Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9546| Назва: | «СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ» |
| Автори: | Мартінович, Віктор Геннадійович Карпенко, Руслан Сергійович |
| Ключові слова: | ПІДПРИЄМСТВО;ЯКІСТЬ;ПРОДУКЦІЯ;УПРАВЛІННЯ |
| Дата публікації: | чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Кваліфікаційна робота бакалавра містить 92 сторінки, 27 таблиць, 14 рисунків, список літератури з 27 найменувань, 4 додатки. Об’єктом дослідження є процес управління якістю продукції на підприємствах України. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування і вдосконалення систем управління якістю продукції в сучасних умовах господарювання. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і практичних аспектів функціонування систем управління якістю продукції та розроблення напрямів їх удосконалення в сучасних умовах розвитку економіки України. Завданнями роботи є: дослідити сутність та значення системи управління якістю продукції; розглянути принципи та методи управління якістю продукції; охарактеризувати сучасні інструменти управління якістю продукції; проаналізувати особливості розвитку систем управління якістю на підприємствах України; дослідити нормативно-правове забезпечення та стандартизацію управління якістю продукції в Україні; визначити основні проблеми та тенденції розвитку систем управління якістю продукції в сучасних умовах; обґрунтувати стратегічні напрями вдосконалення систем управління якістю продукції в Україні; оцінити економічну та організаційну ефективність запропонованих заходів щодо вдосконалення систем управління якістю. Методи дослідження: теоретичного узагальнення та систематизації; аналізу і синтезу; статистичний; графічний; системний; експертних оцінок та прогнозування. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління якістю продукції. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9546 |
| Розташовується у зібраннях: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КАРПЕНКО Р.С.pdf Restricted Access | 1.75 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра
на тему: «СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ»
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕПСН-224
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
______ _______________Карпенко Р.С._______________
(прізвище та ініціали)
Керівник _______к.е.н, доц. Мартінович В.Г. _
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2026 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво та торгівля»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2026 р.
З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти
Карпенку Руслану Сергійовичу
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи
Сучасні підходи до вдосконалення системи управління якістю продукції
Керівник роботи Мартінович Віктор Геннадійович, к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03
2. Строк подання здобувачем роботи 29.05.2026 р.
3. Вихідні дані до роботи
Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження, статистична інформація,
нормативно-правова база, проєктні та стратегічні документи, форми звітності
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1 Теоретичні засади управління якістю продукції
Розділ 2 Аналіз сучасного стану системи управління якістю продукції в
Україні
Розділ 3 Напрями вдосконалення системи управління якістю продукції
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Мартінович В.Г., доцент
2 Мартінович В.Г., доцент
3 Мартінович В.Г., доцент
7. Дата видачі завдання ___11.02.2026 р.___________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи бакалавра етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий Виконано
Укладання бібліографії по основним джерелам
2. Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий Виконано
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень Виконано
розділу
4. Розробка і подання другого розділу березень-квітень Виконано
5. Розробка і подання третього розділу квітень-травень Виконано
6. Погодження з керівником висновків і травень Виконано
пропозицій
7. Переробка (доопрацювання) кваліфікаційної травень Виконано
роботи у відповідності з зауваженнями і
подання її на кафедру
8. Нормоконтроль травень Виконано
9. Збір документів (відгук, рецензія) травень Виконано
10. Подача на підпис до завідувача кафедри червень Виконано
11. Розробка тез доповіді для захисту червень Виконано
Здобувач вищої освіти Руслан КАРПЕНКО
(підпис) (ім’я, прізвище)
Керівник роботи Віктор МАРТІНОВИЧ
(підпис) (ім’я, прізвище)
РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 92 сторінки, 27 таблиць,
14 рисунків, список літератури з 27 найменувань, 4 додатки.
Об’єктом дослідження є процес управління якістю продукції на
підприємствах України.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти
функціонування і вдосконалення систем управління якістю продукції в
сучасних умовах господарювання.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і
практичних аспектів функціонування систем управління якістю продукції та
розроблення напрямів їх удосконалення в сучасних умовах розвитку
економіки України.
Завданнями роботи є: дослідити сутність та значення системи управління
якістю продукції; розглянути принципи та методи управління якістю
продукції; охарактеризувати сучасні інструменти управління якістю
продукції; проаналізувати особливості розвитку систем управління якістю на
підприємствах України; дослідити нормативно-правове забезпечення та
стандартизацію управління якістю продукції в Україні; визначити основні
проблеми та тенденції розвитку систем управління якістю продукції в
сучасних умовах; обґрунтувати стратегічні напрями вдосконалення систем
управління якістю продукції в Україні; оцінити економічну та організаційну
ефективність запропонованих заходів щодо вдосконалення систем
управління якістю.
Методи дослідження: теоретичного узагальнення та систематизації; аналізу
і синтезу; статистичний; графічний; системний; експертних оцінок та
прогнозування.
За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та
практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної
роботи бакалавра відповідно до поставленої мети.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні
теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління якістю
продукції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЯКІСТЬ, ПРОДУКЦІЯ, УПРАВЛІННЯ,
СТАНДАРТИЗАЦІЯ.
ABSTRACT
for bachelor’s qualification work
at the subject: MODERN APPROACHES TO IMPROVING THE PRODUCT
QUALITY MANAGEMENT SYSTEM
Bachelor’s qualification work consists of the: 92 pages, 27 tables, 14 drawings, list
of references of the 27 names, 4 application.
The object of the study is the process of product quality management at Ukrainian
enterprises.
The subject of the study is the theoretical, methodological and practical aspects of
the functioning and improvement of product quality management systems in
modern economic conditions.
The purpose of the bachelor’s qualification work is to study the theoretical and
practical aspects of the functioning of product quality management systems and
develop directions for their improvement in modern conditions of the development
of the economy of Ukraine.
The tasks of the work are: to study the essence and meaning of the product
quality management system; to consider the principles and methods of product
quality management; to characterize modern product quality management tools; to
analyze the features of the development of quality management systems at
Ukrainian enterprises; to study the regulatory and legal support and standardization
of product quality management in Ukraine; to identify the main problems and
trends in the development of product quality management systems in modern
conditions; to substantiate the strategic directions for improving product quality
management systems in Ukraine; to assess the economic and organizational
effectiveness of the proposed measures to improve quality management systems.
Research methods: theoretical generalization and systematization; analysis and
synthesis; statistical; graphical; systemic; expert assessments and forecasting.
According to the results of the research, conclusions of a theoretical and
practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the
bachelor's qualification work in accordance with the set goal.
The practical significance of the obtained results obtained lies in the
development of theoretical foundations and practical recommendations for product
quality management.
KEYWORDS: QUALITY, PRODUCTION, MANAGEMENT,
STANDARDIZATION.
4
ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ........ 9
1.1. Сутність та значення системи управління якістю продукції ............................ 9
1.2. Принципи та методи управління якістю продукції ......................................... 18
1.3. Сучасні інструменти управління якістю продукції ......................................... 32
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ ........................................................................................... 39
2.1. Особливості розвитку систем управління якістю на підприємствах
України ........................................................................................................................ 39
2.2. Нормативно-правове забезпечення та стандартизація управління якістю
продукції в Україні ..................................................................................................... 52
2.3. Проблеми та тенденції розвитку систем управління якістю продукції в
сучасних умовах ......................................................................................................... 62
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ............................................................................................... 72
3.1. Стратегічні напрями вдосконалення системи управління якістю продукції в
Україні ......................................................................................................................... 72
3.2. Оцінка економічної та організаційної ефективності запропонованих
заходів .......................................................................................................................... 77
ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 85
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 91
ДОДАТКИ ................................................................................................................... 93
5
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах глобалізації економіки, посилення
конкурентної боротьби та інтеграції України до європейського економічного
простору якість продукції стає одним із ключових факторів забезпечення
конкурентоспроможності підприємств. Сучасний ринок характеризується
постійним зростанням вимог споживачів до якості товарів і послуг, що
обумовлює необхідність впровадження ефективних систем управління якістю на
підприємствах.
Система управління якістю виступає важливим інструментом забезпечення
стабільності виробничих процесів, підвищення рівня задоволеності споживачів,
зниження виробничих витрат та формування довгострокових конкурентних
переваг. Особливого значення набуває впровадження міжнародних стандартів
серії ISO 9000, які створюють універсальні підходи до організації процесів
управління якістю та сприяють інтеграції українських підприємств у світовий
економічний простір.
В сучасних умовах функціонування підприємств актуальними
залишаються проблеми формального впровадження систем управління якістю,
недостатнього використання цифрових технологій, низького рівня культури
якості та обмеженого застосування сучасних методів управління якістю. Крім
того, цифрова трансформація економіки, розвиток концепцій Lean Production, Six
Sigma, Total Quality Management та орієнтація на принципи сталого розвитку
вимагають перегляду традиційних підходів до забезпечення якості продукції.
Теоретичні та практичні аспекти управління якістю досліджували багато
вітчизняних і зарубіжних учених. Теоретичні основи систем управління якістю
та принципи менеджменту якості розроблені у працях М. Шаповала, О. Момот,
Р. Окрепкого, В. Липчука, О. Гребешкової, О. Біловодської, Г. Тарасюк. Питання
впровадження та функціонування систем менеджменту якості на підприємствах
6
досліджували О. Кузьмін, О. Мельник, О. Скибінський, Є. Крикавський,
Н. Косар, Л. Балабанова та О. Сардак.
Проблемам стандартизації, сертифікації та розвитку систем управління
якістю присвячені наукові праці П. Калити, О. Погайдак, А. Череп та
С. Северини. Питання забезпечення якості продукції в умовах інноваційного
розвитку та підвищення конкурентоспроможності підприємств досліджували
С. Ілляшенко та Л. Федулова. Вагомий внесок у розвиток сучасної теорії
управління якістю зробили зарубіжні науковці В. Демінг, Дж. Джуран,
А. Фейгенбаум, Ф. Кросбі, Дж. Еванс, В. Ліндсей, Д. Гетч та С. Девіс.
Попри значну кількість наукових праць, питання вдосконалення систем
управління якістю продукції в умовах цифровізації економіки, європейської
інтеграції та сучасних викликів розвитку підприємств потребують подальших
досліджень, що й зумовило вибір теми кваліфікаційної роботи.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних і практичних
аспектів функціонування систем управління якістю продукції та розроблення
напрямів їх удосконалення в сучасних умовах розвитку економіки України.
Для досягнення поставленої мети у роботі визначено такі завдання:
дослідити сутність та значення системи управління якістю продукції;
розглянути принципи та методи управління якістю продукції;
охарактеризувати сучасні інструменти управління якістю продукції;
проаналізувати особливості розвитку систем управління якістю на
підприємствах України;
дослідити нормативно-правове забезпечення та стандартизацію управління
якістю продукції в Україні;
визначити основні проблеми та тенденції розвитку систем управління
якістю продукції в сучасних умовах;
обґрунтувати стратегічні напрями вдосконалення систем управління
якістю продукції в Україні;
7
оцінити економічну та організаційну ефективність запропонованих заходів
щодо вдосконалення систем управління якістю.
Об’єктом дослідження є процес управління якістю продукції на
підприємствах України.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти
функціонування і вдосконалення систем управління якістю продукції в сучасних
умовах господарювання.
У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи
дослідження, зокрема:
метод теоретичного узагальнення та систематизації – для дослідження
сутності систем управління якістю;
аналіз і синтез – для вивчення сучасних підходів до управління якістю
продукції;
порівняльний аналіз – для оцінки розвитку систем управління якістю в
Україні та країнах ЄС;
статистичний метод – для аналізу сучасного стану систем управління
якістю;
графічний метод – для наочного представлення результатів дослідження;
системний підхід – для обґрунтування напрямів удосконалення систем
управління якістю;
метод експертних оцінок та прогнозування – для визначення очікуваної
ефективності запропонованих заходів.
Інформаційну основу роботи становлять міжнародні стандарти ISO 9000
та ISO 9001, нормативно-правові акти України у сфері стандартизації та
технічного регулювання, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених,
монографії, підручники, навчальні посібники, матеріали наукових конференцій,
статистичні дані, аналітичні матеріали міжнародних організацій та результати
власних узагальнень автора.
8
Базою дослідження є підприємства України, що впроваджують та
використовують системи управління якістю відповідно до вимог міжнародних
стандартів ISO 9001, а також статистичні й аналітичні матеріали щодо розвитку
систем управління якістю в Україні та практики їх функціонування в сучасних
умовах господарювання.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
1.1. Сутність та значення системи управління якістю продукції
В умовах сучасної ринкової економіки якість продукції виступає одним із
визначальних чинників конкурентоспроможності підприємств, їх економічної
стійкості та здатності адаптуватися до динамічних змін зовнішнього середовища.
Зростання вимог споживачів до характеристик товарів, активізація міжнародної
торгівлі, розвиток цифрових технологій та посилення конкурентної боротьби
зумовлюють необхідність впровадження ефективних систем управління якістю
продукції. Саме якість сьогодні є не лише характеристикою товару, а й важливим
стратегічним інструментом забезпечення довгострокового успіху підприємства.
У сучасній економічній науці поняття якості розглядається як комплексна
категорія, що охоплює технічні, економічні, соціальні та управлінські аспекти
діяльності підприємства. Якість продукції характеризує ступінь відповідності її
властивостей встановленим вимогам та очікуванням споживачів. Водночас якість
не є статичною категорією, оскільки вимоги ринку та споживачів постійно
змінюються під впливом науково-технічного прогресу, розвитку технологій і
змін у споживчій поведінці.
Відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9000:2015 якість
визначається як ступінь відповідності сукупності властивих характеристик
об’єкта встановленим вимогам [1]. Таке трактування акцентує увагу не лише на
фізичних характеристиках продукції, а й на здатності організації забезпечувати
стабільне задоволення потреб споживачів. У зв’язку з цим якість розглядається
як результат функціонування всієї системи управління підприємством.
10
Дослідження сутності категорії «якість» свідчить про існування різних
підходів до її трактування. Представники технічного підходу пов’язують якість
із відповідністю продукції технічним стандартам та нормативам. Економічний
підхід розглядає якість через співвідношення витрат на її забезпечення та
отриманих результатів. Маркетинговий підхід акцентує увагу на рівні
задоволення потреб споживачів. Сучасний системний підхід об’єднує зазначені
концепції та передбачає розгляд якості як результату взаємодії всіх підсистем
підприємства.
У науковій літературі система управління якістю трактується як сукупність
взаємопов’язаних організаційних структур, процесів, ресурсів, методів та
процедур, спрямованих на досягнення визначених цілей у сфері якості. Вона
охоплює всі етапи життєвого циклу продукції – від вивчення потреб споживачів
і розроблення продукції до її виробництва, реалізації та післяпродажного
обслуговування.
Наукові підходи до трактування категорії «якість» формувалися під
впливом розвитку теорії менеджменту та виробничих систем. Так, А. Фейгенбаум
розглядав якість як сукупність характеристик продукції та послуг, які
забезпечують задоволення очікувань споживачів [7]. На думку Дж. Джурана,
якість означає придатність продукції до використання та здатність задовольняти
потреби споживачів [8]. В. Демінг пов’язував якість із постійним
удосконаленням виробничих процесів та мінімізацією варіацій у діяльності
підприємства [9]. Ф. Кросбі визначав якість як відповідність встановленим
вимогам і наголошував на необхідності профілактики дефектів замість їх
усунення [10].
Серед сучасних українських науковців вагомий внесок у розвиток
теоретичних засад управління якістю здійснили М.І. Шаповал, О.І. Момот, Р.Б.
Окрепкий, В.А. Липчук та О.М. Гребешкова. Їхні дослідження присвячені
питанням формування систем менеджменту якості, адаптації міжнародних
11
стандартів до вітчизняних умов господарювання та впровадження сучасних
інструментів забезпечення якості продукції [3; 4; 11; 12].
Основні підходи до визначення поняття «система управління якістю»
наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Підходи до визначення поняття «система управління якістю»
Автор / джерело Визначення
Частина системи менеджменту організації, спрямована на
ISO 9000:2015 досягнення результатів щодо якості відповідно до
встановленої політики у сфері якості
Система управління для спрямування та контролювання
ДСТУ ISO 9000:2015
діяльності організації стосовно якості
Сукупність організаційної структури, методів, процесів і
Окрепкий Р.Б.
ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю
Комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на
Шаповал М.І.
забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам
Джерело: узагальнено автором на основі [1-4].
