Стан та продуктивність м`яколистяних деревостанів Корсунь-Шеченківського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс” ДП "Ліси України”

Незнаєв, Артьом Сергійович

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9852

Назва:	Стан та продуктивність м`яколистяних деревостанів Корсунь-Шеченківського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс” ДП "Ліси України”
Автори:	Пастернак, Володимир Петрович Незнаєв, Артьом Сергійович
Ключові слова:	корінні та похідні типи деревостанів;корсунь-шевченківське надлісництво;м'яколистяні деревостани;лісорослинні умови;дубово-сосновий субір
Дата публікації:	5-чер-2026
Короткий огляд (реферат):	Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 44 с., 2 рисунки, 11 таблиць, 35 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи: проаналізувати діяльність Корсунь-Шевченківського надлісництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з відновлення м`яколистяних деревостанів. Завдання роботи: проаналізувати стан та продуктивність м`яколистяних деревостанів за основними типами лісорослинних умов Корсунь-Шевченківського надлісництва філії “Центральний лісовий офіс” ДП “Ліси України”». Об’єкт дослідження: м`яколистяні деревостани Корсунь-Шевченківського надлісництва. Предмет дослідження – особливості стану та продуктивності м`яколистяних деревостанів Корсунь-Шевченківського надлісництва. В роботі проведено аналіз стану м`яколистяних деревостанів у найбільш розповсюджених типах лісу: свіжому дубово-сосновому суборі та свіжому грабово-дубово-сосновому сугруді, встановлено особливості м`яколистяних деревостанів Корсунь-Шевченківського надлісництва. Визначено площі похідних типів деревостанів за основними типами лісу. Проведено економічну оцінку використання потенційної продуктивності лісових земель в свіжому дубово-сосновому суборі. За результатами проведених досліджень зроблено висновки та надано пропозиції виробництву.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9852
Розташовується у зібраннях:	205 Лісове господарство (Лісове господарство)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
КРБ А. Незнаєв, 05.06.2026.pdf Restricted Access		5.02 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

