Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9867| Назва: | Поширення та шкодочинність омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях міста Черкаси |
| Автори: | Максимчук, Руслан Тарасович Стецьків, Роман Вікторович |
| Ключові слова: | лісівничо-таксційні показники;санітарні рубки;захист лісу;шкодочинність;поширення;санітарний стан дерев;омела біла |
| Дата публікації: | 5-чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 46 сторінок, 15 рисунків, 3 таблиці, 38 літературних джерел, додатки, мультимедійна презентація. Мета роботи – є дослідження поширення та шкодочинності омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях міста Черкаси. Об’єкт дослідження – соснові насадження міста Черкаси. У бакалаврській кваліфікаційній роботі було проаналізовано літературні джерела щодо біології та поширення омели білої, досліджено особливості поширення омели у соснових насадженнях міста Черкаси загалом та Черкаського бору зокрема. Оцінено вплив омели на ріст і санітарний стан дерев сосни звичайної, встановлено залежність ураження від віку, повноти та типу лісорослинних умов та обґрунтувати заходи щодо зменшення шкодочинності омели. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9867 |
| Розташовується у зібраннях: | 205 Лісове господарство (Лісове господарство) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ Р. Стецьків, 05.06.2026.pdf Restricted Access | 10.63 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
4 YEPKACbKHÄ CHERCASSY IEPKABHHË STATE TEXHOJIOTIHHĂ TECHNOLOGICAL YHIBEPCHTET UNIVERSITY 205 «JIicoBe rocnonapcTBO> Kapexpa JlicoBOTO rOcHOnapcTBa Ta paiioHaIEHOrO IDHpoIOKOPHCTYBaHHA A HOTAIISA Ha KBaIihikauiňny poõoTy 6akanaspa 3106yBaya BHUIoï ocBiTH CrenbKİBa PoMaHa BiKTOPOBHYa (mpi3BALe, iHiuianH) Ha TeMy: IlonpeHHA Ta IIKONOYHHHİCTb OMeNH 6iJOï (Viscumn album L) y cOCHOBHX HacanxeHHAX MİcTa YepkacH»» BunycKHa KBaniğikauižHa po6ora 6akanaspa: 46 c., 15 pHcyHKİB, 3 raőnHui, 38 IITepaTYPHHX LKepeJI, I0laTKH, MyIbTHMeJiĂHa IIpe3eHTais. Mera po6oTH – € MOCIİIKeHHA NOuHpeHHA Ta uKoNOYMHHOCTİ OMeIH 6i1oỈ (Viscum albumn L) y coCHOBHX HacaKEHHAX MICTa YepkacH. 06'eKT 10CJIiIKeHHA cOCHOBİ HacankeHHA MİCTa MepkacH y őakanaBpcbKiž KBalioikauiňHiŇ poồoTİ ŐyIo IIpoaHaIİ3OBaHO JiTepaTYpHİ IKepela uoN0 6io10riï Ta noIHpeHHA OMeIH inoi, n0cIinkeHO Oco6JIH BOCTi nOIHpeHHA OMEJIH y coCHOBHX HacaIKeHHAX MiCTa YepKacH 3araIOM Ta YepKacbKoro 6opy 30KpeMa. OuiHeHO BIJIHB OMeIH Ha picr ic anirapHuň cTaH 1epeB coCHH 3BHYažHoi, BCTAHOBJIeHO 3aJIeKHİCTB YpaxeHHA Bİn BİKY, NOBHOTH Ta THIY IİCopo cIHHHHX yMOB Ta o6rpyHTYBaTH 3aXOIH IOI0 3MeHIIEHHA IIKONO4HHHOCTi OMeJIH. Kaovosi cno8a: JICIBHHY0-TAKCIIŽHI IIOKA3HHK, OMEJIA EIJIA, CAHITAPHIM CTAH IEPEB, IIOLLIIPEHHA, IKOIO4HHHICTE, 3AXHCT JIICY, CAHITAPHIP YBKM. PoMaH CreBKİB (npisBHIe, İM'a) 2026 p. YEPKACLKHŇ CHERCASSY STATE AEPKABHMĂ TECHNOLOGICAL TEXHOJIOrI4HHM UNIVERSITY YHIBEPCHTET cneuiaIbHİCTH 205 «<JlicOBe rocnonapcTBO) Kadenpa JlicoBoro rocnnapcTBa Ta pauioHAJIbHOrO IpupoIOKOPHCTYBaHHA BIITYK Ha KBAnipikauiňny poốoTy őakalaspa 310yBa4a BHUIoï ocBiTH CrebKiBa PoMaHa BiKTOPOBHYa (npisBuuIe, iM'a, no-6aTbKOBi 3no6y Ba4a BHuoi ocBiTH) Ha TeMy: «louHpeHHA Ta uuKOJo4HHHİCTb OMeNH őinoï (Viscum albun L) y coCHOBHX HacankeHHAX MİCTa Yepkacu» IIpencTaBneHa KBaJiihikauižHa po00Ta CTelbKİBa P.B. BİJOBİIae ycİM BHMOoraM 3aB1aHHA. TlpencTaBI©Ha bakanaBpcbKa poőora e akTyaTBHMM 1 npakTHYHO 3HaYYllHM NOCIIIKeHHAM, npHCBAYeHHM BHBYeHHIO NOHpeHHA Ta UKOJ04HHHOCTI OMeJIH 6in0i (Viscum album L.) y coCHOBHX HacanKEHHAX MİcTa MepkacH. B ocTaHHİ poKH npo6neMa ypaxeHHa nepeBHHX pocnMH OMeNOHO HaốyBae oco6nHBOŤ aKTyaNLHOCTİ y 3B'A3Ky 3i 3MIHaMM KIİMaTy, nocIaőneHHAM XHTTEBOrO CTaHy 1epeBOCTaHIB Ta 3poCTaHHAM aHTponoreHHOro HaBaHTaxeHHA Ha MiCBKİ eKOCHCTeMH. POMaH BikTopOBH4 y npoIeci BMKOHaHHA po60TH npoNeMOHCTpyBaB HaneKHHM piBeHb BOJIOJİHHA TeopeTHYHMM MaTepianoM, yMIHHA npauiOBaTH 3 noJEbOBHMH MaTepianaMH. 3a06yBay nposBHB 31aTHÍcTb A0 aHani3y, cHCTeMaTH3auii Ta y3aranbHeHHA OTPuMaHHX pe3ynbTaTIB 10CMiMKEHb. y pobori 3HaYHy yBary npuiMeHO BHB4CHHIO Őio1ori4HHX oco6nHBocTeň OMeH õinoi, MexaHİ3MİB ii noUHpeHHA Ta BIlBy Ha 1epeBa-rocnonapi. IlpoBeneHO OİHHOBaHHA pİBHA ypaxeHHA COCHOBX HacanKeHb, BH3HaYEHO CTYIiHb NOUHpeHHA OMeJIH Ha nociinHHX AiIAHKax Ta npoanani3OBaHO ï BIJIHB Ha caHİTapHHÝ craH i KHTTE3AnaTHİCTb 1epeB. Ha iijcTaBI OTpHMaHHX pe3ynbTaTIB 3aiponoHOBaHO npakTHYHİ peKOMeHjauii o6MeKeHHA noiHpeHHA OMeJIH 6inoi Ta IiNBHLeHHA eheKTHBHOCTİ 10MAAY 3 MICLKHMH JicOBMMH eKOCHCTeMaMH. PoooTa yITKO CTpyKTYpoBaHa, Mae oorpPyHTOBaHy MeTy Ta 3aBņaHHA 10cIinKEHHA, noriYHO nooynoBani pozainn, apryMeHTOBaHİ BMCHOBKM Ta npakTHHİ peKoMeHAaui. Mareplan BMKIaNCHO rpamoTHO, 3 10TpHMaHHAM BHMOr no odopMJeHHAK BaniğikauižHHx po6iT. 3aranbHa ouiHKa KBaniqikauiňHoï poőotH Ta BHCHOBOK KepiBHHKa npo MOKNMBİcTb AonyCKy poborH 10 3axHCTY nepen EK. BBaxao, lo 6akanaBpCbKa KBaniğikauiňHa pooora BİNNOBİNae BCTaHOBJeHHM BHMOraM, 3aciyrOBy€ Ha oĻIHKy «BİJMİHHO», a iï aBTop Ha npuCBOCHHA OCBİTHboro cTyneHA õakanaBpa 3a cneuianbHİCTIO 205 «JTicoBe rocnonapcTBO». KepiBHHK: K.C.-T.H., 10uEHT (nocana, B4CHe 3BaHHA, B4CHHṁ CTYniHL) PycnaH MAKCHMYYK (ninunc) (iM'a, npisBuuie) 2026 p. PEIEH31A Ha KBAJIihikauiňny poõoTy őakaiaBpa 3106y Ba4a BHUIoi ocBiTH lepkacbKOro epxaBHorO TeXHOJIOr1YHOro pakybTeTY TexHOJJOTiM, ŐyjiBHHITBa Ta paijoHaJlbHOr0 ipupoNOKyoHcIBTeYp BCaHHTHeAT Y Kadenpu licOBOrO rOCIIONapcTBa Ta paliOHaJIbHOrO puponOKOPHCTyBaHHA cneuiaJIbHİCTb 205 <<JlicoBe rocnonapcTBO» (WHop Ta ia3Ba) CTeIbKİBa PoMaHa BiKTOPOBH4a (npisBnue. iM'9. no 6aTbKOBİ 310ốy Ba4a BHoi ocBiTH) Ha TeMy: IloiupeHHA Ta WKO104MHHİCTL OMeJTH ŐiJoi (Viscum album L.) y cOCHOBHX HacankeHHAX MİCTa 4epkacM». KBaiioIKaųiŽHa poooTa CKlanacTbCA 3 pozpaxy HKOBO-InOACHIOBalbHO1 3annCKH, AKa MICTHTb 53 cTopiHKM; rpaiyHoro maTepiany 20 cnaňniB npezeHTaLlii. BianoBinnicTE KBaJihikauiňnoï poooTH cneuiaJbHOCTi Ta 3aBAaHHIO KBanioikauiĂHa poõoTa noBHIcTKO BİJnOBİlae oCBİTHIÝ nporpaMI niiroTOBKM bakaiaBpa 3a cIneuiaIbHİCTIO 205 «JlicoBe rocnonapcTBO» Ta 1ocTaBJIeHOMY 3aB1aHHIO. 3MicT poõoTH y3roKyETbCA 3 0ópaHOIo TeMaTH KOIO, a lOCTaBJIeHI MeTa Ta 3aBlaHHA ycnilHO peami30BaHİ. AKTyanbHİCTE TeMH KBaJi)ikauiňnoï poõoTH Tema KBaJihikaiğHOi poooTH C akTyalbHOIO Ta Mac BaKJIHBe HaykoBO-IIpaKTHYHe 3HayeHHA. B ocTaHHI POKM OMena 6ina aKTHBHO IIOIUHpIOCThCA B HacanKeHHAX HaceneHHX nyHKTİB YkpaïHn, y TOMY 4HCHİ B MiCbKHX 3eNeHHX HacanxeHHAX MiCTa Yepkacn. YpaxeHHA NepeB coCHH 3BH9aŭHoÏ MeNOIO pu3BOJMTb 10 I10ciaoneHHAix KHTTCBOro CTaHy, 3HHKeHHA ipupocTy, noripuieHHS ICKOoparHBHHx Ta zaxuCHHX ()yHKJİÄ, a 3a 3Ha9HOro cTYneHA 3apaKEHHA MOKE CIIpuMHATH BCHXaHHA OKpeMMX rinoK i HaBiTb 3aruőenb 1epeB. Oco61M BOŤ aKTyalbHOCTİ IpO6JNeMa Haoy Bac B yMOBaX KJİmaTHHHHX 3MIH, ypbaHi3auiăHOrO HaBaHTaKeHHA Ta 3pocTaHHA KİJbKOCTİ OCIa6neHHx nepeBocTaHiB, AKI € CIIpHATJIHBHMH I1OUHpeHHA HaniBIlapa34THYHHX pocHH. l0cHiJKEHHA 3akoHOMIpHOCTeň nOWHpeHHA OMeJIH ŐiIoi Ta oiHKa ii uIKONO4HHHOCTİ e BaxJIHBHMH AIA po3p061eHHA epeKTHBHHX 3axoniB IO10 noKpaeHHs caHiTapHOro cTaHy cocHOBHX HacanKeH5 Ta niJBMIeHHA İX CTiŽKOCTİ. BinnoBinHiCTb CyacHOMy piBHIo po3BHTKY Hayku i TexHiKu KBaniikauiHa poõoTa BinOBİNac cy4acHOMY piBHIO pO3BHTKY IİciBHM4Oi Hayku Ta licOBOÏ )iTONaTOIOrii. Y poõoti BHKOPHCTaHO cyyacHİ İIxON OlIHIOBaHHA caHITapHOro cTaHy nepeBOcTaHİB, BH3HaYCHHA CTỴIeHA ypaxeHH3 1epeB oMeNOHO 6inoro Ta aHaIİ3Y iï BIJIHBY Ha KMTTEBHM CTaH cOCHOBMX HacankeHb. 3aralbHa xapaKTepHcTHKa KBaJiihikauiňHoï poõoTH Y poooTi HaBeleHO XapakTepuCTHKY Ilpupou0-KJIIMaTHYHHX yMOB MIcTa YepKacH Ta Oco6NHBOCTeṁ oopMyBaHHA MiCbKMX_ coCHOBHX HacanKEHb. IIpoaHaıi3OBaHO 6ionoriyHi 0co6NHBOCTi OMeJIH iJoi (Viscum album L), MexaHi3MH İi nouIHpeHHA Ta BIJHB Ha jepeBHI pocJIHHH. ABTOpOM npoBelCHO I1OJ1bOBİ J0CJiIKEHHA B COCHOBHX HacakeHHAX MICTa YepkacH, BH3HayeHO cTYIlIHb 1OHpeHHA OMeJIH, pIBeHb ypaKEHHA AepeB Ta oco61HBOCTI ii po3MiJICHHA B KpoHax coCHH 3BH4ańioi. Oco61HBY yBary npHỊineHO ouHuİ caHITApHoro CTaHy IepeB, BCTaHOBJICHHI0 3aJieKHOCTI M1K CTYIieHeM 3apaxKeHHA OMeJIOHO Ta KaTeropi€ko CTaHY JepeBOCTaHIB. y poóoTİ BHKOHaHO aHaii3 LWKONO4MHHOCTİO MeJIM OiIoi, OLiHeHO ii BIJIHB Ha picT i KHTTC31aTHICTb 1epeB, a TakoK 3anpoIOHOBAHO JpaKTHYHI pekoMeHNaLl|1 |oIo MOHITOpHHry, lpo¢iiaKTHKH Ta oôMeKEHHA IOUIMpeHHA OMenn B MICbKMX cOCHOBHX HacanKeHHAX. 3ayBaKeHHA A0 KBanihiKauiňnoïp oőoTH CyTTCBHX 3ayBaxeHb KBaJliikaųiŽHa poô0Ta HeMa€. BuCHOBOK IIpo Mipy oaxOBoï niNroTOBKH 3106yBa4a BHUoï ocBİTH Keaniqhikauiùna poóoma Cmneubkica PoMana Biknopoeu4a 6UKOHaHa Ha HaleHCHOMY nayKo80MY ma npakmuuHOMy picHi. Aemop npoòemOHCmpyea8 VMIHHA npauio8amu 3 HayKO6010 nimepamypoo, npocoðumu nonb06i dociòceHHA, 30iùcHIO6amu ouinKy caninapHo20 Cmany HacaòIcenb, aHai3yGamu ompuMaHỈ pe3ylbmamu na poóunu o0pyHmocaui GucHOGKu. 3òooyca4 nokaBac docmamniù picenb npoheciùnoi niòzomoeKu, 601oòiHHA cy4acH LMU MemodaMu JIiconamonozi4Hux dOCiðcenb ma 30amnicmb 6upiuyeanu npakmu4HỈ 3a6òana )y cpepi iicOG020 20Cn0òapcmea. 3aralbHHňB HCHOBOK IIpencTaBJJeHa KBaliiKaliňHa poooTa bakanaBpa BHKOHaHa Ha BHCOKOMy piBHİ 3 I0TPMaHHAM BHMOr BİJNOBİHHX HOPM Ta cTaHIapTiB. 3aciyroBy€ Ha ouiHKY «8idMİHHO» Ta MOKe ŐyTH IoyLIeHa 10 3axHCTY. Peuen3eHT VKPAIHH,. • AEPKA PANbHhe MCIA SIHA4AENPIKCAHCWbUKTEB 2026 p. O (iiADHCy pnE Ana AorymeHTie Ta HaknagHwx nMOi gn MIHICTEPCTBO OCBITMI HAYKM yKPAÏH YEPKACBKMṁ IEPKABIMÝ TEXHOJOTT4HMÖV HIBEPCHTET pakvlbTeT TeXHOJIOTIĂ, 6yiBHMIITBa Ta paųioHaJTbHOro npaponoKOpHCTYB aHHS Kadepa JicoBOTO TOCIIOJlapcTBa Ta paI[iOHaJTbHOTO IipMpolokopheTY BaHH8 «lo3 aery aonyleHO» 3aB. áhenpu JIrPII IHrpina 4EMEPAC (iuiuiaM. npizoMLIIe) 6 2026 p. IIOACHIOBAJIbHA 3AIIHCKA NO KBani)ikaıišnoï poõorn Ő aka JI a B pa (oCBITHb0-KBaidhıkauiinuii pincHb) Ha TeMy: <«llouIHpeHHH Ta IIKo,04HHHiCTE OMe.TH OiJoi (Viscum album L.)y coCHOBUX IHaca,CKCHHAX MicTa MepkacH»> (Ha3Ba 1CMU 3LHO HaKaRy ) BHKOHaB: 3100y BaY BMII|oi oCBİTH 4 Kypcy, rpyin JIr-27 CueiaJlbHOCTİ: 205 <JlicoBe ocnogapcTBO» (Unp I H3Ba HanpAMY DTOTOBKH, cncuianbHOCTi) CrenbkKİB POMaH BikTOpoBH4 KepiBunk Pycnan MAKCMMYYK (npBBule la ma) HopmOKOHTpOlb IHrpiza 4EMEPVC (ipiBMUlC Ta Hma) Peucu3eHT upaue ra iniua) 3acBinuyo. ulo y uiň KBanihikaiňniÄ pooơri HeMac 3ano3n4eHb 3 ipaus iHLIHx aBTopiB õe3 BİnOBiNHMX noCHNaHb 3,106y Bay BHIOi OCBİTH (OL0c) Hepkacu 2026 poky 2 MepkacBKHÄ1 epxaBHHÄ TeXHOJJOriAHÄy HİBepCHTeT OakynbTeT TeXHOIOriă, őyniBHMITBA Ta pauioHanbHOro IpHpo10KOpHCTyB aHHS (nOBHa HaI Ba) Kapenpa nicoBOrO rocInOnapcTBa Ta paujoHaBHOrO pupotaKOPHCTYBaHHA (nOBHa HaIBa) CneuianbHİCTb: 205 <«JlicOBe rOcnonapcTBO» 3ATBEPAKYIO 3aBiny pá4 Kahenpn JITPII IHpina IEMEPMC (niunmc) D3 2026 p. 3 A BIA HHA HAK BAJIIOIKALIÝHY POBOTy Cmeybkiea PoMaHa Bimoposu4a (npi3Buuue. iM'a. no 6aTbKOBİ 3a06y Baya BHULoi ocBİTH) 1. TeMa KBaniikauiňoï poõoTH KlloiHpeHHA Ta WKO104HHHÍCTH OMeTH 6inoï (Viscumn album L.) y COCHOBHX HacarxeHHAX MİCTa YepkacH» KepiBHHK KBaIiikauižHOỈ poooTH MakCHMYYK PycnaH TapacoBu4, K.C-r.H., 10ueHT 3aTBepNKeHİ Haka3OM YepkacbKOro 1epxaBHoro TeXHO10riHoro yHiBepcHTeTy Bin «17» 6epe3HA 2026 poKy No 59/03-03 2. TepmiH nO1aHHA KBaniğikauišHoi poóoTH 3A06yBayeM BNIoï ocsiTH 20.05.2026 p. 3. BHxiJHi naHiJ 0 KBaJIihikauišHoi poőoTH: n01CHHOBAIBHa 3annuCKa, cTpaTeriyHHĂ IpoeKT po3BATKy MiCTa epkacH, JIİTepaTypHỈ IKepena, hoTOMaTepiaIH. 