Проєкт автотранспортного підприємства на 25 автобусів для пасажирських перевезень в Запорізькій області

Попельницький, Денис Юрійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9727
Назва:	Проєкт автотранспортного підприємства на 25 автобусів для пасажирських перевезень в Запорізькій області
Автори:	Тарандушка , Іван Павлович Попельницький, Денис Юрійович
Дата публікації:	2026
Короткий огляд (реферат):	Кваліфікаційна робота бакалавра є необхідним елементом навчання студентів, що здобувають бакалаврський рівень освіти. У результаті виконання роботи студент закріплює отримані знання та навички щодо проєктування підприємств системи автомобільного транспорту, які є базою для подальшої професійної діяльності. Актуальність теми зумовлена економічним значенням пасажирських перевезень для Запорізької області, яка є потужним індустріальним та логістичним центром півдня України. Ефективна робота автобусного парку на 25 одиниць рухомого складу середнього класу дозволяє забезпечити стабільне транспортне сполучення між промисловими об’єктами та житловими масивами, а також задовольнити потреби населення у приміських та міжміських перевезеннях. У роботі основна увага приділена: -підвищенню ефективності рухомого складу в умовах специфічного дорожнього покриття, високого добового пробігу та кліматичних особливостей запорізької області; -перспективам розвитку підприємства, зокрема впровадженню сучасних методів технічного обслуговування та поточного ремонту для автобусів середнього класу; -аналізу впливу нового та модернізованого ремонтного обладнання на ефективність праці персоналу.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9727
Розташовується у зібраннях:	274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Попельницький.docx Restricted Access		1.02 MB	Microsoft Word XML	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92



ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технологій їх експлуатації, професор
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________2026 р.


Кваліфікаційна робота БАКАЛАВРА
на тему
Проєкт автотранспортного підприємства на 25 автобусів для пасажирських перевезень в Запорізькій області






Керівник роботи:
____________________                                 _______________ Тарандушка І.П.
                  (посада)                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище)

Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ – 23
спеціальності 274 – Автомобільний 
транспорт                                              _______________ Попельницький Д.Ю.
                                                                              (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище)


2026


Зміст

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО	5
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства	5
1.2 Вибір основного транспортного засобу для АТП	5
1.3 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту	10
РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА	11
2.1 Розрахунок виробничої програми автотранспортного підприємства на 25 автомобілів. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу.	11
2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл.	12
2.2.2 Визначення програми діагностичних впливів на АТП	15
2.2.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів	16
2.3 Планування виробничого корпусу	17
2.3.1 Коригування нормативних трудомісткостей	17
2.3.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу	19
2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР	20
2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту	23
2.3.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу	24
2.3.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства	24
2.3.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями	25
2.3.8 Розрахунок кількості працівників	26
2.3.9 Розрахунок площ приміщень	27
2.3.10 Площа ЩО	28
2.4 Планування ГВК	29
2.4.1 Визначення площі і технологічного устаткування зварювальної дільниці	29
2.4.2 Розрахунок складської площі	32
2.4.3 Розрахунок площі зони зберігання рухомого складу	33
2.4.4 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень	34
2.4.5 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу	34
2.4.6 Генеральне планування автотранспортного підприємства	36
2.4.7 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу	36
РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ РУХОМОГО СКЛАДУ	38
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА	44
4.1 Техніка безпеки на зварювальній дільниці	44
4.2 Розрахунок витяжної вентиляції для зварювальної дільниці	48
4.2.1 Типи вентиляції та їх призначення	49
4.2.2 Місцеві витяжки для обладнання	50
4.3 Охорона навколишнього середовища	51
5 ВИСНОВКИ	53
Перелік джерел посилань:	55
ДОДАТКИ	57


ВСТУП

Кваліфікаційна робота бакалавра є необхідним елементом навчання студентів, що здобувають бакалаврський рівень освіти. У результаті виконання роботи студент закріплює отримані знання та навички щодо проєктування підприємств системи автомобільного транспорту, які є базою для подальшої професійної діяльності. 
Актуальність теми зумовлена економічним значенням пасажирських перевезень для Запорізької області, яка є потужним індустріальним та логістичним центром півдня України. Ефективна робота автобусного парку на 25 одиниць рухомого складу середнього класу дозволяє забезпечити стабільне транспортне сполучення між промисловими об’єктами та житловими масивами, а також задовольнити потреби населення у приміських та міжміських перевезеннях. У роботі основна увага приділена:
-підвищенню ефективності рухомого складу в умовах специфічного дорожнього покриття, високого добового пробігу та кліматичних особливостей запорізької області;
-перспективам розвитку підприємства, зокрема впровадженню сучасних методів технічного обслуговування та поточного ремонту для автобусів середнього класу;
-аналізу впливу нового та модернізованого ремонтного обладнання на ефективність праці персоналу.



РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО

1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства

Тип підприємства: комерційне пасажирське АТП середньої потужності.
Регіон розташування: Запорізька область. Вибір регіону зумовлений високою щільністю населення в промислових центрах та необхідністю забезпечення стабільного сполучення між районними та обласним центром.
Завдання проєкту: Забезпечення своєчасного та безпечного перевезення пасажирів, підтримка рухомого складу в належному технічному стані шляхом організації ефективної бази технічного обслуговування та поточного ремонту.
Форма власності: приватне підприємство ТОВ, що працює на засадах самоокупності.
Характеристика району розташування: Запорізька область характеризується розвиненою мережею доріг з твердим покриттям (асфальтобетон). Рельєф переважно рівнинний, що сприяє помірному зносу агрегатів трансмісії та ходової частини. Клімат – помірно-континентальний з м’яким літом та порівняно м’якою зимою, що враховується при виборі паливно-мастильних матеріалів та періодичності сезонного обслуговування. 

