Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/970
Назва: Оцінка екологічного ризику погіршення стану водної екосистеми на прикладі р.Лопань
Автори: Мислюк, Ольга Олександрівна
Рябошлик, Олександр Володимирович
Ключові слова: поверхневі води;трансформації річок;біорізноманіття водойм;екологічний стан гідроекосистем;евтрофікація водойм;потенційний ризик
Дата публікації: січ-2020
Короткий огляд (реферат): Актуальність теми. У світлі зростання антропогенного навантаження на довкілля особливо актуальним є вивчення сучасного стану водних об'єктів для підтримання екологічної рівноваги та забезпечення сталості їх використання. Мета роботи: системний аналіз сучасних антропогенних загроз екологічному благополуччю прісноводних екосистем на прикладі річки Лопань. Завдання роботи. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання: • проаналізовано вплив факторів середовища на стан гідроекосистем; • проведена оцінка стану водних об'єктів за певними критеріями; • оцінений ризик трансформації річки. Об’єкт дослідження – поверхневі води. Предмет дослідження: якість води річки Лопань. Методи дослідження. Системний аналіз з використанням науково-методичних основ оцінки стану водних об’єктів України за певними критеріями і статистичного аналізу даних за допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм Microsoft Office Excel і Statistics. Результати дослідження. Дана оцінка екологічної ситуації на річці Лопань за різними критеріями. Показано, що основними причинами погіршення екологічного стану річки є систематичне надходження у водне середовище забруднюючих речовин, зокрема сполук азоту і поліфосфатів, які спричиняють розвиток процесів евтрофікації і становлять найбільший екологічний ризик погіршення стану гідроекосистем. Наукова новизна: вперше застосований системний підхід до аналізу стану річки Лопань, проведене ранжування ризиків за окремими домішками і ідентифікація найнебезпечніших джерел, що впливають на стан гідроекосистем. Практичне значення. Попередження трансформації поверхневих вод сприятиме екологічному благополуччю гідроекосистем та збереженню їх біорізноманіття. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, двох розділів, висновків, переліку посилань (49 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатку. Повний обсяг роботи – 71 сторінка друкованого тексту, основна частина – 43 сторінки.
Actuality of theme. Considering the increasing anthropogenic load on the environment, it is particularly important to study the current state of water bodies to maintain ecological balance and to ensure their sustainable use. The purpose of this work is a systematic analysis of modern anthropogenic threats ecological well-being of freshwater ecosystems, based on the example of the river Lopan. The task of work. To achieve this purpose the following tasks were solved: • the influence of environmental factors on the state of hydro-ecosystems was analyzed; • the state of water bodies was assessed by certain criteria; • the risks of river transformation were assessed. The object of study is surface waters. Subject of study: water quality of the river Lopan. Research Methods. System analysis using the scientific and methodological bases of the assessment of the state of water bodies of Ukraine by certain criteria and statistical analysis of data using specialized computer programs Microsoft Office Excel and Statistics. Research results. The environmental situation on the river Lopan is estimated by various criteria. It is shown that the main reasons deterioration of the ecological state of the river the systematic entry of pollutants, in particular nitrogen and polyphosphate compounds, into the aquatic environment that cause the development of eutrophication processes and pose the greatest ecological risk of deterioration of the hydroecosystem. Scientific novelty. For the first time, a systematic approach to the analysis of the state of the river Lopan was applied. The risks were graded by specific extraneous substances and the identification of the most dangerous sources affecting the status of hydroecosystems was made. Practical value. The prevention of surface water transformation will contribute to the ecological well-being of hydro-ecosystems and the conservation of their biodiversity. Structure and content of work. The Master's qualification work consists of the introduction, two sections, the conclusions, the list of references (49 sources), the graphic documentation to the Master's qualification work, the appendices. The full content is 71 pages of printed text, the main part is 43 pages.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/970
Розташовується у зібраннях:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
РЯБОШЛИК_МКР.pdf
  Restricted Access
3.41 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему «ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ ПОГІРШЕННЯ СТАНУ ВОДНОЇ 
ЕКОСИСТЕМИ НА ПРИКЛАДІ Р. ЛОПАНЬ» 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи МГЕК-803 
спеціальності  101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Рябошлик О.В. 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Мислюк О.О. 
                  (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М. 
                             (прізвище та ініціали) 
Рецензент Бондаренко В.О. 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
ЗМІСТ 
2 
 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
1.1 Проблеми якості поверхневих вод України 5 
1.2 Екологічний стан техногенне змінених річкових басейнів 15 
1.3 Процеси формування якості поверхневих вод 16 
1.4 Евтрофікація водойм як чинник погіршення екологічного стану 18 
водойм 
1.5 Напрямки розв’язання водогосподарсько-екологічних проблем в 22 
Україні 
1.6  Нові підходи до моніторингу природних вод в Україні 23 
2 Оцінка екологічного ризику погіршення стану водної екосистеми на 29 
прикладі р. Лопань 
2.1 Характеристика басейну річки Лопань 29 
2.2 Господарська діяльність в басейні річки Лопань 32 
2.3 Оцінка якості води річки Лопань 34 
2.3.1 Оцінка якості води річки Лопань за коефіцієнтом 39 
забрудненості води 
2.3.2 Екологічна оцінка якості поверхневих вод  52 
2.4 Оцінка потенційного ризику екологічній системі р. Лопань  57 
2.5 Шляхи запобігання негативному антропогенному впливу на 61 
екосистему річки Лопань 
Висновки 64 
Перелік посилань 66 
Додатки  71 
Додаток А Апробація роботи 72 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Водні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим 
природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей 
господарського комплексу України. В даний час, на фоні збільшення 
водоспоживання та підвищення вимог до якості води, спостерігається тенденція 
до зниження в Україні запасів прісних вод та їх прогресуючого забруднення 
шкідливими стоками, що порушило рівновагу екологічних систем та призвело до 
втрати їх самовідновної здатності. Погіршення екологічного стану водних 
об’єктів спричинило виникнення таких гострих соціальних, економічних і 
екологічних проблем, як непридатність для використання без додаткового 
очищення переважної більшості природних водних ресурсів, зростання затрат на 
очищення стічних вод, незацікавленість водокористувачів у впровадженні 
водозберігаючих технологій та ін.  
Основними передумовами виникнення в країні кризового екологічного 
стану, пов’язаного із забрудненням поверхневих вод, є нераціональне 
використання водних ресурсів із порушенням екологічних вимог, скидання у 
водні об’єкти неочищених та недостатньо очищених промислових та комунальних 
стічних вод, а також надходження з поверхневим стоком забруднюючих речовин 
із сільськогосподарських угідь. Весь комплекс розглянутих факторів є причиною 
виснаження і забруднення поверхневих вод України, зниження їх самоочисної 
спроможності, деградації, збідніння та розпаду водних екосистем. 
Забруднення природних вод наносить величезний збиток як природі, так і 
економіці. Відбуваються серйозні, нерідко необоротні зміни в розвитку біоценозів 
водних об'єктів, скорочуються їх біологічні ресурси. Забруднені водоймища 
стають обмежено придатними, а у багатьох випадках і абсолютно непридатними 
для використання, вони нерідко є джерелами інфекційних захворювань людини і 
тварин [1, 2]. 
 
 
4 
 
Актуальність теми. У світлі зростання антропогенного навантаження на 
довкілля особливо актуальним є вивчення сучасного стану водних об'єктів для 
підтримання екологічної рівноваги та забезпечення сталості їх використання. 
Мета роботи: системний аналіз сучасних антропогенних загроз 
екологічному благополуччю прісноводних екосистем на прикладі річки Лопань. 
Завдання роботи. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі 
завдання: 
 проаналізовано вплив факторів середовища на стан гідроекосистем; 
 проведена оцінка стану водних об'єктів за певними критеріями; 
 оцінений ризик трансформації річки. 
Об’єкт дослідження – поверхневі води. 
Предмет дослідження: якість води річки Лопань.  
Методи дослідження. Системний аналіз з використанням науково-
методичних основ оцінки стану водних об’єктів України за певними критеріями і 
статистичного аналізу даних за допомогою спеціалізованих комп’ютерних 
програм Microsoft Office Excel і Statistics. 
Наукова новизна: вперше застосований системний підхід до аналізу стану 
річки Лопань, проведене ранжування ризиків за окремими домішками і 
ідентифікація найнебезпечніших джерел, що впливають на стан гідроекосистем. 
Апробація результатів роботи. Результати роботи були представлені та 
розглянуті під час IX Всеукраїнської науково-практичної конференції з 
міжнародною участю "Надзвичайні ситуації та захист" м. Черкаси. 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Проблеми якості поверхневих вод України 
 
В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації, що призводить до 
руйнування природного середовища, зокрема до погіршення екологічного стану 
більшості поверхневих вод. Водозабірні території піддаються значним 
трансформаціям, що істотно змінює характер формування стоку і водний режим 
багатьох водних об’єктів. Проблема якості води є актуальною для всіх водних 
басейнів України. Вода в більшості річок класифікується як «забруднена» і 
«брудна» (IV-V клас якості). Найбільш несприятлива ситуація в басейнах Дніпра, 
Сіверського Дінця, окремих притоках Дністра (рисунок 1.1), де якість води 
класифікується як «дуже брудна» (VI клас) [3, 4].  
 
 
 
Рисунок 1.1 – Карта стану поверхневих вод України [5] 
 
 
 
6 
 
Стан води у малих річках, яких на території України понад 63 тисячі 
(таблиця 1.1), значно гірший, ніж у середніх і великих – немає жодного басейну, 
якість води річок якого можна було б класифікувати як дуже чиста чи чиста, а 
стан басейну як добрий (таблиця 1.2), що пов’язано не тільки з водністю рік, а й з 
тим, що великим річкам приділяється більше уваги, зокрема щодо моніторингу і 
будівництва очисних споруд [3, 4, 6]. 
 
Таблиця 1.1 – Розподіл малих річок України за площею водозбору [7] 
Площа Загальна Середня 
2 Кількість річок 
водозабору, км  довжина, тис. км довжина, км 
До 10 10916 24,9 2,28 
10-20 503 1,3 2,58 
20-50 8658 21,5 2,48 
50-100 10647 30,1 2,83 
100-200 10591 32,4 3,06 
200-500 9696 34,8 3,59 
500-1000 6911 23,6 3,41 
1000-2000 5107 17,7 3,47 
Україна 63029 185,8 2,95 
 
Таблиця 1.2 – Екологічна оцінка басейнів малих річок [8] 
Оцінка стану Україна Полісся 
Якість води 
Дуже чиста - - 
Чиста - - 
Задовільної чистоти 3 11 
Забруднена 20 17 
Брудна 16 28 
Дуже брудна 61 44 
Стан басейну річки 
Добрий - - 
Зміни незначні 2 6 
Задовільний 10 22 
Поганий 39 33 
Дуже поганий 31 28 
 
 
 
7 
 
Слід зауважити, що малі річки, незважаючи на свої малі розміри (рисунок 
1.2), мають значні запаси води, великий біофонд гідробіонтів, завдяки ним 
відбувається очищення від забруднень поверхневого стоку, що потрапляють з 
поверхні водозабору.  
 
 
Рисунок 1.2 – Кількість малих річок за площею водозбору 
 
Основними причинами кризової ситуації, що склалася на річках України є: 
 спорудження каскаду водосховищ, зарегульваність річок; 
 розташування великих промислових комплексів у басейнах річок; 
  величезні об’єми забору води для промисловості та сільського 
господарства, господарсько-побутових потреб тощо; 
 скиди недостатньо очищених стічних вод; 
 стоки тваринницьких комплексів; 
 поверхневі стоки із сільськогосподарських угідь і територій населених 
пунктів; 
 зміна клімату, що призводить до зміни гідродинамічного режиму та 
водного балансу річок, погіршення гідрохімічного складу і кисневого режиму 
водойм тощо. 
Як наслідок – мала річка деградує, замулюється, заростає, зникає (рисунок 
1.3) [9]. 
 
 
8 
 
 
 
Рисунок 1.3 – Наслідки негативного впливу людини на екосистеми малих річок [9] 
 
 
 
9 
 
Найбільш типовим і широкомасштабним видом використання малих річок є 
забір води на виробничі, сільськогосподарські і господарсько-побутові потреби 
(рисунки 1.4, 1.5). Безповоротне водоспоживання з малих річок зараз дуже значне 
і виявляє тенденцію до подальшого зростання. 
 
 
Рисунок 1.4 – Структура використання водних ресурсів у 2015 р. за галузями [3] 
 
 
Рисунок 1.5 –  Використання водних ресурсів у 2015 р. у регіональному розрізі [3] 
 
 
 
10 
 
Чинником погіршення стану водних ресурсів в Україні є також незадовільне 
становище систем водовідведення та відсутність у багатьох населених пунктах 
централізованого водовідведення. У 2015 році частка забруднених стічних вод у 
загальному водовідведенні порівняно до попереднього року збільшилась на 1,6 % 
(рисунок 1.6), за рахунок зростання скиду стічних вод без очищення. Так, за 
3
категоріями забруднення у 2015 р. скинуто: недостатньо очищених - 691 млн м , 
3
нормативно-чистих без очистки - 3079 млн м , нормативно-очищених після 
3 
очистки - 1380 млн м [3].  
 
