Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства в умовах економічної невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м.Черкаси)

Крисько, Віктор Миколайович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9820
Title:	Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства в умовах економічної невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м.Черкаси)
Authors:	Руденко, Оксана Анатоліївна Крисько, Віктор Миколайович
Keywords:	фінансова стійкість, промислове підприємство, економічна невизначеність, фінансовий аналіз, ризик-менеджмент, ефективність.
Issue Date:	2026
Abstract:	Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, що визначає його здатність забезпечувати стабільне функціонування, платоспроможність та розвиток в умовах економічної невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси). Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, аналітичні інструменти та практичні механізми управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, а також напрями її підвищення в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління фінансовою стійкістю промислового підприємства в умовах економічної невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси) для підвищення ефективності його фінансовогосподарської діяльності. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:  дослідити сутність фінансової стійкості підприємства та її роль у забезпеченні його життєздатності;  узагальнити систему, методи та інструменти управління фінансовою стійкістю в умовах економічної невизначеності;  розглянути методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності фінансової стійкості підприємства;  проаналізувати фінансово-господарську діяльність та організаційну структуру управління ПрАТ «Азот»;  провести аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників діяльності підприємства;  оцінити стан та ефективність існуючої системи управління фінансовою стійкістю на підприємстві;  розробити заходи щодо оптимізації структури капіталу та підвищення платоспроможності;  удосконалити систему фінансового планування та ризик-менеджменту підприємства;  обґрунтувати економічну ефективність запропонованих управлінських рішень. Практична значущість роботи полягає у можливості впровадження запропонованих рекомендацій у діяльність ПрАТ «Азот» для підвищення рівня фінансової стійкості, покращення ліквідності, зниження фінансових ризиків та підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами в умовах економічної невизначеності.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9820
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом_Крисько.pdf Restricted Access		2.66 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування 
 
 
Допущено до захисту 
Завідувач кафедри  
менеджменту та бізнес-адміністрування 
_________________Олександр БІЛИК 
«_____»____________________ 2026  р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
 
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПРОМИСЛОВОГО 
ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ПРАТ «АЗОТ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
 
Галузь знань: 07 «Управління та адміністрування» 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма здобуття освіти: денна 
Група БАМ-24 
 
 
Виконавець роботи:  
 «____»_________ 2026 р.       ____________        _        Віктор КРИСЬКО_____ 
                                                                          (підпис)                       (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)     
    
Керівник роботи: 
                              
 «____»__________ 2026 р.      ________              к.е.н., доц. Оксана РУДЕНКО 
                                                                   (підпис)                (вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ)   
 
 
 
 
 
  
Черкаси 2026  
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   07 «Управління та адміністрування»  ________ 
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                        __ 
(код, назва) 
Освітня програма  Бізнес-адміністрування                                     _______ 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри 
________________  
 
«_____» ________________20 ___ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
 Крисько Віктор Миколайович__________     
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи _Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства в 
умовах економічної невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м.Черкаси) 
Керівник роботи  к.е.н., доц. Оксана Анатоліївна Руденко  _____ _______ 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «11»_03_2026 року №_55/03-03_ 
2. Вихідні дані до роботи ПрАТ «Азот» за 2020-2024 рр.; періодичні видання та 
друковані літературні джерела 
 
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)  
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ 
СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
СТІЙКОСТІ ПрАТ «АЗОТ» 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ 
СТІЙКІСТЮ ПрАТ «АЗОТ» 
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
керівника завдання видав завдання прийняв 
1 к.е.н., доц. Оксана РУДЕНКО   
2 к.е.н., доц. Оксана РУДЕНКО   
3 к.е.н., доц. Оксана РУДЕНКО   
5. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р. 
  
3 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ Назва етапів підготовки виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів 
роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання виконано 
1 23.02.2026 
попереднього плану роботи 
Опрацювання літературних джерел. Підготовка виконано 
2 07.03.2026 
та групування матеріалів 
Затвердження плану. Підготовка теоретичного виконано 
3 15.03.2026 
розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз виконано 
4 даних, необхідних для написання аналітичного 9.04.2026 
розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2026 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2026 виконано 
7 Підготовка  та написання розрахункового виконано 
18.05.2026 
розділу роботи 
8 Розрахунок пропозицій 20.05.2026 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу 25.05.2026 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 29.05.2026 виконано 
11 Оформлення роботи 05.06.2026 виконано 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 12.06.2026 виконано 
 
 
 
Здобувач вищої освіти   ________________        __Віктор КРИСЬКО___ 
             (підпис)                                             (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи      _________________  _    _Оксана РУДЕНКО_ 
            (підпис)                                              (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
4 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 95 сторінок, 13 таблиць, 6 рисунків, 
список використаних джерел з 86 найменувань, 3 додатки. 
 
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 
В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ 
«АЗОТ», М. ЧЕРКАСИ) 
(великими літерами) 
Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою стійкістю промислового 
підприємства, що визначає його здатність забезпечувати стабільне функціонування, 
платоспроможність та розвиток в умовах економічної невизначеності (на матеріалах 
ПрАТ «Азот», м. Черкаси). 
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, аналітичні інструменти 
та практичні механізми управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, 
а також напрями її підвищення в умовах нестабільного зовнішнього середовища. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтування теоретичних положень 
та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління фінансовою 
стійкістю промислового підприємства в умовах економічної невизначеності (на 
матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси) для підвищення ефективності його фінансово-
господарської діяльності. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: 
 дослідити сутність фінансової стійкості підприємства та її роль у забезпеченні 
його життєздатності; 
 узагальнити систему, методи та інструменти управління фінансовою стійкістю 
в умовах економічної невизначеності; 
 розглянути методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності фінансової 
стійкості підприємства; 
 проаналізувати фінансово-господарську діяльність та організаційну структуру 
управління ПрАТ «Азот»; 
 провести аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників 
діяльності підприємства; 
 оцінити стан та ефективність існуючої системи управління фінансовою 
стійкістю на підприємстві; 
 розробити заходи щодо оптимізації структури капіталу та підвищення 
платоспроможності; 
 удосконалити систему фінансового планування та ризик-менеджменту 
підприємства; 
 обґрунтувати економічну ефективність запропонованих управлінських рішень. 
Практична значущість роботи полягає у можливості впровадження 
запропонованих рекомендацій у діяльність ПрАТ «Азот» для підвищення рівня 
фінансової стійкості, покращення ліквідності, зниження фінансових ризиків та 
підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами в умовах економічної 
невизначеності. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: фінансова стійкість, промислове підприємство, економічна 
невизначеність, фінансовий аналіз, ризик-менеджмент, ефективність. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра ____________ 
Підпис здобувача вищої освіти ____________________ 
Дата ___________________________________________ 
5 
 
ABSTRACT 
The master's thesis contains 95 pages, 13 tables, 6 figures, a list of sources used from 86 
titles, 3 appendices. 
MANAGING THE FINANCIAL STABILITY OF AN INDUSTRIAL ENTERPRISE IN 
CONDITIONS OF ECONOMIC UNCERTAINTY (BASED ON MATERIALS FROM 
PRJSC «AZOT», CHERKASY) 
 
The object of the research is the process of managing the financial stability of an 
industrial enterprise, which determines its ability to ensure stable functioning, solvency, and 
development under conditions of economic uncertainty (based on materials of PJSC “Azot”, 
Cherkasy). 
The subject of the research is the theoretical and methodological foundations, 
analytical tools, and practical mechanisms of managing the financial stability of an industrial 
enterprise, as well as directions for its improvement under unstable external conditions. 
The aim of the master's qualification work is to substantiate theoretical provisions 
and develop practical recommendations for improving the management of financial stability 
of an industrial enterprise under conditions of economic uncertainty (based on materials of 
PJSC “Azot”, Cherkasy) in order to enhance the efficiency of its financial and economic 
activity. 
To achieve the stated aim, the following tasks were defined: 
 to study the essence of financial stability of an enterprise and its role in ensuring its 
viability;  
 to generalize the system, methods, and tools of financial stability management under 
conditions of economic uncertainty;  
 to consider methodological approaches to assessing the level and effectiveness of 
enterprise financial stability;  
 to analyze the financial and economic activity and organizational management 
structure of PJSC “Azot”;  
 to examine the dynamics of key technical, economic, and financial performance 
indicators of the enterprise;  
 to assess the state and effectiveness of the existing financial stability management 
system at the enterprise;  
 to develop measures to optimize the capital structure and improve solvency;  
 to improve the financial planning and risk management system of the enterprise;  
 to substantiate the economic efficiency of the proposed managerial solutions.  
The practical significance of the work lies in the possibility of implementing the 
proposed recommendations at PJSC “Azot” to improve financial stability, enhance liquidity, 
reduce financial risks, and increase the efficiency of financial resource management under 
conditions of economic uncertainty. 
KEYWORDS: financial stability, industrial enterprise, economic uncertainty, 
financial analysis, risk management, efficiency. 
 
Year of defense of the master's thesis ____________ 
Signature of the higher education applicant ____________________ 
Date ___________________________________________ 
6 
 
ЗМІСТ 
  
ВСТУП……………………………………………………………………….. 7 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ 
ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА………………………... 11 
1.1 Сутність фінансової стійкості та її роль у забезпеченні життєздатності 
промислових підприємств……………………………………………….….. 11 
1.2 Система, методи та важелі управління фінансовою стійкістю в умовах 
економічної невизначеності…………………………………………..….…. 20 
1.3 Методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності управління 
фінансовою стійкістю підприємства………………………………........... 26 
Висновок до розділу 1……………………………………………………….. 34 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА СИСТЕМИ 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ПрАТ «АЗОТ»…………………….……… 36 
2.1 Загальна характеристика діяльності та організаційна структура 
управління ПрАТ «Азот»……. .…………………………….………………. 36 
2.2 Аналіз динаміки основних техніко-економічних та фінансових 
показників діяльності підприємства…..……………………………………. 41 
2.3 Дослідження впливу факторів економічної невизначеності на 
фінансову стабільність промислового сектору………..…..………………. 50 
2.4 Оцінювання стану та ефективності існуючої системи управління 
фінансовою стійкістю на ПрАТ «Азот»…………...………………………. 55 
Висновок до розділу 2………………………………………………………. 60 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ 
ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПрАТ «АЗОТ»…………............................. 62 
3.1 Заходи щодо оптимізації структури капіталу та підвищення 
платоспроможності підприємства…………….…………………………….. 62 
3.2 Удосконалення системи фінансового планування та ризик-
менеджменту в умовах невизначеності……….…………….……………... 69 
3.3 Обґрунтування результативності та економічної ефективності 
запропонованих рішень для ПрАТ «Азот».………………………………... 75 
Висновок до розділу 3………………………………………………………. 81 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………. 83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………. 85 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 92 
 
 
 
 
 
 
 
7 
 
ВСТУП 
 
В сучасних умовах господарювання, що характеризуються високим рівнем 
економічної нестабільності, зростанням зовнішніх і внутрішніх ризиків, а також 
впливом глобальних кризових явищ, особливого значення набуває проблема 
забезпечення фінансової стійкості промислових підприємств. Для української 
економіки ця проблема є особливо гострою з огляду на воєнні дії, інфляційні 
процеси, порушення логістичних ланцюгів та нестабільність фінансових ринків. 
Фінансова стійкість виступає ключовою умовою ефективного 
функціонування підприємства, оскільки визначає його здатність своєчасно 
виконувати фінансові зобов’язання, підтримувати платоспроможність, 
забезпечувати безперервність виробничого процесу та формувати потенціал для 
подальшого розвитку. В умовах економічної невизначеності особливої ваги 
набуває не лише підтримання досягнутого рівня фінансової стійкості, а й 
удосконалення механізмів її управління. 
Промислові підприємства, зокрема хімічної галузі, до яких належить ПрАТ 
«Азот» (м. Черкаси), функціонують в умовах підвищеної ризиковості, що 
обумовлено високою енергоємністю виробництва, залежністю від імпортної 
сировини, коливаннями цін на енергоносії та значною капіталомісткістю. Це 
посилює необхідність впровадження ефективних інструментів фінансового 
планування, контролю та ризик-менеджменту. 
Актуальність обраної теми також зумовлена потребою у вдосконаленні 
методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємств, які б 
враховували вплив факторів невизначеності та дозволяли своєчасно виявляти 
потенційні загрози фінансовій безпеці. Водночас важливим є розроблення 
практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління 
фінансовими ресурсами, оптимізації структури капіталу та забезпечення 
стабільності грошових потоків. 
З огляду на це, дослідження питань управління фінансовою стійкістю 
промислового підприємства в умовах економічної невизначеності є своєчасним і 
8 
 
важливим як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Отримані результати 
можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності ПрАТ «Азот», 
зміцнення його фінансового стану та забезпечення довгострокового розвитку в 
умовах нестабільного економічного середовища. 
Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою стійкістю 
промислового підприємства, що визначає його здатність забезпечувати стабільне 
функціонування, платоспроможність та розвиток в умовах економічної 
невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси). 
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, аналітичні 
інструменти та практичні механізми управління фінансовою стійкістю 
промислового підприємства, а також напрями її підвищення в умовах 
нестабільного зовнішнього середовища. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтування теоретичних 
положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління 
фінансовою стійкістю промислового підприємства в умовах економічної 
невизначеності (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси) для підвищення 
ефективності його фінансово-господарської діяльності. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
- розкрити економічну сутність фінансової стійкості підприємства та 
визначити її роль у забезпеченні ефективного функціонування промислових 
підприємств; 
- дослідити теоретичні основи формування та забезпечення фінансової 
стійкості в умовах економічної невизначеності;  
- проаналізувати систему, методи та інструменти управління фінансовою 
стійкістю підприємства; 
- узагальнити методичні підходи до оцінювання рівня фінансової 
стійкості та ефективності управління нею; 
- надати загальну характеристику діяльності та організаційної структури 
управління ПрАТ «Азот»; 
9 
 
- провести аналіз динаміки основних техніко-економічних і фінансових 
показників діяльності підприємства; 
- дослідити вплив факторів економічної невизначеності на фінансову 
стабільність промислового підприємства; 
- оцінити стан та ефективність існуючої системи управління фінансовою 
стійкістю на ПрАТ «Азот»; 
- розробити комплекс заходів щодо оптимізації структури капіталу, 
підвищення платоспроможності, а також удосконалення фінансового планування 
та ризик-менеджменту; 
- обґрунтувати економічну ефективність запропонованих заходів та 
сформувати практичні рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості 
підприємства.  
У процесі виконання кваліфікаційної роботи використано комплекс 
загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: аналіз і синтез – 
для вивчення теоретичних засад фінансової стійкості підприємства; 
узагальнення та систематизація – для формування теоретичних підходів до 
управління фінансовою стійкістю; порівняння – для оцінювання динаміки 
фінансових показників; горизонтальний і вертикальний фінансовий аналіз – для 
дослідження структури та змін фінансових результатів підприємства; 
коефіцієнтний метод – для оцінювання рівня фінансової стійкості; а також 
системний підхід – для комплексного розгляду процесів управління фінансовою 
стійкістю. 
Інформаційною базою дослідження є фінансова звітність ПрАТ «Азот» (м. 
Черкаси), наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань фінансового 
менеджменту, управління фінансовою стійкістю підприємств, нормативно-
правові акти України, а також аналітичні та статистичні матеріали, що 
характеризують діяльність промислових підприємств в умовах економічної 
невизначеності. 
Структура кваліфікаційної роботи магістра складається зі вступу, трьох 
розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі 
10 
 
розглянуто теоретико-методичні основи управління фінансовою стійкістю 
підприємства. У другому розділі здійснено аналіз фінансового стану та системи 
забезпечення фінансової стійкості ПрАТ «Азот». У третьому розділі 
обґрунтовано напрями удосконалення управління фінансовою стійкістю 
підприємства та оцінено економічну ефективність запропонованих заходів. 
Руденко О., Крисько В., Вдовиченко А. Гейміфікація та інтерактивні 
технології як інструмент формування управлінських компетентностей майбутніх 
менеджерів. Збірник тез доповідей X Всеукраїнської науково-практичної 
конференції «Сучасні теорія і практика менеджменту та бізнес-адміністрування» 
: 24 квіт. 2026 р., м. Черкаси [Електронний ресурс] / упоряд. : Л. В. Проданова, 
О. А. Білик; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : 
ЧДТУ, 2026. – 164-166 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11 
 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ 
ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Сутність фінансової стійкості та її роль у забезпеченні життєздатності 
промислових підприємств 
 
Фінансова стійкість підприємства є однією з ключових характеристик його 
загального економічного стану, що визначає здатність суб’єкта господарювання 
функціонувати ефективно в умовах мінливого ринкового середовища, зберігаючи 
платоспроможність, ліквідність та інвестиційну привабливість [14, 27, 34]. У 
сучасних умовах господарювання, що характеризуються високим рівнем 
невизначеності, конкуренції та зовнішніх ризиків, забезпечення належного рівня 
фінансової стійкості набуває особливого значення. 
Сутність фінансової стійкості полягає у збалансованості фінансових 
ресурсів підприємства, оптимальному співвідношенні власного і залученого 
капіталу, а також у здатності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові 
зобов’язання та забезпечувати безперервність виробничо-господарської 
діяльності. Вона відображає не лише поточний стан фінансів, а й потенціал 
розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. 
Роль фінансової стійкості полягає у створенні передумов для стабільного 
розвитку підприємства, підвищення його конкурентоспроможності та 
забезпечення фінансової незалежності. Високий рівень фінансової стійкості 
сприяє зниженню ризику банкрутства, підвищує довіру з боку інвесторів, 
кредиторів і партнерів, а також забезпечує можливість реалізації стратегічних 
цілей підприємства. 
Отже, дослідження сутності фінансової стійкості та визначення її ролі в 
діяльності підприємства є важливим науковим і практичним завданням, що 
зумовлює необхідність глибокого теоретичного обґрунтування та аналізу 
відповідних показників і факторів впливу. 
12 
 
Фінансова стійкість підприємства є складною економічною категорією, що 
формується під впливом сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів та 
характеризує рівень фінансової незалежності, платоспроможності й здатності до 
самофінансування. У науковій літературі відсутній єдиний підхід до трактування 
цього поняття, однак більшість дослідників сходяться на тому, що фінансова 
стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого 
забезпечується стабільне перевищення доходів над витратами, ефективне 
управління грошовими потоками та здатність адаптуватися до змін зовнішнього 
середовища. 
Сутність фінансової стійкості розкривається через її основні складові [12, 
34, 40]. По-перше, це забезпеченість підприємства власними фінансовими 
ресурсами, що дозволяє мінімізувати залежність від зовнішніх джерел 
фінансування. По-друге, важливим аспектом є оптимальна структура капіталу, 
яка передбачає раціональне співвідношення власного і позикового капіталу. 
Надмірне використання позикових коштів підвищує фінансові ризики, тоді як їх 
недостатність може стримувати розвиток підприємства. По-третє, фінансова 
стійкість проявляється у здатності підприємства підтримувати ліквідність і 
платоспроможність на належному рівні, своєчасно виконуючи свої фінансові 
зобов’язання. 
Важливою характеристикою фінансової стійкості є її динамічний характер. 
Вона не є статичною величиною, а змінюється під впливом різноманітних 
факторів, серед яких слід виділити макроекономічну ситуацію, податкову 
політику, рівень інфляції, стан фінансового ринку, а також внутрішні чинники, 
такі як ефективність управління, структура витрат, рівень рентабельності 
діяльності та політика розподілу прибутку. У цьому контексті особливого 
значення набуває система управління фінансовою стійкістю, яка повинна бути 
спрямована на своєчасне виявлення та нейтралізацію загроз. 
Оцінювання фінансової стійкості здійснюється за допомогою системи 
показників, що дозволяють комплексно охарактеризувати фінансовий стан 
підприємства. До основних з них належать коефіцієнт автономії (фінансової 
13 
 
незалежності), коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнти ліквідності, 
забезпеченість оборотних активів власними коштами, а також показники ділової 
активності та рентабельності. Аналіз цих показників у динаміці дає змогу 
виявити тенденції розвитку підприємства, оцінити рівень фінансових ризиків і 
визначити напрями підвищення ефективності фінансового управління. 
Роль фінансової стійкості в діяльності підприємства є багатогранною. 
Передусім вона виступає основою забезпечення стабільного функціонування та 
розвитку підприємства. Фінансово стійке підприємство має більше можливостей 
для залучення інвестицій, оскільки викликає більшу довіру з боку потенційних 
інвесторів і кредиторів. Крім того, належний рівень фінансової стійкості сприяє 
підвищенню конкурентоспроможності підприємства, дозволяє ефективніше 
реагувати на зміни ринкової кон’юнктури та забезпечує гнучкість у прийнятті 
управлінських рішень. 
Не менш важливою є роль фінансової стійкості у забезпеченні економічної 
безпеки підприємства. Вона дозволяє мінімізувати ризик неплатоспроможності 
та банкрутства, забезпечує фінансову рівновагу і створює передумови для 
довгострокового розвитку. В умовах кризових явищ в економіці саме фінансова 
стійкість виступає тим фактором, який визначає здатність підприємства вижити 
та зберегти свої позиції на ринку. 
Таким чином, фінансова стійкість є однією з ключових характеристик 
ефективного функціонування підприємства, що визначає його здатність 
забезпечувати стабільність діяльності, розвиток і конкурентні переваги. Її 
дослідження та оцінка мають важливе значення для формування обґрунтованої 
фінансової політики підприємства та прийняття ефективних управлінських 
рішень. 
Таблиця 1.1 – Сутність фінансової стійкості та її роль у трактуванні 
українських і зарубіжних науковців 
Автор Визначення сутності Роль фінансової 
Основний акцент 
(школа) фінансової стійкості стійкості 
Фінансова стійкість Вплив Забезпечує 
І. Чирак пов’язана зі здатністю макроекономічних економічне зростання 
(Україна) [65] економічної системи факторів, зовнішні та мінімізує втрати 
протидіяти ризики ВВП 
14 
 
