Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9598| Назва: | Комплексний моніторинг стану водних ресурсів Черкаської області з використанням гідрохімічних та біоіндикаційних показників |
| Автори: | Лобода, Олександр Андрійович Зенкіна, Анастасія Олександрівна |
| Ключові слова: | ВОДНІ РЕСУРСИ;ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ;ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ;ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ;ЕВТРОФІКАЦІЯ;ГІДРОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ;БІОІНДИКАЦІЯ |
| Дата публікації: | 2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Зенкіна А.О. Комплексний моніторинг якості водних ресурсів Черкаської області з використанням гідрохімічних та біоіндикаційних показників Випускна кваліфікаційна робота: 44с, 6 рисунків, 5 таблиць, 25 джерел, мультимедійна презентація Мета роботи: екологічна оцінка якісного стану поверхневих вод Черкаської області на основі поєднання даних державного моніторингу та біологічних показників для обґрунтування заходів з покращення їхнього екологічного стану Завдання роботи: проаналізувати сучасний екологічний стан та обсяги використання водних ресурсів області.Дослідити гідрохімічні та гідробіологічні показники річок Рось та Гнилий Тікич. Визначити основні джерела антропогенного навантаження на водойми регіону. Розробити практичні рекомендації щодо покращення якості поверхневих вод. Об’єкт дослідження: водні ресурси Черкаської області. Робота присвячена дослідженню антропогенного та техногенного забруднення поверхневих вод Черкаської області. Проаналізовано стан водних екосистем на прикладі річок Рось і Гнилий Тікич, розглянуто особливості екологічного моніторингу відповідно до європейських стандартів та запропоновано заходи щодо відновлення водних об’єктів регіону. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9598 |
| Розташовується у зібраннях: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ_Зенкіна.pdf Restricted Access | 828.6 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології та природоохоронних технологій
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему КОМПЛЕКСНИЙ МОНІТОРИНГ СТАНУ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІДРОХІМІЧНИХ ТА
БІОІНДИКАЦІЙНИХ ПОКАЗНИКІВ
Виконав: студентка 4 курсу, групи ЕК-20
спеціальності 101 «Екологія»____________
(шифр і назва спеціальності)
_Зенкіна А.О._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Лобода О.А.__________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль __Хоменко О.М._______
(прізвище та ініціали)
Рецензент __Шафорост Ю.А.__________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2026 рік
3
ЗМІСТ
ВСТУП 4
1. Аналітичний огляд літератури 5
1.1 Загальна характеристика водних ресурсів України 5
1.2 Класифікація річок України гідрохімічний та 7
гідробіологічний склад річок
1.3. Характеристика екологічного стану водних ресурсів України 10
2 Комплексний моніторинг якості поверхневих вод Черкаської 12
області з використанням гідрохімічних та біоіндикаційних
показників
2.1. Загальна характеристика фізико-географічних умов та 12
кліматичних особливостей Черкаської області
2.2. Аналіз водних ресурсів Черкаської області та стану їх 13
використання
2.3 Аналіз екологічного стану та основних джерел забруднення 24
поверхневих вод Черкаської області
2.4 Оцінка водних ресурсів області за гідрологічними 25
показниками
2.5 Практичні рекомендації щодо покращення стану водних 38
ресурсів Черкаської області
Висновки 41
Перелік посилань 43
Додатки 46
Додаток А 47
4
ВСТУП
Ефективне управління водними ресурсами та їх захист є одним із головних
завдань сучасної екологічної політики України. Це пояснюється тим, що вода є
надзвичайно важливою для сталого розвитку суспільства та збереження
біологічного різноманіття. Через посилений вплив людини, глобальні зміни
клімату та активну господарську діяльність, якість води в річках та озерах постійно
змінюється, і часто стає гіршою.
Черкаська область, що охоплює значну частину басейну Середнього Дніпра,
а також мережу малих річок (зокрема Рось, Тясмин, Золотоношка), перебуває у зоні
підвищеного екологічного ризику. Це вимагає термінового постійного
вдосконалення систем контролю та впровадження спільного управління водними
ресурсами, враховуючи особливості кожного річкового басейну.
У цьому дослідженні вивчаються закономірності змін якості води під
впливом відходів промисловості, міських стоків та сільськогосподарських скидів,
а також те, як водні живі організми реагують на ці зміни. Основна мета роботи –
провести всебічний аналіз якісного стану поверхневих вод регіону. Це буде
зроблено шляхом об'єднання інформації з державного моніторингу та результатів
біологічних показників, щоб виявити найпроблемніші ділянки та обґрунтувати
дієві заходи для їх покращення.
Для досягнення цієї мети було поставлено кілька завдань: аналіз сучасної
законодавчої бази та теоретичних основ моніторингу з урахуванням Водної
рамкової директиви ЄС, детальне вивчення водного режиму та того, як
використовується вода на Черкащині, а також оцінка змін у забрудненні
поживними та шкідливими речовинами. Особлива увага приділяється дослідженню
екосистеми річки Рось, оскільки вона є прикладом водного об'єкта, який сильно
змінений та навантажений людською діяльністю.
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Загальна характеристика водних ресурсів України
Гідрологічні ресурси охоплюють поверхневі та підземні водні об'єкти,
придатні для господарсько-економічної діяльності[1]. Певна категорія споживачів
води, зокрема промислові, аграрні та житлово-комунальні підприємства, здійснює
безповоротний водозабір з різноманітних вододжерел (річок, озер, водосховищ,
підземних водоносних горизонтів). Натомість, інші сектори (наприклад,
гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство) використовують лише
потенціал води, її енергетичні властивості, водну поверхню або водний об'єкт в
цілому, не здійснюючи при цьому прямого вилучення ресурсу[2]. Водні об'єкти
також відіграють значну роль для рекреаційних, туристичних та спортивних
потреб.
Загалом, водні ресурси є ключовим джерелом промислового та питного
водозабезпечення, що надає їм фундаментального значення для розвитку
національної економіки та забезпечення життєдіяльності соціуму.
Забезпеченість України водними ресурсами оцінюється як обмежена, і
залежить від об'єму річкового стоку, а також запасів підземних та морських вод[3].
Сумарний потенціал річкового стоку становить 209,8 км3, з яких 52,4 км3 припадає
на внутрішній стік, сформований на території України, а 157,4 км3— на
транскордонний притік.
Обсяги підземних вод, що не є частиною поверхневого стоку, оцінюються у
7 км3. Додатково, для господарських потреб країни застосовується близько 1,0 км³
морської води. Середній показник внутрішнього поверхневого стоку на душу
населення України становить приблизно 1045 м3 [4]. Найкраще водозабезпечення
відзначається у західних та північних регіонах країни.
Використання водних ресурсів класифікується на водоспоживання (що
передбачає вилучення води з її джерела для подальшого застосування у
6
технологічних процесах, зокрема в промисловості, сільському господарстві із
зрошенням, житлово-комунальному секторі) та водокористування (що
здійснюється безпосередньо в межах водного об'єкта без істотного вилучення
об'єму ресурсу, наприклад, у гідроенергетиці, водному транспорті, рибному
господарстві, туризмі)[5].
У середньоводний рік сукупний обсяг природних водних запасів в Україні
оцінюється у 94 км3, з яких 56,2 км3 є оперативно доступними для експлуатації.
Переважна частка поновлюваних водних ресурсів припадає на річковий стік і
становить 85,1 км3 (без урахування Дунаю). З них 60% річкового стоку
формується безпосередньо на території України (місцевий стік), а 40% — за її
межами (транзитний стік).
Серед ключових річкових систем України слід виділити: Дніпро (загальна
протяжність 2201 км, з яких 981 км протікає територією України; середньорічний
об'єм стоку становить 53,5 км3), Дністер (загальна протяжність 1362 км, в межах
України 705 км; об'єм стоку 8,7 км3), Південний Буг (протяжність 806 км; об'єм
стоку 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна протяжність 1053 км, в межах України
672 км; об'єм стоку 5 км3). Річка Дунай протікає по території України на відрізку
174 км, маючи середньорічний об'єм стоку 123 км3, що переважно є транзитним.
Загальна кількість річок на території України перевищує 70 тисяч, проте
лише 117 з них мають довжину понад 100 км. У літній період річки
характеризуються зниженням рівня води, нерідко спостерігається їх обміління та
повне висихання.
Заходи з ефективного та сталого управління водними ресурсами включають:
імплементацію систем оборотного водопостачання та безвідходного
водокористування (з повним циклом очищення стічних вод); розробку та
впровадження обґрунтованих норм зрошення, заснованих на наукових принципах;
заміну водяного охолодження обладнання на повітряне; оптимізацію структури
національної економіки шляхом скорочення частки водоємних виробництв;
реалізацію всеохоплюючих заходів із захисту поверхневих та підземних водних
7
об'єктів від забруднення, зокрема стічними водами, а також забезпечення
підтримки екологічної якості природних вод[6].
З метою оптимізації менеджменту водних ресурсів, у 2013 році було
здійснено гідрографічне та водогосподарське районування території України
відповідно до положень Водної рамкової директиви Європейського Союзу[7].
1.2 Класифікація річок України гідрохімічний та гідробіологічний склад
річок
Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні
та малі(рис1.1)[8].
Рисунок 1.1 – Класифікація річок України
Для ефективного управління водними ресурсами країни та задоволення
потреб різноманітних регіонів, було розбудовано комплексну інфраструктуру.