1.2 Вибір основного транспортного засобу для АТП

Для пасажирських перевезень на великі дистанції (близько 300 км в нашому випадку) двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) мають низку суттєвих переваг перед електричними силовими установками. Особливо це актуально для міжміських та приміських автобусних перевезень.
Переваги ДВЗ перед електродвигунами при далеких перевезеннях:
Великий запас ходу
Головною перевагою автобусів з ДВЗ є значний запас ходу без дозаправки.
Сучасний дизельний автобус може подолати: 1200–2000 км на одному баку пального.
Електробуси зазвичай мають: 250–500 км реального пробігу.
Для маршруту 300 км автобус з ДВЗ може виконати рейс практично без тривалих зупинок.
Швидке заправлення
Заправка дизельного автобуса займає приблизно 10–15 хвилин.
Для електробуса швидке заряджання може тривати 1–3 години, а повільне – до кількох годин.
Це особливо важливо за умови щільного графіку, який у нас в наявності, а також цілодобовій експлуатації транспорту, що наближене до наших умов через наявність 2 змін.
Менша залежність від інфраструктури
Мережа АЗС значно більш розвинена, ніж зарядна інфраструктура для важкого транспорту. Що в свою чергу надає такі можливості:
заправка практично в будь-якому регіоні,
простіша організація маршрутів.
Краща ефективність при великих навантаженнях
Дизельні двигуни добре працюють при повному завантаженні автобуса, на підйомах, а також при русі трасою на високій швидкості.
Електробуси ж при великому навантаженні швидше витрачають заряд батареї та втрачають запас ходу.
Відсутність проблем із масою акумуляторів
Для забезпечення пробігу 300 км електробусу потрібна дуже велика батарея.
Недоліки цього:
значне збільшення маси транспортного засобу, 
зменшення пасажиромісткості, 
підвищене навантаження на підвіску та шини. 
У ДВЗ паливний бак значно легший за акумулятор аналогічної енергоємності.
Краща робота в холодному кліматі
У зимових умовах електробуси можуть втрачати частину ємності батареї, у них зменшується запас ходу, а також вони потребують додаткової енергії на опалення салону.
Дизельний же автобус в свою чергу менш чутливий до низьких температур і може використовувати тепло двигуна для обігріву салону.
Нижча вартість експлуатації на дальніх маршрутах
Для маршрутів великої довжини ДВЗ часто економічно вигідніший через:
відсутність дорогих батарей,
менші витрати на інфраструктуру,
швидке відновлення працездатності.
Висновок
Для пасажирських перевезень на великі дистанції (≈350 км) автобуси з двигунами внутрішнього згоряння наразі залишаються більш практичним рішенням завдяки:
великому запасу ходу,
швидкому заправленню,
незалежності від зарядної інфраструктури,
стабільній роботі при високих навантаженнях та в холодному кліматі.
Саме тому дизельні автобуси сьогодні широко використовуються на міжміських і міжнародних маршрутах.
Для визначення автобусів, які буде закуплено для автопарку, розглядаються 2 типи автобусів середнього класу:


Таблиця 1.1 – Порівняльні характеристики відбіркових ТЗ
Характеристика	Mercedes-Benz Citaro K	Otokar Navigo T
Габарити (довж/шир/вис), мм	10633/2550/3120	8000/2500/3275
Колісна база, мм	4398	4520
Пасажиромісткість	43, з них 25 сидячих	43, з них 30 сидячих
Двигун	Mercedes-Benz OM 936	Тип палива – дизель	Cummins ISBe4.5E6	Тип палива – дизель
Робочий об’єм, л	7,7	4,5
Потужність, к.с 	299	210
Екологічний стандарт	Євро 6	Євро 6
Витрата палива, л/100 км	24 змішана	19 змішана
Двигун	Рядний 6-циліндровий мотор з ресурсом вище 1 млн км. Виключна надійність електроніки і паливної системи	Економічний 4-циліндровий двигун. Простий в обслуговуванні, широко доступні в Україні запасні частини
Комфорт і плавність ходу	Підвіска: повна пневматична з системою нахилу кузова, що забезпечує високий комфорт	Передня ресорна, задня пневматична. Поступається Мерседесу в м’якості, але краще адаптована до поганих доріг
Ефективність гальмівної системи	Дискові гальма на усіх осях, системи ABS, ASR, ESP і потужний вбудований ретардер в автоматичну коробку перемикання передач 	Пневматична гальмівна система з ABS, наявність моторного тормоза-уповільнювача
Ремонтопридатність і запчастини.	Розвинена мережа сервісів в Україні. Запасні частини дорогі, але мають тривалий термін служби	Проста конструкція, багато аналогів по ходовій частині і двигуну на ринку
Доступ до вузлів	Компоновка моторного відсіку дозволяє швидше проводити дрібний ремонт та обслуговування 	Доступ до деяких вузлів обмежений через особливості кузова
Вартість	90000 €	110000 €




Для порівняння також наведемо ілюстративні зображення вищезгаданих автобусів:

Рисунок 1.1 – Otokar Navigo T


Рисунок 1.2 – Mercedes-Benz Citaro K

Після проведення всіх порівняльних характеристик мною було зроблено висновок щодо доцільності використання єдиного типу автобусу на основі попередніх табличних даних і їх відповідності до поставлених мною вимог.
Для роботи обрано модель автобуса типу Otokar Navigo T як найбільш збалансована за критеріями ціна/надійність/параметри експлуатації в умовах приміських пасажирських перевезень по Запорізької області.
Він переважає за параметрами стійкості ходової адже у Mercedes-Benz Citaro K вона розрахована на ідеальні дороги і вимагає уваги до важелів, а у Otokar Navigo це посилена балка і рама які підходять для доріг області.
Також Otokar Navigo T має кращу прохідність за рахунок вищої підлоги, що не обмежує кліренс і яка дешевше в поточному обслуговуванні.
Тип двигуна – дизельний з турбонаддувом, кількість сидячих місць обраного автобуса 30 одиниць, загальна пасажиромісткість 43 особи.
Габаритні розміри Otokar Navigo T становлять довжина 8 м, ширина 2,5 м.
Призначення – робота на туристичних маршрутах, що підходить для використання для міжміського та приміського сполучення Запорізької області.

1.3 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту

Проєктування АТП базується на кількісних та якісних показниках, що визначають обсяг майбутніх робіт з технічного обслуговування та раціонального використання ресурсів.

Таблиця 1.2 – Вихідні дані
Параметр	Значення	Обґрунтування
Кількість автомобілів	25 одиниць	Достатня для обслуговування 2 інтенсивних міжміських маршрутів
Середньодобовий пробіг	300 км 	Двозмінний графік, довжина маршрутів та високе навантаження
Категорія умов експлуатації	ІІ (асфальтобетонне покриття, рівнинна місцевість)	особливості регіону без урахування поточних змін викликаних військовими діями
Кліматична зона	помірна	-
Кількість робочих днів на рік	302 	З урахуванням коефіцієнтів завантаженості, випуску парку та інших
Клас автобусів 	середній	Найбільш рентабельний для маршрутів з середнім пасажиропотоком, поєднує маневреність на дорозі та достатню місткість
Нормативна періодичність	ТО-1	ТО-2			5000	20000	




РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Розрахунок виробничої програми автотранспортного підприємства на 25 автомобілів. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу.

Коригування норм пробігу до КР і періодичність ТО.
Періодичність ТО і пробіг до КР визначають за формулами:

 					(2.1)

де:
 – нормативна періодичність ТО-1, км.
 = 5000∙0,9∙1 = 4500 км,

 					(2.2)

Де:  – нормативна періодичність ТО-2, км.

 = 20000∙0,9∙1 = 18000 км,

Пробіг до КР:

 					(2.3)

 = 500000∙0,9∙1∙1 = 450000 км;
де  – нормативна ресурсний пробіг автомобіля, км;

2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл.

