ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9570| Title: | Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств: стан та перспективи (на матеріалах ПрАТ «Укрзерноімпекс», м. Київ) |
| Authors: | Слинько, Микола Юрійович Горпинченко, Олександр Олександрович |
| Keywords: | СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА,;ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ,;РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРУ;КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ |
| Issue Date: | Jun-2026 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота містить 111 сторінок, 39 таблиць, 6 рисунків, список літератури з 56 найменувань, 6 додатки. Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва зернової продукції в умовах ринкової економіки. Об’єктом дослідження є забезпеченість галузі ресурсним потенціалом, рівень виробництва та перспективи підвищення ефективності. Мета кваліфікаційної роботи полягала у визначенні економічної ефективності виробництва зерна в сучасних умовах господарювання (на прикладі досліджуваного господарства ПрАТ „Укрзерноімпекс”), а також виявлення шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань: - визначити значення виробництва зерна та розвиток зернового господарства в Україні; - визначити тенденції змін, які відбулись у зерновому господарстві; - визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва продукції зернових культур; - визначити загальну характеристику підприємства та оцінку рівня виробництва зерна в даному господарстві; - визначити виробничу програму ефективності виробництва зерна, розміщення на ринку та канали збуту зернової продукції; - обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення виробництва продукції рослинництва. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ПрАТ „Укрзерноімпекс”, та на будь-якому іншому підприємстві, що займається аналогічною діяльністю. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9570 |
| Appears in Collections: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| ГОРПИНЧЕНКО О.О..pdf Restricted Access | 2.45 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра
на тему: Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських
підприємств: стан та перспективи (на матеріалах ПрАТ «Укрзерноімпекс», м.
Київ)
Виконав : здобувач 4 курсу, групи ЕП-224
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
Горпинченко Олександр Олександрович
________________________________________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Слинько М.Ю.
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2026 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 Підприємництво та торгівля
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2026 р.
З А В Д А Н Н Я
на випускну роботу здобувачу вищої освіти
Горпинченко Олександр Олександрович
(прізвище, ім’я та по батькові)
1. Тема роботи Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських
підприємств: стан та перспективи (на матеріалах ПрАТ «Укрзерноімпекс», м.
Київ)
Керівник роботи _ Слинько Микола Юрійович, к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03
2. Строк подання здобувачем роботи 21.05.2026
3. Вихідні дані до роботи
законодавчі та нормативні дані з питань діяльності підприємств, аналітичні та
статистичні дані відносно діяльності ПрАТ “Укрзерноімпекс” підручники,
посібники, монографії, статті.
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити) теоретичні основи ефективного виробництва зерна в сучасних умовах
господарювання, сучасний стан та ефективність зернового господарства в ПрАТ
«Укрзерноімпекс», шляхи підвищення ефективності виробництва зерна, стан
охорони праці в ПрАТ «Укрзерноімпекс»
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень,
плакатів) Склад і структура земельних угідь ПрАТ «Укрзерноімпекс», Структура
посівних площ ПрАТ «Укрзерноімпекс», Ефективність використання основних
фондів в ПрАТ «Укрзерноімпекс», Динаміка наявності і використання трудових
ресурсів ПрАТ ‘Укрзерноімпекс’, Динаміка і структура посівних площ зайнятих
під зерновими в ПрАТ ‘Укрзерноімпекс’,Динаміка формування прибутку ПрАТ
«Укрзерноімпекс» Визначення економічної ефективності діяльності підприємства,
Підрахунок резерву збільшення валового збору пшениці за рахунок поліпшення
сортового складу посівів., Економічна ефективність вирощування озимої пшениці
за інтенсивною технологією
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата
посада завдання видав завдання прийняв
консультанта
1 Слинько М.Ю.,
к.е.н, доцент
2 Слинько М.Ю.,
к.е.н, доцент.
3 Слинько М.Ю.,
к.е.н, доцент
7. Дата видачі завдання
__________20.03.2026__________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Строк виконання
Назва етапів випускної роботи Примітки
з/п етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і виконано
обробка. Укладання бібліографії по 26.03.2026
основним джерелам
2. Укладання плану (змісту) випускної виконано
роботи і погодження його з 29.03.2026
керівником
3. Розробка і подання на перевірку виконано
04.04.2026
першого розділу
4. Збір, систематизація та аналіз виконано
18.04.2026
практичних матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу 29.04.2026 виконано
6. Розробка і подання третього розділу 02.04.2026 виконано
7. Погодження з керівником висновків і виконано
10.04.2026
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) виконано
випускної роботи у відповідності з 16.04.2026
зауваженнями і подання її на кафедру
9. Нормоконтроль 25.04.2026 виконано
10. Збір документів (відгук, рецензія) 10.05.2026 виконано
11. Подача на підпис до завідувача виконано
15.05.2026
кафедри
12. Розробка тез доповіді для захисту 24.05.2026 виконано
Здобувач __________________ Олександр ГОРПИНЧЕНКО
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи ______________ __Микола СЛИНЬКО
(підпис) (прізвище та ініціали)
РЕФЕРАТ
на тему: Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських
підприємств: стан та перспективи (на матеріалах ПрАТ «Укрзерноімпекс», м.
Київ)
Кваліфікаційна робота містить 111 сторінок, 39 таблиць, 6 рисунків, список
літератури з 56 найменувань, 6 додатки.
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми
підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва
зернової продукції в умовах ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є забезпеченість галузі ресурсним
потенціалом, рівень виробництва та перспективи підвищення ефективності.
Мета кваліфікаційної роботи полягала у визначенні економічної
ефективності виробництва зерна в сучасних умовах господарювання (на
прикладі досліджуваного господарства ПрАТ „Укрзерноімпекс”), а також
виявлення шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна.
Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних
завдань:
- визначити значення виробництва зерна та розвиток зернового
господарства в Україні;
- визначити тенденції змін, які відбулись у зерновому господарстві;
- визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень
економічної ефективності виробництва продукції зернових культур;
- визначити загальну характеристику підприємства та оцінку рівня
виробництва зерна в даному господарстві;
- визначити виробничу програму ефективності виробництва зерна,
розміщення на ринку та канали збуту зернової продукції;
- обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення
економічної ефективності виробництва зерна.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо
вдосконалення виробництва продукції рослинництва.
Одержані результати можуть бути використані в практичній
діяльності ПрАТ „Укрзерноімпекс”, та на будь-якому іншому підприємстві,
що займається аналогічною діяльністю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ,
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА, УПРАВЛІННЯ
РЕСУРСАМИ, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, РОЗВИТОК АГРАРНОГО
СЕКТОРУ.
ABSTRACT
for bachelor's qualification work
On the topic: Improving the Efficiency of Agricultural Enterprises: Current
Status and Prospects (based on data from PJSC “Ukrzernoimpex,” Kyiv)
This thesis comprises 111 pages, 39 tables, 6 figures, a bibliography of 56
references, and 6 appendices.
The subject of the study is the methodological and applied aspects of the
problem of improving economic efficiency and trends in the development of grain
production under market economy conditions.
The subject of this study is the industry’s resource capacity, production levels,
and prospects for improving efficiency.
The objective of this thesis was to determine the economic efficiency of grain
production under current economic conditions (using the example of the studied
enterprise, PJSC “Ukrzernoimpex”), as well as to identify ways to improve the
economic efficiency of grain production.
The objective of the study determined the formulation and approaches to
solving the following tasks:
- to assess the significance of grain production and the development of the
grain industry in Ukraine;
- to identify trends in changes that have occurred in the grain industry;
- to identify the most important factors and the mechanisms through which
they influence the level
of economic efficiency in grain crop production;
- to provide a general description of the enterprise and an assessment of grain
production levels at this farm;
- to define a production program for grain production efficiency, market
positioning, and grain product distribution channels;
- to justify the prospects for development and ways to improve the economic
efficiency of grain production.
Based on the study’s findings, recommendations have been formulated to
improve crop production.
The results obtained can be applied in the practical operations of PJSC
“Ukrzernoimpex” and any other enterprise engaged in similar activities.
KEYWORDS: OPERATIONAL EFFICIENCY, AGRICULTURAL
ENTERPRISES, RESOURCE MANAGEMENT, COMPETITIVENESS,
DEVELOPMENT OF THE AGRICULTURAL SECTOR.
4
ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................5
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА
ЗЕРНА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ…………………......5
1.1 Національно – господарське значення та особливості виробництва
зерна…………………………………………………………………………… 8
1.2 Тенденції розвитку зернового господарства України…………………….17
1.3 Методологічні аспекти оцінки ефективності виробництва зерна……….26
РОЗДІЛ II. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕРНОВОГО
ГОСПОДАРСТВА В ПРАТ «УКРЗЕРНОІМПЕКС»
………………………………………. 38
2.1 Природно – економічна характеристика підприємства ……………… 38
2.2 Оцінка досягнутого рівня виробництва зерна у ПрАТ
“Укрзерноімпекс”…………………………………………………………. 55
2.3 Економічна ефективність зерновиробництва та діяльності
підприємства…………………….………………………………………………62
РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
ЗЕРНА……………………………………..………………………………….... 70
3.1 Аналітична оцінка виробництва зерна………………………………… 70
3.2 Розробка маркетингової стратегії реалізації зерна…………………… 78
3.3 Резерви підвищення ефективності виробництва зерна……………… 86
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………… 103
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….………106
ДОДАТКИ………………………………………………………………………111
5
ВСТУП
Сільське господарство – одна з найважливіших і життєво необхідних
галузей народного господарства, яка виробляє продукцію харчування для
населення, сировину для промисловості і товари для експорту. Воно відіграє
важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищення життєвого рівня
населення і розв’язання соціально-економічних проблем. Проте рівень розвитку
його продуктивних сил значно відстає від народногосподарських потреб.
Зернове господарство – основа аграрного сектора економіки України. В
силу вдалого географічного розташування нашої держави та сприятливого
клімату вирощування зернових культур вже давно є основою нашого сільського
господарства.
У розвитку галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського
господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва
зерна.
Підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської
продукції є найважливішим завданням, від рішення якої залежить продовольча
безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на
державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання
забезпечення населення продуктами харчування. Питаннями підвищення
економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції
займається велика група науковців.
Дослідженням теоретичних аспектів ефективності виробництва займалися
багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Ними розроблені стратегічні аспекти
зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної
перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання
земельних, матеріально - технічних і трудових ресурсів, ціноутворення,
формування і функціонування ринків зерна. Однак питання підвищення
6
економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на
рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного
вирішення.
Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми
кваліфікаційної роботи та її актуальність.
Основна мета роботи полягала у визначенні економічної ефективності
виробництва зерна в сучасних умовах господарювання (на прикладі
досліджуваного господарства ПрАТ „Укрзерноімпекс”), а також виявлення
шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна.
Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних
завдань:
- визначити значення виробництва зерна та розвиток зернового господарства
в Україні;
- визначити тенденції змін, які відбулись у зерновому господарстві;
- визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень
економічної ефективності виробництва продукції зернових культур;
- визначити загальну характеристику підприємства та оцінку рівня
виробництва зерна в даному господарстві;
- визначити виробничу програму ефективності виробництва зерна, розміщення
на ринку та канали збуту зернової продукції;
- обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної
ефективності виробництва зерна. .
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми
підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва
зернової продукції в умовах ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є забезпеченість галузі ресурсним потенціалом,
рівень виробництва та перспективи підвищення ефективності. Дослідження
викладені на прикладі аграрного підприємства ПрАТ “Укрзерноімпекс” м. Київ.
Методологічною основою дослідження стали системний підхід до
вивчення економічних явищ.
7
Теоретичною основою дослідження стали законодавчі та інші нормативні
акти з питань аграрної реформи, праці економістів - теоретиків і сучасні
концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах
господарювання.
В ході написання кваліфікаційної роботи використані статистичні, еконо-
міко-математичні методи дослідження, дисперсійний та кореляційний аналіз та
інші.
Основними джерелами інформації, які послужили для написання
кваліфікаційної роботи були річні звіти господарства, плани економічного і
соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність.
8
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА
ЗЕРНА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1 Національно – господарське значення та особливості виробництва
зерна
Зернові культури – основа сільськогосподарського виробництва. Зерно є
основним джерелом життєдіяльності людського організму. У структурі
продуктів харчування зернові і зернобобові культури становлять 76%[21;ст.33].
Зерно було і буде найголовнішим продовольчим ресурсом країни.
Водночас воно є товаром при зовнішньо-економічних відносинах з іншими
державами світу та джерелом національних доходів. В Україні традиційно
хлібопродукти займають головне місце в раціонах харчування населення. Від
стабільності забезпечення населення хлібопродуктами безпосередньо залежить
соціальний стан у суспільстві. Це є завданням зернопродуктового
підкомплексу, який на регіональному рівні являє собою сукупність галузей
продовольчого комплексу, об’єднаних у замкнутий цикл від виробництва
зернової сировини до виходу та реалізації кінцевих продуктів споживання
[21;ст.33].
В успішному розвитку багатьох галузей економіки України, насамперед
сільського господарства, вирішальну роль відіграє збільшення виробництва
зерна. Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ
і валових зборів сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим
значенням та різнобічним використанням. Отже, зернове господарство є
основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку – одним з
найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо
впливає на матеріальний добробут населення [21;ст.33].
Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей
сільського господарства. Зерно як цінний і незамінний продукт харчування
становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення
потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело
9
виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство
постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою
функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної,
спиртової та інших галузей [21;ст.35].
Зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів і резервів,
Що використовуються в надзвичайних обставинах. Це також важливий
експортний продукт. В умовах поглиблення міжнародного поділу праці,
економічних відмінностей країн і неоднакової забезпеченості їх зерном його
виробництва цей продукт стає одним з найважливіших об'єктів зовнішньої
торгівлі[25;ст40].
Зерно використовується людиною у вигляді хліба, крупи, макаронів,
кондитерських виробів. Ці продукти визначаються високими поживними та
смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів,
амінокислот та мінеральних солей. Зерно має значно вищу поживну цінність
порівняно з іншими видами кормів, характерне високим вмістом кормових
одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів. Як корм
використовується також побічна продукція вирощування зернових – солома і
полова. Зернові культури вирощують для одержання зеленої маси, силосу,
сінажу, сіна, трав’яного борошна [25;ст.45].
Зерно і солому використовують як сировину для технічної переробки. Із
зерна виробляють пиво, спирт, крохмаль, глюкозу та ін. Зерно зберігає свої
добрі поживні властивості впродовж багатьох років. Воно зручне для
перевезення на далекі відстані, легко піддається технічній переробці. Солому
використовують для виробництва целюлози, паперу, різних побутових речей.
Як підстилка худобі солома є складовою частиною органічних добрив. В
останні роки значну частину соломи подрібнюють при збиранні зерна і
заробляють у ґрунт для поповнення його органікою [25;ст.47].
Хліб – один з найважливіших продуктів харчування людини, при цьому
рівень його споживання з підвищенням добробуту населення закономірно
зменшується. Зменшення споживання хліба було результатом поліпшення
10
структури харчового раціону за рахунок збільшення в його складі м’яса,
молока, фруктів та інших цінних продуктів. Нині споживання хліба і хлібних
продуктів у країні зростає. Основна частина валового збору зерна
використовується на потреби тваринництва [25;ст.48].
Потреби в зерні постійно зростають і залежать від збільшення населення і
розвитку тваринництва. Тому рівень виробництва зерна на душу населення є
важливим показником економічного розвитку країни, від якого залежить
вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва [25;ст.50].
Україна відзначається досить розвинутим зерновим господарством,
Досягнутий рівень виробництва зерна при раціональному його використанні
має задовольняти потреби народного господарства в зерновій продукції. Обсяг
виробництва зерна значною мірою зумовлює рівень виробництва продукції
тваринництва та інших галузей народного господарства, що визначають
економічний розвиток країни і життєвий рівень населення [25;ст.50].
Зерно хлібних злаків містить різноманітні ферменти – амілази, ліпази,
пероксидази та інші, а також вітаміни В1, В2, В6, С, Е, провітамін А. [25;ст.54].
Природно-економічні умови України сприятливі для вирощування
зернових і багатьох інших сільськогосподарських культур, розвитку основних
галузей тваринництва. Необхідно забезпечити правильне розміщення і
поєднання сільськогосподарських культур та галузей тваринництва з
урахуванням регіональних особливостей природно-економічних зон України
[25;ст.45].
Зернове господарство України розвивається на основі дальшої
інтенсифікації, що забезпечує збільшення виробництва зерна переважно за
рахунок підвищення врожайності зернових культур. Розвиток виробництва
зерна характеризується такими показниками, як динаміка посівних площ та їх
структури, підвищення врожайності зернових культур, збільшення валового
збору зерна і вдосконалення структури зернового виробництва [25;ст.45].
За даними додатку 1 з 2017 по 2024 р. посівні площі зернових культур в
Україні скоротилися майже на 68 тис. га. При цьому їх частка в загальній
11
посівній площі також зазнала змін з 49,1 до 44,1%. У структурі зернових
культур зменшилася частка озимої пшениці і зросла ячменю і зернобобових
культур. Структурні зміни в посівах зернових культур характеризуються
розширенням площ сильних і твердих сортів озимої пшениці, що відзначаються
високою якістю зерна. У зв'язку з інтенсивним розвитком тваринництва посіви
озимого ячменю збільшилися у 3,2 рази, а зернобобових культур – на 6,4%
незважаючи на зменшення загальної площі зернових культур. Площі посіву
кукурудзи на зерно відзначаються великою нестабільністю [41;ст.45].
У 2023 році частка посівів продовольчих зернових культур становила
54%, фуражних – 36,9% і зернобобових – 8,7%, проти 58 %, 34,5% і 9,8% в 2022
році. Удосконалення структури посівних площ зернових культур повинно
здійснюватися в напрямку збільшення фуражних і зернобобових культур у
загальній посівній площі зернових культур [39;ст.100].
Основною зерновою культурою України є озима пшениця, площа якої в
2021 році становила 7,1 млн. га., або 49,3% посівної площі зернових культур. За
розмірами посівних площ друге місце після озимої пшениці займає ярий
ячмінь. Його посівна площа в 2023 р. становила 2,6 млн. га., або 18,1%
загальної посівної площі посіву зернових культур [39;ст.130].
Зерно ячменю використовується в кормовиробництві як важливий
компонент комбікормової промисловості, а також у харчовій промисловості для
виготовлення крупів і пива. Він є цінним концентрованим кормом для худоби і
птиці, в 1 кг зерна міститься в середньому 1,2 корм. од. та 81 г перетравленого
протеїну. За поживністю ячмінь займає друге місце після кукурудзи, а за
вмістом перетравленого протеїну перевищує її [31;ст.21].
Важливою зернофуражною культурою є кукурудза. У 2023 році її посіяли
майже 1,6 млн. га., що складає у структурі посівних площ зернових культур
8,0%. У більшості районів України за врожайністю кукурудза значно
перевищує інші зернофуражні культури. Кілограм зерна кукурудзи містить 1,34
корм, од., 68г перетравленого протеїну і близько 4 мг. каротину, що значно
більше, ніж в інших зернових культурах. Вирощування кукурудзи в
12
сприятливих регіонах країни є основою створення зон гарантованого
виробництва зерна. Для реалізації великих потенціальних можливостей
кукурудза потребує певних ґрунтово-кліматичних умов, раціонального
розміщення посівів [41;ст.30].
В Україні значні площі займають зернобобові культури, що мають велике
значення в розв'язанні проблеми повноцінної білкової годівлі тварин.
Характерною особливістю цих культур є високий вміст в насінні білка ( 23 –
42%), що вдвічі більше, ніж у зерні колосових зернових культур. Площа посіву
зернобобових культур у 2006 році становила майже 1,3 млн. га., або 8,7% площі
зернових культур. Близько 90% площі зернобобових культур зайнято під
посівами гороху. Поживність 1 кг гороху становить 1,17 корм, од., вміст
перетравного протеїну 195 г [41;ст.25].
