1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4432
Title: Екологічні аспекти поводження з твердими відходами в Черкаській області
Authors: Ящук, Людмила Борисівна
Бухановський, Максим Миколайович
Keywords: ВІДХОДИ;ПРОМИСЛОВІСТЬ;УТИЛІЗАЦІЯ;СТРАТЕГІЯ;ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ
Issue Date: Jun-2023
Abstract: Випускна кваліфікаційна робота: 55 с.; 11 рисунків; 7 таблиць; 28 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: розглянути екологічні аспекти поводження з твердими відходами в Черкаській області. Завдання роботи: охарактеризувати структуру та обсяги утворення відходів в Черкаській області; розглянути питання переробки та утилізації промислових та побутових відходів у області, акцентувати увагу на стан переробки непридатних хімічних засобів захисту рослин в Черкаській області та оцінка можливості переробки відходів, що містять цінні компоненти, в промислових відходах. Об’єкт дослідження: тверді промислові і побутові відходи в Черкаської області В роботі розглянуто питання утворення та накопичення відходів в Україні та Черкаській області; охарактеризовано сучасні методи утилізації та переробки відходів; проаналізовано обсяги накопичення відходів в Черкаській області та поводження з ними, деталізовано питання утилізації та переробки промислових відходів у області; проаналізовано підходи до переробки та утилізації відходів в Україні та Європі.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4432
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Бухановський КРБ.pdf
  Restricted Access		960.82 kBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка  
до випускної кваліфікаційної роботи 
____________бакалавра____________ 
(освітній рівень) 
 
 
на тему  ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ 
ВІДХОДАМИ В  ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ   
 
 
 
Виконав: студент ІV курсу, групи  ЕК-93 
Спеціальності  101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Бухановський М.М._____________________  
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б. _________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент _Спрягайло О.В.____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2023 рік 
  
3 
 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 4 
1 Аналітичний огляд літератури 6 
  1.1 Відходи та утворення  їх у промисловості 6 
  1.2 Обсяги утворення та накопичення відходів в Україні 10 
  1.3 Характеристика сучасних методів утилізації твердих відходів 18 
  1.4 Стратегія безвідходного виробництва та її реалізація  20 
2 Екологічні аспекти поводження з твердими відходами в Черкаській області 26 
  2.1 Обсяги та структура відходів у Черкаській області 26 
  2.2 Промислові відходи  Черкаської області та поводження з ними 32 
  2.3 Утилізація та переробка твердих відходів у області 36 
  2.4 Накопичення та можливість переробки агропромислових небезпечних  
  промислових відходів   42 
  2.5 Підходи до поводження з твердими побутовими відходами у Європі  45 
та Україні 
  2.6 Переробка відходів, що містять  вторинні матеріальні ресурси 48 
Висновки  53 
Перелік посилань 55 
Додатки 58 
  
4 
 
ВСТУП 
 
До найбільш гострих проблем міст і інших населених пунктів відноситься 
проблема видалення і переробки твердих побутових і промислових відходів, що в 
значній мірі визначає санітарно-епідеміологічне благополуччя населених місць. 
Повсюдно росте розуміння того, що людство руйнує навколишнє середовище і 
підриває майбутнє нового покоління. 
Проблема утилізації відходів є для України актуальною, оскільки країна 
виступає європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. 
Водночас ситуація з їх утилізацією залишається на низькому рівні. 
Населення і промисловість в усьому світі викидають величезну кількість 
сміття. Очевидне рішення цієї проблеми – викидати менше сміття. Що особливо 
великий обсяг займають поліетиленові матеріали, що майже не піддаються 
розкладанню.  
На звалища і полігони щорічно доводиться вивозити мільйони тонн 
відходів, і в деяких районах світу вже немає для цього місця. Позбутися від 
твердого сміття можна трьома способами: закопувати, спалювати чи утилізувати. 
У минулому, в основному використовували перші два способи. 
Однак сміттєві полігони займають багато місця і швидко заповнюються, а 
спалювання забруднює повітря. З іншого боку, якість сміття спалюваних заводів 
поліпшується. Колишні – забруднювали повітря продуктами згоряння, нові 
працюють набагато чистіше. Сучасні способи спалювання побутових відходів 
найбільш екологічні. Проте при спалюванні зменшується обсяг, але не маса 
сміття, а концентрація токсичних речовин підвищується, так що зола може 
виявитися занадто отруйною для безпечного поховання на смітниках. 
Щорічно виробляються тонни відходів, які можна багаторазово 
використовувати як коштовний ресурс. Переробка відходів з використанням 
сучасних екологічно чистих технологій, зокрема утилізація – дуже ефективний 
спосіб рішення проблеми, але для цього необхідно змінити звичне поводження 
5 
 
людей, оскільки відходи необхідно сортувати, збираючи окремо харчові відходи, 
метал, папір і скло (так, як проблема відходів має високу гостроту через низьку 
швидкість їхнього розкладання. Папір руйнується через 2-10 років, консервовані 
банки майже за 100 років, поліетиленові матеріали – за 200 років, пластмаса – за 
500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років). Головними 
складовими відходів є важкі метали і стійкі хімічні сполуки. Крім того, тепер 
стало важче виявляти і контролювати головні джерела забруднення. 
У нашій країні є дуже великі резерви використання вторинних ресурсів. Це 
шлях до режиму економії, що сприяє переходу від екстенсивних до інтенсивних 
факторів економічного росту, оздоровлення економіки України. 
Виходячи з цього актуальним є питання раціонального поводження з 
твердими відходами, що утворюються, як в побутовому середовищі, так і в 
промисловому секторі. Метою роботи є характеристика та визначення шляхів 
переробки відходів в Черкаській області та оцінка можливості переробки відходів, 
що містять цінні компоненти. 
  
6 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Відходи та утворення  їх у промисловості 
 
Відходи – це будь-які речовина, матеріали чи об'єкти, що утворився в 
процесі людської діяльності, який більше не використовується там, де він 
утворився або знайдений, і який був, призначений або повинен позбутися його 
власником шляхом утилізації або видалення [1]. Об'єктами права власності є 
також речі. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до 
іншої. 
Виняток з окремих категорій речовин становлять невловлені газоподібні 
речовини, які безпосередньо викидаються в повітря, такі як вуглекислий газ і 
діоксид азоту, частинки аерозольного диму та переважно розчинні речовини, які 
скидаються у водойми зі стічними водами (крім тих, що накопичуються і 
переносяться). у визначене місце). Якщо говорити взагалі про відходи 
виробництва чи споживання по-сучасному, то в першу чергу варто сказати про 
тверді побутові відходи. Хоча назва в міжнародній та вітчизняній практиці 
відноситься не тільки до власне твердої речовини, а й до смолистих, 
пастоподібних, емульсійних і суспензійних речовин, а також рідких і 
порошкоподібних агрегатних станів [1] 
Відходи виробничої діяльності називають промисловими (техногенними). 
Відходи, що утворюється у сфері споживання людиною, відноситься до 
побутових відходів. 
Річний обсяг утворення  промислових відходів в Україні складає близько  
420 млн. т (з них 250 млн. т вугільних і 100 млн. т шлаків металургії ). 
Важливою особливістю структури відходоутворення України щодо 
економічної сировинної спрямованості є домінування в його складі відходів 
гірничого виробництва (88%), тоді як частка відходів інших виробництв 
7 
 
становить близько 10%, тоді як побутових відходів не перевищує 2%. [3]. До 
відходів належать: 
  сировина, матеріали, напівфабрикати та інші залишки (відходи 
виробництва), які повністю або частково втрачають свої споживчі властивості, що 
утворилися в процесі виробництва продукції або виконання проекту; 
  розкривні та супутні рудні породи, видобуті при розробці родовища; 
 концентровані залишкові продукти та інші види первинної обробки 
сировини (шлам, пил, просіювання тощо); 
 новоутворені речовини та їх суміші, що утворюються під час 
термічних, хімічних та інших процесів і не призначені для цього виробництва 
(шлаки, золи, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні речовини, а також 
рідини та аерозолі); 
 надлишки продукції сільськогосподарського виробництва 
(включаючи тваринництво), лісового господарства та лісозаготівель; 
 бракована, недоброякісна продукція або продукція, забруднена 
шкідливими речовинами та непридатна для використання в усіх видах 
господарської діяльності; 
 невідомі продукти, застосування (обробка) або використання яких 
може призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі мінеральні добрива, 
отрутохімікати, інші речовини 
 вироби і матеріали, які пошкоджені (зіпсовані) не підлягають ремонту 
або зношені, фізично або психічно зношені, втратили споживчі властивості 
(відходи споживання); 
  залишки їжі, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо 
(побутове сміття); 
  осади очисних  промислових установок, комунальних та інших 
служб; 
8 
 
  залишки медичних та ветеринарних послуг, медико-біологічної та 
хіміко-фармацевтичної промисловості, фармацевтичної промисловості; 
  Надлишки продукції від усіх інших видів діяльності підприємств, 
установ, організацій і населення; 
  Предмети та речовини з радіонуклідною активністю або 
радіоактивним забрудненням, що перевищує встановлені чинними нормативними 
документами межі, якщо їх використання не можна передбачити (радіоактивні 
відходи). 
З розвитком гірничодобувної, металургійної та інших галузей 
промисловості в багатьох містах країни почали розміщувати відвали розкривних і 
шахтних порід, шлаків, шламосховища. Так, наприклад, у Донецьку є численні 
терикони відвальних порід вугільних шахт, у Маріуполі — відвали шлаків, 
шламосховища, у Харкові — відвали горілої формувальної землі, шламосховища. 
Водночас промислові відходи є багатим джерелом дешевої сировини, з якої 
можна виготовляти практично будь-який будівельний матеріал. 
Відходи - види сировини, непридатні для виробництва продукту, 
невикористані залишки або речовини, що утворюються в результаті 
технологічних процесів, які не утилізуються в процесі виробництва. Відходи 
одного виробництва можуть бути використані як сировина для іншого. Бажано, 
але часто економічно неможливо, щоб небезпечні відходи були нейтралізовані. 
Відходи, які видаляються з потоком виробничого газу, є викидами. 
Промислові відходи утворюються при видобуванні, збагаченні, переробці 
сировинних концентратів і використанні готових продуктів корисних копалин 
(рисунок 1.1). 
 
9 
 
 
Рисунок 1.1 – Джерела утворення твердих промислових відходів 
 
За обсягами утворення домінують  переважно токсичні відходи, що містять 
важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). В основному це відходи 
підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, 
машинобудування (гальванічне виробництво), гірничо-хімічних комбінатів тощо. 
До відходів гірничого виробництва відносять породи, видобуті попутно – 
розкривні породи, шахти, що містять корисні копалини. Найбільша кількість 
супутніх порід утворюється при видобутку руди. 
При збагаченні руд і вугілля (відділення корисних копалин від пустої 
породи) утворюється велика кількість тонкодисперсних відходів - хвостів, 
шламів, що складаються переважно з пустої породи. 
10 
 
Під час переробки сировинних концентратів у готову продукцію на 
кожній технологічній операції утворюються різноманітні відходи внаслідок 
фізико-хімічних процесів, що відбуваються при нормальній або високій 
температурі. На деяких підприємствах утворюється понад 200 найменувань 
основних і допоміжних промислових відходів (напр. 
Шлак доменної печі, феросплавів, чавуну та сталі, зола, паливний шлак, 
димовий газ, кислий пек, кислий дьоготь тощо).  
Відходи споживання утворюються при використанні  продукції або ті, що 
виникають в процесі експлуатації обладнання та самої продукції. Як правило, 
до них відносяться, наприклад, обладнання, що вийшло з ладу, металобрухт, 
макулатура, вироби технічного призначення з гуми, пластмас, скла та ін. 
 
