Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9866| Назва: | Лісівнича характеристика твердолистяних порід Лисянського лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" |
| Автори: | Ключка, Світлана Іванівна Хмельницький, Олександр Богданович |
| Ключові слова: | лисянське лісництво;корсунь-шевченківське надлісництво;твердолистяні породи;дубові деревостани;дуб звичайний;дубові й мішані насадження;дубові діброви |
| Дата публікації: | 5-чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 92 сторінки, 21 рисунок, 6 таблиць, 35 літературних джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні лісівничо-таксаційних характеристик дубових деревостанів на території ДП "Ліси україни", зокрема в межах Корсунь-Шевченківського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" на прикладі Лисянського лісництва. Об'єкт дослідження - лісові культури дуба звичайного та їх лісівничо-таксаційні параметри в умовах Лисянського лісництва. У кваліфікаційній роботі проведено аналіз просторового розміщення чистих дубових і мішаних насаджень за участю дуба звичайного штучного походження на території Корсунь-Шевченківського надлісництва; досліджено таксаційну структуру деревостанів, визначено їх бонітет, особливості біотопного фонду та оцінено якісний стан дубових і мішаних насаджень підприємства; вивчено основні природні та господарські чинники, що впливають на продуктивність лісових насаджень; проаналізовано продуктивність дубових дібров у межах досліджуваної території; розроблено практичні висновки і рекомендації, спрямовані на півищення продуктивності, біологічної стійкості та ефективності ведення господарства в дубових лісах. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9866 |
| Розташовується у зібраннях: | 205 Лісове господарство (Лісове господарство) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ О. Хмельницький, 05.06.2026.pdf Restricted Access | 9.54 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
YEPKACLKM CHERCASSY
AEPXABHHÄ STATE
TEXH0JIOrI4HHÝ TECHNOLOGICAL
YHIBEPCHTET UNIVERSITY
205 «JlicoBe rocIIOnapCTBO)
(WHop i Ha3Ba crneuianbHOCTi)
Kaenpa JlicoBoro rocnONapcTBa Ta pauiOHaTbHOTo npupoNOKOPHCTYBaHHA
A HOTAIIA
Ha KBanihikauišny poốoTy 6akaJaBpa
3I06yBa4a BHIIoi ocBİTH XMeJIbHHUbKoro OuekcaHApa BornaHOBH4a
(npi3BHue, iHiuianu)
Ha TeMy: JliciBĦHya xapakTepHCTHKa TBePAOJHCTSHHX nopin JIuCAHCLKOrO
iCHHUTBa Kopcyb-IllesyeHKİBCBKOrO HanaieHHuTBa þiniüi «lenTpaJbHHÄ
JnicOBHň o¢ic» II «JIicH YKpaïHH»
BunyckHa KBaIihikaniğHa poóoTa 6akaIaBpa: 92 cTopiHKH, 21 pHcyHOK,
6 TaðIHUb, 35 AKepeI, MYJI5THMeNiŽHa IIpezeHTaIiL.
MerapoőoTH: IIOJIAIae KOMIIJIeKCHOMY 1OcIiIDKEHHİ IİciBHHYO
TakcauiŽHHX XxapakTepucTHK IyõOBHXx 1epeB0CTaHİB Ha TepHTOpii I <Jlicu
YKpaïHy», 3OKpeMa B MeKax KopcvHb-IllesyeHKiBCBKOrO HaJniCHHLTBa dinit
«leHTpaTbHHŇ JNicOBHň ooic» Ha npKMani JIucAHCLKOro icHHITBa. 06 cKT
A0CIİIDKeHHA JIİCOBİ KyJIbTYpH Iyõa 3BHYaMHOro Ta ix JIiciBHHY0-TaKcauiňHİ
IlapameTPH B YMOBax JHCAHCLKOTO JIiCHHUTBa. y KBanioikKauižHiŽ poõoti
IpOBeNEHỌ aHaTiS npocTopOBOro po3MİEHHA yHCTHX IYóOBHX i MiuuaHHX
HacanKeHL 3a yyacTIO IYba 3B44aŽHOTO ITYYHOro noxoIDKEHHA Ha TepHTOpii
KopcyHb-leB4eHKİBCLKOrO HaLJIİCHHITBa; 1OcJIiIKeHO TaKcauižHy CTpYKTypy
AepeBOCTaHİB, BH3HaYeHO ÎX 6OHİTeT, Oco6IHBOCTi 6ioronHOro þOHIy Ta ouiHeHO
KİCHHň CTaH IyõOBHX i MIlaHHX HacankeH5 IIIIIpHEMCTBa; BHBYeHO oCHOBHi
npupoIHi Ta rocnOIapcBki YHHHHKA, Io BIJIHBaroTH Ha IpolyKTHBHİCT5 IİcoBHX
HacanKeHb; IIpoaHaii3OBaHo ipotykTHBHİCTb AyőOBHX iőpoB y MeKax
10cNiNKy BaHoi TepuTopii; po3poőneHO npaKTHYHİ BHCHOBKH peKOMeHIauii,
CipAMOBaHİ Hà IIİJBHIIeHHA IIpogyKTHBHOCTi, 6ioJoriYHOi CTiŽKOCTİ Ta
epeKTHBHOCTİ BeneHHA OCIONapCTBa B IyõOBHX JIicax.
OneKcaHIp XMEJIbHMILKHM
(npi3sHue, iHİuianH)
«l os 2026 p.
YEPKACHKHİ CHERCASSY STATE
AEPKABHMÄ TECHNOLOGICAL
TEXHOJIOTI4HHỶ UNIVERSITY
YHIBEPCHTET
cneuiaIbHİCTH 205 «JIicoBe rocnonapcCTBO»
(uHop i HazBa cneuianbHOCTi)
Kaenpa JIicoBoro rocnOnapcTBa Ta paujOHaJbHoro ipuponokotHCTYBaHHA
BIJITYK
Ha KBanihikauižny poõoTy 6akataBpa
3106yBava BHLIoi ocBiTH XMeTbHHIbKOro OJJeKcaHIpa BorlaHOBHYa
(npisBnue, im'a, no-őaTbKOBİ3 no6yBa4a BHuIoï oCBiTH)
Ha TeMy: OuiHKa poi JiciB YepkacbKOro HanJicHHUTBa iniŤ <«leHTpaIbHHY
JIiCOBHň opic»l« JlicH YKpaïHH» y 3oepekeHHỈ IpVHTOBOrO IIOKPHBY»
TIpencTaBJIEHa KBaJIi¢ikauižHa poõota XMeJIbHHLLKOTo 0.5. e 10CIİIHHIEKOO, AKa
BİJIIOBİnae yciM BHMOraM 3aBIaHHA.
3106yBayem BHIỊOÏ OCBITH XMeJbHHILKHM 0.B īpoBeneHo rpyHTOBHe
OipaoBaHHA Ta CHCTeMaTH3aiKO cIneLİaıisOBaHHX HayKOBHX IKepeJ.
10cITİNKeHHA Tlių yac
3IižCHeHO JIiCİBHHYy xapakTepncTHKy
JIiCHHUTBa KopcyH5-IIleByeHKİBCLKOro HanıicHHITBaT BienpiIïO J«ILHlCeTHATHpHaXI bnHoHpĂi nn iJclouBcHAHăC oB¢Kiocr»o
I «JIicu YkpaïHu». ABTOPOM npOBeneHO aHari3 IIpocTOpoBoro
AyõOBHX İ MİIaHHX po3MİIeHHA
HacarkeHE YHCTHX
3a yyacTIO Iyőa 3BHyaňHOro
TepuTopiï ITYYHOro
KopcyHb-IleB4eHKİBCLKOrO IIOXoDKEHHA Ha
HaIỤIICHHUTBa; 10cIiIDKEHO
AepeBocTaHİB, BH3HaYEHO İx ŐOHITET, OCo6J1HBOCTi Ői0TONHOrO HOHITYa kTcaa uoiiÄHHey HcOT pAyKKİTCyHpHyṁ
CTaH IyőOBMx i MİlaHHX HacaIKEHH IiIipuEMCTBa; po3pobJieHO
peKOMeHỊauii, cnpAMOBaHİ Ha IiJBHIeHHA Ip0NyKTHBHOCTİ, 6ionIoirpiaųkHTOHỈY HCİT BİHĂCKHOCOTBİK HT ai
epeKTHBHOCTİ BeneHHA rociOnapcTBa B IyőOBHX Iicax. y
KBanihiKaiÄHoŤ upoueci
poőoTH 3106yBay BHKOHaHHA
poneMOHCTPYBaB 10CTaTHiÄ
coopMOBaHicTH piBeH5
niroTOBKH TeOpeTHYHOÏ
Ta npoeciäHHX KOMneTeHTHOcTeň,
po3B'a3aHHA CyyaCHMX HaykOBO-ipaKTHHHX 3aBlaHb y BìJIIOBİIHiIMH eroaT6yx3iİņ. HIHlXi I yac
IiNrOTOBKH poőoTH 3100y Bay 3apekOMeHIyBaB ceốe AK BİInOBiņaNbHMŇ i caMocTiÄHHĂ
I0cIiNHHK, 3MaTHHĂ eeKTHBHO OpraHi30BYBaTH BJIaCHy poő0Ty,
nouyk, aHanisyBaTH İH)OpMauio Ta þopmyIIOBATH oőrpyHTOBaH3İ1 iBžHCHCIHOOBBaKTHH. HBauyckOoKBHHĂĂ
piBeH5 aHaniTHYHOrO MHCIeHHA, HaIiOJIErJIHBICTH y 10cAHCHHİ IOCTaBJIeHOŤ MeTH Ta
BMİHHA BHpiuryBaTH IpopecižHİ 3aBIaHHA CBİI4aT IIpo HaIeKHHŇ piseHb Žoro haxoBoÏ
IninroTOBKH.
3aranbHa ouiHKa KBaJrioikaiŽHoi poooTH Ta BHCHOBOK KepiBHHKa npo MOKIHBICTE
IOycKy poőoTH 10 3aXHCTY nepeI EK. PekoMeHIOBAHO: npencTaBiEHY KBanioikauiĂHy
poőoTy 1o1ycTHTH 3aXHCTY, ouİHKy «BiJMİHHO», 3no6y Bayy BHIIOŤ oCBİTH
XmenbHuybKOMy OneKcanòpy BoadaHOGUYy InpHCBoÏTH KBaniģikKauio «őakanaBp 3 icoBOro
rocnonapcTBa» 3a crnejaTbHİCTHO 205 «JlicOBe rocnonapcTBO».
KepiBHHK: K.Ilenaror.H., 10ueHT
(n0cana, B4eHe 3BaHHA, B4eHHň CTyniHb)
CBiTIaHa KJIIOYKA
(niannc) (iHiuianH, npisBHune)
2026 p.
PEIEH31I
Ha KBaniikauišny pobory 6akanaspa
3106yBana BHILOŤ OcBİTHY epkacbKoro 1epxaBHoro TeXHONOrİYHoro yHİBepcHTeTY
pakynbTery TeXHOIOriŭ, 6yAİBHHITBA Ta pauioHATBHOTO puponoKOpHCTYBaHHA
KapexpH IİCOBOrO rocnonapcTBa Ta pauioHaJbHOrOI DHponOKopHcTYBaHHA
cneuianbHİCTH 205 <JJicoOBe rOCIOnapcTBO>
(mH¢p Ta HasBa)
XMeJIbHHILKoro OJneKcaHApa BornaHOBHYa
(npi3eHue, im'a, no 6aTbKOBİ 3n06yBaya BHIOÏ OCBiTH)
Ha TeMy:
JficiBHH4a XapakTepHeTHKa TBepioJIHCTAHHX 10pin JHCAHCHKoro
IİCHHUTBa KopcyHb-IIleB4eHKİBCBKOro HaJIİCHHUTBa hiuiï «leHTpaIbHHÝ
JIicoBHĚ ohie» III «JlicH YKpaïHH»
KBaniģikauižHa poõora CKIalaeTBCA 3 pospaxyHKOBO-I1OACHIOBAJIbHOi
3aIHCKH, AKa MicTHTL 92 cTopiHKH; rpaiHOrO MaTepiary 27 cJIaŭņiB
IIpeseHTauii.
BinnoBinHicTL KBaJihikauiÄHoi poooTH CIneniaNbHOCTİ Ta 3aBjaHHIO
KBaniçikauišHa po6oTa B noBHİŽ Mİpi BinnoBiņae ocBiTHİÄ nporpami Ta
IIOCTaBJICHOMy 3aBIaHHIO.
AKTyanbHİCTL TeMH KBanichikanišHoï po6oTH
IociiKEHHA TaKcaiğHHX NOKa3HHKİBin poIyKTHBHOCTİ IYŐOBHX 1epeBOCTaHİB
3aJIHaETbCA OMHHM İ3 IpiopuTeTHHX HanpamiB CyyacHOrO JriciBHHITBa, o
o6yMOBJIeHO AK eKOJIOrİYHHMH, TaK 1 rOCIO1apctKHMH YHHHHKaMH. IlepenyciM
IyõOBİ JIiCH MakoTH BaKIHBe pupoI00XopOHHe 3HayEHHA, OCKİJIbKH BİJİrpaoTH
KJIKOYOBY poIb 36epexeHHİ 6iopi3HOMaHITTA, inTpHMaHHỈ eKOJIOriYHOÏ
piBHOBarH Ta 3aõesne4eHHİ CTabiIBHOro yHKIİOHYBaHHA JIİcoBHX eKocHCTeM.
AHanis ix pouyKTHBHOCTİ Ta TaKcauižHoi crpyKTypu gac MOKIHBİCTH OiHHTA
cyyacHHĂủ cTaH HacanKeHb, BHSHAYUTH piBeHb ix criŽKOCcTi Ta o6rpyHTYBaTH
3axOIH IONO OXOpoHH Ă BİIHOBICHHA IyõOBHX niciB. BaKIHBHM acneKTOM c
TakoK rocnO1apcbKe 3HaYeHHA IYOOBHX HacanKeHb, AKI € IIHHHM IDKepeioM
BHCOKOAKİCHOÏ NepeBHHH, IYŐHIBHOİ CHpOBHHH Ta iHIHX BHIiB IİcOBoÏ
IpoIyKIi.
BiņnoBigHicTE Cy4acHOMYy piBHIo po3BHTKY HaykH iT eXHİKH
KBanicikauižHa poooTa BHKOHaHa Ha HaneKHOMY HaykoBO-MeTONHYHOMY PiBHỈ Ta
BİJIOBİ1Ae cyyacHMM TeHAEHIiaM po3BHTKY niciBHHYOÏ HayKH i npaKTHKH. Y
IpOIeci MOcTİNKEHHS BUKOPHCTaHO aKTyanBHİ niIXOJH LO TaKcauiŽHOrO aHarisy
Ta BipoBa1KOHHAM CHCTeMH 6esnepepBHOrO nicoBIopanKyBaHHA. IIA O6po6KH
eKCHepAMeHTATBHHX JaHHX, npoBeneHHA CTaTHCTHYHHX po3paxyHkİB, no6yIOBH
IpadiyHHX 3aJeKHOCTeň i Bi3yaii3auii pe3yIbTaTİB 3acTOCOBaHO cyyacHi
İHCTPYMeHTH IpOrpaMHOro 3a6e3ne4eHHA Microsoft Excel, o 3a6e3neyHJO
LOCTOBİPHİCTE OTPHMaHHX pesyIBTaTİB Ta ninBuIHIO pİBeHb ix HaoVHOCTi
aHaniTHYHOŤ İHTePperaui.
3araTbHa xapakTepHeTHKa KBaniğikauišHoï poőoTH
KBanibikauižHa pooota BHKOHaHa y noBHÍŇ BİInOBiNHOcTi 10 BHMOr MeTOIHYHHX
peKoMeHIauiŭ, BCi pogpaxyHKH BİJTOBİņaroTb BHMOraM ICTY.
3ayBaxeHHA 10 KBaniğikauiúHoï poőoTH
CyrTeBHX 3ay BaxeHB KBaTi¢ikauižHa po6oTa HeMae.
BHCHOBOK npo Mİpy þaxOBOÏ niAroTOBKH 3106yBa4a BHIỊoï ocBİTH
y KBaIioİkauižHİỶ poôOTİ MpencTaBIeHO pe3yIBTaTH KOMIJIEKCHOỈ OLİHKH
AyõOBHX 1epeBOCTaHİB KopcyHL-IIleByeHKİBCLKoro HanJIiCHHITBA oinii
LleHTpaIbHHỶ IcoBHă oic |I «JlicH YKpaïHH». IIpoBexeHO neTanbHH aHani3
TepuTOpiaNbHOro po3I10I1IY YHCTHX Ta 3MiIHaHHX HacanKeHH 3a yyacTO Iyba
3BHYaňHOro (Quercus robur L.) ITYYHOrO IOXO1KEHHA B MeKax I0cIIIKYBaHOro
o6 €KTa. BuB4eHO TakcauiğHİ IIOKa3HHKH nepeBoCTaHİB, iX IpoVKTHBHICTb,
ĐOHİTeT, i0TOİYHİY MOBH Ta AKİCHHM CTaH HacanKeHb. 3HayHY YBary ipuiJIeHO
NOCIİIKeHHIO KOMIIJIeKCy IIpupoIHO-KJIIMaTHYHHX, JIiCopocIMHHHX
rOcIIONapcBKX YHHHHKİB, AKi BH3Ha4aroTH pİBeHL IponyKTHBHOCTI, eKOJIOiYHO1
cTIŽKOcTİ Ta lepcineKTHBH pO3BHTKY IyõOBHX JIicoCTAHỈB. Ha OCHOBİ mpOBeneHHX
10CI1IKeHL 3114CHeHO OLİHKy CyaCHOrO CTaHy HacanKeHb, BHABJIEHO 0CHOBH1
TeHIeHIII1 ÍX pocTY Ta po3BTKY, a TaKoK BH3HaYEHO aKTOPH, IIO HaắóiJBITe
BIJIHBAroTH Ha îx oyHKIjOHYBaHHA. 3a pesy5TaTaMH poooTH coopMYJIbOBAHO
HaykoBO 06rpyHTOBAHỈ BHCHOBKH Ta pospooneHO IIpakTHYHİ peKOMEHuauii,
CIIpAMOBaHİ Ha IIİJBHIIEHHA IIpoyKTHBHOCTỈ IyõOBHX IepeBoCTaHİB,
nOKpaieHHA Îx caHİTapHOro cTaHy, 36epeKeHHA 6ionoriyHOÏ CTİÄKOCTi Ta
3aõe3IeYEHHA eeKTHBHOTO BeneHHA JIICOBoro rocIIONapcTBA B YMOBaX CyyaCHHX
KJIİMaTHYHHX BHKJIHKİB. TeopeTHYHY OCHOBY 10CIİIKEHHA CTaHOBHTH 3HaYHHY
MacHB BITYH3HAHHX i 3apybiDKHHX HaykOBHX IIpaIb, HOPMaTHBHO-IIpaBOBHX aKTIB
Ta MaTepiariB JIicOBIIopankyBaHHA, IIo 3a6e31e4HIO BHCOKHỶ piBeHL HayKOBOİ
oőrpyHTOBaHOCTİ OTPHMaHHX pegyIbTariB.
3arasıbHHĂB HCHOBOK
IlpencTaBIeHa KBanioikKauižHa poőoTa akanaBpa BHKOHaHa Ha BHCOKOMY
piBHİ 3 1OTPHMAHHAM BAMOr BİJMOBİJHHX HOPM Ta craHIapriB. 3acıyroBye Ha
OuİHKY «eiðmiHHO» Ta MOKe byTH 10IYIIEHa 10 3axHCTY.
PeneH3eHT
HAVN bAHn ptue, iM'a, no 6aTbKOBi, Micue'po6oTH, nOcana, HấykOBHă CTyninb ra ByeHe 3BaHHA) PA
E 22026 p.
«ACTB O
AOKAyMne HIB
MIHICTEPCTBO OCBITH IHAVKM YKPAİHI
YEPKACLKMŇ IEPXABHHM TEXHOJIOIYHMŽY HIBEPCHTET
ÕakyI5TeT TeXHOnoriÄ, 6yIİBHHITBa Ta pauiOHabHOro mpHpoIOKOPHCTYBaHHA
(HagBa þakyNETETY)
Kaġexpa JIİCOBOrO rocnonapcTBa Ta pauioHaTBHOTO npaponoKOPHCTYBAHHA
nOBHa HaSBa kaþenpu
<lo3 axHCTY IOnymeHo»
3aB. Kaɖepu JIITPII
I. A. YeMepHc
ginc) (iHiuiatH, ipi3BHme)
2026p.
IIOACHIOBAJIbHA 3AIIHCKA
10K Baihikaižroi poõoTH
Ő aka JI a B p
(oCBiTHBO-KBariğikajäHuă pİBeHS)
Ha TeMy:
JliciBHHYa xapaKTepHcTHKa TBepIoJIHCTAHHX Iopin JHCAHCLKoro
iCHHITBA KopcyHb-IlleBYeHKİBCbKOrO HanIiCHHITBa hiiï
<LeHTpabHHÄ JIiCOBHİử opic» III «JlicH YKpaïHHH»
(Ha3Ba TeMH 3riNHO 3 HaKa30M)
BHKOHaB: 3I06yBay BHMOÏ oCBiTH 4 Kypcy,
rpynu JIT-27cK
CnejabHOCTİ:
205 «JIicoBe rocIHOIapCTBO>
(MHOp iH aIBa HaipAMy niaroTOBKH, CneujanbHOCTi)
XMeJIbHHIbKHỶO ueKcaHIp bornaHoBHY
(npi3BHIme, im'a, no 6aTbKOBİ 3106yBaya BHLIoï ocBiTH)
Kepisum CBiTJaHa KJTKOYKA
OAL HMD ( npi3BHIE Ta iHİuiau)
HoporTpAMb AHrpina YEMEPYHC
EB Ta iHiuiaH)
Peuen3eHEAI4EGHEKI PC
(npisBHue Ta inijan)
3acsinyKo, LIO y niử KBaniģikauišHi^pOGOrHKyeMMeHaTise sarosAueHL 3 npans inIHx aBTopiB
bes BinIOBİJHHX nOCHJIaHb
3ao6yBay BHILOŤ OCBİTH
fninnac)
YepkacH 2026 poky
HepkacBKHÄ 1ep>kaBHHŇ TeXHOIOriųHHůy HİBepcHTeT
QakyBTeT TeXHOIOriĂ, 6YniBHHLTBa Ta pauioHaIBHOrO npHpoI0KOPHCTYBaHHg
(noBHa HaIBa)
Kahenpa iicoB0r0 rocnOnapcrBa Ta paIIIOHalbHOro npHponokopHcTYBaHHA
(nOBHa Ha3Ba)
CneujaIBHİCT5: 205 <JTicOBe rocIOnapcTB0»
3AYBEPIKYIO
3asinyéa4 Kajenpu JITPII
IHpİja YEMEPHC
(nignuc)
2026 p.