 
Рисунок 1.6 – Динаміка забруднених стічних вод у загальному водовідведенні, % [3] 
 
Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального 
господарства скиди забруднюючих речовин істотно перевищують встановлений 
рівень гранично допустимих скидів. Очисні споруди є технічно застарілими, часто 
працюють зі значним перевантаженням та аваріями, а подекуди у селищах із 
централізованим водопостачанням та селищах міського типу їх зовсім немає або 
вони є примітивними полями фільтрації, часто перевантаженими [10]. Найбільше 
забруднюють водні об'єкти підприємства Дніпропетровської, Донецької, 
Запоріжської, Одеської і Луганської областей (рисунок 1.7). 
 
 
 
11 
 
 
Рисунок 1.7 – Обсяги викидів неочищених та недостатньо очищених стічних вод [11] 
 
Антропогенні впливи на якість води річок включають евтрофування, 
органічне і токсичне забруднення. Разом із стічними водами до поверхневих 
водних об'єктів потрапило у 2015 році більше 300 т нафтопродуктів, 4,4 тис. т 
фосфатів тощо (таблиця 1.3). 
Значним чинником погіршення стану водних екосистем є  і дифузні джерела 
забруднення поверхневих вод.  Антропогенна складова річкового стоку в басейнах 
2
малих річок України досягає 2-10 т на 1 км . Контроль за надходженням 
поверхневого стоку до міських систем водовідведення ускладнюється з таких 
причин:  
 епізодичності надходження;  
 різкої зміни витрати і рівня забруднення;  
 мінливості складу забруднюючих речовин.  
 
 
12 
 
Таблиця 1.3 – Скиди в поверхневі водні об'єкти окремих забруднюючих 
речовин у складі стічних вод за регіонами, тонн [3] 
 
 
Поверхневий стік з території міст характеризується такими показниками як 
завислі речовини, нафтопродукти, БСК і ХСК (таблиця 1.4), які впливають на 
якість води водних об’єктів.  
За складом речовин поверхневий дощовий стік з території промислових 
підприємств, його поділяють на дві групи:  
 поверхневий стік підприємств, що не містить специфічних речовин з 
токсичними властивостями і мають близький за складом до дощового з територій 
селітебної забудови; 
 поверхневий стік, що містить специфічні речовини (важкі метали, 
феноли, фтор, миш'як, аміак та ін.) та значну кількість органічних сполук, що 
дуже істотно впливає на гідробіонтів.  
 
 
 
 
13 
 
Таблиця 1.4 – Характеристика забрудненість поверхневого стоку з 
селітебних території міст [12] 
 
 
Орієнтовний вміст забруднюючих речовин у поверхневому стоці з 
територій промислових підприємств представлений у таблиці 1.5. 
 
Таблиця 1.5 – Характеристика забрудненість поверхневого стоку з 
територій підприємств [12] 
 
 
Гідродинамічний режим та водний баланс річок, обсяги поверхневого стоку 
і величина випаровування – важливі чинники формування мінералізації та 
хімічного складу поверхневих вод, в значній мірі залежать від клімату. В 
результаті інтенсифікації антропогенної діяльності на сучасному етапі 
спостерігаються досить динамічні зміни кліматичних умов. Оцінка 
 
 
14 
 
температурного режиму ХХІ століття в Україні свідчить про значну його 
аномальність відносно кліматичної норми (рисунок 1.8). [3, 13] 
 
 
Рисунок 1.8 – Річний хід температури повітря (град) в Україні [3] 
 
У більшості місяців спостерігається додатна аномалія температури, і лише в 
грудні  спостерігається від’ємна аномалія. Це свідчить про активізацію процесу 
потепління клімату в Україні, особливо в степовій зоні в першій половині ХХІ ст. 
 
 
Рисунок 1.9 – Місячна кількість опадів (мм), Україна [3] 
 
В умовах сучасного клімату ХХІ ст. в Україні суттєвих змін опадів відносно 
кліматичної норми не відбулося, простежується тільки перерозподіл кількості 
 
 
15 
 
опадів за окремі місяці та сезони (рисунок 1.9).  Річна кількість опадів у 2015 році 
становила 354мм [3, 13]. 
 
1.2 Екологічний стан техногенне змінених річкових басейнів 
 
Причинами погіршення стану річок, як зазначалося вище, є природні і 
техногенні процеси (особливо на урбанізованих територіях). В Україні немає 
річкових басейнів з непорушним станом водних екосистем, усі вони є техногенне 
зміненими. Це водні екосистеми, в яких під впливом господарської діяльності 
людини відбулися внутрішньоводоймишні зміни, процеси трансформації 
природних гідроекосистем та формування техноємності, що призвели до 
порушення біогеохімічних циклів, екологічної ємності гідроекосистеми та інших 
трансформацій. Вони не мають необхідної внутрішньої стійкості, в них 
порушується механізм саморегуляції [14-17]. 
Згідно Європейської класифікації річки, вода яких відповідає ІІІ, IV класу 
якості є техногенне зміненими водними екосистемами. Для них характерний вміст 
забруднюючих речовин, що перевищує нормативи якості, структурно-
функціональні порушення внутрішньоводоймишних процесів, гідродинамічного 
режиму, кумуляції екотоксикантів та їх дія на складові гідроекосистем, зокрема в 
результаті вторинного забруднення. Кінцевою стадією формування техногенно 
змінених водних екосистем є еколого-небезпечні ендоризики щодо їх розвитку. 
Функціонування техногенне зміненої водної екосистеми, згідно із законом 
кореляції, відбувається за тими ж структурно-функціональними параметрами, що 
і у природних системах. Вони є динамічними системами відкритого типу, їх 
властивості та структура формуються у результаті дії зовнішніх факторів і зміни 
внутрішніх процесів, тобто усі основні функціональні рівні організації і розвитку 
частково трансформовані. Природно-техногенна безпека водних екосистем є 
необхідною складовою державного управління екологічною безпекою на шляху 
до збалансованого розвитку [14, 17, 18]. 
 
 
 
16 
 
1.3 Процеси формування якості поверхневих вод 
 
Якість води є наслідком двох основних процесів – надходження речовин із 
зовнішніх по відношенню до даного водного об'єкту джерел і змін в середині 
водойм, що відбуваються з речовинами внаслідок функціонування водних 
екосистем. Оскільки екосистема – це єдиний природний комплекс, утворений 
живими організмами і місцем їх існування, живі і відмерлі його компоненти 
зв'язані обміном речовини і енергії. Таким чином, у водній екосистемі спільно 
функціонують біотичне співтовариство і нежива природа, причому нежива 
природа є джерелом речовин і енергії, необхідних для існування біонти. 
Потрапляючи у водний об'єкт, речовини стають елементами водних екосистем і 
включаються в основні процеси, що відбуваються в них. Перш за все, це процеси 
трансформації речовини. Трансформація речовини може здійснюватися фізичним, 
хімічним і біологічним шляхом. Речовини, що надходять у водні об'єкти, вносять 
зміни до їх газового і сольового режимів, що може призвести до порушення 
рівноваги екосистем. В результаті процесів трансформації речовин, що надійшли 
у водний об'єкт, може відбуватися відновлення його початкового стану або 
здійснюватися перехід в інший стійкий стан. Процеси, в результаті яких 
відновлюється фоновий стан водного об'єкту, називаються процесами 
самоочищення. Самоочищення – це перший з процесів, що формують якість води 
у водному об'єкті. Основним постачальником речовини і енергії є водна маса. 
Другим процесом, що впливає на формування якості води, є перенесення 
речовини і енергії водним потоком. Завдяки властивим водному потоку фізичним 
особливостям, в ньому відбувається безперервний перерозподіл речовини і 
енергії, зумовлений процесами перемішування.  
Перенос речовин у гідросфері залежить від їх хімічної форми, розчинності 
та фізичних параметрів, які визначаються переміщенням водних мас та осаду. 
Деяка кількість речовин, які знаходяться у вигляді завислих частинок, 
осаджується на дно, у результаті чого зменшується загальна концентрація 
 
 
17 
 
речовини, але у багатьох випадках зростає не тільки доля розчиненої речовини, 
але і її концентрація. Присутність завислих частинок характерна для більшості 
водних систем за виключенням відкритого моря, де домішки знаходяться 
переважно у розчиненому стані. 
При розгляді процесу розчинення домішок необхідно враховувати, що 
повнота розчинення залежить від характеристик водних мас, приливів та відливів, 
переміщень води під впливом течій та інтенсивності перемішування. Для 
завислих частинок, крім того, повинні враховуватися також розміри, форма та 
густина частинок.  
Для розчинів сумарний ефект переносу зводиться до переміщення речовин з 
області високої концентрації в область менших концентрацій, що відповідає руху 
за течією. У випадку речовин, що знаходяться у вигляді завислих частинок, 
спостерігається більш складна картина. Частинки часто захоплюються та 
збираються у визначених зонах і потім рухаються не строго за течією, що створює 
труднощі при дослідженні. На інтенсивність переносу впливає також швидкість та 
час осадження частинок, від яких залежить відстань, на яку переноситься 
речовина. 
Таким чином, процес формування якості води у водному об’єкті можна 
представити наступною схемою: 
1) розчинені і завислі речовини надходять у водний об'єкт із зосереджених 
або дифузійних джерел; 
2) під впливом гідравлічних чинників (перенесення і перемішування) 
відбувається кількісний перерозподіл речовин у водному потоці; 
3) під впливом фізичних, хімічних і біологічних чинників відбувається 
якісна трансформація речовин. 
Здатність піддаватися якісній зміні властива не всім речовинам. Речовини, 
які не схильні до процесів хіміко-біологічної трансформації, отримали назву 
консервативних, а протилежні їм за властивостями речовини називають 
неконсервативними. Кількісною характеристикою здатності речовин піддаватися 
 
 
18 
 
хіміко-біологічній трансформації є коефіцієнт неконсервативності (k), який, за 
визначенням, є величиною пропорційною швидкості зміни концентрації 
речовини. Залежно від його величини всі неконсервативні речовини діляться на 
-1
біологічно м'які речовини (k>0,13 доб. ), що легко окиснюються, біологічно 
-1
жорсткі речовини (k <0,025 доб. ), що важко окиснюються, і проміжні речовини 
-1
(0,025< k <0,13 доб. ). Величина коефіцієнта неконсервативності залежить від 
властивостей речовини, гідродинамічних характеристик потоку і умов 
зовнішнього середовища [19]. 
 
1.4 Евтрофікація водойм як чинник погіршення екологічного стану водойм 
 
Евтрофікація, під якою розуміють гіперпродукцію органічної речовини у 
водному об'єкті під дією зовнішньо- (алохтонних) і внутрішньоводоймищних 
(автохтонних) чинників, є однією з серйозних екологічних проблем, з якою 
стикаються майже всі розвинені країни, а ступінь гостроти проблеми зростає, 
особливо в країнах, що розвиваються. Виникнення евтрофікації води – це 
насправді складна функція всіх можливих факторів впливу. Основними 
чинниками впливу на евтрофікаційні процеси у воді є збагачення поживними 
речовинами, гідродинаміка, фактори навколишнього середовища, такі як 
освітленість, температура, швидкість потоку, солоність води, баланс елементів 
тощо.  
При евтрофікації водна екосистема послідовно проходить декілька стадій 
(рисунок 1.10). Спочатку відбувається накопичення у воді мінеральних сполук 
Нітрогену і/або Фосфору. Ця стадія, зазвичай, не тривала, так як лімітуючий 
агент, що надходить, одразу залучається у кругообіг і настає стадія інтенсивного 
розвитку водоростей. Наростає біомаса фітопланктону, збільшується мутність 
води, підвищується концентрація кисню у верхніх шарах води. Гіперрозвиток 
фітопланктону є як наслідком, так і причиною прискореної евтрофікації.  
 
 
 
19 
 
 
 
 
Рисунок 1.10 – Стадії процесу евтрофікації водойм [12] 
 
 
 
 
20 
 
 
Потім настає стадія відмирання водоростей, відбувається аеробна 
деградація детриту, утворення хемокліну – градієнту фізико-хімічних параметрів, 
що характеризується стрибком, зокрема, окисно-відновлювального потенціалу з 
утворенням зони одночасної присутності кисню і сірководню). Інтенсивно 
відкладається донний мул з підвищеним вмістом органіки. Відмічається зміна 
зооценозу. Нарешті, настає повне зникнення кисню в глибинних шарах і 
починається анаеробне бродіння. Характерне утворення сірководню, 
сіркоорганічних сполук, аміак [19].  
Основними наслідками евтрофікації є: 
 «цвітіння водоростей»; 
 зміна фізико-хімічних властивостей водного середовища (гіпоксія 
розчиненого кисню у воді, утворення вуглекислого газу, який знижує pH води, 
утворення токсичних H2S, NH3, PH3 тощо) 
 погіршення умов для існування більшості водних організмів, що 
призводить  до зменшення або втрати біорізноманіття гідробіонтів, загибелі риби; 
 деякі види фітопланктону продукують токсини, які викликають важкі 
симптоми захворювань у риб. 
Екологічні проблеми не тільки впливають на стан і функціонування 
гідробіонтів, але можуть негативно впливати і на господарську діяльність, 
рибальство, туризм, відпочинок. Таким чином, основна небезпека евтрофікації 
води полягає в тому, що вона може порушити внутрішню рівновагу водної 
екосистеми та призвести до поступового виродження її функцій. Тому сьогодні 
розв’язання проблеми евтрофікації водних об’єктів та відновлення численних 
функцій водної екосистеми стали ключовими питаннями для екологів всього 
світу. Протягом останніх кількох десятиліть ці питання детально вивчалися та 
були предметом багатьох дискусій. Проблема була розглянута в Водній Рамковій 
директиві, яка передбачає моніторинг водних об’єктів для оцінювання 
екологічного стану водних об’єктів [19-21]. 
 