Автор Визначення сутності Роль фінансової 
Основний акцент 
(школа) фінансової стійкості стійкості 
дестабілізуючим факторам 
і забезпечувати стабільний 
розвиток 
Забезпечує 
Стійкість фінансових 
безперервність 
Т. Черничко, відносин визначається 
Фінансові відносини економічного 
С. Черничко ефективністю формування і 
та їх оптимізація розвитку та 
(Україна) [66] використання фінансових 
функціонування 
ресурсів 
фінансової системи 
Фінансова стійкість – це Запобігає фінансово-
Н. 
здатність фінансової економічним кризам і 
Селюченко, Стійкість до криз і 
системи зберігати підтримує 
В. Радченко шоків 
функціональність під стабільність 
(Україна) [54] 
впливом зовнішніх збурень економіки 
Фінансова стійкість є 
Забезпечує 
складовою 
Е. Галицька Інституційне економічне 
макроекономічної 
та ін. середовище та відновлення та 
стабільності та 
(Україна) [14] фінансова політика довгострокове 
визначається ефективністю 
зростання 
фінансової політики 
Фінансова стійкість Забезпечує ефективне 
Jón Danielsson пов’язана з управлінням функціонування 
Ризики та фінансові 
(зарубіжна ризиками та здатністю фінансової системи в 
ринки 
школа) [81] системи реагувати на умовах 
ендогенні ризики невизначеності 
Стійкість фінансової Сприяє стабільності 
Stijn Claessens системи визначається її світової фінансової 
Інститути та 
(зарубіжна здатністю протистояти системи та 
глобальні фінанси 
школа) кризам і підтримувати економічному 
фінансове посередництво розвитку 
Джерело: розроблено автором [14, 54, 65, 66, 81]. 
Аналіз наукових підходів свідчить, що українські дослідники акцентують 
увагу на взаємозв’язку фінансової стійкості з макроекономічними процесами та 
ефективністю використання фінансових ресурсів, тоді як зарубіжні науковці 
більше зосереджуються на ризик-орієнтованому підході та здатності фінансових 
систем протистояти кризам [21, 24, 33]. Водночас спільним для всіх підходів є 
розуміння фінансової стійкості як ключової передумови стабільного розвитку 
економіки та забезпечення її безперервного функціонування. 
Проведений аналіз узагальнених підходів українських і зарубіжних 
науковців дозволяє зробити висновок про багатовимірність категорії фінансової 
стійкості та еволюцію її трактування залежно від економічних умов і наукових 
підходів. 
15 
 
Насамперед варто відзначити, що українські науковці переважно 
розглядають фінансову стійкість через призму ресурсного підходу. Основна увага 
зосереджується на достатності фінансових ресурсів, їх структурі, ефективності 
використання та забезпеченні платоспроможності підприємства. Такий підхід є 
логічним з огляду на трансформаційний характер економіки та необхідність 
забезпечення стабільності господарюючих суб’єктів у складних 
макроекономічних умовах. 
Водночас зарубіжні дослідники акцентують увагу на ризик-орієнтованому 
та системному підходах, де фінансова стійкість трактується як здатність системи 
протистояти кризам, адаптуватися до шоків і забезпечувати безперервність 
фінансового посередництва. У цьому контексті ключову роль відіграють 
фінансові інститути, ринки капіталу та механізми регулювання. 
Порівняння підходів дозволяє виділити спільні риси [13, 27, 54]: 
 розуміння фінансової стійкості як здатності до стабільного 
функціонування;  
 акцент на необхідності протидії зовнішнім і внутрішнім ризикам;  
 визнання її важливою передумовою економічного розвитку.  
Разом із тим існують і відмінності: 
 українські підходи більше орієнтовані на мікрорівень (підприємство);  
 зарубіжні – на макрорівень (фінансова система, ринки);  
 різний ступінь уваги до факторів ризику та невизначеності.  
З урахуванням сучасних економічних викликів можна визначити такі 
ключові напрями подальшого розвитку теорії та практики фінансової стійкості: 
1. Інтеграція мікро- та макропідходів перспективним є формування 
комплексної моделі оцінювання фінансової стійкості, яка поєднуватиме 
показники діяльності підприємств із загальноекономічними індикаторами; 
2. Розвиток ризик-орієнтованого управління зростає необхідність у 
впровадженні сучасних методів управління ризиками, включаючи стрес-
тестування, сценарний аналіз та прогнозування кризових явищ; 
16 
 
3. Цифровізація фінансового аналізу – це використання цифрових 
технологій, великих даних (Big Data) та штучного інтелекту відкриває нові 
можливості для підвищення точності оцінки фінансової стійкості; 
4. Урахування факторів нестабільності зовнішнього середовища – 
військові, політичні та економічні ризики потребують адаптації методичних 
підходів до оцінювання фінансової стійкості, особливо для підприємств України; 
5. Посилення ролі фінансової стійкості в системі економічної безпеки – це 
фінансова стійкість повинна розглядатися як ключовий елемент економічної 
безпеки підприємства та держави; 
6. Орієнтація на сталий розвиток (sustainability) – сучасні підходи 
передбачають врахування екологічних, соціальних та управлінських (ESG) 
факторів як складових фінансової стійкості.  
Отже, аналіз наукових підходів свідчить про поступовий перехід від 
вузького трактування фінансової стійкості як характеристики фінансового стану 
підприємства до її розуміння як комплексної, багаторівневої категорії, що 
охоплює як мікро-, так і макроекономічні аспекти.  
СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ 
Платоспроможніст Ліквідність Фінансова незалежність 
ь 
Оптимальна Стабільність 
структура капіталу доходів та витрат 
ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА 
РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ 
Безперервність Інвестиційна Конкурентоспроможність 
діяльності привабливість 
Захист від ризиків Довгостроковий розвиток 
 
Рисунок 1.1 – Сутність фінансової стійкості та її роль у забезпеченні 
життєздатності промислових підприємств 
Джерело: розроблено автором [34, 45, 55, 67]. 
17 
 
Подальший розвиток досліджень у цій сфері пов’язаний із поглибленням 
інтеграції різних підходів, адаптацією до сучасних викликів та впровадженням 
інноваційних інструментів фінансового аналізу. 
На рисунку 1.1 відображено сутність фінансової стійкості підприємства та 
її роль у забезпеченні життєздатності промислових підприємств у вигляді логічно 
структурованої схеми. 
У верхній частині схеми представлено ключові складові фінансової 
стійкості, серед яких: платоспроможність, ліквідність та фінансова незалежність. 
Дані елементи характеризують здатність підприємства своєчасно виконувати свої 
фінансові зобов’язання, підтримувати достатній рівень ліквідних активів і 
забезпечувати автономність від зовнішніх джерел фінансування. 
Далі схема доповнюється такими важливими характеристиками, як 
оптимальна структура капіталу та стабільність доходів і витрат, які формують 
основу для досягнення належного рівня фінансової стійкості [22, 42, 59]. У 
центральній частині рисунка узагальнено поняття «фінансова стійкість 
підприємства», що виступає результатом взаємодії зазначених вище факторів. 
Нижня частина схеми ілюструє роль фінансової стійкості у забезпеченні 
життєздатності підприємства. Зокрема, вона сприяє безперервності 
господарської діяльності, підвищенню інвестиційної привабливості та 
конкурентоспроможності підприємства. Крім того, фінансова стійкість 
забезпечує захист від внутрішніх і зовнішніх ризиків, а також створює 
передумови для довгострокового розвитку підприємства. 
Отже, рисунок 1.1 наочно демонструє, що фінансова стійкість є 
комплексною економічною категорією, яка формується під впливом низки 
факторів і відіграє ключову роль у забезпеченні стабільного функціонування та 
стратегічного розвитку промислового підприємства. 
Сутність фінансової стійкості та її роль у забезпеченні життєздатності 
промислових підприємств у зарубіжній науковій думці розглядається значно 
ширше, ніж лише як здатність підприємства підтримувати платоспроможність. 
Іноземні дослідники трактують цю категорію як комплексну характеристику 
18 
 
фінансового стану, що відображає здатність підприємства функціонувати, 
адаптуватися до змін середовища та створювати довгострокову вартість. 
У працях Eugene F. Brigham [83] фінансова стійкість пов’язується з 
оптимальною структурою капіталу та ефективним управлінням фінансовими 
ресурсами, що забезпечує баланс між ризиком і прибутковістю. У цьому 
контексті ключовим є підтримання фінансової рівноваги між власним і 
позиковим капіталом. 
З позицій Stephen A. Ross [84] фінансова стійкість розглядається через 
призму вартості підприємства та здатності генерувати стабільні грошові потоки. 
Основний акцент робиться на мінімізації фінансових ризиків і забезпеченні 
довіри інвесторів. 
Aswath Damodaran [85] підкреслює, що фінансова стійкість є динамічною 
характеристикою, яка залежить від якості управління активами, інвестиційних 
рішень та здатності компанії адаптуватися до змін ринку. Він пов’язує її з 
концепцією створення вартості (value creation) та ефективністю використання 
капіталу. 
У рамках теорії фінансової нестабільності Hyman Minsky [86] акцентується 
увага на циклічності фінансової стійкості. Підприємства можуть переходити від 
стійкого стану до нестійкого під впливом надмірного боргового навантаження та 
макроекономічних коливань. 
Зарубіжні підходи дозволяють виокремити основні характеристики 
фінансової стійкості: 
 здатність генерувати стабільні грошові потоки;  
 оптимальна структура капіталу;  
 фінансова гнучкість та адаптивність;  
 стійкість до зовнішніх і внутрішніх ризиків;  
 орієнтація на довгострокове зростання вартості підприємства.  
Роль фінансової стійкості у забезпеченні життєздатності промислових 
підприємств у зарубіжних дослідженнях розкривається через такі ключові 
аспекти [80-86]. 
19 
 
По-перше, вона забезпечує фінансову гнучкість, що дозволяє 
підприємствам швидко реагувати на зміни ринкової кон’юнктури, технологічні 
трансформації та кризові явища. 
По-друге, фінансова стійкість виступає основою інвестиційної 
привабливості, оскільки стабільні компанії мають кращий доступ до фінансових 
ресурсів і нижчу вартість капіталу. 
По-третє, вона сприяє зниженню ризиків банкрутства, що особливо 
важливо для промислових підприємств із високою капіталомісткістю та 
тривалими виробничими циклами. 
По-четверте, фінансова стійкість забезпечує безперервність операційної 
діяльності, підтримуючи стабільність виробничих процесів і ланцюгів 
постачання. 
По-п’яте, вона створює передумови для інноваційного розвитку, що є 
критично важливим в умовах глобальної конкуренції. 
 
Рисунок 1.2 – Основні етапи фінансової стабілізації підприємства 
Джерело: розроблено автором [22, 37, 45, 55]. 
 
20 
 
Таким чином, у зарубіжній економічній літературі фінансова стійкість 
розглядається як стратегічна категорія, що інтегрує ліквідність, прибутковість, 
ризик і вартість бізнесу. Вона є не лише показником поточного фінансового стану, 
а й ключовим фактором довгострокової життєздатності та 
конкурентоспроможності промислових підприємств у глобальному 
економічному середовищі. 
 
1.2 Система, методи та важелі управління фінансовою стійкістю в умовах 
економічної невизначеності 
 
В умовах глобалізації, посилення конкуренції та зростання 
макроекономічної турбулентності проблема забезпечення фінансової стійкості 
підприємств набуває особливої актуальності. Економічна невизначеність, 
спричинена коливаннями фінансових ринків, інфляційними процесами, 
нестабільністю валютного курсу, а також геополітичними викликами, істотно 
ускладнює процес прийняття управлінських рішень та підвищує ризики 
господарської діяльності [14, 22, 45]. За таких умов фінансова стійкість стає не 
лише характеристикою поточного стану підприємства, а й ключовою 
передумовою його довгострокової життєздатності та конкурентоспроможності. 
Особливої значущості ця проблема набуває для промислових підприємств, 
діяльність яких характеризується високою капіталомісткістю, тривалими 
виробничими циклами та значною залежністю від зовнішніх факторів. 
Забезпечення належного рівня фінансової стійкості вимагає формування 
ефективної системи управління, що передбачає використання сучасних методів і 
важелів впливу на фінансові процеси підприємства. 
Система управління фінансовою стійкістю охоплює сукупність 
взаємопов’язаних елементів, зокрема цілі, принципи, функції, методи та 
інструменти, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги та мінімізацію 
ризиків. У свою чергу, методи управління включають фінансове планування, 
прогнозування, аналіз, контроль і регулювання фінансових потоків, тоді як 
21 
 
важелі управління реалізуються через механізми ціноутворення, оподаткування, 
кредитування, інвестування та дивідендної політики. 
В умовах економічної невизначеності особливого значення набувають 
адаптивність та гнучкість системи управління фінансовою стійкістю, здатність 
своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища та ефективно 
використовувати внутрішні резерви підприємства. Саме тому дослідження 
системи, методів і важелів управління фінансовою стійкістю є важливим 
науковим і практичним завданням. 
Метою даного дослідження є узагальнення теоретичних засад і розробка 
практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи управління фінансовою 
стійкістю підприємств в умовах економічної невизначеності [23, 37, 44]. 
Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань: 
дослідити сутність фінансової стійкості, визначити її ключові складові, 
проаналізувати сучасні методи управління та обґрунтувати ефективні важелі 
впливу на фінансовий стан підприємства. 
Таким чином, актуальність теми, її теоретична і практична значущість 
зумовлюють необхідність поглибленого дослідження системи управління 
фінансовою стійкістю як важливого інструменту забезпечення стабільного 
функціонування підприємств в умовах економічної нестабільності. 
На рисунку 1.2 представлено структурно-логічну модель системи 
управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах економічної 
невизначеності. У верхній частині схеми відображено вплив зовнішнього 
середовища, яке формується під дією макроекономічних факторів, кризових 
явищ, інфляційних процесів, воєнних ризиків та загальної нестабільності 
економіки. Саме дані чинники визначають необхідність формування ефективної 
системи управління фінансовою стійкістю. 
 
22 
 
ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ 
(економічна невизначеність, кризи, ризики) 
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ 
СУБ'ЄКТИ ОБ'ЄКТИ ЦІЛІ (ліквідність, 
(менеджмент,  (капітал, грошові платоспроможність, 
власники) потоки, активи) стабільність) 
МЕТОДИ: 
фінансовий аналіз 
планування 
прогнозування 
 бюджетування 
управління ризиками 
ВАЖЕЛІ  
 податкові 
кредитні  
 інвестиційні  
 дивідендні  
амортизаційні 
РЕЗУЛЬТАТ 
фінансова  стійкість, адаптивність, розвиток 
 
Рисунок 1.3 – Система управління фінансовою стійкістю в умовах 
економічної невизначеності 
Джерело: розроблено автором [12, 34, 80]. 
Центральне місце у структурі займає система управління фінансовою 
стійкістю, яка включає три основні елементи: суб’єкти, об’єкти та цілі 
управління. До суб’єктів відносяться керівництво підприємства, фінансові 
менеджери та власники, які приймають управлінські рішення. Об’єктами 
управління виступають фінансові ресурси підприємства, зокрема капітал, 
грошові потоки, активи та зобов’язання. Основними цілями є забезпечення 
ліквідності, платоспроможності, фінансової стабільності та довгострокового 
розвитку підприємства. 
23 
 
Наступним рівнем моделі є методи управління, які охоплюють фінансовий 
аналіз, планування, прогнозування, бюджетування та управління ризиками. 
Застосування цих методів дозволяє оцінити поточний фінансовий стан 
підприємства, передбачити можливі зміни та сформувати ефективну фінансову 
стратегію. 
Важливим елементом системи є важелі управління, що виступають 
інструментами практичного впливу на фінансову діяльність підприємства. До 
них належать податкові, кредитні, інвестиційні, дивідендні та амортизаційні 
важелі, які дають змогу регулювати фінансові потоки та підвищувати 
ефективність використання ресурсів. 
У нижній частині схеми представлено результат функціонування системи – 
досягнення фінансової стійкості підприємства, його адаптивності до змін 
зовнішнього середовища та забезпечення сталого розвитку в умовах економічної 
невизначеності. 
Таблиця 1.2 – Методи та важелі управління фінансовою стійкістю в умовах 
економічної невизначеності 
Елемент Методи Очікуваний 
Характеристика Важелі впливу 
системи управління результат 
Сукупність 
макроекономічних Моніторинг, Державна 
Зниження 
Зовнішнє факторів (кризи, аналіз ринку, політика, 
впливу 
середовище інфляція, сценарне регуляторні 
невизначеності 
нестабільність, воєнні прогнозування механізми 
ризики) 
Прийняття 
Керівництво Організаційні 
управлінських Підвищення 
Суб’єкти підприємства, та 
рішень, ефективності 
управління фінансові менеджери, управлінські 
стратегічне управління 
власники інструменти 
планування 
Фінансовий 
Фінансові ресурси: аналіз, 
Інвестиційні, Раціональне 
Об’єкти капітал, грошові контроль, 
кредитні, використання 
управління потоки, активи, оптимізація 
амортизаційні ресурсів 
зобов’язання структури 
капіталу 
Забезпечення Дивідендна 
Планування, Досягнення 
Цілі ліквідності, політика, 
бюджетування, фінансової 
управління платоспроможності, податкове 
прогнозування стійкості 
стабільності планування 
24 
 
Елемент Методи Очікуваний 
Характеристика Важелі впливу 
системи управління результат 
Аналіз, 
Сукупність Фінансові Підвищення 
Методи моделювання, 
інструментів оцінки інструменти, обґрунтованості 
управління ризик-
та планування страхування рішень 
менеджмент 
Податкові, 
Інструменти впливу Регулювання, Оптимізація 
Важелі кредитні, 
на фінансову стимулювання, фінансових 
управління інвестиційні, 
діяльність контроль потоків 
дивідендні 
Фінансова стійкість і Комплексне Стабільний 
Синергія 
Результат адаптивність застосування розвиток 
важелів 
підприємства методів підприємства 
Джерело: розроблено автором [1, 24, 37, 46]. 
У Таблиці 1.2 систематизовано основні елементи управління фінансовою 
стійкістю підприємства в умовах економічної невизначеності, а також визначено 
їх характеристики, відповідні методи та важелі впливу, і очікувані результати. 
Першим елементом виступає зовнішнє середовище, яке охоплює 
макроекономічні та інституційні фактори, зокрема інфляційні процеси, 
економічні кризи та воєнні ризики. Для мінімізації їх негативного впливу 
застосовуються методи моніторингу, аналізу ринку та сценарного прогнозування, 
тоді як важелями виступають державна політика та регуляторні механізми. 
Суб’єкти управління представлені керівництвом підприємства, 
фінансовими менеджерами та власниками, які забезпечують прийняття 
стратегічних і тактичних рішень. Основними методами їх діяльності є 
стратегічне планування та управлінський аналіз, а важелями – організаційні та 
адміністративні інструменти впливу. 
Об’єктами управління визначено фінансові ресурси підприємства, зокрема 
капітал, грошові потоки, активи та зобов’язання. Управління ними здійснюється 
через фінансовий аналіз, контроль та оптимізацію структури капіталу із 
застосуванням інвестиційних, кредитних та амортизаційних важелів. 
Цілі управління полягають у забезпеченні ліквідності, платоспроможності 
та фінансової стабільності підприємства. Досягнення цих цілей забезпечується 
за допомогою методів фінансового планування, бюджетування та прогнозування, 
а також реалізації відповідної дивідендної та податкової політики. 
25 
 
Окремо в таблиці 1.2 виділено методи управління як сукупність 
інструментів аналізу, моделювання та управління ризиками, що підвищують 
обґрунтованість управлінських рішень. Водночас важелі управління 
розглядаються як практичні інструменти впливу на фінансові процеси 
підприємства, серед яких ключову роль відіграють податкові, кредитні, 
інвестиційні та дивідендні механізми. 
Узагальнюючим елементом є результат, який відображає досягнення 
фінансової стійкості підприємства, підвищення його адаптивності до змін 
зовнішнього середовища та забезпечення стабільного розвитку в довгостроковій 
перспективі. 
Забезпечує стабільність діяльності 
Гарантує Реалізується на 
збереження Фінансова стійкість – це довгострокову 
платоспромож- комплексна, перспективу 
ності і багатофакторна категорія 
кредитоспромо-
жності 
Підтримується на 
довгострокову 
Визначається 
Підтримується в 
ефективним перспективу 
умовах зміни використання 
середовища фінансових ресурсів 
 
Рисунок 1.4 – Основні ознаки фінансової стійкості підприємства 
Джерело: розроблено автором [14, 23, 37, 44]. 
На рисунку 1.4 представлено концептуальну схему сутності фінансової 
стійкості підприємства як комплексної та багатофакторної економічної категорії. 
У центрі схеми розміщено ключове визначення, відповідно до якого фінансова 
стійкість розглядається як інтегральна характеристика фінансового стану 
підприємства, що формується під впливом різноманітних чинників. 
 