Зокрема, задля забезпечення водопостачання територій, що відчувають
дефіцит водних запасів, створено розгалужену мережу каналів. Серед
8
найважливіших об'єктів цієї мережі варто виділити Північно-Кримський канал (що
простягається на значні 400,4 км), канал Дніпро – Донбас (з довжиною у 550 км) та
канал Сіверський Донець – Донбас (131,6 км), а також низку інших подібних
гідротехнічних споруд[9]. Паралельно цьому, у південних областях України
активно експлуатуються масштабні іригаційні системи, які відіграють ключову
роль у сільськогосподарському виробництві, наприклад, відомі Каховська та
Інгулецька системи[10]. Натомість, у місцевостях, де спостерігається надмірне
зволоження ґрунтів або ускладнений поверхневий стік, розроблено та успішно
функціонують меліоративні комплекси, спрямовані на осушення земель. Серед них
слід згадати Верхньоприп'ятську та Латорицьку системи[11].
Природний ландшафт України також вирізняється значним багатством
озерних екосистем. Загалом, на теренах держави налічується понад 20 тисяч озер,
серед яких 43 водойми мають вражаючу площу, що перевищує 10 квадратних
кілометрів. Особливо великі озерні акваторії сконцентровані у низинних заплавах
річки Дунай та вздовж чорноморського узбережжя, де зустрічаються такі значні
озера як Ялпуг та Сасик. Серед інших видатних водойм варто відзначити Світязь –
найбільше озеро Поліського регіону, а також Синевир, що є найбільшою
природною перлиною Карпатських гір[12]. Крім того, значну частку природних
територій займають болота, сукупна площа яких становить близько 12 тисяч
квадратних кілометрів. Переважна їх більшість розташована у межах Поліської
низовини, відіграючи важливу роль у гідрологічному режимі регіону[13].
Щодо стратегічних запасів прісних підземних вод, то їхні прогнозні обсяги
сягають значних 27,4 км3. Важливо зазначити, що значна частина цього об'єму –
8,9 км3– характеризується відсутністю прямого гідравлічного сполучення з
поверхневим водним стоком, що надає їм особливої цінності як стабільного
джерела водопостачання[14].
Гідрохімічні показники. Протягом 2022 року було здійснено моніторинг
водних об'єктів у 440 точках, серед яких 76 пунктів становили питні водозабори.
Незважаючи на обмеження, зумовлені безпековою ситуацією, отримані дані
9
вказують на переважно задовільний стан поверхневих вод в Україні, хоча й зі
значними регіональними відхиленнями.
Ключовою проблемою визначено забруднення органічними та біогенними
речовинами. У більшості основних річкових систем та водосховищ (Дніпро, Рось,
Південний Буг, Сіверський Донець) концентрації хімічного та біохімічного
споживання кисню (ХСК та БСК₅) систематично перевищували нормативні
показники. Вміст амоній- та фосфат-іонів також у деяких локаціях фіксувалося
вище допустимих значень, що свідчить про значний антропогенний тиск.
Виявлено випадки забруднення важкими металами. Особливу стурбованість
викликають епізодичні перевищення граничних концентрацій ртуті (зокрема, у
річках Рось та Прут) та кадмію (у басейнах Південного Бугу та Причорномор'я). У
басейні річки Плотва (частина басейну Західного Бугу) зафіксовано аномально
високі концентрації кадмію та нікелю. При цьому, вміст радіонуклідів у басейні
Дніпра відповідав встановленим нормам.
Специфічні хімічні сполуки, такі як пестициди та леткі органічні речовини,
ідентифіковано практично в усіх водних басейнах, однак їхні концентрації
здебільшого не виходили за межі встановлених екологічних стандартів якості. У
басейнах Приазов'я та Причорномор'я відзначається природне підвищення
мінералізації, сульфатів та хлоридів, а також локальні випадки забруднення
пестицидами.
Питні водозабори в Україні забезпечують стабільне водопостачання. Проте
якість поверхневих водних об'єктів потребує посиленого моніторингу та контролю
внаслідок кумуляції органічних забруднювачів та епізодичних викидів важких
металів у зонах промислової активності[15].
Гідробіологічні показники.Результати гідробіологічного моніторингу за 2022
рік свідчать, що стан річкових екосистем безпосередньо залежить від інтенсивності
людської діяльності та природної спроможності річок до самовідновлення. Басейн
річки Вісла на сьогодні є більш стабільним, адже помірний рівень промислового
розвитку та значна частка природних ландшафтів дозволяють утримувати
10
екологічну рівновагу. Вода тут має добрий кисневий режим, проте в місцях скидів
стічних вод чи інтенсивного землеробства все частіше спостерігаються ознаки
евтрофікації, що негативно впливає на прозорість води та стан водних організмів.
Натомість басейн Дністра демонструє значно вищий рівень вразливості,
особливо поза межами гірської частини. У верхів’ях Карпат екологічний стан
залишається майже незайманим завдяки швидкій течії та лісистості, але в середній
та нижній течіях річка потерпає від потужного антропогенного тиску.
Найбільшими загрозами тут стали застаріла інфраструктура очисних споруд, що
пропускає токсичні домішки та патогени, а також штучне зарегулювання русла
водосховищами. Через сповільнення течії відбувається акумуляція органіки та
біогенів у донних відкладах, що призводить до деградації біорізноманіття. У місцях
максимального навантаження зникають чутливі види біоти, поступаючись місцем
організмам, що здатні виживати в умовах дефіциту кисню.
Критичним фактором для обох басейнів залишається руйнування природних
річищ, зокрема спрямлення русел та знищення прибережної рослинності, яка в
нормі виконує функцію потужного біофільтра. Додаються до цього і кліматичні
зміни, що призводять до підвищення температур та екстремальних гідрологічних
явищ, які ще більше пригнічують природні механізми самоочищення. Таким
чином, для забезпечення довгострокової безпеки водопостачання та збереження
екосистем критично важливими завданнями залишаються модернізація очисних
систем, відновлення прибережних екосистем та повний перехід до європейських
стандартів управління водними ресурсами[16].
1.3Характеристика екологічного стану водних ресурсів України
Водні ресурси є фундаментальною основою економічного розвитку та
життєдіяльності України, проте сьогодні вони перебувають у стані критичного
виснаження. Попри здатність до відновлення, через надмірний антропогенний
11
тиск, який суттєво перевищує європейські показники [17], якість води стрімко
деградує. Україна належить до країн з обмеженим водним потенціалом, і тривала
відсутність ефективної державної політики, де вода сприймалася лише як
промисловий ресурс або середовище для скидання відходів, призвела до серйозних
екологічних втрат [18].
Сучасні дані вказують, що екологічні виклики вже давно вийшли за межі суто
природничих проблем і стали вагомим соціальним фактором, адже якість води
безпосередньо визначає рівень безпеки та здоров'я населення [19]. Проведені
аналізи підтверджують високий ступінь забруднення поверхневих і підземних вод
нафтопродуктами, сполуками азоту, фенолами та важкими металами. Найбільш
вразливими в цій ситуації залишаються малі річки та підземні водоносні горизонти,
стан яких погіршується через критичну зношеність комунальної інфраструктури та
безконтрольну експлуатацію артезіанських свердловин [20].
Основними причинами такої деградації є застарілі технології очищення
стічних вод та недостатній рівень контролю з боку місцевих органів влади. В
умовах глобальних кліматичних змін, які вже провокують скорочення річкового
стоку [18], ці проблеми набувають особливої гостроти. Тому перегляд підходів до
природокористування та впровадження системи інтегрованого управління
ресурсами є не просто стратегічною метою, а необхідною умовою для збереження
природного довкілля. Пріоритетними завданнями залишаються відновлення
деградованих біотопів та гармонізація національних екологічних стандартів з
міжнародними вимогами , що дозволить забезпечити екологічну безпеку та сталий
розвиток у майбутньому.
12
2 КОМПЛЕКСНИЙ МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІДРОХІМІЧНИХ ТА
БІОІНДИКАЦІЙНИХ ПОКАЗНИКІВ
2.1. Загальна характеристика фізико-географічних умов та кліматичних
особливостей Черкаської області
Черкаська область простягається в центральній лісостеповій зоні України,
охоплюючи басейни річок Дніпра та Південного Бугу. На півночі вона межує з
Київською областю (протяжність кордону складає 340 км), на сході – з
Полтавською (212 км), на півдні – з Кіровоградською (388 км), а на заході – з
Вінницькою (124 км) областями.
Географічний центр України міститься у північній частині населеного пункту
Мар’янівка Звенигородського (Шполянського) району, розташованого між містом
Шпола та селом Матусів Черкаської області. Його географічні координати
становлять 49°01'39" північної широти та 31°28'58" східної довготи.
Загальна площа Черкаської області складає 20,9 тисяч квадратних кілометрів,
що дорівнює 3,46% від загальної території держави. За цим показником регіон
посідає 18-те місце в Україні.
Територія Черкащини переважно рівнинна і умовно поділяється на дві
частини: правобережну та лівобережну. Значна частина правобережжя знаходиться
в межах Придніпровської височини, де розташована найвища точка області з
абсолютною висотою 275 метрів над рівнем моря (поблизу міста Монастирище). У
прилеглій до річки Дніпро правобережній частині зустрічається заболочена Ірдино-
Тясминська низовина, а також горбисті утворення, відомі як Канівські гори.