 
21 
 
За останні пів століття різко збільшився рівень надходження поживних 
речовин у водойми України. Надмірна кількість біогенних речовин надходить як 
від точкових джерел забруднення (стічні води промисловості та комунальної 
каналізації), так і дифузійних (зрошувальна вода, поверхневий стік, що виносить 
добрива з сільськогосподарських угідь тощо). Скиди в поверхневі води фосфатів у 
регіональному розрізі показано на рисунку 1.11. 
 
650
600
550
500
450
400
350
300
250
200
150
100
50
0
Рисунок 1.11 – Скиди в поверхневі водні об'єкти фосфатів у складі стічних вод у 
2015 році, тонн 
 
У 2015 році найбільше із стічними водами скидалося фосфатів в 
Харківській, Дніпропетровській, Одеський і Донецький областях. 
Збагачення поживними речовинами, особливо фосфором та азотом, 
призводить до збільшення біомаси фітопланктону, що призводить до значного 
погіршення екологічного стану водойм. 
 
 
 
 
22 
 
1.5 Напрямки розв’язання водогосподарсько-екологічних проблем в Україні 
 
Розв’язання водогосподарсько-екологічних проблем в Україні є 
пріоритетами основних цілей державної політики у сфері використання, охорони 
та відтворення водних ресурсів і має здійснюватися за п’ятьма напрямами 
представленими на рисунку 1.12 [22]. 
 
 
Рисунок 1.12 – Напрямки розв’язання водогосподарсько-екологічних проблем  
 
Першочерговими заходами щодо покращення ситуації, щодо якості 
поверхневих вод, мають бути [23]:  
 відновлення екологічних паспортів підприємств;  
 паспортизація річок на якісно новій методологічній базі;  
 
 
23 
 
 здійснення інвентаризації водойм, оскільки зарегульованість стоку 
річок перевищила верхні екологічно допустимі й економічно доцільні межі;  
 проведення оцінки стану поверхневих вод з екологічних позицій; 
 встановлення диференційованої плати за використання водних 
ресурсів залежно від водозабезпечення регіону та якості води.  
 
1.6  Нові підходи до моніторингу природних вод в Україні 
 
Основою водної політики Європейського Союзу є Водна Рамкова директива 
2000/60/EC. Основна її мета – захист та підвищення статусу водних екосистем та 
сприяння сталому використанню води. Мета стосується всіх поверхневих вод 
(річок, озер, перехідних і прибережних вод), а також підземних вод.  
 
 
Рисунок 1.13 – Нові підходи до моніторингу природних вод 
 
В Україні з 1 січня 2019 р. також запроваджені європейські підходи 
(рисунки 1.13-1.14) до моніторингу стану поверхневих вод,
 
 
24 
 
 
 
 
Рисунок 1.14 – Види моніторингу природних вод [25] 
 
 
25 
 
 
 
Рисунок 1.15 – Інтерактивна карта екологічного стану поверхневих вод України [26] 
 
що дозволить більш реалістично оцінювати екологічний стан водних об’єктів та 
приймати ті управлінські рішення, які дійсно дозволять досягти ефективних 
результатів, щодо усунення негативних наслідків антропогенного тиску на 
животворні джерела води, так необхідні для збереження планети Земля [24].  
Новий порядок моніторингу стану поверхневих вод відповідає директивам 
Європейського союзу і дозволяє отримати більше інформації про екологічний 
стан природних вод в Україні, в тому числі і широким верствам населення, знімає 
дублювання функцій моніторингу різними організаціями, результати яких часто 
не співпадали, що вносило плутанину при оцінці якості води, передбачає чітку 
процедуру і системний підхід до визначення стану водних масивів. За 
результатами моніторингу створюється інтерактивна карта екологічного стану 
масивів поверхневих вод. 
 
 
26 
 
У 2018 році в Україні запустили пілотний модуль геоінформаційної системи 
"Відкрите довкілля" – “Вода”, що відображає дані державної системи 
екомоніторингу в Україні (рисунок 1.15) [26]. Серед недоліків цієї системи слід 
назвати недостатню кількість показників, за якими проводиться оцінка 
екологічного стану річок. 
 
 
Рисунок 1.16 – Функціональна схема загальнодержавного менеджменту водно-
господарським комплексом України [27] 
 
Головною інституцією, яка здійснює загальнодержавний менеджмент 
водними ресурсами, є Державне агентство водних ресурсів України (рисунок 1.16), 
важливими складовими діяльності якого є:  
 моніторинг стану водних ресурсів;  
 паспортизація водних об’єктів і гідротехнічних споруд;  
 
 
27 
 
 
Рисунок 1.17 – Схема басейнового принципу управління водними ресурсами [27]
 
 
28 
 
 державний водний кадастр;  
 нормування граничнодопустимого навантаження на водні об’єкти; 
 виконання правил безпечної експлуатації водогосподарських об’єктів; 
 розроблення та реалізація заходів з захисту територій та населених 
пунктів від паводків, повеней та підтоплення, екологічного оздоровлення 
річкових басейнів. 
До недавнього часу  управління водними ресурсами в Україні  здійснювалося 
за адміністративно-територіальним поділом, зараз – за басейновим принципом 
(рисунок 1.17), оскільки басейн річки є найбільш доцільною просторовою 
одиницею, в межах якої можна досягти екологічно збалансованого розвитку 
території, та характеризується сукупністю водокористувачів, які функціонують на 
основі соціоеколого-економічних зв’язків. Такий принцип передбачає новий 
фінансовий механізм, який гарантує безпосередній зв'язок між платою за 
водокористування і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах 
басейну, інвестицій, що залучаються до реалізації інвестиційних проектів. 
Важливим елементом державного управління у сфері водних відносин є також 
активна міжнародна співпраця, яка забезпечується відповідною договірною базою, 
особливо в частині спільного використання та охорони транскордонних водотоків. 
Негативним явищем є зменшення кількості пунктів спостережень і спрощення їх 
програм. Підвищенню еколого-економічної ефективності водокористування 
сприятимуть і модернізація нормативно-правової бази водокористування, яка, на 
жаль, на сьогодні не є досконалою і потребує термінового реформування [27-30].  
 
 
29 
 
2 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ ПОГІРШЕННЯ СТАНУ  
ВОДНОЇ ЕКОСИСТЕМИ НА ПРИКЛАДІ Р. ЛОПАНЬ 
 
2.1 Характеристика басейну річки Лопань 
 
Річка Лопань відноситься до басейну Сіверського Донця, впадає в р. Уди, 
будучи її лівою притокою (рисунок 2.1). В Лопань впадає річка Харків, яка збирає 
2
воду з 1160 км .  
 
 
Рисунок 2.1 – Ріки та водозбори басейну р. Сіверський Донець за класифікацією 
Пфафстета 
 
В гідрогеологічному розрізі, басейн річки в основному є артезіанським 
басейном Донецького пояса складок, менша частина відноситься до Азово-
Кубанського артезіанського басейну. За річковим стоком річки басейну 
 
 
30 
 
Сіверського Донца відносяться до східноєвропейського режиму, для якого 
характерне значне підвищення рівня води під час водопілля і низький рівень у 
літню та зимову межень. 
2
Довжина річки  Лопань складає 96 км. За площею водозбору – 2000 км , 
вона відноситься до середніх річок з шириною площі захисної смуги 50 м. 
Переважна ширина річки становить 6-7 м, глибина – 0,5 м. Середня швидкість 
течії – 0,2-0,3 м/с. Басейн річки розташований у межах лісостепової зони на 
південному відрогові Середньоросійської височини і знаходиться на території 
Білгородської і Харківської областей [31-33]. 
Живлення річки переважно снігове з відносно великою часткою ґрунтового 
3
стоку в порівнянні з дощовим. Норма річного стоку Лопані становить 90,1 млн м . 
Щорічний розподіл стоку за місяцями та сезонами зумовлений закономірностями 
внутрішніх щорічних змін опадів та випаровування, а також геоморфологічною 
будовою басейну, гідрографічними та гідрогеологічними умовами, характером 
ґрунту, рослинності та господарської діяльності у басейні водотоку.  
Внаслідок сніготанення 70-80% річкового стоку припадає на короткий 
період весняного паводку, на літній період – 7-10%, а на осінньо-зимовий – 15-
16%. В маловодні роки поверхневий стік зменшується на 40-60%. 
Водний режим формується в порівняно несприятливих фізико-географічних 
умовах, що позначаються на утворенні поверхневого стоку. Кліматичні умови 
басейну Сіверського Донца мають певні особливості, зумовлені розташуванням 
на сході України. Клімат напівсухий континентальний з теплим літом та 
холодною зимою, які залежать від областей високого тиску над континентальною 
Росією та Центральною Азією [31-33]. На території басейну випадає незначна 
кількість атмосферних опадів (500-600 мм/рік), з них на літній період припадає 
близько 70%. Кількість посушливих днів (вологість повітря менше 30%) в 
середньому становить 38 днів на рік. Літні опади внаслідок високих температур 
повітря, сухості ґрунтів, рівнинного рельєфу і розораності територій не роблять на 
обсяги поверхневого стоку, як зазначалося вище, значного впливу. В таблиці 2.1 і 
 
 
31 
 
на рисунку 2.2 наведена характеристика температурного режиму і кількість 
атмосферних опадів за багаторічними усередненими даними [32-33]. 
 
Таблиця 2.1 – Характеристика кліматичних показників у Харківській 
області 
Місяць I II III IV V VI VII VIII IX Х ХІ ХІІ 
Середня 
температура -7,3 -6,9 -1,7 7,7 15,1 18,6 20,8 19,7 14 7,1 0,3 -4,8 
о
повітря, С 
Кількість 
43 37 39 45 55 71 58 40 51 49 46 72 
опадів, мм 
 
30 80
20 60
10 40
0 20
I III V VII IX ХІ
-10 0
Середня температура повітря
Кількість опадів
 
Рисунок 2.2 – Кліматограма Харківської області 
 
Хімічний склад води визначається ґрунтово-кліматичними і геологічними 
особливостями району і значно змінюється у часі залежно від переважаючих в їх 
балансі вод різних генетичних категорій (поверхнево-схилових, грунтово-
поверхневих, грунтово-грунтових і підземних). В період весняної повені в річки 
надходять води, що представляють суміш поверхнево-схилових і грунтово-
 
 
Температура, 0 С
Кількість опадів, мм
32 
 
поверхневих вод (вод ґрунтового дренування). Поверхнево-схилові води 
утворюються в період інтенсивного сніготанення і стікають по ще не 
відтанувшему ґрунту або по крижаній кірці. Вони відрізняються мінімальної 
мінералізацією, що наближається до мінералізації атмосферних опадів 
Ґрунтово-поверхневі води утворюються в міру відтаювання ґрунту, шляхом 
інфільтрації талих вод у верхні шари ґрунту і стікають в річки по міжручейковій 
мережі. Хімічний склад цих вод формується під впливом ґрунтів і залежить від 
ступеня їх засолення. Ґрунтово-поверхневий стік води утворюється також під час 
літніх злив, коли дощові води, розмиваючи верхній шар ґрунтового покриву, 
вносять в річки разом з мелкоземом розчинені солі.  
Руслова вода характеризується гідрокарбонатно-кальцієвих складом і 
помірною мінералізацією і перебуває в прямій залежності від мінералізації 
поверхневих опадів. У межах Харківської області мінералізація атмосферних вод 
змінюється в межах 22-73 мг/дм³ (середньорічна – 42 мг/дм³), а снігових вод в 
межах 30-60 мг/дм³ (середньорічна – 34 мг/дм³). За співвідношенням іонів, дощові 
і снігові води відносяться в основному до сульфатного класу групи кальцію. 
Хімічний склад води річок басейну Сіверського Дінця обумовлений також 
особливостями літології водовмісних порід, сильно впливає і господарська 
діяльність людини, оскільки скидання неочищених стічних вод змінюють 
хімічний склад річкових вод [34-35]. 
 
2.2 Господарська діяльність в басейні річки Лопань 
 
На сучасному етапі басейн річки Лопань можна охарактеризувати як 
господарський комплекс з високим рівнем освоєння території. Від Веселої Лопані 
до Харкова на відстані близько 85 км по берегах річки йде практично суцільна 
Белгородско-Харківська агломерація, яка частково (на території України) входить 
в Харківську – понад 33-х населених пунктів, які практично переходять один в 
одного; з них два міста – Дергачі і Харків.  
 