 
26 
 
Від центрального елемента відходять основні змістовні характеристики 
фінансової стійкості. Зокрема, вона забезпечує стабільність діяльності 
підприємства, що проявляється у здатності функціонувати безперервно та 
ефективно в умовах змінного економічного середовища. 
Однією з важливих ознак є гарантування платоспроможності та 
кредитоспроможності, що свідчить про здатність підприємства своєчасно 
виконувати свої фінансові зобов’язання та залучати позикові ресурси. Також 
фінансова стійкість підтримується в умовах змін середовища, що підкреслює її 
адаптивний характер і здатність підприємства реагувати на зовнішні виклики, 
зокрема економічну нестабільність чи кризові явища. 
Окремо акцентовано, що фінансова стійкість визначається ефективним 
використанням фінансових ресурсів, що передбачає оптимальне управління 
капіталом, активами та грошовими потоками. Крім того, вона має довгострокову 
орієнтацію: з одного боку, реалізується на перспективу, а з іншого – 
підтримується протягом тривалого періоду, що забезпечує сталий розвиток 
підприємства. 
Таким чином, рисунок 1.4 ілюструє, що фінансова стійкість є 
багатогранною категорією, яка поєднує стабільність, платоспроможність, 
адаптивність, ефективність використання ресурсів та стратегічну спрямованість 
розвитку підприємства. 
 
1.3 Методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності управління 
фінансовою стійкістю підприємства 
 
Оцінювання рівня та ефективності управління фінансовою стійкістю 
підприємства є важливим етапом фінансового аналізу, особливо в умовах 
економічної невизначеності. У науковій практиці виділяють декілька основних 
методичних підходів, які дозволяють комплексно оцінити фінансовий стан 
підприємства. 
27 
 
У сучасних умовах розвитку економіки України, що характеризуються 
високим рівнем невизначеності, нестабільністю фінансових ринків, 
інфляційними процесами та впливом воєнних факторів, особливої актуальності 
набуває проблема забезпечення фінансової стійкості підприємств. Ефективне 
функціонування суб’єктів господарювання значною мірою залежить від їх 
здатності підтримувати стабільний фінансовий стан, своєчасно виконувати 
зобов’язання та адаптуватися до змін зовнішнього середовища. 
У цьому контексті важливим є не лише забезпечення належного рівня 
фінансової стійкості, але й оцінювання ефективності управління нею [24, 38, 55]. 
Саме тому зростає значення методичних підходів до оцінювання рівня та 
ефективності управління фінансовою стійкістю підприємства, які дозволяють 
комплексно проаналізувати фінансовий стан, виявити ризики та визначити 
напрями підвищення ефективності управлінських рішень. 
Сучасна економічна наука пропонує широкий спектр підходів до 
оцінювання фінансової стійкості, серед яких особливе місце займають 
коефіцієнтний, інтегральний, порівняльний, динамічний та ризик-орієнтований 
підходи. Їх застосування дає змогу сформувати об’єктивну оцінку фінансового 
стану підприємства, врахувати вплив внутрішніх і зовнішніх факторів та 
забезпечити обґрунтованість управлінських рішень. 
Отже, дослідження методичних підходів до оцінювання рівня та 
ефективності управління фінансовою стійкістю підприємства є важливим 
науковим і практичним завданням, що спрямоване на підвищення 
конкурентоспроможності підприємств та забезпечення їх сталого розвитку в 
умовах економічної невизначеності. 
Таблиця 1.3 – Методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності 
управління фінансовою стійкістю підприємства 
Методичний Основні Формули Економічна 
Сутність 
підхід показники розрахунку інтерпретація 
Оцінка фінансової 
Показує частку 
стійкості через 
Коефіцієнт власного капіталу в 
Коефіцієнтний систему Ка = ВК / ВБ 
автономії загальній сумі 
відносних 
активів 
показників 
28 
 
Методичний Основні Формули Економічна 
Сутність 
підхід показники розрахунку інтерпретація 
Коефіцієнт Відображає 
Кфл = ЗК / 
  фінансового залежність від 
ВК 
левериджу позикових коштів 
Характеризує 
Коефіцієнт 
Кпл = ОА / здатність покривати 
  поточної 
ПЗ короткострокові 
ліквідності 
зобов’язання 
Узагальнення 
кількох Інтегральний Іфс = Σ (wi × Комплексна оцінка 
Інтегральний 
показників в один показник xi) фінансової стійкості 
індекс 
Порівняння з Визначає рівень 
Відхилення Δ = Факт – 
Порівняльний нормативами або відповідності 
показника Норм 
конкурентами нормативам 
Аналіз змін Тз = (Пt / Пt- Оцінка тенденцій 
Динамічний Темп зростання 
показників у часі 1) × 100% розвитку 
Оцінка Коефіцієнт 
Ризик- Кпв = EBIT / Визначає здатність 
фінансових покриття 
орієнтований % витрати обслуговувати борг 
ризиків відсотків 
EVA = 
Оцінка через Економічна Показує приріст 
Вартісно- NOPAT – 
створення додана вартість вартості 
орієнтований (WACC × 
вартості (EVA) підприємства 
IC) 
Інтегральна оцінка 
Поєднання різних Узагальнений Кзаг = Σ (αi × 
Комплексний ефективності 
підходів показник Ki) 
управління 
Джерело: розроблено автором [9, 13, 34, 59]. 
Умовні позначення: 
ВК – власний капітал; 
ЗК – залучений (позиковий) капітал; 
ВБ – валюта балансу; 
ОА – оборотні активи; 
ПЗ – поточні зобов’язання; 
EBIT – прибуток до сплати відсотків і податків; 
NOPAT – чистий операційний прибуток після оподаткування; 
WACC – середньозважена вартість капіталу; 
IC – інвестований капітал; 
wi, αi – вагові коефіцієнти; 
xi, Ki – показники оцінки. 
29 
 
У таблиці 1.3 представлено систематизацію основних методичних підходів 
до оцінювання рівня та ефективності управління фінансовою стійкістю 
підприємства, а також наведено відповідні показники, формули їх розрахунку та 
економічну інтерпретацію отриманих результатів. 
Першим розглянуто коефіцієнтний підхід, який базується на використанні 
системи відносних фінансових показників [4, 9, 25, 33, 52]. Зокрема, коефіцієнт 
автономії відображає частку власного капіталу в загальній структурі 
фінансування, коефіцієнт фінансового левериджу характеризує залежність 
підприємства від позикових коштів, а коефіцієнт поточної ліквідності визначає 
здатність підприємства своєчасно погашати короткострокові зобов’язання. 
Інтегральний підхід передбачає узагальнення окремих показників у єдиний 
комплексний індекс фінансової стійкості шляхом використання вагових 
коефіцієнтів, що дозволяє отримати загальну оцінку фінансового стану 
підприємства. 
Порівняльний підхід ґрунтується на зіставленні фактичних значень 
показників із нормативними або середньогалузевими, що дає змогу визначити 
рівень відхилення та оцінити позиції підприємства відносно інших суб’єктів 
господарювання. Динамічний підхід орієнтований на аналіз змін показників у 
часі, зокрема через розрахунок темпів зростання, що дозволяє виявити тенденції 
розвитку підприємства та спрогнозувати його фінансовий стан у майбутньому. 
Ризик-орієнтований підхід акцентує увагу на оцінці фінансових ризиків, 
зокрема здатності підприємства обслуговувати свої боргові зобов’язання, що 
визначається через показники покриття відсотків. 
Вартісно-орієнтований підхід базується на концепції створення доданої 
вартості, зокрема через показник економічної доданої вартості (EVA), який 
відображає ефективність використання капіталу та приріст вартості 
підприємства. Комплексний підхід поєднує елементи всіх попередніх підходів і 
передбачає формування узагальненого показника на основі системи зважених 
коефіцієнтів, що забезпечує найбільш повну та об’єктивну оцінку ефективності 
управління фінансовою стійкістю підприємства. 
30 
 
Таким чином, таблиця 1.3 демонструє, що оцінювання фінансової стійкості 
є багатогранним процесом, який потребує використання різних методичних 
інструментів для отримання достовірних і обґрунтованих результатів. 
У сучасній економічній науці сформувалася система різних методичних 
підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємства, які відрізняються за 
інструментарієм, глибиною аналізу та рівнем узагальнення результатів. Їх 
застосування дозволяє комплексно оцінити фінансовий стан суб’єкта 
господарювання та ефективність управління ним, особливо в умовах економічної 
невизначеності. 
Найбільш поширеним є коефіцієнтний підхід, який базується на 
використанні системи фінансових коефіцієнтів. Він передбачає розрахунок 
показників ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та 
структури капіталу [12, 33, 59]. Даний підхід дозволяє оцінити поточний рівень 
фінансової стійкості підприємства та виявити його залежність від зовнішніх 
джерел фінансування, однак має обмеження, пов’язані з відсутністю 
узагальнюючої оцінки. 
Інтегральний підхід передбачає формування єдиного узагальнюючого 
показника фінансової стійкості на основі сукупності окремих коефіцієнтів із 
застосуванням вагових коефіцієнтів. Його перевагою є можливість отримання 
комплексної оцінки, що враховує різні аспекти фінансового стану підприємства. 
Порівняльний (бенчмаркінговий) підхід ґрунтується на зіставленні 
фінансових показників підприємства з нормативними значеннями, 
середньогалузевими даними або показниками конкурентів. Це дозволяє 
визначити відхилення та оцінити конкурентні позиції підприємства на ринку. 
Динамічний підхід орієнтований на аналіз змін фінансових показників у 
часі. Він передбачає оцінювання тенденцій розвитку підприємства, визначення 
темпів зростання та прогнозування майбутнього фінансового стану. Такий підхід 
є особливо важливим для стратегічного управління фінансовою стійкістю. 
Ризик-орієнтований підхід базується на оцінюванні фінансових ризиків, 
що впливають на стійкість підприємства. Він враховує ризики ліквідності, 
31 
 
кредитні та ринкові ризики, а також ризик неплатоспроможності. Його 
застосування дозволяє враховувати фактор невизначеності та ймовірні втрати. 
Вартісно-орієнтований підхід (Value-Based Management) зосереджується 
на створенні економічної вартості підприємства. Основними показниками є 
економічна додана вартість (EVA), ринкова додана вартість (MVA) та грошові 
потоки [60, 63, 66]. Даний підхід широко використовується в міжнародній 
практиці, оскільки дозволяє оцінити ефективність управління капіталом з позиції 
інтересів власників. 
Окрему групу становлять зарубіжні методичні підходи, які мають більш 
комплексний та прогнозний характер. Серед них важливе місце займає модель 
Альтмана (Z-score), що дозволяє оцінити ймовірність банкрутства підприємства 
на основі фінансових коефіцієнтів. Також широко застосовується аналіз 
грошових потоків, який дозволяє оцінити реальну платоспроможність 
підприємства, а не лише його прибутковість. 
До сучасних методів належить Balanced Scorecard (збалансована система 
показників), яка дозволяє оцінювати фінансову стійкість не лише через фінансові 
результати, але й через нефінансові фактори, такі як внутрішні процеси, 
клієнтська задоволеність та розвиток персоналу. Це забезпечує стратегічний 
підхід до управління підприємством. 
Також у міжнародній практиці застосовуються методи оцінки ризиків, 
зокрема Value at Risk (VaR), який визначає потенційні фінансові втрати за 
несприятливих умов, а також імітаційне моделювання Монте-Карло, що дозволяє 
прогнозувати фінансові результати в умовах невизначеності шляхом 
моделювання великої кількості сценаріїв розвитку. 
Додатково використовується факторний аналіз Дюпона, який дозволяє 
розкласти рентабельність власного капіталу на ключові фактори впливу, що дає 
змогу виявити причини зміни фінансової стійкості підприємства. 
Таким чином, сучасна система методичних підходів до оцінювання 
фінансової стійкості підприємства є багаторівневою та включає як традиційні 
фінансові методи, так і сучасні зарубіжні вартісно-орієнтовані, ризикові та 
32 
 
моделюючі підходи. Їх комплексне застосування забезпечує найбільш об’єктивну 
та всебічну оцінку ефективності управління фінансовою стійкістю підприємства. 
У сучасних умовах нестабільності економічного середовища, посилення 
конкуренції та зростання фінансових ризиків особливого значення набуває 
об’єктивне оцінювання рівня та ефективності управління фінансовою стійкістю 
підприємства. Забезпечення належного рівня фінансової стійкості є необхідною 
передумовою стабільного функціонування суб’єктів господарювання, їх 
інвестиційної привабливості та довгострокового розвитку. 
Міжнародна практика виробила широкий спектр методичних підходів до 
оцінювання фінансової стійкості, які відрізняються за інструментарієм, 
глибиною аналізу та сферою застосування. До них належать як традиційні 
методи фінансового аналізу, що базуються на системі коефіцієнтів, так і сучасні 
підходи, орієнтовані на управління ризиками, створення вартості бізнесу та 
інтеграцію нефінансових показників. У зв’язку з цим виникає необхідність їх 
систематизації та порівняльного аналізу з метою визначення найбільш 
ефективних інструментів оцінювання. 
Представлена таблиця 1.4 узагальнює основні міжнародні підходи до 
оцінювання рівня та ефективності управління фінансовою стійкістю 
підприємства, розкриває їх сутність, ключові показники, переваги, недоліки та 
сфери застосування. 
Таблиця 1.4 – Методичні підходи до оцінювання рівня та ефективності 
управління фінансовою стійкістю підприємства (міжнародна практика) 
Сфера 
Підхід / Сутність Основні 
Переваги Недоліки застосуван
модель підходу показники 
ня 
Коефіцієнт 
Оцінка автономії, 
Усі 
фінансової фінансового Обмежена 
Коефіцієнт Простота, підприємст
стійкості через левериджу, глибина 
ний (Ratio доступність, ва, базовий 
систему ліквідності, аналізу, 
Analysis) універсальність фінансовий 
фінансових покриття, статичність 
аналіз 
коефіцієнтів рентабельнос
ті 
Прогнозуванн Z-показник Висока Обмежена Промислов
Модель 
я ймовірності (ліквідність, прогностична адаптація до і 
Альтмана 
банкрутства на прибутковіст здатність різних країн підприємст
33 
 
Сфера 
Підхід / Сутність Основні 
Переваги Недоліки застосуван
модель підходу показники 
ня 
(Altman Z- основі ь, ва, 
score) дискримінантн оборотність, кредитний 
ого аналізу структура аналіз 
капіталу) 
Оцінка ризику Прибутковіс
Менша Малі та 
банкрутства за ть, 
Модель Простота точність у середні 
допомогою ліквідність, 
Спрінгейта використання сучасних підприємст
фінансових оборотність 
умовах ва 
індикаторів активів 
Прибутковіс
Комплексна 
ть, Потребує Європейськ
оцінка Адаптована до 
Модель ліквідність, уточнення і 
фінансового європейських 
Таффлера короткостро для різних підприємст
стану та умов 
кові галузей ва 
стійкості 
зобов’язання 
Оцінка 
фінансової VAR, стрес- Фінансові 
Врахування 
Risk-based стійкості через тестування, Складність установи, 
невизначеності, 
підхід ідентифікацію сценарний розрахунків великі 
гнучкість 
та управління аналіз компанії 
ризиками 
Оцінка 
ефективності 
Value-based Орієнтація на 
управління EVA, MVA, Складність Корпорації, 
management довгострокову 
через CFROI розрахунків інвестори 
(VBM) ефективність 
створення 
вартості 
Фінансові, 
Комплексна 
клієнтські, 
Balanced оцінка Стратегічн
внутрішні Стратегічна Суб’єктивні
Scorecard фінансових і е 
процеси, спрямованість сть оцінок 
(BSC) нефінансових управління 
навчання і 
показників 
розвиток 
Операційний 
Оцінка через cash-flow, Відображає Ігнорує 
Cash-flow аналіз free cash- реальну деякі Інвестицій
підхід грошових flow, платоспроможн балансові ний аналіз 
потоків покриття ість показники 
боргу 
Оцінка 
стійкості з 
ESG-
урахуванням Орієнтація на Недостатня Міжнародн
рейтинги, 
ESG-підхід екологічних, сталий стандартиза і компанії, 
нефінансові 
соціальних та розвиток ція інвестори 
показники 
управлінських 
факторів 
Джерело: розроблено автором [22, 34, 43, 64]. 
34 
 
Аналіз представлених у таблиці 1.4 методичних підходів свідчить про їхню 
різноманітність та взаємодоповнюваність у процесі оцінювання фінансової 
стійкості підприємства. Традиційні коефіцієнтні методи залишаються базовим 
інструментом аналізу, однак вони не забезпечують повною мірою врахування 
динамічних змін зовнішнього середовища та ризиків. Водночас сучасні підходи, 
такі як risk-based, value-based management та ESG-орієнтовані моделі, дозволяють 
більш комплексно оцінити фінансову стійкість з урахуванням стратегічних 
аспектів розвитку підприємства [60-63]. 
Встановлено, що найбільш ефективним є інтегрований підхід до 
оцінювання, який поєднує кількісні фінансові показники з якісними 
характеристиками управління, ризик-менеджментом та орієнтацією на створення 
вартості, що дозволяє підвищити точність оцінювання, забезпечити своєчасне 
виявлення загроз та сформувати обґрунтовані управлінські рішення. 
Отже, використання сучасних міжнародних підходів у поєднанні з 
адаптацією до специфіки діяльності підприємства створює передумови для 
підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю та забезпечення 
його довгострокової конкурентоспроможності. 
 
Висновок до розділу 1 
 
У першому розділі кваліфікаційної роботи магістра узагальнено теоретичні 
та методичні засади управління фінансовою стійкістю підприємства, що 
дозволило сформувати цілісне уявлення про сутність даної економічної категорії, 
її роль у забезпеченні життєздатності підприємств, а також сучасні підходи до її 
оцінювання та управління. 
У процесі дослідження встановлено, що фінансова стійкість є 
багатогранною характеристикою фінансового стану підприємства, яка 
відображає його здатність забезпечувати стабільне функціонування, 
підтримувати платоспроможність, ефективно використовувати фінансові 
ресурси та протидіяти впливу внутрішніх і зовнішніх ризиків. Вона виступає 
35 
 
ключовою передумовою життєздатності промислових підприємств, оскільки 
забезпечує їхню адаптивність до змін ринкового середовища, 
конкурентоспроможність та довгостроковий розвиток. 
Дослідження системи, методів і важелів управління фінансовою стійкістю 
показало, що ефективне управління передбачає комплексний підхід, який 
охоплює планування, аналіз, контроль і регулювання фінансових процесів. 
Визначено, що в умовах економічної невизначеності особливого значення 
набувають гнучкі інструменти управління, орієнтовані на мінімізацію ризиків, 
оптимізацію структури капіталу, забезпечення ліквідності та підвищення 
ефективності використання ресурсів. 
Узагальнення методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості 
підприємства засвідчило їх еволюцію від традиційних коефіцієнтних методів до 
сучасних інтегрованих моделей, що враховують ризики, грошові потоки, 
створення вартості та нефінансові фактори. Доведено, що найбільш обґрунтовані 
результати забезпечує використання комплексного підходу, який поєднує різні 
методи аналізу та дозволяє враховувати як поточний стан підприємства, так і 
перспективи його розвитку. 
Таким чином, теоретичні положення та методичні підходи, розглянуті в 
розділі, створюють наукову основу для подальшого аналізу фінансової стійкості 
конкретного підприємства та розроблення практичних рекомендацій щодо 
підвищення ефективності управління нею в умовах сучасних економічних 
викликів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
36 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА СИСТЕМИ 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ПрАТ «АЗОТ» 
 
2.1 Загальна характеристика діяльності та організаційна структура 
управління ПрАТ «Азот» 
 
ПрАТ «Азот» (м. Черкаси) є одним із найбільших підприємств хімічної 
промисловості України, історія якого тісно пов’язана з розвитком вітчизняного 
виробництва мінеральних добрив у другій половині ХХ століття [48-50, 80]. 
Підприємство було засноване у період індустріалізації хімічної галузі 
колишнього СРСР. Будівництво Черкаського хімічного комбінату розпочалося 
наприкінці 1950-х років, а вже у 1962 році підприємство випустило першу 
продукцію – аміак [48-50]. Саме цей рік вважається офіційною датою початку 
діяльності підприємства. Надалі виробничі потужності активно розширювалися: 
вводилися в експлуатацію нові цехи з виробництва карбаміду, аміачної селітри та 
інших видів азотних добрив. 
У 1970–1980-х роках підприємство стало одним із провідних виробників 
хімічної продукції в Україні та СРСР, відіграючи важливу роль у забезпеченні 
аграрного сектору мінеральними добривами. В цей період значна увага 
приділялася модернізації виробництва, впровадженню нових технологій та 
підвищенню ефективності виробничих процесів. 
Після здобуття Україною незалежності підприємство зазнало 
трансформацій, пов’язаних із переходом до ринкової економіки. У процесі 
приватизації воно було реорганізоване у відкрите, а згодом – у приватне 
акціонерне товариство [48-50]. Важливим етапом розвитку стало входження 
підприємства до складу Group DF, що сприяло залученню інвестицій, 
модернізації виробничих потужностей та інтеграції у міжнародні ринки. 
У сучасний період ПрАТ «Азот» спеціалізується на виробництві азотних 
добрив (аміак, карбамід, аміачна селітра, КАС) та залишається стратегічно 
важливим підприємством хімічної галузі України. Його діяльність має значний 
37 
 
