1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9815
Назва: Підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю підприємства (на матеріалах ТОВ «Араміс», м. Черкаси)
Автори: Бітюк, Інна Миколаївна
Пилипенко, Станіслав Іванович
Ключові слова: ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ, ПРОБЛЕМАМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ, МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ.
Дата публікації: 2026
Короткий огляд (реферат): Предмет дослідження: механізми підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ТОВ «Араміс». Об’єкт дослідження: процес удосконалення управління інноваційною діяльністю підприємства з використанням сучасних технологій. Мета роботи полягає в удосконаленні інноваційної діяльності як фактор забезпечення конкурентної переваги підприємства з урахуванням сучасних теоретичних та практичних напрацювань в цій галузі. Завданням роботи є: вивчення теоретичних основ управління інноваційною діяльністю підприємства; ознайомлення з проблемами впровадження інновацій в умовах ринкової економіки; розгляд основних видів забезпечення джерел розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності; вивчення механізмів управління інноваційним проєктом та методик оцінювання інноваційного потенціалу; вивчення господарської діяльності підприємства; основних техніко-економічних показників; аналіз інноваційної діяльності досліджуваного підприємства; розробка інвестиційних проєктів для підвищення інноваційного потенціалу підприємства; оцінка ефективності запропонованих заходів на ТОВ «Араміс». При написанні роботи використовувалися графічний метод, метод аналізу і синтезу та інші методи. За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти сутності інноваційної діяльності підприємства, проаналізовано виробничо-господарську та інноваційну діяльність підприємства, проведена оцінка інноваційної діяльності підприємства; встановлено, що впровадження інвестиційних проєктів на підприємстві підвищить результати його діяльності.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9815
Розташовується у зібраннях:073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Диплом Пилипенко.pdf
  Restricted Access		2.15 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text 
 1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування 
 
Допущено до захисту 
Завідувач кафедри  
Олександр БІЛИК_____________ 
____________________________________ 
«_____»_______________________ 2026  р. 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ 
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА  (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ  «АРАМІС», 
М. ЧЕРКАСИ) 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма здобуття освіти: денна 
Група БАМ-24 
 
 
Виконавець роботи:  
 «____»___________ 2026 р.       ___________            Станіслав ПИЛИПЕНКО  
                                                                 (підпис)                                   (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)           
  
Керівник роботи : 
                              
 «____»________ 2026 р.                      _________           Інна БІТЮК 
                                                                (підпис)                         (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)   
 
 
Черкаси 2026 р. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань  «07 Управління та адміністрування»   
     (код, назва) 
Спеціальність    073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма  Бізнес-адміністрування   
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри  
____________  
«_____» __________20___ р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
Пилипенко Станіслав Іванович 
(прізвище, ім’я,  по батькові) 
1. Тема роботи ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ 
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА  (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ  
«АРАМІС», М. ЧЕРКАСИ) 
Керівник роботи   к.е.н., доц. Бітюк Інна Миколаївна, 
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «11» _березня_2026 року №_55/03-03 
2. Вихідні дані до роботи: фінансові документи підприємства за 2022-2025 рр.; 
періодичні видання та друковані літературні джерела. 
3. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ 
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА; РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ  
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АРАМІС»; РОЗДІЛ 3 ПІДВИЩЕННЯ 
ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «АРАМІС».  
4. Консультанти розділів роботи: 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
керівника 
видав прийняв 
1 К.е.н., доц. Бітюк І.М.   
2 К.е.н., доц. Бітюк І.М.   
3 К.е.н., доц. Бітюк І.М.   
5. Дата видачі завдання _____________________________________ 
 3 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів підготовки Строк виконання Примітка 
п/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. виконано 
1 Складання попереднього плану 23.02.2026 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел. виконано 
2 01.03.2026 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка виконано 
3 05.04.2026 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. виконано 
4 Аналіз даних, необхідних для 10.04.2026 
написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 16.04.2026 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 20.04.2026 виконано 
Підготовка  та написання виконано 
7 25.04.2026 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 05.05.2026 виконано 
Доопрацювання розрахункового виконано 
9 15.05.2026 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі 20.05.2026 виконано 
11 Оформлення роботи 26.05.2026 виконано 
Подання завершеної роботи на виконано 
12 12.06.2026 
кафедру 
 
 
Здобувач вищої освіти                    ______            Станіслав ПИЛИПЕНКО 
                                                            ( підпис )                      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
Керівник роботи                  _______                             Інна БІТЮК 
                                                                              ( підпис )                                                 (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 4 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 91 сторінки, 26 таблиць, 13 
рисунків, список використаної літератури з 85 найменувань, 1 додаток. 
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА  (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ  «АРАМІС», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Предмет дослідження: механізми підвищення ефективності управління 
інноваційною діяльністю підприємства  на прикладі ТОВ «Араміс».  
Об’єкт дослідження: процес удосконалення управління інноваційною 
діяльністю підприємства з використанням сучасних технологій.  
Мета роботи полягає в удосконаленні інноваційної діяльності як фактор 
забезпечення конкурентної переваги підприємства з урахуванням сучасних 
теоретичних та практичних  напрацювань в цій галузі. 
Завданням роботи є: вивчення теоретичних основ управління інноваційною 
діяльністю підприємства; ознайомлення з проблемами впровадження інновацій в 
умовах ринкової економіки; розгляд основних видів забезпечення джерел розвитку 
інноваційно-інвестиційної діяльності; вивчення механізмів управління 
інноваційним проєктом та методик оцінювання інноваційного потенціалу; вивчення 
господарської діяльності підприємства; основних техніко-економічних показників; 
аналіз інноваційної діяльності досліджуваного підприємства; розробка інвестиційних 
проєктів для підвищення інноваційного потенціалу підприємства; оцінка 
ефективності запропонованих заходів на ТОВ «Араміс». 
При написанні роботи використовувалися графічний метод, метод аналізу і 
синтезу та інші методи. За результатами дослідження сформульовано основні 
теоретичні аспекти сутності інноваційної діяльності підприємства, проаналізовано 
виробничо-господарську та інноваційну діяльність підприємства, проведена оцінка 
інноваційної діяльності підприємства; встановлено, що впровадження інвестиційних 
проєктів на підприємстві підвищить результати його діяльності. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ 
«Араміс», так як їх впровадження є економічно доцільним. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ 
ПІДПРИЄМСТВОМ, МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ, 
ПРОБЛЕМАМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ, МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ 
ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2026  
Підпис здобувача вищої освіти _____________  
Дата _________________________________ 
 5 
ANNOTATION 
The master's thesis contains 91 pages, 26 tables, 13 figures, a list of used literature from 
85 items, 1 appendices. 
 
INCREASING THE EFFICIENCY OF ENTERPRISE INNOVATION MANAGEMENT 
(BASED ON MATERIALS OF LLC «ARAMIS», CHERKASY) 
Subject of research: mechanisms for increasing the efficiency of management of 
innovation activities of an enterprise using the example of LLC «ARAMIS». 
Object of research: the process of improving the management of innovation activities 
of an enterprise using modern technologies. 
The purpose of the work is to improve innovation activities as a factor in ensuring the 
competitive advantage of an enterprise, taking into account modern theoretical and practical 
developments in this field. 
The task of the work is: to study the theoretical foundations of management of 
innovation activities of an enterprise; to familiarize with the problems of implementing 
innovations in a market economy; to consider the main types of providing sources of 
development of innovation and investment activities; study of mechanisms for managing an 
innovation project and methods for assessing innovation potential; study of the enterprise's 
economic activity; main technical and economic indicators; analysis of the innovation 
activity of the enterprise under study; development of investment projects to increase the 
innovation potential of the enterprise; assessment of the effectiveness of the proposed 
measures at Aramis LLC. 
When writing the work, the graphic method, the method of analysis and synthesis 
and other methods were used. According to the results of the study, the main theoretical 
aspects of the essence of the enterprise's innovation activity were formulated, the 
production, economic and innovation activities of the enterprise were analyzed, the 
innovation activity of the enterprise was assessed; it was established that the implementation 
of investment projects at the enterprise will increase the results of its activities. 
The results obtained can be used in the practical activities of Aramis LLC, since their 
implementation is economically feasible. 
KEYWORDS: INNOVATIVE ACTIVITY, ENTERPRISE MANAGEMENT, 
MECHANISMS FOR INCREASING EFFICIENCY, PROBLEMS OF IMPLEMENTING 
INNOVATION, METHODS FOR ASSESSING INNOVATIVE POTENTIAL. 
Year of defense of the master's thesis – 2026 
Signature of the higher education applicant _____________  
Date _________________________________ 
 
 6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 7 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ 9 
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
1.1 Необхідність розвитку та проблеми впровадження інновацій в умовах 
9 
ринкової економіки 
1.2 Основні види забезпечення джерел розвитку інноваційно-інвестиційної 22 
діяльності компанії  
1.3 Механізм управління інноваційним проєктом як шлях удосконалення 
30 
інноваційної діяльності 
1.4 Методика оцінки інноваційного потенціалу компанії 35 
Висновок до розділу 1 42 
РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ 
44 
«АРАМІС» 
2.1 Організаційно-господарська характеристика діяльності  44 
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників  47 
2.3 Аналіз інноваційної діяльності підприємства 67 
Висновок до розділу 2 73 
РОЗДІЛ 3 ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ 
75 
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «АРАМІС» 
3.1 Розробка заходів з підвищення ефективності інноваційної діяльності 75 
3.2 Обгрунтування заходів щодо розвитку інноваційної діяльності 77 
3.3 Оцінка ефективності запропонованих інновацйно орієнтоваих заходів 86 
Висновок до розділу 3 88 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 90 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 92 
ДОДАТКИ 100 
 
 
 7 
ВСТУП 
 
Функціонування й розвиток економічних організацій спрямовані на 
збереження та зміцнення їхніх ринкових позицій. За умов жорсткої конкуренції 
це вдається лише тим із них, які орієнтуються на високі стандарти діяльності й 
постійно дбають про забезпечення своїх конкурентних переваг через залучення 
різноманітних інновацій. У цих умовах особливої гостроти набуває 
необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і 
організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат – прибуток. 
Підвищення інноваційної складової національних галузей і виробництв 
повинно стати найважливішим пріоритетом України, що повинно знайти 
всебічну активну підтримку в діях уряду, впливати на формування 
сприятливого внутрішнього і зовнішнього нормативно-правового поля.  
З метою формування збалансованого, здатного до самозростання 
потенціалу компанії необхідно здійснювати постійний пошук, відбір і 
опрацювання найбільш привабливих ідей розвитку підприємства, як по 
окремих напрямках його діяльності, так і в цілому з урахуванням інтересів 
споживача і взаємодіючих з підприємством сторін. Серед сучасних систем і 
моделей стратегічного вимірювання й оцінювання результатів діяльності 
підприємства – збалансована система показників Р.Каплана і Д.Нортона, 
піраміда результативності С.Мак-Нейра, Р.Лінча і К.Кроса, модель ділової 
досконалості Європейського суспільства керування якістю, система показників 
відповідальності Ф.Ніколса. Тому тема роботи є актуальною в умовах сучасних 
підприємств та, зокрема на ТОВ «Араміс». 
Предмет дослідження: механізми підвищення ефективності управління 
інноваційною діяльністю підприємства  на прикладі ТОВ «Араміс». Об’єкт 
дослідження: процес удосконалення управління інноваційною діяльністю 
підприємства з використанням сучасних технологій.  
Мета роботи полягає в удосконаленні інноваційної діяльності як фактор 
забезпечення конкурентної переваги підприємства з урахуванням сучасних 
теоретичних та практичних  напрацювань в цій галузі. 
 8 
Завданням роботи є: вивчення теоретичних основ управління інноваційною 
діяльністю підприємства; ознайомлення з проблемами впровадження інновацій в 
умовах ринкової економіки; розгляд основних видів забезпечення джерел розвитку 
інноваційно-інвестиційної діяльності; вивчення механізмів управління 
інноваційним проєктом та методик оцінювання інноваційного потенціалу; вивчення 
господарської діяльності підприємства; основних техніко-економічних показників; 
аналіз інноваційної діяльності досліджуваного підприємства; розробка інвестиційних 
проєктів для підвищення інноваційного потенціалу підприємства; оцінка 
ефективності запропонованих заходів на ТОВ «Араміс». 
Метод дослідження: описовий, порівняльний, статистичний аналіз, 
системний аналіз, методи проєктного аналізу. За результатами дослідження 
сформульовано основні теоретичні аспекти сутності інноваційного потенціалу 
та джерел забезпечення його розвитку, проаналізовано виробничо-господарську 
діяльність підприємства, встановлено, що впровадження інвестиційних 
проєктів на підприємстві підвищить результати його діяльності. 
За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти 
сутності інноваційної діяльності підприємства, проаналізовано виробничо-
господарську та інноваційну діяльність підприємства, проведена оцінка 
інноваційної діяльності підприємства; встановлено, що впровадження 
інвестиційних проєктів на підприємстві підвищить результати його діяльності. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності 
ТОВ «Араміс», так як їх впровадження є економічно доцільним. Апробація 
реультатів дослідження викладена в конференції «Павловська, А.; Єременко, І.; 
Пилипенко, С. Інноваційно-орієнтоване управління зовнішньоекономічною 
діяльністю підприємства. Сучасний менеджмент організації: витоки, реалії та 
перспективи розвитку, Україна, бер. 2026». Доступно за 
адресою: https://conf.krok.edu.ua/MMO/MMO-2026/paper/view/3298. 
 
 9 
РОЗДІЛ 1 
 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Необхідність розвитку та проблеми впровадження інновацій в умовах 
ринкової економіки 
 
Актуальність інноваційного розвитку економіки, що базується на 
активному впровадженні нововведень, оцінки ефективності та визначенні 
пріоритетності інвестування в інноваційні проєкти викликана тим, що в Україні 
в даний час виникла економічна необхідність у розвитку науково-технічного 
потенціалу країни. Закладена законодавча основа з системної підтримки 
інноваційної діяльності в законі «Про інноваційну діяльність» [80].  
Інноваційний розвиток в усьому світі обумовлено необхідністю 
постійного підвищення та утримання конкурентоспроможності 
підприємствами. При цьому використання інновацій дає підприємствам 
можливість ефективно конкурувати на ринку, залучати нових споживачів, 
покращувати фінансові результати роботи. Рівень конкурентоспроможності 
підприємства найбільш значимо залежить від технологічного рівня 
підприємства. Крім того, потрібно враховувати глибину інноваційних процесів 
на підприємстві, оскільки до зростання конкурентоспроможності призводять не 
всі інновації, а тільки ті, що орієнтовані на нові ринки і супроводжуються 
оригінальними розробками [20]. 
На сьогодні Україна має нестабільний розвиток економіки, насичений 
споживчий ринок і багато інших атрибутів розвиненої ринкової економіки. І 
тепер нам необхідно виходити на новий рівень розвитку – на інноваційний 
рівень, особливістю якого є те, що інновації зачіпають практично всі сторони 
ринкових відносин. З одного боку, інноваційна діяльність підприємства є 
системою послідовно проведених виробничих і комерційних заходів, де якість 
інновацій цілком залежить від стану і техніко-організаційного рівня 
виробничого середовища. З іншого боку, саме ринок виступає вирішальним 
 10 
арбітром відбору інновацій. Він відкидає самі пріоритетні нововведення, якщо 
вони не відповідають комерційній вигоді та збереженню конкурентних позицій 
підприємства [23]. 
Ключовим фактором розвитку людства починаючи з другої половини ХХ 
ст. стали інновації, як наслідок поєднання результатів наукової діяльності та їх 
подальшого практичного впровадження у найрізноманітніші галузі суспільної 
діяльності. Інноваційна діяльність, під якою розуміється вид діяльності, 
пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-
технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в 
новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній 
діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг, на сьогоднішній день 
залишається чи не найважливішим чинником у забезпеченні ефективної 
діяльності, як окремих підприємств так і глобальної економічної системи в 
цілому. Innowatoin (англ.) – утворено з двох слів – латинського «новація» 
(новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», 
«введення». Тому, у перекладі з англійського «інновація» означає: введення 
нового, відновлення [11, 23]. 
Інновація – це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності 
(виробництві, економічних, правових і соціальних стосунках, науці, культурі, 
освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, 
спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності, тобто 
використання чогось нового, прогресивного, перспективного. Але це нове, 
прогресивне, перспективне не завжди з повною яскравістю проявляється на 
поверхні. Його треба виявити, сприйняти, переконатися, довести при 
організації фінансування інноваційних проєктів, визначити їх привабливість 
для інвесторів. Інновація, інноваційний проєкт є моделлю майбутньої інновації, 
поза як кожна інновація повинна працювати на перспективу, прогресивний 
розвиток того чи іншого підприємства, галузі, народного господарства в цілому 
[15, 48]. 
Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження 
 11 
в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту 
прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією. 
Таким чином, інновація – це нововведення, пов'язане з науково-технічним 
прогресом (НТП) і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в 
удосконалюванні управління й економіки підприємства. У ринкових умовах 
інновації охоплюють всю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби 
виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи 
управління, поділу, спеціалізації і кооперації праці). До інноваційної діяльності 
також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації 
інноваційних проєктів за участю проєктних інститутів і наукових центрів у 
масштабах регіонів, галузей чи країни. 
У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття 
нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком зрозуміло. Будь-які 
винаходи, нові явища, види послуг чи методи тільки тоді одержать визнання, 
коли будуть прийняті до поширення (комерціалізація), і вже в новій якості вони 
виступлять як інновації. 
Процес переходу новації в інновації вимагає витрат різних ресурсів, 
основними з яких є інвестиції і час. В умовах ринку як системи економічних 
«відносин купівлі-продажу товарів», у рамках якої формуються попит, 
пропозиція і ціна, основні компоненти інноваційної діяльності – це новації, 
інвестиції й інновації. 
Виходячи із визначення поняття інновації і завдань, що стоять перед 
інноваціями порівняно із «звичайними» інвестиційними проєктами, реалізація 
інновацій має наступні принципові особливості: 
- вищий ступінь невизначеності параметрів проєкту (прогнозованих 
результатів, термінів розробки і реалізації, витрат доходів), що суттєво зменшує 
достовірність попередньої фінансової оцінки проєкту. Це вимагає додаткових 
критеріїв відбору, що ґрунтуються на зборі великої кількості необхідної 
інформації, щоб не виконувати додаткової роботи, яка призвела би до 
зростання витрат на розробку проєкту; 
 12 
- орієнтація на довгострокові результати, що вимагає суворого підходу до 
прогнозування результатів та до врахування фактору часу; 
- необхідність залучення висококваліфікованих досвідчених наукових 
фахівців; 
- можливість припинення реалізації проєкту без суттєвих втрат 
матеріальних і грошових ресурсів. Причини припинення реалізації проєкту 
можуть бути різні, наприклад, неможливість подальшого фінансування 
проєкту, виявлення прорахунків ефективності чи доцільності інновації тощо; 
- висока ймовірність отримання вищих результатів проєкту, які не 
очікувались, проте мають комерційну привабливість. Це дає можливість 
розраховувати на швидку дифузію проєкту і на потенційно високі прибутки. 
Таким чином, інвестиційна привабливість інноваційного проєкту 
залежить як від фінансово-економічних, так і від позаекономічних факторів. В 
усіх випадках фінансова політика в інноваційній діяльності пов'язана з 
мобілізацією капіталу і, виходячи із життєвих циклів інновацій, на початковій 
стадії інноваційної діяльності необхідно забезпечити інвесторів необхідним 
капіталом, оскільки цикл створення інновацій є збитковим. Після мобілізації 
капіталу для інноваційної діяльності необхідно забезпечити розгортання 
наукових розробок з метою отримання науково-технічної інформації. Після 
цього наступає етап матеріалізації цієї інформації, розробка технологічного 
процесу, створення досліджених взірців, доведення до серійного виробництва. 
З виходом на ринок інновація стає прибутковою, наступає зрілість. На етапі 
зрілості підприємство отримує максимальні прибутки і має можливість 
забезпечити нагромадження капіталу, який не можна використати в 
інноваційній діяльності [32, 37]. 
Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, 
спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів 
(новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації 
їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних 
 13 
товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» 
інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», 
що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного 
прогресу у виробництво і соціальну сферу. Ця діяльність охоплює: 
- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології; 
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; 
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими 
строками окупності витрат; 
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін 
у стані продуктивних сил; 
- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, 
призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища. 
Виділяють наступні види інноваційної діяльності: 
- проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на 
створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; 
- розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових 
видів техніки і технології; 
- розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, 
призначених для поліпшення соціального і екологічного становища; 
- технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво 
нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння 
виробництва нової продукції або впровадження нової технології. 
Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і 
розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний 
процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до 
соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого 
комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних 
заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто 
повністю готової до реалізації на ринку.  
 14 
Основою інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння 
(комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і 
реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми 
вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних 
інноваціях. При цьому важливо, хто є «ініціатором» інновації: споживач, 
постачальник чи конкурент. 
Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний 
характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, 
організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує 
винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-
технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює 
прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних 
процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які 
виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її 
розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції [13, 45]. 
Необхідно відзначити, що на інноваційну діяльність впливає ряд 
факторів, які можна розбити на наступні групи: 
- техніко-економічні; 
- організаційно-управлінські; 
- юридичні; 
- соціально-психологічні. 
При цьому вплив даних факторів може носити як стимулюючий так і 
стримуючий характер. 
Здійснення управління інноваційною діяльністю в цілому включає: 
- розробку планів та програм інноваційної діяльності; 
- нагляд за розробкою нової продукції та технології, її впровадження; 
- розгляд програм розробки нової продукції та технології; 
- забезпечення єдиної інноваційної політики та координації; 
- забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм 
 15 
інноваційної діяльності; 
- затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення 
інноваційних проблем – від ідеї до серійного виробництва продукції. [13, 45]. 
Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним 
засобом збереження конкурентоспроможності і стають невід'ємною частиною 
підприємницької діяльності. Управління нововведеннями здійснюється 
паралельно з управлінням діючим традиційним виробництвом. Але методи 
управління інноваціями відрізняються від методів управління традиційним 
виробництвом, оскільки інноваційні процеси спрямовані на створення раніше 
неіснуючих продуктів, якісне оновлення виробничих сил та виробничих 
відносин. 
Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та 
технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід 
прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, коли настають 
критичні обставини. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення 
взаємопов'язані, тому проводити їх треба комплексно. Отже, головними 
принципами управління нововведеннями є: 
- принцип безперервного прогнозування інноваційної ситуації; 
- принцип системного впровадження новин у взаємопов'язаних сферах 
підприємницької діяльності; 
- принцип поєднання інвестицій з інноваціями; 
- принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу 
результативності нововведень. 
Якщо гроші на нововведення взяті з бюджетних коштів, будь-які 
нововведення з мінімальним прибутком підприємству вигідні. В умовах 
самофінансування гроші для реалізації науково-дослідних розробок беруться з 
обігових коштів підприємства, тому інноваційний менеджер повинен шукати 
переконливі аргументи, обґрунтувати необхідність нововведень та відповідних 
капітальних вкладень у майбутній розвиток підприємства для збереження ним 
 16 
гідного місця на ринку товарів і послуг [53]. 
Період час від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації 
називають життєвим циклом нововведення. З врахуванням послідовності 
проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність 
розглядають як інноваційний процес. Основним товаром ринку нововведень є 
науковий та науково-технічний результат – продукт інтелектуальної діяльності, 
на який діють авторські права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом 
та чинним законодавством України. 
Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють, але й заставляють 
комерційні організації приймати участь у формуванні ринку нововведень за 
наступними направленнями: 
- розвиток особистої наукової, науково-технічної та експериментальної 
бази для проведення науково-дослідних робіт; 
- проведення досліджень на коопераційних засадах з іншими 
організаціями; 
- оформлення замовлень на проведення науково-дослідних чи 
експериментальних робіт з іншою організацією: 
- придбання ліцензій на право виробництва товарів чи послуг: 
- купівля готового виробу, технології, ноу-хау та іншої інтелектуальної 
власності; 
- придбання нематеріальних активів шляхом випуску акцій, облігацій, 
іноземного капіталу та організація спільного виробництва. 
Інноваційний процес можливо розглядати з різних позицій та з різним 
ступенем деталізації: 
- паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації, 
виробничої діяльності і маркетингу; 
- у вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновації від виникнення 
ідеї до її розробки на впровадження; 
- як процес фінансування та інвестування розробки на впровадження і 
 17 
розповсюдження нового виду продукту або послуги. 
Таким чином інноваційний процес полягає в одержанні комерціалізації 
винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень організаційно-
технічного, економічного, соціального та інших результатів інноваційної 
діяльності. 
Інноваційний процес здійснюється в чотири стадії (табл. 1.1): 
 
