Управління інвестиційно- екологічною діяльністю підприємства  (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси)

Лапченко, Владислав Іванович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9814

Title:	Управління інвестиційно- екологічною діяльністю підприємства (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси)
Authors:	Бітюк, Інна Миколаївна Лапченко, Владислав Іванович
Keywords:	УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЕКОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, ЕКОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Issue Date:	2026
Abstract:	Предметом дослідження є теоретичні, методичні й практичні аспекти управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства в контексті сталого розвитку. Об’єктом дослідження є процес удосконалення інвестиційно-екологічної діяльності ПрАТ «Азот». Метою роботи є комплексне дослідження теоретико-методичних і практичних питань аналізу ефективності інвестиційно-екологічної діяльності промислових підприємств України, а також розробка основних напрямків її удосконалення. Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання: дослідити теоретикометодологічні основи управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства; вивчити інституційне середовище інвестиційної діяльності підприємства; вивчити методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів; надати загальну характеристику ПрАТ «Азот»; провести аналіз організаційно-економічної діяльності ПрАТ «Азот»; сформулювати концептуальні засади інвестиційно-екологічної діяльності підприємства; провести аналіз екологічних інвестиції в Україні; надати пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціною діяльністю підприємства. За результатами дослідження сформульовані пропозиції: надано пропозиції щодо удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства; запропоновано вкладення інвестицій в екологічний проект ПрАТ «Азот» та оцінено його ефективність. Одержані результати можуть бути використані в діяльності підприємства ПрАТ «Азот»
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9814
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Диплом Лапченко.pdf Restricted Access		2.37 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
Завідувач кафедри
менеджменту та бізнес-адміністрування
Олександ БІЛИК
__________________________________
«_____»_______________________ 2026 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
НА ТЕМУ:
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «АЗОТ», М.ЧЕРКАСИ)

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування»
Рівень вищої освіти: другий (магістерський)
Форма здобуття освіти: денна
Група БАМ-24

Виконавець роботи:
«____»___________ 2026 р. ___________ Владислав ЛАПЧЕНКО
(підпис) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

Керівник роботи :

«____»________ 2026 р. _________ Інна БІТЮК
(підпис) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

Черкаси 2026 р.
2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Бізнес-адміністрування
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Лапченко Владислав Іванович
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «АЗОТ»,
М.ЧЕРКАСИ)
Керівник роботи к.е.н., доц. Бітюк Інна Миколаївна,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «11» _березня_2026 року №_55/03-03
2. Вихідні дані до роботи: фінансові документи підприємства за 2023-2025 рр.;
періодичні видання та друковані літературні джерела.
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити).
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА; РОЗДІЛ
2 АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАТ «АЗОТ»;
РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-
ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
4. Консультанти розділів роботи:
Підпис, дата
Прізвище, ініціали та посада
Розділ завдання завдання
керівника
видав прийняв
1 К.е.н., доц. Бітюк І.М.
2 К.е.н., доц. Бітюк І.М.
3 К.е.н., доц. Бітюк І.М.
5. Дата видачі завдання _____________________________________
3
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів підготовки Строк виконання Примітка
п/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи
Вибір напряму дослідження. виконано
1 Складання попереднього плану 23.02.2026
роботи.
Опрацювання літературних джерел. виконано
2 07.03.2026
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка виконано
3 15.03.2026
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. виконано
4 Аналіз даних, необхідних для 9.04.2026
написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2026 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2026 виконано
Підготовка та написання виконано
7 18.05.2026
розрахункового розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2026 виконано
Доопрацювання розрахункового виконано
9 25.05.2026
розділу.
10 Підготовка висновків по роботі 29.05.2026 виконано
11 Оформлення роботи 05.06.2026 виконано
Подання завершеної роботи на виконано
12 12.06.2026
кафедру

Здобувач вищої освіти ______ _____ Владислав ЛАПЧЕНКО
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______ Інна БІТЮК
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
4
АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота магістра містить 94 сторінки, 25 таблиць, 7 рисунків, список
літератури з 78 найменувань, 3 додатка.

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
(НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «АЗОТ», М.ЧЕРКАСИ)

Предметом дослідження є теоретичні, методичні й практичні аспекти
управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства в контексті сталого
розвитку.
Об’єктом дослідження є процес удосконалення інвестиційно-екологічної
діяльності ПрАТ «Азот».
Метою роботи є комплексне дослідження теоретико-методичних і практичних
питань аналізу ефективності інвестиційно-екологічної діяльності промислових
підприємств України, а також розробка основних напрямків її удосконалення.
Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання: дослідити теоретико-
методологічні основи управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства;
вивчити інституційне середовище інвестиційної діяльності підприємства; вивчити
методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів; надати загальну
характеристику ПрАТ «Азот»; провести аналіз організаційно-економічної діяльності
ПрАТ «Азот»; сформулювати концептуальні засади інвестиційно-екологічної
діяльності підприємства; провести аналіз екологічних інвестиції в Україні; надати
пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціною діяльністю підприємства.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції: надано пропозиції
щодо удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства;
запропоновано вкладення інвестицій в екологічний проект ПрАТ «Азот» та оцінено
його ефективність. Одержані результати можуть бути використані в діяльності
підприємства ПрАТ «Азот».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ІНВЕСТИЦІЙНА
ДІЯЛЬНІСТЬ, ЕКОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ,
ЕКОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2026
Підпис здобувача вищої освіти _____________
Дата _________________________________
5
ABSTRACT
The master's thesis contains 91 pages, 25 tables, 7 figures, a list of references of 78
items, 3 appendix.
MANAGEMENT OF INVESTMENT AND ENVIRONMENTAL ACTIVITIES OF
AN ENTERPRISE (BASED ON MATERIALS OF PRJSC «AZOT», CHERKASY)
The subject of the study is the theoretical, methodological and practical aspects of
managing the investment and environmental activities of an enterprise in the context of
sustainable development.
The object of the study is the process of improving the investment and environmental
activities of PrJSC «Azot».
The purpose of the work is a comprehensive study of theoretical, methodological and
practical issues of analyzing the effectiveness of investment and environmental activities of
industrial enterprises of Ukraine, as well as the development of the main directions of its
improvement.
To achieve the set goal, the following tasks were solved: to investigate the theoretical
and methodological foundations of managing the investment and environmental activities of
an enterprise; to study the institutional environment of the investment activity of the
enterprise; to study methodological approaches to assessing the effectiveness of investment
projects; to provide a general characteristic of PrJSC «Azot»; to analyze the organizational
and economic activities of PrJSC «Azot»; to formulate the conceptual principles of the
investment and environmental activities of the enterprise; to analyze environmental
investments in Ukraine; to provide proposals for improving the management of the
investment activities of the enterprise.
Based on the results of the study, proposals were formulated: proposals were
provided for improving the management of the investment activities of the enterprise;
investments were proposed in the environmental project of PrJSC «Azot» and its
effectiveness was assessed. The results obtained can be used in the activities of the
enterprise of PrJSC «Azot».
KEYWORDS: BUSINESS MANAGEMENT, INVESTMENT ACTIVITIES,
ENVIRONMENTAL ACTIVITIES, CHEMICAL INDUSTRY, ENVIRONMENTAL
INVESTMENTS
Year of defense of the master's thesis – 2026
Signature of the higher education applicant _____________
Date _________________________________
6
ЗМІСТ

ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 10
1.1 Теоретичні основи управління інвестиційно-екологічною діяльністю
підприємства 10
1.2 Інституційне середовище інвестиційної діяльності підприємства 19
1.3 Методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів 25
Висновок до розділу 1 37
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-
ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРАТ «АЗОТ» 39
2.1 Характеристика організаційно-управлінської структури та
господарської діяльності підприємства 39
2.2. Аналіз ключових показників економічної діяльності підприємства 41
2.3 Концептуальні засади інвестиційно-екологічної діяльності 54
Висновок до розділу 2 58
РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 60
3.1 Екологічні інвестиції: сучасний стан та перспективи їх
впровадження в Україні 60
3.2 Пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціною
діяльністю підприємства 67
3.3 Оцінка ефективності вкладення інвестицій в екологічний проект 72
Висновок до розділу 3 87
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 90
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 95
ДОДАТКИ 102

7
ВСТУП

Актуальність теми. Розширене відтворення капіталу, відновлення
економічного і соціального потенціалу у сучасних умовах розвитку вітчизняної
економіки великою мірою залежить від зростання інвестицій у промислові
підприємства, екологічну відповідальність бізнесу. Підвищення ролі України як
активного учасника світового господарства можливе за досягнення високої
ефективності інвестиційних проектів, що є визначальним чинником зростання
економічного потенціалу країни загалом та показників діяльності
господарюючих суб’єктів, зокрема. У процесі проведеного дослідження
автором проаналізовано вітчизняну та міжнародну практику стосовно методів
оцінки і аналізу ефективності інвестиційних проектів, а також роботи
провідних науковців. Вдосконаленню аналізу ефективності інвестиційних
проектів присвячені роботи багатьох українських і зарубіжних вчених, зокрема:
С.І.Абрамова, В.Беренса, Г.Бірмана, І.Бланка, С.Брігхема, П.Л.Виленского,
Д.А.Ендовицького, В.В.Ковальова, В.Лівшиця, А.В.Мертенса, Є.В.Мниха,
В.В.Новожилова, М.І.Савлука, В.В.Сопка, Т.С.Хачатурова, М.Г.Чумаченка,
А.Г.Шахназарова, І.Шарпа та інші. Втім, комплексних наукових досліджень та
практичних напрацювань стосовно економічного аналізу інвестиційних
проектів та аналізу їх ефективності поки що недостатньо. Недослідженими
залишається також низка методологічних, організаційних та прикладних
аспектів даної проблеми.
Для успішного вирішення практичних питань аналізу ефективності
інвестиційних проектів, розробки концептуально цілісної теоретико-методичної
бази щодо стратегічного управління інвестиційно-екологічною діяльністю,
обґрунтування методів обрання варіантів інвестування, необхідно розробити
чіткі методичні рекомендації з оцінки економічної ефективності інвестиційних
проектів. Це позитивно впливатиме на визначення інвестиційних можливостей
промислових підприємств та забезпечить прийняття обґрунтованих
управлінських рішень. Актуальність зазначених питань та недостатній рівень
8
опрацювання методологічних, методичних і практичних проблем аналізу
ефективності інвестиційних проектів на промислових підприємствах визначили
вибір теми та цільове спрямування даного дослідження.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні й практичні аспекти
управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства в контексті
сталого розвитку.
Об’єктом дослідження є процес удосконалення інвестиційно-екологічної
діяльності ПрАТ «Азот».
Метою роботи є комплексне дослідження теоретико-методичних і
практичних питань аналізу ефективності інвестиційно-екологічної діяльності
промислових підприємств України, а також розробка основних напрямків її
удосконалення.
Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання: дослідити
теоретико-методологічні основи управління інвестиційно-екологічною
діяльністю підприємства; вивчити інституційне середовище інвестиційної
діяльності підприємства; вивчити методичні підходи до оцінки ефективності
інвестиційних проектів; надати загальну характеристику ПрАТ «Азот»;
провести аналіз організаційно-економічної діяльності ПрАТ «Азот»;
сформулювати концептуальні засади інвестиційно-екологічної діяльності
підприємства; провести аналіз екологічних інвестиції в Україні; надати
пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціною діяльністю
підприємства.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу диипломної
роботи складають наукові методи економічної теорії у галузі інвестування з
використанням абстрактно-логічного підходу в процесі вивчення економічних
процесів і явищ, зокрема такі: наукового узагальнення (при визначені сутності
та класифікації інвестиційних проектів), діалектичного методу (при визначенні
місця та ролі інвестиційної діяльності серед інших видів звичайної діяльності
підприємства), історичного і системного підходів (при вивченні світового
досвіду та визначенні етапів розвитку методик аналізу інвестиційних проектів,
заснованих на принципах діалектики, єдності і цілісності), індукції і дедукції,
класифікації, порівняння, наукової абстракції, системного і комплексного
аналізу (при розробці методики аналізу інвестиційних проектів на промислових
9
підприємствах), економіко-математичного моделювання (при розрахунку
показників ефективності інвестицій), економічного аналізу.
Інформаційною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і
зарубіжних вчених з питань економічного аналізу, загалом та аналізу
інвестиційної діяльності, зокрема, закони України, постанови Кабінету
Міністрів України, інші нормативні акти, інформація статистичних щорічних
ДКСУ, фінансова звітність, підсумки виробничо-господарської діяльності
ПрАТ «Азот».
Практичне значення одержаних результатів полягає у теоретичному
обґрунтуванні і практичному розв’язанні актуальних завдань щодо
вдосконалення методик аналізу інвестиційних проектів промислових
підприємств. Результати дослідження підтверджують потребу вітчизняних
промислових підприємств у єдиній методиці оцінки ефективності
інвестиційних проектів, доступній до застосування на практиці. Надано
пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціною діяльністю
підприємства, розроблено та проведено оцінку ефективності вкладення
інвестицій в екологічний проект ПрАТ «Азот».
Апробація реультатів дослідження викладена в статті Павловська А.,
Яшник О., Лапченко В. (2026) Соціально-відповідальне управління
інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства. Збірник наукових праць
Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні
науки. 28(79(1).

10
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-
ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретичні основи управління інвестиційно-екологічною діяльністю
підприємства

В сучасній економічній літературі [12, 29, 30, 35, 65, 67] в розрізі
екологізації інвестиційної діяльності поняття рівнь екологічності (коефіцієнт
екологічності) трактується як показник екологічної ефективності діяльності
підприємства, який опосередковано відображує вартісну оцінку негативних
наслідків реалізації відповідного проекту на стан навколишнього середовища.
У нашому дослідженні під рівнем екологічності інвестиційної діяльності ми
пропонуємо розуміти комплексний показник, який інтегрує в собі екологічні
характеристики впливу інвестиційної діяльності на підприємство та відображає
не тільки оцінку негативних наслідків реалізації відповідного проекту, але й
оцінку позитивних змін у підприємстві.
На основі сучасних досліджень запропоновано виділяти наступні види
інвестицій за рівнем екологічності:
екологічно ефективні: спрямовані на істотне вирішення проблем охорони
й відновлення навколишнього природного середовища; характеризуються
мінімальними збитками й ризиком для підприємства (ресурсозберігаючі,
природозберігаючі, спрямовані в екологічні інновації);
екологічно раціональні: спрямовані на досягнення можливо більшого
часом і максимального результату відносно природного капіталу, зниження
ризиків, мінімізації відходів і забруднення у визначених умовах й обмеженнях;
екологічно допустимі: супроводжуються різноманітними екологічними
наслідками (результатами), які наближені до критичного рівня,
на межі гранично допустимих навантажень, до значного рівня забруднення
навколишнього середовища, утворенню відходів й тощо (під екологічно
11
допустимим рівнем інвестиційної діяльності необхідно розуміти максимальне
(мінімальне) значення певного впливу інвестицій на екосистему, при виході за
межі якого екологічний стан природної біоти переходить із нормального в
порушене;
екологічно недопустимі: спричиняють руйнування природних зв’язків,
рівноваги, властивостей природного середовища, вичерпання природних
ресурсів, зниження якості навколишнього природного середовища.
У процесі дослідження рівня екологічності інвестиційної діяльності
необхідно, на нашу думку, враховувати наступні напрями впливу: на водні,
повітряні, земельні, матеріальні ресурси і відходи виробництва, а також
екологічність продукції, що дає змогу сформувати цілісну оцінку інвестиційній
складовій проекту [12, 30, 65]. Враховуючи зазначені особливості рівня
екологічності інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання об’єктивна
його оцінка повинна враховувати складові, що впливають на формування рівня
екологічності інвестиційної діяльності:
рівень негативних наслідків впливу інвестиційного проекту на стан
навколишнього середовища в розрізі диференційованого аналізу причин їх
виникнення (показники, що характеризують внутрішні та зовнішні фактори, а
також їх складові);
відповідність показників еколого-економічного спрямування
інвестиційної діяльності підприємства еталонним рівням, прийнятим як
норматив;
кількісну та якісну характеристику видів інвестицій за рівнем
екологічності.
Інвестиційна діяльність – це комплекс заходів і практичних дій
юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави
щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або
досягнення соціального ефекту.Правова система України складається з великої
кількості (понад 100) законів та інших нормативних актів, які регулюють весь
комплекс питань, пов’язаних з інвестиційною діяльністю підприємства. З них
12
варто особливо відзначити закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про
державну програму заохочення іноземних інвестицій», «Про банки і банківську
діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про режим іноземного
інвестування» [26, 76].
Сучасна законодавча система нашої країни визначає статус інвесторів -
суб’єктів інвестиційної діяльності, які приймають та реалізують рішення про
вкладання власних і запозичених майнових та інтелектуальних цінностей в
об’єкти інвестування. Всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм
власності та господарювання мають рівні права на здійснення цієї діяльності,
самостійно визначають цілі, напрямки, види обсяги та ефективність інвестицій,
залучаючи для їх реалізації на договірній або конкурсній основі будь-яких
партнерів.
Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому
числі основні засоби та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного
господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна
продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові
права. Однак, згідно із законодавством України, забороняється інвестувати
об’єкти, створення й експлуатація яких не відповідають екологічним,
архітектурним, санітарно-гігієнічним та іншим законодавчо встановленим
нормам, або якщо таке інвестування порушує права (інтереси) громадян,
юридичних осіб, держави, що гарантуються законом. Інвесторам надано права
володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами і результатами
інвестування, включаючи реінвестиції і торговельні операції на території
України; у разі необхідності вони можуть об’єднувати кошти для здійснення
спільного інвестування; мають право виступати як замовники, вкладники,
кредитори, покупці, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного
процесу. Якщо замовник не є інвестором, то він наділяється правами володіння,
користування й розпорядження інвестиціями на термін та на умовах, що
визначаються угодою між учасниками інвестиційного процесу. Якщо
користувач об’єкта інвестиційної діяльності не є інвестором (наприклад,
13
лізингоотримувач), то взаємовідносини між ним та інвестором реалізуються
шляхом контракту про інвестування. Крім того, інвестор може передати за
контрактом свої права щодо самих інвестицій або їх результатів іншим
юридичним та фізичним особам тощо.
Сукупність всіх суб’єктів інвестиційної діяльності діє в інвестиційній
сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій. До складу
інвестиційної сфери включають: сферу капітального будівництва, що об’єднує
діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників,
постачальників обладнання та громадян, зайнятих у сфері будівництва; сферу
обігу фінансового капіталу (грошового, запозиченого та фінансових
зобов’язань у різних формах); інноваційну сферу; сферу реалізації майнових
прав інвесторів; екологічну сферу [13].
Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність», однією з форм
інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка здійснюється з метою
впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та
соціальну сферу і включає випуск, поширення принципово нових видів техніки
і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію
довготермінових науково-технічних програм з великими термінами окупності
витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін
у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої
технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного середовища
[3, 76].
Учасники інвестиційної діяльності повинні мати ліцензію або сертифікат
на право її здійснення. Отже, поряд з правами інвесторів чинне законодавство
передбачає і певні їх обов’язки.
Зокрема, суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані вчасно подавати
до фінансових органів правильно оформлену декларацію про обсяги і джерела
здійснюваних ними інвестицій; мати дозвіл державних органів і спеціальних
служб на капітальне будівництво; мати висновки (результати) обов’язкової
експертизи інвестиційних проектів стосовно дотримання технологічних,
14
санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних і архітектурних вимог;
дотримуватися державних норм і стандартів; своєчасно подавати відповідним
органам бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати недобросовісної
конкуренції; виконувати вимоги антимонопольного законодавства; мати
ліцензію на виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної
атестації виконавця.
Процес управління є складовим елементом забезпечення ефективності
інвестування. Добре організоване управління інвестуванням забезпечує
адаптацію проекту до конкретних умов, в яких він реалізується, і, головне, до їх
постійних змін, забезпечує поточну конкурентоспроможність інвестиційного
процесу. Процес управління інвестуванням, у широкому розумінні, можна
представити послідовністю функцій, об’єднаних в єдиний цикл: планування,
організація, мотивація, контроль [27]. Важливо усвідомлювати не лише
сутність, а й завдання та основні функції управління інвестиційною діяльністю
підприємства.
Оскільки основною метою управління інвестиційною діяльністю є
забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії
підприємства на окремих етапах його розвитку, що в кінцевому підсумку
набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства
та підвищенні добробуту його власників у поточному та майбутніх періодах, то
в процесі реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямовується на
вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки підприємства
(рис. 1.1) [24].
На основі здійснення лише ефективної інвестиційної діяльності можливе
забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства (стратегія
підприємства на будь-якому етапі його розвитку з моменту створення
передбачає постійне економічне зростання шляхом збільшення обсягу і
диверсифікації діяльності, максимально можливу активізацію інвестиційних
процесів, через використання усіх можливих інструментів сучасного ведення
бізнесу розвинених країн світу).
15
1. Забезпечення високих 2. Забезечення максимізації 3. Забеспечення
темпів економічного чистого прибутку, що мінімізації
розвитку підприємсва залишається у розпорядженні інвестиційних ризиків
підприємства від інвестиціної за необхідного рівня
діяльності дохідності інвестицій
7. Пошук і обов’язкове 4. забепечення
здійснення шляхів Завдання оптимальної ліквідності
прискорення реалізації інвестиціної інвестицій та
інвестиційних програм та діяльності можливостей швидкого
проектів підприємства реінвестування капіталу
6. Підтримка фінансової стійкості та 5. забезпечення формування необхідних
платоспроможності підприємства у обсягів та оптимальної структури
процесі здійснення інвестиційної інвестиціних ресурсів з урахуванням
діяльності потреб на довготермінову перспективу

Рисунок 1.1 – Завдання інвестиційної діяльності
Джерело: побудовано автором за [14; 15]

Максимізація рівня чистого інвестиційного прибутку має забезпечуватися
в межах допустимого інвестиційного ризику, конкретний рівень якого
визначається схильністю до ризиків власників або менеджерів підприємства
при здійсненні інвестиційної діяльності [23, 32, 59].
Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків за необхідного рівня
дохідності інвестицій. Ризики супроводжують практично всі форми та
напрямки інвестування і характеризують ймовірність настання несприятливих
подій, що спричинять збитки від інвестиційної діяльності.
Інвестиційні ризики включають у себе ризики неотримання прибутків у
разі нездійснення певних заходів щодо усунення ризиків; ризики зниження
дохідності інвестицій, а саме підвищення відсотків за кредити, зниження
дивідендів, небезпеку неотримання позичальником основної частини боргу та
відсотків (так званий кредитний ризик); ризики прямих фінансових втрат –
біржові ризики (неплатежі за комерційними угодами, комісійними
винагородами брокерській фірмі), селективні ризики (ризики неправильного
формуванні інвестиційного портфеля), ризики банкрутства (рис.1.2) [46, 76].
16
Ризики
Чисті Спекулятивні
Природні
Фінансові
Екологічні
Політичні
Транспортні
Майнові

Виробничі Комерційні
Торгові
Ризики повязані з купівельною спроможністю грошей
Інфляційні та дефляційні валютні
Ризики ліквідності
Інвестиційні ризики
Ризики втраченої вигоди
Ризики зниження дохідності
Відсоткові ризики Кредитні ризики
Ризики прямих фінансових втрат
Біржові ризики Селективні ризики Ризик банкрутства

Рисунок 1.2 – Ризики інвестиційної діяльності
Джерело: побудовано автором за [14; 15]

Підтримання фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у
процесі здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційна діяльність завжди
потребує залучення значних обсягів фінансових коштів, і, як правило, на
тривалий період; за несприятливих умов можуть навіть скластися передумови
17
для банкрутства. Тому формуючи джерела інвестиційних ресурсів слід
прогнозувати їхній вплив на фінансову стійкість підприємства та його поточну
платоспроможність, а також відповідно оптимізувати структуру капіталу, що
інвестується, та прийнятні для підприємства обсяги інвестиційних грошових
потоків). Пошук і обов’язкове здійснення шляхів прискорення реалізації
інвестиційних програм та проектів підприємства (економічно це досить
вигідно, оскільки прискорення фактичного надходження грошових потоків у
вигляді чистого прибутку й амортизаційних відрахувань скорочує терміни
використання кредитних ресурсів, залучених для реалізації інвестиційних
проектів, а також сприяє зниженню інвестиційних ризиків) [23, 32, 59].
Усі зазначені вище завдання управління інвестиційною діяльністю тісно
взаємопов’язані та взаємозумовлені. Зокрема, забезпечення високих темпів
розвитку підприємств можна досягти як шляхом вибору і здійснення
високоприбуткових інвестиційних проектів, так і прискоренням реалізації
інвестиційних програм. У свою чергу, максимізація чистого прибутку від
інвестиційної діяльності може супроводжуватися і значним підвищенням
інвестиційних ризиків, звідси випливає необхідність оптимізації цих
показників. Зрештою, мінімізація інвестиційних ризиків одночасно є
необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності
підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності. При вужчому
тлумаченні поняття інвестиційної діяльності застосовують термін
«інвестиційний процес» – це поняття звичайно пов’язується з обґрунтуванням і
реалізацією реальних інвестиційних проектів (об’єктів реального інвестування,
запланованих до реалізації у формах придбання, реконструкції, розширення,
нового будівництва тощо, які обґрунтовані бізнес-плануванням). Значні
широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій (фаз) реалізації [50].
Однак можна вважати, що найбільш характерними стадіями інвестиційного
процесу є такі:
мотивація інвестиційної діяльності;
фінансування інвестиційного процесу;
18
науково-дослідні, експериментально-конструкторські роботи та розробка
технічних і технологічних параметрів об’єктів інвестування;
науково-дослідні, експериментально-конструкторські роботи та розробка
технічних і технологічних параметрів об’єктів інвестування;
прогнозування і програмування інвестицій, обґрунтування можливостей
та доцільності інвестицій;
державне регулювання інвестиційного процесу, дослідження економіко-
правових умов здійснення інвестиційної діяльності;
планування інвестицій та їх страхування;
проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-
технічними ресурсами, підготовка кадрів;
освоєння інвестицій та підготовка до виробництва продукції;
попередня здача і приймання в експлуатацію, кінцева здача об’єкта в
експлуатацію.
у зв’язку зі швидкими темпами та екологічними наслідками науково-
технічного прогресу на сучасному етапі розвитку суспільства все більшого,
критичного значення набуває кінцева стадія реалізації інвестиційного проекту,
а саме утилізація реального об’єкта інвестиційної діяльності, яка взагалі може
звести нанівець економічну ефективність здійснених інвестицій.
Звичайно, інвестиційні процеси в державі з ринковою економікою і за
адміністративно-командної системи господарювання можуть досить суттєво
різнитись. Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення
фінансових і реальних активів. Однак реалізація інвестиційного проекту не
закінчується введенням в експлуатацію, оскільки в процесі експлуатації проект
іноді потребує нових інвестицій для підтримання виробництва і його розвитку.
Отже, інвестиційний процес, під яким доцільно розуміти процес
безперервного створення основних засобів і виробничих потужностей від
очатку розробки їх техніко-економічних параметрів і до повного досягнення
проектних показників, можна умовно поділити на три основні стадії (перша,
друга, третя):
19
перша – передінвестиційна науково-проектна підготовка (починаючи з
науково-дослідних та експериментально-конструкторських, проектно-
пошукових робіт і розробки проектів як майбутніх моделей об’єктів
інвестування до остаточного прийняття інвестиційного рішення);
друга – інвестиційна (проектування, укладання контрактів, спорудження
чи облаштування приміщень, підготовка, навчання персоналу) ;
третя – виробничо-експлуатаційна стадія (уведення в дію, освоєння
технологічних процесів і забезпечення функціонування нового виробничого
об’єкта з виходом на проектну потужність).