4. 3MicT pospaxyH KO BO-n09CHIOBaNbHOï 3a nHCKH (nepenİK NHTaHb, Wo ix HaneKHTb po3poőHTH) BcTYIn. OMena õina (Vis cum album L.) AK akTop ociaőneHHA 1epeBOCTaHÍB: aHaiiTHHHM OrIAA, XapaktepucTHKa npHpoAHO-KIİMATHYHHX YMOB MiCTa YepKacH. 06 €KTH Ta MeTONHKa npoBeneHHA no1bOBHX poiT. Oco6IHBOCTİ NOUHpeHHA OMeNH 6inoi (Viscum album L) y coCHOBHX HacankeHHAX YepKacbKorO 6opy. BuCHOBKH Ta peKOMeHjauii licorocnonapCbKOMY BHpoÔHHUTBY. ChHcoOK BHKOpHCTaHHX IKepen. lonaTKH. 5. IleperiK rpaiuHoro MaTepiany (3 TOYHHM 3a3Ha4eHHAM o6OB' KpecieHb, InJIaKaTiB) Kapra-cxema TepHTopii Micra Yepkacn. IIpeseHTauia 6. Mara BHJa4İ 3aBIaHHAA o KBaJi¢ikauiäHoï poőoTH 16 TKOTOrO 2025 poOKy KAJIEHIAPHHÝ IJJAH TepMiH BHKOHaHHA Ne Ha3Ba eraiB BHKOHAHHA eTaniB 3/n KBaihikauižHoi poốoTH KBanihikauišHoİ IIpu po6oTH 1 OTpHMaHHA BHXiIHOTO 3aBIaHHA 16.02.26 p. BHKd 2 AHaJii3 niTeparypHHX IKepei 1 npuponHO- 1CTOPHHHX YMOB 23.02. – 06.03.26 p. BHKO 3 Po6oTa 3 akTHYHHM MaTepianoM 09.03. - 20.03.26 p. BHK 4 OnpauroBAHHA 3iőpaHoro hakTHYHOro Marepiaty 23.03. - 03.04.26 p. BHKd HanHcaHHS po3IUTİB poőoTH 06.04.- 24.04.26 p. BHK 6 KOMn'OTepHHÄ Haőip TeKCTy 27.04. - 08.05.26p. BHK 3aBepuieHHA Ta o¢opMneHHA poóoTH 11.05.26p. BHKO 3n06yBay BHILIOï ocBiTH POMaH CTELILKIB (ninnHc) (iM'A Ta npi3BHue) KepiBHuK KBanihikauižHoi po6oTH PycnaH MAKCHMYYK (niănuc) (im'aT a npi3BHe) 3 ЗМІСТ ВСТУП .............................................................................................................................. 4 1 ОМЕЛА БІЛА (VISCUM ALBUM L.) ЯК ФАКТОР ОСЛАБЛЕННЯ ДЕРЕВОСТАНІВ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ............................................................... 6 1.1 Омела біла (Viscum album L.) як біотичний чинник деградації хвойних насаджень .................................................................................................................... 6 1.2 Біолого-екологічна характеристика омели білої (Viscum album L.) .............. 10 1.3 Фактори поширення та шкодочинність омели білої (Viscum album L.) ........ 13 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ МІСТА ЧЕРКАСИ ......................................................................................................................................... 16 2.1 Кліматичні умови ............................................................................................... 16 2.2 Рельєф території ................................................................................................. 17 2.3 Ґрунтові умови .................................................................................................... 17 2.4 Характеристика соснових насаджень ............................................................... 18 3 ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬОВИХ РОБІТ ....................... 20 3.1 Об’єкт та програма дослідження ...................................................................... 20 3.2 Методика досліджень ......................................................................................... 20 4 ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ОМЕЛИ БІЛОЇ (VISCUM ALBUM L.) У СОСНОВИХ НАСАДЖЕННЯХ ЧЕРКАСЬКОГО БОРУ ......................................... 25 4.1 Аналіз поширення та інтенсивності ураження соснових насаджень омелою білою у м. Черкаси ................................................................................................... 25 4.2 Лісівничо-таксаційна структура соснових насаджень і закономірності їх ураження омелою білою .......................................................................................... 31 ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 39 РЕКОМЕНДАЦІЇ ........................................................................................................... 40 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................... 41 ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 45 4 ВСТУП У сучасних умовах ведення лісового господарства та функціонування урбанізованих екосистем особливої актуальності набувають питання збереження стійкості деревних насаджень. Одним із вагомих біотичних чинників, що негативно впливають на стан дерев, є омела біла (Viscum album L.) – напівпаразитична рослина, яка широко поширена в природних і штучних насадженнях України. Останніми десятиліттями в Україні, зокрема у лісах та зелених насадженнях міста Черкаси, спостерігається інтенсивне поширення омели, що супроводжується погіршенням санітарного стану деревостанів. Особливо вразливими до ураження є соснові насадження (Pinus sylvestris L.), які виконують важливі екологічні, рекреаційні та захисні функції у межах міського середовища. Омела, паразитуючи на деревах, порушує їх водний баланс, знижує інтенсивність росту, викликає деформацію гілок і поступове всихання. Уражені дерева стають більш чутливими до дії несприятливих факторів середовища, включаючи посуху, забруднення повітря та ураження іншими шкідниками і хворобами. Масове поширення омели в урбанізованих ландшафтах пов’язане з комплексом чинників, серед яких особливу роль відіграють зміни клімату, антропогенне навантаження, порушення структури насаджень та діяльність птахів – основних розповсюджувачів насіння. Місто Черкаси є показовим об’єктом дослідження, оскільки тут зосереджені значні площі соснових насаджень, які зазнають впливу як природних, так і антропогенних факторів. У цих умовах омела виступає не лише як паразит, але й як індикатор екологічних змін у насадженнях. Актуальність дослідження зумовлена значним поширенням омели білої у зелених насадженнях міста Черкаси, що супроводжується погіршенням їх санітарного стану та зниженням стійкості деревостанів. У зв’язку з цим виникає необхідність комплексного вивчення процесів ураження та всихання соснових насаджень у лісопарках, парках, скверах та інших елементах міської зеленої 5 інфраструктури. Особливого значення набуває встановлення закономірностей поширення омели, оцінка її шкодочинності та визначення факторів, що сприяють розвитку паразита. Метою роботи є дослідження поширення та шкодочинності омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях міста Черкаси. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань: - проаналізувати літературні джерела щодо біології та поширення омели білої; - дослідити особливості поширення омели у соснових насадженнях м. Черкаси; - оцінити вплив омели на ріст і стан дерев; - встановити залежність ураження від віку, повноти та типу лісорослинних умов; - обґрунтувати заходи щодо зменшення шкодочинності омели білої. Об’єкт дослідження – соснові насадження міста Черкаси. Предмет дослідження – поширення та вплив омели білої на стан соснових деревостанів. Практичне значення роботи полягає у розробці науково обґрунтованих підходів до покращення санітарного стану насаджень, зокрема шляхом оптимізації лісогосподарських заходів, підвищення біологічної стійкості соснових деревостанів та обмеження поширення омели. Таким чином, дослідження є своєчасним і відповідає сучасним потребам ведення лісового господарства та управління зеленими насадженнями в умовах урбанізованого середовища. 6 1 ОМЕЛА БІЛА (VISCUM ALBUM L.) ЯК ФАКТОР ОСЛАБЛЕННЯ ДЕРЕВОСТАНІВ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД 1.1 Омела біла (Viscum album L.) як біотичний чинник деградації хвойних насаджень В останні два-три десятиліття у зелених насадженнях міст України, захисних лісосмугах уздовж автомобільних доріг, а також у садово-паркових насадженнях спостерігається інтенсивне поширення омели білої (Viscum album L.). Це явище набуло масового характеру і розглядається як одна з актуальних проблем сучасного лісового та міського озеленення. Разом з тим історичні джерела свідчать, що омела була поширеною складовою природних лісових екосистем України ще наприкінці XVI століття. У той період її використовували у народній медицині, як корм для худоби, а також як клейку речовину для відлову дрібних птахів [1]. Отже, омела не є новим компонентом флори, однак сучасні масштаби її поширення суттєво відрізняються від історичних. Основними переносниками насіння омели є птахи [2], зокрема дрізд-омелюх (Turdus viscivorus) та омелюх (Bombycilla garrulus). В умовах України ці види не здійснюють далеких міграцій, а лише відкочовують у межах території залежно від наявності кормових ресурсів та погодних умов. Істотні зміни у шляхах їх міграції відбулися внаслідок антропогенного впливу, зокрема розвитку промисловості, урбанізації та скорочення площ природних лісів. У результаті цього традиційно лісові види птахів дедалі частіше освоюють урбанізовані території. За даними орнітологічних спостережень, до 90-93 % випадків реєстрації мігруючих омелюхів припадає саме на міські та сільські населені пункти, причому найбільша їх концентрація відзначається у великих містах. У цих умовах птахи демонструють високу адаптацію до антропогенного середовища: вони не уникають шуму, активно використовують штучні споруди (антени, лінії електропередач) та не реагують на 7 присутність людини. Це сприяє ефективнішому поширенню насіння омели в межах населених пунктів [3]. Цікаво, що до кінця XX століття омела практично не розглядалася як серйозний патоген у лісових екосистемах України. За наявними даними, ще у 1980- х роках масових уражень дерев цією рослиною-паразитом у лісах не фіксувалося. Однак, результати моніторингу стану лісів України, започаткованого УкрНДІЛГА з 1994 року, свідчать про поступове зростання її поширення. Уже наприкінці 1990- х років у Рівненській та Волинській областях було зафіксовано масове ураження насаджень берези повислої (Betula pendula), особливо на осушених у 1970-х роках землях [4]. Особливої уваги потребує поширення омели австрійської (Viscum album subsp. austriacum (Wiesb.) Vollm.), яка є підвидом омели білої [4 ] і в останні роки активно уражає соснові насадження. Цей підвид характеризується високою спеціалізацією до хвойних порід, зокрема сосни звичайної (Pinus sylvestris L.). Уражені дерева втрачають приріст, послаблюються фізіологічно, стають більш вразливими до інших патогенів і шкідників та нерідко всихають. У зв’язку з цим такі насадження часто підлягають проведенню санітарних рубок, оскільки вони виступають осередками подальшого поширення інфекції. Результати узагальнення даних моніторингу стану лісів України свідчать, що в останні роки найбільші масштаби поширення омели відзначені у соснових деревостанах Черкаської області. Зокрема, їх частка становила близько 86 % від загальної площі лісів України, уражених омелою у 2021-2022 рр., з подальшим зменшенням до 33 % у 2023 році та зростанням до 56 % у 2024 році. Така динаміка вказує на нерівномірний характер поширення паразита та значний вплив господарських заходів [5]. Коливання площ уражених соснових насаджень у значній мірі зумовлене обсягами проведення вибіркових санітарних рубок, основним критерієм яких є санітарний стан дерев, уражених омелою. Таким чином, зміни площ заселених деревостанів відображають не лише біологічні процеси, а й інтенсивність лісогосподарського втручання. 