ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
«Соціальні програми підтримки вразливих верств населення в умовах 
децентралізації (на прикладі ЧМР)» 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент ІV курсу, групи СЗ 2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
О.В, Бондаренко 
Керівник: к.е.н., доц. І.О. Бєлова 
Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 
 
  2 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр    
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова  І.О. 
“_____” _______________2025 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Олександру Володимировичу Бондаренку на підготовку 
кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Соціальні програми підтримки 
вразливих верств населення в умовах децентралізації (на прикладі ЧМР)» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах _ 
Департаментуекономіки і розвитку ЧМР 
 План кваліфікаційної роботи бакалавра: 
Розділ 1. Теоретико-правові засади соціальної підтримки вразливих верств 
населення в умовах децентралізації 
Розділ 2. Аналіз соціальних програм підтримки вразливих верств населення 
Черкаської міської ради 
Розділ 3. Проблеми та напрями вдосконалення соціальних програм підтримки 
вразливих верств населення в Черкаській міській територіальній громаді 
Об’єктом дослідження є система соціальної підтримки вразливих верств 
населення на місцевому рівні в умовах децентралізації. 
Предметом дослідження є зміст, механізми реалізації та напрями 
вдосконалення соціальних програм підтримки вразливих верств населення 
Черкаської міської ради 
Мета дипломної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та 
практичному аналізі соціальних програм підтримки вразливих верств населення 
  3 
 
в умовах децентралізації на прикладі Черкаської міської ради, а також у 
визначенні напрямів підвищення їх ефективності. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження: 
1. Розкрити сутність поняття вразливих верств населення як 
об’єкта соціальної політики.  
2. Охарактеризувати децентралізацію як чинник трансформації 
місцевої системи соціальної підтримки.  
3. Проаналізувати нормативно-правові засади реалізації 
соціальних програм на рівні територіальної громади.  
4. Охарактеризувати систему соціальної підтримки населення у 
Черкаській міській територіальній громаді.  
5. Дослідити основні соціальні програми Черкаської міської 
ради, спрямовані на підтримку вразливих категорій населення.  
6. Здійснити порівняльний аналіз цільових груп, напрямів 
підтримки та механізмів реалізації місцевих соціальних програм.  
7. Визначити основні проблеми реалізації соціальних програм 
підтримки вразливих верств населення в Черкаській міській 
територіальній громаді.  
8. Обґрунтувати практичні рекомендації щодо підвищення 
ефективності соціальних програм Черкаської міської ради 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      І.О. Бєлова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»________2025 р. 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                          
                                                                                                 ____________       О.В. Бондаренко 
 
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
  4 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
2025/2026 навчальний рік 
Етапи підготовки  Денна форма  
та захисту КРБ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРБ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРБ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРБ   
3. Підготовка другого розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРБ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРБ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРБ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРБ 
9. Захист КРБ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
  
  5 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи бакалавра викладений на 106 
сторінках. Робота містить  16 таблиць, 3  рисунки та список використаних 
джерел із 40 найменувань.   
Об’єктом дослідження є система соціальної підтримки вразливих 
верств населення на місцевому рівні в умовах децентралізації. 
Предметом дослідження є зміст, механізми реалізації та напрями 
вдосконалення соціальних програм підтримки вразливих верств населення 
Черкаської міської ради 
Мета дипломної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та 
практичному аналізі соціальних програм підтримки вразливих верств 
населення в умовах децентралізації на прикладі Черкаської міської ради, а 
також у визначенні напрямів підвищення їх ефективності. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання 
дослідження: 
1. Розкрити сутність поняття вразливих верств населення як об’єкта 
соціальної політики.  
2. Охарактеризувати децентралізацію як чинник трансформації місцевої 
системи соціальної підтримки.  
3. Проаналізувати нормативно-правові засади реалізації соціальних 
програм на рівні територіальної громади.  
4. Охарактеризувати систему соціальної підтримки населення у Черкаській 
міській територіальній громаді.  
5. Дослідити основні соціальні програми Черкаської міської ради, 
спрямовані на підтримку вразливих категорій населення.  
6. Здійснити порівняльний аналіз цільових груп, напрямів підтримки та 
механізмів реалізації місцевих соціальних програм.  
7. Визначити основні проблеми реалізації соціальних програм підтримки 
вразливих верств населення в Черкаській міській територіальній громаді.  
8. Обґрунтувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 
соціальних програм Черкаської міської ради 
За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, що 
відповідають поставленим завданням і засвідчують належний рівень 
теоретичного та практичного осмислення проблеми реалізації соціальних 
програм підтримки вразливих верств населення в умовах децентралізації. 
Одержані результати можуть бути використані органами місцевого 
самоврядування, структурними підрозділами соціального захисту, 
  6 
 
комунальними установами, громадськими й благодійними організаціями для 
підвищення ефективності місцевих соціальних програм, посилення їх 
адресності, удосконалення міжвідомчої взаємодії, оцінювання потреб 
населення та моніторингу результатів соціальної підтримки в Черкаській 
міській територіальній громаді. 
 
Рік виконання роботи 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік 
 
 
  
  7 
 
ЗМІСТ 
 Стор 
ВСТУП 8 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ 14 
ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ В 
УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 
1.1. Вразливі верстви населення як об’єкт соціальної політики 14 
1.2. Децентралізація як чинник трансформації місцевої 21 
соціальної політики 
1.3. Нормативно-правове забезпечення соціальних програм на 29 
місцевому рівні 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ 38 
ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ 
ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
2.1. Загальна характеристика системи соціальної підтримки у 38 
Черкаській міській територіальній громаді 
2.2. Основні соціальні програми Черкаської міської ради, 46 
спрямовані на підтримку вразливих категорій населення 
2.3. Порівняльний аналіз цільових груп, напрямів підтримки та 57 
механізмів реалізації місцевих соціальних програм 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ 70 
СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ 
ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ В ЧЕРКАСЬКІЙ МІСЬКІЙ 
ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ 
3.1. Основні проблеми реалізації місцевих соціальних програм 70 
підтримки вразливих верств населення 
3.2. Удосконалення міжвідомчої та міжсекторної взаємодії у сфері 78 
соціальної підтримки населення 
3.3. Практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 86 
соціальних програм Черкаської міської ради 
ВИСНОВКИ 96 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 102 
ДОДАТКИ  
  
  8 
 
ВСТУП 
Актуальність теми дослідження зумовлена посиленням ролі 
територіальних громад у забезпеченні соціальної підтримки населення в 
умовах децентралізації, воєнного стану, зростання соціальних ризиків та 
збільшення кількості осіб і сімей, які потребують допомоги з боку органів 
місцевого самоврядування. Сучасна система соціального захисту в Україні 
поступово змінює свою управлінську логіку: поряд із державними гарантіями 
дедалі більшого значення набувають місцеві соціальні програми, через які 
територіальні громади конкретизують загальнодержавні пріоритети 
відповідно до реальних потреб мешканців. 
Децентралізація в Україні стала одним із ключових чинників 
трансформації місцевої соціальної політики. Її зміст полягає не лише у 
перерозподілі повноважень між центральними та місцевими органами влади, 
а й у формуванні спроможності громад самостійно планувати, фінансувати та 
реалізовувати заходи, спрямовані на підтримку населення. Концепція 
реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади 
в Україні передбачає дотримання принципів відкритості, прозорості, 
субсидіарності, доступності публічних послуг та спроможності місцевого 
самоврядування ефективно вирішувати питання місцевого значення.  
Особливої актуальності зазначена проблематика набуває у сфері 
підтримки вразливих верств населення. Вразливість може бути зумовлена 
віком, станом здоров’я, інвалідністю, малозабезпеченістю, сімейними 
обставинами, внутрішнім переміщенням, наслідками війни, втратою житла, 
роботи, соціальних зв’язків або іншими чинниками, що обмежують 
можливості особи самостійно подолати складні життєві обставини. Закон 
України «Про соціальні послуги» визначає організаційні та правові засади 
надання соціальних послуг особам і сім’ям, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, або мають ризик потрапляння в такі обставини.  
  9 
 
У цьому контексті органи місцевого самоврядування стають не лише 
виконавцями окремих соціальних заходів, а й важливими суб’єктами 
формування локальної соціальної політики. Закон України «Про місцеве 
самоврядування в Україні» визначає систему, гарантії, засади організації та 
діяльності органів місцевого самоврядування, що створює правову основу для 
реалізації місцевих програм, зокрема у сфері соціального захисту населення. 
Водночас порядок організації надання соціальних послуг покладає на 
виконавчі органи міських рад важливі функції щодо виявлення осіб і сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах, та організації надання їм 
соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб.  
Для Черкаської міської територіальної громади питання соціальної 
підтримки є особливо значущим, оскільки громада, як і інші міські громади 
України, функціонує в умовах одночасного впливу кількох соціальних 
викликів: старіння населення, потреби в підтримці малозабезпечених осіб, 
сімей з дітьми, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, 
членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України, людей похилого віку 
та інших категорій населення. У Черкасах реалізується низка місцевих 
соціальних програм, зокрема міська соціальна програма «Турбота» на 2024–
2028 роки, програма підтримки внутрішньо переміщених та/або евакуйованих 
осіб, програма соціальної підтримки сімей, а також програми для осіб 
похилого віку, слухачів «Університету ІІІ віку».  
Міська соціальна програма «Турбота» на 2024–2028 роки є одним із 
ключових інструментів додаткової соціальної підтримки жителів Черкаської 
міської територіальної громади, оскільки передбачає окремі види виплат та 
заходів за кошти бюджету громади. Окреме значення має програма підтримки 
внутрішньо переміщених та/або евакуйованих осіб, спрямована на створення 
умов для інтеграції ВПО у місті Черкаси; її дію було продовжено на 2026 рік. 
Це засвідчує, що місцева соціальна політика повинна реагувати не лише на 
традиційні соціальні ризики, а й на нові виклики, спричинені війною. 
  10 
 
Попри наявність розгалуженої системи програмної підтримки, проблема 
ефективності місцевих соціальних програм залишається відкритою. 
Важливими є питання адресності допомоги, достатності фінансування, 
узгодженості між різними програмами, прозорості механізмів реалізації, 
доступності інформації для населення, моніторингу результатів, а також 
міжвідомчої та міжсекторної взаємодії. Саме тому дослідження соціальних 
програм підтримки вразливих верств населення на прикладі Черкаської 
міської ради має як теоретичне, так і практичне значення. 
Ступінь наукової розробленості проблеми. Питання соціальної 
політики, соціального захисту населення, соціальної підтримки вразливих 
груп, місцевого самоврядування та децентралізації розглядаються у працях 
вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі соціальної роботи, публічного 
управління, соціального забезпечення, права та економіки. Значну увагу 
дослідники приділяють сутності соціальної держави, механізмам соціального 
захисту, організації соціальних послуг, ролі територіальних громад у 
забезпеченні добробуту населення, а також проблемам фінансової 
спроможності місцевого самоврядування. Водночас недостатньо дослідженим 
залишається прикладний аспект реалізації місцевих соціальних програм у 
конкретних територіальних громадах, зокрема в частині їх адресності, 
взаємозв’язку з потребами вразливих груп та ефективності управлінських 
механізмів на рівні міської ради. 
Саме тому обрана тема дипломної роботи є актуальною, оскільки 
дозволяє поєднати теоретичний аналіз соціальної підтримки в умовах 
децентралізації з практичним дослідженням програм Черкаської міської ради. 
Об’єктом дослідження є система соціальної підтримки вразливих 
верств населення на місцевому рівні в умовах децентралізації. 
Предметом дослідження є зміст, механізми реалізації та напрями 
вдосконалення соціальних програм підтримки вразливих верств населення 
Черкаської міської ради. 
  11 
 
Мета дипломної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та 
практичному аналізі соціальних програм підтримки вразливих верств 
населення в умовах децентралізації на прикладі Черкаської міської ради, а 
також у визначенні напрямів підвищення їх ефективності. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання 
дослідження: 
9. Розкрити сутність поняття вразливих верств населення як 
об’єкта соціальної політики.  
10. Охарактеризувати децентралізацію як чинник трансформації 
місцевої системи соціальної підтримки.  
11. Проаналізувати нормативно-правові засади реалізації 
соціальних програм на рівні територіальної громади.  
12. Охарактеризувати систему соціальної підтримки населення 
у Черкаській міській територіальній громаді.  
13. Дослідити основні соціальні програми Черкаської міської 
ради, спрямовані на підтримку вразливих категорій населення.  
14. Здійснити порівняльний аналіз цільових груп, напрямів 
підтримки та механізмів реалізації місцевих соціальних програм.  
15. Визначити основні проблеми реалізації соціальних програм 
підтримки вразливих верств населення в Черкаській міській 
територіальній громаді.  
16. Обґрунтувати практичні рекомендації щодо підвищення 
ефективності соціальних програм Черкаської міської ради.  
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що ефективність 
соціальних програм підтримки вразливих верств населення в умовах 
децентралізації залежить не лише від обсягу бюджетного фінансування, а й від 
рівня адресності допомоги, системності оцінювання потреб населення, якості 
міжвідомчої взаємодії, прозорості програмного планування та здатності 
  12 
 
органів місцевого самоврядування оперативно реагувати на нові соціальні 
виклики. 
Методи дослідження. Для досягнення мети та виконання завдань 
дипломної роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних 
методів. Метод аналізу застосовано для вивчення наукових підходів до 
розуміння вразливості, соціальної підтримки та місцевої соціальної політики. 
Метод синтезу дав змогу узагальнити теоретичні положення щодо ролі 
територіальних громад у підтримці населення. Системний метод використано 
для розгляду соціальних програм як елементів цілісної системи місцевої 
соціальної політики. Порівняльний метод застосовано для зіставлення 
цільових груп, напрямів підтримки та механізмів реалізації окремих програм 
Черкаської міської ради. Метод контент-аналізу використано під час 
опрацювання нормативно-правових актів, рішень Черкаської міської ради, 
текстів місцевих соціальних програм і бюджетних матеріалів. Метод 
узагальнення дав змогу сформулювати висновки та практичні рекомендації 
щодо вдосконалення соціальної підтримки вразливих верств населення. 
Інформаційну базу дослідження становлять Конституція України, 
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про 
соціальні послуги», Бюджетний кодекс України, Концепція реформування 
місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, 
постанови Кабінету Міністрів України з питань організації надання 
соціальних послуг, рішення Черкаської міської ради, міські соціальні 
програми, матеріали Департаменту соціальної політики Черкаської міської 
ради, а також наукові праці з проблем соціальної політики, соціального 
захисту, соціальної роботи та місцевого самоврядування. 
Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні теоретичних 
підходів до розуміння місцевих соціальних програм як інструменту підтримки 
вразливих верств населення в умовах децентралізації та у визначенні 
особливостей їх реалізації на прикладі Черкаської міської ради. У роботі 
  13 
 
здійснюється спроба комплексно розглянути місцеві соціальні програми не 
лише як фінансово-адміністративні документи, а як практичний механізм 
реагування громади на соціальні ризики, потреби та наслідки кризових явищ. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що 
висновки та рекомендації дипломної роботи можуть бути використані для 
вдосконалення місцевих соціальних програм, підвищення адресності 
соціальної підтримки, удосконалення міжвідомчої взаємодії, покращення 
інформування населення про доступні форми допомоги, а також для 
подальших досліджень у сфері соціального забезпечення, соціальної роботи та 
місцевого самоврядування. 
Структура дипломної роботи зумовлена метою та завданнями 
дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку 
використаних джерел і додатків. У першому розділі розкриваються теоретико-
правові засади соціальної підтримки вразливих верств населення в умовах 
децентралізації. У другому розділі здійснюється аналіз соціальних програм 
Черкаської міської ради, спрямованих на підтримку вразливих категорій 
населення. У третьому розділі визначаються проблеми реалізації місцевих 
соціальних програм та обґрунтовуються напрями їх удосконалення. 
  
  14 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ 
ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ 
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 
 
1.1. Вразливі верстви населення як об’єкт соціальної політики 
Проблематика підтримки вразливих верств населення посідає важливе 
місце у сучасній соціальній політиці, оскільки безпосередньо пов’язана із 
забезпеченням соціальної безпеки, зниженням нерівності, профілактикою 
бідності та подоланням складних життєвих обставин. У науковому та 
нормативно-правовому дискурсі поняття вразливості розглядається не лише 
як характеристика окремої особи чи групи, а як результат взаємодії 
соціальних, економічних, демографічних, медичних, сімейних, безпекових та 
інституційних чинників. Тому вразливі верстви населення доцільно 
аналізувати не ізольовано, а в ширшому контексті соціальних ризиків, доступу 
до ресурсів, спроможності особи самостійно долати життєві труднощі та 
ефективності системи соціальної підтримки. 
У Законі України «Про соціальні послуги» вразливі групи населення 
визначено як осіб або сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні 
життєві обставини внаслідок впливу несприятливих зовнішніх та/або 
внутрішніх чинників (Верховна Рада України, 2019). Це визначення є 
важливим для дослідження, оскільки воно акцентує увагу не лише на факті 
наявності проблеми, а й на ризику її виникнення. Відповідно, соціальна 
політика щодо вразливих груп має бути спрямована не тільки на реагування 
після настання кризи, а й на профілактику, раннє виявлення потреб та 
запобігання поглибленню соціальної незахищеності. У цьому ж законі складні 
життєві обставини визначаються як обставини, що негативно впливають на 
життя, стан здоров’я, розвиток особи або функціонування сім’ї та які особа чи 
сім’я не може подолати самостійно (Верховна Рада України, 2019). 
  15 
 
У науковій літературі соціальна вразливість розглядається як 
багатовимірна характеристика людини, групи або спільноти, що відображає 
їхню здатність або нездатність протистояти несприятливим чинникам, 
адаптуватися до них і відновлюватися після їхнього впливу. О. Риндзак 
визначає соціальну вразливість як властивість людини, групи чи спільноти, 
яка характеризує міру здатності справлятися зі складними життєвими 
обставинами у балансі чутливості, стійкості та гнучкості (Риндзак, 2021). 
Такий підхід є продуктивним для аналізу місцевої соціальної політики, 
оскільки дозволяє розглядати вразливість не як сталий “ярлик”, а як змінний 
стан, що може посилюватися або зменшуватися залежно від доступу людини 
до соціальних послуг, матеріальної допомоги, підтримувального середовища, 
інформації, освіти, зайнятості та мережі соціальних зв’язків. 
Соціальна вразливість тісно пов’язана з поняттям соціального ризику. 
Соціальний ризик можна розуміти як імовірність настання обставин, які 
погіршують становище особи або сім’ї, обмежують можливості задоволення 
базових потреб, знижують рівень соціальної захищеності та можуть призвести 
до соціального виключення. У колективній монографії за редакцією Е. 
Лібанової соціальні ризики розглядаються у зв’язку з людським розвитком, 
рівнем життя, зайнятістю, бідністю, соціальним відторгненням та 
функціонуванням системи соціального захисту (Лібанова, 2010). Отже, 
соціальні ризики мають не лише індивідуальний, а й суспільний характер: 
вони виникають унаслідок економічних криз, безробіття, воєнних дій, 
демографічних змін, міграційних процесів, погіршення стану здоров’я 
населення, руйнування соціальних зв’язків або недостатньої доступності 
публічних послуг. 
У сучасних українських умовах особливого значення набувають ризики, 
пов’язані з наслідками повномасштабної війни. В. Бідак підкреслює, що 
соціальна вразливість населення України посилюється під впливом 
політичних, економічних і соціальних загроз, а також безпекових чинників, які 
  16 
 
змінюють умови життєдіяльності населення та підвищують потребу в 
соціальній стійкості (Бідак, 2023). У цьому контексті вразливість не 
обмежується традиційними категоріями, такими як малозабезпеченість, 
інвалідність або похилий вік. Вона охоплює також внутрішньо переміщених 
осіб, евакуйованих осіб, сім’ї військовослужбовців, членів сімей загиблих 
Захисників і Захисниць України, осіб, які втратили житло, роботу, соціальне 
оточення або доступ до звичних джерел підтримки. 
Водночас важливо уникати спрощеного розуміння вразливості. 
Належність особи до певної соціальної категорії не завжди автоматично 
означає перебування у складних життєвих обставинах. Наприклад, не кожна 
особа похилого віку є соціально незахищеною, не кожна сім’я з дітьми 
потребує втручання соціальних служб, не кожен ветеран перебуває у стані 
соціальної дезадаптації. Проте зазначені групи можуть мати підвищений ризик 
уразливості за наявності додаткових чинників: низького доходу, самотності, 
інвалідності, безробіття, втрати житла, психологічної травматизації, 
недостатнього доступу до медичних, соціальних чи адміністративних послуг. 
Саме тому сучасна соціальна політика має переходити від формального 
категоріального підходу до більш адресного підходу, заснованого на оцінці 
реальних потреб особи або сім’ї. 
У межах цього дослідження вразливі верстви населення доцільно 
розглядати як сукупність осіб і сімей, які через дію зовнішніх або внутрішніх 
чинників мають обмежені можливості самостійно забезпечити належний 
рівень життя, реалізувати свої соціальні права, отримати необхідні послуги 
або подолати складні життєві обставини без підтримки з боку держави, органів 
місцевого самоврядування, соціальних служб, громадських і благодійних 
організацій. Таке розуміння дає змогу поєднати правовий, соціологічний та 
управлінський підходи до аналізу місцевих соціальних програм. 
До основних категорій населення, які найчастіше розглядаються як 
вразливі у сфері соціальної політики, належать: малозабезпечені особи та 
  17 
 
сім’ї; особи з інвалідністю; люди похилого віку; діти, які перебувають у 
складних життєвих обставинах; сім’ї з дітьми, які потребують підтримки; 
одинокі матері або батьки; безробітні особи; бездомні особи; внутрішньо 
переміщені особи; постраждалі від домашнього насильства; особи із 
залежностями; особи, які мають тяжкі або тривалі захворювання; ветерани 
війни та члени їхніх сімей у разі наявності соціальних, психологічних, 
економічних або адаптаційних труднощів. Перелік таких груп не є вичерпним, 
оскільки соціальна вразливість залежить не тільки від формального статусу, а 
й від конкретної життєвої ситуації. 
Для кращого розуміння змісту вразливості доцільно виділити кілька 
груп чинників, які можуть її зумовлювати. 
Таблиця 1.1 
Основні чинники соціальної вразливості населення 
Група 
Зміст чинників Можливі прояви вразливості 
чинників 
Низький рівень доходів, Бідність, неможливість задовольнити 
Соціально-
безробіття, нестабільна базові потреби, залежність від 
економічні 
зайнятість, боргове навантаження соціальної допомоги 
Потреба в догляді, підтримці, 
Похилий вік, самотність, 
Демографічні соціальному супроводі, матеріальній 
багатодітність, неповна сім’я 
допомозі 
Інвалідність, тяжкі захворювання, Обмеження самообслуговування, 
Медико-
втрата рухової активності, потреба в реабілітації, догляді, 
соціальні 
психічні та поведінкові розлади медичних і соціальних послугах 
Насильство, конфлікти, ухилення Загроза безпеці, порушення прав 
Сімейні батьків від виконання обов’язків, дитини, потреба у втручанні 
кризове батьківство соціальних служб 
Війна, внутрішнє переміщення, Дезадаптація, потреба в житлі, 
Безпекові та 
евакуація, втрата житла, розрив гуманітарній, психологічній та 
міграційні 
соціальних зв’язків інтеграційній підтримці 
Недоступність або недостатня 
Нереалізація права на допомогу, 
якість послуг, слабка 
Інституційні затримка отримання підтримки, 
поінформованість, складність 
поглиблення соціальної ізоляції 
процедур 
Як видно з таблиці 1.1, соціальна вразливість формується під впливом 
різних чинників, які часто діють одночасно. Наприклад, внутрішньо 
  18 
 