 
1.2 Обсяги утворення та накопичення відходів в Україні 
 
Україна в теперішній час є лідером серед країн з найбільш високими 
показниками утворення та накопичення відходів. Наразі Україна  накопичила 25 
2
мільярдів тонн промислових твердих відходів. Займає площу 1600 км , що 
еквівалентно одній п’ятій площі Чернівецької області. 
Інвентаризація та статистичні звіти за останні 10 років свідчать, що 
підприємствами України щороку утворюється 1 млрд твердих промислових 
відходів. З них 100 млн тонн – отруйні, від 250 тис. до 3,5 млн тонн – 
високотоксичні, за європейськими стандартами відносяться до небезпечних 
вантажів першого класу. Є понад 2500 підприємств, які мають фіксовані токсичні 
відходи, а загальна кількість токсичних відходів накопичилася до 4,5 млрд т. На 
даний момент витрати на технічне обслуговування складають понад 25% вартості  
Відходи накопичуються у вигляді шламосховища, териконів, звалищ і 
різних звалищ. Площа, яку вони займають, становить близько 160 тис. га. 
Переважають відходи, що утворюються при розробці рудних родовищ (до 75% 
11 
 
загального обсягу) та збагаченні корисних копалин (відповідно 13% і 14%), що 
зумовлено перерозвиненістю гірничодобувної промисловості України. Значну 
частину становлять відходи, які утворюються при хіміко-металургійній переробці 
сировини. 
З урахуванням сучасного технологічного рівня поводження з відходами в 
Україні реальна величина загальної кількості відходів, що утворюються за рік, 
становить 41-430 млн тонн. Лише 1-2% усіх промислових відходів 
класифікуються як високотоксичні, але їх вплив на навколишнє середовище 
зростає.До іншої групи твердих токсичних відходів відносяться непридатні та 
заборонені хімічні засоби захисту рослин. За офіційною статистикою, 
накопичення цього сміття в Україні становить близько 13 500 тонн. Вони 
зосереджені по всій Україні, часто в невідповідних місцях, іноді навіть просто 
неба. 
У нашій державі налічується близько 300 сховищ твердих токсичних 
відходів, які побудовані без належного технічного захисту та стають 
регіональним джерелом екологічної небезпеки. Відсутність добре обладнаних 
сховищ для зберігання токсичних відходів та споруд для обробки та 
рекультивації. 
Класифікація промислових відходів здійснюється за такими ознаками: 
• За галузевою ознакою – відходи паливної, металургійної, хімічної та 
інших виробництв; 
• за галузями виробництва – відходи сірчанокислотних, содових, 
фосфорнокислотних та інших виробничих процесів; 
• За агрегатним станом - тверді, рідкі, газоподібні; 
• за відношенням до горіння – горючі та негорючі; 
• За способом переробки; 
• За можливістю переробки  - вторинні матеріальні ресурси (ВМР), відходи, 
що переробляються або плануються до перероблення в майбутньому, а також 
відходи, які недоцільно захоронювати на даному етапі економічного розвитку; 
12 
 
• Класифікація за ступенем небезпеки – промислові відходи класифікуються 
за чотирма категоріями небезпеки: 
Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них 
високотоксичних речовин експериментальним чи розрахунковим методом або 
згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі відходів. На 
всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним 
стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД [4]. 
 
Таблиця 1.1. – Класифікація відходів за ступенем небезпеки  
Клас Характеристика відходів 
І Надзвичайно небезпечні 
ІІ Високо небезпечні 
ІІІ Помірно небезпечні 
IV Мало небезпечні 
 
Обсяг виробництва – це переважно токсичні відходи, що містять важкі 
метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). В основному це відходи 
підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, 
машинобудування (гальванічне виробництво), гірничо-хімічних комбінатів тощо. 
До іншої групи твердих токсичних відходів відносяться непридатні та 
заборонені хімічні засоби захисту рослин. За офіційною статистикою, 
накопичення цього сміття в Україні становить близько 13 500 тонн. Вони 
зосереджені по всій Україні, часто в невідповідних місцях, іноді навіть просто 
неба. 
У нашій державі налічується близько 300 сховищ твердих токсичних 
відходів, які побудовані без належного технічного захисту та стають 
регіональним джерелом екологічної небезпеки. Відсутність добре обладнаних 
сховищ для зберігання токсичних відходів та споруд для обробки та 
рекультивації. 
13 
 
На сьогоднішній день в Україні поглиблення екологічної кризи загрожує 
нездоланним розривом між поступовим накопиченням твердих токсичних 
відходів та заходами щодо їх утилізації та знешкодження. 
– Ефективне вирішення всього комплексу питань щодо усунення або 
обмеження негативного впливу твердих токсичних відходів на навколишнє 
природне середовище та здоров’я людини можливе лише на основі 
реалізації Закону України «Про відходи» та "Про загальнодержавну 
програму поводження з токсичними відходами". Яким передбачено: 
–  Постійно зменшувати накопичення твердих токсичних відходів шляхом 
утилізації, знешкодження та видалення; 
–  Обмежити утворення твердих токсичних відходів шляхом реконструкції 
виробництва. Впроваджувати маловідходні технології та процеси 
замкнутого циклу; 
 Очистити території, забруднені твердими токсичними відходами; 
  Створення професійної мережі підприємств з утилізації та вивезення 
твердих токсичних відходів; 
  Обробка та видалення більшості непридатних і заборонених хімічних 
засобів захисту рослин; 
  Побудувати заводи на базі типових модульних комплексів з утилізації та 
видалення ТПВ; 
  дезактивація небезпечних місць розміщення твердих промислових відходів 
в обсязі, що визначається економічно-технічними можливостями; 
  Розробка та впровадження технічних рішень щодо утилізації та 
знешкодження відходів гальванічного виробництва; 
  Основні технології, проектні рішення та розробка обладнання в галузі 
поводження з ТПВ; 
  Розробка та впровадження технічного обладнання: 
  установки для утилізації відходів лакофарбових матеріалів; 
14 
 
–  Термохімічна обробка твердих промислових відходів; 
–  Пристрої для обробки гальванічних осадів; 
– Установки відновлення хрому в шкіряному виробництві 
–  Однак розв’язання цих проблем поки що на стадії реалізації, тому можна 
говорити лише про стабільність сучасних екологічних проблем в Україні. 
Проте досі не було спеціального заводу з переробки токсичних 
промислових відходів, належно організованої системи збору, зберігання та 
вивезення токсичних відходів, машин і обладнання для переробки будівельних і 
побутових відходів. Неналежне регулювання адміністративної та кримінальної 
відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування та 
використання промислових та інших відходів. 
У результаті  життєдіяльності одного жителя  України щорічно утворюється 
близько 1 тонни відходів. Утилізується лише 1/3 відходів, що свідчить про 
величезні запаси ресурсів. Існуючий рівень поводження з відходами вторинних 
ресурсів не впливає на покращення навколишнього середовища. Це пояснюється 
тим, що в основному йдеться про великотоннажні відходи гірничого виробництва 
та деякі інші малотоксичні або нейтральні (інертні) відходи. Тому вплив 
утилізації відходів на навколишнє середовище є незначним. 
 
1.3 Структура та кількість накопичених промислових відходів в Україні 
 
Поводження з відходами залишається однією з ключових екологічних 
проблем у 2021 році, що потребує системних рішень. Перетворення системи 
поводження з відходами на екологічно безпечну систему є одним із пріоритетних 
завдань України. 
Як і в попередні роки, основним способом поводження з відходами у 2021 
році залишається вивезення. Таким чином, у 2021 році зберігається тенденція 
поступового накопичення відходів у промисловому та побутовому секторах. 
15 
 
Велика кількість відходів, які щорічно утворюються в Україні, та 
відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, 
обробку, захоронення, знешкодження та екологічно безпечне захоронення, 
посилюють екологічну кризу та виступають гальмівним фактором для розвитку 
національної економіки. Втрачається величезний ресурсний потенціал і водночас 
погіршується і без того несприятлива екологічна ситуація.   За останні роки 
зберігається тенденція до утворення значної кількості відходів, а обсяги їх 
використання чи переробки  не перевищує 30%, що значно нижче реальних 
потреб і можливостей.  
Найбільше відходів утворюється у господарській діяльності підприємств та 
організацій (приблизно 98%), у домогосподарствах – менше 2%. 
Особливістю структури утворення відходів України, пов’язаної із 
сировинною спрямованістю економіки, є висока частка в її складі відходів 
добувних виробництв (розкривних порід і продуктів збагачення корисних 
копалин – шлам, хвости та ін.) – понад 85 %. . На інші види економічної 
діяльності припадало менше 15 %. 
Найбільші обсяги відходів утворюють підприємства гірничодобувної, 
металургійної, вугільної, хімічної та енергетичної галузей. У матеріально-
категорійній структурі загального обсягу утворених відходів основними є 
малонебезпечні мінеральні відходи IV ступеня небезпеки. 
 Небезпечні відходи І-ІІІ класів становлять менше 2,0% від загального 
обсягу відходів, утворених в Україні у 2021 році, але вони становлять загрозу для 
здоров’я людей та довкілля. Серед них такі відходи, як відпрацьовані розчинники, 
відпрацьовані кислоти, відпрацьовані луги або відпрацьовані солі, хімічні 
препарати, відпрацьовані хімічні каталізатори та відпрацьовані масла, відходи, що 
містять ПХБ, хімічні осади та залишки, затверділі, стабілізовані або осклові 
відходи тощо на основі категорії. 
Побутові відходи (ТПВ). За даними Міністерства розвитку громад та 
територій України, у 2021 році на загальній площі 6 тис. полігонів та майже 9 тис. 
16 
 
3
полігонів утворилося та захоронено понад 51 млн м  побутових відходів, або 
понад 10 млн тонн. гектарів. 
Послугами з вивезення побутових відходів охоплено майже 79% населення 
України. Найгірші показники охоплення населення послугами з вивезення 
побутових відходів – 61% у Варенському районі та 63% у Черкаській та Одеській 
областях. На рисунку 1.2 показано кількість побутових відходів, які утворюються 
в різних регіонах України. 
 
Рисунок 1.2 - Обсяги утворення побутових відходів в областях за 2021 рік. 
 
