Судова система в Україні за часів НЕПУ (1921–1929 рр.): історико-правовий погляд

Abstract

У статті розглядається з історико-правового погляду судова система в Українській СРР періоду нової економічної політики 1921–1929 рр. Зазначається, що з моменту утворення УСРР органи правосуддя повинні були відповідати принципам соціалізму та сприяти побудові соціалістичної радянської держави. Демократичні цінності, що були зазначені в тогочасній Конституції УСРР, також мали бути враховані в нормативно-правових актах тогочасного судочинства. Окреслюється, що в аналізований у статті період на зміну військовим трибуналам та іншим каральним органам приходять суди, які виступали як органи влади й органи, що здійснювали правосуддя. Очолював судову систему Верховний Суд УСРР, який був наділений повноваженнями розглядати справи як суд першої інстанції та як касаційний або апеляційний суд, а в окремих випадках виступав як спеціалізована судова установа. На шляху до формування в державі нової економічної політики поява нових господарчих правовідносин, розвиток аграрного сектора послугували тому, що суди почали вирішувати не лише справи кримінального або цивільного судочинства, а й справи стосовно господарських та аграрних правовідносин. Констатується, що адміністративно-правова реформа, яка була проведена в 1925 р. та яка скасувала на території тогочасної України губернії (повіти) та округи, призвела до реорганізації судових органів та побудови судів за ієрархічним (інстанційним) принципом, як-от: місцеві та районі суди (суди першої інстанції), обласні (в деяких випадках окружні) суди та Верховний Суд УСРР. Спеціалізованими судами вважали військові суди та в окремих випадках військові трибунали, до яких висувалися відповідні вимоги, а їхня юрисдикція обмежувалася лише вирішенням військових справ. Справи щодо державної зради, шпигунства, підриву політичного устрою розглядалися виключно загальними судами. Розгляд справ у судах відбувався колегіально або одноосібно за участю двох народних засідателів. У кожному суді працювали слідчі судді та штат допоміжного персоналу (секретаріат, канцелярія, розпорядники). Наголошується й на тому, що започаткована в період непу судова система характеризувала демократичні начала в державі та закладала основу для сучасної судової організації влади.

The article examines the judicial system in the Ukrainian SSR during the period of the New Economic Policy of 1921-1929 from a historical and legal perspective. It is noted that since the formation of the Ukrainian SSR, the judicial bodies had to comply with the principles of socialism and contribute to the construction of a socialist Soviet state. The democratic values that were specified in the then Constitution of the Ukrainian SSR also had to be taken into account in the regulatory legal acts of the then judiciary. It is outlined that in the period analyzed in the article, military tribunals and other punitive bodies were replaced by courts that acted as authorities and bodies administering justice. The judicial system was headed by the Supreme Court of the Ukrainian SSR, which was authorized to consider cases as a court of first instance and as a cassation or appeal court. And in some cases it acted as a specialized judicial institution. Having taken the path to the formation of a new economic policy in the state, the emergence of new economic legal relations, the development of the agrarian sector served to the fact that the courts began to decide not only cases of criminal or civil proceedings, but also cases concerning economic and agrarian legal relations. It is noted that the administrative and legal reform carried out in 1925 and which abolished the provinces (counties) and districts on the territory of the then Ukraine led to the reorganization of judicial bodies and the construction of courts on a hierarchical (instance) principle, such as: local and district courts (courts of first instance), regional (in some cases district) courts and the Supreme Court of the Ukrainian SSR. Specialized courts were considered military courts and, in some cases, military tribunals, to which the relevant requirements were made, and their jurisdiction was limited only to the resolution of military cases. Cases concerning treason, espionage, and subversion of the political system were considered exclusively by general courts. The consideration of cases in the courts took place collegially or individually with the participation of two people's assessors. Each court had investigative courts and a staff of auxiliary personnel (secretariat, chancellery, administrators). It is also emphasized that the judicial system established during the NEP period characterized democratic principles in the state and laid the foundation for the modern judicial organization of power.