Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9870| Назва: | Стан та структура природного поновлення у лісостанах Канівського лісництва, Корсунь-Шевченківського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" |
| Автори: | Сопушинський, Іван Миколайович Мандра, Юрій Андрійович |
| Ключові слова: | лісорослинний потенціал;головні породи;лісорослинні фактори;лісовідтворення;природне поновлення лісів;канівське лісництво;корсунь-шевченківське надлісництво |
| Дата публікації: | 5-чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 70 сторінок, рисунки, таблиці, 54 джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи: оцінювання процесу природного поновлення дуба звичайного та сосни звичайної у Канівському лісництві Корсунь-Шевченківського надлісництва. Об’єкт дослідження: процес природного поновлення дуба звичайного та сосни звичайної у різних типах лісорослинних умов Канівського лісництва. Наукова новизна одержаних результатів. Уперше здійснено комплексну оцінку лісорослинного потенціалу листяних деревостанів у межах Корсунь-Шевченківського надлісництва Канівського лісництва з урахуванням взаємозв’язку між лісорослинними умовами, таксаційними показниками та фактичною й потенційною продуктивністю насаджень. Визначено ключові лісорослинні фактори, що найбільше впливають на успішність природного поновлення головних порід. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9870 |
| Розташовується у зібраннях: | 205 Лісове господарство (Лісове господарство) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ Ю. Мандра, 05.06.2026.pdf Restricted Access | 8.01 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
IEPKACbKIIIİ CHERCASSY
IEPKABHIİÍ STATE
TEXHO.JJOTIWHIIÜ TECHNOLOGICAL
VHIBEPCIHTET CNIVERSITY
205 «JlicoBe ToClIO,WpCTBO»
Kaþe.ipa JlicoBoro TOCIHOapeTBa Ta pauioHaJibHOrO IipupoIOKOPMCTY BaHHA
AHO TA |US
Ha KBaniþikaniňny poñory 6aKAIaBpa
3,106YBava BHULOio CBiTH Manjıpa lO. A.
(upizBuIe, iHiuiain)
Ha TeMy:« Cran Ta erpysTypa upupouoro nonoBTeHay tieocraHax KaniBCs KOr0n iHMUTBa,
Kopcyub-lllesucHkinChKOrO HAJLuIieHHLVBa pi.ii «llenıpathHnň ticoBnň oğic» A|I «Jlicu
YKpaiui»
BuuyCKHa KBaJii)ikaiřňHa poốora GakalaBpa: 70 C.. pheyHKH, raoIMI[A, 54 (Kepe1,
MYlbTHMeNIÄHa ipeseHTaus.
MeTa poboTH: OlIHIOBaHHA pouecy IupupoHOrO IOHOBICHHA yõa 3BH4aMHOIO_Ta cocHM
BBMMaŭHOÏ y KaniBcbKOMy JIiCHMITBİ KopcyHb-|llesueukiBCLKON O HAĻIiCHHI(TBA.
O0 CKT I0CIKeHHH: Ipoec IIpHpoHOTO JIOHOBICHHA yÕa 3BHMaňHOrO Ta COCHM 3BH4aMHOi Y
pi'3HHX THUax JliCopocJIMHHHX yMOB KaHiBCLKOTO :İCHHIUBa.
Hay koBa HOBW3Ha 01epKaHHX pC3yTbTaTiB. yuepuie 3úñCHCHO KOMILIeKCHY ouiHKY
JIICopoc IHHHOTO 1OTeHIjaly JIHCTAHHX epeBOCTaHİB Y MeKax KopcyHb-llleB4eHKÍBCbKOrO
HaiCHHITBa KaHiBCbKOrO JicHMUTBa 3 ypaxy BaHHIM B3aCM03B A3KY MiK JIiCopocnHHHMMH
yMOBaMH, rakcaiįiÄHHMH NOKa3HMKaMH Ta pakTHYHOIO ṁ IOTeHLIMHOO ipoKTHBHÍCTIO
HacaıKeHb. Bu3HaYEHo KJIIOYOBİ JIICOpocJIMHHİ pakTop. II|0 HaňOiIbIlJe BIIJIMBaIOT5 Ha yciUHİCTH
IIpupoHOrO IIOHOBJICHHA TOJIOBHMX IopiL.
KJOYOBİ CIOBa: JIİCOPOcIMHHMŇ IIOTCHI|ial, polyKTHBHICTb. licOBIITBOPCHHA, iCopocIMHHỈ
pakTOpH, TOJIOBHI IIopoIH
Opiřň MAHJPA
(iIC ) (upisBlle, iHinian)
2026 p.
IEPKACLKUİÜ (HERCASSY
IEPKABHIIİİ STATE
TEXH0.10TTIHIÜ TECHNOLOGICAL
HIBEPCHTET UNIVERSITY
CeiiabHicTb 205 «JlicoBC TOCIO)apcTBO»
(npp i Hu3Ba cICiaBH0CT)
Kadeypa JlicoBOTO TOCIlO)1apcTBa Ta paiOMaJDHOTO IpupolOKOpucTyBaHHI
BIJT'YK
1a KBaIiþikauiřňuy pooory 6akanaspa
3,00VBaya BHloi oCBİTH Mauapu IOpia AHApiňoBH4a
(ipi3BMIe. iM`A. II0-0aTbKOBİ 3100y Bava BIOï OCBIT)
Ha reMy: «CraH Ta CTPYKTYpa npupouuoro nouoBJeHIA YJ icOCTAHax KaiBcbKOro
nicHHUTBa, KopcyHb-leBYeHkİBebKOrO Ha,uuiCuMITBA þiiï <lewrpalbHMÝ
IicOBHủ ohic» Al«JlicH YKpaïHH»
llpeeraBICHa KBatihikaiğHa pooora Manpu I0.A, npncBAYCHa BHBYCHHKO npouecy
ipupoIHOTO I1OHOBJICHHA AVŐa 3BH4aMHOrO Ta coCHM3 B44aŠHOÏy KaHÍBCLKOMY JIİCHHUTBI KopcyHb
IlleB4eHKİBCbKoro HaJIiCHMUTBa.
y poõori npoananisoBaHO nporiec upnpoaHOro nonoBICHHA LyŐa 38HMağHOro Ta cocHM
3BH4ağHoi y KanischKOMy JieHHUTBİ. ysaranbHO BiTwHSHMÄ upaxruHHüi 10CBiA uIO10
Iipupo,IHOTO JicOBİ)IHOBJICHHA: IIpoaHai3yBaHO Iipupo1HO-KİMaTHYHİ Ta licopocHHHi YMOB
IiCHHITBa, BHABJICHO IJIAHKH 3 3ajloBiJIbHHM IIpHpoltHM IIOHOBJICHHAM IVa 3BH4aŭHOro Ta
cOCHH 3BH4aŇHOi. BH3HayCHO KİJIbKİCTb Ta sKicTL caMociBy. oco6J1HBOCTi Moro po3MiueHHA IN0
IJIOW0: IipOBeCHO OIİHKY ycniWHOCTI ipupozHOrO IIOHOBICHHA yõa ra coCH 3a BiNnOBİJHOKo
LJKaIOIO: BCTaHOBJICHO BUJIHB OCHOBHHX CKOJIOTTHHHX JIiCopoCIHHHHX )aKTOpiB Ha iHTeHCHBHİCTE
Ipupo:HOTO IIOHOBICHHSI TOIOBIlHX IIOpic popooicHO Iipono1I|ÜŤ O,IO 3axo:ỦB CIpHAHHA
upupoHOMY IOHOBICHHIO y0a 3BH'añnOr0 Ta coCHH 3BIMHOÜ B \MOBax KaiBCbKOTO
iCHMITBa.
Ilin 4ac BHKOHaHHA poÕ0TH Opiň BHABHB TaKi pue1 SIK caMOCTIÄHİcTb, CyMJIIHHICTb.
BMİHH 3acTOCOBYBaTH TCopeTHHİ 3uaHHA ipu upauOBaHHi OTpHMaHHX pe'y!IbTaTiB.
ra CHCTeMaTH3y BaTIH 0CLKCWD. ipo;teMOHCTPy BaB o0i3HaHICTb Y
aHa3y BaTH
TeopeTHHHHX aCIICKTAx Ha HaneKHOMY pisi.
PeKoMeHJLOBAH0: ipe/tcTaBICHy KBAiQiKaliňuy po00ry 0IIyCTHTH I0 3axHeTy. ouiHKy
<«BjIMİHHO», 3JI06y Bauy BMuIoi oCBİTH MaH4pi lOpio AHIpiñOBHuy npueBoïTM KBaniɖpikauio
«õakaiaBp 3 icOBoro roCONapcTBa» 3a cIneIiaTbHiCTIO 205 «JicoBe rocioNnapeTBO».
KepiBHMK: IOKTop c..H. Iipopecop
(IIOcala, B4eHe 3BaHHS, BICHHÝ CTYIIL) IBaH CoIy1HHCbKMň
(iune) (upisBHue, iM`a)
2026 p.
PEUEHBIA
Ha KBaJipikaiűny poố0Ty őakauaBpa
3106V Baya BHuIoi oCBİTH YepkacbKOro epKaBHOro TeXHONOri4Horo yHIBepcHTeTy
bakvbTeTY TexHONOTİÄ, 6yliBHMITBa Ta paioHaJlbliOro ipuponOKOPHCTyB aHHA
KadenpH iCOBoro rocnonalcTBa Ta pa\IOHaJIbHOrO ipHponOKOpHcTY BaHHA
cneuiabHiCTb 205 «JlicoBe rOcnonatct»
(uIMop Ta HazBa)
MaHıpu Opis AnpiúoBH4a
Ha TeMy: «CTaH Ta CTpYKTYpa ipupoHOro IIOHOBJIeHHA JicoCTaHax
KaHiBCbKOrO JİCHHITBa KopeyHb-lesyeHKiBCbKOrO HaliicHHIITBa oiuiï
«llenTpaJbHHÜ JicoBMň odþie» IIl «Jlien YKpaïuH»».
KBanicikauiäna poõora cKlanacTbCA 3 pospaxyHKOBO-fnosCHIOBAMbHOÏ 3ariHcKH, AKa
MICTHTb 71 cTopiHKy; rpaiYHMÄ MaTrepian, 25 cJraŭniB ipezeHTai.
BinnoBİJHİCTE KBaJihikauiňHoï poõ0TH CneniaJbHOCTi Ta 3aBAaHHO
KBanioikauiňHa po00Ta B I1OBHIM Mipi BiJUOBİ|ac oCBITHIM porpami Ta
IOCTaB1eHOMY 3aBlaHHO,
AKTyaJIbHİCTE TeMH KBAiihikauiünoï poõoTH
TeMa po00TH € aKTyalbHOO UIA llenTpaJIbliOTO JhcocTely YkpaïHH 1e Oco6IHBOrO
3HayeHHA Haoyio IiJIBHUICHHA O10JIOTIHOI CTIMKOCTI BIITBOPIOBaHHX licOBHX
ųeHO3İB Ta ix ajaıtaiiï N0 rI00aJIbHMX 3MIH KJIIMaTy i lOBKiJLJIA, OcoóHBOro
3HaYeHHA Haoy Bac IippoNHe JIICOBI/lHOBJICHHA, AKE CTlpuAc opMyBaHHIO ÕioIoriyHO
cTİÄKMX, IopiBHSHO 3İ IIITYYHHMH Haca/[KelHAMH, ICOBAX õioreoueHO3İB. BoIHO4ac.
IOnp xapakTepHy TeHleHLI|IO 10 301TbllieHHA MOro o0CATiB OCTaHHİMH pOKaMH.
4HMaJl0 IIHTaHb, I|O CTOCVIOTbCA 3aoe3neyeHHA (IOABU CXOB, 30epexeHHA caMOciBy
Ta oTpHMaHHA KHTTE3laTHOrO llpoCTY, IIpoBeNCHHA llCIBHM4oro orIAIy 3a
IpupoIHHM IOHOBNeHHAM, I1OTpebyOTb I10rJIHOJICHoro BHByeHHA i po3po6KH
HaykoB0-06rpyHTOBaHHX peKOMeHIailiŭ.
BinoBiHicTh CyuacuoMy piBHo poBnTKy mayku iT eXHİKM
KBaJii)iKauiňHa poõ0ta B (1OBHIṁ Mipi BIOBİJlac cyyacHoMY piBHIO pO3BHTKY HaykH
i TeXHİKH.
3aralbna xapakTepneTHKa KBa.IiQiranińnoi po60TH
IIpoanani30BaHo Cy4aCHHM CTaH ipoilecy IupupoWbOro JicOBİJHOBJCHHA,
OnpalbOBaHO nOHajl S0 IITepaTypHMX Kepe:i. y poooTi BİJ|IOBIJHO 10 II0CTaBlCHHX
3aBlaHb I1penCTaBieHO pe3ybTaTH KOMIJIeKCHOTO NOCILNKeHHA 3aralbHOro cTaHy Ta
yciiuHICT5 IlpHpoNHoO BIIHOBJJeHHA JIiCİB periOHy. BcTaHOBTeHO, |O ycniuIHiCTE
ipupo\HOTO IOHOBNEHHS CYTTCBO Bapiioe 3aneKHO BiJI TaKcaıMHoi CTpYKTYPH
MaTepuHCbKOrO 1epeBoCTaHy Ta HacaMIIepejl eKOJJOTT4HHX 4HHHHKIB. locniKeHO.
LLo v cKJai nipocTy 6ilbIIOCTi ipoounX IJIO|_ abcoJiiOTHO 1OMIHY€ MONOna
renepauis BiKOM -3 poKH ň KiJbKİCTh caMociBy pisko 3HMKYCTbcA y crapunx
BİKOBHX KaTeropiax (uOHaI 7 pokiB), M19 BKa3yc Ha BMcOKMŇ BIAnan MOIONHAKy Ha
no4aTKOBHX CTanax oHTOreHe?y yepe3 HecupHATJIMBİ JIiCİBHHYO-eKOJ1Or|HHỈ YMOBH:
3aTiHeHHA, KOHKYpeHIia 3 KIIII. /[ociJ|KCNO O BLJHMB TOBIMHH JIiCOBOï iņcTHJIKH
C JİMİITY BalbHMM daKropoM UIS BKOPİneIA MaciIA, a TeOMOpQO.10ri9Hi yMoBH
BM3HaHaIoTb IpocTOpoBnü poo,iI Mpociy. AocoOTHa ŐiIbIIiCTb KMTTC3,1aTHHX
eKseMIIApiB_ (10 85-90%) 30cepe,Kea Ha piBHHHHHX AuISHKaX nnaTO, AKİ
3aốcmeHvIOTb CTaốilbHMÄ ripoTepmiHnă peKHM. Ha iABMIeHHAX niapicr
CTpax lac BiJ C)iuMry BOJOrH, a B yloroBMHax (IO1MHaX) 3'ABIACTBCA NMUe B
Cyrpyyax 1e 3aTiHCHHA Ta o)1aTKOBe JIITHC 3BO10KeHHA KOMIeHCYI OTb BHMMBaHHA
HaciHHA.
Ha ocHOBİ OTPHMaHHX laHHX po3po61eHO peKoMeH/lauiï BMpoOHHUTBY uIOO
cnpuAHHA NpHpOIHOrO BIIHOBJIeHHA JİCiB perioHy 10c/11IDKEHb.
3ayBaxenHA LO KBAJIiþikauiúnoï poóoTH
CyTTCBHX 3ay BaKEHb KBaTiOiKaLiṁHa poooTa ieMac.
