ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
««Роль молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків»» 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент ІV курсу, групи СЗ 2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Е. О. Талько 
Керівник: к.е.н., доц. І.О. Бєлова 
Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 
 
  2 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр    
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова  І.О. 
“_____” _______________2025 р. 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Емілю Олександровичу Тальку  на підготовку кваліфікаційної роботи 
бакалавра на тему: ««Роль молодіжних центрів у профілактиці соціальних 
ризиків»» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах _ Департаменту 
освіти та гуманітарної політики ЧМР.  
План кваліфікаційної роботи бакалавра: 
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження соціальних ризиків 
у молодіжному середовищі 
Розділ 2. Молодіжні центри як інституційний механізм профілактики 
соціальних ризиків 
Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності молодіжних центрів 
у профілактиці соціальних ризиків 
Об’єкт дослідження — профілактика соціальних ризиків у молодіжному 
середовищі. 
Предмет дослідження — роль молодіжних центрів у профілактиці 
соціальних ризиків 
Метою кваліфікаційної роботи є науково обґрунтований аналіз ролі 
молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків та визначення напрямів 
підвищення ефективності їхньої діяльності з урахуванням сучасних викликів 
молодіжного середовища, потреб молоді, засад державної молодіжної політики, 
соціальної роботи, неформальної освіти, психосоціальної підтримки та 
міжсекторальної взаємодії в громаді. 
Для досягнення мети передбачається розв’язання таких взаємопов’язаних 
завдань: 
  3 
 
уточнити теоретичні підходи до розуміння сутності, змісту та класифікації 
соціальних ризиків у сучасному суспільстві; 
охарактеризувати молодь як особливу соціально-демографічну групу, що 
поєднує високий потенціал розвитку та підвищену вразливість до впливу 
соціальних ризиків; 
розкрити зміст профілактики соціальних ризиків як важливого напряму 
соціальної політики, соціальної роботи та молодіжної роботи з молоддю; 
проаналізувати нормативно-правові та організаційні засади діяльності 
молодіжних центрів в Україні; 
визначити поняття, функції, напрями діяльності та соціальну місію 
молодіжного центру як відкритого простору підтримки, розвитку, неформальної 
освіти, громадянської участі та профілактики негативних соціальних явищ; 
охарактеризувати основні форми і методи профілактичної роботи 
молодіжних центрів, зокрема інформаційно-просвітницьку діяльність, 
неформальну освіту, тренінгову роботу, консультування, групову підтримку, 
волонтерство, проєктну діяльність, профорієнтацію, психосоціальну підтримку 
та цифрову профілактику; 
розкрити роль молодіжних центрів у формуванні безпечного, 
підтримувального та розвивального середовища для молоді, що сприяє 
соціальній включеності, життєстійкості, розвитку компетентностей, 
відповідальній поведінці та громадянській активності; 
виявити основні проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів у 
сфері профілактики соціальних ризиків, зокрема нерівномірність розвитку 
молодіжної інфраструктури, недостатність ресурсного забезпечення, кадрові 
труднощі, фрагментарність програм, слабкість моніторингу, обмежену 
інклюзивність, комунікаційні бар’єри та несталість міжсекторальної взаємодії; 
обґрунтувати напрями удосконалення міжсекторальної взаємодії 
молодіжних центрів із закладами освіти, соціальними службами, громадськими 
організаціями, органами місцевого самоврядування, службами зайнятості, 
психологічними сервісами, молодіжними радами та іншими суб’єктами 
підтримки молоді; 
розробити практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів через стратегічне планування, аналіз потреб 
молоді, програмний підхід, підвищення кадрової спроможності, соціальну 
навігацію, психосоціальну підтримку, інклюзивність, цифрову присутність, 
участь молоді, моніторинг ефективності та ресурсну сталість. 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      І.О. Бєлова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»________2025 р. 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                          
                                                                                                 ____________       Е.О. Талько 
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
  4 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
2025/2026 навчальний рік 
Етапи підготовки  Денна форма  
та захисту КРБ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРБ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРБ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРБ   
3. Підготовка другого розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРБ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРБ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРБ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРБ 
9. Захист КРБ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
  
  5 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи бакалавра викладений на 132 
сторінках. Робота містить  8 таблиць,8  рисунків та список використаних 
джерел із 40 найменувань. 
 
Об’єкт дослідження — профілактика соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі. 
Предмет дослідження — роль молодіжних центрів у профілактиці 
соціальних ризиків 
Метою кваліфікаційної роботи є науково обґрунтований аналіз ролі 
молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків та визначення 
напрямів підвищення ефективності їхньої діяльності з урахуванням сучасних 
викликів молодіжного середовища, потреб молоді, засад державної 
молодіжної політики, соціальної роботи, неформальної освіти, 
психосоціальної підтримки та міжсекторальної взаємодії в громаді. 
Для досягнення мети передбачається розв’язання таких 
взаємопов’язаних завдань: 
уточнити теоретичні підходи до розуміння сутності, змісту та 
класифікації соціальних ризиків у сучасному суспільстві; 
охарактеризувати молодь як особливу соціально-демографічну групу, 
що поєднує високий потенціал розвитку та підвищену вразливість до впливу 
соціальних ризиків; 
розкрити зміст профілактики соціальних ризиків як важливого напряму 
соціальної політики, соціальної роботи та молодіжної роботи з молоддю; 
проаналізувати нормативно-правові та організаційні засади діяльності 
молодіжних центрів в Україні; 
визначити поняття, функції, напрями діяльності та соціальну місію 
молодіжного центру як відкритого простору підтримки, розвитку, 
неформальної освіти, громадянської участі та профілактики негативних 
соціальних явищ; 
охарактеризувати основні форми і методи профілактичної роботи 
молодіжних центрів, зокрема інформаційно-просвітницьку діяльність, 
неформальну освіту, тренінгову роботу, консультування, групову підтримку, 
волонтерство, проєктну діяльність, профорієнтацію, психосоціальну 
підтримку та цифрову профілактику; 
розкрити роль молодіжних центрів у формуванні безпечного, 
підтримувального та розвивального середовища для молоді, що сприяє 
соціальній включеності, життєстійкості, розвитку компетентностей, 
відповідальній поведінці та громадянській активності; 
виявити основні проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів 
у сфері профілактики соціальних ризиків, зокрема нерівномірність розвитку 
молодіжної інфраструктури, недостатність ресурсного забезпечення, кадрові 
  6 
 
труднощі, фрагментарність програм, слабкість моніторингу, обмежену 
інклюзивність, комунікаційні бар’єри та несталість міжсекторальної взаємодії; 
обґрунтувати напрями удосконалення міжсекторальної взаємодії 
молодіжних центрів із закладами освіти, соціальними службами, 
громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, службами 
зайнятості, психологічними сервісами, молодіжними радами та іншими 
суб’єктами підтримки молоді; 
розробити практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів через стратегічне планування, аналіз потреб 
молоді, програмний підхід, підвищення кадрової спроможності, соціальну 
навігацію, психосоціальну підтримку, інклюзивність, цифрову присутність, 
участь молоді, моніторинг ефективності та ресурсну сталість. 
За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, які 
повною мірою відповідають поставленим завданням, а їх обґрунтованість, 
системність і практична спрямованість засвідчують належний рівень 
теоретичного осмислення проблеми ролі молодіжних центрів у профілактиці 
соціальних ризиків у молодіжному середовищі. Одержані результати можуть 
бути використані у діяльності молодіжних центрів, молодіжних просторів, 
органів місцевого самоврядування, закладів освіти, соціальних служб, служб 
зайнятості, громадських організацій, молодіжних рад, волонтерських ініціатив 
та інших суб’єктів молодіжної політики і соціальної роботи для підвищення 
ефективності профілактичної діяльності з молоддю через удосконалення 
змісту програм неформальної освіти, розвиток психосоціальної підтримки, 
посилення профорієнтаційної роботи, впровадження соціальної навігації та 
алгоритмів перенаправлення, розширення міжсекторального партнерства, 
забезпечення інклюзивності й безпечності молодіжного середовища, 
активізацію участі молоді у житті громади, використання цифрових 
інструментів комунікації та запровадження системного моніторингу 
результативності профілактичної роботи молодіжних центрів 
 
Рік виконання роботи 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік 
  
  7 
 
ЗМІСТ 
 Ст 
ВСТУП 8 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 14 
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ У 
МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ 
1.1. Сутність, зміст та класифікація соціальних ризиків у 14 
сучасному суспільстві 
1.2. Молодь як соціально-демографічна група, вразлива до 22 
впливу соціальних ризиків 
1.3. Профілактика соціальних ризиків як напрям соціальної 33 
політики та соціальної роботи з молоддю 
РОЗДІЛ 2. МОЛОДІЖНІ ЦЕНТРИ ЯК ІНСТИТУЦІЙНИЙ 46 
МЕХАНІЗМ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ 
2.1. Молодіжний центр: поняття, функції, напрями діяльності та 46 
соціальна місія 
2.2. Основні форми і методи профілактичної роботи молодіжних 58 
центрів 
2.3. Роль молодіжних центрів у формуванні безпечного, 73 
підтримувального та розвивального середовища для молоді 
РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності 86 
молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків 
3.1. Проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів у 86 
сфері профілактики соціальних ризиків 
3.2. Удосконалення міжсекторальної взаємодії молодіжних 101 
центрів із закладами освіти, соціальними службами, 
громадськими організаціями та органами місцевого 
самоврядування 
3.3. Практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 117 
потенціалу молодіжних центрів 
ВИСНОВКИ 132 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
ДОДАТКИ  
 
  
  8 
 
ВСТУП 
Актуальність дослідження. 
Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується 
посиленням соціальної нестабільності, ускладненням процесів соціалізації 
молоді, трансформацією ціннісних орієнтирів, зростанням рівня 
невизначеності та актуалізацією потреби у створенні безпечного, 
підтримувального й розвивального середовища для молодого покоління. 
Молодь як особлива соціально-демографічна група є одним із ключових 
ресурсів суспільного розвитку, носієм інноваційного потенціалу, 
громадянської активності, соціальної мобільності та майбутнього людського 
капіталу держави. Водночас саме молодь є чутливою до впливу соціальних, 
економічних, психологічних, освітніх і культурних ризиків, які можуть 
істотно впливати на процес її становлення, самореалізації та інтеграції у 
суспільне життя. 
У науковій літературі проблема ризику розглядається як одна з 
визначальних характеристик модерного суспільства. У. Бек трактує сучасність 
як «суспільство ризику», у якому соціальні загрози дедалі частіше набувають 
системного й глобального характеру (Beck, 1992). Е. Ґідденс пов’язує ризики 
з процесами модернізації, рефлексивності та нестабільності соціального 
порядку (Giddens, 1991). У контексті молодіжного середовища це означає, що 
молода людина формується не в умовах стабільної соціальної траєкторії, а в 
просторі постійного вибору, конкуренції, інформаційного тиску, соціальної 
нерівності та невизначеності майбутнього. 
Особливої гостроти проблема соціальних ризиків набуває в умовах 
воєнного стану, внутрішньої міграції, руйнування звичних соціальних 
зв’язків, психологічної напруги, економічної нестабільності та зростання 
потреби молоді в підтримці. До найбільш поширених соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі належать безробіття, освітня та професійна 
дезорієнтація, соціальна ізоляція, девіантна поведінка, залежності, булінг, 
  9 
 
насильство, психологічна вразливість, втрата мотивації до навчання і праці, 
низький рівень громадянської участі, маргіналізація та недостатня 
включеність молодих людей у життя громади. UNICEF у 2024 році окремо 
наголошував на поглибленні кризи ментального здоров’я серед дітей, підлітків 
і родин в Україні внаслідок війни, що посилює потребу у психосоціальній 
підтримці та безпечних просторах для молоді.  
У цьому контексті профілактика соціальних ризиків має розглядатися не 
лише як реагування на вже наявні проблеми, а як цілеспрямована, системна й 
випереджувальна діяльність, спрямована на запобігання негативним явищам, 
раннє виявлення ризиків, розвиток життєстійкості молоді, формування 
соціальних компетентностей, підтримку психоемоційного благополуччя, 
громадянської активності та конструктивної взаємодії молодої людини із 
соціальним середовищем. 
Важливу роль у реалізації такої профілактичної діяльності відіграють 
молодіжні центри. Відповідно до сучасних підходів у сфері молодіжної 
політики, молодіжний центр є не лише місцем організації дозвілля, а й 
інституційним простором розвитку, підтримки, неформальної освіти, 
комунікації, соціального залучення та громадянської участі молоді. Типове 
положення про молодіжний центр, затверджене Кабінетом Міністрів України, 
визначає організаційні засади діяльності таких центрів, а Закон України «Про 
основні засади молодіжної політики» закріплює правові основи формування 
та реалізації молодіжної політики в Україні (Кабінет Міністрів України, 2017; 
Верховна Рада України, 2021). На рівні державної політики важливість 
розвитку молодіжної інфраструктури також відображена у Державній цільовій 
соціальній програмі «Молодь України» на 2021–2025 роки та Національній 
молодіжній стратегії до 2030 року.  
Європейський підхід до молодіжної роботи також підкреслює її 
соціальну, освітню, культурну, громадянську та підтримувальну функції. 
Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2017)4 визначає 
  10 
 
молодіжну роботу як широкий спектр діяльності соціального, культурного, 
освітнього, екологічного та політичного характеру, що здійснюється з 
молоддю, для молоді та за участю молоді, ґрунтується на неформальному та 
інформальному навчанні й спрямована на активну участь молодих людей у 
суспільстві (Council of Europe, 2017). Відповідно, молодіжні центри можна 
розглядати як один із ключових інструментів реалізації молодіжної роботи на 
місцевому рівні. Офіс Ради Європи в Україні також підкреслює значення 
молодіжної роботи для участі молоді в громадах і процесах ухвалення рішень.  
Ступінь наукової розробленості проблеми. 
Проблематика соціальних ризиків, соціалізації молоді, молодіжної політики та 
соціальної профілактики знайшла відображення у працях українських і 
зарубіжних дослідників. Теоретичні засади дослідження ризику розкрито у 
працях У. Бека, Е. Ґідденса, Н. Лумана, які аналізували ризик як складову 
сучасного суспільного розвитку (Beck, 1992; Giddens, 1991; Luhmann, 1993). 
Питання соціального становлення особистості та впливу середовища на 
розвиток молодої людини розглядаються в межах екологічного підходу У. 
Бронфенбреннера, відповідно до якого розвиток особистості залежить від 
взаємодії різних рівнів соціального середовища — сім’ї, освітніх інституцій, 
громади, соціальних служб і ширшого суспільного контексту (Bronfenbrenner, 
1979). 
У вітчизняному науковому просторі значну увагу приділено питанням 
соціальної роботи з молоддю, молодіжної політики, профілактики девіантної 
поведінки, соціальної підтримки вразливих категорій населення, розвитку 
громадянської активності та неформальної освіти. Водночас аналіз наукових і 
нормативних джерел дає підстави стверджувати, що роль молодіжних центрів 
саме як суб’єктів профілактики соціальних ризиків досліджена недостатньо 
комплексно. Найчастіше молодіжні центри розглядаються в контексті 
дозвіллєвої, культурно-просвітницької, освітньої або громадянської 
діяльності, тоді як їхній профілактичний потенціал, можливості раннього 
  11 
 
виявлення соціальних ризиків, участь у формуванні життєстійкості молоді та 
взаємодія з іншими суб’єктами соціальної підтримки потребують подальшого 
теоретичного осмислення. 
Недостатньо розкритими залишаються також питання оцінювання 
ефективності профілактичної діяльності молодіжних центрів, визначення 
критеріїв їхнього впливу на зниження соціальних ризиків, побудови 
міжсекторальної взаємодії між молодіжними центрами, закладами освіти, 
соціальними службами, службами зайнятості, громадськими організаціями та 
органами місцевого самоврядування. Особливої актуальності ця проблема 
набуває в умовах війни, коли молодіжні центри можуть виконувати не лише 
освітню й комунікативну, а й психосоціальну, інтеграційну, підтримувальну 
та кризово-профілактичну функції. Саме це зумовлює необхідність окремого 
дослідження ролі молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків. 
Отже, актуальність обраної теми визначається, з одного боку, 
зростанням кількості й складності соціальних ризиків у молодіжному 
середовищі, а з іншого — потребою у науковому обґрунтуванні потенціалу 
молодіжних центрів як сучасних інституцій підтримки, розвитку, соціального 
залучення та профілактики негативних явищ серед молоді. 
Мета дипломної роботи — теоретично обґрунтувати роль молодіжних 
центрів у профілактиці соціальних ризиків та визначити напрями підвищення 
ефективності їхньої діяльності у молодіжному середовищі. 
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 
1. Розкрити сутність поняття соціальних ризиків та охарактеризувати 
їх основні види у молодіжному середовищі.  
2. Визначити особливості молоді як соціально-демографічної групи, 
вразливої до впливу соціальних ризиків.  
3. Охарактеризувати профілактику соціальних ризиків як важливий 
напрям соціальної роботи та молодіжної політики.  
  12 
 
4. Розкрити поняття, функції та основні напрями діяльності 
молодіжних центрів.  
5. Проаналізувати форми і методи профілактичної роботи 
молодіжних центрів.  
6. Визначити значення молодіжних центрів у формуванні 
безпечного, підтримувального та розвивального середовища для молоді.  
7. Окреслити проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів 
у сфері профілактики соціальних ризиків.  
8. Обґрунтувати практичні рекомендації щодо посилення 
профілактичного потенціалу молодіжних центрів.  
Об’єкт дослідження — профілактика соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі. 
Предмет дослідження — роль молодіжних центрів у профілактиці 
соціальних ризиків. 
Методи дослідження. 
Для досягнення мети та виконання поставлених завдань у роботі використано 
комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Метод аналізу 
застосовано для вивчення наукових підходів до розуміння соціальних ризиків, 
молодіжної політики, соціальної профілактики та молодіжної роботи. Метод 
синтезу дав змогу узагальнити теоретичні положення щодо ролі молодіжних 
центрів у роботі з молоддю. Порівняльний метод використано для зіставлення 
різних форм і напрямів профілактичної діяльності. Структурно-
функціональний метод дав можливість визначити місце молодіжних центрів у 
системі соціальної підтримки та розвитку молоді. Метод узагальнення 
застосовано для формулювання висновків і практичних рекомендацій щодо 
підвищення ефективності діяльності молодіжних центрів у сфері 
профілактики соціальних ризиків. 
Теоретичне значення роботи полягає в систематизації наукових 
підходів до розуміння соціальних ризиків у молодіжному середовищі, 
  13 
 
уточненні змісту профілактичної діяльності щодо молоді та обґрунтуванні 
ролі молодіжних центрів як інституційного механізму попередження 
негативних соціальних явищ. 
Практичне значення роботи полягає в тому, що її основні положення, 
висновки та рекомендації можуть бути використані у практичній діяльності 
молодіжних центрів, закладів освіти, соціальних служб, громадських 
організацій, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів, які 
здійснюють роботу з молоддю. Матеріали дослідження можуть бути 
корисними для розроблення профілактичних програм, молодіжних ініціатив, 
інформаційно-просвітницьких заходів, тренінгів, консультаційних форматів 
та моделей міжсекторальної підтримки молоді. 
Наукова новизна роботи полягає в комплексному розгляді 
молодіжного центру не лише як простору дозвілля, комунікації та 
неформальної освіти, а як важливого суб’єкта профілактики соціальних 
ризиків, здатного впливати на процеси соціальної інтеграції, самореалізації, 
громадянського становлення, психосоціальної підтримки та життєстійкості 
молоді. 
Структура дипломної роботи зумовлена її метою та завданнями. 
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних 
джерел та додатків. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні 
засади дослідження соціальних ризиків у молодіжному середовищі. У другому 
розділі проаналізовано молодіжні центри як інституційний механізм 
профілактики соціальних ризиків. У третьому розділі визначено шляхи 
підвищення ефективності діяльності молодіжних центрів у сфері 
профілактичної роботи з молоддю. 
  
  14 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ У МОЛОДІЖНОМУ 
СЕРЕДОВИЩІ 
1.1. Сутність, зміст та класифікація соціальних ризиків у сучасному 
суспільстві 
Проблема соціальних ризиків належить до кола ключових питань 
сучасної соціальної науки, оскільки безпосередньо пов’язана з аналізом 
стабільності суспільства, захищеності особистості, ефективності соціальної 
політики та здатності соціальних інститутів своєчасно реагувати на виклики, 
що виникають у процесі суспільного розвитку. У сучасних умовах ризик 
перестає бути винятковим або випадковим явищем. Він дедалі більше набуває 
характеру постійного супутника соціального життя, оскільки пов’язаний із 
динамічними змінами в економічній, політичній, культурній, інформаційній, 
освітній, трудовій та сімейній сферах. 
У широкому науковому розумінні ризик можна трактувати як 
імовірність настання події або сукупності обставин, що можуть спричинити 
негативні наслідки для особи, соціальної групи, громади або суспільства 
загалом. Однак соціальний ризик має складнішу природу, ніж звичайна 
небезпека чи загроза. Його особливість полягає в тому, що він виникає не лише 
внаслідок індивідуальної поведінки людини, а й під впливом соціальних умов, 
інституційних процесів, нерівності доступу до ресурсів, нестабільності 
суспільних відносин, ослаблення соціальних зв’язків та недостатньої 
ефективності механізмів підтримки. 
У соціологічній теорії ризик розглядається як одна з визначальних 
характеристик модерного й постмодерного суспільства. У. Бек, аналізуючи 
сучасні соціальні трансформації, запропонував концепцію «суспільства 
ризику», у межах якої ризик постає не як побічне явище, а як системна ознака 
суспільного розвитку (Beck, 1992). На думку дослідника, модернізація 
породжує не лише нові можливості, а й нові загрози, які стають дедалі менш 
  15 
 
передбачуваними, складніше контрольованими та ширше розподіленими між 
різними соціальними групами. У цьому контексті соціальний ризик 
пов’язується з невизначеністю майбутнього, нестабільністю життєвих 
траєкторій і зростанням залежності людини від складних суспільних систем. 
Подібний підхід розвиває Е. Ґідденс, який наголошує, що сучасна 
людина живе в умовах рефлексивної модерності, де традиційні соціальні 
орієнтири втрачають абсолютну стабільність, а індивід змушений самостійно 
конструювати власну біографію, професійну траєкторію, систему цінностей і 
життєві стратегії (Giddens, 1991). Це посилює відповідальність особи за 
власний вибір, але водночас збільшує її вразливість перед соціальною 
невизначеністю. Для молоді така ситуація є особливо значущою, оскільки саме 
в молодому віці відбувається становлення ідентичності, професійне 
самовизначення, формування соціальної зрілості та моделей поведінки. 
Н. Луман розглядав ризик як результат прийняття рішень у ситуації 
невизначеності. На відміну від небезпеки, яка може сприйматися як зовнішня 
щодо людини, ризик пов’язаний із дією, вибором і відповідальністю суб’єкта 
(Luhmann, 1993). Такий підхід є важливим для розуміння соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі, оскільки молодь часто перебуває в ситуації 
необхідності вибору за умов недостатнього життєвого досвіду, обмежених 
ресурсів, нестійких соціальних зв’язків і високого впливу зовнішнього 
середовища. 
Соціальний ризик доцільно розглядати як імовірність виникнення 
обставин, що можуть негативно позначитися на соціальному становищі 
людини, її життєдіяльності, здоров’ї, розвитку, доступі до освіти, праці, 
соціальної підтримки, безпеки, участі в житті громади та можливостях 
самореалізації. У цьому значенні соціальний ризик є не лише індивідуальною 
проблемою, а й показником певних дисфункцій у соціальному середовищі. Він 
свідчить про наявність умов, за яких особа або група осіб може втратити 
  16 
 
здатність самостійно долати життєві труднощі, підтримувати належний рівень 
соціального функціонування та реалізовувати власний потенціал. 
В українському нормативно-правовому полі близьким до поняття 
соціального ризику є поняття складних життєвих обставин. Закон України 
«Про соціальні послуги» визначає складні життєві обставини як обставини, що 
негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, 
функціонування сім’ї, які особа або сім’я не може подолати самостійно 
(Верховна Рада України, 2019). Такий підхід акцентує увагу не лише на 
самому факті проблеми, а й на обмеженості ресурсів особи щодо її подолання. 
Саме тому соціальні ризики мають розглядатися в системі профілактики, 
раннього виявлення, соціального супроводу та міжінституційної підтримки. 
Зміст соціального ризику охоплює кілька взаємопов’язаних 
компонентів. По-перше, це наявність потенційної загрози, яка може негативно 
вплинути на особу або групу. По-друге, це ймовірнісний характер такої 
загрози, адже ризик не завжди означає неминуче настання негативних 
наслідків. По-третє, це соціальна зумовленість ризику, оскільки його джерела 
часто пов’язані з умовами життя, станом соціальних інститутів, рівнем 
доступу до ресурсів, якістю соціальних зв’язків і характером взаємодії особи з 
середовищем. По-четверте, це можливість профілактичного впливу, адже 
ризик, на відміну від уже сформованої проблеми, може бути вчасно виявлений, 
мінімізований або попереджений. 
Саме профілактичний вимір є принципово важливим у дослідженні 
соціальних ризиків. Якщо соціальна проблема часто фіксується вже як 
наявний негативний стан, то соціальний ризик відображає потенційну 
можливість такого стану. Це дає змогу розглядати ризики не лише як предмет 
реагування, а як об’єкт превентивної соціальної роботи, соціальної політики, 
освітньої діяльності, громадської участі та розвитку підтримувальних 
інституцій. 
  17 
 
Соціальні ризики не існують ізольовано. Вони формуються в певному 
соціальному середовищі та мають багаторівневу природу. На макрорівні їх 
зумовлюють економічна нестабільність, безробіття, соціальна нерівність, 
війна, міграційні процеси, демографічні зміни, кризи державного управління, 
інформаційні загрози та трансформація системи цінностей. На мезорівні 
соціальні ризики пов’язані з особливостями функціонування громади, закладів 
освіти, ринку праці, соціальних служб, молодіжної інфраструктури, 
громадських організацій та локальних мереж підтримки. На мікрорівні вони 
виявляються через проблеми сімейного середовища, міжособистісних 
відносин, самооцінки, поведінкових моделей, життєвих навичок, 
психологічної стійкості та індивідуального досвіду людини. 
Такий багаторівневий підхід узгоджується з екологічною теорією 
розвитку людини У. Бронфенбреннера, відповідно до якої становлення 
особистості відбувається під впливом взаємодії різних систем: сім’ї, 
освітнього середовища, громади, соціальних інститутів, культурного та 
суспільного контексту (Bronfenbrenner, 1979). З позицій цього підходу 
соціальні ризики не можна пояснювати лише особистими якостями людини 
або її індивідуальним вибором. Вони виникають унаслідок взаємодії 
особистості з ширшим соціальним середовищем, яке може бути як ресурсним 
і підтримувальним, так і ризикогенним. 
У сучасному суспільстві соціальні ризики можуть бути класифіковані за 
різними критеріями. За сферою прояву доцільно виокремлювати економічні, 
освітні, професійно-трудові, сімейні, соціально-психологічні, медико-
соціальні, правові, інформаційні, культурно-ціннісні, безпекові та 
громадянсько-політичні ризики. Економічні ризики пов’язані з бідністю, 
матеріальною нестабільністю, безробіттям, низьким рівнем доходів і 
залежністю від зовнішньої підтримки. Освітні ризики виявляються у втраті 
мотивації до навчання, нерівному доступі до якісної освіти, освітній 
дезадаптації, академічній неуспішності та відсутності чіткої освітньої 
  18 
 
траєкторії. Професійно-трудові ризики охоплюють труднощі професійного 
самовизначення, нестачу практичних навичок, обмежений доступ до першого 
робочого місця, неформальну зайнятість і нестабільність кар’єрного розвитку. 
Сімейні ризики пов’язані з конфліктами в родині, насильством, 
відсутністю належної підтримки, вихованням у кризових сімейних умовах, 
емоційною занедбаністю або порушенням дитячо-батьківських відносин. 
Соціально-психологічні ризики охоплюють самотність, тривожність, 
депресивні стани, низьку самооцінку, емоційну нестабільність, соціальну 
ізоляцію та труднощі комунікації. Медико-соціальні ризики пов’язані зі 
станом здоров’я, залежностями, ризикованою поведінкою, недостатньою 
культурою здорового способу життя та обмеженим доступом до послуг 
підтримки. Правові ризики виявляються у схильності до протиправної 
поведінки, правовій необізнаності, порушенні прав людини, втягненні в 
насильницькі або криміногенні практики. 
Окремого значення в сучасних умовах набувають інформаційні ризики. 
Вони пов’язані з впливом дезінформації, кібербулінгу, онлайн-насильства, 
маніпулятивного контенту, небезпечних онлайн-спільнот, цифрової 
залежності та порушення приватності. Для молоді, яка активно соціалізується 
в цифровому середовищі, інформаційні ризики мають особливу вагу, оскільки 
здатні впливати на самооцінку, поведінку, ціннісні орієнтири, комунікативні 
практики й уявлення про соціальну норму. 
Культурно-ціннісні ризики проявляються у втраті життєвих орієнтирів, 
девальвації соціально значущих цінностей, зниженні довіри до соціальних 
інститутів, поширенні байдужості, агресивності, нетерпимості або соціальної 
пасивності. Громадянсько-політичні ризики пов’язані з відчуженням молоді 
від участі в житті громади, низьким рівнем громадянської компетентності, 
недовірою до механізмів участі, відсутністю досвіду самоорганізації та 
слабкою залученістю до ухвалення рішень. 
  19 
 
За джерелом виникнення соціальні ризики можна поділити на 
об’єктивні, суб’єктивні та інституційні. Об’єктивні ризики зумовлені 
зовнішніми обставинами, які не залежать безпосередньо від волі людини: 
економічною кризою, війною, вимушеним переміщенням, втратою житла, 
безробіттям, погіршенням стану здоров’я, соціальною нерівністю або 
обмеженим доступом до послуг. Суб’єктивні ризики пов’язані з особистими 
установками, поведінковими моделями, недостатнім рівнем життєвих 
навичок, низькою мотивацією, імпульсивністю, схильністю до ризикованої 
поведінки або нездатністю своєчасно звертатися по допомогу. Інституційні 
ризики виникають тоді, коли соціальні інститути не забезпечують належного 
рівня підтримки, координації, доступності послуг, профілактичної роботи або 
захисту прав людини. 
За тривалістю дії соціальні ризики можуть бути короткостроковими, 
середньостроковими та довгостроковими. Короткострокові ризики пов’язані з 
окремими кризовими ситуаціями, які за наявності своєчасної підтримки 
можуть бути подолані без глибоких негативних наслідків. Середньострокові 
ризики охоплюють періоди нестабільності, що потребують системної 
допомоги, супроводу або включення людини до спеціальних програм 
підтримки. Довгострокові ризики є найбільш небезпечними, оскільки можуть 
призводити до стійкої соціальної дезадаптації, маргіналізації, хронічної 
бідності, втрати соціальних зв’язків і формування залежності від допомоги. 
За масштабом впливу соціальні ризики поділяються на індивідуальні, 
групові, локальні та суспільні. Індивідуальні ризики стосуються конкретної 
особи та її життєвої ситуації. Групові ризики характерні для певних 
соціальних категорій, наприклад молоді, внутрішньо переміщених осіб, осіб з 
інвалідністю, дітей-сиріт, молодих сімей, безробітних або осіб, які 
перебувають у конфлікті із законом. Локальні ризики проявляються в межах 
конкретної громади, освітнього закладу, району або соціального середовища. 
  20 
 
Суспільні ризики мають ширший характер і пов’язані з масштабними 
соціальними процесами, які впливають на значну частину населення. 
За характером наслідків можна виокремити ризики соціальної ізоляції, 
економічної вразливості, девіантної поведінки, психологічної дезадаптації, 
освітнього відставання, професійної нереалізованості, порушення здоров’я, 
втрати соціального статусу та зниження громадянської активності. Така 
класифікація є важливою з практичного погляду, оскільки дає змогу 
визначити, які саме механізми профілактики, підтримки, консультування, 
інформування, соціального супроводу чи залучення мають бути застосовані в 
конкретній ситуації. 
Особливістю соціальних ризиків є їх взаємопов’язаність. Один ризик 
часто породжує або посилює інший. Наприклад, освітня дезадаптація може 
призвести до професійної невизначеності, яка, своєю чергою, підвищує ризик 
безробіття, матеріальної нестабільності, соціальної ізоляції та зниження 
самооцінки. Сімейне неблагополуччя може посилювати психологічну 
вразливість, агресивність, схильність до девіантної поведінки або 
залежностей. Відсутність доступу до підтримувального середовища може 
спричинити відчуження молодої людини від освіти, громади, соціальних 
інститутів і конструктивних форм самореалізації. 
Саме тому соціальні ризики не можуть бути ефективно подолані 
виключно через разові заходи або фрагментарні втручання. Вони потребують 
системного, міждисциплінарного та міжсекторального підходу, що поєднує 
соціальну роботу, освіту, психологічну підтримку, молодіжну політику, 
зайнятість, охорону здоров’я, правову просвіту, розвиток громадянської участі 
та діяльність інститутів громади. У цьому контексті профілактика соціальних 
ризиків має бути спрямована не лише на зменшення негативних наслідків, а й 
на формування ресурсів, які допомагають особі протистояти ризикогенним 
чинникам. 
  21 
 
До таких ресурсів належать соціальні зв’язки, підтримка сім’ї та 
громади, доступ до якісної освіти, можливості для професійного розвитку, 
психологічна стійкість, життєві навички, правова обізнаність, здорові моделі 
поведінки, участь у суспільному житті, позитивна ідентичність і відчуття 
належності до спільноти. З позиції теорії соціального капіталу, яку розвивали 
П. Бурдьє та Р. Патнем, соціальні зв’язки, довіра, участь і взаємодія є 
важливими ресурсами, що впливають на здатність особи й громади долати 
труднощі та знижувати рівень соціальної вразливості (Bourdieu, 1986; Putnam, 
2000). Отже, профілактика соціальних ризиків має бути орієнтована не лише 
на усунення проблем, а й на посилення соціального капіталу, підтримувальних 
мереж та інституційної спроможності громади. 
У молодіжному середовищі соціальні ризики мають особливу 
специфіку. Молодь перебуває на етапі активного становлення, коли життєві 
орієнтири ще не є остаточно сформованими, а соціальний досвід часто 
залишається недостатнім для самостійного подолання складних ситуацій. 
Саме тому молоді люди можуть бути більш чутливими до впливу 
несприятливого середовища, групового тиску, інформаційних маніпуляцій, 
економічної нестабільності, освітніх труднощів і психологічних криз. 
Водночас молодіжний вік є періодом високого потенціалу розвитку, 
відкритості до нового досвіду, здатності до навчання, громадянської 
активності та соціальної мобільності. 
Це означає, що соціальні ризики в молодіжному середовищі не слід 
розглядати лише як загрозу. Вони також виявляють ті напрями, у яких 
необхідно створювати умови для підтримки, розвитку, участі та самореалізації 
молоді. Якщо суспільство своєчасно реагує на ризики, формує доступні 
сервіси, підтримувальні простори, можливості для навчання, комунікації, 
творчості, волонтерства й громадянської участі, то ризик може бути 
трансформований у точку соціального впливу та розвитку. Саме така логіка 
лежить в основі сучасної профілактичної роботи з молоддю. 
  22 
 
У цьому контексті соціальні ризики доцільно розглядати як складне, 
багатовимірне й динамічне явище, що виникає на перетині індивідуальних 
особливостей людини, умов її найближчого оточення, стану соціальних 
інститутів і ширших суспільних процесів. Їх профілактика потребує не лише 
виявлення небезпек, а й створення соціального середовища, здатного 
підтримувати людину, посилювати її суб’єктність, розвивати життєві 
компетентності та забезпечувати доступ до ресурсів. 
Отже, соціальні ризики у сучасному суспільстві є не випадковими й 
ізольованими явищами, а закономірним наслідком складності, нестабільності 
та суперечливості соціального розвитку. Вони охоплюють різні сфери 
життєдіяльності людини, мають багаторівневу природу, можуть проявлятися 
як на індивідуальному, так і на груповому та суспільному рівнях. Їхня 
класифікація дає змогу глибше зрозуміти джерела, форми прояву й можливі 
наслідки ризиків, а також визначити напрями профілактичної роботи. 
Особливої значущості така робота набуває щодо молоді, яка одночасно є 
вразливою до соціальних ризиків і виступає стратегічним ресурсом розвитку 
суспільства. Саме тому подальший аналіз потребує звернення до 
характеристики молоді як особливої соціально-демографічної групи, що 
перебуває під впливом соціальних ризиків і потребує ефективних механізмів 
підтримки, розвитку та профілактики. 
 