переміщена особа може одночасно мати проблему втрати житла, безробіття, 
психологічної травматизації та недостатньої інтеграції в нову громаду. Особа 
похилого віку може потребувати не лише матеріальної допомоги, а й догляду 
вдома, медичного супроводу, соціального спілкування та допомоги в 
оформленні документів. Сім’я з дітьми може потрапити у складні життєві 
обставини не через один окремий фактор, а через поєднання 
малозабезпеченості, безробіття, хвороби одного з членів сім’ї, проблем із 
житлом або насильства. Тому соціальні програми, орієнтовані на підтримку 
вразливих груп, мають враховувати багатокомпонентність потреб, а не 
обмежуватися лише одноразовою матеріальною допомогою. 
Важливим для дослідження є розмежування понять “соціальний захист”, 
“соціальна підтримка” та “соціальні послуги”. У практиці місцевої соціальної 
політики ці поняття часто вживаються поруч, однак вони мають різне змістове 
наповнення. 
Соціальний захист є найбільш широким поняттям. Він охоплює систему 
правових, економічних, організаційних та соціальних заходів, спрямованих на 
забезпечення мінімальних соціальних гарантій, підтримку доходів населення, 
компенсацію наслідків соціальних ризиків, доступ до соціально значущих 
послуг і збереження прийнятного рівня життя. В. Новіков зазначає, що 
соціальний захист слід розглядати не лише через параметри допомоги 
населенню, а як системну категорію, пов’язану із соціальним забезпеченням, 
соціальним розвитком, бюджетними та управлінськими інструментами 
(Новіков, 2024). Відповідно, соціальний захист включає соціальні виплати, 
пільги, субсидії, соціальне страхування, соціальні гарантії, соціальні послуги 
та інші форми підтримки. 
Соціальна підтримка є більш прикладним поняттям. Вона відображає 
конкретні заходи допомоги особі або сім’ї, які спрямовані на полегшення 
життєвої ситуації, відновлення ресурсів, забезпечення доступу до необхідних 
послуг і підвищення здатності самостійно долати труднощі. Соціальна 
  19 
 
підтримка може мати матеріальний, психологічний, інформаційний, 
консультаційний, правовий, реабілітаційний або організаційний характер. На 
рівні територіальної громади вона часто реалізується саме через місцеві 
соціальні програми, які передбачають адресну допомогу окремим категоріям 
населення, компенсаційні виплати, заходи соціальної адаптації, підтримку 
сімей, осіб з інвалідністю, людей похилого віку, ВПО та інших груп. 
Соціальні послуги мають більш чітке нормативне визначення. 
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги — 
це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, їх подолання 
або мінімізацію негативних наслідків для осіб і сімей, які в них перебувають 
(Верховна Рада України, 2019). Отже, соціальні послуги не зводяться до 
грошової допомоги. Вони можуть включати догляд вдома, консультування, 
соціальний супровід, кризове втручання, представництво інтересів, соціальну 
адаптацію, інформування, посередництво, натуральну допомогу та інші види 
підтримки відповідно до потреб отримувача. 
О. Макарова підкреслює, що ефективність соціальної політики залежить 
від здатності поєднувати різні інструменти підтримки населення, оцінювати 
результативність соціальних програм і спрямовувати ресурси на ті групи, які 
справді потребують допомоги (Макарова, 2015). Цей підхід є особливо 
важливим для аналізу місцевих соціальних програм, оскільки територіальна 
громада має обмежені фінансові ресурси й водночас повинна реагувати на 
широкий спектр соціальних потреб. У таких умовах важливими стають 
адресність допомоги, прозорість критеріїв її надання, регулярне вивчення 
потреб населення та оцінювання результатів програм. 
З позиції місцевої соціальної політики вразливі верстви населення є не 
лише отримувачами допомоги, а й важливим об’єктом управлінського аналізу. 
Органи місцевого самоврядування повинні не тільки фінансувати окремі 
виплати чи заходи, а й визначати потреби населення, планувати соціальні 
програми, координувати діяльність виконавчих органів, комунальних установ, 
  20 
 
громадських організацій і благодійних фондів. Закон України «Про соціальні 
послуги» передбачає, що визначення потреб населення територіальної 
громади у соціальних послугах здійснюється шляхом збору, узагальнення та 
аналізу інформації про наявність вразливих груп населення, осіб і сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах, та їхні потреби у соціальних 
послугах (Верховна Рада України, 2019). Це положення фактично закладає 
підстави для програмного планування соціальної підтримки на рівні громади. 
У межах дипломної роботи поняття “вразливі верстви населення” 
використовуватиметься для позначення тих категорій мешканців 
територіальної громади, які внаслідок соціальних, економічних, 
демографічних, медичних, сімейних, безпекових або інших обставин мають 
підвищений ризик соціального виключення, потребують додаткової 
підтримки та можуть бути цільовими групами місцевих соціальних програм. 
Такий підхід дозволяє аналізувати соціальні програми Черкаської міської ради 
не лише як перелік бюджетних заходів, а як інструмент реагування громади на 
реальні потреби населення. 
Отже, вразливі верстви населення є важливим об’єктом соціальної 
політики, оскільки саме щодо них найбільш виразно проявляється 
необхідність соціального захисту, соціальної підтримки та надання соціальних 
послуг. Вразливість має багатовимірний характер і може бути зумовлена як 
особистими життєвими обставинами, так і ширшими суспільними процесами 
— економічною нестабільністю, війною, міграцією, демографічними змінами, 
нерівністю доступу до послуг. Тому ефективна підтримка вразливих груп на 
місцевому рівні потребує не лише фінансових ресурсів, а й системного 
вивчення потреб, адресності допомоги, міжвідомчої взаємодії та поєднання 
матеріальної підтримки із соціальними послугами. 
 
 
 
  21 
 
1.2. Децентралізація як чинник трансформації місцевої соціальної 
політики 
Децентралізація є одним із ключових процесів, що змінив логіку 
формування та реалізації соціальної політики в Україні. Її значення полягає не 
лише у передачі окремих повноважень від центрального рівня до органів 
місцевого самоврядування, а й у поступовому формуванні нової моделі 
відповідальності територіальних громад за якість життя населення. У сфері 
соціальної політики це означає, що громада вже не може розглядатися тільки 
як адміністративна одиниця, яка виконує рішення держави. Вона дедалі 
більше виступає як самостійний суб’єкт виявлення соціальних потреб, 
планування місцевих програм, організації соціальних послуг, залучення 
партнерів і розподілу ресурсів. 
У загальному розумінні децентралізація передбачає перерозподіл 
управлінських функцій, фінансових ресурсів і відповідальності між різними 
рівнями публічної влади. Для соціальної сфери цей процес має особливе 
значення, оскільки соціальні проблеми найчастіше проявляються саме на 
місцевому рівні: у конкретній сім’ї, громаді, мікрорайоні, закладі, соціальній 
службі чи комунальній установі. Тому ефективність соціальної політики 
значною мірою залежить від того, наскільки органи місцевого самоврядування 
здатні бачити реальні потреби населення, швидко реагувати на них і 
поєднувати різні форми підтримки. 
Нормативною основою реформи стала Концепція реформування 
місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, 
схвалена Кабінетом Міністрів України у 2014 році. У ній серед проблем, що 
потребували розв’язання, було визначено погіршення якості та доступності 
публічних послуг через ресурсну неспроможність значної частини органів 
місцевого самоврядування виконувати власні й делеговані повноваження 
(Кабінет Міністрів України, 2014). Отже, децентралізація із самого початку 
була спрямована не лише на зміну адміністративно-територіального устрою, а 
  22 
 
й на підвищення спроможності місцевого рівня забезпечувати доступні та 
якісні послуги для населення.  
У сфері соціальної політики децентралізація змінила співвідношення 
між державним і місцевим рівнями управління. Якщо раніше соціальний 
захист переважно асоціювався з централізованою системою виплат, пільг і 
гарантій, то в умовах децентралізації дедалі більшого значення набувають 
місцеві соціальні програми, комунальні установи, соціальні послуги в громаді, 
партнерські проєкти з громадськими організаціями та адресна підтримка 
окремих категорій населення. Це не означає зменшення ролі держави, оскільки 
базові соціальні гарантії залишаються загальнодержавними. Проте саме 
громада стає тим рівнем, де ці гарантії конкретизуються відповідно до 
місцевих потреб. 
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає 
правові засади діяльності місцевого самоврядування та закріплює 
повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад щодо 
підготовки програм соціально-економічного та культурного розвитку, 
цільових програм з інших питань самоврядування, організації їх виконання та 
звітування про результати (Верховна Рада України, 1997). Саме ця норма є 
важливою для розуміння місцевих соціальних програм як інструменту 
реалізації соціальної політики територіальної громади.  
У цьому контексті місцева соціальна політика може розглядатися як 
система цілей, рішень, програм, послуг і практичних заходів, спрямованих на 
підтримку населення громади, зниження соціальних ризиків, забезпечення 
доступу до допомоги та створення умов для соціальної інтеграції. Її 
відмінність від загальнодержавної соціальної політики полягає в тому, що 
вона має бути більш наближеною до конкретних життєвих ситуацій 
мешканців. На рівні громади краще видно, які категорії населення потребують 
допомоги, які послуги є недостатньо розвиненими, які райони чи групи є більш 
  23 
 
соціально вразливими, які форми підтримки справді працюють, а які 
залишаються формальними. 
Особливого значення в умовах децентралізації набуло реформування 
системи соціальних послуг. Закон України «Про соціальні послуги» визначає 
соціальні послуги як дії, спрямовані на профілактику складних життєвих 
обставин, їх подолання або мінімізацію негативних наслідків для осіб і сімей, 
які в них перебувають (Верховна Рада України, 2019). Важливо, що закон 
пов’язує забезпечення базових соціальних послуг, зокрема, з виконавчими 
органами сільських, селищних і міських рад, а також передбачає моніторинг 
надання соціальних послуг, оцінювання їх якості та ведення відповідних 
реєстрів на місцевому рівні (Верховна Рада України, 2019).  
Т. Заяць і Г. Краєвська зазначають, що Україна перебуває на етапі 
переходу до децентралізованої системи соціальних послуг для вразливих 
категорій населення, у якій має зростати активність територіальних громад у 
визначенні потреб, організації надання послуг, плануванні та моніторингу їх 
якості (Заяць & Краєвська, 2022). Дослідниці підкреслюють, що перевагою 
такої системи є розширення повноважень і можливостей органів місцевого 
самоврядування у забезпеченні соціальних послуг в інтересах самих громад, 
посилення профілактичного характеру підтримки та більш цільове 
використання коштів місцевих бюджетів.  
Отже, децентралізація у соціальній сфері має не тільки управлінський, а 
й соціально-практичний зміст. Вона створює передумови для переходу від 
переважно реактивної моделі, коли допомога надається після загострення 
проблеми, до більш профілактичної моделі, орієнтованої на раннє виявлення 
потреб, соціальний супровід, підтримку сім’ї, міжвідомчу взаємодію та 
залучення ресурсів громади. Такий підхід є особливо важливим для підтримки 
вразливих верств населення, адже їхні проблеми часто є комплексними й не 
можуть бути розв’язані лише одноразовою матеріальною допомогою. 
  24 
 
Трансформацію місцевої соціальної політики під впливом 
децентралізації доцільно розглядати за кількома основними напрямами. 
Таблиця 1.2 
Основні напрями впливу децентралізації на місцеву соціальну політику 
Напрям Значення для підтримки 
Зміст змін 
трансформації вразливих верств населення 
Громада отримує більше 
Посилення ролі органів місцевого 
можливостей самостійно 
Управлінський самоврядування у плануванні та 
визначати пріоритети соціальної 
реалізації соціальної політики 
підтримки 
Допомога може адаптуватися до 
Розвиток місцевих цільових 
Програмний конкретних потреб мешканців 
соціальних програм 
громади 
З’являється можливість 
Зростання значення місцевих 
додаткових виплат, компенсацій, 
Фінансовий бюджетів у фінансуванні 
підтримки окремих категорій 
соціальних заходів 
населення 
Послуги стають ближчими до 
Розвиток соціальних послуг 
Сервісний отримувача, зменшується потреба 
безпосередньо в громаді 
звернення до віддалених установ 
Залучення громадських 
Розширюється ресурсна база 
Партнерський організацій, благодійних фондів, 
соціальної підтримки 
волонтерських ініціатив 
Необхідність оцінювання потреб Підвищується адресність допомоги 
Аналітичний населення та моніторингу якості та можливість коригування 
послуг програм 
Потреба в кращому інформуванні Зменшується ризик 
Інформаційний населення про доступні програми невикористання допомоги через 
й послуги необізнаність мешканців 
Як видно з таблиці 1.2, децентралізація впливає на місцеву соціальну 
політику комплексно. Вона змінює не лише перелік повноважень громади, а й 
сам спосіб організації соціальної підтримки. Орган місцевого самоврядування 
має не просто профінансувати певний захід, а визначити проблему, оцінити 
потреби, ухвалити програму, забезпечити її виконання, організувати 
міжвідомчу взаємодію, проконтролювати результат і за потреби змінити 
підхід. 
  25 
 
Водночас децентралізація не усуває автоматично всі проблеми 
соціальної сфери. Навпаки, вона робить їх більш видимими на місцевому рівні. 
Д. Палатна звертає увагу на те, що розвиток соціальних послуг у 
територіальних громадах залежить від ефективності оцінки потреб населення, 
рівня взаємодії між місцевою владою, населенням і громадським сектором, а 
також готовності до співпраці та залучення зовнішніх ресурсів (Палатна, 
2022). За результатами її дослідження, громади використовують різні способи 
організації соціальних послуг, але водночас стикаються з проблемами 
ресурсів, приміщень, кадрового забезпечення та оцінювання ефективності.  
Це дозволяє зробити важливий висновок: децентралізація створює 
можливості для розвитку місцевої соціальної політики, але якість цих 
можливостей залежить від спроможності конкретної громади. Якщо громада 
має фахівців, фінансові ресурси, розвинену мережу установ, партнерські 
зв’язки з громадським сектором і належну систему управління, 
децентралізація посилює її соціальний потенціал. Якщо ж таких ресурсів 
бракує, розширення повноважень може супроводжуватися перевантаженням 
місцевого рівня, формальністю програм і нерівністю доступу до послуг. 
Окремим виміром трансформації місцевої соціальної політики є 
фінансова децентралізація. Соціальні програми громади значною мірою 
залежать від можливостей місцевого бюджету, пріоритетів бюджетного 
планування та здатності органів місцевого самоврядування залучати додаткові 
ресурси. У цьому аспекті місцева соціальна політика має поєднувати соціальну 
справедливість із фінансовою реалістичністю. Територіальна громада не може 
задовольнити всі потреби одночасно, тому особливої ваги набувають чіткі 
критерії адресності, прозорий порядок надання допомоги, обґрунтований 
вибір цільових груп і регулярне оцінювання результативності програм. 
Т. Сахно, аналізуючи економічні основи життєдіяльності 
територіальних громад, акцентує увагу на зміні сутності та ролі територіальної 
громади в економічному просторі регіону й держави в умовах децентралізації 
  26 
 
(Сахно, 2023). Хоча це дослідження має переважно економічний фокус, його 
положення важливі й для соціальної політики, оскільки фінансова й 
економічна спроможність громади прямо впливає на можливість 
реалізовувати місцеві програми, утримувати соціальні установи та 
підтримувати вразливі категорії населення.  
Децентралізація також сприяє розвитку програмно-цільового підходу в 
соціальній політиці. Місцеві соціальні програми дозволяють громаді 
структурувати свої соціальні зобов’язання за напрямами, цільовими групами, 
строками, виконавцями, обсягами фінансування та очікуваними результатами. 
Завдяки цьому соціальна підтримка може бути більш системною, ніж окремі 
разові рішення. Програма дає змогу не лише передбачити видатки, а й 
визначити логіку дій: кого підтримувати, чому саме ці категорії потребують 
допомоги, які форми підтримки будуть застосовані, як оцінюватиметься 
результат. 
Водночас програмний підхід має і певні ризики. Якщо місцева програма 
складається формально, без належного аналізу потреб, вона може 
перетворитися на перелік заходів, які не повністю відповідають реальній 
соціальній ситуації. Якщо програми між собою не узгоджені, виникає 
дублювання заходів або, навпаки, випадіння окремих категорій населення з 
поля підтримки. Якщо не визначено чітких показників результативності, 
складно оцінити, чи справді програма покращує становище вразливих груп. 
Саме тому децентралізація потребує від органів місцевого самоврядування не 
лише адміністративного виконання програм, а й аналітичної, координаційної 
та оцінювальної спроможності. 
Ще одним важливим наслідком децентралізації є посилення 
міжсекторної взаємодії. На місцевому рівні соціальна підтримка вразливих 
груп не може бути справою лише одного департаменту чи однієї установи. 
Вона передбачає взаємодію органів місцевого самоврядування, структурних 
підрозділів соціального захисту, центрів соціальних служб, служб у справах 
  27 
 
дітей, закладів освіти, охорони здоров’я, центрів зайнятості, ЦНАПів, 
громадських організацій, благодійних фондів, волонтерських ініціатив та 
інших суб’єктів. В. Гордієнко зазначає, що ефективне управління соціальною 
сферою територіальних громад потребує постійного моніторингу, 
удосконалення нормативно-правової бази та розвитку партнерських відносин 
із громадськими організаціями (Гордієнко, 2024).  
В умовах повномасштабної війни значення децентралізації для місцевої 
соціальної політики ще більше зросло. Територіальні громади опинилися 
перед необхідністю реагувати на нові соціальні виклики: внутрішнє 
переміщення населення, зростання потреб у гуманітарній допомозі, підтримку 
сімей військовослужбовців, ветеранів, родин загиблих, осіб з інвалідністю 
внаслідок війни, людей, які втратили житло, роботу або звичне соціальне 
середовище. О. Фротер, О. Тупчій і О. Сидоренко наголошують, що 
децентралізація в умовах воєнного стану стала важливим чинником 
підвищення стійкості соціальної політики на місцях, але водночас виявила 
проблеми фінансової нестабільності громад, нерівномірності розвитку 
регіонів і браку уніфікованих стандартів соціальних послуг (Фротер et al., 
2025).  
С. Козир, аналізуючи децентралізацію та регіональну політику 
відновлення України в умовах воєнного стану, підкреслює необхідність 
балансу між загальнодержавними інтересами та інтересами розвитку регіонів, 
а також важливість ефективної координації між центральною владою та 
громадами (Козир, 2025). Для соціальної політики це означає, що місцеві 
програми не можуть існувати ізольовано від державної політики, однак вони 
мають адаптувати її до конкретних потреб громади. Саме на місцевому рівні 
загальні пріоритети — підтримка ВПО, ветеранів, малозабезпечених осіб, 
сімей з дітьми, людей похилого віку — набувають конкретного змісту через 
програми, послуги, виплати, консультації, соціальний супровід та партнерські 
заходи.  
  28 
 
Таким чином, децентралізація виступає чинником не лише 
організаційної, а й змістової трансформації місцевої соціальної політики. Вона 
змінює роль громади, розширює простір для місцевих ініціатив, посилює 
значення оцінки потреб населення, стимулює розвиток соціальних послуг і 
водночас підвищує відповідальність органів місцевого самоврядування за 
результативність підтримки. У центрі цієї трансформації перебуває людина, 
яка потребує допомоги не абстрактно, а в конкретній життєвій ситуації, на 
конкретній території та в межах конкретної громади. 
Для Черкаської міської територіальної громади зазначені процеси мають 
безпосереднє практичне значення. Черкаська міська рада, як орган місцевого 
самоврядування, реалізує соціальну політику через рішення ради, діяльність 
виконавчих органів, місцеві соціальні програми, комунальні установи та 
співпрацю з іншими суб’єктами соціальної підтримки. Саме тому аналіз 
соціальних програм Черкаської міської ради в межах цієї дипломної роботи 
дозволяє простежити, як загальні процеси децентралізації проявляються на 
рівні конкретної міської громади. 
Отже, децентралізація є важливим чинником трансформації місцевої 
соціальної політики, оскільки вона змінює управлінську роль територіальної 
громади, посилює значення місцевих соціальних програм, розширює 
можливості адресної підтримки населення та створює умови для наближення 
соціальних послуг до отримувачів. Водночас ефективність цієї трансформації 
залежить від фінансової спроможності громади, професійності управлінських 
рішень, якості оцінювання потреб, міжвідомчої взаємодії, партнерства з 
громадським сектором і здатності місцевої влади адаптувати соціальну 
підтримку до нових викликів. 
 
