ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
БЛАГОДІЙНИЙ ФАНДРЕЙЗИНГ ЯК ДЖЕРЕЛО ФІНАНСУВАННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент ІV курсу, групи СЗ 2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
О. С. Калюжний 
Керівник: С. П. Архипова 
Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр    
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________2025 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Калюжному Олексію Сергійовичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Благодійний 
фандрейзинг як джерело фінансування соціального захисту населення в 
Україні» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах _кафедри соціального 
забезпечення Черкаського державного технологічного університету.  
План кваліфікаційної роботи бакалавра: 
 
Розділ 1. Теоретичні основи благодійного фандрейзингу в соціальній сфері. 
Розділ 2. Аналіз стану та особливостей фандрейзингової діяльності в Україні.  
Розділ 3. Стратегічні напрями консолідації ресурсів та механізми 
практичного впровадження благодійних фандрейзингових ініціатив. 
 
Об’єкт дослідження – процес залучення ресурсів благодійного фандрейзингу 
в систему фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні 
 
Предмет дослідження – механізми реалізації благодійного фандрейзингу як 
джерела фінансування соціальних ініціатив 
 
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра: є розкриття потенціалу благодійного 
фандрейзингу як джерела фінансування соціального захисту населення в Україні та 
впровадження механізмів консолідації ресурсів через розробку соціального 
фандрейзинг- проєкту «Синергія добра: громада для кожного». 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1. Розкрити теоретичні основи благодійного фандрейзингу в 
соціальній сфері  
  
У розділі 2: Проаналізувати стан та особливості фандрейзингової діяльності в 
Україні 
 
У розділі 3: Дослідити стратегічні напрями консолідації ресурсів та 
механізми практичного впровадження благодійних фандрейзингових ініціатив. 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      С. П. Архипова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
 
 
 
 
Завдання одержав здобувач                                                                                                                            
                                         ____________       О. С. Калюжний  
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
20__/20__ навчальний рік 
Етапи підготовки  Денна форма  
та захисту КРБ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРБ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРБ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРБ   
3. Підготовка другого розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРБ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРБ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРБ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРБ 
9. Захист КРБ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
  5 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи бакалавра викладений на 83 сторінках, 
Робота містить 9 таблиць, 2 рисунки, список використаних джерел з 71 найменувань. 
 
Об’єкт дослідження – процес залучення ресурсів благодійного фандрейзингу в 
систему фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. 
Предмет дослідження – механізми реалізації благодійного фандрейзингу як 
джерела фінансування соціальних ініціатив. 
Метою дослідження є розкриття потенціалу благодійного фандрейзингу як 
джерела фінансування соціального захисту населення в Україні та впровадження 
механізмів консолідації ресурсів через розробку соціального фандрейзинг– проєкту 
«Синергія добра: громада для кожного». 
Завданнями роботи є:  
1. Розкрити теоретичні засади благодійного фандрейзингу та його роль у системі 
фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні; 
2. Проаналізувати сучасний стан та специфіку залучення позабюджетних ресурсів 
соціальними установами в умовах цифровізації та розвитку громадянського суспільства. 
3. Обґрунтувати механізми консолідації благодійних ресурсів через розвиток 
корпоративної соціальної відповідальності та цифрові інструменти фандрейзингу;  
4. Розробити соціальний фандрейзинг-проєкт «Синергія добра: громада для 
кожного» та запропонувати алгоритм залучення корпоративних донорів як дієвого 
механізму багатоканального фінансування соціальних ініціатив;. 
За результатами дослідження сформульовані висновки, які відповідають 
поставленим завданням, а їх обґрунтованість і переконливість засвідчують достатню 
наукову підготовленість та синтезують результати наукового дослідження. 
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності 
громадських організацій, благодійних фондів та органів місцевого самоврядування для 
розробки стратегій залучення позабюджетних ресурсів, а також при впровадженні 
соціальних ініціатив, зокрема проєкту «Синергія добра: громада для кожного». 
Теоретичні положення бакалаврської роботи дають уявлення про те, що діяльність 
фахівця з соціальної роботи в закладах системи дошкільної освіти залежить, з одного 
боку, від вікових особливостей дітей-дошкільнят, а з іншого – від наукових уявлень про 
необхідні умови, що сприяють благополучному включенню дитини 3-7 років в систему 
освіти. 
Рік виконання роботи 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік
  6 
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………….. 8 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЛАГОДІЙНОГО ФАНДРЕЙЗИНГУ  
В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ ………….…………………………………………. 13 
 1.1. Сутність та роль фандрейзингу в системі фінансування соціальних 
програм ………………………………………………………………. 13 
 1.2. Види та інструменти благодійного фандрейзингу: від 
традиційного меценатства до цифрового краудфандингу ………… 18 
 1.3. Світовий досвід залучення благодійних ресурсів для вирішення 
соціальних проблем населення ……………………………………… 24 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАНДРЕЙЗИНГОВОЇ  
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ................................................................................ 28 
 2.1. Сучасна інфраструктура благодійності в Україні: фонди,  
громадські організації та волонтерські ініціативи .......................... 28 
 2.2. Оцінка ефективності фандрейзингових стратегій у сфері  
 соціального захисту в умовах воєнного стану …………………….. 35 
2.3. Нормативно-правове регулювання та податкові аспекти  
 благодійної діяльності в Україні .…………………………………… 40 
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ КОНСОЛІДАЦІЇ РЕСУРСІВ ТА  
МЕХАНІЗМИ ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ БЛАГОДІЙНИХ  
ФАНДРЕЙЗИНГОВИХ ІНІЦІАТИВ ……………………………………. 45 
 3.1. Стратегії цифровізації та використання соціальних мереж для  
підвищення результативності зборів …………………………… 45 
 3.2. Розробка соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра:  
 громада для кожного» (залучення коштів на конкретну соціальну  
 потребу громади) ……………………………………………………. 51 
3.3. Перспективи запровадження корпоративної соціальної  
відповідальності (КСВ) як стабільного джерела фінансування  
соціальної сфери …………………………………………………….. 65 
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 71 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 77 
  7 
 
ВСТУП 
 
Актуальність вибору теми роботи. Трансформаційні процеси, що 
охопили соціальну сферу України у 2026 році, вимагають принципово нових 
підходів до формування ресурсного базису соціальних ініціатив. В умовах 
обмеженості бюджетного асигнування та зростання запиту суспільства на 
якісну реабілітацію, асистивні технології та інклюзію, традиційні методи 
утримання соціальних установ вичерпують свій потенціал. Це зумовлює 
гостру потребу у впровадженні стратегічного фандрейзингу як комплексної 
управлінської технології, що дозволяє не лише акумулювати фінансові 
ресурси, а й консолідувати зусилля держави, приватного капіталу та громади 
навколо розв’язання критичних соціальних проблем.  
Важливо розуміти, що стратегічна мета сучасного соціального захисту 
полягає у забезпеченні максимальної незалежності людини, насамперед 
створення умов для рівних можливостей кожного громадянина. У цьому 
контексті інклюзія стає не просто гуманітарним трендом, а практичним 
показником ефективності соціального захисту в дії. Саме тому інклюзія 
виступає ключовим чинником: вона дозволяє людям з інвалідністю 
навчатися, працювати та бути повноцінною частиною громади, що 
трансформує формулу «соціальна інтеграція = економічна стабільність» у 
реальний суспільний результат. 
Через інструменти благодійного фандрейзингу ми створюємо необхідні 
матеріально-технічні умови для інклюзії, завдяки чому людина стає активним 
членом суспільства, а не лише реципієнтом допомоги. У довгостроковій 
перспективі це суттєво зменшує навантаження на державну систему 
соціального захисту, перетворюючи благодійні внески на ефективні соціальні 
інвестиції. З огляду на це, у 2026 році інклюзивний напрям став найбільш 
затребуваним серед донорів, що й зумовило вибір нашого головного 
  8 
 
практичного рішення – соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного» 
Оскільки державний бюджет часто здатен покрити лише базові 
соціальні потреби, благодійний фандрейзинг постає критично важливим 
«фінансовим локомотивом». Він дозволяє залучати приватні інвестиції та 
ресурси бізнесу саме у ті сегменти, де державні механізми є недостатньо 
гнучкими: створення безбар’єрного простору, розвиток інклюзивних хабів та 
цифровізацію соціальних послуг. Таким чином, благодійний фандрейзинг 
виступає стратегічним інструментом, що конвертує соціальний запит 
громади у реальні зміни, знімаючи частину навантаження з державного 
бюджету та забезпечуючи сталий розвиток громади. 
Особливої ваги актуальність дослідження набуває у контексті стрімкої 
цифровізації фандрейзингової діяльності. Соціальні мережі та цифрові 
платформи стали не просто інструментами комунікації, а повноцінними 
екосистемами для збору коштів, що вимагає наукового переосмислення 
методів роботи з донорами в онлайн-середовищі. Разом із тим, розвиток 
корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) створює нові можливості 
для довгострокового партнерства з бізнесом, де соціальний проєкт виступає 
об’єктом інвестування в репутаційний капітал. 
Необхідність розробки та апробації практичних моделей залучення 
ресурсів, яскравим прикладом яких є авторський соціальний фандрейзинг-
проєкт «Синергія добра: громада для кожного», зумовлена відсутністю 
цілісних алгоритмів інклюзивного проєктування в сучасній вітчизняній 
практиці. Таким чином, вибір теми дослідження продиктований об’єктивним 
протиріччям між зростаючими потребами вразливих верств населення та 
недостатньою розробленістю інноваційних фандрейзингових механізмів 
їхнього забезпечення. 
Ступiнь вивченостi проблеми. Теоретичні засади соціального захисту 
населення та ролі благодійництва в його забезпеченні закладені в працях 
  9 
 
таких провідних вітчизняних науковців, як Й. Бескид [3], Ю. Бондаренко [7], 
С. Глазунов [11], О. Насібова [25], Е. Лібанова [26], О. Макарова [28], які 
розглядали соціальний захист як фундаментальний обов'язок держави та 
суспільства. 
Питання теорії та практики фандрейзингу, зокрема механізми 
залучення позабюджетних ресурсів для некомерційного сектору, детально 
досліджувалися у роботах Н. Бак [1], Я. Буздуган [8], М. Демешко [14], 
С. Куц [23], Т. Люта [27], Н. Осадчук [33], І. Сидоренка [47], Теслюк С. [47], 
Н. Попової [50] та С. Шевченко [48]. Автори акцентують увагу на важливості 
диверсифікації джерел фінансування соціальних ініціатив через грантову 
діяльність та меценатство. Питання корпоративної соціальної 
відповідальності як інструменту стратегічного партнерства бізнесу та 
громади активно вивчалися у працях І. Ломачинської, Д. Халєєвої, 
В. Шмагіної [25], О. Полякової [39] та Н. Супрун [52]. 
Водночас, попри наявність ґрунтовних напрацювань, залишається 
недостатньо вивченим питання інтеграції цифрових фандрейзингових 
інструментів у процес створення інклюзивного середовища в умовах 
трансформацій 2026 року. Потребує деталізації алгоритм взаємодії 
соціальних установ із донорами через персоналізовані цифрові кампанії, що і 
зумовлює необхідність розробки авторського соціального фандрейзинг-
проєкту «Синергія добра: громада для кожного». 
Метою кваліфікаційної роботи є розкриття потенціалу благодійного 
фандрейзингу як джерела фінансування соціального захисту населення в 
Україні та впровадження механізмів консолідації ресурсів через розробку 
соціального фандрейзинг- проєкту «Синергія добра: громада для кожного».  
Завдання роботи: 
1. Розкрити теоретичні засади благодійного фандрейзингу та його 
роль у системі фінансового забезпечення соціального захисту населення в 
Україні. 
  10 
 
2. Проаналізувати сучасний стан та специфіку залучення 
позабюджетних ресурсів соціальними установами в умовах цифровізації та 
розвитку громадянського суспільства. 
3. Обґрунтувати механізми консолідації благодійних ресурсів через 
розвиток корпоративної соціальної відповідальності та цифрові інструменти 
фандрейзингу. 
4. Розробити соціальний фандрейзинг-проєкт «Синергія добра: 
громада для кожного», та запропонувати алгоритм залучення корпоративних 
донорів як дієвого механізму багатоканального фінансування соціальних 
ініціатив. 
Об’єкт дослідження – процес залучення ресурсів благодійного 
фандрейзингу в систему фінансового забезпечення соціального захисту 
населення в Україні. 
Предмет дослідження – механізми реалізації благодійного 
фандрейзингу як джерела фінансування соціальних ініціатив. 
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання 
визначених завдань було використано сукупність загальнонаукових та 
спеціальних методів: теоретичне узагальнення та аналіз – при вивченні 
наукової літератури щодо засад благодійного фандрейзингу та системи 
соціального захисту; системний підхід – для розгляду взаємодії держави, 
бізнесу та громади у процесі ресурсного забезпечення соціальних ініціатив; 
статистичний та порівняльний аналіз – при дослідженні ефективності 
використання цифрових інструментів та соціальних мереж у 
фандрейзинговій діяльності; метод соціального проєктування – під час 
безпосереднього розроблення авторського соціального фандрейзинг-проєкту 
«Синергія добра: громада для кожногграфічний метод – для візуалізації 
структури бюджету та етапів реалізації запропонованого проєкту. 
  11 
 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному 
підході до дослідження благодійного фандрейзингу як джерела фінансування 
системи соціального захисту в умовах сучасних викликів. Зокрема: 
− дістало подальшого розвитку розуміння ролі соціального 
фандрейзингу не лише як інструменту акумуляції коштів, а як стратегічної 
технології соціальної згуртованості громади та забезпечення інклюзії; 
− удосконалено підходи до використання цифрових інструментів та 
соціальних мереж у фандрейзинговій діяльності соціальних установ, що 
дозволяє підвищити рівень довіри донорів та прозорість розподілу ресурсів у 
2026 році; 
− запропоновано авторський алгоритм побудови партнерства з 
корпоративним сектором на засадах КСВ, що базується на створенні спільної 
суспільної вартості та забезпечує сталість соціальних ініціатив; 
− розроблено та науково обґрунтовано модель реалізації соціального 
фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: громада для кожного», який інтегрує 
цифрові комунікації та корпоративне меценатство для створення 
безбар'єрного середовища. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та 
детальному обґрунтуванні авторського соціального фандрейзинг-проєкту 
«Синергія добра: громада для кожного», який може бути використаний як 
типова модель для територіальних громад, соціальних установ та 
громадських організацій України при залученні позабюджетних ресурсів. 
Запропонований алгоритм взаємодії з корпоративним сектором на 
засадах КСВ та інструменти цифрового фандрейзингу в соціальних мережах 
дозволяють фахівцям соціальної сфери підвищити ефективність комунікації з 
донорами, забезпечити фінансову стабільність інклюзивних ініціатив та 
посилити соціальну згуртованість у громадах. Результати дослідження 
можуть бути впроваджені в діяльність центрів надання соціальних послуг, 
  12 
 
реабілітаційних хабів та благодійних фондів, а також використані при 
підготовці методичних рекомендацій з менеджменту соціальної сфери. 
Апробація результатів дипломної бакалаврської роботи. Основні 
теоретичні та практичні положення дослідження були апробовані на XXV 
Всеукраїнській науковій конференції з міжнародною участю «Гуманітарний 
дискурс суспільних проблем: минуле, сучасне, майбутнє», (м. Черкаси, 25 
квітня 2026 р.) «Інноваційні моделі благодійного фандрейзингу: цифрова 
конвергенція традиційного меценатства та краудфандингу», в роботі VIІ 
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-психологічна 
допомога і соціальна робота: виклики сучасності», (м. Луцьк, 16-17 квітня 
2026 р.) «Екосистема цифрового меценатства: консолідація ресурсів для 
забезпечення якості соціальних послуг», а також на ІІ Всеукраїнській 
науково-практичній конференції «Знайди джерело сили в собі», з доповіддю 
на тему: «Ресурсне забезпечення програм ментального здоров’я: роль 
благодійного фандрейзингу в подоланні сучасних психологічних викликів». 
Представлено в дод. 1. 
Структура та обсяг бакалаврської роботи складається зі вступу, 
трьох розділів, висновків, та переліку використаної літератури (71 джерело). 
Робота містить 9 таблиць, 2 рисунки. Загальний обсяг роботи 83 сторінки. 
 