Формування сучасних підходів до управління якістю відбувалося протягом
тривалого історичного періоду. На початкових етапах основна увага приділялася
контролю готової продукції та виявленню дефектів після завершення
виробничого процесу. Проте з розвитком виробничих технологій і зростанням
вимог до продукції акцент поступово зміщувався від контролю до попередження
виникнення дефектів. У результаті сформувалася концепція управління якістю,
яка передбачає системне управління всіма процесами підприємства.
Значний внесок у розвиток теорії управління якістю зробили такі науковці,
як Вільям Демінг, Джозеф Джуран, Філіп Кросбі, Каору Ішікава та Арманд
Фейгенбаум. Їхні наукові розробки стали основою сучасних концепцій
менеджменту якості та були покладені в основу міжнародних стандартів серії ISO
9000. Зокрема, В. Демінг обґрунтував необхідність безперервного вдосконалення
процесів, Дж. Джуран запропонував концепцію «трилогії якості», а К. Ішікава
12
розробив методи статистичного контролю та причинно-наслідкового аналізу
якості.
Важливим етапом розвитку систем управління якістю стало впровадження
концепції Total Quality Management (TQM), яка передбачає залучення всіх
працівників підприємства до процесів забезпечення та підвищення якості.
Концепція TQM базується на орієнтації на споживача, процесному підході,
постійному вдосконаленні та розвитку корпоративної культури якості.
Вагомий вплив на розвиток сучасних систем управління якістю справила
концепція загального управління якістю (Total Quality Management – TQM).
Згідно з підходом А. Фейгенбаума, якість повинна охоплювати всі функціональні
підрозділи підприємства та бути інтегрованою в загальну систему управління [7].
Водночас Дж. Окленд зазначає, що якість має стати ключовим елементом
корпоративної культури організації та підтримуватися всіма працівниками
незалежно від їх посадового рівня [13].
Система управління якістю охоплює комплекс взаємопов’язаних
елементів, які забезпечують досягнення встановлених цілей у сфері якості
(рис. 1.1).
На рис. 1.1 представлено комплексну структуру системи управління якістю
продукції, яка охоплює взаємопов’язані етапи формування та підтримки якості
на підприємстві. Центральне місце в системі займає послідовність шести
основних складових: політика у сфері якості, планування якості, забезпечення
якості, контроль якості, поліпшення якості та задоволеність споживачів.
Першим етапом є політика у сфері якості, яка визначає стратегічні цілі
підприємства, орієнтацію на споживача та зобов’язання керівництва щодо
постійного вдосконалення діяльності. На її основі здійснюється планування
якості, що передбачає встановлення цілей, показників якості, визначення
необхідних ресурсів і заходів для їх досягнення.
13
Рис. 1.1 – Основні складові системи управління якістю продукції
Джерело: складено автором на основі [1; 5].
14
Наступним етапом є забезпечення якості, яке охоплює формування
необхідних організаційних, кадрових та інформаційних умов для стабільного
виконання встановлених вимог до продукції. Ефективність функціонування
системи оцінюється через контроль якості, який включає моніторинг процесів,
проведення вимірювань, аудитів та аналіз отриманих результатів.
На основі результатів контролю здійснюється поліпшення якості, що
передбачає реалізацію коригувальних і запобіжних заходів, усунення причин
невідповідностей та впровадження інноваційних рішень. Завершальним етапом є
досягнення задоволеності споживачів, яка виступає основним показником
результативності системи управління якістю та характеризується рівнем
відповідності продукції очікуванням і потребам споживачів.
Схема також демонструє взаємозв’язок між вхідними даними та вихідними
результатами на кожному етапі, а також наявність зворотного зв’язку, який
забезпечує безперервне вдосконалення системи управління якістю відповідно до
принципів міжнародних стандартів серії ISO 9000.
Отже, кожен із наведених елементів виконує важливу функцію в системі
управління якістю. Політика у сфері якості визначає стратегічні орієнтири
діяльності підприємства. Планування якості передбачає встановлення цілей та
визначення необхідних ресурсів для їх досягнення. Забезпечення якості охоплює
сукупність заходів, спрямованих на створення умов для випуску якісної
продукції. Контроль якості дозволяє оцінити відповідність продукції
встановленим вимогам, а поліпшення якості спрямоване на безперервне
вдосконалення діяльності підприємства.
Особливого значення в сучасних умовах набуває процесний підхід до
управління якістю. Згідно з ним підприємство розглядається як система
взаємопов’язаних процесів, кожен з яких створює певну цінність для споживача.
Управління процесами дозволяє своєчасно виявляти проблемні ділянки,
15
оптимізувати використання ресурсів та підвищувати результативність діяльності
підприємства.
Відповідно до міжнародних стандартів ISO система управління якістю
повинна базуватися на принципах менеджменту якості. Основні принципи
наведено на рис. 1.2.
Рис. 1.2 – Принципи управління якістю відповідно до ISO 9000
Джерело: складено автором на основі [1].
На рис. 1.2 представлено основні принципи управління якістю відповідно
до міжнародного стандарту ISO 9000, які формують концептуальну основу
сучасних систем менеджменту якості. У центрі схеми розміщено систему
управління якістю, навколо якої згруповано сім взаємопов’язаних принципів, що
забезпечують досягнення стратегічних цілей організації та підвищення її
конкурентоспроможності.
16
Ключовим принципом є орієнтація на споживача, що передбачає вивчення
та задоволення поточних і майбутніх потреб споживачів, а також прагнення
перевищити їхні очікування. Важливу роль відіграє лідерство керівництва, яке
забезпечує формування єдиної мети, стратегічного напряму розвитку та
створення умов для ефективного функціонування системи управління якістю.
Принцип залучення персоналу акцентує увагу на необхідності активної
участі працівників усіх рівнів у процесах управління якістю, розвитку їхніх
компетенцій та відповідальності за результати діяльності. Процесний підхід
передбачає розгляд діяльності організації як сукупності взаємопов’язаних
процесів, що дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів і
забезпечити стабільність результатів.
Особливе значення має принцип постійного поліпшення, який
спрямований на безперервне вдосконалення процесів, продукції та системи
управління загалом. Прийняття рішень на основі доказів ґрунтується на аналізі
достовірних даних і фактичної інформації, що сприяє обґрунтованості
управлінських рішень та зменшенню рівня невизначеності.
Завершальним принципом є управління взаємовідносинами, яке
передбачає формування та підтримку взаємовигідних зв’язків із
постачальниками, партнерами, споживачами та іншими зацікавленими
сторонами. Такий підхід забезпечує створення додаткової цінності та сприяє
довгостроковому розвитку організації.
Схема також відображає взаємозв’язок між усіма принципами, які
функціонують не ізольовано, а як єдина інтегрована система. Їх комплексне
застосування забезпечує підвищення результативності діяльності підприємства,
досягнення поставлених цілей та зростання рівня задоволеності споживачів.
Використання зазначених принципів забезпечує комплексний підхід до
управління якістю та сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємства.
Особливу роль серед них відіграє принцип орієнтації на споживача, оскільки
17
саме рівень задоволеності споживачів є основним критерієм оцінювання якості
продукції.
Упровадження системи управління якістю забезпечує підприємству низку
переваг, які мають як економічний, так і організаційний характер.
Таблиця 1.2
Переваги впровадження системи управління якістю продукції
Напрям впливу Результат
Виробничий Зменшення браку та виробничих втрат
Економічний Скорочення витрат на усунення дефектів
Маркетинговий Підвищення конкурентоспроможності продукції
Соціальний Зростання задоволеності споживачів
Управлінський Покращення координації діяльності підрозділів
Інноваційний Стимулювання процесів безперервного вдосконалення
Джерело: складено автором на основі [2; 4; 6].
Економічний ефект від функціонування системи управління якістю
проявляється у зменшенні кількості рекламацій, скороченні витрат на переробку
дефектної продукції, зниженні виробничих ризиків та підвищенні
продуктивності праці. Водночас якісна продукція сприяє формуванню
позитивного іміджу підприємства, зміцненню його ринкових позицій та
розширенню кола споживачів.
У сучасних умовах глобалізації важливою перевагою сертифікованої
системи управління якістю є можливість виходу підприємств на міжнародні
ринки. Наявність сертифіката відповідності ISO 9001 часто виступає необхідною
умовою участі у міжнародних тендерах, укладення контрактів із закордонними
партнерами та залучення інвестицій.
На сучасному етапі розвитку економіки управління якістю продукції
набуває стратегічного характеру. Як зазначають Д. Еванс та В. Ліндсей,
18
підприємства, які впроваджують сучасні системи менеджменту якості,
отримують суттєві конкурентні переваги завдяки підвищенню задоволеності
споживачів, зниженню витрат та покращенню бізнес-процесів [5]. Аналогічної
позиції дотримується С. Дейл, який підкреслює важливість безперервного
вдосконалення як основи довгострокового розвитку підприємства [14].
Таким чином, система управління якістю продукції є важливим елементом
загальної системи менеджменту підприємства. Вона забезпечує координацію всіх
процесів, пов’язаних зі створенням продукції, сприяє підвищенню ефективності
діяльності організації та формуванню її конкурентних переваг. У сучасних
умовах якість виступає не лише характеристикою продукції, а й стратегічним
фактором сталого розвитку підприємств та підвищення їх
конкурентоспроможності на національному й міжнародному ринках.
1.2. Принципи та методи управління якістю продукції
У сучасних умовах господарювання ефективність діяльності підприємств
значною мірою залежить від здатності забезпечувати стабільно високий рівень
якості продукції. Досягнення цієї мети потребує формування та функціонування
результативної системи управління якістю, яка базується на певних принципах.
Саме принципи визначають загальну філософію управління якістю, формують
напрями розвитку підприємства та забезпечують узгодженість дій усіх його
структурних підрозділів.
У науковій літературі принципи управління якістю розглядаються як
фундаментальні правила та засади, на яких ґрунтується діяльність підприємства
щодо забезпечення відповідності продукції вимогам споживачів і нормативних
документів. Вони визначають характер взаємодії між працівниками, процесами
19
та ресурсами організації, а також сприяють формуванню культури якості на всіх
рівнях управління [3; 4].
Сучасна концепція управління якістю значною мірою базується на
положеннях міжнародних стандартів серії ISO 9000. Відповідно до ДСТУ ISO
9000:2015, система менеджменту якості повинна будуватися на основі семи
базових принципів менеджменту якості, які забезпечують довгостроковий успіх
організації та підвищення рівня задоволеності споживачів [1].
Застосування принципів менеджменту якості дозволяє підприємствам не
лише підвищувати якість продукції, а й покращувати ефективність використання
ресурсів, зменшувати виробничі витрати, підвищувати конкурентоспроможність
та забезпечувати стійкий розвиток у довгостроковій перспективі [11].
Основні принципи менеджменту якості наведено в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Принципи менеджменту якості відповідно до ДСТУ ISO 9000:2015
Принцип Сутність
Орієнтація на споживача Виявлення та задоволення потреб споживачів
Лідерство Формування єдності цілей і напрямів діяльності
Залучення персоналу Активна участь працівників у забезпеченні якості
Управління діяльністю як сукупністю
Процесний підхід
взаємопов’язаних процесів
Поліпшення Безперервне вдосконалення діяльності організації
Прийняття рішень на основі
Використання достовірної інформації для управління
доказів
Розвиток партнерських відносин із зацікавленими
Управління взаємовідносинами
сторонами
Джерело: складено автором на основі [1; 2].
Першим і найбільш важливим принципом є орієнтація на споживача. Саме
споживач визначає рівень якості продукції шляхом оцінювання ступеня
задоволення власних потреб. Тому діяльність підприємства повинна бути
спрямована на вивчення потреб ринку, прогнозування майбутніх очікувань
20
споживачів та постійне вдосконалення характеристик продукції. На думку Дж.
Джурана, якість продукції визначається її придатністю до використання, тобто
здатністю задовольняти конкретні потреби споживачів [8]. Водночас М.І.
Шаповал наголошує, що сучасне підприємство повинно орієнтуватися не лише
на поточні, а й на перспективні вимоги ринку, формуючи довгострокові
конкурентні переваги [3].
Наступним принципом є лідерство. Керівництво підприємства відіграє
ключову роль у формуванні політики у сфері якості, визначенні стратегічних
цілей та створенні умов для їх досягнення. Ефективне лідерство забезпечує
узгодженість діяльності всіх структурних підрозділів та сприяє формуванню
корпоративної культури, орієнтованої на якість. Відомий дослідник проблем
менеджменту якості В. Демінг підкреслював, що більшість проблем якості
пов’язана не з діяльністю виконавців, а з недосконалістю системи управління,
відповідальність за яку несе керівництво підприємства [9].
Важливим принципом сучасного менеджменту якості є залучення
персоналу. Працівники всіх рівнів становлять основу організації, тому їх активна
участь у процесах забезпечення та вдосконалення якості є необхідною умовою
успішного функціонування системи управління якістю. Відповідно до концепції
загального управління якістю (TQM), відповідальність за якість повинна бути
покладена не лише на спеціалізовані підрозділи контролю, а на весь персонал
підприємства [7]. Такий підхід сприяє підвищенню мотивації працівників,
розвитку їх професійних компетенцій та формуванню відповідального ставлення
до результатів праці.
Особливе місце серед принципів менеджменту якості займає процесний
підхід. Його сутність полягає в розгляді діяльності підприємства як сукупності
взаємопов’язаних процесів, кожен із яких створює певну цінність для споживача.
Процесний підхід дозволяє підвищити результативність діяльності організації
21
шляхом управління взаємозв’язками між окремими процесами та оптимізації
використання ресурсів [2].
Структуру процесного підходу представлено на рис. 1.3.
Відповідно до представленої схеми діяльність підприємства розглядається
як сукупність взаємопов’язаних процесів, спрямованих на створення продукції
або послуг, що відповідають вимогам споживачів. В основі моделі лежить
принцип безперервного перетворення вхідних ресурсів у кінцевий результат із
подальшим оцінюванням рівня задоволеності споживачів та постійним
удосконаленням діяльності підприємства.
Початковим етапом є визначення потреб споживачів, що включає аналіз
очікувань клієнтів, вивчення ринкових вимог та формування цілей у сфері якості.
На основі отриманої інформації залучаються вхідні ресурси, до яких належать
матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси, а також необхідна
інфраструктура та обладнання.
Центральним елементом схеми є основні процеси підприємства, які
охоплюють планування процесів, забезпечення необхідних умов для їх реалізації,
безпосереднє виконання операцій, контроль результатів та управління
процесами. Саме на цьому етапі відбувається створення продукції або послуг
відповідно до встановлених вимог і стандартів.
Наступним етапом є контроль та оцінювання, які передбачають моніторинг
показників діяльності, перевірку відповідності продукції встановленим вимогам,
проведення внутрішніх аудитів та аналіз отриманих результатів. Це дає змогу
своєчасно виявляти відхилення та приймати коригувальні заходи.
Результатом функціонування системи є готова продукція, яка проходить
перевірку на відповідність вимогам якості та передається споживачам.
Ефективність усіх процесів оцінюється через рівень задоволеності споживачів,
який визначається на основі відгуків, скарг, повторних звернень та інших
показників лояльності клієнтів.
22
Рис. 1.3 – Схема процесного підходу в управлінні якістю
Джерело: складено автором на основі [1; 2; 13].
23
Особливістю представленої схеми є наявність блоку зворотного зв’язку та
постійного поліпшення, який забезпечує використання інформації, отриманої на
всіх етапах процесу, для вдосконалення діяльності підприємства. Крім того, на
функціонування системи впливають зовнішні та внутрішні вхідні фактори,
зокрема нормативно-правові вимоги, стандарти, потреби зацікавлених сторін та
ринкові умови. Таким чином, процесний підхід забезпечує безперервне
підвищення якості продукції, ефективності процесів та рівня задоволеності
споживачів.
Використання процесного підходу дозволяє підприємству підвищити
прозорість діяльності, скоротити втрати ресурсів, покращити контроль
виробничих операцій та забезпечити стабільність якості продукції. Як зазначають
О.Є. Кузьмін та О.Г. Мельник, процесний підхід сприяє формуванню
інтегрованої системи управління, у межах якої всі процеси орієнтовані на
створення цінності для споживача [19].
Одним із найважливіших принципів сучасного менеджменту є безперервне
поліпшення. В умовах динамічного ринкового середовища підприємства повинні
постійно вдосконалювати свою діяльність, підвищувати якість продукції та
адаптуватися до змін зовнішнього середовища. Безперервне поліпшення
передбачає систематичний пошук резервів підвищення ефективності виробничих
процесів, зниження витрат та покращення споживчих властивостей продукції
[14].