Останнім часом в Україні розширюються посіви сої, яка має надзвичайно
цінні кормові якості і використовується для збагачення білком концентрованих
кормів. Зерно сої містить багато високоякісного білка (35 – 55%), олії (18 –27%)
та інших важливих речовин. У кілограмі зерна міститься 1,38 корм. од. і 350 г
перетравленого протеїну, що робить сою незамінною складовою при
виготовленні кормо-сумішок та комбікормів. З інтенсивним розвитком
тваринництва важливим напрямом удосконалення структури посівних площ
зернових культур повинно бути збільшення посівів зернобобових культур
[41;ст.33].
Значне місце серед зернофуражних культур займають озимий ячмінь і
овес, їх посівні площі становлять відповідно 618 і 495 тис. га., або 4,5 і 3,6%
загальної площі зернових культур. Озимий ячмінь за врожайністю значно
перевищує ярий, особливо в господарствах Степу. При цьому він відзначається
низькою зимостійкістю, тому впровадження в господарствах більш
морозостійких сортів дасть змогу розширити площі посіву озимого ячменю і
збільшити виробництво фуражного зерна [41;ст.35].
Розвиток зернового господарства України характеризується зменшенням
посівної площі зернових культур. Це зумовлене зменшенням загальної посівної
13
площі кормових культур. Приріст валових зборів зернових культур
забезпечується за рахунок зростання їх урожайності на основі інтенсифікації
зернового господарства, що включає комплекс відповідних агротехнічних і
організаційно-економічних заходів. У розвитку зернового господарства
важливо забезпечити раціональне розміщення зернових культур відповідно до
природно-економічних умов і певне співвідношення між окремими культурами
залежно від народногосподарських потреб у зерновій продукції [40;ст.50].
Зерно вівса використовують як високопоживний концентрований корм
тваринництва, насамперед для племінних плідників і молодняка, а також у
промисловості для виготовлення крупів і концентратів. За поживністю 1 кг
вівса прирівнюється до однієї кормової одиниці, містить у середньому 85 г
перетравного протеїну, а також значну кількість незамінних амінокислот
[42;ст.57].
Пшениця – це основна і найбільш цінна продовольча культура, в
середньому за 2017-2025 роки її валовий збір становив 24,5 млн. т, або 49,6%
всього виробництва зерна в Україні. Пшеницю вирощують майже всі
сільськогосподарські підприємства країни. Основними регіонами виробництва
озимої пшениці є Лісостеп і Степ, де рівень її врожайності найвищий і частка в
структурі зернових культур найбільша. Посівна площа озимої пшениці в
середньому на господарство зростає у напрямку з півночі на південь. Значні
площі озимої пшениці в степових посушливих регіонах України, особливо в
Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях та в Криму,
розміщується на зрошуваних землях, що є надійним джерелом гарантованого
виробництва зерна. Заданими Інституту зрошувального землеробства УААН,
потенційна врожайність озимої пшениці перевищує межу 80 ц /га [39;ст.125].
Озима пшениця, яку вирощують на Поліссі і в західному Лісостепу, має
знижену якість зерна для продовольчих цілей. Посіви ярої пшениці займають
незначну площу (14 тис. га) переважно на західних і південних регіонах
України [39;ст.110].
14
Слід відмітити, що площі під пшеницю розширювалися переважно за
рахунок значного скорочення посівів озимого жита, яке є важливою
продовольчою культурою. У 2024 р. посіви озимого жита становили 509 тис.
га., що складає у структурі площі під зерновими культурами 3,5%, а валовий
збір озимого жита склав у цьому році майже 1,2 млн. т. Таке істотне зменшення
виробництва жита не може вважатися доцільним, бо за науково
обґрунтованими нормами харчування в раціоні людини має бути певна
кількість житнього хліба. Основні райони виробництва жита – полісся, західні
області лісостепової зони, передгірні і гірські райони Карпат. Озиме жито
відзначається високою зимостійкістю, відносно маловимогливе до умов
вирощування. В окремих районах і господарствах полісся врожайність озимої
пшениці, під посіви якої вносять більше добрив і яку розміщують по кращих
попередниках, нижче порівняно з озимим житом [42;ст.90].
Важливе місце в зерновому балансі України займає ячмінь. В середньому
за останні роки його валовий збір становив 10 млн. т, або 21,1% всього
виробництва зерна. Особливе значення він має в виробництві зернофуражних
культур, забезпечуючи 46,3% їх валового збору. Посіви ячменю майже
рівномірно розміщені на всій території країни. Його вирощують у всіх
природно-економічних зонах, однак провідне місце належить господарствам
лісостепу і степу [56;ст.7].
Посіви кукурудзи в середньому за останні роки забезпечували щорічно
7,3 млн. т зерна – 15,4% його валового збору. Частка зерна кукурудзи у
валовому зборі більша, ніж частка посівної площі у загальній посівній площі
зернових культур. Кукурудза дає високі і стійкі врожаї зерна в лісостепових і
степових районах, особливо на поливних землях, де її врожайність за
десятирічний період у дослідах інституту зрошувального землеробства УААН
становила 115,1 ц/га [56;ст.7-8].
У господарствах Полісся і передгірних районів Карпат кукурудза на зерно
достигає не завжди, і тоді її збирають у фазі молочно-воскової стиглості і
використовують для виробництва силосу [56;ст.8].
15
Посіви вівса як цінної зернофуражної культури розміщені переважно на
поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат [56;ст.10].
Зернобобові культури незамінні для повноцінної годівлі тварин. В
середньому за останні роки валовий збір становив 2,9 млн. т, або 6,1% всього
виробництва зерна. Частка зернобобових культур у валових зборах зерна
фуражних культур становить 13,4%, що не забезпечує необхідного
збалансування кормових раціонів за вмістом перетравного протеїну. Серед
зернобобових культур переважають горох, люпин і вика. Посіви гороху
розміщені здебільшого в лісостепових і частково в степових районах України.
Значну частину валового збору зерна кукурудзи використовують безпосередньо
в господарствах на корм тваринам. Товарне виробництво зерна кукурудзи
розміщується переважно в Степу та в лісостеповій зоні [42;ст.110].
У господарствах Полісся найбільш ефективною зернобобовою культурою
є кормовий люпин, який завдяки високому вмісту білка підвищує родючість
ґрунту і врожайність продовольчих культур [38;ст.87].
Посіви вики найбільше зосереджені в лісостепу і на поліссі. Зерно цієї
культури є високобілковим концентрованим кормом для тваринництва, її
вирощують також на зелений корм і сіно. У багатьох господарствах
лісостепових, особливо західних, районів найсприятливіші умови для
вирощування кормових бобів, що дають високобілкове зерно і зелену масу
[42;ст.114].
У степових і лісостепових районах України зростає виробництво сої, що
має надзвичайно цінні кормові якості і збагачує білком концентровані корми
[42;ст.115].
Зерно є одним з важливих товарів, що визначає міжгалузеві пропорції не
тільки в аграрному секторі економіки, а й у народному господарстві України в
цілому. За сучасних умов для вітчизняних сільськогосподарських
товаровиробників воно є основним джерелом грошових надходжень.
Одночасно ціни на зерно впливають на ціни концентрованих кормів у
тваринництві й основні продукти харчування для населення. Саме від рівня
16
розвитку зернового господарства багато в чому залежить стан інших галузей
сільського господарства, добробут сільських трудівників, соціально-економічна
стабільність в суспільстві. Тому держава повинна бути зацікавлена в сталому
розвитку ринку зерна і проведенні стосовно нього політики, яка б сприяла
формуванню та розвитку не тільки зерновому, а й продовольчого ринку країни,
забезпеченню її продовольчої безпеки [41;ст.124].
Розроблені методичні підходи до дослідження пропозиції та сумарного
попиту на ринках зерна і зернопродуктів, в т.ч. врахування багаторівневості
формування попиту по ланцюгу, який складає один з найважливіших напрямків
витрачання зерна: хлібопродукти - борошно - продовольче зерно. Встановлена
математична залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни за період
2017-2025 рр. (рис.1.1), згідно якої із зростанням ціни на ці види товарів,
споживання їх падає [50;ст.120].
Коефіцієнти еластичності попиту на хлібопродукти від доходів
населення, розраховані по групах, показали, що в цілому еластичність невисока,
але найвищою була в групах саме із середніми доходами (коефіцієнт Е
дорівнював 0,22-0,41). Ці групи є найбільш численними в нашій країні, тож їх
вплив на зміни в сукупному попиті на хлібопродукти буде в найближчій
перспективі найбільш відчутним. При відносній нееластичності по доходах (Е =
0,07) хлібопродукти за нинішніх умов в Україні перетворились знову на
"нормальний" товар, тобто такий, споживання якого позитивно реагує на
зростання доходів. Це є свідченням бідності значної маси населення країни і
того, що держава має стимулювати кінцевий попит населення, щоб нарощувати
пропозицію на ринку хлібопродуктів, а в кінцевому підсумку і продовольчого
зерна. Проте, якщо вона і надалі продовжуватиме робити це за рахунок
товаровиробника, то досягти прогресу у зерновому господарстві буде
неможливо. Ситуація лише погіршиться [50;ст.120-121].
17
Рисунок 1.1 - Залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни
Зерновий ринок для України має особливе значення, а зернова галузь є
однією з найбільш важливих для її економіки. Українське зерно і борошно -
небагаточисельні прибуткові і конкурентоспроможні на світовому ринку
товари. Практично всі потреби держави в зернопродукції задовільняються за
рахунок внутрішнього виробництва зерна. Всі види зернових, а особливо
продовольче зерно і насіння, є і будуть залишатися для України стратегічно
важливими експортними товарами [50;ст.122].
1.2 Тенденції розвитку зернового господарства України
Виробництво зерна в Україні традиційно тривалий історичний період
посідає одне з основних місць серед основних галузей сільського господарства
України, що зумовлюється наявністю сприятливих грунтово – кліматичних і
економічних умов для його розвитку, багатовіковим досвідом українського
селянства у вирощуванні сталих урожаїв зернових культур, високою
18
калорійністю хліба та незамінним його значенням у харчуванні населення.
Важлива роль відводмться зерну у створенні і розвитку повноцінної кормової
бази тваринництва. Зернові культури слугують сировиною для харчової
промисловості, виготовлення біопалива та фармакологічної продукції. Певна
частина побічної продукції зернового виробництва використовується для
поповнення енергетичної бази комунальних об’єктів, а також у виготовленні
окремих видів будівельних матеріалів. Зернове господарство є важливим
потужним джерелом відновлення природної родючості грунту. Разом з тим
розвиток виробництва зерна в Україні має важливе соціально – економічне
значення як галузь, що забезпечує зайнятість сільського населення. Зернове
виробництво відіграєв економіці країни істотну роль у формуванні експортних
поставок та надходженні валютних коштів [ 31; ст.9].
Слід відмітити світове значення виробництва зерна як узагальнюючого
виду продукції при визначенні рівня оцінки продовольчого забезпечення
окремих континентів, регіонів і країн. Нестача зерна веде до породження
критичної межі щодо виникнення голоду в населення, нестачі харчових
продуктів [ 31; ст.9].
Невипаково Світова продовольча і сільськогосподарська організація
Організації Об’єднаних Націй (FAO) проводила спеціальні зустрічі керівників
на найвищому посадовому рівні багатьох держав для обговорення проблеми
нестачі зерна. Адже у 2010році світові запаси зерна, особливо пшениці, досягли
найнищого рівня за останні 25 років. Світову спільноту було проінформовано,
що 37 країн вже зіткнулися з продовольчою кризою. За цих умов розвиток
виробництва зерна в Україні слід розглядати у контексті тенденцій світового
розвитку зернового господарства, рівня забезпечення світової спільноти
харчовими ресурсами [ 31; ст.9].
У структурі використання орних земель в Україні на площі, зайняті під
зерновими культурами, з урахуванням регіональних особливостей припадає 50
– 52%, що свідчить про чітко виражений галузевий характер розвитку
сільськогосподарського виробництва. Разом з тим зернове господарство
19
об’єктивно тісно пов’язане з розвитком інших галузей нароногосподарського
комплексу держав, насамперед з розвитком машинобудівної індустрії та інших
промислових галузей країни. У них формується потужна виробнича бази для
постачання сільському господарству матеріально – технічних ресурсів [ 30;
ст.39].
Загальні обсяги валових зборів зерна залежить від двох основних
чинників – розміру посівних площ і рівня урожайності зернових культур.
Аналіз свідчить, що в першій половині минуло століття зернове господарство
на теренах України мало екстенсивний характер розвитку, тобто за рахунок
розширення посівних площ зернових культур. Так, у 2023 році зернові займали
24698 тис.га, що становило 88,4% загальної посівної площі (27951 тис.га) на
території України. Перед початком Великої Вітчизняної війни у 1940 році
загальна площа зернових культур зменшилась до 21364тис.га, а їхня частка в
площі орних земель дорівнювала 68,2%. Після завершення відбудови
зруйнованого в роки війни сільськогосподарського виробництва у 1950 році
було посіяно 20млн. гектарів зернових культур, частка яких становила 65,4%
посівної площі країни. Тільки починаючи з 1957 – 1958 років із значним
нарощуванням посівних площ кормових культур, розширення посівів під
цукровими буряками та соняшником відбулось зменшення посівів зернових
культур – 17,0 млн.га із певним коливанням в окремі роки. Протягом 80 років
намітилась тенденція до стабілізації посівних площ у межах 16,2 – 14,8 млн.га.
Перед переходом України до розбудови незалежної суверенної держави у 1990
році було посіяно 14,6 млн.га зернових культур. Основною провідною
культурою в Україні тривалий період є цінна продовольча культура – озима
пшениця, площі якого по окремих роках коливались від 5,5 до 8 млн. гектарів.
Друге місце посідає ячмінь, площі якого становили від 4,0 до 2,7млн.га. Під
горохом щорічно відводилось 1,0 – 1,5 млн.гектарів посівної площі. Таким
чином, частка зернових культур у структурі посівних площ до 2023 року в
Україні стабілізувалася на рівні 47 – 50%. У період здійснення аграрної
реформи в Україні найменше було посіяно зернових культур – 12,5млн.га. у
20
2024 році, а найменше – 15,4 млн.га. – у 2025 році. У 2023 році їхня частка в
загальній посівній площі сільськогосподарських культур становила 58%, а в
2020р. – 45% [ 31; ст.9].
Таблиця 1.1 - Структура посівних площ під зерновими культурами в Україні
Культури 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Тис.га % Тис.га % Тис.га %
Зернові , всього 14583 100 13646 100 14515 100
Озимі зернові 8614 59,1 7892 57,8 8270 57,0
В тому числі :
Пшениця 7568 51,9 7001 51,3 7153 49,3
Жито 518 3,6 598 4,4 509 3,5
Ячмінь 528 3,6 293 2,1 608 4,2
Ярі зернові 5969 40,9 5754 42,2 6245 43,0
В тому числі :
Пшениця 8 0,1 31 0,2 14 0,1
Ячмінь 2201 15,1 2022 14,8 2633 18,1
Овес 492 3,4 506 3,7 496 3,4
Кукурудза 1234 8,5 1285 9,4 1160 8,0
Просо 205 1,4 341 2,5 207 1,4
Гречка 350 2,4 343 2,5 449 3,1
Рис 28 0,2 37 0,3 24 0,2
Зернобобові 1424 9,8 1194 8,7 1262 8,7
Важливим показником розвитку зернового виробництва є урожайність
сільськогосподарських культур, у якому відображається вплив сукупності
природних , організаційно – економічних і техніко – технологічних чинників. З
метою зменшення впливу коливань уліматичних факторів урожайності по
окремих роках правомірно аналізувати динаміку цього показника за
п’ятирічними середньорічними рівнями [ 31; ст.10].
Таблиця 1.2 - Урожайність та валові збори зерна в Україні по категоріям
господарства*
2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Валовий Валовий Валовий Валовий
культури
З 1га,ц збір, З 1га,ц збір, З 1га,ц збір, З 1га,ц збір,
тис.тонн тис.тонн тис.тонн тис.тонн
Зернові і
зернобобові 35,1 51009 28,3 41809 26,0 38016 24,1 34258
– всього;
Пшениця
40,2 30374 32,6 16361 29,0 17683 25,6 12890
озима
21
Пшениця
30,2 25,7 22,8 1159 21,8 1016 22,1 1068
яра
Жито 24,3 1259 22,2 1589 17,3 1053 16,2 583
Ячмінь
37,2 1953 28,2 1436 21,2 1007 23,5 982
озимий
Ячмінь
33,0 7216 24,1 9649 20,6 7968 21,5 103
ярий
Овес 26,8 1303 19,7 1007 17,6 791 15,6 690
Просо 17,2 338 12,2 459 11,7 791 15,6 690
Гречка 11,6 420 7,6 294 6,9 275 6,4 229
Кукурудза 38,7 4737 38,6 8867 43,2 7167 37,4 6426
Горох 23,8 3029 24,6 636 19,8 616 18,3 549
* Джерело: Статистичний щорічник України за 2020 рік. – К.: Вид-во «Консультант»,
2106.- С. 158, 169; Статистичний бюлетень. – К., 2025. – С.20.
В 90-х роках у зв'язку з тим, що різко скоротилось внесення мінеральних і
органічних добрив, посилився вплив несприятливих погодних умов на
урожайність, помітнішим став її перепад по роках (рис.1). Погіршуються і
економічні показники у зерновому господарстві [ 31; ст.102].
Рисунок1.2 - Динаміка фактичної і вирівняної за методом найменших
22
квадратів урожайності зернових в Україні
В наслідок занепаду твариницьких галузей скорочення поголовя
продуктивних тварин в селення органічних добрив зменшилось у кілька разів.
Тільки за період з 2000 року внесення органічних добрив скоротилося з 28,4
млн. до 11,9 млн. тонн, що становило в 2010 році на 1га. посівної площі
0,7тонн. Внесення мінеральних добрив знизилося з 136кг у 1990 році 27,3, 2003
– 18,2, 2004 – 28,3, 2005 – 26,6, 2024 – 24,1, 2010 – 22,6ц/га [ 31; ст.11].
При певних змінах у розмірах посівних площ зернових культур валовий
збір зерна дорівнював у 1995 році 33,9 млн. тонн, в 2000 – 24,5,2001 – 39,7, 2002
– 38,8, 2003 – 20,2, 2004 – 41,8, 2005 – 38,0, 2024 - 34,3, 2010 – 29,3 млн. тонн.
Отже, загальний обсяг виробництва зерна знизився порівняно з 1990 роком на
21,8 млн. тонн, а його питома вага у структурі валової продукції сільського
господарства становила 14%. Про ступінь забезпечення потреб країни у зерні та
забезпеченні продовольчої безпеки держави свідчить баланс зернових і
зернобобових культур в Україні [ 31; ст.11-12].
