Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9773| Назва: | Формування інноваційно- інвестиційного потенціалу підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства (на матеріалах ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА», м.Київ) |
| Автори: | Мильніченко, Сергій Михайлович Калашник, Руслан Олегович |
| Ключові слова: | інноваційно-інвестиційний потенціал, проєктне бізнес-партнерство, управління підприємством, розвиток підприємства, конкурентоспроможність |
| Дата публікації: | 2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Предметом дослідження виступають теоретико-методичні та прикладні засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства. Об’єктом дослідження є процес формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Метою кваліфікаційної роботи є розроблення та обґрунтування теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства. Завдання роботи: дослідити теоретичні засади інноваційноінвестиційної діяльності підприємства та особливості інноваційноінвестиційного процесу; узагальнити сутність і складові інноваційноінвестиційного потенціалу підприємства; проаналізувати організаційноекономічний стан та систему управління ТОВ «Електрум Україна»; провести аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства та оцінити ефективність використання його ресурсного потенціалу; дослідити чинники формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства; розробити концептуальні засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу на основі проєктного бізнес-партнерства; запропонувати управлінський інструментарій оцінювання доцільності та ефективності використання інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного бізнес-партнерства; розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення управління інноваційно-інвестиційною діяльністю ТОВ «Електрум Україна». За результатами проведеного дослідження було обґрунтовано роль проєктного бізнес-партнерства як складової розвитку інноваційноінвестиційного потенціалу підприємства, запропоновано напрями формування інноваційно-інвестиційного потенціалу бізнес-структурами та розроблено управлінський інструментарій проєктного бізнес-партнерства. Реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, зміцненню його конкурентних позицій та забезпеченню сталого розвитку |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9773 |
| Розташовується у зібраннях: | 073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Калашник.pdf Restricted Access | 3.71 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування
Допущено до захисту
завідувач кафедри
менеджменту та бізнес-адміністрування
_______________ Олександр БІЛИК
____________________________________
«_____»______________________ 2026 р.
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
НА ТЕМУ:
ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ БІЗНЕС-ПАРТНЕРСТВА
(на матеріалах ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА», м. Київ
Галузь знань: 07 «Управління та адміністрування»
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування»
Рівень вищої освіти: другий (магістерський)
Форма здобуття освіти: денна_
Група БАМ-24__
Виконавець роботи:
«____»___________ 2026 р. ___________ _Руслан КАЛАШНИК____
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) ( )
Керівник роботи:
«____»_________ 2026 р. _________ _Сергій МИЛЬНІЧЕНКО_____
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) (Вчене звання, )
Черкаси 2026
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ
Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Бізнес-адміністрування
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
___Калашник Руслан Олегович__________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ БІЗНЕС-
ПАРТНЕРСТВА (на матеріалах ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА», м. Київ
керівник роботи____к.е.н., доц. Мильніченко Сергій Михайлович__________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «11»_03_2026 року №_55/03-03_
2. Вихідні дані до роботи ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА» за 2022-2025 рр.;
періодичні видання та друковані літературні джерела
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ ТОВ
«ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА» РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ РОЗВИТКУ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ЕЛЕКТРУМ
УКРАЇНА»
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 К.е.н., доцент Мильніченко С.М.
2 К.е.н., доцент Мильніченко С.М.
3 К.е.н., доцент Мильніченко С.М.
5. Дата видачі завдання______________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Строк
№ Назва етапів підготовки
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра
етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання
1 23.02.2026 виконано
попереднього плану випускної роботи.
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та
2 01.3.2026 виконано
групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка теоретичного
3 10.03.2026 виконано
розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних,
4 01.04.2026 виконано
необхідних для написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2026 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2026 виконано
Підготовка та написання розрахункового розділу
7 18.05.2026 виконано
роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2026 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.05.2026 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 29.05.2026 виконано
11 Оформлення випускної роботи 30.05.2026 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 12.06.2026 виконано
Здобувач вищої освіти ______ _____Руслан КАЛАШНИК_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______ _____Сергій МИЛЬНІЧЕНКО_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота магістра містить 85 сторінок, 29 таблиць, 23
рисунків, список літератури з 72 найменування, 1 додаток.
ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ БІЗНЕС-ПАРТНЕРСТВА (на
матеріалах ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА», м. Київ
Предметом дослідження виступають теоретико-методичні та прикладні
засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в
умовах розвитку бізнес-партнерства. Об’єктом дослідження є процес
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи є розроблення та обґрунтування
теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій
щодо формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в
умовах розвитку бізнес-партнерства.
Завдання роботи: дослідити теоретичні засади інноваційно-
інвестиційної діяльності підприємства та особливості інноваційно-
інвестиційного процесу; узагальнити сутність і складові інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємства; проаналізувати організаційно-
економічний стан та систему управління ТОВ «Електрум Україна»; провести
аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства та оцінити
ефективність використання його ресурсного потенціалу; дослідити чинники
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства; розробити
концептуальні засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу на
основі проєктного бізнес-партнерства; запропонувати управлінський
інструментарій оцінювання доцільності та ефективності використання
інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного бізнес-партнерства;
розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення управління
інноваційно-інвестиційною діяльністю ТОВ «Електрум Україна».
За результатами проведеного дослідження було обґрунтовано роль
проєктного бізнес-партнерства як складової розвитку інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємства, запропоновано напрями
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу бізнес-структурами та
розроблено управлінський інструментарій проєктного бізнес-партнерства.
Реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню ефективності
інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, зміцненню його
конкурентних позицій та забезпеченню сталого розвитку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА інноваційно-інвестиційний потенціал, проєктне
бізнес-партнерство, управління підприємством, розвиток підприємства,
конкурентоспроможність.
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2026
Підпис здобувача вищої освіти_______________ Руслан КАЛАШНИК
Дата ________________________
ABSTRACT
The master's qualification work contains 85 pages, 29 tables, 23 figures, a
list of references of 72 titles, and 1 appendix.
FORMATION OF THE INNOVATION AND INVESTMENT
POTENTIAL OF AN ENTERPRISE IN THE CONDITIONS OF
DEVELOPMENT OF A BUSINESS PARTNERSHIP (based on materials from
LLC "ELECTRUM-UKRAINE", Kyiv)
The subject of the study is the theoretical, methodological and applied
principles of forming the innovation and investment potential of an enterprise in
the conditions of the development of a business partnership. The object of the
study is the process of forming the innovation and investment potential of an
enterprise.
The purpose of the master's qualification work is to develop and substantiate
theoretical provisions, methodological approaches and practical recommendations
for the formation of the innovation and investment potential of an enterprise in the
conditions of the development of a business partnership.
The objectives of the study are: to investigate the theoretical foundations of
the enterprise's innovation and investment activity and the features of the
innovation and investment process; to summarize the essence and components of
the enterprise's innovation and investment potential; to analyze the organizational
and economic state and management system of LLC "Electrum Ukraine"; to
analyze the financial and economic activities of the enterprise and assess the
efficiency of using its resource potential; to study the factors influencing the
formation of the enterprise's innovation and investment potential; to develop
conceptual principles for forming the innovation and investment potential based on
project business partnership; to propose a management toolkit for assessing the
feasibility and effectiveness of using the innovation and investment potential of
project business partnership; to develop practical recommendations for improving
the management of innovation and investment activities of LLC "Electrum
Ukraine".
According to the results of the study, the role of project business partnership
as a component of the development of the enterprise's innovation and investment
potential was substantiated. Directions for forming the innovation and investment
potential by business structures were proposed, and a management toolkit for
project business partnership was developed. The implementation of the proposed
measures will contribute to increasing the efficiency of the enterprise's innovation
and investment activities, strengthening its competitive position and ensuring
sustainable development.
KEYWORDS: innovation and investment potential, project business
partnership, enterprise management, enterprise development, competitiveness.
Year of defense of the master's qualification work – 2026
Signature of the higher education applicant _______ Ruslan KALASHNYK
Date ________________________
6
ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 11
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Теоретичні аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності 11
підприємства
1.2 Сутність інноваційної діяльності підприємства 15
1.3 Особливості інноваційно-інвестиційного процесу підприємства 24
Висновок до розділу 1 34
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ 36
КОМПАНІЇ ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 36
2.2 Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку підприємства 43
2.3 Особливості та класифікація чинників розвитку інноваційно- 53
інвестиційного потенціалу
Висновок до розділу 2 60
РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНО- 62
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА»
3.1 Проєктне бізнес-партнерство як складова розвитку інноваційно- 62
інвестиційного потенціалу
3.2 Формування бізнес-структурами інноваційно-інвестиційного 68
потенціалу
3.3 Розроблення управлінського інструментарію проєктного бізнес- 75
партнерства
Висновок до розділу 3 80
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 86
Додатки 93
7
ВСТУП
Сучасні умови функціонування підприємств характеризуються високим
рівнем невизначеності, динамічністю економічного середовища, цифровою
трансформацією бізнес-процесів, посиленням конкуренції та впливом кризових
явищ, спричинених воєнними, фінансовими й глобалізаційними факторами. За
таких умов підприємства змушені оперативно адаптуватися до змін зовнішнього
середовища, приймати стратегічно обґрунтовані управлінські рішення та
формувати ефективний потенціал розвитку. Особливо актуальним це питання є
для підприємств будівельної галузі, діяльність яких безпосередньо залежить від
рівня інвестиційної активності, технологічного розвитку та здатності залучати
фінансові ресурси для реалізації інноваційних проєктів.
У сучасній економіці формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства стає одним із ключових чинників забезпечення його
конкурентоспроможності, фінансової стійкості та довгострокового розвитку.
Разом із тим самостійне формування значного інноваційно-інвестиційного
потенціалу потребує суттєвих фінансових, матеріально-технічних, кадрових та
організаційних ресурсів, що значно ускладнює цей процес для багатьох
українських підприємств. У зв’язку з цим особливого значення набуває розвиток
бізнес-партнерства як механізму концентрації ресурсів, розподілу ризиків,
активізації інноваційної діяльності та залучення інвестицій.
Одночасно відбувається трансформація підходів до залучення
інвестиційних ресурсів під впливом розвитку цифрових технологій, фінансових
ринків, проєктного менеджменту та партнерських моделей взаємодії. Все
більшого поширення набувають механізми проєктного бізнес-партнерства, які
передбачають кооперацію підприємств між собою, взаємодію з інвесторами,
фінансовими установами, державними органами та іншими учасниками ринку з
метою реалізації інноваційних та інвестиційних проєктів. Такі форми співпраці
дозволяють підприємствам оптимізувати витрати, підвищити ефективність
управління ресурсами та забезпечити реалізацію стратегічних напрямів
розвитку.
8
Проблематика інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств,
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, розвитку інноваційного
менеджменту та партнерських форм взаємодії досліджувалася у працях багатьох
вітчизняних і зарубіжних науковців. Значний внесок у розвиток теоретичних та
прикладних аспектів інноваційно-інвестиційної діяльності здійснили О. Амоша,
Ю. Бажал, Б. Буркинський, М. Войнаренко [11], В. Геєць, О. Кузьмін [33], Т.
Лепейко [36], С. Ілляшенко, Г. Савіна, А. Череп, О. Ястремська та інші
дослідники. У їх працях розкрито питання інвестиційного забезпечення
підприємств, управління інноваційними процесами, розвитку проєктного
менеджменту та формування конкурентних переваг суб’єктів господарювання.
Разом із тим питання формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства, особливо в контексті
проєктної взаємодії підприємств, залишаються недостатньо дослідженими.
Потребують подальшого вдосконалення теоретико-методичні підходи до
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, оцінювання ефективності
проєктного бізнес-партнерства, вибору інструментів залучення інвестицій та
розроблення механізмів управління інноваційним розвитком підприємств.
Актуальність зазначених проблем, необхідність удосконалення
теоретичних підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах
розвитку бізнес-партнерства зумовили вибір теми кваліфікаційної роботи,
визначили її мету, завдання, об’єкт, предмет та логіку дослідження.
Метою кваліфікаційної роботи є розроблення та обґрунтування
теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах
розвитку бізнес-партнерства.
Для досягнення поставленої мети у роботі визначено такі завдання:
дослідити теоретичні засади інноваційно-інвестиційної діяльності
підприємства та особливості інноваційно-інвестиційного процесу;
узагальнити сутність і складові інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства;
9
проаналізувати організаційно-економічний стан та систему управління
ТОВ «Електрум Україна»;
провести аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства та
оцінити ефективність використання його ресурсного потенціалу;
дослідити чинники формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства;
розробити концептуальні засади формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу на основі проєктного бізнес-партнерства;
запропонувати управлінський інструментарій оцінювання доцільності та
ефективності використання інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного
бізнес-партнерства;
розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення управління
інноваційно-інвестиційною діяльністю ТОВ «Електрум Україна».
Об’єктом дослідження є процес формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу підприємства.
Предметом дослідження виступають теоретико-методичні та прикладні
засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в
умовах розвитку бізнес-партнерства.
Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні
методи пізнання, зокрема: методи теоретичного узагальнення, системного
аналізу, економічного аналізу, порівняння, класифікації, графічного
моделювання, економіко-статистичні методи, а також методи аналізу фінансово-
господарської діяльності підприємства.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-
правові акти України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених,
статистичні матеріали, фінансова звітність ТОВ «Електрум Україна», а також
аналітичні матеріали щодо розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності
підприємств.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості
використання розроблених рекомендацій та методичних підходів у діяльності
ТОВ «Електрум Україна» з метою підвищення ефективності управління
10
інноваційно-інвестиційною діяльністю, розвитку бізнес-партнерства, активізації
інвестиційних процесів та забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Апробація результатів дослідження. Основні результати кваліфікаційної
роботи магістра були апробовані автором конференції на тему: «Управління
процесом формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства»,
опублікованій у збірнику наукових праць Черкаського державного
технологічного університету.
11
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Теоретичні аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності
підприємства
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується активним
впровадженням інноваційних підходів у всі сфери господарювання. В умовах
цифровізації, посилення глобальної конкуренції та трансформації бізнес-
середовища саме інновації виступають ключовим чинником забезпечення
сталого економічного розвитку підприємств і підвищення їх
конкурентоспроможності. Для суб’єктів господарювання інноваційна діяльність
стає не лише інструментом адаптації до змін ринку, але й засобом формування
довгострокових партнерських переваг.
Провідні науковці та практики міжнародного бізнесу наголошують, що
системне впровадження інновацій є основою розвитку інноваційного потенціалу
підприємства та забезпечення його інвестиційної привабливості. Водночас
ефективність інноваційної діяльності значною мірою залежить від здатності
підприємства формувати партнерські взаємовідносини, інтегрувати інвестиційні
ресурси та використовувати сучасні механізми управління.
Інноваційні процеси можуть реалізовуватися в різних напрямах
функціонування підприємства [24]:
у сфері технологій та продукції – шляхом створення нових або
вдосконалених товарів і послуг відповідно до змін потреб споживачів та
тенденцій ринку;
у бізнес-процесах – через модернізацію виробничих, логістичних,
інформаційних та управлінських процесів;
в організаційній структурі підприємства – шляхом удосконалення
організаційно-правових форм та моделей корпоративного управління;
12
у системі менеджменту – через оновлення методів мотивації персоналу,
стратегічного планування, управління знаннями та корпоративної культури.
Важливим елементом розвитку підприємства виступає інвестиційна
складова, яка забезпечує ресурсну основу реалізації інноваційних проєктів.
Категорія «інвестиції» є однією з найбільш досліджуваних у економічній теорії,
однак сучасні умови господарювання потребують її переосмислення з позицій
розвитку бізнес-партнерства та інноваційного потенціалу підприємств.
Таблиця 1.1 – Підходи до трактування категорії «інвестиції»
Автор Сутність визначення
Вовчак О. Інвестиції характеризуються як вкладення ресурсів у створення та
[10] модернізацію капіталу підприємства.
Денисенко Інвестиції є частиною ресурсів, що не використовуються у поточному
М. [20] споживанні та спрямовуються на розширення виробництва.
Єфімова Інвестиції визначаються як активи, ефективність яких оцінюється через
Н.[23] здатність генерувати грошові потоки та забезпечувати окупність
вкладених ресурсів.
Мочерний Інвестиції трактуються як вкладення цінностей у підприємницьку
С.[42] діяльність для отримання майбутнього доходу.
Федорчак О. Інвестиції характеризуються як вкладення капіталу з метою його
[61] подальшого примноження.
Джерело: систематизовано автором на основі [10, 20, 23, 42, 61]
Аналіз наведених підходів свідчить, що більшість наукових трактувань
акцентує увагу на економічній природі інвестицій, механізмах отримання
прибутку та відтворенні капіталу. Водночас сучасні тенденції розвитку бізнесу
потребують врахування ролі партнерських взаємозв’язків, інноваційної
кооперації та інтеграції ресурсів між підприємствами.
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиції
охоплюють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які спрямовуються
у підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку або соціального
ефекту. До таких ресурсів належать фінансові активи, майнові права, технології,
об’єкти інтелектуальної власності, а також нематеріальні ресурси, пов’язані із
розвитком людського капіталу.
У сучасних умовах особливої актуальності набувають інвестиції у знання,
цифрові технології, професійний розвиток персоналу та інноваційні бізнес-
моделі. Саме інтелектуальний капітал стає ключовим фактором забезпечення
конкурентних переваг підприємств, особливо у сфері високотехнологічного
13
виробництва та енергетичних рішень, до яких належить діяльність ТОВ
«Електрум Україна».
Окремі наукові підходи трактують інвестиції переважно як витрати на
модернізацію матеріально-технічної бази підприємства [14; 21]. Проте такий
підхід є дещо обмеженим, оскільки в сучасній економіці інвестиційна діяльність
охоплює не лише оновлення основних засобів, а й розвиток цифрової
інфраструктури, партнерських мереж, інноваційних платформ та систем
управління.
Таким чином, категорія «інвестиції» має еволюційний характер та постійно
трансформується під впливом змін економічного середовища. Це зумовлює
необхідність адаптації теоретичних підходів до сучасних умов функціонування
підприємств, зокрема у контексті розвитку інноваційно-інвестиційного
потенціалу та бізнес-партнерства.
У межах даного дослідження інвестиції доцільно розглядати у двох
взаємопов’язаних аспектах:
як систему ресурсів та економічних цінностей, що забезпечують розвиток
підприємства, підвищення його конкурентоспроможності та створення
інноваційних переваг;
як інструмент реалізації стратегічних рішень підприємства та
партнерських проєктів, спрямованих на досягнення економічного,
технологічного та соціального ефекту [23–25].
Такий підхід дозволяє більш комплексно оцінити процес формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах розвитку
сучасних бізнес-партнерств.
Пов’язаною економічною категорією до поняття «інвестиції» виступає
дефініція «інвестиційна діяльність», яка також не має єдиного
загальноприйнятого трактування у науковій літературі. Різноманітність підходів
пояснюється складністю інвестиційних процесів, трансформацією економічних
відносин та зміною ролі інвестицій у розвитку підприємств в умовах
цифровізації й партнерської взаємодії суб’єктів господарювання.
14
Таблиця 1.2 – Підходи до визначення поняття «інвестиційна діяльність»
Джерело Трактування поняття
Сельський В. Інвестиційна діяльність трактується як система послідовних дій суб’єктів
[54]. господарювання щодо здійснення інвестицій для отримання доходу або
прибутку.