8 У межах Черкаської області омела виявляється переважно у стиглих та перестійних соснових насадженнях, хоча її наявність дедалі частіше фіксується і в середньовікових деревостанах. На піку поширення (станом на 2022 рік) встановлено, що близько 43 % уражених соснових насаджень мали повноту 0,3-0,6 із середнім віком близько 103 років, тоді як 52 % деревостанів характеризувалися повнотою 0,7-0,8 при середньому віці 74 роки. Високоповнотні насадження (0,9- 1,0) з ураженням омелою траплялися значно рідше і були зафіксовані на площі близько 127 га із середнім віком 72 роки [5]. Територіально уражені соснові насадження зосереджені переважно в межах м. Черкаси, зокрема в Черкаському бору. На рис. 1.1 представлено характерний осередок ураження сосни звичайної омелою білою, де добре видно розгалужені пагони паразита на гілках дерева-господаря. Для цих деревостанів характерна розрідженість та нерівномірна повнота. Підріст представлений переважно листяними породами, тоді як сосновий підріст трапляється поодиноко. Рисунок 1.1 – Осередок ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) омелою білою (Viscum album L.) (Фото Р. Стецьківа) 9 У біологічному аспекті омела на сосні заселяє переважно молодші гілки, вкриті ще відносно тонкою корою. У процесі розвитку паразита на місці проникнення формуються характерні морфологічні зміни: спочатку локальні потовщення тканин, які з часом перетворюються на вузлуваті нарости. Гаусторіальна система омели, імовірно, уникає смоляних ходів та ділянок із інтенсивним смолоутворенням, що спричиняє обхід провідних тканин і формування деформованих структур (рис. 1.2 ). Поступове розрідження стиглих і перестійних соснових деревостанів, особливо у багатших суборових та сугрудкових умовах, сприяє розвитку густого листяного підліску. Така структура насаджень створює сприятливі умови для перебування та переміщення основних розповсюджувачів насіння омели – дроздів та омелюхів, які активно використовують території правобережжя р. Дніпро як міграційні коридори [2]. У зимовий період плоди омели є важливим кормовим ресурсом для цих птахів, що додатково стимулює поширення паразита. Рисунок 1.2 – Ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris омелою білою (Viscum album L.) у Черкаському бору (фото Р. Стецьківа) 10 На рисунку зафіксовано осередок сильного ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), що виник унаслідок тривалого паразитування омели білої (Viscum album L.). У центральній частині гілки спостерігається сильне потовщення тканин (гіперплазія) – так званий «вузол омели». Наявні залишки зрізаних пагонів омели, що свідчить про спроби механічного видалення паразита. Чітко видно деформацію деревини та кори, включаючи розтріскування кори, напливи та нарости та некротичні ділянки. Присутні смоляні виділення (смолотеча) – реакція дерева на пошкодження. Уражена ділянка має ознаки вторинного інфікування (ймовірно грибного), що проявляється у вигляді темних і пухких утворень. Таке ураження призводять до порушення фізіологічних процесів у дереві та зниження його стійкості, що в подальшому спричинить всихання окремих гілок або всього дерева. 1.2 Біолого-екологічна характеристика омели білої (Viscum album L.) Омела біла (Viscum album L.) – вічнозелений, напівпаразитний, дводомний чагарник кулястої форми. Розвивається на гілках крони хвойних порід: багатьох видів роду сосна (Pinus L.), значно рідше – видів роду ялина (Picea A.) та модрина (Larix Mill.). Вік омели сягає 15-20 років, квітує та плодоносить омела щорічно, починаючи з 5–6-річного віку. В Україні дозрівання її плодів починається в кінці листопада й триває до кінця квітня, в цей період птахи поїдають плоди омели, поширюючи її насіння. Плід омели – куляста несправжня ягода діаметром 7-10 мм, яка містить вісцин – клейку речовину, так званий «пташиний клей». Насіння поширюється різними видами птахів – кропив’янка чорноголова, синиця велика та синиця чорна, але найпоширенішими є два види – дрізд та омелюх (рис. 1.3). Ці птахи поїдають лише соковитий клейкий міжплідник ягід, насіння приклеюється до дзьобів, і згодом птахи звільняються від нього, обтираючи дзьоби об гілки в кронах дерев. 11 Рисунок 1.3 – Дрізд-омелюх поїдає плоди омели (Vіscum album) (Фото Р. Стецьківа) Омела біла в соснових насадженнях колонізує спочатку домінантні дерева, які характеризуються найбільшими кронами, що забезпечує їй кращі умови водно- мінерального живлення. Поглинання води й поживних речовин із дерева-живителя триває навіть під час зимового спокою, коли їх надходження з ґрунту до крони не відбувається, що викликає ослаблення дерев сосни. В умовах зміни клімату омела посилює гідротермічний стрес соснових насаджень, зумовлюючи збільшення кількості загиблих від посухи дерев. Дефіцит вологи зумовлює закриття продихів на хвої, що значно зменшує асиміляцію вуглецю деревами, а синтез вуглеводів зменшується майже втричі. Крім того, у хвої дерев сосни, колонізованих омелою, впродовж вегетаційного періоду, з квітня до жовтня, зменшується вміст хлорофілу в хвої, що спричиняє втрату приросту [6]. В Україні сумарна площа соснових лісів, уражених омелою сягає близько 13,5 тис. га, з них у Поліссі – близько 2,1 тис. га та в Лісостепу – 11,4 тис. га [4]. Уражуються переважно пристигаючі, стиглі та перестійні чисті соснові насадження. Відносна повнота деревостанів є одним із визначальних факторів сприятливості умов для поширення омели австрійської в сосняках. Вплив цього параметра є як прямим так і опосередкованим – розріджені насадження сприяють кращій освітленості омели в кронах дерев та є більш привабливими для птахів, які поширюють її насіння. Франтішек Лоренц та Адам Веле у своїй публікації [7] 12 дійшли до висновку, що зменшення обороту рубки може бути одним із заходів стримування поширення омели в сосняках Центральної Європи. Поширення омели білої в соснових лісах України варто визнати загальнодержавною проблемою [8]. Небезпека полягає в тому, що вид уражує дерева сосни з верхніх частин крон, й у віці кущів омели 2-4 роки вона взагалі непомітна з землі під час проведення візуальних спостережень (рис. 1.4). а) б) Рисунок 1.4 –16-річні кущі (а) та 3-річна особина (б) омели білої у Черкаському борі (фото Р. Стецьківа) У 2018 році канд. біол. наук О. Орловим [1] у природному заповіднику «Древлянський» (Житомирська обл., смт Народичі) було зафіксовано, що за 6 років відбулося значне погіршення санітарного стану 95-річного деревостану сосни, в якому нині переважають дерева IV категорії й значна кількість дерев V та VI категорій санітарного стану (тобто, сухостій). Рубки на даній ділянці, як і в цілому в заповіднику, не проводяться, що сприяє розселенню омели на навколишні насадження. Науковцями здійснено оцінку віку середніх за розмірами кущів омели в заповіднику (D до 40 см) – він становить 13-15 років. За оцінкою науковців [9, 10], омела становить значну небезпеку для соснових насаджень, у т. ч. в об’єктах природно-заповідного фонду. Подібний висновок також зроблено лісопатологами в сусідній Польщі, де уражених нею сосняків нараховується більше 75 тис. га [11, 12]. За оцінкою польських лісопатологів, за візуального підрахунку омели в кронах 13 сосни з поверхні землі недоврахування кількості особин цього напівпаразиту перевищує 50 %, і це переважно молоді рослини [13]. Тому подібні підрахунки слід проводити на звалених модельних деревах, що, на жаль, в умовах заповідника неможливо. В експлуатаційних лісах та в лісах інших категорій, де дозволені рубки, вирішення даної проблеми полягає в проведені санітарно-оздоровчих заходів, переважно санітарних рубок [14]. У природно-заповідному фонді слід проводити моніторингові спостереження за омелою, в заказниках – санітарно-оздоровчі заходи, отримуючи відповідні ліміти. Важливе значення у формуванні осередків ураження мають морфологічні особливості крони дерев. Зокрема, кут відходження гілок від стовбура, їх просторове розміщення та ступінь освітлення визначають ефективність закріплення та розвитку омели. Збільшення кута між гілкою і стовбуром створює більш сприятливі умови для затримання насіння та його проростання, що підвищує ймовірність ураження дерева. Натомість у щільних насадженнях або в умовах зімкнутого пологу, де дерева витягнуті у висоту і мають компактну крону, омела поширюється значно слабше. У таких умовах сформовані осередки інфекції часто є нестійкими та відмирають через дефіцит світла [15]. 1.3 Фактори поширення та шкодочинність омели білої (Viscum album L.) Поширення омели білої (Viscum album L.) у сучасних умовах визначається комплексною взаємодією кліматичних, біологічних та антропогенних чинників. Одним із ключових факторів є зміна клімату, зокрема підвищення середньорічних температур і формування м’яких зим, що сприяє успішній перезимівлі популяцій птахів – основних розповсюджувачів насіння омели. Це зумовлює посилення процесів розселення паразита та зростання його популяції. Омела чинить істотний вплив на фізіологічний стан рослини-господаря, передусім через порушення водного балансу. У зв’язку з високою інтенсивністю транспірації її часто визначають як «паразит транспірації» [17]. Відновлення 14 уражених дерев є обмеженим навіть за покращення умов середовища, що пов’язано з морфологічними особливостями крони, зокрема моноподіальним типом росту пагонів, який стримує формування нової асиміляційної поверхні (рис. 1.5). Рисунок 1.5 – Ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) омелою білою (Viscum album L.) з формуванням пагонів паразита На рисунку представлено гілку сосни звичайної яка уражена омелою білою. Видно розгалужені пагони паразита та місце його прикріплення до гілки, що супроводжується деформацією тканин. Подібні ураження призводять до ослаблення дерева та порушення його фізіологічних процесів. Шкодочинність омели особливо проявляється у стресових для рослини- господаря умовах, зокрема під час посух. У цей період дерево знижує інтенсивність транспірації шляхом закриття продихів, тоді як омела продовжує активно випаровувати воду. Це призводить до посилення водного дефіциту, викликає в’янення, часткове або повне зневоднення тканин і, як наслідок, відмирання окремих органів дерева. Уражені рослини характеризуються такими симптомами, як суховерхість, атрофія або гіпертрофія тканин, а також формування «відьминих мітел» [17, 18]. 