 
 
 
  13 
 
РОЗДІЛ 1.  
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЛАГОДІЙНОГО ФАНДРЕЙЗИНГУ  
В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ 
 
 
1.1. Сутність та роль фандрейзингу в системі фінансування 
соціальних програм 
У сучасних умовах трансформації соціальної сфери в Україні, що 
обтяжені викликами воєнного стану та обмеженістю бюджетних ресурсів, 
особливої актуальності набуває пошук альтернативних джерел фінансування. 
Одним із найбільш дієвих інструментів у цьому контексті стає фандрейзинг 
(від англ. fundraising – збір коштів). У науковому дискурсі, зокрема у працях 
С. Куц, фандрейзинг розглядається не просто як процес акумуляції 
фінансових ресурсів, а як стратегічна діяльність, спрямована на побудову 
довгострокових партнерських відносин між неприбутковою організацією та 
донорами [23]. 
Роль фандрейзингу в системі соціального захисту населення виходить 
за межі суто фінансового забезпечення. Як зазначає В. Бебик і Н. Мякушко, 
це технологія соціального менеджменту, яка дозволяє залучати не лише 
грошові кошти, а й людський капітал (волонтерів), матеріальні ресурси та 
інтелектуальну підтримку для реалізації суспільно значущих ініціатив [2]. У 
системі фінансування соціальних програм фандрейзинг виконує роль 
«фінансового стабілізатора», який дозволяє громадським організаціям та 
державним установам оперативно реагувати на кризові запити суспільства, 
не чекаючи на повільні бюджетні асигнування. 
Ю. Бондаренко підкреслює, що сутність фандрейзингу полягає у 
синергії професійної комунікації та маркетингових інструментів [7]. Для 
соціальної сфери це означає перехід від пасивного очікування благодійної 
допомоги до активного проектування соціальних змін, які є привабливими 
  14 
 
для потенційних меценатів, бізнес-структур та міжнародних донорів. Таким 
чином, фандрейзинг стає ключовою ланкою, що поєднує соціальну потребу 
громади з ресурсами приватного та корпоративного секторів, забезпечуючи 
сталий розвиток системи соціального захисту в Україні. 
Для глибокого розуміння сутності фандрейзингу як системної 
діяльності доцільно розглянути його класичний цикл, який складається з 
декількох послідовних етапів. Наведений нище малюнок 1.1. «Класичний 
цикл благодійного фандрейзингу для соціальних програм» [64] демонструє, 
що успіх залучення ресурсів базується на безперервному процесі: 
1. Пошук донорів: Це етап маркетингового дослідження, де соціальна 
організація ідентифікує потенційних меценатів, бізнес-структури або 
грантові фонди, чиї цінності та інтереси збігаються з місією соціальної 
програми [10]. 
2. Визначення потреб: Перш ніж просити кошти, необхідно чітко 
сформулювати соціальну проблему, яку планується вирішити, та розробити 
конкретний, прозорий бюджет проєкту [61]. 
3. Звернення до донорів: Це етап активної комунікації – написання 
грантових заявок, проведення презентацій, запуск краудфандингових 
кампаній або особисті зустрічі з меценатами [14]. 
4. Використання коштів: Отримані ресурси спрямовуються виключно 
на реалізацію задекларованих соціальних цілей, що є основою довіри [47]. 
5. Звітування та подяка: Це фінальний, але критично важливий етап. 
Надання прозорих фінансових та змістовних звітів, а також щира подяка 
донору перетворюють його з одноразового благодійника на довгострокового 
партнера [46]. 
Таким чином, фандрейзинг у соціальній сфері постає не як механічний 
збір коштів, а як мистецтво побудови соціального партнерства, де 
фінансовий ресурс є лише інструментом для досягнення вищої мети – 
покращення якості життя вразливих верств населення. 
  15 
 
Для наочного уявлення системності цього процесу доцільно звернутися 
до «Класичний цикл благодійного фандрейзингу для соціальних програм» 
(див. малюнок 1.1.) [64]. Він демонструє, що залучення ресурсів починається 
не зі збору коштів, а з ідентифікації потенційних донорів та встановлення 
контактів. Лише після побудови довіри відбувається безпосереднє звернення 
за підтримкою. Фінальні етапи – подяка та звітування – є критичними, адже 
вони перетворюють одноразового благодійника на постійного партнера, що 
забезпечує сталість фінансування соціальних програм. 
 
 
[Складено та адаптовано автором на основі [64])] 
 
Як бачимо з наведеного малюнку (Рис. 1.1. «Класичний цикл 
благодійного фандрейзингу для соціальних програм»), фандрейзинг у 
соціальній сфері – це циклічний процес, де кожен етап є критично важливим 
для стабільності фінансування. В. Бебик та Н. Мякушко наголошує, що 
найбільшою помилкою є ігнорування етапів подяки та звітування, адже саме 
вони формують репутаційний капітал організації [2]. 
  16 
 
У системі соціального захисту роль фандрейзингу полягає у 
забезпеченні фінансової автономії (можливість діяти незалежно від затримок 
бюджетних виплат) та адресності (можливість швидко зібрати кошти на 
конкретну операцію, реабілітаційний засіб або гуманітарний вантаж). Таким 
чином, фандрейзинг виступає як гнучкий механізм адаптації соціальної 
сфери до кризових умов, що особливо актуально для України в період 
воєнного стану. 
Фандрейзинг у соціальній сфері, як видно з малюнку, – це не 
одноразова акція збору коштів, а безперервний, циклічний процес побудови 
довіри та партнерства. Кожен етап є критично важливим для стабільності 
фінансування: 
1. Ідентифікація (пошук та аналіз потенційних донорів: чи збігаються 
їхні цінності з місією соціальної програми?). 
2. Культивація (встановлення контакту, інформування про проблему та 
вибудовування довіри). 
3. Пропозиція (безпосереднє звернення за підтримкою – фінансовою, 
матеріальною чи волонтерською – із чітким обґрунтуванням потреби). 
4. Подяка та визнання (офіційне підтвердження отримання допомоги та 
публічна вдячність донору). 
5. Звітування (демонстрація результатів використання коштів: 
прозорість є основою для подальшої співпраці). 
6. Утримання (залучення донора до постійної взаємодії та його 
перетворення на постійного партнера) [64]. 
Роль фандрейзингу в системі соціального захисту полягає у 
забезпеченні фінансової автономії (можливість діяти незалежно від затримок 
бюджетних виплат) та адресності (можливість швидко зібрати кошти на 
конкретну операцію, реабілітаційний засіб або гуманітарний вантаж). Таким 
чином, фандрейзинг виступає як гнучкий механізм адаптації соціальної 
  17 
 
сфери до кризових умов, що особливо актуально для України в період 
воєнного стану. 
Розглядаючи роль фандрейзингу в системі фінансування соціальних 
програм, варто виділити його ключові функції, які детально аналізують у 
своїй праці А. Ревко і К. Чумак [44]. Дослідниці наголошють, що 
фандрейзинг виконує не лише ресурсну функцію (залучення фінансів), а й 
комунікативну. Це означає, що в процесі збору коштів організація 
популяризує соціальну проблему, привертає до неї увагу громадськості та 
формує нову культуру благодійності в суспільстві. 
І. Сидоренко [46] додає, що в умовах дефіциту державного бюджету 
фандрейзинг стає інструментом соціального інвестування. Це докорінно 
змінює парадигму: донор перестає бути просто «дарувальником», а стає 
інвестором, який очікує на певний соціальний ефект (наприклад, зменшення 
кількості безпритульних, успішна реабілітація ветеранів тощо). Такий підхід 
вимагає від соціальних установ високого рівня професіоналізму та прозорості 
у звітуванні. 
Особливе місце у системі соціального захисту посідає проектний 
фандрейзинг. Залучення ресурсів під конкретний проект (наприклад, 
облаштування інклюзивного простору або закупівля медичного обладнання) 
є найбільш зрозумілим для великого бізнесу [53]. Це дозволяє компаніям 
реалізовувати свою стратегію корпоративної соціальної відповідальності 
(КСВ), отримуючи натомість репутаційні переваги та лояльність громади 
[39]. 
Підсумовуючи теоретичний аналіз сутності фандрейзингу, можна 
стверджувати, що для України він перетворився на стратегічний важіль 
виживання соціальної сфери. Це підтверджується досвідом таких великих 
платформ, як UNITED24 та Благодійний фонд Сергія Притули, які 
продемонстрували всьому світові, що професійно побудований фандрейзинг 
  18 
 
здатний акумулювати мільярдні ресурси за короткий час, заповнюючи 
прогалини державного фінансування в критичних точках. 
Отже, теоретичний аналіз сутності фандрейзингу дозволяє 
стверджувати, що в сучасній системі соціального захисту він 
трансформувався з допоміжного механізму збору благодійних пожертв у 
високотехнологічну стратегію соціального менеджменту. Його роль полягає 
не лише у заповненні дефіциту бюджетного фінансування, а й у консолідації 
зусиль держави, бізнесу та громадянського суспільства навколо розв'язання 
гострих соціальних проблем. Професійно побудований фандрейзинговий 
цикл «Класичний цикл благодійного фандрейзингу для соціальних програм» 
(Рис. 1.1.) стає гарантом прозорості та підзвітності соціальних інституцій, що 
є критично важливим для формування довіри донорів. 
Водночас ефективність залучення ресурсів безпосередньо залежить від 
вибору правильних методологічних підходів та практичних інструментів. 
Якщо традиційне меценатство базувалося переважно на особистісних 
контактах та великих капіталах, то сучасні реалії вимагають широкого 
спектра цифрових та мережевих рішень. Саме тому, для повноцінного 
розуміння механізмів фінансування соціальної сфери, необхідно детально 
розглянути еволюцію інструментарію фандрейзингу – від класичних форм 
філантропії до новітніх технологій колективного фінансування, що і стане 
предметом розгляду у наступному підрозділі. 
 
1.2. Види та інструменти благодійного фандрейзингу: від 
традиційного меценатства до цифрового краудфандингу 
Ефективність фінансування соціальних програм безпосередньо 
залежить від грамотного вибору інструментів залучення ресурсів. У науковій 
літературі, зокрема у працях Н. Осадчук, фандрейзинг класифікують за 
джерелами надходження коштів на: державний (гранти від бюджетних 
установ), корпоративний (співпраця з бізнесом), фундаційний (робота з 
  19 
 
благодійними фондами) та індивідуальний (збір коштів від приватних осіб) 
[33]. 
Історично першим і найбільш традиційним видом фандрейзингу є 
меценатство та філантропія. Як зазначає дослідник В. Бездрабко, для України 
цей інструмент має глибоке коріння, згадуючи діяльність таких родин, як 
Терещенки та Ханенки, які заклали основи системної підтримки соціальної та 
культурної сфер. Традиційними інструментами цього виду є благодійні 
вечори, аукціони, адресні пожертви та скриньки для збору коштів у 
публічних місцях. Особливістю традиційного фандрейзингу є орієнтація на 
вузьке коло заможних донорів та висока роль особистих комунікацій [52]. 
Трансформація вітчизняного меценатства у ХХІ столітті зумовила 
появу нових масштабних моделей благодійності, які реалізуються через 
персоналізовані фонди великого бізнесу. Сучасний етап розвитку філантропії 
пов'язаний із діяльністю таких інституцій, як Фонд Віктора Пінчука та Фонд 
Ріната Ахметова, які демонструють перехід від разової допомоги до 
реалізації системних загальнонаціональних проєктів. 
Діяльність Фонду Віктора Пінчука є прикладом інтелектуального 
меценатства сучасності, де основний акцент робиться на підтримці 
талановитої молоді (програма «Завтра.UA»), розвитку сучасної культури та 
міжнародній адвокації інтересів України. Це модель «м'якої сили» у 
фандрейзингу, де ресурси спрямовуються на формування майбутнього 
людського капіталу. У свою чергу, Фонд Ріната Ахметова представляє 
модель масштабної гуманітарної логістики та адресної допомоги, особливо в 
кризові періоди (програма «Сирітству – ні!»). Така еволюція – від 
меценатства окремих родин минулого до потужних благодійних фондів 
сучасності – свідчить про професіоналізацію сектору. Сучасні фонди 
використовують стратегічне планування, аудит та міжнародні стандарти 
звітності, що зближує їх із моделлю соціальних інвестицій [3]. 
  20 
 
Проте, з розвитком інформаційних технологій, фокус змістився у бік 
цифрового фандрейзингу (e-fundraising). Ключовим інструментом тут 
виступає краудфандинг (від англ. crowdfunding – народне фінансування) – 
модель залучення мікро-пожертв від великої кількості людей через 
спеціалізовані онлайн-платформи. В Україні першопрохідцем у цій сфері 
став «Спільнокошт», який дозволив громадам самостійно акумулювати 
ресурси на соціальні інновації. Сучасний етап розвитку інструментарію 
фандрейзингу в Україні, що зумовлений викликами повномасштабної війни, 
характеризується появою унікальних цифрових рішень. Н. Захарченко 
виділяє такі інструменти «мобільного фандрейзингу»: 
− Спеціалізовані банківські сервіси: (наприклад, «Банка» від 
Монобанку), що забезпечують максимальну швидкість, прозорість та 
гейміфікацію процесу збору коштів. 
− Соціальні мережі та месенджери: Використання Instagram, Facebook 
та Telegram як основних каналів для вірусного поширення інформації про 
збори. 
− Крипто-фандрейзинг: Залучення пожертв у криптовалютах, що 
дозволяє отримувати підтримку від міжнародної спільноти, оминаючи 
складні банківські процедури [17]. 
Таким чином, палітра інструментів фандрейзингу розширилася від 
індивідуальних великих внесків до масових мікро-платежів. Це 
демократизувало соціальну сферу, дозволивши кожному громадянину стати 
учасником системи соціального захисту, що значно підвищує резильєнтність 
(стійкість) українського суспільства.Трансформація фандрейзингового 
інструментарію від класичних благодійних внесків до високотехнологічних 
цифрових операцій потребує детального порівняльного аналізу. Це дозволить 
визначити, які саме методи є найбільш ефективними для фінансування 
конкретних соціальних програм у сучасних українських реаліях. Як зазначає 
дослідниця О. Полякова, ефективність фандрейзингу сьогодні визначається 
  21 
 
не лише обсягом залучених коштів, а й швидкістю їх акумуляції та рівнем 
довіри з боку донорів [39]. Для глибшого розуміння еволюції цих процесів 
нами було структуровано ключові відмінності між традиційними підходами, 
що базуються на великому капіталі та особистих зв’язках, та новітніми 
цифровими інструментами, які орієнтовані на масовість та оперативність. 
Узагальнені результати цього порівняння представлені у таблиці 1.1, що 
дозволяє наочно простежити зміну парадигми взаємодії між суб’єктами 
соціальної сфери та благодійниками  (див. табл. 1.1). 
Таблиця 1.1.  
Порівняльна характеристика традиційних та інноваційних (цифрових) 
інструментів фандрейзингу 
Критерій Традиційний Цифровий фандрейзинг 
порівняння фандрейзинг (Краудфандинг, е-збори) 
(Меценатство, гранти) 
Цільова аудиторія Обмежене коло: великий Масовий сегмент: широкі 
донорів бізнес, заможні особи, верстви населення, "мікро-
міжнародні фонди. донори". 
Механізм Особисті зустрічі, Соціальні мережі, 
комунікації офіційне листування, месенджери, вірусний 
благодійні заходи. відеоконтент. 
Швидкість Низька (тривалий цикл Висока (миттєві перекази в 
мобілізації узгодження та підписання режимі реального часу). 
ресурсів угод). 
Рівень публічності Закрита звітність перед Максимальна прозорість: 
та звітності конкретним донором або онлайн-дашборди, виписки у 
грантодавцем. відкритому доступі. 
Психологічний Відчуття елітарності та Відчуття соціальної 
аспект причетності до вузького солідності та «цифрового 
кола філантропів. ліктя» громади. 
Основні технічні Банківські перекази, чеки, «Банки» (Monobank), QR-
засоби договори про надання коди, криптовалютні 
допомоги. гаманці, Apple/Google Pay. 
[Сформовано та систематизовано автором на основі [1, 17, 39, 58]] 
  22 
 
Аналіз даних, наведених у таблиці 1.1, дозволяє зробити висновок про 
докорінну зміну архітектури фінансування соціальних проєктів. Якщо 
традиційні методи (такі як діяльність фондів Пінчука чи Ахметова) 
забезпечують стратегічну стабільність та реалізацію масштабних 
інфраструктурних об’єктів, то цифрові інструменти надають системі 
соціального захисту необхідну мобільність. 
Особливого значення у цьому контексті набуває феномен 
«гейміфікації» благодійності, який став можливим завдяки цифровим 
інструментам. Л. Гуляєва підкреслює, що використання ігрових механік 
(наприклад, прогрес-бари збору коштів, візуальні винагороди за донат) 
знімає з процесу збору коштів відтінок «благання», перетворюючи його на 
захопливу соціальну взаємодію [12]. Це критично важливо для залучення 
молодіжної аудиторії, яка стає новим драйвером фінансування соціальних 
програм в Україні. 
Окремої уваги заслуговує інструмент корпоративного фандрейзингу 
(Cause Related Marketing). Це модель, за якої бізнес спрямовує відсоток від 
продажу товару на соціальну потребу. В Україні цей інструмент успішно 
використовують такі ритейлери, як «АТБ» чи «Сільпо», інтегруючи 
благодійність у щоденні покупки громадян. Як зазначає. С. Шевченко, такий 
підхід знімає з донора «психологічний бар'єр» прохання, роблячи 
благодійність легкою та непомітною частиною життя [59]. 
В умовах воєнного стану 2024-2026 років в Україні виник унікальний 
феномен – «волонтерський мікро-фандрейзинг». Його сутність полягає у 
використанні особистого бренду волонтера як гаранта довіри. Інструменти 
типу «Моно-банки» стали не просто технічним засобом, а формою соціальної 
терапії та згуртованості. Згідно з дослідженнями соціальних психологів, 
такий вид фандрейзингу виконує роль «соціального клею», об’єднуючи 
громаду навколо спільної мети – виживання та підтримки вразливих груп 
населення [34]. 
  23 
 
Важливим аспектом сучасної трансформації фандрейзингових 
інструментів є їхня повна інтеграція у цифрову екосистему повсякденного 
життя громадян. На сьогодні, успіх сучасного збору коштів на соціальні 
потреби в Україні базується на трьох складових: швидкість, довіра та 
емоційне залучення. Впровадження ігрових механік (гейміфікації), таких як 
візуальні шкали прогресу («прогрес-бари»), інтерактивні лічильники та 
публічне визнання донорів у режимі реального часу, дозволяє перетворити 
процес благодійності на акт колективної дії [17]. 
Особливе місце посідає соціальний медіа-фандрейзинг. Використання 
алгоритмів Instagram, TikTok та Telegram дозволяє соціальним проектам 
ставати «вірусними», залучаючи аудиторію, яка раніше була дистанційована 
від традиційних форм меценатства. Завдяки інструментам швидкої оплати 
(Apple Pay, Google Pay) та QR-кодам, бар’єр між виникненням емпатії та 
здійсненням донату скоротився до декількох секунд. Це створює ефект 
«дифузії відповідальності», де кожен невеликий внесок стає частиною 
масштабного фінансового потоку, здатного закривати критичні потреби 
громад у найкоротші терміни [58]. 
Підсумовуючи розгляд видів та інструментів фандрейзингу, можна 
стверджувати, що ми спостерігаємо перехід від елітарної моделі 
благодійності до інклюзивної цифрової філантропії. Еволюція від 
традиційного меценатства родин Терещенків та Симиренків до системних 
фондів Пінчука і Ахметова, а згодом – до масових технологічних зборів через 
банківські сервіси, свідчить про високу адаптивність українського 
суспільства. Сучасний фандрейзинг у соціальній сфері України став не 
просто механізмом залучення грошей, а потужним інструментом соціальної 
згуртованості та оперативного реагування на виклики часу [72]. 
Однак, для подальшого вдосконалення вітчизняної системи 
фінансування соціальних програм та її інтеграції у міжнародні стандарти, 
необхідно проаналізувати, як ці процеси відбуваються у розвинених країнах 
  24 
 
світу. Розуміння глобальних тенденцій та успішних кейсів західних держав 
дозволить нам виокремити найбільш життєздатні моделі, які можуть бути 
адаптовані до українських реалій. Саме тому наступний підрозділ буде 
присвячений дослідженню світового досвіду залучення благодійних ресурсів 
для вирішення соціальних проблем населення. 
 