Таблиця 1.1 – Стадії інноваційного процесу 
1 Фундаментальні дослідження в академічних інститутах, вищих 
навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне 
фінансування на безповоротній основі. 
2 Дослідження наказового характеру. Проводяться в усіх наукових 
організаціях І фінансуються як з бюджету, так і за рахунок замовників. 
Дослідження не завжди пророкуються і носять тому ризиковий характер. 
Стадії 
3 Проводяться дослідно-конструкторські та експериментальні 
інноваційного 
розробки. Проводяться в підрозділах науково-дослідних інститутів, 
процесу 
спеціалізованих лабораторіях, підрозділах великих промислових 
підприємств. Фінансуються як з державного бюджету, так і за рахунок 
замовників, а також за власні кошти. 
4 Проводиться процес комерціалізації, починаючи із впровадження 
у виробництво, виходу на ринок та продажу продукту. 
Джерело: складено на основі  [7, 51] 
 
Невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту «футурошоку», 
тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни в 
короткий період часу з великими витратами ресурсів і надзвичайною напругою. 
Наслідком того може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування 
підприємства або організації [26, 42]. 
Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній 
 18 
нововведення є об'єктивним і викликається моральним зношенням. Тому 
необхідно завчасно резервувати кошти на нововведення з поточних прибутків, 
вишукувати інші джерела фінансування нововведень і постійно турбуватися 
про народження нових ідей розвитку підприємства. Незважаючи на те, що 
виявлення межі потенціалу технології є складним процесом, в залежності від 
ефективності капіталовкладень у тій чи іншій галузі настає момент, коли 
віддача від нововведення зрівняється із середньою віддачею капіталовкладень. 
Одним з основних суб'єктів інноваційної діяльності є промислові 
підприємства, як основний споживач створюваних інновацій. Для розвитку 
інноваційної діяльності підприємства, важливе значення мають кількісні та 
якісні показники його науково-технічного потенціалу. Потенціал – джерела, 
можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними в дію, використані 
для вирішення якоїсь задачі, досягнення певної цілі, можливості окремої особи, 
суспільства, держави, підприємства в певній галузі [30]. 
Структурні зміни, що відбуваються протягом останніх років в економіці 
України, характеризуються стрімкою втратою позицій галузями, які визначають 
науково-технічний прогрес. Якщо скорочення частки галузей, що виробляють 
товари, у валовій доданій вартості є закономірним процесом, оскільки 
відображає відповідне зростання питомої ваги сфери послуг, то напрям і 
динаміка трансформації структури промисловості свідчать про прогресуюче 
технологічне відставання України від розвинених країн світу. Частка 
машинобудування та металообробки знижується, незважаючи на те, що понад 
60 % становить виробництво сировинної та проміжної продукції [1, 2]. 
Наведемо основні фактори, що стримують інноваційну діяльність 
вітчизняних підприємств та частку таких підприємств:  
- нестача власних коштів – 83,0% підприємств; 
- недостатня фінансова допомога держави – 56,6% підприємств; 
- великі витрати па нововведення – 55,9% підприємств; 
- високий економічний ризик – 38,9% підприємств; 
- недосконалість законодавчої бази – 37,7% підприємств; 
 19 
- тривалий термін окупності нововведень – 34,6% підприємств; 
- відсутність коштів у замовників – 31,7% підприємств; 
- нестача інформації про нові технології – 19,5% підприємств; 
- відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами 
та науковими організаціями – 18,5% підприємств; 
- нестача інформації про ринки збуту – 18,3% підприємств; 
- відсутність кваліфікованого персоналу – 17,2 % підприємств; 
- відсутність попиту на продукцію – 16,0 % підприємств; 
- несприйнятливість підприємства до нововведень – 14,5 % 
підприємств [40]. 
З-поміж сприятливих чинників для впровадження нововведень: здатність 
керівників підприємств і персоналу визначати та оцінювати економічні, 
соціальні, технологічні зміни у зовнішньому середовищі; орієнтація керівників 
на довгострокову перспективу, наявність чітких стратегічних цілей; розвинена 
система збуту і маркетингу, здатна оцінювати ринкові тенденції; безперервний 
пошук нових ринкових пропозицій; вміння аналізувати й реалізовувати нові 
ідеї. Зовнішніми чинниками виливу є: старіння наявних товарів (скорочення 
життєвого циклу), виникнення нових потреб покупців, зміна (вплив моди) 
смаків і пріоритетів споживачів, підвищення рівня конкуренції. 
Підвищення вимогливості споживачів на внутрішньому ринку та 
офіційних регуляторних бар'єрів щодо технічних, екологічних, споживчих, 
ресурсозберігаючих та інших властивостей продукції вітчизняних галузей лише 
становитиме додаткові перешкоди входженню на ринок та пригнічуватиме 
позиції українських виробників і не може розглядатися як дієвий стимул 
інноваційної діяльності. Відтак, треба очікувати подальшого збільшення 
обсягів імпорту високотехнологічної продукції [65]. 
Отже, заяви про те, що в Україні нині переважно сформувалися необхідні 
передумови для переходу на інноваційну модель економічного розвитку, 
видаються надто оптимістичними. За умов недосконалості ринкового механізму 
ціноутворення, фондового, товарного, кредитного, грошового та валютного 
 20 
ринків наразі не можна стверджувати про наявність автономних ринкових 
стимулів інноваційного розвитку. 
Перехід до інноваційної моделі економічного розвитку потребує 
реалізації трьох основних завдань [1, 44, 57]: 
- розвитку конкурентоспроможного підприємницького сектора та 
його ядра - великих корпорацій, його здатності до концентрації і перерозподілу 
коштів у пріоритетні напрями; 
- дотримання державних пріоритетів розвитку освіти, науки і 
технологій; 
- повноцінної інтеграції у глобальну інноваційну сферу, світову 
торгівлю наукоємними товарами та інтелектуальною власністю. 
Отже, державна стратегія, орієнтована на забезпечення інноваційного 
розвитку України, повинна бути спрямована на виконання потрійного завдання: 
- безпосереднє здійснення заходів національного та регіонального 
рівнів, які сприятимуть підвищенню якісних характеристик вітчизняного 
науково-технологічного потенціалу; 
- заохочення здійснення суб'єктами національної економіки 
інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування з мстою 
збільшення пропозиції інноваційних продуктів, технологій та знань; 
- заохочення попиту суб'єктів національної економіки па інноваційні 
продукти, технології, знання, створення сприятливих умов для впровадження 
інновацій у виробничу діяльність та побут населення. 
Таким чином, модель створення локальних інноваційних осередків (у 
вигляді технопарків, технополісів тощо чи стимулювання винятково 
«високопродуктивних» галузей і виробництв) в Україні малоефективна через 
низьку сприйнятливість економіки до інновацій. Така політика за сучасних 
умов не сприятиме зміцненню всієї економіки, а породжує зловживання і 
корупцію. Державне стимулювання інновацій пільговим оподаткуванням та 
інноваціями без впровадження дієвих стимулів для інвестиційної діяльності 
(точніше: повного виведення інвестицій з-під оподаткування) спричиняє 
 21 
припинення розриву між наукою і виробництвом, марнування державних 
коштів [1, 44, 57].  
Тому найімовірнішим наслідком відриву виробництва інтелектуального 
продукту від матеріальних умов впровадження може стати його експорт, що не 
дозволяє вважати цей продукт інноваційним для України. До того ж, 
підвищення кваліфікованості менеджерів та комерціалізація наукової 
діяльності призводять до відтоку з країни інтелектуального капіталу. 
Отже, інноваційний розвиток України повинен базуватися на: 
 - провадженні цілеспрямованої державної промислової та інвестиційної 
політики, спрямованої на активізацію нововведень, як пріоритетної складової 
загальної стратегії соціально-економічного розвитку держави, забезпеченні 
єдності структурної та інноваційної політики; 
 - створенні сприятливих інституційних умов для інноваційної діяльності 
в країні: правового забезпечення інноваційної діяльності підприємств; 
запровадження дієвого пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності; 
удосконалення механізмів фінансування інноваційної діяльності; 
 - застосуванні засобів захисту національного ринку, виробництва та 
капіталу, заохоченні їхнього розвитку, стимулюванні інноваційної 
спрямованості останнього; 
 - послідовному збільшенні сукупного попиту, вдосконаленні 
інфраструктури ринків з метою підвищення частки складних, наукоємних 
продуктів в особистому та виробничому споживанні; 
 - створенні умов для реалізації вітчизняними підприємствами 
наступальної стратегії па зовнішніх ринках, підтримки конструктивної 
конкуренції на внутрішньому ринку, яка заохочуватиме підприємства до 
інноваційної діяльності; 
 - диверсифікації організаційних форм функціонування національної 
економіки, забезпеченні співпраці малих, середніх та великих підприємств, 
підтримки провідних великих підприємств та об'єднань, які мають змогу 
реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети, розвитку науково-
 22 
виробничої кооперації, венчурного бізнесу, промислово-фінансової інтеграції, в 
тому числі - па міжнародному рівні; 
 - забезпеченні тісної інтеграції виробництва, фінансів, науки, освіти з 
метою сприяння випереджувальному розвиткові науково-технологічної сфери; 
 - конверсії «тіньових» капіталів та залученні «тіньового» сектора до 
сфери легального обігу фінансових ресурсів, інвестування і розширення па цій 
основі власних ресурсів підприємств для інноваційної діяльності; 
 - пріоритетному розвиткові людського капіталу як основи майбутнього 
постіндустріального суспільства. 
З огляду на це, провідним напрямом у процесі переходу України до 
інноваційного розвитку має стати поліпшення інвестиційного клімату в Україні 
і всебічне стимулювання національного капіталотворення та інвестиційних 
процесів. Отже, модернізація української економіки на засадах інноваційного 
розвитку мас забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних 
важелів економічної політики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами і 
вирішенням стратегічних і поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія 
як така, що за визначенням сприяє підвищенню рівня прибутковості 
національних підприємств, може стати реальним простором для багатогранної 
співпраці держави і бізнесу. 
 
1.2 Основні види забезпечення джерел розвитку інноваційно-
інвестиційної діяльності компанії 
 
Головною метою інноваційної політики держави є створення соціально-
економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, 
розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення 
впровадження сучасних екологічно-чистих, безпечних, енерго- та 
ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів 
конкурентоспроможної продукції. Державна інноваційна політика здійснюється 
за такими напрямками:  сприяння зростанню інноваційної активності, що 
 23 
забезпечує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; 
орієнтація на пріоритетну підтримку інновацій, які становлять основу 
сучасного технологічного прогресу; узгодження державної інноваційної 
політики з ефективним функціонуванням конкуренції в інноваційній діяльності, 
захистом інтелектуальної власності. 
До основних методів реалізації державної інноваційної політики належать 
такі [26, 57]: 
- підтримка і прямий розвиток науково-технічної сфери, в тому числі 
шляхом створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, 
які розробляють інноваційні проєкти; 
- надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують 
інноваційний продукт, безпроцентних позик за рахунок коштів Державного 
інноваційного фонду та інших цільових фондів; 
- створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними 
податковими та кредитними пільгами; 
- розробка та впровадження системи податкових пільг для виробників 
інноваційного продукту; 
- створення системи атестації інноваційної продукції; 
- створення державної інформаційної інфраструктури розвитком 
загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світових мереж, 
створення установ для надання консультаційних, дорадчих та організаційних 
послуг інноваторам; 
- фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які 
працюють над створенням і впровадженням інноваційного продукту у вигляді 
надання інноваторам грантів, позик, субсидій, гарантованих кредитів, 
забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням, приладдям, 
приміщенням та сервісом, експертного кредитування та ін.; 
- розвиток та підтримка системи освіти у формі повного або часткового 
утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, 
системи підвищення кваліфікації; 
 24 
- створення сприятливого правового середовища для інноваторів; 
- забезпечення сприятливих умов для міжнародної інвестиційної 
діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для 
виробництва інноваційної продукції; 
- захист прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній 
кооперації праці; 
- державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм. 
Види джерел фінансування інновацій детально зображено в табл. 1.2. 
 
Таблиця 1.2 – Види джерел фінансування інноваційної діяльності  
Група Тип Організаційна структура джерел в групі 
Державні Власні Державний бюджет, 
ресурси Бюджети обласні, місцеві, районні; Державний фонд 
фундаментальних досліджень; Державна інноваційна 
компанія; 
Позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального 
страхування, Державний фонд зайнятості, інші фонди); 
Податкові пільги для інноваційних організацій 
Залучені Державна кредитна система; Державна страхова система 
Позикові Державні позики (державні займи, зовнішні займи, 
міжнародні кредити тощо); Податковий інноваційний 
кредит 
Ресурси Власні Власні інвестиційні ресурси підприємств, фонди розвитку 
підприємств виробництва 
(суб'єктів Залучені Внески, пожертвування, продаж акцій, додаткова емісія 
господарювання акцій; 
Інвестиційні ресурси інвестиційних компаній-резидентів, у 
тому числі пайових інвестиційних фондів; Інвестиційні 
ресурси страхових компаній-резидентів; Інвестиційні 
ресурси недержавних пенсійних фондів-резидентів 
Позикові Банківські, комерційні кредити; Бюджетні цільові кредити; 
Фонди венчурного капіталу; 
Інвестиційні ресурси іноземних інвесторів, у тому числі 
комерційних банків, міжнародних фінансових інститутів 
Джерело: складено на основі  [37] 
 
Верховна Рада в сфері інноваційної діяльності проводить роботи зі 
створення законодавчої бази нововведень, затверджує пріоритетні напрями 
інноваційної діяльності та визначає обсяг асигнувань для її підтримки. 
Державне регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері повинно 
 25 
базуватися на ряді загальних принципів, таких як взаємна вигода, недопущення 
дискримінації, еквівалентна технологічна залежність сторін, раціональне 
поєднання лібералізації і протекціонізму. 
Центральні органи виконавчої влади здійснюють підготовку пропозицій з 
реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки та створюють 
організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації, а також доручають 
державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснювати 
конкурсний відбір пріоритетних інноваційних проєктів та фінансово 
підтримують їх у межах виділених коштів. Основна роль в проведенні 
інноваційної діяльності лягає на місцеві державні адміністрації. 
З метою  ефективної  концентрації  науково-виробничого  потенціалу на 
реалізації пріоритетних проблем, які вимагають акумуляції значних інвестицій 
розробляються науково-технічні програми. Розроблені програми дозволяють 
комплексно вирішити галузеві, міжгалузеві, регіональні та державні проблеми і 
базуються на основі розроблених прогнозів. 
Статистичні обстеження та аналіз їх матеріалів здійснює відділ статистики 
науково-технічного прогресу управління статистики інвестицій та будівництва 
Головного управління статистики виробництва Держкомстату України. 
Статистичне вивчення НТП дає уявлення про рівень інноваційної активності 
України. Інноваційна активність – необхідна умова економічного росту і 
підвищення якості життя, а тому займає центральне місце в реалізації 
інноваційної політики держави. Показниками інноваційної активності є обсяг 
національних витрат на НДДКР по відношенню до ВВП і виробничих 
інвестицій. Іншими показниками служать, наприклад, кількість патентів і 
ліцензій (у розрахунку на 1000 жителів), сальдо зовнішньої торгівлі (за 
патентами, ліцензіями, високотехнологічною продукцією), ресурсоємкість 
продукції. 
Інноваційна активність на макрорівні обумовлена економічним і науково-
технічним потенціалом країни, духовним станом суспільства, його 
спроможністю сформулювати національну інноваційну доктрину, стратегію 
 26 
науково-технічного розвитку; визначити напрямки і форми інноваційної 
політики, сконцентрувати ресурси на її реалізації. Інноваційна активність 
неможлива без розвитку ринку і конкурентного середовища 
Одним із засобів державної підтримки інноваційної діяльності стало 
створення останніми роками системи технологічних парків. Робота цих 
інноваційних структур спрямована на комерціалізацію й широке впровадження 
у виробництво наукоємних розробок, вихід на світові ринки з 
високотехнологічною конкурентоспроможною продукцією. У 2025 р. обсяг 
випуску інноваційної продукції підприємствами, які входять до складу 8 
зареєстрованих технопарків, перевищив 2,6 млн. грн., що майже у 4,5 рази 
більше, ніж у 2023 р. [43, 56]. 
Однак у цілому рівень інноваційної активності підприємств та організацій 
залишається недостатнім. Позначається слабка зорієнтованість інституційної, 
фінансової та банківсько-кредитної систем на підтримку інноваційного 
розвитку вітчизняної економіки, вкрай низький рівень фінансування 
інноваційної діяльності, недостатня розвиненість малих та середніх 
інноваційних підприємств, майже повна відсутність посередницьких 
організацій, які працюють на інновації, а також венчурного фінансового 
потенціалу. Однією з проблем інноваційного розвитку залишається недостатній 
рівень державного впливу на розвиток в Україні інноваційної діяльності, 
невідповідність існуючої системи органів державного управління моделі 
інноваційного розвитку економіки.  
Україна має всі необхідні передумови для розбудови економіки знань. 
Наявність диверсифікованої промисловості зі значною часткою 
високотехнологічних галузей, розгалуженої мережі інституцій дають підстави 
для забезпечення переходу від початкових конкурентних переваг (дешева 
робоча сила, дешеві й багаті природні ресурси) до створення тих конкурентних 
переваг, що формують інноваційну додану вартість (продаж 
високотехнологічних продуктів та послуг, ліцензій тощо). Україна належить до 
восьми країн світу, що мають необхідний науково-технічний потенціал для 
 27 
створення найсучаснішої авіа космічної техніки, входить до десятки 
найбільших суднобудівних держав світу. 
Що стосується розвитку людського потенціалу, то знання, здібності та 
талант завжди були притаманні українцям. Інформаційна сфера України має 
унікальний кадровий ресурс. Навчання протягом життя стає формою захисту 
особистості проти непередбачуваності сучасного світу. Невід’ємною складовою 
економіки знань є динамічна інформаційна інфраструктура та конкурентний 
інформаційний сектор. 
Слід пам’ятати про визначення критичних технологій, наявність яких має 
ключове значення для вирішення нагальних проблем соціально-економічного 
розвитку та національної безпеки держави. Основні показники продукції, 
виготовленої за критичними технологіями, мають відповідати світовому рівню 
чи перевищувати його. Найважливіші критичні технології найчастіше мають 
міжгалузеву значущість і є базою для технологічного оновлення виробництва, 
доведення його до конкурентоспроможного рівня. У кожному пріоритетному 
напрямі технологічного розвитку має бути відповідна сукупність критичних 
технологій. 
Провідне місце в науково-технічній та інноваційній діяльності мають 
посідати пріоритетні науково-технічні розробки, пов’язані зі здійсненням 
досліджень, спрямованих на збереження та розвиток природних і виробничих 
ресурсів країни. Безумовними лідерами у виробництві світової наукової 
продукції є США і Японія. 
Вважається, що приблизно 80% усіх світових інновацій створюється в 
США. Витрати США на НДДКР перевищують витрати Англії, Франції, ФРН та 
Італії разом узятих і складають більше половини витрат на НДДКР усього 
капіталістичного світу [43]. 
Другою світовою державою, що здійснює величезні витрати на новації є 
Японія. За цими витратами на душу населення знаходиться на одному рівні з 
США. В США продається 90% нових товарів і тільки 10% старих, що надійшли 
на ринок більше 5 років тому. Основними виконавцями НДДКР у США є 
 28 
приватний сектор економіки (виробництво) і ВНЗ (85% загального обсягу). 
НДДКР у Японії займається приблизно 1 млн. чоловік. З них 57% – у приватних 
наукових організаціях, 32% – у Вузах і 11% – у державних НДІ. Проведені 
дослідження охоплюють як природні і технічні науки, так і гуманітарні галузі 
знань. 
Перехід української економіки до ринкових відносин супроводжується 
всезростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від 
індустріально розвинутих країн. Реальні витрати на науково-технічні розробки 
за останні 4 роки скоротилися більше ніж у 6 разів. Питомі витрати на 
інноваційну діяльність у Франції і Німеччині склали у 2025 році 140 доларів на 
одного науково-технічного працівника. У США і Японії – відповідно, 118 і 124 
дол. (в Україні – близько 8 дол.) [43]. 
Протягом останніх п’яти років чисельність науково – технічних 
працівників в Україні зменшилася вдвічі. Щорічно за межі України емігрує в 
середньому близько 50 тис. дипломованих фахівців, причетних до інноваційної 
діяльності. Накопичений міжнародний досвід свідчить про розмаїтість форм і 
методів, застосовуваних в інноваційній діяльності. Наприклад, у США існує 
«інвестиційний податковий кредит», що являє собою знижку з податку на 
прибуток, у розмірі 6 – 10% загальної вартості капіталовкладень у нові машини 
й устаткування, існує також податкова знижка на приватні вкладення в НДДКР, 
що становить 25% від прибутку і є самою великою пільгою в порівнянні з 
іншими країнами (у Японії 20%, ФРН – 7,5%) [26, 43, 57]. 
Крім розширення податкових пільг державний уряд приділяє велику 
увагу усуненню адміністративних перешкод на шляху розвитку наукомістких 
виробництв, пов'язаних з обмеженнями, що накладаються патентним 
захистом. Новим явищем у державній політиці є державна підтримка спільних 
проєктних і дослідницьких робіт, здійснюваних корпораціями й 
університетами, а також науково-дослідницького потенціалу приватного 
сектора економіки. 
У Японії також, як у США, застосовуються різні пільги і заохочення 
 29 
інноваційної діяльності. Крім кредитів під низькі відсотки, передбачається 
особлива форма державного фінансування, що поєднує в собі риси 
кредитування і субсидування. Корпораціям, що ведуть важливі дослідження і 
розробки, держава оплачує 50% витрат на НДДКР, а позики підлягають 
безпроцентному поверненню. 
У Франції заслуговує на увагу спеціальний фонд, ціль якого надавати 
допомогу підприємствам початківцям здійснювати власні витрати на НДДКР. У 
Великобританії уряд фінансує НДДКР за пріоритетними напрямками на основі 
рішень спеціальних рад, крім того, існує розвинута система пільгового 
кредитування підприємств, які займаються модернізацією виробництва. 
Очевидно, що прямо досвід Заходу навряд чи можна перенести на 
вітчизняний ґрунт. Становище погіршується важким економічним станом, у 
якому виявилася Україна, а також слабкістю внутрішніх джерел підтримки 
новацій. Хоча очевидно і те, що давні традиції вітчизняного виробництва 
змушують покладати певні надії на державну підтримку нашого виробника і 
його інноваційну діяльність. 
Серед пріоритетних напрямків удосконалювання в інноваційній діяльності 
в Україні можна назвати: патентно-ліцензійне законодавство і політику; право 
власності технологій; інвестиційні можливості України; інкубатори й інші 
системи підтримки малого інноваційного бізнесу; менеджмент програм. 
Іншою, дуже важливою обставиною, що стимулює нововведення є 
внутрішня політика підприємств, пов'язана з удосконалюванням методів 
управління. Удосконалювання стилів і прийомів управління, швидке й 
адекватне реагування на зміну кон’юнктури ринку, розвиток нових напрямків 
та інструментів у роботі фірми на базі постійних новацій – роблять процес 
нововведень найважливішим засобом збереження позицій на ринку. 
Нововведення в ринковій економіці реалізуються підприємницькими 
структурами як засіб вирішення виробничих і комерційних завдань з метою 
економічного росту підприємств і підвищення їхньої конкуренте спроможності. 
Нововведення на підприємствах найбільш ефективні тоді, коли всі структурні 
 30 
підрозділи, весь колектив, і кожен працівник залучені в усі фази прийняття 
рішень і впровадження новацій. 
Тому застосування менеджерами стилю керівництва «участь в 
управлінні», підтримка почуття соціальної захищеності, значимості кожного 
працівника, ступеня його відповідальності і можливості професійного і 
посадового росту – невід'ємні складові сприятливого інноваційного клімату в 
колективі. Використання комплексу мотиваційних систем, що включає різні 
форми і методи матеріального заохочення, творчої активності працівників є 
серйозним додатковим компонентом успішної їхньої діяльності в інноваційних 
процесах підприємства. 
 
