Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9734| Назва: | Проєкт автотранспортного підприємства на 20 автомобілів для перевезення цукерок в Львівській області |
| Автори: | Шльончак , Ігор Анатолійович Бінецька, Владислава Романівна |
| Дата публікації: | 2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 66 сторін-ках. Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та те-хнології їх експлуатації, 2026 р. Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-15 «Документа-ція. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проєктування автотранспортно-го підприємства на 20 автомобілів для перевезення кондитерських виробів, цукерок в Черкаській області. В розділі техніко-економічного обґрунтування проєкту було описано призна-чення заданого автотранспортного підприємства (АТП), визначено категорію умов експлуатації, наведено переваги та недоліки вибраного автомобіля. В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з об-слуговування та ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість пра-цівників, площі виробничих приміщень, та спроєктовано агрегатну дільницю. В конструкторському розділі спроєктовано стенд для діагностики та ремонту двигунів. В розділі охорони праці розроблено вентиляцію агрегатної дільниці. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9734 |
| Розташовується у зібраннях: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Бінецька В.docx Restricted Access | 781.07 kB | Microsoft Word XML | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
18006, м.Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел/факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, професор
________________Л. А. Тарандушка
«__» _____________________ 2026р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 20 автомобілів для перевезення кондитерських виробів, цукерок по Черкаській області»
Керівник роботи: д.т.н., доцент (посада) ______________ (підпис) І.А. Шльончак (ініціали, прізвище)
Виконавець: Студент 4 курсу, гр. АВ-23 Спеціальності 274 – Автомобільний транспорт ______________ (підпис) В.Р. Бінецька (ініціали, прізвище)
Черкаси 2025
РЕФЕРАТ
Студента факультету електронних технологій, автотранспорту та
машинобудування
Бінецької Владислави Романівни
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 20 автомобілів для перевезення кондитерських виробів, цукерок в Черкаській області»
Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 66 сторінках.
Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та технології їх експлуатації, 2026 р.
Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-15 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проєктування автотранспортного підприємства на 20 автомобілів для перевезення кондитерських виробів, цукерок в Черкаській області.
В розділі техніко-економічного обґрунтування проєкту було описано призначення заданого автотранспортного підприємства (АТП), визначено категорію умов експлуатації, наведено переваги та недоліки вибраного автомобіля.
В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з обслуговування та ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість працівників, площі виробничих приміщень, та спроєктовано агрегатну дільницю.
В конструкторському розділі спроєктовано стенд для діагностики та ремонту двигунів.
В розділі охорони праці розроблено вентиляцію агрегатної дільниці.
Зміст
Вступ 5
Розділ 1 Техніко - економічне обґрунтування проєкту 6
1.1 Призначення та загальна характеристика автомобільного підприємства 6
1.2 Аналіз клімату та місцевості 8
1.3 Аналіз характеру вантажу 8
1.4 Вибір транспортного засобу 11
Розділ 2 Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства 16
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО та ресурсного пробігу 16
2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів 17
2.3 Кількість технічних впливів за рік 18
2.4 Визначення програми діагностичних впливів по АТП 20
2.5 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів 21
2.6 Планування виробничого корпусу 22
2.6.1 Обґрунтування й вибір методу ТО та діагностування автомобілів 22
2.6.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу 24
2.6.3 Розрахунок зон ТО та ПР 25
2.6.4 Розрахунок зони поточного ремонту 27
2.6.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу 28
2.6.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства 28
2.6.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, ділянками і відділеннями 29
2.6.8 Розрахунок кількості працівників 30
2.6.9 Розрахунок площ приміщень 34
2.6.10 Площі робочих дільниць і відділень 34
2.6.11 Розрахунок площ складських приміщень 36
2.6.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень 38
2.6.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу 38
2.6.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу 38
2.6.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства 39
2.6.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу 39
2.7 Планування агрегатної дільниці 40
Розділ 3 Конструкторська частина 43
Розділ 4 Охорона праці та навколишнього середовища 47
Висновок 62
Список використаної літератури 64
Вступ
В умовах активного функціонування ринку кондитерських виробів та підвищення вимог до якості харчової продукції, організація ефективної логістики швидкопсувних вантажів стає одним із необхідних напрямків розвитку автотранспортної галузі регіону.
Мета роботи полягає у розробці проєкту автотранспортного підприємства на 20 автомобілів з оптимальними технологічними та планувальними рішеннями, що забезпечують його ефективну експлуатацію при перевезенні цукрових кондитерських виробів у межах Черкаської області.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
Провести аналіз умов експлуатації, вантажопотоків та природно-кліматичних особливостей регіону;
Обґрунтувати вибір рухомого складу для транспортування швидкопсувної продукції;
Виконати розрахунок виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту автомобілів;
Розробити планувальні рішення для головного виробничого корпусу та агрегатної дільниці;
Визначити основні параметри виробничо-технічної бази та штату підприємства.
Об'єкт дослідження – процес організації технічної експлуатації спеціалізованого рухомого складу.
Предмет дослідження – технологічні параметри та організаційна структура автотранспортного підприємства.
Методи дослідження включають аналіз транспортно-логістичних умов регіону, порівняльний аналіз технічних характеристик автомобілів-аналогів, методи технологічного розрахунку виробничих потужностей та об’ємно-планувальне проєктування.
Розділ 1 Техніко - економічне обґрунтування проєкту
1.1 Призначення та загальна характеристика автомобільного підприємства
Черкаська область належить до регіонів з розвиненою харчовою промисловістю. В тому числі і щодо виробництва кондитерських виробів різних типів, як борошняних так і цукрових. Цьому сприяє активний розвиток аграрного сектору в регіоні і як наслідок достатня кількість місцевої сировини. Активність ринку кондитерських виробів і велика кількість точок збуту продукції створює об’єктивні передумови для розвитку спеціалізованої системи транспортування, здатної забезпечувати своєчасні перевезення готової продукції із дотриманням вимог до температурного режиму, санітарних норм та швидкості доставки.
Важливим чинником є розташування виробничих потужностей фабрик в регіоні. Найбільші потужності розташовані в м.Черкаси, але також є виробники і в інших районах області. Тут розташовані такі підприємства, як:
Світ Ласощів (м. Черкаси, вул. Чигиринська) – один із найбільших виробників кондитерських виробів тривалого зберігання як борошняних, так і цукрових з додаванням какаобобів;
Кондитерская фабрика «Шарлотт» (м. Черкаси вул. Будіндустрії) – виробник натуральних кондитерських виробів та східних солодощів потужністю понад 15 тонн в день.
Кондитерська фабрика «Меркурій» (м. Балаклія Черкаської обл.) – провідний український виробник карамельної продукції;
Фабрика «Український Кондитер» (м. Канів) – нове кондитерське виробництво в місті Каневі, основна продукція - цукерки;
Ці підприємства виробляють основну масу готової кондитерської продукції в регіоні. Наявність великої кількості малих і середніх продовольчих торгових точок формує сталий попит на транспортні послуги з перевезення харчової продукції.
Окремої уваги заслуговують транспортно-логістичні умови регіону. Черкаська область має вигідне розташування в центральній частині України, на перетині важливих транспортних артерій. Основним чинником, що сприяє розвитку перевезень, є близькість до міжнародної автомагістралі М-05 Київ–Одеса, яка проходить територією Уманського району. Саме ця траса забезпечує можливість швидкого транспортування вантажів як у напрямку столиці, так і в напрямку південних морських портів.
Крім того, функціонують автомобільні дороги H-16 (Черкаси–Звенигородка), що з’єднує адміністративний центр області з виробництвом в м. Балаклія, а також H-08 (Кременчук - Бориспіль) і P-10, що зв’язують обласний центр як з виробництвом в Каневі, так і зі столицею. Сукупність зазначених транспортних шляхів дозволяє забезпечувати сполучення кондитерських фабрик із ринками збуту та логістичними центрами.
Продукція кондитерів Черкащини реалізується як на внутрішньо обласному рівні (м. Черкаси, м. Умань, м. Сміла), так і у сусідніх регіонах – Київській, Вінницькій та Одеській областях, тощо. Значна частина продукції транспортується до Києва, який виступає основним споживчим ринком. У перспективі також актуальною є можливість орієнтації перевезень на експорт, зокрема через транспортні вузли Одеси та Миколаєва.
Через такі переваги регіону та особливості місцерозташування виробництв було прийнято рішення розташувати нове автотранспортне підприємство за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська. Такий вибір обґрунтований безпосередньою близькістю до двох з ключових підприємств – «Світ Ласощів» та кондитерської фабрики «Шарлотт», а також вигідним логістичним положенням, з коротким транспортним плечем до інших виробництв в регіоні. Це дозволяє ефективно обслуговувати як місцеві торгові точки, особливо в обласному центрі, де їх концентрація найбільша так і здійснювати міжрегіональні перевезення.