Число технічних впливів на один автомобіль за цикл визначається відношенням циклового пробігу  до даного виду впливу. Враховуючи, що в розрахунку цикловий пробіг відповідає ресурсному ( км), то число списань одного автомобіля за цикл пробігу буде дорівнювати 1. У даному розрахунку число ТО-1 за цикл не включає обслуговування ТО-2.
Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу.
Таким чином кількість КР, ТО-1, ТО-2 вираховують за формулами:

 					(2.4)

де  – кількість КР за цикл;
 – цикловий пробіг автомобіля, км;
 – пробіг до капітального ремонту, км;
Кількість щоденного обслуговування (ЩО) за цикл:

 					(2.5)

де  – кількість ЩО за цикл.
 – середньодобовий пробіг
Кількість ТО-2 за цикл:

 				(2.6)

 – періодичність виконання ТО-2, км.


Кількість ТО-1 за цикл:

 		(2.7)

Де  – кількість ТО-1 за цикл;
 – періодичність виконання ТО-1, км.

Таблиця 2.2 – Результати розрахунків кількості обслуговування за цикл
Тип обслуговування				
К-ть обслуговувань	300	75	24	1


Пробіг автомобіля за рік відрізняється від його пробігу за цикл, а виробничу програму в основному розраховують за рік, тому для визначення кількості впливів (операцій ТО) за рік необхідно зробити відповідний перерахунок набутих значень за цикл, використовуючи коефіцієнт переходу від циклу до року .
Отже кількість ремонтів і обслуговувань ЩО, ТО-1 і ТО-2 на один автомобіль, що стоїть на обліку АТП за рік можна визначити за наступними формулами:

				 (2.8)

;			 (2.9)

;			 (2.10)

;				 (2.11)

;				 (2.12)

.				 (2.13)

де – Асп – облікова кількість транспортних засобів.
ηР – відношення річного пробігу автомобіля Lp до його пробігу за цикл, тобто:

				 (2.14)

Річний пробіг транспортного засобу:

 км		 (2.15)

де:
Дроб – кількість робочих днів підприємства за рік;
αт – коефіцієнт технічної готовності.
У цикловому методі розрахунку виробничої програми по ТО простоювання автомобіля за цикл по організаційних причинах не враховується. Тому при розрахунку річного пробігу автомобіля у формулі використовується не коефіцієнт випуску автомобіля, а коефіцієнт технічної готовності за цикл:

			 (2.16)

де – Lcд – середньодобовий пробіг автомобіля.
d то і пр – тривалість (кількість днів) простою на технічному обслуговуванні та в поточному ремонті на АТП на 1000 км пробігу.
Дкр – тривалість (кількість днів) простою в Кр на авторемонтному підприємстві.


Дані розрахунків заносимо в табл. 2.2
Таблиця 2.2 – Кількість технічних впливів за рік на один автомобіль та на весь парк
Кількість технічних впливів на 1 автомобіль	Кількість технічних впливів на весь автопарк
					
54	14	5	1350	350	125


2.2.2 Визначення програми діагностичних впливів на АТП

Згідно з Положенням, діагностування не є окремим видом обслуговування включається до обсягу робіт ТО та ПР. Організація діагностування автомобілів може проводитись на окремих постах або включатись до процесу ТО, що визначає кількість діагностичних впливів для наступних розрахунків. У Положенні передбачено два види діагностування: Д1 та Д2. Діагностування ДІ виконується для оцінки технічного стану агрегатів, вузлів та систем, що забезпечують безпеку руху ТЗ. Це діагностування проводиться для ТЗ при ТО-1, після То-2 та під час виконання ПР. Кількість автомобілів, які діагностуються при ПР, дорівнює 10% від програми Т-1 за рік. Діагностування призначене для розрахунку економічних показників автомобіля та виявлення обсягів ПР.
Діагностування проводиться з періодичністю ТО-2 та у деяких випадка одночасно ПР. Кількість транспортних засобів, які діагностуються Д2 при ПР. приймається в розмірі 20% від річної програми ТО-2. Щоб розрахувати кількість діагностування Д1 на весь автомобільний парк за рік, застосовується формула:

;		 (2.17)

де ΣNд1р – кількість впливів з діагностування Д1 на весь парк за рік.


Кількість впливів з діагностування Д2 на весь парк за рік розраховують за формулою:

			 (2.18)

де ΣNд2р – кількість впливів з діагностування Д2 на весь парк.
1,1 і 1,2 – коефіцієнти, що враховують число транспортних засобів, діагностованих при ПР.

2.2.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів

Для вибору методу організації технічного обслуговування необхідно розрахувати добову виробничу програму. Це є вихідним показником для розрахунку кількості постів і ліній ТО.
За видами ТО (ЩО, ТО-1, ТО-2) і діагностування (Д1 і Д2) добова виробнича програма Nід визначається за формулою:

						 (2.20)

- річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо;
 - річне число робочих днів зони, призначеної для виконання того або іншого виду ТО й діагностування автомобілів.












Критерієм для вибору методу технічного обслуговування (потоковий або на універсальних постах) є добова виробнича програма по кожному виду обслуговування однотипних автомобілів. Застосування потокової організації обслуговування при ЩО стає доцільним, якщо NЩОд=100 для однотипних автомобілів, для ТО-1 - при N1д=12 автомобілів і для ТО-2 - при N2д=5. При меншій добовій програмі приймається метод обслуговування на універсальних постах.
Діагностування Д-1 залежно від добової програми та методу проведення ТО-1 може бути організоване на окремих постах або разом з ТО-1.

2.3 Планування виробничого корпусу
2.3.1 Коригування нормативних трудомісткостей

Для діагностування Д-1 залежно від добової програми і методу проведення ТО-1 може бути використаний окремий пост (виділене діагностування Д-1) або проведений разом з ТО-1. Якщо ТО-1 проводиться на універсальних постах, то діагностування Д-1 доцільно проводити на окремому виділеному пості зручному для заїзду автомобілів.
Визначення трудомісткості ЩО tщо, для потокового методу виробництва можна розраховувати:

, люд.год				 (2.21)

де – - нормативна трудомісткість щоденного огляду (ЩО), люд.год.
К4 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно сумісних ТЗ, відповідно до розмірів АТП.
Км =1-М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості з урахуванням механізації робіт ЩО (приймається в межах 0,35…0,75).

 люд.год

Нормативна скорегована трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) для рухомого складу проєктованого АТП визначається:

 люд.год				 (2.22)

де –  – нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2, люд. год.







Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту, люд.год/1000км корегується таким чином:

			 (2.23)

де –  – нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2, люд. Год. [1];
 – коефіцієнти, які залежать від категорії та умов експлуатації рухомого складу, модифікації рухомого складу та організації його роботи, природно-кліматичних умов експлуатації, кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу, способу зберігання рухомого складу відповідно [1].