BucHOBOK npoM ipy þaxosoï niaroroBKH 3106y Baua BHULoi ocBİTH
KBanicikauiăHa po60Ta MaHIpHI Opis AnpiúoBM4a BMKOHaHa Ha BHCOKOMy piBHİ,
MİCTHTb CHCTeMaTH3OBaHy iH)oPMaUIO KOMILIeKCHOTO AOCIIİ/KEHHA IIPHP0lHOro
icOBİJHOBJJCHHA oCHOBHHX JIiCOyTBOpioroMHX nopiz Kani BCbKOTO JiCHMUTBa,
KopcyHb-llleByeHKiBCbKOrO HajuuicHMUTBa hiiï« enTpanbHÄn icOBHĂ oğic» III
«Jlicu yKpaiHH». 3106yBay nponeMOHCTPY BaB HaneKHAÝ PİBeHb paxoBoi
niaroroBKH, yMİHHA aHani3yBaTH İ y3aralblIOBATH Pe3ylbTaTH 10cIİIKEHb Ta
poouTH OorpyHTOBAHI BHCHOBKH.
3araibHHÀ BHCHOBOK
IlpencTaBJIeHa KBaJIi)ikauišHa poóoTa bakalaBpa BHKOHaHa Ha BHCOKOMy piBHİ3
NOTPHMaHHAM BHMOI BINMOBI/IHWX HOPM Ta cTaHlapTiB. JaciyrOBy€ Ha ouiHKy
«6id.MiHHO» Ta MOKe oyTH 1oIylleHa 10 3aXHCTY.
Peinen3eHT
PA nEnPiKcAOBB A
4EPKACbKE
HAANICHMUTBOO 2026 p.
tHHADnc)/
raH ananHwX
MIHICTEPCTBO OCBITH IHAYKM YKPAIHM
UEPKACbKMM JEPKABHMÜ TEXHOJO14HMÝY HIBEPCHTET
PakylbTeT TeXHOJJOriň, 6yjiBHHIUTBa Ta paiioHanbHOro
IipupoOKOPHCTY BaHHA
Kapeıpa JlicoBoro rocnoJapcTBa Ta pauionajlbHOrO ipupo/10KOpHCTY BAHHA
(lOma aa Kapeip)
«lo 3ay HCTY 1OIyuneHo»
Bas. yA()eupn JII PII
IHIpila 4EMEPMC
LWw) (iiiaM. IpisB4LLC)
«o O6 2026 p.
IIOACHIOBAJIbHA 3AIIHCKA
NO KBAJNihikaıiğnoi poóoTH
0 a Ka Ji a B P a
(oCBHb0-KBa.udhıkauünip BeHb)
Ha TeMy: «CTaH Ta CTpyKTYpa upuponHOrO I1OHOBJIEHHA Y
IicoCTaHax KauiBCLKOTO TiCHHITBa Kopcyub-llleByeHKİBCbKOro
HalJIiCHHUTBa piuiï «lenTpa.ibHHú JİCOBHÝ o)ic» II| «Jlicu
YKpaïn»»
BuKOHajıa: 3/I0Ốy BaYKa BHIIOÏ oCBİTH
4 Kypcy, Ipyn JIr-27
CnejaJIbHOCTİ:
205 «JicoBe roCnogapeTBO>
(imnpp MB8a napauy niarOTOBKIl. cneniaIbHOCTI)
Manpa Opii AHApiňOBH4
(upissC. iM`A. l0 0aTLKOBI 3.0ộy Dava BHuLoi oCBİTH)
KepisınK lB91 COIIyIWWHCBKMÄ
HopmOKoHTpOIb IHIpina YEMEPMC
Peiner3eur
(Ipisee ra mia)
3acBiņ4yo, uIo y iÄ KBaJni)ikaıiğniň poốori HeMac 3ariosMHeHL 3 ipaub iHUIHX
aBTopiB õe3 BİNIIOBİJHHX nocHJlaHb
3.06y Bay BHUOi OCBİTH
(nLanHC)
Yepkacn 2026 poky
epkacbkHÝ JIePkaBIHİİ TeXIOJOri4ni yıuiBepcurcr
QakylbTCT TeXIOJIOTL, 0yiBIMI|TBa Ta pauonAJILIOTO upupoOKOPHCTyBaHHA
Kapeapa licOBOrO rOCIIOlapcTBU Ta paiOHaJIbHOrO IpHp0/10KOPMCTYBAHHA
(neuialbHİCTH: 205 «JTicoBe IVCHOLapcTBO»
3AJBEPKYIO
3agiyka4 Kahexpu JITPII
IHrpiga YEMEPHC
(LIC)
2026 p.
3 A BlAHHA
HA KBAJIIOIKAIIIÝHY POBOTy
Manıpa lOpiü ALpiioBny
(Inpi3ulC. IM 1, Ilo 0uTLKOBI3 0ÓVBllB Ot OCBITI)
1. Tema KBAJihikaniňnoi poóoTn
«CTaH Ta cTpVKTYpa IpupoAHOTOIIOHOBJICHHA Y JIİCOCTaHax KaHİBCLKOro
JLiCHMUTBa, KopcyHb-lWeByenKİBCbKOIro HaicHMIUTBa hiuiï «llenTpaJIbHMÄ
JicoBMM ohic» l «Jlicu YKpaïM».
KepisHHK KBaNihikauiňHoi poooTH CoiyunuCBKHÄ I.M., 1-p. C.-T. H.,
(upi3B|Mle, ipoecop.
IM , IO 0aTbKOBI, I1aykoBHM CTYWb, B4eue 3BaiA)
3aTBeplKCHa HakasoM epkacbkorO epkaBiOTO TeXHOJIOTHHOTO
«l7» õepe3HA 2026 poky No 59/03-03 yHIBepCHTeTy BiJ
2. TepmiH nOnaHHS KBATihikauiňHoï poõoTH 3100VBaMeM BHIIOi OcBİTH
20.05.2026 p.
3. BuxiJui laui J10 KBaJIihikaiñnoi poóoTu: l0ACHKOBaTbHa
opraHi3aii 3anuCKa,
1 ipoeKT
poO3BHTKY JIICOBOTO TOCDONapCTBa I1DNUpHCMCTBd,
pe3yJIbTaTH IOJILOBMX A0cIiLKeHb Ha IpooHMx IJIOmax, hoTOMaJTIIeTpeipaanTnY.p HI LKepena,
4. 3MicT po3paxyılkOB0-10ACHIOBAJIbHOÏ 3aiivCKH (IlcpeJIİK
HaJieKHTb pO3poóuTH) IWTaWb, I|O ix
BcTYIL. OriNN JIITepaTYpi Ta MeTOUIKa_ l0cIIIIDKCILb.
IICOBOrO XapaKTePHCTHKa CTaHY
OHIy TOCIHOlapCbKa AABHCTb IIAIIpMCMCTBa.
A0CJLHOÏ Pe3yJ|bTaTH HaykOBO
pọoOTH. BHCHOBKH Ta pexOMCHJai. CuHCOK
lonaTKM. BHKOPHCTaHMX NKepel.
5. IlepeJiik rpapiuuoro MarepiaIy (3 TOHHM 3a3MaVeHHAM 000B'A3KO BHX
Kpec.ieHb, IIJIakaTiB) MyJIbTHMCma mpeserTaiA
6. Mara BILLa4i 3aBaunAL O KBaiiğisanińnoï po60TW: 12 IHOTOrO 2026 poky
KAJIEHJIAPHMÚI JIAH
No HazBa eTaris BHKOHaHHA KBATihikaiinoi CTpOK BHKOHaHiA
eTarMB
3/1 poóoTH KBaJipikaiinoi lIpumiK
poooTIH
OTpHMaHHA BHXIHOTO 3aBlaHHA 12.02.26 p. BHKOHaH
2 AHanis JTiTepaTypHHX 1Kepei ipupoHO 01.03. - 05.03.26 p.
1CTOPHHHHX YMOB BHKOHaH
IlonbOBi 10cin i CnOCTepeKeHA 16.03. 20.04.26p. BHKOHaHo
4 OnpauuoBaHHA 3iőpanoro pakTunoro
MaTepiaIy 23.04. - 30.04.26 p. BHKOHaHo
HanucanHA pO3AiTİB poõ0TH 01.05. 17.05.26p. BHKOHaHO
6 KoMI'I0TePHn IHaőip TeKeTy 18.05. 21.05.26 p. BHKOHaHo
7 3aBepuicHHA Ta oq)opMeHHS PoóoTH 20.05.26 BHKOHaHo
3100yBau BHllOi oCBİTH-]uIIOMIHIK IOpiii MAIJIPA
(LC) (upBBuuC Ta iHIuau)
KepiBHMK KBanihikaiinoi poőoTH IBau COIYIMHCbKMM
(uic)
3
ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................................. 4
1 ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОРОБКІВ ПРОЦЕСУ ПРИРОДНОГО ПОНОВЛЕННЯ
ЛІСІВ, СУЧАСНІ ПІДХОДИ ............................................................................................. 8
1.1 Процес природного лісовідновлення в Україні. Обґрунтування теми
дослідження. ..................................................................................................................... 8
1.2 Домінуючі фактори, що впливають на природне поновлення – як головного
індикатора стійкості лісових фітоценозів. ................................................................... 11
1.3 Природне поновлення дубових лісів у Лісостепу України: екологічні умови,
лісорослинний потенціал, регіональні особливості та технології. ........................... 12
1.4 Природне поновлення сосни звичайної (Pinus sylvestris) у Лісостепу
України: екологічні умови, лісорослинний потенціал, регіональні особливості та
технології. ....................................................................................................................... 15
2 КЛІМАТО-ГЕОГРАФІЧНІ СОБЛИВОСТІ КАНІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ
ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» ...................................................................... 17
2.1 Господарський, адміністративний устрій та розміщення установи. .................. 17
2.2 Природно-кліматичні та лісорослинні умови Канівського лісництва та їх вплив
на лісову рослинність..................................................................................................... 18
2.3 Рельєф, геологічна структура та гідрологічна мережа регіону ........................... 20
2.4 Лісові ресурси та структура насаджень ................................................................ 24
3. ПРОГРАМА, ОБЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ........................................ 29
4 АНАЛІЗ І ОЦІНКА ПРИРОДНОГО ПОНОВЛЕННЯ ГОЛОВНИХ ПОРІД У
КАНІВСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА
ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» .......................... 32
4.1. Характеристика структури головних лісоутворюючих видів. ........................... 32
4.2 Характеристика дослідних ділянок ....................................................................... 34
4.3 Результати дослідження природного поновлення на пробних площах ............. 35
4.3.1 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №1
....................................................................................................................................... 36
4.3.2 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №2
....................................................................................................................................... 38
4.3.3 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №3
....................................................................................................................................... 41
4.3.4 Характеристика природного поновлення на пробній площі №4 .................. 45
4.3.5 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №5
....................................................................................................................................... 48
ВИСНОВКИ ....................................................................................................................... 51
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ ...................................................................................... 53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................................... 54
4
ВСТУП
Одним з головних аспектів наближення до природного лісівництва є відтворення
лісу шляхом природнього поновлення. Відтворення лісів в Україні забезпечується:
природним способом - природне поновлення, штучним - створення лісів методом
садіння посадкового матеріалу чи висівання насіння або поєднання садіння та
висівання та комбінованим - природне поновлення та створення лісових культур.
В Україні тривалий час домінувало і продовжує переважати створення лісових
культур. В окремі роки, в структурі лісовідновлення частка штучно cтворених
насаджень у лісовому фонді сягала понад 80 % [28]. Внаслідок значних обсягів рубань
лісу і масштабних лісокультурних робіт з пріоритетами, які не завжди достатньо
враховували особливості біології та екології лісу, штучні лісові насадження, значною
мірою, втратили властиву природнім ценозам біологічну стійкість. Це призвело до
суттєвого погіршення їх стану та зниження ефективності виконання ними
меліоративних, соціальних і ресурсних функцій [28].
Суттєве погіршення стану лісових насаджень штучного походження зумовило
актуальність переорієнтації відтворення лісових ценозів на такі
методи, що максимально враховують особливості природного генезису
відновлення лісів і розвитку лісових екосистем. Одним із таких шляхів є
збільшення частки природного поновлення в загальних обсягах лісовідновлення.
Проте нині нерідко штучно занижується роль та значення
природного лісовідновлення навіть у регіонах зони з потенційно успішним
природним поновленням лісотвірних порід. Недооцінка лісівничого потенціалу
ділянок і природної здатності лісів до самовідновлення є не тільки безпідставною в
сучасних умовах екологізації лісового господарства, але й економічно неефективною
[29].
На ділянках, які мають відповідні ґрунтово-кліматичні умови, перевага
надається природному відновленню лісів, що дає змогу з мінімальними економічними
затратами створювати високопродуктивні та біологічно стійкі деревостани за
короткий період. Природне поновлення проектується на площах зрубів та згарищ з
достатнім і якісним самосівом, підростом, кореневими паростками та поростю від
5
пеньків протягом наступних двох років. Правобережна зона Черкащини розташована
на Придніпровській височині і має високу активність ерозійних процесів. Рельєф
місцевості подібний до гірського, має значну погорбованість та велику кількість ярів.
Канівське лісництво розташоване в районі Канівських дислокацій, що розміщені на
схилах Українського щита. Формування Канівського Придніпров’я проходило
шляхом деформації різновікових геологічних відкладів завдяки цьому й утворилася
складна структура - Канівські дислокації. У зв'язку з цим сформувалися Канівські
гори та Мошногірський кряж. Унікальні природні умови обумовили основне завдання
лісництва здійснювати нагляд, охорону, захист, раціональне використання та
відтворення лісів на закріпленій території. Природні процеси поновлення лісу в
регіоні мають складнощі через особливості рельєфу правобережного лісостепу.
Головним чинником тут є ерозійна розчленуваність: розташування вздовж високого
правого берега Дніпра створює різкий перепад висот, що зумовлює високу швидкість
стоку поверхневих вод, система ярів та балок в наслідок чого лісові масиви мають
фрагментарний характер та близькість Канівського водосховища створює
специфічний мікроклімат — підвищену вологість повітря та пом'якшення
температурних коливань, що сприяє вирощуванню продуктивніших деревостанів
порівняно з віддаленими від річки районами.сть опадів, особливо протягом
вегетаційного періоду, тривалі посухи. Все це негативно впливає на процеси
природного поновлення лісу і вони не завжди дають позитивні результати, тому на
більшості площ проводяться заходи зі сприяння природному поновленню. На
ділянках з недостатньою кількістю або нерівномірним розміщенням природного
поновлення господарсько цінних порід лісових дерев і чагарників, проводиться
додаткове часткове висівання насіння і садіння садивного матеріалу головних та
супутніх деревних порід. Постановою КМ Про затвердження Правил відтворення
лісів зі змінами № 1410 від 20.12.2022 визначено головні заходи сприяння
природному поновленню лісів зокрема: збереження під час лісозаготівлі
життєздатного підросту і молодняку господарсько цінних порід; догляд за підростом
та самосівом після закінчення лісосічних робіт; мінералізація поверхні ґрунту;
висівання насіння під наметом деревостану; залишення насінників на суцільних
зрубах. У разі проведення рубки головного користування на ділянках з наявністю
6
самосіву та підросту головних і супутніх порід технологія лісозаготівель повинна
бути спрямована на їх збереження. [33,34,28, 29].
Оцінювання процесу природного поновлення дуба звичайного та сосни
звичайної у Канівському лісництві Корсунь-Шевченківського надлісництва філії
«Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України здійснювали на основі вирішення
завдань:
- узагальнити вітчизняний практичний досвід щодо природного лісовідновлення;
- проаналізувати природно-кліматичні та лісорослинні умови Канівського
лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс»
ДП «Ліси України;
- виявити ділянки з природним поновленням дуба звичайного та сосни звичайної
та закласти 5 тимасових пробних площ;
- визначити кількість та якість самосіву, особливості його розміщення по площі;
- оцінити успішність природного поновлення дуба та сосни за відповідною
шкалою;
- встановити вплив основних екологічних лісорослинних факторів на
інтенсивність природного поновлення головних порід;
- розробити пропозиції щодо заходів сприяння природному поновленню дуба
звичайного та сосни звичайної в умовах Канівського лісництва.
