Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9853| Назва: | Особливості вирощування садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою у розсаднику Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» |
| Автори: | Ткачук, Оксана Михайлівна Торопцев, Антон Володимирович |
| Ключові слова: | лісовий розсадник;субстрат;торф;тирсокомпост;схожість насіння;сіянці;закрита коренева система;відкрита коренева система;контейнерна культура;ліплявське лісництво;черкаське надлісництво |
| Дата публікації: | 5-чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 66 с., 18 рисунків, 7 таблиць, 38 літературних джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи – вивчення особливостей вирощування садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою у розсаднику Ліплявського лісництва та обґрунтування доцільності застосування відповідних технологій у лісокультурному виробництві. Об’єкт дослідження – вирощування лісового садивного матеріалу у розсаднику Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва. У бакалаврській роботі розглянуто особливості вирощування садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою у розсаднику Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Проаналізовано сучасний стан лісового розсадництва, види садивного матеріалу деревних рослин, вимоги до його якості, а також технологічні особливості вирощування сіянців із відкритою та закритою кореневою системою. Особливу увагу приділено впливу складу субстратних сумішей на проростання насіння, стан сходів, ріст у висоту та розвиток кореневої системи сіянців сосни звичайної у контейнерній культурі. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9853 |
| Розташовується у зібраннях: | 205 Лісове господарство (Лісове господарство) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ А. Торопцев, 05.06.2026.pdf Restricted Access | 10.84 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
4 YEPKACLKHĂ CHERCASSY IEPKABHHA STATE TEXHOJOrYHHŽă TECHNOLOGICAL YHIBEPCHTET UNIVERSITY 205 «JicOBe rocnO1apcTBO» Kadenpa JlicoBoro rocnonapcTBA Ta pauiOHaTBHOrO ipupogoKopHCTY BAHHA A HOTAIIA Ha KBaniğikauiňny po6oTy 6akaNaBpa 3106y Baya BHIOi ocBİTH ToponueBa AHTOHa BoJonHMHPOBHHa (npisBHue, iHiuianu) Ha TeMy: «OcoóIHBOCTİ BHpouryBaHHA canHBHOrO MaTepialy i3 BiAKDHTOKO Ta 3akpHTOKO KOPeHeBOKO CHCTeMOHO Y p03canHHKy JlinuaBCLKOrO TiCHHLTBa lepkacbKoro HaNuiCHHITBa hinii «leHTpaIbHHĂ NÍCOBMĂO hic» Il «JTicu YKpaïn» » BunycKHa KBanihikauišHap o6ora 6akanaspa: 66 C., 18p HcyHKİB, 7 Taőnub, 38 nİTepaTypHEX Kepena, MynbTHMeniŽHa npeseHTauis. Mera po6oTH - BHBYeHHAO CO6IMBOCTeň BHpOyBaHHA caIHBHOrO MaTepiany i3 BIMKPHTOO Ta 3akpHTOFO KOpeHeBOIO CHCTeMOKO y poscanHHKY JlinuiABCbKOrO IiCHHUTBa Ta o6rpyHTyBaHHA nouiIbHOCTİ 3acTOCy BaHHA BiņnoBiAHHX TeXHONoriṁ JIicoKyIbTyPHOMY BHpOỐHHUTBİ. 06°eKT n0cniKeHHA - BHpouy BaHHA IİCOBOro canHBHOrO MaTepiaıy y poscanHHKy JlinnaBCBKOrO niCHHUTBA YepkacbKoro HanicHMUTBa. y őakanaBpcskiň poốori po3rIAHYTO Oco61HBOCTi BHPOIyBaHHA caIHBHOrO MaTepiaTy i3 BİIKDHTOFO Ta 3aKpHTOK0 KopeHeBOKO CHCTeMOHO Y po3caIHHKy JlinuABCbKOrO IiCHHITBa YepkacbKOro HanicHHUTBa oiIiï <«leHTpaNbHHĂ NİcoBHĂ ohic» IỊI «JlicH YKpaiHu». IIpoaHanisOBaHO_ cyyacHM craH nicOBOro po3canHHUTBa, BHỊH canHBHOro MaTepiary IepeBHHX pociHH, BHMOrH 10 žoro AKOCTİ, a TakoK TeXHOJoriYHİ oco6IHBOCTİ BHpOIIYBaHHA CIAHUIB 13 BiIKpHTOKO Ta 3aKpHTOHO KopeHeBOKO CHCTeMOKO. Oco6MBy y Bary npIIeHO BnNHBY CKNaIy cyócTpaTHHX cYMİIeň Ha npopocTaHHA HaciHHA, CTaH CXOJIE, picT Y BHCOTY Ta po3BUTOK KOpeHeBoi CHCTeMH cisHLİB coCHH 3BHyaňHoï y KOHTeŽHepHiŭ KyTbTYpi. Kaioyosi CIOBA. JICOBHĂ PO3CAIHHK, CYBCTPAT, TOPO, THPCOKOMIIOCT, CXOXICTH HACIHHA, CIAHIỊ, 3AKPUTA KOPEHEBA CHCTEMA, BIIKPHTAK OPEHEBA CHCTEMA, KOHTEMHEPHA KyJIBTYPA. AHTOH Topoues (npissMue, i'a) 2026 p. YEPKACLKHŇ CHERCASSY STATE AEPKABHHĂ TECHNOLOGICAL TEXHOJIOrIYHHĂ UNIVERSITY VHIBEPCHTET cieuiabHİCTH 20S «JlicoBe rocnonapcTBO» Kajenpa JlicoBoro rocnonapcrBa Ta pauioHATbHOrO npupojoKopHCTYB AHHA BIJTYK Ha KBanihikauišny poőoty 6akanaspa 3106yBaya BHUỊoï ocBiTH ToponueBa AHTOHa BoJoIHMHPOBH4A (npisBuume, im'a, no-6aTbKOBi 3n06yBa4a BHỊoÏ 0cBiTH) Ha TeMy: <Oco6THBOCTi BHpoIYBAHHA caxuBHOrO MaTepiaıy i3 BİIKDHTOO Ta 3aKpHTOIO KOpeHBOHO CHCTeMOKO poscaIHHKY JlinuABCLKOr JTiCHHUTBA YepkacLKOrO HanIiCHHUTBa iiü <lenTpaJbHHŇ TicOBHň ohic» III «Jlicn YKpaïHH» » IIpencraBieHa KBari¢ikauižHa poốOTa ToponueBa A.B. BHKOHaHa BİnnoBİNHO g0 3aTBepAKOHOTO 3aBIaHHA Ta B nOBHOMy o6cA3i BiJIOBİJae BHMOraM A0 bakaTaBpcbKHX KBaihikauišHHX pooit. TeMa I0cIIIKeHHA € aKTyaIbHOO Ta Mạe BaKIIHBe IIpaKTHTHE 3HaYCHHA UIA cyyacHOro icoBoro rocnonapcTBa. B yMOBax 3pocTaHHA NOTPeó y AKiCHOMY canHBHOMY Marepiani A nicOBiņHOBIeHHA Ta Iicopo3BexeHHA OCO6THBOÏ aKTyaTbHOCTi HaốyBae BIOCKOHaIEHHA TeXHOIoriň BHpoTyBaHHA CİAHIİB ic apkaHLİB 1epeBHHX IIopin, OHHM İ3 nepciieKTHBHHX HanipaMiB € BHKOpucTaHHA canHBHOro Marepiary i3 3akpuTOFO KopeHeBOKO CHCTeMOIO, AKHĂ 3abesneyye BHIIY mpKHBJIIOBAHICTb, Kpami nOKa3HHKH pOCTY Ta posIHpeHHA TepMIHİB IpoBeNCHHA JIiCOKyJIbTypHHX poőiT. y npoueci BHKOHaHHA poðoTH AHTOH BoioHMHPOBHY IpoNeMOHCTPYBaB HaneKHHŽ piBeHE TeopeTYHOỈ iIrOTOBKH, yMIHHA ipairOBaTH 3 HayKOBOO JiTeparypoko, BHpo6HHYHMH MaTepianamu Ta HopMaTHBHHMH AOKYMEHTaMH. Y po6oti 3nižCHeHO nopiBHAIBHHÝ anani3 TeXHONOriṁ BHpoiyBaHHA canHBHOTO MarepiaTy i3 BinKpHTOHO Ta 3akpHTOrO KopeHeBOrO CHCTeMOo. 3naHy yBary npaņiieHO OuiHi 6ioMeTpHYHHX nOKaSHHKİB cİSHIİB, iX pocTy Ta posBHTKY, OcO0IHBOCTAM opMyBaHHA KOpEHEBoi CHCTeMH, a TakoK IepeBaram iH egoIİKaM KOKHOŤ TexHOIOrii. KBanihikanišHa po6oTa Mae noriHy crpyKTypy, MicTHTb OCTaTHIO KIIBKİCTb TaóIHLb, pucyHkis Ta inoCTpaTHBHOrO MaTepiary. BucHOBKH BİANOBizazoTb nOcTaB/ICHiÄ Meri Ta 3aBnaHHAM nocHiTKeHHA, a 3anponoHOBaHİ pekOMeHIauii MOXyTb őyTH BHKopHCTaHİ y BupoőHHuiä niaIBHOCTİ JIİCOBHX poscanHHKİB IİI Yac BHpouyBaHHA AKİCHOro canHBHOro MarepiaIy JIA NOTpeő ricoBOrO rOcnonapcTBa. BBaxaro, ỊO KBaNiğİKauiğHa pooora ToponmeBa AHTOHa BononuMHpOBHYa BHKOHaHa Hà BHCOKOMY HaykoB0-npakTHYHOMY piBHİ, BİInOBilae BCTaHOBJIEHHM BHMOraM 10 6akanaBpcbKHX po6iT 3a cneiaTbHİCTIO 205 «JlicOBe rocnonapcTBO», 3aciryTOBye Ha ouiHKy «BİJMİHHO» Ta MOKe 6yTH peKoMeHIOBAHa 10 3aKHCTY nepen EK3aMeHauiŽHOFO KOMİCİCK0. KepiBHHK: K.C.-TH., IOLEHT (nocana, B4CHe 3AHH, E4CHHÄ CTyniHb) OKcaHa TKAYYK (nunnC) (IM'A, mp3BHe) 7 2026 p. PEIEH3II 1a KBauipikaniäny poõory Gakauaspa 3106y Baya BHILoio CBiTH YepkacbKoro nepxaBHoro TexHONori4HOro yHiBepcuTeTy pakylbTeTy TeXHONoriň, őyAİBHMLTBa ra paiioHalbHOro npuponoKopuCTY BaHHA Kadenpu TicOBOrO rocnojapcTBa Ta pauioHatbHOro upuponoKopHCTYBaHHA CneuiaJlbHÌCTb 205 «JIlicoBe rOcnOnapcTBO» (npp Ta lasBa) ToponueBa AHTOHa BoJoMMHpOBH4a Ha TeMy: <Oco6JIHBOCTİ BHpouIVBaHHA caAHBHOr0 MaTepiaiy i3 BIIKpHTOKO Ta 3aKpHTOIO KOpeHeBOHO CHCTeMOHO y poscanHHKY JlinuABCbKOrO icHHITBa YepkacbKOro HaņJiCHHITBa» hiniï «llenTpatbHHÄ JicOBHĪ opic» AI «JlicH VKpaïHH»» KBaJiiþıKauiÄHa po60Ta CKianacTbca 3 pozpaxyHKOBO-10sCHIOBaNbHOÏ 3ariHcKH, AKa MiCTHTL 66 CTopiHOK; rpai4Horo Marepiaıy 20 cnaňniB npezeHTaui. BianoBinnicTb KBaJihikauiňHoï poooTH cneuiaTbHOCTİ Ta 3aBAaHHIO KBanihikauiñHa poõoTa noBHİCTIo BiJITIOBİJac ocBiTHÍÄ nporpami nigrorOBKH 6akanaBpa 3a cnejalbHiCTHO 205 «JIicoBe OCIIO)lapcTBO» Ta IioCTaBJIeHOMY 3aBlaHHIO. 3MICT poóoTH y3ro1KYCTbea 3 o6paHOIO TeMaTHKOLO, a nOCTaBICHİ MeTa i 3aBJaHHA yCniuHO peani3oBaHi. AKTyalbHicTh TeMM KBanihikaniňnoi po6oTH Tema KBaJii)ikauiMHoi poboTH C aKTyaJlbHOK)_ Ta Mac BakJIHBe HaykoBO-IIpaKTHYHe 3HayeHHA. OHHM 13 IIpiopHTeTHWX 3aB/1aHb cy4acHOro JIICOBOro rocInonapcTBa € 3aðe3neyeHHA JIiCOKyJIBTYPHOro BHpooHMITBa AKICHHM CanMBHMM MaTepianoM, AKHĂ xapakTepu3y€TbCA BHCOKOO IpKHBJIIOBaHÍCTIO, iHTeHCHBHMM pocTOM Ta cTiÄKiCTO 1o HecnpuATIHBHX )akTOpIB cepelOBHLa. y 3B'A3KY 3 posıuMpeHHAM BA KOPHCTaHHA CyYaCHHX TeXHOJOriŭ BHpouIy BaHHA cisHLİB Oco61HBOrO 3HayeHHA HaôyBae iopiBHAJJbHa OIHKa calMBHOro MaTepiaiy i3 BiIKpMTOHO Ta 3akpuTOHO KopeHeBOKO CHCTeMOIO. BMKOPHCTaHHA CİaHLİB İ3 3akpuTOHO KOpeHeBOO CHCTeMOKO 103BOJIAe niJBHLHTH e)eKTHBHİCTH IicOBİNHOBneHHA, 3MeHIHTH BTpatH noca/ikoB0r0 Marepiany Ta nOKpaiuTn_ nOka3HMKH pocty MOMO1HX HacankeHb. ToMy A0CDKEHHA oco6NHBOCTeṁ BHpOIy BaHHA piBHMX TMIIIB CaHBHOrO MaTepilaTy B YMOBax JIiniABCLKOrO JIICHHTBa € CBOC4aCHMM Ta Mạc BakJIMBe ipakTHYHe 3HayeHHA 1JIA YI0CKOHaneHHA TeXHOJIOriŇ JIicopo3BeleHHA. BinnoBinnicTL Cy4acHOMy piBHO po3BHTKy Hayku iT exHİKH KBaJiihikaiňHa poóoTa BiAIOBiJlac cyyaCHOMY piBHIO po3BATKy iciBHH4O1 Hay KH Ta npakTKH. Y poooTI BMKOpHCTaHO cyyacHI IIXOJH o BHpOIy BaHHA caBHOrO Marepiany, ouiHHOBaH H9 oioMeTpM9HHX nOKa3ıMKiB ciaHLİB Ta aHani3y edeKTMBHOCTI 3acTOCy BaHHA BiJ|KPHToi | 3akpHTOI KOpeHeBHX CHCTEM y JIICOBOMY rOCIOnaCTBI. 3aranbHa xapakrepHcTHKa KBanihikauiänoï poóoTH y poooTİ HaBeneHo xapakTepHcTHKY IpupoteKJİMaTHYHMX YMOB JlinABC bKOTO nicHMILTBa Yepkacb KOrO HaJUiCHHIITBA Ta oco61HBOCTeÝ þyuKujoHyBaHH9 NOCTiÄHOrO JlicOBOIO po3calHHKa, IIpoanaIi30B alo oprani3aiiio BMPOlyBaHHA caiHBHOrO MarepiaIy, oco0JIMBOCTİ IiJTOTOBKM (pyiITY, J0IAJIY 3a II0cİBaMH Ta BHKOPHCTaHHA CyyacHHX TeXHOJIoriň po3cajuHNLbKOMy 'OCIIOlapcTBI. ABTOPOM ipoBeneHO IlopiBHAJbHMÄ aHaii3 BHpouly BaHHA CiAHIIB I3 BİJLKPMTOO Ta 3aKpHTOLO KOpeHeBOHO CHCTeMOO. Bu3HaYeHO OCHOBHI Ô1OMeTpMYHI nOKa3HHKH caluBHOrO MaTepiaY, 30KpeMa BHCOTY, AiaMeTp KopeHeBO1 IHĂKH, IpupicT Ta oco0IHBOCTİ po3BHTKy KopeHeBO1 CHCTeMH. 3Ha4HY yBarY npuiiIEHO OjHIỊi TIepeBar i HenotikİB KOKHOỈ TeXHOJIOril BHpOuIBaHHA, a TakoK aHali3y ix BIJHBy Ha AKicT5 MaňőyTHİX IicOBHX KyJbTYp. 3a pegy JIbTaTaMH 10CIİIKeHL ChopMyJlbOBaHO BHCHOBKH Ta po3p061eHO npakTHYHI pekOMeHNalIi IIONo yI0CKOHaIeHHA TeXHOJOriů BMPOIy BaHHA canHBHOrO MaTeplaTY y po3canHHKY JlinIABCLKoro JliCHHUTBa. 3ayBaKeHHA A0 KBanihikaninoi po60TH CyTTCBHX 3ay BaKeHb KBaJIihikaujňHa poo0Ta HeMac. BucHOBOK npo Mipy axoBoÏ niJroTOBKM 3Ao6Y Ba4a BHIIoi oCBİTH Keanihikauiùna poóomu Toponueca Anmona Bo.toÒuMupocu4a GUKOHaHa Ha HaneCHOMY HayKO80MY ma npaKMUHHOMY picni. Aomop npodemOHCmpy6ac yminHA npaukO6amu HayKO8010 Limepanmypoio, 6upoonu4uMu MamepianAMU ma pesynbmamaMu 6JLACHUx dOcAiÒHceHb, ananisyGamu OmpuMaHi dani ma popmynuocamu o6rpyHmocani cucHOGKU. 3006yeaY noka3a6 docmammiŭ picenb npopeciùnoi niòzomosku, 8010dinHA cyyacHuMu MennoòaMu nicicnu4Ux d0CAidncenb i 30amuicmb Gupiuyeamu npakmuuni 3a8dunnA y chepi cupouyeannA caðucnoz0 Mamepiany' ma nicoeiònoGneHHA. 3aratbHHÄ BHCHOBOK IpencTaBieHa KBaJli)İKaığHa p000Ta 0akalaBpa BMKOHaHa Ha BHCOKOMY piBH) 3 AOTPHMaHHAM BUMO BIJ1OBIIHHX HOpM Ta cTaHlapTiB. 3aciyrOBYC Ha oJlHKY K8iOMİHHO» Ta MOKe ŐyTH I01yIleHa 10 3aXHCTY. Peuen3eHT yKPAIHH, YEPKACSKE aHAAniCHMųTB (naiánnbc) at 2026p . Ana AOKymeHTiB Ta HaKANagHMx MIHICTEPCTBO 0CBITMI HAYKV YKPAÏHM YEPKACbKMÝI EPXABHMÝ TEXHOJIOrIYHMİY HIBEPCHTET PaxyJbTeT TeXHOJOriň, őyaiBHMITBa Ta pauioHanbHOro npuponOKOPHCTY BaHHA (uaswa akyLreTy) Kapepa JlicoBOro rocnoalcBa Ta paiOHaNbHOrO ipupo10KOpHCTY BaHHA «/lo 3ay HCTy 10nyueHo» 3aB. skhenpu JIIPII Hpij(iiaiu iaYnnE. nMpiEzBPnuHe)C 2026 p. IIOACHIOBAJIHHA 3AIIMCKA N0 KBani)ikauiŭnoï poõoTH 0 aka Ji a B pa (oCBİTHb0-KBani)ikauiúHuÄ pineHb) Ha TeMy:< Oco0JIHBOCTİB HPOIIVBaHHA ca[HBHOTO MaTepiaiy i3 BIIKDHTOIO Ta 3akpHTOI0 KopeHeBOIO CHCTeMOIO V p03calHHKY JIiLJIABCLKOro JIICHHITBa YepkacCbKOro HanicHHITBa piIiï «leHTpalbHHů JİcOBHň oHic» |I «JIica YKpaïHH»» (Ha3Ba TCMII 3TIIHO HaKa3v ) BuKOHaB: 3100y Ba4 BHIIỊoi OCBİTH 4 Kypcy, rpynn JT-27 CnejaJlbHOCTÍ: 205 «JlicoBe rocInoapcTB0> (pp WBBa apA ILTOTOBKH. CCiaNbHOCT) TopoleB AHTOH BoJiOAMOBH4 KepisHMK OKcaHa TKAYYK (ipiBBuuIe Ta iHiiai) HopMOKOHTpOJNb IHrpina YEMEPHC 3BUC Ta jHiuian) Peteu3CHT (nýi3BIuIc Ta IHILIaNH) 3acBiņ4yIo, IIIO y uiṁ KBanioikauiğHiŇ poðoTi HeMae 3ano3H4eHb 3 ipaub iHUIHX aBTOpiB Oe3 BİJIOBIJIHHX IOCHJIaHb 3:00yBay BHILLOŤ oCBİTH (niNMc) Yepkacu 2026 poxy YepkacbKHÄ1 epkaBHnŇ TexHO.JOrİ4HHử yHIBepcHTeT PakyIbTeT TeXHOJIOTIM, 6yniBHHUTBA Ta pauioHaNbHOrO IpHpoIOKOpHCTY (noBHa Ha3Ba) BaHHA Kaoenpa iicoBoro rocnONacTBa Ta paųIOHalbHOro npuponokopHCTYBaHHA (nOBHa Ha3Ba) CneujanbHİCTb: 205 «JlicoBe rocnolapcTBO> 3ATBEPIKYIO 3aBinysan kağezpu JIIPII IHrpiza YEMEPHC (nunnc) 66 2026 p. 3 A BIAHHA HA KBAJIIOIKAIIÝHY POBOTY Toponye6a AHmoHa BonoouMuposuua (npisBHue, im'a, no 6aTbKOBi 3106y Baya BHLLoï ocBİTH) 1. Tema kBaniğirauišHoŤ po6oTH <Oco6IHBOCTİ BHPOIYBaHHA CanuBHOrO MaTepiaıy i3 BİIKDHTOKO Ta 3akpuTOHO KopeHeBOKO CHCTeMOIO y pocaHHKY JlinuABCbKOTO JIİCHHUTBa HepkacbKOro HapJiCHHITBa hiniï «<lewTpaJbHHÄ HICOBHý opic» AII «JlicH VKpaïnu» KepiBHK KBAJIİ)iKauiÄHoi poooTH Tkayyk OKcaHa MHXaňni BHa, K.C-T.H., 101eHT 3aTBepıKeHİ HaKasoM YepKaCBKOrO AepxaBHoro TeXHONoriYHOro yHiBepcHTeTY BİJ «17» 6epe3HA 2026 poky No 59/03-03 2. Tepmin nogaHHA KBanihikauiňnoİ poóoTH 3/A06yBaneM BHULoï ocBİTH 20.05.2026 p. 3. BuxinHi jaHi N0 KBauihikauiÄHOÏ po60TH: noACHIOBANbHa 3anHCKa, IpoekT po3BHTKy YepkacBKOrO nicOBOrO rocnolapcTBa, iiTepaTypHỈ MXepena. 4. 3MicT pospaxyHKOBO-n0aCHIOBaJTBHOİ 3anHCKH (nepeİK IHTaHb, ulo ix HaneKHTb po3po0WTH) BeTYn. BupooHHUTBO CiaHLİB İ3 3akpuTOO KOpeHeBOKO CHCTeMOKO: aKTyaTbHİCTb, cyyacHHỶ CTaH, npoőneMH Ta nepcneKTHBA. XapakrepHcTHKa JlinuABCbKOro IiCHHUTBa Ta npupoJHO-KIİMaTHYHHX yMOB paňoHy 10cIİIKEHHA. IIporpama 10ciİNKEHb Ta oCHOBHi noMOKeHHA METOIHKH PoooTH. BrHB CyőcTpaTHHX CYMİLueÝ Ha npopocTaHHA HaciHHA, CTaH CXoņİB i pict ciAHLİB COCH 3BH4aŽHO1 13 3aKpHTOKO KOne. CHCTeMOHO. BuCHOBKH. CnHcOK BMKOPHCTaHHX IKepeI. 5. Ilepesik rpadpiyHoro MaTepiaıy (3 TOHHM 3a3Ha4eHHAM 000B'. KpecieHb, I1JIaKaTiB) CxeMH TexHOJIOriYHHX npoueciB BMPOIy BaHHA canMBHOro BKC, npezeHTauiA. Mareplaiy i3 : 6. lata BHAaYi 3aBAaHHA 10 KBaJiihikauiÄHoï poố0TH 16 JIOTOrO 2026 pokv KAJIEHJIAPHMMI JJAH TepMiH BHKOHaHHA No HaBBa eTaiB BHKOHaHHA eTartiB 3/n KBanihikauiŽHoi poboTH KBaniğikauišHoï IIpH poőoTH 1 OTpHMaHHA BHXiJHOrO 3aBlaHHA 16.02.26p. BHKO 2 AHani3 JIİTepaTypHux IKepeI ipuponHO-1CTOPH4HVX YMOB 23.02. - 06.03.26 p. BHKO 3 PoooTa 3 hakTHYHHM MATepiaioM 09.03. – 20.03.26p. BHKO 4 OnpauoBaHHA 3iőpaHoro hakTHYHOro Marepiary 23.03. -03.04.26 p. BHKO 5 HartHcaHHA po3niniB poőoTH 06.04. - 24.04.26p. BHKO 6 KOMr'1OTepHuň Haốip TeKeTy 27.04. 08.05.26 p. BHKO 73asepueHHA Ta OdopmneHHA poốoTH 11.05.26 p. BHKO 3n06yBay BHUIoï OCBİTH AHTOH TOPOILEB (ninnc) (İM'a Ta npi3BHIle) KepiBHHK KBanihikauižHoi poõoTH OKcaHa TKAYYK (iM'A Ta npi3BMuąe) 3 ЗМІСТ ВСТУП .......................................................................................................................... 4 1 ВИРОБНИЦТВО СІЯНЦІВ ІЗ ЗАКРИТОЮ КОРЕНЕВОЮ СИСТЕМОЮ: АКТУАЛЬНІСТЬ, СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ....... 7 1.1 Історія та сучасний стан лісового розсадництва України ................................. 7 1.2 Сучасний стан розсадництва та перспективи його розвитку .......................... 11 1.3 Види садивного матеріалу деревних рослин, чинники впливу на його якість та вимоги до виробництва ......................................................................................... 