1.2. Молодь як соціально-демографічна група, вразлива до впливу 
соціальних ризиків 
Молодь у сучасному суспільстві посідає особливе місце, оскільки є не 
лише окремою соціально-демографічною групою, а й стратегічним ресурсом 
суспільного розвитку, носієм інноваційного потенціалу, громадянської 
активності, соціальної мобільності та майбутнього людського капіталу 
держави. Саме молоде покоління значною мірою визначає перспективи 
економічного, культурного, політичного й соціального поступу суспільства. 
  23 
 
Водночас молодь належить до тих категорій населення, які є особливо 
чутливими до впливу соціальних ризиків, оскільки перебувають у періоді 
активного особистісного становлення, професійного самовизначення, 
формування ціннісних орієнтирів, соціальних ролей і життєвих стратегій. 
У науковому дискурсі молодь розглядається не лише як вікова категорія, 
а як складне соціальне явище, що поєднує біологічні, психологічні, соціальні, 
культурні, економічні та правові характеристики. Вікові межі молоді можуть 
відрізнятися залежно від національного законодавства, статистичних підходів 
і соціокультурного контексту. Організація Об’єднаних Націй для 
статистичних цілей визначає молодь як осіб віком від 15 до 24 років, водночас 
визнаючи право держав застосовувати власні вікові межі відповідно до 
національного контексту (United Nations, n.d.). В Україні, відповідно до Закону 
України «Про основні засади молодіжної політики», молоддю вважаються 
особи віком від 14 до 35 років включно, які є громадянами України, 
іноземцями або особами без громадянства, що перебувають в Україні на 
законних підставах (Верховна Рада України, 2021).  
Таке широке вікове охоплення молоді в українському законодавстві є 
обґрунтованим, оскільки сучасні процеси дорослішання, професійного 
становлення, економічної самостійності та соціальної інтеграції часто є 
тривалішими й складнішими, ніж у попередні історичні періоди. Молодість 
уже не може розглядатися лише як короткий перехід від дитинства до 
дорослості. Вона постає як особливий життєвий етап, у межах якого людина 
проходить низку важливих соціальних переходів: від залежності до автономії, 
від навчання до професійної діяльності, від первинної соціалізації до 
самостійного вибору життєвого шляху, від засвоєння соціальних норм до 
активної участі у суспільному житті. 
З погляду соціальної науки молодь є групою, яка одночасно 
характеризується високим потенціалом розвитку і підвищеною соціальною 
вразливістю. Її потенціал виявляється у здатності швидко адаптуватися до 
  24 
 
змін, засвоювати нові знання й технології, продукувати соціальні ініціативи, 
брати участь у волонтерській, громадській, культурній, освітній та 
інноваційній діяльності. Водночас вразливість молоді зумовлена 
незавершеністю процесів соціального становлення, нестійкістю життєвих 
орієнтирів, недостатністю практичного досвіду, залежністю від якості 
соціального середовища, впливом однолітків, економічною нестабільністю та 
потребою у підтримці з боку сім’ї, громади й соціальних інститутів. 
У межах екологічного підходу У. Бронфенбреннера розвиток 
особистості розглядається як результат взаємодії людини з різними рівнями 
соціального середовища: сім’єю, освітніми інституціями, групами однолітків, 
громадою, державними структурами, культурними нормами та суспільними 
процесами (Bronfenbrenner, 1979). Такий підхід є особливо продуктивним для 
аналізу молоді як групи, вразливої до соціальних ризиків, оскільки дозволяє 
побачити, що ризики не виникають лише через індивідуальні риси молодої 
людини. Вони формуються на перетині особистісних особливостей, сімейного 
середовища, освітніх можливостей, економічної ситуації, доступу до ресурсів, 
стану молодіжної інфраструктури та загального суспільного контексту. 
Молодіжний вік є періодом інтенсивного формування ідентичності. 
Саме в цей час молода людина шукає відповідь на питання про власне місце в 
суспільстві, професійне майбутнє, цінності, належність до певних спільнот, 
моделі поведінки та способи самореалізації. Е. Еріксон, аналізуючи стадії 
психосоціального розвитку, підкреслював, що молодість пов’язана з кризою 
ідентичності, яка може завершитися як формуванням цілісного уявлення про 
себе, так і рольовою плутаниною, невпевненістю, внутрішньою 
нестабільністю та труднощами соціальної інтеграції (Erikson, 1968). Саме тому 
соціальне середовище, у якому перебуває молода людина, має надзвичайно 
важливе значення для її подальшого розвитку. 
Особливість молоді як соціально-демографічної групи полягає також у 
тому, що вона перебуває в ситуації множинних переходів. Це перехід від 
  25 
 
шкільної освіти до професійного навчання або праці, від залежності від батьків 
до економічної самостійності, від пасивного засвоєння соціальних норм до 
активної громадянської участі, від обмеженого соціального досвіду до 
самостійного прийняття рішень. Кожен із цих переходів містить як 
можливості, так і ризики. За сприятливих умов молодь набуває 
компетентностей, соціального капіталу, професійного досвіду й упевненості у 
власних силах. За несприятливих умов ці переходи можуть супроводжуватися 
дезадаптацією, втратою мотивації, соціальною ізоляцією, девіантною 
поведінкою, безробіттям або психологічною нестабільністю. 
Вразливість молоді до соціальних ризиків має комплексний характер і 
охоплює кілька взаємопов’язаних вимірів. Насамперед ідеться про економічну 
вразливість. Молоді люди часто мають обмежений доступ до стабільної 
зайнятості, недостатній професійний досвід, нестійке матеріальне становище 
та залежність від підтримки сім’ї. Початок трудової діяльності нерідко 
супроводжується конкуренцією на ринку праці, невідповідністю між 
отриманою освітою та потребами роботодавців, поширенням неформальної 
зайнятості або труднощами з першим працевлаштуванням. Унаслідок цього 
економічні ризики можуть впливати не лише на матеріальний стан молодої 
людини, а й на її самооцінку, життєві плани, соціальну активність і відчуття 
перспективи. 
Важливе місце посідають освітні ризики. Освіта є одним із ключових 
механізмів соціальної мобільності, професійного становлення та інтеграції 
молоді в суспільство. Проте нерівність доступу до якісної освіти, недостатня 
мотивація до навчання, академічна неуспішність, освітня дезорієнтація, 
невпевненість у виборі професії та розрив між освітніми програмами й 
реальними потребами ринку праці можуть посилювати соціальну вразливість 
молоді. Освітні труднощі нерідко трансформуються у професійні та 
економічні ризики, оскільки обмежують можливості майбутнього 
працевлаштування, самореалізації та соціального просування. 
  26 
 
Соціально-психологічна вразливість молоді зумовлена особливостями 
вікового розвитку, пошуком ідентичності, емоційною нестабільністю, 
потребою у визнанні, належності та підтримці. Молоді люди можуть гостро 
переживати невдачі, конфлікти, відторгнення, булінг, насильство, самотність 
або невизначеність майбутнього. У сучасних українських умовах ці ризики 
посилюються наслідками війни, вимушеної міграції, втрати домівки, розлуки 
з близькими, тривалої психологічної напруги та порушення відчуття безпеки. 
UNICEF Ukraine у своїх матеріалах щодо ментального здоров’я та 
психосоціальної підтримки наголошує, що війна в Україні спричинила 
глибоку кризу ментального здоров’я, особливо серед дітей, підлітків і родин, 
які непропорційно потерпають від воєнної травматизації (UNICEF Ukraine, 
2024).  
Окремий вимір становлять ризики соціальної ізоляції. Молодість 
передбачає активне розширення соціальних контактів, включення у групи 
однолітків, освітні й професійні спільноти, громадські ініціативи та локальне 
середовище громади. Якщо така включеність не відбувається, молода людина 
може втрачати відчуття належності, підтримки й соціальної значущості. 
Соціальна ізоляція може бути наслідком бідності, інвалідності, вимушеного 
переміщення, дискримінації, булінгу, психологічних труднощів, низької 
самооцінки або відсутності доступних просторів для комунікації та розвитку. 
Саме тому доступність молодіжної інфраструктури, зокрема молодіжних 
центрів, має принципове значення для профілактики ізоляції та створення 
середовища соціального залучення. 
Значущими є також ризики девіантної та ризикованої поведінки. Вони 
можуть проявлятися у вживанні психоактивних речовин, агресивній 
поведінці, правопорушеннях, участі в деструктивних групах, небезпечних 
онлайн-практиках, ігноруванні норм безпечної поведінки або схильності до 
саморуйнівних дій. Причини таких проявів зазвичай не можна звести лише до 
особистого вибору молодої людини. Вони часто пов’язані з дефіцитом 
  27 
 
підтримки, низьким рівнем довіри до дорослих і соціальних інституцій, 
сімейними конфліктами, травматичним досвідом, груповим тиском, 
відсутністю позитивних моделей самореалізації та браком можливостей для 
конструктивної активності. 
У сучасному молодіжному середовищі дедалі більшого значення 
набувають цифрові ризики. Молодь активно використовує цифрові технології 
для навчання, комунікації, дозвілля, самовираження та участі в суспільному 
житті. Однак цифрове середовище одночасно створює нові загрози: 
кібербулінг, онлайн-насильство, дезінформацію, маніпулятивний контент, 
цифрову залежність, небезпечні онлайн-спільноти, порушення приватності та 
вплив деструктивних інформаційних потоків. Для молодої людини, чия 
ідентичність і самооцінка ще формуються, цифрові ризики можуть мати 
суттєві психологічні й соціальні наслідки. 
Особливу увагу слід приділити громадянській вразливості молоді. З 
одного боку, молодь є потужним суб’єктом громадянської активності, 
волонтерства, участі в житті громади та демократичних процесах. З іншого 
боку, за відсутності механізмів залучення, довіри до інституцій і реального 
впливу на рішення молоді люди можуть демонструвати громадянську 
пасивність, відчуження, недовіру, апатію або переконання у власній 
неспроможності впливати на суспільні процеси. Національна молодіжна 
стратегія до 2030 року визначає створення можливостей для молоді бути 
конкурентоспроможною, брати участь у житті суспільства і свідомо робити 
внесок у його розвиток як ключову мету державної молодіжної політики 
(Президент України, 2021).  
Основні виміри вразливості молоді до соціальних ризиків доцільно 
узагальнити в таблиці 1.1. 
 
 
  28 
 
Таблиця 1.1  
Основні виміри вразливості молоді до соціальних ризиків 
Вимір Можливі соціальні Профілактичний 
Зміст прояву 
вразливості ризики акцент 
Нестабільне 
матеріальне Профорієнтація, 
Безробіття, бідність, 
становище, розвиток 
неформальна зайнятість, 
Економічний залежність від підприємницьких 
втрата життєвої 
родини, труднощі навичок, кар’єрне 
перспективи 
першого консультування 
працевлаштування 
Неформальна 
Невизначеність 
Освітня дезадаптація, освіта, 
освітньої траєкторії, 
низька наставництво, 
Освітній академічні труднощі, 
конкурентоспроможність, розвиток життєвих і 
розрив між освітою і 
професійна дезорієнтація професійних 
ринком праці 
компетентностей 
Пошук ідентичності, 
Психосоціальна 
емоційна Тривожність, самотність, 
Соціально- підтримка, групи 
нестабільність, депресивні стани, низька 
психологічний взаємодопомоги, 
потреба у підтримці й самооцінка 
безпечні простори 
визнанні 
Сімейне 
Конфлікти в родині, Насильство, відчуження, 
консультування, 
Сімейно- дефіцит підтримки, девіантна поведінка, втеча 
медіація, розвиток 
комунікативний порушення від проблем у ризиковані 
комунікативних 
довірливих стосунків практики 
навичок 
Первинна 
Вплив групи 
профілактика, 
однолітків, схильність Залежності, 
просвітницькі 
до правопорушення, 
Поведінковий програми, 
експериментування, ризикована поведінка, 
формування 
недостатність агресія 
відповідальної 
життєвого досвіду 
поведінки 
Активна присутність Кібербулінг, 
Медіаграмотність, 
у цифровому дезінформація, цифрова 
Цифровий цифрова безпека, 
середовищі, вплив залежність, онлайн-
критичне мислення 
онлайн-комунікацій насильство 
Недостатній досвід Волонтерство, 
Соціальна пасивність, 
участі, недовіра до молодіжна участь, 
відчуження, низька 
Громадянський інституцій, слабка громадянська 
відповідальність за спільне 
включеність у життя освіта, залучення до 
благо 
громади ухвалення рішень 
Джерело: складено автором на основі узагальнення підходів У. Бронфенбреннера, Е. 
Еріксона, У. Бека, положень Закону України «Про основні засади молодіжної політики» 
  29 
 
та Національної молодіжної стратегії до 2030 року (Beck, 1992; Bronfenbrenner, 1979; 
Erikson, 1968; Верховна Рада України, 2021; Президент України, 2021). 
Як видно з таблиці 1.1, вразливість молоді до соціальних ризиків має не 
один, а декілька взаємопов’язаних вимірів. Економічні труднощі можуть 
посилювати освітню дезорієнтацію, психологічна нестабільність — сприяти 
соціальній ізоляції, а дефіцит підтримки — підвищувати ймовірність 
ризикованої поведінки. Тому профілактична робота з молоддю має бути 
комплексною, міждисциплінарною та орієнтованою не лише на усунення 
окремих проблем, а й на формування стійкого підтримувального середовища. 
Важливо підкреслити, що вразливість молоді не слід ототожнювати з 
пасивністю, слабкістю або нездатністю до самостійного розвитку. Навпаки, 
сучасний підхід до молодіжної політики й соціальної роботи має ґрунтуватися 
на визнанні молодої людини активним суб’єктом власного життя, здатним до 
вибору, відповідальності, участі й самореалізації. Вразливість у цьому 
контексті означає не безпорадність, а наявність об’єктивних і суб’єктивних 
чинників, які можуть ускладнювати процес соціального становлення за 
відсутності належної підтримки. 
Саме тому в сучасній молодіжній політиці дедалі більшого значення 
набуває підхід, орієнтований на розвиток потенціалу молоді, а не лише на 
подолання її проблем. Такий підхід передбачає створення умов, за яких молода 
людина може отримати доступ до освіти, інформації, підтримки, безпечного 
простору, участі в ухваленні рішень, волонтерства, творчої та професійної 
самореалізації. У цьому контексті молодіжна робота розглядається як 
важливий інструмент підтримки молоді. Рада Європи визначає молодіжну 
роботу як широкий спектр діяльності соціального, культурного, освітнього, 
екологічного та політичного характеру, що здійснюється з молоддю, для 
молоді та за участю молоді, базується на неформальному й інформальному 
навчанні та добровільній участі (Council of Europe, 2017).  
  30 
 
Логіку формування вразливості молоді до соціальних ризиків можна 
представити у вигляді схеми 1.1. 
 
Рисунок 1.1. Механізм формування вразливості молоді до соціальних ризиків 
Джерело: розроблено автором на основі екологічного підходу до розвитку особистості 
та концепцій соціального ризику (Beck, 1992; Bronfenbrenner, 1979; Giddens, 1991). 
Представлена на рисунку 1.1 схема демонструє, що вразливість молоді 
до соціальних ризиків формується не одномоментно й не ізольовано. Вона є 
результатом взаємодії макросоціальних умов, характеристик найближчого 
середовища, індивідуальних особливостей молодої людини та якості 
доступних інституційних ресурсів. Якщо молода людина перебуває в умовах 
нестабільності, але має підтримку сім’ї, доступ до освіти, позитивне коло 
спілкування, можливості для участі й самореалізації, ризики можуть бути 
суттєво знижені. Якщо ж такі ресурси відсутні або є недоступними, соціальні 
ризики мають тенденцію до накопичення й посилення. 
Особливо небезпечним є ефект накопичення ризиків. Молодь рідко 
стикається лише з одним ізольованим ризиком. Частіше соціальні труднощі 
  31 
 
поєднуються: економічна нестабільність може супроводжуватися 
психологічним напруженням, освітня дезадаптація — втратою мотивації, 
сімейні конфлікти — соціальною ізоляцією, а цифрові загрози — зниженням 
самооцінки та формуванням деструктивних поведінкових моделей. У таких 
випадках соціальний ризик перетворюється на комплексну життєву проблему, 
що потребує не фрагментарного, а системного профілактичного впливу. 
У сучасних умовах українська молодь переживає додаткові ризики, 
пов’язані з війною. Війна впливає не лише на фізичну безпеку, а й на освітні 
можливості, професійні плани, психоемоційний стан, сімейні зв’язки, 
мобільність, доступ до послуг і відчуття майбутнього. Частина молодих людей 
має досвід внутрішнього переміщення, втрати житла, розриву соціальних 
контактів, навчання в умовах нестабільності, життя під впливом постійної 
загрози або необхідності адаптації до нових громад. Такі обставини істотно 
посилюють потребу у доступних формах підтримки, які можуть поєднувати 
інформаційний, психологічний, соціальний, освітній і комунікативний 
компоненти. 
У цьому контексті молодіжні центри набувають особливого значення як 
інституції, здатні працювати не лише з наслідками соціальних проблем, а й із 
передумовами їх виникнення. Вони можуть створювати для молоді простір 
безпеки, довіри, спілкування, неформального навчання, розвитку життєвих 
навичок, волонтерської активності та громадянської участі. Саме такі 
простори здатні зменшувати відчуття ізоляції, підтримувати психоемоційне 
благополуччя, сприяти соціальній інтеграції та формуванню конструктивних 
моделей поведінки. 
Водночас профілактична робота з молоддю має враховувати її 
різноманітність. Молодь не є однорідною групою. До неї належать школярі 
старшого віку, студенти, молоді працівники, безробітна молодь, молоді сім’ї, 
внутрішньо переміщені особи, молодь з інвалідністю, молоді ветерани, молоді 
люди з сільських громад, представники різних соціальних, культурних і 
  32 
 
освітніх середовищ. Кожна з цих підгруп має власні потреби, ресурси, бар’єри 
та ризики. Тому універсальні профілактичні заходи мають поєднуватися з 
адресними форматами підтримки, орієнтованими на конкретні життєві 
ситуації молодих людей. 
Значущим чинником зниження соціальних ризиків є формування у 
молоді життєвих компетентностей. До них належать уміння приймати 
рішення, критично мислити, комунікувати, розв’язувати конфлікти, планувати 
майбутнє, управляти емоціями, звертатися по допомогу, працювати в команді, 
брати участь у громадському житті та відповідально поводитися в цифровому 
середовищі. Наявність таких компетентностей зменшує ймовірність 
дезадаптації та підвищує здатність молодої людини долати складні ситуації 
без руйнівних наслідків для себе та оточення. 
Не менш важливою є наявність соціального капіталу — мережі 
підтримувальних зв’язків, довіри, взаємодії та участі. П. Бурдьє розглядав 
соціальний капітал як сукупність ресурсів, пов’язаних із належністю до певної 
групи або мережі соціальних відносин (Bourdieu, 1986). Р. Патнем 
підкреслював значення довіри, норм взаємності та громадянської участі для 
ефективного функціонування спільнот (Putnam, 2000). Для молоді соціальний 
капітал є особливо важливим, оскільки через участь у спільнотах, 
волонтерських ініціативах, освітніх програмах, молодіжних центрах і 
громадських проєктах вона отримує не лише підтримку, а й досвід взаємодії, 
відповідальності та соціальної суб’єктності. 
Отже, молодь як соціально-демографічна група характеризується 
поєднанням високого потенціалу розвитку та підвищеної чутливості до 
соціальних ризиків. Її вразливість зумовлена віковими особливостями, 
незавершеністю процесів соціального становлення, залежністю від якості 
соціального середовища, складністю освітніх і професійних переходів, 
економічною нестабільністю, впливом цифрового простору, психологічними 
викликами та сучасними кризовими обставинами, зокрема війною. Водночас 
  33 
 
молодь не є пасивним об’єктом соціального впливу. Вона є активним 
суб’єктом розвитку, здатним до участі, самореалізації, відповідального вибору 
й соціальних змін за умови наявності доступного, безпечного та 
підтримувального середовища. 
Таким чином, аналіз молоді як соціально-демографічної групи дає 
підстави стверджувати, що профілактика соціальних ризиків у молодіжному 
середовищі має бути спрямована не лише на запобігання негативним явищам, 
а й на створення умов для розвитку потенціалу молодої людини, її соціальної 
інтеграції, психологічної стійкості, громадянської активності та життєвої 
самореалізації. Саме це зумовлює необхідність подальшого розгляду 
профілактики соціальних ризиків як важливого напряму соціальної політики 
та соціальної роботи з молоддю. 
 
1.3. Профілактика соціальних ризиків як напрям соціальної 
політики та соціальної роботи з молоддю 
Профілактика соціальних ризиків у молодіжному середовищі є одним із 
ключових напрямів сучасної соціальної політики та соціальної роботи, 
оскільки спрямована не лише на подолання вже сформованих соціальних 
проблем, а й на попередження їх виникнення, раннє виявлення негативних 
тенденцій, мінімізацію впливу ризикогенних чинників і створення умов для 
безпечного розвитку молодої людини. У сучасному суспільстві, яке 
характеризується нестабільністю, соціально-економічними трансформаціями, 
інформаційними загрозами, воєнними викликами та ускладненням процесів 
соціалізації, профілактика набуває особливого значення як випереджувальний 
механізм соціального захисту, підтримки й розвитку молоді. 
У загальному розумінні профілактика соціальних ризиків може бути 
визначена як система цілеспрямованих заходів, спрямованих на запобігання 
виникненню соціальних проблем, зниження ймовірності негативних наслідків, 
формування безпечної поведінки, розвиток соціальних компетентностей, 
  34 
 
підтримку життєстійкості та забезпечення доступу молоді до необхідних 
ресурсів. Вона має не лише корекційний, а насамперед превентивний характер, 
оскільки працює з передумовами проблеми ще до того, як вона набуває гострої 
або кризової форми. 
У сфері соціальної роботи профілактика розглядається як один із 
базових напрямів професійної діяльності, що передбачає роботу з особою, 
сім’єю, групою або громадою з метою попередження складних життєвих 
обставин, негативних соціальних явищ, ризикованої поведінки та соціальної 
дезадаптації. В українському нормативному полі соціальна послуга 
профілактики визначається як комплекс заходів, спрямованих на 
попередження або зупинення негативних явищ на рівні особистості, сім’ї, 
групи чи громади з використанням соціальних, юридичних, педагогічних і 
психологічних інструментів.  
Важливим нормативним підґрунтям профілактичної діяльності є 
Державний стандарт соціальної послуги профілактики, затверджений наказом 
Міністерства соціальної політики України № 912. Цей стандарт визначає зміст, 
обсяг, умови, порядок надання послуги профілактики та показники її якості, а 
також передбачає її застосування щодо осіб, сімей і груп осіб, які перебувають 
у складних життєвих обставинах. У контексті дослідження молоді це є 
принципово важливим, оскільки значна частина соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі має саме характер передумов складних життєвих 
обставин: освітня дезадаптація, безробіття, психологічна нестабільність, 
девіантна поведінка, насильство, залежності, соціальна ізоляція, правова 
необізнаність або втрата соціальних зв’язків. 
Профілактика соціальних ризиків у молодіжному середовищі має 
міждисциплінарний характер, оскільки перебуває на перетині соціальної 
роботи, соціальної педагогіки, психології, права, освіти, охорони здоров’я, 
молодіжної політики та громадської діяльності. Вона не може бути зведена 
лише до інформування молоді про небезпеки або проведення окремих 
  35 
 
просвітницьких заходів. Її зміст значно ширший і включає формування 
життєвих навичок, розвиток критичного мислення, підтримку 
психоемоційного благополуччя, створення безпечного середовища, залучення 
молоді до конструктивної активності, розвиток соціального капіталу та 
забезпечення доступу до послуг підтримки. 
У теоретичному аспекті профілактика соціальних ризиків спирається на 
розуміння того, що ризик не є ізольованим наслідком індивідуального вибору 
людини, а формується під впливом соціального середовища, доступу до 
ресурсів, якості інституційної підтримки та рівня соціальної включеності. 
Екологічний підхід У. Бронфенбреннера дає підстави розглядати 
профілактику як багаторівневий процес, що охоплює не лише індивідуальну 
роботу з молодою людиною, а й вплив на сім’ю, освітнє середовище, громаду, 
соціальні служби, молодіжну інфраструктуру та ширший суспільний контекст 
(Bronfenbrenner, 1979). Саме тому ефективна профілактична діяльність має 
бути спрямована одночасно на особистість, її найближче оточення та соціальні 
умови, у яких вона розвивається. 
У межах соціальної політики профілактика соціальних ризиків виконує 
стратегічну функцію, оскільки дозволяє зменшити потребу в кризових 
втручаннях, соціальній реабілітації та довготривалому соціальному супроводі. 
Чим раніше виявлено ризики, тим більшою є ймовірність їх мінімізації без 
глибоких негативних наслідків для особи та громади. У цьому сенсі 
профілактика є не лише гуманітарно значущою, а й соціально ефективною, 
оскільки сприяє зниженню рівня соціальної напруги, девіантної поведінки, 
безробіття, маргіналізації та залежності від соціальної допомоги. 
Соціальна політика щодо молоді має бути зорієнтована не лише на 
захист молодих людей у складних життєвих обставинах, а й на створення 
умов, які не допускають поглиблення таких обставин. Це означає, що 
профілактика соціальних ризиків повинна поєднувати два взаємопов’язані 
підходи: проблемно-орієнтований і ресурсно-орієнтований. Проблемно-
  36 
 
орієнтований підхід передбачає виявлення конкретних загроз, небезпек і 
негативних явищ, які можуть впливати на молодь. Ресурсно-орієнтований 
підхід спрямований на розвиток потенціалу молодої людини, її 
компетентностей, соціальних зв’язків, здатності до самореалізації, 
відповідального вибору й участі в житті громади. 
Саме ресурсно-орієнтований підхід є особливо важливим у сучасній 
молодіжній політиці, оскільки він дозволяє уникнути сприйняття молоді 
виключно як проблемної або пасивної групи. Молодь не повинна розглядатися 
лише як об’єкт захисту від ризиків. Вона є активним суб’єктом соціального 
розвитку, здатним до участі, ініціативності, волонтерства, громадянської 
активності, творчості та відповідальної взаємодії з громадою. Тому 
профілактика соціальних ризиків має бути побудована не на логіці контролю, 
а на логіці підтримки, довіри, залучення та розвитку. 
У цьому контексті важливе значення має молодіжна робота, яка у 
європейському підході розглядається як широкий спектр соціальної, 
культурної, освітньої, екологічної та політичної діяльності, що здійснюється з 
молоддю, для молоді та за участю молоді. Рада Європи наголошує, що 
молодіжна робота базується на неформальному й інформальному навчанні та 
добровільній участі молодих людей, що робить її особливо ефективною для 
формування компетентностей, соціальної включеності та громадянської 
активності (Council of Europe, 2017). Отже, профілактика соціальних ризиків у 
молодіжному середовищі повинна органічно поєднуватися з молодіжною 
роботою, оскільки саме вона створює умови для довірливої, доступної та 
неформальної взаємодії з молоддю. 
У практиці соціальної роботи традиційно виокремлюють первинну, 
вторинну та третинну профілактику. Первинна профілактика спрямована на 
попередження виникнення соціальних ризиків і негативних явищ серед 
широкого кола молоді, незалежно від наявності конкретної проблеми. Її зміст 
полягає у формуванні безпечної поведінки, правової культури, здорового 
  37 
 