Об’єкт дослідження – процес природного поновлення дуба звичайного та сосни
звичайної у різних типах лісорослинних умов Канівського лісництва.
Предмет дослідження – успішність природного поновлення головних порід.
Методи дослідження. Під час виконання кваліфікаційної роботи
використовували наступні методи: лісівничо-екологічні методи – аналіз
лісорослинних умов, типів лісу, ґрунтових і гідрологічних характеристик; лісівничо-
таксаційні (вивчення природного насіннєвого поновлення лісу); математико-
статистичні (під час камеральних робіт для опрацювання, аналізу та узагальнення
отриманих даних).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження
природного поновлення лісостанів у Канівському лісництві можуть бути застосовані
7
для оптимізації та спрямування лісогосподарських підходів до природного
поновлення.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше здійснено комплексну оцінку
лісорослинного потенціалу листяних деревостанів у межах Корсунь-
Шевченківського надлісництва Канівського лісництва з урахуванням взаємозв’язку
між лісорослинними умовами, таксаційними показниками та фактичною й
потенційною продуктивністю насаджень. Визначено ключові лісорослинні фактори,
що найбільше впливають на успішність природного поновлення головних порід.
8
1 ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОРОБКІВ ПРОЦЕСУ ПРИРОДНОГО ПОНОВЛЕННЯ
ЛІСІВ, СУЧАСНІ ПІДХОДИ
1.1 Процес природного лісовідновлення в Україні. Обґрунтування теми
дослідження.
В умовах сучасності, враховуючи деградацію та масове всихання лісів, зокрема
і сосняків, суттєво зросла актуальність підвищення біологічної стійкості
відтворюваних лісових ценозів та їх адаптації до глобальних змін клімату і довкілля.
У цьому контексті особливого значення набуває природне лісовідновлення, яке
сприяє формуванню біологічно стійкіших, порівняно зі штучними насадженнями,
лісових біогеоценозів. Водночас, попри характерну тенденцію до збільшення його
обсягів останніми роками, чимало питань, що стосуються забезпечення появи сходів,
збереження самосіву та отримання життєздатного підросту, проведення лісівничого
догляду за природним поновленням, потребують поглибленого вивчення і розробки
науково-обґрунтованих рекомендацій. [28,29].
Ідея наближеного до природи лісівництва виникла понад сто років тому в
Німеччині. У 1920 році Альфред Меллер описав ліс як інтегрований організм із
взаємозалежними елементами та запропонував концепцію Дауервальду (суцільного
лісу) – альтернативу монокультурному лісівництву зі суцільними вирубками.
Ключовими принципами Дауервальду було: ліс як єдиний живий організм, а не тільки
деревний ресурс, суцільний лісовий покрив без суцільних вирубок, структурна
складність та видове різноманіття, адаптація лісівничих заходів до природних лісових
процесів.
У 1950 році в Німеччині була заснована ANW — Асоціація близького до природи
лісівництва. У 1989 році в Словенії представники 10 країн заснували рух «Pro Silva»
на основі ANW. Його принципи включали вибіркові рубки, природне поновлення,
індивідуальний підхід до кожного дерева, суцільний лісовий покрив та змішані
насадження.
У 1991 році у Великій Британії було засновано рух за безперервне покривне
лісництво (CCF).
9
Поступово концепція наближеного до природи лісівництва зайняла центральне
місце в європейському лісоуправлінні.
Його визнання було зумовлене масштабним вітровалом особливо у
монокультурних ялинових лісах, також спостерігали масове відмирання ялини, що
було спричинено переважно зміною клімату та масовим поширенням шкідників
особливо – короїдами; інтенсифікацією виробництва, що підвищує рівень вуглецю в
повітрі та призводить до кислотних дощів та деградації ґрунтів. Громадська думка
також змінилася: було визнано багатофункціональну роль лісів (ліси – це не лише
деревина), а рух за збереження біорізноманіття посилився (Конвенція про біологічне
різноманіття, 1992). Зростаюча увага приділялася негативному впливу суцільних
вирубок на біорізноманіття, якість води та поглинання вуглецю, також наукові
дослідження підтвердили вищу стійкість саме змішаних різновікових насаджень,
важливу екологічну роль сухостою та дерев середовища існування організмів, вища
якість стовбура деревних порід у різновікових лісах, нижчі витрати на штучне
лісовідновлення.
Загальновідомо, що одним із методів відтворення лісів є їх природне
відновлення. Цей спосіб має ряд переваг над штучним лісовідновленням, а також
недоліки. В Україні суттєво зростає актуальність природного відновлення в сучасних
екологічних, економічних і соціальних умовах з якими стикається лісове
господарство. Важливим аспектом є економічний фактор, так як за сприятливих
грунтово-кліматичних умов витрати на природне відновлення значно нижчі, ніж при
штучному створенні лісових культур. Актуальними є дослідження присвячені
вивченню впливу глобальних змін клімату на природне поновлення лісів, зокрема
змін режиму опадів і коливання температур. Природонаближене управління лісами в
своїй основі має природне поновлення в умовах кліматичних змін. Ряд сучасних
праць досліджують вплив людської діяльності: лісозаготівель, типу рубок,
рекреаційного використання, забруднення на природне поновлення. Дослідження
біологічних факторів: алелопатичні взаємодії, вплив мікоризних асоціацій
визначають умови для росту молодих дерев. [17,18,19].
Важливими є дослідження фактору природного добору, при природньому
лісовідновленні виживають більш біологічно стійкі рослини, адаптовані до
10
конкретних кліматичних умов, починаючи з проростання насінини і формування
підросту. Для успішного лісовідновлення тут відіграє фундаментальну роль
генетичне різноманіття породи, на ділянках забезпечується рівномірне нерегулярне
розміщення рослин, що є характерним для природних лісів. Дерева самі «обирають»
місце та розвиваються без стресу, якого зазнають при пересадці саджанців чи
висіванні насіння. При багаторічних дослідженнях виявлено, що не кожна ділянка
лісу придатна для природного відновлення конкретного виду дерев, тому що при
цьому є загроза ураження самосіву та підросту мікозами та бактеріозами й
багатоїдними шкідниками, особливо в перші роки життя. [7, 10,20,31,35].
Над створенням методик вивчення процесів природного поновлення лісів
працювали й працюють когорта вчених лісівничої галузі: В.М. Маурер, П. М.
Мегалінський, С.С. Пятницький, А.В. Победінський, М.О. Ткаченко, В.Г. Нестерова,
М.М. Горшеніна. [].Згідно методики П. М. Мегалінського і В. Г. Нестерова з метою
вивчення особливостей появи самосіву, його збереження, проективного покриття
площі та особливостей росту природного поновлення залежно від розташування стін
лісу, з півдня на північ закладають три лінійні трансекти – центральну - посередині
зрубу та дві інші на відстані 10 м від західної і східної стін лісу. Під час обліку
природного поновлення на кожній трансекті закладають по 10 облікових майданчиків
розміром 4×4 м. На кожному майданчику визначають кількість, вік і стан природного
поновлення породи, висоту і приріст.
При обстеженні поновлення під наметом лісостану за методою С.С. Пятницького
закладають пробні площадки розміром 100 м2 (10x10 м). На суцільних вирубках
закладають смуги по 5м перпендикулярно до напрямку вирубок у кількості: дві смуги
при довжині вирубки 500 м; три смуги при 500-1000 м і чотири при більше 1000 м. За
методикою М.М. Горшеніна [16,17] під наметом лісостану за рівнинного рельєфу (за
умов, що висота підросту не перевищує 1.5 м, в досліді закладають 200 площадок на
1 га, розміщених рівномірно по всій площі. В гірських умовах під наметом лісу і на
вирубках закладають облікові смуги – 2 м на всю ширину вирубки або лісосіки,
розташовуючи їх поперек схилу. Кожна смуга поділяється на облікові площадки для
обліку підросту по породах та віковій категорії. Для оцінки природного поновлення
використовують загальноприйняті шкали, у більшості яких за основу покладено
11
кількість підросту головних порід на 1 га, його висота і вікова структура та
життєздатність. Про дослідження пливу різних способів головних рубок на процеси
природного відновлення дуба звичайного: насіннєво-лісосічних, суцільно-лісосічних,
групово-вибіркових знаходимо відомості у працях В. Е. Шмідта та А. Б. Жукова.
[36,46]. При вивченні біоекологічних чинників, що впливають на виживання,
стійкість, на кожній обліковій ділянці визначають товщину лісової підстилки,
мікрорельєф та місцерозташування, видовий стан травостою, його зімкнутість;
родючість ґрунту, особливості та унікальність еколого-кліматичних факторів
місцевості, лісогосподарські фактори тощо [ 6,7,8,14,19,24,27,32,39,40,46,56].
1.2 Домінуючі фактори, що впливають на природне поновлення – як
головного індикатора стійкості лісових фітоценозів.
Значний вплив ряду антропогенних та екологічних факторів на ліси призвів до
суттєвих змін в природніх ландшафтах. На більшості лісових територій за основний
спосіб відтворення лісів використовується штучне поновлення, зокрема соснових
насаджень (Pinus sylvtestris L.). При цьому для формування стійких лісових
фітоценозів все більша увага приділяється можливості використання саме
природнього поновлення особливо для порід, що найбільш придатні до цього
процесу. Актуальним є використання природного лісовідновлення для відтворення
природних сосняків, подібних за складом, структурою і генезисом до корінних
деревостанів відповідних типів лісу. Природне відновлення лісу завжди було і
залишається однією з найактуальніших проблем, особливо за умов можливої зміни
головного виду на менш цінні деревні види.
Клімат відіграє ключову роль як у процесах росту розвитку та плодоношенні
дерев, та особливо у проростанні й виживанні молодих проростків: температурні
гойдалки та приморозки: Негативний вплив на ріст і розвиток підросту мають ранні
осінні та пізні весняні приморозки, а також великі річні амплітуди температур.
Зокрема, весняні заморозки, що іноді тривають до кінця травня, негативно
позначаються на розвитку всіх лісових порід та процесах плодоношення. [2].
Малосніжні зими та нерівномірне розміщення снігового покриву створюють
12
несприятливі умови для перезимівлі молодняку, також опади великої інтенсивності
особливо на погорбованих ділянках призводять до водної ерозії ґрунтів, утворенню
змивів підстилкової поверхні, що вимиває насіння й пошкоджує сходи на схилах.
Зволоженість ґрунтів є критичною для проростання і вкорінення самосіву, тому
особливо важливим є рівень ґрунтових вод. Протягом останнього десятиліття по всій
території України спостерігається різке зниження рівня ґрунтових вод, що найчастіше
призводить до всихання джерел та обміління водойм. Така ситуація змушує лісову
рослинність адаптуватися до нових, більш посушливих умов життєдіяльності.
На Канівських дислокаціях місцевий рельєф, а саме крутизна та форма схилів
визначають інтенсивність змивання поверхневого ґрунту, на крутих схилах (понад 2–
3°) умови для природного поновлення ускладнюються через активні ерозійні та зсувні
процеси. Вплив інвазійних видів, таких як акація біла, клен американський та аморфа
кущова, займають значні площі, активно витісняючи аборигенні види та
перешкоджаючи їхньому природному відновленню.
Сучасні кліматичні зміни сприяють масовому розмноженню лісових шкідників,
що призводить до розбалансування та часто до масової загибелі деревостанів, що
послаблює їхню здатність до самовідтворення.
Досить часто, під час лісогосподарської діяльності відбувається накопичення
порубкових решток, що заважає підготовці ґрунту для природного поновлення, а
також підвищує пожежну небезпеку, загалом пожежі спричиняють глибокі зміни у
структурі фітоценозів та можуть повністю знищити підріст.
Отже, успішність природного поновлення в регіоні залежить від ряду
екологічних та антропогенних факторів, що мають вплив на баланс між стабільним
зволоженням ґрунту, відсутністю екстремальних кліматичних явищ та ефективним
контролем за інвазійними видами і антропогенним навантаженням.
1.3 Природне поновлення дубових лісів у Лісостепу України: екологічні
умови, лісорослинний потенціал, регіональні особливості та технології.
Дуб звичайний (Quercus robur) є однією з ключових лісоутворюючих порід
України. Дубові насадження охоплюють близько 2272,8 тис. га території країни. В
13
Україні представлені три аборигенні види: дуб звичайний (найбільш поширений —
94,6%), дуб скельний (понад 3,8%) та дуб пухнастий (0,8%). Дуб звичайний (Quercus
robur) залишається головною лісотвірною породою України, особливо в умовах
Лісостепу та Полісся (Румянцев та ін.)
Вплив кліматичних змін Глобальне потепління суттєво змінює умови
лісовідновлення: за останні 140 років останні 15 років були найтеплішими, а
кліматичні зони України змістилися на північ на 150–200 км. Лісостепова зона є
ключовим регіоном поширення дуба звичайного (Quercus robur). У Правобережному
Лісостепу, до якого територіально належать масиви Черкащини, зокрема Канівське
лісництво, Корсунь-Шевченківського надлісництва, переважаючим типом лісу є
свіжа грабова діброва (D2-гД). Ці умови є найбільш сприятливими для формування
високопродуктивних насаджень, проте успішність природного поновлення тут
критично залежить від інтенсивності плодоношення та збереженості жолудів. Хоча
дуб може відновлюватися вегетативно, такі насадження є менш стійкими; дерева, що
виросли з пнів діаметром понад 50 см, практично не дають якісної парості, тому для
природного відновлення важливим є саме здатність дуба до щорічного
плодоношення. Плодоношення деревних порід у насадженні, проростання насіння і
поява сходів, розвиток самосіву і підросту є необхідними етапами лісопоновлення,
яке закінчується змиканням молодого деревостану. Для отримання достатньої
кількості молодого покоління господарсько-цінних порід необхідно на кожному етапі
проводити заходи щодо сприяння природному лісопоновленню [26].
Для територій Правобережного Лісостепу характерні біологічні особливості
процесу відтворення: у свіжих дібровах головним конкурентом дуба є граб
звичайний, який завдяки високій тіневитривалості та інтенсивному порослевому
поновленню часто захоплює перший ярус, витісняючи дуб. Тому в умовах Лісостепу
обов’язковим є видалення другорядних порід, які притіняють дуб на ранніх етапах
розвитку.
Природне поновлення в регіоні ускладнюється періодичністю плодоношення
дуба (в останні роки спостерігається слабке плодоношення в 1 бал). Плодоношення
залежить від внутрішніх біологічних особливостей породи, здатність дуба до
щорічного плодоношення залежить від кліматичних умов: умовами для появи квіток,
14
запліднення зав’язей та достигання плодів [Свириденко В.Є 4]. Наявність в регіоні
пізньовесняних заморозків, що співпадає з періодом цвітіння часто призводить до
вимерзання цвіту і молодих пагонів дуба; також високі літні температури та дефіцит
вологості ґрунту, посушлива друга половина літа призводять до передчасного
опадання недорозвинених жолудів; зима з частими відлигами, град, зливи, урагани;
негативний вплив мають пошкодження шкідниками та ураження хворобами [26].
Також на самосіву можуть завдавати шкоди дикі кабани, які руйнують підстилку з
жолудями. Зазначені фактори негативно впливають на плодоношення дуба, що
суттєво зменшує його поширення. На плодоношення дуба також впливає зімкнутість
крон деревостану [46].
В умовах Правобережного Лісостепу характерні наступні особливості процесу
відтворення: у свіжих дібровах головним конкурентом дуба є граб звичайний, який
завдяки високій тіневитривалості та інтенсивному порослевому поновленню часто
захоплює перший ярус, витісняючи дуб. Тому дуб потребує значного освітлення
зверху, добре освітлені дерева в умовах відкритого простору та на узліссях, мають
більш розвинену крону, тому й плодоносять краще, ніж затінені, що мають
слаборозвинену крону. Для територій у старовікових насадженнях (100–160 років)
зімкненість крон розріджується, що створює «вікна» для появи самосіву.