2.3.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу

Річний об’єм робіт з ТО і ПР, люд.год.

 люд.год.		 (2.24)


 люд.год.		 (2.25)

 люд.год.		 (2.26)

 люд.год.			 (2.27)

Об’єм робіт сезонного обслуговування за рік в цілому по парку, люд.год.:

 люд.год.	(2.28)

де  – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 .
 – загальна кількість автомобілів що знаходяться на АТП.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на потокових лініях, повинні прийматися після розрахунку відповідних зон обслуговування.

2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР

При плануванні зон технічного обслуговування та профілактичних ремонтів необхідно враховувати режим роботи автомобілів. Залежно від цього вибирається режим роботи зони та метод обслуговування – на потокових лініях або окремих постах. Крім того, визначається кількість постів на потокових лініях, а також приймаються річні трудомісткості робіт технічного обслуговування.
Для вибору методу технічного обслуговування необхідно порівняти такт поста з ритмом виробництва. Якщо такт поста рівний або більше двох разів ритму виробництва для ЩО, трьох разів для ТО-1 і чотирьох разів для ТО-2, то можна використовувати потоковий метод виробництва. У противному випадку необхідно використовувати універсальні пости для проведення технічного обслуговування.
Роботу зон технічного обслуговування рекомендується планувати в 1-2 зміни, а зони профілактичних ремонтів – в 2-3 зміни з урахуванням законодавства України, яке визначає тривалість зміни у 40 годин на тиждень.
Ритм виробництва розраховують за формулою:

						 (2.29)

де  – тривалість зміни (8 год.), година;
 – число змін;
 – добова виробнича програма розділена по кожному вигляду ТО.







Такт поста -їзони:

				 (2.30)

де  – трудомісткість робіт даного виду обслуговування, виконуваного на посту, люд.год.;
 – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його на пост і з'їзд з поста, (1-3хв.);
 – кількість одночасно працюючих робітників на пості.








Так як , , , то необхідно проектувати для проведення ТО універсальні пости.
Розрахунок такту мийки буде відрізнятись від інших через те, що процес мийки проходить в позаробочий час, а також мусить співпадати з тактами сушки та прибирання для подальшої можливості оптимізації та підтримання ефективного темпу і такту прибирально-мийної дільниці.



Кількість постів ЩО:



де  – час в хвилинах роботи посту;
 – к-ть транспортних засобів на підприємстві;
 – коефіцієнт ефективного використання робочого часу.
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається:

						 (2.31)

де  – річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, люд.год.
 – коефіцієнт нерівномірності завантаження.
 – кількість робочих днів поста за рік.
 – кількість змін роботи на добу.
 – тривалість зміни [1].
– кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту.
 – коефіцієнт використання робочого часу поста (для середніх умов праці 0,8-0,85).





Пости ТО-1 і ТО-2 можна об’єднати в один пост.

2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту

Роботи по ПР будуть проводитись на універсальних постах. Загальна кількість постів ПР визначається за формулою:

					 (2.32)

де  – річний об’єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд.год.
 – коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости ();


 – число робочих днів у році постів ПР;
 – тривалість робочої зміни, година;
– число змін;
 – число працівників на пості;
 – коефіцієнт використання робочого часу поста ().



2.3.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу

Сумарний річний об’єм робіт ТО і ПР рухомого складу:

		(2.33)

де  – об’єми робіт з ЩО і ТО-1 (якщо ці види обслуговування виконуються на потокових лініях), люд.год;  – річні об’єми робіт з ТО-2, контрольно-діагностичних перед ТО-1, перед ТО-2, сезонного обслуговування (СО), а також робіт з ПР, відповідно люд.год.
Так як в нас потокові лінії відсутні то отримаємо:



2.3.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства

Річний обсяг робіт з самообслуговування підприємства визначається як відсоток від загального річного обсягу допоміжних робіт, а їх розподіл здійснюється відповідно до таблиці 2.3.


Таблиця 2.3 – Орієнтовний розподіл робіт з ТО і самообслуговування
Види робіт	Співвідношення, %	Люд.год.	Види робіт з самообслуговування	Співвідношення, %	Люд.год.
Електротехнічні	25,0	3240	Жерстяницькі	4,0	520
Механічні	10,0	1280	Мідницькі	1,0	130
Трубопровідні	22,0	2855	Слюсарні	16,0	2075
Ковальські	2,0	260	Ремонтно-будівельні	Деревообробні	16,0	2075
Зварювальні	4,0	520	Всього	100	12795


2.3.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями

Розподіл обсягів робіт між структурними підрозділами АТП базується на організаційних і технологічних характеристиках. Для виконання ПР та ТО-1 використовуються пости або потокові лінії відповідних зон, тоді як ТО-2 виконується частково на постах ПР та частково на окремих дільницях, які нерівномірно розподіляються між різними видами робіт, такими як електротехнічне обслуговування, заміна акумуляторів, шиномонтажні роботи тощо. Роботи з сезонного обслуговування виконуються разом з ТО-2. Обсяги робіт розподіляються відповідно до нормативів відсоткового розподілу. Роботи по самообслуговуванню можуть виконуватися на основних дільницях з ТО та ПР або на спеціальній дільниці, яка належить відділу головного механіка (ВГМ). Табл. 2.4 показує розподіл обсягів робіт по структурних підрозділах.


Таблиця 2.4 – Розподіл об’ємів робіт та робітників по структурних підрозділах
Структурний підрозділ	Об’єм робіт люд-год. Тір	Фонд часу роб місця, год	Кількість технологічно необхідних працівників	Річний фонд часу штатного робітника	Кількість штатних робітників
			Розрахункова	Прийнята		
				Всього	По змінах		
зона ЩО	1660	2353	0,7	1	1	0	2080	2
зона ТО-1	10605		4,5	5	3	2		9
зона ТО-2	14175		6	6	3	3		12
зона ПР	37125		15,7	16	8	8		30


2.3.8 Розрахунок кількості працівників

При розрахунку кількості виробничих працівників визначається технологічно необхідна  кількість робітників.
Розрахунок ведеться окремо для кожної дільниці й зон.
Технологічно необхідна кількість працівників:

						 (2.34)










де  – річна трудомісткість робіт  дільниці, люд.год.;
 – річний фонд часу робочого місця (2353), год.
Штатна кількість працівників:

					 (2.35)

де  – річний фонд часу штатного працівника ( – для шкідливих виробництв,  – для нормальних умов праці), год.