Таблиця 1.3 - Баланс зернових і зернобобових в Україні, тис. тонн *
Показник 2019 р. 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Виробництво, ц 33930 24459 20234 41809 38016 34258 29295
Зміна запасів на
кінець року -757 1329 -3793 7817 -314 -2304 948
тис.грн
Імпорт тис.тонн 200 1010 3770 875 226 235 343
Усього ресурсів 34887 24140 27797 34867 38556 36797 28690
Експорт
814 1330 3944 7786 12650 11168 4490
тис.тонн
Витрачено на
18527 11056 11657 11852 13817 13750 12845
корм,ц
Витрачено на
4600 3597 3226 3589 3294 3301 3280
посів,ц
Втрати ,ц 1220 309 250 545 375 633 507
Переробка на
876 100 770 1150 670 645 478
нехарчові цілі,ц
Фонд
8850 7748 7950 7950 7750 7300 7090
споживання,грн
* сільське господарство україни. Статистичний збірник, 2024. – К., 2025. – С.143
23
Щорічний обсяг зернових ресурсів в країні формувалось за рахунок
виробництва зміни запасів на кінець року та імпортних поставок. Найбільше
витрачалось зерна на поповнення кормової бази для розвитку тваринництва, на
експорт, створення фонду споживання та на посів. Наведені дані балансу
свідчать про достатній рівень забезпечення держави зерном для внутрішніх
потреб і виділення значних обсягів для експортних цілей. Витрати зерна на
кормові цілі знижуються з причини згортання кількісного складу продуктивних
тварин. Аналіз динаміки світового виробництва зерна і задоволення його
потреб на харчові цілі на окремих континентах і в країнах за умов збільшення
населення планети переконливо свідчать про доцільність нарощування обсягів
виробництва продовольчого зерна в Україні для значного розширення
експортних поставок. Для цього є сприятливі приподно – економічні умови й
реальні можливості в ближчій перспективі підвищити середню урожайність
зернових до 50 – 55ц з гектара, з тим, щоб довести його валові збори до 75 –
80млн.тонн. За цих умов розвитку тваринницьких галузей і збільшення
внутрішньодержавних потреб зерна до 32 – 34млн. тонн його експортний обсяг
може бути доведений до 42 – 46млн. тонн [ 31; ст.12].
Головна проблема ринку зерна нині для усіх учасників, а особливо для
аграрії – безпосередніх виробників – скачкоподібність цін, прибутків, тобто
фінансових результатів [ 41; ст.71].
Теорія і практика світового виробництва зерна свідчить, що його
динаміка тісно пов'язана з потребою, яка постійно зростає через невпинне
збільшення населення. У нашій вітчизняній практиці щодо майбутнього
вітчизняного зернового господарства слід дотримуватися тієї константи, що
навіть при зменшенні населення в країні, потреба в зерні зростатиме і Україна
буде змушена нарощувати його виробництво. Це зумовлено тим, що СОТ
вимагатиме збільшення виробництва зерна у країнах, які входять у цю
організацію, для задоволення потреб у зерні населення інших країн. Саме в
цьому і проявлятимуться глобалізаційні процеси, тобто українське зерно
споживатиметься іншими народами, хоча чисельність власного населення
24
зменшуватиметься. В цьому буде заінтересований як вітчизняний, так й
іноземний бізнес, національні інтереси їх не переймають [17; ст. 80].
Головним чинником стабільного розвитку виробництва й експорту
продукції АПК України є випереджувальна реакція на динамічні процеси, що
відбуваються на світовому ринку. В умовах, коли економіка України, починаю
з 2023 року, функціонуватиме відповідно до норм і правил Світової Організації
торгівлі, статусом пріоритетного розвитку виробництва, активізації експорту є
динамічне нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції,
розширеня зовнішніх ринків, подальший розвиток внутрішнього ринку та
зміцненя продовольчої безпеки країни, що потребує необхідність пошуку й
обгрунтування нового напрямку основоположних факторів розвитку галузі [ 20;
ст.53].
Таблиця.1.4 - Динаміка цін і прибутковості товарної продукції зернових культур
сільськогосподарських підприємств України *
Прибуток Динаміка зміни до
Ціна Рівень
Собівартість від попереднього
рік реалізації рентабельності,
1т. грн реалізації року,%
1т, грн %
1т, грн ціни собівартості
2017 266,0 438,3 172,3 64,8 221,0 150,2
2018 261,4 374,5 113,1 43,3 85,4 98,3
2019 260,2 310,4 50,2 19,3 82,9 99,5
2020 367,3 535,4 168,1 45,8 172,5 141,2
2021 377,0 452,8 75,8 20,1 84,6 102,6
2023 403,6 415,9 12,3 3,1 91,9 107,1
2024 484,6 520,2 35,6 7,4 125,0 120,1
2025 649,3 835,3 186,0 28,7 160,6 134,0
Пшениця
2017 - - - - - -
2018 246,1 376,3 130,2 52,9 - -
2019 246,3 307,3 61,5 25,0 81,8 100,1
2020 417,3 629,2 211,9 50,8 204,4 169,4
2021 377,5 492,3 114,8 30,4 78,2 90,5
2023 394,8 412,5 18,0 4,6 83,9 104,6
2024 484,2 532,2 48,0 9,9 129,0 122,6
2025 643,7 799,3 155,6 24,2 150,2 132,9
Овес
2018 471,9 416,4 -55,5 -11,8 123,7 117,7
2019 616,4 748,0 131,6 21,3 179,6 130,6
Ячмінь
25
2017 355,6 508,0 152,4 42,9
2018 35,42 38,78 3,36 9,5 7,6 10,0
2019 43,09 48,69 5,6 13,0 125,6 121,7
2020 46,79 48,54 1,75 3,7 99,7 108,6
2021 738,9 897,5 158,6 21,5 1849,0 1579,2
Кукурудза на зерно
2017 328,9 444,8 115,9 35,3
2018 300,2 370,6 70,4 23,5 83,3 91,3
2019 328,5 493,6 165,1 50,3 133,2 109,4
2020 383,3 432,1 48,8 12,7 87,5 116,7
2021 370,3 349,9 -23,4 -6,3 80,3 96,6
2023 471,1 522,5 51,4 10,9 150,9 127,2
2024 563,4 833,1 269,7 47,9 159,4 119,6
* Розраховано за даними Державного комітету статистики України
Ставши членом СОТ, Україна в галузі сільського господарства зазнає
втрат внаслідок реалізації угод, а низькорентабельні галузі можуть частково
втратити ринки збуту в розвинутих країнах. Втрати й негативні наслідки
можливі через скорочення виробництва та низьку конкурентоспроможність
деяких видів продовольчих товарів. У 90 – х роках XXст. Україна понесла
значні втрати через скорочення експорту товарів, зумовлене зниженням
виробництва валової продукції у 2000році порівняно з 1990роком, у 2,3 раза, в
т. ч. сільського господарства – в 1,87 раза [ 20; ст.59].
Основною зерновою культурою в Україні залишається пшениця. Її
питома вага у загальному валовому зборі зерна у 2001 році становила 53,8%; у
2010 – 47,6%; і 2024 – 49,2%, а в продовольчій групі товарів ця культура займає
в межах 90% [ 15; ст.118].
Особливої уваги потребує підвищення якості зернової продукції.
Нарощування валових зборів зерна останніми роками при поліпшенні якості,
особливо пшениці, за рахунок підвищення вмісту клейковини і білка, дають
змогу при повному забезпеченні внутрішньодержавної потреби в зерні
створюють реальні можливості збільшення його експортних поставок. Якщо
йдеться про виробництво харчового зерна, то основним завданням
поліпшенням його якості є підвищення вмісту білка, клейковини, мінеральних
елементів та інших речовин. Висока якість кормового зерна характеризується
26
насамперед наявністю сирого протеїну, кормових та енергетичних цінностей.
Насіннєве зерно має бути з високими генетичними якостями, високимим
пказниками енергії проростання та схожості, при відсутності будь – якого
біологічного й механічного засмічення [ 15; ст.119].
Експорт продукції АПК за інтенсивністю розвитку значно випереджає як
експорт усього по Україні, так і виробництво: виробництво валової продукції
галузі у 2025 році зросло порівнянно з 2017 роком у 61,12 раза, експорт по
Україні зріс за ці роки в 3,38 раза, експорт АПК – в 4,3 раза [ 47; ст.41].
Виробництво зерна за 2017 – 2025 роки збільшився в 1,2 раза, експорт
зріс у 3,16 раза [ 47; ст.41].
Завдання полягає в організації охорони і підвищення родючості орних
земель, впровадження високоінтенсивних польових сівозмін у
сільськогосподарських підприємствах регіонів, нарощування обсягів внесення
органічних і мінеральних добрив, запровадження рескроощадливих технологій
у зерновому господарстві, переході до інноваційної моделі розвитку
агропромислового виробництва в країні [ 56; ст.19].
Водночас із збільшенням і підвищеннян конкурентоспроможності
виробництва зерна необхідно здійснити систему організаційно – економічних
заходів, спрямованих на забезпечення його якісного стану відповідно до вимог
європейських стандартів. Особливої уваги потребує виробництво пшениці –
основної експортної продовольчої культури. З цією метою необхідно
побудувати систему сучасних елеваторних комплексів для забезпечення
належного зберігання валових зборів зерна [ 56; ст.19].
1.3 Методологічні аспекти оцінки ефективності виробництва зерна
Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення
економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується
збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється
матеріально-технічна база галузі[ 19; ст.87].
27
Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище.
Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії
чотирьох факторів — робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В
процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з
метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити
відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати
ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених
ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною
результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з
різною ефективністю. Ефективність - це економічна категорія, що відображає
співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення
ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути
представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю
(застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат
(виробниче спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати
виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в
різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною
необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів
діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи
специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види
ефективності: технологічну, економічну і соціальну [ 21; ст.86].
Економічна ефективність – це одержання максимальної кількості
продукції з одного гектара земельної площі, від однієї худоби при найменших
затратах праці і коштів на виробництво продукції[ 19; ст.106].
Р
Еф ; де
В
Р – результати;
В – витрати.
28
Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою
таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції,
ціна реалізації 1ц зерна, прибуток на 1люд.-год, на 1ц зерна і на 1га посівної
площі, рівень рентабельності виробництва зерна. Економічна ефективність є
важливим показником в сільському господарстві. Вона визначається
відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої
праці. Незважаючи на те, що показник економічної ефективності виробництва
можна виразити однією формулою, він включає в себе ще ряд інших
показників. Так, при визначенні економічної ефективності виробництва зерна
розглядають такі показники, як урожайність зернових культур, продуктивність
праці, собівартість, рівень рентабельності, а також вихід валового, чистого
доходу і прибутку на 1 га посіву [ 19; ст.107].
Урожайність сільськогосподарських культур – це середній розмір
продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури,
Вона характеризує продуктивність цієї культури в конкретних умовах її
вирощування і визначається діленням урожаю конкретної культури (чи групи
культур) на її посівну площу. В показнику урожайності знаходять свій вираз всі
агротехнічні заходи, меліорація земель, природно-економічні умови та рівень
організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств [19;
ст.108].
Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення
економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується
збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється
матеріально-технічна база галузі [19; ст.101].
Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по
сільськогосподарських підприємствах використовується система показників,
які доцільно обчислювати в такій послідовності:
- вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільські господарських угідь, на
середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 100 грн. виробничих витрат, на
1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;
29
- розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га
сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на
100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів;
- рівень рентабельності й норма прибутку сільськогосподарського
виробництва [18; ст.54].
Продуктивність праці – реалізована здатність конкретної праці (праці
конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість
продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення
випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться
до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва
якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для
збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із
скороченням часу на виробництво одиниці продукції знижується її собівартість,
отже, зростає дохідність підприємств, підвищується їх онкурентоспроможність.
Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення
працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів
діяльності. Очевидно також, що скорочення робочого дня можливе лише за
умови послідовного підвищення продуктивності праці [25; ст.60].
Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві
застосовують систему економічних показників. До показників продуктивності
праці відносяться повні і неповні. Повні це – натуральні показники:
трудомісткість продукції рослинництва; погодинна продуктивність праці; денна
продуктивність праці; річна продуктивність праці. Повні показники
продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена
продукція (ВП) і виграти живої праці (Т), розраховуються шляхом ділення
виробленої продукції в грошових чи натуральних одиницях на витрати живої
праці [25; ст.65].
П ВП :Т
Неповні показники розраховуються до одержання продукції, це –
абсолютні показники: затрати живої праці на 1 га посіву у певному періоді;
30
затрати живої праці на одну голову тварин; норма закріплення тварини за
одним працюючим; відносні показники: ступінь використання норм виробітку
на механізованих роботах та ступінь використання норм виробітку на кінно-
ручних роботах [25; ст.199].
Собівартість – один з найважливіших показників господарської
діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться
господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно
вигідно воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання
[12; ст.99].
Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний
стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва.
За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на
одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням
собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і
зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку. Собівартість одиниці
продукції визначається діленням собівартості всієї продукції відповідного виду
на її обсяг у натуральному вигляді, а витрат на одну грошову одиницю
продукції – відношенням собівартості всієї продукції до її обсягу у вартісному
виразі. Затрати живої праці розраховується в собівартості в розмірі фактичної її
оплати [12; ст.99].
Залежно від характеру витрат, які включаються в собівартість продукції,
у практичній діяльності підприємств, розрізняють виробничу і повну
(комерційну) собівартість. До виробничої відносять всі витрати, пов’язані з
внутрішнім виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням
продукції до місця зберігання. Собівартість розраховано з урахуванням витрат
на збут, називають повною або комерційною [12; ст.101].
Дані про собівартість є основою для встановлення державних
закупівельних цін на продукцію сільського господарства, а також цін на
промислові товари, що використовуються в сільськогосподарському
виробництві. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське
31
значення та економічне в підвищенні ефективності сільськогосподарського
виробництва, підприємств в АПК, селянських (фермерських) господарств[12;
ст.102].
Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств
на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. У процесі
госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати
виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність —
показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який
свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. Рівень
рентабельності визначається, як процентне відношення прибутку до
повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку
на 1 гривню витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання в
поточному році[19; ст.109 – 115].
Рентабельність характеризує також ефективність спожитих засобів
виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість
використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів.
Сільськогосподарські підприємства мають багато різноманітних засобів
виробництва, які тією чи іншою мірою використовуються в господарстві. Для
визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів
використовують такий показник, як норма прибутку [19; ст.110].
Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної
вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках. Цей показник
визначається по господарству в цілому і показує величину прибутку, що
припадає на 1 грн. основних і оборотних фондів. Практично в різних
господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при
виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми
прибутку. Це свідчить про те, що основні і оборотні фонди господарств
використовуються у виробництві з різною ефективністю [31; ст.238].
Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить
про підвищення ефективності виробництва. Досягнута норма прибутку
32
використовується як критерії для оцінки ефективності інвестицій за простими
показниками. Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від
досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв [31; ст.238].
Ринкова ціна – це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку
ціна на товар, що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно
від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію [12;
ст.101].
У процесі лібералізації ціноутворення держава повністю втратила
контроль над цінами всіх сфер АПК. Процес зростання цін став некерованим.
Але якщо підвищення цін на сільськогосподарську продукцію і продовольство
стримувалося низьким платоспроможним попитом населення, то зростання цін
на промислову продукцію для потреб села відбулося нестримно [12; ст.102].
Вихід валового, чистого доходу і прибутку на 1га посіву розраховують,
поділивши кожен з цих показників на загальну площу посіву. При цьому
валовий дохід – це загальна сума доходу, отриманого протягом звітного
періоду. Його можна вирахувати, віднявши від вартості валової продукції суму
матеріальних затрат. При цьому під матеріальними затратами розуміють
затрати, що пішли на її виробництво. Величина валової продукції визначається
вартістю всіх видів виробленої продукції на підприємстві на протязі одного
потокового року [5; ст. 175].
У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий
доход, що є частиною вартості продукції після вирахування витрат на її
виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, поділяється
на централізований доход держави і доход підприємства. Чистий дохід – це
прибуток після відрахування витрат на виробництво та реалізацію продукції,
сплати податків і всіх боргових зобов’язань. Його можна знайти, віднявши від
валового доходу суму оплати праці, або віднявши від вартості валової
продукції її собівартість Маса створеного в сільському господарстві чистого
доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає
його госпрозрахункову рентабельність [20; ст. 95].
33
Прибуток – це один з узагальнюючих показників господарської
діяльності підприємства. Визначається, як різниця між виручкою від реалізації
продукції і витратами на виробництво Прибуток господарств — це реалізована
частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських
підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу
суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства
залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її .(структури, рівня
собівартості і фактичних цін реалізації) [20; ст. 73].
Таким чином, розрахунок вище вказаних показників дасть можливість
отримати дані про економічну ефективність виробництва як загалом по
господарству, так і рослинництві і по виробництву зерна. Це дасть можливість
виявити і прослідкувати проблеми та недоліки у вирощуванні зернових культур
і внести відповідні пропозиції з приводу більш ефективного виробництва даних
культур [25; ст. 35].
Найбільш впливовим фактором, таким як кліматичні, метеорологічні,
агротехнічні, слід надати особливої уваги при здійсненні розрахунків з
оптимізації та інтенсифікації виробництва зернових. Адже саме погодно -
кліматичні умови найсуттєвіше впливають на рівень врожаїв та урожайності як
зерна, так і всієї сільськогосподарської продукції, яка виробляється в галузі
рослинництва [15; ст.48].
Один із найбільш доцільних методів для визначення оптимальної
величини отримання необхідної урожайності на сьогодні є метод
диференційованого обчислення потреби мінеральних добрив за Мосіюком.
Суть даного метод полягає у визначенні необхідної кількості внесення добрив
залежно від заданих показників урожайності. Адже саме отримана урожайність
найбільш широко характеризує процес економічної ефективності вирощування
культур та процес їх інтенсифікації [15; ст.48].
Отже, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського
виробництва є однієї з найбільших проблем, успішне вирішення якої відкриває
34
широкі можливості для прискорення темпів його розвитку і постійного
забезпечення країни сільськогосподарською продукцією [15; ст.50].
В умовах ринкової економіки забезпечення стійкого соціально-
економічного розвитку, підвищення ефективності суспільного виробництва
зростає роль організаційно-економічних факторів впливу. Управління
ефективністю повинно базуватися на основі загальнодержавного,
територіального, галузевого і програмного планування та управління кількістю
й якістю. Наведемо блок-схему управління ефективністю виробництва на
прикладі зерно продуктового підкомплексу (рис.1.3), яка передбачає
виробництво зернопродукції та формування її резервів з урахуванням інтересів,
окремих колективіві і кожного жителя. [ 16; ст 38-39]
Стан та наявність Рівень розвитку техніки
природних ресурсів та технології
Вплив на ефективність
виробництва в
зернопродуктовому
підкомплексі
Виробництво та переробка зерна
Прийняття рішення щодо забезпечення ефективного
функціонування та розвитку зернопродуктового підкомплексу
Рис. 1.3 – блок – схема управління ефективністю виробництва в зернопродуктовоиу
підкомплексі
Для розробки регіональної концепції побудови нової системи управління
продуктовим підкомплексом у контексті сталого розвитку необхідно розкрити
причинно-наслідкові зв'язки між потенціалом підприємств і потребами
суспільства. В основу схеми зв'язків доцільно покласти такі групи: потреби
35
держави, виробничих суб'єктів та окремої особи. Потреби першої групи
відображають кількісний склад зернопродукції країни, наявний потенціал
підкомплексу, баланс продукції, що забезпечує продовольчу безпеку в державі
та є запорукою зростання матеріального добробуту; другої групи — потреби
ресурсного походження, що вимагають кількісних і якісних характеристик
внаслідок обмеженості та вичерпності, третьої групи - наявність високоякісних
і доступних продуктів харчування [16; ст. 39].
Якісний і кількісний стан розвитку зернопродуктового підкомплексу
залежить від розміщення виробництва, його концентрації та спеціалізації.
Необхідна нова концепція розвитку промислового й аграрного виробництва,
яка повною мірою враховувала б економічні чинники і критерії організації
виробничих процесів у зернопродуктовому підкомплексі в цілому з метою
одержання максимального економічного ефекту. Об'єктом державної підтримки
депресивних регіонів мають бути не місцеві органи влади, а підприємства та
населення, що знаходяться на даній території. Така підтримка має
спрямовуватися на пом'якшення негативних соціальних процесів і прискорення
структурної перебудови економіки регіону. Через загрозу розпорошення
коштів, як це було на практиці, нині видається доцільним також надання
регіонам конкретної адресної допомоги, в обхід місцевих органів влади більш
високого рівня (обласних, районних) [16; ст. 40].