Дослідження, що були проведені в умовах свіжих дібров, демонструють, що при
природному поновленні дуб формує потужний стрижневий корінь, який за 3 роки
досягає глибини 194 см. [24,32,35]. Це забезпечує стійкість молодняка до посух, які
стають дедалі частішими в Лісостеповій зоні через зміни клімату. Проблеми
виживання молодих рослин в перший рік життя є критичним для самосіву: через
затінення, посухи або товсту підстилку гине від 50% до 85% молодих рослин. Підріст
дуба (рослини віком понад 2 роки) під наметом лісу може переходити у стан спокою
без біометричних змін, що за відсутності покращення умов згодом призводить до
загибелі. Надмірна розрідженість лісу призводить до появи лучної рослинності, яка
за 2-3 роки може повністю витіснити самосів дуба [26,27,37,46].
Останнім часом у лісництвах правобережної частини Черкащини, враховуючи
високу захисну та рекреаційну роль лісів, лісогосподарські заходи надають пріоритет
поступовим та вибірковим рубкам, що виключають суцільні рубки. Замість суцільних
15
зрубів рекомендується проведення рівномірно-поступових рубок у 2–3 прийоми, що
дозволяє зберегти материнський намет до моменту формування надійного підросту
[46]. Рубки переформування спрямовують на зміну одновікових насаджень у
різновікові складні деревостани. У просвітах природнього відновлення площею до
700 м² сприяють природному поновленню або піднаметовим культурам [31,43,46].
Для збереження дубових лісів в сучасних умовах глобальних змін клімату
необхідно насамперед орієнтуватися на природне насіннєве відновлення,
підтримувати оптимальну освітленість під наметом лісу при повноті 0,6 та віддавати
перевагу прямому висіву жолудів для формування стійкої кореневої системи при
належному захисті від землерийних тварин.
1.4 Природне поновлення сосни звичайної (Pinus sylvestris) у Лісостепу
України: екологічні умови, лісорослинний потенціал, регіональні особливості та
технології.
Природному поновленню сосни звичайної присвячено низку досліджень
вітчизняних вчених лісівників: Бабенко Д. В., Бузун О. Ю., Вакулюк В. В., Ведмідь
М. М., Кочерга В. В., Киричок В. А., Кичилик В. П., Маурер В. М., Приступa Н. Г.,
Самоплавський, Соколенко У.М., Турко О. В., Фучило В. Я., Рябухін І. О. Хрик В.М.
та ін. [1,4,5,6,7,8,9,20,25,28,39,40,42,54].
Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) є одним із найважливіших видів деревних
порід у Європі та інших регіонах світу. Її природне поновлення на зрубах та під
наметом насаджень є ключовим процесом для збереження та відновлення лісових
екосистем. Вивчення процесу росту та успішності природного поновлення сосни
звичайної має велике значення для екологічного відновлення лісів та збереження
біорізноманіття [54].
Сосна звичайна відновлюється за допомогою насіння. Сприяти природному
поновленню можливо при допомозі дискування ґрунту смугами. також роблять підсів
насіння навколо пнів та в проміжках між ними. Спостерігається, що велика кількість
самосіву деревних порід з’являється на місцях, де проводили спалювання хмизу,
16
порубкових решток. Навіть на ділянках, де не проводилося природне поновлення у
свіжих суборах, іноді з’являється самосів сосни в кількісті до 80 тис. шт. на 1 га [8].
В дослідженнях щодо успішності природного поновлення сосни на зрубах та під
наметом насаджень Хрика В., Кімейчука І. [41]. доведено, що успішніше природне
поновлення сосни у насадженнях суборевого типу лісорослинних умов з лісівничою
повнотою 0,6 і складає 10 тис. шт./га, ніж в насадженнях в борових умов – 8 тис.
шт./га. Автори повязують це з біо-екологічними факторами, такими як конкуренція з
іншими видами рослин та недостатнє освітлення чи впливом шкідників. Природне
поновлення сосни звичайної в умовах свіжого бору і свіжого субору дає кращі
результати під наметом стиглого низькоповнотного насадження, якого повністю
достатньо для формування стійких та високопродуктивних соснових деревостанів в
регіоні досліджень. [41].
У багаторічних дослідженнях в умовах Лівобережного Лісостепу, виділено
передумови успішного природнього лісовідновлення основних порід при смугово-
поступових рубках та вказано основні аспекти: проведення рубок тільки в зимовий
період після врожайного року, для уникнення пошкоджень сіянців (урожайний рік у
дуба звичайного трапляється кожні 5-8 років, а у сосни звичайної – кожні 2-3 роки).
Сіянці сосни звичайної найчастіше з’являються внаслідок розповсюдження насіння
вітром від прилеглої стіни лісу (рекомендована ширина лісосіки – 50 м). Також
сприянню природного відновлення необхідний попередній обробіток ґрунту, а саме
розпушування для кращого проростання та вкорінення насіння. Автор зазначає, що
достатня кількість опадів є критичним фактором для природнього поновлення сосни
та дубу звичайного за умов відповідних лісогосподарських заходів та відбувається
лише в поодиноких випадках внаслідок сприяння погодніх умов. Тому питання
природнього поновлення головних лісоутворюючих порід має більше наукове
значення, ніж практичне [5].
У дослідженнях Dahik et al. [49] та Altay [51], було встановлено вплив ступеня
рівня кислотності ґрунту на трав’янисту і деревну рослинність соснового лісу, а саме
збільшення водопроникності в умовах насичення ґрунту і повноти насаджень
призводить зменшення різноманіття трав’янистих видів та щільності їх покриву.
17
2 КЛІМАТО-ГЕОГРАФІЧНІ СОБЛИВОСТІ КАНІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ
ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»
2.1 Господарський, адміністративний устрій та розміщення установи.
Корсунь-Шевченківське надлісництво було створене в 2025 poцi на базі філії
«Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
На сьогодні Корсунь-Шевченківське надлісництво є структурним підрозділом
філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» та підпорядковується
Державному агентству лісових ресурсів України і діє на підставі «Положення про
Надлісництво», затвердженого наказом філії «Центральний лісовий офіс» № 44/36.4-
1 від 03.01.2025 року [33]. Надлісництво розташоване в північній частині Черкаської
області на території двох адміністративних районів: Черкаського та Звенигородського
і поширюється на територію 14 об’єднаних територіальних громад: Бобрицька,
Степанецька, Канівська, Мошнівська, Набутівська, КорсуньШевченківська,
Селищенська, Стеблівська, Шевченківська, Звенигородська, Лисянська, Бужанська,
Виноградська, Водяницька (рисунок 2.1), таблиця 2.1. Адреса підприємства 19402, м
Корсунь-Шевченківський, вул. Уколова 3, Черкаської області E-mail
[email protected] Тел: (04735)3-10-35 Факс: (04735)3-10-35
Рисунок 2.1 - Адміністративна будівля філії «Корсунь-Шевченківське лісове
господарство» ДП «Ліси України»
Таблиця 2.1 - Адміністративно-організаційна структура та загальні площі,
18
Адміністративно-організаційна структура та загальна площі. Площа, га
Найменування лісництв, місцезнаходження контор
1.Виграївське, с. Виграїв 3615,5
2.Корсунське, м. Корсунь-Шевченківський 5004,4
3.Кумейківське, с. Кумейки 3280,4
4.Квітчанське, с. Квітки 2918,4
5.Таганчанське, с. Корнилівка 7534,8
6.Яснозірське, с. Яснозір’я 3343,0
7.Канівське, м. Канів 6298,0
8.Михайлівське, с. Михайлівка 4549,0
9. Софіївське, с. Софіївка 3391,0
10. Степанецьке, с. Степанці 5159,0
11. Бучацьке, с.Бучак 6896,0
12. Лисянське, смт. Лисянка 4601,1
13. Яблунівське, с. Яблунівка 2420,1
14.Стеблівське, смт. Стеблів 4069,9
15.Шевченківське, с. Моринці 3836,1
До 2025 року Корсунь-Шевченківського лісництва філії «Центральний лісовий
офіс» ДП «Ліси України» та його лісового фонду входило шість лісництв:
Виграївське, Корсунське, Кумейківське, Квітчанське, Таганчанське, Яснозірське,
згідно наказу Державного агенства лісових ресурсів України № 510 від 21.09.2021
року були ліквідовані ДП «Лисянське лісове господарство» та ДП «Канівське лісове
господарство» і приєднані до ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп». Таким чином
до складу реорганізованого надлісництва ввійшли ще пятнадцять лісництв: Бучацьке,
Канівське, Лисянське, Михайлівське, Софіївське, Стеблівське, Степанецьке,
Шевченківське та Яблунівське [33].
2.2 Природно-кліматичні та лісорослинні умови Канівського лісництва та їх
вплив на лісову рослинність
Кліматичні умови регіону визначаються насамперед географічним
положенням. Вони формуються у процесі взаємодії таких чинників, як сонячна
радіація, циркуляційні процеси в атмосфері, рельєф, гідрографічна сітка, ґрунтовий і
рослинний покрив. Район проведення досліджень у відношенні до клімату є помірно-
19
континентальним із відносно м’якою зимою і теплим літом [19,33]. За фізико-
географічними, кліматичними та ґрунтовими ознаками територія надлісництва
повністю належить до Лісостепової природнокліматичної зони і розташована в
центральній її частині.
Клімат району розташування Канівського лісництва є помірно-
континентальним, із порівняно м’яким зимовим періодом та теплим літом. Його
формування зумовлене географічним положенням регіону та комплексною
взаємодією сонячної радіації, атмосферної циркуляції, специфічного рельєфу
Придніпровської височини, розвиненої гідромережі, а також структури ґрунтово-
рослинного покриву [19,33]. За лісорослинним та фізико-географічним типом
територія лісництва повністю інтегрована в центральну частину Лісостепової зони
України. Основні метеорологічні та біокліматичні показники регіону досліджень
мають таку характеристику: середньорічна температура повітря коливається в межах
+7,0...7,7 °C. Екстремальні температурні показники фіксуються на рівнях від -41 °C
(абсолютний мінімум) до +39 °C (абсолютний максимум). Найхолоднішим місяцем
року є січень, найтеплішим — липень [19,33].
Вегетаційний період триває в середньому 205 днів. Пізні весняні заморозки,
що несуть ризики для молодих пагонів, можливі аж до 19 травня, а перші осінні
зниження температури нижче нуля зазвичай фіксуються після 25 вересня.
Середньорічний обсяг опадів становить близько 505 мм, що приблизно дорівнює або
є дещо меншим за показник випаровуваності [33,38]. Середня відносна вологість
повітря становить 77%. Більша частина лісових ґрунтів за ступенем зволоження
класифікується як свіжі. Вітри у регіоні мають мінливий характер, із переважним
західним напрямком та швидкістю від 3,2 до 4,6 м∙с⁻¹ [19, 33]. Середня глибина
зимового промерзання ґрунту досягає 64 см. Лісівнича оцінка лімітуючих чинників.
Особливості локального клімату безпосередньо регулюють видовий склад,
продуктивність, запас і технічні властивості деревини. До несприятливих факторів,
які пригнічують ріст насаджень у Канівському лісництві, належать значні річні
температурні амплітуди, раптові заморозки, малосніжні зими з частими відлигами,
що спричиняють ожеледь та налипання мокрого снігу. Опади зливового характеру
20
активізують ерозійні процеси на схилах, а штормові вітри часто призводять до
вітровалів та механічних пошкоджень крон.
2.3 Рельєф, геологічна структура та гідрологічна мережа регіону
Геоморфологічно територія Канівського лісництва є унікальною
територією завдяки своєму розташуванню в районі Київського Придніпровського
плато на Правобережжі Дніпра. Геологічний фундамент представлений
докембрійськими магматичними та метаморфічними породами Українського
кристалічного щита, перекритими товщами палеозойських, мезозойських і
кайнозойських осадових відкладів (пісковики, глини, мергелі), а також потужними
шарами антропогенових лесів та лісоподібних суглинків із вкрапленнями морени
Руського зледеніння [33, 38].
Район Канівських дислокацій розміщений на схилах Українського щита.
Таке положення району відбилось на його тектонічній природі. Унікальність району
передусім полягає у cкладній геологічній будові його осадового покриву. Саме на
Канівському Придніпров'ї завдяки деформації різновікових відкладів утворилася
складна структура (Канівські дислокації), що має скадчасто-насувну будову,
ускладнену різнопорядковими діапіровими утвореннями. В геологічній будові
Канівських гір беруть участь осадочні породи, починаючи з тріасових і закінчуючи
сучасними відкладами. Найбільший інтерес має та обставина, що саме тут
відслонюються юрські відклади,які ніде на прилеглих територіях на поверхню не
виходять, залягаючи на великих глибинах. Докембрійський фундамент занурений
досить глибоко, тому в природних відслоненнях кристалічні породи не
спостерігаються. Вони виходять на денну поверхню лише в 30 км на захід від
досліджуваного району (Миронівка) та виявлені свердловинами в багатьох пунктах
поблизу району Канівських дислокацій (Козарівка, Шелепухи, Мартинівка, Яблунів,
Степанці, Хмільна, Григорівка). Кристалічні породи представлені гранітами,
гнейсами, мігматитами. Поверхня докембрійського фундаменту зазнавала денудації
та глибокого фізичного і хімічного вивітрювання. Структура відкладів вказує на те,
21
що породи після свого утворення зазнали впливу динамічних сил, що виникли в
зв'язку з тектонічними явищами [38].
За характером рельєфу виділяють дві контрастні зони, які безпосередньо
впливають на диференціацію лісорослинних умов Канівщини: контрастна
дислокаційна частина (Канівські гори та прилеглі масиви), надзвичайно пересічена
місцевість із широко-хвилястим долинно-балковим водно-ерозійним рельєфом.
Абсолютні висоти правобережжя тут сягають 200–260 м над рівнем моря. Ландшафт
порізаний глибокими річковими долинами та розгалуженою, активною яружно-
балковою мережею з крутими схилами. Терасова (низовинна) частина: приурочена до
давніх терас Дніпра та його приток, річки: Рось, Вільшанка, Росава, Фоса. Тут панує
пологий, слабохвилястий рельєф із висотами 105–120 м (мінімальні значення
знаходяться біля Кременчуцького водосховища — 80–90 м). Ця зона поділяється на
три ключові тераси:
1. Заплавно-лугова тераса: регулярно затоплюється паводковими водами,
має торф’янисто-болотні структури.
2. Надлугова тераса: не затоплюється, складена піщаними та
слабопідзолистими ґрунтами з високим вмістом гумусу.
3. Висока борова тераса: характеризується бідними піщаними пагорбами,
грядами та наявністю замкнених вологих понижень (блюдець) і боліт [19, 33]. Водний
баланс лісництва забезпечується розвиненою гідрографічною сіткою басейну Дніпра.
На північному сході лісові масиви безпосередньо межують із руслом Дніпра.
Надмірно зволожені лісові ділянки займають незначну частку (близько 0,4–1,0%
площі вкритих лісом земель), а болотні комплекси виконують важливу гідрологічну
та біотопічну роль. Продуктивність лісових екосистем Канівського лісництва,
архітектоніка кореневих систем деревних порід та їхня стійкість до біотичних
факторів тісно пов'язані зі специфікою локальних едафотопів, ґрунтових умов. У
межах лісництва чітко простежується зональний розподіл ґрунтів, що представлено в
таблиці 2.2.
22
Таблиця 2.2 - Зональний розподіл ґрунтів
Тип ґрунту Орієнтовна Лісівничі особливості та локалізація
частка у
покриві
Реградовані ґрунти ~40% Поширені на плакорах та пологих
схилах, мають добрий рівень родючості
для широколистяних порід.