1.3 Механізм управління інноваційним проєктом як шлях удосконалення 
інноваційної діяльності 
 
Інноваційний проєкт – плановий комплекс технічних, виробничих, 
економічних і організаційних заходів, об'єднаних однією генеральною 
(основною) мстою. Він складається з кількох етапів процесу «дослідження – 
виробництво», узгоджених за ресурсами, термінами і виконавцями, та 
здійснюється єдиним менеджментом. За іншим визначенім, це система 
взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, яка становить комплекс 
науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, 
фінансових, комерційних та інших заходів, відповідно організованих, 
оформлених комплектом проєктної документації, що забезпечують ефективне 
вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в 
кількісних показниках, і сприяють інновації [16, 45, 64 ].  
Наведемо три основних аспекти цього поняття: 
1. Форма організації управління інноваційною діяльністю становить 
систему взаємозалежних заходів щодо: ресурсів, виконавців, замовників, 
термінів. 
2. Процес здійснення інновацій становить сукупність ідей: наукових, 
 31 
технічних, виробничих, фінансових, комерційних. 
3. Комплекс документації: технічної, організаційної, планової, 
розрахункової, облікової, звітної, фінансової.  
Так як в роботі складно висвітлити всі аспекти кожної, наведу лише 
основні засади. Інноваційний проєкт охоплює такі обов'язкові структурні 
елементи: 
 - цілі і задачі; - функціонально-виконавчу структуру (комплекс 
досліджень і розробок, роботи з підготовки і перепідготовки персоналу, 
імпорту й експорту ліцензій, впровадження, освоєння і продажу інновацій);  - 
техніко-економічне і ресурсне обґрунтування (показники витрат, ефекту); 
За масштабами і рівнем взаємодії підрозділів під час виконання 
інноваційних проєктів і відповідно до значущості результатів, вони можуть 
поділятися на дві основні групи: 
 - проєкти, у виконанні яких бере участь група підрозділів, результати 
виконання відображено у бізнес-плані організації, а обсяг витрат потребує 
виділення значних ресурсів, що підлягають централізованому контролю; 
 - локалізовані проєкти, у виконанні яких беруть участь лише один-два 
взаємодіючих підрозділи чи цільовий тимчасовий колектив [2, 18]. 
Прикладами інноваційних проєктів першого типу можуть бути: - 
реконструкція (розширення) виробничих підрозділів; - заміна у масштабах 
технологічного устаткування на принципово нове;  - перехід на використання 
нових матеріалів; - розробка і впровадження (чи тільки впровадження) 
комплексів технологічних інновацій під час освоєння нової продукції. 
До цілей локальних інноваційних проєктів можна віднести: впровадження 
окремих технологічних інновацій, часткову заміну устаткування, забезпечення 
підвищення якості окремого виду продукції. Проєктна діяльність може бути 
спрямована на вирішення таких основних завдань: - створення і виробництво 
продукції високих технічних рівня та якості, конкурентоспроможної на 
внутрішньому та зовнішньому ринках;  - скорочення термінів розроблення й 
освоєння виробництва нової продукції;  - вихід па нові ринки чи ринкові піші;  - 
 32 
забезпечення прихильності споживачів до продукції підприємства та створення 
позитивного іміджу [2, 17, 18]. 
Складний інноваційний проєкт слугує для вирішення науково-технічних 
проблем. Основними його характеристиками є комплексність, кількісна 
визначеність цілей науково-технічного розвитку, збалансованість ресурсів, 
необхідних для реалізації проєкту. Безперервне управління та координація 
процесами реалізації дає змогу обирати шляхи та засоби найефективнішого 
досягнення цілей проєкту.  
Керівникам і менеджерам, які залучаються до виконання проєкту, 
необхідно пройти спеціальні курси з проєктного менеджменту, де розглядають 
такі питання як управління інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, 
трудовими ресурсами, інформаційним зв'язком, ризиком тощо. 
Важливу роль в інноваційній діяльності підприємства відіграє управління 
персоналом у процесі реалізації інноваційного проєкту. 
Створення системи програмно-цільового менеджменту інноваційного 
проєкту спрямоване на вирішення таких завдань: 
1. Забезпечення найповнішої й ефектнішої взаємодії всіх підрозділів, 
зайнятих впровадженням інновацій. 
2. Вивільнення вищого рівня менеджменту від функцій оперативного 
керівництва і координації впровадження інновацій.  
3. Підвищення оперативності поточного менеджменту та відповідальності 
окремих виконавців, зайнятих розробкою і впровадженням інновацій, за 
результати і терміни виконання робіт. 
4. Забезпечення ефективного контролю за виконанням запланованих 
робіт, що створює основу для дієвого адміністративного регулювання і 
мотивування вищих результатів робіт з якості і термінів.  
Керівникам і менеджерам, які залучаються до виконання проєкту, 
необхідно пройти спеціальні курси з проєктного менеджменту, де розглядають 
такі питання як управління інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, 
трудовими ресурсами, інформаційним зв'язком, ризиком тощо. 
 33 
Важливу роль в інноваційній діяльності підприємства відіграє управління 
персоналом у процесі реалізації інноваційного проєкту. 
Створення системи програмно-цільового менеджменту інноваційного 
проєкту спрямоване на вирішення таких завдань: 
1. Забезпечення найповнішої й ефектнішої взаємодії всіх підрозділів, 
зайнятих впровадженням інновацій. 
2. Вивільнення вищого рівня менеджменту від функцій оперативного 
керівництва і координації впровадження інновацій. 
3. Підвищення оперативності поточного менеджменту та відповідальності 
окремих виконавців, зайнятих розробкою і впровадженням інновацій, за 
результати і терміни виконання робіт. 
4. Забезпечення ефективного контролю за виконанням запланованих 
робіт, що створює основу для дієвого адміністративного регулювання і 
мотивування вищих результатів робіт з якості і термінів. 
Наявні два основні принципи формування груп для управління проєктом: 
 - провідні учасники проєкту створюють власні групи, якими управляють 
керівники. Керівники груп підпорядковані єдиному керівнику проєкту. Залежно 
від організаційної форми реалізації проєкту, керівник від замовника або 
підрядника може бути і керівником проєкту. Керівник має працівників, які 
координують діяльність усіх учасників проєкту; 
 - створюється єдина група на чолі з керівником проєкту. До групи 
входять уповноважені представники всіх учасників проєкту для здійснення 
функцій відповідно до розподілених ділянок відповідальності. 
Внутрішнє середовище проєкту має важливіше значення для успішної 
реалізації проєкту, оскільки саме ці чинники сприяють чи, навпаки, 
перешкоджають досягненню поставлених цілей. Розглянемо найважливіші 
умови: 
 - економічні – пов'язані з кошторисом і бюджетом проєкту, цінами, 
податками та тарифами, ризиком і страхуванням, стимулами, пільгами та 
іншими економічними чинниками, що діють усередині проєкту та визначають 
 34 
його основні вартісні характеристики; 
 - соціальні – передбачають забезпечення стандартних умов життя для 
учасників проєкту, рівня заробітної плати, наявності комунальних послуг, 
падання соціальних умов (ніколи, дитячі садки, медобслуговування, умови для 
відпочинку тощо); умови праці і техніки безпеки, страхування та соціальне 
забезпечення; 
 - стиль керівництва проєктом – визначає психологічні клімат та 
атмосферу в команді проєкту, виливає па її творчу активність і працездатність; 
 - організація проєкту – визначає співвідношення між основними 
учасниками проєкту, розподіл прав, відповідальності та обов'язків та виливає на 
успіх його реалізації. Команда проєкту є мозковим центром та виконавчим 
органом проєкту, від якого залежать його прогрес та успіх; 
 - методи та засоби комунікації - визначають повноту, достовірність та 
оперативність обміну інформацією між зацікавленими та учасниками проєкту. 
Фінансування розвитку підприємства загалом та проєктів зокрема має 
відбуватися згідно з обраною стратегією. На фінансування впливають як 
внутрішні, так і зовнішні чинники.  
До внутрішніх чинників входять: галузь, до якої належить підприємство, 
його розмір, ступінь зношеності основних фондів, прогресивність устаткування, 
рівень витрат па виготовлення продукції, рівень її якості, фінансова 
стабільність підприємства.  
До важливіших чинників, які впливають на формування стратегії 
фінансування, належать: рівень цін на устаткування та доступність придбання, 
вартість будівель, співвідношення попиту та пропозиції, прогноз 
платоспроможного попиту на продукції, вимоги до її споживчих якостей, 
розмір відсоткової ставки за банківський кредит. 
Інноваційні процеси відбуваються також під значним впливом 
невизначених факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. У 
табл. 1.3 наведено особливості впливу чинників ресурсного, виробничого, 
збутового та інфраструктурного характерів.  
 35 
Таблиця 1.3 – Характеристика найважливіших факторів інвестиційного проєкту 
Сфера  Ступінь можливого виливу 
  
Фінансова  Визначає бюджетні межі проєкту з урахуванням кошторису 
 для виробництва продукту та покриття витрат на проєкт, а також 
способи й джерела фінансування проєкту 
Виробнича  Пов'язала з ринком засобів виробництва. Висуває специфічні 
 вимоги до проєкту, наприклад: рекомендації з використання 
технологій та устаткування, вимоги до завантаження ділянок 
виробництва, що простоюють, відмова від певних технологічних 
процесів, узгодженість вимог проєкту з можливостями ринку 
засобів виробництва тощо 
Збутова  Формує важливі вимоги та умови до проєкту, пов'язані з 
 ринком збуту, та визначені рішення покупців, наявністю та діями 
конкурентів 
Матеріального Пов'язана з ринком сировини та напівфабрикатів і формує 
забезпечення  вимоги до проєкту, що випливають з можливості забезпечення 
сировиною, матеріалами й устаткуванням за прийнятими цінами 
Кадрового Визначає вимоги до кадрового потенціалу організацій, які 
забезпечення  беруть участь у розробці проєкту, його здійсненні та експлуатації, 
 рівня професіоналізму менеджерів і команди, яка керує проєктом 
Інфраструктура  Висуває вимоги до проєкту та його забезпечення, оскільки 
 пов'язана з ринком послуг та різноманітним сервісом. Сюди 
належать вимоги до реклами, транспорту, зв'язку, телекомунікації, 
інформаційного, інженерного та іншого забезпечення 
Джерело: складено на основі  [1; 2;15] 
 
Отже, для успішного управління інноваційним проєктом потрібно: 
обґрунтувати необхідність та визначити мету проєкту; докладно вивчити 
характеристики нової технології, продукції тощо; визначити терміни і ресурси 
виконання окремих етапів, проєкту загалом (практики вважають, що термін 
понад три роки пов'язаний з великим ризиком провалу проєкту). Під час 
реалізації необхідно здійснювати систематичний моніторинг, оцінку і складати 
звіти виконання проєкту. 
 
1.4 Методика оцінки інноваційного потенціалу компанії 
 
Якщо керуватися теорією ринкової економіки, то напрошується висновок 
про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, 
це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб’єктів, що 
 36 
господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до 
одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій 
перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї 
економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, 
спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства. 
Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для 
перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат 
розрізняють наступні види ефекту (див. табл. 1.4).  
 
Таблиця 1.4 – Види ефекту від реалізації інновацій 
Вид ефекту Фактори-показники 
Економічний Показники враховують у вартісному вираженні усі види 
результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій 
Науково- Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність 
технічний 
Фінансовий Розрахунок показників базується на фінансових показниках 
Ресурсний Показники відображають вплив інновацій на обсяг 
 виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу 
Соціальний Показники враховують соціальні результати реалізації 
інновацій 
Екологічний Шум, електромагнітне поле, освітленість (зоровий комфорт), 
вібрація. Показники враховують вплив інновацій на 
навколишнє середовище 
Джерело: складено на основі  [38], [51] 
 
В залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат 
розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного 
ефекту. 
Тривалість прийнятого тимчасового періоду залежить від наступних 
факторів [20, 23]: 
- тривалості інноваційного періоду; 
- терміну служби об’єкта інновацій; 
- ступеня вірогідності вихідної інформації; 
 37 
- вимог інвесторів. 
У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш 
кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення 
кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, 
виготовлення і реалізацію, а з іншого боку – зіставлення отриманих при цьому 
результатів з результатами від застосування інших аналогічних за 
призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність 
швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують 
прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування 
на нові,  істотно скорочуються. 
Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні 
результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про 
доцільність використання нових розробок. 
Однією з найважливіших рис всілякої інвестиції є неспівпадання в часі 
між витратами і результатами цієї діяльності. Навіть якщо не брати до уваги 
інфляційні процеси, то прибуток, отриманий сьогодні, коштує дорожче, ніж той 
самий прибуток, отримання котрого очікується пізніше, хоча б на величину 
процентів, які б могли принести ці кошти при вкладанні їх в цінні папери. Тому 
в західних країнах для оцінки інноваційних проєктів використовується 
методика врахування фактору часу. 
Під фактором часу розуміють економічну нерівнозначність рівночасних 
витрат і результатів. Для оцінки рішень, що відрізняються терміном здійснення, 
необхідно використовувати фактор часу. Цінність суми грошей у різні періоди 
часу залежить від дисконтної ставки та відрізка часу. Для оцінки вартості 
капіталу будемо використовувати процес дисконтування. Це процес, що 
визначає теперішню вартість капіталу (ТВ) і показує поточне значення 
грошової одиниці через n грошових періодів при дисконтній ставці е [14, 45, 
65]: 
ТВ = МВ  (1 + е)-n, (1.1) 
де МВ – майбутня вартість капіталу. 
 38 
Дисконтна ставка – це складне значення, яке визначається середніми 
затратами капіталу під впливом і в залежності від різних факторів. Потрібно 
також зауважити, що не існує визначеного твердження нормативного значення 
дисконтної ставки. Вона суттєво відрізняється по групам інвестицій, сферах 
діяльності та по країнах. Для інноваційних проєктів норма доходності 
становить не менше 20% (зазвичай е = 20 ÷ 25%). 
Сучасними методами оцінки економічної ефективності інноваційних 
проєктів є наступні: 
1. чиста теперішня вартість; 
2. індекс прибутковості; 
3. термін окупності інвестицій; 
4. внутрішня ставка доходу; 
5. зовнішня ставка доходу. 
Чиста теперішня вартість – приведена до сучасного моменту часу 
вартість, яка визначається як сума всіх грошових потоків, що генеруються 
проєктом, приведена до початкового моменту часу. Грошові потоки – це чисті 
доходи плюс амортизація. Дисконтна ставка (е) при цьому використовується як 
ціна капіталу після сплати податків [14, 45, 65]: 
n
ЧТВ = -І +  X t (1 e)t , (1.2) 
t0
де І – початкові інвестиції; 
Xt = Pt – Ct – сума позитивного (негативного) грошового потоку в t-му 
році; 
Pt – виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) в t-му році; 
Ct – експлуатаційні витрати в t-му році; 
t – рік життя проєкту; 
n – термін життя проєкту. 
В цьому рівнянні передбачається, що дисконтування починається з 
другого року, тобто рік, в якому починається проєкт – нульовий.  
Правила роботи з показником ЧТВ: 
 39 
1. До реалізації не повинен прийматися жоден проєкт, якщо він не 
забезпечує додатного значення ЧТВ. 
2. В межах фіксованого бюджету слід обирати такий набір проєктів, який 
забезпечує максимальне значення ЧТВ. 
3. Якщо бюджетних обмежень не існує і проєкт обирається із 
взаємовиключаючих, то завжди обирають той, який має  максимальне 
значення ЧТВ. 
Методика визначення ЧТВ має наступні переваги: 
1. Всі розрахунки ведуться, виходячи з грошових потоків, а не з чистих 
доходів. Грошові потоки враховують амортизаційні відрахування як джерело 
коштів. Це важливо, тому що амортизаційні відрахування не є витратами 
«готівки» того року, в якому враховується знос. 
2. Методика ЧТВ враховує зміну вартості грошей з часом. Зміна вартості 
грошей для проєкту віддзеркалює дисконтна ставка. 
3. Ухвалюючи проєкти тільки з позитивним ЧТВ, компанія буде 
нарощувати свій капітал за рахунок цих проєктів. 
Методика визначення ЧТВ має наступні недоліки: 
1. Метод в змозі забезпечити коректні результати лише за умов, коли 
можна отримати достовірні оцінки вартості капіталу. 
2. Визначаючи абсолютний результат цей метод не має можливості в 
повній мірі оцінити ефективність використання капіталовкладень. 
ЧТВ характеризує абсолютну величину сумарного ефекту, що може бути 
досягнутим терміном виконання проєкту, яка перераховується на момент 
прийняття рішення при умові того, що ставка дисконтування відображає 
вартість капіталу. Таким чином, якщо дане значення позитивне, то можна 
говорити про привабливість даного проєкту для вкладання інвестиційних 
коштів, якщо ЧТВ дорівнює нулю, то це відповідає рівноважному стану, а 
негативна величина говорить про невигідність вкладання коштів в даний 
проєкт. 
Індекс прибутковості (ІП) – це метод, що порівнює теперішню вартість 
 40 
майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями. Отже, ІП – це 
відношення теперішньої вартості (ТВ) до початкових інвестицій у проєкт (І) 
[45, 61, 65]: 
ІП = ТВ/І  (1.3) 
Згідно з цією методикою проєкт із більшим, ніж одиниця ІП приймається, 
а проєкт з ІП меншим за одиницю відхиляється. Індекс прибутковості тісно 
пов'язаний з показником чистої теперішньої вартості. Якщо показник чистої 
теперішньої вартості має позитивне значення ЧТВ > 0, то індекс прибутковості 
ІП > 1. І навпаки при ІП > 1 інноваційний проєкт вважається економічно 
ефективним. У протилежному випадку (ІП < 1) – неефективним. 
Слід сказати, що ІП та ЧТВ, попри однаковий висновок, який вони дають 
про відхилення чи схвалення проєкту, все ж по-різному оцінюють 
пріоритетність ухвалення альтернативних проєктів. 
Індекс прибутковості інвестицій відповідає на питання, який буде рівень 
генеруємих проєктом доходів, які будуть отримані на одну одиницю 
капітальних вкладень. 
Показник ІП доцільно використовувати для ранжирування варіантів 
вкладення коштів в умовах обмеженого обсягу інвестиційних ресурсів. 
Термін окупності інвестицій (ТО) – метод, що включає в себе визначення 
тривалості відрізка часу, необхідного для поновлення початкових інвестицій за 
нульової ставки процента. Термін окупності проєкту обчислюється в роках та 
місяцях. 
Цей метод є історично першим методом оцінки ефективності 
інноваційних проєктів [45, 61]. 
n
Якщо Rit  I oi , то отримуємо термін окупності інвестицій, (1.4) 
t1
де Іоі – початкові інвестиції для і-го варіанта; 
Rit – чистий дохід (прибуток), одержаний по і-му варіанту в t-му році. 
До реалізації мають рекомендуватися ті проєкти, у яких найкоротший 
термін окупності або той, який є граничним. 
 41 
Інвестування в умовах ринку поєднане зі значним ризиком, і цей ризик 
тим більший, чим триваліший термін окупності вкладень. Занадто істотно за 
цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни.  
Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких найбільш високі 
темпи науково-технічного прогресу і де поява нових технологій чи виробів 
може швидко знецінити колишні інвестиції. Нарешті, орієнтація на показник 
«період окупності» часто вибирається в тих випадках, коли немає впевненості, 
що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує 
довірити інвестиції на тривалий термін. 
Методика визначення терміну окупності має перевагу, що полягає у 
простоті розуміння методу. Методика визначення терміну окупності має 
недолік, що полягає в тому, що метод терміну окупності не може служити 
мірилом прибутковості, тому що грошові потоки після дати окупності не 
враховуються. 
Внутрішня ставка доходу (ВСД) – суть цього методу полягає в тому, щоб 
встановити таку ставку процента е1, за якої приведена до майбутнього 
(сучасного) моменту сума засобів дорівнює нулю, тобто [45, 65]: 
n
               (Rit Cit )(1 e1 )nt  0 , (1.5) 
t0
де Rit – позитивний грошовий потік засобів (прибуток, дохід) для і-го 
варіанта в t-му році; 
Cit – від’ємний грошовий потік (інвестиції) для і-го варіанта в t-му році. 
При цьому можна використовувати і щорічні приведені потоки. 
Наведена нижче методика справедлива за умови, що всі одержані кошти 
реінвестуються і забезпечують отримання процента, що дорівнює внутрішній 
ставці доходу.  
Однак, це не завжди має місце. Так, у загальному вигляді, позитивні 
грошові потоки можуть бути реінвестовані за норми інвестування r, а від’ємні 
грошові потоки можуть бути реінвестовані за норми окупності e . В цьому 
випадку можна записати, що [45, 65]:  
 42 
n n
nt
                                Rt (1 r) Ct (1 e)nt
. (1.6) 
t0 t0
Це означає, що майбутня вартість реінвестованих коштів дорівнює 
майбутній вартості потоку інвестицій. Якщо r = e , то можемо записати [65]: 
n
 (Rt Ct )(1 e nt
1 )  0  (1.7) 
t0
Таким чином, внутрішня ставка доходу може бути інтерпретована як 
норма інвестування для всіх одержаних коштів. Практика засвідчує, що 
показником ВСД користуються частіше, ніж ЧТВ. 
Правила роботи з показником ВСД: 
1. Якщо проєкт вибирається із взаємовиключаючих, то перевага 
віддається проєктам з максимальним значенням ВСД. 
Існує взаємозв’язок між показниками ЧТВ і ВСД: 
- якщо ЧТВ  0, то ВСД  е; 
- якщо ЧТВ = 0, то ВСД = е; 
- якщо ЧТВ  0, то ВСД  е. 
ВСД не завжди може бути визначена, зокрема, це неможливо за таких 
обставин: 
1. Очікується, що вартість капіталу буде змінюватись в часі. 
2. Приведення позитивного та від’ємного грошових потоків 
відбувається за різними ставками дисконту. 
3. Функція ЧТВ не перетинає вісь абсцис взагалі або перетинає її 
декілька разів. Це відбувається, як правило, коли проєкт не є стандартним. 
 