Перспективи подальших досліджень повинні бути зосереджені на
стимулюванні розвитку саморегулювання та самозабезпеченості в регіонах, а
також поступове, адекватне економічній ситуації підвищення продовольчої
безпеки [16; ст. 40-41].
Виявлення резервів збільшення продукції зернових культур повинно
здійснюватись за напрямами (схема 1.4)[ 19; ст.86].
Оскільки можливості розширення площ посівів в Україні вичерпані, то
основним фактором збільшення виробництва продукції зернових культур
залишається підвищення врожайності зернових культур. Цього можна досягти
36
різними шляхами. Насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом
меліорації, боротьби з ерозією, вапсування, (гіпсуванню). [ 47; ст.87]
Джерела резервів збільшення виробництва продукції зернових культур
Розширення Вдосконалення Підвищення
посівних структури посівів врожайності
площ зернових
культур
Збільшення площ
Розорювання під найбільш Сотрооновленн
непродуктив урожайними я
них культурами
сільськогоспода
рських земель Оптимальне
внесення добрив
Захист культур
від шкідників,
хвороб, бурянів
Скорочення втрат
зернових при
збиранні врожаю
Рис 1.4 – основні напрямки пошуку резервів збільшення виробництва продукції
зернових культур
Висновок до розділу I. Зерновий ринок для України має особливе
значення, а зернова галузь є однією з найбільш важливих для її економіки.
Українське зерно і борошно - небагаточисельні прибуткові і
конкурентоспроможні на світовому ринку товари. Практично всі потреби
держави в зернопродукції задовільняються за рахунок внутрішнього
виробництва зерна. Всі види зернових, а особливо продовольче зерно і насіння,
є і будуть залишатися для України стратегічно важливими експортними
товарами.
37
Водночас із збільшенням і підвищеннян конкурентоспроможності
виробництва зерна необхідно здійснити систему організаційно – економічних
заходів, спрямованих на забезпечення його якісного стану відповідно до вимог
європейських стандартів. Особливої уваги потребує виробництво пшениці –
основної експортної продовольчої культури. З цією метою необхідно
побудувати систему сучасних елеваторних комплексів для забезпечення
належного зберігання валових зборів зерна.
Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення
економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується
збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється
матеріально-технічна база галузі.
38
РОЗДІЛ II. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗЕРНОВОГО
ГОСПОДАРСТВА В ПРАТ «УКРЗЕРНОІМПЕКС»
2.1. Природно - економічна характеристика підприємства ПрАТ
«Укрзерноімпекс»
Земельний масив господарства розчленовано залізничними та шосейними
шляхами на окремі ділянки складної конфігурації, що в деякій мірі створює
незручні умови при їх обробітку.
Природні кормові угіддя господарства займають невелику площу і
розкидані по території земель господарства малими ділянками, що утруднює
проведення агротехнічних заходів по їх поліпшенню.
Територія господарства розташована в зоні з теплим помірно –
зволоженим кліматом. Середньорічна температура повітря становить + 7, з
найвищим її показником (+38,5˚ ) в липні – серпні місяцях і найнижчим
(- 34˚) в січні – лютому.
Холодний період наступає в кінці листопада і продовжується до кінця
березня, а іноді держиться в першій декаді квітня. Останні заморозки в окремі
роки спостерігаються в другій декаді травня, перші в кінці вересня.
Річна кількість опадів в зоні розташування господарства становить
501мм, однак в окремі роки бувають значні коливання – в дощові досягають до
700 – 800мм, а в посушливі спадають до 300мм.
В теплий період опади нерідко мають зливовий характер, що сприяє
розвитку водної ерозії ґрунтів. Зима ( в цьому районі ) відзначається незначним
сніговим покривом – 10 - 22см. Сталий сніговий покрив утворюється в грудні
місяці і утримується приблизно 90 днів.
Вітри на протязі року майже рівномірно розподіляються по всім
напрямках світу:взимку – північних напрямках, влітку – західного та
південного, а в посушливі роки південно – східного.
39
В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування районованих
сільськогосподарських культур та одержання високих сталих врожаїв.
Територія господарства являє слабохвилясте плато з загальним нахилом
на південь, з добре вираженими мікрорельєфом у вигляді неглибоких блюдець
та знижень.
В північно – західній частині плато розміщено 3 балки, які мають
незначну глибинок і невелику площу.
Територія господарства за умовами рельєфу сприятлива для
застосування сучасних сільськогосподарських машин.
Під ґрунтового обслідування на території господарства було виявлено
такі типи ґрунтів:
- чорноземи глибокі мало гумусні легкосуглинкові та їх вилугувані
відміни. Чорноземи глибокі мало гумусні сильнополуговані крупнопилувато –
легкосуглинкові;
- слабозмиті чорноземи легкосуглинкові. Чорноземи глибокі вилугувані
крупнопилувато – легкосуглинкові, слабо змиті. Чорноземи глибокі мало
гумусні курпнопилувато – легкосуглинкові, слабо змиті;
- середньо та сильно змиті чорноземи легкосуглинкові. Чорноземи
глибокі малогумусні середньо та сильно змиті крупнопилувато –
легкосуглинкові. Чорноземи сильно змиті крупнопилувато – легкосуглинкові;
- лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти. Лучно-чорноземні
вилугувані крупнопилувато – легкосуглинкові;
Землі господарства – це один суцільний масив. В господарстві є такі
основні виробничі цехи: цех рослинництва, цех тваринництва, цех механізації,
цех реалізації та постачання.
Цех рослинництва складається з рільничо-тракторної бригади і бригади
овочівництва
Цех тваринництва включає молочно - товарну ферму великої рогатої
худоби, свиноферму.
40
Цех механізації – автопарк, машинно - тракторний парк, ремонтну
майстерню.
Стержень будь – якої організації люди, котрі працюють у ній, якими
необхідно управляти. Система управління персоналом дуже різнобічна і
багатогранна. Вона включає всі аспекти взаємодії працівників з організацією.
Створенню такої системи і координації роботи її складових служить розподіл
управління персоналом, в сучасній організації. Він має власну ієрархію посад,
яка є складовою загально-організаційної ієрархії.
Лінійні служби несуть пряму відповідальність за досягнення мети
організації і тому їх наділено повноваженням приймати рішення, що
стосуються розподілу і ефективності використання наявних трудових ресурсів.
Дане аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу –
сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання,
практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного
виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового
виробництва.
Структура управління в господарстві – цехова з бригадною формою
організації праці (рис.2.5).
44
Загальні збори
Директор
Головний Головний Головний Головний Головний Головний Завід. Завід.
бухгалтер економіст агроном зоотехнік ветлікар інженер складом клубом
Бухгалтерський Агроном Зоотехнік Ветлікар
відділ Завід.
гаражем
Вет.
фельдшер
Касир Завід.
ремонтною
майстернею
Завід. Фермою Завід. молочною Завід.
відгодівлі ВРХ фермою свинофермою
Завід.
наф.складом
Бригадир Бригадир
рільничої тракторної Агрохімік
бригади бригади
Рис.2.5 - Схема управління ПрАТ «Укрзерноімпекс»
45
ПрАТ
«Укрзерноім
пекс»
Загальні
збори
Директор
Економіч- Бухгал- Агроно- Ветеринар- Зоотехніч- Інженер-
ний відділ терський мічний ний відділ ний відділ ний відділ
відділ відділ
Головний Головний Головний Головний Зоотехнік Головний
економіст бухгалтер агроном ветеринар інженер
Ветеринар Завідую Електрик
Економіст Бухгалтер Агроном чий
молочною
Агроном - фермою
Касир хімік механік
Завідуючий
Бригадири свиноферми
Завідуючий
складом
Рис. 2.6 - Структура управління господарства
Головний бухгалтер виконує такі обов’язки: організовує роботу відділу,
веде облік розрахунку по податках, розрахунок податку у статистичну та
оперативну звітність, бухгалтерську звітність
Головний економіст займається ціноутворенням проведенням
економічного аналізу діяльності господарства, положеннями про оплату
праці, контролем правильності нарахування заробітної плати, складанням
виробничого плану.
46
Заступник головного бухгалтера веде облік затрат в рослинництві,
облік реалізованої продукції, приймає та розробляє матеріальні звіти по
фуражних та продуктивних кормах, по насінню, продуктах. Веде оборотну
відомість, сальдові відомості, нагромаджувальну відомість по реалізації.
Один із бухгалтерів веде облік затрат та виходу продукції
тваринництва, облік розрахунків по заробітній платі, облік основних засобів,
облік молодняку та тварин на відгодівлі, складає статистичну звітність
Другий бухгалтер веде облік розрахунків з різними дебіторами та
кредиторами. Приймає та розробляє матеріальні звіти по обліку сировини,
палива, запасних частин, продукції сільськогосподарського призначення.
Ефективність виробництва зерна напряму залежить від забезпеченості
господарства земельними ресурсами та їх інтенсивного використання. Як
свідчать дані таблиці 2.1, структура земельних угідь даного господарства
зазнала деяких змін. У сільському господарстві земля – найголовніший засіб
виробництва, без якого не можливий сам процес виробництва продукції
рослинництва і тваринництва. Розглянемо структуру і склад земельних угідь
ПрАТ “Укрзерноімпекс” в період з 2023 по 2025 роки.
Таблиця 2.5 - Склад і структура земельних угідь ПрАТ «Укрзерноімпекс»
Види угідь 2023р. 2024р. 2025р. 2025р в %
до
Площа га % Площа, га % Площа, га % До 2023р.
Загальна
земельна 2762 X 2765 X 2758 X 99,9
площа
Всього
сільськогос
2762 100 2765 100 2758 100 99,9
подарських
угідь
3 них:
- рілля 2762 100 2765 100 2758 100 99,9
Коефіцієнт
використан 1 - 1 - 1 - -
ня землі
Коефіцієнт
розораності 1 - 1 - 1 - -
земель
47
Проаналізувавши склад і структуру земельних угідь, ми бачимо що
загальна земельна площа зменшилась у 2023 році на 0,1% порівняно з
2024р. Підприємство тільки під сільськогосподарські угіддя тільки
виводить землі під ріллю. Також на підприємстві відсутні ліс, ставки та
багаторічні насадження. За рахунок того, що підприємство тільки
використовує землю ріллі коефіцієнт використання земельних ресурсів та
коефіцієнт розораності земель протягом трьох років становить 1.
Оскільки коефіцієнт використання земельних ресурсів
розраховується як відношення сільськогосподарських угідь до загальної
земельної площі, а коефіцієнт розораності земель як відношення площі
ріллі до площі сільськогосподарських угідь.
Таблиця 2.6 - Структура посівних площ ПрАТ «Укрзерноімпекс»
Посівні площі 2025р. в
Культури 2023 р. 2024 р. 2025 р. % до
Га % Га % Га % 2023р.
1. Зернові і
зернобобові, 1035 65,3 1130 67,3 1205 88,9 116,4
т. ч.
- озимі 400 25,2 600 35,7 500 36,9 125
- ярі 290 18,3 280 16,7 250 18,5 86,2
всього:
- зернобобові 330 20,8 80 4,8 255 18,8 77,3
- кукурудза на
15 0,9 70 4,2 200 14,8 133,3
зерно
2.Технічні,
550 34,7 550 32,7 150 11,1 27,3
всього:
-цукровий буряк 550 34,7 550 32,7 150 11,1 27,3
Всього посівів: 1585 100 1680 100 1355 100 -
Загальна посівна площа на протязі трьох років зменшилась, так в 2023
році вона становила 1585га, а в 2025 році зменшилась на 230га, і становить
1355га. зменшення загальної посівної площі відбулося за рахунок значного
скорочення посівів технічних культур в 2025 році на 400га або на 72,7%,
також скоротилась площа посівів зернобобових на 75га, або на 22,7%., але
при цьому площа посівів зернових навпаки збільшилась на 179га і становить
48
16,4%. Порівнюючи показники за дані роки, які наведені в таблиці 2.6
бачимо, що посівна площа під зерновими і зернобобовими культурами в 2023
р. становили 1035га , а в 2025р. – 1205га, тобто відбулося збільшення площі
під цими культурами на 170га, або відповідно на 16,4 % за рахунок
збільшення площі озимих культур з 400га в 2023р. до 500га в 2025р., тобто
відбулось зменшення площі під ярими культурами за цей період на 40га або
на 13,8 %. Разом з тим слід відмітити, що в господарстві відбулося перепади
зміни посівних площ зернобобових на протязі трьох років, так в 2023 р.
становили 330га, в 2024р. – 80га, відбулося зменшення на 250га, а в 2025 р.
знову збільшилась порівняно з 2024р. на 175га або на 13,8 %. Площа
кукурудзи на зерно у 2025 р. (200га) збільшилась порівняно з 2023 р. (15га )
на 33,3 %.
Відбулося значне зменшення посівних площ під технічними
культурами, в тому числі і цукрового буряка, який у 2023 році становив
550га, а в 2025 році зменшилась до 150га, тобто на 400га або 27,3%.
Для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва,
зокрема зернового господарства, необхідно зміцнювати матеріально-технічну
базу сільськогосподарського підприємства, яку становлять основні виробничі
фонди. Для цього проаналізуємо забезпеченість і використання основних
виробничих фондів господарства і виявимо зміни, які відбулися. Від цього
залежить збільшення обсягів виробництва зерна і підвищення продуктивності
праці.
Таблиця 2.7 - Ефективність використання основних фондів в ПрАТ
«Укрзерноімпекс»
Показники 2023 р. 2024р. 2025 р. 2025р до 2023 р. у %
1. Вартість основних виробничих
фондів сільськогосподарського 5717 4401 4520 79,1
призначення (тис.грн.)
2. Фондомісткість, грн 0,44 0,62 0,52 118,2
3. Фондовіддача , грн 2,30 1,61 1,93 83,9
4. Фондоозброєність , грн 19,98 19,56 23,92 119,7
49
5. Фондозабезпеченість , грн 2,07 1,59 1,6 129,4
Аналізуючи таблицю ефективність використання основних фондів
ПрАТ «Укрзерноімпекс» можна зробити висновок, що вартість основних
виробничих фондів зменшилась з 5717 тис.грн в 2023р. до 4520 тис.грн. в
2025р, тобто на 1197 тис.грн, або на 20,9%. Це свідчить про те, що в
2025році підприємство не оновлювало матеріально-технічну базу та
ресурсний потенціал підприємства, який використовується для
виробництва сільськогосподарської продукції.
Фондовіддача зменшилась в 2025році і становить 1,93 порівняно з
2023р – 2,30, цей показник показує скільки валової продукції припадає на
1грн основних виробничих фондів. Це зменшення відбулось за рахунок
зменшення валової продукції у 2025р. Фондомісткість навпаки
збільшилась в 2025р., за рахунок впровадження в сільському господарстві
нової техніки і прогресивної технології, переведення його на сучасну
індустріальну основу та постійного зменшення працівників.
Фондоозброєність збільшилась з 19,98 в 208р. до 23,92 в 2025р. на 19,7%.
Фондозабезпеченість зменшилась в 2025 році з 2,07 в 2023р. до 1,6., це
зменшення відбулося за рахунок зменшення площі сільськогосподарських
угідь. Цей показник показує скільки основних виробничих фондів
припадає на 100га сільськогосподарських угідь.
Таблиця 2.8 - Розрахунок рівня товарності сільськогосподарської продукції в
господарстві
2023 р. 2024 р. 2025 р.
Зміна рівня
Валове товар
Товарн Валове Товар Валове Товар
виробн Прода Прода Прода ності 2025
ість, виробни ність, виробни ність,
Продукція ицтво, но, ц но, ц но, ц до 2023 р.
% цтво, ц % цтво, ц %
ц (+; -)
3427
Зерно 45892 74,7 38204 20674 54,1 67397 36514 54,2 -20,5
9
Цукровий 24489 8827
36,1 201911 90635 45,0 29824 13421 45,0 5,9
буряк 5 3
Картопля - - - - - - - - - -
Овочі - - - - - - - - - -
Молоко 23932 2143 89,6 24951 22054 88,4 21799 19999 91,7 2,1
9
50
Жива вага:
1485 1114 75,0 1501 988 65,8 1470 1155 78,6 3,6
-ВРХ
- свиней 354 462 130,5 527 513 97,3 482 438 90,9 -39,6
Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насамперед,
від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може
продати продукції за інших однакових умов.
Рівень товарності може змінюватися, якщо підприємство буде
збільшувати або зменшувати свої потреби в даній продукції на
внутрішньогосподарські цілі.
З даної таблиці ми бачимо, що рівень товарності по всих видах
продукції є низьким. Це свідчить про те, що підприємство недосконало
використовує всі свої ресурси та можливості для більш ефективного
виробництва і розподілу основних видів продукції.
Якість виробленої продукції не відповідала певним нормам і
стандартам та була реалізована невстановлені строки. Ціна реалізації
зменшилась, внаслідок чого підприємство не отримувало очікуваний дохід.
Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити такий висновок, що в
2025 році відбулося збільшення рівня товарності у господарстві, майже по
всих видах продукції (окрім зерна та живої ваги свиней.) Рівень товарності
цукрового буряка в 2025році збільшився порівняно з 2023 роком на 5,9%;
молока – 2,1%; живої ваги ВРХ – 3,6%.
Зменшення рівня товарності спостерігається по зерну на 20,5% та
живій вазі свиней -39,6%.
Основними шляхами збільшення рівня товарності – це збільшення
виробництва валової продукції і поліпшення її якості, спеціалізація
сільськогосподарських підприємств і втрат сільськогосподарської продукції.
При цьому виробництво продукції кращої якості, що повністю
відповідає певним споживчим властивостям, рівнозначне збільшення обсягів
товарного фонду для підвищення рівня забезпечення суспільних потреб.
51
Таблиця 2.9 - Розрахунок структури галузей господарства (2025рік)
Галузі Розмір і структура витрат
тис. грн. % по господарству % по галузі
1. Рослинництво 7822,9 51,5 100
Зернове господарство 3311,4 21,8 42,3
Виробництво технічних культур 1410,6 9,3 18,1
Інші_галузі - - -
2. Тваринництво 7354,1 48,5 100
Скотарство 2527,3 16,7 34,4
У т.ч. молоко 3753,7 24,7 50,9
Свинарство 864,7 5,7 11,8
Інші галузі - - -
Всього по господарству 15177 100 -
Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що витрати
по рослинництву переважають над витратами по тваринництву і складають
відповідно по рослинництву 7822,9тис.грн., що становить 51,5% а по
тваринництву – 7354,1тис.грн., 48,5%.
Це свідчить про те, що основною галузю підприємства є рослинництво,
а саме зернове господарство, оскільки витрати по зерновом господарстві
переважають над витратами по виробництву технічних культур на
1900,8тис.грн. і становить 21% до загальних витрат та 42,3% у галузях
рослинництва.
По тваринництві найбільші витрати займає молоко – 37537,8 тис.грн і
становить по господарству 16,7%., найменші витрати по свинарству –
864,7тис.грн. Всього по господарству витрати становлять 15177тис.грн.
Найбільший відсоток по галузі займає: по рослинництву – виробництвр
зернових – 42,3%; по тваринництву – молоко – 48,1.
52
Таблиця 2.10 - Структура товарної продукції
2023р. 2024р. 2025.р Зміни
Види Виручено Виручено Виручено 2025р.
реалізованої % % %
від від від до
продукції до до до
реалізації, реалізації, реалізації, 2023р.