Практична реалізація цього принципу здійснюється за допомогою циклу
Демінга (PDCA), який включає чотири взаємопов’язані етапи:
планування (Plan);
виконання (Do);
перевірка (Check);
коригування та вдосконалення (Act).
24
Застосування циклу PDCA забезпечує систематичне вдосконалення
діяльності підприємства та створює умови для підвищення
конкурентоспроможності продукції [9].
Важливим принципом також є прийняття рішень на основі доказів. Сучасна
система управління якістю передбачає використання достовірних даних,
статистичних методів аналізу та об’єктивної інформації для прийняття
управлінських рішень. Це дозволяє мінімізувати ризики, підвищити
обґрунтованість управлінських дій та забезпечити ефективне використання
ресурсів підприємства [4].
У сучасних умовах особливого значення набуває принцип управління
взаємовідносинами. Підприємство функціонує у складному середовищі взаємодії
з постачальниками, споживачами, партнерами, інвесторами та іншими
зацікавленими сторонами. Формування довгострокових партнерських відносин
дозволяє підвищити стабільність постачань, покращити якість ресурсів та
сприяти досягненню спільних цілей [1].
Для узагальнення ролі принципів управління якістю доцільно розглянути
їх вплив на результати діяльності підприємства (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Вплив принципів управління якістю на діяльність підприємства
Принцип Очікуваний результат
Орієнтація на споживача Підвищення задоволеності клієнтів
Лідерство Узгодженість діяльності персоналу
Залучення персоналу Зростання продуктивності праці
Процесний підхід Оптимізація бізнес-процесів
Підвищення
Поліпшення
конкурентоспроможності
Прийняття рішень на основі
Зменшення управлінських ризиків
доказів
Управління взаємовідносинами Зміцнення партнерських зв’язків
Джерело: складено автором на основі [1; 3; 11; 15].
25
Отже, принципи управління якістю становлять основу сучасних систем
менеджменту якості та визначають загальні напрями функціонування
підприємства у сфері забезпечення якості продукції. Їх використання сприяє
підвищенню ефективності діяльності організації, зміцненню її конкурентних
позицій та забезпеченню сталого розвитку. Особливого значення в сучасних
умовах набувають орієнтація на споживача, процесний підхід та безперервне
вдосконалення, які виступають ключовими чинниками успішного
функціонування системи управління якістю.
Реалізація принципів управління якістю на практиці здійснюється за
допомогою відповідних методів управління. Саме методи дозволяють
забезпечити цілеспрямований вплив на виробничі процеси, персонал, ресурси та
результати діяльності підприємства з метою досягнення встановлених показників
якості продукції. У сучасній практиці менеджменту якість розглядається як
результат комплексного застосування різноманітних методів управління, що
охоплюють організаційні, економічні, соціально-психологічні та статистичні
аспекти діяльності підприємства [3; 4].
У науковій літературі відсутній єдиний підхід до класифікації методів
управління якістю. Проте більшість дослідників поділяють їх на чотири основні
групи: організаційно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні та
статистичні методи [11; 12; 15].
Класифікацію методів управління якістю наведено на рис. 1.4.
Організаційно-розпорядчі методи є одними з найважливіших у системі
управління якістю, оскільки вони забезпечують нормативне регулювання
діяльності підприємства та встановлюють порядок виконання робіт. Їх
використання базується на розробленні та впровадженні внутрішніх стандартів,
положень, інструкцій, регламентів і процедур, які визначають вимоги до якості
продукції та процесів її виробництва [3].
26
Рис. 1.4 – Класифікація методів управління якістю продукції
Джерело: складено автором на основі [4; 11; 15].
Основною метою організаційно-розпорядчих методів є забезпечення
стабільності виробничих процесів та мінімізація відхилень від встановлених
стандартів. Вони створюють єдині правила роботи для всіх працівників
підприємства та сприяють підвищенню дисципліни праці.
До основних організаційно-розпорядчих методів належать:
̶ стандартизація;
̶ регламентація процесів;
̶ нормування діяльності;
̶ сертифікація продукції;
̶ інструктаж персоналу;
̶ внутрішній аудит якості.
27
Особливого значення набуває стандартизація як один із базових методів
управління якістю. Вона передбачає встановлення єдиних вимог до продукції,
технологічних процесів, методів контролю та організації виробництва [2].
Відповідно до ДСТУ ISO 9001:2015 стандартизація дозволяє забезпечити
стабільність виробничих процесів та підвищити рівень довіри споживачів до
продукції підприємства [2].
Економічні методи управління якістю спрямовані на формування
матеріальної зацікавленості працівників і структурних підрозділів у досягненні
високих показників якості продукції. Вони базуються на використанні
економічних важелів впливу, які стимулюють ефективну діяльність та
відповідальне ставлення до результатів праці [4].
Застосування економічних методів дає можливість поєднати інтереси
підприємства та його працівників, забезпечуючи досягнення стратегічних цілей
у сфері якості.
Основні економічні методи наведено в табл. 1.5.
Таблиця 1.5
Економічні методи управління якістю продукції
Метод Характеристика
Матеріальне стимулювання Преміювання за досягнення показників якості
Бюджетування витрат на якість Планування витрат на забезпечення якості
Ціноутворення Врахування рівня якості при формуванні ціни
Оцінювання ефективності заходів із
Економічний аналіз
забезпечення якості
Штрафні санкції Відповідальність за порушення вимог якості
Фінансування заходів щодо вдосконалення
Інвестування в якість
системи якості
Джерело: складено автором на основі [4; 12; 15].
28
На думку О.І. Момот, ефективне використання економічних методів сприяє
скороченню витрат на усунення дефектів та підвищенню загальної
результативності діяльності підприємства [4].
Важливим напрямом застосування економічних методів є управління
витратами на якість. Витрати на якість охоплюють витрати на попередження
дефектів, контроль якості, усунення внутрішніх і зовнішніх невідповідностей
продукції [11].
Структуру витрат на якість наведено на рис. 1.5.
Рис. 1.5. Структура витрат на якість
Джерело: складено автором на основі [8; 11].
На рис. 1.5 представлено структуру витрат на якість продукції, яка
відображає основні напрями витрачання ресурсів підприємства, пов’язані із
забезпеченням, контролем та підтриманням необхідного рівня якості продукції.
Усі витрати на якість поділяються на чотири основні групи: витрати на
29
попередження дефектів, витрати на оцінювання якості, внутрішні втрати від
браку та зовнішні втрати від браку.
Першу групу становлять витрати на попередження дефектів, які спрямовані
на недопущення виникнення невідповідностей у продукції та виробничих
процесах. До них належать витрати на планування якості, розробку й
удосконалення процесів, навчання персоналу, створення стандартів і процедур,
аналіз ризиків та проведення аудитів системи управління якістю. Такі витрати
мають профілактичний характер і сприяють зниженню ймовірності виникнення
браку.
Другу групу формують витрати на оцінювання якості, пов’язані з
перевіркою відповідності продукції встановленим вимогам і стандартам. До цієї
категорії належать витрати на вхідний контроль матеріалів і комплектуючих,
контроль у процесі виробництва, випробування та вимірювання продукції,
вихідний контроль готової продукції, а також калібрування обладнання та
проведення внутрішніх аудитів.
Третя група охоплює внутрішні втрати від браку, які виникають у межах
підприємства до передачі продукції споживачеві. До таких втрат належать
витрати на переробку або доопрацювання продукції, повторні перевірки та
випробування, простої обладнання і персоналу, списання матеріалів та
комплектуючих, а також втрати продуктивності праці внаслідок виявлених
дефектів.
Четверту групу становлять зовнішні втрати від браку, що виникають після
реалізації продукції споживачам. До них належать витрати на гарантійний
ремонт та обслуговування, повернення або заміну продукції, виплату
компенсацій і штрафів, розгляд рекламацій, а також втрати, пов’язані зі
зниженням ділової репутації підприємства та скороченням обсягів продажу.
Таким чином, представлена схема демонструє, що ефективна система
управління якістю повинна бути орієнтована насамперед на збільшення частки
30
профілактичних витрат і витрат на оцінювання якості, оскільки це дозволяє
мінімізувати внутрішні та зовнішні втрати від браку, підвищити економічну
ефективність діяльності підприємства та забезпечити задоволення потреб
споживачів.
Як зазначає Дж. Джуран, інвестиції в попередження дефектів є значно
ефективнішими, ніж витрати на усунення наслідків низької якості продукції [8].
Соціально-психологічні методи спрямовані на формування сприятливого
соціального середовища, розвиток корпоративної культури та підвищення
мотивації працівників до забезпечення якості продукції. Вони базуються на
врахуванні людського фактору як одного з ключових елементів системи
менеджменту якості [13].
Значення цих методів пояснюється тим, що якість продукції значною мірою
залежить від професійних компетенцій працівників, їх відповідальності,
зацікавленості в результатах праці та готовності до постійного вдосконалення
діяльності.
До соціально-психологічних методів належать:
̶ моральне стимулювання;
̶ розвиток корпоративної культури;
̶ навчання персоналу;
̶ командна робота;
̶ формування гуртків якості;
̶ управління конфліктами;
̶ розвиток лідерських компетенцій.
Одним із найефективніших інструментів є гуртки якості, які вперше були
впроваджені в Японії. Вони являють собою невеликі групи працівників, які
добровільно об’єднуються для аналізу виробничих проблем та розроблення
пропозицій щодо підвищення якості продукції [18].
31
Як зазначає О.М. Гребешкова, формування культури якості є важливою
передумовою успішного функціонування системи менеджменту якості та
досягнення високих результатів діяльності підприємства [15].
У сучасних умовах особливого значення набувають статистичні методи
управління якістю, які забезпечують об’єктивність оцінювання виробничих
процесів та дозволяють приймати обґрунтовані управлінські рішення на основі
аналізу даних.
Статистичні методи почали активно розвиватися завдяки роботам В.
Шухарта та В. Демінга і сьогодні є невід’ємною складовою систем менеджменту
якості [9].
Основні статистичні методи наведено в табл. 1.6.
Таблиця 1.6
Статистичні методи управління якістю
Метод Призначення
Контрольні карти Контроль стабільності процесів
Гістограми Аналіз розподілу показників
Діаграми Парето Визначення пріоритетних проблем
Діаграми розсіювання Аналіз взаємозв’язків між показниками
Стратифікація Групування інформації
Вибірковий контроль Оцінювання якості продукції
Статистичне регулювання
Моніторинг виробничих процесів
процесів (SPC)
Джерело: складено автором на основі [5; 6; 13].
Використання статистичних методів дозволяє підприємствам своєчасно
виявляти причини виникнення дефектів, оцінювати стабільність виробничих
процесів та мінімізувати ризики виробництва неякісної продукції [20].
Особливе значення має діаграма Парето, яка базується на принципі 80/20.
Відповідно до цього принципу приблизно 80 % проблем якості виникають через
32
20 % причин. Тому концентрація уваги на найбільш значущих причинах дозволяє
швидко досягти суттєвого покращення результатів діяльності [5].
Таким чином, методи управління якістю є важливим інструментарієм
реалізації принципів менеджменту якості на практиці. Комплексне використання
організаційно-розпорядчих, економічних, соціально-психологічних та
статистичних методів забезпечує ефективне функціонування системи управління
якістю продукції, сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства та
створює передумови для його сталого розвитку. Водночас розвиток сучасних
концепцій менеджменту якості зумовлює необхідність використання
спеціалізованих інструментів управління якістю, які дозволяють підвищити
результативність процесів контролю, аналізу та вдосконалення якості продукції.
1.3. Сучасні інструменти управління якістю продукції
Ефективність функціонування системи управління якістю значною мірою
залежить від використання сучасних інструментів, які забезпечують контроль,
аналіз, оцінювання та вдосконалення виробничих процесів. Інструменти
управління якістю являють собою сукупність практичних методик, моделей та
аналітичних засобів, що застосовуються для виявлення причин виникнення
дефектів, підвищення результативності процесів і забезпечення відповідності
продукції встановленим вимогам.
В сучасних умовах господарювання підприємства використовують як
традиційні інструменти контролю якості, так і сучасні концепції безперервного
вдосконалення діяльності. Їх застосування дозволяє підвищити ефективність
виробничих процесів, мінімізувати втрати, скоротити витрати та зміцнити
конкурентні позиції підприємства на ринку [5; 6].
33
На думку Д. Еванса та В. Ліндсея, використання сучасних інструментів
управління якістю дозволяє перетворити систему менеджменту якості із засобу
контролю на стратегічний механізм підвищення ефективності діяльності
організації [5].
Основою сучасного менеджменту якості є сім класичних інструментів
контролю якості, запропонованих японським ученим Каору Ішікавою. Ці
інструменти отримали широке поширення завдяки простоті використання та
високій ефективності в процесі аналізу причин виникнення дефектів продукції
[18].
Основні класичні інструменти наведено в табл. 1.7.
Таблиця 1.7
Класичні інструменти управління якістю
Інструмент Характеристика Основне призначення
Контрольний листок Форма збору інформації Реєстрація дефектів
Визначення пріоритетних
Діаграма Парето Графічний аналіз проблем
причин
Причинно-наслідковий
Діаграма Ішікави Пошук джерел проблем
аналіз
Контрольні карти Статистичний контроль Моніторинг процесів
Оцінювання варіації
Гістограма Аналіз розподілу даних
показників
Діаграма розсіювання Виявлення залежностей Аналіз взаємозв’язків
Стратифікація Групування інформації Поглиблений аналіз даних
Джерело: складено автором на основі [5; 13; 18].
Одним із найбільш відомих інструментів є діаграма Парето, яка базується
на принципі, згідно з яким більшість проблем виникає через обмежену кількість
причин. Використання цього інструменту дозволяє зосередити увагу керівництва
на найважливіших факторах, що впливають на якість продукції [5].
Іншим важливим інструментом є причинно-наслідкова діаграма Ішікави,
яка використовується для виявлення першопричин проблем якості (рис. 1.6).
34
Рис. 1.6 – Структура причинно-наслідкової діаграми Ішікави
Джерело: складено автором на основі [18].
Застосування діаграми Ішікави дозволяє систематизувати причини
виникнення дефектів та визначити напрями вдосконалення виробничих процесів.
Як зазначає К. Ішікава, усунення причин проблем є більш ефективним підходом,
ніж боротьба з їх наслідками [18].
Однією з найбільш поширених сучасних концепцій управління якістю є
Kaizen. У перекладі з японської мови термін «Kaizen» означає «безперервне
вдосконалення». Основна ідея цієї концепції полягає у здійсненні постійних
невеликих покращень усіх процесів підприємства за участю всіх працівників
організації [13].
Концепція Kaizen ґрунтується на таких принципах:
̶ безперервне вдосконалення;
̶ залучення персоналу;
̶ усунення втрат;
̶ стандартизація процесів;
̶ орієнтація на споживача;
35
̶ командна робота.
Перевагою концепції Kaizen є можливість досягнення значних результатів
без суттєвих фінансових витрат. Вона сприяє формуванню культури якості та
розвитку ініціативності персоналу [20].
Важливим інструментом управління якістю є концепція Lean Production
(ощадливе виробництво), яка спрямована на усунення всіх видів втрат у
виробничих процесах.
Основною метою Lean Production є створення максимальної цінності для
споживача за мінімального використання ресурсів. Застосування цієї концепції
дозволяє скоротити виробничі витрати, зменшити тривалість виробничого циклу
та підвищити якість продукції [22].
Відповідно до концепції Lean виділяють сім основних видів втрат
(табл. 1.8).
Таблиця 1.8
Основні види втрат у системі Lean Production
Вид втрат Характеристика
Надвиробництво Виготовлення надлишкової продукції
Очікування Простої працівників або обладнання
Зайве транспортування Надлишкове переміщення ресурсів
Зайва обробка Виконання непотрібних операцій
Надлишкові запаси Накопичення матеріальних ресурсів
Зайві рухи Нераціональні дії персоналу
Дефекти Виробництво неякісної продукції
Джерело: складено автором на основі [13; 22].
Використання Lean Production сприяє не лише підвищенню ефективності
виробництва, а й покращенню якості продукції завдяки усуненню причин
виникнення дефектів.
36
Однією з найефективніших сучасних методологій управління якістю є Six
Sigma. Її основною метою є мінімізація кількості дефектів та забезпечення
високої стабільності виробничих процесів.
Концепція Six Sigma базується на статистичних методах аналізу та
передбачає досягнення рівня якості, за якого кількість дефектів не перевищує 3,4
випадки на один мільйон можливостей [21].
Основою методології Six Sigma є цикл DMAIC (рис. 1.7).
Рис. 1.7 – Етапи методології DMAIC
Джерело: складено автором на основі [21].