Висновок до розділу 1 
 
Отже, усвідомлення необхідності інновацій – це вагомий крок на шляху 
інноваційного розвитку підприємства. При розробці стратегії діяльності 
підприємства інноваційний принцип розвитку має логічно поповнити існуючі 
засади функціонування, зайняти належне йому місце в системі управлінських 
 43 
підходів і працювати на користь підприємства. 
Таким чином, однією з головних умов формування 
конкурентоспроможної стратегічної перспективи розвитку компанії є 
насамперед його інноваційна активність. Впровадження інновацій дедалі 
частіше розглядається як єдиний спосіб підвищення конкурентоспроможності 
товарів, що виробляються, підтримки високих темпів розвитку і рівня 
прибутковості. Однак значних успіхів у розвитку інноваційної сфери 
найближчим часом, за прогнозами експертів, годі очікувати. Причиною цього є, 
насамперед, відсутність практичного досвіду ведення інноваційної діяльності в 
ринкових умовах. Коріння цієї проблеми сягає в минуле. Воно пов’язане з 
орієнтацією науково-дослідних інституцій на виконання державних, в 
основному, військово-промислових, замовлень і відсутністю можливостей для 
самостійного виведення нових виробів на ринок. Багато проблем на цьому 
шляху виникає через відсутність добре сформованої інфраструктури підтримки 
горизонтальних зв’язків між підприємствами, науковими і фінансовими 
організаціями.  
 
 
 44 
РОЗДІЛ 2 
 ДОСЛІДЖЕННЯ  ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
ТОВ «АРАМІС» 
 
2.1 Організаційно-господарська характеристика діяльності 
 
Об’єктом дослідження є підприємство ТОВ «Араміс». .ARAMIS Laser 
Systems є одним з найбільших виробників лазерних верстатів для різання 
металу в Східній Європі. Група компаній ARAMIS – це спільне українсько-
чеське підприємство (в складі ТОВ АРАМІС, Україна; ARAMIS Laser Systems, 
Czech Republic), що має структурні підрозділи в Україні та Чеській республіці. 
Основним напрямком діяльності групи компаній є виробництво технологічного 
обладнання для обробки матеріалів. Підприємство спеціалізується на 
виробництві лазерних верстатів для різання металу, верстатів для згинаня 
металу, лазерному зварюванню, оптико-механічних і оптико-електронних 
прицільних комплексів, виробництві гіроскопічних пристроїв (поплавкові 
гіроскопи, гірокомпаси) зазначених систем, цивільної продукції, а також 
непродовольчих товарів народного споживання. Обладнання ТОВ «Араміс» 
представлене на ринку з 1996 року. Технологічне обладнання, що пропонує 
підприємство, успішно експлуатується на сотнях підприємств і завоювало 
визнання замовників завдяки високій якості, надійності і передовим стандартам 
сервісу. Сайт ТОВ «Араміс»: https://aramis.ua/pro-kompaniyu/. 
Організаційна структура підприємства відповідає лінійно-
функціональному типу структур. Це означає, що вона спирається на розподіл 
повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень 
по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою 
(директор – начальник цеху – майстер), а функціональні відділи апарату 
управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати 
управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано 
керівникам функціональних відділів апарату управління. Така структура 
 45 
управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію 
управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи 
функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. 
Основними підрозділами ТОВ «Араміс» є наступні: планово-
економічний, організації праці та заробітної плати, матеріально-технічного 
постачання, охорони праці, енергетичне господарство, складське господарство, 
транспортне господарство, інструментальне господарство, ремонтне 
господарство, бухгалтерія, відділ кадрів. 
 
  
Виробництво Виставка 
 
Ділянка 
Рисунок 2.1 – Виробництво ТОВ «Араміс» 
Джерело: [41] 
 
Підприємство використовує передові рішення сучасної наукової думки, 
що дозволяє завжди бути впевненими в наданому продукті. Основна увага, при 
проєктуванні і виробництві обладнання, приділяється надійності та ергономіці 
 46 
обладнання, що в сукупності з передовими технологіями ставить обладнання 
підприємства  в ряд лідерів галузі. Найважливішим фактором успіху 
підприємства є штат висококваліфікованих інженерів, деякі з яких мають 
більше 30 років досвіду конструювання технологічного обладнання. Сумарна 
площа виробничих потужностей 8000 м.кв. 
ТОВ «Араміс» у своєму складі має такі основні технологічні переділи: 
1. Виробництво механообробки. Структура парку ларезного 
металорізального устаткування дозволяє робити освоєння виробництва нових 
виробів у короткий термін, виконувати обробку складних високоточних 
корпусних деталей. Є значний резерв по крупносерійному випуску деталей тіл 
обертання на токарських автоматах і напівавтоматах. 
2. Складальне виробництво. Складальне виробництво характеризується 
високими точносними вимогами і високими вимогами до категорійності 
приміщень. Складальне виробництво включає:  
- попередню зборку окремих вузлів;  
- завальцювання оптики і токарно-автоколімаційну центрировку лінз із 
точністю 0,005:0,01 мм; 
- юстировку блоків, що включають лазери; 
- зборку, юстировку і настроювання оптико-механічних приладів із 
застосуванням складних контрольно-юстировочних приладів і КЕСів; 
- зборку гіроскопів, у т.ч. з використанням електронно-променевого 
зварювання. 
Крім того в цеху є ділянки, загальні для всіх приладів: чищення оптики, 
упакування, мийки деталей, заливання герметиками. 
3. Електромонтажне виробництво. Електромонтажне виробництво 
виробів ТОВ «Араміс» включає наступні переділи: 
- електромонтаж друкованих плат; 
- електромонтаж кабельних виробів із застосуванням механізованої 
звивки проводів і обмотки стрічкою, а також механізованим контролем ізоляції; 
- електромонтаж блоків; 
 47 
- виготовлення моткових виробів на верстатах рядового намотування і 
ручне намотування кільцевих трансформаторів; 
4. Оптичне виробництво. Оптичне виробництво займає площу 2900 м2, 
має у своєму складі 196 одиниць устаткування для обробки оптичних деталей і 
вузлів. На оптичному виробництві обробляються наступні деталі: лінзи усіх 
видів, призми, пластини, сітки. 
Оптико-механічне виробництво має можливість забезпечити випуск 
наступних оптико-механічних приладів науково-технічного і побутового 
призначення: приціли, спеціальні контрольно-вимірювальні прилади, лупи, 
біноклі, зорові труби. 
В останні роки освоєні нові технологічні процеси: освоєно більш 20 видів 
вакуумних покрить для видимої й інфрачервоної областей. 
5. Оздоблювальне виробництво.  
7. Інструментальне виробництво. ТОВ «Араміс» має могутню 
інструментальну базу. Інструментальний цех має 197 одиниць технологічного 
устаткування. 
 
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства 
 
Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, 
потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління 
нею. Багатогранність і взаємозалежність діяльності підприємства визначають 
необхідність проведення аналізу господарських ситуацій. Економічний аналіз є 
важливим елементом в системі управління, дієвим засобом виявлення 
внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих 
управлінських рішень, інструментом контролю за їх виконанням.  
Основний профіль підприємства складає спеціальна продукція, вагому 
частку загальної структури займають товари народного споживання і незначну 
частину – медтехніка та прилади господарського призначення. У 2024 році 
значно збільшилася частка товарів народного споживання (на 7,1 пунктів) у 
 48 
порівнянні з 2023 та 2022 роком, а у 2025 році – на 0,8 пунктів у порівнянні з 
2024 роком. Це свідчить про те, що політика підприємства змінюється під 
впливом зовнішніх факторів (споживчий попит, державна політика тощо).  
З табл. 2.1 видно, що за три роки обсяг реалізації товарної продукції зріс в 
кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації зріс у 2024 році (в порівнянні з 
2023 роком на 32,04%). У 2025 році обсяг реалізації також зріс в порівнянні з 
2024 роком на 1,18%. 
 
Таблиця 2.1 – Аналіз реалізації товарної продукції підприємства у діючих 
цінах у 2022-2025 роках 
Обсяг реалізації продукції, тис. грн. Темпи зростання (зниження), % 
рік базисні ланцюгові 
Показник  2025 2025 
2024 до 2024 до 
2022 2023 2024 2025 до до 
2023 2023 
2023 2024 
Спеціальна 
12389,2 10189,1 12391,4 12960 121,6 127,2 121,6 104,5 
продукція 
Медтехніка 10,05 11,02 43,63 44,1 395,9 400,5 395,9 101,1 
Прилади 
господарчого 67,03 66,09 87,2 147,15 132,0 222,6 132,0 168,6 
призначення 
Товари 
народного 757,06 749,04 2029,6 2163 269,8 288,7 269,8 107,0 
призначення 
Готова 
12315,7 11015,3 14544,0 14715 132,0 133,5 132,0 101,1 
продукція 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76] 
 
Середньорічний темп зростання реалізації продукції розрахуємо за 
середньогеометричною ваговою [45, 47, 65]: 
Т  n1Т1 Т Т  ... Т , (2.1) 
2 3 п
Т  2 1,0 1,32 1,011 = 1,16 , 
тобто середньорічний темп зростання реалізації дорівнює 16%. 
 
ТОВ «Араміс»має основні фонди первісною вартістю 34715,0 тис. грн., 
залишковою вартістю 13752,3 тис. грн., тобто 60,39 % зносу. Наявність, рух та 
динаміку основних фондів можна простежити з табл. 2.2. 
 49 
Таблиця 2.2 – Аналіз основних фондів підприємства у 2022-2025 роках 
Абсолютне 
Основні Відносне 
відхилення, 
фонди відхилення, % 
тис. грн. 
2024 2025 2025 
2024 до 
Рік до до до 
2023 
2023 2023 2023 
2022 34630,7 156,0 300,3 31221,4 
2023 34740,7 145,0 356,4 34529,3 
36,4 49,3 100,11 100,14 
2024 34529,3 80,2 43,8 34565,7 
2025 34565,7 96,3 83,4 34578,6 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76] 
 
Так, за даними табл. 2.2 вартість основних фондів на підприємстві в 2024 
році зросла на 36,4 тис. грн. або на 0,11 %, а також в 2025 році на 49,3 тис. грн. 
(0,14 %) в порівнянні з 2023 та 2022 роком. 
Як видно з рисунку 2.3, структура основних фондів в 2024 та 2025 роках 
практично не змінилася в порівнянні з 2023 роком. Варто зазначити, що 
основну частину основних фондів складають будинки, споруди, передавальні 
пристрої (60 %); машини та обладнання (37,5 %). 
Розрахуємо показники ефективності відтворення основних фондів. 
Розрахунки представлені у  табл. 2.3.  
 
Таблиця 2.3 – Показники ефективності відтворення основних фондів у 2022-
2025 роках 
 Відхилення 
 
абсолютне 
Показник 2022 рік 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
2024 до 2025 до 
2023 2024 
1. Коефіцієнт оновлення 
0,0020 0,0042 0,0023 0,0028 
(К ОН) -0,0019 0,0005 
2. Коефіцієнт вибуття (К 
 0,0014 0,01 0,0013 0,0024 
виб) -0,0087 0,0011 
3. Коефіцієнт зносу (К зн) 0,51 0,52 0,55 0,6 0,03 0,05 
4. Коефіцієнт придатності 
0,4 0,48 0,45 0,4 
(К  пр) -0,03 -0,05 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76] 
Наявність на 
початок звітного 
періоду, тис. грн. 
Надходження за 
звітний період, 
тис. грн. 
Вибуття за  
звітний період, 
тис. грн. 
Наявність на 
кінець звітного 
періоду, тис. грн. 
 50 
 
Провівши розрахунки, бачимо, що коефіцієнт оновлення в 2024 році 
зменшився по відношенню до 2023 року. Це є негативною тенденцією, оскільки 
частка введених основних фондів зменшилась. В 2025 році коефіцієнт 
оновлення збільшився по відношенню до 2024 року. Це свідчить про позитивні 
зрушення. 
Коефіцієнт вибуття в 2025 та в 2024 роках зменшився порівняно із 
значенням в 2023 році. Це є негативною тенденцією, оскільки частка старого 
обладнання в загальній сумі збільшилась.  
Коефіцієнт зносу в 2024 та в 2025 роках зріс порівняно з 2023 роком. Це є 
негативною тенденцією, оскільки сума зносу зростає по відношенню до 
первісної вартості, обладнання «старіє». 
Коефіцієнт зносу у 2023-2025 роках є досить високим, що свідчить про 
низький технічний стан основних фондів. 
Коефіцієнт придатності (К  пр) визначається за формулою [45, 65]: 
Кпр  = 1 – Кзн , (2.2) 
Коефіцієнт придатності в 2024 та в 2025 роках зменшився порівняно з 
2023 роком. Це є негативною тенденцією, оскільки обладнання «старіє». 
Розрахуємо показники ефективності використання основних фондів, до 
яких належать наступні: 
1. Коефіцієнт фондовіддачі (Кфвід), який розраховується як відношення  
обсягу товарної продукції  до середньорічної вартості основних фондів. Таким 
чином коефіцієнти фондовіддачі основних фондів в 2023 - 2025 роках 
становили відповідно: 
К фвід 
2022 = 11036,5 / ( 34712 + 34129,3) / 2 = 0,36 
К фвід 
2023 = 11015,3 / ( 34740 + 34529,3) / 2 = 0,32 
К фвід 
2024 = 14544,0 / ( 34529,3 + 34565,7) / 2 = 0,42 
К фвід 
2025 = 14715,0 / ( 34565,7 + 34578,6) / 2 = 0,425 
Коефіцієнт фондовіддачі в 2024 та 2025 роках зріс порівняно з 2023 
роком відповідно на 0,1 та 0,105. Це є позитивною тенденцією, оскільки 
 51 
обладнання (основні фонди) стало інтенсивніше використовуватись. 
Фондовіддача основних фондів прямо пропорційно залежить від 
продуктивності праці і обернено пропорційно – від її фондоозброєності [45, 65]: 
К фвід = Ч* ПП / Ч* К фозб = ПП / К фозб (2.3) 
Визначимо вплив факторів, що впливають на фондовіддачу основних 
фондів. Розрахунки представлені у табл. 2.4. 
 
Таблиця 2.4 – Факторний аналіз основних фондів 2022-2025 роках 
 Відхилення 
 абсолютне 
2024 2025 
Показник 2022 рік 2023 рік 2025 
рік рік 2024 до 
до 
2023 
2024 
1.Продуктивність праці, тис.  
8,61 11,05 11,01 2,44 - 0,04 
грн. / особу (ПП) 
2.Фондоозброєність  
основних фондів,  27,08 25,88 26,25 - 1,2 0,37 
тис. грн. / особу (К фозб) 
3.Фондовіддача основних  
фондів, 0,318 0,427 0,419 0,109 - 0,008 
(Кфвід) 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
Кфвід = ПП / Кфозб  (2.3) 
К фвід 
2023 = 8,61 / 27,08 = 0,318  
К фвід 
1 = 11,05 / 27,08 = 0,408 
К фвід 
2024 =  11,05 / 25,88 = 0,427  
∆ пп = К фвід 
1 – К фвід 
2023  = 0,408 – 0,318 = 0,09 
∆  = К фвід фвід 
фозб 2024 – К 1 = 0,427 – 0,408 = 0,019  
∆1 = 0,09 + 0,019 = 0,109 
Фондовіддача основних фондів в 2024 році зросла порівняно з 2023 роком 
на 0,109 або на 31,2%. На дану зміну вплинули наступні фактори: 
1) зростання продуктивності праці на 2,44 тис. грн./особу або на 28,3%, 
яке призвело до зростання фондовіддачі основних фондів на 0,09; 
2) зменшення фондоозброєності  на 1,2 тис. грн./чол.  або на 4,4%, яке 
призвело до зростання фондовіддачі основних фондів на 0,019. 
 52 
К фвід 
2024 =  11,05 / 25,88 = 0,427 
К фвід 
2 = 11,01/25,88 = 0,425  
Кфвід
2025 = 11,01/26,25 = 0,419 
∆ фвід 
пп = К 2 – К фвід 
2024 = 0,425 – 0,427 =  -0,002  
∆ фозб = К фвід фвід 
2025 – К 2 = 0,419 – 0,425 = - 0,006  
∆2 = - 0,002 – 0,006 = - 0,008 
Фондовіддача основних фондів в 2024 році зменшилась порівняно з 2025 
роком на 0,008 або на 1,2% за рахунок:  
1) зменшення продуктивності праці на 0,04 тис. грн./особу або на 
0,36%, що призвело до зменшення фондовіддачі основних фондів на 
0,002; 
2) зростання фондоозброєності  на 0,37 тис.грн./особу  або на 1,4%, що 
призвело до зменшення фондовіддачі основних фондів на 0,006. 
∆1 + ∆2 = 0,109 – 0,008 = 0,101 
В загальному, фондовіддача основних фондів в 2025 році зросла 
порівняно з 2023 роком на 0,101 або на 32,8%. На дану зміну вплинули наступні 
фактори: 
1) зростання продуктивності праці на 2,4 тис. грн./особу або на 27,8%; 
2) зменшення фондоозброєності  на 0,83 тис. грн./особу  або на 3%. 
2. Коефіцієнт фондомісткості (К фміст) є оберненою величиною до 
показника (коефіцієнта) фондовіддачі. Він показує, скільки в середньому 
використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску 
продукції вартістю в 1 гривню. Коефіцієнти фондомісткості основних фондів в 
2023-2025 роках становили відповідно: К фміст  = 1/0,32 = 3,125; К фміст 
2023 2024 = 
1/0,42 = 2,38; К фміст 
2025 = 1/0,43 = 2,33 
Коефіцієнт фондомісткості в 2024 та в 2025 роках зменшився порівняно з 
2023 роком відповідно на 0,745 та 0,795. 
Розрахуємо коефіцієнт фондоозброєності (К фозб), який розраховується як 
 53 
відношення середньорічної вартості основних фондів до середньооблікової 
чисельності працівників. Таким чином коефіцієнти фондоозброєності основних 
фондів в 2023 та 2024 роках становили відповідно: 
К фозб 
2023 = (34740,7 + 34529,3) / 2 / 1279 = 27,08 (тис. грн./особу) 
К фозб 
2024 = (34529,3 + 34565,7) / 2 / 1316 = 26,25 (тис. грн./особу) 
К фозб 
2025 = (34565,7 + 34578,6) / 2 / 1336 = 25,88 (тис. грн./особу) 
Провівши розрахунки, бачимо, що коефіцієнт фондоозброєності в 2024  
та в 2025 роках зменшився порівняно з 2023 роком відповідно на 0,83 та 1,2 тис. 
грн./особу. ТОВ «Араміс» (станом на 2025 рік) має оборотні активи вартістю 
24014,0 тис. грн., з них: запаси – 18962,4 тис. грн.; дебіторська заборгованість – 
4918,8 тис. грн.; грошові кошти – 60,9 тис. грн.; інші оборотні активи – 73,7 тис. 
грн. Аналіз оборотних активів підприємства за 2022-2025 роки наведено в табл. 
2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Аналіз оборотних активів підприємства за 2022-2025 роки 
Рік Відхилення, % 
Оборотні базисне ланцюгове 
активи  2025 
2024 до 2025 до 2024 до 
2022 2023 2024 2025 до 
2023 2023 2023 
2024 
Запаси, тис.грн.  
18838,3 18324 18962 97,27 100,66 97,27 103,48 
Дебіторська         
заборгованість,         
тис.грн.         
- за 2337,9 1138,0 4897,7 4897,7 430,38 430,38 430,38 100,0 
товари, роботи,         
послуги         
- за 42,4 59,7 25,0 15,1 84,17 25,29 84,17 60,4 
розрахунками         
- інша 130,6 130,3 4,3 6,0 3,3 4,6 3,3 139,53 
Грошові 
91,0 201,0 29,3 60,9 14,57 30,3 14,57 207,85 
кошти, тис.грн. 
Інші оборотні 
1,0 1,0 73,7 73,7 7370,0 7370,0 7370,0 100,0 
активи, тис.грн. 
Разом, тис.грн. 
22657,1 20368,3 23354 24014 114,66 117,9 114,66 102,83 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 54 
Так, за даними таблиці 2.4, в 2024 році вартість оборотних активів 
підприємства зросла на 14,66 %, а також в 2025 році на 2,83 % в порівнянні з 
2023 роком. Структура оборотних активів представлена на рис. 2.4. 
0,25% 0,31%
20,48% Запаси
Дабіторська заборгованість
Грошові кошти
78,96% Інші оборотні активи
 
Рисунок 2.4 – Структура оборотних активів ТОВ «Араміс»в 2025 році 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
Для поповнення оборотних засобів залучені власні кошти підприємства, 
кошти банківського кредиту та інші залучені кошти. Кредити банку 
використані на закупівлю виробничих запасів для завершення виробництва 
продукції, на виплату заробітної плати, на відрахування платежів до бюджету. 
Для прискорення обігу оборотних засобів треба збільшувати кількість та якість 
реалізованої продукції за рахунок модернізації виробів, використовуючи 
передові технології. 
На ТОВ «Араміс» (станом на 01.01.2025 р.) працює 1336 осіб. Проведемо 
аналіз використання працівників за кваліфікацією, що наведений в табл. 2.6. 
 
