяться до рідкісних видів. Відмічено також скупчення до 8 тис. качок, 2 тис. 
гусей, 10 тис. лисок, 8 тис. куликів у затоці під час перельотів [34, 35]. У заростях 
водяної рослинності регулярно зустрічаються літаючі зграї сірих гусей. 
Гніздяться лебеді-шипуни (рисунок 2.12). 
 
 
 
 Рисунок 2.12 – Лебідь- шипун (Cygnus olor) 
 
Під час весняного перельоту, переважно в квітні,  можна побачити великі 
зграї журавля сірого Grus grus (Linnaeus, 1758), до 300-400 особин, що прямують 
на північ летячи на висоті 200-500 м. Вид занесений до Червоної книги України 
(ЧКУ). Також на весняному прольоті, в окремі роки, на території НПП рідкісний 
вид Гуски білолоба малої Anser erythropus (Linnaeus, 1758), що занесена до ЧКУ, 
Червоного списку МСОП, Додатку ІІ БК, Боннської конвенції, Угоди AEWA. 
Зустрічається і Шуліка чорний Milvus migrans (Boddaert, 1783), рідкісний 
гніздовий вид, занесений до ЧКУ, Вашингтонської та Боннської конвенцій. 
Серед земноводних зустрічаються 4 види і 2 види плазунів. 
Найчисельнішими є види жаб: ставкова та озерна. Часто можна зустріти квакшу, 
джерелянку. Серед плазунів найчисельніший вид – вуж звичайний. Зрідка може 
трапитись гадюка звичайна [36]. 
Загально-екологічна значущість цих ділянок НПП для усього природного 
 
комплексу затоки визначається у: забезпеченні охорони місцевих популяцій 
рідкісних та зникаючих видів флори та фауни; збереженні важливих для 
підтримання різноманіття біогеоценозу  регіону, типів біотопів, які охороняються 
відповідно до переглянутого у 2010 році Додатку І Резолюції 4 ( 1996 рік) 
Бернської конвенції; значенні даної ділянки як площ природного очищення 
поверхнево-стічних вод,  які широко використовуються у водопостачанні більш 
південних регіонів України;  ролі даної території як нерестовища  значної частини  
популяцій промислових видів риб: ляща, сазана, карася, густери, сома, голованя, 
верховодки та інших, у Кременчуцькому водосховищі. Ділянки піддаються 
антропогенному впливу з боку місцевого населення. Є місця випасання худоби, 
зустрічаються випадки браконьєрства та незаконного мисливства. Разом з цим, ці 
території слугують науковою базою для дослідників. 
 
2.3.2 Флористична та фауністична характеристика національного 
природного парку «Білоозерський»  
 
Національний природний парк «Білоозерський» створено указом 
Президента України № 1048/2009  від 11.12. 2009 року, загальною площею 7016 
га [37]. Розташований він на території Переяслав-Хмельницького району 
Київщини та Канівського району Черкащини, рисунок 2.13. 
Ця територія  являє собою єдиний в своєму роді лісовий масив з типовими 
для сегментів борових та лесових терас лівобережного лісостепу, з лісами, які 
зараз майже повністю знищені в межах цієї частини Придніпров`я. На сьогодні це 
єдина природоохоронна ділянка у Лівобережному Лісостепу якій надано статус 
національного природного парку. 
Відповідно до фізико-географічного районуванням територія належить до 
Північнопридніпровської терасної низовинної області, Лівобережно-
Дніпровського лісостепового краю Лісостепової зони. Як зазначають Я.П. Дідух і 
Ю.Р. Шеляг-Сосонко площі території знаходяться у південно-західній частині 
 
Лівобережнодніпровського округу липово-дубових, грабово-дубових, соснових, 
на терасах, лісів і лук, галофільної та болотної рослинності, що на межі з 
Північним Правобережнопридніпровським округом грабово-дубових, дубових 
лісів, остепнених лук та лучних степів Української лісостепової під провінції, 
Східноєвропейської лісостепової провінції дубових лісів, остепнених лук і лучних 
степів Євразійської степової області Голарктичного домініону [38]. 
 
 
Рисунок 2.13 – Карта-схема розміщення національного природного парку 
«Білоозерський» 
 
В геоморфологічному відношенні територія парку знаходиться в межах 
другої надзаплавної тераси річки Дніпро та його схилу до першої надзаплавної 
борової тераси. Його поверхня скрізь є складною і має значну кількість локальних 
підвищень та знижень. Абсолютні відмітки висот коливаються в межах від 100 до 
140 м. Більшість незначних за площею локальних підвищень в межах поверхонь 
 
до 130, а особливо до 120 м над рівнем моря, являють собою піщані горби 
давньоеолового походження і є свідченням активності еолового процесу у 
недалекому минулому, рисунок 2.14. 
 