Місто з найбільшою кількістю побутових відходів Київ. Там утворилося   
понад 1,5 млн. тонн відходів. Дніпропетровська (816,2 тис. тонн), Харківська 
(779,6 млн. тонн), Донецька (702,4 тис. тонн), Львів (618,8 тис. тонн) утворили 
понад 500 тис. тонн побутових відходів, Тернопільська (677,4 млн. тонн) та 
Одеська (520,6 млн. тонн) області. 
Погіршення стану навколишнього середовища в Україні через накопичення 
промислових відходів є однією з найсерйозніших проблем, які прямо чи 
17 
 
опосередковано торкаються кожного. Ступінь забруднення навколишнього 
середовища цими відходами значною мірою залежить від фізико-хімічних 
властивостей самих відходів і різних сполук, що утворюються при їх розкладанні, 
особливо токсичності компонентів. Головною метою всіх правил поводження з 
відходами має бути захист здоров’я людини та навколишнього середовища від 
шкідливого впливу в результаті їх збору, транспортування, обробки, зберігання та 
видалення. Фундаментальним для досягнення цієї мети є визначення рівнів 
небезпеки – рівня ризику, який відходи становлять для довкілля та здоров’я 
населення. На сьогодні в Україні відсутні нормативні документи, за якими можна 
було б визначити потенційний рівень небезпеки відходів. 
Згідно з даними Державної служби статистики станом на 1 січня 2021 року 
відходи, накопичені в конкретних місцях або на об’єктах і підприємствах, які 
функціонують в країні протягом 2021 року, перевищили 15,6 млрд тонн, 
збільшившись майже на 1,0%. 
Аналізуючи показники накопичення відходів, слід мати на увазі, що майже 
85% від загального обсягу накопичення становлять відходи первинного гірничо-
збагачувального циклу – розкривні та рудні породи, шлам та інші мінеральні 
збагачені вони з’являються у вигляді ферм і шламосховища. Для них характерна 
висока концентрація гірничодобувних районів – Донбас, Кривбас, Львівсько-
Волинський та деякі інші. 
З точки зору накопичення сміття найбільш помітні позиції в галузі 
займають гірничодобувна, металургійна, хімічна та теплоенергетика. Під 
переробку відходів цих виробництв відведені найбільші площі, а параметри 
роботи цих об’єктів, а саме висока ймовірність утворення пилу, негативно 
впливає на умови проживання людей у найближчих до місць збору відходів 
населених пунктах. При порушенні умов накопичення та експлуатації полігону 
сміттєзвалища їх накопичення стає потужним джерелом забруднення 
небезпечними речовинами всіх компонентів навколишнього середовища (ґрунту, 
ґрунтових і поверхневих вод, атмосфери). 
18 
 
При цьому зони надлишкового забруднення навколишнього середовища 
внаслідок впливу таких сміттєзбірників можуть виходити за межі встановленої 
300-метрової санітарно-захисної зони (СЗЗ), що вважається нормою для таких 
об’єктів, хоча на практиці, згідно з чинними гігієн. нормативів, сміттєзбірник 300 
м СЗЗ є мінімально допустимим. 
У 2021 році загальне антропогенне навантаження на територію України 
2
сягне 21 700 тонн на 1 км , Найбільше антропогенне навантаження зазнала 
2
Дніпропетровська область. – 318 300 тонн на 1 км , Донецька – 40,2 тис. тонн, 
2
Кіровограда – майже 14 тис. тонн, Львівська – 10,5 тис. тонн на 1 км , тощо. 
 
 
1.3 Характеристика сучасних методів утилізації твердих відходів  
 
В Україні з кожним роком загострюється проблема утилізації відходів. 
Використання застарілих методів поводження та захоронення твердих побутових 
відходів на полігонах є поширеною практикою в усіх містах України. Наслідком 
такого утилізації ТПВ є сучасна екологічна криза. За оцінками експертів ОБСЄ, 
забруднено 94% території країни [1]. Безвідповідальне використання полігонів 
твердих побутових відходів спричинило багато збитків, зокрема обвал 
Грибовицького сміттєзвалища у 2016 році [2] та загибель двох людей на полігоні 
побутових відходів у селищі міського типу Стрижавка у 2014 році [3]. 
Тому актуальним є аналіз проблем сучасних методів поводження з 
твердими побутовими відходами та перспектив їх застосування в густонаселених 
районах. 
Утилізація твердих побутових відходів – це процес їх розкладання під дією 
температурних, хімічних, біологічних або механічних факторів, у результаті якого 
відходи перетворюються на звичайні форми використання: тепло (газ), добрива, 
рідке паливо (спирти).  Продукти поводження з твердими побутовими відходами - 
це джерела енергії у вигляді газоподібного або рідкого палива або тепла, які 
19 
 
можуть бути використані для опалення будинків, організацій, для роботи 
полігонів твердих побутових відходів або можуть спалюватися і подаватися в 
загальну мережу. місто. 
Методи отримання енергії з відходів можна розділити на дві категорії: 
1) Отримувати енергоносії, які можна зберігати та транспортувати; 
2) Спалювання сміття для виробництва тепла. Методи утилізації твердих 
відходів включають: 
Біологічні методи (компостування) твердих побутових відходів. Основна 
мета методу – обробка ТПВ і переробка їх на добриво – компост. Спосіб 
досягається шляхом біохімічного розкладання органічної фракції ТПВ 
мікроорганізмами, що супроводжується значним виділенням тепла. 
Перевагою цього методу є зменшення шкідливих викидів матеріалу, в тому 
числі викид в атмосферу меншої кількості «парникових» газів (переважно 
вуглекислого газу), ніж при спалюванні або вивезенні на звалище [4]. 
Основними недоліками компостування є високий вміст у компості важких 
кольорових металів, при розкладанні виділяється амоній, завдяки чому ТПВ 
зменшується на 20% за масою, неможливість переробки неорганічних відходів, 
тобто паперу, картону, шкіри, пластику; Процес вивільняє метан, який має 
неприємний запах і є неприйнятним в контексті густонаселених районів, а його 
видалення призведе до додаткових неоплачуваних витрат. Ці недоліки 
перешкоджають використанню компостування твердих побутових відходів, 
особливо в межах населених пунктів. 
1. Термічний спосіб (спалювання). Спалювання є одним з найбільш 
технічно відпрацьованих і поширених методів переробки ТПВ. Оптимальним для 
спалювання ТПВ є двоступеневий процес, що включає стадію піролізу. Такий 
процес енергетично більш вигідний, ніж просте спалювання, але має ряд 
недоліків. Піролізний газ необхідно очищати від кислих компонентів (НСl), 
забезпечувати захист довкілля від забруднення важкими металами. 
Альтернативою піролізу є процес газифікації, який відбувається при високих 
20 
 
температурах і в присутності повітря. В цьому випадку отриманий газ є сумішшю 
низькомолекулярних вуглеводнів, які потім спалюють у печі. На жаль, екологічну 
ситуацію такий процес не покращує, тому що наявність повітря і наявність в 
побутовому смітті хлорорганічних сполук при високій температурі призводить до 
інтенсивного утворення діоксинів, які потрапляють в навколишнє середовище.  
Зазначені способи забезпечують утилізацію ТПВ практично будь-якого 
складу. В результаті отримують синтез-газ (використовується як паливо або 
сировина для хімічної промисловості) і твердий залишок. Але цей процес 
переробки твердих побутових відходів має і свої недоліки: високу вартість 
обладнання та великі капіталовкладення [13]. 
2. Піроліз. Піроліз - це процес спалювання - це термічне розкладання ТПВ 
без впливу повітря. Піроліз можна використовувати для зменшення впливу 
твердих відходів на навколишнє середовище та для отримання таких продуктів, як 
горючі гази, мастильні матеріали, смоли та тверді залишки (піролітичний 
вуглець). 
Незважаючи на ці переваги та недоліки, найкращим варіантом утилізації 
твердих побутових відходів є киплячий розчин. Даний метод очищення є 
безпечним з екологічної точки зору, оскільки в процесі очищення відсутні 
небезпечні шкідливі речовини, що дає можливість створити в населеному пункті 
пункт переробки ТПВ за цим методом [14]. 
 
 
1.4 Стратегія безвідходного виробництва та її реалізація 
 
У 1976 році Європейська економічна комісія ООН (ЄЕС) виступила 
спонсором першої міжнародної конференції з безвідходних технологій у Парижі 
[15]. Концепція «безвідходної технології» була запропонована на 
Загальноєвропейській конференції зі співробітництва в галузі охорони 
навколишнього середовища (Женева, 1979 р.). На засіданні була прийнята 
21 
 
спеціальна «Декларація про маловідходні та безвідходні технології та утилізацію 
відходів» [16]. Документ рекомендує заходи на національному та міжнародному 
рівнях для розробки та розширення маловідходних і безвідходних технологій. 
Відповідно до вищенаведеного твердження сформульовано більш загальне 
визначення безвідходної технології без розкриття її сутності: «Безвідходна 
технологія — це практичне застосування знань, методів і інструментів для 
забезпечення найбільш раціонального використання природних ресурсів і 
збереження енергії середовища в рамках потреб людини. 
Маловідходний - спосіб виробництва продукції (процесу, підприємства, 
регіонального виробничого комплексу), при якому шкідливий вплив на 
навколишнє середовище не перевищує рівнів, допустимих гігієною та санітарно-
гігієнічними нормами, при цьому внаслідок технічних, організаційних, 
економічних чи інших причин. причин частина сировини і матеріалів стає 
відходами, відправляється на довгострокове зберігання або захоронюється. 
Сучасне безвідходне виробництво повинно дотримуватися певних 
принципів створення та функціонування. Вони повинні включати: 
  системність; 
  складність використання сировинних та енергетичних ресурсів; 
  періодичність матеріального потоку; 
  Виробництво має обмежений вплив на навколишнє середовище; 
  Раціональна та ефективна організація безвідходного виробництва. 
Систематичне забезпечення впровадження економічно ефективних методів 
запобігання, зменшення та нейтралізації забруднюючих речовин на всіх етапах 
виробництва: від підготовки сировини до виробництва товарної продукції. 
Відповідно до принципу системності безвідходне виробництво розглядається як 
невід’ємна частина динамічної соціально-економічної екологічної системи, яка 
охоплює виробничо-господарський комплекс певної території, в якому 
виробництво, економіка, організація, природні ресурси, соціальні ресурси, 
22 
 