Таблиця 2.6 – Кваліфікаційний склад працівників підприємства 
Освіта 
Категорія Середній стаж 
працівників роботи, років Вища, ІІІ-ІV Вища, І-ІІ Середня, 
рівень, % рівень,% % 
Керівники 15 81,7 18,0 0,3 
Спеціалісти 10 37,3 53,0 9,7 
Робітники 8 11,0 33,6 55,4 
Службовці 7 0,02 5,38 94,6 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
 55 
З табл.2.6 видно, що кваліфікаційний рівень працівників залежить від 
стажу роботи та рівня освіти. 
Середній вік працівників 45 – 50 років. Ця цифра каже про досвід, але в 
той же час і про консерватизм. Тому необхідне оновлення персоналу, виходячи 
з принципу нові люди – нові ідеї. Організаційна структура управління 
підприємством є консервативною, вона не змінювалася протягом тривалого 
часу. Раніше, коли зовнішнє середовище було стабільним, це не впливало на 
результати діяльності підприємства. Але нині для успіху необхідно добре знати 
особливості ринку, враховувати соціально-політичне оточення та вміло і 
швидко реагувати на швидкі зміни ключових задач. Структура теж повинна 
реагувати на підвищення внутрішньої складності підприємства.  
Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами наведено в 
табл. 2.7. 
 
Таблиця 2.7 – Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 
Темпи зростання (зниження), % 
Категорії Рік 
базисні ланцюгові 
персоналу і обсяг 
продукції 2024 до 2025 до 2024 до 2025 до 
2023 2024 2025 
2023 2023 2023 2024 
Усього персоналу, 
1279 1316 1336 102,89 104,46 102,89 101,52 
осіб 
Працівники 
основної       
діяльності, осіб       
Із них: 181 1216 1236 102,96 104,66 102,96 101,65 
робітники        
службовці 850 876 890 103,06 104,71 103,06 101,60 
331 340 346 102,72 104,53 102,72 101,77 
Непромисловий 
98 100 100 102,04 102,04 102,04 100 
персонал, осіб 
Обсяг товарної 
11015, 14544, 14715,
продукції, тис. 132,04 133,59 132,04 101,18 
3 0 0 
грн. 
Продуктивність 
праці,  8,61 11,05 11,01 128,34 127,88 128,34 99,64 
тис. грн./особу 
Трудомісткість 
продукції, 0,12 0,0904 0,0908 75,33 75,67 75,33 100,44 
осіб/тис. грн. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 56 
З табл.2.7 бачимо, що на підприємстві за проаналізований період (2023-
2025 рр.) відбулося збільшення персоналу як у цілому, так і за окремими 
категоріям працівників. Так, чисельність усього персоналу в 2024 році проти 
тої, що мала місце в 2023 році, збільшилась на 57 осіб, у тому числі працівників 
основної діяльності – на 55 осіб, непромислового персоналу – на 2 особи.  
Також проведений аналіз трудомісткості продукції, який передбачає 
визначення динаміки і вплив на продуктивність праці. Трудомісткість продукції 
в 2024 році знизилась на 24,6 % в порівнянні з 2023 роком. Результатом цього 
зниження було забезпечене зростання продуктивності праці за рахунок більш 
високих темпів зростання обсягу виробництва товарної продукції, ніж темпів 
зростання чисельності персоналу. Також в 2025 році в порівнян ні з 2024 роком 
трудомісткість продукції зросла на 4,4 %. 
Визначимо вплив факторів, що впливають на продуктивність праці. 
Розрахунки представлені у таблиці 2.8. 
 
Таблиця 2.8 – Вплив факторів на продуктивність праці 2022-2025 роках 
 
 Відхилення абсолютне 
Показник 2022 рік 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
2024 до 2025 до 
2023 2024 
1.Обсяг 
виробництва 
продукції, 11116,2 11015,3 14544,0 14715 3528,7 206 
тис.грн. (Q) 
2.Чисельність 
працівників, осіб 1312 1279 1316 1336 37 20 
(Ч) 
3.Продуктивність 
праці, 
7,52 8,61 11,05 11,01 2,44 -0,04 
тис.грн./особу 
(ПП) 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
ПП = Q / Ч [65] (2.5) 
ПП2023 = 11015,3 / 1279 = 8,61 (тис. грн./особу) 
ПП1 = 14544 / 1279 = 11,37 (тис. грн./ особу) 
 57 
ПП2024 =  14544 / 1316 = 11,05 (тис. грн./ особу) 
∆Q = ПП1 - ПП2023 = 11,37 – 8,61= 2,76 (тис. грн./ особу) 
∆  = ПП2024
Ч  – ПП1 = 11,05 – 11,37 = - 0,32 (тис. грн./ особу) 
∆1 = 2,76 – 0,32 = 2,44 (тис. грн./чол.) 
Продуктивність праці в 2024 році зросла порівняно з 2025 роком на 2,44 
тис.грн./особу або на 28 %. На дану зміну вплинули наступні фактори: 
1. зростання обсягу виробництва продукції на 3528,7 тис. грн. або на 
32%, яке призвело до зростання продуктивності праці на 2,76 тис.грн./ особу); 
2. зростання чисельності працівників на 37 осіб або на 3%, яке 
призвело до зменшення продуктивності праці на 0,32 тис. грн./ особу) 
ПП2023 =  14544 / 1316 = 11,05 (тис. грн./ особу) 
ПП2024 = 14715/1316 = 11,18 (тис. грн./ особу) 
ПП2025 =  14715/1336 = 11,01 (тис. грн./ особу) 
∆Q = ПП2024 - ПП2025 = 11,18 – 11,05 = 0,13 (тис. грн./ особу) 
∆  = ПП2025 – ПП2
Ч  = 11,01 – 11,18= -0,17 (тис. грн./ особу) 
∆2 = 0,13 – 0,17 = - 0,04 (тис. грн./особу) 
Продуктивність праці в 2025 році зменшилась порівняно з 2024 роком на 
0,04 тис. грн./ особу або на 1 %. На дану зміну вплинули наступні фактори: 
1. зростання обсягу виробництва продукції на 206 тис. грн. або на 1 %, 
яке призвело до зростання продуктивності праці на 0,13 тис.грн./ особу; 
2. зростання чисельності працівників на 20 осіб або на 1,5 %, яке 
призвело до зменшення продуктивності праці на 0,17 тис.грн./ особу. 
∆1 + ∆2 = 2,44 – 0,04 = 2,4 (тис. грн./ особу) 
В загальному, продуктивність праці в 2025 році зросла порівняно з 2023 
роком на 2,4 тис. грн./ особу або на 28 %. На дану зміну вплинули наступні 
фактори: зростання обсягу виробництва продукції на 3699,7 тис. грн. або на 
33,5%; зростання чисельності працівників на 57 осіб або на 4,5 %. 
На ТОВ «Араміс» оплата праці здійснюється згідно тарифних ставок і 
схемою посадових окладів керівників і спеціалістів, службовців і робітників, 
згідно з Законом України «Про оплату праці» та галузевою угодою 
 58 
відповідного року [80].  
Перелік доплат та надбавок до тарифних ставок, посадових окладів 
працівників та порядок їх встановлення наведені в табл. 2.10.  
 
Таблиця 2.10 – Доплати і надбавки до заробітної плати 
Найменування 
Розміри доплат, надбавок 
доплат і надбавок 
% встановлюється в межах економії коштів на заробітну плату по 
1 За суміщення суміщеній професії (посаді). Розмір доплати встановлюється   
професій пропорційно обсягу роботи, яку виконує працівник по суміщеній 
професії (посаді) без обмежень.  
 2 За розширення Розмір доплати  визначається  в залежності  від обсягу 
зони обслуговування виконуваної працівником роботи і наявності економії коштів на 
або збільшення заробітну плату за вакантними посадами згідно з нормативною 
обсягу робіт чисельністю працівників. Встановлено до 30%.  
3 За виконання Розмір доплати від 20% до 50% встановлюється  в залежності від 
обов'язків тимчасово обсягу виконуваної працівником роботи, але не більше за 
відсутнього  тарифну ставку (оклад) працівника, виходячи із розрахунку на 
працівника місяць.  
Конкретні розміри доплат встановлюються на підставі атестації 
4 За роботу у важких, робочих місць, але не більше як:  
шкідливих та - 12 % тарифної ставки (посадового окладу) за роботу у важких і 
особливо шкідливих шкідливих умовах праці;  
умовах праці - 24 % тарифної ставки (посадового окладу) за роботу у особливо 
важких і особливо шкідливих умовах праці.  
Розмір доплати встановлюється в залежності від    виду 
5 За роботу в нічний виробництва   і складності виконуваної роботи, але не нижче 20 % 
час тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час 
(КЗПП України ст. 108). Встановлено 20%.                              
Найменування доплат 
Розміри доплат, надбавок 
і надбавок 
З чисельністю робітників від 5 до 10 чоловік у розмірі 15 % 
тарифної ставки присвоєного бригадиру розряду:  
-  3 чисельністю робітників понад 10 чоловік 25% тарифної ставки 
6 За керівництво 
присвоєного бригадиру розряду; 
бригадою 
-  3 чисельністю робітників понад 25 чоловік 35% тарифної ставки 
 
присвоєного бригадиру розряду. Примітка: якщо чисельність 
бригади менше 5 чоловік, доплата за керівництво бригадою не 
встановлюється.  
7 За наукове звання: 
20 % посадового окладу; 
- доктор наук 
15 % посадового окладу. 
- кандидат наук 
Джерело: складенона основі [41, 76]  
 
Основних змін з 2023 р. зазнали основні робітники, чисельність котрих 
скоротилась на 43 %, та інженерно-технічні працівники, чисельність яких 
 59 
знизилась на 9 % (рис. 2.5).  
 
100%
90% 21 24 25
34 32 32 інженерно-
80% технічні 
70% 15 13 працівники
14
6 8 8 апарат 
60%
управління
50%
25 25 25
40% 45 46 43 допоміжні 
робітники
30%
20%
34 34 34 основні 
10% 20 18 робітники
17
0%
201209 8   8       201291 8   9         2109292 0           2202039         200214 0           2202151 
 
Рисунок 2.5 – Структура кадрів підприємства за 2020-2025 рр. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
Це призвело до скорочення у структурі кадрів перших на 16 відсоткових 
пунктів (до 18 %) та останніх – на 9 відсоткових пунктів (до 25 %) (рис. 2.6). У 
2025 р. домінуючою групою стають допоміжні робітники, вони становлять 43 
% працюючих. На апарат управління припадає 14 %. За останні п’ять років 
найбільше скорочення відбулось у апараті управління (28 %), та чисельність 
основних робітників знизилась на 32 % (рис. 2.6).  
100 40
основні 
90
робітники 30
80 допоміжні 20
робітники 31
70 100 апарат 10 23
91
управління 7 9
60 81 81 80 83
0 4
72 74 75
68 інж.-тех. 
20220511/2/1092працівники 808  
50
службовці основні робітники допоміжні робітники
40 апарат управління інж.-тех. працівники
202110/2240/027020           202250/2090/2200 0 7 службовці
 
Риунок  2.6 – Частка працівників підприємства у порівнянні з 2025/2020 рр., % 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76] та [40, 41] 
У структурі кадрів підприємства за рівнем освіти переважають 
працівники з середньою освітою – 40 %, трохи менше становлять працівники, 
 60 
що здобули повну вищу освіту – 35 %. 25 % припадає на працівників з 
середньотехнічною або середньоспеціальною освітою. 
40%
35%
25%
Повна вища освіта
Середньотехнічна або середньоспеціальна освіта
Середня освіта
 
Рисунок 2.7 – Структура кадрів за рівнем освіти, 2025 р. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
У віковій структурі кадрів домінують працівники віком від 46 до 60 
років (52 %). Серед них 46 % мають середню освіту, 29 % – повну вищу освіту 
(рис. 2.7). Приблизно п’яту частину складають особи пенсійного віку (понад 60 
років – 23 %) та вікова група 26-45 років (21 %) (рис. 2.8).  
23%
4%
21% 19-25
26-45
46-60
52%
60+
 
Рисунок 2.8 – Вікова структура кадрів, 2025 р. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
У віковій групі 26-45 роки працівники всіх рівнів освіти становлять 
 61 
приблизно однакову частину. Серед молоді (до 25 років) та працівників 
пенсійного віку (понад 60 років) переважають особи, що здобули повну вищу 
освіту: 54 % та 41 % відповідно (рис. 2.9). 
Середня 
100% освіта
17
90% 32 37
80% 46
70% 29
Середня 
60%
30 21 технічна або 
50%
25 середня 
40% спеціальна 
30% 54 освіта
38 41
20% Повна вища 
29
10% освіта
0%
19-25 26-45 46-60 60+
 
Рисунок 2.9 – Структура кадрів за віком та рівнем освіти, 2025 р. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
Для аналізу забезпеченості підприємства кадрами доцільно розглянути 
структуру робітників більш детально. Отже, за кваліфікаційним розрядом 
переважають робітники 6 розряду (більше половини робітників), ще майже 
четвертину складають робітники 5 розряду (рис. 2.10). 
55%
2 розряд
22% 3 розряд
4 розряд
14% 2% 5 розряд
7%
6 розряд
 
Рисунок 2.10 – Структура робітників за кваліфікаційним розрядом, 2025 р. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
Кадровий склад підприємства свідчить, що з віком робітники отримують 
 62 
вищу кваліфікацію. Так, наприклад, 87 % робітників 6 кваліфікаційного 
розряду старше 46 років, а другий кваліфікаційний розряд мають робітники до 
45 років (рис. 2.11). 
100% 7 8
19
34
80%
67 46
57
60% 60+
56
46-60
40% 53
26-45
32
27 19-25
20% 33 23
14 8 12
3
0% 1
2 3 4 5 6
Кваліфікаційний розряд
 
Рисунок 2.11 – Структура робітників за кваліфікаційним розрядом та віком у 
2025 р. 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
Собівартість реалізованої продукції у 2025 році складала 3996,9 тис. грн., 
а у 2024 році – 6173,3 тис. грн., тобто собівартість продукції зросла на 2176,4 
тис. грн.  
 
Таблиця 2.11 – Аналіз витрат підприємства у 2023-2025 роках 
Рік Відхилення абс. 
Елементи витрат 
2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024 
Матеріальні витрати, 
3173,0 2218 2098,0 -120,00 
тис.грн. -955 
Амортизація основних 
1369,0 1243 1045,4 -197,60 
фондів, тис.грн. -126 
Витрати на оплату праці, 
3415,7 1980 2424,7 444,70 
тис.грн. -1435,7 
Відрахування на соціальні 
1189 769 901,6 132,60 
заходи, тис.грн. -420 
Інші витрати, тис.грн. 
500 425,7 598,3 172,60 
-74,3 
Всього витрат на 
9646,7 6636 7068,0 432,00 
виробництво -3010,7 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
З таблиці 2.11 видно, що в 2024 році матеріальні витрати та витрати на 
 63 
амортизацію основних фондів зменшились, відповідно, на 120,0 та 197,6 тис. 
грн. в порівнянні з 2025 роком. Також необхідно відмітити зростання витрат на 
оплату праці (на 444,7 тис. грн.), відповідно і зростання відрахувань на 
соціальні заходи (на 132,6 тис. грн.), а також інших витрат (на 432,0 тис. грн.).  
Аналіз даних за економічними елементами показав, що основну частину 
витрат складають витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні 
заходи, а саме: в 2023 році вони склали 41,41 %; в 2024 році вони склали 
47,06 %. Це свідчить про те, що підприємство має трудомістке виробництво. 
Порівняємо валовий прибуток від реалізації продукції підприємства за 
2023-2025 роки. Валовий прибуток від реалізації продукції у 2023 складав 
2031,7 у 2024 році складав 1757,9 тис. грн., а у 2023 році – 1824,7 тис. грн. 
Динаміка скорочення валового прибутку від реалізації продукції за ці роки 
показана на рис. 2.12.  
 
      2023                                2024                             2025 
 
Рисунок 2.12 – Динаміка скорочення валового прибутку від реалізації продукції 
за 2023-2025 роки 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
Розрахуємо співвідношення собівартості реалізованої продукції до виручки від 
реалізації: 
1) в 2023 році: 3996,9 / 6552,1 = 0,61; 
2)  в 2024 році: 4442,3 / 7030,3 = 0,63. 
 64 
Тобто скорочення валового прибутку від реалізації продукції зумовлено 
підвищенням собівартості продукції (0,63 > 0,61). 
 
Таблиця 2.12 – Аналіз фінансового стану підприємства у 2023-2025 роках 
                             рік Відносне відхилення у % 
Показники 2023 2024 2025 2023/2024 2024/2025 
Дохід від реалізації 7030,3 6552,1 9157,3 -7,2 39,7 
Податок на додану 521,0 729,2 1226,1 28,5 40,0 
вартість 
Чистий дохід від 6466 5821,6 7931,2 -11,0 26,5 
реалізації 
продукції 
Собівартість 4412,3 3996,9 6173,3 10,3 35,2 
реалізації 
продукції 
Адміністративні 642,7 485,4 576,7 32,4 15,8 
витрати 
Витрати на збут 142,7 160,3 395,0 10,9 59,0 
Валовий прибуток 2031,7 1824,7 1757,9 -10 -3 
Чистий прибуток 560,3 443,8 355,5 -26 -24 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
Аналіз наведених у табл.2.12 даних дає змогу зробити висновок, 
щопротягом 2023-2025 рр. Спостерігався різкий спад доходу від реалізації 
продукції на 7,2 %, точніше показники показали збитки, а порівняно з 2025 
роком виручка зросла 39,7 % у 2024 році. Чистий дохід також спочатку був 
збитковим на 11%, а в нступному періоді стрімко зріс на 26,5 % за весь 
аналізований період. Отже, аналіз власного капіталу дозволяє зробити 
висновок, щопротягом аналізованого періоду спостерігається його зниження на 
26% та 24% у 2024 та 2025 роках відповідно. 
Фінансовий стан підприємства визначається рядом показників, що 
відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Для 
аналізу розрахуємо коефіцієнти фінансової стійкості, абсолютної та 
розрахункової ліквідності, коефіцієнт покриття, користуючись балансом 
 65 
підприємства за 2023, 2024 та 2025 роки. Розрахунки зводимо у табл. 2.13. 
 
Таблиця 2.13 – Аналіз фінансового стану підприємства за 2023-2025 роки 
                             Рік Відхилення абсолютне 
Показники 2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024 
Коефіцієнт фінансової 0,93 0,87 0,89 
стійкості підприємства  -0,06 0,02 
Коефіцієнт абсолютної 0,09 0,006 0,014 
ліквідності -0,084 0,008 
Коефіцієнт 0,7 1,07 1,19 
розрахункової 
ліквідності 0,37 0,12 
Коефіцієнт покриття 0,63 0,71 0,73 0,08 0,02 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
1. Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства (Кфін.ст.) розраховується 
як відношення суми узагальнених значень I, II, III розділів пасиву балансу до 
суми балансу. Значення даного показника має бути більшим за 0,5  (К фін. ст. ≥ 
0,5), тобто [65; 73]: 
 
К фін. ст. = (розділ І  Пасиву + розділ ІІ Пасиву + розділ ІІІ Пасиву) 
(2.6) 
/Сума балансу  0,5 
 
Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства у 2023 році становив 0,93; у 
2024 році – 0,87; у 2025 році – 0,89. Хоча спостерігається зменшення 
коефіцієнта фінансової стійкості в 2024 та 2025 роках в порівнянні з 2023 
роком, розраховані коефіцієнти відповідають нормативу. Це свідчить про 
стабільне фінансове становище підприємства. 
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства розраховується як 
відношення суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій до 
загальної суми IV-го розділу пасиву балансу [65; 73]. Нормативне значення 
коефіцієнта становить 0,2 і більше (К абс. лікв ≥ 0,2). 
 
(2.7) 
Кабс. лікв.= (Грошові кошти + Прямі фінансові інвестиції) / розділ ІV 
 66 
Пасиву  0,2    
 
В 2024 році відбулось значне зменшення коефіцієнта абсолютної 
ліквідності, а в 2025 році спостерігається його зростання. При  цьому значення 
коефіцієнта абсолютної ліквідності менше нормативного (0,014 < 0,2). 
3. Коефіцієнт розрахункової ліквідності розраховується як відношення 
різниці узагальненого значення II розділу активу балансу та запасів до 
загальної суми IV-го розділу пасиву балансу [65; 73]. Нормативне значення 
коефіцієнта повинно бути більшим 0,7 (К розр. лікв >0,7). 
  
Крозр. лікв.= (Розділ ІІ Активу – Запаси) / розділ ІV Пасиву > 0,7        (2.8) 
Коефіцієнт розрахункової ліквідності підприємства у 2023 році становив 
0,7; у 2024 році – 1,07; у 2025 році – 1,19. Спостерігається зростання 
коефіцієнта розрахункової ліквідності в 2024 та 2025 роках в порівнянні з 2023 
роком, при цьому розраховані коефіцієнти відповідають нормативу. 
4. Коефіцієнт покриття. 
  