вплив на розвиток аграрного сектору та забезпечення продовольчої безпеки 
країни. 
Разом із тим, функціонування підприємства супроводжується викликами, 
пов’язаними з коливанням цін на енергоресурси, конкуренцією на світових 
ринках і загальною економічною нестабільністю. Незважаючи на це, ПрАТ 
«Азот» зберігає свій виробничий потенціал і продовжує адаптуватися до 
сучасних умов господарювання. Таким чином, історія розвитку ПрАТ «Азот» 
відображає еволюцію великого промислового підприємства від державного 
хімічного комбінату до сучасного акціонерного товариства, що функціонує в 
умовах ринкової економіки та глобальної конкуренції [48-50]. 
Підприємство входить до складу групи компаній Group DF, яка об’єднує 
активи у сфері хімічної промисловості, енергетики та інфраструктури. Основною 
метою діяльності підприємства є задоволення потреб аграрного сектору у 
високоякісних азотних добривах, а також забезпечення стабільного 
функціонування та розвитку виробничих потужностей. 
ПрАТ «Азот» розташоване у місті Черкаси і є важливим елементом 
промислового комплексу регіону. Основними видами продукції підприємства є 
аміак, карбамід, аміачна селітра, КАС (карбамідно-аміачна суміш) та інші хімічні 
продукти [48-50]. Виробнича діяльність підприємства характеризується високою 
матеріало- та енергоємністю, що зумовлює значну залежність від вартості 
енергоресурсів, зокрема природного газу. 
Господарська діяльність ПрАТ «Азот» здійснюється в умовах високої 
конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Основними 
споживачами продукції є аграрні підприємства України, а також закордонні 
партнери [48-50. 80]. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства 
значною мірою залежать від кон’юнктури ринку мінеральних добрив, державної 
політики у сфері підтримки аграрного сектору та загальної макроекономічної 
ситуації. 
Організаційна структура управління ПрАТ «Азот» побудована за 
функціональним принципом та передбачає чіткий розподіл повноважень і 
38 
 
відповідальності між рівнями управління. Вищим органом управління є загальні 
збори акціонерів, які визначають стратегічні напрями розвитку підприємства. 
Виконавчим органом виступає правління або генеральний директор, що здійснює 
оперативне управління діяльністю підприємства. 
До складу організаційної структури входять основні функціональні 
підрозділи [48-50]: 
 виробничі цехи та служби, що забезпечують технологічний процес 
виготовлення продукції;  
 фінансово-економічний відділ, який відповідає за планування, аналіз і 
контроль фінансових показників;  
 служба постачання та збуту, що організовує матеріально-технічне 
забезпечення та реалізацію продукції;  
 відділ кадрів, який здійснює управління персоналом;  
 служба охорони праці та екологічної безпеки;  
 інші допоміжні та обслуговуючі підрозділи.  
Така структура забезпечує ефективну координацію діяльності 
підприємства, сприяє підвищенню оперативності управлінських рішень та 
дозволяє адаптуватися до змін зовнішнього середовища. Водночас для 
підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю важливим є 
удосконалення внутрішніх комунікацій, впровадження сучасних методів 
фінансового планування та контролю, а також підвищення гнучкості 
організаційної структури. 
Отже, ПрАТ «Азот» є стратегічно важливим підприємством хімічної галузі 
України, діяльність якого має значний вплив на розвиток аграрного сектору та 
економіки країни в цілому, а ефективна організаційна структура управління 
виступає важливою передумовою забезпечення його фінансової стійкості та 
конкурентоспроможності [48-50]. 
Ефективність функціонування підприємства значною мірою визначається 
раціональністю побудови його організаційної структури управління, яка 
забезпечує координацію діяльності всіх підрозділів, чіткий розподіл 
39 
 
повноважень та відповідальності, а також оперативність прийняття 
управлінських рішень. В умовах нестабільного зовнішнього середовища та 
високого рівня конкуренції особливого значення набуває гнучкість і адаптивність 
організаційної структури, що дозволяє підприємству своєчасно реагувати на 
зміни ринку. 
ПрАТ «Азот» як велике промислове підприємство має складну 
багаторівневу систему управління, яка поєднує стратегічний, тактичний та 
оперативний рівні керівництва [48-50]. Організаційна структура підприємства 
побудована за функціональним принципом і передбачає наявність 
спеціалізованих підрозділів, що відповідають за окремі напрями діяльності – 
виробництво, фінанси, збут, постачання, управління персоналом та інші. 
На Рисунку 2.1 відображено організаційну структуру управління ПрАТ 
«Азот», яка демонструє ієрархію управлінських рівнів, взаємозв’язки між 
структурними підрозділами та розподіл функцій між ними, що в цілому 
забезпечує ефективне управління підприємством і сприяє підвищенню його 
фінансової стійкості. 
Загальні збори акціонерів 
Наглядова рада 
Правління 
Голова правління (CEO) 
Фінансовий Технічний Комерційний Директор з Директор 
директор (CFO) директор (СТО) директор (СМО) персоналу з безпеки 
Бухгалтерія Виробничі Відділ збуту  Відділ Служба 
Планово- цехи Маркетинг кадрів охорони  
економічний Технічний Логістика Навчання Екологічна 
відділ відділ персоналу служба 
Лабораторії 
 
Рисунок 2.1 – Організаційна структура управління ПрАТ «Азот» 
Джерело: розроблено автором [48-50, 80]. 
40 
 
Рисунок 2.1 відображає організаційну структуру управління ПрАТ «Азот», 
побудовану за ієрархічно-функціональним принципом, що забезпечує чіткий 
розподіл управлінських повноважень, відповідальності та ефективну 
координацію діяльності всіх структурних підрозділів підприємства [48-50]. 
На верхньому рівні управління знаходяться загальні збори акціонерів, які є 
найвищим органом управління та визначають стратегічні напрями розвитку 
підприємства. Їм підпорядковується наглядова рада, що здійснює контроль за 
діяльністю виконавчого органу та представляє інтереси акціонерів. Додатково 
функціонують ревізійна комісія та комітети при наглядовій раді, які забезпечують 
контрольні та консультативні функції. 
Виконавчий рівень представлений генеральним директором (правлінням), 
який здійснює оперативне управління підприємством. Йому безпосередньо 
підпорядковується служба внутрішнього аудиту, що забезпечує контроль 
фінансово-господарської діяльності та оцінювання ефективності управління. 
Наступний рівень становлять функціональні керівники – директори за 
основними напрямами діяльності підприємства [48-50]: 
 виробничий директор, який відповідає за організацію виробничого 
процесу (виробничі цехи, технологічна служба, служби головного механіка, 
енергетика, охорони праці та екології);  
 комерційний директор, що координує постачання, збут, маркетинг і 
логістику;  
 фінансовий директор, у підпорядкуванні якого знаходяться фінансовий 
відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, служби контролінгу та 
казначейства;  
 технічний директор, який забезпечує технічний розвиток підприємства 
(капітальне будівництво, головний технолог, метрологія та якість);  
 директор з персоналу, відповідальний за кадрову політику, навчання та 
соціальний розвиток;  
 директор з безпеки, який контролює режим, юридичні питання та 
цивільний захист;  
41 
 
 директор з інформаційних технологій, що забезпечує функціонування 
інформаційних систем і технічну підтримку;  
 адміністративний директор, який координує загальні та господарські 
служби, транспорт і документообіг.  
Окремо виділено допоміжні та обслуговуючі підрозділи (їдальня, 
медичний пункт, служба благоустрою, пожежно-рятувальна служба, 
енергозабезпечення), які підтримують безперебійну діяльність підприємства. 
Структура відображає два типи підпорядкування: лінійне (пряме управління) та 
функціональне (контроль і координація), що забезпечує баланс між 
централізацією управління та спеціалізацією функцій [48-50]. 
Загалом представлена організаційна структура сприяє підвищенню 
ефективності управління підприємством, забезпечує узгодженість дій усіх 
підрозділів та створює передумови для зміцнення фінансової стійкості й 
довгострокової життєздатності ПрАТ «Азот». 
 
2.2 Аналіз динаміки основних техніко-економічних та фінансових 
показників діяльності підприємства 
 
Аналіз динаміки техніко-економічних показників є важливим етапом 
оцінювання ефективності діяльності підприємства, оскільки дозволяє виявити 
тенденції розвитку, визначити сильні та слабкі сторони функціонування, а також 
сформувати обґрунтовані управлінські рішення щодо підвищення фінансової 
стійкості. 
До основних техніко-економічних показників діяльності ПрАТ «Азот» 
належать: обсяг виробництва продукції, дохід (виручка) від реалізації, 
собівартість продукції, прибуток, рентабельність, продуктивність праці, 
фондовіддача, а також показники використання ресурсів. 
У динаміці діяльності підприємства спостерігаються певні коливання, 
зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Зокрема, обсяги 
виробництва продукції змінюються під впливом кон’юнктури ринку мінеральних 
42 
 
добрив, сезонності попиту та вартості енергоресурсів. Підвищення цін на 
природний газ, який є основною сировиною для виробництва азотних добрив, 
негативно впливає на завантаженість виробничих потужностей і призводить до 
зниження обсягів виробництва. 
Динаміка доходу від реалізації продукції характеризується залежністю від 
цінової ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках [48-50]. У періоди 
зростання цін на добрива спостерігається збільшення виручки, навіть за умов 
зменшення фізичних обсягів виробництва. Водночас зростання собівартості 
продукції, зумовлене підвищенням витрат на енергоресурси, логістику та інші 
складові, чинить тиск на фінансові результати підприємства. 
Показники прибутковості та рентабельності діяльності ПрАТ «Азот» 
мають нестійкий характер, що обумовлено високою залежністю від зовнішніх 
економічних умов. У сприятливі періоди підприємство демонструє зростання 
прибутку та підвищення рівня рентабельності, тоді як у кризові періоди можливе 
зниження фінансових результатів або навіть збитковість. 
Аналіз продуктивності праці свідчить про поступове підвищення 
ефективності використання трудових ресурсів, що досягається за рахунок 
модернізації виробництва, автоматизації процесів та оптимізації чисельності 
персоналу. Разом із тим, фондовіддача характеризує ефективність використання 
основних засобів і залежить від рівня їх технічного стану та ступеня 
завантаження виробничих потужностей. 
Загалом динаміка техніко-економічних показників ПрАТ «Азот» свідчить 
про значну залежність підприємства від зовнішніх факторів, зокрема цін на 
енергоресурси, кон’юнктури ринку та економічної ситуації в країні. Це 
обумовлює необхідність впровадження ефективної системи управління 
витратами, диверсифікації ринків збуту, модернізації виробництва та підвищення 
рівня фінансової стійкості. 
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що 
забезпечення стабільного розвитку ПрАТ «Азот» потребує комплексного підходу 
43 
 
до управління його техніко-економічними показниками з урахуванням сучасних 
викликів та ризиків. 
Таблиця 2.1 – Динаміка основних техніко-економічних показників 
діяльності підприємства за 2020–2024 рр. 
Темп 
Відхилення 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 росту, 
2024/2020 
% 
Обсяг 
виробництва, тис. 850 920 700 780 860 +10 101,2 
т 
Чистий дохід, 
5200 6100 4800 5300 5900 +700 113,5 
млн. грн. 
Собівартість, млн 
4700 5500 4600 5000 5600 +900 119,1 
грн 
Чистий прибуток, 
300 420 -200 150 250 -50 83,3 
млн. грн. 
Рентабельність, % 5,8 6,9 -4,2 2,8 4,2 -1,6 – 
Середньооблікова 
3800 3700 3500 3400 3300 -500 86,8 
чисельність, осіб 
Продуктивність 
праці, тис. 1368 1649 1371 1559 1788 +420 130,7 
грн/особу 
Фонд оплати 
980 1100 1050 1120 1250 +270 127,6 
праці, млн. грн. 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Проведений аналіз свідчить про нерівномірну динаміку розвитку 
підприємства протягом досліджуваного періоду. 
Обсяг виробництва у 2020–2021 рр. зріс з 850 до 920 тис. т (на 8,2%), що 
свідчить про розширення виробничої діяльності. Проте у 2022 році 
спостерігається різке падіння до 700 тис. т (на 23,9% порівняно з 2021 р.), що, 
ймовірно, пов’язано з кризовими умовами господарювання. У 2023–2024 рр. 
відбувається поступове відновлення, і у 2024 році показник майже досягає рівня 
базового року. 
Чистий дохід має схожу тенденцію: зростання у 2021 році на 17,3%, 
падіння у 2022 році на 21,3%, після чого спостерігається відновлення. У 2024 
році дохід перевищив рівень 2020 року на 13,5%, що є позитивною тенденцією. 
Собівартість продукції зростає більш високими темпами (на 19,1% за 
період), ніж дохід, що негативно впливає на фінансові результати підприємства. 
Це свідчить про зниження ефективності витрат. 
44 
 
Чистий прибуток характеризується найбільш нестабільною динамікою: 
після зростання у 2021 році підприємство у 2022 році зазнало збитків (-200 млн 
грн). У наступні роки спостерігається відновлення прибутковості, проте у 2024 
році рівень прибутку все ще нижчий за показник 2021 року. 
Рентабельність діяльності також демонструє спад: з 6,9% у 2021 році до 
від’ємного значення у 2022 році, з подальшим частковим відновленням до 4,2% 
у 2024 році, що свідчить про зниження загальної ефективності діяльності 
підприємства. 
Середньооблікова чисельність працівників має тенденцію до скорочення 
(на 13,2%), що може бути наслідком оптимізації персоналу або впливу зовнішніх 
факторів. Водночас продуктивність праці зросла на 30,7%, що є позитивним 
явищем і свідчить про підвищення ефективності використання трудових ресурсів 
[48-50]. 
Фонд оплати праці зріс на 27,6%, що перевищує темпи скорочення 
чисельності персоналу, і може свідчити про підвищення рівня заробітної плати 
або мотивації працівників. 
Підприємство пережило кризовий спад у 2022 році, після чого розпочався 
етап поступового відновлення. Незважаючи на позитивну динаміку основних 
показників у 2023–2024 рр., залишаються проблеми з ефективністю витрат і 
рівнем рентабельності. Разом з тим, зростання продуктивності праці створює 
передумови для подальшого покращення фінансових результатів. 
Додатковий аналіз фінансових показників дозволяє глибше оцінити стан 
підприємства. Важливим є не лише отримання прибутку, але й забезпечення 
достатнього рівня ліквідності, фінансової незалежності та ефективного 
використання ресурсів. У разі погіршення окремих показників підприємству 
доцільно вжити заходів щодо оптимізації структури капіталу, підвищення 
оборотності активів та покращення управління грошовими потоками. 
Аналіз наведених у таблиці 2.2 фінансових коефіцієнтів свідчить про 
загалом задовільний фінансовий стан підприємства з тимчасовим погіршенням у 
2022 році та подальшим відновленням у наступні періоди. 
45 
 
Таблиця 2.2 – Динаміка фінансових показників діяльності підприємства за 
2020–2024 рр. 
Нормативне Відхилення 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
значення 2024/2020 
Коефіцієнт поточної 
1,0–2,0 1,35 1,42 1,10 1,25 1,38 +0,03 
ліквідності 
Коефіцієнт швидкої 
≥ 0,7–1,0 0,85 0,90 0,65 0,75 0,88 +0,03 
ліквідності 
Коефіцієнт автономії ≥ 0,5 0,52 0,55 0,48 0,50 0,53 +0,01 
Коефіцієнт фінансового 
≤ 1,0 0,92 0,82 1,08 1,00 0,89 -0,03 
левериджу 
Оборотність активів 
↑ 0,78 0,85 0,70 0,76 0,88 +0,10 
(разів) 
Оборотність 
дебіторської ↑ 5,2 5,8 4,6 5,0 5,9 +0,7 
заборгованості 
Оборотність запасів ↑ 4,1 4,5 3,8 4,0 4,6 +0,5 
Чистий грошовий потік 
> 0 420 510 -150 260 480 +60 
(операційний), млн грн 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Показники ліквідності демонструють достатній рівень платоспроможності 
підприємства. Коефіцієнт поточної ліквідності протягом усього періоду 
знаходиться в межах нормативного значення, хоча у 2022 році спостерігається 
його зниження до 1,10, що свідчить про певні труднощі з покриттям 
короткострокових зобов’язань. У 2023–2024 рр. показник відновлюється до 1,38. 
Аналогічна тенденція характерна для коефіцієнта швидкої ліквідності, який у 
2022 році опустився нижче нормативного рівня (0,65), але у 2024 році досяг 0,88, 
що свідчить про покращення структури оборотних активів. 
Показники фінансової стійкості вказують на відносно стабільний рівень 
фінансової незалежності. Коефіцієнт автономії коливається поблизу 
нормативного значення (0,5), з незначним зниженням у 2022 році до 0,48. У 2024 
році його значення становить 0,53, що свідчить про достатню частку власного 
капіталу. Коефіцієнт фінансового левериджу у 2022 році перевищив норматив 
(1,08), що означає підвищення залежності від позикових коштів, однак у 
подальшому знизився до 0,89, що є позитивною тенденцією. 
Показники ділової активності мають позитивну динаміку. Оборотність 
активів зросла з 0,78 до 0,88 разів, що свідчить про підвищення ефективності 
46 
 
використання ресурсів підприємства. Оборотність дебіторської заборгованості 
збільшилась до 5,9 разів, що вказує на прискорення розрахунків із покупцями та 
покращення платіжної дисципліни. Аналогічно, оборотність запасів зросла до 4,6 
разів, що свідчить про більш ефективне управління матеріальними ресурсами. 
Аналіз грошових потоків показує, що підприємство здатне генерувати 
позитивний операційний грошовий потік у більшості років. Водночас у 2022 році 
зафіксовано від’ємне значення (-150 млн грн), що є негативним фактором і 
свідчить про проблеми з ліквідністю в цей період. У 2023–2024 рр. ситуація 
покращується, і у 2024 році чистий грошовий потік досягає 480 млн грн. 
Фінансовий стан підприємства у 2020–2024 рр. можна охарактеризувати як 
відносно стабільний із кризовим спадом у 2022 році. Подальше відновлення 
показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та грошових 
потоків свідчить про адаптацію підприємства до складних умов господарювання. 
Разом з тим, для підвищення ефективності діяльності доцільно зосередитися на 
підтриманні оптимальної структури капіталу та забезпеченні стабільного 
позитивного грошового потоку. 
7
6
5
4
3
2
1
0
2020 2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 2.2 – Динаміка грошових потоків підприємства ПрАТ «Азот» 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
47 
 
Побудований графік на Рисунку 2.2 наочно відображають зміну ключових 
фінансових показників підприємства протягом досліджуваного періоду та 
дозволяють виявити основні тенденції його розвитку. 
Графік показників ліквідності демонструє відносно стабільний рівень 
платоспроможності підприємства. У 2020–2021 рр. спостерігається зростання 
коефіцієнтів, що свідчить про покращення здатності покривати поточні 
зобов’язання [48-50]. У 2022 році відбувається різке зниження показників 
ліквідності, що відображає погіршення фінансового стану. Проте у 2023–2024 рр. 
простежується поступове відновлення, і показники наближаються до 
оптимальних значень. 
Графік фінансової стійкості підтверджує аналогічну тенденцію. Коефіцієнт 
автономії у 2022 році знижується нижче нормативного рівня, що свідчить про 
зростання залежності підприємства від позикових коштів. Водночас коефіцієнт 
фінансового левериджу досягає максимального значення саме у цей період. У 
наступні роки ситуація стабілізується, що вказує на поступове відновлення 
фінансової незалежності. 
Графіки ділової активності свідчать про підвищення ефективності 
використання ресурсів підприємства у довгостроковій перспективі. Незважаючи 
на спад у 2022 році, у 2023–2024 рр. всі показники оборотності мають тенденцію 
до зростання. Особливо позитивною є динаміка оборотності дебіторської 
заборгованості, що означає прискорення розрахунків із контрагентами. 
Графік грошових потоків є найбільш показовим з точки зору фінансової 
стійкості. У 2022 році зафіксовано від’ємне значення грошового потоку, що 
свідчить про суттєві проблеми з ліквідністю та фінансуванням операційної 
діяльності. Однак у 2023–2024 рр. підприємство відновлює позитивний 
грошовий потік, причому у 2024 році він досягає одного з найвищих значень за 
період. 
Графічний аналіз підтверджує наявність кризового періоду у 2022 році, 
після якого підприємство поступово відновлює свої фінансові позиції. Позитивна 
48 
 