IEPKACHKIIİ CHERCASSY
IEPKABHIIIİ STATE
TEXHO.TOTIWHỦ TECHNOLOGICAL
VHIBEPCIITET UNIVERSITY
205 «JIicoBe rocIIO1apcTBO)
Kadenpa JlicoBoro i0cnOapcTBa Ta paiiOHaJIbHOIO Ipupo/10KOPHCTY BaHHA
AHOTAIII
la KBAIiþikauiňıuy poőoTy őakataspa
3100Y Baya BHILOi oCBiTH HesnacBa ApTboMa CepriúOBM4a
(ipi3Buue, iHİLjanu)
«CTaH Ta IlpoiyKTHBHİCTE M AK0JIHCTAHHX lepeB0CTAHİB KopcyHb
leyeHKİBCBKOro HaniCHHITBa hiniï «lenTpaJbHHÄ JIicOBHÄ opic» Al «Jlicu
YKpaïH»
BunyckHa KBali)ikauiÄHa po6oTa 6akaJnaBpa: 4| c., 2 pucyHKH, || raőnHLb, 35
1Kepe, MYJlbTHMeIIÄHa ipezeHTaLiA.
MeTa p000TH: npoaHani3y BaTH iaJIbHİCTH KopcyHb-IlleB4eHKİBCbKOrO HanicHHUTBa
ICTII «Jlicu YkpaiHH» 3 BİJHOBJeHHA M AKOJIHCTAHMX NepeB0CTaHIB.
3aBıaHHA poõoTH: npoaHaii3y BaTH CTaH Ta IiponyKTHBHICTB M AKOJIHCTAHHX
IepeBocTaHIB 3a oCHOBHMMH THNaMH icopociHHHHX yMOB KopcyHb-lllesyeHKiBCBKOrO
HauicHMuTBa þiniï «llewrpanbHHňn İcOBMÄ opic» J1 «Jlicu VKpaiHH»».
06°€KT A0CIINDKEHHA: M AKOJIHCTAHI JNepeBOcraiin KopcyHb-IIleB4CHKİBCbKOro
HanJiiCHMLTBa.
IlpenMeT A0CJIiIKEHHA_– 0Cob1MBOcTI CTaIy Ta IipoiykTMBHOCTI M AKOJIHCTAHMX
nepeBocTaHİB KopcyHb-IleB4eHKİBCbKOrO IHajuiiCHHITBa.
B poóori ipoBeICHO aHanis cTaHy M'SKOJIHCTAHMX 1epeBocTaHİB Y Hañőinbu!
posiOBCIOJIKEHHX THnax Jiicy: BİKOMY JyóOB0-coCHOBOMY cyõopi Ta cBixOMy rpaóoBO
AyŐOBO-C0CHOBOMY cyrpyai, BCTaHOBIEHO 0co61MBOcri M'AKOJMCTAHHX uepesocTaHiB
KopcyHb-lesyeHKİBCbKOro HauIicHMuTBa. Bn3Ha4eHO TIINOMi NOXİJHHX THNİB JepeBocraHiB
3a 0cHOBHMMM THIaMM nicy. IIpoBeneHO eKOHOMİYHY ouiHKY BHKOpHcraHHa noreHLiŽHOÏ
ipoly KTHBHOCTİ JIİicOBX 3eMeTb B CBİKOMY 1yoOBO-coCHOBOMY cyõopi. 3a pesyibTaraMH
ipoBe/leH MX AOCIİ1KCHb 3po6ICHO BHCHOBKM Ta Ha, laio iponO3MIÚï BHPoőHMITBY,
KIoYOBi cJIOBa: TMIIM JIICY, IIPOIYKTMBHICTb, KOPIHHI TA IOXIIHI THIIM
AEPEBOCTAHIB.
ApTboM IE3HACB
(iM'A, IIpi3BAle)
2026 p.
YEPKACHKMĂ CHERCASSY STATE
AEPKABHMÄ TECHNOLOGICAL
TEXHOJIOrIYHMM UNIVERSITY
YHIBEPCHTET
cIleuiabHicTb 205 «JlicoBe rocIIONapcTBO»
(UH)pI Ha3Ba ClelablOCTI)
Kaɖ)epa JlicoBoro rocnonapcTBa ra paiionaJlblHOr0 ipmpo;oKopneTY BaHHA
BIITYK
Ha KBanihikauiñuy poóory 6aKa.iaBpa
3100y Ba4a BHI|Oi OCBITH He3uacBa ApTbOMa CepriňoBH4a
(npis ue. iM'A. no-õaTLKOBİ 3:100) Ba4a BHuIoi ocBİTH)
Ha TeMy: «CTaH Ta IlpoiyKTHBHİCTh M AKOJIHCTAHHX AeeBocTAHİB KopevHb
IlleB4eHKİBCbKoro HaJIiCHHuTBa piiï «lenrpalbHHÝ JIicOBMň ohic» I
«Jlicu YKpaïHu»»
IIpencTaBJIeHa KBanihikauišna poóora HezHacBa A.C. BİINOBİJac yciM
BHMOTaM 3aB1aHHA.
y poóoTİ ApTboM IipoBİB anaii3 cTaHy M AKOIHCTSHHX 1epeBocTaHiB y
HañõiJIbll posnoBcIoJTKEHMx THIIax icy: CBiKOMy 1yõ0BO-COCHOBOMY cyốopi Ta
CBİKOMY rpaðoBo-1y6OBO-cocHOBOMy cyrpyai, BCTaHOBHB Oco61HBOCTİ
M AKOJIHCTAHHX lepeBoCTaHİB KopcyHb-llleByeHKİBCbKOro HauiicHHUTBa, Bu3HauuR
IJIOİ lOxiHHX TMIIİB 1epeBoCTaHiB 3a OCHOBHHMM THIlaMH icy. IIpoBİB
eKOHOMiYHy OIHKY BHKoPHCTAHHA TiOTCHIUHHOl Tipo/ly KTHBHOCTỈ JTiCOBHX 3eMeIb B
CBİKOMY AyõOBO-cocHOBOMy cyoopl. 3a peybraraMH ipOBe1CHIX A0c.HiKeHb
3poðMB BHCHOBKH Ta Halano ipoI03MII BHpoóHnIITBY.
Ilin yac BHKOHaHHA poõoTH HesnacB ApTbOM BAABHB Taki pucH AK BMiHHA
3acTOcoBY BaTH TeopeTH4HI 3HaHHA IipM OipailIO BaHHI OTpHMaHHX pesy JbTaTİB,
aHai3y BaTH Ta CHCTeMaTH3Y BaTH 1aHI JOCJIJIKEHb.
PekoMeHJ1OBa HO: ipencTaBICHy KBaniqikaiňHy poốory 1onycTHTH 10
3axnCTy, 3106y Ba4y BMoi OCBİTH HeznaCBy AprbOMy CepriňoBHyy npHCBoiTH
KBaJnioikauiio «õakanaBp 3 JicOBOro rocIONapcTBa» 3a cueuiaIbHiCTIO 205 <«JlicOBe
rocioapcTBO».
KepiBHHK: A.C.-T.H., Ipoqecop
(n0cana. B4CHe 3Bania. BYenný CTIL)
BoJotMHp IlACTEPHAK
(LnC) (iiwaH. ipirsBHIle)
6 2026 p.
PEUEH3IA
Ha KBaniçikauišny poőoTy 6akanaspa
3106yBaya BHUIoÏ OcBiTH YepKacbKoro 1epxaBHoro TeXHOJOriqHoro yHiBepcHTeTy
oakynbTeTy TeXHONOriă, 6YIiBHHUTBa Ta pauiOHaJBHOro npupoIOKOPHCTYBaHHA
KadenpH IİCOBOro rocnonapcTBa Ta pauioHaNbHOrO ipupoIOKOPHcTYBAHHA
cneuianbHİCTH 205 «JlicoBe rOcnonapcTBO
(Wnop Ta Hassa)
HesHaeBa ApTbOMa CepriňoBHa
(npi3BMuue, im'a, no őaTLKOBi3 A06yBaya BHIOi ocBİTH)
HaT eMy:
<CTaH Ta ipoAVKTHBHİCTE M AKOJIHCTAHHX 1epeBocTaHİB KopeyHb
IlleByeHKİBCLKOrO HaNTİCHHUTBa dhiuiï «lleHTpaJbHHĂ JICOBHử ohic» AI
«JlicH yKpaïHH»»»
KBani¢iKauiŭHa poõora CKIalaCTbcA 3 po3paxyHKOBO-IIOACHIOBaAIbHOỈ
3aItHCKH, AKa MicTHTB 44 cTopiHOK; rpaiuHoro Marepiany 20 cnašnis
IpeseHTauii.
BianosinHicTB KBaTİþikauiňnoi poõoTH CIeuianbHOCTi Ta 3aBaaHHO
KBanidikauižHa poóora B nOBHiŤ Mipi BİANOBİnae ocBiTHİŽ nporpaMi Ta
IIOCTaBJIeHOMY 3aBlaHHIO.
AKTyaTbHiCTE TeMH KBAJzihirauiňHoï poõoTH
B YMOBaX IIOCHJIeHHA aHTpOOreHHOro_ BIJIMBY Ta iHTeHCHBHOrO BeneHHS
JIicOBOro roCIHOnapcTBa 3yCHJIIA JIicİBHHKIB HeobX1IHO CIIpAMOBYBaTH Ha
pospoőky Ta peani3auio MeTOnİB CTBOPeHHA CTIĂKHX IponyKTHBHMX HacanxeHb
Ha nicoTHIOJOriyHiŭ oCHOBİ. Y 3B'A3Ky 3 LIHM BaKJIHBHM aHanis
IIpoNyKTHBHOCTİ IicOBHX Haca1KeHL Ta MeTOIİB iX þopMyBaHHA. IIa
þopMyBaHHA CTİÄKHX IpoiYKTABHMX HacanxeHb Ta niztpHMaHHg ixHBoro
6iopisHOMaHiTTA, HeoőxinHO BHKOPKCTOByBaTH HayKOBO o6rpyHTOBaHi MeronH
BeneHHA JIICOBOrO rOcIHONapcTBa. He3BaKało4H Ha Te, IIỊO 1OcIİIKeHHA
M'AKOJIHCTAHHX NepesocTaHİB ipoBO1HIHCA TPHBAHÄ 4ac y pisHHx HanpaMKax
baraTbMa ykpaïncbKHMH BYeHHMH, 30KpeMa i Ha TepuTopiï IIpaso6epexHOro
JlicocTeIy BaxIMBHM € BCTaHOBICHHA NOKa3HHKİB CTaHY Ta npoIyKTHBHOcTi
M'AKOJIHcTAHHX 1epeBocTaHİB KopcyHb-llesyeHKiBCbKOrO HanuiCHMLTBa.
BianoBinHicT5 CyyacHOMy piBHIo p03BHTKY HaykH iT eXHİKH
KBani ikauiğHa poõoTa B 1OBHİM Mipi BiJnOBİla€ cy4aCHOMY piBHIO po3BHTKY
HayKu i TeXHİKH.
3aralbHa xapaKTepHCTHKa KBaJTioikauiÄHoÏ poooTH
B pobori npoBeneHO aHanis craHy M' AKoJHCTAHHX 1epeBoctaHİB y Hağ6i1bI
pos1OBCIOIKEHMX TAnax jicy: cBiKOMY AyOB0-cOCHOBOMY Cy6opi ta cBiKOMY
rpaboßo-1yóOB0-coCHOBOMY cyrpyai, BCTaHOBJEHO Oco6JHBOCTi M'AKOJHCTAHMX
AepeBocCTaHİB KopcyHb-IleB4eHKİBCbKOro HaniCHHUTBa.
1OXİIHHX Bu3HayeHO
THIİB JJOi
1epeBOCTaHİB 38 OCHOBHHMH
eKOHOMİYHY THIaMH_ Iicy.
OLİHKY IpoBeneHo
BHKOPHCTaHHA NOTeHLiŠHOİ
B CBIKOMY ipoiykTHBHOCTỈ
IVŐOBO-COCHOBOMY IiCOBHX 3eMeJIb
Cybopı. 3a
3po6neHO pe3yIbTaTaMH
BHCHOBKH Ta npOBeneHHX
HanaHo npono3MLİï A0CIİIKEHL
BHpoðHHUTBY.
3ayBaxeHHA A0 KBaniğikauiňnoi po60TH
CyTTEBHX 3ayBaKeHb KBanihikauižHa poố0Ta HeMac.
BucHOBOK npo Mipy þaxOBOÏ
KBanihikauišHa ninrOTOBKH 3106yBaa
poóoTa BHỊOï ocBİTH
He3HacBa
BHCOKOMY ApTbOMa
piBHi, MÍCTHTH CepriắOBHYa
CHCTeMaTH30BAHY BHKOHaHa Ha
Oco6JMBOCTİ İHþopMaiIo Ipo I
BeneHHA IicOBOro
MeB4eHKİBCLKOMY rocIno1apcTBa
HanIiCHHUTBİ,
M'AKOJIHCTAHHX oco6JIHBocTİ KopcyHb
hopMyBaHHA MO1aIbHHX
AepeBOCTaHİB, OIIpalbOBaHO 3HaYHHÝ 00cAr cneuiaIbHOİ
JIİTepaTypH, BHpoðHHYHX MaTepianiB i
iponeMOHCTPYBaB HoPMaTHBHHX
HajeKHHÀ ĮOKyMeHTİB.
piBeH5 3106yBay
)axOBOi
BHpoOHHYI niroTOBKH,
MaTepiaiH, YMİHHA
y3araIbHIOBaTH AHaTi3yBaTH
oőrpyHTOBaHİ BHCHOBKH. pe3yJIbTaTH 10CIIIKEHb Ta pooHTH
3arabHHĂB HCHOBOK
IIpencTaBIeHa KBalioiKauižHa pooota
piBHI 3 őakanaBpa
10TPHMaHHAM BHKOHaHa Ha
BHMOT
OuİHKY BiInOBIIHHX BHCOKOMY
HopM Ta
«eioMiHHO) CTaHIapTİB.
Ta MOKe 3acJIYrOBye
6yTH Ha
I0IYILeHa10 3aXHCTY.
Penen3eHT
yKPAAPÏIAHH MD
* AEPCa
Nb H (npi3BuLe, iM'a, no õaTbKOBİ, MİCLe poboTH, nocaga)
2026 p.
eMIByneATia (iuHc)
MIHICTEPCTBO OCBITM I HAYKHY KPAÏHH
YEPKACBKMM IEPKABHMÝ TEXHOJIOrIYHMÝY HIBEPCHTET
pakyIbTeT TeXHOJIOriă, 6yıiBHHUTBA Ta pauioHaTbHOrO IpuponOKopHCTYBaHHA
(nasna pakynkTeTy)
Kadenpa nicoBoro rocnonapcTBa Ta pauioHaTbHOrO IpHponOKopHcTYBaHHA
(noBHa Hasba kahenpu)
«lo 3axyeTy 1onyumeHo»
3aB. Kapenpu JITPI
IHIpiga YEMEPVC
(nignnc) (iniuiann, npi3sMue)
«Os» 06 2026 p.
IIOACHIOBAJIbHA3 AIIHCKA
10 KBanihikauižnoï poőoTH
ÖakaiaBpa
(ocBİTHb0-KBanihikauišHHűp iseHs)
Ha TeMy: <CTaH Ta npoayKTHBHİCTL M'AKOJHCTAHHX JepeBocTaHIB KopcyHb
IlleByeHKİBCbKOro HanIicHHUTBa piniï
«leHTpaIbHHĂ JİcoBuň o¢ic» III «Jlicu VkpaïnH»»
BuKOHaB: 3106yBa4 BHMOÏ OCBİTH 4 Kypcy,
rpynu JIT-27cK
CneuiaTbHOCTİ: 205 «<JlicoBe rOCIIOIapcTBO»
(Un¢p iH a3Ba HanpaMy niaroTOBKH, CIIeuianbHOCTi)
He3HacB ApTbOM CepriňoBHY
(npi3BHue, im'a, no õaTbKOBi 3n06yBava BHLIoï ocBİTH)
KepiBHHK_ BonoMHp IIACTEPHAK
(im's Ta pi3BHue)
HopMOKOHTDOJbP CYh IHrpiga YEMEPHC
(iM'a Ta npisBnue)
PeueH3eE HAD
A0KVALetie (iM' Ta npisBuue)
3acBinuyIo, Io y iử KBaIihikauižHiÄ poõori HèMac 3ano3u4eHB 3 Ipaub iHIHX aBTOpİB
6e3 BiNnOBİIHHX INOCHIaHL
3n06yBaY BHUIOï OCBiTH
(nianuc)
Yepkacu 2026 poxy
YepkacbKnă nepxaBunÄ TeXHOJOri4Hnň yHiBepcwTeT
pakylbTeT TeXHOJIOrI4, OyIIBHHITBa Ta paionaulbHOO IpuponoopucTY BaHHA
(OBa |a)
Kaoenpa icOB0r0 rocnonapcTBa Ta paiOHaJlbHOrO IipMponoKophCTY BaHHA
(noBwa wa3ba)
CneuianbHİCTb: 205 «JlicoBe rocnojlapcTBO
3ATBEPAKYIO
3aBinygấs kahenpu JIIPI
IHrpina 4EMEPUC
(LWHC)
2026 p.
3 A BIAHA
HA KBAJIIOIKAL|ňHY POEOTY
HesHacBy ApTboMy CepriňOBHYy
(upBBULe. İM9, I0 0aLKOBİ 3oỐ, Ba4a BHUOÏ oCBİTM)
1. Tema KBaJIihikauiňHOï poõoTH «CraH Ta npoiVKTHBHİCTH M AKOIHCTAHHX
nepeBocTaHİB KopcyHb-IlleveHKiBCbKOTO HaLiCHMITBa þiIiï «leTpaJbHHŇ
JicOBHÄ ohic» I «Jlicu YKpaïnH»»
KepiBHMK KBaJTihikaižnoi poooTH
IlacTepHak BonoIMMHP lleTpOBM9, AC.-TH., Ipopecop
(npisoąe, iu , n0 ÕunbKOGİ, IayKOGUlC HIVnlb, 64ene s6I)
3aTBepnDKEHa HakasOM YepKaCbKOTO NepkaBHoro TeXHONori4HOrO yHiBepcHTeTy BİJ
«l7» 6epe3Ha 2026 poky No 59/03-03
2. TepMİH n0laHHA KBaJioikaniňnoï poõoTH 3/100yBaYeM BHUIoï ocBİTH
20.05.2026 p.
3. Buxiani nani no KBa.iihikauiänoï poóoTH: 109CHOBAJMBHa 3anHCKA, npocKT
opraHi3auï i po3BMTKy nicoBoro roCInolapcTBa niipHeMCTBa, 1iTeparypHL AKepela,
pe3yIbraTH nONbOBHX JOCIİLKeHb Ha ip0011HX ILIOax,þ oroMaTepia.lM.
4. 3MieT pozpaxy HKOB0-noACHIOBalbHoï 3anCKH (ueperik nHTAHb, II0 Îx
HanekwTb pospoouTH)
BcTyIn. Orua JITepaTypu Ta MeTONHKa_ 0ciKEHb. CTaH i IponyKTHBHÍCTL
M' AKOJHCTAHHX Haca[keHb. XapakTepnCTHKa cTaHy icOBOro OHAy ir cno1apcBKa
ABICTb HaJUicIHITBa. Cral M SIKOJHCTAHMX epeBOcTaHiB KopcyH
IllevenkiBCHKOTO Ha/uicnnITBA hiuiï IlenipabiiHi JIicoBHÝ oğic lepxaBHO
cIleniai30BaHOTO T0cloJlapcbKOrO iupuCMCTBA «Jlicu yKpaiHu». Pe3yibTa
ocHİVI0i poóon. BucuoBKM1 a pekoMe,aiï. CucOK BMKOPHCTaHHX JIKepen.
5. Ilepc.tik Tpapinoro MaTepiay (3 0HHM 3ana4eHHAM 000B'A3KOB
KpecieHb, IaKaTiB)
CxeMaTH4Hİ KapTH, AiarpamM pooúAy HHacaj[KeHb, KapTocXey
O3TalV BaHHA 0CJLHHX JŮJIIOK.
6. Jlara BRLai3 aBIaHuSJ 10 KBa.uihikaiűnoï po60TH |2 ITOrO 2026 poOKy
KAJIEHIAPHMÝI JIAH
Ha3Ba eTaiiB BHKOHaHHA KBaiþikaiňHoi CTpOK BHKOHaHHA
No poóorH eTariB
3/1 KBanihikauišHoi IIpuMi
poõoTH
OTpHMaHHA BHxiJIHOrO 3aB/laHHA 12.02.26 p. BHKOHa
AHanis JIiTeparypHHx Kepe.i Iipupo|HO 01.03. - 05.03.26 p. BHKOHa
CToPH4HHX YMOB
IloJbOBi Jl0cJiH ic IoCTepeKeHHA 16.03. - 20.04.26p. BHKOHa
4 OupaiuOBaHHA 3iopanoro pakTHYHOrO 23.04. - 30.04.26 p. BHKOHa
MarepiaIy
HanncanHA po3/iniB poooTH 01.05. - 17.05.26 p. BH KOHa
6 KOMu'IOTepHnň Haoip rekeTy 18.0S. - 21.05.26 p. BHKOHa
BabepıienA Ta opopMJeHHA poõoTH 20.05.26 BH KOHa
AprboM HE3HACB
KepiBHMK KBanihikaiänoï poõorm BonoguMHP IlACTEPHAK
(iIc) (npisoMue Ta iuiuiau)
1
ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................... 2
1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ М’ЯКОЛИСТЯНИХ ЛІСІВ
ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ ...................................................................... 3
2 ХАРАКТЕРИСТИКА КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА 12
2.1 Місцезнаходження і площа ............................................................................. 12
2.2 Природно-кліматичні умови ........................................................................... 14
2.3 Економічні умови ведення лісового господарства ....................................... 19
2.4 Стан та динаміка лісового фонду ................................................................... 20
3 МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ........................................................ 23
4 ОЦІНКА СТАНУ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ М’ЯКОЛИСТЯНИХ
ДЕРЕВОСТАНІВ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА .......... 26
4.1 Особливості формування модальних м’яколистяних деревостанів ........... 26
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ............................................................................... 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 35

