Роль сільськогосподарської кооперації як вирішального чинника піднесення продуктивних сил сільського господарства України в історіографії доби НЕПу

Abstract

Розкрито значення сільськогосподарської кооперації для розвитку продуктивних сил сільського господарства України доколгоспної доби в історіографічних дослідженнях періоду нової економічної політики. З’ясовано, що, незважаючи на адміністративний тиск, який особливо зріс наприкінці 1920-х рр., наукові публікації з питань кооперативного життя на селі в період непу загалом достатньо широкі й багатоаспектні. Певним їх недоліком можна назвати лише недостатність джерел у деяких дослідженнях та часто, всупереч самому змісту викладу, заангажованість висновків щодо розуміння сутності природи кооперації та генезису, які обов’язково трактувалися як суто кооперативна форма ведення господарства. Доведено, що зарубіжні історики 20-х рр. XX ст., як правило, заперечували належність кооперації до соціалістичних елементів економіки та вважали, що єдиним шляхом швидкого підйому продуктивних сил сільського господарства є підтримка заможних селянських господарств, зокрема, за рахунок їх активної участі в повсякденній економічній діяльності сільськогосподарської кооперації

The importance of agricultural cooperation for the development of productive forces of agriculture in Ukraine of the pre-farm era in historiographic studies of the period of the new economic policy is revealed. It is found that, despite administrative pressure, which increased especially in the late 1920s, scientific publications on cooperative life in rural areas during the NEP period were generally broad and multidimensional. Only the lack of sources in some studies, and often, contrary to the content of the statement, the bias of the conclusions on understanding the nature of the nature of cooperation and genesis, which must necessarily be treated as a purely cooperative form of farming can be called some of their disadvantages. It is proved that foreign historians of the 20's of the 20th century, as a rule, denied the belonging of the cooperation to socialist elements of the economy and believed that the only way for the rapid recovery of productive forces of agriculture was to support the wealthy peasant farms, in particular, through their active participation in everyday economic activities of agricultural co-operation