15 Значну увагу у наукових дослідженнях приділено хімічним методам боротьби з омелою. Зокрема, експерименти, проведені у США та Канаді, показали, що застосування гербіцидів може забезпечувати різний ступінь ефективності. При наземному внесенні ефективність обробки досягала до 90 %, тоді як при авіаційному способі вона була нижчою і залежала від розміщення омели в кроні дерева [19-21]. Для боротьби застосовували різні групи препаратів, зокрема похідні 2,4-Д, дікамбу, МСРА, а також контактні гербіциди (грамоксоне, кармекс), які демонстрували різну ефективність і ступінь впливу на рослину-господаря [22, 23]. Разом із тим застосування хімічних засобів обмежується через їх потенційний негативний вплив на довкілля та здоров’я людини. Це особливо актуально для міських та рекреаційних територій, де використання гербіцидів регламентується санітарними нормами [24]. Перспективним екологічно безпечним методом боротьби є введення регуляторів росту у стовбур дерева-господаря шляхом ін’єкцій. Цей спосіб дозволяє локально впливати на паразита без значного негативного впливу на навколишнє середовище та вже застосовується у практиці лісогосподарських заходів [25]. До ефективних заходів обмеження поширення омели належать також санітарні рубки (від видалення окремих гілок до суцільних рубок), формування мішаних і стійких насаджень, створення буферних смуг, а також використання біологічних методів, зокрема антагоністичних грибів і комах [24, 26, 27]. Таким чином, поширення омели білої та рівень її шкодочинності визначаються сукупністю екологічних і біологічних факторів. Висока адаптивність паразита, ефективні механізми поширення та значний вплив на фізіологічний стан дерев-господарів обумовлюють необхідність комплексного підходу до вивчення та контролю цього явища в умовах лісових і урбанізованих екосистем. 16 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ МІСТА ЧЕРКАСИ Місто Черкаси розташоване у центральній частині України, в межах Правобережного Лісостепу, на правому березі річки Дніпро. Територія характеризується поєднанням природних та урбанізованих ландшафтів, що створює специфічні умови для формування та функціонування зелених насаджень, зокрема соснових деревостанів. Значна частина лісових насаджень у межах міста та його околиць належить до категорії рекреаційно-оздоровчих лісів, які виконують важливі екологічні, санітарно-гігієнічні та захисні функції. Водночас ці насадження зазнають значного антропогенного навантаження, що проявляється у рекреаційному впливі, фрагментації територій та зміні природних умов середовища. 2.1 Кліматичні умови Клімат міста Черкаси є помірно континентальним з теплим літом і помірно холодною зимою. Середньорічна температура повітря становить +9,5…+10,0 °C, середня температура липня – +20…+22 °C, а січня – -5…-6 °C [28, 29]. Абсолютні максимуми температур можуть досягати +35 °C, а мінімуми знижуватись до – 20°C [29]. Річна кількість опадів становить у середньому 520-600 мм, причому їх основна частина припадає на теплий період року [28]. Найбільша кількість опадів спостерігається у червні-липні, а найменша – у зимові місяці. Тривалість вегетаційного періоду становить близько 200-210 днів, а сума активних температур (>+10 °C) сягає 2500-2800 °C [30]. Такі умови є сприятливими для росту сосни звичайної, однак періодичні посухи, особливо у другій половині літа, можуть негативно впливати на її фізіологічний стан. Відносна вологість повітря становить у середньому 70-75 %, з тенденцією до зниження у літній період. У поєднанні з високими температурами це створює умови водного стресу для дерев, що підвищує їх сприйнятливість до ураження омелою. 17 2.2 Рельєф території Рельєф району дослідження є складним і різноманітним, що пов’язано з його розташуванням у межах Канівського горбогір’я – одного з найбільш виразних геоморфологічних утворень України. Цей регіон характеризується значною розчленованістю поверхні, наявністю ярів, балок, вододілів і схилів різної крутизни [31]. Абсолютні висоти коливаються в межах 80-220 м над рівнем моря, при цьому правобережна частина має більш підвищений і хвилястий рельєф порівняно з лівобережною [32]. Схили часто мають різну експозицію, що зумовлює мікрокліматичні відмінності та впливає на умови зростання деревних порід. Рельєф значною мірою визначає гідрологічний режим території, зокрема стік поверхневих вод і зволоження ґрунтів. У пониженнях та балках формуються більш вологі умови, тоді як на підвищеннях – більш сухі, що впливає на склад і стан деревостанів. 2.3 Ґрунтові умови Ґрунтовий покрив території міста Черкаси та прилеглих лісових масивів представлений переважно дерново-підзолистими та сірими лісовими ґрунтами, сформованими на лесових і супіщаних відкладах [33]. У межах соснових насаджень поширені дерново-підзолисті супіщані ґрунти, що характеризуються відносно низькою родючістю, кислою реакцією середовища та недостатнім вмістом гумусу (1,0–2,0 %); сірі лісові ґрунти, які мають вищу родючість і кращі водно-фізичні властивості; піщані та супіщані ґрунти терас Дніпра, які відзначаються низькою вологоємністю та швидким висиханням. Для цих ґрунтів характерна неоднорідність водного режиму: у літній період часто спостерігається дефіцит вологи, що створює стресові умови для рослин. Це, у свою чергу, знижує їх стійкість до біотичних факторів, зокрема до ураження омелою. 18 На більш родючих ділянках формуються густі підліски з листяних порід (черемха, бузина, ліщина), що сприяє поширенню омели через активізацію орнітофауни. 2.4 Характеристика соснових насаджень Соснові насадження міста Черкаси представлені переважно культурами сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), які створені на землях, що раніше використовувалися у сільському господарстві або були заліснені штучно. Більшість насаджень належать до середньовікових, стиглих і перестійних, із повнотою 0,5-0,8. Для них характерна нерівномірна структура, наявність прогалин та розвинений підлісок. У межах міста значна частина сосняків виконує рекреаційні функції, що супроводжується ущільненням ґрунту, пошкодженням підросту та зміною природних умов. Це призводить до ослаблення дерев і підвищення їх уразливості до ураження омелою. Відповідно до ботаніко-географічного районування Черкаський бір належить до Дністерсько-Придніпровського регіону Субпонтійської флористичної провінції. Цей регіон характеризується поєднанням елементів лісової та степової рослинності, що зумовлює високу різноманітність флори та специфічні умови формування рослинного покриву. Досліджувана територія розміщена в межах урочища «Черкаський бір» – унікального природного комплексу, який виконує важливі екологічні, рекреаційні та природоохоронні функції. Черкаський бір є складовою частиною однойменного об’єкта Смарагдової мережі, що включений до міжнародної природоохоронної ініціативи Emerald Network (рис. 2.1). Належність території до Смарагдової мережі свідчить про її високу природоохоронну цінність, зумовлену наявністю рідкісних та типових для регіону біотопів, а також значною роллю у збереженні біорізноманіття. У цьому контексті дослідження стану деревних насаджень, зокрема ураження сосни звичайної омелою білою, є важливим як з лісівничої, так і з екологічної точки зору. 19 Рисунок 2.1 – Картосхема урочища «Черкаський бір» (основний масив соснових насаджень виділено кольором) Географічно територія знаходиться неподалік південної межі Канівських дислокацій і межує з болотним масивом Ірдинь на півночі, який природно відокремлює основну частину Черкаського бору від Мошногірського кряжу. Таким чином, природно-кліматичні умови м. Черкаси характеризуються достатнім тепловим забезпеченням, помірним зволоженням та складним рельєфом. Водночас поєднання антропогенного навантаження, періодичних посух і особливостей ґрунтового покриву створює умови для ослаблення соснових насаджень. Ці фактори у комплексі сприяють поширенню омели білої, що зумовлює необхідність детального вивчення її впливу на деревостани та розробки заходів щодо підвищення їх стійкості. 20 3 ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬОВИХ РОБІТ 3.1 Об’єкт та програма дослідження Об’єктом нашого дослідження були соснові насадження міста Черкаси, а саме їх основного локалітету – Черкаського бору, які уражені омелою білою (Viscum album L.). Дослідження виконано на основі польових обстежень та аналізу звітно- картографічних матеріалів території м. Черкаси. Нами здійснювався огляд і детальне обстеження соснових насаджень, у ході якого визначали їх лісівничо- таксаційні показники, зокрема вік, середній діаметр, висоту, повноту, а також оцінювали санітарний стан дерев. Отримані дані фіксували на планово- картографічних матеріалах із прив’язкою до місцевості. Програмою досліджень передбачалося: - аналіз планів, карт і схем розташування соснових насаджень; - проведення обстеження соснових насаджень, скверів та алей з метою виявлення ураження омелою та визначення просторового розміщення дерев; - визначення лісівничо-таксаційних параметрів дерев (висота, діаметр, повнота, стан крони) та ступеня їх ураження омелою; - оцінка інтенсивності ураження з урахуванням кількості кущів омели та їх розміщення в кроні та на гілках; - розробка пропозицій щодо проведення лісогосподарських заходів, спрямованих на покращення санітарного стану соснових насаджень. Таким чином, обрана методика дослідження дозволила комплексно оцінити стан соснових насаджень, встановити рівень їх ураження омелою білою та визначити основні напрями підвищення їх біологічної стійкості. 3.2 Методика досліджень Дослідження поширення та шкодочинності омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях м. Черкаси проводилися шляхом закладання тимчасових 21 пробних площ у межах лісопаркових, паркових та захисних насаджень. Вибір ділянок здійснювався з урахуванням типів лісорослинних умов, віку насаджень, їх повноти та ступеня антропогенного впливу. На основі маршрутного обстеження соснових насаджень та актуальних даних лісопатологічних обстежень нами створено картосхему із застосуванням геоінформаційної системи QGIS, що забезпечило можливість просторового аналізу території дослідження та візуалізації розміщення об’єктів за ступенем ураження омелою білою (рис. 3.1). Рисунок 3.1 – Карта-схема ураження соснових деревостанів Черкаського бору омелою білою (Viscum album) (розроблено авторами) Ми використали три типи маркерів для позначення ступеня поширення омели: червоні квадрати – критичний рівень ураження (понад 30-50% дерев у виділі); помаранчеві трикутники відповідають за середній рівень ураження (10- 30%); жовті кола – низький рівень ураження (менше 10-20%). Просторова локалізація осередків ураження напівпаразитом свідчить про наступне. Червоні маркери (критична зона) зосереджені у східній та південно- 22 східній частинах бору. Це безпосередньо межа із містом Черкаси (район Дахнівки) та ділянки вздовж узбережжя. Тут зосереджені найстаріші ділянки бору (90-120 років). Високий рівень рекреаційного навантаження та зниження рівня ґрунтових вод через близькість до міської забудови послабили дерева. Ураження на окремих ділянках сягає 50-70%. Часто спостерігається верхівкове всихання (рис. 3.2). . Рисунок 3.2 – Всихаюче дерево сосни звичайної уражене омелою білою (фото Р. Стецьківа) Транзитна зона (середня). Помаранчеві маркери розташовані в центральній частині масиву, між м. Черкаси та с. Геронимівка. Тут паразит активно поширюється, захоплюючи нові квартали лісу. Зона середнього ураження (помаранчева) територіально знаходиться у центральнаій частині бору (Мошнівське лісництво). Рівень ураження варіюється від 10% до 30%. Омела з'являється переважно в розріджених деревостанах та вздовж просік. Світлолюбність омели білої сприяє її інтенсивному розмноженню на краях лісу та в місцях проведення санітарних рубок. 