Управління інноваціями в діяльності суб’єкта господарювання (на матеріалах ТОВ «НВК «Фотоприлад», м.Черкаси)

Гордієнко, Вікторія Максимівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9796

Title:	Управління інноваціями в діяльності суб’єкта господарювання (на матеріалах ТОВ «НВК «Фотоприлад», м.Черкаси)
Authors:	Павловська, Анна Станіславівна Гордієнко, Вікторія Максимівна
Keywords:	ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЄКТ, РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ
Issue Date:	2026
Abstract:	Об’єкт дослідження – процес удосконалення системи управління інноваційною діяльністю підприємства із застосуванням сучасних технологічних рішень. Предмет дослідження – особливості здійснення інноваційної діяльності підприємств на прикладі ДП «Фотоприлад». Метою роботи є розроблення напрямів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства як ключового чинника формування його конкурентних переваг з урахуванням сучасних наукових підходів і практичного досвіду у цій сфері. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: дослідити теоретичні засади управління інноваційною діяльністю підприємств; проаналізувати основні проблеми впровадження інновацій в умовах функціонування ринкової економіки; поглибити розуміння сутності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, визначити джерела її фінансового забезпечення та напрями розвитку; розглянути стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку і методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу; здійснити аналіз господарської діяльності підприємства; провести оцінювання рівня інноваційної активності досліджуваного підприємства; обґрунтувати інвестиційні проєкти, спрямовані на підвищення інноваційного потенціалу; визначити ефективність запропонованих заходів для ДП «Фотоприлад». У процесі виконання роботи застосовано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: графічний метод, аналіз і синтез, порівняльний аналіз, економіко-математичне моделювання, метод групування та інші. За результатами дослідження узагальнено теоретичні положення щодо сутності інноваційної діяльності підприємства, здійснено комплексний аналіз його виробничогосподарських та інноваційних показників, а також проведено оцінювання рівня інноваційного розвитку. Обґрунтовано, що реалізація запропонованих інвестиційних проєктів сприятиме покращенню результатів діяльності підприємства. Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути використані у діяльності ДП «Фотоприлад», оскільки їх впровадження є економічно обґрунтованим та доцільним.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9796
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Диплом Гордієнко Вікторія 2026.pdf Restricted Access		1.68 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
Завідувач кафедри
Олександр БІЛИК_____________
____________________________________
«_____»_______________________ 2026 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА
ГОСПОДАРЮВАННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД»,
М. ЧЕРКАСИ)

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: «Менеджмент»
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма здобуття освіти: денна
Група М-225

Виконавець роботи:
«____»___________ 2026 р. _______________ Вікторія ГОРДІЄНКО
(підпис) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

Керівник роботи:

«____»__________ 2026 р. _________ Д.е.н., проф. Анна ПАВЛОВСЬКА
(підпис) (Вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

2026
2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма «Менеджмент»

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри МБА
____________
«_____» __________20___ р.

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Гордієнко Вікторія Максимівна
(ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
1. Тема роботи УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА
ГОСПОДАРЮВАННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД»,
М. ЧЕРКАСИ)

Керівник роботи Д.е.н., проф. Анна ПАВЛОВСЬКА ,
(Вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
затверджені наказом від «17» _березня_2026 року №_62/03-03
2. Вихідні дані до роботи: фінансові документи підприємства за 2023-2025 рр.;
періодичні видання та друковані літературні джерела.
3. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА; РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ФОТОПРИЛАД»; РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД».
4. Консультанти розділів роботи:
Підпис, дата
Прізвище, ініціали та посада
Розділ завдання завдання
керівника
видав прийняв
1 Проф. Павловська А.С.
2 Проф. Павловська А.С.
3 Проф. Павловська А.С.
5. Дата видачі завдання _____________________________________

3
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів підготовки Строк виконання
Примітка
з/п кваліфікаційної роботи етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання виконано
1 23.02.2026
попереднього плану роботи.
Опрацювання літературних джерел. виконано
2 01.03.2026
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка виконано
3 05.04.2026
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. виконано
4 Аналіз даних, необхідних для 10.04.2026
написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 16.04.2026 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 20.04.2026 виконано
Підготовка та написання виконано
7 25.04.2026
розрахункового розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 05.05.2026 виконано
Доопрацювання розрахункового виконано
9 15.05.2026
розділу.
10 Підготовка висновків по роботі 20.05.2026 виконано
11 Оформлення роботи 26.05.2026 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 31.05.2026 виконано

Здобувач вищої освіти ______ Вікторія ГОРДІЄНКО
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______ Д.е.н., проф. Анна ПАВЛОВСЬКА
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

4
АНОТАЦІЯ
Кваліфікцйна робота бакалавра містить 73 сторінки, 21 таблиця, 4 рисункив, список
використаної літератури з 92 найменувань, 1 додаток.
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА
ГОСПОДАРЮВАННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД»,
М. ЧЕРКАСИ)
Об’єкт дослідження – процес удосконалення системи управління інноваційною
діяльністю підприємства із застосуванням сучасних технологічних рішень.
Предмет дослідження – особливості здійснення інноваційної діяльності
підприємств на прикладі ДП «Фотоприлад».
Метою роботи є розроблення напрямів підвищення ефективності інноваційної
діяльності підприємства як ключового чинника формування його конкурентних
переваг з урахуванням сучасних наукових підходів і практичного досвіду у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: дослідити
теоретичні засади управління інноваційною діяльністю підприємств; проаналізувати
основні проблеми впровадження інновацій в умовах функціонування ринкової
економіки; поглибити розуміння сутності інноваційно-інвестиційної діяльності
підприємства, визначити джерела її фінансового забезпечення та напрями розвитку;
розглянути стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку і методичні підходи до
оцінювання інноваційного потенціалу; здійснити аналіз господарської діяльності
підприємства; провести оцінювання рівня інноваційної активності досліджуваного
підприємства; обґрунтувати інвестиційні проєкти, спрямовані на підвищення
інноваційного потенціалу; визначити ефективність запропонованих заходів для ДП
«Фотоприлад».
У процесі виконання роботи застосовано сукупність загальнонаукових і
спеціальних методів дослідження, зокрема: графічний метод, аналіз і синтез,
порівняльний аналіз, економіко-математичне моделювання, метод групування та інші.
За результатами дослідження узагальнено теоретичні положення щодо сутності
інноваційної діяльності підприємства, здійснено комплексний аналіз його виробничо-
господарських та інноваційних показників, а також проведено оцінювання рівня
інноваційного розвитку. Обґрунтовано, що реалізація запропонованих інвестиційних
проєктів сприятиме покращенню результатів діяльності підприємства.
Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути використані у
діяльності ДП «Фотоприлад», оскільки їх впровадження є економічно обґрунтованим
та доцільним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ДОСЛІДЖЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЄКТ, РОЗВИТОК
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ
Рік захисту кваліфікаційної роботи бакалавра – 2026
Підпис здобувача вищої освіти _______________
Дата ________________________

5

ABSTRACT
The bachelor’s qualification work contains 73 pages, 21 tables, 4 figures, a list of used
literature from 92 titles, 1 appendices.
INNOVATION MANAGEMENT IN THE ACTIVITIES OF AN ECONOMIC ENTITY
(BASED ON MATERIALS FROM SE NVK «FOTOPRYLAD», CHERKASY)
The object of the study is the process of improving the system of management of
innovative activities of the enterprise with the use of modern technological solutions.
The subject of the study is the features of the implementation of innovative activities
of enterprises using the example of SE «Fotoprilad». The purpose of the work is to develop
directions for increasing the efficiency of the enterprise's innovative activities as a key
factor in the formation of its competitive advantages, taking into account modern scientific
approaches and practical experience in this area.
To achieve the goal, the following tasks have been defined: to study the theoretical
principles of management of innovative activities of enterprises; to analyze the main
problems of implementing innovations in the conditions of functioning of a market
economy; to deepen the understanding of the essence of the enterprise's innovative and
investment activity, to determine the sources of its financial support and development
directions; to consider the strategies of innovative and investment development and
methodological approaches to assessing the innovative potential; to analyze the economic
activity of the enterprise; to assess the level of innovative activity of the studied enterprise;
to substantiate investment projects aimed at increasing the innovative potential; to determine
the effectiveness of the proposed measures for the SE «Fotoprilad».
According to the results of the study, theoretical provisions on the essence of the
enterprise's innovative activity were generalized, a comprehensive analysis of its
production, economic and innovation indicators was carried out, and an assessment of the
level of innovative development was also carried out. It was substantiated that the
implementation of the proposed investment projects will contribute to improving the results
of the enterprise's activities.
The results obtained have practical value and can be used in the activities of the State
Enterprise «Photoprylad», since their implementation is economically justified and
expedient.
KEYWORDS: INNOVATIVE POTENTIAL, RESEARCH OF INNOVATIVE
ACTIVITIES, INNOVATIVE PROJECT, DEVELOPMENT OF INNOVATIVE
ACTIVITIES, PROBLEMS OF IMPLEMENTING INNOVATIONS
Year of defense of the bachelor’s thesis – 2026
Signature of the higher education applicant _______________
Date ________________________

6
ЗМІСТ
7
ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
10
ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Передумови розвитку інновацій та ключові проблеми їх впровадження в
10
умовах функціонування ринкової економіки
1.2 Види ресурсного та фінансового забезпечення інноваційно- 13
інвестиційного розвитку підприємства
1.3 Управління інноваційними проєктами як інструмент підвищення
18
ефективності інноваційної діяльності
1.4 Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу
23
підприємства
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ФОТОПРИЛАД» 31
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства 31
2.2 Оцінювання ключових техніко-економічних показників діяльності 36
2.3 Дослідження стану та особливостей інноваційної діяльності
46
підприємства
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
56
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД»
3.1 Розроблення заходів щодо підвищення результативності інноваційної
56
діяльності
3.2 Економічне обґрунтування запропонованих напрямів розвитку
58
інновацій
3.3 Оцінювання ефективності впровадження інноваційно орієнтованих
68
заходів
ВИСНОВКИ 72
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 74
ДОДАТКИ 82

7
ВСТУП

Функціонування та поступальний розвиток сучасних суб’єктів
господарювання орієнтовані на утримання і посилення їх конкурентних позицій
на ринку. В умовах загострення конкурентної боротьби досягти цього здатні
лише ті підприємства, які дотримуються високих стандартів ведення діяльності
та системно формують свої конкурентні переваги шляхом активного
впровадження інноваційних рішень. За таких обставин особливої значущості
набуває стимулювання підприємницької ініціативи, орієнтація діяльності
підприємств на задоволення потреб споживачів та досягнення кінцевого
фінансового результату – отримання прибутку.
Посилення інноваційної складової розвитку національної економіки має
виступати одним із ключових стратегічних пріоритетів України. Це потребує
комплексної підтримки з боку держави, зокрема через формування
сприятливого інституційного та нормативно-правового середовища як на
внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях. Водночас ефективне вирішення
проблем стабільного функціонування підприємств у поточному періоді та
забезпечення їх довгострокового розвитку значною мірою визначається рівнем
впровадження сучасних підходів стратегічного управління.
Для формування збалансованого та здатного до саморозвитку потенціалу
підприємства важливим є безперервний процес пошуку, відбору та реалізації
перспективних напрямів його розвитку як у межах окремих видів діяльності,
так і на рівні організації в цілому. Такий підхід має базуватися на врахуванні
інтересів споживачів, а також усіх зацікавлених сторін, що взаємодіють із
підприємством.
Серед сучасних концепцій оцінювання результативності та стратегічного
управління діяльністю підприємств доцільно виокремити збалансовану систему
показників (Balanced Scorecard) Robert Kaplan та David Norton, модель EFQM
(European Foundation for Quality Management), систему OKR (Objectives and Key
Results), а також інші підходи, що спрямовані на підвищення ефективності
управління та забезпечення сталого розвитку.

8
Отже, обрана тема дослідження є актуальною в сучасних умовах
господарювання та має практичну значущість, зокрема для діяльності ДП
«Фотоприлад».
Об’єкт дослідження – процес удосконалення системи управління
інноваційною діяльністю підприємства із застосуванням сучасних
технологічних рішень.
Предмет дослідження – особливості здійснення інноваційної діяльності
підприємств на прикладі ДП «Фотоприлад».
Метою роботи є розроблення напрямів підвищення ефективності
інноваційної діяльності підприємства як ключового чинника формування його
конкурентних переваг з урахуванням сучасних наукових підходів і практичного
досвіду у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: дослідити
теоретичні засади управління інноваційною діяльністю підприємств;
проаналізувати основні проблеми впровадження інновацій в умовах
функціонування ринкової економіки; поглибити розуміння сутності
інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, визначити джерела її
фінансового забезпечення та напрями розвитку; розглянути стратегії
інноваційно-інвестиційного розвитку і методичні підходи до оцінювання
інноваційного потенціалу; здійснити аналіз господарської діяльності
підприємства; провести оцінювання рівня інноваційної активності
досліджуваного підприємства; обґрунтувати інвестиційні проєкти, спрямовані
на підвищення інноваційного потенціалу; визначити ефективність
запропонованих заходів для ДП «Фотоприлад».
У процесі виконання роботи застосовано сукупність загальнонаукових і
спеціальних методів дослідження, зокрема: графічний метод, аналіз і синтез,
порівняльний аналіз, економіко-математичне моделювання, метод групування
та інші.
За результатами дослідження узагальнено теоретичні положення щодо
сутності інноваційної діяльності підприємства, здійснено комплексний аналіз

9
його виробничо-господарських та інноваційних показників, а також проведено
оцінювання рівня інноваційного розвитку. Обґрунтовано, що реалізація
запропонованих інвестиційних проєктів сприятиме покращенню результатів
діяльності підприємства.
Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути використані
у діяльності ДП «Фотоприлад», оскільки їх впровадження є економічно
обґрунтованим та доцільним.
Апробація реультатів дослідження викладена в конференції «Лазуренко,
Ю.; Гордієнко, В.; Єрепкінова, К.. Управління інноваційним розвитком та
адаптацією суб’єктів господарювання до мінливого бізнес-
середовища. Сучасний менеджмент організації: витоки, реалії та перспективи
розвитку, Україна, кві. 2026». Доступно за
адресою: https://conf.krok.edu.ua/MMO/MMO-2026/paper/view/3313

10
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ
ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Передумови розвитку інновацій та ключові проблеми їх впровадження в
умовах функціонування ринкової економіки

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується
нестабільністю, водночас споживчий ринок є достатньо насиченим та має риси
розвиненої ринкової системи. У таких умовах виникає об’єктивна потреба
переходу до якісно нового рівня розвитку – інноваційного, особливістю якого є
проникнення інновацій практично в усі сфери економічних відносин. З одного
боку, інноваційна діяльність підприємства являє собою цілісну систему
послідовних виробничих і комерційних заходів, ефективність яких значною
мірою визначається техніко-організаційним рівнем виробництва. З іншого боку,
саме ринок виступає головним механізмом відбору інновацій, оскільки навіть
перспективні нововведення не отримують поширення за відсутності
економічної доцільності та здатності забезпечити конкурентні позиції
підприємства [23].
Термін «innovation» походить від поєднання латинського слова «novatio»
(оновлення, новизна) та англійського префікса «in», що означає «введення» або
«впровадження». Таким чином, інновація трактується як процес впровадження
нового або відновлення існуючого [11, 23].
Інновацію доцільно розглядати як використання результатів
інтелектуальної діяльності та технологічних розробок у різних сферах
суспільного життя – виробництві, економіці, соціальних відносинах, освіті,
культурі тощо – з метою підвищення ефективності функціонування соціально-
економічних систем. Водночас інноваційні рішення не завжди є очевидними,
що зумовлює необхідність їх ідентифікації, обґрунтування та оцінювання
інвестиційної привабливості. Інноваційний проєкт виступає своєрідною
моделлю майбутнього розвитку, оскільки кожне нововведення має

11
орієнтуватися на довгострокову перспективу та прогрес підприємства, галузі
або економіки загалом [15, 48].
Результатом інноваційних процесів є нововведення, які після
впровадження у практичну діяльність набувають статусу інновацій, тобто
переходять у якісно новий стан.
Отже, інновації тісно пов’язані з науково-технічним прогресом і
передбачають оновлення основних фондів, технологій, систем управління та
економічних механізмів діяльності підприємства. В умовах ринку інновації
охоплюють як матеріально-технічну базу, так і виробничі відносини,
включаючи методи управління, спеціалізацію та кооперацію праці. Крім того,
інноваційна діяльність включає довгострокові процеси створення і реалізації
інноваційних проєктів за участю наукових установ і виробничих структур
різного рівня.
Реалізація інновацій порівняно зі звичайними інвестиційними проєктами
має низку специфічних особливостей:
 високий рівень невизначеності результатів, строків реалізації та
витрат, що знижує точність попередніх розрахунків і потребує додаткових
критеріїв відбору проєктів;
 орієнтація на довгострокову перспективу, що вимагає врахування
фактору часу та якісного прогнозування;
 необхідність залучення висококваліфікованих науково-технічних
кадрів;
 можливість дострокового припинення проєкту без значних втрат у
разі виявлення його неефективності;
 імовірність отримання неочікувано високих результатів, що
створює передумови для швидкої комерціалізації та отримання додаткового
прибутку [32, 37].
Відповідно до законодавства України інноваційна діяльність
розглядається як одна з форм інвестиційної діяльності, спрямованої на
впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробничу та

12
соціальну сфери. Вона включає створення нових технологій, структурні
зміни в економіці, реалізацію довгострокових науково-технічних програм,
фінансування фундаментальних досліджень, а також розробку
ресурсозберігаючих технологій [7, 51].
До основних напрямів інноваційної діяльності належать: проведення
наукових досліджень, створення об’єктів інтелектуальної власності,
впровадження нових технологій, технічне переоснащення виробництва та
розвиток нових видів продукції.
На інноваційну активність підприємств впливає комплекс факторів, які
доцільно поділити на техніко-економічні, організаційно-управлінські, правові
та соціально-психологічні. Їх дія може мати як стимулюючий, так і стримуючий
характер [13, 45].
Управління інноваційною діяльністю передбачає розробку стратегічних
програм, координацію процесів створення нової продукції, забезпечення
ресурсами та формування спеціалізованих команд для реалізації інноваційних
проєктів [13, 45].
Інновації сьогодні виступають ключовим фактором
конкурентоспроможності підприємств, інтегруючись у всі сфери їх діяльності.
При цьому методи управління інноваціями мають суттєві відмінності від
традиційних підходів, оскільки спрямовані на створення принципово нових
продуктів і трансформацію виробничих відносин.
Інноваційний процес може розглядатися як: поєднання науково-технічної,
виробничої та маркетингової діяльності; послідовність етапів життєвого циклу
інновації; процес інвестування у створення та поширення нових продуктів.
Його результатом є комерціалізація нових ідей, технологій і рішень, що
забезпечують економічний ефект. Інноваційний процес включає чотири основні
стадії: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, дослідно-
конструкторські розробки та етап комерціалізації [7, 51].
Несвоєчасне впровадження інновацій може призвести до ефекту
«футурошоку», коли підприємство змушене здійснювати різкі зміни в обмежені

13
строки з високими витратами ресурсів, що може спричинити фінансові
втрати або навіть припинення діяльності [26, 42]. З огляду на обмежений
життєвий цикл будь-якої інновації, підприємствам необхідно постійно
інвестувати у створення нових ідей та технологій, а також диверсифікувати
джерела фінансування інноваційної діяльності. Сучасні структурні зміни в
економіці України свідчать про зниження ролі галузей, що формують науково-
технічний потенціал, що вказує на технологічне відставання від розвинених
країн [1, 2].
Основними стримуючими факторами інноваційної діяльності
підприємств є дефіцит фінансових ресурсів, недостатня державна підтримка,
високий рівень ризиків, недосконалість законодавства, тривалий період
окупності та обмежений доступ до інформації і кваліфікованих кадрів [40].
Водночас сприятливими умовами виступають стратегічна орієнтація
керівництва, розвинена система маркетингу, здатність до аналізу змін
зовнішнього середовища та постійний пошук нових ринкових можливостей.
Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки України потребує розвитку
конкурентоспроможного підприємницького сектору, підтримки науки та освіти,
а також інтеграції у світовий інноваційний простір [1, 44, 57].
Таким чином, ключовим напрямом економічної політики має стати
формування сприятливого інвестиційного середовища та стимулювання
інноваційної активності підприємств, що дозволить забезпечити сталий
розвиток економіки та підвищення її конкурентоспроможності.