ресурси управління, Технічні та інші ресурси забезпечують якісні нові моделі для 
отримання матеріальних вигод, задоволення потреб споживачів, досягнення 
бізнес-цілей комерційних структур і захисту навколишнього природного 
середовища. 
Комплексне використання сировинних і енергетичних ресурсів є дуже 
важливим як з економічної, так і з екологічної точки зору. Відходи виробництва - 
це невикористана або недовикористана частина сировини.  У цьому випадку 
основна виробнича операція супроводжується, але не є обов’язковою для 
вилучення корисних речовин, які переробляються в кінцеву продукцію або 
напівфабрикати для постачання на інші підприємства [19]. 
Необхідність комплексного використання природних ресурсів залежить від 
постійно зростаючих темпів зростання забруднюючого агропромислового 
виробництва, а також потреби в їх господарському використанні через 
обмеженість запасів і придатних урожаїв основної мінеральної сировини, 
зростання цін. 
У рамках територіально-виробничого комплексу можливе впровадження 
міжвідомчої кооперації для комплексного використання сировинних та 
енергетичних ресурсів з метою утилізації відходів окремих підприємств. 
Циклічна природа потоків речовини передбачає організовані антропогенні 
кругообіги матеріалів і пов'язані з ними перетворення енергії, наприклад, у 
замкнутих циклах води та газу. Періодичний рівень є ознакою рівня 
безвідходного виробництва. Ефективним способом досягнення циркулярності є 
об’єднання та кооперація галузей для забезпечення повторного використання 
кінцевої продукції та утилізації відходів [20]. 
У разі обмеження впливу виробництва на навколишнє природне середовище 
цей вплив необхідно спостерігати, протягом якого якість середовища не 
змінюється або змінюється в допустимих межах. Важливо також звернути увагу 
на місцевість – обмежити присутність і шкідливий вплив забруднюючих речовин 
там, де вони утворюються. Забруднення утворюються під час будь-яких процесів, 
23 
 
тому основним виробничим завданням є мінімізація кількості забруднюючих 
речовин і відходів виробництва та утримання їх у огорожі техногенних об’єктів. 
Тому спалювання природного газу в робочому просторі металургійних печей 
призводить до утворення викидів з підвищеним вмістом оксиду вуглецю, коли 
суміш природного газу та окислювача (кисню повітря) погано перемішується, а 
суміш природного газ і повітря підготовлені високоякісно за допомогою 
автоматичних пальників. Вміст чадного газу в продуктах згоряння можна знизити 
до екологічно прийнятного стандарту. 
Завдяки раціональності та ефективності організації безвідходного 
виробництва забезпечується раціональне використання всіх компонентів і 
властивостей сировини, оцінених за економічними, екологічними та соціальними 
показниками. У цьому контексті вирішальним є вимога мінімізації енерго-, 
матеріало- та трудомісткого виробництва та пошуку нових екологічно чистих 
сировинних матеріалів та енергетичних технологій. Досягнення цих цілей 
можливе за умов технологічної та технологічної трансформації агропромислового 
виробництва, що потребує впровадження інноваційних моделей інвестування 
розвитку агропромислових комплексів. 
У літературі ця позиція досить поширена, виробництва без відходів не 
буває, оскільки відходи виробництва завжди присутні в енергетичному, рідкому 
та твердому вигляді. «Повністю ліквідувати сміття та усунути його вплив на 
довкілля практично неможливо. Точніше такі системи слід називати 
маловідходними, тобто такими, які утворюють найменшу кількість відходів, 
зберігаючи екологічну рівновагу завдяки самоочисним властивостям 
природи»[18]. 
Тому, на думку деяких науковців, під поняттям «безвідходне виробництво» 
слід розуміти «маловідходне виробництво», термін «безвідходна технологія» є 
умовним тощо. [13, 17, 19, 20]. 
Представники перерахованих вище точок зору зазначають, що неможливо 
створити абсолютно безвідходне виробництво, якого навіть не існує в природі. 
24 
 
Відповідно до закону розвитку навколишнього середовища, розвиток будь-якої 
природної системи відбувається за рахунок використання матеріальних, 
енергетичних та інформаційних можливостей середовища. Тому поняття 
«безвідходна технологія» насичене змістом, залежним від технологічного 
розвитку на певному історичному етапі [151. Іншими словами, неможливо 
уникнути втрат енергії, що визначаються термодинамікою, і повністю переробити 
сировину в готову продукцію. 
Маловідходні технології є проміжною стадією безвідходного виробництва, 
вони створюють мінімальну кількість відходів, підтримують екологічну рівновагу 
завдяки властивостям самоочищення природи та дозволяють створювати технічні 
системи, які впливають на природу не більше, ніж їх відновний потенціал.. 
Раціональне використання відходів з метою зменшення впливу на довкілля на 
підприємств лісозаготівельної галузі зображено на рисунку 1.3. 
 
 
Рисунок 1.3– Використання відходів виробництва з метою забезпечення 
маловідходної технології 
 
25 
 
Сьогодні рівень технологічного навантаження на українське середовище 
залишається високим. Значна кількість небезпечних забруднюючих речовин 
(близько 60 мільйонів тонн) щороку потрапляє в атмосферу, водні та земельні 
ресурси моєї країни, і більше трьох чвертей з них є токсичними відходами. Крім 
того, в Україні, за офіційними даними, використання особливо недосконалих 
технологій видобутку та переробки мінеральної сировини призвело до того, що 
значна частина розвіданих запасів залишається в землі. Що стосується нафти - до 
65%, вугілля - до 23%, залізної руди - підземним способом до 25%, відкритим 
способом до 8-10%, кам'яної солі - до 50%. 
Водночас корпоративна культура виробництва та споживання в Україні 
призводить до утворення відходів, які складають майже 90% ресурсів, які 
спочатку використовувалися [24]. Вирішуючи питання безвідходного 
виробництва, слід мати на увазі два аспекти єдиного процесу. Перший — 
максимально розумний видобуток і повне використання ресурсів, тим самим 
зменшуючи утворення відходів. Друге – розширення утилізації відходів, що 
утворюються. Ці підходи не виключають, а доповнюють один одного. 
Концепція безвідходної технології базується на трьох основних 
положеннях, а саме: створення найбільшої замкнутої системи, організованої за 
аналогією з природними екосистемами, раціональне використання всіх 
компонентів сировини, мінімізація негативного впливу на навколишнє 
середовище, мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище. 
Отже, можна сказати, що основними передумовами розвитку трансферу 
технологій в екологічній сфері є: 
  Створення необхідної інституційної основи для розвитку науково-
технічного прогресу в окремих галузях природокористування; 
  Створення ефективної законодавчої та нормативно-правової сфери, 
спрямованої на сприяння науково-технічному прогресу в екологічній сфері; 
  Стимулювати впровадження інновацій.  
26 
 
2 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ В 
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
 
2.1 Обсяги та структура відходів у Черкаській області 
 
Відходи є одним із найважливіших факторів забруднення навколишнього 
середовища і негативно впливають на всі компоненти навколишнього 
середовища. 
Відходи класифікуються на 4 класи небезпеки: I клас – надзвичайно 
небезпечний; II клас – підвищена небезпека; III клас – помірно небезпечний; IV 
клас – незначна небезпека. 
У зв’язку з різними видами виробництва, які існують в регіоні, масовий 
склад відходів різноманітний, а саме: 
- до небезпечних відходів I класу належать відпрацьовані люмінесцентні 
лампи, що містять сполуки ртуті, відпрацьовані лужні та свинцеві акумулятори 
тощо; 
- небезпечні відходи ІІ класу включають моторне та мастильне масло, 
трансмісійне масло, інше зіпсоване або відпрацьоване масло тощо; 
- до III класу небезпечних відходів відносяться відходи та шлам 
гальванічного виробництва, шлам фарби, промаслені фільтри та ганчір’я тощо; 
- до  IV класу небезпечних відходів належать тверді побутові відходи та 
відходи виробництва, особливо недогарки, скло, старі шини, відходи 
сільськогосподарського виробництва, полімерні відходи, зернові відходи, жом, 
гній, відходи деревини, гній та пташиний послід тощо. 
Основними утворювачами відходів на цій території є підприємства 
сільського господарства та пов’язаних із нею сфери послуг, на частку яких 
припадає понад 60% від загального обсягу утворення відходів на цій території. 
27 
 
Основні види відходів, що утворюються на території, включають: гній, 
сечовину та гній худоби; гуано; зернову барду; сироватку; зернові залишки від 
очищення зерна тощо. 
Серед загальнодержавних показників частка утворення відходів у 
Черкаській області коливалася від 0,36% у 2010 році до 0,28% у 2019 році. 
Рівень утворення відходів на квадратний кілометр в області знизився з 73 
2
тон на 1 км  у 2010 році до 60,2 тон у 2019 році, повідомляє Держстат України. 
Утворення відходів на душу населення також коливалося від 1,2 тони у 2010 році 
до 1,05 тони у 2019 році. За даними головного управління статистики, у 
Черкаській області утворюється понад 1 млн т/рік відходів через господарську 
діяльність та господарства населення (таблиця 2.1) 
 
Таблиця 2.1 Основні показники утворення та поводження з відходами (в 
тоннах) 
1
Показник 2015 2018 2019 2020 2021  
Всього по області 1179180 1484591 1259640 1124208 1301358 
Утворено у тому числі від 1132836 1333240 1136602 1059046 1213340 
економічної діяльності 
Утворено відходів на одну особу, кг 945,3 1223,5 1050,4 948,5 1037,5 
Зібрано, отримано відходів 463960 340975 306201 246910 273697 
Усього спалено 4755 16726 14970 11806 9938 
Утилізовано 719513 787303 697477 633642 835896 
Видалено у спеціально відведені 210671 281776 234224 215329 256377 
місця чи об'єкти 
Знешкоджено 33625 32621 34251 84658 240019 
Експортовано 1010 1166 1370 – 17 
Накопичено відходів у місцях 6503402 6680164 6699501 7505174 … 
видалення відходів на кінець року 
2
у розрахунку на 1 км  території 311,2 319,4 320,3 358,8 … 
у розрахунку на одну особу, кг 5214 5506 5586 6332 … 
28 
 
За даними головного управління статистики Черкаської області на кінець 
2021 року підприємства області тимчасово зберігали 506,8 тис. тон небезпечних 
відходів I-IV категорій. 
Черкаська область не являється лідером в утворенні промислових відходів, 
проте проблема їхнього утворення є досить актуальною для області (рисунок 2.1). 
 
300000
250000
200000
150000
100000
50000
0
 
Рисунок 2.1 – Утворення промислових відходів по Україні (за областями), тис  
 
За статистичними даними Головного управління статистики Черкаської 
області, у 2021 році в цьому регіоні утвориться 1301,358 млн тон відходів І-ІV 
ступенів небезпеки, з них: 1213,339 млн тон – від господарської діяльності 
підприємств та організацій. та 88,019 млн. тон побутових відходів. 
 
 
29 
 
Таблиця 2.2 – Основні показники утворення та поводження з відходами (в 
тонах) 
 
№ з/п Показник 2019 рік 2020 рік 2021рік 
Обсяги утворення відходів: 
Промислові (у т.ч. гірничопромислові) 
відходи за формою звітності № 1 - 1259,336 1104,654 1213,339 
відходи, тис. т* 
1 
Відходи житлово-комунального 
господарства за формою звітності № 1- 1508 1572 1345 
3
ТПВ , тис. м ** 
Загальна кількість відходів, млн. т 1,5 1,5 1,4 
Інтенсивність утворення відходів: 
Загальна кількість відходів на одиницю 
12165,9 10151,0 *** 
ВРП, кг/ 1 млн. грн. 
Утворення небезпечних (токсичних) 
2 
відходів І-ІІІ класів небезпеки на 6,5 6,1 *** 
одиницю ВРП, кг/ 1 млн. грн. 
Утворення твердих побутових відходів 
1,2 1,3 1,1 
3
на особу, м / на 1 чол. 
 