 
Рисунок 2.14 – Національний природний парк «Білоозерський» 
 
Ґрунтовий покрив представлений дерново-слабопідзолистими та дерново-
підзолистими ґрунтами з сосновими та мішаними лісами, а також  зустрічаються 
сірі лісові під масивами широколистяних лісів, в місцях зниження і надмірного 
зволоженням формуються різноманітні гідроморфні ґрунти [39].  
Характеристика рослинного світу території НПП «Білоозерський» 
приводиться в літературі [40]. Більшість площі парку зайнято лісовими масивами. 
По усій території переважають штучні соснові насадження. Біля третини площ 
припадає на сосново-дубові та дубові ліси. Вони поширені в північній та 
південній частині парку – молодняк – 14,5%, середньовікові ліси – 68,8%, стиглі – 
7,5%, перестигаючі лісові насадження – 9,2%. 
У деревостанах сосняків сосна звичайна. Підлісок часто відсутній, іноді 
 
зустрічаються поодинокі види зіновать руська та дрок красильний. Основний фон 
наземного покриття визначається мохами: плевроцій Шребера, дикраній, зозулин 
льон звичайний. Із трав зрідка, із незначним покриттям, можна побачити 
перестріч лучний, вероніку лікарську, золотушника звичайного, нечуй-вітра 
волохатенького, осоку вереснянкову, купину запашну. Іноді трапляються 
регіонально рідкісні та червонокнижні види: сон-трави чорніючої, волошки 
сумської, чебрецю Паласіва, молодила руського. 
У північній частині парку часто зустрічаються сосново-дубові ліси які 
приурочені до знижених ділянок, з більш багатими ґрунтами. Сосна і дуб 
займають панівне положення у верхніх ярусах, а під їх наметом зустрічаються 
різноманітні представники аборигенної дендрофлори: липа серцелиста, ясен 
високий, клени польовий, гостролистий і татарський. Серед чагарників і 
низькорослих дерев є види груші звичайної, горобини звичайної, ліщини 
звичайної, свидини криваво-червоної, бруслини бородавчастої та європейської. 
Подекуди можна зустріти рідкісний для регіону вид ялівецю звичайного. В 
деревостані зростають адвентивні види клену ясенелистого і робінії псевдоакації.  
Серед трав в межах окремих ділянок відзначається домінування осоки 
волосистої, дещо рідше – підмаренника запашного. Значний вплив на ділянку 
рекреаційних навантажень визначили панівне положення такого адвентивного 
виду як нечіпай-трава дрібноквіткова, що впливає на флористичну 
неповночленність цього ярусу. У весняний період зустрічаються види ефемероїди 
– анемона жовтецева, ряст ущільнений, зірочки жовті та маленькі, проліска 
дволиста. 
У центральній частині парку переважають сосняки конвалієві, орлякові і 
різнотравні. Характерними є також види багаторічних трав`янистих рослин, а 
саме: купина пахуча, куничник наземний, осока пальчаста, дзвоники круглолисті, 
золотушник звичайний, нечуй-вітер зонтичний, мітлиця волосоподібна, перлівка 
поникла, суниці звичайні. 
В підліску відбувається домінування ліщини інколи з домішкою бруслини 
 
бородавчастої. На багатих на азот ґрунтах, поширена бузина чорна. У травах 
зростають фіалка дивна, чистець лісовий, вероніка дібровна, вероніка лікарська, 
костяниця, герань Роберта, зустрічаються червонокнижні види, рисунок 2.15. 
 1     2 
  3     4 
1. Жировик Льозеля (Liparis loeselii); 2. Ковила волосиста, або ти́рса (Stipa 
capillata); 3. Коручка чемерникоподібна (Epipactis helleborine); 4. Сон лучний, 
сон-трава лучна (Pulsatilla pratensis) 
 
Рисунок 2.15 – Червонокнижні судинні рослини національного природного 
парку «Білоозерський» 
 