 
33 
 
Як відомо, у межах міської території формуються величезні обсяги стічних 
вод, що є концентрованими розчинами або сумішами мінеральних і органічних 
речовин різної дисперсності. У багатьох промислових містах кількість органічних 
і мінеральних речовин, які є у стічних водах тільки у зваженому стані, складає 
більше 10 л вологого мулу на одну людину за добу. Вплив стічних вод житлово-
комунального господарства на стан малих річок визначається обсягом стоків, 
концентрацією забруднюючих речовин і ступенем їхнього очищення [36]. 
Водні ресурси р. Лопані використовуються на потреби промислових 
підприємств і сільського господарства, у тому числі зрошення, а також для 
комунально-побутових потреб населених пунктів.  
Забір води із р. Лопань здійснюють КП «Харківські теплові мережі» і КП 
«Шляхрембуд», СТОВ «Межа», ДП «Артемівський спиртзавод». Найбільш 
великими водоспоживачами є промисловість м. Дергачі і м. Харкова, одним із 
найбільших підприємств якого є Харківський завод транспортного 
машинобудування. Річка Лопань є приймачем зворотних і виробничих стічних 
вод тобто піддається антропогенному впливу. У гирловій частині р. Лопані 
здійснюють скидання стічних вод м. Харкова Диканівські очисні споруди, об'єм 
скидання яких значно перевищує об'єм водозабору в басейні річки (таблиця 2.2) 
[32]. 
 
Таблиця 2.2 – Скидання зворотних вод та забруднюючих речовин КБО 
“Диканівський” КП “Харківводоканал” у р. Лопань [32] 
2016 рік 2017 рік 2018 рік 
Об’єм Кількість Об’єм Кількість Об’єм Кількість 
скидання забруднюючих скидання забруднюючих скидання забруднюючих 
зворотних речовин, зворотних речовин, зворотних вод,  речовин, 
3
вод, що вод,  що скидаються млн  м  що 
3 3
млн м  скидаються млн м  разом із скидаються 
разом із зворотними водами, разом із 
зворотними т зворотними 
водами, т водами,т 
138,6 177955,8 138,9 176694,5 133,7 175280,29 
 
 
 
34 
 
Забруднення відбувається не тільки з точкових джерел, а і за рахунок 
неконтрольованих дифузних, які в сучасних умовах є одними з основних джерел 
забруднення водних об’єктів. Вплив дифузних джерел забруднення в багатьох 
випадках перевищує вплив точкових джерел. Скиди стічних вод промислових, 
комунальних та сільськогосподарських підприємств регулюються, а талі і дощові 
стічні води міських територій, промислових майданчиків, тваринницьких 
комплексів частіш за все не регулюються. Найбільш важливими аспектами 
забруднення водних масивів дифузними джерелами є надходження біогенних 
речовин і вуглеводнів з поверхневим стоком [37]. Донні відкладення, які 
акумулюють нерозчинні або малорозчинні сполуки (феноли, нафтопродукти та 
інші органічні речовини, фосфати, важки метали),  ведуть до вторинного 
забруднення при зміні гідрологічного режиму, кислотно-основних, окисно-
відновних умов тощо. 
 
2.3 Оцінка якості води річки Лопань 
 
Збільшення водоспоживання і підвищення вимог до якості водних ресурсів 
є неминучим наслідком розвитку сучасної економіки, зростання життєвого рівня 
та культури населення. Разом з тим зростають і вимоги до інформації про 
хімічний склад вод, закономірності та тенденції його зміни, що обумовлено 
декількома причинами, серед яких – триваюче забруднення навколишнього 
середовища, і в першу чергу річкового стоку.  
Для оцінки якості води річки Лопань використані усереднені багаторічні 
данні моніторингу води лабораторії РОВР у Харківській області на двох пунктах 
спостережень – р. Лопань, 69 км, с. Казача Лопань, міст кордон з РФ (таблиця 2.3) 
і р. Лопань, 1 км, м. Харків , гирло (таблиця 2.4) [38]. 
 
 
 
35 
 
 
   
 
Таблиця 2.3 – Данні моніторингу води р. Лопань на пункті спостереження 69 км, с. Казача Лопань 
Амоній- БСК, Завислі Кисень Нітрат- Нітрит- Сульфат- Фосфат- Хлорид-
Дата іони, мг речовини, розчинений, іони, іони, іони, іони, іони, 
3 3 3 3 3 3 3 3 3
мг/дм  О2/дм  мг/дм  мг О2/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  
2000 0,60 2,34 6,15 10,83 2,63 0,03 153,70 0,61 60,05 
2001 0,20 3,32 12,05 8,45 4,54 0,05 171,70 0,84 71,10 
2002 0,41 3,00 18,30 8,57 2,96 0,03 159,70 0,61 54,50 
2003 0,90 3,62 17,75 8,19 2,90 0,04 151,87 1,01 50,20 
2004 0,66 2,45 14,90 6,83 3,94 0,10 126,97 1,30 64,88 
2005 0,82 4,05 6,33 6,93 6,55 0,06 130,80 1,10 62,63 
2006 1,50 3,50 10,23 6,94 3,29 0,06 149,44 1,04 69,14 
2007 0,28 2,59 5,98 7,15 5,09 0,06 156,25 0,97 63,10 
2008 1,06 3,51 6,10 8,40 3,74 169,60 1,03 47,87 
 
2009 0,41 4,08 3,40 7,94 3,10 0,05 120,76 0,78 48,45 
2010 0,44 3,59 10,70 7,57 3,43 0,07 153,54 0,71 51,24 
2011 0,32 2,00 3,30 6,13 5,66 0,08 188,47 0,66 67,91 
2012 0,28 2,34 3,50 7,64 2,11 0,04 188,45 1,12 0,28 
2013 0,66 2,91 5,55 7,59 4,37 0,05 132,36 1,47 55,23 
2014 0,97 2,78 5,20 6,81 4,16 0,06 161,47 0,83 52,91 
2015 0,76 3,02 5,75 6,86 4,38 0,05 172,73 0,88 54,67 
2016 0,80 3,13 6,25 7,43 4,25 0,06 168,78 1,01 53,62 
2017 0,64 3,09 5,15 7,31 4,03 0,06 174,73 1,08 52,53 
2018 0,67 3,18 5,95 7,05 3,99 0,06 184,43 1,14 53,19 
 
 
36 
 
 
 
 
Продовження таблиці 2.3 
Сума Нафто-
Cu, Zn, Mn, 3 Фенол, 
Дата іонів, рН 3 3 3 Fe, мг/дм  продукти, 3
3 мг/дм  мг/дм  мг/дм  3 мг/дм  
мг/дм  мг/дм  
2000 883 7,5 0,009 0,017 0,04 0,18 0,11 0,002 
2001 788 7,6 0,007 0,019 0,04 0,21 0,11 0,001 
2002 756 7,5 0,006 0,014 0,03 0,22 0,12 0,001 
2003 834 7,7 0,005 0,011 0,02 0,2 0,11 0,001 
2004 759 7,6 0,004 0,015 0,05 0,22 0,11 0,001 
2005 762 7,7 0,005 0,021 0,05 0,12 0,11 0,001 
2006 850 7,6 0,004 0,017 0,02 0,12 0,11 0,001 
2007 904 7,5 0,005 0,019 0,02 0,21 0,12 0,001 
2008 899 7,45 0,004 0,014 0,03 0,16 0,05 0,001 
2009 788 7,5 0,005 0,020 0,02 0,13 0,2 0,001 
2010 1012 7,6 0,003 0,019 0,03 0,12 0,02 0,001 
2011 967 7,6 0,004 0,021 0,03 0,18 0,03 0,001 
2012 912 7,4 0,003 0,011 0,02 0,16 0,05 0,001 
2013 805 7,5 0,002 0,015 0,03 0,2 0,03 0,001 
2014 871 7,6 0,002 0,015 0,04 0,27 0,01 0,001 
2015 899 7,5 0,002 0,017 0,03 0,22 0,03 0,001 
2016 768 7,6 0,002 0,019 0,02 0,2 0,05 0,001 
2017 805 7,5 0,001 0,014 0,02 0,21 0,06 0,001 
2018 893 7,6 0,002 0,016 0,03 0,27 0,1 0,002 
 
 
37 
 
 
 
 
Таблиця 2.4 – Данні моніторингу води р. Лопань на пункті спостереження р. Лопань, 1 км, м. Харків, гирло 
Амонійні- Завислі Кисень Нітрат- Нітрит- Сульфат- Фосфат-
іони, БСК5,  речовини, розчинений, іони, іони, іони, іони, Хлориди, 
3 3 3 3 3 3 3 3 3
Дата мг/дм  мг О2/дм  мг/дм  мг О2/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  
2000 0,76 4,02 12,90 9,95 17,08 0,13 208,95 2,64 79,85 
2001 1,44 2,97 11,80 7,58 23,43 0,46 244,97 3,21 81,36 
2002 1,15 8,76 15,17 8,54 28,59 0,43 243,33 3,13 86,87 
2003 1,29 8,24 20,29 8,34 20,85 0,36 198,73 2,45 67,97 
2004 1,98 5,45 13,85 7,38 21,60 0,30 241,80 3,63 83,92 
2005 1,30 4,35 7,70 8,02 19,53 0,47 241,08 3,49 78,27 
2006 0,59 4,84 9,28 6,87 24,57 0,30 241,09 3,60 83,63 
2007 0,65 3,81 14,48 7,15 17,86 0,35 216,44 4,04 97,62 
2008 2,40 5,21 14,90 7,81 19,72 0,61 204,91 3,70 83,66 
2010 1,03 5,40 8,13 6,91 24,33 0,55 197,98 2,97 88,59 
2011 1,46 3,56 9,63 6,62 20,10 0,43 197,63 3,97 88,79 
2012 7,46 6,25 26,05 14,64 0,34 231,88 4,00 97,61 
2013 2,59 4,76 8,18  12,66 0,44 236,08 3,17 82,65 
2014 3,17 4,00 8,63  12,47 0,43 239,53 2,90 81,55 
2015 3,17 3,98 9,09 6,5 5 13,96 0,37 235,28 3,09 80,43 
2016 3,11 3,99 9,39 6,85 14,63 0,40 235,05 3,16 80,91 
2017 3,45 4,30 10,12 7,24 13,94 0,41 236,40 3,53 80,54 
2018 3,51 4,37 10,42 7,25 13,62 0,41 235,49 3,56 83,44 
 
 
 
38 
 
 
 
Продовження таблиці 2.4 
Сума Нафто-
Cu, Zn, Mn, Fe, Фенол, 
Дата іонів, рН 3 3 3 3 продукти, 3
3 мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  3 мг/дм  
мг/дм  мг/дм  
2000 952 7,7 0,013 0,019 0,04 0,31 0,16 0,003 
2001 895 7,8 0,010 0,029 0,05 0,36 0,19 0,002 
2002 995 7,7 0,010 0,021 0,05 0,40 0,15 0,002 
2003 980 7,9 0,007 0,019 0,04 0,38 0,16 0,002 
2004 897 7,7 0,008 0,029 0,05 0,31 0,14 0,001 
2005 905 7,8 0,008 0,030 0,05 0,13 0,15 0,002 
2006 985 7,7 0,007 0,019 0,04 0,23 0,11 0,001 
2007 1044 7,6 0,007 0,029 0,05 0,27 0,13 0,001 
2008 999 7,6 0,007 0,021 0,05 0,30 0,15 0,001 
2009 898 7,7 0,008 0,019 0,04 0,21 0,16 0,001 
2010 1295 7,7 0,008 0,029 0,04 0,22 0,03 0,001 
2011 1190 7,7 0,007 0,031 0,05 0,26 0,08 0,002 
2012 995 7,55 0,007 0,019 0,04 0,21 0,12 0,001 
2013 957 7,7 0,004 0,029 0,05 0,29 0,09 0,001 
2014 979 7,7 0,005 0,020 0,05 0,25 0,13 0,002 
2015 1007 7,7 0,004 0,021 0,05 0,34 0,16 0,001 
2016 895 7,7 0,005 0,019 0,04 0,28 0,03 0,001 
2017 996 7,6 0,004 0,020 0,04 0,30 0,12 0,002 
2018 939 7,7 0,0041 0,025 0,04 0,33 0,05 0,001 
 
 
 
39 
 
2.3.1 Оцінка якості води річки Лопань за коефіцієнтом забрудненості води 
 
Формалізованим критерієм якості води за вмістом хімічних речовин є 
середнє значення суми відношення концентрації i-тої речовини Сi до її ГДКi для 
десяти показників, які мають перевищення нормативу [39]: 
   
КЗ =         (2.1) 
 
Цей критерій називають коефіцієнтом забрудненості води (КЗ). Будь-які 
значення коефіцієнта забрудненості, що перевищують одиницю свідчать про 
порушення санітарно-гігієнічних діючих норм. До складу показників 
включаються показники, які найбільше перевищують значення ГДК. У разі, якщо 
число показників, що перевищують значення ГДК, менше десяти, у формулі 2.1 
значення величини Сі/ГДКі для цих показників приймається рівним одиниці. 
Формула 2.1 придатна для тих показників якості води, для яких ГДК задає 
верхню допустиму межу. Якщо ж нормується нижня межа (наприклад, для 
розчиненого кисню і рН), то розрахунок кратності перевищення нормативу (r) 
ведеться за іншими формулами: 
   
     (2.2) 
 
3
 Для розчиненого кисню значення ВЗ та ЕВЗ дорівнюють 3 мг/дм  та 
3
2 мг/дм  відповідно. Для рН тимчасове значення ВЗ =6од, ЕВЗ =4 од.рН. 
Розрахунки оцінки якості води річки Лопань за індексом забруднення води 
представлені в таблицях 2.5.-2.6.  
 