2.3.9 Розрахунок площ приміщень

Площі зон ТО і ремонту
Площі зон при обслуговуванні і ремонті ТЗ на тупикових постах

					 (2.36)









де  – площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами, ;
 – кількість постів, розміщених в зоні;
 – коефіцієнт площі, що припадає на один пост [1].
2.3.10 Площа ЩО

Так як ми маємо 2 пости ЩО, то при їх паралельному розташуванні також необхідно додатково врахувати нормативну ширину проходів для дотримання правил безпеки та комфорту при обслуговуванні. Тому ширина приміщення буде становити:



де  – ширина автобуса в метрах;
 – нормативно мінімальна допустима відстань від автобусу до стіни;
 – кількість постів відповідної зони;
 – мінімальна ширина проходу між постами, що забезпечує пересування обладнання та персоналу.
Довжина зони де проходить ЩО складається з довжини автобуса та граничного відступу, що забезпечує безперешкодне пересування по зоні ЩО.



де  – довжина автобуса.
Тоді загальна площа зони ЩО буде становити:



Дані для визначення площі зони ТО-1 відрізняються, через наявність оглядової ями. Ширину бокових проходів збільшуємо до 1,6 метра, проходу між постами немає тому отримуємо:






де  – довжина оглядової ями яка складається з довжини автобуса та 2 метрів додаткового простору для вільного доступу при заїзді на пост транспорту.
Загальна площа складає:



Ширина зони посту ТО-2 буде вираховуватись за тими ж значеннями та коефіцієнтами, що і зони ЩО і ТО-1 тому приймаємо за 5,7 метра.
Довжина буде збільшена до розмірів зони ТО-1 за рахунок наявності оглядової ями і становитиме 14 метрів. Тоді рівняння площі буде:



Зона ПР матиме площу рівну площі ТО-1 та ТО-2 так як має таку ж кількість постів, коефіцієнти відстаней до стін та загальні розміри.

2.4 Планування ГВК
2.4.1 Визначення площі і технологічного устаткування зварювальної дільниці

Основне технологічне устаткування підбиралося по таблицях технологічного устаткування, довідниках і каталогах. Кількість основного устаткування визначалась за ступенем його використання при виконанні зварювальних робіт на підприємстві.


Таблиця 2.5 – Підбір обладнання для зварювальної дільниці
Найменування обладнання	Маркування	Кількість	Габаритні розміри, мм	Площа обладнання, м2
Молот	МА4127(МПЧ80кг)	1	1000/1000	1
Піч для нагріву деталей	СНО-4.8.4/13	1	400/800/400	0,32
Зварювальний напівавтомат (із возиком з балоном)	MIG/MAG	1	900/500/1000 	0,45
Установка для аргонового зварювання	Grovers WSME-200	1	500/200/350+300/300 балон на підставці	0,1
Апарат точкового зварювання переносний	TESNA3484	1	-	0,03
Зварювальний стіл	TEMPUS SST fix	1	1000/800	0,8
Зона зберігання балонів	-	1	1000/1000	1
Пісок, вогнегасник, лопата, багор	-	-	-	1,5
Сумарна площа обладнання без врахування відступів, необхідних для дотримання техніки безпеки	Ʃ5,2


Площі дільниць розраховують за площею приміщення, займаної устаткуванням, і коефіцієнту густини його розташування.
Площа дільниць:

					(2.37)

де  – сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами устаткування дільниці, ;
 – коефіцієнт щільності розташування устаткування [1].



Після врахування припусків для зон обслуговування, а також мінімальної відстані від стін матимемо:




Таблиця 2.6 – Площа зон та дільниць на території АТП
Площа	Довжина, м	Ширина, м	Площа, м2
			Розрахована	Відповідно до планування будівлі
Стоянки автобусів	46,25	23,9	1105	1105
Зона ЩО	11	5,7	62,7	65
Зона ТО1	14	5,7	80	126
Зона ТО2	14	5,7	80	126
Зона ПР	14	5,7	80	126
Шиномонтажна дільниця	5	6	30	30
Зварювальна дільниця	4	7	28	30
Малярна дільниця	9,5	12,5	119	120
Слюсарно-механічна дільниця:	8	7	57	60
Побутові приміщення	5	3	15	15
Склад паливно-мастильних матеріалів	5	9	45	45
Склад запчастин	10	8	73,3	80
Склад шин	6	10	57	60
Склад інструментів	2,1	2,1	4,4	5
Проміжні склади	5	3	14,66	15




2.4.2 Розрахунок складської площі

Загалом необхідно забезпечити зберігання 4 видів розхідників та компонентів: запасних частин і агрегатів, ПММ, склад шин та склад інструментів.
Для розрахунку площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг використовуємо формулу:



де  – питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2;
 – кількість транспортних засобів;
 – річний пробіг ТЗ;
 – коефіцієнт, що враховує кількість транспортних засобів;
 – коефіцієнт, що враховує тип рухомого складу;
 – коефіцієнт, що враховує різномарочність рухомого складу.
Склад запасних частин і агрегатів:



Склад паливно-мастильних матеріалів:





Склад шин:



Склад інструментів:



Проміжний склад становить 15-20 %від складу запасних частин і агрегатів.





2.4.3 Розрахунок площі зони зберігання рухомого складу

Почнемо з розрахунку сумарної площі стоянки. За попереднім плануванням автобуси знаходитимуться на стоянці під кутом 60о, захисна відстань становить 3 м, тому розраховуємо ширину «буферного» простору поруч з автобусом:



 – буферна ширина для безпечного заїзду/виїзду автобуса з парко-місця.
Глибина стоянкового місця розраховується сумою проекцій:



Ширина проїзду при цьому по нормам складає 7,5 м.
Загальна площа стоянки складе:



де  – це довжина ряду для 13 автобусів:



а  – це ширина всієї стоянки (2 ряди і ширина проїзду):



2.4.4 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень

В нашому випадку адміністративні та побутові приміщення будуть розміщенні на другому поверсі головного виробничого корпусу АТП, тому розрахунок їх площ не виконую.

2.4.5 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу

Після розрахунку складових частин ГВК вимагається визначити його загальну площу для подальшого планування і викреслювання.

 		(2.44)

де  – площа зони ЩО,  (якщо зона розташована в ГВК);
 – відповідно площі зон ТО-1, ТО-2 і ПР і ділянок ;
 – площа складів, ;
 – площа допоміжних приміщень,  (регламентовано);
 – загальна площа зон очікування, .

					 (2.45)

де  – нормативна скорегована трудомісткість -го виду робіт.
 – кількість штатних працівників на дільниці.
















2.4.6 Генеральне планування автотранспортного підприємства

Мінімальна площа ділянки для забудови під АТП визначається за формулою:

					 (2.50)

де  – необхідна площа ділянки, га;
 – площа забудови виробничо-складськими приміщеннями, ;
 – площа забудови допоміжними будівлями, ;
 – площа відкритих зон для зберігання рухомого складу, ;
 – щільність забудови території, .