1.3. Світовий досвід залучення благодійних ресурсів для вирішення 
соціальних проблем населення 
Дослідження світових практик фандрейзингу дозволяє виокремити 
найбільш стійкі моделі залучення ресурсів, які роками доводять свою 
ефективність у розвинених демократіях. Як зазначають провідні фахівці у 
сфері соціальної відповідальності Ф. Котлер та Н. Лі, благодійність бізнесу 
має приносити користь не лише суспільству, а й самому бренду, культура 
благодійності на Заході базується на тривалій традиції довіри до інституцій 
громадянського суспільства та розвиненому податковому стимулюванні [66]. 
Найбільш потужною у світі вважається американська модель 
фандрейзингу. Її ключовою особливістю є те, що значна частина 
фінансування соціальної сфери (освіта, медицина, підтримка ветеранів) 
надходить не від держави, а від приватних осіб та корпоративних фондів. У 
США фандрейзинг – це окрема професійна індустрія з жорсткими етичними 
стандартами. За даними звітів Giving USA, левову частку пожертв (понад 
70%) складають саме внески індивідуальних донорів, що свідчить про 
надзвичайно високий рівень соціальної відповідальності громадян. 
Основними інструментами тут виступають довгострокові ендавмент-фонди 
(капітал, що не витрачається, а інвестується, а на соціальні потреби йдуть 
лише відсотки) та спадкові пожертвування (legacy giving) [64]. 
Європейська модель (зокрема Німеччини та Франції) дещо 
відрізняється, оскільки там традиційно сильна роль держави («держава 
  25 
 
загального добробуту») [67]. Проте, як зазначає дослідник Ж. Делор, у 
країнах ЄС фандрейзинг активно розвивається через механізми соціального 
партнерства. Держава часто використовує метод «спільного фінансування» 
(matching grants): якщо громадська організація залучає певну суму від 
благодійників, держава подвоює цю суму з бюджету. Це стимулює 
громадський сектор до активного пошуку ресурсів [20]. 
Цікавим для України є досвід Великої Британії, де діє Комісія з питань 
благодійності (Charity Commission), яка забезпечує абсолютну прозорість 
сектору. Британська модель успішно впроваджує інструменти «благодійної 
роздрібної торгівлі» (charity shops) та масових національних кампаній, таких 
як «Red Nose Day», що поєднують розважальний контент із потужним збором 
коштів на соціальні потреби [68]. Окремо варто виділити глобальний тренд 
Impact Investing (інвестиції впливу), який зараз домінує у світовій практиці. 
Це модель, за якої інвестор вкладає кошти у соціальний проєкт, очікуючи не 
лише фінансового повернення, а й вимірюваного соціального результату. За 
оцінками Global Impact Investing Network (GIIN), такий підхід дозволяє 
залучати величезні капітали приватного сектору до вирішення проблем 
бідності, інклюзії та екології [56]. 
Особливе місце у сучасній світовій практиці посідає концепція Impact 
Investing (інвестиції впливу). На відміну від класичної благодійності, де 
кошти передаються безповоротно, інвестиції впливу передбачають вкладення 
капіталу в соціальні підприємства чи проєкти з метою отримання 
вимірюваного соціального або екологічного результату разом із фінансовим 
прибутком [71]. За визначенням Global Impact Investing Network (GIIN), цей 
інструмент дозволяє мобілізувати ресурси приватних інвесторів для 
вирішення таких глобальних проблем, як інклюзія, доступ до якісної 
медицини та подолання бідності [65]. Впровадження цієї моделі в країнах ЄС 
(зокрема в Нідерландах та Скандинавських країнах) дозволило створити 
стійку екосистему соціальних інновацій, де бізнес стає повноцінним 
  26 
 
партнером держави у соціальному захисті населення [70]. Для систематизації 
світового досвіду та визначення найбільш ефективних механізмів, які можуть 
бути адаптовані до українських реалій, доцільно порівняти ключові моделі 
фандрейзингу провідних країн світу. 
Таблиця 1.2.  
Порівняльний аналіз світових моделей залучення ресурсів  
у соціальну сферу 
 
Країна / Домінуюча Ключовий інструмент Роль держави 
Регіон модель 
США Філантропічна Ендавмент-фонди, Мінімальне пряме 
(ліберальна) приватні гранти, фінансування, 
спадщина значні податкові 
пільги для донорів. 
Велика Інституційна Charity shops, лотереї, Жорсткий нагляд 
Британія (прозора) масові медіа-кампанії через Charity 
Commission, 
підтримка через 
соціальні 
замовлення. 
Німеччина / Корпоратистська Matching grants Держава виступає 
Франція (партнерська) (співфінансування), гарантом, 
церковний податок подвоюючи 
приватні внески на 
соціальні проєкти. 
Країни Державно- Соціальне Високий рівень 
Скандинавії центрична підприємництво, податків, 
Impact Investing фандрейзинг як 
доповнення до 
державних 
гарантій. 
[Сформовано та систематизовано автором на основі [64, 67, 68, 70]] 
Аналіз даних таблиці 1.2 свідчить, що світовий досвід пропонує 
широкий спектр інструментів – від суто приватних ініціатив у США до 
  27 
 
складних систем співфінансування в Європі. Для України найбільш 
перспективним вбачається поєднання британської моделі прозорості та 
європейської моделі соціального партнерства, що дозволить не лише 
залучати кошти, а й будувати довгострокову довіру між державою, донорами 
та отримувачами соціальних послуг. Важливим елементом міжнародного 
досвіду є також діяльність глобальних філантропічних інституцій, таких як 
Фонд Білла та Мелінди Гейтс [63]. Їхня стратегія базується на принципах 
«наукового фандрейзингу», де кожен виділений долар супроводжується 
жорстким аудитом та оцінкою соціальної ефективності. Це задає світовий 
стандарт підзвітності, до якого прагнуть провідні українські фонди [7]. 
Вивчення закордонних практик підтверджує, що ефективний 
фандрейзинг неможливий без сприятливого законодавчого поля та культури 
довіри [22]. У розвинених країнах благодійність інтегрована в економіку 
через систему податкових стимулів: донор знає, що частина його податків 
може бути спрямована на соціальний проєкт за його вибором. Це робить 
фандрейзинг не «проханням про допомогу», а усвідомленим інструментом 
управління суспільним розвитком [6].  
Узагальнюючи теоретичні засади дослідження, можна зробити такі 
висновки. По-перше, фандрейзинг у соціальній сфері є складним 
багатогранним процесом, що поєднує фінансовий менеджмент, психологію 
комунікацій та соціальний маркетинг. По-друге, еволюція інструментарію від 
класичного меценатства до цифрового краудфандингу та інвестицій впливу 
свідчить про професіоналізацію сектору. По-третє, світовий досвід 
демонструє, що успіх залучення ресурсів залежить від синергії приватного 
капіталу та державної підтримки. Ці теоретичні положення стануть основою 
для подальшого аналізу практичних аспектів фандрейзингу в діяльності 
конкретних соціальних установ України, що буде розглянуто у другому 
розділі роботи. 
  28 
 
РОЗДІЛ 2. 
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАНДРЕЙЗИНГОВОЇ 
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 
 
2.1. Сучасна інфраструктура благодійності в Україні: фонди, 
громадські організації та волонтерські ініціативи  
Сучасний стан системи соціального захисту в Україні характеризується 
безпрецедентним зростанням запиту на соціальні послуги при одночасному 
дефіциті бюджетних коштів, спричиненому повномасштабною збройною 
агресією.  
У таких умовах фандрейзинг перестав бути «додатковим бонусом» і 
став стратегічною умовою виживання та розвитку соціальних установ. Як 
зазначає О. Берданова з колегами, спостерігається унікальний феномен 
«соціальної мобілізації», де благодійні ресурси стають ключовим 
інструментом оперативного реагування на гуманітарні виклики [4]. 
Аналіз практичної діяльності державних та комунальних установ 
соціального профілю (територіальних центрів, реабілітаційних хабів, центрів 
надання соціальних послуг) дозволяє виокремити три основні канали 
залучення позабюджетних ресурсів: 
1. Співпраця з великими національними та міжнародними фондами. 
Установи виступають реципієнтами допомоги від таких гігантів, як Фонд 
Віктора Пінчука (зокрема у межах проєкту «RECOVERY» для реабілітації 
ветеранів) або UNICEF. Це дозволяє отримувати дороговартісне обладнання 
та медикаменти, які неможливо закупити за бюджетні кошти через 
складність тендерних процедур [19]. 
2. Пряма гуманітарна допомога від бізнес-структур. Місцевий та 
всеукраїнський бізнес дедалі частіше обирає модель «шефства» над 
конкретними закладами. Наприклад, мережа «АТБ» або «Нова Пошта» часто 
  29 
 
забезпечують логістику та продуктові набори для внутрішньо переміщених 
осіб (ВПО) через мережу державних соццентрів [25].  
3. Волонтерський та цифровий фандрейзинг. Це найбільш динамічний 
сегмент. Соціальні установи все частіше використовують інструменти 
краудфандингових платформ та соціальних мереж для цільового збору 
коштів на індивідуальні потреби підопічних (засоби реабілітації, ліки, 
спеціальне обладнання), що дозволяє миттєво залучати мікро-донати від 
широкого кола громадян  [12]. 
Важливим етапом дослідження практичних аспектів фандрейзингу є 
аналіз структури капіталу, що залучається соціальними установами поза 
межами державного бюджету. В умовах воєнного стану та економічної 
нестабільності 2024–2026 років в Україні відбулася суттєва трансформація 
джерел фінансування: якщо раніше основний акцент робився на місцеві 
бюджети, то сьогодні соціальна сфера дедалі більше інтегрується у глобальні 
та приватні благодійні мережі [67]. 
Трансформація системи соціального захисту в Україні в період 2024–
2026 років вимагає від державних установ принципово нових підходів до 
формування бюджету. Якщо раніше позабюджетні надходження 
розглядалися як додатковий «бонус», то в сучасних реаліях вони стають 
стратегічним ресурсом, що забезпечує життєстійкість системи в умовах 
воєнного стану та економічної турбулентності.  
Аналіз практичної діяльності територіальних центрів та 
реабілітаційних хабів свідчить, що успіх залучення коштів залежить не лише 
від активності фандрейзера, а й від рівня цифровізації самої установи та її 
відкритості до інноваційних фінансових інструментів [17]. 
Основним викликом для вітчизняних соціальних закладів залишається 
перехід від пасивного очікування дотацій до активного пошуку партнерів. 
Дослідження показують, що найбільш ефективною є мультиканальна модель, 
яка дозволяє диверсифікувати ризики: у разі скорочення фінансування від 
  30 
 
одного донора (наприклад, завершення міжнародного гранту), установа може 
компенсувати втрати за рахунок приватних пожертв або корпоративного 
сектора [9]. 
Важливо підкреслити роль цифрових екосистем у цьому процесі. 
Станом на 2026 рік в Україні сформувалася унікальна культура «мікро-
донатів», де швидкість транзакції та зручність (через застосунки банків, QR-
коди на плакатах у закладах, Apple/Google Pay) відіграють вирішальну роль. 
Соціальні установи, які інтегрували платіжні віджети у свої офіційні сайти та 
активізували роботу в соціальних мережах, демонструють на 35–40% вищі 
показники позабюджетних надходжень порівняно з консервативними 
закладами [58]. 
Окремим аспектом є психологія донорства. Т. Люта стверджує, що 
сучасний український донор (як великий бізнесмен, так і звичайний 
громадянин) потребує «ефекту причетності» [27]. Це означає, що установа 
повинна демонструвати не лише чеки про закупівлю обладнання, а й 
конкретні історії успіху: як завдяки залученим коштам ветеран зміг 
повернутися до активного життя або як дитина з інклюзією отримала доступ 
до сучасних засобів реабілітації.  
Саме емоційний контент у поєднанні з прозорою звітністю створює той 
рівень довіри, який дозволяє залучати ресурси навіть у періоди гострої 
економічної нестабільності [27]. 
Ще одним перспективним напрямом є розвиток соціального 
підприємництва при комунальних установах. Це дозволяє закладам частково 
самофінансуватися (наприклад, через надання платних додаткових послуг 
або продаж виробів, створених у трудових майстернях підопічними), що 
сприймається донорами як ознака сталості та розвитку, а не просто 
виживання [22]. 
Для глибшого розуміння того, як розподіляються ці потоки та на які 
потреби вони спрямовуються, ми провели систематизацію даних провідних 
  31 
 
соціальних установ. Отримані результати дозволяють наочно побачити 
архітектуру сучасного українського фандрейзингу, де глобальна допомога 
переплітається з локальними ініціативами громад. Узагальнена структура цих 
надходжень, їхня питома вага та ключові вектори використання представлені 
нижче. 
Практична реалізація фандрейзингових стратегій у сучасних 
українських реаліях вимагає від керівників соціальних установ гнучкості та 
здатності до швидкої адаптації. Аналіз діяльності провідних центрів 
соціальної реабілітації та територіальних громад свідчить, що в період 2024–
2026 років відбулася докорінна зміна пріоритетів у залученні ресурсів.  
Якщо раніше фандрейзинг сприймався як епізодичне залучення 
спонсорської допомоги для проведення святкових заходів, то сьогодні він 
трансформувався у системну роботу з диверсифікації джерел фінансування 
[47]. 
Як зазначає Ю. Бондаренко, критично важливою для соціальної сфери 
стала здатність установ працювати з різними категоріями донорів одночасно 
– від великих міжнародних корпорацій до приватних осіб, що роблять мікро-
пожертви. Це зумовлено тим, що державні субвенції покривають лише базові 
потреби (заробітну плату персоналу та комунальні платежі), тоді як розвиток 
інноваційних послуг, закупівля сучасного реабілітаційного обладнання та 
цифровізація процесів майже повністю лягають на плечі фандрейзерів [7]. 
Важливим складником аналізу сучасного стану фандрейзингу є 
дослідження інституційної готовності соціальних установ до залучення 
позабюджетних інвестицій.  
На думку Д. Палатної та Т. Семигіної, більшість державних закладів 
соціального захисту стикаються з проблемою «адміністративного 
консерватизму» [34]. Це виявляється у відсутності в штатному розписі 
фахівців з комунікацій та фандрейзингу, що змушує керівників установ брати 
на себе ці функції факультативно. Такий підхід знижує ефективність роботи з 
  32 
 
великими донорами, які потребують професійно підготовлених проєктних 
заявок та детальних фінансових планів [4]. 
Окрему увагу слід приділити нормативно-правовому полю. Попри 
спрощення процедур реєстрації гуманітарної допомоги у 2024–2025 роках, 
механізм постановки на баланс специфічних активів (наприклад, 
інтелектуальної власності, програмного забезпечення для реабілітації або 
криптовалютних донатів) залишається законодавчо неврегульованим. Це 
створює певні ризики для керівників установ та стримує розвиток 
інноваційних форм фандрейзингу [22]. 
Для об'єктивної оцінки поточної ситуації та визначення найбільш 
дієвих каналів надходження позабюджетних коштів, нами було 
проаналізовано структуру фінансової та гуманітарної підтримки, яку 
отримували установи соціального захисту протягом останніх років.  
Це дозволило виокремити ключові вектори, за якими сьогодні 
рухається благодійний капітал в Україні. Зведений результат цього аналізу, 
що відображає відсоткове співвідношення різних джерел ресурсів та їхнє 
цільове спрямування, наведено у наступній таблиці 2.1. 
Представлені в таблиці 2.1 дані свідчать про критичну залежність 
української соціальної сфери від міжнародних донорів (45%). Це підтверджує 
тезу про те, що фандрейзинг в Україні наразі має екзогенний характер 
(орієнтований на зовнішні ресурси). Проте, динаміка зростання частки 
приватних донатів (20%) вказує на формування потужного внутрішнього 
ринку філантропії, що базується на використанні новітніх ІТ-інструментів. 
Т. Люта акцентує увагу на тому, що за кожним цифровим відсотком 
стоїть колосальна робота з побудови довіри [23]. Якщо міжнародні 
організації оцінюють заклади за критеріями прозорості та аудиту, то приватні 
донори орієнтуються на емоційну залученість та швидкість зворотного 
зв’язку. Отже, сучасна фандрейзингова стратегія української установи 
  33 
 
повинна бути гібридною: поєднувати сувору звітність для грантодавців із 
яскравим сторітелінгом для звичайних громадян. 
Таблиця 2.1.  
Структура та функціональне спрямування позабюджетних надходжень 
соціальних установ України 
Джерело ресурсів Питома Характер допомоги Ключові вектори 
вага (%) (інструментарій) спрямування 
Міжнародні 45% Грантова підтримка, Модернізація 
інституції (UNICEF, прямі поставки інфраструктури, 
ВООЗ, Червоний обладнання, навчання цифровізація послуг, 
Хрест) персоналу. психологічна 
реабілітація. 
Корпоративний 25% Корпоративна Адресна допомога ВПО, 
сектор (Великий соціальна забезпечення паливно-
національний бізнес) відповідальність енергетичними 
(КСВ), логістична ресурсами. 
підтримка. 
Масовий цифровий 20% Мобільні донати, Оперативне закриття 
фандрейзинг цільові збори через точкових потреб, 
(Приватні донори) «Банки» та закупівля медикаментів, 
соцмережі. ремонт хабів. 
Регіональне 10% Пряме фінансування Матеріально-технічне 
меценатство локальних ініціатив, забезпечення 
(Місцеві громади) волонтерська праця. територіальних громад, 
м’який інвентар. 
[Сформовано та систематизовано автором на основі [7; 10; 19; 58; 67] ] 
Окремим критичним аспектом, що визначає сучасний стан 
фандрейзингової діяльності, є проблема адміністрування та прозорості 
отриманих ресурсів. Як зазначає О. Копилюк, для державних установ 
соціального захисту процес залучення коштів часто стає «бюрократичною 
пасткою» [21]. Попри наявність політичної волі до змін, чинна система 
бухгалтерського обліку не завжди встигає за динамікою цифрового 
фандрейзингу. Наприклад, отримання допомоги у вигляді криптовалютних 
активів або послуг (Pro bono допомога від юристів чи ІТ-фахівців) фактично 
неможливо коректно відобразити у фінансовій звітності бюджетної установи. 
  34 
 
Крім того, аналіз практичної діяльності показує наявність 
«репутаційного розриву». Це ситуація, коли соціальна установа має гостру 
потребу в ресурсах, але не може їх залучити через низький рівень цифрової 
присутності. У 2024–2026 роках в Україні сформувалася чітка 
закономірність: установи, які мають власні сторінки у соціальних мережах, 
регулярно публікують звіти у форматі «фото/відео до та після» та 
комунікують з громадою, отримують у 4–5 разів більше позабюджетних 
надходжень, ніж ті, що обмежуються лише офіційними запитами до ОВА чи 
міністерств. 
С. Шевченко акцентує увагу на тому, що фандрейзинг у соціальній 
сфері сьогодні – це на 70% менеджмент комунікацій і лише на 30% – 
безпосередньо фінанси [59]. Брак професійних кадрів, здатних створювати 
якісний контент для донорів, є головним бар'єром, що стримує перехід від 
«стихійної благодійності» до системного залучення інвестицій. Таким чином, 
сучасний стан фандрейзингу в Україні можна охарактеризувати як 
перехідний: від моделі «прохання про допомогу» до моделі професійного 
партнерства, де соціальна установа виступає надійним оператором 
благодійних ресурсів. 
Отже, проведений аналіз структури позабюджетних надходжень (табл. 
2.1 і 2.2.) свідчить про те, що сучасна система соціального захисту в Україні 
перебуває у стані активної адаптації до багатоканального фінансування. 
Домінування міжнародної допомоги та стрімке зростання частки приватних 
пожертв підтверджують готовність суспільства до солідарної 
відповідальності за соціальний благополуччя вразливих груп населення. 
Проте, як показує практика, просте наявність потенційних донорів не 
гарантує автоматичного отримання ресурсів. Визначальним фактором стає 
професіоналізм установи у виборі конкретних способів комунікації та 
інструментів збору коштів. 
  35 
 
Саме тому, для повного розуміння практичної площини фандрейзингу, 
необхідно перейти від загального аналізу джерел фінансування до детального 
розгляду методичного інструментарію, який використовують соціальні 
менеджери.  
Наступний підрозділ буде присвячений дослідженню найбільш 
ефективних стратегій та практичних засобів залучення благодійних ресурсів 
– від класичних переговорів з великим бізнесом до інноваційних цифрових 
рішень, що дозволяють мобілізувати громаду в режимі реального часу. 
 
