Екологічні аспекти поводження з твердими побутовими відходами в системі сталого розвитку

Моложавий, Владислав Володимирович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9599
Назва:	Екологічні аспекти поводження з твердими побутовими відходами в системі сталого розвитку
Автори:	Лобода, Олександр Андрійович Моложавий, Владислав Володимирович
Ключові слова:	СТАЛИЙ РОЗВИТОК;СОРТУВАННЯ;ВІДХОДИ;ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА;ВТОРИННА СИРОВИНА
Дата публікації:	2026
Короткий огляд (реферат):	Моложавий В.В. Екологічні аспекти поводження з твердими побутовими відходами в системі сталого розвитку. Кваліфікаційна робота бакалавра: 65 с., 21 рисунок, 5 таблиць, 28 джерел, мультимедійна презентація. Метою роботи є проведення екологічної оцінки сучасного стану твердих побутових відходів Черкаської області та визначення перспектив їх переробки, а також аналіз основних методів утилізації, знешкодження і захоронення відходів. Об’єкт дослідження – тверді побутові відходи Черкаської області. Предмет дослідження – процеси утворення, утилізації та подальшої переробки твердих побутових відходів Черкаської області, а також екологічний стан системи поводження з ними. У роботі розглянуто комплексний аналіз сучасного стану системи управління твердими побутовими відходами в Україні, зокрема вплив нормативно-правової бази, екологічної політики держави та сучасних соціально-економічних умов на сферу поводження з відходами. Значну увагу приділено проблемам накопичення, сортування, утилізації та переробки твердих побутових відходів, а також негативному впливу несанкціонованих сміттєзвалищ на навколишнє природне середовище та здоров’я населення. Особливий акцент зроблено на актуальних питаннях управління відходами в Черкаській області. Проаналізовано динаміку утворення та накопичення твердих побутових відходів у регіоні, охарактеризовано сучасний стан системи їх збору, транспортування, переробки та утилізації. Досліджено можливості повторного використання відходів у системі ресурсозбереження та впровадження принципів безвідходного виробництва.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9599
Розташовується у зібраннях:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Моложавий.pdf Restricted Access		4.38 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології та природоохоронних технологій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ 
ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи ЕК-20 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Моложавий В.В._______________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Лобода О.А.         _____________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М.___________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Бондаренко Ю.Г.______________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
Вступ……………………………………………………………………………… 3 
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………. 5 
 1.1 Управління побутовими відходами як елемент стратегії сталого  
розвитку……………………………………………………………… 5 
 1.2 Нормативно-правова база у сфері управління відходами………… 13 
 1.3 Класифікація відходів. Види відходів за категоріями……………. 17 
 1.4 Сучасний стан та проблеми управління відходами руйнації в  
Україні…………………………………………………………………. 22 
 1.5 Характеристика сучасних методів утилізації твердих відходів…… 25 
 1.6 Стратегія безвідходного виробництва та її реалізація…………….. 27 
2 Екологічні аспекти поводження з твердими побутовими відходами в  
системі сталого розвитку………………………………………………….. 32 
 2.1 Аналіз динаміки та обсягів утворення відходів у Черкаській  
області………………………………………………………………... 32 
 2.2 Оцінка стану поводження з твердими побутовими відходами  
області………………………………………………………………... 34 
 2.3 Переробка та повторне використання відходів у системі  
ресурсозбереження…………………………………………………... 44 
 2.4 Розробка моделі управління та поводження з твердими  
побутовими відходами для міста Черкаси………………………….. 46 
 2.5 Пропозиції щодо покращення ситуації із збором та переробкою  
відходів……………………………………………………………….. 55 
Висновки…………………………………………………………………………. 58 
Перелік посилань………………………………………………………………… 60 
Додатки…………………………………………………………………………… 63 
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………... 64 
3 
 
ВСТУП 
 
Проблема утворення та накопичення відходів у сучасному світі є однією з 
найактуальніших екологічних проблем і посідає важливе місце у державній 
політиці більшості країн. Щорічне збільшення кількості відходів та зростання 
екологічних ризиків, пов’язаних із їх накопиченням, негативно впливають на 
стан довкілля, природні ресурси, здоров’я населення та рівень життя суспільства, 
що суперечить основним засадам сталого розвитку. 
Тверді побутові відходи мають складний багатокомпонентний склад і 
містять різноманітні хімічні та біологічні забруднювачі антропогенного 
походження. Їх накопичення створює небезпеку для екологічної безпеки 
територій та може спричиняти негативний вплив на здоров’я населення, 
особливо у районах розміщення значних обсягів відходів. 
Для України проблема поводження з відходами є особливо актуальною 
через переважання ресурсоємних виробництв і використання технологій, що 
супроводжуються утворенням великої кількості відходів. У таких умовах 
питання управління твердими побутовими відходами охоплює не лише 
технологічні, а й екологічні, економічні та соціальні аспекти. Це зумовлює 
необхідність створення ефективної системи управління відходами, яка 
відповідатиме сучасним екологічним вимогам і принципам сталого розвитку. 
Розв’язання проблеми негативного впливу твердих побутових відходів на 
навколишнє природне середовище та здоров’я людей можливе лише за умови 
дотримання вимог природоохоронного законодавства України. Важливе значення 
у цій сфері мають закони України «Про охорону навколишнього природного 
середовища», «Про управління відходами», «Про забезпечення санітарного та 
епідеміологічного благополуччя населення», а також державні стандарти, 
санітарні норми, правила та інші нормативно-правові акти. 
Основними напрямами державної політики у сфері поводження з твердими 
відходами є забезпечення екологічної безпеки, захист здоров’я населення, 
4 
 
раціональне використання природних ресурсів, зменшення обсягів утворення 
відходів, особливо небезпечних, а також здійснення контролю, обліку та 
моніторингу процесів їх утворення, утилізації та розміщення. 
У зв’язку з цим важливого значення набуває дослідження сучасного стану 
утворення та поводження з твердими побутовими відходами у Черкаській 
області, аналіз існуючих способів їх утилізації та визначення перспектив 
подальшої переробки. 
Метою роботи є проведення екологічної оцінки сучасного стану твердих 
побутових відходів Черкаської області та визначення перспектив їх переробки, а 
також аналіз основних методів утилізації, знешкодження і захоронення відходів. 
Об’єкт дослідження – тверді побутові відходи Черкаської області. 
Предмет дослідження – процеси утворення, утилізації та подальшої 
переробки твердих побутових відходів Черкаської області, а також екологічний 
стан системи поводження з ними. 
Методи дослідження: 
– теоретичний – аналіз наукових джерел, проблем поводження з твердими 
побутовими відходами та перспектив їх переробки у Черкаській області; 
– аналітичний – дослідження динаміки утворення відходів і розроблення 
рекомендацій щодо вдосконалення системи управління твердими побутовими 
відходами у місті Черкаси. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Управління побутовими відходами як елемент стратегії сталого 
розвитку 
 
Проблема управління відходами є актуальною для всіх країн світу. Щороку 
кількість побутових відходів, які створює людство, зростає, і наразі змінити цю 
тенденцію не вдається. Зокрема, на одного мешканця Європейського Союзу 
припадає близько 489 кг сміття на рік, тоді як в Україні цей показник, за різними 
методами підрахунку, становить у середньому від 230 до 330 кг (рисунок 1.1). 
Така різниця пояснюється рівнем доходів населення, способом життя, 
кліматичними умовами та іншими чинниками. 
 
 
Рисунок 1.1 – Топ-10 країн з найбільшою кількістю сміття 
 
Структура світових сміттєвих відходів показує, що найбільшу частку 
сміття у світі становлять харчові й садові відходи – 44% (рисунок 1.2). Це майже 
половина всіх відходів, що свідчить про значні обсяги органічного сміття, яке 
6 
 
може бути перероблене на компост або використане повторно. Друге місце 
займають папір і картон – 17%, а пластик становить 12%. Такі матеріали є 
придатними для переробки, проте через неправильне сортування часто 
потрапляють на звалища та забруднюють довкілля. Частка скла дорівнює 5%, 
металу – 4%, а гуми і шкіри та деревини – по 2%. Ще 14% припадає на інші види 
відходів. Дані свідчать про те, що значну частину сміття можна повторно 
використовувати або переробляти, якщо ефективно впроваджувати сортування та 
сучасні методи управління відходами. 
 
 
Рисунок 1.2 – Структура світових сміттєвих відходів 
 
Попри менший обсяг відходів, ефективність системи поводження з ними в 
Україні залишається низькою. Це стосується не лише сортування та переробки, а 
й базових послуг. Наприклад, близько 22% населення країни не мають доступу 
до системи вивезення побутових відходів. Навіть у регіонах із відповідною 
інфраструктурою існує проблема стихійних сміттєзвалищ. Лише у 2019 році було 
зафіксовано приблизно 27 тисяч незаконних звалищ. Тривожить не тільки їхня 
7 
 
кількість, а й недостатня ефективність державної боротьби з порушеннями 
екологічного законодавства. 
Водночас ситуація в Україні не є винятковою. Багато держав, які сьогодні 
мають успішну систему управління відходами, свого часу перебували в подібних 
умовах. 
Упродовж останніх років, відповідно до положень Угоди про асоціацію між 
Україною та ЄС, в Україні активно формується законодавча база у сфері 
поводження з відходами. Зокрема, Національна стратегія управління відходами 
до 2030 року, Національний план управління відходами до 2030 року, Закон 
України «Про житлово-комунальні послуги», а також законопроєкт «Про 
управління відходами» №2207-1д покликані пришвидшити наближення країни 
до міжнародних екологічних стандартів. 
Національна стратегія управління відходами, ухвалена у 2017 році, 
визначає для України амбітні орієнтири. Зокрема, до 2030 року частка 
захоронення муніципальних відходів має скоротитися з 94% до 35% (рисунок 
1.3). Це означає, що країна повинна за 13 років пройти шлях, на який іншим 
державам знадобилося майже удвічі більше часу.  
Досягнення цілей, закріплених у Національній стратегії та Національному 
плані управління відходами, можливе лише за умови ефективної співпраці всіх 
зацікавлених сторін: органів державної та місцевої влади, бізнесу, громадян, 
міжнародних партнерів і волонтерських організацій. 
Хоча така взаємодія лише починає активно формуватися, вже помітні 
позитивні зміни. Одним із прикладів є розробка законопроєкту №2207-1д «Про 
управління відходами». Документ спрямований на створення сучасного 
законодавчого та нормативного регулювання у сфері поводження з відходами 
відповідно до європейських директив, покращення екологічної ситуації, 
розвиток необхідної інфраструктури та залучення інвестицій у галузь. 
 