15 1.4 Технологія вирощування сіянців із закритою кореневою системою та вимоги до субстрату ................................................................................................................ 19 1.5 Актуальність і перспективи виробництва сіянців із закритою кореневою системою в Україні .................................................................................................... 24 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІПЛЯВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ТА ПРИРОДНО- КЛІМАТИЧНИХ УМОВ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ .......................................... 28 2.1 Місцезнаходження та підпорядкування лісництва ........................................... 28 2.2 Природно-кліматичні умови лісництва ............................................................. 29 2.3 Основні лісівничо-таксаційні показники Ліплявського лісництва ................. 31 3 ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОБОТИ ..................................................................................................................... 34 3.1 Програма, завдання та методика досліджень .................................................... 34 3.2 Обсяг виконаних робіт ........................................................................................ 41 4 ВПЛИВ СУБСТРАТНИХ СУМІШЕЙ НА ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ, СТАН СХОДІВ І РІСТ СІЯНЦІВ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ ІЗ ЗАКРИТОЮ КОРЕНЕВОЮ СИСТЕМОЮ ............................................................................................................. 43 4.1 Оцінювання енергії проростання та схожості насіння сосни звичайної залежно від складу субстрату ................................................................................... 43 4.2 Вплив складу субстрату на стан сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою.................................................................................................. 48 4.3 Вплив складу субстратної суміші на ріст сіянців сосни звичайної у висоту 51 4.4 Вплив складу субстратної суміші на розвиток кореневої системи сіянців сосни звичайної .......................................................................................................... 55 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ................................................................................... 60 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................... 62 4 ВСТУП Сучасне лісове господарство спрямоване не лише на раціональне використання лісових ресурсів, а й на їх своєчасне, якісне та ефективне відтворення. В умовах зростання антропогенного навантаження, кліматичних змін, поширення шкідників і хвороб деревних порід особливого значення набуває створення стійких і продуктивних лісових насаджень. Однією з головних передумов успішного лісовідновлення є використання якісного садивного матеріалу, який має високі біометричні показники, добре розвинену кореневу систему, високу приживлюваність і здатність адаптуватися до умов місцезростання. Вирощування садивного матеріалу є важливою складовою лісокультурного виробництва. Традиційно в лісових розсадниках широко застосовують вирощування сіянців і саджанців із відкритою кореневою системою. Такий спосіб має певні переваги, зокрема простоту технології та можливість отримання значної кількості садивного матеріалу. Водночас сіянці з відкритою кореневою системою є більш чутливими до пересихання коренів, механічних пошкоджень під час викопування, транспортування та садіння, що може негативно впливати на їхню приживлюваність у лісових культурах. Останніми роками дедалі більшого поширення набуває технологія вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Вона передбачає вирощування сіянців у контейнерах або касетах із спеціально підготовленим субстратом, що дає змогу краще контролювати умови росту рослин, режим зволоження, мінеральне живлення та фітосанітарний стан. Садивний матеріал із закритою кореневою системою має компактну кореневу грудку, менше пошкоджується під час пересаджування, краще приживається після висаджування на лісокультурну площу та дає змогу розширити строки створення лісових культур. Для Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» питання удосконалення технологій вирощування садивного матеріалу є важливим у контексті забезпечення потреб лісовідновлення та лісорозведення. Порівняння садивного матеріалу із відкритою та закритою 5 кореневою системою дає змогу оцінити їхні переваги й недоліки, визначити доцільність застосування певної технології в умовах конкретного лісництва та обґрунтувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності розсадницького виробництва. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення якості садивного матеріалу, який використовується для створення лісових культур. Успішність лісовідновлення значною мірою залежить від біологічної якості сіянців і саджанців, стану їхньої кореневої системи, стійкості до несприятливих чинників середовища та рівня приживлюваності після висаджування. В умовах сучасного лісового господарства важливо не лише виростити достатню кількість садивного матеріалу, а й забезпечити його високу якість. Садивний матеріал із відкритою кореневою системою залишається поширеним у виробництві, однак він має певні обмеження, пов’язані з ризиком підсушування коренів, пошкодженням під час викопування та залежністю строків садіння від погодних умов. Натомість садивний матеріал із закритою кореневою системою характеризується кращим збереженням кореневої системи, вищою адаптивністю після висаджування та можливістю ефективнішого використання в різні періоди вегетаційного сезону. Тому дослідження особливостей вирощування садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою у розсаднику Ліплявського лісництва є актуальним. Воно дає змогу оцінити ефективність різних технологій вирощування, порівняти якість отриманого садивного матеріалу та визначити напрями вдосконалення розсадницького виробництва. Метою кваліфікаційної роботи є вивчення особливостей вирощування садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою у розсаднику Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» та обґрунтування доцільності застосування відповідних технологій у лісокультурному виробництві. Об’єктом дослідження є процес вирощування лісового садивного матеріалу у розсаднику Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва. 6 Предметом дослідження є технологічні та біологічні особливості вирощування сіянців і саджанців із відкритою та закритою кореневою системою, а також їхні якісні показники, що визначають придатність садивного матеріалу для створення лісових культур. Для досягнення поставленої мети передбачено виконати такі завдання: 1. Охарактеризувати сучасний стан і значення вирощування лісового садивного матеріалу для потреб лісовідновлення та лісорозведення. 2. Проаналізувати природно-кліматичні та лісогосподарські умови Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва. 3. Описати технологічні особливості вирощування садивного матеріалу із відкритою кореневою системою у лісовому розсаднику. 4. Розглянути особливості вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, зокрема використання контейнерів, субстратів, режиму поливу та догляду. 5. Порівняти переваги й недоліки садивного матеріалу з відкритою та закритою кореневою системою. 6. Оцінити якісні показники садивного матеріалу, зокрема стан кореневої системи, висоту, діаметр, приріст і загальну життєздатність рослин. 7. Визначити практичне значення використання садивного матеріалу із закритою кореневою системою для підвищення приживлюваності та якості лісових культур. 8. Розробити рекомендації щодо вдосконалення вирощування садивного матеріалу у розсаднику Ліплявського лісництва. 7 1 ВИРОБНИЦТВО СІЯНЦІВ ІЗ ЗАКРИТОЮ КОРЕНЕВОЮ СИСТЕМОЮ: АКТУАЛЬНІСТЬ, СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 1.1 Історія та сучасний стан лісового розсадництва України У розвитку лісового розсадництва виділяють кілька послідовних історичних етапів, які відображають поступовий перехід від поодинокого створення приватних розсадників до формування розгалуженої системи державного лісорозсадницького виробництва. Кожен із цих етапів характеризувався специфічними організаційними, технологічними та агротехнічними особливостями, що впливали на обсяги вирощування садивного матеріалу, його якість і подальшу ефективність використання у лісовідновленні та лісорозведенні [1]. Початковий етап розвитку розсадництва був пов’язаний переважно з потребами створення корабельних лісів і формуванням перших практичних рекомендацій щодо вирощування сіянців. Надалі, у період державних розсадників, розсадницька справа набула більш організованого характеру: лісові розсадники почали створюватися при державних лісництвах, що сприяло збільшенню обсягів вирощування садивного матеріалу. У дореволюційний період значно зросли темпи лісокультурних робіт, а післяреволюційний етап характеризувався якісними змінами в агротехніці вирощування сіянців і саджанців, упровадженням настанов, нормативів та технологічних підходів до лісового розсадництва [2]. Впродовж тривалого часу науковці працювали над удосконаленням способів вирощування садивного матеріалу, підвищенням його якості та зменшенням витрат насіння. Саме післяреволюційний етап можна вважати найбільш прогресивним, оскільки в цей період відбулися істотні зміни в агротехніці вирощування сіянців: удосконалювалися способи підготовки ґрунту, догляду за посівами, застосування добрив, зрошення, захисту від шкідників і хвороб [3]. У сучасних умовах лісове розсадництво функціонує як важлива складова лісокультурного виробництва, що 8 забезпечує потреби лісової галузі у садивному матеріалі для лісовідновлення, лісорозведення, захисного лісорозведення та озеленення. За даними М.І. Гордієнка [4], на початкових етапах створення лісових культур широко застосовували прямий висів насіння на лісокультурну площу. Однак цей спосіб потребував значної кількості лісонасіннєвої сировини і характеризувався порівняно низькою ефективністю її використання. У подальшому для заліснення використовувати сіянці-дички з грудкою землі, заготовлені під наметом материнських насаджень. Такий спосіб мав певні переваги, зокрема вищу приживлюваність рослин і можливість подовження строків садіння, однак був досить трудомістким і залежав від розміщення місць заготівлі садивного матеріалу. Наступним етапом стало використання сіянців і саджанців, спеціально вирощених у лісових розсадниках. Цей підхід забезпечив вищу якість садивного матеріалу, зменшення його собівартості, можливість планового виробництва необхідної кількості рослин і впровадження механізованих та автоматизованих технологічних процесів. Водночас садивний матеріал, вирощений у розсадниках, не завжди достатньо адаптований до конкретних ґрунтово-кліматичних умов лісокультурної площі, що потребує правильного добору порід, походження насіння, типу садивного матеріалу та технології вирощування [5]. Отже, становлення деревного розсадництва пройшло кілька етапів – від прямого висіву насіння на лісокультурну площу до вирощування стандартних сіянців і саджанців у спеціалізованих розсадниках. Сучасний розвиток цієї галузі спрямований на отримання високоякісного садивного матеріалу з мінімальними витратами насіння, раціональним використанням площі, оптимізацією агротехнічних заходів та впровадженням інтенсивних технологій. Особливого значення нині набуває вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, оскільки така технологія дає змогу підвищити приживлюваність рослин, зменшити пошкодження кореневої системи під час садіння та забезпечити кращу адаптацію сіянців до умов лісокультурної площі. 9 У своїй праці М.І. Гордієнко [4] зазначає, що в минулому заліснення лісокультурних ділянок проводили висівом насіння по площі, проте такий спосіб потребував великої кількості лісонасіннєвої сировини (табл.1.1). Таблиця 1.1 – Етапи становлення деревного розсадництва та способи створення лісових культур [4] Етап Спосіб створення Переваги Недоліки становлення лісових культур Значна витрата насіння; Створення культур Простота виконання; низька ефективність Прямий висів шляхом відсутність потреби у використання насіннєвої насіння на безпосереднього викопуванні та сировини; залежність лісокультурну висівання насіння транспортуванні садивного результатів від погодних площу деревних порід на матеріалу умов; нерівномірність підготовлену площу появи сходів Створення культур із Трудомісткість заготівлі; використанням Краща збереженість Використання нерівномірна якість природного кореневої системи; вища самосіву або садивного матеріалу; самосіву, взятого з- адаптованість до природних сіянців-дичок із розосередженість місць під намету умов; можливість грудкою землі заготівлі; складність материнських подовження строків садіння масового застосування насаджень Можливе зниження Створення лісових Вища якість і однорідність адаптації до конкретних Використання культур стандартним садивного матеріалу; умов лісокультурної сіянців і садивним можливість планового площі; ризик саджанців, матеріалом, вирощування; зменшення пошкодження кореневої вирощених у спеціально собівартості; застосування системи під час розсадниках вирощеним у лісових механізації та елементів викопування, розсадниках автоматизації транспортування та садіння Вирощування Добре сформована коренева Вирощування Вища собівартість сіянців у грудка; менше пошкодження садивного виробництва; потреба у контейнерах, касетах коренів; вища матеріалу із спеціальному або коробах із приживлюваність; закритою обладнанні, контейнерах, використанням можливість подовження кореневою субстратах і системі підготовленого строків садіння; кращий системою поливу субстрату контроль умов вирощування 10 З метою збільшення обсягів заліснення територій та удосконалення технології створення лісових культур почали використовувати сіянці-дички з коренем в грудці [5]. Перевагами даного способу була вища приживлюваність і коротші строки лісовирощування, однак розгалуженість територій заготівлі садивного матеріалу виступала суттєвим недоліком. Завершальним етапом розвитку і становлення лісового розсадництва було використання сіянців і саджанців, вирощених на спеціальних площах (розсадниках). Таким чином, зменшилася вартість і покращилася якість СМ, але сіянці і саджанці погано адаптувалися до ґрунтово-кліматичних умов лісокультурних площі [6]. Процес формування деревного розсадництва відбувався поступово і був пов’язаний з удосконаленням способів створення лісових культур. На початкових етапах основним методом був прямий висів насіння на лісокультурну площу. Однак цей спосіб мав низку обмежень, зокрема потребував значних обсягів насіннєвої сировини, залежав від погодних умов і не завжди забезпечував достатню густоту та рівномірність сходів [7]. Згодом у практиці лісовідновлення почали використовувати природний самосів, або сіянці-дички з грудкою ґрунту. Такий підхід сприяв кращому збереженню кореневої системи та підвищував приживлюваність рослин після висаджування. Водночас він був досить трудомістким, потребував значних затрат ручної праці та не забезпечував стабільного отримання однорідного за якістю садивного матеріалу [8]. Важливим етапом розвитку лісокультурного виробництва стало вирощування сіянців і саджанців у спеціалізованих лісових розсадниках. Це дало змогу отримувати необхідну кількість садивного матеріалу, поліпшити його якість, зменшити витрати насіння та впровадити механізовані технологічні операції. У сучасних умовах особливо перспективним є вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, оскільки така технологія забезпечує краще збереження кореневої грудки, знижує ризик пошкодження коренів під час транспортування і садіння, підвищує приживлюваність рослин та дає можливість розширити строки створення лісових культур упродовж вегетаційного періоду. 