2.2. Оцінка ефективності фандрейзингових стратегій у сфері 
соціального захисту в умовах воєнного стану 
Ефективність фандрейзингової діяльності в соціальній сфері України 
на сучасному етапі визначається не лише обсягом залучених коштів, а й 
здатністю установи побудувати довгострокову стратегію взаємодії з різними 
групами донорів. Як зазначає С. Левицька, перехід від стихійного збору 
коштів до стратегічного фандрейзингу передбачає використання широкого 
спектра тактичних інструментів – від класичних переговорів з великим 
бізнесом до інноваційних цифрових рішень [24]. 
Практичний досвід 2024–2026 років показує, що найбільш успішними є 
ті соціальні установи, які використовують гібридну модель комунікації. Це 
означає поєднання традиційних методів (офіційні листи-звернення, 
благодійні заходи, аукціони) із сучасними методами «миттєвої філантропії» 
[12]. В умовах високої швидкості інформаційних потоків, вирішальним 
фактором стає «точка входу» донора: чим простішим і зрозумілішим є 
механізм переказу коштів або передачі майна, тим вищою є конверсія 
благодійної кампанії. 
Особливе місце у тактичному арсеналі сучасного фандрейзера 
займають інструменти цифрової мобілізації. Завдяки інтеграції банківських 
сервісів із соціальними мережами, благодійність в Україні стала частиною 
  36 
 
повсякденного цифрового етикету. Однак, кожен інструмент має свою 
специфіку, цільову аудиторію та очікувану ефективність. Для систематизації 
цих інструментів та розуміння їхньої практичної цінності для соціальних 
установ, нами було розроблено порівняльну матрицю, що відображає основні 
засоби залучення ресурсів, які використовуються в поточному періоді. 
Для систематизації наявного інструментарію та визначення найбільш 
ефективних каналів комунікації з донорами нами було розроблено 
порівняльну характеристику основних засобів залучення ресурсів. Детальна 
специфікація цих методів, їхні ключові переваги та очікувані результати від 
практичного застосування наведені у таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3.  
Характеристика та ефективність практичних інструментів 
фандрейзингу в соціальній сфері України 
Назва Цільова група Переваги Очікуваний 
інструменту застосування результат 
Цільові Масовий Миттєва швидкість, Оперативне покриття 
цифрові збори приватний прозорість, точкових потреб 
(«Банки») донор віральність у закладу. 
соцмережах. 
Грантові заявки Фонди, Великі обсяги Модернізація 
(міжнародні) міжурядові фінансування, інфраструктури, 
організації системна підтримка. закупівля 
обладнання. 
Благодійні Середній та Формування Залучення великих 
заходи та великий спільноти донорів, одноразових 
аукціони бізнес репутаційні інвестицій. 
переваги. 
Cause Related Ритейл, Постійний потік Стабільне 
Marketing споживачі мікро-внесків через фінансування 
(CRM) купівлю товарів. довгострокових 
програм. 
[Складено автором на основі [12, 17, 24, 46, 58]] 
 
  37 
 
Аналіз представлених у таблиці 2.3 інструментів дозволяє 
стверджувати, що вибір конкретної тактики залежить від терміновості 
потреби та масштабу проєкту. Цифрові інструменти, такі як спеціалізовані 
банківські сервіси, демонструють найвищу ефективність у кризові моменти, 
коли ресурс потрібен «тут і зараз». Водночас грантова діяльність 
залишається фундаментом для капітальних інвестицій, хоча й потребує 
значно вищого рівня професійної підготовки персоналу. 
Н. Захарченко наголошує, що ключовим трендом 2026 року є 
гейміфікація та сторітелінг [17]. Донори дедалі менше реагують на сухі 
цифри звітів і дедалі більше – на живі історії успіху реабілітованих ветеранів 
чи дітей, які отримали допомогу. Таким чином, інструментарій фандрейзингу 
остаточно зміщується у площину контент-менеджменту та цифрового 
маркетингу, що ставить перед соціальними установами нові виклики щодо 
кваліфікації їхніх співробітників. 
Окремим стратегічним напрямом, що визначає успішність 
фандрейзингу в соціальній сфері, є розвиток емоційного інтелекту 
комунікацій. Як зазначає Т. Люта, у 2024–2026 роках відбулася остаточна 
відмова від моделі «токсичної благодійності» (базованої на почутті провини 
чи жалю) на користь моделі «позитивного внеску» [27]. Це означає, що 
тактичні інструменти, наведені у таблиці 2.3, працюють ефективно лише 
тоді, коли вони інтегровані в цілісну історію (storytelling). Для соціальних 
установ, що займаються фізичною терапією та реабілітацією, це проявляється 
у демонстрації конкретних результатів: від першого кроку пацієнта до його 
повної соціальної інтеграції. 
Технологічний аспект залучення ресурсів також зазнав суттєвих змін 
через впровадження автоматизованих систем рекурентних платежів 
(підписок на благодійність). Практика показує, що для стабільного 
функціонування соціального закладу набагато важливіше мати 1000 донорів, 
які щомісяця автоматично перераховують по 100 гривень, ніж одного 
  38 
 
мецената, який робить разовий великий внесок. Це створює так звану 
«фінансову подушку безпеки», яка дозволяє установі планувати свою 
діяльність на декілька кварталів наперед [58]. 
Крім того, важливо враховувати фактор регіональної специфіки. У 
невеликих громадах фандрейзинг часто базується на принципах «сусідської 
допомоги», де ключовим інструментом є не мобільний додаток, а особистий 
авторитет керівника соціальної установи та прозорість використання коштів 
перед місцевою громадою. У великих мегаполісах, навпаки, домінує 
анонімний цифровий фандрейзинг, де швидкість транзакції є критичним 
фактором. 
А. Сидорук  підкреслює, що майбутнє професійного фандрейзингу в 
Україні лежить у площині партнерства з ІТ-сектором [47]. Розробка 
спеціалізованих віджетів для сайтів соціальних установ, інтеграція в 
екосистеми державних сервісів (наприклад, через застосунок «Дія») та 
використання технологій блокчейн для відстеження цільового використання 
коштів – це ті тактичні кроки, які дозволяють вивести вітчизняну соціальну 
сферу на рівень світових стандартів [46].  
Таким чином, інструментарій залучення ресурсів еволюціонує від 
простого збору готівкових коштів до складних цифрових стратегій 
управління довірою та соціальним капіталом. 
Аналізуючи практичну ефективність наведених у таблиці 2.3 
інструментів, слід підкреслити критичну роль системи зворотного зв’язку та 
прозорості. У 2024–2026 роках в Україні сформувався новий стандарт 
благодійності, де донор очікує не лише подяки, а й детального цифрового 
підтвердження цільового використання коштів. Як зазначає Н. Захарченко,, 
соціальні установи, які впроваджують інтерактивні звіти (наприклад, фото-
фіксацію отриманого обладнання у соціальних мережах або онлайн-виписки 
з благодійних рахунків), демонструють рівень повторних донатів на 35–40% 
  39 
 
вищий, ніж заклади, що обмежуються лише офіційними паперовими звітами 
[17]. 
Важливим тактичним засобом є також інструмент «соціального 
амбасадорства». Це модель, за якої фандрейзингова кампанія закладу 
ведеться не від імені абстрактної установи, а через лідерів думок, відомих 
волонтерів або самих отримувачів послуг (наприклад, ветеранів, що пройшли 
успішну реабілітацію). Такий підхід дозволяє персоніфікувати соціальну 
проблему, роблячи її зрозумілою для широкого кола приватних донорів. 
Використання особистих сторінок у соціальних мережах як майданчиків для 
фандрейзингу дозволяє закладу виходити за межі локальної громади та 
залучати ресурси на загальнонаціональному рівні. 
Крім того, варто звернути увагу на розвиток волонтерського 
фандрейзингу всередині самої соціальної установи. Залучення персоналу до 
створення креативного контенту (відеороликів про робочі будні, інтерв’ю з 
фахівцями) дозволяє сформувати імідж відкритої та професійної команди.  
Це критично важливо для великого бізнесу та міжнародних фондів при 
виборі партнерів для реалізації довгострокових грантових програм. Отже, 
сучасний інструментарій фандрейзингу в Україні еволюціонує від 
механічного збору фінансів до комплексного управління репутацією та 
соціальними зв’язками. 
Таким чином, розгляд практичного інструментарію фандрейзингу 
(табл. 2.3) дозволяє стверджувати, що успіх залучення ресурсів у соціальну 
сферу сьогодні базується на синергії технологічних рішень та емоційного 
контенту. Використання цифрових «банок», грантових заявок та рекурентних 
платежів створює гнучку фінансову модель, яка дозволяє установі не лише 
виживати, а й якісно розвиватися.  
Проте, як свідчить аналіз реальних кейсів, навіть найсучасніші 
інструменти можуть виявитися малоефективними за умови відсутності 
стратегічного бачення та професійних компетенцій персоналу. На практиці 
  40 
 
фандрейзинг часто стикається з низкою системних перешкод – від 
бюрократичних обмежень до низької довіри з боку окремих груп донорів. 
Саме тому, для формування цілісної картини дослідження, необхідно 
ідентифікувати ключові бар’єри, що стримують розвиток професійного 
фандрейзингу в Україні.  
У наступному підрозділі ми зосередимося на аналізі основних проблем, 
з якими стикаються соціальні установи в процесі пошуку позабюджетного 
фінансування, а також спробуємо окреслити перспективні вектори 
вдосконалення цієї діяльності. Це дозволить не лише констатувати наявні 
виклики, а й запропонувати дієві шляхи їх подолання для підвищення 
фінансової стійкості системи соціального захисту. 
 
2.3. Нормативно-правове регулювання та податкові аспекти 
благодійної діяльності в Україні 
Ефективність функціонування системи соціального захисту в умовах 
сучасних викликів безпосередньо залежить від здатності інституцій долати 
системні перешкоди, що виникають у процесі акумуляції позабюджетних 
ресурсів. На сучасному етапі розвитку українського суспільства фандрейзинг 
у соціальній сфері трансформувався з допоміжної діяльності у складний 
управлінський процес, який потребує детального критичного аналізу. Як 
зазначає О. Копилюк, головна суперечність полягає у розриві між 
динамічним характером залучення приватних інвестицій та інертною 
системою державного бюджетного регулювання [21]. 
Саме невідповідність застарілих адміністративних підходів новітнім 
цифровим трендам створює низку бар'єрів, які стримують професіоналізацію 
цієї галузі. Соціальні установи часто опиняються в ситуації, коли залучити 
кошти простіше, ніж легально та оперативно їх використати відповідно до 
жорстких вимог казначейського обслуговування [22]. 
 
  41 
 
Однією з ключових проблем є дефіцит кваліфікованих кадрів. У 
штатних розписах більшості територіальних центрів чи реабілітаційних хабів 
відсутня посада «менеджера з фандрейзингу» або «фахівця з комунікацій». 
Як наслідок, робота з донорами лягає на плечі керівників або соціальних 
працівників як додаткове навантаження. Це призводить до низької якості 
грантових заявок та фрагментарності зборів. Д. Палатна та Т. Семигіна 
]наголошують, що без професіоналізації цієї сфери українські установи 
ризикують втратити конкурентоспроможність у боротьбі за міжнародні 
гранти після завершення активної фази іноземної гуманітарної допомоги 
[34]. 
Не менш важливим є бар’єр довіри та прозорості. Хоча цифрові 
інструменти (табл. 2.4) частково вирішують проблему звітності, на 
законодавчому рівні все ще бракує чітких механізмів стимулювання 
меценатства через податкові пільги для бізнесу [6]. Це стримує великі 
корпорації від довгострокових інвестицій у соціальну інфраструктуру. Для 
системного розуміння перешкод та можливостей їх подолання, нами було 
сформовано таблицю основних проблем та перспективних шляхів розвитку 
галузі. 
Аналіз представлених у таблиці 2.4 даних свідчить, що більшість 
проблем мають не ресурсний, а управлінський характер. Це означає, що 
розвиток фандрейзингу в Україні потребує насамперед інституційних змін. 
Зокрема, перехід до «сервісної моделі» соціального захисту передбачає, що 
установа стає відкритим майданчиком для партнерства між державою, 
громадою та бізнесом. 
Перспективи 2026 року вказують на те, що головним драйвером змін 
стане соціальне підприємництво. Установи, які навчаться самостійно 
генерувати частину доходу (через надання платних додаткових послуг або 
продаж виробів пацієнтів у межах трудотерапії), матимуть вищий рівень 
довіри від донорів. 
  42 
 
Таблиця 2.4.  
Основні бар’єри та перспективні напрями розвитку фандрейзингу 
в соціальній сфері України 
 
Категорія Опис проблеми Перспективні шляхи 
бар’єрів вирішення 
Нормативно- Складність постановки Впровадження електронного 
правові благодійної допомоги на обліку гуманітарної 
баланс, податкові допомоги, розширення пільг 
обмеження. для донорів. 
Організаційні Відсутність профільних Введення посади 
фахівців у штаті, фандрейзера, аутсорсинг 
перевантаженість комунікаційних послуг. 
персоналу. 
Технологічні Застаріла ІТ- Інтеграція з платформою 
інфраструктура окремих «Дія», автоматизація збору 
установ, низька цифрова через хмарні сервіси. 
грамотність. 
Комунікаційні Відсутність навичок Навчання персоналу 
сторітелінгу, закритість медіаграмотності, розвиток 
установ від медіа. брендів соціальних установ. 
[Сформовано автором на основі [4, 6, 21, 22, 34]] 
Л. Гуляєва зауважує, що майбутнє за «розумним фандрейзингом», де 
кожен залучений долар не просто покриває диру в бюджеті, а інвестується у 
сталий розвиток соціальної громади [12]. Таким чином, попри наявні бар'єри, 
українська соціальна сфера має унікальний шанс побудувати одну з 
найсучасніших у Європі систем залучення ресурсів, базуючись на досвіді 
воєнної мобілізації та цифрових інноваціях. Перспективним вектором 
подолання існуючих бар’єрів є імплементація європейського досвіду 
стимулювання благодійної діяльності, зокрема моделі «відсоткової 
філантропії». Аналіз практик таких країн, як Польща, Угорщина та Литва, 
свідчить про високу ефективність механізму, за якого громадяни мають 
право спрямовувати 1–2% від свого прибуткового податку на рахунки 
  43 
 
конкретних соціальних установ чи неприбуткових організацій. Для 
українського контексту впровадження такої моделі у 2026 році могло б стати 
потужним інструментом децентралізації фінансування соціальної сфери, що 
дозволило б установам зменшити залежність від прямих бюджетних 
асигнувань та стимулювало б їх до активної конкуренції за довіру платників 
податків [6]. Окрім податкових механізмів, критично важливим є розвиток 
корпоративного волонтерства як форми негрошового фандрейзингу (in-kind 
fundraising). У країнах ЄС великі компанії не просто перераховують кошти, а 
делегують своїх фахівців (юристів, маркетологів, ІТ-спеціалістів) для 
допомоги соціальним закладам на безоплатній основі (пробано-
волонтерство). В Україні цей інструмент перебуває на стадії зародження, 
проте його потенціал для модернізації системи соціальної реабілітації є 
величезним [9]. Залучення висококваліфікованих інтелектуальних ресурсів 
дозволяє закладам вирішувати складні управлінські завдання без додаткових 
фінансових витрат. 
А. Сидоренко зазначає, що стратегічна перспектива українського 
фандрейзингу також тісно пов’язана із впровадженням контрактації 
соціальних послуг [46]. Це модель, за якої держава купує соціальну послугу у 
того надавача (державного чи приватного), який запропонує найкращу якість 
за залучені кошти. У такій системі фандрейзинг стає не просто способом 
«виживання», а інструментом підвищення якості сервісу, що дозволяє 
закладу вигравати тендери та залучати додаткові інвестиції в інфраструктуру. 
Таким чином, трансформація проблемних аспектів у перспективні 
можливості потребує системного перегляду ролі соціальної установи: від 
пасивного отримувача бюджетних коштів до активного гравця на ринку 
соціальних інновацій. Проведений аналіз практичної діяльності та 
фандрейзингових стратегій у сучасній соціальній сфері України дозволяє 
сформулювати такі висновки: 
  44 
 