2
ВСТУП

Ліси України, зокрема і Правобережного Лісостепу, за цільовим
призначенням та розташуванням виконують переважно природоохоронні,
захисні, рекреаційно-оздоровчі, естетичні та інші функції, а також задовольняють
потреби суспільства в різноманітних лісових ресурсах [14]. В умовах посилення
антропогенного впливу та інтенсивного ведення лісового господарства зусилля
лісівників необхідно спрямовувати на розробку та реалізацію методів створення
стійких продуктивних насаджень на лісотипологічній основі. У зв’язку з цим
важливим є аналіз продуктивності лісових насаджень та методів їх формування.
Для формування стійких продуктивних насаджень та підтримання їхнього
біорізноманіття, необхідно використовувати науково обґрунтовані методи
ведення лісового господарства [2, 32, 34]. Незважаючи на те, що дослідження
м’яколистяних деревостанів проводилися тривалий час у різних напрямках
багатьма українськими вченими [1–4, 7, 11, 18, 31, 32, 34], зокрема і на території
Правобережного Лісостепу [15, 20, 31] важливим є встановлення показників
стану та продуктивності м’яколистяних деревостанів Корсунь-Шевченківського
надлісництва.
Мета кваліфікаційної роботи: встановлення стану та продуктивності
м’яколистяних деревостанів, аналіз розмірно-якісної структури запасів деревини
у м’яколистяних деревостанах Корсунь-Шевченківського надлісництва.
Завдання роботи: проаналізувати стан та продуктивність м’яколистяних
деревостанів та стан м’яколистяних деревостанів надлісництва.
Об’єкт дослідження: м`яколистяні деревостани Корсунь-Шевченківського
надлісництва.
Предмет дослідження – особливості стану та продуктивності
м`яколистяних деревостанів Корсунь-Шевченського надлісництва.
Методи дослідження. Нами використовували загальнонаукові, лісівничо-
таксаційні та біометричні методи. Для виконання роботи використано
літературні джерела, матеріали бази даних “Лісовий фонд” та дослідних ділянок.
3
1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ М’ЯКОЛИСТЯНИХ ЛІСІВ
ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