1.2 Види ресурсного та фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційного
розвитку підприємства

Ключовим завданням державної інноваційної політики є формування
комплексу соціально-економічних, організаційних і правових передумов, що
забезпечують ефективне відтворення, розвиток і раціональне використання
науково-технічного потенціалу країни. Особлива увага приділяється

14
впровадженню сучасних екологічно безпечних, енерго- та
ресурсоефективних технологій, а також налагодженню виробництва і
просуванню на ринок нових видів конкурентоспроможної продукції.
Реалізація державної інноваційної політики здійснюється за такими
основними напрямами: стимулювання інноваційної активності суб’єктів
господарювання з метою підвищення конкурентоспроможності національної
продукції; концентрація підтримки на інноваціях, що формують базу сучасного
технологічного розвитку; узгодження інноваційної політики з принципами
конкурентного середовища та забезпечення належного рівня захисту прав
інтелектуальної власності.
До базових інструментів реалізації державної інноваційної політики
належать такі [26, 57]: сприяння розвитку науково-технічної сфери, зокрема
через створення та підтримку науково-дослідних установ і лабораторій, що
займаються розробленням інноваційних рішень; надання суб’єктам
інноваційної діяльності пільгового фінансування, у тому числі безвідсоткових
кредитів за рахунок ресурсів державних та спеціалізованих фондів; формування
і підтримка приватних інноваційних фондів із застосуванням податкових і
кредитних стимулів; упровадження системи податкових преференцій для
підприємств, що виробляють інноваційну продукцію; запровадження
механізмів сертифікації та оцінювання інноваційної продукції; розвиток
національної інформаційної інфраструктури, включаючи створення
інтегрованих інформаційних мереж та організацій, що надають консультаційну
й організаційну підтримку інноваторам; фінансове стимулювання діяльності
науковців, винахідників і малих інноваційних підприємств через гранти,
субсидії, кредити та інші форми підтримки, а також забезпечення їх
необхідною матеріально-технічною базою; підтримка системи освіти шляхом
фінансування закладів освіти, розвитку професійної підготовки та підвищення
кваліфікації кадрів; формування сприятливого нормативно-правового
середовища для здійснення інноваційної діяльності; створення умов для
активізації міжнародного інвестування, зокрема через податкові стимули на

15
імпорт обладнання для інноваційного виробництва; забезпечення захисту
прав національних розробників у міжнародному науково-технічному
співробітництві; використання механізму державного замовлення та закупівель
продукції інноваційно орієнтованих підприємств.
Види джерел фінансування інновацій детально зображено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Види джерел фінансування інноваційної діяльності
Група Тип Організаційна структура джерел в групі
Державні Власні Державний бюджет,
ресурси Бюджети обласні, місцеві, районні; Державний фонд
фундаментальних досліджень; Державна інноваційна
компанія;
Позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального
страхування, Державний фонд зайнятості, інші фонди);
Податкові пільги для інноваційних організацій
Залучені Державна кредитна система; Державна страхова система
Позикові Державні позики (державні займи, зовнішні займи,
міжнародні кредити тощо); Податковий інноваційний
кредит
Ресурси Власні Власні інвестиційні ресурси підприємств, фонди розвитку
підприємств виробництва
(суб'єктів Залучені Внески, пожертвування, продаж акцій, додаткова емісія
господарювання акцій;
Інвестиційні ресурси інвестиційних компаній-резидентів, у
тому числі пайових інвестиційних фондів; Інвестиційні
ресурси страхових компаній-резидентів; Інвестиційні
ресурси недержавних пенсійних фондів-резидентів
Позикові Банківські, комерційні кредити; Бюджетні цільові кредити;
Фонди венчурного капіталу;
Інвестиційні ресурси іноземних інвесторів, у тому числі
комерційних банків, міжнародних фінансових інститутів
Джерело: складено на основі [37]

Верховна Рада в сфері інноваційної діяльності проводить роботи зі
створення законодавчої бази нововведень, затверджує пріоритетні напрями
інноваційної діяльності та визначає обсяг асигнувань для її підтримки.
Державне регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері повинно
базуватися на ряді загальних принципів, таких як взаємна вигода, недопущення
дискримінації, еквівалентна технологічна залежність сторін, раціональне
поєднання лібералізації і протекціонізму.

16
Центральні органи виконавчої влади здійснюють підготовку
пропозицій з реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки та
створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації, а також
доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам
здійснювати конкурсний відбір пріоритетних інноваційних проєктів та
фінансово підтримують їх у межах виділених коштів. Основна роль в
проведенні інноваційної діяльності лягає на місцеві державні адміністрації.
З метою ефективної концентрації науково-виробничого потенціалу на
реалізації пріоритетних проблем, які вимагають акумуляції значних інвестицій
розробляються науково-технічні програми. Розроблені програми дозволяють
комплексно вирішити галузеві, міжгалузеві, регіональні та державні проблеми і
базуються на основі розроблених прогнозів.
Провідне місце в науково-технічній та інноваційній діяльності мають
посідати пріоритетні науково-технічні розробки, пов’язані зі здійсненням
досліджень, спрямованих на збереження та розвиток природних і виробничих
ресурсів країни. Безумовними лідерами у виробництві світової наукової
продукції є США і Японія.
Вважається, що приблизно 80% усіх світових інновацій створюється в
США. Витрати США на НДДКР перевищують витрати Англії, Франції, ФРН та
Італії разом узятих і складають більше половини витрат на НДДКР усього
капіталістичного світу [43].
Другою світовою державою, що здійснює величезні витрати на новації є
Японія. За цими витратами на душу населення знаходиться на одному рівні з
США. В США продається 90% нових товарів і тільки 10% старих, що надійшли
на ринок більше 5 років тому. Основними виконавцями НДДКР у США є
приватний сектор економіки (виробництво) і ВНЗ (85% загального обсягу).
НДДКР у Японії займається приблизно 1 млн. чоловік. З них 57% - у приватних
наукових організаціях, 32% - у Вузах і 11% - у державних НДІ. Проведені
дослідження охоплюють як природні і технічні науки, так і гуманітарні галузі
знань.

17
Перехід української економіки до ринкових відносин супроводжується
всезростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від
індустріально розвинутих країн. Реальні витрати на науково-технічні розробки
за останні 4 роки скоротилися більше ніж у 6 разів. Питомі витрати на
інноваційну діяльність у Франції і Німеччині склали у 2025 році 140 доларів на
одного науково-технічного працівника. У США і Японії – відповідно, 118 і 124
дол. (в Україні – близько 8 дол.) [43].
Протягом останніх п’яти років чисельність науково – технічних
працівників в Україні зменшилася вдвічі. Щорічно за межі України емігрує в
середньому близько 50 тис. дипломованих фахівців, причетних до інноваційної
діяльності. Накопичений міжнародний досвід свідчить про розмаїтість форм і
методів, застосовуваних в інноваційній діяльності. Наприклад, у США існує
«інвестиційний податковий кредит», що являє собою знижку з податку на
прибуток, у розмірі 6 – 10% загальної вартості капіталовкладень у нові машини
й устаткування, існує також податкова знижка на приватні вкладення в НДДКР,
що становить 25% від прибутку і є самою великою пільгою в порівнянні з
іншими країнами (у Японії 20%, ФРН – 7,5%) [26, 43, 57].
Крім розширення податкових пільг державний уряд приділяє велику
увагу усуненню адміністративних перешкод на шляху розвитку наукомістких
виробництв, пов'язаних з обмеженнями, що накладаються патентним
захистом. Новим явищем у державній політиці є державна підтримка спільних
проєктних і дослідницьких робіт, здійснюваних корпораціями й
університетами, а також науково-дослідницького потенціалу приватного
сектора економіки.
У Японії також, як у США, застосовуються різні пільги і заохочення
інноваційної діяльності. Крім кредитів під низькі відсотки, передбачається
особлива форма державного фінансування, що поєднує в собі риси
кредитування і субсидування. Корпораціям, що ведуть важливі дослідження і
розробки, держава оплачує 50% витрат на НДДКР, а позики підлягають
безпроцентному поверненню.

18
У Франції заслуговує на увагу спеціальний фонд, ціль якого надавати
допомогу підприємствам початківцям здійснювати власні витрати на НДДКР. У
Великобританії уряд фінансує НДДКР за пріоритетними напрямками на основі
рішень спеціальних рад, крім того, існує розвинута система пільгового
кредитування підприємств, які займаються модернізацією виробництва.
Очевидно, що прямо досвід Заходу навряд чи можна перенести на
вітчизняний ґрунт. Становище погіршується важким економічним станом, у
якому виявилася Україна, а також слабкістю внутрішніх джерел підтримки
новацій. Хоча очевидно і те, що давні традиції вітчизняного виробництва
змушують покладати певні надії на державну підтримку нашого виробника і
його інноваційну діяльність.
Серед пріоритетних напрямків удосконалювання в інноваційній діяльності
в Україні можна назвати: патентно-ліцензійне законодавство і політику; право
власності технологій; інвестиційні можливості України; інкубатори й інші
системи підтримки малого інноваційного бізнесу; менеджмент програм.
Іншою, дуже важливою обставиною, що стимулює нововведення є
внутрішня політика підприємств, пов'язана з удосконалюванням методів
управління. Удосконалювання стилів і прийомів управління, швидке й
адекватне реагування на зміну кон’юнктури ринку, розвиток нових напрямків
та інструментів у роботі фірми на базі постійних новацій – роблять процес
нововведень найважливішим засобом збереження позицій на ринку.

1.3 Управління інноваційними проєктами як інструмент підвищення
ефективності інноваційної діяльності

Інноваційний проєкт – плановий комплекс технічних, виробничих,
економічних і організаційних заходів, об'єднаних однією генеральною
(основною) мстою. Він складається з кількох етапів процесу “дослідження -
виробництво”, узгоджених за ресурсами, термінами і виконавцями, та
здійснюється єдиним менеджментом. За іншим визначенім, це система

19
взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, яка становить
комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих,
організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідно
організованих, оформлених комплектом проєктної документації, що
забезпечують ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання
(проблеми), вираженого в кількісних показниках, і сприяють інновації [16, 45,
64 ].
Наведемо три основних аспекти цього поняття:
1. Форма організації управління інноваційною діяльністю становить
систему взаємозалежних заходів щодо: ресурсів, виконавців, замовників,
термінів.
2. Процес здійснення інновацій становить сукупність ідей: наукових,
технічних, виробничих, фінансових, комерційних.
3. Комплекс документації: технічної, організаційної, планової,
розрахункової, облікової, звітної, фінансової.
Так як в випускній роботі складно висвітлити всі аспекти кожної, наведу
лише основні засади. Інноваційний проєкт охоплює такі обов'язкові структурні
елементи:
- цілі і задачі; - функціонально-виконавчу структуру (комплекс
досліджень і розробок, роботи з підготовки і перепідготовки персоналу,
імпорту й експорту ліцензій, впровадження, освоєння і продажу інновацій); -
техніко-економічне і ресурсне обґрунтування (показники витрат, ефекту);
За масштабами і рівнем взаємодії підрозділів під час виконання
інноваційних проєктів і відповідно до значущості результатів, вони можуть
поділятися на дві основні групи:
- проєкти, у виконанні яких бере участь група підрозділів, результати
виконання відображено у бізнес-плані організації, а обсяг витрат потребує
виділення значних ресурсів, що підлягають централізованому контролю;
- локалізовані проєкти, у виконанні яких беруть участь лише один-два
взаємодіючих підрозділи чи цільовий тимчасовий колектив [2, 18].

20
Прикладами інноваційних проєктів першого типу можуть бути:
реконструкція (розширення) виробничих підрозділів; заміна у масштабах
технологічного устаткування на принципово нове; перехід на використання
нових матеріалів; розробка і впровадження комплексів технологічних інновацій
під час освоєння нової продукції [2, 17, 18].
Складний інноваційний проєкт слугує для вирішення науково-технічних
проблем. Основними його характеристиками є комплексність, кількісна
визначеність цілей науково-технічного розвитку, збалансованість ресурсів,
необхідних для реалізації проєкту. Безперервне управління та координація
процесами реалізації дає змогу обирати шляхи та засоби найефективнішого
досягнення цілей проєкту.
Керівникам і менеджерам, які залучаються до виконання проєкту,
необхідно пройти спеціальні курси з проєктного менеджменту, де розглядають
такі питання як управління інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю,
трудовими ресурсами, інформаційним зв'язком, ризиком тощо.
Важливу роль в інноваційній діяльності підприємства відіграє управління
персоналом у процесі реалізації інноваційного проєкту [2, 57, 62].
Створення системи програмно-цільового менеджменту інноваційного
проєкту спрямоване на вирішення таких завдань:
1. Забезпечення найповнішої й ефектнішої взаємодії всіх підрозділів,
зайнятих впровадженням інновацій.
2. Вивільнення вищого рівня менеджменту від функцій оперативного
керівництва і координації впровадження інновацій.
3. Підвищення оперативності поточного менеджменту та відповідальності
окремих виконавців, зайнятих розробкою і впровадженням інновацій, за
результати і терміни виконання робіт.
4. Забезпечення ефективного контролю за виконанням запланованих
робіт, що створює основу для дієвого адміністративного регулювання і
мотивування вищих результатів робіт з якості і термінів.

21
Керівникам і менеджерам, які залучаються до виконання проєкту,
необхідно пройти спеціальні курси з проєктного менеджменту, де розглядають
такі питання як управління інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю,
трудовими ресурсами, інформаційним зв'язком, ризиком тощо.
Наявні два основні принципи формування груп для управління проєктом:
- провідні учасники проєкту створюють власні групи, якими управляють
керівники. Керівники груп підпорядковані єдиному керівнику проєкту. Залежно
від організаційної форми реалізації проєкту, керівник від замовника або
підрядника може бути і керівником проєкту. Керівник має працівників, які
координують діяльність усіх учасників проєкту;
- створюється єдина група на чолі з керівником проєкту. До групи
входять уповноважені представники всіх учасників проєкту для здійснення
функцій відповідно до розподілених ділянок відповідальності.
Внутрішнє середовище проєкту має важливіше значення для успішної
реалізації проєкту, оскільки саме ці чинники сприяють чи, навпаки,
перешкоджають досягненню поставлених цілей. Розглянемо найважливіші
умови:
- економічні – пов'язані з кошторисом і бюджетом проєкту, цінами,
податками та тарифами, ризиком і страхуванням, стимулами, пільгами та
іншими економічними чинниками, що діють усередині проєкту та визначають
його основні вартісні характеристики;
- соціальні – передбачають забезпечення стандартних умов життя для
учасників проєкту, рівня заробітної плати, наявності комунальних послуг,
падання соціальних умов (ніколи, дитячі садки, медобслуговування, умови для
відпочинку тощо); умови праці і техніки безпеки, страхування та соціальне
забезпечення;
- стиль керівництва проєктом – визначає психологічні клімат та
атмосферу в команді проєкту, виливає па її творчу активність і працездатність;
- організація проєкту – визначає співвідношення між основними
учасниками проєкту, розподіл прав, відповідальності та обов'язків та виливає на

22
успіх його реалізації. Команда проєкту є мозковим центром та виконавчим
органом проєкту, від якого залежать його прогрес та успіх; методи та засоби
комунікації визначають повноту, достовірність та оперативність обміну
інформацією між зацікавленими та учасниками проєкту. Інноваційні процеси
відбуваються також під значним впливом невизначених факторів, які необхідно
враховувати в процесі управління. У таблиці 1.2 наведено особливості впливу
чинників ресурсного, виробничого, збутового та інфраструктурного характерів.