Трансформація структури ресурсів. У період 2024–2026 років 
спостерігається перехід від моноресурсного (бюджетного) фінансування до 
мультиканальної моделі. Провідну роль у забезпеченні соціальних установ 
відіграють міжнародні гуманітарні організації (45%) та великий 
національний бізнес (25%), що свідчить про високий рівень солідаризації 
суспільства та глобальних партнерів навколо вирішення гуманітарних 
проблем України [19]. Така диверсифікація джерел дозволяє соціальним 
закладам не лише підтримувати базову життєдіяльність, а й інвестувати у 
розвиток інноваційних реабілітаційних послуг та цифровізацію процесів [67]. 
Еволюція цифрового інструментарію. Практичне впровадження 
інструментів «миттєвої філантропії» (цільові цифрові збори, рекурентні 
платежі) дозволило соціальним установам оперативно покривати до 20% 
критичних потреб, які не можуть бути профінансовані через тривалі тендерні 
процедури. Успіх залучення коштів сьогодні безпосередньо залежить від 
якості цифрової присутності закладу та здатності персоналу використовувати 
методи сторітелінгу для побудови довіри з донорами [17; 58]. 
Ідентифікація системних бар’єрів. Основними перешкодами на шляху 
розвитку професійного фандрейзингу залишаються адміністративний 
консерватизм та недосконалість системи державного казначейського обліку 
[21]. Відсутність у штатному розписі установ профільних фахівців із 
залучення ресурсів призводить до фрагментарності зборів та зниження 
конкурентоспроможності закладів у боротьбі за міжнародні гранти [34]. 
Вектори перспективного розвитку. Основним напрямом вдосконалення 
фандрейзингової діяльності є професіоналізація кадрів та інтеграція 
соціальних сервісів у загальнодержавні цифрові екосистеми (зокрема, через 
платформу «Дія») [46; 47]. Перспективи розвитку галузі лежать у площині 
переходу до «розумного фандрейзингу», де кожен залучений долар 
інвестується не у точкове вирішення проблем, а у сталий розвиток громади та 
підвищення якості життя вразливих груп населення. 
  45 
 
РОЗДІЛ 3. 
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ КОНСОЛІДАЦІЇ РЕСУРСІВ ТА 
МЕХАНІЗМИ ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ БЛАГОДІЙНИХ 
ФАНДРЕЙЗИНГОВИХ ІНІЦІАТИВ 
 
3.1. Стратегії цифровізації та використання соціальних мереж для 
підвищення результативності зборів 
У сучасних умовах глобальної цифровізації традиційні методи 
залучення ресурсів у соціальну сферу поступово втрачають свою 
ексклюзивність, поступаючись місцем високотехнологічним інструментам 
комунікації. Цифрова трансформація фандрейзингу – це не лише перехід від 
готівкових пожертв до онлайн-транзакцій, а передусім зміна парадигми 
взаємодії між соціальною установою та донором. Як зазначає дослідник Р. 
Безпалько, цифровізація виступає «акселератором» довіри, оскільки 
забезпечує небачену раніше прозорість та швидкість зворотного зв’язку. 
Ключовим майданчиком для реалізації сучасних фандрейзингових 
стратегій стали соціальні мережі (Facebook, Instagram, TikTok), які 
трансформувалися з інструментів розваг у потужні фандрейзинг-платформи. 
Стратегічне використання соціальних медіа (SMM-фандрейзинг) базується на 
трьох фундаментальних принципах: віральності, персоніфікації та 
гейміфікації. 
1. Стратегія вірального сторітелінгу. У центрі цифрового збору завжди 
стоїть історія конкретної людини або громади. Користувачі соцмереж 
схильні підтримувати не абстрактні установи, а «живі» кейси. Використання 
емоційного контенту, який стимулює до поширення (репосту), дозволяє 
залучати ресурси без значних витрат на пряму рекламу [47]. 
Стратегія мікро-інфлюенс-маркетингу. Залучення локальних лідерів 
думок, волонтерів та активістів громади дозволяє використовувати їхній 
кредит довіри для мобілізації ресурсів. Навіть невеликі за кількістю 
  46 
 
підписників блоги можуть демонструвати вищу конверсію зборів за рахунок 
лояльності аудиторії [12]. 
2. Гейміфікація та інтерактивні інструменти. Використання «прогрес-
барів» (візуальних шкал заповнення збору), челенджів та благодійних стрімів 
дозволяє залучати молодіжну аудиторію, перетворюючи акт благодійності на 
частину цікавого цифрового досвіду [12]. 
Важливою складовою цифровізації є також впровадження Omnichannel-
підходу, коли соціальна установа присутня на всіх можливих цифрових 
точках контакту з донором: від власного сайту з інтегрованою платіжною 
системою до чат-ботів у месенджерах та QR-кодів на офлайн-заходах. 
Н. Захарченко підкреслює, що критичним фактором успіху в 2026 році є 
мінімізація «шляху донора» – чим менше кліків потрібно зробити для 
здійснення внеску, тим вищою є результативність фандрейзингової кампанії 
[17]. 
Важливим аспектом підвищення результативності зборів є 
використання таргетованої реклами (Paid Social), яка дозволяє сегментувати 
потенційних донорів за інтересами, геолокацією та рівнем доходів. На 
відміну від традиційних медіа, цифрові платформи надають можливість 
спрямовувати заклик до допомоги саме тим користувачам, які раніше 
цікавилися соціальними проєктами або благодійністю. Л. Гуляєва зазначає, 
що впровадження алгоритмів ретаргетингу (повторного показу оголошення 
тим, хто вже відвідував сторінку збору) підвищує ймовірність здійснення 
внеску на 25–30%, оскільки акт благодійності часто потребує кількох етапів 
психологічного підтвердження з боку донора [12]. 
Окрему роль у стратегії цифровізації відіграє автоматизація звітності. 
Сучасний донор у соціальних мережах очікує миттєвої верифікації свого 
внеску. Використання інтегрованих віджетів, що відображають надходження 
коштів у режимі реального часу (так звані «прозорі каси»), мінімізує 
репутаційні ризики та знімає бар'єр недовіри. Соціальні мережі в цьому 
  47 
 
контексті виступають не лише як канал трансляції, а й як публічний реєстр 
підзвітності установи [58]. 
Для систематизації процесу цифрового фандрейзингу доцільно 
виокремити етапи «цифрової воронки залучення», яка адаптує класичні 
маркетингові моделі під потреби соціальної сфери : 
1. Охоплення (Awareness): Генерація вірального контенту, робота з 
алгоритмами Reels та Shorts для залучення нової аудиторії. 
2. Залучення (Engagement): Створення інтерактиву (опитування, 
коментарі, прямі ефіри з фахівцями закладу), що перетворює підписника на 
прихильника ідеї. 
3. Конверсія (Conversion): Максимально спрощений перехід до 
платіжної системи (Apple Pay, Google Pay, Monobank-еквайринг) 
безпосередньо з профілю соціальної мережі. 
4. Утримання (Retention): Цифрова подяка, персоналізований звіт про 
використання коштів та залучення до довгострокової підтримки (підписка на 
донат) [58]. 
Таким чином, стратегія використання соціальних медіа зміщується від 
«прохання про допомогу» до «пропозиції співучасті». Соціальна мережа стає 
віртуальним офісом установи, де кожен донор бачить свій безпосередній 
вплив на вирішення конкретної соціальної проблеми. Як підкреслює 
О. Берданова, у 2026 році конкурентоспроможність соціальної установи на 
ринку ресурсів визначається не лише її професійним профілем, а й якістю її 
«цифрового двійника» – активністю та прозорістю її сторінок у соціальних 
мережах [4]. 
Ефективність сучасних стратегій цифровізації фандрейзингу 
безпосередньо корелює із впровадженням Data-driven підходу – прийняттям 
управлінських рішень на основі аналізу великих масивів даних (Big Data). 
Соціальні мережі надають адміністраторам фандрейзингових кампаній 
вичерпну аналітику: демографічний портрет донора, пікові години 
  48 
 
активності аудиторії, рівень залученості (ER – Engagement Rate) та вартість 
залучення одного благодійного внеску (CAC – Customer Acquisition Cost). Як 
наголошує І. Сидоренко, без системного моніт орингу цих показників 
цифрова стратегія залишається інтуїтивною, що в умовах дефіциту ресурсів є 
неприпустимим ризиком [46]. 
Важливим вектором удосконалення є перехід до гіперперсоніфікації 
комунікацій. Завдяки використанню CRM-систем (Customer Relationship 
Management), інтегрованих із соціальними мережами та месенджерами, 
соціальна установа отримує можливість сегментувати свою базу донорів. Це 
дозволяє формувати індивідуальні пропозиції: наприклад, пропонувати 
бізнесу участь у капітальних інвестиційних проєктах, а приватним особам – 
участь у мікро-зборах на конкретні реабілітаційні засоби. Такий підхід 
створює у благодійника відчуття причетності до розв'язання конкретної 
проблеми, що значно посилює емоційний зв'язок із брендом установи [21]. 
Окрему увагу в контексті цифровізації слід приділити розвитку 
мобільних застосунків та чат-ботів. У 2025–2026 роках спостерігається 
тенденція «мобілізації» благодійності, де понад 80% транзакцій 
здійснюються через смартфони. Створення спеціалізованих чат-ботів у 
Telegram чи Viber дозволяє автоматизувати процес інформування про хід 
реалізації проєктів, надсилати індивідуальні звіти та нагадування про 
можливість підтримати нові ініціативи громади [17]. Це перетворює 
одноразового донора на постійного партнера, формуючи сталу спільноту 
навколо соціальної потреби. 
Зрештою, стратегія цифровізації повинна включати елементи протидії 
інформаційним загрозам та шахрайству. В умовах високої активності зборів у 
соціальних мережах, питання кібербезпеки та офіційної верифікації сторінок 
(отримання «синьої галочки», публікація офіційних листів-підтверджень) 
стає базовою умовою збереження репутації. Таким чином, цифровізація 
виступає не просто як технічний додаток, а як комплексна екосистема, що 
  49 
 
інтегрує маркетинг, психологію, фінанси та безпеку для досягнення 
максимального соціального ефекту [46]. 
Важливим складником успішної цифрової стратегії є глибоке 
розуміння психології цифрового донора. В умовах інформаційного 
перенасичення соціальних мереж, фандрейзингові повідомлення змагаються 
за увагу користувача з розважальним та новинним контентом. Т. Люта 
виокремлює феномен «ефекту свідка» у цифровому середовищі: чим 
ширшою є аудиторія збору, тим меншою є персональна відповідальність 
кожного окремого підписника [27]. Для подолання цього бар’єру стратегія 
цифровізації повинна включати механізми «мікро-соціального тиску» та 
соціального доказу [27].  Використання позначок друзів, публічне поширення 
скриншотів донатів та створення закритих «спільнот доброчинців» дозволяє 
перетворити акт індивідуальної допомоги на колективну дію, що значно 
підвищує лояльність аудиторії. 
Окрему увагу приділимо диференціації контент-стратегій залежно від 
специфіки соціальних платформ, оскільки кожна з них має унікальну 
демографію та патерни поведінки користувачів: 
− Стратегія для Facebook: Орієнтована на більш зрілу аудиторію та 
корпоративний сектор. Тут найбільш ефективними є лонгріди (розгорнуті 
тексти) з глибоким аналітикам, офіційними звітами та посиланнями на 
нормативні документи. Facebook залишається основним майданчиком для 
«експертного фандрейзингу», де довіра будується через авторитет керівника 
установи та професійні дискусії [4]. 
− Стратегія для Instagram: Базується на візуальному сторітелінгу та 
естетиці. Основний акцент робиться на якісних фото- та відеоматеріалах 
(Reels), що демонструють процес реабілітації чи надання допомоги «тут і 
зараз». Інструмент «Stories» дозволяє створювати ефект присутності донора в 
житті закладу, що критично важливо для емоційного залучення [12]. 
  50 
 
− Стратегія для TikTok: Найбільш перспективний напрям для 
залучення молодіжної аудиторії (Gen Z). Тут фандрейзинг реалізується через 
челенджі, короткі динамічні ролики та освітній контент у форматі 
edutainment. Головна мета – сформувати звичку до благодійності як до 
модного та легкого елементу сучасного способу життя. 
Л. Гуляєва підкреслює, що інтеграція цих платформ у єдину 
екосистему дозволяє реалізувати стратегію «інформаційного домінування» 
[12]. Коли потенційний меценат бачить інформацію про проєкт у різних 
форматах на різних майданчиках, у нього формується стійке відчуття 
важливості та масштабності ініціативи. 
Ще одним інноваційним вектором цифровізації є впровадження 
технологій доповненої (AR) та віртуальної (VR) реальності. Для соціальних 
установ, що займаються фізичною терапією, це відкриває унікальні 
можливості: через AR-фільтри в Instagram донор може побачити «віртуальну 
екскурсію» оновленим кабінетом реабілітації або переглянути 3D-модель 
обладнання, на яке збираються кошти. Це радикально підвищує рівень 
емпатії та прозорості, оскільки благодійник отримує можливість 
«доторкнутися» до результатів своєї допомоги ще на етапі збору коштів [46]. 
Нарешті, невід’ємною частиною цифрової стратегії має стати Crisis 
Management (кризові комунікації). В епоху «культури скасування» будь-яка 
помилка у звітності чи некоректна відповідь у коментарях може миттєво 
зруйнувати репутацію, що вибудовувалася роками. Тому стратегія 
цифровізації повинна містити чіткі протоколи реагування на негатив, 
алгоритми верифікації інформації та плани відновлення довіри. Це робить 
фандрейзинг у соціальних мережах не просто творчим процесом, а 
системною безпековою діяльністю, що гарантує сталість розвитку соціальної 
установи в довгостроковій перспективі [47. 
Підсумовуючи аналіз стратегій цифровізації, можна стверджувати, що 
трансформація фандрейзингу в соціальній сфері через інструментарій 
  51 
 
соціальних мереж є незворотним процесом, який визначає життєздатність 
установ у 2026 році. Системне поєднання вірального сторітелінгу, 
таргетованої реклами та омніканальних платіжних рішень дозволяє не лише 
залучати необхідні ресурси, а й формувати стійку екосистему довіри між 
громадою та надавачами соціальних послуг. Проте ефективність цифрових 
інструментів залишається лише потенційною, якщо вона не втілена у 
конкретні, зрозумілі та прозорі соціальні ініціативи. Цифровізація виступає 
лише «технологічною оболонкою», тоді як змістовним ядром фандрейзингу є 
чітко структурований проєкт, орієнтований на розв'язання реальної проблеми 
громади. 
Саме тому, спираючись на виокремлені цифрові стратегії та потреби 
сучасного донора, нами було розроблено авторську модель залучення 
ресурсів, яка базується на принципах партисипації та синергії зусиль усіх 
стейкхолдерів. У наступному підрозділі буде представлено детальний опис та 
механіку впровадження соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного». Даний проєкт покликаний продемонструвати 
практичне застосування теоретичних напрацювань щодо цифровізації 
комунікацій у процесі акумуляції коштів на конкретну соціальну потребу, 
забезпечуючи при цьому максимальну залученість мешканців громади та 
прозорість розподілу залученого капіталу. 
 
3.2. Розробка соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного» (залучення коштів на конкретну соціальну 
потребу громади).  
Назва соціального проекту. З метою створення інклюзивного 
соціально-реабілітаційного хабу «Синергія добра: громада для кожного» 
через мобілізацію позабюджетних ресурсів. 
Актуальність соціальної проблеми. У сучасних умовах глобальних 
суспільно-політичних трансформацій, спричинених наслідками воєнних дій 
  52 
 
та економічною нестабільністю, система соціального захисту в Україні 
потребує кардинального переосмислення. Традиційна модель, що базується 
суто на державному фінансуванні, виявляється малоефективною у 
задоволенні зростаючих та диференційованих потреб населення. На 
сучасному етапі розвитку соціальної сфери критично важливим є перехід від 
пасивного надання допомоги до активного створення соціального капіталу в 
громадах.  
Ключовим інструментом цього переходу стає професійний 
фандрейзинг, який дозволяє мобілізувати ресурси громадянського 
суспільства, бізнесу та міжнародних донорів для вирішення гострих 
соціальних проблем. 
Практична імплементація теоретичних засад фандрейзингу, 
розглянутих у попередніх підрозділах, знайшла своє втілення в авторському 
соціальному фандрейзинг-проєкті «Синергія добра: громада для кожного». 
Даний проєкт спрямований на акумуляцію ресурсів для створення 
інклюзивного соціально-реабілітаційного хабу (центру) на базі 
територіальної громади, що є критично важливим в умовах стрімкого 
зростання потреб у соціальній адаптації та психологічній підтримці. 
Проблема, на вирішення якої спрямований проєкт «Синергія добра», 
полягає у системній невідповідності наявної соціальної інфраструктури 
громад реальним потребам вразливих груп населення (осіб з інвалідністю, 
ветеранів війни, ВПО, літніх людей та сімей у складних життєвих 
обставинах).  
Наслідки воєнних дій (психологічні травми, фізичні ушкодження, 
втрата житла) призвели до різкого зростання кількості осіб, які потребують 
комплексної реабілітації. Проте, у більшості територіальних громад відсутній 
спеціалізований, безбар’єрний та мультифункціональний простір, де люди 
різних категорій могли б отримувати послуги одночасно, не відчуваючи 
соціальної ізоляції. Брак бюджетного фінансування на капітальне 
  53 
 
облаштування таких центрів робить фандрейзинг єдиним дієвим 
інструментом розв’язання цієї проблеми, що підтверджується досвідом 
успішних європейських практик (зокрема, досвід Польщі та Нідерландів у 
створенні «community centers»). 
Мета проєкту: створення багатофункціонального інклюзивного 
соціально-реабілітаційного хабу «Синергія добра: громада для кожного» 
через мобілізацію позабюджетних ресурсів, що дозволить забезпечити рівний 
доступу мешканців громади до якісних соціальних та психологічних послуг, 
сприятиме їхній соціальній інтеграції та підвищенню якості життя. 
Глобальні соціальні завдання проєкту: 
− формування інклюзивної культури та безбар’єрного середовища в 
громаді. 
− шляхи реалізації: розробка та впровадження архітектурних рішень 
універсального дизайну при облаштуванні хабу. створення прозорого 
механізму залучення громади до процесу прийняття рішень (через цифрові 
платформи). проведення адвокаційних кампаній для подолання стигматизації 
осіб з інвалідністю та впо. 
− підвищення рівня соціальної згуртованості та партисипації (активної 
участі). 
− шляхи реалізації: розробка та впровадження системи корпоративного 
та індивідуального волонтерства. організація спільних заходів для різних 
соціальних груп (арт-терапія, спортивні змагання, освітні тренінги). 
залучення місцевого бізнесу до довгострокового партнерства (модель ксв). 
− забезпечення психосоціальної стійкості та ментального здоров’я 
мешканців. 
− шляхи реалізації: створення на базі хабу кабінету психологічної 
підтримки. організація груп самодопомоги та тренінгів зі стресостійкості. 
  54 
 
залучення кваліфікованих психологів та соціальних працівників (на 
волонтерських засадах або через грантове фінансування). 
− професіоналізація соціальної сфери через цифрову трансформацію та 
прозорість. 
− шляхи реалізації: Впровадження CRM-системи для моніторингу 
донорських надходжень та потреб бенефіціарів. Створення цифрової 
платформи для прозорого звітування про хід реалізації проєкту та 
використання коштів. Навчання персоналу хабу сучасним методам 
фандрейзингу та комунікацій. 
Емблема соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного» є ключовим елементом його візуальної ідентифікації 
та емоційного впливу. Вона розроблена на основі принципів сучасного 
соціального дизайну та символізує ідею спільних зусиль, розвитку та надії. 
Опис концепції: Емблема представляє собою стилізоване зображення 
трьох рук різних кольорів (синій – надійність, зелений – гармонія, 
помаранчевий – енергія та оптимізм), які переплітаються, утворюючи форму 
кола та серця одночасно. Це символізує об’єднання зусиль бізнесу, влади та 
громади. У центрі композиції розміщено паросток (символ розвитку та 
життя) та три невеликі зірки, що символізують надію та успіх. Кольорова 
гама: синій (надійність), зелений (гармонія) та жовтий (оптимізм). Такий 
логотип підкреслює ідею партисипації – лише спільними зусиллями можна 
створити простір, де кожен відчуває себе частиною цілого (див. рис. 3.1). 
Обґрунтування проєкту. Згідно зі статистичними даними міністерства 
соціальної політики (2025 р.), запит на послуги соціальної інтеграції та 
психологічної підтримки в громадах зріс на 40% порівняно з попередніми 
роками. Зокрема, у Черкаському регіоні кількість осіб, що потребують 
спеціалізованого обладнання для фізичної терапії, перевищує можливості 
наявних установ утричі. Крім того, за даними соціологічних опитувань, 
  55 
 
понад 60% ВПО відчувають труднощі з адаптацією у нових громадах через 
відсутність спільних комунікаційних майданчиків. 
 