2.4.7 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу

На заводах будівельних конструкцій виготовляють колони залізобетонні для одноповерхових та багатоповерхових будівель та споруд. Ці колони є уніфікованими та мають квадратний, прямокутний або двогіллястий перетин. При проєктуванні будівель та споруд рекомендується використовувати залізобетонні колони прямокутного перетину розміром  мм,  мм, і  мм залежно від їхнього прольоту, кроку і висоти [7]. Для виробничого корпусу рекомендовано використовувати колони розміром  мм та висотою 4,5 м.
Для виробничих будівель автотранспортних підприємств доцільно використовувати збірні залізобетонні попередньо напружені конструкції покриття, такі як балки та будівельні ферми прольотом 12, 18, 24 м [7] [8].
Несучі стіни безкаркасних промислових будівель можуть бути зроблені з силікатної або червоної цегли, а іноді з природних або бетонних каменів. Товщина таких стін повинна бути 510 мм (в 2 цеглини).
Для поділу приміщень з різними технологічними або виробничими процесами використовуються розділові перегородки. Ці перегородки повинні бути суцільними на всю висоту цеху та повністю ізолювати суміжні приміщення від проходження пилу, шуму, тепла, вологи, газів та інших виділень. Розділові перегородки можуть бути зроблені з цегли товщиною 100-125 мм.
Для воріт в автотранспортних підприємствах рекомендовано використовувати дверний проєм розмірами  м;  м;  м;  м;  м [8].
Розміри віконних пройм рекомендуються кратними за висотою 600 мм, а за шириною 1000 мм.



РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ РУХОМОГО СКЛАДУ

Для розрахунку було обрано спинку пасажирського крісла одного з автобусів щоб мати можливість детально дослідити навантаження на неї та мати можливість перевірити чи задовольняє вона вимоги комфорту та безпеки.


Рисунок 3.1 – Ілюстративне зображення пасажирських сидінь обраного автобуса

Умови досліджень наступні: спинка знаходиться під кутом 65о до горизонтальної площини, середню вагу пасажира беремо за 850 Н і прикладаємо по всій довжині в 0,7 метра, прискорення відбувається від 0 до швидкості 15 км/год (4,17 м/с) – таке прискорення обрано як період найбільших навантажень через найбільшу різницю між граничними швидкостями.


Розрахуємо прискорення, масу та інерційну силу:

				 (3.1)

					 (3.2)

				 (3.3)

де  – швидкість до якої розігнався автобус, 
 – початкова швидкість, м/с;
 – час розгону, с;
 – вага пасажира, що діє на спинку, Н;
 – сила з якою пасажир діє на спинку під час розгону, Н.

Розрахуємо розклад сил відносно спинки
Від ваги:

		 (3.4)

Від інерції:

		 (3.5)

Сумарна сила та розподілене навантаження:

				 (3.6)

						 (3.7)


				 (3.8)

 – довжина спинки, м;
 – навантаження, що діє на конструкцію, Н/м.


Рисунок 3.2 – Зображення діючих сил

Реакції, що діятимуть на спинку в защемленні
Поперечна сила:

 					(3.9)


Згинальний момент

			 (3.10)

Складемо рівняння епюр
Поперечна сила:

					 (3.11)



Згинальний момент прикладений в точці защемлення:

					 (3.12)




Проведемо розрахунок для дослідження марки сталі необхідної для витримування такого навантаження.
Вихідні дані
Максимальний момент який діє на спину:

			 (3.13)

Зовнішній діаметр: 
Коефіцієнт запасу: 


Для розрахунків нам знадобиться товщина стінки труби, для прикладу беремо:  звідси слідує внутрішній діаметр: .
Опір круглого перерізу:

				 (3.14)

Обчислення:

				 (3.15)

				 (3.16)

	 (3.17)

Напруження згину

						 (3.18)

				 (3.19)

Необхідна границя текучості 
Оцінка матеріалів:
Сталь Ст3 має поріг міцності , що практично на межі і не задовольняє в необхідній мірі умови безпеки та надійності.
Сталь 09Г2С має текучість 


Розрахуємо запас міцності:

						 (3.20)

Цю марку вважаємо надійним варіантом так як запас міцності складає 220% з 150 мінімально необхідних.
Як висновок можна відмітити, що при трубі Ø30×2 мм і поточному напруженні: ≈ 158 МПа мінімально потрібна границя текучості: ≈ 237 МПа, тому найбільш раціональним буде рішення використовувати сталь 09Г2С для виготовлення каркасної конструкції спинки або як альтернатива можна збільшити товщину труби, проте це в свою чергу призведе до збільшення ваги конструкції та її собівартості.


4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Техніка безпеки на зварювальній дільниці