Таблиця 1.2 – Характеристика найважливіших факторів інвестиційного
проєкту
Сфера Ступінь можливого виливу

Фінансова Визначає бюджетні межі проєкту з урахуванням
кошторису для виробництва продукту та покриття витрат
на проєкт, а також способи й джерела фінансування
проєкту
Виробнича Пов'язала з ринком засобів виробництва. Висуває
специфічні вимоги до проєкту, наприклад: рекомендації з
використання технологій та устаткування, вимоги до
завантаження ділянок виробництва, що простоюють,
відмова від певних технологічних процесів, узгодженість
вимог проєкту з можливостями ринку засобів
виробництва тощо
Збутова Формує важливі вимоги та умови до проєкту,
пов'язані з ринком збуту, та визначені рішення покупців,
наявністю та діями конкурентів
Матеріального Пов'язана з ринком сировини та напівфабрикатів і
забезпечення формує вимоги до проєкту, що випливають з можливості
забезпечення сировиною, матеріалами й устаткуванням за
прийнятими цінами
Кадрового Визначає вимоги до кадрового потенціалу
забезпечення організацій, які беруть участь у розробці проєкту, його
здійсненні та експлуатації, рівня професіоналізму
менеджерів і команди, яка керує проєктом
Інфраструктура Висуває вимоги до проєкту та його забезпечення,
оскільки пов'язана з ринком послуг та різноманітним
сервісом. Сюди належать вимоги до реклами, транспорту,
зв'язку, телекомунікації, інформаційного, інженерного та
іншого забезпечення
Джерело: складено на основі [1; 2;15]

23
Отже, для успішного управління інноваційним проєктом потрібно:
обґрунтувати необхідність та визначити мету проєкту; докладно вивчити
характеристики нової технології, продукції тощо; визначити терміни і ресурси
виконання окремих етапів, проєкту загалом (практики вважають, що термін
понад три роки пов'язаний з великим ризиком провалу проєкту). Під час
реалізації необхідно здійснювати систематичний моніторинг, оцінку і складати
звіти виконання проєкту.

1.4 Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу
підприємства

Якщо керуватися теорією ринкової економіки, то напрошується висновок
про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше,
це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб’єктів, що
господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до
одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій
перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї
економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики,
спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.
Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для
перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат
розрізняють наступні види ефекту (див. табл. 1.3).
В залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат
розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного
ефекту.
Тривалість прийнятого тимчасового періоду залежить від наступних
факторів [20, 23]:
- тривалості інноваційного періоду;
- терміну служби об’єкта інновацій;
- ступеня вірогідності вихідної інформації;

24
- вимог інвесторів.
У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш
кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення
кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку,
виготовлення і реалізацію, а з іншого боку – зіставлення отриманих при цьому
результатів з результатами від застосування інших аналогічних за
призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність
швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують
прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування
на нові, істотно скорочуються.

Таблиця 1.3 – Види ефекту від реалізації інновацій
Вид ефекту Фактори-показники
Економічний Показники враховують у вартісному вираженні усі види
результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій
Науково- Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність
технічний
Фінансовий Розрахунок показників базується на фінансових показниках
Ресурсний Показники відображають вплив інновацій на обсяг
виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу
Соціальний Показники враховують соціальні результати реалізації
інновацій
Екологічний Шум, електромагнітне поле, освітленість (зоровий комфорт),
вібрація. Показники враховують вплив інновацій на
навколишнє середовище
Джерело: складено на основі [38;51]

Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні
результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про
доцільність використання нових розробок.
Однією з найважливіших рис всілякої інвестиції є неспівпадання в часі
між витратами і результатами цієї діяльності. Навіть якщо не брати до уваги
інфляційні процеси, то прибуток, отриманий сьогодні, коштує дорожче, ніж той
самий прибуток, отримання котрого очікується пізніше, хоча б на величину

25
процентів, які б могли принести ці кошти при вкладанні їх в цінні папери.
Тому в західних країнах для оцінки інноваційних проєктів використовується
методика врахування фактору часу.
Під фактором часу розуміють економічну нерівнозначність рівночасних
витрат і результатів. Для оцінки рішень, що відрізняються терміном здійснення,
необхідно використовувати фактор часу. Цінність суми грошей у різні періоди
часу залежить від дисконтної ставки та відрізка часу. Для оцінки вартості
капіталу будемо використовувати процес дисконтування. Це процес, що
визначає теперішню вартість капіталу (ТВ) і показує поточне значення грошової
одиниці через n грошових періодів при дисконтній ставці е [14, 45, 65]:
ТВ = МВ  (1 + е)-n, (1.1)
де МВ – майбутня вартість капіталу.
Дисконтна ставка – це складне значення, яке визначається середніми
затратами капіталу під впливом і в залежності від різних факторів. Потрібно
також зауважити, що не існує визначеного твердження нормативного значення
дисконтної ставки. Вона суттєво відрізняється по групам інвестицій, сферах
діяльності та по країнах. Для інноваційних проєктів норма доходності
становить не менше 20% (зазвичай е = 20 ÷ 25%).
Сучасними методами оцінки економічної ефективності інноваційних
проєктів є наступні:
1) чиста теперішня вартість;
2) індекс прибутковості;
3) термін окупності інвестицій;
4) внутрішня ставка доходу;
5) зовнішня ставка доходу.
Чиста теперішня вартість – приведена до сучасного моменту часу
вартість, яка визначається як сума всіх грошових потоків, що генеруються
проєктом, приведена до початкового моменту часу. Грошові потоки – це чисті
доходи плюс амортизація. Дисконтна ставка (е) при цьому використовується як
ціна капіталу після сплати податків [14, 45, 65]:

26
n
ЧТВ = -І +  X (1 e)t
t , (1.2)
t0
де І – початкові інвестиції;
Xt = Pt – Ct – сума позитивного (негативного) грошового потоку в t-му
році;
Pt – виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) в t-му році;
Ct – експлуатаційні витрати в t-му році;
t – рік життя проєкту;
n – термін життя проєкту.
В цьому рівнянні передбачається, що дисконтування починається з
другого року, тобто рік, в якому починається проєкт – нульовий.
Правила роботи з показником ЧТВ:
1. До реалізації не повинен прийматися жоден проєкт, якщо він не
забезпечує додатного значення ЧТВ.
2. В межах фіксованого бюджету слід обирати такий набір проєктів, який
забезпечує максимальне значення ЧТВ.
3. Якщо бюджетних обмежень не існує і проєкт обирається із
взаємовиключаючих, то завжди обирають той, який має максимальне
значення ЧТВ.
Методика визначення ЧТВ має наступні переваги:
1. Всі розрахунки ведуться, виходячи з грошових потоків, а не з чистих
доходів. Грошові потоки враховують амортизаційні відрахування як джерело
коштів. Це важливо, тому що амортизаційні відрахування не є витратами
«готівки» того року, в якому враховується знос.
2. Методика ЧТВ враховує зміну вартості грошей з часом. Зміна вартості
грошей для проєкту віддзеркалює дисконтна ставка.
3. Ухвалюючи проєкти тільки з позитивним ЧТВ, компанія буде
нарощувати свій капітал за рахунок цих проєктів.
Методика визначення ЧТВ має наступні недоліки:
1. Метод в змозі забезпечити коректні результати лише за умов, коли
можна отримати достовірні оцінки вартості капіталу.

27
2. Визначаючи абсолютний результат цей метод не має можливості в
повній мірі оцінити ефективність використання капіталовкладень.
ЧТВ характеризує абсолютну величину сумарного ефекту, що може бути
досягнутим терміном виконання проєкту, яка перераховується на момент
прийняття рішення при умові того, що ставка дисконтування відображає
вартість капіталу. Таким чином, якщо дане значення позитивне, то можна
говорити про привабливість даного проєкту для вкладання інвестиційних
коштів, якщо ЧТВ дорівнює нулю, то це відповідає рівноважному стану, а
негативна величина говорить про невигідність вкладання коштів в даний
проєкт.
Індекс прибутковості (ІП) – це метод, що порівнює теперішню вартість
майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями. Отже, ІП – це
відношення теперішньої вартості (ТВ) до початкових інвестицій у проєкт (І)
[45, 61, 65]:
ІП = ТВ/І (1.3)
Згідно з цією методикою проєкт із більшим, ніж одиниця ІП приймається,
а проєкт з ІП меншим за одиницю відхиляється. Індекс прибутковості тісно
пов'язаний з показником чистої теперішньої вартості. Якщо показник чистої
теперішньої вартості має позитивне значення ЧТВ > 0, то індекс прибутковості
ІП > 1. І навпаки при ІП > 1 інноваційний проєкт вважається економічно
ефективним. У протилежному випадку (ІП < 1) – неефективним.
Слід сказати, що ІП та ЧТВ, попри однаковий висновок, який вони дають
про відхилення чи схвалення проєкту, все ж по-різному оцінюють
пріоритетність ухвалення альтернативних проєктів.
Індекс прибутковості інвестицій відповідає на питання, який буде рівень
генеруємих проєктом доходів, які будуть отримані на одну одиницю
капітальних вкладень.
Показник ІП доцільно використовувати для ранжирування варіантів
вкладення коштів в умовах обмеженого обсягу інвестиційних ресурсів.

28
Термін окупності інвестицій (ТО) – метод, що включає в себе
визначення тривалості відрізка часу, необхідного для поновлення початкових
інвестицій за нульової ставки процента. Термін окупності проєкту
обчислюється в роках та місяцях.
Цей метод є історично першим методом оцінки ефективності
інноваційних проєктів [45, 61].
n
Якщо Rit  I oi , то отримуємо термін окупності інвестицій, (1.4)
t1
де Іоі – початкові інвестиції для і-го варіанта;
Rit – чистий дохід (прибуток), одержаний по і-му варіанту в t-му році.
До реалізації мають рекомендуватися ті проєкти, у яких найкоротший
термін окупності або той, який є граничним.
Інвестування в умовах ринку поєднане зі значним ризиком, і цей ризик
тим більший, чим триваліший термін окупності вкладень. Занадто істотно за
цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни.
Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких найбільш високі
темпи науково-технічного прогресу і де поява нових технологій чи виробів
може швидко знецінити колишні інвестиції. Нарешті, орієнтація на показник
«період окупності» часто вибирається в тих випадках, коли немає впевненості,
що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує
довірити інвестиції на тривалий термін.
Методика визначення терміну окупності має перевагу, що полягає у
простоті розуміння методу. Методика визначення терміну окупності має
недолік, що полягає в тому, що метод терміну окупності не може служити
мірилом прибутковості, тому що грошові потоки після дати окупності не
враховуються.
Внутрішня ставка доходу (ВСД) – суть цього методу полягає в тому, щоб
встановити таку ставку процента е1, за якої приведена до майбутнього
(сучасного) моменту сума засобів дорівнює нулю, тобто [45, 65]:
n
 (Rit C nt
it )(1 e1 )  0 , (1.5)
t0

29
де Rit – позитивний грошовий потік засобів (прибуток, дохід) для і-го
варіанта в t-му році;
Cit – від’ємний грошовий потік (інвестиції) для і-го варіанта в t-му році.
При цьому можна використовувати і щорічні приведені потоки.
Наведена нижче методика справедлива за умови, що всі одержані кошти
реінвестуються і забезпечують отримання процента, що дорівнює внутрішній
ставці доходу. Однак, це не завжди має місце. Так, у загальному вигляді,
позитивні грошові потоки можуть бути реінвестовані за норми інвестування r, а
від’ємні грошові потоки можуть бути реінвестовані за норми окупності e . В
цьому випадку можна записати, що [45, 65]:
n n
nt nt
Rt (1 r) Ct (1 e) . (1.6)
t0 t0
Це означає, що майбутня вартість реінвестованих коштів дорівнює
майбутній вартості потоку інвестицій. Якщо r = e , то можемо записати [65]:
n
 (R nt
t Ct )(1 e1 )  0 (1.7)
t0
Таким чином, внутрішня ставка доходу може бути інтерпретована як
норма інвестування для всіх одержаних коштів. Практика засвідчує, що
показником ВСД користуються частіше, ніж ЧТВ.
Правила роботи з показником ВСД:
1. Якщо проєкт вибирається із взаємовиключаючих, то перевага
віддається проєктам з максимальним значенням ВСД.
Існує взаємозв’язок між показниками ЧТВ і ВСД:
- якщо ЧТВ  0, то ВСД  е;
- якщо ЧТВ = 0, то ВСД = е;
- якщо ЧТВ  0, то ВСД  е.
ВСД не завжди може бути визначена, зокрема, це неможливо за таких
обставин:
1. Очікується, що вартість капіталу буде змінюватись в часі.
2. Приведення позитивного та від’ємного грошових потоків
відбувається за різними ставками дисконту.

30
3. Функція ЧТВ не перетинає вісь абсцис взагалі або перетинає її
декілька разів. Це відбувається, як правило, коли проєкт не є стандартним.
Отже, усвідомлення необхідності інновацій – це вагомий крок на шляху
інноваційного розвитку підприємства. При розробці стратегії діяльності
підприємства інноваційний принцип розвитку має логічно поповнити існуючі
засади функціонування, зайняти належне йому місце в системі управлінських
підходів і працювати на користь підприємства.
Таким чином, однією з головних умов формування
конкурентоспроможної стратегічної перспективи розвитку компанії є
насамперед його інноваційна активність. Впровадження інновацій дедалі
частіше розглядається як єдиний спосіб підвищення конкурентоспроможності
товарів, що виробляються, підтримки високих темпів розвитку і рівня
прибутковості. Однак значних успіхів у розвитку інноваційної сфери
найближчим часом, за прогнозами експертів, годі очікувати. Причиною цього є,
насамперед, відсутність практичного досвіду ведення інноваційної діяльності в
ринкових умовах. Коріння цієї проблеми сягає в минуле. Воно пов’язане з
орієнтацією науково-дослідних інституцій на виконання державних, в
основному, військово-промислових, замовлень і відсутністю можливостей для
самостійного виведення нових виробів на ринок. Багато проблем на цьому
шляху виникає через відсутність добре сформованої інфраструктури підтримки
горизонтальних зв’язків між підприємствами, науковими і фінансовими
організаціями.

31
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ФОТОПРИЛАД»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

Об’єктом дослідження є державне підприємство «Науково-виробничий
комплекс «Фотоприлад». Це підприємство належить до галузі
машинобудування. Свідоцтво про реєстрацію № 1977-П від 04.03.1993 року
видане Черкаським міськвиконкомом. Скорочена назва підприємства: ДП “НВК
«Фотоприлад». Адреса підприємства: Україна, м. Черкаси, вул. Байди
Вишневецького, 85, поштова адреса: 18000. Засоби зв’язку: телефон: 0472-47-
45-68, 47-33-79; факс: 0472-47-45-3. Електронна пошта:
[email protected]. НВК «Фотоприлад» – середнє по величині державне
підприємство підпорядковане Міністерству промисловості України. Завод
створено у 1962 р., в складі науково виробничого комплексу – завод
«Фотоприлад», ЦКБ «Сокіл» і СКБ «Стріла».
Підприємство, при його створенні було зорієнтовано на дрібносерійний
випуск виробів спецтехніки, цивільної продукції і товарів народного
споживання. При цьому, особливістю є те, що підприємство володіє оптичним
переділом. Підприємство спеціалізується на виробництві оптико-механічних і
оптико-електронних прицільних комплексів і систем керування вогнем
бронетанкової техніки і вертольотів, виробництві гіроскопічних пристроїв
(поплавкові гіроскопи, гірокомпаси) зазначених систем, техніки для обробки і
дешифрування матеріалів аерокосмічної фотозйомки, цивільної продукції, а
також непродовольчих товарів народного споживання.
У загальному обсязі виробництва підприємства, вищевказані напрямки
складали:
- спецтехніка – 75-80 %;
- цивільна продукція – 10-15 %;

32
- ТНС – 5-10%.
У виробництві 2025 року спецтехніка в обсягах виробництва займає 84 %;
цивільна продукція – 15,7 %; ТНС – 0,3 %.
Сьогодні на НВК «Фотоприлад» розробляються, модернізуються і
виготовляються перископічні приціли різних артилерійських установок,
гірокомпаси, гіроскопи, апаратура управління протитанкових ракетних
комплексів, прицільні комплекси управління вогнем бронетанкової техніки і
т.д. Крім того, підприємство випускає широку гаму інших виробів різного
призначення в тому числі, прилади хіміко-фотографічної обробки і сушки
кінофотоматеріалів, мікроскопи порівняння криміналістичні, оптичні
спостережні пристрої, медичну техніку (офтальмологічні прилади та ін.), а
також товари народного споживання.
Організаційна структура підприємства відповідає лінійно-
функціональному типу структур. Це означає, що вона спирається на розподіл
повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень
по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою
(директор – начальник цеху – майстер), а функціональні відділи апарату
управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати
управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано
керівникам функціональних відділів апарату управління.
Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку
реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню
ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр
ресурсами.
Основними підрозділами НВК «Фотоприлад» є наступні: планово-
економічний, організації праці та заробітної плати, матеріально-технічного
постачання, охорони праці, енергетичне господарство, складське господарство,
транспортне господарство, інструментальне господарство, ремонтне
господарство, бухгалтерія, відділ кадрів.

33
ЦКБ «Сокіл» є самостійним госпрозрахунковим підрозділом НВК
«Фотоприлад». Правову основу діяльності ЦКБ складають закони України,
директивні документи Міністерства, накази та розпорядження директора НВК
«Фотоприлад», положення про ЦКБ «Сокіл». Він не є юридичною особою, але
має самостійний баланс.
Предметом діяльності ЦКБ є розробка та створення науково-технічної
продукції, товарів народного споживання, надання послуг та реалізації
продукції. Метою діяльності ЦКБ є отримання прибутку від надання послуг та
реалізації продукції, задоволення соціальних та економічних потреб робітників.
Основними задачами діяльності ЦКБ «Сокіл» є:
- проведення НДДКР по розробці найновіших зразків техніки;
- виготовлення, випробування зразків нової техніки, підготовка їх до
серійного виробництва з наступним їх супроводженням;
- забезпечення високої конкурентоспроможності розробок та виробів,
що виготовляються;
- забезпечення умов наукової та винахідницької діяльності.
ЦКБ «Сокіл» виконує такі функції:
- проведення науково-дослідних робіт;
- забезпечує постійне вдосконалення виробів, що знаходяться в
серійному виробництві;
- організовує та проводить патентно-інформаційні досліди;
- вирішує питання, що відносяться до конструкції виробів, які
знаходяться у виробництві;
- забезпечує розподіл робіт між організаціями-співвиконавцями;
- для стимулювання винахідницької діяльності заохочує авторів
винаходів, а також осіб, що сприяли їх створенню тощо.
Підприємство розташоване на двох виробничих майданчиках (18,2 га).
Виробнича площа складає 118 тис. м2. На виробництві використовуються 1449
одиниці технологічного устаткування, в тому числі 153 верстати з ЧПУ.