Таким чином, поєднання високої концентрації кондитерського виробництва, високого стабільного попиту на продукцію, розвиненої дорожньої інфраструктури та близькості великих ринків збуту створює комплекс передумов для організації спеціалізованого автотранспортного підприємства. Його діяльність має бути спрямована на забезпечення своєчасного та якісного транспортування продуктів харчування, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності як безпосередньо кондитерського, так і аграрного виробництва регіону та розширенню каналів реалізації продукції.
1.2 Аналіз клімату та місцевості
Черкаська область розташована у центральній частині України і належить до лісостепової зони, що визначає її кліматичні та природні особливості.
Клімат регіону – Помірно-Континентальний, із теплим літом та відносно м’якою зимою. Середня температура повітря влітку становить +20…+22 °C, а взимку – близько –3…–5 °C. Абсолютні мінімальні температури сягають –30 °C, а максимальні влітку можуть перевищувати +35 °C.
Середньорічна кількість опадів коливається у межах 500–600 мм, при цьому найбільша їх частина припадає на літні місяці у вигляді дощів, що сприяє росту сільськогосподарських культур.
Рельєф місцевості переважно рівнинний із незначними хвилястими формами, що забезпечує зручні умови для будівництва транспортної інфраструктури та експлуатації автотранспорту. Водночас через наявність балок та ярів у деяких районах регіону можуть спостерігатися локальні складності у прокладанні доріг.
З точки зору транспорту, сприятливий клімат та рівнинний рельєф забезпечують можливість цілорічної експлуатації автомобільного транспорту, а відсутність екстремальних природних умов дозволяє підтримувати стабільні логістичні процеси.
Таким чином, природно-кліматичні умови Черкаської області є сприятливими як для розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для організації ефективної системи автоперевезень швидкопсувної продукції, що й обґрунтовує доцільність створення автотранспортного підприємства у даному регіоні.
1.3 Аналіз характеру вантажу
Основним видом вантажів, які передбачається перевозити автотранспортним підприємством, є кондитерські вироби цукрового типу, що виробляються на підприємствах Черкаської області. Ці вантажі не належать до категорії швидкопсувних, але мають особливості температурного режиму, що визначає специфіку їх транспортування, зберігання та обігу.
Особливістю даної продукції є необхідність підтримувати баланс температури середовища: цукрові та шоколадні кондитерські вироби транспортуються та зберігаються при кімнатній температурі, її підвищення викликає танення цукру і какао масла, також неможна цю продукцію заморожувати. Також необхідно підтримувати вологість 65%-70%, іі підвищення призводить до покриття шоколаду цукровим білим нальотом, а пониження до пересихання і псування продукції. Важливим є також високий рівень чутливості до механічних пошкоджень, тому під час перевезення необхідно створювати умови, що мінімізують ризики втрати якості.
Виробництво кондитерських виробів не залежить від сезону, відвантаження готової продукції проходить стабільно весь рік. Це дозволяє автотранспортному підприємству уникати різких коливань у використанні рухомого складу, та планувати свою діяльність з розрахунку на цілорічну експлуатацію техніки.
Важливою характеристикою вантажів є необхідність дотримання температурного режиму під час перевезень. Для цього передбачається використання спеціалізованих автомобілів, з ізотермічними фургонами, які здатні підтримувати необхідні параметри мікроклімату в кузові. Оптимальний температурний діапазон для більшості цукрових і шоколадних виробів від 0 до +18 °C, що відповідає класу ізотермічного фургона FRB. Невиконання цих вимог призводить до швидкого псування продукції, втрати її товарного вигляду та економічних збитків.
Кондитерські вироби перевозяться переважно у жорстких картонних або пластикових ящиках які забезпечують механічний захист та зручність штабелювання. Вони розміщуються в кузові автомобіля таким чином, щоб уникнути тиску на нижні шари, адже продукція легко деформується та втрачає якість. Додатково ящики маркуються відповідно до виду та сорту продукції. Це важливо як для організації складських і транспортних процесів, так і для контролю термінів зберігання.
У таблиці 1.1 подано приклади основних видів наповнювачів цукерок, що виробляються в Черкаській області, із зазначенням їхніх характеристик та оптимальної температури транспортування:
Таблиця 1.1 Основні види наповнювачів цукерок що виробляються у регіоні
Вид Продукції Основні характеристики Оптимальна температура перевезення
Шоколад Чутливі до високої температури, та підвищенної вологості +12…+18 °C
Карамель Чутливі до низьких температур, при низькій вологості пересихають, при великій набирають вологу +5…+8 °C
Желе, мармелад Чутливі до високих температур, висока вологість призводить до появи плісняви +12…+18 °C
Таким чином, цукерки, які становитимуть основу вантажопотоків автотранспортного підприємства, не належать до швидкопсувної продукції та не потребують заморозки, але мають жорсткі правила підтримки температури і вологості при транспортуванні що зумовлює необхідність використання спеціалізованого транспорту з можливістю підтримки заданих параметрів мікроклімату.
Оптимальні температури перевезення, які коливаються в межах від 0 до +18 °C залежно від виду продукції, є ключовим чинником збереження товарного вигляду та якості вантажу: наприклад, вироби що містять карамель найкраще транспортуються при температурах, близьких до 10 °C, тоді як шоколад дозволяє тримати температуру до +18. Оскільки такий виріб як цукерки це поєднання різних інгредієнтів, необхідно вибрати середній мікроклімат для безпечного транспортування різних видів даної продукції. Дотримання цих вимог забезпечить мінімізацію втрат та ефективність роботи підприємства, а наведена класифікація демонструє різноманітність вимог навіть у межах однієї групи швидкопсувних вантажів.
1.4 Вибір транспортного засобу
Перевезення кондитерських виробів відносится до до категорії транспортування швидкопсувних вантажів, що вимагає суворого дотримання температурних режимів. Для цього автотранспортне підприємство повинно мати у складі спеціалізований рухомий склад — автомобілі з ізотермічним кузовом, обладнані холодильними агрегатами. Саме такі транспортні засоби забезпечують збереження товарного вигляду та харчової цінності продукції під час доставки від виробника до споживача. Існує декілька класів рефрижераторних кузовів : FNA, FRB, FRC. Вони поділяються за класами підтримуваних температур та залежності від температури ззовні.
FNA – ізотермічний кузов з нормальною, не посиленою ізоляцією, що підтримує температуру від 0 до +12 градусів, при температурі оточуючого середовища до +30 градусів.
FRB - ізотермічний кузов з посиленою ізоляцією, що підтримує температуру від -10 до +12 градусів, не залежний від температури оточуючого середовища
FRC - ізотермічний кузов з посиленою ізоляцією, забезпечує глибоку заморозку, підтримує температуру від -20 до +12 градусів, не залежний від температури оточуючого середовища
Зважаючи на коливання температури середовища в Черкаській області в літній період, необхідно обладнати автотранспорт рефрежираторами класу FRB. Це забезпечить гарантовану підтримку необхідного мікроклімату навіть при високій літній температурі, та доставці товару на віддалені пункти.
Зважаючи на кількість торгових точок, та об'ем продукції, який виробляють підприємства, до прикладу кондитерская фабрика «Шарлотт» відвантажує щоденно до 15т, необхідно укомплектувати транспортне підприємство автомобілями з вантажопідйомністю близько 3т.
JAC N56 (рефрижератор)
JAC N56 — це середньотонажний вантажний автомобіль, який поєднує в собі високу маневреність, економічність та надійність. Завдяки своїм компактним розмірам та потужному двигуну, він ідеально підходить для міських та міжміських перевезень кондитерських виробів.
Рисунок 1.1 ̶ JAC N56
Таблиця 1.2 Технічні характеристики JAC N56
Параметри Характеристики
Двигун дизельний, HFC4DE1-1D 2.7л, потужність 150 к.с.;
Коробка передач механічна, 6-ступінчаста
Привід задній (4x2)
Повна маса 5 600 кг
Вантажопідйомність 3000-3450 кг
Параметри Характеристики
Об'єм кузова 18,50 м³
Місткість 8 EUR-палет
Холодильний агрегат Carrier Viento 350 R404A
Довжина кузова 4.4 м
Ширина кузова 2.2 м
Продовження таблиці 1.2
Висота кузов 2.2 м
Витрати пального загальний — 12 л/100 км
Переваги:
Висока маневреність, безкапотне компонування, що дозволяє ефективно працювати в умовах міського трафіку.
Низькі експлуатаційні витрати та висока паливна економічність.
Великий вибір оснастки, можливість оснащення сучасними холодильними агрегатами, що забезпечують необхідний температурний режим для збереження якості вантажу.
Недоліки:
Невисокий ресурс двигуна 200-300 тис. км.
Низький ресурс підвіски, потребує ремонту кожні пів року при активній експлуатації
IVECO Daily 70C16 (рефрижератор)
IVECO Daily 70C16 — це надійний та функціональний вантажний автомобіль середнього класу, який поєднує в собі, достатню вантажопідйомність та економічність. Він добре підходить для міських і міжміських перевезень продуктів харчування, таких як кондитерські вироби, забезпечуючи стабільний температурний режим у рефрижераторному кузові. Укомплектований одним з найбільш надійних дизельних двигунів, що при правильному обслуговуванні має великий ресурс. Також ж має підвіску розраховану на інтенсивну експлуатацію з вантажами.