23 Зона низького ураження (жовта) зосереджена у північній та західній частинах Черкаського бору (Руськополянське лісництво). Це віддаленіші від міста ділянки, де ліс має вищу природну стійкість та менше антропогенне навантаження. Тут зосереджені переважно 40-50 річні соснові насадження. Молоді сосни мають вищий тургор і краще протистоять паразиту. У цій зоні омела зустрічається поодиноко (до 5-10%), проте необхідний постійний нагляд через активність птахів-переносників (омелюхів та дроздів). На кожній пробній площі проводився суцільний облік дерев із визначенням таких таксаційних показників: порода, вік, діаметр на висоті 1,3 м, висота дерева, повнота насадження. Окрему увагу приділяли оцінці санітарного стану дерев та наявності ураження омелою. Ступінь ураження деревних рослин омелою оцінювали за 5-бальною шкалою [34]. Відповідно до цієї шкали виділяли такі категорії: - 5 балів – неуражені дерева; - 4 бали – слабко уражені (до 5 кущів омели на одному дереві); - 3 бали – середньо уражені (6-15 кущів омели на дереві); - 2 бали – сильно уражені (16-24 кущі омели на дереві); - 1 бал – дуже сильно уражені (25 і більше кущів омели на дереві). З метою деталізації ступеня ураження та врахування просторового розміщення омели в кроні дерев було розроблено уточнену шкалу (табл. 4.1), яка базується на наведеній 5-бальній системі та доповнює її градацією за категоріями розміщення (верхня, середня та нижня частини крони): перша категорія – омела розміщена у верхній частині крони; друга категорія – омела розміщена у середній частині крони; третя категорія – омела розміщена у нижній частині або рівномірно по всій кроні дерева. Для кожної пробної площі визначали середній бал ураження за формулою 3.1: ∑(ni·bi) В = (3.1) N де, B – середній бал ураження насадження; ni – кількість дерев у відповідній категорії ураження; bi – бал ураження; N – загальна кількість облікованих дерев. 24 Визначали частку уражених дерев (%) у загальній структурі насадження, що дозволяло оцінити інтенсивність поширення омели. Отримані дані групували за віковими категоріями, повнотою та типами лісорослинних умов (ТЛУ) з метою встановлення закономірностей ураження. Польові дослідження проводилися у вегетаційний період, що забезпечувало можливість найбільш точної ідентифікації омели та оцінки ступеня її розвитку на деревах. Таким чином, застосована методика дозволила комплексно оцінити поширення омели білої, встановити рівень її шкодочинності та визначити фактори, що впливають на інтенсивність ураження соснових насаджень у межах міста Черкаси. Для визначення площі ураження лісових насаджень омелою білою на території Черкаської області було використано дані інформаційної системи «Моніторинг патологій лісу» [35], яка функціонує на базі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА). Аналіз проводився за період 2022-2025 рр., що дозволило простежити динаміку поширення омели в регіоні. З використанням зазначеної бази даних було отримано узагальнені показники площ насаджень, уражених омелою білою, які надалі систематизовано та проаналізовано. Отримані матеріали були опрацьовані шляхом порівняльного аналізу за роками спостережень, що дало змогу оцінити тенденції змін площ ураження та встановити особливості поширення паразита у соснових деревостанах. Результати аналізу наведені у додатку А. Опрацювання матеріалів дослідження та оформлення роботи здійснювалися з використанням персонального комп’ютера із застосуванням програмного забезпечення: Microsoft Word 2010 (для текстового оформлення, створення таблиць, схем і загальної структури роботи), Microsoft Excel (для обробки експериментальних даних та побудови графіків), геоінформаційної системи QGIS (для створення картосхем і просторового аналізу території дослідження), а також Corel DRAW 11 і Paint (для редагування схем, рисунків і фотоматеріалів). 25 4 ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ОМЕЛИ БІЛОЇ (VISCUM ALBUM L.) У СОСНОВИХ НАСАДЖЕННЯХ ЧЕРКАСЬКОГО БОРУ 4.1 Аналіз поширення та інтенсивності ураження соснових насаджень омелою білою у м. Черкаси Поширення омели білої у соснових насадженнях тісно пов’язане із лісівничо- таксаційними показниками та екологічними характеристиками. З огляду на фізіолого-біохімічні особливості взаємодії паразита з деревом-живителем – сосною звичайною (Pinus sylvestris L.) – а також на складні консортивні зв’язки омели з орнітофауною, яка виступає основним вектором поширення насіння, формується двобічна система впливів. З одного боку, омела негативно позначається на таксаційних показниках деревостанів: спричиняє зниження радіального приросту, ослаблення санітарного стану дерев, зменшення повноти та запасу насаджень. З іншого боку, структурні та екологічні характеристики самих насаджень визначають ступінь їх сприятливості для заселення омелою (рис. 4.1). Рисунок 4.1 – Стадії розвитку омели білої при 5-річному циклі розвитку (розроблено автором) 26 На схемі зображено 5-річний цикл розвитку омели білої (Viscum album L.) із поетапним відображенням її взаємодії з рослиною-господарем. У перший рік відбувається поширення насіння за допомогою птахів, його потрапляння на гілки дерев і закріплення завдяки клейкій оболонці. На 2-й рік відбувається розвиток внутрішньої гаусторіальної системи та формування первинних структур паразита. У 3-й рік спостерігається активний ріст пагонів омели, формування листків і розвиток вторинних гаусторій. На 4-й рік формується добре розвинений кущ омели з розгалуженою системою пагонів. Починаючи з 5-го року, омела вступає у фазу плодоношення. Утворюються характерні білі ягоди, які споживаються птахами, що забезпечує подальше поширення насіння і замикання циклу розвитку. Таким чином, схема відображає повний життєвий цикл омели, демонструючи поступове посилення її паразитичного впливу на дерево-господаря та роль біотичних факторів (птахів) у її розповсюдженні. З метою оцінювання просторових особливостей поширення омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях Черкаського бору було проведено аналіз стану деревостанів у розрізі окремих лісництв. Для узагальнення результатів використано інтегральний показник – індекс ураження, який відображає частку уражених дерев та ступінь розвитку паразита. Оцінювання здійснювали із застосуванням кольорової шкали, що дозволив класифікувати рівні ураження та санітарний стан насаджень. Результати досліджень наведено у таблиці 4.1. Таблиця 4.1 – Рівень ураження соснових насаджень омелою білою в розрізі лісництв Черкаського бору Індекс Стан Лісництво Колір ураження Основний фактор ризику деревостану (%) Близькість до міста, рекреаційне Дахнівське червоний 55-75% критичний навантаження помаран- Осередковане поширення вздовж Черкаське 30-45% ослаблений чевий доріг Дубіївське жовтий 15-25% задовільний Зниження рівня ґрунтових вод відносно Мошнівське зелений 10-20% Віддаленість від джерел викидів стійкий 27 Аналіз даних таблиці свідчить про суттєву диференціацію рівня ураження соснових насаджень омелою білою в межах різних лісництв Черкаського бору. Найбільш критичний стан зафіксовано у Дахнівському лісництві, де індекс ураження становить 55-75 %, що відповідає високому рівню пошкодження деревостанів. Основним фактором ризику тут виступає близькість до міської забудови та значне рекреаційне навантаження. У Черкаському лісництві рівень ураження оцінюється як ослаблений, і становить 30-45 %. Насадження Дубіївського лісництва характеризуються задовільним станом (15-25 % ураження), однак негативним чинником є зниження рівня ґрунтових вод, що послаблює стійкість дерев до біотичних факторів. Найменший рівень ураження зафіксовано у Мошнівському лісництві (10-20 %), де деревостани відносно стійкі. Це зумовлено їх віддаленістю від джерел антропогенного впливу. Таким чином, отримані результати свідчать про чітку залежність рівня ураження омелою білою від інтенсивності антропогенного навантаження та екологічного стану території. Ураження омелою соснових насаджень нині спостерігається також у багатьох об’єктах природно-заповідного фонду. У Черкаській області осередки паразита зафіксовано в ботанічних заказниках місцевого значення «Михайлівський» та «Дахнівський», а також у загальнозоологічному заказнику місцевого значення «Імшан». Всихання цінних старовікових соснових лісів спостерігається також у межах пам’яток природи. Наприклад, негативні процеси відзначено в ботанічній пам’ятці природи місцевого значення «Високопродуктивне насадження сосни» (Черкаська область). Ураження омелою призводить до поступового зниження життєздатності дерев, ослаблення приросту, порушення водного балансу та підвищення їхньої вразливості до вторинних шкідників і збудників хвороб. Генетичні резервати становлять особливо цінні лісові території, призначені для збереження генофонду головних лісотвірних порід, і характеризуються режимом обмеженого лісокористування. Осередки омели білої нами були зафіксовані в генетичному резерваті сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) у 28 кварталах № 8, 9, 10-11 Закревського лісництва Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Нами проведено обстеження дерев сосни звичайної, уражених омелою білою, з урахуванням стадій її розвитку та ступеня пошкодження дерев. Для оцінювання ступеня ураження було використано відповідну класифікацію (градацію) дерев. Дані таблиці 4.2 відображають оцінювання ступеня ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) омелою білою з урахуванням як кількості кущів паразита на одному дереві, так і їх просторового розміщення в кроні. Таблиця 4.2– Оцінювання ступеня ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) омелою білою у Черкаському бору Кількість кущів, Бальна Ступінь ураження Категорія (частина крони) шт. оцінка І (верхня частина) 2 4 бали Низький ІІ (середня частина) 4 4 бали ІІІ (нижня/вся крона) 3 4 бали І (верхня частина) 6 3 бали Середній ІІ (середня частина) 9 3 бали ІІІ (нижня/вся крона) 11 3 бали І (верхня частина) 16 2 бали Високий ІІ (середня частина) 21 2 бали ІІІ (нижня/вся крона) 20 2 бали І (верхня частина) 27 1 бал Дуже високий ІІ (середня частина) 34 1 бал ІІІ (нижня/вся крона) 37 1 бал Згідно з наведеними результатами, низький ступінь ураження характеризується наявністю 2-4 кущів омели, які локалізуються у різних частинах крони. При цьому навіть за незначної кількості паразита (2 кущі у верхній частині, 3-4 – у середній і нижній) ураження оцінюється у 4 бали, що відповідає слабкому впливу на життєвий стан дерева. 