8 
 
 
Рисунок 1.3 – Ключові цілі національного плану управління відходами 
 у період 2025-2033 роки 
 
Аналіз заходів, передбачених Стратегією, показує, що протягом першого та 
другого етапів її реалізації – до 2023 року включно – основний акцент було 
зроблено на організаційних, нормативно-методичних і структурно-
9 
 
управлінських змінах, які потребували значних бюджетних ресурсів. Натомість 
лише на третьому етапі, починаючи з 2024 року, передбачено впровадження 
окремих інфраструктурних проєктів, зокрема модернізацію матеріально-
технічної бази підприємств, що працюють у сфері повторного використання 
ресурсів, перероблення та утилізації відходів. 
Стратегія передбачає, що вже у 2023 році рівень перероблення твердих 
побутових відходів (ТПВ) мав сягнути 15 %, а охоплення населення системою 
роздільного збирання – 23 %. До 2030 року ці показники планується збільшити 
відповідно до 50 % і 48 %. 
Однак реалізація таких цілей є неможливою без формування розвиненої 
інфраструктури для перероблення та утилізації ТПВ як окремого сектору 
національної економіки. Водночас у Стратегії лише окреслено необхідність 
створення відповідних об’єктів, без уточнення їх типів, місць розташування чи 
джерел фінансування. Очікується, що ці аспекти будуть детальніше визначені у 
Національному та регіональних планах управління відходами. 
Ситуація з відходами в Україні, зокрема з твердими побутовими відходами 
(ТПВ), є значно складнішою порівняно з розвиненими країнами через великі 
обсяги їх утворення та недостатній рівень розвитку інфраструктури для 
належного поводження з ними (рисунок 1.4). Однією з причин цього стала 
наявність значних територій, придатних для складування відходів, а також 
тривале відтермінування рішень щодо впровадження більш енергоефективних і 
економічно обґрунтованих систем управління ТПВ.  
Унаслідок цього відходи тривалий час розміщувалися без належного 
врахування ризиків для довкілля та здоров’я населення. Крім того, низьким 
залишається рівень використання відходів як вторинної сировини, що пов’язано 
з недосконалістю організаційно-економічних механізмів їх залучення у 
виробничі процеси. Важливим фактором також є відсутність достатнього 
державного фінансування для створення мережі підприємств із перероблення та 
утилізації ТПВ як окремої галузі національної економіки. 
10 
 
 
Рисунок 1.4 – Ієрархія пріоритетів поводження з відходами в Україні та Європі 
 
У результаті основним способом поводження з ТПВ в Україні й надалі 
залишається їх вивезення та захоронення на полігонах і сміттєзвалищах 
(рисунок 1.5), у 2016 році було перероблено лише 5,8 % утворених відходів: 2,71 
% (1,3 млн м³) було спалено, 3,09 % (1,53 млн м³) передано на інші 
сміттєпереробні комплекси, а близько 0,003 % (2 тис. м³) – компостовано. 
Водночас приблизно 94 % ТПВ були захоронені на полігонах та сміттєзвалищах, 
кількість яких на той час становила 5470 одиниць. 
Серед них 305 полігонів, або 5,6 %, були перевантаженими, 1646 об’єктів 
(30 %) не відповідали вимогам національної екологічної безпеки, а 99 % – 
європейським стандартам. Окрім цього, через недостатній контроль та 
недосконалість системи управління ТПВ щороку в Україні утворюється понад 27 
тисяч стихійних сміттєзвалищ. Такий стан справ не відповідає європейським 
підходам у сфері поводження з відходами та суперечить положенням Угоди про 
асоціацію між Україна та Європейський 
 
 
 
11 
 
 
Рисунок 1.5 – Порівняльна характеристика поводження з відходами  
в Україні та в світі 
 
Скорочення обсягів захоронення відходів залишається одним із ключових 
пріоритетів сталої системи управління відходами в Європейський Союз, який 
завдяки ефективному законодавству та послідовній політиці став світовим 
лідером у цій сфері. 
12 
 
Нині країни ЄС формують ще більш амбітні цілі. Зокрема, до 2035 року 
планується досягти рівня перероблення щонайменше 65 % твердих побутових 
відходів. Для пластикових пляшок встановлено окремий орієнтир – 90 % 
перероблення до 2030 року. Водночас частку відходів, що потрапляють на 
полігони, планують скоротити до 10 % від загального обсягу вже протягом 
найближчих дев’яти років, що означає зменшення цього показника у 2,5 раза. 
Відповідно до ієрархії управління відходами, найбільш екологічно 
безпечним підходом є запобігання їх утворенню. Далі за пріоритетністю йдуть 
повторне використання, перероблення, отримання енергії з відходів і лише в 
останню чергу – їх захоронення на полігонах. 
Показовим прикладом є Швеція, де на звалища потрапляє лише близько 0,7 
% побутових відходів. Близько половини сміття використовується для 
виробництва енергії, ще приблизно 35 % переробляється, а 15 % спрямовується 
на виготовлення пального та добрив. Важливо, що система збору та 
перероблення відходів у країні фінансується безпосередньо споживачами. 
Для Україна перспективним напрямом може стати адаптація японського 
досвіду створення культурних центрів рециклювання ресурсів, насамперед у 
містах-мільйонниках та обласних центрах (рисунок 1.6). Передбачається, що такі 
комплекси доцільно зводити протягом трирічного періоду за рахунок коштів 
державного бюджету. 
 
 
Рисунок 1.6 – Досвід Європейських країн у питанні поводження з відходами 
13 
 
Подібні центри мають поєднувати кілька функціональних елементів: 
підприємства з перероблення твердих побутових відходів із системами 
відновлення матеріалів та енергії, локальні електростанції, цехи брикетування та 
компостування, потужності для обробки великогабаритних відходів, а також 
підрозділи екологічного моніторингу. Окрім цього, у їхній структурі можуть 
передбачатися об’єкти соціально-культурного призначення. 
Фінансування будівництва таких центрів пропонується здійснювати за 
рахунок державних дотацій на рівні не менше 5 % загального фонду бюджету з 
подальшою передачею цих об’єктів в управління органам місцевого 
самоврядування. 
 
1.2 Нормативно-правова база у сфері управління відходами 
 
На сьогодні правова система Україна у сфері поводження з відходами 
перебуває на етапі активного реформування, що зумовлено дією двох ключових 
факторів. Перший пов’язаний із виконанням положень Угода про асоціацію між 
Україною та Європейським Союзом, зокрема в частині охорони довкілля, яка 
визначена одним із пріоритетних напрямів співпраці. Другий чинник — це 
розвиток системи місцевого самоврядування та впровадження реформи 
децентралізації влади. 
Ці процеси є взаємопов’язаними та взаємодоповнюють один одного, 
сприяючи формуванню й удосконаленню правових засад регулювання відносин 
у сфері управління відходами. 
Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, підписана у 
2014 році, стала новим етапом у розвитку договірних відносин між Україна та 
Європейський Союз і нині є базовим рамковим документом, що визначає 
характер їхньої взаємодії. У цьому контексті формування державної політики та 
розроблення законодавчих актів має здійснюватися з урахуванням її положень. 
14 
 
Крім того, Угода передбачає поетапну гармонізацію національного 
законодавства України у сфері поводження з відходами та управління ресурсами 
з нормами і політиками Європейського Союзу, спрямованими на забезпечення 
екологічної безпеки та сталого розвитку.  
Основні нормативно-правові акти, що визначають принципи управління 
відходами та пріоритети цієї сфери, наведені на рисунку 1.7. 
Відповідно до Закон України «Про відходи», державна політика у сфері 
поводження з відходами базується на низці ключових принципів і напрямів. 
Насамперед ідеться про забезпечення повного збирання відходів, їх своєчасного 
знешкодження та видалення з обов’язковим дотриманням вимог екологічної 
безпеки під час здійснення відповідних операцій. Водночас одним із пріоритетів 
є зменшення обсягів утворення відходів і зниження рівня їх небезпечності. 
Державна політика також передбачає раціональне та комплексне 
використання первинних матеріальних ресурсів, стимулювання максимально 
можливої утилізації відходів, а також екологічно безпечне видалення тих 
відходів, що не підлягають переробленню чи повторному використанню, із 
застосуванням сучасних технологій і безпечних методів поводження. 
Зазначені напрями відповідають європейським підходам до управління 
відходами та узгоджуються з положеннями Директива 2008/98/ЄС про відходи. 
Саме на основі цього нормативного акта має формуватися національне 
законодавство у сфері управління відходами. Водночас важливо, щоб 
імплементація положень Директиви була комплексною, оскільки вибіркове 
впровадження окремих норм може призвести до фрагментарного та недостатньо 
ефективного правового регулювання. 
Ключовим положенням Директиви 2008/98/ЄС про відходи є впровадження 
ієрархії поводження з відходами — системи пріоритетів, яка визначає 
послідовність дій у сфері управління відходами з точки зору максимального 
захисту довкілля (рисунок 1.8). Відступ від цієї ієрархії допускається лише за 
наявності належного обґрунтування. 
15 
 
 
Рисунок 1.7 – Узагальнений перелік нормативно-правових актів України  
у сфері регулювання поводження з відходами 
 
Ієрархія управління відходами визначає пріоритетну послідовність дій у 
сфері поводження з відходами. Насамперед передбачається запобігання їх 
утворенню, далі – підготовка продукції та матеріалів до повторного 
16 
 
використання, перероблення відходів, інші способи утилізації, зокрема з 
отриманням енергії, і лише в останню чергу – остаточне видалення відходів 
шляхом їх захоронення на полігонах. 
 
 
Рисунок 1.8 – Ієрархія поводження з відходами  
у відповідності до Директиви 2008/98/ЄС 
 
Зазначена ієрархія управління відходами застосовується як на рівні 
державної політики, так і в діяльності окремих підприємств, а в окремих 
випадках – навіть у побутовій практиці домогосподарств. 
По суті, така модель відображає підхід відповідального та свідомого 
власника ресурсів, який прагне уникати надмірного споживання та придбання 
непотрібних речей, максимально подовжує строк їх експлуатації, у тому числі 
через повторне використання, а також знаходить нове застосування матеріалам, 
що втратили своє первинне призначення. Якщо подальше використання відходів 
є неможливим, пріоритет надається їх безпечному спалюванню з отриманням 
енергії. Захоронення на сміттєзвалищах розглядається лише як крайній варіант 
за відсутності інших рішень. Така послідовність дій є логічно обґрунтованою, 
17 
 
тому вона закріплена у нормативно-правових та стратегічних документах держав 
– членів Європейський Союз, що регулюють сферу ефективного та екологічно 
безпечного управління відходами. 
 
1.3 Класифікація відходів. Види відходів за категоріями 
 
У зв’язку з необхідністю вдосконалення системи класифікації та обліку 
відходів, а також приведення її у відповідність до європейських вимог, Уряд 
України ухвалив рішення про створення державного класифікатора відходів, 
гармонізованого з Європейським переліком відходів. Це рішення було закріплене 
дорученням Кабінету Міністрів України від 05.12.2000 р. № 14814/96 та 
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2002 р. № 138-р. На 
виконання зазначених документів і за дорученням Міністерства охорони 
навколишнього природного середовища України Рада з вивчення продуктивних 
сил України НАН України спільно з фахівцями Науково-дослідного економічного 
інституту Міністерства економіки України підготувала проєкт нової редакції 
державного класифікатора відходів. 
Розбудова ефективної міжнародної системи контролю та управління 
відходами потребує формування узгодженої системи статистичних показників, 
яка б охоплювала процеси утворення, транспортування, накопичення, 
перероблення та видалення відходів. У цьому аспекті система класифікації 
відходів виступає важливою складовою загальної системи управління відходами. 
Однією з провідних класифікаційних систем є Європейський перелік відходів, 
що найбільш повно відображає сучасний міжнародний досвід у цій сфері. 
Європейський перелік відходів був затверджений відповідно до Директиви 
ЄС від 20.12.1993 р. (94/3/ЄЕС) на виконання положень статті 1(а) Рамкової 
директиви 75/442/ЄЕС про відходи. У подальшому документ неодноразово 
переглядався та доповнювався згідно з рішеннями Комісії ЄС, зокрема у 2000 
році (2000/532/ЄС) та 2001 році (2001/118/ЄС). Сьогодні Європейський перелік 
18 
 