3 A BAA HHA
HAK BAJIIOIKAIIÄHY POEOTY
MenbHUybKO20 QneKcaHÒpa bo2daHosu4a
(npi3BHųe, İM'a, no őaTbKOBİ 3106yBa4a BHUnoï ocBiTH)
1. Tema KBaniğikauiňHoi poőoTH
JliciBHH4a XapakTepHCTHKa TBepIOJIHCTAHHX NOpii JuCAHCLKOro JIicHHUTBA
KopcyHb-IleB4eHKİBCLKOrO HaNJIiCHHITBa þiniï <«leHTpabHHỶ JIicOBHĂ
oic» III «JIicH YKpaïHH»
(Ha3Ba TeMH 3r1NHO 3 HakasOM)
KepiBHHK KBanihikauižHoỈ poốoTH KIHO4Ka CBiTNAHa IBaHİBHa, K.nenaror.H..
10[eHT
3aTBepIKeHİ HaKasoM YepkacCLKOro nepxaBHoro TeXHOJIOriYHOrO yHBepcHTeTy
Biņ «17» õepe3HA 2026 pOKy Ng 59/03-03
2. TepmiH nNOJaHHA KBAJIİpikauiňHoÏ poboTH 3106yBayeM BHIIoi ocBİTH
05.06.2026
3. Buxinui qaHi 10 KBaJihiKauiňHoi poőoTH: 101CHIOBaIbHa 3anHCKa, npoeKT
opraHi3auiï i po3BHTKY JIİicOBOrO rOCIOnapcTBa iiInpHEMCTBa, IiTeparypH1
AKepeNa, oTOMaTepianH.
4. 3MicT po3paxyHKOB0-N0ACHIOBAJIbHOÏ 3anHCKH (nepestik MHTaHb, |0 ix
HaneKHTb pospo6HTH)
Bcryn. Orasn HayKOBOÏ IİTeparypu 3a TeMOIO_ po6oTH. MeronHKa 36opy Ta
o6poKH A0CIİNHOrO MaTepiaıy. AHani3 JiciBHHYyoi XapakTepHCTHKH
TBepIOIHCTAHHX nop1] JlucAHCBKOTO JiCHHITBa KopcyHb-IleByeHKİBCLKoro
HannicHHITBa þiiï «leHTpaJbHHĂ
Ta npoIO3HLİi BHpoőHHITBY. JIicOBHĂO bic» I «Jlicu YKpaiHH». BHCHOR
5, IlepetİK rpaçiHoro MaTepiany (3
KpecieHb, IIJIaKaTİB) TOYHMM 3a3Ha4eHHAM 000B' A3KOBH
Kapra-CxeMa TepHTOpii innpHEMCTBa,
061anHaHHA, AiarpamH hoTOMarepianu
po3IONily IuOI Ta TeXHİYHOr
rOcInoapcbKa AiAJILHiCTH IIİIIIpHEMCTBa. xapakTepHCTHKa IİCOBOrO hOHIy
6. laTa BHAa4İ 3aBnaHHAA 0 KBaniþikauiHoi poõoTH ODdA6
KAJIEHIAPHIM IJIAH
No Ha3Ba eTaiB BHKOHaHHA TepMiH BHKOHaHHA
3/n KBanihikauižHoi poõoTH eTaiB
KBanihikaišHoi IIpuMiTka
poőoTH
1 OTpHMaHHA BHXİJHOro 3aBīaHHA 18.03.26
2 AHani3 İTepaTypHux Kepen BHKOHaHO
1
IpaponHO-1CTOPHYHHX yMOB 18.03.26 – 24.03.26 BHKOHaHO
3 PoőoTa 3 hakTHYHHM MaTepianoM 25.03.26 -03.04.26 BHKOHaHO
4 OnpaukOBaHHA 3iőpanoro
haKTHYHOrO MaTepiaıy 06.04.26–17.04.26 BHKOHaHO
HannncaHHAP O3IiIİB poóOTH 17.04.26 –01.05.26
6 KoMn'1OTePHuŭH BHKOHaHO
aốip TeKCTY 01.05.26 – 19.05.26
3aBepmeHHA Ta oopMIeHHA BHKOHaHO
poõoTH 20.05.26 - 05.06.26 BHKOHaHO
3n06yBay BHIIoi ocBİTH-IuIIOMHHK
Aniannc) OneKcaHIp XMEJIBHVLILK
(im'a Ta npisBHIe)
KepiBHHK KBanihikajŽHoi po6oTH CBİTJJaHa KJIHOKA
(niannc) (iM'a Ta npi3Bnue)
3
ЗМІСТ
ВСТУП .............................................................................................................................. 4
1 НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДУБОВИХ
ДЕРЕВОСТАНІВ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІПРОВ’Я ................................................... 8
1.1 Тематичний аналіз досліджень дубових насаджень лісостепової зони
України .......................................................................................................................... 8
1.2 Продуктивність як показник якості лісових біоценозів за участю дуба
звичайного ................................................................................................................... 14
1.3 Методологічні підходи дослідження дібров ..................................................... 20
2 КЛІМАТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРСУНЬ-
ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ
ОФІС ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» ....................................................................................... 24
2.1 Структура та територіальне розміщення підприємства ................................... 24
2.2 Роль географічних та кліматичних умов на функціонування установи ......... 27
2.3 Едафічні та гідрологічні особливості району ................................................... 31
3 ЛІСОВІ РЕСУРСИ ТА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ КОРСУНЬ-
ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ
ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» ..................................................................................... 34
3.1 Лісові ресурси Корсунь-Шевченківського надлісництва ................................ 34
3.2 Характеристика ведення лісового господарства на підприємстві .................. 40
4 РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ .......................................................... 48
4.1 Практичні засади відновлення лісових насаджень у межах Корсунь-
Шевченківського надлісництва ................................................................................ 48
4.2 Лісівнича оцінка дубових деревостанів підприємства та узагальнення
результатів досліджень .............................................................................................. 52
4.3 Регіональний аналіз і порівняльна оцінка продуктивності дубових насаджень
...................................................................................................................................... 55
ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 76
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ................................................................................................. 83
ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 88
ДОДАТОК А ............................................................................................................... 89
4
ВСТУП
Актуальність теми. Дубові ліси належать до найбільш поширених та
господарсько цінних типів насаджень у системі лісового господарства України. Їх
формування, використання та відтворення впродовж тривалого часу залишаються
одним із пріоритетних напрямів ведення лісогосподарської діяльності. Дуб
звичайний (Quercus robur L.) є однією з найцінніших деревних порід як в Україні
загалом, так і в межах досліджуваної території. Деревостани за його участю
характеризуються високою сировинною цінністю та водночас виконують важливі
екологічні функції, зокрема ґрунтозахисну, водоохоронну, водорегулювальну й
рекреаційну [5]. В умовах сучасних економічних трансформацій і нестабільності
ринкового середовища попит на високоякісну дубову деревину для господарських
і промислових потреб залишається стабільно високим не лише в Україні, а й на
міжнародному ринку. Це зумовлює необхідність поглибленого вивчення
особливостей росту, продуктивності та відтворення дубових насаджень з метою
забезпечення їх раціонального використання та підвищення ефективності ведення
лісового господарства.
Багаторічний досвід ведення лісового господарства свідчить про те, що
традиційні підходи, засновані переважно на застосуванні суцільних рубок із
подальшим створенням або відновленням лісових культур, не забезпечили
досягнення належного рівня відтворення високопродуктивних і біологічно стійких
дубових насаджень. На сучасному етапі частка стиглих соснових, дубових і
букових деревостанів у віковій структурі лісового фонду України становить лише
9–10 %, тоді як відповідно до нормативних вимог лісового господарства цей
показник має досягати близько 20 % [3]. У зв’язку з цим деревостани за участю
дуба звичайного в умовах Центрального Лісостепу України набувають особливо
важливого природоохоронного та господарського значення. Ефективне ведення
лісового господарства, орієнтоване на принципи раціонального лісовідновлення та
лісорозведення, є необхідною умовою формування штучних насаджень,
5
максимально наближених за породним складом і структурою до природних лісових
екосистем. Важливе значення у процесі створення та вирощування
високопродуктивних і біологічно стійких дубових лісів мають дослідження
типологічної структури лісів, а також аналіз основних лісотаксаційних показників
деревостанів. Такі дослідження є необхідною складовою науково обґрунтованого
ведення лісового господарства в умовах Центрального Лісостепу України.
Пріорітетними напрямами ведення сучасного лісового господарства
залишаються лісорозведення та лісовідновлення, зокрема створення лісових
культур шляхом садіння деревних порід. Очікується, що в подальшому роль цих
заходів зберігатиме своє визначальне значення, що обумовлено специфікою
розвитку лісової галузі та обмеженістю лісових ресурсів України. Існуючий рівень
лісистості держави не забезпечує повною мірою потреби господарського
комплексу у деревині та інших видах лісової продукції, тоді як попит на них
постійно зростає. Незважаючи на активне впровадження альтернативних
матеріалів, деревина й надалі залишається стратегічно важливим ресурсом для
багатьох галузей промисловості, будівництва та приватного сектору.
Паралельно із ресурсною функцією лісові екосистеми виконують
надзвичайно важливу екологічну та соціальну роль. Вони сприяють запобіганню
ерозійним процесам ґрунтів, зменшують ризики замулення річок і водойм,
виконують вітрозахисні функції та позитивно впливають на водний режим
територій. Важливе значення лісів полягає також у їх здатності акумулювати
вуглець, продукувати кисень та покращувати якість атмосферного повітря. Крім
того, лісові насадження створюють сприятливі умови для рекреації населення,
підвищують естетичну цінність природного середовища та забезпечують широкий
спектр інших екосистемних послуг, що безпосередньо впливають на покращення
якості життя населення.
Одним із важливих регіонів поширення дубових лісів є Правобережний
Придніпровський Лісостеп, який відповідно до лісогосподарського районування,
запропонованого С. Генсірук, належить до 13-го лісогосподарського району –
6
Центрального лісостепового району Придніпровської височини IV Дністровсько-
Дніпровського лісогосподарського округу [17]. Формування дубових насаджень у
межах Черкаська область значною мірою визначається природно-кліматичними та
геоморфологічними умовами території, що зумовило суттєві відмінності між
правобережною та лівобережною частинами регіону. Правобережна частина
області розташована в межах Придніпровської височини та характеризується
складним рельєфом і значним розвитком ерозійних процесів. Це обумовлено
густою гідрографічною мережею, значною розчленованістю території та
особливостями рельєфу, які сприяють активізації водної ерозії ґрунтів. За таких
умов дубові ліси виконують важливі ґрунтозахисні, водорегулювальні та
екологічні функції. У зв’язку з цим особливого значення набуває впровадження
ефективних заходів із охорони ґрунтів, удосконалення системи ведення лісового
господарства та реалізація науково обґрунтованої лісової політики, спрямованої на
збереження дубових екосистем і підтримання їх біорізноманіття.
Дослідження таксаційних показників і продуктивності дубових деревостанів
залишається одним із пріоритетних напрямів сучасного лісівництва, що
обумовлено як екологічними, так і господарськими чинниками. Передусім дубові
ліси мають важливе природоохоронне значення, оскільки відіграють ключову роль
у збереженні біорізноманіття, підтриманні екологічної рівноваги та забезпеченні
стабільного функціонування лісових екосистем. Аналіз їх продуктивності та
таксаційної структури дає можливість оцінити сучасний стан насаджень, визначити
рівень їх стійкості та обґрунтувати заходи щодо охорони й відновлення дубових
лісів. Важливим аспектом є також господарське значення дубових насаджень, які є
цінним джерелом високоякісної деревини, дубильної сировини та інших видів
лісової продукції. Раціональне використання цих ресурсів потребує детального
вивчення росту, продуктивності та вікової структури деревостанів. Особливої
актуальності зазначені дослідження набувають в умовах сучасних кліматичних
змін, які суттєво впливають на ріст, розвиток і стійкість лісових екосистем.
Оцінювання лісівничо-таксаційних характеристик дубових насаджень дає змогу
7
визначити рівень їх адаптації до змін навколишнього середовища та прогнозувати
подальший розвиток деревостанів. Таким чином, необхідність систематичного
моніторингу, комплексного аналізу та науково обґрунтованого дослідження
дубових лісів є важливою передумовою забезпечення сталого ведення лісового
господарства, підвищення продуктивності насаджень і збереження їх екологічної
цінності. З огляду на представлені положення, метою дипломної роботи є
комплексне дослідження лісівничо-таксаційних характеристик дубових
деревостанів на території ДП «Ліси України», зокрема в межах Корсунь-
Шевченківського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» на прикладі
Лисянського лісництва. Для реалізації поставленої мети розроблена програма
досліджень, яка передбачала виконання таких основних завдань:
– проведення аналізу просторового розміщення чистих дубових і мішаних
насаджень за участю дуба звичайного штучного походження на території Корсунь-
Шевченківського надлісництва;
– дослідження таксаційної структури деревостанів, визначення їх бонітету,
особливостей біотопного фонду та оцінювання якісного стану дубових і мішаних
насаджень підприємства;
– вивчення основних природних та господарських чинників, що впливають
на продуктивність лісових насаджень;
– аналіз продуктивності дубових дібров у межах досліджуваної території;
– розроблення практичних висновків і рекомендацій, спрямованих на
підвищення продуктивності, біологічної стійкості та ефективності ведення
господарства в дубових лісах.
Об’єкт дослідження – лісові культури дуба звичайного та їх лісівничо-
таксаційні параметри в умовах Лисянського лісництва.
Предмет дослідження – сучасний стан, таксаційні характеристики,
продуктивність і передумови підвищення ефективності вирощування лісових
культур дуба звичайного на прикладі Лисянського лісництва Корсунь-
Шевченківського надлісництва.
8
1 НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДУБОВИХ
ДЕРЕВОСТАНІВ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІПРОВ’Я
1.1 Тематичний аналіз досліджень дубових насаджень лісостепової зони
України
В умовах постійного зростання потреб у деревині та інтенсивного
використання лісових ресурсів особливої актуальності набувають заходи,
спрямовані на збереження, відновлення та підвищення стійкості лісових екосистем.
Одним із найважливіших компонентів лісового фонду України є дубові
насадження, частка яких становить близько 28 % загальної площі лісів. Водночас
тривала та надмірна експлуатація лісових ресурсів призвела до суттєвого
погіршення стану дубових деревостанів і зниження ефективності виконання ними
основних екологічних функцій. Значна частина дубових лісів характеризується
ознаками деградації та потребує проведення комплексних заходів із відновлення.
У структурі лісовідновлення переважають насадження штучного походження, тоді
як площі насіннєвих деревостанів і природного поновлення залишаються
недостатніми. Це негативно впливає на вікову та породну структуру лісового
фонду загалом. У зв’язку з погіршенням стану дубових насаджень ще у 1996 році
комісією Міністерства лісового господарства України було розглянуто сучасний
стан і перспективи розвитку дубових лісів та прийнято програму «Дубові ліси». У
зазначеному документі були визначені основні недоліки ведення дубового
господарства, а також окреслені напрями підвищення продуктивності, стійкості та
ефективності відтворення дубових деревостанів [1, с. 23].
У науково-практичних рекомендаціях щодо ведення лісового господарства
наголошується на необхідності створення та відновлення дубових насаджень у
відповідних типах лісорослинних умов. Проте на практиці зазначені рекомендації
часто не враховуються належним чином. У межах дубових і судібровних типів
лісорослинних умов корінною та найбільш адаптованою породою є дуб звичайний,
9
однак під час створення лісових культур перевага нерідко надається іншим
деревним видам. Зокрема, активно культивуються сосна звичайна, сосна кримська,
тополя, акація біла, ясен, клен та інші породи. Такий підхід не лише спричиняє
поступове скорочення площ дубових деревостанів, але й зумовлює недостатньо
ефективне та екологічно необґрунтоване використання лісових земель.
Сформована ситуація з відновленням і вирощуванням дубових насаджень
обумовлена комплексом об’єктивних та суб’єктивних чинників. Однією з основних
проблем є суттєве ускладнення процесу створення нових насаджень дуба
звичайного в сучасних умовах. Це пов’язано насамперед із погіршенням
екологічного стану природного середовища та загальним ослабленням лісових
екосистем, важливою складовою яких виступають дубові деревостани. Як зазначав
П.А. Положенцев (1980), такі зміни спричинили порушення природних механізмів
стійкості дубових лісів до дії факторів деградації та відмирання, які формувалися
протягом тривалого історичного періоду. На думку Д.Ф. Руднєвої (1975), І.П.
Теребухи (1982) та А.А. Рожкова (1989), визначальний вплив на погіршення стану
дібров має антропогенний фактор, тоді як інші причини є похідними від
господарської діяльності людини. Антропогенний вплив спричиняє низку
негативних екологічних наслідків, серед яких погіршення кліматичних і ґрунтових
умов, зростання частоти та тривалості посушливих періодів, аномальні
температурні коливання, а також порушення режиму випадання атмосферних
опадів. Сукупність цих чинників призводить до істотних змін гідрологічного
режиму територій. Одним із найбільш небезпечних факторів для дубових
насаджень є зміна рівня ґрунтових вод. Саме цей чинник вважається однією з
головних причин появи суховершинності дерев та подальшого всихання дібров. За
даними С.В. Шевченка (1985), у вологих грудах і сугрудах зазначені процеси
проявляються інтенсивніше, ніж у свіжих типах лісорослинних умов. Особливо
гостро проблема простежується у заплавах і долинах річок, де за останні
десятиліття відбулися суттєві зміни гідрологічного режиму. Весняні паводки стали
менш тривалими та менш інтенсивними, особливо у посушливі роки, що
10
супроводжується поступовим зниженням рівня ґрунтових вод. Негативний вплив
на водний режим лісових екосистем мають також меліоративні заходи, які часто
порушують природний баланс зволоження територій. Водночас як надмірне
зниження, так і підвищення рівня ґрунтових вод негативно позначається на стані
дубових деревостанів, особливо молодих насаджень, викликаючи їх ослаблення та
поступове відмирання.
Таким чином, унаслідок ослаблення дубових деревостанів значно знижується
їх біологічна стійкість та здатність протистояти негативному впливу біотичних
факторів. За таких умов у насадженнях дібров створюються сприятливі передумови
для розвитку різноманітних захворювань і поширення шкідників. Зокрема,
ураження дерев можуть спричиняти суха гниль, поперечний рак, бактеріальні
інфекції, викликані Erwinia rhapontici (Millard), а також розвиток дереворуйнівних
грибів, зокрема трутовиків та опенька осіннього. Крім цього, ослаблені насадження
частіше зазнають пошкодження комахами-фітофагами, які живляться листям,
корою та стовбуровою частиною дерев, що додатково погіршує санітарний стан
дібров і прискорює процеси їх деградації.
Одним із важливих чинників, що обмежують ефективне відновлення дубових
насаджень, є періодичність плодоношення дуба звичайного. Рясне насіннєношення
цієї породи спостерігається в середньому один раз на п’ять років, що суттєво
ускладнює створення лісових культур шляхом висіву жолудів. У роки слабкого
плодоношення виникає дефіцит якісного насіннєвого матеріалу, у зв’язку з чим
виникає необхідність використання садивного матеріалу, вирощеного в
розсадниках. Разом із тим численні наукові дослідження свідчать про те, що дубові
насадження, створені шляхом прямого висіву жолудів, характеризуються вищою
стійкістю порівняно з культурами, сформованими висаджуванням сіянців. Такої
точки зору дотримувалися, зокрема, Д.Ф. Руднєв (1975) та С.А. Генсірук (2002). За
даними Д.Ф. Руднєва (1975), у культурах дуба, створених сіянцями, ураження
поперечним раком досягало 61 %, тоді як у насадженнях, створених висівом
жолудів, цей показник становив лише 5 %, а в умовах природного поновлення такі
11
ураження практично не спостерігалися. Крім того, близько 10 % культур,
створених шляхом висаджування сіянців, були уражені трутовиковими грибами. У
порослевих деревостанах рівень втрат виявився ще вищим.
Однією з причин ослаблення культур дуба, створених сіянцями, є значне
пошкодження кореневої системи під час викопування та пересаджування
садивного матеріалу з розсадників. У перший рік росту дуб формує добре
розвинений стрижневий корінь, який при пересаджуванні часто обрізається.
Унаслідок цього коренева система стає поверхневою, що негативно впливає на
стійкість молодих дерев до несприятливих умов середовища. У типових умовах
дібров зазначений недолік проявляється меншою мірою, тоді як у судібровах і
суборах він має суттєве значення для приживлюваності, росту та подальшого
розвитку молодих дубових культур.
Всихання верхівок дерев у дубових насадженнях із подальшим ураженням
комахами-шкідниками та фітопатогенними організмами часто набуває
незворотного характеру й може спричиняти масове відмирання деревостанів на
значних площах. У результаті погіршення санітарного стану виникає необхідність
проведення неодноразових санітарних рубок, що зрештою нерідко завершується
суцільним вирубуванням пошкоджених насаджень. Відновлення дібров на таких
територіях є складним і проблематичним процесом, оскільки негативні екологічні
чинники, які спричинили деградацію насаджень, не лише зберігаються, а й
продовжують посилюватися. Зокрема, погіршення гідрологічного режиму,
кліматичні зміни, виснаження ґрунтів та антропогенний вплив створюють
несприятливі умови для успішного природного й штучного поновлення дуба
звичайного. У зв’язку з цим подальший розвиток деградаційних процесів у
багатьох випадках є прогнозованим. На деградованих і ослаблених ділянках дібров
після проведення санітарних рубок або завершення останніх прийомів рубок
головного користування часто відбувається зміна породного складу деревостанів.
За таких умов формуються похідні насадження з переважанням менш цінних або
більш екологічно пластичних деревних порід. Це зумовлює необхідність
12
удосконалення системи ведення лісового господарства, спрямованої на
забезпечення належної охорони, підвищення біологічної стійкості та поліпшення
продуктивності лісів. У сучасних умовах одним із пріоритетних завдань лісового
господарства є заміна всихаючих дубових деревостанів шляхом створення більш
стійких, продуктивних і екологічно адаптованих насаджень. Реалізація таких
заходів має важливе значення для відновлення лісових ресурсів, підвищення
екологічної стабільності лісових екосистем та забезпечення виконання ними
захисних, водоохоронних, кліматорегулювальних і рекреаційних функцій.
Видозміни деревостанів у процесі природного розвитку лісових екосистем, а
також інтродукція нових деревних порід є закономірним природним явищем.
Водночас важливим завданням лісівників і екологів є регулювання цих процесів з
метою збереження корінних лісових угруповань, підтримання їх екологічної
рівноваги та підвищення продуктивності насаджень. Особливого значення набуває
раціональне використання інтродукованих порід, які здатні підвищувати
господарську цінність деревостанів, посилювати їх біологічну стійкість та
адаптивність до змін умов навколишнього середовища. У зв’язку з цим під час
добору та впровадження культивованих деревних порід першочергово необхідно
враховувати їх екологічну відповідність конкретним типам лісорослинних умов,
продуктивність, стійкість до несприятливих кліматичних чинників, шкідників і
хвороб, а також здатність забезпечувати стабільне функціонування лісових
екосистем у довгостроковій перспективі.