Вовчак О. Інвестиційна діяльність характеризується як процес приросту вартості
[10] активів у результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.
Бражко О. [6] Інвестиційна діяльність визначається як процес прийняття інвестиційних
рішень у реальному часі із застосуванням механізмів залучення та
використання інвестиційних ресурсів.
Федорчак О. Сукупність практичних дій фізичних та юридичних осіб щодо вкладення
[61] власного капіталу для одержання прибутку або іншого ефекту.
Онікієнко С. Самостійний вид економічної діяльності, орієнтований на максимізацію
[45] вартості активів та розширення можливостей економічного розвитку.
Музиченко Комплекс взаємопов’язаних дій інвесторів та інших учасників
Т. [43] інвестиційного процесу з метою отримання доходу.
Джерело: узагальнено автором на основі [6, 10, 43, 45, 54, 61]
Проведений аналіз наукових підходів дозволяє зробити висновок, що
трактування поняття «інвестиційна діяльність» постійно еволюціонує відповідно
до сучасних умов господарювання. У наукових дослідженнях дедалі більше
уваги приділяється не лише фінансовому результату інвестування, а й питанням
стратегічного розвитку підприємства, формування партнерських зв’язків,
інноваційної трансформації та підвищення конкурентоспроможності.
Сучасні підходи до розуміння інвестиційної діяльності характеризуються
такими особливостями:
динамічністю – під впливом розвитку економічної науки, цифрових
технологій та зміни бізнес-середовища;
функціональною трансформацією – у зв’язку з розширенням сфер
застосування інвестицій та ускладненням інвестиційних відносин;
інтеграційною спрямованістю – через активізацію бізнес-партнерства,
кооперації та спільної реалізації інноваційних проєктів.
В умовах сучасної економіки інвестиційна діяльність підприємств уже не
обмежується лише процесом вкладення фінансових ресурсів. Вона включає
формування стратегічних партнерств, управління ризиками, забезпечення
технологічного розвитку, впровадження інновацій та інтеграцію підприємства у
глобальні економічні процеси.
15
Для підприємств енергетичної та електротехнічної сфери, зокрема ТОВ
«Електрум Україна», інвестиційна діяльність набуває особливого значення,
оскільки забезпечує можливість реалізації інноваційних проєктів, модернізації
технічної бази, розвитку цифрових рішень та підвищення енергоефективності.
У зв’язку з цим доцільно розглядати поняття «інвестиційна діяльність» у
двох взаємопов’язаних аспектах:
по-перше, як результат тривалого розвитку економічної теорії та практики
управління, що охоплює процеси залучення інвестицій, отримання економічних
вигід, формування прибутку та реалізації інвестиційних рішень;
по-друге, у прикладному аспекті – як комплекс взаємопов’язаних дій
підприємства, спрямованих на формування, залучення та ефективне
використання інвестиційних ресурсів для реалізації інноваційних проєктів і
розвитку бізнес-партнерства.
Такий підхід дозволяє комплексно оцінити роль інвестиційної діяльності у
процесі формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства та
забезпечення його довгострокового стратегічного розвитку.
1.2 Сутність інноваційної діяльності підприємства
Інновації визначають зміст, напрями та особливості інноваційної
діяльності підприємства, яка в сучасних умовах господарювання реалізується
переважно через систему інноваційних проєктів. Саме інноваційні проєкти
забезпечують практичне впровадження новітніх технологій, управлінських
рішень, цифрових продуктів та організаційних змін, спрямованих на підвищення
конкурентоспроможності підприємства.
У науковій літературі та нормативно-правових джерелах існують різні
підходи до трактування поняття «інноваційний проєкт», що свідчить про
багатогранність даної економічної категорії.
Інноваційний проєкт доцільно розглядати як структуровану систему
взаємопов’язаних заходів, ресурсів і виконавців, спрямовану на створення та
впровадження інноваційного продукту, технології чи управлінського рішення.
16
Його реалізація забезпечує: підвищення точності планування витрат, ресурсів та
термінів виконання, формування ефективної системи контролю реалізації
проєкту, оптимізацію розподілу функціональних обов’язків між учасниками
проєкту, досягнення стратегічних цілей підприємства в умовах розвитку бізнес-
партнерства.
У сучасній економічній науці поняття «інноваційний проєкт» доцільно
розглядати з кількох позицій [38]:
1. Як інструмент стратегічного управління інноваційною діяльністю. У
цьому аспекті інноваційний проєкт виступає механізмом координації ресурсів,
виконавців, часових параметрів та управлінських рішень для досягнення
інноваційних цілей підприємства.
2. Як процес реалізації інновацій. Інноваційний проєкт являє собою
послідовність взаємопов’язаних наукових, виробничих, фінансових,
організаційних і маркетингових заходів, результатом яких є створення
інноваційного продукту або технології.
3. Як комплекс проєктної документації. Проєкт включає систему технічної,
фінансової, організаційної та аналітичної документації, необхідної для
ефективної реалізації інноваційних рішень.
З урахуванням наведених підходів інноваційний проєкт можна визначити
як комплекс взаємопов’язаних заходів, ресурсів і управлінських рішень,
спрямованих на розроблення та впровадження інноваційного продукту,
технології або процесу з метою отримання економічного, соціального чи
стратегічного ефекту.
Основними елементами інноваційного проєкту є [28]: чітко визначені
стратегічні цілі та завдання, система заходів щодо реалізації інноваційного
рішення, координація ресурсного забезпечення та виконавців, механізми
контролю результативності та ефективності проєкту, оцінювання економічних,
технологічних і соціальних результатів.
17
Мета та завдання
Комплек с
Організація
виконання проєктних
заходів
Час Якість
Вартіс т ь
Основні показники пр о екту
Рис. 1.1 Елементи інноваційного проекту
Джерело: складено автором на основі [10]
Інноваційні проєкти класифікуються за різними критеріями залежно від
масштабів, термінів реалізації, рівня управління та характеру інноваційної
діяльності.
Таблиця 1.3 – Класифікація інноваційних проєктів
Критерій класифікації Види інноваційних проєктів
Характер інноваційної діяльності науково-дослідні, технологічні, організаційні
Рівень реалізації державні, регіональні, корпоративні
Тип інновацій підтримуючі, проривні
Масштаб реалізації малі, середні, масштабні (мегапроєкти)
Тривалість реалізації короткострокові, середньострокові, довгострокові
Структура управління монопроєкти, мультипроєкти, мегапроєкти
Рівень міжнародної взаємодії національні, міжнародні
Джерело: адаптовано автором на основі [38]
Монопроєкти, як правило, реалізуються одним підприємством або
окремим структурним підрозділом і мають чітко визначену інноваційну мету.
Мультипроєкти об’єднують декілька взаємопов’язаних проєктів та потребують
складної системи координації. Мегапроєкти характеризуються значними
масштабами фінансування, тривалими строками реалізації та міжнародною
співпрацею.
Таким чином, інноваційні проєкти виступають ключовим інструментом
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Їх ефективна
реалізація забезпечує підвищення конкурентоспроможності, розвиток бізнес-
18
партнерства та створення умов для довгострокового економічного зростання
підприємства.
Належність інноваційного проєкту до певного виду визначає специфіку
його життєвого циклу, тобто сукупність взаємопов’язаних фаз, стадій та етапів,
які охоплюють процес від виникнення ідеї до завершення реалізації проєкту та
оцінювання отриманих результатів. У сучасній практиці управління інноваціями
відсутній єдиний універсальний підхід до структурування життєвого циклу
проєкту, оскільки його зміст залежить від масштабів, складності, сфери
реалізації та рівня інноваційності проєкту.
Водночас більшість наукових підходів передбачає поетапне проходження
інноваційним проєктом основних стадій розвитку – від формування інноваційної
ідеї до завершення реалізації та оцінювання ефективності результатів.
Таблиця 1.4 – Основні етапи реалізації інноваційного проєкту
Етап Характеристика етапу Основні завдання
Формування Початковий етап, Аналіз альтернативних варіантів реалізації
інноваційної пов’язаний із ідеї; оцінювання перспективності проєкту;
ідеї виникненням проведення експертної оцінки;
інноваційного задуму та розроблення концепції; погодження
визначенням стратегічної основних параметрів проєкту та прийняття
мети проєкту. рішення щодо його подальшої реалізації.
Розроблення Етап формування системи Вибір оптимальних способів реалізації
інноваційного управлінських, проєкту; формування команди та
проєкту організаційних та партнерських зв’язків; розроблення плану
ресурсних рішень для реалізації; визначення ресурсного
досягнення поставленої забезпечення; підготовка проєктної
мети. документації; організація тендерів і
контрактної роботи.
Реалізація Практичне впровадження Організація виконання робіт; управління
проєкту запланованих заходів та матеріально-технічними ресурсами;
координація діяльності координація виконавців; контроль
всіх учасників проєкту. термінів, витрат і якості; моніторинг
результативності; управління ризиками та
оперативне вирішення проблемних
ситуацій.
Завершення Фінальний етап, Проведення випробувань; підготовка
проєкту пов’язаний із передачею персоналу; введення об’єкта в
результатів замовнику та експлуатацію; оцінювання ефективності
підбиттям підсумків проєкту; оформлення підсумкової
реалізації проєкту. документації; завершення контрактних
зобов’язань; аналіз отриманого досвіду для
майбутніх проєктів.
Джерело: адаптовано автором на основі [13; 16]
19
Ефективне управління інноваційним проєктом передбачає комплексну
координацію всіх етапів його життєвого циклу, що дозволяє забезпечити
досягнення стратегічних цілей підприємства та мінімізувати ризики реалізації
інноваційних рішень.
Для підприємств, які функціонують в умовах розвитку бізнес-партнерства,
зокрема ТОВ «Електрум Україна», особливого значення набуває інтеграція
інвестиційних, організаційних та технологічних ресурсів на кожному етапі
інноваційного проєкту. Це сприяє підвищенню ефективності реалізації
інновацій, скороченню термінів упровадження нових технологій та зміцненню
конкурентних позицій підприємства.
Незалежно від масштабу чи напряму реалізації, більшість інноваційних
проєктів проходять три базові фази життєвого циклу:
Передінвестиційна фаза – охоплює формування ідеї, аналіз ринку,
оцінювання доцільності проєкту та підготовку техніко-економічного
обґрунтування.
Інвестиційна фаза – передбачає залучення інвестиційних ресурсів,
організацію виконання робіт, реалізацію проєктних заходів та управління
процесом упровадження інновацій.
Експлуатаційна фаза – пов’язана з використанням результатів проєкту,
оцінюванням ефективності, отриманням економічного ефекту та подальшим
розвитком інноваційного потенціалу підприємства.
Кожна із зазначених фаз включає окремі стадії та етапи, які формують
цілісну систему управління інноваційним проєктом і забезпечують досягнення
стратегічних результатів діяльності підприємства.
20
•П реідентифікація
•І дентифікація
Передінвестиційна фаза •П ідготовка
•Р озробка та експертиза
•Д етальне проектвання
•П ідготовка і проведення
тендерів
•І нженерно- технічне
Інвестиційна фаза проектування
•Б удівництво
•М аркетинг
•Н авчання персоналу
•З дача в експлуатацію
•В иробнича ескплуатація
Експлуатаційна фаза •З аміна та оновлення
•Р озширення та інновації
•З аключна оцінка проекту
Рис. 1.2 Фази інноваційного проєкту
Джерело: складено автором на основі [31]
Досягнення запланованих результатів інноваційного проєкту значною
мірою залежить від ефективності процесу його проєктування та реалізації.
Технологія управління інноваційним проєктом охоплює систему послідовних
дій, методів і управлінських інструментів, спрямованих на розроблення,
впровадження та комерціалізацію інноваційного рішення.
Опрацьовано на основі завантаженого матеріалу:
У процесі формування та реалізації інноваційних проєктів доцільно
враховувати такі особливості:
реалізація інноваційного проєкту передбачає проходження повного циклу
«наука – виробництво – ринок – споживання»;
інноваційна діяльність потребує застосування креативного та гнучкого
підходу до управління;
учасники проєкту, як правило, характеризуються високим рівнем
професійної мотивації та відповідальності, що зумовлює необхідність
використання сучасних демократичних методів управління;
процеси реалізації інноваційних проєктів повинні адаптуватися до змін
зовнішнього середовища та ринкових умов.
21
У сучасній практиці управління інноваціями підприємства
використовують декілька базових підходів до організації процесу розроблення
та реалізації інноваційних проєктів, зокрема: послідовний, паралельний та
послідовно-паралельний підходи [23].
Рис. 1.3 Послідовний підхід до розробки та реалізації інноваційного
проекту
Джерело: складено автором на основі [55]
Послідовний підхід передбачає поетапне виконання робіт, коли кожен
наступний етап розпочинається лише після повного завершення попереднього.
У межах такого підходу окремі структурні підрозділи підприємства виконують
визначені функції та передають результати роботи іншим учасникам процесу.
Основними перевагами послідовного підходу є: чіткий контроль
виконання робіт, зниження рівня організаційних ризиків, можливість детального
контролю якості на кожному етапі.
Водночас даний підхід має низку недоліків: значна тривалість реалізації
проєкту, низька гнучкість управління, залежність наступних етапів від
завершення попередніх, ризик затримок у разі виникнення помилок або змін у
проєкті.
Для інноваційних підприємств, які функціонують в умовах швидких
технологічних змін, послідовний підхід не завжди забезпечує необхідний рівень
оперативності.
22
Система Розробка Аналіз
моніторингу Перевірка
концепції можливостей
середовища концепції
товару та цілей
Дослідження
Пошук та Пошук
специфіки, Створення
відбір нових постачальників
визначення прототипу
ідей
собівартості
Рис. 1.4 Паралельний процес розробки нового товару
Джерело: складено автором на основі [55]
Паралельний підхід базується на одночасному виконанні декількох етапів
або процесів інноваційного проєкту. У цьому випадку різні функціональні
підрозділи підприємства працюють синхронно, що дозволяє суттєво скоротити
тривалість реалізації інноваційного рішення.
Перевагами паралельного підходу є: прискорення процесу розроблення
інновацій, покращення міжфункціональної взаємодії, ефективніше використання
часу, підвищення швидкості виведення нових продуктів на ринок.
Разом із тим застосування паралельного підходу потребує: високого рівня
координації між підрозділами, додаткових фінансових та кадрових ресурсів,
ефективної інформаційної підтримки процесу управління.
Для ТОВ «Електрум Україна» використання паралельного підходу є
доцільним під час реалізації інноваційних енергетичних проєктів, оскільки
дозволяє одночасно інтегрувати технічні, фінансові та управлінські рішення.
Одним із найбільш ефективних сучасних підходів до управління
інноваційними проєктами вважається послідовно-паралельний підхід, який
поєднує переваги двох попередніх моделей. Він передбачає паралельне
виконання окремих процесів за умови постійної координації та спільного
прийняття рішень між функціональними підрозділами підприємства.
Основною перевагою такого підходу є: зменшення ризику помилкових
управлінських рішень, скорочення витрат часу, підвищення якості координації,
забезпечення гнучкості управління інноваційним процесом.
23
Ефективність послідовно-паралельного підходу значною мірою залежить
від рівня інформаційної взаємодії між учасниками проєкту та доступності
актуальної інформації для всіх функціональних підрозділів.
Важливу роль у забезпеченні результативності інноваційного проєкту
відіграє система управління, яка включає комплекс функцій менеджменту:
планування, організацію, мотивацію, координацію та контроль. Саме система
управління забезпечує узгодження цілей, ресурсів та дій усіх учасників
інноваційного процесу.
Планування - процес складання планів розробки та реалізації
інноваційного поекту
Організація - формування організаційної структури управління
інноваційним проектом, а також створення умов її діяльності
для досягнення цілей проекту
Мотивація - активізація діяльності учасників проекту та спонукання їх до
ефективної роботи для досягнення цілей проекту Контроль - процес, в ході
якого менеджмент визначає поперше, досягнення цілей проекту, по-друге, чи
правильні були рішення та чи потрібне їхнє коректування
Координація - забезпечення узгодженності дій та
підтримання стійкого режиму праці усіх учасників
Рис. 1.5 Організація розробки та реалізації інноваційного проекту в
системі управління процесами
Джерело: складено автором на основі [55]
Реалізація інноваційного проєкту здійснюється за участю різних суб’єктів,
кожен із яких виконує визначені функції [55]: інвестор – забезпечує
фінансування проєкту, замовник – виступає майбутнім користувачем результатів
проєкту, проєктувальник – відповідає за розроблення проєктних рішень,
постачальники – забезпечують матеріально-технічні ресурси, команда проєкту –
виконує роботи з реалізації проєкту, керівник проєкту – координує діяльність
учасників та відповідає за досягнення поставлених цілей.
Отже, інноваційний проєкт є складною багаторівневою системою
взаємопов’язаних елементів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей
Функції
24
підприємства в умовах розвитку науки, технологій та бізнес-партнерства. При
цьому ефективність реалізації інноваційного проєкту залежить від специфіки
діяльності підприємства, рівня забезпеченості ресурсами, кваліфікації
персоналу, стану зовнішнього середовища та якості управлінських рішень.
1.3 Особливості інноваційно-інвестиційного процесу підприємства
Реалізація інноваційної діяльності безпосередньо пов’язана із
формуванням ефективної системи інвестиційного забезпечення, оскільки
впровадження інновацій потребує значних фінансових, матеріальних,
технологічних та інтелектуальних ресурсів. У сучасних умовах господарювання
інноваційно-інвестиційний процес є одним із ключових факторів забезпечення
конкурентоспроможності підприємства та його стратегічного розвитку.
У науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення ресурсного
забезпечення інноваційної діяльності. Частина науковців розглядає інноваційний
процес переважно через призму фінансового забезпечення, акцентуючи увагу на
необхідності залучення грошових ресурсів для фінансування науково-дослідних
робіт, закупівлі обладнання, матеріалів та оплати праці персоналу [49].
Разом із тим сучасні підходи до управління інноваційною діяльністю
свідчать, що забезпечення інноваційного розвитку підприємства потребує
використання не лише фінансових ресурсів, а й матеріальних активів, майнових
прав, інтелектуального капіталу, технологій, ліцензій, кредитних ресурсів та
інших видів інвестиційного забезпечення. Саме тому у сучасній економічній
практиці широко використовується поняття «інвестиційне забезпечення
інноваційної діяльності» [11].
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиції
визначаються як усі види матеріальних, фінансових та інтелектуальних
цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою
отримання економічного, соціального або екологічного ефекту [25].
До основних форм інвестиційних ресурсів належать: фінансові ресурси,
банківські депозити, акції та інші цінні папери, рухоме й нерухоме майно,
25
об’єкти інтелектуальної власності, технологічні знання та виробничий досвід
(«ноу-хау»), права користування природними ресурсами та майновими
активами, інші матеріальні та нематеріальні цінності.
Таким чином, саме інвестиції виступають основою ресурсного
забезпечення інноваційної діяльності підприємства, створюючи передумови для
реалізації інноваційних проєктів та впровадження сучасних технологій.
Узагальнюючи наукові підходи, систему інвестиційного забезпечення
інноваційної діяльності доцільно розглядати як комплекс економічних відносин,
організаційних механізмів та управлінських інструментів, спрямованих на
залучення, розподіл і ефективне використання інвестиційних ресурсів для
забезпечення інноваційного розвитку підприємства.
Інвестиції, що використовуються для фінансування інноваційних проєктів,
поділяються на три основні групи:
1. Прямі інвестиції спрямовуються безпосередньо на реалізацію
інноваційного проєкту та охоплюють вкладення в основні засоби, оборотний
капітал і нематеріальні активи.
