The formation and effective use of inventories by enterprises

Abstract

The article considers the issues of formation and effective use of inventories by enterprises. It is confirmed that the subject of the inventory management policy consists of two main blocks: the inventory formation policy and the inventory use management policy. Inventory formation management occurs by applying inventory management models. Inventory use management is performed by means of indicator calculations of reserves effective use. Inventories are grouped and classified according to the most important features. Inventory management tasks and exiting models are carried out, which takes into account the classic and modern approach to doing business. It is proved that the concepts previously used fail to justify themselves in the new conditions. It is established that most companies in the world improve the efficiency of inventory management as follows: rationalization of processes between companies, shifting ownership of inventory towards suppliers (implementation of the principle of “inventory managed by supplier”), direct delivery of finished products to the consumer in accordance with his wishes and financial capabilities, inventory management using the principle of “just in time”, introduction of flexible (lean) production, etc. Thus, the main trend of foreign firms, in contrast to domestic ones, is the spread of the concept of inventory minimization. Nine provisions (theses) have been formulated for the methodology of forming various for managing inventory values of an enterprise.

Постановка проблеми. Особливості функціонування підприємств промисловості в сучасних економічних умовах зумовлюють необхідність організації і здійснення ефективного управління підприємством. Саме ефективне управління забезпечує інтеграцію економічних процесів на підприємстві, пов’язує воєдино внутрішні ресурси господарюючого суб’єкта і зовнішнє середовище, підсилює його адаптивну і конкурентоспроможність. У цьому контексті значущим і суттєвим для підприємств є ефективне управління оборотними активами в цілому і запасами ТМЦ зокрема. Мета. Охарактеризувати сучасні тенденції в управлінні запасами, розширити наукову класифікацію запасів за найбільш важливими ознаками та моделі їх управління. Визначити основні принципи та положення методики формування й ефективного використання запасів. Результати. На основі систематизації та узагальнення наукових праць з теорії управління запасами проведено групування і класифікацію запасів за найбільш важливими ознаками. Наведено класифікацію запасів, що враховує всі основні їх аспекти, як об’єктів економічного управління на підприємствах промисловості. Доведено, що предмет політики управління запасами товарноматеріальних цінностей (ТМЦ) складається з двох основних блоків: політики формування запасів ТМЦ та політики використання запасів. Управління формуванням запасів включає розробку обґрунтованих норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом і оперативне регулювання. Для підвищення ефективності процесу управління матеріальними запасами і здешевлення контролю їх стану в практиці використовуються різні моделі та методи структуризації матеріальних ресурсів. Управління використанням запасів здійснюється через оцінювання їх ефективності. Доведено, що підвищенню ефективності управління запасами сприяють такі чинники: використання автоматизованих систем управління запасами; розвиток економікоматематичного моделювання; підвищення надійності й оперативності отримання даних за допомогою сучасних інформаційних систем; розвиток методів прогнозування; зростання кваліфікації персоналу, що займається управлінням запасами; інтеграція та автоматизація логістичних операцій і функцій; розвиток корпоративних інформаційних систем; розвиток систем управління якістю, що приводить до зниження потреби в запасах; скорочення тривалості циклу виробництва; посилення конкуренції на ринку і підвищення якості обслуговування клієнтів. Проаналізовано концепції максимізації, оптимізації та мінімізації запасів. Встановлено, що концепція максимізації запасів відійшла в минуле, концепції оптимізації запасів дотримується більшість науковців у своїх працях, які стверджують, що необхідно розраховувати оптимальний рівень запасів на підприємствах, концепція мінімізації – сучасна, витоки якої прийшли в Україну з Японії та США. На сучасному етапі використовується все ширше концепція їх мінімізації. Узагальнено класифікацію моделей управління запасами, які враховують класичний та сучасний підхід до ведення бізнесу. Сучасний прогресивний аспект управління в галузі постачання та збуту базується на діалектичному розвитку чотирьох принципових елементів: статистичний контроль процесів, комплексне управління якістю, реінжиніринг бізнес-процесів, тотальне управління грошима. Доведено, що класичні концепції та моделі, які раніше використовувались, у сучасних умовах себе не виправдовують. В практичну діяльність підприємств необхідно впроваджувати концепції, які позитивно зарекомендували себе за кордоном (точно в строк – just-intime; кайдзен – постійні поліпшення; ощадливе виробництво – lean production та «мінімально можливі запаси»). Виявлено, що такі концепції, як ощадливе виробництво, «шість сігм», загальна система забезпечення діяльності підприємства, є компонентами величезної системи японського менеджменту кайдзен (постійні поліпшення), що ґрунтується на ідеях Демінга, Джурана, Фейгенбаума та їх японських колег Ісікави, Тагуті та Сінгу. Уважне вивчення інших концепцій, видаваних за нове останнє слово в побудові ефективного менеджменту, таких як система збалансованих показників, облік, що базується на процесному підході, швидкореагуюча система виробництва, система синхронного виробництва, свідчить, що вони виявляються менш ефективним втіленням тих же ідей. Висновки. В статті сформульовано дев’ять положень (тез), на яких повинна базуватися методика формування різних варіантів управління запасами товарно-матеріальних цінностей підприємства. Отже, при виконанні дослідження комплексного впливу економії (перевитрат) інвестицій в запаси і зростання цін на паливно-енергетичні ресурси на очікувану конкурентоспроможність підприємств, зайнятих різними видами діяльності, необхідно враховувати наступні етапи: 1) визначення впливу лише масштабу виробництва з використанням ефекту операційного левериджу, скорегованого на мультиплікаційний ефект виробничого використання зароблених додаткових інвестиційних ресурсів від зростання прибутку; 2) розрахунки впливу на прибутковість підприємств та ціну їх продукції зростання цін на паливно-енергетичні ресурси; 3) розрахунки впливу на ефективність виробництва впровадження різних стратегій управління запасами при різній динаміці цін на ПЕР