динаміка у 2023–2024 рр. свідчить про підвищення ефективності діяльності, 
покращення ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності. 
Таблиця 2.3 – Динаміка додаткових техніко-економічних та фінансових 
показників діяльності підприємства за 2020–2024 рр. 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
Фондовіддача 1,25 1,38 1,10 1,22 1,40 
Фондомісткість 0,80 0,72 0,91 0,82 0,71 
Коефіцієнт зносу основних засобів 0,45 0,47 0,50 0,52 0,55 
Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,08 0,10 0,06 0,09 0,12 
Витрати на 1 грн продукції 0,90 0,90 0,96 0,94 0,95 
Операційна маржа (EBIT margin), % 12,5 14,0 -3,5 8,0 10,5 
EBITDA, млн грн 820 960 300 650 900 
Коефіцієнт покриття відсотків 4,5 5,2 1,2 3,0 4,8 
Чистий оборотний капітал, млн грн 650 720 400 580 750 
Матеріаломісткість продукції 0,60 0,58 0,65 0,62 0,59 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Аналіз наведених показників в Таблиці 2.3 дозволяє оцінити ефективність 
використання виробничих ресурсів, технічний стан основних засобів, рівень 
витратності та фінансову стійкість підприємства. 
Показник фондовіддачі демонструє загалом позитивну динаміку: після 
зростання у 2021 році до 1,38 у 2022 році спостерігається спад до 1,10, що 
свідчить про тимчасове зниження ефективності використання основних засобів. 
У 2023–2024 рр. відбувається відновлення та перевищення початкового рівня 
(1,40 у 2024 р.), що характеризує покращення виробничої ефективності. 
Відповідно фондомісткість має зворотну тенденцію – її зниження у 2024 році до 
0,71 підтверджує підвищення ефективності використання основних засобів [48-
50]. 
Коефіцієнт зносу основних засобів поступово зростає з 0,45 до 0,55, що 
свідчить про збільшення ступеня фізичного та морального старіння виробничого 
обладнання. Водночас коефіцієнт оновлення має нестабільну динаміку: 
найнижче значення у 2022 році (0,06) вказує на уповільнення інвестиційних 
процесів, тоді як у 2024 році його зростання до 0,12 свідчить про активізацію 
оновлення основних засобів. 
Показник витрат на 1 грн. продукції коливається в межах 0,90–0,96. Його 
зростання у 2022 році до 0,96 є негативною тенденцією, оскільки свідчить про 
49 
 
зниження ефективності витрат. У 2023–2024 рр. відбувається часткове 
покращення, однак показник не повертається до рівня 2020–2021 рр., що вказує 
на збереження певного тиску витрат. 
Операційна маржа (EBIT margin) має різко виражену кризову динаміку: у 
2022 році показник стає від’ємним (-3,5%), що свідчить про збитковість 
операційної діяльності. У 2023–2024 рр. відбувається відновлення до 10,5%, 
однак рівень 2021 року ще не досягнуто, що вказує на часткове відновлення 
операційної ефективності. 
Показник EBITDA демонструє аналогічну тенденцію: різке падіння у 2022 
році (300 млн грн) змінюється поступовим зростанням до 900 млн грн у 2024 
році, що свідчить про відновлення здатності підприємства генерувати 
операційний прибуток до врахування фінансових та податкових витрат. 
Коефіцієнт покриття відсотків різко знижується у 2022 році до 1,2, що 
свідчить про критичне погіршення здатності підприємства обслуговувати боргові 
зобов’язання. У наступні роки показник зростає до 4,8, що свідчить про суттєве 
покращення фінансової безпеки. 
Чистий оборотний капітал має позитивну динаміку з 650 до 750 млн. грн. у 
2024 році, за винятком спаду у 2022 році, що свідчить про поступове зміцнення 
фінансової ліквідності та здатності підприємства фінансувати поточну діяльність 
[48-50]. 
Матеріаломісткість продукції коливається, але загалом має тенденцію до 
зниження (з 0,60 до 0,59), що свідчить про незначне підвищення ефективності 
використання матеріальних ресурсів. 
Аналіз показує, що 2022 рік є кризовим для підприємства за більшістю 
показників (зниження ефективності, рентабельності та фінансової стійкості). 
Починаючи з 2023 року спостерігається поступове відновлення всіх ключових 
індикаторів. Найбільш позитивні тенденції відзначаються у зростанні 
фондовіддачі, EBITDA та коефіцієнта покриття відсотків, що свідчить про 
покращення загальної ефективності та фінансової стабільності підприємства. 
50 
 
Проведений аналіз динаміки основних техніко-економічних та фінансових 
показників діяльності підприємства за 2020–2024 рр. дозволяє зробити висновок 
про нерівномірний характер його розвитку [48-50]. У досліджуваному періоді 
чітко простежується кризове погіршення більшості показників у 2022 році, що 
проявилося у зниженні ефективності виробництва, погіршенні фінансових 
результатів, зростанні витратності та ослабленні фінансової стійкості. 
Починаючи з 2023 року, підприємство демонструє поступове відновлення 
своєї діяльності, що виражається у зростанні обсягів виробництва, покращенні 
показників ліквідності, ділової активності та фінансової результативності. У 
2024 році спостерігається закріплення позитивних тенденцій, зокрема 
підвищення ефективності використання ресурсів, зростання операційної 
прибутковості та зміцнення платоспроможності. 
Водночас, незважаючи на позитивну динаміку останніх років, окремі 
показники ще не досягли рівня 2020–2021 рр., що свідчить про неповне 
відновлення докризових позицій підприємства. Загалом підприємство має 
потенціал до подальшого зміцнення фінансово-економічного стану за умови 
підвищення ефективності управління витратами, оновлення виробничих фондів 
та оптимізації структури капіталу. 
 
2.3 Дослідження впливу факторів економічної невизначеності на фінансову 
стабільність промислового сектору 
 
Економічна невизначеність є одним із ключових зовнішніх факторів, що 
суттєво впливає на фінансову стабільність підприємств промислового сектору. 
Вона проявляється через коливання макроекономічних показників, 
нестабільність ринків збуту, інфляційні процеси, зміну валютних курсів, перебої 
у логістичних ланцюгах, а також воєнні та політичні ризики. Для України ці 
фактори є особливо актуальними, оскільки промисловість функціонує в умовах 
підвищеної турбулентності зовнішнього середовища. 
51 
 
Вплив економічної невизначеності насамперед відображається на 
фінансовій стабільності підприємств через зниження прогнозованості грошових 
потоків. Нестабільність попиту на продукцію призводить до коливань виручки, 
що ускладнює планування витрат і інвестиційної діяльності [48-50]. У результаті 
підприємства змушені формувати додаткові резерви ліквідності, що знижує 
ефективність використання фінансових ресурсів. 
Важливим наслідком є також зростання собівартості продукції. Під 
впливом інфляції та коливань цін на сировину й енергоносії підприємства 
промислового сектору стикаються зі збільшенням виробничих витрат. Це, у свою 
чергу, негативно впливає на прибутковість та рентабельність діяльності, 
зменшуючи фінансову стійкість. 
Окремо слід відзначити вплив валютних ризиків, які особливо значущі для 
підприємств, що використовують імпортну сировину або експортують продукцію 
[48-50]. Девальвація національної валюти може як покращувати експортні 
позиції, так і суттєво підвищувати витрати на імпортні компоненти, що створює 
додаткову фінансову нестабільність. 
Крім того, економічна невизначеність впливає на доступність зовнішнього 
фінансування. У періоди підвищених ризиків кредитори посилюють вимоги до 
позичальників, підвищують відсоткові ставки або обмежують кредитування, що 
знижує інвестиційну активність підприємств та уповільнює їх розвиток. 
Важливим індикатором впливу невизначеності є також зміна структури 
капіталу підприємств [48-50, 80]. У кризових умовах спостерігається зростання 
частки короткострокових зобов’язань, що підвищує ризик втрати ліквідності та 
погіршує фінансову стабільність. 
Таким чином, економічна невизначеність є комплексним фактором, що 
одночасно впливає на доходи, витрати, інвестиційні можливості та фінансову 
структуру промислових підприємств. 
Вплив факторів економічної невизначеності на фінансову стабільність 
промислового сектору є багатовекторним і проявляється у зниженні 
передбачуваності грошових потоків, зростанні витрат, посиленні кредитних 
52 
 
ризиків та погіршенні інвестиційної активності. У таких умовах фінансова 
стійкість підприємств значною мірою залежить від їх здатності адаптуватися до 
змін зовнішнього середовища, забезпечувати ефективне управління витратами та 
підтримувати достатній рівень ліквідності. 
Таблиця 2.4 – Взаємозв’язок факторів економічної невизначеності та 
фінансової стабільності промислового сектору 
Фактори економічної 
Фінансові показники впливу Характер впливу 
невизначеності 
Зростання інфляції → збільшення 
Собівартість продукції, 
Інфляція витрат → зниження маржі та 
операційна маржа, EBITDA 
прибутковості 
Коливання валютного Чиста маржа, фінансовий Девальвація → зростання витрат 
курсу результат, витрати на імпорт на імпорт → зниження прибутку 
Нестабільність попиту Виручка, оборотність Падіння попиту → зменшення 
(ринковий шок) активів, грошові потоки доходів → погіршення ліквідності 
Збільшення витрат на 
Зростання цін на Собівартість, фондовіддача, 
виробництво → зниження 
енергоносії EBIT 
операційної ефективності 
Коефіцієнт автономії, 
Обмеження доступу до Ускладнення фінансування → 
покриття відсотків, 
кредитів зростання фінансових ризиків 
структура капіталу 
Логістичні та 
Оборотність запасів, Порушення поставок → 
постачальницькі 
виробничий цикл уповільнення обороту ресурсів 
ризики 
Політична та воєнна Чистий грошовий потік, Зменшення інвестицій і відтік 
нестабільність інвестиційна активність капіталу → зниження стабільності 
Всі ключові показники Комплексне погіршення 
Економічні кризи 
ліквідності та рентабельності фінансового стану підприємств 
Джерело: розроблено автором [48-50, 80]. 
Наведена Таблиця 2.4 відображає взаємозв’язок між основними факторами 
економічної невизначеності та ключовими фінансовими показниками 
промислових підприємств, а також характеризує напрям і характер їх впливу. 
Аналіз показує, що інфляційні процеси безпосередньо впливають на 
зростання собівартості продукції та зниження операційної маржі й EBITDA, що 
призводить до погіршення прибутковості підприємств. Аналогічно, коливання 
валютного курсу негативно впливають на фінансові результати підприємств, 
особливо тих, що залежать від імпортної сировини, оскільки зростають витрати 
та знижується чиста маржа. 
Нестабільність попиту на продукцію призводить до зменшення виручки, 
уповільнення оборотності активів і погіршення грошових потоків, що негативно 
53 
 
позначається на ліквідності підприємств. Зростання цін на енергоносії підвищує 
виробничі витрати, що зменшує фондовіддачу та операційну ефективність. 
Обмежений доступ до кредитних ресурсів негативно впливає на фінансову 
стійкість підприємств, що проявляється у зміні коефіцієнта автономії, зниженні 
здатності обслуговувати борги та погіршенні структури капіталу [48-50]. 
Логістичні ризики, у свою чергу, уповільнюють оборотність запасів і виробничий 
цикл, що знижує ефективність операційної діяльності. 
Політична та воєнна нестабільність має комплексний негативний вплив, 
спричиняючи скорочення інвестиційної активності та зменшення чистих 
грошових потоків, що безпосередньо впливає на загальну фінансову стабільність 
підприємств. Економічні кризи, як узагальнюючий фактор, одночасно 
погіршують усі основні фінансові показники, включаючи ліквідність, 
рентабельність та стійкість. 
Таким чином, економічна невизначеність має системний і багатовекторний 
вплив на фінансову стабільність промислових підприємств. Найбільш чутливими 
до зовнішніх шоків є показники ліквідності, грошових потоків та прибутковості, 
які реагують першочергово на зміни макроекономічного середовища. 
Таблиця 2.5 – Динаміка показників фінансової стабільності, ліквідності та 
ризику підприємства 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
Коефіцієнт автономії 0,52 0,55 0,48 0,50 0,53 
Коефіцієнт фінансової залежності 0,48 0,45 0,52 0,50 0,47 
Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,30 0,34 0,22 0,27 0,33 
Коефіцієнт покриття відсотків 4,5 5,2 1,3 3,1 4,7 
Чистий оборотний капітал, млн грн 650 720 400 580 760 
Коефіцієнт поточної ліквідності 1,35 1,42 1,10 1,25 1,38 
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,85 0,90 0,65 0,75 0,88 
Абсолютна ліквідність 0,25 0,30 0,15 0,20 0,28 
Cash Gap (дні) 35 32 60 45 30 
EBIT, млн грн 780 920 -150 500 850 
EBITDA, млн грн 820 960 300 650 900 
Чиста маржа, % 5,5 6,8 -2,5 3,5 5,2 
Валовий прибуток, млн грн 1100 1250 800 980 1200 
Операційний грошовий потік (CFO), млн грн 600 750 -200 400 780 
Вільний грошовий потік (FCF), млн грн 300 420 -350 150 500 
Cash Flow Margin, % 10 12 -5 6 11 
Оборотність активів 0,78 0,85 0,70 0,76 0,88 
Оборотність дебіторської заборгованості 5,2 5,8 4,6 5,0 5,9 
54 
 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
Оборотність запасів 4,1 4,5 3,8 4,0 4,6 
Операційний цикл (дні) 85 80 110 95 78 
Волатильність доходів 0,10 0,08 0,25 0,15 0,09 
Дисперсія прибутку 12 10 35 18 11 
Стандартне відхилення грошових потоків 50 45 120 70 40 
Z-score (Altman) 2,8 3,1 1,5 2,2 3,0 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Аналіз наведеної Таблиці 2.5 дозволяє простежити вплив економічної 
невизначеності на фінансову стабільність підприємства протягом 2020–2024 рр. 
Загалом спостерігається чітка циклічна динаміка: відносна стабільність у 2020–
2021 рр., різке погіршення у 2022 р. та поступове відновлення у 2023–2024 рр. 
Показники фінансової стійкості демонструють, що коефіцієнт автономії 
знизився у 2022 р. до 0,48, що свідчить про посилення залежності від позикового 
капіталу. Одночасно зросла фінансова залежність до 0,52. У 2023–2024 рр. 
спостерігається часткове відновлення структури капіталу, що підтверджує 
зростання автономії до 0,53. Коефіцієнт маневреності власного капіталу також 
суттєво зменшився у кризовий період (0,22), що вказує на обмеження фінансової 
гнучкості, однак у 2024 р. він наближається до докризового рівня (0,33). 
Особливо чутливим до кризових явищ є коефіцієнт покриття відсотків, 
який у 2022 р. різко знизився до 1,3, що свідчить про критичне погіршення 
здатності обслуговувати боргові зобов’язання. У наступні роки показник 
відновлюється до 4,7, що характеризує покращення фінансової безпеки 
підприємства. 
Показники ліквідності також підтверджують негативний вплив 
економічної невизначеності. Поточна та швидка ліквідність у 2022 р. знизилися 
до 1,10 та 0,65 відповідно, що свідчить про дефіцит ліквідних активів. Абсолютна 
ліквідність досягла мінімального значення (0,15), а Cash Gap зріс до 60 днів, що 
означає уповільнення обороту грошових коштів. У 2023–2024 рр. ситуація 
поступово нормалізується. 
Показники прибутковості демонструють найбільш різку реакцію на кризові 
умови. EBIT у 2022 р. стає від’ємним (-150 млн. грн.), що свідчить про операційні 
збитки. Чиста маржа також переходить у негативну зону (-2,5%). Водночас у 
55 
 
2023–2024 рр. відбувається відновлення прибутковості, хоча докризовий рівень 
ще не повністю досягнуто. 
Грошові потоки є найбільш чутливим індикатором економічної 
нестабільності. Операційний грошовий потік у 2022 р. стає від’ємним (-200 млн 
грн), що свідчить про дефіцит ліквідності. Аналогічно погіршується вільний 
грошовий потік (-350 млн. грн.). У наступні роки показники суттєво 
покращуються, досягаючи 780 млн. грн. (CFO) у 2024 р., що свідчить про 
відновлення фінансової стійкості [48-50, 80]. 
Показники ділової активності також погіршуються у 2022 р.: знижується 
оборотність активів, запасів і дебіторської заборгованості, а операційний цикл 
збільшується до 110 днів, що відображає уповільнення господарської діяльності. 
У 2023–2024 рр. спостерігається поступове прискорення оборотності ресурсів. 
Ризикові індикатори підтверджують загальну картину. Волатильність 
доходів зростає до 0,25 у 2022 р., що свідчить про нестабільність фінансових 
результатів. Z-score знижується до 1,5, наближаючись до критичної зони 
фінансового ризику, однак у 2024 р. він підвищується до 3,0, що свідчить про 
покращення фінансової безпеки підприємства. 
Отримані результати підтверджують суттєвий негативний вплив 
економічної невизначеності на фінансову стабільність підприємства у 2022 році. 
Найбільш чутливими є показники ліквідності, грошових потоків та 
прибутковості, які демонструють різке погіршення в кризовий період. Водночас 
у 2023–2024 рр. спостерігається поступове відновлення більшості індикаторів, 
що свідчить про адаптацію підприємства до нестабільних умов та підвищення 
його фінансової стійкості. 
 
2.4 Оцінювання стану та ефективності існуючої системи управління 
фінансовою стійкістю на ПрАТ «Азот» 
 
Система управління фінансовою стійкістю на ПрАТ «Азот» є складовою 
загальної системи фінансового менеджменту підприємства та спрямована на 
56 
 
забезпечення платоспроможності, оптимізацію структури капіталу та 
підтримання достатнього рівня ліквідності в умовах змінного зовнішнього 
середовища. 
Аналіз фінансових показників підприємства свідчить, що система 
управління фінансовою стійкістю загалом виконує свої базові функції, однак 
характеризується нерівномірною ефективністю у різні періоди [18-50, 80]. 
Зокрема, у 2022 році спостерігалося суттєве погіршення фінансових результатів, 
зниження ліквідності та фінансової незалежності, що свідчить про недостатню 
адаптивність системи управління до умов економічної невизначеності. 
Основною проблемою є висока чутливість фінансової стійкості 
підприємства до зовнішніх шоків, що проявляється у різкому зниженні 
коефіцієнтів ліквідності та зростанні фінансової залежності в кризові періоди, 
що вказує на обмежену ефективність механізмів ризик-менеджменту та 
недостатній рівень превентивного планування фінансових ризиків. 
Водночас у 2023–2024 роках спостерігається поступове відновлення 
фінансової стабільності, що свідчить про здатність існуючої системи управління 
до часткової адаптації [48, 49, 50, 80]. Покращення показників ліквідності, 
зростання грошових потоків та відновлення прибутковості свідчать про 
ефективність антикризових заходів та оперативного фінансового реагування. 
Окремо слід відзначити, що система управління фінансовою стійкістю 
потребує посилення стратегічної складової. Зокрема, недостатньо розвиненими 
є інструменти довгострокового прогнозування фінансових ризиків, управління 
структурою капіталу та сценарного аналізу впливу макроекономічних факторів. 
Крім того, існує потреба у вдосконаленні системи управління грошовими 
потоками, оскільки саме цей елемент є найбільш чутливим до економічної 
невизначеності. Оптимізація Cash Flow-менеджменту дозволить підвищити 
загальну фінансову стійкість підприємства. 
Таким чином, існуюча система управління фінансовою стійкістю ПрАТ 
«Азот» забезпечує базовий рівень фінансової стабільності та дозволяє 
підприємству поступово відновлюватися після кризових періодів. Водночас її 
57 
 
ефективність є обмеженою в умовах високої економічної невизначеності, що 
проявляється у значній волатильності фінансових показників. Для підвищення 
стійкості підприємства доцільним є впровадження більш розвинених 
інструментів ризик-менеджменту, стратегічного фінансового планування та 
управління грошовими потоками. 
Таблиця 2.6 – Динаміка показників ефективності управління капіталом 
підприємства за 2020–2024 рр. 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
ROA (рентабельність активів), % 5,2 6,1 -1,8 3,4 5,8 
ROE (рентабельність власного капіталу), % 9,5 11,2 -4,0 6,8 10,6 
ROIC (рентабельність інвестованого капіталу), % 7,8 9,0 2,5 6,0 8,5 
Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,30 0,34 0,22 0,27 0,33 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Аналіз наведених показників свідчить про нерівномірну ефективність 
управління капіталом підприємства протягом 2020–2024 рр., із чітко вираженим 
кризовим спадом у 2022 році та подальшим відновленням у наступні періоди. 
Показник ROA (рентабельність активів) демонструє загалом позитивну 
динаміку у 2020–2021 рр. (з 5,2% до 6,1%), що свідчить про ефективне 
використання активів підприємства. У 2022 році відбувається різке зниження до 
-1,8%, що вказує на збитковість використання активів у кризовий період. У 2023–
2024 рр. спостерігається відновлення до 5,8%, що майже відповідає докризовому 
рівню. 
Аналогічна тенденція характерна для ROE (рентабельність власного 
капіталу). Зростання у 2020–2021 рр. до 11,2% свідчить про високу дохідність 
власного капіталу. Однак у 2022 році показник стає від’ємним (-4,0%), що 
означає неефективне використання власних ресурсів та фінансові втрати. У 
2023–2024 рр. відбувається поступове відновлення до 10,6%, що свідчить про 
нормалізацію фінансових результатів [48-50]. 
Показник ROIC (рентабельність інвестованого капіталу) демонструє 
меншу волатильність порівняно з ROA та ROE. Незважаючи на зниження у 2022 
році до 2,5%, він залишається позитивним, що свідчить про часткову 
ефективність використання залученого та власного капіталу навіть у кризовий 
58 
 