До інвестицій в основні засоби належать [11]: придбання та встановлення
нового обладнання, модернізація виробничих потужностей, реконструкція
будівель і споруд, технологічне переоснащення підприємства, оновлення
виробничої інфраструктури.
Інвестиції в оборотний капітал забезпечують: формування запасів
сировини та матеріалів, збільшення обсягів готової продукції, фінансування
дебіторської заборгованості, підтримку поточної операційної діяльності
підприємства.
Особливе значення для інноваційного розвитку мають інвестиції у
нематеріальні активи, пов’язані з придбанням ліцензій, патентів, цифрових
технологій, програмного забезпечення та торговельних марок.
Для ТОВ «Електрум Україна» такі інвестиції є важливими у контексті
розвитку енергетичних технологій, цифровізації виробничих процесів та
впровадження сучасних систем автоматизації.
26
2. Супутні інвестиції спрямовуються на створення допоміжної
інфраструктури, необхідної для функціонування інноваційного об’єкта. До них
належать: будівництво інженерних мереж, транспортна та логістична
інфраструктура, енергетичне забезпечення, екологічні заходи, розвиток
соціальної інфраструктури підприємства.
Такі інвестиції забезпечують стабільність функціонування підприємства та
сприяють формуванню сприятливого середовища для реалізації інноваційних
проєктів.
3. Інвестиції у науково-дослідні роботи спрямовані на проведення
наукових досліджень, експериментальних розробок та створення інноваційних
рішень. Вони охоплюють: придбання наукового обладнання, фінансування
дослідницьких робіт, забезпечення діяльності науково-дослідних установ,
розроблення нових технологій та продуктів.
У сучасних умовах саме інвестиції в науково-дослідну діяльність
формують основу інноваційного потенціалу підприємства та забезпечують його
довгострокові конкурентні переваги.
При обґрунтуванні інноваційного проєкту важливим завданням є
визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів. Для цього
формується план-графік інвестиційних потоків, який охоплює прямі, супутні
інвестиції та витрати на науково-дослідні роботи. Саме обсяг і структура
інвестицій визначають економічну доцільність та комерційну ефективність
інноваційного проєкту.
Важливою складовою інноваційно-інвестиційного процесу є визначення
його суб’єктів. У сучасній економічній науці суб’єкти інноваційно-
інвестиційного процесу поділяють на три основні групи [49]:
суб’єкти, які здійснюють державне регулювання інноваційної та
інвестиційної діяльності;
суб’єкти, що забезпечують створення, виробництво та реалізацію
інноваційної продукції;
суб’єкти, які здійснюють фінансування інноваційних проєктів.
27
Таким чином, інноваційно-інвестиційний процес являє собою складну
систему економічних відносин, що охоплює залучення, розподіл та
використання інвестиційних ресурсів для реалізації інноваційних проєктів.
Ефективність цього процесу визначає рівень інноваційно-інвестиційного
потенціалу підприємства, його здатність до розвитку бізнес-партнерства та
забезпечення конкурентних переваг у сучасному ринковому середовищі.
Взаємозв’язок між основними учасниками інноваційно-інвестиційного
процесу представлено на рис. 1.6.
Суб’єкти інвестиційно-
інноваційного процесу, які
здійснюють регулювання
інноваційної діяльності
Суб’єкти інвестиційно-
Суб’єкти інвестиційно-
інноваційного процесу, які
інноваційного процесу, які
здійснюють створення інновації та
здійснюють фінансування
реалізацію інноваційного проєкту
інновацій
Ринок
Рис. 1.6 Взаємодія ключових груп суб’єктів інноваційно-інвестиційного
процесу
Джерело: складено автором на основі [49]
Слід зазначити, що наведений підхід до класифікації суб’єктів
інноваційно-інвестиційного процесу є умовним, оскільки в окремих випадках
функції різних учасників можуть поєднуватися. Зокрема, підприємства, які
здійснюють розроблення та впровадження 49інноваційного проєкту, нерідко
одночасно виступають і його інвесторами, використовуючи механізми
самофінансування. У зв’язку з цим доцільним є детальніший розгляд основних
груп суб’єктів інноваційно-інвестиційної діяльності.
До суб’єктів, що забезпечують регулювання інноваційної та інвестиційної
діяльності, належать органи державного управління та установи інноваційної
інфраструктури (рис. 1.7).
28
Суб'єкти інноваційно-інвестиційного процесу, що здійснюють
регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності
Державні органи, які беруть участь у
регулюванні інвестиційної та Організації інноваційної інфраструктури
інноваційної діяльності
Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо структурні форми, які сприяють активізації
регулювання інвестиційної та інноваційної науково-технічного прогресу, обслуговують
діяльності; реалізовують інвестиційну та інноваційні підприємства з метою
інноваційну політику виконання їхнфх головних функцій
Рис. 1.7 Суб’єкти інноваційно-інвестиційного процесу, що здійснюють
регулювання інноваційної та інвестиційної діяльності
Джерело: складено автором на основі [49]
Реалізація сучасної державної інноваційно-інвестиційної політики
здійснюється через систему галузевого управління партнерського типу,
функціями якої є: виявлення та аналіз проблем розвитку інноваційної сфери,
оперативне прийняття стратегічних управлінських рішень, підтримка
масштабних інноваційних проєктів, координація взаємодії учасників
інноваційного циклу, формування умов для розвитку технологічного
підприємництва.
До елементів інноваційної інфраструктури належать: бізнес-інкубатори,
технопарки, технологічні центри, інформаційно-аналітичні установи,
консалтингові компанії, регіональні центри інноваційного розвитку, центри
трансферу технологій, технополіси, офіси комерціалізації наукових розробок.
Функціонування зазначених інституцій спрямоване на стимулювання
науково-технічної діяльності, розвиток інноваційного підприємництва та
активізацію процесів впровадження новітніх технологій у виробництво.
Суб’єкти інноваційно-інвестиційного процесу, які забезпечують створення
та реалізацію інновацій, наведені на рис. 1.8.
До спеціалізованих суб’єктів інноваційної діяльності відносять: галузеві
науково-дослідні центри, установи академічної науки, заклади вищої освіти,
науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, державні наукові центри,
індивідуальних розробників інноваційних рішень.
29
Суб'єкти інвестиційно-інноваційношо процесу, що здійснюють
створення та реалізацію інновацій
Спеціалізовані суб'єкти інноваційної Інноваційно-активні фізичні та
діяльності юридчні особи
суб'єкти, для яких інноваційна
суб'єкти, для яких інноваційна діяльність може бути як основною,
діяльність є основною та направлена так і додатковою, та направлена на
на створення інновацій реалізацію інновацій
Рис. 1.8 Суб’єкти інноваційно-інвестиційного процесу, що здійснюють
створення та реалізацію інновацій
Джерело: складено автором на основі [54, 55]
Окрему роль відіграють інноваційно-активні підприємства та фізичні
особи, які впроваджують інновації у власну господарську діяльність з метою
формування конкурентних переваг. До цієї категорії можуть бути віднесені
практично всі суб’єкти господарювання, які використовують сучасні технології,
цифрові рішення або організаційні нововведення.
Суб’єкти, що забезпечують фінансування інноваційної діяльності,
узагальнено на рис. 1.9.
Суб'єкти інвестиційно-інноваційної діяльності, що здійснюють
фінансування інновацій
Суб'єкти інвестиційно-
інноваційної
діяльності, що Фінансово- Інвестиційні та
здійснюють створення Органи влади
кредитні установи венчурні фонди
та реалізацію
інновацій
фінансово-кредитні венчурні фонди та
органи влади, до компанії, інвестиційні
суб'єкти інвестиційно- установи, що
компетенції яких здійснюють фонди та організації,
інноваційної входить фінансування що здійснюють
діяльності за умови фінансування
проектів за рахунок
самофінансування інноваційного проекту фінансування
коштів державного
процесу створення та у формі банківського інноваційних проектів
бюджету відповідних кредиту, що надається шляхом придбання
реалізації інновацій рівнів на певних умовах акцій компанії, що
займається
реалізацією інновацій
Рис. 1.9 Суб’єкти інвестиційно-інноваційної діяльності, що здійснюють
фінансування інновацій
Джерело: складено автором на основі 49]
30
Джерелами самофінансування інноваційних проєктів можуть виступати:
чистий прибуток підприємства, амортизаційні відрахування, нематеріальні
активи, вивільнені основні та оборотні кошти.
Державні органи, як правило, забезпечують фінансування пріоритетних
напрямів інноваційного розвитку. У сучасних умовах державна підтримка
реалізується через: державні інноваційні програми, грантові механізми,
фінансування перспективних проєктів на конкурсній основі, стипендіальні та
цільові програми підтримки.
Одним із найбільш поширених джерел фінансування інноваційної
діяльності залишаються банківські кредити. Проте кредитне фінансування
характеризується підвищеним рівнем ризику, оскільки відповідальність за
ефективність реалізації інноваційного проєкту покладається безпосередньо на
підприємство-ініціатора.
На відміну від традиційного кредитування, венчурне фінансування має такі
особливості: інвестування без матеріального забезпечення, участь інвестора у
статутному капіталі підприємства, довгостроковий характер вкладень, високий
рівень ризиковості та потенційної прибутковості.
Загальну структуру джерел інвестування інноваційних проєктів подано на
рис. 1.10.
Основні джерела формування інвестиційних ресурсів інноваційних проектів
Зовнішні Внутрішні
Позичені Залучені Власні
Додаткова емісія акцій.
Емісія облігацій. Кредити Інвестиційні внески в статутний Чистий прибуток.
банків та інших фінансових капітал. Бюджетні кошти Амортизаційні відрахування.
установ. Цільовий державний направлені на цільове Строкові та поточні депозити.
інвестиційний кредит. інвестування у вигляді дотацій, Відсотки за наданими
Інвестиційний лізинг. грантів чи дольової участі. кредитами. Мобілізовані
Франчайзинг. Поточна Кошти комерційних структур, внутрішні кредити.
кредиторська заборгованість надані безкоштовно на цільове
іевестування
Рис. 1.10 Основні джерела формування інвестиційних ресурсів
інноваційних проєктів
Джерело: складено автором на основі [43]
31
Суб’єкти інноваційно-інвестиційного процесу функціонують у межах
інвестиційно-інноваційної сфери, яка охоплює різноманітні види економічної
діяльності, спрямовані на створення, впровадження та поширення інноваційних
рішень, що забезпечують зростання конкурентоспроможності підприємств [11].
У сучасній економіці розвиток інновацій безпосередньо залежить від
наявності достатнього рівня інвестиційного забезпечення. Саме тому система
фінансування інноваційної діяльності повинна гарантувати підприємствам
доступ до необхідних ресурсів на економічно обґрунтованих умовах.
Технологічні, продуктові та організаційні інновації у формі патентів,
ліцензій і сучасних розробок мають активно функціонувати на ринку та бути
доступними для суб’єктів господарювання. Водночас важливим чинником
розвитку інноваційної діяльності є державна підтримка, яка дозволяє
мінімізувати підприємницькі ризики та підвищити економічну ефективність
інноваційних проєктів. Саме недостатній розвиток ринкових механізмів
приватного інвестування інновацій тривалий час залишається одним із головних
стримуючих факторів інноваційного розвитку економіки України.
Ключовими елементами сучасного механізму інвестування інноваційного
процесу виступають: розвинений ринок інтелектуальної продукції, ефективний
фінансовий ринок, сучасна інноваційна інфраструктура, система державного
стимулювання інноваційної діяльності, науково-методичне забезпечення
інноваційно-інвестиційних процесів [23].
Стан і рівень розвитку зазначених чинників безпосередньо впливають на
якісні характеристики інноваційного процесу, визначаючи його
результативність, рівень інвестиційних ризиків та загальну привабливість
інноваційної діяльності для потенційних інвесторів і партнерів. Саме
ефективність взаємодії фінансових, наукових, виробничих та організаційних
елементів формує передумови для активізації інноваційного розвитку
підприємств [30].
З позиції інституційного підходу інноваційно-інвестиційний процес
доцільно розглядати як систему взаємодії наукових установ, фінансових
інституцій, промислових підприємств, інвестиційних структур та фінансових
32
ринків, діяльність яких спрямована на створення, впровадження та поширення
інноваційних рішень, а також забезпечення трансформації заощаджень в
інвестиції найбільш ефективними способами [49].
Узагальнена модель інноваційно-інвестиційного процесу може бути
представлена як система взаємодії основних груп суб’єктів інноваційно-
інвестиційної діяльності на всіх етапах інноваційного циклу – від формування
інноваційної ідеї до комерціалізації інновації та її впровадження у виробництво
(рис. 1.11).
Рис. 1.11 Узагальнена модель інноваційно-інвестиційної діяльності
Джерело: [11; 33]
33
Активний розвиток інноваційно-інвестиційних процесів зумовлює
трансформацію інших сфер економічної діяльності, які прямо або
опосередковано пов’язані з інноваційним середовищем. У зв’язку з цим
ефективне управління інноваційно-інвестиційними процесами сприяє не лише
підвищенню результативності діяльності окремих підприємств, а й стимулює
розвиток суміжних галузей економіки.
Крім того, ефективне функціонування інноваційно-інвестиційної системи
позитивно впливає на темпи економічного зростання, розвиток технологічного
потенціалу держави та формування сучасної конкурентоспроможної економіки.
Саме тому в умовах цифрової трансформації та глобальної конкуренції
інноваційно-інвестиційні процеси стають одним із ключових факторів
забезпечення сталого розвитку господарської системи.
Таким чином, у сучасних умовах інноваційно-інвестиційні процеси
визначаються комплексом взаємопов’язаних інноваційних та інвестиційних
ресурсів, раціональне використання яких забезпечує: підвищення
конкурентоспроможності підприємств; розвиток високотехнологічних
виробництв; активізацію бізнес-партнерства; зміцнення позицій на світовому
ринку технологій; забезпечення сталого соціально-економічного розвитку
держави.
34
Висновок до розділу 1
У результаті проведеного теоретичного дослідження встановлено, що в
сучасних умовах господарювання інноваційно-інвестиційна діяльність виступає
одним із ключових чинників забезпечення конкурентоспроможності
підприємства, його стратегічного розвитку та адаптації до динамічних змін
ринкового середовища. Особливого значення набуває формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства,
що забезпечує інтеграцію фінансових, технологічних та організаційних ресурсів.
Дослідження теоретичних підходів дозволило визначити, що інноваційний
проєкт являє собою комплекс взаємопов’язаних організаційних, науково-
технічних, фінансових та управлінських заходів, спрямованих на створення й
упровадження інноваційного продукту, технології або процесу з метою
отримання економічного, соціального чи стратегічного ефекту. Реалізація
інноваційного проєкту здійснюється на основі відповідної проєктної
документації та передбачає координацію дій усіх учасників інноваційного
процесу.
Встановлено, що інноваційні проєкти характеризуються різноманітними
класифікаційними ознаками, відрізняються за масштабами, термінами реалізації,
рівнем управління, джерелами фінансування та ступенем інноваційності. При
цьому ефективність реалізації проєктів значною мірою залежить від правильного
управління життєвим циклом проєкту, який охоплює передінвестиційну,
інвестиційну та експлуатаційну фази.
У ході дослідження визначено, що інноваційна діяльність підприємства
потребує комплексного інвестиційного забезпечення. Інвестиції слід розглядати
не лише як фінансові ресурси у грошовій формі, а й як сукупність матеріальних,
нематеріальних, інтелектуальних та майнових ресурсів, необхідних для
реалізації інноваційних проєктів. До таких ресурсів належать основні й оборотні
засоби, об’єкти інтелектуальної власності, технології, ліцензії, патенти, кредити,
венчурний капітал та інші форми інвестиційних вкладень.
35
Обґрунтовано, що ефективність інноваційної діяльності безпосередньо
залежить від рівня інвестиційної підтримки, доступності фінансових ресурсів та
здатності підприємства формувати ефективні механізми взаємодії з інвесторами,
науковими установами, фінансовими організаціями та державними структурами.
У сучасних умовах важливу роль відіграють партнерські форми співпраці, які
дозволяють мінімізувати ризики інноваційної діяльності та підвищити
результативність реалізації інноваційних проєктів.
Крім того, встановлено, що інноваційно-інвестиційний процес є складною
системою взаємодії суб’єктів інноваційної інфраструктури, фінансових
інституцій, державних органів та підприємств, спрямованою на створення,
фінансування, комерціалізацію та поширення інновацій. Саме ефективне
функціонування цієї системи забезпечує розвиток високотехнологічного
виробництва, підвищення інноваційної активності підприємств та зміцнення їх
конкурентних позицій на ринку.
Отже, теоретичні засади, розглянуті у першому розділі, формують наукову
основу для подальшого аналізу інноваційно-інвестиційного потенціалу ТОВ
«Електрум Україна» та розроблення практичних рекомендацій щодо його
розвитку в умовах сучасного бізнес-партнерства.
36
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ ТОВ
«ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум Україна» (м. Київ)
було офіційно зареєстроване 09 січня 2018 року, що підтверджується
відповідними реєстраційними документами та ідентифікаційним кодом суб’єкта
господарювання № 41856777.
За формою власності підприємство належить до недержавного сектору
економіки. Протягом періоду функціонування ТОВ «Електрум Україна»
сформувало стійкі позиції на ринку будівельних послуг та будівельних
матеріалів, поступово розширюючи напрями своєї діяльності. Одним із
перспективних векторів розвитку підприємства є диверсифікація послуг у сфері
консультування щодо управління нерухомістю та реалізації інжинірингових
проєктів.
Відповідно до установчих документів підприємство здійснює діяльність за
широким спектром напрямів, серед яких основними є: організація будівництва
будівель, будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи, електромонтажні
роботи, інжиніринг та технічне консультування, фінансовий лізинг та окремі
види фінансових послуг, дослідження ринку та консультування у сфері
управління, будівництво інженерних споруд, мереж і комунікацій, реалізація
спеціалізованих будівельних робіт.
Статутний капітал ТОВ «Електрум Україна» становить 408756,20 грн, що
формує базову фінансову основу функціонування підприємства.
Вищим органом управління підприємством є Загальні збори учасників
товариства, до складу яких входять засновники або їх уповноважені
представники. Підприємство має статус юридичної особи, веде самостійний
баланс, володіє необхідними матеріальними та фінансовими ресурсами, а також
37
має право здійснювати господарську діяльність відповідно до чинного
законодавства України.
Основними напрямами діяльності підприємства є: проєктування та
будівництво об’єктів різного призначення, реконструкція та капітальний ремонт
будівель, виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт, надання
транспортних та логістичних послуг, здійснення зовнішньоекономічної
діяльності.
Однією з ключових особливостей функціонування ТОВ «Електрум
Україна» є дотримання високих стандартів якості виконання робіт та надання
послуг, що відповідає сучасним вимогам будівельного ринку та сприяє
зміцненню конкурентних позицій підприємства.
Підприємство здійснює діяльність відповідно до положень чинного
законодавства України, зокрема Законів України «Про режим іноземного
інвестування», «Про підприємництво», «Про власність» та інших нормативно-
правових актів.
ТОВ «Електрум Україна» активно здійснює зовнішньоекономічну
діяльність, має право використовувати валютні кошти, отримані від експортно-
імпортних операцій, а також залучати іноземні інвестиції та валютні кредити від
міжнародних партнерів. Це створює додаткові можливості для формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства та розвитку бізнес-
партнерства.