Упродовж тривалого історичного періоду значні площі родючих земель
зазнали інтенсивного антропогенного впливу, що супроводжувався вирубуванням
лісів, тривалим сільськогосподарським використанням та виснаженням ґрунтового
покриву. Унаслідок цього значні території були трансформовані у деградовані
землі – балки, піщані масиви, еродовані ділянки та кам’янисті схили, малопридатні
для ефективного сільськогосподарського використання. У сучасних умовах
збільшення рівня лісистості в малолісних регіонах можливе переважно за рахунок
залучення до лісорозведення саме таких деградованих і малопродуктивних земель.
13
Проте створення лісових насаджень на подібних територіях ускладнюється
несприятливими лісорослинними умовами, низькою родючістю ґрунтів та
дефіцитом вологи. У зв’язку з цим для лісовідновлення, створення полезахисних
лісових смуг, захисних насаджень на деградованих землях, покинутих
сільськогосподарських угіддях та інших малопродуктивних територіях доцільно
використовувати деревні породи, які характеризуються швидкими темпами росту,
невибагливістю до ґрунтових умов, високою біологічною стійкістю та здатністю у
короткі строки формувати продуктивні деревостани.
Формування таких насаджень повинно ґрунтуватися на принципах лісової
типології, оскільки саме відповідність деревних порід конкретним типам
лісорослинних умов забезпечує їх високу життєздатність, продуктивність та
екологічну ефективність. Для стабілізації екологічної рівноваги та підвищення
ефективності використання лісових земель важливим є поєднання корінних
лісоутворюючих порід із цінними швидкорослими інтродуцентами, які здатні
покращувати якісний склад насаджень. Застосування такого підходу сприятиме
підвищенню біорізноманіття, продуктивності та екологічної стійкості лісових
екосистем, а також посиленню їх захисних, ґрунтозахисних і
кліматорегулювальних функцій.
У практиці полезахисного лісорозведення, заліснення деградованих земель і
створення протиерозійних насаджень найбільш ефективними зарекомендували
себе окремі основні лісоутворюючі деревні породи. До них належать дуб
звичайний, дуб червоний північний, сосна звичайна, береза повисла, клен
гостролистий, клен ясенелистий, ясен звичайний та ясен зелений (С.А. Генсірук,
1981; К.Л. Холуп’як, 1973). Зазначені породи характеризуються достатньою
екологічною пластичністю, здатністю адаптуватися до складних лісорослинних
умов та виконувати важливі ґрунтозахисні й меліоративні функції. За даними
Г.Б. Гладуна (2005), площа деградованих і малопродуктивних земель, які
потребують створення захисних лісових насаджень, становить близько 1,03 млн га.
Значна частина цих територій представлена піщаними, еродованими та іншими
14
малопридатними для сільськогосподарського використання землями. У процесі
лісовідновлення піщаних територій найбільш придатною породою залишається
сосна звичайна, яка характеризується високою посухостійкістю, невибагливістю до
родючості ґрунтів і здатністю ефективно закріплювати рухомі піски. Водночас під
час заліснення інших категорій пустирів, еродованих земель та територій, що
потребують захисту від водної ерозії, доцільним є використання не лише сосни
звичайної, а й інших деревних порід. Формування таких насаджень рекомендується
здійснювати за участю супутніх другорядних порід і чагарників, що сприятиме
підвищенню біологічної стійкості, поліпшенню структури деревостанів та
збільшенню їх екологічної ефективності.
1.2 Продуктивність як показник якості лісових біоценозів за участю дуба
звичайного
З огляду на значну різноманітність деревних порід, придатних для заліснення
деградованих і малопродуктивних земель, особливу увагу приділяють видам із
добре розвиненою кореневою системою, здатним забезпечувати ефективний
ґрунтозахисний вплив. Це має особливе значення під час створення полезахисних
лісових смуг і протиерозійних насаджень, основним призначенням яких є
стримування ерозійних процесів, стабілізація агроландшафтів та підвищення
екологічної стійкості територій (К.Л. Холуп’як, 1973; С.А. Генсірук, 1981, 2002;
І.П. Теребуха, 1982; Г.Б. Гладун, 2005; О.І. Фурдичко, 2006). Серед
лісоутворюючих порід особливо цінними у протиерозійному відношенні є дубові
насадження, які характеризуються високою екологічною ефективністю завдяки
комплексу біологічних і екологічних властивостей. Насамперед дуб звичайний
формує потужну стрижневу кореневу систему, здатну проникати у глибокі
горизонти ґрунту, що забезпечує його ефективне закріплення, покращення водного
режиму та підвищення стійкості схилових територій до ерозії. Важливу роль
відіграє також лісова підстилка дубових насаджень, яка характеризується значною
15
вологоємністю. За даними І.П. Теребухи (1982), вологість листяного опаду в
дубових деревостанах майже вдвічі перевищує аналогічний показник у соснових
насадженнях, що сприяє зменшенню поверхневого стоку та послабленню проявів
водної ерозії ґрунтів. Завдяки цьому інтенсивність інфільтрації атмосферних опадів
у дубових лісах також є значно вищою порівняно з березовими та сосновими
насадженнями. Крім того, дубові деревостани ефективніше затримують сніговий
покрив і сприяють рівномірному накопиченню вологи в ґрунті, що позитивно
впливає на водний баланс територій та підвищує захисні функції лісових
екосистем.
Дуб звичайний (Quercus robur L.) є однією з провідних лісоутворюючих порід
України, а деревостани з його домінуванням належать до корінних типів насаджень
у межах свіжих кленово-липових дібров (D2-клД). Саме цей тип лісу є характерним
регіональним типом лісових екосистем Лівобережного Лісостепу України [Бондар,
2; 8]. Порушення науково обґрунтованих принципів ведення лісового господарства
в дубових насадженнях упродовж тривалого часу призвело до погіршення їх
породної структури та формування похідних деревостанів із переважанням менш
цінних порід, зокрема клена, ясена, тополі та інших супутніх видів. Такі зміни
негативно впливають на продуктивність, біологічну стійкість і екологічні функції
дібров. Особливості росту, розвитку та функціонування дубових насаджень
Лівобережного Лісостепу України висвітлені у численних наукових дослідженнях.
Зокрема, В.П. Ткач, Р.В. Головач [17] та Л.С. Луначевський [5] досліджували
сучасний стан і продуктивність дубових насаджень залежно від їх походження.
В.Л. Мєшкова [6] вивчала динаміку дефоліації дубових деревостанів під впливом
листогризучих комах. В.В. Назаренко та В.П. Пастернак [7] аналізували
особливості формування високопродуктивних дубових насаджень з урахуванням
типологічної структури лісів. Значний внесок у дослідження процесів формування
підліску в дубових деревостанах зробили В.П. Ткач та співавтори [10; 18; 19; 20].
16
Лісові біоценози Центрального лісостепу України представлені переважно
дубовими деревостанами, які є важливим компонентом природних лісових
екосистем регіону. Дослідження дубових лісів тривалий час перебувають у центрі
уваги вітчизняних науковців і охоплюють широкий спектр питань лісівництва,
екології, лісової типології та продуктивності насаджень. Зокрема, фітоценотичний
потенціал дубових лісів, особливості їх поширення та продуктивності вивчали
В.П. Ткач, О.В. Кобець, М.Г. Румянцев [17; 18; 19], Л.І. Копій [4; 5; 6], а також
А.О. Бондар, В.Д. Вакулюк і О.М. Орлов [1; 2]. Питання сучасного стану дубових
насаджень та особливостей проведення лісогосподарських заходів у дібровах
Лівобережного Лісостепу досліджувала В.Л. Мєшкова [10]. Динаміку росту,
розвитку та закономірності природного поновлення дубових лісів у південній
частині Правобережного Лісостепу вивчали С.Є. Сендонін [13; 14; 15],
М.Г. Румянцев, В.А. Солодовник і В.П. Чигринець [11; 12], тоді як особливості
відновлення дібров у північній частині регіону досліджував В.В. Левченко [7; 8; 9].
Попри значну кількість наукових праць, для умов Центрального Лісостепу
питання дослідження типологічної структури та лісотаксаційних характеристик
дубових насаджень залишаються актуальними. Це зумовлено тим, що саме
лісотипологічний підхід є основою науково обґрунтованого ведення лісового
господарства, визначення режимів лісокористування та розроблення ефективних
заходів щодо підвищення продуктивності, стійкості та екологічної цінності
дубових лісів.
Поняття продуктивності лісу охоплює не лише обсяги виробництва
деревини, а й сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів та екосистемних
послуг, які формуються в процесі функціонування лісових екосистем. До них
належать захисні, водоохоронні, кліматорегулювальні, рекреаційні, санітарно-
гігієнічні та природоохоронні функції лісів, що мають важливе екологічне та
соціально-економічне значення. Підвищення продуктивності та поліпшення
якісного стану лісів України є одним із пріоритетних завдань сучасного лісового
господарства. Рівень продуктивності лісових насаджень визначається комплексом
17
взаємопов’язаних чинників, серед яких важливе значення мають породний склад
деревостанів, типи лісорослинних умов, вікова структура насаджень, стан ґрунтів,
кліматичні особливості території та застосовувані системи ведення лісового
господарства. Суттєвий вплив на формування та продуктивність лісів мають
природно-ландшафтні особливості окремих регіонів. Різноманітність рельєфу,
ґрунтово-гідрологічних умов і кліматичних показників зумовлює формування
різних типів лісорослинних умов, які характеризуються специфічними
екологічними параметрами та властивостями. Саме це визначає структурне та
типологічне різноманіття лісових насаджень, їх продуктивність, стійкість і
функціональні особливості.
У другій половині 20 століття в Україні було реалізовано комплекс
масштабних заходів, спрямованих на відновлення лісистості деградованих
територій, зокрема балок, ярів, западин і піщаних земель. Про важливість і
ефективність таких робіт зазначали А.Л. Бельгард (1960), З.Ю. Герушинський
(1996), М.І. Гордієнко (2002) та В.П. Краснов (2009). Проведені лісомеліоративні
заходи сприяли створенню значних площ нових лісових насаджень, які виконували
важливі ґрунтозахисні, водорегулювальні та кліматостабілізувальні функції. У
результаті реалізації цих проєктів були сформовані стійкі деревостани на
територіях, раніше непридатних або малопридатних для ефективного
використання. Площі таких насаджень сягали десятків тисяч гектарів, а створені
ліси забезпечували довготривале функціонування лісових екосистем, підвищення
екологічної стабільності ландшафтів і покращення стану навколишнього
природного середовища.
На противагу природному поновленню, штучне лісовідновлення надає
можливість цілеспрямовано формувати деревостани із заданим породним складом
та необхідними господарсько цінними характеристиками [Gerstenberg T. et al.,
2020]. Такий підхід забезпечує оптимальні умови для приживлюваності садивного
матеріалу, активного росту деревних порід і формування насаджень із
прогнозованими таксаційними показниками [Cuesta B. et al., 2012]. Використання
18
науково обґрунтованих схем розміщення садивного матеріалу сприяє більш
раціональному використанню природних ресурсів, оскільки кожна рослина
отримує достатню кількість сонячної радіації, вологи та поживних речовин. Це
позитивно впливає на інтенсивність росту дерев, стійкість насаджень та
ефективність використання лісорослинних умов. Штучне лісовідновлення також
створює передумови для формування високопродуктивних і стиглих деревостанів,
здатних забезпечувати стабільну насіннєву базу для подальшого відтворення лісів.
У перспективі це сприяє підвищенню продуктивності лісового фонду та
забезпеченню потреб народного господарства у якісній і цінній деревині.
У лісовому фонді України переважають насадження сосни звичайної (Pinus
sylvestris L.) та дуба звичайного (Quercus robur L.), частка яких становить
відповідно близько 33 % і 24 % загальної площі лісів. Разом із тим деревна
рослинність України характеризується значним видовим різноманіттям і налічує
понад 30 основних деревних порід. Важливу роль у структурі та функціонуванні
лісових екосистем також відіграють ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), бук
лісовий (Fagus sylvatica L.), береза повисла (Betula pendula Roth), вільха чорна
(Alnus glutinos (L.) Gaertn.) та робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.) [26].
Зазначені породи мають суттєве господарське, екологічне та захисне значення,
беручи участь у формуванні різних типів лісових насаджень і забезпечуючи
підтримання біорізноманіття, стійкості та продуктивності лісових екосистем.
Отже, досліджувані дубові деревостани, окрім забезпечення потреб
суспільства у високоякісній та цінній деревині, виконують важливі
природоохоронні й екологічні функції. Діброви відіграють суттєву роль у
запобіганні ерозійним процесам, регулюванні поверхневого стоку, затриманні
твердих наносів та стабілізації водного режиму територій. Завдяки цьому вони
позитивно впливають на ефективність функціонування агроландшафтів і
забезпечують підтримання екологічної рівноваги навколишнього середовища.
Крім того, дубові ліси мають важливе соціальне та рекреаційне значення. Вони
створюють сприятливі умови для відпочинку населення, розвитку туризму, спорту,
19
оздоровлення та психоемоційної реабілітації людини. Особливу роль дубові
насадження відіграють у межах населених пунктів і приміських зелених зон, де
вони виконують функції природних фільтрів, очищуючи атмосферне повітря від
пилу, газоподібних забруднювачів і шкідливих домішок. Завдяки високим
фітосанітарним і кліматорегулювальним властивостям дубові деревостани
сприяють покращенню мікроклімату територій, зниженню температурних
коливань та підвищенню комфортності середовища проживання населення.
Водночас вони є важливою складовою архітектурно-ландшафтного та
декоративного оформлення міських і сільських територій [2; 13].
Важливим напрямом ведення дубових насаджень, спрямованим на
забезпечення їх сталого відтворення, є ефективне використання природного
підросту дуба та інших господарсько цінних деревних порід. Дослідження
особливостей формування підросту й підліскової рослинності, а також оцінка їх
кількісного та якісного стану дають можливість науково обґрунтувати систему
лісогосподарських заходів, спрямованих на формування високопродуктивних і
біологічно стійких природних дубових насаджень шляхом природного насіннєвого
поновлення. Такі дослідження також дозволяють прогнозувати подальші
онтогенетичні особливості розвитку деревостанів і зберігати їх цінний генетичний
потенціал [2; 19].
Особливої актуальності проблема природного поновлення дібров набула в
умовах сучасних кліматичних змін, що супроводжуються підвищенням
температури повітря [2; 21] та посиленням аридизації клімату [4; 11]. За таких умов
забезпечення успішного природного відновлення дуба звичайного стає одним із
ключових завдань сталого ведення лісового господарства. Ефективність
природного поновлення дуба залежить від комплексу екологічних і лісівничих
чинників. Серед основних із них важливе значення мають частка дуба у складі
деревостану, вік і повнота насаджень, інтенсивність плодоношення та врожайність
жолудів, а також забезпеченість території теплом, вологою і світлом. Значний
вплив на процеси формування підросту мають також розвиток чагарникового та
20
трав’яного ярусів, які можуть як сприяти, так і обмежувати успішне поновлення
дубових насаджень [10; 18; 19; 20].
З огляду на наведені наукові матеріали та недостатній рівень вивченості
особливостей дубових лісів Корсунь-Шевченківського надлісництва філії Ліси
України «Центральний лісовий офіс» у межах лісостепової зони Черкаської
області, актуальним науковим завданням є комплексне дослідження процесів
формування, росту та розвитку дубових деревостанів на території цього
підприємства. Продуктивність і лісотаксаційна структура дубових насаджень
визначають їх господарську цінність, екологічне значення та роль у забезпеченні
сталого розвитку лісового господарства регіону. Оцінювання таких показників, як
висота деревостанів, запас деревини, повнота та щільність насаджень, діаметр
стовбурів, а також якісні характеристики деревини, дає можливість встановити
вплив різних природних і господарських чинників на продуктивність дубових лісів.
Результати подібних досліджень створюють наукову основу для розроблення
раціональних підходів до управління лісовими ресурсами та вдосконалення
системи ведення лісового господарства. Водночас вони дозволяють виявити
основні проблеми, що виникають у процесі формування та функціонування
дубових насаджень, а також обґрунтувати ефективні заходи щодо їх усунення.
Застосування такого комплексного підходу сприятиме формуванню стійких,
високопродуктивних і екологічно збалансованих лісових біоценозів, здатних
забезпечувати належний рівень економічної ефективності, екологічної стабільності
та соціальної значущості лісових екосистем.
1.3 Методологічні підходи дослідження дібров
Продуктивність і лісотаксаційні показники дубових та змішаних насаджень
Корсунь-Шевченківського надлісництва були проаналізовані із застосуванням
загальноприйнятих методів лісівничих досліджень. Для проведення аналізу
використано базу даних лісотаксаційних характеристик, сформовану
21
Укрдержліспроект станом на 1 січня 2013 року. Використання матеріалів цієї бази
даних забезпечує можливість здійснення об’єктивного та високоточного аналізу
стану лісового фонду регіону, що є важливою передумовою для прийняття науково
обґрунтованих управлінських рішень у сфері лісового господарства. Поєднання
матеріалів лісовпорядкування зі стандартними методами лісівничих досліджень
дозволяє комплексно оцінити особливості формування, продуктивності та
структури деревостанів. Отримані результати можуть бути використані для
впровадження сучасних принципів сталого управління лісовими ресурсами,
удосконалення системи ведення лісового господарства та підвищення ефективності
управлінських заходів у межах досліджуваного регіону.
Загальна площа лісів Черкаської області становить близько 345 тис. га, з яких
у користуванні Державне агентство лісових ресурсів України перебуває 279,5 тис.
га, що складає приблизно 81,0 % загальної площі лісового фонду регіону. З огляду
на рівень лісистості області, цей показник свідчить про вагоме значення лісових
ресурсів у формуванні природно-екологічного потенціалу Черкащини.
Дослідження продуктивності, лісівничих особливостей та лісотаксаційної
структури насаджень Лисянського лісництва Корсунь-Шевченківського
надлісництва дозволило отримати детальну характеристику сучасного стану лісів
регіону. Отримані результати мають важливе практичне значення для науково
обґрунтованого використання лісових ресурсів, планування та впровадження
ефективних лісогосподарських заходів, а також забезпечення екологічної
стабільності та збалансованого функціонування лісових екосистем області [31].
У процесі дослідження для обробки, аналізу та візуалізації лісівничо-
таксаційних характеристик дубових насаджень регіону використовували програмні
засоби Microsoft Excel. На першому етапі дослідження відібрані ділянки лісового
фонду з необхідними таксаційними показниками були перенесені з бази даних до
електронних таблиць Excel для подальшої систематизації та обробки інформації.
Для аналізу отриманих матеріалів застосовували математичні та статистичні
функції програми, зокрема розрахунок середніх величин, стандартних відхилень,
22
коефіцієнтів кореляції та інших статистичних показників. Використання цих
інструментів дало можливість отримати об’єктивні результати щодо структури та
продуктивності дубових насаджень, а також сформувати відповідні таблиці й
графічні матеріали для наочного представлення результатів дослідження.
Комплексний аналіз даних із різних позицій дозволив більш повно
охарактеризувати особливості дубових деревостанів і сформулювати науково
обґрунтовані висновки. Засоби побудови діаграм у Microsoft Excel значно
спрощують процес візуалізації інформації, забезпечуючи подання результатів у
доступній та зрозумілій формі, що полегшує їх інтерпретацію та практичне
використання. Поєднання можливостей статистичної обробки та графічної
візуалізації даних робить Microsoft Excel ефективним інструментом для аналізу
лісових ресурсів, оцінки стану насаджень і прийняття управлінських рішень у сфері
лісового господарства [22, с. 3].
Розрахунки виконано на основі результатів польових обстежень та матеріалів
«Проєкту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства
Корсунь-Шевченківське лісове господарство Черкаського обласного управління
лісового та мисливського господарства» 2014 року. Використання зазначених
матеріалів забезпечило можливість проведення об’єктивного аналізу та
розрахунків на основі достовірних даних щодо сучасного стану лісових ресурсів
досліджуваної території. У межах дослідження було проаналізовано розподіл
десяти пробних площ дубових насаджень штучного походження, закладених у
межах Корсунь-Шевченківського надлісництва станом на 2026 рік. Отримані
матеріали дали змогу оцінити особливості формування, продуктивності та
лісотаксаційної структури досліджуваних деревостанів, а також визначити їх
сучасний стан і перспективи подальшого розвитку.
Досліджувані території є типовими для лісостепової зони Черкаської області
та характеризуються відповідними природно-кліматичними й лісорослинними
умовами. Аналіз отриманих матеріалів дозволив оцінити сучасний стан, структуру
та особливості формування дубових насаджень регіону, що має важливе значення
23
для науково обґрунтованого й економічно збалансованого використання лісових
ресурсів, а також для впровадження ефективних лісогосподарських заходів. Площа
кожної дослідної ділянки становила близько 1 га, що забезпечило можливість
проведення детального аналізу таксаційних характеристик деревостанів. У ході
дослідження було визначено динаміку росту та оціночні показники продуктивності
дубових насаджень у межах десятирічних вікових груп. Отримані результати дали
змогу проаналізувати особливості розвитку дібров регіону, оцінити їх
продуктивність та встановити залежність основних таксаційних показників від віку
й походження деревостанів. Застосований підхід дозволяє комплексно
охарактеризувати структуру лісового покриву, простежити закономірності його
розвитку в часовому аспекті та визначити перспективи подальшого
функціонування дубових насаджень. Для кількісної оцінки ефективності
лісовідновлення було проведено порівняння продуктивності модельних
деревостанів у межах найпоширенішого типу лісу – свіжої діброви. Аналіз
відмінностей у продуктивності між дослідними насадженнями засвідчив наявність
значного потенціалу для підвищення продуктивності дубових лісів досліджуваної
території шляхом удосконалення системи ведення лісового господарства та
оптимізації породного складу насаджень.
24
2 КЛІМАТИЧНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРСУНЬ-
ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ
ОФІС ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»
2.1 Структура та територіальне розміщення підприємства
Корсунь-Шевченківське надлісництво філії Ліси України «Центральний
лісовий офіс» розміщене в північній частині Черкаської області в межах
Черкаського та Звенигородського адміністративних районів (рисунок 2.1)..
Рисунок 2.1– Контора Корсунь-Шевченківського надлісництва
Підприємство територіально в своїй діяльності охоплює землі 14
територіальних громад, серед яких Бобрицька, Степанецька, Канівська,
Мошнівська, Набутівська, Корсунь-Шевченківська, Селищенська, Стеблівська,
Шевченківська, Звенигородська, Лисянська, Бужанська, Виноградська та
Водяницька громади. Таке розташування визначає різноманітність природно-
кліматичних і лісорослинних умов надлісництва, що зумовлює формування різних
типів лісових насаджень та підвищує значення підприємства у забезпеченні
екологічної стабільності, охорони природних ресурсів і ведення сталого лісового
господарства в межах регіону
Корсунь-Шевченківське надлісництво є структурним підрозділом філії Ліси
України «Центральний лісовий офіс» та впроваджує свою господарську діяльність
відповідно до «Положення про надлісництво», затвердженого наказом філії
25
№ 44/36.4-1 від 03.01.2025 року. Адміністративна контора надлісництва
розташована за адресою: вул. Уколова, 3, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська
область, 19402. Основними напрямами діяльності надлісництва є ведення лісового
господарства, охорона та захист лісів, відтворення лісових ресурсів, забезпечення
раціонального використання лісового фонду та впровадження заходів,
спрямованих на підвищення продуктивності й екологічної стійкості лісових
екосистем.