34
НВК «Фотоприлад» у своєму складі має такі основні технологічні
переділи:
1. Виробництво механообробки. На підприємстві є 1000 одиниць
металорізальних верстатів, у т.ч. в основному виробництві – 625 одиниць, з
них: обробних центрів - 50 одиниць, верстатів із ЧПУ – 99 одиниць. Структура
парку металорізального устаткування дозволяє робити освоєння виробництва
нових виробів у короткий термін, виконувати обробку складних високоточних
корпусних деталей. Є значний резерв по крупносерійному випуску деталей тіл
обертання на токарських автоматах і напівавтоматах.
2. Складальне виробництво. Складальне виробництво характеризується
високими точносними вимогами і високими вимогами до категорійності
приміщень. Складальне виробництво включає:
- попередню зборку окремих вузлів;
- завальцювання оптики і токарно-автоколімаційну центрировку лінз із
точністю 0,005:0,01 мм;
- юстировку блоків, що включають лазери;
- зборку, юстировку і настроювання оптико-механічних приладів із
застосуванням складних контрольно-юстировочних приладів і КЕСів;
- зборку гіроскопів, у т.ч. з використанням електронно-променевого
зварювання.
Крім того в цеху є ділянки, загальні для всіх приладів: чищення оптики,
упакування, мийки деталей, заливання герметиками.
3. Електромонтажне виробництво. Електромонтажне виробництво
виробів на НВК “Фотоприлад» включає наступні переділи:
- електромонтаж друкованих плат;
- електромонтаж кабельних виробів із застосуванням механізованої
звивки проводів і обмотки стрічкою, а також механізованим контролем ізоляції;
- електромонтаж блоків;

35
- виготовлення моткових виробів на верстатах рядового намотування
і ручне намотування кільцевих трансформаторів;
- вакуумне просочування моткових виробів і вологозахист друкованих
вузлів ізоляційними лаками методом напилювання.
4. Оптичне виробництво. Оптичне виробництво займає площу 2900 м2,
має у своєму складі 196 одиниць устаткування для обробки оптичних деталей і
вузлів. На оптичному виробництві обробляються наступні деталі: лінзи усіх
видів, призми, пластини, сітки.
Оптико-механічне виробництво має можливість забезпечити випуск
наступних оптико-механічних приладів науково-технічного і побутового
призначення: приціли, спеціальні контрольно-вимірювальні прилади, лупи,
біноклі, зорові труби.
В останні роки освоєні нові технологічні процеси:
- технологія виготовлення дзеркал;
- освоєно більш 20 видів вакуумних покрить для видимої й
інфрачервоної областей.
5. Оздоблювальне виробництво. Цех покрить складається з трьох
ділянок:
- гальванічна ділянка;
- фарбувальна ділянка;
- ділянка плат друкованого монтажу.
Технологічне устаткування цеху розраховано на багатономенклатурне
дрібносерійне виробництво. Введена у виробництво модернізована ділянка
гальванічних покрить, що відрізняється від раніше діючого меншим
енергоспоживанням без скорочення номенклатури покрить. На дільниці є
можливість виконувати 20 різновидів покрить. Фарбувальна дільниця
розрахована на застосування фарб і лаків холодного і гарячого сушіння.

36
6. Переробка пластмас. Науково-виробничий комплекс має значні
потужності по переробці пластмас. Дільниця по переробці пластмас має площу
850 м2, на якій встановлено 38 одиниць технологічного устаткування.
7. Інструментальне виробництво. НВК «Фотоприлад» має могутню
інструментальну базу. Інструментальний цех має 197 одиниць технологічного
устаткування.
Цільове призначення інструментального виробництва - забезпечення
основного виробництва штампами, пресформами, літформами,
пристосуваннями, інструментом. На термічній ділянці проводяться всі види
термічної обробки для основного і допоміжного виробництва.
Загальна площа цеху нестандартного устаткування 1279 м2, у тому числі
виробнича площа 1074 м2. У цеху встановлено 51 одиниць технологічного
устаткування. У цеху є механічна, слюсарна, складальна, електромонтажна і
зварювальна ділянки. Цех забезпечує цехи основного виробництва наступними
видами оснащення: контрольно-електричні стенди (КЕС); контроль, юстировка
приладів (КЮ); пульти; засоби механізації. Цех виконує ремонт і
обслуговування оптико-механічних приладів. На сьогоднішній день
підприємство працює на обороноздатність України.

2.2 Оцінювання ключових техніко-економічних показників діяльності

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя,
потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління
нею. Багатогранність і взаємозалежність діяльності підприємства визначають
необхідність проведення аналізу господарських ситуацій. Економічний аналіз є
важливим елементом в системі управління, дієвим засобом виявлення
внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих
управлінських рішень, інструментом контролю за їх виконанням (табл 2.1).

37
Таблиця 2.1 – Аналіз реалізації товарної продукції підприємства у
діючих цінах у 2023-2025 роках
Обсяг реалізації продукції, Темпи зростання (зниження),
тис. грн. %
рік базисні ланцюгові
Показник
2024 2025 2024 2025
2023 2024 2025 до до до до
2023 2023 2023 2024
Спеціальна
10189,15 12391,49 12960,6 121,62 127,20 121,62 104,59
продукція
Медтехніка 11,02 43,63 44,14 395,92 400,55 395,92 101,17
Прилади
господарчого 66,09 87,26 147,15 132,03 222,65 132,03 168,63
призначення
Товари
народного 749,04 2029,62 2163,1 269,89 288,78 269,89 107,00
призначення
Готова
11015,3 14544,0 14715,0 132,04 133,59 132,04 101,18
продукція
Джерело: складено за даними [40; 41]

З таблиці 2.1 видно, що основний профіль підприємства складає
спеціальна продукція, вагому частку загальної структури займають товари
народного споживання і незначну частину – медтехніка та прилади
господарського призначення. У 2024 році значно збільшилася частка товарів
народного споживання (на 7,1 пунктів) у порівнянні з 2023 роком, а у 2025 році
– на 0,8 пунктів у порівнянні з 2024 роком. Це свідчить про те, що політика
підприємства змінюється під впливом зовнішніх факторів (споживчий попит,
державна політика тощо). Середньорічний темп зростання реалізації продукції
розрахуємо за середньогеометричною ваговою [45, 47, 65]:
Т  n1Т Т Т  ... Т , (2.1)
1 2 3 п
Т  2 1,0 1,32 1,011 = 1,16 ,
тобто середньорічний темп зростання реалізації дорівнює 16%.

ДП «Фотоприлад» має основні фонди первісною вартістю 34715,0 тис.
грн., залишковою вартістю 13752,3 тис. грн., тобто 60,39 % зносу. Наявність,
рух та динаміку основних фондів можна простежити з таблиці 2.2.

38
Таблиця 2.2 – Аналіз основних фондів підприємства у 2023-2025 роках
Абсолютне
Основні Відносне
відхилення,
фонди тис. грн. відхилення, %
2024 2025 2025
2024 до
Рік до до до
2023
2023 2023 2023
2023 34740,7 145,0 356,4 34529,3
2024 34529,3 80,2 43,8 34565,7 36,4 49,3 100,11 100,14
2025 34565,7 96,3 83,4 34578,6
Джерело: складено за [40; 41]

Так, за даними таблиці 2.2 вартість основних фондів на підприємстві в
2024 році зросла на 36,4 тис. грн. або на 0,11 %, а також в 2025 році на 49,3 тис.
грн. (0,14 %) в порівнянні з 2023 роком.
Розрахуємо показники ефективності використання основних фондів, до
яких належать наступні:
1. Коефіцієнт фондовіддачі (Кфвід), який розраховується як відношення
обсягу товарної продукції до середньорічної вартості основних фондів. Таким
чином коефіцієнти фондовіддачі основних фондів в 2023 - 2025 роках
становили відповідно:
К фвід
2023 = 11015,3 / ( 34740 + 34529,3) / 2 = 0,32
К фвід
2024 = 14544,0 / ( 34529,3 + 34565,7) / 2 = 0,42
К фвід
2025 = 14715,0 / ( 34565,7 + 34578,6) / 2 = 0,425
Коефіцієнт фондовіддачі в 2024 та 2025 роках зріс порівняно з 2023
роком відповідно на 0,1 та 0,105. Це є позитивною тенденцією, оскільки
обладнання (основні фонди) стало інтенсивніше використовуватись.
Фондовіддача основних фондів прямо пропорційно залежить від
продуктивності праці і обернено пропорційно – від її фондоозброєності [45, 65]:
К фвід = Ч* ПП / Ч* К фозб = ПП / К фозб (2.3)
Визначимо вплив факторів, що впливають на фондовіддачу основних
фондів. Розрахунки представлені у таблиці 2.3.

Наявність на
початок
звітного
періоду, тис.
грн.
Надходження за
звітний період,
тис. грн.
Вибуття за
звітний період,
тис. грн.
Наявність на
кінець звітного
періоду, тис.
грн.
39
Таблиця 2.3 – Факторний аналіз основних фондів
Відхилення
2023 2024 2025 абсолютне
Показник
рік рік рік 2024 до 2025 до
2023 2024
1.Продуктивність праці, тис.
8,61 11,05 11,01 2,44 - 0,04
грн. / особу (ПП)
2.Фондоозброєність основних
фондів, 27,08 25,88 26,25 - 1,2 0,37
тис. грн. / особу (К фозб)
3.Фондовіддача основних
фондів, 0,318 0,427 0,419 0,109 - 0,008
(Кфвід)
Джерело: складено за даними [40; 41]

Кфвід = ПП / Кфозб (2.3)
К фвід
2023 = 8,61 / 27,08 = 0,318
К фвід
1 = 11,05 / 27,08 = 0,408
К фвід
2024 = 11,05 / 25,88 = 0,427
∆ = К фвід – К фвід
пп 1 2023 = 0,408 – 0,318 = 0,09
∆ фозб = К фвід – К фвід
2024 1 = 0,427 – 0,408 = 0,019
∆1 = 0,09 + 0,019 = 0,109
Фондовіддача основних фондів в 2024 році зросла порівняно з 2023 роком
на 0,109 або на 31,2%. На дану зміну вплинули наступні фактори:
- зростання продуктивності праці на 2,44 тис. грн./особу або на 28,3%,
яке призвело до зростання фондовіддачі основних фондів на 0,09;
- зменшення фондоозброєності на 1,2 тис. грн./чол. або на 4,4%, яке
призвело до зростання фондовіддачі основних фондів на 0,019.
К фвід
2024 = 11,05 / 25,88 = 0,427
К фвід
2 = 11,01/25,88 = 0,425
Кфвід
2025 = 11,01/26,25 = 0,419
∆ = К фвід – К фвід
пп 2 2024 = 0,425 – 0,427 = -0,002
∆ фозб = К фвід фвід
2025 – К 2 = 0,419 – 0,425 = - 0,006

40
∆2 = - 0,002 – 0,006 = - 0,008
Фондовіддача основних фондів в 2024 році зменшилась порівняно з 2025
роком на 0,008 або на 1,2% за рахунок:
- зменшення продуктивності праці на 0,04 тис. грн./особу або на 0,36%, що
призвело до зменшення фондовіддачі основних фондів на 0,002;
- зростання фондоозброєності на 0,37 тис.грн./особу або на 1,4%, що
призвело до зменшення фондовіддачі основних фондів на 0,006.
∆1 + ∆2 = 0,109 – 0,008 = 0,101
В загальному, фондовіддача основних фондів в 2025 році зросла
порівняно з 2023 роком на 0,101 або на 32,8%. На дану зміну вплинули наступні
фактори:
- зростання продуктивності праці на 2,4 тис. грн./особу або на 27,8%;
- зменшення фондоозброєності на 0,83 тис. грн./особу або на 3%.
2. Коефіцієнт фондомісткості (К фміст) є оберненою величиною до
показника (коефіцієнта) фондовіддачі. Він показує, скільки в середньому
використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску
продукції вартістю в 1 гривню. Коефіцієнти фондомісткості основних фондів в
2023-2025 роках становили відповідно:
К фміст
2023 = 1/0,32 = 3,125
К фміст
2024 = 1/0,42 = 2,38
К фміст
2025 = 1/0,43 = 2,33
Коефіцієнт фондомісткості в 2024 та в 2025 роках зменшився порівняно з
2023 роком відповідно на 0,745 та 0,795.
Розрахуємо коефіцієнт фондоозброєності (К фозб), який розраховується як
відношення середньорічної вартості основних фондів до середньооблікової
чисельності працівників. Таким чином коефіцієнти фондоозброєності основних
фондів в 2023 та 2024 роках становили відповідно:
К фозб
2023 = (34740,7 + 34529,3) / 2 / 1279 = 27,08 (тис. грн./особу)
К фозб
2024 = (34529,3 + 34565,7) / 2 / 1316 = 26,25 (тис. грн./особу)

41
К фозб
2025 = (34565,7 + 34578,6) / 2 / 1336 = 25,88 (тис. грн./особу)
Провівши розрахунки, бачимо, що коефіцієнт фондоозброєності в 2024
та в 2025 роках зменшився порівняно з 2023 роком відповідно на 0,83 та 1,2 тис.
грн./особу. ДП «Фотоприлад» (станом на 2025 рік) має оборотні активи
вартістю 24014,0 тис. грн., з них: запаси – 18962,4 тис. грн.; дебіторська
заборгованість – 4918,8 тис. грн.; грошові кошти – 60,9 тис. грн.; інші оборотні
активи – 73,7 тис. грн.
Аналіз оборотних активів підприємства за 2023-2025 роки наведено в
таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Аналіз оборотних активів підприємства за 2023-2025 роки
Відхилення, %
Рік
базисне ланцюгове
Оборотні активи 2024 2025 2024 2025
2023 2024 2025 до до до до
2023 2023 2023 2024
Запаси, тис.грн.
18838,3 18324,7 18962,4 97,27 100,66 97,27 103,48
Дебіторська
заборгованість,

тис.грн.
1138,0 4897,7 4897,7 430,38 430,38 430,38 100,0
- за товари,
роботи, послуги
- за 59,7 25,0 15,1 84,17 25,29 84,17 60,4
розрахунками
- інша 130,3 4,3 6,0 3,3 4,6 3,3 139,53
Грошові кошти,
тис.грн. 201,0 29,3 60,9 14,57 30,3 14,57 207,85
Інші оборотні
активи, тис.грн.
1,0 73,7 73,7 7370,0 7370,0 7370,0 100,0
Разом, тис.грн.
20368, 23354, 24014,
114,66 117,9 114,66 102,83
3 7 0
Джерело: складено за даними [40; 41]

42
Так, за даними таблиці 2.4, в 2024 році вартість оборотних активів
підприємства зросла на 14,66 %, а також в 2025 році на 2,83 % в порівнянні з
2023 роком. Собівартість реалізованої продукції у 2025 році складала 3996,9
тис. грн., а у 2024 році – 6173,3 тис. грн., тобто собівартість продукції зросла на
2176,4 тис. грн.

Таблиця 2.5 – Аналіз витрат підприємства у 2023-2025 роках
Рік Відхилення абс.
Елементи витрат
2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024
Матеріальні витрати,
3173,0 2218 2098,0 -120,00
тис.грн. -955
Амортизація
основних фондів, 1369,0 1243 1045,4 -197,60
тис.грн. -126
Витрати на оплату
3415,7 1980 2424,7 444,70
праці, тис.грн. -1435,7
Відрахування на
соціальні заходи, 1189 769 901,6 132,60
тис.грн. -420
Інші витрати,
500 425,7 598,3 172,60
тис.грн. -74,3
Всього витрат на
9646,7 6636 7068,0 432,00
виробництво -3010,7
Джерело: складено за даними [40; 41]

З таблиці 2.5 видно, що в 2024 році матеріальні витрати та витрати на
амортизацію основних фондів зменшились, відповідно, на 120,0 та 197,6 тис.
грн. в порівнянні з 2025 роком. Також необхідно відмітити зростання витрат на
оплату праці (на 444,7 тис. грн.), відповідно і зростання відрахувань на
соціальні заходи (на 132,6 тис. грн.), а також інших витрат (на 432,0 тис. грн.).
Аналіз даних за економічними елементами показав, що основну частину
витрат складають витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні
заходи, а саме: в 2023 році вони склали 41,41 %; в 2024 році вони склали
47,06 %. Це свідчить про те, що підприємство має трудомістке виробництво.
Порівняємо валовий прибуток від реалізації продукції підприємства за
2023-2025 роки. Валовий прибуток від реалізації продукції у 2023 складав

43
2031,7 у 2024 році складав 1757,9 тис. грн., а у 2023 році – 1824,7 тис. грн.
Динаміка скорочення валового прибутку від реалізації продукції за ці роки
показана на рисунку 2.1.
2023 2024 2025

Рисунок 2.1 – Динаміка скорочення валового прибутку від реалізації продукції
за 2023-2025 роки
Джерело: складено за даними [40; 41]

Розрахуємо співвідношення собівартості реалізованої продукції до виручки від
реалізації: в 2023 році: 3996,9 / 6552,1 = 0,61; в 2024 році: 4442,3 / 7030,3 =
0,63.
Тобто скорочення валового прибутку від реалізації продукції зумовлено
підвищенням собівартості продукції (0,63 > 0,61).