Майновий комплекс підприємства складається з основних фондів,
оборотних активів та інших матеріальних і нематеріальних цінностей, які
відображаються у самостійному балансі підприємства. Формування майна
здійснюється за рахунок: внесків засновників, доходів від господарської
діяльності, прибутків від цінних паперів і корпоративних прав ,банківських
кредитів, інвестиційних надходжень, бюджетних асигнувань, інших джерел, не
заборонених законодавством України.
Господарська діяльність підприємства здійснюється на основі договорів та
контрактів. При цьому підприємство самостійно визначає напрями розвитку,
38
формує виробничу програму та реалізує принципи господарського розрахунку,
самоокупності й самофінансування.
Формування прибутку ТОВ «Електрум Україна» здійснюється за рахунок
доходів від основної діяльності після покриття виробничих витрат, оплати праці,
сплати податків та інших обов’язкових платежів. Чистий прибуток залишається
у розпорядженні підприємства та використовується відповідно до стратегічних
цілей розвитку.
Трудові відносини на підприємстві регулюються трудовими договорами та
контрактами згідно з вимогами чинного законодавства України. Підприємство
забезпечує працівникам належні умови праці, соціальні гарантії та систему
матеріального стимулювання.
Організаційна структура управління ТОВ «Електрум Україна» побудована
за лінійно-функціональним принципом (рис. 2.1), що передбачає поєднання
централізованого управління із функціональним розподілом обов’язків між
структурними підрозділами.
У межах такої структури лінійні керівники відповідають за прийняття
стратегічних рішень та координацію діяльності підрозділів, а функціональні
служби забезпечують підготовку управлінських рішень, планування, фінансово-
економічний аналіз та організацію виробничих процесів.
Лінійно-функціональна структура управління дозволяє:
залучати висококваліфікованих спеціалістів до процесу управління;
забезпечувати ефективний контроль за виконанням функціональних
завдань;
підвищувати якість управлінських рішень;
розподіляти відповідальність між структурними підрозділами.
Разом із тим для даної структури характерні окремі недоліки, серед яких:
недостатня гнучкість управління;
складність оперативного узгодження рішень;
уповільнення процесу реалізації управлінських рішень;
зростання адміністративних витрат у процесі координації діяльності
підрозділів.
39
У процесі розвитку підприємства організаційна структура зазнавала
певних адаптивних змін. Зокрема, було здійснено об’єднання конструкторського
та експериментального відділів із переходом до елементів матричної моделі
управління, що сприяло підвищенню рівня координації між підрозділами та
покращенню реалізації проєктних завдань.
Крім того, окремі структурні зміни були пов’язані з оптимізацією
функціонального управління та перерозподілом функцій між підрозділами, що
дозволило підвищити ефективність організаційної взаємодії на підприємстві.
До основних характеристик організаційної структури управління
підприємства належать: кількість рівнів управління, ступінь ієрархічності,
чіткість розподілу функцій і повноважень, рівень координації між структурними
підрозділами, ефективність системи управлінських комунікацій.
До ключових характеристик ефективної організаційної структури
управління належать її надійність, рівень організованості, оперативність
прийняття управлінських рішень, адаптивність до змін зовнішнього середовища
та ефективність внутрішньої координації. Аналіз організаційної структури ТОВ
«Електрум Україна» свідчить про наявність раціонального розподілу
функціональних обов’язків між рівнями управління, чіткого розмежування
повноважень та відповідальності як по вертикалі, так і по горизонталі системи
управління. Загалом організаційна структура підприємства характеризується
достатнім рівнем надійності та оперативності управлінських процесів.
Одним із важливих чинників забезпечення адаптивності організаційної
структури є підтримання високого рівня професійної підготовки працівників
управлінського апарату. В сучасних умовах господарювання особливого
значення набуває здатність персоналу оперативно реагувати на зміни
зовнішнього середовища та ефективно реалізовувати управлінські функції.
Не менш важливою характеристикою організаційної структури
залишається її оперативність, яка забезпечується дотриманням принципу
єдиноначальності, оптимальною кількістю рівнів управління та раціональними
нормами керованості. Разом із тим у структурі управління підприємства можна
40
виокремити окремі недоліки, пов’язані з відсутністю певних структурних
підрозділів або недостатньою ефективністю функціонування окремих служб.
У сучасних умовах функціонування підприємств важливим критерієм
ефективності організаційної структури є її стійкість до впливу зовнішніх і
внутрішніх факторів. Така стійкість забезпечується належним рівнем
організаційного регламентування, що передбачає наявність положень про
структурні підрозділи, посадових інструкцій та внутрішніх нормативних
документів для кожної організаційної одиниці підприємства. На ТОВ «Електрум
Україна» система організаційного регламентування формувалася з моменту
створення підприємства та постійно вдосконалювалася відповідно до змін
законодавства і сучасних умов ведення бізнесу. Зокрема, протягом поточного
року було проведено оновлення посадових інструкцій та внутрішніх регламентів
відповідно до адаптивних потреб підприємства.
Важливе значення для ефективності управління має також принцип
пропорційності організаційної структури. Для його дотримання необхідно не
лише визначити склад управлінських функцій, а й оцінити обсяг робіт за кожним
напрямом діяльності. Такий підхід забезпечує збалансованість між
управлінським апаратом і виробничими підрозділами підприємства.
На ТОВ «Електрум Україна» спостерігається чітка пропорційність між
чисельністю працівників управлінського апарату та основним виробничим
персоналом. Організаційна структура підприємства побудована за традиційним
принципом, відповідно до якого виробничі працівники підпорядковуються
керівникам бригад, а останні – функціональним керівникам підприємства. Така
система забезпечує чіткий розподіл управлінських функцій та підтримує
ефективну координацію виробничих процесів.
Традиційна модель управління передбачає функціональний розподіл
управлінської діяльності між структурними підрозділами та посадами, широке
використання регламентуючих документів і дотримання ієрархічної
підпорядкованості. У межах цієї системи особлива увага приділяється розподілу
повноважень і відповідальності між працівниками.
41
Разом із тим одним із перспективних напрямів удосконалення
організаційної структури ТОВ «Електрум Україна» може стати поступовий
перехід до органічної моделі управління, яка характеризується: гнучкістю
управлінських рішень, горизонтальними комунікаціями; адаптивністю до змін
зовнішнього середовища, орієнтацією на командну взаємодію, пріоритетом
професійної компетентності та досвіду персоналу.
Система управління підприємством включає дві ключові управлінські
ланки – Голову Товариства та директора підприємства, які забезпечують
централізоване управління та координацію діяльності всіх структурних
підрозділів ТОВ «Електрум Україна». Голова Товариства є вищим органом
управління та обирається Загальними зборами учасників строком на три роки.
За фінансово-господарську діяльність підприємства відповідають
директор, заступник директора та головний бухгалтер. Штатний розпис
підприємства формується відповідно до масштабів діяльності та функціональних
потреб організації. Організаційна структура підприємства та система управління
підрозділами наведені на рис. 2.1.
Організація бухгалтерської служби підприємства обумовлена масштабами
діяльності, рівнем автоматизації облікових процесів та чисельністю працівників.
Директор підприємства виконує функції стратегічного управління, координує
діяльність структурних підрозділів, представляє підприємство у
взаємовідносинах із державними органами та партнерами, а також забезпечує
реалізацію заходів соціального захисту працівників.
Головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку
відповідно до вимог чинного законодавства України, організовує роботу
бухгалтерської служби та здійснює контроль за правильністю відображення
господарських операцій у системі бухгалтерського обліку.
До функціональних обов’язків заступника головного бухгалтера належать:
організація обліку основних засобів, контроль за обліком товарно-матеріальних
цінностей, підготовка статистичної та фінансової звітності, ведення обліку руху
товарів, контроль достовірності фінансової інформації.
42
Директор
Головний бухгалтер Начальник юридичного Відділ технічного
забезпечення
відділу
Заступник головного Заст. нач. Головний інженер.
бухгалтера юридичного Проєктувльний
відділу відділ
Старший бухгалтер Юрисконсульт
Бухгалтер
Інженер
з
метрології
Заступник директора з
економіки
Рис. 2.1 Організаційно-управлінська структура ТОВ «Електрум Україна»
Джерело: складено автором за даними ТОВ «Електрум Україна»
Бухгалтерська служба виконує контрольні та аналітичні функції,
забезпечуючи дотримання фінансової дисципліни та законності здійснення
господарських операцій.
Заступник директора з економіки відповідає за процеси планування,
організацію фінансово-кредитної діяльності, формування системи матеріального
стимулювання праці та розроблення економічної стратегії підприємства.
Відділ технічного забезпечення здійснює контроль технічної документації,
забезпечує відповідність виробничих процесів галузевим стандартам та
контролює дотримання вимог охорони праці.
43
Головний інженер відповідає за організацію технічних процесів, контроль
виконання будівельних робіт, навчання персоналу та забезпечення належного
рівня якості продукції і послуг.
Секретар підприємства забезпечує ведення діловодства, організацію
документообігу, прийом кореспонденції та координацію адміністративної
діяльності керівництва.
Референт з основної діяльності координує внутрішні управлінські
комунікації, організовує взаємодію між структурними підрозділами, контролює
виконання управлінських рішень та забезпечує організацію робочого часу
керівництва підприємства.
Начальник юридичного відділу забезпечує правовий супровід діяльності
підприємства, здійснює правову експертизу документів, контролює дотримання
вимог законодавства та представляє інтереси підприємства у правовідносинах із
контрагентами й державними органами.
Інженер з метрології здійснює метрологічне забезпечення виробничих
процесів, бере участь у впровадженні нової вимірювальної техніки та контролює
відповідність продукції вимогам державних і міжнародних стандартів.
Юрисконсульт забезпечує супровід господарських договорів, надає
правову підтримку працівникам підприємства та контролює дотримання чинного
законодавства у процесі здійснення господарської діяльності.
2.2 Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку підприємства
Основні показники діяльності ТОВ «Електрум Україна» сформовано на
основі даних фінансової звітності підприємства, зокрема балансу та звіту про
фінансові результати. Узагальнені результати аналізу за 2022–2025 рр. наведено
в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Динаміка основних економічних показників ТОВ «Електрум
Україна» за 2022–2025 рр.
Показник 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Інші операційні доходи, тис. грн 1579,0 1471,0 5028,4 4798,0
Адміністративні витрати, тис. грн 4131,0 5454,0 0 0
44
Показник 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Інші операційні витрати, тис. грн 3317,0 1050,0 7376,1 6888,5
Фінансовий результат від операційної -5869,0 -5033,0 -2347,7 -2090,5
діяльності, тис. грн
Інші доходи, тис. грн 197,0 1664,0 5846,8 0
Інші витрати, тис. грн 407,0 3467,0 9965,8 1333,1
Чистий фінансовий результат, тис. грн -7531,0 -8604,0 -4119,0 -3423,6
Активи, тис. грн 495305,0 497861,0 495601,7 491214,8
Необоротні активи, тис. грн 1136,0 977,0 836,3 823,2
Оборотні активи, тис. грн 494169,0 496884,4 494765,4 490391,6
Власний капітал, тис. грн 35770,0 27166,0 23046,7 19623,1
Поточні зобов’язання, тис. грн 440245,0 443711,4 460483,6 460026,4
Джерело: складено автором за [72]
За даними табл. 2.1 можна зробити висновок, що у 2022–2025 рр.
фінансово-господарський стан ТОВ «Електрум Україна» залишався складним.
Основною проблемою є відсутність чистого доходу від реалізації продукції,
товарів, робіт і послуг протягом усього аналізованого періоду. Це свідчить про
обмежену операційну активність підприємства або про необхідність перегляду
його бізнес-моделі, напрямів реалізації проєктів та механізмів формування
доходів.
Незважаючи на наявність інших операційних доходів, підприємство
демонструє від’ємний фінансовий результат від операційної діяльності. У 2022
р. операційний збиток становив 5869,0 тис. грн, у 2023 р. – 5033,0 тис. грн, у 2024
р. – 2347,7 тис. грн, а у 2025 р. – 2090,5 тис. грн. Позитивною тенденцією є
поступове скорочення операційного збитку, що може свідчити про певне
зниження витратного навантаження та поступову стабілізацію діяльності
підприємства.
Водночас чистий фінансовий результат протягом усього періоду
залишається від’ємним. Найбільший збиток спостерігався у 2023 р. – 8604,0 тис.
грн. У 2024–2025 рр. ситуація дещо покращилася: чистий збиток зменшився до
4119,0 тис. грн у 2024 р. та 3423,6 тис. грн у 2025 р. Це свідчить про часткове
покращення фінансового стану, однак підприємство все ще потребує заходів
щодо відновлення прибутковості.
45
600000
500000
400000
300000
200000
100000
0
2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Активи, тис. грн Необоротні активи, тис. грн
Оборотні активи, тис. грн Власний капітал, тис. грн
Рис. 2.2 Динаміка основних показників фінансового результату ТОВ
«Електрум Україна» за 2022–2025 рр.
Джерело: складено автором за [72]
Аналіз майнового стану показує, що загальна вартість активів
підприємства має тенденцію до поступового зменшення. Якщо у 2023 р. активи
становили 497861,0 тис. грн, то у 2025 р. їх обсяг скоротився до 491214,8 тис.
грн. Основну частину активів формують оборотні активи, що свідчить про
високу залежність підприємства від поточних ресурсів та необхідність
ефективнішого управління оборотним капіталом.
Негативною тенденцією є скорочення власного капіталу: з 35770,0 тис. грн
у 2022 р. до 19623,1 тис. грн у 2025 р. Таке зменшення пов’язане з накопиченням
збитків та свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства. Одночасно
поточні зобов’язання залишаються значними й у 2025 р. становлять 460026,4 тис.
грн, що формує високий рівень фінансового ризику.
Отже, за результатами аналізу можна зробити висновок, що ТОВ
«Електрум Україна» у 2022–2025 рр. функціонувало в умовах фінансової
нестабільності. Основними проблемами підприємства є відсутність стабільного
доходу від реалізації, збитковість діяльності, скорочення власного капіталу та
значний обсяг поточних зобов’язань. Водночас поступове зменшення
операційного та чистого збитку у 2024–2025 рр. свідчить про наявність
потенціалу для фінансового оздоровлення.
46
Для покращення фінансово-господарського стану підприємству доцільно
активізувати операційну діяльність, переглянути структуру витрат, оптимізувати
поточні зобов’язання, посилити роботу з формування доходів та розвивати
інноваційно-інвестиційні напрями діяльності через бізнес-партнерство.
Дослідження необоротних активів підприємства доцільно розпочинати з
оцінювання їх динаміки, структури та змін за окремими складовими. Такий
аналіз дозволяє визначити рівень забезпечення підприємства довгостроковими
ресурсами, оцінити ефективність інвестиційної діяльності та виявити тенденції
розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Результати аналізу складу та
структури необоротних активів ТОВ «Електрум Україна» наведено в табл. 2.2.
За результатами проведеного аналізу встановлено, що у структурі
необоротних активів підприємства найбільшу частку займають основні засоби.
Їх питома вага становила 78,14 % на початок звітного періоду та 78,02 % на
кінець періоду, що свідчить про збереження високої ролі матеріально-технічної
бази у забезпеченні діяльності підприємства.
Таблиця 2.2 – Динаміка, склад і структура необоротних активів ТОВ
«Електрум Україна»
Необоротні На На Відхилення
активи початок кінець (+;-)
звітного звітного
періоду періоду
вартість, структура, вартість, структура, абсолютне, структури,
тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Нематеріальні 7 0,02 7 0,02 0 0,00
активи
Незавершені 7407 18,62 7867 18,89 460 0,27
капітальні
інвестиції
Основні засоби 31080 78,14 32495 78,02 1415 -0,12
Довгострокові 1281 3,22 1281 3,08 0 -0,14
фінансові
інвестиції
Разом 39775 100 41650 100 1875 –
Джерело: складено автором за даними [72]
Аналіз структури необоротних активів показує, що протягом
досліджуваного періоду відбулося збільшення загальної вартості необоротних
активів на 1875 тис. грн. Основним фактором такого зростання стало збільшення
вартості основних засобів та обсягу незавершених капітальних інвестицій.
47
Зростання незавершених капітальних інвестицій на 460 тис. грн свідчить про
продовження інвестиційної діяльності підприємства та оновлення його
виробничої інфраструктури.
Водночас у структурі необоротних активів спостерігається незначне
скорочення питомої ваги довгострокових фінансових інвестицій, які
обліковуються методом участі в капіталі інших підприємств – на 0,14 %, що
може бути пов’язано зі зміною структури інвестиційного портфеля
підприємства.
Для забезпечення ефективного функціонування підприємства та
підтримання стабільності виробничого процесу важливе значення має технічний
стан основних засобів. Саме тому доцільним є проведення аналізу показників їх
фізичного стану та ступеня придатності до експлуатації. Відповідні результати
наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 – Динаміка показників технічного стану основних засобів
ТОВ «Електрум Україна»
Показники Попередній Звітний Відхилення
рік рік (+;-)
абсолютне відносне,
%
Первісна вартість основних 31080 32495 1415 4,55
засобів, тис. грн
Знос основних засобів, тис. грн 12046 12707 661 5,49
Залишкова вартість основних 19034 19788 754 3,96
засобів, тис. грн
Коефіцієнт зносу 0,63 0,64 0,01 1,47
Коефіцієнт придатності 0,61 0,61 0,00 –
Джерело: складено автором за даними [72]
Результати аналізу свідчать про зростання первісної вартості основних
засобів на 4,55 %, що є наслідком часткового оновлення матеріально-технічної
бази підприємства. Одночасно відбулося збільшення суми зносу основних
засобів на 661 тис. грн, що характеризує подальше фізичне та моральне старіння
окремих об’єктів основних засобів.
Коефіцієнт зносу у звітному періоді зріс до 0,64, що свідчить про високий
рівень спрацювання основних засобів та необхідність активізації процесів їх
модернізації й оновлення. Водночас коефіцієнт придатності залишився на рівні
48
0,61, що характеризує обмежений рівень технічної придатності наявних
основних засобів до подальшої експлуатації.
Таким чином, проведений аналіз підтверджує, що технічний стан основних
засобів ТОВ «Електрум Україна» потребує подальшого вдосконалення. Для
забезпечення ефективної господарської діяльності підприємству доцільно
реалізувати заходи щодо оновлення виробничих потужностей, модернізації
обладнання та підвищення рівня інвестиційної активності в напрямі розвитку
матеріально-технічної бази.
Для комплексної оцінки стану основних засобів підприємства важливе
значення має дослідження показників їх руху, до яких належать абсолютні
показники надходження та вибуття, а також відносні коефіцієнти оновлення,
вибуття та приросту основних засобів. Аналіз динаміки руху основних засобів
ТОВ «Електрум Україна» наведено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4 – Динаміка показників руху основних засобів ТОВ
«Електрум Україна»
Показники Попередній Звітний Відхилення
рік рік (+;-)
абсолютне відносне,
%
Первісна вартість виробничих 30531 31080 549,00 1,80
основних засобів на початок року,
тис. грн
Первісна вартість виробничих 31080 32495 1415,00 4,55
основних засобів на кінець року,
тис. грн
Річний обсяг надходження основних 762 1460 698,00 91,60
засобів, тис. грн
Річний обсяг вибуття основних 33 3 -30,00 -90,91
засобів, тис. грн
Коефіцієнт оновлення основних 0,02 0,04 0,02 83,26
засобів
Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,01 0,00 -0,01 -79,79
Коефіцієнт приросту основних 0,02 0,04 0,03 146,52
засобів
Джерело: складено автором за [72]
Проведений аналіз свідчить про позитивну тенденцію щодо оновлення
основних засобів підприємства. Зокрема, річний обсяг надходження основних
засобів збільшився на 698 тис. грн, або на 91,60 %, що свідчить про активізацію
інвестиційної діяльності підприємства у напрямі модернізації матеріально-
49
технічної бази. Одночасно обсяг вибуття основних засобів суттєво скоротився –
на 90,91 %, що вказує на зниження темпів списання або ліквідації виробничих
активів.