1.2 Інституційне середовище інвестиційної діяльності підприємства

У період становлення ринкової економіки в Україні активізація
інвестиційної діяльності промислових підприємств відіграє ключову роль. У
зв’язку з цим, актуальними стають проблеми управління інвестиційними
процесами. Необхідною умовою сучасного розвитку економіки України є
висока інвестиційна активність, що досягається шляхом збільшення
інвестиційних ресурсів і ефективного його використання в пріоритетних
галузях. За умов стабілізації економіки, що сприятиме активізації інвестиційних
процесів в різних сферах господарства і, насамперед, у промисловості, постає
проблема розкриття концепції теоретичних підходів до вивчення питань
інвестування промислових підприємств.
Інституційні засади інвестиційної діяльності складаються із сукупності
основоположних правил та впорядкованого набору інститутів, що
встановлюють правила координації інвестиційної діяльності господарюючих
суб’єктів [52, 62, 76].
Інвестиції у промисловість являють собою вкладення грошових,
майнових та інтелектуальних цінностей у проектування і будівництво
підприємств, закупівлю обладнання, технологічну модернізацію та оновлення
продукції. Інвестиціям у промисловість притаманні наступні основні
20
особливості: спрямованість на перспективні завдання щодо зростання
національного багатства, формування експортного потенціалу, створення
робочих місць; висока питома вага будівельних робіт і обладнання у складі
інвестицій; висока наукоємність та інноваційність, зумовлені необхідністю
придбання або створення нематеріальних активів в рамках інвестиційних
проектів.
Світовий ринок інвестицій у промисловості характеризується
пріоритетним інвестуванням реіндустріалізації та інноваційних процесів [6, 54].
Інвестиційна діяльність на більшості підприємств України обмежується
аварійними і поточними ремонтами та імпортом окремих одиниць обладнання.
Незалежні рейтингові агентства вважають інвестиційний клімат в Україні
незадовільним.
Для системного аналізу інституційного середовища інвестиційної
діяльності у промисловості законодавчі акти у цій сфері розділені на наступні
групи: базовий закон про інвестиційну діяльність; закони щодо іноземного
інвестування; законодавство щодо створення інвестиційно-орієнтованих
підприємств; законодавство щодо фіскального регулювання інвестиційної
діяльності; законодавство, що регулює фінансове забезпечення інвестиційних
процесів; законодавство щодо стимулювання інвестиційної діяльності;
законодавчі акти щодо інноваційного інвестування; законодавство щодо
взаємозв’язку інвестування та приватизації; законодавство щодо управління та
організації інвестиційної діяльності; законодавство щодо приватно-державного
партнерства та форм міжнародної взаємодії в інвестиційній сфері.
Базовим законом, що регулює інвестиційну діяльність в Україні, є Закон
України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-XII, який
гарантує захист прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності,
встановлює загальні умови та порядок державного регулювання інвестиційної
діяльності. Основними недоліками цього закону є недостатнє врахування
особливостей реальних інвестицій; відсутність механізму громадської апробації
інвестиційних проектів у промисловості щодо їх впливу на соціальний та
21
екологічний стан регіону; недостатній зв’язок з законодавством щодо
зонування територій та містобудування. Закон «Про інвестиційну діяльність»
протягом тривалого часу неодноразово доповнювався, наразі вимоги щодо
регулювання інвестиційної діяльності розосереджені у багатьох законодавчих і
підзаконних актах.
Особливості іноземного інвестування визначені у Законі України «Про
режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР. Закон України
«Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10.09.1991 р. № 1540а-XII
містить гарантії захисту прав іноземних інвесторів. Закон України «Про
зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII визначає форми
іноземного інвестування і статус спільних підприємств. Недоліками
законодавства щодо іноземних інвестицій є відсутність регламентації захисту
інвесторів від некомерційних ризиків; постійні зміни в оподаткуванні
зовнішньоекономічної діяльності; низька ефективність регулювання фондового
ринку; помилки валютного регулювання. Перешкодою на шляху створення
спільних підприємств є недостатня розробленість податкової та амортизаційної
політики щодо цих підприємств [76].
Правові норми щодо створення інвестиційно-орієнтованих суб’єктів
господарювання містить Цивільний кодекс (ЦК) України, від 16.01.2003 р. №
435-IV, які регулюють майнові відносини підприємств. Недоліком є
неузгодженість норм цих кодексів. Зокрема, у ст. 63 ГК введено поняття
змішаної форми власності, ЦК виокремлює приватну, державну і комунальну
форми власності, не згадуючи про змішану [76].
Інвестиційна активність у промисловості залежить від податкової
системи [64]. Реформа податкової системи має продовжуватися в напрямку
фіскального стимулювання, що сприяє формуванню додаткових інвестиційних
ресурсів на підприємствах. Загальні вимоги до справляння податків в Україні
визначають Податковий кодекс (ПК) України від 02.12.2020 р. № 2755-VI та ГК
України. Принципи податкового і митного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності містить Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
22
Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» визначає
податкове середовище іноземного інвестування. Недоліками податкового
законодавства в Україні є його складність та нестабільність, надмірна
централізація процесу оподаткування, високі податкові ставки, що зумовлює
ризики розширення «тіньового» сектору. Важливим елементом інституційного
середовища інвестиційної діяльності є законодавство щодо фінансового
забезпечення інвестицій. Закон України «Про інвестиційну діяльність»
визначає джерела фінансування інвестицій, форми їх стимулювання за рахунок
коштів державного та місцевих бюджетів [76]. Порядок здійснення видатків з
державного бюджету на реалізацію державних інвестиційних проектів визначає
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III. Недоліками
законодавства щодо бюджетної підтримки інвестиційної діяльності є надмірна
централізація податкових надходжень і неможливість забезпечити підтримку
інвестиційних проектів на рівні регіонів, де вони безпосередньо реалізуються
[76].
Недосконалість інституційних засад інвестування в Україні
опосередковано засвідчують рейтинги інвестиційного клімату. Україна
представлена у наступних рейтингах інвестиційної привабливості: Глобальний
індекс конкурентоспроможності; Індекс «Doing Business»; Fitch Ratings;
Рейтинг «Moody’s Investor Services»; Індекс інвестиційної привабливості;
Індекс сприйняття корупції; Глобальний барометр корупції; Звіт про
конкурентоспроможність регіонів України; Індекс економічної свободи [27, 28,
29, 30, 31, 76].
В рамках глобального індексу конкурентоспроможності у 2023 р.
відзначені фактори, що знижують інвестиційну привабливість України:
ситуація із захистом права власності (143 місце із 148), адміністративний тиск
на бізнес (137 місце), втрата незалежності судової системи (139 місце),
фаворитизм в управлінні (133 місце), ефективність системи вирішення
суперечок (144 місце), корумпованість владних структур (140) та рівень
бюрократизації (152) [27, 28, 29, 30, 31, 76].
23
Індекс «Doing Business» [23] засвідчує легкість започаткування бізнесу,
отримання дозволів, реєстрації права власності та отримання кредитів, враховує
захист інвесторів, режим оподаткування та зовнішньої торгівлі у 189 країнах.
Протягом 2007-2023 рр. Україна перемістилася у рейтингу зі 139 на 112 місце,
але при наявності вагомих перепон веденню бізнесу. Відмічається певний
прогрес у забезпеченні започаткування бізнесу, отриманні дозволів на
будівництво, реєстрації нерухомості. Водночас, ускладнюється проведення
зовнішньоторговельних операцій, на низькому рівні лишається захист прав
інвесторів, значний податковий тиск на бізнес знижує інвестиційну
привабливість.
Кредитний рейтинг агентства «Fitch Ratings» [24] засвідчує, що
інвестиційна якість кредитів в Україні вважається сумнівною. Після
максимального значення у 2005 р. (ВВ-) рейтинг скоротився до В- (на
01.11.2023 р.). Після розгортання політичної кризи, кредитний рейтинг знижено
до ССС, що відображає можливість настання дефолту. За цим рейтингом
Україна поступається сусідам, наприклад рейтинг складає Казахстану – ВВВ+,
Польщі – А-, Румунії – ВВВ-, Угорщини – ВВ+, Словаччини – А+.
Рейтинг компанії «Moody’s Investor Services» за роки оцінювання України
коливався від сумнівної якості з дуже високим кредитним ризиком (Сaa1) до
сумнівної якості з високим кредитним ризиком (B1). Починаючи з 2003 р.
відбувається погіршення рейтингу до рівня Саа2 у 2024 р. Останнє скорочення
рейтингу відбулось за тих саме причин, що и скорочення рейтингу компанії
«Fitch Ratings». У 2023 р. рейтинг України від компанії «Moody’s Investor
Services» є меншим за рейтинг Літви (Ваа1), Казахстану (Ваа2), Польщі (А2),
Румунії (Ваа3), Угорщини (Ва1), Словаччини (А2) та Молдови (В3) [25].
Індекс інвестиційної привабливості [27] розраховується з 2008 р. шляхом
опитування 131 керівника компаній. У 4 кв. 2022 р. 33 % з них вважали, що
інвестиційний клімат в Україні швидше несприятливий, 4 % – однозначно
несприятливий, у 4 кв. 2023 р. вже 37 % вважали інвестиційний клімат швидше
несприятливим, 55 % – однозначно несприятливим. Серед чинників падіння
24
інвестиційної привабливості України назвали непідписання Угоди про
асоціацію з ЄС (42 %), адміністративний тиск на бізнес (20 %), монополізацію
економіки (10 %), політичну нестабільність (10 %). На думку опитуваних,
найгірша ситуація склалася із станом корупції та судової системи, валютним
регулюванням [27, 28, 29, 30, 31].
Індекс сприйняття корупції «Transparency International» оцінює
корумпованість публічного сектору 177 країн та територій шляхом опитування
фахівців 12 інституцій, у т. ч. Світового банку. Для України індекс сприйняття
корупції у 2023 р. складає 25 балів зі 100. Протягом 2007-2023 рр. індекс
сприйняття корупції України погіршився. Водночас, відбулось покращення
рейтингу Казахстану (з 150 до 140), Республіки Білорусь (з 150 до 123), Польщі
(з 61 до 38). Основною причиною низького значення індексу сприйняття
корупції для України є злиття політичних та бізнес інтересів та корумпований
протекціонізм [27, 28, 29, 30, 31].
Глобальний барометр корупції [29, 44] у 2023 р. представив опитування
114 тис. людей у 107 країнах. За результатами опитування у 2024 р., 43 %
українців заявили, що за останні 2 роки корупція в Україні поширилася, 47 %
впевнені, що уряд України працював виключно в інтересах кількох фінансово-
промислових груп, 37 % вважають дії уряду щодо боротьбі з корупцією
неефективними. Основними осередками корупції в Україні опитувані вважають
судову систему (87 %), міліцію (84 %), публічних діячів та державних
службовців (82 %), Верховну Раду України (77 %).
Індекс конкурентоспроможності регіонів України [27-31] дає можливість
порівняти їх інвестиційну привабливість. Наприклад, м. Київ, найбільш
конкурентоспроможний регіон, у 2021-2023 рр. знаходився серед регіонів з
найменшою інвестиційною привабливістю, посів останнє місце за показниками
захисту права власності, незалежності судів, фаворитизму у владі, ефективності
вирішення суперечок, та 25 місце – за показниками прозорості дій влади і
захисту міноритарних акціонерів. Індекс економічної свободи щорічно
розраховується фондом «The Heritage Foundation» та «Wall Street Journal» з
25
метою оцінки економічних свобод у країні. У 2022-2023 рр. він збільшився
право вільно працювати, виробляти, споживати та інвестувати [27-31].
Протягом 2007-2021 рр. з 46,3 до 49,3 балів (середнє значення індексу у світі –
60,3 бали). Інвестиційна привабливість у складі індексу зменшилася з 30 до 20
балів через погіршення ситуації з військовими діями.
Базовий закон «Про інвестиційну діяльність» слід вдосконалювати у
напрямку врахування особливостей реальних інвестицій; запровадження
механізму громадської апробації інвестиційних проектів у промисловості,
посилення зв’язку цього закону із законодавством щодо зонування територій.
Інституційні засади державного програмно-цільового регулювання
інвестиційної діяльності мають вдосконалюватися у напрямку забезпечення
узгодженості та ефективної координації різноманітних програм, підвищення
відповідальності за концентрацію та ефективне використання ресурсів,
передбачених для реалізації програм.

1.3 Методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів

Визначення економічної ефективності інвестиційної діяльності тісно
пов’язано з метою та інтересами учасників проекту, а оцінка економічної
ефективності є неможливою без аналізу всіх видів діяльності: операційної,
інвестиційної та фінансової. Основним видом діяльності підприємства є
операційна та інвестиційна діяльність, яка спрямована на пошук інвестиційних
ресурсів та видів ефективних об’єктів інвестування, при цьому фінансова
діяльність здійснюється завдяки системі заходів щодо забезпечення залучення
капіталу, його обслуговування та повернення. У даному розділі пропонується
розглянути методики оцінки ефективності інвестиційних проектів, де розкрито
нові підходи щодо удосконалення методики розрахунків показників
ефективності інвестиційного проекту (далі – ІП), які сприятимуть
запровадженню Методики, в якій практично вся послідовність розрахунків
пов’язана з оцінкою ефективності ІП і розподіляється на два самостійних етапи:
26
оцінка ефективності ІП у цілому; оцінка ефективності участі в ІП. Така
послідовність необхідна для виявлення зацікавленості інвесторів у
фінансуванні проекту з метою пошуку необхідних джерел фінансування. Отже,
пошук інвесторів є найважливішим і самостійним завданням ще на першому
етапі розробки ІП і умови для цього необхідно створювати заздалегідь, до
початку фінансування ІП.
Визначення суспільної значимості проектів впливає на різні форми
розрахунків ефективності ІП, що затверджуються керівниками підприємств.
Деталізувати розрахунки необхідно лише для високоефективних інвестиційних
проектів, для яких потрібно врахувати фактори інфляції, фактори ризику і
невизначеності, а також схеми фінансування та розподілу прибутків.
Вищевказаний порядок розрахунків може носити ітеративний характер, у
результаті якого приймається остаточне рішення про те, реалізовувати проект
або відхилити.
Розрізняються такі показники різних видів ефективності ІП: показники
суспільної ефективності (суспільства у цілому); показники комерційної
ефективності (юридична або фізична особа, що здійснює фінансування
проекту); показники ефективності участі підприємства в проекті (визначене
підприємство); показники ефективності інвестування в акції підприємства
(акціонери підприємства); показники бюджетної ефективності (бюджетні
підприємства).
Для оцінки ефективності ІП, незалежно від економічного суб’єкта, в
методиці пропонуються наступні показники [20, 25, 59, 61]:
I. Група показників, що не вимагають дисконтування.
1. Чистий дохід (ЧД).
2. Строк окупності (Т).
3. Індекс доходності витрат (ІДВ).
4. Індекс доходності інвестицій (ІД).
5. Фінансова реалізація проекту (ФРП).
6. Потреба в додатковому фінансуванні (ПФ).
27
7. Група показників, що характеризують фінансовий стан.
II. Група дисконтованих показників ефективності ІП.
1. Чистий дисконтований дохід (ЧДД).
2. Внутрішня норма доходу (ВНД).
3. Строк окупності з врахуванням дисконтування (ТД).
4. Індекс доходності дисконтованих витрат (IДДВ).
5. Індекс доходності дисконтованих інвестицій (ІДД).
6. Потреба в додатковому фінансуванні з врахуванням дисконтування
(ДПФ).
Варто детально розглянути першу групу показників.
1. Чистий дохід за весь строк використання ІП (ЧД). Іноді цей показник
називають поточним чистим доходом або накопиченим ефектом (сальдо
грошового потоку за операційною і інвестиційною діяльністю за розрахунковий
період або період, протягом якого використовується ІП). Він розраховується за
формулою (1.1) [25, 62]:

ЧД  Д і К і ПКі , де (1.1)
m m m

Дi – сума чистого прибутку і амортизації на i-тому етапі або в i-тому році,
якщо етап розрахунку дорівнює одному року використання ІП, грн.;
т – число етапів, за які розраховуються грошові потоки за операційною,
інвестиційною і фінансовою діяльністю, викликані реалізацією ІП;
Кi – капітальні інвестиції, включаючи кредити, що необхідні для
здійснення ІП на i-тому етапі розрахунку або в i-тому році, грн.;
Пкi – сума відсотків за кредит, отриманих для реалізації ІП і виплачених
кредиторові на i-тому етапі розрахунку або в i-тому році за весь період
реалізації, грн.
2. Строк окупності (Т) це тривалість періоду від початкового моменту до
моменту окупності проекту (після якого поточний чистий дохід приймає
позитивне значення) [25]:
28
K K
T   Тев або T   Тев (1.2)
Пч  А Дч

T
 К  (Пі  Аі)  0 при цьому T Teв , де (1.3)
i1

Т – строк окупності ІП, років;
Пч – чисті надходження (чистий прибуток) у перший рік реалізації ІП при
рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.;
К – повна сума витрат на реалізацію ІП, включаючи витрати на науково-
дослідні і дослідно-конструкторські роботи, грн.;
Пi – чисті надходження (чистий прибуток) в i-тому році, грн.;
Тев – економічно виправданий строк окупності інвестицій, визначається
керівництвом підприємства або інвестором, років;
А – амортизаційні відрахування на повне відновлення основних коштів,
розраховуючи на рік реалізації ІП при рівномірному надходженні доходів за
весь строк окупності, грн.;
Аi – амортизаційні відрахування на повне відновлення в i-тому році, грн.;
Дч = Пч + А – чистий дохід у перший рік реалізації ІП за умови
рівномірного надходження доходів за весь строк окупності, грн.
Перша формула застосовується при рівномірному надходженні доходів
протягом усього строку окупності інвестицій. Друга формула
використовується, коли доходи нерівномірно розподіляються за роками
реалізації ІП протягом усього строку його окупності.
3. Індекс доходності витрат (ІДВ) за весь строк використання ІП –
відношення суми грошових припливів (накопичених надходжень від
операційної і інвестиційної діяльності) до відповідної суми грошових відтоків.
Визначається за формулою [25, 63]:

РПi  ДК і
ІДВ  m m , де (1.4)
Ci K i ПК і
m m m
29
 РПі – вартість зробленої або реалізованої продукції за весь період
m
використання ІП, грн.;
 ДКi – сума грошового доходу від реалізації майна, що вибуває, за весь
m
період використання ІП, обумовленого його реалізацією, грн.;
 Кi – капітальні інвестиції, включаючи кредити, необхідні для
m
здійснення ІП на i-тому етапі розрахунку або в i-тому році, грн.;
 Сi – сума витрат (поточних витрат) за весь строк використання ІП,
m
включаючи податок на прибуток, грн.;
 Пкi – сума відсотків за кредит, отриманих для реалізації ІП і
m
виплачених кредиторові на i-тому етапі розрахунку або в i-тому році за весь
період реалізації, грн.
Індекс доходності витрат в i-тому році використання ІП (ІДВi [57]):

РП  DК
ІДВ  і і , де (1.5)
і
Сі  К і  ПКі

Дi, Кi, ПКi - мають ті ж значення, що і у формулі (1.2) даного розділу.
4. Індекс доходності інвестицій (ІД) за весь строк використання ІП являє
собою відношення алгебраїчної суми елементів, що відображають операційну
діяльність, до абсолютної величини елементів грошового потоку від
інвестиційної діяльності, тобто [25, 63]:

 Д і
ІД  m , де (1.6)
K i ПКі DK i
m m m

всі показники мають такі самі значення, що і у формулах 1.2 і 1.3.
5. Показник фінансової реалізації проекту на кожному етапі реалізації ІП
(ФРПт). Приймає два значення – «так» або «ні», характеризує наявність
30
фінансових можливостей здійснення проекту. Вимога фінансової реалізації
визначає необхідний обсяг фінансування ІП. Проект є фінансово реалізованим,
якщо на кожному етапі розрахунків різниця між сумою припливів і відтоків
грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності,
пов’язаної з реалізацією ІП , має позитивне або нульове значення, тобто [25,
56]:
5. Показник фінансової реалізації проекту на кожному етапі реалізації ІП
(ФРПт). Приймає два значення – «так» або «ні», характеризує наявність
фінансових можливостей здійснення проекту. Вимога фінансової реалізації
визначає необхідний обсяг фінансування ІП. Проект є фінансово реалізованим,
якщо на кожному етапі розрахунків різниця між сумою припливів і відтоків
грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності,
пов’язаної з реалізацією ІП , має позитивне або нульове значення, тобто [25,
56]:
5. Показник фінансової реалізації проекту на кожному етапі реалізації ІП
(ФРПт). Приймає два значення – «так» або «ні», характеризує наявність
фінансових можливостей здійснення проекту. Вимога фінансової реалізації
визначає необхідний обсяг фінансування ІП. Проект є фінансово реалізованим,
якщо на кожному етапі розрахунків різниця між сумою припливів і відтоків
грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності,
пов’язаної з реалізацією ІП , має позитивне або нульове значення, тобто [25,
56]:

ФРПm  Di  K i  ПКі  0 (1.7)

6. Потреба в додатковому фінансуванні ІП (ПФ) – максимальне значення
абсолютної величини негативного накопиченого сальдо від операційної та
інвестиційної діяльності, що відображає мінімальний обсяг зовнішнього
фінансування ІП. Потребу у фінансуванні називають ще капіталом ризику.
Реальний обсяг додаткового фінансування, що вимагається, не збігається із ПФ
31
і перевищує його за рахунок необхідності обслуговування боргу. Показник
можна визначити за формулою [25, 57, 63]:

ПФ K i Di (1.8)
m m

Для аналізу показників другої групи застосуємо методику розрахунку
дисконтованих показників ефективності ІП.
1. Чистий дисконтований дохід (поточний чистий дисконтований потік
або накопичене дисконтоване сальдо від операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності, що обумовлена реалізацією ІП) – ЧДД відображає
інтегральний ефект і визначається в такий спосіб [25, 63]:

ЧДД Di Kдi DK i Kді К і Kді ПКі Kді , де (1.9)
m m m m
ЧДД – чистий дисконтований дохід за весь строк використання ІП грн.;
Дi, ДКi, Кi, ПКi – мають такі самі значення, що і у попередніх формулах
даного розділу;
Кдi – значення коефіцієнта дисконтування в i-тому році.
Чистий дисконтований дохід в i-тому році використання ІП (ЧДДi) [25,
63]:

ЧДД і  Di Kді DK i Kді Кі Кді ПКі Кді , де (1.10)

усі показники мають такі самі значення, що і у попередніх формулах
даного розділу.
2. Для розрахунку внутрішньої норми доходності (тобто відсоткової
ставки, при якій обидві частини рівняння стають рівними), використовується
рівняння [25, 49, 58, 63]:

T K T Д
  , де (1.11)
t0 (1 Евн) ttp
t0 ((1 Евн) ttp
32
К – початкові витрати, грн..;
Т – останній рік використанні інвестиційного проекту;
Д – дохід, грн.;
Евн – внутрішня норма доходності;
t – рік інвестування (та розрахунковий рік).
3. Для розрахунку індексу доходності використовується загальна
формула (Iд) [57]:

Д Д
Iд  заг або Iд  заг , де (1.12)
К Кд

Дзаг – сума дисконтованого доходу (загальна) за весь період реалізації
інвестиційного проекту, грн.;
К – первісні витрати на реалізацію інвестицій, грн.;
Кд – приведені капітальні витрати до початку реалізації інвестиційного
проекту, грн.
У сучасних умовах господарювання вже ні в кого не виникає сумніву, що
інновації є тим рушійним фактором, без якого неможливий ефективний
розвиток жодної кономіки усвіті. Упровадження інноваційних проектів у
діяльність підприємств є саме тією обхідною умовою їх стрімкого розвитку та,
як наслідок, покращення добробуту населення країни загалом. В інноваційному
менеджменті не існує єдиного підходу щодо оцінки ефективності інноваційних
проектів, що і обумовлює існування великої кількості показників оцінки
ефективності інноваційних проектів. Це і свідчить про актуальність обраної
теми, тому що всі існуючі показники оцінки ефективності інновацій мають свої
певні переваги та недоліки, які слід обов’язково враховувати при обґрунтуванні
ефективності інноваційного проекту з метою підвищення якості результатів
оцінки інновацій. Проблема інноваційного проектування та оцінки
ефективності інноваційних проектів була предметом досліджень як
вітчизняних, так і іноземних вчених, а саме: Пилипяка О. В., Б. Санто, Й.
Шумпетера та інших. Але розробка методичних рекомендацій щодо оцінки
33
інноваційно-орієнтованих інвестиційних проектів ще далека до завершення,
тому потребує подальшої уваги з боку дослідників для того, щоб постійно
удосконалювати їх з урахуванням переліку переваг та недоліків. Метою роботи
є дослідження основних методичних підходів щодо оцінки ефективності
інноваційних проектів та обґрунтування основних переваг та недоліків кожного
з них, що дасть змогу підвищити якість результату оцінки ефективості
інноваційного проекту [52].
У ході дослідження наукової літератури було виявлено, як уже зазначено,
велику кількість методів оцінки ефективності інновацій, що, у свою чергу,
обумовлює велику кількість показників для оцінки ефективності інноваційних
проектів. До таких показників, на думку автора, які базуються на дослідженні
літературних джерел, слід віднести показники, які наведені на рисунку. На
рисунку представлено узагальнений перелік показників оцінки ефективності
інноваційних проектів. Класичною системою показників, які завжди
використовуються для обґрунтування ефективності нвестиційних проектів, є
методика UNIDO (англ. UNIDO – United Nations Industrial Development
Organization– спеціалізоване відділення ООН з промислового розвитку).
Але поряд з методикою UNIDO часто розраховується для оцінки
ефективності інноваційних проектів модифікована внутрішня норма
прибутковості (MIRR), що в сукупності з попередніми показниками складає
перелік показників. Завершують узагальнений перелік показників, які
використовуються частіше, поряд з іншими існуючими показниками, для
оцінки ефективності інновацій: коефіцієнт ефективності інвестицій, або
облікової норми прибутку (ARR); точка беззбитковості (PQ) та показник, який
зіставляє, згідно з проектом, продисконтовані вигоди та продисконтовані
витратами. Перераховані показники, їх порядок розрахунків та умови, згідно з
якими той чи інший проект може вважатися ефективним, дуже широко
висвітлені в науковій літературі, тому не є доцільним детальний розгляд цих
показників, автор хоче приділити увагу розгляду переваг та недоліків, які
притаманні кожному з них [45].
34
Виходячи з даних, наведених у таблиці, бачимо, що кожен із показників
має певні переваги та недоліки. Тому при оцінці економічної ефективності
різноманітних проєктів різними методами може виникнути ситуація, коли
проєкт є більш вигідним за одним критерієм і менш привабливим за іншим.
Крім того, доцільно надавати перевагу тим критеріям, які найбільш повно
відображають очікувані результати проєкту та рівень ризику, що супроводжує
його реалізацію. Важливим також є врахування зовнішніх чинників, рівня
конкуренції та макроекономічної ситуації, які можуть суттєво впливати на
кінцеві результати проєкту. Комплексний підхід до оцінювання дозволяє
мінімізувати ймовірність помилкових управлінських рішень та підвищити
ефективність використання інвестиційних ресурсів (табл. 1. 1).