Рисунок 1.2 ̶ IVECO Daily 70C16
Таблиця 1.3 Технічні характеристики Renault Master
Параметри Характеристики
Двигун дизельний, об'єм 3 л, потужність 160 к.с.
Коробка передач механічна, 6-ступінчаста, або автоматична
Привід задній (4x2)
Повна маса до 7200 кг
Вантажопідйомність до 3 400 кг
Об'єм кузова до 25 м³
Місткість 10 EUR-палет
Холодильний агрегат Zanotti FZ 238
Довжина кузова до 6.2 м
Ширина кузова до 2.4 м
Висота кузов до 2.4 м
Витрати пального загальний — 12-16 л/100 км
Переваги:
Надійний двигун з ресурсом 400-500 тис. Км.
Надійна підвіска створена з розрахунком на активну єксплуатацію.
Кузов має гідроборт для зручності вантажних робіт.
Сучасний дизайн та комфортне водійське місце, особливо для дальніх рейсів, з заводу комплектується тахографом.
Недоліки:
Більші габарити
Висока ціна
Отже порівнюючи технічні характеристики двох автомобілів IVECO Daily 70C16 є оптимальним вибором для перевезення кондитерських виробів у Черкаській області. Його переваги включають:
Потужний двигун, що дає перевагу в міжміських перевезеннях.
Більшу ємність кузова
Гідроборт
Низькі експлуатаційні витрати та високу паливну економічність.
Надійність та тривалий термін служби, що знижує загальні витрати на утримання.
Оснащення сучасними холодильними агрегатами, що забезпечують необхідний температурний режим для збереження якості вантажу.
Ці фактори роблять IVECO Daily 70C16 ідеальним вибором для автотранспортного підприємства, яке спеціалізується на перевезенні овочів та фруктів.
Розділ 2 Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної періодичності ТО та ресурсного пробігу
Ресурс до капітального ремонту 500 тис км
Класифікація умов експлуатації: 1 Р2
= 4000
=16000
Так як категорія умов експлуатації 1 тоді,. Категорія умов експлуатації: 1
Коригуємо норми пробігу до капітального ремонту та ТО.
Пробіг до КР:
500000= 500000 км
де – нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км [1].
Пробіг до ТО-1
км
де – нормативна періодичність ТО-1, км [1]
Пробіг до ТО-2
де – нормативна періодичність ТО-2, км [1].
2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів
Число технічних впливів на один автомобіль за цикл визначається відношенням ресурсного пробігу до пробігу даного виду впливу. У даному розрахунку число ТО-1 за цикл не включає обслуговування ТО-2. Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу.
Таким чином, кількість списань ТО-2 (), ТО-1 (), ЩО () за цикл на
один автомобіль визначається:
де Кількість капітальних ремонтів за
Кількість щоденного обслуговування за цикл
де Кількість виконаних
Кількість ТО-2 за цикл:
де Кількість ТО-2 за цикл;
- Періодичність впливів з ТО -2 за цикл;
де Кількість виконаних
- Періодичність впливів з ТО-1 за цикл;
Данні розрахунків заносимо в таблицю 2.1:
Таблиця 2.1 – Кількість впливів на один автомобіль за цикл
Умовне позначення
Кількість 1 94 31 2000
2.3 Кількість технічних впливів за рік
Для визначення числа ТО за рік необхідно зробити відповідний перерахунок
набутих значень за цикл, використовуючи коефіцієнт переходу від циклу до року ηр. При цьому слід врахувати, що капітальний ремонт (КР) автомобілів відповідно до Положення передбачається проводити на спеціалізованих підприємствах, тому річна виробнича програма по КР для АТП у даному розрахункові не визначається.
Річний пробіг автомобіля:
км
де - кількість робочих днів підприємства за рік
- коефіцієнт технічної готовності.
У цикловому методі розрахунку виробничої програми по ТО простоювання автомобіля за цикл по організаційних причинах не враховується. Тому при розрахунку річного пробігу автомобіля у формулі використовується не коефіцієнт випуску автомобіля, а коефіцієнт технічної готовності за цикл:
Річне число ЩО, ТО-1 і ТО-2 на один обліковий автомобіль складає:
де – відношення річного пробігу автомобіля до його пробігу за цикл,
Кількість технічних впливів по парку за рік
де – облікова(списочна) кількість автомобілів
Данні таблиці заносимо в таблицю 2.2:
Таблиця 2.2 – Кількість технічних впливів за рік на один автомобіль та на весь парка
Кількість технічних впливів на 1 автомобіль Кількість технічних впливів по всьому АТП
280 13,16 4,35 5600 263 87
2.4 Визначення програми діагностичних впливів по АТП
Відповідно до Положення, діагностування як окремий вид обслуговування не планується, і роботи з діагностування рухомого складу входять в обсяг робіт ТО та ПР. При цьому, залежно від методу організації, діагностування автомобілів може проводитися на окремих постах або бути поєднано із процесом ТО, тому в цьому випадку число діагностичних впливів визначається для наступного розрахунку постів діагностування і його організації. На АТП відповідно до Положення передбачаються два види діагностування рухомого складу: Д1 і Д2.
Діагностування Д1 призначене головним чином для визначення технічного
стану агрегатів, вузлів і систем автомобіля, що забезпечують безпеку руху. Д1 передбачається для автомобілів при ТО-1, після ТО-2 (по вузлах і системам, що забезпечують безпеку руху, для перевірки якості робіт і заключних регулювань) і при ПР (по вузлах, що забезпечують безпеку руху). Кількість автомобілів, діагностованих при ПР, відповідно до статистичних даних і норм проєктування, приймається в розмірі 10 % від програми ТО-1 за рік. Діагностування Д2 призначене для визначення потужнісних і економічних показників автомобіля, а також для виявлення обсягів ПР. Д2 проводиться з періодичністю ТО-2 і в окремих випадках при ПР. Кількість автомобілів, що направляються на Д2 при ПР, дорівнює 20 % від річної програми ТО-2.
Таким чином, кількість Д1 (NД1Р) і Д2 (NД2Р) розраховується за формулами:
де – кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік.
де – кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік.
1.1 і 1.2 – коефіцієнти, що враховують число автомобілів, діагностованих при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 одночасно з ПР, прийнято визначати як 20 % від річної програми ТО-2.
2.5 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів
Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації технічного обслуговування й служить вихідним показником для розрахунку числа постів і ліній ТО.
По видах ТО (ЩО, ТО-1, ТО-2) і діагностування (Д1 і Д2) добова виробнича програма визначається за формулою:
де – річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо;
– річне число робочих днів зони, призначеної для виконання того або іншого виду ТО й діагностування автомобілів [2].
2.6 Планування виробничого корпусу
2.6.1 Обґрунтування й вибір методу ТО та діагностування автомобілів
Для вибору методу технічного обслуговування використовується критерій добової виробничої програми для кожного типу обслуговування автомобілів.
Визначення трудомісткості ЩО tЩО, для потокового методу виробництва можна розрахувати:
де – нормативна трудомісткість щоденного огляду (ЩО), люд.год.[2].
– коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно сумісних ТЗ, а відповідно і розмір АТП [2].
– 1-M/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості за рахунок механізації робіт ЩО (приймається в межах 0,35..0,75).
Нормативна скорегована трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) для рухомого складу проектованого АТП визначається:
де - нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2, люд.год. [2].
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту, люд. год/1000км корегуються таким чином:
де – нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2 , люд. год. [2];
К1, К2, К3, К4, К5, – коефіцієнти, що враховують відповідно категорію умов експлуатації рухомого складу, модифікацію рухомого складу й організацію його роботи, природно-кліматичні умови експлуатації рухомого складу, кількість одиниць технологічно сумісного рухомого складу, способу зберігання рухомого складу [2].
2.6.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу
Річний об’єм робіт з ТО і ПР, люд.год.
Об’єм робіт сезонного обслуговування за рік в цілому по парку, люд.год:
де - коефіцієнт трудомісткості ТО-2(
– кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на потокових лініях, повинні уточнюватись після розрахунку відповідних зон обслуговування.
2.6.3 Розрахунок зон ТО та ПР
При розрахунку зон ТО і ПР вибирається режим роботи зони, вибирається метод обслуговування (на потокових лініях або окремих постах), визначається кількість постів і потокових ліній, уточняються річні трудомісткості робіт ТО.
Режим роботи зон ТО і ПР приймається залежно від режиму роботи автомобілів. Роботи ЩО і ТО-1 виконуються в міжзмінний час, ТО-2 і ПР - частково під час роботи більшості автомобілів на лініях.
Роботу зон технічних обслуговувань рекомендується планувати в 1…2 зміни, зони ПР – в 2…3 зміни. Тривалість зміни визначається законодавством України (40 годин в тиждень).