 
 
 
  29 
 
1.3. Нормативно-правове забезпечення соціальних програм на 
місцевому рівні 
Нормативно-правове забезпечення соціальних програм на місцевому 
рівні є важливою передумовою ефективної реалізації соціальної політики 
територіальної громади. Саме правові норми визначають повноваження 
органів місцевого самоврядування, джерела фінансування соціальних заходів, 
порядок розроблення та виконання місцевих програм, категорії осіб, які 
можуть отримувати підтримку, а також механізми організації соціальних 
послуг. У цьому контексті місцева соціальна програма не може розглядатися 
лише як управлінський або фінансовий документ. Вона є формою практичної 
реалізації соціальних прав громадян, інструментом реагування громади на 
соціальні ризики та способом конкретизації державної соціальної політики на 
місцевому рівні. 
Правову основу соціальних програм становлять норми Конституції 
України, законів України, актів Кабінету Міністрів України, бюджетного 
законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування. 
Конституція України закріплює право громадян на соціальний захист, що 
охоплює забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати 
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи 
обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
Конституція також визнає і гарантує місцеве самоврядування, що створює 
базові правові передумови для самостійного вирішення територіальними 
громадами питань місцевого значення, зокрема у соціальній сфері.  
У системі нормативно-правового забезпечення місцевих соціальних 
програм важливе значення має Закон України «Про місцеве самоврядування в 
Україні». Він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування, засади 
організації діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а 
також їхній правовий статус і відповідальність. Для дослідження соціальних 
програм особливо важливо те, що виконавчі органи місцевих рад мають 
  30 
 
повноваження щодо підготовки програм соціально-економічного та 
культурного розвитку, інших цільових програм, організації їх виконання та 
звітування про результати. Отже, місцеві соціальні програми є однією з 
легітимних форм реалізації повноважень міської ради та її виконавчих органів 
у сфері соціального захисту населення.  
У межах місцевого самоврядування соціальна програма виконує кілька 
функцій. По-перше, вона визначає проблему або коло проблем, на розв’язання 
яких спрямовуються ресурси громади. По-друге, вона встановлює цільові 
групи, тобто категорії мешканців, які потребують підтримки. По-третє, 
програма конкретизує напрями допомоги: матеріальні виплати, компенсації, 
соціальні послуги, інформаційні заходи, підтримку громадських організацій, 
розвиток комунальних установ, соціальний супровід тощо. По-четверте, вона 
визначає відповідальних виконавців, строки реалізації, очікувані результати та 
джерела фінансування. Саме тому місцева соціальна програма є не разовим 
рішенням, а плановим механізмом організації соціальної підтримки. 
Особливе місце у правовому регулюванні соціальних програм посідає 
Закон України «Про соціальні послуги». Він визначає організаційні та правові 
засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних 
життєвих обставин, їх подолання або мінімізацію негативних наслідків для 
осіб і сімей. Для місцевого рівня цей закон має принципове значення, оскільки 
пов’язує соціальну підтримку не лише з виплатами чи пільгами, а й з 
організацією послуг відповідно до індивідуальних потреб людини або сім’ї.  
Закон України «Про соціальні послуги» фактично формує перехід від 
категоріального підходу до більш адресної моделі підтримки. Це означає, що 
важливо враховувати не тільки формальний статус особи, а й конкретні 
життєві обставини, рівень потреб, ризики, ресурси сім’ї, можливість 
самостійного подолання проблеми. У цьому контексті соціальні програми 
територіальної громади мають бути узгоджені з логікою оцінювання потреб, 
профілактики складних життєвих обставин, соціального супроводу та 
  31 
 
міжвідомчої взаємодії. Такий підхід відповідає сучасному розумінню 
соціальної політики як системи не лише компенсаційних, а й превентивних та 
підтримувальних заходів (Макарова, 2015). 
Після оновлення підзаконного регулювання у 2026 році чинним актом у 
цій сфері стала постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2026 року 
№ 64 «Деякі питання організації надання соціальних послуг». Затверджений 
нею порядок визначає механізм організації надання соціальних послуг, 
ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів. Це 
важливо для місцевих соціальних програм, оскільки на практиці вони мають 
спиратися не лише на бюджетне фінансування, а й на процедури виявлення 
потреб, ведення випадку, прийняття рішень щодо надання послуг та 
організацію роботи відповідальних фахівців.  
Окремо слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 1 
червня 2020 року № 587 «Про організацію надання соціальних послуг», яка 
раніше використовувалася як базовий підзаконний акт для регулювання 
організації соціальних послуг, втратила чинність з 26 січня 2026 року. Тому 
для актуального дослідження доцільно використовувати саме постанову 
Кабінету Міністрів України № 64 від 14 січня 2026 року. Це важливо 
враховувати при підготовці дипломної роботи, щоб нормативна база не була 
застарілою.  
Фінансовою основою реалізації місцевих соціальних програм є 
Бюджетний кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи, 
бюджетного процесу, розмежування видатків між бюджетами та застосування 
програмно-цільового методу. Для місцевих соціальних програм особливо 
важливим є те, що програмно-цільовий метод застосовується як на рівні 
державного бюджету, так і на рівні місцевих бюджетів. Це означає, що 
фінансування соціальної підтримки має бути пов’язане з визначенням 
бюджетних програм, результативних показників, відповідальних виконавців 
та оцінюванням ефективності використання коштів.  
  32 
 
Бюджетне регулювання має безпосередній вплив на зміст місцевої 
соціальної політики. Навіть за наявності широких соціальних потреб 
територіальна громада змушена співвідносити їх із реальними можливостями 
місцевого бюджету. Тому соціальні програми повинні бути фінансово 
обґрунтованими, мати визначені джерела фінансування, чіткі заходи та 
очікувані результати. У цьому аспекті важливою є думка О. Макарової про те, 
що результативність соціальної політики залежить не лише від обсягу витрат, 
а й від здатності спрямовувати ресурси на ті групи населення, які найбільше 
потребують підтримки, а також оцінювати ефективність соціальних заходів 
(Макарова, 2015). 
Правове значення для соціальних програм має також Закон України 
«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Він 
визначає правові засади формування та застосування державних соціальних 
стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію основних соціальних 
гарантій, закріплених Конституцією України та законами України. На основі 
соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій, 
зокрема соціальних виплат і допомог. Для місцевого рівня це означає, що 
громада може запроваджувати додаткові форми підтримки, але вони мають 
співвідноситися із загальнодержавними соціальними стандартами та не 
підміняти собою базові державні гарантії.  
Певне методологічне значення для розуміння програмного підходу має 
Закон України «Про державні цільові програми», хоча він безпосередньо 
регулює саме державні цільові програми. У ньому закріплено загальні засади 
розроблення, затвердження та виконання цільових програм, що дозволяє 
розглядати програму як комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, 
спрямованих на розв’язання важливої проблеми. На місцевому рівні ця логіка 
відображається у практиці ухвалення міських цільових програм рішеннями 
місцевих рад.  
  33 
 
Нормативно-правове забезпечення соціальних програм на місцевому 
рівні має багаторівневу структуру. Її можна подати у вигляді таблиці. 
Таблиця 1.3 
Рівні нормативно-правового забезпечення соціальних програм на місцевому рівні 
Рівень Значення для місцевих 
Основні нормативно-правові акти 
регулювання соціальних програм 
Закріплює право на 
соціальний захист і 
Конституційний Конституція України 
гарантує місцеве 
самоврядування 
Закон України «Про місцеве 
Визначає повноваження 
самоврядування в Україні», Закон 
місцевих рад, засади 
України «Про соціальні послуги», 
Законодавчий соціальної підтримки, 
Бюджетний кодекс України, Закон 
фінансування та соціальні 
України «Про державні соціальні 
гарантії 
стандарти та державні соціальні гарантії» 
Постанови Кабінету Міністрів України з Конкретизує процедури 
питань організації надання соціальних надання соціальних послуг 
Підзаконний 
послуг, оцінювання потреб, моніторингу і організації роботи з 
та якості послуг отримувачами підтримки 
Визначає конкретні 
Рішення міської ради, положення про програми, цільові групи, 
Місцевий виконавчі органи, міські соціальні обсяги фінансування, 
програми, бюджетні рішення виконавців і заходи 
підтримки 
Забезпечує практичну 
Накази, положення, порядки, внутрішні реалізацію програм, 
Організаційно-
документи виконавчих органів та прийом звернень, ведення 
виконавчий 
комунальних установ обліку, звітування та 
моніторинг 
Як видно з таблиці 1.3, місцеві соціальні програми перебувають на 
перетині загальнодержавного та локального правового регулювання. Держава 
визначає базові права, гарантії, стандарти та загальні правила організації 
соціальної підтримки. Водночас територіальна громада через рішення 
місцевої ради конкретизує, які саме соціальні проблеми є пріоритетними, які 
категорії населення потребують додаткової допомоги, які заходи будуть 
профінансовані з місцевого бюджету та які виконавчі органи відповідатимуть 
за їх реалізацію. 
  34 
 
Місцеві соціальні програми мають особливу природу, оскільки 
поєднують правовий, управлінський, фінансовий і соціальний зміст. Як 
правовий документ програма затверджується рішенням місцевої ради й 
набуває обов’язкового значення для відповідних виконавців. Як 
управлінський документ вона визначає цілі, завдання, заходи, строки та 
відповідальних суб’єктів. Як фінансовий документ вона пов’язана з 
бюджетними видатками. Як соціальний інструмент вона спрямована на 
підтримку конкретних груп населення, які перебувають у складних життєвих 
обставинах або мають підвищений ризик соціальної вразливості. 
Для Черкаської міської територіальної громади локальний рівень 
нормативного забезпечення представлений рішеннями Черкаської міської 
ради, міськими соціальними програмами та діяльністю Департаменту 
соціальної політики. На офіційному ресурсі Черкаської міської ради серед 
міських соціальних програм розміщені, зокрема, Програма соціальної 
підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 роки та міська соціальна програма 
«Турбота» на 2024–2028 роки. Це підтверджує, що програмний підхід є одним 
із провідних інструментів організації соціальної підтримки населення в 
Черкаській міській територіальній громаді.  
Організаційне забезпечення реалізації таких програм здійснюється через 
діяльність відповідних структурних підрозділів міської ради. Зокрема, 
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради виступає важливим 
суб’єктом місцевої соціальної політики, оскільки саме через його діяльність 
забезпечується організація соціальної підтримки, фінансування відповідних 
напрямів, взаємодія із закладами, установами та громадянами.  
У практичному вимірі місцева соціальна програма повинна містити 
кілька обов’язкових змістових елементів. До них належать: обґрунтування 
необхідності програми; визначення проблеми; мета і завдання; цільові групи; 
перелік заходів; строки виконання; відповідальні виконавці; джерела та обсяги 
фінансування; очікувані результати; порядок контролю та звітування. 
  35 
 
Наявність цих елементів дає змогу уникнути формальності програми й 
забезпечити її зв’язок із реальними потребами населення. 
Водночас нормативно-правове забезпечення не обмежується лише 
затвердженням програми. Важливим є весь цикл її реалізації: підготовка 
проєкту, громадське обговорення або консультації з заінтересованими 
сторонами, ухвалення рішення, бюджетне забезпечення, виконання заходів, 
моніторинг, звітування та внесення змін. Якщо цей цикл працює належним 
чином, соціальна програма стає дієвим інструментом управління. Якщо ж 
окремі етапи виконуються формально, виникає ризик неефективного 
використання коштів, недостатньої адресності допомоги або дублювання 
заходів між різними програмами. 
З позиції підтримки вразливих верств населення особливо важливими є 
три вимоги до місцевих соціальних програм: адресність, законність і 
результативність. Адресність означає, що допомога має надаватися тим 
особам і сім’ям, які справді її потребують. Законність передбачає відповідність 
програми Конституції України, законам, бюджетному законодавству, 
рішенням ради та затвердженим процедурам. Результативність означає, що 
програма повинна мати вимірювані наслідки: кількість отримувачів допомоги, 
обсяг наданих послуг, зменшення ризиків, підвищення доступності підтримки, 
покращення умов життєдіяльності цільових груп. 
Проблемним аспектом є те, що не всі соціальні результати легко 
виміряти кількісно. Наприклад, матеріальну допомогу можна оцінити через 
кількість отримувачів і суму виплат, але складніше виміряти рівень соціальної 
інтеграції внутрішньо переміщених осіб, зменшення ізоляції людей похилого 
віку, підвищення стійкості сім’ї або ефективність соціального супроводу. 
Тому місцеві соціальні програми мають поєднувати кількісні та якісні 
показники. До кількісних можна віднести кількість отримувачів, кількість 
проведених заходів, обсяг фінансування, кількість наданих послуг. До якісних 
  36 
 
— рівень задоволеності отримувачів, доступність послуг, своєчасність 
допомоги, покращення життєвої ситуації особи або сім’ї. 
Нормативне регулювання соціальних програм також має враховувати 
принцип міжвідомчої взаємодії. Підтримка вразливих верств населення часто 
потребує участі не одного, а кількох суб’єктів: департаменту соціальної 
політики, центрів соціальних служб, служб у справах дітей, закладів охорони 
здоров’я, освітніх закладів, центрів зайнятості, ЦНАПів, громадських 
організацій та благодійних фондів. У цьому контексті правове забезпечення 
програми має визначати не лише перелік заходів, а й відповідальних 
виконавців, механізми координації, порядок обміну інформацією та 
звітування. 
Сучасна нормативно-правова база створює достатні загальні 
передумови для реалізації соціальних програм на місцевому рівні. Водночас її 
практична ефективність залежить від того, наскільки територіальна громада 
здатна якісно використовувати надані повноваження. Для цього потрібні не 
лише правові підстави, а й управлінська спроможність, фінансові ресурси, 
професійні кадри, актуальні дані про потреби населення, сталі партнерства з 
громадським сектором та ефективна система моніторингу. 
У межах цього дослідження нормативно-правове забезпечення 
соціальних програм Черкаської міської ради розглядатиметься як система 
правових актів і управлінських рішень, що визначають підстави, процедури, 
фінансування та організаційні механізми підтримки вразливих верств 
населення. Такий підхід дозволяє аналізувати місцеві програми не лише за 
їхнім змістом, а й за тим, наскільки вони відповідають загальнодержавним 
соціальним гарантіям, повноваженням органів місцевого самоврядування, 
бюджетним можливостям громади та реальним потребам мешканців. 
Отже, нормативно-правове забезпечення соціальних програм на 
місцевому рівні має комплексний характер. Воно охоплює конституційні 
гарантії соціального захисту, законодавче визначення повноважень місцевого 
  37 
 
самоврядування, правове регулювання соціальних послуг, бюджетні 
механізми фінансування, державні соціальні стандарти та локальні рішення 
міської ради. У сукупності ці елементи формують правову основу для 
розроблення, фінансування та реалізації місцевих соціальних програм. Для 
Черкаської міської ради це означає можливість через систему міських програм 
забезпечувати додаткову підтримку вразливих категорій населення, реагувати 
на нові соціальні виклики та адаптувати загальнодержавну соціальну політику 
до потреб конкретної міської громади. 
  
  38 
 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ 
ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
2.1. Загальна характеристика системи соціальної підтримки у 
Черкаській міській територіальній громаді 
Система соціальної підтримки у Черкаській міській територіальній 
громаді є складовою місцевої соціальної політики, що формується на перетині 
державних соціальних гарантій, повноважень органів місцевого 
самоврядування, бюджетних можливостей громади та реальних потреб 
населення. В умовах децентралізації така система набуває особливого 
значення, оскільки саме на рівні територіальної громади відбувається 
конкретизація загальнодержавних соціальних пріоритетів через місцеві 
програми, соціальні послуги, компенсаційні виплати, додаткові гарантії, 
діяльність комунальних установ і взаємодію з громадським сектором. 
Черкаська міська територіальна громада, як міська громада обласного 
центру, має розвинену інституційну основу соціальної підтримки. Її 
особливістю є поєднання кількох напрямів: надання соціальних послуг особам 
і сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах; підтримка 
громадян похилого віку та осіб з інвалідністю; реалізація місцевих соціальних 
програм; забезпечення додаткових соціальних гарантій окремим категоріям 
населення; підтримка внутрішньо переміщених осіб; допомога сім’ям з 
дітьми; соціальна підтримка ветеранів війни та членів їхніх сімей. Така 
багатокомпонентність зумовлена як загальними соціальними ризиками, 
характерними для великих міських громад, так і специфічними викликами 
воєнного часу. 
Центральним суб’єктом реалізації соціальної політики у громаді є 
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради. Згідно з 
інформацією, розміщеною на офіційному порталі Черкаської міської ради, 
метою діяльності департаменту є забезпечення реалізації державної політики 
у сфері соціального захисту населення, соціальної політики міської влади, 
  39 
 
спрямованої на надання додаткових соціальних гарантій жителям міста 
Черкаси за рахунок коштів міського бюджету, а також задоволення потреб 
територіальної громади у соціальних послугах (Черкаська міська рада, n.d.-a).  
Структура Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради 
відображає основні напрями місцевої соціальної підтримки. До його складу 
входять управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат, 
управління розвитку соціальної сфери, управління у справах ветеранів війни 
та надання соціальних гарантій, управління бухгалтерського обліку та 
фінансування, управління організаційного забезпечення, а також відділ 
юридичного забезпечення. Така структура свідчить про те, що місцева система 
соціальної підтримки охоплює не лише адміністрування виплат, а й 
організаційний, фінансовий, правовий, ветеранський і сервісний компоненти 
(Черкаська міська рада, n.d.-a).  
Важливою ознакою системи соціальної підтримки Черкаської міської 
територіальної громади є наявність підпорядкованих департаменту установ. 
На офіційному порталі Черкаської міської ради до таких установ віднесено 
Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси, Черкаський 
міський центр соціальних служб та Центр комплексної реабілітації для осіб з 
інвалідністю «Жага життя» (Черкаська міська рада, n.d.-a). Це дозволяє 
розглядати місцеву соціальну підтримку як інституційно організовану 
систему, у межах якої різні установи виконують спеціалізовані функції щодо 
окремих груп населення.  
Черкаський міський центр соціальних служб орієнтований передусім на 
підтримку сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. 
Серед послуг, що надаються для цієї категорії, зазначені надання притулку, 
соціальна адаптація, соціальний супровід, представництво інтересів, 
інформування, консультування, натуральна допомога у вигляді гуманітарної 
допомоги, а також екстрене кризове втручання (Черкаська міська рада, n.d.-b). 
Такий перелік послуг є важливим, оскільки він демонструє перехід від 
  40 
 
вузького розуміння соціальної допомоги як матеріальної підтримки до 
комплекснішої моделі, що включає супровід, кризове реагування, 
консультування та допомогу у відновленні соціального функціонування.  
Окремий напрям системи соціальної підтримки становить робота з 
громадянами похилого віку та особами з інвалідністю. Територіальний центр 
надання соціальних послуг м. Черкаси забезпечує для цих категорій 
стаціонарний догляд, догляд вдома, денне перебування, соціальну адаптацію, 
натуральну допомогу, представництво інтересів, інформування, 
консультування, посередництво, а також транспортні послуги для осіб з 
інвалідністю І та ІІ груп і дітей з інвалідністю, які пересуваються за допомогою 
крісла колісного або інших допоміжних засобів (Черкаська міська рада, n.d.-
b). Це свідчить про орієнтацію громади на підтримку тих мешканців, які мають 
обмежену здатність до самообслуговування, потребують сторонньої допомоги 
або стикаються з бар’єрами доступу до послуг.  
Значущим елементом місцевої системи підтримки є також Центр 
комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Жага життя». В офіційній 
інформації серед напрямів його роботи зазначено соціальну реабілітацію, 
денне перебування, соціальну адаптацію, натуральну допомогу, 
представництво інтересів, інформування та консультування (Черкаська міська 
рада, n.d.-b). Наявність такого центру є важливою для розвитку не лише 
допомогової, а й реабілітаційної моделі соціальної політики, оскільки 
підтримка осіб з інвалідністю має включати не тільки виплати чи пільги, а й 
послуги, спрямовані на соціальну інтеграцію, розвиток самостійності та 
включення людини у життя громади.  
Загальну логіку системи соціальної підтримки у Черкаській міській 
територіальній громаді можна подати через взаємозв’язок суб’єктів, напрямів 
діяльності та цільових груп. 
 
  41 
 
Таблиця 2.1 
Основні елементи системи соціальної підтримки у Черкаській міській територіальній 
громаді 
Елемент системи Основні функції Цільові групи 
Затвердження місцевих соціальних 
програм, ухвалення бюджетних Населення громади, 
Черкаська міська рада 
рішень, визначення пріоритетів зокрема вразливі категорії 
місцевої соціальної політики 
Реалізація державної та місцевої 
Департамент соціальної соціальної політики, організація Особи та сім’ї, які 
політики Черкаської соціальної підтримки, потребують соціальної 
міської ради адміністрування програм і підтримки 
додаткових гарантій 
Малозабезпечені особи, 
Управління соціальної 
Організація виплат, компенсацій, пільгові категорії, особи, 
допомоги та 
соціальних гарантій які мають право на 
компенсаційних виплат 
допомогу 
Отримувачі соціальних 
Управління розвитку Координація розвитку соціальних 
послуг, комунальні 
соціальної сфери послуг і програмних напрямів 
установи соціальної сфери 
Управління у справах 
Ветерани, Захисники і 
ветеранів війни та Організація підтримки ветеранів 
Захисниці України, члени 
надання соціальних війни та членів їхніх сімей 
їхніх сімей 
гарантій 
Соціальний супровід, кризове 
Черкаський міський Сім’ї та особи у складних 
втручання, консультування, 
центр соціальних служб життєвих обставинах 
притулок, натуральна допомога 
Територіальний центр Догляд вдома, денне перебування, 
Люди похилого віку, 
надання соціальних стаціонарний догляд, соціальна 
особи з інвалідністю 
послуг м. Черкаси адаптація, натуральна допомога 
Центр комплексної 
Соціальна реабілітація, денне 
реабілітації для осіб з 
перебування, соціальна адаптація, Особи з інвалідністю 
інвалідністю «Жага 
консультування 
життя» 
Як видно з таблиці 2.1, система соціальної підтримки у громаді має не 
одноелементний, а мережевий характер. Вона охоплює управлінські органи, 
  42 
 
комунальні установи, програмні механізми, бюджетне фінансування та 
соціальні послуги. Така система є важливою саме в умовах децентралізації, 
оскільки територіальна громада повинна не тільки виконувати делеговані 
повноваження, а й самостійно формувати локальні механізми підтримки 
населення. 
Особливе місце в цій системі посідають місцеві соціальні програми. 
Вони виступають основним інструментом, через який Черкаська міська рада 
визначає пріоритети підтримки, цільові групи, напрями фінансування та 
очікувані результати. На офіційному порталі Черкаської міської ради серед 
міських соціальних програм розміщено, зокрема, Програму соціальної 
підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 роки та міську соціальну програму 
«Турбота» на 2024–2028 роки (Черкаська міська рада, n.d.-c).  
Міська соціальна програма «Турбота» на 2024–2028 роки є одним із 
ключових прикладів локальної соціальної підтримки. Рішенням Черкаської 
міської ради від 28 вересня 2023 року № 47-34 було затверджено цю програму, 
а також розмір окремих видів виплат, що здійснюються за кошти бюджету 
Черкаської міської територіальної громади (Черкаська міська рада, 2023). У 
самому рішенні зазначено, що програма спрямована на додаткову підтримку 
найбільш вразливих категорій жителів міста Черкаси та забезпечення 
соціальної підтримки окремих категорій громадян, які відповідно до 
законодавства мають право на пільги.  
Зміст програми «Турбота» демонструє важливу особливість місцевої 
соціальної політики: вона не замінює державну систему соціального 
забезпечення, а доповнює її за рахунок коштів бюджету громади. У паспорті 
програми зазначено, що він визначає суму коштів, необхідну для виконання 
програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями 
діяльності та результативні показники, на підставі яких здійснюється контроль 
за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів (Черкаська 
міська рада, 2023). Це дає підстави розглядати програму не лише як перелік 
  43 
 
виплат, а як управлінський документ, пов’язаний із плануванням, контролем і 
оцінюванням результативності соціальної підтримки.  
Окремим напрямом місцевої соціальної підтримки є допомога 
внутрішньо переміщеним та евакуйованим особам. Програма надання 
підтримки внутрішньо переміщеним та/або евакуйованим особам у м. Черкаси 
у зв’язку із введенням воєнного стану була продовжена на 2026 рік, а її метою 
визначено створення умов для успішної інтеграції внутрішньо переміщених 
осіб у місті Черкаси (Черкаська міська рада, 2025a). Це свідчить про те, що 
місцева система соціальної підтримки реагує не лише на традиційні соціальні 
ризики, а й на нові виклики, безпосередньо пов’язані з війною, міграцією 
населення, потребою в тимчасовому проживанні, гуманітарній допомозі та 
адаптації людей у новій громаді.  
Важливою складовою соціальної підтримки є також робота з сім’ями та 
дітьми. Програма соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 роки 
була спрямована на підвищення ролі сім’ї як основи суспільства, формування 
благополучної української сім’ї та створення умов для її всебічного розвитку 
(Черкаська міська рада, 2026a). Такий напрям є значущим, оскільки сім’я часто 
виступає первинним середовищем соціальної підтримки, а її дестабілізація 
може призводити до появи складних життєвих обставин, ризиків для дітей, 
потреби у соціальному супроводі та втручанні соціальних служб.  
Окрему увагу в громаді приділено соціальному захисту дітей. У 
матеріалах до Програми соціального захисту дітей міста Черкаси на 2026–2028 
роки зазначено, що на території міста проживає 48 520 дітей, з них 5 539 дітей 
переміщено із зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій; на обліку 
служби у справах дітей перебуває 276 дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування, а також 83 дитини, які потрапили у складні життєві 
обставини (Черкаська міська рада, 2025b). Ці дані демонструють, що дитяча та 
сімейна політика є важливим сегментом системи соціальної підтримки, 
особливо в умовах війни й вимушеного переміщення населення.  
  44 
 
Ще одним актуальним напрямом є підтримка Захисників і Захисниць 
України та членів їхніх сімей. Черкаська міська рада затвердила Комплексну 
програму соціальної підтримки захисників державного суверенітету та 
незалежності України і членів їх сімей — жителів м. Черкаси на 2025–2027 
роки, а у 2025–2026 роках до неї вносилися зміни (Черкаська міська рада, 
2026b). Включення цього напряму до місцевої соціальної політики є 
закономірним в умовах воєнного стану, адже ветерани, військовослужбовці, 
демобілізовані особи та родини загиблих потребують не лише державних 
гарантій, а й додаткової підтримки на рівні громади.  
Отже, система соціальної підтримки у Черкаській міській територіальній 
громаді охоплює кілька взаємопов’язаних блоків: інституційний, сервісний, 
програмний, фінансовий і партнерський. Інституційний блок представлений 
Черкаською міською радою, Департаментом соціальної політики та 
підпорядкованими установами. Сервісний блок охоплює соціальні послуги 
для сімей у складних життєвих обставинах, осіб похилого віку, осіб з 
інвалідністю та інших категорій. Програмний блок формується через місцеві 
соціальні програми, зокрема «Турботу», програми підтримки сімей, дітей, 
ВПО, ветеранів і членів їхніх сімей. Фінансовий блок пов’язаний із 
використанням коштів бюджету Черкаської міської територіальної громади. 
Партнерський блок передбачає взаємодію з громадськими, благодійними та 
іншими організаціями, що особливо важливо в умовах зростання соціальних 
потреб. 
Узагальнено систему соціальної підтримки Черкаської міської 
територіальної громади можна подати так. 
 