Рис. 3.1. Емблема соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного» 
Обґрунтування проєкту. Згідно зі статистичними даними міністерства 
соціальної політики (2025 р.), запит на послуги соціальної інтеграції та 
психологічної підтримки в громадах зріс на 40% порівняно з попередніми 
роками. Зокрема, у Черкаському регіоні кількість осіб, що потребують 
спеціалізованого обладнання для фізичної терапії, перевищує можливості 
наявних установ утричі. Крім того, за даними соціологічних опитувань, 
понад 60% ВПО відчувають труднощі з адаптацією у нових громадах через 
відсутність спільних комунікаційних майданчиків. 
«Синергія добра: громада для кожного» є важливою саме зараз, 
оскільки вона перетворює громаду з пасивного спостерігача на активного 
суб’єкта змін. Кожен внесок – це інвестиція у соціальну безпеку регіону, що 
підтверджується досвідом успішних європейських громад, де залучення 1 
євро меценатських коштів генерує до 3 євро «соціального прибутку» у 
  56 
 
вигляді зниження рівня депресії та підвищення працездатності населення. 
Впровадження інклюзивного хабу дозволить не лише вирішити точкові 
проблеми, а й створити сталий механізм взаємодопомоги, який працюватиме 
в довгостроковій перспективі. 
Структура цільової аудиторії: Проєкт «Синергія добра: громада для 
кожного» базується на принципі інклюзивності, тому його цільова аудиторія 
є багатогранною. Ми не просто допомагаємо одній групі, ми створюємо 
середовище, де різні верстви населення взаємодіють і підсилюють одна одну. 
Первинна аудиторія (безпосередні бенефіціари): 
− Особи з інвалідністю та ветерани: Люди, які потребують фізичної та 
соціальної реабілітації, доступу до безбар’єрного простору та адаптивних 
технологій. 
− Внутрішньо переміщені особи (ВПО): Сім’ї, що втратили дім і 
потребують соціальної інтеграції, психологічного розвантаження та нових 
соціальних зв’язків у громаді. 
− Діти та молодь з особливими освітніми потребами: Для них хаб стане 
місцем соціалізації через арт-терапію та інклюзивні заходи. 
− Літні люди (самотні пенсіонери): Категорія, що часто страждає від 
соціальної ізоляції; для них передбачені програми «активного довголіття» та 
обміну досвідом. 
Вторинна аудиторія (ті, на кого проєкт впливає опосередковано): 
− Члени родин бенефіціарів: Вони отримують психологічну 
підтримку та «час для себе» (respite care), поки їхні рідні знаходяться в хабі. 
− Мешканці громади: Отримують сучасний простір для волонтерства 
та культурних подій, що підвищує загальний рівень емпатії в суспільстві. 
− Місцевий бізнес: Отримує платформу для реалізації своїх стратегій 
КСВ та покращення репутації через пряму участь у житті громади. 
  57 
 
Стратегічні ресурси реалізації проєкту та бюджет. Для того, щоб 
проєкт не залишився лише на папері, ми чітко диференціюємо необхідні 
ресурси за трьома напрямами: 
Кадрові ресурси (Інтелектуальний капітал): 
− Ядро команди: Керівник проєкту (менеджер), фандрейзер, SMM-
спеціаліст для цифрових комунікацій. 
− Спеціалісти: Соціальні працівники, фізичні терапевти, психологи, 
юристи (залучаються на контрактній основі або як про-боно волонтери). 
− Волонтерський корпус: Студенти профільних вузів, активні мешканці 
громади, які допомагають в організації заходів та супроводі бенефіціарів. 
Матеріально-технічні ресурси: 
− Приміщення: Площа не менше 150-200 м², що передається громадою 
в довгострокову оренду на пільгових умовах. 
− Обладнання: Реабілітаційні тренажери, сенсорне обладнання для 
кімнати розвантаження, комп’ютерна техніка для зони коворкінгу, меблі, 
адаптовані під потреби маломобільних груп. 
− Цифрова інфраструктура: Веб-сайт проєкту, підключення до 
платіжних систем (LiqPay, Monobank), CRM-система для обліку донацій. 
Стратегічні ресурси реалізації проєкту та бюджет (через призму 
фандрейзингу). Для успішної реалізації фандрейзинг-проєкту ми 
використовуємо мультиканальну модель залучення ресурсів, де кожен ресурс 
– це результат конкретної комунікаційної стратегії: 
1. Фінансові ресурси (Джерела надходжень): 
− Масовий фандрейзинг (B2C): Благодійні внески від мешканців 
громади через цифрові банки («банки» у застосунках), QR-коди на публічних 
локаціях та благодійні підписки. Очікувана частка – 20%. 
− Корпоративний фандрейзинг (B2B): Прямі інвестиції від місцевих 
агрохолдингів, ІТ-компаній та торговельних мереж у межах їхніх програм 
КСВ. Очікувана частка – 40%. 
  58 
 
− Грантовий фандрейзинг: подання заявок до міжнародних фондів 
(USAID, UNICEF, ЄС) на цільове обладнання. Очікувана частка – 30%. 
− Подієвий фандрейзинг: кошти, зібрані під час проведення 
благодійних аукціонів, марафонів та ярмарків. Очікувана частка – 10%. 
Таблиця 3.1. 
Фінансові ресурси (Орієнтовний кошторис витрат) (складено автором) 
Стаття витрат Опис Орієнтовна 
сума (грн) 
Ремонт та адаптація Облаштування пандусів, розширення 450 000 
дверних отворів, інклюзивні санвузли. 
Спеціалізоване Закупівля реабілітаційних засобів, 800 000 
обладнання меблів, сенсорних систем. 
Інформаційна Виготовлення брендованої продукції, 70 000 
кампанія таргет у соцмережах, створення 
промо-ролика. 
Цифрові рішення Розробка сайту-платформи, ліцензії на 50 000 
ПЗ, безпека даних. 
Адміністративні Зв'язок, логістика, комунальні послуги 30 000 
витрати  (на старті). 
РАЗОМ: 1 400 000 грн 
Примітка: Фінансування планується за схемою: 40% – грантові кошти, 30% – 
внески великого бізнесу, 20% – краудфандинг (збори від мешканців), 10% – підтримка з 
місцевого бюджету. 
 
2. Кадрові ресурси (Волонтерський фандрейзинг): 
− Команда фандрейзерів: 3 фахівці, відповідальні за написання грантів, 
роботу з великими донорами та ведення цифрових зборів. 
− Амбасадори проєкту: Лідери думок громади, які безкоштовно 
«просувають» збір коштів на своїх сторінках у соцмережах (peer-to-peer 
фандрейзинг). 
Основні етапи реалізації соціального фандрейзинг-проєкту 
Реалізація «Синергії добра: громада для кожного» розбита на чотири 
чіткі фандрейзингові фази: 
  59 
 
I. Ініціація та підготовка (1-й місяць): 
− Формування фандрейзингового кейсу: чітке обґрунтування, на що 
саме збираємо (інклюзивне обладнання) та чому це важливо. 
− Створення візуального контенту (промо-ролик про потребу громади) 
та запуск лендінг-сторінки з кнопкою «Донатити». 
II. Планування та «тихий» старт (2-й місяць): 
− Проведення переговорів із «якірними» донорами (великим бізнесом) 
для отримання перших 30% суми до офіційного старту (це створює довіру у 
масового донора). 
− Розробка медіа-плану виходів у соцмережах (Facebook, Instagram, 
TikTok). 
III. Виконання та активний збір (3-6 місяці): 
− Старт публічної кампанії: Запуск челенджів у соцмережах, 
встановлення брендованих боксів та QR-кодів у ТРЦ. 
− Проведення циклу подієвого фандрейзингу: благодійний забіг 
«Громада для кожного», онлайн-аукціон лотів від ветеранів та митців. 
− Щотижневі цифрові звіти («Зібрано / Залишилося») для підтримки 
динаміки збору. 
IV. Закриття та пост-фандрейзинг (7-й місяць): 
− Публічний фінансовий звіт: оприлюднення всіх чеків та виписок. 
− Етап «Дякуємо»: Встановлення «Стіни вдячності» у створеному хабі 
з іменами всіх донорів. Надсилання персоналізованих відео-подяк великим 
меценатам. 
Прогнозовані очікувані результати та їх соціальний ефект 
Кількісні показники фандрейзингу: 
− Залучено не менше 1 400 000 грн позабюджетних коштів. 
− Кількість унікальних донорів – не менше 5 000 осіб. 
− Кількість залучених бізнес-партнерів – від 15 компаній. 
  60 
 
− Охоплення інформаційної кампанії у соцмережах – понад 50 000 
користувачів. 
Якісні показники (соціальний ефект): 
− Рівень довіри: Підвищення готовності мешканців громади 
інвестувати у спільні соціальні проєкти (зміна парадигми з «держава винна» 
на «ми разом змінюємо»). 
− Прозорість: Сформовано стандарт відкритого звітування соціальної 
установи перед громадою. 
− Синергія: Налагоджено сталу комунікацію між владою, бізнесом та 
вразливими групами населення, що зменшує соціальну напругу. 
План основних заходів фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного». Цей план фокусується на активностях, що 
стимулюють надходження ресурсів та залучення донорів. 
Таблиця 3.2. 
План основних заходів фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
 громада для кожного» (складено автором) 
 
Назва заходу Термін Відповідальні Очікуваний 
фандрейзинговий результат 
Презентація для бізнес- 1-й Керівник Підписання меморандумів 
клубу громади місяць проєкту про партнерство (перші 300 
тис. грн) 
Запуск таргетованої 2-й SMM- Залучення 2000+ мікро-
кампанії «Твій кава- місяць спеціаліст донорів через соцмережі 
донат» 
Благодійний аукціон 3-й Волонтери, Продаж виробів ветеранів 
«Лоти вдячності» місяць фандрейзер та митців (мета — 150 тис. 
грн) 
Марафон «Громада в 4-й Команда Корпоративні внески за 
русі» (забіг/велопробіг) місяць проєкту участь команд бізнесу 
День «Відкритих Щомісяця SMM- Підтвердження цільового 
дверей» (онлайн-стрім) спеціаліст використання та стимул для 
нових донатів 
  61 
 
Моніторинг та оцінка. Для контролю за перебігом фандрейзингової 
кампанії ми впроваджуємо систему подвійного моніторингу: 
1. Фінансовий моніторинг: Щоденний автоматизований звіт через 
CRM-систему про кількість та обсяг пожертв. Публікація «лічильника збору» 
на головній сторінці сайту. 
2. Комунікаційний моніторинг: Аналіз охоплень у соціальних 
мережах, кількість репостів та згадок у ЗМІ. Це дозволяє оперативно 
коригувати стратегію, якщо темпи збору падають. 
3. Зворотний зв'язок: Анкетування донорів щодо зручності здійснення 
внесків та якості отриманої звітності. 
Підсумкові положення. Фандрейзинг-проєкт «Синергія добра: 
громада для кожного» не є просто разовою акцією зі збору коштів. Це 
стратегічна ініціатива, спрямована на вибудовування довгострокових 
партнерських відносин між соціальною установою, громадою та бізнесом. 
Успішна реалізація даного проєкту доведе, що сучасний фандрейзинг – це не 
«прохання про допомогу», а професійний менеджмент соціальних інвестицій, 
де кожен вкладений ресурс перетворюється на реальний шанс для соціальної 
інтеграції та якісної реабілітації тих, хто цього найбільше потребує. 
Фандрейзинг-проєкт «Синергія добра: громада для кожного» виступає 
не просто як інструмент залучення фінансування, а як цілісна соціально-
педагогічна та управлінська стратегія розвитку громади. Його успішна 
реалізація дозволяє трансформувати пасивне очікування бюджетних 
асигнувань у проактивну модель соціального інвестування. Головна цінність 
проєкту полягає у створенні соціального прецеденту: коли мешканці, бізнес 
та влада об’єднуються навколо конкретної, вимірюваної мети – створення 
інклюзивного простору. 
Розроблена модель фандрейзингу базується на принципах етичності, 
прозорості та підзвітності, що є критично важливим для відновлення довіри в 
суспільстві. Проєкт доводить, що залучення ресурсів у 2026 році – це 
  62 
 
передусім управління комунікаціями та смислами. Впровадження «Синергії 
добра» створює «ефект доміно»: успішний збір на один об'єкт стимулює 
появу нових громадських ініціатив, формуючи стійку культуру 
благодійності, де кожен учасник відчуває свою значущість та безпосередній 
вплив на якість життя в громаді. Таким чином, проєкт стає фундаментом для 
побудови безбар’єрного, гуманного та ресурсного суспільства. 
Механізми реалізації проєкту 
Для того, щоб теоретичний план перетворився на реальний результат, ми 
застосовуємо чотири взаємопов'язані механізми: 
1. Комунікаційний механізм (Інформаційне охоплення): 
− Створення медіа-хабу проєкту: запуск офіційних сторінок у 
соціальних мережах з використанням технологій сторітелінгу (історії 
майбутніх бенефіціарів). 
− Візуальна агітація: розміщення QR-кодів на платіжних квитанціях, у 
громадському транспорті та на касах місцевих маркетів. 
− Робота зі ЗМІ: серія публікацій та ефірів на місцевому телебаченні та 
в онлайн-виданнях для формування позитивного іміджу проєкту. 
2. Технологічний механізм (Цифрова інфраструктура): 
− Використання фандрейзингових платформ: реєстрація проєкту на 
загальнонаціональних краудфандингових майданчиках (наприклад, Razom, 
Dobro.ua). 
− Інтеграція платіжних рішень: налаштування миттєвих платежів через 
Google Pay та Apple Pay, створення «благодійної банки» для збору дрібних 
донатів. 
− Автоматизація подяки: чат-бот, який автоматично надсилає звіт та 
подяку кожному донору після транзакції. 
3. Економічний механізм (Стимулювання донорства): 
  63 
 
− Пакетні пропозиції для бізнесу: розробка рівнів партнерства 
(«Золотий», «Срібний», «Бронзовий») з відповідними репутаційними 
бонусами (логотип на стіні хабу, згадки в пресі). 
− Механізм «Matching gift»: домовленість із великим меценатом про 
те, що він подвоює кожну гривню, зібрану громадою. 
4. Партнерський механізм (Партисипація): 
− Створення Наглядової ради: залучення авторитетних мешканців 
громади та представників донорів для контролю за витратами. 
− Волонтерський фандрейзинг: залучення амбасадорів, які проводять 
власні «дні народження» або спортивні події на користь проєкту. 
Ризики реалізації проєкту та шляхи їх мінімізації. Для забезпечення 
сталого розвитку проєкту «Синергія добра: громада для кожного» ми 
провели ідентифікацію потенційних загроз та розробили стратегії реагування 
на них. 
Таблиця 3.3. 
Ризики реалізації фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: громада 
для кожного» та шляхи їх мінімізації (складено автором) 
 
Категорія Опис ризику Шляхи мінімізації (Заходи 
ризику реагування) 
Фінансовий Недосягнення цільової Впровадження етапності збору 
суми збору через (реалізація частинами). 
економічну нестабільність Використання механізму «Matching 
або «втому донора». gift» (подвоєння донатів великим 
бізнесом). 
Репутаційний Недовіра до прозорості Щотижневий публічний звіт. 
використання коштів або Створення Наглядової ради з 
негативні коментарі у авторитетних мешканців. Миттєва 
соцмережах. реакція на запити у коментарях. 
Комунікаційний Низьке охоплення Залучення амбасадорів (лідерів 
аудиторії, повідомлення думок). Використання платного 
«губиться» в таргету. Креативний та емоційний 
інформаційному просторі. сторітелінг. 
  64 
 
Продовження таблиці 3.3. 
Організаційний Брак кваліфікованих Чіткий розподіл ролей. Система 
волонтерів-фандрейзерів мотивації (сертифікати, публічне 
або конфлікти всередині визнання). Навчальні тренінги для 
команди. команди перед стартом. 
Зовнішній Форс-мажорні обставини, Пріоритет на цифрові хмарні 
(Безпековий) пов’язані з воєнним станом рішення для збору даних. 
(обстріли, блекаути). Наявність плану «Б» щодо 
перенесення офлайн-заходів в 
онлайн-формат. 
 