У соснових лісах на галявинах переважають злаки: куничник наземний, 
 
грястиця збірна, костриця лучна, пирій повзучий, тонконіг лучний, костриця 
Беккера. На узліссях можна зустріти агалик-траву, материнку звичайну, звіробій 
продірявлений, нечуй-вітер зонтичний, перестріч польський, дивину борошнисту 
та інші. На узбережжі озера Біле, зростають зарості очерету, поширені водні 
ценози де домінує жабурник звичайний, ряска мала, їжача голівка. В лісових 
масивах серед живуть ратичні ссавці: кабани, козулі європейські, олені 
благородні, зрідка – лосі.  
Серед видів хижих ссавців бачили – лисицю звичайну, куницю лісову, 
борсука, а на береговій смузі Кременчуцького водосховища – єнотоподібного 
собаку. Із мишоподібних гризунів переважно можна зустріти жовтогорлу мишу і 
руду норицю, а серед комахоїдних – бурозубку звичайну. Звичайним видом у 
лісових насадженнях є заєць-русак. 
На території НПП "Білозерський" багата орнітофауна. Це і масові види 
птахів – вільшанка, велика синиця, чорний і співочий дрозди, чорноголова 
кропив’янка, костогриз, білошия мухоловка, жовтобровий вівчарик і зяблик. А 
також  вівсянка звичайна, щеврик лісовий. Є декілька видів дятлів – великий, 
малий і середній строкаті та сивий. Зустрічається дятел чорний. З рідкісних видів 
птахів можна побачити на гніздівлі орлана-білохвіста і чорного шуліку. У час 
міграцій – чорного лелеку, скопа, змієїда, орела-карлика, польового луня, малого 
підорлика, сірого сорокопуда.  
Значимість території Білоозерського НПП щодо охорони і збереження 
природного комплексу Середнього Придніпров`я визначається: представленістю 
типових для сегментів борової та лесових терас лісостепового лівобережжя, 
колись досить поширених лісів, які нині скорочуються; охороною тут угруповань 
занесених у Зелену книгу України (2009): формації глечиків жовтих – Канівське 
водосховище, формації латаття білого  – там же, формації сальвінії плаваючої – 
Біле озеро та заболочені місця в сосновому лісі, формації водяного горіха 
плаваючого  – Канівське водосховище; зростанням тут дев`яти видів судинних 
рослин з Червоної книги України (2009), серед яких жировик Льозеля (Liparis 
 
loeselii, ковила волосиста, або ти́рса (Stipa capillata), коручка чемерникоподібна 
(Epipactis helleborine), сон лучний, сон-трава лучна (Pulsatilla pratensis) включені 
до додатків Бернської конвенції та CITES [39]. Територія парку менше піддається 
антропогенному  впливу. 
 
2.4 Перспективи розвитку НПП Черкащини 
 
2.4.1  Використання територій у системі національної екомережі та у 
наукових дослідженнях 
 
Нами з’ясовано, що ще не всі природні комплекси та об’єкти, які 
заслуговують на увагу, належать до природно-заповідного фонду. 
Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі 
України на 2000-2017 р., і «Національною програмою екологічного оздоровлення 
Дніпра та поліпшення якості питної води» (1997 р.) у Центральному 
Лісостеповому Придніпров’ї (в межах Черкаської обл.) передбачається створення 
національних природних парків, таких як: «Черкаський бір» – 40 тис. га, 
«Холодний Яр» – 6 тис. га, «Середньодніпровський» – 300 тис. га. Передбачено 
збільшення площ Канівського природного заповідника з присвоєнням йому 
біосферного статусу і формування таких регіональних ландшафтних парків як: 
Тимошівський, Рось, Сунківський, Світловодський, Дніпровсько-Тясминський, 
Шуляцьке, та інших. Формування об’єктів ПЗФ в межах водно-болотних угідь і 
лісостепових масивів таких річок як: Дніпро, Тясмин, Синюха, Велика Вись, 
Чорний Ташлик, Рось, Вільшанка, Гірський Тікич, а також на водосховищах, які 
мають основні площі біоландшафтного розмаїття. Що сприятиме зростанню площ 
більше як на 10%. І до сьогоднішнього дня жоден з цих об’єктів не створено [27, 
32, 33]. 
Роботи щодо створення «Холодний Яр» парку тривають з 2014 року. До 
цього питання були залучені науковці та громадськість області. Вони входять до 
 
переліку заходів в Обласній програмі охорони довкілля на 2016 – 2020 роки. За 
попередньою моделлю парк повинен охоплювати території понад 5,4 тис. га. Це 
землі за межами населених пунктів, які не надали у власність для користування на 
угіддях Чигиринського і Кам’янського районів. Попередньо були отримані й 
відповідні погодження. Але питання не може зрушити з місця, насамперед через 
спротив населення.  
Тому, на нашу думку, складність процесу відчуження земель показує деяку 
недосконалість ієрархії управління земельними ресурсами. Вважаємо, що у цьому 
випадку доцільним є запровадження такого методу як інформаційний, який 
використовує спеціальні засоби інформації за допомогою радіо, телебачення, 
Інтернету, преси, зовнішньої реклами тощо. Саме вони повинні забезпечити 
сприятливі для господарської діяльності ПЗФ умови землекористування, 
направити суспільну думку на розробку цільових соціально-економічних, 
науково-технічних та інвестиційних програм щодо гарантування рівності усіх 
форм власності, та формування адекватного сприйняття законодавчої бази. Це 
посприяє не тільки розвитку здорової конкуренції, а також сформує необхідну 
громадську думку щодо захисту навколишнього середовища і створення НПЗ.  
Збереження та відтворення лісів є надзвичайно гострою проблемою як для 
України, так і для Черкащини зокрема. На сьогоднішній день, в Черкаській 
області переважна більшість здавна заліснених територій розорана. 
Нераціональне ставлення до ще не втрачених природних масивів, вже спричинило 
безповоротну втрату багатьох, віками сформованих природою, екосистем, а в 
кінцевому рахунку, – може привести до тотального зникнення лісу. 
Лісова підстилка є важливою структурною ланкою, що поєднує фітоценоз, 
зооценоз та мікробоценоз в єдину злагоджену систему та визначає рівень 
продуктивності біогеоценозів (БГЦ). Швидкість її розкладу характеризує 
швидкість колообігу речовин в екосистемі, а валові запаси – стійкість як 
природного, так і штучного біогеоценозу [40, 41]. 
Нами проведені фізико-хімічні дослідження показників накопичення 
 