Кпокр. = (розділ ІІ Активу + розділ ІІІ Активу)/розділ І Пасиву >2 (2.9) 
 
В 2024 та в 2025 роках спостерігається зростання коефіцієнта покриття. 
При  цьому значення коефіцієнта покриття залишається меншим нормативного 
(0,73 < 2,0). Коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт покриття 
підприємства є нижчими за норматив, а коефіцієнт розрахункової ліквідності 
відповідає нормативу. Це свідчить про низьку платоспроможність 
підприємства. Дебіторська заборгованість підприємства у 2025 році залишилась 
на рівні значення 2024 року, тобто 4897,7 тис. грн., а кредиторська 
заборгованість в 2025 році зменшилась на 9,6 тис. грн. в порівнянні з 2024 
роком.  
Отже, здійснивши аналіз основних техніко-економічних показників 
підприємства за 2023-2025 роки, можна зробити висновок, що підприємство 
 67 
працює нестабільно, оскільки за останні роки відбулось зниження валового та 
чистого прибутку, зростання невмотивованості працівників через 
заборгованості у звиплаті заробітної плати, старіння кадрів, зростання витрат, 
зростання собівартості продукції, збільшення зносу основних засобів. Таким 
чином, ТОВ «Араміс» потребує розробки заходів щодо покращення виробничо-
господарської діяльності, а саме розробки шляхів підвищення інноваційного 
потенціалу.   
 
2.3 Аналіз інноваційної діяльності підприємства 
 
Проведемо більш детальний аналіз інноваційної діяльності підприємства, 
оскільки воно є одним з передових підприємств машинобудування Черкаської 
області, та спеціалізується на виготовленні оптико-механічних і оптико-
електронних приладів. Частка обсягу реалізованої продукції ТОВ «Араміс» у 
загальному обсязі реалізованої продукції машинобудування Черкаської області 
в 2025 р. склала 5,2 %. Проведемо аналіз виконання науково-технічних робіт на 
підприємстві (див. табл. 2.14). 
 
Таблиця 2.14 – Виконання науково-технічних робіт у 2020-2025 роках 
Роки 
Показники, тис. грн 
2020 2021 2022 2023 2024 2025 
Загальний обсяг робіт, 
1908,5 2833,3 2794,1 4522,6 2343,6 1500,0 
у тому числі 
- виконано власними силами 1908,5 2833,3 2604,9 4372,2 1221,3 1500,0 
Обсяг фінансування,  
1538,7 2531,4 2478,2 3966,1 1119,6 1000,0 
у тому числі 
- власні кошти 1391,1 2456,5 277,8 1029,8 694,2 880,0 
- кошти Держбюджету 62,5 15,0 - - - - 
- кошти іноземних інвесторів 85,1 59,9 109,7 5,7 - - 
- кошти організацій 
- - 1855,2 2786,1 425,4 320,0 
державного сектору 
- кошти організацій 
- - 235,5 144,5 - - 
підприємницького сектору 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
Аналіз виконання науково-технічних робіт ТОВ «Араміс» показав, що 
 68 
обсяг науково-технічних робіт на підприємстві в 2024 р. порівняно з 2023 р. 
знизився у 1,56 разу, а порівняно з 2020 р. у 3,015 разу, це відбулося через 
значне скорочення обсягів фінансування (на 10,68 % порівняно з 2022 р. та у 
3,96 разу порівняно з 2021 р.).  
В тому числі за рахунок коштів організацій державного сектору – на 
24,77 %, а також відсутності фінансування з Держбюджету, від іноземних 
інвесторів та від організацій підприємницького сектору. 
В 2025 р. обсяг виконання наукових та науково-технічних робіт власними 
силами становив 2245 тис. грн., а внутрішні витрати на наукові та науково-
технічні роботи – 1972 тис. грн. 
 
Таблиця 2.15 – Виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських 
робіт у 2022-2025 роках 
Показник  2022 2023 2024 2025 
Середньооблікова кількість працівників, що 
виконували наукові дослідження та розробки 
131 138 163 135 
(включаючи сумісників і тих, хто працює за 
договорами) 
Обсяг виконання наукових та науково- 1009 1229 1500 2245 
технічних робіт власними силами тис.грн 
Внутрішні витрати на наукові та науково- 301 306 885 1972 
технічні роботи тис.грн 
Витрати на дослідження і розробки, виконані 906 1114  -   - 
сторонніми виконавцями тис.грн 
Джерело: розраховано за даними  [41, 46, 76] 
 
Підприємство в останні три роки співпрацює з багатьма вітчизняними 
науковими установами, серед яких:  ДП НВК «Прогрес», КП ХКБМ, КП 
«ДПЦК», Держ. НДІХП, ПрАТ СКБ «Авікос», ПрАТ НВК «Курс», ДП НДІ 
«Квант», ДП «ЛНДРТІ». 
Проведемо аналіз базових технологій, що забезпечують виконання 
підприємством своєї виробничої та науково-технічної місії (див. табл. 2.16). 
Серед 12 базових технологій, що використовуються на підприємстві, три (7, 8, 9) – 
недоцільно в подальшому застосовувати, а десяту (фарбувальне виробництво) 
 69 
потребує суттєвої модернізації. 
 
Таблиця 2.16 – Базові технології, що забезпечують виконання підприємством 
своєї виробничої та науково-технічної місії 
Передові промислові технології (ППТ), що 
№ 
Найменування технології забезпечують виконання підприємством своєї 
з/п 
виробничої та науково-технічної місії 
Литво алюмінієвих сплавів  
Автоматизовані проєктування та конструювання 
1 - в землю 
Електропроменева обробка 
- під тиском 
Електропроменева обробка – 75% 
2 Механообробка Технології виробництва продукції кінцевої форми – 
25% 
Електропроменева обробка – 90% 
Технології виробництва продукції кінцевої форми 
3 Оптичні технології 
(нанесення оптичних покриттів вакуумним методом) – 
10% 
Автоматизовані проєктування та конструювання -50% 
4 Складальне виробництво 
Електропроменева обробка – 50% 
Електромонтажне 
5 Автоматизовані проєктування та конструювання 
виробництво 
6 Штампувальне виробництво Електропроменева обробка 
Виробництво деталей із 
7 Електропроменева обробка 
пластмаси і гуми 
Нанесення гальванічних 
8 Автоматизовані проєктування та конструювання 
покриттів 
9 Виробництво печатних плат Автоматизовані проєктування та конструювання 
10 Фарбувальне виробництво Автоматизовані проєктування та конструювання 
11 Випробувальне виробництво Електропроменева обробка 
Електропроменева обробка – 90% 
Інструментальне 
12 Технології виробництва продукції кінцевої форми – 
виробництво 
10% 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76]  
 
В роботі проведений аналіз привабливості машинобудівної галузі, 
показники наведені у табл.2.17. Як видно з таблиці 2.17, машинобудівна галузь 
в Черкаській області є досить привабливою для ефективної діяльності. Для 
досягнення прибутковості у цій галузі важливо знати потенційні можливості, а 
також слабкі та сильні сторони діяльності підприємства. 
Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати 
можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливі 
 70 
небезпеки з боку зовнішнього оточення, які можуть виникнути, якщо 
керівництво не розробить запобіжні заходи. Виходячи з оцінки внутрішнього 
стану підприємства та дослідженого зовнішнього оточення, проведемо аналіз 
діяльності ТОВ «Араміс» (табл. 2.18). 
 
Таблиця 2.17 – Аналіз привабливості машинобудування 
Критерій Питома Оцін
Рейтинг Обґрунтування 
привабливості вага ка 
Великий розмір ринку, 
Розмір ринку 0,2 5 1 
приблизно 5000 млн.грн 
Прогнозний темп зростання 
Прогнозний темп ринку низький, це зумовлено 
0,1 2 0,2 
зростання ринку обмеженим доступом на 
світовий ринок 
Історична Низький рівень рентабельності 
передбачувана 0,15 3 0,45 підприємств, який приблизно 
діяльність становить 7% 
Рівень конкуренції досить 
високий. Хоча підприємства 
Рівень конкуренції 0,15 3 0,45 
розташовані так, що вони не 
конкурують між собою 
Збільшення цін на сировину та 
Можливі загрози 0,1 2 0,2 
енергоносії 
Вимоги до рівня Досить високі вимоги до 
технології та 0,05 2 0,1 технологій, хоча існує проблема 
капіталовкладень недостачі капіталовкладень 
Вплив регулювання 
соціальної та 0,15 3 0,45 Обмеження законодавства  
економічної політики 
Разом 1 - 3,05  
Джерело: розраховано за даними   [41, 76]  
 
Найсуттєвіше на стан справ будь-якого підприємства впливає зовнішнє 
середовище прямого впливу. Характеризуючи споживачів, перш за все потрібно 
зробити аналіз більш загальних макрокритеріїв сегментації, потім – факторів 
змінних виробництва, потім ситуаційних факторів, особистих характеристик. 
Таким чином, ринок було послідовно сегментовано відповідно до критеріїв 
географічне розміщення (ресурсне забезпечення); галузева належність; 
фінансове становище.  
Постачальник – це один з найважливіших елементів зовнішнього 
середовища. Також постачальниками можна вважати малі підприємства, котрі 
 71 
займаються поставкою запчастин. Підприємство співпрацює з багатьма 
фірмами, організаціями, що є постачальниками сировини, матеріалів, 
комплектуючих.  
 
Таблиця 2.18 – SWOT-аналіз ТОВ «Араміс» 
Аспект 
Сильні сторони Слабкі сторони 
середовища 
збільшення обсягу реалізації зросла собівартість продукції на 
продукції на 171 тис. грн. або на 32% 2176,4 тис. грн. або на 54,5% 
Прибуток та 
зросла вартість активів: необоротних зниження рівня прибутку на 66,8 тис. 
витрати 
–  на 12,9 тис. грн. або на 0,037% та грн. або на 4% 
оборотних – 659,3 тис. грн. або на 2% 
фінансове становище підприємства платоспроможність підприємства 
стабільне (коеф. фінансової стійкості низька (коеф. розрахункової 
Фінанси становлять 0,87 та 0,89 та ліквідності становлять 1,07 та 1,19; 
відповідають нормативу) коеф. покриття  0,71 та 0,73, що 
нижчі за норматив) 
підприємство має потужний старіння кадрів (середній вік 
кадровий потенціал (56,8% працівників складає 47 років) 
Персонал 
працівників мають вищу освіту) знизився рівень продуктивності праці 
на 0,4 тис. грн./ оосбу або на 1% 
розвинута техніко-технологічна база, структура витрат на НДДКР є 
НДДКР постійно проводяться НДДКР деформованою до потреб ринку 
(87,98% витрат – на спецпродукцію) 
налагоджена організаційна структура консервативність та  
негнучкість організаційної 
Організаційна 
структури 
структура 
низька результативність деяких 
підрозділів 
розроблено рекламну продукцію та відсутність маркетингового відділу  
Маркетинг 
проспекти, існує сайт заводу 
Джерело: розраховано за даними  [41, 76] 
 
Перелік постачальників підприємства станом на 2025 рік наведено у табл. 
2.20. 
 72 
Таблиця 2.20 – Перелік агентів в межах системи матеріально-технічного 
забезпечення, виробничої кооперації 
Найменування  Позиція, що Сума закупівель, 
№ 
постачальника постачається тис. гривень  
1 2 3 4 
1. Сировина і матеріали 
1.1 ТОВ «Елеваторторг» Чорний металопрокат 268 
1.2 ПФ «Дончер» Алюмінієвий прокат 334 
1.3 ПП «Неоком» Титановий прокат 103 
1.4 ТОВ ТК «Криниченька» Чорий метал 45 
1.5 ТОВ ТК «Криниченька» Алюминевий метал 92 
1.6 ОНТФ Оптичні блоки 301 
 Інше  384 
2. Покупні вироби 
2.1 ФКОЗ Випромінювачі 430 
2.2  з-д Фіолент Обертові трансформатори 199 
2.3 Сіметрон України Електрорадіокомпоненти 542 
2.4 ДП Квазар 1С Мікросхеми 52 
2.5 ПрАТ Промавтоматика Електрорадіо  компоненти 366 
 Інше  1 822 
3. Напівфабрикати в межах виробничої кооперації 
3.1   - 
4. Послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій 
4.1   - 
5. Енергоносії 
5.1 ПАТ «Черкасигаз» Газ природний 2 332 
5.2 ПАТ «Черкасиобленерго» електроенергія 3 206 
Водопостачання та 
5.3 КП «Черкасиводоканал» 276 
водовідведення 
Джерело: складено за даними [41, 76]  
 
Проаналізувавши сильні та слабкі сторони підприємства, а також 
визначивши фактори, що впливають на діяльність підприємства, можна зробити 
висновок, що ТОВ «Араміс» має значну загрозу з боку конкурентів. Тому для 
того, щоб підприємство єфективно функціонувало, потрібно підіймати саме 
інноваційний потенціал. Оновлення може стати новою точкою опори для 
підняття ТОВ «Араміс» на новий рівень розвитку. 
Рівень інноваційного розвитку підприємства знайдемо за допомогою 
коефіцієнта витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт (КНТР), 
що показує частку витрат на виконання НТР у загальному обсязі випуску 
продукції підприємства. Знаходиться даний коефіцієнт за формулою [45, 65]: 
 
 73 
                                  КНТР = ВНТР/Р,                                                          (2.10) 
 
де Р – загальний випуск продукції підприємства, грн; 
ВНТР – валові витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт, 
грн. 
Розрахунок рівня інноваційного розвитку підприємства за 2023-2025 роки 
наведено в табл. 2.21. 
 
Таблиця 2.21 – Рівень інноваційного розвитку ТОВ «Араміс» у 2022-2025 роках 
Показник Роки Абсолютне відхилення 
2022 2023 2024 2025 2024/2023 2025/2024 
Коефіцієнт витрат на     
виконання наукових     
та науково-     
технічних робіт 0,27 0,36 0,076 0,068 -0,283 -0,009 
Джерело: складено за даними [41, 76]   
 
Висновок до розділу 2 
 
Отже, виходячи з даного аналізу підприємство має задовільний стан: 
ведуться певні інноваційні розробки, в останні роки освоєні нові технологічні 
процеси. Але з аналізу також видно, що основний профіль підприємства 
складає спеціальна продукція – яка в попередні роки була затребувана не дуже 
високо. Але в даний час знову необхідна країні. Підприємство частково 
змінювалось під впливом зовнішніх факторів (споживчий попит та державна 
політики). З таблиць наведених в аналізі видно, що ТОВ «Араміс», розтрачував 
свій науковий потенціал на товари народного споживання, замість того щоб 
займатися розробкою техніки для військових потреб. 
Як видно з розрахунків, значення коефіцієнту витрат на виконання 
наукових та науково-технічних робіт знизилось у 2025 та 2024 роках порівняно 
з 2023 роком. Це свідчить про зниження рівня інноваційного розвитку 
підприємства. Тому для підвищення інноваційного потенціалу підприємства 
необхідно збільшити суму витрат на виконання наукових та науково-технічних 
 74 
робіт завдяки реалізації інноваційних проєктів.  
Прийняття обгрунтованих, оптимальних управлінських рішень 
неможливе без попереднього проведення всебічного, глибокого економічного 
аналізу діяльності організації. Отже, аналіз господарської діяльності 
організацій можна розглядати як одну з найважливіших функцій управління 
або, як основний метод обгрунтування рішень по керівництву підприємствами. 
В умовах ринкових відносин в економіці аналіз господарської діяльності 
покликаний забезпечити високу прибутковість і конкурентоспроможність 
підприємства як в найближчій, так і в більш далекій перспективі. Результати 
проведеного даного економічного аналізу будуть використані для 
обгрунтовання стратегії по підвищенню інноваційного потенціалу. 
 
 75 
РОЗДІЛ 3  
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ 
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «АРАМІС» 
 
3.1 Розробка заходів з підвищення ефективності інноваційної діяльності 
 
В умовах нестабільної політичної та військової ситуації держава повинна 
зрозуміти важливість підтримки своїх підприємств, особливо тих, що 
займаються виготовленням військової техніки. Адже від функціонування таких 
підприємств залежить не тільки економічний розвиток регіону, а й життя 
громадян.  Тому одним з пріоритетних напрямків державного фінансування 
повинна стати машинобудівна галузь та зокрема підприємства військового 
профілю. Підприємству в свою чергу необхідно розширити пошук нових 
напрямків, виробництва продукції, що відповідає потребам, якості, надійності 
та споживчого попиту. 
Одним із таких напрямків може стати виробництво механізованої 
платформи для керування автоматичною зброєю з камерами наведення, які б 
задовольняли існуючу в них потребу. 
ТОВ «Араміс» володіє унікальним технологічним обладнанням, 
конструкторською документацією, технологічними процесами і 
висококваліфікованими спеціалістами, що дозволяє підприємству виготовляти 
високотехнологічні наукомісткі вироби. 
Ринок споживачів продукції можна поділити в залежності від 
територіального розміщення на внутрішній (Україна) і зовнішній 
(закордонний). Цільовим сегментом для підприємства є внутрішній ринок. 
Варто також відзначити, що аналіз стану виробництва приладів подібного типу 
на Україні показав відсутність їх організованого промислового виробництва, 
що передбачає високий попит на них. 
Мета заходів щодо підвищення інноваційного потенціалу: розширення 
 76 
виробництва та збільшення прибутків ТОВ «Араміс» шляхом впровадження 
виробництва нового виду продукції – механізованої платформи для керування 
автоматичною зброєю з камерами наведення та подальшого виведення цього 
виду продукції на зовнішні ринки. Для реалізації даного проєкту 
передбачається залучення коштів у вигляді державного фінансування 
(шляхом підписання договору), а також власних основних фондів, робочої 
сили, землі. 
Здійснення даного проєкту планується проводити за певним алгоритмом, 
тобто проєкт має декілька етапів. 
1. Розробка проєктно-конструкторської документації. 
2. Технологічна підготовка виробництва. Даний етап включає в себе 
купівлю і монтаж необхідного обладнання. 
3. Поставка на серійне виробництво. 
4. Нарощування обсягів виробництва і досягнення зменшення умовно-
постійних витрат на одиницю продукції.  
Для виробництва механізованої платформи для керування автоматичною 
зброєю з камерами наведення є всі необхідні умови, тобто наявність: 
- лазерного виробництва, що має загальну площу 2660 м2; 
-  всіх енергетичних та транспортних комунікації; 
- більшості необхідного устаткування; 
- кваліфікованого персоналу. 
Вартість проєкту складає 220,0 тис. грн. 
Фактично необхідна сума коштів це кошти, потрібні для здійснення 
НДДКР, розроблення конструкторської документації, на придбання, монтаж 
та налагодження обладнання. Тобто дана сума коштів необхідна для здійснення 
передвиробничого етапу. 
До сильних сторін проєкту можна віднести: 
- наявність мобільної організаційної структури підприємства; 
- укомплектованість кваліфікованими інженерно-технічними кадрами; 
 77 
- наявність необхідного обладнання для створення з мінімальними 
затратами; 
- комп’ютерне забезпечення, що дозволяє спроєктувати виріб; 
- освоєне дрібносерійне виробництво приладів; 
- відсутність вітчизняних виробів-аналогів. 
До слабких сторін проєкту належать: 
- наявність конкуренції з іноземними виробниками аналогічних виробів; 
- товар є маловідомим на ринку. 
Варто розглянути інноваційну продукцію, а саме, механізованої платформи. 
Призначення. Механізована платформа для керування автоматичною 
зброєю з камерами наведення може використовуватися для знищенні дронів та 
ін.  
 
3.2 Обгрунтування заходів щодо розвитку інноваційної діяльності 
 
Механізовані платформи будуть вироблятися на потужностях ТОВ 
«Араміс». Підприємство має цехи лазерного виробництва, збірки та 
електромонтажу, випробовування готової продукції, а також проведення 
НДДКР, впровадження заходів інноваційної діяльності. Усі виробничі операції 
підприємство виконує самостійно, окрім виготовлення камер, тобто дана 
робота виконуються «на стороні». Виготовлення камер проводиться на ДП НВК 
«Фотоприлад».  
Для виготовлення механізованої платформи використовуються наступні 
матеріали: мідь, латунь, сталь, скло, металевий дріб’язок, полі-термо-флекс, 
,героскопи, GPS модуль, GSM модуль, кроковий двигун. В таблиці 3.1 є перелік 
та характеристика обладнання, необхідного для виготовлення. Обладнання за 
порядковими номерами 2, 7, 10, 13, 16, 20, 22 закуповується. Загальна сума 
закупки становить 155,12 тис. грн. (див. таблицю 3.1, 3.2, 3.3). Розрахунки норм 
амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних 
 78 
фондів здійснюється за прямолінійним методом. 
Дані про строк служби устаткування, його вартість та амортизаційні 
відрахування представлені в табл. 3.1.  
 