способу життя, медіаграмотності, відповідального ставлення до власного 
майбутнього, навичок комунікації, саморегуляції та прийняття рішень. У 
молодіжному середовищі первинна профілактика може реалізовуватися через 
тренінги, інформаційні кампанії, неформальну освіту, волонтерські програми, 
тематичні зустрічі, просвітницькі заходи, клуби за інтересами та молодіжні 
ініціативи. 
Вторинна профілактика орієнтована на молодих людей або групи, які 
вже перебувають у зоні підвищеного ризику. Це може бути молодь, яка має 
ознаки освітньої дезадаптації, перебуває у конфліктному сімейному 
середовищі, пережила вимушене переміщення, має труднощі з 
працевлаштуванням, демонструє ризиковану поведінку, зазнає булінгу або 
перебуває в стані психологічної напруги. Державний стандарт соціальної 
послуги профілактики передбачає, що заходи вторинної профілактики можуть 
бути спрямовані на зміну ризикованої поведінки на безпечну, уникнення або 
подолання ризиків розвитку негативних явищ чи складних життєвих обставин.  
Третинна профілактика спрямована на недопущення повторення або 
поглиблення вже наявних негативних явищ. Вона має особливе значення для 
молоді, яка вже зіткнулася з девіантною поведінкою, залежністю, 
насильством, правопорушенням, соціальною ізоляцією, бездомністю, 
досвідом травми або іншими складними життєвими обставинами. Її метою є 
ресоціалізація, відновлення соціального статусу, формування мотивації до 
зміни поведінки, розвиток адаптивних можливостей і повернення молодої 
людини до конструктивної взаємодії з суспільством. У Державному стандарті 
зазначено, що третинна профілактика орієнтується на формування цінностей і 
мотивації, які дозволяють отримувачу послуг змінити ризиковану поведінку, 
подолати проблеми, негативні явища та складні життєві обставини.  
Основні рівні профілактики соціальних ризиків у молодіжному 
середовищі доцільно узагальнити в таблиці 1.2. 
  38 
 
Таблиця 1.2.  
Рівні профілактики соціальних ризиків у молодіжному середовищі 
Зміст 
Рівень Цільова Очікуваний 
Основна мета профілактичної 
профілактики група результат 
діяльності 
Інформування, 
Зниження 
просвіта, 
Широке коло ймовірності 
неформальна освіта, 
молоді, яка не Попередження ризикованої 
розвиток життєвих 
Первинна має виникнення поведінки, 
навичок, формування 
профілактика виражених соціальних формування 
здорового способу 
соціальних ризиків відповідального 
життя, правової 
проблем ставлення до себе 
культури, 
та громади 
медіаграмотності 
Консультування, Недопущення 
наставництво, поглиблення 
Молодь, яка 
Раннє профорієнтація, проблем, 
перебуває у 
Вторинна виявлення та психосоціальна стабілізація 
зоні 
профілактика мінімізація підтримка, життєвої ситуації, 
підвищеного 
ризиків перенаправлення до посилення 
ризику 
фахівців, робота з ресурсів молодої 
групами ризику людини 
Повернення до 
Соціальний супровід, 
конструктивної 
Молодь, яка ресоціалізація, 
Запобігання соціальної 
вже зазнала реінтеграція, групи 
повторенню взаємодії, 
Третинна негативних взаємодопомоги, 
або відновлення 
профілактика наслідків підтримка зміни 
поглибленню соціального 
соціальних поведінки, 
проблем статусу, 
ризиків відновлення 
зменшення 
соціальних зв’язків 
рецидиву проблем 
Джерело: складено автором на основі Державного стандарту соціальної послуги 
профілактики, положень соціальної роботи та молодіжної політики (Міністерство 
соціальної політики України, 2015; Council of Europe, 2017). 
Як видно з таблиці 1.2, профілактика соціальних ризиків не є 
однотипною діяльністю. Її зміст залежить від того, чи йдеться про 
попередження ризику, раннє втручання або недопущення повторення вже 
наявної проблеми. У роботі з молоддю всі три рівні профілактики є 
взаємопов’язаними. Первинна профілактика формує загальне середовище 
безпеки та розвитку; вторинна дозволяє своєчасно підтримати молодь, яка 
  39 
 
перебуває у зоні ризику; третинна забезпечує повернення молодої людини до 
активного, відповідального й соціально включеного життя. 
Важливо, що профілактика соціальних ризиків не повинна зводитися до 
одноразових заходів, лекцій або інформаційних кампаній. Хоча просвітницька 
діяльність є необхідною, вона не може бути достатньою без системної 
підтримки, довіри, доступності послуг і реального включення молоді у 
позитивні соціальні практики. Молоді люди значно краще сприймають 
профілактичний вплив тоді, коли він реалізується не у формі моралізаторства 
або контролю, а через діалог, участь, практичну користь, партнерство, 
неформальне навчання та визнання їхньої суб’єктності. 
Особливої актуальності набуває профілактика соціальних ризиків в 
умовах війни. Воєнні події посилюють психологічну напругу, створюють 
ризики травматизації, вимушеного переміщення, освітніх втрат, розриву 
соціальних зв’язків, економічної нестабільності та зниження відчуття безпеки. 
У цих умовах профілактична робота з молоддю має включати психосоціальну 
підтримку, розвиток життєстійкості, підтримку молодіжної участі, адаптацію 
внутрішньо переміщеної молоді, створення безпечних просторів і формування 
каналів доступу до фахової допомоги. 
Значущим для розуміння цього питання є підхід, представлений у праці 
І. Журби, О. Якушева, О. Губар, Л. Тернової та Н. Самари, де соціальна робота 
розглядається як важлива складова політики соціального захисту внутрішньо 
переміщених осіб, а серед проблем її організації виокремлено обмеженість 
ресурсів, недостатню координованість дій соціальних служб, нестачу 
кваліфікованих фахівців і потребу в удосконаленні системи соціальних послуг 
(Журба et al., 2021). Для теми цього дослідження цей висновок є важливим, 
оскільки молодіжні центри можуть розглядатися як один із локальних 
інституційних ресурсів, здатних доповнювати систему соціальної роботи з 
молоддю, особливо в громадах, де є молоді люди з досвідом переміщення, 
втрати соціальних зв’язків або підвищеної соціальної вразливості. 
  40 
 
Профілактика соціальних ризиків у молодіжному середовищі повинна 
реалізовуватися на кількох взаємопов’язаних рівнях. На індивідуальному рівні 
вона передбачає консультування, оцінку потреб, підтримку молодої людини у 
складній ситуації, розвиток життєвих навичок, профорієнтацію, психологічну 
допомогу або перенаправлення до відповідних фахівців. На груповому рівні 
профілактика здійснюється через тренінги, групи підтримки, клуби, молодіжні 
ініціативи, peer-to-peer-формати, волонтерські проєкти та програми 
неформальної освіти. На рівні громади вона включає інформаційні кампанії, 
розвиток молодіжної інфраструктури, міжсекторальну взаємодію, створення 
безпечних просторів, залучення молоді до ухвалення рішень і формування 
культури підтримки. 
Логіку профілактики соціальних ризиків у молодіжному середовищі 
можна представити у вигляді схеми 1.2. 
  41 
 
 
Рисунок 1.2. Модель профілактики соціальних ризиків у молодіжному середовищі 
  42 
 
Джерело: розроблено автором на основі положень соціальної роботи, Державного 
стандарту соціальної послуги профілактики та підходів до молодіжної роботи 
(Міністерство соціальної політики України, 2015; Council of Europe, 2017; Журба et al., 
2021). 
Представлена на рисунку 1.2 модель демонструє, що профілактика 
соціальних ризиків є послідовним і системним процесом. Вона починається з 
виявлення ризиків, але не завершується проведенням окремого заходу. Її 
результативність залежить від якості оцінки потреб, правильного вибору 
профілактичної стратегії, участі різних суб’єктів, доступності послуг і 
здатності системи оцінювати досягнуті результати. Особливо важливо, щоб 
профілактична діяльність була не формальною, а реально пов’язаною з 
життєвими ситуаціями молодих людей. 
Одним із ключових принципів профілактики соціальних ризиків є 
принцип раннього виявлення. Його зміст полягає в тому, що соціальна робота 
має реагувати не лише тоді, коли проблема вже стала очевидною, а на етапі 
появи перших ознак ризику. Наприклад, систематичні пропуски навчання, 
втрата мотивації, ізоляція від однолітків, різка зміна поведінки, агресивність, 
тривожність, небажання брати участь у спільній діяльності, конфлікти в сім’ї 
або труднощі з професійним вибором можуть бути ранніми сигналами 
соціального неблагополуччя. Своєчасне реагування на такі сигнали дозволяє 
запобігти поглибленню проблеми. 
Другим важливим принципом є комплексність. Соціальні ризики молоді 
рідко мають одну причину, тому їх профілактика потребує поєднання різних 
форм роботи: інформаційної, психологічної, соціально-педагогічної, правової, 
освітньої, культурної, профорієнтаційної та громадянської. Наприклад, 
профілактика безробіття не може обмежуватися лише наданням інформації 
про вакансії. Вона має включати професійне консультування, розвиток 
навичок самопрезентації, підтримку підприємницької ініціативи, 
неформальну освіту, наставництво та взаємодію зі службами зайнятості. 
  43 
 
Третім принципом є доступність. Молоді люди часто не звертаються по 
допомогу не тому, що не мають проблем, а тому, що не знають, куди 
звернутися, не довіряють інституціям або бояться осуду. Саме тому 
профілактична діяльність має бути максимально наближеною до молоді: у 
закладах освіти, молодіжних центрах, просторах громади, онлайн-середовищі, 
волонтерських ініціативах, неформальних групах. Доступність означає не 
лише фізичну наявність послуги, а й зрозумілий формат взаємодії, дружню 
комунікацію, конфіденційність, повагу та відсутність стигматизації. 
Четвертим принципом є участь молоді. Профілактика буде ефективною 
лише тоді, коли молоді люди не виступають пасивними слухачами, а 
залучаються до планування, реалізації та оцінювання заходів. Участь формує 
відповідальність, довіру, відчуття належності до громади та здатність 
впливати на власне життя. Саме тому молодіжна робота, волонтерство, 
проєктна діяльність, молодіжні ради, ініціативні групи та peer-to-peer-підходи 
є не додатковими, а сутнісними компонентами профілактики соціальних 
ризиків. 
П’ятим принципом є міжсекторальна взаємодія. Жодна інституція не 
може самостійно забезпечити повний цикл профілактики соціальних ризиків 
молоді. Заклади освіти мають доступ до молодіжного середовища, соціальні 
служби — професійні механізми підтримки, служби зайнятості — інструменти 
професійної інтеграції, громадські організації — гнучкість і довіру, органи 
місцевого самоврядування — управлінські та ресурсні можливості, а 
молодіжні центри — простір комунікації, залучення, розвитку й неформальної 
взаємодії. Саме поєднання цих ресурсів створює цілісну систему 
профілактики. 
У цьому контексті молодіжні центри можуть стати важливими 
майданчиками профілактичної роботи, оскільки вони поєднують доступність, 
неформальність, відкритість, орієнтацію на участь і можливість працювати з 
різними групами молоді. На відміну від інституцій, які часто сприймаються 
  44 
 
молоддю як формальні або контрольні, молодіжний центр може бути 
простором довіри, де ризики виявляються природніше, а підтримка надається 
у менш стигматизуючий спосіб. Через тренінги, консультації, клуби, 
волонтерські програми, творчі ініціативи, профорієнтаційні заходи, зустрічі з 
фахівцями й неформальне спілкування молодіжні центри можуть здійснювати 
первинну, вторинну й частково третинну профілактику соціальних ризиків. 
Важливо, що сучасна профілактична діяльність має бути заснована на 
правах людини, повазі до гідності молодої особи, недискримінації, 
конфіденційності та добровільності участі. Молодь не повинна сприймати 
профілактику як форму контролю або нав’язування готових моделей 
поведінки. Навпаки, ефективна профілактика має допомагати молодій людині 
усвідомити власні ресурси, отримати необхідну інформацію, сформувати 
навички відповідального вибору та відчути підтримку з боку громади. 
Профілактика соціальних ризиків також має бути доказовою й 
результативною. Це означає необхідність оцінювання не лише кількості 
проведених заходів, а й реального впливу на молодіжне середовище. До таких 
показників можуть належати рівень залучення молоді до програм, зміна 
обізнаності щодо ризиків, зростання звернень по допомогу, підвищення участі 
в громадських ініціативах, покращення комунікативних і життєвих навичок, 
зменшення проявів ризикованої поведінки, розширення партнерської мережі 
та підвищення доступності підтримки в громаді. Державний стандарт 
соціальної послуги профілактики прямо передбачає моніторинг якості надання 
послуги як перегляд діяльності надавача з метою оцінювання результатів, 
виявлення труднощів і формування рекомендацій.  
Отже, профілактика соціальних ризиків у молодіжному середовищі є 
складним, багаторівневим і стратегічно важливим напрямом соціальної 
політики та соціальної роботи. Вона поєднує попередження негативних явищ, 
раннє виявлення ризиків, підтримку молоді у складних ситуаціях, формування 
безпечної поведінки, розвиток життєвих компетентностей, посилення 
  45 
 
соціальної включеності й створення підтримувального середовища в громаді. 
Її ефективність залежить від комплексності, доступності, участі молоді, 
міжсекторальної взаємодії та здатності соціальних інституцій діяти не лише 
реактивно, а й превентивно. 
Таким чином, профілактика соціальних ризиків є не допоміжним, а 
одним із центральних напрямів роботи з молоддю. Вона створює підґрунтя для 
переходу від моделі реагування на проблеми до моделі їх попередження, 
розвитку потенціалу молодої людини та зміцнення соціальної стійкості 
громади. Саме в цій логіці особливої значущості набуває діяльність 
молодіжних центрів, які можуть виступати інституційними майданчиками 
профілактики, підтримки, залучення та розвитку молоді. Це зумовлює 
необхідність подальшого аналізу молодіжних центрів як інституційного 
механізму профілактики соціальних ризиків. 
  
  46 
 
РОЗДІЛ 2. МОЛОДІЖНІ ЦЕНТРИ ЯК ІНСТИТУЦІЙНИЙ 
МЕХАНІЗМ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ 
2.1. Молодіжний центр: поняття, функції, напрями діяльності та 
соціальна місія 
У сучасній системі молодіжної політики молодіжні центри посідають 
особливе місце, оскільки поєднують у собі ознаки соціальної, освітньої, 
комунікативної, культурної, громадянської та профілактичної інституції. Їх 
значення не обмежується організацією дозвілля або проведенням окремих 
заходів для молоді. Молодіжний центр доцільно розглядати як відкритий 
простір соціального розвитку, у межах якого молода людина отримує 
можливості для самореалізації, неформальної освіти, участі у житті громади, 
розвитку життєвих компетентностей, волонтерства, комунікації, 
профорієнтації, психосоціальної підтримки та формування відповідальної 
поведінки. 
Відповідно до Закону України «Про основні засади молодіжної 
політики», молодіжний центр визначається як установа, підприємство або 
організація, що здійснює молодіжну роботу. У цьому ж законі молодіжна 
робота трактується як діяльність, спрямована на залучення дітей та молоді до 
суспільного життя, що здійснюється дітьми та молоддю, разом із ними або в 
їхніх інтересах за допомогою інструментів спільного прийняття рішень 
(Верховна Рада України, 2021). Такий підхід принципово відрізняє 
молодіжний центр від традиційної адміністративної або суто дозвіллєвої 
установи, оскільки в його основі перебуває не патерналістська логіка “роботи 
для молоді”, а партнерська модель “роботи з молоддю” та “за участю молоді”.  
Типове положення про молодіжний центр, затверджене постановою 
Кабінету Міністрів України № 1014, визначає молодіжний центр як установу, 
що утворюється для вирішення питань соціального становлення та розвитку 
молоді. Метою діяльності центру є сприяння соціалізації та самореалізації 
молоді, її інтелектуальному, моральному, духовному розвитку, реалізації 
  47 
 
творчого потенціалу, національно-патріотичному та військово-патріотичному 
вихованню, розвитку громадянської освіти, популяризації здорового способу 
життя, працевлаштуванню, зайнятості у вільний час, молодіжному 
підприємництву, волонтерству та мобільності (Кабінет Міністрів України, 
2017).  
Отже, з нормативно-правової точки зору молодіжний центр є не 
допоміжним елементом молодіжної інфраструктури, а спеціалізованою 
інституцією, діяльність якої спрямована на розвиток молоді та її включення у 
суспільне життя. У контексті теми цього дослідження важливо підкреслити, 
що майже всі напрями діяльності молодіжного центру мають профілактичний 
потенціал. Соціалізація знижує ризики ізоляції та дезадаптації; неформальна 
освіта сприяє розвитку життєвих компетентностей; профорієнтація зменшує 
ризики професійної невизначеності й безробіття; популяризація здорового 
способу життя запобігає ризикованій поведінці; волонтерство й громадянська 
освіта посилюють соціальну відповідальність і залученість молоді до життя 
громади. 
У європейському підході молодіжна робота розглядається як широкий 
спектр соціальної, культурної, освітньої, екологічної та політичної діяльності, 
що здійснюється молоддю, разом із молоддю та для молоді, ґрунтується на 
неформальному й інформальному навчанні та добровільній участі. Рада 
Європи підкреслює, що молодіжна робота є соціальною практикою, яка сприяє 
активній участі молодих людей, їх включенню в громади та процеси ухвалення 
рішень (Council of Europe, 2017). Саме тому молодіжний центр може 
розглядатися як організаційна форма реалізації молодіжної роботи на 
місцевому, регіональному або загальнодержавному рівні.  
Молодіжний центр як інституція має багатовимірну природу. З одного 
боку, він є організаційною структурою, що має засновника, управління, 
матеріально-технічну базу, персонал, плани роботи, звітність і визначені 
напрями діяльності. З іншого боку, він є соціальним простором, у якому 
  48 
 
вибудовуються довірливі відносини між молоддю, фахівцями, громадою, 
органами влади, закладами освіти, громадськими організаціями та іншими 
суб’єктами молодіжної роботи. Саме ця подвійна природа — інституційна й 
просторово-комунікативна — робить молодіжний центр особливо важливим у 
профілактиці соціальних ризиків. 
Інституційність молодіжного центру полягає в тому, що він діє не 
спонтанно, а в межах визначеної системи молодіжної політики, має 
нормативне підґрунтя, управлінські механізми, завдання, права, 
відповідальність і можливість взаємодіяти з іншими суб’єктами. Водночас 
його профілактична ефективність залежить не лише від формального статусу, 
а й від здатності бути відкритим, доступним, дружнім до молоді, гнучким, 
інноваційним і чутливим до реальних потреб молодіжного середовища. У 
цьому сенсі молодіжний центр є не просто установою, а “точкою входу” 
молодої людини до системи підтримки, розвитку та громадської участі. 
Особливе значення має мережевий характер молодіжних центрів. Закон 
України «Про основні засади молодіжної політики» передбачає існування 
молодіжних центрів різних рівнів: Всеукраїнського молодіжного центру, 
регіональних молодіжних центрів та місцевих молодіжних центрів. 
Всеукраїнський молодіжний центр має сприяти розвитку регіональних і 
місцевих центрів, популяризації нових форм, методів та інструментів 
молодіжної роботи, її організаційному, методичному й ресурсному 
забезпеченню. Регіональні центри виконують опорну та координаційну роль, 
а місцеві центри безпосередньо працюють із молоддю в громадах (Верховна 
Рада України, 2021).  
У сучасних умовах значення молодіжних центрів посилюється у зв’язку 
з масштабними соціальними викликами, спричиненими війною, вимушеною 
міграцією, економічною нестабільністю, освітніми втратами, психологічною 
напругою та потребою молоді у безпечних просторах. Державна цільова 
соціальна програма “Молодь України: покоління стійкості — 2030”, 
  49 
 
затверджена у 2026 році, зазначає, що в Україні функціонує близько 650 
молодіжних центрів і просторів та понад 600 молодіжних рад різного рівня, 
які створюють основу для розвитку участі молоді, волонтерства, інновацій і 
громадянської активності. У цьому ж документі наголошується, що війна, 
міграція, соціально-економічна нестабільність і невизначеність майбутнього 
сформували нову соціальну реальність, у якій молодь опинилася в епіцентрі 
складних випробувань (Кабінет Міністрів України, 2026).  
Функції молодіжного центру доцільно розглядати не ізольовано, а в їх 
зв’язку з потребами молоді та завданнями профілактики соціальних ризиків. 
Найбільш загально можна виокремити соціалізаційну, освітню, інформаційну, 
комунікативну, профілактичну, інтеграційну, громадянську, культурно-
дозвіллєву, профорієнтаційну, волонтерську, ресурсну та координаційну 
функції. 
Соціалізаційна функція молодіжного центру полягає у сприянні 
включенню молодої людини в соціальне середовище, засвоєнню норм 
відповідальної поведінки, формуванню соціальних ролей, розвитку навичок 
взаємодії та набуттю досвіду участі у спільному житті. Через участь у заходах, 
проєктах, клубах, тренінгах і молодіжних ініціативах молода людина отримує 
можливість відчути власну значущість, належність до спільноти та здатність 
впливати на середовище. Це особливо важливо для профілактики соціальної 
ізоляції, апатії, дезадаптації та втрати мотивації. 
Освітня функція молодіжного центру реалізується насамперед через 
неформальну освіту. Йдеться про тренінги, майстер-класи, воркшопи, 
дискусійні клуби, симуляційні ігри, школи лідерства, програми громадянської 
освіти, медіаграмотності, цифрової безпеки, фінансової грамотності, правової 
обізнаності та розвитку життєвих навичок. На відміну від формальної освіти, 
неформальна освіта у молодіжному центрі є більш гнучкою, практично 
орієнтованою, добровільною та наближеною до реальних потреб молоді. Саме 
тому вона має значний профілактичний потенціал, оскільки формує 
  50 
 
компетентності, які допомагають молодій людині уникати ризикованої 
поведінки, приймати обґрунтовані рішення та відповідально будувати власну 
життєву траєкторію. 
Інформаційна функція полягає у забезпеченні молоді доступом до 
актуальної, зрозумілої та корисної інформації про можливості навчання, 
працевлаштування, участі у програмах, грантах, волонтерських ініціативах, 
психологічній і соціальній підтримці, правах, безпеці, здоров’ї та розвитку. У 
сучасному інформаційному середовищі молодь стикається не лише з 
дефіцитом якісної інформації, а й з її надлишком, фрагментарністю, 
маніпулятивністю та недостовірністю. Молодіжний центр у такій ситуації 
може виконувати роль інформаційного фільтра й навігатора, який допомагає 
молодій людині орієнтуватися в можливостях і ресурсах. 
Комунікативна функція молодіжного центру виявляється у створенні 
простору для взаємодії молоді між собою, з молодіжними працівниками, 
фахівцями, представниками громадських організацій, органів місцевого 
самоврядування, закладів освіти та іншими суб’єктами громади. Така 
комунікація знижує рівень соціальної відчуженості, посилює довіру, сприяє 
формуванню соціального капіталу й відкриває молоді доступ до підтримки. З 
погляду профілактики соціальних ризиків це особливо важливо, оскільки 
багато проблем молоді поглиблюються саме через ізоляцію, мовчання, 
недовіру та відсутність безпечного каналу звернення по допомогу. 
Профілактична функція молодіжного центру полягає у попередженні 
негативних соціальних явищ, ранньому виявленні ризиків і створенні умов для 
зменшення їхнього впливу. Вона може реалізовуватися через програми 
профілактики залежностей, булінгу, насильства, кібербулінгу, соціальної 
ізоляції, правопорушень, ризикованої поведінки, професійної дезорієнтації та 
психологічного виснаження. Важливо, що профілактична діяльність 
молодіжного центру не має виглядати як формальне “повчання”. Її 
ефективність значно зростає тоді, коли вона реалізується через довіру, участь, 
  51 
 
діалог, peer-to-peer-підходи, практичні формати та залучення молоді до 
створення рішень. 
Інтеграційна функція молодіжного центру полягає у сприянні 
включенню різних груп молоді в життя громади. Це стосується студентської 
молоді, молоді з числа внутрішньо переміщених осіб, молоді з інвалідністю, 
молодих ветеранів, молоді з сільських територій, молодих людей із 
малозабезпечених сімей, молоді, яка має досвід соціальної ізоляції або 
перебуває в зоні ризику. Молодіжний центр може зменшувати бар’єри між 
різними групами, формувати культуру взаємоповаги, інклюзії, солідарності та 
спільної дії. 
Громадянська функція молодіжного центру полягає у формуванні 
активної громадянської позиції, розвитку навичок участі, відповідальності, 
волонтерства, самоорганізації та взаємодії з органами влади. Закон України 
«Про основні засади молодіжної політики» серед принципів молодіжної 
політики визначає участь молоді, обґрунтованість рішень відповідно до 
потреб молоді та міжвідомчу й міжсекторальну взаємодію (Верховна Рада 
України, 2021). Молодіжний центр у цьому контексті є простором, де ці 
принципи можуть набувати практичного змісту — через молодіжні ради, 
громадські слухання, консультації, локальні ініціативи, проєктну діяльність і 
партнерство молоді з громадою.  
Культурно-дозвіллєва функція молодіжного центру також має важливе 
профілактичне значення. Змістовне дозвілля не є другорядним напрямом 
роботи, оскільки воно створює альтернативу ризикованим практикам, 
вуличній дезорганізації, соціальній ізоляції, пасивному споживанню 
цифрового контенту та деструктивним формам самовираження. Через 
творчість, музику, театр, спорт, дебати, клуби за інтересами, молодіжні 
фестивалі та культурні ініціативи молода людина отримує безпечний спосіб 
самовираження і соціального визнання. 
  52 
 
Профорієнтаційна й економічна функція молодіжного центру пов’язана 
із сприянням професійному самовизначенню, розвитку кар’єрних навичок, 
підприємницького мислення, зайнятості у вільний час і підготовки до виходу 
на ринок праці. Типове положення про молодіжний центр прямо передбачає 
сприяння працевлаштуванню молоді, зайнятості у вільний час і молодіжному 
підприємництву (Кабінет Міністрів України, 2017). У профілактичному вимірі 
це означає зниження ризиків безробіття, професійної дезорієнтації, 
економічної залежності, трудової пасивності та втрати життєвих перспектив.  
Ресурсна функція молодіжного центру виявляється у наданні молоді 
доступу до приміщень, обладнання, інформації, консультацій, менторства, 
партнерських мереж, грантових можливостей, навчальних програм і контактів 
із фахівцями. Для молодіжних ініціатив наявність такого ресурсу є критично 
важливою, оскільки багато молодих людей мають ідеї, але не мають 
інституційної підтримки, досвіду організації проєктів або доступу до 
матеріальної бази. Молодіжний центр може перетворювати індивідуальну 
ініціативу на соціально корисну дію. 
Координаційна функція особливо важлива на рівні громади. 
Молодіжний центр здатний об’єднувати зусилля закладів освіти, соціальних 
служб, служб зайнятості, центрів надання соціальних послуг, громадських 
організацій, волонтерських ініціатив, органів місцевого самоврядування, 
бізнесу та самих молодих людей. Типове положення передбачає право й 
обов’язок молодіжних центрів взаємодіяти з органами влади, місцевого 
самоврядування, підприємствами, установами, громадськими об’єднаннями, 
інститутами громадянського суспільства, органами учнівського та 
студентського самоврядування (Кабінет Міністрів України, 2017).  
Основні функції молодіжного центру та їх зв’язок із профілактикою 
соціальних ризиків узагальнено в таблиці 2.1. 
 
  53 
 
Таблиця 2.1. 
Функції молодіжного центру в контексті профілактики соціальних ризиків 
Функція 
молодіжного Зміст функції Профілактичне значення 
центру 
Сприяння включенню молоді у 
Зниження ризиків соціальної 
соціальне середовище, розвиток 
Соціалізаційна ізоляції, дезадаптації, 
навичок взаємодії та 
відчуження 
відповідальної поведінки 
Формування життєвих 
Реалізація програм неформальної 
компетентностей, критичного 
Освітня освіти, тренінгів, майстер-класів, 
мислення, здатності до 
навчальних проєктів 
відповідального вибору 
Запобігання інформаційній 
Надання молоді актуальної 
дезорієнтації, правовій 
Інформаційна інформації про можливості, права, 
необізнаності, втраті доступу до 
послуги, програми підтримки 
ресурсів 
Створення простору для діалогу, 
Зменшення самотності, 
Комунікативна спілкування, взаємодії молоді з 
недовіри, соціальної напруги 
фахівцями та громадою 
Попередження негативних явищ, 
Раннє виявлення ризиків і 
ризикованої поведінки, 
Профілактична зменшення ймовірності їх 
залежностей, насильства, булінгу, 
поглиблення 
правопорушень 
Залучення різних груп молоді до Запобігання маргіналізації, 
Інтеграційна життя громади, підтримка дискримінації, виключенню 
інклюзії та рівного доступу вразливих груп 
Розвиток участі, волонтерства, Профілактика соціальної 
Громадянська громадянської освіти, взаємодії з пасивності, апатії, недовіри до 
органами влади інституцій 
Організація змістовного дозвілля, Створення альтернативи 
Культурно-
творчих, спортивних і культурних деструктивним практикам і 
дозвіллєва 
ініціатив ризикованій поведінці 
Допомога у професійному 
Зниження ризиків безробіття, 
самовизначенні, розвитку 
Профорієнтаційна професійної дезорієнтації, 
кар’єрних і підприємницьких 
економічної вразливості 
навичок 
Формування комплексної 
Об’єднання ресурсів громади, 
системи підтримки й 
Координаційна соціальних служб, освіти, 
профілактики соціальних 
громадських організацій та влади 
ризиків 
Джерело: складено автором на основі Закону України «Про основні засади молодіжної 
політики», Типового положення про молодіжний центр та Рекомендації Ради Європи 
  54 
 
CM/Rec(2017)4 щодо молодіжної роботи (Верховна Рада України, 2021; Кабінет 
Міністрів України, 2017; Council of Europe, 2017). 
Як видно з таблиці 2.1, молодіжний центр виконує комплекс функцій, 
кожна з яких має прямий або опосередкований профілактичний зміст. Саме 
поєднання цих функцій дозволяє молодіжному центру бути не 
вузькопрофільною установою, а багатофункціональним механізмом впливу на 
молодіжне середовище. Його діяльність спрямована не лише на організацію 
активності, а й на формування умов, за яких молода людина має менше шансів 
опинитися в ситуації соціальної ізоляції, безпорадності, девіантної поведінки, 
професійної невизначеності або громадянської пасивності. 
Напрями діяльності молодіжного центру випливають із його функцій і 
конкретизуються відповідно до потреб молоді та громади. До основних 
напрямів можна віднести: неформальну освіту; громадянську освіту; 
національно-патріотичне й військово-патріотичне виховання; профілактику 
негативних соціальних явищ; популяризацію здорового способу життя; 
розвиток волонтерства; підтримку молодіжних ініціатив; профорієнтацію та 
молодіжне підприємництво; розвиток творчості й змістовного дозвілля; 
підтримку мобільності; інформування молоді; розвиток молодіжної участі; 
підтримку вразливих груп молоді; міжсекторальну взаємодію. 
Для місцевих молодіжних центрів Типове положення передбачає такі 
напрями діяльності, як інтелектуальний, моральний і духовний розвиток 
молоді, реалізація її творчого потенціалу, громадянська освіта, популяризація 
здорового способу життя, профорієнтаційна робота, сприяння 
працевлаштуванню, молодіжному підприємництву, змістовному дозвіллю, 
волонтерській діяльності, залученню потенціалу територіальної громади, 
інформаційно-просвітницькій роботі, неформальній освіті та взаємодії з 
іншими суб’єктами (Кабінет Міністрів України, 2017).  
Соціальна місія молодіжного центру полягає у створенні такого 
середовища, у якому молодь не лише отримує послуги або бере участь у 
  55 
 
заходах, а й відчуває себе суб’єктом власного розвитку та життя громади. 
Молодіжний центр має допомагати молодій людині перейти від пасивного 
споживання можливостей до активної участі, від ізоляції — до включення, від 
невизначеності — до усвідомленого вибору, від ризикованих практик — до 
відповідальної поведінки, від недовіри — до партнерства з громадою та 
соціальними інституціями. 
У цьому сенсі соціальна місія молодіжного центру може бути визначена 
як сприяння формуванню безпечного, відкритого, інклюзивного та ресурсного 
середовища для розвитку молоді, її соціальної інтеграції, самореалізації, 
громадянської участі та профілактики соціальних ризиків. Така місія має 
особливе значення в умовах війни, коли молодь потребує не лише інформації 
чи дозвілля, а й стабільних просторів підтримки, довіри, психологічної 
стійкості, взаємодії та відчуття майбутнього. 
Важливо підкреслити, що молодіжний центр не дублює функції 
соціальних служб, закладів освіти або центрів зайнятості. Його специфіка 
полягає у гнучкості, неформальності, добровільності участі, орієнтації на 
потреби молоді та здатності поєднувати різні напрями роботи в одному 
просторі. Саме тому молодіжний центр може виступати проміжною ланкою 
між молодою людиною та більш формалізованими інституціями підтримки. 
Він здатний виявити потребу, надати первинну інформацію, створити довіру, 
залучити до активності, скерувати до відповідного фахівця або установи, а 
також підтримати молодь у процесі соціальної інтеграції. 
Молодіжний центр як інституційний механізм профілактики соціальних 
ризиків можна представити у вигляді схеми 2.1. 
  56 
 
 
Рисунок 2.1. Молодіжний центр як інституційний механізм профілактики соціальних 
ризиків 
Джерело: розроблено автором на основі положень Закону України «Про основні засади 
молодіжної політики», Типового положення про молодіжний центр і європейського 
підходу до молодіжної роботи (Верховна Рада України, 2021; Кабінет Міністрів України, 
2017; Council of Europe, 2017). 
Представлена на рисунку 2.1 схема демонструє, що молодіжний центр є 
не лише місцем проведення заходів, а складним інституційним механізмом, 
який пов’язує потреби молоді, функції молодіжної роботи, ресурси громади та 
профілактичні результати. Його ефективність визначається тим, наскільки він 
здатний перетворити окремі активності на цілісну систему підтримки, 
розвитку й попередження соціальних ризиків. 
Окремої уваги заслуговує питання якості діяльності молодіжних 
центрів. У 2024 році Міністерство молоді та спорту України затвердило наказ 
«Про деякі питання діяльності молодіжних центрів та молодіжних просторів», 
яким передбачено положення про інформаційно-комунікаційну систему 
«Молодіжні центри та молодіжні простори України», порядок присудження 
молодіжним центрам Національного знака якості та порядок проведення 
моніторингу й оцінки ефективності діяльності молодіжних центрів 
(Міністерство молоді та спорту України, 2024). Це свідчить про поступовий 
перехід від кількісного розширення молодіжної інфраструктури до 
  57 
 
оцінювання її якості, результативності, прозорості та відповідності потребам 
молоді.  
Для профілактики соціальних ризиків питання якості є принциповим. 
Молодіжний центр може виконувати профілактичну роль лише тоді, коли його 
діяльність є системною, доступною, безпечною, інклюзивною, професійно 
організованою та заснованою на реальних потребах молоді. Формальна 
наявність центру в громаді ще не гарантує його впливу на молодіжне 
середовище. Важливими є зміст програм, кваліфікація працівників, довіра 
молоді, сталість діяльності, партнерські зв’язки, здатність працювати з 
різними групами молоді та наявність механізмів оцінювання результатів. 
Таким чином, молодіжний центр є важливою інституцією сучасної 
молодіжної політики, що поєднує функції соціалізації, освіти, інформування, 
комунікації, профілактики, інтеграції, громадянської участі, змістовного 
дозвілля, профорієнтації та міжсекторальної координації. Його соціальна місія 
полягає у створенні безпечного, відкритого й підтримувального середовища, у 
якому молодь може розвивати власний потенціал, долати бар’єри, набувати 
життєвих компетентностей, включатися у життя громади та знижувати вплив 
соціальних ризиків. 
Отже, молодіжний центр доцільно розглядати як інституційний 
механізм профілактики соціальних ризиків, оскільки він працює не лише з 
наслідками проблем, а й з умовами, що можуть запобігати їх виникненню. 
Через поєднання неформальної освіти, соціального залучення, підтримки, 
волонтерства, профорієнтації, комунікації та партнерської взаємодії 
молодіжні центри здатні формувати середовище, у якому молодь отримує не 
лише захист від ризиків, а й реальні можливості для розвитку. Це створює 
підґрунтя для подальшого аналізу основних форм і методів профілактичної 
роботи молодіжних центрів. 
 