підсумку підсумку підсумку
тис.грн. тис. грн.. тис.грн. (+; -)
Зерно 1603 24,3 1230,8 19,7 2482,6 30,9 6,6
Цукрові
буряки 1967 29,8 1030,8 16,5 384,8 4,8 -2,5
Картопля - - - - - - -
Овочі І - - - - - - -
Інша
продукція 0,2 3,7 0,1 53,1 0,7 0,5
рослинництва 11
Всього по
3630 55,1 2265,3 36,3 2920,5 36,4 -18,7
Рослинництву
ВРХ 516 7,8 523 8,4 1003,8 12,5 4,7
Молоко 2121 32,1 3109,4 49,7 3400,6 42,4 10,3
Свині 325 4,9 328,8 5,3 697,3 8,7 3,8
Вівці - - - - - - -
Птиця - - - - - - -
Інша
3 0,05 4,5 0,1 3,6 0,04 -0,01
продукція
Втвсаьроиг он ни ц твпао
2972 44,9 3970,3 63,5 5105,3 63,6 18,7
тваринництву
Р азом по
т варинництву 6602 100 6235,6 100 8025,8 100 175,4
і рослинництву
Коефіцієнт спеціалізації за 2025 рік
100
Кс , де
Пв(2і 1)
Пв – питома вага товарної продукції;
і – порядковий номер.
100
Kс = ________________________________________________________________________________________=0,32
(42,4*1) + (30,9*3) +(12,5*5) + (8,7*7) + (4,8*9) + (0,7*11) + (0,04*13)
53
Отже за допомогою показника коефіцієнта спеціалізації можна зробити
висновок, що дане господарство має невисокий рівень спеціалізації
(багатогалузевий). . Багаторічний досвід ведення сільського господарства в
різних природних та економічних умовах свідчить, що збільшення і
поліпшення матеріально-технічних засобів при їх збалансованому
співвідношенні і ефективному використанні підвищує віддачу земельних і
трудових ресурсів, дозволяє в певних межах компенсувати зменшення
робочої сили та сільськогосподарських угідь і дає змогу збільшити обсяги
виробництва сільськогосподарської продукції.
Проаналізувавши структуру товарної продукції можна зробити
висновок, що товарна продукція рослинництва у 2025 році зменшилась
порівняно з 2023роком на 19,5%. Така тенденція проявляється лише по
цукрових буряках, а зерно та інша продукція рослинництва збільшилась на
54,8% і 82,7% відповідно, за рахунок підвищення урожайності
сільськогосподарських культур, збільшення валового виробництва, зниження
витрат на їх виробництва.
Щодо продукції тваринництва то виручка від реалізації продукції у 2025
році навпаки збільшилась на 71,8% по всих видах продукції порівняно з 2023
роком. Збільшення виручки від реалізації продукції тваринництва відбулося
за рахунок підвищення продуктивності праці, поліпшення їхніх природних
якостей, впровадження прогресивних методів утримання і повноцінної
худоби, збільшення виходу приплоду. Всі заходи сприяють збільшення
виробництва продукції, а також скорочення непродуктивних затрат на основі
зменшення витрат продукції в процесі виробництва, зберігання та пернробки.
Отже, загалом по господарству відбулося поступове збільшення
товарної продукції з 4575 тис.грн. до 8025,8 тис.грн. за 2023 – 2025рр.
В структурі товарної продукції значне місце займають зерно та молоко.
А отже можна зробити висновок що виробничий напрям діяльності
господарства є виробництво продукції зернових та продукції молока.
54
Таблиця 2.11 - Динаміка наявності і використання трудових ресурсів ПрАТ
«Укрзерноімпекс»
2025 р.
Показники 2023р. 2024р. 2025 р. до 2023р
у%
1.Кількість працюючих в
сільськогосподарському 286 225 189 66,1
виробництві, чол.
- в т.ч. рослинництві 133 103 62 46,6
-в тваринництві 153 122 127 83,0
2.Припадає на 1
працюючого:
10,4 8,1 6,9 66,3
сільськогосподарських
угідь, га
-ріллі, га 10,4 8,1 6,9 66,3
Проаналізувавши дану таблицю, можна сказати, що кількість
працюючих в сільськогосподарському виробництві зменшилась з 286 чоловік
до 189 чоловік, на 97 чоловік або на 33,9% з 2023- 2025рр. Кількість
працюючих в рослинництві в 2023р. становила 133 чоловік, а в 2025р.
зменшилась на 53,4%, і становить 62.
На одного працюючого ріллі та угідь припадає в 2023 р 10,4га
сільськогосподарських угідь, в 2025р. відбулося зменшення цього показника
порівняно з 2023р. на 33,7%.
Зменшення чисельності працівників зайнятих в сільському
господарстві в 2023 році відбулося внаслідок того, що підприємство більше
почало залучати працівників інших підприємств і організацій для виконання
сезонних сільськогосподарських робіт. Оскільки на даний момент в селище
залишає насамперед молодь – найбільш активна частина трудових ресурсів,
що значно погіршує демографічну структуру сільського населення. При
цьому змінюється співвідношення продуктивної і споживчої частини
народонаселення, статевих і вікових груп, поколінь, що вилучають з процесу
виробництва. Для того, щоб збільшити чисельність працівників в
55
господарстві необхідно за рахунок матеріального заохочення, підвищення
заробітної плати, виплата премій.
2.2 Оцінка досягнутого рівня виробництва зерна ПрАТ
«Укрзерноімпекс»
Перехід до ринкових відносин тісно пов'язаний з проблемою
підвищення ефективності виробництва і конкурентоздатності продукції АПК
як у сільськогосподарських, так і переробних підприємствах. Останнім часом
ефективність виробництва залежить не стільки від безпосереднього
товаровиробника, скільки від макроекономічної ситуації в державі та її
відношення. [46; ст 95 ]
Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва,
а рівень його розвитку – одним з найважливіших показників стану економіки,
який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення. [47; ст 87]
В зерновому господарстві, як і в будь-якому іншому виробництві
товарної продукції, його ефективність (за рівності інших показників)
визначається масою реалізованої продукції. При цьому відповідно до статті,
„продаж на ринку„ - це не що інше, як та сама оплата праці робітників і не
пов'язана з безпосереднім надходженням обігових коштів. [46; ст 87]
Зерно, як цінний і незамінний продукт харчування, становить основу
продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва
в концентрованих кормах як важливе джерело виробництва молока, м'яса,
яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом
галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку
борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.
Зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів, що
використовуються в надзвичайних обставинах. Це також важливий
експортний продукт. [46; ст 87]
Обсяги виробництва зерна напряму залежать від посівних площ,
зайнятих під цими культурами. [46; ст 87]
56
Перш за все слід зазначити, що в структурі посівних площ зернових
культур основне місце займають ярі та озимі зернові, їхні коливання є
синхронними і якщо змінюється площа посіву однієї групи культур, то
обов'язково відповідним чином відбувається зміна інших.
Таблиця 2.12 - Динаміка і структура посівних площ зайнятих під зерновими
в ПрАТ «Укрзерноімпекс»
2023 р. 2024 р. 2025 р. Зміни
Культури
2025р. у Факти
Га % Га % план факт % до чно до
2023р. плану (+;
Зернові і -)
зернобобові, 1035 100 1130 100 1095 1225 116,4 130
всього:
Озимі зернові
400 38,6 600 53,1 500 500 125 0
(пшениця)
- ячмінь 180 17,4 200 17,7 170 220 122,2 50
- гречка 100 9,7 70 6,2 60 150 150 90
- овес 10 1,0 10 1,0 15 15 900 0
пшениця яра - - 100 8,8 - - - -
Зернобобові 140 13,5 150 13,3 350 340 200 -10
- горох 130 12,6 80 7,1 100 90 69,2 -10
- кукурудза на
15 1,4 70 6,2 250 250 166,7 0
зерно
Інші зернові 200 19,3 - - - - - -
Аналіз структури сільськогосподарських культур, що вирощувались в
товаристві протягом 2023-2025рр. показав, що найбільшу питому вагу займає
посівна площа зернових культур, а саме посівна площа пшениця озима та
ячмінь, а найменшу посівна площа вівса.
За цей період збільшилась посівна площа озимої пшениці на 25%,
ячменю – 22,2%. Також збільшилась посівні площі кукурудзи на зерно на
33,3%, гречки на 50%, вівса на 800%. Зменшилась лише площа посіву гороху
на 30,8%.
У 2025 році фактично площа посіву зернових і зернобобових
збільшилась на 130га, оскільки планувалось лише 1095 га, а було посіяно
1225га., при цьому збільшилась площа посіву фактично ячменю та гречки на
57
50 та 90 га порівняно з планом. Недовиконаний план був лише по гороху та
кукурудзи на зерно на 10 га.
Протягом трьох років загальна площа посівів збільшилась на 170 га.
Порівнявши площу посівів зернових і зернобобових перевищує у 5-6 раз.
Загалом по господарству посівна площа збільшилась на 16,4%
Можна припустити, що в наступних роках посівні площі озимих
зернових поступово почнуть збільшувати питому вагу в структурі посівних
площ. Проте лише за умови раціонального використання засобів
виробництва та введення інтенсивних технологій, забезпеченні науково-
обгрунтованих сівозмін можливо досягнути стабільних результатів
незважаючи на несприятливі погодні умови.
Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва.
Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток
продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя. У
господарстві – землі головний засіб виробництва. В залежності від структури
і розподілу земель залежить і урожайність, а отже залежить фінансовий стан
підприємства.
Щоб проаналізувати ефективність виробництва продукції зернових
розглянемо зміну показників урожайності зернових культур на
досліджуваному підприємстві.
Таблиця 2.13 - Динаміка урожайності зернових в ПрАТ «Укрзерноімекс»
2025 р. Зміни
Факти
Культури 2023 р. 2024 р. 2025 р. до
план факт чно до
2023 р у%
плану (+;- )
Зернові і зернобобові,
44,3 33,8 44,4 55,9 126,2 11,5
всього, ц/га:
- пшениця озима 55,4 42,8 41 74,7 134,8 33,7
- ячмінь 42,6 27,6 32 55,1 129,3 23,1
- гречка 11,9 12,4 12 19,4 163,0 7,4
- овес 65,8 17,1 32 41,7 63,4 9,7
- пшениця яра - 17,6 - - - -
-горох 34,8 10,2 46
25 132,2 21
1034,8 2510,2 132
58
- кукурудза на зерно 94,6 48,1 50 43,4 45,9 -6,6
- інші зернові
41,5 - - - - -
Аналізуючи урожайність сільськогосподарських культур, що
вирощувались у господарстві протягом 2023 - 2025рр., помітимо, що
найбільшу урожайність серед культур має пшениця озима та кукурудза на
зерно.
Урожайність таких культур як ячмінь, гречка та горох, збільшились на
29,3%, 63%, та 32,2% відповідно. Урожайність такої культури як кукурудза на
зерно протягом трьох років мала тенденцію до зниження, в 2023р.- 94,6ц/га,
2024р. – 48,1ц/га, а в 2025р. – 45,9ц/га.
Порівнюючи планові показники урожайності із фактичними можна
зробити висновок, що відбулося збільшення урожайності фактично по всіх
зернових культурах ( окрім кукурудзи на зерно, де урожайність фактично
зменшилась порівняно з планом на 6,6ц)
Протягом трьох років урожайність всіх культур мала тенденцію до
збільшення. Збільшення урожайності відбулося за рахунок збільшення
посівних площ, збереження і підвищення родючості землі, висока якість робіт,
виконані в оптимальні агротехнічні строки, комплексна механізація
виробничих процесів, поліпшення умов праці й зростання її продуктивності,
підвищення якості продукції та раціональне природокористування.
Таблиця 2.14 - Динаміка валових зборів в ПрАТ “Укрзерноімекс”
Валові збори Зміни
2025р. Факти
Культури 2025р. в % ч н о до
2023р. 2024р.
план факт до 2023р. плану
(+;-)
Зернові і
зернобобові, всього, 45892 38204 48620 68007 148,2 19387
ц :
- пшениця озима 22144 25709 20500 37366 168,7 16866
- ячмінь 7659 5522 5440 12116 158,2 6676
- гречка 1186 866 7200 2916 245,9 -4284
- горох 4527 812 2500 4141 91,5 1641
- овес 658 171 480 625 95,1 145
59
- кукурудза на зерно 1419 3369 12500 10843 764,1 -1657
Інші зернові 8299 - - - - -
Порівнюючи план з фактично можна зробити висновок, що план
валового збору перевиконаний на 19387ц, або на 39,9%. Це сталося за
рахунок перевиконання плану валових зборів майже по всіх культурах
(окрім гречки та кукурудзи на зерно).
Аналізуючи валові збори культур можна помітити, що найбільші валові
збори дає пшениця та ячмінь. З 2023р. по 2025р. валові збори культур
збільшились: пшениця на 68,7%, гречки – на 145,9%, ячмінь – на 58,2%,
кукурудза на зерно – на 664,1%.
Протягом трьох років найменший валовий збір пшениці був у 2023р. і
становив лише 22144ц/га, валовий збір гречки був найменшим у 2024р. –
866ц/га, ячменю у 2024р. – 5522ц/га, гороху у 2024р. – 812ц/га та овес також у
2024р.- 171ц/га.
Загалом по господарству валовий збір зернових і зернобобових
збільшився на 22115 ц/га внаслідок зміни посівних площ.
Збільшення валових зборів сільськогосподарських культур відбулося за
рахунок збільшення посівних площ, урожайності, внесення добрив, які
принесли високі показники валового збору продукції, захист рослин від
бурянів, систему протиерозійних машин і знарядь, застосування сівозмін та
інтенсивних районованих сортів.
Таблиця 2.15 - Виконання плану внесення добрив під основні
сільськогосподарські культури. (2025р.)
Зернові Озима пшениця
Види добоив Площа, Внесено Площа, Внесено
га На 1га всього га На 1га всього
Органічні добрива, ц
План 1095 49 53655 500 18 9000
Фактично 1225 50 61250 500 20 10000
Відхилення (+; -) 130 1 7995 0 2 1000
Мінеральні добрива, ц.д.р
60
План 595 1,3 803,3 300 0,6 180
Фактично 625 1,6 1000 450 0,7 315
Відхилення (+; -) 96 0,3 196,7 150 0,02 135
Проаналізувавши виконання плану внесення добрив під основні зернові
культури можна зробити висновок, що план по внесення органічних добрив по
зерновим та озимій пшениці було виконано. Це призвело до збільшення
урожайності пшениці. План по внесенню мінеральних добрив по зерновим
культурам та озимій пшениці також був виконаний.
Найвищі врожаї одержують при сумісному застосуванні в сівозміні
органічних і мінеральних добрив. Гній в умовах достатнього зволоження
переважно вносять під просапні культури, а озима пшениця використовує його
післядію.
Оптимальна норма гною під озиму пшеницю на чорних парх 20 – 30, на
зайнятих – 30 – 35 т/га. при розміщенні озимої пшениці після кукурудзи,
зібраній у молочно – восковій стиглості, гній вносять під попередник. Приріст
врожаю зерна пшениці при цьому дещо знижується.
Дія гною помітно змінюється залежно від грунтово – кліматичних умов.
Приріст урожаю озимої пшениці від внесення гною поступово підвищується із
сходу на захід від 3,7 до 5,8ц/га.
На всіх ґрунтах найбільший ефект забезпечує повне мінеральне добриво.
Співвідношення елементів живлення і норми їх залежить від грунтово –
кліматичних умов та агрохімічної характеристики ґрунтів.
Важлива складова частина технології одержання стабільно високих
урожаїв пшениці озимої — правильний добір попередників і науково
обґрунтоване розміщення сортів з урахуванням їх біологічних особливостей.
В умовах нестійкого вологозабезпечення лише по пару і після кращих
попередників можна надійно одержувати дружні сходи озимих і мати
стабільно високу урожайність.
61
Таблиця 2.16 - Урожайність озимої пшениці по сортах.(2025р.)
Урожайність,
Посівна площа,га Відхи Валовий збір, ц
ц/га
лення
(+; -)
Культура Сорт
За пла Факти За пла Факти від За пла Факти
ном чно ном чно серед ном чно
ньої
Донецька
100 120 29 32 3 2900 3840
48
Пшениця Подоля
озима 190 100 25 46 21 2250 4600
нка
Миронів
170 180 35 41 6 5950 7380
ська 61
Провівши розрахунок урожайності сільськогосподарських культур по
сортах можна зробити висновок, що найбільш поширеними сортами озимої
пшениці є Миронівська 61, Донецька 48 та Подолянка. Найбільший урожай
має Миронівська 61 (фактично), разом з тим і збільшилась площа посіву на
10га (фактично), при цьому значно збільшився валовий збір на 24%.
Важливим напрямком розвитку зернового виробництва є підвищення
урожайності всіх зернових культур. Тому першочерговим завданням має
стати здійснення заходів щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів,
організація нагромадження та збільшення внесення під зернові культури
органічних, а також мінеральних добрив, запровадження інтенсивних
технологій більш повне використання потенційних можливостей сортів
зернових культур, застосування інтегрованої системи захисту рослин від
хвороб, шкідників та бур'янів, скорочення втрат зерна у всіх ланках
технологічного процесу його вирощування, збирання, транспортування і
зберігання.
В господарстві застосовується така технологія вирощування озимої
пшениці.
Передпосівний обробіток грунту здійснюється таким чином: лущення
стерні на 6-8 см в два сліди проводиться трактором Т-150К в агрегаті з ЛДГ-
62
15, оранка також проводиться трактором Т-150К з ПЛН-5-3,5. Погрузка
мінеральних добрив в подрібнювач проводиться ЮМЗ-6Л і ПА-086;
подрібнення мінеральних добрив проводиться Т-25 ИСУ-4. Транспортуються
і вносяться мінеральні добрива ЮМЗ-6Л та ІРМГ-4.
Культивація на 5-6 см проводиться ЮМЗ-6Л та КПС-4. Сівба з
внесенням добрив проводиться трактором Т-74 та ЗСЗ-3,6.
Скошування у валки проводиться ЮМЗ-6Л та ЖРС-4,9Л. Підбирає і
обмолочує валки комбайн “Дон-1500”. Перевезення зерна проводиться
автомобілями ГАЗ-САЗ із БЗБ.
2.3 Економічна ефективність зерновиробництва та діяльності
підприємства
Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва –
визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. [52;
ст 63 ]
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва – це
рівень результативності виробництва, здатність забезпечити досягнення
високих показників продуктивності, економічності і якості продукції. [52; ст
63 ]
Для визначення рівня ефективності виробництва необхідно знати її
критерії і систему показників. Таким критерієм максимальне одержання
необхідної суспільству продукції високої якості при мінімальних затратах
живої і уречевленої праці в розрахунку на одиницю продукції . Він
характеризує якісну сторону виробництва і промисловості - в
сільськогосподарській сировині при мінімальних затратах виробничих
ресурсів. [52; ст 63 ]
Якісний вимір економічної ефективності виробництва здійснюється за
допомогою системи показників. Найтиповіша, яка зустрічається в літературі:
виробництво валової і товарної продукції, прибуток в розрахунку на
одиницю земельної площі (сільськогосподарських угідь або ріллі),
63
продуктивність праці, фондовіддача, собівартість одиниці виробленої
продукції, рентабельність виробництва, прибутковість підприємства. [52; ст
63 – 64]
На формування прибутку як фінансового показника роботи
підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку, в офіційній
звітності підприємства впливає встановлений порядок визначення
фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції,
загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від різних
видів діяльності.
Прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова
вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - це
вартість, створена в процесі підприємницької діяльності, понад вартості
виробничо спожитих ресурсів і робочої сили.
З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку №3 «Звіт про
фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, визначають
прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток,
операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування,
прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.
Розглянемо процес формування прибутку в ПрАТ «Укрзерноімекс»
Аналізуючи таблицю 2.18 можна відзначити такі зміни, що відбулося в
2025році порівняно з 2023р. : виручка від реалізації продукції(робіт, послуг)
зменшилась на 25,8%, разом з тим зменшився і податок на додану вартість на
43,9%. Чистий дохід від реалізації робіт і послуг також зменшився на 23,1%.
Відбулося зменшення собівартості реалізованої продукції на 14,6% за період
2023-2025р.р..
ПрАТ “Укрзерноімпекс” у 2023р. отримувала валовий прибуток, який
становив 453тис.грн, а в 2024-2025рр підприємство почало нести збитки.
Відбулося значне збільшення інших операційних доходів в 2025р.