 
 
 
  45 
 
Таблиця 2.2 
Основні напрями соціальної підтримки вразливих верств населення у Черкаській 
міській територіальній громаді 
Напрям 
Основні форми реалізації Категорії отримувачів 
підтримки 
Матеріальна та Виплати, компенсації, додаткові Особи, які мають право на пільги; 
компенсаційна соціальні гарантії за кошти малозабезпечені; окремі вразливі 
підтримка місцевого бюджету категорії 
Догляд, соціальний супровід, 
консультування, кризове Особи та сім’ї у складних 
Соціальні послуги 
втручання, представництво життєвих обставинах 
інтересів 
Догляд вдома, денне 
Підтримка людей 
перебування, натуральна Громадяни похилого віку 
похилого віку 
допомога, соціальна адаптація 
Реабілітація, соціальна адаптація, 
Підтримка осіб з Особи з інвалідністю, діти з 
транспортні послуги, 
інвалідністю інвалідністю 
консультування 
Соціальний супровід, заходи Сім’ї з дітьми, діти-сироти, діти, 
Підтримка сімей і підтримки сім’ї, захист прав позбавлені батьківського 
дітей дітей, профілактика складних піклування, діти у складних 
життєвих обставин життєвих обставинах 
Інтеграційна, гуманітарна, 
Внутрішньо переміщені та 
Підтримка ВПО житлова та організаційна 
евакуйовані особи 
підтримка 
Підтримка Додаткові соціальні гарантії, 
Захисники і Захисниці України, 
ветеранів і членів програмні заходи, координація 
ветерани, члени їхніх сімей 
їхніх сімей підтримки 
Аналіз наведених напрямів дає підстави стверджувати, що соціальна 
підтримка в Черкаській міській територіальній громаді має комплексний 
характер. Вона поєднує традиційні інструменти соціального захисту, такі як 
виплати та компенсації, із соціальними послугами, реабілітацією, кризовим 
втручанням, підтримкою сім’ї, допомогою ВПО та ветеранським напрямом. 
  46 
 
Саме така багатовекторність є характерною ознакою місцевої соціальної 
політики в умовах децентралізації та воєнного стану. 
Водночас наявність розгалуженої системи не означає автоматичної 
відсутності проблем. Навпаки, чим складнішою стає система соціальної 
підтримки, тим більшого значення набувають координація між установами, 
актуальність даних про потреби населення, прозорість процедур, зрозумілість 
інформації для мешканців, якість моніторингу та оцінювання результатів. Для 
міської громади важливо не лише мати окремі програми, а й забезпечувати їх 
узгодженість між собою, щоб різні категорії населення не випадали з поля 
підтримки, а ресурси громади використовувалися адресно та результативно. 
Таким чином, система соціальної підтримки у Черкаській міській 
територіальній громаді є організаційно оформленою та програмно 
забезпеченою. Її основу становлять діяльність Департаменту соціальної 
політики Черкаської міської ради, мережа підпорядкованих соціальних 
установ, місцеві соціальні програми та бюджетні механізми фінансування. У 
межах цієї системи підтримка вразливих верств населення реалізується через 
поєднання матеріальної допомоги, соціальних послуг, реабілітаційних заходів, 
підтримки сімей, дітей, ВПО, людей похилого віку, осіб з інвалідністю, 
ветеранів і членів їхніх сімей. Це створює основу для подальшого аналізу 
конкретних соціальних програм Черкаської міської ради, їхніх цільових груп, 
напрямів реалізації та ефективності. 
 
2.2. Основні соціальні програми Черкаської міської ради, 
спрямовані на підтримку вразливих категорій населення 
Соціальні програми Черкаської міської ради є важливим інструментом реалізації 
місцевої соціальної політики, оскільки через них конкретизуються пріоритети підтримки 
вразливих категорій населення, визначаються цільові групи, напрями допомоги, 
відповідальні виконавці, обсяги фінансування та очікувані результати. На відміну від 
загальнодержавних соціальних гарантій, місцеві програми мають більш прикладний 
характер і дають змогу територіальній громаді реагувати на конкретні потреби мешканців, 
  47 
 
які виникають у зв’язку з віком, інвалідністю, малозабезпеченістю, складними 
життєвими обставинами, внутрішнім переміщенням, наслідками війни, 
сімейною кризою або іншими соціальними ризиками. 
На офіційному порталі Черкаської міської ради серед міських 
соціальних програм оприлюднено, зокрема, програму підтримки внутрішньо 
переміщених та/або евакуйованих осіб у м. Черкаси, міську програму 
проведення культурно-просвітницьких заходів для осіб похилого віку, 
слухачів «Університету ІІІ віку», а також інші програмні документи 
соціального спрямування. Це свідчить про те, що програмний підхід є одним 
із провідних механізмів організації соціальної підтримки на рівні Черкаської 
міської територіальної громади (Черкаська міська рада, n.d.).  
У межах цього дослідження доцільно зосередити увагу не на всіх 
програмах міської ради, а на тих, які безпосередньо спрямовані на підтримку 
вразливих категорій населення. До таких програм належать: міська соціальна 
програма «Турбота» на 2024–2028 роки; програма підтримки внутрішньо 
переміщених та/або евакуйованих осіб; програма соціальної підтримки сімей 
м. Черкаси на 2021–2025 роки; Програма соціального захисту дітей міста 
Черкаси на 2026–2028 роки; міська програма для осіб похилого віку, слухачів 
«Університету ІІІ віку» на 2025–2029 роки; Комплексна програма соціальної 
підтримки захисників державного суверенітету та незалежності України і 
членів їхніх сімей — жителів м. Черкаси на 2025–2027 роки. Саме ці програми 
дозволяють охарактеризувати основні напрями соціальної підтримки у 
громаді: матеріальну допомогу, підтримку сім’ї та дітей, інтеграцію ВПО, 
підтримку людей похилого віку, осіб з інвалідністю, ветеранів та членів їхніх 
сімей. 
 
 
 
  48 
 
Таблиця 2.3 
Основні соціальні програми Черкаської міської ради, спрямовані на підтримку 
вразливих категорій населення 
Період Провідний напрям 
Назва програми Основні цільові групи 
дії підтримки 
Вразливі категорії жителів 
Додаткові соціальні 
Черкас, особи з 
гарантії, матеріальна 
Міська соціальна 2024– інвалідністю, люди 
допомога, пільги, 
програма «Турбота» 2028 похилого віку, громадяни у 
підтримка соціальних 
складних життєвих 
послуг 
обставинах 
Тимчасове розміщення, 
Програма підтримки облаштування 
2022–
внутрішньо переміщених ВПО та евакуйовані особи приміщень, продуктові та 
2026 
та/або евакуйованих осіб гігієнічні набори, 
інтеграційна підтримка 
Підтримка сім’ї, 
Сім’ї з дітьми, сім’ї у відповідального 
Програма соціальної 
2021– складних життєвих батьківства, 
підтримки сімей м. 
2025 обставинах, діти пільгових оздоровлення дітей, 
Черкаси 
категорій профілактика сімейного 
неблагополуччя 
Діти-сироти, діти, Захист прав дітей, 
Програма соціального 
2026– позбавлені батьківського профілактика насильства, 
захисту дітей міста 
2028 піклування, діти у складних підтримка сімейних форм 
Черкаси 
життєвих обставинах виховання, патронат 
Активне довголіття, 
Міська програма для осіб Люди похилого віку, соціальна адаптація, 
2025–
похилого віку, слухачів отримувачі послуг культурно-просвітницькі 
2029 
«Університету ІІІ віку» територіального центру та спортивно-оздоровчі 
заходи 
Комплексна програма 
соціальної підтримки Захисники, демобілізовані Додаткові соціальні 
захисників державного 2025– особи, члени сімей гарантії, оздоровлення, 
суверенітету та 2027 загиблих, зниклих безвісти матеріальна допомога, 
незалежності України і або полонених Захисників підтримка родин 
членів їхніх сімей 
Однією з базових програм соціального спрямування є міська соціальна 
програма «Турбота» на 2024–2028 роки. Її значення полягає в тому, що вона 
має комплексний характер і охоплює різні види підтримки жителів міста, які 
належать до соціально вразливих категорій або опинилися у складних 
життєвих обставинах. За офіційною інформацією Черкаської міської ради, 
  49 
 
програма спрямована на підтримку найбільш вразливих категорій жителів 
Черкас за рахунок коштів бюджету міської територіальної громади; у програмі 
передбачено 34 напрями, реалізація яких має забезпечити підтримку містян у 
складних життєвих обставинах, надання соціальних послуг людям похилого 
віку, особам з інвалідністю та іншим соціально незахищеним громадянам 
(Черкаська міська рада, 2023).  
Програма «Турбота» поєднує кілька різних за змістом інструментів 
підтримки: матеріальну допомогу, додаткові соціальні гарантії, пільги, 
підтримку соціальних послуг і заходи, пов’язані з реагуванням на конкретні 
життєві обставини мешканців. Серед напрямів програми зазначаються 
матеріальна допомога громадянам міста з фондів міського голови та депутатів 
міської ради, одноразова грошова допомога жителям з нагоди 100-річного 
ювілею, пільги на оплату житлово-комунальних послуг і послуг зв’язку 
особам з інвалідністю по зору І та ІІ групи, транспортування осіб зі значно 
зниженою руховою активністю до будинків-інтернатів, забезпечення засобами 
гігієни лежачих людей, які користуються соціальними послугами відділення 
соціальної допомоги вдома (Черкаська міська рада, 2023).  
З аналітичної позиції програма «Турбота» є показовою, оскільки 
демонструє компенсаторну функцію місцевої соціальної політики. Вона не 
замінює державні соціальні виплати чи гарантії, а доповнює їх у тих випадках, 
коли людина або сім’я потребує додаткової підтримки з боку громади. Це 
особливо важливо в умовах воєнного стану, коли традиційні соціальні ризики 
посилюються новими обставинами: пошкодженням житла, втратою доходів, 
переміщенням, погіршенням стану здоров’я, збільшенням потреб осіб з 
інвалідністю та людей похилого віку. Оприлюднені у 2026 році матеріали 
щодо внесення змін до програми «Турбота» передбачають, зокрема, 
відшкодування вартості технічного обстеження житлових будинків, 
пошкоджених унаслідок воєнних дій, а також відшкодування 
  50 
 
адміністративного збору за оформлення паспорта громадянина України 
(Черкаська міська рада, 2026a).  
Окремий блок соціальної підтримки у Черкасах пов’язаний із 
допомогою внутрішньо переміщеним та/або евакуйованим особам. В умовах 
повномасштабної війни ця категорія стала однією з найбільш значущих для 
місцевої соціальної політики, оскільки ВПО потребують не лише первинної 
гуманітарної допомоги, а й житла, інтеграції в громаду, доступу до соціальних, 
освітніх, медичних та адміністративних послуг. Програма підтримки ВПО у м. 
Черкаси була продовжена на 2026 рік, а її оновлена назва визначає період дії 
як 2022–2026 роки. У рішенні зазначено, що зміни вносяться з метою 
створення умов для успішної інтеграції внутрішньо переміщених осіб у м. 
Черкаси (Черкаська міська рада, 2025a).  
Зміст цієї програми свідчить про її переважно інфраструктурно-
гуманітарний характер. У показниках програми передбачено фінансові 
витрати на проведення капітального та/або поточного ремонту будівель і 
приміщень комунальної форми власності, придбання обладнання, предметів, 
інвентарю, побутової техніки, меблів, а також витрати на утримання будівель 
за конкретними адресами, що використовуються для тимчасового розміщення 
ВПО. Окрім того, програма передбачає придбання продуктових наборів і 
засобів гігієни для внутрішньо переміщених та/або евакуйованих осіб 
(Черкаська міська рада, 2025a).  
Важливою особливістю програми підтримки ВПО є наявність 
результативних показників. Зокрема, в оновленій редакції очікуваних 
результатів зазначено обсяги фінансових затрат за роками, кількість будівель, 
які планується облаштувати для тимчасового розміщення внутрішньо 
переміщених осіб, площу приміщень, що мають бути відремонтовані та 
облаштовані під укриття, а також кількість продуктових і гігієнічних наборів, 
які планується придбати. Така деталізація свідчить про застосування 
програмно-цільового підходу, коли соціальна підтримка описується не тільки 
  51 
 
через загальну мету, а й через вимірювані показники затрат, продуктивності, 
ефективності та якості (Черкаська міська рада, 2025a).  
Вагомий напрям місцевої соціальної політики становить підтримка 
сімей з дітьми. Програма соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 
роки була затверджена рішенням Черкаської міської ради від 26 січня 2021 
року № 3-42. У заключному звіті про її виконання головною метою програми 
визначено підвищення ролі сім’ї як основи суспільства, формування 
благополучної української сім’ї, створення умов для всебічного розвитку сім’ї, 
надання соціальної допомоги у подоланні або мінімізації негативних наслідків 
складних життєвих обставин сім’ям з дітьми, а також профілактику їх 
виникнення (Черкаська міська рада, 2026b).  
Завдання програми соціальної підтримки сімей охоплювали як 
матеріальні, так і нематеріальні заходи. Серед них — соціально-економічна 
підтримка сімей з дітьми, сприяння сімейним формам виховання дітей-сиріт і 
дітей, позбавлених батьківського піклування, профілактика соціального 
сирітства, підтримка сімей у складних життєвих обставинах, соціальна 
підтримка сімей, у яких виховуються діти з інвалідністю, запобігання та 
протидія домашньому насильству, протидія торгівлі людьми (Черкаська 
міська рада, 2026b).  
Практичні результати програми свідчать про значний обсяг заходів, 
спрямованих на дітей і сім’ї. У межах її реалізації надавалась одноразова 
грошова допомога сім’ям, у яких діти народилися в День міста Черкаси; 
надавалася одноразова натуральна допомога «пакунок малюка» при 
народженні дитини; виплачувалася одноразова грошова винагорода жінкам зі 
званням «Мати-героїня» та багатодітним батькам; організовувалися сімейні 
свята, тренінги, лекції, семінари, інформаційні заходи; забезпечувався 
відпочинок дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки 
(Черкаська міська рада, 2026b).  
  52 
 
Окремо слід відзначити оздоровлення дітей як один із найбільш 
соціально значущих напрямів програми. За даними заключного звіту, 
протягом 2021–2025 років у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку 
було організовано відпочинок 6746 дітей, які потребують особливої соціальної 
уваги та підтримки. Також у 2025 році було організовано оздоровлення 15 
дітей з інвалідністю, які потребують особливих умов, у супроводі 15 дорослих 
осіб шляхом укладання тристоронніх договорів із санаторіями (Черкаська 
міська рада, 2026b).  
У контексті підтримки сім’ї важливо, що програма не обмежувалася 
виплатами або святковими заходами. Вона також передбачала соціальну 
роботу з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, 
формування навичок відповідального батьківства, підтримку прийомних 
батьків і батьків-вихователів, роботу з підлітками, профілактику насильства й 
сімейного неблагополуччя. Це дає підстави розглядати програму як 
комплексний інструмент підтримки сімейної політики на місцевому рівні, що 
поєднував матеріальну, виховну, профілактичну та соціально-супровідну 
складові (Черкаська міська рада, 2026b).  
Наступним важливим напрямом є Програма соціального захисту дітей 
міста Черкаси на 2026–2028 роки. Її значення полягає в тому, що вона 
фокусується на найбільш уразливих категоріях дітей: дітях-сиротах, дітях, 
позбавлених батьківського піклування, дітях, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, а також дітях, які постраждали внаслідок воєнних дій. 
У проєкті рішення про затвердження програми зазначено, що її метою є 
соціальний захист прав та інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених 
батьківського піклування, та дітей, які перебувають у складних життєвих 
обставинах (Черкаська міська рада, 2025b).  
Актуальність цієї програми підтверджується статистичними даними, 
наведеними у її матеріалах. Станом на 1 квітня 2025 року на території міста 
Черкаси проживало 48 520 дітей, із них 5539 дітей було переміщено із зони 
  53 
 
воєнних дій та тимчасово окупованих територій. На обліку служби у справах 
дітей Черкаської міської ради перебувало 359 дітей, серед яких 76 дітей-сиріт, 
200 дітей, позбавлених батьківського піклування, та 83 дитини, які потрапили 
у складні життєві обставини (Черкаська міська рада, 2025b).  
Програма соціального захисту дітей має виразний профілактичний і 
правозахисний характер. Вона передбачає своєчасне виявлення фактів 
жорстокого поводження з дітьми, допомогу дітям і сім’ям з дітьми, створення 
передумов для мінімізації випадків домашнього насильства, збереження 
фізичного, психічного, емоційного та соціального здоров’я дітей, підвищення 
якості соціальних послуг у сфері подолання наслідків домашнього насильства 
та складних життєвих обставин, а також розширення форм роботи з батьками 
(Черкаська міська рада, 2025b).  
За змістом заходів ця програма поєднує індивідуальну роботу з дитиною 
та сім’єю, профілактичні заходи, міжвідомчу взаємодію й підтримку сімейних 
форм виховання. У плані заходів передбачено виявлення, облік і ранню 
профілактичну роботу серед дітей, схильних до пропусків занять і 
правопорушень, дітей, які потрапили у складні життєві обставини; 
індивідуальну діагностико-корекційну роботу з підлітками та батьками; 
обстеження умов проживання в сім’ях; профілактичні рейди «Діти вулиці», 
«Родина», «Урок», «Стоп насильство»; консультації сім’ям; роботу з дітьми, 
які є жертвами булінгу або кривдниками, схильні до суїцидальних проявів чи 
стали жертвами торгівлі людьми (Черкаська міська рада, 2025b).  
Окрему групу соціальних програм становлять програми, спрямовані на 
підтримку людей похилого віку. У Черкасах таким інструментом є міська 
програма проведення культурно-просвітницьких та спортивно-оздоровчих 
заходів для осіб похилого віку, слухачів «Університету ІІІ віку» на 2025–2029 
роки. Її особливість полягає в тому, що вона не зводить підтримку старших 
людей лише до догляду або матеріальної допомоги, а орієнтується на активне 
довголіття, соціальну участь, освіту, дозвілля, підтримку фізичного і 
  54 
 
психологічного стану. На офіційному порталі Черкаської міської ради ця 
програма наведена серед міських соціальних програм (Черкаська міська рада, 
n.d.).  
Зміни до програми для слухачів «Університету ІІІ віку» передбачали 
проведення культурно-мистецьких, розважальних і спортивно-оздоровчих 
заходів для отримувачів соціальних послуг територіального центру, зокрема 
творчого проєкту «Мистецька ярмарка», одноденного оздоровчого літнього 
табору, випускного «Університету ІІІ віку» та музично-театралізованого 
дійства «Різдвяний мюзикл» (Черкаська міська рада, 2025c).  
Практична реалізація цієї програми демонструє важливість соціальної 
активності людей старшого віку. У 2025 році в межах програми вперше 
проводилися одноденні оздоровчі літні табори для містян срібного віку — 
відвідувачів Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси. 
За офіційною інформацією, упродовж літа відбулося 5 таких таборів, під час 
яких оздоровилися близько сотні черкасців; програма включала аквааеробіку, 
спортивні змагання, естафети, квести, катання на сапі, ігри, руханки та 
екскурсії (Черкаська міська рада, 2025d).  
З позиції соціальної політики ця програма є показовою, оскільки вона 
зміщує акцент із пасивної допомоги людям похилого віку на підтримку їхньої 
активності, соціальної включеності та самореалізації. Такий підхід відповідає 
сучасному розумінню старіння як етапу життя, у якому людина має зберігати 
право на освіту, дозвілля, спілкування, участь у житті громади та підтримку 
власного здоров’я. Для міської громади це також має профілактичне значення, 
оскільки соціальна ізоляція, самотність і втрата активності можуть 
поглиблювати вразливість людей похилого віку. 
Окрему увагу в системі соціальних програм Черкаської міської ради 
займає підтримка Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей. 
Комплексна програма соціальної підтримки захисників державного 
суверенітету та незалежності України і членів їхніх сімей — жителів м. 
  55 
 