 
Із загальної кількості накопичених в регіоні  відходів, класифікованих за 
видами відходів згідно з державним класифікатором, найбільша частка припадає 
на підприємства громадського харчування, технічного обслуговування, ремонту 
обладнання та надання комунальних послуг, переважно побутові відходи, які 
вивозяться на полігони ТПВ для тверді побутові відходи. 
 
Інформація щодо зареєстрованих відходів у області наведена в таблиці. 2.3. 
 
30 
 
Таблиця 2.3 –Видовий склад відходів зареєстрованих в Черкаській області 
за 2020 рік 
У тому числі 
Кількість З визначено   
Клас 
зареєстрован визначеним умови визначено визначено 
небезпеки 
их відходів хімічним зберігання, місця їх місця 
складом видалення утилізації видалення  
Всього по 
260 260 260 228 32 
класах 
І 7 7 7 7 - 
ІІ 27 27 27 27 - 
ІІІ 56 56 56 56 - 
IV 170 170 170 138 32 
 
За даними Головного управління статистики Черкаської області, частка 
захоронення небезпечних відходів I-IV категорій становить близько 60%. Так, у 
2011 році було захоронено 1223,229 тис. тон (60%) відходів, у 2015 році – 719,5 
тис. тон (61%), у 2020 році – 634,1 тис. тон (57%). Найбільший обсяг утилізації 
(утилізації) становлять відходи сільського господарства, особливо гній 
використовується як органічне добриво, зернові залишки, солома 
використовується для отримання теплової енергії. 
Питання поводження з відходами є надважливим для забезпечення сталого 
розвитку країни, в тому числі і Черкаської області. Особлива увага в районі 
приділяється захороненню найбільш небезпечних відходів І-ІІІ класів небезпеки. 
У 2021 році в області утвориться 1213,339 млн тон промислових відходів І-ІV 
класів, з них 1,247 млн тон промислових відходів І-ІІІ класів. Із загальної 
кількості утворених відходів 97,3% становлять відходи IV класу небезпеки. Згідно 
зі статистичними даними, кількість небезпечних відходів, які утворяться у 2021 
31 
 
році, становитиме 1930 тон небезпечних відходів І класу, 2920 тонн – ІІ класу, 
7620 тон – ІІІ класу та 1212,092 млн тон – IV класу. 
У 2021 році порівняно з 2020 роком кількість утворених відходів  
збільшиться на 108,685 млн тон (приріст на 9,83%), а кількість небезпечних 
вантажів I-III класів – майже вдвічі (з 669 тис. тон у 2020 році до 1,247 млн тонн).. 
Водночас за звітний період обсяг розміщення відходів зріс на 205,506 млн тонн, 
збільшившись на 32,4%. За статистичними даними, у 2020 році в області буде 
утворено 1124,2 тис. тон небезпечних відходів І-ІV класів, що на 89,2% більше, 
ніж у 2019 році.  
У 2020 році, порівняно з 2019 роком, кількість утворених відходів 
зменшиться на 135,4 тис. тон (зменшення на 10,7%), кількість перероблених 
відходів зменшиться на 64 тис. тон (зменшення на 9,2%), а кількість спалених 
відходів – зменшення на 3,2% (зменшення на 21,3%). 
На рисунку 2.2 наведено дані про використання відходів у Черкаській 
області за 2010-2020 роки. 
 
Рисунок 2.2 - Динаміка використання відходів I-IV класів небезпеки у Черкаській 
області  протягом 2010 – 2020 років 
32 
 
 
2.2 Промислові відходи  Черкаської області та поводження з ними 
 
Питання поводження з відходами є визначальним для забезпечення сталого 
розвитку країни, в тому числі і Черкаської області. Особлива увага в області 
приділяється захороненню найбільш небезпечних відходів І-ІІІ класів небезпеки. 
У 2021 році в області утвориться 1213,339 млн тон промислових відходів І-ІV 
типів, з них 1,247 млн тон промислових відходів І-ІІІ типів. Із загальної кількості 
утворених відходів 97,3% становлять відходи IV класу небезпеки. 
Згідно зі статистичними даними, кількість небезпечних відходів, які 
утворилися у 2021 році, становить 1930 тон І класу небезпеки, ІІ класу – 0,292 тис. 
тон, ІІІ класу – 0,762 тис. тон, ІV класу небезпеки – 1 212,092 тис. тон. 
За статистичними даними у 2017 році обсяг утворення відходів І класу 
небезпеки склав 0,090 тис. т; ІІ класу небезпеки – 0,223 тис. т; ІІІ класу небезпеки 
– 0,322 тис. т; ІV класу небезпеки – 1258,003 тис. т. 
Згідно зі статистичними даними, станом на кінець 2021 року на 
підприємствах накопичено 506,837 млн тон небезпечних відходів від I до IV 
класів, що є результатом невжиття деякими підприємствами заходів щодо 
перевезення відходів в інші місця. Утилізація іншими власниками. Найбільшу 
кількість небезпечних відходів, що зберігаються на підприємствах, становлять 
небезпечні відходи IV класу – 506,356 млн. тон, що становить 99,9% від загальної 
кількості відходів I-IV класів, що зберігаються на підприємствах (рисунок 2.3). 
 
33 
 
І класу 
небезпеки; 130 
ІІ класу 
небезпеки; 217 
І класу небезпеки 
ІІ класу небезпеки 
ІІІ класу 
небезпеки; 6720 ІІІ класу небезпеки 
 
 
Рисунок 2.3 – Кількість утворених промислових відходів за 2021 
 рік І – ІІІ класу небезпеки, тис. т 
 
Як видно на рисунку 2.3 серед відходів І-ІІІ класів небезпеки найбільше 
утворилося відходів ІІІ класу небезпеки, а саме 95% від загального обсягу, 3% – ІІ 
і 1% – І класу небезпечності. 
У 2021 році основними генераторами сміття є підприємства 
сільськогосподарського та суміжного сфери послуг, сміття яких становить 83,0% 
від загального обсягу сміття, що утворюється в області. Серед загального обсягу 
утвореного сміття найбільше займають гній тварин і пташиний послід – 992,292 
млн. тон, що становить 81,8%. 
У 2021 році 202,27 млн тон відходів буде передано на знешкодження або 
видалення іншим підприємствам, у тому числі 51,557 млн тон небезпечних 
відходів сільськогосподарського виробництва IV класу. 
34 
 
У таблиці наведено утворення, використання (утилізацію) та видалення 
промислових відходів I-IV класів небезпеки у 2021 рр. Основні показники 
поводження з відходами І – ІV класів небезпеки наведені в таблиці. 2.4 
 
Таблиця 2.4 – Утворення та поводження з відходам в Черкаської області  (за 
даними Головного управління статистики) з 2015 по 2021 роки 
 
Рік Утворено Отримано Утилізовано, Спалено Передано Видалено у Накопичено 
відходів зі оброблено на спеціально протягом 
сторони (перероб- сторону відведені експлуатації 
лено) місця чи у місцях 
об’єкти видалення 
відходів 
тис.тон/ тис.тон тис.тон тис.тон/ тис.тон тис.тон тис. тон 
рік /рік /рік рік /рік /рік 
1 2 3 4 5 6 7 8 
2015 1179,2 464,0 719,5 4,8 462,6 210,7 6503,4 
2016 1219,2 301,7 697,7 5,6 511,5 252,6 6220,4 
2017 1295,1 255,0 767,4 11,7 473,3 267,9 6257,8 
2018 1484,6 341,0 787,4 16,7 602,0 281,8 6680,2 
2019 1259,6 305,3 697,6 15,0 504,5 234,2 6699,5 
2020 1124,2 246,9 633,6 11,8 385,2 215,3 7505,2 
 
Серед загального обсягу відходів, накопичених на кінець 2021 року за 
національною методикою класифікації, за класифікацією видів сміття найбільшу 
35 
 
питому вагу займає сміття, яке надає послуги із збирання, вивезення та 
поводження сміття, що становить 364,724 млн тонн (обл. на 72,0% від загальної 
кількості відходів, що зберігаються вітчизняними підприємствами. 
Станом на 31.12.2021 в 17 контейнерах, 11 складських приміщеннях, 1 
сховищі зберігалося 1842,272 тис. тон промислових відходів I-IV ступенів 
небезпеки. 
Дивлячись на загальну кількість відходів, накопичених на території слід 
зауважити, що на території області : 
– Небезпечні відходи І класу – 2790 тонн. Це невідомі, непридатні та 
заборонені хімічні засоби захисту рослин (відходи пестицидів), що зберігаються 
на складах сільськогосподарських підприємств, на території сільських комітетів 
та в адмінмежах Єрківського селищного комітету Звенигородського району 0,02 
%); 
ІІІ клас відходів – 2,31 млн. тонн відходів, особливо відходів гальванічного 
виробництва, що належать підприємствам ВО «Оризон», які наразі ліквідовані 
(адмінмежа Малосмілянського сільському Черкаського району) та розміщені на 
Черкаському державному комбінаті. шламозбірника хімічних реагентів 
(адмінмежа Вергунівської сілької ради Черкаського району) (0,13% від загальної 
кількості накопичених відходів); 
– 1839,683 тис. тонн небезпечних відходів IV класу (99,8% від загальної 
кількості відходів). Максимальний об’єм небезпечних відходів IV категорії 
становить 736,47 т (40,0%), які знаходяться в шламозбірнику зневодненого осаду 
та колекторі твердих побутових відходів колишнього ВАТ «Черкаське 
Хімволокно», наразі на балансі ТОВ «Перспектива – 8» ( місто Черкаси). 
На даний час з метою обмеження шкідливого впливу відходів на 
навколишнє середовище та очищення території, зайнятої відходами, власники 
відходів вирішують питання подальшої утилізації накопичених відходів та 
шукають можливі шляхи їх використання та утилізації. 
36 
 
Для поводження з власними відходами ПрАТ «Азот» (м. Черкаси) має завод 
зі спалювання рідких відходів виробництва капролактаму, які не були перероблені 
у 2021 році. 
З метою недопущення накопичення відходів на місці утворення надати 
підприємствам, організаціям та установам області інформацію про технічні 
можливості поводження з відходами, координати підприємств, які мають 
необхідну технічну базу та відповідні ліцензії. 
 