відходів широко застосовується для розв’язання різноманітних завдань, зокрема 
як основа для формування європейської статистичної номенклатури відходів. 
Розроблення нової редакції національного класифікатора відходів 
спрямоване на його узгодження з міжнародними стандартами у сфері 
класифікації відходів. Це є необхідною умовою для впровадження уніфікованих 
підходів до управління, обліку та контролю відходів, а також для забезпечення 
можливості здійснення порівняльного аналізу структури й обсягів утворення 
відходів у межах європейської статистичної системи. 
Водночас чинний Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений та 
введений у дію у 1996 році, сьогодні вже не відповідає сучасним вимогам у сфері 
державного обліку та паспортизації відходів і не забезпечує достатнього рівня 
гармонізації з міжнародними, насамперед європейськими, стандартами. 
В Україні створення класифікатора відходів, узгодженого з європейськими 
нормами, було передбачене Програмою реформування державної статистики на 
період до 2002 року. Однак, попри те що відповідний проєкт був підготовлений і 
погоджений, його практичне впровадження так і не відбулося, що значною мірою 
пояснюється відсутністю належної політичної підтримки. 
Разом із цим в Україні проводилася певна робота щодо адаптації 
законодавства у сфері поводження з відходами до вимог Європейського Союзу. 
Зокрема, Закон України «Про відходи» загалом враховує положення Рамкової 
директиви 75/442/ЄЕС про відходи та Директиви 91/689/ЄЕС щодо небезпечних 
відходів. Водночас національна нормативно-правова база все ще має 
фрагментарний характер і в окремих аспектах залишається неповною або 
відмінною від законодавства ЄС, зокрема у питаннях захоронення відходів на 
полігонах та формування комплексної державної стратегії управління відходами. 
Зважаючи на постійний розвиток екологічного законодавства 
Європейського Союзу, Україна потребує подальшого вдосконалення власної 
нормативно-правової бази та її системної гармонізації з європейським правом у 
сфері управління відходами. 
19 
 
Категорії відходів передбачають їх поділ за видами залежно від джерел 
утворення, зокрема у промисловості, будівництві, житловому секторі та 
установах різного призначення. Така класифікація базується на спільних фізико-
хімічних, морфологічних або функціональних характеристиках відходів, які 
визначають особливості їх обліку, збирання, оброблення та утилізації. 
Підкатегорії відходів формуються у вигляді окремих типів, що можуть 
підлягати роздільному збиранню та спеціалізованому обробленню. До них, 
зокрема, належать побутові відходи домогосподарств, великогабаритні відходи, 
зелені (біорозкладні) відходи, а також небезпечні відходи, для яких необхідні 
спеціальні умови поводження. 
Виробничі (промислові) відходи класифікуються переважно за галузями 
промисловості, у межах яких вони утворюються, зокрема у гірничодобувній, 
металургійній, хімічній, харчовій та енергетичній сферах. Такий підхід дозволяє 
враховувати специфіку технологічних процесів, склад і ступінь небезпечності 
відходів, а також визначати найбільш ефективні методи їх подальшого 
управління. 
Залежно від джерела та характеру утворення відходи поділяють на такі 
основні категорії: 
➢ відходи комунального господарства, до яких належать побутові відходи та 
відходи, що виникають у процесі функціонування інфраструктури 
населених пунктів; 
➢ небезпечні відходи, зокрема використані нафтопродукти та відходи, які 
містять стійкі органічні забруднювачі; 
➢ відходи виробничої й промислової діяльності, включаючи відходи 
видобувної промисловості; 
➢ відходи медичної сфери; 
➢ відходи сільськогосподарського виробництва; 
➢ відходи, що утворюються у будівництві та під час демонтажу споруд; 
➢ відходи пакувальних матеріалів; 
20 
 
➢ відходи електричного та електронного обладнання; 
➢ використані акумулятори та батареї; 
➢ транспортні засоби, виведені з експлуатації; 
➢ осади стічних вод, які утворюються на комунальних очисних спорудах. 
Відходи відносять до небезпечних у разі наявності однієї або декількох 
небезпечних властивостей, зокрема вибухонебезпечності, токсичності, 
отруйності, здатності до самозаймання або токсичного впливу на біотичні 
системи. Перелік таких властивостей на національному рівні визначено наказом 
Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2000 р. № 165. У 
країнах ЄС небезпечні властивості відходів унормовані Додатком ІІІ Рамкової 
директиви про відходи, імплементація якої передбачена в Україні. 
Відходи виробничої та промислової діяльності поділяються на чотири 
класи небезпечності (рисунок 1.9). 
 
 
Рисунок 1.9 – Основні класи небезпечності промислових відходів 
21 
 
Відповідно до Рамкової директиви Європейського Союзу, відходами 
вважаються речовини або предмети, яких власник має намір позбутися. В Україні 
Національна стратегія управління відходами до 2030 року визначає основні 
категорії відходів, що потребують спеціального поводження, узгоджуючи їх із 
європейськими стандартами. У державах Європейського Союзу з початку 2000-х 
років активно впроваджується концепція «Нуль відходів» (Zero Waste), основною 
метою якої є максимальне скорочення обсягів утворення відходів (рисунок 1.10). 
 
 
Рисунок 1.10 – Концепція «Нуль відходів» 
 
До побутових відходів відносять як змішані, так і роздільно зібрані відходи 
домогосподарств, зокрема папір, скло, текстиль, пакування, деревину, метали, 
відходи електричного та електронного обладнання, використані батареї та 
акумулятори, а також великогабаритні предмети. Частка побутових відходів в 
Україні становить приблизно 3 % від загального річного обсягу утворення 
відходів. Водночас відходи промисловості, сільського та лісового господарства, а 
також рибальства не належать до категорії побутових. 
 
 
22 
 
1.4 Сучасний стан та проблеми управління відходами руйнації в Україні 
 
Повномасштабне вторгнення спричинило масштабні руйнування на 
території Україна. Унаслідок бойових дій зазнають пошкоджень і знищення 
житлові будинки, автомобільні дороги, об’єкти водо- та теплопостачання, а також 
інші елементи критичної й соціальної інфраструктури. 
За даними Міністерства розвитку громад та територій України, в Україні 
пошкоджено або зруйновано 876 об’єктів критичної інфраструктури у сфері 
теплопостачання, 584 об’єкти централізованого водопостачання та 
водовідведення, а також понад 12,68 тис. км автомобільних доріг державного та 
місцевого значення. Крім того, за інформацією Міністерство розвитку громад та 
територій України, станом на липень 2025 року внаслідок війни пошкоджено 
понад 137 тисяч об’єктів, тоді як понад 20 тисяч об’єктів були повністю знищені. 
Відповідні дані містяться у Державний реєстр пошкодженого та знищеного 
майна. 
Станом на 5 липня 2025 року на території Україна утворилося понад 6,4 
млн тонн відходів руйнації. Такі відходи становлять значну загрозу для 
навколишнього природного середовища та здоров’я населення, що зумовлює 
необхідність їх належного та безпечного управління. 
Відходи руйнації – це частини (уламки) пошкоджених або зруйнованих 
об’єктів, а також матеріали й предмети, що знаходилися всередині чи поруч із 
такими об’єктами під час руйнування або демонтажу (рисунок 1.9). Вони 
повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не можуть надалі 
використовуватися за місцем утворення чи виявлення. 
Поводження з відходами руйнації починається з первинного розчищення 
території. На цьому етапі відходи збирають і, за можливості, сортують. Після 
цього їх перевозять до об’єктів управління відходами або місць тимчасового 
зберігання, де вони можуть зберігатися, перероблятися та використовуватися 
повторно. 
23 
 
 
Рисунок 1.9 – Наслідки атаки на Київ, 17 червня 2025 року 
 
Для зберігання таких відходів обласні адміністрації можуть створювати 
спеціальні місця тимчасового зберігання. Це майданчики, де відходи 
перебувають до моменту їх перероблення або видалення. Такі місця можуть 
функціонувати протягом воєнного стану та ще один рік після його завершення. 
Відповідальність за управління відходами руйнації покладається 
переважно на уповноважені органи – виконавчі органи сільських, селищних і 
міських рад або військові адміністрації. 
Порядок також передбачає повторне використання відходів руйнації. 
Уповноважені органи мають вживати заходів для використання основних 
компонентів таких відходів у будівельних проєктах, а також сприяти їх 
застосуванню іншими замовниками будівництва. 
До основних компонентів відходів руйнації належать частини будівельних 
конструкцій, дверні та віконні блоки, елементи інженерних мереж, санітарно-
технічні прилади та інші матеріали, придатні для повторного використання. 
24 
 
З метою врегулювання цієї сфери у 2022 році державою було затверджено 
Порядок управління відходами, що утворились у зв'язку з пошкодженням 
(руйнуванням) будівель та споруд. Документ визначає механізми поводження з 
відходами, що виникають унаслідок пошкодження або руйнування будівель, 
споруд, об’єктів незавершеного будівництва та елементів благоустрою в 
результаті бойових дій, терористичних актів, диверсій чи ліквідації їх наслідків. 
У зазначеному Порядку регламентовано основні операції з такими 
відходами, зокрема розчищення територій, транспортування до місць 
тимчасового зберігання, зберігання, перероблення та повторне використання. 
Особливе значення у системі управління відходами руйнації має саме їх 
перероблення та повторне використання. У дослідженні Екологія-Право-Людина 
за 2024 рік зазначено, що представники екологічних організацій, бізнесу, органів 
місцевого самоврядування та громадськості підтримують розвиток практик 
перероблення відходів руйнації. Серед основних переваг такого підходу 
виокремлюються екологічна доцільність і економічна ефективність, що 
відповідає принципам циркулярної економіки, спрямованої на раціональне 
використання ресурсів та мінімізацію відходів. 
Пріоритетність перероблення та повторного використання відходів 
руйнації також підкреслюється у матеріалах програми U-LEAD з Європою, яка 
реалізується у межах співпраці уряду України з Європейський Союз. 
На сьогодні в Україні вже впроваджуються окремі проєкти з перероблення 
та повторного використання відходів руйнації, що реалізуються як громадськими 
організаціями, так і органами місцевої влади у співпраці з міжнародними 
партнерами. Водночас варто зазначити, що положення згаданого Порядку 
переважно мають рекомендаційний характер, а обов’язковими до виконання є 
лише окремі норми. Попри це, наразі він залишається основним нормативним 
документом, який регулює сферу управління відходами руйнації в Україні. 
 
 
25 
 
1.5 Характеристика сучасних методів утилізації твердих відходів 
 
В Україні з кожним роком загострюється проблема утилізації відходів. 
Використання застарілих методів поводження та захоронення твердих побутових 
відходів на полігонах є поширеною практикою в усіх містах України. Наслідком 
такого утилізації ТПВ є сучасна екологічна криза. За оцінками експертів ОБСЄ, 
забруднено 94% території країни [1]. Безвідповідальне використання полігонів 
твердих побутових відходів спричинило багато збитків, зокрема обвал 
Грибовицького сміттєзвалища у 2016 році [2] та загибель двох людей на полігоні 
побутових відходів у селищі міського типу Стрижавка у 2014 році [3]. 
Тому актуальним є аналіз проблем сучасних методів поводження з 
твердими побутовими відходами та перспектив їх застосування в густонаселених 
районах. 
Утилізація твердих побутових відходів – це процес їх розкладання під дією 
температурних, хімічних, біологічних або механічних факторів, у результаті 
якого відходи перетворюються на звичайні форми використання: тепло (газ), 
добрива, рідке паливо (спирти).  тощо 
Продукти поводження з твердими побутовими відходами - це джерела 
енергії у вигляді газоподібного або рідкого палива або тепла, які можуть бути 
використані для опалення будинків, організацій, для роботи полігонів твердих 
побутових відходів або можуть спалюватися і подаватися в загальну мережу. 
місто. 
Методи отримання енергії з відходів можна розділити на дві категорії: 
1) Отримувати енергоносії, які можна зберігати та транспортувати; 
2) Спалювання сміття для виробництва тепла. Методи утилізації твердих 
відходів включають: 
Біологічні методи (компостування) твердих побутових відходів. Основна 
мета методу – обробка ТПВ і переробка їх на добриво – компост. Спосіб 
26 
 