11 1.2 Сучасний стан розсадництва та перспективи його розвитку Новий етап розвитку лісового розсадництва в Україні пов’язаний із суспільно-економічними змінами, що відбулися після проголошення незалежності. Перехід від планової системи господарювання до ринкових відносин, скорочення обсягів виробництва в окремих галузях народного господарства, а також недостатній рівень державного фінансування негативно вплинули на функціонування лісових розсадників. Це призвело до зменшення потреби у садивному матеріалі, скорочення обсягів його виробництва, занепаду частини розсадників, їх перепрофілювання та втрати кваліфікованих працівників [9]. Водночас зазначений період не можна оцінювати лише негативно. Саме в цей час підприємства лісового господарства України почали активніше орієнтуватися на зовнішні ринки, зокрема експортувати частину продукції до країн Європи. Це дало змогу підтримувати окремі розсадники у задовільному виробничому стані, а також сприяло запозиченню європейського досвіду вирощування садивного матеріалу, зокрема інтенсивних технологій, контейнерного виробництва та використання садивного матеріалу із закритою кореневою системою. У сучасних умовах лісове розсадництво розглядається як один із ключових елементів ефективного лісовідновлення та лісорозведення. Лісівники приділяють значну увагу вирощуванню високоякісного садивного матеріалу, оскільки саме його якість значною мірою визначає приживлюваність лісових культур, інтенсивність їхнього росту, біологічну стійкість і продуктивність майбутніх насаджень [10]. За даними наукових джерел, для потреб підприємств Державного агентства лісових ресурсів України садивний матеріал для лісовідновлення та лісорозведення вирощують у постійних і тимчасових лісових розсадниках. В Україні функціонувало 590 постійних і 1380 тимчасових розсадників загальною площею близько 3,4 тис. га. Однак упродовж останніх десятиліть під впливом 12 організаційних, економічних і виробничих чинників кількість розсадників зменшилася на 17 %, а їх загальна площа скоротилася майже на третину [11]. Найбільше скорочення відбулося за рахунок тимчасових розсадників, кількість яких зменшилася на 286 одиниць. Водночас площа постійних розсадників скоротилася на 1454 га (рис. 1.1). Такі тенденції свідчать про структурні зміни у розсадницькому виробництві: з одного боку, відбувається зменшення кількості дрібних і тимчасових розсадників, а з іншого – зростає потреба у створенні спеціа- лізованих, технологічно оснащених і продуктивних розсадницьких комплексів. 800 700 600 500 400 2016 рік 2026 рік 300 200 100 0 Полісся Лісостеп Степ Карпати Рисунок 1.1 – Динаміка кількості лісових розсадників в розрізі природних зон Аналіз рисунка свідчить, що впродовж досліджуваного періоду спостерігалося скорочення загальної площі лісових розсадників у більшості природних зон України, за винятком Лісостепу. Основною причиною таких змін стало завершення реалізації Державної цільової програми «Ліси України» на 2010- 2015 рр. і подальше зменшення бюджетного фінансування лісогосподарської галузі. Унаслідок цього відбулося скорочення виробничих площ розсадників, зменшення обсягів вирощування садивного матеріалу та переорієнтація розсадницького виробництва на більш раціональне використання наявних ресурсів. Кількість, шт. 13 3000 2500 2000 1500 2016 рік 2026 рік 1000 500 0 Полісся Лісостеп Степ Карпати Рисунок 1.2 – Динаміка площі лісових розсадників в розрізі природних зон Аналіз рисунка свідчить, що впродовж 2016-2026 рр. загальна площа лісових розсадників зменшилася в усіх наведених природних зонах України. Найбільші площі розсадників як у 2016, так і у 2026 р. зосереджені в зоні Степу, однак саме тут спостерігається і найбільше абсолютне скорочення площі – орієнтовно з 2450 га до 1770 га. У зоні Лісостепу площа розсадників зменшилася приблизно з 1540 га до 980 га, у Поліссі – з 480 га до 300 га, а в Карпатах – з 430 га до 340 га [11]. Загалом така тенденція свідчить про оптимізацію розсадницької мережі та перехід від екстенсивного використання великих площ до більш інтенсивних технологій вирощування садивного матеріалу. Зокрема, дедалі більшого значення набуває виробництво сіянців із закритою кореневою системою, яке дає змогу отримувати більший вихід стандартного садивного матеріалу з одиниці площі [12]. Зменшення площі розсадників не обов’язково свідчить про погіршення стану лісового розсадництва. За умови впровадження сучасних агротехнологій, контейнерного вирощування, якісних субстратів і контрольованого живлення та поливу можна забезпечити підвищення продуктивності розсадницького виробництва [13]. У цьому контексті основним показником ефективності сучасного лісового розсадництва є вихід стандартних сіянців з одиниці площі (табл. 1.2). Площа, га 14 Таблиця 1.2 – Вихід стандартних сіянців у лісових розсадниках ДП «Ліси України» за природними зонами станом на 01.01.2020 р. Вирощено сіянців, Площа Вихід до Природні зони/області тис. шт. посіву, га плану, % загалом з 1 га 1 2 3 4 5 Полісся Житомирська 27,5 37076 1348 130,3 Київська 18,9 25850 1368 138,6 Лісостеп Вінницька 23,8 10526 442 84,0 Хмельницька 9,1 5390 592 85,4 Степ Луганська 10,2 5322 522 63,9 Одеська 2,4 368 153 30,2 Карпати Чернівецька 7,3 6045 828 101,9 Івано-Франківська 7,4 5259 711 83,3 З даних таблиці 1.2 видно, що вихід стандартних сіянців із одиниці площі залежить не лише від застосованої технології вирощування, а й від комплексу природно-кліматичних чинників зони розташування розсадника. Зокрема, важливе значення мають рівень зволоження, температурний режим, родючість ґрунтів, тривалість вегетаційного періоду, породний склад вирощуваного садивного матеріалу та рівень агротехнічного забезпечення. Наведені дані свідчать, що в лісових розсадниках підприємств галузі наявні резерви для підвищення виходу стандартних сіянців. Їх реалізація можлива за рахунок упровадження сучасних інтенсивних технологій вирощування, які враховують особливості природних умов конкретного регіону та дають змогу оптимізувати водний, повітряний і поживний режими рослин. Особливо важливим є регулювання вологості субстрату, мінерального живлення, густоти посівів, захисту сіянців від шкідників і хвороб, а також використання якісного насіннєвого матеріалу. 15 Оцінюючи сучасний стан лісового розсадництва України, можна виокремити такі основні проблемні питання [14]: – недостатній рівень дієвого моніторингу виробництва садивного матеріалу; – потреба у формуванні повноцінного внутрішнього ринку продукції лісового розсадництва та розширенні можливостей виходу на міжнародні ринки; – необхідність модернізації технологій вирощування садивного матеріалу; – обмежений видовий асортимент лісового та декоративного садивного матеріалу; – недостатній рівень фінансування заходів, пов’язаних із розвитком розсадницької бази та оновленням матеріально-технічного забезпечення. Головними напрямами вдосконалення вирощування лісового садивного матеріалу в розсадниках державних лісогосподарських підприємств є: – оптимізація виробничих потужностей розсадницької бази підприємств лісової галузі; – упровадження сучасних технологій вирощування садивного матеріалу, зокрема контейнерного виробництва та вирощування сіянців із закритою кореневою системою; – підвищення виходу стандартного садивного матеріалу з одиниці площі; – удосконалення системи поливу, мінерального живлення та захисту рослин; – розширення асортименту лісових і декоративних деревних рослин відповідно до потреб лісовідновлення, лісорозведення, озеленення та адаптації лісового господарства до сучасних кліматичних викликів. 1.3 Види садивного матеріалу деревних рослин, чинники впливу на його якість та вимоги до виробництва Садивний матеріал – це рослини або їхні вегетативні органи, придатні для відтворення цілісного рослинного організму та призначені для лісорозведення, штучного або комбінованого лісовідновлення, озеленення населених пунктів, 16 створення захисних лісових насаджень, садів тощо [15]. Якість садивного матеріалу є одним із визначальних чинників успішного створення лісових культур, оскільки саме від його життєздатності, морфологічного стану та розвитку кореневої системи значною мірою залежать приживлюваність, інтенсивність росту і стійкість майбутніх насаджень [16]. За М.І. Гордієнком [5], до основних видів садивного матеріалу деревних рослин належать: насіння, дички, сіянці, саджанці та живці. Кожен із цих видів має своє виробниче значення і використовується залежно від цільового призначення, біологічних особливостей деревної породи, умов вирощування та способу створення насаджень. Насіння є вихідним матеріалом для вирощування сіянців і саджанців насіннєвого походження. Його якість визначається походженням, спадковими властивостями, чистотою, схожістю, енергією проростання та санітарним станом. Дички – це природно сформовані молоді рослини лісових або плодових порід, які можуть використовуватися як садивний матеріал, переважно з грудкою ґрунту. Сіянці – молоді деревні рослини, вирощені з насіння без пересаджування. Вони є одним із найпоширеніших видів лісового садивного матеріалу для створення лісових культур. Саджанці – рослини насіннєвого або вегетативного походження, які вирощуються з пересаджуванням або без нього і мають краще розвинену надземну частину та кореневу систему порівняно із сіянцями. Вони можуть бути лісовими, декоративними або плодовими, кронованими чи некронованими. Живці – частини рослин, які використовуються для вегетативного розмноження. Вони можуть бути кореневими, листковими, стебловими, зеленими або здерев’янілими, укоріненими чи неукоріненими. Садивний матеріал деревних рослин класифікують за кількома основними ознаками. За походженням розрізняють насіннєвий і вегетативний садивний матеріал. До насіннєвого належать сіянці та саджанці, вирощені з насіння. До вегетативного 17 відносяться укорінені й неукорінені живці, живцеві та щеплені саджанці. Насіннєвий матеріал дає можливість формувати генетично-різноманітне насадження, тоді як вегетативний дає змогу зберігати цінні спадкові ознаки материнських рослин. За призначенням садивний матеріал поділяють на лісовий, лісомеліоративний, декоративний і плодовий. Лісовий садивний матеріал використовують переважно для створення лісових культур і лісовідновлення; лісомеліоративний – для захисного лісорозведення, протиерозійних і полезахисних насаджень; декоративний – для озеленення територій; плодовий – для створення садів і плодових насаджень. За місцем вирощування виділяють садивний матеріал відкритого та закритого ґрунту. У відкритому ґрунті сіянці й саджанці вирощують на посівних або шкільних відділеннях розсадника. У закритому ґрунті або контрольованому середовищі рослини вирощують у теплицях, парниках, контейнерах, касетах чи коробах із використанням спеціально підготовленого субстрату [17]. За особливостями виробництва розрізняють садивний матеріал із відкритою кореневою системою, із закритою кореневою системою, кронований і некронований. Садивний матеріал із відкритою кореневою системою вирощують у ґрунті й викопують перед висаджуванням, що може супроводжуватися частковим пошкодженням або підсушуванням коренів. Садивний матеріал із закритою кореневою системою вирощують у контейнерах або касетах, тому він має сформовану кореневу грудку, краще зберігає корені під час транспортування і садіння та характеризується вищою приживлюваністю. Першочерговими завданнями лісового господарства України є лісовідновлення, лісорозведення, підвищення продуктивності та поліпшення якісного складу лісових насаджень [18]. Успішне виконання цих завдань безпосередньо залежить від якості садивного матеріалу. Високоякісні сіянці та саджанці повинні мати добре розвинену кореневу систему, оптимальне співвідношення надземної і підземної частин, достатній діаметр кореневої шийки, 18 характерну для виду висоту, життєздатні бруньки та відсутність ознак пошкодження шкідниками або хворобами. На якість садивного матеріалу впливає комплекс чинників. По-перше, важливе значення має агротехніка вирощування. Система обробітку ґрунту, якість передпосівної підготовки, своєчасність висівання, догляд за посівами, розпушування, прополювання, полив і захист від шкідників та хвороб визначають умови проростання насіння, ріст сіянців і формування стандартного садивного матеріалу. По-друге, визначальну роль відіграє лісонасіннєва база. Використання насіння відомого походження, з високими посівними якостями та цінними спадковими властивостями є передумовою отримання життєздатного, стійкого і продуктивного садивного матеріалу. По-третє, важливими є строки висівання насіння. Дотримання оптимальних агротехнічних строків сприяє появі дружних сходів, рівномірному розвитку рослин і зниженню ризику пошкодження сіянців несприятливими погодними чинниками. По-четверте, якість садивного матеріалу значною мірою залежить від системи удобрення. Обґрунтоване внесення органічних і мінеральних добрив забезпечує рослини необхідними елементами живлення, активізує ростові процеси та сприяє формуванню добре розвиненої кореневої системи. По-п’яте, для вирощування сіянців із закритою кореневою системою особливого значення набуває склад субстрату. Він має бути збалансованим за водно-фізичними, повітряними та поживними властивостями, забезпечувати достатню вологоємність, аерацію і доступність елементів живлення. По-шосте, істотний вплив мають ґрунтово-кліматичні умови. Температурний режим, вологість ґрунту і повітря, тривалість вегетаційного періоду, освітленість і родючість ґрунту визначають інтенсивність росту, стійкість рослин та вихід стандартних сіянців з одиниці площі. Отже, якість садивного матеріалу формується під впливом поєднання біологічних, технологічних і природно-кліматичних чинників. У сучасному 19 лісовому розсадництві особливого значення набуває не лише кількість вирощених сіянців і саджанців, а й їхня відповідність стандартам якості, здатність швидко адаптуватися після висаджування та забезпечувати формування продуктивних і стійких лісових насаджень. У цьому контексті порівняння садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою є важливим для вдосконалення технологій вирощування у розсаднику Ліплявського лісництва. 