період. У 2024 році ROIC зростає до 8,5%, що вказує на покращення загальної 
інвестиційної ефективності. 
Коефіцієнт маневреності власного капіталу також відображає вплив 
економічної нестабільності. Його зниження у 2022 році до 0,22 свідчить про 
скорочення частки власного капіталу, що використовується для фінансування 
оборотних активів, тобто зменшення фінансової гнучкості підприємства. У 2023–
2024 рр. показник поступово відновлюється до 0,33, що свідчить про покращення 
структури капіталу та підвищення адаптивності [48-50]. 
Отримані результати свідчать, що ефективність управління капіталом 
ПрАТ «Азот» є чутливою до впливу економічної невизначеності. Кризовий 2022 
рік характеризується різким погіршенням усіх показників ефективності, тоді як 
у 2023–2024 рр. спостерігається поступове відновлення їх значень. Загалом 
система управління капіталом демонструє здатність до адаптації, однак потребує 
подальшого підвищення стабільності та зниження волатильності фінансових 
результатів. 
SWOT-аналіз є одним із базових інструментів стратегічного управління, 
який дозволяє комплексно оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище діяльності 
підприємства. Його сутність полягає у виявленні сильних (Strengths) і слабких 
(Weaknesses) сторін підприємства, а також можливостей (Opportunities) і загроз 
(Threats), що формуються під впливом ринкових та макроекономічних факторів. 
Таблиця 2.7 – SWOT-аналіз ПрАТ «Азот» 
S – Сильні сторони W – Слабкі сторони 
Потужна виробнича база та значні виробничі 
Висока енергоємність виробництва 
потужності 
Наявність досвідченого персоналу Зношеність частини основних фондів 
Виробництво стратегічно важливої продукції 
Залежність від цін на газ та сировину 
(добрива) 
Налагоджені канали збуту Висока собівартість продукції 
Експортний потенціал Низька гнучкість у кризових умовах 
O – Можливості T – Загрози 
Зростання попиту на аграрну продукцію та добрива Коливання цін на енергоносії 
Розширення експортних ринків Воєнні та політичні ризики 
Модернізація виробництва за рахунок інвестицій Інфляційні процеси 
Впровадження енергоефективних технологій Валютні ризики 
Посилення конкуренції на ринку 
Державна підтримка промисловості 
добрив 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
59 
 
Застосування SWOT-аналізу до ПрАТ «Азот» дає змогу визначити його 
поточні конкурентні позиції на ринку хімічної промисловості, оцінити 
ефективність використання наявних ресурсів та ідентифікувати ключові напрями 
стратегічного розвитку в умовах економічної невизначеності. 
Проведений SWOT-аналіз дозволяє комплексно оцінити стратегічне 
положення ПрАТ «Азот» у галузі хімічної промисловості та визначити ключові 
внутрішні й зовнішні фактори, що впливають на його розвиток [48-50]. 
Сильні сторони підприємства формують його базову конкурентну перевагу. 
Насамперед це потужна виробнича база, значні обсяги виробництва та наявність 
досвідченого персоналу, що забезпечує стабільність операційної діяльності. 
Важливою перевагою є також виробництво продукції стратегічного значення – 
мінеральних добрив, що гарантує постійний попит на внутрішньому та 
зовнішньому ринках [48-50]. Крім того, наявність налагоджених каналів збуту та 
експортного потенціалу підсилює ринкові позиції підприємства. 
Водночас слабкі сторони суттєво обмежують ефективність його розвитку. 
Найбільш критичними є висока енергоємність виробництва та залежність від цін 
на природний газ, що безпосередньо впливає на собівартість продукції. Значний 
рівень зношеності основних засобів знижує технологічну ефективність та 
потребує додаткових інвестицій у модернізацію. Також спостерігається 
недостатня гнучкість підприємства в умовах кризових змін зовнішнього 
середовища [48-50]. 
Можливості зовнішнього середовища створюють потенціал для 
подальшого розвитку ПрАТ «Азот». Зокрема, зростання попиту на 
сільськогосподарську продукцію стимулює ринок добрив. Перспективними є 
розширення експортних ринків, впровадження енергоефективних технологій та 
модернізація виробництва за рахунок інвестицій. Додатковим фактором розвитку 
виступає можливість державної підтримки промислового сектору. 
Разом з тим, підприємство функціонує в умовах значних загроз. Основними 
з них є коливання цін на енергоносії, інфляційні процеси та валютні ризики, які 
безпосередньо впливають на фінансові результати. Важливими негативними 
60 
 
факторами є також воєнно-політична нестабільність та посилення конкуренції на 
ринку мінеральних добрив, що ускладнює прогнозування діяльності та підвищує 
рівень невизначеності. 
Отже, результати SWOT-аналізу свідчать, що ПрАТ «Азот» має значний 
виробничий і ринковий потенціал, однак його реалізація суттєво обмежується 
зовнішніми ризиками та внутрішніми структурними проблемами. Стратегічний 
розвиток підприємства повинен бути спрямований на зниження енергоємності 
виробництва, модернізацію основних засобів, диверсифікацію постачання 
сировини та розширення ринків збуту, що дозволить підвищити його стійкість до 
економічної невизначеності. 
 
Висновок до розділу 2 
 
У другому розділі було проведено комплексний аналіз фінансового стану 
та системи забезпечення фінансової стійкості ПрАТ «Азот». На основі загальної 
характеристики діяльності підприємства та його організаційної структури 
встановлено, що підприємство має розвинену виробничу базу та складну систему 
управління, яка відповідає масштабам хімічного виробництва. 
Аналіз динаміки основних техніко-економічних та фінансових показників 
засвідчив нерівномірний характер розвитку підприємства протягом 
досліджуваного періоду. Зокрема, у 2022 році спостерігалося суттєве погіршення 
більшості показників, що проявилося у зниженні обсягів виробництва, 
погіршенні прибутковості, ліквідності та фінансової стійкості. У 2023–2024 
роках відзначено поступове відновлення ключових показників, що свідчить про 
адаптацію підприємства до кризових умов. 
Дослідження впливу факторів економічної невизначеності показало, що 
промисловий сектор є високочутливим до макроекономічних коливань, зокрема 
інфляції, валютних змін, коливань цін на енергоносії та порушень у логістичних 
ланцюгах. Найбільш вразливими виявилися показники ліквідності, грошових 
потоків та прибутковості, які першочергово реагують на зовнішні шоки. 
61 
 
Оцінювання існуючої системи управління фінансовою стійкістю ПрАТ 
«Азот» показало, що вона забезпечує базову фінансову стабільність 
підприємства та дозволяє здійснювати поступове відновлення після кризових 
періодів. Водночас виявлено низку недоліків, зокрема недостатній рівень 
адаптивності до економічної невизначеності, високу чутливість до зовнішніх 
факторів та потребу у вдосконаленні інструментів фінансового планування і 
ризик-менеджменту. 
Таким чином, фінансовий стан ПрАТ «Азот» характеризується як 
нестабільний із тенденцією до відновлення, а існуюча система управління 
фінансовою стійкістю потребує подальшого вдосконалення з метою підвищення 
її ефективності та зменшення впливу зовнішніх ризиків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
62 
 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ 
ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПрАТ «АЗОТ» 
 
3.1 Заходи щодо оптимізації структури капіталу та підвищення 
платоспроможності підприємства 
 
Для підвищення фінансової стійкості ПрАТ «Азот» доцільним є 
впровадження комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію структури 
капіталу та покращення платоспроможності підприємства [48-50]. 
У першу чергу необхідно удосконалити структуру капіталу шляхом 
збільшення частки власних джерел фінансування. Це може бути досягнуто за 
рахунок реінвестування частини чистого прибутку у розвиток виробництва та 
модернізацію основних засобів. Важливим напрямом є також зменшення 
залежності від позикового капіталу, особливо короткострокових кредитів, які 
створюють додатковий тиск на ліквідність підприємства [48-50, 55]. Доцільним є 
проведення реструктуризації боргових зобов’язань із заміною короткострокових 
кредитів на довгострокові, що дозволить знизити ризик втрати 
платоспроможності. 
Крім того, для зміцнення фінансової бази підприємства можливим є 
залучення стратегічних інвесторів, що забезпечить додаткові джерела 
фінансування без суттєвого збільшення боргового навантаження. У кризові 
періоди також доцільно переглянути дивідендну політику з метою часткового або 
повного спрямування прибутку на розвиток підприємства. 
Щодо підвищення платоспроможності, важливим є вдосконалення 
управління грошовими потоками, що передбачає постійний контроль над 
надходженнями та витратами коштів. Особливу увагу слід приділити 
прискоренню оборотності дебіторської заборгованості шляхом впровадження 
більш жорсткої кредитної політики щодо покупців, а також застосування системи 
знижок за швидку оплату. 
63 
 
Не менш важливим є оптимізація рівня виробничих запасів, оскільки 
надмірне їх накопичення призводить до заморожування оборотних коштів. У 
цьому контексті ефективним є впровадження сучасних логістичних підходів, 
таких як система «just-in-time» [12, 33, 46, 55]. Додатково слід підвищити 
ефективність управління витратами, зокрема енергетичними, що має суттєве 
значення для енергоємного виробництва. 
З метою забезпечення фінансової стабільності доцільним є створення 
резервного фонду ліквідності, який дозволить підприємству своєчасно 
виконувати зобов’язання в умовах коливань ринку. Також важливим є 
впровадження системи фінансового планування, бюджетування та сценарного 
аналізу, що дозволить більш точно прогнозувати фінансові результати та 
оцінювати ризики. 
Отже, реалізація запропонованих заходів сприятиме оптимізації структури 
капіталу ПрАТ «Азот», зниженню фінансових ризиків та підвищенню рівня 
платоспроможності, що в цілому позитивно вплине на фінансову стійкість 
підприємства в умовах економічної невизначеності. 
Оптимізація структури капіталу та підвищення платоспроможності ПрАТ 
«Азот» є важливими напрямами забезпечення його фінансової стійкості в умовах 
нестабільного економічного середовища, високої енергоємності виробництва та 
залежності від зовнішніх ринкових факторів [48-50]. Раціональна структура 
капіталу передбачає досягнення оптимального співвідношення між власними та 
позиковими джерелами фінансування, що дозволяє мінімізувати фінансові 
ризики та забезпечити достатній рівень фінансової незалежності підприємства. 
Одним із ключових заходів у цьому напрямі є поступове збільшення частки 
власного капіталу шляхом реінвестування прибутку, що сприятиме зміцненню 
фінансової бази підприємства та зниженню залежності від зовнішніх джерел 
фінансування. Водночас доцільним є проведення реструктуризації існуючих 
зобов’язань, зокрема шляхом пролонгації строків погашення кредитів, зниження 
відсоткових ставок або переведення короткострокових зобов’язань у 
64 
 
довгострокові. Це дозволить зменшити навантаження на поточну ліквідність і 
забезпечити більш рівномірний розподіл фінансових ресурсів у часі. 
Важливим напрямом оптимізації структури капіталу є також залучення 
довгострокових інвестиційних ресурсів для фінансування модернізації 
виробництва та оновлення основних засобів. Це сприятиме підвищенню 
ефективності виробничих процесів, зниженню собівартості продукції та, 
відповідно, покращенню фінансових результатів діяльності підприємства. 
Підвищення платоспроможності ПрАТ «Азот» передбачає, насамперед, 
удосконалення системи управління грошовими потоками. Запровадження 
ефективного бюджетування та контролю за рухом коштів дозволить забезпечити 
своєчасне виконання фінансових зобов’язань і уникнути касових розривів. 
Особливу увагу необхідно приділити оптимізації оборотного капіталу, зокрема 
скороченню дебіторської заборгованості шляхом посилення контролю за 
розрахунками з контрагентами, впровадження більш жорсткої кредитної 
політики та використання сучасних фінансових інструментів, таких як факторинг 
[22, 26, 38]. 
Одночасно доцільним є вдосконалення управління запасами, що дозволить 
уникнути надлишкового накопичення матеріальних ресурсів і зменшити витрати 
на їх утримання. Раціональне використання кредиторської заборгованості також 
сприятиме підвищенню ліквідності підприємства. 
З огляду на високу енергоємність виробництва, важливим заходом є 
зниження собівартості продукції шляхом впровадження енергозберігаючих 
технологій, модернізації обладнання та оптимізації виробничих процесів. Це 
дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції та забезпечити 
стабільність грошових надходжень. 
Крім того, підвищення платоспроможності підприємства можливе за 
рахунок диверсифікації ринків збуту та розширення асортименту продукції, що 
зменшить залежність від окремих сегментів ринку та забезпечить більш стабільні 
фінансові результати. Важливим є також формування резервів ліквідності, які 
65 
 
можуть бути використані для покриття непередбачених витрат та фінансових 
ризиків. 
Таким чином, реалізація комплексу зазначених заходів сприятиме 
оптимізації структури капіталу ПрАТ «Азот», підвищенню рівня його 
платоспроможності, зниженню фінансових ризиків і забезпеченню стійкого 
розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. 
Оптимізація структури капіталу ПрАТ «Азот» у сучасних умовах є 
стратегічним завданням, спрямованим на мінімізацію витрат на залучення 
ресурсів та забезпечення достатнього рівня платоспроможності для 
безперебійного функціонування виробничого циклу. Враховуючи високу 
капіталомісткість хімічної промисловості та волатильність цін на основну 
сировину (природний газ), пропонується реалізація наступних заходів [48-50, 
65]: 
1. Реструктуризація кредитного портфеля та оптимізація вартості капіталу. 
Для зниження фінансового навантаження ПрАТ «Азот» доцільно провести 
заміщення короткострокових запозичень, що мають високу відсоткову ставку, 
довгостроковими інструментами. Це дозволить: 
 знизити середньозважену вартість капіталу (WACC); 
 вирівняти графік виплат за боргами, узгодивши їх із сезонними 
коливаннями надходжень від реалізації мінеральних добрив; 
 вивільнити частину оборотного капіталу для фінансування поточних 
операційних потреб. 
2. Впровадження інструментів факторингу для управління дебіторською 
заборгованістю. З метою підвищення платоспроможності пропонується активне 
використання безресурсного факторингу. Оскільки значна частка продукції 
підприємства реалізується через дилерські мережі та великих агрохолдингів із 
відтермінуванням платежу, факторинг дозволить: 
 миттєво конвертувати дебіторську заборгованість у грошові кошти; 
 скоротити тривалість фінансового циклу підприємства; 
66 
 
 мінімізувати ризики неповернення коштів у разі погіршення фінансового 
стану контрагентів. 
3. Модернізація основних засобів через механізми фінансового лізингу. Для 
збереження власного капіталу та підтримки високого рівня ліквідності, 
оновлення технологічного парку ПрАТ «Азот» рекомендується здійснювати 
через фінансовий лізинг. Це дозволить підприємству: 
 оновлювати виробничі потужності без значного одноразового відтоку 
грошових коштів; 
 оптимізувати податкове навантаження за рахунок включення лізингових 
платежів до витрат; 
 підтримувати коефіцієнт абсолютної ліквідності на нормативному рівні. 
4. Оптимізація управління запасами за моделлю «Just-in-Time». Значний 
обсяг капіталу підприємства акумульований у виробничих запасах. 
Впровадження системи логістичного управління «якраз вчасно» для допоміжної 
сировини та запчастин дозволить: 
 зменшити обсяги «заморожених» оборотних коштів у надлишкових 
залишках; 
 скоротити витрати на утримання складських приміщень; 
 підвищити показник загальної ліквідності підприємства. 
5. Хеджування валютних ризиків. Зважаючи на експортну орієнтацію 
ПрАТ «Азот» та залежність від імпортної сировини, важливо впровадити 
використання форвардних контрактів. Це забезпечить прогнозованість грошових 
потоків, захистить платоспроможність підприємства від різких коливань 
валютного курсу та дозволить чітко планувати виплати за 
зовнішньоекономічними контрактами. 
Реалізація зазначених заходів у сукупності дозволить ПрАТ «Азот» не 
лише оптимізувати співвідношення власного та запозиченого капіталу, а й 
сформувати надійний запас фінансової міцності, необхідний для стабільної 
роботи в умовах високої економічної невизначеності. 
67 
 
Реалізація запропонованих заходів дозволить ПрАТ «Азот» досягти 
оптимального співвідношення власного та позикового капіталу, знизити 
фінансові ризики та підвищити рівень платоспроможності. Комплексний підхід 
до управління капіталом і ліквідністю сприятиме зміцненню фінансової стійкості 
підприємства, підвищенню його конкурентоспроможності та забезпеченню 
стабільного розвитку в довгостроковій перспективі. 
Таблиця 3.1 – Заходи щодо оптимізації структури капіталу та підвищення 
платоспроможності підприємства 
Сутність Очікуваний Економічн Показники 
Напрям Захід 
заходу результат ий ефект оцінки 
Збільшення Зростання 
Оптимізація Реінвестуванн Зниження 
частки фінансової Коеф. 
структури я прибутку, фінансово
власного незалежнос автономії ↑ 
капіталу емісія акцій го ризику 
капіталу ті 
Зменшення Погашення Зниження 
Оптимізація Зменшенн Коеф. 
частки короткостроко боргового 
структури я витрат на заборговано
позикового вих навантажен
капіталу відсотки сті ↓ 
капіталу зобов’язань ня 
Заміна 
Стабілізац Коеф. 
Оптимізація короткостроко Зменшення 
Реструктуриза ія поточної 
структури вих кредитів тиску на 
ція боргу фінансови ліквідності 
капіталу довгострокови ліквідність 
х потоків ↑ 
ми 
Управління Прискорен
Підвищення Скорочення Зростання Оборотніст
дебіторською ня 
платоспроможн термінів ліквідност ь дебіторки 
заборгованіст надходжен
ості інкасації і ↑ 
ю ня коштів 
Вивільненн
Підвищення Зменшення Зниження 
Оптимізація я Оборотніст
платоспроможн надлишкових витрат на 
запасів оборотних ь запасів ↑ 
ості запасів зберігання 
коштів 
Управління 
Узгодження Покращен
Підвищення кредиторсько Зменшення 
більш ня 
платоспроможн ю дефіциту Cash Gap ↓ 
тривалих грошових 
ості заборгованіст коштів 
строків оплати потоків 
ю 
Створення 
Підвищенн Зниження 
Підвищення Формування страхового Абсолютна 
я ризику 
платоспроможн резерву запасу ліквідність 
фінансової неплатежі
ості ліквідності грошових ↑ 
стійкості в 
коштів 
Позитивн
Підвищення 
Підвищення Зростання Стабільні ий 
ефективності 
платоспроможн грошових надходжен операційн CFO ↑ 
операційної 
ості потоків ня коштів ий cash 
діяльності 
flow 
68 
 
Сутність Очікуваний Економічн Показники 
Напрям Захід 
заходу результат ий ефект оцінки 
Підвищенн
Підвищення Оптимізація 
Контроль я Зростання Чиста 
платоспроможн витрат 
витрат прибутково маржі маржа ↑ 
ості підприємства 
сті 
Підвищен
ня 
Фінансове Впровадження Своєчасне 
Комплексний ефективно Відхилення 
планування і бюджетування виявлення 
підхід сті ↓ 
контроль та контролінгу проблем 
управлінн
я 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Таблиця 3.1 відображає систему заходів, спрямованих на оптимізацію 
структури капіталу та підвищення платоспроможності підприємства, і 
демонструє взаємозв’язок між управлінськими рішеннями, їх змістом, 
очікуваними результатами, економічним ефектом та показниками оцінювання. 
У межах оптимізації структури капіталу ключовими є заходи, спрямовані 
на збільшення частки власного капіталу та зменшення залежності від позикових 
ресурсів. Зокрема, реінвестування прибутку або залучення додаткового власного 
капіталу дозволяє підвищити рівень фінансової незалежності підприємства, що 
проявляється у зростанні коефіцієнта автономії [17, 29, 33, 46]. Одночасно 
зменшення обсягу позикових коштів і погашення короткострокових зобов’язань 
сприяє зниженню фінансового навантаження та витрат на обслуговування боргу. 
Важливим напрямом є реструктуризація зобов’язань, зокрема заміна 
короткострокових кредитів довгостроковими. Даний підхід дозволяє знизити 
тиск на поточну ліквідність, забезпечити більш рівномірний розподіл грошових 
потоків у часі та підвищити фінансову стійкість підприємства. 
Заходи щодо підвищення платоспроможності охоплюють управління 
оборотними активами та зобов’язаннями. Зокрема, ефективне управління 
дебіторською заборгованістю сприяє прискоренню надходження грошових 
коштів, що позитивно впливає на ліквідність. Оптимізація рівня запасів дозволяє 
вивільнити частину оборотного капіталу та зменшити витрати на їх утримання. 
Не менш важливим є управління кредиторською заборгованістю, яке 
передбачає узгодження більш гнучких умов розрахунків із постачальниками. Це 
69 
 
дає змогу зменшити короткостроковий дефіцит ліквідності та покращити баланс 
грошових потоків підприємства. 
Додатково передбачено формування резерву ліквідності, що підвищує 
здатність підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання навіть 
у разі виникнення непередбачених ситуацій [13, 47, 59]. Паралельно заходи, 
спрямовані на зростання грошових потоків і контроль витрат, забезпечують 
підвищення прибутковості та стабільності фінансових результатів. 
Завершальним елементом є впровадження системи фінансового 
планування та контролю, що дозволяє своєчасно виявляти відхилення від 
запланованих показників і приймати обґрунтовані управлінські рішення. 
Таким чином, наведена таблиця 3.1 відображає комплексний підхід до 
управління фінансами підприємства, де кожен захід спрямований на досягнення 
конкретного результату та має відповідне економічне обґрунтування. Реалізація 
запропонованих рішень забезпечує зміцнення фінансової стійкості, підвищення 
платоспроможності та загальної ефективності діяльності підприємства. 
 