Ліси є екологічним каркасом Придніпровського Лісостепу оскільки
забезпечують виконання основних екологічних функцій із запобігання ерозії
ґрунтів, затримання забруднюючих речовин, поглинання атмосферного вуглецю
та виділення кисню [14]. Листяні ліси переважають у Лісостепу України,
виконують важливі еколого-захисні, санітарно-гігієнічні та рекреаційні функції,
є джерелом заготівлі деревних і недеревних ресурсів [5, 15].
Внаслідок інтенсивного антропогенного впливу на місці деревостанів
природного походження у Придніпровському Лісостепу сформувалися листяні
деревостани переважно штучного та вегетативного походження чисті за складом
та прості за формою [5, 14]. Лісогосподарські заходи, що проводяться у таких
деревостанах, не повною мірою враховують особливості лісорослинних умов та
антропогенного впливу, а також виконання ними важливих екосистемних
функцій. У зв’язку із суттєвим переважанням середньовікових деревостанів в
майбутні десятиріччя лісівничі й екологічні властивості деревостанів старших
класів віку погіршуватимуться. Це свідчить про необхідність проведення
лісівничих заходів для підвищення стійкості та продуктивності деревостанів.
Центрально-Придніпровська височинна область характеризується доволі
низькою лісистістю та сильною розораністю. Резервом для підвищення
лісистості за раціонального ведення господарства у регіоні досліджень, є
розорані ділянки заплав, покинуті та непридатні для подальшого
сільськогосподарського використання землі [34].
Серед зональної рослинності збереглися ясенево-грабово-дубові ліси, але
з переважанням грабняків [5, 14]. У підліску переважають ліщина звичайна,
бруслини бородавчаста та європейська, клен татарський. Формування
ландшафтів та створення лісових культур на покинутих земельних ділянках
доцільно здійснювати на підставі результатів обстеження ділянок та прилеглих
лісових масивів [34].
4
Важливою складовою дослідження продуктивності та товарності лісових
насаджень є врахування закономірностей мінливості, розподілів і зв’язків
лісотаксаційних показників [10]. У межах лісових ділянок таксаційні показники
дерев (діаметрів, висот, повнодеревності, об’єму) є мінливими внаслідок
неоднорідності віку, лісорослинних умов, господарського впливу та інших
чинників. Використання закономірностей таксаційної будови деревостанів за
діаметром, висотою та іншими показниками сприяє точнішим окомірним оцінкам
насаджень, визначенню показників за результатами непрямих вимірювань, а
також розробці нормативів, зокрема динаміки продуктивності та товарності
деревостанів [1, 8, 10].
Узагальнені результаті досліджень закономірностей таксаційної структури
є такими: редукційні числа стовбурів за діаметром, висотою та об’ємом
перебувають у певному діапазоні значень і суттєво не залежать від лісівничо-
таксаційних показників деревостану; ряди відсоткового розподілу дерев за
природними ступенями товщини у деревостанах є подібними, незалежно від
панівного деревного виду та лісорослинних умов; ранг середнього дерева в
одновікових, простих, чистих деревостанах становить у середньому 57–58 %; на
показники будови впливають вік деревостану та особливості проведення рубок
догляду за лісом [8, 10]. Слід зазначити, що встановлені вченими-таксаторами
закономірності будови, є узагальненими для однорідних деревостанів, в умовах
посиленого антропогенного впливу та інтенсивного ведення лісового
господарства будова насаджень може суттєво відрізнятися від узагальнених
даних [1, 8].
За даними досліджень С.М. Бугайова та ін. таксаційна будова порослевих
вільхових деревостанів має певні особливості, а ряди розподілу дерев за
діаметром у пристиглих і стиглих насадженнях добре апроксимуються ß-
розподілом. Такі особливості будови значною мірою визначають їхню
продуктивність та товарну структуру [1].
За результатами досліджень таксаційної будови вільхових деревостанів
Лівобережного Лісостепу встановлено, що коефіцієнт мінливості діаметра для
5
загальної кількості стовбурів у дослідних деревостанах становить у середньому
30,8 %. Середній показник асиметрії розподілу дерев за діаметром становить
+0,69, тобто наявна правостороння асиметрія, за якої більша кількість дерев
наявна у вищих ступенях товщини. Показник ексцесу дорівнює 0,18, що свідчить
про гостровершинність кривої розподілу та деяке збільшення концентрації
показників навколо середнього значення [1].
За результатами досліджень кафедри таксації лісу та лісового менеджменту
НУБіПУ розроблено комплекс нормативно-інформаційного забезпечення для
оцінювання лісових насаджень, у тому числі м’яколистяних деревостанів [17, 29,
31]. Для встановлення розмірно-якісної структури деревних стовбурів у 1984 р.
під керівництвом К.Є. Нікітіна розроблено сортиментні таблиці [30], які у 2021
році уточнено та доповнено даними про розподіл деревини ділових стовбурів за
класами та підкласами товщини [17].
Одним з важливих складових досліджень продуктивності лісів є розробка
нормативів ходу росту модальних деревостанів, які дають можливість
відобразити особливості найбільш представлених насаджень, а також оцінити
результати ведення господарства [3, 36]. Під час досліджень динаміки
таксаційних показників доцільно будувати динамічні бонітетні шкали з
урахуванням особливостей росту деревостанів за типами лісу. При цьому
закономірності росту за висотою слід встановлювати на основі даних аналізу
деревних стовбурів або постійних пробних площ, а вихідні дані групувати за
рівнями продуктивності, з прив’язкою до класів бонітету за середньою висотою
в базовому віці [12, 23].
На основі даних тимчасових і постійних пробних площ, модельних дерев
та бази даних «Лісовий фонд» С.М. Бугайовим та ін. встановлено закономірності
динаміки товарної структури вільхових деревостанів вегетативного походження
Слобожанського лісотипологічного району [1]. Результати досліджень свідчать,
що вільхові деревостани суттєво відрізняються за динамікою росту і товарності
залежно від походження та регіону.
6
Детальні дослідження продуктивності осичників в Україні проводилися у
60-х роках 20 ст. М. В. Давидовим [11]; М. В. Давидовим, О. В. Поляковим [12];
О. В. Поляковим [25], у роботах яких проаналізовано результати досліджень
особливостей росту, будови та сортиментної структури осикових насаджень
Українського Полісся та Лісостепу. Досліджуючи таксаційну будову осичників
Українського Полісся за діаметром, О.В. Поляков з використанням рівняння
кривої узагальненого нормального розподілу встановив, що коефіцієнт
мінливості ряду розподілу становить 22,4 %, асиметрія +0,40, ексцес – -0,04 [25].
У 80-х роках минулого століття дослідження деревостанів м’яколистяних
видів, зокрема осики, проводили О. А. Гірс [7] та М. Є. Ліщук [18]. Їхні наукові
розробки використовують у лісовому господарстві до цього часу, зокрема
розроблені О. А. Гірсом – таблиці товарності та сортиментної структури та
М. Є. Ліщуком ходу росту повних березняків і осичників.
Поширення деревостанів осики за ТЛУ підтверджує її вибагливість до
трофності та вологості ґрунтів: понад 92 % площі осичників зосереджені
переважно в сугрудових і грудових умовах та 54 % площі приурочені до вологих
гігротопів [4].
Осичники часто уражуються серцевинною гниллю, що призводить до
зменшення об’єму стовбура в середньому на 4,0 %, а також помітно впливає на
вихід ділової деревини. У середньому фактичний вихід ділової деревини
зменшується приблизно в 2,8 рази порівняно з розрахунковим. Однак є форми і
екотипи осики, які слабо уражаються осиковим трутовиком [34].
За матеріалами повидільної бази даних «Лісовий фонд України» ВО
«Укрдержліспроєкт» та даних пробних площ Н.Ю. Висоцькою, О.В. Кобцем
побудовано математичні моделі та складено ескіз таблиць ходу росту модальних
деревостанів осики європейської (Populus tremula L.) вегетативного походження,
які ростуть в умовах свіжого і вологого сугруду. Розроблені математичні
співвідношення характеризують хід росту порослевих осикових деревостанів
свіжого та вологого сугрудів. Модальні порослеві осичники ростуть за І класом
бонітету в Поліссі та Лісостепу та переважно за ІІ класом – в Степу. Їхній запас
7
у 70-річному віці сягає 260–290 м3 га-1 та 250 м3 га-1 в умовах Лісостепу та Степу
відповідно. Вік кількісної стиглості осикових насаджень в умовах свіжого та
вологого сугруду становить 25–30 років [4].
Роди береза (Betulа) та вільха (Alnus) належать до родини березових
(Betulaceae). Більшість видів берези світлолюбні, морозостійкі, невибагливі до
ґрунту. Береза має велику морфологічну мінливість та різні підвиди й форми.
Вони часто природно гібридизуються та утворюють рослини з проміжними
морфологічними рисами. Найбільш поширеною в Лісостепу Україні є береза
повисла [9]. Береза повисла (Betula pendula Roth.) – дерево першого розміру у
стиглому віці за сприятливих умов може сягати 26–30 м висоти та до 80 см у
діаметрі. Береза росте дуже швидко, що дає змогу їй успішно конкурувати з
трав’яною рослинністю. У перший рік життя вона має висоту до 50 см, у 5 років
2–3 м, у 10 років приріст сягає 75–90 см у рік. Ріст за висотою практично
припиняється у 50–60, за товщиною у 80 років, береза може доживати до 100–
120 років [9].
Важливою є роль берези у підвищенні стійкості мішаних культур до
шкідників і хвороб, зокрема до соснового підкорового клопа та кореневої губки.
У березово-соснових культурах збільшується інтенсивність мінералізації опаду,
верхні горизонти ґрунту збагачуються елементами живлення, зменшується
інтенсивність розвитку кореневої губки. Узлісся з дерев цього виду підвищує
стійкість соснових насаджень до пожеж.
У Лісостепу та Північному Степу України доволі розповсюдженим видом
з м’яколистяних є вільха чорна, або клейка (А. glutinosa Gaertn.). Вона є видом,
вибагливим до родючості та вологості ґрунтів. Найкраще росте на багатих,
зволожених проточними водами перегнійних алювіальних, торф’яно-
перегнійних, а також алювіальних лучно-болотних ґрунтах, на берегах річок,
озер, струмків, боліт, на пісках. Сприятливими для росту вільшаників є ділянки з
тимчасовим затопленням [2].
Вільха чорна є доволі світлолюбним видом (або середньо-вибагливим до
світла), оскільки має порівняно розріджену крону, а процеси зріджування
8
деревостанів та очищення стовбура від сучків і гілля відбуваються швидко.
Вільха морозостійка, але в молодому віці дуже чутлива до коливань температури,
особливо у гірських умовах, де ця властивість зберігається і у старшому віці [2,
9]. У перші роки життя вільха росте дуже швидко, не залежно від походження.
До 10–15 років у сприятливих лісорослинних умовах річний приріст за висотою
становить 0,9–1 м і у віці 50 років досягає висоти 23–24 м із запасом деревини
300 м3 га-1 і більшим. Вільхові деревостани насіннєвого походження
довговічніші, ніж порослеві [2, 32].
Коренева система вільхи поверхнева і не утворює стрижневого кореня. У
3–4-річному віці вона складається з кількох бокових «вилок» і великої кількості
мичок. У стиглому віці з’являються кілька тонких головних коренів, від яких
відходять бічні корені. Дуже часто коренева система піднята над поверхнею
ґрунту на 0,5–0,7 м, особливо в місцях періодичного затоплення під час весняних
паводків [2].
Вільхові насадження відновлюються переважно вегетативним шляхом,
насіннєве відновлення ускладнене. Найсприятливішими лісорослинними
умовами для природного насіннєвого відновлення вільхи є сирий груд і сугруд, а
на мікропідвищеннях – перехідні типи від сирого груду і сугруду до мокрого
груду і сугруду відповідно [2].
Вільха не стійка до ураження гнилями. Найчастіше дерева вільхи
уражують справжній трутовик – Fomes fomentarius (L.ex Fr.) Gill., несправжній
трутовик (Phellinus igniarius (L.ex Fr.) Quel.) та деякі інші, зокрема – несправжній
вільховий трутовик (Phellinus alni Bond.) та променистий трутовик – Inonotus
radiatus (Snow et Fr.) Karst.). Вільхові культури також нерідко уражує вершинний
гриб Valsa oxystoma Rehm. [2, 32].
Проникнення збудників стовбурових гнилей у дерева вільхи відбувається
через місця пошкодження стовбурів (морозобоїни, злами, рани), у порослеві
окрім цього – через пні. Стовбурові гнилі у порослевих дерев розвиваються в
окоренковій частині стовбурів і можуть підніматися на висоту до чотирьох метрів
і більшу [2, 32], що знижує товарність деревини, причому зовнішні ознаки
9
ураження дерева майже не виявляються. Поширення патологічних процесів у
вільхових насадженнях може провокуватися як антропогенним впливом (рубки,
осушувальна меліорація та різкі зміни водного режиму у зв’язку із перекриттям
природного стоку дорогами або трубопроводами), так і стихійними (вітровали,
буреломи) та кліматичними явищами (посухи, високі температури тощо).
Найсприятливішими для вільшняків є зволожені ділянки в заплавах річок і
понижені місця вододілів із дерново-підзолисто-глеєвими ґрунтами. Бонітет
насаджень Вільхові деревостани найчастіше ростуть за Iа та І класами бонітету,
рідше (у гірших умовах) II і III класами. У багатших лісорослинних умовах до
вільхи чорної можуть домішуватися ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), в’яз
(Ulmus sp.), осика; в бідніших – береза та верба (Salix sp.) [21, 32].
Деревина вільхи чорної дуже цінна, без’ядрова, легка, м’яка, однорідна за
будовою, добре розщеплюється, обробляється та фарбується, стійка до гниття у
воді. Таким чином, вільха чорна є цінним деревним видом для лісового
господарства, яка забезпечує багато галузей народного господарства необхідною
сировиною [2].
Липа серцелиста (дрібнолиста) (Tilia cordata Mill.) – морозостійка і
тіньовитривала порода. Високу морозостійкість можна пояснити пізнім початком
вегетації й високим вмістом олії в молодих гілках. Вона може переносити морози
до -45°С. За тіньовитривалістю липа серцелиста поступається лише ялиці, ялині,
буку та грабу. Сходи липи дрібнолистої з’являються й розвиваються за умов
освітленості 2,0–2,5 % від рівня освітлення на відкритому місці. Липа серцелиста
не є посухостійкою, особливо на бідних ґрунтах. Після тривалих посух дерева
липи починають всихати. В Лісостепу Україні більше 75 % площ деревостанів
липи природного походження, зокрема більше половини мають порослеве
походження, майже 20 % – насіннєве. Розподіл площ деревостанів липи за
класами бонітету свідчить, що майже 80 % з них росте за І та ІІ класами бонітету.
Найбільшу площу (45%) займають середньовікові деревостани, частка стиглих і
перестійних становить 39 %, пристиглих – 14 %, а молодняків менше 2 %, що
свідчить про зменшення площ деревостанів липи [31].
10
Липа сприяє підвищенню стійкості насаджень до хвороб і шкідників лісу, до
зміни клімату, поліпшує родючість ґрунтів та збагачує різноманіття деревних
видів у цих насадженнях.
У дібровах Лісостепу України липа серцелиста разом із грабом звичайним
(Carpinus betulus L.), кленами гостролистим (Acer platanoides L.) та польовим (A.
сampestre L.) є найбільш поширеними підгінними видами для дуба звичайного та
ясена звичайного. У мішаних насадженнях природного походження в умовах
свіжого груду липа доволі інтенсивно росте. У 91–107-річному віці дерева липи
сягають середньої висоти 22,1–27,2 м і середнього діаметра 24,9–40,1 см [12].
Липа пристосована до різних ґрунтів, але краще росте на чорноземах і
темно-сірих лісових ґрунтах. Оптимальними є свіжі й помірно вологі, збагачені,
пухкі та добре дреновані супіщані й легкосуглинкові ґрунти. Липа не витримує
заболочування, але може рости на підкислених ґрунтах у діапазоні рН від 4 до 8.
Проте оптимальними є нейтральні ґрунти, де рН не перевищує 6 [31].
Завдяки вмісту в листках кальцію опад при розкладанні знижує кислотність
ґрунту й збагачує його гумусом, тим самим сприяючи поліпшенню родючості
кислих ґрунтів активніше, ніж дуб, модрина та інші лісові породи. У зв’язку з
цим липу можна ефективно використовувати в місцях із значним техногенним
навантаженням як один із засобів відновлення лісових ґрунтів. Насадження липи
дрібнолистої змінюють властивості лісових підстилок та впливають на
ефективну родючість ґрунтів. Під впливом опаду липи накопичуються гумус,
кальцій, гігроскопічна волога, карбонати; рН зсувається в лужний бік і, як
наслідок, збільшуються ємність поглинання, ступінь насиченості основами,
ґрунт помітно покращує свої природні властивості.
Липа серцелиста добре розмножується насінням і вегетативно. Природне
насіннєве поновлення липи в деревостанах проходить незадовільно, що
зумовлено переважно несприятливими умовами для проростання горішків під
наметом насаджень і на зрубах.
Липа серцелиста доволі добре росте й розмножується в складних
екологічних умовах. Велике значення мають санітарно-гігієнічні, естетичні,
11
захисні та інші корисні властивості цього деревного виду. Липу активно
використовують в озелененні населених пунктів, для створення захисних лісових
насаджень у Лісостепу й Північному Степу як ґрунтозатінювальну та підгінну
супутню породу. Насадження за участю липи є не лише джерелом задоволення
потреб у деревині, корі та недеревних продуктах, але й важливою базою для
бджільництва. Медопродуктивність липи становить за різними даними від 450 до
800 кг із 1 га суцільних насаджень. Настій квітів застосовують як потогінний,
жарознижувальний, болезаспокійливий і бактерицидний засіб [31].
Деревина липи білувато-кремова, м’яка, легка, пружна. Вона добре
обробляється, полірується, колеться, не деформується. Завдяки своїй м’якості та
однорідності деревину липи широко застосовують у столярному виробництві й
токарно-фрезерних роботах, у машинобудуванні, а також у виготовленні
музичних інструментів, виробів домашнього побуту, меблів, тари, бочок, вуликів
та інших домашніх виробів. Фанера з деревини липи, має низку позитивних
якостей: вона неважка, її легко фарбувати та полірувати.
Таким чином незважаючи на доволі детальні дослідження м’яколистяних
деревостанів різного складу зокрема щодо продуктивності, структури,
товарності та особливостей їх формування, нормативна база для ведення лісового
господарства м’яколистяних лісів Правобережного Лісостепу є певною мірою
недосконалою. Усе це певною мірою обмежує проведення лісівничих заходів з
підвищення продуктивності та стійкості деревостанів, посилення їхніх
екосистемних функцій.