Коефіцієнт оновлення основних засобів зріс із 0,02 до 0,04, що
характеризує збільшення частки нових основних засобів у загальній їх вартості.
Це є позитивним фактором для забезпечення технічного розвитку підприємства
та підвищення ефективності виробничої діяльності.
Разом із тим коефіцієнт вибуття основних засобів знизився практично до
нульового значення, що свідчить про незначний рівень списання активів у
звітному періоді. Коефіцієнт приросту основних засобів також демонструє
позитивну динаміку, збільшившись на 0,03, що підтверджує тенденцію до
нарощення виробничого потенціалу підприємства.
Ефективність використання основних засобів оцінюється за допомогою
системи узагальнюючих показників, серед яких найбільш поширеними є
фондовіддача та фондомісткість. Результати аналізу ефективності використання
основних засобів ТОВ «Електрум Україна» подано у табл. 2.5.
Таблиця 2.5 – Динаміка показників ефективності використання основних
засобів ТОВ «Електрум Україна»
Показники Попередній Звітний Відхилення
рік рік (+;-)
абсолютне відносне,
%
Обсяг виробленої продукції, тис. 21978 21130 -848 -3,86
грн
Середньорічна вартість основних 30805,5 31787,5 982,00 3,19
засобів, тис. грн
Фондовіддача основних засобів, 0,71 0,65 -0,06 –
грн/грн
Фондомісткість основних засобів, 0,07 0,03 -0,04 –
грн/грн
Джерело: складено автором за [72]
Результати аналізу свідчать про зниження ефективності використання
основних засобів у досліджуваному періоді. Обсяг виробленої продукції
скоротився на 848 тис. грн, або на 3,86 %, тоді як середньорічна вартість
основних засобів зросла на 3,19 %. Це призвело до зниження показника
50
фондовіддачі з 0,71 грн/грн до 0,65 грн/грн, що характеризує зменшення обсягу
продукції, виробленої на одиницю вартості основних засобів.
Фондомісткість, яка є оберненим показником фондовіддачі, демонструє
рівень вартості основних засобів, що припадає на одиницю виробленої продукції.
Її зміна свідчить про недостатньо ефективне використання виробничого
потенціалу підприємства.
В умовах нестабільного економічного середовища особливого значення
для підприємства набуває пошук резервів підвищення ефективності
використання активів та зміцнення конкурентних позицій на ринку. У цьому
контексті доцільно застосовувати як інтенсивні, так і екстенсивні підходи
розвитку.
Інтенсивний напрям розвитку передбачає: підвищення рівня завантаження
обладнання, удосконалення технологічних процесів, впровадження сучасних
виробничих технологій, оптимізацію організації виконання робіт, модернізацію
системи управління нерухомістю підприємства.
Крім того, перспективним напрямом розвитку ТОВ «Електрум Україна» є
розширення видів діяльності шляхом надання послуг у сфері: управління
нерухомістю, технічного консалтингу, технологічного проєктування, експертизи
будівель та обладнання, розроблення технічної документації.
Екстенсивний напрям розвитку пов’язаний із: підвищенням коефіцієнта
змінності роботи обладнання, скороченням простоїв, покращенням забезпечення
сировиною та матеріалами, усуненням диспропорцій у виробничому процесі,
зменшенням втрат робочого часу.
Ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від рівня
продуктивності праці, яка характеризує результативність використання
трудових ресурсів. Основні показники продуктивності праці ТОВ «Електрум
Україна» наведено в табл. 2.6.
Аналіз показників продуктивності праці свідчить, що чисельність
персоналу підприємства у звітному періоді зросла, однак це не
супроводжувалося відповідним збільшенням обсягів виробництва. Навпаки,
обсяг виробленої продукції скоротився на 3,86 %, що негативно вплинуло на
51
показники продуктивності праці. Зокрема, середньорічний виробіток продукції
на одного працівника знизився на 5,21 %, а на одного робітника – на 7,17 %.
Таблиця 2.6 – Динаміка показників продуктивності праці ТОВ «Електрум
Україна»
Показники Попередній Звітний Відхилення
рік рік (+;-)
абсолютне відносне,
%
Обсяг виробленої продукції, тис. грн 21978 21130 -848 -3,86
Середньооблікова кількість 140 142 2 1
працівників основної діяльності, осіб
Середньооблікова кількість 28 29 1 4
робітників, осіб
Загальна кількість відпрацьованих 145350 145350 0 0
людино-днів
Середньорічний виробіток продукції 156,99 148,80 -8,18 -5,21
на одного працівника, тис. грн
Середньорічний виробіток продукції 784,93 728,62 -56,31 -7,17
одним робітником, тис. грн
Середньоденний виробіток продукції 0,15 0,15 0 –
одним робітником, тис. грн
Джерело: складено автором за даними [72]
Для підвищення ефективності використання трудових ресурсів
підприємству доцільно: удосконалювати організацію виробничих процесів,
підвищувати рівень кваліфікації працівників, впроваджувати сучасні технології
управління персоналом, оптимізувати використання робочого часу, розвивати
систему мотивації праці.
Важливою складовою оцінювання ефективності діяльності підприємства є
аналіз використання виробничих запасів та матеріальних ресурсів. Основні
показники оборотності виробничих запасів наведено у табл. 2.7.
Таблиця 2.7 – Динаміка оборотності виробничих запасів ТОВ «Електрум
Україна»
Показник Попередній Звітний Абсолютне
період період відхилення (+;-)
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн 19893 20207 254
Середньорічний залишок виробничих запасів, 1111 2067 956
тис. грн
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів 17,91 9,75 –
Тривалість обороту виробничих запасів, днів 20 37 17
Коефіцієнт закріплення виробничих запасів 0,06 0,10 0,05
Джерело: складено автором за даними [72]
52
Проведений аналіз показує, що собівартість реалізованої продукції зросла
на 254 тис. грн, тоді як середньорічний залишок виробничих запасів збільшився
на 956 тис. грн. Це спричинило зниження коефіцієнта оборотності виробничих
запасів та збільшення тривалості одного обороту до 37 днів.
Коефіцієнт закріплення виробничих запасів зріс на 0,05, що свідчить про
збільшення обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для формування одиниці
собівартості продукції. Така тенденція вказує на необхідність оптимізації
системи управління запасами та підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів.
Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів
Для оцінювання ефективності використання сировини та матеріалів
використовується система показників матеріаловіддачі та матеріаломісткості
продукції. Відповідні результати аналізу наведено у табл. 2.8.
Таблиця 2.8 – Динаміка показників ефективності використання
матеріальних ресурсів ТОВ «Електрум Україна»
Показник Попередній Звітний Абсолютне
період період відхилення (+;-)
Обсяг виробленої продукції, тис. грн 21978 21130 -848
Матеріальні витрати на виробництво 14880 19431,5 4551,5
продукції, тис. грн
Матеріаломісткість продукції, грн/грн 0,68 0,92 0,24
Матеріаловіддача продукції, грн/грн 1,48 1,09 –
Джерело: складено автором за [72]
Результати аналізу свідчать про зростання матеріальних витрат на
виробництво продукції на 4551,5 тис. грн при одночасному скороченні обсягів
виробництва. Це призвело до збільшення матеріаломісткості продукції та
зниження матеріаловіддачі.
Матеріаловіддача характеризує обсяг продукції, отриманий з кожної
гривні використаних матеріальних ресурсів. Її зниження з 1,48 грн/грн до 1,09
грн/грн свідчить про погіршення ефективності використання матеріалів у
виробничому процесі.
У сучасних умовах витрати на матеріальні ресурси займають значну частку
в структурі собівартості продукції підприємства, тому зниження
матеріаломісткості є одним із ключових напрямів підвищення економічної
53
ефективності діяльності ТОВ «Електрум Україна». Для цього підприємству
доцільно впроваджувати ресурсозберігаючі технології, удосконалювати систему
управління запасами та оптимізувати структуру матеріальних витрат.
2.3 Особливості та класифікація чинників розвитку інноваційно-
інвестиційного потенціалу
У сучасних умовах функціонування підприємств одним із ключових
обмежень розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу залишається дефіцит
інвестиційних ресурсів та висока вартість їх залучення. Особливо гостро ця
проблема проявляється для малих і середніх підприємств, які мають обмежений
доступ до фінансових ринків та кредитних ресурсів. Разом із тим світовий досвід
свідчить, що саме малі підприємства відіграють важливу роль у формуванні
конкурентного середовища, розвитку інноваційної активності та впровадженні
нових продуктів і послуг. У зв’язку з цим особливого значення набуває
дослідження чинників, що впливають на формування та розвиток інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємств.
Дослідження особливостей формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу доцільно здійснювати у декілька етапів:
аналіз кількісних та якісних характеристик підприємств різного масштабу
з метою визначення специфіки залучення інвестиційних ресурсів;
систематизація наукових підходів щодо класифікації чинників впливу на
процес інвестування;
дослідження зміни впливу факторів залежно від способу та джерел
фінансування інноваційних проєктів.
На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників
можна стверджувати, що підприємства різного масштабу мають суттєві
відмінності у можливостях формування інноваційно-інвестиційного потенціалу.
Такі відмінності проявляються у доступі до фінансових ресурсів, рівні
управлінських компетенцій, масштабах інноваційних проєктів та рівні
інвестиційного ризику [56].
54
У країнах Європейського Союзу класифікація підприємств за розмірами
здійснюється відповідно до критеріїв чисельності працівників, річного обороту
та обсягу активів (табл. 2.9).
Таблиця 2.9 – Класифікація підприємств за критеріями Європейської
комісії
Ознака Мікропідприємство Мале Середнє Велике
підприємство підприємство підприємство
Максимальна до 9 10–49 50–249 понад 249
чисельність
працівників
Річний оборот, до 2 2–10 10–50 понад 50
млн євро
Балансова до 2 до 10 10–43 понад 43
вартість активів,
млн євро
Джерело: удосконалено автором на основі [47, 48]
Відповідно до Господарського кодексу України підприємства також
класифікуються за чисельністю працівників та рівнем доходу (табл. 2.10).
Таблиця 2.10 – Класифікація підприємств відповідно до Господарського
кодексу України
Ознака Мікропідприємство Мале Середнє Велике
підприємство підприємство підприємство
Максимальна до 10 до 50 50–249 понад 250
чисельність
працівників
Річний дохід, млн до 2 2–10 10–43 понад 43
євро
Джерело: складено автором на основі [47, 48]
Дослідник Х. Велу у своїх працях акцентує увагу переважно на якісних
характеристиках підприємств, які визначають специфіку їх розвитку та
особливості управління (табл. 2.11).
Таблиця 2.11 – Характеристики підприємств залежно від масштабів
діяльності за підходом Х. Велу
Характеристика Мале Мале і середнє Середнє і Велике
велике
Цілі діяльності Орієнтація на Поєднання Стратегічний Формування
ринок та планування та підхід з ринкових
інтуїтивні ринкової урахуванням тенденцій
рішення орієнтації ринкових
тенденцій
55
Характеристика Мале Мале і середнє Середнє і Велике
велике
Менеджмент Особисте Управління із Колегіальне Розвинена
управління залученням управління управлінська
консультантів структура
Продуктова Відсутність Короткострокове Часткове Довгострокове
політика системного планування стратегічне маркетингове
маркетингу планування планування
Персонал Висока Середній рівень Посилення Чітка ієрархія
мотивація та мотивації ролі та спеціалізація
універсальність колективного
функцій управління
Джерело: складено автором на основі [61]
Українські науковці Медведєва О.М. та Євдокимова А.В. пропонують
оцінювати підприємства також за рівнем стратегічного розвитку, часовими
горизонтами діяльності та ступенем ресурсних обмежень (табл. 2.12).
Таблиця 2.12 – Порівняльна характеристика підприємств різного масштабу
Характеристика Великі Середні Невеликі
Горизонт планування Довгостроковий Середньостроковий Короткостроковий
Рівень ресурсних Низький Середній Високий
обмежень
Потенціал Високий Помірний Обмежений
стратегічного
розвитку
Особливості Стабільний Можливість Трансформація або
життєвого циклу розвиток масштабування ліквідація
Джерело: складено автором на основі [62]
Проведений аналіз свідчить, що особливості підприємств різного
масштабу безпосередньо впливають на специфіку їх інноваційно-інвестиційної
діяльності. Для великих підприємств характерні масштабні довгострокові
інвестиційні проєкти, тоді як для малих підприємств переважають
вузькоспеціалізовані проєкти з коротким терміном реалізації.
Узагальнення наукових підходів дозволило сформувати класифікацію
чинників впливу на залучення інвестицій залежно від масштабів підприємства
(табл. 2.13).
Таблиця 2.13 – Класифікація чинників впливу на залучення інвестицій
підприємствами різного масштабу
Характеристика Великі підприємства Середні Малі підприємства
підприємства
Масштаб Великі, середні, малі Середні, малі Переважно малі
інвестиційного
проєкту
56
Характеристика Великі підприємства Середні Малі підприємства
підприємства
Джерела Бюджетні кошти, Кредити, власні Власні кошти,
фінансування міжнародні інвестиції, кошти партнерські форми
кредити
Термін реалізації Довгострокові Середньострокові Короткострокові
проєктів
Рівень ризику Низький або середній Середній Високий
Рівень складності Високий Середній Невисокий
проєктів
Роль у стратегії Стратегічна Тактична Оперативна
підприємства
Джерело: удосконалено автором на основі [51-56]
Зазначена класифікація дозволяє зробити висновок, що для малих
підприємств характерними є: вузька спеціалізація інвестиційних проєктів,
обмеженість джерел фінансування, короткостроковий характер реалізації
проєктів, високий рівень інвестиційного ризику, необхідність використання
партнерських форм залучення ресурсів.
Разом із тим існує група загальних чинників, які впливають на інноваційно-
інвестиційний розвиток підприємств незалежно від їх масштабів. До таких
чинників належать: нестабільність макроекономічного середовища,
недосконалість законодавчого регулювання, високий рівень податкового
навантаження, недостатній розвиток фінансово-кредитної системи, обмеженість
державної підтримки інноваційної діяльності, слабкий розвиток механізмів
захисту конкуренції, дефіцит стратегічного планування на підприємствах.
У сучасних умовах одним із найскладніших завдань для підприємств
залишається забезпечення належного рівня фінансування інноваційних проєктів.
При цьому цілі інвестування можуть бути різними: отримання економічного
ефекту, забезпечення контролю над діяльністю підприємства, реалізація
стратегічних або партнерських інтересів, покращення фінансового стану
підприємства [57].
На основі проведених досліджень сформовано узагальнену класифікацію
чинників впливу на залучення інвестицій малими промисловими
підприємствами (рис. 2.3).
57
Рис. 2.3 Узагальнена класифікація чинників впливу на залучення
інвестицій малими промисловими підприємствами
Джерело: удосконалено автором на основі [48-57]
У практичній площині процес залучення інвестицій базується на
досягненні взаємної зацікавленості між підприємством та потенційним
інвестором. Саме тому важливе значення має вибір оптимальної моделі взаємодії
суб’єктів інноваційно-інвестиційного процесу (рис. 2.4).
58
Рис. 2.4 Типізована схема взаємозв’язку чинників впливу на залучення
інвестицій підприємствами залежно від джерел фінансування
Джерело: удосконалено автором на основі [48-57]
Інвестиційні можливості підприємства значною мірою визначаються
характеристиками інвестиційних проєктів. Для малих бізнес-структур найбільш
типовими є:
невеликий масштаб інвестиційних проєктів;
короткостроковий період реалізації;
вузька спеціалізація проєктів;
високий рівень ризиковості;
обмежений доступ до джерел фінансування.
Відповідна класифікація чинників залучення інвестицій для малих бізнес-
структур наведена на рис. 2.5.
59
Рис. 2.5 Класифікація чинників залучення інвестицій малими бізнес-
структурами
Джерело: власна розробка
Запропонована систематизація чинників дозволяє групувати їх за двома
основними напрямами: чинники, що залежать від масштабів підприємства та
особливостей інвестиційного проєкту, чинники, що не залежать від масштабів
підприємства та формуються під впливом зовнішнього економічного
середовища.
60
Отже, проведене дослідження підтверджує, що ефективність формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства визначається сукупністю
внутрішніх і зовнішніх чинників, рівнем розвитку бізнес-партнерства,
доступністю інвестиційних ресурсів та здатністю підприємства адаптуватися до
змін ринкового середовища. Для ТОВ «Електрум Україна» перспективним
напрямом розвитку є використання механізмів проєктного бізнес-партнерства,
які дозволяють розширити доступ до інвестиційних ресурсів, підвищити
інноваційну активність та забезпечити реалізацію стратегічних цілей
підприємства.
Висновок до розділу 2
У результаті проведеного аналізу діяльності ТОВ «Електрум Україна»
було досліджено організаційно-економічний стан підприємства, особливості
його системи управління, ефективність використання ресурсного потенціалу та
чинники формування інноваційно-інвестиційного розвитку в умовах бізнес-
партнерства. Встановлено, що підприємство функціонує в умовах нестабільного
зовнішнього середовища та обмеженого доступу до інвестиційних ресурсів, що
негативно впливає на показники прибутковості, фінансової стійкості та
ефективності використання активів. Аналіз фінансово-господарської діяльності
за 2022–2025 рр. показав наявність збитковості діяльності, високого рівня
поточних зобов’язань та поступового скорочення власного капіталу
підприємства. Разом із тим виявлено тенденцію до часткового зниження обсягів
збитків упродовж останніх років, що свідчить про потенціал фінансового
оздоровлення підприємства.
Проведене дослідження використання необоротних активів показало, що
основу майнового потенціалу ТОВ «Електрум Україна» становлять основні
засоби, проте їх технічний стан характеризується значним рівнем зносу.
Незважаючи на поступове оновлення матеріально-технічної бази, підприємство
потребує подальшої модернізації виробничих потужностей та активізації
інвестиційної діяльності.
61
Аналіз ефективності використання основних засобів, трудових і
матеріальних ресурсів засвідчив наявність резервів підвищення ефективності
господарської діяльності. Зокрема, встановлено тенденцію до зниження
фондовіддачі, продуктивності праці та ефективності використання матеріальних
ресурсів, що потребує вдосконалення системи управління виробничими
процесами, оптимізації витрат та впровадження сучасних технологічних рішень.
У ході дослідження були узагальнені потенційні резерви підвищення
ефективності діяльності підприємства, які можуть бути реалізовані через:
удосконалення процесів управління ресурсами, оптимізацію структури витрат,
підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, модернізацію
виробничих процесів, впровадження інноваційних технологій та цифрових
рішень. Особливу увагу доцільно приділити розвитку інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємства шляхом формування сучасної системи
управління нерухомістю, удосконалення внутрішнього та зовнішнього бізнес-
середовища, а також активізації партнерських взаємозв’язків із суб’єктами
ринку. Важливим напрямом розвитку ТОВ «Електрум Україна» є диверсифікація
діяльності на основі вже сформованого кадрового, управлінського та
професійного потенціалу підприємства.