Таблиця 1.1 – Порівняльний аналіз економічних показників для оцінки
ефективності інвестицій.
Показники Переваги Недоліки
1 2 3
1. NPV 1. Має зрозуміле економічне 1. NPV –абсолютний показник, тому
(чистий визначення. метод не дозволяє зробити вибір між
приведений 2. Ураховує вартість грошей проектами з різним обсягом інвестицій.
ефект; у часі. 2. Не дозволяє судити про поріг
чистий 3. Ставка реінвестування, як рентабельності та запас фінансової
дисконтований правило, не висока, і міцності проекту, передбачає безліч
дохід; розрахунок не призводить припущень (наприклад, з визначенням
чиста теперішня до великих помилок. норми дисконтування) та пов’язаний з
вартість; 4. Дозволяє врахувати те, помилками у галузях: неправильний облік
інтегральний що ставки дисконтування з інфляційних ефектів (що особливо
ефект тощо) часом змінюються. важливо в децентралізованих компаніях і
довгострокових проектах) завищення
оцінки ризику та ігнорування його
відмінностей на різних стадіях проекту.
2. PI (індекс 1. Ураховує вартість грошей 1. Оцінює тільки відносну ефективність
прибутковості у часі. проекту (абсолютну ефективність можна
інвестицій; 2. Є відносним показником: визначити тільки за допомогою NPV.
індекс він характеризує рівень
рентабельності доходів на одиницю витрат.
інвестицій; 3. Дозволяє визначити міру
індекс стійкості проекту.
дохідності 4. В умовах обмеженості
інвестицій ресурсів цей показник
тощо) дозволяє сформувати
найбільш ефективний
інвестиційний портфель.
35
Продовження табл. 1.1.
1 2 3
3. ІRR 1. Є відносним показником. 1. Формула розрахунку IRR не має
(внутрішня 2. Ураховує вартість грошей зрозумілого визначення.
норма у часі. 2. IRR показує однакове значення, як і
прибутковості, внутрішня норма рентабельності;
внутрішня коефіцієнт внутрішньої прибутковості;
норма коефіцієнт внутрішньої рентабельності
рентабельності; тощо)
коефіцієнт 3. Не залежить від ставки дисконтування.
внутрішньої 4. Порівнюється з прибутковістю цінних
прибутковості; паперів та банківським відсотком
коефіцієнт випадку, коли береться кредит, та коли
внутрішньої даються гроші у борг.
рентабельності 5. У проекті може існувати декілька
тощо) значень IRR (при цьому всі значення
можуть бути неадекватні). Ця особливість
пов’язана з математичним методом
розрахунку.
6. NPV і IRR можуть показувати
протилежні результати у
взаємовиключних проектах, навіть при
однакових обсягах інвестицій.
7. Не дозволяє врахувати зміну ставок
дисконтування у часі.
8. Оскільки є ставкою реінвестування, то
при високій величині IRR невелика зміна
в тимчасовій структурі грошових потоків
призводить до значної зміни IRR.
4. PP (період 1. Простота у використанні. 1. Оцінюючи ефективність проекту по
окупності; 2. Враховує вартість грошей найменшому періоду окупності, повністю
термін у часі. ігноруються довгострокові прибутки за
повернення рамками даного періоду.
інвестицій
тощо)
5. MIRR 1. Неможливість її 1. Громіздка формула розрахунку.
(модифікована множинності, що є 2. Необхідність приведення всіх доходів
внутрішня властивим для IRR. на кінець року
норма прибут- 2. Простий у розрахунку.
ковості)

6. ARR 1. Дохід характеризується 1. Не враховує часовий компонент
(коефіцієнт показником чистого грошових потоків.
ефективності прибутку. 2. Не робить відмінності між проектами з
інвестицій або 2. Простий у розрахунку. однаковою сумою середньорічного
облікової норми прибутку, але відмінною сумою прибутку
прибутку) по роках, а також між проектами, що
мають однаковий середньорічний
прибуток, але генерують упродовж
різного періоду.
Джерело: побудовано автором за [44; 52, 55, 57]
36
Cформулюємо базові принципи оцінки ефективності реальних
інвестиційних проектів:
оцінка має здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних
витрат, з одного боку, а також сум і термінів повернення інвестованого
капіталу, з іншого;
оцінка має охоплювати всю сукупність ресурсів, що використовуються,
пов’язаних з реалізацією проекту;
оцінка має здійснюватися на основі показника «чистий грошовий потік»,
який формується за рахунок чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у
процесі експлуатації інвестиційного проекту;
оцінка має базуватися на приведенні суми інвестиційних витрат і чистого
грошового потоку до теперішньої вартості;
вибір ставки дисконтування в процесі приведення окремих показників до
сучасної вартості має враховувати рівень ризику, темп інфляції, ліквідність та
інші індивідуальні характеристики кожного з інвестиційних проектів.
Світовий ринок інвестицій характеризується конкуренцією за реальні
інвестиції, пріоритетним інвестуванням процесів реіндустріалізації і
модернізації. Інвестування промисловості України перебуває у кризі,
причинами якої є недосконале інституційне середовище, деіндустріалізація
економіки, переважання споживчого кредитування над інвестиційним.
Рейтинги інвестиційної привабливості України станом на 01.01.2024 р.
засвідчують погіршення захисту прав власності, злиття політичних і бізнесових
інтересів, посилення тиску на бізнес, втрату незалежності судової системи. В
рамках законодавства щодо створення інвестиційно–орієнтованих форм
промислової діяльності необхідно: узгодити норми ГК України і ЦК України
щодо поняття змішаної форми власності та приватного підприємства; Закон
України «Про акціонерні товариства» – доповнити нормою щодо
відповідальності за вимивання активів та вилучення прибутку, що призводить
до збитків акціонерам і зниження капіталізації АТ; прийняти спеціальний Закон
України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з
37
додатковою відповідальністю» із регламентацією питань їх інвестиційної
діяльності; Закон України «Про холдингові компанії в Україні» – доповнити
регламентацією процедури укладання та змісту засновницького договору із
зазначенням компетенції органів управління, положеннями щодо
відповідальності холдингової компанії за збитки корпоративного підприємства,
завдані діями холдингової компанії.
Державна політика інвестування промисловості має формуватися в
рамках державно-приватного партнерства та прозорої системи держзамовлень.
На виконання Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку
державно-приватного партнерства в Україні» необхідно розробити механізм
взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
приватним сектором та інститутами громадянського суспільства з метою
об’єднання та ефективного використання реальних інвестицій. Вітчизняні та
іноземні експерти висловлюють думку про те, що поєднання національних
інтересів і переваг з інвестиційно-інноваційним потенціалом приватних
структур можливе тільки в разі зменшення імперативу публічного права у
інституційному регулюванні господарської діяльності і надання підприємцям та
інвесторам більшої свободи в рамках приватного права і громадянського
суспільства [7].

Висновок до розділу 1

У процесі дослідження рівня екологічності інвестиційної діяльності
необхідно, на нашу думку, враховувати наступні напрями впливу: на водні,
повітряні, земельні, матеріальні ресурси і відходи виробництва, а також
екологічність продукції, що дає змогу сформувати цілісну оцінку інвестиційній
складовій проекту . У нашому дослідженні під рівнем екологічності
інвестиційної діяльності ми пропонуємо розуміти комплексний показник, який
інтегрує в собі екологічні характеристики впливу інвестиційної діяльності на
підприємство та відображає не тільки оцінку негативних наслідків реалізації
38
відповідного проекту, але й оцінку позитивних змін у підприємстві. На основі
сучасних досліджень запропоновано виділяти наступні види інвестицій за
рівнем екологічності: екологічно ефективні; екологічно раціональні; екологічно
допустимі; екологічно недопустимі.
У розділі досліджено та здійснено теоретичне узагальнення питань
інвестиційно-екологічної діяльності і запропоновано їх вирішення шляхом
опрацювання конкретної методики аналізу ефективності інвестиційних
проектів на промислових підприємствах. Це дозволило сформулювати
висновки науково-практичного характеру, що підтверджують вирішення
завдань дипломної роботи, відповідно до поставленої мети.
Оцінка економічної ефективності інвестиційно-екологічних проектів є
важливим інструментом процесу інвестування. Сучасні методики оцінки
базуються на великому арсеналі знань, накопиченому світовою та вітчизняною
практикою. На основі проведеного дослідження обґрунтовано та розроблено
послідовність оцінки економічної ефективності інвестиційно-екологічних
проектів, що включає методичні рекомендації та розрахункові формули, які
базуються на запропонованих принципах оцінки ефективності інвестиційних
проектів.
Отримання оперативної інформації за всіма етапами здійснення
інвестиційного проекту передбачає потребу ураховувати вплив різноманітних
чинників на загальний процес інвестування. У цьому зв’язку у дипломній
роботі удосконалено теоретичні підходи до обґрунтування цілісної концепції
впровадження інвестиційних проектів з виокремленням різних факторів: часу,
доцільності, результативності та прибутковості. Використання концепції на
практиці дозволить ефективно управляти економічними ресурсами
підприємства у звітному періоді і здійснювати стратегічний аналіз його
діяльності.
39
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПРАТ «АЗОТ»

2.1 Характеристика організаційно-управлінської структури та господарської
діяльності ПрАТ «Азот»

Черкаське приватне акціонерне товариство (скорочено ПрАТ) «Азот» -
одне з підприємств-лідерів України з виробництва мінеральних добрив,
капролактаму, іонообмінних смол та іншої хімічної продукції. Будівництво
підприємства почалося в 1962 році, а вже в 1965 році було випущено першу
промислову партію. Підприємство налічує 43 виробничих підрозділи й займає
площу 500 га. Загальна кількість працівників майже 4,5 тисяч. Частка
Черкаського ПрАТ «Азот» по виробництву в Україні рідкого аміаку становить
19,2 %, карбаміду 22,8 %, аміачної селітри 37,9 %, а в галузі виробництва
капролактаму й іонообмінних смол підприємство є монополістом. Річна
продуктивність виробництва мінеральних добрив складає 1,62 млн. тон, що
відповідає 33% сукупного виробництва мінеральних добрив в Україні.
На ПрАТ «Азот» виробляється 11 видів хімічної продукції. Якість усієї
продукції відповідає національним та світовим стандартам, що підтверджено
відповідними сертифікатами, а також престижними міжнародними нагородами
[41]. Метою діяльності Товариства є отримання прибутку за рахунок здійснення
виробничої, підприємницько-комерційної та інших видів діяльності в
різноманітних галузях народного господарства, а саме: виробництво
промислової продукції, переважно хімічної, виконання робіт та надання
виробничих, науково-технічних та комерційних послуг юридичним та фізичним
особам на внутрішньому та зовнішньому ринку і забезпечення на цій основі
соціально-економічних потреб акціонерів та членів трудового колективу
Товариства. Згідно з пунктом 2.2 Статуту ПрАТ «Азот», підприємство має
право займатися 65-ма видами діяльності, основними з яких є:
40
1. Виробництво різноманітної хімічної продукції (аміаку, мінеральних
добрив, капролактаму, іонообмінних смол, азотної кислоти, агрохімікатів, іншої
продукції для потреб сільського господарства й промисловості) та її
комплексне використання шляхом переробки у споживчі товари, включаючи
товари народного споживання або комплектуючі вироби до них.
2. Реалізація виробленої продукції споживачам в Україні та за кордоном,
а також виконання робіт та надання послуг.
3. Додаткова обробка та поліпшення споживчих властивостей шляхом
фасовки, грануляції, зберігання, введення мікродомішок до мінеральних добрив
і транспортування мінеральних добрив, та інших видів продукції власного і
невласного виробництва.
4. Будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для
будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та
монтаж інженерних і транспортних мереж).
5. Проведення проектувальних, будівельних, будівельно-монтажних,
верхолазних, вантажопідйомних, ремонтних робіт по реконструкції та
створенню промислових об’єктів, житлово-господарських об’єктів, інженерної
інфраструктури підприємств та міст, технічного діагностування, технічного
огляду та технічного опосвідчення, таврування обладнання й комунікацій.
6. Виробництво запасних частин та обладнання.
7. Виробництво харчових концентратів, кормових домішок, засобів
захисту рослин, стимуляторів росту та виробництво сільськогосподарської
продукції (рослинництво, птахівництво, тваринництво, бджільництво,
рибальство, квітникарство) та її комплексна переробка.
8. Виробництво органічно-мінеральних добрив та білково-вітамінних
концентратів шляхом утилізації активних мулів міських та промислових стоків.
9. Оптова, роздрібна, комісійна торгівля та торгівля на умовах
консигнації промисловими товарами.
10. Організація закупівлі, транспортування та реалізації продуктів
виробничого призначення та споживчих товарів, а також надання
41
посередницьких послуг із цих видів діяльності, в тому числі шляхом торгово-
закупівельної, брокерської та дилерської діяльності.
11. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі операцій з
матеріалами, промисловими виробами, відходами і брухтом дорогоцінних
металів і валютних операцій відповідно до цього Статуту та чинного
законодавства України.
12. Інвестування власних та залучених Товариством ресурсів у проекти
співробітництва з українськими та іноземними юридичними й фізичними
особами згідно з програмами Товариства.
13. Впровадження у виробництво нових високоефективних технологій,
насамперед енергоресурсозберігаючих, та з захисту навколишнього середовища
[41].
Правове становище акціонерних товариств визначається с. 24-49 Закону
України «Про господарські товариства», а також ст. 1-23, що регулюють
правові основи діяльності усіх видів господарських товариств.
Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір
статутного фонду, воно має право збільшувати статутний фонд, якщо всі
раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.
Збільшення статутного фонду Товариства здійснюється в порядку,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
шляхом: випуску нових акцій. Акціонери користуються переважним правом на
придбання додатково випущених акцій; обміну облігацій Товариства на акції;
збільшення номінальної вартості випущених акцій.
Рішення про збільшення статутного фонду Товариства та порядок
розподілу акцій приймається загальними зборами акціонерів Товариства.

2.2 Аналіз ключових показників економічної діяльності підприємства

Найбiльш складним питанням, вiд вирiшення якого в значнiй мiрi
залежить ефективнiсть роботи пiдприємства, є забезпечення природним газом,
42
цiни на який визначають виробничу потужнiсть пiдприємства, оскiльки вони
значною мiрою впливають на собiвартiсть продукцiї. На роботу Товариства
негативно впливають рiзкi коливання цiн та попиту на мiнеральнi добрива, цiн
на природний газ та електроенергiю.
Полiтика пiдприємства спрямована на розвиток вже iснуючих
виробництв, розширення присутностi в ринкових нiшах, що вже займаються
пiдприємством, а також на пропаганду використання нових бiльш
прогресивних видiв мiнеральних добрив. Модернiзацiя виробництва –
стратегiчний напрямок розвитку пiдприємства. Концепцiя розвитку
пiдприємства спрямована на розвиток i вдосконалення виробництва,
збiльшення обсягiв виробництва, пiдвищення якостi продукцiї. Для Товариства
внутрiшнiй ринок є прiоритетним. За умови нормального розвитку економiки i
впровадження реформ в аграрнiй, податковiй i фiнансовiй сферах – весь обсяг
мiнеральних добрив, якi виробляються у Товариствi, будуть використовуватися
внутрiшнiм ринком країни.
Товариство є одним з найбiльших експортерiв хiмiчної продукцiї в
Українi. Географiя поставок продукцiї ПрАТ «Азот» є досить широкою та
включає країни СНД, ринки Європи, Азiї, Америки, Африки, Австралiї. ПрАТ
«Азот» одним iз перших серед пiдприємств хiмiчної галузi включився у
пiдготовчий процес щодо виконання умов нового європейського законодавства
REACH, що є необхiдною умовою для експорту продукцiї за кордон, зокрема
до країн ЄС. Наприкiнцi 2020 року вся продукцiя пiдприємства була
зареєстрована Європейською хiмiчною агенцiєю. Стратегiчно важливим був та
залишається внутрiшнiй ринок України. Основними споживачами ПрАТ
«Азот» в Українi в 2025 роцi були сiльськогосподарськi товаровиробники та
промисловi пiдприємства. Проте потенцiал ПрАТ «Азот» аграрiями України
використовується неповнiстю. Хоча загальне споживання мiнеральних добрив
на внутрiшньому ринку зростає, експортна орiєнтацiя пiдприємств, що
спецiалiзуються на виробництвi мiнеральних добрив залишається головним
фактором збереження стабiльних обсягiв виробництва. Найбiльш
43
перспективними ринками збуту продукцiї товариства є країни, якi знаходяться
у безпосередньому сусiдствi з Україною, що забезпечує мiнiмальнi транспортнi
витрати, Центральна Європа, європейська частина СНД, країни Балтiї,
Туреччина, а також країни з великим обсягом споживання, а саме: Бразилiя,
Аргентина [41].
За 2025 рiк надiйшло основних засобiв на загальну суму 145`346 тис.грн. i
вибуло первiсною вартiстю на загальну суму 16`080,83 тис.грн. На 2025 рiк
були затвердженi такi потужностi основних виробництв, тис./тонн: по
виробництву амiаку – 962,7; по виробництву карбамiду – 891,6; по виробництву
амiачної селiтри – 970,0; по виробництву капролактаму рiдкого – 60, з нього:
кристалiчний капролактам – 50; по виробництву iонообмiнних смол – 3,25.
Ступiнь використання виробничих потужностей в 2025 роцi склав: по
виробництву амiаку – 82,2%; по виробництву карбамiду – 65,3%; по
виробництву амiачної селiтри – 98,0%; по виробництву капролактаму рiдкого –
21,2%; по виробництву IОС – 10,2%. На пiдприємствi розробленi та
впроваджуються програми розвитку, на фiнансування яких освоєно протягом
2025 року 162,8 тис.грн.
Фiнансування дiяльностi ПрАТ «Азот» здiйснювалось як за рахунок
власних обiгових кошiв так i за рахунок банкiвських кредитiв. Короткостроковi
кредити банкiв становлять близько 11,7% вiд загального обсягу зобов’язань.
Покращення показникiв лiквiдностi Товариства, пiдвищення його
прибутковостi можливе за умов реалiзацiї запланованих на 2023 р. заходiв по
енергозбереженню, зниженню прямих перевитрат енергетичних ресурсiв та
сировини, розширення внутрiшнього ринку збуту продукцiї.
Аналiз фiнансового стану та дотримання вимог ліквідності.
Джерелами визначення показникiв фiнансового стану був комплект
фiнансової звiтностi Товариства що складав: баланс станом на 31.12.2025р.;
звiт про фiнансовi результати за 2025 рiк; звiт про рух грошових коштiв за 2025
рiк; звiт про власний капiтал за 2025 рiк, складенi вiдповiдно до МСФЗ (IFRS) і
надані в [41, 49]
44
Таблиця 2.1. – Показники фінансової діяльності підприємства
Стаття Код 2025 2024 2023 2022
рядка
Доход (виручка) від реалізації 010 6663021 4902371 3197195 3691883
продукції (товарів, робіт, послуг)
Податок на додану вартість 015 580178 429156 236719 244574
Чистий доход (виручка) від 035 6082843 4052712 2960476 3447309
реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг)
Собівартість реалізації продукції 040 5571900 3717522 2871518 2167458
(товарів, робіт, послуг)
Валовий прибуток:
- прибуток 050 510943 335190 88958 1279851
- збиток 055 (0) (0) (0) (0)
Інші операційні доходи 060 2164679 2498966 1958172 2053311
Адміністративні витрати 070 (251044) (131881) 106904 103893
Витрати на збут 080 (257371) (294235) 262947 193172
Інші операційні витрати 090 2156202 2516739 1835078 1852326
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток 100 11005 0 0 1183771
- збиток 105 (0) (108699) 157799 0
Інші доходи 130 173675 82610 31933 40296
Фінансові витрати 140 (101889) (124217) 111317 32267
Інші витрати 160 (191917) (77532) (61496) (355391)
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- збиток 175 (109209) (227693) (298673) (0)
Податок на прибуток від 180 (83391) (0) (0) (142026)
звичайної діяльності
Дохід з податку на прибуток від 185 0 36604 85442 0
звичайної діяльності
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток 190 0 0 0 694379
- збиток 195 (192600) (191089) (213231) 0
Чистий:
- прибуток 220 0 0 0 694379
- збиток 225 (192600) (191089) (213231) 0
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Розглянемо динаміку зміни доходу від реалізацій та чистий дохід рис. 2.1.
Розглянувши рис. 2.1 бачимо, що показники чистого доходу зростають,
так само як показники продажу товарів. Збільшення показників чистого доходу
показує, що ПрАТ «Азот» збільшує об’єми своїх продажів, так бачимо, що в
порівнянні з 2022 роком в 2025 продажі зросли майже в двічі. Проведемо
порівняння аналітичних балансів ПрАТ «Азот».
45
7000000
6000000
5000000
4000000 Ряд1
Дохід
3000000 Ряд2
2000000
1000000
0
22001245 22001234 2 0210223 22001212
роки

Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Ряд 1 - Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
Ряд 2 - Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг).
Рис. 2.1 Динаміка доходу від реалізації та динаміка чистого доходу від
реалізації товарів, тис. грн.

На підставі структурних та динамічних змін в активі і пасиві
порівняльного аналітичного балансу можна зробити наступні висновки: майно
підприємства за 2024 рік збільшилось на 26,81% (з 1749652 тис. грн. на початок
року до 2218709,2 на кінець року), а в 2025 році на 53,25% (з 2218709 тис. грн.
на початок періоду до 3400245 тис. грн. на кінець періоду). При цьому приріст
необоротних активів у 2025 році склав 12,16% (з 1215901 тис. грн. на початок
звітного періоду до 1363740 тис. грн. на кінець звітного періоду). Вартість
оборотних активів збільшилася у 2024 році на 109,73% (на 524518 тис. грн.), а у
2025 році на 103,11% (на 1033689 тис. грн.). Витрати майбутніх періодів
збільшились у 2024 році на 14,83% (з 236 тис. грн. на початок року до 271 тис.
грн. на кінець року), а у 2025 році всього на 2,95% (з 271 тис. грн. на початок
року до 279 тис. грн. на кінець року).
Найбільшу частку необоротних активів складає незавершене будівництво
(54,64% в 2024 р. і 80,89% в 2025 р.) – це характеризує орієнтацію підприємства
на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності. При
46
цьому питома вага незавершеного будівництва в загальній сумі активів
підприємства вкрай незначна – усього 3,09% на початок 2024 р. і 3,77% на
кінець 2024 р., в 2025 р. – 3,77% і 4,45% відповідно.
Фiнансова стiйкiсть та платоспроможнiсть Товариства характеризується
наступними показниками:
коефiцiєнт загальної лiквiдностi (коефiцiєнт покриття) характеризує обсяг
поточних зобов’язань по кредитах i розрахунках, який можливо погасити за
рахунок усiх мобiлiзованих коштiв:
К.Заг.Лiкв. = Роздiл II активу (ряд.1195)
Роздiл III пасиву (ряд.1695)
(розраховується як вiдношення Оборотних активiв (1195) до Поточних
зобов’язань (1695). Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р. становив 0,44
(у порiвняннi станом на 31.12.2024р. – 0,61). Теоретичне значення 1,0-2,0.
коефiцiєнт поточної лiквiдностi розраховується як вiдношення найбiльш
лiквiдних оборотних засобiв (грошових засобiв та їх еквiвалентiв, поточних
фiнансових iнвестицiй та дебiторської заборгованостi) до поточних зобов’язань
пiдприємства. Вiн вiдображає платiжнi можливостi пiдприємства щодо сплати
поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахункiв з
дебiторами.
К.Пот.Лiкв. =Роздiл II активу (ряд.1195) - Запаси (ряд.1101 + ряд.1102 +
ряд.1103 + ряд.1104 + ряд.1110) .Роздiл III пасиву (ряд.1695).
Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р. становив 0,21 (у порiвняннi
станом на 31.12.2024р. – 0,38). Теоретичне значення цього коефiцiєнту 0,6-0,8.
коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi обчислюється як вiдношення грошових
засобiв та їхнiх еквiвалентiв i поточних фiнансових iнвестицiй до поточних
зобов’язань. Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi показує яка частина боргiв
пiдприємства може бути сплачена негайно.
К.Абс.Лiкв. =Поточнi фiнансовi iнвестицiї (ряд.1160) + Грошовi кошти
ряд.1165.
Роздiл III пасиву (ряд.1695).
47
Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р. становив 0,01 (у порiвняннi
станом на 31.12.2024р. – 0.02). Теоретичне значення цього коефiцiєнту не
менше 0,25-0,5. Коефiцiєнт спiввiдношення залучених i власних коштiв
(структури капiталу). Коефiцiєнт фiнансової стiйкостi, що характеризує
кiлькiсть залучених коштiв на 1 грн. власних коштiв. Розраховується як
вiдношення суми забезпечень наступних витрат i платежiв, довгострокових
зобов’язань, поточних зобов’язань та доходiв майбутнiх перiодiв до власного
капiталу.
К.Спiв. = Роздiл II пасиву (ряд.1595) + Роздiл IV пасиву (ряд.1695).
Роздiл I пасиву (ряд.1495). Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р.
становив вiд’ємне значення 6,08 (у порiвняннi станом на 31.12.2024р. – 26,82).
Теоретичне значення коефiцiєнта від 0,5-1,0. Коефiцiєнт фiнансової стiйкостi
(автономiї), розраховується як вiдношення власного капiталу пiдприємства до
пiдсумку балансу пiдприємства i показує питому вагу власного капiталу в
загальнiй сумi засобiв, авансованих у його дiяльнiсть.
К.Фiн.Авт. =Роздiл I пасиву (ряд.1495) Валюта балансу (ряд.1900).
Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р. становив вiд’ємне значення
0,20 (у порiвняннi станом на 31.12.2024р. – 0,04), в той час як теоретичне
значення коефiцiєнта складає від 0,25-0,5. Коефiцiєнт покриття балансу
характеризує те, наскiльки лiквiднi кошти покривають зобов’язання.
Теоретичне значення складає 2,0 - 2,5. К.Покр. = Роздiл II активу (ряд.1195).
Роздiл II пасиву (ряд.1595) + Роздiл IV пасиву (ряд.1695).
Зазначений коефiцiєнт станом на 31.12.2025р. становив 0,44 (у порiвняннi
станом на 31.12.2024р. 0,38). Коефiцiєнт рентабельностi активiв розраховується
як вiдношення чистого прибутку (збитку) пiдприємства до середньорiчної
вартостi активiв i характеризує ефективнiсть використання активiв
пiдприємства. Теоретичне значення >0.
К.Рент.акт. =Форма 2 (ряд.2350 або ряд.2355) Форма 1 (ряд.1300 (гр.3) +
ряд.1300 (гр.4))/2. Зазначений коефiцiєнт на 31.12.2025р. становив вiд’ємне
значення 0,25 (в порiвняннi станом на 31.12.2024р. вiд’ємне значення 0,20).
48
Результати проведеного аналiзу свiдчать про задовiльний фiнансовий
стан Товариства. Джерелом формування майна підприємства є власні і залучені
засоби. Власний капітал підприємства складається зі статутного капіталу,
пайового капіталу додаткового капіталу, резервного фонду, нерозподіленого
прибутку (непокритого збитку), неоплаченого капіталу і вилученого капіталу.
Розглянемо динаміку структури власного капіталу на ПрАТ «Азот» у 2024 і
2025 роках (табл. 2.2).
Як бачимо з розрахунків, власний капітал підприємства зменшився на
1088091 тис.грн. за рахунок збільшення збитків минулих років на 1086122
тис.грн. і зменшення іншого додаткового капіталу на 1969 тис.грн. Частка
статутного капіталу зменшилася на 7,58 відсоткових пункта, але абсолютна
його величина не змінилася, це пояснюється збільшенням частки непокритого
збитку на 889,6 пунктів. В цілому такі зміни в структурі власного капіталу не є
позитивними, підприємство впроваджує заходи для покращення своє діяльності
і підвищення платоспроможності.