1.4 Технологія вирощування сіянців із закритою кореневою системою та вимоги до субстрату Правильно підібраний субстрат є одним із ключових чинників успішного вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Його якість безпосередньо впливає на енергію проростання насіння, формування кореневої системи, розвиток надземної частини, інтенсивність фотосинтезу та загальні біометричні показники сіянців. У контейнерному виробництві субстрат виконує не лише функцію середовища для росту коренів, а й забезпечує рослини водою, повітрям і поживними речовинами [19]. Субстрат для вирощування сіянців із закритою кореневою системою має відповідати таким основним вимогам: – створювати сприятливе середовище для росту й галуження кореневої системи; – забезпечувати оптимальне співвідношення вологи й повітря в кореневмісному шарі; – містити доступні для рослин елементи живлення або добре утримувати внесені добрива; – бути структурно стабільним і не ущільнюватися впродовж періоду вирощування; – забезпечувати механічну опору для рослин у контейнерах; – захищати корені від перегрівання, пересихання та механічних пошкоджень; 20 – бути вільним від збудників хвороб, шкідників і насіння бур’янів; – мати прийнятну вартість, транспортабельність і не створювати надмірного екологічного навантаження після використання. У розсадниках, де вирощують лісовий садивний матеріал із закритою кореневою системою, використання звичайного ґрунту для заповнення касет і контейнерів є малоефективним. Це пов’язано з його неоднорідністю, можливим ущільненням, недостатньою аерацією, наявністю патогенної мікрофлори та насіння бур’янів. Тому у сучасному контейнерному розсадництві перевагу надають спеціально підготовленим субстратним сумішам, які складаються з органічних і мінеральних компонентів [20]. До органічних компонентів субстрату належать торф, подрібнена деревна кора, тирса, кокосове волокно, сфагновий мох, компостовані органічні матеріали. Вони забезпечують високу вологоємність, добру буферну здатність, пружність, легкість і здатність утримувати поживні речовини. До мінеральних компонентів належать перліт, вермикуліт, цеоліт, керамзит, пісок та інші матеріали, які поліпшують повітроємність, дренажні властивості й структурну стабільність суміші. У деяких технологіях також застосовують нетрадиційні компоненти: пемзу, пропарене рисове лушпиння, подрібнену вулканічну лаву, мінеральну вату або інертні полімерні матеріали [21]. Найчастіше субстрат для контейнерного вирощування складається з двох або кількох компонентів, властивості яких взаємно доповнюють одна одну. Органічні речовини забезпечують вологоємність і поживну буферність, тоді як мінеральні добавки покращують пористість, повітрообмін і зменшують ризик перезволоження. Такий підхід дає змогу створити оптимальні умови для формування компактної, добре розгалуженої кореневої системи сіянців. Однією з найкращих основ для приготування субстратів є верховий торф зі ступенем розкладання до 15 %, а за використання спеціальних добавок – до 25 %. Його перевагами є висока пористість, добра вологоємність, сприятливі водно- повітряні властивості, низький ступінь ущільнення, підвищена кислотність і 21 відносна фітосанітарна чистота. Верхові торфи зазвичай не містять насіння бур’янів і значної кількості збудників хвороб, що є важливим для вирощування сіянців у закритому об’ємі контейнера [22]. Водночас верховий торф має суттєвий недолік – низький вміст доступних елементів мінерального живлення. Тому для забезпечення нормального росту сіянців його необхідно доповнювати мінеральними добривами, вапняковими матеріалами або іншими компонентами, які регулюють кислотність і поживний режим субстрату. Особливо важливо забезпечити рівномірний розподіл добрив у всьому об’ємі субстрату, оскільки локальне перевищення концентрації солей може пригнічувати проростання насіння та пошкоджувати молоді корені. Якість субстрату визначають за комплексом агрофізичних, агрохімічних, біологічних та економіко-екологічних показників. Найважливішими серед них є структура і стабільність субстрату, пористість, вологоємність, повітроємність, об’ємна маса, кислотність, вміст розчинних солей, наявність органічних і мінеральних речовин, буферна здатність, відсутність патогенної мікрофлори, шкідників і насіння бур’янів [23]. Раціональна підготовка субстрату є необхідною умовою збереження його основних агрофізичних, агрохімічних і біологічних властивостей, що безпосередньо впливають на ріст і розвиток сіянців. Основні показники якості субстрату наведено в таблиці 1.3. Особливу увагу слід приділяти однорідності суміші, оскільки добре перемішаний субстрат забезпечує рівномірний розподіл вологи, повітря та елементів живлення в усьому об’ємі контейнера [24]. Практика самостійного приготування торф’яних субстратів свідчить, що одним із найскладніших етапів є рівномірне внесення гранульованих і порошкоподібних добрив, а також вапнякових матеріалів. За недостатнього перемішування їх концентрація в окремих частинах субстрату може значно перевищувати допустиму норму, що призводить до локального засолення, зміни кислотності та пригнічення росту молодих сіянців [25]. Тому підготовка субстрату 22 має здійснюватися з дотриманням технологічних вимог до дозування, перемішування та контролю однорідності суміші. Таблиця 1.3 – Основні показники якості субстрату для вирощування сіянців із закритою кореневою системою Група показників Основні характеристики структура та її стабільність; пористість; вологоємність 75-80 %; повітроємність; об’ємна Агрофізичні властивості маса; здатність не ущільнюватися під час вирощування вміст органічної речовини; кислотність рН; Агрохімічні властивості наявність доступних елементів мінерального живлення; вміст розчинних солей; буферна здатність відсутність патогенної мікрофлори; відсутність Біологічні властивості шкідників і насіння бур’янів; можливість мікоризації; фітосанітарна безпечність доступність компонентів; вартість; Економіко-екологічні транспортабельність; екологічна безпечність; властивості можливість повторного використання або утилізації Правильна підготовка субстрату має важливе значення для забезпечення рівномірного росту сіянців. Субстрат повинен бути добре перемішаним, однорідним за структурою, без великих часток, грудок, надмірно дрібної фракції та сторонніх домішок. Нерівномірне внесення добрив або вапнякових матеріалів призведе до локального засолення, зміни кислотності й пригнічення росту сіянців. Застосування низинного та перехідного торфу як основи субстрату для контейнерного вирощування сіянців не завжди є доцільним. Це пов’язано з їхньою високою водоутримувальною здатністю, схильністю до ущільнення та погіршенням повітряного режиму в кореневмісному шарі. За недостатнього дренажу такі властивості можуть призводити до застою вологи, вимокання й загнивання кореневої системи сіянців. Крім того, низинний торф характеризується нижчою пористістю і може містити насіння бур’янів та небажаної деревної 23 рослинності. Водночас його перевагою є вищий вміст доступних елементів мінерального живлення порівняно з верховим торфом [26]. Під час використання торфу у складі субстратів для контейнерної культури необхідно враховувати його високу вологоємність. У контейнерах або касетах із недостатнім дренажем це може спричиняти перезволоження субстрату, зниження аерації та пригнічення росту коренів (табл. 1.4). Тому для вирощування сіянців із закритою кореневою системою важливо добирати такі компоненти субстрату, які забезпечують оптимальне співвідношення водоутримувальної здатності та повітроємності. Таблиця 1.4 – Фізико-хімічні властивості основних типів торфу Щільність, Тип торфу Азот, % Фосфор, % Калій, % рН Зольність, % г/см3 Верховий 0,8-1,2 0,05-0,12 0,1 2,8-3,5 5-25 0,22 Перехідний 1,2-2,3 0,1-0,2 0,1 3,5-4,7 25-40 0,32 Низинний 2,3-3,3 0,12-0,5 0,15 4,7-5,5 понад 40 0,39 З даних табл. 1.4 видно, що верховий торф має найнижчу щільність – 0,22 г/см³, найменшу зольність – 5-25 % і високу кислотність – рН 2,8-3,5. Такі властивості зумовлюють його пористість, легкість і придатність для використання як основи субстратів. Перехідний і низинний торфи мають вищу щільність – відповідно 0,32 і 0,39 г/см³, більшу зольність та вищий вміст елементів живлення, однак їх використання потребує обережності через ризик ущільнення і погіршення повітряного режиму [27]. У фаховій літературі зазначається, що важливими властивостями основного компонента субстрату є буферність і обмінна ємність. Буферність визначає здатність субстрату протидіяти різким змінам кислотності, а обмінна ємність – здатність утримувати й поступово віддавати рослинам елементи мінерального живлення. За результатами багаторічних досліджень встановлено, що найкращі показники росту деревних рослин спостерігаються за кислотності субстрату в межах рН 5,2-6,0. Для поліпшення буферності та обмінної ємності до субстрату 24 іноді додають глину, однак її частка не повинна перевищувати 10 %, оскільки надмірна кількість глини може спричиняти ущільнення суміші. Важливим компонентом субстратів для вирощування сіянців із закритою кореневою системою є деревна кора. Вона є джерелом органічної речовини, бере участь у процесах гумусоутворення, містить низку органічних і мінеральних сполук, а також поліпшує структуру субстрату. Завдяки пористості та низькій щільності кора сприяє кращій циркуляції повітря і води в кореневмісному шарі, полегшує проникнення коренів і зменшує ризик перезволоження [28]. Найбільш доцільним є використання компостованої соснової кори, оскільки свіжа кора може негативно впливати на поживний режим субстрату, зокрема спричиняти тимчасове зв’язування азоту мікроорганізмами під час її розкладання. У зарубіжній практиці застосовують субстрати як із 100 % вмістом кори, так і суміші, у яких її частка становить до 50 %. Перевагу надають саме корі хвойних порід, передусім сосновій, оскільки кора листяних порід може містити таніни та інші речовини, які пригнічують ріст молодих рослин. Отже, для вирощування сіянців із закритою кореневою системою найдоцільніше використовувати субстрати, що поєднують верховий торф, компостовану соснову кору та мінеральні або органічні добавки. Такий склад дає змогу збалансувати вологоємність, повітроємність, кислотність і поживний режим, що є необхідною умовою формування якісної кореневої системи та отримання стандартного садивного матеріалу. 1.5 Актуальність і перспективи виробництва сіянців із закритою кореневою системою в Україні Вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою є одним із найбільш перспективних напрямів сучасного лісового розсадництва. Така технологія передбачає вирощування сіянців у контейнерах, касетах або спеціальних коробах із використанням підготовленого субстрату, що дає змогу 25 краще контролювати водний, повітряний і поживний режими рослин. На відміну від традиційного садивного матеріалу з відкритою кореневою системою, сіянці із ЗКС мають сформовану кореневу грудку, менше пошкоджуються під час транспортування і садіння та швидше адаптуються після висаджування на лісокультурну площу. У зарубіжній практиці технологія вирощування садивного матеріалу із ЗКС почала активно розвиватися з другої половини ХХ ст. Вона набула широкого поширення у країнах Європи, зокрема у Фінляндії, Німеччині, Австрії, Швеції, Франції, а також у США та Канаді. У цих країнах контейнерне вирощування стало одним із провідних способів забезпечення лісовідновлення якісним садивним матеріалом, особливо для хвойних порід [29]. У промисловому виробництві застосовують два основні способи отримання садивного матеріалу із закритою кореневою системою: вирощування сіянців безпосередньо в контейнерах або касетах та пересаджування попередньо вирощених сіянців у контейнери із субстратом. Найбільш поширеним є перший спосіб, оскільки він дає змогу скоротити кількість технологічних операцій і зменшити ризик пошкодження кореневої системи. Об’єм комірок контейнерів для хвойних порід зазвичай становить орієнтовно 50-400 см³, а тривалість вирощування сіянців може складати 1-2 вегетаційні періоди залежно від деревної породи, умов вирощування та цільового призначення садивного матеріалу. Перевагою садивного матеріалу із ЗКС є можливість отримання більш вирівняних за якістю сіянців. За умови дотримання технології вирощування такі рослини мають добре сформовану кореневу систему, вищу фізіологічну активність і кращу приживлюваність після висаджування. У виробничій практиці приживлюваність сіянців із ЗКС часто може досягати 85-95 %, тоді як у садивного матеріалу з відкритою кореневою системою цей показник істотно залежить від строків викопування, транспортування, вологості ґрунту та погодних умов під час садіння. До основних переваг садивного матеріалу із ЗКС належать: – збереження цілісності кореневої системи під час транспортування і садіння; 26 – підвищення приживлюваності лісових культур; – можливість подовження строків садіння протягом вегетаційного періоду; – економніше використання насіння; – інтенсивніший ріст сіянців у перші роки після висаджування; – можливість механізації та часткової автоматизації виробничих процесів; – вищий вихід стандартного садивного матеріалу з одиниці площі. Водночас технологія вирощування сіянців із ЗКС має і певні обмеження. До основних недоліків належать вища початкова вартість виробництва, потреба у спеціальних контейнерах, субстратах, системах поливу, захищеному або частково контрольованому середовищі, а також необхідність чіткого дотримання технологічних вимог. Крім того, під час транспортування садивного матеріалу із ЗКС збільшується маса вантажу через наявність субстрату в кореневій грудці. Перспективними напрямами використання садивного матеріалу із ЗКС є створення лісових культур на зрубах, доповнення культур упродовж вегетаційного періоду, заліснення порушених і малопродуктивних земель, створення захисних насаджень, вирощування садивного матеріалу для плантаційного лісовирощування та відновлення лісів в умовах підвищених кліматичних ризиків. Особливо актуальним є використання сіянців із ЗКС для сосни звичайної, оскільки ця порода має важливе лісогосподарське значення і широко використовується для лісовідновлення у різних природних зонах України. Отже, виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою є важливим напрямом інтенсифікації лісового розсадництва. Його впровадження дає змогу підвищити якість сіянців, збільшити їх приживлюваність, зменшити втрати під час транспортування і садіння та забезпечити ефективніше створення лісових культур. Для розсадника Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва вивчення особливостей вирощування садивного матеріалу із ЗКС є актуальним, оскільки ця технологія може стати важливим резервом підвищення якості лісовідновлення та раціонального використання виробничих площ. 27 Нами, на основі аналізу наукової