Таблиця 2.2 – Аналіз фінансового стану підприємства у 2023-2025 роках
рік Відносне відхилення у %
Показники 2023 2024 2025 2023/2024 2024/2025
Дохід від реалізації 7030,3 6552,1 9157,3 -7,2 39,7
Податок на додану 521,0 729,2 1226,1 28,5 40,0
вартість
Чистий дохід від 6466 5821,6 7931,2 -11,0 26,5
реалізації
продукції

44
Продовження таблиці 2.2
Собівартість 4412,3 3996,9 6173,3 10,3 35,2
реалізації
продукції
Адміністративні 642,7 485,4 576,7 32,4 15,8
витрати
Витрати на збут 142,7 160,3 395,0 10,9 59,0
Валовий прибуток 2031,7 1824,7 1757,9 -10 -3
Чистий прибуток 560,3 443,8 355,5 -26 -24
Джерело: складено за даними [40; 41]

Аналіз наведених у таблиці 2.2 даних дає змогу зробити висновок,
щопротягом 2023-2025 рр. Спостерігався різкий спад доходу від реалізації
продукції на 7,2 %, точніше показники показали збитки, а порівняно з 2025
роком виручка зросла 39,7 % у 2024 році. Чистий дохід також спочатку був
збитковим на 11%, а в нступному періоді стрімко зріс на 26,5 % за весь
аналізований період. Отже, аналіз власного капіталу дозволяє зробити
висновок, щопротягом аналізованого періоду спостерігається його зниження на
26% та 24% у 2024 та 2025 роках відповідно.
Фінансовий стан підприємства визначається рядом показників, що
відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Для
аналізу розрахуємо коефіцієнти фінансової стійкості, абсолютної та
розрахункової ліквідності, коефіцієнт покриття, користуючись балансом
підприємства за 2023, 2024 та 2025 роки. Розрахунки зводимо у таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 – Аналіз фінансового стану підприємства за 2023-2025 роки
Рік Відхилення абсолютне
Показники 2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024
Коефіцієнт фінансової 0,93 0,87 0,89
стійкості підприємства -0,06 0,02
Коефіцієнт абсолютної 0,09 0,006 0,014
ліквідності -0,084 0,008
Коефіцієнт 0,7 1,07 1,19
розрахункової
ліквідності 0,37 0,12
Коефіцієнт покриття 0,63 0,71 0,73 0,08 0,02
Джерело: складено за даними [40; 41]

45
1. Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства (Кфін.ст.)
розраховується як відношення суми узагальнених значень I, II, III розділів
пасиву балансу до суми балансу. Значення даного показника має бути більшим
за 0,5 (К фін. ст. ≥ 0,5), тобто [65; 73]:

К фін. ст. = (розділ І Пасиву + розділ ІІ Пасиву + розділ ІІІ Пасиву)
(2.6)
/Сума балансу  0,5

Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства у 2023 році становив 0,93; у
2024 році – 0,87; у 2025 році – 0,89. Хоча спостерігається зменшення
коефіцієнта фінансової стійкості в 2024 та 2025 роках в порівнянні з 2023
роком, розраховані коефіцієнти відповідають нормативу. Це свідчить про
стабільне фінансове становище підприємства.
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства розраховується як
відношення суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій до
загальної суми IV-го розділу пасиву балансу [65; 73]. Нормативне значення
коефіцієнта становить 0,2 і більше (К абс. лікв ≥ 0,2).

Кабс. лікв.= (Грошові кошти + Прямі фінансові інвестиції) / розділ ІV (2.7)
Пасиву  0,2

В 2024 році відбулось значне зменшення коефіцієнта абсолютної
ліквідності, а в 2025 році спостерігається його зростання. При цьому значення
коефіцієнта абсолютної ліквідності менше нормативного (0,014 < 0,2).
3. Коефіцієнт розрахункової ліквідності розраховується як відношення
різниці узагальненого значення II розділу активу балансу та запасів до
загальної суми IV-го розділу пасиву балансу [65; 73]. Нормативне значення
коефіцієнта повинно бути більшим 0,7 (К розр. лікв >0,7).

Крозр. лікв.= (Розділ ІІ Активу – Запаси) / розділ ІV Пасиву > 0,7 (2.8)

46
Коефіцієнт розрахункової ліквідності підприємства у 2023 році
становив 0,7; у 2024 році – 1,07; у 2025 році – 1,19. Спостерігається зростання
коефіцієнта розрахункової ліквідності в 2024 та 2025 роках в порівнянні з 2023
роком, при цьому розраховані коефіцієнти відповідають нормативу.
4. Коефіцієнт покриття.

Кпокр. = (розділ ІІ Активу + розділ ІІІ Активу)/розділ І Пасиву >2 (2.9)

В 2024 та в 2025 роках спостерігається зростання коефіцієнта покриття.
При цьому значення коефіцієнта покриття залишається меншим нормативного
(0,73 < 2,0). Коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт покриття
підприємства є нижчими за норматив, а коефіцієнт розрахункової ліквідності
відповідає нормативу. Це свідчить про низьку платоспроможність
підприємства. Дебіторська заборгованість підприємства у 2025 році залишилась
на рівні значення 2024 року, тобто 4897,7 тис. грн., а кредиторська
заборгованість в 2025 році зменшилась на 9,6 тис. грн. в порівнянні з 2024
роком.
Отже, здійснивши аналіз основних техніко-економічних показників
підприємства за 2023-2025 роки, можна зробити висновок, що підприємство
працює нестабільно, оскільки за останні роки відбулось зниження валового та
чистого прибутку, зростання невмотивованості працівників через
заборгованості у звиплаті заробітної плати, старіння кадрів, зростання витрат,
зростання собівартості продукції, збільшення зносу основних засобів. Таким
чином, ДП «Фотоприлад» потребує розробки заходів щодо покращення
виробничо-господарської діяльності, а саме розробки шляхів підвищення
інноваційного потенціалу.

2.3 Дослідження стану та особливостей інноваційної діяльності підприємства

Проведемо більш детальний аналіз інноваційної діяльності підприємства,
оскільки воно є одним з передових підприємств машинобудування Черкаської

47
області, та спеціалізується на виготовленні оптико-механічних і оптико-
електронних приладів.
Частка обсягу реалізованої продукції ДП «Фотоприлад» у загальному
обсязі реалізованої продукції машинобудування Черкаської області в 2025 р.
склала 5,2 %. Проведемо аналіз виконання науково-технічних робіт на
підприємстві (табл. 2.4).
Аналіз виконання науково-технічних робіт ДП «Фотоприлад» показав, що
обсяг науково-технічних робіт на підприємстві в 2024 р. порівняно з 2023 р.
знизився у 1,56 разу, а порівняно з 2020 р. у 3,015 разу, це відбулося через
значне скорочення обсягів фінансування (на 10,68 % порівняно з 2010 р. та у
3,96 разу порівняно з 2020р.).
В тому числі за рахунок коштів організацій державного сектору – на 24,77
%, а також відсутності фінансування з Держбюджету, від іноземних інвесторів
та від організацій підприємницького сектору.

Таблиця 2.4 – Виконання науково-технічних робіт у 2020-2025 роках
Роки
Показники, тис. грн
2020 2021 2022 2023 2024 2025
Загальний обсяг робіт,
1908,5 2833,3 2794,1 4522,6 2343,6 1500,0
у тому числі
- виконано власними
1908,5 2833,3 2604,9 4372,2 1221,3 1500,0
силами
Обсяг фінансування,
1538,7 2531,4 2478,2 3966,1 1119,6 1000,0
у тому числі
- власні кошти 1391,1 2456,5 277,8 1029,8 694,2 880,0
- кошти Держбюджету 62,5 15,0 - - - -
- кошти іноземних
85,1 59,9 109,7 5,7 - -
інвесторів
- кошти організацій
- - 1855,2 2786,1 425,4 320,0
державного сектору
- кошти організацій
- - 235,5 144,5 - -
підприємницького сектору
Джерело: складено за даними [40; 41]

48
В 2025 р. обсяг виконання наукових та науково-технічних робіт
власними силами становив 2245 тис. грн., а внутрішні витрати на наукові та
науково-технічні роботи – 1972 тис. грн.

Таблиця 2.5 – Виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських
робіт у 2023-2025 роках
Показник 2023 2024 2025
Середньооблікова кількість працівників, що
виконували наукові дослідження та
138 163 135
розробки (включаючи сумісників і тих, хто
працює за договорами)
Обсяг виконання наукових та науково- 1229 1500 2245
технічних робіт власними силами тис.грн
Внутрішні витрати на наукові та науково- 306 885 1972
технічні роботи тис.грн
Витрати на дослідження і розробки, 1114 - -
виконані сторонніми виконавцями тис.грн
Джерело: складено за даними [40; 41]

Підприємство в останні три роки співпрацює з багатьма вітчизняними
науковими установами, серед яких:
 ДП НВК «Прогрес»,
 КП «ДПЦК»,
 Держ. НДІХП,
 ЗАТ СКБ «Авікос»,
 ВАТ НВК «Курс»,
 ДП НДІ «Квант»,
o ДП «ЛНДРТІ».
Проведемо аналіз базових технологій, що забезпечують виконання
підприємством своєї виробничої та науково-технічної місії (див. таблиця 2.6).

49
Таблиця 2.6 – Базові технології, що забезпечують виконання підприємством
своєї виробничої та науково-технічної місії
Передові промислові технології (ППТ), що
№
Найменування технології забезпечують виконання підприємством своєї
з/п
виробничої та науково-технічної місії
Литво алюмінієвих сплавів
1 - в землю Автоматизовані проєктування та конструювання
- під тиском Електропроменева обробка
Електропроменева обробка – 75%
2 Механообробка Технології виробництва продукції кінцевої форми –
25%
Електропроменева обробка – 90%
Технології виробництва продукції кінцевої форми
3 Оптичні технології
(нанесення оптичних покриттів вакуумним методом) –
10%
Автоматизовані проєктування та конструювання -50%
4 Складальне виробництво
Електропроменева обробка – 50%
Електромонтажне
5 Автоматизовані проєктування та конструювання
виробництво
6 Штампувальне виробництво Електропроменева обробка
Виробництво деталей із
7 Електропроменева обробка
пластмаси і гуми
Нанесення гальванічних
8 Автоматизовані проєктування та конструювання
покриттів
9 Виробництво печатних плат Автоматизовані проєктування та конструювання
10 Фарбувальне виробництво Автоматизовані проєктування та конструювання
11 Випробувальне виробництво Електропроменева обробка
Електропроменева обробка – 90%
Інструментальне
12 Технології виробництва продукції кінцевої форми –
виробництво
10%
Джерело: складено за даними [40; 41]

Серед 12 базових технологій, що використовуються на підприємстві, три (7,
8, 9) – недоцільно в подальшому застосовувати, а десяту (фарбувальне
виробництво) потребує суттєвої модернізації.
В роботі проведений аналіз привабливості машинобудівної галузі,
показники наведені у таблиці 2.7.

50
Таблиця 2.7 – Аналіз привабливості машинобудування
Критерій Питома
Рейтинг Оцінка Обґрунтування
привабливості вага
Великий розмір ринку,
Розмір ринку 0,2 5 1
приблизно 5000 млн.грн
Прогнозний темп зростання
Прогнозний темп ринку низький, це зумовлено
0,1 2 0,2
зростання ринку обмеженим доступом на
світовий ринок
Історична Низький рівень рентабельності
передбачувана 0,15 3 0,45 підприємств, який приблизно
діяльність становить 7%
Рівень конкуренції досить
високий. Хоча підприємства
Рівень конкуренції 0,15 3 0,45
розташовані так, що вони не
конкурують між собою
Збільшення цін на сировину та
Можливі загрози 0,1 2 0,2
енергоносії
Досить високі вимоги до
Вимоги до рівня
технологій, хоча існує
технології та 0,05 2 0,1
проблема недостачі
капіталовкладень
капіталовкладень
Вплив регулювання
соціальної та 0,15 3 0,45 Обмеження законодавства
економічної політики
Разом 1 - 3,05
Джерело: складено за даними [40; 41]

Як видно з таблиці 2.7, машинобудівна галузь в Черкаській області є
досить привабливою для ефективної діяльності. Для досягнення прибутковості
у цій галузі важливо знати потенційні можливості, а також слабкі та сильні
сторони діяльності підприємства.
Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати
можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливі

51
небезпеки з боку зовнішнього оточення, які можуть виникнути, якщо
керівництво не розробить запобіжні заходи. Виходячи з оцінки внутрішнього
стану підприємства та дослідженого зовнішнього оточення, проведемо аналіз
діяльності ДП «Фотоприлад» (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8 – SWOT-аналіз ДП «Фотоприлад»
Аспект
Сильні сторони Слабкі сторони
середовища
збільшення обсягу реалізації зросла собівартість продукції на
продукції на 171 тис. грн. або на 32% 2176,4 тис. грн. або на 54,5%
Прибуток та
зросла вартість активів: необоротних зниження рівня прибутку на 66,8 тис.
витрати
– на 12,9 тис. грн. або на 0,037% та грн. або на 4%
оборотних – 659,3 тис. грн. або на 2%
фінансове становище підприємства платоспроможність підприємства
стабільне (коеф. фінансової стійкості низька (коеф. розрахункової
Фінанси становлять 0,87 та 0,89 та ліквідності становлять 1,07 та 1,19;
відповідають нормативу) коеф. покриття 0,71 та 0,73, що
нижчі за норматив)
підприємство має потужний старіння кадрів (середній вік
кадровий потенціал (56,8% працівників складає 47 років)
Персонал
працівників мають вищу освіту) знизився рівень продуктивності праці
на 0,4 тис. грн./ оосбу або на 1%
розвинута техніко-технологічна база, структура витрат на НДДКР є
НДДКР постійно проводяться НДДКР деформованою до потреб ринку
(87,98% витрат – на спецпродукцію)
налагоджена організаційна структура консервативність та
негнучкість організаційної
Організаційна
структури
структура
низька результативність деяких
підрозділів
розроблено рекламну продукцію та відсутність маркетингового відділу
Маркетинг
проспекти, існує сайт заводу
Джерело: складено за даними [40; 41]

52
Найсуттєвіше на стан справ будь-якого підприємства впливає зовнішнє
середовище прямого впливу. Проаналізуємо вплив зовнішніх факторів прямої
дії на підприємство (табл.2.9).

Таблиця 2.9 – Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища прямої дії
Фактори Вплив факторів
1. Конкуренти:
- поява нового конкурента;
-
- підвищення активності вже існуючих конкурентів;
-
- погіршення ринкових позицій конкурента.
+
2. Споживачі:
- поява постійних прихильників продукції;
+
- орієнтація споживача на вітчизняного виробника;
+
- віддавання переваг продукції конкурента.
-
3. Постачальник:

- підвищення ціни на сировину;
-
- поява нових постачальників з дешевою і якісною
+
сировиною
Джерело: складено за даними [40; 41]

Характеризуючи споживачів, перш за все потрібно зробити аналіз більш
загальних макрокритеріїв сегментації, потім – факторів змінних виробництва,
потім ситуаційних факторів, особистих характеристик. Таким чином, ринок
було послідовно сегментовано відповідно до критеріїв географічне розміщення
(ресурсне забезпечення); галузева належність; фінансове становище.
Постачальник – це один з найважливіших елементів зовнішнього
середовища. Також постачальниками можна вважати малі підприємства, котрі
займаються поставкою запчастин. Підприємство співпрацює з багатьма
фірмами, організаціями, що є постачальниками сировини, матеріалів,
комплектуючих.

53
Перелік постачальників підприємства станом на 2025 рік наведено у
таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Перелік агентів в межах системи матеріально-технічного
забезпечення, виробничої кооперації
Сума
Найменування Позиція, що
№ закупівель,
постачальника постачається
тис. гривень
1 2 3 4
1. Сировина і матеріали
1.1 ТОВ «Елеваторторг» Чорний металопрокат 268
1.2 ПФ «Дончер» Алюмінієвий прокат 334
1.3 ПП «Неоком» Титановий прокат 103
1.4 ТОВ ТК «Криниченька» Чорий метал 45
1.5 ТОВ ТК «Криниченька» Алюминевий метал 92
1.6 ОНТФ Оптичні блоки 301
Інше 384
2. Покупні вироби
2.1 ФКОЗ Випромінювачі 430
2.2 з-д Фіолент Обертові трансформатори 199
2.3 Сіметрон України Електрорадіокомпоненти 542
2.4 ДП Квазар 1С Мікросхеми 52
2.5 ПрАТ Промавтоматика Електрорадіо компоненти 366
Інше 1 822
3. Напівфабрикати в межах виробничої кооперації
3.1 -
4. Послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій
4.1 -
5. Енергоносії
5.1 ПАТ «Черкасигаз» Газ природний 2 332
5.2 ПАТ «Черкасиобленерго» електроенергія 3 206
Водопостачання та
5.3 КП «Черкасиводоканал» 276
водовідведення
Джерело: складено за даними [40; 41]

Проаналізувавши сильні та слабкі сторони підприємства, а також
визначивши фактори, що впливають на діяльність підприємства, можна зробити
висновок, що ДП «Фотоприлад» має значну загрозу з боку конкурентів. Тому
для того, щоб підприємство єфективно функціонувало, потрібно підіймати саме

54
інноваційний потенціал. Оновлення ЦКБ «Сокіл» може стати новою точкою
опори для підняття ДП «Фотоприлад» на новий рівень розвитку.
Отже, виходячи з даного аналізу підприємство має задовільний стан:
ведуться певні інноваційні розробки, в останні роки освоєні нові технологічні
процеси. Але з аналізу також видно, що основний профіль підприємства
складає спеціальна продукція – яка в попередні роки була затребувана не дуже
високо. Але в даний час знову необхідна країні. Підприємство частково
змінювалось під впливом зовнішніх факторів (споживчий попит та державна
політики). З таблиць наведених в аналізі видно, що ДП «Фотоприлад»,
розтрачував свій науковий потенціал на товари народного споживання, замість
того щоб займатися розробкою техніки для військових потреб.
Рівень інноваційного розвитку підприємства знайдемо за допомогою
коефіцієнта витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт (КНТР),
що показує частку витрат на виконання НТР у загальному обсязі випуску
продукції підприємства. Знаходиться даний коефіцієнт за формулою [45, 65]:

КНТР = ВНТР/Р, (2.10)

де Р – загальний випуск продукції підприємства, грн;
ВНТР – валові витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт,
грн.
Розрахунок рівня інноваційного розвитку підприємства за 2023-2025 роки
наведено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 – Рівень інноваційного розвитку ДП «Фотоприлад» у 2023-2025
роках
Показник Роки Абсолютне відхилення
2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024
Коефіцієнт витрат на
виконання наукових
та науково-технічних
робіт 0,36 0,076 0,068 -0,283 -0,009
Джерело: складено за даними [40; 41]

55
Як видно з розрахунків, значення коефіцієнту витрат на виконання
наукових та науково-технічних робіт знизилось у 2025 та 2024 роках порівняно
з 2023 роком. Це свідчить про зниження рівня інноваційного розвитку
підприємства. Тому для підвищення інноваційного потенціалу підприємства
необхідно збільшити суму витрат на виконання наукових та науково-технічних
робіт завдяки реалізації інноваційних проєктів.
Прийняття обгрунтованих, оптимальних управлінських рішень
неможливе без попереднього проведення всебічного, глибокого економічного
аналізу діяльності організації. Отже, аналіз господарської діяльності
організацій можна розглядати як одну з найважливіших функцій управління
або, як основний метод обгрунтування рішень по керівництву підприємствами.
В умовах ринкових відносин в економіці аналіз господарської діяльності
покликаний забезпечити високу прибутковість і конкурентоспроможність
підприємства як в найближчій, так і в більш далекій перспективі. Результати
проведеного даного економічного аналізу будуть використані для
обгрунтовання стратегії по підвищенню інноваційного потенціалу.