Черкаси на 2025–2027 роки була затверджена рішенням Черкаської міської 
ради від 5 грудня 2024 року № 68-5, а в подальшому до неї вносилися зміни 
(Черкаська міська рада, 2025e).  
Зміни до програми свідчать про прагнення міської ради адаптувати 
ветеранський напрям до нових потреб, що виникають у процесі війни та після 
повернення військовослужбовців до цивільного життя. Зокрема, серед заходів 
програми передбачалося санаторно-курортне лікування демобілізованих або 
звільнених захисників державного суверенітету та незалежності України 
шляхом укладання тристоронніх договорів, а також одноразова матеріальна 
допомога у розмірі 50 тис. грн звільненим з полону захисникам — жителям 
міста Черкаси (Черкаська міська рада, 2025e).  
Важливим є те, що програма містить не лише перелік заходів, а й 
показники затрат і продуктивності. У матеріалах щодо змін до програми 
наведено обсяги фінансових затрат на виплату щорічної грошової допомоги на 
оздоровлення членам сімей загиблих, зниклих безвісти чи полонених 
захисників, фінансування санаторно-курортного лікування демобілізованих 
захисників, а також кількісні показники осіб, які мають отримати відповідну 
допомогу (Черкаська міська рада, 2025e).  
Соціальне значення цієї програми виходить за межі матеріальної 
допомоги. Вона демонструє становлення ветеранського напряму як окремого 
компонента місцевої соціальної політики. Для Черкаської міської 
територіальної громади це особливо актуально, оскільки підтримка ветеранів, 
демобілізованих осіб, родин загиблих, зниклих безвісти або полонених 
Захисників потребує не лише грошових виплат, а й реабілітації, оздоровлення, 
консультування, соціального супроводу, допомоги у відновленні документів, 
працевлаштуванні, професійній адаптації та інтеграції в життя громади. 
Порівняльний огляд основних соціальних програм Черкаської міської 
ради дає змогу виділити кілька особливостей місцевої соціальної політики. 
По-перше, програми охоплюють різні групи вразливості: осіб з інвалідністю, 
  56 
 
людей похилого віку, сім’ї з дітьми, дітей у складних життєвих обставинах, 
ВПО, ветеранів і членів їхніх сімей. По-друге, вони поєднують різні форми 
підтримки: матеріальну допомогу, натуральну допомогу, соціальні послуги, 
оздоровлення, культурно-просвітницькі заходи, реабілітацію, профілактику 
насильства, тимчасове розміщення та підтримку соціальної інтеграції. По-
третє, значна частина програм має міжвідомчий характер, оскільки їх 
реалізація потребує участі не лише Департаменту соціальної політики, а й 
служби у справах дітей, територіального центру, центру соціальних служб, 
виконавчого комітету, освітніх, медичних, правоохоронних та громадських 
суб’єктів. 
Водночас аналіз програм дозволяє побачити й певні ризики. Частина 
програм має широкий перелік заходів, що може ускладнювати моніторинг їх 
фактичної результативності. Деякі напрями підтримки перетинаються між 
собою, зокрема у сфері сімейної політики, захисту дітей, підтримки ВПО та 
допомоги сім’ям Захисників. Тому для підвищення ефективності місцевої 
соціальної політики важливо забезпечувати узгодженість між програмами, 
уникати дублювання заходів, посилювати адресність допомоги та 
впроваджувати якісні показники оцінювання результатів, а не обмежуватися 
лише кількістю виплат, заходів або отримувачів. 
Отже, основні соціальні програми Черкаської міської ради формують 
багатовекторну систему підтримки вразливих категорій населення. Міська 
соціальна програма «Турбота» виконує роль широкого компенсаторного 
інструменту додаткових соціальних гарантій. Програма підтримки ВПО 
реагує на виклики воєнного часу та потребу в інтеграції переміщених осіб у 
громаду. Програма соціальної підтримки сімей і Програма соціального 
захисту дітей забезпечують сімейно-дитячий напрям соціальної політики. 
Програма для осіб похилого віку спрямована на активне довголіття та 
соціальну включеність. Комплексна програма підтримки Захисників і членів 
їхніх сімей відображає посилення ветеранського компонента місцевої 
  57 
 
соціальної політики. У сукупності ці програми засвідчують, що Черкаська 
міська рада використовує програмний підхід як основний механізм адресного 
реагування на соціальні ризики та потреби мешканців громади. 
 
2.3. Порівняльний аналіз цільових груп, напрямів підтримки та 
механізмів реалізації місцевих соціальних програм 
Порівняльний аналіз соціальних програм Черкаської міської ради 
доцільно здійснювати за кількома критеріями: цільові групи, характер 
соціальної проблеми, види підтримки, механізми реалізації, відповідальні 
виконавці, наявність результативних показників та рівень адресності. Такий 
підхід дає змогу не лише описати окремі програми, а й визначити, наскільки 
вони узгоджені між собою, які категорії населення охоплені системно, а які 
напрями потребують посилення. 
Для аналізу обрано шість програм, які найбільш безпосередньо пов’язані 
з підтримкою вразливих категорій населення: міську соціальну програму 
«Турбота» на 2024–2028 роки; програму підтримки внутрішньо переміщених 
та/або евакуйованих осіб; програму соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 
2021–2025 роки; Програму соціального захисту дітей міста Черкаси на 2026–
2028 роки; міську програму для осіб похилого віку, слухачів «Університету ІІІ 
віку» на 2025–2029 роки; Комплексну програму соціальної підтримки 
захисників державного суверенітету та незалежності України і членів їхніх 
сімей — жителів м. Черкаси на 2025–2027 роки. Ці програми представлені на 
офіційному порталі Черкаської міської ради та в рішеннях міської ради / 
виконавчого комітету.  
 
 
 
 
  58 
 
Таблиця 2.4 
Порівняльна характеристика основних соціальних програм Черкаської міської ради 
Назва Період Основна соціальна Основні цільові Домінуючий тип 
програми дії проблема групи підтримки 
Потреба в додаткових Соціально вразливі 
соціальних гарантіях жителі громади, 
Міська для мешканців, які особи з Матеріальна, 
соціальна 2024– перебувають у інвалідністю, люди компенсаційна, 
програма 2028 складних життєвих похилого віку, натуральна та 
«Турбота» обставинах або особи у складних адресна підтримка 
належать до життєвих 
пільгових категорій обставинах 
Вимушене 
Програма переміщення, потреба 
Інфраструктурна, 
підтримки ВПО в тимчасовому Внутрішньо 
2022– гуманітарна, 
та/або розміщенні, переміщені та 
2026 інтеграційна 
евакуйованих гуманітарній евакуйовані особи 
підтримка 
осіб допомозі та інтеграції 
у громаду 
Потреба у підтримці Сім’ї з дітьми, 
Соціально-
Програма сім’ї, профілактиці багатодітні сім’ї, 
профілактична, 
соціальної 2021– сімейного сім’ї у складних 
матеріальна, 
підтримки сімей 2025 неблагополуччя, життєвих 
виховна, оздоровча 
м. Черкаси підтримці дітей і обставинах, діти 
підтримка 
батьківства пільгових категорій 
Діти-сироти, діти, 
Захист прав дітей, позбавлені Правозахисна, 
Програма 
профілактика батьківського профілактична, 
соціального 2026–
складних життєвих піклування, діти у соціально-
захисту дітей 2028 
обставин, насильства, складних життєвих супровідна 
міста Черкаси 
соціального сирітства обставинах, діти підтримка 
ВПО 
Програма для Ризик соціальної Люди похилого Культурно-
осіб похилого ізоляції, зниження віку, отримувачі просвітницька, 
2025–
віку, слухачів активності та потреба послуг освітня, спортивно-
2029 
«Університету в підтримці територіального оздоровча 
ІІІ віку» активного довголіття центру підтримка 
Захисники, 
Наслідки війни, 
Комплексна демобілізовані 
потреба в додаткових Матеріальна, 
програма особи, звільнені з 
гарантіях, оздоровча, 
підтримки 2025– полону, члени сімей 
оздоровленні, компенсаційна, 
Захисників і 2027 загиблих, зниклих 
підтримці родин ветеранська 
членів їхніх безвісти або 
загиблих, зниклих підтримка 
сімей полонених 
безвісти, полонених 
Захисників 
  59 
 
Порівняння показує, що соціальні програми Черкаської міської ради 
мають різний рівень спеціалізації. Найбільш універсальною є програма 
«Турбота», оскільки вона охоплює ширше коло вразливих мешканців і 
передбачає додаткові гарантії за кошти бюджету громади. Натомість програми 
підтримки ВПО, дітей, людей похилого віку та Захисників мають чітко 
окреслені цільові групи. Це дозволяє поєднувати широку соціальну підтримку 
з адресними програмами для окремих категорій населення. 
Особливістю програми підтримки ВПО є її продовження на 2026 рік і 
зміна назви на програму 2022–2026 років; у рішенні прямо зазначено мету 
створення умов для успішної інтеграції внутрішньо переміщених осіб у м. 
Черкаси. Програма соціального захисту дітей на 2026–2028 роки має виразну 
правозахисну спрямованість і пов’язана із захистом дітей-сиріт, дітей, 
позбавлених батьківського піклування, та дітей у складних життєвих 
обставинах. Програма соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 
роки у заключному звіті визначена як така, що спрямовувалася на підтримку 
сім’ї, профілактику складних життєвих обставин та соціальну допомогу сім’ям 
з дітьми.  
Таблиця 2.5 
Матриця охоплення цільових груп місцевими соціальними програмами 
Підтримка Підтримка Захист «Університет Підтримка 
Цільова група «Турбота» 
ВПО сімей дітей ІІІ віку» Захисників 
Малозабезпечені 
особи та особи у 
складних ++ + + + – + 
життєвих 
обставинах 
Особи з 
++ + + + + + 
інвалідністю 
Люди похилого 
++ – – – ++ – 
віку 
Сім’ї з дітьми + + ++ + – + 
Діти-сироти та 
– – + ++ – – 
діти, позбавлені 
  60 
 
Підтримка Підтримка Захист «Університет Підтримка 
Цільова група «Турбота» 
ВПО сімей дітей ІІІ віку» Захисників 
батьківського 
піклування 
Діти у складних 
життєвих – + + ++ – – 
обставинах 
Внутрішньо 
переміщені + ++ + + – – 
особи 
Ветерани, 
Захисники, 
+ – – – – ++ 
демобілізовані 
особи 
Члени сімей 
загиблих, 
зниклих безвісти + – + + – ++ 
або полонених 
Захисників 
Особи, які 
потребують 
соціальної 
+ ++ + + ++ + 
адаптації та 
включення в 
громаду 
Умовні позначення: 
++ — основна цільова група програми; 
 — група може бути охоплена окремими заходами; 
– — програма прямо не орієнтована на цю групу.  
Аналіз таблиці 2.5 дає змогу зробити кілька висновків. По-перше, 
найбільш повно програмами охоплені такі категорії, як ВПО, діти у складних 
життєвих обставинах, сім’ї з дітьми, люди похилого віку та Захисники з 
членами їхніх сімей. По-друге, програма «Турбота» виконує роль своєрідного 
“перехресного” інструменту, який може доповнювати інші програми у 
випадках, коли особа або сім’я має додаткову потребу в матеріальній чи 
компенсаційній підтримці. По-третє, окремі групи одночасно потрапляють у 
поле кількох програм, що є позитивним з погляду комплексності, але потребує 
належної координації, щоб уникати дублювання заходів. 
  61 
 
Особливо показовою є група дітей. У Програмі соціального захисту 
дітей міста Черкаси на 2026–2028 роки наведено дані, що станом на 1 квітня 
2025 року в місті проживало 48 520 дітей, із них 5539 дітей були переміщені із 
зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій; на обліку служби у 
справах дітей перебувало 359 дітей, зокрема 76 дітей-сиріт, 200 дітей, 
позбавлених батьківського піклування, і 83 дитини у складних життєвих 
обставинах. Це свідчить, що дитячий напрям соціальної підтримки має не 
лише традиційний правозахисний зміст, а й виразний воєнний контекст. 
Таблиця 2.6 
Порівняння напрямів підтримки у соціальних програмах Черкаської міської ради 
Напрям Підтримка Підтримка Захист «Університет Підтримка 
«Турбота» 
підтримки ВПО сімей дітей ІІІ віку» Захисників 
Одноразова / 
періодична 
+ – + – – + 
матеріальна 
допомога 
Компенсаційні 
виплати / + + – – – + 
відшкодування 
Натуральна 
+ + + + – + 
допомога 
Соціальні 
послуги та 
+ + + + + + 
соціальний 
супровід 
Тимчасове 
розміщення / 
+ + – – – – 
житлова 
підтримка 
Оздоровлення 
+ – + + + + 
та реабілітація 
Культурно-
просвітницькі – + + + + + 
заходи 
Профілактика 
складних 
+ + + + + + 
життєвих 
обставин 
  62 
 
Напрям Підтримка Підтримка Захист «Університет Підтримка 
«Турбота» 
підтримки ВПО сімей дітей ІІІ віку» Захисників 
Захист прав та 
+ + + + – + 
інтересів 
Інтеграція у 
+ + + + + + 
громаду 
З таблиці 2.6 видно, що найбільш поширеними напрямами підтримки є 
матеріальна допомога, натуральна допомога, соціальні послуги, профілактика 
складних життєвих обставин та інтеграція в громаду. Водночас кожна 
програма має власний домінуючий акцент. Програма «Турбота» переважно 
виконує компенсаторну функцію; програма підтримки ВПО — інтеграційну та 
інфраструктурну; програма підтримки сімей — профілактичну й виховну; 
програма захисту дітей — правозахисну; програма «Університет ІІІ віку» — 
соціально-активізаційну; програма підтримки Захисників — компенсаційно-
ветеранську. 
Такий розподіл напрямів є загалом логічним, оскільки відповідає різній 
природі соціальних ризиків. Наприклад, ВПО першочергово потребують 
розміщення, гуманітарної допомоги та адаптації в новому середовищі; люди 
похилого віку — підтримки активності, спілкування та профілактики ізоляції; 
сім’ї з дітьми — соціальної, виховної та оздоровчої підтримки; ветерани та 
члени їхніх сімей — додаткових соціальних гарантій, оздоровлення, 
матеріальної допомоги та визнання їхнього внеску в захист держави. 
Таблиця 2.7 
Порівняльний аналіз механізмів реалізації соціальних програм 
Основний Джерела / Характер 
Назва Механізми 
відповідальний форма контролю та 
програми реалізації 
суб’єкт фінансування оцінювання 
Департамент Надання 
Бюджет Показники затрат, 
соціальної матеріальної 
Черкаської продуктивності, 
політики допомоги, 
«Турбота» міської ефективності; 
Черкаської міської компенсацій, 
територіальної внесення змін до 
ради, виконавчий додаткових 
громади переліку заходів 
комітет гарантій, 
  63 
 
Основний Джерела / Характер 
Назва Механізми 
відповідальний форма контролю та 
програми реалізації 
суб’єкт фінансування оцінювання 
відшкодувань, 
підтримка 
окремих категорій 
Ремонт і 
облаштування 
Показники затрат, 
Департамент приміщень, 
Місцевий кількість 
соціальної придбання 
бюджет, приміщень, 
Підтримка політики, обладнання, 
можливе площа, набори 
ВПО виконавчий продуктів, засобів 
залучення допомоги, 
комітет, інші гігієни, 
інших ресурсів результативні 
виконавчі органи організація місць 
показники 
тимчасового 
розміщення 
Заходи для сімей, 
Департамент 
оздоровлення Заключний звіт 
соціальної 
дітей, підтримка про виконання 
політики, 
Підтримка багатодітних Місцевий програми, аналіз 
Черкаський 
сімей сімей, соціальна бюджет планових і 
міський центр 
робота, фактичних обсягів 
соціальних служб, 
профілактика фінансування 
інші суб’єкти 
насильства 
Виявлення дітей у 
СЖО, 
Служба у справах Показники щодо 
профілактичні 
дітей Черкаської кількості дітей на 
рейди, захист прав 
міської ради, Місцевий обліку, заходів, 
Захист дітей дітей, робота з 
виконавчий бюджет результатів 
сім’ями, 
комітет, залучені профілактичної 
підтримка 
установи роботи 
сімейних форм 
виховання 
Навчальні, Кількість заходів, 
Департамент 
культурно- учасників, витрати 
соціальної 
«Університет просвітницькі, Місцевий на організацію 
політики, 
ІІІ віку» мистецькі, бюджет навчальних і 
територіальний 
спортивно- культурних 
центр 
оздоровчі заходи заходів 
Матеріальна 
допомога, Показники затрат, 
Департамент 
оздоровлення, продуктивності, 
соціальної 
Підтримка санаторно- Місцевий ефективності; 
політики, 
Захисників курортне бюджет кількість 
виконавчий 
лікування, отримувачів 
комітет 
підтримка родин допомоги 
загиблих, зниклих 
  64 
 
Основний Джерела / Характер 
Назва Механізми 
відповідальний форма контролю та 
програми реалізації 
суб’єкт фінансування оцінювання 
безвісти, 
полонених 
Механізми реалізації програм свідчать про застосування програмно-
цільового підходу. Зокрема, у програмі підтримки ВПО деталізовано 
показники затрат, пов’язані з ремонтом, облаштуванням приміщень, 
придбанням обладнання, продуктових і гігієнічних наборів. У Комплексній 
програмі підтримки Захисників окремо визначено показники затрат на 
щорічну допомогу на оздоровлення членам сімей загиблих, зниклих безвісти 
чи полонених Захисників, санаторно-курортне лікування демобілізованих 
осіб, а також одноразову допомогу звільненим з полону. Це є позитивною 
ознакою, оскільки дає змогу не тільки планувати видатки, а й оцінювати обсяг 
охоплення цільових груп. 
Таблиця 2.8 
Типологія соціальних програм за характером впливу на вразливі групи 
Програми, у яких 
Тип впливу Сутність проявляється Аналітична оцінка 
найбільше 
Часткове 
Необхідний для 
відшкодування втрат, «Турбота», 
швидкого реагування, 
Компенсаційний додаткова матеріальна підтримка 
але не завжди усуває 
допомога, пільги, Захисників 
причини вразливості 
виплати 
Має довгостроковий 
Підтримка ВПО, ефект, якщо 
Допомога у включенні 
«Університет ІІІ поєднується з 
Інтеграційний людини або сім’ї в 
віку», підтримка послугами, 
життя громади 
сімей інформуванням і 
супроводом 
Запобігання складним 
Захист дітей, Найбільш 
життєвим обставинам, 
підтримка сімей, перспективний, але 
Профілактичний насильству, 
«Університет ІІІ потребує стабільної 
соціальному сирітству, 
віку» міжвідомчої роботи 
ізоляції 
  65 
 
Програми, у яких 
Тип впливу Сутність проявляється Аналітична оцінка 
найбільше 
Підтримка 
Відновлення фізичного, 
Захисників, Важливий в умовах 
Реабілітаційно- психологічного або 
підтримка сімей, війни та старіння 
оздоровчий соціального 
«Університет ІІІ населення 
функціонування 
віку» 
Має високу ресурсну 
Створення або 
вартість, але створює 
Інфраструктурний облаштування простору Підтримка ВПО 
основу для стабільної 
для надання допомоги 
підтримки 
Захист прав та інтересів 
Захист дітей, Потребує чіткого 
осіб, які не можуть 
підтримка сімей, міжвідомчого 
Правозахисний повною мірою 
підтримка алгоритму та контролю 
захистити себе 
Захисників виконання 
самостійно 
З таблиці 2.8 видно, що місцеві соціальні програми Черкаської міської 
ради не є однотипними. Частина з них орієнтована на короткострокове 
реагування, частина — на довгострокову соціальну інтеграцію, частина — на 
профілактику соціальних ризиків. Найбільш збалансованою можна вважати 
таку модель, у якій матеріальна допомога поєднується із соціальними 
послугами, профілактикою, оздоровленням, реабілітацією та соціальним 
супроводом. 
Таблиця 2.9 
Порівняльна аналітика сильних сторін і ризиків реалізації програм 
Потенційні ризики / 
Програма Сильні сторони Що доцільно посилити 
обмеження 
Широке охоплення Надмірна широта може Чіткіші критерії 
різних категорій; ускладнювати оцінку адресності, якісні 
«Турбота» гнучкість; можливість реального впливу; показники 
швидко додавати нові ризик фрагментарності результативності, аналіз 
заходи допомоги повторних звернень 
Значні витрати на 
Орієнтація на Соціальна адаптація, 
приміщення й 
актуальний воєнний працевлаштування, 
Підтримка утримання; ризик 
виклик; поєднання психологічна підтримка, 
ВПО зведення інтеграції 
інфраструктурних і включення ВПО в життя 
лише до матеріально-
гуманітарних заходів громади 
побутового рівня 
  66 
 
Потенційні ризики / 
Програма Сильні сторони Що доцільно посилити 
обмеження 
Частина заходів може 
Комплексний підхід до 
мати подієвий Сімейний супровід, 
сім’ї; поєднання 
Підтримка характер і не завжди раннє виявлення криз, 
матеріальних, виховних, 
сімей показує оцінка змін у становищі 
оздоровчих і 
довгостроковий сімей 
профілактичних заходів 
результат 
Чіткий фокус на правах Міжвідомчі протоколи, 
Потреба в тісній 
дітей; робота з дітьми у моніторинг повторних 
координації з освітою, 
Захист дітей СЖО; профілактика випадків, підтримка 
поліцією, медициною, 
насильства та сімейних форм 
соціальними службами 
соціального сирітства виховання 
Може охоплювати 
Орієнтація на активне Доступність для 
переважно активніших 
довголіття; маломобільних осіб, 
«Університет осіб похилого віку, 
профілактика ізоляції; виїзні або дистанційні 
ІІІ віку» тоді як маломобільні 
розвиток соціальної формати, 
залишаються менш 
активності міжпоколіннєві заходи 
включеними 
Врахування 
Переважання 
специфічних потреб Кейс-менеджмент, 
матеріально-
воєнного часу; допомога психологічна підтримка, 
Підтримка компенсаційної логіки 
родинам загиблих, професійна адаптація, 
Захисників може бути недостатнім 
зниклих безвісти, робота з сім’ями 
для довгострокової 
полонених; ветеранів 
адаптації 
оздоровлення 
Аналітичне порівняння свідчить, що більшість програм мають достатньо 
чітко визначені цільові групи та напрями підтримки. Водночас помітною є 
різниця між програмами за глибиною впливу. Наприклад, матеріальна 
допомога може швидко зменшити гостроту проблеми, але не завжди 
забезпечує довгострокове подолання складних життєвих обставин. Натомість 
соціальний супровід, реабілітація, профілактика насильства, активне 
довголіття або інтеграція ВПО потребують тривалішої роботи, міжвідомчої 
координації та якісних індикаторів результату. 
Важливо також враховувати, що програми мають різний рівень 
вимірюваності. У програмах ВПО та підтримки Захисників чітко 
простежуються показники затрат і продуктивності, зокрема фінансові обсяги 
та кількість отримувачів окремих видів допомоги. У програмі підтримки сімей 
наявний заключний звіт, де подано планові та фактичні обсяги виконання 
  67 
 