досягається шляхом біохімічного розкладання органічної фракції ТПВ 
мікроорганізмами, що супроводжується значним виділенням тепла. 
Перевагою цього методу є зменшення шкідливих викидів матеріалу, в тому 
числі викид в атмосферу меншої кількості «парникових» газів (переважно 
вуглекислого газу), ніж при спалюванні або вивезенні на звалище [4]. 
Основними недоліками компостування є високий вміст у компості важких 
кольорових металів, при розкладанні виділяється амоній, завдяки чому ТПВ 
зменшується на 20% за масою, неможливість переробки неорганічних відходів, 
тобто паперу, картону, шкіри, пластику; Процес вивільняє метан, який має 
неприємний запах і є неприйнятним в контексті густонаселених районів, а його 
видалення призведе до додаткових неоплачуваних витрат. Ці недоліки 
перешкоджають використанню компостування твердих побутових відходів, 
особливо в межах населених пунктів. 
Спалювання є одним з найбільш технічно відпрацьованих і поширених 
методів переробки ТПВ. Оптимальним для спалювання ТПВ є двоступеневий 
процес, що включає стадію піролізу. Такий процес енергетично більш вигідний, 
ніж просте спалювання, але має ряд недоліків. Піролізний газ необхідно очищати 
від кислих компонентів (НСl), забезпечувати захист довкілля від забруднення 
важкими металами. Альтернативою піролізу є процес газифікації, який 
відбувається при високих температурах і в присутності повітря. В цьому випадку 
отриманий газ є сумішшю низькомолекулярних вуглеводнів, які потім спалюють 
у печі. На жаль, екологічну ситуацію такий процес не покращує, тому що 
наявність повітря і наявність в побутовому смітті хлорорганічних сполук при 
високій температурі призводить до інтенсивного утворення діоксинів, які 
потрапляють в навколишнє середовище.  
Зазначені способи забезпечують утилізацію ТПВ практично будь-якого 
складу. В результаті отримують синтез-газ (використовується як паливо або 
сировина для хімічної промисловості) і твердий залишок. Але цей процес 
27 
 
переробки твердих побутових відходів має і свої недоліки: високу вартість 
обладнання та великі капіталовкладення [13]. 
Піроліз – це процес спалювання – це термічне розкладання ТПВ без впливу 
повітря. Піроліз можна використовувати для зменшення впливу твердих відходів 
на навколишнє середовище та для отримання таких продуктів, як горючі гази, 
мастильні матеріали, смоли та тверді залишки (піролітичний вуглець). 
Незважаючи на ці переваги та недоліки, найкращим варіантом утилізації 
твердих побутових відходів є киплячий розчин. Даний метод очищення є 
безпечним з екологічної точки зору, оскільки в процесі очищення відсутні 
небезпечні шкідливі речовини, що дає можливість створити в населеному пункті 
пункт переробки ТПВ за цим методом [14]. 
 
1.6 Стратегія безвідходного виробництва та її реалізація 
 
У науково-технологічному вимірі підвищення ефективності використання 
природних ресурсів зводиться до розробки та впровадження мало- та 
безвідходних ресурсо- і енергозберігаючих технологій. Такі технології 
забезпечують максимально повне та раціональне використання ресурсів 
відповідно до принципів безвідходності і виступають основою підвищення 
ефективності виробництва, дозволяючи комплексно вирішувати питання 
ресурсозабезпечення економіки та охорони навколишнього середовища. 
При вирішенні проблеми безвідходності виробництва необхідно 
враховувати дві взаємопов’язані складові єдиного процесу. Перша – це 
максимально раціональний видобуток і повне використання ресурсів, що сприяє 
зменшенню утворення відходів. Друга – це ефективне використання відходів, які 
вже утворилися. Ці підходи не суперечать один одному, а навпаки, взаємно 
доповнюють і підсилюють ефект від впровадження безвідходних технологій. 
Безвідходне виробництво передбачає встановлення повного контролю за 
рухом матеріальних ресурсів на всіх етапах: від видобутку сировини та її 
28 
 
промислової переробки до споживання та утилізації відходів виробництва і 
споживання. Безвідходні технології залишаються ефективними навіть у тих 
випадках, коли собівартість продукції зростає, за умови що перевитрати 
виробництва не перевищують економію від зменшення збитків, пов’язаних із 
забрудненням навколишнього середовища. 
Впровадження безвідходних технологій також розширює ресурсні 
можливості людства. Це особливо помітно на прикладі мінерально-сировинної 
бази, зокрема у вигляді підземної газифікації вугілля. Наступними за 
потенціалом є геотехнологічні методи видобутку корисних копалин, такі як 
підземне вилуговування металів і солей, мікробіологічні технології для 
вилучення цінних компонентів з руд, а також освоєння гідромінеральних 
ресурсів, включно з морською водою та розсолами, для видобутку металів і 
солей. Основні принципи безвідходного виробництва (рисунок 1.10) – це система 
організації виробництва, за якої ресурси використовуються максимально 
ефективно, а кількість відходів і шкідливого впливу на довкілля зводиться до 
мінімуму. 
 
Рисунок 1.10 – Основні принципи безвідходного виробництва 
29 
 
Максимальне використання ресурсів є одним із найважливіших принципів 
безвідходного виробництва. Його суть полягає у повному та раціональному 
використанні природної сировини, матеріалів і енергії без утворення зайвих 
відходів. Підприємства прагнуть використовувати всі компоненти сировини в 
процесі виробництва, щоб мінімізувати втрати та зменшити негативний вплив на 
довкілля. Наприклад, у деревообробній промисловості тирсу та деревні залишки 
не викидають, а застосовують для виготовлення паливних брикетів, пелет або 
деревостружкових плит. Такий підхід дозволяє не лише зменшити кількість 
відходів, а й отримати додаткову економічну вигоду. 
Циклічність процесів передбачає організацію виробництва за принципом 
замкненого циклу, коли відходи одного процесу стають ресурсом для іншого. Це 
дає можливість повторно використовувати матеріали та значно скорочувати 
потребу у новій сировині. Наприклад, органічні відходи харчової промисловості 
можуть перероблятися у біогаз, який у подальшому використовується для 
виробництва електроенергії або тепла. Така система сприяє економії ресурсів, 
зменшенню обсягів сміття та розвитку екологічно безпечного виробництва. 
Мінімізація шкідливих викидів спрямована на зниження негативного 
впливу промисловості на навколишнє середовище. Для цього на підприємствах 
застосовуються сучасні технології очищення повітря, води та ґрунтів від 
небезпечних речовин. Наприклад, спеціальні фільтри та очисні системи 
уловлюють шкідливі гази й пил, а стічні води проходять багатоетапне очищення 
перед поверненням у природне середовище. Реалізація цього принципу 
допомагає зменшити рівень забруднення та покращити екологічний стан 
територій. 
Енергоефективність полягає у раціональному та економному використанні 
енергетичних ресурсів. Підприємства впроваджують технології, які дозволяють 
скоротити споживання електроенергії, палива та тепла, а також повторно 
використовувати надлишкову енергію. Наприклад, тепло, що утворюється під час 
роботи промислових печей або обладнання, може бути використане для опалення 
30 
 
виробничих приміщень чи житлових будівель. Завдяки цьому зменшуються 
витрати енергії та скорочуються шкідливі викиди в атмосферу. 
Екологічний дизайн передбачає створення продукції з урахуванням її 
подальшої переробки, повторного використання або безпечної утилізації після 
завершення терміну експлуатації. Під час розроблення товарів виробники 
використовують екологічно безпечні матеріали та намагаються зменшити 
кількість складових, які важко переробити. Такий підхід сприяє зниженню 
кількості відходів, економії природних ресурсів і формуванню більш екологічно 
відповідального виробництва та споживання. 
Як і будь-який підхід, безвідходне виробництво має свої сильні сторони та 
виклики (рисунок 1.11). 
 
Рисунок 1.11 –  Переваги та недоліки безвідходного виробництва 
 
В екологічному аспекті безвідходне виробництво сприяє значному 
зменшенню кількості відходів і рівня забруднення навколишнього середовища. 
31 
 
Раціональне використання ресурсів допомагає зберігати природні багатства та 
зменшувати негативний вплив на природу. Водночас впровадження екологічних 
технологій потребує часу, адаптації виробничих процесів і модернізації 
підприємств. 
З економічної точки зору безвідходне виробництво дозволяє скоротити 
витрати на закупівлю сировини та утилізацію відходів. Повторне використання 
матеріалів і ресурсів підвищує ефективність виробництва та може забезпечити 
додатковий прибуток. Проте на початковому етапі підприємствам необхідно 
здійснити значні фінансові вкладення в сучасне обладнання та нові технології. 
У сфері репутації екологічно відповідальне виробництво позитивно 
впливає на імідж підприємства, підвищує довіру споживачів і формує лояльність 
клієнтів до бренду. Суспільство дедалі більше підтримує компанії, які 
дотримуються принципів сталого розвитку. Однак інколи екологічні ініціативи 
можуть сприйматися лише як маркетинговий хід, що викликає скептичне 
ставлення з боку споживачів. 
Технологічний аспект полягає у стимулюванні інновацій та впровадженні 
нових ефективних рішень у виробництві. Безвідходні технології сприяють 
розвитку сучасних методів переробки, енергоощадності та автоматизації 
процесів. Разом із тим інтеграція таких технологій може бути складною для 
застарілих виробництв, які потребують суттєвої модернізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
32 
 
2 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ 
ВІДХОДАМИ В СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 
 
2.1 Аналіз динаміки та обсягів утворення відходів у Черкаській області  
 
У 2023 році основними утворювачами відходів у Черкаській області були 
підприємства сільськогосподарської галузі, частка яких становила 85,7 % від 
загального обсягу відходів, утворених у регіоні [12]. Переважну частину цих 
відходів складають пташиний послід і тваринні екскременти, обсяг яких 
перевищує 84 % та становить 1058,668 тис. т. 
Аналіз динаміки утворення відходів у Черкаській області за 2022–2024 
роки свідчить про значний вплив аграрного сектору на формування загального 
обсягу відходів у регіоні. Враховуючи провідну роль сільського господарства в 
економіці області, саме відходи тваринництва та птахівництва залишаються 
основним джерелом накопичення відходів. Динаміку обсягів утворення відходів 
у Черкаській області за 2022–2024 роки наведено в таблиці 2.1 [12]. 
 
Таблиця 2.1 – Обсяги утворення відходів у Черкаській області, тис. т 
Показник 2022 рік 2023 рік 2024 рік 
Обсяги утворення відходів: 
1 2 3 4 
Промислові (у т.ч. 
гірничопромислові) 1345,151 (від 
відходи за формою 1259,075 1463,245 економічної 
звітності № 1 - діяльності) 
відходи, тис. т* 
Відходи житлово-
комунального 
господарства за 1600,594 (252,498 
1444,342 1501,010 
формою звітності тис.тонн) 
№ 1- ТПВ , тис. 
м3** 
 
33 
 
Продовження таблиці 2.1 
1 2 3 4 
Загальна кількість 
1,5 1,685 1,598 
відходів, млн. т 
Інтенсивність утворення відходів: 
Загальна кількість 
відходів на 
*** *** *** 
одиницю ВРП, кг/ 
1 млн. грн.  
Утворення 
небезпечних 
(токсичних) *** *** *** 
відходів І-ІІІ класів 
небезпеки на    
одиницю ВРП, кг/1 
млн. грн.  
Утворення твердих 
*** *** 
побутових відходів 
1,3 
на особу, м3/ на 1 
  
чол. 
 