Лівобережна частина області, яка належить до Придніпровської низовини,
характеризується низинним рельєфом.
Клімат Черкаської області є помірно континентальним, відносно теплим, з
нерівномірним зволоженням. Зима відзначається малосніжністю та м'якістю, тоді
13
як літо — теплом і помірною вологістю. Середньорічна температура повітря в
регіоні коливається в межах 7,7–8,2ºС. Середня температура найхолоднішого
місяця (січня) становить від -5,5 до -6,0 ºС, а найтеплішого місяця (липня) – від
+19,0 до +20,3ºС. Максимальні температурні показники можуть сягати +36-39°С, а
мінімальні – -34-41°С.
Середньорічні норми атмосферних опадів становлять 450-520 мм. Найбільша
кількість опадів фіксується у західній частині області (в районі міст Жашків –
Умань) та в долині Дніпра (від Канева до Золотоноші).
Протягом року спостерігається від 140 до 155 днів з опадами, що
перевищують 0,1 мм. У середньостатистичний рік з нормальною вологістю
кількість днів з опадами сягає 10-12 у травні, до 12 у червні-липні, та 8-10 у серпні-
вересні. Для області типовими є інтенсивні зливи з грозами, часом супроводжувані
градом[21].
Область відзначається багатим рослинним покривом, відома своїми цінними
мальовничими лісовими масивами та різноманітною фауною. Зокрема, на
Черкащині розташований Канівський природний заповідник – найбільший у
лісостеповій зоні України, а також всесвітньо відомий Національний
дендрологічний парк „Софіївка“ НАН України, який є видатним шедевром садово-
паркового мистецтва.
Лісові масиви переважно зосереджені вздовж річкових долин, тоді як степові
формації поширені на вододільних плато. У районі Канева та на південний схід від
нього домінують дубово-грабові ліси (з переважанням дуба, граба, клена, липи,
ясена). У південно-західних, південних та центральних районах зустрічаються
дубово-ясеневі та грабові ліси. Черкаський бір (що складається з сосни, дуба, клена,
берези) становить південну межу природного ареалу хвойних лісів Придніпров'я на
території України.
14
2.2. Аналіз водних ресурсів Черкаської області та стану їх використання
Гідрографічна мережа Черкаської області поділяється на два основні водні
басейни: східна частина регіону належить до басейну річки Дніпро, тоді як західна
– до басейну річки Південний Буг.
Водозбірна площа басейну річки Дніпро в межах області становить 11,8 тис.
км². Густота річкової мережі в цій частині є значною, сягаючи показників від 0,2 до
0,54 км/км². Водотоки Дніпровського басейну охоплюють територію
Золотоніського, Черкаського, а також частково Звенигородського та Уманського
районів.
Водозбірна площа басейну річки Південний Буг в межах регіону дорівнює
8,9 тис. км². Річкові системи цього басейну пролягають через Звенигородський та
Уманський райони.
Загальна кількість середніх та малих водотоків на території області складає
1037 одиниць, розподілених наступним чином:
У межах суббасейну Середнього Дніпра, на території Черкаської області,
функціонують три середні річки – Рось, Тясмин, Супій, а також 453 малих водотоки
та струмки. Густота гідрографічної мережі тут є значною і варіюється в діапазоні
0,2–0,54 км/км². Річкові долини мають ширину від 1 до 5 км, а їх схили, висотою
10–25 м, відзначаються помірною крутизною. Заплави, як правило, заболочені,
вкриті луговою рослинністю, подекуди чагарникові, з переважно піщаними або
супіщаними ґрунтами.
Гідрографічна мережа Черкащини формується розгалуженою системою
приток основних водних артерій регіону. Басейн річки Рось (таблиця 2.1) у межах
області насичений низкою водотоків, серед яких найважливішими є Гарбузинка,
Нехворощ, Росава та інші. Водна система Тясмину включає значну кількість
приток, зокрема Чутку, Ірдинь, Медведівку та систему Ташликів. Басейн річки
Супій та безпосередня прибережна зона Кременчуцького водосховища також
15
мають розвинену мережу малих річок, таких як Ковраєць, Гельмязівка, Вільшанка,
Золотоношка та Ірклій, що сукупно визначають водний режим області.
У басейні річки Південний Буг налічується 577 малих річок та струмків, а
також чотири середні річки: Велика Вись, Гнилий Тікич(таблиця 2.2) , Гірський
Тікич та Ятрань. Крім того, у цьому басейні розташована річка Тікич, яка
формується шляхом злиття Гірського та Гнилого Тікичів, а також верхів'я річки
Синюхи.
Густота річкової мережі тут також значна, коливаючись від 0,2 до 0,54
км/км². Річкові долини характеризуються шириною 1-5 км, а їхні схили, висотою
10-25 м, є помірно крутими. Заплави переважно заболочені, мають луговий тип
рослинності, подекуди чагарникові, з піщаними або супіщаними ґрунтами[22].
До значних приток річки Велика Вись на Черкащині належать Гептурка,
Товмач та Лип’янка (остання є притокою Товмача). Серед найбільших приток річки
Гірський Тікич виділяють Житницю, Конелку, Торч, Бурти, Срібну Балку,
Пожиточну, Китицю, Кищиху, Тальянку, Романівку, Бережинку, Макшиболото.
Притоками річки Гнилий Тікич є Свинотопка, Гончариха, Неморож, Попівка,
Шполка, Кайтанівка. Основними притоками річки Ятрань визначено Ропотуху,
Уманку, Ревуху, Кам’янку та Оксанку.
На річках регіону створено 33 водосховища та 2970 ставків. Частково в
межах області розташовані два великі водосховища Дніпровського басейну:
Канівське та Кременчуцьке.Кременчуцьке водосховище, з повною площею 180 тис.
га, утворене греблею Кременчуцької ГЕС, простягається на 130 км у межах області.
Його ширина в районі міста Черкаси становить 18 км.
16
Таблиця 2.1 – Показники використання і відведення води річки Рось у 2020–2024
роках (млн м³)
Показники 2020 2021 2022 2023 2024
Забрано води з природних водних 168,8 155,7 148,83 148,66 152,468
об'єктів — всього
- з поверхневих джерел 145,4 131,3 124,9 123,36 126,39
- з підземних джерел 23,37 24,4 23,93 25,29 26,08
Спожито (використано) свіжої води 132,9 115,4 108,3 118,4 122,248
— всього
у тому числі за галузями:
- на виробничі потреби 83,38 28,5 63,054 68,23 67,582
(промисловість)
- на питні і санітарно-гігієнічні 22,15 22,8 23,183 23,45 23,965
потреби (комунгосп)
- на зрошення 27,33 18,3 22,029 26,62 30,658
- на ставково-рибне господарство 102,53 35,7 41,166 68,72 74,674
(риборозведення)
- на інші потреби та галузі - 28,5 0,009 0,708 0,047
Втрати води при транспортуванні 8,41 9,56 9,25 9,55 9,94
Загальне водовідведення 103,2 85,9 72,63 73,97 75,77
- у поверхневі водні об'єкти 75,22 81,6 68,75 69,9 71,581
у тому числі:
- забруднених зворотних вод 3,203 4,134 3,668 3,566 3,483
- з них без очищення 0,066 0,074 0,031 0,360 0,033
- нормативно очищених 36,85 39,42 34,98 37,38 40,292
- нормативно чистих без очистки 35,162 38,06 30,10 28,95 27,81
Обсяг оборотної та послідовно 544,97 485,12 341,29 491,49 493,15
використаної води
Частка оборотної та послідовно 102,98 75,06 70,642 76,223 76,563
використаної води, %
Потужність очисних споруд 57,78 62,10 55,996 58,038 60,489
17
Таблиця 2.2 – Показники використання та відведення води по річці Гнилий
Тікич (2021–2024 рр.)
Показники (одиниці виміру — млн м³) 2021 2022 2023 2024
Забрано води з природних об'єктів — всього 1,15 1,08 1,25 1,32
- з поверхневих джерел (р. Гнилий Тікич) 0,92 0,85 1,02 1,08
- з підземних джерел (свердловини басейну) 0,23 0,23 0,23 0,24
Спожито (використано) води — всього 1,02 0,95 1,12 1,18
у тому числі за потребами:
- питні та санітарно-гігієнічні (ЖКГ) 0,65 0,68 0,72 0,75
- виробничі (промисловість) 0,08 0,07 0,10 0,12
- сільськогосподарське водопостачання 0,29 0,20 0,30 0,31
Втрати води при транспортуванні 0,13 0,13 0,13 0,14
Загальне водовідведення у річку 0,164 0,141 0,169 0,174
у тому числі за категоріями якості:
- забруднених зворотних вод (без очистки) 0,001 0,001 0,002 0,002
- недостатньо очищених 0,095 0,150 0,065 0,096
- нормативно очищених на очисних спорудах 0,068 0,040 0,102 0,076
Скидання забруднюючих речовин (тонн) 96,57 151,13 67,07 98,60
18
Рось перебуває під значним антропогенним тиском через велику
кількість гребель та скидів стічних вод.