На зварювальній дільниці автотранспортного підприємства, де розміщені установка для аргонового зварювання, ковальський молот, зварювальний напівавтомат із возиком для газового балона, піч для нагріву деталей, переносний апарат точкового зварювання, зона зберігання балонів та зварювальний стіл, необхідно забезпечити дотримання комплексних заходів техніки безпеки та охорони праці.
Перед початком роботи працівник повинен пройти інструктаж з охорони праці, перевірити справність обладнання, засобів індивідуального захисту, вентиляції та заземлення обладнання. До виконання робіт допускаються лише працівники, які мають відповідну кваліфікацію, медичний огляд та допуск до виконання зварювальних робіт.
Під час виконання аргонового зварювання працівник повинен використовувати захисну маску зі світлофільтром, рукавиці, спеціальний вогнестійкий одяг та захисне взуття. Установка для аргонового зварювання повинна бути заземлена, а кабелі — мати справну негорючу ізоляцію без пошкоджень. Балон з аргоном закріплюється на спеціальному возику хомутами або ланцюгами для запобігання падінню. Забороняється експлуатація редукторів із несправними манометрами або витоками газу. Для виявлення витоків використовується мильний розчин. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією для видалення шкідливих газів і аерозолів.
При роботі зі зварювальним напівавтоматом необхідно контролювати справність електричних кабелів, контактів та механізму подачі дроту [5]. Зварювальний пост має бути огороджений негорючими ширмами для захисту інших працівників від ультрафіолетового випромінювання та бризок металу. Забороняється розташовувати кабелі в проходах або місцях можливого механічного пошкодження. Газові балони повинні знаходитися на безпечній відстані від джерел тепла та відкритого полум’я.
Під час роботи з ковальським молотом особливу увагу необхідно приділяти захисту від вібрації [3], шуму та можливого відлітання частин окалини або металу. Молот встановлюється на антивібраційній основі. Працівник повинен використовувати захисний щиток або окуляри, рукавиці та спеціальний одяг. Робоча зона біля молота повинна бути вільною від сторонніх предметів. Забороняється працювати на молоті при наявності тріщин у бойках або несправності механізмів.
Піч для нагріву деталей створює небезпеку впливу високих температур та можливість виникнення пожежі. Біля печі встановлюється тепловідбивний екран. Завантаження та виймання деталей виконуються спеціальними кліщами або інструментом. Забороняється залишати працюючу піч без нагляду. Поблизу печі повинні бути розміщені засоби пожежогасіння, ящик з піском та кошма.
Під час використання переносного апарата точкового зварювання працівник повинен контролювати цілісність кабелів та ізоляції. Через утворення сильного електромагнітного поля [5] до виконання робіт допускаються лише працівники без медичних протипоказань. Не допускається використання обладнання у вологих приміщеннях або при пошкодженій ізоляції. Після завершення робіт апарат необхідно відключити від електромережі.
Зона зберігання газових балонів повинна бути відокремлена металевим каркасом або спеціальним приміщенням. Балони зберігаються у вертикальному положенні та жорстко закріплюються хомутами. Не допускається спільне зберігання балонів з киснем та горючими газами без відповідних перегородок. Балони повинні бути захищені від прямих сонячних променів та нагрівання. У зоні зберігання забороняється паління та використання відкритого вогню.
Зварювальний стіл повинен бути металевим та заземленим. Робоча поверхня очищується від горючих матеріалів, мастил та сторонніх предметів. Для захисту працівника використовуються переносні ширми та місцеве витяжне відсмоктування. Після завершення робіт необхідно перевірити відсутність джерел займання, відключити обладнання від мережі та перекрити подачу газу.
На дільниці обов’язково повинні бути встановлені порошкові та вуглекислотні вогнегасники, ящик із піском, кошма та щит пожежної безпеки. Усі проходи до евакуаційних виходів та засобів пожежогасіння повинні бути вільними. Освітлення приміщення повинно бути достатнім, а електрообладнання  виконане у вибухозахищеному або пожежобезпечному виконанні.
Зварювальна дільниця характеризується наявністю низки небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Основними небезпеками є утворення окалини, вплив високих температур, вібрація від роботи молота, ризик опіків та небезпека ураження електричним струмом.
Для захисту працівників від окалини передбачено систему вентиляції, використання технологічного одягу та засобів індивідуального захисту, зокрема рукавиць і захисного щитка. Вплив високих температур зменшується за рахунок тепловідбивного екрана між піччю та молотом, а також завдяки роботі вентиляційної системи.
Електробезпека забезпечується системою заземлення із розділенням нульового захисного і робочого провідників. Станина молота та корпус печі приєднані до внутрішнього контуру заземлення сталевою смугою, також заземлено всі станки і верстаки. Для електромереж використовується кабель у негорючій ізоляції. Для зниження впливу вібрації під молотом встановлена антивібраційна плита [3]. Робочі поверхні мають спеціальне покриття для зменшення ризику травмування деталями [4].
У приміщенні зварювальних робіт основними небезпеками є шкідливі випаровування, ультрафіолетове випромінювання, бризки розплавленого металу, небезпека ураження електричним струмом та ризики, пов’язані із використанням газових балонів. Для видалення шкідливих випаровувань використовується вентиляційна система. Зварювальні пости огороджені негорючими ширмами, які захищають працівників від ультрафіолетового випромінювання та бризок металу.
Усі зварювальні апарати та зварювальний стіл заземлені, а кабелі розміщені поза проходами та мають негорючу ізоляцію. Газові балони в зоні зберігання жорстко закріплюються хомутами для запобігання падінню, перевіряються на відсутність витоків за допомогою мильного розчину та відмежовуються металевим каркасом. При точковому зварюванні використовуються захисні щитки, а до виконання робіт допускаються лише працівники з позитивними результатами медичного огляду, оскільки цей вид зварювання створює сильні магнітні поля.
Для забезпечення належних умов праці застосовуються освітлення, витяжна вентиляція, спеціальний одяг та захисні маски. Основними шкідливими факторами є вплив випромінювання на органи зору, негативний вплив парів та задимлення на дихальні шляхи, можливість отримання опіків від розплавленого металу та вплив електромагнітного випромінювання на серцево-судинну систему.
Пожежна безпека на підприємстві забезпечується дотриманням загальних вимог, відповідно до яких усі шляхи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними, світильники мають вибухозахищене виконання, а підлога виконана з негорючого матеріалу — бетону. У кожному приміщенні розміщуються схеми евакуації. Ведеться журнал обліку та перезарядження вогнегасників.
Відповідальним за пожежну безпеку призначається головний інженер наказом по підприємству. Наказ визначає перелік об’єктів і приміщень, за які несе відповідальність призначена особа, її повноваження щодо проведення інструктажів, перевірки вогнегасників, ведення журналів та організації періодичних інспекцій. Також визначається особа, яка може заміщати відповідального у разі його відсутності. Обидві особи проходять відповідне навчання у спеціалізованому навчальному центрі.
У приміщенні зварювальних робіт також встановлена система автоматичного пожежогасіння, яка реагує саме на полум’я, а не на дим від зварювання. Біля входу встановлений порошковий вогнегасник. Усі металоконструкції заземлені, приміщення обладнане ящиком з піском, кошмою та переносними негорючими ширмами.
Газові балони розміщуються на відстані не менше 5 метрів від джерел вогню. Передбачена припливно-витяжна вентиляція. Приміщення належить до категорії Г — помірної пожежної небезпеки.

4.2 Розрахунок витяжної вентиляції для зварювальної дільниці

Габарити приміщення в нас наступні: довжина – ; ширина – ; висота – .
У приміщенні розташована установка аргонового зварювання, зварювальний напівавтомат, переносний апарат точкового зварювання, ковальський молот, піч для нагріву деталей, зона зберігання балонів та зварювальний стіл. 
Об’єм приміщення:

						 (4.1)



Вибір кратності повітрообміну:
Для зварювальних дільниць згідно з нормами рекомендована кратність 
n = 8 – 12 [8].
Оскільки у приміщенні є зварювальні аерозолі, висока температура, чадний газ, озон та дим, приймаємо n = 10.
Необхідна продуктивність вентиляції:

						 (4.2)




4.2.1 Типи вентиляції та їх призначення

Загальнообмінна припливна вентиляція подає свіже повітря у приміщення для компенсації видаленого повітря, забезпечення нормального вмісту кисню, охолодження приміщення та зменшення концентрації шкідливих речовин.
Принцип роботи – вентилятор подає очищене повітря через:
вентиляційні решітки;
дифузори;
повітроводи.
Для такого приміщення підійде припливний вентилятор продуктивністю .
Загальнообмінна витяжна вентиляція видаляє дим, чадний газ, аерозолі металів, надлишкове тепло, озон та продукти зварювання.
Витяжні отвори розміщуються у верхній зоні приміщення або поблизу джерел тепла.
Необхідна продуктивність .
Для цього завдання підійдуть:
канальні вентилятори;
радіальні вентилятори;
дахові витяжні установки.
Основним вентилятором для моєї дільниці було обрано радіальний вентилятор Bahcivan BDRS 120-60 так як він має продуктивність в 1500 , пристосований до роботи з металевими аерозолями та повітроводами та має потужність 2,2 КВт.
Місцева витяжна вентиляція видаляє шкідливі речовини безпосередньо біля джерела їх утворення [6].
Це найбільш ефективний тип вентиляції для зварювання, печей, пайки, нагріву металу.