Аналіз динаміки утворення відходів упродовж 2022-2024 років свідчить 
про загальну тенденцію до збільшення їх обсягів, хоча за окремими видами 
економічної діяльності спостерігались певні коливання. 
Обсяг промислових, зокрема гірничопромислових, відходів у 2022 році 
становив 1259,075 тис. т. У 2023 році цей показник зріс до 1463,245 тис. т, що, 
ймовірно, пов’язано з пожвавленням виробничої діяльності промислових 
підприємств. У 2024 році обсяги промислових відходів скоротилися до 1345,151 
тис. т, однак залишилися вищими порівняно з 2022 роком. Це свідчить про 
збереження значного антропогенного навантаження на довкілля з боку 
промислового сектору. 
Відходи житлово-комунального господарства, зокрема тверді побутові 
відходи (ТПВ), демонструють стійку тенденцію до зростання. У 2022 році їх 
обсяг становив 1444,342 тис. м³, у 2023 році – 1501,010 тис. м³, а у 2024 році 
збільшився до 1600,594 тис. м³, що еквівалентно 252,498 тис. т. Зростання 
34 
 
кількості ТПВ може бути наслідком підвищення рівня споживання населення, а 
також недостатнього розвитку системи роздільного збирання, переробки та 
запобігання утворенню відходів. 
У 2022 році загальний обсяг утворених відходів становив 1,5 млн т. У 2023 
році цей показник зріс до 1,685 млн т, що стало найвищим значенням за 
досліджуваний період. У 2024 році спостерігалося певне скорочення обсягів 
відходів – до 1,598 млн т, однак цей показник все ще перевищував рівень 2022 
року. Така динаміка свідчить про нестабільний характер процесів утворення 
відходів та їхню значну залежність від рівня економічної активності в регіоні. 
У таблиці відсутні дані щодо інтенсивності утворення відходів на одиницю 
валового регіонального продукту (ВРП), що ускладнює проведення кількісної 
оцінки ефективності використання ресурсів. Разом із тим аналіз цього показника 
є важливим, оскільки він дає можливість визначити рівень екологізації економіки 
та оцінити ефективність природоохоронної політики регіону. 
Отже, результати проведеного аналізу свідчать про переважання 
промислових і побутових відходів у структурі загального обсягу відходів. Це 
підтверджує необхідність удосконалення системи управління відходами шляхом 
упровадження сучасних технологій, спрямованих на скорочення їх утворення, 
розширення можливостей перероблення та повторного використання ресурсів. 
 
2.2 Оцінка стану поводження з твердими побутовими відходами області 
 
За інформацією органів місцевого самоврядування, на території Черкаської 
області налічується 393 місця видалення побутових відходів, серед яких полігони 
та несанкціоновані сміттєзвалища. Така кількість об’єктів свідчить про значне 
антропогенне навантаження на навколишнє середовище та наявність системних 
проблем у сфері поводження з твердими побутовими відходами. 
Відповідно до даних Департаменту будівництва Черкаської обласної 
державної адміністрації, у 2024 році значна частина місць видалення відходів 
35 
 
експлуатувалася з порушенням екологічних і санітарних норм. Більшість 
полігонів та сміттєзвалищ не оснащені належними інженерними системами, 
зокрема системами збору фільтрату та дегазації. Це створює потенційні ризики 
забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і підземних вод, а також негативно 
впливає на санітарно-екологічний стан прилеглих територій. 
Наявність значної кількості полігонів і сміттєзвалищ, що не відповідають 
сучасним вимогам екологічної безпеки, обумовлює необхідність удосконалення 
регіональної системи управління відходами. Основними напрямами такого 
вдосконалення є скорочення обсягів захоронення відходів, розвиток 
інфраструктури сортування та перероблення ТПВ, а також проведення 
рекультивації перевантажених і застарілих об’єктів. 
З 1 січня 2025 року у зв’язку із втратою чинності постанов Кабінету 
Міністрів України № 1216 від 03.08.1998 року «Про затвердження Порядку 
ведення реєстру місць видалення відходів» та № 1360 від 31.08.1998 року «Про 
затвердження Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та 
утилізації відходів» було скасовано вимоги щодо ведення обласних реєстрів 
місць видалення відходів та об’єктів їх утворення, оброблення й утилізації. Крім 
того, припинено практику обов’язкового щорічного подання інформації про 
зміни у діяльності таких об’єктів, а також перегляду паспортів місць видалення 
відходів на основі результатів спостережень і контрольних вимірювань. 
Проблема поводження з побутовими відходами в області залишається 
актуальною і через значні обсяги їх захоронення. За даними Департаменту 
будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, у 2024 році на 
полігонах області було розміщено 252,498 тис. т побутових відходів, з яких 95,1 
тис. т припадало на Черкаський міський полігон побутових відходів (рис. 2.1). 
Водночас, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у 
Черкаській області, лише 197 місць видалення побутових відходів, тобто близько 
половини від їх загальної кількості, мають належним чином оформлені 
документи на право власності або користування земельними ділянками. Крім 
36 
 
того, відповідно до даних обласного реєстру місць видалення відходів, 
паспортизовано лише 267 об’єктів, що свідчить про експлуатацію значної 
частини полігонів і сміттєзвалищ без необхідної документації. 
 
 
Рисунок 2.1 – Черкаський міський полігон побутових відходів 
 
Для координації діяльності у сфері паспортизації місць видалення відходів 
в області функціонувала обласна комісія з питань затвердження паспортів МВВ, 
створена розпорядженням обласної державної адміністрації від 22.09.2014 № 343 
(зі змінами). Однак упродовж звітного періоду проєкти паспортів місць 
видалення відходів на розгляд комісії не подавалися, що свідчить про недостатню 
активність у напрямі впорядкування документації у сфері поводження з 
відходами. 
З метою ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та організації 
належного управління безхазяйними відходами в Черкаській області діє постійна 
обласна комісія з питань поводження з безхазяйними відходами, створена 
відповідно до розпорядження обласної державної адміністрації від 14.10.2014 № 
399 (зі змінами). Подібні комісії функціонують у всіх районах області та у 63 
37 
 
територіальних громадах, що сприяє координації заходів щодо виявлення, обліку 
та ліквідації несанкціонованих місць накопичення відходів. 
Відомості про місця розміщення побутових відходів станом на 31.12.2024 
року наведено в таблиці 2.2. Найбільшим об’єктом захоронення побутових 
відходів у регіоні є Черкаський міський полігон, на якому протягом 2024 року 
було розміщено 112,002 тис. т відходів. Це становить 37,7 % від загального обсягу 
побутових відходів, захоронених на території області. 
 
Таблиця 2.2 – Кількість полігонів ТПВ по районах Черкаської області 
станом на 1 січня 2023 року 
Зміни площі 
Назва одиниці Площі під 
(+/–) у 
№ адміністративно- твердими 
Кількість відношенні до 
з/п територіального устрою побутовими 
попереднього 
регіону відходами, га 
року 
1 2 3 4 5 
1 Городищенський район 1 6,55 - 
2 Драбівський район 1 11,71 - 
3 Жашківський район 1 2,31 - 
4 Звенигородський район 2 6,05 - 
7,9 – фактично 
(46,8- 
відведено 
5 Золотоніський район 1 - 
землі згідно 
державних 
актів) 
6 Кам’янський район 1 1,79 - 
7 Канівський район 1 9,59 - 
8 Катеринопільський район 1 4,21 - 
Корсунь-Шевченківський 
9 1 2,09 - 
район 
10 Лисянський район 1 3,5 - 
11 Монастирищенський район 1 3,841 - 
 
38 
 
Продовження таблиці 2.2 
1 2 3 4 5 
12 Маньківський район 1 5,3 - 
13 Смілянський район 1 4,47 - 
14 Христинівський район 1 5,0 - 
15 Чигиринський район 1 5,0 - 
16 Тальнівський район 1 2,99 - 
17 Уманський район 1 29,625 - 
18 Чорнобаївський район 1 3,09 - 
19 Шполянський район 1 2,9 - 
Черкаський район (м. Черкаси 
20 1 6,02 - 
у с. Руська Поляна) 
Всього: 21 123,9623 - 
Заводи по переробці твердих 
- - - 
побутових відходів 
 
На полігони та сміттєзвалища області надходять відходи, що утворюються 
у житловому секторі, громадських будівлях і установах, а також на підприємствах 
торгівлі, громадського харчування та інших об’єктах соціальної інфраструктури. 
Значні обсяги накопичення таких відходів свідчать про необхідність 
удосконалення системи їх збирання, сортування, перероблення та подальшої 
утилізації відповідно до сучасних екологічних вимог. 
Станом на 1 січня 2023 року інформацію про кількість полігонів твердих 
побутових відходів у Черкаській області наведено в таблиці 2.2. Найбільшим 
об’єктом захоронення відходів у регіоні є полігон ТПВ м. Черкаси. У 2022 році 
на нього було вивезено близько 86 тис. т твердих побутових відходів, що 
становить понад 39 % від загального обсягу ТПВ, захоронених на території 
області [12]. 
На полігони та сміттєзвалища області надходять відходи, які утворюються 
у житловому секторі, громадських установах, закладах торгівлі та громадського 
харчування. Морфологічний склад твердих побутових відходів є неоднорідним і 
включає папір (10,3-26,4 %), харчові відходи (20-40 %), деревину (0,75-3,7 %), 
39 
 
текстиль (0,2–8 %), метали (1–5,8 %), скло (1,1–9 %), полімерні матеріали та інші 
компоненти (0,6–6 %). 
Загалом у Черкаській області функціонує 21 полігон ТПВ загальною 
площею майже 124 га. Водночас у регіоні відсутні сміттєпереробні заводи, що 
суттєво ускладнює ефективне управління побутовими відходами та обмежує 
можливості їх повторного використання і перероблення. 
За інформацією Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та 
житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної 
адміністрації, система роздільного збирання ТПВ впроваджена у містах Черкаси, 
Золотоноша, Умань і Канів. У населених пунктах області поступово збільшується 
кількість спеціалізованих контейнерів для збирання макулатури, скла та 
поліетиленових пляшок. Зокрема, у місті Черкаси встановлено 310 контейнерів, 
із яких 60 призначені для скла, а 250 — для збору пластикових відходів (рис. 2.2). 
 
 
Рисунок 2.2 – Контейнери для збору ТПВ у м. Черкаси 
 
Зібрані ПЕТ-пляшки проходять кілька етапів перероблення, зокрема 
сортування, подрібнення, промивання та підготовку до подальшої утилізації на 
40 
 
підприємстві ПрАТ «Черкасивторресурси». У 2022 році підприємством було 
перероблено близько 4,2 тис. т ПЕТФ-пляшок, що свідчить про поступовий 
розвиток системи вторинного використання пластикових відходів у регіоні. 
У місті Черкаси функціонують три стаціонарні пункти прийому 
небезпечних відходів. Протягом року від населення було зібрано приблизно 3,3 т 
небезпечних побутових відходів, серед яких ртутні термометри, люмінесцентні 
та енергозберігаючі лампи, батарейки й акумулятори (рисунок 2.3). Організація 
таких пунктів сприяє зменшенню ризиків забруднення довкілля небезпечними 
речовинами та підвищенню рівня екологічної безпеки. 
 
 
Рисунок 2.3 – Контейнери для збору небезпечних відходів у м. Черкаси  
 
Система роздільного збирання вторинної сировини впроваджена у 98 
населених пунктах 40 територіальних громад Черкаської області. Частка 
населених пунктів, охоплених такою системою, становить 11,4 % від їх загальної 
кількості, що майже у сім разів перевищує показник 2015 року. Це свідчить про 
поступове поширення практики сортування відходів та зростання уваги до 
проблеми ефективного управління ТПВ. 
Одним із пріоритетних напрямів зменшення навантаження на полігони 
твердих побутових відходів є подальший розвиток системи роздільного збирання 
41 
 
та створення сучасних сміттєпереробних комплексів. Реалізація таких заходів 
потребує значних фінансових ресурсів та залучення інвестицій. З цією метою у 
Черкаській області створено робочу групу Черкаської обласної державної 
адміністрації з питань залучення інвестицій у сферу поводження з відходами. 
У 98 населених пунктах 40 територіальних громад Черкаської області 
продовжується впровадження системи роздільного збирання вторинної сировини 
від населення. У складі твердих побутових відходів окремо збираються папір, 
скло та пластик, зокрема ПЕТ-пляшки, що наведено на рисунку 2.4. Така система 
сприяє зменшенню обсягів відходів, які потрапляють на полігони, та створює 
умови для подальшого перероблення і повторного використання вторинних 
ресурсів. 
 