порівняно з 2023р. на 302,8%, в тому числі зросли і адміністративні витрати
на 136,6% у 2025р. витрати на збут взагалі відсутні на протязі троьх років.
64
Також зросли і інші операційні витрати на 594,8% у 2025р. порівняно з
2023р. Прибуток від операційної діяльності у 2025р зменшився на 17,9%
порівняно з 2023р. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування та
прибуток від звичайної діяльності після оподаткування залишився незмінним
протягом троьх років і становить 28,6%.
Таблиця 2.17- Динаміка формування прибутку ПрАТ «Укрзерноімпекс»
Показники 2025р.до
2023р. 2024р. 2025р.
2023 в %
Дохід (виручка) від реалізації
13472 6975 9995 74,2
продукції( робіт, послуг),тис.грн
Податок на додану вартість),тис.грн 1773 585 995 56,1
Чистий дохід (виручка) від реалізації
11699 6390 9000 76,9
продукції (робіт, послуг),тис.грн
Собівартість реалізованої
11246 6781 9604 85,4
продукції),тис.грн
Валовий :
-прибуток),тис.грн 453 - - -
- збиток),тис.грн - 391 604 154,5
Інші операційні доходи), тис.грн 1084 4597 4366 402,8
Адміністративні витрати),тис.грн 175 312 414 236,6
Витрати на збут),тис.грн - - - -
Інші операційні витрати) тис.грн 364 3422 2529 694,8
Прибуток (збиток) від операційної
діяльності),тис.грн
998 472 819 82,1
Прибуток (збиток) від звичайної
784 75 560 71,4
діяльності до оподаткування),тис.грн
Податок на прибуток),тис.грн - - - -
Прибуток (збиток) від звичайної
діяльності після 784 75 560 71,4
оподаткування),тис.грн
Надзвичайні доходи),тис.грн - - - -
Чистий прибуток (збиток) ),тис.грн 784 75 560 71,4
65
Структуру прибутку від звичайної діяльності можна аналізувати за
допомогою таблиці 2.18
Таблиця 2.18- Структура прибутку від звичайної діяльності
Період, тис. грн. Частка, % за період Зміни у
Показник структурі,
2024 2025 2024 2025
пунктів
1. Прибуток від операційної
472 819 629,3 146,2 483,1
діяльності
2. Дохід від участі в капіталі - - - - -
3. Інші фінансові доходи - - - - -
4. Інші доходи - - - - -
5. Фінансові витрати 397 259 529,3 46,3 -138
6. Витрати від участі в капіталі - - - - -
7. Інші витрати - - - - -
8. Прибуток від звичайної
75 560 100 100
діяльності
Проаналізувавши структуру прибутку від звичайної діяльності можна
зробити висновок, що відбулися значні зміни в структурі. Прибуток від
операційної діяльності в 2025 році збільшився порівняно з 2024 роком в 2
раза, це свідчить про те що підприємство в 2024 році понесло збитки.
Оскільки прибуток в 2025 році збільшився внаслідок цього відбулося
зменшення фінансових витрат порівняно з 2024 роком на 138 тис.грн.
Відбулося значне збільшення прибутку від звичайної діяльності в 2025 році
порівняно з 2024 роком і становить в 2024 році – 75тис.грн., а в 2025 році –
560тис.грн.
Зерновиробництво чи одне з не багатьох джерел прибутків
Економічна ефективність виробництва зерна визначається системою
показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна
реалізації 1ц зерна, прибуток, рівень рентабельності виробництва зерна.
Урожайність – це один з найважливіших показників економічної
ефективності, тому що саме урожайність значною мірою визначає рівень
ефективності галузі. Підвищення урожайності – це головний фактор
нарощування виробництва продукції.
Аналізуючи ефективність виробництва основних видів зернових
культур (табл. 2.19, див. Додаток 4), можна зробити висновок, що повна
66
собівартість поступово збільшувалась по всіх видах зернових культур на
протязі досліджуваного періоду.
Середня ціна реалізації також збільшилась на протязі 3 –х років майже
по всих культурах, окрім гречки. Вона покривала зростання виробничих
витрат і забезпечувала досить високу ефективність виробництва зерна. Ціна
реалізації залежить від якості зернової продукції, так щодо пшениці ціни
реалізації встановлені із врахуванням вмісту білка і клейковини.
Спостерігається поступове підвищення прибутку по таких культурах як
пшениця та гречка, внаслідок збільшення виручки від реалізації та повної
собівартості.
За рахунок підвищення прибутку та середньої ціни реалізації відбулося
підвищення коефіцієнта конкурентоспроможності. Це свідчить про те що
дана продукція є конкурентоспроможною на ринку, приносить доходи, тобто
є прибутковою в даному господарстві.
Рівень рентабельності виробництва зерна, що формується і залежить
від його собівартості та середньої ціни реалізації постійно зростає.
Таблиця 2.20. Визначення економічної ефективності діяльності
підприємства
Роки 2025р. в %
Показники
2023р. 2024р. 2025р. до 2023р
1. Площа ріллі, га 2762 2765 2758 99,9
2. Всього посівів,га 1035 1130 1225 130,0
3.Вартість валової продукції, тис.грн 11580 7094 13129 113,4
4.Виробничі витрати, тис.грн 11516 11447 15177 131,8
5.Повна собівартість, тис.грн 11635 7617,4 10386,5 89,3
6.Виручено від реалізації, тис.грн 11699 6389,3 9000,5 76,9
7. Прибуток від реалізації, тис.грн 64 -1228,1 -1386 216,6
8. Рентабельність,% 6,7 -16,1 -13,3 113,4
Праналізувавши економічну ефективність діяльності підприємств,
можна зробити висновок, що в 2025 році підприємство є не рентабельним.
Повна собівартість у 2025 році зменшилась порівняно з 2023 роком, разом з
тим зменшились і витрати на основне виробництво. Виручка від реалізації
67
також зменшилась у 2025 році, при цьому прибуток взагалі відємний, це
свідчить по те що дане підприємство у 2025 році почало отримувати збитки.
Таблиця 2.21 - Визначення економічної ефективності виробництва зерна
Роки 2025р. в
Показники % до
2023р. 2024р. 2025р.
2023р.
1. Площа зернових і зернобобових, га 1035 1130 1225 116,4
2. Питома вага зеронвих культур,%
- у структурі посівних площ 61,4 64,6 68,2 111,1
- у прямих витратах праці рослинництва 42,6 18,3 31,7 74,4
3. Валовий збір зернових і зернобобових,
45892 38204 68007 148,2
ц
4. Валовий збір зерна на 1га ріллі,ц 16,6 13,8 24,7 148,9
5. Витрати виробництва зернової галузі,
1268,6 2503 3902,1 307,6
тис.грн
6. Прямі витрати праці в зерновому
господарстві, тис. люд-год. 20 11 18 90,0
7.На 1га зернових і зернобобових:
-виробничі витрати,грн 122,6 221,5 318,5 259,8
- прямі витрати праці, люд – год. 19,3 9,7 14,7 76,2
8. На 1ц зернових і зернобобових:
- виробничі витрати,грн 27,6 22,2 31,8 115,2
- прямі витрати праці, люд – год. 1,9 0,3 0,3 15,8
9. Продано зернових зернобобових,ц 34279 20674 36514 106,5
10. Повна собівартість реалізованого
1344 1336,6 2150,8 160,0
зерна, тис.грн
11. Виручено від реалізації зернових,
1603 1230,8 2482,6 154,9
тис.грн
12. Прибуток від реалізації зерна, тис.грн 259 -105,8 331,8 128,1
13. Реалізовано зерна на 1га ріллі,ц 9,3 -3,8 12,0 129,0
14. Рівень товарності зерна, % 74,7 54,1 54,2 72,6
15. Прибуток в розрахунку
- на 1га зернових і зернобобових, грн 25,0 -93,6 27,1 108,4
- на1ц зернових і зернобобових, грн 56,4 -27,7 48,8 86,5
16. Рівень рентабельності зерна, % 19,3 -7,9 15,4 19,4
Проаналізувавши ефективність виробництва зерна можна зробити
висновок, що важливим показником економічної ефективності виробництва
зерна є собівартість. Спостерігається тенденція збільшення повної
собівартості зерна на протязі трьох років з 1344 тис.грн в 2023 році до 2150,8
тис.грн в 2025 році на 806,8тис.грн або на 60%. Збільшення собівартості
продукції відбулося внаслідок підвищення витрат на виробництво зерна.
68
Більше половини витрат на виробництво зерна припадає на оплату праці,
вартість насіння і добрив, також витрати на утримання основних засобів.
Прибуток від реалізації зернових культур збільшився у 2025 році
порівняно з 2023 роком на 72,8 тис.грн, або на 28,1%, за рахунок збільшення
виробництва валової продукції та виручки від реалізації зернових у 2025 році
на 54,9%. Також спостерігається збільшення прибутку в розрахунку на 1 га
зернових і зернобобих на 8,4% у 2025 році.
Рівень рентабельності виробництва зернових постійно зменшується з
19,3% у 2023 році до 15,4% у 2025 році
Для підвищення ефективності зернової галузі, яка б забезпечувала
подальше збільшення виробництва зернових та зменшення витрат на її
одиницю є поліпшення використання землі, підвищення її родючості,
впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва,
раціональне використання виробничих фондів та трудових ресурсів.
Витрати виробництва на вирощування зернових культур можна
охарактеризувати за допомогою таблиці 2.21.
Таблиця 2.22 - Витрати виробництва на вирощування зернових культур
Показники 2023р. 2024 р. 2025 р. 2025р. до 2023р. у%
Зернові і зернобобові
виробничі витрати:
Всього, грн. 1704000 2171900 3311400 194,3
- на 1 га посіву, грн. 1646,4 1922,0 2748,1 166,9
- на 1 ц продукції, грн.. 37,1 56,8 49,1 132,3
Озимі зернові
84400 15070 194420 230,4
Виробничі витрати:
- 1 га посіву, грн. 2110,0 2511,7 3888,4 184,3
- на 1 ц продукції, грн.. 38,1 58,6 53,6 140,7
Ярі зернові
Виробничі витрати:
Всього, грн. 38000 56210 116350 306,2
- на 1 га посіву, грн. 1288,1 1277,5 1939,2 150,5
- на 1 ц продукції, грн.. 37,0 48,8 44,0 118,9
Зернобобові
Виробничі витрати:
Всього, грн. 27800 10280 41340 148,7
- на 1 га посіву, грн. 1323,8 1142,2 3937,1 297,4
- на 1 ц продукції, грн.. 31,0 10,5 88,1 284,2
69
Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що у 2025
році відбулося збільшення виробничих витрат на зернові та зернобобові
порівняно з 2023роком, також збільшились виробничі витрати на 1га посіву.
Збільшення виробничих витрат зумовлені додатковими затратами праці та
підвищення рівня оплати відпрацьованої години; придбанням за
підвищеними цінами сортового насіння та пересівок окремих культур
внаслідок несприятливих кліматичних умов; підвищення цін на придбання
добрив.
Висновок до розділу II. Дане підприємство ПрАТ «Укрзерноімпекс»
має сприятливе географічне розташування. Кліматичні умови сприятливі
для вирощування районованих сільськогосподарських культур та
одержання високих сталих врожаїв.
Територія господарства за умовами рельєфу сприятлива для
застосування застосування сучасних сільськогосподарських технологій.
В структурі товарної продукції значне місце займає зерно та молоко.
Можна зробити висновок про те що виробничий напрям діяльності
підприємства є зерно – молочний напрям.
В структурі посівних площ зернових культур основне місце
займають ярі та озимі зернові, їхні коливання є синхронними, якщо
змінюється площа посіву одних груп культур, то обовязково відповідним
чином відбувається зміна інших. Протягом досліджуваних років
спостерігається поступове збільшення урожайності та валових зборів
зернових культур.
Для підвищення ефективності зернової галузі, яка б забезпечувала
подальше збільшення виробництва зернових та зменшення витрат на її
одиницю є поліпшення використання землі, підвищення її родючості,
впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва,
раціональне використання виробничих фондів та трудових ресурсів.
70
РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА
3.1 Аналітична оцінка виробництва зерна
Основним завданням розвитку галузей рослинництва є раціональне
використання виробничого потенціалу шляхом впровадження інтенсивних
технологій, наукових форм організації виробництва і праці стосовно
грунтово- кліматичних та економічних умов їх діяльності. [21;ст.33]
Структура посівних площ (відсоткове співвідношення площ посівів
окремих культур та їх груп в загальній площі посіву) має вплив на
урожайність, загальну продуктивність землі, стан кормової бази і на розвиток
тваринництва, а томуі визначає рівень виробництва продукції кожного
агарного формування. Структура посівних площ складається під впливом
багатьої факторів. Основні з них: структура сільськогосподарських угіддь, їх
якість, особливо ріллі, спеціалізація, виконання завдань щодо продажу
продукції, забезпеченість засобами виробництва і трудовими ресурсами,
кліматичними умовами. [21;ст.33]
Структура посівних площ – це один із найбільш гнучких елементів
системи землеробства. Її вдосконалення направлено на збільшення
виробництва сільськогосподарської продукції, а також зменшення трудових і
матеріально – грошових затрат на виробництво одиниці продукції. [21;ст.33]
Таблиця 3.23 - Виконання плану валових зборвів зернових культур (2025р.)
Площа посіву, га Валовий збір, ц Урожайність, ц/га
Відхи Відхи За Відхи
Культури За пла факти За пла факти факти
лення лення плано лення
ном чно ном чно чно
(-,+) (-,+) м (-,+)
Зерно –
1095 1225 130 48620 68007 19387 192 280,3 88,3
всього,ц
- озима
500 500 0 20500 37366 16866 41 74,7 33,7
пшениця
- овес 15 15 0 480 625 145 32 41,7 9,7
- гречка 60 150 90 7200 2916 4284 12 19,4 7,4
- горох 100 90 10 2500 4141 1641 25 46 21
-кукурудза
250 250 0 12500 10843 1657 50 43,4 -6,6
на зерно
- ячмінь 170 220 50 5440 12116 6676 32 55,1 23,1
71
Аналіз даної таблиці показує, що план валового збору зернових
перевиконано на19387ц, або на 139,9%. Це сталося за рахунок перевиконання
плану врожайності всіх культур, крім кукурудзи на зерно. Крім того,
збільшились площі посіву гречки та ячменю на 90 та 50 га.
Кількісний вплив метереологічних факторів на врожайність сіяних
культур визначається за допомогою дисперсійного або кореляційного аналізу.
Результативною ознакою є урожайність. А факторними: температура повітря,
кількість опадів, приподна родючість тощо. Сукупний вплив рпиродних
факторів на результативні показники можна виявити щляхом аналізу
урожайності за ряд років певної культури, застосувавши прийом аналітичного
вимірювання за прямою: yt = a + bt, де
a = Σy/ n ; b = Σyt/ Σt2
Метереологічні і агротехнічні фактори характеризує загальна дисперсія
врожайності, де
δ2 = Σy2/n –( Σy/n)2
Дисперсія теоретичних значень урожайності характеризується її
варіацією під впливом агротехнічних факторів, де δ2
1 = (yt - y)2 /n
Отже, варіація врожайності під впливом агротехнічних факторів
становитиме:
W = δ2 / δ2
1 ÷ n ×100 ,
А під впливом метерологічних факторів: 100 – W
Таблиця 3.24 - Визначення сукупного впливу факторів (зернові та
зернобобові) на врожайність за прямою yt = a + bt
Урожайність,
роки y2 t t2 yt yt (yt - y)2
ц/га (y)
2019 42 1764 -3 9 -126 35,1 47,6
2020 28 784 -2 4 -56 37,4 21,2
2021 35 1225 -1 1 -35 39,7 5,3
2022 55 3025 0 0 0 42 0
2023 44 1936 1 1 44 44,3 5,3
2024 34 1156 2 4 68 46,6 21,2
2025 56 3136 3 9 168 48,9 47,6
Разом 294 13026 0 28 63 294 148,2
72
a = Σy/ n, a = 294 / 7 = 42
b = Σyt/ Σt2 b = 63/ 28 = 2,3
yt = a + bt;
yt1 = 42 + 2,3 ×(-3) = 35,1
yt2 = 42 + 2,3 ×(-2) = 37,4
yt3 = 42 + 2,3 ×(-1) = 39,7
yt4 = 42 + 2,3 ×(0) = 42
yt5 = 42 + 2,3 ×(1) = 44,3
yt6 = 42 + 2,3 ×(2) = 46,6
yt7 = 42 + 2,3 ×(3) = 48,9
Дисперсія визначається за формулою δ2 = Σy2/n –( Σy/n)2
δ2 =13026 / 7 – (294/7)2 = 96
Варіація під впливом агротехнічних факторів визначається за
формулою δ2 2
1 = (yt - y) /n
δ2
1 = 148,2 /7 = 21,2
Варіація під впливом метереологічних факторів визначається за
формулою W = δ2
1 / δ2 ÷ n ×100 ,
W = 21,2/96 ÷ 7 ×100 = 31,4 100- W = 100 – 31,4 = 68,6
Таблиця 3.25 - Визначення сукупного впливу факторів (пшениця) на
врожайність за прямою yt = a + bt
Урожайність,
роки y2 t t2 yt yt (yt - y)2
ц/га (y)
2019 52 2704 -3 9 -156 58,2 0,81
2020 64 4096 -2 4 -128 58,5 0,36
2021 67 4489 -1 1 -67 58,8 0,09
2022 60 3600 0 0 0 59,1 0
2023 55 3025 1 1 55 59,4 0,09
2024 43 2571 2 4 86 59,7 0,36
2025 73 3628 3 9 219 60 0,81
Разом 414 24113 0 28 9 413,7 2,52
a = Σy/ n, a = 414 / 7 = 59,1
b = Σyt/ Σt2 b = 9 / 28 = 0,3
73
yt = a + bt;
yt1 = 59,1 + 0,3 ×(-3) = 58,2
yt2 = 59,1 + 0,3 ×(-2) = 58,5
yt3 = 59,1 + 0,3 ×(-1) = 58,8
yt4 = 59,1 + 0,3 ×(0) = 59,1
yt5 = 59,1 + 0,3 ×(1) = 59,4
yt6 = 59,1 + 0,3 ×(2) = 59,7
yt7 = 59,1 + 0,3 ×(3) = 60
Дисперсія визначається за формулою δ2 = Σy2/n –( Σy/n)2
δ2 = 24113/ 7 – (414/7)2 = 84
Варіація під впливом агротехнічних факторів визначається за
формулою δ2
1 = (yt - y)2 /n
δ2
1 = 2,52 /7 = 0,36
Варіація під впливом метереологічних факторів визначається за
формулою W = δ2
1 / δ2 ÷ n ×100 ,
W = 0,36/ 84 ÷ 7 ×100 = 0,06, 100- W = 100 – 0,06 = 99,94
Провівши розрахунок сукупного впливу факторів на урожайність
зернових та зернобобових можна зробити висновок, що значний вплив на
урожайність мають метереологічні фактори, такі як температура, кількість
опадів, родючість грунту, тощо, так і за рахунок використання технології
виробництва.
Урожайність озимої пшениці формується лише за рахунок
метереологічних факторів, при цьому технологія майже невикористовується.
74
Таблиця 3.26 - Вплив зміни площі і врожайності на показник валового збору
зернових культур (2025р.)
Зернові
Озима Кукуру
і
Показники пшени Ячмінь Овес Горох Гречка дза на
зернобо
ця зерно
бові
Площа посіву,га:
За планом 11130 600 200 10 80 70 70
Фактично 1205 500 220 15 90 150 200
Відхилення від
75 -100 20 5 10 80 130
плану
Урожайність,ц/га:
За планом 33,8 42,8 27,6 17,1 10,2 12,4 48,1
Фактично 55,9 72,6 53,6 40,9 45,3 14,7 54,2
Відхилення від
22,1 29,8 26 23,8 35,1 2,3 6,1
плану
Валовий збір, ц:
За планом 38204 25709 5522 171 812 866 3369
Фактично 67397 36280 11790 613 4081 2210 10843
Відхилення від
29193 10571 11790 613 4081 2210 10843
плану
У т.ч. за рахунок
зміни посівної 2535 -4280 552 85,5 102 992 6253
площі
урожайності 26630,5 14900 5720 357 3159 345 1220
Дані таблиці показують, що збільшення валового збору зернових і
зернобобових сталося як за рахунок збільшення посівної площі, так і
підвищення урожайності .