4.2.2 Місцеві витяжки для обладнання

Зварювальному напівавтомату необхідний витяжний рукав або витяжний зонт з продуктивністю .
Для Аргонового TIG-зварювання потрібне локальне відсмоктування диму.
Продуктивність витяжки має бути .
Рекомендовано використовувати:
поворотний витяжний рукав;
мобільний фільтровентиляційний агрегат.
Піч для нагріву деталей
Над піччю встановлюється витяжний зонт з продуктивністю  [2].
Точкове зварювання виділяє дим, озон та електромагнітне тепло.
Потрібна локальна витяжка на .
Для зони балонів потрібна природна вентиляція або окремий витяжний канал [6].


4.3 Схема вентиляції дільниці


Рисунок 4.1 – Схема вентиляції зварювальної дільниці

Рекомендується: приплив повітря – у нижній частині приміщення, витяжка – у верхній зоні; локальні рукави – над зварювальними постами, витяжний зонт – над піччю.

4.3 Охорона навколишнього середовища

Відносно АТП розробка заходів щодо охорони атмосферного повітря, водойм і ґрунтів повинна вестися на основі СНБ 1.03.02-96, ДБН В.2.5-75:2013 та інших нормативно-методичних документів.
Для запобігання наявності окалини від вентиляції зварювальної дільниці встановлено циклон, для фарбувального приміщення використовуються сухі фільтри, через які проходить повітря у витяжній вентиляційній установці.


Таблиця 4.1 – Орієнтовні джерела забруднення
Забрудник	Джерело	Клас небезпеки	ПДК, мг/м3
Пил	Зачистка деталей	4	6,0
Оксид вуглецю СО	Вихлопні гази	4	20,0
Діоксид азоту	Вихлопні гази, зварювальні роботи	2	2,0
Свинець і його сполуки	Як частина підйомних механізмів, при механічній дії	1	0,05
Вуглеводні (бензин і т д)	Знежирювання поверхонь, розчинники	4	900 максимально
Пил від транспорту	Заїзд транспорту	3	4
Марганець і сполуки	Зварювальні роботи	2	0,6
Окиси заліза	Зварювальні роботи	4	6,0
Хром	Зварювальні роботи	1	0,01
Фториди	Зварювальні роботи	2	0,1
Озон	Зварювальні роботи	1	0,1
Уайт-спіріт	фарбування	4	300
Ацетон	фарбування	4	200
Ксилол/толуол	фарбування	3	50
Бутилацетат	фарбування	4	50
Фарбовий аерозоль	фарбування	3	2,0



 ВИСНОВКИ

В процесі розробки та виконання кваліфікаційної роботи бакалавра та її елементів я ознайомився з економічними підґрунтям, діяльністю, проєктуванням території та визначенням складу автопарку автотранспортного підприємства середнього завантаження.
Також я виконав завдання що передбачало використання отриманих протягом навчання знань, а саме:
Правила оформлення креслень та супутньої документації пов’язаною з проєктуванням АТП.
Проведення розрахунків для визначення фізичних властивостей матеріалів для їх подальшого використання у виробництві та експлуатації.
Підвищив свій рівень знань як експерта в галузі довгострокового планування діяльності підприємств, що базуються на принципі самоокупності.
Пройшов повний інструктаж від спеціаліста щодо охорони праці та охорони природи на підприємствах, що надають автотранспортні послуги.
Також задля більш точного та детального виконання завдання я вивчив будову авто-збирального цеху та об’єкти необхідні для безперебійного функціонування машинобудівної компанії. Відвідав подібні підприємства щоб побачити робочі процеси з виробництва автомобілів, технологічні рішення для підвищення показників логістичної рентабельності, а також людей відповідальних за підтримання темпу роботи. За час проведений на підприємствах під час збору необхідної інформації я також дізнався як організовується виробнича лінія, які чинники впливають на рівень якості продукції. Основні елементи техніки призначеної для пасажирських перевещень та її функціонування в заданому ритмі.
На основі спостережень, вивченої нормативної документації та інших джерел інформації виконав технологічний розрахунок автотранспортного підприємства, розташованого в Запорізькій області, на 25 автобусів середнього класу. Визначив необхідну площу під будівництво такого розміру автотранспортного підприємства із певним набором функцій, приміщень та обладнання для різних видів технічного обслуговування та ремонту, кількість персоналу, графік роботи, основні заходи охорони праці, пожежної безпеки, охорони навколишнього середовища.


Перелік джерел посилань

1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 274 «Автомобільний транспорт» всіх форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. П. Солтус, А. В. Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2023. – 71 с.
2. Калюжний О.В. Порівняльний аналіз штампування деталей трубопровідної арматури з трубчастої та листової заготовки. – 2015. – №1 (40). – 7стор.
3. S.Trubachev, O.Alekseychuk The forced vibrations of plates on elastic foundation considering material’s creep // ІСМтаК,. – 2014. – №10. – С.118-122.
4. S.Trubachev, O.Alekseychuk The calculation of the stress-strain state of the front landing gear transport aircraft// Iнформаційні системи, механіка та керування. – 2014. – Вип. 11. – С.88- 92.
5. Трубачев С.І., Колодежний В.А. Розрахунок динамічних характеристик хвилеводів для ультразвукового зварювання // Інноваційний потенціал світової науки: Збірник статей ХХХІІ Міжнар. науково-практ. конф., м. Запоріжжя, 2-7 квітня 2015 р. – С.39–40.
6. Трубачев С.І., Колодежний В.А. Розрахунок трубопроводів з урахуванням гибів// Інноваційний потенціал світової науки: Збірник статей ХХХІІІ Міжнар. науково-практ. конф., м. Запоріжжя, 20–27 травня 2015 р. – С. 85–87.
7. Сидоренко Ю.М. Спецтема / Ю.М. Сидоренко, О.Л. Чеченкова // Збірник наукових праць Національного університету оборони України – 2015. – №1(128). – С.115-120.
8. Сидоренко Ю.М. Спецтема / Ю.М. Сидоренко, О.Л. Чеченкова // Збірник наукових праць Національного університету оборони України – 2015. – №2(129). – С.97-108. – таємно Вісник НТУУ "КПІ". Серія Машинобудування. – 2015. – Випуск 72.


ДОДАТКИ
Додаток А – Генеральний план підприємства



Додаток Б – Креслення вентиляції зварювальної дільниці



Додаток В – Схематичне зображення спинки стільця для 3-го розділу



Додаток Г – Креслення виробничого цеху



Додаток Д – Схема зварювальної дільниці
Репозиторій ЧДТУ