  58 
 
2.2. Основні форми і методи профілактичної роботи молодіжних 
центрів 
Профілактична робота молодіжних центрів є багатовимірною системою 
діяльності, що поєднує соціальні, освітні, психологічні, інформаційні, 
комунікативні, культурні, правопросвітницькі, громадянські та організаційні 
інструменти впливу на молодіжне середовище. Її особливість полягає в тому, 
що вона реалізується переважно у відкритому, добровільному, 
неформальному та дружньому до молоді форматі. Саме це відрізняє 
молодіжний центр від багатьох традиційних інституцій соціальної підтримки, 
які молодь нерідко сприймає як формальні, адміністративні або контрольні. 
Відповідно до європейського підходу, молодіжна робота охоплює 
широкий спектр соціальної, культурної, освітньої, екологічної та політичної 
діяльності, що здійснюється молоддю, разом із молоддю та для молоді; вона 
базується на неформальному й інформальному навчанні, добровільній участі 
та сприяє активному включенню молодих людей у життя громад і процеси 
ухвалення рішень (Council of Europe, 2017). У цьому контексті профілактична 
діяльність молодіжних центрів не повинна зводитися до окремих лекцій про 
небезпеки або кампаній із попередження негативних явищ. Її зміст є значно 
ширшим і передбачає створення середовища, у якому молода людина отримує 
знання, підтримку, соціальні зв’язки, досвід участі, відчуття безпеки та 
можливість конструктивної самореалізації. 
Закон України «Про основні засади молодіжної політики» визначає 
участь молоді, обґрунтованість рішень відповідно до потреб молоді та 
міжвідомчу й міжсекторальну взаємодію серед принципів молодіжної 
політики. Крім того, закон передбачає такі механізми участі молоді, як 
інформування, консультації, опитування, підтримка молодіжних ініціатив, 
утворення молодіжних рад, партнерство між молоддю та органами влади, а 
також доступ молоді до актуальних можливостей для самореалізації та 
розвитку потенціалу. Отже, профілактична робота молодіжного центру має 
  59 
 
спиратися не лише на інформування молоді про ризики, а й на її активне 
залучення до створення рішень, розвитку ініціатив і формування безпечного 
соціального середовища. 
У найзагальнішому вигляді форми профілактичної роботи молодіжних 
центрів можна розуміти як організаційні способи взаємодії з молоддю, через 
які реалізуються профілактичні завдання. Методами профілактичної роботи є 
конкретні прийоми, технології та інструменти впливу, спрямовані на 
попередження соціальних ризиків, розвиток життєвих компетентностей, зміну 
ризикованих моделей поведінки, посилення соціальної включеності та 
підтримку молодої людини. Якщо форма відповідає на питання “у якому 
форматі здійснюється робота?”, то метод відповідає на питання “як саме 
досягається профілактичний результат?”. 
Форми і методи профілактичної роботи молодіжного центру мають бути 
пов’язані з рівнями профілактики: первинним, вторинним і третинним. 
Державний стандарт соціальної послуги профілактики визначає зміст, обсяг, 
умови, порядок надання послуги профілактики та показники її якості, а також 
застосовується для організації профілактичної роботи з особами, сім’ями та 
групами осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. Для 
молодіжних центрів це означає, що профілактична діяльність має включати як 
універсальні заходи для широкого кола молоді, так і більш адресні формати 
для тих, хто вже перебуває у зоні соціального ризику або має досвід складних 
життєвих обставин. 
Однією з базових форм профілактичної роботи молодіжних центрів є 
інформаційно-просвітницька діяльність. Вона спрямована на підвищення 
обізнаності молоді щодо соціальних ризиків, прав людини, можливостей 
отримання допомоги, здорового способу життя, безпечної поведінки, 
цифрової безпеки, протидії насильству, булінгу, залежностям, торгівлі 
людьми, дискримінації та іншим негативним явищам. Така діяльність може 
реалізовуватися через лекції, тематичні зустрічі, інформаційні кампанії, 
  60 
 
публічні обговорення, кінопокази з дискусіями, роздаткові матеріали, 
соціальні мережі, подкасти, відеоролики, інтерактивні стенди та онлайн-
платформи. 
Водночас інформаційно-просвітницька робота буде ефективною лише 
тоді, коли вона не зводиться до одностороннього передавання інформації. 
Молодь значно краще сприймає профілактичні повідомлення тоді, коли вони 
подані у зрозумілій, практичній, інтерактивній і недирективній формі. Тому 
замість формального повідомлення про небезпеку залежностей, насильства чи 
кібербулінгу більш результативними можуть бути інтерактивні дискусії, 
моделювання ситуацій, аналіз реальних кейсів, робота в малих групах, 
соціальні театри, рольові ігри або обговорення життєвих сценаріїв. 
Важливе місце серед форм профілактичної роботи посідає неформальна 
освіта. Саме вона є одним із найхарактерніших інструментів молодіжної 
роботи, оскільки базується на добровільності, активній участі, практичній 
спрямованості, діалозі, рефлексії та досвіді. Неформальна освіта дозволяє 
молоді не лише отримувати інформацію, а й формувати життєві навички, 
критичне мислення, комунікативну компетентність, уміння працювати в 
команді, приймати рішення, планувати майбутнє, розв’язувати конфлікти, 
захищати власні права та відповідально взаємодіяти з іншими. 
Методологічно неформальна освіта спирається на ідеї досвідного 
навчання, відповідно до яких засвоєння знань і формування компетентностей 
відбуваються через практичну дію, її осмислення, узагальнення досвіду та 
подальше застосування в нових ситуаціях (Kolb, 1984). У профілактичній 
роботі це має принципове значення, оскільки молоді люди не просто 
“дізнаються” про ризики, а навчаються діяти в ситуаціях вибору, тиску, 
конфлікту, невизначеності або небезпеки. Саме тому тренінги з розвитку 
життєвих навичок, медіаграмотності, емоційної саморегуляції, комунікації, 
лідерства, фінансової грамотності, цифрової безпеки та громадянської участі 
можуть мати потужний профілактичний ефект. 
  61 
 
Однією з найбільш поширених форм неформальної освіти у молодіжних 
центрах є тренінг. Його профілактичний потенціал полягає в тому, що він 
поєднує інформаційний, практичний, емоційний і рефлексивний компоненти. 
У тренінговому форматі молодь може не лише отримати знання, а й 
відпрацювати конкретні навички: відмову від небезпечної пропозиції, 
ненасильницьку комунікацію, звернення по допомогу, розпізнавання 
маніпуляцій, безпечну поведінку в інтернеті, реагування на булінг, командну 
взаємодію або планування власної освітньої й професійної траєкторії. Такий 
формат особливо цінний тому, що створює безпечне середовище для помилки, 
обговорення, зворотного зв’язку та зміни поведінкових моделей. 
Наступною важливою формою є консультативна робота. Молодіжні 
центри можуть надавати первинне інформаційне, соціальне, правове, 
психологічне, освітнє або профорієнтаційне консультування. Його мета 
полягає не в тому, щоб замінити спеціалізовані соціальні служби, психологічні 
центри чи служби зайнятості, а в тому, щоб стати першою доступною точкою 
звернення молодої людини. Часто саме молодіжний центр може бути тим 
місцем, куди молода людина звертається раніше, ніж до формальної установи, 
оскільки рівень довіри, неформальність і відсутність стигматизації є для неї 
вирішальними. 
Консультування в молодіжному центрі може виконувати кілька 
профілактичних функцій. По-перше, воно допомагає своєчасно виявити ризик: 
психологічну напругу, сімейний конфлікт, освітню дезадаптацію, безробіття, 
насильство, булінг, залежність, соціальну ізоляцію або правову проблему. По-
друге, воно сприяє первинній стабілізації ситуації через підтримку, 
інформування та спільний пошук можливих рішень. По-третє, воно може 
забезпечувати перенаправлення до відповідних фахівців або установ. У цьому 
сенсі молодіжний центр виконує навігаційну функцію в системі соціальної 
підтримки молоді. 
  62 
 
Важливою формою профілактичної діяльності є групова робота. Вона 
може здійснюватися через клуби за інтересами, групи підтримки, дискусійні 
кола, молодіжні студії, тематичні групи, творчі лабораторії, дебатні клуби, 
peer-to-peer-групи, групи взаємодопомоги або програми розвитку соціальних 
навичок. Груповий формат має особливе значення для профілактики 
соціальної ізоляції, самотності, низької самооцінки, тривожності й 
відчуження, оскільки дозволяє молодій людині відчути належність до 
спільноти, підтримку однолітків і можливість безпечного самовираження. 
З погляду соціального навчання, поведінка людини формується не лише 
через прямі інструкції, а й через спостереження за іншими, наслідування 
моделей поведінки, отримання зворотного зв’язку та підкріплення соціально 
схвалюваних дій (Bandura, 1977). Саме тому групова робота в молодіжному 
центрі може бути ефективною для формування конструктивних моделей 
поведінки. У групі молода людина бачить альтернативні способи реагування 
на труднощі, навчається співпраці, розвиває емпатію, вчиться говорити про 
проблеми та приймати підтримку. 
Окреме місце посідає метод “рівний — рівному”, або peer-to-peer-підхід. 
Його сутність полягає в тому, що профілактичні повідомлення, підтримка, 
навчання або консультування здійснюються за участю самих молодих людей, 
які мають довіру серед однолітків. Такий підхід є особливо результативним у 
темах, де молодь може неохоче сприймати повчальний тон дорослих: 
профілактика залежностей, сексуальне й репродуктивне здоров’я, 
психоемоційне благополуччя, булінг, цифрова безпека, ризикована поведінка, 
громадянська участь. Участь молоді як провідників профілактичних змін 
посилює довіру, знижує комунікативну дистанцію та формує культуру 
взаємної підтримки. 
В умовах війни особливого значення набувають психосоціальна 
підтримка та розвиток життєстійкості. Молодіжні центри можуть проводити 
групові заняття з емоційної саморегуляції, стресостійкості, взаємопідтримки, 
  63 
 
безпечної комунікації, відновлення ресурсу, творчої самотерапії, а також 
організовувати зустрічі з психологами, соціальними працівниками, 
фасилітаторами та молодіжними працівниками. UNICEF у 2024 році 
повідомляв про впровадження психосоціальної підтримки для підлітків у 
молодіжних центрах та університетах, зокрема про навчання молодіжних 
працівників і освітян проведенню занять з емоційної стійкості та підтримки 
однолітків. Це підтверджує, що молодіжні центри можуть бути важливими 
майданчиками не лише для дозвілля й освіти, а й для підтримки ментального 
здоров’я молоді. 
Психосоціальна робота не повинна ототожнюватися лише з 
індивідуальною психологічною допомогою. У молодіжному центрі вона часто 
має груповий, профілактичний і середовищний характер. Її завданням є не 
обов’язково терапія у вузькому клінічному сенсі, а створення умов, у яких 
молодь може безпечно говорити про переживання, отримувати підтримку, 
знижувати рівень тривожності, відновлювати відчуття контролю, формувати 
навички саморегуляції та розширювати мережу соціальних зв’язків. У 2025 
році UNICEF також наголошував на підтримці Україною переходу до 
децентралізованої, громадоорієнтованої системи ментального здоров’я із 
залученням секторів охорони здоров’я, освіти та соціальної сфери.  
Серед ефективних форм профілактичної роботи молодіжних центрів 
важливе місце займає проєктна діяльність. Вона передбачає залучення молоді 
до планування, розроблення, реалізації та оцінювання власних ініціатив. Це 
можуть бути соціальні, волонтерські, культурні, екологічні, освітні, медійні, 
правозахисні, патріотичні або підприємницькі проєкти. Їх профілактичний 
ефект полягає в тому, що молода людина набуває досвіду відповідальності, 
співпраці, планування, комунікації, лідерства, публічної участі та досягнення 
результату. Проєктна діяльність знижує ризики пасивності, соціального 
відчуження, втрати мотивації та деструктивної поведінки, оскільки відкриває 
молоді можливість бути корисною, видимою і впливовою в громаді. 
  64 
 
Близькою до проєктної діяльності є волонтерська робота. Волонтерство 
є не лише формою допомоги іншим, а й потужним механізмом соціалізації, 
розвитку емпатії, відповідальності, громадянської активності та соціальної 
згуртованості. Через волонтерство молодь включається в реальні потреби 
громади, набуває досвіду командної роботи, розуміє значення солідарності й 
отримує позитивний соціальний статус. В умовах війни волонтерський напрям 
діяльності молодіжних центрів набув особливої ваги. У матеріалах ОБСЄ про 
роботу молодіжних центрів і просторів в Україні зазначено, що в умовах війни 
вони стали точками тяжіння не лише для молоді, а й для громади, проявили 
адаптивність, організовували гуманітарну допомогу, волонтерство, підтримку 
захисників та інтеграцію внутрішньо переміщених осіб.  
Важливою формою профілактичної роботи є профорієнтаційна та 
кар’єрна підтримка. Вона може включати консультації щодо вибору професії, 
зустрічі з фахівцями, кар’єрні майстерні, тренінги з написання резюме, 
підготовку до співбесіди, розвиток підприємницьких навичок, ознайомлення з 
можливостями стажування, грантів, молодіжного підприємництва, 
неформального навчання та перекваліфікації. Така робота прямо пов’язана з 
профілактикою економічних і професійних ризиків: безробіття, професійної 
дезорієнтації, втрати мотивації, трудової пасивності, неформальної зайнятості 
та залежності від зовнішньої підтримки. 
Профорієнтаційна робота в молодіжному центрі має особливу цінність 
тому, що вона може бути менш формалізованою, ніж у закладах освіти або 
службах зайнятості. Молодіжний центр здатний поєднувати кар’єрну 
інформацію з менторством, неформальною освітою, зустрічами з практиками, 
проєктною діяльністю, підприємницькими іграми, стажуваннями та 
волонтерським досвідом. Завдяки цьому професійне самовизначення молоді 
стає не абстрактним вибором “ким бути”, а процесом поступового 
випробування власних інтересів, навичок і можливостей. 
  65 
 
Окрему групу становлять культурно-дозвіллєві та творчі форми 
профілактичної роботи. До них належать театральні студії, музичні й 
мистецькі майстерні, кіноклуби, літературні зустрічі, дебати, спортивні 
заходи, фестивалі, молодіжні вечори, ігрові програми, урбаністичні ініціативи, 
вуличні культури, творчі лабораторії та клуби за інтересами. На перший 
погляд такі форми можуть здаватися менш “серйозними”, ніж консультування 
чи тренінги, однак їх профілактичне значення є дуже суттєвим. Вони 
створюють альтернативу ризикованим формам дозвілля, зменшують ізоляцію, 
формують здорові соціальні зв’язки, дають простір для самовираження та 
сприяють позитивній ідентичності молодої людини. 
Творчі методи є особливо корисними у роботі з молоддю, яка не готова 
прямо говорити про власні труднощі. Через мистецтво, театр, музику, 
фотографію, відео, письмо, дизайн або перформанс молода людина може 
виразити емоції, опрацювати досвід, знайти підтримку та відчути власну 
цінність. У цьому сенсі творчість виконує не лише культурну, а й соціально-
профілактичну функцію. 
Важливим напрямом є правопросвітницька робота. Вона спрямована на 
формування у молоді знань про права людини, механізми захисту прав, 
відповідальність за правопорушення, запобігання насильству, дискримінації, 
торгівлі людьми, кіберзлочинності, булінгу та експлуатації. 
Правопросвітницька діяльність може реалізовуватися через зустрічі з 
юристами, інтерактивні заняття, правові квести, моделювання судових або 
медіаційних ситуацій, консультаційні дні, інформаційні кампанії та 
партнерство з центрами безоплатної правової допомоги. Її профілактичний 
ефект полягає в тому, що правова обізнаність зменшує вразливість молодої 
людини до маніпуляцій, насильства, експлуатації та протиправної поведінки. 
Окремої уваги потребує цифрова профілактика, оскільки значна частина 
життя сучасної молоді відбувається в онлайн-середовищі. Молодіжні центри 
можуть проводити заходи з медіаграмотності, цифрової безпеки, протидії 
  66 
 
кібербулінгу, розпізнавання дезінформації, захисту персональних даних, 
етичної онлайн-комунікації та критичного споживання інформації. У 
контексті війни цифрові ризики посилюються через інформаційні маніпуляції, 
пропаганду, травматичний контент, шахрайські схеми, онлайн-вербування та 
психологічний тиск. Саме тому цифрова грамотність має розглядатися не як 
другорядна навичка, а як необхідний компонент профілактики соціальних 
ризиків. 
Важливою методичною основою діяльності молодіжних центрів є 
фасилітація. Фасилітаційні методи дають змогу організувати групову 
взаємодію так, щоб молодь не була пасивним об’єктом впливу, а брала участь 
у виробленні спільних рішень. Фасилітація використовується під час дискусій, 
стратегічних сесій, громадських консультацій, молодіжних форумів, 
планування проєктів, оцінювання потреб громади, розроблення локальних 
ініціатив. Її профілактичний потенціал полягає в розвитку культури діалогу, 
відповідальності, співпраці, ненасильницької комунікації та довіри. 
До важливих методів належить також менторство. Менторська 
підтримка допомагає молодій людині отримати індивідуальний супровід у 
питаннях освіти, професійного розвитку, громадської активності, лідерства, 
волонтерства або реалізації власного проєкту. Ментор не замінює фахівця 
соціальної служби чи психолога, але може бути значущим дорослим або 
досвідченішим учасником молодіжного середовища, який допомагає 
зорієнтуватися, підтримує мотивацію, надає зворотний зв’язок і сприяє 
розкриттю потенціалу. Для профілактики соціальних ризиків менторство 
важливе тому, що зменшує відчуття самотності, невпевненості та хаотичності 
життєвого вибору. 
Систематизацію основних форм і методів профілактичної роботи 
молодіжних центрів подано в таблиці 2.2. 
 
  67 
 
Таблиця 2.2. 
Основні форми і методи профілактичної роботи молодіжних центрів 
Соціальні 
Форма Очікуваний 
Основні методи ризики, на які 
профілактичної профілактичний 
реалізації спрямовано 
роботи результат 
вплив 
Лекції, зустрічі, Правова 
кампанії, необізнаність, Підвищення обізнаності, 
Інформаційно-
обговорення, залежності, формування 
просвітницька 
соціальні мережі, насильство, відповідального ставлення 
діяльність 
інформаційні булінг, цифрові до ризиків 
матеріали ризики 
Освітня 
Тренінги, воркшопи, 
дезадаптація, Розвиток компетентностей, 
майстер-класи, 
Неформальна низькі життєві критичного мислення, 
симуляційні вправи, 
освіта навички, здатності до самостійного 
навчання через 
пасивність, вибору 
досвід 
невпевненість 
Психологічна 
Первинне 
напруга, сімейні 
консультування, Раннє виявлення ризиків, 
Консультативна конфлікти, 
соціальна навігація, стабілізація ситуації, доступ 
робота безробіття, 
перенаправлення до до допомоги 
насильство, 
фахівців 
ізоляція 
Самотність, 
Групи підтримки, Формування 
соціальна 
клуби, дискусійні підтримувальних зв’язків, 
Групова робота ізоляція, низька 
кола, peer-to-peer- відчуття належності, 
самооцінка, 
групи взаємодопомога 
тривожність 
Молодіжні Соціальна 
ініціативи, соціальні пасивність, Розвиток відповідальності, 
Проєктна 
проєкти, командне втрата мотивації, лідерства, громадянської 
діяльність 
планування, грантові відчуження від активності 
мініпроєкти громади 
Добровільна 
допомога, 
Ізоляція, апатія, Посилення соціального 
гуманітарні 
низька соціальна капіталу, солідарності, 
Волонтерство ініціативи, 
включеність, громадянської 
взаємодопомога, 
втрата сенсу відповідальності 
волонтерські 
команди 
Кар’єрні Безробіття, 
консультації, зустрічі професійна Усвідомлення професійної 
Профорієнтаційна 
з фахівцями, резюме- дезорієнтація, траєкторії, підвищення 
робота 
майстерні, економічна конкурентоспроможності 
менторство вразливість 
  68 
 
Соціальні 
Форма Очікуваний 
Основні методи ризики, на які 
профілактичної профілактичний 
реалізації спрямовано 
роботи результат 
вплив 
Заняття зі Тривожність, 
стресостійкості, травматичний Підвищення життєстійкості, 
Психосоціальна емоційної досвід, емоційне зниження напруги, 
підтримка саморегуляції, виснаження, формування навичок 
зустрічі з соціальна самодопомоги 
психологами дезадаптація 
Ризикована 
Творчі студії, поведінка, 
Культурно- Змістовне дозвілля, 
кіноклуби, спорт, деструктивне 
дозвіллєва позитивна ідентичність, 
мистецькі заходи, дозвілля, 
діяльність безпечне самовираження 
клуби за інтересами соціальна 
ізоляція 
Кібербулінг, 
Медіаграмотність, 
дезінформація, 
цифрова безпека, Критичне мислення, 
Цифрова цифрова 
протидія безпечна онлайн-поведінка, 
профілактика залежність, 
кібербулінгу, аналіз інформаційна стійкість 
онлайн-
інформації 
насильство 
Джерело: складено автором на основі положень Державного стандарту соціальної 
послуги профілактики, Закону України «Про основні засади молодіжної політики», 
Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2017)4 та сучасних підходів до молодіжної роботи 
(Міністерство соціальної політики України, 2015; Верховна Рада України, 2021; Council 
of Europe, 2017; Kolb, 1984). 
Як видно з таблиці 2.2, профілактична робота молодіжного центру не 
обмежується одним напрямом або одним типом заходів. Вона має 
комплексний характер і може впливати на різні групи соціальних ризиків: 
економічні, освітні, психологічні, поведінкові, інформаційні, правові, 
комунікативні та громадянські. Саме різноманітність форм і методів дозволяє 
молодіжному центру працювати як із широким колом молоді, так і з окремими 
групами, що перебувають у ситуації підвищеної вразливості. 
Вибір конкретних форм і методів профілактичної роботи має залежати 
від потреб молоді, специфіки громади, наявних ресурсів, рівня ризику, 
кадрової спроможності молодіжного центру та партнерської мережі. 
Наприклад, у громаді з високим рівнем молодіжного безробіття 
пріоритетними можуть бути профорієнтаційні програми, кар’єрні майстерні, 
  69 
 
підприємницькі тренінги та співпраця зі службою зайнятості. У громаді, яка 
приймає значну кількість внутрішньо переміщеної молоді, особливого 
значення набувають інтеграційні заходи, групи підтримки, волонтерські 
програми та психосоціальна допомога. У студентському середовищі 
актуальними можуть бути цифрова безпека, медіаграмотність, профілактика 
емоційного вигорання, громадянська участь і розвиток soft skills. 
Логіку побудови профілактичної роботи молодіжного центру можна 
подати у вигляді схеми 2.2. 
 
Рисунок 2.2 
Логіка застосування форм і методів профілактичної роботи молодіжного центру 
Джерело: розроблено автором на основі Державного стандарту соціальної послуги 
профілактики, Порядку моніторингу та оцінки ефективності діяльності молодіжних 
центрів і підходів до неформальної освіти (Міністерство соціальної політики України, 
2015; Міністерство молоді та спорту України, 2024; Kolb, 1984). 
  70 
 
Представлена на рисунку 2.2 схема демонструє, що профілактична 
робота молодіжного центру має бути не випадковим набором заходів, а 
логічно вибудуваним процесом. Вона починається з аналізу потреб молоді та 
ризиків громади, продовжується вибором відповідного рівня профілактики, 
форми й методів роботи, а завершується оцінюванням результатів і корекцією 
подальшої діяльності. Такий підхід відповідає сучасним вимогам до якості 
молодіжної роботи, адже у 2024 році було затверджено порядок моніторингу 
та оцінки ефективності діяльності молодіжних центрів, який передбачає аналіз 
послуг, пріоритетних результатів з урахуванням потреб молоді громади та 
формування рекомендацій щодо удосконалення діяльності центрів.  
Методи профілактичної роботи молодіжних центрів доцільно 
розглядати як сукупність практичних інструментів, що забезпечують реальний 
вплив на молодіжне середовище. Серед них особливо важливими є метод 
інформування, метод переконання, метод залучення, метод навчання через 
досвід, метод фасилітації, метод групової взаємодії, кейс-метод, рольова гра, 
метод соціального проєктування, менторство, консультування, соціальна 
навігація, перенаправлення, peer-to-peer-підхід, метод позитивного прикладу 
та метод партнерської взаємодії. 
Метод інформування є базовим, але не самодостатнім. Він забезпечує 
доступ молоді до знань про ризики, права, можливості, послуги й ресурси. 
Однак його ефективність залежить від того, наскільки інформація є 
зрозумілою, актуальною, практичною та поданою мовою, близькою до 
молодіжного середовища. 
Метод залучення полягає у включенні молоді до активної діяльності — 
обговорення, проєкту, волонтерства, клубу, тренінгу або ухвалення рішень. 
Його профілактична цінність полягає в тому, що залучена молода людина 
рідше залишається в ситуації ізоляції, пасивності та безпорадності. Вона 
отримує досвід участі, відповідальності й належності до спільноти. 
  71 
 
Метод навчання через досвід дозволяє молоді засвоювати знання через 
практичні ситуації. У профілактичній роботі це особливо важливо, оскільки 
навички безпечної поведінки, комунікації, саморегуляції, відмови від 
ризикованої пропозиції або звернення по допомогу неможливо ефективно 
сформувати лише через лекційний формат. 
Кейс-метод дає можливість аналізувати реальні або змодельовані 
життєві ситуації. Наприклад, молодь може обговорювати ситуації 
кібербулінгу, конфлікту в родині, тиску однолітків, професійного вибору, 
пошуку роботи, дискримінації або психологічної кризи. Такий метод розвиває 
критичне мислення, емпатію, здатність бачити наслідки рішень і шукати 
безпечні способи дії. 
Рольова гра дозволяє відпрацювати поведінку в складних ситуаціях: як 
сказати “ні”, як звернутися по допомогу, як підтримати друга, як реагувати на 
булінг, як пройти співбесіду, як вести діалог із представниками влади, як 
презентувати власний проєкт. Її профілактичне значення полягає у формуванні 
практичної поведінкової готовності. 
Соціальне проєктування є методом, який поєднує навчання, 
громадянську участь і практичну дію. Молодь не лише обговорює проблеми, 
а й створює власні рішення: інформаційну кампанію, волонтерську акцію, 
простір підтримки, екологічний проєкт, подію для громади, медіапродукт або 
ініціативу з допомоги вразливим групам. У такий спосіб профілактика 
переходить від пасивного попередження ризиків до активного формування 
ресурсного середовища. 
Соціальна навігація є особливо важливою для молодіжних центрів, 
оскільки багато молодих людей не знають, де отримати допомогу. 
Молодіжний центр може допомогти зорієнтуватися в системі послуг: куди 
звернутися у випадку насильства, як отримати психологічну підтримку, де 
шукати правову допомогу, як стати на облік у центрі зайнятості, де знайти 
  72 
 
освітні можливості, як долучитися до волонтерства або молодіжної ради. 
Такий метод не замінює спеціалізовану допомогу, але відкриває до неї доступ. 
Партнерська взаємодія є не просто організаційним принципом, а 
окремим методом профілактичної діяльності. Молодіжний центр 
ефективніший тоді, коли працює у взаємодії із закладами освіти, соціальними 
службами, службами зайнятості, центрами безоплатної правової допомоги, 
громадськими організаціями, медичними установами, психологами, бізнесом, 
молодіжними радами та органами місцевого самоврядування. Таке 
партнерство дозволяє не лише проводити більше заходів, а й створювати 
цілісну систему раннього виявлення, підтримки та перенаправлення молоді. 
Особливу роль у профілактичній роботі відіграє безпечний простір. 
Молодіжний центр має бути місцем, де молода людина не боїться бути 
висміяною, засудженою, знеціненою або проігнорованою. Безпечний простір 
передбачає повагу до гідності, недискримінацію, добровільність участі, 
конфіденційність, дружню комунікацію, інклюзивність і зрозумілі правила 
взаємодії. Без цього навіть найкращі методи можуть втрачати ефективність, 
оскільки профілактика соціальних ризиків неможлива без довіри. 
В умовах війни молодіжні центри продемонстрували здатність 
адаптувати форми й методи роботи до нових викликів. За матеріалами ОБСЄ, 
молодіжні центри та простори в Україні після початку повномасштабного 
вторгнення спочатку активно включилися у гуманітарну допомогу, 
волонтерство й підтримку переміщених осіб, а згодом почали повертатися до 
статутних цілей, використовуючи інструменти неформальної освіти, 
професійної орієнтації та заходів для підтримки ментального здоров’я. Це 
свідчить, що профілактична робота молодіжних центрів має бути гнучкою: 
вона повинна реагувати не лише на сталі потреби молоді, а й на кризові 
обставини, які змінюють характер соціальних ризиків. 
Отже, основними формами профілактичної роботи молодіжних центрів 
є інформаційно-просвітницька діяльність, неформальна освіта, тренінгова 
  73 
 
робота, консультування, групова підтримка, peer-to-peer-програми, проєктна 
діяльність, волонтерство, профорієнтація, психосоціальна підтримка, 
культурно-дозвіллєві ініціативи, правопросвітництво, цифрова профілактика 
та партнерські програми. Їх ефективність визначається не кількістю 
проведених заходів, а здатністю реально впливати на рівень обізнаності, 
поведінкові моделі, життєві навички, соціальну включеність, психологічну 
стійкість і доступ молоді до підтримки. 
Таким чином, форми і методи профілактичної роботи молодіжних 
центрів є практичним механізмом реалізації їхньої соціальної місії. Через 
поєднання неформальної освіти, довірливої комунікації, соціальної навігації, 
молодіжної участі, волонтерства, психосоціальної підтримки та 
міжсекторальної взаємодії молодіжні центри здатні не лише попереджати 
соціальні ризики, а й формувати середовище, у якому молодь має можливість 
розвиватися, бути почутою, долучатися до життя громади та набувати досвіду 
відповідальної самореалізації. Це створює підґрунтя для подальшого розгляду 
ролі молодіжних центрів у формуванні безпечного, підтримувального та 
розвивального середовища для молоді. 
 