29 Середній ступінь ураження відповідає збільшенню кількості кущів до 6-11 шт., причому їх розміщення охоплює вже не лише верхню, а й середню та нижню частини крони. Це свідчить про активний розвиток омели та її поступове поширення в межах дерева, що супроводжується зниженням приросту та погіршенням фізіологічного стану сосни. При високому ступені ураження кількість кущів омели зростає до 16-21 шт., причому найбільші значення зафіксовано у середній та нижній частинах крони. Такий розподіл свідчить про тривале паразитування та значне виснаження рослини-господаря, що проявляється у пригніченні росту, всиханні окремих гілок і порушенні водного балансу. Дуже високий ступінь ураження характеризується наявністю 27-37 кущів омели на одному дереві. У цьому випадку паразит рівномірно поширюється по всій кроні, з максимальною концентрацією у середній та нижній її частинах. Такі дерева перебувають у критичному стані, мають зріджену крону, виражену суховерхість і є потенційними джерелами подальшого поширення омели. Загалом аналіз таблиці свідчить про чітку залежність між ступенем ураження сосни звичайної омелою білою та як кількістю кущів паразита, так і глибиною їх локалізації в кроні дерева. Поширення омели у середній та нижній частинах крони є індикатором тривалого паразитування та супроводжується суттєвим порушенням фізіологічних процесів рослини-господаря. Таким чином, просторове розміщення омели поряд із кількісними показниками доцільно використовувати як ключовий критерій оцінювання інтенсивності ураження деревостанів. При проведенні рекогносцирувальних обстежень нами було здійснено фотофіксацію 3 особин сосни із різним ступенем ураження, які в подальшому нам послужили фотомакетами для візуальної оцінки (рис. 4.2). 30 Рисунок 4.2 – Ступені ураження сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) омелою білою (Черкаський бір, м. Черкаси; фото Р. Стецьківа) На зображенні (а) відображено слабкий ступінь ураження, де спостерігається незначна кількість кущів омели, локалізованих переважно у верхній частині крони. На зображенні (b) показано середній ступінь ураження, для якого характерне збільшення кількості кущів омели та їх поширення в середній частині крони, що свідчить про активний розвиток паразита. Зображення (c) ілюструє сильний ступінь ураження, при якому омела рівномірно розміщена по всій кроні дерева, включаючи нижні яруси. У цьому випадку спостерігається значна концентрація кущів паразита, що призводить до істотного пригнічення життєвих функцій дерева- господаря. Жовтими контурами позначено локалізацію кущів омели, що дозволяє наочно простежити збільшення інтенсивності ураження та зміну характеру їх розміщення в межах крони. 31 4.2 Лісівничо-таксаційна структура соснових насаджень і закономірності їх ураження омелою білою З метою більш детального аналізу поширення та ступеня ураження соснових насаджень омелою білою (Viscum album L.) на території Черкаського бору нами було закладено 5 пробних площ. У таблиці 4.3 наведено таксаційні показники цих ділянок, зокрема вік деревостанів, їх відносну повноту та середній діаметр стовбурів, а також рівень ураження омелою. Таблиця 4.3 – Лісівничо-таксаційні показники соснових деревостанів та відсоток їх ураження омелою білою № ПП Вік, років Повнота Діаметр, см % ураження 1 55 0,78 24 6 2 64 0,82 28 12 3 76 0,86 32 18 4 83 0,88 34 24 5 97 0,90 36 31 У результаті проведених польових досліджень у соснових насадженнях нами встановлено залежність між віком деревостанів та інтенсивністю ураження омелою білою. Аналіз здійснювали на основі матеріалів п’яти пробних площ, закладених у насадженнях різних вікових груп. Середній вік досліджених насаджень становив 75 років, середній рівень ураження – 18,2 %. Із зростанням віку насаджень спостерігалося поступове збільшення частки уражених дерев. У стиглих і перестійних насадженнях (83-97 років) рівень ураження досягав 24-31 %, що свідчить про підвищену вразливість старовікових деревостанів. За результатами кореляційного аналізу між віком насадження (X) та відсотком уражених дерев (Y) отримано коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона r = 0,992, що вказує на сильний прямий зв’язок між досліджуваними показниками. Перевірка статистичної значущості зв’язку за t-критерієм Стьюдента показала, що розраховане значення t = 13,6 перевищує критичне (tкр = 3,18 при p = 32 0,05), що підтверджує достовірність встановленої залежності. На основі регресійного аналізу отримано рівняння: y = -32,6 + 0,68x. Це означає, що збільшення віку насадження на 10 років супроводжується зростанням рівня ураження приблизно на 6,8 %. Коефіцієнт детермінації R2 = 0,984 свідчить про те, що 98,4 % варіації ступеня ураження пояснюється віком насадження. Отримані результати підтверджують тенденцію до інтенсифікації поширення омели в стиглих і перестійних соснових деревостанах та обґрунтовують необхідність посиленого моніторингу таких насаджень і впровадження диференційованих санітарно-лісівничих заходів. Вища інтенсивність ураження в сухих умовах зростання пов’язана зі зниженням водного потенціалу дерев-господарів, що підвищує їх фізіологічну вразливість до паразитування омели. Переважне заселення дерев старших вікових груп та більшого діаметра пояснюється більшою площею крони, більшою привабливістю для птахів та придатною для оселення насіння, що сприяє формуванню локальних осередків ураження. Ми проаналізували розподіл уражених омелою білою соснових насаджень за породним складом і встановили, що переважну частку становлять чисті соснові деревостани (рис. 4.3). Переважна більшість насаджень, уражених омелою австрійською (Viscum album), представлена чистими сосняками, частка яких становить 76 % загальної площі уражених деревостанів. Це вказує на високу вразливість монокультур сосни до ураження паразитичними рослинами, що пов’язано з їхньою спрощеною структурою та зниженою екологічною стійкістю. 33 Чисте соснове насадження Мішане з домішкою сосново- листяних листяне порід; 11% насаджен ня; 13% Чисте соснове насадження; 76% Рисунок 4.3 – Розподіл уражених омелою білою соснових насаджень за складом Близько 11 % площі займають чисті соснові насадження з поодинокою участю листяних порід, які, незважаючи на незначне домішування інших видів, все ще зберігають ознаки одновікових і одноярусних насаджень, що обмежує їхню здатність протистояти біотичним чинникам. Наявність незначної домішки листяних порід частково покращує біологічну стійкість, проте не є достатньою для істотного зниження рівня ураження омелою. Лише 13 % площі уражених насаджень припадає на мішані листяно-соснові та сосново-листяні деревостани, які, як правило, характеризуються більш складною структурою, різновіковістю та підвищеною біологічною стійкістю. У таких насадженнях створюються менш сприятливі умови для поширення омели, що пов’язано як із конкуренцією між видами, так і зі змінами мікроклімату (зменшення освітленості, дефіциту вологи). Варто зазначити, що склад насаджень, уражених омелою, має виражену регіональну специфіку. Так, у зоні Полісся переважають чисті соснові деревостани, що зумовлює більшу частку уражень саме в монокультурах. Натомість у Лісостепу поширені мішані насадження з участю листяних порід, що частково стримує 34 розвиток паразита, хоча в умовах розрідження деревостанів і тут можливе інтенсивне поширення омели. Отримані результати підтверджують, що структура насадження є одним із ключових факторів, що визначає ступінь ураження омелою. Домінування чистих соснових насаджень у досліджуваному регіоні створює передумови для масового розвитку паразита, тоді як формування мішаних, багатоярусних і біологічно стійких деревостанів може розглядатися як один із ефективних лісівничих заходів для обмеження його поширення. Аналіз поширення омели білої (Viscum album L.) у соснових насадженнях Черкаської області проводився на основі даних із порталу «Моніторінг патологій лісу» за 2022-2025 роки. Для наочності та виявлення основних закономірностей нами були побудовані графічні залежності: динаміка площ ураження за роками, залежність ураження від віку насаджень, повноти деревостанів та типів лісорослинних умов. Аналіз динаміки поширення омели білої у соснових насадженнях Черкаської області свідчить про значні коливання площ ураження за досліджуваний період. Аналіз даних показав, що найбільші площі ураження омелою білою припадають на 2022 рік (2911,1 га), що свідчить про її активне поширення в цей період. У 2023 році площі дещо зменшилися (до 2151 га), що вказує на часткове стримування розвитку паразита. У 2024 році зафіксовано різке скорочення уражених площ до 133,5 га, що, пов’язано з проведенням санітарно-оздоровчих заходів (ВСР). Проте вже у 2025 році спостерігається повторне зростання площ ураження до 519,2 га, що свідчить про нестабільність процесу та високу здатність омели до повторного поширення (рис 4.4). Таким чином, ураження соснових насаджень омелою має хвилеподібний характер і залежить від комплексу біотичних та абіотичних чинників. 35 Площа, га 133,5 519,2 2911,1 2022 2151 2023 2024 2025 Рисунок 4.4 – Динаміка площ соснових насаджень уражених омелою білою Вікова структура соснових насаджень, уражених омелою білою (рис. 4.5), свідчить про переважання площ у стиглих та перестійних деревостанах. Найбільші площі ураження припадають на насадження віком близько 80 років, після чого спостерігається поступове зменшення площ у старших вікових групах, що може бути пов’язано з проведенням санітарних заходів або природним відпадом ослаблених дерев. 700 600 500 400 300 200 100 0 50 60 70 80 90 100 110 Вік, років Рисунок 4.5 – Залежність ураження омелою білою від віку соснових насаджень Площа, га 36 Графік «ураження – вік» демонструє, що найбільші площі ураження припадають на насадження віком 70-90 років. У молодших деревостанах (до 50-60 років) рівень ураження значно нижчий, що пояснюється меншою висотою дерев, меншою розвиненістю крони та обмеженими можливостями для закріплення насіння омели. У старших насадженнях (понад 100 років) також спостерігається певне зниження площ ураження, що може бути пов’язано зі зменшенням густоти деревостану, відпадом ослаблених дерев та проведенням вибіркових санітарних рубок. Отже, найбільш уразливими до ураження омелою є середньовікові та пристигаючі деревостани, які мають добре розвинений полог і створюють сприятливі умови для поширення паразита. Повнота насаджень є одним із визначальних факторів, що визначають сприятливість умов для поширення омели в соснових деревостанах (рис. 4.6). Її вплив має як прямий характер – за рахунок підвищення освітленості крон у розріджених насадженнях, що створює оптимальні умови для розвитку омели, – так і опосередкований, оскільки такі насадження є більш привабливими для птахів. 