 
 
Рисунок 2.4 – Контейнери для роздільного збирання відходів в м. Черкаси 
 
Частка населених пунктів Черкаської області, у яких впроваджено систему 
роздільного збирання твердих побутових відходів, становить лише 11,4 % від їх 
загальної кількості. Водночас порівняно з 2015 роком, коли цей показник складав 
42 
 
лише 1,5 %, спостерігається його зростання майже у сім разів, що свідчить про 
поступовий розвиток системи сортування відходів у регіоні. 
Протягом 2022 року в області тривала робота з установлення додаткових 
контейнерів для збору вторинної сировини, зокрема паперу, скла та 
поліетиленових пляшок. Розширення мережі контейнерів сприяє підвищенню 
ефективності роздільного збирання та створює передумови для подальшого 
перероблення ресурсоцінних компонентів ТПВ. 
Одним із найбільш ефективних напрямів зменшення навантаження на 
полігони твердих побутових відходів є подальший розвиток системи роздільного 
збирання та будівництво сміттєпереробних комплексів. Реалізація таких заходів 
потребує значних фінансових ресурсів і залучення інвестицій, у тому числі 
зовнішніх [20]. 
З метою вирішення проблем у сфері поводження з відходами в Черкаській 
області створено робочу групу Черкаської обласної державної адміністрації, 
основним завданням якої є залучення інвестицій для розвитку сучасної 
інфраструктури управління відходами, зокрема будівництва сміттєпереробного 
заводу. 
Важливим кроком у напрямі вдосконалення системи поводження з 
відходами стало затвердження рішенням Черкаської обласної ради від 19 лютого 
2021 року № 5-23/VІІІ Обласної програми охорони навколишнього природного 
середовища на 2021–2027 роки. Одним із ключових напрямів програми є розділ 
«Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових 
відходів». 
У межах реалізації програми передбачено будівництво та реконструкцію 
міських полігонів ТПВ, придбання спеціалізованої техніки для транспортування 
відходів, активне впровадження системи роздільного збирання ТПВ з метою 
подальшого використання вторинної сировини, а також ліквідацію стихійних 
сміттєзвалищ. 
 
43 
 
Зокрема, у 2022 році Черкаською міською радою було придбано 
спеціалізовану техніку для безпечного транспортування твердих побутових 
відходів на загальну суму понад 18 млн грн. 
До найбільш гострих проблем Черкаської області у сфері поводження з 
відходами належить значна перевантаженість міських полігонів у містах 
Черкаси, Сміла, Ватутіне та Умань, що обумовлює необхідність їх реконструкції 
та модернізації (рисунки 2.5, 2.6). 
 
 
Рисунок 2.5 – Полігон ТПВ м. Черкаси 
 
 
Рисунок 2.6 – Полігон ТПВ м. Сміла 
44 
 
Згідно розробленого Регіонального плану управління відходами 
передбачається вибір оптимального сценарію щодо комплексної системи 
поводження із відходами, який буде включати розподіл території Черкаської 
області на відповідні кластери; відведення земельних ділянок для будівництва 
сміттєпереробних заводів; планування побудови логістичної моделі об’єктів 
інфраструктури у відповідності до видів відходів; залучення зовнішніх 
інвестицій тощо. 
 
2.3 Переробка та повторне використання відходів у системі 
ресурсозбереження 
 
Утилізаційні методи дозволяють ефективно економити паливні, 
енергетичні та матеріальні ресурси, а також сприяють збільшенню частки 
замкнених виробничих циклів, що підвищує рівень екологізації виробництва 
[16]. 
Ліквідаційні методи, навпаки, спрямовані на утилізацію відходів як 
вторинної сировини та забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних вимог 
при їхньому захороненні. 
Зокрема, утилізаційні методи передбачають переробку відходів із метою їх 
повторного використання як вторинної сировини. До цієї категорії належать 
відходи, утилізація яких потребує спеціальних виробничо-технологічних умов та 
наявності відповідних технологій переробки. 
Загальна схема використання відходів як вторинної сировини включає такі 
завдання: 
➢ повторне використання речовин у ролі вторинних ресурсів; 
➢ переробку вторинних ресурсів для виробництва інших матеріалів; 
➢ безпечне спалювання вторинних ресурсів з метою отримання енергії; 
➢ захоронення лише тих відходів, які неможливо повторно використати. 
 
45 
 
Сфера вторинного ресурсокористування в Україні наразі перебуває на 
стадії активного формування та демонструє позитивну динаміку [24]. 
Підприємства цієї сфери, залежно від виду діяльності, поділяються на три 
категорії: 
➢ Підприємства, що займаються заготовкою сировини; 
➢ Підприємства, що здійснюють переробку вторинної сировини, включно 
з автономними переробними підприємствами та тими, що входять до 
складу галузевих комплексів; 
➢ Підприємства, які одночасно приймають вторинну сировину та 
виконують її подальшу переробку. 
Використання відходів як вторинної сировини дозволяє значно зменшити 
негативний вплив на навколишнє середовище. 
Аналіз показників утворення та використання відходів у Черкаській 
області за 2022–2024 роки демонструє певну нерівномірність у динаміці як 
обсягів відходів, так і частки їх повторного використання (таблиця 2.3). 
 
Таблиця 2.3 – Динаміка використання відходів по Черкаській області 
                  Рік 
2022 рік 2023 рік 2024 рік 
Показник 
Обсяги утворення 
1259075,482 1463245,321 1345151,708 
відходів, тон 
Обсяги 
використання 791071,494 902561,009 788810,840 
відходів, тон 
Рівень використання 
63 62 58 
відходів, % 
 
У 2022 році загальний обсяг утворених відходів становив 1 259 075,482 
тонни, з яких 63 % (791 071,494 тонни) було використано як вторинну сировину 
або відновлено. У 2023 році обсяг утворених відходів зріс до 1 463 245,321 тонни, 
46 
 
проте частка їх використання незначно знизилася до 62 %, що відповідало 
902 561,009 тоннам перероблених або відновлених відходів. 
У 2024 році спостерігалося зменшення загального обсягу утворених 
відходів до 1 345 151,708 тонни, при цьому обсяги їх використання знизилися до 
788 810,840 тонни, а рівень повторного використання впав до 58 %. Така 
тенденція свідчить про те, що, незважаючи на відносно стабільні обсяги 
утворених відходів, частка їх переробки зменшується. Це може бути пов’язано з 
недостатньо ефективною організацією процесів сортування та вторинної 
переробки, а також із коливанням виробничих потреб та наявної інфраструктури 
утилізації. 
Наведені дані підтверджують, що використання відходів як вторинної 
сировини залишається важливим інструментом зменшення екологічного 
навантаження на довкілля. Разом із тим потребує посилення робота щодо 
підвищення ефективності переробки та стимулювання повторного використання 
відходів на території області. 
Таким чином, за три роки спостерігається зростання обсягів утворення 
відходів у 2023 році з подальшим зниженням у 2024 році, тоді як рівень їх 
використання демонструє тенденцію до зменшення. Це підкреслює необхідність 
удосконалення системи вторинного ресурсокористування в регіоні. 
 
2.4 Розробка моделі управління та поводження з твердими побутовими 
відходами для міста Черкаси 
 
Методи поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) можуть 
суттєво відрізнятися і в першу чергу залежать від організації системи їх збору. 
Одним із найбільш поширених підходів є загальне (валове) збирання ТПВ 
із подальшим вивезенням на полігони, спалюванням або компостуванням. У 
цьому випадку всі види відходів збираються разом у один контейнер без 
попереднього сортування. 
47 
 
Більш ефективною є система роздільного збору ТПВ, яка широко 
застосовується у розвинених європейських країнах. Вона передбачає, що 
населення сортує відходи за категоріями, наприклад: кольорові та чорні метали, 
харчові відходи, склобій, папір, картон, пластик тощо. Для цього 
використовуються контейнери різних типів та кольорового маркування залежно 
від виду відходів. 
В Україні застосовуються дві основні системи збору твердих побутових 
відходів (ТПВ): 
Валова (унітарна) система – всі відходи збираються в один контейнер без 
попереднього сортування. 
Роздільна система – окремі компоненти ТПВ збираються в різні контейнери 
відповідно до їхнього типу. 
У місті Черкаси переважає валова система збору, при цьому роздільно 
збираються переважно ПЕТ-пляшки, тоді як інші види відходів – скло, пластик, 
папір – сортуються лише частково. 
Комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» (КП «ЧСЧ») 
здійснює вивезення ТПВ від багатоповерхових будинків, приватного сектору та 
організацій відповідно до укладених договорів. Загальна кількість 
обслуговуваного населення складає близько 225 000 осіб. 
Для збору відходів використовуються контейнери обсягом 1,1 м³ та 0,24 м³. 
Після впровадження обслуговування приватного сектору за угодами обсяги 
вивезення ТПВ зросли до 5 850 м³ на місяць. Вивезення здійснюється за 
допомогою дев’яти спеціалізованих вантажних автомобілів марок MAN та МАЗ. 
Усі зібрані відходи транспортуються на міський полігон, розташований у 
межах Русько-Полянської сільської ради, на відстані 15 км від Черкас. Варто 
зазначити, що полігон потребує рекультивації, оскільки ресурс його експлуатації 
вичерпано. 
Для покращення системи поводження з ТПВ у місті рекомендовано 
впровадження роздільного збору ресурсно цінних компонентів. Технологічні 
48 
 
схеми такого збору наведені на рисунку 2.7. Вони розроблені з урахуванням 
санітарних норм і передбачають не більше п’яти контейнерів на одному 
майданчику, кожен із яких призначений для окремого виду відходів. 
 
 
Рисунок 2.7 – Схеми роздільного збирання ТПВ 
 
Збирання відходів за цими схемами дозволяє ефективно виділяти та 
переробляти матеріали, які можуть бути повторно використані, що сприяє 
зменшенню обсягів ТПВ на полігонах та підвищенню рівня вторинного 
ресурсокористування. Для м. Черкаси особливо актуальним є первинне 
сортування ТПВ безпосередньо на місцях збору, що підвищує ефективність 
подальшої переробки та використання ресурсно цінних компонентів. 
Далі проведено аналіз запропонованих рекомендаційних схем збору та 
використання твердих побутових відходів (ТПВ) з метою підвищення 
ефективності вторинного ресурсокористування в місті Черкаси. 
49 
 
Схема №1 передбачає вивезення ресурсоцінних складових ТПВ на 
сміттєпереробні підприємства або сміттєсортувальні станції. На цих 
підприємствах відходи проходять додаткове сортування та подальшу переробку. 
Такий підхід дозволяє централізовано обробляти відходи, забезпечуючи якісну 
фракційну сортизацію і максимально ефективне вилучення вторинних ресурсів. 
Основним недоліком цієї схеми є необхідність значних логістичних витрат на 
транспортування несортованих відходів, що вимагає високої організаційної 
дисципліни та відповідної транспортної інфраструктури. 
Схема №2 передбачає вивезення двох видів ресурсоцінних складових ТПВ 
на підприємства, де вони можуть використовуватися як вторинна сировина в 
технологічних процесах. Ця схема дозволяє обмежити кількість операцій 
сортування на місцях збору, водночас забезпечуючи ефективне повторне 
використання конкретних видів відходів. Основним її перевагою є більш 
цілеспрямоване використання ресурсів, що зменшує навантаження на полігони 
та підвищує економічну ефективність процесів переробки. 
Схема №3 передбачає вивезення трьох видів ресурсоцінних складових 
ТПВ на підприємства, де відходи також застосовуються як вторинна сировина в 
технологічних процесах. Розширення кількості видів відходів, що сортуються на 
місцях збору, дозволяє підвищити ефективність вилучення вторинних матеріалів, 
зменшити обсяги захоронення на полігонах і сприяти зростанню рівня 
екологізації виробництва та споживання. Застосування цієї схеми особливо 
ефективне в умовах високої щільності населення та розвиненої мережі 
переробних підприємств. 
Схема №4 передбачає спеціалізоване вивезення полімерних відходів на 
сміттєсортувальні станції або сміттєпереробні підприємства, де вони проходять 
подальше сортування на окремі види полімерів або переробку. У цій схемі 
макулатура спрямовується на підприємства, де вона переробляється у 
технологічних циклах виробництва паперової продукції; склобій – на 
підприємства, що використовують скло у виробничих процесах; металобрухт – 
50 
 