37
Застосування Six Sigma дозволяє підприємствам зменшити рівень браку,
підвищити продуктивність праці та забезпечити стабільність виробничих
процесів.
Серед сучасних інструментів управління якістю важливе місце займає
метод FMEA (Failure Mode and Effects Analysis), який використовується для
аналізу потенційних відмов продукції або процесів.
Сутність методу полягає у виявленні можливих дефектів ще на етапі
проєктування продукції або планування виробництва. Це дозволяє мінімізувати
ризики виникнення проблем та скоротити витрати на їх усунення [14].
Основними етапами FMEA є:
1. Ідентифікація можливих відмов.
2. Визначення причин виникнення відмов.
3. Оцінювання наслідків відмов.
4. Визначення рівня ризику.
5. Розроблення коригувальних заходів.
Перевагою методу є його профілактичний характер, оскільки він дозволяє
попередити появу дефектів до початку серійного виробництва продукції.
Ще одним важливим інструментом є метод QFD (Quality Function
Deployment), який використовується для трансформації потреб споживачів у
конкретні технічні характеристики продукції.
Основною метою QFD є забезпечення максимальної відповідності
продукції очікуванням споживачів. Метод дозволяє встановити взаємозв’язок
між вимогами клієнтів та параметрами продукції ще на стадії її розроблення [5].
Використання QFD забезпечує:
̶ підвищення рівня задоволеності споживачів;
̶ скорочення часу розроблення продукції;
̶ зменшення кількості змін після запуску виробництва;
̶ покращення координації між підрозділами підприємства.
38
Важливим напрямом сучасного менеджменту якості є використання
бенчмаркінгу. Його сутність полягає у порівнянні власних показників діяльності
з результатами провідних підприємств галузі та впровадженні найкращих
практик у діяльність організації [17].
Бенчмаркінг дозволяє:
̶ виявити резерви підвищення якості;
̶ оцінити конкурентні позиції підприємства;
̶ визначити перспективні напрями розвитку;
̶ удосконалити бізнес-процеси.
В сучасних умовах бенчмаркінг є одним із найбільш ефективних
інструментів стратегічного управління якістю.
Отже, інструменти управління якістю є важливою складовою сучасної
системи менеджменту якості та забезпечують практичну реалізацію принципів і
методів управління якістю продукції. Застосування класичних інструментів
контролю якості, а також сучасних концепцій Kaizen, Lean Production, Six Sigma,
FMEA, QFD та бенчмаркінгу дозволяє підприємствам підвищувати ефективність
виробничих процесів, мінімізувати витрати, забезпечувати високу якість
продукції та зміцнювати конкурентні переваги на ринку. У сучасних умовах саме
комплексне використання цих інструментів створює передумови для досягнення
стратегічних цілей підприємства та забезпечення його сталого розвитку.
39
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1. Особливості розвитку систем управління якістю на підприємствах
України
Розвиток систем управління якістю на підприємствах України є складним і
багатоступеневим процесом, який відображає трансформацію вітчизняної
економіки від адміністративно-командної системи до ринкових умов
господарювання. У цьому контексті якість продукції поступово перетворилася з
контрольної функції виробництва на стратегічний інструмент підвищення
конкурентоспроможності підприємств.
У період планової економіки управління якістю в Україні (тоді – УРСР)
базувалося переважно на системах технічного контролю, стандартизації та
державного нормування. Основний акцент робився на відповідності продукції
встановленим ГОСТам, а не на задоволенні потреб споживача. Такий підхід
обмежував розвиток інновацій та не стимулював підприємства до постійного
вдосконалення продукції.
З переходом України до ринкової економіки у 1990-х роках відбулася
кардинальна трансформація підходів до управління якістю. Підприємства почали
орієнтуватися на вимоги ринку, конкуренцію та міжнародні стандарти.
Важливим етапом стало впровадження систем менеджменту якості на основі
стандартів ISO серії 9000, які були адаптовані в Україні у вигляді національних
стандартів ДСТУ ISO 9000 та ДСТУ ISO 9001 [1; 2].
Сучасний етап розвитку системи управління якістю в Україні
характеризується поступовим переходом від формального впровадження
40
стандартів до реального інтегрування принципів менеджменту якості в діяльність
підприємств. Водночас рівень впровадження систем управління якістю суттєво
відрізняється залежно від галузі, розміру підприємства та рівня його експортної
орієнтації.
Найбільш активно системи управління якістю впроваджуються у таких
галузях:
̶ харчова промисловість;
̶ машинобудування;
̶ фармацевтична галузь;
̶ ІТ-сектор;
̶ агропромисловий комплекс.
Особливо високий рівень сертифікації за стандартами ISO 9001
спостерігається на підприємствах, які здійснюють експорт продукції, оскільки
наявність сертифікованої системи управління якістю є обов’язковою вимогою
багатьох міжнародних ринків.
Для узагальнення етапів розвитку систем управління якістю в Україні
доцільно виділити основні історичні періоди (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Етапи розвитку систем управління якістю в Україні
Період Характеристика Особливості
Контроль якості, ГОСТ,
До 1991 р. Планова економіка
відсутність конкуренції
Формування ринку, перші
1991–2000 рр. Перехідний період
елементи ISO
Масове впровадження ISO
2000–2010 рр. Стандартизація
9001
TQM, цифровізація,
2010–дотепер Інтегровані системи
орієнтація на споживача
Джерело: узагальнено автором на основі [3; 4; 15].
41
Як видно з таблиці, розвиток системи управління якістю в Україні має чітко
виражену еволюційну динаміку – від контролю якості до інтегрованих систем
управління, орієнтованих на стратегічний розвиток підприємств.
Важливою особливістю сучасного етапу є те, що значна частина
українських підприємств впроваджує системи управління якістю не лише з
метою підвищення ефективності внутрішніх процесів, а й для забезпечення
доступу до міжнародних ринків. Це зумовлено вимогами глобалізації та
інтеграції України у світову економіку.
За даними ISO Survey, кількість сертифікованих підприємств в Україні за
стандартом ISO 9001 поступово зростає, хоча темпи впровадження залишаються
нижчими, ніж у країнах ЄС. Це свідчить про нерівномірність розвитку систем
управління якістю та наявність значного потенціалу для їх удосконалення.
Структурно розвиток систем управління якістю можна представити як
перехід від локального контролю до комплексної системи управління (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Еволюція систем управління якістю в Україні
Джерело: складено автором.
42
На рис. 2.1 представлено основні етапи розвитку систем управління якістю
в Україні, що відображають поступовий перехід від традиційного контролю
готової продукції до сучасних інтегрованих систем менеджменту якості,
орієнтованих на безперервне вдосконалення процесів та використання цифрових
технологій. Еволюція систем управління якістю відбувалася під впливом змін
економічного середовища, розвитку міжнародних стандартів та зростання вимог
споживачів до якості продукції й послуг.
Першим етапом розвитку є контроль якості, який був характерний
переважно для радянського періоду та початкових етапів становлення ринкової
економіки. Основна увага приділялася перевірці готової продукції, виявленню
дефектів та забезпеченню відповідності встановленим нормативам і стандартам.
Управління якістю на цьому етапі мало переважно реактивний характер і було
спрямоване на усунення наслідків недоліків, а не їх причин.
Наступним етапом стало забезпечення якості, яке передбачало перехід від
контролю результатів до управління процесами їх формування. На цьому рівні
почали активно впроваджуватися стандартизація виробничих процесів,
документування процедур, навчання персоналу та превентивні заходи щодо
попередження виникнення дефектів. Основною метою стало забезпечення
стабільності виробництва та зниження ризику появи невідповідної продукції.
Подальший розвиток привів до формування систем менеджменту якості,
заснованих на вимогах міжнародних стандартів серії ISO 9000, зокрема ISO 9001.
Для цього етапу характерними є процесний підхід до управління, визначення
політики та цілей у сфері якості, проведення внутрішніх аудитів, управління
ризиками та впровадження механізмів постійного поліпшення. Система якості
починає охоплювати всі функціональні підрозділи підприємства та інтегрується
в загальну систему управління організацією.
Сучасний етап розвитку представлений інтегрованими системами
управління, які поєднують принципи загального управління якістю (TQM),
43
ризик-орієнтований підхід, цифровізацію бізнес-процесів та сучасні
інформаційні технології. На цьому рівні використовуються ERP-системи, засоби
бізнес-аналітики, автоматизовані системи моніторингу показників діяльності та
інструменти управління знаннями. Основна увага приділяється створенню
цінності для споживача, забезпеченню стійкого розвитку підприємства та
підвищенню його конкурентоспроможності.
Таким чином, наведена схема демонструє закономірний розвиток систем
управління якістю в Україні від локального контролю окремих характеристик
продукції до комплексного управління всіма процесами підприємства на основі
міжнародних стандартів, сучасних управлінських концепцій та цифрових
технологій. Це забезпечує підвищення ефективності діяльності організацій,
покращення якості продукції та зростання рівня задоволеності споживачів.
Таким чином, розвиток систем управління якістю на підприємствах
України характеризується поступовою інтеграцією міжнародних стандартів,
розширенням сфери застосування сучасних управлінських концепцій та
переходом до системного підходу до забезпечення якості продукції.
Подальший розвиток систем управління якістю в Україні значною мірою
визначається впливом інтеграційних процесів з Європейським Союзом,
глобалізацією ринків та необхідністю підвищення конкурентоспроможності
національних підприємств. У цих умовах впровадження систем менеджменту
якості на основі міжнародних стандартів ISO 9001 стає не лише добровільним
інструментом удосконалення діяльності, але й фактичною умовою доступу до
міжнародних ланцюгів постачання [1; 2].
Однією з ключових особливостей розвитку систем управління якістю в
Україні є нерівномірність їх впровадження між різними галузями економіки.
Найвищий рівень сертифікації спостерігається у промисловості, аграрному
секторі та експортно-орієнтованих підприємствах. Водночас у сфері малого та
середнього бізнесу рівень впровадження систем управління якістю залишається
44
відносно низьким через обмежені фінансові ресурси, недостатню обізнаність
керівництва та відсутність кваліфікованих фахівців [3; 4].
Для більш детального аналізу доцільно розглянути основні чинники, що
впливають на розвиток систем управління якістю в Україні (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Чинники впливу на розвиток систем управління якістю в Україні
Група чинників Характеристика впливу
Рівень конкуренції, доступ до інвестицій,
Економічні
витрати на впровадження СУЯ
Наявність стандартів, державна політика,
Інституційні
регуляторна база
Рівень модернізації виробництва,
Технологічні
цифровізація процесів
Соціальні Кваліфікація персоналу, культура якості
Вимоги міжнародних ринків, експортна
Зовнішньоекономічні
орієнтація
Джерело: узагальнено автором на основі [4; 11; 15].
В табл. 2.2 відображено основні групи чинників, що визначають розвиток
систем управління якістю в Україні, та їхній змістовний вплив на функціонування
підприємств.
Економічні чинники є базовими, оскільки вони безпосередньо формують
можливості підприємств щодо впровадження та підтримки систем управління
якістю. Рівень конкуренції стимулює підприємства підвищувати якість продукції
як ключову конкурентну перевагу. Водночас доступ до інвестицій визначає
фінансові можливості модернізації виробництва, впровадження сучасних
технологій контролю якості та сертифікації за міжнародними стандартами.
Важливим обмежувальним фактором залишаються витрати на впровадження
систем управління якістю, які для малого та середнього бізнесу можуть бути
суттєвими.
45
Інституційні чинники визначають нормативно-правові умови
функціонування систем управління якістю. Наявність національних і
міжнародних стандартів створює методичну базу для побудови систем
управління якістю. Державна політика у сфері технічного регулювання та
стандартизації впливає на рівень гармонізації української системи з
європейськими вимогами. Регуляторна база визначає обов’язкові вимоги до
безпечності та якості продукції, що формує мінімальні стандарти для всіх
підприємств.
Технологічні чинники відображають рівень інноваційного розвитку
підприємств. Модернізація виробництва та впровадження сучасного обладнання
дозволяють підвищити стабільність технологічних процесів і зменшити кількість
дефектів. Цифровізація процесів управління якістю (ERP, MES, системи
моніторингу, аналітика даних) забезпечує підвищення точності контролю,
оперативність прийняття рішень та автоматизацію управлінських функцій.
Соціальні чинники пов’язані з людським капіталом підприємств. Рівень
кваліфікації персоналу безпосередньо впливає на здатність впроваджувати
сучасні методи управління якістю, такі як Lean, Six Sigma або Kaizen. Культура
якості визначає ступінь залученості працівників до процесів постійного
вдосконалення та формує відповідальне ставлення до результатів праці.
Зовнішньоекономічні чинники відображають вплив глобального ринку.
Вимоги міжнародних ринків змушують підприємства впроваджувати системи
управління якістю відповідно до ISO 9001 та інших стандартів. Експортна
орієнтація підприємств є стимулом до підвищення якості продукції, оскільки
вихід на зовнішні ринки можливий лише за умови відповідності міжнародним
вимогам.
У сукупності ці групи чинників формують багаторівневу систему впливу
на розвиток систем управління якістю в Україні, де кожен блок взаємодіє з
46
іншими та визначає загальний рівень зрілості систем управління якістю на
підприємствах.
Отже, як видно з табл. 2.2, розвиток систем управління якістю залежить від
комплексу взаємопов’язаних факторів, серед яких особливе значення мають
економічні та інституційні умови. Саме вони формують базові передумови для
впровадження сучасних підходів до управління якістю.
Важливою тенденцією є зростання ролі цифрових технологій у системах
управління якістю. Сучасні підприємства все частіше використовують
інформаційні системи моніторингу виробництва, автоматизовані системи
контролю якості та аналітичні платформи для обробки великих масивів даних
(Big Data). Це дозволяє підвищити точність контролю, скоротити час прийняття
управлінських рішень та мінімізувати людський фактор у процесах оцінювання
якості продукції [13].
Окремої уваги заслуговує питання культури якості на підприємствах
України. Незважаючи на формальне впровадження стандартів ISO 9001, на
багатьох підприємствах система управління якістю продовжує сприйматися як
інструмент сертифікації, а не як стратегічний механізм управління. Це зумовлює
низький рівень залучення персоналу до процесів удосконалення та недостатню
ефективність функціонування систем управління якістю [3].
В наукових дослідженнях підкреслюється, що ефективність системи
управління якістю значною мірою залежить від рівня інтеграції її елементів у
загальну систему менеджменту підприємства. Як зазначає О.Є. Кузьмін,
справжня ефективність систем управління якістю досягається лише тоді, коли
якість стає частиною стратегічного управління підприємством, а не окремою
функцією контролю [19].
Для узагальнення сучасного стану впровадження систем управління якістю
в Україні доцільно розглянути порівняльну характеристику рівня їх розвитку
(табл. 2.3).
47
Таблиця 2.3
Порівняльна характеристика рівня розвитку систем управління якістю в
Україні та країнах ЄС
Показник Україна Країни ЄС
Рівень сертифікації ISO
Середній Високий
9001
Інтеграція TQM Часткова Повна
Використання цифрових
Обмежене Широке
систем якості
Культура якості Розвивається Високий рівень
Орієнтація на споживача Середня Висока
Джерело: узагальнено автором на основі [5; 6; 13].
В табл. 2.3 відображено порівняльну характеристику рівня розвитку систем
управління якістю в Україні та країнах Європейського Союзу за ключовими
показниками, що визначають зрілість та ефективність функціонування таких
систем.
Передусім, за рівнем сертифікації ISO 9001 Україна перебуває на
середньому рівні, тоді як у країнах ЄС цей показник є високим. Це означає, що в
Україні стандарти ISO впроваджуються, однак не всі підприємства досягають
повної інтеграції вимог стандарту в щоденну управлінську практику. У країнах
ЄС сертифікація є масовою та глибоко інтегрованою у бізнес-процеси, часто
виступаючи базовою умовою функціонування підприємств на ринку.
Щодо інтеграції концепції TQM (Total Quality Management), в Україні вона
має переважно частковий характер, що свідчить про фрагментарне застосування
принципів загального управління якістю. Натомість у країнах ЄС TQM
реалізується повною мірою, як стратегічна філософія управління підприємством,
що охоплює всі рівні організації та передбачає безперервне вдосконалення.
Показник використання цифрових систем якості демонструє суттєвий
розрив: в Україні він залишається обмеженим, тоді як у країнах ЄС є широким і
48
системним. Це означає активне застосування ERP-систем, автоматизованого
контролю якості, цифрових платформ моніторингу та аналітики даних у режимі
реального часу, що значно підвищує ефективність управління.
