Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9732| Назва: | Проєкт автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення молочної продукції в Житомирській області |
| Автори: | Солтус , Анатолій Петрович Шарченко, Богдан Олегович |
| Дата публікації: | 2026 |
| Короткий огляд (реферат): | У даній кваліфікаційній роботі бакалавра представлено проєкт автотранспортного підприємства, розрахованого на експлуатацію 85 одиниць рухомого складу для логістики молочної продукції в межах Житомирської області. Загальний обсяг роботи становить 68 сторінок машинописного тексту; структура включає вступ, чотири основні розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. У межах дослідження виконано комплексний технологічний розрахунок АТП, що послужив базою для його подальшого проєктування. Зокрема, визначено необхідну площу виробничого корпусу, розраховано штатну чисельність виробничого персоналу, розроблено планувальні рішення для виробничого корпусу та зварювальної дільниці, а також спроєктовано систему штучного освітлення згідно з чинними нормами. У конструкторському розділі розроблено спеціалізоване пристосування для відновлення маховика двигуна та проведено перевірочні розрахунки на міцність його основних вузлів і деталей. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9732 |
| Розташовується у зібраннях: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Шарченко.docx Restricted Access | 2.61 MB | Microsoft Word XML | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«_» __________________20__ р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення молочної продукції в Житомирській області»
Керівник роботи:
професор, д.т.н. _______________А.П. Солтус
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
(дата)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-23
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _______________ Б.О. Шарченко
(підпис) (Ініціали, прізвище)
(дата)
2026
РЕФЕРАТ
У даній кваліфікаційній роботі бакалавра представлено проєкт автотранспортного підприємства, розрахованого на експлуатацію 85 одиниць рухомого складу для логістики молочної продукції в межах Житомирської області. Загальний обсяг роботи становить 68 сторінок машинописного тексту; структура включає вступ, чотири основні розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.
У межах дослідження виконано комплексний технологічний розрахунок АТП, що послужив базою для його подальшого проєктування. Зокрема, визначено необхідну площу виробничого корпусу, розраховано штатну чисельність виробничого персоналу, розроблено планувальні рішення для виробничого корпусу та зварювальної дільниці, а також спроєктовано систему штучного освітлення згідно з чинними нормами. У конструкторському розділі розроблено спеціалізоване пристосування для відновлення маховика двигуна та проведено перевірочні розрахунки на міцність його основних вузлів і деталей.
Зміст
ЗМІСТ 4
ВСТУП 6
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТУ 7
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства 7
1.2 Аналіз клімату і місцевості 8
1.3 Аналіз характеру вантажу 9
1.4 Вибір транспортного засобу 10
1.5 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту 12
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА 15
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу 15
2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл 16
2.2.2 Визначення програми діагностичних впливів по АТП 21
2.2.3 Визначення добової програми з ТО та діагностування автопарку АТП 22
2.3 Планування виробничого корпусу 23
2.3.1 Обґрунтування та вибір методу ТО і діагностування автомобілів 23
2.3.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу 26
2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР 28
2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту 31
2.3.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу 32
2.3.6 Визначення річного об'єму робіт з самообслуговування підприємства 32
2.3.7 Розподіл об'ємів робіт з ТО, ПР та самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями 33
2.3.8 Розрахунок кількості працівників 34
2.3.9 Розрахунок площ приміщень 36
2.3.10 Площі робочих дільниць і відділень 37
2.3.11 Розрахунок площ складських приміщень 39
2.3.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень 41
2.3.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу 41
2.3.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу 42
2.3.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства 43
2.3.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу 44
2.4 Планування зварювальної дільниці 45
2.4.1 Визначення потреби в технологічному устаткуванні 45
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА 49
3.1 Характеристика пристосування, що проектується 49
3.1.1 Технічна характеристика пристосування 49
3.1.2 Робота пристосування 50
3.2 Розрахунок на міцність 51
4 ОХОРОНА ПРАЦІ 54
4.1 Розрахунок штучного освітлення 54
ВИСНОВКИ 61
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ 62
ВСТУП
Складність та функціональна наповненість технологічного проєктування автотранспортного підприємства безпосередньо залежать від його специфікації. Оскільки перевезення молочної продукції потребує суворого дотримання санітарно-гігієнічних норм та безперебійного температурного режиму, структура такого АТП є значно складнішою за звичайні автостоянки. Окрім стандартних зон технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР), підприємство повинно включати спеціалізовані дільниці для санітарної обробки рухомого складу, складські приміщення для запчастин, а також технічні та адміністративно-побутові блоки.
Якісне виконання транспортного процесу в харчовій галузі неможливе без підтримання парку в ідеальному технічному стані, що є запорукою безпеки дорожнього руху та екологічної стабільності регіону. Своєчасне обслуговування на власній виробничо-технічній базі дозволяє мінімізувати ризики простою техніки, що є критичним для продуктів, які швидко псуються.
Метою даної кваліфікаційної роботи є виконання комплексного технологічного розрахунку та проєктування автотранспортного підприємства на 85 автомобілів, призначеного для логістичного забезпечення перевезень молочної продукції в межах Житомирської області.
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТУ
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства
Проєктоване автотранспортне підприємство є спеціалізованим об’єктом, головним призначенням якого є організація та здійснення безперебійної логістики готової молочної продукції від заводів-виробників до кінцевих точок збуту в Житомирській області та суміжних регіонах. Враховуючи специфіку вантажів, що швидко псуються, підприємство функціонує як єдина технологічна система, що поєднує в собі операційну логістику та повноцінну виробничо-технічну базу для підтримання рухомого складу в належному стані. Парк підприємства, що налічує 85 одиниць спеціалізованого транспорту. Клієнтська база АТП сформована з урахуванням аграрної специфіки регіону, де основними споживачами транспортних послуг виступають потужні переробні підприємства, такі як ПАТ «Житомирський маслозавод» (ТМ «Рудь»), ТОВ «Люстдорф», ПрАТ «Звягельський сирзавод», а також численні територіальні молокозаводи в Бердичеві, Коростені та Овручі.
Основними завданнями підприємства є підтримання високого коефіцієнта технічної готовності парку, суворе дотримання графіків перевезень та виконання санітарних регламентів, що висуваються до харчового транспорту. Як комплексне підприємство, воно забезпечує повний цикл життєдіяльності автомобілів: від міжрейсового зберігання та щоденного технічного огляду до виконання регламентних робіт ТО-1, ТО-2 та поточного ремонту. Ефективна робота АТП безпосередньо впливає на економічну стабільність аграрного сектору регіону, забезпечуючи надійний логістичний зв’язок між сільськогосподарськими районами та ключовими промисловими центрами Житомирщини.
Оскільки АТП буде забезпечувати транспортування готової молочної продукції таких гігантів, як «Рудь» або «Люстдорф», та забезпечуємо логістику по всій Житомирській області, розташування АТП має бути максимально наближеним до основних транспортних артерій (траси М-06 Київ — Чоп та М-21 Виступовичі — Могилів-Подільський) та промислових зон міста. Тому обираю місце розташування: м. Житомир, вул. Промислова, 10.
1.2 Аналіз клімату і місцевості
Вибір майданчика для будівництва автотранспортного підприємства в м. Житомир, обумовлений сприятливими топографічними та кліматичними умовами Поліського регіону. Рельєф місцевості є переважно рівнинним з незначними перепадами висот, що дозволяє мінімізувати обсяги земляних робіт при плануванні виробничих зон, забезпечує стабільну роботу внутрішньозаводського транспорту та ефективне відведення зливових вод. Клімат району розташування АТП є помірно-континентальним з м'якою зимою та теплим літом, що є характерним для Житомирської області. Середньорічна температура повітря становить близько +8,5 °C. Найхолоднішим місяцем є січень із середньою температурою -4,5 °C, а найтеплішим — липень, коли температура в середньому сягає +19,8 °C. Для експлуатації рефрижераторного парку критичне значення мають літні температурні максимуми, які можуть перевищувати +30 °C, що вимагає підвищеної надійності холодильних установок та суворого контролю теплоізоляції кузовів при дистрибуції молочної продукції. Глибина промерзання ґрунту в даній місцевості становить близько 0,8 – 1,0 метра, що враховується при проєктуванні фундаментів виробничих корпусів та прокладанні підземних комунікацій водопостачання для санітарної дільниці. Розрахункова тривалість снігового покриву складає в середньому 90–100 днів, що передбачає необхідність наявності на АТП техніки для розчищення під'їзних шляхів та відкритих майданчиків зберігання автомобілів. Пануючі вітри західного та північно-західного напрямків враховуються при орієнтації виробничих будівель для забезпечення природної вентиляції та оптимального енергозбереження. Розташування об’єкта безпосередньо біля магістралі М-06 забезпечує відмінну транспортну доступність та відсутність складних географічних перешкод для руху 85 одиниць транспорту. Загалом, природно-кліматичні умови Житомирщини є сприятливими для організації логістичного центру, проте вимагають чіткої регламентації режимів технічного обслуговування холодильного обладнання у літній період та передзимової підготовки парку [1].