Перспективними напрямами розширення діяльності підприємства можуть
бути: консультування з питань організації та супроводу будівництва, технічне й
технологічне проєктування, підготовка проєктно-кошторисної документації,
виконання техніко-економічних та аналітичних розрахунків, здійснення
експертно-консультаційної діяльності, інформаційно-аналітичне забезпечення
управління вартістю об’єктів, розроблення та супровід інвестиційних проєктів,
впровадження механізмів проєктного бізнес-партнерства.
Проведене дослідження також підтвердило, що розвиток інноваційно-
інвестиційного потенціалу підприємства значною мірою залежить від рівня
інтеграції сучасних механізмів бізнес-партнерства, доступності інвестиційних
ресурсів та здатності підприємства адаптуватися до змін ринкового середовища.
62
РОЗДІЛ 3
ФОРМУВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ЕЛЕКТРУМ УКРАЇНА»
3.1 Проєктне бізнес-партнерство як складова розвитку інноваційно-
інвестиційного потенціалу
В умовах економічної нестабільності, трансформації ринкового
середовища та високої динаміки технологічних змін перед промисловими
підприємствами постає необхідність формування ефективної системи залучення
інвестиційних ресурсів, яка відповідала б сучасним потребам розвитку
виробництва та інноваційної діяльності. Особливо актуальним це питання є для
малих і середніх підприємств, які характеризуються підвищеною чутливістю до
фінансових ризиків та обмеженим доступом до джерел інвестування. Саме тому
виникає потреба дослідження сучасних моделей партнерської взаємодії між
підприємствами та потенційними інвесторами з метою визначення найбільш
ефективних механізмів розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу.
Досліджуючи сучасні форми взаємодії підприємств із бізнес-партнерами,
доцільно приділити увагу діяльності інституційних інвесторів та інститутів
спільного інвестування. Класифікацію інституційних інвесторів за основними
ознаками діяльності наведено на рис. 3.1.
На відміну від інститутів спільного інвестування, інвестиційні фонди
можуть забезпечувати пряме фінансування підприємств без залучення
додаткових посередницьких структур. Такі механізми інвестування здатні
задовольнити потреби підприємств різного масштабу та створюють умови для
розвитку виробничих, маркетингових та інформаційних напрямів діяльності. У
сучасних умовах малим промисловим підприємствам необхідні саме такі форми
залучення інвестицій, за яких інвестор зацікавлений не лише у фінансовому
результаті, а й у комплексному розвитку підприємства та його ринкових
можливостей.
63
Рис. 3.1 Класифікація інституційних інвесторів за основними
характеристиками
Джерело: систематизовано автором за [66]
Інститути спільного інвестування являють собою спеціалізовані фінансові
структури, діяльність яких спрямована на отримання прибутку шляхом
акумулювання коштів інвесторів та їх подальшого вкладення в цінні папери,
корпоративні права, нерухомість та інші активи [66].
Відповідно до організаційної форми інститути спільного інвестування
поділяються на: пайові інвестиційні фонди, корпоративні інвестиційні фонди.
Пайові інвестиційні фонди формуються за рахунок коштів інвесторів та
перебувають в управлінні компаній з управління активами. При цьому активи
фонду обліковуються окремо від результатів господарської діяльності керуючої
компанії.
64
Одним із поширених механізмів залучення інвестицій є фінансовий лізинг.
Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг являє
собою форму цивільно-правових відносин, за якою лізингодавець набуває у
власність визначене майно та передає його у користування лізингоодержувачу
на встановлений строк за відповідну плату [87].
Законодавством України передбачено певні обмеження щодо передачі у
фінансовий та оперативний лізинг окремих видів майнових комплексів. Зокрема,
у фінансовий лізинг не можуть передаватися цілісні майнові комплекси
підприємств та їх структурних підрозділів, тоді як в оперативний лізинг
забороняється передача цілісних майнових комплексів державних і комунальних
підприємств [18].
Лізингова форма фінансування має низку переваг для промислових
підприємств, серед яких: оновлення технологічного обладнання без значного
вилучення коштів із обороту, можливість довгострокового прогнозування
грошових потоків, поетапне погашення лізингових платежів, включення
більшості лізингових витрат до собівартості продукції, здійснення платежів
після введення обладнання в експлуатацію. [87]
Окремі науковці розглядають кластерні утворення як один із сучасних
механізмів активізації інвестиційної діяльності підприємств. Систематизацію
основних типів промислових кластерів наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1 – Систематизація промислових кластерів
Тип кластеру Характеристика
Науково-інноваційний Орієнтований на створення та впровадження нових технологій і
продуктів на основі наукових досліджень
Територіальний Формується в межах певного регіону на основі виробничих та
логістичних зв’язків
Галузевий Об’єднує підприємства певної галузі для підвищення
конкурентоспроможності
Інфраструктурно- Передбачає модернізацію інфраструктури на основі новітніх
інноваційний технологій
Інфраструктурний Орієнтований на створення нової виробничої інфраструктури
Адаптаційно- Пов’язаний із впровадженням сучасних технологій та
технологічний імпортозаміщенням
Горизонтальна Об’єднання підприємств різних сфер діяльності на
інтеграція партнерських засадах
Вертикальна інтеграція Формування виробничих ланцюгів між взаємопов’язаними
підприємствами
65
Тип кластеру Характеристика
Міжрегіональна Включення до кластеру підприємств із різних регіонів
інтеграція
Ембріональні Кластери на початковому етапі розвитку
Розвинені Кластери зі сформованою системою взаємозв’язків
Зрілі Стабільні кластери зі сповільненням темпів інноваційного
розвитку
Щільні Кластери з великою кількістю учасників
Розріджені Кластери з обмеженою кількістю підприємств
Джерело: удосконалено автором на основі [63-65]
Функціонування кластерних об’єднань ґрунтується на постійному
розвитку інноваційної діяльності, удосконаленні технологій, розширенні
виробництва та формуванні спільної інноваційної політики. Саме тому кластери
потребують належного інвестиційного забезпечення та водночас самі
виступають центрами концентрації інвестиційних ресурсів. У межах кластерних
структур спрощується процес розподілу інвестицій між учасниками, що
позитивно впливає на розвиток підприємств.
Відповідно, об’єднання підприємств у кластери суттєво впливає на
інвестиційні процеси та створює додаткові можливості для фінансування
інноваційних проєктів (рис. 3.2).
Бюджетні кошти
Формува - Фінансува - Формування
ння ння Зовнішні Інвестиційні інвестиційного
кластерних кластерних ресурси кошти зовнішніх портфелю за
об’єднань
об’єднань інвесторів джерелами
залучення
інвестиційних
Банківські
коштів для
кредити
підприємств, які
є учасниками
Інвестиційні кластера
Внутрішні кошти учасників
ресурси кластерного
Формування інвестиційного портфелю Формування інвестиційного портфелю
за напрямками вкладення за напрямками вкладення
інвестиційних коштів для підприємств, інвестиційних коштів для підприємств,
які не є учасниками кластера які є учасниками кластера
Рис. 3.2 Основні напрями залучення інвестицій для розвитку кластерних
утворень
Джерело: сформовано автором на основі [66]
66
Серед основних переваг кластерних об’єднань як механізму залучення
інвестицій доцільно виокремити: формування спільного інформаційного
простору, кооперацію ресурсів між учасниками, зниження вартості закупівель,
підвищення якості продукції, прискорення впровадження інновацій, покращення
доступу до інвестиційних ресурсів, зменшення витрат на науково-дослідні
роботи, розвиток спільної маркетингової політики, спрощення трансферу знань
та технологій.
Окрему роль у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу відіграє
державно-приватне партнерство (ДПП). Перевагами такого механізму є:
розподіл ризиків між державою та бізнесом, можливість залучення додаткового
фінансування, зниження вартості реалізації інвестиційного проєкту, підтримка
стратегічно важливих напрямів розвитку.
Разом із тим недоліками ДПП залишаються: тривалість погоджувальних
процедур, бюрократизація процесів управління, високий рівень
адміністративних ризиків, обмеження щодо прав власності на окремі об’єкти.
Серед інших форм партнерської взаємодії варто виділити міжфірмові
контрактні відносини, участь у капіталі, підприємницькі мережі та тимчасові
форми корпоративної співпраці. Однак більшість таких моделей орієнтована
переважно на досягнення опосередкованого економічного ефекту та не завжди
забезпечує пряме залучення інвестиційних ресурсів.
У сучасних умовах перспективним інструментом розвитку підприємств
виступає проєктне бізнес-партнерство, яке доцільно визначати як тимчасове
об’єднання підприємств і партнерських структур з метою реалізації спільного
інвестиційного проєкту на основі координації ресурсів, розподілу ризиків та
забезпечення своєчасного фінансування.
Функціональний контур розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу
проєктного бізнес-партнерства наведено на рис. 3.3.
67
Загальні функції інноваційного та інвестиційного менеджменту
Тип 1
прогнозування і планування (стратегічне, тактичне, операційне); –
організування (ресурсів, процесів, комунікацій тощо);
мотивування інноваторів, інвесторів, виконавців, партнерів; –
контролювання та моніторинг вхідних умов, процесів та результатів; –
регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.
Конкретні функції: види управлінської діяльності
Тип 2
управління інноваційно-інвестиційними проєктами;
управління інноваційним розвитком;
управління інноваційними процесами;
управління інноваційним потенціалом;
управління інноваційною діяльністю;
управління інвестиційною діяльністю;
управління інвестиційним процесом
Інтегративна функція
Тип 3 Керівництво формуванням інноваційно-інвестиційного
потенціалу
Рис. 3.3 Функціональний контур розвитку інноваційно-інвестиційного
потенціалу проєктного бізнес-партнерства
Джерело: власна розробка
Розвиток інвестиційної складової проєктного бізнес-партнерства є
важливою частиною формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства та базується на поєднанні інвестиційних можливостей партнерів і
ресурсного потенціалу підприємства.
Для оцінювання рівня інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного
бізнес-партнерства доцільно використовувати типологізацію, наведену в табл.
3.2.
Таблиця 3.2 – Типологізація інноваційно-інвестиційного потенціалу
проєктного бізнес-партнерства
Межі інтервалу Рівень потенціалу Тип потенціалу
0,80 ≤ КІП < 1,00 Дуже високий Абсолютно спроможний
0,60 ≤ КІП < 0,80 Високий Високоспроможний
0,40 ≤ КІП < 0,60 Середній Середньоспроможний
0,20 ≤ КІП < 0,40 Низький Низькоспроможний
0,00 ≤ КІП < 0,20 Дуже низький Неспроможний
Джерело: сформовано автором
Взаємозалежний зв'язок
68
Запропонований підхід дозволяє виділити п’ять типів інноваційно-
інвестиційного потенціалу проєктного бізнес-партнерства та може бути
використаний у процесі оцінювання ефективності партнерських взаємодій.
Отже, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що проєктне
бізнес-партнерство є одним із найбільш перспективних механізмів розвитку
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств у сучасних умовах
господарювання. Його перевагами є: концентрація інвестиційних ресурсів,
розподіл ризиків між партнерами, підвищення ефективності реалізації
інноваційних проєктів, активізація інноваційної діяльності, розширення доступу
до зовнішніх джерел фінансування, формування довгострокових конкурентних
переваг підприємства.
Для ТОВ «Електрум Україна» розвиток проєктного бізнес-партнерства
може стати ефективним інструментом залучення інвестицій, модернізації
виробничої бази, розвитку інноваційної діяльності та посилення позицій
підприємства на ринку будівельних та інжинірингових послуг.
3.2 Формування бізнес-структурами інноваційно-інвестиційного
потенціалу
Теоретико-методологічною основою формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу бізнес-структур виступає концепція проєктного
бізнес-партнерства, яка базується на комплексному поєднанні інвестиційних,
організаційних та інноваційних механізмів взаємодії підприємств. У сучасних
умовах така модель співпраці розглядається як ефективний інструмент
забезпечення розвитку підприємств та підвищення їх конкурентоспроможності.
Концептуальна основа проєктного бізнес-партнерства ґрунтується на
таких положеннях:
подвійне трактування економічних категорій, пов’язаних із інвестиційною
діяльністю, інвестиційними проєктами, інвестиційною привабливістю та
процесом залучення інвестицій:
у теоретичному аспекті – як результату накопиченого наукового досвіду;
69
у практичному аспекті – як сукупності реальних характеристик діяльності
підприємства;
визначення кількісних та якісних особливостей функціонування малих
підприємств;
систематизація чинників впливу на процес залучення інвестицій
підприємствами різного масштабу;
формування узагальненої класифікації факторів інвестиційної активності;
визначення критеріїв вибору партнерських відносин залежно від
стратегічних цілей підприємства;
порівняння альтернативних механізмів залучення інвестицій
промисловими підприємствами.
На основі зазначених положень формується концептуальна модель
проєктного бізнес-партнерства, яка відображає взаємозв’язок між цілями
підприємства, механізмами взаємодії партнерів та інструментами реалізації
інвестиційних проєктів (рис. 3.4).
Проєк тне
бізнес -п артнерство
Простір
Простір партнерів
промислового
Практичний аспект взаємодії підприємства
підприємства ( організаційно -е кономічний
механізм )
Цілі
Інтереси
Можливості
Проблеми Загальний аспект
взаємодії:
сукупність всіх
результатів
Рис. 3.4 Концептуальна модель проєктного бізнес-партнерства
Джерело: власна розробка
Між елементами моделі існує двосторонній взаємозв’язок, який забезпечує
координацію між загальним підходом до взаємодії учасників партнерства та
практичними механізмами реалізації спільних проєктів. Такий підхід дозволяє
узгодити стратегічні цілі підприємств із реальними умовами функціонування
ринку.
70
Взаємозв’язок між цілями підприємства, його проблемами та
потенційними можливостями представлено на рис. 3.5.
Рис. 3.5 Взаємозв’язок цілей, проблем і можливостей промислового
підприємства
Джерело: власна розробка
У межах зазначеного підходу економічні цілі підприємства формуються
через взаємозв’язок між існуючими проблемами та потенційними ресурсними
можливостями. Зокрема:
мета скорочення витрат пов’язана з наявністю високого рівня витрат та
необхідністю підвищення прибутковості;
необхідність оптимізації інвестиційних витрат зумовлює пошук нових
джерел фінансування;
прагнення до зростання прибутковості пов’язане з ефективнішим
використанням ресурсного потенціалу підприємства.
Важливим елементом проєктного бізнес-партнерства виступає
інвестиційний проєкт, який характеризується певними ознаками та рівнем
інвестиційної привабливості. Основні характеристики інвестиційних проєктів
бізнес-партнерства наведено у табл. 3.3.
71
Таблиця 3.3 – Характеристика інвестиційних проєктів бізнес-партнерства
для промислових підприємств
Класифікаційна ознака Види проєктів
За масштабом Малі, середні
За тривалістю реалізації Короткострокові, середньострокові
За спрямованістю Монопроєкти, тематичні, цільові
За рівнем інвестиційного Середньоризикові, високоризикові
ризику
За складністю реалізації Прості, середньої складності
За забезпеченістю Малозабезпечені, недостатньо забезпечені
персоналом
За тематикою Фінансові, виробничі, маркетингові, кадрові,
адміністративні, комплексні
За рівнем прибутковості Малоприбуткові, середньоприбуткові
За кількістю партнерів Один партнер, декілька партнерів
Джерело: удосконалено автором
Інвестиційна привабливість проєктного бізнес-партнерства проявляється у
різних сферах діяльності підприємства. Основні напрями такої привабливості
наведено в табл. 3.4.
Таблиця 3.4 – Інвестиційна привабливість проєктного бізнес-партнерства
Сфера інвестиційної Характеристика
привабливості
Адміністративна Удосконалення системи управління, впровадження нових
методів мотивації персоналу, отримання консультаційної
підтримки
Виробнича Модернізація обладнання, впровадження нових технологій,
підвищення ефективності використання ресурсів
Інвестиційна Реалізація інвестиційних проєктів, ефективне використання
фінансових ресурсів
Маркетингова Вихід на нові ринки, розширення асортименту продукції,
підвищення конкурентоспроможності
Підприємницька Отримання управлінського досвіду та розвиток партнерських
зв’язків
Джерело: систематизовано автором
Визначення сфер інвестиційної привабливості дозволяє встановити коло
потенційних партнерів, зацікавлених у реалізації спільних проєктів. Водночас
інтереси потенційних учасників бізнес-партнерства мають бути узгоджені з
цілями та стратегічними пріоритетами підприємства. Основні зони інтересів
потенційних партнерів наведено в табл. 3.5.
72
Таблиця 3.5 – Зони інтересів промислових підприємств – потенційних
учасників проєктного бізнес-партнерства
Сфера інтересів Характеристика
Адміністративна Удосконалення системи управління та мотивації персоналу
Виробнича Оновлення обладнання, впровадження сучасних технологій
Інвестиційна Реалізація інвестиційних програм та ефективне використання коштів
Маркетингова Освоєння нових ринків, розвиток конкурентних переваг
Підприємницька Отримання досвіду партнерської взаємодії
Економічна Підвищення прибутковості та скорочення витрат
Джерело: узагальнено автором
Порівняльний аналіз інвестиційної привабливості та сфер інтересів
потенційних партнерів свідчить про їх значну взаємозалежність. Це створює
підґрунтя для формування ефективної системи партнерської взаємодії в межах
реалізації спільних інвестиційних проєктів.
Взаємодія учасників проєктного бізнес-партнерства може реалізовуватися
через різні форми співробітництва, серед яких: виробнича кооперація, проєктне
фінансування, контрактне управління, підрядне виробництво, факторинг,
бартерні операції, комерційний трансферт, інформаційно-комунікаційна
взаємодія, конкурентне партнерство.
Важливу роль у розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу
відіграють також механізми державно-приватного партнерства, які забезпечують
взаємодію між державним та приватним секторами в процесі реалізації
інвестиційних проєктів [73].
Концептуальна модель формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу бізнес-структур на засадах проєктного бізнес-партнерства має
структуру «3×3», оскільки поєднує три ключові аспекти: процес і механізм
формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, природу партнерських
відносин, адаптацію до змін зовнішнього середовища.
Крім того, модель охоплює: елементи, що характеризують сутність
партнерства, взаємозв’язки між складовими, логіку формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу.
Типи зв’язків у моделі відображають: послідовність формування бізнес-
партнерства, механізм зворотного зв’язку, взаємодію між елементами та
інструментарієм управління.
73
Концептуальна модель формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу проєктного бізнес-партнерства наведена на рис. 3.6.
Рис. 3.6 Концептуальна модель формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу на засадах проєктного бізнес-партнерства
Джерело: розроблено автором
Розроблена модель включає такі основні складові: усвідомлення
підприємством необхідності формування проєктного бізнес-партнерства,
74
розроблення інвестиційного проєкту, визначення інтересів потенційних
партнерів, пошук і відбір партнерів, реалізацію партнерської взаємодії,
завершення проєкту, оцінювання ефективності залучення інвестицій,
використання фінансового та організаційного інструментарію партнерства.
Наявність зворотного зв’язку між складовими моделі забезпечує її
відповідність принципам: безперервності, збалансованості, адаптивності,
своєчасності, ефективності, безпеки партнерських відносин.
Особливе значення у запропонованій моделі має методичний
інструментарій оцінювання доцільності та результативності залучення
інвестицій, який використовується: на етапі розроблення проєкту, під час
визначення інтересів партнерів, при завершенні та оцінюванні результатів
проєкту.