Вибір методу технічного обслуговування виконується шляхом порівняння такту поста τ з ритмом виробництва R. Якщо такт поста (умовно вважаючи, що весь об'єм робіт виконуватиметься на одному пості) рівний або більше 2R для ЩО, 3R для ТО-1, 4R для ТО-2, то можливе використовування потокового методу виробництва. Якщо дані умови не виконуються, то необхідно проєктувати для проведення ТО універсальні пости.
Ритм виробництва визначається за формулою:
де – тривалість зміни (8 год.), година;
– кількість змін;
– добова виробнича програма розділена по кожному вигляду ТО.
Такт поста і-ї зони:
де – трудомісткість робіт даного виду обслуговування, виконаного на посту, люд.год;
– час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його на пост і з'їзд з поста, (1-3хв.);
– число робітників ,що одночасно працюють на посту [2].
Так як , , , то необхідно проектувати для проведення ТО універсальні пости.
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається:
де – річний об'єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд. год.
n – кількість змін роботи на добу [2].
P – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту [2].
- коефіцієнт використання робочого часу поста ( для середніх умов праці 0.8-0.85)
Пост ТО-1 і ТО-2 можна об’єднати в один пост.
2.6.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Роботи по ПР проводяться на універсальних або спеціалізованих постах. Загальна кількість постів ПР визначається по формулі:
де – річний об’єм робіт виконуваний на постах ПР, люд.год.
– коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости (=1,2…1,5)
– коефіцієнт використовування робочого часу поста ( = 0,75…0,9)
2.6.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу
Сумарний річний об’єм робіт ТО і ПР рухомого складу:
де , – об’єм робіт з ЩО і ТО-1 (якщо ці види обслуговування виконуються на потокових лініях), люд.год;
– річні об’єми робіт з ТО-2, контрольно-діагностичних перед ТО-1, перед ТО-2, сезонного обслуговування (СО), а також робіт з ПР, відповідно люд.год.
2.6.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства
Річний об'єм робіт по самообслуговуванню підприємства встановлюється в процентному відношенні від річного об'єму допоміжних робіт, а їх розподіл здійснюється відповідно таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Орієнтовний розподіл робіт з самообслуговування.
Види робіт Співвідношення, % Люд.год Види робіт Співвідношення, % Люд.год
Агрегатні 18 1595,5 Ковальсько-ресорні 5 443,2
Слюсарно-механічні 10 886,4 Мідницькі 3 265,9
Види робіт Співвідношення, % Люд.год Види робіт Співвідношення, % Люд.год
Електротехнічні 11 975 Зварювальні 6 531,8
Акумуляторні 4 354,6 Бляхарські, арматурні, оббивні 16 1418,24
Ремонт приладів системи живлення 10 886,4 Інші роботи 5 443,2
Шиноремонтні та вулканізаційні 12 1063,7 Всього 100 8864
2.6.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, ділянками і відділеннями
Розподіл обсягів робіт між структурними підрозділами АТП базується на організаційних і технологічних характеристик. Для виконання ПР та ТО-1 використовуються пости, або потокові лінії відповідних зон, тоді як ТО-2 виконується частково на постах ПР та частково на окремих дільницях, такими як електротехнічне обслуговування, заміна акумуляторів, шиномонтажні роботи, тощо. Роботи з сезонного обслуговування виконуються разом з ТО-2. Обсяги робіт розподіляються відповідного до нормативів відсоткового розподілу. Роботи по самообслуговуванню можуть виконуватись на основних дільницях з ТО та ПР, або спеціальній дільниці, яка належить відділу головного механіка (ВГМ).
Таблиця 2.4 показує розподіл обсягів робіт за структурними підрозділами
Таблиця 2.4 – Розподіл об’ємів робіт по структурних підрозділах
Структурний підрозділ люд.год
Зона ЩО
Зона ТО-1
Зона ТО-2
Зона ПР
2.6.8 Розрахунок кількості працівників
При розрахунку кількості виробничих працівників визначається технологічно необхідна і штатна кількість працівників. Розрахунок ведеться окремо для кожної дільниці і зони. Технологічно необхідна кількість працівників:
де – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год.;
– річний фонд часу робочого місця (2070), год.;
Штатна кількість працівників:
де – річний фонд часу штатного працівника (1610 – для шкідливих виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), год.
Заносимо данні в таблицю 2.5
Таблиця 2.5 – Річний фонд часу штатних робітників по розділах
Виробничі підрозділи та дільниці Річний фонд робітника, год.
Зона ЩО 1860
Зона ТО-1 1840
Зона ТО-2,СО 1840
Пости ПР 1840
Слюсарно-механічна 1840
Діагностики 1840
Агрегатна 1840
Малярна 1610
Акумуляторна 1820
Ремонт приладів системи живлення 1840
Шиноремонтна 1820
Ковальсько-мідницька 1820
Зварювальна 1820
Електротехнічна 1820
Жерстяницька 1820
Кузовна 1840
Столярна 1610
Таблиця 2.6 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
Назва зон і дільниць Річний обсяг робіт в зоні, люд.год Розрахункова кількість технологічно необхідних робітників Прийнята кількість технологічно необхідних робітників Річний фонд часу штатного робітника, год Кількість штатних робітників
Всього За змінами Розрахована Прийнята
1 2
Зона ЩО 1288 0,62 1 1 – 1860 0,69 1
Зона ТО-1 1467,5 0,7 1 1 – 1840 0,79 1
Зона ТО-2 1941,8 0,93 1 1 – 1840 1,05 1
Зона Д-1 188 0,09 1 1 – 1840 0,1 1
Зона Д-2 135,2 0,06 1840 0,07
Зона ПР 3665 1,77 2 1 1 1840 1,99 2
Разом 8864 – 6 5 1 – – 6
Назва зон і дільниць Річний обсяг робіт в зоні, люд.год Розрахункова кількість технологічно необхідних робітників Прийнята кількість технологічно необхідних робітників Річний фонд часу штатного робітника, год Кількість штатних робітників
Всього За змінами Розрахована Прийнята
1 2
Дільниці:
Агрегатні 319,1 0,30 1 1 – 1840 0,17 1
Слюсарно механічні 886,4 0,42 1 1 – 1840 0,5 1
Електротехнічні 177,3 0,08 1 1 – 1820 0,09 1
Акумуляторні 70.9 0,07 1820 0,03
Ремонт приладів систем живлення 177,3 0,034 1840 0,09
Шиноремонтна 212,7 0,10 1 1 – 1820 0,11 1
Вулканізаційні 212,7 0,10 1820 0,11
Ковальсько-ресорні 88,6 0,08 1820 0,04
Мідницькі 53,2 0,02 1 1 – 1820 0,03 1
Зварювальні 106,4 0,05 1820 0,06
Бляхарські 283,6 0,11 1820 0,15
Арматурні 88,6 0,08 1840 0,04
Оббивні 88,6 0,08 1820 0,04
Разом 2446 – 5 5 – – – 5
Всього 8864 – 11 10 1 – – 11
Продовження таблиці 2.6 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
2.6.9 Розрахунок площ приміщень
Площі зон ТО і ремонту
Площі при обслуговуванні і ремонті ТЗ на тупикових постах
де – Площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами, м2;
– Кількість постів, розміщених в зоні;
– Коефіцієнт густини розташування [2].
2.6.10 Площі робочих дільниць і відділень
Площі ділянок розраховують за площею приміщень займаної устаткуванням і коефіцієнту густини його розташування
Площа дільниць:
де - сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами устаткування, м2;
- коефіцієнт щільності розташування устаткування [2].
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника:
де – питома площа на першого робітника
– питома площа на кожного наступного робітника
n – кількість робітників
Таблиця 2.7 – Розрахунок площі зон і дільниць
Дільниця, відділення К-ть працівників в найбільш навантажену зміну, чол. Розрахункова площа по кількості працівників, м2 Площа устаткування в плані, м2 Коефіцієнт густини розстановки устаткування Розрахункова площа по устаткуванню, м2 Площа м2
Прийнята Прийнята, після планування
Агрегатна 1 18 11,8 4 47,2 48 51
Слюсарно-механічна 1 18 10,5 4 42 42 49
Електротехнічна 1 12 6,2 4 24,8 25 28
Акумуляторна 1 12 5,4 4 21,6 22 25
Ремонт приладів систем живлення 1 12 4,8 4 19,2 20 20
Шиномонтажна 1 18 4,5 4 18 18 21
Вулканізаційна 1 15 2,5 4 10 10 15
Ковальсько-ресорна 1 18 7,5 5 37,5 38 45
Мідницька 1 15 4,2 4 16,8 17 21
Зварювальна 1 15 3,5 5 17,5 18 23
Арматурна 1 15 3 5 15 15 20
Оббивна 1 18 3,8 4 15,2 16 22
2.6.11 Розрахунок площ складських приміщень
Розрахунок площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг:
де – річний пробіг автомобіля
– кількість автомобілів
– питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м3,[3]
– коефієнт рухомого складу
– коефіцієнт кількості автомобілів
– коефіцієнт різномарочності рухомого складу.