2.3. Роль молодіжних центрів у формуванні безпечного, 
підтримувального та розвивального середовища для молоді 
Однією з найважливіших характеристик молодіжного центру як 
інституційного механізму профілактики соціальних ризиків є його здатність 
формувати для молоді безпечне, підтримувальне та розвивальне середовище. 
Саме середовище, у якому перебуває молода людина, значною мірою визначає 
її життєві вибори, моделі поведінки, рівень соціальної активності, 
психологічну стійкість, здатність до самореалізації та готовність звертатися по 
допомогу у складних ситуаціях. У цьому контексті молодіжний центр слід 
розглядати не лише як установу, що організовує заходи, а як соціальний 
  74 
 
простір, у якому молодь отримує досвід безпечної взаємодії, довіри, участі, 
відповідальності, підтримки та розвитку. 
Безпечне, підтримувальне й розвивальне середовище є принципово 
важливим для профілактики соціальних ризиків, оскільки значна частина 
ризикогенних чинників у молодіжному середовищі пов’язана саме з 
дефіцитом безпеки, нестачею підтримки та обмеженими можливостями для 
конструктивної самореалізації. Соціальна ізоляція, психологічна напруга, 
девіантна поведінка, залежності, насильство, булінг, професійна 
дезорієнтація, громадянська пасивність і втрата мотивації часто посилюються 
тоді, коли молода людина не має доступу до середовища, де її приймають, 
чують, підтримують і залучають до змістовної діяльності. 
У межах екологічного підходу У. Бронфенбреннера розвиток 
особистості розглядається як результат взаємодії людини з різними рівнями 
соціального середовища: сім’єю, освітніми інституціями, групами однолітків, 
громадою, культурними нормами та ширшим суспільним контекстом 
(Bronfenbrenner, 1979). З цієї позиції молодіжний центр є важливим елементом 
мезосередовища молодої людини, тобто простором, який поєднує 
індивідуальний досвід молоді з ресурсами громади, освіти, соціальної 
підтримки, громадянської участі та неформального навчання. Він може 
компенсувати дефіцити інших середовищ, посилювати позитивні соціальні 
зв’язки й створювати умови для зниження впливу негативних чинників. 
Безпечне середовище в молодіжному центрі слід розуміти не лише як 
фізичну безпеку приміщення або відсутність прямої загрози. Йдеться про 
значно ширше явище, яке включає психологічну, соціальну, комунікативну, 
інформаційну, правову та інституційну безпеку. Фізична безпека передбачає 
доступність, облаштованість, інклюзивність і відповідність простору 
потребам молоді. Психологічна безпека означає відсутність приниження, 
осуду, стигматизації, булінгу, дискримінації та насильства. Соціальна безпека 
пов’язана з наявністю довіри, підтримки, зрозумілих правил взаємодії та 
  75 
 
можливістю звернутися по допомогу. Інформаційна безпека передбачає 
доступ до достовірної інформації та формування критичного мислення. 
Правова безпека означає повагу до прав молодої людини, конфіденційність і 
недопущення дискримінаційних практик. 
Закон України «Про основні засади молодіжної політики» закріплює 
участь молоді, обґрунтованість рішень відповідно до потреб молоді, 
доступність, рівність прав і можливостей, а також міжвідомчу та 
міжсекторальну взаємодію як важливі засади молодіжної політики (Верховна 
Рада України, 2021). У практичній площині це означає, що молодіжний центр 
має бути простором, де молодь не лише отримує послуги чи бере участь у 
заходах, а й впливає на зміст діяльності, висловлює власні потреби, 
долучається до ухвалення рішень і відчуває себе повноправним учасником 
соціального життя.  
Підтримувальне середовище молодіжного центру формується через 
наявність довірливих відносин, доступ до фахової та неформальної підтримки, 
можливість отримати інформацію, консультацію, пораду, супровід або 
перенаправлення до відповідних служб. Для молодої людини особливо 
важливо мати місце, де вона може бути почутою без осуду, звернутися із 
запитанням, проговорити складну ситуацію, отримати контакт потрібної 
установи або відчути, що вона не залишається сам на сам із проблемою. У 
цьому сенсі молодіжний центр виконує роль “м’якої точки входу” до системи 
соціальної підтримки. 
Особливість підтримки в молодіжному центрі полягає в тому, що вона 
часто має неформальний, ненав’язливий і недирективний характер. Молодь 
може не звертатися одразу до соціальної служби, психолога чи державної 
установи через страх стигматизації, недовіру або невпевненість. Натомість 
участь у заході, клубі, тренінгу, волонтерській ініціативі чи неформальній 
розмові з молодіжним працівником може стати першим кроком до виявлення 
  76 
 
ризику й отримання допомоги. Саме тому підтримувальне середовище 
молодіжного центру має суттєвий профілактичний потенціал. 
Розвивальне середовище молодіжного центру пов’язане зі створенням 
умов для формування компетентностей, соціального досвіду, лідерства, 
самостійності, громадянської участі, творчості, професійного самовизначення 
та відповідальної поведінки. Воно не обмежується наданням послуг, а 
передбачає активне включення молоді у процес власного розвитку. У цьому 
контексті молодіжний центр стає простором, де молода людина може 
спробувати себе в різних ролях: учасника, волонтера, організатора, 
фасилітатора, лідера команди, автора проєкту, представника молодіжної 
ініціативи або партнера громади. 
Європейський підхід до молодіжної роботи особливо наголошує на її 
зв’язку з неформальним та інформальним навчанням, добровільною участю й 
розвитком активної ролі молоді в суспільстві (Council of Europe, 2017). Для 
молодіжних центрів це означає, що їхнє розвивальне середовище має бути 
побудоване не на пасивному споживанні готових заходів, а на участі, 
співтворенні, практичній дії та рефлексії. Саме через такий підхід молодь 
набуває досвіду, який знижує її вразливість до соціальних ризиків.  
Роль молодіжного центру у формуванні безпечного середовища полягає 
насамперед у створенні умов, за яких молодь може перебувати у просторі без 
загрози насильства, дискримінації, приниження, булінгу чи соціального 
виключення. Особливо важливо, щоб молодіжний центр був інклюзивним і 
відкритим для різних груп молоді: студентів, молоді з числа внутрішньо 
переміщених осіб, молоді з інвалідністю, молодих ветеранів, молоді з 
сільських громад, молодих людей із малозабезпечених сімей, представників 
різних культурних і соціальних середовищ. Безпечність такого простору 
визначається не лише правилами, а й реальною атмосферою прийняття, поваги 
та рівності. 
  77 
 
Підтримувальна роль молодіжного центру проявляється у здатності 
створювати горизонтальні й вертикальні мережі допомоги. Горизонтальна 
підтримка виникає між самими молодими людьми — через групи, клуби, 
волонтерські команди, peer-to-peer-програми, неформальне спілкування та 
спільні ініціативи. Вертикальна підтримка забезпечується через молодіжних 
працівників, психологів, соціальних працівників, педагогів, менторів, 
представників громадських організацій, органів місцевого самоврядування та 
інших фахівців. Поєднання цих рівнів створює середовище, у якому молода 
людина може отримати як емоційну, так і практичну допомогу. 
Розвивальна роль молодіжного центру полягає у відкритті можливостей 
для молоді. Йдеться про доступ до неформальної освіти, тренінгів, майстер-
класів, кар’єрних консультацій, молодіжних проєктів, грантових конкурсів, 
волонтерських ініціатив, культурних подій, творчих студій, громадянської 
освіти та програм лідерства. Такі можливості мають профілактичний зміст, 
оскільки допомагають молоді розвивати власний потенціал, бачити 
перспективу, набувати навичок і формувати позитивну ідентичність. 
Основні складові безпечного, підтримувального та розвивального 
середовища молодіжного центру подано в таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3.  
Складові середовища молодіжного центру та їх профілактичне значення 
Складова Профілактичне значення для 
Зміст складової 
середовища молоді 
Знижує бар’єри участі, створює 
Доступний, облаштований, 
Фізична безпека умови для регулярної 
інклюзивний і комфортний простір 
присутності молоді 
Відсутність осуду, булінгу, Зменшує тривожність, сприяє 
Психологічна 
стигматизації, приниження та довірі й готовності звертатися по 
безпека 
дискримінації підтримку 
Наявність фахівців, менторів, Запобігає ізоляції, допомагає 
Соціальна 
однолітків, груп підтримки й вчасно виявляти складні життєві 
підтримка 
партнерських сервісів ситуації 
  78 
 
Складова Профілактичне значення для 
Зміст складової 
середовища молоді 
Доступ до актуальної інформації Знижує ризики правової 
Інформаційна 
про права, можливості, послуги, необізнаності, дезорієнтації та 
доступність 
навчання, зайнятість втрати ресурсів 
Тренінги, воркшопи, навчання Формує компетентності, 
Неформальна 
через досвід, розвиток життєвих критичне мислення, 
освіта 
навичок відповідальну поведінку 
Залучення молоді до ухвалення Профілактує пасивність, 
Молодіжна участь рішень, проєктів, волонтерства, відчуження, недовіру до 
громадських ініціатив інституцій 
Відкритість до різних груп молоді, Запобігає маргіналізації, 
Інклюзивність урахування особливих потреб і дискримінації та соціальному 
бар’єрів виключенню 
Заходи зі стресостійкості, Посилює життєстійкість, 
Психосоціальна 
емоційної саморегуляції, підтримки зменшує наслідки 
підтримка 
однолітків травматичного досвіду 
Співпраця з освітою, соціальними Забезпечує комплексність 
Партнерська 
службами, громадськими підтримки й можливість 
взаємодія 
організаціями, владою перенаправлення 
Творчі, професійні, громадянські, Формує позитивну ідентичність, 
Простір 
культурні й волонтерські мотивацію та життєву 
самореалізації 
можливості перспективу 
Джерело: складено автором на основі екологічного підходу до розвитку особистості, 
положень молодіжної політики, європейської концепції молодіжної роботи та підходів 
до психосоціальної підтримки молоді (Bronfenbrenner, 1979; Council of Europe, 2017; 
Верховна Рада України, 2021; UNICEF Ukraine, 2024). 
Як видно з таблиці 2.3, безпечне, підтримувальне та розвивальне 
середовище молодіжного центру має комплексний характер. Його 
профілактичний ефект виникає не через один окремий компонент, а через 
поєднання просторових, соціальних, психологічних, освітніх, інформаційних і 
партнерських умов. Саме ця комплексність дозволяє молодіжному центру 
впливати на різні групи соціальних ризиків — від ізоляції та психологічної 
вразливості до професійної дезорієнтації, девіантної поведінки й 
громадянської пасивності. 
У сучасних умовах особливого значення набуває психосоціальна 
складова середовища молодіжного центру. Війна в Україні спричинила 
глибоку кризу ментального здоров’я, яка особливо впливає на дітей, підлітків, 
  79 
 
молодь і родини; UNICEF наголошує на потребі комплексних програм 
психосоціальної підтримки, адаптованих до українського контексту. У цьому 
зв’язку молодіжні центри можуть виконувати функцію локальних просторів 
емоційної стабілізації, взаємопідтримки, відновлення соціальних зв’язків і 
формування життєстійкості. 
Психосоціальна підтримка в молодіжному центрі не обов’язково означає 
надання спеціалізованої психотерапевтичної допомоги. Її зміст може полягати 
у створенні безпечного простору для спілкування, проведенні групових занять 
зі стресостійкості, тренінгів з емоційної саморегуляції, творчих занять, 
зустрічей із психологами, груп підтримки, заходів із підтримки однолітків, 
програм для внутрішньо переміщеної молоді та молоді, яка переживає втрату, 
тривогу або невизначеність. У звітах UNICEF за 2024 рік зазначалося, що 
психосоціальна підтримка для підлітків упроваджувалася, зокрема, через 
молодіжні центри та університети, а молодіжні працівники й освітяни 
навчалися проводити заняття з емоційної стійкості та підтримки однолітків.  
Роль молодіжного центру у формуванні підтримувального середовища 
особливо важлива для молоді, яка перебуває в ситуації підвищеної 
вразливості. Це можуть бути молоді люди, які пережили вимушене 
переміщення, втрату близьких, зміну освітнього або соціального середовища, 
сімейні конфлікти, економічну нестабільність, досвід насильства, булінгу або 
дискримінації. Для такої молоді важливим є не лише доступ до формальної 
допомоги, а й можливість відновити відчуття належності, знайти нові 
соціальні зв’язки, включитися у спільну діяльність і поступово повернути 
контроль над власним життям. 
Водночас молодіжний центр не повинен перетворюватися лише на 
простір допомоги “проблемній” молоді. Його сила полягає саме в 
універсальності та відкритості. У молодіжному центрі поруч можуть бути 
молоді люди з різним досвідом, різними потребами й різним рівнем соціальної 
активності. Така взаємодія зменшує стигматизацію, нормалізує звернення по 
  80 
 
підтримку, формує культуру взаємодопомоги та посилює соціальну 
згуртованість. Це особливо важливо, оскільки профілактика соціальних 
ризиків має працювати не лише з окремими вразливими групами, а з усім 
молодіжним середовищем. 
Розвивальне середовище молодіжного центру має безпосередній зв’язок 
із формуванням життєвих компетентностей. Молоді люди потребують не 
лише академічних знань, а й умінь, які допомагають орієнтуватися в 
складному соціальному світі: критично мислити, приймати рішення, 
спілкуватися, працювати в команді, розв’язувати конфлікти, управляти 
емоціями, планувати майбутнє, шукати допомогу, користуватися цифровими 
інструментами, захищати власні права та брати участь у житті громади. Саме 
ці навички є важливим захисним ресурсом у ситуації соціальних ризиків. 
З позицій теорії соціального навчання А. Бандури поведінка людини 
формується не лише через прямі інструкції, а й через спостереження, 
наслідування, соціальне підкріплення та досвід взаємодії (Bandura, 1977). 
Молодіжний центр у цьому сенсі є простором позитивного соціального 
моделювання. Тут молодь може бачити приклади активної участі, 
відповідальної поведінки, волонтерства, лідерства, взаємоповаги, 
ненасильницької комунікації та конструктивного вирішення проблем. Це має 
значний профілактичний вплив, оскільки позитивні поведінкові моделі стають 
доступними, зрозумілими й соціально схвалюваними. 
Не менш важливою є роль молодіжного центру у формуванні 
соціального капіталу молоді. П. Бурдьє розглядав соціальний капітал як 
сукупність ресурсів, пов’язаних із належністю до соціальних мереж і груп 
(Bourdieu, 1986), а Р. Патнем підкреслював значення довіри, норм взаємності 
та громадянської участі для функціонування спільнот (Putnam, 2000). 
Молодіжний центр сприяє накопиченню соціального капіталу через 
знайомства, партнерства, команди, волонтерські ініціативи, молодіжні ради, 
неформальні групи, проєктну діяльність і взаємодію з громадою. Чим більше 
  81 
 
в молодої людини підтримувальних зв’язків і досвіду участі, тим нижчою є 
ймовірність її соціальної ізоляції та дезадаптації. 
Особливу роль молодіжний центр відіграє у формуванні громадянського 
середовища. Він може бути місцем, де молодь навчається не лише говорити 
про проблеми, а й діяти: пропонувати рішення, організовувати ініціативи, 
співпрацювати з органами місцевого самоврядування, брати участь у 
консультаціях, формувати молодіжні ради, подавати проєкти, проводити 
волонтерські акції та впливати на життя громади. У такому середовищі 
громадянська активність перестає бути абстрактним поняттям і стає 
практичним досвідом. 
Важливо, що Державна цільова соціальна програма “Молодь України: 
покоління стійкості — 2030”, затверджена у 2026 році, спрямована на 
підтримку молоді як стратегічної складової людського капіталу України та 
формування покоління, здатного відповідати на сучасні виклики й брати 
участь у відновленні країни. У цьому контексті молодіжні центри можуть 
розглядатися як практичні майданчики реалізації політики життєстійкості, 
участі та розвитку молоді на рівні громад. 
Логіку впливу молодіжного центру на формування безпечного, 
підтримувального та розвивального середовища можна подати у вигляді 
рисунка 2.3. 
  82 
 
 
Рисунок 2.3. Модель формування безпечного, підтримувального та розвивального 
середовища молодіжного центру 
Джерело: розроблено автором на основі екологічного підходу до розвитку особистості, 
концепції молодіжної роботи Ради Європи, положень молодіжної політики України та 
підходів до психосоціальної підтримки молоді (Bronfenbrenner, 1979; Council of Europe, 
2017; Верховна Рада України, 2021; UNICEF Ukraine, 2024). 
Представлена на рисунку 2.3 модель демонструє, що профілактичний 
ефект молодіжного центру виникає через послідовне поєднання трьох 
середовищних вимірів: безпеки, підтримки та розвитку. Якщо молодіжний 
центр забезпечує лише безпечне перебування, але не створює можливостей 
для підтримки й розвитку, його вплив буде обмеженим. Якщо він пропонує 
розвивальні заходи, але не гарантує психологічної безпеки й довіри, частина 
молоді залишатиметься поза його впливом. Саме інтеграція цих трьох 
компонентів перетворює молодіжний центр на повноцінний механізм 
профілактики соціальних ризиків. 
  83 
 
Безпечне середовище є основою, оскільки без нього молодь не буде 
готова до відкритої взаємодії. Підтримувальне середовище забезпечує 
емоційний, інформаційний і соціальний ресурс, необхідний для подолання 
труднощів. Розвивальне середовище відкриває перспективу майбутнього, 
формує компетентності та створює можливості для самореалізації. Разом ці 
компоненти утворюють профілактичну екосистему, у якій ризики не лише 
виявляються й мінімізуються, а й поступово заміщуються ресурсами розвитку. 
Важливою умовою ефективності такого середовища є якість діяльності 
молодіжного центру. Формальна наявність центру в громаді ще не гарантує 
його профілактичного впливу. Значення мають сталість роботи, професійність 
команди, реальна відкритість до молоді, відповідність програм потребам 
громади, інклюзивність, партнерська мережа, система моніторингу та 
готовність змінювати діяльність відповідно до нових викликів. У 2024 році 
Міністерство молоді та спорту України затвердило порядок присудження 
молодіжним центрам Національного знака якості, що свідчить про посилення 
уваги до стандартів, критеріїв і результативності діяльності молодіжних 
центрів.  
Якісне середовище молодіжного центру має бути орієнтоване на 
потреби молоді, а не лише на адміністративні показники. Недостатньо 
провести певну кількість заходів або охопити визначену кількість учасників. 
Важливо оцінювати, чи почувається молодь у центрі безпечно, чи має вона 
можливість впливати на діяльність центру, чи отримує підтримку, чи розвиває 
компетентності, чи включається у життя громади, чи зменшується її соціальна 
ізоляція, чи зростає готовність звертатися по допомогу та діяти відповідально. 
У формуванні такого середовища особлива роль належить молодіжному 
працівнику. Саме він часто є посередником між молодою людиною та 
інституціями громади, фасилітатором участі, організатором неформальної 
освіти, носієм довіри, наставником і навігатором у системі можливостей. 
Молодіжний працівник не повинен виконувати функції всіх фахівців 
  84 
 
одночасно, але має вміти розпізнавати ризики, підтримувати безпечну 
комунікацію, організовувати участь молоді, забезпечувати перенаправлення 
до відповідних служб і створювати атмосферу поваги. 
Не менш важливим є партнерський вимір середовища молодіжного 
центру. Безпечне й підтримувальне середовище не може бути сформоване 
лише силами однієї установи. Молодіжний центр має взаємодіяти із закладами 
освіти, соціальними службами, службами зайнятості, центрами безоплатної 
правової допомоги, громадськими організаціями, медичними й 
психологічними сервісами, органами місцевого самоврядування, 
молодіжними радами, волонтерськими ініціативами та бізнесом. Така 
взаємодія дозволяє забезпечити не лише активності, а й реальні маршрути 
підтримки молодої людини. 
У практичному вимірі роль молодіжного центру у формуванні 
безпечного, підтримувального та розвивального середовища може 
проявлятися через такі напрями: створення інклюзивного простору; 
упровадження правил безпечної взаємодії; проведення тренінгів із життєвих 
навичок; організацію груп підтримки; розвиток волонтерських ініціатив; 
надання первинних консультацій; перенаправлення до фахівців; проведення 
заходів із ментального здоров’я; розвиток цифрової грамотності; підтримку 
молодіжних проєктів; створення клубів за інтересами; залучення молоді до 
ухвалення рішень; проведення профорієнтаційних програм; інтеграцію 
внутрішньо переміщеної молоді; розвиток культури ненасильницької 
комунікації. 
Особливе значення має інтеграційна роль молодіжних центрів. У 
ситуації соціальних криз саме вони можуть ставати просторами, де різні групи 
молоді зустрічаються, взаємодіють, створюють спільні проєкти й поступово 
долають бар’єри. Це важливо для громад, у яких проживають внутрішньо 
переміщені особи, молодь із різним травматичним досвідом, молодь із 
сільських територій, студенти, молоді ветерани, молоді люди з інвалідністю 
  85 
 
або ті, хто має досвід соціального виключення. Спільна діяльність у 
молодіжному центрі допомагає не лише адаптуватися, а й сформувати 
відчуття приналежності до громади. 
Значущою є також профілактика інформаційних і цифрових ризиків. 
Молодіжний центр як розвивальне середовище має допомагати молоді 
орієнтуватися в інформаційному просторі, розпізнавати дезінформацію, 
захищати персональні дані, протидіяти кібербулінгу, критично споживати 
контент і відповідально поводитися онлайн. У сучасних умовах цифрова 
безпека є невіддільною частиною загальної соціальної безпеки молоді. 
Отже, молодіжний центр відіграє важливу роль у формуванні 
безпечного, підтримувального та розвивального середовища для молоді, 
оскільки поєднує простір, комунікацію, підтримку, неформальну освіту, 
участь, партнерство й можливості для самореалізації. Його профілактичний 
потенціал полягає не лише у проведенні окремих заходів, а у створенні цілісної 
соціальної екосистеми, яка зменшує вплив ризикогенних чинників і посилює 
ресурси молодої людини. 
Таким чином, молодіжні центри можуть розглядатися як локальні 
інституції соціальної стійкості, що сприяють профілактиці соціальних ризиків 
через формування середовища довіри, безпеки, підтримки та розвитку. Вони 
допомагають молоді не лише уникати негативних явищ, а й набувати 
компетентностей, соціальних зв’язків, життєвої перспективи та досвіду 
активної участі в громаді. Саме тому ефективність молодіжних центрів у 
профілактиці соціальних ризиків значною мірою залежить від їхньої здатності 
бути не просто організаційною структурою, а живим, відкритим, інклюзивним 
і ресурсним простором для молодої людини. 
  
  86 
 
РОЗДІЛ 3 .ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ У ПРОФІЛАКТИЦІ 
СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ 
3.1. Проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів у сфері 
профілактики соціальних ризиків 
Діяльність молодіжних центрів у сфері профілактики соціальних ризиків 
має значний потенціал, оскільки ці інституції поєднують доступність, 
неформальність, добровільність участі, орієнтацію на потреби молоді, 
можливість швидкого реагування на зміни в молодіжному середовищі та 
здатність формувати простір безпеки, підтримки й розвитку. Водночас 
реалізація цього потенціалу не є автоматичною. Молодіжний центр може бути 
ефективним суб’єктом профілактики лише за умови належного ресурсного 
забезпечення, професійної команди, якісного управління, партнерської 
взаємодії, системного аналізу потреб молоді та здатності оцінювати 
результати власної діяльності. 
Проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів доцільно 
розглядати не як свідчення їхньої неспроможності, а як об’єктивні виклики 
інституційного становлення, що виникають на перетині молодіжної політики, 
соціальної роботи, місцевого самоврядування, громадської активності, 
освітньої сфери та соціального захисту. Особливої гостроти ці виклики 
набувають в умовах війни, коли молодіжні центри змушені одночасно 
виконувати функції просторів розвитку, гуманітарної підтримки, 
волонтерської мобілізації, психосоціальної допомоги, інтеграції внутрішньо 
переміщеної молоді та громадянської участі. 
Сучасна державна молодіжна політика визнає необхідність розвитку 
молодіжної інфраструктури та підвищення якості роботи з молоддю. 
Державна цільова соціальна програма «Молодь України: покоління стійкості 
— 2030», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 січня 
2026 року № 20, орієнтована на формування покоління стійкості та передбачає 
  87 
 
виконання програмних заходів органами влади в межах бюджетних 
призначень і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Це 
свідчить про визнання молодіжної політики стратегічним напрямом, але 
водночас актуалізує проблему залежності молодіжних центрів від реальної 
ресурсної спроможності державного й місцевих бюджетів.  
Першою суттєвою проблемою є нерівномірність розвитку молодіжної 
інфраструктури. Молодіжні центри та простори в Україні можуть суттєво 
відрізнятися за рівнем матеріально-технічного забезпечення, кадровою 
спроможністю, доступністю приміщень, сталістю фінансування, кількістю 
партнерів, якістю програм і рівнем довіри молоді. У великих містах молодіжні 
центри частіше мають більше можливостей для партнерства, залучення 
грантових ресурсів, співпраці з університетами, громадськими організаціями 
та фахівцями. Натомість у малих громадах або сільських територіях 
молодіжна інфраструктура нерідко розвивається повільніше, залежить від 
ініціативності окремих людей і може мати обмежену матеріальну базу. 
Нерівномірність розвитку молодіжних центрів створює ризик нерівного 
доступу молоді до профілактичних можливостей. Якщо в одній громаді 
молодь має доступ до тренінгів, консультацій, волонтерських програм, 
психосоціальної підтримки, профорієнтаційних заходів і неформальної освіти, 
а в іншій — такі можливості відсутні або є фрагментарними, це поглиблює 
соціальну нерівність. У контексті профілактики соціальних ризиків така 
нерівність є особливо небезпечною, оскільки саме молодь із менш ресурсних 
громад часто має підвищену вразливість до безробіття, соціальної ізоляції, 
освітньої дезадаптації та втрати життєвих перспектив. 
Другою проблемою є обмеженість фінансового та матеріально-
технічного забезпечення. Молодіжний центр, який має виконувати функції 
відкритого простору, освітньої платформи, місця підтримки, комунікації, 
волонтерства, профілактики й розвитку, потребує стабільного фінансування, 
відповідного приміщення, обладнання, цифрової техніки, меблів, засобів 
  88 
 
безпеки, доступності для маломобільних груп, матеріалів для тренінгів, 
ресурсів для інформаційних кампаній і можливості залучати фахівців. За 
відсутності таких умов центр ризикує перетворитися на формальну установу з 
обмеженим набором заходів, які не здатні забезпечити системний 
профілактичний вплив. 
Показовим у цьому контексті є повідомлення ОБСЄ 2026 року про 
підтримку чотирнадцяти молодіжних центрів і просторів з одинадцяти 
регіонів України обладнанням для посилення їхньої спроможності працювати 
з молоддю в умовах війни. У цьому повідомленні підкреслюється, що 
молодіжні центри й простори відіграють важливу роль у забезпеченні молоді 
безпечними та доступними середовищами для навчання, спілкування, 
психосоціальної підтримки та реалізації громадянських ініціатив. Сам факт 
такої підтримки демонструє, що матеріальна спроможність центрів є не 
другорядною, а необхідною умовою якісної профілактичної діяльності.  
Третьою суттєвою проблемою є кадрове забезпечення та професійна 
підготовка молодіжних працівників. Молодіжний центр може мати 
приміщення, обладнання та плани заходів, однак його реальна ефективність 
значною мірою залежить від людей, які працюють із молоддю. Молодіжний 
працівник має володіти не лише організаційними навичками, а й 
компетентностями з неформальної освіти, фасилітації, комунікації, 
конфліктології, кризового реагування, соціальної навігації, інклюзії, 
медіаграмотності, проєктного менеджменту, психосоціальної підтримки та 
роботи з вразливими групами молоді. 
Складність полягає в тому, що профілактика соціальних ризиків 
потребує від працівників молодіжних центрів здатності розпізнавати ранні 
ознаки неблагополуччя, не стигматизувати молоду людину, підтримувати 
безпечну комунікацію, організовувати групову роботу, залучати партнерів і 
своєчасно перенаправляти молодь до спеціалізованих служб. Якщо 
працівники не мають належної підготовки або працюють в умовах 
  89 
 
перевантаження, молодіжний центр може втрачати профілактичну глибину й 
обмежуватися переважно подієвою активністю. 
Особливо складною є ситуація, коли один працівник або невелика 
команда мають одночасно виконувати функції адміністратора, комунікатора, 
тренера, фасилітатора, психологічного “першого контакту”, проєктного 
менеджера, SMM-фахівця, звітника, організатора волонтерства та 
координатора партнерств. У такій ситуації виникає ризик професійного 
вигорання, формалізації діяльності та зниження якості роботи з молоддю. З 
позицій теорії “вуличної бюрократії” М. Ліпскі, саме фахівці першої лінії, які 
безпосередньо взаємодіють із людьми, значною мірою визначають реальний 
зміст політики на практиці, однак їхня діяльність часто відбувається в умовах 
обмежених ресурсів і високих очікувань (Lipsky, 2010). Це повною мірою 
стосується і молодіжних працівників. 
Четвертою проблемою є ризик фрагментарності та подієвості 
профілактичної роботи. У практиці молодіжних центрів діяльність іноді може 
будуватися навколо окремих заходів: тренінгів, зустрічей, свят, кінопоказів, 
інформаційних кампаній або творчих подій. Такі заходи безумовно мають 
значення, але самі по собі вони не завжди формують системний 
профілактичний результат. Якщо між подіями відсутня логіка програми, 
оцінка потреб, визначення цільових груп, послідовність впливу, партнерське 
перенаправлення та аналіз результатів, профілактична діяльність може 
залишатися поверховою. 
Проблема подієвості полягає в тому, що вона часто орієнтована на 
кількісні показники: скільки заходів проведено, скільки учасників охоплено, 
скільки інформаційних матеріалів поширено. Проте профілактика соціальних 
ризиків потребує оцінювання глибших змін: чи підвищилася обізнаність 
молоді, чи змінилися її поведінкові установки, чи зросла готовність звертатися 
по допомогу, чи зменшилася соціальна ізоляція, чи сформувалися життєві 
навички, чи зміцнилася довіра до центру, чи створено сталі маршрути 
  90 
 
підтримки. Без такого підходу молодіжний центр може бути активним за 
формою, але недостатньо результативним за змістом. 
П’ятою проблемою є недостатня системність моніторингу та 
оцінювання ефективності діяльності. У 2024 році Міністерство молоді та 
спорту України затвердило наказ № 7396, яким передбачено Положення про 
інформаційно-комунікаційну систему «Молодіжні центри та молодіжні 
простори України», порядок присудження молодіжним центрам 
Національного знака якості та порядок проведення моніторингу й оцінки 
ефективності діяльності молодіжних центрів. Це є важливим кроком до 
стандартизації, прозорості та підвищення якості молодіжної роботи.  
Водночас сам факт нормативного запровадження моніторингу свідчить 
про те, що потреба в єдиному підході до оцінювання діяльності молодіжних 
центрів є актуальною. Порядок проведення моніторингу та оцінки 
ефективності визначає, що моніторинг має забезпечувати аналіз 
результативних показників, нагляд за якістю діяльності, узагальнення 
висновків, формування рекомендацій щодо удосконалення функціонування 
центрів, підвищення якості послуг молоді та оцінку відповідності потребам і 
запитам молоді.  
Однак у практичному вимірі оцінювання профілактичної роботи 
залишається складним завданням. Профілактичний результат не завжди 
можна швидко виміряти, оскільки він проявляється не лише в очевидних 
кількісних показниках, а й у попереджених проблемах, зміцненні 
життєстійкості, підвищенні довіри, формуванні соціальних зв’язків, 
зменшенні ризикованої поведінки та розвитку компетентностей. Молодіжні 
центри потребують зрозумілих індикаторів, методик самооцінювання, 
цифрових інструментів збору даних, регулярного зворотного зв’язку від 
молоді та підтримки у формуванні доказової бази власної діяльності. 
Шостою проблемою є обмеженість міжсекторальної взаємодії. 
Профілактика соціальних ризиків не може бути ефективною, якщо 
  91 
 