вітчизняної та іноземної літератури розроблено карто-схему переваг та недоліків вирощування садивного матеріалу із ВКС та ЗКС для умов Ліплявського лісництва (рис. 1.3). Рисунок 1.3 – Карто-схема переваг та недоліків вирощування садивного матеріалу із ВКС та ЗКС для умов Ліплявського лісництва 28 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІПЛЯВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ТА ПРИРОДНО- КЛІМАТИЧНИХ УМОВ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Місцезнаходження та підпорядкування лісництва Ліплявське лісництво входить до складу Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» і розташоване в межах Черкаського району Черкаської області. Адміністративна адреса лісництва – с. Ліпляве, вул. Центральна, 131 [30]. За даними звіту Черкаського надлісництва за 2025 рік, площа Ліплявського лісництва становить 4876,4 га. Черкаське надлісництво загалом охоплює 56616,3 га лісогосподарських земель, розподілених між 13 лісництвами, серед яких Ліплявське, Прохорівське, Вільхівське, Деньгівське та інші. Нами, на основі плану лісонасаджень створена схематична карто-схема Ліплявського лісництва (рис.2.1). Рисунок 2.1 – Карта-схема Ліплявського лісництва (розроблено А. Торопцевим) 29 2.2 Природно-кліматичні умови лісництва Територія Ліплявського лісництва розташована у зоні Правобережного Лісостепу України, для якої характерне поєднання лісових і лучно-степових ландшафтів [31]. Таке положення зумовлює формування змішаних лісових насаджень, у складі яких важливе місце займають сосна звичайна, дуб звичайний, клен, ясен, липа, береза та інші деревні породи. Для лісокультурного виробництва важливе значення має те, що природні умови району дослідження загалом сприятливі для вирощування садивного матеріалу сосни звичайної. Клімат району дослідження помірно континентальний, із теплим літом і порівняно м’якою зимою. Для Черкаської області середня температура повітря в січні становить орієнтовно -5…-7 °С, у липні – +19…+22 °С, а середньорічна кількість опадів коливається в межах 450-600 мм. Найбільша кількість опадів припадає на теплий період року, що має важливе значення для росту сіянців і саджанців у лісовому розсаднику. Для Центрального Лісостепу, до якого належить район розташування Ліплявського лісництва, середньорічна температура повітря становить приблизно +7,6…+9,3 °С. Зимовий період триває в середньому 80-105 днів, а весна зазвичай починається наприкінці лютого – на початку березня. Такі кліматичні умови забезпечують достатню тривалість вегетаційного періоду для вирощування садивного матеріалу у відкритому ґрунті та контейнерній культурі. У межах лісостепової зони вегетаційний період загалом триває близько 200- 210 днів, а річна сума опадів змінюється приблизно від 450 до 575 мм залежно від місцевих умов. Таке співвідношення тепла й вологи є відносно сприятливим для росту деревних рослин, однак у літній період можливі посушливі явища, які можуть негативно впливати на приживлюваність сіянців, особливо садивного матеріалу з відкритою кореневою системою [31]. Ґрунтові умови району дослідження є типовими для Лісостепу. Для цієї зони характерні сірі лісові ґрунти, темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені, 30 а на піщаних і супіщаних терасових ділянках можуть траплятися дерново- слабопідзолисті ґрунти. Для вирощування садивного матеріалу важливими є механічний склад ґрунту, його водопроникність, вологоємність, вміст гумусу та забезпеченість елементами живлення. На легких супіщаних ґрунтах особливої уваги потребує регулювання вологості, тоді як на важчих ґрунтах важливим є поліпшення аерації та недопущення перезволоження [31]. Природно-кліматичні умови Ліплявського лісництва загалом сприятливі для вирощування садивного матеріалу сосни звичайної як із відкритою, так і із закритою кореневою системою. Водночас у технології вирощування необхідно враховувати можливі літні посухи, нерівномірність випадання опадів, ризик пересихання верхнього шару ґрунту та потребу в оптимізації поливу. Саме тому для садивного матеріалу із закритою кореневою системою важливе значення має добір якісного субстрату, здатного утримувати вологу, забезпечувати аерацію коренів і підтримувати стабільний поживний режим. Для наочної характеристики умов вирощування садивного матеріалу у Ліплявському лісництві доцільно подати загальний вигляд лісового розсадника. На рис. 2.2 відображено посівні площі з рівномірним розміщенням рядків сіянців сосни, що свідчить про організовану структуру розсадницького виробництва. Рисунок 2.2 – Постійний лісовий розсадник на території Ліплявського лісництва (фото А. Торопцева) 31 2.3 Основні лісівничо-таксаційні показники Ліплявського лісництва Для характеристики породної структури лісового фонду Ліплявського лісництва було проаналізовано розподіл вкритих лісовою рослинністю ділянок за групами деревних видів (рис. 2.3). Такий аналіз дає змогу встановити співвідношення хвойних, твердолистяних і м’яколистяних порід та визначити провідну роль окремих деревних видів у формуванні насаджень лісництва. Твердолистяні М'яколистяні 5% 6% Хвойні 89% Рисунок 2.3 – Розподіл вкритих лісовою рослинністю ділянок Ліплявського лісництва за групами деревних видів, % Аналіз розподілу вкритих лісовою рослинністю ділянок за групами деревних видів свідчить про чітке переважання хвойних насаджень, частка яких становить 89 %. Основною лісоутворюючою породою цієї групи є сосна звичайна, що визначає загальний породний склад і господарську спрямованість лісового фонду Ліплявського лісництва. Частка м’яколистяних деревних видів становить 6 %. До цієї групи належить переважно вільха чорна, яка трапляється на більш зволожених ділянках і виконує важливу екологічну роль у формуванні насаджень відповідних лісорослинних умов. Твердолистяні породи займають 5 % вкритих лісовою рослинністю ділянок. Основними представниками цієї групи є дуб звичайний – 4 % та ясен звичайний – 1 %. Незважаючи на незначну частку, ці породи мають 32 важливе значення для підвищення біологічної стійкості насаджень і формування мішаних деревостанів [32]. За таксаційними показниками насадження Ліплявського лісництва характеризуються як середньовікові та пристигаючі. Середній вік деревостанів становить 70 років, що свідчить про наближення значної частини соснових насаджень до віку стиглості. Середній клас бонітету – ІІ, що вказує на відносно добрі лісорослинні умови та достатню продуктивність насаджень. Повнота деревостанів становить 0,72, тобто насадження є середньоповнотними і мають достатній рівень зімкнутості деревного намету. Середній запас деревини становить 196 м³/га, що характеризує насадження як продуктивні та господарсько цінні. Переважання сосни звичайної у породному складі разом із достатніми показниками бонітету, повноти та запасу підтверджує важливість цієї породи для лісового господарства Ліплявського лісництва. Для оцінювання господарської діяльності Ліплявського лісництва важливе значення має аналіз обсягів проведення рубок догляду. Такі заходи спрямовані на формування стійких, продуктивних і якісних деревостанів, регулювання їх складу, густоти та санітарного стану (рис. 2.4). 1625 2000 52,6 149 1000 10,7 Прохідна рубка 8,2 75 Проріджування 2 20 Прочищення Освітлення 0 Площа, гОа б'҆ єм, м3 Освітлення Прочищення Проріджування Прохідна рубка Рис. 2.5 – Обсяги проведення рубок догляду в Ліплявському лісництві за площею та запасом деревини у 2025 році 33 Аналіз рисунку свідчить, що найбільші обсяги серед рубок догляду припадають на прохідні рубки. Їх проведено на площі 52,6 га, при цьому обсяг вирубаної деревини становив 1625 м³. Це свідчить про переважання доглядових заходів у середньовікових і пристигаючих насадженнях, де основною метою є поліпшення породного складу, якості деревостану та умов росту кращих дерев. Менші обсяги характерні для проріджування, яке проведено на площі 10,7 га із запасом деревини 149 м³. Прочищення здійснювалися на площі 8,2 га, а обсяг деревини становив 75 м³. Найменшу частку займають освітлення – 2,0 га та 20 м³, що пов’язано з меншою площею молодих насаджень, які потребували цього виду догляду. Отже, у структурі рубок догляду Ліплявського лісництва переважають прохідні рубки, що узгоджується з віковою структурою насаджень і середнім віком деревостанів [32]. Крім рубок догляду, у 2025 році в лісництві проводилися рубки головного користування на площі 25,4 га, при цьому запас деревини становив 4107 м³. Для Ліплявського лісництва, де у породному складі переважає сосна звичайна, рубки головного користування мають безпосередній зв’язок із подальшим відновленням соснових насаджень. Після проведення таких рубок виникає потреба у своєчасному створенні лісових культур або сприянні природному поновленню. У цьому контексті особливо важливим є забезпечення лісництва якісним садивним матеріалом сосни звичайної, який вирощується у постійному лісовому розсаднику. 34 3 ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОБОТИ 3.1 Програма, завдання та методика досліджень З урахуванням актуальності теми кваліфікаційної роботи, її мети та практичного значення для лісокультурного виробництва Ліплявського лісництва було сформульовано основні завдання дослідження. Постійний лісовий розсадник Ліплявського лісництва є базою для вирощування садивного матеріалу, що використовується для потреб лісовідновлення та лісорозведення в умовах Черкаського надлісництва. У розсаднику вирощують садивний матеріал основних лісотвірних порід, зокрема сосни звичайної, яка має важливе господарське й лісівниче значення для створення продуктивних і стійких насаджень (рис. 3.1). Дослідження спрямовані на вивчення особливостей вирощування садивного матеріалу сосни звичайної із відкритою та закритою кореневими системами, а також на оцінювання їхнього впливу на якість садивного матеріалу та подальший ріст лісових культур. Рисунок 3.1 – Схема постійного лісового розсадника Ліплявського лісництва [32] 35 Постійний лісовий розсадник Ліплявського лісництва призначений для вирощування садивного матеріалу основних лісоутворюючих порід, зокрема сосни звичайної та дуба звичайного. Загальна площа розсадника становить 36,2 га, з яких 30,8 га припадає на продуктивну площу. Щорічно у розсаднику вирощується близько 3,84 млн шт. сіянців, що використовуються для забезпечення потреб лісовідновлення та лісорозведення. Згідно зі схемою організації території, основну частину продуктивної площі займає посівне відділення сосни звичайної, на яке припадає близько 80 % площі, відведеної під вирощування сіянців. Це пояснюється високою потребою лісогосподарського виробництва у садивному матеріалі сосни звичайної, яка є однією з головних порід для створення лісових культур у регіоні. Меншу частину території займає посівне відділення дуба звичайного, частка якого становить орієнтовно 20 % продуктивної площі (рис. 3.2). Вирощування сіянців дуба звичайного є важливим для формування мішаних насаджень, а також для підвищення біологічної різноманітності лісових культур. Рисунок 3.2 – План-схема структури розсадника Ліплявського лісництва (розроблено А. Торопцевим у програмі QGIS) Дослід із вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою було закладено на нижньому полігоні контейнерної культури. Надалі касети із сіянцями перемістили на верхній полігон, де рослини проходили етап зимівлі, загартовування та подальшого дорощування. 36 Методика досліджень базувалася на порівняльному аналізі двох технологічних підходів до вирощування садивного матеріалу: із відкритою кореневою системою та із закритою кореневою системою. Під час дослідження враховували технологічні операції, які застосовуються у розсаднику Ліплявського лісництва, а також біометричні показники рослин у культурах різного віку. Садивний матеріал із відкритою кореневою системою вирощують у відкритому ґрунті. Основними технологічними операціями є підготовка ґрунту, планування посівної площі, висів насіння, догляд за посівами, розпушування міжрядь, знищення бур’янів, полив за потреби, захист від шкідників і хвороб, викопування та сортування сіянців. Особливістю цього способу є те, що під час викопування коренева система частково оголюється, тому важливого значення набувають своєчасне зволоження, захист коренів від підсушування та правильне транспортування садивного матеріалу [33]. Садивний матеріал із закритою кореневою системою вирощують у контейнерах або касетах із підготовленим субстратом. Такий спосіб дає змогу краще контролювати водний, повітряний і поживний режими, зменшує ризик пошкодження коренів під час пересаджування та забезпечує формування кореневої грудки. Для вирощування сіянців із ЗКС використовують субстрати на основі торфу, кори, перліту, піску або інших компонентів, які забезпечують достатню вологоємність, аерацію та доступність поживних речовин. Для оцінювання росту садивного матеріалу та лісових культур визначали такі показники – середню висоту рослин, см; середній приріст за висотою, см; середній діаметр, мм; загальний стан рослин; особливості розвитку надземної частини та кореневої системи. Вимірювання висоти проводили від кореневої шийки до верхівкової бруньки з точністю до 1 см. Діаметр визначали біля кореневої шийки з точністю до 0,1 мм. Стан рослин оцінювали візуально за зовнішніми морфологічними ознаками: забарвленням хвої, інтенсивністю росту, наявністю пошкоджень, рівномірністю розвитку та загальною життєздатністю [34]. 