1.3 Аналіз характеру вантажу
Об’єктом транспортування проєктованого підприємства є готова молочна продукція, що належить до категорії вантажів, які швидко псуються, та вимагає особливих умов обробки, зберігання і доставки. Сюди відноситься широкий асортимент товарів: пастеризоване та ультрапастеризоване молоко, кисломолочні напої, сири, вершкове масло та йогурти, що транспортуються у споживчій тарі (ПЕТ-пляшки, пакети «тетра-пак», пластикові стакани), згрупованій у ящики, лотки або на палети. Головною особливістю такого вантажу є його біологічна активність та обмежений термін придатності, що диктує жорсткі вимоги до санітарного стану кузовів та безперебійної роботи холодильного обладнання. Згідно з державними стандартами та санітарними нормами, більшість молочних продуктів повинна транспортуватися при стабільному температурному режимі в діапазоні від +2 °C до +6 °C, а заморожена продукція — при температурі не вище -18 °C. Найменше відхилення від вказаних параметрів призводить до незворотних змін фізико-хімічних властивостей продукту, що робить його непридатним для споживання. Вантаж характеризується високою вартістю та середньою щільністю, а його пакування вимагає дбайливого ставлення для запобігання механічним пошкодженням під час маневрування автомобіля.
З точки зору транспортної логістики, готова молочна продукція є дрібнопартійною, що передбачає часті розвантажувальні операції у точках збуту та вимагає від рухомого складу наявності гідробортів для прискорення процесу дистрибуції. Хімічна специфіка вантажу полягає у здатності молочних жирів швидко абсорбувати сторонні запахи, тому спільне перевезення молочки з іншими продуктами, що мають стійкий запах, суворо заборонено. Враховуючи вищевикладене, характер вантажу визначає тип рухомого складу АТП як виключно рефрижераторний та ізотермічний, а також ставить у пріоритет швидкість доставки, що є ключовим фактором збереження якості товарів від виробників Житомирщини до кінцевого споживача.
1.4 Вибір транспортного засобу
Для забезпечення ефективної дистрибуції готової молочної продукції по Житомирській області необхідно обрати рухомий склад, який поєднує в собі високу маневреність в умовах міської забудови та надійність при міжміських перевезеннях. Основним критерієм вибору є наявність рефрижераторної установки, здатної підтримувати стабільний температурний режим протягом усього маршруту. Для порівняльного аналізу та подальшого проєктування розглядаються два сучасні автомобілі-рефрижератори: DAF LF 210 (FA) та MAN TGL 12.220. Обидва транспортні засоби належать до середньотоннажного класу, який є найбільш раціональним для розвезення молочних продуктів у роздрібні мережі та супермаркети.
Технічні характеристики обраних моделей наведені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 — Технічні характеристики порівнювальних автомобілів
Параметри DAF LF 210 (FA) MAN TGL 12.220
Повна маса, кг 12 000 12 000
Вантажопідйомність шасі, кг 7 500 7 300
Потужність двигуна, к.с. (кВт) 213 (157) 220 (162)
Екологічний стандарт Euro 6 Euro 6
Об’єм кузова-рефрижератора, $м^3$ 32–36 30–35
Кількість європалет, шт. 14–15 13–14
Витрата палива (змішаний цикл), л/100 км 17,5 18,2
Радіус розвороту, м 6,2 6,5
Порівняльний аналіз техніко-експлуатаційних показників свідчить про те, що обидва автомобілі відповідають сучасним вимогам логістики харчових продуктів. Проте для умов експлуатації в Житомирській області кращим варіантом є DAF LF 210 (FA). Даний вибір обґрунтований декількома ключовими факторами: по-перше, DAF LF має менший радіус розвороту та кращу оглядовість кабіни, що є критично важливим при маневруванні біля зон завантаження магазинів у щільній міській забудові Житомира. По-друге, ця модель демонструє вищу паливну ефективність та більшу корисну вантажопідйомність при тій самій повній масі, що дозволяє знизити собівартість перевезення одиниці продукції. Крім того, розвинена мережа сервісних центрів для обслуговування двигунів серії PACCAR забезпечує мінімальні терміни простою техніки в ремонті. Таким чином, для формування парку АТП із 85 одиниць до реалізації в проєкті приймається автомобіль-рефрижератор на базі шасі DAF LF 210, обладнаний ізотермічним фургоном та автономною холодильною установкою. Це рішення дозволить забезпечити високу якість доставки молочної продукції таких брендів, як «Рудь» та «Люстдорф», зберігаючи її свіжість та товарний вигляд.
1.5 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту
Для проведення подальших технологічних розрахунків необхідно визначити умови, у яких буде експлуатуватися парк із 85 вантажних рефрижераторів DAF LF 210. Враховуючи специфіку маршрутів розвезення готової молочної продукції, що пролягають через магістральні траси Житомирської області, під’їзні шляхи до районних центрів (Бердичів, Коростень, Звягель) та міські вулиці Житомира, встановлюємо категорію умов експлуатації.
Основним типом дорожнього покриття на маршрутах є асфальтобетонні та цементнобетонні дороги, а також ділянки з бітумомінеральних сумішей (тип D-2). Рельєф місцевості, де здійснюються перевезення, характеризується як рівнинний (тип Р-1), що є типовим для Поліського регіону. Згідно з чинною нормативною документацією, поєднання таких дорожніх та ландшафтних умов відповідає ІІ категорії умов експлуатації.
Кліматичні умови району розташування підприємства — помірно-континентальні. Виходячи з логістичних завдань дистрибуції готової продукції, середньодобовий пробіг одного автомобіля встановлюється на рівні 200 км. Враховуючи наявність капітальних виробничих будівель для технічного обслуговування, для безпосереднього розміщення рухомого складу на території АТП прийнято відкритий спосіб зберігання.
Узагальнені вихідні дані для проєктування наведені у таблиці 1.2.
Таблиці 1.2 - Вихідні дані
№ п/п Показник Значення
1 Число рухомого складу 85
2 Середньодобовий пробіг ТЗ, км 200
3 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 175000
4 Нормативна періодичність ТО-1, км 4000
5 Нормативна періодичність ТО-2, км 16000
6 Коефіцієнт врахування категорії умов експлуатації 0,9
7 Коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу 1,0
8 Коефіцієнт, що враховує кліматичну зону 1,0
9 Кліматичний район помірно-континентальний
10 Кількість робочих днів підприємства 302
11 Дільниця, що проектується агрегатна
12 Марка автомобіля DAF LF 210
Режим роботи АТП:
Ефективність функціонування автотранспортного підприємства на 85 автомобілів DAF LF 210, задіяних у дистрибуції готової молочної продукції, безпосередньо залежить від раціонального узгодження графіків роботи транспортного підрозділу та виробничо-технічної бази. Враховуючи необхідність забезпечення щоденного логістичного циклу та підтримання високого коефіцієнта технічної готовності спеціалізованого рухомого складу, проєктом встановлюється річний режим роботи підприємства тривалістю 302 робочі дні. Для оптимізації процесів обслуговування та мінімізації часу перебування техніки на постах у робочі години, функціонування основних виробничих підрозділів організовується за диференційованим графіком. Зони щоденного обслуговування, технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2) та поточного ремонту працюють у дві зміни тривалістю по 7 годин кожна, що дозволяє проводити більшість регламентних та ремонтних робіт у вечірній і нічний час після повернення автомобілів з маршрутів. Для інших виробничих дільниць, зокрема агрегатної, слюсарно-механічної та електротехнічної, а також для адміністративно-господарських служб, передбачено однозмінний режим роботи тривалістю 8 годин. Такий підхід забезпечує максимальну продуктивність технічного персоналу та гарантує вихід справного рухомого складу на лінію згідно з графіками доставки продуктів харчування споживачам Житомирської області.
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу
Основою для розрахунку виробничої програми АТП є нормативні показники періодичності технічного обслуговування ТО-1, ТО-2 та пробігу автомобілів до капітального ремонту КР. Оскільки фактичні умови експлуатації в Житомирській області (категорія доріг, клімат, модифікація рефрижератора) відрізняються від еталонних, базові нормативи потребують відповідного коригування.