 
40 
 
 
Таблиця 2.5 – Розрахунок КЗ води р. Лопань на пункті спостереження 69 км, с. Казача Лопань 
Завислі Кисень - - + 2- -
БСК5,  NO , NO , NH , SO , Cl , Рік 3 r речовини r розчинений r 
3
3 r 
2
3 r 
4
3 r 
4
3 r 3 r 
мгО2/дм  3 3 мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг О2/дм  
2000 2,34 0,8 6,15 0,4 10,83 - 2,63 0,1 0,03 0,4 0,60 1,2 153,7 1,5 60,05 0,2 
2001 3,32 1,1 12,05 0,8 8,45 - 4,54 0,1 0,05 0,6 0,20 0,4 171,7 1,7 71,1 0,2 
2002 3,00 1,0 18,30 1,2 8,57 - 2,96 0,1 0,03 0,4 0,41 0,8 159,7 1,6 54,5 0,2 
2003 3,62 1,2 17,75 1,2 8,19 - 2,9 0,1 0,04 0,5 0,90 1,8 151,9 1,5 50,2 0,2 
2004 2,45 0,8 14,90 1,0 6,83 - 3,94 0,1 0,1 1,3 0,66 1,3 126,9 1,3 64,88 0,2 
2005 4,05 1,4 6,33 0,4 6,93 - 6,55 0,2 0,06 0,8 0,82 1,6 130,8 1,3 62,63 0,2 
2006 3,50 1,2 10,23 0,7 6,94 - 3,29 0,1 0,06 0,8 1,50 3,0 149,4 1,5 69,14 0,2 
2007 2,59 0,9 5,98 0,4 7,15 - 5,09 0,1 0,06 0,8 0,28 0,6 156,2 1,6 63,1 0,2 
2008 3,51 1,2 6,10 0,4 8,4 - 3,74 0,1 - 0,0 1,06 2,1 169,6 1,7 47,87 0,2 
2009 4,08 1,4 3,40 0,2 7,94 - 3,1 0,1 0,05 0,6 0,41 0,8 120,7 1,2 48,45 0,2 
2010 3,59 1,2 10,70 0,7 7,57 - 3,43 0,1 0,07 0,9 0,44 0,9 153,5 1,5 51,24 0,2 
2011 2,00 0,7 3,30 0,2 6,13 - 5,66 0,1 0,08 1,0 0,32 0,6 188,4 1,9 67,91 0,2 
2012 2,34 0,8 3,50 0,2 7,64 - 2,11 0,1 0,04 0,5 0,28 0,6 188,4 1,9 0,28 0,0 
2013 2,91 1,0 5,55 0,4 7,59 - 4,37 0,1 0,05 0,6 0,66 1,3 132,3 1,3 55,23 0,2 
2014 2,78 0,9 5,20 0,3 6,81 - 4,16 0,1 0,06 0,8 0,97 1,9 161,4 1,6 52,91 0,2 
2015 3,02 1,0 5,75 0,4 6,86 -  4,38 0,1 0,05 0,6 0,76 1,5 172,7 1,7 54,67 0,2 
2016 3,13 1,0 6,25 0,4 7,43  - 4,25 0,1 0,06 0,8 0,80 1,6 168,7 1,7 53,62 0,2 
2017 3,09 1,0 5,15 0,3 7,31  - 4,03 0,1 0,06 0,8 0,64 1,3 174,7 1,7 52,53 0,2 
2018 3,18 1,1 5,95 0,4 7,05  - 3,99 0,1 0,06 0,8 0,67 1,3 184,4 1,8 53,19 0,2 
 
 
 
41 
 
 
 
Продовження таблиці 2.5 
Нафто-
Cu, Zn, Mn, Fe, 
Дата 3 r 3 r 3 r 3 r продукти, r КЗ 
мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  3
мг/дм  
2000 0,009 9,4 0,017 1,7 0,04 3,7 0,18 1,8 0,11 2,2 2,6 
2001 0,007 7,5 0,019 1,9 0,04 4,1 0,21 2,1 0,11 2,2 2,4 
2002 0,006 6,3 0,014 1,4 0,03 2,9 0,22 2,2 0,12 2,4 2,2 
2003 0,005 5,1 0,011 1,1 0,02 2,2 0,2 2 0,11 2,2 2,0 
2004 0,004 4,4 0,015 1,5 0,05 4,5 0,22 2,2 0,11 2,2 2,1 
2005 0,005 5,3 0,021 2,1 0,05 4,5 0,12 1,2 0,11 2,2 2,2 
2006 0,004 4,4 0,017 1,7 0,02 2,0 0,12 1,2 0,11 2,2 1,4 
2007 0,005 4,5 0,019 1,9 0,02 2,1 0,21 2,1 0,12 2,4 1,9 
2008 0,004 4,0 0,014 1,4 0,03 2,9 0,16 1,6 0,05 1 1,5 
2009 0,005 5,1 0,020 2,0 0,02 2,3 0,13 1,3 0,2 4 0,8 
2010 0,003 3,2 0,019 1,9 0,03 3,4 0,12 1,2 0,02 0,4 1,6 
2011 0,004 4,0 0,021 2,1 0,03 3,4 0,18 1,8 0,03 0,6 1,8 
2012 0,003 3,0 0,011 1,1 0,02 2,0 0,16 1,6 0,05 1 1,5 
2013 0,002 1,8 0,015 1,5 0,03 3,0 0,2 2 0,03 0,6 1,7 
2014 0,002 1,9 0,015 1,5 0,04 4,0 0,27 2,7 0,01 0,2 1,6 
2015 0,002 2,3 0,017 1,7 0,03 2,9 0,22 2,2 0,03 0,6 1,8 
2016 0,002 2,0 0,019 1,9 0,02 2,3 0,2 2 0,05 1 1,5 
2017 0,001 1,3 0,014 1,4 0,02 2,0 0,21 2,1 0,06 1,2 1,4 
2018 0,002 2,3 0,016 1,6 0,03 3,0 0,27 2,7 0,1 2 1,7 
 
 
 
42 
 
 
Таблиця 2.6 – Розрахунок КЗ води р. Лопань на пункті спостереження р. Лопань, 1 км, м. Харків, гирло 
Завислі Кисень - - 2- -
NO , NO , + SO , Cl , 
БСК5, r речовини, r розчинений, r 
3
3 r 
2
3 r NH , r 
4
3 r 3 r 
3 3 3 мг/дм  мг/дм  
4
3 мг/дм  мг/дм  
Дата мгО2/дм  мг/дм   мгО2/дм  мг/дм  
2000 4,02 1,3 12,90 0,9 9,95 - 17,08 0,4 0,13 1,7 0,76 1,9 208,95 2,1 79,85 0,27 
2001 2,97 1,0 11,80 0,8 7,58 - 23,43 0,6 0,46 5,7 1,44 3,6 244,97 2,4 81,36 0,27 
2002 8,76 2,9 15,17 1,0 8,54 - 28,59 0,7 0,43 5,4 1,15 2,9 243,33 2,4 86,87 0,29 
2003 8,24 2,7 20,29 1,4 8,34 - 20,85 0,5 0,36 4,5 1,29 3,2 198,73 2,0 67,97 0,23 
2004 5,45 1,8 13,85 0,9 7,38 - 21,60 0,5 0,30 3,8 1,98 4,9 241,80 2,4 83,92 0,28 
2005 4,35 1,4 7,70 0,5 8,02 - 19,53 0,5 0,47 5,9 1,30 3,2 241,08 2,4 78,27 0,26 
2006 4,84 1,6 9,28 0,6 6,87 - 24,57 0,6 0,30 3,7 0,59 1,5 241,09 2,4 83,63 0,28 
2007 3,81 1,3 14,48 1,0 7,15 - 17,86 0,4 0,35 4,4 0,65 1,6 216,44 2,2 97,62 0,33 
2008 5,21 1,7 14,90 1,0 7,81 - 19,72 0,5 0,61 7,6 2,40 6,0 204,91 2,0 83,66 0,28 
2010 5,40 1,8 8,13 0,5 6,91 - 24,33 0,6 0,55 6,8 1,03 2,6 197,98 2,0 88,59 0,30 
2011 3,56 1,2 9,63 0,6 6,62 - 20,10 0,5 0,43 5,4 1,46 3,6 197,63 2,0 88,79 0,30 
2012 6,25 2,1 26,05 1,7 - 14,64 0,4 0,34 4,3 7,46 18,6 231,88 2,3 97,61 0,33 
2013 4,76 1,6 8,18 0,5  - 12,66 0,3 0,44 5,5 2,59 6,5 236,08 2,4 82,65 0,28 
2014 4,00 1,3 8,63 0,6  - 12,47 0,3 0,43 5,3 3,17 7,9 239,53 2,4 81,55 0,27 
2015 3,98 1,3 9,09 0,6 6,5 5 - 13,96 0,3 0,37 4,7 3,17 7,9 235,28 2,4 80,43 0,27 
2016 3,99 1,3 9,39 0,6 6,85 - 14,63 0,4 0,40 4,9 3,11 7,8 235,05 2,4 80,91 0,27 
2017 4,30 1,4 10,12 0,7 7,24 - 13,94 0,3 0,41 5,1 3,45 8,6 236,40 2,4 80,54 0,27 
2018 4,37 1,5 10,42 0,7 7,25 - 13,62 0,3 0,41 5,1 3,51 8,8 235,49 2,4 83,44 0,28 
 
 
 
 
43 
 
 
 
Продовження таблиці 2.6 
Нафто-
Cu, Zn, Mn, Fe, 
Дата 3 r 3 r 3 r 3 r продукти, r КЗ 
мг/дм  мг/дм  мг/дм  мг/дм  3
мг/дм  
2000 0,013 13,3 0,019 1,9 0,04 4,0 0,31 3,1 0,16 3,2 3,4 
2001 0,010 10,1 0,029 2,9 0,05 5,0 0,36 3,6 0,19 3,8 3,9 
2002 0,010 9,6 0,021 2,1 0,05 4,8 0,40 4,0 0,15 3,0 3,8 
2003 0,007 7,4 0,019 1,9 0,04 4,1 0,38 3,8 0,16 3,2 3,4 
2004 0,008 8,1 0,029 2,9 0,05 5,4 0,31 3,1 0,14 2,8 3,3 
2005 0,008 8,3 0,030 3,0 0,05 5,3 0,13 1,3 0,15 3,0 5,2 
2006 0,007 7,1 0,019 1,9 0,04 4,0 0,23 2,3 0,11 2,2 2,9 
2007 0,007 6,9 0,029 2,9 0,05 5,3 0,27 2,7 0,13 2,6 3,3 
2008 0,007 7,1 0,021 2,1 0,05 5,3 0,30 3,0 0,15 3,0 3,7 
2009 0,008 7,7 0,019 1,9 0,04 4,0 0,21 2,1 0,16 3,2 3,5 
2010 0,008 8,3 0,029 2,9 0,04 4,1 0,22 2,2 0,03 0,6 3,0 
2011 0,007 6,9 0,031 3,1 0,05 5,4 0,26 2,6 0,08 1,6 3,2 
2012 0,007 7,0 0,019 1,9 0,04 4,1 0,21 2,1 0,12 2,4 6,7 
2013 0,004 4,1 0,029 2,9 0,05 5,4 0,29 2,9 0,09 1,8 3,4 
2014 0,005 5,0 0,020 2,0 0,05 4,9 0,25 2,5 0,13 2,6 3,3 
2015 0,004 3,6 0,021 2,1 0,05 4,9 0,34 3,4 0,16 3,2 3,4 
2016 0,005 4,8 0,019 1,9 0,04 4,0 0,28 2,8 0,03 0,6 3,0 
2017 0,004 4,0 0,020 2,0 0,04 4,0 0,30 3,0 0,12 2,4 3,2 
2018 0,004 4,1 0,025 2,5 0,04 4,1 0,33 3,3 0,05 1,0 3,7 
 
 
 
44 
 
В даний час відповідно до Водного Кодексу України [40] усі водні об'єкти, 
як в межах так і поза межами міста розглядаються як об'єкти рибогосподарської 
категорії водокористування. Тому оцінювали якість води р. Лопань по 
рибогосподарським нормативам.  
Аналіз показників коефіцієнта забрудненості води на постах спостереження 
(рисунок 2.3) свідчить, що у верхній течії річка слабко забруднена, але у гирлі 
якість води погіршується (КЗ змінюється в межах від 2,9 до 6,7 – вода помірно 
забруднена), що пояснюється зростанням техногенного навантаження і 
недостатньою спроможністю річки до самовідновлення на такому короткому 
відрізку русла. Якщо у попередні роки основним джерелом забруднення води 
річки Лопань була промисловість, то зараз це муніципальні служби, промислові 
підприємства та сільське господарство. 
 
7
6
5
4
3
2
1
0
с. Казача Лопань Харків, гирло
 
Рисунок 2.3 – Коефіцієнт забрудненості води р. Лопань на пунктах спостереження 
 
Концентрація іонів водню (рН) є одним з найважливіших показників якості 
води, що впливає на хімічний баланс багатьох елементів і є важливим для 
хімічних та біологічних процесів. Величина рН річки Лопань за досліджуваний 
 
 
Коефіцієнт забрудненості
45 
 
період змінювався у вузькому діапазоні значень – від 7,4 до 7,9 одиниць, 
перевищень нормативних значень за рН не було зафіксовано. 
Відзначається стійка хронічна забрудненість річки Лопань на обох пунктах 
спостереження азотом амонійним – середньорічні концентрації перевищували 
ГДК за аналізований період на ПС 69 км, с. Казача Лопань від 1,2 до 3 разів, на 
ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків, гирло – від 1,5 до 18,6 разів. За течією якість води 
за вмістом амоній-іонів погіршується, крім того, починаючи з 2010 року 
спостерігається тенденція до зростання рівня забруднення річки амонієм 
сольовим (рисунок 2.4).  
 
