Management of intellectual potential of enterprises of the defence-industrial complex of Ukraine as a factor of their sustainable development

Abstract

In the context of full-scale war and rapid technological transformations, intellectual potential has become a key factor for the sustainable development of the Ukrainian defence-industrial complex (DIC). Human capital, research and development (R&D), and innovative practices serve as the main drivers of competitiveness and resilience. The accelerated growth of defence technologies – including unmanned aerial vehicles, electronic warfare systems and advanced engineering solutions – highlights the urgent need for systematic management of intellectual potential. At the same time, Ukrainian enterprises face structural challenges related to insufficient R&D financing, technological dependence on imported components and organisational fragmentation. These issues are critical for integrating domestic enterprises into international value chains and for ensuring their long-term development. The article aims to identify and systematise the main dimensions of intellectual potential management in Ukrainian defence-industrial enterprises, to analyse barriers to its effective use and to outline strategic directions for strengthening resilience through innovation and international cooperation. Special emphasis is placed on the link between intellectual potential and sustainable development under crisis conditions. The research is based on the analysis of official statistical data, reports of international organisations (OECD, SIPRI, European Defence Agency), analytical reviews of consulting companies (KPMG, Deloitte, McKinsey & Company), as well as Ukrainian expert reports (StateWatch, GMK Center). Methods of comparative analysis, systematisation and data visualisation were applied to reveal trends in patent activity, defence production, R&D expenditures, and international partnerships during 2022–2024. The results show that the intellectual potential of Ukrainian defence enterprises demonstrates significant growth. Patent applications and utility model registrations increased rapidly, while production of drones and electronic warfare systems grew exponentially. However, R&D expenditures remain disproportionately low (0.43% of GDP in 2024 compared to the EU average of over 2%), which limits innovation capacity. Human capital, integration into NATO and EU innovation networks and the adoption of modern knowledge management systems are identified as key success factors. The findings confirm that systematic management of intellectual potential is the foundation for both crisis resilience and long-term sustainability of the Ukrainian DIC. The study proposes practical recommendations for enterprises and policymakers, including investments in human capital, development of digital knowledge management platforms, strengthening international partnerships and creating a national programme for intellectual potential development in the defence sector. These steps will enhance innovation, improve organisational efficiency and ensure Ukraine’s defence industry resilience in the face of global challenges.

Стаття присвячена дослідженню управління інтелектуальним потенціалом підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України в умовах глибоких трансформацій, зумовлених воєнними викликами, технологічними змінами та процесами міжнародної інтеграції. Обґрунтовано, що інтелектуальний потенціал, який охоплює людський, організаційний та інноваційний капітал, виступає системоутворюючим чинником їхньої конкурентоспроможності та стійкого розвитку. Його ефективне управління визначає здатність підприємств оперативно адаптуватися до кризових умов, розширювати виробничі потужності та інтегруватися у глобальні ланцюги створення оборонних технологій. Метою статті є визначення ключових аспектів управління інтелектуальним потенціалом підприємств ОПК України, аналіз їх динаміки за 2022–2024 рр., виявлення проблем та бар’єрів, а також окреслення перспектив розвитку у середньостроковій та довгостроковій перспективах. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі офіційної статистики Національного органу інтелектуальної власності України, даних Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), аналітики OECD та European Defence Agency, матеріалів українських центрів StateWatch і GMK Center, а також звітів міжнародних консалтингових компаній KPMG, Deloitte та McKinsey & Company. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів: статистичний аналіз динаміки інноваційної активності, порівняльний аналіз національних і європейських показників, аналіз і синтез наукових підходів до управління знаннями, а також методи візуалізації даних для ілюстрації ключових тенденцій. Результати дослідження показали, що упродовж 2022–2024 рр. відбулося суттєве нарощування інтелектуального потенціалу українських оборонних підприємств: кількість заявок на охорону промислової власності зросла майже на 50%, реєстрації утилітарних моделей збільшилися у понад 1,7 разу, а виробництво безпілотних літальних апаратів та засобів РЕБ/РЕР зросло в тисячі разів. ОПК продемонстрував високий рівень мобілізації людського капіталу та адаптивності у впровадженні інновацій. Водночас виявлено критичний дисбаланс між масштабними оборонними витратами (34% ВВП у 2024 р.) та відносно низьким рівнем інвестицій у R&D (0,43% ВВП проти середніх 2,22% у ЄС). Це створює ризики для довгострокової інноваційної стійкості та вимагає розробки комплексної державної політики у сфері підтримки науки й технологій. Акцентовано увагу на управлінні інтелектуальним потенціалом як системоутворюючому чиннику стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій для підприємств і органів управління: інвестування у людський капітал та системи управління знаннями, підтримка технологічних кластерів і цифрових платформ, розширення міжнародної кооперації у сфері R&D. Зроблено висновок, що ефективне управління інтелектуальним потенціалом забезпечує не лише оперативну адаптивність у кризових умовах, але й формує основу для сталого розвитку українського оборонно-промислового комплексу у післявоєнний період та його інтеграції у глобальні інноваційні мережі.