Згідно з чинною методикою проєктування автотранспортних підприємств, розрахунок скоригованої періодичності обслуговування та пробігу до капітального ремонту для автомобілів DAF LF 210 здійснюється за наступними залежностями [2]:
де:
– нормативна періодичність виконання ТО-1, км.
(2.2)
де – нормативна періодичність виконання ТО-2, км.
Пробіг фургона до КР:
(2.3)
де – нормативний ресурсний пробіг фургона, км;
2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл
Розрахунок кількості технічних обслуговувань на один автомобіль DAF LF 210 за цикл здійснюється на основі відношення циклічного пробігу до періодичності відповідного виду впливу. В межах даного проєкту за циклічний пробіг приймається ресурсний пробіг рухомого складу до першого капітального ремонту, що за розрахунковими даними становить 157500 км. Відповідно, кількість капітальних ремонтів (або списань) одного автомобіля за повний цикл дорівнює одиниці. При визначенні кількості регламентних робіт враховується ієрархічність системи технічного обслуговування, тому число операцій ТО-1 за цикл розраховується як чиста кількість впливів, що не включає обсяги робіт ТО-2. Періодичність виконання щоденного обслуговування (ЩО) приймається такою, що дорівнює середньодобовому пробігу автомобіля, оскільки кожен виїзд рефрижератора на маршрут для перевезення молочної продукції потребує обов'язкового контрольно-технічного огляду та санітарної перевірки кузова. Таким чином, розрахункова кількість капітальних ремонтів, технічних обслуговувань другого та першого видів, а також щоденних обслуговувань за один повний цикл експлуатації автомобіля визначається за наступними залежностями:
(2.4)
де - кількість впливів з КР, що виконуються за цикл;
Lц – цикловий пробіг фургона, км;
- пробіг фургона до капітального ремонту, км.
Кількість впливів з щоденного обслуговування (ЩО), які виконуються за цикл:
(2.5)
де - кількість впливів з ЩО, які виконуються за цикл.
- середньодобовий пробіг фургона.
Кількість ТО-2, що виконуються за цикл:
(2.6)
де - кількість впливів з ТО-2, що виконуються за цикл;
- періодичність виконання ТО-2, для автопарку км.
Кількість впливів з ТО-1 за цикл [2]:
(2.7)
де - кількість ТО-1, що виконуються за цикл;
– періодичність виконання ТО-1 за цикл для фургонів;
Дані розрахунків занесено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань мікроавтобусу за цикл
Умовне позначення
Кількість 1 33 10 788
Річний пробіг рефрижератора DAF LF 210 об’єктивно відрізняється від його повного циклічного пробігу до капітального ремонту. Оскільки планування діяльності та розрахунок потужностей виробничо-технічної бази АТП здійснюється на календарний рік, виникає необхідність перерахунку кількості технічних обслуговувань із циклових значень на річні. Для коректного визначення обсягів робіт використовується коефіцієнт переходу від циклу до року , який відображає частку ресурсного пробігу, що відпрацьовується автомобілем за звітний період. Цей показник дозволяє адаптувати теоретичну кількість сервісних операцій до інтенсивності експлуатації парку, що працює в режимі дистрибуції молочної продукції.
Таким чином, річне число щоденних обслуговувань, а також технічних обслуговувань першого та другого видів у розрахунку на один обліковий автомобіль визначається за наступними залежностями [2]:
(2.8)
(2.9)
… (2.10)
(2.11)
(2.12)
(2.13)
де:
АСП – загальна кількість фургонів, що стоять на обліку АТП.
Р – відношення річного пробігу мікроавтобуса Lр до його пробігу за цикл, тобто [2]:
.
Річний пробіг автомобіля:
(2.15)
де:
Дроб – кількість робочих днів підприємства за рік;
– середньодобовий пробіг, км.
Т – коефіцієнт технічної готовності фургонів АТП.
При використанні циклічного методу розрахунку виробничої програми з технічного обслуговування час простою рефрижератора DAF LF 210 протягом циклу з організаційних причин не береться до уваги. З огляду на це, під час визначення річного пробігу автомобіля у розрахунковій формулі використовується не коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію, а коефіцієнт технічної готовності за цикл . Такий підхід дозволяє більш точно оцінити потенційну експлуатаційну потужність парку з 85 одиниць техніки, оскільки він базується на технічній спроможності автомобілів виконувати перевезення молочної продукції з урахуванням лише технологічно необхідних простоїв на технічне обслуговування та ремонт. Таким чином, сумарний річний пробіг групи автомобілів розраховується як добуток кількості рухомого складу, середньодобового пробігу, кількості робочих днів підприємства на рік та коефіцієнта технічної готовності:
де:
- середньодобовий пробіг мікроавтобуса.
dТОіПР – кількість днів простою на ТО та ПР на АТП на 1000 км пробігу [2];
ДКР - кількість днів простою під час КР на авторемонтному підприємстві [2].
км.
Дані розрахунків заносимо в таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один фургон та на весь парк
Кількість технічних впливів на 1 фургон Кількість технічних впливів по всьому АТП
281 12 4 23885 1020 340
2.2.2 Визначення програми діагностичних впливів по АТП
Згідно з нормативно-технічною документацією, технічне діагностування не виділяється в окремий вид обслуговування і не планується як самостійний етап, оскільки відповідні операції інтегровані в загальний обсяг робіт з технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР). Процес діагностування рефрижераторів DAF LF 210 може здійснюватися як на спеціалізованих окремих постах, так і безпосередньо в межах технологічних ліній ТО. На проєктованому підприємстві передбачено два види діагностування рухомого складу: Д-1 та Д-2. Діагностування Д-1 спрямоване передусім на визначення технічного стану агрегатів та систем, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху. Воно проводиться під час виконання ТО-1, а також як контрольний етап після завершення ТО-2 або в процесі виконання ПР. Кількість автомобілів, що проходять діагностування Д-1 під час поточного ремонту, приймається в обсязі 10% від річної програми ТО-1. Другий вид діагностування (Д-2) призначений для оцінки тягово-економічних показників транспортного засобу та уточнення необхідних обсягів ремонтних робіт. Обсяг діагностичних впливів Д-2 у межах поточного ремонту приймається в розмірі 20% від річної програми ТО-2. Таким чином, сумарна річна кількість технічних впливів з діагностування Д-1 для всього парку з 85 автомобілів розраховується як сума впливів при ТО-1, ТО-2 та додаткового обсягу при ПР за наступною залежністю [3]:
(2.17)
де - кількість технічних впливів з діагностування Д1 на весь парк за рік.
Кількість впливів з виконання діагностування Д2 для всього парку за рік:
(2.18)
1,1 і 1,2 – коефіцієнти, що враховують число транспортних засобів, що пройдуть діагностування разом з виконанням ПР.
Число ТЗ, на яких виконуються технічні впливи з діагностування Д2 під час виконання ПР:
(2.19)
2.2.3 Визначення добової програми з ТО та діагностування автопарку АТП
Для обґрунтованого вибору методу організації робіт, а також для подальшого розрахунку необхідної кількості постів і потокових ліній у зонах технічного обслуговування, використовується показник добової виробничої програми підприємства. Цей параметр визначає інтенсивність завантаження виробничих дільниць протягом однієї доби та розраховується окремо для кожного виду технічного впливу: щоденного обслуговування (ЩО), регламентних робіт ТО-1 і ТО-2, а також для діагностичних операцій Д-1 та Д-2. Розрахунок базується на відношенні сумарної річної кількості обслуговувань всього парку з 85 автомобілів до кількості робочих днів відповідних виробничих зон протягом року. Враховуючи специфіку роботи АТП з дистрибуції молочної продукції, де графіки обслуговування мають бути максимально синхронізовані з випуском машин на лінію, добова виробнича програма для кожного виду впливу визначається за наступною залежністю:
(2.20)
де:
– річна програма кожного виду впливу;
–кількість робочих днів дільниці за рік [2].
2.3 Планування виробничого корпусу
2.3.1 Обґрунтування та вибір методу ТО і діагностування автомобілів
Отримана добова виробнича програма за кожним видом технічного впливу для однотипних рефрижераторів DAF LF 210 слугує базовим критерієм для вибору найбільш ефективного методу організації робіт — потокового або на універсальних постах. Вибір конкретного методу залежить від інтенсивності завантаження зон обслуговування та необхідності забезпечення технологічної гнучкості підприємства. Згідно з чинними нормами проєктування, застосування потокової організації робіт вважається економічно та технологічно доцільним у випадку, якщо добова програма з щоденного обслуговування перевищує 100 одиниць, для ТО-1 добова виробнича програма - понад 12 одиниць, а для ТО-2 - понад 5 одиниць рухомого складу на добу. У ситуаціях, коли розрахункова добова програма підприємства є меншою за вказані критичні значення, приймається метод виконання обслуговування на універсальних (тупикових) постах. Такий підхід дозволяє проводити весь комплекс регламентних робіт одного виду на одному робочому місці, що забезпечує високу якість виконання операцій для парку з 85 автомобілів при нерівномірному надходженні техніки з маршрутів. Це рішення є оптимальним для спеціалізованого АТП у Житомирі, оскільки дозволяє гнучко адаптувати процес ТО до операційних потреб логістики молочної продукції [4].