заходів за 2021–2025 роки, що дає можливість оцінювати не лише зміст 
програми, а й стан її виконання. Водночас для програм соціальної інтеграції та 
профілактики доцільно ширше використовувати якісні показники: рівень 
задоволеності отримувачів, зменшення повторних кризових звернень, 
стабілізацію сімейної ситуації, підвищення соціальної активності або 
успішність інтеграції в громаду. 
Таблиця 2.10 
Порівняння програм за рівнем адресності та очікуваного соціального ефекту 
Очікуваний соціальний 
Програма Рівень адресності Характер ефекту 
ефект 
Зменшення гостроти 
Середній / високий, 
матеріальних і побутових Переважно коротко- 
«Турбота» залежно від 
проблем окремих категорій та середньостроковий 
конкретного заходу 
мешканців 
Високий, оскільки 
Забезпечення базових умов 
Підтримка група чітко Середньо- та 
проживання та інтеграції 
ВПО визначена статусом довгостроковий 
ВПО у громаду 
переміщення 
Підтримка сімейного 
Підтримка благополуччя, профілактика 
Середній / високий Середньостроковий 
сімей неблагополуччя, 
оздоровлення дітей 
Захист прав дітей, 
попередження соціального 
Захист дітей Високий Довгостроковий 
сирітства, насильства та 
складних життєвих обставин 
Зменшення соціальної 
«Університет ізоляції, підтримка Середньо- та 
Середній 
ІІІ віку» активності та самореалізації довгостроковий 
людей похилого віку 
Підтримка ветеранів, 
демобілізованих осіб, 
Підтримка Середньо- та 
Високий звільнених з полону та родин 
Захисників довгостроковий 
загиблих, зниклих безвісти 
або полонених 
Узагальнення даних таблиці 2.10 дозволяє зробити висновок, що 
найбільш адресними є програми, спрямовані на чітко визначені соціальні 
групи: ВПО, дітей-сиріт і дітей у складних життєвих обставинах, Захисників 
  68 
 
та членів їхніх сімей. Програма «Турбота» має ширший характер, тому її 
адресність залежить від конкретного напряму допомоги. Програма для людей 
похилого віку має виразний соціально-інтеграційний ефект, однак потребує 
уваги до тих осіб, які через стан здоров’я або маломобільність не можуть брати 
участь у заходах очно. У 2025 році в межах програми для осіб похилого віку 
було передбачено культурно-мистецькі, розважальні та спортивно-оздоровчі 
заходи для отримувачів соціальних послуг територіального центру, зокрема 
творчі проєкти, літній табір і випускний «Університету ІІІ віку».  
Загалом соціальні програми Черкаської міської ради демонструють 
багаторівневу модель підтримки. Перший рівень становить матеріальна й 
компенсаційна допомога, яка дозволяє швидко реагувати на нагальні потреби. 
Другий рівень — соціальні послуги, супровід, натуральна допомога, 
оздоровлення та реабілітація. Третій рівень — профілактика, інтеграція, 
соціальна активізація і захист прав. Саме поєднання цих рівнів є найбільш 
ефективним для підтримки вразливих категорій населення. 
Водночас проведений порівняльний аналіз дає змогу визначити кілька 
проблемних аспектів. По-перше, окремі програми мають широкий перелік 
заходів, але не завжди достатньо виразні якісні показники результативності. 
По-друге, деякі цільові групи можуть одночасно охоплюватися кількома 
програмами, що потребує узгодженого обліку та координації. По-третє, 
програми, спрямовані на складні життєві обставини, мають поєднувати 
матеріальну допомогу з оцінкою потреб, соціальним супроводом і подальшим 
моніторингом життєвої ситуації отримувача. 
Отже, порівняльний аналіз цільових груп, напрямів підтримки та 
механізмів реалізації соціальних програм Черкаської міської ради свідчить, що 
місцева соціальна політика громади має комплексний і багатовекторний 
характер. Вона охоплює традиційні вразливі категорії населення — людей 
похилого віку, осіб з інвалідністю, сім’ї з дітьми, дітей у складних життєвих 
обставинах — і водночас реагує на нові виклики, пов’язані з війною, 
  69 
 
внутрішнім переміщенням, ветеранською політикою та підтримкою родин 
Захисників. Найбільш перспективним напрямом подальшого вдосконалення є 
посилення адресності, міжвідомчої координації, якісного моніторингу 
результатів і переходу від переважно компенсаційної моделі до моделі 
комплексного соціального супроводу та профілактики. 
  
  70 
 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ 
СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ 
НАСЕЛЕННЯ В ЧЕРКАСЬКІЙ МІСЬКІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ 
ГРОМАДІ 
 
3.1. Основні проблеми реалізації місцевих соціальних програм 
підтримки вразливих верств населення 
Реалізація місцевих соціальних програм підтримки вразливих верств 
населення є складним управлінським процесом, який залежить не лише від 
наявності затверджених програмних документів, а й від реальної 
спроможності територіальної громади забезпечити їх фінансування, 
організаційний супровід, міжвідомчу координацію, моніторинг результатів і 
доступність для отримувачів. У Черкаській міській територіальній громаді 
сформовано розгалужену систему соціальної підтримки, що включає програму 
«Турбота», програми підтримки внутрішньо переміщених осіб, сімей, дітей, 
осіб похилого віку, Захисників і членів їхніх сімей. Водночас сама наявність 
таких програм ще не гарантує повного розв’язання соціальних проблем, 
оскільки їх реалізація відбувається в умовах обмежених ресурсів, воєнного 
стану, зростання кількості отримувачів допомоги та ускладнення соціальних 
потреб населення. 
У науковій літературі підкреслюється, що децентралізація соціальних 
послуг посилює роль територіальних громад у визначенні потреб населення, 
організації надання послуг, плануванні та моніторингу їх якості (Заяць & 
Краєвська, 2022). Це положення є особливо важливим для аналізу проблем 
реалізації місцевих програм, оскільки громада отримує не лише ширші 
можливості, а й більшу відповідальність. Якщо соціальні потреби населення 
зростають швидше, ніж фінансова, кадрова та організаційна спроможність 
місцевої системи підтримки, виникає ризик формального виконання програм 
або зниження їхньої адресності.  
  71 
 
Першою проблемою є обмеженість фінансових ресурсів місцевого 
бюджету порівняно з масштабом соціальних потреб. Місцеві соціальні 
програми значною мірою фінансуються за рахунок бюджету Черкаської 
міської територіальної громади, тому їх обсяг і зміст залежать від бюджетних 
можливостей громади. У бюджетних матеріалах Черкаської міської 
територіальної громади на 2026 рік відображено фінансування низки 
соціальних напрямів, зокрема міської соціальної програми «Турбота» на 2024–
2028 роки, програми підтримки внутрішньо переміщених та/або евакуйованих 
осіб, програми соціальної підтримки сімей, комплексної програми підтримки 
Захисників і членів їхніх сімей. Це свідчить про значне навантаження на 
соціальний блок місцевого бюджету.  
Фінансова проблема полягає не лише в абсолютному обсязі коштів, а й 
у необхідності постійного вибору між різними соціальними пріоритетами. 
Громада одночасно має підтримувати осіб похилого віку, людей з 
інвалідністю, дітей, сім’ї у складних життєвих обставинах, внутрішньо 
переміщених осіб, ветеранів, членів родин загиблих або зниклих безвісти 
Захисників, а також мешканців, які постраждали внаслідок воєнних дій чи 
інших кризових подій. У таких умовах зростає ризик фрагментації ресурсів, 
коли кошти розподіляються між великою кількістю заходів, але не завжди 
забезпечують достатній глибокий вплив на життєву ситуацію отримувача. 
Другою проблемою є зростання кількості та ускладнення потреб 
вразливих груп населення в умовах війни. В. Бідак наголошує, що соціальна 
вразливість населення України посилюється під впливом безпекових, 
економічних і соціальних загроз, а її аналіз має враховувати не лише 
традиційні соціальні ризики, а й нові виклики, пов’язані з національною 
безпекою та кризовими процесами (Бідак, 2023). Для Черкаської міської 
територіальної громади це означає, що місцеві програми повинні реагувати не 
лише на звичні категорії соціальної підтримки, а й на наслідки вимушеного 
переміщення, втрати житла, психологічної травматизації, демобілізації, 
  72 
 
полону, загибелі членів сімей, порушення соціальних зв’язків і втрати 
стабільних джерел доходу.  
Ускладнення соціальних потреб проявляється в тому, що одна особа або 
сім’я часто потребує не одного виду допомоги, а комплексу послуг. 
Наприклад, внутрішньо переміщена сім’я може одночасно мати потребу в 
житлі, гуманітарній допомозі, оформленні документів, влаштуванні дітей до 
закладів освіти, працевлаштуванні дорослих, психологічній підтримці та 
інтеграції в громаду. Ветеран або демобілізована особа може потребувати 
оздоровлення, правової консультації, медичного супроводу, професійної 
адаптації, підтримки сім’ї та соціального супроводу. Тому місцеві програми, 
орієнтовані переважно на окремі виплати або разові заходи, не завжди здатні 
повністю охопити складність життєвої ситуації отримувача. 
Третьою проблемою є недостатня адресність окремих заходів соціальної 
підтримки. Адресність означає, що допомога має надаватися тим особам і 
сім’ям, які справді її потребують, у такому обсязі та формі, які відповідають 
їхній конкретній ситуації. О. Макарова підкреслює, що результативність 
соціальної політики залежить не лише від обсягу ресурсів, а й від здатності 
спрямовувати їх на ті групи населення, які мають найбільшу потребу в 
підтримці, а також оцінювати ефективність соціальних програм (Макарова, 
2015). Це положення є принциповим для місцевого рівня, адже саме громада 
має найкраще бачити реальну структуру потреб населення, але водночас саме 
вона стикається з обмеженістю ресурсів і складністю перевірки потреб.  
Проблема адресності посилюється тоді, коли програми переважно 
будуються за категоріальним принципом. Формальна належність до певної 
групи — наприклад, ВПО, особа похилого віку, сім’я з дітьми, ветеран, особа 
з інвалідністю — є важливою підставою для отримання підтримки, але не 
завжди повністю відображає рівень потреби. У межах однієї категорії можуть 
бути особи з дуже різним матеріальним становищем, станом здоров’я, 
сімейною підтримкою, житловими умовами та можливістю самостійно 
  73 
 
подолати труднощі. Тому для підвищення адресності місцеві соціальні 
програми мають спиратися не лише на статус, а й на оцінювання потреб, 
ризиків і ресурсів конкретної особи або сім’ї. 
Четвертою проблемою є складність міжвідомчої та міжсекторної 
координації. Підтримка вразливих груп населення рідко обмежується 
компетенцією одного структурного підрозділу. Вона потребує взаємодії 
департаменту соціальної політики, центру соціальних служб, територіального 
центру, служби у справах дітей, закладів освіти, охорони здоров’я, центрів 
зайнятості, ЦНАПів, громадських організацій, благодійних фондів, 
ветеранських структур і правоохоронних органів. Чим складніший випадок, 
тим більшою є потреба в узгодженій взаємодії між суб’єктами підтримки. 
На практиці міжвідомча взаємодія може ускладнюватися різними 
чинниками: різними інформаційними базами, відсутністю єдиного маршруту 
отримувача допомоги, дублюванням функцій, недостатнім обміном 
інформацією, різним баченням відповідальності між установами. У результаті 
людина може бути змушена самостійно переходити від однієї установи до 
іншої, повторно подавати документи, пояснювати свою ситуацію різним 
фахівцям і витрачати час на пошук необхідної допомоги. Для вразливих 
категорій населення це є суттєвим бар’єром, особливо якщо йдеться про осіб 
похилого віку, людей з інвалідністю, сім’ї у кризі або осіб, які не мають 
достатньої правової та цифрової грамотності. 
П’ятою проблемою є недостатня інтеграція матеріальної допомоги із 
соціальними послугами та соціальним супроводом. Закон України «Про 
соціальні послуги» визначає соціальні послуги як дії, спрямовані на 
профілактику складних життєвих обставин, їх подолання або мінімізацію 
негативних наслідків для осіб і сімей, які в них перебувають. У чинній редакції 
Закону також збережено акцент на організації системи соціальних послуг, 
спрямованої не лише на реагування, а й на профілактику та подолання 
складних життєвих обставин.  
  74 
 
У цьому контексті проблемою є те, що матеріальна допомога часто 
виступає найбільш видимим і зрозумілим інструментом підтримки, тоді як 
соціальний супровід, консультування, кризове втручання, представництво 
інтересів або соціальна адаптація потребують більшої організаційної роботи 
та професійних кадрів. Одноразова виплата може частково полегшити 
становище людини, але вона не завжди змінює причини вразливості. Якщо 
сім’я перебуває у складних життєвих обставинах через поєднання безробіття, 
конфліктів, боргів, хвороби, насильства або проблем із вихованням дітей, то 
лише матеріальна допомога не забезпечить сталого результату. У таких 
випадках потрібні оцінка потреб, індивідуальний план підтримки, супровід і 
координація з іншими службами. 
Шостою проблемою є недостатня розвиненість системи моніторингу 
якісних результатів програм. У місцевих програмах зазвичай визначаються 
показники затрат, кількості отримувачів, кількості заходів, обсягу виплат або 
придбаних товарів. Такі показники є необхідними, оскільки дозволяють 
контролювати використання бюджетних коштів. Водночас вони не завжди 
дають відповідь на головне питання: чи справді покращилося становище 
вразливих категорій населення після реалізації програми. 
Наприклад, можна підрахувати кількість осіб, які отримали матеріальну 
допомогу, кількість продуктових наборів, кількість проведених заходів або 
кількість дітей, охоплених відпочинком. Однак складніше оцінити, чи 
зменшилася соціальна ізоляція людей похилого віку, чи покращилася 
інтеграція ВПО, чи стабілізувалася ситуація в сім’ях у складних життєвих 
обставинах, чи отримали ветерани довгострокову підтримку для повернення 
до цивільного життя. Саме тому система моніторингу має включати не лише 
кількісні, а й якісні індикатори: рівень задоволеності отримувачів, повторність 
звернень, тривалість виходу зі складних життєвих обставин, доступність 
послуг, зміну життєвої ситуації отримувача. 
  75 
 
Сьомою проблемою є інформаційна доступність соціальних програм для 
населення. Навіть добре розроблена програма не буде ефективною, якщо 
потенційні отримувачі не знають про неї, не розуміють умов участі, не можуть 
знайти перелік документів або не мають змоги подати звернення. Для 
вразливих категорій населення інформаційні бар’єри часто є не менш 
значущими, ніж фінансові. Люди похилого віку можуть мати обмежений 
доступ до цифрових ресурсів; ВПО можуть не знати місцевої системи установ; 
сім’ї у кризі можуть не мати часу й ресурсу самостійно шукати інформацію; 
особи з інвалідністю можуть стикатися з фізичними, комунікаційними або 
цифровими бар’єрами. 
У Черкаській міській територіальній громаді офіційний портал міської 
ради містить інформацію про соціальні програми та послуги, однак сама 
наявність інформації на сайті ще не гарантує її доступності для всіх груп 
населення. Для ефективної реалізації програм потрібне багатоканальне 
інформування: через ЦНАП, соціальні установи, старших будинків, 
громадські організації, медичні та освітні заклади, соціальні мережі, друковані 
матеріали, консультаційні лінії та безпосередню роботу фахівців із цільовими 
групами. 
Восьмою проблемою є кадрове та професійне навантаження на систему 
соціальної підтримки. Ускладнення соціальних випадків потребує фахівців, 
які володіють не лише знанням нормативних процедур, а й навичками 
оцінювання потреб, кризового консультування, роботи з травмою, комунікації 
з ветеранами, ВПО, сім’ями у складних життєвих обставинах, особами з 
інвалідністю та людьми похилого віку. Територіальна громада може мати 
програми та установи, але без достатньої кількості підготовлених фахівців їх 
ефективність буде обмеженою. 
Особливої уваги потребує впровадження підходів кейс-менеджменту. 
Для складних випадків недостатньо лише прийняти заяву й надати допомогу. 
Потрібно визначити потреби, скласти план підтримки, залучити відповідні 
  76 
 
служби, координувати дії, відстежувати зміни й оцінювати результат. Такий 
підхід дозволяє перейти від фрагментарної допомоги до супроводу людини 
або сім’ї в процесі подолання складної ситуації. Водночас кейс-менеджмент 
потребує часу, навантаження на фахівців і належної міжвідомчої взаємодії. 
Узагальнення основних проблем реалізації місцевих соціальних програм 
подано в таблиці 3.1. 
Таблиця 3.1 
Основні проблеми реалізації місцевих соціальних програм підтримки вразливих 
верств населення 
Прояв у практиці реалізації Можливі наслідки для 
Проблема 
програм вразливих груп 
Необхідність розподіляти Недостатній обсяг допомоги, 
Обмеженість 
бюджетні кошти між багатьма пріоритезація одних груп над 
фінансових ресурсів 
соціальними напрямами іншими 
Збільшення потреб ВПО, Перевантаження соціальних 
Зростання кількості 
ветеранів, сімей у кризі, осіб, служб, черги, затримки в 
отримувачів допомоги 
постраждалих від війни наданні підтримки 
Орієнтація переважно на 
Недостатня адресність Ризик неефективного 
формальний статус, а не на 
окремих заходів розподілу ресурсів 
реальну потребу 
Дублювання звернень, втрата 
Складність міжвідомчої Участь багатьох установ без 
часу, фрагментарність 
координації єдиного маршруту отримувача 
допомоги 
Переважання Надання виплат без 
Тимчасове полегшення без 
матеріальної допомоги подальшого аналізу життєвої 
подолання причин вразливості 
над супроводом ситуації 
Оцінювання переважно за 
Недостатність якісного Складність визначення 
кількістю заходів, виплат або 
моніторингу реального соціального ефекту 
отримувачів 
Частина вразливих осіб не 
Не всі потенційні отримувачі 
Інформаційні бар’єри користується належною 
знають про доступні програми 
підтримкою 
Вигорання працівників, 
Зростання складності випадків і 
Кадрове навантаження зниження якості індивідуальної 
потреба у фаховому супроводі 
роботи 
Наведені проблеми взаємопов’язані між собою. Обмеженість 
фінансування ускладнює розширення послуг; зростання потреб населення 
підвищує навантаження на фахівців; недостатня координація посилює ризик 
  77 
 
дублювання заходів; слабкий моніторинг не дозволяє своєчасно побачити, які 
інструменти підтримки є найбільш ефективними. Тому проблеми реалізації 
місцевих соціальних програм не можна зводити лише до нестачі коштів. Вони 
мають системний характер і охоплюють фінансовий, організаційний, 
інформаційний, кадровий та аналітичний виміри. 
Для кращого розуміння взаємозв’язку цих проблем доцільно подати їх у 
вигляді схеми. 
 
Рис. 3.1. Логіка виникнення проблем реалізації місцевих соціальних програм 
Джерело: складено автором. 
Як видно з рисунка 3.1, ключова проблема полягає не лише в окремих 
недоліках програм, а в загальному навантаженні на місцеву систему соціальної 
підтримки. В умовах війни та децентралізації громада змушена одночасно 
виконувати традиційні функції соціального захисту й реагувати на нові 
кризові виклики. Це вимагає переходу від моделі окремих заходів до більш 
  78 
 
інтегрованої моделі соціальної підтримки, у якій поєднуються оцінка потреб, 
адресна допомога, соціальні послуги, міжвідомча взаємодія, моніторинг і 
супровід. 
Отже, основними проблемами реалізації місцевих соціальних програм 
підтримки вразливих верств населення у Черкаській міській територіальній 
громаді є обмеженість фінансових ресурсів, зростання кількості та складності 
соціальних потреб, недостатня адресність окремих заходів, складність 
міжвідомчої координації, переважання матеріальної допомоги над 
комплексним соціальним супроводом, недостатній розвиток якісного 
моніторингу результатів, інформаційні бар’єри та кадрове навантаження. Ці 
проблеми не заперечують значення наявних програм, а навпаки, показують 
необхідність їх подальшого вдосконалення. Найбільш перспективним 
напрямом є посилення системності місцевої соціальної політики: від разової 
допомоги — до комплексного супроводу, від формального статусу — до 
оцінки реальних потреб, від кількісної звітності — до аналізу фактичних змін 
у житті отримувачів підтримки. 
 