Опідзолені лісові ~35% Основна база для формування
ґрунти та суглинки високопродуктивних дубово-ясеневих
(сірі, світло- та темно- судібров та дібров. На крутих схилах
сірі) часто є середньо- та
сильноеродованими.
Чорноземи ~10% Мають найвищий потенціал
(глибокі та опідзолені) родючості, приурочені до вирівняних
платоподібних ділянок.
Піщані, Інші Локалізуються на борових терасах
слабопідзолисті та (~15%) та в заплавах річок; є едафічною
торф'яні ґрунти основою для хвойних (соснових) та
вільхових лісостанів.
Через значні перепади висот та наявність крутих схилів у яружно-балковій
мережі Канівського лісництва, ґрунтовий покрив є вкрай уразливим до водної ерозії.
Це вимагає застосування виключно грунтозахисних, екологічно орієнтованих систем
лісогосподарських заходів та обмеження суцільних рубок на схилах. Пізні весняні
заморозки можливі 19- 20 травня, а ранні осінні – 25-27 вересня. Орієнтовно
тривалість вегетаційного періоду складає 205 днів. Температура повітря:
середньорічна +7 С, максимальна +39 С, мінімальна -41С. Глибина промерзання
ґрунту - 64 см, відносна вологість повітря в середньому становить 77 %. Вітровий
режим дослідного району характеризується, як непостійний. Переважаючими є
західні вітри, зі швидкістю – 3,2–4,6 м∙с-1 [19].
До кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових
насаджень, належать високі абсолютно мінімальні та максимальні температури,
значні річні амплітуди, часті ранні осінні та пізні весняні заморозки, малосніжні зими
та нерівномірне розміщення снігового покриву, часті відлиги взимку, ожеледі та
налипання мокрого снігу. Несприятливу дію також чинять опади великої
23
інтенсивності у вигляді ливневих злив, що спричиняють ерозійні процеси, та
штормові вітри, які пошкоджують крони і стовбури дерев [19, 33].
Отже, розміщення природних лісів, склад, запас деревини на одиниці площі, її
технічні властивості в значній мірі залежать від особливостей клімату [19].
Розподіл рослинності в зональному та висотному плані значною мірою
визначається ґрунтами, від яких залежить продуктивність, швидкість росту лісових
насаджень, форма кореневої системи, стійкість екосистеми та технічні властивості
деревини. Територія Корсунь-Шевченківського надлісництва філії «Центральний
лісовий офіс» ДП «Ліси України» належить до Корсунь-Шевченківського
агроґрунтового району, де переважають еродовані сірі, світло- та темно-сірі
опідзолені ґрунти, а також різні типи чорноземів. Значну площу займає підвищена
тераса з піщаними ґрунтами та слабко вираженим рельєфом [19, 33]. Територія
Корсунь-Шевченківського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси
України» за характером рельєфу відноситься до рівнинних лісів і відноситься до
Українського кристалічного масиву розташованому в районі Київського
Придніпровського плато на сході р. Рось. Місцевість складена третинними рихлими
відкладами, вкритими товстим шаром лесу і лісовидного суглинку, в який
вклинюється морена Руського обледеніння [19, 33].
За характером рельєфу і ґрунтами район діяльності регіону досліджень
розділяється на дві різні частини: рівнинна піщана і дуже пересічена, представлена
грядами горбів, досягаючи до 200 м і порізаних балками з крутими схилами і
глибокими ярами. Основні ґрунти в цій частині суглинисто-сірі, темно-сірі і
опідзолені чорноземи [19, 33].
Район розташування Корсунь-Шевченківського надлісництва філії
«Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» знаходиться на Придніпровській
низовині, абсолютні висоти якої не перевищують 150 м (найменші показники – 80–90
м характерні для території, що прилягає до Кременчуцького водосховища). Поверхня
південно-західної частини району – низовинна, полого-хвиляста, тут поширені піщані
пагорби і пасма борової тераси; в лісових рівнинах більш давніх терас трапляються
западини (блюдця) та болота [19, 33].
24
Абсолютні відмітки Правобережжя доходять до 260 м. Для рельєфу характерна
розгалужена, глибока яружно-балкова мережа, глибокі річкові долини. В геологічній
будові беруть участь докембрійські магматичні і метаморфічні породи Українського
кристалічного щита, осадові породи палеозою, мезозою і кайнозою (глини, пісковики,
мергелі). Рельєф майже повсюдно відносно рівний. Середні відмітки поверхні
коливаються від 105 до 120 м над рівнем моря. Ландшафт – територія, що складається
з природних або природних та антропогенних компонентів і комплексів, які
взаємодіють між собою. Рівнинна піщана частина Корсунь-Шевченківського
надлісництва поділяється на три тераси: заплавно-лугову, що заливається весняними
водами р. Рось і представлена торф’янисто-болотними ґрунтами; надлугова, яка не
заливається і переважно складається з піщаних та слабо-підзолистих ґрунтів із
багатим перегноєм; та високу терасу з піщаними ґрунтами і слабо вираженим
рельєфом (північна частина Кумейківського лісництва). Морфологічно територія
належить до широко-хвилястого долинно-балкового водно-ерозійного типу рельєфу
[19, 33].
Ґрунтовий покрив формується лесами та лесовидними суглинками. Основні типи
ґрунтів – реградовані (≈40 %), опідзолені (≈35 %) та глибокі чорноземи (≈10 %),
переважають опідзолені лісові суглинки та сірі лісові ґрунти. Більшість ґрунтів свіжі
за вологістю; надмірно вологі ділянки займають до 1 % площі, болота – 508,5 га.
Водна ерозія можлива на яружно-балкових ділянках окремих лісництв.
Водний режим підтримується розвиненою гідрологічною мережею
Придніпровського Лісостепу, основою якої є р. Дніпро та її притоки: Рось, Вільшанка,
Росава, Фоса, Гнилий Тікич. Серед вкритих лісом ділянок надмірно зволожені
становлять близько 25 % площі, болота займають 1076,9 га.
2.4 Лісові ресурси та структура насаджень
Розподіл лісового фонду Канівського лісництва за категоріями зумовлений його
унікальним географічним положенням, високим природоохоронним статусом земель
та складними геоморфологічними умовами Правобережжя Дніпра. Ліси
природоохоронного, наукового та історико-культурного призначення з особливим
25
режимом користування охоплюють території, що мають високі екологічні, наукові та
культурні цінності. До них відносяться регіональний ландшафтний парк
«Трахтемирів», пам’ятки природи, заповідні лісові урочища та ліси з науковим або
історичним значенням. Включення таких об’єктів у категорію з особливим режимом
забезпечує суворий контроль за їх використанням, обмежує антропогенний вплив та
зберігає біорізноманіття, що є важливим для підтримки екологічної стабільності
регіону. Ліси цієї категорії з обмеженим режимом користування, зокрема державні
заказники місцевого значення, слугують природними лабораторіями для наукових
досліджень, моніторингу стану лісових екосистем та оцінки ефективності
природоохоронних заходів [19, 33]. Запровадження суворого заповідного та
обмеженого режимів господарювання на цих ділянках мінімізує антропогенний прес,
забезпечує збереження реліктової флори й фауни, а також стабілізує екосистеми
Придніпровської височини. Державні заказники місцевого значення та наукові лісові
ділянки слугують репрезентативними природними лабораторіями. На їхній базі
здійснюється довгостроковий екологічний моніторинг, вивчаються сукцесійні
процеси (розвиток лісу без втручання людини) та оцінюється стійкість біогеоценозів
[19]. Організація рекреаційно-оздоровчих лісів підпорядкована потребам оптимізації
мікроклімату, виконання санітарно-гігієнічних, шумо- та пилопоглинальних функцій
у приміських зонах і безпосередньо в межах населених пунктів Канівщини.
Господарська структура цієї категорії розділена на дві функціональні частини: зони з
особливим режимом: лісопаркові частини та ліси в межах поселень, де пріоритетом є
збереження ландшафтно-естетичної цінності. Зони з обмеженим режимом
(лісогосподарські частини зелених зон): виконують роль буферних територій. Тут
допускається ведення планового лісового господарства (лісівничі догляди, санітарні
рубки), що орієнтоване на підвищення стійкості насаджень без шкоди для їхнього
рекреаційного потенціалу, рисунок 2.2 [23, 24].
26
Рисунок 2.2 - План лісонасаджень Канівського лісництва.
Через унікальний, сильно розчленований рельєф регіону (загальновідомі
Канівські дислокації та глибокі яружно-балкові системи), захисні ліси відіграють
стратегічну екологічну роль. Головна їхня функція це протиерозійна та гідрологічна.
Протиерозійні та байрачні ліси безпосередньо стримують зсувні й розмивні процеси
на стрімких схилах Правобережжя, запобігаючи руйнуванню ґрунтового покриву.
Прибережні захисні смуги вздовж Дніпра (Канівського та Кременчуцького
водосховищ) і річок Рось та Вільшанка стабілізують водний баланс і захищають
водойми від замулення.
У господарських частинах захисних лісів та в експлуатаційних лісах дозволено
проведення рубок головного користування і лісовідновних рубок суворо за
екологічно обґрунтованими нормативами. Відтворення лісів на тимчасово невкритих
лісовою рослинністю ділянках планується із чітким орієнтиром на корінні, найбільш
27
продуктивні та біологічно стійкі лісові пласти (насамперед насіннєві діброви та
судіброви). Виділення та вилучення з розрахунку рубок особливо захисних лісових
ділянок (ОЗЛД) регламентується чинним законодавством України [19, 33]. Види
основних рубок у господарстві наведено в таблиці 2.3, а загальну структуру лісового
фонду наведено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.3 – Види рубок Канівського лісництва.
Канівське лісництво
Види рубок
площа, га Запас ліквідної
стовбурний запас, тис.м3 деревини ділової
Рубки догляду
Освітлення 17,8
0,05 -
Прочищення 7,2
0,05 -
Проріджування 4,4
0,06 0,05 0,01
Прохідні рубки 7,4 0,04
0,09 -
Разом рубок догляду: 36,8
0,25 0,09 0,01
Суцільні санітарн ірубки 9,9
1,35 1,23 0,49
Вибіркові санітарні рубки 206,9
2,21 1,94 0,45
Лісовідновні рубки - -
Інші рубки формування 3,8
0,09 0,07 0,02
і оздоровлення лісів
Разом рубок формування 257,4
і оздоровлення лісів 3,90 3,33 0,97
ВСЬОГО по надлісництву: 274,8
7,19 6,40 1,97
28
Таблиця 2.4 - Структура лісового фонду
Частка від загальної
Категорії та підкатегорії лісів Площа, га
площі, %
1. Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення
Регіональні ландшафтні парки (заповідна 1230,9 1,8
зона)
Заповідні лісові урочища 1662,8 2,5
Пам’ятки природи 78,3 0,1
Заказники 3439,6 5,1
Ліси історико-культурного призначення 36,0 0,1
Ліси наукового призначення (вкл. генетичні 52,8 0,1
резервати)
Разом за категорією: 6500,4 9,7
2. Рекреаційно-оздоровчі ліси
Ліси у межах населених пунктів 161,1 0,2
Лісопаркова частина лісів зелених зон 477,8 0,7
Лісогосподарська частина лісів зелених зон 3901,1 5,8
Рекреаційно-оздоровчі ліси поза межами 102,0 0,2
зелених зон
Разом за категорією: 4642,0 6,9
3. Захисні ліси
Ліси протиерозійні 9841,9 14,7
Ліси уздовж смуг відведення залізниць 394,0 0,6
Ліси уздовж смуг відведення автом. доріг 402,5 0,6
Ліси уздовж берегів річок, навколо озер та 4608,7 6,9
водоймищ
Байрачні та інші захисні ліси 24283,0 36,3
Разом за категорією: 39530,1 59,1
4. Експлуатаційні ліси
Експлуатаційні ліси 16244,2 24,3
Разом за категорією: 16244,2 24,3
УСЬОГО по лісогосподарському 66916,7 100,0
підприємству:
29
3. ПРОГРАМА, ОБЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Програмою досліджень передбачено вивчення процесів природного поновлення
основних порід в умовах Канівського лісництва Корсунь-Шевченківського
надлісництва ДП «Ліси України». Основні етапи виконання досліджень
систематизовано і наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1 – Програма досліджень
Етапи та алгоритм Завдання Алгоритм дій
програми
досліджень
1 Літературний огляд – - узагальнення вітчизняного досвіду
за проблемою щодо природного лісовідновлення;
дослідження - способи і переваги природного
поновлення лісу;
- особливості природного поновлення
соснових насаджень.
2 Характеристика - аналіз кліматичних умов регіону
регіону та об’єктів дослідження;
дослідження - геологічні, грунтові та гідрологічні
умови регіону дослідження;
- характеристика лісового фонду
Ізяславського надлісництва;
- вибір об’єктів дослідження, місць
закладання тимчасових пробних площ.
3 Польові дослідження - закладання тимчасових пробних
площ;
- проведення лісівничо-таксаційних
досліджень;
-обстеження успішності природного
поновлення сосни звичайної та
збереженості його після головних
рубок на зрубах.
4 Камеральна обробка - статистична обробка польових
результатів польових матеріалів.
досліджень
5 Аналіз отриманих - написання кваліфікаційної роботи,
результатів формулювання висновків, пропозицій
виробництву.
30
Об’єкт дослідження – процес природного поновлення дуба звичайного та сосни
звичайної у різних типах лісорослинних умов Канівського лісництва.
Предмет дослідження – успішність природного поновлення головних порід. Під
Використовували лісівничо-екологічні методи – аналіз лісорослинних умов, типів
лісу, ґрунтових і гідрологічних характеристик; лісівничо-таксаційні (вивчення
природного насіннєвого поновлення лісу); математико-статистичні (під час
камеральних робіт для опрацювання, аналізу та узагальнення отриманих даних).
Облікові роботи з оцінювання кількісних та якісних параметрів природного
насіннєвого відновлення дуба звичайного (Quercus robur L.) та сосни звичайної (Pinus
sylvestris L.) під лісовим наметом виконували на п’яти тимчасових пробних площах.
Збір первинних даних здійснювали за загальноприйнятою методикою, шляхом
закладання на кожній пробній площі 25 облікових майданчиків площею 4,0 м²
(2,0х2,0 м), розташованих за регулярною (рівномірною) сіткою. Класифікацію
життєздатного підросту за показником щільності (густоти) проводили з виділенням
чотирьох категорій відповідно до лісівничих рекомендацій В. Є. Свириденка [36,37]:
рідке — за чисельності самосіву до 3,0 тис. шт.·га⁻¹; середнє — у межах 3,1–8,0 тис.
шт.·га⁻¹; густе — від 8,1 до 13,0 тис. шт.·га⁻¹; дуже густе — за щільності, що
перевищує 13,0 тис. шт.·га⁻¹.
Оцінку успішності та якості природного поновлення здійснювали за методикою
професора М. М. Горшеніна, тому на облікових майданчиках обліковували підріст із
розподілом за зародковими породами та віковими групами, після чого дані
перераховували на 1 га. Для приведення різновікового підросту до єдиної надійної
категорії (еквівалент життєздатного підросту віком 4–7 років) застосовували
перевідні коефіцієнти: для самосіву (вік 1 рік) — 0,15; для підросту віком 2–3 роки —
0,6; для підросту віком 4–7 років — 1,0 (прийнято за еталон); для підросту старше 7
років — 1,5.
Процес успішного насіннєвого відновлення лісових фітоценозів є безперервним
циклом, що охоплює декілька взаємопов'язаних етапів: від репродуктивної фази
(насіння материнського деревостану) та генерації сходів до формування стійкого
самосіву й підросту, а фінальною стадією є змикання крон молодого насадження.