Технологічний процес виконання діагностичних впливів Д-1 для рефрижераторів DAF LF 210 може бути реалізований як на спеціалізованих окремих постах, так і безпосередньо в межах зон технічного обслуговування ТО-1. У випадку, якщо для парку підприємства прийнято метод виконання регламентних робіт ТО-1 на універсальних постах, доцільним є виділення діагностування Д-1 в окрему технологічну операцію на самостійному посту. При плануванні об’ємно-планувального рішення АТП розташування такого посту обирається з урахуванням мінімізації внутрішньозаводських пробігів, забезпечуючи зручний під’їзд автомобілів з різних виробничих зон та майданчиків зберігання. Паралельно з плануванням постів проводиться розрахунок трудомісткості технічних впливів. Зокрема, для операцій щоденного обслуговування, які в умовах спеціалізованого підприємства з дистрибуції молочної продукції найчастіше виконуються потоковим методом, сумарна трудомісткість визначається як функція від базового нормативу та відповідних коефіцієнтів коригування згідно з наступним виразом:
(2.21)
де:
–трудомісткість технічних впливів з щоденного огляду (ЩО) нормативна, люд. год. [2].
– коефіцієнт, що враховує кількість одиниць однотипних марок ТЗ [2].
= 1–М/100– коефіцієнт, що відображає зниження трудомісткості за рахунок механізації робіт ЩО (приймається в межах 0,35.. .0,75).
Нормативно скорегована трудомісткість технічних впливів з ТО (ТО-1, ТО-2) на ТЗ [4]:
(2.22)
де:
– нормативна трудомісткість з виконання технічних впливів ТО-1 та ТО-2 , люд. год.
Питома нормативна трудомісткість технічних впливів з поточного ремонту, люд.год/1000 км:
(2.23)
де:
– нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2 відповідно, люд. год. [2];
Для адаптації базових нормативів технічного обслуговування та ремонту до реальних умов функціонування АТП у Житомирській області використовується система поправкових коефіцієнтів . Кожен із цих показників враховує специфічний чинник впливу на технічний стан рефрижераторів DAF LF 210. Зокрема, коефіцієнт відображає вплив категорії умов експлуатації, що визначається типом дорожнього покриття та рельєфом місцевості на маршрутах доставки. Коефіцієнт характеризує модифікацію рухомого складу та особливості організації його роботи, що є особливо важливим для спеціалізованих автомобілів-рефрижераторів, обладнаних автономними холодильними установками. Вплив зовнішнього середовища, притаманного помірно-континентальному поясу України, враховується за допомогою коефіцієнта , що коригує пробіги залежно від природно-кліматичних умов. Рівень концентрації та технологічну сумісність парку з 85 однотипних одиниць техніки визначає коефіцієнт , який безпосередньо впливає на трудомісткість ремонтних операцій. Завершальним елементом системи коригування є коефіцієнт, що враховує спосіб зберігання рухомого складу та його вплив на інтенсивність зносу вузлів і механізмів при пускових режимах. Комплексне застосування цих коефіцієнтів дозволяє отримати математично обґрунтовані значення міжсервісних пробігів та ресурсних показників, що відповідають фактичному стану експлуатаційного середовища підприємства.
2.3.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу
Річний об'єм технічних впливів з ТО і ПР, люд.год [4].
люд.год. (2.24)
люд.год. (2.25)
люд.год. (2.26)
люд.год. (2.27)
люд.год. (2.28)
люд.год. (2.29)
Загальний об'єм технічних впливів з сезонного обслуговування за рік по ТЗ АТП, люд.год:
люд.год. (2.30)
де – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 (КСО=0,2).
– кількість автомобілів на балансі АТП.
Попередньо розраховані значення річної трудомісткості технічних впливів для зон, де планується впровадження потокового методу організації робіт, підлягають обов’язковому уточненню на етапі детального проєктування відповідних дільниць. Це зумовлено необхідністю синхронізації пропускної здатності ліній із фактичним тактом виробництва та кількістю робочих постів. Під час уточнення враховується реальний розподіл технологічних операцій між виконавцями та можливі простої через нерівномірність надходження рефрижераторів DAF LF 210 з лінії. Кінцеве коригування трудомісткості дозволяє збалансувати завантаження персоналу та обладнання, що є необхідною умовою для забезпечення високої продуктивності зон щоденного та першого технічного обслуговування в структурі АТП. Отримані після уточнення показники стають остаточними для розрахунку загального штату виробничих робітників підприємства.
2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР
Фундаментальним етапом проєктування АТП є стратегічний вибір графіків роботи виробничих дільниць та зон ТО і ПР, а також визначення оптимального методу обслуговування рефрижераторів DAF LF 210. Ефективність функціонування технічної служби безпосередньо корелює з режимом експлуатації рухомого складу на лінії. Для забезпечення безперебійної доставки продукції, операції з щоденного обслуговування (ЩО) та першого технічного обслуговування (ТО-1) плануються виключно у міжзмінний час, що мінімізує простої справних автомобілів. Натомість поглиблене обслуговування (ТО-2) та поточний ремонт (ПР), які потребують значних часових витрат, зазвичай виконуються у денні зміни, коли основна частина парку знаходиться на маршрутах.
Згідно з галузевими рекомендаціями та вимогами трудового законодавства України щодо 40-годинного робочого тижня, роботу дільниць ТО доцільно організовувати в 1–2 зміни, тоді як дільниці поточного ремонту, через високу трудомісткість та необхідність оперативного відновлення техніки, можуть працювати у 2–3 зміни.
Вибір конкретного методу організації процесу — на універсальних постах чи потокових лініях — базується на математичному порівнянні такту поста та ритму виробництва . Потоковий метод виробництва стає пріоритетним у випадках, коли такт поста перевищує або дорівнює встановленим граничним значенням ритму: для зони ЩО це співвідношення становить , для ТО-1 — , а для ТО-2 . У разі недотримання цих умов, що часто характерно для середніх за чисельністю парків, застосовується метод обслуговування на універсальних постах, який забезпечує кращу технологічну гнучкість при виконанні різнопланових робіт на автомобілях DAF.Такий підхід до планування дозволяє точно визначити кількість постів та потокових ліній, врахувати річну трудомісткість робіт та створити збалансовану виробничу структуру підприємства.
Ритм виробництва [4]:
, (2.31)
де – тривалість зміни (8 год.), година;
– кількість змін;
– добова виробнича програма розділена за кожним видом ТО.
Ритм поста i-ї зони:
Такт поста i-ї зони [4]:
, (2.32)
де – трудомісткість робіт, що виконується на відповідному посту, люд.год.;
– підготовчий час, що витрачається на пересування ТЗ при установці на пост та з посту, (1-3хв.);
– кількість робітників, що одночасно працюють на посту [2].
Так як , , , то необхідно для проєктування виробничого корпусу використовувати універсальні пости для проведення ТО.
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається [4]:
(2.33)
де - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, люд.год.
- коефіциєнт нерівномірності завантаження [2].
- кількість робочих днів поста за рік [2].
– кількіть змін роботи на добу [2].
- тривалість зміни [2].
– кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту [2].
- коефіцієнт використання робочого часу поста (для середніх умов праці 0,8-0,85).
2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Технічні впливи з ПР проводяться на універсальних або спеціалізованих постах. Загальна кількість постів ПР визначається за формулою [5]:
(2.34)
де – річний об'єм робіт, що виконується на постах ПР, люд.год.
- коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости (=1,2…1,5);
– число робочих днів в році постів ПР;
– тривалість робочої зміни, година;
– число змін;
– число робітників на посту;
– коефіцієнт використовування робочого часу поста =0,75…0,9)
2.3.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу
Сумарний річний об'єм робіт з ТО і ПР для транспортних засобів АТП [5]:
(2.35)
де , – уточнені річні об'єми робіт відповідно з ЩО та ТО-1, люд.год;
,, ., – річні об'єми технічних впливів з відповідного виду робіт, люд.год .