біогенних елементів у листовому опаді природного і штучного біогеоценозу 
дібров НПП «Нижньосульський» та штучних робінієвих насадженнях в межах 
селища Придніпровське, Чорнобаївського району. 
Визначення балансу кожного окремого хімічного елемента, який потрапляє 
у ґрунт після розкладання листкового опаду є досить важливим, оскільки їх 
накопичення впливають на функціонування ґрунтової екосистеми та може навіть 
змінювати показники трофності, додаток А. Відбір проб для аналізу проводився 
ловушкою, рисунок А.1, результати досліджень представлено в додатку А, 
таблиця А1. 
Масові значення опадів і відсоткового вмісту в них біоелементів не однакові 
у природних та штучних насадженнях, рисунки 2.16 – 2.17. 
 
 
Рисунок 2.16 – Маси біоелементів, що надходять з опадами у дібровах НПП 
«Нижньосульський» на 1 га площі 
 
 
 
Рисунок 2.17 – Маси біоелементів, що надходять з опадами у штучних 
насадженнях, на 1 га площі 
 
Опале листя липово-ясеневої діброви є дуже добрим постачальником зольних 
елементів, таких як Кальцій, Калій, а також достатньої кількості Феруму. Липово-
грабовий опад забезпечує ґрунти Силіцієм. 
Робінієві насадження дають найбільшу кількість Нітрогену. Таку ж кількість 
надає і опад липово-ясеневої діброви. Найменше, в результаті розкладання 
поступає Фосфору і Сульфуру. Хочемо зазначити, що на відміну від зольних 
елементів, які здатні швидко залучитися у процеси біоколообігу, – Нітроген, 
 
Фосфор і Сульфур стають доступними рослинам лише через певний період часу, 
попередньо пройшовши ряд перетворень. Отже одні і ті ж деревні породи по 
різному впливають на процеси біоколообігу стосовно кожного конкретного 
елемента живлення. Лісова підстилка є джерелом живлення та середовищем 
існування багатьох безхребетних тварин і бактерій, що сприяють мінералізації 
органічної частину, вивільняють мікроелементи, які з часто стають джерелом 
живлення для рослин. 
Такі дослідження, як зазначають науковці [42- 44], дають можливість вчасно 
виявляти порушення в екосистемі, прогнозувати подальший розвиток насаджень 
та вживати відповідних заходів, щоб запобігти їх загибелі. Накопичення і 
розкладання органічної речовини на поверхні ґрунту – основні процеси, що 
визначають акумуляцію гумусу, надходження і міграцію мінеральних речовин в 
лісових та штучних біогеоценозах НПП та впливають на підбір рослинних 
угруповань, наприклад на урбанізованих ділянках. 
 
2.4.2 Особливості заповідання соснового масиву Черкаський бір 
 
Черкаський бір – є одним з найвідоміших пристепових борів. Він 
найбільший в Україні лісовий масив соснового лісу природного походження. 
Його розміщення межує з південними ділянками поширення сосни звичайної 
(рисунок 2.18).  
Черкаський бір розташовується на правобережжі Дніпра, північніше і 
західніше міста Черкаси. Рельєф місцевості Черкаського бору переважно 
рівнинний, проте в окремих місцях є низовини з виходом підґрунтових вод у 
весняний та осінній періоди на поверхню. Зустрічаються і підвищення у вигляді 
пагорбів і місцями дефляції. Ділянки характеризуються бідними на поживні 
речовини та  вологу дерно-підзолистими супіщаними ґрунтами. 
 
 
 
 
Рисунок 2.18 – Черкаській бір 
 
Площі пристепових борів виконують ґрунтозахисні, водоохоронні, 
водорегулюючі і санітарно-гігієнічні функції. Вони закріплюють  піски, яри і 
балки,  регулюють  стік води, захищають від розмивання  сільськогосподарські 
угіддя, фільтрують  потоки талих і дощових вод, запобігають замуленню річок і 
водоймищ, і слугують кормовою базою  для  бджільництва, місцем збирання ягід і 
плодів, а також відпочинку населення. Тривале природне відновлення насіннєвим 
шляхом корінних насаджень у пристепових борах було уведене під час 
лісовпорядження ще в 1800 р. для штучного відтворення лісів. 
У ґрунтовому покриві Черкаського бору менше 5% загальної площі 
становлять дернові борові слаборозвинені ґрунти, дерново-слабкопідзолисті 
піщані і супіщані – близько 70%. На заплавних луках поширені лучні, сірі і темно-
сірі лісові відміни, а навколо Ірдинського болота – лучно-болотяні, торфові і 
торфово-глейові ґрунти. Сухі гігротопи характеризуються здебільшого 
бугристими і горбистими слабко задернілими пісками.  
Склад природних насаджень однорідний – росте лише сосна звичайна, 
 