Таблиця 2.2 – Власний капітал
Показник 2024 2025 Відхилення
Абсол. % в Абсол. % в Абсол. У Темп
величина, структурі величина, структу велич., структу росту
тис.грн тис.грн рі тис. рі,% %
грн
Статутний
1056490 83,91 1056490 618,04 0,0 534,13 100,0
капітал
Додатковий
вкладений 9935 0,79 9935 5,81 0,0 5,02 100,0
капітал
Інший
додатковий 695476 55,24 693507 405,69 1969 350,5 99
капітал
Нерозподіле
ний -
-502867 -39,94 -1588989 -929,54 -1086122 -889,6
прибуток 215,99
Разом
власного 1259034 100,00 170943 100,00 -1088091 0,00 -86,42
капіталу
Джерело: побудовано автором за [41, 49]
49
Такі зміни є негативними, так як, збільшення джерел формування майна
підприємства сталося в основному за рахунок збільшення величини поточних
зобов’язань. Залучення довгострокових кредитів може сприяти тимчасовому
поліпшенню фінансового стану підприємства, при умові, що залучені засоби не
будуть заморожені на тривалий час в обороті. Таким чином, ми бачимо, що
підприємство не має власних коштів, воно повністю працює за рахунок
позичених засобів.
На даний час маємо протирічиву ситуацію, характерну для більшості
українських підприємств. З одного боку, підприємство фінансово залежне від
зовнішних джерел фінансування, з другого боку, воно стабільно працює, вчасно
погашає відсотки за кредити та суму основного боргу, вплачує заробітну плату
и т.ін., тобто функціонує ефективно, немає підстав говорити про те, що
підприємство знаходиться в критичному фінансовому стані. Більша частина
коштів і весь обсяг оборотного капиталу сформовані за рахунок залученого
капиталу. Однак це необхідно для розширення обсягів виробництва. Для
аналізу динаміки структури всього капіталу ПрАТ «Азот», зведемо наші дані в
одну таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 – Капітал ПрАТ «Азот»
Показник 2025 2024 Відхилення
1.Власні засоби, тис.грн. 171943 1259034 -1088091
% до майна 26,7 27,29 0,59
1.1.Власні оборотні засоби, тис.грн. -109491,1 -75313,7 34177,4
% до власних оборотних засобів -49,91 -32,96 16,95
2.Позичені кошти, тис.грн. 4572361 3343737 1228624
% до майна 96,14 72,48 23,7
2.1.Довгострокові зобов’язання, тис.грн. 1695072 239694 1455378
% до позичених коштів 37,07 7,17 29,9
2.2.Короткострокові кредити банків, тис.грн. 803264 659384 -143880
% до позичених коштів 17,57 19,72 -2,2
2.3.Кредиторська заборгованість, тис.грн. 1416656 2084332 667676
% до позичених коштів 30,98 62,34 -31,4
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

На кінець 2025р. зменшилися власні кошти на 1088091 тис.грн. за
рахунок зменшення непокритого збитку. Але і в структурі капіталу частка
50
власних коштів має тенденцію до зниження і складає у 2025р. 26,7% до майна
підприємства у порівнянні з 27,29% у 2024 році. Позичені засоби збільшилися
на кінець 2025 р. на 1228624 тис.грн., за рахунок збільшення довгострокових
зобов’язань на 1455378 тис.грн., кредиторської заборгованості на 667676
тис.грн. і зменшення короткострокових кредитів банків на 143880 тис.грн. Їх
частка у майні підприємства становить 96,14%.
Для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності ПрАТ
«Азот» розглянемо обсяги виробництва найважливіших видів продукції за два
роки. Обсяги виробництва основних видів продукції, їх відхилення і темп росту
наведені в таблиці 2.4.
Як видно з таблиці, темп росту обсягів виробництва майже усіх видів
продукції, окрім КАС і аміачної селітри, є від’ємним: аміачної селітри 108,1%, і
КАСу 120,8%. Зниження обсягів виробництва аміаку 91,4%, іонообмінних
смол (зниження склало 25,2%), карбаміду 75,0%, капролактаму рідкого і
кристалічного відповідно 50,4% і 50,3%, пояснюється недостатнім попитом і
низькими ринковими цінами на цю продукцію.

Таблиця 2.4 – Виробництво продукції
Продукція % використання 2024р. 2025р. темп
потужності тон тон росту,%
Аміак 98,3 58864.4 791583 91,4
Аміачна селітра 98,0 811809.9 951053 108,1
Карбамід 70,9 713903.2 582060 75,0
КАС КАС 46,1 200958.6 230675 120,8
Іонообмінні смоли 10,2 971.1 331 25,2
Капролактам рідкий 21,2 25200 12710 50,4
Капролактам крист. 25,3 25148 12661 50,3
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Від рівня матеріально-технічної бази підприємства, ступеня використання
його виробничого потенціалу залежать всі кінцеві результати господарювання,
а саме, обсяг випуску продукції, рівень її собівартості, прибуток,
рентабельність, фінансовий стан та інші. Якщо виробнича потужність
використовується недостатньо повно, то це призводить до збільшення долі
51
постійних витрат в загальній їх сумі, росту собівартості продукції і як наслідок
зменшення прибутку.
ПрАТ «Азот» має науково-дослідницьку групу, яка займається вивченням
світових досягнень, розробкою та обґрунтуванням нових технологій і
впровадженням їх в існуюче виробництво.
Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу –
4365 осiб, Фонд оплати працi – 281`795 тис.грн. Збiльшення фонду оплати
працi в 2025 роцi по вiдношенню до 2024 року склало 6,2%. Кадрова полiтика
Товариства включає: пiдготовку та перепiдготовку промислово-технiчного
персоналу власними силами; навчання робiтникiв сумiжним професiям;
пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв, посадових осiб та спецiалiстiв; проведення
навчання з охорони працi [41, 49]. Структура, динаміка і темп росту трудових
показників наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 – Трудові показники
Показник Один. 2024р. 2025р. Відхилення Темп
виміру росту,
%
1.Чисельність: чол.
разом 4412 4364,8 47 98,9
ПВП 4123 4065,8 100 98,6
Непром персонал 289 299 -52 103,6
2.Середньомісячна грн.
ЗП:
всього персоналу 4986,0 5301,25 780,5 106,3
ПВП 5180,6 5509,18 803,9 106,3
Непром персонал 2209,9 2473,89 -144,4 111,9
3. Товарна тис.грн.
продукція в 6353808,4 5017614,7 83,9
ціновому
співвідношенні
4. Продуктивність грн.
праці в т.ч.
середньомісячна 1541027,0 1234102,7 26493,1 85,1
продуктивність 128418,9 102841,89 2207,8 85,1
праці
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Як бачимо з представлених даних, загальна чисельність персоналу ПрАТ
«Азот» у порівнянні з 2024 роком збільшилася на 47 осіб, причому, чисельність
52
промислового персоналу зменшилася на 57 осіб, а непромислового
збільшилася на 10 осіб. У порівнянні з 2024 роком збільшилася заробітна плата
робітників на 6,3 %, а продуктивність праці зменшилася на 14,9 %, це сталося
за рахунок зниження обсягів товарної продукції. Коефіцієнт випередження
продуктивності праці над заробітною платою більше одиниці і складає 1,05
(1,203/1,136). Це свідчить про високий кваліфікаційний рівень працівників
(середній розряд робітників 4,9).
Відомо, що Україна володіє значним експортним потенціалом в хімічній
промисловості і металургії і намагається максимально його використовувати.
По обсягам експорту товарної продукції із України хімічна промисловість
займає друге місце (9% загального експорту товарів).
Ключова роль в експорті товарів хімічної промисловості належить
експорту аміаку і мінеральних добрив.У зовнішньоекономічній діяльності
компанія орієнтується на традиційні для українських експортерів ринки збуту
мінеральних добрив: Південно-Східну і Центральну Азію, Індію і Латинську
Америку – по карбаміду; країни Середземномор’я - по аміаку; Південно-
Західну Європу, Північну Африку, Турцію, Латинську Америку і Південно-
Східну Азію – по аміачній селітрі, а також ведеться активний пошук нових
напрямків. Найбільш крупними партнерами ПрАТ «Азот» є: по капролактаму
MCC Int., Ameropa, Vinmar, J&S Energy, Trammo, Elsner, Sinochem, Aquafil,
Helm; ІОС: TOTAL, Ірландія; RAPID, США; FINEX, Фінляндія; Добрива:
VITRADE, OLIFEND, Ameropa, Trammo, IBE, MaxAgro, Keytrade, Conagro,
Helm.
Основні обсяги реалізації на зовнішньому ринку у 2025 році припадають
на аміачну селітру, КАС, карбамід, іонообмінні смоли і аміак. Динаміка
експорту наведена в таблиці 2.6. У порівнянні з 2024 роком зменшилися
поставки на експорт аміаку, карбаміду, сульфату амонію, ІОС і капролактаму
рідкого і кристалічного. Причинами зниження поставок на експорт є:
зменшення по ряду причин обсягів споживання добрив на світовому ринку,
надмірна їх пропозиція і як наслідок падіння цін.
53
Таблиця 2.6 – Експорт основних видів продукції
Продукція Обсяги поставок, тон Темп росту,%
2025р. 2024р.
Аміак 39912,5 14416,8 67,81
Карбамід 521307,7 617494,4 73,0
Амселітра 843528,2 811809,8 103,9
КАС 227263,6 200958,6 113,1
Сульфат амонію 31706,9 80967,0 39,2
ІОС 733 971,1 75,5
Капролактам рідкий 42,5 0 4,3
Капролактам кристалічний 12507,0 25752,3 48,6
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Для розширення ринків збуту продукції проводиться поетапна
переорієнтація маркетингової стратегії товариства з крупних трейдерів на прямі
продажі. Також проводиться робота по просуванню продукції ПрАТ «Азот» на
перспективні ринки збуту, особливо приділяється увага розвитку відносин з
партнерами в Центральній, Східній і Південно-Східній Європі.
Для більш детальної характеристики фінансового стану підприємства
проведемо аналіз за допомогою коефіцієнтів. Динаміка коефіцієнтів
представлена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Динаміка коефіцієнтів платоспроможності (в частках одиниць)
Періоди Коефіцієнти
абсолютної уточненої покриття автономії
ліквідності ліквідності
норма- фактич- норматив- фактич- норма фактич- норма фактич-
тивне не знач. не знач. не знач. тивне не знач. тивне не знач.
знач. знач. знач.
2022 0,0978 0,9945 1,3241 0,5507
0,2- 0,7-0,8 >2 >0,5
2023 0,35 0,0535 0,8042 1,0450 0,3965
2024 0,0146 0,3688 0,5419 0,2729
2025 0,0187 0,3828 0,6063 0,0359
Джерело: побудовано автором за [41, 49]
54
Як бачимо з таблиці, всі коефіцієнти є дуже низькими, їх значення на
багато нижчі ніж нормативні.
Для аналізу економічної ефективності діяльності ПрАТ «Азот» необхідно
вивчити динаміку показників рентабельності і провести їх порівняння зі
значенням аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками
рентабельності конкурентів.
Таблиця 2.10 – Коефіцієнти рентабельності
Показники 2025р. 2024р. Відхилення
Рентабельність сукупного капіталу, % 0,28 0,23 0,05
Рентабельність власного капіталу, % - - -
Валова рентабельність продаж, % -12,8 -7 -5,8
Операційна рентабельність продаж, % -27,4 -17,5 -9,9
Чиста рентабельність продаж, % -29,5 -19,4 -10,1
Джерело: побудовано автором за [41, 49]

Показник рентабельності сукупного капіталу представляє інтерес, перш
за все, для інвесторів. Він розраховується як відношення прибутку до
оподаткування до сукупного капіталу. У порівнянні з 2024 роком цей
коефіцієнт збільшився на 0,05 пункта і дорівнює 0,28%, це сталося за рахунок
того, що темп росту прибутку до оподаткування перевищив темп росту вартості
всіх засобів підприємства. На практиці найчастіше всього використовується
показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Цей коефіцієнт показує
повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.
У 2024 і 2025 роках товариство отримало збитки, і тому цей показник має
від’ємне значення. Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності капіталу
знаходяться на достатньо низькому рівні, але позитивним є те, що вони
збільшуються в динаміці.

2.3 Концептуальні засади інвестиційно-екологічної діяльності ПрАТ «Азот»

Інвестиції (капітальні вкладення) – це довгострокові вкладення засобів в
активи підприємства. За законодавством України, всі інвестиції поділяються на
55
капітальні, реальні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється
вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди, придбання і монтаж
устаткування, приладів) та нематеріальні активи, а під фінансовими
інвестиціями – вкладення грошей у придбання корпоративних прав, цінних
паперів, деривативів, інших фінансових інструментів.
Протягом 2025 року ПрАТ «Азот» здійснило капітальні вкладення в
розвиток, модернізацію і реконструкцію виробництва за рахунок власних
засобів підприємства. У 2025 році сума капітальних витрат становить 106517,3
тис.грн, в тому числі: виробничого призначення – 106184,4 тис.грн.;
невиробничого призначення – 332,9 тис.грн. На придбання обладнання, машин і
механізмів у 2025 році було витрачено 9021,7тис. грн., що на 43528,5 тис. грн.
менше ніж в 2024 році. Витрати на придбання обладнання, машин та механізмів
є неоднорідними, вони не нормуються і залежать від поточних потреб
підприємства. Найбільшу частку в структурі витрат становлять витрати на
технологічне обладнання, інші засоби та контрольно-вимірювальні прилади.
Станом на 01.01.2025 по даним інвентаризації незавершеного
будівництва на території ПрАТ «Азот» знаходяться об’єкти незавершеного
будівництва загальною вартістю 213228,7 тис.грн. Як бачимо з наведених
даних, ПрАТ «Азот» постійно здійснює капітальні вкладення в розвиток
виробництва, це дозволяє підприємству збільшити обсяги виробництва
продукції, зменшити витрати, покращити умови праці робітників. Протягом
останніх років підприємство не отримує іноземних інвестицій.

Таблиця 2.11 – Динаміка за інвестиційними програмами з 2020 по 2025
Роки/тис. 2020 2021 2022 2023 2024 2025 Сума
грн
Усього по
товариству 320245, 155520, 174237,2 277648,7 241405,6 162815,4 1331854
8 9
В.т.ч. по
вир-ву
капролак-
тамму 9650,7 1656,5 1580,6 14038,9 25171,4 15523,6 67621,7
Джерело: побудовано автором за [41, 49]
56
Як бачимо з таблиці, фінансування інвестиційних програм технічного
розвитку підприємства є неоднорідним по роках, але заходи, які включені в
річний план ІЗТР на підприємстві, реалізуються, передбачаються грошові
кошти для їх впровадження. Для оцінки інвестиційної привабливості
товариства необхідно розглянути динаміку структури активу балансу [41, 49], а
також показники ліквідності, автономії і покриття. В структурі сукупних
активів ПрАТ «Азот» питома вага необоротних активів складає 44,82%, тобто
підприємство має «важку» структуру активів. Це свідчить про значні накладні
витрати і високу чутливість до зміни виручки від реалізації продукції. Також
треба зауважити, що у порівнянні з минулим періодом частка необоротних
активів у сукупному майні підприємства знизилася на 20,49 відсоткових
пункти. Такі зміни сприяють прискоренню обертаємості.
При цьому слід звернути увагу на те, що зменшилась сума по статті
довгострокові фінансові вкладення, це сприяє залученню фінансових засобів в
основну діяльність підприємства і покращенню його фінансового становища. В
той же час частка таких активів становить лише 0,05%, тобто суттєво вплинути
на фінансову стійкість підприємства такі зміни не можуть.
Наявність у складі активів підприємства нематеріальних активів, а також
їх збільшення у звітному періоді на 82,5 тис. грн., характеризує обрану
підприємством стратегію як інноваційну, так як воно вкладає кошти в
інтелектуальну власність. Головним критерієм для визначення інвестиційної
привабливості і фінансового стану підприємства є його платоспроможність, яка
визначається коефіцієнтами ліквідності (табл.2.12).

Таблиця 2.12 – Коефіцієнти платоспроможності. В частках одиниць
Показники платоспроможності Об’єктивне На початок На кінець Зміни
значення 2025року 2025 року
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2 0,0187 0,0079 -0,0108
2. Коефіцієнт уточненої ліквідності >1 0,3828 0,2122 -0,1706
3. Коефіцієнт покриття >2 0,6063 0,4383 -0,1679
4. Коефіцієнт автономії прямує до 1, 0,0359 -0,1969 -0,2329
крит.знач. 0,5
Джерело: побудовано автором за [41, 49]
57
Будучи стрижнем науково-технічного прогресу, інновація являє собою
техніко-економічний процес, який завдяки практичному використанню
продуктів розумової праці – ідей і винаходів, приводить до створення кращих
за властивостями, нових видів продукції та нових технологій. З’явившись на
ринку, ці нововведення, як правило, забезпечують додатковий дохід і
створюють умови до подальшого розвитку підприємств.
Виходячи з сутності нововведення, можна виділити такі його типи:
технологічні; технічні; продуктові. Критерій новизни нововведень дає змогу
розподілити їх в основному за двома типами: радикальні нововведення (тобто
базові) та модифікаційні. Види продукції, які раніше не випускалися,
принципово нові види технологій, впровадження яких тягне за собою
розроблення і використання нової техніки, а також нові принципи організації та
управління виробництвом належать до радикальних. Цей тип нововведень
з’являється рідко, зберігаючи суспільну та економічну значущість протягом
тривалого часу.
Модифікаційний тип нововведень пов’язаний із вдосконаленням наявних
технічних засобів та адаптацією до вимог, що змінилися. В загальному вигляді
інноваційний процес можна представити так: фундаментальні (теоретичні)
дослідження; прикладні дослідження (які обов’язково включають маркетингові,
патентно-інформаційні дослідження і техніко-економічне обґрунтування);
розробки; проектування; будівництво;освоєння; промислове виробництво;
маркетинг; збут. Інвестиційна політика підприємства регламентується
методикою про порядок розробки, узгодження і впровадження інвестиційних
заходів технічного розвитку виробництва (надалі – ІЗТР).
Мета впровадження планів ІЗТР на ПрАТ «Азот»: економія сировини,
зниження матеріальних і енергетичних витрат на виробництво продукції;
забезпечення умов з дотримання норм технологічного режиму діючих
виробництв; забезпечення безпечних умов праці, зниження ризиків, приведення
виробництв у відповідність з вимогами діючих норм і правил; поліпшення
якості продукції, що виробляється; охорона навколишнього середовища,
58
зменшення кількості істотних екологічних аспектів;організація випуску нових
видів продукції; удосконалення організаційної структури, підвищення
продуктивності праці і рівня керування виробництвом.
Дана методика визначає етапи виконання робіт з розробки, узгодження і
впровадження планів ІЗТР з технічного розвитку виробництва. Методикою
визначені наступні етапи виконання робіт: планування розробки ІЗТР;
підготовка проекту планів ІЗТР СП товариства; розробка проектної
документації (ПД), згідно планів ІЗТР.
Планування впровадження ІЗТР, здійснюється на підставі наказу про
формування планів технічного розвитку виробництва на наступний рік.
Наказом про формування планів ІЗТР з технічного розвитку виробництва на
наступний рік визначаються: терміни виконання етапів робіт з формування
планів ІЗТР; відповідальні посадові особи за виконання етапів робіт; склад
комісії по розгляду проектів планів ІЗТР; порядок розгляду, узгодження та
затвердження планів ІЗТР Головою Правління ПрАТ «Азот» [41, 49].
На підставі рішення Голови Правління ПрАТ «Азот» контроль виконання
заходу може бути знятий. В такому випадку в загальному звіті про виконання
ІЗТР, в розділі «Інформація про хід виконання і пояснення відхилень» робиться
запис з коротким поясненням причин, що роблять захід не актуальним, а також
рішення про зняття заходу з контролю.

Висновок до розділу 2

Як бачимо з наведених даних, ПрАТ «Азот» періодично здійснює
капітальні вкладення в розвиток виробництва, це дозволяє підприємству
збільшити обсяги виробництва продукції, зменшити витрати, покращити умови
праці робітників. Таким чином, для залучення екологічних інвестицій
підприємствами в Україні необхідно, щоб вони відповідали принципам
соціально-екологічної відповідальності, передусім це забезпечення безпеки
виробництва, у тому числі екологічної, запобігання та мінімізація ризиків
59
діяльності підприємств. Без цього майже неможливо одержати міжнародне
фінансування. Ця вимога до діяльності підприємств висувається при роботі з
багатьма фінансовими установами, серед таких як Європейський інвестиційний
банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова
корпорація, Голландський банк розвитку та інші.
Дотримання принципів соціально-екологічної відповідальності
підприємствами і впровадження «зелених інвестицій» в країні по визначеним
основним напрямкам дозволять отримати результати в трьох вимірах сталого
розвитку, а саме забезпечити екологічні результати, які «полягають у зниженні
антропогенного, техногенного навантаження на оточуюче середовище, у
підвищенні якості ресурсоспоживання», соціальні результати, що
«виражаються в поліпшенні фізичного розвитку населення і зменшенні
захворюваності, збільшенні тривалості життя та періоду активної діяльності,
покращенні умов праці і відпочинку, підтриманні екологічної рівноваги
(включаючи збереження генетичного фонду), збереженні естетичної цінності
природних та антропогенних ландшафтів, пам’ятників природи, заповідних зон
та інших територій, створенні сприятливих умов для творчого потенціалу особи
і розвитку культури, для вдосконалення етичної свідомості людини», а також
економічні результати, що полягають «в економії або запобіганні втрат
природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій
сферах народного господарства, а також у сфері народного споживання».
60
РОЗДІЛ 3
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Аналіз екологічних інвестиції: сучасний стан та перспективи їх
впровадження в Україні

На даний момент гостро стоїть питання залучення капіталу для
екологічно спрямованого сталого розвитку економіки України й ефективного
здійснення екологічної діяльності підприємствами, насамперед завдяки
іноземним «зеленим» інвестиціям, які створюють умови для розвитку та
забезпечення сталого розвитку конкурентоспроможності вітчизняної
економіки. Українські фахівці [1, 6, 9, 29, 30] відмічають, що зараз проведення
євроінтеграційних реформ в екологічному секторі України потребує прояву
численних точок перетину в нормативному та правовому полі, впровадження
«зеленої» економіки, процесів децентралізації урядування і розвитку
територіальних громад, забезпечення прав людини на чисте довкілля, гідну
працю, безпечне життя і відпочинок, сучасну і змістовну освіту [6, 10]. Саме
тому, питання дослідження впливу екологічних інвестицій на економіку країни
та пошуку можливостей залучення іноземних інвестицій для забезпечення
сталого розвитку є досить актуальним. Наукова спільнота України [4-12; 18; 19]
напрацьовує пропозиції щодо застосування принципів зеленої економіки
(«green economy») на основі положень щодо зниження екологічного впливу на
кожному етапі виробництва, що є частиною Угоди про асоціацію між
Європейським Союзом і Україною [3], стратегії сталого розвитку України [20],
правил, викладених в Угодах СОТ, стандартах ISO, директивах ЄС, Конвенціях
ООН та інших документах [2; 3]. Дослідження проблеми впливу екологічних
інвестицій на довкілля та економіку країни необхідно в умовах переходу країни
на сталий розвиток й надалі поглиблювати для з’ясування перспектив та
можливостей розвитку ринку екологічного інвестування в Україні.
61
Забезпечення принципів зеленої економіки значною мірою потребує
екологічного інвестування. У контексті дослідження екологічного інвестування
для забезпечення сталого розвитку країни [10, 20, 29] перш за все необхідно
визначити зміст поняття «екологічні інвестиції». Екологічні інвестиції
представляють собою «всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються у господарську діяльність і спрямованих на зменшення
антропогенної дії на навколишнє середовище, зниження екодеструктивного
впливу процесів виробництва, споживання та утилізацію товарів та послуг;
збереження, раціональне використання природних ресурсів та покращення
природно-ресурсного потенціалу територій; забезпечення екологічної безпеки
країни, внаслідок яких досягаються екологічний, соціальний та економічний
результати» [6; 8, 10].
В економічній літературі [6-12] пропонуються різні підходи до
класифікації екологічних («зелених») інвестицій, при цьому, на наш погляд,
достатньо повно і без зайвої деталізації ця класифікація представлена у роботі
О. Вишницької [6], що «дає змогу визначити пріоритетність надання
інвестицій для різних заходів у сфері природокористування, а також
конкретизувати завдання, яке по- трібно вирішити для уникнення подальшого
розвитку соціо-еколого-економічних проблем» [6, 10].
Як зазначає В. Аніщенко [9], особливість екологічних інвестицій полягає
у таких їх характеристиках: вони спрямовані на використання, охорону й
відтворення умов щодо підтримки і нарощення природно-ресурсного
потенціалу, а також забезпечення екологічної безпеки; об’єкт екологічних
інвестицій має загальний для багатьох споживачів і користувачів характер,
тому завдання не може бути вирішене окремим суб’єктом господарювання,
регіоном чи країною самостійно; такі інвестиції мають здійснюватися з
урахуванням властивостей екоси- стем чи їх окремих компонентів до
саморегуляції і самовідновлення [9, 28, 30, 31]]. Після визначення суті та видів
екологічних інвестицій, на нашу думку, варто проаналізувати основні
показники, які дозволяють визначити стан забруднення довкілля, а також обсяг
62
інвестицій природоохоронного призначення, структуру екологічних витрат в
Україні (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Обсяг капітальних інвестицій, поточних витрат
природоохоронного призначення, екологічного податку та показників
забруднення довкілля
Значення по рокам
Показник
2020 2021 2022 2023 2024 2025
Утворено відходів, млн т 447,641 450,7 448,118 355 312,268 295,87
Викиди в атмосферу від
стаціонарних джерел 4,37 4,33 4,34 3,35 2,86 3,08
забруднення, млн т
Капітальні інвестиції, млн грн 6451,03 6589,3 6038,8 7959,9 7543,3 7128,2
Поточні витрати
природоохоронного 12039,65 13924,7 14399,0 13965,7 14201,3 14129,3
призначення, млн грн
Екологічний податок
(пред’явлено до сплати), млн 1990,05 2028,6 3050,6 2918,1 2702,2 2901,6
грн
Екологічний млн грн 1825,41 1931,2 2709,7 2818,8 3129,2 3421,4
податок
(фактично % 87 95,3 88,8 96,5 94,3 96,3
сплачено)
Джерело: систематизовано автором [7; 14].