молодіжний центр працює ізольовано. Соціальні ризики молоді пов’язані з 
освітою, зайнятістю, сімейним середовищем, психологічним благополуччям, 
правовою безпекою, цифровим простором, громадянською участю та 
соціальним захистом. Тому молодіжний центр має взаємодіяти із закладами 
освіти, соціальними службами, службами зайнятості, центрами безоплатної 
правової допомоги, психологічними сервісами, закладами охорони здоров’я, 
громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, бізнесом, 
молодіжними радами та волонтерськими ініціативами. 
На практиці така взаємодія часто ускладнюється відсутністю сталих 
механізмів координації, різною відомчою підпорядкованістю установ, 
нестачею часу, конкуренцією за ресурси, формальним характером партнерств, 
слабкою комунікацією між суб’єктами та відсутністю чітких маршрутів 
перенаправлення молоді. У результаті молода людина може залишатися між 
різними інституціями, не отримуючи комплексної підтримки. Для 
профілактики соціальних ризиків це є серйозним обмеженням, оскільки раннє 
виявлення проблеми має супроводжуватися не лише порадою, а й реальним 
доступом до допомоги. 
Сьомою проблемою є обмежена доступність молодіжних центрів для 
різних груп молоді. Доступність має розумітися не лише як фізична 
можливість прийти до приміщення. Вона включає територіальну доступність, 
безбар’єрність, інформаційну відкритість, зрозумілу комунікацію, фінансову 
безоплатність або прийнятність участі, інклюзивність, психологічну безпеку 
та відсутність стигматизації. Якщо молодіжний центр розташований далеко, 
не має зручного графіка, не комунікує мовою молоді, не враховує потреб 
молоді з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, молодих ветеранів або 
молоді з сільських територій, його профілактичний вплив обмежується лише 
найбільш активною й ресурсною частиною молодіжного середовища. 
Особливу увагу слід приділяти молоді, яка не приходить до молодіжних 
центрів самостійно. Саме серед таких молодих людей можуть бути ті, хто 
  92 
 
найбільше потребує підтримки: соціально ізольовані, тривожні, безробітні, 
демотивовані, внутрішньо переміщені, ті, хто пережив травматичний досвід, 
має конфлікти в сім’ї або не довіряє інституціям. Тому молодіжний центр не 
повинен чекати лише на активну молодь. Він має розвивати аутріч-підходи, 
партнерство зі школами, університетами, гуртожитками, соціальними 
службами, громадськими організаціями та онлайн-спільнотами. 
Восьмою проблемою є комунікаційна слабкість і недостатня 
впізнаваність молодіжних центрів. Частина молоді може не знати про 
існування центру, не розуміти його функцій або сприймати його як 
формальний заклад, не пов’язаний із реальними потребами молодого 
покоління. У сучасному цифровому середовищі молодіжний центр має бути 
присутнім там, де перебуває молодь: у соціальних мережах, месенджерах, 
онлайн-спільнотах, студентських каналах, локальних цифрових платформах. 
Водночас комунікація не повинна зводитися до афіш заходів. Вона має 
створювати образ центру як безпечного, живого, відкритого й корисного 
простору. 
Комунікаційне обмеження безпосередньо впливає на профілактику 
соціальних ризиків. Якщо молодь не знає, що в центрі можна отримати 
підтримку, консультацію, долучитися до спільноти, знайти волонтерську 
можливість або отримати допомогу в професійному самовизначенні, центр не 
виконує функцію “точки входу” до системи підтримки. UNICEF у своїх 
матеріалах про простори для дітей, молоді й батьків зазначає, що молодіжні 
центри та простори можуть пропонувати освітні активності, розвиток навичок, 
кар’єрне консультування, творчі майстерні, психосоціальні групи підтримки, 
корисне дозвілля, консультування, волонтерство й можливості реалізовувати 
власні проєкти. Це підкреслює широту функцій таких просторів, але водночас 
актуалізує потребу донести ці можливості до самої молоді.  
Дев’ятою проблемою є психоемоційне навантаження та кризовий 
контекст війни. В умовах повномасштабної війни молодіжні центри часто 
  93 
 
змушені працювати з молоддю, яка переживає тривогу, втрату, 
невизначеність, досвід переміщення, руйнування соціальних зв’язків, освітні 
втрати, страх за близьких, економічну нестабільність і травматичні події. 
UNICEF наголошує, що війна в Україні спричинила глибоку кризу 
ментального здоров’я, яка особливо впливає на дітей, підлітків і родини, що 
непропорційно потерпають від воєнної травматизації.  
У таких умовах профілактична робота молодіжних центрів неминуче 
набуває психосоціального виміру. Проте не всі центри мають достатньо 
підготовлених фахівців, методичних матеріалів, партнерів-психологів, 
механізмів перенаправлення або внутрішніх протоколів реагування на кризові 
ситуації. Це створює ризик, що молодіжний центр стикається з серйозними 
запитами молоді, але не завжди має достатній інструментарій для їх якісного 
опрацювання. Водночас надмірне навантаження на працівників центрів може 
спричиняти їхнє професійне виснаження. 
Десятою проблемою є розмитість профілактичної функції молодіжних 
центрів. Нормативні документи визначають широкий спектр завдань 
молодіжних центрів: соціалізація, самореалізація, неформальна освіта, 
громадянська освіта, здоровий спосіб життя, волонтерство, 
працевлаштування, молодіжне підприємництво, змістовне дозвілля тощо. 
Проте профілактика соціальних ризиків не завжди виокремлюється як 
самостійний стратегічний напрям діяльності центру. Вона часто присутня 
опосередковано — через тренінги, волонтерство, дозвілля, консультування, 
участь або розвиток компетентностей, але не завжди описана мовою цілей, 
індикаторів, програм і очікуваних результатів. 
Унаслідок цього молодіжні центри можуть недооцінювати власний 
профілактичний потенціал або не фіксувати його у звітності й стратегічному 
плануванні. Наприклад, клуб за інтересами може знижувати соціальну 
ізоляцію, тренінг із медіаграмотності — профілактувати інформаційні ризики, 
волонтерська програма — зменшувати громадянську пасивність, а 
  94 
 
профорієнтаційна зустріч — попереджати професійну дезорієнтацію. Однак 
якщо ці зв’язки не усвідомлюються й не описуються, профілактична функція 
центру залишається прихованою. 
Одинадцятою проблемою є складність роботи з різними категоріями 
молоді. Молодь не є однорідною групою. До неї належать школярі, студенти, 
молоді працівники, безробітна молодь, молоді сім’ї, внутрішньо переміщені 
особи, молодь з інвалідністю, молоді ветерани, молодь із сільських громад, 
молоді люди з досвідом травми, бідності, насильства або соціального 
виключення. Універсальні заходи не завжди однаково ефективні для всіх цих 
груп. Тому молодіжний центр має поєднувати відкриті загальні формати з 
адресними програмами для тих, хто має особливі потреби або підвищену 
вразливість. 
Проблема полягає в тому, що адресна робота потребує додаткових 
компетентностей, партнерів і ресурсів. Робота з молоддю з інвалідністю 
вимагає безбар’єрності й інклюзивних методик; із внутрішньо переміщеною 
молоддю — інтеграційних програм і психосоціальної чутливості; з молодими 
ветеранами — розуміння військового досвіду, травми, адаптації та гідної 
комунікації; з безробітною молоддю — співпраці зі службами зайнятості та 
роботодавцями. Без цього існує ризик, що центр охоплюватиме переважно 
соціально активну молодь, залишаючи поза увагою тих, хто найбільше 
потребує профілактичного впливу. 
Дванадцятою проблемою є залежність від проєктного фінансування та 
несталість програм. Багато важливих ініціатив молодіжних центрів можуть 
реалізовуватися завдяки грантам, партнерській допомозі, міжнародним 
програмам або короткостроковим проєктам. Такий ресурс є цінним і часто 
дозволяє запускати інноваційні формати. Проте якщо діяльність центру 
надмірно залежить від тимчасових проєктів, виникає ризик несталості: 
завершення фінансування може призвести до припинення програм, втрати 
фахівців, зниження довіри молоді та фрагментації профілактичної роботи. 
  95 
 
Для профілактики соціальних ризиків сталість має принципове 
значення. Молоді люди потребують не лише разових заходів, а 
передбачуваних, регулярних і доступних можливостей. Довіра формується 
поступово, а профілактичний ефект часто виникає через повторювану 
взаємодію, участь у спільноті, послідовне формування навичок і тривалий 
контакт із безпечним середовищем. Саме тому молодіжні центри потребують 
не лише грантових можливостей, а й стабільної інституційної підтримки на 
рівні громади та державної політики. 
Основні проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів у сфері 
профілактики соціальних ризиків узагальнено в таблиці 3.1. 
Таблиця 3.1.  
Проблеми та обмеження діяльності молодіжних центрів у сфері профілактики 
соціальних ризиків 
Наслідки для 
Проблема / Потенційний напрям 
Зміст прояву профілактики 
обмеження подолання 
соціальних ризиків 
Нерівний доступ молоді 
Нерівномірність Різний рівень Розвиток мережі 
до підтримки, 
розвитку доступності центрів у місцевих центрів і 
неформальної освіти й 
молодіжної містах, малих громадах і мобільних / виїзних 
профілактичних 
інфраструктури сільських територіях форматів роботи 
програм 
Бюджетна підтримка, 
Недостатність Зниження якості 
Обмежене гранти, партнерство з 
приміщень, обладнання, заходів, неможливість 
фінансування та бізнесом і 
цифрових ресурсів, забезпечити сталість і 
матеріальна база міжнародними 
коштів на програми безпечність простору 
організаціями 
Недостатня кількість 
Формалізація 
Кадровий дефіцит і підготовлених Навчання, супервізія, 
діяльності, професійне 
перевантаження молодіжних працівників, методична підтримка, 
вигорання, слабке 
працівників поєднання багатьох розширення команд 
виявлення ризиків 
функцій 
Орієнтація на окремі Нестійкий Розроблення 
Подієвість замість заходи без профілактичний комплексних програм 
програмності довгострокової логіки результат, поверхове профілактики з цілями й 
впливу охоплення молоді індикаторами 
  96 
 
Наслідки для 
Проблема / Потенційний напрям 
Зміст прояву профілактики 
обмеження подолання 
соціальних ризиків 
Обмежене використання Впровадження системи 
Недостатній Неможливість довести 
якісних і кількісних оцінювання, збору 
моніторинг реальний вплив центру 
показників зворотного зв’язку, 
ефективності на зниження ризиків 
результативності аналізу потреб 
Меморандуми, спільні 
Недостатня координація 
Слабка Відсутність повного протоколи 
з освітою, соціальними 
міжсекторальна маршруту підтримки перенаправлення, 
службами, службою 
взаємодія молодої людини міжсекторальні робочі 
зайнятості, НГО 
групи 
Недостатня увага до Виключення найбільш Безбар’єрність, адресні 
Обмежена 
молоді з інвалідністю, вразливих груп із програми, аутріч-
інклюзивність і 
ВПО, молодих ветеранів, профілактичного робота, адаптовані 
доступність 
сільської молоді впливу формати 
Сучасна цифрова 
Молодь не знає про 
Низька залученість, комунікація, 
Комунікаційна можливості центру або 
слабка довіра, обмежене молодіжний tone of 
слабкість не сприймає його як 
охоплення voice, робота через 
корисний простір 
соцмережі 
Зростання тривожності, Навчання з MHPSS, 
Центри стикаються з 
травматичного досвіду, партнерство з 
Психоемоційне важкими запитами без 
потреби у психологами, 
навантаження війни достатньої фахової 
психосоціальній супервізія, кризові 
спроможності 
підтримці протоколи 
Профілактика присутня Недооцінка Інтеграція профілактики 
Розмитість 
опосередковано, але не профілактичного внеску у стратегії, плани, 
профілактичної 
завжди визначена як центру, слабка звітність програми та індикатори 
функції 
окремий напрям про результати діяльності 
Інституційне 
Залежність від грантів і Переривання програм, фінансування, 
Проєктна несталість короткострокових втрата довіри молоді, довгострокове 
ініціатив фрагментація роботи планування, сталі 
партнерські програми 
Джерело: складено автором на основі аналізу нормативних документів, рекомендацій 
ОБСЄ щодо діяльності молодіжних центрів в умовах війни, підходів до молодіжної 
роботи та положень моніторингу ефективності молодіжних центрів (Council of Europe, 
2017; Міністерство молоді та спорту України, 2024; OSCE, 2024; Кабінет Міністрів 
України, 2026). 
  97 
 
Як видно з таблиці 3.1, проблеми діяльності молодіжних центрів мають комплексний 
характер і стосуються не лише фінансування або матеріальної бази. Вони охоплюють 
інституційні, кадрові, методичні, комунікаційні, партнерські, інклюзивні, 
управлінські та оцінювальні аспекти. Тому підвищення ефективності 
молодіжних центрів у сфері профілактики соціальних ризиків не може бути 
зведене до одного рішення. Воно потребує системної роботи з посилення 
їхньої спроможності. 
Особливе значення для розуміння цих проблем має досвід 
функціонування молодіжних центрів в умовах війни. У рекомендаціях ОБСЄ 
«Вистояти для молоді та з нею» зазначено, що молодіжні центри та простори 
стали важливими платформами підтримки молоді та зміцнення громад, а сам 
документ був підготовлений на основі восьми круглих столів за участі 
представників молодіжних центрів, органів влади й громадських організацій 
та містить виклики, рішення й можливості для роботи центрів у період війни 
та постконфліктного відновлення. Це підтверджує, що проблеми молодіжних 
центрів не є суто локальними або випадковими; вони мають системний 
характер і потребують спільної відповіді з боку держави, громад, 
громадянського суспільства та міжнародних партнерів. 
Логіку впливу проблем та обмежень на профілактичну ефективність 
молодіжних центрів можна подати у вигляді рисунка 3.1. 
  98 
 
 
 
Рисунок 3.1. Вплив проблем та обмежень на ефективність профілактичної роботи 
молодіжного центру 
Джерело: розроблено автором на основі аналізу проблем діяльності молодіжних центрів, 
положень моніторингу ефективності молодіжних центрів та рекомендацій щодо роботи 
молодіжних центрів в умовах війни (Міністерство молоді та спорту України, 2024; 
OSCE, 2024; Lipsky, 2010). 
Представлена на рисунку 3.1 схема демонструє, що проблеми 
молодіжних центрів не залишаються на рівні внутрішньої організації. Вони 
безпосередньо впливають на якість профілактичної роботи, рівень довіри 
молоді, сталість програм, доступність підтримки та здатність центру реагувати 
на соціальні ризики. Якщо молодіжний центр має слабку матеріальну базу, 
нестачу кадрів, відсутність партнерів і не здійснює оцінювання потреб молоді, 
він не може повною мірою виконувати функцію профілактичного середовища. 
Навпаки, посилення інституційної спроможності центру створює умови для 
системної, адресної й результативної профілактики. 
  99 
 
Важливо підкреслити, що більшість зазначених проблем є 
взаємопов’язаними. Обмежене фінансування впливає на кадрову сталість; 
кадровий дефіцит знижує якість програм; слабкий моніторинг ускладнює 
залучення ресурсів; недостатня комунікація зменшує охоплення молоді; 
низька міжсекторальна взаємодія обмежує можливості перенаправлення; 
несталість програм знижує довіру молоді. Отже, підвищення ефективності 
діяльності молодіжних центрів потребує не точкових, а комплексних 
управлінських рішень. 
Іншим важливим аспектом є необхідність переходу від логіки 
“молодіжний центр як місце проведення заходів” до логіки “молодіжний центр 
як інституція профілактичного впливу”. Такий перехід передбачає стратегічне 
планування, аналіз потреб молоді, програмний підхід, підготовку кадрів, 
розвиток партнерської мережі, оцінювання результатів, інклюзивність і 
сталість діяльності. Молодіжний центр має не просто реагувати на запити, а 
бачити ризики молодіжного середовища, працювати з їх причинами й 
формувати ресурсну альтернативу негативним соціальним явищам. 
Особливої уваги потребує баланс між універсальністю та адресністю. 
Молодіжний центр має залишатися відкритим простором для всієї молоді, щоб 
не створювати стигматизації та не перетворюватися на установу “для 
проблемних”. Водночас він повинен мати інструменти для роботи з групами 
підвищеної вразливості. Саме поєднання відкритості й адресності дозволяє 
молодіжному центру бути ефективним у профілактиці соціальних ризиків: з 
одного боку, формувати загальне середовище розвитку, а з іншого — 
своєчасно підтримувати тих, хто потребує особливої уваги. 
Проблемою також залишається потреба в доказовості профілактичної 
діяльності. У сучасних умовах молодіжні центри мають не лише “проводити 
корисні заходи”, а й показувати, які зміни ці заходи створюють. Це важливо 
для обґрунтування фінансування, підвищення довіри громади, залучення 
партнерів і розвитку професійних стандартів. Порядок моніторингу та оцінки 
  100 
 
ефективності діяльності молодіжних центрів передбачає аналіз послуг, 
визначення пріоритетних результатів з урахуванням потреб молоді громади та 
формування рекомендацій щодо удосконалення діяльності. Отже, оцінювання 
має стати не формальною звітністю, а інструментом розвитку. 
У підсумку можна стверджувати, що проблеми та обмеження діяльності 
молодіжних центрів у сфері профілактики соціальних ризиків мають 
системний, багаторівневий і взаємопов’язаний характер. Вони охоплюють 
нерівномірність розвитку інфраструктури, ресурсну недостатність, кадрові 
труднощі, фрагментарність програм, слабкість моніторингу, недостатню 
міжсекторальну взаємодію, обмежену доступність, комунікаційні бар’єри, 
психоемоційне навантаження війни, розмитість профілактичної функції та 
несталість проєктних ініціатив. 
Таким чином, молодіжні центри мають значний профілактичний 
потенціал, але його реалізація потребує посилення інституційної 
спроможності, професіоналізації молодіжної роботи, стабільного ресурсного 
забезпечення, розбудови партнерських мереж, упровадження системи 
оцінювання ефективності та орієнтації на реальні потреби різних груп молоді. 
Саме подолання зазначених проблем є необхідною передумовою для переходу 
молодіжних центрів від фрагментарної активності до системної 
профілактичної діяльності, здатної впливати на соціальні ризики в 
молодіжному середовищі. Це створює підґрунтя для подальшого розгляду 
шляхів удосконалення міжсекторальної взаємодії молодіжних центрів із 
закладами освіти, соціальними службами, громадськими організаціями та 
органами місцевого самоврядування. 
 
 
 
  101 
 
3.2. Удосконалення міжсекторальної взаємодії молодіжних центрів 
із закладами освіти, соціальними службами, громадськими організаціями 
та органами місцевого самоврядування 
Ефективність діяльності молодіжних центрів у сфері профілактики 
соціальних ризиків значною мірою залежить не лише від внутрішньої 
організації їхньої роботи, а й від якості взаємодії з іншими суб’єктами 
молодіжної політики, соціальної роботи, освіти, громадського сектору та 
місцевого самоврядування. Соціальні ризики в молодіжному середовищі 
мають комплексну природу, оскільки одночасно пов’язані з освітніми 
труднощами, професійною невизначеністю, психологічною напругою, 
сімейними проблемами, соціальною ізоляцією, цифровими загрозами, 
економічною вразливістю, правовою необізнаністю та недостатньою 
включеністю молоді у життя громади. Саме тому жодна інституція не здатна 
самостійно забезпечити повний цикл профілактики, раннього виявлення, 
підтримки, перенаправлення та розвитку молодої людини. 
Міжсекторальна взаємодія в контексті діяльності молодіжних центрів 
може бути визначена як цілеспрямована, системна й узгоджена співпраця 
різних суб’єктів — закладів освіти, соціальних служб, громадських 
організацій, органів місцевого самоврядування, служб зайнятості, центрів 
безоплатної правової допомоги, медичних і психологічних сервісів, 
молодіжних рад, волонтерських ініціатив, бізнесу та самих молодих людей — 
з метою попередження соціальних ризиків, забезпечення доступу молоді до 
ресурсів, розвитку її потенціалу та формування безпечного, підтримувального 
середовища в громаді. 
Нормативне підґрунтя такої взаємодії закладено у Законі України «Про 
основні засади молодіжної політики», який серед завдань молодіжної політики 
визначає створення умов для залучення молоді до громадського, політичного, 
соціально-економічного й культурного життя, а також підкреслює значення 
участі молоді та міжвідомчої і міжсекторальної взаємодії (Верховна Рада 
  102 
 
України, 2021). Молодіжний центр у цьому контексті є не ізольованою 
установою, а одним із вузлових елементів локальної системи молодіжної 
політики, здатним об’єднувати різні ресурси навколо потреб молоді.  
Типове положення про молодіжний центр також передбачає, що центр 
утворюється для вирішення питань соціального становлення та розвитку 
молоді, а серед його напрямів діяльності визначено соціалізацію, 
самореалізацію, неформальну освіту, громадянську освіту, популяризацію 
здорового способу життя, сприяння працевлаштуванню, молодіжному 
підприємництву, волонтерству, змістовному дозвіллю та взаємодії з іншими 
суб’єктами (Кабінет Міністрів України, 2017). Саме ця 
багатофункціональність зумовлює потребу в партнерстві, адже кожен із 
зазначених напрямів потребує залучення різних інституційних ресурсів.  
У сфері соціальної роботи міжсекторальність є особливо важливою, 
оскільки профілактика соціальних ризиків передбачає роботу не лише з уже 
сформованими складними життєвими обставинами, а й з передумовами їх 
виникнення. Закон України «Про соціальні послуги» визначає організаційні та 
правові засади надання соціальних послуг, спрямованих, зокрема, на 
профілактику складних життєвих обставин, а Державний стандарт соціальної 
послуги профілактики встановлює зміст, умови, порядок надання такої 
послуги та показники її якості (Верховна Рада України, 2019; Міністерство 
соціальної політики України, 2015). Для молодіжних центрів це означає 
необхідність взаємодії із суб’єктами соціальної роботи, які мають професійні 
інструменти оцінки потреб, соціального супроводу, консультування та 
перенаправлення.  
Взаємодія молодіжних центрів із закладами освіти є одним із базових 
напрямів удосконалення профілактичної діяльності. Заклади загальної 
середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти мають 
безпосередній доступ до молодіжного середовища, можуть спостерігати ранні 
ознаки освітньої дезадаптації, булінгу, соціальної ізоляції, втрати мотивації, 
  103 
 
психологічного напруження або професійної невизначеності. Закон України 
«Про освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади 
функціонування системи освіти, що створює нормативну основу для співпраці 
закладів освіти з іншими суб’єктами розвитку й підтримки здобувачів освіти 
(Верховна Рада України, 2017).  
Молодіжні центри можуть доповнювати формальну освіту через 
неформальне навчання, розвиток життєвих навичок, громадянської 
компетентності, медіаграмотності, лідерства, волонтерства, професійної 
орієнтації та психосоціальної підтримки. Якщо заклад освіти часто працює в 
межах навчальної програми й освітнього процесу, то молодіжний центр має 
більшу гнучкість у виборі форматів: тренінги, воркшопи, клуби, молодіжні 
ініціативи, peer-to-peer-програми, дискусійні платформи, кар’єрні майстерні, 
творчі лабораторії та волонтерські проєкти. Саме поєднання формальної 
освіти й неформальної молодіжної роботи дозволяє створити більш повну 
систему профілактики ризиків. 
Співпраця із закладами освіти може здійснюватися у кількох напрямах. 
Перший напрям — інформаційно-просвітницький, що передбачає проведення 
спільних заходів з профілактики булінгу, насильства, залежностей, 
кіберризиків, правопорушень, дискримінації, професійної дезорієнтації та 
психологічного виснаження. Другий напрям — освітньо-розвивальний, 
спрямований на формування життєвих компетентностей, лідерських навичок, 
громадянської активності, культури волонтерства, комунікації та командної 
роботи. Третій напрям — профорієнтаційний, пов’язаний із підготовкою 
молоді до вибору професії, виходу на ринок праці, підприємницької 
активності й самозайнятості. Четвертий напрям — психосоціальний, який 
охоплює заходи зі стресостійкості, підтримки однолітків, емоційної 
саморегуляції та створення безпечного простору для обговорення складних 
життєвих ситуацій. 
  104 
 
Особливо важливо, щоб взаємодія молодіжних центрів із закладами 
освіти не обмежувалася разовими заходами. Вона має набувати програмного 
характеру: спільне планування профілактичної роботи на навчальний рік, 
узгодження календаря заходів, визначення відповідальних осіб, створення 
маршрутів перенаправлення, проведення спільного моніторингу потреб 
молоді, залучення учнівського та студентського самоврядування, проведення 
регулярних груп підтримки й розвиток спільних молодіжних проєктів. Такий 
підхід дозволяє перейти від формату “центр прийшов і провів захід” до 
формату сталої партнерської профілактичної програми. 
Другим стратегічним напрямом є взаємодія молодіжних центрів із 
соціальними службами. Соціальні служби мають професійні повноваження та 
інструменти роботи з особами й сім’ями, які перебувають у складних життєвих 
обставинах або мають ризик потрапляння в них. Молодіжні центри, своєю 
чергою, мають довіру молоді, неформальність, доступність і можливість 
раннього виявлення проблем у менш стигматизуючому середовищі. Саме тому 
їхня співпраця може створити ефективний механізм раннього реагування на 
соціальні ризики. 
Молодіжний центр не повинен дублювати функції соціальних служб або 
брати на себе завдання, які потребують спеціалізованого соціального 
супроводу. Його роль полягає в іншому: виявити потребу, надати первинну 
підтримку, пояснити можливості допомоги, зменшити бар’єр звернення, 
скерувати молоду людину до відповідної служби та, за потреби, підтримати її 
включення в соціальне середовище. Така модель взаємодії є особливо 
важливою щодо молоді, яка переживає насильство, сімейні конфлікти, 
бездомність, залежність, психологічну кризу, соціальну ізоляцію, досвід 
переміщення або інші складні життєві обставини. 
Удосконалення взаємодії із соціальними службами передбачає 
розроблення чітких алгоритмів перенаправлення. Молодіжний працівник має 
розуміти, у яких ситуаціях достатньо інформаційної консультації, коли 
  105 
 
потрібне залучення психолога, коли необхідне звернення до центру 
соціальних служб, служби у справах дітей, поліції, медичних установ, центрів 
безоплатної правової допомоги або служб зайнятості. Такі алгоритми мають 
бути не формальними, а реально відпрацьованими: з контактами 
відповідальних осіб, правилами конфіденційності, процедурою згоди молодої 
людини, каналами термінового реагування та зворотним зв’язком щодо 
результату перенаправлення. 
Третім важливим напрямом є партнерство молодіжних центрів із 
громадськими організаціями. Громадський сектор часто має гнучкість, 
тематичну експертизу, досвід роботи з вразливими групами, грантові ресурси, 
міжнародні партнерства, інноваційні методики та здатність швидко реагувати 
на нові соціальні виклики. Саме громадські організації нерідко першими 
впроваджують програми з неформальної освіти, ментального здоров’я, 
протидії насильству, медіаграмотності, волонтерства, правопросвіти, інклюзії, 
підтримки ВПО, молодих ветеранів, молоді з інвалідністю або молоді, яка 
переживає соціальне виключення. 
Для молодіжних центрів співпраця з громадськими організаціями є 
можливістю розширити спектр послуг і програм, залучити експертів, отримати 
методичну підтримку, реалізувати спільні проєкти, посилити адвокаційний 
компонент і залучити додаткові ресурси. Для громадських організацій 
молодіжний центр є важливим локальним майданчиком доступу до молоді, 
простором проведення заходів, партнером у комунікації з громадою та 
інституцією, здатною забезпечити сталість проєктних результатів. 
Однак така взаємодія потребує впорядкування. Вона не повинна 
зводитися до ситуативного використання приміщення молодіжного центру 
для заходів різних організацій. Ефективне партнерство передбачає узгодження 
цілей, визначення спільних цільових груп, відповідальності сторін, очікуваних 
результатів, етичних стандартів роботи з молоддю, механізмів оцінювання та 
подальшого супроводу. Інакше існує ризик фрагментації, коли в громаді 
  106 
 
проводиться багато окремих активностей, але вони не складаються в цілісну 
систему профілактики соціальних ризиків. 
Четвертим ключовим напрямом є взаємодія молодіжних центрів з 
органами місцевого самоврядування. Саме органи місцевого самоврядування 
мають управлінські, фінансові, організаційні та стратегічні можливості для 
розвитку молодіжної інфраструктури в громаді. Закон України «Про місцеве 
самоврядування в Україні» визначає правові засади діяльності місцевого 
самоврядування, а сучасна редакція закону містить повноваження у сферах 
освіти, охорони здоров’я, культури, молодіжної політики, фізичної культури і 
спорту та утвердження української національної й громадянської ідентичності 
(Верховна Рада України, 1997).  
Роль органів місцевого самоврядування полягає не лише у створенні або 
фінансуванні молодіжного центру. Вони мають забезпечувати включення 
молодіжної політики до стратегій розвитку громади, місцевих програм, 
бюджетних процесів, планів відновлення, програм соціального захисту, 
освіти, культури, зайнятості та громадської безпеки. Молодіжний центр у 
такій моделі виступає не периферійною установою, а інструментом реалізації 
місцевої політики розвитку молоді та профілактики соціальних ризиків. 
Особливо важливим є створення при органах місцевого самоврядування 
сталих координаційних механізмів: міжсекторальних робочих груп, 
координаційних рад, дорадчих органів, молодіжних рад, платформ 
партнерства або регулярних зустрічей суб’єктів молодіжної роботи. Такі 
структури мають забезпечувати обмін інформацією, аналіз потреб молоді, 
узгодження програм, спільне планування заходів, реагування на ризики та 
оцінювання результатів. Закон «Про основні засади молодіжної політики» 
прямо пов’язує молодіжну політику з участю молоді у формуванні та 
реалізації рішень, що робить залучення молоді до таких координаційних 
механізмів принципово важливим.  
  107 
 
Удосконалення міжсекторальної взаємодії має спиратися на кілька 
принципів. Першим є принцип спільної відповідальності. Профілактика 
соціальних ризиків не може бути “справою лише молодіжного центру” або 
лише соціальних служб. Кожен суб’єкт має власну зону відповідальності: 
заклади освіти — раннє спостереження та освітню підтримку; соціальні 
служби — професійну оцінку потреб і соціальний супровід; громадські 
організації — тематичну експертизу й гнучкі програми; органи місцевого 
самоврядування — політичну, фінансову й управлінську рамку; молодіжні 
центри — простір довіри, залучення, неформальної освіти та соціальної 
навігації. 
Другим принципом є орієнтація на потреби молоді, а не на відомчі 
інтереси установ. Міжсекторальна взаємодія втрачає сенс, якщо вона існує 
лише у вигляді формальних меморандумів або звітних заходів. Її реальна мета 
— створити для молодої людини зрозумілу, доступну й дружню систему 
підтримки. Молодь не повинна самостійно “блукати” між установами, не 
розуміючи, куди звернутися. Завдання партнерської мережі — зробити 
маршрут допомоги максимально простим, безпечним і не стигматизуючим. 
Третім принципом є раннє виявлення ризиків. Молодіжний центр, 
заклад освіти, соціальна служба та громадська організація можуть бачити різні 
фрагменти життєвої ситуації молодої людини. Якщо ці фрагменти не 
поєднуються, ризик може залишитися непоміченим. Якщо ж між суб’єктами 
існує етична, правомірна й узгоджена комунікація, з’являється можливість 
вчасно реагувати на перші ознаки дезадаптації, ізоляції, психологічної кризи, 
насильства, втрати мотивації або ризикованої поведінки. 
Четвертим принципом є конфіденційність і повага до прав молодої 
людини. Міжсекторальна взаємодія не повинна перетворюватися на 
неконтрольований обмін персональною інформацією між установами. Будь-
яке перенаправлення, супровід або залучення партнерів має здійснюватися з 
дотриманням прав людини, етичних стандартів, добровільності, інформованої 
  108 
 
згоди та захисту персональних даних. Це особливо важливо, оскільки довіра 
молоді до молодіжного центру може бути втрачена, якщо молода людина 
відчує, що її ситуацію обговорюють без її участі або згоди. 
П’ятим принципом є програмність. Ефективна взаємодія має 
проявлятися не лише в разових партнерських заходах, а в довгострокових 
програмах. Наприклад, програма профілактики булінгу може поєднувати 
роботу молодіжного центру, школи, психолога, поліції ювенальної превенції, 
батьківської спільноти та громадської організації. Програма профорієнтації — 
молодіжний центр, заклади освіти, службу зайнятості, роботодавців і місцевий 
бізнес. Програма психосоціальної підтримки — молодіжний центр, соціальні 
служби, психологів, медичні установи, волонтерів і освітян. Саме 
програмність дозволяє забезпечити сталість, послідовність і вимірюваність 
результатів. 
Шостим принципом є участь молоді. Удосконалення міжсекторальної 
взаємодії не повинно здійснюватися лише “дорослими інституціями для 
молоді”. Молодь має бути співтворцем цієї системи: брати участь в оцінці 
потреб, плануванні програм, організації заходів, роботі молодіжних рад, 
волонтерських командах, інформаційних кампаніях, оцінюванні якості послуг 
і формуванні рекомендацій для громади. Такий підхід відповідає сучасній 
логіці молодіжної політики, у якій молодь розглядається не як пасивний об’єкт 
турботи, а як суб’єкт розвитку й ухвалення рішень. 
Основні напрями міжсекторальної взаємодії молодіжних центрів із 
ключовими партнерами узагальнено в таблиці 3.2. 
 