56
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДП НВК «ФОТОПРИЛАД»

3.1 Розроблення заходів щодо підвищення результативності інноваційної
діяльності

В умовах нестабільної політичної та військової ситуації держава повинна
зрозуміти важливість підтримки своїх підприємств, особливо тих, що
займаються виготовленням військової техніки. Адже від функціонування таких
підприємств залежить не тільки економічний розвиток регіону, а й життя
громадян.
Тому одним з пріоритетних напрямків державного фінансування повинна
стати машинобудівна галузь та зокрема підприємства військового профілю.
Підприємству в свою чергу необхідно розширити пошук нових напрямків,
виробництва продукції, що відповідає потребам, якості, надійності та
споживчого попиту.
Одним із таких напрямків може стати виробництво датчиків палива для
бронетанкової техніки, які б задовольняли існуючу в них потребу.
На сьогоднішній день ДП «Фотоприлад» є передовим підприємством
України по виготовленню оптико-механічних приладів і оптико-електронних
приладів для бронетанкової техніки, артилерійських установок, військової
авіації. ДП «Фотоприлад» має в своєму складі Центральне конструкторське
бюро (ЦКБ) ЦКБ «Сокіл», яке проводить повний комплекс науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт по проєктуванню профільної продукції.
ДП «Фотоприлад» володіє унікальним технологічним обладнанням,
конструкторською документацією, технологічними процесами і
висококваліфікованими спеціалістами, що дозволяє підприємству виготовляти
високотехнологічні наукомісткі вироби.

57
Ринок споживачів продукції можна поділити в залежності від
територіального розміщення на внутрішній (Україна) і зовнішній
(закордонний). Цільовим сегментом для підприємства є внутрішній ринок.
Варто також відзначити, що аналіз стану виробництва приладів подібного типу
на Україні показав відсутність їх організованого промислового виробництва,
що передбачає високий попит на них.
Мета заходів щодо підвищення інноваційного потенціалу: розширення
виробництва та збільшення прибутків ДП «Фотоприлад» шляхом
впровадження виробництва нового виду продукції – датчика палива для
бронетанкової техніки - та подальшого виведення цього виду продукції на
зовнішні ринки. Для реалізації даного проєкту передбачається залучення
коштів у вигляді державного фінансування (шляхом підписання договору), а
також власних виробничих приміщень, робочої сили, землі.
Здійснення даного проєкту планується проводити за певним алгоритмом,
тобто проєкт має декілька етапів.
1. Розробка проєктно-конструкторської документації. Даний етап
планується здійснювати силами ЦКБ «Сокіл», тобто буде підписаний договір
на здійснення контрагентських робіт.
2. Технологічна підготовка виробництва. Даний етап включає в себе
купівлю і монтаж необхідного обладнання.
3. Поставка на серійне виробництво.
4. Нарощування обсягів виробництва і досягнення зменшення умовно-
постійних витрат на одиницю продукції.
Для виробництва датчика палива для бронетанкової техніки є всі
необхідні умови, тобто наявність:
- оптичного виробництва, що має загальну площу 2660 м2;
- всіх енергетичних та транспортних комунікації;
- більшості необхідного устаткування;
- кваліфікованого персоналу.

58
Вартість проєкту складає 220,0 тис. грн.
Інвестор (держава) вкладає в проєкт 220,0 тис. грн. у вигляді державного
фінансування. Форма інвестування проєкту – державне фінансування.
Фактично необхідна сума коштів 220 тис. грн. – це кошти, потрібні для
здійснення НДДКР, розроблення конструкторської документації, на
придбання, монтаж та налагодження обладнання. Тобто дана сума коштів
необхідна для здійснення передвиробничого етапу.
До сильних сторін проєкту можна віднести:
- наявність мобільної організаційної структури підприємства;
- укомплектованість кваліфікованими інженерно-технічними кадрами;
- наявність необхідного обладнання для створення дизайну з
мінімальними затратами;
- комп’ютерне забезпечення, що дозволяє спроєктувати виріб;
- освоєне дрібносерійне виробництво оптичних приладів;
- відсутність вітчизняних виробів-аналогів.
До слабких сторін проєкту належать:
- наявність конкуренції з іноземними виробниками аналогічних виробів;
- товар є маловідомим на ринку.
Варто розглянути інноваційну (проєктну) продукцію, а саме, датчика палива.
Призначення. Датчик палива призначений для проведення контролю
палива чи дизельного палива. Датчик рівня палива є безконтактним
вимірювачем рівня горюче-мастильних матеріалів (дизельного палива, палива,
масла).

3.2. Економічне обґрунтування запропонованих напрямів розвитку інновацій

Датчики палива будуть вироблятися на потужностях ДП
«Фотоприлад». Підприємство має цехи оптичного виробництва, збірки та
електромонтажу, випробовування готової продукції, а також проведення

59
НДДКР, впровадження заходів інноваційної діяльності. Усі виробничі
операції підприємство виконує самостійно, окрім виготовлення корпусу
датчика палива, тобто дана робота виконуються «на стороні». Виготовлення
корпусу проводиться на ПАТ «ТЕМП».
Для виготовлення датчика палива використовуються наступні матеріали:
мідь, латунь, сталь, скло, металевий дріб’язок, полі-термо-флекс, збільшуюче
скло. В таблиці 3.1 є перелік та характеристика обладнання, необхідного для
виготовлення. Обладнання за порядковими номерами 2, 7, 10, 13, 16, 20, 22
закупається. Загальна сума закупки становить 155,12 тис. грн. (див. таблицю
3.1). Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення
(реновацію) основних фондів здійснюється за прямолінійним методом.
Дані про строк служби устаткування, його вартість та амортизаційні
відрахування представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Характеристика обладнання
Обладнання Кількість, шт Призначення Дільниця
1.ОС350-8 2
Обробка торца призм та площин
2.СД-2-1 1
3.Алмаз 250 -1 2
Плоске шліфування
4.ЗЕ-156-4 2 Заготівельна
5. АОС-200м-2 1 дільниця
Вертикально-фрезерні роботи
6.СД 7-1 1
7.6Р82Г 1 Горизонтально-фрезерні роботи
8.2Н-118-1 2 Свердлильні роботи
9.СДП-100-1 1
Шліфування-полірування ф до 120
10.СДШ-100-2 1
11.ЗШП-320-2 2 Дільниця точної
Шліфування-полірування ф до 350
12.4ПД-200-1 1 оптики
13.ПД500-28 1
Шліфування-полірування ф до 500
14.ШПД700-1 1
15.ДЕППЛ-375 1
Продовження таблиці 3.1
16.ВУТП-2М-1 1 Напилення дзеркальних поверхонь Вакуумна

60
17.УРМЗ-279011-2 дільниця
2
18.ВУ-2МС-4 2 Багатошарове напилення
19.РПКП-1-1 1 Автоматизована промивка Промивка
Дільниця
20.СП150У-1 2 Антисептування хімічного
просвітлення
21.ЦС10-2 1 Центрування лінз ф до 350 мм
Центрування
22.СД2 1 Фасетирування
23.ЗШП-320-1 1
Шліфування, полірування, та Дільниця
24.СТША-400-10 2 алмазне шліфування площин обробки площин
Джерело: складено за [41]

Технологічні процеси виготовлення об’єктиву, вакуумного блоку виробу,
телескопічної системи та інших складових досить подібні один до одного і
складаються з наступних операцій:
- підготовка матеріалів;
- виготовлення та обробки окремих деталей;
- створення з комплектуючи єдиної конструкції.
При наявності всіх складальницьких одиниць робиться збірка виробу
(датчика палива). Провівши дослідження ринку, можна відмітити, що попит на
продукцію, що буде виготовлятися (датчика палива), складає 475 штук в рік.

Таблиця 3.2 – Амортизаційні відрахування обладнання
Строк Амортиз. Сума амортиз.
Кількіст Вартість
Обладнання служби, відрахування відрахувань, грн.
ь, шт. од., грн.
років , % / рік
2.СД-2-1 1 11600,0 10 10 1160,0
7.6Р82Г 1 13300,0 10 10 1330,0
10.СДШ-100-2 1 31050,0 10 10 3105,0
13.ПД500-28 1 26200,0 10 10 2620,0
16.ВУТП-2М-1 1 34700,0 10 10 3470,0
20.СП150У-1 2 14050,0 10 10 2810,0
22.СД2 1 10170,0 10 10 1017,0
СУМА 8 155120 - - 15512,0
Джерело: складено автором

61
Проведемо розрахунок витрат та складемо калькуляцію собівартості
продукції.
1. Сировина та матеріали.
Витрати на матеріали представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Витрати на матеріали
Норма
Стандарт Одиниц Ціна Структур
витрат
Матеріал або я одиниці Сума, грн. а витрат,
на
марка виміру , грн. %
виріб
Лупа
5 крат шт 3 35,4 106,2 9,03
Лупа
12 крат шт 5 48,6 243 20,67
Роз’єднуваль
шт 1 75,0 75
на призма 6,38
Інфрачервони
шт 1 580,0 580
й освітлювач 49,33
Мідь пластина кг 0,08 48,0 3,84 0,33
Латунь пластина кг 0,07 28,0 1,96
0,17
Сталь 45 кг 0,1 4,5 0,45 0,04
Спецскло 2 мм м2 0,25 90,6 22,65 1,93
Спецскло 5 мм м2 0,32 117,0 37,44 3,18
Дзеркало 3 мм м2 0,2 75,0 15 1,27
Металевий компле
Майстер 1 7,5 7,5
дріб'язок кт 0,64
Полі-термо-
PTF-12 см3 1 35,0 35
флекс 2,98
Лампочка шт 2 7,0 14 1,19
Індикаторна
шт 1 5,0 5
лампочка 0,42
Транспортно-заготівельні витрати (kтз = 2,5%) 28,676 2,44
Всього 1175,71 100
Джерело: складено автором

2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.
До даної статті відносяться витрати на купівлю комплектуючих виробів,
до яких відносяться наступні:

62
1) деталі для корпусу, зроблені із екологічно чистої сировини,
вартість яких складає 97,0 грн.;
2) комплект з’єднувальних деталей, вартість якого складає 33,5 грн.;
3) комплект металевого дріб’язку, вартість якого складає 5,0 грн.
Загальна вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих
виробів становить: 97,0 + 33,5 + 5,0 = 135,5 (грн.)
Транспортно-заготівельні витрати тут складатимуть 2,5% від вартості
комплектуючих виробів, тобто: 135,5 *0,025 = 3,39 (грн.).
При цьому загальні витрати, що стосуються купівельних матеріалів,
становитимуть: 135,5 + 3,39 = 138,89 (грн.).
3. Заробітна плата.
Фонд оплати праці одного робітника складатиме 1060,88 грн.
4. Відрахування на соціальні заходи.
Дана стаття калькуляції включає відрахування на соціальне
страхування та відрахування на ризик [45, 65].
C соц = (Cз.о. + Cз.д.) * 37,4% (3.4)
C соц = 1060,88 * 0,374 = 396,77 (грн.)
5. Загальновиробничі витрати.
5.1 Матеріальні витрати.
В кошторисі загальновиробничих витрат на рік матеріальні витрати
становитимуть 5,0 тис. грн. на рік (дана сума витрат прийнята умовно).
5.2 Фонд оплати праці робітників.
Даний елемент витрат (фонд оплати праці робітників) включає оплату
праці обслуговуючого, ремонтного та управлінського персоналу.
Фонд оплати праці робітників в цілому становитиме:
ФОП = 11,40 + 8,16 + 8,40 + 41,05 = 69,01 (тис. грн.)
5.3 Відрахування на соціальні заходи.
Як вже раніше було відмічено, витрати на соціальне страхування
становлять 37,4% від заробітної плати. Отже, відрахування на соціальні заходи
складають:
С соц = 69,01 * 0,374 = 25,81 (тис. грн.)

63
5.4 Амортизаційні відрахування.
До даного елементу витрат відносяться амортизаційні відрахування
обладнання, а також амортизаційні відрахування корпусу.
Амортизація обладнання (Ам обл.). З таблиці 3.2 видно, що амортизаційні
відрахування обладнання складають 15512,0 грн. на рік.
Амортизація виробничого корпусу (Амкор.) розраховуються за
прямолінійним методом нарахування амортизації, а саме [65]:
Ам кор. = В кор. / Т експл., (3.1)
де В прим. – вартість виробничого приміщення, грн.;
Т експл – період експлуатації виробничого корпусу, років.
Ам кор. = 750000/60 = 12,50 (тис. грн.)
Отже, загальна сума амортизаційних відрахувань за рік розраховується за
формулою [45, 65]:
Ам = Ам обл.. + Ам кор , (3.2)
Ам =15,51 + 12,50 = 28,01 (тис. грн.)
5.5 Інші витрати.
До даного елементу витрат відносяться комунальні послуги, які
включають витрати на електроенергію, яка використовується для
освітлення виробничого корпусу; на опалення виробничого корпусу; на
використання води.
Електроенергія, яка використовується для освітлення виробничого
корпусу розраховується за формулою [45, 65]:
Сел = К (3.3)
кв * Цел * Км ,
де Ккв ≈ 2700,0 - кількість використаної електроенергії за місяць, кВт;
Цел = 0,25 – тарифи за один кВт електроенергії, грн.;
Км – кількість місяців у році.
Сел = 2700,0 * 0,25 * 12 = 8,10 (тис. грн.)
Витрати на опалення виробничого корпусу розраховуються за
формулою:
С = Н * Ц * К * К , (3.4)
оп оп дн год
де Н = 0,1 - навантаження , Гкал /год;

64
Цоп = 12,0 – тариф за одну Гкал, грн;
Кдн = 189 – кількість діб опалювального сезону;
Кгод = 24 – кількість годин опалення на добу.
Соп = 0,1 * 12,0 * 189 * 24 = 5,44 (тис. грн.)
Витрати на використання води за добу розраховуються за формулою
[45, 65]:
Свод = Чос * Нв * Зм * Цвод , (3.5)
Ч ос = 30 – чисельність працюючих основних робітників, чол.;
Нв = 0,045 – норма витрат води на одного працюючого робітника, л
/зміна;
Зм - кількість робочих змін;
Цвод = 1,85 – тариф за 1 м3 води, грн.
С вод = 30 *0,045 * 1 *1,85 = 2,5 (грн.)
В рік витрати води складають: 2,5 * 12 * 21 = 0,63 (тис. грн.)

Таблиця 3.4 – Кошторис загальновиробничих витрат на рік
Елементи витрат Сума, тис. грн.
1. Матеріальні витрати 5,0
2. Фонд оплати праці робітників, в т.ч. 69,01
ФОП ремонтного персоналу 11,40
ФОП обслуговуючого персоналу 16,56
ФОП управлінського персоналу 41,05
3. Відрахування на соціальні заходи 25,81
4. Амортизаційні відрахування, в т.ч. 28,01
Амортизаційні відрахування обладнання 15,51
Амортизаційні відрахування приміщення 12,50
5. Інші витрати 14,17
Разом 142,0
Джерело: складено автором

Загальновиробничі витрати включаються у собівартість одиниці
інноваційної продукції пропорційно обсягу виробництва: 142000 / 505 = 281,18
(грн.). На основі розрахунків зробимо калькуляцію собівартості одиниці
продукції (див. таблицю 3.5).