Рисунок 2.1– Показники моніторингу стану річки Рось [24]
Річка Рось, одна з ключових водних артерій України, характеризується
надзвичайно високим ступенем зарегульованості, що чинить глибокий і часто
згубний вплив на її природні гідрологічні та гідрохімічні режими. Зокрема, в
межах регіону міста Корсунь–Шевченківський, водна екосистема відчуває на
собі подвійний, комплексний тиск: з одного боку, зумовлений значними
гідроморфологічними змінами, зокрема, масштабним будівництвом дамб та
гребель гідроелектростанцій, а з іншого –безперервним надходженням
значних обсягів органічних та мінеральних забруднюючих речовин, що
походять з комунальних та промислових стічних вод.
Результати ретельного екологічного моніторингу, деталізовані на
рисунок 2.2 , надають об'єктивну картину поточного стану річки та дозволяють
виявити критичні екологічні загрози, безпосередньо пов'язані з антропогенним
тиском та процесами техногенезу, що мають місце в акваторії Черкаської
області.
19
Особливу тривогу викликає показник біологічного споживання кисню
за п'ять діб (БСК₅), який зафіксовано на рівні 5,3 мгО₂/дм³. Враховуючи, що
гранично допустима концентрація (ГДК) для водних об'єктів, призначених для
рибогосподарських потреб та господарсько-побутового водокористування, не
повинна перевищувати 3 мгО₂/дм³, ми змушені констатувати суттєве
перевищення норми –майже в 1,7 раза. Подібна динаміка яскраво свідчить про
інтенсивне накопичення у водному середовищі значної кількості
легкорозкладних органічних сполук. У специфічних застійних зонах, які
формуються за греблями та іншими гідротехнічними спорудами, природні
процеси біологічного окислення органічних речовин значно уповільнюються,
що, своєю чергою, призводить до вторинного забруднення водойми та
погіршення її якості.
Водночас, парадоксально, рівень розчиненого кисню в акваторії
фіксується на аномально високому рівні –14 мгО₂/дм³. В науковому та
академічному середовищі такий стан однозначно трактується як
гіпернасичення, що перевищує нормативні показники в 3,5 разів. Це є
яскравою і типовою ознакою процесу евтрофікації: надмірне надходження
біогенних елементів слугує потужним стимулом для бурхливого,
неконтрольованого розвитку фітопланктону та інших видів водоростей. Хоча
в світлий час доби, під час інтенсивного фотосинтезу, відбувається активне
виділення величезної кількості кисню, в нічний період ці самі водні рослини
активно споживають його для власного дихання. Це призводить до критичних
локальних дефіцитів кисню, так званих «заморів», що, своєю чергою,
спричиняє масову загибель риби та бентосних організмів.
Аналіз показників азотної групи дає можливість глибше зрозуміти стадії
трансформації та характер антропогенного забруднення водного об'єкта:
1. ����3. Концентрація (зафіксована на рівні 0,26 мг/дм³) вказує на
використання 52% від встановленого ліміту ГДК. Цей факт переконливо
свідчить про безперервне надходження "свіжих" побутових стічних вод.
Оскільки амоній є ключовим продуктом первинного розпаду білкових сполук,
20
його присутність у таких концентраціях однозначно підтверджує
антропогенний характер забруднення річки.
2. ����2. Їхня концентрація (0,13 мг/дм³) хоч і формально вписується у
встановлені нормативи, проте аналіз графіка тренду демонструє яскраво
виражений осцилюючий, або "зубчастий", характер. Це слугує прямим і
тривожним індикатором нестабільного функціонування екосистеми та,
ймовірно, вказує на періодичні залпові скиди неочищених або недостатньо
очищених стічних вод, які не встигають пройти повний і безпечний цикл
нітрифікації до стабільних нітратів.
3. ����3. Концентрація нітрат-іонів (4,7 мг/дм³) є відносно невисокою,
становлячи лише 0,1 від гранично допустимої норми. Цей факт дозволяє
припустити, що процеси мінералізації органічних речовин у воді
відбуваються, але основна маса азотних сполук ще не досягла кінцевої,
найбільш окисненої та стабільної форми. Це знову ж таки підтверджує
гіпотезу про "свіжий" і безперервний характер надходження забруднюючих
елементів.
Аналіз групи показників, що відображають мінеральний склад води,
зокрема хлоридів (40 мг/дм³) та сульфатів (46 мг/дм³), свідчить про стабільно
низькі значення порівняно з встановленими ГДК – близько 10–11%. Така
ситуація дозволяє припустити, що для даної ділянки річки не є характерним
значне промислове забруднення важкими мінеральними солями чи суттєвий
вплив шахтних вод. Отже, основний антропогенний тиск продовжує бути
зумовленим саме органічними та біогенними речовинами.
Вміст завислих речовин, зафіксований на рівні 6,5 мг/дм³, є відносно
помірним, що, ймовірно, пояснюється інтенсивним осадженням грубо
дисперсних часток у численних водосховищах, розташованих вище за течією.
Проте, варто зазначити, що така низька каламутність, у поєднанні з високим
вмістом нутрієнтів (біогенних елементів), створює ідеальні умови для
глибшого проникнення сонячного світла у водну товщу, що, своєю чергою,
додатково інтенсифікує процес "цвітіння" води.
21
Для річки Гнилий Тікич є характерним підвищений ступінь природної
мінералізації, а також суттєвий вплив антропогенного навантаження,
зумовленого надходженням комунально-побутових стічних вод.
Рисунок 2.2 – Показники моніторингу стану річки Гнилий Тікич [25]
Річка Гнилий Тікич є типовим представником водних артерій
рівнинного типу, її екосистема перебуває під значним тиском, що виникає
внаслідок інтенсивної аграрної діяльності та щільної забудови населених
пунктів.
Аналіз зібраних даних (рисунок 2.2) чітко показує, що вода в цьому
місці постійно забруднена органічними речовинами. Крім того, кількість
поживних (біогенних) елементів у ній постійно і значно змінюється. Значення
ключового показника біологічного споживання кисню за п'ять діб (БСК₅) було
зафіксовано на рівні 4,3 мгО₂/дм³. Ця концентрація значно (у 1,43 рази)
перевищує гранично допустиму норму (ГДК), встановлену на рівні 3 мгО₂/дм³.
Цей параметр слугує надійним індикатором загальної кількості органічних
сполук, здатних до біохімічного розкладу мікроорганізмами. Таке значне
перевищення встановленої норми БСК₅ беззаперечно вказує на суттєве
22
органічне перевантаження річкової екосистеми. Основними джерелами
надходження цих органічних забруднювачів:
–недостатньо очищені або зовсім неочищені стічні води, що скидаються
комунальними підприємствами та господарськими об'єктами.
–поверхневий стік органічних сполук з обширних
сільськогосподарських угідь та приватних присадибних ділянок, особливо
після опадів.
–внутрішні процеси, що відбуваються безпосередньо у водоймі, зокрема
інтенсивне відмирання водних організмів (гідробіонтів), які накопичуються,
особливо в умовах уповільненої течії.
Вміст розчиненого у воді кисню досягає відмітки 11 мгО₂/дм³. Цей
показник формально здається досить сприятливим, перевищуючи
нормативний мінімум у 2,75 рази. Однак, у контексті виявленого підвищеного
значення БСК₅, така аномально висока концентрація кисню радше свідчить
про стан антропогенної евтрофікації, тобто надмірного збагачення водойми
поживними речовинами техногенного походження.
Зазвичай, підвищені концентрації кисню спостерігаються у денний час,
що є прямим наслідком інтенсивного фотосинтезу водних рослин та
водоростей, активність яких стимулюється надмірною кількістю поживних
речовин (нутрієнтів). Проте аналіз графіка тренду чітко виявляє різкі,
амплітудні флуктуації, що є тривожним свідченням нестабільності кисневого
режиму водойми. В нічні ж години, процеси дихання водних організмів та
інтенсивна деструкція органічних сполук можуть призводити до формування
глибоких, небезпечних кисневих дефіцитів, що становить критичну загрозу
для виживання чутливих видів риб та інших водних мешканців (іхтіофауни).
Азотна група показників є надзвичайно важливою та ключовою для
з'ясування генезису, тобто походження та механізмів розвитку забруднення:
1.����3 (0,38 мг/дм³). Концентрація амоній-іонів зафіксована на рівні 0,38
мг/дм³, що вже становить близько 0,76 від гранично допустимої концентрації
і небезпечно наближається до критичної межі. Виразний зростаючий тренд,
23
помітний на графіку, прямо вказує на безперервне посилення антропогенного
навантаження на водойму. Амоній традиційно вважається чітким маркером
«свіжого» забруднення, що походить від фекальних мас або відходів
тваринництва. Подібний рівень амонію сигналізує про те, що природна
здатність річки до процесів нітрифікації – біохімічного перетворення
токсичного амонію у відносно безпечні нітрати – перебуває на межі
виснаження своїх регенераційних можливостей.
2. ����2 (0,055 мг/дм³). Концентрація нітрит-іонів, зафіксована на рівні
0,055 мг/дм³, формально знаходиться в межах встановлених норм. Проте,
чіткий висхідний тренд цього показника підтверджує активні процеси
окиснення амонію у воді. Важливо пам'ятати, що нітрити є проміжною та
досить токсичною стадією у складній трансформації сполук азоту.
3. ����3 (0,19 мг/дм³). Концентрація нітрат-іонів, що становить 0,19
мг/дм³, є відносно низькою і складає лише мізерну частину від гранично
допустимої концентрації. Цей факт додатково підтверджує висунуту гіпотезу
про домінування у водній масі первинних, неперероблених форм азоту,
зокрема амонію, що є типовим індикатором безпосереднього впливу
неочищених або недостатньо очищених стічних вод.