Аналіз статистичних показників щодо показників забруднення довкілля
та обсягу капітальних інвестицій (табл. 2.13) свідчить про те, що вони не
демонструють стійкої тенденції.
Якщо у 2022 р. капітальні інвестиції знизилися на 8,4 в.п. порівняно з
2021 р., то вже у 2023 р. зросли на 32 в.п., у 2024 р. ще раз за шість років їх
сума знизилась (на 416,6 млн грн) порівняно із попереднім періодом, ця
тенденція у 2025 р. зберігається. Щодо поточних витрат, незважаючи на те, що
їх обсяг у 2022 р. збільшився до рекордної для цього періоду суми у 14399,0
млн грн (на фоні різкого скорочення сплаченого екологічного податку) до і
після кризового 2023 р. спостерігаються негативні тенденції їх зростання.
63
Існуючий складний екологічний стан в Україні та зв’язок між темпами
зростання (падіння) капітальних інвестицій і пред’явленого до сплати
екоподатку (табл. 3.1) дозволяє зробити висновок, що для покращення
екологічної ситуації не тільки потрібно підвищувати ставку екоподатку, а й
необхідно збільшувати витрати на дослідження та інновації природоохоронного
спрямування. Недарма, «за оцінками західних економістів, сукупні національні
витрати на охорону довкілля, що гарантують збереження якості природного
середовища і благополуччя природних об’єктів, повинні складати не менше
10% від ВВП» [7, с. 160], але дані табл. 3.2 свідчать про те, що в Україні частка
капітальних інвестицій на охорону навколишнього середовища є більшою, ніж
в Європі, але ефективність їх використання, враховуючи стан забруднення
довкілля, значно нижча. Аналіз частки витрат на охорону навколишнього
середовища у країнах ЄС та Україні (табл. 3.2) демонструє, що в Україні частка
цих витрат вище, але ефективність їх використання не дозволяє забезпечити
сталий (екологічно врівноважений) розвиток в країні, для якого, як і в
розвинутих країнах світу, «межа оптимальних витрат повинна складати 40-50%
від ВВП» [7].
Таблиця 3.2 – Частка капітальних екологічно спрямованих інвестицій у
загальному обсязі витрат на охорону навколишнього середовища в Україні та
в країнах Європейського Союзу
Частка капітальних інвестицій, %
Країни
2020 2021 2022 2023 2024 2025
Середнє значення по
країнам-членам
29,8 26,6 28,0 29,1 28,5 29,5
Європейського Союзу ЄС
(28 країн)
Україна 34,9 32,1 29,5 36,3 33,5 35,2
Джерело: узагальнено на підставі [7; 14-16; 21, 29, 30].

У країнах-членах Європейського Союзу екологічна економіка забезпечує
щорічно приріст валової доданої вартості у загальній економіці та займає
значну частку у реальному секторі національних економік цих країн (рис. 3.1),
64
недарма зараз екологічна політика ООН передбачає щорічне інвестування 2%
світового ВВП в «озеленення» економіки або «екологічну трансформацію
господарства» з метою зменшення викидів вуглецю і ефективного
використання ресурсів [14; 15; 21].

господарство ,
лісове господарство
невиробничого і лов риби
характеру 7%
Гірничохімічний
17 %
і д обуваючий
комплекси ;
виробництво
13 %

Постачання енергіі
Будівництво і водопостачання ,
19 % послуги комунального
водопостачання
і каналізації
44 %

Рис.3.1 Структура валової доданої вартості з екологічної економіки у загальної
економіці за видам діяльності в країнах-членах Європейського Союзу у 2025 р.
Джерело: побудовано автором на підставі систематизації статистичних даних Eurostat
[14; 15; 21].

Погоджуємося з переконанням провідних українських вчених Гриньова
ВМ Коюда В.О., Лепейко ТІ. [19] щодо пріоритетних напрямків впровадження
«зелених інвестицій» та пропозицією Мельник О.О. [37] щодо необхідності
активізації процесів екологізації не тільки за рахунок збільшення масштабів
екологічного інвестування, а й завдяки підвищенню ефективності його
використання.
Тобто впровадженню «системи мотивації щодо екологічного
інвестування національної економіки, яка включає не лише штрафні санкції за
забруднення навколишнього середовища, а й стимули до раціонального
використання наявного природно-ресурсного потенціалу задля забезпечення
сталого розвитку» [37]. Розглянемо детальніше (рис. 3.2).
65

Рис. 3.2 Пріоритетні напрями впровадження «зелених інвестицій» як
каталізатори переходу до «зеленої економіки»
Джерело: складено автором за [19, 37]

До основних причин, що не дозволяють повною мірою впроваджувати
«зелені» інвестиції та пе рейти до повноцінної екологічної політики в Україні,
належать: формування екологічної політики владними структурами України
відбувається, значною мірою, під впливом міжнародного співтовариства та
вітчизняної громадськості; відсутність екологічної складової в політичних
програмах владної та парламентських опозиційних партій; необхідність знач-
них ресурсів для реалізації природоохоронних заходів [2,2 28, 30, 31]. На наш
погляд, остання причина є найбільш вагомою, оскільки в складних економічних
умовах в Україні дуже важко залучати ресурси для реалізації
природоохоронних заходів.
Таким чином, для залучення екологічних інвестицій підприємствами в
Україні необхідно, щоб вони відповідали принципам соціально-екологічної
відповідальності, передусім це забезпечення безпеки виробництва, у тому числі
екологічної, запобігання та мінімізація ризиків діяльності підприємств. Без
цього майже неможливо одержати міжнародне фінансування. Ця вимога до
діяльності підприємств висувається при роботі з багатьма фінансовими
установами, серед таких як Європейський інвестиційний банк, Європейський
66
банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація,
Голландський банк розвитку та інші.
Ці фінансові установи фінансують проекти в приватному секторі країн з
перехідною економікою, мобілізують капітал на міжнародних фінансових
ринках, допомагають країнам-клієнтам поліпшити соціальні та екологічні
умови. Тому, як правило, кредитні угоди складаються з двох частин. Перша
стосується безпосередньо кредиту: умови, ставка, виплати тощо. Друга – це
соціально-еколо- гічний план дій для компанії, яка бажає отримати кредит.
Розвиваючи принципи сталого розвитку, у багатьох банків існують спеціальні
умови фінансування, такі як IFC’s Cleaner production, FMO’s Green financing
тощо [28, 30, 31].
Дотримання принципів соціально-екологічної відповідальності
підприємствами і впровадження «зелених інвестицій» в країні по визначеним
основним напрямкам дозволять отримати результати в трьох вимірах сталого
розвитку, а саме забезпечити екологічні результати, які «полягають у зниженні
антропогенного, техногенного навантаження на оточуюче середовище, у
підвищенні якості ресурсоспоживання», соціальні результати, що
«виражаються в поліпшенні фізичного розвитку населення і зменшенні
захворюваності, збільшенні тривалості життя та періоду активної діяльності,
покращенні умов праці і відпочинку, підтриманні екологічної рівноваги
(включаючи збереження генетичного фонду), збереженні естетичної цінності
природних та антропогенних ландшафтів, пам’ятників природи, заповідних зон
та інших територій, створенні сприятливих умов для творчого потенціалу особи
і розвитку культури, для вдосконалення етичної свідомості людини».
А також економічні результати, що полягають «в економії або запобіганні
втрат природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і
невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері народного
споживання» А також економічні результати, що полягають «в економії або
запобіганні втрат природних ресурсів, живої і упредметненої праці у
виробничій і невиробничій сферах народного господарства» [28, 30, 31].
67
3.2 Пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціної діяльністю
підприємства

На світовому ринку збуту продукції українським підприємствам хімічної
промисловості досить важко конкурувати із зарубіжними.
На підставі аналізу можливих джерел фінансування та необхідних обсягів
інвестицій з урахуванням сучасного кризового стану кредитного ринку та
світової економіки в цілому обґрунтовано доцільність на підприємствах
хімічної галузі використовувати такі джерела інвестування як кошти
державного, місцевих бюджетів, а також кошти підприємств, що складають
один технологічний ланцюг. Порівняно з самоінвестуванням, джерела надають
можливість розширити кредитні можливості підприємства та збільшити
ефективність інвестиційної діяльності. Однак, найбільш поширеним джерелом
інвестування залишається само інвестування але кризовий стан розвитку
вітчизняної економіки, не дозволяє використовувати цю можливість.
Український науковець Литюга Ю. В. зазначила, що зростання економіки
України вимагає від сучасних підприємств оновлення техніки та технології,
закупівлі нового обладнання, трансформації виробничих процесів, інноваційної
активності, покращення якості та конкурентоспроможності продукції. Для
вирішення цих проблем і розширення напрямків своєї діяльності підприємства
потребують значних інвестиційних ресурсів. Таким чином, розвиток
підприємства знаходиться у функціональній залежності від рівня використання
його інвестиційного потенціалу [33, 65].
Вбачається за доцільне на підприємстві ПрАТ «Азот» запровадити
наступні, розроблені українським науковцем Литюгою Ю. В. етапи формування
та розвитку інвестиційного потенціалу підприємства (рис.3.3) [33].
Таким чином, зазначена технологія технологія формування та розвитку
інвестиційного потенціалу підприємства інтегрує сукупність параметрів
формування, нарощування та використання інвестиційного потенціалу
підприємства в процесі здійснення ним інвестиційної діяльності.
68

1. Аналіз інвестиційної
діяльності підприємства
3. Діагностування наявних та
ідентифікація ключових
2. Визначення розміру компетенцій підприємства
сформованого інвестиційного
потенціалу підприємства
4. Обґрунтування пріоритетних
напрямків розвитку

5. Формування пропозицій в інвестиційну програму у
відповідності із стратегічними цілями підприємства, які
забезпечують інтереси всіх учасників

6. Розробка інвестиційних
проектів з урахуванням
можливостей зростання 7. Прийняття фінансових
вартості підприємства рішень спрямованих на
збільшення вартості

8. Врахування управлінської

гнучкості при використанні
інвестиційного потенціалу
підприємства

9. Вибір найбільш інвестиційно -
привабливих альтернатив

10. Адаптація відповідної
11. Встановлення фінансових
управлінської системи
обмежень і моніторинг
грошових потоків

12. Отримання конкурентних переваг, що
забезпечують ефективний розвиток підприємства
та зростання його інвестиційного потенціалу

Рис. 3.3 Етапи формування та розвитку інвестиційного потенціалу
підприємства

Джерело: складено автором за [5, 7, 19, 33]

Основним завданням формування інвестиційного потенціалу є
визначення необхідного обсягу ресурсів та їх джерел, які найбільше
відповідають вартісній оцінці, споживчій цінності, інноваційності. Оцінювання
ефективності зазначеного параметру технології проводиться за критеріями
достатності, тобто здатності у довгостроковій перспективі генерувати такий
Етап Етап розробки Етап виявлення
впровадження
інвестиційних пріоритетів
69
потік вільних грошових коштів, який би був спроможним забезпечити потреби
розвитку підприємства, та інвестиційної ризикованості, яка формує бар’єр
доходності підприємства та його вартості.
Ефективність функціонування інвестиційного потенціалу визначається в
процесі його діагностики, яка передбачає попередній аналіз грошових потоків,
а також розробку плану мінімізації ризиків і проведення поточного контролю.
Параметри технології, які відображають змістовну характеристику етапів
розвитку інвестиційного потенціалу, показані на рис.3.4.
Інновації:
створення нових галузей у вільних ринкових нішах або у тих, які
формують нові потреби споживачів;
пошук і захоплення недооцінених на ринку підприємств, їх
перепідготовка та продаж для забезпечення фінансового
грошового потоку в перспективні напрямки діяльності;
інноваційні прориви завдяки інвестуванню у науково-дослідні
роботи, високоризикові проекти;
впровадження набутих знань і досвіду у нові проекти та напрямки.
Фінанси:
збалансування інвестиційних витрат та джерел їх покриття;
контроль бюджетів інвестиційних витрат;
розробка інвестиційних пропозицій по перспективним
бізнес напрямкам;
динамічне розміщення ресурсів як по існуючим напрямкам
так і по новим.
Стратегія:
виділення напрямків та інвестування в них за критерієм
створення стратегічних здібностей та ресурсів;
аналіз можливостей використання стратегічних здібностей та
врахування синергетичних ефектів;
розвиток стратегічних здібностей, які дозволяють зайняти
лідируючі позиції в майбутньому.

Рис. 3.4 Змістовна характеристика етапів розвитку інвестиційного потенціалу
підприємства
Джерело: складено автором за [5, 7, 33]
Запропонована технологія відображає кругообіг процесів формування та
функціонування інвестиційного потенціалу, а також умови забезпечення його
розвитку.
70
Результати оцінки ефективності запропонованої технології показали, що
її впровадження залежить від стратегічного вибору об’єктів використання
інвестиційного потенціалу та визначення оптимальної структури інвестиційних
ресурсів. Це відображають високі значення економічної доданої вартості і
рентабельності інвестованих ресурсів хімічних підприємств (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 – Ефективність впровадження технології на основі критерія
економічної доданої вартості та чистої рентабельності інвестованих ресурсів
станом на 2025 рік
Оптимізована
Існуюча структура
структура
ресурсного Приріст
інвестиційних
забезпечення
ресурсів
Підприємства
ПрАТ «АЗОТ»
18777,3 35 19036 38 259,05 3
(м.Черкаси)
ПрАТ «Дніпро АЗОТ» 5397 25 7493 28 2096 3
ПрАТ «Рівнеазот» 8734 26 10663 29 1929 3
Джерело: складено автором за [7, 41]

Таким чином, в результаті використання запропонованої технології
формування та розвитку інвестиційного потенціалу підприємства отримують
додану вартість, яка більша у випадку оптимізованої структури джерел
формування інвестиційного потенціалу. Впровадження технології, передбачає
використання інвестиційного потенціалу у відповідності із стратегічним
розвитком підприємства, виявлення інвестиційних пріоритетів з урахуванням
можливості нарощування вартості за рахунок фінансової синергії та
управлінської гнучкості та побудову управлінської системи, що сприяє
зростанню вартості за рахунок інтеграції виробничого, інвестиційного та
інноваційного потенціалу [32]. Таким чином, розвиток інвестиційного
потенціалу хімічного підприємства повинен базуватися на сучасних науково-
EVA, тис. грн.
Чиста
рентабельність
інвестованих
ресурсів, %
EVA, тис. грн.
Чиста
рентабельність
інвестованих
ресурсів, %
EVA, тис. грн.
Чиста
рентабельність
інвестованих
ресурсів, %
71
технічних досягненнях, які б впливали на зниження ресурсо- і енергоємності
виробництва. Питання залишається тільки в тому, який із напрямів буде
ефективнішим і вигіднішим як для підприємства, так і для інвестора.
Для підвищення якості роботи по управлінню інвестиційною діяльністю
на підприємствах доцільно автоматизувати процеси інвестиційної діяльності та
створити оптимальну систему оперативного управління інвестиційною
діяльністю, що буде формуватись з підсистем планування, організації та
контролю за інвестиціями, які у свою чергу будуть контролюватись
менеджментом підприємства для забезпечення ефективного та стабільного
соціально-економічного розвитку з можливістю у перспективі проводити
постійну адаптацію підприємства до змінних умов зовнішнього середовища.
Разом з цим, на нашу думку, на ПрАТ «Азот» для активізації залучення
інвестиційних ресурсів необхідно застосувати додаткові соціально-економічні
та адміністративно-правові стимули та механізми які б вирішили зазначені
проблеми: створення єдиної інформаційної бази даних потреб
товаровиробників в залученні інвестиційних ресурсів та наявних об’єктів;
відновлення інвестиційних форумів, круглих столів, ярмарків, виставок для
ефективної продукції підприємства; забезпечення ефективності та прозорості
функціонування механізму партнерства ПрАТ «Азот» з державними та
регіональними органими управління; створення інформаційної та
організаційної платформи для іноземних інвесторів, які хочуть вкладати
інвестиційні ресурси в ПрАТ «Азот»; посилення інноваційного потенціалу
ПрАТ «Азот» в напрямку розробки та запровадження нових технологій.
Стимулювання цих процесів має, у тому числі, полягати в посиленні
захисту прав інтелектуальної власності, бюджетній підтримці інноваційної
діяльності, постійному оновленню баз даних інвестиційних проектів. Необхідно
інформувати населення та інвесторів щодо інвестиційних можливостей
підприємства, зокрема, регулярно оновлювати інвестиційні паспорти
підприємства. При цьому необхідно рекламувати успішний досвід реалізації
інвестиційних проектів в рамках господарської діяльності ПрАТ «Азот».
72
3.3 Оцінка ефективності вкладення інвестицій в екологічний проект

Сучасні глобалізаційні процеси, активна інтеграція України до
європейської спільноти вимагають від вітчизняних товаровиробників –
учасників ринку – виконувати діяльність на засадах сталого розвитку. Згідно з
дослідженнями рівень техногенного навантаження на природне середовище в
Україні в 4–5 разів перевищує аналогічні середньоєвропейські показники.
Відповідно до оцінок закордонних спеціалістів утрати від неефективного
природокористування складають 15–20 % національного доходу і є
найбільшими у світі [9, 10, 27]. Тому мета цього дослідження – оцінка
ефективності інвестицій в екологічні проекти за синергетичним ефектом задля
приймання результативних управлінських рішень та здійснення подальшого
ефективного планування в напрямі забезпечення сталого розвитку.
Як відомо, чим масштабніші обсяги й вища ефективність інвестицій, тим
швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні
перетворення. Дотримуючись головного лозунгу ХХІ ст. [42]: «економічно
вигідним може бути лише те, що є екологічно безпечним та соціально
справедливим», вважаємо за доцільне здійснювати капітальні інвестиції в
екологічні проекти з позиції отримання не лише економічної ефективності від
їх упровадження, а й оцінки всіх можливих додатково отриманих соціоеколого-
економічних вигод і переваг від реалізації проекту.
Як зазначає О. В. Прокопенко, інвестиції – найважливіший засіб
забезпечення прогресивних структурних зрушень в охороні довкілля,
покращення якісних показників діяльності на макро- та макрорівнях [42].
До інвестицій в екологічні проекти відносять капіталовкладення в усі
види господарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію
негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище, збереження,
покращення та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, а
саме:
охорона земельних ресурсів та надр;
73
будівництво й експлуатація уловлювальних, очисних та
знешкоджувальних споруд й облад-нання;
розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням
екологічних вимог;
охорона й відтворення флори й фауни [44].
Аналіз методик оцінки доцільності вкладення інвестицій в екологічні
проекти засвідчує їх різносторонність та багатоманітність. Так, міжнародні
методики ефективності (методика ЮНІДО, мето-дичні рекомендації, методика
оцінки ефективності інвестицій, спрямованих у сферу забезпечення ресурсно-
екологічної безпеки й ін.) визнаються міжнародними інвесторами, що полегшує
проходження міжнародної експертизи проектів, але соціоекологічні результати
від упро-вадження проекту враховуються не в повному обсязі, а подекуди лише
як один із видів супутніх результатів. Аналіз вітчизняних методик оцінки
доцільності (методичні рекомендації з комплексної оцінки ефективності
здійснення природоохоронних заходів, методика оцінки ефективності реалізації
регіональних природоохоронних і державних (загальнодержавних) цільових
екологічних програм та ін.) не враховують соціальні ефекти впливу
реалізованого проекту, ґрунтується на думці експертів, що носить суб’єктивний
характер та залежить від його компетенції; не повністю відповідає міжна-
родним стандартам [22, 41, 42].
Для розрахунку отриманого соціоеколого-економічного синергетичного
ефекту пропонуємо здійснювати вибір і приймати рішення щодо
капіталовкладень в екологічні проекти з урахуванням різних критеріїв оцінки
доцільності інвестування, використовуючи кількісно-якісні показники. Для
практичного застосування методики використано дані хімічного підприємства
ПрАТ «Азот», який є одним із найбільших в Україні виробників мінеральних
добрив та азотних сполук. Наразі на виробництві постійно зайнято близько 4
тис. осіб. Проблеми, які найбільше впливають на діяльність підприємства [41]:
виробничі: високий фізичний та моральний знос обладнання; висока
питома вага енергетичних витрат у собівартості продукції (близька 70 %);
74
екологічні: низька фінансова спро-можність підприємства у здійсненні
природоохоронних заходів; значна водомісткість технологічних процесів;
скидання великого обсягу забруднювальних речовин у поверхневі водні
об’єкти, насам-перед через дренажні води території відвалу фосфогіпсу від
колишнього виробництва фосфорної кислоти, які постійно забруднюють
поверхневі води. Обсяги забруднень водних ресурсів відображено в табл. 3.4.
Тому у зв’язку з недостатністю фінансових ресурсів підприємства на
проведення капіталовкладень у природоохоронні проекти пропонується
оцінити доцільність удосконалень системи водопідго-товки питної води за
трьома варіантами залежно від їх вартості та майбутнього результату:
1 варіант – капітальний ремонт наявної системи водопідготовки;
2 варіант – модернізація існуючої системи водопідготовки через
використання фільтру для пом’якшення й видалення заліза ECOSOFT DFK
2472 CG150, який забезпечує комплексну очистку води комерційного
призначення при продуктив-ності 18,0–28,0 м³/год;
3 варіант – упровадження нової технології очищення стічних вод –
установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–04,продуктивністю 8,0–24,0 м³/год.
Головна тотожність еколого-економічних відносин сьогодення –
«синергія всередині компанії, тобто конкурентоспроможність у зовнішньому
середовищі» [42]. Установлено, що від капіталовкладень в екологічні проекти
досягаються такі додаткові ефекти:
екологічний ефект полягає в обмеженні негативного впливу на
навколишнє середовище й покращенні його стану та проявляється в зменшенні
об’ємів забруднень, що надходять у середовище, і рівня його забруднення
(концентрації шкідливих речовин у землі, водоймах, атмосфері, рівнів шуму,
радіації тощо), збільшенні кількості й підвищенні якості придатних до
використання земельних, водних ресурсів, у покращенні атмосферного повітря;
соціальний ефект полягає в підвищенні рівня життя працівників, у
зниженні захворюваності, продовженні періоду активної діяльності, поліпшенні
умов праці та відпочинку;
75

Таблиця 3.4 – Скидання зворотних вод та забруднювальних речовин на ПрАТ «Азот» [41]
2023 2024 2025
Об’єм Обсяг забруднювальних Об’єм Обсяг Об’єм Обсяг
скинутих речовин, т/рік скинутих забруднювальних скинутих забруднювальних
зворотних зворотних речовин, т/рік зворотних речовин, т/рік
вод, млн. м3 вод, млн. м3 вод, млн. м3
1 2 3 4 5 6
Сульфати 837,42 Сульфати 985,08 Сульфати 1114,44
Хлориди 1003,42 Хлориди 1010,2 Хлориди 1107,79
6
Азот 10,91 Азот 9,71 Азот 7,58
18,39 амонійний 16,43 амонійний 15,40 амонійни
й
Залізо 2,55 Залізо 3,18 Залізо 3,04
Фосфати 81,15 Фосфати 81,02 Фосфати 76,06
Фтор 2,21 Фтор 2,74 Фтор 3,52
Джерело: складено автором за [41]

76
економічний ефект полягає в економії або попередженні втрат природних
ресурсів, живої та уречевленої праці у виробничій і невиробничій сферах та
виражається в грошовій формі.
Розраховано автором за допомогою програми управління проектами
Microsoft Project на основі звітів, даних стратегії розвитку ПрАТ «Азот»,
технологічних характеристик устаткування та технології (табл.3.5).
Під додатковим соціоекономічним ефектом, отриманим від реалізації
обраного напряму впровадження екологічних інвестицій, слід розуміти систему
показників, що враховують додаткові соціально-екологоекономічні результати
для підприємства та його працівників.