37 У дослідженні, проведеному в умовах розсадника Ліплявського лісництва Черкаського надлісництва, для вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою було використано насіння сосни звичайної, касети типу BBC та різні модифікації субстратних сумішей. Вибір матеріалів зумовлений необхідністю оцінити вплив складу субстрату на проростання насіння, формування кореневої системи, ріст надземної частини та загальний стан сіянців у контейнері. Вихідним матеріалом для закладання досліду було насіння сосни звичайної з лабораторною схожістю 86 %. Загалом у досліді використано 400 насінин. Перед висіванням насіння проходило передпосівну підготовку, яка включала намочування у воді протягом 24 годин та подальше протруювання у 0,5 % розчині перманганату калію впродовж 30 хвилин. Намочування сприяло активізації фізіологічних процесів у насінні та підвищенню енергії проростання, а протруювання виконувало профілактичну функцію, зменшуючи ризик ураження насіння і сходів збудниками грибних хвороб [35]. Важливим елементом технології вирощування сіянців із закритою кореневою системою є правильно підібраний субстрат. У контейнерній культурі коренева система рослини розвивається в обмеженому об’ємі, тому субстрат має забезпечувати оптимальне співвідношення вологи, повітря та поживних речовин. Для приготування субстратних сумішей у досліді було використано верховий торф, подрібнену соснову кору, лісовий ґрунт і тирсокомпост. Добір цих компонентів здійснювався з урахуванням їх доступності, агрофізичних властивостей, поживності та можливості зниження собівартості вирощування садивного матеріалу. Верховий торф був використаний як основа субстрату завдяки його високій вологоємності, пористості, буферності та здатності утримувати поживні речовини у доступній для рослин формі. Водночас низький вміст елементів мінерального живлення у верховому торфі зумовлює необхідність його поєднання з іншими компонентами або внесенням добрив. Соснова кора виконувала роль структуроутворюючого компонента субстрату. Вона покращує повітрообмін, зменшує ризик ущільнення суміші, сприяє 38 кращому дренуванню та формуванню сприятливого середовища для росту коренів. Оскільки кора має невисокий вміст мінеральних елементів, її доцільно поєднувати з більш поживними компонентами. Лісовий ґрунт був включений до одного з варіантів субстрату як джерело природної мікрофлори, зокрема мікоризних грибів, що може позитивно впливати на адаптацію сіянців до умов лісокультурної площі. Тирсокомпост використовувався як органічна добавка, здатна поліпшувати поживний режим субстрату та стимулювати ріст сіянців [36]. На основі зазначених компонентів було сформовано п’ять варіантів субстратних сумішей. Перші три варіанти складалися з верхового торфу та соснової кори у різних співвідношеннях. Четвертий варіант, крім торфу і кори, містив лісовий ґрунт, що мало на меті збагачення субстрату природною мікрофлорою. До п’ятого варіанта додавали тирсокомпост як органічний компонент, що може підвищувати поживність суміші. Такий підхід дав змогу порівняти ефективність як двокомпонентних, так і багатокомпонентних субстратів для вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою. Для закладання досліду було використано касети типу BBC (рис. 3.3). Загалом заповнено 400 комірок, у кожну з яких висівали по 1 насінині сосни. Контейнери для вирощування однорічних сіянців хвойних порід повинні відповідати біологічним потребам рослин, забезпечувати достатній об’єм для розвитку кореневої системи, мати дренажні отвори та сприяти формуванню правильної архітектоніки коренів. Оптимальною для 1-річних сіянців хвойних порід вважається висота контейнера не менше 8-10 см, а об’єм комірки – близько 90-120 см³. Важливе значення має також форма комірки: конусоподібна будова, наявність дренажних отворів і внутрішніх ребер сприяють запобіганню деформації кореневої системи та покращують якість готового садивного матеріалу. Враховуючи вищезгадані вимоги, у досліді використовувалися касети ВСС Шведського виробництва. 39 Рисунок 3.3 – Загальний вигляд касет ВСС для вирощування сіянців із закритою кореневою системою (фото А. Торопцева) Технічна характеристика наведена у таблиці 3.1. Таблиця 3.1 – Технічна характеристика касет ВСС для вирощування сіянців із закритою кореневою системою Параметри Значення Довжина касети, мм 385 Ширина касети, мм 385 Орієнтовна висота касети, мм 80-100 Кількість комірок, шт. 40 Об’єм однієї комірки, см3 120 Загальний об’єм субстрату в касеті, л 4,8 Площа однієї касети, м2 0,148 Кількість касет на 1 м2, шт. 6,75 Розрахункова кількість рослин на 1 м2, шт. 270 40 Аналіз технічних параметрів касет ВСС свідчить, що вони відповідають основним вимогам до контейнерів для вирощування сіянців хвойних порід із закритою кореневою системою. Об’єм однієї комірки становить 120 см³, що є достатнім для формування компактної, добре розгалуженої кореневої системи однорічних сіянців сосни звичайної. За наявності 40 комірок загальний об’єм субстрату в одній касеті становить 4,8 л, а розрахункова щільність розміщення рослин – близько 270 шт./м². Конструкція касет із дренажними отворами, вертикальними щілинами та напрямними ребрами сприяє кращому повітрообміну, відведенню надлишкової вологи й запобігає закручуванню коренів у комірках. Це забезпечує формування фізіологічно якісного садивного матеріалу, придатного для створення лісових культур із високою приживлюваністю [37]. Для порівняння ефективності використання садивного матеріалу із ВКС і ЗКС були використані біометричні показники культур сосни звичайної різного віку. У 2021 році, у віці 1 року, середня висота культур, створених сіянцями з ВКС, становила 14,8 см, тоді як у культур із ЗКС – 21,6 см. У 2023 році, у віці 3 років, ці показники становили відповідно 58,9 см і 74,3 см, а у 2025 році, у віці 5 років – 160,4 см і 171,8 см. Таким чином, у всі роки обліку культури, створені сіянцями із закритою кореневою системою, мали вищі показники росту. Середній приріст за висотою також був більшим у культур, створених сіянцями із ЗКС. У 2021 році він становив 10,4 см проти 8,7 см у варіанті із ВКС; у 2023 році – 31,7 см проти 26,8 см; у 2025 році – 44,7 см проти 41,2 см. Аналогічна тенденція простежувалася і за діаметром: у 2025 році середній діаметр саджанців із ЗКС становив 36,7 мм, тоді як у культур із ВКС – 32,5 мм. Отримані дані опрацьовували методом порівняльного аналізу. Для кожного варіанта визначали середні значення біометричних показників, після чого порівнювали інтенсивність росту культур, створених садивним матеріалом із різним типом кореневої системи. Такий підхід дав змогу оцінити вплив технології 41 вирощування садивного матеріалу на подальший розвиток соснових культур в умовах Ліплявського лісництва. Отже, методика досліджень передбачала поєднання аналізу виробничих технологій розсадника, польових обліків, біометричних вимірювань і порівняльної оцінки росту культур сосни звичайної. Це дало змогу обґрунтувати переваги й недоліки садивного матеріалу із відкритою та закритою кореневою системою та визначити перспективність використання ЗКС для підвищення ефективності лісовідновлення у Ліплявському лісництві. 3.2 Обсяг виконаних робіт У процесі підбору компонентів субстрату для вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою було проаналізовано понад 20 можливих складових. Їх оцінювали за походженням, доступністю, водно- фізичними властивостями, поживністю, повітропроникністю, вологоємністю та придатністю для формування якісної кореневої системи сіянців. Для закладання досліду в умовах розсадника Ліплявського лісництва було використано 48 л субстрату. Із них 20,8 л становила подрібнена соснова кора, 20,8 л – торф, по 3,2 л – лісовий ґрунт і тирсокомпост. На основі відібраних компонентів було підготовлено 5 варіантів субстратних сумішей, що дало змогу порівняти їхню придатність для вирощування сіянців сосни звичайної із ЗКС. Підготовленими субстратами було заповнено 400 комірок у 10 касетах для вирощування сіянців, по 2 касети на кожен варіант субстрату. У кожну комірку висівали по 1 насінині сосни звичайної, тобто загалом було висіяно 400 насінин. Така схема досліду дала змогу забезпечити рівномірність розміщення варіантів і провести порівняльну оцінку впливу складу субстрату на проростання насіння, стан сходів і подальший ріст сіянців. Від початку проростання насіння до настання перших осінніх заморозків було проведено 7 обліків. Із них 3 обліки були спрямовані на визначення енергії 42 проростання та схожості насіння, а 4 обліки – на оцінювання стану сіянців і вимірювання їхньої висоти. Біометричні вимірювання проводили шляхом визначення висоти надземної частини сіянців від кореневої шийки до верхівкової бруньки. Наприкінці березня 2026 було проведено інвентаризацію перезимівлі сіянців. За її результатами встановлено, що загалом сіянці сосни звичайної перезимували задовільно. Водночас у варіантах субстрату № 1 і № 2 було відмічено погіршення фізичного стану субстрату та незначний відпад сіянців. Це може бути пов’язано з недостатньою структурною стабільністю окремих субстратних сумішей, погіршенням їх повітряного режиму або надмірним ущільненням після перезимівлі. Отже, закладений дослід дав змогу оцінити вплив різних субстратних сумішей на проростання насіння, ріст, стан і перезимівлю сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою. Отримані результати мають практичне значення для вдосконалення технології контейнерного вирощування садивного матеріалу у розсаднику Ліплявського лісництва. 43 4 ВПЛИВ СУБСТРАТНИХ СУМІШЕЙ НА ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ, СТАН СХОДІВ І РІСТ СІЯНЦІВ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ ІЗ ЗАКРИТОЮ КОРЕНЕВОЮ СИСТЕМОЮ 4.1 Оцінювання енергії проростання та схожості насіння сосни звичайної залежно від складу субстрату У процесі вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою важливе значення має якість насіннєвого матеріалу, оскільки вона визначає рівномірність появи сходів, початкову інтенсивність росту та подальший вихід стандартних сіянців. Основними показниками посівних якостей насіння є енергія проростання та схожість. Схожість характеризує здатність насіння формувати нормально розвинені проростки за оптимальних умов температури, вологості й аерації. Енергія проростання відображає швидкість і дружність появи сходів у початковий період після висівання. Для сосни звичайної проростання можливе за температури близько +8…+10 °С, однак активний розвиток кореневої системи відбувається переважно за температури понад +12 °С. Загалом оптимальний температурний діапазон проростання насіння сосни становить +10…+30 °С. На посівні якості насіння впливають строки заготівлі шишок, умови достигання, режим сушіння та зберігання. За літературними даними, насіння сосни пізніх строків заготівлі має вищу схожість: для насіння листопадового збору вона може становити близько 92 %, тоді як для вересневого – близько 70 %. Важливим є також дотримання режиму сушіння шишок: оптимальною вважається температура близько 55 °С, тоді як підвищення її до 65–70 °С може знижувати схожість і енергію проростання. У досліді використовували насіння сосни звичайної з лабораторною схожістю 86 %. Перед висіванням його намочували у воді протягом 24 годин, після чого протруювали у 0,5 % розчині перманганату калію впродовж 30 хвилин. Така 44 підготовка сприяла активізації проростання та зменшенню ризику ураження сходів збудниками грибних хвороб. Отже, у межах дослідження енергію проростання та схожість насіння визначали як основні показники, що характеризують ефективність різних субстратних сумішей для вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою. Одним із важливих показників придатності субстрату для вирощування сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою є його вплив на енергію проростання та схожість насіння [38]. Експеримент, передбачений програмою досліджень, було закладено у квітні 2025 року, що відповідає оптимальним строкам висівання насіння сосни звичайної в умовах розсадника Ліплявського лісництва. У цей період температурний режим, вологість субстрату та тривалість світлового дня сприяли рівномірному проростанню насіння й формуванню життєздатних сходів. Оскільки всі варіанти досліду перебували в однакових умовах освітлення, температури та зволоження, відмінності у динаміці проростання насіння можна пов’язувати насамперед із фізико-хімічними властивостями апробованих субстратних сумішей. Це дало змогу об’єктивно оцінити вплив складу субстрату на початкові етапи росту сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою. Результати обліку динаміки проростання насіння наведено в таблиці 4.1. Таблиця 4.1 – Динаміка проростання насіння сосни звичайної залежно від складу субстратної суміші, шт. Модифікації складу субстрату Кора: торф: Кора: торф: Дата обліку Кора: Кора: торф Кора: торф Разом грунт лісов. тирсокомпост торф 2:1 1:1 1:2 1:1:1 1:1:1 12 травня 0 0 0 0 0 0 27 травня 32 23 28 16 22 121 3 червня 44 45 57 42 41 229 22 червня 57 59 65 51 44 276 6 липня 60 59 65 51 44 279 45 З даних таблиці 4.1 видно, що перші сходи сосни звичайної були зафіксовані 27 травня, тобто через 15 днів після першого обліку 12 травня. Найінтенсивніше проростання відбувалося в період з 27 травня до 3 червня, коли загальна кількість пророслого насіння збільшилася зі 121 до 229 шт. Надалі темпи проростання поступово знижувалися: станом на 22 червня проросло 276 насінин, а на 6 липня – 279 насінин. Найвищу схожість насіння встановлено у варіанті кора : торф 1:2, де проросло 65 насінин із 80, що становить 81,3 %. Дещо нижчі показники отримано у варіантах кора : торф 2:1 – 75,0 % та кора : торф 1:1 – 73,8 %. Меншу схожість зафіксовано у трикомпонентних субстратах: кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1 – 63,8 %, а найнижчу – у варіанті кора : торф : тирсокомпост 1:1:1 – 55,0 %. Загалом із 400 висіяних насінин проросло 279 шт., що відповідає фактичній схожості 69,8 %. Це нижче за лабораторну схожість насіння, яка становила 86 %, що пов’язано з відмінностями між лабораторними та виробничими умовами проростання, властивостями субстратних сумішей, режимом зволоження та аерації. Отримані результати свідчать, що найбільш сприятливим для проростання насіння сосни звичайної був субстрат із переважанням торфу – кора : торф 1:2. Натомість додавання тирсокомпосту у співвідношенні 1:1:1 зменшило схожість насіння, що може свідчити про менш сприятливі водно-фізичні або агрохімічні властивості цього варіанта субстрату на початковому етапі розвитку сходів. 46 Рисунок 4.1 – Сходи сосни звичайної у контейнерній культурі під час визначення енергії проростання та схожості насіння (фото А. Торопцева) Для наочного відображення впливу складу субстратної суміші на проростання насіння сосни звичайної нами було побудовано діаграму (рис. 4.2). На ній представлено динаміку частки пророслого насіння за п’ятьма варіантами субстрату впродовж періоду обліку. Така візуалізація дала змогу порівняти інтенсивність проростання насіння та визначити найбільш ефективний склад субстрату для вирощування сіянців із закритою кореневою системою. 47 100,0 Кора : Торф 2:1 90,0 80,0 Кора : Торф 1:1 70,0 60,0 Кора : Торф 1:2 50,0 40,0 Кора : Торф : Ґрунт лісовий 30,0 1:1:1 20,0 Кора : Торф : Тирсокомпост 10,0 1:1:1 0,0 27 травня 3 червня 22 червня 6 липня 27 серпня Число та місяць проведення обліку пророслого насіння Рисунок 4.2 – Динаміка проростання насіння сосни залежно від апробованих в експерименті модифікацій складу субстрату Аналіз графіка 4.2 свідчить, що найвищі показники проростання насіння сосни звичайної забезпечив субстрат кора : торф у співвідношенні 1:2. Уже 3 червня частка пророслого насіння в цьому варіанті становила близько 87,5 %, а з 22 червня до кінця обліку досягла 100 % від максимального показника серед дослідних варіантів. Дещо нижчі, але також високі результати отримано у варіантах кора : торф 2:1 та кора : торф 1:1. Станом на 27 серпня їхні показники становили відповідно близько 92 % і 91 %. Це свідчить, що 2-компонентні субстрати на основі кори й торфу забезпечували кращі умови для проростання насіння порівняно з трикомпонентними сумішами. Нижчі показники зафіксовано у варіантах із додаванням лісового ґрунту та тирсокомпосту. У субстраті кора:торф:ґрунт лісовий 1:1:1 частка пророслого насіння наприкінці обліку становила близько 78,5 %, а у варіанті кора : торф : тирсокомпост 1:1:1 – близько 67,5 %. Це свідчить про менш Частка пророслого насіння, % 48 сприятливі водно-фізичні властивості цих сумішей на початковому етапі розвитку сходів. Найкращі умови для проростання насіння сосни звичайної створював субстрат із переважанням торфу – кора : торф 1:2, тоді як додавання тирсокомпосту знижувало інтенсивність проростання. 