 
2.3 Утилізація та переробка твердих відходів у області 
 
З метою покращення екологічної ситуації в зоні розміщення відходів в 
районі впроваджено технологію поводження (утилізації) з відходами, що в цілому 
зменшило кількість відходів, що розміщуються на території, а також створило 
середовище для запобігання більша частина вторинних відходів потрапляє на 
звалища та звалища. 
Із загальної кількості накопичених в районі відходів, класифікованих за 
видами відходів згідно з державним класифікатором, найбільша частка припадає 
на підприємства громадського харчування, технічного обслуговування, ремонту 
обладнання та надання комунальних послуг, переважно побутові відходи, які 
вивозяться на полігони ТПВ для тверді побутові відходи. 
Інформація про утворення, поводження та накопичення відходів в області 
за повний 2020 рік відсутня, оскільки протягом звітного року в області утворено 
66 територіальних громад. 
В цілому в 2021 році , 56,4% відходів від загального обсягу утворених було 
утилізовано, 34,3% передано юридичним та фізичним особам для подальшого 
поводження з ними (таблиця 2.5). 
 
37 
 
Таблиця 2.5 – Утворення та поводження з відходами І-ІV класів 
небезпеки в Черкаській області за категоріями матеріалів у 2020 році 
 
    У т. ч. з метою 
 Утворено, Утилізовано, Спалено, Отриманн
тис.тонн тис.тонн тис.тонн Теплового я енергії, 
Назва відходів 
/рік /рік /рік переробленнтис.тонн 
я, 
/рік 
тис.тонн/рік 
1 2 3 4 5 6 
Усього 1124208,3 633641,6 11806,4 9129,0 2677,
4 
Використані 2,0 – – – – 
розчинники 
Відходи кислот, лугів 567,9 – – – – 
чи солей 
Відпрацьовані оливи 183,2 13,4 1,6 – 1,6 
Хімічні відходи 1782,6 – – – – 
Осад промислових 809,5 4,3 – – – 
стоків 
Шлами та рідкі      
відходи очисних 392,9 – – – – 
споруд 
Медичн і та      
біологічні відходи 55,0 0,1 1,6 1,6 – 
Відходи чорних 
4238,5 5,6 – – – 
металів 
Відходи кольорових 342,6 – – – – 
металів 
Паперові та картонні 4305,6 – 6,0 4,9 1,1 
відходи 
Гумові відходи 344,6 0,4 2,5 – 2,5 
Пластикові відходи 1135,5 4935,8 – – – 
Деревні відходи 19324,8 4386,7 11365,5 8720,3 2645,2 
Відходи тваринного      
походження та 26424,5 353,1 – – – 
змішані харчові 
відходи 
  
38 
 
Продовження таблиці 2.54 
1 2 3 4 5 6 
Відходи рослинного 18558,8 2907,3 429,2 402,2 27,0 
походження 
Тваринні      
екскременти, сеча 894676,9 579125,7 – – – 
та гній 
Побутові та подібні 80829,4 – – – – 
відходи 
Змішані та      
недиференційовані 508,6 755,9 – – – 
матеріали 
Залишки сортування 27,0 27,0 – – – 
Звичайний осад 4790,1 – – – – 
Мінеральні відходи 173,3 78,2    
будівництва  – – – 
Інші мінеральні 2424,4 204,5 – – – 
відходи 
Відходи згоряння 61618,6 40842,8 – – – 
Ґрунтові відходи 0,3 – – – – 
Джерело: дані Головного управління статистики у Черкаській області 
 
Існуюча інфраструктура утилізації відходів у всьому районі включає 
об’єкти обробки та утилізації відходів, місця захоронення промислових і 
побутових відходів та інші об’єкти для збору, транспортування та зберігання 
відходів, в основному включаючи: 
10 об’єктів обробки та утилізації відходів (завод з переробки небезпечних 
відходів ТОВ «Олестас Еко», завод з переробки полімерних відходів ТОВ 
«Черкасівторресурси», ТОВ «Ергопак», завод з переробки відходів тваринництва 
Миронівської птахофабрики та Тальнівської філії «Укрветсанзавод» ПАТ «Еко-
Азот», переробка сироватки. потужності ТОВ «Клуб Сиру» Канівська філія, ТОВ 
«Сиророб», ПАТ «Звенигородський сирзавод», переробник лушпиння соняшнику 
ПАТ «Ватутінський вогнетривкий завод»). 
21 завод з переробки промислових відходів (14 сміттєзбірників (5 од.) ПАТ 
«АЗОТ», ПрАТ «Черкаське Хімволокно», ТОВ «Перспектива-8» (4 од.), 
39 
 
Черкаський державний завод хімреактивів, ПАТ «Монфарм», ВО «Оризон». ", 
ТОВ "Цибулівський цукровий завод"; Кам'янський пивзавод, 3 відстійники 
Косарського та Іванківського пивзаводів; ПрАТ "АЗОТ" (2 одиниці), ТОВ 
"Черкаська продовольча компанія" та 4 сміттєспалювальні заводи ТОВ 
"Ясенсвіт"; 
Налічується 477 організованих місць видалення твердих побутових відходів 
(21 полігон твердих побутових відходів та 456 полігонів сміттєзвалищ), 34 
ключові інфраструктури, які надають послуги зі збору та транспортування 
побутових відходів,  74 скотомогильники та біотермальні ями; У селі Єрки є 12 
складів невідомих, непридатних та заборонених хімічних засобів захисту рослин 
та спеціальний склад; 
Для обробки біовідходів у медичних закладах району працює 5 
переробників біовідходів та 2 муфельні печі у Черкаському КП «Екологія» та 
КНП «Катеринопільська багатопрофільна лікарня». 
Крім того, на території Черкаського міського полігону твердих побутових 
відходів в адміністративних межах Руськополянської селищної ради Черкаської 
області працює ТЕЦ ТОВ «ЛНК» виключно для виробництва електроенергії з 
біогазу. 
Собківка Уманського району ПП «Резайклінг» взяло в оренду 0,7 га землі 
біля села І черга переробно-сортувального комплексу ТПВ біля Уманського 
полігону твердих побутових відходів коштує інвестор.Планується проводити 
перевантаження сміття, сортування. , натисніть. Наразі сміттєсортувальна лінія не 
працює належним чином. 
ТОВ «КОРСУН ЕКО ЕНЕРГО» експлуатує біогазовий комплекс в селищі 
цукрового заводу Звенигородського району, сировиною якого є жом цукрових 
буряків. Електроенергія подається в мережу за зеленим тарифом. Потужність 
біогазового комплексу становить 7,5 МВт. 
Об’єкти інфраструктури систем збору та переробки відходів регіонального 
значення наведено на рисунку 2.4. 
40 
 
 
 
Рисунок 2.4– Обїєкти збору, перероблення відходів у Черкаській області. 
 
В області здійснюється моніторинг місць утворення, зберігання та 
видалення відходів шляхом складання та ведення реєстрів. Станом на 01.01.2021 
року в області зареєстровано  288 сміттєзвалищ; 
Кількість об’єктів утворення, оброблення та видалення відходів, станом на 
01.01.2021 року, налічує 237 об’єктів утворення, оброблення та утилізації 
відходів, 6 об’єктів оброблення та утилізації відходів. 
З метою запобігання накопиченню відходів на місці їх утворення надавати 
підприємствам, організаціям та установам області інформацію про технічні 
можливості поводження з відходами, координувати збирання, видалення, 
поводження тощо з відходами підприємств, які мають необхідну технічну базу та 
відповідні ліцензії. 
У таблиці 2.6. наведено утворення, використання (утилізацію) та 
видалення промислових відходів I-IV класів небезпеки у 2021 році. Станом на 
41 
 
31.12.2021 накопичувачах, 11 складах та 1 сховищі зберігається зберігалося 
1842,272 тис. тонн промислових відходів I-IV ступенів небезпеки. 
 
Таблиця 2.6 -Утворення та поводження з відходами по районах області в 
2021 році 
Показник Райони 
Черкаська 
Звенигоро Золотоніс Уманс Черкас 
область 
дсь кий ький ький ький 
1 2 3 4 5 6 
Утворення відходів – всього, т 1301358,4 88786,0 340425,8 257957,3 614189,3 
від економічної діяльності 1213339,6 80971,8 334464,3 227087,3 570816,2 
від домогосподарств 88018,8 7814,2 5961,5 30870,0 43373,1 
Утворення відходів  всього, т 1301358,4 88786,0 340425,8 257957,3 614189,3 
І клас небезпеки 193,4 6,1 68,0 70,0 49,3 
ІІ клас небезпеки 292,3 41,1 79,8 52,3 119,1 
ІІІ клас небезпеки 761,5 16,1 46,3 299,4 399,7 
ІV клас небезпеки 1300111,2 88722,7 340231,7 257535,6 613621,2 
Утворення відходів у розрахунку на 1121,1 458,1 2513,4 1040,8 1052,3 
одну особу по містах та районах, кг І-
ІV класах небезпеки 
в тому числі І-ІІІ класу небезпеки 1,1 0,3 1,4 1,7 1,0 
Зібрано відходів – всього, т 273696,9 13109,7 11228,9 79015,9 170342 
у розрахунку на одну особу, кг 234,0 67,0 82,1 316,5 289,9 
на 1 квадратний кілометр, кг 13084,9 2483,8 2640,9 17473,7 24813,2 
Утилізовано відходів, т 835896,0 105727,5 310630,4 199099,5 220438,6 
Спалено відходів, т 9937,9 1444,0 223,1 – 8270,8 
Передано відходів, т 202269,7 5697,4 34686,2 42017,9 119868,2 
Видалено відходів, т 256377,2 11109,2 11329,9 74902,6 159035,5 
 
42 
 
За даними сайту облдержадміністрації https://ck-oda.gov, у Черкаській 
області функціонує понад 400 великих і середніх промислових підприємств, які 
виробляють промислову продукцію, на яких працює понад 49 тис. 
працівників.ua/promyslovyj-complex /[15]. 
Черкаська область є одним із регіонів-лідерів з виробництва мінеральних 
добрив, автобусів, фармацевтичної продукції та тканин. 
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на 
території регіону впроваджені технології перероблення та знешкодження 
відходів.  
 
 
2.4 Накопичення та можливість переробки агропромислових небезпечних  
промислових відходів   
 
До іншої групи небезпечних відходів належать невідомі, непридатні та 
заборонені хімічні засоби захисту рослин (далі – ЗЗР). 
На Черкащині, як і в усій країні, ще з радянських часів накопичуються 
невідомі, непридатні та заборонені пестициди та агрохімікати. 
За даними інвентаризації 2020 року, станом на 31.12.2020 року по всій 
області нараховується 12 складів, накопичених ще з радянських часів, на яких 
зберігається 279 061 тонн невідомих, непридатних та заборонених матеріалів, з 
них: 
- на території сільськогосподарських підприємств зберігалося 1079 т 
(0,4%); 
- 277 982 тонни (99,6%) складено на території 8 районних громад 
Черкаської області, зокрема: Шрамківської сільської районної громади 
Золотоніського району, Баштечківської сільської та Монастрищенської міської 
територіальних громад Уманського району, Звенигородської міської ради, 
43 
 
Єрківських селищ та територіальних громад. м. Тальнів, територіальні громади 
сіл Лесківської та Руськополянської Черкаської області. 
Серед 12 складських приміщень, де зберігаються хімічні засоби захисту 
рослин, 2 склади знаходяться в задовільному стані, 7 складів – в хорошому стані, 
3 склади – в незадовільному. 
 