2.3.6 Визначення річного об'єму робіт з самообслуговування підприємства
Окрім основних технологічних процесів, пов'язаних безпосередньо з технічною експлуатацією парку рефрижераторів DAF LF 210, виробнича програма АТП включає заходи з підтримання функціональності самої бази. Річний обсяг робіт із самообслуговування підприємства визначається на основі розрахункового річного обсягу допоміжних робіт, від якого береться відповідне відсоткове відношення згідно з чинними галузевими нормативами. Такий підхід дозволяє врахувати трудовитрати персоналу на обслуговування внутрішніх інженерних мереж, ремонт виробничого обладнання, а також утримання будівель та споруд у належному стані. Для деталізації та подальшого розподілу цих трудовитрат за конкретними напрямками використовується структура, наведена в таблиці 2.3, де роботи з самообслуговування диференційовані за видами залежно від специфіки виробничо-технічної бази. Це забезпечує комплексне планування завантаження допоміжних підрозділів та дозволяє точніше визначити загальну потребу підприємства в трудових ресурсах для забезпечення повноцінного життєвого циклу АТП у Житомирській області.
Таблиця 2.3 - Приблизний розподіл робіт з самообслуговування
Види робіт Співвідно-шення, % люд. год. Види робіт Співвідно-шення, % люд.год.
Електротехнічні 25,0 5591 Жерстяницькі 4,0 895
Механічні 10,0 2236 Мідницькі 1,0 224
Слюсарні 16,0 3578 Трубопровідні 22,0 4920
Ковальські 2,0 447 Ремонтно-будівельні і деревообробні 16,0 3578
Зварювальні 4,0 895 Всього 100 22363
2.3.7 Розподіл об'ємів робіт з ТО, ПР та самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями
Планування виробничого процесу на АТП базується на раціональному розподілі трудомісткості між основними структурними підрозділами, що враховує як технологічну специфіку операцій, так і організаційні ознаки обслуговування парку рефрижераторів DAF LF 210. Згідно з прийнятою технологічною схемою, технічні впливи щоденного обслуговування, які включають прибирально-мийні та контрольні роботи, а також регламентні операції першого технічного обслуговування, у повному обсязі реалізуються на спеціалізованих постах або потокових лініях відповідних зон. Для робіт із другого технічного обслуговування передбачено комбінований підхід: основна частина операцій (80% від загального обсягу) виконується безпосередньо на постах зони ТО-2, тоді як решта 20% трудовитрат переноситься на спеціалізовані дільниці. Цей обсяг рівномірно розподіляється між електротехнічною, акумуляторною та шиномонтажною дільницями для проведення поглибленої перевірки та відновлення відповідних вузлів і систем. Заходи із сезонного обслуговування інтегруються в загальний технологічний цикл і виконуються сумісно з роботами ТО-2. У свою чергу, технічні впливи з поточного ремонту розподіляються між дільницями (агрегатною, слюсарною тощо) та постами зони ПР залежно від характеру виявлених несправностей, що забезпечує комплексне відновлення працездатності рухомого складу.
Таблиця 2.4 - Розподіл об'ємів робіт за структурними підрозділами
Структурний підрозділ люд.год.
- зона ЩО: 3344
- зона ТО-1: 3366
- зона ТО-2: 4488
- зона ПР: 9454
2.3.8 Розрахунок кількості працівників
Для об’єктивного визначення потреби в трудових ресурсах, необхідних для забезпечення виробничої програми АТП, проводиться розрахунок двох категорій чисельності персоналу: технологічно необхідної та штатної. Технологічно необхідна кількість працівників визначає обсяг трудових витрат, безпосередньо спрямованих на виконання технологічного процесу технічного обслуговування та ремонту рефрижераторів DAF LF 210, і розраховується окремо для кожної спеціалізованої дільниці та зони. В основу цього розрахунку покладено відношення річного обсягу робіт відповідного виду до номінального річного фонду часу одного робітника при 40-годинному робочому тижні. Своєю чергою, штатна чисельність персоналу враховує необхідність заміщення працівників під час їхніх відпусток, хвороб або виконання державних обов'язків, що дозволяє сформувати реальний штатний розклад підприємства. Такий диференційований підхід забезпечує безперебійне функціонування технічної служби в Житомирі та дозволяє уникнути дефіциту робочої сили при пікових завантаженнях виробничих зон [4].
, (2.37)
де – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год.;
– річний фонд часу робочого місця (2070), год.
Штатна кількість працівників:
, (2.38)
де ФР – річний фонд часу штатного працівника (1610 – для шкідливих виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), г.
Таблиця 2.5 - Річний фонд часу штатних робітників
Виробничий підрозділ Річний фонд робітника, год. Дільниці Річний фонд робітника, год.
Зона ЩО 1860 Аккумуляторна 1820
Зона ТО-1 1840 Ремонт приладів системи живлення 1840
Зона ТО-2, СО 1840 Шиноремонтна 1820
Пости ПР 1840 Ковальсько-мідницька 1820
Дільниці: Зварювальна 1820
Діагностики 1840 Жерстяницька 1820
Агрегатна 1840 Кузовна 1840
Слюсарно-механічна 1840 Малярна 1610
Електротехнічна 1840 Столярна 1610
Таблиця 2.6 - Розрахунок чисельності виробничих робітників
Назва зон і дільниць Річний обсяг робіт в зоні або на дільниці, люд.год Розрахункова кількість технологічно необхідних робітників Прийнята кількість технологічно необхідних робітників Річний фонд часу штатного робітника, год Кількість штатних робітників
Всього По змінах Розрахована Прийнята
1 2
Зона ЩО 3344 1,90 2 1 1 1860 1,80 2
Зона ТО-1 3366 1,87 2 1 1 1840 1,83 2
Зона Д-1 731 0,45 1 1 - 1840 0,40 1
Зона Д-2 531 0,39 1 1 - 1840 0,29 1
Зона ТО-2 4488 2,53 3 2 1 1840 2,44 3
Зона ПР 3454 1,98 2 1 1 1840 1,88 2
Разом 15914 - 11 7 4 - 11
Дільниці:
Агрегатні 2356 1,27 2 2 - 1840 1,35 2
Ремонт приладів систем живлення 123 0,07 - 1820 0,08
Слюсарно-механічні 1120 0,61 1 1 - 1840 0,72 1
Електротехнічні 254 0,14 1 1 - 1840 0,17 1
Акумуляторні 236 0,13 - 1820 0,16
Шиномонтажні 142 0,08 1 1 - 1820 0,07 1
Вулканізаційні 247 0,13 - 1820 0,18
Ковальсько-ресорні 302 0,16 - 1820 0,15
Мідницькі 129 0,07 1 1 1 - 1820 0,08 1
Жерстяницькі 178 0,10 - 1840 0,16
Зварювальні 356 0,19 - 1820 0,22
Оббивні 347 0,19 1 1 - 1820 0,14 1
Фарбувальні 659 0,36 1 1 - 1820 0,43 1
Разом 6449 - 8 8 - - - 8
Всього 22363 - 19 15 4 - - 19
2.3.9 Розрахунок площ приміщень
Площі зон ТО і ремонт
Площі зон ТО і ремонту для транспортних засобів на тупикових постах [5]
, (2.39)
де –площа, яку займає автомобіль, м2;
– кількість постів, що розташовуються в зоні;
– коефіцієнт щільності розстановки [2].
м2
м2
м2
м2
2.3.10 Площі робочих дільниць і відділень
Визначення геометричних параметрів приміщень АТП базується на сумарній площі, яку займає технологічне устаткування, необхідне для реалізації відповідних виробничих процесів. Площа кожної окремої дільниці розраховується шляхом множення суми горизонтальних проєкцій всього встановленого обладнання (верстатів, стендів, верстаків, стелажів) на коефіцієнт щільності його розстановки. Цей коефіцієнт враховує необхідні технологічні проходи, проходи для персоналу, а також зони безпеки навколо робочих місць.
Зокрема, площа зварювальної дільниці розраховується з урахуванням специфіки зварювального та газорізального обладнання, постів для зварювання деталей рефрижераторів DAF та спеціальних захисних екранів. Оскільки зварювальні роботи належать до категорії вогневих та потребують підвищених заходів безпеки, при виборі коефіцієнта щільності розстановки враховується вільний простір для маніпуляцій з габаритними деталями та безпечного зберігання балонів з технічними газами. Розрахункова формула площі дільниці має наступний вигляд:
(2.40)
де – сума площ горизонтальних проекцій устаткування, м2;
– коефіцієнт щільності розташування устаткування [2].
м2
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника:
(2.41)
де - питома площа на першого працівника [2].
– питома площа на кожного наступного працівника [2].
– кількість працівників.