Таблиця 3.1 – Характеристика обладнання 
Обладнання Кількість, шт Призначення Дільниця  
1.ОС350-8 2 
Обробка торца металу та площин 
2.СД-2-1 1 
3.Алмаз 250 -1 2 
Плоске шліфування 
4.ЗЕ-156-4 2 Заготівельна 
5. АОС-200м-2 1 дільниця 
Вертикально-лазерні роботи 
6.СД 7-1 1 
7.6Р82Г 1 Горизонтально-лазерні роботи 
8.2Н-118-1 2 Свердлильні роботи 
9.СДП-100-1 1 
Шліфування-лазерне ф до 120 
10.СДШ-100-2 1 
11.ЗШП-320-2 2 Дільниця 
Шліфування-лазерне ф до 350 
12.4ПД-200-1 1 лазерної різки 
13.ПД500-28 1 
Шліфування-лазерне ф до 500 
14.ШПД700-1 1 
15.ДЕППЛ-375 1 
16.ВУТП-2М-1 1 Напилення антикорозивних 
Вакуумна 
17.УРМЗ-279011-2 2 поверхонь 
дільниця 
18.ВУ-2МС-4 2 Багатошарове напилення 
19.РПКП-1-1 Дільниця 
1 Автоматизована зварка ларезної 
зваркии 
Дільниця 
20.СП150У-1 2 Антисептування хімічного 
просвітлення 
21.ЦС10-2 
1 Центрування  
Центрування 
22.СД2 1 Фасетирування 
23.ЗШП-320-1 
1 Дільниця 
Лазерне шліфування, полірування 
обробки 
24.СТША-400-10 шліфування площин 
2 площин 
Джерело: складено автором  
 
Технологічні процеси виготовлення складових досить подібні один до одного і 
 79 
складаються з наступних операцій: підготовка матеріалів; виготовлення та 
обробки окремих деталей; створення з комплектуючи єдиної конструкції. 
При наявності всіх складальницьких одиниць робиться збірка виробу. 
Провівши дослідження ринку, можна відмітити, що попит на продукцію, що 
буде виготовлятися , складає 475 штук в рік. Матеріали представлені в табл. 
3.2. 
Таблиця 3.2 – Амортизаційні відрахування обладнання 
Вартість Строк Амортиз. Сума амортиз. 
Кількість, 
Обладнання од., служби, відрахування, відрахувань, 
шт. 
тис.грн. років % тис.грн. / рік 
2.СД-2-1 1 11600 10 10 1160,0 
7.6Р82Г 1 13300 10 10 1330,0 
10.СДШ-100-2 1 31050 10 10 3105,0 
13.ПД500-28 1 26200 10 10 2620,0 
16.ВУТП-2М-1 1 34700 10 10 3470,0 
20.СП150У-1 2 14050 10 10 2810,0 
22.СД2 1 10170 10 10 1017,0 
СУМА 8 155120 - - 15512,0 
Джерело: складено автором 
 
Проведемо розрахунок витрат та складемо калькуляцію собівартості 
продукції. 
1. Сировина та матеріали. 
Витрати на матеріали представлені в табл. 3.3. 
2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. 
До даної статті відносяться витрати на купівлю комплектуючих виробів, 
до яких відносяться наступні: 
1) камери, вартість яких складає 97,0 тис.грн.; 
2) комплект з’єднувальних деталей, вартість якого складає 33,5 
тис.грн.; 
3) комплект металевого дріб’язку, вартість якого складає 5,0 тис.грн. 
Загальна вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих 
виробів становить: 97,0 + 33,5 + 5,0 = 135,5 (тис.грн.) 
Транспортно-заготівельні витрати тут складатимуть 2,5% від вартості 
комплектуючих виробів, тобто: 135,5 *0,025 = 3,39 (тис.грн.). 
 80 
При цьому загальні витрати, що стосуються купівельних матеріалів, 
становитимуть: 135,5 + 3,39 = 138,89 (тис.грн.). 
 
Таблиця 3.3 – Витрати на матеріали 
Норма Ціна 
Стандарт Одиниця Сума, Структура 
Матеріал витрат одиниці 
або марка виміру тис.грн.  витрат, % 
на виріб тис.грн. 
Героскоп  шт 3 35,4 106,2 9,03 
Героскоп  шт 5 48,6 243 20,67 
Роз’єднувальни
 шт 1 75,0 75 
й механізм 6,38 
Кроковий 
 шт 1 580,0 580 
двигун 49,33 
Мідь пластина кг 8 48,0 3,84 0,33 
Латунь пластина кг 7 28,0 1,96 
0,17 
Сталь 45 кг 1 4,5 0,45 0,04 
Спецметал 2 мм м2 25 90,6 22,65 1,93 
Спецметал 5 мм м2 32 117,0 37,44 3,18 
Дзеркало 3 мм м2 2 75,0 15 1,27 
Металевий 
Майстер комплект 1 7,5 7,5 
дріб'язок 0,64 
Полі-термо-
PTF-12 см3 1 35,0 35 
флекс 2,98 
GPS модуль  шт 2 7,0 14 1,19 
GSM модуль  шт 1 5,0 5 
0,42 
Транспортно-заготівельні витрати (kтз = 2,5%) 28,676 2,44 
Всього 1175,71 100 
Джерело: складено автором 
 
3. Заробітна плата.  
Фонд оплати праці одного робітника складатиме 106,88 тис.грн. 
4. Відрахування на соціальні заходи. 
Дана стаття калькуляції включає відрахування на соціальне 
страхування та відрахування на ризик [45, 65].  
 
C (3.4) 
 соц = (Cз.о. + Cз.д.) * 37,4% 
 81 
C соц = 106,88 * 0,374 = 39,677 (тис.грн.)  
 
5. Загальновиробничі витрати. 
5.1 Матеріальні витрати. 
5.2 Фонд оплати праці робітників. 
Даний елемент витрат (фонд оплати праці робітників) включає оплату 
праці обслуговуючого, ремонтного та управлінського персоналу. 
Фонд оплати праці робітників в цілому становитиме: 
ФОП = 11,40 + 8,16 + 8,40 + 41,05 = 690 (тис. грн.) 
5.3 Відрахування на соціальні заходи. 
Як вже раніше було відмічено, витрати на соціальне страхування 
становлять 37,4% від заробітної плати. Отже, відрахування на соціальні заходи 
складають: 
С соц = 690 * 0,374 = 258,1 (тис. грн.) 
5.4 Амортизаційні відрахування. 
До даного елементу витрат відносяться амортизаційні відрахування 
обладнання, а також амортизаційні відрахування корпусу.  
 Амортизація обладнання (Ам обл.). З таблиці 3.2 видно, що амортизаційні 
відрахування обладнання складають 15512,0 тис.грн. на рік.  
Амортизація виробничого корпусу (Амкор.) розраховуються за 
прямолінійним методом нарахування амортизації, а саме [65]: 
 
Ам кор. = В кор. / Т експл., (3.1) 
 
де В прим. – вартість виробничого приміщення, грн.; 
Т експл – період експлуатації виробничого корпусу, років. 
Ам кор. = 750000/60 = 12,50 (тис. грн.) 
Отже, загальна сума амортизаційних відрахувань за рік розраховується за 
формулою [45, 65]: 
Ам = Ам обл.. + Ам кор , (3.2) 
Ам =15,51 + 12,50 = 28,01 (млн. грн.) 
 82 
5.5 Інші витрати. 
До даного елементу витрат відносяться комунальні послуги, які 
включають витрати на електроенергію, яка використовується для 
освітлення виробничого корпусу; на опалення виробничого корпусу; на 
використання води. 
Електроенергія, яка використовується для освітлення виробничого 
корпусу розраховується за формулою [45, 65]: 
 
Сел = Ккв * Цел * К  , (3.3) 
м
 
де Ккв ≈ 4300,0 - кількість використаної електроенергії за місяць, кВт; 
 Цел = 0,25 – тарифи за один кВт електроенергії, грн.; 
Км – кількість місяців у році. 
Сел = 4300,0 * 0,25 * 12 = 8,10 (тис. грн.) 
Витрати на опалення виробничого корпусу розраховуються за 
формулою: 
С (3.4) 
оп = Н * Цоп * Кдн * Кгод , 
 
де Н = 0,1 - навантаження , Гкал /год; 
 Цоп = 1521,0 – тариф за одну Гкал, грн;  
 Кдн = 189 – кількість діб опалювального сезону; 
 Кгод = 24 – кількість годин опалення на добу. 
Соп = 0,1 * 1521,0 * 189 * 24 = 54,4 (тис. грн.) 
Витрати на використання води за добу розраховуються за формулою 
[45, 65]: 
 
Свод = Чос * Нв * Зм * Цвод , (3.5) 
 
Ч ос = 30 – чисельність працюючих основних робітників, чол.; 
 Нв = 0,045 – норма витрат води на одного працюючого робітника, л 
 83 
/зміна; 
Зм - кількість робочих змін; 
 Ц 3
вод = 10,85 – тариф за 1 м  води, грн. 
С вод = 30 *0,045 * 1 *10,85 = 25 (грн.) 
В рік витрати води складають: 2,5 * 12 * 21 = 6,3 (млн. грн.) 
 
Таблиця 3.4 – Кошторис загальновиробничих витрат на рік 
Елементи витрат Сума, млн. грн. 
1. Матеріальні витрати  5,0 
2. Фонд оплати праці робітників, в т.ч. 69,01 
 ФОП ремонтного персоналу 11,40 
ФОП обслуговуючого персоналу 16,56 
ФОП управлінського персоналу 41,05 
3. Відрахування на соціальні заходи 25,81 
4. Амортизаційні відрахування, в т.ч. 28,01 
 Амортизаційні відрахування обладнання 15,51 
Амортизаційні відрахування приміщення 12,50 
5. Інші витрати 14,17 
Разом 142,0 
Джерело: складено автором 
 
Загальновиробничі витрати включаються у собівартість одиниці 
інноваційної продукції пропорційно обсягу виробництва: 142000 / 505 = 281,18 
(млн.грн.). На основі розрахунків зробимо калькуляцію собівартості одиниці 
продукції (див. табл.3.5). 
Прогноз обсягів виробництва інноваційно орієнтованнї продукції 
здійснюється на основі результатів маркетингових досліджень ринку збуту.  
Виробнича програма складена на 9 років, виходячи із життєвого циклу 
проєкту. В 2027  році планується виробити 250 виробів, у 2028  році – 305 шт., в 
2029  році – 405 шт., в 2030-2031 рр. – по 505 шт., в 2032  році – 460 шт., в 2033 
році – 430 шт., в 2035 році – 400 шт., враховуючи резервний запас. 
Визначення ціни продукції базується на методі ринкових цін, коли за 
 84 
основу береться середня ринкова ціна виробів-аналогів. Провівши маркетингові 
дослідження ринку, виявлено, що середня ціна виробів-аналогів коливається в 
межах від 3,5 млн. грн. до 4,0 млн. грн. Визначимо ціну проєктного виробу. 
 
Таблиця 3.5 – Калькуляція собівартості одиниці продукції 
Ціна за Норма 
Одиниця Сума, Структура, 
Найменування статей одиницю, витрат на 
виміру тис.грн. % 
тис.грн. виріб 
1. Матеріальні витрати 1314,61 43,05 
1.1 Сировина і матеріали            1147,04  
 Героскоп шт 35,4 3 106,2  
Героскоп шт 48,6 5 243  
Роз’єднувальний мех. шт 75,0 1 75  
Кроковий двигун шт 580,0 1 580  
Мідь кг 48,0 0,08 3,84  
Латунь кг 28,0 0,07 1,96  
Сталь кг 4,5 0,1 0,45  
Спецметал м2 90,6 0,25 22,65  
Спецметал м2 117,0 0,32 37,44  
Дзеркало м2 75,0 0,2 15  
Металевий дріб'язок комплект 7,5 1 7,5  
Полі-термо-флекс см3 35,0 1 35  
GPS модуль шт 7,0 2 14  
GSM модуль шт 5,0 1 5  
1.2Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби 135,5  
 Деталі для корпусу    97,0  
З’єднувальні деталі комплект   33,5  
Металевий дріб’язок комплект   5,0  
1.3Транспортно-заготівельні витрати 32,07  
2. Основна заробітна плата   
грн. 848,7 27,79 
робітників 
3. Додаткова заробітна   
грн. 212,18 6,95 
плата (25%) 
4. Відрахування на   
грн. 396,77 13,0 
соціальні заходи (37,4 %) 
5. Загальновиробниці   
грн. 281,18 9,21 
витрати 
6. Виробнича собівартість    
3053,44 100 
продукції 
Джерело: складено автором 
 
Ціна проєктного виробу буде також коливатись в залежності від стадії 
життєвого циклу проєкту: на стадії зростання ціна буде нижчою за середньо 
 85 
ринкову, тобто в 2027 році вона складатиме 3,48 млн. грн., а вже в 2028 році – 
3,54 млн. грн., в 2029 році – 3,6 млн. грн.; насичення ринку відбувається в 2030 
– 2031 роках, при цьому ціна становитиме 3,66 млн. грн.; у зв’язку із 
насиченням ринку, відбувається спад виробництва та незначне зниження ціни, 
тобто в 2032 році вона складатиме 3,63 млн. грн., в 2033 році – 3,59 млн. грн., в 
2034 році – 3,54 млн. грн. Аналіз грошових потоків представлений в табл. 3.6. 
 
Таблиця 3.6 – Грошові потоки проєкту, млн.грн 
Показники 2026 2027 2028 2029 2030 2031 2032 2033 2034 2035 
Інвестиції -220          
Чистий  95,49 126,81 181,53 245,24 245,24 245,24 214,42 188,5 161,47 
прибуток 
КД е=22% 1,000 0,8197 0,6719 0,5507 0,4514 0,3700 0,3033 0,5486 0,2038 0,1670 
ГП -220 95,49 126,81 181,53 245,24 245,24 245,24 214,42 188,99 161,47 
Диск. ГП -220 78,27 85,2 99,57 110,7 90,74 74,38 53,90 38,42 26,97 
Диск. ГП -220 -141,7 -56,53 43,44 154,14 244,88 319,25 372,56 410,98 437,94 
нарост.  
Джерело: складено автором 
 
На рис. 3.2 зобразимо життєвий цикл інноваційного проєкту виробництва 
механізованої платформи  
150 110,7
99,97 90,71
100
78,27 74,38
85,18 53,3 38,41
50
1412,0
0
-50
-100
-150  
-200
-220,0
-250
Рік
 
Рисунок 3.2 – Життєвий цикл інноваційного проєкту виробництва еханізованої 
платформи. 
Джерело: складено автором 
 
Дисконтований грошовий потік, 
млн. грн.
2012
2026 
2013
2027 
2014
2028 
2015
2029 
2016
2030 
203210 17
203220 18
203230 19
203240 20
 
2035 
2021
 86 
Фактично необхідна сума коштів 220 млн. грн. – це кошти, потрібні для 
здійснення розроблення конструкторської документації, на придбання, 
монтаж та налагодження обладнання. Тобто дана сума коштів необхідна для 
здійснення перед виробничого етапу. 
 
3.3 Оцінка ефективності запропонованих  інновацйно орієнтоваих заходів 
 
Визначення ефективності інвестицій здійснюється за допомогою 
розрахунків декількох показників. Зазначимо основні з них: чиста теперішня 
вартість (ЧТВ); внутрішня норма доходності (ВНД); індекс прибутковості (ІП); 
термін окупності. Отже, здійснимо розрахунки вище перерахованих показників. 
1.Показник чистої теперішньої вартості розраховується як сума всіх грошових 
потоків, що генеруються проєктом, приведена до початкового моменту часу. 
Норму доходності для нової продукції приймаємо на рівні 22% (е=22%). ЧТВ 
даного проєкту становить 437,89 млн. грн. (див. таблицю 3.6). 2. Внутрішня 
норма доходності наведений в табл. 3.7. 
 
Таблиця 3.7 – Розрахунок внутрішня норма доходності проєкту, млн.грн. 
Дисконтований Дисконтований 
Рік ГП е = 25% е = 30% 
ГП ГП 
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0 
2027 95,49 0,8 76,39 0,7692 73,45 
2028 126,81 0,64 81,16 0,5917 75,04 
2029 181,53 0,512 92,94 0,4552 82,63 
Дисконтований Дисконтований 
Рік ГП е = 25% е = 30% 
ГП ГП 
2030 245,24 0,4096 100,45 0,3501 85,87 
2031 245,24 0,3277 80,36 0,2693 66,05 
2032 245,24 0,2621 64,29 0,2072 50,81 
2033 214,42 0,2097 44,97 0,1594 34,17 
2034 188,55 0,1678 31,63 0,1226 23,11 
2035 161,47 0,1342 21,67 0,0943 15,23 
Інвестиції 220,0 - 220,0 - 220,0 
ЧТВ  - 373,87 - 286,35 
 87 
Продовження таблиці 3.7. 
Дисконтований 
Рік ГП е = 50% е = 60% Дисконтований ГП 
ГП 
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0 
2027 95,49 0,6667 63,66 0,625 59,68 
2028 126,81 0,4444 56,36 0,390625 49,54 
2029 181,53 0,2963 53,79 0,244141 44,32 
2030 245,24 0,1975 48,44 0,152588 37,42 
2031 245,24 0,1317 32,29 0,095367 23,39 
2032 245,24 0,0878 21,53 0,059605 14,62 
2033 214,42 0,0585 12,55 0,037253 7,98 
2034 188,55 0,0390 7,36 0,023283 4,39 
2035 161,47 0,0260 4,20 0,014552 2,35 
Інвестиції 220,0 - 220,0  220,0 
ЧТВ  - 80,18  23,69 
Дисконтований 
Рік ГП е = 65% е = 67% Дисконтований ГП 
ГП 
2026 -220,0 1 -220,0 1 -220,0 
2027 95,49 0,6061 57,87 0,5988 57,18 
2028 126,81 0,3673 46,58 0,3586 45,47 
2029 181,53 0,2226 40,41 0,2147 38,98 
2030 245,24 0,1349 33,08 0,1286 31,53 
2031 245,24 0,0818 20,05 0,0769 18,88 
2032 245,24 0,0496 12,15 0,0461 11,31 
2033 214,42 0,0300 6,44 0,0276 5,92 
2034 188,55 0,0182 3,43 0,0165 3,12 
2035 161,47 0,0110 1,78 0,0099 1,59 
Інвестиції 220,0 - 200,0 - 220,0 
ЧТВ  - 1,81 - -2,12 
Джерело: складено автором 
 
  ВНД = А + а(В - А)/(а-в),  (3.6) 
де А – величина ставки дисконту при якій ЧТВ > 0; 
В - величина ставки дисконту при якій ЧТВ < 0; 
а – величина позитивного значення ЧТВ при ставці дисконту А;  
в - величина негативного значення ЧТВ при ставці дисконту В. 
Спираючись на дані таблиці 3.8 та використовуючи формулу 3.6, 
відмітимо, що ВНД складає:  
ВНД = 65 + 1,81 / (1,81 + 2,12) = 65,46 % 
3. Показник індексу прибутковості розраховується як відношення чистої 
теперішньої вартості до вартості капітальних вкладень, тобто до інвестицій. 
 88 
Отже, індекс прибутковості становить: 
ІП = 437,89 / 220,0 = 2,0. 
Розрахунок індексу прибутковості показав, що на одну гривню затрат 
отримуємо 2,04 грн. прибутку. 
4. Показник терміна окупності розрахуємо за допомогою використання 
таблиці 3.7. При розрахунку використовується метод «наростаючого підсумку». 
ТО = 3 + 56,55 / 99,97 ≈ 3,5 (роки). 
Реалізація інноваційного проєкту в умовах ТОВ «Араміс» покращить 
показники господарської діяльності підприємства. Вплив інноваційного 
проєкту на діяльність ТОВ «Араміс» (при максимальному обсязі випуску 
продукції) відображений в табл.3.8. 
 
Таблиця 3.8 – Вплив інноваційного проєкту виробництва механізованої 
платформи для керування автоматичною зброєю з камерами наведення.на 
діяльність ТОВ «Араміс» 
Абсолютне 
Показник Без проєкту З проєктом 
відхилення 
Обсяг реалізації, млн. грн. 14715,0 16563,3 1848,3 
Чисельність, осіб 1336 1379 43 
Продуктивність праці, 
11,01 12,01 1,0 
тис. грн. / особу 
Чистий прибуток, млн. 
443,8 673,53 229,73 
грн. 
Джерело: складено автором 
 
Висновок до розділу 3 
 
Мета заходів щодо активізацій інноваційної діяльності: розширення 
виробництва та збільшення прибутків ТОВ «Араміс» шляхом впровадження 
виробництва нового виду продукції механізованої платформи для керування 
автоматичною зброєю з камерами наведення, та подальшого виведення цього 
виду продукції на зовнішні ринки. 
 89 
Для реалізації даного проєкту передбачається залучення коштів у 
вигляді державного фінансування (шляхом підписання договору), а також 
власних виробничих приміщень, робочої сили, землі. 
До сильних сторін проєкту можна віднести: 
- наявність мобільної організаційної структури підприємства; 
- укомплектованість кваліфікованими інженерно-технічними кадрами; 
- наявність необхідного обладнання для створення дизайну з 
мінімальними затратами; 
- комп’ютерне забезпечення, що дозволяє спроєктувати виріб; 
- освоєне дрібносерійне виробництво оптичних приладів; 
- відсутність вітчизняних виробів-аналогів. 
До слабких сторін проєкту належать: 
- наявність конкуренції з іноземними виробниками аналогічних виробів; 
- товар є маловідомим на ринку. 
Отже, користуючись даними таблиці 3.8, вплив інноваційного проєкту 
виробництва механізованої платформи для керування автоматичною зброєю з 
камерами наведення на діяльність ТОВ «Араміс» наступний: 
1. обсяг реалізації товарної продукції зросте на 1848,3 млн. грн.; 
2. чисельність робітників збільшиться на 43 особи.; 
3. відбудеться збільшення продуктивності праці на 1,0 тис. грн./особу; 
4. чистий прибуток зросте на 229,73 млн. грн.  
Таким чином, реалізація інноваційного проєкту щодо виробництва 
механізованої платформи для керування автоматичною зброєю з камерами 
наведення призведе до підвищення інноваційного потенціалу ТОВ «Араміс», а 
також в цілому підвищить ефективність виробничо-господарської діяльності 
підприємства. 
 90 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 
1.Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність 
застосування інноваційного підходу до системи господарювання на 
підприємстві. Інновація – це суспільно-технічний економічний процес, що 
через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих 
по своїх властивостях виробів, технологій, прибуток і поява яких на ринку 
може принести доданий прибуток. Інновація охоплює весь спектр видів 
діяльності – від досліджень і розробок до маркетингу. 
2. Інноваційний потенціал організації опис можливостей організації з 
досягнення цілей за рахунок реалізації інноваційних проєктів. Інноваційна 
діяльність являє собою один з найбільш важливих об'єктів соціального 
розвитку. Його ефективна реалізація в наші дні впливає на розвиток різних 
сфер товарів та послуг. 
3. Величина інноваційного потенціалу визначається наявністю науково-
дослідних, проєктно-конструкторських, технологічних організацій, 
експериментальних виробництв, досвідчених полігонів, навчальних закладів, 
персоналу і технічних засобів цих організацій. Для оцінки інноваційного 
потенціалу компанії та джерел забезпечення його розвику, здійснений аналіз 
виробничо-господарської діяльності ТОВ «Араміс». 
4. Проаналізувавши його підприємницьку діяльність за 2023-2025 роки 
можна відмітити як позитивні, так  і негативні тенденції і зрушення, які 
відображають сильні і слабкі сторони ТОВ «Араміс». 
5. До позитивних тенденцій можна віднести: 
- зростання обсягів реалізації продукції з 11015,3 тис. грн. в 2024 році 
до 14715,0 тис. грн. в 2025 році; 
- зростання показника фондовіддачі в 2025 році (0,419) порівняно зі 
значенням в 2024 році (0,318);  
- зростання продуктивності праці з 8,61 в 2024 році до 11,01 в 2025 році; 
До негативних тенденцій можна віднести: 
- скорочення прибутку в 2025 році на 66,8 тис. грн. порівняно з 2024 
 91 
роком; 
- зростання витрат на виробництво продукції в 2025 році на 432,0 тис. 
грн. порівняно з 2024 роком. 
6. Аналіз інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства показав, що 
дана діяльність є важливою складовою для підприємства. Важливою 
проблемою для підприємства є розробка нового інноваційного продукту, який 
би відповідав вимогам нинішнього часу (військові дії) та спеціалізації ТОВ 
«Араміс». Тому в роботі розроблено проєкт, який може задіяти інноваційний 
потенціал підприємства, дати новий поштовх для виходу на ринок військової 
спец.техніки.  
7. Для перетворення ТОВ «Араміс» на конкурентоспроможне, ефективне, 
високотехнологічне підприємство в роботі запропоновано активізація 
інноваційної діяльності та розглянуто джерела забезпечення її розвитку, яке 
необхідно здійснювати в рамках створення регіону, оскільки це дасть змогу 
підвищити конкурентоспроможність економіки Черкаського регіону, 
активізувати інноваційні процеси і реальні механізми узгодження інтересів 
влади, бізнесу, науки та освіти.  
8. Вплив інноваційного проєкту виробництва механізованої платформи 
для керування автоматичною зброєю з камерами наведення на діяльність ТОВ 
«Араміс» наступний: 
- обсяг реалізації товарної продукції зросте на 1848,3 млн. грн.; 
- чисельність робітників збільшиться на 43 особи.; 
- відбудеться збільшення продуктивності праці на 1,0 тис. грн./особу; 
- чистий прибуток зросте на 229,73 млн. грн.  
Отже, пропозиції щодо впровадження інноваційного проєкту – 
механізованої платформи для керування автоматичною зброєю з камерами 
наведення в умовах ТОВ «Араміс» є ефективним та може бути реалізованим на 
підприємстві.  
 