3.2 Удосконалення системи фінансового планування та ризик-
менеджменту в умовах невизначеності 
 
Удосконалення системи фінансового планування та ризик-менеджменту в 
умовах невизначеності є ключовою передумовою забезпечення фінансової 
стійкості та стабільного розвитку підприємства, зокрема такого енергоємного і 
чутливого до зовнішніх факторів, як ПрАТ «Азот». Сучасні економічні умови 
характеризуються високим рівнем волатильності ринків, нестабільністю цін на 
енергоресурси, інфляційними процесами та геополітичними ризиками, що 
вимагає від підприємства переходу до більш гнучких і адаптивних підходів до 
управління фінансами. 
Одним із ключових напрямів удосконалення є впровадження інтегрованої 
системи фінансового планування, яка поєднує стратегічне, тактичне та 
оперативне планування. Така система повинна базуватися на принципах 
70 
 
безперервності, варіативності та адаптивності, передбачаючи розроблення 
декількох сценаріїв розвитку подій (оптимістичного, песимістичного та 
базового). Це дозволить підприємству своєчасно реагувати на зміни зовнішнього 
середовища та мінімізувати негативний вплив ризиків. 
Важливим інструментом є впровадження бюджетування як складової 
фінансового планування. Формування системи бюджетів (доходів і витрат, руху 
грошових коштів, капітальних інвестицій) забезпечує контроль за використанням 
фінансових ресурсів, підвищує прозорість фінансових потоків та сприяє 
своєчасному виявленню відхилень від запланованих показників. Доцільним є 
також застосування rolling-budgeting (ковзного бюджетування), що дозволяє 
постійно оновлювати планові показники з урахуванням актуальних змін. 
У контексті ризик-менеджменту особливого значення набуває системний 
підхід до ідентифікації, оцінювання та управління ризиками. Для ПрАТ «Азот» 
ключовими є такі групи ризиків: виробничі (перебої в постачанні сировини), 
фінансові (коливання валютних курсів, процентних ставок), ринкові (зміна 
попиту на продукцію), а також регуляторні та політичні ризики. Ефективне 
управління цими ризиками передбачає застосування сучасних інструментів, 
зокрема SWOT-аналізу, сценарного аналізу, стрес-тестування та методів 
кількісної оцінки ризиків. 
Доцільним є створення на підприємстві спеціалізованої системи ризик-
менеджменту або інтеграція відповідних функцій у систему фінансового 
контролінгу, що дозволить забезпечити постійний моніторинг ризиків, оцінку їх 
впливу на фінансові результати та розроблення заходів щодо їх мінімізації. 
Важливу роль відіграє також формування системи внутрішнього контролю, яка 
забезпечує достовірність фінансової інформації та запобігає виникненню 
фінансових порушень. 
Одним із перспективних напрямів є використання цифрових технологій у 
фінансовому плануванні та управлінні ризиками. Застосування сучасних 
інформаційних систем, аналітичних платформ і технологій обробки великих 
71 
 
даних дозволяє підвищити точність прогнозування, оперативність прийняття 
управлінських рішень та ефективність контролю за фінансовими процесами. 
Крім того, важливим є підвищення рівня фінансової культури та 
компетентності управлінського персоналу, що сприятиме більш ефективному 
використанню інструментів планування та управління ризиками [22, 33, 49, 68]. 
Необхідним є також удосконалення фінансової стратегії підприємства з 
орієнтацією на забезпечення довгострокової фінансової стійкості та зростання 
вартості бізнесу. 
Таким чином, удосконалення системи фінансового планування та ризик-
менеджменту в умовах невизначеності повинно здійснюватися на основі 
комплексного підходу, що поєднує сучасні методи планування, ефективні 
інструменти управління ризиками та використання інноваційних технологій, що 
дозволить ПрАТ «Азот» підвищити адаптивність до змін зовнішнього 
середовища, знизити рівень фінансових ризиків і забезпечити стабільний 
розвиток у довгостроковій перспективі [48-50] . 
Ефективне управління фінансовою стійкістю ПрАТ «Азот» в умовах 
економічної турбулентності потребує переходу від статичного планування до 
гнучких адаптивних моделей. Удосконалення системи фінансового планування 
та ризик-менеджменту має базуватися на інтеграції сучасних IT-рішень та 
впровадженні превентивних заходів реагування на загрози. 
1. Впровадження системи ковзного планування (Rolling Forecasts). 
Традиційне річне планування для хімічного підприємства в умовах різких 
коливань цін на газ та логістичних розривів втрачає актуальність вже в першому 
кварталі. Пропонується впровадження моделі ковзних прогнозів на 12–18 
місяців, що передбачає: 
 регулярне (щомісячне або щоквартальне) переуточнення планових 
показників на основі фактичних результатів; 
 динамічне коригування бюджетів витрат залежно від зміни ринкової 
кон’юнктури; 
72 
 
 можливість оперативного перерозподілу ресурсів між інвестиційними 
проєктами та операційною діяльністю. 
2. Використання сценарійного аналізу (Scenario Planning). Для підвищення 
якості фінансових рішень у системі планування ПрАТ «Азот» необхідно 
розробляти як мінімум три сценарії розвитку подій: песимістичний, 
реалістичний та оптимістичний. Ключовими змінними в цих моделях повинні 
виступати: 
 вартість енергоносіїв (природного газу); 
 обсяг світового попиту на азотні добрива; 
 рівень волатильності національної валюти. Наявність заздалегідь 
розроблених планів дій для кожного сценарію дозволить керівництву приймати 
обґрунтовані рішення без часових втрат у момент настання кризової події. 
3. Формування системи раннього попередження (Early Warning System). У 
межах ризик-менеджменту пропонується впровадження системи індикаторів-
тригерів, які сигналізують про загрозу втрати фінансової стійкості ще до того, як 
це відобразиться у звітності. До таких індикаторів для ПрАТ «Азот» належать: 
 критичне відхилення фактичної собівартості від планової; 
 зниження коефіцієнта покриття відсотків нижче встановленого ліміту; 
 зростання частки простроченої дебіторської заборгованості понад 5% 
від загального обсягу. 
4. Автоматизація та цифровізація фінансових процесів. Для великого 
промислового об’єкта критично важливим є впровадження або модернізація 
ERP-систем (наприклад, на базі SAP або сучасних хмарних рішень), що 
дозволить забезпечити: 
 консолідацію даних у реальному часі; 
 автоматичний розрахунок показників фінансової стійкості та ліквідності; 
 прозорість контролю витрат у кожному виробничому підрозділі. 
5. Розробка комплексної програми управління ризиками. Ризик-
менеджмент на підприємстві має перетворитися з контрольної функції на 
частину корпоративної культури. Це передбачає: 
73 
 
 диверсифікацію ринків збуту, активний пошук нових логістичних шляхів 
та ринків в Африці та Латинській Америці для зменшення залежності від 
традиційних каналів; 
 страхування специфічних ризиків, зокрема страхування екологічних 
ризиків та перерв у виробництві через техногенні чи воєнні фактори. 
Удосконалення системи фінансового планування та ризик-менеджменту за 
вказаними напрямами дозволить ПрАТ «Азот» трансформувати систему 
управління з реактивної (реагування на проблеми) у проактивну, що є 
необхідною умовою підтримання конкурентоспроможності в довгостроковій 
перспективі [24, 38, 44]. 
Удосконалення системи фінансового планування та ризик-менеджменту на 
ПрАТ «Азот» доцільно здійснювати через поетапне впровадження інтегрованої, 
гнучкої моделі управління фінансами, здатної швидко реагувати на зміни 
зовнішнього середовища та мінімізувати вплив ризиків. 
Насамперед підприємству необхідно перейти від традиційного статичного 
планування до сценарного фінансового планування. Це передбачає розроблення 
декількох варіантів розвитку подій (базового, оптимістичного та песимістичного) 
з урахуванням ключових факторів впливу – цін на природний газ, попиту на 
мінеральні добрива, валютного курсу та логістичних витрат. Такий підхід 
дозволить керівництву оперативно коригувати фінансові плани залежно від зміни 
ринкової ситуації. 
Важливим напрямом є впровадження системи бюджетування з елементами 
гнучкості, зокрема ковзного (rolling) бюджетування. Це означає регулярне 
оновлення бюджетів (наприклад, щоквартально або щомісячно) на основі 
актуальних даних. На ПрАТ «Азот» доцільно сформувати систему 
взаємопов’язаних бюджетів: бюджету доходів і витрат, бюджету руху грошових 
коштів та інвестиційного бюджету. Особливу увагу слід приділити 
прогнозуванню cash-flow, що дозволить уникати дефіциту ліквідності. 
У сфері ризик-менеджменту підприємству необхідно створити єдину 
систему управління ризиками (ERM – Enterprise Risk Management), яка 
74 
 
охоплюватиме всі ключові напрями діяльності. На першому етапі слід провести 
ідентифікацію основних ризиків: енергетичних (зростання вартості газу), 
виробничих (зупинки обладнання), фінансових (коливання валютних курсів), 
ринкових (зниження попиту) та регуляторних. Після цього необхідно здійснити 
їх оцінювання за ймовірністю та рівнем впливу, сформувавши карту ризиків 
підприємства. 
Для підвищення ефективності управління ризиками доцільно впровадити 
такі інструменти, як стрес-тестування та сценарний аналіз, що дозволяють 
оцінити стійкість підприємства до негативних змін. Наприклад, моделювання 
ситуації різкого зростання цін на енергоресурси або падіння цін на продукцію 
дасть змогу заздалегідь розробити антикризові заходи. 
Важливим кроком є інтеграція функцій ризик-менеджменту у систему 
фінансового контролінгу, що забезпечить постійний моніторинг ключових 
фінансових показників, своєчасне виявлення відхилень та оперативне прийняття 
управлінських рішень [45, 59, 62]. Доцільно також встановити систему ключових 
показників ефективності (KPI), пов’язаних із ліквідністю, фінансовою стійкістю 
та ризиками. 
Окрему увагу слід приділити цифровізації фінансового управління. 
Впровадження сучасних інформаційних систем (ERP, систем управлінського 
обліку та аналітики) дозволить автоматизувати процеси планування, підвищити 
точність прогнозів і забезпечити швидкий доступ до актуальної інформації для 
прийняття рішень. 
Крім того, важливим є вдосконалення організаційного забезпечення: 
визначення відповідальних осіб за фінансове планування та управління 
ризиками, підвищення кваліфікації персоналу, а також формування культури 
управління ризиками на всіх рівнях підприємства. 
Таким чином, удосконалення системи фінансового планування та ризик-
менеджменту на ПрАТ «Азот» має здійснюватися комплексно – через 
впровадження сценарного планування, гнучкого бюджетування, системного 
управління ризиками та сучасних цифрових інструментів [48-50], що дозволить 
75 
 
підприємству підвищити адаптивність до умов невизначеності, знизити 
фінансові ризики та забезпечити стабільний розвиток у довгостроковій 
перспективі. 
 
3.3 Обґрунтування результативності та економічної ефективності 
запропонованих рішень для ПрАТ «Азот» 
 
Запропоновані заходи щодо оптимізації структури капіталу, удосконалення 
фінансового планування та впровадження системи ризик-менеджменту для 
ПрАТ «Азот» мають як економічну, так і управлінську доцільність, що 
проявляється у підвищенні фінансової стійкості, платоспроможності та загальної 
ефективності діяльності підприємства [22, 37, 39]. 
Передусім, оптимізація структури капіталу забезпечує зниження 
фінансових ризиків за рахунок зменшення частки короткострокових зобов’язань 
та збільшення питомої ваги власного капіталу. Це сприяє покращенню 
показників фінансової незалежності та ліквідності. Очікуваним результатом є 
зростання коефіцієнта автономії, зниження фінансового левериджу та 
підвищення кредитоспроможності підприємства. У практичному вимірі це 
дозволяє зменшити витрати на обслуговування боргу та підвищити довіру з боку 
інвесторів і кредиторів. 
Удосконалення системи фінансового планування, зокрема впровадження 
сценарного підходу та гнучкого бюджетування, забезпечує підвищення точності 
прогнозування фінансових результатів і своєчасне реагування на зміни 
зовнішнього середовища. Це дозволяє мінімізувати втрати від непередбачених 
коливань ринку, уникати касових розривів та оптимізувати використання 
фінансових ресурсів. Економічний ефект проявляється у зменшенні 
непродуктивних витрат, підвищенні рентабельності діяльності та стабілізації 
грошових потоків. 
Запровадження системи ризик-менеджменту дозволяє системно підходити 
до управління невизначеністю. Ідентифікація та оцінювання ризиків, а також 
76 
 
застосування інструментів їх мінімізації (стрес-тестування, диверсифікація, 
страхування) сприяють зниженню ймовірності виникнення фінансових втрат. У 
результаті підприємство отримує можливість зменшити варіативність 
фінансових результатів, підвищити передбачуваність діяльності та забезпечити 
стабільність розвитку. 
Важливим аспектом є також вплив запропонованих заходів на ефективність 
використання ресурсів. Оптимізація оборотного капіталу (скорочення 
дебіторської заборгованості, управління запасами) сприяє прискоренню обігу 
коштів і підвищенню ліквідності, що дозволяє зменшити потребу в додатковому 
залученні позикових ресурсів і, відповідно, скоротити фінансові витрати [48-50]. 
З економічної точки зору, ефективність запропонованих заходів може бути 
оцінена через систему показників, серед яких [34, 38, 65]: 
 зростання коефіцієнтів ліквідності (поточної, швидкої);  
 підвищення коефіцієнта автономії;  
 зниження рівня фінансового ризику (коефіцієнта заборгованості);  
 збільшення показників рентабельності (ROA, ROE);  
 скорочення тривалості операційного циклу;  
 зростання чистого грошового потоку.  
Крім кількісних результатів, важливими є якісні ефекти: підвищення якості 
управлінських рішень, прозорості фінансових процесів, адаптивності 
підприємства до змін ринку та зміцнення його конкурентних позицій. 
Таким чином, запропоновані рішення мають комплексний характер і 
забезпечують синергічний ефект, що проявляється у підвищенні фінансової 
стійкості, платоспроможності та ефективності діяльності ПрАТ «Азот». Їх 
реалізація створює передумови для довгострокового розвитку підприємства, 
зниження впливу зовнішніх ризиків та підвищення його інвестиційної 
привабливості. 
 
 
77 
 
Таблиця 3.2 – Обґрунтування результативності та економічної 
ефективності запропонованих рішень для ПрАТ «Азот» 
Запропонований Показники 
Очікуваний результат Економічний ефект 
захід оцінювання 
Зниження 
Коефіцієнт 
фінансових ризиків, 
Оптимізація Збалансування власного і автономії ↑, 
витрат на 
структури капіталу позикового капіталу коефіцієнт 
обслуговування 
заборгованості ↓ 
боргу 
Зменшення Коефіцієнт 
Реструктуризація Підвищення 
навантаження на поточної 
зобов’язань платоспроможності 
ліквідність ліквідності ↑ 
Впровадження Відхилення 
сценарного Підвищення Зниження втрат від фактичних і 
фінансового адаптивності до змін невизначеності планових 
планування показників ↓ 
Гнучке 
Оперативне коригування Рівень виконання 
бюджетування Оптимізація витрат 
фінансових планів бюджету ↑ 
(rolling-budgeting) 
Впровадження Частота 
Мінімізація 
системи ризик- Зниження впливу ризиків фінансових 
фінансових втрат 
менеджменту відхилень ↓ 
Оптимізація Тривалість 
Прискорення обігу Зменшення потреби 
оборотного оборотного циклу 
коштів в кредитах 
капіталу ↓ 
Зниження 
Підвищення Рентабельність 
собівартості Зростання прибутку 
конкурентоспроможності продукції ↑ 
продукції 
Диверсифікація Зменшення ризику 
Стабілізація доходів Обсяг реалізації ↑ 
ринків збуту втрати ринку 
Впровадження 
Підвищення якості Своєчасне Точність 
фінансового 
управління виявлення відхилень планування ↑ 
контролінгу 
Цифровізація Зниження 
Швидкість 
фінансового Автоматизація процесів адміністративних 
обробки даних ↑ 
управління витрат 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Таблиця 3.2 систематизує ключові напрями підвищення фінансової 
стійкості підприємства та відображає взаємозв’язок між управлінськими 
заходами, очікуваними результатами, економічним ефектом і показниками 
оцінювання їх ефективності. 
У таблиці 3.2 наведено комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію 
фінансової діяльності підприємства. Зокрема, оптимізація структури капіталу та 
реструктуризація зобов’язань забезпечують зниження фінансового 
навантаження, підвищення рівня ліквідності та фінансової незалежності. Це 
78 
 
проявляється у покращенні таких показників, як коефіцієнт автономії та 
коефіцієнти ліквідності. 
Окрему групу становлять заходи, пов’язані з удосконаленням фінансового 
планування, зокрема впровадження сценарного підходу та гнучкого 
бюджетування. Їх реалізація дозволяє підвищити точність планування, зменшити 
відхилення між фактичними та плановими показниками, а також забезпечити 
більш ефективне використання фінансових ресурсів. 
Важливе місце в таблиці займають заходи з впровадження системи ризик-
менеджменту, які спрямовані на ідентифікацію, оцінювання та мінімізацію 
ризиків, що дозволяє зменшити ймовірність фінансових втрат і забезпечити 
стабільність діяльності підприємства в умовах невизначеності. 
Також у таблиці 3.2 відображено заходи щодо оптимізації оборотного 
капіталу, зниження собівартості продукції та диверсифікації ринків збуту, що 
сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності, прискоренню 
обігу коштів і зростанню прибутковості підприємства. 
Завершують систему заходів впровадження фінансового контролінгу та 
цифровізація фінансового управління, які забезпечують підвищення якості 
управлінських рішень, прозорості фінансових процесів та оперативності 
обробки інформації. 
Таким чином, таблиця 3.2 демонструє комплексний підхід до підвищення 
ефективності діяльності ПрАТ «Азот», де кожен запропонований захід має чітко 
визначений результат, економічний ефект та систему показників для оцінювання 
його результативності, що в цілому сприяє зміцненню фінансової стійкості 
підприємства. 
Таблиця 3.3 – Оцінка економічної ефективності заходів щодо підвищення 
фінансової стійкості ПрАТ «Азот» 
Фактична 
Запропонований Очікуваний Показники 
динаміка Економічний ефект 
захід результат оцінювання 
(2022–2024) 
Збалансування Коеф. 
Оптимізація Зниження 
власного і Автономія: автономії ↑, 
структури фінансового 
позикового 0,48 → 0,53 фінансова 
капіталу ризику, 
капіталу залежність ↓ 
79 
 
Фактична 
Запропонований Очікуваний Показники 
динаміка Економічний ефект 
захід результат оцінювання 
(2022–2024) 
підвищення 
незалежності 
Зменшення Поточна 
Реструктуризація Підвищення Коеф. 
навантаження ліквідність: 
зобов’язань платоспроможності ліквідності ↑ 
на ліквідність 1,10 → 1,38 
Сценарне 
Підвищення Волатильність: Зниження впливу Волатильність 
фінансове 
адаптивності 0,25 → 0,09 зовнішніх шоків доходів ↓ 
планування 
Оперативність Cash Flow 
Гнучке Оптимізація витрат Рентабельність 
управління Margin: -5% → 
бюджетування і доходів ↑ 
витратами 11% 
Зниження 
Ризик- Мінімізація Z-score: 1,5 → 
ймовірності Z-score ↑ 
менеджмент ризиків 3,0 
банкрутства 
Оптимізація Операційний Зменшення 
Прискорення Операційний 
оборотного цикл: 110 → 78 потреби в 
обігу коштів цикл ↓ 
капіталу днів позикових коштах 
Управління Оборотність Ефективніше 
Підвищення 
дебіторкою і активів: 0,70 → використання Оборотність ↑ 
оборотності 
запасами 0,88 ресурсів 
Зростання 
Зниження Підвищення EBIT: -150 → 
операційного EBIT ↑ 
собівартості прибутковості 850 млн грн 
прибутку 
Дисперсія 
Диверсифікація Стабілізація Зменшення ризику 
прибутку: 35 Варіативність ↓ 
доходів фінрезультатів втрат 
→ 11 
Підвищення 
Фінансовий CFO: -200 → Контроль Грошовий 
якості 
контролінг 780 млн грн грошових потоків потік ↑ 
управління 
Цифровізація Автоматизація Std cash flow: Зниження 
Стабільність ↑ 
фінансів процесів 120 → 40 нестабільності 
Джерело: розроблено автором [48-50]. 
Таблиця 3.3 відображає комплексну оцінку економічної ефективності 
заходів щодо підвищення фінансової стійкості ПрАТ «Азот» та демонструє 
взаємозв’язок між управлінськими рішеннями, очікуваними результатами, 
фактично досягнутими змінами і відповідним економічним ефектом. 
Згідно з наведеними даними, реалізація заходів з оптимізації структури 
капіталу забезпечила зростання коефіцієнта автономії з 0,48 у 2022 році до 0,53 
у 2024 році, що свідчить про підвищення фінансової незалежності підприємства 
та зниження рівня фінансового ризику. Одночасно реструктуризація зобов’язань 
сприяла покращенню показників ліквідності, зокрема коефіцієнт поточної 
80 
 
ліквідності зріс з 1,10 до 1,38, що вказує на зміцнення платоспроможності 
підприємства. 
Впровадження сучасних підходів до фінансового планування, таких як 
сценарне планування та гнучке бюджетування, позитивно вплинуло на 
стабільність фінансових результатів. Це проявилося у зниженні волатильності 
доходів з 0,25 до 0,09, а також у зростанні показника рентабельності грошових 
потоків (Cash Flow Margin) з -5% до 11%, що свідчить про підвищення 
ефективності управління доходами та витратами. 
Важливим результатом стало впровадження системи ризик-менеджменту, 
яке дозволило суттєво знизити фінансові ризики підприємства [48-50]. Зокрема, 
показник Z-score зріс з 1,5 до 3,0, що означає вихід підприємства із зони 
потенційного банкрутства та досягнення стабільного фінансового стану. 
Додатково спостерігається зниження варіативності фінансових результатів, що 
підтверджується зменшенням дисперсії прибутку та стандартного відхилення 
грошових потоків. 
Заходи щодо оптимізації оборотного капіталу та управління дебіторською 
заборгованістю і запасами сприяли підвищенню ділової активності 
підприємства. Це підтверджується скороченням тривалості операційного циклу 
зі 110 до 78 днів, а також зростанням оборотності активів з 0,70 до 0,88, що 
свідчить про більш ефективне використання ресурсів [48-50]. 
Позитивний вплив мали також заходи, спрямовані на зниження 
собівартості продукції та підвищення ефективності операційної діяльності. 
Зокрема, підприємство перейшло від збиткової діяльності у 2022 році (EBIT = -
150 млн грн) до прибуткової у 2024 році (EBIT = 850 млн грн), що є вагомим 
підтвердженням економічної ефективності впроваджених рішень. 
Крім того, диверсифікація джерел доходів сприяла зменшенню 
нестабільності фінансових результатів, що відобразилося у скороченні дисперсії 
прибутку з 35 до 11. Впровадження фінансового контролінгу та цифровізації 
фінансового управління забезпечило покращення контролю за грошовими 
81 
 
потоками: операційний грошовий потік зріс з -200 млн грн до 780 млн грн, а 
варіативність грошових потоків суттєво знизилася. 
Таким чином, наведена в таблиці 3.3 інформація свідчить про те, що 
запропоновані заходи мають комплексний характер і забезпечують значний 
економічний ефект. Їх реалізація дозволила не лише покращити ключові 
фінансові показники підприємства, але й підвищити рівень його фінансової 
стійкості, платоспроможності та ефективності діяльності [33, 48, 49, 50]. Загалом 
отримані результати підтверджують доцільність впровадження запропонованих 
управлінських рішень та формують основу для стабільного довгострокового 
розвитку підприємства. 
 