3.2. Удосконалення міжвідомчої та міжсекторної взаємодії у сфері 
соціальної підтримки населення 
Удосконалення міжвідомчої та міжсекторної взаємодії є одним із 
ключових напрямів підвищення ефективності місцевих соціальних програм 
підтримки вразливих верств населення. Це зумовлено тим, що сучасні 
соціальні проблеми рідко мають одновимірний характер. Вразливість особи 
або сім’ї може одночасно охоплювати матеріальні труднощі, житлову 
нестабільність, проблеми зі здоров’ям, безробіття, психологічну 
травматизацію, сімейні конфлікти, потребу в догляді, правовій допомозі або 
соціальній адаптації. Тому розв’язання таких проблем потребує не ізольованої 
дії одного органу чи установи, а узгодженої роботи різних суб’єктів соціальної 
підтримки. 
  79 
 
У науковій літературі підкреслюється, що перехід до децентралізованої 
системи соціальних послуг передбачає зростання активності територіальних 
громад у визначенні потреб населення, організації надання послуг, плануванні 
та моніторингу їх якості. Т. Заяць і Г. Краєвська зазначають, що успіх 
формування децентралізованої системи соціальних послуг для вразливих 
категорій населення можливий лише за умови плідної співпраці між 
суб’єктами, залученими до розв’язання соціальних проблем на рівні 
територіальних громад (Заяць & Краєвська, 2022).  
Для Черкаської міської територіальної громади питання міжвідомчої та 
міжсекторної взаємодії є особливо важливим, оскільки система соціальної 
підтримки охоплює різні напрями: допомогу особам похилого віку, людям з 
інвалідністю, сім’ям з дітьми, дітям у складних життєвих обставинах, 
внутрішньо переміщеним особам, ветеранам, членам сімей Захисників, 
малозабезпеченим особам та іншим категоріям мешканців. Ключовим 
суб’єктом цієї системи виступає Департамент соціальної політики Черкаської 
міської ради, діяльність якого спрямована на реалізацію державної політики у 
сфері соціального захисту населення, місцевої соціальної політики та 
задоволення потреб громади у соціальних послугах.  
Міжвідомчу взаємодію доцільно розуміти як узгоджену діяльність 
органів місцевого самоврядування, структурних підрозділів міської ради, 
комунальних установ, служб у справах дітей, закладів освіти, охорони 
здоров’я, центрів зайнятості, правоохоронних органів та інших публічних 
інституцій, спрямовану на розв’язання соціальної проблеми конкретної особи 
або групи. Міжсекторна взаємодія є ширшим поняттям, оскільки передбачає 
залучення не лише органів влади, а й громадських організацій, благодійних 
фондів, волонтерських ініціатив, бізнесу, релігійних громад, освітніх і 
наукових установ. Отже, міжвідомча взаємодія стосується передусім 
координації в межах публічного сектору, тоді як міжсекторна взаємодія 
  80 
 
охоплює партнерство публічного, громадського, приватного та 
волонтерського секторів. 
Необхідність такої взаємодії посилюється тим, що Закон України «Про 
соціальні послуги» орієнтує систему соціальної підтримки не лише на 
подолання складних життєвих обставин, а й на їх профілактику та мінімізацію 
негативних наслідків. Це означає, що ефективна місцева соціальна політика 
має не чекати загострення проблеми, а забезпечувати раннє виявлення потреб, 
маршрутизацію отримувача, надання послуг і подальший моніторинг ситуації.  
Однією з основних умов удосконалення міжвідомчої взаємодії є 
створення зрозумілого маршруту отримувача соціальної підтримки. На 
практиці людина, яка потрапила у складні життєві обставини, часто не знає, до 
якої саме установи звертатися: департаменту соціальної політики, центру 
соціальних служб, територіального центру, служби у справах дітей, ЦНАПу, 
закладу охорони здоров’я чи громадської організації. Тому важливим 
завданням громади є не лише наявність окремих програм, а й формування 
системи соціальної навігації, у якій отримувач допомоги може швидко 
зрозуміти, куди звертатися, які документи потрібні, хто відповідає за його 
випадок і які форми підтримки можуть бути поєднані. 
Важливим напрямом удосконалення є запровадження або посилення 
кейс-орієнтованого підходу до роботи зі складними життєвими обставинами. 
Ідеться про те, що складний соціальний випадок має розглядатися не як окреме 
звернення за виплатою, а як життєва ситуація, що потребує оцінки потреб, 
визначення ризиків, плану дій, залучення кількох суб’єктів і контролю 
результату. Саме такий підхід дозволяє перейти від фрагментарної допомоги 
до комплексного соціального супроводу. 
У сучасних дослідженнях інтегрованих соціальних послуг зазначається, 
що інтегрований підхід передбачає комплексну оцінку ресурсного потенціалу 
особи чи сім’ї, активізацію соціальної залученості, розроблення цільових 
заходів для адаптації та формування умов для сталого функціонування людини 
  81 
 
в суспільстві. Дослідники також наголошують, що ефективність інтегрованих 
соціальних послуг зростає за умови міждисциплінарного підходу та 
міжвідомчої взаємодії (Іванісов та ін., 2024).  
Для Черкаської міської територіальної громади це означає доцільність 
посилення зв’язку між місцевими соціальними програмами та конкретними 
індивідуальними маршрутами отримувачів допомоги. Наприклад, внутрішньо 
переміщена особа може отримувати не лише гуманітарну підтримку, а й 
консультацію щодо житла, працевлаштування, освіти дітей, медичних послуг, 
психологічної допомоги та участі в інтеграційних заходах. Сім’я з дитиною у 
складних життєвих обставинах потребує взаємодії соціальних служб, служби 
у справах дітей, закладу освіти, медичних працівників, а за потреби — поліції 
та громадських організацій. Ветеран або член його сім’ї може потребувати 
одночасно матеріальної допомоги, оздоровлення, правової консультації, 
психологічної підтримки, професійної адаптації та соціального супроводу. 
З огляду на це, удосконалення взаємодії має передбачати не лише 
періодичний обмін інформацією між установами, а й формування стабільних 
механізмів співпраці. До таких механізмів можна віднести міжвідомчі робочі 
групи за напрямами підтримки, спільні алгоритми реагування на складні 
випадки, єдині форми перенаправлення, карту соціальних ресурсів громади, 
міжсекторні меморандуми, регулярні координаційні зустрічі, спільне 
навчання фахівців та систему моніторингу результатів. 
Таблиця 3.2 
Основні напрями удосконалення міжвідомчої та міжсекторної взаємодії у сфері 
соціальної підтримки населення 
Проблемний аспект Механізм удосконалення Очікуваний результат 
Зменшення кількості 
Фрагментарність 
Запровадження єдиного маршруту повторних звернень, 
звернень отримувача до 
отримувача соціальної підтримки швидше отримання 
різних установ 
допомоги 
  82 
 
Проблемний аспект Механізм удосконалення Очікуваний результат 
Недостатній обмін Єдині форми перенаправлення, Узгодженість дій між 
інформацією між регулярні координаційні зустрічі, установами, зменшення 
суб’єктами підтримки узгоджені протоколи взаємодії дублювання функцій 
Складність випадків, що Комплексна підтримка 
Використання кейс-менеджменту та 
потребують участі особи або сім’ї, 
міждисциплінарних команд 
кількох фахівців орієнтація на результат 
Укладання меморандумів, Розширення ресурсної 
Недостатня залученість 
партнерських угод, створення карти бази соціальної 
громадського сектору 
ресурсів громади підтримки 
Соціальна навігація, консультаційні 
Обмежена Підвищення доступності 
пункти, інформаційні кампанії, 
поінформованість соціальних програм для 
співпраця з ЦНАПами та 
населення про програми вразливих груп 
громадськими організаціями 
Можливість оцінювати 
Впровадження показників якості: 
Недостатній моніторинг не лише кількість 
повторність звернень, задоволеність 
результатів взаємодії заходів, а й реальний 
отримувачів, зміна життєвої ситуації 
соціальний ефект 
Як видно з таблиці 3.2, удосконалення взаємодії має охоплювати як 
організаційний, так і змістовий рівень. Організаційний рівень пов’язаний із 
розподілом функцій, порядком перенаправлення, обміном інформацією та 
координацією між установами. Змістовий рівень передбачає орієнтацію не 
лише на виконання заходу, а й на зміну життєвої ситуації отримувача 
допомоги. Саме тому міжвідомча та міжсекторна взаємодія має розглядатися 
не як додатковий елемент соціальної політики, а як її базовий механізм. 
Особливої уваги потребує партнерство з громадськими та благодійними 
організаціями. У період воєнного стану саме громадський і волонтерський 
сектор часто швидко реагує на нові потреби населення, зокрема у сфері 
гуманітарної допомоги, психологічної підтримки, роботи з ВПО, ветеранами, 
родинами військовослужбовців, дітьми та людьми похилого віку. В. Гордієнко 
наголошує, що ефективне управління соціальною сферою територіальних 
громад потребує постійного моніторингу, удосконалення нормативно-
правової бази та розвитку партнерських відносин із громадськими 
організаціями (Гордієнко, 2024).  
  83 
 
Разом із тим партнерство з громадським сектором не повинно бути 
хаотичним або ситуативним. Доцільно, щоб воно базувалося на прозорих 
правилах: визначенні напрямів співпраці, розподілі відповідальності, 
узгодженні цільових груп, обміні інформацією в межах законодавства про 
захист персональних даних, спільному моніторингу та звітуванні. Такий підхід 
дозволить уникати дублювання допомоги, краще спрямовувати ресурси та 
забезпечувати підтримку тих осіб, які перебувають у найбільш складному 
становищі. 
Важливим інструментом може стати карта соціальних ресурсів 
Черкаської міської територіальної громади. Вона має містити інформацію про 
комунальні установи, соціальні послуги, громадські та благодійні організації, 
психологічні, правові, освітні, медичні, реабілітаційні та ветеранські сервіси. 
Така карта може використовуватися як фахівцями соціальної сфери, так і 
мешканцями громади. Її практичне значення полягає в тому, що вона дозволяє 
швидше здійснювати перенаправлення, бачити наявні ресурси, виявляти 
прогалини в системі підтримки та планувати розвиток нових послуг. 
Окремим напрямом має стати посилення інформаційної взаємодії між 
соціальною сферою, освітою та охороною здоров’я. Заклади освіти часто 
першими помічають ознаки неблагополуччя дитини: пропуски занять, зміни 
поведінки, занедбаність, насильство, конфлікти в сім’ї. Медичні заклади 
можуть виявляти потребу в догляді, реабілітації, психологічній допомозі або 
соціальному супроводі. Проте без налагодженого механізму передачі 
інформації та реагування такі сигнали можуть залишатися без належної уваги. 
Тому доцільним є створення чітких алгоритмів взаємодії між закладами 
освіти, охорони здоров’я, службами у справах дітей і соціальними службами. 
Важливо, щоб міжвідомча взаємодія не порушувала принципу 
конфіденційності та поваги до гідності людини. Соціальна підтримка має 
надаватися не через контроль і стигматизацію, а через допомогу, партнерство 
й активізацію ресурсів особи або сім’ї. У цьому контексті фахівці різних служб 
  84 
 
повинні мати спільне розуміння етичних засад роботи з вразливими групами: 
добровільності отримання допомоги, інформованої згоди, недискримінації, 
конфіденційності, поваги до автономії людини та орієнтації на її найкращі 
інтереси. 
Удосконалення взаємодії потребує також розвитку професійної 
комунікації між фахівцями. Навіть за наявності нормативних документів 
ефективність співпраці залежить від того, чи розуміють фахівці функції один 
одного, чи довіряють партнерським установам, чи мають спільні канали 
комунікації, чи готові працювати в командному форматі. Тому важливими є 
спільні навчання, міжвідомчі тренінги, супервізійні зустрічі, розбір складних 
випадків і формування єдиних підходів до роботи з ВПО, ветеранами, дітьми, 
сім’ями у кризі, особами з інвалідністю та людьми похилого віку. 
Схематично удосконалену модель міжвідомчої та міжсекторної 
взаємодії у сфері соціальної підтримки населення можна подати так. 
 
  85 
 
Рис. 3.2. Модель міжвідомчої та міжсекторної взаємодії у сфері соціальної підтримки 
населення громади 
Джерело: складено автором. 
Запропонована модель демонструє, що центр системи має становити не 
окрема установа, а отримувач допомоги та його потреби. Саме від потреб 
особи або сім’ї має вибудовуватися маршрут підтримки, а не навпаки. Це 
дозволяє уникати ситуації, коли людина змушена пристосовуватися до логіки 
різних установ, замість того щоб система підтримки була організована навколо 
її життєвої ситуації. 
Для Черкаської міської територіальної громади практичне значення 
такої моделі полягає в можливості більш ефективно поєднувати наявні 
соціальні програми. Наприклад, програма «Турбота» може забезпечувати 
матеріальну або компенсаційну підтримку, програма підтримки ВПО — 
інтеграційні та побутові заходи, програма соціального захисту дітей — 
реагування на ризики для дитини, програма підтримки Захисників — 
ветеранський компонент, а програма для осіб похилого віку — соціальну 
активізацію та профілактику ізоляції. За відсутності координації ці програми 
можуть функціонувати паралельно; за наявності ефективної взаємодії вони 
формують єдину систему підтримки. 
Окремої уваги потребує моніторинг результатів міжвідомчої та 
міжсекторної взаємодії. Доцільно оцінювати не лише кількість проведених 
заходів або укладених меморандумів, а й практичні наслідки для отримувачів 
допомоги. Серед таких показників можуть бути: скорочення часу від 
звернення до отримання підтримки; зменшення кількості повторних звернень 
з однієї проблеми; збільшення частки випадків, у яких застосовано 
індивідуальний план підтримки; рівень задоволеності отримувачів; кількість 
успішних перенаправлень; зменшення кількості дітей, які повторно 
потрапляють у складні життєві обставини; підвищення участі ВПО та людей 
  86 
 
похилого віку у житті громади; кількість ветеранів і членів їхніх сімей, які 
отримали комплексну допомогу. 
Таким чином, удосконалення міжвідомчої та міжсекторної взаємодії у 
сфері соціальної підтримки населення має здійснюватися за кількома 
взаємопов’язаними напрямами: формування єдиного маршруту отримувача 
допомоги; розвиток кейс-менеджменту; створення карти соціальних ресурсів 
громади; посилення партнерства з громадськими та благодійними 
організаціями; запровадження міжвідомчих алгоритмів реагування на складні 
випадки; розвиток спільного навчання фахівців; упровадження якісного 
моніторингу результатів. У сукупності ці заходи дозволять підвищити 
адресність соціальної підтримки, зменшити дублювання функцій, 
пришвидшити доступ до допомоги та забезпечити більш комплексне 
реагування на потреби вразливих верств населення. 
Отже, міжвідомча та міжсекторна взаємодія є не допоміжним, а 
системоутворювальним елементом місцевої соціальної політики. В умовах 
децентралізації та воєнного стану Черкаська міська територіальна громада 
потребує не лише окремих соціальних програм, а й узгодженої моделі їх 
реалізації. Найбільш перспективним підходом є перехід від відомчої логіки, 
коли кожна установа працює переважно в межах власних повноважень, до 
інтегрованої логіки, у якій різні суб’єкти об’єднують ресурси навколо потреб 
конкретної людини, сім’ї або вразливої групи. 
 
3.3. Практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 
соціальних програм Черкаської міської ради 
Підвищення ефективності соціальних програм Черкаської міської ради 
потребує не лише збільшення обсягів фінансування, а й удосконалення самої 
логіки планування, реалізації та оцінювання місцевої соціальної політики. 
Проведений аналіз засвідчує, що у Черкаській міській територіальній громаді 
функціонує розгалужена система програмної підтримки вразливих категорій 
  87 
 
населення, зокрема через міську соціальну програму «Турбота», програми 
підтримки внутрішньо переміщених осіб, сімей, дітей, людей похилого віку, 
Захисників і членів їхніх сімей. Однак у сучасних умовах ключовим завданням 
є перехід від наявності окремих програм до їх більшої узгодженості, 
адресності та орієнтації на реальні зміни в житті отримувачів допомоги. 
Офіційний портал Черкаської міської ради підтверджує наявність окремого 
блоку міських соціальних програм, серед яких розміщено програму соціальної 
підтримки сімей та міську соціальну програму «Турбота» на 2024–2028 роки 
(Черкаська міська рада, n.d.).  
Першою рекомендацією є запровадження регулярного оцінювання 
потреб вразливих груп населення на рівні громади. Соціальні програми мають 
формуватися не лише на основі попереднього досвіду або формального 
переліку категорій, а й на підставі актуальних даних про потреби мешканців. 
Ідеться про системне збирання інформації щодо кількості осіб у складних 
життєвих обставинах, внутрішньо переміщених осіб, самотніх людей 
похилого віку, осіб з інвалідністю, дітей у кризових ситуаціях, ветеранів, 
членів сімей загиблих, зниклих безвісти чи полонених Захисників. Т. Заяць і 
Г. Краєвська підкреслюють, що розвиток соціальних послуг у територіальних 
громадах має ґрунтуватися на виявленні потреб вразливих категорій 
населення, плануванні та моніторингу якості послуг (Заяць & Краєвська, 
2022).  
Оцінювання потреб доцільно проводити не рідше одного разу на рік, а в 
умовах воєнного стану — із можливістю оперативного оновлення даних за 
окремими категоріями. Такий підхід дозволить краще розуміти, які проблеми 
є найбільш гострими: матеріальна скрута, житлові потреби, самотність, 
потреба в догляді, психологічній допомозі, реабілітації, працевлаштуванні, 
соціальній адаптації чи підтримці дітей. Практичним результатом має стати 
соціальний профіль громади — узагальнений документ або електронна база, 
що відображає основні групи вразливості, їхні потреби та доступні ресурси. 
  88 
 
Другою рекомендацією є посилення адресності соціальної підтримки. 
Для цього доцільно поступово поєднувати категоріальний підхід із підходом, 
заснованим на оцінці індивідуальних потреб. Категоріальний підхід 
залишається необхідним, оскільки багато форм підтримки надаються на 
підставі статусу: ВПО, особа з інвалідністю, ветеран, член сім’ї загиблого 
Захисника, дитина-сирота тощо. Водночас сам статус не завжди повністю 
показує реальний рівень уразливості. О. Макарова наголошує, що 
ефективність соціальної політики залежить від здатності спрямовувати 
ресурси на ті групи, які справді потребують допомоги, а також оцінювати 
результативність соціальних програм (Макарова, 2015). 
Практично це можна реалізувати через уточнення критеріїв надання 
окремих видів допомоги, запровадження короткої форми оцінки потреб під час 
звернення, аналіз повторних звернень, а також використання соціального 
супроводу для складних випадків. Наприклад, якщо особа неодноразово 
звертається за матеріальною допомогою, це може свідчити не лише про 
фінансову потребу, а й про глибшу проблему: втрату роботи, хворобу, 
відсутність сімейної підтримки, боргове навантаження або психологічну 
кризу. У такому випадку доцільно не лише надати виплату, а й запропонувати 
консультацію, перенаправлення або соціальний супровід. 
Третьою рекомендацією є розвиток кейс-менеджменту для складних 
соціальних випадків. Місцеві соціальні програми мають бути пов’язані з 
індивідуальною роботою з особою або сім’єю, коли йдеться про комплексні 
проблеми. Кейс-менеджмент передбачає оцінку потреб, визначення ресурсів і 
ризиків, складання індивідуального плану підтримки, залучення кількох 
суб’єктів допомоги та моніторинг результату. Такий підхід особливо 
важливий для сімей у складних життєвих обставинах, ВПО, ветеранів, людей 
похилого віку, осіб з інвалідністю, постраждалих від насильства та дітей, які 
потребують захисту. 
  89 
 
Інтегрований підхід до надання соціальних послуг передбачає 
комплексне врахування ресурсів особи або сім’ї, координацію дій різних 
фахівців і міжвідомчу взаємодію, що дозволяє не лише реагувати на проблему, 
а й створювати умови для відновлення соціального функціонування людини 
(Лебединська, Іванісов, & Лугова, 2025). Для Черкаської міської 
територіальної громади це означає, що програми підтримки мають не 
функціонувати ізольовано, а використовуватися як набір інструментів у роботі 
з конкретним випадком. 
Четвертою рекомендацією є удосконалення системи моніторингу та 
оцінювання результативності соціальних програм. У місцевих програмах 
традиційно використовуються кількісні показники: обсяг фінансування, 
кількість отримувачів допомоги, кількість заходів, кількість наданих наборів, 
кількість відремонтованих приміщень, кількість осіб, охоплених 
оздоровленням або соціальними послугами. Такі показники є необхідними для 
бюджетного контролю, але вони не завжди показують реальний соціальний 
ефект. В. Гордієнко зазначає, що розвиток соціальної сфери територіальних 
громад потребує стандартів і критеріїв якості, які можуть використовуватися 
для оцінки ефективності соціальних програм (Гордієнко, 2024).  
Доцільно доповнити кількісні показники якісними індикаторами. 
Наприклад, для програм підтримки ВПО можна оцінювати не лише кількість 
наданих наборів чи облаштованих місць проживання, а й рівень інтеграції в 
громаду, доступ до роботи, освіти, медичних і соціальних послуг. Для програм 
підтримки сімей — не лише кількість заходів, а й зменшення повторних 
кризових звернень, стабілізацію ситуації в сім’ї, залучення батьків до 
відповідального виховання. Для програм підтримки людей похилого віку — 
не лише кількість учасників заходів, а й рівень соціальної активності, 
зменшення ізоляції, доступність участі для маломобільних осіб. 
П’ятою рекомендацією є створення єдиної карти соціальних ресурсів 
Черкаської міської територіальної громади. Така карта має містити 
  90 
 
інформацію про всі доступні ресурси підтримки: структурні підрозділи міської 
ради, комунальні соціальні установи, послуги для дітей і сімей, підтримку 
ВПО, ветеранські сервіси, реабілітаційні заклади, громадські організації, 
благодійні фонди, психологічну, правову, освітню, медичну та гуманітарну 
допомогу. Вона може бути представлена як в електронному форматі, так і у 
вигляді друкованих інформаційних матеріалів для тих груп, які мають 
обмежений доступ до цифрових сервісів. 
Карта соціальних ресурсів має практичну цінність для трьох груп: 
мешканців громади, фахівців соціальної сфери та управлінців. Для мешканців 
вона спрощує пошук допомоги. Для фахівців — полегшує перенаправлення та 
супровід. Для управлінців — дозволяє бачити, які ресурси вже існують, де є 
дублювання, а де залишаються прогалини. Такий інструмент особливо 
важливий в умовах децентралізації, коли соціальна підтримка має спиратися 
не тільки на бюджетні програми, а й на партнерський потенціал громади. 
Шостою рекомендацією є посилення партнерства з громадськими та 
благодійними організаціями. У сучасних умовах місцева влада не може 
самостійно закрити весь спектр соціальних потреб, особливо в умовах війни. 
Громадський сектор, благодійні фонди, волонтерські ініціативи, ветеранські 
об’єднання, освітні та релігійні організації можуть доповнювати діяльність 
міської ради, надавати гнучкі форми допомоги, швидше реагувати на нові 
виклики та працювати з окремими групами, які не завжди охоплені 
офіційними програмами. Гордієнко (2024) окремо акцентує на важливості 
партнерських відносин із громадськими організаціями для розвитку соціальної 
сфери громад.  
Разом із тим таке партнерство має бути не випадковим, а інституційно 
оформленим. Доцільно використовувати меморандуми про співпрацю, спільні 
плани заходів, координаційні зустрічі, узгоджені механізми перенаправлення, 
а також спільний моніторинг результатів. Особливо перспективною є 
співпраця у сферах психологічної допомоги, підтримки ветеранів, інтеграції 
  91 
 
ВПО, допомоги сім’ям у кризі, роботи з дітьми, соціальної адаптації людей 
похилого віку та супроводу осіб з інвалідністю. 
Сьомою рекомендацією є підвищення інформаційної доступності 
соціальних програм. Наявність програми не означає, що потенційні 
отримувачі знають про неї або розуміють, як скористатися допомогою. Тому 
важливо, щоб інформація про соціальні програми була подана просто, 
зрозуміло й у різних форматах: на сайті міської ради, у соціальних мережах, у 
ЦНАПах, соціальних установах, закладах охорони здоров’я, освіти, 
громадських організаціях, територіальних центрах, ветеранських просторах. 
Офіційний сайт Черкаської міської ради вже містить окремий розділ із 
міськими соціальними програмами, однак для вразливих груп важливо 
забезпечити не лише наявність документів, а й зрозумілі пояснення щодо умов 
отримання підтримки.  
Доцільно підготувати короткі інформаційні пам’ятки за кожною 
ключовою програмою: хто має право на допомогу; куди звертатися; які 
документи потрібні; які строки розгляду; які додаткові послуги можна 
отримати. Для людей похилого віку та осіб з інвалідністю важливими 
залишаються офлайн-канали інформування. Для молодших груп, ВПО та 
сімей з дітьми ефективними можуть бути цифрові канали, чат-боти, соціальні 
мережі, електронні консультації. Для ветеранів і членів їхніх сімей доцільно 
передбачити окрему навігацію, яка поєднує соціальну, правову, медичну, 
психологічну та професійну підтримку. 
Восьмою рекомендацією є перехід від ізольованих програм до 
узгодженої системи програмного планування. Кожна соціальна програма має 
власну мету, цільові групи й заходи, однак на практиці потреби людей часто 
перетинаються. Наприклад, сім’я ВПО може одночасно потребувати 
підтримки за програмою для переміщених осіб, програмою соціальної 
підтримки сімей, програмою захисту дітей і програмою «Турбота». Ветеран із 
сім’єю може бути отримувачем заходів ветеранської програми, але водночас 
  92 
 