Таблиця 3.5 – Витрати на купівлю, встановлення та експлуатацію
природоохоронного об’єкта на ПрАТ «Азот»
Показник 1 варіант 2 варіант 3 варіант
1. Вартість:
– деталей, запчастин; 10957,00 121393,00 –
– обладнання; – - 217136,00
– технології. – 10511,00 25000,00
2. Витрати на допоміжні матеріали. – 13190,00 24213,60
3. ТЗВ (10% вартості та допоміжних 3500,00 35000,00 87500,00
матеріалів).
4. Витрати на обслуговування 722,85 9004,00 17692,48
природоохоронного об’єкта за період
експлуатації.
5. Інші витрати (5 %).
Усього витрат 15179,85 189098,00 371542,08
Усього витрат за 25 років 379496,25 472745,00 371542,08
Термін експлуатації, років 1 16 25
Ступінь очистки води 45 % 75 % 98 %
Джерело: складено автором за [41]

Так, додатковий соціально-економічний ефект розраховується за
формулою [42, с. 94]:

Eecont=Evt+Emart+Elt+Ement+Efint+Einft, (3.1)
де Evt – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у виробничій сфері;
77
у маркетинговій сфері (Emart); у логістичній сфері (Elogt); у сфері
екологічного менеджменту (Ement); у фінансовій сфері (Efint); в інформаційній
сфері (Einft).
Характеристика складових очікуваного додаткового результату від
вибору напряму впровадження екологічних інвестицій зображена в додатку Б
Для кількісного відображення синергетичного ефекту від реалізації
екологічного проекту скористаємося рядом якісних характеристик. Визначивши
експертним методом на основі шкали Сааті [42, 47, 52] кількісні показники
значущості ефекту, переводимо їх у вагові коефіцієнти за нижчена-веденою
формулою [42, 47, 52]:
n
Z j
j1
wi  (3.2)
n
де wi – ваговий коефіцієнт і-го завдання; Zj – середній бал, визначений
для і-го показника всіма експертами; n – кількість завдань.
Сформовано та згруповано автором на основі джерел [41, 42, 47, 52].
Для визначення загальних додаткових соціальних, екологічних,
економічних вигод і переваг від реалізації проекту скористаємося рейтинговою
оцінкою за наступними, давши для кожного ефекту оцінку за трибальною
шкалою: «так», «ні», «ефект не може бути застосований». Тоді рейтинг за
додатковими соціоеколого-економічними перевагами розраховуємо за
формулою [42, 47]:
N
R k j *R j (3.3)
j1

де kj – ваговий коефіцієнт і-го критерію (kj  1 ); N – кількість запитань;
Rj – ефект капіталовкладень за і-тим критерієм.
Оцінку ефекту за критерієм розраховуємо за формулою [42, 47]:

100
R  a * ………………………….(3.4)
j j
N j bj
78
де аj – кількість відповідей «так»;
Nj – кількість указаних ефектів в j-тій групі;
bj – кількість відповідей «запитання не може бути застосовано».
Результати оцінки потрібно класифікувати за такими позиціями: «ефект
відсутній» – якщо R<50%, «допустимо можливий ефект» 50%≤R<80%/ Оцінка
за критерієм синергетичного ефекту, отриманого від реалізації проекту,
здійснювалася на основі експертного опитування. Експертами виступали
працівники підприємств хімічної про-мисловості, опитані раніше, які вказали
кількісні характеристики значущості ефекту. Отримані бали переведено у
вагові коефіцієнти та наведено в табл. 3.7.

Таблиця 3.7 – Якісні показники визначення синергетичного ефекту від
реалізації водоохоронного проекту та їхні вагові коефіцієнти
Якісні показники Вагові коеф.
Соціальні вигоди від реалізації природоохоронного проекту:
можливість переймання досвіду та знань зарубіжних фахівців; 0,250
покращення умов праці за рахунок підвищення рівня екологічної безпеки 0,250
працівників;
зниження захворюваності працівників; 0,145
зменшення плинності кадрів за рахунок створення сприятливих умов праці; 0,050
підвищення рівня обізнаності, свідомості, культури працівників за рахунок 0,060
додаткового навчання, підготовки, підвищення кваліфікації екологічного
напряму;
покращення системи управління підприємством;
підвищення рівня задоволеності роботою працівників, їх моральне та 0,100
естетичне задоволення від реалізації екологічного проекту.
Екологічні вигоди від реалізації природоохоронного проекту:
скорочення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря; 0,050
зменшення забруднення надр; 0,900
зменшення впливу на біорізноманіття 0,050
Економічні вигоди від реалізації природоохоронного проекту:
доступ до новітніх засобів виробництва; 0,140
підвищення інвестиційної привабливості підприємства; 0,150
підвищення інноваційного потенціалу підприємства; 0,150
підвищення іміджу, престижу, репутації підприємства; 0,200
підвищення конкурентоспроможності підприємства; 0,150
розширення ринків збуту та вихід на зовнішні ринки; . 0,200
зменшення запобіганням аваріям, катастрофам; 0,005
отримання додаткових пільг, преференцій (пільговий режим оподаткування, 0,005
кредитування тощо) від держави від реалізації проекту
Джерело: складено автором
79
Результати розрахунків за синергетичним ефектом, отриманим від
реалізації проекту наведені в табл. 3.8.

Таблиця 3.8 – Результати розрахунку синергетичного ефекту, отриманого від
реалізації водоохоронного проекту
Показник Показники із впровадження
проектів
1 варіант 2 варіант 3 варіант
1 2 3 4
Додатковий соціальний ефект від реалізації проекту 3,5 % 11,5% 12%
Додатковий екологічний ефект від реалізації проекту 7% 71% 89%
Додатковий економічний ефект від реалізації 9% 55% 69%
проекту
Джерело: складено автором

Отже, результат розрахунку за різними критеріями є спонукальним
фактором для менеджера при прийнятті стратегічних рішень відповідно до
конкретних пріоритетів діяльності фірми. Щорічні вкладення в капітальні
ремонти лише частково дають результат на нетривалий термін. Крім того, існує
великий ризик псування обладнання через його зношеність, що призведе до
нових капіталовкладень. Оцінка капіталовкладень в екологічні проекти
показала, що для підприємства доцільніше вкладати кошти в довготривалі
проекти зі значним соціоеколого-економічним ефектом, незважаючи на їх
високу вартість. Крім того, соціальні й екологічні результати перевершують
сподівання від реалізації природоохоронного проекту, а їх мультиплікативний
ефект приносить прибуток тривалий час.
Тому з-поміж розглянутих альтернативних варіантів, доцільно розглянути
3 варіант проекту , а саме – упровадження нової технології очищення стічних
вод – установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–04,продуктивністю 8,0–24,0
м³/год.
Для декомпозиції проекту на доступні для огляду (на етапі планування) і
керовані (на етапі реалізації) частини використовується робоча структура
проекту – WBS (Woгk Bгeakdown Structure). Вона відповідає на запитання: «Що
треба зробити за проектом?». Залежно від масштабу проекту кількість рівнів
80
декомпозиції може бути різною, аж до виокремлення робіт, готових для
включення у мережну модель [42, 47, 72].
WBS створюється за допомогою поділу проекту на основні елементи,
частини, послуги на логічній основі. Ці елементи, в свою чергу, поділяються на
свої елементи, і цей процес повторюється доти, доки на нижчому рівні WBS
елемент можна поділити на роботи, які мають виконуватись окремими групами.
Кожного разу, як проект і його елементи поділяються, створюється так званий
рівень [11, с. 47]. Таким чином, WBS – це ієрархічна структура, побудована з
метою логічного розподілу усіх робіт з виконання проекту і подана у
графічному вигляді. Це сукупність декількох рівнів, кожний з яких формується
в результаті розподілу роботи попереднього рівня на її складові. Елементом
найнижчого рівня є група робіт, або так званий робочий пакет (work package).
Для одного й того самого проекту можна створити декілька WBS з різною
кількістю рівнів та елементів на кожному рівні. Тому для фірми доцільно
створити для окремих типів проектів стандартні формати їх WBS.
Оскільки найпоширенішою формою проектних структур є матрична
організаційна структура, якій притаманна подвійна підпорядкованість членів
проектної команди проектному менеджеру і керівникові функціонального
підрозділу, то інструментом, який дозволяє розв’язувати можливі проблеми і
суперечки, виступає матриця відповідальності, що пов’язує структуру робіт і
відповідальність персоналу, дає відповідь на запитання: «Хто що робить і за що
відповідає?» [47, 71].
Створення робочої структури проекту дає змогу визначити весь перелік
робіт, які необхідно виконати, проте не відповідає на запитання, хто
виконуватиме ці роботи і яким коштом. Тому дедалі частіше у проектах
використовується двоспрямована структуризація, яка поєднує робочу й
організаційну структури і передбачає: робочу структуру проекту (WBS);
організаційну структуру проекту (OBS); облік затрат; описання робочих пакетів
(діяльності); систему кодування; словник використання WBS (каталог CTR
«Витрати - час - ресурси»). Організаційна структура проекту (ОBS).
81
Ця структура стосується тільки внутрішньої організаційної структури
проекту і не зачіпає відносин проектних груп чи учасників з батьківськими
організаціями. Будується ОBS аналогічно робочій структурі, а саме: на
першому рівні відображається організаційна структура як єдиний елемент; на
другому і нижчих рівнях триває поділ структури на основні організаційні
елементи.
Цей процес повторюється до найнижчого рівня - базових робочих груп
(змішаних цільових або функціональних), а при реалізації малих проектів – до
окремих виконавців. Обсяг робіт для цих найнижчих організаційних рівнів
являє собою найнижчі елементи WBS, кожний з яких можна планувати і
контролювати як окремі одиниці.
Таке саме правило чинне для створення OBS. Кількість рівнів залежить
від розміру проекту [47, 52, 70]. Враховуючи вищенаведене побудуємо
двоспрямовану структуру управління проектом «Очищення стічних вод »
(рис.3.5). Отже, затвердження та ухвалення проекту здійснює Голова правління
ПрАТ «Азот».
Крім того, він здійснює загальне управління проектом та є
відповідальним за його результати. Для планування процесу упровадження
нової технології очищення стічних вод – установки ультрафільтрації ECOSOFT
UF у діяльність ПрАТ «Азот», на основі запланованих подій та робіт проекту,
побудуємо сітковий графік проекту (рис. 3.5, табл. 3.9).
Система сіткового планування дозволяє: сформувати календарний план
реалізації деякого комплексу робіт; виявити та мобілізувати резерви часу,
матеріальні та грошові ресурси; здійснювати управління комплексом робіт по
принципу «ведучого ланцюжка» з прогнозуванням та застереженням можливих
зривів в ході роботи; підвищити ефективність управління в цілому при чіткому
розподілі відповідальності між керівниками різних рівнів та виконавцями робіт.
Крім того, сітковий графік дозволяю виявити критичний шлях виконання
проекту та оцінити резерви часу виконання окремих операції, особливо це
актуально під час кризових явищ в екології регіону чи області [51].
82
Організаційна Проект «очищення стічних вод на ПрАТ Робоча структура
структура (OBS) «Азот» (WBS)
Директор з економіки
та фінансів

Інженер
Управління
закупівель

Головний
бухгалтер

Відділ охорони
навколишнього
середовища

Проектно констру
кторський відділ
Промислово
санітарна лаб
Начальник
лабораторії
Навчальний центр

Оператор очисних
споруд

Відділ з охорони
праці

Рис. 3.5 OBS та WBS проекту упровадження нової технології очищення
стічних вод – установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–04
Джерело: складено за [41] у співавсторстві з технічним відділом підприємства
Технічна характеристика
установки ультрафільтрації
ECOSOFT UF

Виявлення проблем
Купівля та заміна установки
ультрафільтрації ECOSOFT
UF
Вартість робіт пов’язана з
встановленням тощо
ультрафільтрації ECOSOFT
UF
.
Попередні випробування і
оцінка результатів
випробувань
Витрати пов’язані з
випробуваннями та навчанням
персоналу обладнання
Розпочато виробничу
експлуатацію
83
Таблиця 3.9 – Тривалість операцій проекту, тижні
Код операції проекту впровадження установки
Тривалість операції, дні
ультрафільтрації ECOSOFT UF
1-2 2
1-4 1
2-3 1
2-5 4
3-4 1
4-5 4
4-7 4
4-10 5
5-6 3
6-7 4
7-8 2
8-9 5
9-10 1
Джерело: складено за [41] у співавсторстві з технічним відділом підприємства

Надамо розшифрування кодів робіт:
1 – Прийняття рішення про необхідність придбання установки;
2 – Проведення дослідження доцільності впровадження установки
ультрафільтрації ECOSOFT UF та оцінка результатів;
3 – Прийняття рішення про необхідність придбання установки;
4 – Здійснення замовлення установки;
5 – Підготовка кадрів;
6 – Складання плану попередніх випробувань та визначення періоду
випробувань;
7 – Доставка установки на ПрАТ «Азот»;
8 – Монтаж установки та налагодження програмних параметрів;
9 – Попередні випробування і оцінка результатів випробувань;
10 – Розпочато виробничу експлуатацію установки ультрафільтрації
ECOSOFT UF.
На основі побудованого сіткового графіку та зазначених тривалостей
операцій розрахуємо ранні та пізні строки завершення подій. Це дає можливість
визначити критичний шлях проєкту та встановити резерви часу для окремих
робіт.
84
Складання плану
Проведення дослідження попередніх випробувань
доцільності впровадження Підготовка кадрів та визначення періоду
установки ультрафільтрації випробувань
ECOSOFT UF та оцінка результатів
3 тижні
4 тижні
2 5 6 4 тижні
2 тижні
1 тиждень
Доставка установки
на ПАТ «АЗОТ» 7
Прийняття
рішення про 2 тижні
необхідність 3
1 придбання 4 тижні
установки 8
4 тижні
1 тиждень Монтаж установки
Прийняття рішення
та налагодження
про необхідність програмних 5 тижнів
придбання 1 тиждень
параметрів
установки
5 тижнів
Здійснення 4
замовлення 9
установки Розпочато виробничу 10
експлуатацію установки 1
Попередні випробування і
ультрафільтрації тиждень оцінка результатів
ECOSOFT UF
випробувань

Рис. 3.6 – Сітковий графік процесу впровадження установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–04,продуктивністю 8,0–24,0
м³/год в умовах ПрАТ «Азот».
Джерело: складено за [41] у співавсторстві з технічним відділом підприємства
85
Ранній або очікуваний строк завершення j-ї події визначається тривалістю
максимального шляху, який передував цій події. Розраховується за формулою
[47, 67]:

tp (j) = max [tp (i) + t (i,j)] (2.8)

Виходячи з формули маємо: tp (1) = 0 тижнів; tp (2) = 0+2 = 2 тижні; tp (3)
= 2+1 = 3 тижні; tp (4) = max (0+1; 3+1) = 4 тижні; tp (5) = max (2+4; 4+4) = 8
тижнів; tp (6) = 8+3 = 11 тижнів; tp (7) = max (4+4; 11+4) = 15 тижнів; tp (8) =
15+2 = 17 тижні ; tp (9) = 17+5 = 22 тижні; tp (10) = max (4+5; 22+1) = 23 тижні.
Пізній або маргінальний (граничний) строк завершення j-ї події
обчислюється за формулою [47, 66]:

tn (j) = min [tn (i) + t (i,j)] (3.5)

Виходячи з формули маємо: tn (10) = 23 тижні; tn (9) = 23-1 = 22 тижні; tn
(8) = 22-5 = 17 тижнів; tn (7) = 17-2 = 15 тижнів; tn (6) = 15-4 = 11 тижнів; tn (5)
= 11-3 = 8 тижнів; tn (4) = min (15-4; 8-4; 23-5) = 4 тижні; tn (3) = 4-1 = 3 тижні;
tn (2) = min (8-4; 3-1) = 2 тижні; tn (1) = min (2-2; 4-1) = 0 тижнів.
За дами проведених розрахунків визначимо резерв часу, який
розраховується за формулою [47, 68]:

R(j) = tn (j) - tp (j). (3.6)

Резерв часу події показує, на який допустимий період часу можна
затримувати завершення цієї події, не викликаючи цим збільшення строку
виконання комплексу робіт.
Отже, виходячи з сіткового графіка та проведених вище розрахунків
термін впровадження проету складатиме 23 тижні.
Розрахунок резерву часу проведемо за допомогою таблиці 3.10
86
Таблиця 3.10 – Розрахунок резервів часу окремих подій, тижні
Пізній строк
Ранній строк завершення j- Резерв часу
Номер події завершення j-ї події,
ї події, тижні події, тижні
тижні
1 0 0 0
2 2 2 0
3 3 3 0
4 4 4 0
5 8 8 0
6 11 11 0
7 15 15 0
8 17 17 0
9 22 22 0
10 23 23 0
Джерело: складено автором

Отже, здійснені розрахунки дозволили виявити критичний шлях проекту,
який має вигляд: 1→2→3→4→5→6→7→8→9→10.
Таким чином, процес впровадження проекту включає такі послідовні
етапи:
1. Прийняття рішення про необхідність придбання установки
ультрафільтрації ECOSOFT UF–04,продуктивністю 8,0–24,0 м³/год.. На
данному етапі виявляються проблеми у діяльності ПрАТ «Азот», які можна
вирішити при впровадженні нового обладнання.
2. Проведення дослідження доцільності впровадження установки
ультрафільтрації ECOSOFT UF–04 та оцінка результатів. На даному етапі
проводиться вивчення технічних характеристик обладнання, досвіду його
застосування як на вітчизняних так і на зарубіжних підприємствах хімічної
промисловості.
3. На основі проведеного дослідження приймається вже обґрунтоване і
остаточне рішення про необхідність придбання установки ультрафільтрації
ECOSOFT UF–04.
4. Здійснення замовлення установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–
04,продуктивністю 8,0–24,0 м³/год.. На даному етапі головний інженер
зв’язується з компанією-посередником по продажу обладнання, здійснює
замовлення учтановки, обумовлює строки та спосіб доставки, а також
87
можливість попереднього випробування перед початком виробничої
експлуатації.
5. Підготовка кадрів до користування новим обладнанням здійснює
навчальний центр. Підготовка кадрів є необхідним заходом впровадження
проекту, так як до роботи з установкою допускаються лише особи, які пройшли
попередні курси .
6. Складання плану попередніх випробувань та визначення періоду
випробувань. На даному етапі головний механік ПрАТ «Азот» визначає
необхідні терміни для проведення попередніх випробувань установки
ультрафільтрації ECOSOFT UF–04 та розробляє план проекту її впровадження
та план попередніх випробувань.
7. Доставка установки ультрафільтрації ECOSOFT UF –
04,продуктивністю 8,0–24,0 м³/год. (силами транспортної компанії) [41].
8. Монтаж установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–04,продуктивністю
8,0–24,0 м³/год. та налагодження програмних параметрів. На даному етапі
інженер здійснює монтаж установки ультрафільтрації та налагодження його
програмних параметрів. При отриманні установки інженер повинен
переконатися у відсутності зовнішніх ушкоджень. Перевірити комплектність
поставки.

Висновок до розділу 3

У третьому розділі кваліфікаційної роботи магістра на підставі аналізу
можливих джерел фінансування та необхідних обсягів інвестицій з
урахуванням сучасного кризового стану кредитного ринку та світової
економіки в цілому обґрунтовано доцільність на підприємствах хімічної галузі
використовувати такі джерела інвестування як кошти державного, місцевих
бюджетів, а також кошти підприємств, що складають один технологічний
ланцюг. Порівняно з самоінвестуванням, джерела надають можливість
збільшити ефективність інвестиційної діяльності.
88
Також запропоновано для підвищення якості роботи по управлінню
інвестиційною діяльністю та для активізації залучення інвестиційних ресурсів
доцільно, на ПрАТ «Азот» застосувати додаткові соціально-економічні та
адміністративно-правові стимули та механізми які б вирішили зазначені
проблеми:
створення єдиної інформаційної бази даних потреб товаровиробників в
залученні інвестиційних ресурсів та наявних об’єктів;
відновлення інвестиційних форумів, круглих столів, ярмарків, виставок
для ефективної продукції підприємства;
забезпечення ефективності та прозорості функціонування механізму
партнерства ПрАТ «Азот» з державними та регіональними органими
управління;
створення інформаційної та організаційної платформи для іноземних
інвесторів, які хочуть вкладати інвестиційні ресурси в ПрАТ «Азот»;
посилення інноваційного потенціалу ПрАТ «Азот» в напрямку розробки
та запровадження нових технологій.
Стимулювання цих процесів має, у тому числі, полягати в посиленні
захисту прав інтелектуальної власності, бюджетній підтримці інноваційної
діяльності, постійному оновленню баз даних інвестиційних проектів. Необхідно
інформувати населення та інвесторів щодо інвестиційних можливостей
підприємства, зокрема, регулярно оновлювати інвестиційні паспорти
підприємства. При цьому необхідно рекламувати успішний досвід реалізації
інвестиційних проектів в рамках господарської діяльності ПрАТ «Азот» та
заохочувати інвесторів до успішної співпраці.
Розглянуто та оцінено доцільність удосконалень системи водопідготовки
питної води за трьома варіантами залежно від їх вартості та майбутнього
результату: 1 варіант – капітальний ремонт наявної системи водопідготовки; 2
варіант – модернізація існуючої системи водопідготовки через використання
фільтру для пом’якшення й видалення заліза ECOSOFT DFK 2472 CG150, який
забезпечує комплексну очистку води комерційного призначення при
89
продуктив-ності 18,0–28,0 м³/год; 3 варіант – упровадження нової технології
очищення стічних вод – установки ультрафільтрації ECOSOFT UF–
04,продуктивністю 8,0–24,0 м³/год. З-поміж розглянутих альтернативних
варіантів, доцільно розглянути 3 варіант проекту, оскільки його додаковий
соціальний ефект склав 12%, додатковий екологічний ефект від реалізації
проекту 89%, додатковий економічний ефект від реалізації проекту 69%. Тому,
розроблено саме третій варіант екологічного проекту та проведено оцінку
ефективності вкладення інвестицій в цей проект .