12
2 ХАРАКТЕРИСТИКА КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА

2.1 Місцезнаходження і площа

Корсунь-Шевченківське надлісництво філії «Центральний лісовий офіс»
ДП «Ліси України» розташоване на території Черкаського та Звенигородського
адміністративних районів Черкаської області.
Корсунь-Шевченківський лісгоспзаг був організований згідно наказу
Міністерства лісового господарства України № 214 від 10.07.1967, на базі
колишнього Канівського лісгоспзагу і ГЛМС, а також Селищанського лісництва
Звенигородського лісгоспзагу.
Наказом Міністерства лісового господарства у 1991 році він був
перейменований у держлісгосп. Наказом держлісгоспу №134 від 30.09.1992
Селищанське лісництво перейменовано у Квітчанське. У 2003 році Сахнівське
лісництво було приєднане до Таганчанського лісництва.
У зв’язку з утворенням Черкаського обласного управління лісового
господарства та з метою приведення у відповідність Статуту і найменування
підприємства до Господарського кодексу України згідно наказу Держкомлісгоспу
України № 102 від 03.02.2005 року Корсунь-Шевченківський держлісгосп був
перейменований у Державне підприємство «Корсунь-Шевченківське лісове
господарство» (скорочена назва ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп»).
Перший лісовпорядний документ “Положение о Черкасских лесах,
принадлежащих войсковим поселениям” складений в 1826 році, містив опис
лісів та накреслював основні напрямки ведення лісового господарства. В лісах,
що не належали до військових поселень лісовпорядні роботи Лісовий
департамент провів у 1838 році, наступні роботи були виконані в 1845, 1849,
1856, 1861 і 1871 роках.
У 1862 році ліси військових поселень були передані до Лісового
департаменту і ним було проведено лісовпорядкування. Наступні лісовпорядні
13
роботи проводились у 1898, 1909, 1918, 1924, 1928 і 1934 роках, спрощена
інвентаризація пристиглих, стиглих і перестійних насаджень у 1944 році.
Перше лісовпорядкування усіх лісів, які входять до складу лісгоспу було
проведено у 1949-1950 роках Харківською лісовпорядною експедицією. В
архівах збереглися основні матеріали цих робіт: схеми, плани лісонасаджень,
планшети.
Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1992 р. Київською
лісовпорядною експедицією. Роботи виконувались відповідно до вимог
лісовпорядної інструкції 1986 року за І розрядом.
Починаючи з 1993 року на всій території лісгоспу проводилося
безперервне лісовпорядкування Київською лісовпорядною експедицією. Воно
полягало в щорічному проведенні натурних таксаційних робіт на площах
охоплених господарською діяльністю, прийнятих землях, лісових ділянках, що
зазнали впливу стихійного лиха. Всі поточні зміни вносилися в повидільну
таксаційну і картографічну бази даних, які підтримувались в актуальному стані.
Під час безперервного лісовпорядкування також здійснювався контроль за якістю
виконання лісогосподарських заходів, визначались місця їх проведення. За
результатами безперервного лісовпорядкування надавались комплекти обліково-
звітної документації, проводився аналіз виконання проєкту організації та
розвитку лісового господарства та надавалися відповідні рекомендації.
У 2003 році безперервне лісовпорядкування проведено з оновленням
основних проєктних і картографічних матеріалів. Проведена додаткова таксація
лісових ділянок стиглих і пристиглих насаджень, можливих для експлуатації,
молодняків до 20 років, встановлено нові розрахункові лісосіки рубок головного
користування та обсяги рубок формування і оздоровлення лісів з визначенням
місць їх проведення.
З 2010 року безперервне лісовпорядкування перейшло на нову організацію
робіт – передавання функцій польового збору інформації лісогосподарському
підприємству.
14
Базове лісовпорядкування 2013 року проведено за І розрядом Українською
лісовпорядною експедицією Українського державного лісовпорядного
проєктного виробничого об’єднання ВО „Укрдержліспроєкт” у відповідності до
вимог чинної на той час лісовпорядної інструкції, рішень першої лісовпорядної і
технічної нарад за підсумками польових робіт, а також координаційно-технічної
наради за підсумками польових робіт базового лісовпорядкування в державних
підприємствах Черкаського обласного управління лісового і мисливського
господарства.

2.2 Природно-кліматичні умови

Район розташування надлісництва розташований переважно на
Придніпровських низовині та височині. Абсолютні висоти низовини не
перевищують 150 м (найменші показники – 80-90 м характерні для території, що
прилягає до Кременчуцького водосховища), а відмітки висот височини
піднімаються до 240 м над рівнем моря. За морфологічними і геоморфологічними
ознаками територія надлісництва належить до широко-хвилястого долинно-
балкового водно-ерозійного типу рельєфу.
Рельєф характеризується розгалуженою, глибокою яружно-балковою
мережею, наявністю глибоких річкових долин. Геологічна будова складається з
докембрійських магматичних і метаморфічних порід Українського кристалічного
щита, осадових порід палеозою, мезозою і кайнозою (глини, пісковики, мергелі).
Докембрійські породи виходять на поверхню по берегах річок. На другій та
третій надзаплавних терасах Дніпра рельєф майже рівний, місцями хвилястий з
невеликими коливаннями відміток поверхні від 105 до 120 м над рівнем моря.
Територія надлісництва належить до Корсунь-Шевченківського
агроґрунтового району і характеризується наявністю значної кількості
еродованих ґрунтів. У цьому агроґрунтовому районі переважають сірі, світло-сірі
та темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи різного механічного складу.
15
Найпоширенішими тут є реградовані ґрунти, які становлять майже 40 %
площі. На другому місці – опідзолені ґрунти (майже 35%), на третьому
чорноземи глибокі (близько 10%). Переважаючими типами ґрунтів в лісгоспі є
опідзолені лісові суглинки та сірі лісові ґрунти.
За ступенем вологості більша частина ґрунтів належить до свіжих. Частка
лісових ділянок з надмірним зволоженням становить 1,0 % площі, вкритих
лісовою рослинністю лісових ділянок. Болота займають площу 508,5га.
Для неї характерний помірно-континентальний клімат із середньорічною
температурою повітря 7,7°С, відносно м’якою зимою і теплим літом.
За фізико-географічними, кліматичними та ґрунтовими ознаками територія
лісгоспу належить до Лісостепової природно-кліматичної зони. Згідно
лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до лісостепової
зони Дністровсько-Дніпровського лісостепового округу [6].
Природні умови лісостепу дуже різноманітні стосовно показників клімату
та ґрунтів. Вологість клімату зростає із сходу на захід, а родючість ґрунтів,
навпаки - із заходу на схід.
Кліматичні умови визначаються насамперед географічним положенням
регіону та формуються у процесі взаємодії таких чинників, як сонячна радіація,
циркуляційні процеси в атмосфері, рельєф, гідрографічна сітка, рослинний
покрив. Клімат помірно-континентальний із відносно м’якою зимою і теплим
літом.
Сума позитивних температур дорівнює 2650-2900°С. За рік випадає в
середньому від 460 мм опадів на півдні району до 520 мм у північній його
частині. За період із температурами понад +10°С кількість опадів коливається від
280 до 320 мм. Безморозний період триває 160-170 днів. Навесні приморозки
припиняються здебільшого наприкінці квітня, а найпізніше – наприкінці травня.
Перші осінні приморозки спостерігаються, як правило, в першій декаді жовтня,
а в окремі роки бувають навіть у першій декаді вересня.
Стійкий сніговий покрив утворюється у другій декаді грудня, а в окремі
роки на місяць раніше або пізніше. У першій декаді березня починається
16
руйнування стійкого снігового покриву, іноді воно спостерігається у другій
декаді квітня.
Коротка характеристика кліматичних умов, що важливі для лісового
господарства, приведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Кліматичні показники
Одиниці
Найменування показників Значення Дата
вимірювання
1. Температура повітря:
–середньорічна градус 7
–абсолютна максимальна градус 39 липень
–абсолютна мінімальна градус 41 січень
2. Кількість опадів на рік мм 505
3. Тривалість вегетаційного періоду днів 205 06.04-28.10
4. Пізні весняні заморозки 19.05
5. Перші осінні заморозки 25.09
6. Середня дата замерзання рік 29.12
7. Середня дата початку паводку 13.03
8. Сніговий покрив:
–товщина см 13
–час появи 17.12
–час сходження у лісі 23.03
9. Глибина промерзання ґрунту см 64
10. Напрям панівних вітрів за сезонами:
–зима румб З,ПДЗ
–весна румб З,С
–літо румб З
–осінь румб З
11. Середня швидкість панівних вітрів за
сезонами:
–зима м·сек-1 4,6
–весна м·сек-1 4,2
–літо м·сек-1 3,2
–осінь м·сек-1 3,8
12. Відносна вологість повітря % 7,7
17

Основними кліматичними факторами, що негативно впливають на ріст і
розвиток лісових насаджень є: ранні осінні та пізні весняні заморозки, великі
річні амплітуди температур, малосніжні зими, нерівномірне розміщення
снігового покриву та часті відлиги зимою, інтенсивні зливи та штормові вітри.
Одним з провідних факторів формування лісових насаджень є рельєф. Він
суттєво впливає на ріст і розвиток лісостанів, а також на їхнє розміщення. Рельєф
формує місцевий мікроклімат і впливає на ґрунтоутворюючі процеси,
визначаючи потужність ґрунту, його зв’язок з материнською гірською породою, а
також регулює гідрологічні процеси. Особливо важливе значення має рельєф в
лісах водоохоронного та ґрунтозахисного значення.
За характером рельєфу територія лісгоспу належить до рівнинних лісів і
лежить на Українському кристалічному масиві розташованому в районі
Київського Придніпровського плато на сході р. Рось. Місцевість складена
третинними рихлими відкладами, вкритими товстим шаром лесів і лесовидних
суглинків, в який вклинюється морена.
За рельєфом і ґрунтами територія розділяється на дві частини: рівнинна
піщана (Кумейківське, Яснозірське і частина Виграївського лісництва) і дуже
пересічена, представлена грядами горбів, що досягають до 200 м і порізаних
балками з крутими схилами і глибокими ярами. Основні ґрунти в цій частині
суглинисті сірі і темно-сірі, а також опідзолені чорноземи (Таганчанське,
Корсунське, Квітчанське і частина Виграївського лісництва).
В геологічному відношенні ці дві частини розташовані переважно на
нижньо-третинних відкладах.
Рівнинна частина надлісництва розділяється на три тераси:
- заплавно-лучна тераса, що заливається весняними водами р. Рось і
представлена торфянисто-болотними ґрунтами, а на підвищеннях – островами із
піщаних і суглинистих наносів;
- надлучна тераса, яка не заливається весняними водами є найбільш
поширеною в надлісництві. На понижених місцях представлена збагаченими
18
піщаними ґрунтами (зокрема в Драбівській дачі Кумейківського лісництва). Для
найвищих частин тераси характерні піщані слабо-опідзолені ґрунти із глибоким
заляганням рівня ґрунтових вод.
- третя тераса найбільш підвищена з піщаними ґрунтами і слабо вираженим
рельєфом (північна частина Кумейківського лісництва).
Північніше р. Рось (Таганчанське, Корсунське і частина Виграївського
лісництва) територія представлена грядами горбів, які чергуються з балками із
крутими схилами і глибокими ярами. Західні схили горбів мають більш пологий
характер. Основними ґрунтами в цій частині є сірі лісові різних підтипів, але
переважають темно-сірі. На вододілах трапляються опідзолені чорноземи, а на
днищах балок – намивні ґрунти.
Ерозійні процеси можливі переважно у вигляді водної-ерозії ґрунтів на
території Корсунського, Квітчанського, Таганчанського та частини Виграївського
лісництв на яружно-балочних ділянках .
За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до свіжих.
Частка лісових ділянок з надмірним зволоженням становить 0,4 % площі,
вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Болота займають площу 161,9 га.
Територія лісгоспу розташована в басейні ріки Дніпро та його притоків (табл.
2.2).

Таблиця 2.2 – Характеристика річок
Ширина лісових смуг вздовж
Найменування Куди впадає Загальна
берегів річок, м
річок річка протяжність, км
згідно нормативів фактична
1.Річки та водоймища, вздовж яких виділена підкатегорія лісів „Лісові ділянки вздовж
берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів”.
Рось Дніпро 346 500 500
Вільховиця Дніпро 100 300 300
2.Річки та водоймища , вздовж яких виділені особливо захисні ділянки лісу
Фоса Вільховиця 150 150

19

2.3 Економічні умови ведення лісового господарства

Територія діяльності Корсунь-Шевченківського надлісництва філії
«Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» належить до
сільськогосподарських районів області з відносно добре розвинутою
промисловістю в містах Корсунь- Шевченківський, Канів.
Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на буряково-зерновому
господарстві, овочівництві та садівництві, а також на м’ясо-молочному
тваринництві та птахівництві
Переробкою деревини займаються приватні деревообробні підприємства
такі як Ековуд, Коріс АМ, Євровудекс.
Лісові насадження розташовані масивами і окремими урочищами. В зоні
діяльності надлісництва до інших лісокористувачів належать (найбільші за
площею лісових ділянок) Спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс»
(5926,9 га), Канівський природний заповідник (2072 га) і Регіональний
Ландшафтний парк «Трахтемирів» (10711,2 га).
Лісове господарство в економіці району розташування має важливе
значення. Основні напрямки його розвитку – підвищення продуктивності лісових
насаджень, боротьба з ерозією ґрунтів, посилення санітарно-гігієнічних,
рекреаційних та оздоровчих функцій лісу, задоволення місцевих потреб в
деревині і інших лісових ресурсах.
Випас худоби в лісовому фонді проводиться в дуже обмеженій кількості і
практичного значення немає. З побічних лісових користувань має місце
сінокосіння, бджільництво, збір грибів, ягід, плодів і лікарської сировини
місцевим населенням.
Мисливська фауна в лісах надлісництва представлена кабанами, козулями,
зайцями, лисицями. Полювання має спортивно-аматорський характер.
20
Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продукції
побічних лісових користувань, лісові насадження мають важливе
природоохоронне і рекреаційне значення.
Найбільш важливим із соціально-економічних факторів є можливість
поповнення місцевого бюджету і поліпшення загальної соціально-економічної
ситуації в районі, забезпеченні сировиною галузь будівництва, зайнятості
місцевого населення та працівників, а також забезпечення населення дровами
паливними, що в умовах паливно-енергетичної кризи внаслідок війни росії проти
України є особливо актуальним.