Запропонована модель демонструє взаємозв’язок між інтересами
партнерів та інвестиційною привабливістю проєкту, що дозволяє обґрунтовувати
доцільність партнерської взаємодії та прийняття інвестиційних рішень.
Водночас модель враховує: зміну складу учасників партнерства, ротацію
партнерів, ресурсні та цільові характеристики підприємств-учасників, вплив
зовнішнього середовища на реалізацію проєкту.
Таким чином, в умовах високої вартості кредитних ресурсів,
нестабільності ринку та значного рівня бізнес-ризиків проєктне бізнес-
партнерство виступає одним із найбільш ефективних механізмів формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств. Для ТОВ «Електрум
Україна» застосування такого підходу створює можливості для активізації
інвестиційної діяльності, розвитку інноваційних проєктів, модернізації
матеріально-технічної бази та посилення конкурентних переваг у довгостроковій
перспективі.
75
3.3 Розроблення управлінського інструментарію проєктного бізнес-
партнерства
Оцінювання доцільності та результативності залучення інвестицій
промисловими підприємствами є важливою складовою процесу прийняття
управлінських рішень щодо використання механізмів проєктного бізнес-
партнерства як інструменту формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства.
У сучасних умовах управління інноваційно-інвестиційною діяльністю
потребує застосування комплексного підходу до оцінювання ефективності
використання партнерських механізмів взаємодії. При цьому доцільність
реалізації проєктного бізнес-партнерства повинна визначатися не лише
економічними результатами, а й рівнем соціальної, організаційної та
інноваційної ефективності проєкту.
Ефективність залучення інвестицій доцільно оцінювати за допомогою
системи кількісних та якісних показників, які характеризують фінансові
результати реалізації інвестиційного проєкту, рівень використання ресурсів та
результативність партнерської взаємодії. Водночас необхідність формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного бізнес-партнерства потребує
порівняльного аналізу альтернативних способів залучення інвестицій та
визначення найбільш ефективного варіанта фінансування проєкту.
Методичний інструментарій оцінювання потенційного партнера
орієнтований на вирішення одного з ключових завдань – пошук, відбір та
залучення бізнес-партнерів до реалізації спільного інвестиційного проєкту. Для
цього доцільно використовувати комплексну систему критеріїв та інструментів
оцінювання (табл. 3.6).
Таблиця 3.6 – Напрями оцінювання потенційного партнера проєктного
бізнес-партнерства та інструменти оцінки
Напрям Інструменти оцінювання
оцінювання
Адміністративний Аналіз установчих документів, інформаційних ресурсів, офіційних
сайтів, професійних каталогів
76
Напрям Інструменти оцінювання
оцінювання
Маркетинговий Аналіз ринку, конкурентного середовища, інтернет-активності та
рекламної діяльності
Виробничий Оцінювання технологічного рівня, виробничих потужностей,
номенклатури продукції
Підприємницький Аналіз ділової репутації, партнерських зв’язків, платоспроможності
Економічний Оцінювання фінансового стану, структури витрат, активів і пасивів
Інвестиційний Аналіз досвіду реалізації інвестиційних проєктів та інвестиційної
активності
Джерело: удосконалено автором
Комплексне оцінювання потенційного партнера передбачає використання
різних інформаційних джерел, серед яких: офіційні вебресурси, професійні
каталоги, інформаційно-аналітичні системи, результати комунікації з
підприємством, управлінська та фінансова звітність, результати безпосереднього
відвідування підприємства.
Для забезпечення об’єктивності оцінювання доцільно застосовувати
сучасні цифрові ресурси та онлайн-платформи, що дозволяють отримати
комплексну інформацію про потенційного партнера (табл. 3.7).
Таблиця 3.7 – Інтернет-ресурси для оцінювання потенційного партнера
проєктного бізнес-партнерства
Напрям оцінювання Інтернет-ресурси
Адміністративний Google, каталоги підприємств, державні реєстри
Маркетинговий Google Analytics, SimilarWeb, професійні маркетингові платформи
Підприємницький Професійні бізнес-портали, промислові каталоги
Виробничий Управлінська звітність, спеціалізовані інформаційні ресурси
Інвестиційний Аналітичні ресурси щодо інвестиційної активності підприємств
Джерело: удосконалено автором
Практичне значення визначення кількісно-якісних характеристик
потенційного партнера полягає у можливості наукового та економічного
обґрунтування доцільності реалізації конкретного проєкту бізнес-партнерства.
При цьому система оцінювання повинна відповідати таким вимогам: простота та
зрозумілість розрахунків, швидкість отримання результатів, надійність і
достовірність оцінювання, можливість використання малими та середніми
підприємствами.
У процесі оцінювання проєктного бізнес-партнерства важливе значення
має аналіз проблем підприємства-ініціатора та визначення потенційних
77
можливостей їх вирішення через партнерську взаємодію. Основні
характеристики такого оцінювання наведено в табл. 3.8.
Таблиця 3.8 – Характеристики оцінювання проблем підприємства-
ініціатора проєктного бізнес-партнерства
Показник Характеристика
Загальний опис проблеми Характеристика типу проблеми підприємства
Конкретизація проблеми Детальний опис проблемної ситуації
Географічна локалізація Територіальне визначення проблеми
Вартість проблеми Фінансова оцінка наслідків проблеми
Період актуальності Часовий горизонт вирішення проблеми
Джерело: сформовано автором
Результатом цього етапу є ідентифікація ключових проблем підприємства
та визначення можливостей їх вирішення шляхом реалізації спільного
інвестиційного проєкту.
Наступним етапом є оцінювання інтересів потенційного партнера
проєктного бізнес-партнерства (табл. 3.9).
Таблиця 3.9 – Показники оцінювання інтересів потенційного партнера
проєктного бізнес-партнерства
Показник Характеристика
Загальний опис рішення проблеми Визначення напряму вирішення проблеми
Конкретне рішення Опис запропонованого рішення
Географічне розташування рішення Територіальна локалізація проєкту
Вартість рішення Обсяг необхідних інвестицій
Період реалізації Тривалість реалізації рішення
Вартість залучення інвестицій Оцінювання витрат на фінансування проєкту
Строк окупності Оцінювання періоду повернення інвестицій
Джерело: розроблено автором
Оцінювання інтересів потенційного партнера дозволяє визначити
доцільність його участі у проєкті та сформувати аргументацію для подальших
переговорів щодо реалізації бізнес-партнерства.
Для оцінювання економічної ефективності проєкту бізнес-партнерства
доцільно використовувати систему показників, що характеризують: річний
економічний ефект, економію витрат, приріст доходу, строк окупності
інвестицій, ефективність використання власних і кредитних ресурсів.
Основні показники оцінювання економічної ефективності проєкту
наведено в табл. 3.10.
78
Таблиця 3.10 – Показники оцінювання економічної ефективності
проєктного бізнес-партнерства
Показник Характеристика
Річний економічний ефект Результат реалізації проєкту з урахуванням витрат і
доходів
Річна економія витрат Скорочення витрат після впровадження проєкту
Додатковий дохід Приріст доходу від реалізації проєкту
Строк окупності Період повернення інвестицій
Ефективність партнерської Результативність участі партнерів у проєкті
взаємодії
Джерело: розроблено автором
Окремим напрямом оцінювання є аналіз процесу пошуку партнерів для
реалізації проєкту бізнес-партнерства. Для цього пропонується використовувати
систему показників оцінювання витрат часу та фінансових ресурсів на пошук,
відбір і залучення партнерів (табл. 3.11).
Таблиця 3.11 – Показники оцінювання процесу пошуку партнерів
проєктного бізнес-партнерства
Показник Характеристика
Витрати часу на пошук партнерів Оцінювання тривалості пошуку
Витрати часу на відбір партнерів Час, необхідний для оцінювання кандидатів
Сукупні витрати часу Загальна тривалість процесу
Грошові витрати на пошук Фінансові витрати на пошук партнерів
Сукупні грошові витрати Загальний обсяг витрат на відбір партнерів
Джерело: сформовано автором
Важливими характеристиками проєктного бізнес-партнерства також
виступають: вартість інвестиційного проєкту, тривалість реалізації, інноваційна
спрямованість, виробничі та технологічні особливості, наявність ресурсного
забезпечення, компетентність персоналу підприємства-ініціатора.
Оцінювання результативності проєктного бізнес-партнерства в межах
участі у грантових програмах доцільно здійснювати за допомогою методики
підсумкового самоконтролю (табл. 3.12).
Таблиця 3.12 – Структура показників підсумкового самоконтролю
проєктного бізнес-партнерства в межах участі у грантах
Критерій оцінювання Варіант оцінки
Відповідність інтересам донора Так / Ні
Наявність необхідних компонентів заявки Так / Ні
Обґрунтованість проблеми та цілей Так / Ні
Реалістичність методики реалізації Так / Ні
Якість бюджету проєкту Так / Ні
79
Критерій оцінювання Варіант оцінки
Наявність системи звітності та контролю Так / Ні
Загальний професійний рівень оформлення Так / Ні
Джерело: удосконалено автором
Запропонований підхід дозволяє оцінити ризики залучення інвестицій,
визначити рівень готовності підприємства до реалізації проєкту та забезпечити
підвищення ефективності управління інноваційно-інвестиційним потенціалом.
Прийнято рішення щодо оцінювання доцільності формування та ефективності використання
інноваційно -і нвестиційного потенціалу (ІІП) проєктного бізнес - партнерства
Визначення критеріїв оцінювання доцільності формування та ефективності
використання ІІП проєктного бізнес - партнерства
Визначення сукупності методів для оцінювання доцільності формування
та ефективності використання ІІП проєктного бізн ес - партнерства
Критеріїв та методів
Визначення об’єктів оцінювання:
Формування системи показників оцінювання доцільності формування
Об’єктів та показників
Оцінювання доцільності формування ІІП проєктного бізнес - партнерства
Оцінювання ефективності використання ІІП проєктного бізнес - партнерства
Узагальнення розрахунків та підготовка аналітичного висновку
( варіативно )
Порівняння шляхів формування ІІП проєктного бізнес - партнерст ва
Варіант
Розробка інвестиційного рішення за обраним варіантом проєктного б-іп занретс нерства
Рис. 3.7 Процес оцінювання доцільності формування та ефективності
використання інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного бізнес-
партнерства
Джерело: власна розробка
Систематизовані показники оцінювання доцільності формування та
ефективності використання інноваційно-інвестиційного потенціалу проєктного
80
бізнес-партнерства згруповано у три основні блоки (рис. 3.7): оцінювання
інноваційної складової, оцінювання інвестиційної складової, оцінювання
економічної ефективності інвестиційного проєкту.
Таким чином, запропонований управлінський інструментарій дозволяє
комплексно оцінити ефективність проєктного бізнес-партнерства, рівень
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства та доцільність реалізації
інвестиційного проєкту. Для ТОВ «Електрум Україна» використання такого
підходу створює можливості для підвищення результативності інвестиційної
діяльності, удосконалення процесу вибору партнерів та формування ефективної
системи управління інноваційним розвитком підприємства.
Висновок до розділу 3
У результаті проведеного дослідження було розроблено концептуальні та
методичні засади формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства на основі проєктного бізнес-партнерства. Встановлено, що в
сучасних умовах господарювання саме партнерські форми взаємодії
забезпечують можливість підвищення інвестиційної активності підприємств,
розширення доступу до фінансових ресурсів та активізації інноваційних
процесів.
Розроблена концептуальна модель формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу бізнес-структур на засадах проєктного бізнес-
партнерства відображає три ключові аспекти: процес і механізм формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу, зокрема послідовність реалізації
проєкту, алгоритм управлінських дій та систему інструментів забезпечення
партнерської взаємодії; природу партнерських відносин та механізм
функціонування проєктного бізнес-партнерства, що базується на принципах
безперервності, узгодженості інтересів учасників, своєчасності прийняття
рішень, адаптивності та врегульованості взаємовідносин; механізми реагування
на зміни зовнішнього середовища, ризики та проблеми, що виникають у процесі
реалізації інвестиційних проєктів.
81
Запропонована концептуальна модель включає три взаємопов’язані
складові: елементи системи проєктного бізнес-партнерства, які характеризують
їх сутність, властивості та функціональне призначення; систему взаємозв’язків
між учасниками партнерства; логіку формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу бізнес-структур на основі партнерської взаємодії.
Доведено, що функціональний контур формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу на засадах проєктного бізнес-партнерства забезпечує
безперервність, гнучкість та превентивний характер процесу управління
інвестиційною діяльністю. У зв’язку з цим концептуальна модель враховує:
можливість зміни складу учасників проєктного бізнес-партнерства шляхом
приєднання нових партнерів або ротації існуючих; структуру та складові бізнес-
партнерства; проблемно-ресурсні та цільові характеристики підприємств-
ініціаторів і учасників партнерської взаємодії.
У процесі дослідження були визначені основні економіко-організаційні та
інформаційно-аналітичні інструменти залучення інвестицій, які можуть
використовуватися підприємствами для: визначення стратегічних цілей
розвитку; оцінювання наявних та недостатніх ресурсів; виявлення обмежень і
ризиків формування інноваційно-інвестиційного потенціалу; моніторингу та
контролю реалізації інвестиційних рішень; оцінювання ефективності проєктів
бізнес-партнерства; пошуку, аналізу та відбору потенційних партнерів.
Розроблений методичний інструментарій оцінювання доцільності
формування та ефективності використання інноваційно-інвестиційного
потенціалу проєктного бізнес-партнерства містить чотири основні блоки
оцінювання: доцільності створення проєктного бізнес-партнерства; рівня
інноваційно-інвестиційного потенціалу потенційного партнера; способу
залучення інвестиційних ресурсів; економічної ефективності інвестиційного
проєкту.
Крім того, запропоновано окремий блок управлінського реагування, у
межах якого здійснюється узагальнення результатів оцінювання, формування
управлінських висновків, накопичення досвіду реалізації проєктів та розвиток
управлінських компетентностей.
82
Практичне значення розробленого підходу полягає у можливості його
застосування ТОВ «Електрум Україна» для: підвищення ефективності
інвестиційної діяльності; розвитку партнерських форм взаємодії; активізації
інноваційних процесів; модернізації матеріально-технічної бази; підвищення
конкурентоспроможності підприємства; забезпечення довгострокового
стратегічного розвитку в умовах нестабільного ринкового середовища.
83
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
У кваліфікаційній роботі магістра здійснено теоретичне узагальнення та
запропоновано практичне вирішення актуального науково-прикладного
завдання, що полягає у розробленні теоретико-методичних засад і практичних
рекомендацій щодо формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства в умовах розвитку бізнес-партнерства на матеріалах ТОВ
«Електрум Україна».
У процесі дослідження встановлено, що в сучасних умовах
господарювання інноваційно-інвестиційна діяльність є одним із ключових
факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, його фінансової
стійкості та довгострокового розвитку. Доведено, що ефективне формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу потребує комплексного поєднання
інвестиційних, організаційних, інформаційних та управлінських механізмів, а
також активного розвитку партнерських форм взаємодії між суб’єктами
господарювання.
У роботі узагальнено теоретичні підходи до трактування понять
«інвестиції», «інвестиційна діяльність», «інноваційний проєкт», «інноваційно-
інвестиційний потенціал» та «проєктне бізнес-партнерство». Визначено, що
інноваційно-інвестиційний потенціал підприємства являє собою сукупність
фінансових, матеріально-технічних, інтелектуальних, кадрових та
організаційних ресурсів, здатних забезпечити реалізацію інноваційних проєктів
та досягнення стратегічних цілей розвитку підприємства.
Обґрунтовано, що проєктне бізнес-партнерство виступає ефективним
альтернативним механізмом залучення інноваційно-орієнтованих інвестицій,
який дозволяє підприємствам зменшувати фінансові ризики, розподіляти
витрати між партнерами, оптимізувати використання ресурсів та забезпечувати
реалізацію масштабних інноваційних проєктів. Визначено, що в умовах
цифровізації економіки та трансформації фінансових ринків особливого
значення набуває розвиток партнерських моделей взаємодії між підприємствами,
84
фінансовими установами, інвесторами та іншими суб’єктами інноваційно-
інвестиційного процесу.
У ході дослідження було проаналізовано організаційно-економічний стан
ТОВ «Електрум Україна», особливості його системи управління та результати
фінансово-господарської діяльності за 2022–2025 рр. Встановлено, що
підприємство функціонує в умовах фінансової нестабільності, характеризується
високим рівнем поточних зобов’язань, збитковістю діяльності та обмеженим
рівнем власного капіталу. Разом із тим виявлено наявність потенційних
можливостей для фінансового оздоровлення, модернізації виробничої бази та
розвитку нових напрямів діяльності.
Проведений аналіз необоротних активів, основних засобів, трудових та
матеріальних ресурсів підприємства дозволив виявити резерви підвищення
ефективності господарської діяльності. Доведено необхідність модернізації
матеріально-технічної бази, оптимізації використання ресурсів, впровадження
сучасних технологій управління та розвитку інноваційних напрямів діяльності.
У процесі дослідження розроблено класифікацію чинників формування
інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства залежно від масштабів
діяльності, характеристик інвестиційних проєктів та джерел фінансування.
Визначено, що на ефективність залучення інвестицій впливають як внутрішні
чинники (фінансовий стан, кадровий потенціал, рівень управління, інноваційна
активність), так і зовнішні (стан ринку, доступність фінансових ресурсів,
законодавче регулювання, рівень розвитку інфраструктури бізнес-партнерства).
Запропоновано концептуальну модель формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу на засадах проєктного бізнес-партнерства, яка
враховує: процес та механізм формування інноваційно-інвестиційного
потенціалу; природу партнерських відносин; взаємозв’язок між інтересами
учасників партнерства; адаптацію до змін зовнішнього середовища; систему
управлінського реагування на ризики та проблеми реалізації проєктів.
Розроблена концептуальна модель забезпечує безперервність і
превентивність процесу формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, а
85
також враховує можливість зміни складу учасників партнерства шляхом
поступового приєднання або ротації партнерів.
У роботі сформовано методичний інструментарій оцінювання доцільності
формування та ефективності використання інноваційно-інвестиційного
потенціалу проєктного бізнес-партнерства. Запропонований підхід включає
чотири основні блоки оцінювання: доцільності створення проєктного бізнес-
партнерства; інноваційно-інвестиційного потенціалу потенційного партнера;
способів залучення інвестицій; економічної ефективності інвестиційного
проєкту.
Крім того, розроблено блок управлінського реагування, який забезпечує
узагальнення результатів оцінювання, накопичення управлінського досвіду та
формування рекомендацій щодо подальшого розвитку партнерської взаємодії.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
використання розроблених методичних підходів та рекомендацій у діяльності
ТОВ «Електрум Україна» для: підвищення ефективності управління
інноваційно-інвестиційною діяльністю; розвитку проєктного бізнес-
партнерства; залучення інвестиційних ресурсів; модернізації матеріально-
технічної бази; активізації інноваційної діяльності; диверсифікації напрямів
діяльності; зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку будівельних
та інжинірингових послуг.
Отже, поставлену мету кваліфікаційної роботи досягнуто, а визначені
завдання виконано в повному обсязі. Отримані результати можуть бути
використані у практичній діяльності підприємств для удосконалення системи
управління інноваційно-інвестиційним потенціалом та підвищення ефективності
реалізації інвестиційних проєктів в умовах розвитку сучасного бізнес-
партнерства.