65
Таблиця 3.5 – Калькуляція собівартості одиниці продукції
Ціна за Норма
Одиниця Структура,
Найменування статей одиницю, витрат на Сума, грн.
виміру %
грн. виріб
1. Матеріальні витрати 1314,61 43,05
1.1 Сировина і матеріали 1147,04
Лупа шт 35,4 3 106,2
Лупа шт 48,6 5 243
Роз’єднувальна призма шт 75,0 1 75
Інфрачервоний
шт 580,0 1 580
освітлювач
Мідь кг 48,0 0,08 3,84
Латунь кг 28,0 0,07 1,96
Сталь кг 4,5 0,1 0,45
Спецскло м2 90,6 0,25 22,65
Спецскло м2 117,0 0,32 37,44
Дзеркало м2 75,0 0,2 15
Металевий дріб'язок комплект 7,5 1 7,5
Полі-термо-флекс см3 35,0 1 35
Ламкочка шт 7,0 2 14
Індикаторна лампочка шт 5,0 1 5
1.2Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби 135,5
Деталі для корпусу,
зроблені із екологічно 97,0
чистої сировини
З’єднувальні деталі комплект 33,5
Металевий дріб’язок комплект 5,0
1.3Транспортно-заготівельні витрати 32,07
2. Основна заробітна плата
грн. 848,7 27,79
робітників
3. Додаткова заробітна плата
грн. 212,18 6,95
(25%)
4. Відрахування на соціальні
грн. 396,77 13,0
заходи (37,4 %)
5. Загальновиробниці витрати грн. 281,18 9,21
6. Виробнича собівартість
3053,44 100
продукції
Джерело: складено автором

Прогноз обсягів виробництва інноваційно орієнтованнї продукції
здійснюється на основі результатів маркетингових досліджень ринку збуту.
Виробнича програма складена на 9 років, виходячи із життєвого циклу
проєкту. В 2027 році планується виробити 250 виробів, у 2028 році – 305 шт., в
2029 році – 405 шт., в 2030-2031 рр. – по 505 шт., в 2032 році – 460 шт., в 2033

66
році – 430 шт., в 2035 році – 400 шт., враховуючи резервний запас
(відповідно з рис. 3.1).
505 505 505
500 460
405 430
400
400
305
300
250
200
100
0
Рік

Рисунок – 3.1 Запланований обсяг випуску інноваційної продукції
Джерело: складено автором

Визначення ціни продукції базується на методі ринкових цін, коли за
основу береться середня ринкова ціна виробів-аналогів. Провівши маркетингові
дослідження ринку, виявлено, що середня ціна виробів-аналогів коливається в
межах від 3,5 тис. грн. до 4,0 тис. грн. Беручи до уваги дану інформацію,
визначимо ціну проєктного виробу. Слід також відмітити, що ціна проєктного
виробу буде також коливатись в залежності від стадії життєвого циклу проєкту:
- на стадії зростання ціна буде нижчою за середньо ринкову, тобто в
2027 році вона складатиме 3,48 тис. грн., а вже в 2028 році – 3,54 тис. грн., в
2029 році – 3,6 тис. грн.;
- насичення ринку відбувається в 2030 – 2031 роках, при цьому ціна
становитиме 3,66 тис. грн.;
- у зв’язку із насиченням ринку, відбувається спад виробництва та
незначне зниження ціни, тобто в 2032 році вона складатиме 3,63 тис. грн., в
2033 році – 3,59 тис. грн., в 2034 році – 3,54 тис. грн.
Аналіз грошових потоків представлений в таблиці 3.6.

Обсяг виробництва, шт.
202260 13
202270 14
2028
2015
2029
2016
2030
2017
2031
2018
2032
2019
2033
203240 20

203250 21
67
Таблиця 3.6 – Грошові потоки проєкту
Показники 2026 2027 2028 2029 2030 2031 2032 2033 2034 2035
Інвестиції -220
Чистий 95,49 126,81 181,53 245,24 245,24 245,24 214,42 188,5 161,47
прибуток
КД е=22% 1,000 0,8197 0,6719 0,5507 0,4514 0,3700 0,3033 0,5486 0,2038 0,1670
ГП -220 95,49 126,81 181,53 245,24 245,24 245,24 214,42 188,99 161,47
Диск. ГП -220 78,27 85,2 99,57 110,7 90,74 74,38 53,90 38,42 26,97
Диск. ГП -220 -141,7 -56,53 43,44 154,14 244,88 319,25 372,56 410,98 437,94
нарост.
підсумком
Джерело: складено автором

На рисунку 3.2 зобразимо життєвий цикл інноваційного проєкту
виробництва датчиків палива.
150 110,7
99,97 90,71
100
78,27 74,38
85,18 53,3 38,41
50
1412,0
0
-50
-100
-150
-200
-220,0
-250
Рік

Рисунок 3.2 Життєвий цикл інноваційного проєкту виробництва датчиків
палива
Джерело: складено автором

Фактично необхідна сума коштів 220 тис. грн. – це кошти, потрібні для
здійснення розроблення конструкторської документації, на придбання,
монтаж та налагодження обладнання. Тобто дана сума коштів необхідна для
здійснення перед виробничого етапу.

Дисконтований грошовий потік,
тис. грн.
2012
2026
2013
2027
2014
2028
2015
2029
2016
2030
2017
2031
2018
2032
203230 19
203240 20

203250 21
68
3.3 Оцінювання ефективності впровадження інноваційно орієнтованих
заходів

Визначення ефективності інвестицій здійснюється за допомогою
розрахунків декількох показників. Зазначимо основні з них:
- чиста теперішня вартість (ЧТВ);
- внутрішня норма доходності (ВНД);
- індекс прибутковості (ІП); термін окупності.
Отже, здійснимо розрахунки вище перерахованих показників.
1. Показник чистої теперішньої вартості розраховується як сума всіх
грошових потоків, що генеруються проєктом, приведена до початкового
моменту часу. Норму доходності для нової продукції приймаємо на рівні 22%
(е=22%). ЧТВ даного проєкту становить 437,89 тис. грн. (див. таблицю 3.6).
2. Внутрішня норма доходності (ВНД) – це таке значення ставки
дисконту, при якому ЧТВ=0. Розрахунок показника ВНД наведений в таблиці
3.7.

Таблиця 3.7 – Розрахунок внутрішня норма доходності проєкту
Дисконтований Дисконтований
Рік ГП е = 25% е = 30%
ГП ГП
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0
2027 95,49 0,8 76,39 0,7692 73,45
2028 126,81 0,64 81,16 0,5917 75,04
2029 181,53 0,512 92,94 0,4552 82,63
Дисконтований Дисконтований
Рік ГП е = 25% е = 30%
ГП ГП
2030 245,24 0,4096 100,45 0,3501 85,87
2031 245,24 0,3277 80,36 0,2693 66,05
2032 245,24 0,2621 64,29 0,2072 50,81
2033 214,42 0,2097 44,97 0,1594 34,17
2034 188,55 0,1678 31,63 0,1226 23,11
2035 161,47 0,1342 21,67 0,0943 15,23
Інвестиції 220,0 - 220,0 - 220,0
ЧТВ - 373,87 - 286,35

69
Продовження таблиці 3.7.
Дисконтований Дисконтований
Рік ГП е = 50% е = 60%
ГП ГП
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0
2027 95,49 0,6667 63,66 0,625 59,68
2028 126,81 0,4444 56,36 0,390625 49,54
2029 181,53 0,2963 53,79 0,244141 44,32
2030 245,24 0,1975 48,44 0,152588 37,42
2031 245,24 0,1317 32,29 0,095367 23,39
2032 245,24 0,0878 21,53 0,059605 14,62
2033 214,42 0,0585 12,55 0,037253 7,98
2034 188,55 0,0390 7,36 0,023283 4,39
2035 161,47 0,0260 4,20 0,014552 2,35
Інвестиції 220,0 - 220,0 220,0
ЧТВ - 80,18 23,69
Дисконтований Дисконтований
Рік ГП е = 65% е = 67%
ГП ГП
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0
2027 95,49 0,6061 57,87 0,5988 57,18
2028 126,81 0,3673 46,58 0,3586 45,47
2029 181,53 0,2226 40,41 0,2147 38,98
2030 245,24 0,1349 33,08 0,1286 31,53
2031 245,24 0,0818 20,05 0,0769 18,88
2032 245,24 0,0496 12,15 0,0461 11,31
2033 214,42 0,0300 6,44 0,0276 5,92
2034 188,55 0,0182 3,43 0,0165 3,12
2035 161,47 0,0110 1,78 0,0099 1,59
Інвестиції 220,0 - 200,0 - 220,0
ЧТВ - 1,81 - -2,12
Джерело: складено автором

ВНД = А + а(В - А)/(а-в), (3.6)
де А – величина ставки дисконту при якій ЧТВ > 0;
В - величина ставки дисконту при якій ЧТВ < 0;
а – величина позитивного значення ЧТВ при ставці дисконту А;
в - величина негативного значення ЧТВ при ставці дисконту В.
Спираючись на дані таблиці 3.8 та використовуючи формулу 3.6,
відмітимо, що ВНД складає:
ВНД = 65 + 1,81 / (1,81 + 2,12) = 65,46 %

70
3. Показник індексу прибутковості розраховується як відношення
чистої теперішньої вартості до вартості капітальних вкладень, тобто до
інвестицій. Отже, індекс прибутковості становить:
ІП = 437,89 / 220,0 = 2,0.
Розрахунок індексу прибутковості показав, що на одну гривню затрат
отримуємо 2,04 грн. прибутку.
4. Показник терміна окупності розрахуємо за допомогою використання
таблиці 3.7. При розрахунку використовується метод “наростаючого підсумку”.
ТО = 3 + 56,55 / 99,97 ≈ 3,5 (роки).
Реалізація інноваційного проєкту в умовах ДП «Фотоприлад» покращить
показники господарської діяльності підприємства. Вплив інноваційного
проєкту на діяльність ДП «Фотоприлад»(при максимальному обсязі випуску
продукції) відображений в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 – Вплив інноваційного проєкту виробництва датчиків палива на
діяльність ДП «Фотоприлад»
Абсолютне
Показник Без проєкту З проєктом
відхилення
Обсяг реалізації, тис. грн. 14715,0 16563,3 1848,3
Чисельність, осіб 1336 1379 43
Продуктивність праці,
11,01 12,01 1,0
тис. грн. / особу
Чистий прибуток, тис.
443,8 973,53 547,3
грн.
Джерело: складено автором

Мета заходів щодо активізацій інноваційної діяльності: розширення
виробництва та збільшення прибутків ДП «Фотоприлад» шляхом
впровадження виробництва нового виду продукції – датчика палива для
бронетанкової техніки та подальшого виведення цього виду продукції на
зовнішні ринки.

71
Для реалізації даного проєкту передбачається залучення коштів у
вигляді державного фінансування (шляхом підписання договору), а також
власних виробничих приміщень, робочої сили, землі.
До сильних сторін проєкту можна віднести:
- наявність мобільної організаційної структури підприємства;
- укомплектованість кваліфікованими інженерно-технічними кадрами;
- наявність необхідного обладнання для створення дизайну з
мінімальними затратами;
- комп’ютерне забезпечення, що дозволяє спроєктувати виріб;
- освоєне дрібносерійне виробництво оптичних приладів;
- відсутність вітчизняних виробів-аналогів.
До слабких сторін проєкту належать:
- наявність конкуренції з іноземними виробниками аналогічних виробів;
- товар є маловідомим на ринку.
Отже, користуючись даними таблиці 3.8, вплив інноваційного проєкту
виробництва датчиків палива на діяльність ДП «Фотоприлад» наступний:
1. обсяг реалізації товарної продукції зросте на 2336,7 тис. грн.;
2. чисельність робітників збільшиться на 95 особи.;
3. відбудеться збільшення продуктивності праці на 5,6 тис. грн./особу;
4. чистий прибуток зросте на 547,3 тис. грн
Таким чином, реалізація інноваційного проєкту щодо виробництва
датчиків палива призведе до підвищення інноваційного потенціалу ДП
«Фотоприлад», а також в цілому підвищить ефективність виробничо-
господарської діяльності підприємства.

72
ВИСНОВКИ
1. Динамічні зміни ринкового середовища обумовлюють необхідність
впровадження інноваційних підходів до організації господарської діяльності
підприємств. Інновації слід розглядати як комплексний соціально-економічний
і технічний процес, що передбачає практичне використання нових ідей та
розробок з метою створення продукції й технологій із покращеними
характеристиками. Їх впровадження сприяє отриманню додаткових
економічних вигод і забезпечує конкурентні переваги на ринку. При цьому
інноваційна діяльність охоплює всі стадії — від наукових досліджень до
комерціалізації результатів.
2. Інноваційний потенціал підприємства визначається як сукупність
його можливостей до досягнення стратегічних цілей через реалізацію
інноваційних ініціатив і проєктів. Інноваційна діяльність виступає одним із
ключових чинників соціально-економічного розвитку, а рівень її ефективності
безпосередньо впливає на розвиток різних секторів економіки та ринку товарів і
послуг.
3. Рівень інноваційного потенціалу підприємства формується під
впливом наявності науково-дослідної, проєктно-конструкторської та
технологічної бази, експериментальних виробництв, кадрового забезпечення,
освітніх установ і відповідних технічних ресурсів. Для визначення стану
інноваційного потенціалу та джерел його розвитку було проведено
комплексний аналіз виробничо-господарської діяльності ДП «Фотоприлад».
4. Дослідження результатів діяльності підприємства за 2023–2025
роки дало змогу виявити як позитивні зрушення, так і проблемні аспекти його
функціонування, що характеризують сильні та слабкі сторони розвитку ДП
«Фотоприлад».
 До позитивних тенденцій слід віднести: збільшення обсягів
реалізації продукції з 11015,3 тис. грн у 2024 році до 14715,0 тис. грн у 2025
році; зростання показника фондовіддачі до рівня 0,419 у 2025 році порівняно з
0,318 у 2024 році; підвищення продуктивності праці з 8,61 до 11,01 відповідно.

73
Водночас виявлено й негативні тенденції: зменшення чистого прибутку
у 2025 році на 66,8 тис. грн у порівнянні з попереднім роком; збільшення
виробничих витрат на 432,0 тис. грн у 2025 році порівняно з 2024 роком.
 Результати аналізу інноваційно-інвестиційної діяльності свідчать
про її вагому роль у забезпеченні розвитку підприємства. Однією з ключових
проблем є необхідність створення сучасного інноваційного продукту, який би
відповідав актуальним викликам, зокрема умовам воєнного часу, та специфіці
діяльності ДП «Фотоприлад». У зв’язку з цим у роботі запропоновано
інноваційний проєкт, реалізація якого дозволить ефективніше використати
наявний потенціал підприємства та сприятиме його виходу на ринок військової
спеціалізованої техніки. З метою трансформації підприємства у
конкурентоспроможну, високотехнологічну та ефективну структуру
обґрунтовано необхідність активізації інноваційної діяльності та визначено
джерела її фінансування. Зазначено, що розвиток інновацій доцільно
здійснювати в межах регіонального підходу, що сприятиме підвищенню
конкурентоспроможності економіки Черкаського регіону, стимулюванню
інноваційних процесів та узгодженню інтересів держави, бізнесу, науки й
освіти. Очікуваний вплив реалізації інноваційного проєкту з виробництва
датчиків палива для бронетехніки на діяльність ДП «Фотоприлад» полягає у:
зростанні обсягу реалізації продукції на 2336,7 тис. грн; збільшенні чисельності
персоналу на95 працівників; підвищенні продуктивності праці на 5,6 тис. грн на
одного працівника; зростанні чистого прибутку на 547,3 тис. грн.
Таким чином, запропоновані заходи щодо впровадження інноваційного
проєкту з виробництва датчиків палива для бронетанкової техніки є економічно
обґрунтованими, ефективними та можуть бути практично реалізовані на
підприємстві.

74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алімов, О. М., Микитенко, В. В. Стратегічний потенціал – сукупні
можливості національної економіки по досягненню цілей збалансованого
розвитку. Продуктивні сили України. 2007. № 1. С. 135–150. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NacGosp/2021/Alimov_Mikitenko.pdf
2. Азарова, А. О., Сторожа, А. В., Мороз, О. О. Комплексна цільова
програма удосконалення інноваційного процесу з використанням сучасних
автоматизованих засобів. Вісник Сумського державного університету. 2013. №
4. С. 102–109.
3. Артемьев, Б. В. Проблеми оцінки потенціалу підприємства. Вісник
Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля: зб. наук. праць.
2007. Ч. 2, № 4 (98). С. 7–11.
4. Бидик, А. Г. Визначення стратегічного потенціалу
конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Економіка АПК.
2002. № 4. С. 105–110.
5. Бінюк, Ю. В. Світовий та вітчизняний досвід управління стратегічним
потенціалом підприємства в системі підвищення рівня
конкурентоспроможності. URL: http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Strategiya-
pidpriemstva/index.html
6. Благодєтєлєва-Вовк, С. Л. Можливості розвитку та можливості занепаду в
контексті інноваційної діяльності суспільства. 2009. URL:
http://www.blagodeteleva-vovk.com/economics/growth/growth.htm
7. Блонська, В. І., Нагірна, С. Я. Методичні підходи до оцінки потенціалу
підприємства у ході формування стратегічних переваг. Збірник науково-
технічних праць Національного лісотехнічного університету України. С. 150–
155. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_2/150_Blonska_19_2.pdf

75
8. Бодров, В. Г., Гусєв, В. О., Мартиненко, В. Ф. Інноваційно-інвестиційна
модель сталого розвитку національної економіки: навч.-метод. матеріали.
Київ: НАДУ, 2010. 60 с.
9. Болюх, М. А., Кучерський, В. З., Горбаток, М. І. Економічний аналіз:
навч. посіб. / за ред. М. Г. Чумаченка. Київ: КНЕУ, 2001. 540 с.
10. Боярко, І. М. Інвестиційний аналіз. URL:
http://pidruchniki.ws/15860415/investuvannya/statistichniy_ymovirnisniy_metod_ots
inki_rizikovanosti_investitsiynih_proekti
11. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми,
концепції, методи. Суми: Університетська книга, 2003. 278 с.
12. Гавва, В. Н., Божко, Е. А. Потенціал підприємства: формування та
оцінювання: навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2021. 224 с.
13. Гашан, Н. Державна підтримка фінансування інновацій. Економіка
України. 2017. № 8. С. 44–49.
14. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-
IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text
15. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: навч. посіб. К.:
КНЕУ, 2009. 384 с
16. Добикіна, О. К., Рижиков, В. С., Касьянюк, С. В. та ін. Потенціал
підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. Київ: Центр учбової
літератури, 2008. 208 с.
17. Єннер, Т. Створення та реалізація потенціалу успіху як ключове завдання
стратегічного менеджменту. Менеджмент и маркетинг. 2019. № 2/99. URL:
http://vasilievaa.narod/ptpu/15_2_99.htm
18. Жежуха, В. Й. Показники оцінювання стану інноваційної діяльності та
інноваційної активності. Науковий вісник НЛТУ України. 2010. Вип. 19.13.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_1_Zezucha_19_13.pdf
19. Жук, Л. А., Жук, І. Л., Неживець, О. М. Господарське право: навч. посіб.
Київ: Кондор, 2003. 400 с.