Таблиця 2.7 - Розрахунок площі зон і дільниць
Дільниця, відділення К-ть працівників в найбільш навантажену зміну, чол Розрахункова площа по кількості працівників, м2 Площа устаткування в плані, м2 Коефіцієнт густини розстановки устаткування Розрахункова площа по устаткуванню, м2 Площа, м2
Прийнята Прийнята після планування
Агрегатна 2 52 25,97 4 104,7 106 105
Слюсарно-механічна 1 53 8,58 4 35,14 35 34
Електротехнічна 1 15 7,26 4 29,86 32 46
Акумуляторна 1 37 5,58 4 23,14 24 22
Ремонт приладів систем живлення 1 12 2,12 4 9,3 10 32
Шиномонтажна 1 28 7,02 4 28,9 29 33
Вулканізаційна 1 17 8,28 4 33,94 34 33
Ковальсько-ресорна 1 19 7,1 5 60,22 61 62
Мідницька 1 17 4,1 4 27,24 28 21
Жерстяницька 1 21 7,08 5 20,89 21 20
Зварювальна 1 26 5,28 4 50,94 51 55
Оббивна 1 26 7,08 4 20,14 21 27
Фарбувальна 2 19 7,1 6 41,22 42 70
2.3.11 Розрахунок площ складських приміщень
Визначення площ складських приміщень АТП базується на обґрунтованому прогнозуванні потреби в запасних частинах, експлуатаційних матеріалах та агрегатах, необхідних для підтримки працездатності 85 рефрижераторів DAF LF 210. Основним критерієм для розрахунку більшості складів є сумарний річний пробіг усього рухомого складу підприємства, оскільки інтенсивність зносу деталей та витрата матеріалів прямо пропорційні дистанції, яку долають автомобілі під час доставки продукції.
Методика розрахунку передбачає використання питомих норм площі на кожні 1000 км пробігу. Площа конкретного складу (запасних частин, матеріалів, агрегатів) визначається як добуток сумарного річного пробігу парку на відповідну нормативну ставку, скориговану за допомогою коефіцієнтів, що враховують тип рухомого складу, категорію умов експлуатації та чисельність парку. Розрахункова залежність має наступний вигляд:
(2.42)
де - річний пробіг одного ТЗ.
- кількість ТЗ.
- питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2, [3]
- коефіцієнт, що відображає тип рухомого складу.
- коефіцієнт, що відображає кількість ТЗ.
- коефіцієнт, що відображає різномарочність рухомого складу.
Склад запасних частин:
м2
Склад агрегатів:
м2
Склад матеріалів:
м2
Склад шин:
м2
Склад мастильних матеріалів:
м2
Склад лакофарбових матеріалів:
м2
Склад хімікатів:
м2
Склад інструментів:
м2
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин і агрегатів:
м2
м2
2.3.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень
Так як адміністративні і побутові приміщення розміщенні в іншому корпусі, тому розрахунок їх площ не проводимо.
2.3.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
(2.43)
де - зона зберігання рухомого складу;
- площа, яку займає ТЗ у плані, м2.
- кількість місць зберігання.
- коефіцієнт щільності розміщення ТЗ (2,5…3,0).
м2
2.3.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу
Заключним етапом геометричного проєктування підприємства є розрахунок загальної площі АТП, яка слугує основою для подальшого архітектурно-будівельного планування та розміщення об'єктів на генеральному плані. Підсумковий показник визначається шляхом підсумовування площ усіх складових частин головного виробничого корпусу (ГПК), розрахованих на попередніх етапах [5].
(2.44)
де FЩО – площа зони ЩО, м2 (якщо зона розташована в ГВК);
F1, F2, FПР, Fу - відповідно площі зон ТО-1, ТО-2 і ПР і ділянок м2;
Fск – загальна площа складів,м2;
Fдоп – регламентована площа допоміжних приміщень,м2;
Fо – площа зон очікування,м2.
(2.45)
де - скорегована трудомісткість і-го виду робіт.
– кількість штатних працівників на дільниці.
м2
м2
м2
м2 (2.46)
м2 (2.47)
м2
2.3.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства
Необхідна площа ділянки визначається за формулою [5]:
(2.50)
де – необхідна площа ділянки, га;
- площа виробничо - складських приміщень, м2;
- площа допоміжних будівель, м2;
- площа відкритих зон для зберігання рухомого складу, м2;
- щільність забудови території, %.
2.3.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу
Архітектурно-будівельне проєктування об'єктів АТП базується на функціональній класифікації споруд, згідно з якою промислові будівлі поділяються на дві основні групи: виробничі, призначені для розміщення зон технічного обслуговування та ремонту, та допоміжні, що забезпечують адміністративно-управлінські, культурно-побутові та лабораторні потреби підприємства. Класифікація таких будівель здійснюється за комплексом специфічних ознак, включаючи галузеву приналежність, поверховість, кількість прольотів, а також параметри капітальності — ступінь вогнестійкості та довговічності. Крім того, на вибір конструктивного рішення суттєво впливає спосіб розташування внутрішніх опор та тип застосованого внутрішньоцехового транспорту.
Для сучасних автотранспортних підприємств найбільш характерними є одноповерхові промислові будівлі, які зазвичай компонуються з паралельних прольотів уніфікованої ширини та висоти. Залежно від масштабів виробництва та габаритних розмірів монтажних елементів, такі будівлі можуть бути як одно-, так і багатопрогоновими. Проєктування здійснюється за каркасною схемою (повною або неповною), що забезпечує необхідну жорсткість та гнучкість планування виробничих зон [5].
Вибір підйомно-транспортного обладнання безпосередньо формує конструктивну схему покриття та каркаса зон ТО і ПР. У проєктованій будівлі функціональність забезпечується мостовими кранами, що переміщуються підкрановими коліями з опорою на колони, підвісними кранами, закріпленими до несучих конструкцій покриття, або автономними підлоговими транспортними засобами. Технічне рішення споруди також включає систему водовідведення, тип якої (внутрішній або зовнішній) обрано відповідно до ширини корпусу та кліматичних особливостей району будівництва.
Основою споруди є залізобетонний каркас (збірний або монолітний), що складається з системи фундаментів, колон, несучих конструкцій покриття у вигляді балок чи ферм, а також фундаментних, підкранових та обв’язувальних балок і зв’язків. Жорсткість та стійкість одноповерхової будівлі АТП гарантується спільною роботою колон, покриття та системи вертикальних і горизонтальних зв’язків.
Залізобетонні колони, залежно від сприйманих навантажень та архітектурних вимог, можуть мати суцільний прямокутний чи двотавровий переріз або виконуватися наскрізними (двохгілчастими). Для забезпечення спирання несучих конструкцій та підкранових шляхів використовуються колони з одно- або двосторонніми консолями. Відповідно до галузевих стандартів та з урахуванням специфіки обслуговування рефрижераторів DAF, для даного об’єкта обрано колони прямокутного перерізу 400х400 мм з розрахунковою висотою 7,4 м.
Огороджувальні конструкції представлені несучими стінами з червоної або силікатної цегли товщиною 510 мм (у дві цеглини), що забезпечує необхідну теплоізоляцію та міцність. Внутрішній простір корпусу розмежовується перегородками товщиною 100–125 мм, які ізолюють виробничі дільниці від шуму, вологи та газу. Для забезпечення в’їзду рухомого складу та природного освітлення передбачено встановлення технологічних воріт (типових розмірів від 3х3 м до 4х4,2 м) і віконних прорізів, габарити яких запроєктовані кратними 600 мм за висотою та 1000 мм за шириною.
2.4 Планування зварювальної дільниці
2.4.1 Визначення потреби в технологічному устаткуванні
Для забезпечення якісного відновлення рамних конструкцій, деталей кузовів-рефрижераторів та інших металевих елементів автомобілів DAF LF 210, підбір основного устаткування зварювальної дільниці здійснюється на основі спеціалізованих табелів та галузевих каталогів. Оснащення дільниці включає зварювальні напівавтомати, апарати для плазмового різання, газозварювальні пости та допоміжне обладнання для підготовки і фіксації деталей. При проєктуванні дільниці особлива увага приділяється використанню нестандартних засобів механізації та пристосувань (наприклад, стаціонарних та переносних витяжних пристроїв), що розроблені НВО «Транстехніка» для підвищення безпеки та ефективності зварювальних робіт.
Кількість зварювальних постів та одиниць стаціонарного обладнання (зварювальних трансформаторів, випрямлячів, верстаків) розраховується відповідно до річної трудомісткості зварювально-жерстяних робіт та коефіцієнта використання робочого часу обладнання. Такий підхід дозволяє організувати повноцінний цикл ремонтних операцій, враховуючи необхідність одночасного виконання робіт на кількох ділянках, та забезпечити раціональне розміщення енергоємного устаткування згідно з нормами щільності розстановки та правилами пожежної безпеки.