 
 
 
 
  109 
 
Таблиця 3.2.  
Напрями удосконалення міжсекторальної взаємодії молодіжних центрів у 
профілактиці соціальних ризиків 
Можливі напрями Очікуваний 
Суб’єкт Основні ресурси 
співпраці з молодіжним профілактичний 
взаємодії суб’єкта 
центром результат 
Доступ до молоді, Раннє виявлення 
Спільні тренінги, 
педагогічний освітньої 
профілактика булінгу, 
супровід, освітнє дезадаптації, 
медіаграмотність, 
Заклади освіти середовище, зниження булінгу, 
профорієнтація, розвиток 
учнівське й розвиток 
життєвих навичок, 
студентське компетентностей і 
психосоціальні заходи 
самоврядування мотивації 
Оцінка потреб, 
Алгоритми Своєчасне отримання 
соціальний супровід, 
перенаправлення, спільне допомоги, 
робота зі складними 
Соціальні виявлення ризиків, недопущення 
життєвими 
служби консультування, поглиблення 
обставинами, 
підтримка вразливих груп складних життєвих 
професійні соціальні 
молоді обставин 
послуги 
Спільні проєкти, 
Тематична 
неформальна освіта, Розширення спектра 
експертиза, гнучкі 
правопросвіта, профілактичних 
Громадські методики, грантові 
інклюзивні програми, програм, 
організації ресурси, досвід 
підтримка ВПО, молодих інноваційність і 
роботи з цільовими 
ветеранів, молоді з адресність підтримки 
групами 
інвалідністю 
Управлінські Фінансування центрів, 
Інституційна сталість 
повноваження, координаційні ради, 
Органи молодіжного центру, 
бюджетні ресурси, місцеві програми 
місцевого системність і 
місцеві програми, молодіжної політики, 
самоврядування політична підтримка 
стратегічне інтеграція профілактики в 
профілактики 
планування стратегії громади 
Зниження ризику 
Кар’єрні майстерні, 
Інформація про безробіття, 
Служби профорієнтація, тренінги 
ринок праці, вакансії, професійної 
зайнятості та з працевлаштування, 
кар’єрні інструменти, дезорієнтації й 
роботодавці молодіжне 
стажування економічної 
підприємництво 
вразливості 
Підвищення правової 
Правопросвітницькі 
обізнаності, 
Правова експертиза, заходи, консультації, 
Центри правової зниження ризику 
консультування, профілактика насильства, 
допомоги експлуатації та 
захист прав дискримінації, 
протиправної 
правопорушень 
поведінки 
  110 
 
Можливі напрями Очікуваний 
Суб’єкт Основні ресурси 
співпраці з молодіжним профілактичний 
взаємодії суб’єкта 
центром результат 
Підвищення 
Заняття зі стресостійкості, життєстійкості, 
Фахова допомога у 
Психологічні та групи підтримки, зниження 
сфері ментального й 
медичні сервіси перенаправлення, кризове психологічної 
фізичного здоров’я 
реагування напруги, підтримка 
ментального здоров’я 
Підвищення участі 
Представництво Спільне планування 
Молодіжні ради молоді, зниження 
молодіжних програм, консультації з 
та ініціативні громадянської 
інтересів, участь, молоддю, волонтерство, 
групи пасивності, розвиток 
самоорганізація громадські ініціативи 
відповідальності 
Джерело: складено автором на основі положень законодавства України у сфері 
молодіжної політики, соціальних послуг, освіти, місцевого самоврядування та 
європейських підходів до молодіжної роботи (Верховна Рада України, 1997; Верховна 
Рада України, 2017; Верховна Рада України, 2019; Верховна Рада України, 2021; Council 
of Europe, 2017). 
Як видно з таблиці 3.2, кожен суб’єкт має власний ресурс, який є 
важливим для профілактики соціальних ризиків. Молодіжний центр не 
повинен замінювати ці інституції, але може забезпечувати їхню координацію 
навколо потреб молоді. Його унікальність полягає в тому, що він здатний 
поєднувати неформальне середовище довіри з інституційними можливостями 
партнерів. 
Практичне удосконалення міжсекторальної взаємодії доцільно 
здійснювати через створення локальної партнерської моделі профілактики 
соціальних ризиків молоді. Така модель має включати кілька 
взаємопов’язаних елементів: аналіз потреб молоді громади; карту наявних 
послуг і ресурсів; перелік партнерів; алгоритми перенаправлення; спільні 
профілактичні програми; регулярну координацію; систему зворотного зв’язку 
від молоді; моніторинг результатів; механізми оновлення програм відповідно 
до нових викликів. 
Першим кроком має бути картування ресурсів громади. Молодіжний 
центр разом із партнерами має визначити, які установи, організації, фахівці, 
  111 
 
простори, програми, сервіси й ініціативи вже працюють із молоддю. Така 
карта має містити не лише назви установ, а й конкретні послуги, контакти 
відповідальних осіб, умови звернення, цільові групи, години роботи, 
можливості онлайн-доступу та порядок перенаправлення. Ресурсна карта 
дозволяє уникнути дублювання, побачити прогалини й зробити систему 
підтримки більш зрозумілою для молоді. 
Другим кроком є створення алгоритму перенаправлення молоді. У 
молодіжному центрі мають бути прописані базові сценарії реагування: що 
робити, якщо молода людина повідомляє про насильство; якщо виявлено 
ознаки психологічної кризи; якщо є ризик бездомності; якщо молода людина 
втратила документи; якщо вона не має роботи; якщо пережила булінг; якщо є 
проблеми в сім’ї; якщо потребує правової допомоги; якщо є ризик залежності 
або самоізоляції. Такий алгоритм не повинен бути надмірно бюрократичним, 
але має давати працівникам центру впевненість у діях. 
Третім кроком є укладання партнерських угод або меморандумів, однак 
їхня цінність має полягати не у формальному підписі, а в реальній 
домовленості про співпрацю. У таких документах доцільно визначати напрями 
спільної роботи, відповідальних осіб, порядок обміну інформацією, механізми 
перенаправлення, правила конфіденційності, можливості спільних заходів, 
порядок кризового реагування та процедури оцінювання результатів. Добре 
підготовлений меморандум може стати не папером “для звіту”, а практичним 
інструментом координації. 
Четвертим кроком має бути створення міжсекторальної координаційної 
групи з питань молоді та профілактики соціальних ризиків. До її складу 
доцільно включати представників молодіжного центру, закладів освіти, 
соціальних служб, органів місцевого самоврядування, громадських 
організацій, служби зайнятості, психологічних сервісів, молодіжної ради та, за 
потреби, інших суб’єктів. Така група може збиратися регулярно для аналізу 
  112 
 
ситуації, узгодження заходів, розгляду проблемних питань, планування 
спільних програм і напрацювання рекомендацій для громади. 
П’ятим кроком є розроблення спільних профілактичних програм, а не 
лише окремих заходів. Наприклад, програма “Безпечне молодіжне 
середовище” може включати профілактику булінгу, насильства, кіберризиків 
і дискримінації; програма “Молодь і професійне майбутнє” — 
профорієнтацію, зустрічі з роботодавцями, тренінги з працевлаштування, 
підприємницькі майстерні; програма “Психологічна стійкість молоді” — 
групи підтримки, тренінги емоційної саморегуляції, перенаправлення до 
психологів; програма “Молодь у громаді” — волонтерство, молодіжні ради, 
громадські ініціативи й участь у місцевому самоврядуванні. 
Шостим кроком є спільне оцінювання ефективності. У 2024 році було 
затверджено порядок моніторингу та оцінки ефективності діяльності 
молодіжних центрів, який передбачає аналіз результативних показників, 
якості діяльності, відповідності потребам молоді та формування рекомендацій 
щодо удосконалення діяльності центрів (Міністерство молоді та спорту 
України, 2024). Це створює підстави для того, щоб молодіжні центри разом із 
партнерами оцінювали не лише кількість заходів, а й реальні зміни: рівень 
залучення молоді, доступність підтримки, кількість перенаправлень, якість 
партнерства, задоволеність молоді, зростання компетентностей і зниження 
проявів ризикованої поведінки.  
Модель міжсекторальної взаємодії молодіжного центру в профілактиці 
соціальних ризиків можна подати у вигляді рисунка 3.2. 
  113 
 
 
Рисунок 3.2. Модель міжсекторальної взаємодії молодіжного центру в профілактиці 
соціальних ризиків 
Джерело: розроблено автором на основі положень законодавства України щодо 
молодіжної політики, соціальних послуг, освіти, місцевого самоврядування, а також 
рекомендацій щодо діяльності молодіжних центрів в умовах війни (Верховна Рада 
України, 1997; Верховна Рада України, 2017; Верховна Рада України, 2019; Верховна Рада 
України, 2021; OSCE, 2024). 
Представлена на рисунку 3.2 модель демонструє, що молодіжний центр 
у системі міжсекторальної взаємодії виконує роль не лише організатора 
заходів, а й координатора доступу молоді до ресурсів громади. Його 
профілактична сила полягає в тому, що він може поєднати неформальну довіру 
молодіжного середовища з професійними можливостями освіти, соціальної 
роботи, правової допомоги, громадського сектору та місцевого 
самоврядування. 
Особливої актуальності міжсекторальна взаємодія набуває в умовах 
війни та післявоєнного відновлення. У рекомендаціях ОБСЄ щодо діяльності 
молодіжних центрів і просторів в умовах війни зазначено, що такі центри 
стали важливими платформами підтримки молоді та зміцнення громад, а самі 
  114 
 
рекомендації були розроблені на основі обговорень із представниками 
молодіжних центрів, органів влади й громадських організацій (OSCE, 2024). 
Це підтверджує, що в кризових умовах молодіжні центри не можуть діяти 
ізольовано: вони потребують партнерств для гуманітарної підтримки, 
психосоціальної допомоги, інтеграції ВПО, волонтерства, професійної 
орієнтації та підтримки громадянської активності.  
В умовах війни молодіжний центр може бути важливим майданчиком 
інтеграції внутрішньо переміщеної молоді. Для цього необхідна взаємодія із 
соціальними службами, закладами освіти, органами місцевого 
самоврядування, волонтерськими ініціативами та громадськими 
організаціями. Така взаємодія дозволяє не лише надати інформацію або 
гуманітарну допомогу, а й включити молодих людей у спільноту, 
запропонувати їм участь у клубах, тренінгах, волонтерстві, психосоціальних 
групах, кар’єрних заходах і громадських ініціативах. Саме включення в 
соціальне середовище є важливим чинником профілактики ізоляції, апатії, 
тривожності та втрати життєвої перспективи. 
Окремої уваги потребує співпраця у сфері ментального здоров’я та 
психосоціальної підтримки. Молодіжні центри можуть створювати безпечні 
простори, організовувати групи підтримки, тренінги зі стресостійкості, 
зустрічі з психологами, програми підтримки однолітків, однак вони не повинні 
підміняти спеціалізовану психологічну чи медичну допомогу. Тому необхідні 
сталі партнерства з психологічними сервісами, закладами охорони здоров’я, 
соціальними службами та громадськими організаціями, які мають відповідну 
експертизу. Такий підхід дозволяє молодіжному центру виконувати роль 
першої безпечної точки контакту, а не єдиного джерела допомоги. 
Важливо також удосконалити взаємодію з місцевим бізнесом і службами 
зайнятості. Соціальні ризики молоді часто пов’язані з професійною 
невизначеністю, безробіттям, економічною залежністю та відсутністю досвіду 
першого працевлаштування. Молодіжний центр може стати майданчиком для 
  115 
 
кар’єрних подій, зустрічей із роботодавцями, тренінгів із підприємництва, 
професійних проб, стажувань, менторських програм і розвитку soft skills. У 
поєднанні зі службами зайнятості та роботодавцями така діяльність може 
перетворитися на потужний механізм профілактики економічних ризиків 
молоді. 
Не менш важливою є цифровізація міжсекторальної взаємодії. 
Молодіжний центр може вести електронну карту партнерів, календар спільних 
заходів, форму звернення або запису на консультації, базу можливостей для 
молоді, онлайн-навігатор послуг громади, канали швидкого інформування та 
збору зворотного зв’язку. Водночас цифрові інструменти мають 
використовуватися з дотриманням етичних вимог, захисту персональних 
даних і безпеки молоді. Цифровізація не повинна замінювати живу взаємодію, 
але може значно полегшити доступ молоді до інформації та підтримки. 
Удосконалення міжсекторальної взаємодії передбачає також розвиток 
спільного професійного навчання. Молодіжні працівники, освітяни, соціальні 
працівники, представники громадських організацій і органів місцевого 
самоврядування мають краще розуміти функції одне одного. Для цього 
доцільно проводити спільні тренінги з молодіжної роботи, профілактики 
соціальних ризиків, травма-інформованого підходу, інклюзії, кризової 
комунікації, соціальної навігації, медіаграмотності, захисту прав молоді та 
оцінювання потреб. Таке навчання зменшує відомчі бар’єри й формує спільну 
професійну мову. 
Окремим напрямом має бути створення локального протоколу взаємодії 
у кризових ситуаціях. Молодіжні центри можуть стикатися з випадками 
насильства, булінгу, суїцидальних ризиків, гострих психологічних станів, 
бездомності, втрати документів, конфлікту із законом або інших ситуацій, що 
потребують швидкого реагування. У таких випадках працівник центру не 
повинен імпровізувати. Має існувати погоджений алгоритм: кого повідомити, 
  116 
 
куди звернутися, які дії є невідкладними, як забезпечити безпеку молодої 
людини, як зберегти конфіденційність і як здійснити подальший супровід. 
Важливою умовою ефективної міжсекторальної взаємодії є регулярний 
зворотний зв’язок від молоді. Саме молоді люди можуть показати, чи є 
партнерська система реально доступною, зрозумілою й корисною. Для цього 
молодіжні центри можуть застосовувати опитування, фокус-групи, молодіжні 
консультації, відкриті зустрічі, скриньки пропозицій, цифрові анкети, 
обговорення в молодіжних радах, participatory evaluation — оцінювання за 
участю молоді. Такий підхід дозволяє не лише покращити якість послуг, а й 
формує у молоді відчуття впливу на власне середовище. 
Міжсекторальна взаємодія має бути закріплена в місцевих стратегічних 
документах. Молодіжний центр, органи місцевого самоврядування та 
партнери мають інтегрувати профілактику соціальних ризиків молоді в місцеві 
програми молодіжної політики, соціального захисту, освіти, зайнятості, 
громадського здоров’я, безпеки, відновлення та розвитку громади. Якщо 
профілактика соціальних ризиків залишається лише ініціативою окремих 
працівників, вона є вразливою до кадрових змін, нестачі ресурсів і політичної 
несталості. Якщо ж вона включена до стратегічних документів громади, 
молодіжний центр отримує сильніше інституційне підґрунтя. 
Отже, удосконалення міжсекторальної взаємодії молодіжних центрів із 
закладами освіти, соціальними службами, громадськими організаціями та 
органами місцевого самоврядування є необхідною умовою підвищення 
ефективності профілактики соціальних ризиків у молодіжному середовищі. 
Така взаємодія дозволяє поєднати ресурси різних суб’єктів, забезпечити раннє 
виявлення ризиків, створити зрозумілі маршрути підтримки, розширити 
спектр профілактичних програм, підвищити доступність послуг і сформувати 
в громаді цілісну систему підтримки молоді. 
Таким чином, молодіжний центр у системі міжсекторальної взаємодії 
має виступати не лише місцем проведення заходів, а координатором, 
  117 
 
комунікатором, навігатором і простором довіри між молоддю та інституціями 
громади. Його ефективність у профілактиці соціальних ризиків значною 
мірою залежить від того, наскільки він здатний об’єднати освітні, соціальні, 
громадські, управлінські, психологічні, правові й економічні ресурси навколо 
потреб молодої людини. Саме тому подальше підвищення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів потребує розроблення практичних 
рекомендацій щодо організації їхньої діяльності, посилення кадрової 
спроможності, сталого партнерства, програмного підходу та оцінювання 
результатів. 
 
3.3. Практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів 
Посилення профілактичного потенціалу молодіжних центрів є 
важливою умовою підвищення ефективності молодіжної політики, соціальної 
роботи з молоддю та локальної системи попередження соціальних ризиків. 
Аналіз теоретичних підходів, нормативної бази, функцій молодіжних центрів, 
форм і методів їхньої роботи, а також проблем інституційного розвитку дає 
підстави стверджувати, що молодіжний центр може бути ефективним 
суб’єктом профілактики лише за умови переходу від фрагментарної подієвої 
активності до системної, програмної, доказової та партнерської моделі 
діяльності. 
Практичні рекомендації щодо посилення профілактичного потенціалу 
молодіжних центрів мають спиратися на сучасне розуміння молодіжної 
роботи як діяльності, що здійснюється з молоддю, для молоді та за участю 
молоді, базується на добровільності, неформальному навчанні, участі, 
розвитку компетентностей і соціальній включеності (Council of Europe, 2017). 
В українському нормативному полі таке бачення узгоджується із Законом 
України «Про основні засади молодіжної політики», який визначає мету, 
  118 
 
завдання, напрями, механізми реалізації молодіжної політики та гарантії 
участі молоді у її формуванні й реалізації.  
Першою практичною рекомендацією є інтеграція профілактики 
соціальних ризиків у стратегію та поточні плани діяльності молодіжного 
центру. Профілактична функція не повинна залишатися прихованою або 
випадковою. Вона має бути чітко відображена у стратегічних документах 
центру, річних планах роботи, програмах заходів, звітності, партнерських 
угодах і системі оцінювання результатів. Це означає, що кожен напрям 
діяльності молодіжного центру — неформальна освіта, волонтерство, 
профорієнтація, змістовне дозвілля, психосоціальна підтримка, громадянська 
участь, цифрова грамотність — має розглядатися не лише як окрема 
активність, а як складова профілактики конкретних соціальних ризиків. 
Наприклад, тренінг із медіаграмотності має бути пов’язаний із 
профілактикою інформаційних ризиків; волонтерська програма — із 
профілактикою соціальної пасивності та ізоляції; кар’єрна майстерня — із 
профілактикою професійної дезорієнтації та безробіття; група підтримки — із 
профілактикою психологічної вразливості; клуб за інтересами — із 
профілактикою соціального відчуження та деструктивного дозвілля. Такий 
підхід дозволяє зробити профілактику не додатковим, а наскрізним 
принципом роботи молодіжного центру. 
Другою рекомендацією є запровадження регулярного аналізу потреб 
молоді та карти соціальних ризиків громади. Молодіжний центр має будувати 
свою діяльність не лише на загальних уявленнях про проблеми молоді, а на 
конкретних даних про потреби молодих людей у певній громаді. Для цього 
доцільно проводити опитування, фокус-групи, інтерв’ю, консультації з 
молодіжними радами, зустрічі з учнівським і студентським самоврядуванням, 
аналіз звернень, збір інформації від закладів освіти, соціальних служб, 
громадських організацій та органів місцевого самоврядування. 
  119 
 
Карта соціальних ризиків громади може містити інформацію про 
основні групи молоді, актуальні проблеми, доступні сервіси, прогалини в 
підтримці, рівень залученості молоді, наявні молодіжні ініціативи, особливі 
потреби вразливих груп, безпечні та ризикогенні простори, цифрові канали 
комунікації та потенційних партнерів. Такий інструмент дає змогу планувати 
не абстрактні заходи, а адресні профілактичні програми, які відповідають 
реальним викликам молодіжного середовища. 
Третьою рекомендацією є перехід від разових заходів до комплексних 
профілактичних програм. Одноразові тренінги, лекції, зустрічі або акції мають 
значення, але їхній вплив часто є обмеженим, якщо вони не включені в логіку 
довготривалої програми. Молодіжному центру доцільно розробляти тематичні 
профілактичні програми, які мають мету, цільову групу, завдання, очікувані 
результати, партнерів, календар активностей, індикатори ефективності та 
механізм зворотного зв’язку. 
До таких програм можуть належати: «Безпечне молодіжне середовище», 
«Молодь і професійне майбутнє», «Ментальне здоров’я та життєстійкість 
молоді», «Молодь проти булінгу й насильства», «Цифрова безпека», «Молодь 
у громаді», «Волонтерство як ресурс розвитку», «Підтримка внутрішньо 
переміщеної молоді», «Молодь і соціальне підприємництво», «Профілактика 
залежностей і ризикованої поведінки». Кожна з цих програм має бути не 
набором окремих подій, а послідовним процесом формування знань, навичок, 
підтримки, участі та соціальних зв’язків. 
Четвертою рекомендацією є посилення кадрової спроможності 
молодіжних центрів. Якість профілактичної роботи безпосередньо залежить 
від компетентностей молодіжних працівників. Саме вони є тими фахівцями 
першого контакту, які створюють атмосферу довіри, організовують участь 
молоді, розпізнають ранні ознаки соціальних ризиків, забезпечують соціальну 
навігацію та підтримують взаємодію з партнерами. Тому молодіжні 
працівники мають регулярно проходити навчання з неформальної освіти, 
  120 
 
фасилітації, профілактики соціальних ризиків, інклюзії, травма-
інформованого підходу, кризової комунікації, ментального здоров’я, 
соціальної навігації, медіаграмотності, цифрової безпеки, молодіжної участі та 
моніторингу результатів. 
Окремої уваги потребує профілактика професійного вигорання 
працівників молодіжних центрів. В умовах війни, великого емоційного 
навантаження та зростання запитів молоді на психосоціальну підтримку 
команда центру може швидко виснажуватися. Тому доцільно впроваджувати 
супервізію, інтервізійні зустрічі, психологічну підтримку для працівників, 
розподіл функцій у команді, регулярне підвищення кваліфікації та 
партнерське залучення фахівців замість перевантаження однієї людини всіма 
ролями. 
П’ятою рекомендацією є створення чіткої системи соціальної навігації 
та перенаправлення молоді. Молодіжний центр не повинен замінювати 
соціальні служби, психологічні центри, правову допомогу, службу зайнятості 
чи медичні установи. Його завдання — бути доступною точкою входу, де 
молода людина може отримати первинну інформацію, підтримку, 
консультацію та зрозумілий маршрут подальших дій. Для цього в 
молодіжному центрі має бути розроблена карта партнерських послуг, 
алгоритми реагування на типові ризикові ситуації, контакти відповідальних 
осіб, порядок перенаправлення та механізм зворотного зв’язку. 
Доцільно підготувати прості внутрішні протоколи дій у випадках, коли 
молода людина повідомляє про насильство, булінг, психологічну кризу, ризик 
бездомності, втрату документів, безробіття, сімейний конфлікт, 
дискримінацію, проблеми із законом, залежність або суїцидальні думки. Такі 
протоколи мають враховувати принципи конфіденційності, добровільності, 
інформованої згоди, безпеки та поваги до гідності молодої людини. 
Шостою рекомендацією є розвиток міжсекторальних партнерств на рівні 
громади. Молодіжний центр має бути не ізольованою установою, а 
  121 
 
координатором молодіжної екосистеми громади. Для цього доцільно укладати 
партнерські угоди із закладами освіти, соціальними службами, службами 
зайнятості, центрами безоплатної правової допомоги, закладами охорони 
здоров’я, психологічними сервісами, громадськими організаціями, 
молодіжними радами, волонтерськими ініціативами, бізнесом та органами 
місцевого самоврядування. Типове положення про молодіжний центр 
визначає молодіжний центр як установу, створену для вирішення питань 
соціального становлення та розвитку молоді, що логічно передбачає його 
взаємодію з іншими суб’єктами молодіжної роботи та підтримки.  
Особливо важливим є створення локальної координаційної групи або 
платформи партнерства з питань профілактики соціальних ризиків молоді. 
Така група може регулярно аналізувати потреби молоді, погоджувати спільні 
програми, обмінюватися інформацією про доступні можливості, розробляти 
маршрути перенаправлення, координувати підтримку вразливих груп і 
оцінювати результати. Міжсекторальність має бути не формальним гаслом, а 
практичним механізмом, який допомагає молодій людині швидше отримати 
потрібну допомогу. 
Сьомою рекомендацією є посилення психосоціальної складової 
діяльності молодіжних центрів. В умовах війни, вимушеного переміщення, 
втрат, освітніх перерв, тривожності та невизначеності молодь потребує не 
лише інформації й дозвілля, а й підтримки ментального здоров’я, 
життєстійкості, емоційної саморегуляції та безпечного спілкування. UNICEF 
зазначає, що молодіжні центри й простори можуть пропонувати освітні 
активності, розвиток навичок, кар’єрну орієнтацію, творчі майстерні, 
психосоціальні групи підтримки, консультування, волонтерство та 
можливості реалізації власних проєктів.  
Психосоціальна підтримка в молодіжному центрі може реалізовуватися 
через групи підтримки, тренінги зі стресостійкості, заняття з емоційної 
саморегуляції, творчі практики, зустрічі з психологами, програми підтримки 
  122 
 
однолітків, peer-to-peer-ініціативи, безпечні розмовні кола та перенаправлення 
до фахівців. UNICEF у 2024 році повідомляв про впровадження 
психосоціальної підтримки для підлітків у молодіжних центрах та 
університетах, зокрема через підготовку молодіжних працівників і освітян до 
проведення занять з емоційної стійкості та підтримки однолітків.  
Восьмою рекомендацією є розвиток інклюзивності та безбар’єрності 
молодіжних центрів. Профілактичний потенціал центру буде обмеженим, 
якщо його діяльність охоплює лише активну, ресурсну й соціально включену 
молодь. Молодіжний центр має бути відкритим для різних груп: молоді з 
інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, молодих ветеранів, молоді з 
сільських громад, молодих людей із малозабезпечених сімей, молоді, яка 
пережила втрату, насильство, дискримінацію, освітню дезадаптацію або 
соціальну ізоляцію. 
Інклюзивність має проявлятися не лише в деклараціях, а в конкретних 
рішеннях: фізична доступність приміщення, зрозуміла комунікація, 
адаптовані формати заходів, безпечні правила взаємодії, недискримінаційна 
мова, участь представників різних груп молоді в плануванні програм, аутріч-
робота, онлайн-формати, мобільні заходи для віддалених громад і партнерство 
з організаціями, які мають досвід роботи з конкретними групами молоді. 
Дев’ятою рекомендацією є запровадження системи моніторингу та 
оцінювання профілактичної діяльності. Молодіжні центри мають оцінювати 
не лише кількість проведених заходів і кількість учасників, а й якісні зміни, 
які відбуваються в молодіжному середовищі. У 2024 році Міністерство молоді 
та спорту України затвердило наказ № 7396 щодо діяльності молодіжних 
центрів і просторів, а також порядок проведення моніторингу та оцінки 
ефективності діяльності молодіжних центрів, який передбачає аналіз 
результативності, якості діяльності, відповідності послуг потребам молоді та 
формування рекомендацій щодо удосконалення роботи центрів.  
  123 
 
Для оцінювання профілактичної роботи доцільно використовувати такі 
індикатори: рівень залучення молоді до програм; кількість молодих людей, які 
отримали консультацію або перенаправлення; зміна рівня обізнаності щодо 
ризиків; розвиток життєвих навичок; кількість молодіжних ініціатив; участь 
вразливих груп; рівень задоволеності молоді; сталість партнерств; кількість 
спільних програм із закладами освіти, соціальними службами та громадськими 
організаціями; наявність безпечних правил взаємодії; рівень повторного 
залучення молоді до діяльності центру. 
Десятою рекомендацією є посилення цифрової присутності молодіжних 
центрів. Сучасна молодь значну частину комунікації, навчання, дозвілля й 
самовираження здійснює в цифровому середовищі. Тому молодіжний центр 
має бути доступним не лише фізично, а й онлайн. Це передбачає активну 
присутність у соціальних мережах, зрозумілий сайт або сторінку, онлайн-
календар заходів, цифрову форму звернення, базу можливостей для молоді, 
інформацію про партнерські сервіси, онлайн-консультації або попередній 
запис, цифрові інформаційні кампанії та безпечні канали комунікації. 
Цифрова присутність має виконувати не лише рекламну, а й 
профілактичну функцію. Через онлайн-канали молодіжний центр може 
поширювати інформацію про ментальне здоров’я, цифрову безпеку, права 
молоді, кар’єрні можливості, волонтерство, соціальні послуги, гранти, 
навчальні програми, телефони довіри та сервіси допомоги. Водночас цифрова 
комунікація має бути етичною, безпечною, недискримінаційною і зрозумілою 
для молодіжної аудиторії. 
Одинадцятою рекомендацією є розвиток молодіжної участі як 
наскрізного принципу профілактики. Молодь має бути не лише отримувачем 
послуг, а співтворцем діяльності центру. Це означає залучення молодих людей 
до планування програм, проведення заходів, оцінювання якості роботи, 
волонтерства, наставництва, молодіжних рад, проєктної діяльності, 
адвокаційних кампаній і прийняття рішень. Участь молоді є не декоративним 
  124 
 
елементом, а важливим профілактичним ресурсом, оскільки вона формує 
відповідальність, суб’єктність, відчуття належності, довіру до громади та 
досвід впливу на власне середовище. 
Закон України «Про основні засади молодіжної політики» прямо 
закріплює гарантії участі молоді у формуванні та реалізації молодіжної 
політики, тому практична діяльність молодіжних центрів має відображати цей 
принцип через реальні механізми співуправління, консультацій, молодіжних 
ініціатив і партнерства з молодіжними радами.  
Дванадцятою рекомендацією є забезпечення ресурсної та фінансової 
сталості молодіжних центрів. Профілактична діяльність потребує 
регулярності, передбачуваності та довіри. Якщо програми постійно 
припиняються через завершення грантів, зміну команди або відсутність 
фінансування, молодь втрачає сталі канали підтримки. Державна цільова 
соціальна програма «Молодь України: покоління стійкості — 2030», 
затверджена у 2026 році, створює стратегічну рамку для підтримки молоді як 
покоління стійкості, а молодіжні центри мають бути одним із практичних 
майданчиків реалізації цієї логіки на рівні громад.  
Фінансова сталість може забезпечуватися через поєднання місцевого 
бюджетного фінансування, грантових ресурсів, інституційної підтримки, 
партнерства з бізнесом, міжнародної технічної допомоги, проєктної діяльності 
та підтримки молодіжних ініціатив. Водночас грантове фінансування не 
повинно замінювати базову підтримку центру, адже приміщення, команда, 
комунікація, безпека, моніторинг і регулярні програми потребують 
стабільного ресурсного забезпечення. 
Тринадцятою рекомендацією є використання стандартів якості та 
інструментів інституційного розвитку. Запровадження Національного знака 
якості для молодіжних центрів і процедур оцінювання їхньої ефективності 
свідчить про перехід від простого розширення мережі центрів до підвищення 
якості їхньої діяльності. Наказ Міністерства молоді та спорту України № 7396 
  125 
 