підліску немає, трав’яний покрив рідкий з чебрецю, нечуйвітру волохатого, 
петрушки гірської і безсмертника піщаного. Рідко трапляються корінні 
насадження природного походження, більша частина площі під культурами чистої 
сосни або сосни з дубом, липою, кленом і іншими деревними породами. У 
трав’яному покриві є суниця лісова, герань Робертова, вероніка дібровна, 
костяниця, перстач білий, орляк звичайний. У підліску ростуть клен татарський, 
бузина червона та інші чагарники. Едафічні чинники посилюють конкурентні 
позиції сосни в суборах і урівнюють її з дубом у судібровах [44, 45]. 
у флорі Черкаського бору налічується 796 видів судинних рослин 
(включаючи синантропні та ті, що натуралізуються), їх відносять до 430 родів і 
112 родин, що складає 45,5% видів Придніпровської височини. Покритонасінні 
становлять 97,6%, спорові та голонасінні – 2,4%. 
На території бору налічується 18 видів рослин, що занесені до Червоної 
книги України. Чинне місце серед них належить третинному релікту Dophne 
cneorum – вовчі ягоди пахучі, угрупування з його участю займають біля 18 тис. га 
площі бору. Ведмежа цибулька – ще один вид, що займає найбільші площі. 
Подекуди зустрічаються також троянди, всі представники яких занесено до 
списків рослин, що підлягають охороні. 
В трав’яному покриві знаходяться рідкісні для Черкаської області види 
рослин – простріл чорніючий і широколистий, первоцвіт весняний, дзвоник 
розкидистий, звіробій продирявлений, ірис боровий, волошка сумська [45 - 48]. 
Екологічний стан, Черкаського бору, останніми десятиліттями значно 
погіршився, незалежно від того, що на те, що 2169 га його площі охороняється. 
Дослідження, які проводили місцеві природоохоронні організації показали, що в 
радіусі 20-30 км від промислової зони міста лісові насадження зазнали 
негативного аерогенного впливу. В лісах проводяться санітарно-оздоровчі заходи, 
які інколи ведуть до спрощення структури лісових деревостанів. Часті лісові 
пожежі і рекреаційне навантаження сприяють зміні грунтово-гідрологічних та 
впливають на функціонування бору.  
 
Частину Черкаського бору віддали під військовий полігон, а частину під 
міське сміттезвалище. Несвідомі мешканці селища Дахнівки також викидають 
сміття на прилеглі ділянки Черкаського бору. Зважаючи на такі обставини, та 
виходячи з реальних можливостей, питання про організацію національного 
природного парку “Черкаський бір” з площею 16,25 тис. га досі не вирішене. 
Рахуємо, що до національний парк підлягають включенню площі:  1)Черкаський 
(Сосновий бір) – 8 тис. га ;  2) Ірдинське болото – 5,5 тис. га ;   3) Мошногірський 
кряж – 2,75 тис. га. Це дозволить зберегти унікальні природні ділянки та 
залишить нашим нащадкам ще один НПП. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Правові основи створення, організації, охорони, ефективного використання 
природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та 
об’єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України», 
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон 
України «Про рослинний світ», Закон України «Про тваринний світ», Закон 
України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики» 
України на період до 2020 року»  та іншими нормативно-правовими актами. 
В основі збереження генофонду рослинності і світу тварин, природних 
ландшафтів, як типових і рідкісних, підтримання сприятливих екологічних умов 
регіонів лежать природно-заповідні території. Саме тут проводяться дослідження, 
щодо вирішення проблем природокористування, здійснюються розробки нових 
наукових основ природи-охоронної діяльності. 
Для збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду 
Черкащини, запобігання їх незаконному заволодінню, в області проводиться 
робота зі встановлення меж заповідних об’єктів природно-заповідного фонду, із 
556  встановлено межі 240 об’єктам. До Фонду входять об’єкти таких категорій: 
Канівський природний заповідник, національні природні парки "Білоозерський" 
та "Нижньосульський", дендрологічний парк "Софіївка", Черкаський зоологічний 
парк, регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", 236 заказників, 198 
пам’яток природи, 64 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 52 заповідні 
урочища. 
Починаючи з 02.12.2019 загальна площа природно-заповідного фонду 
області становить 75348,7579 га (фактична площа становить 64151,4996 га), з них: 
22 – загальнодержавного та 534 – місцевого значення. Показник заповідності 
зростає  3,1 %. 
В цілому на території Черкаської області сформовано загальну мережу 
природно-заповідного фонду, яка здебільшого охоплює найцінніші природні 
 