900 800 0,3 700 0,4 600 0,5 500 0,6 400 0,7 300 0,8 200 0,9 100 0 Повнота Рисунок 4.6 – Залежність ураження омелою білою від повноти соснових деревостанів Площа, га 37 Наші розрахунки дозволили встановити, що максимальні площі ураження характерні для насаджень із повнотою 0,6-0,7. Саме в таких умовах формується оптимальне поєднання щільності пологу та освітленості, яке сприяє як розвитку омели, так і її поширенню птахами. У розріджених насадженнях (повнота 0,3-0,5) рівень ураження значно нижчий через недостатню кількість дерев для формування стабільних осередків інфекції. Водночас у густих деревостанах (повнота 0,8-1,0) також спостерігається зменшення площ ураження, що зумовлено обмеженням освітлення та менш сприятливими умовами для проростання насіння омели. Таким чином, найбільш сприятливими для розвитку омели є деревостани середньої повноти. За даними європейських досліджень [36, 37], підвищення повноти соснових насаджень розглядається як один із ефективних лісівничих заходів, спрямованих на обмеження поширення омели у сосняках [38]. З метою встановлення впливу типів лісорослинних умов на поширення та інтенсивність ураження соснових насаджень омелою білою (Viscum album L.) було проведено аналіз залежності ступеня ураження від типологічної структури місцезростань. Отримані результати наведено на рисунку 4.7. 1400 1200 1200 1000 A1 800 800 A2 B1 600 B2 C2 400 300 D2 200 200 20 50 0 Тип лісорослинних умов (ТЛУ) Рисунок 4.7 – Залежність ураження омелою білою від типів лісорослинних умов Площа, га 38 Графічний аналіз залежності «ураження – тип лісорослинних умов» показує, що найбільші площі ураження зосереджені в умовах В2 (свіжий субір). Значні площі також характерні для умов С2, тоді як у більш бідних або специфічних умовах (А1, D2) ураження має локальний характер. Переважання ураження в умовах В2 пояснюється оптимальними умовами зволоження та родючості ґрунтів, які забезпечують добрий розвиток сосни звичайної і формування потужного пологу. Саме такі умови є найбільш сприятливими для закріплення та розвитку омели. У складніших або менш сприятливих умовах зростання інтенсивність ураження знижується, що пов’язано з ослабленням росту дерев або меншою щільністю насаджень. На рисунку 4.7 представлено залежність ураження соснових насаджень омелою білою від типів лісорослинних умов. Аналіз даних свідчить, що найбільші площі ураження припадають на умови свіжого субору (B2) – 1200 га та свіжого сугруду (C2) – 800 га, що характеризуються відносно сприятливими умовами зволоження та родючості ґрунтів для розвитку як деревостанів, так і паразита. Менші площі ураження відмічено в умовах свіжих борів (A2) – 300 га та сухого субору (B1) – 200 га, тоді як у типах сухих борів (A1) – 20 га та свіжих дібров (D2) – 50 га поширення омели є незначним. Це свідчить про те, що омела біла найбільш активно розвивається в середньопродуктивних та достатньо зволожених умовах, тоді як у бідніших або надмірно зволожених місцезростаннях її поширення обмежене. У результаті проведеного аналізу встановлено, що поширення омели білої у соснових насадженнях визначається комплексом факторів, серед яких провідну роль відіграють вік деревостанів, їх повнота та тип лісорослинних умов. Найбільш уразливими є насадження віком 70-100 років з повнотою 0,6-0,7, що зростають в умовах В2 (свіжий субір). Динаміка площ ураження має нестабільний характер, що свідчить про високу адаптивність омели та необхідність системного підходу до контролю її поширення. 39 ВИСНОВКИ 1. Проведене обстеження соснових насаджень м. Черкаси показало, що найбільш інтенсивне ураження омелою білою спостерігається в насадженнях Черкаського бору, особливо у лісопарковій зоні та на територіях із порушеною структурою деревостанів. Менш інтенсивне ураження характерне для більш щільних та молодших насаджень. 2. Встановлено, що ураження омелою білою найбільшою мірою характерне для сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), яка є основною лісоутворюючою породою регіону. Найбільші площі ураження припадають на чисті соснові насадження (близько 76 %), тоді як у мішаних насадженнях інтенсивність ураження є нижчою. 3. У більшості випадків ступінь ураження дерев становить 2-3 бали, що відповідає середньому та високому рівню пошкодження. При цьому омела локалізується переважно у середній та верхній частинах крони, а зі зростанням ступеня ураження поширюється на всю крону дерева. 4. Встановлено чітку залежність між віком деревостанів і ступенем ураження омелою: найбільші площі ураження припадають на стиглі та перестійні насадження віком 70-100 років, з максимумом близько 80 років. У молодих деревостанах (до 40-50 років) ураження є незначним. 5. Доведено, що поширення омели значною мірою залежить від лісорослинних умов та повноти насаджень. Найбільші площі ураження приурочені до умов типів B2 і C2, а також до насаджень із середньою повнотою (0,5-0,7), що створює оптимальні умови для розвитку паразита та його розповсюдження птахами. Омела найбільш активна у середньовікових і пристигаючих деревостанах середньої повноти. Отримані результати можуть бути використані для розробки ефективних заходів боротьби з омелою та оптимізації ведення лісового господарства у регіоні. 40 РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. З метою обмеження поширення омели білої доцільно проводити вибіркове санітарне обрізування уражених гілок, особливо на початкових стадіях ураження. Це дозволяє знизити інтенсивність поширення паразита на період 5-10 років. 2. У насадженнях із високим та дуже високим ступенем ураження рекомендується проведення вибіркових санітарних рубок із видаленням найбільш уражених дерев, які є джерелом подальшого розповсюдження омели. 3. Для підвищення стійкості насаджень до ураження доцільно формувати мішані деревостани, вводячи листяні породи, що сприятиме зменшенню ураженості та покращенню екологічної стійкості лісів. 4. Рекомендується регулювання повноти насаджень шляхом проведення рубок догляду, спрямованих на формування більш щільних деревостанів, що обмежує розвиток омели через зниження освітленості крон. 5. У лісопаркових та рекреаційних зонах м. Черкаси доцільно поєднувати санітарні заходи з урахуванням естетичної цінності насаджень, проводячи часткове обрізування крон і вибіркове видалення сильно уражених дерев сосни. 6. За наявності технічної можливості доцільним є кронування з видаленням уражених гілок, що сприятиме зниженню інтенсивності паразитування та збереженню життєздатності насаджень. У разі значного ступеня ураження або неефективності кронування необхідним є вибіркове видалення окремих сильно уражених дерев із дотриманням вимог природоохоронного законодавства. 7. Подальші дослідження мають бути спрямовані на моніторинг динаміки поширення омели австрійської, оцінювання ступеня ураження соснових насаджень у межах природно-заповідного фонду та розроблення адаптивних підходів до регулювання чисельності паразита в умовах обмеженого господарського втручання. 41 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Орлов, О.О., Жуковський, О.В., Бородавка, В.О., Бородавка, О.Б., Шевчук, В.В., Матейчик, В.І., & Арват, Л.С. (2023). Омела соснова (Viscum album ssp. austriacum (Wiesb.) Vollm.) у соснових лісах України: сучасний стан проблеми. Лісівництво та лісомеліорація, (142), 124–135. https://doi.org/10.33220/1026- 3365.142.2023.124 2. Воїственський М.А. Птахи. К., 1984. 303 с. 3. Ілюха О.В. (2014). Просторові та кількісні закономірності міграції птахів у регіоні Кременчуцького водосховища в світлий період доби. Вісник Черкаського університету. Вип. 36. С. 27–34. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VchuB_2014_36_6 4. Усцький І.М., Жадан І.В. (2025). Особливості поширення омели в лісах Черкаської області. XIV Міжнародна науково-практична конференція «Рослини та урбанізація». Дніпро, 03.02.2025 р. С. 123–127. 5. Моніторінг патологій лісу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://urifmfp.org.ua/ 6. Пузріна Н.В. (2017). Біолого-екологічні особливості омели білої (Viscum album L.) та її розповсюдженість на деревних рослинах м. Києва. Науковий вісник НУБіП України. № 266. С. 145–152. 7. Lorenz F., Vele A. (2022). Influence of rotation period on mistletoe (Viscum album) infestation in Scots pine stands of Central Europe. Forest Ecology and Management. 28-39 рр. 8. Поширення омели австрійської у соснових лісах України. Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (УкрНДІЛГА). 2024. https://uriffm.org.ua 9. Glatzel G., Geils B. W. Mistletoe ecophysiology: host–parasite interactions. Plant Biology. 2009. Vol. 11. P. 17–25. 42 10. Dobbertin M., Rigling A. Pine mistletoe (Viscum album ssp. austriacum) contributes to Scots pine mortality. Forest Ecology and Management. 2006. Vol. 227. P. 72–82. 11. Barbu C. O. Impact of mistletoe attack (Viscum album ssp. austriacum) on Scots pine stands. Annals of Forest Research. 2012. Vol. 55(1). P. 89–98. 12. Watson D. M. Mistletoe – a keystone resource in forests and woodlands worldwide. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. 2001. Vol. 32. P. 219–249. 13. Hawksworth F. G., Wiens D. Dwarf mistletoes: Biology, pathology, and systematics. Washington: USDA Forest Service, 1996. 410 p. 14. Санітарні правила в лісах України. К.: Міністерство лісового господарства України, 1995, зі змінами: постанова КМУ від 07.08.2013 р. № 748, від 23.03.2016 р. № 213, від 26.10.2016 р. № 756, № 1730 від 24.12.2025. 11 с. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-95-%D0%BF 15. Marg H.-D. Waldbaulishe Beurteilung der Loranthus europeas Befalls an TraubenStiel-und Zerreiche inder Mittelwlader des Weiviertels. Mayer H. (red.). 1982. 16. Hagemeijer W.J.M., Blair M.J. The EBCC Atlas of European Breeding Birds, Their Destribution and Abundance. T&AD Poyser, Londonb. 1997. 17. Harmann T. Die Kiefernmistel im Raum Schwabach. Mittelfranken.1990.AFZ. 18. Scharpf R.F.., Smith R.S. Vogler D. Management of western dwarf mistletoe in ponderosa and Jeffrey pine sin forest recreation areas. USDA FS, GTR PSW. 1988.103. 19. Adams D.H., Frankel S.J., Lichter J.M. Considerations when using ethephon for suppressing dwarf and leafy mistletoe infestation in ornfmental landscaper. J. of Ardoriculture. 1993. 19. 20. Baker F.A., Knovles k., Meyer T.R., French D.W. Aerial Applications of ethylenerealeasing chemicals fail to pronote abscission of dwarf mistletoe shoots on jaks pine. Forestry Chronicle. 1989. 65. 21. Parks C.A., Hoffman J.T. Control of western dwarf mistletoe with the plant- growth regulator ethefor. USDA FS, RN PNW. 1991. 506. 32 43 22. Robbins K., Jonhson D.W., Hawksword F.G. Aerial Application of ethephon isineffective in controling londgepole pine dwarf mistletoe. Western J. of Applied Forestry. 1989. 41. 23. Gostel H., Krapfenbauer a., Buchleitner N. Verzuche zur Bekampfung eichenmistel (Loranthus europeas) mit Wuchsstofen. Cbl. Ger. FW. 1986. 103. 33. Hawksword F.G. Mistletoet as forest parasites.Calder M.,Bemhardt P. 1983. 24. Кохно М.М. До біології омели. Вид-во АН УРСР. 1960. 205 с. 25. Вишневський А.