Всього площа земель лісогосподарського користування Корсунь-
Шевченківського надлісництва становить 68 238,7753 га. Організаційна структура
надлісництва охоплює 15 лісництв, а саме: Бучацьке, Степанецьке, Канівське,
Михайлівське, Софіївське, Кумейківське, Яснозірське, Таганчанське, Корсунське,
Квітчанське, Виграївське, Стеблівське, Шевченківське, Лисянське та Яблунівське
лісництва. Окрім цього, до структури надлісництва входять три нижні склади,
автотранспортний цех та 11 тимчасових лісових розсадників, які забезпечують
виконання виробничих і лісовідновлювальних заходів. Надлісництво
характеризується належним рівнем матеріально-технічного забезпечення,
оснащене сучасними засобами комп’ютерної техніки та має достатній кадровий
потенціал. Наявність відповідної виробничої, технічної та кадрової бази створює
сприятливі умови для ефективного ведення лісового господарства, охорони та
захисту лісів, відтворення лісових ресурсів, а також реалізації комплексу заходів,
спрямованих на підвищення продуктивності та екологічної стійкості лісових
екосистем. До пріоритетних напрямів господарювання Корсунь-Шевченківського
надлісництва відносять ведення лісового господарства, охорона, захист,
раціональне використання та відтворення лісових ресурсів. Важливе місце у
структурі виробничої діяльності займає реалізація комплексу лісівничих заходів,
спрямованих на забезпечення сталого функціонування лісових екосистем і
підвищення їх продуктивності. Особлива увага приділяється проведенню
лісовідновних робіт, формуванню високопродуктивних деревостанів,
реконструкції малоцінних і низькопродуктивних насаджень, а також залісненню
26
деградованих і малопродуктивних земель. Одним із пріоритетних напрямів
діяльності надлісництва є ведення лісонасіннєвої справи та функціонування
лісових розсадників, що забезпечує вирощування якісного садивного матеріалу для
потреб лісового господарства. Підприємство також здійснює заходи, спрямовані на
збереження та посилення захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних,
оздоровчих і рекреаційних функцій лісів. У межах своєї компетенції надлісництво
проводить роботи з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового
законодавства, організовує систему протипожежного захисту лісових масивів,
здійснює профілактичні та оперативні заходи щодо попередження і ліквідації
лісових пожеж, а також забезпечує захист деревостанів від шкідників і хвороб.
Важливим напрямом діяльності Корсунь-Шевченківського надлісництва є
ведення мисливського господарства, що передбачає здійснення контролю за
дотриманням правил полювання, проведення комплексу біотехнічних заходів та
забезпечення раціонального використання мисливських угідь. Значна увага
приділяється поліпшенню кормових і захисних умов для мисливської фауни,
підвищенню продуктивності угідь та збереженню чисельності основних видів
мисливських тварин. Надлісництво проводить моніторинг за здійсненням
лісозаготівельних робіт, забезпечує дотримання вимог лісового законодавства та
впроваджує механізацію й удосконалення виробничих процесів. Важливим
складником діяльності є виконання виробничих і фінансово-економічних
показників, підвищення ефективності використання лісових ресурсів та посилення
екологічного потенціалу лісових екосистем. Реалізація зазначених заходів
спрямована на забезпечення сталого ведення лісового та мисливського
господарства, підвищення продуктивності лісів, збереження біорізноманіття та
підтримання екологічної стабільності території надлісництва.
Важливе місце у діяльності підприємства займає інформаційно-
просвітницька робота, спрямована на формування екологічної свідомості
населення та популяризацію принципів сталого ведення лісового господарства. У
межах цього напряму здійснюється висвітлення лісогосподарських заходів у
27
засобах масової інформації, налагоджується співпраця з науковими установами,
природоохоронними та громадськими організаціями, а також проводиться
роз’яснювальна робота щодо необхідності збереження та раціонального
використання лісових ресурсів. Надлісництво також бере участь у вирішенні
соціально-економічних та екологічних питань територіальних громад, забезпечує
належний рівень соціального захисту працівників і здійснює контроль за
дотриманням вимог охорони праці та виробничої безпеки. Окрім основної
лісогосподарської діяльності, підприємство здійснює торговельну діяльність у
сфері оптової та роздрібної реалізації продукції лісового господарства, забезпечує
прозоре та раціональне використання лісових ресурсів відповідно до їх цільового
призначення, проводить роботи із сертифікації продукції та її маркування, а також
виконує інші види діяльності, передбачені чинним законодавством України [31].
2.2 Роль географічних та кліматичних умов на функціонування установи
За клімато-географічними та едафічними умовами територія знаходження
підприємства належить до лісостепової природної зони. Лісостеп характеризується
значною різноманітністю природних умов, що проявляється у відмінностях
кліматичних показників, рівня зволоження та ґрунтового покриву. Зокрема, рівень
атмосферного зволоження зростає у напрямку зі сходу на захід, тоді як показники
родючості ґрунтів мають зворотну закономірність. Відповідно до результатів
лісорослинного районування, виконаного С.А. Генсіруком у праці «Комплексне
лісогосподарське районування України та Молдови» (1981), територія
розташування лісогосподарського підприємства належить до лісостепової зони
Дністровсько-Дніпровського лісостепового округу. Таке положення зумовлює
специфіку формування лісорослинних умов, породного складу насаджень та
особливості ведення лісового господарства в межах досліджуваної місцевості.
Кліматичні умови території формуються під впливом комплексу природних
чинників, серед яких важливе значення мають географічне положення, рівень
28
сонячної радіації, циркуляція атмосферних мас, особливості рельєфу,
гідрологічний режим та характер рослинного покриву. Сукупність цих факторів
визначає специфіку кліматичного середовища та особливості функціонування
лісових екосистем регіону. Клімат Черкаської області є помірно континентальним
і характеризується відносно м’якою зимою та теплим, достатньо вологим літом.
Сума середньорічних позитивних температур становить близько 2650–2900 °С.
Середньорічна кількість атмосферних опадів змінюється від 460 мм у південній
частині області до 520 мм у північній, при цьому в період із середньодобовими
температурами вище +10 °С випадає від 280 до 320 мм опадів. Тривалість
безморозного періоду в середньому становить 160–170 днів. Осінні заморозки
найчастіше спостерігаються на початку жовтня, однак у окремі роки можуть
виникати й на початку листопада. Весняні заморозки зазвичай припиняються
наприкінці квітня або на початку травня. Стійкий сніговий покрив формується
переважно у другій декаді грудня, хоча строки його встановлення можуть
змінюватися залежно від погодних умов конкретного року. Наведені кліматичні
показники мають важливе значення для ведення лісового господарства, оскільки
визначають умови росту та розвитку деревостанів, процеси природного
поновлення, продуктивність лісових насаджень і рівень їх стійкості до
несприятливих екологічних чинників [31].
Таблиця 2.2 – Кліматичні параметри Корсунь-Шевченківського надлісництва
[31]
Одиниці
Найменування показників Значення Дата
вимірювання
1 2 3 4
1.Температура повітря:
–середньорічна градус 7
–абсолютна максимальна градус 39 липень
–абсолютна мінімальна градус 41 січень
2.Кількість опадів на рік мм 505
29
Продовження таблиці 2.2
1 2 3 4
3.Тривалість вегетаційного періоду днів 205 06.04-28.10
4. Пізні весняні заморозки 19.05
5.Перші осінні заморозки 25.09
6.Середня дата замерзання рік 29.12
7.Середня дата початку паводку 13.03
8.Сніговий покрив:
–товщина см 13
–час появи 17.12
–час сходження у лісі 23.03
9.Глибина промерзання ґрунту см 64
10.Напрям панівних вітрів за сезонами:
–зима румб З,ПДЗ
–весна румб З,С
–літо румб З
–осінь румб З
11.Середня швидкість панівних вітрів за
сезонами:
–зима м/сек 4,6
–весна м/сек 4,2
–літо м/сек 3,2
–осінь м/сек 3,8
12.Відносна вологість повітря % 7,7
Аналіз наведених у таблиці 2.2 кліматичних показників свідчить, що
природно-кліматичні умови регіону загалом є сприятливими для росту та розвитку
лісових насаджень і характеризуються помірним рівнем зволоження. Водночас на
формування та продуктивність деревостанів істотно впливають окремі
несприятливі кліматичні чинники. До таких факторів належать різкі зниження
температури в зимовий період, нестійкий та нерівномірний сніговий покрив, а
також недостатня кількість снігу, що може призводити до пошкодження кореневих
систем і підмерзання молодих рослин. Негативний вплив на лісові насадження
мають також ранні осінні та пізні весняні заморозки, які порушують нормальний
перебіг вегетаційних процесів і можуть спричиняти пошкодження молодих пагонів
та листкового апарату. Крім того, значну небезпеку для деревостанів становлять
сильні вітри, які здатні викликати вітровали та вітроломи. Ожеледь і тривалі
30
інтенсивні снігопади також негативно впливають на стан насаджень, особливо
молодих деревостанів, спричиняючи механічні пошкодження стовбурів і крон.
Сукупність зазначених кліматичних чинників необхідно враховувати під час
планування та проведення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення
стійкості та продуктивності лісових екосистем. Суттєвий вплив на стан, ріст і
біологічну стійкість лісових насаджень мають несприятливі кліматичні чинники,
інтенсивність прояву яких останніми роками зростає внаслідок глобальних
кліматичних змін. Одним із найбільш небезпечних факторів є посуха, яка
призводить до порушення водного балансу деревних рослин, пригнічення процесів
фотосинтезу та уповільнення росту деревостанів. У результаті дерева
ослаблюються, частково або повністю всихають і стають більш уразливими до
ураження хворобами та пошкодження комахами-шкідниками. Значний негативний
вплив мають також зміни температурного режиму. Підвищення середньорічних
температур і різкі температурні коливання спричиняють зміщення меж природного
поширення окремих деревних порід та порушення фенологічних процесів, зокрема
передчасне розпускання бруньок і подовження вегетаційного періоду. Наслідком
цього є зниження продуктивності деревостанів, погіршення якості деревини та
підвищення ризику виникнення лісових пожеж. Небезпеку для лісових екосистем
становлять також сильні вітри, які викликають механічні пошкодження дерев,
вітровали, вітроломи та утворення осередків ослаблених насаджень. Такі
пошкодження створюють сприятливі умови для розвитку вторинних шкідників і
фітопатогенних організмів, зокрема короїдів та дереворуйнівних грибів. Особливо
негативно на життєвий стан деревостанів впливають різкі перепади температури та
морозобійні явища, які спричиняють розтріскування кори, промерзання тканин і
пошкодження камбію. Наслідком цього є утворення морозобійних тріщин,
розвиток гнилей та загальне ослаблення життєздатності дерев. Ураховуючи
посилення впливу кліматичних чинників, лісогосподарським підприємствам
необхідно впроваджувати комплекс заходів, спрямованих на підвищення стійкості
31
лісових насаджень, оптимізацію їх породного складу, поліпшення санітарного
стану та адаптацію лісових екосистем до сучасних кліматичних змін.
2.3 Едафічні та гідрологічні особливості району
Рельєф є одним із ключових компонентів природного середовища, оскільки
суттєво впливає на формування, ріст і просторове розміщення лісових насаджень.
Особливості рельєфу визначають умови формування місцевого мікроклімату,
впливають на процеси ґрунтоутворення, властивості ґрунтів та характер їх
взаємозв’язку з материнськими породами. Крім того, рельєф відіграє важливу роль
у регулюванні поверхневого та підземного стоку, визначаючи особливості
гідрологічних процесів території. Особливо важливе значення ці чинники мають
для формування ґрунтозахисних і водоохоронних лісів. За геоморфологічними
особливостями територія підприємства належить до рівнинної частини
лісостепової зони та розташована в межах Український кристалічний щит, у районі
Києво-Придніпровського плато, на схід від річки Рось. Геологічна будова території
представлена відкладами третинного періоду, перекритими потужними шарами
лесів і лесоподібних суглинків [16]. Такі природні умови значною мірою
визначають типи лісорослинних умов, породний склад насаджень та особливості
ведення лісового господарства в межах досліджуваної території.
За особливостями рельєфу та ґрунтового покриву територія лісового фонду
поділяється на дві основні природно-господарські частини. Перша частина
представлена рівнинними піщаними територіями, до складу яких входять
Кумейківське та Яснозірське лісництва, а також частина Виграївського лісництва.
Для цієї території характерне переважання піщаних ґрунтів, що значною мірою
визначає специфіку лісорослинних умов, породного складу насаджень та
особливості ведення лісового господарства. Друга частина території
характеризується більш складним і пересіченим рельєфом. Вона представлена
хвилястими вододільними ділянками з підвищеннями до 200 м над рівнем моря,
32
розчленованими ярами, балками та крутосхилами. Основними типами ґрунтів у
межах цієї території є сірі та темно-сірі лісові суглинкові ґрунти, а також опідзолені
чорноземи. До цієї категорії належать Таганчанське, Корсунське, Квітчанське
лісництва та частина Виграївського лісництва. Відмінності у рельєфі та ґрунтових
умовах суттєво впливають на формування типів лісорослинних умов,
продуктивність деревостанів, їх породний склад та вибір системи
лісогосподарських заходів у межах окремих лісництв.
Підприємство знаходиться в межах Корсунь-Шевченківського
агроґрунтового району, для якого характерна значна поширеність еродованих
ґрунтів. Ґрунтовий покрив території представлений переважно сірими, ясно-сірими
та темно-сірими опідзоленими ґрунтами. Крім того, у межах району поширені різні
типи чорноземів, зокрема чорноземи глибокі, реградовані та сірі чорноземи, що
відрізняються механічним складом і фізико-хімічними властивостями. Така
різноманітність ґрунтового покриву суттєво впливає на формування лісорослинних
умов, продуктивність деревостанів та особливості ведення лісового господарства.
Водночас значна частка еродованих земель зумовлює необхідність упровадження
ефективних протиерозійних заходів, спрямованих на збереження родючості
ґрунтів, стабілізацію водного режиму територій та підвищення екологічної
стійкості лісових екосистем. Раціональне використання ґрунтових ресурсів і
застосування науково обґрунтованих методів боротьби з ерозійними процесами
сприятимуть захисту ґрунтового та водного середовища, забезпеченню стабільного
функціонування лісових насаджень і підтриманню екологічної рівноваги регіону.
Наявність ярів, балок і значної кількості схилових територій у межах
Корсунського, Квітчанського, Таганчанського та Виграївського лісництв зумовлює
підвищений ризик розвитку водної ерозії ґрунтів. Оскільки зазначені території
розташовані в басейні річки Дніпро, поверхневий стік атмосферних вод активно
впливає на ерозійні процеси та сприяє руйнуванню ґрунтового покриву.
Додатковим чинником розвитку ерозії є недостатній рівень зволоження ґрунтів, що
знижує їх стійкість до розмивання поверхневими водами. Унаслідок цього на
33
окремих ділянках спостерігаються процеси змиву ґрунту, утворення ерозійних
форм рельєфу та погіршення лісорослинних умов. Площа лісових земель із
надмірним зволоженням є незначною та становить близько 0,4 % загальної площі
лісового фонду, при цьому такі ділянки переважно вкриті лісовою рослинністю.
Крім того, на території надлісництва наявні болотні угіддя загальною площею 161,9
га, які відіграють важливу роль у підтриманні гідрологічного режиму та
екологічної стабільності території. Відомості щодо стану та особливостей
гідромеліоративної мережі досліджуваної території наведені в таблиці 2.3 [31].
Таблиця 2.3 – Особливості водних артерій на території Корсунь-
Шевченківського надлісництва [31]
Загальна Ширина лісових смуг вздовж
протяж- берегів річок, навколо озер,
Найменування рік та ність, км; водоймищ, м
Куди впадає ріка
водоймищ площа
згідно
водой- фактична
нормативів
мищ, га
1.Річки та водоймища, вздовж яких виділена підкатегорія лісів „Лісові ділянки вздовж берегів
річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів”.
Рось Дніпро 346 500 500
Вільховиця Дніпро 100 300 300
2.Річки та водоймища , вздовж яких виділені особливо захисні ділянки лісу
Фоса Вільховиця 150 150
Екологічне значення гідромеліоративної та водної мережі території полягає
насамперед у підтриманні оптимального рівня зволоження лісових екосистем,
особливо сосново-дубових і вільхових насаджень. Водні об’єкти та прилеглі до них
території створюють сприятливі умови для функціонування багатьох компонентів
природних екосистем і забезпечують стабільність гідрологічного режиму. Водні
артерії та прилеглі природні комплекси виконують також функцію екологічних
коридорів, забезпечуючи взаємозв’язок між лісовими масивами та іншими
природними екосистемами. Це сприяє підтриманню біорізноманіття, міграції
тварин, поширенню рослинних видів і збереженню екологічної рівноваги території.
34
3 ЛІСОВІ РЕСУРСИ ТА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ КОРСУНЬ-
ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ
ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»
3.1 Лісові ресурси Корсунь-Шевченківського надлісництва
Лісовий фонд Корсунь-Шевченківського надлісництва філії Ліси України
«Центральний лісовий офіс» відзначається значною різноманітністю лісових
насаджень за породним складом, віковою структурою та показниками
продуктивності. Лісові екосистеми надлісництва виконують важливі
природоохоронні, захисні, рекреаційні та господарські функції, відіграючи суттєву
роль у підтриманні екологічної рівноваги та стабільності природного середовища
регіону. Загальна площа земель лісового фонду перевищує 68 тис. га, причому
переважна частина території представлена листяними деревостанами. У структурі
лісового фонду домінуюче положення займають дубові насадження, які є типовими
для природних умов Лісостепової зони України та мають важливе господарське й
екологічне значення. Найбільш поширеними типами лісорослинних умов у межах
надлісництва є свіжі та вологі діброви, формування яких зумовлене сприятливим
поєднанням кліматичних, ґрунтових і гідрологічних факторів. Такі умови сприяють
формуванню високопродуктивних деревостанів і значною мірою визначають
специфіку ведення лісового господарства на території підприємства [31]. До
категорії лісів природоохоронного, наукового та історико-культурного
призначення з особливим режимом користування належать території, що мають
значну природоохоронну, наукову, естетичну або історико-культурну цінність. До
цієї категорії віднесено Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», пам’ятки
природи, заповідні лісові урочища, а також лісові масиви, які мають важливе
наукове чи історичне значення та потребують особливого режиму охорони і
використання. До лісів природоохоронного, наукового та історико-культурного
призначення з обмеженим режимом користування належать державні заказники
35
місцевого значення, у межах яких господарська діяльність здійснюється відповідно
до встановлених природоохоронних вимог і обмежень. Основною метою
функціонування таких територій є збереження цінних природних комплексів,
підтримання біорізноманіття, охорона рідкісних видів флори і фауни та
забезпечення екологічної стабільності регіону. До категорії рекреаційно-
оздоровчих лісів з обмеженим режимом користування належать господарські
частини лісів зелених зон, у межах яких допускається проведення окремих видів
лісогосподарських заходів відповідно до вимог чинного законодавства. Такі ліси
виконують важливі рекреаційні, оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції,
забезпечуючи сприятливі умови для відпочинку населення та покращення стану
навколишнього природного середовища. До категорії захисних лісів з обмеженим
режимом користування віднесено лісові ділянки та захисні лісові смуги,
розташовані вздовж залізничних колій, автомобільних доріг державного значення,
берегів річок, навколо озер, водосховищ та інших водних об’єктів. До цієї групи
також належать байрачні ліси, основним призначенням яких є виконання захисних,
водоохоронних і ґрунтозахисних функцій. У господарських частинах лісів із
обмеженим режимом користування допускається проведення рубок головного
користування та інших лісогосподарських заходів у межах, визначених чинними
нормативно-правовими документами у сфері лісового господарства. Розподіл площ
лісових земель за категоріями лісів наведено в таблиці 3.1 [23].
Таблиця 3.1– Розподіл площі земель лісогосподарського призначення згідно з
різними категоріями лісових ділянок [31]
Площа за даними
Категорії лісів лісовпорядкування
га %
Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення
Природні заповідники 1305,6 61,9
Заповідні урочища 1706,2 2,5
36
Продовження таблиці 3.1.
1 2 3
Пам’ятки природи 92 0,1
Заказники 3627,1 5,3
Ліси історико-культурного призначення 36,5 0,1
Ліси наукового призначення, включаючи генетичні
52,8 0,1
резервати
Регіональні ландшафтні парки (заповідна зона) 1136,3 1,7
Регіональні ландшафтні парки (зона регульованої
94,6 0,1
рекреації)
Разом по категорії лісу 8051,1 11,9
Рекреаційно-оздоровчі ліси-разом в тому числі:
Лісові ділянки у межах міст, селищ та інших населених
185,7 0,3
пунктів
Лісопаркова частина лісів зелених зон 483,8 0,7
Лісогосподарська частина лісів зелених зон 3416,5 5
Рекреаційно-оздоровчі ліси поза межами зелених зон 87,6 0,1
Разом по категорії лісу 4173,6 76,1
Захисні ліси- разом в тому числі:
Протиерозійні ліси 9774,6 14,3
Лісові ділянки, які прилягають до смуг відведення
377,4 0,6
залізниць
Лісові ділянки, що прилягають до смуг відведення
598,9 0,9
автодоріг державного значення
Лісові ділянки уздовж берегів річок, навколо озер та інших
4628,8 16,8
водойм
Інші захисні ліси 24382,9 35,7
Разом по категорії лісу 39762,6 58,4
Експлуатаційні ліси
Експлуатаційні ліси 16251,4753 23,8
Разом по категорії лісу 16251,4753 23,8
Всього по лісгоспу: 68238,7753 100
Аналіз представлених даних, наведених у таблиці, свідчить про достатньо
збалансований та раціональний розподіл площ лісових земель за їх
функціональними категоріями. Певна частка території припадає на експлуатаційні
37
ліси, які мають важливе господарське значення та забезпечують потреби економіки
у деревині й інших видах лісових ресурсів. Разом з тим, значна увага приділяється
збереженню лісів природоохоронного, наукового та історико-культурного
призначення, а також захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг.
Такі ліси виконують важливі екологічні функції, сприяючи підтриманню природної
рівноваги, збереженню біорізноманіття та покращенню стану навколишнього
природного середовища. Крім того, захисні та рекреаційно-оздоровчі ліси
відіграють важливу роль у регулюванні водного режиму територій, захисті ґрунтів
від ерозійних процесів, формуванні сприятливого мікроклімату та забезпеченні
рекреаційних потреб населення. Такий підхід до функціонального розподілу
лісового фонду сприяє реалізації принципів сталого ведення лісового господарства
та забезпеченню екологічної стабільності регіону.