Формування цільових високопродуктивних молодняків господарсько-цінних порід у
31
достатній кількості потребує обов’язкового вивчення та проектування й
впровадження лісівничих заходів зі сприяння природному відновленню на кожній із
зазначених стадій органогенезу.
32
4 АНАЛІЗ І ОЦІНКА ПРИРОДНОГО ПОНОВЛЕННЯ ГОЛОВНИХ ПОРІД У
КАНІВСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА
ФІЛІЇ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»
4.1. Характеристика структури головних лісоутворюючих видів.
Головними лісотутворюючими видами у лісовому фонді Канівського лісництва
є дуб звичайний (46 %), сосна звичайна (30 %), горіх чорний (13 %) та робінія
псевдоакація (10%). [13]При цьому помітними є зміни складу лісових культур. Так, в
2015–2020 р. частіше створювали чисті лісові культури, а за останні 6 років,
починаючи від 2020 року розподілення між чистими і мішаними за складом
штучними насадженнями близьке до паритетного рисунок 4.1.
Рисунок 4.1 - Динаміка площі чистих і мішаних за складом культур [13]
Динаміка та успішність природного відновлення лісових екосистем як під
наметом материнських насаджень, так і на лісосіках, суттєво відрізняються залежно
від лісорослинної зони та едафічних умов. Перебіг цих процесів був обумовлений
комплексом лісівничо-екологічних факторів. Провідну роль серед них відіграють
інтенсивність та періодичність плодоношення, обсяги щорічного опаду насіння,
ступінь готовності та мінералізації верхнього горизонту ґрунту, повнота й
архітектоніка крон материнського деревостану, видовий склад і щільність живого
надґрунтового покриву, а також рівень локального антропогенного навантаження
[37]. Протягом останніх років таксаційна структура практично малозмінилася: дуб
33
звичайний (44%) — домінує, оскільки покриває знамениті Канівські кручі, балки та
плато у формі корінних дібров та судібров. Сосна звичайна (32%) — переважає на
лівобережній частині та борових терасах (піщаних відкладах Дніпра). Горіх чорний
(13%) та робінія псевдоакація (11%) — підтверджують унікальний статус Канівщини
як історичного центру гідролісомеліорації. Саме ці дві породи масово висаджували
для зупинки ерозії та укріплення ярів навколо Канева. Зміна лісокультурної стратегії
- перехід від чистих культур до мішаних є головною перевагою сучасного
лісівництва. Створення чистих соснових лісів призводило до їх масового всихання
через зміну клімату та нашестя шкідників, а саме верхівкового короїда. Перехід до
паритету (50/50), а зараз і до повної переваги мішаних культур (наприклад: 8Сз2Дз
або 7Сз2Дз1Бп - це підтверджена практика Канівського лісництва для формування
біологічно стійких лісів. На території Канівського лісництва в умовах свіжої грабової
діброви накопичено значний досвід створення чистих і змішаних лісових культур за
участю дуба звичайного (Quercus robur). Сформовані насадження демонструють
різний рівень біологічної стійкості та продуктивності, що безпосередньо пов'язано з
їхнім складом, початковою густотою та обраними схемами змішування порід. У
зв'язку з цим, аналіз наявних типів дубових культур та визначення найбільш
ефективних технологій їхнього вирощування є ключовим кроком для підвищення
якісних показників і стабільності лісових масивів Канівського лісництва. Важливим
чинником життєздатності дуба звичайного є особливості формування та розвитку
його підземної частини, що детально досліджено у наукових працях Гордієнко та ін.
[15]. Так, вивчення масштабного всихання дубняків, яке відбулося у 70-х роках
минулого століття, засвідчило: однією з провідних причин деградації дерев була
відсутність чітко вираженого стрижневого кореня. Цю закономірність підтверджує і
статистика всихання деревостанів за типом їхнього походження, найменші втрати
фіксували у природних насіннєвих лісах та культурах, закладених шляхом
безпосереднього висіву жолудів. Натомість у порослевих насадженнях, а також у
культурах, створених висаджуванням сіянців із відкритою кореневою системою,
відсоток відмирання дерев був суттєво вищим. проблему яружної ерозії, характерну
для Канівських дислокацій). Дослідженнями доведено, що успішність природного
відновлення дуба звичайного у насадженнях Канівського лісництва суттєво
34
лімітується світловим режимом під лісовим наметом, структурою трав'яного покриву,
щільністю наявного підросту супутніх порід та рівнем рекреаційного й
господарського тиску [27,31,32]. Специфіка умов Центрального Лісостепу України, і
зокрема Канівського придніпровського регіону, полягає в активному прояві
ерозійних процесів, змиві та деградації лісових ґрунтів на стрімких схилах.
Ущільнення ґрунтового профілю та дестабілізація гідрологічного режиму суттєво
послаблюють біологічний потенціал широколистяних деревостанів, знижуючи їхню
природну продуктивність. Це зумовлює потребу в розробці та впровадженні
цілеспрямованих лісівничих заходів, орієнтованих на меліорацію та оптимізацію
умов лісорощення. Важливою передумовою довговічності лісових масивів є їхня
екологічна стійкість — здатність протистояти спалахам масового розмноження
шкідників, фітопатогенним інфекціям, кліматичним аномаліям та антропогенним
навантаженням [42, 54]. Результати багаторічних спостережень свідчать, що листяні
фітоценози зі складною просторовою (ярусною) та горизонтальною структурою
мають вищий рівень стабільності й конкурентоспроможності [39], саме змішані за
складом деревостани характеризуються значним адаптивним потенціалом і легше
нівелюють наслідки гідротермічних та кліматичних стресів, ніж чисті дубові
культури.
В умовах Придніпровського Лісостепу, зокрема у свіжих і вологих суборах та
сугрудах, сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) характеризується відносно сталою
періодичністю плодоношення. У стиглих сосняках на поверхню ґрунту щорічно
опадає від 200 до 500 тис. шт. повноцінних насінин на 1 га, що формує надійний
лісівничий потенціал для відновлення насаджень природним шляхом [39,40].
4.2 Характеристика дослідних ділянок
Комплексну оцінку успішності природного поновлення дуба звичайного та
сосни звичайної було проведено на п’яти тимчасових пробних площах (ТПП), в
межах Канівського лісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Увесь трав'яний ярус - живий надґрунтовий покрив (ЖНП): можна розділити на дві
великі екологічні групи.
35
1. Весняні ефемероїди: ряст порожнистий (Corydalis cava) та ряст Маршалла
(Corydalis marshalliana), анемона дібровна (Anemone nemorosa) та анемона жовтецева
(Anemone ranunculoides), пшінка весняна (Ficaria verna), зірочки жовті (Gagea lutea),
проліска дволиста (Scilla bifolia) - трапляється локально на схилах балок.
2. Літній надґрунтовий покрив: осока волосиста (Carex pilosa), орляк , копитняк
європейський (Asarum europaeum), зірочник ланцетолистий (Stellaria holostea),
зеленчук жовтий (Lamium galeobdolon), маренка запашна (Galium odoratum), купина
багатоквіткова (Polygonatum multiflorum), розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta),
фіалка дивна (Viola mirabilis), костриця овеча (Festuca ovina), куничник наземний
(Calamagrostis epigejos), нечуй - вітер волохатий (Hieracium pilosella) та суниця лісова
(Fragaria vesca).
На дослідних ділянках виявлено ураження підросту сосни звичайної збудником
снігового шютте сосни (збудник - гриб Phacidium infestans Karst. та супутні збудники
- Melampsora pinitorqua). Найбільш уразливими до інфекції є сходи та 2 - річний
підріст, що часто призводить до масового відмирання. Поширенню міцелію гриба
сприяє тепла зима та сталий мікроклімат під снігом, навесні уражена хвоя буріє,
покривається густим сірим нальотом, а влітку набуває світлого рудого забарвлення й
осипається, що загрожує деградуванню молодого лісу.
4.3 Результати дослідження природного поновлення на пробних площах
Комплексне вивчення лісівничо-таксаційних показників та особливостей
природного лісовідновлення проводилося на території Канівського лісництва на
п’яти тимчасових пробних площах (ТПП), закладених у межах свіжого дубового
субору. З метою детального аналізу структури деревостанів на кожній ТПП виконано
суцільний перелік дерев за ступенями товщини. Оцінку успішності та якості
природного поновлення здійснювали за методикою професора М. М. Горшеніна,
тому на облікових майданчиках обліковували підріст із розподілом за зародковими
породами та віковими групами, після чого дані перераховували на 1 га.
36
4.3.1 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №1
Пробна площа №1(квартал 2, виділ 19) площа 2,0 га, свіжий субір (B-2), тип
лісу — свіжа дубово-соснова судіброва, тип деревостану — сосняк свіжого дубового
субору, закладена на відносно вирівняній ділянці плато, що є характерним для
корінних терас р. Дніпро в районі Канівських дислокацій. Домінантні види трав’яного
покриву представлені зиноваттю руською (Cytisus ruthenicus Fisch), медункою
лікарською (Pulmonaria officinalis) та фрагментарними куртинами кладонії оленячої
(Cladonia rangiferina Webb).
Первинні дані обліку та результати перерахунку кількості підросту за шкалою
М. М. Горшеніна наведено в таблицях 4.1 та 4.2.
Таблиця 4.1 - Розподіл підросту (абсолютна кількість)за групами віку на 1 гектар
на тимчасовій пробній площі №1(шт./га)
Порода 1 рік 2–3 4–7 >7 Разом
роки років років
Дуб звичайний 550 250 100 — 900
Сосна звичайна 3500 1800 600 100 6000
Усього 4050 2050 700 100 6900
Таблиця 4.2 - Кількість зведеного підросту на ТПП №1 за шкалою М. М.
Горшеніна (шт./га)
Порода 1 рік 2–3 роки 4–7 років >7 років Разом
Дуб звичайний 82,5 150 100 — 332,5
Сосна звичайна 525 1080 600 150 2355
Усього 607,5 1230 700 150 2687,5
Загальна кількість життєздатного (зведеного) підросту становить 2687,5 шт./га.
Згідно з чинними нормативними інструкціями, природне поновлення оцінюється як
недостатнє (через низьку частку старших вікових груп сосни та низьку частку по всіх
вікових групах дуба), проте характеризується доволі рівномірним розміщенням по
всій площі ділянки. Для виявлення чинників, що лімітують появу та виживання
підросту, проаналізовано вплив товщини лісової підстилки, зімкнутості трав'яного
покриву та мікрорельєфу (табл. 4.3 – 4.5).
37
Таблиця 4.3 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту (кат. 4–7
років) на ТПП №1
Товщина підстилки, см Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
1,5 3 65
2,0 16 670
2,5 30 795
3,0 75 350
3,5 6 595
Вплив товщини підстилки
900
800
700
600
500
400
300
200
100
0
1,5 2 2,5 3 3,5
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.1 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту дуба та
сосни.
Таблиця 4.4 - Вплив зімкнутості живого надґрунтового покриву на кількість
підросту на ТПП №1
Зімкнутість покриву Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
0,2 75 990
0,3 45 780
0,4 40 360
0,5 5 145
38
Таблиця 4.5 - Вплив елементів мікрорельєфу на кількість підросту на ТПП №1
Елемент мікрорельєфу Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Підвищення 20 180
Долина (улоговини) 10 120
Рівнинна ділянка 145 2590
Вплив елементів рельєфу та зімкнутості живого
надґрунтового покриву на кількість підросту на ТПП №1
3000
2590
2500
2000
1500
990
1000 780
500 360
180
20 10 120 145
0 0 75 45 40
0
Підвищення Долина Рівнинна Зімкнутість 0,2 0,3 0,4
(улоговини) ділянка покриву
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.2 - Вплив елементів мікрорельєфу та зімкнутості ЖНП на кількість
підросту.
Аналіз отриманих даних (рис. 4.1 – 4.3) свідчить, що оптимум для
нагромадження підросту сосни спостерігається за товщини підстилки 2,5 см (795
шт./га), тоді як для дуба найкращі умови формування сходів відмічено за товщини
підстилки 3,0 см (75 шт./га). Найбільш критичним фактором виявилася
задернованість, за зімкнутості трав’яного покриву понад 0,4 кількість самосіву сосни
стрімко падає. За геоморфологічними умовами переважна частина підросту обох
порід (145 шт./га дуба та 2590 шт./га сосни) зосереджена на рівнинних мікроформах
території.
4.3.2 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №2
Пробна площа №2 закладена на вирівняному терасовому плато Канівського
лісництва і займає площу 1,6 га (квартал 31, виділ 3). Вік деревостану - 80 років; склад
39
— 9Сз1Бп; відносна повнота — 0,55; середня висота — 22,0 м; середній діаметр —
26,0 см. Запас насадження становив 320 м³/га (загальний по виділу — 672 м³). Грунт
дерново-слабопідзолистий глинисто-піщаний, свіжий. ТЛУ — свіжий субір (В-2), тип
лісу — свіжий дубово-сосновий субір (В-2-ДС). Склад ЖНП: суниці лісові (Fragaria
vesca), вероніка колосиста та дубравна (Veronica spicata), медунка лікарська
(Pulmonaria officinalis)біловус стиснутий (Nardus stricta), щавель горобиний (Rumex
acetosella). Таксаційну та екологічну оцінку середовища виконували за стандартними
методиками, аналізуючи комплекс лісівничих факторів: повноту намету крон,
товщину підстилки, структуру підліску та тип ґрунту. Результати статистичної
обробки польових матеріалів наведено в таблицях 4.6 та 4.7.
Таблиця 4.6 - Розподіл підросту за групами віку на ТПП №2 (шт./га)
Порода 1 рік 2–3 роки 4–7 років >7 років Разом
Дуб звичайний 300 450 100 20 870
Сосна звичайна 3400 3600 1600 250 8850
Усього 3700 4500 1700 270 10170
Таблиця 4.7 - Розподіл груп віку підросту на ТПП №2 за шкалою М. М.
Горшеніна (шт./га)
Порода 1 рік 2–3 роки 4–7 років >7 років Разом
Дуб звичайний 45 270 100 30 445
Сосна звичайна 510 2160 1600 375 4645
Усього 555 2430 1700 405 5090
Таким чином, загальна кількість надійного підросту становить 5090 шт./га.
Згідно з лісівничими нормативами, стан природного поновлення оцінюється як
задовільний - перший клас якості, із відносно рівномірним просторовим розподілом
екземплярів по всій площі. Екологічну диференціацію підросту залежно від
біоекологічних умов відображено в таблицях 4.8 – 4.10. Найбільшу кількість підросту
на дослідній ділянці №2 спостерігали у віковій категорії 2-3 роки, дуб звичайний 270
та сосна звичайна 2160 шт. на 1 га. Найбільша кількість рослин дуба нараховували
при товщині підстилки 2,5 см, а сосни 840 шт. при товщині 3,0 см, таблиця 4.8.
40
Таблиця 4.8 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту (вікова кат.
2–3 роки) на ТПП №2
Товщина підстилки, см Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
1,5 30 80
2,0 80 340
2,5 95 740
3,0 40 840
3,5 25 160
Вплив товщини підстилки
1000
800
600
400
200
0
1,5 2 2,5 3 3,5
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.3 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту дуба та
сосни.
Таблиця 4.9 - Вплив зімкнутості живого надґрунтового покриву на кількість
підросту на ТПП №2
Зімкнутість покриву Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
0,1 40 360
0,2 200 1680
0,3 155 1885
0,4 50 720
Таблиця 4.10 - Вплив елементів мікрорельєфу на кількість підросту на ТПП №2
Елемент мікрорельєфу Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Підвищення 85 295
Долина (улоговини) 80 150
Рівнинні ділянки 280 4200
41
Вплив елементів рельєфу та зімкнутості живого
надґрунтового покриву на кількість підросту на ТПП
№2
4500 4200
4000
3500
3000
2500
1885
2000 1680
1500
1000
360
500 295 280
85 80150 40 200
0 155
0
0
Підвищення Долина Рівнинні Зімкнутість 0,1 0,2 0,3
(улоговини) ділянки покриву
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.4 - Вплив елементів мікрорельєфу та зімкнутості ЖНП на кількість
підросту.