Невиконання плану посівів озимої пшениці на 100га призвело до
недодержання 4280 ц зерна. Цей не добір був частково компенсований
підвищенням урожайності зерна.
Збільшення валового збору таких культур як ячмінь, гречка, овес, горох
та кукурудза на зерно відбулося як за рахунок збільшення посівних площ так
і підвищення урожайності. З цього можна зробити висновок, що валовий збір
зерна змінився не лише за рахунок збільшення посівної площі, підвищення
урожайності, а й за рахунок зміни структури посівних площ.
75
Таблиця 3.27. – Розрахунок паливу факторів на відхилення валового збору по
групі зернових культур (2025р.)
Озима Кукуру
Греч
Показники пшени Ячмінь Овес Горох дза на Разом
ка
ця зерно
Площа посіву,га:
За планом 500 170 15 100 60 250 1095
Фактично 500 220 15 90 150 250 1225
Структура посівних
площ, %
За планом 45,7 15,5 1,4 9,1 5,5 22,8 100
Фактично 40,8 18,1 1,2 7,3 12,2 20,4 100
Урожайність,ц/га:
За планом 41 32 32 25 12 50 192
Фактично 74,7 55,1 41,7 46 19,4 43,4 280,3
Валовий збір, ц:
За планом 20500 5440 480 2500 7200 12500 48620
Фактично 37366 12116 625 4141 2916 10843 68007
При факт.площі посіву і
плановій урожайності 20500 7040 480 2250 1800 12500 44570
Середня урожайність
при факт. структурі
посівних площ і 16,7 5,7 0,4 1,8 1,5 10,2 36,3
плановій урож. окремих
культур, ц/га
Відхилення (+;-) від
плану,ц 16866 6676 145 1641 -4284 -1657 19387
всього
У тому числі за рахунок
зміни розміру посівних 0 1600 0 -250 1080 0 2430
площ
Структури посівних -
-12150 -5786 -474 -2080 -1575 -9950
площ 32020
Урожайності окремих 29350
2900 10868 619,5 3978 2685 8300
культур ,5
З таблиці 3.27 спостерігається зміна структури площ зернових культур
на 130га, з цього можна зробити висновок, що валовий збір зерна змінився
не лише за рахунок збільшення посівної площі , підвищення урожайності, а й
за рахунок зміни структури посівних площ.
Валовий збір зернових збільшився на 39,9%. Вирішальним фактором
зростаня валового збору зерна була врожайність, що підвищила показник на
46,1%. Посівна площа збільшилась на 11,9%. Оскільки структура посівної
76
площі зернових культур була задовільною в порівнянні з планом, то цей
фактор збільшив валовий збір на 81,1%.
Таблиця 3.28 -Залежність урожайності озимої пшениці від дотримання
основних технологічних вимог
Технологічні вимоги
Показники
передбачувані фактичні
Попередник Чистий пар Зайнятий пар
Внесення добрив: Органічні–40т/га, мінеральні Органічні–50т/га, мінеральні
Під попередник – 3,0ц поживних речовин – 2,7ц поживних речовин
Під пшеницю N30P10 N30P10
Оранка Глибина 25-27см Глибина 25-27см
Культивація
I 6.07 на 8см -
II - 25.08 на6-7см
III 15.08 на 5-6см 2.09 на 8см
Сорт пшениці Альбатрос одеський Миронівська 61
Якість насіння:
Репродукція I II
чистота 99,5 99,0
Схожість,% 100 100
клас I I
Строк сівби 25 -30.08 5-10.09
Спосіб сівби Звичайний Звичайний
Норма висіву, кг/га 190 180
Обробка насіння перед
Гранозан, 1кг/т Гранозан, 1кг/т
сівбою
Глибига загортання насіння,
5-6 6-8
см
Внесення мінеральних
N30P2О5K2О7 N30P2О5K2О7
добрив
Збирання врожаю: 21-25.07 скошування
- роздільне 24-30.07 обмолот
- Прямим комбайнуванням 27-10.08
Випуск трихограми, 45 Обприскування
Додаткові заходи
тис.шт./га пестицидами
Урожайність, ц/га 74 41
Аналіз даної таблиці показує, що недотримання окремих технологічних
вимог (зміна попередника, сорту насіння, технодогії збирання та ін.) було
передумовою значного зниження урожайності.
Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути
інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та
77
розвитку ринкових відносин. Поряд із впровадженням інтенсивних
технологій значну увагу слід приділяти поліпшенню насінництва,
зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна,
впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню
матеріальної заінтересованості працівників.
Таблиця 3.29 - Визначення втрат продукції рослинництва через
недовиконання плану внесення добрив. (2025р.)
Недовнесено добрив Кількість
Прибака
порівняно з планом, ц. д.р. недотри
урожаю
Культура Вид добрива На маної
На всій на 1ц. д.р.
площі, На 1га продук
площі добрив,ц
га ції, ц
Озима
N30P2О5K2О7 350 46 500 10,9 63,8
пшениця
Кукурудза
N90P2О5K2О7 100 106 250 2,3 41,1
на зерно
Ячмінь N15P2О5K2О17 66 51 220 4,5 50,8
Гречка N52P2О5K2О26 15 87 150 1,7 44,3
Горох N15P2О5K2О36 70 60 90 1,5 44,5
Овес N15P2О5K2О7 15 31 15 0,5 31,5
Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що при
недовнесені добрив під озиму пшеницю на площу 350га підприємство
недотримало продукції 63,8ц, що призвело до зниження урожайності на
10,9ц. Потреба цієї культури в окремих поживних речовинах речовинах по
фазах розвитку неоднакова. Найбільшу кількість азоту вона засвоює на
початку росту та в період наливання зерна. Нестача цього елемента в перший
період пригнічує ріст рослин, другий – значно погіршує якість зерна.
Склад мінеральних добрив, застосованих для підживлення залежить від
попередника, основношо удобрення, стану рослин та строків підживлення.
На всіх грунтах азотні добрива при підживленні озимої пшениці значно
ефективніші, ніж фосфорні й калійні, і забезпечують основний приріст
урожаю зерна, підвищуюючи вньому вміст білка й клейковини.
Недовнесення добрив під кукурудзу на зерно на площу 100га призвело
до недотримання 41,1ц продукції, що призвело до зменшення урожайності на
78
2,3ц. найвищі врожаї зерна ця культура дає на родючих шгрунтах з глибоким
гумусовим горизонтом, доброю водоутримувальною здатністю і
повітропроникністю. Кращими грунтами для неї є чорноземи, темно – сірі
лісові та грунти річкових заплав, з ннейтральною або слаболужною реакцією
(рН 6,0 – 7,5).
Недовнесення добрив під ячмінь на площу 66га призвело до
недотримання 50,8ц продукції, що призвело до зменшення урожайності на
4,3ц. добрива під ячмінь слід вносити з урахуванням попереднього удобрення
культурсівозміни, грунту та ступеня його окультуреності.
Недовнесення добрив під гречку на площу 15га призвело до
недотримання 44,3ц продукції, що призвело до зменшення урожайності на
1,7ц. вносити під гречку можна всі форми азотних доборив, крім хлористого
амонію. Кращим калійним добривом є калімагнезія, сірчанокислий калій та
комплексні добрива, що містять безхлорні калійні добрива. При відсутності
останніх можна вносити хлористий калій під зяблеву оранку. З фосфорних
добрив аід гречку треба вносити фосфоритне борошно, фосфатшлак, які на
підзолистих грунтах і чорноземах вилугуваних щодо ефективності дії на
урожай не поступаються перед суперфосфатом, а іноді і перевищуюють його.
Мінеральні добрива на більшості грунтів краще застосовувати під
зяблеву оранку.
3.2 Розробка маркетингової стратегії реалізації зерна
В умовах ринку підприємство неможе розраховувати на успіх без
служби маркетингу. Основна функція цієї ланки полягає в тому, щоб
спрямувати роботу всіх ланок підприємства на задоволення потреб
споживачів. Головним результатом діяльності маркетингу є збільшення
обсягу продажу продукції підприємства за максимально можливою ціною.
[37; ст.98]
У виробництві та реалізації зерна на внутрішноьму і зовнішньому
ринках велике значення має маркетингова діяльність, яка передбачає
79
опрацювання схеми просування продукції від товаровиробника до
споживача, застосування цінового регулювання ринкової продукції.
Визначення цін при функціонуванні ринку виступає важливим засобом
регулювання попиту і пропозиції. Ціни є одним із основних елементів
маркетингової системи, яка спрямовується на задоволення потреб
споживачів, на підвищення їхніх інтересів до потреб, що в свою чергу
ставить перед товаровиробниками завдання щодо виробництва продукції з
новими якісними показниками. Тут особливого значення набуває
застосування нових маркетингових методів вивчення цих потреб, організації
виробництва зерна поліпшення якості залежно від цілей його використання.
[37; ст.98 -99]
Основна функція маркетингу – маркетингові дослідження від пошуку
ідеї нового товару до його використання кінцевим споживачем.
Досліджуються всі види діяльності та сфери маркетингу: товар, ринок,
асортимент, канали збуту й розподілу, методи реалізації, реклама,
стимулювання збуту, тощо. [37; ст.99]
В умовах ринку стратегія розвитку підприємства спрямовується на все
повніше задоволення потреб споживачів (клієнтів), на досягнення переваг
над конкурентами, розширення ринків продажу, збільшення обсягу продажу,
нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції тощо, з тим,
щоб збільшити доходи і прибутки. [40; ст.64]
Для оцінки ринкових можливостей підприємство зясовує, наскільки
вироблена або запланована до випуску продукції матиме попит на різних
ринках. [40; ст.64]
80
Таблиця 3.30 - Виробництво продукції зернових культур та її розміщенння на ринках
з урахуванням попиту (2025р.)
Виробництво Розміщення Для власного
Види продукції
продукції, ц За контрактом, ц використання, ц
Зерно – всього,ц 67397 36514 30883
- озима пшениця 36280 26134 10146
- овес 613 89 524
- горох 4081 272 3809
- гречка 2210 2066 144
- кукурудза на зерно 10843 6024 4819
- ячмінь 11790 1072 10718
Проаналізувавши виробництво продукції на ринках з врахуванням
попиту, можна зробити висновок, що підприємство найбільше
спеціалізується по виробництво продукції озимої пшениці, як для власного
використання так і за контрактом. Найменше підприємство виробляє
продукції овесу, лише -613ц, оскільки підприємство використовує йю
продукцію в основному лише для власного використання. На продаж
підприємство реалізує лише 89ц. це свідчить про те, що овес користується
незначним попитом на ринку.
Великий попит на ринку має пшениця, кукурудза на зерно та гречка,
оскільки ці культури мають велику конкурентоспроможність, якість та
прийнята для покупця ціна.
Найважливіші завдання маркетингових досліджень щодо підвищення
конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції це: вивчення
ринку виробників і споживачів продукції даного виду; проведення
порівняльної оцінки рівня конкурентоспроможності продукції; прогнозів
вимог ринку та розробка на цій основі маркетингової стратегії підвищення
конкурентоспроможності продукції; оновлення виробництва або
модернізація продукту і дійова реклама. [21; ст 50]
Маркетингова складова конкурентоспроможності вітчизняних зернових
культур розвинута недостатньо. Продаючи високоякісне екологічно чисте
українське зерно за демпінговими цінами, експортери отримують можливість
81
швидкої його реалізації на зовнішніх ринках без додаткових вкладень у
розвиток власних збутових систем. Відсутність у багатьох зерноекспортерів
довгострокової маркетингової стратегії обмежує їх можливості відносно
забезпечення ефективного просування та збуту товару на зовнішніх ринках,
проведення зваженої цінової політики, формування сучасної концепції
міжнародного продукту. [21; ст.53]
Таблиця 3.31 - Конкурентоспроможність продукції зернових культур на ринках (в
розрахунку на 1 центнер)
2023р. 2024р. 2025р.
Пов Пов Пов
Види на на на
про- собі При собі При собі При -
Ціна Ціна Ціна,
дукції ва буток К ва буток К ва буток К
грн грн грн
рті , грн рті , грн рті , грн
сть, сть сть,
грн грн грн
Зерно: 46,8 39,2 7,6 0,16 59,5 64,6 -5,1 -0,09 68,1 58,9 9,2 0,14
Пшениц
46,4 38,0 8,4 0,18 56,3 63,2 -8,9 -0,16 64,8 58,5 6,3 0,11
я
Ячмінь 42,4 26,6 15,8 0,37 54,9 52,7 2,2 0,04 73,7 38,1 35,6 0,48
Овес 34,1 22,7 11,4 0,33 71,4 33,5 37,9 0,53 50,6 43,8 6,8 0,13
Горох 55,3 44,5 10,8 0,19 75,0 78,5 -3,5 -0,05 132,4 48,9 83,5 0,63
Гречка 123,9 97,8 26,1 0,21 139,5 96,9 42,6 0,31 118,1 11,6 106,5 0,90
Кукуруд
46,8 35,4 11,4 0,24 81,4 78,9 2,5 0,03 54,2 46,4 7,8 0,14
за
Конкурентоспроможність (К) є відношенням корисного ефекту
(прибутку) до середньої ціни споживача: К = П : ЦС.
Провівши аналіз конкурентоспроможності на ринках ми бачимо, що
озима пшениця мала тенденцію до зниження прибутку і це спричинило
зниження коефіцієнта конкурентоспроможності. Аналогічна ситуація
спостерігається у таких випадках, як овес, його прибуток зменшився на
4,6грн., кукурудзи на 3,6грн.зменшення прибутку відбулося внаслідок
збільшення витрат на виробництво продукції. Зменшення прибутку по цих
культурах призвело до зменшення конкурентоспроможності продукції на
ринках.
Але не вся продукція мала тенденцію до зниження
конкурентоспроможності, а саме такі види продукції, як ячмінь – на
82
19,8грн/ц, горох – 72,7грн/ц, гречка – 80,4грн/ц. Також по цих культурах
дуже інтенсивно підвищувалась повна собівартість. Всі ці збільшення
призвели до збільшення конкурентоспроможності цих видів продукції на
ринках.
Чим краще працює підприємство, тим більше воно одержує прибуток,
тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи
достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням вимог
ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбавати нові
більш продуктивні засоби виробництва, передовіші технології і завдяки
цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно
поліпшити її якість, скоротити витрати і цим самим досягти високої її
конкурентоспроможності.
Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом
порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за
асортиментом з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового
асортименту відносять: за виконання плану виробництв – плановий обсяг,
при невиконанні – фактичний обсяг продукції
Таблиця 3.32 - Виконання плану за асортиментом виробництва зернових,
ц(2025р.)
Види продукції Реалізовано, тис.грн Зараховано у
виконання
За планом фактично Виконання
плану
плану, %
озима пшениця 16569 26134 157,7 16569
ячмінь 1371 1072 78,2 1072
овес 224 89 39,7 89
горох 396 272 68,7 272
гречка 805 2066 256,6 805
кукурудза 322 72171 1870,8 322
Разом
20674 36514 176,6 19129
Виконання палну за асортиментом оцінюють за коефіцієнтом ( К), який
обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок
планового асортименту, до обсягу продукції передбаченої планом.
83
Коефіцієнт асортиментності визначають :
К = ΣВП / ΣП, де
ΣВП - зараховано у виконання плану;
ΣП - за планом.
К =19129/20674 = 0,93
Провівши розрахунок аналізу асортименту можна зробити висновок,
що реалізація таких культур як пшениця, гречка та кукурудза збільшились у
фактичному році на 57,7%, 56,6% та 1770,8% відповідно. Виконання плану
відбулось по таких культурах як зерно, пшениця, гречка, кукурудза. План був
невиконаний по ячменю, овесу та гороху. Коефіцієнт асортиментності
становить 0,99
Дуже важливим показником, що характеризує виробництво
сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей,
здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і
тому, що він по суті є визначальним для підвищення
конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу –
встановити наскільки продукціія за якісними параметрами задовольняє
споживача.
Таблиця 3.33 - Якісні параметри сортів пшениці.
Показники якості Цінні сорти Сильні сорти
Білок, % Не менше 13 Не менше 14
Клейковина, % До 27 До 30
Якість клейковини 1 – 2 група 1 група
Індекс деформації 45 – 85 45 - 75
клейковини (ІДК)
Скловидність,% Не менше 50 Не менше 60
Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом,
репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію
проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами пшениці озимої
в даному господарстві є Альбатрос одеський, Ольвія, Миронівська 61,
Поліська 90 тощо.
84
За якісними ознаками повинні мати: ячмінь пивоварний – екстрактивність
не менше як 75%, білка – не більше як 12%; ячмінь крупяний – вирівняність,
смак, білка – 15 – 17 %, вихід крупи 44%; горох – білка 24% і більше; овес –
плівки менше як 28% (використовують на дитяче харчування).
Отже, оцінка виробництва продукції зернових за обсягом, асортиментом,
якістю та строками дає змогу зробити висновок про її потенційну
конкурентоспроможність та ефективність.
Виконання плану виробництва продукції – основа дотримання її
планового розподілу. Аналізуючи розподіл продукції рослинництва,
зясовують виконання плану створення насіннєвого і фуражного фондів;
виконання державних контрактів і замовлень, скільки продукції реалізовано
на інших ринках, виділено на оплату праці, громадське харчування тощо.
такий розподіл доцільно виконувати у формі матеріального балансу з
урахуванням продукції на пачаток року, її надходження, витрачання і
залишку на кінець року.
Використання продукції рослинництва наведено в таблиці 3.34 (див.
додаток).
Аналізуючи баланс продукції ми бачимо, що по окремих статтях є значні
відхилення. Позитивним є перевиконання плану надходжень продукції від
валового збору, по зерновим 41,1%, що забезпечило перевиконання реалізації
продукції на ринку.
На насіння підприємство виділило зерна лише 300ц, це повязано з тим, що
воно більше сплатило насіннєвої позички, але із перевитратами посівного
матеріалу через несприятливі метереологічні умови року й пересів багатьох
культур.
Підприємство маючи резерв зерна, не повністю виконало план виділення
його на корм худобі. Внаслідок цього питома вага конценторваних кормів не
досягла рекомендованих розмірів, а це зашкодило підвищенню ефективності
кормів.
85
Значні залишки на кінець року свідчать про достатній резерв продукції та
є гарантом стабільної роботи в умовах погіршення виробничої і економічної
ситуації
Таблиця 3.35 - Ефективність системи маркетингу (2025р.)
Кількість
Повна Ціна Рівень
Види проданої Виручка, Прибуток,
собівартість, реалізації, рентабельності,
продукції продукції, тис.грн тис.грн
тис.грн грн %
ц
Зернові 36514 2150,8 68,1 2482,6 331,8 15,4
Пшениця 26134 1529,8 64,8 1693,1 163,3 10,7
Ячмінь 1072 408 73,7 79 -329 -80,6
Овес 89 3,9 50,6 4,5 0,6 15,4
Горох 272 13,3 132,4 36 22,7 170,7
Гречка 2066 239,1 118,1 2437 2197,9 919,2
кукурудза 6024 279,3 54,2 326,2 46,9 16,8
Проаналізувавши ефективність систему маркетингу, можна зробити
висновок, що в 2025 році підприємство є прибутковим, виробництво
продукції зернових є стабільним, приносить значні доходи (крім ячменю),
завдяки чому підприємство є рентабельним. Дані види продукції є
конкурентопроможними, користуються попитом на ринку, завдяки доступній
ціні для споживачів.