комплекси і їх ділянки. Разом з тим до ПЗФ області входять тільки два 
національних природних парки: Нижньосульський НПП, який відіграє важливу 
роль у загально-екологічній значущості усього природного комплексу затоки, що 
визначається у забезпеченні охорони місцевих популяцій рідкісних та зникаючих 
видів флори та фауни; збереженні важливих для підтримання різноманіття 
біогеоценозу  регіону, типів біотопів, які охороняються відповідно до Бернської 
конвенції, а також Білоозерський НПП, значимість якого полягає у охороні і 
збереженні природного комплексу Середнього Придніпров`я, де зростають 
угруповання занесені у Зелену книгу України та дев`ять видів судинних рослин з 
Червоної книги України. 
Збереження та відтворення лісів є надзвичайно гострою проблемою як для 
України, так і для Черкащини зокрема. На сьогоднішній день, в Черкаській 
області переважна більшість здавна заліснених територій розорана. 
Нераціональне ставлення до ще не втрачених природних масивів, вже спричинило 
безповоротну втрату багатьох, віками сформованих природою, екосистем, а в 
кінцевому рахунку, – може привести до тотального зникнення лісу. 
Дослідження елементів живлення, джерелом яких є деревний опад і лісова 
підстилка, дають можливість вчасно виявляти порушення в екосистемі, 
прогнозувати подальший розвиток насаджень та вживати відповідних заходів, 
щоб запобігти їх загибелі. Накопичення і розкладання органічної речовини на 
поверхні ґрунту – основні процеси, що визначають акумуляцію гумусу, 
надходження і міграцію мінеральних речовин в лісових та штучних біогеоценозах 
НПП та впливають на підбір рослинних угруповань, наприклад на урбанізованих 
ділянках. 
Нами з’ясовано, що ще не всі природні комплекси та об’єкти, які 
заслуговують на увагу, належать до природно-заповідного фонду. 
Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі 
України на 2000-2017 р., і «Національною програмою екологічного оздоровлення 
Дніпра та поліпшення якості питної води» (1997 р.) у Центральному 
 
Лісостеповому Придніпров’ї (в межах Черкаської обл.) передбачається створення 
національних природних парків, таких як: «Черкаський бір» – 40 тис. га, 
«Холодний Яр» – 6 тис. га, «Середньодніпровський» – 300 тис. га. Передбачено 
збільшення площ Канівського природного заповідника з присвоєнням йому 
біосферного статусу і формування таких регіональних ландшафтних парків як: 
Тимошівський, Рось, Сунківський, Світловодський, Дніпровсько-Тясминський, 
Шуляцьке, та інших. Формування об’єктів ПЗФ в межах водно-болотних угідь і 
лісостепових масивів таких річок як: Дніпро, Тясмин, Синюха, Велика Вись, 
Чорний Ташлик, Рось, Вільшанка, Гірський Тікич, а також на водосховищах, які 
мають основні площі біоландшафтного розмаїття. Що сприятиме зростанню площ 
більше як на 10%. І до сьогоднішнього дня жоден з цих об’єктів не створено. 
Робота пройшла апробацію на VII Міжнародній науковій конференції 
молодих вчених "Екологія неоекологія, охорона навколишнього середовища та 
збалансоване природокористування ". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, як шлях 
до збереження національного багатства України. – [Електронний  ресурс]. – 
Режим  доступу: http://ecolog-ua.com/news/stvorennya-teritoriy-ta-obiektiv-prirodno-
zapovidnogo-fondu-yak-shlyah-do-zberezhennya 
2. Гайдаєнко О. М. Управління розвитком та формуванням рекреаційних 
територій. –  [Рукопис]  / О. М.Гайдаєнко // дис. кандидата екон. наук : 08.0006. – 
Дніпропетровськ, 2008. – С. 150.  
3. Писаренко В.Н. Экологическая роль природно-заповедных территорий 
Украины: Классификация объектов природно-заповедного фонда. – [Електронний  
ресурс]. – Режим  доступу: https://agromage.com/stat_id.php?id  
4. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (Відомості 
Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 34, ст.502) . – [Електронний  ресурс]. – 
Режим  доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12  
5. Томахін М. Формування екологічної мережі та розвиток природно-
заповідної справи в Україні / М. Томахін, В. Канцурак, І. Іваненко, Ю. Колмаз, Н. 
Фишко, А. Сторожук // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 3. – С. 23-29.  
6.  Борейко В. Когда мы отступаем или идем на компромисс, дикая природа 
гибнет / В. Борейко // Эковойны. Радикальное движение в защиту природы / Авто 
РикСкарс. – Чикаго : Изд-во Нобл пресс ; К., 2002. – С. 134–137.  
7.  Управління землями з особливим режимом використання у контексті 
стратегії збалансованого розвитку природокористування : наукове видання / за 
ред. В. В. Горлачука. – Миколаїв : Вид-во ПП «Шамрай», 2003. – 148 с. 
8. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності 
суспільства у навколишньому природному середовищі. Спец. видання до 5-ї 
Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища «Довкілля для 
Європи». – К., 2003. – С. 55.  
 