Склад запасних частин:
Склад агрегатів:
Склад матеріалів:
Склад шин:
Склад мастильних матеріалів:
Склад лакофарбових матеріалів:
Склад хімікатів:
Склад інструментів:
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин і агрегатів
Повна площа складу:
2.6.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень
Так як адміністративні і побутові приміщення розміщенні на другому поверсі головного виробничого корпусу, то розрахунок їх площ не проводимо
2.6.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
де – Зона зберігання рухомого складу;
– площа яку займає автомобіль у плані, м2;
– кількість місць зберігання;
– коефіцієнт щільності розміщення автомобілів (2.5…3).
2.6.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу
Після розрахунку складових частин ГПК вимагається визначити його загальну площу для подальшого планування і креслення.
де – площа зони ЩО, м2(якщо зона розташована в ГВК);
– відповідно площі зон ТО-1, ТО-2 і ПР і ділянок м2;
– загальна площа складів, м2;
– загальна площа допоміжних приміщень, м2;
– площа зон очікування, м2.
де – кількість місць очікування (постів підпору);
2.6.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства
Необхідна площа ділянки визначається за формулою:
де – необхідна площа ділянки, га;
– щільність забудови території, %.
2.6.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу
Конструктивна схема головного виробничого корпусу запроектована каркасною, що є найбільш раціональним рішенням для будівель автотранспортних підприємств. Таке рішення дозволяє забезпечити вільний внутрішній простір шириною 24 метри без проміжних опор, що є критично важливим для маневрування автомобілів IVECO Daily 70C16 та організації виробничого процесу.
Основним несучим елементом каркаса слугують збірні залізобетонні колони прямокутного перерізу. Крок колон прийнято рівним 6,0 м, а проліт будівлі складає 24,0 м. Несучими конструкціями покриття виступають залізобетонні ферми (або балки), які спираються на колони та створюють основу для укладання плит покриття. Висота поверху до низу несучих конструкцій прийнята рівною 6,0 м, що обумовлено необхідністю роботи підйомників та кран-балки.
Зовнішні огороджувальні конструкції запроектовані як самонесучі стіни із червоної керамічної цегли товщиною 510 мм, що забезпечує необхідну теплоізоляцію. Внутрішнє розмежування приміщень виконується за допомогою капітальних цегляних перегородок товщиною 250 мм, що гарантує надійність, звукоізоляцію та відповідає протипожежним нормам.
Для забезпечення безперешкодного в’їзду та виїзду рухомого складу, а також для можливості зручного маневрування габаритних автомобілів, проектом передбачені підйомні ворота збільшеної ширини. Розмір воротних прорізів прийнято 6,0×4,0 м (або 6,0×4,2 м), що дозволяє максимально використати простір між колонами каркаса.
Природне освітлення будівлі організовано через уніфіковані віконні прорізи. У всіх виробничих, складських та адміністративних приміщеннях використовуються віконні блоки шириною 2000 мм, що забезпечує архітектурну єдність фасаду та достатній рівень інсоляції згідно з нормами проектування.
2.7 Планування агрегатної дільниці
Основне технологічне устаткування підбирається за табелями технологічного устаткування, довідниками та каталогами заводу-виробника. Допускається також використання каталогу нестандартного устаткування. Кількість одиниць основного устаткування визначається за ступенем його використання при здійсненні технологічного процесу, а також виходячи з кількості робочих місць на дільниці.
Ураховуючи, що на агрегатній дільниці працює 1, а парк складається з легких комерційних автомобілів, комплект обладнання розраховано на один універсальний пост ремонту агрегатів (двигунів, КПП, редукторів).
Таблиця 2.8 - Відомість технологічного обладнання агрегатної дільниці
Найменування устаткування Тип, модель Кількість, шт. Габаритні розміри, мм (ДхШхВ) Площа у плані м2 Встановлена потужність, кВт
Кран-балка підвісна (електрична) 1-ТП 1 3000х2000 6,00 (зона дії) 1,50
Стенд для розбирання та збирання двигунів (універсальний) HP - 1052 1 1100 х 900 х 1000 0,98 1,10
Мийна установка струменева Clean-o-mat RC 122 1 1650 х 1650 х 1250 1,43 6
Прес гідравлічний підлоговий (20 т) FR5011 1 750 х 500 х 1550 0,40 -
Верстак слюсарний (однотумбовий з лещатами) ОРГ-1468 1 1500 х 750 х 900 1,13 -
Верстат настільно-свердлильний IDP-15BV 1 565 х 350 х 900 0,34 1,10
Верстат точильно-шліфувальний M300S 1 700 х 430 х 1170 0,3 3
Стелаж для зберігання агрегатів та деталей СТ-4 1 3000 х 600 х 2000 2 -
Візок інструментальний Force 2 700 х 500 х 900 0,70 -
Продовження таблиці 2.8
Найменування устаткування Тип, модель Кількість, шт. Габаритні розміри, мм (ДхШхВ) Площа у плані м2 Встановлена потужність, кВт
Ванна для збору мастила (пересувна) 0A24170 ALFA 1 780 х 510 х 235 0,24 -
Компрессор 100л OFE-100 1 1100 х 400 х 500 1.1 4.5
Ящик для відходів (ганчір'я) 2 500 х 500 х 600 0,25 -
Письменний стіл - 1 1300х500х900 1,13 -
Вогнегасник - 1 100х100х500 0,2 -
Розділ 3 Конструкторська частина
Стенд-кантувач, це необхідне устаткування агрегатної дільниці, що дозволяє безпечно і ефективно проводити ремонтні роботи з двигунами автомобіля. Вага двигуна F1C, що встановлюється на обраний автомобіль становить 260 кг, виходячи з цього визначаємо необхідну вантажопідйомність стенду. До того ж урахуванням розмірів двигуна (700х660х800мм) та плану агрегатної дільниці, можна визначити допустимі габарити стенду.
Основні параметри:
Вантажопідйомність 300кг
Ширина 860мм
Довжина 950мм
Висота 900мм
3.1 Особливості вибраної конструкції
Стенд являє собою металоконструкцію з П-образною основою, до якої кріпиться стійка з поворотним редуктором і пластиною кріплення двигуна. Для роботи з кран-балкою стенд має бути рухомим, що забезпечують 4 поворотних колеса.
Рис. 3.1 – Загальний вигляд стенду
3.2 Розрахунок редуктора
Привід редуктора передбачається ручний за допомогою рукоятки. Для цього обраний черв’ячний редуктор Ч-100-31,5 де 31,5-передаточне число. Вага редуктора 48кг.
Рис. 3.2 – Редуктор Ч-100
Кількість обертів рукоятки на 1 повний оберт двигуна:
=31,5об.
Вихідний вал редуктора Ч-100 має діаметр 45мм та виліт 90мм. На нього насаджена консоль с пластиною кріплення двигуна загальною довжиною 120мм. При закріпленому двигуні його центр мас приймемо за середину, що відповідає 350мм.
Згинаючий момент на вал:
де
F – сила навантаження
L – виліт консолі до центру навантаження
Момент спротиву поперечного перерізу валу:
Допустиме напруження для сталі 45 150 – 200 Мпа. Таким чином потрібний момент спротиву:
, що робить допустимо використання вибраного редуктора.
3.3 Розрахунок рами
Стійки рами піддаються напрузі згинання та стиснення:
Для сталі СТ3 =230Н/мм2.
Стійки рами виконанні з труби квадратного перерізу 80х7 ГОСТ 8639-82
=
Де S – коэфіціент запасу міцності
=
Центральна стійка кріпиться до нижньої рами зварним швом.
S – площа зварного шва
N – сила розтягу або сжиму
t – товщина металу
l – довжина зварного шва
Враховуючи загальну масу стенду, та масу двигуна, поворотні колеса мають бути вантажопідйомністю не менше 120кг.
Розділ 4 Охорона праці та навколишнього середовища
4.1.Небезпечні, шкідливі фактори на дільницях та у зонах ТО-1, ТО-2,ПР
На дільницях та у зонах технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2) і поточного ремонту (ПР) автомобілів на працівників впливає комплекс небезпечних і шкідливих виробничих факторів:
- рухомі елементи механізмів (верстати, підйомники), автомобілі, що переміщуються своїм ходом, а також незахищені частини машин;
- падіння предметів (інструменти, деталі, агрегати, що падають з висоти або при демонтажі);
- висока/низька температура поверхонь (гарячі деталі двигуна, системи вихлопу, радіатори, робота на морозі або в гарячих цехах);
- підвищена загазованість і запиленість повітря: Пари бензину, дизельного палива, гальмівної рідини, токсичні гази (чадний газ ), пил від гальмівних колодок та зчеплення.
- підвищений рівень шуму та вібрації (робота пневматичних інструментів, ударні роботи, робота двигунів;
- електронебезпека (небезпека ураження електричним струмом при роботі з електроінструментом, зварювальними апаратами, напруга в електромережі);
- небезпека підвищеного тиску (повітря в пневмосистемах, робота з гідравлічними підйомниками, накачування шин).
- слизькі поверхні (замаслені або вологі підлоги, що підвищують ризик падіння);
- недостатнє освітлення робочої зони та оглядових канав
4.2. Пожежна безпека[22].