охоплює питання діяльності молодіжних центрів і просторів, інформаційно-
комунікаційної системи, моніторингу ефективності та Національного знака 
якості.  
Молодіжним центрам доцільно здійснювати самооцінювання за такими 
напрямами: відповідність діяльності потребам молоді; доступність і 
безпечність простору; інклюзивність; участь молоді; якість програм; кадрова 
спроможність; партнерська мережа; сталість фінансування; система 
моніторингу; комунікаційна відкритість; наявність профілактичних програм; 
здатність працювати з вразливими групами. Самооцінювання не має бути 
каральним механізмом. Його мета — побачити сильні сторони, виявити 
прогалини та спланувати розвиток. 
Чотирнадцятою рекомендацією є адаптація діяльності молодіжних 
центрів до умов війни та післявоєнного відновлення. В умовах воєнних 
викликів молодіжні центри мають враховувати ризики тривоги, втрат, 
вимушеного переміщення, освітніх перерв, руйнування соціальних зв’язків, 
невизначеності майбутнього, психологічного виснаження та потреби молоді в 
участі у відновленні країни. ОБСЄ підкреслює, що молодіжні центри й 
простори в Україні потребують підтримки для ефективнішої роботи з 
молоддю в умовах війни та залучення її до програм післявоєнного 
відновлення; у 2026 році окремі центри отримували технічну й матеріальну 
підтримку на основі оцінки потреб, зокрема через проблеми, спричинені 
перебоями електропостачання та іншими воєнними порушеннями.  
У цьому контексті молодіжним центрам доцільно розвивати програми 
життєстійкості, психосоціальної підтримки, інтеграції внутрішньо 
переміщеної молоді, підтримки молодих ветеранів, волонтерства, 
громадянської участі, навичок відновлення громади, першої психологічної 
допомоги, медіаграмотності й безпечної поведінки в умовах криз. 
Рекомендації ОБСЄ щодо роботи молодіжних центрів і просторів у період 
  126 
 
війни та постконфліктного відновлення наголошують на викликах, рішеннях і 
можливостях, які мають бути враховані в діяльності центрів.  
П’ятнадцятою рекомендацією є формування локальної моделі 
профілактичної екосистеми молодіжного центру. Така модель має поєднувати 
аналіз потреб, профілактичні програми, молодіжну участь, партнерську 
мережу, соціальну навігацію, психосоціальну підтримку, цифрову 
комунікацію, моніторинг результатів і сталість ресурсів. Її сутність полягає в 
тому, що молодіжний центр не працює із соціальними ризиками ізольовано, а 
створює навколо молодої людини середовище можливостей, підтримки, 
компетентностей і безпечної взаємодії. 
Основні практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів узагальнено в таблиці 3.3. 
Таблиця 3.3.  
Практичні рекомендації щодо посилення профілактичного потенціалу молодіжних 
центрів 
Очікуваний 
Напрям Можливі індикатори 
Зміст рекомендації профілактичний 
посилення ефективності 
результат 
Закріпити профілактику Перехід від Наявність 
Стратегічна соціальних ризиків у випадкових заходів профілактичної 
інтеграція стратегії, планах, до системної стратегії, плану 
профілактики програмах і звітності профілактичної програм, визначених 
центру діяльності цілей та індикаторів 
Регулярно проводити Кількість проведених 
опитування, Відповідність досліджень, оновлена 
Аналіз потреб 
консультації, фокус- діяльності реальним карта ризиків, участь 
молоді 
групи, картування потребам молоді молоді в оцінці 
ризиків громади потреб 
Розробляти Сталість і Кількість програм, 
Програмний довгострокові тематичні послідовність тривалість участі, 
підхід програми замість профілактичного повторне залучення 
разових заходів впливу молоді 
Підвищувати 
Підвищення якості Кількість навчань, 
Кадрова кваліфікацію 
роботи, зниження наявність супервізії, 
спроможність працівників, 
ризику вигорання стабільність команди 
запровадити супервізію 
  127 
 
Очікуваний 
Напрям Можливі індикатори 
Зміст рекомендації профілактичний 
посилення ефективності 
результат 
й командний розподіл 
ролей 
Створити алгоритми 
Кількість 
перенаправлення до 
Своєчасний доступ перенаправлень, 
Соціальна соціальних, 
молоді до необхідної партнерських 
навігація психологічних, 
допомоги контактів, випадків 
правових і кар’єрних 
успішного супроводу 
сервісів 
Кількість партнерів, 
Розвивати сталі угоди й Комплексність 
спільних програм, 
Міжсекторальне координаційні групи з профілактики й 
регулярність 
партнерство освітою, соціальними уникнення 
координаційних 
службами, НГО, владою дублювання заходів 
зустрічей 
Запровадити групи 
Зниження Кількість учасників, 
підтримки, тренінги 
тривожності, звернень, груп 
Психосоціальна життєстійкості, peer-to-
посилення підтримки, оцінка 
підтримка peer-програми, 
життєстійкості та самопочуття 
перенаправлення до 
соціальної підтримки учасників 
психологів 
Адаптувати простір, Залучення вразливих Участь ВПО, молоді з 
Інклюзивність і комунікацію й програми груп і зменшення інвалідністю, молодих 
безбар’єрність до потреб різних груп соціального ветеранів, сільської 
молоді виключення молоді 
Оцінювати не лише Доказовість 
Звіти, анкети 
кількість заходів, а й діяльності та 
Моніторинг і зворотного зв’язку, 
зміни в обізнаності, можливість 
оцінювання показники 
поведінці, навичках і удосконалення 
результативності 
залученості програм 
Розвивати онлайн- Активність у 
комунікацію, цифрову Розширення доступу соцмережах, 
Цифрова 
базу можливостей, молоді до інформації охоплення, онлайн-
присутність 
онлайн-запис і та підтримки звернення, участь у 
інформаційні кампанії цифрових кампаніях 
Формування 
Залучати молодь до Кількість молодіжних 
суб’єктності, 
Молодіжна планування, реалізації ініціатив, волонтерів, 
відповідальності та 
участь та оцінювання консультацій із 
громадянської 
діяльності центру молоддю 
активності 
Поєднувати бюджетне, Наявність бюджету, 
Регулярність програм 
грантове, партнерське й довгострокових 
Ресурсна сталість і довіра молоді до 
інституційне партнерств, 
центру 
фінансування стабільних програм 
  128 
 
Очікуваний 
Напрям Можливі індикатори 
Зміст рекомендації профілактичний 
посилення ефективності 
результат 
Використовувати 
Результати 
Якість та самооцінювання, Підвищення 
самооцінки, 
інституційний стандарти якості, професійності та 
рекомендації, подання 
розвиток Національний знак прозорості діяльності 
на знак якості 
якості 
Розвивати програми 
життєстійкості, Кількість кризових 
Зменшення впливу 
Адаптація до інтеграції ВПО, програм, учасників, 
воєнних соціальних 
умов війни підтримки молодих партнерів, заходів 
ризиків на молодь 
ветеранів і відновлення відновлення 
громад 
Джерело: складено автором на основі положень Закону України «Про основні засади 
молодіжної політики», Типового положення про молодіжний центр, Порядку моніторингу 
та оцінки ефективності діяльності молодіжних центрів, Державної цільової соціальної 
програми «Молодь України: покоління стійкості — 2030», рекомендацій Ради Європи, 
UNICEF та ОБСЄ (Council of Europe, 2017; Верховна Рада України, 2021; Кабінет 
Міністрів України, 2017; Кабінет Міністрів України, 2026; Міністерство молоді та 
спорту України, 2024; UNICEF Ukraine, 2024; OSCE, 2024). 
Як видно з таблиці 3.3, посилення профілактичного потенціалу 
молодіжних центрів має здійснюватися комплексно. Недостатньо лише 
збільшити кількість заходів або розширити тематику тренінгів. Потрібно 
одночасно зміцнювати стратегічне планування, кадрову спроможність, 
партнерську мережу, інклюзивність, психосоціальну підтримку, цифрову 
присутність, участь молоді, систему перенаправлення, моніторинг і ресурсну 
сталість. 
Практична модель посилення профілактичного потенціалу молодіжного 
центру може бути представлена у вигляді рисунка 3.3. 
  129 
 
 
Рисунок 3.3. Модель посилення профілактичного потенціалу молодіжного центру 
Джерело: розроблено автором на основі системного підходу до профілактики соціальних 
ризиків, положень молодіжної політики України, стандартів моніторингу діяльності 
молодіжних центрів та міжнародних підходів до молодіжної роботи (Council of Europe, 
2017; Міністерство молоді та спорту України, 2024; OSCE, 2024). 
Представлена на рисунку 3.3 модель демонструє, що посилення 
профілактичного потенціалу молодіжного центру є послідовним процесом, 
який починається з аналізу потреб молоді та завершується оцінюванням 
реальних змін у молодіжному середовищі. Така модель дозволяє уникнути 
хаотичності, дублювання заходів і формальної активності. Вона орієнтує 
  130 
 
молодіжний центр на доказову, цілеспрямовану й соціально значущу 
діяльність. 
Особливо важливо, щоб профілактична діяльність молодіжного центру 
була побудована на балансі трьох підходів: універсального, адресного та 
середовищного. Універсальний підхід передбачає відкриті програми для всієї 
молоді, спрямовані на розвиток життєвих навичок, здорового способу життя, 
громадянської активності, медіаграмотності й безпечної поведінки. Адресний 
підхід орієнтований на групи підвищеної вразливості: внутрішньо переміщену 
молодь, молодь з інвалідністю, молодих ветеранів, безробітну молодь, 
молодих людей, які пережили насильство, втрату, ізоляцію або соціальну 
дезадаптацію. Середовищний підхід спрямований на зміну самого простору 
громади: розвиток партнерств, безпечних просторів, молодіжної участі, 
підтримувальних мереж і доступних маршрутів допомоги. 
Важливо також розглядати профілактичний потенціал молодіжного 
центру не лише через призму “запобігання поганому”, а й через логіку 
“створення доброго”. Ефективна профілактика полягає не тільки в 
попередженні залежностей, насильства, булінгу чи безробіття. Вона також 
полягає у формуванні позитивної ідентичності, життєвої перспективи, довіри, 
соціального капіталу, компетентностей, громадянської відповідальності, 
здатності до самодопомоги й взаємодопомоги. Молодіжний центр має бути 
простором, де ризик поступово заміщується ресурсом. 
Практичне значення запропонованих рекомендацій полягає в тому, що 
вони можуть бути використані для розроблення локальних програм діяльності 
молодіжних центрів, оновлення стратегій молодіжної політики громад, 
планування профілактичних заходів, підготовки молодіжних працівників, 
побудови партнерських мереж, створення алгоритмів перенаправлення молоді 
та оцінювання ефективності профілактичної роботи. Вони також можуть бути 
корисними для органів місцевого самоврядування, закладів освіти, соціальних 
служб, громадських організацій і молодіжних рад. 
  131 
 
Отже, посилення профілактичного потенціалу молодіжних центрів 
потребує системного підходу, що охоплює стратегічне планування, аналіз 
потреб молоді, програмність, професіоналізацію кадрів, соціальну навігацію, 
міжсекторальне партнерство, психосоціальну підтримку, інклюзивність, 
цифрову комунікацію, участь молоді, моніторинг, ресурсну сталість і 
адаптацію до умов війни та післявоєнного відновлення. Молодіжний центр 
має розвиватися як локальна інституція соціальної стійкості, здатна не лише 
реагувати на молодіжні проблеми, а й попереджати їх виникнення через 
створення безпечного, підтримувального та розвивального середовища. 
Таким чином, практичні рекомендації щодо посилення профілактичного 
потенціалу молодіжних центрів підтверджують ключову ідею дослідження: 
молодіжний центр є не допоміжною дозвіллєвою структурою, а важливим 
інституційним механізмом профілактики соціальних ризиків. За умови 
належного ресурсного забезпечення, професійної команди, партнерської 
взаємодії, участі молоді та системного оцінювання результатів він здатний 
суттєво впливати на зниження соціальної вразливості молоді, розвиток її 
життєстійкості, соціальної включеності, громадянської активності та 
готовності до відповідальної самореалізації в громаді. 
  
  132 
 
ВИСНОВКИ 
У дипломній роботі здійснено теоретичне обґрунтування ролі 
молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків та визначено напрями 
підвищення ефективності їхньої діяльності в сучасному молодіжному 
середовищі. Проведене дослідження дало змогу розглянути молодіжні центри 
не лише як простори дозвілля, комунікації чи неформальної освіти, а як 
важливі інституційні механізми соціальної профілактики, підтримки, 
розвитку, громадянського залучення та формування життєстійкості молоді. 
Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена тим, що сучасна 
молодь формується в умовах складних соціальних трансформацій, 
економічної нестабільності, воєнних викликів, інформаційного тиску, освітніх 
і професійних змін, зростання психологічного навантаження та посилення 
соціальної невизначеності. У таких умовах соціальні ризики перестають бути 
поодинокими або випадковими явищами. Вони набувають системного 
характеру й можуть впливати на процес соціалізації, професійного 
самовизначення, громадянської активності, психоемоційного стану, 
соціальної включеності та життєвої перспективи молодої людини. 
У процесі дослідження встановлено, що соціальні ризики є складним, 
багатовимірним і динамічним явищем, яке виникає на перетині 
індивідуальних особливостей людини, умов її найближчого оточення, стану 
соціальних інститутів і ширших суспільних процесів. Соціальний ризик не 
можна розглядати лише як наслідок особистого вибору або індивідуальної 
поведінки молодої людини. Його джерелами часто є економічна 
нестабільність, соціальна нерівність, освітня дезадаптація, дефіцит підтримки, 
порушення сімейних зв’язків, недостатній доступ до якісних послуг, слабкість 
молодіжної інфраструктури, інформаційні загрози, психологічна напруга та 
обмежені можливості для самореалізації. 
У роботі обґрунтовано, що соціальні ризики можуть проявлятися в 
економічній, освітній, професійно-трудовій, сімейній, соціально-
  133 
 
психологічній, медико-соціальній, правовій, інформаційній, культурно-
ціннісній та громадянській сферах. Особливістю цих ризиків є їх 
взаємопов’язаність: освітня дезадаптація може посилювати професійну 
невизначеність, безробіття — психологічну напругу, сімейні конфлікти — 
соціальну ізоляцію, а цифрові ризики — формування деструктивних моделей 
поведінки. Саме тому ефективна профілактика соціальних ризиків потребує 
системного, міждисциплінарного та міжсекторального підходу. 
Охарактеризовано молодь як особливу соціально-демографічну групу, 
яка поєднує високий потенціал розвитку та підвищену вразливість до впливу 
соціальних ризиків. Молодіжний вік є періодом активного становлення 
особистості, формування ідентичності, професійного самовизначення, набуття 
соціальних ролей, ціннісних орієнтирів і життєвих стратегій. Саме в цей період 
молода людина особливо потребує підтримувального середовища, доступу до 
якісної інформації, можливостей для розвитку, безпечної комунікації, 
соціального визнання та конструктивної участі в житті громади. 
Доведено, що вразливість молоді до соціальних ризиків не слід 
ототожнювати з пасивністю або неспроможністю. Навпаки, молодь є 
активним суб’єктом соціального розвитку, здатним до ініціативності, 
відповідального вибору, волонтерства, громадянської участі, творчості та 
самореалізації. Однак для реалізації цього потенціалу необхідні відповідні 
соціальні умови: доступне й безпечне середовище, підтримка, наставництво, 
якісна молодіжна робота, інституційні ресурси та можливості для участі. За 
відсутності таких умов соціальні ризики можуть поглиблюватися й 
трансформуватися у складні життєві обставини. 
У роботі визначено, що профілактика соціальних ризиків є важливим 
напрямом соціальної політики та соціальної роботи з молоддю. Її зміст полягає 
не лише в реагуванні на вже наявні проблеми, а насамперед у попередженні їх 
виникнення, ранньому виявленні негативних тенденцій, формуванні безпечної 
поведінки, розвитку життєвих компетентностей, підтримці психоемоційного 
  134 
 
благополуччя, зміцненні соціальних зв’язків і забезпеченні доступу молоді до 
необхідних ресурсів. Профілактика соціальних ризиків має бути не разовою 
акцією, а послідовною системою дій, спрямованих на зменшення вразливості 
молодої людини та посилення її здатності до самостійного й відповідального 
життєвого вибору. 
Узагальнено, що профілактична діяльність може здійснюватися на 
первинному, вторинному та третинному рівнях. Первинна профілактика 
спрямована на широке коло молоді та має на меті попередження виникнення 
ризиків. Вторинна профілактика орієнтована на молодих людей, які вже 
перебувають у зоні підвищеної вразливості. Третинна профілактика 
спрямована на недопущення повторення або поглиблення вже наявних 
негативних явищ. Усі ці рівні є важливими для діяльності молодіжних центрів, 
оскільки вони дозволяють поєднувати універсальні програми розвитку молоді 
з адресною підтримкою тих, хто потребує особливої уваги. 
У другому розділі досліджено молодіжні центри як інституційний 
механізм профілактики соціальних ризиків. Встановлено, що молодіжний 
центр є не лише місцем організації дозвілля, а відкритим простором 
соціального розвитку, неформальної освіти, підтримки, комунікації, 
громадянської участі, волонтерства, профорієнтації та формування життєвих 
компетентностей. Його значення полягає в тому, що він поєднує інституційну 
визначеність із гнучкістю, доступністю, добровільністю участі та довірливим 
форматом взаємодії з молоддю. 
У роботі обґрунтовано, що молодіжний центр виконує низку 
взаємопов’язаних функцій: соціалізаційну, освітню, інформаційну, 
комунікативну, профілактичну, інтеграційну, громадянську, культурно-
дозвіллєву, профорієнтаційну, ресурсну та координаційну. Кожна з цих 
функцій має прямий або опосередкований профілактичний зміст. Зокрема, 
соціалізаційна функція зменшує ризики ізоляції та дезадаптації; освітня — 
сприяє розвитку життєвих компетентностей; інформаційна — запобігає 
  135 
 
дезорієнтації та правовій необізнаності; профорієнтаційна — знижує ризики 
безробіття й професійної невизначеності; громадянська — профілактує 
пасивність і відчуження від життя громади. 
Визначено, що основними формами і методами профілактичної роботи 
молодіжних центрів є інформаційно-просвітницька діяльність, неформальна 
освіта, тренінги, консультації, групова робота, peer-to-peer-підходи, проєктна 
діяльність, волонтерство, профорієнтаційна робота, психосоціальна 
підтримка, культурно-дозвіллєві ініціативи, правопросвітництво, цифрова 
профілактика, фасилітація, менторство, соціальна навігація та партнерські 
програми. Їх ефективність залежить не лише від кількості проведених заходів, 
а від здатності впливати на рівень обізнаності, поведінкові установки, 
соціальну включеність, життєві навички, психологічну стійкість і готовність 
молоді звертатися по допомогу. 
Особливу увагу приділено ролі молодіжних центрів у формуванні 
безпечного, підтримувального та розвивального середовища для молоді. 
Доведено, що молодіжний центр має профілактичний вплив не лише через 
окремі програми, а через саме середовище, яке він створює. Безпечне 
середовище передбачає фізичну, психологічну, соціальну, інформаційну та 
правову безпеку. Підтримувальне середовище забезпечує довіру, доступ до 
консультацій, менторства, психосоціальної допомоги, груп підтримки та 
партнерських сервісів. Розвивальне середовище відкриває молоді можливості 
для навчання, творчості, професійного самовизначення, волонтерства, 
громадянської участі та самореалізації. 
У роботі доведено, що молодіжний центр може виступати локальною 
інституцією соціальної стійкості. Його значення особливо зростає в умовах 
війни, вимушеної міграції, психологічної напруги, освітніх втрат, руйнування 
соціальних зв’язків і невизначеності майбутнього. У таких умовах молодіжний 
центр може бути простором, де молода людина не лише проводить дозвілля, а 
  136 
 
й відновлює відчуття безпеки, отримує підтримку, знаходить соціальні 
зв’язки, розвиває компетентності та включається в життя громади. 
У третьому розділі визначено шляхи підвищення ефективності 
діяльності молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків. 
Встановлено, що, попри значний потенціал, діяльність молодіжних центрів 
стикається з низкою проблем і обмежень. До них належать нерівномірність 
розвитку молодіжної інфраструктури, недостатність фінансового та 
матеріально-технічного забезпечення, кадровий дефіцит, перевантаження 
молодіжних працівників, фрагментарність заходів, недостатній моніторинг 
результативності, слабкість міжсекторальної взаємодії, обмежена доступність 
для різних груп молоді, комунікаційні бар’єри, психоемоційне навантаження 
війни, розмитість профілактичної функції та несталість проєктного 
фінансування. 
З’ясовано, що зазначені проблеми мають системний характер і не 
можуть бути подолані лише збільшенням кількості заходів. Молодіжні центри 
потребують посилення інституційної спроможності, стабільного ресурсного 
забезпечення, професіоналізації кадрів, програмного підходу, розвитку 
партнерств, інклюзивності, системи оцінювання ефективності та орієнтації на 
реальні потреби молоді. Важливим є перехід від логіки “молодіжний центр як 
місце проведення подій” до логіки “молодіжний центр як інституція 
профілактичного впливу”. 
Обґрунтовано, що одним із ключових шляхів підвищення ефективності 
молодіжних центрів є удосконалення міжсекторальної взаємодії із закладами 
освіти, соціальними службами, громадськими організаціями, органами 
місцевого самоврядування, службами зайнятості, психологічними сервісами, 
центрами правової допомоги, молодіжними радами, волонтерськими 
ініціативами та місцевим бізнесом. Саме міжсекторальна взаємодія дозволяє 
створити цілісну систему раннього виявлення ризиків, підтримки, 
перенаправлення, розвитку компетентностей і соціальної інтеграції молоді. 
  137 
 
У роботі доведено, що молодіжний центр у системі міжсекторальної 
взаємодії має виконувати роль координатора, комунікатора, навігатора та 
простору довіри між молоддю й інституціями громади. Його завдання полягає 
не в дублюванні функцій соціальних служб, закладів освіти чи служби 
зайнятості, а в поєднанні їхніх ресурсів навколо потреб молодої людини. Для 
цього доцільними є картування ресурсів громади, створення алгоритмів 
перенаправлення, укладання партнерських угод, формування координаційних 
груп, розроблення спільних профілактичних програм і регулярне оцінювання 
результатів. 
Запропоновано практичні рекомендації щодо посилення 
профілактичного потенціалу молодіжних центрів. Зокрема, рекомендовано 
інтегрувати профілактику соціальних ризиків у стратегії та плани діяльності 
молодіжних центрів; регулярно аналізувати потреби молоді та соціальні 
ризики громади; переходити від разових заходів до комплексних 
профілактичних програм; підвищувати кадрову спроможність молодіжних 
працівників; розвивати систему соціальної навігації та перенаправлення; 
посилювати міжсекторальні партнерства; розвивати психосоціальну 
підтримку; забезпечувати інклюзивність і безбар’єрність; запроваджувати 
моніторинг та оцінювання профілактичної діяльності; посилювати цифрову 
присутність центрів; розвивати молодіжну участь; забезпечувати фінансову 
сталість і використовувати стандарти якості. 
Практичне значення запропонованих рекомендацій полягає в тому, що 
вони можуть бути використані у діяльності молодіжних центрів, органів 
місцевого самоврядування, закладів освіти, соціальних служб, громадських 
організацій, молодіжних рад та інших суб’єктів, які працюють із молоддю. 
Вони можуть стати основою для розроблення локальних програм 
профілактики соціальних ризиків, планів діяльності молодіжних центрів, 
партнерських моделей взаємодії, алгоритмів перенаправлення молоді, 
  138 
 
програм психосоціальної підтримки, профорієнтаційних ініціатив і систем 
оцінювання ефективності молодіжної роботи. 
Таким чином, мету дипломної роботи досягнуто, а поставлені завдання 
виконано. У результаті дослідження доведено, що молодіжні центри 
відіграють важливу роль у профілактиці соціальних ризиків, оскільки здатні 
поєднувати функції підтримки, розвитку, неформальної освіти, соціальної 
інтеграції, громадянської участі, психосоціального зміцнення та 
міжсекторальної координації. Їхня профілактична цінність полягає не лише у 
проведенні окремих заходів, а у створенні середовища, у якому молода людина 
отримує ресурси для подолання вразливості, розвитку життєвих 
компетентностей і формування відповідальної життєвої позиції. 
Проведене дослідження підтвердило, що молодіжний центр є важливим 
інституційним механізмом профілактики соціальних ризиків у сучасному 
суспільстві. Його діяльність сприяє зменшенню соціальної ізоляції, 
формуванню життєстійкості, розвитку соціального капіталу, підтримці 
психоемоційного благополуччя, професійному самовизначенню, 
громадянській активності та включенню молоді у життя громади. За умови 
належного ресурсного забезпечення, професійної команди, партнерської 
взаємодії, інклюзивності, участі молоді та системного оцінювання результатів 
молодіжний центр може стати одним із ключових локальних інструментів 
соціальної профілактики. 
Отже, роль молодіжних центрів у профілактиці соціальних ризиків 
полягає у здатності перетворювати простір молодіжної активності на простір 
соціальної стійкості, підтримки, довіри та розвитку. У цьому полягає їхня 
особлива суспільна місія: не лише попереджати негативні явища, а й 
допомагати молодій людині відчути власну цінність, побачити життєву 
перспективу, набути досвіду відповідальної участі та стати активним 
суб’єктом розвитку громади й держави. Саме тому подальший розвиток 
молодіжних центрів має розглядатися як важлива умова формування 
  139 
 
безпечного, згуртованого, стійкого й соціально відповідального молодіжного 
середовища в Україні. 
 
  
  140 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Bandura, A. (1977). Social learning theory. Prentice Hall.  
2. Beck, U. (1992). Risk society: Towards a new modernity. Sage Publications.  
3. Bourdieu, P. (1986). The forms of capital. In J. G. Richardson (Ed.), 
Handbook of theory and research for the sociology of education (pp. 241–258). 
Greenwood Press.  
4. Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development: Experiments 
by nature and design. Harvard University Press.  
5. Erikson, E. H. (1968). Identity: Youth and crisis. W. W. Norton & Company.  
6. Giddens, A. (1991). Modernity and self-identity: Self and society in the late 
modern age. Stanford University Press.  
7. Kolb, D. A. (1984). Experiential learning: Experience as the source of 
learning and development. Prentice Hall.  
8. Lipsky, M. (2010). Street-level bureaucracy: Dilemmas of the individual in 
public services (30th anniversary expanded ed.). Russell Sage Foundation.  
9. Luhmann, N. (1993). Risk: A sociological theory. De Gruyter.  
10. Putnam, R. D. (2000). Bowling alone: The collapse and revival of American 
community. Simon & Schuster.  
11. Council of Europe. (2017). Recommendation CM/Rec(2017)4 of the 
Committee of Ministers to member States on youth work. Council of Europe. 
https://www.coe.int/en/web/youth/-/recommendation-on-youth-work  
12. Council of Europe. (2020). Resolution CM/Res(2020)2 on the Council of 
Europe youth sector strategy 2030. Council of Europe. 
https://www.coe.int/en/web/youth/youth-strategy-2030  
13. Council of Europe. (2023). Youth work in time of war in Ukraine. Council of 
Europe. https://www.coe.int/en/web/portal/-/youth-work-in-time-of-war-in-ukraine  
14. European Commission. (2018). Engaging, connecting and empowering young 
people: A new EU youth strategy. Publications Office of the European Union.  
15. OECD. (2022). Social policies for an inclusive recovery in Ukraine. OECD 
Publishing. 
https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2022/07/social-
policies-for-an-inclusive-recovery-in-ukraine_f8bc7588/506fcefb-en.pdf  
16. OECD. (2025). Transition from education to work: Where are today’s youth? 
In Education at a glance 2025. OECD Publishing. 
https://www.oecd.org/en/publications/2025/09/education-at-a-glance-
2025_c58fc9ae/full-report/transition-from-education-to-work-where-are-today-s-
youth_b90719d0.html  
17. OSCE. (2024). Вистояти для молоді та з нею: Рекомендації для роботи 
молодіжних центрів та просторів на період війни та постконфліктного 
відновлення. Organization for Security and Co-operation in Europe. 
  141 
 
https://www.osce.org/uk/osce-secretariat-exb-support-programme-for-
ukraine/581470  
18. UNICEF. (2021). The state of the world’s children 2021: On my mind: 
Promoting, protecting and caring for children’s mental health. UNICEF. 
https://www.unicef.org/reports/state-worlds-children-2021  
19. UNICEF Ukraine. (2024). Mental health and psychosocial support. UNICEF 
Ukraine. https://www.unicef.org/ukraine/en/documents/mental-health-and-
psychosocial-support-0  
20. UNICEF Ukraine. (2024). Ukraine humanitarian situation report No. 46: 1–
30 November 2024. UNICEF. https://www.unicef.org/ukraine/en/reports/ukraine-
humanitarian-situation-reports  
21. UNICEF Ukraine. (2025). Mental health and psychosocial support 
multisectoral brief. UNICEF Ukraine. https://www.unicef.org/ukraine/en/reports  
22. UNICEF Ukraine. (n.d.). Spaces for children, youth and parents. UNICEF 
Ukraine. https://www.unicef.org/ukraine/en/child-spaces  
23. United Nations. (n.d.). Youth. United Nations. https://www.un.org/en/global-
issues/youth  
24. UNESCO. (n.d.). Youth. UNESCO. https://www.unesco.org/en/youth  
25. World Health Organization, & UNICEF. (2021). Helping adolescents thrive 
toolkit: Strategies to promote and protect adolescent mental health and reduce self-
harm and other risk behaviours. World Health Organization. 
https://www.who.int/publications/i/item/9789240025554  
26. Верховна Рада України. (1997). Закон України «Про місцеве 
самоврядування в Україні» № 280/97-ВР. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80  
27. Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про освіту» № 2145-
VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19  
28. Верховна Рада України. (2019). Закон України «Про соціальні послуги» 
№ 2671-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19  
29. Верховна Рада України. (2021). Закон України «Про основні засади 
молодіжної політики» № 1414-IX. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20  
30. Президент України. (2021). Указ Президента України «Про Національну 
молодіжну стратегію до 2030 року» № 94/2021. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/94/2021  
31. Кабінет Міністрів України. (2017). Постанова «Про затвердження 
типових положень про молодіжний центр та про експертну раду при 
молодіжному центрі» № 1014. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1014-2017-
%D0%BF  
32. Кабінет Міністрів України. (2021). Постанова «Про затвердження 
Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2021–2025 роки 
та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» № 579. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2021-%D0%BF  
  142 
 
33. Кабінет Міністрів України. (2025). Розпорядження «Про схвалення 
Концепції Державної цільової соціальної програми “Молодь України: 
покоління стійкості — 2030”» № 840-р. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840-2025-%D1%80  
34. Кабінет Міністрів України. (2026). Постанова «Про затвердження 
Державної цільової соціальної програми “Молодь України: покоління 
стійкості — 2030” та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів 
України» № 20. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20-2026-%D0%BF  
35. Міністерство молоді та спорту України. (2021). Наказ «Про 
затвердження Рекомендацій щодо організації роботи молодіжного 
простору» № 4798. https://mms.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-rekomendacij-
shchodo-organizaciyi-roboti-molodizhnogo-prostoru  
36. Міністерство молоді та спорту України. (2024). Наказ «Про деякі 
питання діяльності молодіжних центрів та молодіжних просторів» № 7396. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-25  
37. Міністерство соціальної політики України. (2015). Наказ «Про 
затвердження Державного стандарту соціальної послуги профілактики» № 
912. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1155-15  
38. Горінов, П. В., Драпушко, Р. Г., Драпушко, Н. А., & Ільюк, О. Є. (2023). 
Молодіжна політика в Україні: Навчальний посібник (В. П. Андрущенко, 
ред.). Український державний університет імені Михайла Драгоманова. 
https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi77/0057113.pdf  
39. Журба, І. О., Якушев, О. В., Губар, О. Є., Тернова, Л. Ю., & Самара, Н. 
С. (2021). Соціальна робота як складова політики соціального захисту 
внутрішньо переміщених осіб регіону. Збірник наукових праць Черкаського 
державного технологічного університету. Серія: Економічні науки, 63, 147–
156. https://doi.org/10.24025/2306-4420.63.2021.250455  
40. Пєша, І. В. (2021). Програма «Молодіжний працівник» як інструмент 
підготовки фахівців для роботи з молоддю. Соціальна робота та соціальна 
освіта, 2(7), 164–173. 
https://library.udpu.edu.ua/library_files/soc_robota_soc_osvita/2021_2/18.pdf