Розподіл лісів за породами. Рисунок 3.1 відображає розподіл площ лісових
насаджень за основними групами деревних порід. Найбільшу частку в структурі
лісового фонду займають твердолистяні породи, площа яких становить 14 644,4 га,
або близько 59 % загальної площі лісів. Хвойні насадження займають 8 442,1 га,
що становить приблизно 34 %, тоді як на м’яколистяні породи припадає 971,9 га,
або близько 4 % лісового фонду [31]. Отримані дані свідчать про домінування
твердолистяних деревостанів у структурі лісового фонду підприємства, що є
характерним для природних умов Лісостепової зони України. Значна частка таких
насаджень зумовлена поширенням дубових лісів, які мають важливе господарське,
екологічне та захисне значення. Хвойні насадження також займають суттєву площу
та виконують важливі ґрунтозахисні, кліматорегулювальні й рекреаційні функції.
Частка м’яколистяних порід є відносно незначною, однак ці деревостани
відіграють важливу роль у підтриманні біорізноманіття, формуванні
водоохоронних насаджень та відновленні порушених територій.
38
3 971,9
2 14 644,40
1 8442,1
0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 14000 16000
1 – Хвойні породи, га; 2 – Твердолистяні породи, га; 3 – М’яколистяні породи, га.
Рисунок 3.1 – Розподіл площі лісових порід у господарстві
На рисунку 3.2 наведено детальну структуру розподілу площ лісових
насаджень за породним складом.
Вільха Береза
Ясен Інші породи
1% 1%
4% 4%
Липа
Граб 2%
3% Дуб
Робінія 42%
9%
Сосна
34%
Рисунок 3.2 – Розподіл площі лісових насаджень за переважаючими породами
Домінуюче положення у складі лісового фонду займає дуб, частка якого
становить близько 42 % загальної площі лісів. Друге місце за поширенням
посідають соснові насадження, на які припадає приблизно 34 % території. Серед
інших деревних порід найбільшу частку займає робінія звичайна близько 9 %.
Частка ясена становить 4 %, граба 3 %, липи 2 %, тоді як вільха та береза займають
приблизно по 1 % площі лісового фонду. Інші деревні породи сукупно складають
39
близько 4 % загальної площі насаджень. Отримані дані свідчать про переважання
дубових і соснових деревостанів у структурі лісового фонду підприємства, що
відповідає природно-кліматичним умовам Лісостепової зони України. Значна
частка дубових насаджень визначає високу господарську, екологічну та захисну
цінність лісів надлісництва, тоді як соснові насадження мають важливе значення
для закріплення піщаних ґрунтів, виконання ґрунтозахисних функцій і формування
стійких лісових екосистем.
Розподіл площ лісів за віковими групами наведено на рисунку 3.3.
Стиглі Молодняки
17% 12%
Пристигаючі
11%
Середньовік
ові
60%
Рисунок 3.3 – Розподіл площі лісових насаджень за групами віку
Відповідно до наведених показників площа лісових насаджень
розподіляється за віковими групами таким чином: молодняки 11,50 %,
середньовікові деревостан 60,20 %, пристигаючі 11,30 %, стиглі та перестійні 17,00
%. Аналіз вікової структури свідчить про домінування середньовікових насаджень,
частка яких перевищує 60 % загальної площі лісового фонду. Значно меншу площу
займають стиглі деревостани 17,00 %, тоді як молодняки та пристигаючі
насадження становлять відповідно 11,50 % і 11,30 %. Отримані результати свідчать
про відносно збалансовану вікову структуру лісового фонду, що створює
передумови для безперервного ведення лісового господарства та забезпечення
стабільного відтворення лісових ресурсів. Водночас переважання середньовікових
40
деревостанів вказує на значний потенціал подальшого формування
високопродуктивних насаджень і підтримання належного рівня екологічної
стійкості лісових екосистем.
3.2 Характеристика ведення лісового господарства на підприємстві
Суцільні рубки головного користування є одним із основних видів
лісогосподарських заходів, що передбачають заготівлю деревини у стиглих і
перестійних деревостанах. Проведення таких рубок має важливе значення для
ведення лісового господарства та здійснюється відповідно до чинних нормативно-
правових документів і принципів сталого управління лісовими ресурсами.
Основною метою суцільних рубок є забезпечення раціонального використання
стиглих насаджень, своєчасне відновлення лісів та формування нових
продуктивних деревостанів. Обсяги проведення рубок визначаються
розрахунковою лісосікою, що забезпечує дотримання принципу невиснажливого
лісокористування. За досліджуваний період середньорічний фактичний обсяг
суцільних рубок становив близько 96 % від установленого поточного
розрахункового середньорічного обсягу, що свідчить про дотримання нормативних
показників ведення лісового господарства та раціональний рівень використання
лісових ресурсів (табл. 3.2). На площах, передбачених матеріалами
лісовпорядкування для проведення суцільних рубок головного користування,
лісогосподарські заходи були виконані в повному обсязі, що становить 100 % від
запроєктованих показників. Це свідчить про дотримання принципів планового,
безперервного та сталого ведення лісового господарства. Фактичні обсяги
проведених рубок і заготівлі деревини відповідають установленим розрахунковим
нормативам, що підтверджує раціональне використання лісових ресурсів та
ефективну організацію лісогосподарської діяльності. Такий підхід забезпечує
збереження екологічної стабільності лісових екосистем, підтримання
41
продуктивності деревостанів і створення передумов для довготривалого
функціонування лісових біоценозів.
Таблиця 3.2 – Виконання проекту рубок головного користування (площа – га;
запас – тис.м3) [31].
Середньорічний обсяг
розрахункової лісосіки Фактична заготівля деревини в
запроектованої середньому за рік
Господарства лісовпорядкуванням
в тому
запас у запас у в тому числі
площа числі площа
ліквіді ліквіді ділової
ділової
Усього по лісгоспу
Суцільнолісосічні рубки
Хвойні 38 9,68 7,20 37 9,62 6,73
Твердолистяні 49 10,20 4,53 47 9,43 3,51
М’яколистяні 2 0,45 0,20 1,5 0,39 0,18
Усього 89 20,33 11,93 85,5 19,44 10,42
Проведення рубок догляду є одним із важливих і ефективних заходів ведення
лісового господарства, спрямованих на формування стійких, продуктивних і
біологічно цінних деревостанів. Ця система лісогосподарських робіт передбачає
своєчасне видалення пошкоджених, ослаблених і небажаних дерев, а також тих
екземплярів, які в подальшому можуть негативно впливати на санітарний стан
насаджень. Здійснення рубок догляду сприяє покращенню санітарного стану та
продуктивності лісових біоценозів, знижує ризик поширення шкідників і хвороб,
створює сприятливі умови для підтримання біорізноманіття та забезпечує
інтенсивніший ріст перспективних дерев. Крім того, такі заходи сприяють
формуванню оптимальної структури деревостанів і підвищенню їх стійкості до
несприятливих природних чинників. До системи рубок догляду належать
освітлення, прочищення, проріджування та прохідні рубки. Зокрема, освітлення й
42
прочищення проводяться у молодих насадженнях віком до 10 років з метою
забезпечення достатнього доступу молодих дерев до світла, вологи та поживних
речовин, що створює сприятливі умови для їх нормального росту та формування
високопродуктивних деревостанів. Прочищення проводяться у насадженнях віком
11–20 років і спрямовані на видалення дерев, що конкурують із перспективними
екземплярами головних порід. Основною метою цього виду рубок є формування
оптимального складу та структури молодих деревостанів, виділення найбільш
життєздатних і господарсько цінних дерев, а також створення для них сприятливих
умов росту й розвитку. Проведення прочищень забезпечує достатній доступ дерев
до світла, вологи та поживних речовин, що позитивно впливає на подальше
формування високопродуктивних насаджень. Проріджування здійснюються
переважно у деревостанах віком 21-40 років. У процесі їх проведення видаляється
частина дерев з метою покращення загального стану насадження та створення
оптимальних умов для росту головних дерев. Такі заходи сприяють збільшенню
діаметра стовбурів, підвищенню продуктивності деревостанів та формуванню
більш стійких і якісних лісових насаджень. Завдяки зменшенню конкуренції
господарсько цінні дерева отримують більше простору, світла, вологи та поживних
речовин, що забезпечує їх інтенсивніший і більш енергійний ріст. Прохідні рубки
проводяться у насадженнях віком понад 41 рік і мають на меті підтримання
належного санітарного та господарського стану деревостанів. Цей вид рубок
створює умови для проведення подальших лісогосподарських заходів, зокрема
вибіркових рубок, догляду за насадженнями та заготівлі деревини. Прохідні рубки
сприяють підвищенню ефективності управління лісовими ресурсами, забезпечують
раціональне використання деревостанів і водночас сприяють збереженню
екологічної стійкості лісових екосистем [31].
Урахування вікової структури деревостанів під час проведення рубок
догляду дає можливість оптимізувати систему лісогосподарських заходів і
забезпечити ефективне управління лісовими ресурсами. Вибір виду та
інтенсивності рубок залежить від віку насаджень, їх санітарного стану,
43
продуктивності та особливостей формування деревостану. Аналіз наведених даних
свідчить, що якість проведення рубок догляду та вибіркових санітарних рубок
загалом є задовільною. Проведення санітарно-оздоровчих заходів позитивно
впливає на стан лісових екосистем, що підтверджується зменшенням площ
осередків шкідників і хвороб. Лісогосподарські підприємства здійснюють
постійний моніторинг санітарного стану лісових масивів, що дозволяє своєчасно
виявляти ослаблені насадження та проводити необхідні оздоровчі заходи.
Сучасний підхід до проведення суцільних рубок базується на комплексному
поєднанні низового та верхового способів ведення рубок, що забезпечує більш
раціональне використання лісових ресурсів і збереження екологічної стійкості
насаджень. Деревина, отримана в процесі проведення рубок догляду та санітарних
рубок, використовується переважно як технічна сировина, частка якої становить
близько 48 %. Значна частина деревини спрямовується на виробництво
пиломатеріалів приблизно 33 %. Частка відходів становить близько 16 %, тоді як
на дров’яну деревину припадає близько 3 % загального обсягу заготовленої
продукції. Фактичні обсяги проведення рубок догляду перевищували проєктні
показники, оскільки загальна площа лісосік становила 124 % від запланованого
обсягу рубок, передбаченого матеріалами лісовпорядкування та рекомендаціями
органів управління лісового господарства [31].
Відповідно до отриманих показників і результатів лісопатологічних
обстежень упродовж року планувалося проведення вибіркових санітарних рубок.
Фактично лісогосподарським підприємством санітарні рубки були здійснені на
площі 933,0 га із загальним обсягом вилученого запасу деревини 13 740 м³, що
становить відповідно 213 % за площею та 134 % за запасом від запроєктованих
показників. Перевищення фактичних обсягів санітарних рубок над плановими
зумовлене погіршенням санітарного стану насаджень, насамперед соснових
деревостанів, які зазнали значного пошкодження внаслідок поширення шкідників і
хвороб. У зв’язку з цим виникла необхідність проведення додаткових санітарно-
оздоровчих заходів для запобігання подальшому ослабленню та всиханню
44
насаджень. За результатами оцінки санітарного стану лісів упродовж наступних
років ревізійного періоду вибіркові санітарні рубки були проведені на загальній
площі 5 576,0 га, при цьому обсяг вилученої деревини становив 1 037,3 тис. м³
(табл. 3.3) [31].
Таблиця 3.3 – Обсяги виконання санітарних рубок (2013-2023рр.) [31].
Обсяги за проектом Тер Фактично виконано за рев. період
Види
пло запас тис. м3 мін пло запас тис. м3
санітарних
ща, загаль ліквід діло вик., ща, загаль ліквід діло
рубок
га ний ний вий років га ний ний вий
Суцільні 0,5 0,01 0,01 - 1 225,0 48,63 43,86 21,52
Вибіркові 438,5 10,22 9,2 3,68 1 6509,0 117,47 107,00 28,6
Разом 439,0 10,23 9,21 3,68 6734,0 166,1 150,86 50,12
Для забезпечення ефективного відтворення лісових насаджень підприємство
здійснює комплекс лісокультурних заходів, спрямованих на створення,
відновлення та догляд за лісовими екосистемами з метою підвищення їх
продуктивності, біологічної стійкості та екологічної цінності. До основних
лісокультурних заходів належать створення нових лісових насаджень, проведення
лісовідновлення шляхом висіву насіння або висаджування сіянців і саджанців, а
також реконструкція малоцінних та пошкоджених деревостанів. Важливе значення
мають роботи з підготовки площ під лісовідновлення, зокрема видалення старих,
пошкоджених або небажаних дерев для покращення структури насаджень і
створення сприятливих умов для росту молодих дерев. Суттєву роль у системі
лісокультурних заходів відіграє догляд за лісовими культурами, який включає
проведення прополювання, розпушування ґрунту, боротьбу зі шкідниками та
хворобами, а також, за потреби, внесення добрив. Крім того, здійснюються рубки
догляду, спрямовані на регулювання густоти деревостанів, поліпшення санітарного
стану лісів та створення оптимальних умов для росту головних порід. Важливим
складником лісогосподарської діяльності є проведення санітарно-оздоровчих
заходів, зокрема видалення хворих, ослаблених і пошкоджених дерев, які можуть
становити загрозу для стійкості лісових екосистем. Значна увага приділяється
45
також збереженню ґрунтового покриву, охороні біорізноманіття та підтриманню
природної рівноваги лісових біоценозів. Комплексне здійснення лісокультурних
заходів сприяє формуванню високопродуктивних, екологічно стійких і
господарсько цінних деревостанів, забезпечуючи раціональне використання та
відтворення лісових ресурсів.
Зазначені лісогосподарські заходи спрямовані на забезпечення стабільного та
ефективного функціонування лісових екосистем, збереження біорізноманіття та
підвищення стійкості лісів до впливу несприятливих зовнішніх чинників, зокрема
шкідників, хвороб і сучасних кліматичних змін. Реалізація комплексу
лісокультурних і санітарно-оздоровчих заходів сприяє оптимізації породного
складу та структури деревостанів, створює сприятливі умови для нормального
росту і розвитку як молодих, так і стиглих насаджень. Водночас такі заходи
забезпечують підтримання та збагачення видового різноманіття рослинного і
тваринного світу, що є важливою умовою стабільності лісових біоценозів. Крім
того, удосконалення структури насаджень і підтримання їх належного санітарного
стану сприяють посиленню природних захисних механізмів лісових екосистем,
підвищуючи їх адаптаційну здатність до змін навколишнього середовища та
забезпечуючи довготривале виконання екологічних, захисних і господарських
функцій лісу.
Упродовж ревізійного періоду в надлісництві було виконано значний обсяг
лісовідновлювальних робіт. Збільшення площ створення лісових культур відбулося
переважно за рахунок проведення лісовідновлення на ділянках, де здійснювалися
санітарні рубки, а також на територіях, які не були враховані попередніми
матеріалами лісовпорядкування. Загалом рекомендації лісовпорядкування щодо
способів лісовідновлення, методів підготовки ґрунту та поєднання деревних порід
були виконані в повному обсязі або з незначними відхиленнями. Це свідчить про
дотримання основних принципів ведення сталого лісового господарства та
раціонального відтворення лісових ресурсів. Разом із тим у межах типу
лісорослинних умов C2ГДС спостерігається тенденція до збільшення площ
46
насаджень сосни звичайної. Водночас відзначається ймовірне скорочення площ
дуба звичайного, що може впливати на зміну породної структури лісового фонду
та потребує врахування під час подальшого планування лісовідновлювальних
заходів і формування високопродуктивних та екологічно стійких деревостанів.
Строки переведення лісових культур до категорії вкритих лісовою
рослинністю земель залежить від біологічних особливостей головної деревної
породи та в середньому становить 6-7 років. Підготовка ґрунту під створення
лісових культур здійснювалася із застосуванням тракторів МТЗ-82 у комплекті з
плугами ПКЛ-70. Основні роботи включали нарізування борозен під весняне
садіння у період із вересня по листопад, а також проведення осінньої оранки в
серпні. Для створення лісових культур використовували однорічні сіянці сосни
звичайної, дуба звичайного, дуба червоного, горіха чорного та робінії звичайної
(акації білої), вирощені у спеціалізованих лісових розсадниках. Добір садивного
матеріалу здійснювався з урахуванням лісорослинних умов та біологічних
особливостей деревних порід. У випадках, коли рівень відпаду лісових культур
перевищував 15 %, проводилося доповнення насаджень сіянцями головних
деревних порід з метою забезпечення нормативної густоти та формування
продуктивних деревостанів. Природне лісовідновлення здійснювалося шляхом
локального механічного порушення та розпушування ґрунтового покриву на площі
125,3 га. Проведення таких заходів позитивно вплинуло на процеси природного
поновлення лісу та сприяло покращенню умов для проростання насіння й розвитку
підросту [31].
Відповідно до матеріалів попереднього лісовпорядкування площа,
запланована для природного поновлення лісів, становила 173,4 га. Із цієї площі
139,3 га припадало на зруби, у тому числі 14,4 га хвойних та 137,9 га листяних
насаджень. У структурі молодняків віком до 10 років переважають такі деревні
породи: робінія звичайна (акація біла) 51,7 %, вільха чорна12,4 %, сосна звичайна
9,0 % та береза пухнаста 8,9 %. Такий породний склад свідчить про активне
формування молодих насаджень на ділянках природного поновлення та відображає
47
особливості лісорослинних умов досліджуваної території. Аналіз результатів
природного лісовідновлення показав, що фактичний процес поновлення загалом
відповідав проєктним показникам щодо основних деревних порід і може
оцінюватися як задовільний. Зокрема, відновлення лісових насаджень із
показниками якості 1-3 балів було забезпечено на 77,7 % площі, що свідчить про
достатню ефективність проведених лісовідновлювальних заходів.
Лісогосподарське підприємство має постійний лісовий розсадник загальною
площею 5,8 га, з яких 2,5 га займає продуктивна частина. Упродовж останніх двох
років у розсаднику щорічно вирощувалося в середньому близько 1,56 млн
стандартних сіянців і саджанців. Показники виходу стандартного садивного
матеріалу загалом відповідають плановим нормативам, що забезпечує повне
покриття потреб лісгоспу у посадковому матеріалі для проведення
лісовідновлювальних і лісокультурних робіт. Рівень механізації основних
виробничих процесів у розсадництві є достатньо високим. Зокрема, механізація
підготовки ґрунту становить 100 %, посівних робіт у розсадниках – близько 84 %,
тоді як механізація агротехнічного догляду за посівами становить приблизно 5 %.
Викопування садивного матеріалу здійснюється переважно вручну. Загалом стан
розвитку галузі лісового розсадництва оцінюється як задовільний. Для
забезпечення потреб лісовідновлення впродовж останніх двох років підприємству
в середньому необхідно було близько 10 767 кг насіння щороку. Заготівля
насіннєвого матеріалу здійснюється у високопродуктивних і селекційно цінних
насадженнях, а також на постійних лісонасіннєвих ділянках підприємства. Частка
насіння, заготовленого на постійних лісонасіннєвих об’єктах, за останні два роки
становила близько 6,5 % від загального обсягу заготівлі. З метою вирощування
високоякісного садивного матеріалу з цінними спадковими властивостями у
лісгоспі сформовано постійну лісонасіннєву базу, що є важливою складовою
системи селекції та відтворення високопродуктивних і біологічно стійких
деревостанів [31].
48
4 РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
4.1 Практичні засади відновлення лісових насаджень у межах Корсунь-
Шевченківського надлісництва
Дуб (Quercus) – рід представники яких, є листопадні дерева родини Букові
(Fagaceae), який об’єднує близько 430 видів, поширених переважно в помірних
широтах Північної півкулі. Представники роду трапляються у країнах Центральної
та Східної Європи, у лісових районах європейської частини України, в Криму та на
Кавказі, де входять до складу широколистяних і змішаних лісів. Найбільш
поширеним видом на території України є дуб звичайний, або дуб черешчатий –
Quercus robur L. Q. pedunculata Ehrh.). Назва роду походить від латинського quercus
– дуб, або грецького kerkeen – шорсткий, тоді як видова назва robur означає «міцна
деревина», а pedunculatus – «черешчатий» [15, с. 120]. Дуб звичайний є потужним
довговічним деревом, яке досягає висоти 35-40 м та діаметра стовбура 1-1,5 м. Для
нього характерна добре розвинена широка крона та міцний стовбур. Кора молодих
дерев гладенька, блискуча, зеленувато-бурого або червонувато-бурого кольору,
тоді як у старих дерев вона стає товстою, глибоко потрісканою та набуває сіро-
коричневого забарвлення. Листки розміщені почергово, переважно у верхній
частині пагонів, короткочерешкові, довжиною 7-15 см, інколи до 30 см, та
шириною 4-7 см. Листкова пластинка видовжено-оберненояйцеподібної форми,
перистолопатева, з характерними вушкоподібними виростами біля основи. Верхня
поверхня листка темно-зелена та гладенька, нижня – світліша, спочатку опушена,
згодом майже гола. Квітки дуба одностатеві. Чоловічі квітки зібрані у звисаючі
сережки з 6-8-лопатевою оцвітиною зеленуватого кольору. Жіночі квітки дрібніші,
з редукованою оцвітиною, розташовані поодиноко або по кілька у пазухах верхніх
листків. Плід – жолудь буро-жовтого кольору, завдовжки 1,5–3,5 см, частково
вкритий чашоподібною плюскою з тупими лусками, яка охоплює приблизно ¼–⅓
його довжини. Цвітіння дуба звичайного відбувається у квітні–травні одночасно з
49
розпусканням листків, а достигання плодів спостерігається у вересні. У межах виду
виділяють дві екологічні форми – дуб літній та дуб зимовий. У літньої форми
листки розпускаються раніше – у квітні, а опадають восени або на початку зими. У
зимової форми розпускання листків відбувається на 2–3 тижні пізніше, переважно
у травні, при цьому сухе листя часто залишається на деревах протягом усього
зимового періоду [8, с. 35].
Специфіка ведення догляду за дубовими насадженнями значною мірою
визначається біологічними та екологічними властивостями дуба звичайного. Дуб
належить до світлолюбних деревних порід, характеризується повільним ростом у
молодому віці, високою щільністю деревини та значними вимогами до родючості
ґрунтів. Молоді рослини дуба є чутливими до впливу низьких температур,
весняних і зимових морозів, водночас для виду характерне формування потужної
та глибокої кореневої системи, що забезпечує його високу стійкість у старшому
віці. Особливості росту та збереження дубових насаджень також залежать від
способу їх відновлення після проведення рубок. Відновлення може здійснюватися
насіннєвим або порослевим шляхом, а також унаслідок суцільних чи поступових
рубок, що впливає на формування структури деревостанів та їх подальшу
продуктивність. В умовах родючих лісорослинних типів значну конкуренцію
молодим дубам створюють супутні швидкорослі листяні породи, які завдяки
інтенсивнішому росту можуть пригнічувати дуб і витісняти його зі складу
насаджень. Водночас дуб краще розвивається у змішаних деревостанах за участю
тіньовитривалих порід, таких як липа, клен, граб та інші. Ці породи формують так
зване «лісове хутро», яке сприяє захисту дуба від несприятливих екологічних
чинників, покращує мікроклімат насадження та підвищує його біологічну стійкість
[15]. З урахуванням біологічних особливостей дуба звичайного та його зростання у
складі змішаних дібровних насаджень система догляду за дубовими деревостанами
поділяється на два основні періоди. Перший період охоплює насадження віком до
30 років і характеризується необхідністю створення сприятливих умов для
інтенсивного росту дуба у висоту. На цьому етапі рубки догляду спрямовуються на
50
формування оптимального породного складу та створення навколо дуба
супутнього «захисного ярусу» з тіньовитривалих супутніх порід. Такі породи
виконують роль своєрідного «лісового хутра», що сприяє покращенню
мікрокліматичних умов, захищає молоді дуби від несприятливих екологічних
чинників та стимулює їх вертикальний ріст. Позитивний вплив супутніх порід
проявляється лише за умови, що вони не створюють верхнього затінення дуба та не
пригнічують його розвиток. У зв’язку з цим проведення рубок догляду в молодих
дубових насадженнях є складним і потребує врахування походження деревостанів,
особливостей їх формування та взаємодії між окремими породами дерев [15].