9. Іваненко Є.І. Аналіз розміщення Природно-заповідного фонду України: 
підхід, стан, проблеми. – [Електронний  ресурс]. – Режим  
доступу:https://ukrgeojournal.org.ua/sites/default/files/UGJ_2013_3_64-69.pdf 
10. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 
від 25 червня 1991 р., № 1264 - XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – 
№ 41. – Ст. 546.  
11. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р., № 962-IV // 
Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.  
12. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161- ХІV // 
Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.  
13. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища 
України «Про затвердження Положень про Проекти організації територій установ 
природно-заповідного фонду України» від 6 липня 2005 р., № 245 // Офіційний 
вісник України. – 2005. – № 31. – Т. 2. – Ст. 648. – Ст. 1913.  
14.  Площа заповідників України стала більше на 80 тисяч гектарів –указ. – 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://www.ukrinform.ua/rubric-
society/2679811-plosa-zapovidnikiv-ukraini-stala-bilse-na-80-tisac-gektariv-ukaz.html  
15. Ковтун О.М. Система природно-заповідного законодавства України 
/О.М. Ковтун //Вісник академії адвокатури. – 2009. – №2(15). – С. 43 - 49. 
16.  Валевська О.А. Правова охорона довкілля та природних ресурсів Азово-
Чорноморського басейну: автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.06 «земельне 
право; аграрне право; екологічне право; природо-ресурсне право» / О.А. 
Валевська. – К., 2009. – 17 с.  
17. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми 
охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів» від 22 березня 2001 
р., № 2333-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 28. – Ст. 135.  
18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції 
розвитку морського берега Криму на 2006-2016 роки» від 22 серпня 2005 р., № 
789 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 34. – С. 124. – Ст. 2063.  
 
19. Земельний кодекс України вiд 25 жовтня 2001, № 2768-III // Відомості 
Верховної Ради України. – 2002. – № 3 - 4. – Ст. 27.  
20. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції 
Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року» 
від 8 лютого 2006 р., № 70 – р // Офіційний вісник України. – 2006. - № 6. – С. 80. 
– Ст. 315.  
21. Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду України та 
визначення пріоритетів щодо управління ними / Б.Г. Проць, І.Б. Іваненко, Т.С. 
Ямелинець, Е. Станчу. – Львів: Гриф Фонд, 2010. – 92 с. 
22.   Янчук В. П. Управління землями з обмеженим режимом 
землекористування  [Рукопис] / В.П. Янчук: дис.  канд. екон. наук : 08.08.01. – 
Миколаїв, 2004. – 209 с.  
23. Гайдаєнко О. М. Управління розвитком та формуванням 
рекреаційних територій [Рукопис] /О.М. Гайденко : дис. кандидата екон. наук : 
08.0006. – Дніпропетровськ, 2008. – С. 150.  
24. Яценко О.В. Методологічні засади управління 
сільськогосподарськими та природно-заповідним користуванням / О.В. Яценко. – 
Зб. наук. праць ЧДТУ: Серія «Економічні науки». – В. 40.Ч.1. – С.82 – 89.  
25. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України / В.П. Руденко. – 
К.: 1999. – 219 с.  
26. Смолій В.А., Енциклопедичний словник-довідник з туризму / В. А. 
Смолій, В. К. Федорченко, В. І.  Цибух. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 
372 с.  
27. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор 
Володимир Кубійович. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954-1989. – С.156. 
28. Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. 
С., Карастан І. М. – Черкаси: Вертикаль, 2006. – 196 с. 
29.  Мороз П. І. Природа Черкащини / Мороз П. І., Лук’янець В. Л., 
Косенко І. С., Мороз O. K. – Миколаїв : СІМАО, Одеса : ОКФАД, 1996. – 400 с.  
 
30.  Вєтров, О.В. Таємниця Холодного Яру. Невідома війна: 
національний рух опору у 1940-1950-х роках [Текст] / О. В. Вєтров. – Черкаси: 
Вертикаль; Видавець Кандич С.Г., 2009. – 266 с. 
31. Шевчик В. Л. Тарасів обрій // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. 
Толстоухов (гол. ред.). – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. 
– Т. 3. – С. 286. 
32. Конякін С.М. Оцінка репрезентативності природно-заповідного фонду 
Черкаської області як основи функціонування регіональної екомережі //Науковий 
вісник Чернівецького національного університету. Збірник наукових праць. – 
2012. – Вип. – 614-615. – С.58-65. Сер. Географічні науки.  
33. Внесення змін до Закону України  «Про природно-заповідний фонд 
України» покликане забезпечити ефективну реалізацією державної політики у 
сфері заповідної справи, забезпечити збереження, відновлення та стале 
використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду. – [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://ck-oda.gov.ua/departament-ekolohiji-ta-pryrodnyh-
resursiv. 
34. Національний природний парк "Нижньосульський". – [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://nppns.at.ua/index/rezhim_teritoriji_npp/0-28  
35. Водно-болотні угіддя України /Під ред. Марушевського Г.Б., Жарук 
І.С. /Ветландс Інтернешнл/. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 
2006. – 312 с.  
36. Офіційний сайт Верховної ради України, Указ Президента України 
№ 155/2010 "Про створення національного природного парку 
«Нижньосульський», редакцiя вiд 10.02.2010, чинний.  
37. Офіційний сайт Верховної ради України, Указ Президента України 
№ 1048/200 "Про створення національного природного парку «Білоозерський», 
редакцiя вiд 11.12.2009, чинний.  
38. Ярова О.А., Федорчук М.М. Перший на Лівобережжі Середнього 
Придніпров'я Національний природний парк "Білоозерський". Чорноморськ. бот. 
 