Пожежі на автопідприємствах можуть виникати з таких причин як: порушення правил використання відкритого вогню та електроенергії; виконання зварювальних робіт у приміщеннях, захаращених пальними матеріалами; використання несправних систем опалення, електродвигунів та електронагрівальних приладів; порушення норм зберігання пожежонебезпечних та вибухонебезпечних речовин; паління.
Відповідно до ДСТУ Б В.1.1-36:2016 “Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою” ТО (зокрема, зварювальні, ливарні, котельні або кувальні роботи) часто відноситься до категорії «Г» (помірна пожежна небезпека). До цієї категорії відносять приміщення, де обробляються негорючі матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, що супроводжується виділенням променистого тепла, іскор або полум'я, а також де спалюється паливо.
До організаційних протипожежних заходів належать:
-розроблення правил та інструкцій пожежної безпеки;
- проведення протипожежного інструктажу;
- організація протипожежного нагляду на підприємстві.
Контролем за здійсненням усіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа керівного складу.
Кожне АТП повинно мати первинні засоби пожежогасіння, а саме: -внутрішні крани з пожежними рукавами і стволами;
- вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові ;
- ящики й бочки з піском та водою;
- азбестові та брезентові покривала;
- гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо.
При виникненні пожежі треба вжити необхідних засобів (засипати піском, залити піною , накрити брезентом) , припинити роботу, повідомити керівництво та викликати пожежну команду [15].
Так, відповідно до нормативного документу ДСТУ Б В.1.1-36:2016, приміщення, будівлі та споруди автотранспортних підприємств (АТП) за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій: А - Вибухопожежонебезпечна (найвища): Приміщення, де знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28 С ( наприклад: склад ЛЗР, фарбувальний цех, приміщення приготування фарб.
Б - Вибухопожежонебезпечна: Приміщення з горючим пилом або волокнами, ЛЗР з температурою спалаху більше 28 C, горючі рідини (ГР) ( приклади: склади масла, мазуту, акумуляторні).
В - Пожежонебезпечна: Приміщення, де знаходяться горючі та важкогорючі речовини. (приклади: зона технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР), шиномонтажна дільниця, склад гуми).
Г - Помірна пожежна небезпека: Приміщення, де знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані. (приклади: ковальсько-ресорна дільниця, медницько-радіаторна дільниця).
Д - Знижена пожежна небезпека: Приміщення, де знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані. (приклади: слюсарно-механічна дільниця, пости мийки автомобілів) [17].
Загальні вимоги пожежної безпеки для промислових підприємств, будівель та споруд встановлюються та регулюються згідно ДСТУ 12.1.004-95 (або ГОСТ 12.1.004-91/95).
Визначимо необхідну кількість вогнегасників у приміщеннях. Необхідна кількість вогнегасників визначається за формулою :
S – площа спроєктованої дільниці
m – кількість вогнегасників нормована (для виробничих дільниць 1 вогнегасник на 100м2)
шт
Приймаємо кількість 1 вогнегасник для виробничої дільниці.
4.3. Промислова санітарія
4.3.1. Освітлення
Освітлення має психофізіологічний ефект, впливає на працездатність людини і на безпеку праці. Освітлення є важливим стимулятором організму людини, і тому недостатній рівень його підвищує втому зорового аналізатора у процесі виконання роботи, чим сприяє травматизму.
В умовах виробництва застосовують природне, штучне і комбіноване.
Природне освітлення зумовлюють прямі сонячні промені й дифузне світло небосхилу, що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах. Вікна, які повернуті на сонячний бік, повинні бути обладнані пристосуванням для захисту від прямих сонячних променів. Вікна та світлові ліхтарі повинні очищатися від пилу та бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу та кіптяви не рідше чотирьох разів на рік.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах з високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з непросвічуючими відбивачами. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не влучали в поле зору працюючих на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.
Освітлювальні пристрої мають забезпечувати гігієнічні вимоги: освітлення, якого було б достатньо для виконання певної роботи без напруження зору; рівномірність освітлення, без тіней, у межах робочої поверхні, рівень освітлення проходів; захист очей від блиску; виконання вимог безпеки (шляхом обладнання в окремих випадках аварійного освітлення).
Нормативні величини освітленості робочих місць для різних видів робіт та відповідних зорових навантажень визначаються ДБН Б.2.5.-28-2006 «Природне і штучне освітлення» [18].
Використання автотрансформаторів не дозволяється.
4.3.2. Водопостачання та каналізація
Підприємства зобов’язані забезпечити безперебійне водопостачання та надійне водовідведення, що відповідають санітарним нормам (ДСанПіН 2.2.4-171-10) та проектній документації. Необхідна наявність господарсько-питного, виробничого та протипожежного водогонів, а також роздільних систем каналізації для побутових і виробничих стоків, часто з попереднім очищенням.
Виробничі та побутові приміщення повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель».
Виробничі дільниці повинні забезпечуватися питною водою. Для забезпечення працівників питною водою слід передбачати автомати, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої. Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та дезінфікувати. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не допускається.
Улаштування внутрішнього господарськопитного водопроводу у виробничих і допоміжних приміщеннях не є обов’язковим за відсутності централізованого джерела водопостачання і при кількості працівників у зміну не більше 25 чоловік; у цих випадках забезпечення працівників питною водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.
Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання повинна бути у виробничих приміщеннях не більше 75 м, а на відкритих площадках - не більше 150 м. Температура питної води повинна бути не вище +20 °С і не нижче +8 °С.
Забезпечення працівників газованою або підсоленою водою є обов'язковою вимогою для гарячих цехів на виробництві, що регулюється нормами охорони праці. Автомати або установки для постачання такої води повинні забезпечувати належну температуру напою.
Стічні води від миття автомобілів, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування автомобілів, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу повинні очищатися в місцевих очисних установках.Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин і нафтопродуктів не повинен перевищувати встановлених норм.
Для відведення стічних вод на підприємствах, які обслуговують транспортні засоби, двигуни яких працюють на зрідженому нафтовому газі, слід передбачати: гідрозатвори на трубопроводі від мийки транспортних засобів у місцеві очисні споруди; колодязі з гідрозатворами перед приєднанням каналізаційної мережі для дощових вод до міської мережі [13].
4.4. Умови праці
Умови праці — це сукупність санітарно-гігієнічних, технічних та організаційні факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність робітника . Кожен роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі та безпечні умови праці відповідно чинних нормативів.
До основних компонентів умов праці належать: освітлення, шум, вібрація, температура, запиленість, наявність хімічних речовин, санітарно-побутові умови, що регламентуються відповідно до Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку (ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації (ДСН 3.3.6.039-99) та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99) .
На автотранспортних підприємствах (АТП) шкідливі речовини виділяються як у повітря робочої зони (цехи, майстерні), так і в навколишнє середовище. Вони поділяються на газоподібні (чадний газ, оксиди азоту), рідкі (бензин, ацетон, антифриз, сірчана кислота) та тверді (фарби, лаки, металевий пил тощо) речовини, що виникають внаслідок роботи двигунів та технічного обслуговування.
Речовини поділяються на 4 класи: від надзвичайно небезпечних (I клас, ГДК < 0,1 мг/м³) до малонебезпечних (IV клас, > 10 мг/м³). У державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК. Нормативи, що визначають гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, регламентовані наказом МОЗ від 21.11.1997 № 336.
Таблиця – Класифікація шкідливих речовин за ступенем дії на організм людини [19].
Клас Назва ГДК, мг/м3 Летальна концентрація в повітрі, мг/м3 Приклади
1 Надзвичайно небезпечні <0,1 <500 Бензпірен, меркурій, плюмбум, берилій, манган, фосген
2 Високонебезпечні 0,1…1 500…5000 Нітроген діоксид (NO2), бензен, сірководень, гідроксид натрію (NaOH)
3 Помірно небезпечні 1,1…10 5001…50000 Kсилол, сірчистий газ (SO2), метанол
4 Малонебезпечні >10 >50000 Аміак (NH3), чадний газ, бензин, етанол, ацетон
Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинна бути нижчою або дорівнювати гранично допустимій концентрації (ГДК). Це максимальний рівень, який при щоденній роботі (8 год/день) не викликає захворювань чи відхилень у здоров'ї протягом робочого стажу.
Виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані вентиляцією та опаленням згідно з СНіП 2.04.05-91 та відповідати стандартам норм мікроклімату виробничих приміщень згідно ДСН 3.3.6.042-99.
Всі приміщення повинні мати термометри, встановлені на видних місцях на відстані 15-20 м від воріт та дверей.
До мікрокліматичних умов виробничих приміщень відносяться такі показники як : температура повітря; відносна вологість повітря; швидкість руху повітря; інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення; температура поверхні.
Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються
оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням
важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному
виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні
показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням
найбільш чисельної групи працівників.
