On a putative case of native Slavic biaspectuality: Czech jít, Slovene iti and BCMS ići

Abstract

This article investigates whether Czech jít, Slovene iti, and BCMS (BosnianCroatian-Montenegrin-Serbian – red.) ići are biaspectual, as has sometimes been claimed based on the past-tense usage of these verbs in narrative sequences. This article argues that determinate go-verbs in Czech, Slovene, and BCMS are imperfective, employing a cognitive linguistic approach and referring to facts and data that have not previously been discussed and/or not been considered together.

Вступ. У цій статті розглянуто один випадок їмовірної двовидовості у питомих слов’янських дієсловах, а саме – у дієслові цілеспрямованого руху йти. Деякі науковці вважають, що чеське jít, словенське iti та боснійськохорватько-чорногорько-сербське (далі – БХЧС) ići є двовидовими. Це твердження базується насамперед на використанні цих дієслів у минулому часі щодо окремих напрямків, наприклад, чеське Potom je vzal a šel domů. Однак аспектуальний статус цих дієслів та способи вживання детально не досліджені. Мета. У цій статті стверджується, що дієслова цілеспрямованого руху в чеській, словенській та БХЧС є недоконаними. Застосовано когнітивний лінгвістичний підхід з опорою на факти та дані, які раніше не було розглянуто та / або не було проаналізовано в комплексі. Результати. Аналіз починається з розгляду дієслова ‘йти’ із обставинами мети у зазначених мовах (наприклад, чеське Šel domů). Воно не може поєднуватися із обставинами обмеженого часу (наприклад, чеське za hodinu), й інформатори кажуть, що такі предикати не підтверджують прибуття до пункту призначення, а лише передбачають це. Ці факти корелюють із гіпотезою, згідно з якою дієслово йти не є граничним досягненням (telic accomplishments). Аналіз продовжено непрямими доказами того факту, що й інші дієслова недоконаного виду зі значенням детермінації та способу руху використовують для вираження послідовності подій у цих мовах, а також того факту, що дієслова недоконаного виду загалом використовують для вираження послідовностей подій у цих мовах. Далі подано дані з інших видових мов. Поперше, зазначено, що у верхньолужицькій мові синтетичний претерит hić ‘йти’ утворений із закінчень старого імперфекта, а не із закінчень аориста, що впевнено наводить на думку: коли старий аорист та імперфект були повторно проаналізовані як синтетичні претеритні форми дієслів доконаного та недоконаного виду (відповідно), hić вважався дієсловом недоконаного виду. По-друге, давньогрецька мова засвідчує тенденції вживання відправляти та йти як дієслова недоконаного виду, де «можна було б очікувати аорист», зокрема й імперфект ἤϊα від εἶμι ‘йти’. Останнім поданим аргументом є нездатність ‘йти’ в чеській, словенській та БХЧС слугувати перекладом російського пойти в ситуації раптово перерваної дії (наприклад, Он пошел, но остановился в дверях). Цей факт є вагомим доказом того, що ‘йти’ в цих мовах не відображає простий початок руху (нарівні з інгресивними дієсловами руху доконаного виду в російській мові), а завжди відображає продовження ситуації в часі, що характерно для слов’янських дієслів недоконаного виду. Обговорення. Представлений аналіз поглиблює наші знання слов’янського дієслівного виду та пояснює загадкове вживання дієслова йти у західнослов’янських мовах з когнітивно-лінгвістичної позиції, без використання таких понять, як біаспектуальність (двовидовість) або немаркованість спеціальними показниками