8,00
7,00
6,00
5,00
4,00
3,00
2,00
1,00
0,00
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.4 – Забруднення річки Лопань амонієм сольовим 
 
За азотом нітритним на ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків, гирло перевищення 
нормативу становило від 1,7 до 6,7 ГДК (рисунок 2.5).  
Враховуючи, що кисневий режим задовільний (вміст розчиненого кисню у  
воді р. Лопань був в межах прийнятних норм), домінування нітрат-іонів над 
амонійними і нітрит-іонами свідчить про достатньо спроможність річки до 
самоочищення в результаті внутриводоймишних процесів нітрифікації.  
 
 
Вміст іонів амонію, мг/дм3
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
46 
 
У гирловій частині спостерігається стійке хронічне забруднення річки 
амонійними і нітрит-іонами, на незначному відрізку між пунктами спостереження 
концентрація іонів азоту мінерального зростає в 4-7 разів. Збільшення 
концентрації іонів нітриту та амонію сольового як у часі, так і просторі свідчить 
про свіже забруднення річки.  
 
0,7
0,6
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1
0
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.5 – Забруднення річки Лопань нітрит-іонами 
 
Аналогічна ситуація спостерігається і за вмістом фосфат-іонів (рисунок 2.6), 
концентрація яких зростає вниз за течією у 4-12 разів. Важливим фактором 
підвищеного вмісту фосфору в поверхневих водах є діяльність людини. 
Забруднення р.Лопань біогенними речовинами, у тому числі і фосфором, 
відбувається за рахунок поверхневого стоку з території житлової забудови і 
промислових підприємств, а також скидання комунально-побутових, виробничих 
і сільськогосподарських стічних вод. Основним джерелом біогенних речовин 
(біля 3/4 від загального обсягу) є Диканівські очисні споруди. 
 
 
 
Вміст нітрит-іонів, мг/дм3
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
47 
 
4,5
4
3,5
3
2,5
2
1,5
1
0,5
0
с. Казача Лопань Харків, гирло
 
Рисунок 2.6 – Вміст фосфат-іонів у річці Лопань  
 
Фосфор – головний поживний елемент, що визначає продуктивність 
водойми. Фосфати в природному воді не трансформуються в інші забруднюючі 
речовини, має місце лише самоочищення річки по даному показнику. Хоча згідно 
[41] ГДК фосфатів для рибогосподарської категорії водокористування має 
3
становити 2,15 мг/дм , на практиці вміст фосфатів у воді не нормується, не 
зважаючи на те, що підвищений вміст цього елементу призводить до значної 
евтрофікації водойм і погіршення їх екологічного стану. 
Довгий час саме Фосфор, як важкодоступний елемент, лімітував 
евтрофікацію. Зараз концентрація розчинених фосфатів у побутових стоках 
зростає внаслідок широкого застосування фосфатовмісних миючих засобів. 
Прийнято вважати, що цвітіння води стає ймовірним, коли вміст мінерального 
Нітрогену перевищує 0,3-0,5 мг/л, а мінерального Фосфору 0,01-0,03 мг/л [19].  
По р. Лопань на відстані між двома пунктами спостережень самоочищення 
не відбувається, що можна пояснити домінуванням надходження сполук фосфору 
над його виведенням з водного середовища шляхом споживання гідробіонтами 
або осіданням у вигляді малорозчинних речовин у мул. 
 
 
Фосфат-іони, мг/дм3
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
48 
 
На ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків у воді систематично спостерігається 
порушення нормативів за легкоокисними органічними речовинами, досягаючи 
3
1,5-3 ГДК по БСК5. Найбільший скачок – 8,7 і 8,2 мг О2/дм , зафіксований у 2002-
2003 роках. На ПС 69 км, с. Казача Лопань починаючи з 2013 року ситуація 
стабілізувалася і БСК5 значення практично в межах норми (рисунок 2.7). 
 
10,00
9,00
8,00
7,00
6,00
5,00
4,00
3,00
2,00
1,00
0,00
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.7 – БСК5 у річці Лопань 
 
За вмістом завислих речовин спостерігається збільшення концентрації вниз 
за течією, але перевищення ГДК поодинокі (рисунок 2.8), чого не можна сказати 
про сульфат-іони, забруднення води якими системне і хронічне (рисунок 2.9). 
Засолення водних об’єктів відбувається за рахунок як природних, так і 
антропогенних джерел. Серед природних факторів найбільший вплив на якість 
водойм має величина її споживання – збільшення споживання приводить до 
зменшення солоності води. Забруднення сульфатами р. Лопань імовірніше за все 
пов’язане з антропогенними джерелами, зокрема, стічними водами підприємств. 
 
 
 
БСК , мг О /дм35 2
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
49 
 
30,00
25,00
20,00
15,00
10,00
5,00
0,00
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.8 – Вміст завислих речовин у річці Лопань 
 
250
200
150
100
50
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.9 – Вміст сульфатів  
 
Щодо важких металів, то ці токсичні речовини потрапляють у поверхневі 
води річки здебільшого з промисловими стоками, тому скорочення промислового 
виробництва призвело до зменшення антропогенного тиску на водні екосистеми 
по деяких металах (рисунки 2.10-2.12). 
 
 
Вміст сульфатів, мг/дм3 Завислі речовини, мг/дм3
2000
2000
2001
2001
2002
2002
2003
2003
2004
2004
2005
2005
2006
2006
2007 2007
2008 2008
2009 2009
2010 2010
2011 2011
2012 2012
2013 2013
2014 2014
2015 2015
2016 2016
2017 2017
2018 2018
50 
 
 
0,06
0,05
0,04
0,03
0,02
0,01
0,00
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.10 – Вміст марганцю 
 
0,014
0,012
0,010
0,008
0,006
0,004
0,002
0,000
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.11 – Вміст цинку 
 
 
 
Вміст Zn, мг/дм3 Вміст Mn, мг/дм3
2000 2000
2001 2001
2002 2002
2003 2003
2004 2004
2005 2005
2006 2006
2007 2007
2008 2008
2009 2009
2010 2010
2011 2011
2012 2012
2013 2013
2014 2014
2015 2015
2016 2016
2017 2017
2018 2018
51 
 
0,014
0,012
0,010
0,008
0,006
0,004
0,002
0,000
с. Казача Лопань Харків, гирло ГДК
 
Рисунок 2.12 – Вміст міді 
 
БСК5
6,0
Нафтопродукти 5,0 NO2-
4,0
3,0
2,0
Fe 1,0 NH4+
0,0
Mn SO42-
Zn Cu
 
Рисунок 2.13 – Лімітуючи санітарно-гігієнічні показники 
 
 
 
Вміст Сu, мг/дм3
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
52 
 
Отже, якість води річки Лопань вниз за течією погіршується, лімітуючими 
- + 2-
санітарно-гігієнічними показниками є NO2 , NH4  і SO4  іони і важкі метали Cu, 
Mn, Zn (рисунок 2.13). 
 
2.3.2 Екологічна оцінка якості поверхневих вод  
 
Стан якості води оцінюється також на підставі нормативів екологічної 
безпеки водокористування, за показниками сольового складу, трофо-
сапробіологічного блоку та специфічних речовин, що показують особливості 
абіотичної і біотичної складових водних екосистем [42]. Для кожного показника 
визначали значення категорії води. Розрахунок уточненої категорії проводили за 
формулою:  
 
Ку= К+(АС-Кmin)/(Kmax-Kmin)    (2.5). 
 
Дані розрахунку уточненої категорії Ку якості води р. Лопань за течією 
представлені в таблицях 2.7 і 2.8. 
  
 
 
53 
 
 
 
 
Таблиця 2.7 – Оцінка якості води за екологічною класифікацією на ПС 69 км, с. Казача Лопань  
Діапазон Уточнена Назва класу і 
Назва класу і категорії 
Вихідні в який категорія категорії якості Рівень антропогенного 
Показники якості води за ступенем 
дані входить (Ку), клас води за екологічним навантаження 
чистоти 
показник якості станом 
Сольовий склад 
3
Сума іонів, мг/дм  850 751-1000 3,4, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Хлориди, мг/дм  54 51-100 4,1, ІІІ клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3
Сульфати, мг/дм  159 101-200 3,6, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
Іе1 3,7, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
Трофо-сапробіологічні показники 
Завислі речовини, мг/л 3,08 <5 1, І клас відмінні дуже чисті Низький 
pH 7,6 7,6 – 7,9 2,0, II клас, дуже добрі чисті Розхитування екосистеми 
+ Випадання особливо чутливих 
Азот амонійний, NH4 , мгN/л 0,51 0,51–1,00 5,0, ІII клас, посередні помірно забруднені видів з екосистеми 
0,011– Випадання особливо чутливих 
Азот нітритний, NO2, мгN/л 0,018 4,8, III клас посередні помірно забруднені 0,020 видів з екосистеми 
- Випадання особливо чутливих 
Азот нітратний, NO3 , мгN/л 0,89 0,71–1,00 5,6, III клас посередні помірно забруднені видів з екосистеми 
Фосфор фосфатів, мг Р/л 0,32 >0,300 7,0, V клас дуже погані дуже брудні Криза 
Розчинений кисень, мг  О2/л 7,61 7,6 – 8,0 2,0, IІ клас дуже добрі чисті Розхитування екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
БСК5, мг О2/л 3,08 2,2-4,0 4,5, ІІІ клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе2 4,6, ІІІ клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
 
 
54 
 
 
 
 
Продовження таблиці 2.7 
Діапазон Уточнена Назва класу і 
Назва класу і категорії 
Вихідні в який категорія категорії якості Рівень антропогенного 
Показники якості води за ступенем 
дані входить (Ку), клас води за екологічним навантаження 
чистоти 
показник якості станом 
Вміст специфічних речовин 
3
Манган, мкг/дм  30 26 – 50 3,2, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Мідь, мкг/дм  4 3 – 10 4,1, ІІI клас добрі досить чисті 
видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Цинк, мкг/дм  20 16 – 20 4,0, ІІІ клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Залізо, мкг/дм  190 101 – 500 4,4, ІII клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Нафтопродукти, мкг/дм  80 51 – 100 4,6, ІІІ клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3
Феноли, мкг/дм  1 1 3,0, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе3=     3,9, ІІI клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе= 4,1, ІІI клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
 
 
 
 
 
 
55 
 
 
 
 
Таблиця 2.8 – Оцінка якості води за екологічною класифікацією на ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків  
Діапазон Уточнена Назва класу і 
Назва класу і категорії 
Вихідні в який категорія категорії якості Рівень антропогенного 
Показники якості води за 
дані входить (Ку), клас води за екологічним навантаження 
ступенем чистоти 
показник якості станом 
Сольовий склад 
3 751- Випадання особливо чутливих 
Сума іонів, мг/дм  990 4, ІIІ клас задовільні слабко забруднені 
1000 видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Хлориди, мг/дм  83 51-100 4,7, ІІІ клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Сульфати, мг/дм  226 201-300 4,3, ІІI клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе1 4,3, ІІI клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
Трофо-сапробіологічні показники 
Завислі речовини, мг/л 12,32 11 – 20 3,1 ІI клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
pH 7,70 7,6 – 7,9 2,3, II клас, дуже добрі чисті Розхитування екосистеми 
+ Порушення трофічних  
Азот амонійний, NH4 , мгN/л 1,80 1,01–2,50 6,5, ІV клас, погані брудні зв’язків у системі 
Азот нітритний, NO2, мгN/л 0,12 >0,10 7, V клас дуже погані дуже брудні Криза 
-
Азот нітратний, NO3 , мгN/л 3,83 >2,50 7, V клас дуже погані дуже брудні Криза 
Фосфор фосфатів, мг Р/л 1,12 >0,300 7,0, V клас дуже погані дуже брудні Криза 
Розчинений кисень, мг  О2/л 7,35 7,1 – 7,5 3,6, IІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
БСК5, мг О2/л 4,72 4,1 – 7,0 4,2, ІІІ клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
помірно 
Іе2 5,1, ІІІ клас посередні Випадання особливо чутливих забруднені 
 
 
56 
 
 
 
 
 
Продовження таблиці 2.8 
 
Діапазон Уточнена Назва класу і 
Назва класу і категорії 
Вихідні в який категорія категорії якості Рівень антропогенного 
Показники якості води за 
дані входить (Ку), клас води за екологічним навантаження 
ступенем чистоти 
показник якості станом 
Вміст специфічних речовин 
3 Випадання особливо чутливих 
Манган, мкг/дм  51 51 – 100 4, ІІI клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 помірно Випадання особливо чутливих 
Мідь, мкг/дм  11 11 – 25 5, ІІI клас посередні 
забруднені видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Цинк, мкг/дм  22 21 – 50 4, ІІІ клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 Випадання особливо чутливих 
Залізо, мкг/дм  283 101 – 500 4,5, ІII клас задовільні слабко забруднені 
видів з екосистеми 
3 помірно Випадання особливо чутливих 
Нафтопродукти, мкг/дм  122 101 – 200 5,2, ІІІ клас посередні 
забруднені видів з екосистеми 
3
Феноли, мкг/дм  1,5 1 3,0, ІІ клас добрі досить чисті Розхитування екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе3 4,3, ІII клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
Випадання особливо чутливих 
Іе 4,6, ІII клас задовільні слабко забруднені видів з екосистеми 
 
 
 
 
57 
 
 
Найбільшого забруднення річка Лопань зазнає за трофо-сапробіологічними 
показниками, за якими зміна якості води за ступенем чистоти вниз за течією 
відбувається від слабко забруднених до помірно забруднених (Іе становить 4,6 на 
ПС 69 км, с. Казача Лопань і 5,1 – на ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків).  
 Екологічний індекс Іе змінюється від 4,1 до 4,6, ступень чистоти води 
погіршується від досить чистих до слабко забруднених з переходом у помірно 
забруднені. Рівень антропогенного навантаження – випадання особливо чутливих 
видів з екосистеми. Лімітуючими показниками є сполуки біогенних елементів – 
азоту і фосфору. 
 