Таблиця 2.8 - Визначення потреби в технологічному устаткуванні
Найменування устаткування Модель (аналог) К-сть Розмір у плані, мм Загальна площа, м²
Зварювальний стіл з набором оснащення (система D16/D28) Siegmund / Tempus 2 1200×1200×850 2,88
Професійний зварювальний інвертор (MIG/MAG/MMA) PATON Standard-270 1 450×250×350 0,11
Індукційний нагрівач (замість відкритого вогню) iDRIVE-10 1 500×300×400 0,15
Блок рідинного охолодження пальників (автономний) PATON Cooler-7 2 500×250×350 0,25
Термопенал для повільного охолодження та просушування ТП-5/150 1 600×400×500 0,24
Балон з аргоновою сумішшю (Mix) Стандарт 40л 2 230×230 (база) 0,11
Балон вуглекислотний/кисневий Стандарт 40л 2 230×230 (база) 0,11
Візок для балонів посилений ГБ-2 2 700×600×1200 0,84
Установка повітряно-плазмового різання (замість генератора АСП) PATON StandardCUT-65 1 460×235×345 0,11
Редуктор балонний з ротаметром (високоточний) Донмет АР-40/ОК-50 2 200×150×150 0,06
Стелаж металевий секційний Master (посилений) 3 1100×600×2000 1,98
РАЗОМ: 6,84
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
3.1 Характеристика пристосування, що проектується
Для підвищення ефективності відновлювальних робіт на двигунах рефрижераторів DAF LF 210 використовується спеціалізоване пристосування для ремонту маховика. Його конструкція забезпечує швидку та надійну фіксацію деталі на станині верстата, гарантуючи необхідну жорсткість під час механічної обробки. Ключовою технологічною особливістю пристрою є можливість кутового переміщення закріпленого маховика, що дозволяє виконувати точне фрезерування робочих поверхонь під різними кутами без перевстановлення деталі. Це суттєво скорочує допоміжний час на підготовчо-заключні операції та підвищує точність відновлення геометричних параметрів вузла, що є критично важливим для забезпечення збалансованої роботи кривошипно-шатунного механізму двигуна.
3.1.1 Технічна характеристика пристосування
Опис конструкції спеціалізованого пристрою для відновлення маховика базується на складальному кресленні (рис. 3.1). Основу кінематичної схеми становить диск (3), на якому за допомогою фіксатора (1) закріплюється деталь. Для забезпечення точного позиціювання в диск з натягом запресовані два штифти (5). Центральним елементом пристосування є вісь (4), встановлена на нерухомій основі (2), що дозволяє диску разом із закріпленим маховиком здійснювати необхідні технологічні переміщення.
Для надійної інсталяції всього вузла на станині фрезерного верстата в основі (2) передбачені два фіксувальні штифти (7), посаджені з натягом. Кінцева фіксація рухомих елементів у заданому робочому положенні здійснюється за допомогою притискної скоби (8). Затискне зусилля створюється болтом (6), який вгвинчується безпосередньо у вісь (4). Для забезпечення високої зносостійкості та механічної міцності затискна скоба виготовлена з конструкційної вуглецевої сталі 45 (згідно з ГОСТ 1050-99) із термічною обробкою до твердості 37–42 HRC. Таке поєднання матеріалів та конструктивних рішень гарантує стабільність геометричних параметрів при обробці важких маховиків двигунів PACCAR, якими комплектуються автомобілі DAF.
Рисунок 3.1 – Пристосування для відновлення маховика
3.1.2 Робота пристосування
Для забезпечення високої ефективності відновлювальних робіт на двигунах рефрижераторів DAF LF 210 у складі проєкту розроблено спеціалізоване пристосування для ремонту маховика. Його конструктивна схема, представлена на рис. 3.1, базується на використанні нерухомої основи з запресованою віссю, на якій монтується робочий диск. Надійна фіксація оброблюваної деталі на диску забезпечується системою штифтів, посаджених з натягом, що гарантує точне центрування маховика зубчастим вінцем до площини диска. Ключовою технологічною перевагою даного пристрою є можливість вільного кутового переміщення вузла навколо центральної осі, що дозволяє оператору верстата оперативно встановлювати необхідний кут різання без трудомісткого перевстановлення деталі. Після досягнення потрібної позиції система жорстко стопориться за допомогою фіксатора та спеціальної затискної скоби, виготовленої зі сталі 45 із термічною обробкою до твердості 37–42 HRC. Затискне зусилля створюється болтом, що вгвинчується безпосередньо в центральну вісь, створюючи монолітне з’єднання, здатне витримувати вібраційні навантаження під час фрезерування. Залежно від умов виробничого процесу на дільниці, пристосування може монтуватися на станину верстата як окремо, так і в зборі з маховиком, що дозволяє гнучко адаптувати технологічний процес під поточне завантаження майстерні. Використання такої оснастки забезпечує високу точність відновлення геометричних параметрів маховика, суттєво скорочує допоміжний час на підготовчі операції та сприяє продовженню ресурсу кривошипно-шатунного механізму вантажних автомобілів. Демонтаж пристрою після завершення механічної обробки проводиться у зворотному порядку, що підкреслює ергономічність та простоту запропонованого технічного рішення.
3.2 Розрахунок на міцність
Розрахунок різьблення гвинта – РАДП. 440 006. 005.
Максимальне зусилля для фіксації маховика автомобіля складає 750 кгс [6].
Вихідні дані для розрахунку різблення гвинта М201,5 приймаємо за ГОСТ 8724-58:
зовнішній діаметр d = 20 мм;
середній діаметр d2 = 19,026 мм;
внутрішній діаметр d1 = 18,376 мм;
висота профілю n = 0,812 мм
, кг (3.1)
де: Р – прикладене зусилля працівника, приймаємо максимально допустимому 30кг;
L – довжина ключа 3024 - 200мм;
- кут підйому різьби - tg 230=0,04362;
- кут тертя tg 630= 0,11329;
- коефіцієнт тертя 0,1;
r - коефіцієнт, враховуючий кут опорного торця 0,5d; 0,520=10
кг
Визначаємо нормальне напруження [6]:
кг/мм2; (3.2)
– регламентоване напруження на зминання для Сталі 45 дорівнює 30 кг/мм2
кг/мм 2
Визначаємо запас міцності різьби [6]:
м; (3.3)
10<30
Для забезпечення нерухомості маховика під час механічної обробки необхідне зусилля фіксації становить 750 кгс. Згідно з проведеними розрахунками, гвинтовий механізм пристосування генерує затискне зусилля величиною 2930 кг при стандартному моменті затягування, що прикладається робітником 30 кгс∙м.
Конструкція пристрою спроєктована з урахуванням коефіцієнта запасу міцності n = 3. Такий рівень надійності дозволяє системі безпечно витримувати додаткові навантаження, якщо оператору знадобиться прикласти зусилля до ключа, що перевищує номінальні 30 кгс·м. Розрахунковий запас міцності гарантує не лише стабільність геометричного положення деталі під час фрезерування, а й забезпечує тривалий термін експлуатації елементів пристосування без виникнення пластичних деформацій чи руйнування різьбових з'єднань.
4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Розрахунок штучного освітлення
Природне освітлення реалізується шляхом проникнення прямого та відбитого сонячного випромінювання через світлопрозорі конструкції (вікна та світлові ліхтарі). Попри високу якість спектра, цей вид освітлення має суттєвий недолік — нестабільність інтенсивності, що безпосередньо залежить від часу доби, пори року та метеорологічних умов, що зумовлює необхідність влаштування ефективної системи штучного світла.
Штучне освітлення формується за допомогою сучасного світлотехнічного обладнання (світлодіодних, люмінесцентних або газорозрядних ламп), яке гарантує необхідну видимість у робочих зонах. За функціональною ознакою воно поділяється на два типи:
Загальне: призначене для рівномірного розподілу світлового потоку по всій площі цеху, складу чи адміністративного блоку.
Комбіноване: передбачає поєднання загального освітлення з місцевим. Такий підхід є обов'язковим для дільниць, де виконуються високоточні операції або де робочі поверхні мають вертикальну орієнтацію (наприклад, на слюсарних верстаках або при дефектовці деталей двигуна).
Згідно з нормативними вимогами [7], система штучного освітлення на підприємстві повинна відповідати наступним критеріям:
Створення нормованого рівня освітленості для відповідної категорії зорових робіт.
Експлуатаційна безпека та зручність обслуговування світлотехнічних приладів.
Раціональне спрямування світлового потоку на робочі поверхні для мінімізації затінення.
Відповідність спектрального складу випромінювання специфіці технологічних процесів.