Оптимальні величини показників мікроклімату у робочій зоні (таб.) [20]
Період року Категорія робіт Температура повітря Відносна вологість Швидкість вітру м/сек
Холодний період року Легка Iа 22-24 60-40 0,1
Легка Iб 21-23 60-40 0,1
Середньої важкості ІІа 19-21 60-40 0,2
Середньої важкості ІІб 17-19 60-40 0,2
Важка ІІІ 16-18 60-40 0,3
Теплий період року Легка Iа 23-25 60-40 0,1
Легка Iб 22-24 60-40 0,2
Середньої важкості ІІа 21-23 60-40 0,3
Середньої важкості ІІб 20-22 60-40 0,3
Важка ІІІ 18-20 60-40 0,4
На АТП присутні також джерела вібрації та шуму, що відносяться до шкідливих виробничих факторів, які можуть впливати на стан здоров’я працівників. Гігієнічне нормування різних видів вібрацій та шумів проводиться відповідно до ДСН 3.3.6.039-99.
Залежно від способу передачі вібрації тілу людини розрізняють локальну та загальну. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручними механізованими інструментами, обладнанням, деталями, які обробляються та ін.
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на транспортну, транспортно-технологічну та технологічну. До джерел технологічної вібрації відносяться верстати , металообробне та пресувальне обладнання, електричні машини, насосні агрегати, компресори, вентиляційні системи та ін [13].
За для мінімізації негативного впливу на працівників, використовуються різні засоби планування АТП, що дозволяє зменшувати шкідливі коливання. Для цього обладнання має бути встановлене на відповідному фундаменті та закріплене болтами. Також мають бути встановлені спеціальні звукоізоляційні перегородки. А також, всі інструменти та обладнання мають відповідати вимогам безпеки і бути заземлені.
4.5 Охорона праці та захист навколишнього середовища на АТП
4.5.1. Заходи щодо зниження травматизму.
Зниження травматизму на автотранспортних підприємствах (АТП) вимагає комплексного підходу, що включає організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на гарантування безпеки праці.
1. Організаційні заходи :
- навчання та регулярний інструктажі з охорони праці, пожежної безпеки та професійного відбору;
- проведення медичних оглядів для персоналу;
- забезпечення належного контролю та нагляду за охороною праці.
2. Технічні заходи:
- забезпечення безпеки виробничого обладнання;
- організація проведення перевірок технічного стану техніки перед початком роботи та усунення всіх виявлених недоліків;
- правильне розміщення матеріалів та інструментів.
3. Санітарно-гігієнічні заходи:
- забезпечення достатнього освітлення та вентиляції у ремонтних боксах;
- забезпечення спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;
- організація режиму роботи та відпочинку працівників.
4.5.2. Вимоги до території АТП
Всі споруди, ремонтні цехи та зони для зберігання автомобілів , що розташовані на АТП, повинні відповідати вимогам будівельної та санітарно-пожежної нормам. Розміщення будівель та споруд має відповідати технологічним планам, згідно з правилами охорони праці.
Територія (АТП) повинна мати:
- огорожу та зовнішнє освітлення;
- рівну, тверду поверхню з ухилами та стоками для води, зливну каналізацію та водовідведення;
- облаштовану прохідну, наявність спеціальних знаків, чітку розмітку проїздів (шириною від 3 до 6 м), швидкість руху авто – до 10 км/год;
- пішохідні доріжки шириною 2 м.
Санітарно-екологічні вимоги:
- влітку проводиться систематичне очищення дорожнього покриття від виробничих відходів;
- взимку проводиться очищення доріг від снігу, та обробка спеціальними хімічними засобами або піском.
Приміщення для зберігання АТЗ не повинні стикуватися з приміщеннями, де проводять зварювальні, термічні, акумуляторні, малярські та вулканізаційні роботи.
Ділянки для робіт зі шкідливими речовинами, надлишковим виділенням тепла або підвищеним рівнем шуму, повинні розташовуватись окремо від інших приміщень [15].
У виробничих приміщеннях потрібне регулярне очищення підлоги від бруду, масел та води. Підлога повинна мати гладку, але не слизьку поверхню. В місцях використання кислот, лугів та нафтопродуктів підлогу слід виготовляти з матеріалів, стійких до цих речовин.
ТО АТЗ виконується на спеціально обладнаних постах із застосуванням засобів механізації. Відстань між ТЗ на постах ТО, ПР та між елементами будинків повинна відповідати нормам [16].
Пости мийки ТЗ розташовуються окремо. Вони повинні мати нахил не менше 2% вбік прийомних лотків ( або колодязів). Розташування прийомних лотків має виключати потрапляння стічних вод на територію АТП. При механізованій мийці робоче місце працівника має бути розташоване у водонепроникній кабіні.
Адміністративні приміщення АТП повинні бути ізольовані від виробничих та розташовуватись з навітряної сторони відносно виробничих приміщень, щоб перешкодити проникненню в них шуму та шкідливих речовин.
АТП повинно мати окремі складські приміщення для зберігання шин, деталей та агрегатів. Приміщення складів повинні бути сухими. Проходи між стелажами, полками та шафами повинні забезпечувати вільне переміщення обслуговуючого персоналу, бути шириною не менше 1 м.
Санітарно-побутові приміщення для працівників розподіляються на приміщення спеціального та загальною призначення. До приміщень спеціального призначення відносяться: душові, кімнати для паління, кімнати для відпочинку та прийняття їжі, для сушіння взуття та білизни, здравнункт, приміщення для особистої гігієни жінок. До приміщень загального призначення відносяться умивальні та гардеробні [16].
4.5.3 Захист навколишнього середовища
Оскільки автотранспорт є одним із основних джерел забруднення навколишнього середовища оксидами азоту, вуглецем та іншими шкідливими речовинами, забезпечення екологічної безпеки на АТП є критично важливим завданням,. Система екологічної безпеки на АТП включає комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на мінімізацію впливу на довкілля.
Правила взаємодії суспільства та природи регулює Закон «Про охорону навколишнього природного середовища». Цей закон встановлює правила відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечує екологічну безпеку, займається запобіганням і ліквідацією негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище у сфері зміни клімату та збереження природних ресурсів.
Важливими напрямками в забезпеченні екологічної безпеки АТП є:
- організація правильного збору, зберігання та утилізації небезпечних відходів (відпрацьованих мастил, акумуляторів, шин, технічних рідин) згідно з екологічними нормами;
- облаштування мийних комплексів із системами очищення стічних вод;
- запобігання витокам паливно-мастильних матеріалів на ґрунт;
- бережлива витрата ресурсів;
- оснащення вентиляційних виводів виробничих дільниць фільтрами.
Димність відпрацьованих газів ТЗ не повинна перевищувати норми, зазначені у ДСТУ 21393-95.
4.6 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на слюсарно-механічній дільниці
Основні вимоги техніки безпеки базуються на правильній організації робочого місця, використанні справного інструменту та дотриманні інструкцій.
До роботи допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли професійну підготовку, медичний огляд, інструктаж з охорони праці, електробезпеки та пожежної безпеки.
При виконанні робіт на слюсарно-механічній дільниці забороняється користуватися несправним інструментом.
Перед початком робіт необхідно:
- підготувати робоче місце, звільнити потрібну для роботи площу, прибрати масляні ганчірки та сторонні предмети;
- забезпечити достатню освітленість;
- перевірити спецодяг ( волосся має бути прибране, одяг застебнутий);
- перевірити слюсарний верстак (слюсарні лещата повинні бути міцно закріплені на верстаті);
- переконатися у наявності та справності захисних огорож на передачах та рухомих частинах верстатів;
- перевірити справність слюсарного інструменту (молотки мають бути надійно закріплені, зубила та крейцмейселі без тріщин та «грибків» на ударній частині, напилки з ручками);
- перед підняттям вантажу перевірити справність підйомних пристосувань (домкрати, блоки та ін.); всі підйомні механізми повинні мати надійні гальмівні пристрої, а вага вантажу не повинна перевищувати вантажопідйомність механізму;
- забороняється стояти та проходити під піднятим вантажем; не перевищувати граничні норми ваги дія перенесення вручну, встановлені чинним законодавством про охорону праці для жінок, чоловіків, дівчат та юнаків.
Під час проведення роботи необхідно:
- користуватися захисними окулярами та екранами;
- при користуванні лещатами надійно закріплювати деталь, не використовувати прокладки, що випадають;
- стружку з верстату та оброблюваної деталі видаляти лише щіткою;
- не допускати забруднення одягу бензином, гасом, оливою;
- не гальмувати обертові частини верстата руками;
- не торкатися струмопровідних частин, не працювати з електроінструментом під дощем або у вологих приміщеннях.
Після закінчення роботи необхідно:
- очистити верстат і лещата від стружки та бруду (за допомогою щітки);
- розкласти інструменти, приладдя та матеріали на відповідні місця;
- зняти спецодяг, вимити руки та обличчя з милом.
Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях:
- при виявленні несправності обладнання (стук, вібрація, запах гару) негайно вимкнути верстат і повідомити керівника;
-у разі ураження електричним струмом звільнити потерпілого від дії струму, викликати лікаря;
- при виникненні пожежі викликати пожежну охорону, вжити заходів для гасіння вогнегасником [21].