В., Хомич Р.С. Біоценотичні особливості розповсюдження омели білої в умовах зеленої зони м. Сарни. Ліс, наука, молодь: мат. Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, магістрів, аспірантів і молодих учених (24 листопада 2020 р.). Житомир: Поліський університет, 2020. с. 32. 26. Scharpf R.F., Parmeter J.R. Proceeding of the symposium on dwarf mistletoe control through forest management. USDA FS, GTR PSW. 1978. 31. 27. Hawksworth F.G., Shaw C. G.Damage and loss caused by dwarf mistetoes inconiferous forest of western North America. Plant diseases – ifection, damade and loss. Oxford:blackwell Scienfic Publication.Wood R.K.S., Jellis G.L.1984. 28. Ліпінський В.М. Клімат України. Київ: Вид-во Раєвського, 2003. 343 с. 29. Державна служба статистики України. Кліматичні дані по Черкаській області. https://www.ck.ukrstat.gov.ua/source/arch/2021/zb_dovkillay_2020.pdf 30. Агрокліматичний довідник по території України. Київ, 2015. 31. Чугунський Ю.Г. Геологічна будова Канівського Придніпров’я. Київ: Наукова думка, 2001. 246 с. 32. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України. Київ: Знання, 2005. 33. Герасименко В.П. Ґрунти України. Київ: Урожай, 2007. 34. Кузнецов, С.І., Левон Ф.М., Клименко Ю.А. та ін. Сучасний стан та шляхи оптимізації зелених насаджень в Києві. Інтродукція і зелене будівництво. Біла Церква: Мустанг, 2000. С. 90–104. 44 35. Моніторинг патологій лісу. URL: http://urifmfp.org.ua/ (дата звернення: 21.04.2026). 36. Szmidla, H., Tkaczyk, M., Plewa, R., Tarwacki, G., Sierota, Z. 2019. Impact of common mistletoe (Viscum album L.) on Scots pine forests – a call for action. Forests, 10(847): 1–15. https://doi.org/10.3390/f10100847 37. Schröder, L., Hohnjec, N., Senkler, M., Senkler, J., Küster, H., Braun H.-P. 2022. The gene space of European mistletoe (Viscum album). The Plant Journal, 109.1: 278–294. https://doi.org/10.1111/tpj.15558 38. Thomas, P. A., Dering, M., Giertych, M. J., Iszkuło, G., Tomaszewski, D., Briggs, J. 2022. Biological Flora of Britain and Ireland: Viscum album. Journal of Ecology, 303: 701–739. https://doi.org/10.1111/1365- 2745.14036 45 ДОДАТКИ 46 Таблиця А.1 – Насадження сосни звичайної уражені омелою білою у Черкаській області за 2022-2025 рр. Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га 2022 рік Сосна звичайна А2 0,7 90 3,6 Сосна звичайна А1 0,7 60 1,8 Сосна звичайна А1 0,9 60 0,6 Сосна звичайна А2 0,5 100 0,6 Сосна звичайна А2 0,6 80 0,7 Сосна звичайна А2 0,6 90 0,8 Сосна звичайна А2 0,7 50 2,3 Сосна звичайна А2 0,7 60 2,4 Сосна звичайна А2 0,7 70 1,7 Сосна звичайна А2 0,7 80 4,7 Сосна звичайна А2 0,8 60 9,4 Сосна звичайна А2 0,8 70 3,3 Сосна звичайна А2 0,9 50 2,0 Сосна звичайна А2 0,9 70 18 Сосна звичайна А2 0,9 90 7,7 Сосна звичайна В1 0,5 90 0,9 Сосна звичайна В1 0,5 100 25,3 Сосна звичайна В1 0,6 60 0,8 Сосна звичайна В1 0,6 70 0,5 Сосна звичайна В1 0,6 90 0,7 Сосна звичайна В1 0,6 100 4,4 Сосна звичайна В1 0,7 60 6,1 Сосна звичайна В1 0,7 70 9,6 Сосна звичайна В1 0,7 80 17,4 Сосна звичайна В1 0,7 90 0,8 Сосна звичайна В1 0,8 60 4,2 Сосна звичайна В1 0,8 70 60,3 Сосна звичайна В1 0,9 70 9,8 Сосна звичайна В1 1,0 60 0,8 Сосна звичайна В2 0,3 110 6,0 Сосна звичайна В2 0,3 130 0,7 Сосна звичайна В2 0,3 140 4,2 Сосна звичайна В2 0,4 100 0,5 Сосна звичайна В2 0,4 120 6,1 Сосна звичайна В2 0,4 140 0,8 Сосна звичайна В2 0,4 150 1,8 Сосна звичайна В2 0,5 80 0,8 47 Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га Сосна звичайна В2 0,5 90 128,7 Сосна звичайна В2 0,5 100 103,1 Сосна звичайна В2 0,5 110 48,7 Сосна звичайна В2 0,5 120 8,3 Сосна звичайна В2 0,5 140 16,9 Сосна звичайна В2 0,6 60 12,6 Сосна звичайна В2 0,6 70 14,3 Сосна звичайна В2 0,6 80 61,1 Сосна звичайна В2 0,6 90 60,1 Сосна звичайна В2 0,6 100 138 Сосна звичайна В2 0,6 110 39,0 Сосна звичайна В2 0,6 120 0,4 Сосна звичайна В2 0,7 50 4,3 Сосна звичайна В2 0,7 60 52,2 Сосна звичайна В2 0,7 70 254,6 Сосна звичайна В2 0,7 80 168,0 Сосна звичайна В2 0,7 90 115,9 Сосна звичайна В2 0,7 100 14,4 Сосна звичайна В2 0,8 50 1,1 Сосна звичайна В2 0,8 60 16,2 Сосна звичайна В2 0,8 70 107,7 Сосна звичайна В2 0,8 80 111,7 Сосна звичайна В2 0,8 90 22,8 Сосна звичайна В2 0,9 60 20,5 Сосна звичайна В2 0,9 70 9,6 Сосна звичайна В2 0,9 80 27,2 Сосна звичайна В2 0,9 90 1,2 Сосна звичайна В2 1,0 60 1,5 Сосна звичайна В2 1,0 70 3,3 Сосна звичайна D2 0,6 90 1,3 Сосна звичайна D2 0,6 120 3,2 Сосна звичайна D2 0,7 90 1,9 Сосна звичайна D2 0,8 70 11,0 Сосна звичайна С2 0,3 130 8,5 Сосна звичайна С2 0,4 100 11,6 Сосна звичайна С2 0,4 110 4,4 Сосна звичайна С2 0,4 130 16,0 Сосна звичайна С2 0,4 140 0,7 Сосна звичайна С2 0,5 80 21,7 Сосна звичайна С2 0,5 90 83,8 Сосна звичайна С2 0,5 100 85,5 48 Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га Сосна звичайна С2 0,5 110 20,5 Сосна звичайна С2 0,5 120 11,0 Сосна звичайна С2 0,5 140 2,0 Сосна звичайна С2 0,6 70 5,7 Сосна звичайна С2 0,6 80 55,2 Сосна звичайна С2 0,6 90 62,3 Сосна звичайна С2 0,6 100 82,3 Сосна звичайна С2 0,6 110 55,9 Сосна звичайна С2 0,6 120 33,5 Сосна звичайна С2 0,7 60 1,6 Сосна звичайна С2 0,7 70 83,4 Сосна звичайна С2 0,7 80 129,8 Сосна звичайна С2 0,7 90 153 Сосна звичайна С2 0,7 100 32,6 Сосна звичайна С2 0,7 110 1,8 Сосна звичайна С2 0,8 40 4,5 Сосна звичайна С2 0,8 60 1,4 Сосна звичайна С2 0,8 70 60,6 Сосна звичайна С2 0,8 80 3,8 Сосна звичайна С2 0,8 90 32,0 Сосна звичайна С2 0,8 100 9,0 Сосна звичайна С2 0,9 80 14,7 Сосна звичайна С2 0,9 90 4,3 Сосна звичайна С2 1 80 6,0 Сосна звичайна С3 0,8 80 9,1 Всього за 2022 р. 2911,1 2023 рік Сосна звичайна А1 0,7 60 1,8 Сосна звичайна А1 0,8 70 1,0 Сосна звичайна А2 0,7 60 5,1 Сосна звичайна А2 0,7 80 14,5 Сосна звичайна А2 0,7 90 1,7 Сосна звичайна А2 0,9 70 3,7 Сосна звичайна А2 0,9 90 7,7 Сосна звичайна В1 0,6 60 1,8 Сосна звичайна В1 0,6 100 1,2 Сосна звичайна В1 0,7 60 2,5 Сосна звичайна В1 0,7 80 3,3 Сосна звичайна В1 0,7 90 0,8 Сосна звичайна В1 0,7 100 3,9 Сосна звичайна В1 0,9 60 1,3 49 Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га Сосна звичайна В2 0,4 70 9,0 Сосна звичайна В2 0,5 80 2,8 Сосна звичайна В2 0,5 90 34,5 Сосна звичайна В2 0,5 100 7,2 Сосна звичайна В2 0,5 110 34,2 Сосна звичайна В2 0,5 120 9,7 Сосна звичайна В2 0,6 60 4,1 Сосна звичайна В2 0,6 70 2,3 Сосна звичайна В2 0,6 80 60,8 Сосна звичайна В2 0,6 90 89,7 Сосна звичайна В2 0,6 100 106,6 Сосна звичайна В2 0,6 110 62,9 Сосна звичайна В2 0,7 50 4 Сосна звичайна В2 0,7 60 25,4 Сосна звичайна В2 0,7 70 214 Сосна звичайна В2 0,7 80 329,9 Сосна звичайна В2 0,7 90 122,3 Сосна звичайна В2 0,7 100 91,8 Сосна звичайна В2 0,7 110 5,9 Сосна звичайна В2 0,7 120 25,5 Сосна звичайна В2 0,8 50 15,7 Сосна звичайна В2 0,8 60 56,1 Сосна звичайна В2 0,8 70 87,8 Сосна звичайна В2 0,8 80 92,6 Сосна звичайна В2 0,8 90 24,2 Сосна звичайна В2 0,9 60 29,5 Сосна звичайна В2 0,9 80 43,7 Сосна звичайна D2 0,6 110 7,4 Сосна звичайна D2 0,8 70 11,0 Сосна звичайна С2 0,5 90 42,8 Сосна звичайна С2 0,5 100 10,9 Сосна звичайна С2 0,5 110 14,2 Сосна звичайна С2 0,5 120 15,4 Сосна звичайна С2 0,6 50 16 Сосна звичайна С2 0,6 70 0,9 Сосна звичайна С2 0,6 80 35,2 Сосна звичайна С2 0,6 90 38,8 Сосна звичайна С2 0,6 100 52,8 Сосна звичайна С2 0,6 120 53,1 Сосна звичайна С2 0,6 140 4,8 Сосна звичайна С2 0,7 50 10,6 50 Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га Сосна звичайна С2 0,7 70 11,8 Сосна звичайна С2 0,7 80 29,5 Сосна звичайна С2 0,7 90 78,3 Сосна звичайна С2 0,7 100 36,4 Сосна звичайна С2 0,7 120 3,0 Сосна звичайна С2 0,8 40 7,3 Сосна звичайна С2 0,8 50 5,7 Сосна звичайна С2 0,8 60 2,1 Сосна звичайна С2 0,8 70 12,4 Сосна звичайна С2 0,8 80 2,6 Сосна звичайна С2 0,8 90 4,1 Сосна звичайна С2 0,9 70 1,4 Всього за 2023 р. 2151 2024 рік Сосна звичайна В2 0,3 150 2,1 Сосна звичайна В2 0,4 100 0,9 Сосна звичайна В2 0,5 100 0,8 Сосна звичайна В2 0,5 110 4,0 Сосна звичайна В2 0,5 140 0,9 Сосна звичайна В2 0,5 160 5,0 Сосна звичайна В2 0,6 70 0,5 Сосна звичайна В2 0,6 90 17,0 Сосна звичайна В2 0,6 100 21,4 Сосна звичайна В2 0,6 110 12,8 Сосна звичайна В2 0,7 60 0,9 Сосна звичайна В2 0,7 70 5,1 Сосна звичайна В2 0,7 90 0,9 Сосна звичайна В2 0,7 100 3,4 Сосна звичайна В2 0,8 70 0,2 Сосна звичайна В2 0,8 100 0,6 Сосна звичайна С2 0,5 100 9,1 Сосна звичайна С2 0,6 100 17,0 Сосна звичайна С2 0,6 110 25,9 Сосна звичайна С2 0,7 70 5,0 Всього за 2024 р. 133,5 2025 рік Сосна звичайна А1 0,7 80 4,4 Сосна звичайна А2 0,6 70 2,3 Сосна звичайна А2 0,7 60 5,1 Сосна звичайна А2 0,7 70 5,0 Сосна звичайна А2 0,7 80 36,4 51 Деревна порода ТЛУ Повнота Вік, років Площа, га Сосна звичайна А2 0,7 90 4,1 Сосна звичайна А2 0,8 70 5,9 Сосна звичайна А2 0,8 80 10,0 Сосна звичайна А2 0,9 80 3,0 Сосна звичайна В1 0,6 100 3,9 Сосна звичайна В1 0,7 60 1,5 Сосна звичайна В1 0,7 70 16,7 Сосна звичайна В1 0,7 90 16,5 Сосна звичайна В1 0,7 100 0,8 Сосна звичайна В2 0,4 120 2,0 Сосна звичайна В2 0,5 100 27,4 Сосна звичайна В2 0,6 90 6,9 Сосна звичайна В2 0,6 100 1,3 Сосна звичайна В2 0,7 60 1,7 Сосна звичайна В2 0,7 70 38,5 Сосна звичайна В2 0,7 80 28,1 Сосна звичайна В2 0,7 90 17,9 Сосна звичайна В2 0,8 60 7,2 Сосна звичайна D2 0,5 150 6,6 Сосна звичайна D2 0,6 90 1,4 Сосна звичайна С2 0,3 110 3,8 Сосна звичайна С2 0,4 120 1,1 Сосна звичайна С2 0,5 90 3,1 Сосна звичайна С2 0,5 100 77,0 Сосна звичайна С2 0,5 110 7,9 Сосна звичайна С2 0,6 70 0,8 Сосна звичайна С2 0,6 80 7,0 Сосна звичайна С2 0,6 90 4,7 Сосна звичайна С2 0,6 100 88,7 Сосна звичайна С2 0,6 110 18,0 Сосна звичайна С2 0,7 50 4,0 Сосна звичайна С2 0,7 70 0,9 Сосна звичайна С2 0,7 80 3,8 Сосна звичайна С2 0,7 90 4,8 Сосна звичайна С2 0,7 100 9,4 Сосна звичайна С2 0,7 110 1,6 Сосна звичайна С2 0,8 60 0,8 Сосна звичайна С2 0,8 70 23,3 Сосна звичайна С2 0,8 90 3,9 Всього за 2025 р. 519,2 54 MIHICTEPCTBO 0CBITHIHAYKH YKPAÏHH YEPKACLKIM IEPXABHHMT EXHOJIOIYHMÝ YHIBEPCHTET akyI5TeT TeXHOJIO1Ă, 6YIİBHHITBA Ta pauioHaBHOTO (HeBa þaKynbTeTy) IpuponoKopHCTYBAHHA Kadenpa nicOBOro rocONapcTBa Ta pauịOHaTbHoro (noBHa HaIBa kadenpu) npupO1OKOpHCTYBaHHA lo3 axHCTY 1OyueHo» 3aB. kahexpu JIIPII IHIpina YEMEPHC (iHiuiaTH, ipisBHMe) «eí» 2026 p. TPADIYHA J0KYMEHTAIII I0 KBani¢ikauiäHoi poőoTH Ő a ka JI a B pa (ocBİTHLO-KBaniQikauiüHHÄ piBeHL) Ha TeMy: «ILouHpeHHA Ta IKOIOHHHİCTb OMeJIH oiJIOÏ (Viscum album L.) y coCHOBHX HacanDKeHHAX MICTa epkac)» (Ha3Ba TeMH3 riņHO HaKasy) BHKOHaB: 3106yBay BHIIOi ocBiTH 4 Kypcy, rpyın JIT-27 CneniaIbHOCTİ: 205 <«JficoBe rocInOnapcTBO2 (IHOp i HaIBa HaipaMy ninroTOBKH, cneuianbHOCTİ) CrebKİB PoMaH BikTOpOBHY (npisBHume, iM'A, no őaTbKOBi 3noőyBaya BHIoï ocBİTH) KepiBHHK PycnaH MAKCHMYYK (npi3Buume Ta iHiujanH) HopMOKOHTPOJIb IHIpina YEMEPHC (npi3BHue Ta iHiuianH) 3acBinuyO, ỊO y uiž KBaniğikaižuiŇ po6oriH eMae 3anosuueHb 3 ipatts iHIIHX BTOpiB 6es BiIOBiIHHX IOCHIaHL 3n06yBay BHIIOŤ ocBİTH (nianwc) 1 Слайд 1 Слайд 2 2 Слайд 3 Слайд 4 3 Слайд 5 Слайд 6 4 Слайд 7 Слайд 8 5 Слайд 9 Слайд 10 6 Слайд 11 Слайд 12 7 Слайд 13 Слайд 14 8 Слайд 15 Слайд 16 9 Слайд 17 Слайд 18 10 Слайд 19 Слайд 20