Культура якості в Україні перебуває на етапі формування та розвитку, що
свідчить про поступове впровадження принципів відповідальності, залучення
персоналу та орієнтації на постійне вдосконалення. У країнах ЄС культура якості
є високорозвиненою і виступає невід’ємною складовою організаційної культури
підприємств.
За показником орієнтації на споживача Україна демонструє середній
рівень, тоді як у країнах ЄС цей підхід є високим і системним. Це означає, що
європейські підприємства активно використовують інструменти аналізу потреб
клієнтів, зворотного зв’язку та персоналізації продукції, тоді як в Україні ці
практики ще перебувають у стадії активного впровадження.
В цілому порівняльний аналіз свідчить про наявність суттєвого розриву
між рівнем розвитку систем управління якістю в Україні та країнах ЄС, особливо
в частині цифровізації, інтеграції концепції TQM та формування культури якості.
Водночас наявна позитивна динаміка розвитку дозволяє прогнозувати поступове
скорочення цього розриву за умови подальших реформ, модернізації підприємств
та гармонізації з європейськими стандартами.
Отже, як свідчать дані табл. 2.3, Україна поступається країнам ЄС за рівнем
розвитку систем управління якістю, особливо в частині інтеграції сучасних
управлінських концепцій та цифрових технологій. Водночас наявна позитивна
динаміка свідчить про поступове наближення до європейських стандартів.
Важливим аспектом є також роль державної політики у сфері якості. В
Україні функціонує система технічного регулювання, яка включає
стандартизацію, метрологію та сертифікацію продукції. Проте ефективність
державного регулювання залишається недостатньою, що обумовлює потребу у
подальшій гармонізації національних стандартів з міжнародними вимогами.
49
Схематично взаємозв’язок основних рівнів формування систем управління
якістю в Україні можна подати наступним чином (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Рівні формування систем управління якістю в Україні
Джерело: складено автором.
50
На рис. 2.2 представлено багаторівневу структуру формування систем
управління якістю в Україні, яка відображає взаємозв’язок між державними
механізмами регулювання, галузевими вимогами, системами управління якістю
на рівні підприємств та практичною реалізацією вимог якості в операційній
діяльності. Така структура забезпечує послідовне впровадження принципів
управління якістю від загальнодержавного рівня до конкретних виробничих
процесів.
Найвищим рівнем є державний рівень, який формує нормативно-правову
основу функціонування систем управління якістю. На цьому рівні здійснюється
розроблення законодавчих актів, національних стандартів, технічних
регламентів та механізмів державного контролю у сфері якості. Важливими
завданнями є гармонізація національних стандартів із міжнародними вимогами,
розвиток інфраструктури якості та забезпечення належного функціонування
систем сертифікації й акредитації.
Наступним є галузевий рівень, який забезпечує адаптацію загальних вимог
до особливостей окремих галузей економіки. На цьому рівні формуються
галузеві стандарти, технічні умови, рекомендації та професійні вимоги до якості
продукції й послуг. Значну роль відіграють галузеві асоціації та професійні
об’єднання, які сприяють поширенню кращих практик управління якістю та
підвищенню конкурентоспроможності підприємств.
Третім рівнем є підприємницький рівень, на якому безпосередньо
створюються та функціонують системи управління якістю підприємств. Основу
цього рівня становить впровадження систем менеджменту якості відповідно до
вимог стандарту ISO 9001, розроблення політики та цілей у сфері якості,
управління ресурсами, проведення внутрішніх аудитів і реалізація заходів щодо
постійного вдосконалення діяльності організації.
Найнижчим, але водночас найбільш практичним рівнем є операційний
рівень, на якому вимоги системи управління якістю реалізуються у щоденній
51
діяльності підприємства. Він охоплює планування та виконання виробничих
процесів, контроль якості продукції, моніторинг показників діяльності,
управління невідповідностями та здійснення коригувальних і запобіжних дій.
Саме на цьому рівні формується фактичний результат функціонування системи
управління якістю.
Схема демонструє послідовний рух вимог і принципів управління якістю
від державного регулювання до конкретних виробничих операцій. Водночас усі
рівні є взаємопов’язаними та взаємозалежними: ефективність функціонування
систем управління якістю на підприємствах значною мірою залежить від
нормативного забезпечення, галузевих вимог і належної організації операційних
процесів. Такий підхід сприяє підвищенню якості продукції та послуг, зміцненню
конкурентних позицій підприємств і забезпеченню відповідності міжнародним
стандартам.
Таким чином, розвиток систем управління якістю в Україні є
багаторівневим процесом, що охоплює як державні інституції, так і окремі
підприємства. Його ефективність визначається ступенем узгодженості дій між
усіма рівнями управління та рівнем адаптації міжнародних стандартів до
національних умов.
Узагальнюючи, слід зазначити, що сучасний етап розвитку систем
управління якістю в Україні характеризується поступовим переходом до
інтегрованих моделей управління, зростанням ролі цифровізації та посиленням
орієнтації на міжнародні вимоги, що формує передумови для подальшого
підвищення конкурентоспроможності національних підприємств.
52
2.2. Нормативно-правове забезпечення та стандартизація управління
якістю продукції в Україні
Нормативно-правове забезпечення управління якістю продукції є
ключовим елементом формування ефективної національної системи технічного
регулювання, яка визначає вимоги до безпечності, якості та
конкурентоспроможності продукції. В Україні ця система формується на основі
гармонізації національного законодавства з нормами Європейського Союзу, а
також впровадження міжнародних стандартів ISO.
Правову основу регулювання якості продукції в Україні становлять
Конституція України, Господарський кодекс України, Закон України «Про
стандартизацію», Закон України «Про технічні регламенти та оцінку
відповідності», а також низка підзаконних нормативних актів, які регламентують
діяльність у сфері стандартизації, метрології та сертифікації [1].
Особливе значення у формуванні системи управління якістю має Закон
України «Про стандартизацію», який визначає правові та організаційні засади
стандартизації в державі, принципи розроблення, затвердження та застосування
національних стандартів. Відповідно до цього закону, стандартизація в Україні
здійснюється на принципах добровільного застосування стандартів, за винятком
випадків, коли їх обов’язковість встановлена технічними регламентами [2].
В сучасних умовах важливу роль відіграє гармонізація національних
стандартів із міжнародними та європейськими нормами. Це дозволяє забезпечити
взаємне визнання результатів оцінки відповідності продукції та сприяє виходу
українських підприємств на зовнішні ринки.
Систему нормативно-правового регулювання якості в Україні можна
умовно поділити на кілька рівнів (табл. 2.4).
53
Таблиця 2.4
Рівні нормативно-правового регулювання якості продукції в Україні
Рівень Характеристика Приклади документів
Стандарти та рекомендації
Міжнародний ISO 9000, ISO 9001
ISO
Директиви ЄС щодо
Європейський Регламенти ЄС
безпечності продукції
«Про стандартизацію»;
Національний Закони України
«Про технічні регламенти»
системи управління якістю,
Підприємницький Внутрішні стандарти
інструкції, регламенти
Джерело: узагальнено автором.
В табл. 2.4 відображено багаторівневу систему нормативно-правового
регулювання якості продукції в Україні, яка формується під впливом
міжнародних, європейських, національних та внутрішньоорганізаційних норм.
Така ієрархічна структура забезпечує комплексний підхід до управління якістю
та дозволяє узгодити вимоги різних рівнів регулювання.
Міжнародний рівень представлений стандартами та рекомендаціями
міжнародної організації ISO, зокрема ISO 9000 та ISO 9001. Ці стандарти
визначають загальні принципи управління якістю, вимоги до систем
менеджменту якості та є базою для побудови ефективних СУЯ у підприємствах
різних країн. Вони мають добровільний характер, однак широко застосовуються
у світовій практиці як універсальний інструмент забезпечення якості.
Європейський рівень охоплює регламенти та директиви Європейського
Союзу, що встановлюють обов’язкові вимоги до безпечності та якості продукції.
Їхня особливість полягає у гармонізації підходів між країнами-членами ЄС та
забезпеченні єдиного внутрішнього ринку. Для України цей рівень є орієнтиром
у процесі адаптації національного законодавства до європейських норм у рамках
євроінтеграційних процесів.
54
Національний рівень представлений законами України, які формують
правову основу функціонування системи технічного регулювання. Зокрема,
Закон України «Про стандартизацію» та Закон «Про технічні регламенти та
оцінку відповідності» визначають порядок розроблення, впровадження та
застосування стандартів, а також механізми контролю за безпечністю продукції.
Цей рівень забезпечує юридичне регулювання сфери якості на державному рівні.
Підприємницький рівень включає внутрішні нормативні документи
підприємств, такі як системи управління якістю (СУЯ), інструкції, регламенти та
внутрішні стандарти. Саме на цьому рівні відбувається практична реалізація
вимог усіх вищих рівнів. Підприємницькі стандарти конкретизують загальні
вимоги та адаптують їх до специфіки виробничих процесів конкретного
підприємства.
Таким чином, наведена таблиця демонструє, що система нормативно-
правового регулювання якості продукції в Україні має багаторівневий характер і
функціонує як інтегрована структура, де кожен рівень виконує свою специфічну
роль у забезпеченні якості продукції та гармонізації національної системи з
міжнародними стандартами.
Зауважимо, що важливою складовою нормативного забезпечення є система
технічних регламентів, які встановлюють обов’язкові вимоги до продукції щодо
безпечності, охорони здоров’я, захисту довкілля та енергетичної ефективності.
Технічні регламенти є обов’язковими до виконання та виступають інструментом
державного контролю за якістю продукції на ринку.
Окреме місце у системі нормативного регулювання займають національні
стандарти ДСТУ, які розробляються на основі міжнародних стандартів ISO та
EN. Зокрема, ДСТУ ISO 9001:2015 визначає вимоги до систем менеджменту
якості та є базовим стандартом для сертифікації підприємств в Україні [1].
Стандартизація в Україні також виконує функцію інструменту підвищення
конкурентоспроможності продукції, оскільки забезпечує уніфікацію вимог до
55
продукції та процесів, сприяє підвищенню довіри споживачів і полегшує
міжнародну торгівлю.
На рис. 2.3 представлено структуру системи стандартизації в Україні, яка
відображає послідовність формування, розроблення, впровадження та контролю
національних стандартів. Система стандартизації є важливим елементом
державного регулювання якості продукції, послуг і процесів, забезпечуючи їхню
відповідність установленим вимогам та міжнародним нормам.
Початковою ланкою системи виступає Національний орган
стандартизації – ДП «УкрНДНЦ», який координує діяльність у сфері
стандартизації на загальнодержавному рівні. До його основних функцій належать
формування та реалізація політики у сфері стандартизації, гармонізація
національних стандартів із міжнародними вимогами, методичне забезпечення
робіт зі стандартизації та ведення фонду національних стандартів.
Наступним етапом є діяльність технічних комітетів стандартизації, які
створюються за окремими напрямами економічної діяльності. До їх складу
входять представники підприємств, наукових установ, органів влади та інших
зацікавлених сторін. Технічні комітети здійснюють підготовку проєктів
стандартів, проводять їх експертне опрацювання, погодження та обговорення.
Важливе місце в системі займає етап розробки та затвердження ДСТУ, який
передбачає підготовку проєктів нормативних документів, проведення їх
громадського обговорення, технічної та редакційної перевірки, а також офіційне
затвердження та реєстрацію як державних стандартів України. На цьому етапі
забезпечується відповідність стандартів сучасним вимогам економіки та
міжнародній практиці.
Після затвердження стандарти переходять до стадії впровадження на
підприємствах. Цей процес включає адаптацію вимог стандартів до особливостей
діяльності підприємства, розроблення внутрішньої документації, навчання
персоналу та інтеграцію стандартів у виробничі й управлінські процеси.
56
Впровадження стандартів сприяє підвищенню ефективності діяльності та
забезпеченню стабільної якості продукції.
Рис. 2.3. Структура системи стандартизації в Україні
Джерело: складено автором на основі [2].
57
Завершальним етапом є контроль та оцінка відповідності, що охоплює
перевірку дотримання вимог стандартів, проведення випробувань і вимірювань,
сертифікацію продукції, послуг та систем управління, а також інспекційний
нагляд і аудит. Результати контролю дозволяють оцінити ефективність
впровадження стандартів та забезпечити постійне вдосконалення діяльності
підприємств.
Таким чином, наведена схема демонструє логічно пов’язану систему
стандартизації в Україні, яка забезпечує створення нормативної бази, її
практичне застосування та контроль за дотриманням установлених вимог.
Функціонування цієї системи сприяє підвищенню якості продукції, захисту
інтересів споживачів і зміцненню конкурентоспроможності українських
підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках.
Слід зазначити, що важливою особливістю сучасного етапу є
добровільність застосування більшості стандартів. Це відповідає європейському
підходу до технічного регулювання, де обов’язковими є лише вимоги
безпечності, тоді як стандарти використовуються як рекомендована база для
забезпечення якості продукції.
Таким чином, нормативно-правове забезпечення управління якістю в
Україні базується на поєднанні обов’язкових технічних регламентів і
добровільних стандартів, що створює гнучку систему регулювання якості
продукції та сприяє інтеграції України у світовий економічний простір.
Важливим елементом функціонування системи управління якістю в
Україні є інфраструктура оцінки відповідності та сертифікації продукції. Вона
включає акредитовані органи сертифікації, випробувальні лабораторії, органи з
інспектування та державні інституції, що забезпечують контроль за дотриманням
вимог технічних регламентів і стандартів.
Сертифікація систем управління якістю за стандартом ISO 9001 є
добровільною процедурою, однак у сучасних умовах вона фактично стала
58
ринковою необхідністю, особливо для підприємств, що працюють у сферах
експорту, державних закупівель та харчової промисловості. Наявність
сертифікованої системи управління якістю підвищує довіру споживачів та
партнерів, а також сприяє інтеграції підприємств у міжнародні ланцюги
постачання [1; 2].
За даними міжнародних оглядів ISO, Україна входить до країн із середнім
рівнем впровадження стандарту ISO 9001, проте має позитивну динаміку
зростання кількості сертифікованих підприємств. Це свідчить про поступове
формування культури якості в національній економіці, хоча рівень проникнення
стандартів залишається нижчим, ніж у країнах Європейського Союзу.
Для порівняння рівня розвитку сертифікації систем управління якістю
наведено табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Порівняння рівня впровадження ISO 9001 (Україна та окремі країни ЄС)
Рівень впровадження
Країна Характеристика
ISO 9001
Масове впровадження у
Німеччина Дуже високий
промисловості та послугах
Активна підтримка держави
Польща Високий
та ЄС
Італія Високий Орієнтація на експорт
Зростаюча динаміка,
Україна Середній
нерівномірне впровадження
Поступове розширення
Румунія Середній
систем управління якістю
Джерело: узагальнено автором на основі ISO Survey та аналітичних оглядів [5; 13].
Як видно з наведених даних, Україна суттєво поступається провідним
країнам ЄС за рівнем впровадження систем управління якістю, що обумовлено
як економічними, так і інституційними факторами. Водночас позитивна динаміка
свідчить про поступове наближення до європейських стандартів управління
якістю.
59
Важливу роль у розвитку нормативної бази відіграє гармонізація
українського законодавства з вимогами Європейського Союзу в рамках Угоди
про асоціацію. Це передбачає впровадження європейських директив щодо
безпечності продукції, технічного регулювання та оцінки відповідності.
Основними проблемами нормативно-правового забезпечення систем
управління якістю в Україні є:
̶ недостатня узгодженість окремих нормативних актів;
̶ складність процедур сертифікації для малого та середнього бізнесу;
̶ обмеженість фінансування системи стандартизації;
̶ недостатній рівень цифровізації процесів оцінки відповідності;
̶ низька обізнаність підприємств щодо сучасних вимог стандартів.
Ці проблеми негативно впливають на швидкість впровадження систем
управління якістю та знижують ефективність їх функціонування.
На рисунку 2.4 представлено систему технічного регулювання якості
продукції в Україні, яка забезпечує формування нормативних вимог до продукції,
підтвердження їх дотримання та здійснення державного нагляду за безпечністю
й якістю товарів на ринку. Система побудована за принципом послідовного
переходу від законодавчого регулювання до контролю продукції в процесі її
обігу.
Першим елементом системи є законодавство, яке формує правову основу
технічного регулювання. Воно включає закони України, нормативно-правові
акти та міжнародні зобов’язання держави у сфері стандартизації, метрології та
оцінки відповідності. Законодавство визначає загальні принципи забезпечення
безпечності продукції, права та обов’язки суб’єктів господарювання, а також
повноваження органів державної влади.