2.4 Стан та динаміка лісового фонду

Існуючий поділ лісів на категорії проведено згідно Порядку поділу лісів на
категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок (постанова КМ
України № 733 від 16.04.07) [26].
До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення
віднесені: регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», пам’ятки природи;
заповідні лісові урочища; заказники; ліси, що мають наукове або історичне
значення.
До рекреаційно-оздоровчих лісів з особливим режимом користування
віднесені: ліси в межах міст, селищ та інших населених пунктів, лісопаркова
частина лісів зеленої зони, рекреаційно-оздоровчі ліси, поза межами лісів
зелених зон.
До рекреаційно-оздоровчих лісів з обмеженим режимом користування
віднесені: лісогосподарська частина лісів зеленої зони.
До захисних лісів з обмеженим режимом користування віднесені: лісові
ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць,
автомобільних доріг державного значення, лісові ділянки (смуги лісів) уздовж
берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, байрачні ліси.
21
У господарських частинах лісів з обмеженим режимом користування
дозволяється проведення рубок головного користування (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3– Розподіл території за категоріями лісів
Категорії лісів Площа
га %
Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного
8051,1 11,8
призначення – разом
в тому числі:
Природні заповідники 1305,6 1,9
Заповідні урочища 1706,2 2,5
Пам’ятки природи 92 0,1
Заказники 3627,1 5,3
Ліси історико-культурного призначення 36,5 0,1
Ліси наукового призначення, включаючи генетичні
52,8 0,1
резервати
Регіональні ландшафтні парки (заповідна зона) 1136,3 1,7
Регіональні ландшафтні парки (зона регульованої
94,6 0,1
рекреації)
Рекреаційно-оздоровчі ліси - разом 4173,6 6,1
в тому числі:
Лісові ділянки у межах міст, селищ та інших населених
185,7 0,3
пунктів
Лісопаркова частина лісів зелених зон 483,8 0,7
Лісогосподарська частина лісів зелених зон 3416,5 5
Рекреаційно-оздоровчі ліси, поза межами зелених зон 87,6 0,1
Захисні ліси – разом 39938,9 58,4
в тому числі:
Протиерозійні ліси 9774,6 14,3
Лісові ділянки, які прилягають до смуг відведення
377,4 0,6
залізниць
Лісові ділянки, що прилягають до смуг відведення
598,9 0,9
автодоріг державного значення
Лісові ділянки уздовж берегів річок, навколо озер та інших
4628,8 6,8
водойм
Інші захисні ліси 24559,2 35,7
Експлуатаційні ліси 16251,5 23,8
Всього по надлісництву 68415,1 100

Кожна господарська секція орієнтована на вирощування певних корінних
або цільових порід відповідно до типів лісу на основі заходів, що забезпечують
одержання до віку стиглості лісу максимального запасу деревини кращої
розмірно-якісної структури, найбільш ефективного виконання захисних,
оздоровчих та інших корисних функцій лісу.
22
Основою для поділу насаджень одного панівного деревного виду на кілька
господарських секцій стала значна різниця в продуктивності, віках стиглості,
поділ насаджень на високостовбурні і низькостовбурні.
Виключення особливо захисних лісових ділянок лісового фонду з
розрахунку головного користування, проєктування способів рубок і необхідних
лісогосподарських заходів здійснювались згідно з чинними нормативними
документами.
Основну частину займають захисні ліси (понад 58 %), частка
експлуатаційних лісів становить майже 24 %.
Лісові землі у діяльності надлісництва використовуються доволі ефективно
(таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 – Розподіл лісових ділянок за категоріями земель
Площа
Категорія земель
га %
Лісові землі 67038,3 100
Вкриті лісовою рослинністю 64560,9 96,3
в т. ч. лісові культури 47848,3 71,4
Не вкриті лісовою рослинністю 2477,4 3,7
лісові розсадники, плантації 60,4 0,1
незімкнуті лісові культури 1040,9 1,6
зруби 271,4 0,4
згарища, загиблі насадження 40,9 0,1
галявини, пустирі 104,6 0,2
біогалявини 215,7 0,3
рідколісся 59,5 0,1
лісові шляхи, просіки, протипожежні розриви 684 1,0

Частка вкритих лісовою рослинністю ділянок становить 96,3 % від площі
лісових земель. Серед не вкритих лісовою рослинністю ділянок переважають
незімкнуті лісові культури (1,6 %) та лісові шляхи, просіки, протипожежні
розриви (1,0 %).

23

3 МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Метою роботи є дослідження особливостей формування листяних
деревостанів Корсунь-Шевченківського надлісництва.
Для цього вирішувалися такі завдання:
− провести аналіз таксаційних показників та продуктивності м’яколистяних
деревостанів у основних типах лісу;
− визначити ступінь використання лісорослинного потенціалу
м’яколистяними деревостанами;
− провести лісівничо-економічну оцінку м’яколистяних деревостанів
Корсунь-Шевченківського надлісництва.
Для виконання поставлених завдань проводили аналіз бази даних «Лісовий
фонд» ВО «Укрдержліспроєкт» для Корсунь-Шевченківського надлісництва (у
межах Корсунь-Шевченківського лісгоспу станом на 01.01.2017) з метою
визначення середніх або максимальних лісотаксаційних показників
м’яколистяних деревостанів за класами віку.
Тимчасові пробні площі (ТПП) закладали у таких деревостанах в основних
типах лісу. ТПП закладали в пристиглих і стиглих деревостанах, два з яких
близькі до оптимальних, а два до модальних. Відібрані за інформацією з бази
даних «Лісовий фонд» ділянки оглядали та окомірно встановлювали лісівничо-
таксаційну характеристику деревостанів, відповідність лісорослинним умовам та
стан. При цьому встановлювали також лісівничі особливості основних
компонентів насаджень (підріст, підлісок, живий надґрунтовий покрив) з метою
правильного надання лісотипологічної характеристики. Якщо характеристики
лісових насаджень відповідали встановленим вимогам, то на ділянках оцінювали
інструментально. Вимірювання на ділянках та визначення основних
лісотаксаційних показників проводили загальноприйнятими у лісівництві та
лісовій таксації методами із застосуванням стандарту організацій України
«Площі пробні лісовпорядні. Метод закладання» [22, 26].
24
З метою уникнення впливу «крайового ефекту» пробні площі закладали на
відповідній відстані від відкритих просторів. На ТПП проводили перелік дерев
(не менше ніж 150 штук) за ярусами, деревними видами, ступенями товщини,
категоріями технічної придатності та станом. Діаметри дерев вимірювали у двох
взаємоперпендикулярних напрямках. За результатами переліку дерев визначали
три центральні ступені товщини, для трьох дерев головного елемента лісу кожної
з цих ступенів вимірювали висоти [22].
Лісівничо-таксаційні показники (форма, склад, вік, середні висота й
діаметр, клас бонітету, повнота, запас і товарність) визначали за
загальноприйнятою методикою [9, 22]. Обробку дослідних даних проводили за
допомогою комп’ютерних програм MS Excel та розрахунків матеріально–
грошової оцінки. Середні показники м’яколистяних деревостанів надлісництва
встановлювали як середньозважені через площу.
Склад встановлювали за співвідношенням деревних видів за ярусами
деревостану, при цьому наводили їх скорочені позначення та коефіцієнти участі
в загальному запасі. Середній діаметр визначали для кожного елемента лісу за
площею поперечного перерізу середнього дерева як середньоквадратичний. За
логарифмічним регресійним рівнянням побудованим у програмі MS Excel
встановлювали значення середньої висоти, що відповідає середньому діаметру.
Клас бонітету встановлювали за середніми висотою i віком деревостану за
відповідною шкалою [16]. Відносну повноту встановлювали за співвідношенням
суми площ поперечних перерізів деревних стовбурів досліджуваних
деревостанів (Gт.) до суми площ перерізів стовбурів нормального деревостану
(Gн.) за формулою 3.1:

P = Gт. / Gн. (3.1)

Суми площ поперечних перерізів нормальних (повних) деревостанів взято
у таблицях сум площ перерізів та запасів деревостанів при повноті 1,0
(стандартні таблиці) з Лісотаксаційного довідника [16].
25
Лісівничо-таксаційні показники м’яколистяних деревостанів на ТПП
наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Загальна характеристика деревостанів на дослідних ділянках
№ Склад ТЛУ Вік, років Нс, м Клас бонітету Повнота
1 8Лпд1Дз1Гз D2 59 24,5 І 0,76
2 8Ос1Гз 1Вз D2 45 21,0 І 0,72
3 8Влч1Ос1Вз+Яз,Бп С4 55 25,5 Ia 0,67
4 9Бп1Ос+Влч С2-3 58 21,5 I 0,66

Дослідні ділянки представляють найбільш характерні м’яколистяні
деревостани Корсунь-Шевченківського надлісництва (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 – Вільховий деревостан на дослідній ділянці
26
4 ОЦІНКА СТАНУ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ М’ЯКОЛИСТЯНИХ
ДЕРЕВОСТАНІВ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА

4.1 Особливості формування модальних м’яколистяних деревостанів

Станом на 01.01.2024 у філії «Корсунь-Шевченківське лісове
господарство» м’яколистяні деревостани займали 4170,2 га. У віковій структурі
м’яколистяних деревостанів суттєво переважали середньовікові насадження,
частка площі яких більше 47 %. Частка молодняків становить 6,3 %, пристиглих
насаджень – 16,3 %, а стиглих і перестійних – 30,2 % (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 – Вікова структура насаджень м’яколистяних порід
Групи віку Площа
га %
молодняки 264,0 6,3
середньовікові 1968,8 47,2
пристиглі 677,8 16,3
стиглі та перестійні 1259,6 30,2
разом 4170,2 100,0

Найбільшою серед м’яколистяних є частка середньовікових деревостанів у
липи серцелистої (80 %), а найменшою у осики (15,5 %). Частка молодняків
найбільшою є для деревостанів осики (18 %), що може свідчити про її успішне
природне поновлення. Серед стиглих деревостанів найбільшою є частка таких у
осики (52 %). Оскільки осикові деревостани є похідними та у більшості випадків
малоцінними, слід проводити у стиглих деревостанах рубки головного
користування або лісовідновні рубки, а у молодняках заходи з їх реконструкції та
заміни на більш цінні. Оскільки вільхові деревостани у переважній більшості
займають властиві їм лісорослинні умови та більш більш-менш рівномірно
розподілені за групами віку доцільно поступово змінювати стиглі деревостани
вегетативного походження на насіннєві шляхом проведення рубок головного
користування або лісовідновних рубок і сприяння природному поновленню.
27
Відповідно до розподілу за групами віку встановлено площі деревостанів
основних м’яколистяних порід за класами віку (рис. 4.1).