86
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Базалицький Д.М. Критерії визначення та роль малих підприємств у
ринковій економіці як фактора стабілізації. Бізнес Інформ. 2022. № 5. С. 92-94.
2. Базилевич В., Мазур І. Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової
економіки. Економіка України. 2024. № 8. С. 36-44.
3. Бережна І.Ю. Вплив фінансових інститутів на формування
інвестиційного потенціалу. Актуальні проблеми економіки. 2019. № 9 (99). С.
190-195.
4. Бовкун О.В. Напрями залучення інвестицій у підприємства
нафтогазового комплексу. Управління розвитком. 2023. № 14. С. 126-128.
5. Бондар М.І. Джерела фінансування інвестиційних процесів.
Економіка та підприємництво. 2016. Вип. 16. С. 162-169.
6. Бражко О.В. Особливості формування оцінки інвестиційної
привабливості економіки. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 12. С. 16-20.
7. Букало А.М. Активізація розвитку інвестиційних фондів в Україні.
Інноваційно-інвестиційна політика. 2020. № 3 (106). С. 69-73.
8. Бушовська Л., Войнаренко М. Інвестиційна діяльність як важливий
елемент в системі управління. Scientific Dialogues: Conference Proceedings : VI
Ukrainian-Polish International Scientific Conference. 21-24 October, 2025, Ukraine,
Khmelnitsky. С. 121-122.
9. Власова О.С., Лукашова І.О. Класифікація інститутів спільного
інвестування: необхідність і проблеми. Економіка, фінанси, право. 2021. № 2. С.
7-12.
10. Вовчак О.Д. Інвестування: Навч. посіб. Львів: Новий Світ-2000, 544
с.
11. Войнаренко М.П., Свідер О.П. Динамічна оцінка ефективності
прямих іноземних інвестицій на підприємствах легкої промисловості.
Економіка: реалії часу. 2024. № 6 (16). С. 121-128.
12. Войнаренко М.П., Береза А.А. Кластеризація: теоретичне підгрунтя,
міжнародний та вітчизняний досвід. Проблеми розвитку соціально-економічних
87
систем в контексті глобалізаційних викликів : Матеріали міжнар. наук.-практ.
конф. студ. та молодих вчен. 17-22 квіт., 2022, Україна, м. Хмельницький. Т. 1.
С. 68-71.
13. Гайдамашко О.Г., Тихонова В.В., Дудчик О.Ю. Стан, проблеми та
перспективи формування сприятливого інвестиційного клімату України.
Економічний форум. 2016. № 1. С. 259-268.
14. Гайдис Н.М. Інвестування : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Л.:
Львів. банк. ін-т., 2012. 271 с.
15. Гальчинський А.С., Геєць В.М. та ін. Стратегія економічного і
соціального розвитку України 2004-2015: Шлях, до європейської інтеграції. К:
ІВЦ Держкомстату України. 2004. 298 с.
16. Гриньова В.М., Коюда В.О. та ін. Інвестування : Пiдручник / ред.
В.М. Гриньова. К. : Знання, 2018. 452 с.
17. Гришаєва Ю. Г. Концепція оцінювання інвестиційної привабливості
в контексті управління національною економікою. Вісник Бердянського
університету менеджменту і бізнесу. 2012. № 4. С. 38-42.
18. Гунько В.І. Фактори та показники формування інвестиційної
привабливості підприємств. Фінансовий простір. 2013. № 1. С. 85-88.
19. Даньків Й.Я. Інновації : становлення, політика та сучасні стратегічні
тенденції розвитку. Науковий вісник УжНУ. Серія: економіка. 2014. № 1 (42). С.
112-119.
20. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. К. : Алерта, 2001.
338 с.
21. Державна служба України з питань регуляторної політики та
розвитку підприємництва : веб-сайт. URL: http://dkrp.gov.ua.
22. Єпіфанова І.Ю., Войнаренко М.П. Управління інвестиційною
діяльністю промислових підприємств : Моногр. Вінниця: ВНТУ, 2011. 188 с.
23. Єфімова Н.С. Сучасні проблеми управління інвестиційною
діяльністю на підприємстві. Економічний простір. 2009. Вип. 22. С. 25-28.
24. Запухляк В.З. Мотиваційні чинники інвестування та характеристики
інвестиційного розвитку країн. Сталий розвиток економіки. 2013. № 5. С. 340-
88
350.
25. Змієнко М.О Інститути спільного інвестування: сутність, сучасний
стан, проблеми та перспективи. Економічний вісник НТУУ «КПІ». 2021. № 8. С.
165-169.
26. Квітка С.А. Публічно-приватне партнерство як дієвий механізм
взаємодії влади та бізнесу. Аспекти публічного управління. 2015. № 7-8. С. 47-
56.
27. Кірев О.В., Щербакова І.Б. Проєктне бізнес-партнерство як
альтернативний спосіб залучення інвестицій для малих промислових
підприємств. Економічні інновації. 2015. Вип. 60, Т. III. С. 315-324.
28. Ковальчук С.І., Ванькович Л.Я. Іноземні інвестиції: визначення,
сутність, класифікація. Вісник національного університету “Львівська
політехніка”. 2018. № 365. С. 146-152
29. Комашенко Т.А. Теоретико-методологічні основи дослідження
інвестиційної інфраструктури. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 17. С. 82-
84.
30. Корпан О.С. Сучасні підходи до класифікації інвестицій: проблеми
та перспективи. Вісник Хмельницького національного університету. 2019. № 6,
Т.2. С. 75-79.
31. Косарєва І.П., Яковлев А.І. Удосконалення фінансово- кредитних
процесів інвестиційної діяльності. Фінансово- кредитний механізм активізації
інвестиційного процесу. К.: КНЕУ, 2021. С. 577-580.
32. Кубліков В.К. Аналіз джерел інвестиційних ресурсів в основний
капітал підприємств України. Вісник Криворізького економічного інституту
КНЕУ. 2009. № 3, (19). С. 85-87.
33. Кузьмін О.Є., Сидоров Ю.І., Козик В.В. Досягнення і проблеми
еволюційної економіки : Моногр. Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. 251 с.
34. Кузьмін О.Є., Чушак-Голобородько А.М. Ідентифікування
узгодженості потреб у системі мотивування креативно-інвестиційної діяльності
підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2012. № 17. С. 4-7.
35. Лайко О.І. Трансформаційні процеси в інвестиційній системі
89
економіки України : Моногр. Одеса: НАН України, Ін-т пробл. ринку та екон.-
екол. дослідж, 2014. 460 с.
36. Лепейко Т.І., Коюда В.О., Коюда О.П. Основи інвестиційного
менеджменту : Навч. посібн. К. : Кондор, 2018. 340 с.
37. Лучко М.Р. Основи складання консолідованої фінансової звітності:
Навч. посібн. Тернопіль: Тернопільський національний педагогічний
університет ім. В.Гнатюка, 2012. 77 с.
38. М.М. Меркулов, Захарченко В.І., Н.М. Корсікова. Інноваційний
менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки : Навч. посіб.
К.: Центр учбової літератури, 2012. 448 с.
39. Манаєнко І.М., Охріменко О.О. Детермінанти інвестиційного
забезпечення : принципи, механізми, ефективність. Економіка розвитку:
науковий журнал Харківського національного економічного університету. 2019.
№ 1 (69). С. 34-40.
40. Маркович І. Промислові кластери як інноваційна модель організації
національного господарства. Галицький економічний вісник. 2022. № 2 (35). С.
82-87.
41. Марченко Н.А., Поддєрьогін А.М. Лізинг як інвестиційна складова
оновлення основних засобів виробництва. Незалежний аудитор. 2021. № 8. С. 62-
66.
42. Мочерний С.В. Економічна теорія : Навч. посіб. / 4-те вид.,
стереотип. К.: Академія, 2019. 640 с.
43. Музиченко Т.О. Інвестиції та інвестиційна діяльність: понятійний
апарат. Сталий розвиток економіки. 2019. № 3. С. 161-167.
44. Обліково-аналітичні аспекти управлінських концепцій: процеси
формування та реалізації : Моногр. / ред. М.П. Войнаренко, Л.В. Скоробогата.
Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2014. 605 с.
45. Онікієнко С. Інвестиційна діяльність: від емпіричного сприйняття
до категоріального відображення. Ринок цінних паперів України. Вісник
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. 2021. № 3-4. С. 61-66.
46. Петрова К.В. Діагностика інвестиційної привабливості
90
підприємства. Управління розвитком. 2014. № 9. С. 120-121.
47. Петрович Й.М. Організаційне забезпечення механізму прийняття і
реалізації інвестиційної політики на машинобудівному підприємстві. Економіка:
реалії часу. 2021. № 6 (22). С. 6-10.
48. Пилипенко О.І. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства:
огляд методик. Міжнародний збірник наукових праць. 2020. Вип. 1(13). С. 324-
330.
49. Покидешева О.Г., Череп А.В. Інноваційно-інвестиційна діяльність як
чинник стабілізації економіки держави та регіонів : Моногр. / ред. А.В. Череп.
Запоріжжя : ЗНУ, 2011. Т. 2. С. 212- 222.
50. Про дослідження мікро-, малого і середнього підприємництва : Звіт.
К.: ТОВ «ІНФО САПІЄНС», 2020. 44 с. URL: https://sapiens.com.ua/
publications/socpol-research/135/Info%20Sapiens_CIPE_report.pdf.
51. Рябота В.В. Захист прав акціонерів при злитті та поглинанні
акціонерних товариств в Україні : Моногр. К. : Вид. дім "Києво-Могилян. акад.",
2017. 159 c.
52. Саталкіна Л.О. Формування та використання інвестиційних
портфелів підприємства : автореф. дис. канд. екон. наук : спец. 08.00.04. Львів,
2016. 24 с.
53. Саталкіна Л.О., Кузьмін О.Є. Кластери як важливий чинник
залучення інвестицій на промислові підприємства. Бізнес Інформ. 2013. № 4. С.
127-134.
54. Сельський В. Стан та проблеми розвитку інститутів спільного
інвестування як ефективного механізму залучення інвестицій в економіку
України. Економіка. 2007. № 1. С. 137-140.
55. Соколенко С.І. Інноваційні кластери допомагають подолати кризу.
Шляхи виходу з кризи економіки України : Матеріали круглого столу в КТПП та
ІЕП НАНУ. 2008, Україна, м. Київ.
56. Соколовська З.М. Методи комплексної оцінки інвестиційних
альтернатив на рівні підприємств. Економіка: реалії часу. 2014. № 1 (11). С. 5-15.
57. Товстенюк О.В. Теоретико-методичні засади здійснення
91
фундаментальної діагностики інвестиційної привабливості машинобудівних
підприємств. Вісник Національного університету "Львівська політехніка".
Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми
розвитку. 2023. № 776. С. 404-410.
58. Товстенюк О.В. Теоретико-методичні засади здійснення
фундаментальної діагностики інвестиційної привабливості машинобудівних
підприємств. Вісник Національного університету "Львівська політехніка".
Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми
розвитку. 2023. № 776. С. 404-410.
59. Толпежніков Р.О. Формування механізму бізнес-партнерства
об’єднань промислових підприємств. Вісник Приазовського державного
технічного університету. Серія : Економічні науки. 2019. Вип. 29. С. 68-72.
60. Федорчак О.Є, Князь С.В., Пушак Г.І., Федорчак О.Є., Живко З.Б. та
ін. Соціально-економічний розвиток держави, регіону, підприємства в
нестабільних ринкових умовах : Моногр. / ред. А.М. Штангрет та А.П. Левітська.
Львів: Укр. акд. друкарства, 2015. 477 c.
61. Федорчак О.Є. Ретроспективне економічне оцінювання механізмів
залучення інвестицій на підприємство. Бізнес Інформ. 2014. № 11. С. 108-113.
62. Фурдичко Л.Є. Інститути спільного інвестування: міжнародний
досвід, специфіка та розвиток в Україні. Регіональна економіка. 2019. № 1. С. 81-
88.
63. Чубунов Є.В. Прямі іноземні інвестиції та чинники інвестиційного
процесу: статистичний аналіз взаємозв'язків в умовах перехідної економіки
України. Економіка України. 2016. №2. С. 17-20.
64. Шпанко А. Огляд діяльності відкритих інститутів спільного
інвестування. Фінансовий ринок України. 2016. № 4 (30). С. 11-16.
65. Щербакова І.Б. Адаптивність теоретичних засад у визначенні понять
«інвестиційна діяльність» та «інвестиційний проєкт» до залучення інвестицій
малими промисловими підприємствами на засадах проєктного бізнес-
партнерства. Бізнес Інформ. 2016. №2. C. 108-113.
66. Щербакова І.Б. Рекомендації до побудови докладної концептуальної
92
моделі проєктного бізнес-партнерства. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2014.
Вип. 4. С.89-98.
67. Щербакова І.Б., Філиппова С.В. Залучення інвестицій та проєктне
бізнес-партнерство промислових підприємств : Моногр. Одеса: ОНПУ, ФОП
Бондаренко М.О., 2016. 260 с.
68. Яблонська-Агу Н.Л., Ястремська О.М. Інвестиції: сутність та
класифікація. Економіка розвитку. 2024. №4 (72). С. 116-121.
69. Янишин Я.С., Панасюк О.С., Хірівський Р.П. Критерії означення
великого, середнього та малого бізнесу в країнах Західної Європи. Науковий
вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та
біотехнологій імені С.З. Ґжицького. 2024. № 1 (2), Т. 16. С. 208-213.
70. Ястремська О.М., Наливайко А.П., Решетняк Т.І., Євдокимова Н.М.
та ін. Стратегія підприємства: адаптація організацій до впливу світових
суспільно-економічних процесів : Моногр. / ред. А.П. Наливайко. К.: КНЕУ,
2013. 345 c.
71. Ястремська О.М., Яблонська-Агу Н.Л. Стратегічне інвестування
підприємств: шляхи активізації. Бизнес інформ. 2012. № 12. С. 184-186.
72. Фінансова звітність ТОВ «Електрум Україна». Clarity Project. URL:
https://clarity-project.info/edr/41856777/finances.
93
Додаток А
Калашник Руслан Олегович
Здобувач освітньої програми Бізнес-адміністрування
Черкаського державного технологічного університету
Мильніченко Сергій Михайлович
К.е.н., доцент, доцент кафедри менеджменту та бізнес-адміністрування
Черкаського державного технологічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-1385-7014
УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
В умовах глобалізації, цифровізації економіки та посилення конкуренції ключовим фактором
розвитку підприємств є їх здатність формувати та ефективно використовувати інноваційно-
інвестиційний потенціал. Саме він забезпечує адаптивність підприємства до змін зовнішнього
середовища, сприяє підвищенню конкурентоспроможності та довгостроковому економічному
зростанню.
Інноваційно-інвестиційний потенціал розглядається як комплекс ресурсів і можливостей
підприємства щодо здійснення інноваційної діяльності за рахунок залучення інвестиційних
ресурсів . Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування ефективних
механізмів управління цим потенціалом, особливо в умовах кризових і посткризових
трансформацій економіки України [1].
У сучасній економічній науці інноваційно-інвестиційний потенціал розглядається як
інтегральна характеристика можливостей підприємства щодо генерування, впровадження та
комерціалізації інновацій за рахунок ефективного використання інвестиційних ресурсів.
Сутнісна характеристика цієї категорії полягає у поєднанні двох взаємопов’язаних складових:
інноваційної, що відображає здатність до створення нових знань і технологій, та інвестиційної,
яка визначає ресурсну забезпеченість відповідних процесів.
Структурно інноваційно-інвестиційний потенціал включає в себе фінансову складову,
інтелектуально-кадрову складову, виробничо-технологічну складову, інформаційну складову
та організаційно-управлінську складову [5]. Зазначені елементи перебувають у тісному
взаємозв’язку, формуючи цілісну систему, ефективність функціонування якої визначає рівень
інноваційного розвитку підприємства.
Управління процесом формування інноваційно-інвестиційного потенціалу доцільно
трактувати як системно організований, цілеспрямований вплив на ресурси, компетенції та
організаційні механізми підприємства з метою забезпечення його інноваційного розвитку.
Зміст цього процесу реалізується через сукупність взаємопов’язаних функцій управління,
серед яких ключовими є: аналітична (діагностика потенціалу), планувальна (формування
стратегічних орієнтирів), організаційна (забезпечення ресурсами), мотиваційна, контрольна
[2].
Процес управління має циклічний характер і передбачає постійне коригування управлінських
рішень з урахуванням змін зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей
підприємства. Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу здійснюється під впливом
сукупності різноспрямованих факторів, які доцільно поділяти на внутрішні та зовнішні. До
внутрішніх факторів віднесемо: рівень фінансової стабільності підприємства, якість
людського капіталу, стан матеріально-технічної бази, ефективність системи управління. До
зовнішніх факторів віднесемо: інституційне середовище, державну інноваційну політику,
рівень розвитку фінансових ринків, макроекономічну ситуацію. Взаємодія зазначених
94
факторів визначає можливості підприємства щодо акумулювання та реалізації інноваційно-
інвестиційного потенціалу.
Ефективне управління формуванням інноваційно-інвестиційного потенціалу передбачає
використання комплексу взаємодоповнюючих механізмів. Організаційний механізм
спрямований на формування інституційних умов реалізації інноваційної діяльності,
включаючи розроблення інноваційної стратегії та створення відповідної організаційної
структури. Фінансовий механізм передбачає оптимізацію джерел фінансування, залучення
інвестицій та забезпечення ефективного розподілу ресурсів. Економічний механізм включає
використання методів оцінювання ефективності інвестиційних проєктів, управління ризиками
та стимулювання інноваційної активності. Важливим аспектом є інтеграція зазначених
механізмів у загальну систему стратегічного управління підприємством [3].
З метою підвищення ефективності управління процесом формування інноваційно-
інвестиційного потенціалу доцільно:
впроваджувати сучасні цифрові технології управління;
розвивати систему стратегічного планування інноваційної діяльності;
активізувати інвестиційну діяльність шляхом диверсифікації джерел фінансування;
підвищувати рівень інноваційної культури підприємства;
розширювати співпрацю з науковими установами та інноваційними структурами [2].
Особливого значення набуває розвиток людського капіталу як ключового елементу
інноваційної системи підприємства.
Таким чином, управління процесом формування інноваційно-інвестиційного потенціалу
підприємства є складною багаторівневою системою, що потребує комплексного підходу до
його організації. Ефективність цього процесу визначається узгодженістю дій у сфері
ресурсного забезпечення, стратегічного планування та реалізації інноваційної діяльності.
Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу повинно здійснюватися на основі
системного поєднання ресурсів, компетенцій і управлінських рішень, що забезпечує стійкий
розвиток підприємства в умовах сучасних економічних викликів.
Ключові слова: інновації, інвестиції, потенціал підприємства, управління,
конкурентоспроможність.
Список використаних джерел:
Манн, Р., & Махно, С. (2022). ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: УМОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ В ПОВОЄННИЙ
ПЕРІОД. Економічний простір, (182), 144-148. https://doi.org/10.32782/2224-6282/182-23
Грігєрман, Є. (2024). ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РОЗВИТОК: СУТНІСТЬ ТА
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ. Київський економічний науковий журнал, (4), 54-60.
https://doi.org/10.32782/2786-765X/2024-4-7
Рожок, С. (2025). СКЛАДОВІ ТА ПОКАЗНИКИ ПОТЕНЦІАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНО-
ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ. Сталий розвиток економіки, (6 (57), 452-457. https://doi.org/10.32782/2308-
1988/2025-57-61