2.4 Оцінка потенційного ризику екологічній системі р. Лопань  
 
Оцінка ризиків стала загальноприйнятим підходом при вивченні 
екологічних проблем. У широкому розумінні оцінка ризику – це процедура, в якій 
імовірність ризиків, які пов'язаними з процесами чи ситуаціями, оцінюються як 
кількісно, так і якісно. Оцінка екологічних ризиків – це вивчення ризиків, що 
виникають за певних умов, ймовірність порушення екологічного добробуту, які 
загрожують екосистемам, біоті та людям. Оцінка ризику проводиться з метою 
прийняття рішення щодо управління ризиками. Важливо зазначити, що хоча 
оцінка ризиків широко використовується в екологічній політиці та регулюванні, 
вона не без суперечок. Це справедливо і для управління ризиками [43].   
Ризик залежить від [44]: 
 кількості хімічної речовини присутня в навколишньому середовищі 
(наприклад, ґрунті, воді, повітрі); 
 кількості контактів людини чи екологічного рецептору із забрудненим 
середовищем; 
  масштабів впливу, які можуть виникнути внаслідок контакту як зараз, 
так і в майбутньому;. 
 
 
58 
 
 токсичності хімічних сполук. 
В узагальненому вигляді екологічний ризик зводиться до двох типів: 
- ризик порушення стійкості екосистем в результаті реального і 
потенційного погіршення якості об’єктів навколишнього середовища внаслідок 
дії антропогенних і природних чинників; 
- ризик для здоров’я населення, який є ймовірністю виникнення 
несприятливих для здоров’я наслідків  
- соціальний ризик [45, 46].  
Саме на основі цього підходу визначали екологічний ризик впливу 
природних і техногенних чинників на екосистему річки Лопань. 
Ризик погіршення стану водних об'єктів [47] (Prob) за його окремими 
компонентами визначали за формулою: 
 
Prob = - 2 + 3,32 lg(Сі/СЕНі)      (2.6). 
 
3
де Сi – вміст i-ої домішки у воді, мг/дм ;  
СЕНі – значення екологічного нормативу верхньої межи 3 категорії якості 
3
води для i-ої домішки, мг/дм . 
Для визначеного набору небезпек та елементів ризику ризик від впливу 
окремих домішок, сумарний ризик можна оцінювали за  рівнянням: 
 
Riskсум = 1 – (1-Risk1)(1-Risk2)(1-Risk3)…(1-Riskn),   (2.7) 
 
де Risk1,…, Riskn – потенційний ризик впливу окремих домішок. 
Результати розрахунків екологічних ризиків за усередненими багаторічними 
показниками якості води за період 1993-2018рр. представлені в таблиці 2.9. 
Розрахунок сумарного екологічного ризику р. Лопань показав, що річка є 
дуже забрудненою – значення сумарного екологічного ризику становить 1,0 
(критичний), що відповідає 5 класу якості води, стан якості води – поганий. 
 
 
 
59 
 
 
 
 
Таблиця 2.9 – Екологічний ризик за усередненими багаторічними показниками якості води  
С, 
С/ЕН Prob R 
3
ЕН, мг/дм  
Показники 
3 
мг/дм с. Казача м. Харків, с. Казача м. Харків, с. Казача м. Харків, с. Казача м. Харків, 
Лопань гирло Лопань гирло Лопань гирло Лопань гирло 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 
Сульфат-іони 60,00 158,72 226,36 2,65 3,77 -0,60 -0,09 0,27 0,46 
Фосфат-іони 0,15 0,96 3,35 6,38 22,33 0,67 2,48 0,76 0,99 
Хлорид-іони 50,00 54,39 83,76 1,09 1,68 -1,88 -1,26 0,03 0,10 
Сума іонів 1000,00 850,26 989,63 0,85 0,99 -2,23 -2,02 0,02 0,02 
Завислі речовини 20,00 8,03 12,32 0,40 0,62 - - - - 
рН 8,10 7,56 7,70 0,93 0,95 - - - - 
Нітрат-іони 2,20 3,95 18,53 1,80 8,42 -1,15 1,07 0,12 0,86 
Амоній-іони 0,39 0,65 2,32 1,67 5,94 -1,26 0,57 0,10 0,73 
Нітрит-іони 0,03 0,06 0,41 1,86 13,67 -1,11 1,77 0,14 0,96 
 
 
 
60 
 
 
 
 
 Продовження таблиці  2.9  
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 
Кисень розчинений 7,50 7,61 7,90 1,01 1,05 -1,98 -1,93 0,02 0,03 
БСК5 2,10 3,08 4,92 1,47 2,34 -1,45 -0,77 0,08 0,21 
Cu 0,002 0,00 0,01 1,97 3,52 -1,02 -0,19 0,16 0,42 
Zn 0,02 0,017 0,024 0,83 1,18 - -1,76 - 0,04 
Mn 0,05 0,03 0,046 0,61 0,93 - - - - 
Fe 0,10 0,19 0,28 1,89 2,83 -1,08 -0,50 0,14 0,31 
Нафтопродукти 0,05 0,08 0,12 1,61 2,43 -1,31 -0,72 0,10 0,24 
Фенол 0,0010 0,0011 0,0015 1,05 1,47 -1,93 -1,44 0,03 0,08 
Сумарний ризик Rсум 1,0 1,0 
 
 
61 
 
 
Рисунок 2.14 – Ранжування показників за потенційним ризиком екологічній 
системі р. Лопань 
 
Проведена оцінка ризику забруднення р. Лопань дала можливість 
ранжувати показники за їх потенційним впливом на якість води (рисунок 2.14). 
Найбільший потенційний ризик екосистемі р. Лопань зумовлений її забрудненням 
біогенними сполуками фосфору і азоту, які потрапляють у водойми та 
підживлюють зростання водоростей, викликаючи  евтрофікації водойм, що, в 
свою чергу, призводить до погіршення якості води.  
 
2.5 Шляхи запобігання негативному антропогенному впливу на екосистему 
річки Лопань 
 
Аналіз сучасного екологічного стану води річки Лопань свідчить про 
необхідність прийняття відповідних заходів щодо зниження антропогенного 
навантаження. Існує два види водоохоронних заходів: ті, що здійснюються у руслі 
річки, і ті, що здійснюються на території всього водозбору. Заходи, що 
 
 
62 
 
здійснюються безпосередньо у руслі: підтримання сприятливого для екосистеми 
водного режиму (витрат води, швидкості течії), що досягається регулюванням 
стоку ставками та водосховищами, а також регулюванням русла (звуженням, 
розширенням, поглибленням), зміною ухилу – методом спорудження шпор та 
напівзагат. Іншій шлях – створення на річках біологічних плато, на яких вищі 
водні рослини виконують роль біологічних фільтрів, а у береговій зоні – 
закріплення берегів. Для підвищення самоочисної здатності збільшують 
турбулентність потоку річки, використовуючи загати та напівзагати. 
Більшість заходів, спрямованих на оздоровлення річок у лісостеповій та 
степовій зонах, де майже вся територія розорана, стосується землеробства – 
дотримання технологічних режимів обробки ґрунтів, використання оптимальних 
доз добрив та хімічних засобів захисту рослин. Важливою умовою покращення 
екологічного стану річок, відновлення рівноваги у водній екосистемі є також 
дотримання оптимальних співвідношень між сільгоспугіддями, лісистістю 
території, водними об'єктами. Комплекс запропонованих водоохоронних заходів 
повинен спрямовуватися на максимальне відновлення природних екосистем та 
досягнення оптимального співвідношення природних територій і територій, 
змінених внаслідок господарської діяльності у долині річки, впроваджувати 
контурно-меліоративну організацію територій сільськогосподарських 
підприємств незалежно від форм власності [48].  
Принциповою основою розробки методів попередження антропогенної 
евтрофікації та її наслідків є встановлення оптимального балансу між 
автохтонним відтворенням органічної речовини та її розпадом. Цього можна 
досягнути за рахунок збільшення водообміну, зменшення ступеню колообігу 
біогенних елементів, збільшення масштабів використання первинної продукції 
[49] 
На сьогодні головний механізм контролю евтрофічного процесу заснований 
на профілактиці надмірного надходження біогенних елементів, а саме – 
вилучення з води поживних речовин, які надходять у водойми, що було б 
 
 
63 
 
достатньо для зниження концентрації одного з двох основних поживних речовин, 
зокрема фосфору, який вважається обмежуючим фактором зростання водоростей. 
Можливі заходи для запобігання внесенню поживних речовин та обмеженню 
фосфорних навантажень: 
 підвищення ефективності очищення очисних споруд стічних вод, 
установка додаткових систем очищення, щоб зменшити концентрацію поживних 
речовин; 
 впровадження ефективних біофільтрів для видалення азоту та фосфору, 
наявних у стічній воді; 
 зменшення фосфору в миючих засобах; 
 оптимальне внесення добрив та використання добрив з повільним 
вивільненням; 
 використання альтернативних методів в тваринництві, щоб обмежити 
об’єми  стічних вод. 
У випадках, коли якість води вже настільки погіршена, що впроваджувати 
будь-які профілактичні заходи неефективно, застосовують: 
 оксигенацію води для зменшення негативних наслідків евтрофічного 
процесу, таких як дефіцит кисню та утворення токсичних сполук, що походять від 
анаеробного обміну; 
 хімічне осадження фосфору шляхом додавання у воду солей заліза, 
алюмінію або карбонату кальцію, які спричиняють осадження відповідних 
ортофосфатів, тим самим зменшуючи негативні наслідки, пов'язані з надмірною 
присутністю фосфору в осадах. 
 
 
 
 
 
 
 
64 
 
ВИСНОВКИ 
 
На сьогоднішній день якість води належить до найважливіших 
характеристик водних ресурсів, що визначають можливість їх раціонального 
використання та охорони від забруднення та виснаження. Екологічний стан 
поверхневих водних об’єктів і якість води в них є основними чинниками 
санітарного та епідемічного благополуччя населення. Водночас більшість водних 
об’єктів в Україні за ступенем забруднення віднесені до забруднених та дуже 
забруднених. Водокористування в Україні здійснюється переважно 
нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм придатних до 
використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. 
Чинником погіршення стану водних ресурсів в Україні є незадовільне становище 
систем водовідведення та відсутність у багатьох населених пунктах 
централізованого водовідведення. Забруднення відбувається не тільки з точкових 
джерел, а і за рахунок неконтрольованих дифузних, які в сучасних умовах є 
одними з основних джерел забруднення водних об’єктів. Вплив дифузних джерел 
забруднення в багатьох випадках перевищує вплив точкових джерел. 
На сучасному етапі басейн річки Лопань можна охарактеризувати як 
господарський комплекс з високим рівнем освоєння території. Водні ресурси 
басейну р. Лопані використовуються, в основному, на потреби промислових 
підприємств і сільського господарства, у тому числі зрошення, а також для 
комунально-побутових потреб населених пунктів. Найбільш великими 
водоспоживачами є промисловість м. Дергачі і м. Харкова, одним із найбільших 
підприємств якого є Харківський завод транспортного машинобудування. 
Ситуація з водогосподарським комплексом, що склалася в басейні 
Сіверського Донця останнім часом, свідчить про зростаючу небезпеку 
техногенних аварій. Забруднення водних об’єктів відбувається як за рахунок 
точкових джерел (організовані скиди), так і за рахунок неконтрольованих 
 