4.7 Вентиляція агрегатної дільниці
Виробничі приміщення автопідприємств належать до об’єктів із підвищеним рівнем забруднення повітря, оскільки під час технічного обслуговування та ремонту автомобілів у повітря виділяються вихлопні гази, пари паливно-мастильних матеріалів, пил, а також шкідливі хімічні речовини. Для забезпечення безпечних і комфортних умов праці необхідно передбачити ефективну систему вентиляції.
Основним призначенням вентиляції є:
видалення забрудненого повітря;
подача свіжого повітря у приміщення;
підтримання нормативної температури та вологості;
зниження концентрації шкідливих речовин до допустимих норм;
забезпечення пожежної та вибухової безпеки.
Для виробничих приміщень автопідприємств застосовується припливно-витяжна вентиляція з механічним спонуканням. Така система забезпечує безперервний повітрообмін незалежно від погодних умов.
4.7.1 Характеристика виробничого приміщення
Розглядається виробниче приміщення автопідприємства площею 60 м². Приміщення призначене для виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.
Основні параметри приміщення:
площа — 48 м²;
висота приміщення — 3,5 м;
об’єм приміщення:
де:
S — площа приміщення;
h — висота приміщення.
У приміщенні можливе виділення:
чадного газу (CO);
оксидів азоту;
парів бензину та мастил;
пилу та аерозолів.
Тому вентиляція повинна забезпечувати ефективне видалення шкідливих речовин із робочої зони.
4.7.2 Розрахунок повітрообміну
Для виробничих приміщень автосервісу кратність повітрообміну приймається в межах 4–8 разів за годину. Для даного приміщення приймаємо кратність повітрообміну .
Необхідна продуктивність вентиляції визначається за формулою:
де:
L — необхідна витрата повітря, м³/год;
n — кратність повітрообміну;
V — об’єм приміщення, м³.
Підставляємо значення:
Отже, для забезпечення нормативних умов праці необхідно встановити вентиляційну систему продуктивністю не менше 1008 м³/год.
4.7.3 Вибір системи вентиляції
Для даного виробничого приміщення доцільно застосувати механічну припливно-витяжну вентиляцію. Система повинна складатися з:
припливного вентилятора;
витяжного вентилятора;
повітропроводів;
фільтрів очищення повітря;
вентиляційних решіток;
місцевих відсмоктувачів вихлопних газів.
Припливне повітря подається у верхню частину приміщення, а видалення забрудненого повітря здійснюється через витяжні канали, розташовані у верхній та нижній зонах приміщення. Це пояснюється тим, що частина шкідливих газів легша за повітря, а пари бензину — важчі та накопичуються біля підлоги.
Для видалення вихлопних газів безпосередньо від автомобіля рекомендується встановлення гнучких шлангових відсмоктувачів, які під’єднуються до вихлопної труби автомобіля.
Висновок
В ході виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було спроєктовано автотранспортне підприємство на 20 автомобілів, спеціалізоване на перевезенні кондитерськиз виробів (цукерок) у Черкаській області. В ході виконання роботи були вирішені наступні завдання:
Проведено техніко-економічне обґрунтування проекту. На основі аналізу потужностей виробницва і збуту продукції Черкаської області та логістичних особливостей регіону, обрано місце розташування АТП у м. Черкаси. Це дозволяє ефективно обслуговувати ключових виробників кондитерських виробів та забезпечувати швидку доставку продукції до точок реазізації. Проведено порівняльний аналіз рухомого складу, за результатами якого для експлуатації обрано автомобіль-рефрижератор IVECO Daily 70C16. Цей вибір обґрунтований його високою надійністю, паливною економічністю та відповідністю вимогам до транспортування швидкопсувних вантажів та продуктів харчування.
Виконано технологічний розрахунок підприємства. Розраховано річну виробничу програму експлуатації, яка для парку з 20 автомобілів складає загальний річний пробіг понад 1,4 млн км. Визначено кількість технічних впливів та скориговано періодичність технічного обслуговування (ТО-1 – 4000 км, ТО-2 – 16000 км). Розраховано сумарну річну трудомісткість робіт з ТО і ПР, яка становить 8864 люд.год. На основі цих даних визначено необхідну чисельність виробничого персоналу — 11 осіб, а також розраховано необхідну кількість постів для зон ТО і ПР.
Розроблено об’ємно-планувальні рішення. Спроектовано Головний виробничий корпус загальною площею 891 м². Обрано каркасну конструктивну схему будівлі з прольотом 24 м та кроком колон 6 м, що забезпечує вільний простір для маневрування габаритних автомобілів. Запроектовано зовнішні стіни з цегли товщиною 510 мм та ворота розміром 6×4 м. Генеральний план ділянки розраховано на площу 0,35 га.
Детально розроблено Агрегатну дільницю. Виконано детальне проектування агрегатної дільниці. Розраховано необхідну площу дільниці (48 м²) та підібрано комплект сучасного технологічного устаткування. Розроблено схему розміщення обладнання з урахуванням технологічної послідовності робіт та норм охорони праці.
Додатково для агрегатної дільниці було розроблено стенд для ремонту двигунів. А також порахована необхідна продуктивність вентиляційної системи, що є важливо при роботи з паливно-мастильними матеріалами.
Таким чином, спроектоване автотранспортне підприємство є технологічно забезпеченим, відповідає сучасним будівельним та експлуатаційним нормам, вимогам охорони праці і здатне ефективно виконувати завдання з транспортування кондитерських виробів в регіоні.
Список використаної літератури
Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 274 «Автомобільний транспорт» всіх форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. П. Солтус, А. В. Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2023. – 71 с.
Докуніхін В. З., Кущевська Н. Ф., Малишев В. В. Технологічне проектування автотранспортних підприємств – Видавництво: Університет "Україна",: 2021.– 146 с.
Виробничо-технічна база підприємства автомобільного транспорту: навчальний посібник / В. В. Біліченко, В. Л. Крещенецький, С. О. Романюк, Є. В. Смирнов. – Вінниця : ВНТУ, 2013. − 182 с.
Андрусенко С. І. Технологічне проектування автотранспортних підприємств: навч. посіб. / Андрусенко С. І., Білецький В. О., Бортницький П. І.; за ред. проф. С. І. Андрусенка. – К. : Каравела, 2009. – 368 с.
Технічна експлуатація автомобілів: Навчальний посібник /В.М. Дембіцький, В.І., Павлюк, В.М. Придюк – Луцьк: Луцький НТУ, 2018. – 473 с.
Лудченко О.А. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів. Технологія: Підручник. / О.А. Лудченко. - Київ: Знання-Прес, 2007. - 527с.
Технологічне Проєктування автотранспортних підприємств: навч. Посіб. /за ред. проф. С. І. Андрусенко. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.
Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Технологія: Підручник. – К.: Знання, 2005. – 478 с.
Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. – К. : Мінтранс України, 1998. – 16 с. – (Нормативний документ Мінтрансу України)
Волков В.П., Мармут І.А., Кривошапов С.І., Бєлов В.І. Проектування підприємств автомобільного транспорту. Xарків: ХНАДУ. 2014. 388 с.
Технологічний розрахунок автотранспортних підприємств: Електронний навчальний посібник для студентів спеціальності 274 «Автомобільний транспорт» з дисципліни «Технічна експлуатація автомобілів». Укладачі: Дембіцький В.М., Павлюк В.І. Придюк В.М., Луцький НТУ, 2019 р.
Наказ Міністерства транспорту України про затвердження положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0268-98.
Правила охорони праці на автомобільному транспорті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1299-12#Text
ОНТП 01-91. Загальносоюзні норми технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://budinfo.org.ua/doc/1810277/ONTP0191Zagalnosoiuzninormitekhnologichnogo-proektuvannia-pidpriiemstv-avtomobilnogo-transportu.
Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів. – Київ: Либідь, 2006. – 400 с.
Кукурудзяк Ю.Ю., Біліченко В.В. Технічна експлуатація автомобілів. Організація технологічних процесів ТО і ПР. – Вінниця: ВНТУ, 2010. – 198 с.
Категорії приміщень за пожежною та вибухопожежною небезпекою. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://shieldfire.com.ua/blog/novini-ta-publikaciyi/kategoriyi-prymishhen-pozhezhna-vybuhopozhezhna-nebezpeka-vyznachennya/
Охорона праці і пожежна безпека. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://oppb.com.ua/news/pro-osvitlennya-vyrobnychyh-prymishchen
Шкідливі речовини в повітрі робочої зони [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cpo.stu.cn.ua/Oksana/posibnik/590.html
Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va042282-99#Text
Охорона праці і техніка безпеки в слюсарній майстерні. Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://naurok.com.ua/ohorona-praci-i-tehnika-bezpeki-pri-provedenni-virobnichogo-navchannya-v-slyusarniy-maysterni-260553.html
Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studies.in.ua/bjd-zaporojec/1206-14-perelk-nebezpechnih-shkdlivih-virobnichih-faktorv.html