140
120
100
80
60
40
20
0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
береза, вільха, липа Класи віку

Рисунок 4.1 – Розподіл березових, вільхових і липових деревостанів за
класами віку

Як видно з графіка найбільш представлені деревостани берези повислої 5 і
6 класів віку, вільхи чорної – 3, липи дрібнолистої 5 і 6 класів віку.
Важливе значення під час аналізу особливостей формування листяних
деревостанів має їхній розподіл за типами лісу. Листяні деревостани Корсунь-
Шевченківського надлісництва ростуть переважно у шести типах лісу, найбільша
їхня частка зосереджена в свіжій грабовій діброві (71 %) та свіжій грабово-
сосновій судіброві (18 %), у інших типах лісу частка є меншою за 5 % (таблиця
4.2).

Площа, га
28
Таблиця 4.2 – Розподіл площі листяних деревостанів Корсунь-
Шевченківського надлісництва за типами лісу
Площа
Типи лісу
га %
Свіжий дубово-сосновий субір В2-дС 35,8 0,2
Суха судіброва С1-Д 439,9 2,8
Свіжа грабово-соснова судіброва С2-гсД 2771,5 17,7
Свіжий грабово-дубово-сосновий сугруд С2-гдС 71,5 0,5
Суха грабова діброва D1-гД 498,7 3,2
Свіжа грабова діброва D2-гД 11140,9 71,3
Інші 658,0 4,2
Разом 15616,3 100

За результатами аналізу бази даних «Лісовий фонд» станом на 01.01.2022
встановлено середні таксаційні показники м’яколистяних деревостанів у межах
тодішнього Корсунь-Шевченківського лісгоспу (таблиця 4.3).

Таблиця 4.3 – Лісотаксаційні показники м’яколистяних деревостанів
Середні таксаційні Береза Осика Вільха Липа Верба біла
показники повисла чорна дрібнолиста
Площа, га 121,9 23,9 250,7 497,7 68,9
Вік, років 39 32 38 53 47
Клас бонітету Іа,7 І,2 І,1 І,4 IV,6
Повнота 0,70 0,68 0,65 0,73 0,54
Запас, м3·га-1 161 164 160 204 153
Запас стиглих, м3·га-1 210 239 284 292 159
Середня зміна запасу, м3·га-
4,1 5,1 4,2 3,8 3,3
1·рік-1

Найбільш продуктивними за класами бонітету є деревостани берези
повислої, а найменш продуктивними верби білої. Однак, якщо розглядати запаси
деревостанів, то найвищі запаси мають деревостани липи дрібнолистої, що
пояснюється насамперед їхнім старшим віком та вищим рівнем повнот.
Площі м’яколистяних деревостанів за основними ТЛУ та панівними
видами наведено у таблиці 4.4.

29
Таблиця 4.4 – Розподіл м’яколистяних деревостанів за основними типами
лісорослинних умов та панівними видами, га
Деревні Типи лісорослинних умов
види В2 В3 В4 С1 С2 С3 С4 С5 D1 D2 D3 D4 D5
Бп 12,9 27,6 3,3 - 34,8 30,6 2,0 - - 10,7 - -
Лпд 1,0 - - 23,0 113,3 7,8 - - 17,4 330,6 4,6 - -
Ос 0,1 0,8 0,2 7,4 5,0 - - - 10,4 - - -
Влч - - - - - 23,1 153,4 16,2 - - 1,0 53,9 3,1
Вб - - - - - 3,2 20,3 - - 0,2 9,9 35,3 -
Інші - - - - 2,4 3,9 1,3 - - 2,5 - -
Разом 12,9 27,6 3,3 23,2 157,9 73,6 177,0 16,2 17,4 351,9 18,0 89,2 3,1

Найбільше розповсюдження м’яколистяних деревостанів спостерігається у
свіжих грудах (D2), де серед цієї груп порід домінує липа дрібнолиста. На
другому місці за розповсюдженістю м’яколистяних деревостанів сирий сугруд
(С4) з вільхою чорною, а на третьому – свіжий сугруд (С2) з липою дрібнолистою.
Найбільші площі деревостанів верби білої зосереджено у сирому груді (D4) та
сирому сугруді, а берези повислої – у свіжому та вологому сугрудах (С3), а також
у свіжому суборі (В2). Такі закономірності можна пояснити як розповсюдженням
відповідних типів лісорослинних умов, так і вимогливістю деревних видів до
вологості та родючості ґрунтів.
Розрахований за укрупненими показниками рівень використання
лісорослинного потенціалу з урахуванням розподілу деревостанів за типами
лісорослинних умов та класами віку є доволі високим і становить для
деревостанів берези повислої 94,2 %, осики – 82,0 %, вільхи чорної – 80,0 %,
липи дрібнолистої – 78,5 %.
Продуктивність деревостанів залежить від лісорослинних зон, панівних
деревних видів, ТЛУ, лісогосподарської діяльності та антропогенного впливу на
лісові насадження. Листяні деревостани Корсунь-Шевченківського надлісництва
є середньопродуктивними, переважають деревостани І (44 %) та ІІ (37 %) класів
бонітету, частка деревостанів Іа і вищих класів бонітету становить 12 %. Серед
м’яколистяних деревостанів переважає І клас бонітету (44 %), частка ІІ класу
бонітету становить 31 % (табл.иця 4.5).
30
Таблиця 4.5 – Розподіл м’яколистяних деревостанів за класами бонітету, га
Класи бонітету
Панівні види Разом
Іа і > І ІІ ІІІ IV V
Береза повисла 45,6 54,2 21,4 0,7 – – 121,9
Вільха чорна 41,4 130,9 74,7 3,7 – – 250,7
Липа дрібнолиста 48,5 235,5 194,7 19,0 – – 497,7
Осика 8,2 3,5 10,7 1,5 – – 23,9
Верба біла – – – 1,9 26,5 40,5 68,9
га 143,7 424,1 301,5 26,8 26,5 40,5 963,1
Разом
% 14,9 44,0 31,3 2,8 2,8 4,2 100,0

Середній клас бонітету м’яколистяних деревостанів становить І,5.
Листяні деревостани Корсунь-Шевченківського надлісництва є переважно
середньоповнотними, частка деревостанів з повнотою 0,7 становить більше
50 %, а з повнотою 0,8 – майже 32 %. Середня повнота листяних насаджень
становить 0,72. Наявність низькоповнотних деревостанів пояснюється
зрідженням лісових насаджень у старшому віці, а також несприятливими
лісорослинними умовами. Серед м’яколистяних переважають деревостани з
повнотою 0,7 (44 %), частка деревостанів з повнотою 0,8 становить 29 %, аз
повнотою 0,6 – 18 % (таблиця 4.6).

Таблиця 4.6 – Розподіл м’яколистяних деревостанів за повнотами, га
Панівний Повнота
Разом
деревний вид
0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9
Береза повисла – 6,3 25,2 50,8 30,4 9,2 121,9
Вільха чорна 0,3 – 19,7 87,3 118,0 25,4 250,7
Липа дрібнолиста – – 2,5 29,7 239,9 223,2 2,4 497,7
Осика – – 0,2 6,9 14,8 2,0 – 23,9
Верба біла 0,8 39,1 26,2 2,8 – 68,9
га 0,3 0,8 67,8 175,3 426,3 281,0 11,6 963,1
Разом
% 0,0 0,1 7,0 18,2 44,3 29,2 1,2 100

Середня повнота м’яколистяних насаджень становить 0,70 і є меншою за
оптимальну (0,75).
31
Для ефективного регулювання продуктивності лісових насаджень
базовими є об'єктивні методи оцінювання та моделі динаміки основних
таксаційних ознак лісостанів з урахуванням походження і лісотипологічних
особливостей. Такі моделі мають бути основою для прогностичних оцінок стану
лісових насаджень, встановлення обсягів запроєктованих господарських заходів,
зокрема рубок формування і оздоровлення лісів та рубок головного
користування.
Розрахункова лісосіка надлісництва встановлена на засадах
правонастуництва і складається із суми розрахункових лісосік обрахованих для
ДП «Канівський лісгосп», ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп» і ДП
«Лисянський лісгосп» в обсязі 62,8 тис. м³ ліквідної деревини, в тому числі для
чорновільхової господарської секції – 0,58 тис. м³. Розрахункова лісосіка за
категоріями лісів становить: експлуатаційні – 39,5 тис. м³; захисні – 22,46 тис. м³;
рекреаційно-оздоровчі – 4,38 тис. м³.
У 2026 році надлісництво планує заготовити від рубок головного
користування 1,99 тис. м³ деревини липи дрібнолистої, 1,57 тис. м³ вільхи чорної,
0,08 тис. м³ тополь та верби, 0,04 тис. м³ осики. При цьому передбачено заготівля
лісоматеріалів круглих 0,15 тис. м³ липи та 0,68 тис. м³ вільхи; дров промислового
використання 1,20 тис. м³ липи, 0,62 тис. м³ вільхи, 0,06 тис. м³ тополі та верби,
0,03 тис. м³ осики; дров непромислового використання 0,64, 0,26, 0,01 та 0,02 тис.
м³ відповідно.
За класами якості лісоматеріалів круглих від рубок головного користування
планується такий розподіл: для липи В – 0,03 тис. м³, С – 0,12 тис. м³; для вільхи
А – 0,12, В – 0,30, С – 0,26 тис. м³.
Рубки формування і оздоровлення лісів у 2026 р. планується проводити на
загальній площі 3008,7 га із запасом, що вирубується 60,78 тис. м³. Основну
частину займають як за площею, так і за запасом вибіркові санітарні рубки:
2148,6 га і 25,29 тис. м³ деревини. Суцільні санітарні рубки планується проводити
на площі 103,3 га із запасом 22,73 тис. м³.
32
Від рубок формування і оздоровлення лісів планується отримати 0,76 тис.
м³ деревини липи, 0,04 тис. м³ вільхи та 0,15 тис. м³ осики.
Лісоматеріали круглі класу якості С планується отримати лише з деревини
липи (0,01 тис. м³). Дрова промислового використання передбачено заготовляти
з деревини липи – 0,60 тис. м³, вільхи – 0,04 тис. м³, осики – 0,1 тис. м³; дрова
непромислового використання липи – 0,15 тис. м³ та осики – 0,05 тис. м³.
Таким чином деревина, що заготовляється у м’яколистяних деревостанах
під час рубок головного користування характеризується доволі низькою
товарністю, основну частку становлять дрова промислового використання
(52,1 %), а частка лісоматеріалів круглих – складає 2,3 %. У процесі рубок
формування і оздоровлення лісів частка дров промислового використання у
деревині м’яколистяних деревних видів становить 78 %.