60
Рис. 2.4. Система технічного регулювання якості продукції в Україні
Джерело: складено автором.
61
Наступною складовою є технічні регламенти, які встановлюють
обов’язкові вимоги до продукції, процесів її виробництва та умов введення в обіг.
Технічні регламенти розробляються з урахуванням європейських підходів та
спрямовані на забезпечення безпеки життя і здоров’я людей, захист
навколишнього середовища, майна та інтересів споживачів.
Важливу роль у системі відіграють національні стандарти (ДСТУ), які
деталізують способи виконання вимог технічних регламентів та встановлюють
єдині підходи до характеристик продукції, методів випробувань, контролю та
оцінювання якості. Значна частина національних стандартів гармонізована з
міжнародними та європейськими стандартами, що сприяє інтеграції України у
світовий економічний простір.
Після встановлення нормативних вимог здійснюється оцінка відповідності
(сертифікація), яка передбачає перевірку продукції на відповідність вимогам
технічних регламентів і стандартів. Для цього проводяться випробування,
інспекційний контроль, сертифікація або декларування відповідності.
Результатом цього етапу є отримання документального підтвердження того, що
продукція відповідає встановленим вимогам.
Завершальною складовою системи є контроль ринку, який забезпечує
державний нагляд за продукцією після її введення в обіг. На цьому етапі
здійснюються перевірки продукції, відбір зразків для випробувань, аналіз
дотримання вимог технічних регламентів та застосування відповідних заходів у
разі виявлення порушень. Контроль ринку сприяє захисту прав споживачів та
недопущенню реалізації небезпечної або неякісної продукції.
Таким чином, представлена схема демонструє цілісну систему технічного
регулювання якості продукції в Україні, яка охоплює всі етапи – від формування
нормативної бази до державного нагляду за продукцією на ринку. Її
функціонування сприяє забезпеченню безпечності товарів, підвищенню рівня
якості продукції та зміцненню довіри споживачів.
62
Таким чином, система нормативно-правового забезпечення управління
якістю в Україні є багаторівневою та перебуває у стані активного реформування.
Її розвиток спрямований на гармонізацію з європейською моделлю технічного
регулювання, що є важливою передумовою підвищення
конкурентоспроможності української продукції на міжнародних ринках.
2.3. Проблеми та тенденції розвитку систем управління якістю
продукції в сучасних умовах
Сучасний етап розвитку систем управління якістю продукції в Україні
характеризується одночасною дією як інтеграційних, так і кризових факторів, що
істотно впливають на ефективність функціонування підприємств. З одного боку,
посилюється орієнтація на міжнародні стандарти, цифровізацію та інноваційні
підходи, з іншого – наявні значні обмеження, пов’язані з економічною
нестабільністю, воєнними діями та структурними проблемами національної
економіки.
Однією з ключових проблем є недостатній рівень інтеграції систем
управління якістю у загальну систему стратегічного менеджменту підприємств.
У багатьох випадках системи управління якістю впроваджуються формально,
переважно з метою отримання сертифіката ISO 9001, без реального використання
її інструментів у щоденній управлінській практиці. Це знижує ефективність
системи та не дозволяє досягти очікуваних результатів [3; 4].
Другою суттєвою проблемою є обмеженість фінансових ресурсів
підприємств, особливо малого та середнього бізнесу, для впровадження та
підтримки сучасних систем управління якістю. Витрати на сертифікацію,
навчання персоналу, цифровізацію процесів та аудит часто є значним фінансовим
навантаженням.
63
Третьою проблемою є недостатній рівень кваліфікації персоналу у сфері
сучасних методів управління якістю. Це проявляється у низькому рівні
використання статистичних методів, інструментів аналізу якості та сучасних
концепцій (Lean, Six Sigma, Kaizen) на практиці.
Для узагальнення основних проблем розвитку систем управління якістю в
Україні наведено табл. 2.6.
Таблиця 2.6
Основні проблеми систем управління якістю в Україні
Проблема Характеристика Наслідки
Формальний характер Орієнтація на сертифікацію, Низька результативність
впровадження ISO а не на ефективність СУЯ
Недостатнє фінансування Обмежені інвестиції в якість Повільна модернізація
Низька кваліфікація Відсутність сучасних
Помилки у процесах
персоналу компетенцій
Низька ефективність
Недостатня цифровізація Обмежене використання ІТ
контролю
Недостатня залученість Відсутність безперервного
Слабка культура якості
працівників вдосконалення
Джерело: узагальнено автором на основі [4; 11; 15].
Основні проблеми функціонування систем управління якістю в Україні,
наведені в таблиці, свідчать про наявність низки організаційних, фінансових та
кадрових бар’єрів, які стримують ефективний розвиток сучасних систем
менеджменту якості на вітчизняних підприємствах.
Найбільш поширеною проблемою є формальний характер впровадження
стандартів ISO. Багато підприємств розглядають сертифікацію переважно як
засіб отримання відповідного документа для участі в тендерах, виходу на
зовнішні ринки або підвищення ділової репутації. У результаті система
управління якістю часто функціонує лише формально, без повноцінного
використання її інструментів у процесі управління підприємством. Це
64
призводить до низької результативності систем управління якістю та відсутності
суттєвих змін у показниках якості продукції.
Вагомою проблемою також є недостатнє фінансування заходів із
забезпечення якості. Впровадження сучасних систем управління якістю потребує
значних витрат на модернізацію обладнання, автоматизацію виробничих
процесів, навчання персоналу, проведення аудитів та сертифікацію. Через
обмежені фінансові можливості багато підприємств відкладають реалізацію
таких заходів, що уповільнює процес модернізації та негативно впливає на
конкурентоспроможність продукції.
Суттєвим стримуючим чинником залишається низький рівень кваліфікації
персоналу у сфері менеджменту якості. Недостатня підготовка працівників та
керівників щодо сучасних методів управління якістю обмежує можливості
ефективного використання таких інструментів, як Lean Production, Six Sigma,
Kaizen, FMEA та статистичні методи контролю. Наслідком цього є збільшення
кількості помилок у виробничих процесах та зниження ефективності системи
управління якістю.
Ще однією актуальною проблемою є недостатня цифровізація процесів
управління якістю. На багатьох підприємствах контроль якості досі здійснюється
за допомогою традиційних методів, що обмежує швидкість обробки інформації
та ускладнює моніторинг виробничих процесів у режимі реального часу.
Обмежене використання інформаційних технологій негативно впливає на
оперативність прийняття управлінських рішень і знижує ефективність контролю
якості продукції.
Не менш важливим фактором є слабка культура якості, яка проявляється у
недостатній залученості працівників до процесів удосконалення діяльності
підприємства. За відсутності сформованої культури якості персонал часто
сприймає вимоги системи менеджменту як додаткове адміністративне
навантаження, а не як інструмент підвищення ефективності роботи. Унаслідок
65
цього підприємства втрачають можливості для реалізації принципу
безперервного вдосконалення, який є основою сучасних систем управління
якістю.
Таким чином, аналіз наведених у таблиці проблем свідчить, що подальший
розвиток систем управління якістю в Україні потребує комплексного підходу,
спрямованого на підвищення рівня фінансового забезпечення, розвиток
кадрового потенціалу, впровадження цифрових технологій та формування
культури якості на всіх рівнях управління підприємством. Лише за умови
усунення зазначених проблем можливо забезпечити ефективне функціонування
систем управління якістю та підвищити конкурентоспроможність української
продукції на внутрішньому і міжнародному ринках.
Важливим зовнішнім фактором, який суттєво вплинув на розвиток систем
управління якістю в Україні, є повномасштабні воєнні дії. Вони призвели до
порушення логістичних ланцюгів, зниження виробничих потужностей, дефіциту
ресурсів та необхідності швидкої адаптації систем управління до нових умов. У
таких обставинах особливого значення набуває гнучкість систем управління
якістю та здатність підприємств оперативно реагувати на зміни зовнішнього
середовища.
Разом із проблемами у сфері управління якістю в Україні спостерігаються
і позитивні тенденції розвитку. Однією з ключових тенденцій є цифровізація
систем управління якістю. Підприємства все активніше впроваджують
автоматизовані системи контролю якості, ERP-системи, цифрові платформи
моніторингу виробничих процесів та аналітику великих даних.
Іншою важливою тенденцією є посилення орієнтації на споживача. Сучасні
підприємства все більше враховують вимоги клієнтів на всіх етапах життєвого
циклу продукції – від проєктування до післяпродажного обслуговування.
66
Також спостерігається зростання ролі інтегрованих систем менеджменту,
які поєднують управління якістю, екологічний менеджмент, охорону праці та
енергетичний менеджмент в єдину систему.
Схематично основні тенденції розвитку систем управління якістю в Україні
можна подати наступним чином (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Основні тенденції розвитку систем управління якістю
Джерело: складено автором.
На рис. 2.5 представлено основні сучасні тенденції розвитку систем
управління якістю, які визначають напрями вдосконалення діяльності
підприємств в умовах глобальної конкуренції. До ключових тенденцій належать
цифровізація процесів, інтеграція різних систем менеджменту, орієнтація на
потреби споживачів, забезпечення сталого розвитку та міжнародна інтеграція. Їх
реалізація сприяє підвищенню ефективності управління,
67
конкурентоспроможності підприємств, якості продукції та відповідності
міжнародним вимогам. Загальним результатом впровадження зазначених
тенденцій є формування сучасної, гнучкої та результативної системи управління
якістю, здатної забезпечувати довгостроковий розвиток організації.
Таким чином, сучасний стан систем управління якістю в Україні
характеризується суперечливим поєднанням проблем і позитивних тенденцій, що
формують основу для подальшої трансформації національної системи якості.
Подальший аналіз розвитку систем управління якістю в Україні дозволяє
виділити низку стратегічних тенденцій, які визначатимуть їх еволюцію у
середньо- та довгостроковій перспективі. Насамперед йдеться про поступовий
перехід від формального впровадження стандартів до реального використання
систем управління якістю як інструменту підвищення ефективності бізнес-
процесів і створення доданої вартості.
Однією з ключових тенденцій є посилення інтеграції систем управління
якістю з іншими управлінськими системами підприємства. Йдеться про
формування інтегрованих систем менеджменту, які поєднують вимоги стандартів
ISO 9001 (якість), ISO 14001 (екологічний менеджмент), ISO 45001 (охорона
праці) та інших стандартів. Такий підхід дозволяє зменшити дублювання
процесів, підвищити ефективність управління та забезпечити комплексний
контроль діяльності підприємства [13].
Ще однією важливою тенденцією є цифрова трансформація систем
управління якістю. Використання сучасних інформаційних технологій, зокрема
ERP-систем, систем управління виробництвом (MES), цифрових платформ
контролю якості та технологій Big Data, дозволяє підприємствам підвищити
точність аналізу даних, забезпечити оперативність прийняття рішень та
мінімізувати вплив людського фактору. У перспективі це формує основу для
переходу до концепції «Industry 4.0», де управління якістю стає повністю
цифровізованим процесом [5; 6].
68
Окремої уваги заслуговує тенденція до зростання ролі сталого розвитку в
системах управління якістю. Сучасні підприємства дедалі більше орієнтуються
не лише на якість продукції, а й на екологічні та соціальні аспекти діяльності. Це
проявляється у впровадженні ESG-підходів (Environmental, Social, Governance),
які стають важливим критерієм оцінювання діяльності підприємств на
міжнародних ринках.
Для узагальнення основних тенденцій розвитку систем управління якістю
продукції в Україні наведено табл. 2.7.
Таблиця 2.7
Сучасні тенденції розвитку систем управління якістю в Україні
Тенденція Характеристика Очікуваний ефект
Використання ERP, MES, Підвищення точності
Цифровізація СУЯ
Big Data контролю
Інтеграція систем Поєднання ISO 9001, 14001,
Оптимізація управління
менеджменту 45001
Зростання задоволеності
Орієнтація на споживача Персоналізація продукції
клієнтів
Екологічні та соціальні
Сталий розвиток (ESG) Підвищення репутації
стандарти
Зростання
Глобальна інтеграція Вихід на міжнародні ринки
конкурентоспроможності
Джерело: узагальнено автором на основі [5; 6; 13; 23].
В табл. 2.7 відображено основні сучасні тенденції розвитку систем
управління якістю в Україні, які формуються під впливом глобалізаційних
процесів, технологічного прогресу, євроінтеграції та зростання вимог споживачів
до якості продукції. Зазначені тенденції визначають перспективні напрями
вдосконалення систем менеджменту якості та сприяють підвищенню
конкурентоспроможності українських підприємств.
Однією з найбільш важливих тенденцій є цифровізація систем управління
якістю. Вона передбачає використання сучасних інформаційних технологій,
таких як ERP-системи, MES-системи, технології Big Data, штучний інтелект та
69
автоматизовані системи моніторингу виробничих процесів. Цифровізація
дозволяє оперативно збирати та аналізувати великі масиви даних, виявляти
відхилення від установлених стандартів і приймати обґрунтовані управлінські
рішення. Очікуваним результатом є підвищення точності контролю якості,
зменшення кількості помилок та покращення ефективності виробничих процесів.
Важливою тенденцією також є інтеграція систем менеджменту, яка
передбачає поєднання вимог різних міжнародних стандартів в єдину систему
управління. Найчастіше підприємства інтегрують стандарти ISO 9001
(управління якістю), ISO 14001 (екологічний менеджмент) та ISO 45001 (охорона
праці та безпека персоналу). Такий підхід сприяє оптимізації управлінських
процесів, скороченню витрат на адміністрування систем і підвищенню загальної
результативності діяльності підприємства.
Суттєве значення має орієнтація на споживача, яка є одним із
фундаментальних принципів сучасного менеджменту якості. Підприємства все
більше уваги приділяють вивченню потреб клієнтів, аналізу рівня їх
задоволеності та адаптації продукції до індивідуальних запитів споживачів.
Персоналізація продукції та послуг дозволяє формувати довгострокові відносини
з клієнтами та забезпечувати стійкі конкурентні переваги. Очікуваним
результатом цієї тенденції є підвищення рівня задоволеності споживачів і
зміцнення ринкових позицій підприємств.
Окремим напрямом розвитку є впровадження принципів сталого розвитку
(ESG), які враховують екологічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності
підприємства. Сучасні компанії дедалі частіше оцінюються не лише за якістю
продукції, а й за відповідальністю перед суспільством та довкіллям.
Використання екологічно безпечних технологій, раціональне використання
ресурсів і дотримання соціальних стандартів позитивно впливають на ділову
репутацію підприємства та підвищують його інвестиційну привабливість.
70
Ще однією важливою тенденцією є глобальна інтеграція, яка передбачає
активне включення українських підприємств до міжнародних виробничих та
торговельних ланцюгів. Вихід на зовнішні ринки потребує відповідності
продукції міжнародним стандартам якості, безпечності та екологічності. Саме
тому підприємства все активніше впроваджують міжнародні стандарти ISO та
адаптують свої системи управління до світових вимог. Наслідком цього є
підвищення конкурентоспроможності продукції, розширення експортних
можливостей та зміцнення позицій українських виробників на міжнародному
ринку.
Таким чином, наведені в таблиці тенденції свідчать про поступовий перехід
систем управління якістю в Україні від традиційних підходів до сучасних
інтегрованих моделей управління, заснованих на цифрових технологіях,
орієнтації на споживача, принципах сталого розвитку та міжнародних
стандартах. Реалізація цих тенденцій створює передумови для підвищення
ефективності діяльності підприємств і забезпечення їхньої
конкурентоспроможності в умовах глобальної економіки.
Порівняльний аналіз показує, що Україна поступово наближається до
європейських підходів у сфері управління якістю, однак все ще відчувається
відставання у рівні цифровізації, глибині інтеграції систем менеджменту та рівні
культури якості.
Узагальнюючи сучасний стан систем управління якістю в Україні, можна
відзначити, що вони перебувають на етапі трансформації. З одного боку, існує
сформована нормативна база, активне впровадження стандартів ISO та зростання
кількості сертифікованих підприємств. З іншого боку, наявні системні проблеми,
пов’язані з недостатньою інтеграцією систем управління якістю в стратегічне
управління, обмеженими ресурсами та нерівномірним рівнем розвитку між
галузями.
71
Отже, подальший розвиток систем управління якістю в Україні буде
визначатися поєднанням трьох ключових напрямів: цифрової трансформації,
інтеграції міжнародних стандартів та посилення орієнтації на сталий розвиток.
Саме ці фактори формуватимуть нову модель управління якістю, яка
відповідатиме вимогам глобальної економіки та забезпечуватиме
конкурентоспроможність українських підприємств.