Аналіз даних (рис. 4.4 – 4.6) показує, що на ПП №2 максимальна чисельність
підросту сосни звичайної (840 шт./га) корелює з товщиною підстилки 3,0 см, тоді як
для дуба оптимальним виявився шар у 2,5 см (95 шт./га). Найкращі показники
відновлення зафіксовано за помірної зімкнутості трав'яного ярусу (0,2 для дуба та 0,3
для сосни). Рівнинний рельєф забезпечив концентрацію майже всього життєздатного
підросту (4200 шт./га сосни та 280 шт./га дуба).
4.3.3 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №3
Пробна площа №3 закладена на рівнинній низинній , південно-західний
схил ділянці, що розміщена у кварталі № 25, виділ 4. Площа виділу — 1,05 га.
Едафічні умови: ґрунт дерново-слабопідзолистий суглинисто-піщаний. ТЛУ —
свіжий сугруд (С-2), тип лісу — свіжа дубово-соснова судіброва (С-2-ДС).
Склад ЖНП: відрізняється від попередніх ділянок; тут домінують зозулин льон
(Polytrichum juniperinum Hedw.) та тонконіг гайовий (Poa nemoralis L.), суниці лісові,
вероніка колосиста що свідчить про дещо вищий рівень затінення та специфіку
зволоження поверхні ґрунту. Використовуючи дані перелікової інформації, ми
визначаємо основні таксаційні показники деревостану. Для визначення природного
оновлення на пробній площі використовували обчислювальну техніку для визначення
42
таксаційних показників, вели дослідження трав’яного покриву та його видового
складу, товщини лісової підстилки, зімкнутості намету крон, типу ґрунту. Під час
обробки польових матеріалів спочатку обчислювали кількість підросту на обліковій
площі за породами та віковими групами, визначену кількість перераховували на один
гектар - таблиця 4.11.
Таблиця 4.11 - Розподіл підросту за групами віку на 1 гектарі на пробній площі
№3
Порода Групи віку Разом
1 рік 2–3 роки 4–7 років >7 років
Дуб звичайний 850 1560 670 90 3170
Сосна звичайна 1150 2430 1380 — 4960
Усього 2000 3990 2050 90 8130
Таблиця 4.12 - Кількість зведеного підросту на ПП №3 за шкалою М. М.
Горшеніна (шт./га)
Порода Групи віку Разом
1 рік 2–3 роки 4–7 років >7 років
Дуб звичайний 130 935 670 135 1870
Сосна звичайна 175 1450 1380 — 3005
Усього 305 2385 2050 135 4875
Лісовідновлення на ТПП №3, а саме загальна кількість життєздатного підросту
становить 4875 шт./га. Відновлення головних порід (дуба та сосни) за чисельними
критеріями є цілком успішним для умов правобережжя свіжої дубово-соснової
судіброви. Розподіл підросту залежно від екологічних факторів наведено в таблицях
4.13 – 4.15. Найбільшу кількість підросту для обох культур спостерігали у віковій
групі 2-3 роки: 2385 шт., вплив товщини підстилки для рослин цього віку для дуба
становить 2,0-2,5 см, а для сосни 2,5-3,0 см, дані наведено в таблиці 4.13.
43
Таблиця 4.13 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту сосни та
дуба на ТПП №3
Товщина підстилки, Дуб звичайний, Сосна звичайна,
см шт./га шт./га
1,5 80 140
2,0 680 680
2,5 595 1450
3,0 365 645
3,5 150 90
Вплив товщини підстилки
600
500
400
300
200
100
0
1,5 2 2,5 3 3,5
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.5 – Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту сосни та
дуба.
Таблиця 4.14 - Вплив зімкнутості живого надґрунтового покриву на кількість
підросту на ТПП №3
Зімкнутість покриву Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
0,1 40 360
0,2 200 1680
0,3 155 1885
0,4 50 720
44
Таблиця 4.15 - Вплив елементів мікрорельєфу на кількість підросту на ТПП №3
Елемент мікрорельєфу Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Підвищення 400 255
Долина (улоговини) 90 150
Рівнинні ділянки 1380 2600
Рисунок 4.6 - Вплив елементів мікрорельєфу та зімкнутості ЖНП на кількість
підросту.
Згідно з графічним аналізом (рис. 4.6 ), пік чисельності підросту сосни та
дуба (2600 та 1380 шт./га) відмічено на рівнинній ділянці, що залишається
домінуючим рельєфним елементом, хоча спостерігається підріст й на підвищенні.
Оптимальна зімкнутість мохово-трав'яного покриву становить 0,3 для сосни
звичайної (1885 шт./га) та 0,2 для дуба звичайного (200 шт./га ). На відміну від перших
двох ділянок, тут зафіксовано появу дуба та сосни в долинній зоні (90 та 150 шт./га
відповідно), що пояснюється кращим зволоженням у літній період на затінених
ділянках із трав’яним покровом.
45
4.3.4 Характеристика природного поновлення на пробній площі №4
Ділянка ТПП №4 площею 1,8 га закладена в аналогічних рівнинних умовах
плато Канівського лісництва. Лісорослинні умови: свіжий дубовий субір (B-2), тип
деревостану — сосняк. Живе підлогове покриття: переважно складається з моху
зозулиного льону (Polytrichum juniperinum) та тонконогу гайового (Poa nemoralis).
Динаміку формування підросту відображено в таблицях 4.16 та 4.17.
Таблиця 4.16 - Абсолютна кількість підросту за групами віку на ТПП №4 (шт./га)
Вікова група
Порода Разом
1 рік 2–3 4–7 >7
роки років років
Дуб звичайний 630 370 1650 470 3120
Сосна звичайна 1100 750 350 500 2700
Усього 1730 1120 2000 970 5820
Таблиця 4.17 - Кількість зведеного підросту на ПП №4 за шкалою М. М.
Горшеніна (шт./га)
Порода 1 2–3 4–7 >7 Разом
рік роки років років
Дуб звичайний 95 220 1650 705 2670
Сосна звичайна 165 450 350 750 1715
Усього 260 670 2000 1455 4385
Лісовідновлення на ТПП №4 має значні відмінності від попередніх
досліждуємих площ, спостерігаємо переважаючу більшість підросту дуба
звичайного. Сумарна кількість надійного зведеного підросту досягає показника —
4385 шт./га. Особливістю ділянки є наявність сформованого самостійного підросту
дуба у віковій групі 4–7 років (1650 шт./га), який успішно пройшов початкові етапи
адаптації. Екологічну структуру розподілу підросту подано в таблицях 4.18 – 4.20.
46
Таблиця 4.18 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту (вікова
категорія 4–7 років) на ТПП №4
Товщина підстилки, Дуб звичайний, Сосна звичайна, шт./га
см шт./га
1,5 80 140
2,0 880 435
2,5 920 815
3,0 700 105
3,5 90 220
Вплив товщини підстилки
600
500
400
300
200
100
0
1,5 2 2,5 3 3,5
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.7 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту.
Таблиця 4.19 - Вплив зімкнутості трав’яного надґрунтового покриву на кількість
підросту на ТПП №4
Зімкнутість Дуб звичайний, Сосна звичайна, шт./га
покриву шт./га
0,1 0 60
0,2 890 560
0,3 1110 920
0,4 670 170
47
Таблиця 4.20 - Вплив елементів мікрорельєфу на кількість підросту на ТПП №4
Елемент Дуб звичайний, Сосна звичайна, шт./га
мікрорельєфу шт./га
Підвищення 670 175
Долина (улоговини) 300 40
Рівнинні ділянки 1700 1500
Вплив елементів рельєфу та зімкнутості живого
надґрунтового покриву на кількість підросту на ТПП №4
1200
1020
1000
890
800
560
600
400
245 240
200
200 140 100
20 0 0 0 0 0
0
Підвищення Долина Зімкнутість 0,1 0,2 0,3 0,4
(улоговини) покриву
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.7 - Вплив елементів мікрорельєфу та зімкнутості ЖНП на кількість
підросту.
Згідно з графічними залежностями (рис. 4.10 – 4.12), найбільша кількість
підросту сосни (1425 шт./га) зафіксована за товщини підстилки 2,5 см, а для дуба
оптимум зміщений до 3,0 см (180 шт./га). Максимальна концентрація підросту обох
порід (210 шт./га дуба та 2520 шт./га сосни) спостерігається за помірної зімкнутості
трав'яного покриву (0,3). Рівнинний рельєф забезпечує укорінення абсолютної
більшості екземплярів.
48
4.3.5 Характеристика природного поновлення на тимчасовій пробній площі №5
Пробна площа №5 закладена на рівнині плато Канівського лісництва і охоплює
2,1 га. Екологічний аналіз проводили за стандартною схемою обліку лісорослинних
параметрів. Лісорослинні умови: свіжий дубовий субір (B-2), сосновий деревостан.
Трав’яний покрив за видовим складом ідентичний ТПП №1 та ТПП №2, присутні
лишайники.
Таблиця 4.21 - Абсолютна кількість підросту за групами віку на ТПП №5 (шт./га)
Вікова група
Порода Разом
1 рік 2–3 4–7 >7
роки років років
Дуб звичайний 100 680 200 120 1100
Сосна звичайна 4800 1300 950 180 7230
Усього 4900 1980 1150 300 8330
Таблиця 4.22 - Кількість зведеного підросту на ТПП №5 за шкалою М. М.
Горшеніна (шт./га)
Порода 1 2–3 4–7 >7 Разом
рік роки років років
Дуб звичайний 15 405 200 180 800
Сосна звичайна 110 780 950 270 2110
Усього 125 1185 1150 450 2910
Загальна кількість надійного підросту становить 2910 шт./га, що відповідає
задовільному стану та першому класу якості лісовідновлення з рівномірним
розподілом молодняка по площі дослідження. Параметри впливу екологічних
факторів наведено в таблицях 4.23 – 4.25.
49
Таблиця 4.23 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту (кат. 4–7
років) на ТПП №5
Товщина підстилки, см Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
1,5 - -
2,0 40 555
2,5 70 225
3,0 65 130
3,5 25 40
Вплив товщини підстилки
600
500
400
300
200
100
0
1,5 2 2,5 3 3,5
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.8 - Вплив товщини лісової підстилки на кількість підросту.
Таблиця 4.24 - Вплив зімкнутості живого надґрунтового покриву на кількість
підросту на ТПП №5
Зімкнутість покриву Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
0,1 - -
0,2 560 890
0,3 140 1020
0,4 100 200
Таблиця 4.25 Вплив елементів мікрорельєфу на кількість підросту на ТПП №5
Елемент мікрорельєфу Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Підвищення 20 245
Долина (улоговини) - 240
Рівнинні ділянки 780 1625
50
Вплив елементів рельєфу та зімкнутості живого
надґрунтового покриву на кількість підросту на ТПП №5
1800
1625
1600
1400
1200
1020
1000 890
780
800
560
600
400 245 240
140
200
20 0 0 0 0 0
0
Підвищення Долина Рівнинні Зімкнутість 0,1 0,2 0,3
(улоговини) ділянки покриву
Дуб звичайний, шт./га Сосна звичайна, шт./га
Рисунок 4.9 - Вплив елементів мікрорельєфу та зімкнутості ЖНП на кількість
підросту.
Як свідчать результати аналізу (рис. 4.13 – 4.15), шар підстилки завтовшки 2,0
см є оптимальним для сосни (1235 шт./га), тоді як дуб краще відновлюється в
діапазоні 2,5–3,0 см. Зімкнутість трав’яного покриву на рівні 0,3 забезпечує найвищі
показники чисельності підросту обох порід (140 шт./га дуба та 1650 шт./га сосни). За
мікрорельєфними умовами основне ядро поновлення зосереджено на рівнині 1625
шт./га сосни та 780 шт./га дуба, рисунок 4,9.
51
ВИСНОВКИ
1. Загальний стан та успішність відновлення. Успішність природного
поновлення суттєво варіює залежно від таксаційної структури материнського
деревостану та насамперед екологічних чинників. На ТПП №1 та №2 відновлення
оцінено як недостатнє, рідке (зведений підріст — 2687,5 шт./га) через гострий дефіцит
старших вікових груп. На інших ділянках (ТПП 3, 4, 5) стан поновлення є
задовільним, середнім (діапазон зведеного підросту до 5090 шт./га), що відповідає I
класу якості та свідчить про задовільний лісовідновний потенціал умов
Правобережного Лісостепу.
2. У складі підросту більшості пробних площ абсолютно домінує молода
генерація віком 1–3 роки. Кількість самосіву різко знижується у старших вікових
категоріях (понад 7 років), що вказує на високий відпад молодняку на початкових
етапах онтогенезу через несприятливі лісівничо-екологічні умови: затінення,
конкуренція з ЖНП. Винятком є ТПП №4, де зафіксовано формування надійного
підросту дуба у віковій групі 4–7 років (1650 шт./га).
3. Товщина лісової підстилки є лімітуючим фактором для вкорінення
насіння. Для сосни звичайної екологічний оптимум нагромадження підросту
зафіксовано за товщини підстилки 2,0–2,5 см (у сугрудах — до 3,0 см). Шар
завтовшки понад 3,5 см діє як механічний бар'єр, що спричиняє засихання проростків,
які не досягають мінеральної частини ґрунту. Для дуба звичайного оптимальною є
дещо товща підстилка — 2,5–3,0 см, яка захищає жолуді від пересихання та
вимерзання.
4. Найвищі показники чисельності самосіву обох порід відмічено за
помірної зімкнутості ЖНП (0,2–0,3). Зімкнутість покриву - 0,4 є критичним
фактором: кількість підросту сосни стрімко падає, а дуб майже повністю випадає з
фітоценозу через кореневу та світлову конкуренцію з боку злаків і трав (біловус,
тонконіг, суниці).
5. Геоморфологічні умови визначають просторовий розподіл підросту.
Абсолютна більшість життєздатних екземплярів (до 85–90%) зосереджена на
рівнинних ділянках плато, які забезпечують стабільний гідротермічний режим. На
52
підвищеннях підріст страждає від дефіциту вологи, а в улоговинах (долинах)
з’являється лише в сугрудах (C-2, ТПП №3), де затінення та додаткове літнє
зволоження компенсують вимивання насіння.
53
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
З метою активізації процесів природного лісовідновлення, зменшення витрат на
створення штучних культур та формування біологічно стійких дубово-соснових
насаджень Канівське лісництво рекомендується:
1. Проводити мінералізацію поверхні ґрунту. На ділянках із товщиною
підстилки понад 3,0 см та високим ступенем задерніння (де зімкнутість ЖНП > 0,4,
особливо з присутністю біловуса та тонконогу) здійснювати механічний обробіток
ґрунту: дискування, нарізання борозен або смуг. Це забезпечить безпосередній
контакт насіння з мінеральним шаром та оптимізує умови появи сходів сосни та дуба.
2. Регулювати повноту намету крон. Підтримувати відносну повноту
материнського деревостану на рівні 0,5–0,6 шляхом своєчасного проведення
рівномірно-поступових рубок або рубок догляду. Такий рівень затінення є
компромісним: він обмежує швидкий розвиток світлолюбної трав’яної рослинності,
але пропускає достатньо фотосинтетично активної радіації для виживання підросту
старших вікових груп.