 
65 
 
дифузних джерел. Проведений системний аналіз якості води і стану басейну річки 
свідчить про зростаючу небезпеку.  
Аналіз показників коефіцієнта забрудненості води на постах спостереження 
свідчить, що у верхній течії річка слабко забруднена, але у гирлі якість води 
погіршується (КЗ змінюється в межах від 2,9 до 6,7 – вода помірно забруднена), 
що пояснюється зростанням техногенного навантаження і недостатньою 
спроможністю річки до самовідновлення на такій короткому відрізку русла. Якщо 
у попередні роки основним джерелом забруднення води річки Лопань була 
промисловість, то зараз це муніципальні служби, промислові підприємства та 
-
сільське господарство. Лімітуючими санітарно-гігієнічними показниками є NO2 , 
+ 2-
NH4  і SO4  іони і важкі метали, для яких характерне стійке хронічне 
забруднення. 
 Екологічний індекс Іе змінюється від 4,1 до 4,6, ступень чистоти води 
погіршується від досить чистих до слабко забруднених з переходом у помірно 
забруднені. Рівень антропогенного навантаження – випадання особливо чутливих 
видів з екосистеми. Найбільшого забруднення річка Лопань зазнає за трофо-
сапробіологічними показниками, за якими якість води за ступенем чистоти вниз 
за течією змінюється від слабко забрудненої до помірно забрудненої (Іе становить 
4,6 на ПС 69 км, с. Казача Лопань і 5,1 – на ПС р. Лопань, 1 км, м. Харків). Рівень 
антропогенного навантаження – випадання особливо чутливих видів з 
екосистеми. Лімітуючими показниками є сполуки біогенних елементів – азоту і 
фосфору. 
Розрахунок сумарного екологічного ризику р. Лопань за усередненими 
багаторічними показниками якості води за період 1993-2018рр. показав, що річка 
є дуже забрудненою – значення потенційного екологічного ризику становить 1,0 
(критичний), що відповідає 5 класу якості води, стан якості води – поганий. 
Найбільший потенційний ризик екосистемі р. Лопань зумовлений її забрудненням 
біогенними сполуками фосфору і азоту, які потрапляють у водойми та 
 
 
66 
 
підживлюють зростання водоростей, викликаючи  евтрофікації водойм, що, в 
свою чергу, призводить до погіршення якості води. 
Проведений аналіз сучасного екологічного стану води річки Лопань 
свідчить про необхідність прийняття відповідних заходів щодо зниження 
антропогенного навантаження, як у руслі річки, так і на території всього 
водозбору. Важливою умовою покращення екологічного стану річок, відновлення 
рівноваги у водній екосистемі є покращення роботи очисних споруд, дотримання 
оптимальних співвідношень між сільгоспугіддями, лісистістю території, водними 
об'єктами, розробка методів попередження антропогенної евтрофікації та її 
наслідків є встановлення оптимального балансу між автохтонним відтворенням 
органічної речовини та її розпадом. Комплекс водоохоронних заходів повинен 
спрямовуватися на максимальне відновлення природних екосистем та досягнення 
оптимального співвідношення природних територій і територій, змінених 
внаслідок господарської діяльності у долині річки, впроваджувати контурно-
меліоративну організацію територій сільськогосподарських підприємств 
незалежно від форм власності. 
Потребує невідкладного реформування система державного управління в 
галузі охорони вод у напрямі переходу до інтегрованого управління водними 
ресурсами. Використання екосистемного підходу щодо еколого-технічної оцінки 
стану водних екосистем, створить передумови щодо розробки водоохоронних 
заходів, враховуючи динаміку прогнозних їх змін. 
Практичне значення роботи: попередження трансформації поверхневих вод 
сприятиме екологічному благополуччю гідроекосистем та збереженню їх 
біорізноманіття.  
Апробація результатів роботи. Результати роботи були представлені та 
розглянуті під час IX Всеукраїнської науково-практичної конференції з 
міжнародною участю "Надзвичайні ситуації та захист" м. Черкаси. 
 
 
67 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. КіфорЛ.І., Медведєва О.В. Процеси евтрофікації водойм в міських умовах. 
//Наукові записки. – Вип.9. – Кіровоград: КНТУ, 2009.– с.  249-251 
2. Теорія і методи аналізу регіональних гідрохімічних систем : монографія / С.І. 
Сніжко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ: Ніка-Центр, 2006. – 284 с.  
3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2015 році. – К.: Міністерство екології та природних ресурсів 
України, ФОП Грінь Д.С. – 2017. – 308 с. 
4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2014 році. – К.: Міністерство екології та природних ресурсів 
України, ФОП Грінь Д.С. – 2016. – 350 с. 
5. Портал Міністерства екології та природних ресурсів. Електронний ресурс. 
Режим доступу: http://www.kitsoft.kiev.ua/novyj-portal-dlya-ministerstva-
ekologiyi-ta-pryrodnyh-resursiv/ 
6. Водні ресурси: використання, охорона, відтворення, управління: Підручник для 
студентів вищих навч. закладів /А.В. Яцик, Ю.М. Грищенко, Л.А. Волкова, І.А. 
Пашенюк. – К.: Генеза, 2007. – 360 с. 
7. Клименко В.Г. Гідрологія України. – Харків:ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010 . –
124 с. 
8. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини [Кол. моногр.] /В.І 
Карпов, С.П. Сіренький, В.К. Данилко та інші; Під заг. ред. П. П. Михайленка. 
– Житомир, 2001. – 320с. 
9. Хімко Р.В. Регіональні особливості господарського використання малих річок 
Участь громадськості у збереженні малих річок України: матеріали тренінг-
курсу. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2005. –С. 30-40. 
10. Екологічні основи управління водними ресурсами: навч. посіб. /А.І. 
Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К. : Інститут екологічного 
управління та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с 
 
 
68 
 
11. Екологічна ситуація та стан питних вод України. Всеукраїнська екологічна ліга. 
Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.ecoleague.net/diialnist/vydannia-
vel/ekolohichni-karty/ekolohichna-sytuatsiia-ta-stan-pytnykh-vod-ukrainy. 
12. Василенко І.А. Урбоекологія /І.А. Василенко, О.А. Півоваров, І.М. Трус, А.В. 
Іванченко – Дніпро: Акцент ПП, 2017. – 309 с. 
13. Кульбіда М.І., Єлістратова Л.О., Барабаш М.Б. Сучасний стан клімату 
України. //Проблеми охорони навколишнього природного середовища та 
екологічної безпеки. 2013. Вип. 35. – С. 118-130.  
14. Архипова Л.М. Природно-техногенна безпека гідроекосистем: монографія. 
Івано-Франківськ: Видавництво ІФНТУНГ, 2011. – 366 с. 
15. Алимов Л. Ф. Стабильность и устойчивость водних экосистем. 
Гидробиологический журнал. 2017. Т. 53. № 1. – С. 3–15.  
16. Удод В. М., Маджд С. М., Кулинич Я. І. Регіональні особливості структурно-
функціональної організації розвитку техногенно змінених водних екосистем 
Вісник КрНУ ім. Михайла Остроградського. 2017. №3. – С. 93-99. 
17. Писанко Я. І. Екологічне прогнозування стану розвитку техногенно-зміненої 
гирлової ділянки річки Ірпінь //Вісник КрНУ ім. Михайла Остроградського. 
2018. № 4. – С. 109–114. 
18. Удод В. М., Маджд С. М., Кулинич Я. І. Дослідження причин та наслідків 
трансформації техногенно змінених видних систем Наукові праці: наук. 
Журнал Чорном. нац.ун-ту ім. Петра Могили. 2017. Т. 289. Вип. 277. C. 10−17. 
19. Мислюк О.О. Основи хімічної екології Навчальний посібник /О.О.Мислюк. –
К.: Кондор, 2012. – 660с. 
20. Xiao-e Yang Emailauthor Xiang WuHu-lin HaoZhen-li He. Mechanism 
sandassessment of water eutrophication. //JournalofZhejiangUniversity SCIENCE B. 
March 2008, Volume 9, Issue 3. – pp 197-209. 
21. Іванова Н. О. "Цвітіння" води в Сасикському водосховище //Гідрологія, 
гідрохімія і гідроекологія. 2010. Т. 2. – С. 185-191. 
 
 
69 
 
22. Яцик А.В., Томільцева А.І. Стратегія реформування водного господарства 
України для збалансованого екологобезпечного використання та збереження 
водних ресурсів. //Вісник Національного університету водного господарства та 
природокористування. 2015. Випуск 3 (71). – С. 136-142. 
23. Томільцева А.І. Екологічні основи управління водними ресурсами. /А.І. 
Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К. : Інститут екологічного 
управління та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с. 
24. Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод 
(постанова № 758 від 19 вересня 2018 р.). Електронний ресурс. Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/758-2018-%D0%BF 
25. Види державного монiторингу поверхневих та пiдземних вод. Режим доступу: 
https://menr.gov.ua/files/images/news/27112017/%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1
%8B_03.pdf 
26. Геоінформаційної системи "Відкрите довкілля" - “Вода”. Електронний ресурс. 
Режим доступу: http://openenvironment.org.ua/water/ 
27. Зацерковний В. І., Плічко Л. В. Аналіз системи управління водогосподарським 
комплексом України та пошук шляхів щодо її вдосконалення. //Наукоємні 
технології № 4 (36), 2017. – С. 358-367. 
28. Водна стратегія України на період до 2025 року (наукові основи) (за науковою 
редакцією М.І. Ромащенка, М.А. Хвесика, Ю.О. Михайлова). – К.:, 2015. – 46 с. 
29. Климчик О.М., Пінкіна Т.В., Пінкін А.А. Впровадження системи 
інтегрованого управління воднимиресурсами за басейновим принципом. 
//ScientificJournal «ScienceRise», №4(45), 2018. – С.36-40. 
30. Хвесик М., Левковська Л., Мандзик В. Парадигмальний концепт організації 
системи інтегрованого управління водними ресурсами. //Економіка 
природокористування і сталий розвиток. 2018, № 1-2 (20-21). – С.5-10. 
31. Сіверський Донець: Водний та екологічний атлас /О.Г. Васенко, А.В. 
Гриценко, Г.О. Карабаш та ін. – Х.: ВД «Райдер», 2006. – 188 с. 
32. Екологічний паспорт Харківської області за 2018 рік. – 169 с. 
 
 
70 
 
33. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській 
області за 2018 рік. -183с. 
34. Петина М.А., Новикова Ю.И. Оценка качества воды в трансграничном створе 
реки Северский Донец. //Современные проблемы науки и образования. – 2014. 
– № 1. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.science-
education.ru/ru/article/view?id=12258 
35. Klymenko V.H., Cherkashyna N.I. Assessment of water quality in the river Lopan 
within the boundaries of Kharkiv region. //Вісник Харківського національного 
університету ім. В.Н. Каразіна, № 1., 2016. – С. 172-177. 
36. Дубровський Ю.В. Використання малих річок і проблеми збереження їхніх 
ресурсів: матеріали тренінг-курсу. – К.: Чорноморська програма Ветландс 
Інтернешнл, 2005. – С. 15-29. 
37. Програма збереження малих річок Харківської області на період до 2016 року 
м. Харків. 2012. – 49с. 
38. Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України.  Електронний 
ресурс. Режим доступу: http://openenvironment.org.ua/water/. 
39. КНД211.1.1.106 –2003. Організація та здійснення спостережень за 
забрудненням поверхневих вод (в системі Мінекоресурсів).  Київ, 2003. – 70с. 
40. Водний Кодекс України. 2018. Електронний ресурс. Режим доступу: 
https://zakon.help/law/213/95-%D0%92%D0%A0/ 
41. Про затвердження Нормативів екологічної безпеки водних об’єктів, що 
використовуються для потреб рибного господарства, щодо гранично 
допустимих концентрацій органічних та мінеральних речовин у морських та 
прісних водах (біохімічного споживання кисню (БСК-5), хімічного споживання 
кисню (ХСК), завислих речовин та амонійного азоту). Наказ № 471 від 
30.07.2012р. Міністерства аграрної політики та продовольства України. 
Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1369-
12 
 
 
71 
 
42. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними 
категоріями /А.В. Гриценко, О.Г. Васенко, Г.А. Верніченко та ін. – Х.: 
УкрНДІЕП. – 2012. – 37 с. 
43. Jan-Bart Calewaert (2019). Environmental risk assessment of marine activities. 
Електронний ресурс. Режим доступу: 
http://www.coastalwiki.org/wiki/Environmental_risk_assessment_of_marine_activities] 
44. About Risk Assessment. United States Environmental Protection Agency. 
Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.epa.gov/risk/about-risk-
assessment. 
45. Ієрархічний підхід до оцінювання екологічного ризику погіршення стану 
екосистем поверхневих вод України [Текст] / О.Г. Васенко, О.В. Рибалова, 
О.В. Поддашкін та ін. //Проблеми охорони навколишнього природного 
середовища та техногенної безпеки: зб. наук. праць УкрНДІЕП. – Харків, 2010. 
– Вип. ХХХІІ. – С. 75-90]. 
46. Зміни та доповнення до п. 2.45 ДБН А.2.2-1-2003* “Склад і зміст матеріалів 
оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і 
будівництві підприємств, будинків і споруд”. – К. -2010 – 13 с 
47. Rybalova O., Artemiev S. Development of a procedure for assessing the 
environmental risk of the surface water status deterioration. //Eastern-European 
Journal of Enterprise Technologies. 5/10 ( 89 ) 2017.  – С. 67-76. 
48. Томільцева А.І. Сучасний екологічний стан малих річок України: матеріали 
тренінг-курсу. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2005. – С. 
41-56. 
49. Іванова Н. О. "Цвітіння" води в Сасикському водосховище //Гідрологія, 
гідрохімія і гідроекологія. 2010. Т. 2. – С. 185-191. 
 
 
72 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
73 
 
Додаток А 
 
Апробація роботи 
 
 
 
 
 
74 
 
 
 
 
 
 
 
 
75 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
76 
 
 
 
 
 
77