на підприємства, де передбачене його переплавлення. Такий підхід забезпечує 
високий рівень вторинного ресурсокористування, дозволяє зменшити негативний 
вплив на навколишнє середовище та підвищує економічну ефективність системи 
поводження з ТПВ. 
Впровадження наведених схем дозволяє комплексно вирішувати завдання 
екологізації міського середовища: 
➢ ефективніше розділяти відходи за ресурсно-цінними складовими; 
➢ зменшувати навантаження на полігони шляхом скорочення обсягів 
захоронення; 
➢ стимулювати розвиток підприємств вторинної переробки та вторинного 
ресурсокористування; 
➢ забезпечувати економію матеріальних та енергетичних ресурсів шляхом 
повторного використання відходів. 
Особливо актуальним для м. Черкаси є первинне сортування ТПВ 
безпосередньо на місцях збору. Це дозволяє підвищити ефективність подальшої 
переробки та використання ресурсно цінних компонентів, зменшити витрати на 
транспортування і полегшити роботу сміттєсортувальних станцій. Застосування 
таких схем відповідає сучасним європейським стандартам управління твердими 
побутовими відходами та сприяє впровадженню принципів циркулярної 
економіки на локальному рівні. 
Усі чотири запропоновані рекомендаційні моделі збору та переробки 
твердих побутових відходів (ТПВ) можуть бути застосовані на території міста 
Черкаси. Вибір конкретної схеми залежить від низки чинників, які визначають 
ефективність і доцільність її впровадження у конкретних умовах. 
Серед основних факторів, що впливають на вибір схеми, слід виділити: 
➢ Близькість розташування підприємств, що здійснюють збір та 
переробку окремих видів вторинної сировини. Відстань до об’єктів 
переробки безпосередньо впливає на логістичні витрати та економічну 
ефективність системи поводження з відходами. 
51 
 
➢ Тип сировини, яку переробляє підприємство. Вибір схеми повинен 
враховувати специфіку ресурсно-цінних складових ТПВ, таких як 
полімери, макулатура, металобрухт або склобій, та можливість їх 
ефективного використання у виробничих циклах. 
➢ Технологічні можливості підприємства щодо обробки окремих 
компонентів відходів. До уваги береться наявність обладнання для 
сортування, переробки або утилізації відходів, а також можливість 
впровадження сучасних технологій вторинного ресурсокористування. 
Таким чином, оптимальна модель збору та переробки ТПВ для міста 
Черкаси повинна визначатися комплексним аналізом географічних, 
технологічних та економічних факторів. Це забезпечить підвищення 
ефективності системи управління відходами, зменшення навантаження на 
полігони та сприятиме розвитку вторинного ресурсокористування у регіоні. 
Перелік підприємств Черкаської області, що займаються збором та 
переробкою окремих видів вторинної сировини, наведено у таблиці 2.6. 
Змішані відходи та ресурсоцінні компоненти рекомендовано вивозити у 
регламентованому режимі з обов’язковим дотриманням встановлених санітарних 
норм і правил поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). Такий підхід 
дозволяє забезпечити екологічну безпеку та одночасно підвищити ефективність 
використання вторинної сировини. 
Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить, що на території Черкаської області 
функціонує 10 підприємств, які займаються переробкою вторинної сировини. У 
межах міста Черкаси працюють лише три з них. Серед них особливу роль відіграє 
ПрАТ «Черкасивторресурси», яке спеціалізується саме на переробці 
ресурсоцінних компонентів ТПВ. 
 
 
 
 
52 
 
Таблиця 2.6 – Підприємства Черкаської області, що займаються збором та 
переробкою окремих видів вторинної сировини 
Вид вторинної Утилізовано 
№ сировини, що приймає (оброблено) відходів 
Назва підприємства, адреса 
з/п або переробляє за звітний (2022) рік, 
підприємство тонн 
1 ТОВ «КЛУБ СИРУ», м. Канів, вул. Знежирена сироватка, 64150,286 
Героїв Небесної Сотні, 195 маслянка 
ПрАТ «МИРОНІВСЬКА Відходи тваринного 91915,5 
2 ПТАХОФАБРИКА», Черкаський р- походження 
н, с. Степанці, вул. Слобода, 25 
3 ПрАТ «ЕКО-АЗОТ», м. Черкаси, Курячий послід 7647,34 
вул. Смілянська, 2 
4 ПрАТ «Черкасивторресурси», Поліетилен високого 4209,958 
м. Черкаси, вул. Гоголя, 421 тиску, ПЕТФ – пляшки 
ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», м. Черкаси, Відпрацьовані 1747,126 
бул. Шевченка, 190 люмінесцентні лампи, 
медичне обладнання,  
 відпрацьовані 
акумуляторні батареї, 
5 біологічні відходи, 
матеріали 
фільтрувальні, 
пакувальні, моторного 
мастила, промаслене 
ганчір’я 
ПрАТ «Ватутінський комбінат Лузга соняшника 5262,54 
6 вогнетривів», м. Ватутіне, вул. 
Індустріальна, 11   
Тальнівська філія ДП Відходи тваринного 2339,467 
7 «УКРВЕТСАНЗАВОД», м. Тальне, походження 
вул. Чумацька, 59  
ТОВ «Ясенсвіт», Київська обл., с. Падіж птиці, папір 11,99 
Ромашки, вул. Покровська, 22А обгортковий 
8 (фактичне забруднений  
місцезнаходження:Уманський р-н, с. 
Нагірна, вул. Польова,1)  
ТОВ «Ергопак», Київська обл, Відходи полімерні 1807,0 
9 м.Боярка, вул.Соборності, 36, синтетичні зіпсовані 
(фактичне місцезнаходження: м.  
Канів, вул. Енергетиків, 191) 
ПрАТ «Звенигородський сироробний Сироватка 46195,805 
10 комбінат» (м. Звенигородка, вул. 
Козачанська, 35-а)   
225287,0 
Всього 
 
53 
 
Підприємство «Черкасивторресурси», розташоване за адресою: м. Черкаси, 
вул. Гоголя, 421, здійснює виробництво ПЕТ-флейків, гранул ПЕВТ/ПЕНТ та 
поліетиленових плівок (рисунок 2.8). Це забезпечує ефективне вторинне 
використання полімерних відходів і сприяє реалізації принципів циркулярної 
економіки на локальному рівні, одночасно зменшуючи обсяги полігонного 
захоронення ТПВ. 
 
 
Рисунок 2.8 – Продукція ПрАТ «Черкасивторресурси», м. Черкаси 
 
Підприємство ПрАТ «Черкасивторресурси» є складовою частиною 
Українського виробничо-екологічного об’єднання «Укрвторма». Продукція 
підприємства застосовується у різних галузях промисловості та сільського 
господарства, що робить його важливим елементом системи вторинного 
ресурсокористування на регіональному рівні. 
Нижче наведено основні види продукції, що виготовляє ПрАТ 
«Черкасивторресурси»: 
ПЕТ флейки – подрібнені плоскі шматочки, отримані з 
поліетилентерефталату (ПЕТ-пляшок). ПЕТ є одним із найбільш поширених 
полімерів і широко використовується для виготовлення пластикових пляшок для 
рідин. На підприємстві ПЕТ флейки виробляються на спеціалізованому 
обладнанні з подальшим очищенням, що забезпечує високу якість продукту. 
54 
 
Флейки можуть повторно використовуватися у процесах лиття під тиском або 
екструзії, що підвищує їх об’ємну щільність і полегшує транспортування. 
Крихти, що утворюються під час виробництва, збирають окремо і реалізують для 
виготовлення полімерпіщаної бруківки, пластикових труб, люків та інших 
виробів. 
Гранули ПЕВТ та ПЕНТ – поліетилен високого тиску (ПЕВТ) та низького 
тиску (ПЕНТ), отримані з газоподібного етилену. ПЕВТ гранули за фізико-
механічними властивостями подібні до первинної полімерної сировини і 
застосовуються для виготовлення виробів, стійких до механічного впливу та 
корозії. ПЕНТ гранули характеризуються високою щільністю, стійкістю до 
високих температур та агресивних середовищ, однак потребують обережного 
поводження через підвищену екологічну небезпеку при некоректній утилізації. 
Вторинна стрейч гранула – виробляється з перероблених відходів стрейч-
плівок і може застосовуватися для виготовлення вторинної плівки, литих виробів 
або як добавка у виробництві поліетиленової продукції. Це сприяє зменшенню 
обсягів полімерних відходів та підвищує ефективність вторинного 
ресурсокористування. 
Поліетиленова плівка – тонкий шар поліетиленового матеріалу, що 
характеризується еластичністю, вологонепроникністю, морозостійкістю та 
гігієнічністю. Вона широко використовується для пакування товарів, у 
сільському та фермерському господарстві (наприклад, у теплицях), у будівництві 
та інших галузях. 
Таким чином, ПрАТ «Черкасивторресурси» забезпечує комплексну 
переробку полімерних відходів та їх повторне використання у виробничих 
циклах різних галузей, що сприяє впровадженню принципів циркулярної 
економіки, зменшенню обсягів захоронення на полігонах та збереженню 
природних ресурсів. 
 
 
55 
 
2.5 Пропозиції щодо покращення ситуації із збором та переробкою відходів 
 
Полігони та сміттєзвалища міста не відповідають санітарним вимогам, 
створюються стихійні звалища, які завдають великої шкоди, забруднюючи 
токсинами фільтрату ґрунт, підземні та поверхневі води, безконтрольна генерація 
та міграція біогазу пригнічує рослинність на прилеглих територіях. В своєму 
складі біогаз містить вуглекислий газ, метан та інші токсичні речовини, які 
забруднюють повітря, є причиною утворення пожеж на полігонах та неприємного 
запаху.  
Найдієвішим методом для покращення ситуації з відходами в місті 
являється створення системи роздільного збирання ТПВ, для зменшення їх 
обсягу, що дозволить одержувати вторинну розповсюдження сировину та 
поліпшити стан урбоекосистеми.  
Головною умовою для здійснення ефективного роздільного збору ТПВ є 
забезпечення регулярного збирання та транспортування цінних компонентів. 
Необхідно покращити систему збору сміття за рахунок удосконалення стану 
контейнерних майданчиків на прибудинкових територіях, встановлення 
додаткових контейнерів для відбору сміття по фракціям, забезпечення 
своєчасного регулярного вивезення сміття. 
Проблемою отримання вторинної сировини є відокремлення від інших 
відходів. Для залучення всіх мешканців міста необхідно проведення ретельної 
навчальної роботи та стимулювання, чітко позначити, як кожен окремий житель 
повинен брати участь у цій діяльності. На прикладі інших країн дієвим методом 
також є введення штрафів за неправильну утилізацію, які можна ввести під час 
ведення просвітницької діяльності. Разом із запровадженням високого тарифу за 
вивезення несортованого сміття, необхідно збільшити податок на захоронення 
відходів, підвищити відповідальність за захоронення відходів у невстановлених 
місцях, що перетворить складання та захоронення сміття на менш вигідний та 
стимулюватиме до пошуку альтернативних варіантів.  
56 
 
Потрібно брати приклад в закордонному досвіді поводження з відходами. 
В таблиці 2.7 наведено способи вирішення проблеми ТПВ в світовій практиці. 
 