4.2 Вплив складу субстрату на стан сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою Стан сіянців сосни звичайної є важливим показником ефективності вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. На ранніх етапах розвитку рослини особливо чутливі до дії абіотичних, біотичних і технологічних чинників, зокрема до нестачі або надлишку вологи, температурних коливань, ущільнення субстрату та дефіциту елементів живлення. У межах дослідження проводили візуальне оцінювання стану сіянців сосни звичайної, вирощених у 5-ти варіантах субстратних сумішей: 3-ох 2-компонентних і 2-ох 3-компонентних. Це дало змогу визначити вплив складу субстрату на життєздатність рослин, інтенсивність пожовтіння хвої, розвиток надземної частини та якість формування сіянців із закритою кореневою системою. Оцінювання здійснювали за 3-бальною шкалою: 3 бали – відмінний стан, 2 бали – задовільний стан, 1 бал – незадовільний стан. До сіянців відмінного стану відносили рослини з добре розвиненою надземною частиною, начичено зеленим забарвленням хвої та без виражених ознак пригнічення. Задовільний стан характеризувався частковим пожовтінням хвої або незначним послабленням росту. До незадовільного стану відносили ослаблені рослини з вираженим пожовтінням хвої, пригніченим ростом або ознаками втрати життєздатності. Візуальна градація стану сіянців сосни звичайної за дослідними варіантами наведена на рис. 4.3-4.5. Отримані результати дали змогу порівняти вплив різних субстратних сумішей на фізіологічний стан сіянців і визначити найбільш придатні 49 варіанти для контейнерного вирощування садивного матеріалу в умовах розсадника Ліплявського лісництва. Рисунок 4.3 – Загальний вигляд сіянців сосни звичайної відмінного стану в контейнерній культурі (фото А. Торопцева) Рисунок 4.4 – Стан сіянців сосни звичайної, вирощених за контейнерною технологією (фото А. Торопцева) 50 Рисунок 4.5 – Загальний вигляд сіянців сосни звичайної незадовільного стану у дослідній контейнерній культурі (фото А. Торопцева) Оцінювання стану сіянців сосни звичайної проводили після завершення основного періоду проростання насіння та формування достатньо розвиненої надземної частини рослин. Такий підхід дав змогу об’єктивніше визначити вплив субстратних сумішей не лише на появу сходів, а й на подальший фізіологічний стан і життєздатність сіянців. Під час обліків враховували інтенсивність росту, забарвлення хвої, рівномірність розвитку надземної частини та наявність ознак пригнічення рослин. Динаміку зміни стану сіянців сосни звичайної залежно від складу апробованих субстратів наведено на рис. 4.6. Аналіз свідчить, що на початкових етапах обліку, з 3 червня до 6 серпня 2025 року, стан сіянців у всіх варіантах субстрату був високим і переважно становив близько 2,7-3,0 бала. Найстабільніші показники протягом усього періоду спостережень мали сіянці, вирощені на трикомпонентному субстраті кора : торф : тирсокомпост 1:1:1, де індекс стану залишався на рівні 2,8-2,9 бала навіть після перезимівлі. 51 3,00 Кора : Торф 2:1 2,50 Кора : Торф 1:1 2,00 1,50 Кора : Торф 1:2 1,00 Кора : Торф : 0,50 Ґрунт лісовий 1:1:1 0,00 Кора : Торф : 3 червня 4 липня 6 серпня 2 вересня 1 жовтня 24 Тирсокомпост березня 1:1:1 Дата контролю Рисунок 4.6 – Вплив складу субстратної суміші на динаміку стану сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою Найбільше погіршення стану сіянців після зимового періоду відмічено у варіантах кора : торф 2:1 та кора : торф 1:1. Станом на 24 березня 2026 р. їхній індекс знизився відповідно приблизно до 1,6 і 1,8 бала, що свідчить про ослаблення рослин і частковий відпад. У варіантах кора : торф 1:2 та кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1 показники були вищими – близько 2,6 бала. Отже, найкращий загальний стан після завершення періоду спостережень мали сіянці у субстраті з тирсокомпостом, що може бути пов’язано з кращим поживним режимом і структурними властивостями цієї суміші. 4.3 Вплив складу субстратної суміші на ріст сіянців сосни звичайної у висоту Ріст сіянців сосни звичайної у висоту є одним із основних біометричних показників, що характеризує ефективність вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. У молодому віці висота рослин відображає Індекс стану сіянців у балах 52 загальний рівень їхнього розвитку, інтенсивність формування надземної частини та здатність сіянців використовувати умови середовища для росту. Важливим чинником, що впливає на ріст сіянців, є якість субстрату, оскільки саме він визначає умови розвитку кореневої системи, доступність вологи, повітря та елементів мінерального живлення. У контейнерній культурі це має особливе значення, адже коренева система формується в обмеженому об’ємі комірки, тому навіть незначні відмінності у водно-фізичних і агрохімічних властивостях субстрату можуть впливати на інтенсивність росту рослин. На ріст сіянців сосни звичайної у висоту впливають температурний режим, вологість субстрату, аерація, забезпеченість елементами живлення, зокрема азотом, а також своєчасність проведення доглядів. Оптимальні умови зволоження мають забезпечувати достатню кількість води для ростових процесів, але без перезволоження, оскільки надлишок вологи погіршує повітряний режим субстрату та може пригнічувати розвиток коренів. Для росту сіянців хвойних порід найбільш сприятливою є температура близько +25 °С, за якої активізуються фотосинтетичні процеси та приріст надземної частини. За температур нижче +15 °С або вище +30 °С ріст уповільнюється, а за екстремальних температур +40…+45 °С можливе істотне пошкодження або загибель рослин. У перший рік вирощування сосни звичайної умовно виділяють кілька фаз росту: формування сходів і первинної хвої, період активного росту надземної частини та хвої, а також фазу уповільнення росту з формуванням верхівкової бруньки. Саме в цей період висота сіянців є важливим показником їхнього морфологічного стану та придатності до подальшого вирощування або висаджування. У межах дослідження вимірювання висоти сіянців проводили в період формування верхівкової бруньки, коли ріст надземної частини поступово сповільнювався. Це дало змогу об’єктивно порівняти вплив різних модифікацій субстратних сумішей на біометричні показники сіянців сосни звичайної. Результати вимірювання висоти дослідних сіянців наведено в таблиці 4.2. 53 Таблиця 4.2 – Біометричні показники сіянців сосни звичайної залежно від складу субстратної суміші Середня Середня Приріст Життєздатні Середня σ для Варіант висота висота 02.09- сіянці після висота живих σ, см σ, см субстрату 02.09.25, 01.10.25, 01.10, перезимівлі, 24.03.26, сіянців, см см см шт. см см Кора: торф 2:1 4,9 0,8 5,1 0,8 0,2 53 5,2 0,7 Кора: торф 1:1 4,5 0,8 5,4 1,0 0,9 53 5,5 0,9 Кора: торф 1:2 5,2 0,8 5,5 0,9 0,3 64 5,6 0,9 Кора: торф: ґрунт лісовий 4,5 0,9 4,7 0,9 0,2 49 4,8 0,8 1:1:1 Кора : торф : тирсокомпост 5,2 1,6 5,4 1,6 0,2 44 5,4 1,5 1:1:1 Примітка. σ – середнє квадратичне відхилення. Значення σ для 24 березня подано з урахуванням життєздатних сіянців після перезимівлі Аналіз біометричних показників свідчить, що середня висота сіянців сосни звичайної змінювалася залежно від складу субстратної суміші. Станом на 2 вересня найвищі показники висоти були зафіксовані у варіантах кора : торф 1:2 та кора : торф : тирсокомпост 1:1:1 – по 5,2 см. Найменшу середню висоту мали сіянці у варіантах кора : торф 1:1 і кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1 – по 4,5 см. У період з 2 вересня до 1 жовтня приріст сіянців був незначним, що є закономірним для кінця вегетаційного періоду. Найбільший приріст спостерігався у варіанті кора : торф 1:1 – 0,9 см, тоді як в інших субстратах він становив 0,2-0,3 см. На кінець вегетації найвищу середню висоту забезпечив субстрат кора : торф 1:2 – 5,5 см. Після перезимівлі, станом на 24 березня 2026 р., активного приросту надземної частини не спостерігалося, однак через відпад частини слабших сіянців середня висота живих рослин могла дещо змінитися. Найбільшу середню висоту мали сіянці у варіанті кора: торф 1:2-5,6 см, де також збереглася найбільша кількість життєздатних рослин – 64 шт. Найнижчий показник висоти отримано у варіанті з додаванням лісового ґрунту – 4,8 см. Отже, за комплексом показників найбільш ефективним для росту сіянців сосни звичайної у висоту був субстрат кора:торф 1:2. Він забезпечив найвищу 54 середню висоту сіянців, добру вирівняність рослин і найбільшу збереженість після перезимівлі. Варіант із тирсокомпостом також забезпечив достатній ріст, однак характеризувався більшою мінливістю сіянців за висотою. Під час опрацювання експериментальних даних визначали середню висоту сіянців (H) та середнє квадратичне відхилення (σ). Показник H характеризує інтенсивність росту сіянців у висоту в різних варіантах субстрату, тоді як σ відображає ступінь мінливості та вирівняності рослин за висотою в межах кожної субстратної суміші. Вимірювання висоти проводили тричі протягом періоду досліджень. Перший облік здійснювали на четвертий місяць після закладання досліду, коли надземна частина сіянців була достатньо сформована і відбулося утворення верхівкової бруньки. Друге вимірювання проводили перед настанням осінніх заморозків, а третє – під час весняної інвентаризації після перезимівлі. За результатами досліджень встановлено, що різні компоненти субстрату неоднаково впливали на біометричні показники сіянців сосни звичайної. Динаміку їх росту у висоту залежно від складу субстратної суміші наведено на рис. 4.7. Аналіз свідчить, що середня висота сіянців сосни звичайної залежала від складу субстратної суміші. Під час першого обліку, проведеного 2 вересня, найвищі показники росту мали сіянці у варіантах кора : торф 1:2 та кора : торф : тирсокомпост 1:1:1, де середня висота становила близько 5,2 см. Це вказує на позитивний вплив підвищеної частки торфу, а також на можливу стимулювальну дію тирсокомпосту за рахунок поліпшення поживного режиму субстрату. Під час другого обліку, 1 жовтня, позитивна динаміка росту спостерігалася майже в усіх варіантах. Найвищу середню висоту забезпечив субстрат кора : торф 1:2 – близько 5,5 см. Дещо нижчі, але близькі показники мали варіанти кора : торф 1:1 та кора : торф : тирсокомпост 1:1:1 – приблизно 5,4 см. Найменшу висоту впродовж обліків демонстрували сіянці у субстраті кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1, де показник становив близько 4,5-4,7 см. 55 6 5 Кора : Торф 2:1 4 Кора : Торф 1:1 3 Кора : Торф 1:2 2 Кора : Торф : Ґрунт лісовий 1:1:1 1 0 2 вересня 1 жовтня 24 березня Дата обліку по висоті Рисунок 4.7 – Динаміка середньої висоти сіянців сосни звичайної у контейнерній культурі залежно від складу субстратної суміші Весняна інвентаризація 24 березня показала, що суттєвих змін за висотою не відбулося, оскільки в зимово-ранньовесняний період сіянці перебували у стані фізіологічного спокою. Отже, за показником росту у висоту найефективнішим виявився субстрат кора : торф 1:2, який забезпечив найбільшу середню висоту сіянців – близько 5,5 см. Варіант із тирсокомпостом також забезпечував добрий ріст, однак характеризувався більшою диференціацією сіянців за висотою, що свідчить про неоднорідність розвитку рослин у цьому субстраті. 4.4 Вплив складу субстратної суміші на розвиток кореневої системи сіянців сосни звичайної Сосна звичайна характеризується високою екологічною пластичністю кореневої системи, що дає змогу їй пристосовуватися до різних умов Середня висота сіянців, см 56 місцезростання. Залежно від вологості, щільності, аерації та поживності ґрунтового середовища рослина може формувати як глибоку стрижневу, так і більш поверхневу розгалужену кореневу систему. Тому вивчення особливостей розвитку коренів має важливе значення для удосконалення агротехнології вирощування садивного матеріалу, підвищення його якості та подальшої приживлюваності на лісокультурній площі. Коренева система сосни звичайної складається зі скелетних і тонких коренів. Скелетні корені виконують переважно опорну та провідну функції, тоді як тонкі корені діаметром менше 3 мм забезпечують поглинання води й елементів мінерального живлення. Найбільш фізіологічно активними є всмоктувальні корені, значна частина яких формується у верхніх горизонтах ґрунту або субстрату. Саме вони визначають інтенсивність живлення рослини та її здатність швидко адаптуватися після пересаджування. У контейнерній культурі розвиток кореневої системи має свої особливості, оскільки ріст коренів відбувається в обмеженому об’ємі комірки. За достатнього зволоження та оптимальної аерації сосна звичайна формує менш виражену стрижневу частину, але активніше розвиває бічні та вертикальні кореневі відгалуження. Це сприяє більшому освоєнню субстрату по всій глибині контейнера та формуванню компактної кореневої грудки, що є важливою ознакою якісного садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Завершальним етапом дослідження було оцінювання розвитку кореневої системи сіянців сосни звичайної залежно від складу апробованих субстратних сумішей. Для порівняльного аналізу відбирали середні за висотою сіянці з кожного варіанта досліду, що дало змогу об’єктивно зіставити розвиток кореневої системи за різних умов вирощування. Особливу увагу приділяли довжині коренів, ступеню їх розгалуження, щільності кореневої грудки та рівномірності освоєння субстрату. Вимірювання середньої довжини коренів проводили 14 травня, коли середньодобова температура повітря перевищувала +5 °С. За таких умов у сіянців сосни звичайної відновлюються фізіологічні процеси, активізується ріст кореневої системи та посилюється поглинання води й елементів живлення. Результати 57 оцінювання розвитку кореневої системи сіянців у різних варіантах субстрату наведено на рис. 4.8. 