72
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ПРОДУКЦІЇ
3.1. Стратегічні напрями вдосконалення системи управління якістю
продукції в Україні
В умовах сучасних трансформаційних процесів в економіці України
питання вдосконалення систем управління якістю продукції набуває
стратегічного значення. Це зумовлено необхідністю підвищення
конкурентоспроможності національних підприємств, їх інтеграції у світові
ринки, а також забезпечення сталого економічного розвитку.
Стратегічний розвиток систем управління якістю повинен базуватися на
поєднанні міжнародних стандартів, інноваційних підходів та адаптації до
специфіки національної економіки. Як зазначається в наукових джерелах,
ефективна система управління якістю повинна бути не лише інструментом
контролю, а й складовою стратегічного управління підприємством [3; 5].
Одним із ключових стратегічних напрямів є цифрова трансформація систем
управління якістю. Використання сучасних інформаційних технологій (ERP,
MES, CRM, Big Data, штучний інтелект) дозволяє автоматизувати процеси
контролю якості, підвищити точність вимірювань та забезпечити оперативність
управлінських рішень.
Другим важливим напрямом є інтеграція систем менеджменту. Йдеться про
об’єднання систем якості, екологічного менеджменту та охорони праці в єдину
інтегровану систему управління. Це дозволяє зменшити дублювання процесів,
оптимізувати ресурси та підвищити ефективність управління підприємством.
73
Третім стратегічним напрямом є розвиток культури якості на
підприємствах. Культура якості передбачає залучення всього персоналу до
процесів безперервного вдосконалення, формування відповідального ставлення
до результатів праці та орієнтацію на споживача.
Для узагальнення стратегічних напрямів удосконалення СУЯ в Україні
наведено табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Стратегічні напрями вдосконалення систем управління якістю
Напрям Зміст Очікуваний результат
Підвищення точності
Цифровізація СУЯ Впровадження ERP, MES, AI
контролю
Об’єднання ISO 9001, 14001,
Інтеграція систем Оптимізація управління
45001
Підвищення
Розвиток культури якості Залучення персоналу
відповідальності
Зростання
Орієнтація на споживача Аналіз потреб клієнтів
конкурентоспроможності
Інноваційний розвиток Lean, Six Sigma, Kaizen Зменшення втрат
Джерело: узагальнено автором на основі [3; 5; 13; 14].
В табл. 3.1 відображено основні стратегічні напрями вдосконалення систем
управління якістю продукції в Україні, реалізація яких сприятиме підвищенню
ефективності діяльності підприємств, покращенню якості продукції та
зміцненню їх конкурентних позицій на внутрішньому і міжнародному ринках.
Одним із найважливіших напрямів є цифровізація систем управління
якістю, яка передбачає впровадження сучасних інформаційних технологій,
зокрема ERP-систем, MES-систем та технологій штучного інтелекту (AI).
Використання таких рішень дозволяє автоматизувати процеси збору та обробки
інформації, здійснювати моніторинг виробничих процесів у режимі реального
часу та оперативно виявляти відхилення від встановлених стандартів. У
74
результаті підвищується точність контролю якості, зменшується вплив
людського фактору та покращується ефективність управлінських рішень.
Важливим напрямом удосконалення є інтеграція систем менеджменту, що
передбачає об’єднання вимог міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001 та ISO
45001 в єдину систему управління. Такий підхід забезпечує комплексне
управління якістю, екологічною безпекою та охороною праці, сприяє усуненню
дублювання процесів і зменшенню адміністративних витрат. Інтеграція систем
дозволяє підвищити узгодженість управлінських рішень та оптимізувати
використання ресурсів підприємства.
Не менш важливим напрямом є розвиток культури якості, який передбачає
активне залучення працівників до процесів забезпечення та вдосконалення якості
продукції. Формування культури якості сприяє усвідомленню персоналом
власної відповідальності за результати праці, підвищує рівень дисципліни та
мотивує працівників до участі в процесах безперервного вдосконалення. У
довгостроковій перспективі це забезпечує стабільність виробничих процесів і
підвищення загальної результативності системи управління якістю.
Суттєве значення має орієнтація на споживача, яка є одним із базових
принципів сучасного менеджменту якості. Аналіз потреб клієнтів, вивчення рівня
їхньої задоволеності та врахування зворотного зв’язку дозволяють
підприємствам оперативно реагувати на зміни ринкових вимог і адаптувати свою
продукцію до очікувань споживачів. Такий підхід сприяє зміцненню лояльності
клієнтів, розширенню ринків збуту та підвищенню конкурентоспроможності
підприємства.
Окрему роль відіграє інноваційний розвиток систем управління якістю, що
базується на впровадженні сучасних концепцій та методів удосконалення
діяльності, таких як Lean Production, Six Sigma та Kaizen. Застосування цих
підходів спрямоване на усунення втрат, оптимізацію виробничих процесів,
зниження рівня браку та підвищення продуктивності праці. Внаслідок цього
75
підприємства отримують можливість скоротити витрати виробництва та
забезпечити стабільно високий рівень якості продукції.
Таким чином, наведені стратегічні напрями є взаємопов’язаними
складовими процесу вдосконалення систем управління якістю. Їх комплексна
реалізація дозволить українським підприємствам підвищити ефективність
управління, покращити якість продукції, зміцнити конкурентні переваги та
забезпечити успішну інтеграцію у світовий економічний простір.
На рис. 3.1 представлено основні стратегічні напрями розвитку сучасної
системи управління якістю, які забезпечують підвищення ефективності
діяльності підприємства та його конкурентоспроможності в умовах динамічного
ринкового середовища. Серед ключових напрямів визначено цифровізацію,
інтеграцію систем менеджменту, формування культури якості, впровадження
інноваційних методів управління та орієнтацію на принципи сталого розвитку.
Першим напрямом є цифровізація, що передбачає використання сучасних
інформаційних технологій для автоматизації процесів, збору та аналізу даних, а
також підвищення оперативності прийняття управлінських рішень. Наступним
етапом є інтеграція систем менеджменту, яка забезпечує узгоджене
функціонування систем управління якістю, екологічного менеджменту, охорони
праці та інших управлінських підсистем.
Важливим чинником ефективного функціонування системи виступає
культура якості, яка спрямована на формування відповідальності персоналу за
результати діяльності, розвиток компетентностей працівників та залучення їх до
процесів постійного вдосконалення. Значну роль також відіграють інноваційні
методи управління, зокрема Lean та Six Sigma, що дозволяють оптимізувати
бізнес-процеси, зменшувати втрати та підвищувати результативність діяльності
підприємства.
76
Рис. 3.1 – Стратегічні напрями розвитку системи управління якістю
Джерело: складено автором.
77
Завершальним напрямом є сталий розвиток (ESG), який передбачає
врахування економічних, екологічних і соціальних аспектів діяльності
підприємства, забезпечення раціонального використання ресурсів та створення
довгострокової цінності для всіх зацікавлених сторін.
Таким чином, реалізація зазначених стратегічних напрямів сприяє
формуванню сучасної системи управління якістю, здатної забезпечувати
стабільний розвиток підприємства, підвищення якості продукції та зміцнення
його конкурентних переваг.
Таким чином, стратегічне вдосконалення систем управління якістю в
Україні передбачає комплексний підхід, який охоплює технологічні,
організаційні та культурні зміни на підприємствах.
3.2. Оцінка економічної та організаційної ефективності
запропонованих заходів
Оцінка ефективності впровадження заходів щодо вдосконалення системи
управління якістю продукції є важливим етапом обґрунтування доцільності
стратегічних змін. Вона дозволяє визначити не лише економічний ефект, але й
організаційні переваги, які отримує підприємство внаслідок модернізації системи
менеджменту якості.
Економічна ефективність системи управління якістю формується за
рахунок зменшення витрат на виробництво, скорочення рівня браку, зниження
витрат на переробку дефектної продукції, підвищення продуктивності праці та
зростання обсягів реалізації продукції. Як зазначають науковці, впровадження
стандарту ISO 9001 у середньому дозволяє підприємствам скоротити
непродуктивні витрати на 10–30% залежно від галузі [3; 5; 14].
78
Організаційна ефективність проявляється у підвищенні прозорості бізнес-
процесів, чіткому розподілі відповідальності, покращенні внутрішньої
комунікації та підвищенні рівня залученості персоналу до процесів
безперервного вдосконалення.
Для систематизації основних результатів впровадження заходів
удосконалення систем управління якістю наведено табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Очікувані результати впровадження заходів
удосконалення систем управління якістю
Після
Напрям змін До впровадження Ефект
впровадження
Рівень браку Високий (3-7%) Низький (1-2%) Зменшення втрат
Підвищення
Контроль якості Вибірковий Системний
стабільності
Документообіг Паперовий Цифровий Скорочення часу
Управління Попередження
Реактивне Проактивне
процесами дефектів
Залученість Підвищення
Низька Висока
персоналу культури якості
Джерело: узагальнено автором на основі [5; 13; 14].
В табл. 3.2 відображено очікувані результати впровадження заходів щодо
вдосконалення систем управління якістю та дозволяє оцінити зміни, які
відбуваються в діяльності підприємства після модернізації системи менеджменту
якості. Аналіз наведених показників свідчить, що реалізація запропонованих
заходів забезпечує як економічні, так і організаційні переваги, спрямовані на
підвищення ефективності функціонування підприємства.
Насамперед суттєві зміни спостерігаються щодо рівня браку продукції. До
впровадження сучасних інструментів управління якістю частка дефектної
продукції може становити від 3 до 7 % загального обсягу виробництва. Такий
рівень браку призводить до додаткових витрат на переробку продукції,
79
повернення товарів, гарантійне обслуговування та утилізацію неякісної
продукції. Після впровадження системного підходу до управління якістю,
застосування міжнародних стандартів ISO 9001, статистичних методів контролю
та інструментів безперервного вдосконалення рівень браку може знизитися до 1–
2 %. У результаті підприємство отримує значне скорочення виробничих втрат,
зменшення собівартості продукції та зростання прибутковості.
Важливі зміни відбуваються також у сфері контролю якості. До
впровадження сучасної системи управління якістю контроль часто має
вибірковий характер і здійснюється переважно на завершальних стадіях
виробничого процесу. За такого підходу дефекти виявляються вже після їх
виникнення, що ускладнює усунення причин браку. Після впровадження систем
управління якістю контроль якості стає системним і охоплює всі етапи життєвого
циклу продукції – від закупівлі сировини до реалізації готової продукції. Це
дозволяє своєчасно виявляти відхилення та забезпечувати стабільність
виробничих процесів.
Суттєвого вдосконалення зазнає система документообігу. Традиційний
паперовий документообіг характеризується значними витратами часу на пошук
інформації, оформлення документів та передачу даних між підрозділами. Крім
того, він підвищує ризик втрати інформації та виникнення помилок. Перехід до
цифрового документообігу забезпечує автоматизацію процесів обробки
інформації, спрощує доступ до необхідних даних та прискорює комунікацію між
структурними підрозділами. Як наслідок, скорочується час виконання
управлінських операцій і підвищується оперативність прийняття рішень.
Значні позитивні зміни відбуваються і в сфері управління процесами. До
впровадження заходів управління часто має реактивний характер, коли
керівництво реагує на проблеми лише після їх виникнення. Такий підхід не
дозволяє ефективно запобігати появі дефектів і потребує додаткових ресурсів для
усунення наслідків помилок. Після впровадження сучасної системи управління
80
якістю підприємство переходить до проактивного управління, яке базується на
аналізі ризиків, моніторингу процесів та попередженні можливих відхилень. Це
дозволяє не лише усувати проблеми, але й запобігати їх виникненню на ранніх
етапах.
Особливого значення набуває залученість персоналу до процесів
управління якістю. До впровадження вдосконаленої системи працівники часто
виконують лише визначені посадові обов’язки, не беручи активної участі у
вдосконаленні діяльності підприємства. У результаті рівень відповідальності за
якість продукції залишається невисоким. Після впровадження сучасних
принципів менеджменту якості працівники залучаються до процесів аналізу та
покращення виробничих процесів, участі в програмах підвищення якості та
розробленні коригувальних заходів. Це сприяє формуванню культури якості,
підвищенню мотивації персоналу та розвитку командної роботи.
Загалом результати, наведені в таблиці, свідчать про комплексний
позитивний вплив удосконалення систем управління якістю на діяльність
підприємств. Ефект від реалізації запропонованих заходів проявляється у
зниженні витрат, підвищенні продуктивності праці, покращенні якості продукції,
зростанні задоволеності споживачів та зміцненні конкурентних позицій
підприємства на ринку. Крім економічних переваг, підприємства отримують
організаційні вигоди у вигляді більш ефективного управління процесами,
розвитку культури якості та підвищення адаптивності до змін зовнішнього
середовища. Саме тому вдосконалення систем управління якістю слід розглядати
як важливий стратегічний інструмент забезпечення довгострокового розвитку та
стійкого функціонування підприємств в умовах сучасної економіки.
Одним із ключових показників економічної ефективності є зниження рівня
втрат від браку. Для оцінки економічного ефекту можна використати узагальнену
модель:
Е = (Вт₀ − Вт₁) × Q, (3.1)
81
де: Е – економічний ефект від зменшення браку;
Вт₀ – витрати на брак до впровадження заходів;
Вт₁ – витрати після впровадження;
Q – обсяг виробництва.
Впровадження сучасної системи управління якістю, зокрема на основі ISO
9001, Lean Production та цифрових технологій, дозволяє зменшити рівень браку в
середньому на 30–60%, що безпосередньо впливає на зростання прибутковості
підприємства.
Крім економічного ефекту, значну роль відіграє організаційний ефект, який
проявляється у:
̶ підвищенні ефективності управлінських рішень;
̶ скороченні часу виробничого циклу;
̶ покращенні координації між підрозділами;
̶ підвищенні дисципліни виконання процесів;
̶ формуванні системного підходу до управління якістю.
Також важливим результатом є підвищення конкурентоспроможності
підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках. Наявність
сертифікованої системи управління якістю за стандартом ISO 9001 є вагомою
конкурентною перевагою, яка підвищує довіру споживачів та партнерів.
На рис. 3.2 представлено комплексну схему впливу удосконалення системи
управління якістю на результати діяльності підприємства. Схема демонструє
взаємозв’язок між ключовими напрямами розвитку системи управління якістю,
проміжними результатами їх реалізації та кінцевим ефектом для підприємства. В
основу моделі покладено три стратегічні складові: підвищення якості продукції
та процесів, цифровізація управління процесами, а також розвиток людського
потенціалу і культури якості.
82
Рис. 3.2 – Вплив удосконалення систем управління якістю на результати
діяльності підприємства
Джерело: складено автором.
Перший напрям пов’язаний із підвищенням якості продукції та процесів.
Його реалізація передбачає стандартизацію процесів, впровадження дієвих
механізмів контролю, моніторинг показників якості, застосування коригувальних
і запобіжних заходів, а також безперервне вдосконалення відповідно до циклу
PDCA. Результатом цих дій є зниження рівня браку, скорочення кількості
дефектів, рекламацій та випадків повторної переробки продукції. Зменшення
браку, своєю чергою, сприяє скороченню витрат підприємства, оскільки
знижуються витрати на усунення дефектів, використання додаткових матеріалів
та гарантійне обслуговування. У кінцевому підсумку це забезпечує зростання
прибутку, підвищення рентабельності виробництва та покращення фінансових
результатів діяльності підприємства.
83
Другий напрям стосується цифровізації процесів та вдосконалення
управління. Він охоплює автоматизацію операцій, використання сучасних
інформаційних систем, цифрових платформ, інструментів бізнес-аналітики та
засобів моніторингу діяльності в режимі реального часу. Впровадження
цифрових технологій забезпечує отримання актуальної та достовірної
інформації, що сприяє підвищенню швидкості прийняття управлінських рішень.
Завдяки цьому покращується координація між структурними підрозділами,
оптимізується використання ресурсів і скорочуються управлінські витрати.
Наслідком є зростання ефективності управління підприємством, що позитивно
впливає на його загальні результати діяльності.
Третій напрям пов’язаний із розвитком людського фактора та
організаційної культури. Він передбачає формування культури якості,
професійне навчання персоналу, розвиток компетентностей працівників,
створення систем мотивації та залучення персоналу до процесів удосконалення.
Реалізація цих заходів забезпечує зростання залученості персоналу, підвищення
рівня відповідальності працівників за результати роботи та активну участь у
вирішенні виробничих проблем. Наслідком цього є стабільність процесів,
дотримання встановлених процедур і стандартів, зменшення кількості помилок
та підвищення передбачуваності результатів діяльності.