ж., №9 (1) (2013). – С. 139-144.  
39. Раритетне фіторізноманіття національного природного парку 
"Білоозерський": сучасний стан та аналіз / О. А. Ярова, П. М. Устименко, М. М. 
Федорончук // Чорноморський ботанічний журнал, 2012. – Т. 8, №. 3. – С. 335-341.  
40. Погребняк П. С. Основы лесной типологии – Киев: Виш. школа, 1995. – 
360с. 
41. 3онн С. В. Влияние леса на почвы – М.: АН СССР, 1964. – 254 с. 
42. Высоцкий Г. П. О задачах и организации лесного опытного дела на 
Украине – Х.: УАСХН, 1985. – 274 с. 
43. Аринушкина В.В. Руководство по химическому анализу почв. – М.:Из-
во МГУ, 1970. – 487 с. 
44. Родин Е. Л., Ремезов Н. П., Базилевич Н. И. Методические указания к 
изучению  биологического круговорота в фитоценозах – Л.: Наука, 1968. – 175 с. 
45. Шевчик В.Л. Про поширення деяких рідкісних видів рослин на 
Черкащині /В. Л. Шевчик, Л.В. Бакалина, О.Д. Полішко //Вісник Черкаського нац. 
ун-ту. Сер. Біологічні науки. – Черкаси, 2009. – Вип. 156. – С. 135 – 148.  
46. Гайова Ю.Ю. Рідкісні рослинні угруповання Черкаського бору 
//Актуальні проблеми ботаніки та екології: матеріали міжнародної конференції 
молодих учених (Кам’янец-Подільський, 13-16 серпня 2008 р.). – К.: 
Фітосоціоцентр, 2008. – С. 138 –139.  
47. Гайова Ю.Ю. Еколого-ценотичний профіль ПНП «Черкаський бір» 
//Науковий вісник Чернівецького університету. – 2005. – Вип. 260. – С.47 – 61.  
48. Темченко А.М. Систематична та географічна структура флори 
запроектованого природного національного парку «Черкаський бір» //Укр. ботан. 
журнал,1988. – Т. 45, № 4. – С. 76 – 80. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Д О Д А Т К И 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток А 
 
ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ БІОГЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ 
 
РИСУНОК А.1. ОПАДОВЛОВЛЮВАЧ ДЛЯ ЗБОРУ ТА ОБЛІКУ ЛИСТКОВОГО 
ОПАДУ 
 
 
 
 
ТАБЛИЦЯ А.1. ПОКАЗНИКИ ВМІСТУ БІОГЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ЩО НАДХОДЯТЬ З 
ОПАДОМ У ДІБРОВИ ТА ШТУЧНО СТВОРЕНІ НАСАДЖЕННЯ НА 1 ГА ПЛОЩІ 
 
№п/ Опад Маса, N, Р, К, Fe, Si, S, Са, 
п кг кг кг кг кг кг кг кг 
 Маси біоелементів, що надходять з опадами у дібровах, на 1 га площі 
1. Липово- 5250 87,25 8,35 65,15 55,7 28,83 7,30 125,53 
ясенева 
2. Липово- 5784 59,01 8,10 10,41 52,06 30,08 17,93 91,39 
дубова 
3. Липово- 5901 27,73 10,62 8,85 50,75 37,18 13,57 109,76 
грабов. 
4. Дубовий 4259 45,15 6,81 5,11 39,61 31,52 3,41 64,74 
 Маси біоелементів, що надходять з опадами у штучних насадженнях, на 1 га площі 
5. Ясенево- 6213 70,83 4,97 11,18 54,67 47,84 5,59 168,37 
кленов. 
6. Липово- 5210 67,21 15,11 6,77 67,21 29,70 13,03 69,81 
дубовий 
7. Липово- 5996 40,17 10,19 3,60 44,97 38,97 5,40 118,72 
грабов. 
8. Дубовий 4661 44,28 7,46 3,26 45,21 57,33 6,06 68,98 
9. Робініє 4478 89,11 6,27 1,79 22,39 142,85 3,13 61,80 
вий 
 
 
Додаток В 
 
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