Підвищення рентабельності відбулося за рахунок збільшення виробництва
валової продукції, зменшення повної собівартості, що призвело до
збільшення прибутку.
Одним із заходів, який може суттєво підвищити прибутковість
підприємства є повніше використання потенційних можливостей збільшення
доходів від реалізації продукції. Безперечно, головним перспективним
напрямком стабілізації прибутку сільськогосподарських підприємств є
збільшення обсягів виробництва продукції, нарощування на цій основі
продажу та виручки. Однак це потребує довготривалих та інвестиційних
проектів, які також потрівбно здійснювати, оскільки без цього не можна
очікувати кардинальних змін у сільському господарстві.
86
Але вже нині можна призупинити зазначену негативну тенденцію у
формуванні прибутку сільськогосподарських товаровиробників завдяки
маркетинговим дослідженням ринку аграрної продукції, адже їхня
відсутність зумовлює те, що її реалізація здійснюється а останні роки при
вкрай невигідній кон’юктурі. В результаті ціни реалізації продукції незначно
підвищують при одночасному стрімкому підвищенні її собівартості.
3.3 Резерви підвищення ефективності виробництва зерна
Підвищення економічної ефективності сільського господарства в
цілому передбачає збільшення виробництва і підвищення якості
сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і
матеріальних засобів на одиницю продукції.
Основні резерви збільшення виробництва валової продукції
рослинництва, зокрема зернових культур, такі:
- введення в господарський оборот земельних угідь, що перебувають
поза господарським оборотом;
- перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні, щоб з одиниці площі
мати максимальну кількість продукції;
- поліпшення сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури
посівних площ;
- підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур,
особливо зернових, і в районах зрошення;
- підвищення продуктивності природних угідь.
Таблиця 3.36 - Оцінка економічної ефективності структури посівної площі
2025р. у % до
Показники 2023р. 2024р. 2025р.
2023р 2024р
Виробництво на 100га посівної
площі,грн:
250,6 170,8 488,7 195,0 286,1
Валової продукції
сільського господарства (в
87
порівняльних цінах 2000р)
Товарної продукції 131,4 445,1 900,1 685,0 202,2
чистого прибутку 28,4 27,1 20,3 71,5 74,9
Вихід з розрахунку на 100га
346,6 175,8 280,3 80,9 159,4
посівної площі, ц к.од.
Затрати праці з розрахунку на
17,0 21,7 18,5 108,8 85,3
1га посівної площі, люд.-год
Провівши розрахунок оцінки економічної ефективності структури
посівної площі можна зробити висновок, що виробництво валової продукції
на 100 га посівної площі збільшилося в 2025 році порівняно з 2023 та 2024
роком на 95% та 186,1% відповідно. Також збільшилось виробництво
товарної продукції на 100га посівної площі в 2025році порівняно з
попередніми роками. Це збільшення відбулося за рахунок збільшення
посівних площ під сільськогосподарські культури, підвищення урожайності
та збільшення валової продукції. Внаслідок цього збільщились затрати праці
на 1га посівної площі у 2025 році порівняно з 2023 роком на 8,8%, але
зменшились порівняно з 2024 роком на 14,7%.
Таблиця 3.37 - Підрахунок резервів збільшення виробництва продукції
рослинництва за рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю
Площа збирання,
Урожайність, ц/га Резерв, ц
га
В т. ч. З плоші, яка зібрана
зібрана Середня
Культури В
Загаль пізніше по Із З усієї
оптималь З 1 га
на оптима господа запізнен площі
ний
льного рству ням
термін
терміну
Пшениця 500 150 57,9 74,7 22,4 52,3 26150
Гречка 150 90 15,7 19,4 11,6 7,8 1170
Ячмінь 220 80 43,6 55,1 20,0 35,1 7722
Кукурудза 250 70 46,7 50 13,1 36,9 9225
Горох 90 30 35,5 46 21,5 24,5 2205
Овес 15 5 36,8 41,7 10,8 30,9 463,5
Провівши розрахунок резервів збільшення виробництва продукції
рослинництва за рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю можна
зробити висновок, що найбільший резерв має пшениця, кукуруда на зерно та
ячмінь, а найменший – гречка.
88
Таблиця 3.38 - Підрахунок резерву збільшення валового збору пшениці за рахунок
поліпшення сортового складу посівів.
Структура посівів, Зміна
Площа посіву, га
Планова % серед
урожай ньої Резерв,
Сорт
ність, За Факти За Факти урожай ц
ц/га планом чно планом чно ності,
ц/га
Білосніжка 41 130 140 29,9 30,4 0,2505 35,1
Харківська 105 32 100 100 22,9 21,7 -0,384 -38,4
Харус 45 85 90 19,5 19,6 0,045 4,1
Одеська 267 38 120 130 27,6 28,3 0.266 34,6
Разом 156 435 460 100 100 0,1775 35,4
З даної таблиці можна зробити висновк, що при поліншенні сортового
складу посівів підприємство зможе істотно збільшити резерви валового
збору. При оптимізації сортового складу посівів необхідно обовязково
враховувати попередників. Оптимізуюючи склад попередників пшениці
треба обовязково враховувати і сортовий склад.
Як видно з таблиці 3.38, вирощування озимої пшениці при
використанні інтенсивних технологій є більш ефективним, оскільки
підвищується урожайність, продуктивність праці, збільшується умовно
чистий дохід та рентабельність (на 57,9%)
Одним з важливих напрямків виявлення резервів є розширення
посівних площ. Можливі і невикористані резерви розширення посівних площ
розраховують множенням можливої розширеної площі на фактичну
урожайність тих культур, посіви яких планується вирощувати на ній.
Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції зернових є
покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш
урожайних культур в загальній посівній площі
Основним фактором підвищення ефективності виробництва продукції є
підвищення урожайності зернових культур. Цього можна досягти за рахунок
поліпшення використання земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з
ерозією, вапсування, гіпсування. Необхідно підвищити продуктивність
природних кормових угідь – сіножатей і пасовищ; ширше впровадити
89
повторні і ущільнені посіви, що також збільшує віддачу від потенціалу
галузі.
Таблиця 3.39- Економічна ефективність вирощування озимої пшениці за
інтенсивною технологією
Звичайна Інтенсивна Відхилення
Показники
технологія технологія в %
Врожайність в заліковій вазі, ц/га 74,7 76,5 102,4
Прибавка врожаю, ц - 1,8 -
Матеріально- грошові витрати, грн:
на 1га посіву 6006,6 6278,6 104,5
на 1 ц зерна 80,4 82,0 102,1
Додаткові витрати на прибавку врожаю, 272 -
грн./га -
Вартість отриманого врожаю, грн: 4847,5 584,0 115,2
на 1 га
на 1 людино-годину 207,6 484,8 233,5
Вартість прибавки врожаю, грн./га - 736,5 -
Окупність додаткових витрат, грн: - 36,9 -
на 1 грн. витрат
Прямі витрати праці, люд.-год.: 10,0 26,9 269,0
на 1 га посіву
на 1 ц зерна 13,4 35,1 261,9
Продуктивність праці, грн 174,9 672,5 384,5
Ріст продуктивності праці,% - 284,5 -
Умовно чистий доход, грн. 112,0 144,0 128,6
на 1 га посіву
на 1 ц зерна 149,9 188,2 126,6
на 1 люд.- год 112,0 535,5 478,1
Рентабельність, % 10,7 16,9 157,9
Значно підвищити врожайність зернових культур можна за рахунок
дотримання агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори
однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу
приділяюють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації
і автоматизації виробничих процесів.
Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її
втратам. Причини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків
обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної
техніки, поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищенння і
зберігання продукції. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю.
90
Для того, щоб використати резерви збільшення виробництва продукції
за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму
скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально
організувати робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для
збирання врожаю роздільним способом і прямим комбайнуванням.
У підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає
оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку сортову
структуру посівів, при якій на кожному полі відведеному під відповідну
культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання
потенціальної родючості грунту.
Висновок до розділу III. Основним завданням розвитку галузей
рослинництва є раціональне використання виробничого потенціалу шляхом
впровадження інтенсивних технологій, наукових форм організації
виробництва і праці стосовно грунтово- кліматичних та економічних умов їх
діяльності.
Чим краще працює підприємство, тим більше воно одержує прибуток,
тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи
достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням вимог
ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбавати нові
більш продуктивні засоби виробництва, передовіші технології і завдяки
цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно
поліпшити її якість, скоротити витрати і цим самим досягти високої її
конкурентоспроможності.
Таким чином, основні резерви збільшенння виробництва продукції
зернових культур та поліпшення її якості полягають у докорінному
поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів,
збільшення норми внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня;
своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації
всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і
91
високоякісного виконання комплексу робіт; впровадження високоврожайних
районованих сортів зернових культур, які б відповідали інтенсивним методам
їх вирощування; застосування ефективних форм організації та оплати праці;
запобіганням втратам на всіх етапах проходження зернової продукції.
Реалізація цих заходів забезпечить високу ефективність землеробства:
збільшення виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної
продукції, підвищить окупність вкадень, поліпшення соціальних умов
працівників.
92
ВИСНОВКИ
Висновки :
1. ПрАТ «Укрзерноімпекс»має виробничий напрямок – зерно –
молочний із молочним скотарством, має вигідне природне і географічне
розташування, достатню кількість опадів і помірну температуру.
2. Загальна земельна площа господарства у 2023 році становила 2762,05
гектарів, що на 0,2% більше ніж у 2025 році. Однак при збільшенні загальної
земельної площі відбулося зменшення площі сільськогосподарських угідь.
3. У господарстві відбулося незначне скорочення трудових ресурсів у
2023 році середньоспискова чисельність робітників становила 189 чоловік,
що на 97 чоловік менше ніж у 2023 році. Скорочення відбулося через
зменшення кількості постійних робітників.
4. Площа сільськогосподарських угідь та ріллі, яка припадає на одного
працівника зменшилась з 10,4 до 6,9 ( на 33,7 % ) в 2023-2025 роках.
5. Виробничі витрати господарства на виготовлення продукції
рослинництва поступово підвищуються і з 2023 по 2025 роки
6. Забезпеченість технікою господарства є незадовільною, що вимагає
поступового оновлення машино-технічного парку господарства.
Забезпечення підприємства комбайнами і досягнутий рівень їх використання
істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур, оскільки
запізнення із збиранням призводить до значних втрат вирощеного врожаю.
Тому підприємству економічно вигідно мати таку кількість комбайнів, які
забезпечать збирання культур в оптимальні строки.
7. У 2025 році господарством було отримано прибуток в розмірі 560
тисяч гривень, що на 28,6% менше в порівнянні з 2023 роком.
8. Аналіз потенціалу галузей рослинництва дав змогу виявити слідуючи
тенденції: органічні і мінеральні добрива вносяться у не достатній кількості,
щоб забезпечити максимально можливі результати урожаїв. Трудовим
потенціалом галузь майже повністю забезпечена. Отже, розораність
сільськогосподарських угідь із 2023 до 2025 роки не змінилася.
93
9. Виробництво основних сільськогосподарських культур постійно
коливається в залежності від того, на які культури робить акцент (в
залежності від погодних факторів, попиту та потенційних можливостей
самого господарства), при цьому урожайність у господарстві намагаються
тримати на сталому рівні з поступовим її підвищенням.
10.Основних технологічних вимог намагаються дотримуватись. По
озимій пшениці було дотримано: зміна попередника, агротехнічні строки
виконання машинно-технологічних операцій, сорт насіння, та інше.
Пропозиції:
Одним із основних заходів підвищення економічної ефективності
сільськогосподарського виробництва є поліпшення використання землі на
основі підвищення її родючості і зростання врожайності зернових культур. Ці
завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських
культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень
науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці.
Підвищення урожайності зернових за рахунок подальшої
інтенсифікації виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості
органічних та мінеральних добрив, розширення посівів високоурожайних
сортів і гібридів;
Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції зернових є
покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш
урожайних культур в загальній посівній площі
Також підприємству необхідно впровадити раціональне використання
трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування
прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і
морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих
результатів.
Впровадження високоврожайних районованих сортів зернових культур,
які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування.
94
Збільшення виробництва продукції за рахунок збору врожаю в
оптимальні строки необхідно за мінімуму скоротити простої машинних
агрегатів з різних причин, раціонально організувати робочі місця, правильно
визначити співвідношення площ для збирання врожаю роздільним способом і
прямим комбайнуванням.
Зниження собівартості, дотримуючись режиму економії скорочення
непродуктивних витрат; максимальна збалансованість продажу зерна з
наявним потенціалом в господарстві, тобто шукати нові шляхи збуту зерна.
95
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Земельний Кодекс України” // Відомості Верховної Ради. –
25 жовтня 2001 року № 2768-III.
2. Закон України „Про зерно та ринок зерна в Україні” // Відомості Верховної
Ради. – 2002. - №3
3. Закон України „Про оплату праці” // Голос України.-2020.-№ 94.-25 травня.
4. Закон України „Про підприємництво” // Нове законодавство України.-
Випуск 2.- К., 1992.
5. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки №1529/99; 03.12.2021 // Голос
України. - №227
6. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге
видання,доп. і перероб. / В. Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – Ст.397-423,
514-534
7. Бойчик І.М.,Хорів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств : Навчальний
посібник.- Львів : “Сполом”, 2000.
8. Бойко В.І. До проблеми формування ринку зерна // Економіка АПК, -
2004.- № 3.- ст.35
9. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі //
Економіка АПК, - 2010.- № 2.- ст.29
10. Білоусько Я.К., Питулько В.О., Товстонят В.Л. Державна підтримка
техніко – технологічного забезпечення аграрного виробництва //
Економіка АПК, - 2019.- № 5.- ст.30
11. Вихрущ В.П., Тирнак І.В. Економіка нових форм господарювання.- Бучач,
2019.-120с.
12. Власність у сільському господарстві.- К.: Урожай, 2018.- 349 с.
13. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства : Навчальний посібник для
самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖІТІ, 2000.-152с.
96
14. Герасимчук В.Г. Діагностика, стратегія, ефективність.- К.: Вища школа,
2020.- 256 с.
15. Гладиш Р.О. Регулювання ринку зерна в країнах Європейського Союзу //
Економіка АПК, - 2017.- № 2.- ст.148 – 149
16. Довідник з вирощування зернових та зернобобових культур / Михочвор
В.В., Бомба М.І., Дубковецький С.В., Онищук Д.М., Ільницький М.В. –
Львів: Українські технології, 2018.- 408с.
17. Економіка сільського господарства / За ред. П.П. Руснака.- К.: Урожай,
1997.-405с.
18. Економіка підприємств: Навч. метод. посібник для самостійної роботи.-
К.: КНЕУ, 2000.-248 с.
19. Економіка підприємств / За ред. В.П. Вихруща, П.С. Харіва- Тернопіль,
2020.-203 с.
20.Економічний словник – довідник / За ред. С.В. Мочерного – К.: Феміна,
2021.- 365 с.
21. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник / За ред. Козака В.В.,
Ковалевського К.І., Ржепішевського.- Київ.: ЦУЛ, 2003.-352 с.
22. Завадський Й.С., Управління сільськогосподарським виробництвом в
системі АПК. –К.: Вища школа., 2019.-312 с.
23. Зернові культури / За ред. Пікуша Г.Р., Бондаренка В.І.- К.: Урожай,1985.-
272 с.
24. Зубовський В. Економіка підприємств.- К.: Усрімб, 2009.- 64 с.
25. Івахненко В.Т., Горбатюк Т.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз:
Навчальний посібник-К.: КНЕУ, 2020.- 176 С.
26. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.-
К.: ЗАТ “Нічлава”, 2020.- 204 с.
27. Ковальов Д., Сухоруков Т. Економічна безпека підприємства // Економіка
України.- 2021.- № 10
28.Козлов М.В., Плішко А.А. Агрохімічне забезпечення високопродуктивних
технологій вирощування зернових культур- К.:Урожай, 1991.-232 с.
97
29. Лісовий М.П., Секун М.П. Рекомендації з інтнгрованої системи захисту
озимої пшениці від хвороб, шкідників, бур’янів.- К.:, 2002.- 130с.
30. Лобас М.Г. Розвиток зернового господарства України.- К.: Агроінком,
1997.-185с.
31. Масіюк П.О. Добрива і економіка сільського виробництва.- К.:Урожай,
2003.- 511 с.
32. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства.- К.: Вища школа
,2023.-320 с.
33. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М. Державне
регулювання економіки: За ред. проф. І.Р. Михасюка.- К.: Атіка, Ельга- Н.
2000- 592 с.
34. Мокляк В. Пшениця майбутнього // Україна молода.- серпень 2017.- ст. 16
35. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник.- К.:
КНЕУ, 2000.- 372 с.
36. Носенко В.А., Чередник В.І. Сучасний стан виробництва зерна та
розвитку інфраструктури регіонального ринку // Економіка АПК, - 2004.-
№ 4.- ст.125
37. Обелець О.С. Ринок зерна та його регулювання в Україні // Економіка
АПК, - 2023.- № 7.- ст.111
38. Озимі зернові культури / Л.О. Животков, С.В. Б ірюков, Л.Т. Бабсянець та
ін.; За ред. Л.О. Животкова і С.В. Бірюкова.- К.: Урожай, 2003.- 283 с.
39. Організація і планування сільськогосподарського виробництва / За ред.
Л.Я. Зрібняка.- К.: Вища школа., 2021.-352 с.
40. Основи управління в АПК / За ред. Й.С. Завадського.- К.: Вища школа.,
2018.-243 с.
41. Пазій І.П., Бабарика Г.М., Єгорова Н.Ю. Формування маркетингових
витрат у ланках системи насінництва зернових культур // Економіка АПК, -
2011. - № 10.- ст. 101 - 104
98
42. Петрович Й.М., Будіщева І.О., Устінова І.Т., та ін. Економіка
виробничого підприємства. Навчальний посібник.- Львів: Оксарт, 2020.-
416 с.
43. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник.- К.: КНЕУ.,
2021.- 528 с.
44. Покропивний С.Ф., Калош В.М. Підприємництво, стратегія, організація,
ефективність: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2021.- 244 с.
45. Примак Т.О. Економіка підприємств.- К.: МАУП, 2023.- 108 с.
46. Примак Т.О Економіка підприємства: Навчальний посібник.- К.: Вікар,
2011.- 178 с.
47. Пушкар М.С. Планування і організація підприемств, об’єднань і
комплексів. Навч. посібник.- К.: НМК, 2017 – 414 с.
48. Річні звіти ПрАТ «Укрзерноімпекс» 2023-2025 роки
49. Розвиток форм господарювання на селі.- к.: Урожай, 2003.- 374 с.
50. Романенко І.Н., Мертенс В.П., Руснак П.П, та ін. Економіка сільського
господарства: Методичні вказівки до практичних занять. “Поліграфкнига”,
Біла Церква, Київ 2023
51. Соловйов І.О., Кирилов Ю.Є. Біржова торгівля на шляху становлення
ринку зерна // Економіка АПК, - 2018.- № 2.- ст.124.
52. Старостенко А. Развитие внутреннего рынка зерна: потребности и
прогноз на ближайшие годы // Зернові продукти комбікорми – 2006. - № 1.
– С.30-35
53. Сан і проблеми забезпечення розвитку виробництва та експорту продукції
АПК в умовах СОТ // Економіка АПК, - 2017.- № 5.- ст. 70
54.Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства.
Навчальний посібник.- К., 2005.- ст.183.
55. Чмирь С.М. Ефективність ринку зерна // Економіка АПК, - 2024.- № 4.-
ст. 117
99
56. Шебаніна О.В., Демченко Т.В. Розвиток виробництва зерна і його
значення у забезпечені продовольчох безпеки України // Економіка АПК,
2025. – № 12. Ст. 9- 12