12 11 10,3 10 8,3 8,5 8,6 8 6 4 2 0 Кора : Торф Кора : Торф Кора : Торф Кора : Торф : Кора : Торф : 2:1 1:1 1:2 Ґрунт лісовий Тирсокомпост 1:1:1 1:1:1 Варіанти субстратів Рисунок 4.8 – Вплив складу субстрату на формування кореневої системи сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою Аналіз рис. 4.8 свідчить, що найбільшу середню довжину кореневої системи зафіксовано у варіанті кора : торф : тирсокомпост 1:1:1 – близько 11,0 см, що може свідчити про кращий поживний режим і сприятливі водно-фізичні властивості цього субстрату. Високий показник також отримано у варіанті кора : торф 1:2, де середня довжина коренів становила близько 10,3 см. Це вказує на позитивний вплив підвищеної частки торфу, який забезпечує достатню вологоємність і сприяє активному росту коренів у контейнерній культурі. Нижчі показники розвитку кореневої системи були характерні для варіантів кора : торф 2:1, кора : торф 1:1 та кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1, де середня довжина коренів становила орієнтовно 8,2-8,6 см. Отже, найкращі умови для формування кореневої системи сіянців сосни звичайної забезпечили субстрати з підвищеним вмістом торфу та з додаванням тирсокомпосту. З метою наочного порівняння впливу різних субстратних сумішей на формування кореневої системи нами було відібрано середні за висотою сіянці Середня довжина кореневої системи, см 58 сосни звичайної з кожного варіанта досліду. На рис. 4.9 представлено загальний вигляд кореневих систем дослідних сіянців після вилучення з контейнерів. Рисунок 4.9 – Загальний вигляд кореневих систем сіянців сосни звичайної залежно від складу субстратної суміші (фото А. Торопцева) У 2-компонентних субстратах кращий розвиток кореневої системи спостерігався у варіанті кора : торф 1:2, де більша частка торфу, забезпечувала кращу вологоємність і сприятливіші умови для росту тонких всмоктувальних коренів. У варіантах кора : торф 2:1 та кора : торф 1:1 коренева система була менш розвиненою, що може бути пов’язано з нижчою водоутримувальною здатністю або менш оптимальним співвідношенням повітряного й водного режимів субстрату. Серед 3-компонентних сумішей найкращі показники розвитку коренів відмічено у варіанті кора : торф : тирсокомпост 1:1:1. У цьому випадку коренева система була більш розгалуженою і довшою, що свідчить про позитивний вплив тирсокомпосту на поживний режим і структурні властивості субстрату. Натомість у варіанті кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1 розвиток кореневої системи був слабшим, що пояснюється ущільненням субстрату та обмеженням росту тонких коренів. За результатами дослідження встановлено, що склад субстратної суміші істотно впливає на проростання насіння, стан сходів, ріст у висоту та розвиток 59 кореневої системи сіянців сосни із закритою кореневою системою. Найнижчі показники ґрунтової схожості були у сіянців, вирощених на 3-компонентних субстратах № 4 і № 5. Натомість 2-компонентні субстрати на основі кори та торфу забезпечили вищу схожість і кращу енергію проростання насіння. Це пояснюється сприятливішим поєднанням вологоємності, повітроємності та структурної стабільності цих сумішей на початкових етапах проростання. Аналіз 2-компонентних субстратів показав, що зі збільшенням частки торфу у складі суміші поліпшувалися показники схожості, загального стану сіянців і росту у висоту. Найкращі результати серед цієї групи отримано у варіанті № 3 – кора : торф 1:2, що свідчить про позитивний вплив підвищеної частки торфу на водно-фізичні властивості субстрату та розвиток рослин. Серед 3-компонентних субстратів кращі показники стану, росту та розвитку кореневої системи мали сіянці, вирощені у варіанті № 5 – кора : торф : тирсокомпост 1:1:1. Додавання тирсокомпосту, ймовірно, покращувало поживний режим субстрату та сприяло активнішому формуванню коренів. Водночас субстрат № 4 – кора : торф : ґрунт лісовий 1:1:1 – характеризувався нижчими результатами, що може бути пов’язано з ущільненням суміші, погіршенням аерації та менш сприятливими умовами для росту кореневої системи. Весняна інвентаризація показала, що після перезимівлі стан сіянців на частині двокомпонентних субстратів погіршився, тоді як рослини на трикомпонентних сумішах загалом зберегли кращу життєздатність. Це свідчить про важливість не лише початкової схожості насіння, а й подальшої стійкості сіянців до несприятливих умов зимового періоду. 60 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 1. Постійний лісовий розсадник Ліплявського лісництва має загальну площу 36,2 га, з яких 30,8 га становить продуктивна площа. Щорічний обсяг вирощування садивного матеріалу сягає 3,84 млн шт. сіянців, що свідчить про важливе виробниче значення розсадника для забезпечення потреб лісовідновлення. 2. Основною породою, що вирощується у розсаднику, є сосна звичайна. На її вирощування припадає близько 80 % продуктивної площі, тоді як дуб звичайний займає орієнтовно 20 %. Така структура є доцільною з лісівничої точки зору, оскільки сосна звичайна є однією з провідних порід для створення лісових культур у регіоні, а дуб звичайний використовується для формування більш біологічно стійких і мішаних насаджень. 3. Організація території розсадника передбачає наявність посівних відділень сосни звичайної та дуба звичайного, парового поля, господарської зони, водойми або зрошувального каналу, дорожньої мережі та захисної смуги. Така структура забезпечує раціональне використання площі, зручність проведення агротехнічних заходів і створення необхідних умов для вирощування якісного садивного матеріалу. 4. Встановлено, що використання сіянців сосни звичайної із закритою кореневою системою має переваги порівняно із сіянцями з відкритою кореневою системою. У перший рік росту культури, створені сіянцями із ЗКС, мали більшу середню висоту – 21,6 см, порівняно з 14,8 см у культур із ВКС. Приріст за висотою становив відповідно 10,4 см і 8,7 см, а діаметр кореневої шийки – 8,1 мм і 6,5 мм. 5. У подальші роки перевага саджанців із закритою кореневою системою зберігалася. У трирічному віці їх середня висота становила 74,3 см, тоді як у культур із ВКС – 58,9 см. У п’ятирічному віці висота саджанців із ЗКС досягала 171,8 см, а з ВКС – 160,4 см. Це свідчить про позитивний вплив збереженої кореневої системи на ріст і розвиток сосни звичайної після висаджування. 61 6. Кращі біометричні показники саджанців із ЗКС пояснюються меншим пошкодженням кореневої системи під час садіння, швидшим відновленням ростових процесів, кращим використанням вологи та поживних речовин. Тому застосування контейнерної технології є перспективним напрямом підвищення ефективності лісовідновлення. 7. Рекомендується ширше використовувати садивний матеріал сосни звичайної із закритою кореневою системою, особливо на ділянках зі складними ґрунтово-кліматичними умовами, недостатнім зволоженням або підвищеним ризиком післясадивного відпаду рослин. 8. У розсаднику необхідно підтримувати належний стан зрошувальної системи, оскільки водний режим є одним із головних чинників проростання насіння, росту сіянців і зниження їхньої сприйнятливості до хвороб. Особливо важливим це є в умовах посушливих періодів вегетаційного сезону. 9. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення технології вирощування садивного матеріалу сосни звичайної, підвищення виходу стандартних сіянців, покращення фітосанітарного стану посівів і забезпечення ефективного лісовідновлення в умовах Ліплявського лісництва. 62 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Попов О.Ф. Інтенсифікація вирощування садивного матеріалу сосни звичайної на півдні Лівобережного Лісостепу: автореф. дис. канд. с.-г. наук: 06.03.01 / Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. Харків, 2008. 20 с. 2. Ведмідь М.М., Матейчик В.М. Стан і перспективи розвитку лісокультурного виробництва. Лісовий і мисливський журнал. 2002. № 2. С. 3–5. 3. Даниленко, О.М., Ющик, В. С., Румянцев, М.Г., & Мостепанюк, А.А. (2021). Особливості росту та стану соснових культур, створених різним садивним матеріалом у Південно-східному лісостепу України. Scientific Bulletin of UNFU, 31(1), 26-29. https://doi.org/10.36930/40310104 4. Гордієнко, М.І., Корецький Г.С., Маурер В.М. Лісові культури. К.: Сільгоспосвіта, 1995. 328 с. 5. Fostad, O., та Pedersen, PA 2000. Реакція саджанців дерев, вирощених у контейнерах, на внесення хлориду натрію в різні субстрати. Environmental Pollution, 109(2): 203–10. https://doi.org/10.1016/S0269-7491(99)00266-3 6. Гордієнко М.І., Рибак В.О., Гордієнко Н.М. та ін. Лісові культури сосни звичайної на півдні Київського Полісся. Київ : НАУ, 1996. 192 с. 7. Висоцька, Н.Ю., Приходько, О.Б., Румянцев, М.Г., Ющик, В.С., Головченко, А.В., & Кравченко, В.М. (2022). Ріст і маса контейнерних сіянців сосни звичайної залежно від складу субстрату в Лиманському держлісгоспі. Лісівництво та лісомеліорація, (140), 42–48. https://doi.org/10.33220/1026-3365.140.2022.42 8. Даниленко, О.М., Ющик, В.С., Румянцев, М.Н., Мостепанюк, А.А. (2021). Деякі особливості росту та стану соснових насаджень, створених різним посадковим матеріалом у південно-східному Лісостепу України. Науковий вісник УНФУ, 31(1): 26–29. 9. Лялін, О.І. (2008). Вага та біометричні параметри дворічних саджанців сосни в контейнерах. Лісівництво та лісомеліорація, 114: 287–294. 63 10. Маурер, В. М. Забезпеченість садивним матеріалом робіт з відтворення лісів в Україні: сучасний стан, проблеми та першочергові завдання. Науковий вісник НУБіП України. 2011.С. 55–56. 11. Шевчук, В.В., Терлич, В.Г., Борисова, В.В. 2008. Деякі аспекти вирощування саджанців сосни із захищеною покрівлею в Нижньому Подніпров'ї. Лісівництво та лісомеліорація, 114. С. 295–297. 12. Лялін, О.І., Тарнопільська, О.М., Ткач, Л.І., Мусієнко, С.І., Бондаренко, В.В. 2020. Схожість, виживання та здоров'я сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) вирощеної в контейнерах. Науковий вісник УНФУ, 30(2): 44–48. 13. Лялін О.І. Удосконалення технологій вирощування сіянців сосни і дуба із закритою кореневою системою в умовах Лівобережного Лісостепу: автореф. дис. канд. с.-г. наук : 06.03.01. Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. Харків, 2012. 20 с. 14. Маурер, В.М. Декоративне розсадництво з основами насінництва: посібник. К.: 2006. 273 с. 15. ДСТУ 8093:2015. Саджанці деревних рослин із відкритою кореневою системою. Пакування, маркування, транспортування та зберігання. Загальні вимоги. Чинний від 2017-01-01. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 16. ДСТУ 2980-95. Культури лісові. Терміни та визначення. Чинний від 1996-01-01. Київ: Держстандарт України, 1995. 17. Маурер В.М. та ін. Сучасні технології лісового насінництва та деревного розсадництва: навч. посіб. Київ: НУБІП України, 2019. 188 с. 18. Носенко Ю.В. (2021). Вплив складу субстрату на проростання насіння і стан сходів сосни звичайної. Науковий пошук молоді для сталого розвитку лісового комплексу та садово-паркового господарства: 75-а Всеукр. студ. наук.- практ. конф. м. Київ, 23 березня 2021 р. С. 28–29. 19. Носенко Ю.В. (2019). Забезпеченість сіянцями лісокультурних робіт у ДП «Золотоніське лісове господарство». Відтворення лісів та лісова меліорація в Україні: витоки, сучасний стан, виклики сьогодення та перспективи в умовах 64 антропоцену: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій. м. Київ, 6- 8 листопада 2019 р. С. 175–176. 20. Про насіння і садивний матеріал: Закон України від 16.10.2012 р. № 5462-VI. Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. Дата оновлення 16.10.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-15#Text (дата звернення 17.05.2026). 21. Свищик М.П. Сучасні технології лісового насінництва та виробництва садивного матеріалу. Київ, 2009. Вип. №1. С. 56. 22. Андреєва О.Ю., Гузій А.І., Карчевський Р.А. (2016). Показники росту соснових культур, створених садивним матеріалом із закритою кореневою системою. Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 26.3. С. 9–14. 23. Nosnikau, V., Kimeichuk, I., Rabko, S., Kaidyk, O., & Khryk, V. (2021). Growth and Development of Seedlings of Scots Pine and European Spruce Container Seedlings Using Various Materials to Neutralize the Substrate. Scientific Horizons, 24(4), 54-62. https://doi.org/10.48077/scihor.24(4).2021.54-62 24. Шевчук В.В. Деякі аспекти вирощування сіянців сосни із закритою кореневою системою на Нижньодніпров’ї. Лісівництво і агролісомеліорація. 2008. Вип. 114. С. 295–297. 25. Лялін О.І. Стан і ріст соснових культур, створених садивним матеріалом із закритою кореневою системою. Лісівництво та агролісомеліорація. 2008. Вип. 113. С. 93–100. 26. Бойко Т.О., Бойко П.М., Плугатар Ю.В. Екологічне лісознавство. Навчальний посібник. Херсон: Олді Плюс, 2019. 236 с. 27. Luoranen J. Metslaid М. Growth and Survival of Bareroot and Container Plants of Pinus sylvestris and Picea abies During Eight Years in Hemiboreal Estonia. Baltic Forestry. 2016. Vol. 22(2). P. 365–374. 65 28. Repola J. et al. Scots Pine (Pinus sylvestris L.) establishment success under climate change: effect of site, stock type and planting date. Journal of Forest Science. 2025. P. 35–49. 29. Plačková A., Vacek Z., Vacek S., Cukor J., Gallo J., Černý J. Scots Pine (Pinus sylvestris L.) establishment success under climate change: Effect of site, stock type and planting time. Journal of Forest Science. 2025. Vol. 71, No. 11. P. 555–564. DOI: 10.17221/84/2025-JFS 30. Профіль Черкаської області. Аналітично-описова частина до стратегії розвитку Черкаської області (2019). https://strategy2027-ck.gov.ua/wp- content/uploads/2023/11/PROFIL-CHERKASKOYI-OBLASTI-16.06.2020.pdf 31. Кліматичні умови та агрокліматичні ресурси Черкаської області: моногр. / O.I. Ситник, Т.Г. Трохименко. Умань, 2016. 192 с. 32. Таксаційний опис Ліплявського лісництва. Матеріали лісовпоряд- кування. Ірпінь, 2022. 264 с. 33. Grossnickle S., Steven C., Joan E. MacDonald Bareroot versus container stocktypes: a performance comparison. New Forests. 2015. Vol. 46. P. 649–686. 34. ДСТУ 9234:2023. Сіянці дерев і кущів. Технічні умови. Чинний від 2024-03-01. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2023. 35. ДСТУ 5036:2008. Насіння дерев та кущів. Методи відбирання проб, визначання чистоти, маси 1000 насінин та вологості. Чинний від 2009-01-01. Київ: Держспоживстандарт України, 2009. 36. ДСТУ 8558:2015. Насіння дерев і кущів. Методи визначання посівних якостей: схожості, життєздатності, доброякісності. Чинний від 2017-01-01. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 37. Гордієнко М.І.,. Шлапак В. П, Гойчук А. Ф., Рибак В. О., Маурер В. М. Культури сосни звичайної в Україні. К., 2002. 872 с. 38. Tilki F., Er O. Influence of Container Type and Growing Media on Seedling Growth of Pinus sylvestris in the Nursery. Šumarski list. 2026. Vol. 150, No. 3–4. P. 135– 141. DOI: 10.31298/sl.150.3-4.4. 68 MIHICTEPCTBO OCBITH I HAYKM YKPAÏHH yEPKACHKMÝ JEPKABHMÄT EXHOJOIYHHÝ YHIBEPCHTET DakylbTeT TeXHOJJOriň, 6yaiBHMITBa Ta paiioHaNbHOro ipuponOKoPHCTY BAHHA (nana hakynuTery) Kadenpa IicOBOrO rocnozapcTBa Ta pauioHaNbHOrO IpypojoKophCTYBaHHA (nopMa Hawa kapeApu) lo 3axHCTY AOnymeHo» 3aB. xacenpuJ PII IHpina 4EMEPHC nianHc) (iHiuiamn, npisBkuie) «S 2026 p. TPAOIYHAI OKYMEHTAIIIA 1O KBaniğikanižHoi poboTH 0aka JI a Bp a (ocBiTHBO-KBanihikauiÄHHÄ piBeHB) Ha TeMy: <«Oco6JIHBOCTỈ BHPOyBaHHA canHBHOro MaTepiaıy i3 BİIKDHTO) 3akKpHTOHO KOpeHeBOKO CHCTeMOKO V po3cajHHKY JinIABCLKOro Ta IiCHHITBa YepkacbKoro HanIiCHHUTBa piniï leHTpaIbHHÄ JTİCOBHŇ oÒic Al «JicH VKpaïHH» » (Ha3Ba TeMH 3riAHO Hakasy) BHKOHaB: 3106yBay BHIOi oCBİTH 4 Kypcy, rpynn JIT-27 CneuianbHOCTİ: 205 «JlicoBe ro cnOnapCTBO» (WHOp i Ha3Ba HarnpaMy niuroTOBKH, CneuiabHOCTİ) ToponueB AHTOH BoIoIHMHpOBHY (npi3BHue, iM'a, no 6aTbKOBİ 3106yBaya BHUIOÏ OCBiTH) OKcaHa TKAYYK KepisHHK (npisBHue ta iHiujaH) A IHrpiga YEMEPHC HopMOKOHTpOJIB (npi3BHue Ta iniuianu) poboTỈ HeMa€ 3annosHYeHb 3 IIpab iHUHX 3acBiIYYIO, Ịo y uiă KBanioikauiÄHİŇ oCBİTH aBTOpiB 6es BiņnoBİJHHX NOcHNaHb 3106y Bay BHLIoï (nianHc) 1 Слайд 1 Слайд 2 2 Слайд 3 Слайд 4 3 Слайд 5 Слайд 6 4 Слайд 7 Слайд 8 5 Слайд 9 Слайд 10 6 Слайд 11 Слайд 12 7 Слайд 13 Слайд 14 8 Слайд 15 Слайд 16 9 Слайд 17 Слайд 18 10 Слайд 19 Слайд 20 11 Слайд 21