На рисунку 2.5 наведено динаміку зменшення кількості невідомих, 
непридатних та заборонених ХЦЗР у Черкаській області 2006-2020 рр. 
 
Рисунок 2.5 - Динаміка  обсягів невідомих, непридатних та заборонених до 
використання 3ЗР в Черкаській області 
 
Особливу увагу було приділено розгерметизованому складу в смт Єрки 
Звенигородського району у 2012 році, де зберігалося 240 тонн відходів 
пестицидів, що становило 86% від загальної кількості відходів пестицидів у цьому 
районі, і був потенційно небезпечним об’єктом. 
 Умови зберігання більшості відходів пестицидів не відповідають сучасним 
екологічним та гігієнічним нормам. Більшість накопичених препаратів колись 
були заборонені через їх високу токсичність і негативний вплив на здоров'я 
44 
 
населення та навколишнє середовище. Тому кожен склад, призначений для 
зберігання непридатних або заборонених пестицидів, є потенційно небезпечним 
об'єктом. 
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України веде 
державний реєстр пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в 
Україні, тому невідомі та заборонені пестициди та агрохімікати не повинні 
виготовлятися. 
На рисунку 2.6 наведено динаміку зменшення кількості сховищ для 
зберігання невідомих, непридатних та заборонених небезпечних відходів у 
Черкаській області у 2006-2020 роках. 
 
Рисунок 2.6 - Динаміка  кількості складів для зберігання невідомих, непридатних 
та заборонених до використання ЗЗР в Черкаській області і 
 
Враховуючи, що Черкащина є одним із аграрних регіонів країни і 
продовжує розвиватися в цьому напрямку, можна прогнозувати утворення 
непридатних хімічних засобів захисту рослин  у період до 2030 року. 
 
45 
 
2.5  Підходи до поводження з твердими побутовими відходами у Європі та 
Україні 
 
Поводження з відходами є одним із основних напрямів природоохоронної 
діяльності суб'єктів господарювання, оскільки воно позитивно впливає на 
фактори навколишнього середовища. Виділяють наступні основні види відходів: 
промислові відходи; будівельне сміття; опади з очисних споруд, водопровідних 
станцій і станцій аерації; медичні відходи; біологічні відходи; тверді побутові 
відходи (ТПВ) [29]. 
Звичайні тверді побутові відходи сучасних великих міст містять понад 100 
токсичних сполук. Серед них барвники, пестициди, ртуть та її сполуки, 
розчинники, свинець та його солі, ліки, кадмій, сполуки миш’яку, формальдегід, 
солі талію тощо. Серед ТПВ особливе місце займають пластмаси та синтетичні 
матеріали, які не піддаються процесам біодеструкції та можуть зберігатися в 
об’єктах навколишнього середовища тривалий час (десятки років). 
Промислові відходи, такі як тверді побутові відходи, мають різноманітний 
хімічний склад. Особливу небезпеку становлять відходи хімічної, 
нафтопереробної та біохімічної промисловості, де працюють високотоксичні 
хімічні елементи і сполуки, бактерії та віруси. До цих хімічних елементів в першу 
чергу відносяться важкі метали, оскільки вони не легко піддаються біохімічному 
розкладанню і можуть легко проникати в організм людини і харчовий ланцюг. 
Методи утилізації твердих побутових відходів є найгіршими не тільки з 
точки зору екології, але й з точки зору економічних показників. У європейському 
підході до поводження з ТПВ пріоритет надається запобіганню утворенню 
відходів та їх повторному використанню перед переробкою і, нарешті, 
захороненням. На рисунку 2.7 наведено порівняльну характеристику підходів до 
поводження з ТПВ. 
 
46 
 
  
Рисунок 2.7 – Порівняльний аналіз по поводження з ТПВ у Європі та 
Україні 
  
Запобігання утворенню та повторне використання відходів є головним 
пріоритетом у європейських методах переробки, оскільки вони мають найменший 
негативний вплив на навколишнє середовище та є мінімальним 
- Захоронення відходів на полігонах і полігонах ТПВ в Україні [31]. 
Спалювання відходів та їх переробка на вторинні матеріали та енергію 
займає проміжне місце в ієрархії поводження з відходами (між запобіганням та 
утилізацією). У Європі середній рівень переробки становить 60%., то в Україні 
переробляється лише 3,7% побутових відходів (йдеться про відходи упаковки). З 
них 3,7%, 1,2% було спалено, а 2,5% перероблено. 
На цьому рисунку  2.8  показано відмінності підходів до поводження з ТПВ 
в Україні та Європі.  
 
47 
 
 
 
Рисунок 2.8 – Пріоритети поводження  з побутовими відходами в Україні та 
Європі 
 
Щоб дізнатися, чи можна переробляти таке сміття, існує спеціальне 
екомаркування. 
Пластик, папір, метал і скло можна відправляти на переробку, змішані 
відходи 
– Треба вивозити на полігон твердих побутових відходів, небезпечні 
відходи – батарейки, ртутні та люмінесцентні лампи, інше – потрібно збирати 
окремо, щоб не змішуватись із звичайним сміттям. 
Роздільне збирання відходів організовано на побутовому рівні, тому 
необхідно знати вимоги та правила правильного сортування відходів [32]. 
Загальні правила сортування сміття: 
48 
 
1. Наберіться терпіння і зрозумійте, що потрібно звикнути викидати сміття 
не в один контейнер, а в сортованому вигляді (може знадобитися кілька 
контейнерів). 
2. Облаштувати зручне місце для сортування сміття. 
3. Відсортоване сміття має бути чистим і сухим. Очищає пластик від 
залишків їжі, жиру та рідин. 
4. Компактність. Стиснути (пресувати сміття), щоб не було зайвого повітря. 
 
 
2.6 Переробка відходів, що містять  вторинні матеріальні ресурси 
 
Створення умов для розширення сировинної бази економіки, зменшення 
втрат сировини, паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів, зниження рівня 
забруднення навколишнього середовища, підвищення сталості матеріального 
забезпечення товаровиробників є найважливішими принципами національної 
промислової політики. У зв’язку з цим утилізацію відходів виробництва та 
споживання слід розглядати як один із основних шляхів відтворення матеріальних 
ресурсів, а широке запровадження ринкового механізму управління сферою 
переробки відходів є стратегічним резервом підвищення рівня використання 
ресурсів. Ефективність цієї роботи. 
У 20 столітті відходи були завершальною ланкою в процесі промислового 
виробництва. За останні два десятиліття ця ситуація суттєво змінилася. Проблема 
сміття знайшла дійсно радикальне рішення, яке називається «Zero Waste».  
Реалізація цього принципу дасть можливість розпочати вирішення головних 
проблем людини – виснаження природних мінеральних ресурсів та негативного 
впливу зростання населення на природне середовище [28]. 
Слід враховувати, що відходи можуть використовуватися як основна або 
допоміжна сировина для виробництва нової продукції, тобто як вторинний 
матеріальний ресурс. Нині майже всі галузі промисловості нашої країни 
49 
 
здійснюють утилізацію вторинних матеріальних ресурсів. Однак існують помітні 
нерівності в масштабі та рівні використання, залежно від ресурсної цінності 
відходів, екологічної ситуації, що виникає внаслідок їх розміщення як 
забруднювача навколишнього середовища, і, перш за все, від економічних умов, 
які визначають прибутковість кожного виду використання відходів. Утворення 
специфічних видів відходів [27]. 
Традиційні види вторинної сировини, такі як металобрухт, високоякісні 
полімерні відходи, макулатура, текстиль та ін., характеризуються високим рівнем 
переробки. У той же час багатокомпонентні відходи, а також забруднені відходи 
майже не переробляються (забруднені та змішані нафтопродукти, відходи 
ламінованої паперової упаковки, зношені шини, шлам і каналізаційний осад 
тощо). 
В Україні середній рівень використання вторинної сировини в 2-2,5 рази 
нижчий, ніж у розвинених країнах світу. При цьому рівень переробки технічних і 
побутових відходів як вторинної сировини в середньому не перевищує 4-5%. У 
результаті відбувається масова втрата матеріалів, сировини, паливно-
енергетичних ресурсів, що містяться у відходах, а невикористані відходи 
продовжують інтенсивно накопичуватися в навколишньому середовищі зі 
швидкістю 1,5 млрд. тонн на рік, що становить близько 60-70% сума, що 
утворилася за рік. Нарешті, незважаючи на заходи, вжиті урядом України щодо 
забезпечення екологічної безпеки, екологічна ситуація в багатьох регіонах країни 
не покращилася через вплив невикористаних відходів. Проблема ускладнюється 
тим, що передумов для суттєвого скорочення утворення відходів у майбутньому 
немає. 
Обсяг відходів виробництва й надалі збільшуватиметься за рахунок 
збільшення промислового виробництва в контексті консервації та ще меншого 
вмісту мінералів у сировині, що видобувається з надр. Споживчі відходи будуть 
зростати більш високими темпами через очікуване зростання рівня кінцевого 
50 
 
споживання, включаючи домогосподарства, комп’ютерну та радіоелектронну 
техніку, товари для дому, одяг, автомобілі тощо [27]. 
Основними факторами недостатнього економічного обороту підприємств-
учасників ВМР є: 
  Відсутність необхідних стимулів для організацій для обробки та 
збору великих обсягів ВМР; 
  Відсутність нормативно-правової бази щодо використання відходів 
ВМР, у тому числі неадекватних національних інструментів регулювання охорони 
навколишнього середовища та господарської діяльності у цій сфері; 
  Неналежне організаційне забезпечення збору відходів для 
поводження з відходами; 
  обмежена доступність інформації про гравців ринку вторинної 
сировини та національні регуляторні органи [25]. 
Вважаємо, що першопричина вищевказаних факторів, що обмежують 
використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів, полягає в 
недостатньому інформаційному забезпеченні процесу поводження з відходами. 
Створення більш сприятливих умов поводження та збору відходів як 
вторинного матеріального ресурсу сприятиме: 
  Підвищення рівня використання вторинних ресурсів із недостатнім 
попитом, зокрема полімерних відходів, відпрацьованих моторних масел, 
зношених шин, виведених з експлуатації акумуляторів, золи ТЕС, макулатури та 
шлаку, відходів деревини, металургійного шлаку тощо. ; 
  збільшення частки вторинної сировини у виробничому балансі 
найважливіших видів промислової продукції (сталь, полімерні вироби, текстильні 
та деревні матеріали, кольорові метали, картонно-паперові вироби, 
нафтопродукти, будівельні матеріали); 
  Збереження паливно-енергетичних ресурсів і природної сировини; 
51 
 
