International competition for technological efficiency: methodology of nonparametric modelling

Abstract

The article is devoted to the methodology of nonparametric modelling of the dynamics of countries' efficiency indicators considering global technological progress. The research is based on the DEA method with two inputs. The proposed models are constructed in the "labour intensity – capital intensity" coordinate system. In the course of their development, countries sequentially cross the world technology frontiers of different orders, from less efficient to more efficient. Elementary strategies of the country on the plane of intensities of production factors are as follows: 1) movement in the former direction, regardless of the state of more efficient countries; 2) movement towards the more efficient country, approaching which requires either minimal changes in the previous development vector or minimal changes in the current proportion between production factors. To reflect global trends, theoretical lines are constructed, which are international tracks of technological progress. Each such track is a convex shell of the states of countries and, unlike the world technological frontier, has a positive slope. If global development factors prevail over internal ones, countries will be divided into groups, each following its own technological track. A less developed country will choose a more advanced country as a model within a particular group. A country located on the last (most efficient) segment of its international technological track will move towards a specific virtual state. Depending on the nature of the global technological trend, international tracks of technological progress can lead to the convergence of production factor proportions of countries from different groups or to their divergence. In the first case, all international tracks will end at the point of highest efficiency . In the case of divergence of technological proportions, tracks that bypass this point are possible, bringing countries closer to the infinite productivity of one production factor at a finite level of productivity of another one.

Статтю присвячено розробленню методології непараметричного моделювання динаміки показників ефективності країн, зважаючи на світовий технологічний прогрес. В основу дослідження покладено метод DEA з двома входами. Пропоновані моделі побудовані в системі координат «працемісткіcть – капіталомісткість». В процесі свого розвитку країни послідовно перетинають світові технологічні рубежі різних порядків – від менш ефективного до все більш ефективного. Елементарними стратегіями країни на площині інтенсивностей факторів виробництва є: 1) рух у колишньому напрямку, незважаючи на стан більш ефективних країн; 2) рух у напрямку тієї більш ефективної країни, наближення до якої вимагає або мінімальної зміни попереднього вектора розвитку, або мінімальної зміни поточної пропорції між факторами виробництва. Для відображення глобальних тенденцій будуються теоретичні лінії – міжнародні шляхи технологічного прогресу. Кожний такий шлях є опуклою оболонкою станів країн і, на відміну від світового технологічного рубежу, має додатний нахил. Якщо глобальні чинники розвитку переважатимуть над внутрішніми, країни поділяться на групи, кожна з яких буде рухатися власним технологічним шляхом. В межах окремої групи більш відстала країна обиратиме за зразок більш передову країну. Країна, що розташована на останній (найбільш ефективній) ділянці свого міжнародного технологічного шляху, рухатиметься в напрямку певного віртуального стану. Залежно від характеру глобальної технологічної тенденції міжнародні шляхи технологічного прогресу можуть вести до конвергенції пропорцій факторів виробництва країн з різних груп або до їх дивергенції. В першому випадку усі міжнародні шляхи завершуватимуться в точці найвищої ефективності. У випадку дивергенції технологічних пропорцій можливі шляхи, що оминають цю точку, наближаючи країни до нескінченної продуктивності одного фактора виробництва за скінченного рівня продуктивності іншого.