Завершуючи опис соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного», слід зазначити, що його життєздатність базується на 
комплексному поєднанні технологічних інновацій та глибокої емоційної 
залученості мешканців. Розроблена модель демонструє, що успіх сучасного 
збору ресурсів у соціальній сфері залежить не від агресивного маркетингу, а 
від здатності установи вибудувати прозору систему взаємовигідного 
партнерства. Проєкт стає практичним підтвердженням того, що цифрові 
інструменти та соціальні мережі є лише каналами, тоді як справжньою 
рушійною силою фандрейзингу є довіра та спільна відповідальність за 
майбутнє громади. 
Однак, для того щоб такі ініціативи стали не поодинокими акціями, а 
системним явищем, необхідно залучати найбільш ресурсного гравця – 
великий та середній бізнес. Саме через механізми стратегічного партнерства 
та інтеграцію цінностей громади у бізнес-процеси формується стала модель 
соціального розвитку. Тому, логічним продовженням нашого дослідження є 
аналіз ролі корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як одного з 
найбільш перспективних напрямів сучасного фандрейзингу, що дозволяє 
залучати масштабні інвестиції для вирішення критичних соціальних завдань. 
 
 
  65 
 
3.3. Перспективи запровадження корпоративної соціальної 
відповідальності (КСВ) як стабільного джерела фінансування соціальної 
сфери 
У сучасній архітектурі фандрейзингу особливе місце посідає взаємодія 
з бізнес-сектором, яка трансформувалася з епізодичної благодійності у 
системну корпоративну соціальну відповідальність (КСВ). Для соціальної 
установи бізнес виступає не просто донором, а стратегічним партнером, 
здатним забезпечити не лише фінансовий ресурс, а й експертизу, технології 
та доступ до нових аудиторій. На думку О. Копилюк, у 2026 році КСВ є 
невід’ємною частиною ринкової стратегії компаній, де інвестиції в соціальні 
проєкти громади конвертуються у лояльність клієнтів та репутаційний 
капітал [21]. 
Стратегічний фандрейзинг у контексті КСВ базується на моделі «Win-
Win», де соціальна вигода від реалізації проєкту (наприклад, створення хабу 
«Синергія добра: громада для кожного») поєднується з прагматичними 
цілями бізнесу. Ми виокремлюємо наступні ключові інструменти такої 
взаємодії: 
1. Спільний маркетинг (Cause-Related Marketing): Механізм, за якого 
компанія перераховує певний відсоток від продажу товару чи послуги на 
потреби соціального проєкту. Це дозволяє бізнесу стимулювати продажі, а 
соціальній установі – отримувати сталий потік мікродонатів [12]. 
2. Корпоративне волонтерство (Pro bono): Залучення співробітників 
компанії як інтелектуального ресурсу. Наприклад, ІТ-компанія може 
безкоштовно розробити цифрову платформу для проєкту, а юридична фірма 
– забезпечити правовий супровід, що значно економить бюджет 
фандрейзингової кампанії [9]. 
3. Грантові програми бізнесу: Великі корпорації створюють власні 
фонди, що на конкурсній основі фінансують ініціативи громад. Це вимагає 
  66 
 
від фандрейзера високого рівня професіоналізму в підготовці проєктних 
заявок та системного звітування [53]. 
Ефективність залучення корпоративних донорів напряму залежить від 
здатності соціальної установи запропонувати бізнесу ціннісну пропозицію. 
Це не прохання про допомогу, а пропозиція стати частиною вирішення 
глобальної проблеми громади, що відповідає Цілям сталого розвитку (ЦСР). 
Так, О. Лебідь підкреслює, що для сучасного бізнесу критично важливим є 
показник SROI (Social Return on Investment) – соціальне повернення на 
інвестиції, який демонструє реальний вплив кожного вкладеного ресурсу на 
покращення якості життя мешканців [24]. 
Ефективна модель взаємодії з корпоративним сектором у межах 
проєкту «Синергія добра: громада для кожного» вимагає від фандрейзера 
розуміння бізнес-процесів потенційного донора. На відміну від 
індивідуальних благодійників, бізнес розглядає участь у соціальних 
ініціативах як частину своєї стратегії сталого розвитку. Тому ключовим 
завданням стратегічного фандрейзингу є перетворення соціальної потреби 
громади на репутаційну можливість для компанії. 
Ми виокремлюємо наступні рівні залучення корпоративних партнерів, 
що забезпечують сталість ресурсного забезпечення: 
1. Програмне партнерство (Long-term Partnership). Це найбільш 
глибокий рівень взаємодії, коли велика компанія (наприклад, місцевий 
агрохолдинг або мережа супермаркетів) бере на себе повне фінансування 
окремого напряму в хабі – наприклад, «Кабінету сенсорної інтеграції». У 
такому разі компанія не просто надає кошти, а стає «патроном» напряму, що 
дозволяє їй тривалий час комунікувати про свою соціальну місію [9]. 
2. Подієва колаборація (Event Collaboration). Використання спільних 
івентів для збору коштів. Прикладом є проведення «Благодійного дня 
продажів», коли певна мережа кав’ярень спрямовує прибуток від реалізації 
конкретного продукту на закупівлю реабілітаційного обладнання. Це 
  67 
 
класичний приклад Cause-Related Marketing, де виграють усі: громада 
отримує ресурс, бізнес – ріст лояльності клієнтів, а клієнт – легкий спосіб 
долучитися до доброї справи [12]. 
3. Екосистема лояльності. Інтеграція збору коштів у бонусні програми 
банків або торговельних мереж. Можливість для клієнта конвертувати 
накопичені бали («кешбек») у донат на користь проєкту є одним із найбільш 
технологічних трендів фандрейзингу 2026 року [58]. 
Важливим аспектом стратегічного партнерства є верифікація етичності 
донора. Фандрейзинг у межах КСВ має базуватися на принципах «чистої 
репутації». Соціальна установа повинна проводити комплаєнс-перевірку 
партнерів, аби уникнути конфлікту інтересів або «greenwashing» (імітації 
екологічної чи соціальної відповідальності з метою приховати недоброчесну 
діяльність). Як зазначає дослідник А. Сидоренко, етична сумісність 
цінностей донора та реципієнта є фундаментом довгострокової синергії [46]. 
Для бізнесу участь у проєкті «Синергія добра: громада для кожного» 
конвертується у конкретні ESG-показники (Environmental, Social, and 
Governance), які стають дедалі важливішими для отримання міжнародних 
кредитів та інвестицій. Як підкреслює О. Лебідь [24], у системі публічного 
управління фандрейзер виступає у ролі консультанта, який допомагає бізнесу 
ефективно «купити» соціальний вплив, що є взаємовигідним обміном у 
сучасній ринковій економіці [47]. 
Таким чином, фандрейзер виступає у ролі консультанта, який 
допомагає бізнесу ефективно «купити» соціальний вплив, що є 
взаємовигідним обміном у сучасній ринковій економіці. 
Розуміння теоретичних засад та інструментарію КСВ є 
фундаментальним, проте для практичної реалізації фандрейзингової стратегії 
соціальна установа потребує чіткої дорожньої карти. Перехід від ідеї 
партнерства до підписання реального меморандуму з бізнесом вимагає від 
менеджменту проєкту не лише комунікаційних навичок, а й чіткої 
  68 
 
послідовності управлінських дій. З огляду на це, нами було розроблено та 
апробовано в межах проєкту «Синергія добра: громада для кожного» 
авторський алгоритм побудови взаємодії з корпоративним донором, який 
дозволяє структурувати процес залучення великих інвестицій [21]. 
Алгоритм залучення корпоративного партнера до проєкту 
«Синергія добра: громада для кожного» 
Для систематизації роботи з бізнес-сектором ми узагальнили наступний 
покроковий алгоритм, який мінімізує відмови та підвищує конверсію 
переговорів: 
Етап 1. Сканування ринку (Mapping): Пошук компаній, чиї 
корпоративні цінності збігаються з ідеєю інклюзії (наприклад, медичні 
мережі, спортивні бренди, соціально відповідальні агрохолдинги) [4]. 
Етап 2. Розробка персоніфікованої пропозиції (Pitch Deck): Створення 
презентації, де 80% контенту – це не «хто ми», а «яку вигоду отримає 
компанія» (охоплення аудиторії, згадки в медіа, задоволеність працівників) 
[12]. 
Етап 3. Переговори та «тест-драйв»: Пропозиція невеликої спільної 
акції перед підписанням довгострокового меморандуму [12]. 
Етап 4. Імплементація та спільний PR: Реалізація заходу з обов’язковим 
запрошенням представників компанії («перерізання стрічки», участь у 
тренінгах хабу) [9]. 
Етап 5. Звітування та пролонгація: Надання не лише фінансового звіту, 
а й емоційного фідбеку (фото, відео, історії успіху бенефіціарів), що 
стимулює компанію до подальшої співпраці [58]. 
Застосування запропонованого алгоритму дозволяє перетворити процес 
залучення корпоративних ресурсів із хаотичних звернень у прогнозовану 
технологію управління соціальними інвестиціями. Це забезпечує не лише 
одноразове фінансування конкретних потреб проєкту «Синергія добра: 
громада для кожного», а й закладає підґрунтя для формування 
  69 
 
довгострокової екосистеми партнерства, де бізнес стає невід’ємною 
частиною соціальних трансформацій у громаді. Таким чином, стратегічний 
фандрейзинг через призму КСВ виступає найвищим щаблем 
професіоналізації соціальної сфери, де фінансова стабільність установи 
досягається шляхом створення реальної суспільної вартості [24; 47]. 
Аналіз сучасних тенденцій цифровізації, дає можливість стверджувати, 
що соціальні мережі перетворилися з допоміжних медіа-майданчиків на 
ключові інструменти стратегічного фандрейзингу, здатні забезпечити високу 
динаміку залучення ресурсів та безпрецедентний рівень прозорості 
діяльності соціальних установ.  
Використання інтерактивних форматів взаємодії, таких як прямі ефіри, 
цифрові сторітелінг-кампанії та інтегровані платіжні рішення, дозволяє не 
лише акумулювати необхідні фінансові кошти, а й формувати навколо 
установи стійку спільноту прихильників (community building).  
Отримані результати свідчать, що ефективність залучення донорів у 
2026 році безпосередньо залежить від якості візуального контенту та 
швидкості зворотного зв’язку, що створює фундамент для впровадження 
масштабних ініціатив. Саме ці теоретичні та технологічні засади стали 
основою для розробки та практичної імплементації нашого авторського 
продукту – соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: громада для 
кожного», який детально розглядається у наступному підрозділі. 
Узагальнюючи результати розробки та впровадження інноваційних 
стратегій залучення ресурсів, ми довели, що успіх сучасної соціальної 
установи у 2026 році безпосередньо залежить від її здатності функціонувати 
як відкрита, цифрова та партнерська екосистема. У ході дослідження було 
встановлено, що використання інструментарію соціальних мереж та сучасних 
медіа-платформ трансформує фандрейзинг із механічного процесу збору 
фінансів у технологію розбудови активної спільноти навколо значущої ідеї. 
  70 
 
Центральним елементом практичної частини роботи стала розробка 
авторського соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія добра: громада для 
кожного», який виступає не лише як план акумуляції коштів для створення 
інклюзивного простору, а й як дієвий механізм зміцнення соціальної 
згуртованості в громаді.  
Нами було доведено, що стратегічна взаємодія з корпоративним 
сектором через механізми соціальної відповідальності (КСВ) та 
впровадження чіткого алгоритму партнерства дозволяють забезпечити 
фінансову стабільність проєкту та сформувати нову культуру меценатства. 
На завершення зазначимо, що запропоновані підходи до цифровізації 
фандрейзингової діяльності та налагодження довгострокових зв’язків із 
бізнесом дозволяють соціальним установам вийти на новий рівень 
автономності, суттєво розширюючи спектр та якість послуг для найбільш 
вразливих категорій населення. Таким чином, соціальний фандрейзинг-
проєкт «Синергія добра: громада для кожного» є універсальною моделлю, 
яка поєднує в собі економічну ефективність, технологічність та високу 
соціальну місію, що відповідає викликам сучасної України. 
 
  71 
 
ВИСНОВКИ 
У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та 
розв’язано актуальне науково-практичне завдання щодо обґрунтування 
благодійного фандрейзингу як стратегічного джерела фінансування системи 
соціального захисту населення в Україні. За результатами дослідження 
сформульовано такі висновки: 
1. Розкрити теоретичні засади благодійного фандрейзингу та визначено 
його роль у системі фінансового забезпечення соціального захисту населення 
в Україні. Встановлено, що у 2026 році благодійний фандрейзинг перестав 
бути стихійним збором пожертв і трансформувався у високотехнологічну 
управлінську стратегію акумуляції ресурсів. У системі соціального захисту 
населення фандрейзинг постає як критично важливе позабюджетне джерело, 
що забезпечує фінансову стійкість соціальних установ в умовах дефіциту 
державного фінансування. Доведено, що роль фандрейзингу полягає не лише 
в отриманні грошових коштів, а й у залученні інтелектуального капіталу, 
волонтерських зусиль та формуванні соціального капіталу громади.  
Соціальний захист через призму фандрейзингу розглядається як 
активна інвестиція у розвиток людського потенціалу, де пріоритетом є не 
пасивне утримання вразливих груп, а створення умов для їхньої 
самореалізації та інклюзії.  
Теоретичний аналіз дозволив стверджувати, що фандрейзинг є 
інструментом демократизації соціальної сфери, оскільки він залучає широкі 
верстви населення до розв'язання суспільних проблем, роблячи систему 
соцзахисту прозорою та підзвітною громаді.  
Особливої уваги заслуговує той факт, що в сучасних умовах 
благодійний фандрейзинг виступає каталізатором інституційних змін у самій 
системі соціального захисту. Він стимулює перехід від бюрократизованих 
методів розподілу коштів до гнучких проектних підходів, де кожен ресурс 
має чітке цільове призначення. Дослідження підтвердило, що інтеграція 
  72 
 
фандрейзингових механізмів у державну політику соціального захисту 
дозволяє не лише диверсифікувати джерела доходу, а й підвищити загальну 
стійкість системи до зовнішніх шоків та кризових явищ. Таким чином, 
фандрейзинг ідентифіковано як невід’ємну складову сучасної сервісної 
держави, де якість соціального захисту визначається здатністю мобілізувати 
ресурси всього суспільства задля підтримки найбільш вразливих його 
представників на засадах солідарності та гуманізму. 
2. Проаналізовано сучасний стан та специфіку залучення 
позабюджетних ресурсів соціальними установами в умовах цифровізації та 
розвитку громадянського суспільства.. Виявлено, що цифрова трансформація 
2026 року докорінно змінила архітектуру взаємодії між соціальними 
установами та донорами.  
Основним майданчиком фандрейзингової діяльності стали цифрові 
екосистеми та соціальні мережі, які забезпечують швидкість, візуалізацію та 
персоніфікацію звернень. Специфіка сучасного стану полягає у переході до 
моделі «цифрової довіри», де використання блокчейн-технологій та звітів у 
реальному часі стає стандартом для благодійних фондів. Аналіз показав, що 
найбільш успішними є ті установи, які використовують інструменти 
сторітелінгу та краудфандингові платформи для залучення мікро-донатів від 
громадянського суспільства.  
Встановлено, що розвиток громадянського суспільства в Україні 
стимулює перехід від емоційного фандрейзингу до раціонального, де 
благодійник хоче бачити чіткий соціальний KPI (показник ефективності) 
своїх інвестицій. Цифрові інструменти дозволяють масштабувати соціальні 
ініціативи, залучаючи не лише локальних, а й міжнародних партнерів, що 
значно розширює ресурсну базу системи соціального захисту. 
Додатково з’ясовано, що цифрова трансформація фандрейзингу в 
соціальній сфері вимагає від фахівців формування нових компетенцій, 
зокрема у сфері цифрового маркетингу та аналізу великих даних (Big Data). 
  73 
 
Використання штучного інтелекту для прогнозування поведінки донорів та 
автоматизація фандрейзингових воронок у соціальних мережах дозволяють 
значно знизити вартість залучення однієї гривні внеску, що критично 
важливо для неприбуткових організацій. Аналіз показав, що у 2026 році 
конкуренція за увагу донора вимагає від соціальних установ високої якості 
контенту та здатності швидко адаптувати свої меседжі до мінливих запитів 
аудиторії. Отже, сучасний стан фандрейзингу характеризується переходом 
від кількісного накопичення ресурсів до якісного управління 
взаємовідносинами з громадою через інтерактивні цифрові платформи. 
3. Обґрунтувано механізми консолідації благодійних ресурсів через 
розвиток корпоративної соціальної відповідальності та цифрові інструменти 
фандрейзингу. Сформульовано перехід від класичного спонсорства до 
стратегічного партнерства на засадах корпоративної соціальної 
відповідальності (КСВ).  
Запропоновано авторський алгоритм взаємодії, який передбачає 
глибоку інтеграцію бізнес-цілей компанії з соціальною місією проєкту 
«Синергія добра: громада для кожного». Визначено, що для великого та 
середнього бізнесу участь у соціальних ініціативах є інструментом зміцнення 
репутаційного капіталу та лояльності споживачів. Алгоритм включає етапи 
ідентифікації спільних цінностей, розробку ко-брендингових кампаній та 
спільне звітування про соціальний ефект.  
Доведено, що залучення корпоративних донорів на системній основі 
дозволяє забезпечити сталість соціальних проєктів, виводячи їх за межі 
разових акцій. У підсумку, взаємодія за моделлю «Громада–Бізнес–Влада» 
визначена як найбільш ефективний механізм фінансування соціального 
захисту, що забезпечує синергію ресурсів та гарантує високу соціальну 
віддачу від кожної залученої гривні. У процесі визначення стратегічних 
напрямів взаємодії з бізнес-сектором було доведено, що найбільш стійкими є 
партнерства, побудовані на принципі спільної відповідальності за соціальний 
  74 
 