Умови природного поновлення дубових насаджень у Лісостеповій зоні
України мають певні регіональні особливості. Після проведення рубок стиглих
дубових деревостанів зруби швидко заростають самосівом і порослю супутніх
листяних порід. У Лівобережному Лісостепу переважають клен, липа, ліщина та
інші чагарникові види, тоді як у Правобережному Лісостепу значного поширення
набувають граб та інші супутні листяні породи. У зв’язку з цим для забезпечення
відновлення корінних дубових лісів дуб звичайний зазвичай вводять до складу
лісових культур рядами з міжряддями 6-8 м. Однак створення культур саме по собі
не гарантує формування повноцінних високопродуктивних дубових деревостанів.
Без своєчасного проведення освітлень і прочищень дуб поступово пригнічується
швидкорослими супутніми породами та може втрачати домінуюче положення у
складі насадження. Проведення освітлень у міжряддях дуба необхідне вже на 3–4-
й рік після створення культур, що дозволяє запобігти пригніченню молодих дубів
природним поновленням супутніх порід і хвойних дерев, які активно розвиваються
у міжряддях [15]. Після зімкнення крон дубових деревостанів одночасно з
доглядом у міжряддях проводиться видалення небажаних екземплярів дуба,
насамперед дерев, пошкоджених поперечним раком, а також дерев із вадами
стовбура чи крони. Такі заходи спрямовані на формування якісних і стійких
деревостанів. У дубових насадженнях інтенсивність і частота проведення рубок
догляду, як правило, є вищою, ніж у сугрудових типах лісу. Під час догляду за
51
природними молодняками основним завданням є сприяння переходу насіннєвих
екземплярів дуба та ясена з підлеглого ярусу до верхнього пологу деревостану, що
забезпечує формування високопродуктивних корінних дібров.
У системі рубок догляду особливо важливе значення мають освітлення та
прочищення, оскільки саме ці заходи забезпечують формування дуба у верхньому
ярусі деревостану та створюють умови для його домінування у складі насадження.
Основним завданням таких рубок є регулювання конкуренції між породами,
своєчасне усунення небажаних дерев і створення сприятливих умов для росту
перспективних екземплярів дуба. Подальші проріджування спрямовуються на
формування другого ярусу із супутніх деревних порід та забезпечення належного
розвитку дерев насіннєвого походження. У чистих дубових насадженнях під час
проведення рубок догляду видаляються переважно ті дерева, які перешкоджають
оптимальному росту та розвитку кращих екземплярів головної породи. Проведення
прохідних рубок сприяє регулюванню густоти деревостанів і створенню невеликих
прогалин у верхньому полозі, що покращує світловий режим насаджень. При цьому
густота другого ярусу підтримується на такому рівні, який забезпечує ефективне
виконання ним ґрунтозахисних і мікрокліматичних функцій. У деревостанах віком
понад 60 років заходи догляду переважно зводяться до вибіркового вилучення
дерев із нижньої частини кожного ярусу з метою підтримання оптимальної
структури насадження та покращення санітарного стану лісу. У грабово-дубових
насадженнях перші прохідні рубки проводяться менш інтенсивно у верхньому
ярусі та більш активно у другому, однак надмірного зрідження нижнього ярусу
допускати не можна, оскільки це може негативно вплинути на захисні та
ґрунтоутримувальні функції деревостану. У свіжих і вологих типах лісорослинних
умов прохідні рубки зазвичай повторюють через кожні 10–15 років, тоді як у
сухіших умовах їх проведення, як правило, обмежується одним циклом [15].
52
4.2 Лісівнича оцінка дубових деревостанів підприємства та узагальнення
результатів досліджень
Метою проведених досліджень було здійснення лісівничої оцінки дубових
деревостанів Корсунь-Шевченківського надлісництва. Особливу увагу приділено
аналізу їх продуктивності, яка має важливе значення для ведення лісового
господарства та раціонального використання лісових ресурсів підприємства.
Загальна площа чистих дубових і змішаних деревостанів у межах надлісництва
становить 14 644,4 га, що складає близько 59 % площі лісового фонду. Для
реалізації поставлених завдань на початковому етапі були проведені попередні
камеральні дослідження, які включали аналіз матеріалів лісовпорядкування та
таксаційної документації підприємства. У результаті опрацювання лісовпорядних
матеріалів встановлено, що на території Корсунь-Шевченківського надлісництва
зосереджені значні площі дубових насаджень різного походження та вікової
структури. Це дало змогу визначити основні лісові масиви, які були обрані як
об’єкти подальших досліджень. Аналіз таксаційних описів показав, що
деревостани з домінуванням дуба звичайного характеризуються широким віковим
діапазоном та різноманітними типами лісорослинних умов. На основі
лісотипологічної та лісогосподарської класифікації було відібрано окремі ділянки
для детального вивчення. Для збору необхідних матеріалів і проведення польових
досліджень закладено 10 пробних площ, кожна з яких розташована в межах
дубових насаджень і має площу 1,6 га. Схему розташування дослідних ділянок
наведено на рисунку 4.1.
53
Рисунок 4.1 – Розташування ділянок охоплених дослідженням
Використовуючи картографічні матеріали та дані відділу лісової таксації
Корсунь-Шевченківського надлісництва, було відібрано дослідні ділянки з
оптимальними лісорослинними умовами та відповідними віковими групами
деревостанів. З метою проведення максимально об’єктивної оцінки стану та
продуктивності дубових насаджень пробні площі були закладені в різних частинах
дібровних масивів досліджуваної території. На кожній пробній площі здійснювався
відбір модельних дерев із характерними таксаційними показниками, після чого
проводилися необхідні вимірювання відповідно до прийнятих у лісівничій
практиці методик оцінювання. Значна частина досліджуваних насаджень
представлена лісовими культурами, що дозволило отримати більш точні
результати та провести ґрунтовний аналіз стану й особливостей формування
дубових деревостанів регіону. У ході досліджень встановлено, що природне
поновлення дуба звичайного має обмежений характер і переважно відбувається на
зрубах або в ділянках із розрідженим деревостаном. Це пояснюється високою
потребою дуба у світлі, тоді як густий трав’яний покрив і значне затінення часто
перешкоджають успішному розвитку підросту та молодих сіянців. Середні
таксаційні показники досліджуваних дубових насаджень наведені у таблиці 4.1.
54
Таблиця 4.1 – Середні таксаційні характеристики дослідних ділянок
Сер. так. пок. твердолист. порід
№ № Запас
п/п квартал / Площа Індекс деревини\
Лісництво Cклад насадження
/ділян виділ га типу на 1 га
ка лісу куб.м.
Лисянське
1 49/1 7,7 9ДЗ1ГЗ 121 30 44 І 0,75 Д2ГД 410
(культури)
Лисянське 7ДЗ2ГЗ1ЯЗ+ЛПД+
2 5/6 3,4 106 28 44 ІІ 0,75 Д2ГД 380
(культури) КЛГ
Лисянське
3 38/7 2,7 9ДЗ1ГЗ+БП 76 25 28 І 0,85 Д2ГД 360
(культури)
Лисянське
4 45/7 16,9 10АКБ 56 18 20 ІІ 0,65 С2ГД 140
(культури)
Лисянське
5 13/4 2,5 5ДЗ2ГЗ3ЯЗ 76 25 28 І 0,8 Д2ГД 300
(культури)
Лисянське
6 49/3 8,0 5ДЗ2ГЗ1ЯЗ2ЛПД 56 20 26 І 0,75 Д2ГД 240
(культури)
Лисянське
7 49/6 5,7 6ДЗ3ГЗ1КЛГ 56 19 24 І 0,85 Д2ГД 240
(культури)
Лисянське 5ЯС1ДЗ1ЛПД1КЛГ
8 13/1 22,7 45 23 26 Іб 0,70 Д2ГД 220
(культури) 2ГЗ+ОС
Лисянське
9 48/30 1,7 8ДЗ1ЯЗ1ГЗ+КЛГ 22 8 10 ІІ 0,8 Д2ГД 60
(культури)
Лисянське 5ОС2ГЗ1КЛГ1ЛПД
10 38/6 10,5 35 17 22 І 0,70 Д2ГД 160
(культури) 1БП
Вік, років
Висота, м
Діаметр,
см
Клас
бонітету
Повнота
55
4.3 Регіональний аналіз і порівняльна оцінка продуктивності дубових
насаджень
За відповідних лісорослинних умов дубові насадження характеризуються
інтенсивним ростом і високими показниками продуктивності. Рівень
продуктивності чистих дубових деревостанів та змішаних насаджень може суттєво
відрізнятися, що зумовлено особливостями їх породного складу та структури. У
змішаних насадженнях, де дуб звичайний росте разом із супутніми породами,
зокрема сосною, грабом та іншими листяними видами, між деревами виникає
конкуренція за основні ресурси середовища – світло, вологу та поживні речовини.
За надмірної конкуренції це може призводити до зниження інтенсивності росту
дуба та менш ефективного використання ресурсного потенціалу території, що в
окремих випадках негативно впливає на загальну продуктивність деревостанів.
Загалом чисті дубові насадження за оптимальних умов вирощування часто
характеризуються вищими показниками продуктивності порівняно зі змішаними
деревостанами. Водночас під час оцінювання продуктивності лісів необхідно
враховувати комплекс природних і лісівничих чинників, зокрема регіональні
особливості, тип лісорослинних умов, ґрунтово-кліматичні характеристики та
екологічний стан території. Значний вплив на продуктивність дубових насаджень
мають рівень освітлення та забезпеченість вологою. За недостатнього зволоження
або дефіциту світла інтенсивність росту дуба знижується, що може негативно
позначатися на продуктивності та якості деревостанів [24].
Для отримання об’єктивної оцінки продуктивності лісових насаджень
необхідно враховувати комплекс лісівничих, таксаційних та екологічних
показників. Продуктивність чистих дубових деревостанів і змішаних лісів доцільно
оцінювати за сукупністю кількох основних параметрів, які характеризують ріст,
стан та стійкість насаджень. До основних показників продуктивності належать:
середня висота та діаметр дерев – ці показники характеризують інтенсивність росту
деревостанів упродовж певного періоду та дозволяють оцінити рівень
56
продуктивності насадження; площа зімкнення деревного покриву – відображає
ступінь зайнятості території деревною рослинністю та використовується для
оцінки густоти й повноти деревостанів; запас деревини на одиницю площі – є
одним із найважливіших таксаційних показників, оскільки характеризує загальний
обсяг деревини, накопичений на одному гектарі лісу, і безпосередньо визначає
господарську цінність насадження; рівень біорізноманіття – у змішаних
деревостанах важливе значення має не лише кількість дерев, а й видовий склад
насаджень, що забезпечує екологічну стійкість, стабільність функціонування та
збалансованість лісових екосистем; стійкість насаджень – характеризує здатність
деревостанів зберігати життєздатність і відновлюватися після впливу
несприятливих чинників, зокрема буреломів, посух, пошкодження шкідниками,
ураження хворобами або часткового всихання [24].
Комплексне врахування зазначених показників дає можливість більш
об’єктивно оцінити стан дубових насаджень, визначити рівень їх продуктивності
та розробити ефективні заходи щодо підвищення стійкості й раціонального ведення
лісового господарства.
Аналіз цих показників дає можливість оцінити рівень продуктивності лісових
насаджень, визначити їх санітарний та екологічний стан, а також обґрунтувати
напрями оптимізації ведення лісового господарства й раціонального використання
лісових ресурсів. Штучно створені дубові насадження мають певні переваги
порівняно з природними деревостанами. Насамперед це проявляється у більш
інтенсивному рості дерев, що зумовлено можливістю регулювання та оптимізації
умов вирощування. Під час створення й вирощування лісових культур можна
цілеспрямовано впливати на водний, поживний та світловий режими насаджень,
забезпечуючи сприятливі умови для росту дуба. Зокрема, застосування відповідних
агротехнічних заходів сприяє підтриманню оптимального рівня зволоження
ґрунту, що позитивно впливає на розвиток кореневої системи та інтенсивність
росту дерев. Важливе значення має також регульоване внесення добрив і
забезпечення рослин необхідними поживними елементами, що сприяє
57
формуванню продуктивних і стійких деревостанів. Крім того, у штучно створених
насадженнях значно ефективніше здійснюється контроль за поширенням хвороб і
шкідників, що дає можливість своєчасно проводити захисні та санітарно-оздоровчі
заходи. Це позитивно впливає на ріст, розвиток і загальний санітарний стан лісових
насаджень [24].
Отже, створення штучних дубових насаджень дає можливість забезпечити
оптимальні умови для росту і розвитку рослин, що сприяє більш швидкому та
ефективному формуванню високопродуктивних деревостанів. Завдяки
цілеспрямованому регулюванню умов вирощування дубові культури можуть мати
низку переваг порівняно з природними насадженнями. Однією з основних переваг
штучно створених дубових культур є інтенсивніший ріст дерев у молодому віці. Це
досягається шляхом попередньої підготовки площі, добору оптимальних
лісорослинних умов, відповідного ґрунтового середовища та сприятливого
мікроклімату для розвитку рослин. Крім того, під час створення лісових культур
забезпечується контроль за схемою розміщення дерев, що дозволяє формувати
більш однорідні за структурою насадження. Така організація деревостану полегшує
проведення лісогосподарських заходів, сприяє ефективнішому догляду за
насадженнями, покращує їх захист від шкідників і хвороб та забезпечує
раціональне використання лісових ресурсів. Таким чином, штучне вирощування
дубових насаджень створює передумови для формування високоякісних,
продуктивних і біологічно стійких деревостанів, забезпечуючи ефективне
використання лісових земель та підвищення господарської й екологічної цінності
лісів [24].
Бонітет є одним із основних таксаційних показників, який використовується
для оцінки умов росту та рівня продуктивності лісових насаджень. Цей показник
характеризує інтенсивність росту деревостанів і визначається на основі
співвідношення середнього віку насадження та середньої висоти дерев. Система
бонітування була запропонована М.М. Орловим у 1911 році та дотепер широко
застосовується у лісівничій практиці [24]. Рівень бонітету відображає швидкість
58
росту деревостанів, оскільки між середньою висотою дерев і загальним запасом
насадження існує тісний взаємозв’язок. Вищі класи бонітету свідчать про
сприятливі лісорослинні умови, інтенсивний ріст дерев і високий рівень
продуктивності лісових насаджень. Це дозволяє оцінити потенційну
продуктивність деревостанів, їх здатність до відтворення та ефективність
використання лісорослинного потенціалу території. Важливим таксаційним
показником є також повнота деревостану, яка характеризує ступінь використання
лісової площі деревною рослинністю та відображає густоту насадження. Повнота
визначає рівень зімкненості дерев і ефективність використання простору, світла,
вологи та поживних речовин у межах деревостану. Оптимальна густота насаджень
забезпечує найбільш ефективне використання лісорослинних умов, сприяє
формуванню продуктивних і стійких деревостанів та позитивно впливає на їх
санітарний стан і біологічну стійкість. Водночас надмірна або недостатня густота
може негативно позначатися на рості та розвитку дерев, що необхідно враховувати
під час проведення рубок догляду та інших лісогосподарських заходів.
Повнота деревостану є одним із важливих таксаційних показників, який має
суттєве значення для оцінки стану та ефективності функціонування лісових
насаджень. Цей показник характеризує ступінь зімкненості деревостану та рівень
використання лісової площі деревною рослинністю, що дозволяє оцінити густоту
насаджень і якість формування деревостану. Важливість показника повноти
проявляється у багатьох аспектах ведення лісового господарства. Насамперед він
дає можливість оцінити санітарний та господарський стан лісу, ефективність
використання лісорослинного простору та рівень розвитку деревостанів.
Оптимальна повнота забезпечує раціональне використання світла, вологи та
поживних речовин, що позитивно впливає на ріст і продуктивність дерев. Крім
того, показник повноти безпосередньо впливає на загальний запас деревини, який
може бути сформований у межах певного насадження. Це дозволяє більш точно
оцінювати потенційні ресурси деревини та обґрунтовувати проведення
лісогосподарських заходів, зокрема рубок догляду, санітарних рубок і заходів із
59
лісовідновлення. Повнота деревостану також є важливим критерієм оцінки
продуктивності лісу та якості деревини. Вона характеризує інтенсивність росту
деревостанів і впливає на формування сортиментної структури деревини. Зниження
повноти насаджень може призводити до погіршення продуктивності лісів,
зменшення загального запасу деревини та зміни якісних характеристик лісового
сортименту [24].
Отже, урахування показника повноти під час планування та проведення
лісогосподарських заходів має важливе значення для забезпечення сталого
функціонування, високої продуктивності та екологічної стійкості лісових
насаджень. Під час аналізу лісових ресурсів важливим показником оцінки стану
деревостанів є також вікова структура насаджень. Цей параметр характеризує
співвідношення між площею лісів і запасами деревини в межах окремих вікових
груп та дозволяє оцінити рівномірність формування лісового фонду. Аналіз вікової
структури дубових насаджень показав її певну незбалансованість. Найбільшу
частку як за площею (20,56 %), так і за запасом деревини (18,37 %) займають
середньовікові деревостани дуба звичайного. Таке переважання насаджень
середнього віку свідчить про нерівномірний розподіл вікових груп у структурі
лісового фонду та потребує врахування під час планування лісогосподарських
заходів, спрямованих на забезпечення безперервності лісокористування,
раціонального відтворення лісів і формування стійких високопродуктивних
деревостанів.
Забезпечення високих показників продуктивності лісів є актуальним для
сталого відтворення лісових ресурсів і формування додаткових запасів деревини,
що є необхідною умовою економічного розвитку та ефективного функціонування
лісового господарства. Рівень продуктивності деревостанів безпосередньо впливає
на загальний стан лісових екосистем, їх господарську цінність і потенціал до
подальшого відновлення. У структурі лісового фонду Корсунь-Шевченківського
надлісництва значну частку займають дубові насадження І та ІІ класів бонітету.
Частка деревостанів І класу бонітету становить 46,06 %, тоді як насадження ІІ класу
60
займають 42,95 % загальної площі дубових лісів. Це свідчить про високий рівень
продуктивності дубових насаджень та сприятливі лісорослинні умови
досліджуваної території. Важливим показником оцінки стану деревостанів є також
повнота насаджень, яка характеризує продуктивність, біологічну стійкість і якість
деревини. Аналіз дубових насаджень Корсунь-Шевченківського надлісництва
показав, що переважна частина дібров має середні показники повноти в межах 0,6-
0,9. Такі насадження займають близько 65 % загальної площі обстежених дубових
деревостанів, що свідчить про достатньо ефективне використання лісорослинного
простору та належний рівень розвитку деревостанів (рис. 4.2).
10 0
0,75
9 0
0,8
8 0
0,8
7 0
0,8
6 0
0,7
5 0
0,6
4 0
0,7
3 0
0,7
2 0
0,7
1 0
0,75
0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9
Повнота
Класи віку Повнота
Рисунок 4.2 – Динаміка повноти соснових та мішаних насаджень дослідних
ділянок Корсунь-Шевченківського надлісництва
Середнє значення повноти дубових насаджень становить 0,7, що свідчить про
достатній рівень використання лісорослинного простору та формування
продуктивних деревостанів. Аналіз динаміки цього показника за віковими класами
показав тенденцію до його поступового зниження, починаючи з VII класу віку. Така
закономірність може бути пов’язана з переходом дубових насаджень у фазу
стиглості, що супроводжується природним зрідженням деревостанів та
зменшенням інтенсивності ростових процесів. Наведені у таблиці 4.1 середні
Клас віку
61
таксаційні показники досліджуваних ділянок відображають особливості розвитку
дубових і змішаних насаджень за класами віку. До основних досліджуваних
параметрів належать середній діаметр і висота дерев, частка дуба у складі
деревостанів, повнота, клас бонітету, площа насаджень, загальний запас деревини
та запас на одиницю площі. Аналіз таксаційних показників свідчить про певну
незбалансованість вікової структури дубових насаджень, оскільки переважна
частина площі припадає на деревостани ІІІ–VI класів віку, які займають близько 60
% загальної площі досліджуваних дібров. Середні таксаційні характеристики
дубових насаджень мають такі значення: частка дуба у складі деревостанів
становить у середньому 87 %, середній діаметр дерев – 24,4 см, середня висота –
19,5 м, середній запас деревини – 232 м³/га, середня повнота – 0,7, а середній клас
бонітету відповідає II класу. Отримані результати свідчать про достатньо високий
рівень продуктивності дубових насаджень та сприятливі лісорослинні умови
досліджуваної території.
В умовах свіжих грабово-дубових лісів Корсунь-Шевченківського
надлісництва наявний значний потенціал підвищення ефективності використання
лісорослинного потенціалу території. Реалізація цього потенціалу можлива шляхом
проведення реконструктивних заходів у малоцінних молодняках і похідних
деревостанах з метою формування високопродуктивних корінних насаджень.
Важливу роль у регулюванні оптимального породного складу дубових лісів
відіграє своєчасне проведення рубок догляду, насамперед освітлень і прочищень у
молодих насадженнях. Такі заходи сприяють формуванню деревостанів із
переважанням господарсько цінних порід, забезпечують належні умови для росту
дуба звичайного та підвищують біологічну стійкість насаджень. У стиглих
деревостанах доцільним є проведення рубок реконструкції та переформування,
спрямованих на поступову заміну малоцінних насаджень корінними
високопродуктивними лісами. До категорії малоцінних і низькопродуктивних
деревостанів, які потребують реконструктивних заходів, належать насадження з
переважанням вільхи, тополі, берези, робінії звичайної (білої акації) та інших порід,
62
що не відповідають типу лісорослинних умов або мають низьку господарську й
екологічну цінність.
Для оцінювання лісівничо-таксаційних характеристик дубових насаджень
було побудовано діаграми, які відображають взаємозв’язок між висотою та
діаметром дерев у межах кожної дослідної ділянки. На рисунку 4.3 наведено
таксаційні показники пробної площі № 1, закладеної у Лисянському лісництві,
квартал 49/1.