  Зменшення забруднення навколишнього середовища відходами 
споживання та виробництва; 
  Створення нових можливостей для працевлаштування; 
  Створення сприятливих умов для взаємодії з іншими країнами 
(переважно країнами ЄС) у сфері поводження та збирання відходів. 
Можна також звернутися до зарубіжного досвіду вирішення проблем 
утилізації промислових відходів як методу зменшення їх накопичення. 
Важливу частину відходів складають полімери: пакувальні матеріали, 
корпуси різного обладнання, труби, меблі тощо. Полімери насправді не 
розкладаються під впливом природних факторів, як інші органічні відходи, а 
виготовлені з полімерів розкладаються повільно, але при цьому виділяють 
токсичні сполуки, які забруднюють навколишнє середовище. Утилізація 
полімерних відходів шляхом простого спалювання неприпустима через 
токсичність газів, що виділяються. 
В Україні також є проблеми із золошлаком ТЕС. Відвали золи на більшості 
електростанцій заповнені. Якщо нічого не робити, ці електростанції в найближчі 
роки доведеться зупинити та вивести з енергосистеми. Утилізується та 
утилізується лише 10% золи, тобто близько 2,5 млн т на рік, крім раніше 
накопичених 1,5 млрд т, на золошлаки теплових електростанцій щорічно 
потрапляє 22,5 млн т золошлаків. Для порівняння: у Німеччині та Данії 
золошлакові відходи використовуються у виробництві будматеріалів майже на 
100% річного обсягу виробництва, тоді як зольники в Німеччині взагалі 
заборонені. США, Великобританія, Польща та Китай використовують до 50-70% 
річного виробництва чорних металів. Зміни в законодавстві в Індії призвели до 
збільшення утилізації відходів в країні з 29,6% річного виробництва в 2003-2005 
рр. до 53% в 2009-2011 рр., досягнувши приблизно 70 млн т/рік [29]. 
В Україні відходами офіційно називають золи та шлаки, і саме відходи, які 
електростанції постачають споживачам, а не технічно вдосконалену продукцію, 
характеристики якої відповідають вимогам будівельних норм. 
52 
 
У Західній Європі та Японії золошловлювачі на ТЕС практично ліквідовані. 
Суха зола потрапляє в силоси, побудовані поряд з головним корпусом ТЕС. У 
Німеччині, де багато електростанцій мають силоси місткістю від 400 000 до 60 
000 тонн, потрібно будувати невеликі силоси з добовою та дводобовою 
продуктивністю, з яких відбирають проби для лабораторного аналізу золи, де 
вони змішуються та об’ємний за фракційним складом Методи дозування 
обробляють його до нормативних вимог і потім перевантажують золу в силоси 
для зберігання. Дочірня компанія енергосистем Bau Mineral (BM) керує 
найбільшою компанією з утилізації золи теплових електростанцій у 
континентальній Європі в Німеччині. Компанія є сполучною ланкою між 
теплоенергетикою та будівельною галуззю. Компанія є сполучною ланкою між 
теплоенергетикою та будівельною галуззю. Утилізація золи – найважливіший 
символ рівня розвитку енергетики та будівельних технологій. Сфери 
використання: добавки до бетону, будівельних розчинів, цементу, силікатних 
виробів, виробництва цегли, підземного та дорожнього будівництва. 
Золошлакові відходи також можуть бути джерелом дешевого урану. 
Канадська компанія Sparton Resources активно займається цими технологіями, 
проводячи випробування на монгольському та китайському вугіллі [29]. 
  
53 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проблема поводження з відходами є визначальною для забезпечення 
сталого розвитку держави, в тому числі, і Черкаської області. 
На території області в 2021 році утворилося 108,685 млн тонн відходів, 
частину яких можна використовувати як вторинні матеріальні ресурси. Кількість 
небезпечних відходів, які утворилися у 2021 році, становить 1930 тонн І класу 
небезпеки, ІІ класу – 0,292 тис. тонн, ІІІ класу – 0,762 тис. тонн, ІV класу 
небезпеки – 1 212,092 тис. тонн. 
Основними утворювачами відходів в області  є підприємства сільського 
господарства та пов’язаних із нею сфери послуг, на частку яких припадає понад 
60% від загального обсягу утворення відходів на цій території. В 2021 році  56,4% 
відходів від загального обсягу утворених було утилізовано, 34,3% передано 
юридичним та фізичним особам для подальшого поводження з ними. 
В області існує інфраструктура з  утилізації відходів у всьому районі 
включає об’єкти обробки та утилізації відходів, місця захоронення промислових і 
побутових відходів та інші об’єкти для збору, транспортування та зберігання 
відходів, яка в включає: 10 об’єктів обробки та утилізації відходів, 21 
підприємство  з переробки промислових відходів. Налічується 477 організованих 
місць видалення твердих побутових відходів (21 полігон твердих побутових 
відходів та 456 полігонів сміттєзвалищ). 
Спеціалізація області як індустріально-аграрної дозволяє використовувати 
частину вторинної сировини при виготовленні органо-мінеральних добрив. 
Особлива увага в регіоні  приділяється захороненню найбільш небезпечних 
відходів І-ІІІ класів небезпеки. У 2021 році в області утвориться 1213,339 млн 
тонн промислових відходів І-ІV типів, у тому числі 1,247 млн тонн промислових 
відходів І-ІІІ класів небезпеки. Із загальної кількості утворених відходів 97,3% 
становлять відходи IV класу небезпеки. Згідно зі статистичними даними, кількість 
небезпечних відходів, які утворилися у 2021 році, становить 1930 тонн І класу 
54 
 
небезпеки, ІІ класу – 0,292 тис. тонн, ІІІ класу – 0,762 тис. тонн, ІV класу 
небезпеки – 1 212,092 тис. тонн. 
В Черкаській області розроблений «Регіональний план управління 
відходами в Черкаській області» до 2023 року  який успішно реалізується.   
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на 
території регіону впроваджені технології перероблення та знешкодження відходів 
На даний час з метою обмеження шкідливого впливу відходів на довкілля та 
очищення зайнятих ними територій власники відходів вирішують питання 
подальшого поводження з накопиченими відходами та шукають можливі шляхи їх 
утилізації, переробки, знешкодження. 
В Україні середній рівень використання вторинної сировини в 2-2,5 рази 
нижчий, ніж у розвинених країнах світу. При цьому рівень переробки технічних і 
побутових відходів як вторинної сировини в середньому не перевищує 4-5%. У 
результаті відбувається масова втрата матеріалів, сировини, паливно-
енергетичних ресурсів, що містяться у відходах, а невикористані відходи 
продовжують інтенсивно накопичуватися в навколишньому середовищі зі 
швидкістю 1,5 млрд. тонн на рік, що становить близько 60-70% сума, що 
утворилася за рік. 
 
  
55 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зі 
змінами та доповненнями відповідно до Закону № 1697-VII від 14 жовтня 
2014 року. 
2. Закон України «Про відходи» (ст. 1) м.  Київ, 5 березня 1998 року N 187/98-
ВР 
3. Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. 
Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96 
29.02.1996 
4. Державний комітет України у справах містобудування і архітектури Наказ 
«Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних 
споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових 
відходів» (п. 1.9.5 Методики) N 252 від 19.12.95 м. Київ 
5. Васюкова Г.Т. Екологія: підручник / Г.Т.Васюкова, О.І.Ярошева.  К: 
Кондор, 2009.  524 с. 
6. Бригінець К.Д., Абашина К.О. Утилізація промислових відходів. Конспект 
лекцій.  Х.: ХНАМГ, 2012.  58 с. 
7. Соціально-економічна географія України: Навч. посіб. / За ред. проф. 
Шаблія О. І.  Львів: Світ, 2000.  680 с. 
8. Орфанова М.М. Утилізація та рекуперація відходів: Конспект лекцій. 2-ге 
видання.  Івано - Франківськ: ІФНТУНГ, 2010.  100 с. 
9. Serious reduction of hazardous waste: for pollution prevention and industrial 
efficiency. U.S. Congress, Office of Technology Assessment. Washington, DC: 
U.S. Government Printing Office, September, 1986. 256 р.  
10. Екологія: підручник / [С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін.]. 
Київ: КНЕУ, 2005. URL: http://buklib.net/books/21910/ 
11. Зеркалов Д. В. Екологічна безпека та охорона довкілля. Київ: Основа, 2012. 
514 с. 
56 
 
12. Концепція Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-
2020 роки. 
13. Тверді побутові відходи.Частина 2/ Дніпропетровською ТПП/ ГО 
«Ініціатива сталого розвитку» в рамках проекту «Покращення якості 
послуг в сфері управління відходами на муніципальному рівні в ОТГ» за 
підтримки Програми «U-LEAD з Європою», 2016.  20−33c. 
14. Тверді побутові відходи. Частина 2/ Дніпропетровською ТПП/ ГО 
«Ініціатива сталого розвитку» в рамках проекту «Покращення якості 
послуг в сфері управління відходами на муніципальному рівні в ОТГ» за 
підтримки Програми «U-LEAD з Європою», 2016.  35–41с. 
15. Проблеми управління інноваційним підприємством екологічного 
спрямування: Монографія \ за заг. Ред. О.В. Прокопенко.  Суми: ВТД 
«Університетська книга», 2007.  512 с. 
16. Н. І. Мезенцева, К.В. Мезенцев. Суспільно – географічне районування 
України: Навчальний посібник К.: ВПЦ "Київський університет", 2000. 
17. Стратегія розвитку Черкаської області на період до 2020 року;  
18. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році // Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси,  2022. 
19. Довкілля України за 2020 рік. Статистичний збірник. Державна служба 
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http 
//www.ukrstat.gov.ua/.  
20. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році.   Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси, 2020. 235 с. 
21. Статистичний збірник «Довкілля Черкащини» за 2021 рік /. Головне 
Управління статистики у Черкаській області. За редакцією В.П. Приймак. 
Черкаси, 2022.  287 с.  
57 
 
22. Регіональний план управління відходами в Черкаській області до 2023 р. 
Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної 
адміністрації. Черкаси, 2021. 295 с. 
23. Крайнов І. П. Інноваційні механізми зменшення ризику в сфері поводження 
з відходами виробництва і споживання / Екологічний вісник.  № 2. 2007, С. 
20 – 22. 
24. Переробка і використання вторинних матеріальних ресурсів. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua. 
8080/jspui/bitstream/123456789. 
25. Офіційний сайт Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів 
України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.menr.gov.ua; 
26. Черкаська область. Інвестиційний паспорт 2022. // Департамент 
регіонального розвитку Черкаської обласної державної адміністрації. 22 с. 
27. Постанова КМУ від 1 березня 1999 р. N 303 «Про затвердження Порядку 
встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного 
середовища і стягнення цього збору» 
28. Радовенчик, В. М. Тверді відходи: збір, переробка, складування [Текст]: 
навч. пос. / В. М. Радовенчик, М. Д. Гомеля.  К.: Кондор, 2010.  552 c. 
  
58 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
  
59 
 
 
ДОДАТОК А 
 
 
Апробація роботи 
 
 
1. Бухановський М.М. Поводження з твердими побутовими відходами в 
Черкаській області  // Матеріали ІІІ Всеукраїнської студентської науково-
практичної конференції ІІІ Всеукраїнська студентська  науково-практична 
конференція  «Екобезпека людини в умовах глобальної екологічної кризи». 
Черкаси.- 5 квітня 2023 р.  с. 45-46.