Особливістю представленої схеми є те, що всі три напрями розвитку
системи управління якістю взаємодоповнюють один одного та формують
спільний позитивний ефект. Зниження браку, підвищення ефективності
управління та забезпечення стабільності процесів об’єднуються в єдиний
результат – покращення результатів діяльності підприємства. Це проявляється у
зростанні конкурентоспроможності, підвищенні задоволеності споживачів,
зміцненні ділової репутації, збільшенні інвестиційної привабливості та
забезпеченні довгострокового розвитку підприємства.
84
Таким чином, рисунок наочно демонструє, що удосконалення системи
управління якістю не обмежується лише контролем якості продукції, а охоплює
технологічні, організаційні та кадрові аспекти діяльності підприємства.
Комплексна реалізація зазначених напрямів створює умови для підвищення
економічної ефективності, стійкості та конкурентоспроможності підприємства в
сучасному ринковому середовищі.
Отже, впровадження запропонованих заходів з удосконалення системи
управління якістю продукції забезпечує як значний економічний ефект у вигляді
зниження витрат та підвищення прибутковості, так і організаційний ефект, що
проявляється у покращенні внутрішніх процесів управління підприємством.
85
ВИСНОВКИ
В кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні засади управління якістю
продукції, проаналізовано сучасний стан системи управління якістю продукції в
Україні, розроблено напрями вдосконалення системи управління якістю
продукції.
В першому розділі кваліфікаційної роботи узагальнено теоретичні засади
управління якістю продукції, розкрито сутність, принципи, методи та
інструменти функціонування сучасних систем менеджменту якості. Проведений
аналіз наукових підходів та положень міжнародних стандартів дозволяє
сформулювати такі основні висновки.
По-перше, встановлено, що якість продукції є багатогранною економічною
категорією, яка відображає ступінь відповідності сукупності властивостей
продукції встановленим вимогам та очікуванням споживачів. У сучасних умовах
якість виступає не лише характеристикою продукції, а й стратегічним фактором
конкурентоспроможності підприємств, їх сталого розвитку та виходу на
міжнародні ринки. Визначальне значення у формуванні сучасного розуміння
якості мають положення стандартів серії ISO 9000, які акцентують увагу на
процесному підході та орієнтації на споживача.
По-друге, доведено, що система управління якістю є складною
інтегрованою системою, яка охоплює сукупність взаємопов’язаних процесів,
методів, ресурсів та організаційних структур, спрямованих на забезпечення
стабільного рівня якості продукції. Її ефективне функціонування можливе лише
за умови системного підходу та інтеграції у загальну систему менеджменту
підприємства.
По-третє, встановлено, що ключовими принципами управління якістю
відповідно до ДСТУ ISO 9000:2015 є орієнтація на споживача, лідерство,
залучення персоналу, процесний підхід, постійне поліпшення, прийняття рішень
86
на основі доказів та управління взаємовідносинами із зацікавленими сторонами.
Реалізація зазначених принципів забезпечує підвищення результативності
діяльності підприємства, оптимізацію ресурсів та формування довгострокових
конкурентних переваг.
По-четверте, доведено, що методи управління якістю поділяються на
організаційно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні та статистичні. Їх
комплексне використання дозволяє забезпечити ефективний вплив на всі
елементи виробничої системи, підвищити дисципліну виконання процесів,
сформувати мотивацію персоналу та забезпечити об’єктивність управлінських
рішень.
По-п’яте, встановлено, що сучасні інструменти управління якістю (Kaizen,
Lean Production, Six Sigma, FMEA, QFD, бенчмаркінг, статистичні методи
контролю) є практичною основою реалізації принципів і методів управління
якістю. Їх застосування сприяє зменшенню втрат, мінімізації дефектів,
підвищенню ефективності виробничих процесів та покращенню задоволеності
споживачів.
По-шосте, визначено, що сучасний розвиток систем управління якістю
характеризується переходом від традиційного контролю якості до інтегрованого
управління процесами, орієнтованого на постійне вдосконалення та створення
цінності для споживача. У цьому контексті особливого значення набуває
впровадження концепції загального управління якістю (TQM), цифрових
технологій та інноваційних підходів до менеджменту якості.
Таким чином, теоретичне дослідження засвідчило, що система управління
якістю продукції є багаторівневою та комплексною системою, ефективність якої
залежить від узгодженого застосування принципів, методів та інструментів
управління. Отримані результати формують теоретичну основу для подальшого
аналізу сучасного стану систем управління якістю продукції в Україні та
87
розроблення практичних рекомендацій щодо їх удосконалення у наступних
розділах кваліфікаційної роботи.
В другому розділі кваліфікаційної роботи здійснено комплексний аналіз
сучасного стану систем управління якістю продукції в Україні, досліджено
особливості їх розвитку, нормативно-правове забезпечення та ключові проблеми
і тенденції функціонування в умовах трансформації національної економіки.
По-перше, встановлено, що розвиток систем управління якістю в Україні
має еволюційний характер і пройшов шлях від простого технічного контролю
якості в умовах планової економіки до впровадження сучасних інтегрованих
систем менеджменту на основі міжнародних стандартів ISO 9001. Водночас
рівень їх впровадження залишається нерівномірним та суттєво залежить від
галузевої специфіки, розміру підприємств та їх експортної орієнтації.
По-друге, визначено, що ключовими чинниками розвитку систем
управління якістю в Україні є економічні, інституційні, технологічні, соціальні
та зовнішньоекономічні фактори. Найбільший вплив мають вимоги міжнародних
ринків, рівень цифровізації виробництва та стан інноваційного розвитку
підприємств. Одночасно з цим спостерігається недостатній рівень культури
якості та обмежене використання сучасних управлінських концепцій у
практичній діяльності підприємств.
По-третє, досліджено, що нормативно-правове забезпечення управління
якістю в Україні базується на поєднанні міжнародних стандартів, національних
стандартів ДСТУ та системи технічних регламентів. Важливу роль у цьому
процесі відіграє гармонізація українського законодавства з нормами
Європейського Союзу, що створює передумови для інтеграції в європейський
економічний простір.
По-четверте, встановлено, що інфраструктура сертифікації та оцінки
відповідності в Україні поступово розвивається, однак рівень впровадження
систем управління якістю за стандартом ISO 9001 все ще поступається провідним
88
країнам ЄС. Це свідчить про наявність значного потенціалу для подальшого
вдосконалення національної системи якості.
По-п’яте, виявлено основні проблеми функціонування систем управління
якістю в Україні, серед яких: формальний характер впровадження стандартів,
недостатнє фінансування, низький рівень кваліфікації персоналу, слабка
цифровізація процесів та недостатній рівень інтеграції СУЯ у стратегічне
управління підприємствами. Окремо відзначено вплив воєнних дій, які
ускладнили функціонування підприємств та порушили логістичні й виробничі
ланцюги.
По-шосте, визначено основні тенденції розвитку систем управління якістю,
серед яких провідними є цифровізація управлінських процесів, впровадження
інтегрованих систем менеджменту, посилення орієнтації на споживача, розвиток
концепцій сталого розвитку та поступова гармонізація з європейськими
підходами до управління якістю.
Таким чином, проведений аналіз засвідчив, що сучасний стан систем
управління якістю продукції в Україні характеризується поєднанням позитивних
тенденцій розвитку та низки системних проблем. Це формує необхідність
подальшого вдосконалення теоретико-методичних та практичних підходів до
управління якістю, що буде розглянуто у наступному розділі кваліфікаційної
роботи.
В третьому розділі кваліфікаційної роботи обґрунтовано стратегічні
напрями вдосконалення системи управління якістю продукції та здійснено оцінку
економічної й організаційної ефективності запропонованих заходів.
По-перше, встановлено, що стратегічний розвиток систем управління
якістю в Україні повинен базуватися на комплексному підході, який поєднує
цифрову трансформацію, інтеграцію систем менеджменту, розвиток культури
якості, впровадження інноваційних методів управління та орієнтацію на
принципи сталого розвитку (ESG). Реалізація цих напрямів дозволяє забезпечити
89
довгострокову конкурентоспроможність підприємств та підвищити ефективність
їх діяльності.
По-друге, доведено, що цифровізація систем управління якістю є одним із
ключових факторів їх модернізації. Використання сучасних інформаційних
технологій (ERP, MES, Big Data, штучний інтелект) сприяє автоматизації
процесів контролю якості, підвищенню точності аналітики та оперативності
прийняття управлінських рішень.
По-третє, обґрунтовано доцільність інтеграції систем менеджменту якості
з іншими управлінськими системами підприємства, зокрема екологічним
менеджментом та системою охорони праці. Це забезпечує зменшення
дублювання функцій, оптимізацію ресурсів та підвищення ефективності
управління підприємством у цілому.
По-четверте, встановлено, що впровадження сучасних концепцій
управління якістю (Lean Production, Six Sigma, Kaizen) сприяє зниженню рівня
браку, мінімізації втрат, підвищенню продуктивності праці та покращенню
загальної результативності виробничих процесів.
По-п’яте, результати оцінки ефективності показали, що впровадження
запропонованих заходів забезпечує як економічний, так і організаційний ефект.
Економічний ефект проявляється у зменшенні витрат на виробництво,
скороченні втрат від браку та підвищенні прибутковості підприємств.
Організаційний ефект полягає у вдосконаленні внутрішніх бізнес-процесів,
підвищенні прозорості управління та зростанні рівня залученості персоналу.
По-шосте, доведено, що сертифікація систем управління якістю за
міжнародними стандартами ISO 9001 залишається важливим інструментом
підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх інтеграції у міжнародні
ринки, однак найбільший ефект досягається лише за умови реального
впровадження принципів системного управління якістю, а не формального
підходу до сертифікації.
90
Таким чином, проведене дослідження підтвердило, що вдосконалення
систем управління якістю продукції є важливим стратегічним напрямом розвитку
українських підприємств, який забезпечує підвищення їх ефективності,
конкурентоспроможності та стійкості в умовах сучасних економічних викликів.
91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ДСТУ ISO 9000:2015. Системи управління якістю. Основні положення
та словник термінів. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 49 с.
2. ДСТУ ISO 9001:2015. Системи управління якістю. Вимоги. Київ : ДП
«УкрНДНЦ», 2016. 30 с.
3. Шаповал М.І. Менеджмент якості : підручник. Київ : Знання, 2020.
471 с.
4. Момот О.І. Менеджмент якості та елементи системи якості : навч. посіб.
Київ : Центр учбової літератури, 2019. 368 с.
5. Evans J.R., Lindsay W.M. Quality Management and Performance
Excellence. 11th ed. Boston : Cengage Learning, 2020. 864 p.
6. Goetsch D.L., Davis S.B. Quality Management for Organizational
Excellence. 9th ed. New York : Pearson Education, 2021. 720 p.
7. Feigenbaum A.V. Total Quality Control. New York : McGraw-Hill, 1991.
863 p.
8. Juran J.M., Godfrey A.B. Juran’s Quality Handbook. 7th ed. New York :
McGraw-Hill Education, 2017. 1136 p.
9. Deming W.E. Out of the Crisis. Cambridge : MIT Press, 2018. 524 p.
10. Crosby P.B. Quality Is Free. New York : McGraw-Hill, 1979. 309 p.
11. Окрепкий Р.Б. Управління якістю : навч. посіб. Київ : Кондор, 2021.
324 с.
12. Липчук В.А., Гнатишин Л. . Управління якістю : навчальний посібник.
Львів : Магнолія-2006, 2020. 352 с.
13. Oakland J.S. Total Quality Management and Operational Excellence. 5th
ed. London : Routledge, 2022. 546 p.
14. Dale B.G. Managing Quality. 7th ed. Hoboken : Wiley, 2019. 672 p.
92
15. Гребешкова О.М. Управління якістю продукції та послуг : навчальний
посібник. Київ : КНЕУ, 2021. 287 с.
16. Погайдак О.Б. Системи управління якістю в умовах сучасного
розвитку підприємств. Економіка та суспільство. 2023. № 53. С. 112–118.
17. Крикавський Є.В. Логістика та управління якістю : монографія. Львів
: Вид-во Львівської політехніки, 2022. 412 с.
18. Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Управління якістю :
навчальний посібник. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2018. 240 с.
19. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Управління якістю : навчальний посібник.
Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. 284 с.
20. Калита П.Я. Сучасні підходи до управління якістю та діловою
досконалістю підприємств. Стандартизація, сертифікація, якість. 2022. № 2. С.
15–24.
21. Скибінський О.М., Крикавський Є.В., Косар Н.С. Управління якістю :
навчальний посібник. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. 336 с.
22. Біловодська О.А. Управління якістю продукції та послуг : навчальний
посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2019. 320 с.
23. Ілляшенко С.М. Інноваційний розвиток та якість продукції в системі
забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Маркетинг і менеджмент
інновацій. 2021. № 4. С. 112-120.
24. Федулова Л.І. Управління якістю в умовах інноваційного розвитку
економіки. Економіка України. 2022. № 6. С. 35-46.
25. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Управління якістю : підручник. Київ :
Професіонал, 2020. 416 с.
26. Тарасюк Г.М. Управління якістю продукції та послуг : навчальний
посібник. Київ : Каравела, 2021. 312 с.
27. Череп А.В., Северина С.В. Системи менеджменту якості в діяльності
сучасних підприємств. Економічний простір. 2023. № 187. С. 95-101.
93
ДОДАТОК А
Основні принципи управління якістю відповідно до ISO 9001:2015
Принцип Характеристика
Орієнтація на
Визначення та задоволення потреб клієнтів
споживача
Формування єдності цілей та напрямів
Лідерство
розвитку
Участь працівників у процесах
Залучення персоналу
удосконалення
Управління діяльністю як
Процесний підхід
взаємопов’язаними процесами
Постійне поліпшення Безперервне вдосконалення діяльності
Прийняття рішень на Використання достовірних даних для
основі фактів управління
Управління Розвиток співпраці із зацікавленими
взаємовідносинами сторонами
Принцип Характеристика
Орієнтація на
Визначення та задоволення потреб клієнтів
споживача
Джерело: складено на основі ДСТУ ISO 9001:2015.
94
ДОДАТОК Б
Порівняльна характеристика сучасних концепцій управління якістю
Концепція Основна мета Основні інструменти
Безперервне
TQM Загальне управління якістю
вдосконалення
Картування потоків
Lean Production Усунення втрат
створення цінності
DMAIC, статистичний
Six Sigma Зниження дефектності
аналіз
Пропозиції персоналу,
Kaizen Постійні покращення
PDCA
Аналіз видів і наслідків
FMEA Попередження ризиків
відмов
Підвищення ефективності Загальний догляд за
TPM
обладнання обладнанням
95
ДОДАТОК В
Комплекс заходів щодо вдосконалення системи управління якістю
продукції
Очікуваний
Захід Термін реалізації
результат
Автоматизація
Впровадження ERP-системи 6–12 місяців
контролю
Підвищення
Сертифікація ISO 9001 6 місяців довіри
споживачів
Зростання
Навчання персоналу Постійно
компетентності
Впровадження Lean- Скорочення
12 місяців
інструментів втрат
Скорочення часу
Цифровізація документообігу 3–6 місяців обробки
інформації
Проведення внутрішніх Виявлення
Щоквартально
аудитів невідповідностей
96
ДОДАТОК Г
Порівняльна характеристика міжнародних стандартів
ISO 9001, ISO 14001 ТА ISO 45001
Характеристика ISO 9001:2015 ISO 14001:2015 ISO 45001:2018
Сфера Управління якістю Екологічний Охорона праці та
застосування продукції та послуг менеджмент безпека персоналу
Підвищення Запобігання
Мінімізація
задоволеності виробничому
Основна мета негативного впливу
споживачів та якості травматизму та
на довкілля
продукції професійним ризикам
Об’єкт Бізнес-процеси та якість Екологічні аспекти Умови праці та
управління продукції діяльності професійні ризики
Основні Держава, Працівники,
Споживачі, партнери,
зацікавлені громадськість, профспілки, державні
власники
сторони екологічні організації органи
Ключовий Екологічна Безпечне робоче
Орієнтація на споживача
принцип відповідальність середовище
Підхід до Ризики якості продукції Ризики для життя та
Екологічні ризики
ризиків та процесів здоров’я працівників
Зменшення
Очікувані Підвищення якості та Підвищення рівня
екологічного
результати конкурентоспроможності безпеки праці
навантаження
Можливість
Висока Висока Висока
інтеграції
Джерело: складено автором на основі ДСТУ ISO 9001:2015, ДСТУ ISO 14001:2015, ДСТУ ISO
45001:2019.