 92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Алімов О. М., Микитенко В. В. Стратегічний потенціал – сукупні 
можливості національної економіки щодо досягнення цілей збалансованого 
розвитку [Електронний ресурс] // Продуктивні сили України. 2007. № 1. С. 135–
150. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-
journals/NacGosp/2024/Alimov_Mikitenko.pdf.  
2. Азарова А. О., Сторожа А. В., Мороз О. О. Комплексна цільова 
програма удосконалення інноваційного процесу з використанням сучасних 
автоматизованих засобів // Вісник Сумського державного університету. 2013. № 
4. С. 102–109.  
3. Артемьев Б. В. Проблеми оцінки потенціалу підприємства // Вісник 
Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. 2007. Ч. 2, № 4 
(98). С. 7–11.  
4. Бидик А. Г. Визначення стратегічного потенціалу 
конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств // Економіка 
АПК. 2002. № 4. С. 105–110.  
5. Бінюк Ю. В. Світовий та вітчизняний досвід управління 
стратегічним потенціалом підприємства в системі підвищення 
конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. URL: 
http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Strategiya-pidpriemstva/index.html.  
6. Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Можливості розвитку та занепаду в 
контексті інноваційної діяльності суспільства [Електронний ресурс]. 2009. 
URL: http://www.blagodeteleva-vovk.com/economics/growth/growth.htm.  
7. Блонська В. І., Нагірна С. Я. Методичні підходи до оцінки 
потенціалу підприємства у ході формування стратегічних переваг [Електронний 
ресурс] // Збірник науково-технічних праць НЛТУ України. С. 150–155. URL: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_2/150_Blonska_19_2.pdf.  
8. Бодров В. Г., Гусєв В. О., Мартиненко В. Ф. Інноваційно-
інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки : навч.-метод. 
 93 
матеріали. Київ : НАДУ, 2010. 60 с.  
9. Болюх М. А., Кучерський В. З., Горбаток М. І. Економічний аналіз : 
навч. посіб. / за ред. М. Г. Чумаченка. Київ : КНЕУ, 2001. 540 с.  
10. Боярко І. М. Інвестиційний аналіз [Електронний ресурс]. URL: 
http://pidruchniki.ws/15860415/investuvannya/statistichniy_ymovirnisniy_metod_ots
inki_rizikovanosti_investitsiynih_proekti.  
11. Бабіна Н. О. Економіко-фінансова безпека підприємств України як 
елемент фінансової безпеки держави в контексті інтеграційних процесів : 
колективна монографія / за ред. О. В. Черевка. Черкаси : Видавець Ю. А. 
Чабаненко, 2020. С. 185–206.  
12. Гавва В. Н., Божко Е. А. Потенціал підприємства : формування та 
оцінювання : навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2024. 224 с.  
13. Гашан Н. Державна підтримка фінансування інновацій // Економіка 
України. 2020. № 8. С. 44–49.  
14. Гітіс Т. П. та ін. Дослідження сучасного стану економічного 
потенціалу промислових підприємств України // Економічний вісник Донбасу. 
2023. № 3 (65). С. 92–98.  
15. Градов А. П. Экономическая стратегия фирмы. Харків : Спеціальна 
література, 2024. 589 с.  
16. Добикіна О. К. та ін. Потенціал підприємства : формування та 
оцінка : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 208 с.  
17. Єннер Т. Створення та реалізація потенціалу успіху як ключове 
завдання стратегічного менеджменту [Електронний ресурс] // Менеджмент и 
маркетинг. 2022. № 2 (99). URL: http://vasilievaa.narod.ua/ptpu/15_2_99.htm.  
18. Жежуха В. Й. Показники оцінювання стану інноваційної діяльності 
[Електронний ресурс] // Науковий вісник НЛТУ України. 2010. URL: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_1_Zezucha_19_13.pdf.  
19. Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське право : навч. 
посіб. Київ : Кондор, 2003. 400 с.  
20. Іванілов О. С., Таряник О. М. Інноваційний потенціал підприємства 
 94 
[Електронний ресурс] // Економіка, фінанси, право. 2004. № 12. С. 5–7. URL: 
http://masters.donntu.edu.ua/2023/iem/syrovaya/library/article8.htm.  
21. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу : навч.-метод. посіб. 
Київ : КНЕУ, 2000. 263 с.  
22. Ігнатієва І. А. Методологічні аспекти управління стратегічним 
потенціалом підприємства // Проблеми науки. 2006. № 1. С. 8–12.  
23. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, 
концепції, методи : навч. посіб. Суми : Університетська книга, 2003. 278 с.  
24. Капаруліна М. С. Стратегічно орієнтовані концепції визначення 
ефективності діяльності підприємств // Теоретичні та прикладні питання 
економіки. 2007. Вип. 9. С. 324–328.  
25. Кібук Т. М. Алгоритм оцінки стратегічного потенціалу 
підприємства [Електронний ресурс]. URL: 
http://www.snauka.com/29_NNM_2009/Economics/36063.doc.htm.  
26. Кірдіна О. Г. Інноваційний ресурс підвищення 
конкурентоспроможності національної економіки [Електронний ресурс] // 
Вісник ХНУ. 2023. № 1. URL: 
http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2023_1_1/095-102.pdf.  
27. Ковтун О. І. Стратегія підприємства : навч. посіб. Львів : Новий 
світ-2000, 2006. 388 с.  
28. Краснокутська Н. С. Методологічні основи оцінювання реалізації 
потенціалу підприємства [Електронний ресурс] // Академічний огляд. 2025. № 
1. С. 67–72. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ao/2023_1/12.pdf.  
29. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства : формування та 
оцінка : навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 352 с.  
30. Лапін Є. В. Економічний потенціал підприємств промисловості: 
формування, оцінка, управління : дис. … д-ра екон. наук : 08.07.01. Суми, 2006. 
432 с.  
31. Матковський Р. Б. Економічний потенціал України та шляхи його 
ефективного використання : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.01.01. Київ : 
 95 
КНЕУ, 2003. 20 с.  
32. Мартюшева Л. С., Калишенко В. О. Інноваційний потенціал 
підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. 2002. № 
10. С. 61–66.  
33. Мешко Н. П. Інвестиційно-інноваційний потенціал регіону: критерії 
оцінки та проблеми формування [Електронний ресурс] // Економічний простір. 
2009. № 10. С. 78–88. URL: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_10/meshko.pdf.  
34. Микитенко В. В., Ігнатієва І. А. Діагностика стратегічного 
потенціалу підприємства // Вісник економічної науки України. 2006. № 2. С. 
77–80.  
35. Митрофанов Г. В. та ін. Фінансовий аналіз : навч. посіб. Київ : 
КНТЕУ, 2002. 301 с.  
36. Міщенко А. П. Стратегічне управління : навч. посіб. Київ : Центр 
навчальної літератури, 2004. 336 с.  
37. Назарова Г. В. Організаційні інновації в структурі перебудови 
підприємства // Проблеми науки. 2003. № 8. С. 41–48.  
38. Наукова та інноваційна діяльність в Україні за 2024 рік : стат. зб. 
Київ : ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2025. 305 
с.  
39. Отенко І. П. Методологічні основи управління потенціалом 
підприємства. Харків : ХНЕУ, 2004. 216 с.  
40. Офіційний сайт Державної служби статистики України 
[Електронний ресурс]. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.  
41. Офіційний сайт ТОВ «Араміс» [Електронний ресурс]. URL: 
https://photoprylad.ck.ua.  
42. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства : підручник / за ред. С. 
Ф. Покропивного. 2-ге вид. Київ : КНЕУ, 2001. 528 с.  
43. Покропивний С. Ф., Новак А. П. Ефективність інноваційно-
інвестиційної діяльності. Київ : КНЕУ, 2002. 184 с.  
 96 
44. Примак Т. О. Економіка підприємства : навч. посіб. Київ : Вікар, 
2002. 178 с.  
45. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та 
управління // Вісник НАДУ при Президентові України. 1998. № 2. С. 262–271.  
46. Сабадирьова А. Л. Організація оцінки вартості потенціалу 
підприємства // Вісник ХНУ. 2010. № 4. Т. 2. С. 127–130.  
47. Савченко С. Конкурентоспроможність підприємства // Науковий 
вісник ДПА України. 2002. № 3. С. 45–49.  
48. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. Економіка підприємства : навч. 
посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2003. 436 с.  
49. Стратегія розвитку Черкаської області (зі змінами) [Електронний 
ресурс]. URL: http://www.oda.ck.ua/docs/prog/Strategiya2025.pdf.  
50. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом 
європейської інтеграції» на 2010–2025 роки [Електронний ресурс]. URL: 
http://uspishnaukraina.com.ua/nsa/151.html.  
51. Сутиріна С. Визначення місця стратегічного потенціалу в 
управлінні підприємством // Економіст. 2008. № 2. С. 45–47.  
52. Сущенко Е. А. Характеристика потенціалу підприємства як 
економічної категорії // Вісник СНУ. 2002. № 5 (51). С. 239–244.  
53. Україна в цифрах : 2023 рік : стат. зб. / за ред. О. Г. Осауленка. Київ, 
2024. 280 с.  
54. Україна в цифрах : 2024 рік : стат. зб. / за ред. О. Г. Осауленка. Київ, 
2025. 264 с.  
55. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства : 
формування та оцінка : навч.-метод. посіб. Київ : КНЕУ, 2006. 261 с.  
56. Химич В. І., Федоренко О. В. Інноваційна складова потенціалу 
машинобудівного підприємства // Формування ринкової економіки. 2023. С. 
361–369.  
57. Фінагіна О. В., Поддубняк В. В. Соціальні трансформації та 
особливості їх інституціоналізації // Управління проєктами та розвиток 
 97 
виробництва. 2012. № 4. С. 142–146.  
58. Химич В. І., Бакум І. В. Економіка сучасної України : навч. посіб. 
Київ : Кондор, 2010. 426 с.  
59. Химич В. І. Роль і місце підприємств та їх кластерів в сучасній 
економіці // Збірник наукових праць ЧДТУ. 2025. Вип. 33. С. 5–19.  
60. Химич В. І., Бакум І. В. Управління потенціалом підприємства. 
Черкаси : ЧДТУ, 2006. 400 с.  
61. Химич В. І. Формування стратегії зростання національної 
економіки // Збірник наукових праць ЧДТУ. 2010. Вип. 24. С. 3–10.  
62. Хаустова К. М. Теоретичні засади оцінки інвестиційно-
інноваційного потенціалу підприємства [Електронний ресурс] // Науковий 
вісник НЛТУ України. 2010. С. 299–304. URL: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_4/299_Chaustowa_19_4.pdf.  
63. Хурятов В. І. Економіка України в глобальному світі // Збірник 
наукових праць ЧДТУ. 2024. Вип. 29. С. 3–10.  
64. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства : навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 
2013. 656 с.  
65. Черняєва О. В., Гаврилова Г. В. Методологічні засади формування 
стратегічного потенціалу підприємства [Електронний ресурс] // Вісник ДУЕП. 
2023. № 1. С. 92–95. URL: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdie/2023_1/files/15.pdf.  
66. Чумаченко М. Г. Економічний аналіз : навч. посіб. Київ : КНЕУ, 
2001. 204 с.  
67. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління : навч. 
посіб. Київ : КНЕУ, 2009. 384 с.  
68. Щодо фінансових механізмів структурних змін у промисловому 
секторі : аналітична записка [Електронний ресурс]. URL: 
http://www.niss.gov.ua/articles/460/.  
69. Edvinsson L. Some perspectives on intangibles and intellectual capital // 
Journal of Intellectual Capital. 2020. Vol. 1, No. 1. P. 12–16.  
 98 
70. Hanssen G. K. A longitudinal case study of an emerging software 
ecosystem // Journal of Systems and Software. 2020. Vol. 85. P. 1455–1466.  
71. M’Pherson Ph., Pike S. Accounting, empirical management and 
intellectual capital // Journal of Intellectual Capital. 2012. Vol. 2, No. 3. P. 246–260.  
72. Cooke P. Four minutes to four years: the advantage of recombinant 
innovation // European Planning Studies. 2021. Vol. 24, No. 8. P. 1494–1510.  
73. Del Carpio X. et al. Skills for a Modern Ukraine. Washington, DC : 
World Bank, 2022. URL: https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/25741.  
74. Drucker P. The Practice of Management. New York : Harper & Row, 
1954.  
75. Estrategia regional de investigación e innovación para una 
especialización inteligente de la Comunidad de Madrid (RIS3_CM) [Електронний 
ресурс]. URL: https://www.comunidad.madrid.  
76. Офіційний портал SMIDA [Електронний ресурс]. URL: 
https://smida.gov.ua.  
77. Урядовий портал [Електронний ресурс]. URL: 
https://www.kabmin.gov.ua.  
78. Офіційний сайт Черкаської ОДА [Електронний ресурс]. URL: 
https://www.oda.ck.ua.  
79. Офіційний сайт Президента України [Електронний ресурс]. URL: 
https://www.president.gov.ua.  
80. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. 
URL: https://www.rada.gov.ua.  
81. Огляд економіки України [Електронний ресурс]. URL: 
http://ukrexport.gov.ua/ukr/oglad_ua.  
82. Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс]. 
URL: https://www.msp.gov.ua.  
83. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. URL: 
http://www.ukrstat.gov.ua.  
84. Management.com.ua : інтернет-портал для управлінців [Електронний 
 99 
ресурс]. URL: http://www.management.com.ua.  
85. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського 
[Електронний ресурс]. URL: http://www.nbuv.gov.ua. 
 100 
Додаток А 
Павловська Анна Станіславівна, 
д.е.н, професор, професор кафедри менеджменту та бізнес-адміністрування, 
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна, 
e-mail: [email protected] 
ORCID: https://orcid.org/0009-0004-7716-8319 
Єременко Ігор Юрійович 
здобувач освітньої програми Бізнес-адміністрування, 
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна, 
[email protected] 
Пилипенко Станіслав Іванович 
здобувач освітньої програми Бізнес-адміністрування, 
Черкаський державий технологічний університет, м.Черкаси, Україна, 
[email protected] 
 
ІННОВАЦІЙНО-ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ 
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 
У сучасних умовах глобалізації та динамічного розвитку міжнародних економічних 
відносин особливого значення набуває ефективне управління зовнішньоекономічною 
діяльністю підприємств. Спираючись на вітчизняне законодавство: «Зовнішньоекономічна 
діяльність –діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів 
господарської  діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного 
замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між 
ними, що має місце як на території  України, так і за її межами» [1]. Посилення конкуренції 
на світових ринках, нестабільність економічного середовища, цифровізація бізнес-процесів 
та зростання ролі інновацій обумовлюють необхідність формування нових підходів до 
управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД). Одним із таких підходів є інноваційно-
орієнтоване управління, яке дозволяє підвищити адаптивність підприємств та їх 
конкурентоспроможність у міжнародному середовищі. Вітчизняні науковці Файчук, О., та 
Зварун, Б.  доводять, що «зміни змістовного змісту визначення «управління ЗЕД» залежать 
від етапів розвитку міжнародного бізнесу та ролі підприємств у світовій економічній 
системі» [2].  
Інноваційно-орієнтоване управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства 
доцільно розглядати як систему управлінських рішень і процесів, спрямованих на 
впровадження інновацій у всі аспекти міжнародної діяльності підприємства  від вибору 
ринків збуту до організації логістики, маркетингу, фінансового забезпечення та партнерських 
відносин. Такий підхід забезпечує не лише оптимізацію витрат, а й формування стійких 
конкурентних переваг на зовнішніх ринках. 
Особливістю сучасного етапу розвитку ЗЕД є зростання значення нематеріальних 
факторів конкурентоспроможності, зокрема: 
інтелектуального капіталу; 
цифрових технологій; 
інноваційних бізнес-моделей; 
управлінських рішень.  
У цих умовах традиційні методи управління, що базуються на стандартизованих 
процедурах і жорстких ієрархічних структурах, виявляються недостатньо ефективними. 
Натомість інноваційно-орієнтоване управління передбачає гнучкість, адаптивність та 
орієнтацію на постійне вдосконалення. Ключовими складовими інноваційно-орієнтованого 
управління зовнішньоекономічною діяльністю є: 
 101 
цифровізація бізнес-процесів; 
впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; 
використання аналітичних інструментів для прийняття управлінських рішень; 
розвиток інноваційного потенціалу персоналу; 
формування ефективної системи управління знаннями.  
Особливу роль відіграють цифрові платформи, які дозволяють оптимізувати 
міжнародні операції, скоротити транзакційні витрати та підвищити швидкість прийняття 
рішень. Важливим напрямом інноваційно-орієнтованого управління ЗЕД є використання 
сучасних інструментів стратегічного аналізу та планування. Це передбачає оцінку 
зовнішнього середовища, ідентифікацію ризиків та можливостей, визначення пріоритетних 
напрямів розвитку міжнародної діяльності. У цьому контексті особливого значення набуває 
ризик-орієнтований підхід, який дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішнього 
середовища та мінімізувати негативні наслідки невизначеності. 
Суттєвим фактором ефективності інноваційно-орієнтованого управління є інтеграція 
підприємства у глобальні ланцюги створення вартості. Це передбачає активну співпрацю з 
міжнародними партнерами, участь у спільних проєктах, використання аутсорсингу та 
аутстафінгу, а також залучення іноземних інвестицій. Така інтеграція сприяє доступу до 
новітніх технологій, знань та ресурсів, що є важливим чинником інноваційного розвитку. 
Варто відзначити, що в розвинених країнах світу інноваційно-орієнтоване управління 
зовнішньоекономічною діяльністю має різні практичні підходи та інструменти. Наприклад, у 
Німеччині та Швеції підприємства активно застосовують цифрові платформи для 
міжнародної торгівлі, що дозволяє інтегрувати логістику, митні процедури та комунікацію з 
партнерами в єдину систему. У США та Японії широко використовують системи 
прогнозування попиту на іноземних ринках на основі штучного інтелекту та великих даних 
(Big Data), що дозволяє швидко коригувати стратегію виходу на нові ринки та мінімізувати 
ризики. Досвід Китаю демонструє ефективність державно-приватного партнерства у ЗЕД, 
коли підприємства отримують підтримку у вигляді субсидій, кредитів на інноваційні проєкти 
та доступу до міжнародних торгових майданчиків. У країнах ЄС інноваційні підходи до ЗЕД 
часто інтегруються з принципами сталого розвитку та ESG, що підвищує репутаційні та 
конкурентні переваги підприємств на глобальному ринку [3]. 
Окрему увагу слід приділити розвитку людського капіталу як ключового ресурсу 
інноваційно-орієнтованого управління. Підготовка персоналу, здатного ефективно 
працювати в умовах міжнародного середовища, володіти сучасними технологіями та 
інструментами управління, є необхідною умовою успішної реалізації інноваційної стратегії 
підприємства. Це передбачає впровадження системи безперервного навчання, розвиток 
креативного мислення та формування інноваційної культури. 
В умовах сучасних викликів, зокрема економічної нестабільності та військових 
ризиків, для українських підприємств особливо актуальним є підвищення стійкості 
зовнішньоекономічної діяльності. Гаврилюк, І. стверджує, що «повномасштабне військове 
вторгнення росії… спричинило значні втрати людського капіталу, порушило інфраструктуру 
та торговельні ланцюги, а також завдало величезної шкоди виробничим потужностям через 
відключення електроенергії» [4] Інноваційно-орієнтоване управління дозволяє забезпечити 
диверсифікацію ринків збуту, оптимізацію логістичних маршрутів, використання 
альтернативних каналів комунікації з партнерами та клієнтами. Це сприяє зниженню 
залежності від окремих ринків і підвищує гнучкість підприємства. 
Таким чином, інноваційно-орієнтоване управління зовнішньоекономічною діяльністю 
є важливим напрямом підвищення ефективності функціонування підприємств у сучасних 
умовах. Його впровадження сприяє підвищенню конкурентоспроможності, забезпеченню 
стійкого розвитку та інтеграції у світову економіку. Подальші дослідження у цьому напрямі 
доцільно спрямувати на розробку практичних механізмів впровадження інновацій у систему 
управління ЗЕД з урахуванням специфіки діяльності підприємств та умов зовнішнього 
середовища. 
 102 
 
Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність підприємства; інноваційно-
орієнтоване управління; світові ринки; людський капітал 
 
Список використаних джерел 
 
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» : Закон України від 
16.04.1991 № 959-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12#Text (дата звернення: 22.03.2026).  
2. Файчук О., Зварун Б. Трансформація концепції управління 
зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Європейський науковий журнал 
економічних та фінансових інновацій. 2025. № 4 (18). С. 647–654. DOI: 
https://doi.org/10.32750/2025-0454.  
3. Enterprise Europe Network: офіційний сайт. URL: https://een.ec.europa.eu (дата 
звернення: 30.03.2026).  
4. Гаврилюк І. Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами 
Європейського Союзу. Економіка та суспільство. 2024. № 59. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-59-3.