3. Диференціювати заходи сприяння відновлення у відповідності до умов
мікрорельєфу. Тобто основні обсяги робіт із мінералізації ґрунту та висівання жолудів
зосереджувати на рівнинних ділянках плато. На підвищених елементах мікрорельєфу,
де ґрунт схильний до пересихання, доцільно проводити закладання підросту методом
часткового підсіву під намет у місцях із товщиною підстилки 2,5 см. На ділянках із
недостатнім природнім поновленням (типу ТПП №1, №2) у роки масового
плодоношення дуба проводити ручне або механізоване заорювання жолудів у ґрунт
на глибину утворення оптимального шару підстилки - до 3 см для запобігання їх
знищенню тваринами. На етапі переходу самосіву в підріст (вік 3–4 роки) проводити
освітлення молодняка — видаляти другорядні та супутні чагарникові породи, що
створюють щільний бічний затінок.
54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабенко Д. В., Киричок В. А. Умови успішного природного поновлення
сосни звичайної у недоборних насадженнях. Лісова справа і агролісомеліорація. 1999.
Вип. 10. С. 28–34.
2. Борисенко М. М. Деякі кліматичні характеристики Канівського природного
заповідника за матеріалами метеостанції в 1991–2020 рр. Збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття на природно-заповідних територіях : матеріали конф.,
присвяч. 100-річчю Канівського природного заповідника (м. Канів, Черкаська обл.,
21–23 вересня 2023 р.) / за ред. В. М. Грищенка. Чернівці : Друк Арт, 2023. С. 15–22.
(Серія: “Conservation Biology in Ukraine” ; вип. 36).
3. Бородавка В. О., Бородавка О. Б. Природне поновлення дуба – дієвий
чинник трансформації соснових лісів. УкрНДІЛГА. 2024. 09 серп. URL:
https://uriffm.org.ua/uk/news/pryrodne-ponovlennia-duba-dievyi-chynnyk-transformatsii-
sosnovykh-lisiv (дата звернення: 01.06.2026).
4. Бузун О. Ю. Особливості природного поновлення сосни звичайної в
лісостеповій зоні України. Лісова справа і агролісомеліорація. 1994. Вип. 5. С. 12–18.
5. Бузун О. Ю., Приступa Н. Г. Природне лісовідновлення сосни звичайної в
сухостепових лісах. Лісова справа і агролісомеліорація. 1990. Вип. 1. С. 3–9.
6. Бузун О. Ю., Турко О. В. Динаміка природного поновлення сосни звичайної
у змішаних насадженнях Лісостепу. Лісова справа і агролісомеліорація. 1996. Вип. 7.
С. 21–27.
7. Вакулюк В. В. Вплив інтенсивності рубок на природне поновлення сосни
звичайної. Науковий вісник Львівської державної лісогосподарської академії. 2001.
Вип. 9. С. 10–15.
8. Вакулюк П. Г., Самоплавський В. І. Лісовідновлення та лісорозведення в
Україні. Харків : Прапор, 2006. 384 с.
9. Ведмідь М. М., Maуpеp В. М. Природне лісовідновлення сосни звичайної у
лісостеповій зоні України. Лісівництво та агролісомеліорація. 2007. Вип. 13. С. 4–11.
10. Вишневський А. В., Томащук А. Г., Присяжнюк Д. В. Теоретичні основи
природного поновлення соснових деревостанів. Водні і наземні екосистеми та
55
збереження їх біорізноманіття - 2020 : мат. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Житомир,
ЖНАЕУ, 03–05 червня 2020 р.). Житомир, 2020. С. 148–149.
11. Генсірук С. А. Ліси України. Львів : НТШ, 2002. 496 с.
12. Генсірук С. А., Фурдичко О. І., Бондар В. С. Історія лісівництва в Україні.
Львів : Світ, 1995. 422 с.
13. Головньов А. А. Досвід відтворення лісів у ДП «Канівське лісове
господарство» (на прикладі Канівського лісництва). Науковий пошук молоді для
сталого розвитку лісового комплексу та садово-паркового господарства : зб. тез 75-
ї Всеукр. студент. наук.-практ. конф. Київ : НУБіП України, 2021. С. 45–47.
14. Горошко М. П., Миклуш С. І., Хомюк П. Г. Біометрія : навч. посіб. Львів :
Камула, 2004. 236 с.
15. Гордієнко М.І. Догляди за ґрунтом у культурах сосни звичайної /
М.І.Гордієнко, С.Б. Ковалевський. – К.: Видавничий центр НАУ, 1996 – 262 с.
16. Горшенін М. М., Бутейко О. І. Методичні вказівки для проведення учбової
практики по лісівництву. Львів : ЛЛТІ, 1971. 48 с.
17. Горшенін Н. М., Швиденко А. Й. Лісоводство. Львів : Вища школа, 1977.
304 с.
18. Гром М. М. Лісова таксація : підручник. 2-ге вид., випр. і допов. Львів :
РВВ НЛТУ України, 2007. 416 с.
19. Звіт для громадськості Корсунь-Шевченківського надлісництва філії
«Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Корсунь-Шевченківський, 2026.
20. Кичилик В. П. Природне лісовідновлення сосни звичайної при різних типах
лісогосподарських заходів. Науковий вісник Національного університету біоресурсів
і природокористування України. 2010. Вип. 140. С. 210–216.
21. Ковалевський В. О. Біологічні основи природного поновлення сосни
звичайної. Лісова справа і агролісомеліорація. 2004. Вип. 11. С. 5–12.
22. Копій Л. І. Відновлення лісу. Українська енциклопедія лісівництва. Львів,
1999. Т. 1. С. 123.
23. Копій Л. І. Зміна головних лісоутворюючих порід. Українська енциклопедія
лісівництва. Львів, 1999. Т. 1. С. 288.
56
24. Копій Л. І. Лісова підстилка. Українська енциклопедія лісівництва. Львів,
1999. Т. 1. С. 423.
25. Кочерга В. В. Природне поновлення сосни звичайної при різних формах
управління лісом. Лісова справа і агролісомеліорація. 1999. Вип. 10. С. 15–22.
26. Левченко В. В. Перспективи використання природного поновлення дуба
звичайного у дібровах Правобережного Лісостепу України. Український журнал
лісівництва та деревинознавства. 2014. № 198 (Ч. 1). С. 58–62.
27. Лустюк Т. В. Лісівничі властивості природного насіннєвого поновлення
дуба звичайного (Quercus robur L.) суборевого екотипу в умовах західного Полісся.
Науковий вісник НЛТУ України. 2015. Вип. 25.8. С. 187–193.
28. Маурер В.М. Парадигма вдосконалення відтворення лісів в умовах
реформування лісової галузі України. Науковий вісник НУБіП України. Серія
«Лісівництво та декоративне садівництво». – К., 2010. – Вип. 152,ч. 2. – С. 32–39.
29. Maуpеp В. М., Корень С. А. Успішність природного поновлення сосни
звичайної в умовах Рівненського Полісся. Науковий вісник Національного
університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Лісівництво та
декоративне садівництво / редкол.: С. М. Ніколаєнко (відп. ред.) та ін. Київ : ВЦ
НУБіП України, 2014. Вип. 198, ч. 2. С. 112–118.
30. Мельник Є. Є., Сидоренко С. Г., Бондар О. Б. Природне поновлення сосни
звичайної на межі лісостепової та степової зони. Лісівнича наука: виклики сучасності
: зб. наук. праць. 2021. С. 45–51.
31. Надточій В. М. Особливості природного лісовідновлення дуба звичайного у
різновікових насадженнях Філії «Зміївське ЛГ» ДП «Ліси України» : кваліфікаційна
робота магістра: спец. 205 «Лісове господарство» / наук. кер. М. М. Діденко. Харків :
ДБТУ, 2023. 74 с.
32. Остапчук О. С., Соваков О. В. Вплив методу створення лісових культур на
формування кореневої системи дуба звичайного (Quercus robur L.) в умовах свіжої
грабової діброви. Науковий вісник НЛТУ України. 2019. Т. 29, № 7. С. 71–75. doi:
10.15421/40290714.
57
33. План ведення господарства (план лісоуправління) Корсунь-
Шевченківського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Корсунь-Шевченківський, 2026.
34. Прядко О. І., Сотник Л. П., Дацюк В. В., Вірченко В. М. та ін. Моніторинг
фонового біорізноманіття, стану природних деревостанів та відмерлої деревини в
біотопах дубово-грабових лісів Національного природного парку «Голосіївський».
Chornomorski Botanical Journal. 2025. Vol. 21, no. 3. P. 273–292. doi: 10.32999/ksu1990-
553X/2025-21-3-6.
35. Румянцев М. Г., Кобець О. В., Ющик В. С. Природне відновлення дубових
насаджень в північно-східній частині Лівобережного Лісостепу. УкрНДІЛГА. 2021. С.
187–198.
36. Свириденко В. Є. Лісівництво : підручник / В. Є. Свириденко, О. Г. Бабіч,
Л. С. Киричок. Київ : Арістей, 2004. 544 с.
37. Свириденко В. Є., Киричок Л. С., Бабіч О. Г. Практикум з лісівництва :
навч. посіб. / за ред. В. Є. Свириденка. Київ : Арістей, 2008. 416 с.
38. Тустановська Л. Неотектогенез Канівського Придніпров'я на основі
структурної морфометрії. Вісник Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Геологія. 2013. Вип. 2. С. 19–23. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_geol_2013_2_6 (дата звернення: 01.06.2026).
39. Фучило В. Я., Рибак М. І., Радчук Г. Ю., Червоний О. М., Свириденко В. Є.
Особливості природного поновлення сосни звичайної в степовій зоні України. Лісова
справа і агролісомеліорація. 1997. Вип. 8. С. 10–17.
40. Фучило В. Я., Рябухін І. О. Особливості росту та успішності природного
поновлення сосни звичайної. Науковий вісник Національного університету
біоресурсів і природокористування України. 2011. Вип. 180. С. 85–92.
41. Хрик В. М., Кімейчук І. В. Ріст та успішність природного поновлення сосни
звичайної на зрубах та під наметом насаджень. Об’єкти природно-заповідного фонду
України: сучасний стан та шляхи забезпечення ефективної їх діяльності : зб.
матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. з нагоди 10-ї річниці НПП «Мале Полісся» (м.
Славута, Хмельницька обл., 3–4 серпня 2023 р.). Славута, 2023. С. 102–105.
[Електронне видання].
58
42. Хрик В. М., Ситник О. С., Левандовська С. М., Кімейчук І. В. Діагностика
хвороб та інтегрований захист лісу : навч. посіб. для здобувачів другого
(магістерського) рівня вищої освіти. Біла Церква, 2025. 288 с.
43. Часковський О. Г. та ін. Методичні рекомендації щодо підвищення
продуктивності і стійкості лісів області в умовах зміни клімату. Львів : НЛТУ
України, 2021. 60 с.
44. Швиденко А. Й. Лісівництво : підручник. Чернівці : Рута, 2004. 304 с.
45. Шкудор І. В., Бузун О. Ю. Динаміка природного поновлення сосни
звичайної в різних типах лісу. Лісова справа і агролісомеліорація. 2008. Вип. 15. С.
18–25.
46. Шпатгельф П., Лавний В. В., Кравчук Р. М., Вицега Р. Р. Особливості
природного поновлення в дубових лісах після різних способів рубок головного
користування. Український журнал лісівництва та деревинознавства. 2023. Т. 14, №
3. С. 47–63. doi: 10.31548/forest/3.2023.47.
47. Ackzell L. Natural regeneration patterns in boreal pine forests. Scandinavian
Journal of Forest Research. 1993. Vol. 8, No. 3. P. 231–240.
48. Ackzell L. Regeneration of Scots pine in mixed stands. Forest Ecology and
Management. 1994. Vol. 69. P. 155–165.
49. Altay V. Ecology of Pinus Sylvestris L. Forests – A case study from Istanbul
(Turkey). Pakistan Journal of Botany. 2019. Vol. 51, No. 5. P. 1711–1718.
https://doi.org/10.30848/PJB2019-5(9.
50. Brang P., Spathelf P., Larsen J. B., Bauhus J., Boncina A., Chauvin C., Drössler
L., Lind T., Löf M., Matovic B., Madsen P., Mikoláš M., Montero G., Pach M., Svoboda
M. Climate change, biodiversity and adaptive forest management in Europe. European
Journal of Forest Research. 2014. Vol. 133. P. 25–41. https://doi.org/10.61584/3-4-08-
2023-35.
51. Dahik C. Q. et al. Comparison of Natural Regeneration in Natural Grassland and
Pine Plantations across an Elevational Gradient in the Paramo Ecosystem of Southern
Ecuador. Forests. 2019. Vol. 10, No. 9. Art. 745. https://doi.org/10.3390/f10090745.
52. Gong W., Swaine M. D., Miller J. B. Natural regeneration of pine in temperate
forests. Forest Ecology and Management. 1991. Vol. 44. P. 127–140.
59
53. González J. et al. Natural regeneration of pine forests in Europe. Forest Ecology
and Management. 2002. Vol. 162, No. 2. P. 135–148.
54. Khryk V. M., Kimeichuk I. V., Nosnikau V. V., Rabko S. U., Kozel A. U.,
Maliuha V. M., Yukhnovskyi V. Y. Stability of natural regeneration at ravine-gylly systems.
Proceedings of BSTU. Issue 1: Forestry. Nature Management. Processing of Renewable
Resources. 2021. No. 2 (246). Pp. 103–111.
MIHICTIEPCTBO 0CBITHIILAYKM YKPAÏHM
4EPKACbKMMJ EPKABHMİ IEXIOJOMÄY HIBEPCKTET
OaKylbTer TeNHO.I0rii, 6y;įbK apaionanf0lo upup0,(0KopHCIybaHHs
Ka)e;pu ICOBOTO TOCHO,ipeIBA pal(ionLD0t0 1pupo,OKopMeIy bamss
/lo saxry 0nyneno»
Bas, sbeipu JI| PII
(MwaIH, IpBBHUIC)
«S) O6 2026p.
rPAOI4HAJ OKYMEHTAUIA
10 KBanihikauiänoi po60TH
0 aka JI a B Da
(0CBiTHb0-KBari)ikaiňnnňp iscb)
Ha TeMy: CTaH Ta cTpYKTYpa DDHpoLHoTO IIOHOB.ICHHA y JIicoCTaHax
KaniBCLKOrO icHMIITBa KopcyHb-eByeHKİBCbKOrO HanIiCHHUTBa
bi.iï <lleHTpaJbHuử HicOBHi oþic» Il <«Jlicu yKpaïHu»
(Ha3Ba TCMH 3T,|HO 3 HaKazOM)
BuKOHaB: 3A0Őy Bay BHUIOi oCBİTH 4 Kypey.
Tpyun JIT-27
CnejaTbHOCTİ: 205 «JIicoBe roCIIOgapCTBO»
(1nop i HazBa HanpaMy niArorOBKH, CIieuianbHOCTİ)
Manipa IOpiiA ApiňoBHY
(upisBlC. IM A. I0 0aTb KOBI 30Ộ, BaYa BHOi0 CBİTH)
KepiıuK IBaH COIIYILIMHCLKMM
HopMokonpo, IHrpija YEMEPVC
(uprBBAle Ta Hilam)
3acBi4yIo, Il|0 y uiň KBaJıi)ikaųiÄHIM po00Ti HeMac 3ano3H4eHb 3 npaub
IHLIHX aBTOpiB õe3 BİJNOBİHHX IOCHJJaHb
300y Ba4 BNIIOï oCBİTH
(nignuc)
Yepkacu 2026 poxy
1
Слайд 1
Слайд 2
2
Слайд 3
Слайд 4
3
Слайд 5
Слайд 6
4
Слайд 7
Слайд 8
5
Слайд 9
Слайд 10
6
Слайд 11
Слайд 12
7
Слайд 13
Слайд 14
8
Слайд 15
Слайд 16
9
Слайд 17
Слайд 18
10
Слайд 19
Слайд 20
11
Слайд 21
Слайд 22
12
Слайд 23
Слайд 24