На відміну від тривожних показників органічного забруднення, аналіз
сольового складу води свідчить, що його компоненти переважно залишаються
в межах природних фонових значень:
1.Концентрації HCI (26 мг/дм³) та сульфатів (54 мг/дм³) є відносно
низькими, складаючи лише 7–11% від встановлених гранично допустимих
концентрацій. Цей факт слугує переконливим свідченням відсутності
значного потужного промислового впливу від хімічних виробництв або
інтенсивного надходження мінералізованих шахтних вод.
2.Вміст завислих речовин становить 5 мг/дм³. Цей показник вказує на
цілком прийнятний рівень прозорості води, що відповідає приблизно 0,2 від
ГДК. Однак аналіз графіка тренду виявляє періодичні пікові зростання цього
показника. Це може бути зумовлено різними факторами, такими як інтенсивні
24
гідрометеорологічні явища (наприклад, активний змив ґрунту під час сильних
дощів) або ж проведення гідротехнічних робіт у верхній течії річки.
2.3 Аналіз екологічного стану та основних джерел забруднення
поверхневих вод Черкаської області
Протягом 2024 року загальний обсяг скидання зворотних (стічних) вод
до поверхневих водних об'єктів становив 71,58 млн м³ . Цей показник
демонструє зростання на 1,68 млн м³, або 2,3%, порівняно з обсягом 2023 року,
який дорівнював 69,9 млн м³ (Рисунок 2.3).
Рисунок 2.3 – Динаміка загального скиду зворотних вод у поверхневі
водні обʼєкти басейну р. П. Буг, млн м3
25
Рисунок 2.4 – Динаміка загального скиду зворотних вод у поверхневі
водні обʼєкти басейну р. Дніпро, млн м3
Протягом 2024 року загальний обсяг оборотного водокористування
склав 493,152 млн м3. Показники повторного та послідовного водопостачання
були зафіксовані на рівні 1,228 млн м3 та 0,020 млн м3 відповідно. У звітному
періоді рівень економії прісної води досяг 76,56%.
Обсяги скидання забруднених стічних вод зафіксували зменшення на
0,083 млн м³ (2,3 %), скоротившись з 3,566 млн м³ у 2023 році до 3,483 млн м³
у 2024 році. Деталізовані відомості стосовно методів очищення стічних вод у
часовій динаміці представлені (рисунок 2.4).
2.4 Оцінка водних ресурсів області за гідрологічними показниками
Систематичний моніторинг гідрохімічного та екологічного стану
водних об'єктів Черкаської області у 2024 році було реалізовано
уповноваженими інституціями. Ця діяльність здійснювалася відповідно до
їхніх визначених компетенцій такими організаціями, як Регіональний офіс
водних ресурсів у Черкаській області, Черкаський обласний центр з
гідрометеорології, Державна установа «Черкаський обласний центр контролю
та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» та Державна
26
екологічна інспекція Центрального округу, на встановлених контрольних
створах[25].
Моніторинг поверхневих водних об'єктів за біологічними елементами
якості, за даними Черкаського обласного центру з гідрометеорології,
здійснювався відповідно до нормативних положень Постанови Кабінету
Міністрів України від 19.09.2018 № 758 «Про порядок здійснення державного
моніторингу вод»[26].
Комплексна оцінка була проведена на основі аналізу чотирьох ключових
біологічних індикаторів: фітопланктону, мікрофітобентосу, судинних водних
рослин та донних макробезхребетних.
Для категоризації екологічного стану водних масивів використовується
п'ятикласна система:
Клас 1: Відповідає відмінному екологічному стану.
Клас 2: Відповідає доброму екологічному стану.
Клас 3: Відповідає середньому екологічному стану.
Клас 4: Відповідає поганому екологічному стану.
Клас 5: Відповідає дуже поганому екологічному стану.
Таблиця 2.6 – Екологічний стан водних масивів за біологічними
елементами якості
Немає або дуже незначні відхилення від
Відмінний (high)
умов недоторканного стану
(референційних умов)
Добрий (good) Незначні відхилення від базових умов
Середній (moderate) Помірні відхилення від базових умов
Поганий (poor) Значні відхилення від базових умов
Дуже поганий (bad) Сильні відхилення від базових умов
27
Таблиця 2.7 – Параметри класифікації та представлення екологічного
стану водного об’єкту
Водний об’єкт Пункт моніторингу Класифікація
екологічного
стану масиву
поверхневих вод
(клас)
Басейн річки Дніпро, суббасейн Середнього Дніпра
р. Перезовиця у межах м. Стеблів 2
р. Дніпро 0,5 км нижче м. Канів 3
р. Дніпро 678 км, с. Сокирно 2
р. Рось 64 км, м. Корсунь- 3
Шевченківський
р. Росава 3 км, с. Гамарня 2
р. Вільшанка у межах с. Мліїв 3
р. Золотоношка 18 км, с. Благодатне, 2
р. Ірклій 22 км, смт Чорнобай, 3
(Чорнобаївське Чорнобаївське ВУЖКГ
водосховище)
р. Тясмин 120 км, м. Кам’янка 3
(Кам’янське водосховище)
р. Тясмин 9 км, м. Чигирин, КП 2
„Чигирин“
Басейн річки Південний Буг
р. Гірський Тікич 118 км, с. Зарубінці, 2
Монастирищенський район
р. Гнилий Тікич 41 км, м. Звенигородка, 3
питний водозабір КП
„Водопостачання
та водовідведення“
р. Гнилий Тікич 2 1 км, м. Калиинопіль, 2
У межах водозбірної території річки Дніпро , зокрема в
Середньодніпровському суббасейні, що розташований у Черкаській області,
було здійснено комплекс діагностичних моніторингових досліджень. Цей
комплекс охопив вісім водних об’єктів у десяти пунктах спостереження.
28
Паралельно, в акваторії Південного Бугу, подібні діагностичні заходи були
виконані на трьох водних об’єктах у чотирьох пунктах.
За даними Черкаського обласного центру з гідрометеорології, протягом
2024 року здійснювався діагностичний моніторинг поверхневих водних
масивів у басейнах річок Дніпра та Південного Бугу. Дослідження
проводились за комплексом фізико-хімічних показників.
Програма спостережень передбачала аналіз таких параметрів, як
температура води, показник pH, концентрація розчиненого кисню, біохімічне
споживання кисню за п'ять діб (БСК5), хімічне споживання кисню (ХСК),
іонний склад, а також вміст азотних та фосфорних сполук. Відбір проб у
пунктах діагностичного моніторингу проводився на щомісячній основі.
Моніторинг охоплював 7 пунктів у басейні Середнього Дніпра на
території Черкаської області. Операційні спостереження здійснювалися на
річках Росава (с. Гамарня), Вільшанка (с. Мліїв), Золотоношка (с. Благодатне),
Ірклій (смт Чорнобай), Тясмин (м. Кам'янка та м. Чигирин), а також у
Кременчуцькому водосховищі (м. Канів). Діагностичний моніторинг
додатково проводився для річки Парезовиця (у межах м. Стеблів).
Фізико-хімічний склад поверхневих вод корелює з природними умовами
регіону, що особливо виявляється у показниках мінералізації та головних
іонів. Мінералізація водних об'єктів басейну Дніпра(таблиця 2.5) в межах
Черкаської області варіювалася від 285 мг/дм³ (Кременчуцьке водосховище)
до 1945 мг/дм³ (р. Тясмин, м. Кам'янка). Серед основних іонів домінуюче
значення мали гідрокарбонати, сульфати, кальцій та натрій.
Кисневий режим більшості водних об’єктів оцінювався як задовільний,
зі середньорічним вмістом розчиненого кисню в діапазоні від 5,6 до 9,8
мгО₂/дм³. Проте, у річці Вільшанка поблизу с. Мліїв у липні та серпні
зафіксовано повну відсутність кисню (0,00 мгО₂/дм³).
Забруднення органічними речовинами (за показником ХСК) було
найбільш вираженим у річках Ірклій, Парезовиця та в Кременчуцькому
водосховищі, де максимальні разові концентрації досягали 51,8; 63,7 та 62,8
29
мгО₂/дм³ відповідно. Значення біохімічного споживання кисню за 5 діб (БСК5)
коливалися від 1,1 до 8,1 мгО₂/дм³, причому найвищий показник зареєстровано
у річці Ірклій.
Щодо сполук нітрогену амонійного, то після спостережуваного
зниження у 2023 році, у 2024 році відзначено деяке зростання їх концентрацій.
Середньорічні значення варіювалися від 0,21 до 1,6 мгN/дм³, а найвищий
рівень забруднення цими сполуками зафіксовано у річці Перезовиця.
Максимальне та середньорічне значення сполук нітрогену нітритного у
звітному періоді також були найвищими у річці Парезовиця, де разові
концентрації сягали 0,436 мгN/дм³. Діапазон коливань нітрогену нітратного
становив 0,02-0,1 мгN/дм³ (за мінімальними показниками) та 0,13-3,44 мгN/дм³
(за максимальними). Максимальна концентрація була відзначена у р.
Парезовиця, а найвищі загальні концентрації нітрогену нітратного у 2024 році
спостерігалися у річці Росава – 2,64 мгN/дм³.
Амплітуда коливань загального фосфору знаходилась у межах 0,065 –
1,735 мгР/дм³. Найвищі концентрації цього елемента зафіксовано у річці
Золотоношка (в районі 18 км с. Благодатне).