Висновок до розділу 3 
 
У третьому розділі досліджено основні напрями удосконалення управління 
фінансовою стійкістю ПрАТ «Азот» та обґрунтовано доцільність впровадження 
комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на зміцнення фінансового 
стану підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища. 
У підрозділі 3.1 визначено, що оптимізація структури капіталу є ключовим 
інструментом підвищення фінансової стійкості. Запропоновані заходи, зокрема 
збільшення частки власного капіталу, зменшення боргового навантаження та 
реструктуризація зобов’язань, дозволяють знизити фінансові ризики, покращити 
показники ліквідності та підвищити рівень платоспроможності підприємства. 
Водночас ефективне управління оборотним капіталом сприяє прискоренню обігу 
коштів і зменшенню потреби у зовнішньому фінансуванні. 
У підрозділі 3.2 обґрунтовано необхідність удосконалення системи 
фінансового планування та впровадження сучасних інструментів ризик-
менеджменту. Використання сценарного підходу, гнучкого бюджетування та 
системи фінансового контролінгу забезпечує підвищення точності планування, 
адаптивності до змін ринкового середовища та ефективності використання 
фінансових ресурсів. Запровадження ризик-менеджменту дозволяє своєчасно 
82 
 
ідентифікувати, оцінювати та мінімізувати фінансові ризики, що особливо 
важливо в умовах високої невизначеності. 
У підрозділі 3.3 проведено оцінку результативності та економічної 
ефективності запропонованих заходів, яка підтвердила їх практичну доцільність. 
Аналіз динаміки фінансових показників засвідчив покращення ліквідності, 
зростання прибутковості, стабілізацію грошових потоків та зниження рівня 
фінансових ризиків. Зокрема, спостерігається підвищення коефіцієнта автономії, 
покращення показників ліквідності, скорочення операційного циклу та зростання 
рентабельності діяльності. Інтегральна оцінка показала суттєве підвищення 
загального рівня фінансової стійкості підприємства. 
Таким чином, запропоновані заходи мають комплексний і 
взаємодоповнюючий характер, що забезпечує синергічний ефект у вигляді 
зміцнення фінансової стійкості, підвищення платоспроможності та ефективності 
діяльності ПрАТ «Азот». Їх реалізація сприятиме зниженню впливу зовнішніх 
ризиків, підвищенню інвестиційної привабливості підприємства та створенню 
передумов для його стабільного довгострокового розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
83 
 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 
 
У результаті проведеного дослідження було розкрито теоретико-методичні 
основи управління фінансовою стійкістю підприємства, здійснено комплексний 
аналіз фінансового стану ПрАТ «Азот» та обґрунтовано напрями його 
покращення в умовах економічної невизначеності. 
У першому розділі встановлено, що фінансова стійкість є однією з 
ключових характеристик ефективного функціонування підприємства, яка 
визначає його здатність забезпечувати безперервність діяльності, виконувати 
фінансові зобов’язання та адаптуватися до змін зовнішнього середовища. 
Узагальнено підходи до трактування даної категорії, а також визначено основні 
методи та інструменти управління фінансовою стійкістю, серед яких особливе 
значення мають фінансове планування, управління капіталом, ліквідністю та 
ризиками. Обґрунтовано методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості, 
що базуються на системі відносних і абсолютних показників. 
У другому розділі проведено аналіз фінансового стану ПрАТ «Азот», який 
показав, що діяльність підприємства за досліджуваний період характеризувалася 
значною залежністю від зовнішніх факторів, зокрема економічної нестабільності. 
Виявлено погіршення ключових фінансових показників у 2022 році, що 
проявилося у зниженні прибутковості, погіршенні ліквідності, зростанні 
фінансових ризиків та нестабільності грошових потоків. Водночас у 2023–2024 
роках спостерігається позитивна динаміка, що свідчить про поступове 
відновлення фінансової стійкості підприємства. Оцінка системи управління 
показала наявність потенціалу для її вдосконалення, зокрема у сфері планування 
та ризик-менеджменту. 
У третьому розділі запропоновано комплекс заходів, спрямованих на 
підвищення фінансової стійкості підприємства, включаючи оптимізацію 
структури капіталу, удосконалення фінансового планування та впровадження 
системи ризик-менеджменту. Проведена оцінка їх економічної ефективності 
засвідчила, що реалізація запропонованих рішень сприяє покращенню 
84 
 
ліквідності, підвищенню прибутковості, стабілізації грошових потоків і 
зниженню рівня фінансових ризиків. Отриманий інтегральний ефект 
підтверджує доцільність впровадження запропонованих заходів та їх позитивний 
вплив на фінансовий стан підприємства. 
Таким чином, поставлена мета дослідження досягнута, а завдання – 
виконані. Результати роботи мають практичне значення та можуть бути 
використані у діяльності ПрАТ «Азот» для підвищення ефективності управління 
фінансовою стійкістю. 
З метою подальшого зміцнення фінансової стійкості ПрАТ «Азот» 
доцільно реалізувати такі рекомендації. Оптимізація структури капіталу: 
збільшити частку власного капіталу шляхом реінвестування прибутку; зменшити 
залежність від короткострокових позикових ресурсів; здійснити 
реструктуризацію боргових зобов’язань. Підвищення платоспроможності: 
удосконалити управління дебіторською заборгованістю; оптимізувати рівень 
запасів; забезпечити ефективне управління грошовими потоками. Удосконалення 
фінансового планування: впровадити сценарне планування та систему гнучкого 
бюджетування; підвищити точність прогнозування фінансових показників; 
запровадити фінансовий контролінг. Розвиток системи ризик-менеджменту: 
впровадити регулярну ідентифікацію та оцінку ризиків; застосовувати 
інструменти мінімізації ризиків (диверсифікація, страхування, хеджування); 
проводити стрес-тестування фінансової діяльності.  
Цифровізація фінансового управління: автоматизувати процеси обліку та 
аналізу; використовувати сучасні інформаційні системи для підтримки 
управлінських рішень. Підвищення ефективності діяльності: знижувати 
собівартість продукції; розширювати ринки збуту; підвищувати рівень 
рентабельності.  
Реалізація запропонованих рекомендацій дозволить забезпечити стійкий 
розвиток підприємства, підвищити його конкурентоспроможність та зменшити 
вплив негативних факторів зовнішнього середовища. 
 
85 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 
 
1. Азарова А.О., Нікіфорова Л.О. Економіка підприємства. Навчальний 
посібник для студентів вищих навчальних закладів, 2016. С. 134-140.  
2. Адаменко  М.І.,  Василькова  К.Ю.,  Янцевич  А.А.  Внутрішні  та  
зовнішні фактори  фінансової стійкості монопродуктової компанії. Бізнес 
Інформ. 2017. № 3. C. 312–319. 
3.  Аранчій В. І., Чумак В. Д, Бражнік Л. В. Фінанси підприємств: навч. 
посіб. 2-ге видання, розшир. і допов. 2018. Полтава: РВ ПДАА. 350 с.   
4. Ареф'єва О.В. Городянська Д.М. Економічна стійкість підприємства: 
сутність, складові та заходи з її забезпечення Актуальні проблеми економіки. С. 
83–90.   
5. Бандурка О. М. Фінансова діяльність підприємства, 2016. С. 230.  
6. Безугла Т.В. «Економічна стійкість» та «фінансова стійкість» Молодий 
вчений 2014. № 3. С. 33   
7. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю.  
Фінансовий аналіз, 2014. С. 592.  
8. Бугай В. З. Омельченко В. М. Аналіз та оцінка фінансової стійкості 
підприємства Держава та регіони. 2016. С. 34–39.   
9. Бурда А.І. Методичні підходи до оцінювання впливу складників тріади 
потенціалу на сталий розвиток підприємства Науковий вісник НЛТУ України. 
2017. С. 141–153.   
10. Васильців Я. Д. Качмарик, В. І. Блонська, Р. Л. .Бізнес-планування, 2017. 
С. 34-39.  
11. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.08.2020 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text.  
12. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.08.2020 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text.  
86 
 
13.  Готра В.В., Ріпич В.В., Дячок А.В. Діагностика фінансового стану 
підприємства  та  шляхи його покращення. Економіка і суспільство. 2017. № 8. С. 
219–223. 
14. Галицька Е. С., та ін. Фінанси підприємств. Київ: Центр навчальної 
літератури, 2021. 400 с. 
15. Довбня С.Б., Сидоренко Є.К. Формування ієрархічної системи 
діагностики фінансової стійкості підприємства. Східна Європа: економіка, бізнес 
та управління. 2019. Вип. 1(18). С. 108–114. 
16. Докієнко Л.М. Удосконалення процесу управління фінансовою 
стійкістю підприємств промисловості як необхідна передумова підвищення їх 
конкурентоздатності Вісник Національного університету водного 52 
господарства та природокористування. 2016. С. 76-90.   
17. Дослідження «Ідеї для мікро-бізнесу: практичні поради URL:  
http://vpostudy.org/wpcontent/uploads/2015/08/BusinessModels_final.compressed.pd
f  
18. Єлецьких С. Я. Удосконалення процесу управління фінансово стійким 
розвитком промислового підприємства Економіка промисловості. 2015. № 3-4. С. 
74-80. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econpr_2012_3-4_13   
19. Журавльова О.Є. Фінансова стійкість підприємства: теорія і практика 
Формування ринкової економіки. 20018. С. 523.  
20. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в 
Україні” № 996-XIV від 16.07.1999. Верховної Ради України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text   
21. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: навчальний посібник. 2015. С. 
400.  
22. Іванов В. Л., Малов В. А. Забезпечення організаційно-економічної 
стійкості промислового підприємства. Економіка. Менеджмент. Підприємство. 
2016.С. 32–39.  
23. Карпов В.А. Планування та аналіз підприємницьких проектів. 2014.  
243c.  
87 
 
24. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент, 2015. 483 с.   
25. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств; 
2-е вид. К. : Знання, 2012. 274 с.   
26. Костирко Л.А. Аналіз потенціалу фінансової в системі управління 
вартістю підприємства. Вісник Східноукраїнського національного університету 
імені Володимира Даля. 2015. № 4 (221). 122 с. 70  
27. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування : навч. посібК. : Центр 
навчальної літератури, 2007. 90 с. 53  
28. Ковтуненко Ю.В. Методичні основи аналізу фінансового стану 
промислового підприємства. Економіка. Фінанси. Право. 2016. № 8/2. С. 40–41. 
29. Лаврів Л. А. Планування діяльності організації, 2019.  320 с.  
30. Ловінська І.Г. Фінансова стійкість організацій як індикатор 
економічного потенціалу Фінанси, облік і аудит. 2014. Вип. 1 (23). 252 с.   
31. Макаревич Л.М. Управління підприємницькими ризиками, 2018.  448 с.  
32. Мамонтова Н.А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи 
її забезпечення (на прикладі підприємств харчової промисловості). 2017. С. 39.  
33. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, 
затверджені Наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. №433. URL: 
http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article?art_id=382859&cat_id=2 9  
34. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, 
затверджені Наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. №433. URL: 
http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article?art_id=382859&cat_id=2  
35.  Мних Є.В., Барабаш Н.С. Фінансовий аналіз: підручник К. : Київ. 
нац.торг.-екон. ун-т, 2014. 358 с.   
36. Мошенський С.З. Олійник О.В. Економічний аналіз : підручник, 2-вид., 
доп. і пере-роб. Житомир : Рута, 2017. 704 с   
37. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні 
вимоги до фінансової звітності» затверджене Наказом Міністерства фінансів 
України від 07.02.2013 р. № 73. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13.   
88 
 
38. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств: підручник. К.: ЦУЛ, 2019. 504 
с.   
39. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства Актуальні 
проблеми економіки. 2013. № 9. С. 92.   
40. Оспіщев В.І., Нагорна І.В. Класифікація чинників впливу на фінансову 
стійкість підприємств Економічна стратегія і перспективи розвитку 54 71 сфери 
торгівлі та послуг. 2019. Вип. 2. С. 218–223ю URL : 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/esprstp_2009_2_34.   
41. Островська О.А. Фінансовий стан та фінансова стійкість підприємств: 
теоретичні аспекти визначення їх суті Стратегія економічного розвитку України. 
2020. Вип. 4 (11). 182 с.   
42. Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий 
аналіз. КНЕУ, 2016. 592 с.   
43. Панасюк Б.М.,  Шулик Ю.В. Оцінка та шляхи  покращення  фінансового 
стану підприємства. Науковий блог. 2019. № 3. С. 141–148. 
44.  Плиса В.Й. Приймак І. І. Стратегія забезпечення фінансової стійкості 
суб’єктів господарювання в економіці України: монографія, Львів : АТБ, 2019. 
142 с.   
45. Поддєрьогін А.М., Наумова Л.Ю. Фінансова стійкість підприємств в 
економіці України : монографія. К. : КНЕУ, 2019. 14 с.   
46. Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. Розробка стратегії розвитку, 2017. С. 359 
– 363.  
47. Попович Д.В., Алимов О.С. Дослідження ефективності фінансово-
господарської діяльності підприємств та засоби її підвищення у сучасних умовах. 
Приазовський економічний вісник. 2018. № 1. С. 31–35.  
48. ПрАТ «Азот». Офіційний сайт підприємства [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://azot.chemistry.com.ua/ (дата звернення: 23.04.2026). 
49. ПрАТ «Азот» : профіль компанії на YouControl [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/00203826/ (дата 
звернення: 23.04.2026). 
89 
 
50. ПрАТ «Азот» : профіль компанії на OpenDataBot [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://opendatabot.ua/c/00203826 (дата звернення: 23.04.2026). 
51. Притуляк Н. М. Ознаки фінансової стійкості – теоретична основа 
моделювання факторних систем. Економіка. Фінанси. Право. 2013. № 1. С. 26-31.   
52. Салига К.С. Методичні підходи діагностування фінансового стану 
підприємства Держава та регіони. Економіка та підприємництво. 2013. № 3. С. 
215.   
53. Сімех Ю.А. Визначення поняття конкуренто стійкість підприємства 
Вісник Міжнародного слов’янського університету. Серія «Економічні науки». 
2017. С. 12–16.   
54. Селюченко Н. Є., Радченко В. І. Фінансовий менеджмент 
підприємства. Київ: КНЕУ, 2018. 285 с. 
55. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. 2018. 
С.554.  
56. Тютюнник Ю. М., Дорогань-Писаренко Л. О., Тютюнник С. В. 
Фінансовий аналіз : навч. посіб. Полтава : ПДАА, 2016. 430 с.   
57. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: навч. посібник. К.: Кондор. 
2005. 400 с.   
58. Фінанси підприємств: навч. посібник за ред. Г. Я. Аніловської, І. Б. 
Висоцької. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 440 с. 55   
59. Фінанси підприємств: Підручник, А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. 
Буряк та ін., Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 5-те вид., перероб. 
та допов. К.: КНЕУ. 2015. 547 с.   
60. Фінансовий аналіз : навч. посіб. М.Д. Білик [та ін.]. К. : КНЕУ, 2019. 323 
с.   
61. Фінансовий аналіз. Методичні рекомендації для проведення 
практичних занять та самостійної роботи студентів Укл. Н.І. Синькевич., С.М. 
Співак. Тернопіль: ТНТУім. І. Пулюя, 2016. 136. с.  
62. Фінансовий аналіз : навч. посібник / уклад. : Н.Л. Марусяк. Чернівці : 
Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2020. 172 с. 
90 
 
63. Фінансовий аналіз: навч. посіб./ За заг. ред. Школьник І. О К. : «Центр 
учбової літератури», 2016. 368 с.   
64. Чемчикаленко Р.А., Сукрушева Г.О., Ткаченко А.Ю. Теоретичні основи 
управління фінансовим станом підприємства. Інфраструктура ринку. 2019. Вип. 
27. С. 350–354. 
65. Чирак І. М. Фінансова стійкість підприємств: теоретичні та 
практичні аспекти формування та оцінювання. Київ: Наукова думка, 2019. 215 с.  
66. Черничко Т. О., Черничко С. Ф. Фінансовий аналіз діяльності 
підприємств. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 310 с. 
67. Хачатрян В.В., Усова Л.С. Фактори, що впливають на фінансовий стан 
підприємства URL: http://intkonf.org/ken-hachatryan-vv-usova-lsfaktorischo-
vplivayut-na-finansoviy-stan-pidpriemstva/  
68. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: навч. 
посіб. К. :ЦУЛ, 2012. 359 с.   
69. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: навчальний посібник. К.: АСК., 2016. 
С.276. 
70. Ansoff H. I. Corporate Strategy: An Analytic Approach to Business Policy 
for Growth and Expansion. New York: McGraw-Hill, 1965. 241 p.  
71. Herzberg F. Work and the Nature of Man. Cleveland: World Publishing 
Company, 1966. 203 p.  
72.  Schonbeck, M., Morse, R. (2006).Cover Crops for All Seasons. Expanding 
the cover crop tool box for organic vegetable producers. Virginia Association for 
Biological Farming Information Sheet, n. 3, p. 6.  
73.  Etzioni A. Mixed-Scanning: A “Third” Approach to Decision-Making. 
Public Administration Review. 1967. Vol. 27(5). P. 385–392.  
74.  Simon H. A. Administrative Behavior: A Study of Decision-Making 
Processes in Administrative Organization. 4th ed. New York: Free Press, 1997. 384 p.  
75. Mintzberg H. The Nature of Managerial Work. New York: Harper & Row, 
1973. 298 p. 
76. Vroom V. H. Work and Motivation. – New York: Wiley, 1964.  
91 
 
77. Drucker P. F. Management: Tasks, Responsibilities, Practices. – New 
York: Harper & Row, 1973.  
78. Maslow A. H. Motivation and Personality. – New York: Harper & Row, 
1954.  
79. McGregor D. The Human Side of Enterprise. – New York: McGraw-Hill, 
1960. 
80. OSTCHEM. Офіційний сайт холдингу [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://ostchem.com/ (дата звернення: 23.04.2026). 
81. Silva, P.S., Oliveira, O.F., Silva, P.I., Silva, K.M., and Braga, J.D. (2009). 
Effect of cowpea intercropping on weed control and corn yield. Planta Daninha, 
Viçosa-MG. 27(3): 491-497.  
82. Claessens S. Financial Crises and Systemic Risk. Washington, D.C.: 
World Bank Publications, 2014. 250 p.  
83. Brigham E. F., Ehrhardt M. C. Financial Management: Theory & Practice. 
Boston: Cengage Learning, 2016. 1080 p. 
84. Ross S. A., Westerfield R. W., Jaffe J. Corporate Finance. New York: 
McGraw-Hill Education, 2019. 960 p. 
85. Smith, R.; Thomas Lanini. W.; Gaskel, M.; Mitchell, J.; Koike, S.T.; Fouche, 
C. (2000).Weed management for organic crop. Vegetable research and information 
center, p.5. 
86. Stefanis E.,Stefanis J.,Murdoch A.J. (1999): The influence of different period 
of weedinese on yield and quality of field beans in Eastern Croatia. In: Brighton Conf 
Weeds: 331 – 336. 
 
 
 
 
 
 
 
92 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
93 
 
Додаток А 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
94 
 
Додаток Б 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
95 
 
Додаток В
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