Правильно розраховане освітлення не лише підвищує продуктивність праці при обслуговуванні автомобілів DAF, а й є критично важливим фактором забезпечення техніки безпеки на виробництві.
Для забезпечення належних умов праці та дотримання санітарно-гігієнічних норм у виробничих приміщеннях АТП запроєктована раціональна система освітлення, що поєднує природні та штучні джерела світла. Природне освітлення реалізується через бічні прорізи у стінах, верхні ліхтарі в покрівлі або за комбінованою схемою, яка є найбільш ефективною для великопрогонових будівель шириною понад 24 метри. Ефективність такої системи оцінюється за допомогою коефіцієнта природної освітленості (КПО), значення якого залежить від архітектурних особливостей об'єкта, кліматичних умов району будівництва та специфіки технологічних процесів. Оскільки інтенсивність природного світла є нестабільною протягом доби, основне навантаження припадає на штучне освітлення, яке за функціональним призначенням поділяється на загальне та комбіноване. Загальне освітлення забезпечує рівномірне розсіювання світлового потоку по всій площі цеху, тоді як комбіноване передбачає додаткове встановлення місцевих світильників безпосередньо над робочими поверхнями для виконання точних слюсарно-механічних операцій.
Згідно з чинними нормативами, рівень освітленості на робочих місцях, де відсутнє технологічне обладнання, має бути не меншим за 100 лк, а для зон безпосереднього обслуговування автомобілів DAF цей показник розраховується відповідно до розряду зорових робіт. Як джерела світла рекомендовано використовувати енергоефективні LED-світильники або люмінесцентні лампи з електронними пускорегулювальними пристроями, що дозволяє витримувати коефіцієнт пульсації на рівні нижче 10%. Важливими параметрами також є колірна температура в межах 2400–6800 К та обмеження ультрафіолетового випромінювання до 0,003 Вт/м². Для запобігання засліпленню персоналу місцеві світильники оснащуються непрозорими відбивачами та розміщуються таким чином, щоб прямі промені не потрапляли в очі працівників. Правильна організація світлового середовища не лише сприяє підвищенню продуктивності праці, а й мінімізує ризики виробничого травматизму та професійних захворювань органів зору.
Згідно з чинними нормативними актами [7], до системи освітлення виробничих приміщень АТП висувається низка жорстких вимог, спрямованих на створення безпечного та продуктивного робочого середовища. Основним принципом є забезпечення рівномірності світлового потоку по всій площі дільниці, чому сприяє використання світлих тонів в оздобленні стін та стель. Для запобігання виробничому травматизму критично важливо виключити появу різких рухомих тіней та відблисків від дзеркальних поверхонь, що можуть засліплювати персонал. Світлотехнічне обладнання повинно мати стабільні робочі характеристики та безпечне розташування, що виключає випадковий контакт із рухомими частинами механізмів або автомобілів.
Нормативи встановлюють чітке співвідношення між різними зонами: рівень освітленості коридорів, сходів та проходів, де не передбачені постійні робочі місця, має становити не менше 25% від норми загального освітлення виробничого залу. При цьому інтенсивність загального світла безпосередньо в зонах виконання робіт повинна переважати над локальними джерелами. Місцеві світильники в обов'язковому порядку оснащуються непрозорими відбивачами для спрямування променів виключно на об'єкт обробки.
Для реалізації цих вимог на зварювальних та складських дільницях застосовують промислові світильники різних типів монтажу: підвісні, стельові, настінні або вбудовані, а для відкритих майданчиків великої площі — потужні прожектори.
Для забезпечення нормативних показників освітленості на зварювальній дільниці (розміри в плані: довжина L = 8,9 м, ширина B = 6,19 м) при висоті приміщення H = 4 м, необхідно визначити оптимальну схему розміщення світлоточок.
Розрахунок базується на дотриманні рівномірності світлового потоку, що залежить від відстані між світильниками (Z) та висоти їх підвісу над робочою поверхнею (h).
Для світильників типу «У» (універсальні) оптимальне співвідношення відстані між ними до висоти підвісу 1,4–1,6. Приймаємо Z/h = 1,2, тоді відстань між центрами світильників дорівнює:
(4.1)
Відповідно до нормативних вимог щодо проектування систем освітлення виробничих дільниць [7], за умови розміщення робочих місць безпосередньо біля стін (що характерно для розташування верстаків та зварювальних постів), відстань від стіни до першого ряду світильників приймається рівною:
м. (4.2)
Для визначення відстані між крайніми рядами світильників, розташованих уздовж протилежних стін зварювальної дільниці, використовується розрахункова схема, що враховує загальні габарити приміщення та прийняті відступи від стін.
Згідно з нормативними вимогами [7], якщо робочі місця (зварювальні пости, верстаки) розміщені безпосередньо біля стін, розрахунок проводиться за формулою:
м (4.3)
Для визначення загальної структури освітлювальної мережі необхідно розрахувати кількість додаткових рядів світильників, що розміщуються між крайніми точками по ширині приміщення.
Згідно з інженерною методикою розрахунку [7], кількість проміжних рядів визначається на основі порівняння розрахованої відстані між крайніми рядами та нормативного кроку між світильниками:
(4.4)
Відповідно до проведених розрахунків та вимог нормативних документів [7], загальна кількість рядів світильників за шириною приміщення визначається як сума крайніх та додаткових (проміжних) рядів.
(4.5)
Відстань між крайніми рядами світильників, що розташовані вздовж торцевих стін по довжині зварювальної дільниці, розраховується аналогічно до попередніх етапів, виходячи з загальних габаритів приміщення та прийнятої схеми розстановки.
м (4.6)
Для визначення кількості проміжних (додаткових) рядів світильників за довжиною приміщення необхідно співвіднести відстань між крайніми рядами з розрахунковим кроком Z.
(4.7)
Загальна кількість рядів світильників по довжині зварювальної дільниці [7]:
(4.8)
На основі проведених геометричних розрахунків та з урахуванням конфігурації зварювальної дільниці, для забезпечення нормативної освітленості прийнято схему розміщення, що складається з 3 рядів за довжиною та 2 рядів за шириною. Таким чином, загальна кількість світильників загального призначення становить 6 одиниць.
Загальна встановлена потужність системи штучного освітлення розраховується за методом питомої потужності, що дозволяє оперативно визначити енергоспоживання установки [7]:
(4.9)
де W1 – питома потужність Вт/м2;
R – коефіцієнт, що враховує запиленість і «старіння» ламп.
Вт (4.10)
Потужність однієї лампи:
Вт (4.11)
На основі проведених розрахунків, які показали необхідність встановлення ламп потужністю 129 Вт для кожної з шести точок, було обрано сучасне енергоефективне рішення — світлодіодні світильники LED NV1236С з габаритними розмірами 1200х150х50 мм.
Рисунок 4.1 - Система освітлення зварювальної дільниці
ВИСНОВКИ
В результаті виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було засвоєно теоретичні та практичні навички проктування АТП. Було виконано технічний розрахунок автотранспортного підприємства на 100 автомобілів, який складається з визначення виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту автомобільного парку АТП, визначення методу організації виробництва, розрахунку кількості виробничого персоналу, технологічного обладнання зварювальної дільниці, визначення площ приміщень виробничого корпусу та площі АТП. В результаті даних розрахунків було спроектовано виробничий корпус площею 1803 м2, також розроблено генеральний план пдприємства площею 1 га.
В розілі 2.3.було обрано для проведення ТО проектування універсальних постів.
В конструкторському розділі було спроектовано пристосування для відновлення маховиків двигуна.
Розроблені рекомендації щодо забезпечення якісного освітлення зварювальної дільниці.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ
https://uk.wikipedia.org/wiki - дата звернення 05.04.22.
Методичні вказівки з виконання дипломного проекту кафедри АТЕ, Черкаси ЧДТУ, 2012 – 111 с.
Марков О.Д. Інжиніринг систем автосервісу: підручник / О.Д. Марков, В.П. Матейчик, В.П. Волоков – Харків :ХНАДУ, 2021. – 508 с.
Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с.
Андрусенко. С. І Технологічне проектування автотранспортних підприємств : Підручник. – К.: „Каравела”, 2009.- 367 с.
Павлище, В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин : пiдручник / В. Т. Павлище. – 2-е вид., перероб. – Львiв : Афiша,2003. – 560 с.
Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
30
ДОДАТКИ
Додаток А – Виробничий корпус
Додаток Б – Планування зварювальної дільниці
Додаток В – Генеральний план
Додаток Г – Пристосування для відновлення маховика
Додаток Д – Специфікація пристосування для відновлення маховика
Додаток Ж – Система освітлення зварювальної дільниці