43 43,5 44 45 45,5 44,5 42,5 43 44 43
50
40 29 29,5 30 31 32 31,5 28,5 29 30,5 30,5
30
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.3 – Середні таксаційні показники дослідної ділянки №1
На діаграмі відображено співвідношення висоти та діаметра модельних дерев
на дослідній ділянці № 1. Досліджувана ділянка розташована у виділі 1 кварталу 49
Лисянського лісництва. Насадження має штучне походження, вік деревостану
становить 121 рік. Тип лісорослинних умов – Д2ГД (свіжа грабова діброва), клас
бонітету – І, повнота насадження – 0,75. Найвищі таксаційні показники зафіксовано
у модельного дерева № 5, висота якого становить 32 м, а діаметр – 45,5 см.
Найменші значення встановлено для дерева № 7: висота – 28,5 м, діаметр – 42,5 см.
Аналіз отриманих даних свідчить про наявність прямої залежності між висотою та
діаметром дерев на дослідній ділянці: зі збільшенням висоти, як правило, зростає і
діаметр стовбура. Водночас окремі дерева демонструють певні відхилення від
загальної тенденції, що може бути пов’язано з індивідуальними біологічними
Таксаційні параметри
63
особливостями, впливом умов місцезростання, рівнем конкурентних
взаємовідносин у деревостані або механічними пошкодженнями. Середні значення
висоти та діаметра модельних дерев відповідають нормативним показникам для
дубових насаджень такого віку, типу лісорослинних умов та класу бонітету, що
свідчить про належний рівень продуктивності досліджуваного деревостану.
На рисунку 4.4 зображено таксаційні параметри модельних дерев дослідного
майданчику № 2.
45 44 44,5 45 45
42 43 43,5
50 38 39
40
26,5 27 28,5 28 28 29 27 27,5 27 29
30
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.4 – Середні таксаційні значення дослідної ділянки № 2
На гістограмі представлено відношення висоти до діаметра для дослідної
ділянки № 2, 99/3 кварталу. Цей майданчик штучного походження, віком 89 років.
Найбільший показник висоти та діаметра відмічено у дерева № 2, яке має висоту
26,5 метрів та діаметр 32 см. Найменші значення відношення зафіксовано у дерева
№ 6 - висота 23,8 метрів та діаметр 28 см. Середня висота дерев становить 25 метрів,
а їх середній діаметр - 30 см. Щодо типу лісорослинних умов, то це Д2ГД (свіжа
діброва). Ділянка відповідає бонітету другого класу та має повноту 0,7.
Рисунок 4.5 демонструє середні таксаційні параметри дослідноого
майданчика № 3.
Таксаційні параметри
64
40 31,5 30 31 29 31 31,5
28 28 30
27
26 27 25 25,00 24 26,5 24,5 25,5 26,5 26
30
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.5 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки № 3
На діаграмі представлено взаємозв’язок між висотою та діаметром
модельних дерев на дослідній ділянці № 3, розташованій у кварталі 38/7.
Досліджуване насадження має штучне походження та було створене 76 років тому.
Найбільше значення висоти зафіксовано у модельного дерева № 2 – 27 м, тоді як
найменшу висоту встановлено для дерева № 5 – 24 м. Значення діаметра дерев
коливаються в межах від 27 до 31,5 см. Лісорослинні умови дослідної ділянки
відповідають типу Д2ГД – свіжа грабова діброва. Насадження належить до І класу
бонітету та характеризується повнотою 0,85, що свідчить про достатньо високу
густоту деревостану та сприятливі умови для росту дуба. Отримані таксаційні
показники підтверджують добрий стан і високий рівень продуктивності
досліджуваного насадження, а також наявність закономірного взаємозв’язку між
висотою та діаметром модельних дерев.
На рисунку 4.6 наведено середні таксаційні показники дослідної ділянки № 4,
які характеризують основні лісівничо-таксаційні параметри деревостану.
Таксаційні параметри
65
30 22 23
20 21 21 21
19 20 18 21 20 19
18 19 19
17 16,5 18 19 18,5
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.6 – Середні таксаційні показники дослідної ділянки № 4
На діаграмі відображено залежність між висотою та діаметром модельних
дерев дослідної ділянки № 4, розташованої у кварталі 45/7. Досліджуване
насадження є лісовими культурами віком 56 років. Найбільшу висоту зафіксовано
у модельного дерева № 6 – 21 м, тоді як найменший показник висоти встановлено
для дерева № 5 – 16,5 м. Значення діаметра дерев варіюють у межах від 19 до 23
см. Лісорослинні умови дослідної ділянки відповідають типу С2ГД – свіжа
судіброва. Насадження належить до II класу бонітету та характеризується
повнотою 0,65, що свідчить про середню густоту деревостану та дещо нижчу
продуктивність порівняно з високоповнотними дубовими насадженнями. Аналіз
таксаційних показників підтверджує наявність закономірного взаємозв’язку між
висотою та діаметром дерев, а отримані значення відповідають віковим та
лісорослинним особливостям досліджуваного насадження.
На рисунку 4.7 наведено середні таксаційні показники дослідної ділянки № 5,
які відображають основні характеристики деревостану та особливості його росту й
розвитку.
Таксаційні параметри
66
28 27 26,5 28 28,5 29 29 27 26 27
30 25 24 23,5 25 25,5 26 26 24 23,5 24
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.7 – Середні таксаційні показники дослідної ділянки № 5
На рисунку відображено взаємозв’язок між висотою та діаметром модельних
дерев дослідної ділянки № 5, розташованої у кварталі 13/4. Досліджуване
насадження має штучне походження та створене 76 років тому. Найбільші
показники висоти зафіксовано у модельних дерев № 6 та № 7 – по 26 м, тоді як
найменшу висоту встановлено у дерев № 3 та № 9 – по 23,5 м. Діаметр дерев
коливається в межах від 26 до 29 см. Лісорослинні умови ділянки відповідають
типу Д2ГД – свіжа грабова діброва. Насадження належить до І класу бонітету та
характеризується повнотою 0,8, що свідчить про високий рівень продуктивності та
достатню густоту деревостану. Аналіз таксаційних показників підтверджує
закономірну залежність між висотою та діаметром дерев, а отримані значення
відповідають віковим особливостям і лісорослинним умовам досліджуваного
дубового насадження.
На рисунку 4.8 наведено середні таксаційні показники дослідної ділянки № 6,
які характеризують основні параметри росту та продуктивності досліджуваного
деревостану.
Таксаційні параметри
67
26 27,5
25 27
24 26 25 26 25 26
30
20 19 21 21
18,5 20 19 20 19 20
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.8 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки № 6
На діаграмі відображено взаємозв’язок між висотою та діаметром модельних
дерев дослідної ділянки № 6, розташованої у виділі 3 кварталу 49. Досліджуване
насадження має штучне походження та вік 56 років. Найбільшу висоту зафіксовано
у модельних дерев № 4 та № 5 – по 21 м, тоді як найменший показник висоти
встановлено у дерева № 3 – 18,5 м. Значення діаметра дерев коливаються в межах
від 24 до 27,5 см. Лісорослинні умови дослідної ділянки відповідають типу Д2ГД –
свіжа грабова діброва. Насадження належить до І класу бонітету та
характеризується повнотою 0,75, що свідчить про достатньо високий рівень
продуктивності та оптимальну густоту деревостану. Аналіз отриманих таксаційних
показників підтверджує наявність закономірної залежності між висотою та
діаметром дерев, а також відповідність параметрів росту досліджуваного
насадження його віку та лісорослинним умовам.
На рисунку 4.9 наведено середні таксаційні показники дослідної ділянки № 7,
які характеризують основні параметри росту, розвитку та продуктивності
досліджуваного деревостану.
Таксаційні параметри
68
Рисунок 4.9 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки № 7
На гістограмі наведено таксаційні показники модельних дерев дослідної
ділянки № 7, розташованої у виділі 6 кварталу 49. Досліджуване насадження має
штучне походження та вік 56 років. Найбільшу висоту зафіксовано у модельного
дерева № 3 – 22 м, тоді як найменший показник висоти встановлено у дерева № 6 –
18 м. Діаметр дерев варіює в межах від 23 до 27 см. Лісорослинні умови ділянки
відповідають типу Д2ГД – свіжа грабова діброва. Насадження належить до І класу
бонітету та характеризується повнотою 0,85, що свідчить про високу густоту
деревостану та сприятливі умови для росту дубових насаджень. Отримані
таксаційні показники підтверджують наявність закономірного взаємозв’язку між
висотою та діаметром дерев, а також свідчать про достатньо високий рівень
продуктивності досліджуваного деревостану.
На рисунку 4.10 відображено середні таксаційні заміри дослідної ділянки №8.
69
26 25 25,5 25,5 27 27,5 26 26,5
30 24
23 22 22,5 23 24 23 24,5
21,5 23 23,5
21
20
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.10 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки №8
На діаграмі відображено залежність між висотою та діаметром модельних
дерев дослідної ділянки № 8, розташованої у виділі 1 кварталу 13. Досліджуване
насадження має штучне походження та вік 45 років. Найбільшу висоту зафіксовано
у модельного дерева № 8 – 24,5 м, тоді як найменший показник висоти встановлено
у дерева № 7 – 21 м. Діаметр дерев коливається в межах від 23 до 27,5 см.
Лісорослинні умови дослідної ділянки відповідають типу Д2ГД – свіжа грабова
діброва. Насадження належить до Іб класу бонітету та характеризується повнотою
0,7, що свідчить про високий рівень продуктивності деревостану та достатньо
ефективне використання лісорослинного потенціалу території. Аналіз таксаційних
показників підтверджує закономірний взаємозв’язок між висотою та діаметром
дерев, а отримані параметри відповідають віковим особливостям і сприятливим
умовам росту досліджуваного дубового насадження.
На рисунку 4.11 наведено середні таксаційні показники дослідної ділянки
№ 9, які характеризують особливості росту, розвитку та продуктивності
досліджуваного деревостану.
Таксаційні параметри
70
15 10 11
9,5 10 10,5
9 10 10,6 10,5
9,5 8,6
8 8,5
10 7 8 9 8 9 8,7
7,5
5
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Модельні дерева
Висота, м Діаметр, см
Рисунок 4.11 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки № 9
На гістограмі відображено взаємозв’язок між висотою та діаметром
модельних дерев дослідної ділянки № 9, розташованої у кварталі 48/30.
Досліджуване насадження має штучне походження та вік 22 роки. Найбільшу
висоту зафіксовано у модельного дерева № 6 – 9,5 м, тоді як найменший показник
висоти встановлено у дерева № 3 – 7 м. Значення діаметра дерев варіюють у межах
від 8,6 до 11 см. Лісорослинні умови дослідної ділянки відповідають типу Д2ГД –
свіжа грабова діброва. Насадження належить до II класу бонітету та
характеризується повнотою 0,8, що свідчить про достатньо високу густоту та
задовільний рівень продуктивності молодого деревостану. Аналіз діаграми
підтверджує наявність чіткої залежності між висотою та діаметром дерев: зі
збільшенням висоти, як правило, зростає і діаметр стовбура. Водночас окремі
модельні дерева демонструють певні відхилення від загальної тенденції, що може
бути пов’язано з індивідуальними генетичними особливостями, впливом умов
місцезростання або механічними пошкодженнями. Середні показники висоти та
діаметра відповідають нормативним значенням для дубових насаджень такого віку
та типу лісорослинних умов, що свідчить про задовільний стан і нормальний ріст
досліджуваного деревостану.
Таксаційні параметри
71
На рисунку 4.12 представлено середні таксаційні показники дослідної
ділянки № 10, які характеризують основні параметри росту, розвитку та
продуктивності досліджуваного деревостану.
30 22 22 22,5 23,5 24
21 21 23 23 22
17 17,5 17 16,5 17,5 18 18 17 18,5
20 16
10
0 Висота, м
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Модельні дерева
Висота, м
Рисунок 4.12 – Середні таксаційні параметри дослідної ділянки № 10
На рисунку відображено співвідношення між висотою та діаметром
модельних дерев дослідної ділянки № 10, розташованої у кварталі 38/6. Вік
досліджуваного насадження становить 35 років. Найбільшу висоту зафіксовано у
модельного дерева № 10 – 18,5 м, тоді як найменший показник висоти встановлено
у дерева № 4 – 16 м. Значення діаметра дерев коливаються в межах від 21 до 24 см.
Лісорослинні умови ділянки відповідають типу Д2ГД – свіжа грабова діброва.
Насадження належить до І класу бонітету та характеризується повнотою 0,7, що
свідчить про достатньо високий рівень продуктивності та оптимальну густоту
деревостану. Аналіз таксаційних показників підтверджує наявність закономірного
взаємозв’язку між висотою та діаметром дерев, а отримані параметри відповідають
віковим особливостям і лісорослинним умовам досліджуваного дубового
насадження.
Динаміка зміни висоти та діаметра дерев у процесі онтогенетичного розвитку
деревостанів, а також їхній санітарний і біологічний стан за відповідних видових
характеристик є важливими показниками ефективності використання
лісорослинних умов. Аналіз зазначених параметрів дозволяє оцінити інтенсивність
Таксаційні параметри
72
ростових процесів, рівень продуктивності насаджень та ступінь відповідності
деревостанів конкретним типам лісу й умовам місцезростання. Отримані таксаційні
показники можуть використовуватися як один із критеріїв для підтвердження
типологічної належності насаджень, визначення їх продуктивності та оцінки
впливу екологічних чинників на ріст і розвиток дерев. З метою більш наочного
відображення закономірностей взаємозв’язку між віком деревостанів, середньою
висотою та діаметром дерев застосовано графічну інтерпретацію відповідних
залежностей, представлену на рисунку 4.13.
Регресія діаметру і віку
50
45
40
35
30 y = 0,3161x + 6,6861
25 R² = 0,8854
20
15
10
5
0
0 20 40 60 80 100 120 140
Рисунок 4.13 – Позиціювання діаметру і віку модельних дерев з віком
деревостанів
На рисунку 4.13 представлено регресійну залежність між віком деревостанів
і середнім діаметром дерев. Аналіз графіка свідчить про наявність чітко вираженої
прямолінійної позитивної залежності: зі збільшенням віку насаджень
спостерігається закономірне зростання середнього діаметра дерев.
Отримане значення свідчить про високий рівень достовірності апроксимації
та тісний кореляційний зв’язок між досліджуваними показниками. Зокрема,
близько 88,5 % варіації діаметра дерев пояснюється впливом віку насаджень, тоді
як інша частка залежить від дії додаткових факторів – типу лісорослинних умов,
повноти деревостанів, густоти насаджень, рівня зволоження, ґрунтових
73
характеристик та проведених лісогосподарських заходів. Графік демонструє
поступове збільшення діаметра дерев із віком, що є характерною ознакою
нормального росту високопродуктивних деревостанів. Незначне відхилення
окремих точок від лінії тренду пояснюється природною неоднорідністю умов
місцезростання та індивідуальними особливостями розвитку окремих насаджень.
Загалом отримані результати підтверджують ефективне використання
лісорослинного потенціалу території та сприятливі умови для росту і розвитку
деревостанів.
Отже, основними типами лісорослинних умов на досліджуваній території є
Д2ГД – свіжа грабова діброва та С2ГДС – свіжа судіброва, що свідчить про
поширення свіжих дубових грудів і сугрудів у межах досліджуваних насаджень. У
складі першого ярусу переважає дуб звичайний, який подекуди росте у поєднанні
з грабом звичайним, ясеном звичайним та березою повислою. Другий ярус
переважно сформований грабом звичайним, липою серцелистою та в’язом
звичайним, що характерно для дубових насаджень Лісостепової зони України.
Повнота деревостанів коливається в межах 0,6–0,8, що свідчить про достатньо
ефективне використання лісорослинного простору та задовільний стан насаджень.
Для досліджуваних дібров також характерний добре розвинений підлісок, який
виконує важливі ґрунтозахисні, водорегулювальні та екологічні функції, сприяючи
підвищенню біологічної стійкості лісових екосистем.
Свіжа судіброва (С2ГДС), виявлена на дослідній ділянці № 4,. У складі
першого ярусу переважає робінія псевдоакація (Robinia pseudoacacia) із домішкою
окремих екземплярів ясена звичайного. Підлісок представлений переважно
жимолостю, черемхою, бузиною чорною, ліщиною, глодом, калиною звичайною,
терном і горобиною, що характерно для дібровних насаджень Лісостепової зони. У
трав’яному покриві домінують типові мезофільні лісові види, серед яких поширені
копитняк європейський (Asarum europaeum), маренка запашна (Galium odoratum),
осока волосиста (Carex pilosa), зірочник лісовий (Stellaria nemorum), костриця
велетенська (Festuca gigantea), фіалка дивна (Viola mirabilis), герань лісова
74
(Geranium sylvaticum), кропива дводомна (Urtica dioica), папороті роду Dryopteris
та печіночниця благородна (Hepatica nobilis). Подібний видовий склад деревного,
чагарникового та трав’яного ярусів свідчить про сприятливі лісорослинні умови,
достатній рівень зволоження та високу родючість ґрунтів, що забезпечує
формування продуктивних і біологічно стійких дубових деревостанів.
Свіжа діброва (Д2ГД) є переважаючим типом лісорослинних умов на
досліджуваній території та була виявлена на дослідних ділянках № 1–3 і № 5–10.
Поширення цього типу умов свідчить про наявність сприятливих ґрунтово-
кліматичних факторів для формування високопродуктивних дубових деревостанів
у межах Корсунь-Шевченківського надлісництва. Для свіжих дібров характерними
є достатній рівень зволоження, висока родючість сірих і темно-сірих лісових
ґрунтів, а також сприятливий температурний режим, що забезпечує інтенсивний
ріст дуба звичайного. У складі першого ярусу переважає дуб звичайний (Quercus
robur L.), який формує основний деревостан і визначає господарську та екологічну
цінність насаджень. Як супутні породи в окремих насадженнях трапляються граб
звичайний (Carpinus betulus L.) та клен гостролистий (Acer platanoides L.), які
беруть участь у формуванні другого ярусу та підвищують біологічну стійкість
лісових екосистем. У деяких деревостанах також відзначено поодинокі екземпляри
ясена звичайного, липи серцелистої та берези повислої. Для забезпечення
комплексної оцінки продуктивності та особливостей формування дубових
насаджень було відібрано пробні площі різних вікових категорій. Це дало
можливість простежити динаміку росту дубових деревостанів, зміни таксаційних
показників і особливості формування структури насаджень залежно від віку.
Дослідні ділянки № 1-3 представлені пристигаючими та стиглими насадженнями.
Дослідні ділянки № 4-7 належать до середньовікових дубових насаджень. Для цієї
групи характерний найбільш інтенсивний період росту дерев, активне формування
запасу деревини та високі показники продуктивності. Повнота цих насаджень
варіює в межах від 0,6 до 0,9, що свідчить про різний ступінь густоти деревостанів
і неоднорідність умов росту. Високоповнотні насадження характеризуються
75
більшою конкуренцією між деревами за світло, вологу та поживні речовини, що
необхідно враховувати під час проведення рубок догляду. Особливу увагу
привертає дослідна ділянка № 1, яка належить до перестійних насаджень. Повнота
цього деревостану становить 0,6, що може бути наслідком природного зрідження,
вікового ослаблення окремих дерев та поступового зниження інтенсивності
ростових процесів. Незважаючи на це, перестійні дубові насадження мають
важливе екологічне значення, оскільки виконують ґрунтозахисні,
водорегулювальні та біоценотичні функції, а також є осередками збереження
біорізноманіття лісових екосистем.
76
ВИСНОВКИ
За результатами проведених досліджень дубових насаджень Корсунь-
Шевченківського надлісництва можна сформулювати такі висновки:
1. У процесі дослідження встановлено, що показники висоти та діаметра
дерев у досліджуваних дубових деревостанах відповідають нормативним і
очікуваним параметрам для відповідних типів лісорослинних умов, вікових
категорій та класів бонітету. Отримані результати свідчать про те, що розвиток
насаджень відбувається відповідно до природних закономірностей росту та
особливостей лісорослинного середовища досліджуваного регіону. Встановлена
відповідність таксаційних показників свідчить про задовільний санітарний стан,
достатню біологічну стійкість і високий рівень продуктивності дубових насаджень.
Це підтверджує сприятливість ґрунтово-кліматичних умов для росту дуба
звичайного та ефективність ведення лісового господарства в межах надлісництва.
Отримані результати мають важливе практичне значення для оцінки стану лісових
ресурсів, планування лісогосподарських заходів, проведення рубок догляду та
забезпечення сталого управління дубовими деревостанами регіону.
2. Закладені дослідні ділянки охоплюють різні вікові категорії дубових
насаджень – від пристигаючих і стиглих до перестійних деревостанів. Така
різновікова структура лісових насаджень має важливе екологічне значення,
оскільки сприяє збереженню та підтриманню біорізноманіття лісових біоценозів.
Кожна вікова стадія розвитку деревостанів характеризується специфічними
умовами середовища, які забезпечують формування відповідних комплексів
рослинного і тваринного світу. Молодші насадження створюють сприятливі умови
для розвитку світлолюбної трав’яної рослинності та окремих видів фауни, тоді як
стиглі й перестійні деревостани виконують важливу роль у підтриманні
стабільності екосистем, збереженні мікробіотопів та формуванні середовища
існування для багатьох видів птахів, комах і дрібних ссавців. Наявність
різновікових дубових насаджень сприяє підвищенню екологічної стійкості лісових
77
екосистем, покращує їх здатність протистояти негативному впливу зовнішніх
чинників, зокрема кліматичним змінам, шкідникам і хворобам, а також забезпечує
безперервність природних процесів лісовідновлення. Така структура деревостанів
є важливою передумовою формування стабільних, продуктивних і біологічно
стійких лісових екосистем.
3. Повнота досліджуваних деревостанів коливається в межах від 0,6 до 0,9,
що свідчить про різний ступінь густоти насаджень та інтенсивності використання
лісорослинного простору. Рівень повноти є одним із важливих таксаційних
показників, який характеризує стан, продуктивність і біологічну стійкість
деревостанів. Високі показники повноти сприяють посиленню конкуренції між
деревами за основні ресурси середовища – світло, вологу та поживні речовини. У
результаті цього можуть змінюватися темпи росту дерев, формуватися затінення
нижніх ярусів і посилюватися процеси природного зрідження насаджень. Надмірна
густота деревостанів також може негативно впливати на санітарний стан лісу та
знижувати стійкість насаджень до впливу шкідників, хвороб і несприятливих
кліматичних чинників. Водночас низька повнота насаджень може свідчити про
недостатньо ефективне використання лісорослинного потенціалу території, що
інколи пов’язано з природним відпадом дерев, наслідками рубок або погіршенням
стану деревостанів. Такі зміни можуть негативно впливати на продуктивність лісу,
його захисні функції та загальну стабільність лісової екосистеми. Отже, показники
повноти деревостанів відображають особливості екологічних умов, рівень
продуктивності та ступінь стійкості дубових насаджень. Їх необхідно обов’язково
враховувати під час планування лісогосподарських заходів, проведення рубок
догляду та організації сталого управління лісовими ресурсами.