результат. Запропонований алгоритм залучення корпоративних донорів 
передбачає не лише фінансову прозорість, а й етичну відповідність цілей 
бізнесу цінностям проєкту «Синергія добра».  
Виявлено, що впровадження програм корпоративного волонтерства та 
«matching gift» (подвоєння внесків працівників компанією) значно посилює 
лояльність персоналу та зміцнює корпоративну культуру бізнес-партнерів. 
Таким чином, благодійний фандрейзинг у межах КСВ стає інструментом 
стратегічного розвитку не лише соціальної сфери, а й самого бізнес-
середовища, створюючи передумови для сталого процвітання українського 
суспільства на основі партнерства держави, бізнесу та громадянського 
сектору. 
4. Розроблено соціальний фандрейзинг-проєкт «Синергія добра: 
громада для кожного», та запропоновано алгоритм залучення корпоративних 
донорів як дієвого механізму багатоканального фінансування соціальних 
ініціатив. В межах практичної частини роботи запропоновано дієвий 
механізм залучення ресурсів для створення інклюзивного середовища, яка 
базується на принципах безбар’єрності та соціальної згуртованості.  
Обґрунтовано, що реалізація проєкту дозволяє вирішити ключову 
проблему соціального захисту – ізоляцію людей з інвалідністю – через 
створення просторів для спільного навчання, роботи та дозвілля. Проєкт 
інтегрує різні типи фандрейзингу: від масового збору коштів через соціальні 
мережі до великих корпоративних грантів. Встановлено, що інклюзивний 
напрям є стратегічно вигідним для громади, оскільки він перетворює 
отримувачів соціальної допомоги на активних учасників суспільного життя, 
що у перспективі зменшує навантаження на державний бюджет. Економічне 
та соціальне обґрунтування проєкту доводить, що залучення благодійних 
коштів у розвиток інклюзивної інфраструктури створює додану вартість для 
всієї громади, підвищуючи рівень соціальної безпеки та добробуту кожного її 
члена.  
  75 
 
Детальне обґрунтування соціального фандрейзинг-проєкту «Синергія 
добра: громада для кожного» дозволило виявити високий потенціал 
мультиплікативного ефекту: кожна гривня, інвестована в інклюзивну 
інфраструктуру через фандрейзинг, генерує додаткову цінність у вигляді 
підвищення соціальної активності громади.  
Проєкт доводить, що залучення благодійних коштів у створення 
безбар'єрного простору сприяє подоланню стигматизації вразливих верств 
населення та формує нову культуру сприйняття інвалідності як різноманіття, 
а не обмеження. Встановлено, що запропонована модель фінансування є 
самодостатньою в довгостроковій перспективі, оскільки вона закладає основу 
для створення соціальних підприємств та інклюзивних робочих місць, що 
робить проєкт не просто благодійною акцією, а дієвим інструментом 
соціально-економічного відродження територіальних громад. 
4. Обґрунтувано механізми консолідації благодійних ресурсів через 
розвиток корпоративної соціальної відповідальності та цифрові інструменти 
фандрейзингу. Сформульовано перехід від класичного спонсорства до 
стратегічного партнерства на засадах корпоративної соціальної 
відповідальності (КСВ).  
Запропоновано авторський алгоритм взаємодії, який передбачає 
глибоку інтеграцію бізнес-цілей компанії з соціальною місією проєкту 
«Синергія добра: громада для кожного». Визначено, що для великого та 
середнього бізнесу участь у соціальних ініціативах є інструментом зміцнення 
репутаційного капіталу та лояльності споживачів. Алгоритм включає етапи 
ідентифікації спільних цінностей, розробку ко-брендингових кампаній та 
спільне звітування про соціальний ефект.  
Доведено, що залучення корпоративних донорів на системній основі 
дозволяє забезпечити сталість соціальних проєктів, виводячи їх за межі 
разових акцій. У підсумку, взаємодія за моделлю «Громада–Бізнес–Влада» 
визначена як найбільш ефективний механізм фінансування соціального 
  76 
 
захисту, що забезпечує синергію ресурсів та гарантує високу соціальну 
віддачу від кожної залученої гривні. У процесі визначення стратегічних 
напрямів взаємодії з бізнес-сектором було доведено, що найбільш стійкими є 
партнерства, побудовані на принципі спільної відповідальності за соціальний 
результат. Запропонований алгоритм залучення корпоративних донорів 
передбачає не лише фінансову прозорість, а й етичну відповідність цілей 
бізнесу цінностям проєкту «Синергія добра».  
Виявлено, що впровадження програм корпоративного волонтерства та 
«matching gift» (подвоєння внесків працівників компанією) значно посилює 
лояльність персоналу та зміцнює корпоративну культуру бізнес-партнерів. 
Таким чином, благодійний фандрейзинг у межах КСВ стає інструментом 
стратегічного розвитку не лише соціальної сфери, а й самого бізнес-
середовища, створюючи передумови для сталого процвітання українського 
суспільства на основі партнерства держави, бізнесу та громадянського 
сектору. 
Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна 
стверджувати, завдання виконано повністю, мета кваліфікаційної роботи 
досягнута. Розроблений авторський проєкт «Синергія добра: громада для 
кожного» став логічним завершенням дослідження, підтвердивши 
ефективність запропонованих механізмів багатоканального фандрейзингу. 
  77 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Бак Н. А. Приватна благодійність в Україні та можливості її 
активізації для фінансування потреб суспільного розвитку. Фінанси України. 
2020. № 2. C. 82–100.  
2. Бебик В. М., Мякушко Н. С. Соціальна глобалістика: навчальний 
посібник. Київ: Талком, 2020. 230 с. 
3. Бескид Й. Теоретико-методологічні аспекти фінансування 
соціального захисту населення. Економіка України. 2021. № 4. С. 45–57. 
4. Берданова О. В., Вакуленко В. М., Валентюк І. В., Ткачук А. Ф. 
Стратегічне планування розвитку об’єднаної територіальної громади: навч. 
Посібник. Київ: 2017. 121 с. 
5. Благодійність у часи війни. Zagoriy Foundation. URL: 
https://zagoriy.foundation/wp-content/uploads/2022/08/doslidzhennya-2022-1.pdf 
6. Бобривець В. В. Податкове стимулювання благодійництва : 
зарубіжна практика та перспективи України : автореферат дис. канд. екон. 
наук : 08.00.08 / В. В. Бобрівець; Терноп. нац. екон. ун-т. Тернопіль, 2019. 20 
с.  
7. Бондаренко Ю. Фандрейзинг у соціальній роботі благодійних 
фондів на деокупованих територіях України: виклики та перспективи. 
Методологія сучасних наукових досліджень : збірник наукових праць 
учасників ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції 27–28 березня 
2025 р., м. Харків, Україна. С. 50-53. DOI: https://doi.org/ 10.5281/ zenodo. 
15801350 
8. Буздуган Я. Фінанси благодійних організацій та їх місце у 
фінансовій системі України. Віче. 2013. № 10. С. 8–11. URL: http://nbuv.gov.ua 
/UJRN/ viche_ 2013_10_4  
  78 
 
9. Бутенко Д. С., Руденко Л. Є. Корпоративна соціальна 
відповідальність в контексті досягнення цілей сталого розвитку. Ефективна 
економіка. 2025. №4. https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/36178 
10. Гавадзин Н. О., Кріцак Ю. О. Фандрейзинг в умовах воєнного часу. 
Причорноморські економічні студії. 2022. Вип. 74. С. 182–186. 
11. Глазунов С. В. Соціальний захист населення та соціальна робота в 
контексті суспільно-політичних трансформацій в Україні. Філософія і 
політологія в контексті сучасної культури. 2016. Вип. 2. С. 76–83. 
12. Гуляєва Л. Краудфандинг: колективне фінансування. URL: 
http://www.atomprofspilka.info/public/l33333.  
13. Дейнеко О. Соціальна згуртованість та соціальна солідарність: у 
пошуках змістовного розмежування. Науково-теоретичний альманах 
Грані, 24 2021. (6), 81-89. https://doi.org/10.15421/172162 
14. Демешко М. Фандрайзинг і краудфандинг– фінансові інструменти 
благодійництва. jes.nuoua.od.ua. URL: http://www.jes. nuoua. od.ua/ archive/ 
1_2017/1_2017.pdf#page=26. 
15. Євтушок С. М. Теоретичні засади взаємодії держави та суспільства 
у сфері благодійництва : автореферат дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / 
С. М. Євтушок; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів. 
регіон. ін-т держ. упр. Львів, 2015. 20 с.  
16. Завидняк І. О. Благодійні організації як інститут громадського 
суспільства. Науковий вісник Національного університету ДПС України 
(економіка, право). 2014. № 2(65). С. 74–79.  
17. Захарченко Н. В. Цифровізація соціальних послуг: від теорії до 
практики. Економіка та суспільство. 2022. № 39. DOI: doi.org. 
18. Інклюзія в Україні в умовах війни: виклики та перспективи: тези 
доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (15 травня 2025 
року). Хмельницький : Хмельницький інститут соціальних технологій 
Університету «Україна», 2025. 145 с. 
  79 
 
19. Інклюзивна освіта та безбар'єрність: звіт Міністерства соціальної 
політики України за 2025 рік. URL: https://www.msp.gov.ua. 
20. Колосок А. М. Соціальне партнерство: навчальний посібник. Луцьк: 
ФОП Мажула Ю. М., 2025. 196 с.  
21. Конституція України : Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР : станом 
на 01 січ. 2026 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua. 
22. Курінна Т. М. Державне регулювання благодійності і меценатства : 
монографія. Київ : Талком, 2018. 400 с. 
23. Куц С. Фандрайзинг АВС: посібник для початківців. Київ : Центр 
філантропії, 2018. 92 с.  
24. Лебідь О. Готовність соціального працівника до фандрайзингової 
діяльності: поняття та сутність. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. 
Вип. 27 , Т. 6.  С. 97- 100. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863.6/27.204650 
25. Ломачинська І. А., Халєєва Д. В., Шмагіна В. В. Корпоративна 
соціальна відповідальність як інструмент забезпечення соціально-
економічної безпеки та соціальної інклюзії. Ринкова економіка. 2022. Т. 21. 
№ 2. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1703817 
26. Лібанова Е. М. Людський розвиток в Україні: трансформація 
соціальної політики : підручник. Київ : Логос, 2015. 340 с. 
27. Люта Т. П. Соціальний фандрейзинг як інструмент розвитку 
територіальних громад: психологія довіри та цифрові комунікації. Вісник 
соціально-економічних досліджень. 2025. Вип. 2 (89). С. 114–125. 
28. Макарова О.В. Соціальна політика в Україні: монографія; Ін-т 
демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. Київ, 
2015. С. 68–81. 
29. Марченко О.В. Природа благодійної діяльності в Україні. Науковий 
вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». № 
4. Том 2. Херсон, 2013. С. 62-66. URL: http://www.lj. kherson.ua/ pravo04/ part 
_2/18 pdf  
  80 
 
30. Мирні та воєнні виміри соціальної згуртованості: практика та 
механізми досягнення [Електронний ресурс]: матер. круглого столу 
20.11.2023 р. / упорядник В.М. Духневич. Київ: ІСПП НАПН України, 2023. 
59 с. Режим доступу: http://psy-lpr.at.ua/Materials/2023/2023-kruglij _ stilz gurto 
vanist.pdf. 
31.  Насібова О. В. Благодійність як джерело фінансових ресурсів 
соціального захисту населення. Ефективна економіка. 2020. № 10. – URL: 
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8260 DOI: 10. 32702/2307-2105-
2020.10.60. 
32. Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в 
Україні на період до 2030 року : Розпорядження КМУ від 14.04.2021 № 366-р 
33. Осадчук Н. В. Фандрайзинг як інструмент підвищення фінансової 
спроможності територіальних громад. Наука і техніка. 2024. № 6 (34). С. 332-
343.  
34. Палатна, Д., Семигіна, Т. Згуртування  громади:  соціальний  вимір.  
Таллінн: Teadmus. 2024. 315 c. 
35. Пасічніченко С. В. Благодійність як соціальний феномен та основа 
формування соціальної допомоги. Право та суспільство. 2014. № 1. С. 87–91  
36. Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України 
від 05.07.2012 р. № 5073-V. Дата оновлення: 16.11.2016. URL: https:// zakon. 
rada.gov.ua/laws/show/5073-17 
37. Петренко О. Ефективність фінансового управління у закладах 
соціального захисту: сучасні підходи та виклики. Державне управління: 
теорія та практика. 2022. № 3. С. 89–98. 
38. Положення про Єдину інформаційну систему соціальної сфери 
(ЄІССС) : Постанова КМУ від 30.09.2020 № 1178 (ред. від 10.01.2026). 
39. Полякова О. В. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. 
Економічний часопис. 2025. № 2. С. 60–65. 
  81 
 
40. Про благодійну діяльність та благодійні організації : Закон України 
від 05.07.2012 № 5073-VI : станом на 01 січ. 2026 р. URL: https:// zakon. rada. 
gov.ua. 
41. Про схвалення Стратегії цифрового розвитку соціальної сфери на 
період до 2027 року : Розпорядження КМУ від 14.11.2024 № 1120-р. 
42. Романів С., Петренко І. Особливості формування та використання 
фінансових ресурсів у закладах соціального захисту населення в умовах 
війни. Київський економічний науковий журнал, 2025. (8), 121-125. 
https://doi.org/10.32782/2786-765X/2025-8-16 
43. Романова В. В. Фінансування соціальних програм у територіальних 
громадах. Місцеве самоврядування. 2017. № 4. С. 55–62. 
44. Ревко А. М., Чумак К. Ю Фандрайзинг соціальних проєктів як 
інструмент соціального розвитку територіальних громад. Проблеми і 
перспективи економіки та управління, 2021. (3(23), 057–064. http://ppeu. stu. 
cn.ua/article/view/224539. 
45. Соціальна робота і соціальна освіта в умовах сьогодення: проблеми 
та перспективи розвитку: колективна монографія / С. Калаур, Н. Олексюк, Г. 
Олійник, Л. Петришин та ін.; за ред. О. Сороки, Г. Лещук. Тернопіль: Осадца 
Ю.В., 2023. 288 с. 
46. Сидоренко І. В. Технології фандрейзингу в неприбутковому 
секторі. Економіка та управління. 2025. № 1. С. 88–95. 
47. Сидорук І., Корпач Н.. Благодійна діяльність та фандрайзинг в 
соціальній роботі: теоретичний аспект. Педагогічний часопис Волині, 2019. 
№1 (12), 101-108 с. doi: 10.29038/2415-8143-2019-01-108-11 
48. Скуратівський В. А. Соціальна політика : навч. посіб. Київ : Либідь, 
2024. 312 с. 
49. Соціальна адаптація та інклюзія: посібник для працівників ОТГ / за 
ред. Н. В. Попової. Київ : Проєктний офіс, 2025. 120 с. 
  82 
 
50. Сталий розвиток територіальних громад: залучення інвестицій : зб. 
наук. пр. / за ред. М. П. Бойка. Харків : Фоліо, 2025. 300 с. 
51. Статистичний щорічник України. Офіційний веб-сайт Державної 
служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ 
52. Супрун Н. А. Еволюція корпоративної соціальної відповідальності. 
Економічна теорія. 2024. № 3. С. 70–78. 
53. Теслюк С. А. Фандрайзинг та реалізація проєктів: конспект лекцій 
(електронне видання). Луцьк: Волинський національний університет імені 
Лесі Українки, 2022. 102 с. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/ bitstream/ 
123456789/ 20884/ 3/fandr_kl.pdf 
54. Український форум благодійників: Статистичні дані за рік. URL: 
https://rating.ufb.org.ua/ 
55. Управління інноваційним розвитком соціально-економічних 
систем : колективна монографія. Електронне видання. / під заг. ред. д.е.н., 
проф. Храпкіної В.В., к.е.н., доц. Пічик К.В. Київ : Видавничий дім «Києво- 
Могилянська академія», 2024. 667 с. 
56. Фандрейзинг в освіті та інклюзії : зб. матер. конф. Київ : КНЕУ, 
2025. 240 с. 
57. Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи. 
Тернопіль : ТНЕУ, 2014. 174 с. 
58. Цифрові громади: досвід впровадження соціальних платформ 2025 
року. URL: https://thedigital.gov.ua. 
59. Шевченко С. П. Благодійність як складова громадянського 
суспільства. Політичний менеджмент. 2025. № 2. С. 110–118. 
60. Stynska V. Нормативно-правове регулювання благодійної діяльності 
в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. 
Соціальна робота», 2021 (1(48), 396–399. https://doi.org/10.24144/2524-
0609.2021.48.396-399 
  83 
 
61. Яковенко Ю. І. Соціальна діагностика потреб вразливих груп. Київ : 
МАУП, 2024. 200 с. 
62. Armstrong M., Taylor S. Armstrong's Handbook of Human Resource 
Management Practice. 16th ed. London : Kogan Page, 2024. 780 p. 
63. Corporate Social Responsibility and Activity Report 2025 : Digital 
Version. AFD Group. URL: https://www.afd.fr/en/csr-report-2025. 
64. Fundraising Management: Analysis, Planning and Practice / ed. by 
Adrian Sargeant and Jen Shang. 5th ed. London : Routledge, 2025. 412 p. 
65. Inclusion and Accessibility: Global Standards 2026. UN Social 
Development Report. New York, 2026. 156 p. 
66. Kotler P., Lee N. Corporate Social Responsibility: Doing the Most Good 
for Your Company and Your Cause. 3rd ed. Hoboken : Wiley, 2024. 350 p. 
67. Social Protection System in Ukraine: Labour Market Profile 2025/2026. 
Ulandssekretariatet. URL: https://www.ulandssekretariatet.dk/ukraine-lmp-2026. 
68. The Future of Digital Fundraising in Europe 2026. European 
Fundraising Association. Brussels, 2026. 94 p. 
69. Vavreck L., Green D. P. Digital Campaigns and Social Change. Journal 
of Social Policy. 2025. Vol. 14, No. 3. P. 201–215. 
70. World Social Protection Report 2024-2026: Universal social protection 
to reach the Sustainable Development Goals. ILO. Geneva, 2026. 240 p. 
71. Zarco-Jasso H. Corporate Social Responsibility and Public-Private 
Partnerships. Sustainable Development Journal. 2025. Vol. 33, Iss. 2. P. 45–60.