Таблиця 2.7 – Особливості поводження з відходами у країнах Європи 
Країна  Особливості 
Утилізація відходів здійснюється шляхом їх сортування та 
подальшої переробки. Відходи, які не підлягають переробці, 
Німеччина  
спалюються з отриманням тепла та електроенергії. Впроваджена 
нова система збору сміття жодних санкцій не передбачає. 
Заборонені сміттєві полігони. В країні поширенні методи 
сортування відходів. Повторно використовуються відходи 
Швейцарія 
жерстяних банок та скла. Політикою країни передбачається 
штрафування за викидання невідсортованих відходів. 
Система утилізації відходів передбачає сортування відходів на дві 
Франція фракції, вторинна сировина та інші відходи. Передбачається урни 
для одягу. Не передбачає покарань чи заохочень 
Сортування відходів по фракціям, а також спалювання з 
отриманням тепла та електроенергії. Політика країни спрямована 
Швеція 
на інформаційну кампанію. Перевага віддається переробці 
відходів. 
В країні здійснюється сортування відходів на 5 компонентів, які 
згодом утилізовуються як вторсировина. Відходи які неможливо 
Польща переробити захоронюються на полігонах ТПВ, на яких 
передбаченні системи дегазації полігонів з отриманням тепла та 
електроенергії. 
 
Теплові електростанції, що використовують тверде паливо, як джерело 
енергії, можуть постачати тепло та електроенергію на великих територіях, що 
призведе до енергонезалежності підприємств та зниження вартості 
57 
 
теплопостачання для містян, а також зменшення забруднення довкілля. Тому 
доцільно створення сміттєспалювального заводу поблизу міста як один із методів 
боротьби із відходами. 
З урахуванням того, що запропонована політика стане ефективною з часом, 
на даному етапі дієвим буде вдосконалення та реконструкція існуючих полігонів 
ТПВ відповідно до чинних стандартів ЄС. 
Кожен з нас власними силами може допомогти у вирішені проблеми: слід 
надавати перевагу товарам в картонній упаковці, металевих тюбиках, скляних 
пляшках, використовувати багаторазові мішечки замість поліетиленових, 
шопери, термостакани замість одноразових пластикових, залізні трубочки, 
сортувати сміття, здавати макулатуру, кольоровий метал, скло, займатися 
компостуванням, здавати непотрібні речі в комісійні магазини, а не викидати на 
смітник тощо.  Якщо це ввійде у звичку ми зможемо покращити сьогоднішню 
ситуацію. Жити екологічно не важко, потрібно лише почати.  
Виходячи із вищесказаного вирішення проблеми відходів є комплексна 
система методів, що включає в себе усі екологічні та економічні фактори, 
націлені на  боротьбу із поставленою задачею.  
Для покращення ситуації з ТПВ кращим варіантом буде йти по шляху 
переробки відхів як у Європі. До 2030 року ЄС планують захоронювати на 
полігонах не більше 10% сміття. Та і те буде не шкідливим для навколишнього 
середовища.  
 
 
 
 
 
 
 
 
58 
 
ВИСНОВКИ 
 
Для багатьох міст проблема накопичення твердих побутових відходів 
сьогодні є навіть більш актуальною, ніж питання забезпечення населення 
якісною питною водою або чистим атмосферним повітрям. Саме тому питання 
їх утилізації, переробки та екологічно безпечного знешкодження з кожним роком 
набувають дедалі більшого значення. 
Основними утворювачами відходів у Черкаській області у 2024 році 
залишаються підприємства аграрного сектору, частка яких становить 85,7 % від 
загального обсягу утворених у регіоні відходів. 
За результатами проведеної інвентаризації на території Черкаської області 
функціонує 477 місць видалення твердих побутових відходів, до яких належать 
полігони та сміттєзвалища. Водночас лише 197 із них мають належно оформлені 
документи на право користування земельними ділянками, що становить близько 
41 % від загальної кількості об’єктів. 
Відходи, що утворюються у житловому секторі, громадських установах, 
закладах торгівлі та громадського харчування, переважно вивозяться на полігони 
та сміттєзвалища ТПВ. У морфологічному складі таких відходів містяться: папір 
– від 10,3 до 26,4 %; харчові відходи – від 20 до 40 %; деревина – від 0,75 до 3,7 
%; текстиль – від 0,2 до 8 %; метали – від 1 до 5,8 %; скло – від 1,1 до 9 %; 
полімерні матеріали та інші компоненти – від 0,6 до 6 %. 
Як і в попередні роки, актуальною залишається проблема потрапляння 
ресурсоцінних компонентів до складу відходів, що захоронюються на полігонах. 
Значно зменшити навантаження на місця видалення відходів можливо завдяки 
попередньому сортуванню ТПВ та широкому впровадженню системи 
роздільного збирання вторинної сировини. 
На сьогодні у 98 населених пунктах 40 територіальних громад Черкаської 
області впроваджено систему роздільного збору вторинних відходів від 
59 
 
населення. Окремо збираються такі компоненти ТПВ, як папір, скло та 
пластикові відходи, зокрема ПЕТ-пляшки. 
Частка населених пунктів області, у яких запроваджено роздільне збирання 
ТПВ, становить лише 11,4 % від їх загальної кількості. Проте порівняно з 2015 
роком, коли цей показник складав лише 1,5 %, спостерігається його суттєве 
зростання – майже у сім разів. 
Одним із найбільш перспективних напрямів зменшення навантаження на 
полігони є подальший розвиток системи роздільного збирання відходів та 
створення сучасних сміттєпереробних комплексів. Реалізація таких заходів 
потребує значних фінансових ресурсів і залучення інвестицій. 
У структурі загального обсягу утворених відходів 97,3 % становлять 
відходи IV класу небезпеки, до яких належать тверді побутові відходи. 
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами в 
регіоні впроваджуються сучасні технології їх переробки та знешкодження. Це 
сприяє скороченню обсягів захоронення відходів, а також зменшенню кількості 
вторинної сировини, що потрапляє на полігони та сміттєзвалища. Використання 
відходів як вторинних матеріальних ресурсів є одним із ключових напрямів 
зниження екологічного навантаження на довкілля області. 
У результаті дослідження розроблено рекомендаційну модель управління 
та поводження з твердими побутовими відходами у місті Черкаси. Запропоновано 
чотири схеми організації роздільного збирання ТПВ, відповідно до яких 
ресурсоцінні компоненти відходів транспортуються безпосередньо на 
підприємства з їх подальшої переробки. Вибір оптимальної схеми залежить від 
територіального розташування підприємств, що здійснюють збирання та 
переробку вторинної сировини, а також від виду матеріалів, які підлягають 
переробленню. 
 
 
 
60 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
  
1. Закон України «Про управління відходами»: [Електронний ресурс]–
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text 
2. Закон України «Про відходи»: [Електронний ресурс]–Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text 
3. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя 
населення: [Електронний ресурс]– Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004- 12#Text 
4. Про поводження з радіоактивними відходами: [Електронний ресурс] – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/255/95-
%D0%B2%D1%80 
5. Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів: 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2034-99-%D0%BF#Text 
6. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів: [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1216-98-
%D0%BF#Text 
7. Войціховська А., Кравченко О., Мелень-Забрамна О., Панькевич М. 
Кращі європейські практики управління відходами [за заг. ред. О. 
Кравченко]. – Львів: Компанія «Манускрипт», 2019. - 64 с. 
8. Лавринюк З.В. Управління та поводження з відходами: Конспект лекцій. 
– Луцьк: Вежа Друк, 2022. − 74 с. 
9. Радовенчик В. М., Гомеля М. Д. Тверді відходи: збір, переробка, 
складування: навчальний посібник. Київ: Кондор, 2010. - 552 с. 
10. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища 
в Україні у 2023 році. – К.: Міністерство захисту довкілля та природних 
ресурсів. – 2024. – 514 с. 
61 
 
11. Черкаська громада за чисте довкілля – Навчальне видання / Н. І. Свояк, 
Н. М. Фоміна.– Черкаси: ТОВ «Маклаут». – 2010. - 172 с. 
12. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища 
в Черкаській області у 2022 році – Управління екології та природних 
ресурсів ЧОДА. - Черкаси, 2023. – 226 с. 
13. В.М. Радовенчик, М.Д. Гомеля Тверді відходи: збір, переробка, 
складування. – К.: Кондор. – 2009. - 551 с. 
14. С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін. Промислова 
екологія: навч.посіб. – К.: Знання, 2012, 430 с. 
15. ДБН В.2.4. – 2005. Полігони твердих побутових відходів. Основи 
проектування. – К., 2006.- 35 с. 
16. Сторожук В. М. Відходи підприємств. Поводження та документальний 
супровід [Текст]: навч. посіб. / В. М. Сторожук, О. В. Мельников. - 
Львів : Укр. акад. друкарства, 2012. - 286 с. 
17. Небель Б. Наука про навколишнє середовище: У 2 т. - М.: Світ, 1993. 
18. Міщенко В.С. Світ відходів і Україна в ньому / В.С. Міщенко // Дзеркало 
тижня. Україна. – 2012. - № 25. – с. 3-4. 
19. Пономарьова, В.Т. Використання пластмасових відходів за кордоном 
/В.Т. Пономарьова, М.М. Лихачова, З.А. Ткачик // Пластичні маси. - 
2008.- № 5. – C. 44 - 48. 
20. Андрейцев Д.Ф. Технічні та економічні проблеми вторинної переробки 
та використання полімерних матеріалів. /Д.Ф. Андрейцев, Т.Є. 
Артем’єва, С.А. Вільніц. – М.: 2002. – 83 с. 
21. Ящук Л.Б., Жицька Л.І. Утворення відходів та переробка полімерної 
вторинної сировини в Черкаській області.// Збірник наукових статей ІІІ-
го всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю. 21-24 вересня 
2011 р. - Том 1. – с.39-41. 
22. Підвищення ефективності заготівлі, обробки, переробки та 
використання вторинних полімерних матеріалів. Оглядова інформ. / 
62 
 
С.В. Дуденков, С.А. Калашнікова, М.М. Генін. - М., 2009. - Вип. 9. – 52 
с.  
23. Овчіннікова Г.П. Рециклінг вторинних полімерів. [навч. посібн.] /Г.П. 
Овчиннікова, С.Є.Артеменко. – Саратов. – 2000. – 21 с 14. Інше 
життяупаковки: монографія / І.М. Смиренний, П.С. Біляєв, А.С. 
Клинков, О.В. Єфремов. – Тамбов: Першина, 2005. – 178 с. 
24. Резніченко Г.М., Михайлова Є.О., Панчева Г.М. Ефективні механізми 
поводження з твердими побутовими відходами в Україні//Комунальне 
господарство міст, 2019, том 5, випуск 151. – С.37-44. 
25. Писаренко П.В., Самойлік М.С., Диченко О.Ю., Цьова Ю.А., Подлєсний 
А.В., Третякова Д.М. Концептуальні напрями регіонального управління 
сферою поводження з твердими побутовими відходами// 
ScientificProgress&Innovations. -2021. №3. – С. 82-90.  
26. Перспективи використання палива з твердих побутових відходів на ТЕЦ 
цукрових заводів / О. Буляндра, Л. Гапонич, І. Голенко, О. Топал // 
Наукові праці Національного університету харчових технологій. - 2020. 
-Т. 26, № 3. - С. 138-146. 
27. Bezzubko B., Bezzubko L. Transition to European standards in the field of 
transportation of solid household waste//Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv 
National University Economic Series. - 2022. – 102. – Р. 23-31.  
28. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи магістра 
здобувачів спеціальності 101 «Екологія» усіх форм навчання / 
[Електронний ресурс] / Упоряд. : Хоменко О.М., Ящук Л.Б. Свояк Н.І..; 
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2021. – 50 с. 
 
 
 
 
 
63 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
64 
 
ДОДАТОК А 
Апробація результатів роботи 
 
 
65 
 
 
 
 
 
66
Репозиторій ЧДТУ