76
20. Іванілов, О. С., Таряник, О. М. Інноваційний потенціал підприємства.
Економіка, фінанси, право. 2004. № 12. С. 5–7. URL:
http://masters.donntu.edu.ua/2020/iem/syrovaya/library/article8.htm
21. Івахненко, В. М. Курс економічного аналізу: навч.-метод. посіб. для
самост. вивч. дисципліни. Київ: КНЕУ, 2000. 263 с.
22. Ігнатієва, І. А. Методологічні аспекти управління стратегічним
потенціалом підприємства. Проблеми науки. 2006. № 1. С. 8–12.
23. Ілляшенко, С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми,
концепції, методи: навч. посіб. Суми: Університетська книга, 2003. 278 с.
24. Капаруліна, М. С. Стратегічно-орієнтовані концепції визначення
ефективності діяльності підприємств. Теоретичні та прикладні питання
економіки: зб. наук. праць. 2007. Вип. 9. С. 324–328.
25. Кібук, Т. М. Алгоритм оцінки стратегічного потенціалу підприємства.
Економічні науки. Маркетинг та менеджмент. URL: http://www.
com/29_NNM_2009/Economics/36063.doc.htm
26. Кірдіна, О. Г. Інноваційний ресурс підвищення конкурентоспроможності
національної економіки. Вісник Хмельницького національного університету.
2020. № 1, т. 1. URL:
http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2020_1_1/095-102.pdf
27. Ковтун, О. І. Стратегія підприємства: навч. посіб. Львів: Новий Світ-
2000, 2006. 388 с.
28. Краснокутська, Н. С. Методологічні основи оцінювання реалізації
потенціалу підприємства. Академічний огляд. 2022. № 1 (32). С. 67–72. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ao/2020_1/12.pdf
29. Краснокутська, Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка:
навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 352 с.
30. Лапин, Е. В. Оцінка економічного потенціалу підприємства: монографія.
Суми: Університетська книга, 2004. 260 с.

77
31. Лапин, Е. В. Економічний потенціал підприємства як економічна
категорія. Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту
КНТЕУ. Серія: Економічні науки. 2002. Вип. 2. С. 380–385.
32. Мартюшева, Л. С., Калишенко, В. О. Інноваційний потенціал
підприємства як об’єкт економічного дослідження. Фінанси України. 2002. №
10. С. 61–66.
33. Мешко, Н. П. Інвестиційно-інноваційний потенціал регіону: критерії
оцінки та проблеми формування. Економічний простір. 2009. № 10. С. 78–88.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_10/meshko.pdf
34. Микитенко, В. В., Ігнатієва, І. А. Діагностика стратегічного потенціалу
підприємства. Вісник економічної науки України. 2006. № 2. С. 77–80.
35. Митрофанов, Г. В., Кравченко, Г. О., Барабаш, Н. С. та ін. Фінансовий
аналіз: навч. посіб. Київ: КНТЕУ, 2002. 301 с.
36. Міщенко, А. П. Стратегічне управління: навч. посіб. Київ: Центр
навчальної літератури, 2004. 336 с.
37. Назарова, Г. В. Організаційні інновації в структурі перебудови
підприємства. Проблеми науки. 2003. № 8. С. 41–48.
38. Наукова та інноваційна діяльність в Україні за 2021 рік: стат. зб. Київ:
ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2022. 305 с.
39. Отенко, І. П. Методологічні основи управління потенціалом
підприємства. Харків: ХНЕУ, 2004. 216 с.
40. Державна служба статистики України: офіційний вебсайт. URL:
http://www.ukrstat.gov.ua
41. ДП НВК «Фотоприлад»: офіційний вебсайт. URL: https://photoprylad.ck.ua
42. Покропивний, С. Ф. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С.
Ф. Покропивного. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: КНЕУ, 2001. 528 с.
43. Покропивний, С. Ф., Новак, А. П. Ефективність інноваційно-
інвестиційної діяльності. Київ: КНЕУ, 2002. 184 с.
44. Примак, Т. О. Економіка підприємства: навч. посіб. Київ: Вікар, 2002. 178
с.

78
45. Рєпіна, І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та
управління. Вісник Української академії державного управління при
Президентові України. 1998. № 2. С. 262–271.
46. Сабадирьова, А. Л. Організація оцінки вартості потенціалу підприємства.
Вісник Хмельницького національного університету. 2010. № 4, т. 2. С. 127–130.
47. Савченко, С. Конкурентоспроможність підприємства. Науковий вісник
ДПА України. 2002. № 3.
48. Сідун, В. А., Пономарьова, Ю. В. Економіка підприємства: навч. посіб.
Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 436 с.
49. Стратегія розвитку Черкаської області до 2022 року (зі змінами,
внесеними рішенням обласної ради від 28.12.2021 № 12-1/VI). Черкаська
обласна державна адміністрація. URL:
http://www.oda.ck.ua/docs/prog/Strategiya2022.pdf
50. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом
європейської інтеграції» на 2010–2022 роки. URL:
http://uspishnaukraina.com.ua/nsa/151.html
51. Сутиріна, С. Визначення місця стратегічного потенціалу в управлінні
підприємством. Економіст. 2008. № 2. С. 45–47.
52. Сущенко, Е. А. Характеристика потенціалу підприємства як економічної
категорії. Вісник Східноукраїнського національного університету. 2002. № 5
(51). С. 239–244.
53. Україна в цифрах. 2020 рік: статистичний збірник / за ред. О. Г.
Осауленка. Київ, 2021. 280 с.
54. Україна в цифрах. 2021 рік: статистичний збірник / за ред. О. Г.
Осауленка. Київ, 2022. 264 с.
55. Федонін, О. С., Рєпіна, І. М., Олексюк, О. І. Потенціал підприємства:
формування та оцінка: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. Київ:
КНЕУ, 2006. 261 с.
56. Химич, В. І., Федоренко, О. В. Інноваційна складова потенціалу
машинобудівного підприємства. Формування ринкової економіки: зб. наук.

79
праць. Спец. вип. Економіка підприємства: теорія і практика. 2020. Ч. 2. С.
361–369.
57. Фінагіна, О. В., Поддубняк, В. В. Соціальні трансформації та особливості
їх інституціоналізації в українському суспільстві. Управління проєктами та
розвиток виробництва. 2012. № 4. С. 142–146.
58. Химич, В. І., Бакум, І. В. Економіка сучасної України: навч. посіб. Київ:
Кондор, 2010. 426 с.
59. Химич, В. І. Роль і місце підприємств, фірм (компаній) та їх кластерів в
сучасній економіці. Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки.
2022. Вип. 33, ч. 1. С. 5–19.
60. Химич, В. І., Бакум, І. В. Управління потенціалом підприємства. Черкаси:
ЧДТУ, 2006. 400 с.
61. Химич, В. І. Формування стратегії зростання національної економіки.
Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. 2010. Вип. 24. С. 3–10.
62. Хаустова, К. М. Теоретичні засади оцінки інвестиційно-інноваційного
потенціалу підприємства в контексті стратегічного підходу. Науковий вісник
НЛТУ України. 2010. Вип. 19.4. С. 299–304. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_4/299_Chaustowa_19_4.pdf
63. Хурятов, В. І. Економіка України в глобальному світі. Збірник наукових
праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. 2021. Вип. 29, ч. 2. С. 3–10.
64. Цал-Цалко, Ю. С. Витрати підприємства: навч. посіб. Київ: ЦУЛ, 2013.
656 с.
65. Черняєва, О. В., Гаврилова, Г. В. Методологічні засади формування
стратегічного потенціалу підприємства. Вісник Донецького університету
економіки та права. 2020. № 1. С. 92–95. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdie/2020_1/files/15.pdf
66. Чумаченко, М. Г. Економічний аналіз: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2001. 204
с.
67. Шершньова, З. Є., Оборська, С. В. Стратегічне управління: навч. посіб.
Київ: КНЕУ, 2009. 384 с.

80
68. Щодо фінансових механізмів структурних змін у промисловому
секторі: аналітична записка / Національний інститут стратегічних досліджень
при Президентові України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/460/
69. Edvinsson, L. Some perspectives on intangibles and intellectual capital.
Journal of Intellectual Capital. 2000. Vol. 1, no. 1. P. 12–16. DOI:
10.1108/14691930010371618.
70. Hanssen, G. K. A longitudinal case study of an emerging software ecosystem:
Implications for practice and theory. Journal of Systems and Software. 2012. Vol. 85,
no. 7. P. 1455–1466. DOI: 10.1016/j.jss.2011.04.020.
71. M’Pherson, P., Pike, S. Accounting, empirical measurement and intellectual
capital. Journal of Intellectual Capital. 2001. Vol. 2, no. 3. P. 246–260. DOI:
10.1108/EUM0000000005659.
72. Cooke, P. Four minutes to four years: The advantage of recombinant over
specialized innovation – RIS3 versus ‘Smartspec’. European Planning Studies. 2016.
Vol. 24, no. 8. P. 1494–1510. DOI: 10.1080/09654313.2016.1151482.
73. Del Carpio, X., Kupets, O., Muller, N., Olefir, A. Skills for a Modern Ukraine.
Washington, DC: World Bank, 2017. DOI: 10.1596/978-1-4648-0890-6. URL:
https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/25741
74. Drucker, P. The Practice of Management. New York: Harper & Row, 1954.
75. Estrategia regional de investigación e innovación para una especialización
inteligente de la comunidad de Madrid (RIS3_CM). Consejería de Economía y
Hacienda. URL:
https://www.comunidad.madrid/sites/default/files/estrategia_ris_3_madrid_v21.2.pdf
76. SMIDA: офіційна звітність підприємств України. URL:
https://smida.gov.ua/
77. Кабінет Міністрів України: Урядовий портал. URL:
https://www.kabmin.gov.ua/
78. Черкаська обласна державна адміністрація: офіційний сайт. URL:
https://www.oda.ck.ua/
79. Президент України: офіційний сайт. URL: https://www.president.gov.ua/

81
80. Верховна Рада України: офіційний сайт. URL: https://www.rada.gov.ua/
81. Огляд економіки України. URL: http://ukrexport.gov.ua/ukr/oglad_ua
82. Kuzior A., Arefieva O., Kovalchuk A. Strategic guidelines for the
intellectualization of human capital in the context of innovative transformation.
Sustainability. 2022. Vol. 14(19). DOI: 10.3390/su141911937
83. Romano M., Cunningham J. A., Cuttone G. et al. Intellectual capital-based
research impact management: a strategic approach. Journal of Intellectual Capital.
2024. DOI: 10.1108/JIC-04-2024-0115
84. Suparwadi S. Intellectual capital, knowledge management and innovation
performance. SAGE Open. 2024. DOI: 10.1177/18479790241304563
85. Hariyono A. The value of intellectual capital in improving MSMEs
performance. Cogent Business & Management. 2024. DOI:
10.1080/23322039.2024.2325834
86. Dimitrova T. Strategic innovative management and sustainable development of
enterprises. EES Journal. 2025.
87. Ramskyi A. The role of intellectual capital in ensuring enterprise
competitiveness. Економіка та суспільство. 2025.
88. Vorobiov I. Strategic oversight of enterprise innovation and investment
development. Premier Journal of Science. 2025.
89. Integrating intellectual capital and sustainable leadership. Journal of Enterprise
Information Management. 2025.
90. Leveraging intellectual capital and dynamic capabilities for service innovation.
2026.
91. Gambal M., Asatiani A., Kotlarsky J. Strategic innovation through outsourcing:
a theoretical review. 2022.
92. Sastroredjo P. E., Ausloos M. Eco-innovation and earnings management. 2025.

82
Додаток А

Лазуренко Юрій Миколайович,
к.і.н. доцент, доцент кафедри менеджменту та бізнес-адміністрування,
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна,
e-mail: [email protected]
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4234-8526
Гордієнко Вікторія Максимівна,
здобувач освітньої програми Менеджмент,
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна,
[email protected]
Єрепкінова Катерина Станіславівна,
здобувач освітньої програми Менеджмент,
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна,
[email protected]

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТА АДАПТАЦІЄЮ
СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ДО МІНЛИВОГО БІЗНЕС-
СЕРЕДОВИЩА

У сучасних умовах трансформації економіки, цифровізації та посилення
глобальної конкуренції особливої актуальності набувають питання
забезпечення інноваційного розвитку суб’єктів господарювання та їх здатності
до ефективної адаптації до мінливого бізнес-середовища. Динамічність
зовнішніх умов функціонування, зростання рівня невизначеності та ризиків
зумовлюють необхідність формування нових підходів до управління
підприємствами, що базуються на інноваційності та гнучкості. Геєць В. у своїй
праці розглядає «суперечності економічного зростання на фоні …..
проблемності перспектив зростання економіки України в умовах війни і
особливо її повоєнного розвитку».
Інноваційний розвиток підприємства розглядається як безперервний
процес створення, впровадження та комерціалізації нововведень, спрямованих
на підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності. Водночас
адаптація підприємства до мінливого бізнес-середовища передбачає його
здатність своєчасно реагувати на зовнішні зміни, трансформувати внутрішні
процеси та забезпечувати стійке функціонування в умовах невизначеності.
Слід зазначити, що вітчизняні суб’єкти господарювання стикаються з
рядом проблем у сфері інноваційного розвитку та адаптації. До основних із них
належать: недостатній рівень фінансування інноваційної діяльності; низька
інноваційна активність підприємств; недосконалість інституційного
середовища; обмежений доступ до сучасних технологій; недостатній рівень
цифровізації бізнес-процесів; опір організаційним змінам; а також відсутність
ефективних механізмів стратегічного управління адаптацією. Крім того,
значною проблемою є недостатня інтеграція інноваційних підходів у систему

83
управління підприємствами, що ускладнює процес їх адаптації до зовнішніх
викликів [2].
Наявність зазначених проблем зумовлює необхідність формування
комплексного підходу до управління інноваційним розвитком та адаптацією
підприємств, що поєднує стратегічні, організаційні та технологічні інструменти
управління.
У цьому контексті управління інноваційним розвитком та адаптацією доцільно
розглядати як взаємопов’язані процеси, що забезпечують довгострокову ефективність
функціонування суб’єктів господарювання. Інновації виступають ключовим інструментом
адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища, тоді як адаптаційні механізми
забезпечують ефективне впровадження інновацій.
Розглянемо основні інструменти управління інноваційним розвитком та
адаптацією підприємств [1;3;4]:
Перш за все, стратегічне інноваційне планування виступає базовим інструментом, що
визначає довгострокові орієнтири розвитку підприємства. Його сутність полягає у
формуванні стратегічних цілей інноваційної діяльності, узгоджених із загальною стратегією
підприємства та тенденціями зовнішнього середовища. Важливість цього інструменту
зумовлена тим, що він дозволяє не лише прогнозувати майбутні зміни, але й завчасно
формувати конкурентні переваги. Завдяки стратегічному інноваційному плануванню
підприємства здатні адаптуватися до глобальних трансформацій, технологічних зрушень та
змін у споживчому попиті.
Наступним важливим інструментом є цифровізація бізнес-процесів, яка
передбачає активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у
всі сфери діяльності підприємства. Це охоплює автоматизацію операцій,
використання аналітичних систем, цифрових платформ та хмарних рішень.
Цифровізація значно підвищує швидкість обробки інформації, прозорість
процесів та якість управлінських рішень. У контексті адаптації вона забезпечує
оперативне реагування на зміни зовнішнього середовища, зменшує витрати та
підвищує ефективність функціонування підприємства.
Не менш значущим є управління знаннями, яке орієнтоване на
формування, накопичення та ефективне використання інтелектуального
капіталу підприємства. Йдеться про створення умов для обміну знаннями,
розвитку компетенцій персоналу, впровадження корпоративних баз знань і
навчальних систем. Цей інструмент сприяє підвищенню інноваційної
активності підприємства, оскільки знання виступають ключовим ресурсом
генерації нових ідей. У свою чергу, це забезпечує гнучкість організації та її
здатність швидко адаптуватися до нових викликів.
Важливе місце у системі інструментів займає Agile-менеджмент , який
базується на принципах гнучкого управління проєктами. Його сутність полягає
у поділі роботи на короткі ітерації, постійному зворотному зв’язку, адаптації до
змін та тісній взаємодії між учасниками процесу. Agile-підхід дозволяє
підприємствам швидко коригувати свої дії відповідно до змін зовнішнього
середовища, мінімізувати ризики та підвищувати ефективність реалізації
інноваційних проєктів. Завдяки цьому організації стають більш адаптивними та
клієнтоорієнтованими.
Завершальним елементом є реінжиніринг бізнес-процесів, який передбачає
радикальне переосмислення та кардинальне вдосконалення ключових процесів
підприємства. На відміну від поступових змін, реінжиніринг орієнтований на

84
досягнення суттєвих результатів у скороченні витрат, підвищенні якості та
швидкості виконання операцій. У контексті адаптації цей інструмент дозволяє
підприємствам швидко перебудовувати свою діяльність відповідно до нових
умов ринку, технологічних змін або кризових ситуацій.
Таким чином, ефективне управління інноваційним розвитком та
адаптацією суб’єктів господарювання є ключовим фактором забезпечення їх
конкурентоспроможності та стійкості в умовах мінливого бізнес-середовища.
Важливим аспектом є також формування інноваційної культури в організації,
що стимулює розвиток креативності персоналу та впровадження нових
управлінських рішень Інтеграція інноваційних підходів у систему управління
підприємствами дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів,
забезпечити гнучкість організаційної структури та сформувати передумови для
довгострокового розвитку. У перспективі подальші дослідження мають бути
спрямовані на розробку механізмів оцінювання ефективності управління
інноваційним розвитком та адаптацією підприємств, а також на формування
моделей їх практичного впровадження в умовах цифрової економіки.
Ключові слова: управління інноваційним розвитком; людський капітал; адаптація;
цифровізація бізнес-процесів; Agile-менеджмент.

Список використаних джерел:

1. Геєць В. С. Суперечності та перспективи економічного зростання на
інноваційній основі в Україні. Економіка України. 2024. Т. 67, № 11 (756). С. 3–28. DOI:
https://doi.org/10.15407/economyukr.2024.11.003.
2. Майборода В. М. Управління інноваційним розвитком підприємств сфери
послуг. Підприємництво і торгівля. 2022. № 33. С. 49–52. DOI: https://doi.org/10.36477/2522-
1256-2022-33-07.
3. Raworth K. A new compass for economics. Finance & Development / International
Monetary Fund. 2024. March. URL:
https://www.imf.org/en/Publications/fandd/issues/2024/03/Point-of-view-a-new-compass-for-
economics-Kate-Raworth (дата звернення: 02.04.2026).
4. Innovation Management: офіційний сайт. URL: https://innovationmanagement.se/
(дата звернення: 02.04.2026).

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets