Репозиторій ЧДТУ

4 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
  
на тему:  
  
«Соціальні стандарти та державні соціальні гарантії в системі 
соціального забезпечення населення України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка 4  курсу, групи СЗ-2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))  
 
 
Леляк Р.Ю.     
 (прізвище та ініціали)  
Керівник  Якушев О.В  
(прізвище та ініціали)  
Рецензент ________________ 
(прізвище та ініціали)  
  
  
  
  
  
Черкаси – 2026 р. 
 
5 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційнийрівень бакалавр       
 
Галузь знань  23 Соціальна робота   
    (шифр і назва) 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва) 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Інна БЄЛОВА  
«_____» _______________20 ____ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
 
Леляк Руслані Юріївні 
 
1. Тема роботи: Соціальні стандарти та державні соціальні гарантії в 
системі соціального забезпечення населення України. 
 
керівник роботи: Якушев Олександр Володимирович, к.е.н., доцент 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковийступінь, вченезвання) 
затверджені наказом по університету від«____» __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи:  «____»________ 2026 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Oб’єктoм дослідження є система соціального забезпечення населення України в 
частині реалізації соціальних стандартів та державних соціальних гарантій. 
Прeдмeтoм дoсліджeння є теоретичні, нормативно-правові та практичні аспекти 
формування, функціонування й удосконалення соціальних стандартів та державних 
соціальних гарантій у системі соціального забезпечення населення України. 
Мeтoю кваліфікаційної рoбoти є дослідження теоретичних і практичних засад 
функціонування соціальних стандартів та державних соціальних гарантій у системі 
соціального забезпечення населення України, оцінка ефективності їх реалізації в 
сучасних умовах та розробка програми соціальної підтримки населення. 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити): 
 дослідити сутність, зміст та роль соціальних стандартів і державних соціальних 
гарантій у системі соціального забезпечення населення; 
 проаналізувати нормативно-правове забезпечення соціальних стандартів та 
державних соціальних гарантій в Україні; 
 узагальнити зарубіжний досвід формування та реалізації соціальних стандартів 
і державних соціальних гарантій; 
6 
 
 оцінити рівень базового державного соціального стандарту та ефективність 
державних соціальних гарантій в Україні у 2022–2025 роках; 
 провести аналіз ефективності державних програм соціальної підтримки 
окремих соціальних груп населення за визначений період; 
 визначити основні проблеми функціонування системи соціальних стандартів та 
державних соціальних гарантій в сучасних соціально-економічних умовах; 
 розробити програму соціальної підтримки, обґрунтувати механізм 
впровадження та оцінити соціально-економічну ефективність. 
 
5. Консультанти розділів роботи 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ Завдання  Завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 Якушев О.В., к.е.н., доц ___.___.2026 р. ___.___.2026 р. 
2 Якушев О.В., к.е.н., доц ___.___.2026 р. ___.___.2026 р. 
3 Якушев О.В., к.е.н., доц ___.___.2026 р. ___.___.2026 р. 
 
6. Дата видачі завдання  «_____»__________ 2026 р.  
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Строк виконання 
Назва етапів дипломної роботи Примітка 
з/п етапів роботи 
1 Отримання завдання ___.___.2026 р. виконано 
2 Підготовка розділу І ___.___.2026 р. виконано 
3 Підготовка розділу ІІ ___.___.2026 р. виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ ___.___.2026 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику ___.___.2026 р. виконано 
6 Підготовка реферату ___.___.2026 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру ___.___.2026 р. виконано 
8 Зовнішнє рецензування кваліфікаційної роботи ___.___.2026 р. виконано 
Підготовка до публічного захисту 
9 ___.___.2026 р. виконано 
кваліфікаційної роботина засідання ДЕК 
 
 
Студент                          ____________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи    ____________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
 
Секретар ЕК   ____________________    _______________________ 
 
 
7 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА  
ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО  
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ…………………………….. 9 
1.1. Сутність, зміст та роль соціальних стандартів та гараній у системі  
соціального забезпечення населення………………………………………. 9 
1.2.  Нормативно-правове забезпечення соціальних стандартів та  
державних соціальних гарантій в Україні………………………………… 18 
1.3. Досвід європейських країн формування та реалізації соціальних  
стандартів і державних соціальних гарантій…………………………….. 27 
 
РОЗДІЛ 2.   АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЮЧИХ СОЦІАЛЬНИХ  
СТАНДАРТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ В  
УКРАЇНІ ЗА 2022-2025 РР…………………………………………………. 31 
2.1.   Оцінка рівня соціальних стандартів та ефективності державних  
соціальних гарантій…………………………………………………………. 31 
2.2.   Аналіз ефективності державних програм соціальної підтримки в  
розрізі окремих соціальних групп………………………………………… 38 
  
РОЗДІЛ 3.   СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА «ДОГЛЯД ВДОМА» ДЛЯ ОСІБ  
ПОХИЛОГО ВІКУ М. ЧЕРКАСИ ………………………………………… 54 
3.1. Обгрунтування доцільності програми……………………………….. 54 
3.2.  Опис програми  «Догляд вдома»……………………………………. 59 
3.3.  Бюджет програми та джерела фінансування………………………… 67 
3.4.   Напрямки просування програми і очікувані результати……………... 70 
  
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 74 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 80 
 
  
8 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Державні соціальні стандарти та державні 
соціальні гарантії є ключовим елементом системи соціального забезпечення 
населення, оскільки визначають мінімально допустимий рівень життя, 
забезпечують реалізацію соціальних прав громадян та виконують 
стабілізаційну функцію в суспільстві. В умовах повномасштабної війни 
Україна зіткнулася з безпрецедентними соціально-економічними викликами, 
пов’язаними зі зростанням рівня бідності, внутрішнім переміщенням 
населення, посиленням соціальної вразливості окремих категорій громадян та 
обмеженістю бюджетних ресурсів. За таких умов особливої важливості 
набуває забезпечення соціальної стабільності, підтримання гідного рівня 
життя населення та створення ефективної системи соціального захисту, 
здатної забезпечити базові потреби людини навіть в умовах воєнного стану. 
Особливої актуальності проблема набуває у зв’язку з наявністю 
значного розриву між нормативно встановленими соціальними стандартами 
та реальними потребами населення. Сучасна система соціальних гарантій 
характеризується недостатнім рівнем купівельної спроможності соціальних 
виплат, нерівномірністю підтримки різних соціальних груп, обмеженою 
ефективністю окремих програм соціальної допомоги та залежністю 
соціальних видатків від бюджетних можливостей держави. Крім того, 
актуальними залишаються проблеми недостатнього рівня підтримки осіб 
похилого віку, внутрішньо-переміщених осіб та інших вразливих категорій 
населення, що потребує вдосконалення механізмів адресної соціальної 
підтримки та розвитку сучасних моделей соціальних послуг. 
Питання функціонування соціальних стандартів та державних 
соціальних гарантій досліджувалися у працях багатьох українських і 
зарубіжних науковців, серед яких: Чанишева Г. І., Лагутіна І. В., Бориченко 
К. В [56], Скуратівський В. А., Мандибура В. О [50], Палій О. В. [23], 
Макарова О. В. [15] та інші дослідники соціальної політики, державного 
9 
 
управління й системи соціального забезпечення. Водночас, попри значний 
науковий інтерес, недостатньо дослідженими залишаються питання 
забезпечення ефективності соціальних стандартів в умовах воєнного стану, 
адаптації системи соціальних гарантій до сучасних соціально-економічних 
викликів та розробки дієвих механізмів підтримки найбільш вразливих 
категорій населення. 
У сучасних умовах невирішеною частиною проблеми залишається 
формування ефективної моделі соціального забезпечення, яка б 
забезпечувала не лише формальне виконання державних соціальних гарантій, 
а й реальне задоволення базових потреб населення та підтримання гідного 
рівня життя громадян. Саме необхідність удосконалення системи соціальних 
стандартів і державних соціальних гарантій в умовах війни, економічної 
нестабільності та демографічних викликів визначає актуальність і практичну 
значущість даного дослідження. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення населення 
України в частині реалізації соціальних стандартів та державних соціальних 
гарантій. 
Предметом дослідження є теоретичні, нормативно-правові та 
практичні аспекти формування, функціонування й удосконалення соціальних 
стандартів та державних соціальних гарантій у системі соціального 
забезпечення населення України. 
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних і 
практичних засад функціонування соціальних стандартів та державних 
соціальних гарантій у системі соціального забезпечення населення України, 
оцінка ефективності їх реалізації в сучасних умовах та розробка проєкту 
щодо вдосконалення механізмів соціальної підтримки населення. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: 
 дослідити сутність, зміст та роль соціальних стандартів і державних 
соціальних гарантій у системі соціального забезпечення населення; 
10 
 
 проаналізувати нормативно-правове забезпечення соціальних 
стандартів та державних соціальних гарантій в Україні; 
 узагальнити зарубіжний досвід формування та реалізації соціальних 
стандартів і державних соціальних гарантій; 
 оцінити рівень базового державного соціального стандарту та 
ефективність державних соціальних гарантій в Україні у 2022–2025 роках; 
 провести аналіз ефективності державних програм соціальної 
підтримки окремих соціальних груп населення за визначений період; 
 визначити основні проблеми функціонування системи соціальних 
стандартів та державних соціальних гарантій в сучасних соціально-
економічних умовах; 
 розробити програму соціальної підтримки, обґрунтувати механізм 
впровадження та оцінити соціально-економічну ефективність. 
Методи дослідження. У процесі дослідження використано 
загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: метод 
структурно-логічного аналізу – для визначення взаємозв’язків між 
соціальними стандартами та державними соціальними гарантіями у системі 
соціального забезпечення; метод аналізу і синтезу – для узагальнення 
теоретичних підходів до формування соціальних стандартів; метод 
порівняльного аналізу – для зіставлення моделей соціального забезпечення в 
Україні та зарубіжних країнах (зокрема країн ЄС); метод системного підходу 
– для розгляду соціальних стандартів як цілісної системи у структурі 
соціальної політики держави; метод узагальнення – для формулювання 
висновків за результатами дослідження. 
У межах практичної частини дослідження використано також метод 
статистичного аналізу для оцінки рівня соціальних стандартів і ефективності 
державних соціальних гарантій в Україні за 2022–2025 роки; метод 
факторного аналізу – для виявлення ключових чинників впливу на 
ефективність соціальної підтримки окремих категорій населення; а також 
програмно-цільовий метод, який застосовано для розробки соціальної 
11 
 
програми щодо підвищення ефективності системи державних соціальних 
гарантій та визначення механізмів його реалізації. 
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дослідження 
є:  Конституція України, закони України та інші нормативно-правові акти, 
що регулюють сферу соціального забезпечення населення; матеріали 
Міністерства соціальної політики України; Міністерства економіки України; 
Міністерства фінансів України; Пенсійного фонду України; Державної 
служби статистики України; аналітичні звіти міжнародних організацій, 
інформаційно-аналітичні бюлетені; наукові монографії, статті у фахових 
наукових виданнях; а також електронні ресурси офіційних державних та 
міжнародних інституцій. 
 
  
12 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНИХ 
СТАНДАРТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ У 
СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ 
УКРАЇНИ 
 
1.1. Сутність, зміст та роль соціальних стандартів у системі 
соціального забезпечення населення 
 
Стаття 1 Конституції України закріплює, що Україна є соціальною 
державою: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, 
правова держава» [12].  
Соціальна держава – це демократична і правова держава, яка має 
високорозвинену соціально- орієнтовану економіку, що дає змогу проводити 
ефективну соціальну політику і реально гарантувати соціально-економічні 
права людини та соціальний мир в країні [52, c.13].  
Це означає, що діяльність держави має бути спрямована на створенні 
належних умов життя населення та забезпечення соціального захисту. 
Соціальна держава покликана формувати ефективну систему соціального 
забезпечення, підтримувати осіб, які потребують допомоги, та гарантувати 
доступ до основних соціальних послуг. Важливим її завданням є 
забезпечення соціальної справедливості, зменшення соціальної нерівності та 
створення умов для гідного рівня життя кожної людини. Реалізація 
принципів соціальної держави також передбачає розроблення й 
впровадження соціальних програм та механізмів, спрямованих на захист і 
реалізацію соціально-економічних прав громадян, а також надання 
додаткових гарантій їхнього забезпечення. 
Досягнення цілей соціальної держави та забезпечення добробуту 
населення значною мірою здійснюється через систему державних соціальних 
стандартів і соціальних гарантій, які визначають мінімально допустимий 
13 
 
рівень соціального захисту та слугують правовою основою для реалізації 
соціально-економічних прав громадян. 
Термін «стандарт» походить з англійської мови та у перекладі означає 
норму або взірець. У більш широкому розумінні він трактується як певний 
еталон, зразок або модель, які використовуються як базовий орієнтир для 
порівняння з іншими подібними об’єктами чи явищами [51, c.120]. 
Поняття «гарантія» у загальному значенні трактується як забезпечення 
або запорука певного результату [1, c.112]. Термін «гарантії» 
використовується для позначення сукупності способів і засобів, за 
допомогою яких здійснюється таке забезпечення. У свою чергу, категорія 
«соціальні гарантії» може розглядатися як система соціально-економічних 
прав людини, як додаткові права або пільги, що встановлюються для окремих 
категорій осіб, як заходи соціальної підтримки вразливих верств населення, а 
також як соціальні зобов’язання держави та інших суб’єктів у сфері 
соціального забезпечення [51, c.121]. 
Юристи під соціальними гарантіями розуміють: 
 основоположні умови, які зумовлюють у цілому 
 реальність прав і свобод людини і є вирішальною передумовою 
 формування в індивіда заінтересованості в їх реалізації; 
 матеріальні і юридичні засоби, що забезпечують 
 реалізацію соціально-економічних прав членів суспільства; 
 передбачені законом довготривалі зобов’язання держави, 
 які спрямовані на реалізацію конституційних прав громадян; 
 частину загальних прав і свобод, які покликані 
 забезпечити реалізацію соціальних прав [52, с.147]. 
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні 
соціальні гарантії» (стаття 1) дається наступне визначення понять: 
14 
 
державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими 
нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, 
на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; 
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри 
оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної 
допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних 
виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які 
забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму [26].  
Відповідно до зазначеного закону, державні соціальні стандарти і 
нормативи встановлюються з метою: 
 визначення механізму реалізації соціальних прав та державних 
соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;     
 визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо 
забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових 
ресурсів для їх реалізації; 
 визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету 
України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, 
соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та 
утримання соціальної сфери [26]. 
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних 
соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, 
інших видів соціальних виплат і допомоги. Державні соціальні стандарти 
обов’язково враховуються при розробці програм економічного і соціального 
розвитку [26]. 
Науковою думкою державні соціальні стандарти визначаються як 
багатогранне поняття, що охоплює:  
 соціальні норми та нормативи різних рівнів;  
 мінімальні соціальні гарантії, які встановлює держава;  
 орієнтири соціального розвитку;  
15 
 
 інструмент для визначення мінімальної бюджетної потреби регіонів 
у фінансовій підтримці;  
 критерій оцінювання різних аспектів життєдіяльності населення;  
 нормативно-технічний документ, що закріплює систему норм, 
правил і вимог до об’єктів стандартизації;  
 базові вимоги щодо розвитку соціальної сфери та підвищення 
якості життя;  
 державні зобов’язання щодо забезпечення належного рівня та 
якості життя громадян [52, c.119]. 
В основу формування державних соціальних стандартів і нормативів 
покладено такі принципи: 
 забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та 
державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; 
 законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних 
стандартів і нормативів; 
 диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу 
до визначення нормативів; 
 наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення; 
 соціального партнерства; 
 гласності та громадського контролю при їх визначенні та 
застосуванні; 
 урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері 
соціального захисту та трудових відносин [26]. 
Отже, основні риси державних соціальних стандартів полягають у 
наступному:  
 встановлюються нормативно-правовими актами;  
 застосовуються у сфері соціального забезпечення;  
 виступають у формі норм і нормативів;  
 визначаються у мінімально необхідних обсягах;  
16 
 
 залежать від економічних можливостей держави;  
 підлягають періодичному перегляду;  
 є уніфікованими на всій території країни;  
 забезпечуються фінансуванням із бюджетних і позабюджетних 
джерел;  
 спрямовані на досягнення балансу інтересів роботодавців, 
працівників і держави [20, c.120]. 
Соціальні стандарти у соціальній сфері формують цілісну систему, що 
включає низку взаємопов’язаних елементів. У її межах виокремлюються 
окремі підсистеми, які відповідають різним напрямам їх застосування та 
конкретним галузям соціальної сфери, зокрема сфері соціального 
забезпечення. Стаття 4 Закону України “Про державні соціальні стандарти та 
державні соціальні гарантії» визначає наступну систему і класифікацію 
соціальних нормативів: 
1 - за характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи 
поділяються на: 
нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за 
певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, 
непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг; 
нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому 
споживанні предметів довгострокового користування, доступних послуг, а 
також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров’я, 
освіти, культури, освіти сфери культури, соціального захисту, підприємств, 
установ, організацій соціального захисту, побутового, транспортного 
обслуговування та житлово-комунальних послуг; 
нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім’ї, 
який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на 
основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та 
забезпечення. 
17 
 
2 - За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи 
поділяються на: 
нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує 
оптимальне задоволення потреб; 
нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень 
споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг 
виходячи з соціальних або фізіологічних потреб; 
статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі 
показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення 
чи його окремих соціально-демографічних груп [26]. 
Нормативне регулювання державних соціальних стандартів і 
нормативів у сфері доходів населення та соціальних послуг визначає ключові 
засади формування системи соціальних гарантій і механізмів їх практичної 
реалізації, що закріплюються у відповідних статтях законодавства. 
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення 
встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій 
у сфері оплати праці, виплат за обов’язковим державним соціальним 
страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і 
державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення 
пріоритетності напрямів державної соціальної політики (стаття 7 закону) 
[26]. 
Державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг 
встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної 
підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. 
З цією метою визначаються: 
 перелік, види та обсяги соціальних послуг, які надаються за рахунок 
державного та місцевого бюджетів і страхових фондів; 
 норми та нормативи надання соціальних послуг особам, які 
перебувають у складних життєвих обставинах; 
показники якості соціальних послуг (стаття 8 закону) [26]. 
18 
 
Ці положення конкретизовані в Державному класифікаторі соціальних 
стандартів і нормативів, що був затверджений наказом Міністерства праці та 
соціальної політики України 17 червня 2002 року № 293 [6].  
Державні соціальні нормативи в сфері соціального обслуговування 
встановлюються для визначення переліку соціальних послуг, які можуть 
надаватися громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, дітям-
сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, безпритульним, 
самотнім, іншим соціально-незахищеним громадянам, що перебувають у 
складних життєвих обставинах. 
Відповідно до даного класифікатора, державні    соціальні    нормативи    
у   сфері   соціального обслуговування  встановлюються  для визначення 
переліку соціальних послуг, які можуть надаватися громадянам похилого 
віку, інвалідам, дітям-інвалідам,  дітям-сиротам,  дітям  позбавленим 
батьківського піклування,  безпритульним,  самотнім, іншим соціально-
незахищеним громадянам, що перебувають у складних життєвих обставинах. 
 Для  якісного  обслуговування одиноких громадян похилого віку та  
інвалідів в будинках-інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, 
психоневрологічних  інтернатах, територіальних центрах соціального 
обслуговування  пенсіонерів  та  одиноких непрацездатних громадян, інших  
закладах,  що діють у складі управлінь праці та соціального захисту  
населення,  встановлені  норми  харчування і забезпечення  медикаментами,  
норми  строку  носки одягу та взуття, користування твердим інвентарем та 
норми миючих і обробляючих засобів.  
Для соціального захисту та якісного  обслуговування безпритульних 
дітей у притулках для неповнолітніх, служб у справах  неповнолітніх 
встановлені норми харчування, одягу, білизни, взуття  та  предметів  
особистої гігієни, користування м'яким інвентарем і  обладнанням, миючих і 
обробляючих засобі [6].  
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, 
встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні 
19 
 
гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, 
побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров’я 
та освіти [26]. 
Прожитковий мінімум установлюється Кабінетом Міністрів України та 
затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет 
України на відповідний рік. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про 
прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для:  
 загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації 
соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; 
 установлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної 
пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з 
дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних 
виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; 
 визначення права на призначення соціальної допомоги; 
 визначення державних соціальних гарантій і стандартів 
обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, 
соціального обслуговування та інших; 
 установлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів 
громадян; 
 формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів  
[37]. 
На підставі наведених ознак можна дійти висновку, що державні 
соціальні стандарти у сфері соціального забезпечення є закріпленими 
нормами права та фінансового забезпеченими соціальними нормативами і 
нормами, які встановлюються на визначений період часу та визначають 
мінімально необхідний рівень соціальних гарантій для громадян. Вони 
спрямовані на забезпечення базових соціальних і культурних потреб особи на 
суспільно-необхідному рівні. 
Науковці обґрунтовано зазначають, що соціальні стандарти є 
юридичною формою узгодження, з одного боку, економічних можливостей 
20 
 
держави щодо забезпечення соціальних прав громадян, а з іншого — ступеня 
визнання державою соціально-економічних потреб особи. Їх незадоволення 
може ставити під сумнів людську гідність та ускладнювати реалізацію інших 
прав і свобод людини [49, c.46]. 
Метою встановлення основних державних соціальних гарантій є 
забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. 
Ті гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від 
прожиткового мінімуму, встановленого законом. Державні гарантії є 
обов’язковими для всіх надавачів соціального забезпечення [18, c.153].  
До числа основних державних соціальних гарантій включаються: 
 мінімальний розмір заробітної плати; 
 мінімальний розмір пенсії за віком; 
 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 
 розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних 
виплат. 
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом 
існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, 
встановленого законом [26]. 
Виключно законами України визначаються: 
 мінімальний розмір заробітної плати; 
 мінімальний розмір пенсії за віком; 
 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 
 величина порогу індексації грошових доходів громадян; 
 пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і 
електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. 
Мінімальні розміри соціальних гарантій щорічно встановлюються 
Верховною Радою України. Кабінету Міністрів України делеговано право 
встановлювати розміри деяких соціальних виплат [26]. 
21 
 
Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних 
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і 
організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого 
самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних 
програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів 
місцевих бюджетів [26]. 
Отже, соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у соціальній 
сфері утворюють системну конструкцію, яка виконує комплексну 
регулятивну та соціальну функцію. Вони виступають складовою соціальної 
політики, слугують орієнтиром для нормотворчої діяльності, а також є 
інструментом подолання бідності та зменшення соціальної нерівності. Крім 
того, їх застосування забезпечує вирівнювання рівня матеріального 
забезпечення різних соціально-демографічних груп населення та регіонів і 
водночас сприяє реалізації соціальних прав громадян, гарантуючи їм 
належний рівень життя. 
 
1.2. Нормативно-правове забезпечення соціальних стандартів та 
державних соціальних гарантій в Україні 
 
Нормативно-правове забезпечення соціальних стандартів та державних 
соціальних гарантій в Україні ґрунтується на системі взаємопов’язаних 
нормативно-правових актів, які визначають мінімальні соціальні гарантії, 
механізми їх реалізації та фінансування. Основу цієї системи становлять 
Конституція України, спеціальні закони, кодекси, а також підзаконні 
нормативні акти Кабінету Міністрів України та центральних органів 
виконавчої влади. 
Базовим актом, що закріплює соціальні права громадян, є Конституція 
України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Вона гарантує право на 
соціальний захист (ст.46), достатній життєвий рівень (ст.48), охорону 
здоров’я (ст.49), працю та її оплату (ст.43), а також інші соціально-
22 
 
економічні права, які становлять основу державних соціальних стандартів 
[12]. 
Ключове значення має Закон України «Про державні соціальні 
стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-
III, який визначає правові засади формування системи соціальних стандартів, 
встановлює державні соціальні гарантії та регулює порядок їх застосування. 
Саме цим законом закріплюються базові соціальні нормативи, зокрема 
прожитковий мінімум та інші стандарти [26]. 
Фінансове забезпечення соціальних стандартів регулюється 
Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, який 
визначає порядок формування та використання бюджетних коштів для 
фінансування соціальних виплат, субсидій та інших державних гарантій. 
Відповідно до Бюджетного кодексу, фінансування державних соціальних 
гарантій розподілене між державним і місцевими бюджетами залежно від 
типу гарантії: держава гарантує законодавчо встановлений мінімум виплат, а 
саме: встановлює соціальні стандарти, фінансує базові державні соціальнії 
гарантії, визначає правила виплат. Місцеві бюджети в Україні фінансують 
переважно місцеві соціальні програми, соціальні послуги, адресну додаткову 
допомогу частину пільг і компенсацій (у межах повноважень громад) [2]. 
Відповідно, переважно з Державного бюджету України, державних 
соціальних фондів та субвенцій (які передаються громадам) фінансуються 
такі види соціальних виплат: мінімальна пенсія, державні пенсії за віком, 
інвалідністю, загальнодержавні соціальні допомоги (через Пенсійний фонд 
України  та фонд загальнообов’язкового державного соціального 
страхування), допомога по безробіттю (фонд загальнообов’язкового 
страхування), більшість державних субсидій. 
За допомогою субвенцій з державного бюджету через місцеві бюджети 
фінансуються такі соціальні виплати: житлові субсидії, пільги на оплату 
комунальних послуг, частина програм соціального захисту, компенсації 
окремим категоріям населення. 
23 
 
З місцевих бюджетів безпосередньо фінансуються: місцеві програми 
соціального захисту окремих категорій населення; допомога 
малозабезпеченим на рівні громади; підтримка дітей, молоді, сімей, жінок; 
соціальні послуги (денний догляд, соціальний супровід, реабілітація); місцеві 
програми підтримки осіб у складних життєвих обставинах; додаткові 
(муніципальні) виплати та матеріальна допомога[2]. 
Місцеві бюджети фінансують також: 
 соціальні центри та служби (територіальні центри соціального 
обслуговування); 
 догляд удома для літніх людей; 
 притулки для бездомних; 
 соціальну адаптацію внутрішньо-переміщених осіб; 
 реабілітаційні та інклюзивні послуги тощо [2]. 
У регулюванні  державних соціальних стандартів та соціальних 
гарантій важливу роль відіграють спеціальні закони, що регулюють окремі 
види соціальної підтримки: 
 Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 
2671-VIII, який визначає організаційні та правові засади надання соціальних 
послуг населенню [27]; 
 Закон України «Про державну соціальну допомогу 
малозабезпеченим сім’ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III, що 
встановлює механізми підтримки малозабезпечених сімей [28]; 
 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 
листопада 1992 року № 2811-XII, який визначає види та порядок надання 
допомоги сім’ям з дітьми [29]; 
 Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 
2402-III, який закріплює державні гарантії захисту прав дитини [30]; 
 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з 
інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII, що регламентує 
систему соціального захисту осіб з інвалідністю [31]; 
24 
 
 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, який визначає державні 
гарантії ветеранам війни [32]; 
 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який визначає принципи 
функціонування солідарної пенсійної системи [34]; 
 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 
року № 1788-XII, що регулює загальні засади пенсійного забезпечення 
громадян [35]. 
Соціальні стандарти у сфері доходів  та зайнятості населення 
визначаються такими нормативними актами: 
 Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 
108/95-ВР, який встановлює правові засади оплати праці [36]; 
 Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року 
№ 966-XIV, що визначає базовий державний соціальний стандарт [37]; 
 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 
03 липня 1991 року № 1282-XII, який регулює механізм компенсації 
інфляційних втрат [38]; 
 Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року 
№ 5067-VI, який визначає правові засади державної політики зайнятості та 
соціального захисту безробітних [38]. 
Важливою особливістю системи нормативно-правового забезпечення 
соціальних стандартів та державних соціальних гарантій в Україні є те, що 
їхні основні фінансові параметри щорічно переглядаються та затверджуються 
одночасно із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України» 
(на відповідний рік). Саме в цьому законі визначаються ключові соціальні 
стандарти, зокрема розмір прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної 
плати, а також обсяги окремих державних соціальних допомог і компенсацій. 
Таким чином, система соціальних гарантій має динамічний характер і 
безпосередньо залежить від щорічних бюджетних рішень держави.  
25 
 
На 2026 рік відповідні показники встановлюються Законом України 
«Про Державний бюджет України на 2026 рік», а також підзаконними актами 
Кабінету Міністрів України, які деталізують порядок і розміри соціальних 
виплат [44]. Зокрема, діють такі основні постанови Кабінету Міністрів 
України: 
 Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру 
прожиткового мінімуму на 2026 рік» (приймається щорічно в межах 
бюджетного процесу) [48]; 
 Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення 
мінімальної заробітної плати на 2026 рік» (затверджується відповідно до 
Закону про Державний бюджет України) [48]; 
 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення 
та виплати державних соціальних допомог і компенсацій у 2026 році» 
(регулює порядок та розміри основних видів державної соціальної 
підтримки) [48]. 
Також значення мають накази Міністерства соціальної політики 
України та інших центральних органів виконавчої влади, які деталізують 
порядок реалізації державних соціальних гарантій. 
Одним із важливих інструментів державної соціальної підтримки 
населення в Україні є система житлових субсидій, спрямована на 
компенсацію витрат домогосподарств на оплату житлово-комунальних 
послуг та придбання окремих видів палива. Правове регулювання цієї сфери 
здійснюється на підставі низки нормативно-правових актів, які визначають 
умови, порядок та механізми надання відповідної державної допомоги. 
Основні засади функціонування системи житлових субсидій 
визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-
VIII від 09 листопада 2017 року. Зокрема, статтею 5 цього Закону 
встановлено перелік житлово-комунальних послуг, витрати на оплату яких 
можуть компенсуватися за рахунок державної підтримки. Закон визначає 
правові, економічні та організаційні засади надання житлово-комунальних 
26 
 
послуг, а також гарантує соціальний захист споживачів у разі 
неспроможності самостійно оплачувати їх повну вартість [45]. 
Безпосередній порядок призначення та виплати житлових субсидій 
регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення 
порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату 
житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та 
рідкого пічного побутового палива» № 848 від 21 жовтня 1995 року. Цей 
нормативно-правовий акт визначає механізм розрахунку субсидії, умови її 
призначення, перелік необхідних документів та порядок здійснення виплат. 
Відповідно до чинного законодавства, право на отримання житлової 
субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які 
на законних підставах проживають на території України та несуть витрати на 
оплату житлово-комунальних послуг. При цьому житлова субсидія надається 
незалежно від форми власності житла та покликана забезпечити доступність 
житлово-комунальних послуг для домогосподарств із недостатнім рівнем 
доходів. 
Одним із ключових критеріїв призначення субсидії є оцінка 
матеріального становища домогосподарства. Для цього враховується 
середньомісячний сукупний дохід членів сім’ї, на підставі якого визначається 
обов’язковий платіж за житлово-комунальні послуги. Розмір субсидії 
розраховується як різниця між вартістю житлово-комунальних послуг у 
межах встановлених соціальних нормативів та сумою обов’язкового платежу 
домогосподарства [45]. 
З метою забезпечення адресності державної підтримки при призначенні 
житлових субсидій застосовуються механізми контролю та перевірки 
достовірності інформації про отримувачів допомоги. Такі процедури 
здійснюються відповідно до положень Закону України «Про верифікацію та 
моніторинг державних виплат» № 324-IX від 03 грудня 2019 року. Закон 
передбачає проведення перевірок доходів, майнового стану та інших 
27 
 
обставин, які можуть впливати на право особи на отримання державної 
підтримки [46]. 
Під час визначення права на субсидію враховуються не лише доходи 
домогосподарства, а й наявність у його членів нерухомого майна, 
транспортних засобів, значних грошових заощаджень та інших активів. 
Такий підхід сприяє більш ефективному використанню бюджетних коштів і 
забезпечує спрямування державної допомоги насамперед тим 
домогосподарствам, які дійсно потребують підтримки [46]. 
Таким чином, нормативно-правове забезпечення системи житлових 
субсидій формується насамперед Законом України «Про житлово-комунальні 
послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, Постановою Кабінету Міністрів 
України № 848 від 21.10.1995 та Законом України «Про верифікацію та 
моніторинг державних виплат» № 324-IX від 03.12.2019. Сукупність 
зазначених нормативно-правових актів забезпечує правові механізми надання 
державної підтримки домогосподарствам, які потребують компенсації витрат 
на оплату житлово-комунальних послуг. 
У період дії воєнного стану було запроваджено спрощені механізми 
доступу до програми: домогосподарства, які отримували житлову субсидію в 
попередні періоди (зокрема під час опалювального сезону 2020–2021 років), 
були автоматично включені до програми на наступні опалювальні сезони 
2022–2024 років без необхідності повторного звернення. Це дозволило 
забезпечити безперервність надання підтримки в умовах кризового періоду. 
Станом на 2025 рік система адміністрування житлових субсидій 
зберігає базові принципи попередніх років, однак продовжує функціонувати 
в умовах цифровізації та спрощення процедур подання документів. Заявники 
можуть звертатися за призначенням субсидії через територіальні органи 
Пенсійного фонду України, органи соціального захисту населення, центри 
надання адміністративних послуг, а також дистанційно — через електронний 
портал Пенсійного фонду або застосунок «Дія», що поступово зменшує 
адміністративні бар’єри доступу до програми 
28 
 
Одним із пріоритетних напрямів державної соціальної політики в 
умовах воєнного стану є забезпечення соціального захисту внутрішньо 
переміщених осіб (ВПО). У зв’язку з повномасштабним вторгненням 
Російської Федерації в Україну у 2022 році держава запровадила новий 
механізм матеріальної підтримки громадян, які були змушені залишити місця 
свого постійного проживання через бойові дії, тимчасову окупацію або 
загрозу для життя і здоров’я. 
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус 
внутрішньо переміщених осіб та гарантії їх соціального захисту, є Закон 
України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 
1706-VII від 20 жовтня 2014 року. Закон встановлює порядок набуття статусу 
внутрішньо переміщеної особи, гарантує реалізацію її конституційних прав 
та визначає основні напрями державної підтримки громадян, які були 
змушені залишити місце проживання внаслідок збройного конфлікту, 
тимчасової окупації або надзвичайних ситуацій [47]. 
Безпосередній механізм надання допомоги на проживання внутрішньо 
переміщеним особам було запроваджено Постановою Кабінету Міністрів 
України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо 
переміщеним особам» № 332 від 20 березня 2022 року. Цей нормативно-
правовий акт визначив порядок призначення та виплати грошової допомоги 
громадянам, які отримали статус внутрішньо переміщених осіб після початку 
повномасштабної війни. Основною метою програми стало забезпечення 
мінімального рівня матеріальної підтримки осіб, які втратили можливість 
проживати за місцем постійного проживання та потребували невідкладної 
фінансової допомоги. 
На початковому етапі реалізації програми ключовою умовою 
отримання виплат була наявність довідки про взяття на облік внутрішньо 
переміщеної особи. Такий підхід дозволив оперативно охопити значну 
кількість громадян, які потребували підтримки в умовах масового 
переміщення населення. Однак подальше зростання кількості отримувачів 
29 
 
допомоги та відповідних бюджетних видатків зумовило необхідність 
удосконалення механізмів її надання та посилення адресності соціальної 
підтримки. 
Упродовж 2022–2024 років до Постанови Кабінету Міністрів України 
№ 332 неодноразово вносилися зміни, спрямовані на уточнення критеріїв 
отримання виплат. Зокрема, було визначено категорії осіб, які мають 
першочергове право на допомогу, удосконалено порядок підтвердження 
фактичного місця проживання та запроваджено додаткові механізми 
контролю за правомірністю отримання державної підтримки. 
Важливим етапом розвитку нормативного регулювання стало 
посилення оцінки матеріального становища отримувачів допомоги. Під час 
призначення виплат почали враховуватися доходи членів домогосподарства, 
наявність значних фінансових активів, нерухомого майна на підконтрольній 
території України та інших обставин, що можуть свідчити про достатній 
рівень матеріального забезпечення. Такі зміни були спрямовані на 
підвищення адресності програми та ефективніше використання бюджетних 
ресурсів. Контроль за достовірністю інформації, що подається для отримання 
допомоги, здійснюється відповідно до положень Закону України «Про 
верифікацію та моніторинг державних виплат» № 324-IX від 03 грудня 2019 
року.  
Таким чином, нормативно-правове забезпечення допомоги на 
проживання внутрішньо переміщеним особам формується насамперед 
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених 
осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, Постановою Кабінету Міністрів України № 
332 від 20.03.2022 та Законом України «Про верифікацію та моніторинг 
державних виплат» № 324-IX від 03.12.2019. Сукупність зазначених 
нормативно-правових актів визначає правові засади надання допомоги ВПО, 
порядок її призначення та механізми контролю за цільовим використанням 
бюджетних коштів, забезпечуючи реалізацію державних соціальних гарантій 
для громадян, які постраждали внаслідок військових дій. 
30 
 
Проведене дослідження свідчить, що нормативно-правове забезпечення 
соціальних стандартів і державних соціальних гарантій в Україні формує 
цілісну систему регулювання у сфері соціального захисту населення. Воно 
спрямоване на закріплення мінімальних соціальних стандартів, визначення 
обсягу державних гарантій та забезпечення реалізації соціально-економічних 
прав громадян. У сукупності ці норми виступають важливим інструментом 
забезпечення соціальної стабільності та підвищення рівня життя населення. 
 
1.3. Досвід європейських країн формування та реалізації соціальних 
стандартів і державних соціальних гарантій 
 
У сучасних умовах формування засад соціальної держави особливого 
значення набуває аналіз зарубіжного досвіду реалізації соціальних стандартів 
і державних соціальних гарантій. У більшості розвинених країн ці інститути 
виступають ключовим елементом соціальної політики та спрямовані на 
забезпечення гідного рівня життя населення, зменшення соціальної 
нерівності та захист вразливих категорій громадян. Водночас, підходи до їх 
формування суттєво відрізняються залежно від моделі соціальної держави, 
рівня економічного розвитку та історичних традицій. 
Однією з найбільш відомих є скандинавська модель соціального 
забезпечення (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія), яка характеризується 
високим рівнем державного втручання у соціальну сферу та широким 
спектром соціальних гарантій. У цих країнах соціальні стандарти мають 
універсальний характер і поширюються на всіх громадян без істотної 
диференціації. Фінансування соціальних програм здійснюється переважно за 
рахунок високого рівня оподаткування, що дозволяє забезпечувати якісні 
соціальні послуги, доступну освіту, медичне обслуговування та ефективну 
систему соціального захисту. Особливістю цієї моделі є орієнтація не лише 
на мінімальні гарантії, а й на забезпечення високого рівня соціального 
добробуту. Скандинавська модель базується на таких принципах: 
31 
 
 універсальність (охоплення всього населення); 
 високий рівень податків (до 40–55% доходу); 
 індексація виплат щороку; 
 пріоритет якості життя над мінімальним забезпеченням; 
 активна роль держави у перерозподілі доходів [64]. 
Розміри соціальних стандартів і державних соціальних гарантій в 
країнах, де функціонує дана модель представлено у таблиці 1.1.  
Таблиця 1.1. 
Базові соціальні стандарти та гарантії у скандинавських країнах 
у 2025 році [65], [69], [71], [72], [73]. 
Стандарт Швеція Норвегія Данія Фінляндія 
Соціальна 
4 000–8 000 
допомога 9 000–15 000 6 000–12 000 560–1 200 
SEK/міс. + 
(мінімальний NOK/міс. DKK/міс. €/міс. 
житло 
дохід) 
Мінімальний 
~350–700 € ~800–1 300 € ~800–1 600 € ~560–1 200 € 
дохід (орієнтир) 
Мінімальна 
~1 800–2 500 € ~2 000–3 000 € ~2 200–3 200 € ~1 900–2 800 € 
заробітна плата 
Допомога по 
60–80% доходу 60–80% доходу 60–90% доходу 50–70% доходу 
безробіттю 
Тривалість до 2 років 
до 300–500 до 400–500 
допомоги по до 300–450 днів (залежно від 
днів днів 
безробіттю внесків) 
Пенсійне 
забезпечення 1 500–2 200 € 1 800–2 500 € 1 200–1 600 € 1 300–2 000 € 
(середнє) 
Охорона здоров’я 
ліміт ~120–130 переважно 20–40 € за 
(витрати ліміт ~250 €/рік 
€/рік безкоштовно візит 
громадян) 
Освіта безкоштовна безкоштовна безкоштовна безкоштовна 
Студентські 800–1 100 600–1 000 
700–1 200 €/міс. 500–800 €/міс. 
виплати €/міс. €/міс. 
Декретна 
до 480 днів ~49 тижнів ~52 тижні ~320–360 днів 
відпустка 
~120–180 ~150–250 ~100–200 
Дитячі виплати ~120–200 €/дит. 
€/дит. €/дит. €/дит. 
Житлові субсидії до 70% оренди до 60% до 50–60% до 40–70% 
універсальні, 
Медичні гарантії майже універсальні універсальні універсальні 
безкоштовні 
 
32 
 
Універсальний характер медичних гарантій у скандинавських країнах 
означає, що право на отримання медичної допомоги має все населення 
незалежно від рівня доходів, соціального статусу чи наявності страхових 
внесків. Система охорони здоров’я побудована таким чином, що держава 
забезпечує рівний доступ до основних медичних послуг для кожної особи, 
яка проживає на її території на законних підставах. 
Фінансування медичної сфери здійснюється переважно за рахунок 
податкових надходжень, що дозволяє суттєво зменшити фінансове 
навантаження на громадян. У більшості випадків медичні послуги є 
безкоштовними або передбачають лише часткову символічну оплату, 
зокрема у вигляді фіксованих внесків за візит до лікаря чи лікування, які 
часто обмежуються встановленими річними лімітами витрат. 
Таким чином, медичні гарантії у скандинавській моделі 
характеризуються поєднанням універсального доступу до медичної допомоги 
та мінімальної участі громадян у її фінансуванні, що забезпечує високий 
рівень соціального захисту у сфері охорони здоров’я [66]. 
Таким чином, у скандинавських країнах система соціальних стандартів 
і державних гарантій характеризується високим рівнем фінансового 
забезпечення, універсальністю та орієнтацією на підтримання високого 
життєвого рівня населення. На відміну від мінімалістичних моделей, в цих 
країнах соціальні стандарти виконують не лише захисну, а й вирівнювальну 
та розвиткову функцію. 
Континентальна (бісмарківська) модель, яка характерна для Німеччини, 
Франції, Австрії та Бельгії, ґрунтується на принципі соціального 
страхування. У цій системі соціальні стандарти та гарантії значною мірою 
залежать від трудового внеску особи та рівня сплачених страхових внесків. 
Соціальний захист реалізується через розгалужену систему страхових 
фондів, які забезпечують виплати у разі безробіття, хвороби, старості або 
втрати працездатності. Водночас, держава гарантує мінімальний рівень 
соціального забезпечення для осіб, які не охоплені страховими механізмами, 
що дозволяє підтримувати соціальну стабільність. На прикладі Німеччини 
33 
 
продемонструємо основні розміри державних соціальних стандартів та 
гарантії (таблиця 1.2). 
Таблиця 1.2. 
Базові соціальні стандарти та гарантії у Німеччини у 2025 році  
[61], [62], [63]. 
Соціальний стандарт / 
Розмір / рівень (2025) Характеристика 
гарантія 
563 € / місяць (одинока Базова державна допомога для 
особа) забезпечення існування. 
Мінімальний соціальний 
506 € / місяць (кожен Для осіб у спільному 
дохід (Bürgergeld) 
партнер) домогосподарстві 
357–471 € / місяць (діти) Залежно від віку дитини 
Житлове забезпечення 100% оренди та опалення (у Держава покриває «адекватне» 
(Bürgergeld) межах норми) житло 
Мінімальна заробітна 12,41 €/год (≈ 2 100–2 300 Законодавчо встановлений 
плата €/міс.) мінімум 
60% чистого доходу / 67% 
Допомога по безробіттю Страхова виплата 
(з дітьми) 
(ALG I) 
6–24 місяці Тривалість залежно від стажу 
~70% брутто / ~90% нетто Після 6 тижнів хвороби 
Лікарняні (Krankengeld) 
до 78 тижнів Максимальна тривалість виплат 
1 200 – 1 500 € (середня 
Пенсійне забезпечення Страхова пенсійна система 
пенсія) 
Базова пенсійна гарантія 
≈ 563 € + житло Для осіб без достатнього стажу 
(Grundsicherung) 
Житлова допомога 
200 – 400 €+ / місяць Залежить від доходу та регіону 
(Wohngeld) 
14–15% від доходу 
Медичне страхування Покриття для ~100% населення 
(солідарно) 
майже безкоштовні Візити, лікування, ліки частково 
Медичні послуги 
(часткова доплата) оплачуються 
Узагальнюючи, слід зазначити, що в Україні функціонує змішана 
модель соціального забезпечення, яка поєднує елементи різних європейських 
підходів. Зокрема, для працюючого населення характерним є застосування 
страхових механізмів, притаманних бісмарківській моделі, відповідно до 
яких обсяг соціальних виплат і гарантій визначається трудовим внеском 
особи та рівнем сплачених страхових внесків. 
Водночас, для осіб, які належать до вразливих або соціально 
незахищених категорій, соціальне забезпечення фінансується переважно за 
рахунок бюджетних коштів і має характер державної соціальної підтримки. 
Такий підхід забезпечує поєднання страхових і солідарних принципів, 
спрямованих на підтримання соціальної стабільності та гарантування 
мінімального рівня соціального захисту для всіх громадян. 
34 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЮЧИХ СОЦІАЛЬНИХ 
СТАНДАРТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ В 
УКРАЇНІ ЗА 2022-2025 РР. 
 
2.1. Оцінка рівня соціальних стандартів та ефективності 
державних соціальних гарантій  
 
На підставі статистичних даних здійснимо аналіз ефективності окремих 
діючих соціальних стандартів та державних соціальних гарантій в Україні з 
метою оцінки їх впливу на рівень життя населення та рівня соціального 
захисту громадян. Насамперед, доцільно проаналізувати базовий соціальний 
стандарт - прожитковий мінімум, оскільки саме він визначає систему 
ключових державних соціальних гарантій і безпосередньо впливає на розміри 
більшості видів соціальної допомоги, встановлених законодавством України. 
Його динаміка протягом 2022–2025 рр. дозволяє оцінити зміну рівня 
соціального захисту населення та ефективність державної політики у сфері 
соціального забезпечення (таблиця 2.1). 
Таблиця 2.1. 
Розміри прожиткового мінімуму в Україні у 2022–2025 рр. 
[15],[40], [41], [42], [43]. 
Категорія населення 2022 2023 2024 2025 
На одну особу в розрахунку на місяць, 
2393,0 2589,0 2920,0 2920,0 
грн 
Діти до 6 років, грн 2100,0 2272,0 2563,0 2563,0 
Діти від 6 до 18 років, грн 2618,0 2833,0 3196,0 3196,0 
Працездатні особи, грн 2481,0 2684,0 3028,0 3028,0 
Особи, які втратили працездатність, грн. 1934,0 2093,0 2361,0 2361,0 
Для визначення базового посадового 
2102,0 2102,0 2102,0 2102,0 
окладу судді, грн.. 
Для визначення посадових окладів 
2102,0 2102,0 2102,0 2102,0 
працівників інших держорганів, грн.. 
Для визначення посадового окладу 
1600,0 1600,0 1600,0 2102,0* 
прокурора окружної прокуратури, грн. 
. *з 01.08.2025 р.  
35 
 
Як видно із даних таблиці 2.1., протягом досліджуваного періоду 
динаміка прожиткового мінімуму в Україні характеризувалась 
нерівномірним підвищенням у 2022–2024 роках та подальшою стагнацією у 
2025 році. Загальна тенденція свідчить про часткову індексацію соціальних 
стандартів у перші роки періоду з наступним їх фактичним 
«заморожуванням» на досягнутому рівні. Це зумовлено обмеженістю 
бюджетних ресурсів в умовах воєнного стану та пріоритетним спрямуванням 
видатків на оборонні потреби. 
Стосовно зміни розміру прожиткового мінімум у розрізі кожної 
категорії осіб доцільно відзначити наступне. 
1. Загальний розміру прожиткового мінімуму на одну особу зріс з 2393 
грн. у 2022 році до 2589 грн. у 2023 році, приріст склав +196 грн. або 8,2%. У 
у 2024 році зростання склало +331 грн. або 12,8%, у 2025 році значення 
залишилося незмінним. Загальне зростання за 2022–2024 роки становить 527 
грн. або 22,0%.  
2. Для дітей до 6 років прожитковий мінімум збільшився з 2100 грн. у 
2022 році до 2272 грн. у 2023 році, приріст склав +172 грн. або 8,2%,  у 2024 
році зростання становило +291 грн. або 12,8%. У 2025 році показник 
залишився без змін. Загальне зростання даного показника становить 463 грн. 
або 22,0%. Динаміка є ідентичною загальному тренду, що свідчить про 
уніфікований підхід до індексації соціальних стандартів для дитячої групи 
населення. 
3. Для дітей, віком від 6 до 18 років, прожитковий мінімум зріс з 2618 
грн. у 2022 році до 2833 грн. у 2023 році., зростання склало +215 грн. або 
8,2%. У 2024 році показник зріс на +363 грн. або 12,8%. У 2025 році показник 
не переглядався.Загальне зростання протягом означеного періоду становить 
578 грн. або 22,1%. Це одна з найбільш динамічних категорій у структурі 
прожиткового мінімуму, що відображає відносно вищі витрати на 
забезпечення потреб дітей шкільного віку. 
36 
 
4. Прожитковий мінімум для працездатних осіб зріс з 2481 грн. у 2022 
році до 2684 грн. у 2023 році або на 8,2%. У 2024 році зростання склало  +344 
грн. або 12,8%. У 2025 році значення залишилося незмінним. 
Загальне зростання даного показника становить +547 грн. або  22,0%. 
Оскільки даний показник є базовим орієнтиром для формування системи 
оплати праці та соціальних виплат, його стагнація у 2025 році має значний 
вплив на реальну купівельну спроможність населення. 
5. Для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум 
збільшився з 1934 грн. у 2022 році до 2093 грн. у 2023 році, що становить  
+159 грн. або 8,2%. У 2024 році приріст склав +268 грн. або 12,8%. У 2025 
році показник не змінювався. Загальне зростання показника за означений 
період становило +427 грн. або 22,1%. Попри поступове підвищення, ця 
категорія залишається найбільш вразливою до інфляційного знецінення через 
фіксований характер пенсійних виплат. 
6. Прожитковий мінімум для спеціальних розрахункових категорій. 
Для визначення базового посадового окладу судді, а також посадових 
окладів працівників інших державних органів, прожитковий мінімум 
стабільно становив 2102 грн упродовж усього періоду 2022–2025 років (0% 
змін). Аналогічна стабільність характерна і для розрахункового показника 
для прокурорів окружних прокуратур, який залишався на рівні 1600 грн. до 
01.08.2025 р.  
Отже, аналіз динаміки прожиткового мінімуму у 2022–2025 роках 
дозволяє виокремити такі ключові тенденції: 
 у 2022–2024 роках відбувалося поступове підвищення прожиткового 
мінімуму для всіх основних соціально-демографічних груп із загальним 
приростом близько 22%; 
 у 2025 році зафіксовано повне припинення змін (стагнацію) показників; 
 структура підвищень є уніфікованою (приблизно +8,2% у 2023 році та 
+12,8% у 2024 році); 
37 
 
 спеціальні розрахункові показники для окремих державних посад 
залишалися незмінними протягом усього періоду; 
 у реальному вимірі ефективність прожиткового мінімуму знижувалася 
через інфляційний тиск і періоди відсутності індексації. 
На підставі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що 
вцілому, прожитковий мінімум у 2022–2025 роках виконував переважно 
функцію формального соціального орієнтира, тоді як його практична роль у 
забезпеченні достатнього рівня життя поступово зменшувалася. 
З огляду на зазначене, доцільно акцентувати увагу на тому, що 
залежність між розміром прожиткового мінімуму та базовими державними 
соціальними гарантіями має прямий і нормативно закріплений характер. У 
більшості випадків прожитковий мінімум виступає базовим розрахунковим 
орієнтиром для визначення розміру соціальних виплат, мінімальних гарантій 
доходів населення, а також окремих елементів оплати праці в бюджетному 
секторі. Відповідно, будь-які зміни або «заморожування» прожиткового 
мінімуму безпосередньо транслюються на динаміку базових соціальних 
стандартів і допомог. 
У період 2022–2024 років поступове підвищення прожиткового 
мінімуму (приблизно на 22% загалом) створювало формальне підґрунтя для 
перегляду соціальних гарантій. Однак, вплив цього зростання на фактичні 
соціальні виплати був обмеженим, оскільки індексація застосовувалася 
нерівномірно, а частина показників коригувалася вибірково. Це означає, що 
навіть за наявності зростання базового соціального стандарту (ПМ), не всі 
види допомог змінювалися пропорційно. 
У 2025 році ситуація змінилася через фактичну фіксацію прожиткового 
мінімуму на рівні 2024 року. Це призвело до автоматичної стагнації значної 
частини соціальних гарантій, які розраховуються як кратні або похідні від 
нього.У результаті відбулося «від’єднання» номінальної інфляції від 
соціальних стандартів: ціни зростали, тоді як базова розрахункова величина 
залишалася незмінною. 
38 
 
Динаміка зміни розмірів базових соціальних стандартів в Україні за 
період 2022–2025 рр. представлена в таблиці 2.2., що дає змогу простежити 
зміни ключових показників соціального забезпечення населення, оцінити 
тенденції їх розвитку та визначити ступінь відповідності встановлених 
державою соціальних гарантій до сучасних соціально-економічних умов. 
Таблиця 2.2. 
Динаміка базових соціальних стандартів (2022–2025 рр.)  
[40], [41], [42], [43]. 
Найменування показника 2022 2023 2024 2025 
6500 ,0 6700,0 
(з 01.01.) (до 31.03). 
Мінімальна заробітна плата, грн. 6700,0 8000,0 
6700,0 8000,0 
(з 01.10) ( з 01.04) 
Мінімальна пенсія за віком, грн. 1 934,0 2 093,0 2 361,0 2 361,0 
Мінімальна допомога по безробіттю  
1 800,0 2 500,0 3 000,0 3 000,0 
(для застрахованих осіб), грн. 
Мінімальна допомога по безробіттю  
(для осіб без необхідного страхового 1 000,0 1 000,0 1 500,0 1 500,0 
стажу), грн. 
 
Як видно із даних таблиці 2.2. вплив змін розміру прожиткового 
мінімуму на величини  базових державних соціальних гарантій, проявився у 
трьох ключових аспектах: по-перше, відбулося часткове зниження реальної 
вартості соціальних виплат, оскільки їх зростання не відповідало темпам 
інфляції. Це особливо характерно для 2023 та 2025 років, коли індексація 
була відсутня або мінімальна. По-друге, спостерігається нерівномірність у 
зміні різних видів гарантій: допомога по безробіттю  (для застрахованих осіб) 
зростала значно швидше, ніж розмір мінімальної пенсії за віком, що свідчить 
про пріоритет підтримки працездатного населення порівняно з 
непрацездатними групами. Отже, прожитковий мінімум у 2022–2025 роках 
виконував функцію базового, але обмежено дієвого регулятора соціальних 
гарантій. Його зміна впливала на динаміку соціальних виплат, однак цей 
вплив був неповним і залежав від бюджетних пріоритетів та рішень щодо 
індексації окремих видів допомог. 
39 
 
Стосовно динаміки змін основних державних соціальних гарантій 
визначимо наступне. 
Динаміка мінімальної заробітної плати характеризується 
нерівномірними змінами: у 2022 році показник зріс з 6500 грн. до 6700 грн. 
що становить  +200 грн. або 3,1%. У 2023 році він залишився незмінним. У 
2024 році відбулося зростання на 1300 грн. або 19,4% від рівня 2023 року, 
після чого у 2025 році показник знову не змінювався. 
У цілому за 2022–2025 роки мінімальна заробітна плата зросла на 1500 
грн. або на 23,1%. Це підвищення мало значення як базовий орієнтир для 
формування доходів працюючого населення, однак його нерівномірність і 
періоди «заморожування» знижували стабільність прогнозування доходів у 
реальному секторі. 
Розмір мінімальної пенсії демонструє поступове зростання у 2022–2024 
роках із подальшою стабілізацією у 2025 році. Так, у 2023 році вона 
збільшилася з 1934 грн. до 2093 грн., що склало +159 грн. або 8,2%. У 2024 
році зростання становило +268 грн. або 12,8%. У 2025 році рівень залишився 
без змін. Загальне зростання мінімальної пенсії за віком за означений період 
склало 427 грн. або  22,1%. Попри номінальне підвищення, відсутність змін у 
2025 році в умовах інфляції означає зниження реальної купівельної 
спроможності пенсій у кінці періоду. Пенсійні виплати залишаються однією з 
найменш динамічних складових системи соціальних стандартів. 
Найбільш динамічним показником є мінімальна допомога по 
безробіттю для застрахованих осіб. У 2023 році вона зросла з 1800 грн. до 
2500 грн., що склало +700 грн. або 38,9%. У 2024 році  зростання становило 
+500 грн. або +20%. У 2025 році показник не змінювався. Загальне зростання 
даного показника за означений період становить 1200 грн.  або  66,7%. Це 
свідчить про посилену увагу до підтримки осіб, які втратили роботу та мають 
страховий стаж. У системі соціальних виплат саме цей вид допомоги 
продемонстрував найбільш виражену позитивну динаміку. 
40 
 
Для осіб без необхідного страхового стажу у 2022–2023 роках показник 
допомоги по безробіттю залишався незмінним на рівні 1000,0 грн. У 2024 
році він зріс  на 500,0 грн. або 50%, після чого у 2025 році не переглядався. 
Попри відносно суттєвий відсотковий приріст у 2024 році, цей вид допомоги 
залишається найнижчим за абсолютним рівнем, що відображає обмежений 
характер підтримки осіб без страхового стажу. 
Отже, на підставі проведеного аналізу можемо зробити висновки, що 
протягом 2022–2025 рр. базові соціальні стандарти та пов’язані з ними види 
соціальних виплат в Україні змінювалися нерівномірно під впливом воєнного 
стану, інфляційних процесів та обмежених можливостей державного 
бюджету. Загальною тенденцією є стримування регулярного підвищення 
соціальних стандартів, їх часткове «заморожування» у 2023 та 2025 роках та 
вибіркове підвищення окремих показників, насамперед у 2024 році. 
Узагальнення отриманих результатів дозволяє виділити такі тенденції: 
 найбільше зростання соціальних показників припадає на 2024 рік, 
тоді як 2023 і 2025 роки характеризуються «заморожуванням» більшості 
стандартів; 
 мінімальна заробітна плата та допомога по безробіттю 
демонструють більш виражене зростання порівняно з пенсійними виплатами; 
 розміри пенсійних допомог є найменш динамічними та найбільш 
вразливими до інфляційного знецінення; 
 посилюється роль допомоги по безробіттю як інструменту 
підтримки працездатного населення; 
 загалом номінальне зростання виплат не завжди забезпечує 
збереження їх реальної вартості. 
Основним позитивним фактором зазначеного періоду стала 
безперервність виконання державних соціальних зобов’язань. Усі основні 
виплати здійснювалися вчасно, без системних затримок, що забезпечило 
базову соціальну стабільність. Таким чином, було  забезпечено збереження 
номінального рівня соціальних стандартів, попри кризові умови. Водночас, 
41 
 
попри формальне зростання показників, їх реальна купівельна спроможність 
знижувалася через інфляційний тиск та відставання соціальних стандартів від 
фактичної вартості життя. 
Ключові проблеми зазначеного періоду: 
 у 2024–2025 роках прожитковий мінімум і мінімальна заробітна 
плата були фактично зафіксовані, що обмежило їх адаптацію до економічних 
умов; 
 реальний прожитковий мінімум (за оцінками профільних органів) 
суттєво перевищував офіційний рівень (2920 грн. у 2025 р.) [22]; 
 мінімальні пенсії та допомоги забезпечували переважно покриття 
базових фізіологічних потреб, без можливості підтримання стандарту життя. 
У структурі соціальної політики відбулося поступове зміщення  
акцентів від універсальних підвищень соціальних стандартів до адресної 
підтримки вразливих груп (зокрема ВПО та безробітних) та  стимулювання 
економічної активності працездатного населення. Це проявилося у більш 
високих темпах зростання допомоги по безробіттю порівняно з пенсійними 
виплатами та у вибірковому характері підвищень у 2024 році. 
У результаті сформувалася модель соціальної підтримки, яка 
забезпечує мінімальний рівень захисту населення, але не гарантує повного 
відновлення реального рівня добробуту, із поступовим переходом до 
адресних механізмів підтримки. 
 
2.2. Аналіз ефективності державних програм соціальної підтримки 
в розрізі окремих соціальних груп 
 
На основі наявних статистичних даних здійснимо дослідження 
ефективності реалізації наступних найбільш значущих програм соціальної 
допомоги в Україні, до яких належать:  
1. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям (програма 
гарантованого мінімального доходу); 
42 
 
2. Субсидія на оплату житлово-комунальних послуг; 
3. Допомога на проживання внутрішньо-переміщеним особам; 
4. Виплати особам з інвалідністю; 
5. Пенсії за віком (мінімальна пенсія). 
Аналіз зазначених програм дозволить оцінити рівень їх охоплення, 
динаміку змін та ефективність функціонування в умовах соціально-
економічних викликів 2022–2025 років. 
За оцінками ініціативи PeReHID, у 2023 році понад 70% сукупних 
державних видатків на соціальний захист в Україні було спрямовано на 
чотири основні програми соціальної підтримки. Показник ефективного 
охоплення визначався як частка домогосподарств (або осіб — у випадку 
програм для осіб з інвалідністю), які фактично отримували виплати протягом 
останніх 12 місяців, у загальній кількості тих, хто потенційно мав право на 
отримання відповідної допомоги [8, c.5]. 
Зведені результати оцінювання на національному рівні свідчать, що з 
урахуванням масштабів фінансування (які відповідають витратам у 2023 
році), середній рівень ефективного охоплення становить близько 50%. Цей 
показник може розглядатися як узагальнена оцінка ефективності 
функціонування системи соціального захисту населення України в цілому 
(рис. 2.1.).  
 
Рис. 2.1. Рівень охоплення програмами соціальної допомоги населення  
[8, c.10].  
43 
 
 
1. Програма державної соціальної допомоги малозабезпеченим 
сім’ям (програма гарантованого мінімального доходу), є важливою ланкою 
системи соціального захисту населення України. Динаміку зміни розмірів 
державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям представлено у 
таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3. 
Розміри розрахункової державної соціальної допомоги 
малозабезпеченим сім’ям у 2022–2025 рр., грн.[5], [17]. 
Категорія осіб у сім’ї 2022 2023 2024 2025 
1116,0– 1200,0–
Працездатні особи (45% ПМ), грн. 1363,0 1363,0 
1208,0 1210,0 
2730,0 – 2950,0 –
Діти до 6 років (130% ПМ), грн. 3332,0 3332,0 
2954,0  3050,0 
3403,0 - 3680,0–
Діти 6–18 років (130% ПМ), грн. 4155,0 4155,0 
3683,0 3800,0 
Особи, які втратили працездатність (100% 
1934,0 2093,0 2361,0 2361,0 
ПМ), грн. 
 
Аналіз динаміки показників, представлених у таблиці 2.3. свідчить, що 
система розрахунку державної соціальної допомоги малозабезпеченим 
сім’ям, демонструє поступове номінальне зростання у 2022–2024 роках із 
подальшою стабілізацією у 2025 році. У середньому, приріст розрахункових 
значень за цей період становив близько 22%, однак цей процес був 
нерівномірним і характеризувався найбільш суттєвим підвищенням у 2024 
році, тоді як у 2025 році відбулося фактичне збереження попередніх значень 
без подальшої індексації. У результаті можна констатувати, що система 
пройшла етап часткової адаптації до економічних змін із подальшим 
переходом до режиму стабілізації бази розрахунку. 
Водночас, структура соціальних гарантій демонструє чітку 
диференціацію за категоріями населення. Так, найвищі розрахункові 
значення встановлюються для дітей, де коефіцієнт становить 130% 
прожиткового мінімуму, що у 2025 році відповідає рівню до 3196 грн. для 
дітей віком 6–18 років. Для непрацездатних осіб застосовується повний 
розмір прожиткового мінімуму, який у 2025 році становить 2361 грн., тоді як 
44 
 
для працездатних осіб використовується знижений норматив у 45% від 
базового показника, що формує рівень приблизно 1360–1365 грн. Така 
структура свідчить про нормативне закріплення різного рівня соціальної 
підтримки залежно від соціально-демографічної групи, однак у реальному 
вимірі вона не забезпечує повного покриття фактичних витрат 
домогосподарств. 
Порівняльний аналіз офіційних показників із реальними витратами 
населення демонструє суттєвий розрив між нормативно встановленим 
прожитковим мінімумом та фактичною вартістю життя. У 2025 році 
офіційний прожитковий мінімум становить 2920 грн, тоді як оцінки 
реального рівня витрат свідчать, що для дорослої особи він може 
перевищувати 8400 грн, а для дитини — коливатися в межах 7500–9500 грн. 
залежно від віку та структури споживання [9], [10]. Таким чином, 
спостерігається розрив приблизно у 2,5–3,5 раза між нормативним і 
фактичним рівнем необхідних витрат, що безпосередньо впливає на 
ефективність соціальних виплат. 
Унаслідок цього фактична купівельна спроможність соціальної 
допомоги залишається обмеженою. Зокрема, виплати для працездатних осіб 
на рівні близько 1360 грн. забезпечують лише приблизно 15–20% реальних 
мінімальних витрат, мінімальна пенсія у розмірі 2361 грн. покриває 
орієнтовно 25–35% фактичних потреб осіб похилого віку, а дитячі виплати на 
рівні 2563–3196 грн. забезпечують менше половини необхідних витрат на 
утримання дитини. Це свідчить про те, що соціальні стандарти виконують 
переважно функцію часткового компенсування базових потреб, але не 
формують повноцінного рівня забезпечення життєвих стандартів. 
Причинами такого розриву є комплекс факторів. По-перше, значні 
бюджетні обмеження, пов’язані з воєнним станом, що зумовлюють 
пріоритетність оборонних витрат над соціальною індексацією. По-друге, 
фіксація прожиткового мінімуму у 2025 році, яка фактично призвела до 
зупинки автоматичного зростання соціальних виплат. По-третє, нормативний 
45 
 
характер самого прожиткового мінімуму, який використовується як 
розрахункова база, а не як реальний індикатор вартості життя. 
2. Програма субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. 
У 2022–2025 рр. система житлових субсидій в Україні функціонувала в 
умовах масштабних економічних і соціальних викликів, пов’язаних із 
повномасштабною війною, зростанням енергетичних ризиків та необхідністю 
підтримки населення. Бюджетне фінансування субсидій у цей період 
характеризувалося нерівномірною динамікою: після різкого скорочення у 
2022 році відбулося поступове відновлення обсягів фінансування у 2023–
2024 роках, а у 2025 році спостерігалася тенденція до помірного зниження 
видатків (рис. 2.2.). 
 
Рис. 2.2. Динаміка бюджетних видатків на житлові субсидії та пільги в 
Україні у 2022–2025 рр. [8, c.15]. 
 
Як видно з рисунка 2.2., у 2022 році обсяг державних видатків на 
житлові субсидії та пільги становив близько 20,2 млрд. грн. Це було 
найнижче значення за досліджуваний період, що пояснюється 
переорієнтацією бюджетних ресурсів на фінансування оборонного сектору та 
першочергових потреб держави в умовах війни. Водночас, навіть за умов 
обмежених фінансових можливостей система субсидій продовжувала 
виконувати функцію соціального захисту населення. 
46 
 
У 2023 році спостерігалося суттєве відновлення фінансування. Видатки 
зросли майже вдвічі — до приблизно 38 млрд. грн. Таке зростання було 
пов’язане зі стабілізацією системи соціальних виплат, поступовою 
адаптацією економіки до воєнних умов та необхідністю підтримки 
домогосподарств в умовах високих комунальних витрат. Держава відновила 
значну частину програм соціальної допомоги, а також забезпечила 
автоматичне продовження виплат для багатьох отримувачів субсидій. 
У 2024 році фінансування досягло максимального рівня — близько 50 
млрд. грн. Це свідчило про посилення соціальної підтримки населення на тлі 
зростання тарифного навантаження та погіршення матеріального становища 
частини домогосподарств. У цей період система субсидій охоплювала 
близько 3 млн. домогосподарств, що підтверджує її важливу роль як одного з 
ключових інструментів соціальної політики держави. Значне збільшення 
видатків також було пов’язане з потребою компенсації енергетичних ризиків 
та підтримкою населення в умовах нестабільності енергетичної 
інфраструктури. 
У 2025 році обсяг фінансування скоротився до приблизно 42–42,3 
млрд. грн.  Незважаючи на те, що цей показник залишався вищим порівняно 
з 2022–2023 роками, скорочення свідчило про перехід до більш стриманої 
бюджетної політики та фіскальної оптимізації [54].  
У структурі бюджетних видатків найбільшу частку займали 
компенсації житлово-комунальних послуг, на які припадало понад 80 % 
загального фінансування. До цього напряму входили компенсації витрат на 
природний газ, електроенергію, централізоване опалення, водопостачання, 
водовідведення та утримання багатоквартирних будинків. Саме цей 
компонент визначав загальну динаміку системи субсидій, оскільки напряму 
впливав на здатність населення оплачувати базові житлово-комунальні 
послуги (рис. 2.3.). 
47 
 
 
Рис. 2.3. Структура бюджетних компенсацій у системі житлових субсидій 
України [8, c.19]. 
 
Важливим елементом системи залишалися компенсації витрат на 
тверде паливо, скраплений газ та інші види палива. Особливо значущими ці 
виплати були для населення сільської місцевості та прифронтових територій, 
де доступ до централізованого опалення є обмеженим. У 2023–2024 роках 
фінансування цього напряму зросло через посилення енергетичних ризиків та 
необхідність забезпечення альтернативних джерел опалення. У 2025 році 
спостерігалася тенденція до стабілізації або часткового скорочення таких 
компенсацій. 
Найменшу частку у структурі видатків займали абонентські платежі та 
інші фіксовані компенсації. Незважаючи на відносно невеликий обсяг 
фінансування, ці виплати забезпечували покриття адміністративних витрат і 
підтримували загальну стабільність системи житлово-комунальних 
розрахунків. 
Важливими змінами у 2022–2025 роках стали інституційні та 
організаційні трансформації системи субсидій. Уряд спростив процедури 
призначення допомоги та забезпечив автоматичне продовження виплат для 
значної частини населення. Значну роль відіграла цифровізація процесу 
48 
 
подання заяв через Пенсійний фонд України, ЦНАПи, портал ПФУ та 
застосунок «Дія». Це дозволило зменшити адміністративні бар’єри, 
підвищити доступність послуг та забезпечити безперервність соціальної 
підтримки навіть в умовах воєнного стану [8, c.22]. 
Загалом, система житлових субсидій у 2022–2025 роках 
продемонструвала здатність адаптуватися до кризових умов та забезпечувати 
базовий рівень соціального захисту населення. Позитивними аспектами стали 
відновлення фінансування після різкого скорочення у 2022 році, розширення 
охоплення домогосподарств та підтримка стабільності системи в умовах 
війни. Водночас залишалися й проблемні аспекти, зокрема висока залежність 
обсягів фінансування від бюджетних можливостей держави, нерівномірність 
розподілу ресурсів та обмежена здатність субсидій повністю компенсувати 
зростання тарифів і витрат населення. 
Таким чином, динаміка бюджетних видатків на житлові субсидії у 
2022–2025 роках відображає загальні тенденції соціально-економічної 
політики держави в умовах війни. Система субсидій залишалася важливим 
механізмом підтримки населення, однак її ефективність значною мірою 
залежала від фінансової стійкості державного бюджету та подальших змін у 
тарифній і соціальній політиці. 
3. Допомога на проживання внутрішньо-переміщеним особам. 
 Аналіз показників реалізації програми допомоги на проживання 
внутрішньо переміщеним особам у 2022–2025 рр. свідчить, що вона стала 
одним із ключових інструментів соціального захисту населення в умовах 
воєнного стану.  
Одним із головних показників ефективності програми є рівень 
охоплення отримувачів. У 2022 році допомогу на проживання отримували 
понад 1,8 млн. внутрішньо переміщених осіб, що становило близько 40 % від 
загальної кількості зареєстрованих ВПО. У 2023 році кількість отримувачів 
зросла до 2,54 млн. осіб, або 51,7 % зареєстрованих переселенців. Таке 
збільшення пояснюється масштабним переміщенням населення внаслідок 
49 
 
бойових дій та відносно спрощеними умовами призначення допомоги. 
Наприкінці 2023 року допомогу отримували понад 2,5 млн осіб. Проте після 
запровадження у 2024 році додаткових критеріїв адресності чисельність 
отримувачів скоротилася до 716,5 тис. осіб, що свідчить про перехід держави 
від масової підтримки до більш цільового підходу у наданні соціальної 
допомоги [17].  
Щодо видів підтримки, основним інструментом залишалася щомісячна 
допомога на проживання. Її розмір протягом досліджуваного періоду не 
змінювався та становив 2000 грн. для працездатних дорослих осіб і 3000 грн. 
для дітей та осіб з інвалідністю. Незважаючи на стабільність виплат, їхня 
купівельна спроможність поступово знижувалася під впливом інфляційних 
процесів та зростання вартості життя. У результаті допомога дедалі більше 
виконувала функцію часткової компенсації витрат, а не повного забезпечення 
базових потреб переселенців [16].  
Важливою характеристикою програми є її регіональна спрямованість. 
Найбільша кількість отримувачів допомоги була зосереджена у регіонах, які 
прийняли найбільші потоки переселенців, зокрема у Дніпропетровській, 
Харківській, Полтавській, Львівській, Київській та Запорізькій областях. 
Саме ці регіони стали основними центрами концентрації ВПО та 
потребували значних обсягів бюджетного фінансування для забезпечення 
соціальної підтримки. Водночас, регіональний розподіл виплат відповідав 
реальним масштабам внутрішньої міграції населення, що свідчить про 
достатньо високий рівень територіальної адресності програми [17].  
Оцінюючи фінансовий аспект програми, слід зазначити, що вона стала 
однією з найбільш витратних статей соціального бюджету держави. У 2022 
році на виплати ВПО було спрямовано понад 57 млрд. грн., а у 2024 році на 
фінансування програми передбачалося майже 57,6 млрд. грн. За оцінками 
експертів, у 2023 році допомога на проживання ВПО становила близько 42 % 
усіх видатків державного бюджету на соціальний захист населення, що 
50 
 
свідчить про її пріоритетне значення в системі державної підтримки 
громадян в умовах війни [16].  
Отже, проведений аналіз реалізації програми допомоги на проживання 
внутрішньо переміщеним особам у 2022–2025 рр. дозволяє комплексно 
оцінити її ефективність та виявити низку системних обмежень, які 
проявляються попри її ключову роль у забезпеченні соціальної стабільності в 
умовах воєнного стану. У межах досліджуваного періоду простежується як 
масштабне розгортання програми у кризовий період, так і подальше її 
звуження та структурне переосмислення, що супроводжується зниженням 
рівня охоплення та збереженням значного бюджетного навантаження. Нами 
виділено такі основні проблеми реалізації даної програми. 
1. Недостатність розміру виплат відносно реальної вартості життя. 
Ключовою системною проблемою програми залишається 
невідповідність розміру грошової допомоги фактичним витратам на базові 
потреби домогосподарств. Встановлені фіксовані виплати на рівні 2000 грн. 
для працездатних осіб та 3000 грн .для дітей і осіб з інвалідністю у період 
2022–2025 рр. не переглядалися відповідно до інфляції та зростання цін. 
Реальна структура витрат внутрішньо-переміщених осіб включає 
оренду житла (5000 - 12000 та більше грн/міс), комунальні послуги (1500–
3500 грн.), харчування (4000–7000 грн. на особу), а також транспорт, ліки та 
інші базові потреби (1000–3000 грн.). У сукупності мінімальні щомісячні 
витрати однієї дорослої особи становлять приблизно 11 000–22 000 грн., що у 
5–10 разів перевищує розмір державної допомоги [9]. Таким чином, виплати 
покривають лише близько 10–20% реальних витрат і мають радше 
компенсаційно-соціальний, ніж забезпечувальний характер. 
2. Зниження реальної купівельної спроможності.  
Попри формальну стабільність номінальних сум, реальна купівельна 
спроможність виплат у 2022–2025 рр. суттєво знизилася внаслідок 
інфляційних процесів, зростання вартості житла, продуктів харчування та 
енергоресурсів. Відсутність механізму індексації призвела до прихованого 
51 
 
скорочення обсягів соціальної підтримки без формального перегляду її 
параметрів. У результаті фактична цінність виплат у 2025 році є значно 
нижчою порівняно з 2022 роком, що додатково поглиблює розрив між 
соціальною допомогою та реальними витратами домогосподарств. 
3. Обмежена ефективність адресності та ризики виключення вразливих 
груп. 
Запровадження більш жорстких критеріїв адресності у 2024 році 
сприяло підвищенню цільовості використання бюджетних коштів, однак, 
водночас, призвело до суттєвого скорочення кількості отримувачів допомоги. 
Якщо у 2022 році виплати отримували понад 1,8 млн. осіб (близько 40% 
ВПО), а у 2023 році — 2,54 млн осіб (51,7%), то у 2024 році їх кількість 
скоротилася до 716,5 тис. oсіб [17]. 
Це свідчить про перехід до селективної моделі підтримки, яка водночас 
підвищує ризики “помилок виключення”, коли частина фактично вразливих 
домогосподарств втрачає право на допомогу через формальні критерії. 
4. Надмірна залежність від ринкових умов (особливо житла). 
Ефективність програми суттєво залежить від ринкових умов, 
насамперед, вартості оренди житла, яка є найбільшою статтею витрат ВПО. 
У різних регіонах України оренда суттєво відрізняється та в окремих 
випадках перевищує рівень доступних доходів домогосподарств. У західних 
областях спостерігалося зростання цін через підвищений попит, тоді як у 
великих містах оренда наближалася до рівня середніх доходів. У цих умовах 
державна допомога не виконує функцію гарантування житла, а лише 
частково компенсує ринкові витрати. 
5. Регіональна нерівномірність фактичного навантаження. 
Попри формально однаковий розмір виплат у всіх регіонах, їх реальна 
цінність суттєво варіюється залежно від вартості життя. Відсутність 
регіональних коефіцієнтів призводить до прихованої нерівності доступу до 
соціального захисту. Так, однакові 3000 грн. мають різну купівельну 
52 
 
спроможність у Полтавській області, Львові чи Києві, що знижує 
ефективність програми як інструменту рівного соціального забезпечення. 
6. Обмежений стимул до економічної інтеграції. 
Фіксований характер виплат у поєднанні з їх низьким рівнем створює 
неоднозначний вплив на економічну поведінку отримувачів. З одного боку, 
допомога є недостатньою для формування довгострокової залежності від неї, 
з іншого — не створює достатнього фінансового буфера для швидкої 
інтеграції у ринок праці. У результаті формується модель часткового 
виживання, яка не забезпечує ні повноцінної соціальної стабільності, ні 
ефективної економічної адаптації. 
Загалом, 2000–3000 грн. на місяць становлять приблизно 10–20% 
реальних мінімальних витрат на життя однієї особи (11 000–22 000 грн). У 
структурному розрізі допомога покриває лише частину витрат на харчування 
або базові побутові потреби, не забезпечуючи комплексного мінімального 
стандарту життя. Отже, програма не виконує функцію забезпечення 
прожиткового мінімуму та не компенсує втрачений дохід, а виступає 
інструментом часткової соціальної стабілізації. 
Загалом, аналіз показує, що програма допомоги на проживання ВПО у 
2022–2025 роках була ефективною з точки зору швидкості реагування на 
кризову ситуацію, масштабності охоплення населення та забезпечення 
мінімальних соціальних гарантій. Водночас, поступове посилення критеріїв 
отримання допомоги дозволило підвищити її адресність і скоротити 
бюджетне навантаження. Разом із тим, незмінність розмірів виплат в умовах 
інфляції знижувала реальний рівень соціального захисту отримувачів, що 
свідчить про необхідність періодичного перегляду розмірів допомоги 
відповідно до соціально-економічних умов.  
4. Виплати особам з інвалідністю. Ключову роль у функціонуванні 
системи відіграє прожитковий мінімум, оскільки всі державні допомоги або 
безпосередньо розраховуються як його частка, або визначаються через 
встановлені до нього коефіцієнти. Такий підхід забезпечує нормативну 
53 
 
уніфікацію системи, однак водночас створює її залежність від політичного 
визначення розміру прожиткового мінімуму, що впливає на реальний рівень 
соціального захисту. 
У 2022–2025 роках система державних соціальних допомог особам з 
інвалідністю в Україні розвивалася під впливом повномасштабної війни, 
інфляційних процесів та зростання навантаження на бюджет. Після 2022 року 
суттєвим фактором трансформації став воєнний стан. Він призвів до різкого 
зростання кількості осіб з інвалідністю, збільшення частки одноразових 
компенсацій та розширення програм протезування і реабілітації. Саме ці 
напрями стали найбільш фінансово навантаженими в системі державних 
допомог, що змінило структуру бюджетних витрат у сфері соціального 
захисту. Так, у 2022 році система зазнала різкого збільшення навантаження 
через війну, у 2023 році основним інструментом підтримки стала індексація 
соціальних стандартів, у 2024 році відбулося часткове підвищення базових 
виплат, а у 2025 році спостерігалося помірне зростання без суттєвих змін у 
самій моделі соціального забезпечення. Узагальнені характеристики 
державних соціальних допомог представлено у таблиці 2.4. 
Таблиця 2.4. 
Характеристика державних соціальних допомог по інвалідності  
за 2022-2025 рр.[17] 
Параметр 2022 2023 2024 2025 
Система 
Продовження 
Нормативна стабільна, але Формалізація Закріплення 
без структурної 
база адаптація до воєнних змін адресної моделі 
реформи 
воєнного стану 
Базовий Прожитковий Помірне 
Часткове 
розрахунок мінімум як Індексація ПМ коригування 
оновлення ПМ 
допомог основа ПМ 
Повільне 
Невелике 
Загальний Низький, але +10–15% зростання, без 
підвищення 
рівень допомог стабільний номінально реального 
(індексація) 
прориву 
Гарантовані Підвищення Розширення Стабільність + 
Діти з 
виплати + через надбавок на точкові 
інвалідністю 
догляд індексацію догляд підвищення 
54 
 
Продовження таблиці 2.4. 
Інвалідність з Базова система Індексація Помірне Стабілізація 
дитинства допомоги виплат підвищення рівня 
Фактично 
Особи без найнижчий 
Мінімальні Незначне 
права на Індексація рівень 
виплати зростання 
пенсію підтримки 
збережено 
Надбавки на Обмежені, Розширення Часткове Стабільні, але 
догляд фіксовані доступу підвищення недостатні 
Збереження 
Компенсації програм, але 
Обмежене Розширення Зростання попиту 
(реабілітація, без повного 
фінансування через війну → дефіцитність 
засоби) покриття 
потреб 
Військові Домінуюча 
Початкове Масове Значне 
випадки категорія 
різке зростання розширення навантаження на 
інвалідності витрат у 
потреб виплат бюджет 
(допомоги) допомогах 
Адресність Висока, але 
Слабка Посилюється Систематизується 
системи фрагментована 
Збережена як 
Індексація Частково 
Епізодична Регулярна основний 
виплат автоматизована 
механізм 
Реальна Стагнація або 
Падає через Часткове 
купівельна Низька слабке 
інфляцію відновлення 
спроможність зростання 
Загальна Базова 
Компенсаційна Перехід до Стабільна, але 
ефективність підтримка 
модель адресності не достатня 
системи виживання 
 
Динаміка базових державних допомог у зазначений період була 
відносно однорідною для основних категорій отримувачів. Особи з 
інвалідністю з дитинства, зокрема І групи, отримували підвищення виплат 
переважно в межах індексації прожиткового мінімуму. Аналогічно, виплати 
дітям з інвалідністю мали стабільний характер і щорічно зростали 
здебільшого завдяки індексаційним механізмам. Водночас, особи з 
інвалідністю, які не мають права на пенсію, залишаються найбільш 
вразливою групою, оскільки їхні виплати є мінімальними та жорстко 
прив’язаними до прожиткового мінімуму. 
Узагальнено можна відзначити, що у 2023 році сформувався оновлений 
базовий рівень соціальних виплат після індексації, у 2024 році відбулося 
зростання приблизно на 10–15%, тоді як у 2025 році коригування мало 
55 
 
помірний характер і не призвело до суттєвого реального підвищення доходів 
отримувачів. 
Перевантаження системи, спричинене війною, проявляється у зростанні 
кількості отримувачів допомог та збільшенні витрат на реабілітаційні й 
компенсаційні програми. При цьому, незважаючи на номінальне зростання 
виплат, їх реальна купівельна спроможність залишається обмеженою через 
інфляційний тиск. Основними змінами цього періоду є зростання військової 
інвалідності та розширення цільових виплат, тоді як головною проблемою 
залишається розрив між номінальним зростанням допомог і реальними 
витратами на життя. 
5. Пенсії за віком (мінімальна пенсія). 
У 2022–2025 роках система пенсій за віком для осіб, які отримують 
мінімальні виплати, функціонувала в умовах воєнного стану, високої інфляції 
та демографічного скорочення. Загальна логіка розвитку системи була 
орієнтована на підтримання базових соціальних гарантій через індексацію, 
без суттєвих структурних змін у пенсійній моделі. 
У цей період пенсії за віком демонстрували поступове номінальне 
зростання. У 2022 році середній рівень становив близько 3 944,81 грн, у 2023 
році він зріс до 4 522,98 грн, у 2024 році — до 5 247,94 грн, а у 2025 році 
досяг приблизно 5 789,05 грн. Таким чином, загальна динаміка свідчить про 
стабільне щорічне підвищення виплат, яке здебільшого мало компенсаційний 
характер і було пов’язане з інфляційними процесами та механізмами 
індексації. 
Одночасно із зростанням розміру пенсій спостерігалася тенденція до 
скорочення кількості отримувачів пенсій за віком. У 2022 році їх чисельність 
становила близько 8,052 млн. осіб, у 2023 році — 7,916 млн., а у 2024 році — 
7,706 млн. осіб. Загалом у 2025 році загальна чисельність пенсіонерів (усіх 
категорій) знизилася до близько 10,3 млн. осіб, при цьому частка пенсій за 
віком залишається домінуючою, але з тенденцією до поступового скорочення 
[10]. 
56 
 
Формування мінімальних пенсій за віком у цей період базувалося на 
поєднанні кількох ключових механізмів. Основним орієнтиром залишався 
прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, до якого прив’язувалися 
мінімальні гарантії. Додатково застосовувалися індексаційні механізми та 
бюджетні доплати до встановленого мінімального рівня. У результаті значна 
частина пенсіонерів отримувала виплати, наближені до мінімальних 
соціальних стандартів, що підсилювало залежність системи від державного 
бюджету. Ключовою тенденцією зазначеного періоду стало номінальне 
зростання пенсій при одночасному обмеженому зростанні їх реальної 
купівельної спроможності. Попри щорічне підвищення виплат, інфляційний 
тиск частково нівелював ефект зростання доходів пенсіонерів. 
Також, важливою тенденцією є поступове скорочення кількості 
пенсіонерів за віком, що пов’язано з демографічними процесами, міграцією 
та структурними змінами населення. У підсумку, система мінімальних пенсій 
за віком у 2022–2025 роках характеризується поєднанням трьох ключових 
рис: стабільного номінального зростання виплат, скорочення кількості 
отримувачів та збереження високої залежності від державних соціальних 
стандартів. Головною системною проблемою залишається недостатній рівень 
реальної купівельної спроможності пенсій у порівнянні з фактичними 
витратами на життя. 
Узагальнюючи, можна відзначити, що система соціального захисту 
населення у досліджуваний період забезпечувала безперервність виплат та 
певне номінальне зростання, що сприяло підтриманню соціальної 
стабільності. Водночас, у реальному вимірі ефективність соціальної 
допомоги залишалася обмеженою через значний розрив між офіційними 
нормативами та фактичними витратами домогосподарств. У результаті 
сформувалася ситуація, за якої система соціальної підтримки забезпечує 
базовий мінімальний рівень захисту населення, однак не гарантує повного 
відтворення реальних потреб і належного рівня добробуту. 
 
57 
 
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА «ДОГЛЯД ВДОМА» ДЛЯ 
ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ М. ЧЕРКАСИ 
 
 
3.1. Обгрунтування доцільності програми 
 
 
У м.Черкаси та Черкаській області функціонує система цільових і 
комплексних програм соціального захисту, які охоплюють різні категорії 
населення: ветеранів війни, внутрішньо-переміщених осіб, дітей, молодь, 
соціально-вразливі групи та інші категорії, що потребують підтримки. 
Загальний підхід регіональної політики полягає у поєднанні державних 
соціальних гарантій, обласних цільових программ та міських соціальних 
программ. Це дозволяє забезпечувати як базовий рівень підтримки, так і 
додаткові соціальні послуги на місцевому рівні. 
Діючі актуальні програми соціального захисту у м.Черкасах та 
Черкаській області узагальнено у таблиці 3.1. 
Таблиця 3.1. 
Діючі програми соціального захисту у м.Черкаси та Черкаській області 
[21], [57]. 
№ Назва програми 
1. П рограми підтримки ветеранів та осіб, які брали участь у захисті України. 
Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального забезпечення, 
адаптації, психологічної реабілітації, професійної підготовки (перепідготовки) осіб, 
які здійснювали заходи з оборони та захисту територіальної цілісності, 
1.1. 
незалежності та суверенітету України, починаючи з 2014 року, та членів їх сімей, на 
2023–2027 роки (затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 16-8/VIII від 
24.02.2023). 
Обласна програма забезпечення учасників антитерористичної операції/операції 
об’єднаних сил, бійців-добровольців та осіб, які брали участь у заходах із захисту 
1.2. 
України, та членів їх сімей житлом на 2026–2030 роки (затверджена рішенням 
Черкаської обласної ради № 24-12/VIII від 15.03.2026) 
2. Програми підтримки внутрішньо-переміщених осіб. 
Обласна комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на період 
2.1. 2023–2025 років (затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 11-6/VIII від 
21.10.2022). 
58 
 
Продовження таблиці 3.1. 
Обласна комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на період 
2.2. 2026–2028 років (затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 18-2/VIII від 
18.12.2025). 
3. Програми у сфері охорони здоров’я. 
Комплексна програма «Здоров’я населення Черкащини» на 2026–2027 роки 
3.1. 
(затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 20-4/VIII від 05.02.2026). 
4. Програми соціального захисту дітей та молоді. 
Обласна програма з оздоровлення та відпочинку дітей на 2023–2027 роки 
4.1. 
(затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 9-3/VIII від 17.06.2023). 
Обласна програма забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених 
4.2. батьківського піклування, та осіб з їх числа на 2024–2026 роки 
(затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 13-7/VIII від 12.12.2023). 
Обласна цільова соціальна програма «Молодь Черкащини» на 2025–2026 роки 
4.3. 
(затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 15-5/VIII від 28.02.2025). 
5. Міські програми соціального захисту м. Черкаси. 
Базова міська соціальна программа «Турбота» на 2024–2028 роки 
5.1. 
 (затверджена рішенням Черкаської міської ради № 42-3/VIIІ від 19.12.2023). 
Програма підтримки сімей у м. Черкаси (затверджена рішенням Черкаської міської 
5.2. 
ради № 28-2/VIIІ від 10.11.2023). 
Програма молодіжного житлового кредитування на 2023–2027 роки 
5.3. ( затверджена рішенняя виконавчого комітету Черкаської міської ради № 511 від 
15.09.2023). 
Міська Програма розвитку фізичної культури та спорту у м. Черкаси на 2022–2026 
5.4. 
роки (затверджена рішенням Черкаської міської ради від 29.07.2021 № 8-4). 
 
Як показало проведене дослідження, у Черкаській області та м. Черкаси 
сформована розвинена система соціальних програм, яка забезпечує 
реалізацію державних соціальних гарантій через регіональні та місцеві 
механізми. Система соціальних програм Черкаської області та м. Черкаси має 
багаторівневу структуру, що включає: 
 обласний рівень (стратегічні комплексні програми); 
 державний рівень (базові соціальні гарантії); 
 міський рівень (адресні соціальні програми). 
В умовах війни ключовою тенденцією є перехід від загальних 
соціальних виплат до комплексної, адресної та категорійної підтримки 
населення, що поєднує фінансові, житлові, медичні та соціальні інструменти 
допомоги. Основні напрямки соціального захисту, що реалізуються за 
допомогою програм:  
59 
 
 переважання програм підтримки військових та ВПО як наслідок 
воєнного стану; 
 посилення адресності соціальної допомоги; 
 орієнтація на житлові та реабілітаційні механізми підтримки; 
 зростання ролі комплексних програм (не лише грошова допомога, а й 
послуги); 
 фінансова залежність обсягів підтримки від бюджетних можливостей 
регіону. 
Водночас, не зважаючи на наявність розгалуженої системи підтримки 
окремих категорій населення, зокрема ветеранів, внутрішньо переміщених 
осіб, дітей, молоді та осіб, які потребують медичної або житлової підтримки, 
у структурі соціальних ініціатив відсутня окрема комплексна програма, 
спрямована на системний довготривалий догляд за літніми людьми вдома. 
Діючі соціальні послуги частково покривають цю потребу через 
територіальні центри соціального обслуговування, однак вони мають 
обмежений характер і не формують цілісної, стабільної та масштабованої 
моделі підтримки осіб похилого віку, які проживають самостійно або 
потребують постійного стороннього догляду. 
Актуальність впровадження окремої міської або обласної програми 
догляду вдома за літніми людьми безпосередньо випливає з результатів 
попереднього аналізу системи соціальних стандартів та пенсійного 
забезпечення. Де нами було встановлено, що пенсіонери фактично 
залишаються однією з найменш соціально захищених категорій населення, 
особливо ті, хто отримує мінімальні пенсії. У результаті значна частина осіб 
похилого віку не має достатніх ресурсів для оплати стороннього догляду, 
медичного супроводу, базового побутового забезпечення. 
Впровадження програми догляду вдома за літніми людьми є логічним 
продовженням існуючої системи соціального захисту, оскільки: 
 компенсує недостатність грошових виплат у пенсійній системі; 
 зменшує навантаження на стаціонарні соціальні та медичні заклади; 
60 
 
 дозволяє забезпечити підтримку без інституціоналізації (людина 
залишається вдома); 
 підвищує якість життя осіб похилого віку при відносно помірних 
бюджетних витратах. 
З урахуванням того, що пенсіонери є однією з найбільш вразливих 
соціальних груп через обмежене зростання мінімальних пенсій і 
прожиткового мінімуму, запровадження такої програми є об’єктивно- 
необхідним елементом підвищення ефективності місцевої системи 
соціального захисту. Її реалізація дозволила б перейти від виключно 
фінансової підтримки до змішаної моделі соціального захисту, яка 
складається із грошової допомоги та соціальних послуг догляду, що 
відповідає сучасним умовам воєнного часу та бюджетних обмежень. 
У м. Черкаси формується специфічна соціально-вразлива група 
населення —  це особи похилого віку без офіційно встановленої інвалідності, 
які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування та 
потребують догляду вдома. Дана категорія осіб не має окремого юридичного 
статусу у системі соціального захисту, однак фактично є ключовим 
сегментом отримувачів соціальних послуг територіального центру. 
Наявні соціально-демографічні оцінки для міських територій України 
свідчать, що: 
 10–15% літніх осіб потребують постійного або часткового догляду; 
 у кризових умовах (війна, інфляція, розрив соціальних зв’язків) 
показник зростає до 15–20% [17]. 
Відповідно, для м. Черкаси мінімальна оцінка потреби становить 
близько 4 400 осіб, реалістична оцінка – від 7 000 до 9 800 осіб [58]. 
За даними міської системи соціального захисту (територіальний центр): 
послугою “догляд вдома” охоплено приблизно 1 000 осіб (усі категорії разом) 
[53]. Це означає, що фактичне покриття становить лише 10–20% від загальної 
потреби і значна частина потреб залишається поза системою формальної 
61 
 
підтримки. Соціально-економічні характеристики групи представлена у 
таблиці 3.2. 
Таблиця 3.2. 
Соціально-економічні характеристики групи 
№ Показник Характеристика 
 основне джерело доходу — мінімальна пенсія за 
Доходи та економічна віком; 
1. вразливість  незначне зростання пенсій у 2022–2025 рр. (20–23%); 
  фактична купівельна спроможність знижується через 
інфляцію. 
 значна частина проживає самостійно; 
2. Соціальна ізоляція  обмежені сімейні або родинні зв’язки; 
 високий рівень самотності. 
 вікове зниження мобільності; 
Функціональні  потреба у допомозі з побутовими діями; 
3. 
обмеження  необхідність періодичного медико-соціального 
супроводу. 
 не є пріоритетною у державних соціальних програмах; 
 не отримує статусу інвалідності; 
Соціальний статус у 
4.  частково обслуговується через територіальні центри; 
системі захисту 
 не має окремої цільової програми довготривалого 
догляду. 
1. Невідповідність між формальним статусом і 
фактичними потребами. 
2. Обмежене охоплення соціальними послугами. 
Основні проблеми 
5. 3. Відсутність системної міської програми 
категорії 
довготривалого догляду. 
4. Ризики соціальної ізоляції та погіршення стану 
здоров’я. 
 
Особи похилого віку без інвалідності, які потребують догляду вдома, у 
м. Черкаси становлять одну з найбільших і водночас найменш 
формалізованих груп соціального ризику. Це група, яка формально не 
вважається критично вразливою, але фактично потребує системної 
підтримки. Їх чисельність оцінюється у 4 400 – 9 800 осіб, тоді як фактичне 
охоплення послугою догляду вдома становить близько 1 000 осіб. Це 
свідчить про суттєвий структурний розрив між реальною соціальною 
потребою та можливостями існуючої системи соціального захисту. 
Умови старіння населення, обмеженого зростання соціальних 
стандартів і мінімальних пенсій формують довгострокову тенденцію: 
62 
 
зростання чисельності літніх людей без інвалідності, які фактично 
потребують догляду, але не охоплені формальною системою соціального 
захисту. 
 
3.2. Опис програми  «Догляд вдома» 
 
Запропонований проєкт реалізується у формі соціальної програми, що 
доповнює державні соціальні гарантії в частині забезпечення гідного рівня 
життя осіб похилого віку. Його механізм ґрунтується на комбінованій моделі 
соціального захисту, яка поєднує надання грошової допомоги та соціальних 
послуг догляду. Такий підхід відповідає сучасним умовам воєнного часу та 
обмеженості бюджетних ресурсів, оскільки дозволяє більш ефективно 
використовувати наявні фінансові можливості громади. Реалізація програми 
безпосередньо корелює з положеннями Закону України «Про соціальні 
послуги» та спрямована на забезпечення базових соціальних потреб осіб 
похилого віку. Водночас вона є більш реалістичною для впровадження на 
рівні Черкаської міської територіальної громади порівняно з прямим 
підвищенням пенсійних виплат, які фінансуються виключно з державного 
бюджету. 
Основні характеристики програми представлені у паспорті програми 
(таблиця 3.3.). 
  
63 
 
Таблиця 3.3. 
Паспорт програми 
Показник Зміст 
Міська цільова програма соціальної послуги «Догляд вдома» для 
Назва програми 
осіб похилого віку м. Черкаси на 2027 рік 
Студентка 4 курсу Черкаського державного технологічного 
Авторка  
університету, спеціальність 232 «Соціальне забезпечення»,  
програми 
Леляк Р.Ю. 
В умовах демографічного старіння населення та обмеженого 
зростання державних соціальних стандартів, особи похилого віку 
залишаються однією з найбільш соціально-вразливих категорій 
населення. За результатами проведеного аналізу встановлено, що у 
м. Черкаси орієнтовно 4,4–9,8 тис. осіб похилого віку потребують 
Актуальність 
часткового або постійного догляду вдома.  
програми 
Водночас, соціальною послугою «догляд вдома» охоплено лише 
близько 1 тис. осіб. Крім того, у 2022–2025 роках спостерігалося 
повільне зростання прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за 
віком, що не компенсувало інфляційні втрати та призвело до 
зниження реальної купівельної спроможності пенсіонерів. 
Підвищення якості життя осіб похилого віку шляхом розширення 
доступу до соціальної послуги догляду вдома, підтримання їхньої 
Мета програми 
самостійності, соціальної активності та можливості проживання у 
звичному домашньому середовищі. 
 розширення охоплення соціальною послугою «догляд вдома» 
серед осіб похилого віку;  
 виявлення одиноких осіб похилого віку та осіб, які перебувають у 
складних життєвих обставинах;  
 забезпечення соціально-побутового обслуговування вдома;  
Завдання  організація доставки продуктів, ліків та товарів першої 
програми необхідності;  
 надання допомоги в оплаті житлово-комунальних послуг;  
 проведення соціального супроводу та психологічної підтримки;  
 залучення громадських організацій та волонтерів до догляду за 
літніми людьми;  
 розвиток системи моніторингу потреб осіб похилого віку. 
Особи похилого віку (від 60 років) без встановленої інвалідності, які 
Цільова аудиторія 
частково або повністю втратили здатність до самообслуговування.  
Конституція України; Закон України «Про соціальні послуги»; Закон 
Чинне України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні 
законодавство та гарантії»; Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»; 
програми Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів 
соціально- праці та інших громадян похилого віку в Україні»; Національна 
економічного стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні; Цілі 
розвитку, на які сталого розвитку ООН до 2030 року; Стратегія розвитку Черкаської 
спирається області на 2021–2027 роки; Програма економічного і соціального 
програма розвитку Черкаської міської територіальної громади; міська 
програма «Турбота» на 2024–2028 роки. 
64 
 
Продовження таблиці 3.3. 
1. Проведення обліку осіб похилого віку, які потребують догляду.  
Що конкретно і 
2. Створення електронного реєстру отримувачів послуг.  
яким чином 
3. Організація та забезпечення регулярного процесу догляду вдома. 
передбачається 
4. Забезпечення  надання соціально-побутових, інформаційних та 
здійснити 
консультативних послуг.  
впродовж строку 
5. Організація проведення профілактичних медичних оглядів. 
реалізації 
6. Організація заходів соціальної активності та зменшення 
програми 
самотності.  
1. Збільшення кількості отримувачів послуги «догляд вдома» не 
менше ніж на 30–50%.  
Очікувані 2. Зменшення рівня соціальної ізоляції.  
результати від 3. Своєчасне виявлення кризових ситуацій серед самотніх 
реалізації пенсіонерів.  
програми 4. Підвищення ефективності використання бюджетних коштів через 
надання послуг за місцем проживання. 
5. Підвищення якості життя літніх людей. 
Строк реалізації 
1 рік (з подальшим затвердженням на наступний рік).  
програми 
Кількість осіб, 
охоплених 
програмою 500 осіб 
протягом 
першого року 
Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної 
державної адміністрації (за згодою), Управління охорони здоров’я 
Виконавець 
Черкаської обласної державної адміністрації (за згодою), Черкаська 
програми 
міська рада, Департамент соціальної політики Черкаської міської 
ради, територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси. 
Центри первинної медико-санітарної допомоги; заклади охорони 
Співвиконавці здоров’я; громадські організації ветеранів та осіб похилого віку; 
програми благодійні фонди; волонтерські організації; органи самоорганізації 
населення; територіальні громади Черкаського району. 
Кошти бюджету Черкаської міської територіальної громади; 
Джерела 
обласний бюджет; державний бюджет (субвенції та грантові 
фінансування 
програми); міжнародна технічна допомога; кошти благодійних 
програми 
організацій та донорів; інші джерела, не заборонені законодавством. 
Бюджет програми 753 000,0 (на 2027 рік). 
 
Програмою передбачено реалізацію наступних заходів. 
1. Проведення обстеження умов проживання осіб похилого віку, 
виявлення потреб у соціальних послугах та формування первинної бази 
даних отримувачів послуг. 
Захід передбачає проведення комплексного виявлення та обліку осіб 
похилого віку, які через вік, стан здоров’я або складні життєві обставини 
потребують сторонньої допомоги та соціального супроводу. Працівники 
65 
 
територіального центру спільно з представниками органів місцевого 
самоврядування здійснюватимуть виїзди за місцем проживання громадян, 
проводитимуть оцінку їхніх індивідуальних потреб та умов проживання. Під 
час обстеження визначатиметься рівень здатності особи до 
самообслуговування, наявність родичів, які можуть надавати допомогу, а 
також потреба в соціальних, побутових і медичних послугах. За результатами 
обстежень формуватимуться особові справи та вноситимуться відомості до 
електронного реєстру отримувачів соціальних послуг. Отримана інформація 
стане основою для планування обсягів соціального обслуговування, 
визначення пріоритетності надання послуг та ефективного використання 
бюджетних коштів. Реалізація заходу дозволить своєчасно виявити найбільш 
вразливих осіб похилого віку та забезпечити їх необхідною 
2. Створення електронного реєстра осіб похилого віку, які потребують 
догляду вдома, та забезпечити внесення первинної інформації про 
отримувачів соціальних послуг. 
На першому етапі Департамент соціальної політики Черкаської міської 
ради спільно з іншими виконавцями формує технічні вимоги до системи та 
структуру бази даних. Далі КП Міський інформаційно-аналітичний центр 
забезпечує розробку, налаштування та тестування програмного забезпечення 
реєстру. Паралельно Територіальний центр надання соціальних послуг 
здійснює збір і верифікацію первинної інформації про отримувачів 
соціальних послуг. Після завершення тестування система вводиться в 
експлуатацію та починається наповнення реєстру даними. Очікуваним 
результатом є функціонування електронного реєстру та внесення інформації 
щонайменше про 500 осіб, що становить 100% виконання планового 
показника. 
3. Організація надання послуги догляду вдома особам похилого віку 
шляхом регулярних відвідувань соціальними працівниками та надання 
допомоги у самообслуговуванні. 
66 
 
Організація надання послуги догляду вдома передбачає поетапне 
впровадження системної роботи соціальних працівників із особами похилого 
віку, які потребують постійної підтримки. Спочатку здійснюється 
формування та уточнення списку отримувачів послуги на основі даних 
соціальних служб і електронного реєстру. Далі Територіальний центр 
надання соціальних послуг закріплює за кожною особою відповідального 
соціального працівника та формує графіки регулярних відвідувань. Соціальні 
працівники здійснюють планові візити, під час яких надають допомогу у 
самообслуговуванні, побутових питаннях та контролі стану здоров’я 
підопічних. У разі виявлення додаткових потреб організовується взаємодія з 
медичними закладами та іншими соціальними службами. Результатом є 
безперервне надання послуги догляду вдома та підвищення якості життя осіб 
похилого віку, які перебувають під соціальним супроводом. 
4. Забезпечення надання соціально-побутових, інформаційних та 
консультативних послуг особам похилого віку за місцем проживання. 
Надання соціально-побутових, інформаційних та консультативних 
послуг особам похилого віку за місцем проживання організовується через 
систему планових та індивідуальних виїздів соціальних працівників. На 
першому етапі Територіальний центр надання соціальних послуг формує 
перелік осіб, які потребують підтримки, та визначає їхні першочергові 
потреби. Далі соціальні працівники складають графіки відвідувань і 
закріплюються за конкретними підопічними для регулярного супроводу. Під 
час візитів надаються соціально-побутові послуги (допомога в побуті, 
придбанні та доставці необхідних речей), а також інформаційна та 
консультативна підтримка щодо соціальних гарантій і доступних послуг. У 
разі потреби здійснюється перенаправлення осіб до профільних установ або 
спеціалізованих служб. Загалом, реалізація заходу забезпечує доступність 
соціальної підтримки безпосередньо за місцем проживання та підвищує 
рівень соціального захисту літніх осіб. 
67 
 
5. Організація профілактичних медичних оглядів та первинної оцінки 
стану здоров’я осіб похилого віку, які перебувають на обліку 
Організація профілактичних медичних оглядів та первинної оцінки 
стану здоров’я осіб похилого віку здійснюється шляхом координації 
соціальних і медичних служб. На першому етапі Територіальний центр 
надання соціальних послуг формує списки осіб, які перебувають на обліку та 
підлягають медичному обстеженню, з урахуванням їхнього віку, стану 
здоров’я та соціальних потреб. Далі узгоджується графік проведення 
профілактичних оглядів із закладами охорони здоров’я та визначаються 
відповідальні медичні працівники. Обстеження може проводитися як у 
медичних закладах, так і під час виїзних прийомів безпосередньо за місцем 
проживання осіб похилого віку. За результатами оглядів здійснюється 
первинна оцінка стану здоров’я, формуються рекомендації щодо подальшого 
лікування або соціального супроводу. У разі виявлення потреб у додатковій 
допомозі організовується подальша взаємодія між соціальними та медичними 
службами для забезпечення безперервного супроводу. 
6. Організація заходів соціальної активності та зменшення самотності. 
Організація культурно-просвітницьких, інформаційних та соціально-
комунікативних заходів для осіб похилого віку здійснюється на основі 
системного планування та регулярного проведення подій різного формату. 
На початковому етапі Територіальний центр надання соціальних послуг 
визначає цільові групи осіб похилого віку з урахуванням їхніх інтересів, 
стану здоров’я та рівня соціальної активності. Далі розробляється план 
заходів, який включає тематичні зустрічі, лекції, майстер-класи, культурні 
події та групові комунікаційні активності. Заходи проводяться як у 
стаціонарних умовах (у приміщеннях соціальних закладів), так і у виїзному 
форматі або онлайн для маломобільних осіб. До реалізації залучаються 
соціальні працівники, психологи, волонтери та представники культурних 
установ. У результаті забезпечується розширення соціальних контактів, 
зменшення рівня самотності та підвищення якості життя осіб похилого віку. 
68 
 
Зазначені заходи представлено у таблиці 3.4. 
Таблиця 3.4. 
План заходів програми на 2027 рік 
Найменування 
Найменування Строк Значення 
Виконавці показників 
заходу виконання показників 
виконання 
Департамент 
соціальної 
Проведення політики 
обстеження умов Черкаської 
проживання осіб міської ради, Не менше 500 
похилого віку, Територіальний Проведено осіб обстежено 
виявлення потреб у центр надання 01.01.2027 облік осіб та внесено до 
соціальних соціальних – похилого віку, первинної бази 
послугах та послуг м. 31.01.2027 які потребують даних (100% від 
формування Черкаси, догляду вдома запланованого 
первинної бази старости та обсягу) 
даних отримувачів органи 
послуг самоорганізації 
населення (за 
згодою) 
Департамент 
соціальної 
Створення 
політики 
електронного 
Черкаської 
реєстра осіб 
міської ради, КП Реєстр 
похилого віку, які 
«Міський Електронний функціонує, 
потребують 01.01.2027 
інформаційно- реєстр створено внесено дані не 
догляду вдома, та – 
аналітичний та введено в менше ніж про 
забезпечити 31.01.2027 
центр» (за експлуатацію 500 осіб (100% 
внесення первинної 
згодою), від плану) 
інформації про 
Територіальний 
отримувачів 
центр надання 
соціальних послуг 
соціальних 
послуг 
Організація 
Територіальний 
надання послуги Не менше 500 
центр надання 
догляду вдома осіб охоплено 
соціальних 
особам похилого Забезпечено послугою; 
послуг м. 
віку шляхом 01.01.2027 регулярне здійснено не 
Черкаси, 
регулярних – надання менше 2000 
Департамент 
відвідувань 31.01.2027 послуги соціальних 
соціальної 
соціальними догляду вдома відвідувань 
політики 
працівниками та протягом 
Черкаської 
надання допомоги у місяця 
міської ради 
самообслуговуванні 
69 
 
Продовження таблиці 3.4. 
Територіальний 
Не менше 500 
Забезпечення центр надання 
осіб отримали 
надання соціально- соціальних 
Надано консультації та 
побутових, послуг м. 
01.01.2027 соціально- соціально-
інформаційних та Черкаси, 
– побутові та побутову 
консультативних Департамент 
31.01.2027 консультативні допомогу; 
послуг особам соціальної 
послуги надано не 
похилого віку за політики 
менше 1000 
місцем проживання Черкаської 
послуг 
міської ради 
Департамент 
охорони здоров’я 
та медичних 
послуг Не менше 300 
Організація Черкаської осіб пройшли 
профілактичних міської ради, профілактичний 
медичних оглядів Центри огляд; 
01.01.2027 Проведено 
та первинної оцінки первинної сформовано 
– профілактичні 
стану здоров’я осіб медико- рекомендації 
31.01.2027 медичні огляди 
похилого віку, які санітарної щодо 
перебувають на допомоги м. подальшого 
обліку Черкаси, медичного 
Територіальний супроводу 
центр надання 
соціальних 
послуг 
Департамент 
соціальної 
політики 
Черкаської 
Організація Проведено не 
міської ради, 
культурно- менше 4 
Територіальний Проведено 
просвітницьких, 01.01.2027 групових 
центр надання заходи 
інформаційних та – заходів; 
соціальних соціальної 
соціально- 31.01.2027 охоплено не 
послуг, заклади активності 
комунікативних менше 150 осіб 
культури, 
заходів  похилого віку 
громадські 
організації 
ветеранів (за 
згодою) 
 
 
  
70 
 
3.3. Бюджет програми та джерела фінансування 
 
Бюджет соціальної програми сформовано з урахуванням умов воєнного 
стану, обмеженості місцевих бюджетних ресурсів та необхідності 
забезпечення базових соціальних гарантій для осіб похилого віку. Програма 
охоплює 500 осіб та спрямована на комплексне надання соціальних, 
побутових, медичних та інформаційних послуг. Розрахунок здійснено на 
основі наступних даних: 
 середньомісячних заробітних плат працівників соціальної сфери м. 
Черкаси (15–20 тис. грн); 
 мінімально необхідної кількості персоналу для забезпечення послуг; 
 використання наявної комунальної інфраструктури; 
 оптимізації адміністративних витрат; 
 часткового залучення чинних ресурсів закладів охорони здоров’я та 
культури (таблиця 3.5). 
Таблиця 3.5 
Бюджет програми 
Вартість 
Разом на 1 
№ Назва заходу Склад витрат 
витрат, грн особу, 
грн. 
1. Проведення 4 соціальні працівники (часткова 
обстеження умов зайнятість, 1 місяць): 18 000 грн/міс × 4 
проживання = 72 000 грн. 
87 000,0 174,0 
Транспортні витрати (міські виїзди, 
пальне/проїзні): 12 000 грн. 
Канцелярія, друк анкет: 3 000 грн. 
2. Створення Оплата праці програміста (0,5 ставки 
електронного на 1 міс.): 20 000 грн. 
реєстру Оплата праці адміністратора бази (1 
особа): 18 000 грн. 
Сервер/хостинг/ПЗ (мінімальна міська 62 000,0 124,0 
інфраструктура): 10 000 грн. 
Оцифрування даних (2 працівники):  
12 000 грн. 
Витратні матеріали: 2 000 грн. 
71 
 
Продовження таблиці 3.5. 
3. Догляд вдома 12 соціальних працівників (повна 
зайнятість): 
18 000 грн × 12 = 216 000 грн. 
Надбавки за інтенсивність роботи 
311 000,0 622,0 
(воєнний час): 30 000 грн. 
Транспорт/проїзні: 40 000 грн. 
Засоби гігієни/мінімальні витратні 
матеріали: 25 000 грн. 
4. Соціально- 3 працівники (консультанти/соціальні 
побутові та працівники): 54 000 грн. 
консультативні Витратні матеріали та інформаційні 
63 000,0 126,0 
послуги матеріали: 6 000 грн. 
Телефонний/інформаційний зв’язок:  
3 000 грн. 
5. Профілактичні Оплата праці медперсоналу (виїзні 
медичні огляди огляди): 90 000 грн. 
Реактиви/витратні матеріали/тести:  
155 000,0 517,0 
45 000 грн. 
Транспорт виїзних бригад: 20 000 грн. 
 
6. Культурно- Оренда приміщень/організація 
просвітницькі (частково комунальні заклади):  
заходи 8 000 грн. 
Матеріали, друк, культурні програми: 
12 000 грн. 40 000,0 267,0 
Оплата залучених 
спеціалістів/модераторів: 15 000 грн. 
Чай/перекус: 5 000 грн. 
 
7. Адміністративне Координація Департаменту соціальної 
управління політики: 25 000 грн. 
програмою Моніторинг, звітність, зв’язок між 35 000,0 70,0 
(координація) службами: 10 000 грн. 
 
Загальний бюджет програми: 753 000,0 1506,0 
 
Запропонована модель забезпечує надання комплексних соціальних 
послуг за середньою вартістю 1 506 грн. на одну особу на рік, що є 
економічно обґрунтованим показником для умов місцевого бюджету. У 
перерахунку на місяць витрати становлять близько 125 грн. на особу, що 
дозволяє забезпечити мінімально необхідний рівень соціального супроводу 
без надмірного навантаження на бюджет громади. Основна частка витрат 
припадає на догляд вдома (41%). Дана модель є реалістичною для громади в 
умовах воєнного часу, оскільки використовує наявну інфраструктуру, 
72 
 
мінімізує капітальні витрати, опирається на штатні соціальні служби. 
Найбільш витратна, але критично важлива частина — соціальний догляд та 
виїзна робота. 
Розподіл джерел фінансування програми представлено у таблиці 3.6. 
Таблиця 3.6. 
Джерела фінансування програми 
Частка Сума,  
№ Джерело фінансування Обґрунтування 
участі грн 
Обмежена бюджетна 
спроможність у воєнний час; 
Бюджет Черкаської міської фінансування базових 
1. 25% 188 000,0 
територіальної громади соціальних функцій (зарплати 
соцпрацівників, частина 
догляду) 
Співфінансування соціальних 
послуг у межах регіональних 
2. Обласний бюджет 10% 75 000,0 
програм підтримки вразливих 
груп населення 
Державний бюджет Державні трансферти на 
3. (субвенції, цільові програми 20% 150 000,0 розвиток соціальних послуг та 
Мінсоцполітики) підтримку осіб похилого віку 
Грантові кошти на 
Міжнародна технічна 
цифровізацію, соціальні 
4. допомога (ЄС, ПРООН, 25% 188 000,0 
сервіси та розвиток 
інші донори) 
інклюзивних послуг 
Підтримка соціальних 
Благодійні організації та ініціатив, матеріальна 
5. 15% 113 000,0 
донори допомога, гуманітарні 
програми 
Інші джерела 
Додаткові добровільні внески, 
(підприємства, благодійні 
6. 5% 39 000,0 партнерські програми на рівні 
внески, соціально 
громади 
відповідальний бізнес) 
 
Запропонована модель фінансування базується на принципі 
багатоканального (змішаного) фінансового забезпечення соціальних послуг, 
що відповідає положенням законодавства України щодо можливості 
залучення різних джерел фінансування соціальної сфери, включно з 
бюджетними та небюджетними ресурсами. 
З урахуванням умов воєнного стану та обмеженості доходної частини 
місцевих бюджетів, частка фінансування Черкаської міської територіальної 
громади знижена до 25%, що дозволяє: 
73 
 
 забезпечити базову участь громади як основного організатора 
послуг;  
 уникнути надмірного навантаження на місцевий бюджет;  
 зберегти фінансову стійкість програми.  
Натомість, 75% фінансування покривається за рахунок зовнішніх 
джерел, зокрема: 
 міжнародної технічної допомоги (як основного драйвера цифрових і 
сервісних інновацій);  
 державних субвенцій як механізму вирівнювання соціальних 
стандартів;  
 обласних програм підтримки соціально вразливих категорій;  
 благодійного сектору та соціально відповідального бізнесу. 
Така структура відповідає сучасній практиці соціального 
програмування в умовах обмежених ресурсів та забезпечує фінансову 
життєздатність і масштабованість програми без надмірного навантаження на 
місцевий бюджет. 
 
 
3.4. Напрямки просування програми і очікувані результати 
 
Для досягнення мети програми та забезпечення її ефективної реалізації 
визначено комплекс взаємопов’язаних організаційних, соціальних та 
інституційних заходів, що охоплюють усі етапи впровадження соціальної 
послуги «Догляд вдома». 
Просування програми здійснюється через поетапне проходження 
процедур публічної політики та бюджетного планування. 
1. Підготовчий етап (формування політичної ініціативи): 
 проведення аналітичного обґрунтування (оцінка потреб осіб 
похилого віку); 
 формування проєкту програми Департаментом соціальної політики; 
74 
 
 погодження з профільними структурними підрозділами (охорона 
здоров’я, фінансово-економічний); 
 підготовка фінансово-економічного обґрунтування. 
2. Внутрішнє погодження виконавчих органів: 
   розгляд проекту програми на міжвідомчих нарадах виконавчого 
комітету; 
   узгодження з Департаментом фінансів щодо можливостей бюджету; 
   проведення юридичної експертизи відповідності Закону України 
«Про соціальні послуги». 
3. Громадське обговорення: 
 презентація проєкту на громадських слуханнях; 
 Залучення стейкхолдерів (громадських організацій, літніх людей, 
благодійних фондів, волонтерських ініціатив); 
 збір пропозицій та коригування програми. 
4. Презентація на бюджетному комітеті: 
 представлення програми на засіданні бюджетної комісії міської ради; 
 обґрунтування соціальної необхідності, очікуваного ефекту, 
бюджетної ефективності (зниження витрат на стаціонарний догляд); 
 погодження обсягів фінансування. 
5. Розгляд виконавчим комітетом: 
 прийняття рішення про доцільність реалізації програми; 
 рекомендація до винесення на сесію міської ради. 
6. Затвердження міською радою: 
 голосування на сесії міської ради; 
 прийняття рішення про затвердження програми як міської цільової. 
7. Впровадження та моніторинг: 
 розробка операційного плану виконання; 
 створення електронного реєстру отримувачів; 
 щоквартальний моніторинг виконання; 
 річний звіт про результати реалізації. 
75 
 
Реалізація програми забезпечує перехід міста Черкаси до більш 
сучасної моделі соціальної політики, де пріоритетом є домашній догляд 
замість інституційного, соціальні послуги стають більш доступними та 
адресними,  громада стає активним учасником системи підтримки літніх осіб. 
В результаті реалізації програми передбачається отримання таких очікуваних 
результатів (у межах першого року реалізації 500 охоплених осіб): 
 збільшення охоплення послугою на 30–50%; 
 обслуговування щонайменше 500 осіб; 
 формування єдиного електронного реєстру отримувачів; 
 залучення щонайменше 10–15 партнерських організацій; 
 підвищення доступності соціальних послуг на дому; 
 забезпечення своєчасності реагування на кризові ситуації; 
 зменшення випадків занедбаності та соціальної ізоляції; 
 підвищення довіри до системи соціального захисту; 
 розвиток волонтерських та громадських сервісів догляду; 
 впровадження системи цифрового обліку потреб. 
В результаті реалізації програми очікується отримання наступних 
соціальних результатів.  
Для осіб похилого віку: 
 зменшення рівня самотності та соціальної ізоляції; 
 підвищення відчуття безпеки та підтримки; 
 можливість довше залишатися у власному домі;  
 поліпшення психологічного стану. 
Для домогосподарств і родин: 
 зменшення навантаження на родичів; 
 скорочення витрат на приватний догляд або стаціонарні заклади. 
Для громади міста Черкаси: 
 підвищення соціальної згуртованості; 
 формування культури турботи про літніх людей; 
76 
 
 зменшення соціальної напруги. 
Реалізація програми матиме комплексний довгостроковий соціальний 
вплив, що охоплює демографічні, економічні та соціально-інклюзивні 
аспекти розвитку громади. У демографічному та системному вимірі 
очікується зниження навантаження на стаціонарні соціальні заклади, 
оскільки частина отримувачів соціальних послуг зможе отримувати 
необхідну підтримку вдома. Це сприятиме поступовому переходу до сучасної 
моделі «догляд у громаді» замість інституціалізації, а також підвищить 
загальну стійкість системи соціального захисту в умовах старіння населення. 
Економічний вплив програми проявлятиметься у більш ефективному 
використанні бюджетних коштів, оскільки догляд вдома є менш витратним 
порівняно зі стаціонарними формами обслуговування. Додатково очікується 
створення нових робочих місць для соціальних працівників, а також 
активізація залучення грантового та донорського фінансування для розвитку 
соціальних послуг у громаді. 
Соціально-інклюзивний вплив передбачає зменшення нерівності у 
доступі до базових соціальних послуг для осіб похилого віку, посилення 
інтеграції вразливих груп у систему громадської підтримки та розвиток 
культури волонтерства і соціальної відповідальності серед населення. 
Отже, реалізація міської цільової програми соціальної послуги «Догляд 
вдома» для осіб похилого віку м. Черкаси сприятиме суттєвому розширенню 
доступу до якісних соціальних послуг та підвищенню рівня охоплення 
вразливих категорій населення. Програма забезпечить зменшення соціальної 
ізоляції літніх людей, покращення їхнього самопочуття та умов проживання 
за місцем перебування. У довгостроковій перспективі це дозволить зміцнити 
систему соціального захисту громади та підвищити ефективність 
використання бюджетних ресурсів. 
  
77 
 
ВИСНОВКИ 
 
У результаті проведеного дослідження встановлено, що державні 
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії формують цілісну систему 
регулювання соціальної сфери, яка виконує одночасно соціальну, економічну 
та стабілізаційну функції. Вони є важливим елементом державної соціальної 
політики, виступають нормативною основою для формування соціальних 
виплат, забезпечують реалізацію соціальних прав громадян та сприяють 
зменшенню соціальної нерівності. Крім того, система соціальних стандартів 
забезпечує підтримання мінімально допустимого рівня життя населення, а 
також часткове вирівнювання матеріального забезпечення різних соціально-
демографічних груп і регіонів. 
Відповідно до положень Бюджетного кодексу України фінансування 
державних соціальних гарантій розмежовується між державним і місцевими 
бюджетами залежно від характеру соціальних зобов’язань. Держава 
забезпечує встановлення базових соціальних стандартів, визначає механізми 
надання соціальних виплат та фінансує основні державні соціальні гарантії. 
Місцеві бюджети, у свою чергу, забезпечують реалізацію місцевих 
соціальних програм, фінансування окремих соціальних послуг, додаткової 
адресної допомоги, пільг і компенсацій у межах повноважень територіальних 
громад. 
Встановлено, що основними джерелами фінансування соціальних 
виплат у 2022–2025 роках залишалися Державний бюджет України, державні 
соціальні фонди та міжбюджетні трансферти. За рахунок цих ресурсів 
забезпечувалося фінансування мінімальних пенсій, пенсій за віком та 
інвалідністю, допомоги по безробіттю, загальнодержавних соціальних 
допомог і більшості житлових субсидій. Через механізм субвенцій місцевим 
бюджетам фінансувалися житлові субсидії, пільги на оплату житлово-
78 
 
комунальних послуг, окремі компенсаційні виплати та програми соціального 
захисту населення. 
Дослідження показало, що у 2022–2025 роках система соціальних 
стандартів України функціонувала в умовах воєнного стану, високої інфляції 
та суттєвих бюджетних обмежень. За цих умов соціальні виплати виконували 
переважно стабілізаційну функцію, спрямовану на недопущення критичного 
зниження рівня життя найбільш вразливих категорій населення. Попри 
безперервність фінансування соціальних виплат та збереження базових 
гарантій, їх реальна купівельна спроможність поступово знижувалася під 
впливом інфляційних процесів. 
Порівняльний аналіз офіційного прожиткового мінімуму та фактичних 
витрат населення засвідчив наявність значного розриву між нормативними 
показниками та реальною вартістю життя. У 2025 році офіційний 
прожитковий мінімум становив 2920 грн., тоді як реальні витрати дорослої 
особи оцінювалися на рівні понад 8400 грн, а витрати на дитину залежно від 
віку та структури споживання становили приблизно 7500–9500 грн. Таким 
чином, розрив між нормативним і фактичним рівнем необхідних витрат 
становив близько 2,5–3,5 раза, що суттєво знижує ефективність системи 
соціальних гарантій. 
Аналіз динаміки  основниз державних соціальних гарантій засвідчив, 
що у досліджуваний період відбувалося поєднання номінального зростання 
окремих соціальних гараній із тривалими періодами їх фактичної стабілізації. 
Мінімальна заробітна плата зросла з 6500 грн. у 2022 році до 8000 грн. у 
2024–2025 роках, мінімальна пенсія — з 1934 грн. до 2361 грн., прожитковий 
мінімум на одну особу — з 2393 грн. до 2920 грн., а допомога по безробіттю 
для застрахованих осіб — з 1800 грн. до 3000 грн.. Водночас, найбільш 
уразливою категорією залишалися пенсіонери, оскільки темпи зростання 
пенсійних виплат були недостатніми для компенсації інфляційних втрат. 
Встановлено нерівномірність змін між окремими видами соціальних 
гарантій. Найбільш динамічно зростала допомога по безробіттю, що свідчить 
79 
 
про пріоритетність підтримки працездатного населення в умовах воєнного 
часу. Натомість пенсійні виплати та прожитковий мінімум 
характеризувалися повільнішою динамікою зростання. Особливо у 2023 та 
2025 роках спостерігалося фактичне «заморожування» окремих соціальних 
стандартів, що було пов’язано з пріоритетним спрямуванням бюджетних 
ресурсів на фінансування сектору безпеки та оборони. 
У ході дослідження встановлено, що система житлових субсидій у 
2022–2025 роках функціонувала в умовах значних економічних та 
енергетичних викликів, спричинених повномасштабною війною. Після 
різкого скорочення фінансування у 2022 році спостерігалося поступове 
відновлення обсягів бюджетної підтримки у 2023–2024 роках, тоді як у 2025 
році відзначалася тенденція до помірного зниження видатків. Незважаючи на 
обмеженість фінансових ресурсів, система субсидій зберегла здатність 
забезпечувати базовий рівень соціального захисту населення та підтримувати 
найбільш вразливі домогосподарства. 
Водночас, виявлено низку проблемних аспектів функціонування 
системи субсидій, серед яких — висока залежність обсягів фінансування від 
бюджетних можливостей держави, нерівномірність розподілу ресурсів та 
обмежена здатність субсидій повною мірою компенсувати зростання тарифів 
і витрат населення. Це свідчить про необхідність удосконалення механізмів 
адресності та підвищення ефективності розподілу бюджетних коштів. 
Аналіз програми допомоги на проживання внутрішньо-переміщених 
осіб показав, що у 2022–2025 роках вона відігравала важливу стабілізаційну 
роль та забезпечувала оперативну підтримку населення в кризових умовах. 
Проте подальше функціонування програми характеризувалося зниженням 
реальної купівельної спроможності виплат, посиленням адресності допомоги 
та відсутністю регіональної диференціації. Це зумовлює необхідність 
перегляду механізмів реалізації програми шляхом запровадження регулярної 
індексації та адаптації розмірів виплат до фактичних соціально-економічних 
умов проживання внутрішньо переміщених осіб. 
80 
 
Ключовою тенденцією зазначеного періоду стало номінальне зростання 
пенсій при одночасному обмеженому зростанні їх реальної купівельної 
спроможності. Попри щорічне підвищення виплат, інфляційний тиск 
частково нівелював ефект зростання доходів пенсіонерів. 
Дослідження системи державних соціальних допомог засвідчило, що 
вона й надалі орієнтується переважно на прожитковий мінімум як базовий 
розрахунковий показник. Система охоплює підтримку осіб з інвалідністю, 
дітей з інвалідністю, осіб без права на пенсію, а також отримувачів 
компенсаційних і реабілітаційних виплат. Водночас головною проблемою 
залишається невідповідність між номінальним зростанням соціальних 
допомог та реальним підвищенням вартості життя населення. 
У процесі аналізу соціальних програм Черкаської області та м. Черкаси 
встановлено наявність структурної прогалини у сфері соціального захисту 
літніх людей, а саме — відсутність окремої комплексної програми 
довготривалого догляду вдома за особами похилого віку. Існуючі соціальні 
послуги, що надаються територіальними центрами соціального 
обслуговування, лише частково покривають наявну потребу та не формують 
системної моделі підтримки осіб, які проживають самостійно або потребують 
постійного стороннього догляду. 
Обґрунтовано, що актуальність запровадження окремої міської або 
обласної програми догляду вдома безпосередньо пов’язана з тенденцією 
старіння населення, обмеженим зростанням мінімальних пенсій та 
недостатнім рівнем матеріального забезпечення значної частини осіб 
похилого віку. Встановлено, що значна кількість пенсіонерів не має 
достатніх ресурсів для оплати стороннього догляду, медичного супроводу та 
базового побутового забезпечення. 
За результатами проведених розрахунків визначено, що у м. Черкаси 
мінімальна оцінка потреби у послузі догляду вдома становить близько 4400 
осіб, тоді як реалістична оцінка коливається в межах від 7000 до 9800 осіб. 
Водночас фактичне охоплення послугою догляду вдома становить приблизно 
81 
 
1000 осіб, що свідчить про суттєвий структурний розрив між реальною 
потребою населення та можливостями існуючої системи соціального захисту. 
Встановлено, що особи похилого віку без інвалідності, які потребують 
догляду вдома, належать до однієї з найбільш чисельних і водночас 
недостатньо формалізованих груп соціального ризику. Формально ця 
категорія населення не належить до критично вразливих груп, однак 
фактично потребує постійної соціальної підтримки. В умовах старіння 
населення та обмеженого зростання соціальних стандартів чисельність таких 
осіб у перспективі зростатиме. 
На підставі проведеного аналізу запропоновано проєкт міської цільової 
соціальної програми «Догляд вдома» для осіб похилого віку м. Черкаси. 
Програма передбачає реалізацію комбінованої моделі соціального захисту, 
що поєднує надання грошової підтримки та соціальних послуг догляду. 
Основними напрямами реалізації програми визначено проведення обліку 
осіб, які потребують догляду, створення електронного реєстру отримувачів 
послуг, організацію систематичного догляду вдома, надання соціально-
побутових, інформаційних та консультативних послуг, проведення 
профілактичних медичних оглядів, а також організацію заходів соціальної 
активності та зменшення соціальної ізоляції. 
Очікуваними результатами реалізації програми є збільшення кількості 
отримувачів послуги «догляд вдома» щонайменше на 30–50 %, зниження 
рівня соціальної ізоляції осіб похилого віку, своєчасне виявлення кризових 
ситуацій серед самотніх пенсіонерів та підвищення ефективності 
використання бюджетних коштів завдяки наданню соціальних послуг за 
місцем проживання. 
Реалізація запропонованої програми матиме комплексний соціальний, 
економічний та демографічний ефект. У соціальному вимірі очікується 
підвищення якості життя осіб похилого віку та розширення доступу до 
соціальних послуг. У демографічному та системному аспектах програма 
сприятиме зменшенню навантаження на стаціонарні соціальні заклади та 
82 
 
розвитку сучасної моделі «догляду в громаді». Економічний ефект 
полягатиме у більш ефективному використанні бюджетних ресурсів, 
створенні нових робочих місць для соціальних працівників і розширенні 
можливостей залучення грантового та донорського фінансування. 
Отже, реалізація міської цільової програми соціальної послуги «Догляд 
вдома» для осіб похилого віку м. Черкаси сприятиме зміцненню системи 
соціального захисту громади, підвищенню рівня охоплення вразливих 
категорій населення соціальними послугами та покращенню умов 
проживання літніх людей у домашньому середовищі. У довгостроковій 
перспективі це забезпечить підвищення ефективності місцевої системи 
соціального захисту та сприятиме формуванню більш стійкої соціальної 
політики в умовах демографічних і соціально-економічних викликів. 
 
  
83 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Білюга А. Поняття «соціальна гарантія» у контексті сучасної 
фінансової науки. Економіка та суспільство. 2022. № 42. С. 112–118. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-23  
2. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text 
3. Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо 
переміщеним особам: Постанова КМУ від 20 березня 2022 р. № 332. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text 
4. Департамент соціальної політики Черкаської міської ради. 
Призначення компенсації за догляд фізичній особі : адміністративна послуга 
(38-57). URL: https://cnapck.gov.ua/poslugi/523 
5. Державна служба статистики України. Соціальний захист населення 
України у 2022–2024 роках : статистичний збірник. Київ : Держстат України, 
2025. URL: https://www.ukrstat.gov.ua. 
6. Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів: Наказ 
Мінпраці та соцполітики України від 17.06.2002 № 293. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0293203-02#Text 
7. Додаток 3. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу та для 
основних соціальних і демографічних груп населення, встановлені законами 
про Державний бюджет України. URL: 
https://komspip.rada.gov.ua/uploads/documents/31997.pdf 
8. Ефективне охоплення та бар’єри у доступі до системи соціального 
захисту в Україні: дослідження (грудень 2024 р., ініціатива PeReHID). 
URL: https://data.unhcr.org/en/documents/details/113207 
9. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН 
України. Оцінка реальної вартості споживчого кошика та соціальних 
стандартів в Україні: аналітичні матеріали. URL: https://www.idss.org.ua 
10. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН 
України. Соціальні стандарти, рівень життя та оцінка купівельної 
84 
 
спроможності населення України : аналітичні матеріали. 
URL: https://www.idss.org.ua 
11. Козарезенко Л., Савченко Н., Кукурудз О. Фінансове забезпечення 
державних соціальних гарантій в умовах соціально-економічних 
трансформацій. Economy and Society. 2024. № 66. С.74–81. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-66-74  
12. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#Text 
13. Кузнєцова А. Я., Скринник З. Е., Жеребило І. В. та ін. Соціальне 
забезпечення в Україні: навчальний посібник / за ред. А. Я. Кузнєцової. – 
Львів: Університет банківської справи, 2021. – 549 с. 
14. Макарова О. В. Соціальна політика в Україні: монографія. – К.: 
Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 
2015. – 244 с.  
15. Міністерство фінансів України. Прожитковий мінімум в Україні (2000–
2026): довідкові статистичні дані. URL: 
https://index.minfin.com.ua/ua/labour/wagemin/index.php 
16. Міністерство соціальної політики України. 
Уряд продовжив виплату допомоги на проживання для внутрішньо 
переміщених осіб: офіційне повідомлення від 26 січня 2024 р. 
URL: https://www.msp.gov.ua/press-center/news/uryad-prodovzhyv-vyplatu-
dopomohy-na-prozhyvannya-dlya-vpo  
17. Міністерство соціальної політики України. Соціальний захист 
населення в умовах воєнного стану: офіційні статистичні дані та аналітичні 
матеріали. URL: https://www.msp.gov.ua 
18. Мокрицька Н. П. Право соціального забезпечення: навчальний 
посібник. – Львів : ЛьвДУВС, 2020. – 536 с. 
19. Наливайко І. О. Еволюція соціальних стандартів та гарантій у правовій 
системі України: сучасні виклики та перспективи розвитку. Аналітично-
85 
 
порівняльне правознавство. 2024. №5. С.23–28. DOI: 
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.05.5  
20. Новіков Д. О., Лук’янчиков О. М., Москаленко О. В. 
Право соціального забезпечення : навчальний посібник. – Харків: Юрайт, 
2021. – 320 с.  
21. Обласні програми Черкаської області URL: 
https://www.oblradack.gov.ua/oblasn-programi 
22. Офіс фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України. 
Аналітичні дослідження щодо прожиткового мінімуму та соціальних 
гарантій в Україні. URL: https://www.rada.gov.ua 
23. Палій О. В. Теорія і практика соціального забезпечення: навчальний 
посібник. – Харків : Право, 2021. 
24. Передерій О. С. Соціальні стандарти у структурі правової політики 
держави (теоретико-правовий аспект). Вісник Кримінологічної асоціації 
України.2024.Т.31, №1. С. 783–790. DOI: https://doi.org/10.32631/vca.2024.1.70  
25. Передерій О. С. Забезпечення соціальних стандартів як принцип 
функціонування органів державної влади. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Серія: Право. 2024. № 84(1). С. 56–63. DOI: 
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.84.1.12 
26. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон 
України від 05 жовтня 2000 р. № 2017-III. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text 
27. Про соціальні послуги: Закон України від 17 січня 2019 р. № 2671-VIII. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text 
28. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон 
України від 01 червня 2000 р. № 1768-III. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text 
29. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21 
листопада 1992 р. № 2811-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-
12#Text 
86 
 
30. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-
III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text 
31. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон 
України від 21 березня 1991 р. № 875-XII. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text 
32. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон 
України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text 
33. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок 
безробіття: Закон України від 02 березня 2000 р. № 1533-III. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14#Text 
34. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон 
України від 09 липня 2003 р. № 1058-IV. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text 
35. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05 листопада 1991 р. № 
1788-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text 
36. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text 
37. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15 липня 1999 р. № 966-
XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text 
38. Про індексацію грошових доходів населення: Закон України від 03 
липня 1991 р. № 1282-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-
12#Text 
39. Про зайнятість населення: Закон України від 05 липня 2012 р. № 5067-
VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text 
40. Про Державний бюджет України на 2022 рік: Закон України від 02 
грудня 2021 р. № 1928-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-
20#Text 
87 
 
41. Про Державний бюджет України на 2023 рік : Закон України від 03 
листопада 2022 р. № 2710-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-
20#Text 
42. Про Державний бюджет України на 2024 рік : Закон України від 09 
листопада 2023 р. № 3460-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-
20#Text 
43. Про Державний бюджет України на 2025 рік : Закон України від 19 
листопада 2024 р. № 4059-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-
20#Text 
44. Про Державний бюджет України на 2026 рік: Закон України. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text 
45. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 09 листопада 
2017 р. № 2189-VIII.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text 
46. Про верифікацію та моніторинг державних виплат: Закон України від 
03 грудня 2019 р. № 324-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324-
20#Text 
47. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон 
України від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text 
48. Про соціальні стандарти прожиткового мінімуму та мінімальної 
заробітної плати (постанова КМУ) – URL: https://www.kmu.gov.ua 
49. Русаль Л. М. Соціально-правове гарантування в загальній системі 
гарантій прав і свобод людини і громадянина. Аналітично-порівняльне 
правознавство. 2025. № 2. С. 45–52. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-
6018.2025.02.63  
50. Скуратівський В. А., Мандибура В. О. Соціальна політика: сучасні 
реалії та перспективи: навчальний посібник. – Київ : НАН України, 2021. 
51. Смирнова І., Сімакова О., Карлаш Ю. Державні соціальні стандарти та 
гарантії як основа ефективного розвитку соціального захисту населення в 
88 
 
Україні. Економіка та суспільство. 2021. № 34. С. 120–127. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2522-0072/2021-34-15  
52. Сташків Б. І. Право соціального забезпечення : підручник. – Київ : 
2021. – 480 с.  
53. Територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси. 
Офіційна інформація про діяльність та кількість отримувачів соціальних 
послуг. 
URL: https://procherk.info/news/7-cherkassy/112680-teritorialnij-tsentr-nadannja-
sotsialnih-poslug-mista-cherkasi-vidznachiv-richnitsju-z-dnja-stvorennja 
54. Центр економічної стратегії. Соціальні стандарти та рівень життя в 
Україні : аналітичні звіти (2023–2025). URL: https://ces.org.ua 
55. Центр економічної стратегії. Соціальна політика та ефективність 
системи соціального захисту в Україні : аналітичні звіти (2022–2025). URL: 
https://ces.org.ua 
56. Чанишева Г.І., Лагутіна І.В., Бориченко К.В. та ін. Право соціального 
забезпечення: навчальний посібник / за заг. ред. Г. І. Чанишевої. – Одеса : 
2022. – 266 с.  
57. Черкаська міська рада. URL: https://cherkasy-rada.gov.ua/ 
58. Черкаська обласна державна адміністрація. Соціальний захист 
населення в Черкаській області: офіційна інформація. 
URL: https://ck-oda.gov.ua/sotsialnyj-zahyst-naselennya/ 
59. Черкаський міський центр соціальних служб. Офіційні відомості про 
надання соціальних послуг та роботу із вразливими категоріями населення. 
URL: https://opendatabot.ua/c/22791479 
60. Черкаська обласна державна адміністрація. Аналітична інформація 
щодо надання соціальних послуг в області (у тому числі догляд вдома, 
інтернатні заклади, центри соціальних послуг). 
URL: https://cloud01.ck-oda.gov.ua/sotsialnyj-zahyst-naselennya/ 
89 
 
61. Bundesagentur für Arbeit. Bürgergeld: Voraussetzungen, Einkommen und 
Vermögen. – 2025. – URL: https://www.arbeitsagentur.de/arbeitslos-arbeit-
finden/buergergeld.  
62.  Bundesministerium für Gesundheit (BMG). Gesetzliche Krankenversicherung 
in Deutschland. – Berlin, 2025. – URL: 
https://www.bundesgesundheitsministerium.de.  
63. Bundesministerium für Arbeit und Soziales (BMAS). Arbeitslosengeld I und 
soziale Sicherungssysteme. – Berlin, 2025. – URL: https://www.bmas.de  
64. European Commission. Employment and Social Developments in Europe 
Report 2024. – Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2024. – 
URL: https://ec.europa.eu/social/main.jsp?catId=738&langId=en (дата звернення: 
06.06.2026). 
65. Eurostat. Social protection statistics. – 2024. – URL: 
https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-
explained/index.php?title=Social_protection_statistics  
66. ILO (International Labour Organization). World Social Protection Report 
2024–2025. – Geneva: ILO, 2025. – URL: https://www.ilo.org  
67. Die  Bundesregierung. Fragen und Antworten zum Bürgergeld. – 2025. – URL: 
https://www.bundesregierung.de/breg-de/aktuelles/faq-zum-buergergeld-2149774   
68. Deutsche Rentenversicherung. Rentenversicherung: Leistungen und 
Anspruchsvoraussetzungen. – Berlin, 2025. – URL: https://www.deutsche-
rentenversicherung.de   
69. Nordic Council of Ministers. Nordic Social Policy Model. – Copenhagen, 
2023. – URL: https://www.norden.org/en  
70. OECD. Social Expenditure Database (SOCX). – Paris: Organisation for 
Economic Co-operation and Development, 2024. – URL: 
https://www.oecd.org/social/expenditure.htm  
71. Ministry of Social Affairs and Health of Finland. Social Security in Finland. – 
Helsinki, 2024. – URL: https://stm.fi/en/social-security  
90 
 
72. Swedish Social Insurance Agency (Försäkringskassan). Social insurance in 
Sweden. – Stockholm, 2024. – URL: https://www.forsakringskassan.se  
73. Norwegian Labour and Welfare Administration (NAV). Benefits and social 
security. – Oslo, 2024. – URL: https://www.nav.no/en/home  
74. OECD. Social Protection Systems in Germany. – Paris, 2024. – URL: 
https://www.oecd.org/social (дата звернення: 06.06.2026). 
75. Statistics Denmark. Social benefits and income statistics. – Copenhagen, 2024. 
– URL: https://www.dst.dk/en  
76. World Bank. Social protection and labor overview. – Washington, DC, 2024. – 
URL: https://www.worldbank.org/en/topic/socialprotection