33
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Аналіз розподілу площ лісового фонду Корсунь-Шевченківського
надлісництва за категоріями земель свідчить, що лісові землі в лісогосподарській
діяльності використовуються доволі ефективно. Однак, лісорослинний
потенціал лісових земель використовується не повністю. що пояснюється
наявністю похідних деревостанів нижчої продуктивності, а також
низькоповнотних насаджень. Це спричинено посиленням антропогенного
впливу на ліси, ураженням лісових насаджень хворобами, пошкоджень комахами
та стихійними явищами (вітровалами та буреломами), відсутністю своєчасних
лісовідновних та реконструктивних заходів малоцінних насаджень, а також
порушенням режиму ведення лісового господарства в минулому.
2. Лісогосподарські заходи у Корсунь-Шевченківському надлісництві
здійснювалися переважно з дотриманням чинних нормативних документів, були
спрямовані на покращення якісного стану і підвищення продуктивності лісів,
посилення їх захисних і рекреаційно-оздоровчих функцій. Про правильний
напрямок ведення господарства свідчить зокрема успішне проведення
сертифікація лісів у надлісництві. У деяких випадках є порушення правил рубок
формування і оздоровлення лісів, що призводить до зниження продуктивності
насаджень.
3. Станом на 01.01.2024 у філії «Корсунь-Шевченківське лісове
господарство» м’яколистяні деревостани займали 4170,2 га. У віковій структурі
м’яколистяних деревостанів суттєво переважали середньовікові насадження,
частка площі яких більше 47 %. Частка молодняків становить 6,3 %, пристиглих
насаджень – 16,3 %, а стиглих і перестійних – 30,2 %.
4. Найбільше розповсюдження м’яколистяних деревостанів
спостерігається у свіжих грудах, де серед цієї груп порід домінує липа
дрібнолиста. Найбільші площі деревостанів вільхи чорної та верби білої
зосереджено у сирому груді та сирому сугруді, берези повислої – у свіжому та
вологому сугрудах, а також у свіжому суборі. Такі закономірності можна
34
пояснити як розповсюдженням відповідних типів лісорослинних умов, так і
вимогливістю деревних видів до вологості та родючості ґрунтів.
5. М’яколистяні деревостани Корсунь-Шевченківського надлісництва
характеризуються середньою повною 0,70 та І,5 класом бонітету. Переважають
деревостани з повнотою 0,7 (44 %), частка деревостанів з повнотою 0,8 становить
29 %, а з повнотою 0,6 – 18 %. переважає І клас бонітету (44 %), частка ІІ класу
бонітету становить 31 %.
6. Виходячи з характеристик стану та розподілу м’яколистяних
деревостанів доцільно рекомендувати проводити у стиглих осикових
деревостанах рубки головного користування або лісовідновні рубки, а у
молодняках заходи з їх реконструкції та заміни на більш цінні. У вільхових
деревостанах доцільно поступово змінювати стиглі деревостани вегетативного
походження на насіннєві шляхом проведення рубок головного користування або
лісовідновних рубок і сприяння природному поновленню.
7. Деревина, що заготовляється у м’яколистяних деревостанах під час рубок
головного користування характеризується доволі низькою товарністю, основну
частку становлять дрова промислового використання (52,1 %), а частка
лісоматеріалів круглих – складає 2,3 %. У процесі рубок формування і
оздоровлення лісів частка дров промислового використання у деревині
м’яколистяних деревних видів становить 78 %.

35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бугайов С.М., Гірс О.А., Пастернак В.П. Закономірності розподілу
дерев за діаметром та динаміка товарної структури вільхових деревостанів
Слобожанського лісотипологічного району. Український журнал лісівництва та
деревинознавства. 2021. Вип. 12 (1). С. 17-24.
2. Бугайов С.М., Пастернак В.П. Вільхові ліси лівобережного лісостепу
України: стан та продуктивність: монографія. Харків: Планета-Прінт. 2020. 180
с.
3. Білоус А.М. Біопродуктивність та екосистемні функції м'яколистяних
лісів Українського Полісся: дис. ... д-ра с.-г. наук: спец. 06.03. 02"
Лісовпорядкування та лісова таксація", 06.03.03" Лісознавство і лісівництво" /
Білоус Андрій Михайлович. К., 2016. 391 с.
4. Висоцька Н.Ю., Кобець О.В. Особливості росту та формування
природних порослевих деревостанів осики європейської (Populus tremula L.).
Лісівництво і агролісомеліорація. 2019. Вип. 134. С. 3-12
5. Гайова Ю.Ю. Диференціація рослинного покриву Черкасько-
Чигиринського геоботанічного району. автореф. дис. ... канд. біол. наук. Київ:
Інститут ботаніки, 2008. 20 с.
6. Генсірук С.А. Ліси України. 3-тє вид. [доопр. і розш.] Львів: Наукове
Товариство ім. Шевченка, Укр. держ. лісотехнічний університет, 2002. 496 с.
7. Гирс А. А. Товарность березовых и осиновых древостоев УССР:
автореф. дис. … канд. с.-х. наук: спец. 06.03.02 «Лесоустройство и лесная
таксация» Киев, 1987. 22 с.
8. Гірс О.А. Стиглість деревостанів та використання деревних ресурсів
у лісах різного функціонального призначення. Корсунь-Шевченківський: Вид.
Майдаченко. 2011. 315 с.
9. Гордієнко М.І., Гордієнко Н.М. Лісівничі властивості деревних
рослин. Київ: ТОВ «Вістка», 2005. 817 с.
36
10. Гром М.М. Лісова таксація : підручник. 3-тє вид., доповн. Львів: РВВ
НЛТУ України, 2010. 416 с.
11. Давидов М. В. Високопродуктивні осичники Українського Полісся.
Вісник сільськогосподарської науки. К.: Урожай, 1965. № 1. С. 78–82.
12. Давидов М.В., Поляков О.В. Особливості росту осичників на Поліссі
та в Лісостепу України. Вісник сільськогосподарської науки. 1966. № 12. С. 56–
60.
13. Застосування польової ГІС Field-Map для розв’язання завдань
ефективного управління лісовими ресурсами [Букша І.Ф., Черни М., Пастернак
В.П., Букша М.І.] Науковий вісник Національного аграрного університету. 2008.
Вип. 128. C. 226–231.
14. Лакида П.І., Морозюк О.В. Ліси Черкащини: біопродуктивність і
динаміка : монографія. Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2011.
222 с.
15. Лісівництво : підручник / Яворовський П.П., Сендонін С.Є.,
Левченко В.В., Токарєва О.В., Пузріна Н.В. Київ: НУБіПУ, 2021. 654 с.
16. Лісовий кодекс України (Редакція від 08.08.2021). [Електронний
ресурс]. Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/3852-12.
17. Лісотаксаційний довідник / НУБіПУ; уклад. Білоус А.М., Кашпор
С.М., Миронюк В.В., Свинчук В.А., Леснік О.М. Київ: Видавничий дім
«Вініченко». 2021. 420 с.
18. Лищук М. Е. Рост и продуктивность насаждений мягколиственных
пород Украинского Полесья : дис. …кандидата с.-х. наук : 06.03.02. Харьков,
1988. 206 с.
19. Модели роста и продуктивность оптимальных древостоев. Киев:
УСХА, 1992. 144 с.
20. Оборська А.Е. Структура деревостанів вільхи клейкої
Правобережного Лісостепу України. Лісове і садово-паркове господарство. 2015.
Вип. 8. URL: http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Lis/article/view/9015
37
21. Остапенко Б.Ф., Ткач В.П. Лісова типологія: Навчальний посібник.
Частина 2. Харків: ХНАУ, 2002. 180 с.
22. Пірс П. Основи економіки лісового господарства. Київ: ЕКО-інформ,
2006. 224 с.
23. План ведення господарства (План лісоуправління) Корсунь-
Шевченківського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП "Ліси
України". Черкаси. 2025. 87 с. URL: https://e-forest.gov.ua/wp-
content/uploads/2025/03/Zatverdzhenyj-plan-lisoupravlinnia.pdf
24. Площі пробні лісовпорядні. Метод закладання : СОУ 02.02-37-
476:2006. Київ: Мінагрополітики України, 2006. 32 с.
25. Поляков А. В. Осинники Украинского Полесья, их рост, строение и
сортиментная структура : автореф. дис. … канд. с.-х. наук : 06.03.02
«Лесоустройство и лесная таксация». Киев: 1967. 19 с.
26. Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних
лісових ділянок, затверджені постановою КМ України від 16.04.07 № 733 …
27. Правила поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок
та робіт, пов’язаних і не пов’язаних із веденням лісового господарства,
затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 724 від 12.05.2007 (зі
змінами). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/724-2007-%D0%BF#Text
28. Санітарні правила в лісах України. Затверджені Постановою КМУ №
555 від 27.07.1995 в редакції Постанови KMУ №756 від 26.10.2016, із змінами
затвердженими Постановою КМУ № 1224 від 09.12.2020. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2016-%D0%BF#n11
29. Свинчук В.А., Кашпор С.М., Миронюк В.В. Математичні моделі
об’єму деревних стовбурів основних лісоутворювальних порід України.
Науковий вісник НУБіПУ. Серія: Лісівництво та декоративне садівництво. 2014.
Вип. 198, ч. 2. С. 58–64.
30. Сортиментные таблицы для таксации леса на корню. [Ответств. за
выпуск проф. К.Е. Никитин]. Киев: Урожай, 1984. 629 с.
38
31. Сошенський О.М., Гірс О.А., Свинчук В.А. Таксація дерев і
деревостанів липи серцелистої : монографія. Київ: ЦП «Компринт», 2018. 192 с.
32. Ткач В. П. Заплавні ліси України. Харків: Право. 1999. 368 с.
33. Ткач В.П., Лук'янець В.А., Румянцев М.Г. Попереднє поновлення
деревних порід в умовах свіжої кленово-липової діброви Лівобережного
Лісостепу. Лісівництво і агролісомеліорація, 2014. Вип. 124. С. 47-54.
34. Цилюрик А. В. Оздоровлення і вирощування осикових насаджень в
Україні: монографія. Київ: НВЦ, 1995. 115 с.
35. Шлапак В.П. Резерви підвищення лісистості та продуктивності
культур сосни у Центрально-придніпровській височинній області. Науковий
вісник НЛТУ України. 2019. Вип. 29 (7). С. 50–59.
MIHICTEPCTBO OCBITHIHAYKM yKPAÏHM
YEPKACLKMM EPKABHMM TEXHOJIOTTHMMY HIBEPCHTET
pakylbTeT TeXHOJJOriĂ, yniBHMITBa ra paioHaIbHOrO IpupontKOPHCTYBaHHA
(Ba duky.1.1ey)
Kaepa JicOBOTO rOCnolapcTBa Ta pajovaibHOTO IpupolaKOphcTYBaHHA
«o 3axHCTY 10InymeHo»
3ag. yhpenpn JI PII
IHrpila YEMEPVC
(LWMC) (iviuiaH. npiBume)
2026 p.
TPAOI4HA JOKYMEHTAIIA
10 KBaJtihikaiğHoï poõoTH
ÖakalaBpa
(oCBİTHb0-KBanihikauiHHÝ piBeHb)
Ha reMy: «CTaH Ta npoiykTHBHİCTS M' IKOJHCTAHHX LepeBocTaHiB KopeyHb
IlleB4enKİBCLKOro HaLIİCHHUTBa þiiü
«llenTpalbHHÝ JicoBuűo pic» | «Jlicn YkpaiHH»»
BHKOHaB: 3100V Ba4 BMIOio CBİTH 4 Kypcy.
rpyn JIT-27cK
CueniaIbHOCTİ: 205 «JlicOBe rOCnOLapcTBO»
(unpp i Ha3Ba HanpaMy niaroTOBKH, CneuianbHOCTİ)
HesnacB ApTbOM CepriňoBHY
(upis»me, in'N. I10 6aTbKOBİ 3u06y sana BHLOi ocBiTH)
KepiBınKHRaa BoőnuMHp IIACTEPHAK
(İM'A Ta ipi3Buue)
HopMoKoHTponb IHrpina YEMEPHC
(iM'A Ta npi3BuIe)
3acsinuyIo. IIO y Liŭ KBaJri)ikaniüniň pooori HeMac alO3MCHb 3 ipalb iHIHx asropis
be3 BJlOBİJIHMX IIOCHJlaHb
3100V Ba! BHUoi 0CBİTH
(ninnnc)
Yepkacn 2026 poky
1

Слайд 1

Слайд 2

2

Слайд 3

Слайд 4

3

Слайд 5

Слайд 6

4

Слайд 7

Слайд 8

5

Слайд 9

Слайд 10

6

Слайд 11

Слайд 12

7

Слайд 13

Слайд 14

8

Слайд 15

Слайд 16

9

Слайд 17

Слайд 18

10

Слайд 19

Репозиторій ЧДТУ