4. На основі отриманих результатів дослідження можуть бути розроблені
ефективні стратегії управління лісовими ресурсами, спрямовані на забезпечення
сталого використання дубових насаджень, підвищення їх продуктивності та
збереження біорізноманіття лісових екосистем. Ліси Корсунь-Шевченківського
надлісництва, у складі яких переважає дуб звичайний (Quercus robur L.), мають
78
важливе природоохоронне, господарське та екологічне значення. Такі насадження
виконують ґрунтозахисні, водорегулювальні, кліматорегулювальні та рекреаційні
функції, а також є середовищем існування значної кількості видів флори і фауни.
Одним із пріоритетних напрямів подальшого ведення лісового господарства є
збереження та відновлення біологічного різноманіття лісових екосистем. Для цього
доцільно впроваджувати заходи, спрямовані на підтримання природної структури
дубових деревостанів, сприяння природному поновленню дуба звичайного та
збереження супутніх деревних, чагарникових і трав’яних видів, характерних для
дібровних екосистем. Особливу увагу необхідно приділяти охороні аборигенних і
рідкісних видів рослин та тварин, що формують стабільність природних біоценозів.
Важливим аспектом сталого управління є також запобігання деградації лісових
екосистем. З цією метою необхідно здійснювати контроль за антропогенним
навантаженням, обмежувати діяльність, яка може призвести до погіршення стану
ґрунтів, порушення гідрологічного режиму та зниження продуктивності
насаджень. Особливого значення набуває своєчасне проведення лісогосподарських
і санітарно-оздоровчих заходів, спрямованих на підтримання належного
санітарного стану деревостанів та підвищення їх стійкості до впливу шкідників,
хвороб і кліматичних змін. Реалізація запропонованих заходів сприятиме
формуванню високопродуктивних, біологічно стійких дубових насаджень,
забезпеченню екологічної стабільності території та ефективному веденню лісового
господарства на засадах сталого природокористування.
5. Дубові насадження, особливо штучного походження, становлять значний
науковий інтерес і мають важливе значення для проведення лісівничих,
екологічних і таксаційних досліджень. Такі деревостани є цінними об’єктами для
вивчення особливостей росту, розвитку та формування дубових лісових екосистем
у різних лісорослинних умовах. Дослідження штучно створених дубових
насаджень дає можливість детально аналізувати процеси формування структури
деревостанів, оцінювати вплив лісівничих заходів на продуктивність насаджень, а
також здійснювати ефективний моніторинг їх росту, санітарного стану та
79
біологічної стійкості. Отримані результати можуть бути використані для
подальшого вдосконалення таксаційної структури дубових деревостанів,
розроблення сучасних підходів до оцінювання лісових ресурсів та підвищення
ефективності ведення лісового господарства. Крім того, вивчення штучних
дубових насаджень створює наукову основу для прогнозування розвитку лісових
екосистем в умовах змін клімату та зростання антропогенного навантаження на
ліси.
6. Досліджувані дубові насадження переважно характеризуються чистим
породним складом або незначною домішкою супутніх деревних порід. Основу
деревостанів формує дуб звичайний, який визначає господарську цінність і
екологічну роль цих лісів. Для більшості насаджень характерна багатоярусна
структура та середні або високі показники повноти. Наявність кількох ярусів
деревної й чагарникової рослинності свідчить про складну просторову організацію
лісових екосистем і високий рівень їх природної сформованості. Багатоярусність
дубових насаджень сприяє ефективнішому використанню лісорослинного
простору, формуванню сприятливого мікроклімату та підвищенню біологічної
стійкості деревостанів. Крім того, така структура забезпечує кращі умови для
збереження біорізноманіття, створюючи різноманітні екологічні ніші для
рослинного і тваринного світу. Наявність супутніх порід у складі дубових
насаджень позитивно впливає на екологічну стабільність лісових біоценозів,
підвищує їх стійкість до несприятливих природних чинників, шкідників і хвороб, а
також сприяє формуванню продуктивних і довговічних деревостанів.
7. У межах досліджуваної території переважають середньовікові дубові
деревостани, які займають основну частину площі лісових насаджень Корсунь-
Шевченківського надлісництва. Така вікова структура свідчить про достатньо
високий потенціал продуктивності лісів, оскільки саме середньовікові насадження
характеризуються найбільш інтенсивним ростом і активним формуванням запасу
деревини. Проведені дослідження показали, що загальний стан лісових насаджень
надлісництва є задовільним. Деревостани характеризуються достатнім рівнем
80
продуктивності, відносно стабільним санітарним станом та належною біологічною
стійкістю. Основні таксаційні показники відповідають віковим особливостям
насаджень і типам лісорослинних умов. Водночас для забезпечення подальшого
сталого розвитку дубових лісів необхідним є проведення систематичних
лісогосподарських заходів, спрямованих на підтримання оптимальної структури
насаджень, покращення санітарного стану деревостанів, сприяння природному
поновленню дуба звичайного та підвищення стійкості лісових екосистем до впливу
несприятливих природних і антропогенних чинників.
8. Дубові ліси є перспективними як у господарському, так і в екологічному
аспектах. Дуб звичайний належить до світлолюбних деревних порід, що забезпечує
його успішний ріст і розвиток за умов достатнього освітлення. Завдяки цьому
дубові насадження є ефективними для відновлення лісів після рубок та формування
високопродуктивних деревостанів у сприятливих лісорослинних умовах. Важливе
значення дубових лісів визначається їх високою господарською цінністю. Деревина
дуба характеризується міцністю, довговічністю та високими технологічними
властивостями, що зумовлює її широке використання у будівництві, меблевому
виробництві, деревообробній промисловості та інших галузях господарства.
Стабільний попит на дубову деревину підвищує економічну значущість дубових
насаджень і визначає перспективність їх вирощування. Окрім господарського
значення, дубові ліси виконують важливі екологічні функції. Вони сприяють
збереженню біорізноманіття, виконують ґрунтозахисну та водорегулювальну роль,
покращують мікроклімат територій і підвищують екологічну стійкість лісових
екосистем. Завдяки цьому дубові насадження мають важливе значення для
забезпечення сталого лісокористування та задоволення потреб суспільства у
високоякісній деревині та інших ресурсах лісу.
9. Дуб звичайний (Quercus robur L.) є аборигенною деревною породою та
однією з основних лісоутворювальних порід Лісостепової і частково Степової зон
України. Завдяки високій екологічній пластичності та здатності адаптуватися до
різних умов місцезростання дуб формує продуктивні й довговічні деревостани на
81
мезотрофних і мегатрофних ґрунтах. Дубові насадження мають важливе
природоохоронне значення, оскільки виконують ґрунтозахисні, водорегулювальні
та кліматорегулювальні функції. Розвинена коренева система дуба сприяє
зміцненню ґрунтового покриву, зменшенню проявів водної та вітрової ерозії, а
також покращенню водного режиму територій. Крім того, дубові ліси виконують
роль природних вітрозахисних бар’єрів, знижуючи негативний вплив сильних
вітрів на ґрунти та прилеглі агроландшафти. Важливим є також позитивний вплив
дубових насаджень на формування й підтримання родючості ґрунтів. Лісова
підстилка дубових лісів сприяє накопиченню органічної речовини, покращенню
структури ґрунту та активізації біологічних процесів у лісових екосистемах. Таким
чином, дуб звичайний відіграє важливу роль у збереженні та відновленні
екологічно цінних лісових екосистем Лісостепу та Степу України, забезпечуючи
підтримання екологічної стабільності, підвищення стійкості ландшафтів і
раціональне використання природних ресурсів.
10. За результатами дослідження лісогосподарської діяльності Корсунь-
Шевченківського надлісництва встановлено позитивні тенденції в організації та
веденні лісового господарства. Проведені лісогосподарські заходи свідчать про
достатньо ефективне управління лісовими ресурсами та дотримання основних
принципів сталого лісокористування. У процесі дослідження відзначено
покращення основних таксаційних показників деревостанів, що є наслідком
систематичного проведення рубок догляду, лісовідновлювальних заходів,
контролю санітарного стану насаджень та раціонального використання лісових
ресурсів. Позитивні зміни проявляються у підвищенні рівня лісистості території,
покращенні структури деревостанів, збільшенні середніх показників висоти та
діаметра дерев, а також у формуванні більш продуктивних і біологічно стійких
насаджень. Крім того, спостерігається тенденція до збереження та підвищення
біорізноманіття лісових екосистем, що має важливе екологічне значення для
підтримання стабільності природного середовища. Отримані результати
підтверджують ефективність застосованих підходів до ведення лісового
82
господарства та свідчать про доцільність подальшого впровадження комплексних
лісівничих заходів, спрямованих на підвищення продуктивності, екологічної
стійкості та природоохоронної цінності дубових насаджень.
11. Кліматичні умови досліджуваної території характеризуються помірно
континентальним типом клімату з теплим, подекуди жарким літом та відносно
м’якою зимою. Для регіону характерні помірні сезонні коливання температури,
однак у зимовий період періодично спостерігаються короткочасні сильні морози та
пізні весняні чи ранні осінні заморозки, які можуть негативно впливати на ріст і
розвиток окремих видів рослинності. Такі кліматичні умови загалом є
сприятливими для формування та розвитку дубових і мішаних лісових насаджень,
оскільки забезпечують достатню кількість тепла та вологи протягом вегетаційного
періоду. Водночас значні сезонні контрасти температур та періодичні прояви
несприятливих погодних явищ впливають на фізіологічний стан деревних порід, їх
продуктивність і здатність адаптуватися до змін навколишнього середовища.
Помірно континентальний клімат створює умови для формування багатого
видового складу рослинності та високого рівня біорізноманіття лісових екосистем.
Поєднання теплих вегетаційних періодів, достатнього зволоження та
різноманітних ґрунтових умов сприяє розвитку широкого спектра деревних,
чагарникових і трав’яних видів, що забезпечує стабільність та екологічну цінність
лісових біоценозів. Таким чином, кліматичні умови регіону є важливим чинником
формування структури, продуктивності та біологічної стійкості дубових
насаджень, а також визначають особливості ведення лісового господарства на
досліджуваній території.
83
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Майборода В.А., Стан дубових насаджень у лісовому фонді України та
перспективи їх відтворення / В.А. Майборода // Науковий вісник НЛТУ України. –
2010. − Вип. 20.12 - м. Львів.
2. Бондар О.Б., Сучасний стан дубових насаджень на притоках Ворскли у
межах Сумської області та особливості їхнього природного відновлення /
О.Б. Бондар, М.Г. Румянцев, О.В. Кобець, С.В. Сидоренко, В.С. Ющик //
Науковий вісник НЛТУ України, 2020, т. 30, № 4 - м. Львів. - С.27-34.
3. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського
Полісся : монографія. За ред. В.П. Краснова. Краснов В.П., Орлов О.О. & Ведмідь
М.М.. Новоград-Волинський: Вид-во «Новоград», 2009.
4. Білоус М.М., Піхало О.В., Білоус В.М. Видовий склад лісових культур на
сільськогосподарських землях Східного Полісся. http://www.nbuv.gov.ua/e-
journals/Nd/2012_7/12bmm.pdf , (дата звернення: 17.03.2026).
5. Возьняк А. М, Сорока М.І. Синтаксономія та синфітосозологічна
категоризація чорновільхових лісів Західного Поділля. Львів: РВВ НЛТУ України.
2013. №11. URL: http://webcache.googleusercontent.nbuv.gov.ua/j-
pdf/Nplanu_2013_11_11 (дата звернення: 12.04.2026).
6. Гайова Ю.Ю. Лісова рослинність з участю Daphne cneorum L. на території
Черкасько-Чигиринського геоботанічного району. Науковий вісник НЛТУ України.
2013. № 23(7). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/lisova-roslinnist-z-uchastyu-
daphne-cneorum-l-na-teritoriyi-cherkasko-chigirinskogo-geobot (дата звернення:
12.02.2024).
7. Гончаренко І.В. Методичні аспекти еколого-флористичної
класифікації.2003. URL: https://www.researchgate.net/Metodicni_aspekti_ekologo-
floristicnoi_klasifikacii (дата звернення: 15.03.2026).
8. Гриник Г.Г. Моделі динаміки надземної фітомаси дерев ялини
європейської залежно від їхніх таксаційних показників у переважаючих типах
84
лісорослинних умов Полонинського хребта Українських Карпат. Науковий вісник
НЛТУ України. 2018. Т. 28, № 2. С. 9-19. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2018_28(2)__3. (дата звернення: 12.02.2023).
9. Дебринюк Ю.М., Веремчук Ю.С.. Посівна якість насіння Pinus sylvestris L.
у насадженнях західного регіону України. Наукові праці Лісівничої академії наук
України, 2021 р. Вип. 22. С. 98-107. URL:
https://ucfb.info/fileadmin/user_upload/Posivna_jakist_nasinnja_Pinus_sylvestris_L._u
_nasadzhennjakh.pdf (дата звернення: 16.03.2026).
10. Дробович А.В. Продуктивність чистих та змішаних насаджень сосни
звичайної в умовах ДП «Попільнянське ЛГ»: кваліфікаційна робота: 205 лісове
господарство. Житомир, 2013. URL:
http://ir.polissiauniver.edu.ua/bitstream/123456789/4568/7/SPEG_2013_33.pdf (дата
звернення: 23.03.2026).
11. Заїка В.К., Кендзьора Н.З. Біологічна продуктивність сосни звичайної в
лісових культурах Розточчя. URL: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/Lisove-
gospodarstvo-l-p-d-promyslovist/2007_33/33_24-28.pdf (дата звернення: 16.03.2024)
12. Заячук В.Я. Дендрологія: Підручник. Л.: Апріорі. 2008. 656с.
13. Інженерно-геологічні умови Черкаської області. URL:
https://geotop.com.ua/injenerno-geologicheskie-usloviya-cherkasskoy-oblasti_ua.php
(дата звернення: 10.04.2024).
14. Кімейчук І.В., Радько Р.П., Хрик В.М., Левандовська С.М.,
Соколенко К.І., Ребко С.В. Оцінка стану лісових культур, створених на
перелогових землях Рівненщини. Агробіологія. 2021, № 2. URL:
https://rep.btsau.edu.ua/bitstream/BNAU/7162/1/Otsinka%20stanu%20lisovykh%20kul
tur.pdf (дата звернення: 10.04.2026).
15. Комплексне лісогосподарське районування України і Молдавії/
Генсирук С.А., Шевченко С.В., Генсирук С.А., Бондарь В.С. К. Вид-во «Наук.
Думка», 1981.
85
16. Культури сосни звичайної в Україні : монографія / К. : Гордієнко М.І.,
Шлапак В.П., Гойчук А.Ф, Рибак В.О., Маурер В.М., Гордієнко М.Н. &
Ковалевський С.Б. Вид-во Ін-ту аграрної економіки УААН.2002.
17. Лакида П. І., Биченко В. Б. Лісівничо-таксаційна характеристика дубових
деревостанів Придніпровського правобережного лісостепу. Науковий вісник НЛТУ
України. 2017. Вип. 27(5). С. 1–14.
18. Ловинська В.М., Балабак А.Ф., Маслікова К.П., Молибога А.С.
Лісівничо-таксаційна характеристика соснових деревостанів в умовах
Лівобережного Придніпровського Степу України. Збірник наукових праць
Уманського національного університету садівництва. 2015. Вип. 87(1). С. 30-36.
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/zhpumus_2015_87%281%29__(дата звернення:
12.04.2026).
19. Миклуш С.І., Слижук В.В., Миклуш Ю.С. Лісівничо-таксаційні
показники рівнинних букових насаджень Буковини. Науковий вісник НЛТУ
України. 2016. Вип. 26.7. С. 9-15. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2016_26
(дата звернення: 12.04.2026).
20. Мусієнко С.І., Румянцев М.Г., Лук'янець В.А., Тарнопільська О.М.,
Бондаренко В.В., Ющик В.С. Стан і продуктивність соснових насаджень
Лісостепової частини Харківщини. Науковий вісник НЛТУ України, 2021, т. 31, №
6. С. 41-47. https://nv.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/2374 (дата звернення:
20.03.2026).
21. Особливості формування високопродуктивних березово-соснових
деревостанів Західного Полісся : монографія / В.М. Гончар, Л.І. Копій,
О.М. Клименко, С.Л. Копій. – Рівне : НУВГП, 2018. – 202 с.
22. Остапчук О.С. Сучасний стан дубово-ялинових культур південної
частини Правобережного Лісостепу України. Науковий вісник НЛТУ України. 2015.
Вип. 25.10. С. 81-87. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2015_25. (дата
звернення: 12.03.2026).
86
23. Остапчук Ю.В., Федонюк Т.П. Ріст, розвиток та продуктивність культур
сосни звичайної в найбільш типових умовах місцезростання в ДП «Житомирське
ЛГ» URL: https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/04/11-1.pdf (дата
звернення: 15.06.2026).
24. Проект організації та розвитку лісового господарства Державного
підприємства «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Черкаського
обласного управління лісового та мисливського господарства. Державне агентство
лісових ресурсів України, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче
об’єднання, Українська лісовпорядна експедиція. Ірпинь. 245 с., 2014.
25. Типологія лісів Українських Карпат/ Герушинський З.Ю. Навч. посібн.
Львів : Вид-во «Піраміда». 1996. 208 с.
26. Хомюк П.Г. Максімов С.О. Динаміка радіального приросту стовбурів
дерев в окремих лісорослинних умовах на осушених лісових ділянках Рівненщини.
Науковий вісник НЛТУ України. 2015. Вип. 25.10. С. 27-32. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2015_25 (дата звернення: 12.04.2026)
27. Юрків З.М. Перспективи підвищення продуктивності лісів України
методами лісової селекції та лісового насінництва. Інтернет видання «Наукове
мислення». м. Вінниця, Україна. URL:
https://naukam.triada.in.ua/index.php/konferentsiji. (дата звернення: 15.03.2024).
28. Dyderski, M. K., Paź, S., Frelich, L. E., & Jagodziźski, A. M. (2018). How
much does climate change threaten European forest tree species distributions. Global
Change Biology, 24(3), 1150–1163. https://doi.org/10.1111/gcb.13925
29. Hlásny, T., Krokene, P., Liebhold, A., Montagné-Huck, C., Müller, J., Qin, H.,
& Viiri, H. (2019). Living with bark beetles: Impacts, outlook and management options.
From Science to Policy, 8. https://doi.org/10.36333/fs08
30. Toreti, A., Bavera, D., Acosta Navarro, J., Arias-Muñoz, C., Barbosa, P., De
Jager, A., & Salamon, P. (2023). Drought in Europe – August 2023. Publications Office
of the European Union, Luxembourg.
https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/handle/-JRC135032
87
31. Xanke, J., & Liesch, T. (2022). Quantification and possible causes of declining
groundwater resources in the Euro-Mediterranean region from 2003 to 2020.
Hydrogeology Journal, 30, 379–400. https://doi.org/10.1007/s10040-021-02448-3
32. Aleksandrowicz-Trzcińska, M., Drozdowski, S., Studnicki, M., & Żybura, H.
(2018). Effects of Site Preparation Methods on the Establishment and Natural-
Regeneration Traits of Scots Pines (Pinus sylvestris L.) in Northeastern Poland. Forests,
9(11), 717. https://doi.org/10.3390/f9110717
33. Przybylski, P., Konatowska, M., Jastrzębowski, S., Tereba, A., Mohytych, V.,
Tyburski, Ł., & Rutkowski, P. (2021). The Possibility of Regenerating a Pine Stand
through Natural Regeneration. Forests, 2021, 12. https://doi.org/10.3390/f12081055
34. Gerstenberg, T., Baumeister, C. F., Schraml, U., & Plieninger, T. (2020). Hot
routes in urban forests: The impact of multiple landscape features on recreational use
intensity. Landscape and Urban Planning. 203, 103888.
https://doi.org/10.1016/j.landurbplan.2020.103888
35. Cuesta, B., Rey Benayasa, J.M., Gallardob, A., Villar-Salvadora, P., González-
Espinosac, M. (2012). Soil chemical properties in abandoned Mediterranean cropland
after succession and oak reforestation. Acta Oecologica, 38: 58–65.
https://doi:10.1016/j.actao.2011.09.004
88
ДОДАТКИ
89
ДОДАТОК А
Рисунок А.1 – Дослідження пробних ділянок
90
Рисунок А.2 – Визначення таксаційних параметрів на пробній площі № 9
91
Рисунок А.3 – Визначення висоти деревостану на пробній ділянці № 8
92
Рисунок А.4 – Пробна ділянка № 1
MIHICTEPCTBO OCBITH I HAYKM YKPAİHM
YEPKACLKIM EPXABHMMT EXHOJIOIYHWM VHIBEPCUTET
akyıbTeT TeXHOJOriĂ, ŐyniBHMITBa Ta paLOHaTBHOro
(Hagsa þakynsTeTy) ipipo1OKOPHCTYBaHHA
Kaoenpa icoBoro rocnOnapcTBa Ta pauiOHaTBHOro
nOBHa Ha3Ba kadenpu ipupo1OKOPHCTYBaHHg
«lo3 axHCTY 1OnyneHO»
3aB. KadexpH JIIPII
I. A. YeMepHc
miannc) (iHİuianu, npisBHume)
2026p.
TPAOIYHAJ OKYMEHTAIIA
AO KBanihikauižHoi po60TH
Őa ka JIa Bp
(oCBiTHBO-KBanihikauiÄHHÄ piBCHB)
HaT eMy: JiciBHH4a xapaKTepHCTHKa TBepI0THCTAHHX NOpin
JIuCAHCbKOro JiCHHUTBA KopcyHb-IlleB4eHKİBCbKoro
HanTiCHHUTBA iniï «leHTpaIbHHi JicOBHỶ o¢ic» AIl «JlicH
YKpaïHD>
(Ha3Ba TeMH 3riNHO 3 HakazOM)
BHKOHaB: 3106yBay BHIIOi ocBiTH 4 Kypcy,
rpynu JIT-27cK
CneuiaIbHOCTİ:
205 «JIlicoBe rocInogapCTBO»
(unop i HaIBa HanpaMy niaroTOB KM, CneuianbHOcTi)
XMeJbHHIBKHÝ OneKcaHỊp BoraaHOBHY
(npisBHuue, iM'a, no 6aTbKORi 3n06y Baya BHLLoï OcBiTH)
Kepissinx iuy CBITMaHa KJIIOYKA
(n pisBue Ta iHiuianu)
HopMoKOHTpOMb, IHrpina 4YEMEPHC
(npisBHue Ta iniuianH)
3acBinyyIO, IIO y uižK BaIiQikauiňHIĂ poóoTI HeMaE 3aio3M4eHb 3 Inpalb İHIHX aBTOpİB
Oe3 BinnOBiIHHX IIOCHIIaHb
3n06yBay BHIUoi oCBiTH
(niague
Yepkacu 2026 poxy
1
Слайд 1
Слайд 2
2
Слайд 3
Слайд 4
3
Слайд 5
Слайд 6
4
Слайд 7
Слайд 8
5
Слайд 9
Слайд 10
6
Слайд 11
Слайд 12
7
Слайд 13
Слайд 14
8
Слайд 15
Слайд 16
9
Слайд 17
Слайд 18
10
Слайд 19
Слайд 20
11
Слайд 21
Слайд 22
12
Слайд 23
Слайд 24
13
Слайд 25
Слайд 26
14
Слайд 27
Слайд 28