потребувати підтримки дітей, психологічної допомоги, реабілітації або 
соціального супроводу. Саме тому між програмами має існувати не лише 
формальна, а й практична узгодженість. 
Для цього доцільно запровадити щорічний міжпрограмний аналіз 
соціальних програм Черкаської міської ради. Його метою має бути виявлення 
дублювання заходів, прогалин у підтримці окремих груп, неузгодженості 
показників, недостатньої адресності або слабкого зв’язку між матеріальною 
допомогою і соціальними послугами. Такий аналіз можна проводити на рівні 
Департаменту соціальної політики із залученням комунальних установ, 
громадських організацій, експертів і представників цільових груп. 
Узагальнено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 
соціальних програм Черкаської міської ради подано в таблиці 3.3. 
Таблиця 3.3 
Практичні рекомендації щодо підвищення ефективності соціальних програм 
Черкаської міської ради 
Напрям 
Зміст рекомендації Очікуваний результат 
удосконалення 
Регулярно формувати соціальний Програми краще 
Оцінювання 
профіль громади та оновлювати дані відповідатимуть реальним 
потреб 
про вразливі групи потребам населення 
Ресурси спрямовуватимуться 
Адресність Поєднувати статусний підхід із 
тим, хто найбільше потребує 
допомоги оцінкою індивідуальної потреби 
підтримки 
Запроваджувати індивідуальний Допомога стане комплексною, 
Кейс-менеджмент 
супровід для складних випадків а не фрагментарною 
Можна буде оцінювати 
Моніторинг Використовувати не лише кількісні, а 
реальний соціальний ефект 
результатів й якісні показники ефективності 
програм 
Створити електронну й друковану 
Карта ресурсів карту соціальних, громадських, Спрощення перенаправлення 
громади медичних, освітніх і ветеранських та доступу до допомоги 
ресурсів 
Розвивати сталі механізми співпраці з 
Розширення ресурсної бази 
Партнерство громадськими й благодійними 
соціальної підтримки 
організаціями 
  93 
 
Напрям 
Зміст рекомендації Очікуваний результат 
удосконалення 
Підготувати прості пам’ятки та Більше мешканців зможуть 
Інформаційна 
багатоканальне інформування про реально скористатися 
доступність 
програми підтримкою 
Зменшення дублювання 
Міжпрограмна Щорічно аналізувати зв’язки між 
заходів і виявлення прогалин у 
узгодженість соціальними програмами 
підтримці 
Практична реалізація цих рекомендацій має відбуватися поступово. На 
першому етапі доцільно систематизувати наявні програми, ресурси та цільові 
групи. На другому — запровадити інструменти оцінювання потреб і 
соціальної навігації. На третьому — посилити кейс-менеджмент і міжвідомчу 
взаємодію. На четвертому — удосконалити моніторинг результатів і 
коригувати програми на підставі отриманих даних. 
Логіку підвищення ефективності соціальних програм Черкаської міської 
ради можна подати у вигляді схеми. 
  94 
 
 
 
Рис. 3.3. Модель підвищення ефективності соціальних програм Черкаської міської 
ради 
Джерело: складено автором. 
Запропонована модель показує, що ефективність соціальних програм 
залежить від замкненого управлінського циклу: виявлення потреб — 
планування — реалізація — моніторинг — коригування. Якщо цей цикл 
працює системно, соціальні програми перестають бути лише переліком 
заходів і стають дієвим інструментом підтримки населення. Якщо ж будь-який 
із етапів випадає, програми можуть втрачати адресність, дублювати одна одну 
або не давати очікуваного соціального ефекту. 
  95 
 
Особливо важливо, щоб у центрі цього циклу перебувала не програма як 
документ, а людина або сім’я, які потребують допомоги. Такий підхід 
відповідає сучасній логіці соціальної політики, орієнтованої на потреби 
отримувача, профілактику складних життєвих обставин, інтегровані послуги 
та партнерство між різними суб’єктами підтримки. Саме тому для Черкаської 
міської територіальної громади перспективним є не лише подальше 
фінансування окремих соціальних програм, а й посилення їх взаємозв’язку в 
межах єдиної системи соціальної підтримки. 
Отже, практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 
соціальних програм Черкаської міської ради мають бути спрямовані на 
посилення адресності, системності, прозорості та результативності місцевої 
соціальної політики. Найбільш важливими напрямами є регулярне оцінювання 
потреб населення, розвиток кейс-менеджменту, удосконалення моніторингу, 
створення карти соціальних ресурсів громади, посилення партнерства з 
громадським сектором, підвищення інформаційної доступності програм і 
щорічний міжпрограмний аналіз. Реалізація цих заходів дозволить Черкаській 
міській територіальній громаді ефективніше реагувати на потреби вразливих 
груп, уникати фрагментарності допомоги та поступово переходити від 
переважно компенсаційної моделі до комплексної моделі соціальної 
підтримки. 
  
  96 
 
ВИСНОВКИ 
У дипломній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичний 
аналіз соціальних програм підтримки вразливих верств населення в умовах 
децентралізації на прикладі Черкаської міської ради. Проведене дослідження 
дало змогу встановити, що місцеві соціальні програми є не лише формою 
бюджетного планування чи адміністративного реагування на окремі соціальні 
потреби, а важливим інструментом реалізації соціальної функції 
територіальної громади. В умовах децентралізації саме громада стає тим 
рівнем публічного управління, на якому загальнодержавні соціальні гарантії 
набувають конкретного змісту, адаптуються до потреб мешканців і 
перетворюються на практичні механізми допомоги, супроводу, захисту та 
соціальної інтеграції. 
У першому розділі роботи розкрито теоретико-правові засади соціальної 
підтримки вразливих верств населення. Встановлено, що вразливість є 
багатовимірним соціальним явищем, яке не може зводитися лише до 
формальної належності особи до певної категорії. Вона формується під 
впливом економічних, демографічних, медико-соціальних, сімейних, 
безпекових та інституційних чинників. До вразливих верств населення 
належать особи та сім’ї, які мають підвищений ризик потрапляння у складні 
життєві обставини або вже перебувають у них і не можуть самостійно 
подолати наслідки несприятливих життєвих обставин без підтримки держави, 
органів місцевого самоврядування, соціальних служб, громадських і 
благодійних організацій. 
Доведено, що децентралізація істотно трансформувала зміст місцевої 
соціальної політики. Територіальна громада в сучасних умовах виступає не 
пасивним виконавцем державних рішень, а активним суб’єктом соціального 
планування, організації соціальних послуг, фінансування місцевих програм, 
залучення партнерів і визначення пріоритетів підтримки населення. Така зміна 
ролі громади є принципово важливою, оскільки соціальні проблеми 
  97 
 
найгостріше проявляються саме на місцевому рівні — у конкретній сім’ї, 
мікрорайоні, соціальній установі, школі, закладі охорони здоров’я чи 
громадській організації. 
У роботі обґрунтовано, що нормативно-правове забезпечення місцевих 
соціальних програм має комплексний характер. Його основу становлять 
Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», 
Закон України «Про соціальні послуги», Бюджетний кодекс України, державні 
соціальні стандарти, підзаконні акти Кабінету Міністрів України, а також 
рішення органів місцевого самоврядування. Місцева соціальна програма 
розглядається як правовий, управлінський, фінансовий і соціальний документ, 
що визначає цільові групи, напрями підтримки, відповідальних виконавців, 
джерела фінансування та очікувані результати. 
У другому розділі дипломної роботи проаналізовано систему соціальної 
підтримки у Черкаській міській територіальній громаді. Встановлено, що її 
інституційну основу становлять Черкаська міська рада, Департамент 
соціальної політики, відповідні управління, комунальні установи соціального 
спрямування, зокрема Територіальний центр надання соціальних послуг м. 
Черкаси, Черкаський міський центр соціальних служб, Центр комплексної 
реабілітації для осіб з інвалідністю «Жага життя», а також інші суб’єкти, 
залучені до реалізації соціальної політики громади. 
З’ясовано, що система соціальної підтримки у Черкаській міській 
територіальній громаді має багатокомпонентний характер. Вона охоплює 
матеріальну і компенсаційну допомогу, соціальні послуги, соціальний 
супровід, підтримку сімей і дітей, допомогу внутрішньо переміщеним особам, 
підтримку людей похилого віку, осіб з інвалідністю, ветеранів, Захисників і 
Захисниць України та членів їхніх сімей. Така структура свідчить про 
поступове формування комплексної моделі місцевої соціальної політики, у 
якій поєднуються традиційні інструменти соціального захисту та нові напрями 
реагування на виклики воєнного часу. 
  98 
 
У ході дослідження охарактеризовано основні соціальні програми 
Черкаської міської ради, спрямовані на підтримку вразливих категорій 
населення. Зокрема, встановлено, що міська соціальна програма «Турбота» на 
2024–2028 роки виконує роль широкого компенсаторного механізму 
додаткових соціальних гарантій для мешканців громади. Вона охоплює різні 
напрями допомоги, пов’язані з матеріальною підтримкою, компенсаціями, 
пільгами, натуральною допомогою та реагуванням на складні життєві 
обставини. 
Програма підтримки внутрішньо переміщених та/або евакуйованих осіб 
у м. Черкаси засвідчує здатність громади адаптувати соціальну політику до 
викликів воєнного стану. Її значення полягає у створенні умов для 
тимчасового розміщення, гуманітарної підтримки та інтеграції ВПО у міське 
середовище. Програми підтримки сімей і соціального захисту дітей 
спрямовані на зміцнення сімейного середовища, профілактику складних 
життєвих обставин, захист прав дітей, підтримку дітей-сиріт, дітей, 
позбавлених батьківського піклування, та дітей, які перебувають у кризових 
ситуаціях. 
Окреме місце у системі місцевих програм посідає підтримка людей 
похилого віку, зокрема через заходи для слухачів «Університету ІІІ віку». Цей 
напрям має не лише соціально-допомоговий, а й активізаційний характер, 
оскільки спрямований на профілактику ізоляції, підтримку активного 
довголіття, соціальної участі та самореалізації людей старшого віку. 
Комплексна програма соціальної підтримки Захисників державного 
суверенітету та незалежності України і членів їхніх сімей відображає 
становлення ветеранського компонента місцевої соціальної політики, що є 
особливо важливим в умовах війни та післявоєнного відновлення. 
Порівняльний аналіз цільових груп, напрямів підтримки та механізмів 
реалізації місцевих соціальних програм показав, що Черкаська міська рада 
застосовує багатовекторний підхід до підтримки населення. Найбільш 
  99 
 
охопленими програмами є такі категорії, як люди похилого віку, особи з 
інвалідністю, сім’ї з дітьми, діти у складних життєвих обставинах, внутрішньо 
переміщені особи, ветерани, Захисники та члени їхніх сімей. Водночас 
встановлено, що окремі програми мають різний рівень адресності, різну 
глибину впливу та різні можливості оцінювання результативності. 
У третьому розділі визначено основні проблеми реалізації місцевих 
соціальних програм підтримки вразливих верств населення у Черкаській 
міській територіальній громаді. До таких проблем належать обмеженість 
фінансових ресурсів, зростання кількості отримувачів допомоги, ускладнення 
соціальних потреб населення в умовах війни, недостатня адресність окремих 
заходів, складність міжвідомчої координації, переважання матеріальної 
допомоги над комплексним соціальним супроводом, недостатня розвиненість 
якісного моніторингу, інформаційні бар’єри та кадрове навантаження на 
систему соціальної підтримки. 
Обґрунтовано, що зазначені проблеми мають системний характер. Вони 
не заперечують значення наявних соціальних програм, але засвідчують 
необхідність їх подальшого вдосконалення. Особливої уваги потребує перехід 
від фрагментарної допомоги до комплексної підтримки, від формального 
статусу отримувача — до оцінки реальних потреб, від кількісної звітності — 
до аналізу фактичних змін у житті людини або сім’ї. 
У роботі доведено, що одним із ключових напрямів підвищення 
ефективності місцевих соціальних програм є удосконалення міжвідомчої та 
міжсекторної взаємодії. Соціальна підтримка вразливих груп має будуватися 
на узгодженій роботі Департаменту соціальної політики, центру соціальних 
служб, територіального центру, служби у справах дітей, закладів освіти, 
охорони здоров’я, ЦНАПів, центрів зайнятості, громадських організацій, 
благодійних фондів, ветеранських структур та інших суб’єктів. Така взаємодія 
має бути не епізодичною, а системною, заснованою на чітких маршрутах 
  100 
 
отримувача допомоги, алгоритмах перенаправлення, обміні інформацією, 
спільному плануванні та моніторингу результатів. 
Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності 
соціальних програм Черкаської міської ради. До них належать регулярне 
оцінювання потреб вразливих груп населення, посилення адресності 
допомоги, розвиток кейс-менеджменту для складних соціальних випадків, 
удосконалення системи моніторингу результативності програм, створення 
карти соціальних ресурсів громади, посилення партнерства з громадськими та 
благодійними організаціями, підвищення інформаційної доступності 
соціальних програм і проведення щорічного міжпрограмного аналізу. 
Особливе значення має запровадження підходу, за якого в центрі 
місцевої соціальної політики перебуває не програма як документ, а людина або 
сім’я з конкретними потребами, ризиками та ресурсами. Саме така логіка 
дозволяє перейти від адміністративного виконання заходів до реальної 
соціальної підтримки, спрямованої на покращення життєвої ситуації 
отримувача допомоги. У цьому контексті ефективність соціальних програм 
має вимірюватися не лише кількістю виплат, заходів чи отримувачів, а й тим, 
чи вдалося зменшити вразливість, посилити самостійність людини, 
забезпечити її інтеграцію в громаду та запобігти поглибленню складних 
життєвих обставин. 
Таким чином, поставлена у роботі мета досягнута, а завдання 
дослідження виконані. Гіпотеза дослідження підтвердилася: ефективність 
соціальних програм підтримки вразливих верств населення в умовах 
децентралізації залежить не лише від обсягу бюджетного фінансування, а й від 
адресності допомоги, системності оцінювання потреб, якості міжвідомчої 
взаємодії, прозорості програмного планування, професійності соціального 
супроводу та здатності органів місцевого самоврядування оперативно 
реагувати на нові соціальні виклики. 
  101 
 
У підсумку можна стверджувати, що соціальні програми Черкаської 
міської ради є важливим інструментом підтримки вразливих категорій 
населення та водночас показником спроможності громади реалізовувати 
соціальну функцію в умовах децентралізації. Їх подальший розвиток має бути 
спрямований на посилення системності, адресності, партнерства, відкритості 
та орієнтації на результат. Саме за таких умов місцева соціальна політика 
зможе не лише реагувати на соціальні проблеми, а й запобігати їх 
поглибленню, підтримувати людську гідність, зміцнювати соціальну 
згуртованість і забезпечувати більш стійкий розвиток Черкаської міської 
територіальної громади. 
 
 
  
  102 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Бідак, В. Я. (2023). Соціальна вразливість населення України у 
фокусі зміцнення національної безпеки. Регіональна економіка, 3(109), 70–85. 
DOI: 10.36818/1562-0905-2023-3-6.  
2. Верховна Рада України. (1991). Закон України «Про основи 
соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року 
№ 875-XII. База даних «Законодавство України».  
3. Верховна Рада України. (1993). Закон України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 
3551-XII. База даних «Законодавство України».  
4. Верховна Рада України. (1996). Конституція України від 28 червня 
1996 року № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України».  
5. Верховна Рада України. (1997). Закон України «Про місцеве 
самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. База даних 
«Законодавство України».  
6. Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про державні 
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року 
№ 2017-III. База даних «Законодавство України».  
7. Верховна Рада України. (2004). Закон України «Про державні 
цільові програми» від 18 березня 2004 року № 1621-IV. База даних 
«Законодавство України».  
8. Верховна Рада України. (2010). Бюджетний кодекс України від 8 
липня 2010 року № 2456-VI. База даних «Законодавство України».  
9. Верховна Рада України. (2014). Закон України «Про забезпечення 
прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-
VII. База даних «Законодавство України».  
10. Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про запобігання 
та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII. 
База даних «Законодавство України».  
  103 
 
11. Верховна Рада України. (2019). Закон України «Про соціальні 
послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII. База даних «Законодавство 
України».  
12. Гордієнко, В. (2024). Концептуальні засади розвитку соціальної 
сфери територіальних громад. Аспекти публічного управління, 12(3), 70–76. 
DOI: 10.15421/152439.  
13. Заяць, Т., & Краєвська, Г. (2022). Соціальні послуги для вразливих 
категорій населення в територіальних громадах України. Економіка України, 
65(3), 57–74. DOI: 10.15407/economyukr.2022.03.057.  
14. Кабінет Міністрів України. (2014). Про схвалення Концепції 
реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади 
в Україні: Розпорядження від 1 квітня 2014 року № 333-р. База даних 
«Законодавство України».  
15. Кабінет Міністрів України. (2026). Деякі питання організації 
надання соціальних послуг: Постанова від 14 січня 2026 року № 64. База даних 
«Законодавство України».  
16. Козир, С. (2025). Децентралізація та регіональна політика 
відновлення України в умовах воєнного стану: проблеми і рекомендації. 
EMPIRIO, 2(1), 15–26. DOI: 10.18523/3041-1718.2025.2.1.15-26.  
17. Лебединська, О. С., Іванісов, О. В., & Лугова, В. М. (2025). 
Специфіка надання інтегрованих соціальних послуг в сучасних умовах. 
Український журнал прикладної економіки та техніки, 10(2), 38–44.  
18. Лібанова, Е. М. (Ред.). (2010). Людський розвиток в Україні: 
мінімізація соціальних ризиків. Інститут демографії та соціальних досліджень 
імені М. В. Птухи НАН України; Держкомстат України.  
19. Макарова, О. В. (2015). Соціальна політика в Україні: Монографія. 
Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН 
України.  
  104 
 
20. Новіков, В. (2024). Соціальний захист: термінологічне визначення, 
основи та засоби управління. Демографія та соціальна економіка, 3(57), 79–
100. DOI: 10.15407/dse2024.03.079.  
21. Палатна, Д. (2022). Розвиток соціальної сфери у сучасних 
територіальних громадах. Social Work and Education, 9(1), 75–88. DOI: 
10.25128/2520-6230.22.1.6.  
22. Риндзак, О. (2021). Соціальна вразливість населення та її 
понятійно-термінологічне забезпечення. Економіка та суспільство, 33. DOI: 
10.32782/2524-0072/2021-33-79.  
23. Риндзак, О. (2022). Оцінювання соціальної вразливості: теоретико-
методологічний аспект. Економіка України, 65(6), 55–70.  
24. Сахно, Т. А. (2023). Економічні основи життєдіяльності 
територіальних громад. Черкаси: видавець Пономаренко Р. В.  
25. Фротер, О. С., Тупчій, О. С., & Сидоренко, О. С. (2025). Соціальна 
політика держави в умовах децентралізації та воєнного стану. Здобутки 
економіки: перспективи та інновації, 19. DOI: 10.5281/zenodo.15862865.  
26. Черкаська міська рада. (n.d.). Департамент соціальної політики. 
Офіційний портал Черкаської міської ради.  
27. Черкаська міська рада. (n.d.). Міські соціальні програми. 
Офіційний портал Черкаської міської ради.  
28. Черкаська міська рада. (n.d.). Послуги департаменту соціальної 
політики. Офіційний портал Черкаської міської ради.  
29. Черкаська міська рада. (2023). Про затвердження міської 
соціальної програми «Турбота» на 2024–2028 роки: рішення від 28 вересня 
2023 року № 47-34.  
30. Черкаська міська рада. (2023). Проєкт рішення міської соціальної 
програми «Турбота» на 2024–2028 роки погодив виконком Черкаської міської 
ради. Офіційний портал Черкаської міської ради.  
  105 
 
31. Черкаська міська рада. (2024). Про затвердження міської 
програми проведення культурно-просвітницьких та спортивно-оздоровчих 
заходів для осіб похилого віку, слухачів «Університету ІІІ віку» на 2025–2029 
роки: рішення від 31 жовтня 2024 року № 66-11.  
32. Черкаська міська рада. (2024). Про затвердження Комплексної 
програми соціальної підтримки захисників державного суверенітету та 
незалежності України і членів їх сімей — жителів м. Черкаси на 2025–2027 
роки: рішення від 5 грудня 2024 року № 68-5.  
33. Черкаська міська рада. (2025). Про продовження терміну дії 
програми надання підтримки внутрішньо переміщеним та/або евакуйованим 
особам у м. Черкаси у зв’язку із введенням воєнного стану на 2022–2025 роки 
на 2026 рік.  
34. Черкаська міська рада. (2025). Про затвердження Програми 
соціального захисту дітей міста Черкаси на 2026–2028 роки: рішення від 17 
липня 2025 року № 82-8.  
35. Черкаська міська рада. (2025). Про внесення змін до рішення 
Черкаської міської ради від 31.10.2024 № 66-11 «Про затвердження міської 
програми проведення культурно-просвітницьких та спортивно-оздоровчих 
заходів для осіб похилого віку, слухачів “Університету ІІІ віку” на 2025–2029».  
36. Черкаська міська рада. (2025). Про внесення змін до рішення 
Черкаської міської ради від 05.12.2024 № 68-5 «Про затвердження 
Комплексної програми соціальної підтримки захисників державного 
суверенітету та незалежності України і членів їх сімей — жителів м. 
Черкаси на 2025–2027 роки».  
37. Черкаська міська рада. (2025). Про проєкт рішення Черкаської 
міської ради «Про внесення змін до міської соціальної програми “Турбота” на 
2024–2028 роки».  
  106 
 
38. Черкаська міська рада. (2025). У Черкасах завершилися літні 
оздоровчі табори для людей срібного віку. Офіційний портал Черкаської 
міської ради.  
39. Черкаська міська рада. (2025). Бюджет Черкаської міської 
територіальної громади на 2026 рік: додатки до рішення Черкаської міської 
ради від 24 грудня 2025 року.  
40. Черкаська міська рада. (2026). Заключний звіт про виконання 
програми соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2021–2025 роки.