90
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У кваліфікаційній роботі магістра досліджено та здійснено теоретичне
узагальнення питань інвестиційно-екологічної діяльності і запропоновано їх
вирішення шляхом опрацювання конкретної методики аналізу ефективності
інвестиційних проектів на промислових підприємствах. Це дозволило
сформулювати висновки науково-практичного характеру, що підтверджують
вирішення завдань дипломної роботи, відповідно до поставленої мети.
2. У процесі дослідження рівня екологічності інвестиційної діяльності
необхідно, на нашу думку, враховувати наступні напрями впливу: на водні,
повітряні, земельні, матеріальні ресурси і відходи виробництва, а також
екологічність продукції, що дає змогу сформувати цілісну оцінку інвестиційній
складовій проекту . У нашому дослідженні під рівнем екологічності
інвестиційної діяльності ми пропонуємо розуміти комплексний показник, який
інтегрує в собі екологічні характеристики впливу інвестиційної діяльності на
навколишнє природнє середовище та відображає не тільки оцінку негативних
наслідків реалізації відповідного проекту, але й оцінку позитивних змін у
навколишнє природнє середовище. На основі сучасних досліджень
запропоновано виділяти наступні види інвестицій за рівнем екологічності: –
екологічно ефективні; – екологічно раціональні; – екологічно допустимі; –
екологічно недопустимі.
3. Оцінка економічної ефективності інвестиційно-екологічних проектів є
важливим інструментом процесу інвестування. Сучасні методики оцінки
базуються на великому арсеналі знань, накопиченому світовою та вітчизняною
практикою. На основі проведеного дослідження обґрунтовано та розроблено
послідовність оцінки економічної ефективності інвестиційно-екологічних
проектів, що включає методичні рекомендації та розрахункові формули, які
базуються на запропонованих принципах оцінки ефективності інвестиційних
проектів. Це забезпечує повну прозорість здійснення інвестиційних процесів та
чітке визначення доходів і фінансових результатів від інвестиційної діяльності.
Отримання оперативної інформації за всіма етапами здійснення інвестиційного
91
проекту передбачає потребу ураховувати вплив різноманітних чинників на
загальний процес інвестування. У цьому зв’язку у дипломній роботі
удосконалено теоретичні підходи до обґрунтування цілісної концепції
впровадження інвестиційних проектів з виокремленням різних факторів: часу,
доцільності, результативності та прибутковості. Використання концепції на
практиці дозволить ефективно управляти економічними ресурсами
підприємства у звітному періоді і здійснювати стратегічний аналіз його
діяльності.
4. Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства показав
стабільну діяльність підприємства. Показники чистого доходу зростають, так
само як показники продажу товарів. Збільшення показників чистого доходу
показує, що ПрАТ «Азот» не збільшує об’єми своїх продажів. Як бачимо з
наведених даних, ПрАТ «Азот» періодично здійснює капітальні вкладення в
розвиток виробництва, це дозволяє підприємству збільшити обсяги
виробництва продукції, зменшити витрати, покращити умови праці робітників.
Протягом останніх років підприємство не отримує іноземних інвестицій.
5. Аналіз інвестиціної діяльності ПрАТ «Азот» показав, що полiтика
Товариства щодо фiнансування своєї дiяльностi розробляється згiдно з чинним
законодавством та затверджується загальними зборами акцiонерiв.
Фiнансування дiяльностi ПрАТ «Азот» в звітному періоді здiйснювалось як за
рахунок власних обiгових кошів, так i за рахунок банкiвських кредитiв.
Короткостроковi кредити банкiв становлять близько 11,7% вiд загального
обсягу зобов’язань. Покращення показникiв лiквiдностi Товариства,
пiдвищення його прибутковостi можливе за умов реалiзацiї запланованих на
2024 р. заходiв по енергозбереженню, зниженню прямих перевитрат
енергетичних ресурсiв та сировини, розширення внутрiшнього ринку збуту
продукцiї. Визначено, що майже половина обсягів прямих іноземних,
накопичених станом на кінець червня 2024 р. у виробництві хімічних речовин і
хімічної продукції в Україні, становили інвестиції з Кіпру (44,2 %), що
пов’язано з концентрацією компанією DF Group азотного бізнесу.
92
6. Виявлено, що для залучення екологічних інвестицій підприємствами в
Україні необхідно, щоб вони відповідали принципам соціально-екологічної
відповідальності, передусім це забезпечення безпеки виробництва, у тому числі
екологічної, запобігання та мінімізація ризиків діяльності підприємств. Без
цього майже неможливо одержати міжнародне фінансування. Ця вимога до
діяльності підприємств висувається при роботі з багатьма фінансовими
установами, серед таких як Європейський інвестиційний банк, Європейський
банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація,
Голландський банк розвитку та інші. Дотримання принципів соціально-
екологічної відповідальності підприємствами і впровадження «зелених
інвестицій» в країні по визначеним основним напрямкам дозволять отримати
результати в трьох вимірах сталого розвитку, а саме забезпечити екологічні
результати, які «полягають у зниженні антропогенного, техногенного
навантаження на оточуюче середовище, у підвищенні якості
ресурсоспоживання», соціальні результати, що «виражаються в поліпшенні
фізичного розвитку населення і зменшенні захворюваності, збільшенні
тривалості життя та періоду активної діяльності, покращенні умов праці і
відпочинку, підтриманні екологічної рівноваги (включаючи збереження
генетичного фонду), збереженні естетичної цінності при- родних та
антропогенних ландшафтів, пам’ятників природи, заповідних зон та інших
територій, створенні сприятливих умов для творчого потенціалу особи і
розвитку культури, для вдосконалення етичної свідомості людини», а також
економічні результати, що полягають «в економії або запобіганні втрат
природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій
сферах народного господарства, а також у сфері народного споживання».
7. У третьому розділі роботи на підставі аналізу можливих джерел
фінансування та необхідних обсягів інвестицій з урахуванням сучасного
кризового стану кредитного ринку та світової економіки в цілому обґрунтовано
доцільність на підприємствах хімічної галузі використовувати такі джерела
інвестування як кошти державного, місцевих бюджетів, а також кошти
93
підприємств, що складають один технологічний ланцюг. Порівняно з
самоінвестуванням, джерела надають можливість розширити кредитні
можливості підприємства та збільшити ефективність інвестиційної діяльності.
8. Також запропоновано для підвищення якості роботи по управлінню
інвестиційною діяльністю та для активізації залучення інвестиційних ресурсів
доцільно, на ПрАТ «Азот» застосувати додаткові соціально-економічні та
адміністративно-правові стимули та механізми які б вирішили зазначені
проблеми: створення єдиної інформаційної бази даних потреб
товаровиробників в залученні інвестиційних ресурсів та наявних об’єктів;
відновлення інвестиційних форумів, круглих столів, ярмарків, виставок для
ефективної продукції підприємства; забезпечення ефективності та прозорості
функціонування механізму партнерства ПрАТ «Азот» з державними та
регіональними органими управління; створення інформаційної та
організаційної платформи для іноземних інвесторів, які хочуть вкладати
інвестиційні ресурси в ПрАТ «Азот»; посилення інноваційного потенціалу
ПрАТ «Азот» в напрямку розробки та запровадження нових технологій.
Стимулювання цих процесів має, у тому числі, полягати в посиленні захисту
прав інтелектуальної власності, бюджетній підтримці інноваційної діяльності,
постійному оновленню баз даних інвестиційних проектів. Необхідно
інформувати населення та інвесторів щодо інвестиційних можливостей
підприємства, зокрема, регулярно оновлювати інвестиційні паспорти
підприємства. При цьому необхідно рекламувати успішний досвід реалізації
інвестиційних проектів в рамках господарської діяльності ПРАТ «АЗОТ» та
заохочувати інвесторів до успішної співпраці.
9. Розглянуто та оцінено доцільність удосконалень системи
водопідготовки питної води за трьома варіантами залежно від їх вартості та
майбутнього результату: 1 варіант – капітальний ремонт наявної системи
водопідготовки; 2 варіант – модернізація існуючої системи водопідготовки
через використання фільтру для пом’якшення й видалення заліза ECOSOFT
DFK 2472 CG150, який забезпечує комплексну очистку води комерційного
94
призначення при продуктив-ності 18,0–28,0 м³/год; 3 варіант – упровадження
нової технології очищення стічних вод – установки ультрафільтрації ECOSOFT
UF–04, продуктивністю 8,0–24,0 м³/год. З-поміж розглянутих альтернативних
варіантів, доцільно розглянути 3 варіант проекту, оскільки його додаковий
соціальний ефект склав 12%, додатковий екологічний ефект від реалізації
проекту 89%, додатковий економічний ефект від реалізації проекту 69%. Тому,
розроблено саме третій варіант екологічного проекту та проведено оцінку
ефективності вкладення інвестицій в цей проект .
95
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко Н. Л. Формування екологічного світогляду випускників
у вищій школі / Н. Л. Авраменко // Проблеми гуманізації навчання та
виховання у вищому закладі освіти : ІХ Ірпінські міжнар. наук.-пед. читання :
[зб. ст. за мат. наук.-прак. конф. в 2 ч.], 26–27 трав. 2011 р. – Ірпінь :
Національний університет ДПС України, 2011. – Ч. 2.С. 167–178.
2. Батенко Л.П. - Управління проектами: Навч. посіб./ Батенко Л.П.,
Загородніх О.А., Ліщинські В.В – К.:КНЕУ, 2003. – 231 с.
3. Бальцерович «Рецепт «шокової терапії» щодо України
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://hvylya.org/news/digest/baltserovich-dal-retsept-shokovoy-terapii-dlya-
ukrainyi.html.
4. Білоус О. В. Психологічні характеристики екологічності свідомості
особистості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец.
19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» – К., 2006. – 18с.
5. Бірман Р. Економічний аналіз інвестиційних проектів. К.: Банки
біржі,ЮНІТІ, 2007. – 631 с.
6. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - К.: Итем ЛТД,2005. - 448 с.
7. Блех Ю., Гете У. Інвестиційні розрахунки: Моделі та методи оцінки
інвестиційних проєктів: Пер. с англ., 2000. - 414 с.
8. Богобоящий В. В. Принципи моделювання та прогнозування в
екології : підручник / Богобоящий В. В., Чурбанов П. Б., Шмандій В. М. – К. :
Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.
9. Бойчук Ю. Д. Основи екології та екологічного права : навч. посіб. /
Ю. Д. Бойчук, М. В. Шульга. – Суми : Університетська книга, 2004. – 351 с.
10. Борисова В. А. Екологізація підприємницької діяльності :
монографія / В. А. Борисова. – Суми : Довкілля, 2004. – 128 с.
11. Бондар О.І., Новосельська Л.П., Іващенко Т.Г. Основи біологічної
безпеки. Навчальний посібник, 2020. – 372 с. ISBN 978- 966-930-089-8.
96
12. Варго О. М. Екологічна свідомість як умова становлення
екологічного суспільства : дис. … кандидата філос. наук : 09.00.03 / Варго
Олександра Миколаївна. – Х., 2006. – 195 с.
13. Варго О. М. Екологічна свідомість як умова становлення
екологічного суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос.
наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / О. М. Варго. –
Х., 2006. – 17 с.
14. Винницька О. Нові підходи до вирішення екологічних проблем в
сучасній економіці. Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та
перспективи розвитку : матеріали І Всеукр. наук.-прак. інтернет-конф., 29–31
жов. 2011 р. – Переяслав-Хмельницький, 2011. – С. 34.
15. Вядрова І. М. Система фінансового забезпечення інноваційного-
інвестиційного розвитку в Україні та можливості її активізації в сучасних
економічних умовах / І. М. Вядрова, С. М. Пашова // Вісник Університету
банківської справи НБУ. – 2021. – № 1 (10). – С. 121–126.
16. Гардашук Т. В. Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні
імплікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец.
09.00.09 «Філософія науки» / Т. В. Гардашук. – К., 2006. – 48 с.
17. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість
України // Фінанси України. 2008. №2 (147). С. 68–81.
18. Гриньова В.М., Коюда В.О. Тлумачний словник економічних
термінів: Навч. посіб. - X.: Гриф, 2001. 184 с.
19. Гриньова ВМ„ Коюда В.О., Лепейко ТІ., Коюда О.П. Проблеми
розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред. В.М. Гриньової. X.,
ХДЕУ, 2002. 464 с.
20. Дектяренко В.М. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. К.:
Експертний бюро, 2007.
21. Дегтярьова І. Б. Врахування екстернальних ефектів при розрахунку
синергетичних результатів в еколого-економічних системах / І. Б. Дегтярьова //
Механізм регулювання економіки. – 2009. – № 1 – С. 52–61.
97
22. Загальна екологія : [навч. посіб. для студентів ВНЗ / Г. М. Франчук
та ін.]; Нац. авіац. ун-т. Київ : НАУ, 2015. 230 с.
23. Збірка матеріалів міжнародної науково–теоретичної конференції
молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми економічного та соціального
розвитку виробничої сфери». - В 2–х томах. Донецьк: ДВНЗ «Донецький
національний технічний університет», 2023. 157 с. С. 72–74.
24. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний
посібник У Ю. Д. Бойчук, Е. М. Солошенко, О. В. Бугай. 2-е вид., стер. Суми :
Університетська книга, 2003. 284 с.
25. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. В.М. Гриньова, В.О.
Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда, 2-ге вид. X.: Інжек ,2005. 664 с.
26. Інвестиційне законодавство України: проблеми та перспективи
розвитку http://www.nauka.com/16_NPRT_2009/Pravo/47769.doc.htm.
27. Інформація Всесвітнього економічного форуму «The Global
Competitiveness Report» http://www.niss.gov.ua/articles/1577/ - _ftnref5– Режим
доступу: http://www.weforum.org/issues/global-competitiveness.
28. Інформація Світового Банку «Doing Business» за відповідні роки
[Електронний ресурс]: http://www.doingbusiness.org/reports/global-reports/doing-
business.
29. Інформація Європейської бізнес асоціації [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.eba.com.ua/uk/about-eba/indices/investment-
attractiveness-index.
30. Інформація Фонду «Ефективне Управління» та Всесвітнього
Економічного Форуму «Звіт про конкурентоспроможність регіонів України
2023» [Електронний ресурс]:
http://www.feg.org.ua/docs/FEG_report_2023_body_ukr_web.pdf.
31. Інформація «The Heritage Foundation», «Index of Economic
Freedom». – Режим доступу: http://www.heritage.org/index/download.
32. Костюкевич Р.М. Інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник
/ Р.М. Костюкевич. – Рівне: НУВГП, 2011. – 270 с.
98
33. Литюга Ю.В. Інвестиційне забезпечення розвитку хімічних
підприємств України / Литюга Ю.В. // Проблеми та перспективи розвитку
підприємництва: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції, 14-15 грудня 2007р. Ч.1. – Харків: Вид-во ХНАДУ, 2007. – С.144-
146.
34. Литюга Ю.В. Оптимізація структури інвестиційних ресурсів
хімічних підприємств України / Литюга Ю.В. // Формування ринкової економіки
України: Зб. наук. праць. Спец. вип. «Економіка підприємства: теорія і
практика». Ч ІІ.– К.: КНЕУ, 2008. - С.387-396.
35. McConnell, C. R., & Brue, S. L. Economics. 1975. 1115 с.
36. Малахов Е.С. Теоретичні основи інноваційного аналізу
господарюючого суб’єкта// Довідник економіста, 2008. - №9.
37. Миляев К.Ю. Збалансований розвиток інтегрованих
структур//ІнВестРегіон № 3 / 2008.
38. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. -
2020. - №8. - С. 35–39.
39. Овдій Л. І.Оцінка інвестиційної привабливості підприємства за
допомогою статистичних моделей / Л. І. Овдій, Я. А. Некрасова// Вісник
Хмельницького національного університету. − 2009. –Т. 2. −No 4. –С. 184−188.
40. Охлопкова Т. Л. Фінансовий стан як ключова складова
інвестиційної привабливості підприємства Серія «Проблеми економіки та
управління: етапи становлення і проблеми розвитку». Л., 2008. 628. С. 253−258.
41. Офіційний сайт підприємства ПРАТ «АЗОТ» [Електроний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.azot.rv.ua/.
42. Прокопенко О. В. Соціально-економічна мотивація екологізації
інноваційної діяльності : монографія / О. В. Прокопенко. – Суми : Вид-во
СумДУ, 2020. – 395 с.
43. Пунько Б. М. Економічні проблеми. Використання і відтворення
наземних екосистем (теорія, методологія, практика) : монографія / Пунько Б. М.
– Львів : Каменяр, 2008. – 281 с.
99
44. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу
транснаціональних корпорацій: підруч. / О. І. Рогач. - К.: Либідь, 2005. - 720с.
45. Сазонець І.Л. Інвестування: міжнародний аспект. М–во освіти і
науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 270 с.
46. Сазонець I. Л. Інвестування: підруч. / I. Л. Сазонець, В. А.
Федорова. - К. : ЦУЛ, 2021. 312 с.
47. Симоненко В. Економіка й екологія: взаємозв’язок і проблеми
управління / В. Симоненко // Вісник Національної академії наук України. –
2008. – № 12. – С. 38–44.
48. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент :
навч. посіб. / О. М. Скібіцький. - К. : ЦУЛ, 2009. 408 с.
49. Бази даних [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://smida.gov.ua/db.
50. Стефанович Є.А. Інвестиційна діяльність як економічне явище
[Текст] / Є.А. Стефанович // Економіка та держава. –2020. –No 11. –С. 60–64.
51. Тарасюк Г.М. Управління проєктами: Навч. посіб. /Тарасюк Г.М. –
[3–e вид.]. – К.: Каравела, 2009. – 320 с.
52. Татаренко Н. О. Теорії інвестицій : навч. посіб. / Н. О. Татаренко, A.
М. Поручник. - К. : КНЕУ, 2000. 160 с.
53. Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності :
навч. посіб. / [ред. Якубовський С. О.]. - К. : ЦУЛ., 2006. 488 с.
54. Тотальна корупція вбиває чесний бізнес в Україні, прес-реліз,
«Трансперенсі Інтернешнл Україна», 2023 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://ti-ukraine.org/content/4052.html.
55. Тян Р. Б. Управління проектами : підруч. К. : ЦУЛ, 2003. 224 с.
56. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю промислового
підприємства : навч. посіб. / О. О. Удалих. - К. : ЦУЛ, 2006. 292 с.
57. Хобта В.М. Управління інвестиціями: навчальний посібник.
Видання 2–ге, перероблене та доповнене. - Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2009. -
448 с.
100
58. Хомяков В. І. Менеджмент підприємства / Книга 3: навчальний
посібник. - Черкаси: ЧІТІ, 2000. – 200 с.
59. Череп А. В. Інвестиційна діяльність в Україні: стан та шляхи її
активізації [Текст] / А. В. Череп, Г. І. Рурка. // Держава та регіони. Серія:
Економіка та підприємництво : науково-виробничий журнал. – 2021р. No 3-
С.48-52.
60. Шевчук В. Основи інвестиційної діяльності. К.: Генеза, 2007, 384 с.
61. Франчук Г.М. Урбоекологія і техноекологія : навч.-метод. посіб. / Г.
М. Франчук, В. М. Ісаєнко, О. І. Запорожець. - К. : НАУ, 2004. - 200 с.
62. Янковський Д., Мухарь І. Організація інвестиційної й інноваційної
діяльності. - К. : Генеза, 2008. - 124 с.
63. Ястремська О.М. Інвестиційна діяльність промислових
підприємств: методологічні та методичні засади. / Ястремська О.М. - 2–ге
видання. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2020. - 488 с.
64. Davis L., North D. Institutional Change and American Economic
Growth. Cambridge. 1971. - P. 6.
65. Global Corruption Barometer, Transparency International,
[Електронний ресурс]:
http://www.transparency.org/gcb2023/country/?country=ukraine.
66. http://www.niss.gov.ua/articles/1577/ _ftnref3 Sorensen Peter Birch.
The Case for International Tax Coordination Reconsidered // Economic Policy,
October 2000 / Vol. 31, Issue 31. – P. 429-472.
67. A Guide to the Project Management Body of Knowledge. Project
Management Institute, PMI Publishing Division, 2016. – Р.120.
68. Celeland D. Project Management: Strategic Design and Implementation.
- N. Y., 1989. – Р 77.
69. Harrison, Advanced. Project Management. - Gawer Publishing, 1992. –
Р 95.
70. Kerzner H. Project Management, 2-nd Ed. - Van Nastrand Reinhold
Company, 1992. – Р.
101
71. Lach, Dennis. Project Management. - Gawer Publishing Co Ltq., 1988. –
Р 89.
72. Turner, The Handbook of Project-Based Management. / Turner, Rodney
J. - N.Y.: McGraw-Hill, 1992. – Р 58.
73. www.kabmin.gov.ua – Урядовий портал.
74. www.oda.ck.ua – офіційний сайт Черкаської обласної державної
адміністрації.
75. www.president.gov.ua – офіційний сайт Президента України.
76. www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної Ради України.
77. www. ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державної служби статистики
України.
78. Огляд економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу
http://ukrexport.gov.ua /ukr/oglad _ua.

102
Організаційна структура ПрАТ «Азот» Додаток А
Помічник голови правління Голова правління Контрольно ревізійний відділ

Прес центр Бюро розмножува- Загальний Канцелярія, архів,
льної техніки відділ секретаріат

Технічний директор Директор Директор з Комерційний Директор з Директор з Директор
Директор департаменту Директор з
департаменту транспорту директор
матеріально економіки правових з
охорони праці
Заступник технічного з якості технічного та фінансів питань соціальн
директора
Відділ постачання их
Відділ з Відділ питань
Головний механік охорони праці Централізо- переве- продажів Адмін.
Управління Головний Відділ
ваний відділ зень госп.
матеріаль- бухгалтер договірної
Головний електрик тех. відділ
Відділ но техні- та
контролю
Штаб зовнішньо- чного загально-
Головний метролог цивільного економічноїї постачання правової Комб.
Бухгалте-
захисту діяльності роботи громад
Відділ рія
Відділ охорони -ського
вхідного
навколишнього харчу-
контролю Управління
середовища Директор з режиму Відділ Відділ вання
закупівель
та безпеки Відділ
маркетингу огранізації
робіт прете-
Промислово Відділ Директор праці та
(послуг) Мед.
зійно
санітарна лаб. з/п
інтегрованої департаменту з сан.
Служба безпеки позовної
системи інформаційних Директор част.
роботи
Промислово менедж- технологій дипартаменту Планово
санітарна лаб. економі-
менту з упр.
чний Мед.
персоналу
Відділ відділ пункт
Відділ тех. нагляду інформаційних
систе м Відділ Фін. відділ
Проектно констру- кадрів
кторськи й відділ
Відділ Відділ аналізу
комп’ютерної Навчальний та упр.
Відділ упр авляння техніки центр діяльності
якістю
103
Додаток Б
Очікуваний додатковий результат від вибору напряму впровадження інвестицій в
екологічні проекти
Формула Складники
1 2
n Evt – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у
vt vti
t1 виробничій сфері;
Evt1 – від зростання прибутку через зменшення матеріало- та
енергоємності виробництва, заміщення ресурсної основи, можливості
використання вивільнених ресурсів;
Evt2 – від зростання прибутків за рахунок розширення товарного
асортименту, підвищення якості, зниження собівартості продукції;
Evt3 – через зменшення витрат на утилізацію відходів виробництва;
і та n – порядковий номер і кількість складників.
n Elogt – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у
lt lti логістичній сфері;
t1 Elt1 – отримані завдяки ефективному управлінню мате-ріальними
потоками (більш точному розміщенню запасів і контролю за ними) у
процесі забезпе-чення підприємства матеріальними ресурсами;
Elt2 – отриманні за рахунок управління повідомлен-нями, які
циркулюють в логістичній системі між системою й зовнішнім
середовищем, необхідними для управління та контролю за
логістичними операціями за рахунок комп’ютеризації та автоматизації
процесів обміну інформацією, оптимізації витрат на покупку
інформації, поліпшення інформаційного забезпечення;
Elt3 – через управління транспортуванням, складуванням та іншими
матеріальними й нематеріальними операціями, які здійснюються в
процесі доведення готової продукції до спо-живача, а також зберігання
й обробки відповідної інформації й рахунок оптимізації поставок,
використання екологічно чистих видів пального для транспорту;
Elt4 – отримані за рахунок розв’язання комплексу завдань, пов’язаних з
організацією переміщення вантажів, використання якісного палива,
оптимізацією перевезень, уникнення накопичення транспорту на одній
території; Elt5 – отримані як результат оптимізації матеріальних потоків
усередині підприємства; і та n – порядковий номер.
n Emart – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у
mart marti маркетинговій сфері; Emart1 – отримані завдяки створенню та продажу
t1 нових екотоварів; Emart2 – через вихід на новий екологічний ринок;
Emart3 – через зростання обсягів продажу за рахунок ефективних
методів стимулювання екотоварів; Emart4 – збільшення обсягів продажу
на старих та нових ринках через підвищення іміджу підприємства;
Emart5 – за рахунок зменшення витрат на просування та стимулювання
збуту через підвищення іміджу підприємства і та n – порядковий
номер і кількість складників.

104
Продовження Додатку Б
1 2
n Efint – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у
fint f int i фінансовій сфері;
t1

Efint1 – отримані завдяки правильній оцінці достатності коштів для
виконання природоохоронних цілей для впровадження екотехнологій
на підприємстві;

Efint2 – через визначення суми коштів, які потрібно сплатити в бюджет і
позабюджетні фонди та суми можливих зекономлених ресурсів
унаслідок отримання певних державних пільг при реалізації
екопроектів, уведенні ресурсозберігальних технологій чи використання
альтернативних джерел енергії;

Efint3 – через виявлення тих вільних грошових коштів і джерел їх
надходження, якими володіє підприємство, щоб направити їх в
екопроекти;

Efint4 – через оцінку потреби в екоінвести-ціях і залучених коштах на
природоохоронні заходи та упровадженння екотехнологій;

Efint5 – через збалансування майбутніх доходів і витрат з урахуванням
комерційної самоокупності екопроектів;
і та n – порядковий номер і кількість складників.
n Ement – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами у сфері
ment ment i екологічного менеджменту;
i1

Ement1 – від зменшення ресурсних платежів та зборів, передбачених
законодавством;

Ement2 – від зменшення платежів на відшко-дування збитків, завданих
навколишньому природному середовищу – зборів за викиди (скиди)
забруднювальних речовин та розміщення відходів виробництва, а
також через порушення при-родоохоронного законодавства;
Ement3 – від продажу прав на забруднення довкілля;
Ement4 – як додаткові надходження у формі субсидій та цільвого
фінансування з боку держави, а також надання пільг в оподаткуванні;
Ement5 – від зменшення (уникнення) штрафних санкцій на
відшкодування збитків, завданих навколишньому природному
середовищу – за понаднормативне використання природних ресурсів,
понадлімітні викиди (скиди) забруднювальних речовин, порушення
приро-доохоронного законодавства та реалізацію незаконно добутих
природних ресурсів або продукції, що вироблена з них;
Ement6 – отримані в результаті міжнародного визнання й членства в
міжна-родних та вітчизняних бізнес-об’єднаннях, що дають
можливість залучення клієнтської бази спо-живачів підприємств –
членів зазначених об’єднань,
і та n – порядковий номер і кількість складників.

105
Продовження Додатку Б
1 2
n Einft – очікуваний додатковий результат від вибору напряму
E E впровадження екологічних інвестицій, викликаний змінами в
inft inft i інформаційній сфері;
i1 Einft1 – від отриманні за рахунок управління пові-домленнями, які
циркулюють в інформаційній системі між ЕЕСП і зовнішнім
середовищем, необхідними для управління та контролю за виробничо-
господарськими операціями за рахунок комп’юте-ризації та
автоматизації процесів обміну інформацією, оптимізації витрат на
покупку інформації, покращення інформаційного забезпечення;
Einft2 – від ведення природоохоронної бази підприємства, яка допомагає
оперативно реагувати на виникнення можливих екологічних ризиків;
Einft3 – від удосконалення засобів зчитування інформації, що скорочує
час на реагування можливих еколого-економічних ризиків через
більшу швидкість передачі й обробки інформації;
і та n – порядковий номер і кількість складників.
Джерело: складено автором за [47, 52]

106
Додаток В
UDC 330.341:005.35](477)
Anna Pavlovska
Doctor of Economic Sciences, Professor
Cherkasy State Technological University
18006, 460 Shevchenko Blvd., Cherkasy, Ukraine
https://orcid.org/0009-0004-7716-8319

Yashnyk Oleksandr
Graduate student
Cherkasy State Technological University
18006, 460 Shevchenko Blvd., Cherkasy, Ukraine

Lapchenko Vladyslav
Graduate student
Cherkasy State Technological University
18006, 460 Shevchenko Blvd., Cherkasy, Ukraine

SOCIALLY RESPONSIBLE MANAGEMENT OF INVESTMENT AND ENVIRONMENTAL
ACTIVITIES OF ENTERPRISES
Abstract. The article explores the theoretical and methodological foundations of socially responsible
management of investment and environmental activities of an enterprise in the context of increasing
global environmental challenges, transformation of the business environment and the growing role of
sustainable development. It is substantiated that the integration of social responsibility principles into
investment and environmental management processes is a key factor in increasing the competitiveness
of enterprises, ensuring their long-term sustainability and forming a positive image among
stakeholders. The essence of socially responsible management is determined as a comprehensive
approach that involves combining economic, environmental and social goals in the process of making
management decisions regarding investment activities. Attention is focused on the need to take into
account environmental risks, social effects and ESG principles in the formation of the enterprise's
investment portfolio. The role of environmentally oriented investments as a tool for minimizing
negative environmental impact and simultaneously creating added value is revealed. Modern tools for
managing investment and environmental activities are analyzed, in particular, environmental audit,
«green» investments, environmental insurance, implementation of clean technologies, as well as
mechanisms of corporate social responsibility. A conceptual approach to the formation of a socially
responsible management system is proposed, which is based on the integration of strategic planning,
risk management and environmental control. A model of socially responsible management of the
investment and environmental activities of the enterprise has been developed. It is proven that the
effective implementation of socially responsible management of investment and environmental
activities contributes to increasing the investment attractiveness of the enterprise, strengthening its
financial stability and harmonizing interaction with society and the environment. The practical
significance of the results lies in the possibility of using the proposed approaches to improve the
enterprise management system in the context of the transition to a sustainable development model.