На території Черкаської області здійснювався операційний моніторинг
поверхневих вод у річках басейну Південного Бугу. Відповідно до отриманих
даних, концентрація розчиненого кисню у водній товщі варіювалася в
діапазоні 2,3–13,1 мгО2/дм3. Найнижчий показник (2,3 мгО2/дм3) зафіксовано
на річці Удич поблизу села Ягубець.
Водні об'єкти характеризуються стабільним іонним складом, де
домінуючими компонентами є гідрокарбонати, натрій, хлориди та сульфати.
Найвищі показники мінералізації спостерігалися у річках Уманка, Гнилий
Тікич та Шполка. Зокрема, максимальна концентрація головних іонів, що
становила 1 638,8 мг/дм3, була виявлена у річці Уманка, на ділянці за 4 км від
КП «Уманьводоканал».
Значна частина малих річок басейну Південного Бугу демонструє
підвищений рівень забруднення органічними сполуками, що підтверджується
30
високими значеннями хімічного споживання кисню (ХСК) та біохімічного
споживання кисню за 5 діб (БСК5). Максимальне значення БСК5, яке досягло
19,6 мгО2/дм3, зафіксовано на річці Удич поблизу села Ягубець.
Середньорічні показники ХСК варіювалися від 34,2 мгО2/дм3 (р. Тікич) до 89
мгО2/дм3 (р. Удич – с. Ягубець), що свідчить про незначне зростання
порівняно з попереднім роком.
Серед азотних сполук аналізувалися амонійний, нітритний та нітратний
нітроген. Найвищі концентрації амонійного (15,75 мгN/дм3) та нітритного
(0,32 мгN/дм3) нітрогену були виявлені у річці Уманка в межах міста Умань.
Збільшення вмісту амонійного нітрогену також спостерігалося у річках Удич
та Гірський Тікич. Концентрації нітратного нітрогену протягом року
коливалися від 0,040 до 2,090 мгN/дм3. Хоча порівняльний аналіз показав
загальну тенденцію до зменшення цього показника у більшості водних об'єктів
басейну порівняно з минулим роком, у річках Гірський Тікич та Тікич його
концентрація залишається суттєвою. Максимальний рівень нітратного
нітрогену зафіксовано на ділянці річки Гірський Тікич поблизу села Зарубінці.
Фосфор, як відомо, є більш консервативним елементом у поверхневих
водах порівняно з азотом, значна частина якого рециркулює в водному
середовищі. Найвищі середньорічні концентрації фосфору (2,8 мг/дм3)
зафіксовано у річці Уманка (м. Умань), при цьому спостерігається зниження
показників відносно минулого року.
Протягом 2024 року було відібрано 48 проб, за якими проведено 960
вимірювань показників забруднюючих речовин. За підсумками гідрохімічних
досліджень поверхневих вод у зонах водозаборів, проведених у 2024 році,
загальний стан води оцінено як задовільний. Концентрації біогенних
елементів азотної групи на водозаборах були суттєво нижчими за порогові
значення токсичного впливу. Середньорічні показники вмісту кисню у воді
водозаборів варіювалися від 4,9 до 13,0 мгО2/дм3.
Водночас, протягом звітного року на деяких водозаборах було
зафіксовано перевищення встановлених нормативів:
31
–на водозаборі поблизу села Сокирне: гігієнічні нормативи якості води
(згідно з Наказом МОЗ України № 721 від 02.05.2022) були перевищені за
показниками ХСК у 2,6–3,9 раза та за загальним залізом – у 1,1 раза.
–на водозаборі міста Канів: нормативи екологічної безпеки водних
об'єктів (відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та
продовольства України № 471 від 30.07.2012 для природних прісних вод) були
перевищені за БСК5 у 1,1 раза (у жовтні), за ХСК – у 2,3–3,7 раза (протягом
року) та за завислими речовинами – у 1,1 раза (у серпні).
Представлені дані вказують на систематичне перевищення
встановлених нормативів якості води за низкою показників у різних локаціях.
Зокрема, середнє перевищення гігієнічних нормативів якості води
(ГДК/ОДР), встановлених наказом Міністерства охорони здоров'я України №
721 від 02.05.2022, за показником хімічного споживання кисню (ХСК)
становило 1,8 раза.
Щодо міста Корсунь-Шевченківський, зафіксовано перевищення
нормативів екологічної безпеки водних об'єктів (відповідно до наказу
Міністерства аграрної політики та продовольства України № 471 від
30.07.2012 щодо природних прісних вод) за такими показниками:
–середньорічне значення біохімічного споживання кисню за 5 діб
(БСК5) перевищувало норму в 1,7 раза протягом року;
–середньорічне значення ХСК – в 1,3 раза;
–вміст завислих речовин у лютому – в 1,2 раза;
–середньорічний показник прозорості – в 4,2 раза.
Крім того, середньорічне значення ХСК перевищувало гігієнічні
нормативи якості води (ГДК/ОДР, наказ МОЗ України № 721 від 02.05.2022) у
3,2 раза.
У місті Звенигородка встановлено перевищення нормативів екологічної
безпеки водних об'єктів (наказ Міністерства аграрної політики та
продовольства України № 471 від 30.07.2012) за такими показниками:
– БСК5 – в діапазоні від 1,6 до 2,1 раза;
32
–ХСК – від 1,1 до 1,4 раза;
–вміст завислих речовин – від 1,1 до 1,2 раза.
Гігієнічні нормативи якості води (ГДК/ОДР, наказ МОЗ України № 721
від 02.05.2022) були перевищені за показником ХСК у 2,7 – 4,4 раза, а
прозорість – у 1,7 раза.
Органічне забруднення водних об'єктів на ділянках водозаборів
відзначалося в періоди підвищення температури повітря (липень-серпень), що
було обумовлено посиленням випаровування та інтенсивним цвітінням
водоростей. Додатковими чинниками були скиди недостатньо очищених
стічних вод комунальних підприємств та надходження відходів господарської
діяльності населення у поверхневі водні об'єкти.
Порівняльний аналіз даних щодо водозабору села Сокирне з
показниками попереднього року (2023) виявив такі зміни:
–показники сольового складу демонструють тенденцію до зниження.
–спостерігається зростання гідрохімічних показників, таких як ХСК,
амоній, фосфати, загальний фосфор та концентрація розчиненого кисню, тоді
як показник БСК5 знизився.
–відзначено збільшення вмісту специфічних речовин, зокрема
загального заліза та марганцю.
– гідрофізичний показник – завислі речовини – зменшився.
–у районі питного водозабору на річці Рось у місті Корсунь
Шевченківський зафіксовані такі зміни порівняно з попереднім роком:
–зростання показників сольового складу, зокрема сульфатів та хлоридів.
–щодо гідрохімічних показників, відзначено зниження ХСК, БСК5 та
компонентів азотної групи, при одночасному збільшенні фосфатів, загального
фосфору та концентрації розчиненого кисню.
–вміст специфічних речовин, таких як загальне залізо та марганець,
зменшився.
–гідрофізичний показник – завислі речовини – також демонструє
зниження.
33
–аналіз стану водного об'єкта в районі питного водозабору міста
Звенигородка у порівнянні з 2023 роком виявив наступні тенденції:
–спостерігається зростання показників сольового складу за кальцієм та
сульфатами, тоді як інші показники залишилися без суттєвих змін.
–відзначено збільшення гідрохімічних показників, зокрема ХСК,
фосфатів та загального фосфору. Водночас, зафіксовано зниження вмісту
компонентів азотної групи (амонію, нітритів, нітратів) та показника БСК5.
–щодо специфічних речовин, концентрація загального заліза
залишилася на рівні попереднього року.
За результатами проведеного моніторингу якості водних ресурсів,
відзначено незначне зниження концентрації марганцю, тоді як гідрофізичний
показник – вміст завислих речовин – продемонстрував зростання.
Згідно з інформацією, наданою Державною установою «Черкаський
обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони
здоров'я України», протягом 2024 року було здійснено аналіз 3705 зразків води
з поверхневих водних об'єктів (зокрема, у м. Умань, м. Сміла, Уманському та
Черкаському районах) за мікробіологічними та санітарно-хімічними
параметрами. У 284 зразках (7,7% від загальної кількості) виявлено
невідповідність гігієнічним нормативам.
Дані за 2024 рік свідчать про відбір та контроль 253 проб поверхневих
вод на 116 контрольних точках.
Лабораторний моніторинг якості поверхневих вод охоплював водні
об'єкти басейну Південного Бугу (річки Гірський Тікич, Ревуха, Маньківочка,
Шполка, Велика Вись, Гнилий Ташлик, Уманка, Гнилий Тікич, став на річці
Юшка, став Осташівський, р. Вотилівка, став на р. Бабанка) та басейну річки
Дніпро (Кременчуцьке водосховище, Канівське водосховище, річки Рось,
Суха Згар, Росава, Сріблянка, Чумгак, Супій, Прусянка, Тясмин, Вільшанка,
Порозовиця, струмок Фоса, річки Соковиця, Ірклій, Золотоношка, став
Графський, став с. Княжа).
34
Під час здійснення лабораторного контролю якості поверхневих вод
були зафіксовані наступні випадки перевищення нормативів гранично
допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин:
–у Канівському водосховищі – 1 випадок (залізо);
–у Кременчуцькому водосховищі – 19 випадків (біохімічне споживання
кисню (БСК5), хімічне споживання кисню (ХСК), залізо, амонійний азот,
завислі речовини);
–у річці Рось – 13 випадків (БСК5, ХСК, залізо);
–у річці Суха Згар – 4 випадки (БСК5, ХСК, амонійний азот, аніонні
поверхнево-активні речовини (АПАР), фосфати);
–у річці Тясмин – 7 випадків (БСК5, ХСК);
–у річці Гнилий Тікич – 5 випадків (БСК5, ХСК);
–у річці Порозовиця – 3 випадки (БСК5, ХСК, завислі речовини);
–у струмку Фоса – 1 випадок (БСК5, ХСК);
–у річці Соковиця – 1 випадок (БСК5, ХСК);
–у річці Золотоношка – 4 випадки (БСК5, ХСК, завислі речовини,
нітрити, залізо);
–у річці Маньківочка – 1 випадок (ХСК, БСК5).
–у водних об'єктах було зафіксовано численні випадки перевищення
нормативів гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих
речовин, зокрема:
–у річці Ревуха – 1 випадок (хімічне споживання кисню (ХСК),
біохімічне споживання кисню (БСК5)).
– у річці Вотилівка – 3 випадки (ХСК, БСК5, нітрати).
– у річці Ірклій – 3 випадки (ХСК, БСК5).
– у ставку на річці Бабанка – 2 випадки (БСК5, залізо).
– у річці Шполка – 3 випадки (ХСК, БСК5).
– у річці Вільшанка – 2 випадки (ХСК, БСК5, завислі речовини).
– у ставку села Городецьке – 2 випадки (ХСК, БСК5).
35
– у річці Уманка – 5 випадків (ХСК, БСК5, амонійний азот, аніонні
поверхнево-активні речовини (АПАР)).
– у річці Сріблянка – 1 випадок (ХСК, БСК5).
–у річці Чумгак – 1 випадок (ХСК, БСК5).
У 2024 році було здійснено відбір та аналіз 9 496 проб питної води із
централізованих систем водопостачання за мікробіологічними критеріями. З
цієї кількості 383 зразки (4,0%) не відповідали встановленим гігієнічним
вимогам за показниками загального мікробного числа, присутності кишкової
палички, загальних коліформ та ентерококів. Найбільша частка відхилень була
відзначена у водопровідних мережах міст Городище (14,3%), Канів (17,8%) та
села Мокра Калигірка (Мокрокалигірська територіальна громада) (11,9%).
Щодо децентралізованих джерел водопостачання, з 1334
проаналізованих проб питної води 237 зразків (17,8%), що становить
приблизно кожен шостий, мали відхилення від мікробіологічних нормативів.
Найбільша кількість невідповідностей була виявлена у водних джерелах
(криниці, свердловини) на територіях Городищенської, Кам’янської,
Канівської, Корсунь-Шевченківської, Смілянської, Чигиринської
територіальних громад та міста Черкаси.
Моніторинг радіонуклідного складу поверхневих вод у Черкаській
області здійснюється у Канівському водосховищі, зокрема у його верховому
б'єфі поблизу Канівської гідроелектростанції.
На сучасному етапі річка Прип'ять визнається ключовим джерелом
надходження радіонуклідів до Дніпровських водосховищ. Відповідно,
характеристики формування поверхневого водного стоку на території її
водозбірного басейну, особливо в межах зони відчуження, мають
визначальний вплив на радіаційну ситуацію в усьому Дніпровському каскаді
водосховищ.
36
Таблиці 2.5 – Підприємств-забруднювачів водних об’єктів Черкаської
області
Джерела та основні Водний об'єкт Динаміка Основні
підприємства- (приймач скиду забруднюючі
забруднювачі стоків) (млн м³) речовини та
причини
Житлово-комунальне р. Дніпро, р. 2022: 38,2 БСК₅, азот
господарство: КП Уманка, р. 2023: 39,1 амонійний,
«Черкасиводоканал», Золотоношка 2024: 40,3 фосфати,
КП «Уманьводоканал», зважені
КП «Водоканал» речовини.
(Золотоноша)
Хімічна промисловість: р. Дніпро 2022: 31,5 Сполуки азоту,
ПрАТ «АЗОТ» (м. (Кременчуцьке 2023: 30,4 сульфати,
Черкаси) в-ще) 2024: 30,2 хлориди.
Харчова та переробна Малі річки 2022: 3,6 Високий вміст
промисловість: (Тясмин, 2023: 3,8 органічних
Підприємства цукрової Гнилий Тікич, 2024: 4,1 речовин (ХСК,
та м'ясо-молочної Вільшанка) БСК₅), жири.
галузей
Разом по області — 2022: 3,65 Поступове
2023: 3,57 зменшення
2024: 3,48 обсягів
недостатньо
очищених вод
на 1,2–2,3%
щороку.
Згідно з доступними гідрологічними даними, у 2024 році пікові значення
весняного водопілля на гирловій ділянці річки Прип’ять перевищували
середні багаторічні показники на 8–10 см. Однак, під час весняної повені 2024
року в нижній течії Прип’яті не було зафіксовано перевищення критичних
37
висотних позначок рівня води, які спричинили б затоплення найбільш
контамінованих, незахищених водоохоронними дамбами ділянок заплави.
Визначена частка радіонуклідів Sr-90 та Cs–137 надходить до
Дніпровських водосховищ за рахунок водного стоку Верхнього Дніпра та
Десни. Проте, їхній внесок у формування радіоактивного забруднення каскаду
є суттєво меншою порівняно з річкою Прип’ять.
Від верхів’їв Київського водосховища розпочинається пролонгована
міграція контамінованих водних мас через весь каскад водосховищ. У процесі
транспортування водних мас спостерігається зниження концентрації
активності: для Sr-90 це відбувається внаслідок розведення контамінованих
вод Прип'яті чистішими водами бічних приток; для Cs-137 – також завдяки
сорбції радіонуклідів на зважених частках та подальшому їх
седиментаційному осадженню з водної товщі.
Виявлені концентрації Sr-90 та Cs-137 значно нижчі за встановлені
нормативи, визначені в „Державних допустимих рівнях вмісту радіонуклідів
Cs–137 та Sr-90 у харчових продуктах та питній воді“ (ДР-2006), які для питної
води становлять 2000 Бк/м³ для обох радіонуклідів.
Середній рівень об'ємної активності Sr-90 досі перевищує доаварійні
показники. Водночас, концентрації Cs-137, починаючи з 2014 року, не
виходять за межі доаварійних значень.
2.5 Практичні рекомендації щодо покращення стану водних ресурсів
Черкаської області
Першим кроком у вирішенні поточних водних та екологічних проблем
буде розробка та впровадження державної програми відновлення басейну
річки Дніпро, яка потім буде узгоджена з регіональними екологічними
проектами. Ековідновлення річок, що передбачає впровадження заходів та
методів, забезпечить стале рішення для відновлення басейну річки Дніпро.
38
Має бути суворо заборонено осушення заплав вздовж Дніпра, а ці
території повинні використовуватися лише для екологічно чистого випасу
худоби та контрольованого збирання сіна. Водночас забороняються будь-які
антропогенні зміни гідрографічної мережі, випрямлення та руслові русел
водотоків, а також суворо дотримуються всіх існуючих правил використання
території прибережних захисних смуг через водойми та водно-болотні угіддя,
що не дозволяє оранку та інше господарське та земельне освоєння в таких
межах. Ще один дуже важливий зі стратегічної точки зору крок – припинення
сільськогосподарського освоєння територій та схилів річок, що піддаються
зсувам тощо, щоб запобігти їх деградації. Зрештою, також необхідно
забезпечити дотримання правил захисту природних заповідників та нових
річкових систем (тобто збереження безперервності річки).
Раціональне та ефективне використання водних ресурсів має базуватися
на фундаменті інтегрованого управління. Останнє вимагає розробки
стратегічних планів на основі довгострокових гідрологічних прогнозів,
розрахунків водного балансу, а також фізичних та регіональних характеристик
України. Важливою ініціативою, яку необхідно реалізувати для стабілізації
функцій екосистеми басейну Дніпра в Черкаській області, є повне обмеження
або повна заборона скидання неочищених та частково очищених стічних вод
у поверхневі води. Взаємопов'язаний характер водних ресурсів означає, що
раціональне та ефективне використання має відбуватися одночасно з
розробкою стандартів водокористування та моніторингом дотримання цих
стандартів. Крім того, необхідно створити окремі системи водопостачання як
для громадського, так і для побутового водокористування, а також для
промислових цілей. Важливо докладати більше зусиль для прискорення
процесів очищення шляхом застосування нових технологій очищення стічних
вод від небезпечних забруднювачів у поєднанні з розширенням спектру
біологічного очищення за рахунок використання систем ґрунтової фільтрації
та штучних водно-болотних угідь (біоплато), а також активної посадки дерев
39
вздовж берегової лінії та створення буферних зон стійкого рослинного
покриву.
Перехід до сучасних моделей екологічного управління вимагатиме
комплексних змін у способах управління водними ресурсами в регіоні.
Відновлення раціонального управління водними ресурсами буде базуватися на
постійному вимірюванні/моніторингу відповідних даних та використанні
екологічно безпечних інструментів/методів прогнозування.
На державному рівні критичним завданням для держави є розробка та
впровадження комплексної програми екологічного аудиту екосистем малих
річок (та приток гідрографічних об'єктів) у Черкаській області, а також
розробка та впровадження диференційованих стандартів якості води для
поверхневих водойм.
На регіональному рівні важливими завданнями є проведення всебічного
екологічного аудиту для оцінки стану екосистем малих річок, гідрографічних
об'єктів та їх приток у Черкаській області. Також необхідно розробити та
впровадити диференційовані екологічні стандарти якості води для конкретних
поверхневих водойм. Крім того, надзвичайно важливим є захист
біорізноманіття шляхом ідентифікації ключових гідробіологічних
характеристик відкритих водойм, зокрема Кременчуцького водосховища та
руслових систем. Це дозволить визначити екологічно вразливі ділянки та
встановити для них особливий режим охорони. Успішна реалізація цих
завдань тісно пов'язана з модернізацією та розробкою технічних засобів
експрес-контролю якості води, що можливо лише за умови об'єднання зусиль
басейнових управлінь, наукової спільноти, контролюючих природоохоронних
органів і місцевого самоврядування, а також адаптації передового
міжнародного досвіду у сфері відновлення деградованих гідрологічних
об'єктів.
40
ВИСНОВКИ
Вивчення екологічного стану води на Черкащині показало, що наша
система спостереження за водними ресурсами активно змінюється,
переймаючи європейські підходи до управління річковими басейнами. Аналіз
законів та наукових робіт підтвердив, що Водна рамкова директива ЄС – це
основа для ефективного захисту наших водойм, де головне не тільки якість
води за хімією, а й загальне здоров'я всієї водної природи. Сама Черкащина,
стратегічно розташована в басейні Середнього Дніпра – це непросте завдання
для екологів, адже тут поєднуються багаті природні ресурси з потужним
людським впливом.
Водна система краю, де ключову роль відіграє Кременчуцьке
водосховище, сильно змінена людиною, що заважає річкам – як великим, так і
малим – природним чином очищатися. Дані про використання води за останні
роки показують, що річки та озера постійно страждають від великого
навантаження з боку промисловості та житлово-комунального господарства, а
особливо турбує поганий стан очисних споруд у більшості райцентрів.
Збільшення потреб сільського господарства у воді для поливу через зміни
клімату ще й загрожує виснаженням таких малих річок, як Рось, Тясмин та
Вільшанка.
Детальний аналіз хімічного складу води показав кілька тривожних
речей, і найсерйозніше з них – це масове «цвітіння» водойм (евтрофікація).
Багато поживних речовин, особливо азоту та фосфору, спричиняють
бурхливий ріст синьо-зелених водоростей, що влітку зменшує кількість кисню
у воді і призводить до загибелі риби. Постійне перевищення допустимих норм
за показниками хімічного та біохімічного споживання кисню свідчить про
серйозне органічне забруднення. Воно надходить як з великих площ
(наприклад, змивається з полів), так і з конкретних джерел (наприклад, скиди
стічних вод). А ще в деяких місцях знаходять специфічні забруднювачі, як-от
41
важкі метали та нафтопродукти. Це показує, що промисловість давно
негативно впливає на екологічний баланс регіону.
Особливу увагу приділили використанню біологічних методів оцінки,
які чудово доповнили звичайні хімічні аналізи. Стан живих організмів у воді
на багатьох обстежених річках говорить про значні зміни в екосистемах через
забруднення. Якщо ж видовий склад водних мешканців змінюється і
починають переважати ті, що витримують бруд, це явний показник постійного
екологічного тиску. На прикладі річки Рось ми побачили, як надмірна
зарегульованість (штучне уповільнення течії) разом із надлишком поживних
речовин перетворює річку на ланцюг стоячих озер, де руйнування переважає
над природним відновленням.
Для того, щоб покращити ситуацію з водою та забезпечити її безпеку для
Черкащини, необхідно втілити в життя комплексний підхід до відновлення
всіх наших водойм. Це означає не лише модернізацію очисних систем та
запровадження замкнених циклів використання води на підприємствах, а й
пильний нагляд за тим, як господарюють біля берегів річок та озер. Дуже
важливим кроком стане розширення мережі автоматичних спостережних
пунктів, що дозволить швидко реагувати на будь-які непередбачені
забруднення та краще розуміти й прогнозувати стан наших водних запасів.
Отже, можна сміливо стверджувати, що екологічне здоров'я наших
водойм на Черкащині залежить від спільних та злагоджених дій влади, бізнесу
та місцевих громад. Тільки завдяки інтегрованому підходу, який поєднує
технічні рішення, дбайливе ставлення до природи та міцну правову базу, ми
зможемо домогтися хорошого стану поверхневих вод, зберегти унікальну
природу річкових долин та забезпечити всіх мешканців регіону якісною
питною водою на довгі роки. Наше дослідження чітко показує, наскільки
важливим є басейновий принцип управління водою та потреба у ще
ретельнішому моніторингу для створення по-справжньому дієвих програм
оздоровлення Черкащини.
42
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Геренчук К. І. Гідрологія України : навч. посіб. Київ : Вища школа, 2018.
2. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України : довідк.
посіб. Київ : Ніка-Центр, 2006. 320 с.
3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища
в Україні. Київ : Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів
України, 2023. URL: https://mepr.gov.ua (дата звернення: 04.06.2026).
4. Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання :
монографія. Київ : Віпол, 2000. 376 с.
5. Водний кодекс України : Закон України від 06.06.1995 № 213/95-ВР.
6. Хільчевський В. К. Гідрохімія та методи очищення стічних вод. Київ :
Либідь, 2021.
7. Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня
2000 р. про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері
водної політики.
8. Гопчак І. В. Моніторинг та методи оздоровлення водних об’єктів : навч.
посіб. Рівне : НУВГП, 2022. 245 с.
9. Рокочинський А. М., Сташук В. А. Гідротехнічні меліорації та
водогосподарська інфраструктура України. Київ : Аграрна наука, 2021.
312 с.
10. Гребінь В. В. Гідрографічне районування території України : довідник.
Київ : Ніка-Центр, 2019. 120 с.
11. Хільчевський В. К. Гідрохімічний словник. Київ : ДІА, 2022. 208 с.
12. Клименко В. Г. Гідрологія України : підручник. Харків : ХНУ ім. В. Н.
Каразіна, 2020. 216 с.
13. Ободовський О. Г. Гідроморфологічна оцінка річок України :
монографія. Київ : Вид-во КНУ, 2021. 280 с.
43
14. Кошляков О. Є. Регіональна гідрогеологія України : навч. посіб. Київ :
Київський університет, 2023. 195 с.
15. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. Сучасний стан водних ресурсів
України та шляхи їх раціонального використання. Гідрологія, гідрохімія
і гідроекологія. 2020.
16. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища
в Україні у 2020 році. Київ, 2021. URL: https://mepr.gov.ua (дата
звернення: 04.06.2026).
17. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України
на період до 2030 року : Закон України від 28.02.2019 № 2697-VIII. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19 (дата звернення: 04.06.2026).
18. Меленчук М. С., Удод В. М. Аналіз хімічного складу води річки Рось.
Проблеми водопостачання, водовідведення та гідравліки. 2015.
19. Лотоцька О. В., Бицюра Л. О. Моніторинг поверхневих водних ресурсів
в Україні та його законодавча основа. Вісник соціальної гігієни та
організації охорони здоров’я України. 2021. DOI: 10.11603/1681-
2786.2021.2.12386.
20. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища
в Україні. Київ, 2007. С. 101–102.
21. У річці Гнилий Тікич дослідження показали дуже значне перевищення
допустимої межі наявності у водоймі кишкової палички.
ПРОЧЕРК.інфо. 2024. 29 лип. URL: https://procherk.info/news/7-
cherkassy/120193-u-richtsi-gnilij-tikich-doslidzhennja-pokazali-duzhe-
znachne-perevischennja-dopustimoyi-mezhi-najavnosti-u-vodojmi-
kishkovoyi-palichki (дата звернення: 04.06.2026).
22. Кірейцева Г. В. Вимоги до технічних засобів автоматизованої системи
вимірювання гідрохімічних параметрів поверхневих вод із
застосуванням IoT-технологій. Технічна інженерія. 2024. № 2(94). С.
215–223. DOI: 10.26642/ten-2024-2(94)-215-223. URL:
https://ten.ztu.edu.ua/article/view/ (дата звернення: 04.06.2026).
44
23. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища
в Черкаській області. URL: https://eco.ck.gov.ua (дата звернення:
04.06.2026).
24. Державне агентство водних ресурсів України. Моніторинг поверхневих
вод. URL: https://davr.gov.ua (дата звернення: 04.06.2026).
25. Про порядок здійснення державного моніторингу вод : постанова
Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 758. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/758-2018-%D0%BF (дата звернення:
04.06.2026).
26. Хільчевський В. К., Савицький В. М. Польові та лабораторні
дослідження хімічного складу води річки Рось. Київ : КНУ ім. Тараса
Шевченка, 2012.
45
ДОДАТКИ
46
ДОДАТОК А
Апробація роботи
Зенкіна А.О., Ящук Л.Б. Використання насипних фільтрів для експрес-
очищення води в польових умовах// Збірник тез доповідей студентської
науково-практичної конференції ЧДТУ: 22–24 квітня 2025 р. м. Черкаси
[Електронний ресурс] ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол.
ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2025. с.193.