107
Keywords: socially responsible management; investment and environmental activities;
sustainable development; ESG approach; environmental investments; corporate social responsibility;
environmental management.
Анна Павловська
доктор економічних наук, професор
Черкаський державний технологічний університет
18006, бульв. Шевченка, 460, м. Черкаси, Україна
https://orcid.org/0009-0004-7716-8319
Яшник Олександр
магістр
Черкаський державний технологічний університет
18006, бульв. Шевченка, 460, м. Черкаси, Україна
Лапченко Владислав
магістр
Черкаський державний технологічний університет
18006, бульв. Шевченка, 460, м. Черкаси, Україна

СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. У статті досліджено теоретико-методичні засади соціально-відповідального
управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства в умовах посилення глобальних
екологічних викликів, трансформації бізнес-середовища та зростання ролі сталого розвитку.
Обґрунтовано, що інтеграція принципів соціальної відповідальності у процеси інвестування та
екологічного менеджменту виступає ключовим чинником підвищення конкурентоспроможності
підприємств, забезпечення їх довгострокової стійкості та формування позитивного іміджу серед
стейкхолдерів. Визначено сутність соціально-відповідального управління як комплексного
підходу, що передбачає поєднання економічних, екологічних і соціальних цілей у процесі
прийняття управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності. Акцентовано увагу на
необхідності врахування екологічних ризиків, соціальних ефектів та принципів ESG у
формуванні інвестиційного портфеля підприємства. Розкрито роль екологічно орієнтованих
інвестицій як інструменту мінімізації негативного впливу на довкілля та одночасного створення
доданої вартості. Проаналізовано сучасні інструменти управління інвестиційно-екологічною
діяльністю, зокрема екологічний аудит, «зелені» інвестиції, екологічне страхування,
впровадження чистих технологій, а також механізми корпоративної соціальної відповідальності.
Запропоновано концептуальний підхід до формування системи соціально-відповідального
управління, який базується на інтеграції стратегічного планування, ризик-менеджменту та
екологічного контролю. Розроблено модель соціально-відповідального управління
інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства. Доведено, що ефективна реалізація
соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю сприяє
підвищенню інвестиційної привабливості підприємства, зміцненню його фінансової стійкості та
гармонізації взаємодії з суспільством і навколишнім середовищем. Практичне значення
результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів для вдосконалення
системи управління підприємствами в умовах переходу до моделі сталого розвитку.

108
Ключові слова: соціально-відповідальне управління; інвестиційно-екологічна діяльність;
сталий розвиток; ESG-підхід; екологічні інвестиції; корпоративна соціальна відповідальність;
екологічний менеджмент.
Вступ. Сучасний етап розвитку економіки характеризується посиленням глобальних
екологічних викликів, трансформацією ринкового середовища та зростанням вимог до
соціальної відповідальності бізнесу. Умови кліматичних змін, виснаження природних ресурсів,
зростання екологічних ризиків і загострення соціальних проблем обумовлюють необхідність
переосмислення підходів до управління діяльністю підприємств. Особливої актуальності
набуває інтеграція принципів соціальної відповідальності у сферу інвестиційно-екологічної
діяльності, яка виступає ключовим інструментом забезпечення сталого розвитку на
мікроекономічному рівні. У сучасних умовах підприємства змушені адаптуватися до нових
вимог регуляторного середовища, міжнародних стандартів та очікувань стейкхолдерів, що
передбачає впровадження екологічно безпечних технологій, скорочення негативного впливу на
довкілля та забезпечення прозорості управлінських рішень. Водночас інвестиційна діяльність
перестає бути виключно інструментом отримання прибутку, трансформуючись у механізм
досягнення довгострокових соціально-економічних та екологічних цілей. У цьому контексті
особливого значення набуває використання ESG-підходу як інтегрованої моделі оцінювання
ефективності управління підприємством. Актуальність теми посилюється також необхідністю
формування нових управлінських моделей, які забезпечують баланс між економічною
ефективністю, екологічною безпекою та соціальною справедливістю. Вітчизняні підприємства,
функціонуючи в умовах нестабільності та структурних трансформацій економіки, потребують
адаптивних механізмів управління, здатних забезпечити їхню конкурентоспроможність на
внутрішньому та міжнародному ринках. При цьому впровадження соціально-відповідального
управління інвестиційно-екологічною діяльністю дозволяє не лише мінімізувати ризики, але й
створити додаткові можливості для залучення інвестицій, підвищення репутаційного капіталу та
зміцнення довіри з боку суспільства. Таким чином, дослідження теоретичних і практичних
аспектів соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю
підприємства є своєчасним і необхідним, оскільки спрямоване на формування ефективних
інструментів реалізації концепції сталого розвитку в сучасних умовах господарювання.
Огляд літератури. У сучасній економічній науці спостерігається посилення уваги до
проблематики інноваційного розвитку, соціальної відповідальності бізнесу та екологізації
господарської діяльності, що формує методологічне підґрунтя для дослідження соціально-
відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємств. Теоретичні
засади поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та екологічної безпеки
розроблені у працях зарубіжних учених. Зокрема, М. Портер і М. Крамер (2011) обґрунтували
концепцію створення спільної цінності, яка передбачає інтеграцію соціальних і економічних
цілей бізнесу. Дж. Елкінгтон (1997) запропонував концепцію, що передбачає баланс
економічних, соціальних і екологічних показників діяльності підприємства. Подальший
розвиток ці підходи отримали у концепції CSR 2.0 В. Віссера (2011), яка акцентує увагу на
трансформаційній ролі соціальної відповідальності в умовах глобальних викликів. Водночас
фундаментальні положення інноваційного розвитку економіки сформовані у працях Й.
Шумпетера (1934), який визначив інновації як ключовий фактор економічної динаміки, П.
Ромера (1990), що обґрунтував роль знань і технологій у забезпеченні ендогенного
економічного зростання, а також Б.-А. Лундвалла (1992), який розглядає інноваційний розвиток
через призму функціонування національних інноваційних систем.
Однак зазначені підходи не враховують у повній мірі сучасні екологічні виклики та
необхідність інтеграції принципів соціальної відповідальності у процеси інвестування.
Вітчизняні науковці активно досліджують трансформаційні процеси в економіці, зокрема в
умовах нестабільності та інституційних змін. Так, у працях Е. Забарної, О. Козакової та В.

109
Чередниченка (2019) обґрунтовано вплив ринкової невизначеності та інституційних дисфункцій
на розвиток підприємств, що актуалізує необхідність формування адаптивних моделей
управління. Окремий науковий напрям становлять дослідження корпоративної соціальної
відповідальності як інструменту сталого розвитку. Зокрема, Н. Орлова (2020) аналізує еволюцію
підходів до КСВ в Україні, підкреслюючи її роль у стратегічному управлінні підприємствами. І.
Ломачинська, Д. Халєєва та В. Шмагіна (2021) розглядають соціальну відповідальність як
фактор забезпечення соціально-економічної безпеки, тоді як Д. Говсєєв (2020), Н. Шевчук
(2021) та О. Ольшанський (2022) обґрунтовують взаємозв’язок між інноваційною діяльністю та
впровадженням принципів КСВ. Разом з тим у цих дослідженнях недостатньо розкрито питання
інтеграції соціальної відповідальності у процеси інвестування з урахуванням екологічних
імперативів. Питання інноваційного розвитку економіки та підприємств розглядаються у
контексті ролі інтелектуального капіталу, цифровізації та державного регулювання. Зокрема, Р.
Манн і О. Шульга (2024) визначають інтелектуальний капітал як ключовий ресурс формування
конкурентних переваг, тоді як В. Мархасова та ін. (2024) акцентують увагу на важливості
державної підтримки цифрових трансформацій як чинника інноваційного зростання. Водночас
ці дослідження лише частково враховують екологічний аспект інвестиційної діяльності та його
взаємозв’язок із соціальною відповідальністю. Сучасні підходи до управління підприємствами в
умовах ризиків і кризових явищ відображені у працях М. Руденка та співавторів (2025), які
досліджують фінансову стійкість підприємств, І. Заїчко (2023), що розглядає стратегічний
ризик-менеджмент як основу антикризового управління, а також В. Бобиль і Г. Лоскутової
(2023), які обґрунтовують ризик-орієнтований підхід до забезпечення економічної безпеки.
Проте в зазначених роботах екологічні ризики та інвестиційні аспекти «зеленого» розвитку не
виступають центральним об’єктом дослідження, що обмежує їх застосування у контексті
формування системи соціально-відповідального управління. Таким чином, проведений аналіз
свідчить, що, незважаючи на значний науковий доробок, у сучасних дослідженнях відсутній
комплексний підхід до поєднання соціальної відповідальності, інвестиційної діяльності та
екологічного менеджменту на рівні підприємств. Недостатньо розробленими залишаються
питання інтеграції ESG-підходів у систему управління, формування ефективного
інструментарію реалізації «зелених» інвестицій, а також оцінювання результативності
соціально-відповідального управління в умовах трансформаційної економіки України. Це
зумовлює необхідність подальших наукових досліджень у зазначеному напрямі.
Матеріали та методи. Методологічною основою дослідження є сукупність сучасних
наукових підходів до аналізу соціально-відповідального управління, інвестиційної діяльності та
екологічного менеджменту, зокрема системного, інституційного, процесного та стейкхолдер-
орієнтованого підходів. Їх поєднання дозволило сформувати цілісне бачення механізмів
інтеграції принципів соціальної відповідальності у сферу інвестиційно-екологічної діяльності
підприємств. Методи аналізу та синтезу використано для дослідження наукових підходів
вітчизняних і зарубіжних учених щодо інноваційного розвитку, корпоративної соціальної
відповідальності та сталого розвитку.
Порівняльний метод застосовано для зіставлення різних концепцій (ESG, CSR, сталого
розвитку) з метою виявлення їх спільних і відмінних характеристик та визначення можливостей
їх імплементації в діяльність підприємств. Метод логічного узагальнення дозволив
сформулювати авторський підхід до соціально-відповідального управління інвестиційно-
екологічною діяльністю. Для оцінювання ефективності впровадження соціально відповідальних
практик у інвестиційно-екологічній діяльності підприємств використано елементи економічного
аналізу, зокрема аналіз динаміки показників, структурний аналіз та метод індикаторів ESG, що
дозволяє врахувати екологічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності. Також застосовано
метод експертних оцінок для визначення пріоритетних напрямів розвитку соціально-
відповідального управління в умовах сучасних викликів. Інформаційною базою дослідження

110
стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти у сфері
екологічного регулювання та інвестиційної діяльності, аналітичні матеріали міжнародних
організацій, а також результати сучасних досліджень у сфері ESG та корпоративної соціальної
відповідальності. Використано відкриті статистичні дані та аналітичні звіти, що відображають
тенденції розвитку інвестиційно-екологічної діяльності підприємств.
Застосування зазначених методів у сукупності забезпечило обґрунтованість отриманих
результатів, дозволило розкрити сутність досліджуваного явища, сформувати багаторівневу
систему соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю
підприємства на засадах ESG (табл.1) та сформувати модель соціально-відповідального
управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства (рис.1).
Результати та обговорення. Сучасні трансформації глобального бізнес-середовища,
зумовлені загостренням екологічних проблем, посиленням регуляторного тиску та зростанням
очікувань стейкхолдерів, обумовлюють необхідність переосмислення підходів до управління
інвестиційною діяльністю підприємств. У цих умовах соціально-відповідальне управління
інвестиційно-екологічною діяльністю виступає не лише інструментом забезпечення сталого
розвитку, а й фактором стратегічної конкурентоспроможності.
Теоретичною основою досліджуваного підходу є концепція інтегрованого управління, яка
передбачає синергію економічних, соціальних та екологічних цілей. Відповідно до підходів
Джон Елкінгтон, ефективна діяльність підприємства має оцінюватися не лише за фінансовими
результатами, але й за впливом на суспільство та довкілля (Дж. Елкінгтон (1997). У цьому
контексті інвестиційна діяльність підприємства трансформується з інструменту отримання
прибутку у механізм формування довгострокової цінності.
Соціально-відповідальне управління інвестиційно-екологічною діяльністю доцільно
розглядати як багаторівневу систему, що охоплює: стратегічний рівень (формування ESG-
орієнтованої інвестиційної політики); тактичний рівень (відбір та оцінювання інвестиційних
проєктів); операційний рівень (реалізація екологічних заходів та моніторинг їх ефективності).
Ключовим елементом даної системи є інтеграція принципів ESG (Environmental, Social,
Governance) у процес прийняття інвестиційних рішень. Це передбачає: врахування екологічних
ризиків (забруднення, ресурсна залежність, кліматичні загрози); оцінювання соціальних ефектів
(зайнятість, безпека праці, вплив на громади); забезпечення прозорості та етичності управління.
У сучасних умовах особливого значення набувають екологічно орієнтовані інвестиції, які
виконують подвійну функцію: з одного боку – мінімізують негативний вплив на довкілля, з
іншого – формують додаткові економічні вигоди. Це узгоджується з концепцією створення
спільної цінності Майкл Портер та Марк Крамер, згідно з якою економічний успіх підприємства
безпосередньо пов’язаний із вирішенням суспільних проблем (М. Портер і М. Крамер, 2011).
Практична реалізація соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною
діяльністю базується на використанні комплексу інструментів, серед яких доцільно виділити:
1. Екологічний аудит – дозволяє оцінити рівень екологічного впливу підприємства та
визначити напрями його зниження.
2. «Зелені» інвестиції – спрямовані на впровадження енергоефективних та
ресурсозберігаючих технологій.
3. Екологічне страхування – мінімізує фінансові ризики, пов’язані з можливими
екологічними збитками.
4. Чисті технології – забезпечують зменшення викидів та підвищення ефективності
використання ресурсів.
5. Механізми корпоративної соціальної відповідальності – формують довіру з боку
стейкхолдерів та підвищують репутаційну капіталізацію підприємства.
Узагальнення теоретичних положень і результатів дослідження дозволило сформувати
модель соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю

111
підприємства (рис. 1), яка відображає системну взаємодію ключових елементів управління на
засадах сталого розвитку та ESG-орієнтації.
ПЕРЕДУМОВИ

регуляторна екологічні вимоги конкурентний інвестиційні
політика
виклики стейкхолдерів тиск обмеженн

Управлінський рівень

Ін вестиційна підсистема Екологічна підсистема Соціальна підсистема

 формування ESG-  екологічний  корпоративна
о рієнтованого аудит; соціальна
і нвестиційного  впровадження відповідальність;
п ортфеля; чистих технологій;  взаємодія зі
 оцінка  управління стейкхолдерами;
е фективності ресурсами та  розвиток
і нвестицій; викидами; людського
 управління  екологічний капіталу;
і нвестиційними контроль.  соціальні
р изиками. інвестиції.

Інструментальний рівень

«зелені» ESG- ризик- стратегічне екологічний

інвестиції звітність менеджмент планування моніторинг

Результативний рівень

підвищення зростання
мінімізація покращення забезпечення
ін вестиційної фінансової екологічних репутації сталого
пр ивабливості стійкості ризиків підприємства розвитку

Рис. 1. Модель соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною
діяльністю підприємства
Джерело: розроблено авторами

112
Як видно з рис. 1, запропонована модель має системний характер і забезпечує інтеграцію
інвестиційних, екологічних та соціальних компонентів управління на основі принципів сталого
розвитку та ESG-орієнтації. З метою деталізації функціонального наповнення моделі та
конкретизації управлінських процесів запропоновано її декомпозицію у вигляді багаторівневої
системи (табл. 1).

Таблиця 1. Багаторівнева система соціально-відповідального управління інвестиційно-
екологічною діяльністю підприємства на засадах ESG
Рівень Зміст та управлінські ESG-компонента Ключові Очікувані
управління завдання інструменти результати
Стратегічний Формування ESG- E – екологічна Стратегічне
Підвищення
орієнтованої стратегія, планування; ESG-
інвестиційної
інвестиційної декарбонізація; стратегія;
привабливості;
політики; визначення S – соціальна інтегровані звіти;
формування
довгострокових цілей відповідальність політики сталого
довгострокової
розвитку; інтеграція бізнесу; розвитку;
вартості; зміцнення
екологічних і G – корпоративне stakeholder-
репутації
соціальних пріоритетів управління, менеджмент
підприємства
у КС прозорість
Інвестиційний
Оптимізація
E–оцінка аналіз (NPV, IRR
Відбір та оцінювання інвестиційного
екологічних з ESG-
інвестиційних проєктів портфеля;
ризиків; S–оцінка доповненням);
з урахуванням ESG- мінімізація ризиків;
соціальних екологічний
Тактичний критеріїв; аналіз підвищення
ефектів аудит; соціальна
ризиків; балансування ефективності
(зайнятість, оцінка проєктів;
інвестиційного прийняття
безпека); G– ESG-скринінг;
портфеля управлінських
етичність ризик-
рішень
менеджмент
Екологічний
E – зниження Зменшення
Реалізація екологічних моніторинг;
негативного екологічного
заходів; впровадження системи
впливу на навантаження;
чистих технологій; екологічного
довкілля; підвищення
Операційний контроль менеджменту;
S – забезпечення ресурсоефективнос
використання ресурсів; енергоефективні
безпеки праці; ті; забезпечення
моніторинг технології;
G – контроль і відповідності
ефективності екологічне
звітність стандартам
страхування.
E – управління
екологічними ESG-метрики; Узгодженість
Інтеграція ESG-
ризиками; нефінансова стратегічних і
Інтеграційни принципів у всі
S – оцінка звітність; система операційних
й (ESG- управлінські рівні;
соціального KPI; аудит рішень; підвищення
контур) рішень; формування
впливу; сталого розвитку; прозорості; довіра
системи показників
G – прозорість та комплаєнс стейкхолдерів
підзвітність
Джерело: розроблено авторами на основі [2; 5; 6; 7; 8]

Інтеграція моделі (рис. 1) та її табличної декомпозиції (табл. 1) дозволяє сформувати
цілісну систему соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю

113
підприємства, яка поєднує стратегічну орієнтацію, інструментальне забезпечення та
результативну ефективність на засадах ESG. Важливою складовою є також управління
екологічними ризиками, яке повинно інтегруватися у загальну систему ризик-менеджменту
підприємства. При цьому доцільно враховувати не лише прямі фінансові втрати, але й непрямі
ефекти – репутаційні ризики, втрату інвестиційної привабливості та зниження ринкової вартості
бізнесу.
Запропонований концептуальний підхід до соціально-відповідального управління
інвестиційно-екологічною діяльністю передбачає інтеграцію трьох взаємопов’язаних блоків:
інвестиційного (формування портфеля з урахуванням ESG-критеріїв); екологічного
(контроль та мінімізація впливу на довкілля); соціального (забезпечення балансу інтересів
стейкхолдерів).
Синергія цих складових дозволяє забезпечити стійкий розвиток підприємства, підвищити
ефективність використання ресурсів та сформувати довгострокові конкурентні переваги.
Водночас впровадження такої моделі потребує відповідного інституційного забезпечення,
адаптації управлінських підходів та розвитку корпоративної культури, орієнтованої на
принципи відповідальності та сталості. Таким чином, соціально-відповідальне управління
інвестиційно-екологічною діяльністю виступає ключовим елементом сучасної парадигми
управління підприємством, що забезпечує поєднання економічної ефективності з екологічною
безпекою та соціальною справедливістю.
Висновки. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано теоретико-методичні
засади соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємств
в умовах трансформації бізнес-середовища та посилення екологічних викликів. Доведено, що
інтеграція принципів соціальної відповідальності та ESG-підходу у систему управління
інвестиційною діяльністю виступає ключовим чинником забезпечення довгострокової стійкості
підприємства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.
Встановлено, що сучасна парадигма управління потребує переходу від традиційного фінансово
орієнтованого підходу до комплексного врахування екологічних і соціальних ефектів
інвестиційних рішень. Розкрито сутність соціально-відповідального управління інвестиційно-
екологічною діяльністю як багаторівневої системи, що охоплює стратегічний, тактичний та
операційний рівні управління. Визначено, що ключовим елементом цієї системи є інтеграція
ESG-принципів, які забезпечують узгодження економічних, екологічних і соціальних інтересів у
процесі прийняття управлінських рішень. Розроблено модель соціально-відповідального
управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства, яка базується на взаємодії
інвестиційної, екологічної та соціальної підсистем і передбачає наявність інтеграційного ESG-
контуру. Запропонована модель доповнена табличною декомпозицією, що дозволяє
конкретизувати управлінські інструменти, механізми та очікувані результати на кожному рівні
управління. Обґрунтовано, що практична реалізація запропонованого підходу сприяє
підвищенню ефективності використання ресурсів, мінімізації екологічних ризиків, покращенню
взаємодії зі стейкхолдерами та формуванню позитивного іміджу підприємства. Доведено, що
впровадження соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю є
важливим інструментом переходу підприємств до моделі сталого розвитку.
Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на поглиблення методичного та
прикладного забезпечення соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною
діяльністю підприємств.
Подяки
Немає.

114

Конфлікт інтересів
Немає.
Список використаних джерел:
1. Бобиль В., Лоскутова Г. А. Ризик-орієнтоване управління як складова фінансово-
економічної безпеки підприємства // Review of Transport Economics and Management. 2023. № 9
(25). С. 95–104. DOI: https://doi.org/10.15802/rtem2023/288918
2. Говсєєв, Д. О. (2020). Соціальна відповідальність бізнесу як чинник інноваційного
розвитку підприємств. Економічний простір, (156), 98–102. https://doi.org/10.32782/2224-
6282/156-18
3. Забарна, Е. М., Козакова, О. М., Чередниченко, В. А., та ін. (2019). Парадигма
інноваційного розвитку в умовах ринкової трансформації. Херсон: Олді-плюс.
4. Заїчко І. Стратегічний корпоративний ризик-менеджмент як основа антикризового
фінансового управління підприємством // Економічні горизонти. 2023. № 2. С. 45–52.
5. Ломачинська, І. А., Халєєва, Д. М., & Шмагіна, В. В. (2021). Соціальна
відповідальність бізнесу як інструмент забезпечення соціально-економічної безпеки. Науковий
вісник Одеського національного економічного університету, (5–6), 112–118.
6. Манн, Р., & Шульга, О. (2024). Інтелектуальний капітал регіону як фактор
інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. Bulletin of Sumy National Agrarian University,
1(97), 46–52. https://doi.org/10.32782/bsnau.2024.1.8
7. Markhasova, V., Rudenko, O., Popelo, O., Kosach, I., Sakun, O., & Klymenko, T.
(2024). Mechanisms of state management of the development of digital technologies. National Security
Journal. https://doi.org/10.46925/rdluz.42.22
8. Ольшанський, О. В., Коваленко, О. М., & Пилипенко, Г. М. (2022). Корпоративна
соціальна відповідальність у формуванні інноваційної моделі економіки. Економіка розвитку,
2(102), 34–41. https://doi.org/10.57111/econdev.2022.102.05
9. Орлова, Н. В. (2020). Корпоративна соціальна відповідальність: еволюція
концепції та особливості впровадження в Україні. Економіка та держава, (3), 45–49.
https://doi.org/10.32702/2306-6806.2020.3.45
10. Руденко М., Третяк Н., Кравченко О., Харченко О., Плинокос Д. Управління
фінансовою стійкістю підприємств в умовах війни // Випробування та сертифікація. 2025. № 4
(6). С. 121–126. DOI: https://doi.org/10.37701/ts.06.2024.15
11. Шевчук, Н. В. (2021). Інтеграція принципів соціальної відповідальності у розвиток
інноваційного підприємництва. Інноваційна економіка, (1–2), 56–60.
12. John Elkington (1997). Cannibals with forks: The triple bottom line of 21st century
business. Oxford: Capstone Publishing Ltd.
13. Bengt-Åke Lundvall (1992). National systems of innovation: Towards a theory of
innovation and interactive learning. London: Pinter Publishers.
14. Michael E. Porter, & Kramer, M. R. (2011). Creating shared value. Harvard Business
Review, 89(1–2), 62–77.
15. Paul M. Romer (1990). Endogenous technological change. Journal of Political
Economy, 98(5), S71–S102.
16. Joseph A. Schumpeter (1934). The theory of economic development. Cambridge, MA:
Harvard University Press.
17. Wayne Visser (2011). The age of responsibility: CSR 2.0 and the new DNA of business.
Journal of Business Systems, Governance and Ethics, 5(3), 7–22.
https://doi.org/10.15209/jbsge.v5i3.185

115
References:

1. Bobyl, V., & Loskutova, H. A. (2023). Risk-oriented management as a component of financial
and economic security of the enterprise. Review of Transport Economics and Management, 9(25), 95–
104. https://doi.org/10.15802/rtem2023/288918
2. Hovsieiev, D. O. (2020). Social responsibility of business as a factor of innovative development
of enterprises. Economic Space, (156), 98–102. https://doi.org/10.32782/2224-6282/156-18
3. Zabarna, E. M., Kozakova, O. M., Cherednychenko, V. A., et al. (2019). Paradigm of innovative
development in conditions of market transformation. Kherson: Oldi-Plus.
4. Zaichko, I. (2023). Strategic corporate risk management as a basis of anti-crisis financial
management of the enterprise. Economic Horizons, (2), 45–52.
5. Lomachynska, I. A., Khalieieva, D. M., & Shmahina, V. V. (2021). Social responsibility of
business as a tool for ensuring socio-economic security. Scientific Bulletin of Odesa National Economic
University, (5–6), 112–118.
6. Mann, R., & Shulha, O. (2024). Intellectual capital of the region as a factor of innovative
development of business entities. Bulletin of Sumy National Agrarian University, 1(97), 46–52.
https://doi.org/10.32782/bsnau.2024.1.8
7. Markhasova, V., Rudenko, O., Popelo, O., Kosach, I., Sakun, O., & Klymenko, T. (2024).
Mechanisms of state management of the development of digital technologies. National Security
Journal. https://doi.org/10.46925/rdluz.42.22
8. Olshanskyi, O. V., Kovalenko, O. M., & Pylypenko, H. M. (2022). Corporate social
responsibility in the formation of an innovative economic model. Economics of Development, 2(102),
34–41. https://doi.org/10.57111/econdev.2022.102.05
9. Orlova, N. V. (2020). Corporate social responsibility: evolution of the concept and features of
implementation in Ukraine. Economy and State, (3), 45–49. https://doi.org/10.32702/2306-
6806.2020.3.45
10. Rudenko, M., Tretiak, N., Kravchenko, O., Kharchenko, O., & Plynnokos, D. (2025).
Management of financial stability of enterprises in wartime. Testing and Certification, 4(6), 121–126.
https://doi.org/10.37701/ts.06.2024.15
11. Shevchuk, N. V. (2021). Integration of social responsibility principles into the
development of innovative entrepreneurship. Innovative Economy, (1–2), 56–60.
12. Elkington, J. (1997). Cannibals with forks: The triple bottom line of 21st century
business. Oxford: Capstone Publishing Ltd.
13. Lundvall, B.-Å. (1992). National systems of innovation: Towards a theory of innovation
and interactive learning. London: Pinter Publishers.
14. Porter, M. E., & Kramer, M. R. (2011). Creating shared value. Harvard Business Review,
89(1–2), 62–77.
15. Romer, P. M. (1990). Endogenous technological change. Journal of Political Economy,
98(5), S71–S102.
16. Schumpeter, J. A. (1934). The theory of economic development. Cambridge, MA:
Harvard University Press.

116
17. Visser, W. (2011). The age of responsibility: CSR 2.0 and the new DNA of business.
Journal of Business Systems, Governance and Ethics, 5(3), 7–22.
https://doi.org/10.15209/jbsge.v5i3.185

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets