Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7731| Назва: | Маніпуляція як предмет публічного виступу. |
| Автори: | Чепурна, Мирослава Володимирівна Махиня, Володимир Ігорович |
| Ключові слова: | Маніпуляція;Публічні виступи |
| Дата публікації: | 2025 |
| Короткий огляд (реферат): | Volodymyr Makhynia “Manipulation as a Subject of Public Speaking” Cherkasy State Technological University, 2025. The master’s thesis is devoted to a comprehensive study of the manipulative component in the public speeches of contemporary English-speaking politicians and public figures within the political discourse of the post-truth era and hybrid warfare. The relevance of the research is determined by the increasing role of manipulation in the global information space, the growing impact of information and psychological operations (IPSO), and the necessity of timely detection and neutralization of manipulative strategies that shape public opinion and political decision-making. The object of the research is English-language political discourse, and its subject is manipulation in public speeches. The aim of the thesis is to analyse the types, linguistic and communicative features of manipulative influence in political speeches, taking into account linguistic and extralinguistic factors. The study clarifies the nature of manipulation as a deliberate, covert speech influence that disrupts the recipient’s adequate perception of reality. It systematizes the main methods, means, and techniques of manipulation characteristic of political discourse, driven by the need to influence mass consciousness, shape political attitudes, and maintain power. It is established that the combination of psychological mechanisms and linguistic tools ensures the effectiveness of manipulative influence. Public speaking is shown to be a particularly favourable environment for manipulation due to direct interaction with the audience and the use of structural, genre, and communicative features of speeches. Mastery of public speaking becomes a powerful tool of influence, combining verbal and non- verbal means. Based on seven speeches by Donald Trump, Keir Starmer, and Zohran Mamdani, a quantitative and qualitative analysis was conducted. A total of 247 lexical devices and 157 communicative strategies were identified, demonstrating the systematic nature of manipulative influence. The study concludes that contemporary politicians combine traditional and innovative manipulative strategies, enhance their speeches with emotional colouring, and saturate them with factual information, adapting their tactics to the audience type and communicative context. The theoretical significance of the thesis lies in the development of functional and communicative aspects of linguistics and translation studies. Its practical value is determined by the potential application of its findings in teaching translation theory, lexicology, stylistics, and text analysis, as well as in students’ academic research. The main results of the study were presented at the 9th International Student Scientific Conference (2025). |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7731 |
| Розташовується у зібраннях: | 035 Філологія (Германські мови та літератури (переклад включно), перша - німецька) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Махиня диплом.pdf Restricted Access | 696.22 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра іноземних мов та міжнародної комунікації МАХИНЯ ВОЛОДИМИР ІГОРОВИЧ МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК ПРЕДМЕТ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ Кваліфікаційна робота магістра Спеціальність: 035 Філологія Спеціалізація: 035.043 Германські мови та літератури (переклад включно), перша – німецька Освітня програма: Германські мови та літератури (переклад включно), перша – німецька Науковий керівник: Чепурна М. В. кандидат педагогічних наук, доцент Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ІММК, протокол №_____ від «___» _________ 2025 р. Зав. кафедри ІММК_______________д.пед.н., доц. Чепурна М.В. Черкаси 2025 MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY Faculty of Humanitarian Technologies Department of Foreign Languages and International Communication MAKHYNIA VOLODYMYR IHOROVYCH MANIPULATION AS A SUBJECT OF PUBLIC SPEAKING Master’s Project Speciality: 035 Philology Specialization: 035.043 Germanic Languages and Literatures (translation included), first – German Academic programme: Germanic Languages and Literatures (translation included), first – German Scientific Supervisor: M. V. Chepurna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor Master’s project is admitted for defence by the department meeting of Foreign Languages and International Communication Report № ________ dated «_______________» 2025; Head of Foreign Languages and International Communication Department _____________ Candidate of Pedagogy, Associate Professor M. V. Chepurna Cherkasy 2025 3MICT ВСТУП РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН МАНІПУЛЯЦІЇ У СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ 1.1 Маніпуляція як вид психологічного впливу 1.2 Принципи, засоби й методи маніпулювания масовою свідомістю 1.2.1. Методи лінгвістичного маніпулювання в політиці 1.2.2. Нейролінгвістичне маніпулювання та мовна сугестія як ефективні методи маніпулятивного впливу 1.2.3. Методи маніпулятивного впливу в сучасних засобах масової інформації 1.3 Виявлення маніпуляцій та нейтралізація їхнього впливу Висновки до Розділу 1 РОЗДІЛ 2. ЛІНГВІСТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НА РЕЦИПІЄНТІВ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ 2.1 Жанри публічних виступів 2.2 Ораторське мистецтво як інструмент впливу на аудиторію 2.3 Комунікативні стратегії й тактики впливу у політичному дискурсі Висновки до Розділу 2 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МАНІПУЛЯТИВНОГО КОМПОНЕНТУ В ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПАХ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ ПОЛІТИКІВ Висновки до Розділу 3 ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ АНОТАЦІЯ Махиня Володимир «Маніпуляція як предмет публічного виступу» Черкаський державний технологічний університет, 2025. Кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню маніпулятивного компонента у публічних виступах сучасних англомовних політиків та громадських діячів у контексті політичного дискурсу періоду постправди та гібридної війни. Актуальність дослідження визначається зростанням ролі маніпуляцій у глобальному інформаційному просторі, посиленням впливу ІПСО та необхідністю своєчасного виявлення й нейтралізації маніпулятивних стратегій, що формують суспільну думку та політичні рішення. Об’єктом дослідження є англомовний політичний дискурс, предметом – маніпуляція у публічних промовах. Метою роботи є аналіз мовних і комунікативних особливостей маніпуляцій у промовах політиків з урахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. У ході дослідження з’ясовано природу маніпуляції як цілеспрямованого прихованого мовленнєвого впливу, що порушує адекватність сприйняття реципієнта. Систематизовано способи, методи та прийоми маніпуляції, характерні для політичного дискурсу, зумовлені прагненням впливати на масову свідомість, формувати політичні настрої та підтримувати владні позиції. Визначено, що поєднання психологічних механізмів і мовленнєвих засобів забезпечує кращу ефективність маніпулятивного впливу. Показано, що публічний виступ є сприятливим середовищем для реалізації маніпуляцій завдяки безпосередній взаємодії з аудиторією, використанню структурних, жанрових та комунікативних особливостей промови. Знання ораторського мистецтва виступає ключовим інструментом впливу, що поєднує вербальні та невербальні засоби. На матеріалі виступів Дональда Трампа, Кіра Стармера та Зохрана Мамдані проведено кількісний і якісний аналіз маніпулятивних тактик. Виявлено 247 лексичних прийомів та 157 комунікативних стратегій, що свідчить про системний характер маніпулятивного впливу в такого типу промовах. Установлено, що сучасні політики поєднують традиційні та новітні стратегії маніпулювання, надаючи публічним виступам емоційного забарвлення, насичуючи їх фактичним матеріалом та адаптуючи тактики до типу аудиторії й контексту ситуації. Теоретична значущість роботи полягає у розвитку функціонально- комунікативних аспектів лінгвістики та перекладознавства. Практична цінність визначається можливістю застосування результатів у викладанні теорії перекладу, лексикології, стилістики, аналізу тексту та у науковій підготовці студентів. Основні положення дослідження апробовано на IX Міжнародній студентській науковій конференції (2025 р.). ABSTRACT Volodymyr Makhynia “Manipulation as a Subject of Public Speaking” Cherkasy State Technological University, 2025. The master’s thesis is devoted to a comprehensive study of the manipulative component in the public speeches of contemporary English-speaking politicians and public figures within the political discourse of the post-truth era and hybrid warfare. The relevance of the research is determined by the increasing role of manipulation in the global information space, the growing impact of information and psychological operations (IPSO), and the necessity of timely detection and neutralization of manipulative strategies that shape public opinion and political decision-making. The object of the research is English-language political discourse, and its subject is manipulation in public speeches. The aim of the thesis is to analyse the types, linguistic and communicative features of manipulative influence in political speeches, taking into account linguistic and extralinguistic factors. The study clarifies the nature of manipulation as a deliberate, covert speech influence that disrupts the recipient’s adequate perception of reality. It systematizes the main methods, means, and techniques of manipulation characteristic of political discourse, driven by the need to influence mass consciousness, shape political attitudes, and maintain power. It is established that the combination of psychological mechanisms and linguistic tools ensures the effectiveness of manipulative influence. Public speaking is shown to be a particularly favourable environment for manipulation due to direct interaction with the audience and the use of structural, genre, and communicative features of speeches. Mastery of public speaking becomes a powerful tool of influence, combining verbal and non-verbal means. Based on seven speeches by Donald Trump, Keir Starmer, and Zohran Mamdani, a quantitative and qualitative analysis was conducted. A total of 247 lexical devices and 157 communicative strategies were identified, demonstrating the systematic nature of manipulative influence. The study concludes that contemporary politicians combine traditional and innovative manipulative strategies, enhance their speeches with emotional colouring, and saturate them with factual information, adapting their tactics to the audience type and communicative context. The theoretical significance of the thesis lies in the development of functional and communicative aspects of linguistics and translation studies. Its practical value is determined by the potential application of its findings in teaching translation theory, lexicology, stylistics, and text analysis, as well as in students’ academic research. The main results of the study were presented at the 9th International Student Scientific Conference (2025). ВСТУП Маніпулятивний компонент у мові публічних осіб завжди був невід’ємним чинником досягнення мети виступу того чи того громадського діяча, здійснення його впливу на формування точки зору окремого громадянина і соціуму загалом. Кваліфікаційна робота магістра присвячена виявленню маніпуляцій у публічному виступі, зокрема, у сучасному політичному дискурсі та аналізу виявлених маніпуляцій щодо впливу, здійснюваного на реципієнтів. Актуальність обраної теми дослідження є очевидною в сучасних умовах глобалізованого інформаційного простору, де маніпуляції є невід’ємною частиною та дієвим інструментом будь-якого комунікативного меседжу, включно з публічним виступом. Російсько-українська війна лише посилила значущість застосування технологій маніпулювання масовою свідомістю, дала розвиток так званій ІПСО – спеціальній інформаційно- психологічній операції – спланованих дій із передачі конкретної інформації та здійснення маніпулятивних впливів на життєві установки та поведінку людей для досягнення визначених цілей, прийняття управлінських рішень тощо, що у свою чергу спричинило низку досліджень у галузі перекладознавства, особливо у контексті англо-українського перекладу. Англійська мова, як мова міжнародного спілкування, відіграє ключову роль у веденні інформаційної боротьби, здійсненні комунікативних впливів на перебіг військових дій та на побудову міждержавних відносин в сучасному суспільстві загалом. Вивчення специфіки маніпулятивних стратегій є одним із найважливіших завдань для лінгвістів, що працюють у цій сфері. Чітке розуміння й своєчасний вияв маніпулятивного компонента ораторського мовлення сучасних політичних діячів та публічних осіб сприяють дієвій реакції на тенденції ведення міждержавної діяльності. Обізнаність у маніпулятивних засобах, методах, прийомах і тактиках забезпечує ефективний інструментарій впливу на аудиторію. Водночас, знання про природу маніпуляції дозволяє виявляти й нейтралізувати спрямований на реципієнта маніпулятивний вплив. Дослідження феномена маніпуляції в публічних виступах англомовних державних діячів, політиків, впливових гравців медіаспільноти сприяє підвищенню інформаційної грамотності суспільства та є критично важливим для інформаційної безпеки й національних інтересів України. Феномен маніпуляції як психологічного явища вивчають О. Уразовська [53], О. Федорчук [55], О. Ткачишина [52]. Мовленнєвий вплив маніпуляції часто є предметом вивчення українських науковців (Ю. Крилова-Грек [24; 64], О. Нагорна [33], А. Прокопенко [40; 41], В. Семченко [46; 47] та закордонних дослідників (Н. Хілл [62], Д. Марковіц [70], Д. Шіллер [73]). Політичний дискурс у його класичній та сучасній інтерпретації є предметом вивчення у таких науковців: О. Ковальова [19], Н. Кондратенко [20], Л. Стрій [49] та ін. Незважаючи на це, питання маніпуляції в публічному виступі не є вичерпаним і повністю дослідженим, що додатково обґрунтовує актуальність нашого дослідження. Актуальність роботи визначається необхідністю дослідження маніпулятивного компонента ораторського мистецтва у політичному дискурсі на сучасному етапі, в період постправди, оскільки цей феномен наразі є одним з інструментів гібридної війни у світі та критично впливає на реакції громадянського суспільства. Об’єктом дослідження є англомовний політичний дискурс. Предмет дослідження – феномен маніпуляції у публічному мовленні на матеріалі виступів англомовних політиків та громадських діячів. Мета кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні особливостей та видів маніпуляції, що використовується сучасними англомовними політиками й громадськими діячами під час публічних виступів з огляду на їхні лінгвістичні та екстралінгвістичні аспекти. Поставлена мета передбачає вирішення таких дослідницьких завдань: 1) з’ясувати сутність поняття «маніпуляція» та її роль у сучасній комунікативній парадигмі; 2) систематизувати основні принципи, засоби і методи маніпулювання масовою свідомістю з урахуванням лінгвістичних, культурних аспектів у політичному дискурсі; 3) розглянути інструменти нейтралізації маніпуляцій та їхніх впливів; 4) визначити лінгвістичні й комунікативні особливості публічних виступів та їхньої ролі у здійсненні маніпулятивного впливу; 5) на фактичному матеріалі текстів публічних виступів сучасних політиків продемонструвати особливості компонентів маніпулятивного впливу та особливостей їхньої реалізації; 6) систематизувати компоненти реалізації маніпулятивного впливу в публічних виступах сучасних англомовних політиків. Ці завдання спрямовані на більш глибоке розуміння застосування маніпуляції для досягнення тактичних і стратегічних завдань публічних промов у політичному дискурсі. Методи дослідження. Дослідження базується на застосуванні комплексу методів: загальнонаукових – абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції, системного методу; емпірико-теоретичних – аналізу, синтезу, сходження від абстрактного до конкретного; конкретно-наукових – історичного, компаративного, статистичного. Вибір методологічного інструментарію обумовлений його міждисциплінарним характером. Зокрема, історичнии ̆ метод був застосований для дослідження еволюції досліджуваних понять та явищ; компаративний – при зіставленні та порівнянні тексту оригіналу та його перекладу з метою дослідження особливостей перекладу; статистичний – для визначення кількісних аспектів досліджуваних явищ. Матеріалом дослідження стали публічні виступи англомовних політиків, які прямо чи опосередковано впливають на перебіг російсько- української війни. Матеріали і висновки дослідження можуть мати суттєве теоретичне та практичне значення. Теоретична значущість роботи полягає у розробці окремих функціонально-комунікативних аспектів, внеском у загальну теорію перекладознавства, методологію перекладу, лексикологію. Практична цінність роботи обумовлена перспективами застосування матеріалів і результатів дослідження на курсах з теорії перекладу, лексикології, стилістики англійської мови, аналізу тексту; як довідковий матеріал для написання курсових та дипломних робіт студентами лінгвістичних спеціальностей тощо. Апробація результатів дослідження: основні положення роботи представлені у тезах доповіді «Маніпулятивний компонент публічного виступу» в збірнику матеріалів IX Міжнародної студентської наукової конференції (31 жовтня 2025 р.) «Розвиток суспільства та науки в умовах цифрової трансформації» [32]. У першому розділі концептуалізується поняття «маніпуляція», аналізуються його особливості, розглядаються види й методи маніпулювання суспільною свідомістю. Другий розділ акцентує на феномені політичного дискурсу, визначає лінгвістичні і екстралінгвістичні аспекти та прийоми маніпулятивного компоненту публічного виступу. Третій розділ містить кількісний та якісний аналіз лексичних прийомів і комунікативних стратегій маніпулятивного поля англомовного політичного дискурсу із урахуванням суб’єктивних і об’єктивних особливостей ораторів та їхньої аудиторії. Проаналізовано 247 лексичних прийомів та 157 комунікативних стратегій на матеріалі семи публічних виступів двічі президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа (1; 2; 3), діючого прем‘єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера (4; 5), новообраного мера м. Нью-Йорк Зохрана Мамдані (6; 7). У загальних висновках підсумовуються результати роботи. Загальний обсяг роботи становить сторінок. Обсяг тексту роботи – сторінок. РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕНМАНІПУЛЯЦІЇ У СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ 1.1 Маніпуляція як вид психологічного впливу Такі світові процеси, як глобалізація, а також розвиток засобів масової комунікації й інформаційних технологій, створюють потужні умови для маніпуляцій особистістю. В останні десятиліття тема інформаційно-психологічних операцій вийшла за межі суто наукових досліджень і стала активно обговорюватися в публічній сфері. У медіа з’являється значна кількість матеріалів, які присвячені психологічним методам маніпулятивного впливу. Особливо небезпечними серед них є системи прихованого інформаційного впливу, які в першу чергу спрямовані на психіку людини. Феномен маніпуляції стає ефективним засобом впливу, коли виникає потреба активізувати суспільство. Сучасні комунікаційні технології значно розширили можливості деструктивного інформаційного впливу на великі маси людей. У зв’язку з цим постає потреба в організації інформаційно- психологічної безпеки, яка розглядається як стан захищеності психіки людини від шкідливого інформаційного впливу (впровадження руйнівної або іншої негативної інформації у свідомість чи підсвідомість). Це допомагає запобігти спотвореному сприйняттю реальності, порушенню прав і життєво важливих інтересів особи. Мова і мислення є тими складними системами, на які можна впливати з метою програмування поведінки людини. Маніпуляція – один із основних засобів свідомого мовленнєвого впливу (керованої цільової установки мовного спілкування, спрямованої на зміну поведінки, психологічних станів, свідомості адресата, оцінки ним певного явища тощо [1, 7]). Сам термін «маніпуляція» походить від латинського manus – рука, чи manipulare – рух руками, пов’язаний із виконанням певного завдання; демонстрація фокусів [69, 12]. За іншим потрактуванням, поняття «маніпуляція» походить від manipulus: а) пригорща (manus – рука та piе – наповнювати), б) маленька група, купка. У другому значенні це слово означало невеликии ̆ загін воі ̈нів (близько 120 осіб) у римському віи ̆ську. Отож, у найзагальнішому значенні «маніпуляцію» визначають як використання об’єктів зі спеціальними намірами, з особливою метою, як от ручне управління, як рух, що здійснюється руками [25, 314]. Сучасна наукова література містить численні визначення поняття «маніпуляція». Зокрема, Оксфордський словник англіис̆ ькоі ̈ мови [72] трактує цей термін як «акт впливу на осіб або керування ними з певною спритністю, часто із зневажливим або прихованим підтекстом, що виражається у таємному контролі чи впливі» . Аналогічно, інші англомовні словники [71; 68] визначають маніпуляцію як «дію, спрямовану на об’єкт із конкретними намірами та цілями, наприклад, ручне керування або мануальний огляд пацієнта лікарем». Для реалізації такого впливу необхідні високий рівень майстерності та спритність, що зумовлює сучасне переносне розуміння маніпуляції як вмілого поводження з людьми як з об’єктами чи речами. Термін «маніпуляція» у своєму буквальному значенні стосується складних ручних операцій, таких як керування важелями, проведення медичних процедур або виконання дій, що потребують високої вправності та точності. Особливої уваги набуває використання цього поняття у контексті демонстрації фокусів і картярських ігор, де основна цінність полягає у вмінні застосовувати відволікаючі прийоми, приховувати справжні дії і наміри, а також створювати оманливі ілюзії. Психологічний вплив при цьому досягається здебільшого через регулювання уваги (переключення, фокусування), а також використання стереотипів, психологічних установок і ілюзій сприйняття. Згодом ці принципи отримали свій розвиток у сфері міжособистісної маніпуляції, де об’єктом впливу стають не речі, а люди, а дії здійснюються за допомогою психологічних інструментів, що спираються на три основні компоненти: 1) концепцію «захоплення контролю»; 2) створення умов для ілюзіі ̈ свободи вибору і дій у адресата впливу; 3) професійні навички маніпулятора у використанні різноманітних методик впливу [25]. Під терміном «маніпуляція» в метафоричному значенні розуміють: - психологічний вплив (вплив за допомогою мови i невербальних засобів однієї особи чи групи осіб на психіку іншої особи чи групи осіб, що випливає з певних мотивів i переслідує певну мету) на людину, часто не усвідомлений, такий, який змушує її діяти за планом і бажанням маніпулятора [60, 9]; - штучний процес, під час якого суб’єкт формує ілюзії про реальність (або про самого себе), що сприймаються іншими особами або самим творцем цих ілюзій [60, 9]; - особливий вплив на підсвідомість людини, що переважно зачіпає її емоції, почуття та переживання з метою створення програмованого мотиву для партнера на співпрацю [60, 10]; - метод управління, що базується на духовному впливі на людей через програмування їхньої поведінки. Цей вплив спрямований на психічні структури особистості, здійснюється приховано та має на меті змінити думки, мотиви й цілі людей у бажаному напрямку [60, 10]; - приховане керування людиною всупереч її волі, яке забезпечує односторонні переваги для ініціатора впливу [60, 10]. Науковці почали вивчати маніпуляцію як психологічне явище більш детально ще в середині ХХ століття. Так, однією з перших праць, безпосередньо присвячених темі маніпуляції, стала книга німецького соціолога Герберта Франке «Маніпульована людина» (1964). Автор визначає маніпуляцію як переважно таємний психічний вплив, що завдає шкоди тим особам, на яких спрямований. Як найпростіший приклад цього явища він наводить рекламу [66, 58]. Київські дослідники В. Крикун та Т. Бауліна зазначають, що Герберт Франке аналізує маніпулювання як різновид впливу, що супроводжує людину протягом усього життя завдяки її соціальній природі як живої істоти. У залежності від історичних та соціальних умов цей вплив виявляється у різних сферах соціальної діяльності. Особливу увагу Г. Франке звертає на те, що засоби впливу найактивніше досліджуються та застосовуються у політиці та бізнесі. Водночас вплив є також повсякденною реальністю людини і виконує роль механізму адаптації до динамічних змін у навколишньому соціальному середовищі. Автор пов’язує це з природною здатністю людини навчати, виховуватися та бути відкритою до виховного процесу, що слугує фундаментом розвитку й еволюції людства («Aufstieg der Menschheit») [66, 121]. З огляду на високу ефективність психологічних методів впливу, особливо коли мова йде про широкий масовий загал, Франке підкреслює вагомість дослідження маніпулятивних технологій, оскільки вони можуть суттєво вплинути на майбутнє людства [22, 70]. Іншими словами, маніпуляція як інструмент психологічного впливу набула статусу звичного та буденного феномену у сучасному житті. Зростаючий інтерес до даної проблематики обумовлений прагненням наукової спільноти дослідити питання етичної допустимості маніпулятивних впливів на особистість, а також розробити ефективні методи протидії і захисту від таких впливів [27, 6]. Із вищевказаного випливає, що маніпуляція – це метод домінування та духовного впливу на індивідів шляхом програмування їхньої поведінки. Цей вплив адресований психічним структурам особистості, здійснюється приховано і спрямований на модифікацію думок та переконань осіб у відповідності до цілей маніпулятора. Утім, слід зазначити, що прихований вплив i маніпулятивний вплив не є ідентичними поняттями. Маніпулятивний вплив трактується як різновид прихованого впливу, відмінність якого полягає у мотивації суб’єкта впливу. Якщо суб’єкт переслідує власні, корисливі інтереси, що можуть завдати шкоди об’єкту впливу, такий вплив кваліфікується як маніпуляція. Натомість, якщо мета суб’єкта полягає у непомітній для реципієнта підтримці або допомозі, це розглядається як неманіпулятивний прихований вплив. Зокрема, у педагогічній практиці (під час виховання та навчання дітей) і в діловому спілкуванні (наприклад, між керівником і підлеглим) зазвичай йдеться саме про приховане управління, а не маніпуляцію [60, 11]. У численних наукових роботах, що присвячені проблематиці маніпуляції, поняття маніпулятивного феномена часто залишається нечітким, а сам термін «маніпуляція» нерідко плутають з іншими категоріями. У межах дослідження маніпуляції як психологічного явища, з метою формування власної позиції, доцільно виділити два ключові підходи до оцінки маніпулятивних дій, які залежать від контексту взаємодії та її наслідків для учасників. Таким чином, у науковому середовищі маніпуляція трактуються таким чином: 1. Психологічний прихований вплив, що має на меті ненав’язливо спонукати співрозмовника до виконання цілей, визначених маніпулятором. Він відзначається більшою делікатністю порівняно з прямим тиском або насильством і становить проміжну форму впливу між відкритими примусовими методами та культурними, витонченими способами психологічного впливу. З цієї позиції маніпуляцію можна розглядати як позитивний соціально-психологічний інструмент, що дозволяє уникати грубих форм насильства, віддаючи перевагу прихованим і більш тонким способам регулювання поведінки. 2. Монологічний тип міжособистісної взаємодії, під час якої відбувається знецінення іншої особи, на яку спрямовано прихований психологічний вплив. Адресат такого впливу розглядається як жертва маніпулятора, а сам процес маніпуляції характеризується як негативне явище у міжособистісних відносинах, що завдає руйнівної дії на індивіда та його психологічну цілісність. Прихильники першого підходу вважають, що маніпуляцією слід вважати будь-яку міжособистісну дію, мета якої не розкривається заздалегідь. Відповідно, будь-яке приховане спрямування партнера на досягнення необхідного нам результату кваліфікується як маніпулятивне [25, 314]. Прихильники обох точок зору погоджуються, що маніпуляція є прихованим психологічним впливом на співрозмовника з метою спонукати його до вигідної для маніпулятора поведінки. Важливою ознакою маніпуляції є її «прихований» характер, що полягає в розбіжності між зовнішнім і внутрішнім змістом слів або дій. Зовнішнє значення висловлювань виглядає безпечним і не підкреслює обмежень чи утисків потреб іншої особи, тоді як внутрішній зміст містить повідомлення, яке непомітно спрямовує реципієнта на досягнення цілей маніпулятора. Прибічники другого підходу зазначають, що синонімом «маніпуляціі»̈ є поняття «інтрига», «хитрість», «ілюзія». Вони послуговуються визначеннями маніпуляції як виду «обману», розглядають її в якості «технологіі ̈ обману», асоціюють її з «прибиранням до рук за допомогою махінаціи ̆, відволікаючих пасток і прии ̆омів» [25, 312]. Загалом прихильники другого підходу розглядають поняття «маніпуляція» як аморальне явище, спрямоване на здобуття влади шляхом примусу та здійснення психологічного насильства над жертвою впливу. На наш погляд, перегляд підходів до проблеми маніпуляції у міжособистісній взаємодії має базуватися на поєднанні двох основних позицій. Маніпуляції часто виникають саме через неспроможність або небажання осіб застосовувати відкритий психологічний тиск або прямий примус. Вони успішно досягають своєі ̈ мети саме маніпулюванням, формально притримуючись соціальних норм, без погіршення міжособистісних відносин із реципієнтом. Варто зазначити, що деякі дослідники (Г. Балл, Т. Кабаченко, В. Сагатовський) вважають, що феномен маніпуляціі ̈ доцільно розглядати, зміщуючи акцент в більш позитивний бік, оскільки не завжди маніпулятивнии ̆ вплив здіи ̆снюється лише з негативним наміром, пов’язаним із заподіянням шкоди свідомості людини та особистому життю [25]. Т. Кабаченко вважає, що маніпуляції є невід’ємним елементом комунікації, який сприяє підвищенню ефективності певних видів професійної діяльності. В. Сагатовський відзначає, що маніпуляції розрізняються за характером вигоди, яку отримує маніпулятор, і можуть бути корисними, нейтральними або благородними [25]. Таким чином, поняття маніпуляції іноді проходить через еволюційні зміни у своєму сприйнятті, все частіше розглядаючись як об’єктивна і необхідна складова міжособистісної взаємодії, хоч і не завжди приємна для адресата з моральної точки зору. Виділяють три основні групи факторів, які визначають схильність людини до психологічних маніпуляцій i, відповідно, ступінь дієвості та небезпеки цих факторів для особистості. Першу групу визначають як сукупність технологічних факторів, таких, які безпосередньо пов’язані зі змістом i структурою маніпулятивних технологій. Друга гpyпa об’єднує зовнішні (ситуативні) фактори інформаційно-комунікаційних ситуацій, які підвищують aбo знижують дієвість маніпулятивного впливу. У третю групу входять внутрішні (психологічні) фактори, які визначають схильність людини до маніпулятивного впливу [60, с.15]. Таким чином, здіис̆ нивши аналіз наукових думок, позиціи ̆, ключових ознак і критеріі ̈в маніпулятивного впливу, можемо сформулювати власне визначення поняття: маніпуляція – це приховании ̆ психологічнии ̆ вплив, який спонукає людину до прии ̆няття рішення чи виконання дії, що принесе вигоду ініціатору цього впливу. Основу цього визначення становлять такі ознаки / критеріі ̈ маніпуляціі ̈: - прихований психологічний вплив, коли об’єкт не усвідомлює, що на нього здійснюється вплив; - розгляд маніпулятором адресата як засобу для досягнення власних цілей; - прагнення забезпечити односторонню вигоду; - використання вразливості адресата впливу; - спонукання та мотивування адресата до прийняття рішень або виконання певних дій; - ефективність і майстерність методів впливу, що охоплюють не лише свідому сферу (розум), а й підсвідомі компоненти (інстинкти, емоції, потреби); - суб’єкт впливає на ставлення об’єкта до різних предметів і явищ навколишнього світу; - суб’єкт встановлює контроль над емоціями, думками, поведінкою та життєвими установками об’єкта впливу; - маніпулятор oпepyє інформацією, яка подається таким чином, що в результаті значно видозмінюється (дезінформація, селекція, замовчування тощо). Відтак маніпулятор стає джерелом навмисного викривлення дійсності. 1.2 Принципи, засоби й методи маніпулювания масовою свідомістю Маніпуляція є також вадливим складником технологій влади. Маніпулювання використовується як в тоталітарних, авторитарних, так і в демократичних суспільствах. У цьому відношенні варто згадати вчення А. Грамші, який розглядає людину як частину суспільства, а не як окрему особистість. Об’єктами маніпулятивного впливу виступають маси, класи, соціальні прошарки, сфери діяльності [9, 78]. Основою для використання маніпуляції в управлінні суспільною свідомістю є вчення про вищу нервову діяльність. Заснований 3. Фройдом та розвинутий його послідовниками психоаналіз має значний вплив на формування теоретичних основ маніпуляціі суспільством [56, 92]. Техніка цілеспрямованого використання пропагандистських засобів та методів інформаційно-психологічного впливу на широкі аудиторії розвивалася протягом усієї історії людства. Значний імпульс для розвитку технологій масового впливу було отримано завдяки поширенню релігійних вчень. Водночас джерелом прийомів і методів впливу на масову свідомість стала діяльність товаровиробників у рамках ринкової економіки. Велику роль у цьому процесі відіграв технічний прогрес сучасних засобів масової інформації, а також нові можливості аудіовізуальних ефектів, що сприяли формуванню своєрідної субкультури образів і міфів, активно використовуваних для маніпуляції масовою свідомістю громадян. Для позначення способів маніпулятивного впливу i їx поєднань використовують різні терміни. Найчастіше вживають «прийом», «метод», «техніка», «технологія» без чітких критеріїв розмежування. У багатьох випадках ці терміни навіть виступають як синонімічні, а вибір на користь того чи того з них здійснюють з огляду на ступінь необхідної універсальності. Так, наприклад, стійкі сполучення декількох прийомів можуть позначатись як «метод», «техніка» чи «технологія» [6, 121]. За деякими джерелами [60, 14], технологія відрізняється від техніки складністю соціально-організаційної i просторово-часової структури, а також різноманітністю умов застосування. По суті, відбувається вплив технології як системоутворюючого фактора на організацію i проведення стратегічної комплексної інформаційно-психологічної операції. Складність класифікації маніпулятивних методів впливу та формування ієрархічної термінологічної системи також зумовлена тим, що в конкретному комунікативному процесі часто застосовуються комбінації різних технік і способів впливу. Тож, за контекстом аналізу певного інформаційно-комунікативного процесу, можемо застосовувати термін «маніпулятивний прийом», а при його поєднанні з іншими – «маніпулятивна техніка» [60, 15]. Сучасні інформаційно-комунікативні процеси здійснюються з використанням не окремих прийомів, а комплексних маніпулятивних технологій. Поняття технологій досить міцно закріпилось не лише в технічних, але i в гуманітарних дисциплінах [57, 180]. Як найбільш універсальну маніпулятивну технологію, яку активно використовують у масових інформаційних процесах, перш за все виокремлюють формування й поширення образів. Суть цієї технології полягає в тому, що залежно від поставлених цілей і конкретних завдань створюються та поширюються заздалегідь «сконструйовані» образи або іміджі певних осіб, компаній, організацій, ідей, програм чи товарів, які не відповідають їх реальним характеристикам і таким чином вводять в оману аудиторію, на яку спрямовано інформаційно-психологічний вплив [60, 15]. Маніпулятивні технології формуються з поєднань конкретних структурних компонентів, що підкоряються своїм специфічним закономірностям. Аналіз застосування маніпулятивного впливу в різних інформаційно-комунікативних ситуаціях показує, що багато структурних елементів є повторюваними та мають загальний, універсальний характер, тоді як інші відзначаються специфічністю і обмеженою сферою застосування. У більшості випадків маніпулятивні технології виступають у ролі структурних «технологічних» складових, представлених маніпулятивними прийомами. Для об’єкта впливу ці прийоми слугують індикаторами маніпулятивного впливу, спрямованого на нього або інших, й сигналізують про потенційну загрозу та потребу застосування відповідних захисних механізмів [4, 89]. Залежно від критеріїв – способів, засобів, методів, цілей – психологічні впливи можна диференціювати як сильні чи слабкі, життєдайні чи згубні, навмисні чи випадкові. Маніпулятивний вплив відокремлюється від інших різновидів впливу за такими параметрами, як моральність, ступінь усвідомленості, рівень критичного сприйняття та соціальна автономія учасників. Основна різниця між поняттями «психологічний вплив» і «психологічна взаємодія» полягає в тому, що психологічний вплив здійснюється переважно односторонньо, однією особою або групою осіб шляхом використання впливу вербальних і невербальних засобів на психіку іншої особи чи групи з певними мотивами та конкретною метою. Натомість психологічна взаємодія передбачає двосторонній процес, коли дії однієї сторони обумовлюють поведінку іншої, а в свою чергу реакції останньої впливають на першу, формуючи комплексну систему взаємовпливів [60, 17]. Перш ніж охарактеризувати основні техніки, прийоми й методи маніпулятивного впливу, розглянемо ті засоби впливу на підсвідомість та на які найчастіше спрямовані власне маніпуляції. Сюди відносимо: - слово: для досягнення маніпулятивного впливу у мовленні вводять слова, які суперечать загальновідомим фактам і здоровому глузду, що призводить до порушення логіки мислення; - число: безумовний вплив має сила й авторитет чисел. Коли людина отримує певне кількісне твердження, навіть якщо воно є абсурдним, позбутися його впливу майже неможливо як за допомогою логічних доводів, так і кількісних аргументів; - акустична сфера, тобто світ звукових культурних форм: у процесі програмування поведінки звуки в основному впливають не на раціональне мислення, а на емоції. Музика займає провідне місце у технологіях маніпуляції, оскільки здатна миттєво викликати у свідомості людини асоціативні спогади; - образи, тобто форма маніпуляції, що здійснюється через подвійний рівень впливу: крім явного повідомлення, яке надсилається адресату, одночасно передається «закодований» сигнал, спрямований на активізацію у свідомості адресата певних образів, необхідних маніпулятору. Цей прихований вплив базується на «неусвідомленому знанні» адресата та його здатності формувати в уяві образи, які впливають на його емоції, думки й поведінку; - логічне мислення: воно прозоре, його структура добре вивчена. У нього можна втрутитися, спотворити логічне мислення, позбавивши людину здатності приймати обґрунтовані рішення та діяти раціонально; - метафори i стереотипи: метафори виступають як усталені шаблони мислення, тоді як стереотипи є невід’ємною складовою як індивідуальної, так і колективної свідомості. Завдяки їм у процесі сприйняття ідеологічної та інформаційної інформації відбувається необхідне спрощення та узагальнення. Жодна людина не може функціонувати без автоматизованих механізмів у процесах сприйняття та мислення; - почуття: сфера почуттів знаходиться ближче до зовнішнього світу порівняно з мисленням і реагує швидше, що робить її більш вразливою до експлуатації. Крім того, у цій сфері легше ініціювати ланцюгову реакцію — так зване «зараження» емоцій; - уява i поведінка: уява – це процес перетворення певних аспектів реальності у образи, створені свідомістю або фантазією людини. Ця здатність є необхідною для розуміння навколишнього світу. Розум оперує саме тими образами реальності, які формує уява, і на основі цих образів людина будує свою поведінку. Для ефективного контролю над поведінкою важливо впливати на обидва ці процеси: формування образів на основі реальних фактів і розробку стратегій та тактик поведінки, що базуються на цих образах. Оскільки уява є творчою функцією свідомості, вона менш залежна від логіки, ніж мислення, і тому є більш вразливою до зовнішніх впливів; - увага: вона являє собою фокусування психічних процесів на певному об’єкті, що сприяє організації та спрямуванню сприйняття, мислення, емоцій, уяви та інших психічних функцій. Зосереджуючись на значущому об’єкті, людина чинить відбір інформації, ігноруючи менш важливі подразники, що забезпечує ефективність психічної діяльності; - пам’ять: для цілей маніпулятивного впливу на свідомість здійснюється таргетований вплив на різні типи пам’яті, що забезпечує одночасно запам’ятовування конкретних думок, метафор чи формул, а також припинення активності короткочасної чи довготривалої пам’яті у випадках, коли вона створює перешкоди для ефективного психологічного впливу; - упізнавання: воно має тісний зв’язок із емоційною пам’яттю й відіграє ключову роль у процесі маніпуляції свідомістю. Упізнавання формує ілюзію знайомства, що слугує основою для прийняття комунікатора аудиторією, яка починає сприймати його як «свого» і, відповідно, демонструє готовність погоджуватися з його позицією; - міф: він представляє собою узагальнене уявлення про реальність, яке включає моральні та естетичні установки, поєднуючи об’єктивний світ із містичними елементами. Завдяки своїй етичній та художній привабливості міфи мають значний вплив на масову свідомість, іноді здатні заміняти в усвідомленні людей достовірний образ неприємної або небажаної реальності [60, 20]. До найпоширеніших принципів маніпулювання належать: 1. Провокація підозри. Маніпулятор спочатку ставить об’єкт в критичні умови, роблячи заяви на кшталт: «Ви думаете, я буду вас умовляти?» Такі прийоми змушують жертву переконувати маніпулятора у протилежному. Тим самим, людина, повторюючи декілька разів установку, підсвідомо приймає думку про чесність i правоту маніпулятора. 2. Фальшива вигода. Маніпулятор спочатку ставить під сумнів власні докази, посилаючись на нібито вигідніші умови, у яких знаходиться його опонент. Така тактика змушує опонента виправдовуватись, щоб відвести від себе підозру, таким чином, дозволяючи маніпулятору проникнути у свою беззахисну психіку. 3. Агресивна манера ведення розмови. При використанні подібних маніпуляцій, суб’єкт обирає високий i агресивний темп бесіди i цим підсвідомо зламує волю опонента. Останній не може належним чином реагувати і, у прагненні швидше закінчити неприємну розмову, потрапляє під вплив опонента. 4. Нерозуміння. Маніпулятор використовує перепитування для уточнення правильності почутого: «Вибачте, чи правильно я вас зрозумів, що...?». Далі він повторює 60-70% почутого, але спотворює основний сенс так, щоб увести потрібну йому інформацію. 5. Фальшива згода. Маніпулятор на позір погоджується з інформацією, отриманою від об’єкта маніпуляції, але відразу ж вносить свої корективи. За принципом: «Так, так, все правильно, але...» 6. Провокація на скандал. Вчасно сказані образливі слова маніпулятора викликають у об’єкта гнів, роздратування, образу i виводять його з себе. 7. Специфічна термінологія. За допомогою цього способу маніпулятор прагне викликати у опонента підсвідоме приниження статусу, а також почуття незручності. Як наслідок, через невпевненість у собі людина соромиться уточнити значення того чи того терміну i маніпулятор повертає ситуацію у потрібне йому русло. 8. Нав’язування думки. Маніпулятор періодично повторює певні фрази i цим привчає людину до інформації, яку збирається нав’язати жертві. На подібній маніпуляції побудований принцип реклами. Спочатку перед реципієнтами багато разів з’являється певна інформація, а потім, коли індивід постає перед необхідністю вибору якогось товару, він підсвідомо з декількох видів товару невідомих марок обирає ту, про яку вже чув. 9. Недомовки з натяками на особливі обставини. Маніпулювання здійснюється завдяки недомовкам, які формують у індивіда фальшиву впевненість у сказаному, шляхом підсвідомого домислювання певних ситуацій. 10. Орієнтування на плюси. Маніпулятор зосереджує розмову тільки на позитиві, тим самим просуваючи свою ідею. У результаті він досягає контролю над психікою іншого індивіда [48, 226]. Фахівці виокремлюють сім основних методів інформаційно- психологічного впливу, відомі під назвою «абетка пропагандиста» [60, 22]. Вони були сформульовані у США ще в кінці 30-х років ХХ століття. Основою для формулювання цих методів стала практика обробки масової свідомості в Німеччині. До «абетки пропагандиста» належать такі методи: 1. «Навішування ярликів» (name calling): суть прийому базується на використанні принизливих епітетів, образних назв або кліше для маркування людей, організацій, ідей чи суспільних явищ. Мета такого маркування — сформувати у свідомості аудиторії негативні емоції та асоціації, пов’язані з певними діями або поведінкою, що призводить до їх дискредитації та відторгнення; 2. «Блискучі узагальнення» (glittering generality): метод полягає у заміні конкретної назви соціального явища, ідеї, організації, соціальної групи чи окремої особи на більш загальний, узагальнений термін з позитивним емоційним забарвленням, який сприяє формуванню доброзичливого ставлення з боку аудиторії; 3. «Посилання на авторитет» (testimonial): у бесіді згадують висловлювання aбo імена особистостей, які користуються високим авторитетом a6o навпаки – викликають негативну реакцію; 4. «Свої люди» (plain folks): відбувається спроба завоювання довіри аудиторії як близьких по духу людей на основі того, що комунікатор, його ідеї, пропозиції й висловлювання належать чи близькі простому народу. Цей прийом часто використовують для створення позитивного ставлення до певного (політичного) кандидата, його просування, для пропагандистської кампанії для формуванню іміджу «людини з народу»; 5. «Підтасування карт» (card stacking): відбираються i висвітлюються тільки позитивні чи тільки негативні факти й докази при одночасному замовчуванні протилежних; 6. «Загальний вагон» aбo «фургон з оркестром» (band wagon): полягає у використанні суджень, висловлювань і фраз, які створюють ілюзію, що певна дія або переконання є загальноприйнятими і підтримуються усіма; 7. «Перенесення» (transfer): передбачає тонке і непомітне для більшості поширення авторитету та престижу, пов’язаного з цінностями та шанованими об’єктами, на інформацію або повідомлення джерела комунікації. За допомогою цього прийому створюються асоціативні зв’язки між об’єктом впливу та особами чи явищами, які користуються високим рівнем поваги і мають значний вплив у суспільстві [6, 89]. 1.2.1. Методи лінгвістичного маніпулювання в політиці Маніпуляція не виникає автономно: її існування обумовлене конкретними соціальними структурами та умовами, а також активною участю індивідів, які реалізують ці фактори. У межах досліджень Е. Шостром, посилаючись на низку авторитетних джерел, виокремив такі фундаментальні причини маніпулятивної поведінки: внутрішньоособистісний конфлікт (Ф. Перлз), недовіра до інших та нездатність до любові (Є. Фромм), відчуття екзистенційної безпорадності (екзистенціалізм), страх перед близькими міжособистісними контактами (Дж. Хейлі, Е. Берн, В. Глассер), а також некритичне прагнення до загального схвалення (А. Елліс). Маніпуляцію також можна інтерпретувати як реалізацію компенсаторного прагнення до влади (А. Адлер), або як механізм відтворення моделей впливу, властивих ринковим відносинам та тоталітарним режимам. У таких соціальних системах маніпулятивна поведінка підтримується шляхом систематичного позитивного підкріплення у вигляді соціального успіху (Б. Скіннер) або за рахунок заповнення індивідуального смислового вакууму штучно культивованими у цих суспільствах псевдоценностями (В. Франкл) [60, 54]. Звідси, існує три рівня маніпулятивного впливу. Перший – індивідуальний – реалізується у процесі міжособистісної взаємодії та передбачає взаємне маніпулювання учасниками спілкування. Другий рівень інформаційно-психологічного впливу маніпулятивного характеру пов’язаний із застосуванням різних засобів і технологій у внутрішньополітичній боротьбі, економічній конкуренції та діяльності організацій, що перебувають у конфліктних відносинах. Третій рівень – найбільш глобальний. Він відбувається в процесі міждержавної політики [60, 25]. Термін «політика» походить від грецького «роlitiko», яке означало державні або суспільні справи, сферу діяльності, пов’язану з міжкласовими та міжнаціональними зносинами тощо. Політична діяльність надважлива для життєдіяльності суспільства. Певна політична позиція або ситуація значним чином впливає на місце краі ̈ни в міжнародному співтоваристві, і ̈і ̈ взаємовідносини з іншими державами, а також роль у світовій діяльності. Ключовим аспектом формування іміджу країни є спосіб її представлення політичними лідерами. Через офіційні виступи політичні діячі отримують можливість звертатися як до міжнародної спільноти, так і до громадян власної держави [45, 235]. З метою досягнення поставленої мети, у політичній діяльності використовують різні стратегії лінгвістичного маніпулювання: - Агресія: пряма – інвективи, звинувачення; прихована – нав’язування лексики, фразеології, символіки, унаслідок цього – формування певного світоглядного блоку («розвинутий соціалізм», «антитерористична операція» тощо). - Контроль права на повідомлення: право говорити належить Лідеру, тобто символічне передування посади фаховості чи компетентності), запровадження цензури (заборона 3MI a6o створення «фільтрів»); запровадження системи напрацьовується роками. - Продукування системи владної ієрархії: політичний дискурс «начальника» та «підлеглого». - Мімікрія функцій i учасників комунікації [5, 15]. У сучасному політичному дискурсі виокремлюють, зокрема, ще й такі маніпулятивні стратегії лінгвістичного походження: - персоніфікованість: «я знаю його як порядну людину»; - інтимність звернення: «любі друзі», «моя націє», «моя країно»; - розповсюдження політичної риторики на побутовий рівень: «рівні можливості», «громадська непокора», «європейський вибір»; - командність риторики: «прозора політика», «прозорий конкурс»; - використання різноманітних риторичних фігур: 1) метафори («треба подолати хворобу, яка метастазами вразила політичну систему»), 2) метонімії: «країна чекає», «Європа дивиться» [51, 483]. Найчастіше політики й політтехнологи тяжіють до використання класичних методів маніпулятивного впливу. Метод «навішування (наклеювання) ярликів», згаданий вище, є одним з найбільш популярних у політиці будь-якої країни. Він може використовуватись без обмеження у просторі й часі, розповсюджується на людей, політичні процеси, історичні етапи: «антикризовий менеджер», «перебудова», «сталінізм». Метод «легалізації брехні» передбачає, що політик, використовуючи власний політичний статус та авторитет, своєю підтримкою певного факту або події «легалізує» інформацію, навіть якщо вона не має відношення до реальності. Будь-яка негативна інформація для аудиторії повинна пропонуватися поряд із вагомими аргументами «за» i «проти». Політики часто не звертають увагу на цей принцип i пропонують «єдино вірні рішення». Метод «відсутності питання Чому?» застосовується, коли необхідно повідомити про події, явища чи процеси, приховавши їхні причини. Так, економічні та політичні кризи пропонуються до уваги аудиторії як явища, що відбуваються самі по собі чи внаслідок причин, які неможливо прогнозувати та попередити: «Ціни на пальне ростуть у всій Європі, тому i в нас найближчим часом пальне подорожчає». Як результат, з’являється новий метод – «маніпулятивне порівняння», суть якого – у нерівноцінному використанні предметів для порівняння, особливо коли йдеться про статистичні матеріали. Необізнана аудиторія не здатна розвінчати маніпулятора. Крім того, у випадках, коли задля маніпулювання оперують цифрами, враховується особливість людського мозку, який не здатен обробляти цю інформацію, тому людина просто не фіксує помилок [17, 233]. Крім лінгвістичних методів, маніпулятори від політики широко застосовують також інші дієві технології впливу на людську свідомість. 1.2.2. Нейролінгвістичне маніпулювання та мовна сугестія як ефективні методи маніпулятивного впливу Серед інформаціин̆ о-психологічних технологіи ̆ особливо небезпечними є способи прихованого інформаціин̆ ого впливу, ключовим об’єктом яких є психіка людини. До недавнього часу основною метою інформаційного впливу вважалася свідомість людини, тоді як підсвідомість розглядалася як пасивна складова, що не має значного впливу на думки і поведінку особистості. Останні нейрофізіологічні дослідження свідчать, що підсвідомість містить від 70 до 90% обсягу пам’яті та усіх знань людини. Саме це зумовлює зростаючий інтерес науковців до вивчення резервних можливостей особистості через безпосередній вплив на її підсвідомий рівень. Інтерес вчених до цієї теми також зумовлений її практичною значущістю, зокрема в контексті застосування в рамках збройної боротьби, яку сьогодні веде Україна, відстоюючи свою незалежність. Саме за допомогою сугестивних методів впливу відкривається глобальна перспектива переходу від відкритого збройного протистояння армій до форм прихованої війни. Виникає можливість розробки новітніх засобів боротьби, що базуються на системах прихованих інформаційних впливів, спрямованих на безпосереднє маніпулювання підсвідомістю людини. Коригування підсвідомої сфери психіки відбувається безперервно під впливом інтенсивного інформаційного потоку. Яскравим прикладом цього є формування у суспільстві так званого «рекламного мислення». Внаслідок повторюваного впливу рекламних або пропагандистських висловлювань у психіці формується стійкий автоматизм, який починає впливати на потреби, поведінку та вчинки індивіда. Одним із ключових завдань пропаганди є вплив на підсвідомість шляхом кодування повідомлень з метою формування потенційного прибічника. Сучасні технічні засоби, завдяки спеціальній обробці інформаційних носіїв, відкривають можливість безпосереднього введення в пам’ять індивіда неусвідомлених даних, які згодом формують його спонукання, поведінкові реакції та уподобання. Виникає потенціал для застосування різноманітних методів і інструментів прямого і непрямого впливу на нервову систему з метою модифікації її функціональних характеристик. Це породжує значні соціальні ризики, пов’язані зі штучним регулюванням поведінкових реакцій людини та обмеженням свободи волевиявлення. Вплив на психічну сферу людини можливий не лише у процесі прямого контакту з об’єктом, а й дистанційно. Зокрема, ведуться дослідження з розробки комп’ютерних вірусів, які, заражаючи програмне забезпечення, можуть змінювати функціонування як комп’ютера, так і користувача, через вплив на його нервову систему та психіку. Наразі відсутні належні механізми, що гарантують захист особистості від загроз, пов’язаних із порушенням безпеки психічного стану та здоров’я внаслідок неусвідомлених інформаційних впливів, зокрема штучного формування психічної залежності та маніпуляції суспільною свідомістю за допомогою спеціалізованих засобів впливу. Сугестивні технологіі ̈ є проявом таких впливів. Варто розглянути такі поняття маніпулятивного впливу, як інформаціи ̆нии ̆ вплив, інформаціин̆ о- технічнии ̆ вплив, інформаціи ̆но-психологічнии ̆ вплив, сугестія (навіювання). Інформаціи ̆нии ̆ вплив розглядається як систематичне і цілеспрямоване використання спеціалізованих інформаційних засобів і технологій, спрямованих на внесення деструктивних змін у свідомість окремої особистості, соціальних груп чи населення (корекція поведінкових реакцій), а також на інформаційно-технічну інфраструктуру об’єкта впливу чи фізіологічний стан людини. Інформаційний вплив поділяється на інформаційно-технічний та інформаційно-психологічний компоненти. Інформаціи ̆но-технічнии ̆ вплив (ІТВ) – цілеспрямований вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру об’єкта, спрямований на забезпечення необхідних змін у її функціонуванні, таких як припинення роботи, несанкціонований доступ до інформації та її спотворення, програмування на виникнення помилок, зниження швидкості оброблення даних тощо, а також на фізіологічний стан людини. Інформаціи ̆но-психологічнии ̆ вплив (ІПсВ) передбачає цілеспрямоване впливання на свідомий та підсвідомий рівні як окремих осіб, так і населення загалом з метою корекції їх поведінкових моделей та світоглядних установок. Основними прийомами ІПсВ виступають переконання та навіювання. Переконання орієнтоване на активізацію самостійного осмислення реальності суб’єктом впливу і базується на застосуванні системних методик (алгоритмів), що структуровано спрямовують цей процес: - раціональна структура аргументації повинна відповідати рівню розумового сприйняття суб’єкта впливу; - для досягнення ефективності переконання необхідно базуватися на достовірній інформації, що вже є у розпорядженні об’єкта впливу; - для підвищення переконливості інформація має бути представлена у вигляді узагальнених та систематизованих тверджень; - переконання повинно включати логічно послідовні та несуперечливі конструкції; - Фактична інформація, що подається об’єкту впливу, має супроводжуватися відповідним емоційним насиченням для посилення її впливовості. Навіювання, у свою чергу, орієнтується на осіб із низьким рівнем критичного аналізу інформації, для яких характерні такі риси: - систематичне і навмисне впровадження; - чітка і цілеспрямована ідентифікація цільової аудиторії навіювання із врахуванням її соціально-психологічних, національних та інших ключових характеристик; - відсутність критичного осмислення інформації з боку цільового об’єкта; навіювання базується на сприйнятті отриманих даних як беззаперечних інструкцій до дії без проведення логічного аналізу; - чітке та однозначне формулювання запропонованих дій; суб’єкту впливу необхідно надати точні інструкції щодо конкретних реакцій і поведінкових моделей, що відповідають поставленим цілям. Навіювання або сугестія – це процес цілеспрямованого впливу на психіку людини, що характеризується зниженням рівня свідомого контролю та критичної оцінки отриманої інформації. При цьому навіяний зміст сприймається без потреби в глибокому особистому аналізі чи оцінці мотивації до дії. Основна суть навіювання полягає у впливі на емоційно- чуттєву сферу індивіда, що через неї безпосередньо впливає на його волю і розум. Навіювання є фундаментальним механізмом маніпуляції свідомістю, що виступає як пряма інтервенція у психічне життя особистості. Маніпулятивний вплив здійснюється таким чином, щоб навіяні думки, уявлення та образи проникали в сферу свідомості та закріплювалися там у вигляді беззаперечних, прийнятих як аксіоми даних. Це досягається шляхом заміщення активного ставлення психіки до інформації навмисно викликаною пасивністю сприйняття, що характерно для релігійних текстів, які використовують розсіювання уваги великою кількістю інформаційного матеріалу, активну форму подачі та штучне підвищення престижу джерел. Інформаційно-психологічний вплив (ІПсВ) спрямовується на індивідуальну або колективну свідомість з використанням інформаційно- психологічних та суміжних засобів, що призводить до трансформації психічних процесів, зміни світогляду, думок, міжособистісних відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів і стереотипів. Основною метою ІПсВ є формування визначеного типу реакції, поведінки (активної чи пасивної) особистості, що відповідає поставленим завданням впливу. Слід усвідомлювати, що ступінь сприйнятливості до навіювань варіюється серед індивідів. Психологічні дослідження вказують на те, що рівень навіюваності визначається низкою факторів, до яких відносяться: невпевненість у собі, тривожність, знижена самооцінка, підвищена вразливість та недостатній розвиток логічного мислення. До основних прийомів мовної сугестіі, які використовуються для ведения маніпуляцій, належать: - Використання чітких, конкретних і образних ключових слів, зміст яких легко візуалізувати, оскільки це істотно посилює ефективність навіювання. Натомість застосування абстрактних або загальних термінів значно знижує його вплив. Наприклад, слова чи фрази на кшталт: «премія», «резерв на посаду», «навчання на курсах», «ножиці», «спокійно», «догана», «відпочинок» миттєво формують уявні образи в свідомості адресата. У протилежність цьому, такі поняття, як «отже», «в результаті», «кон’юнктура», «реалізація», «устаткування», «ексцес» не мають чітких візуальних асоціацій і тому є менш сприйнятними для навіювання. - Уникання використання заперечних частинок «ні» та «не» є важливим для підвищення ефективності впливу, оскільки психіка людини природно реагує на них опором, настороженістю та сумнівами. Наприклад, вислови «Прийняття цього рішення нам не нашкодить» і «Прийняття цього рішення може нам допомогти» демонструють, що відмова від заперечень сприяє більш позитивному сприйняттю» [16, 137]. Одним із найефективніших інструментів сугестії виступає мовна динаміка. До ключових технік мовної динаміки, що сприяють посиленню впливовості мови, належать: м’якість та силу голосу, варіативність інтонацій, використання пауз і підвищений темп мовлення. Зазначається, що цей засіб має особливо високу ефективність серед осіб з високим інтелектуальним потенціалом, що сприяє посиленню їхньої довіри до маніпулятора [60, 28]. Мовна сугестія є досить сильним, хоча i неоднозначним інструментом маніпулятивного впливу. Існують різні підходи до аналізу вербального впливу: частина з них зосереджується на базових рівнях мовлення, таких як фонологічний. З позиції відкритої (прямої) сугестії, яка спирається на специфічну соціально-психологічну функцію сугестора, особливого значення набувають інші мовні рівні, зокрема використання наказових форм дієслова. Оскільки процеси аналізу та синтезу відбуваються одночасно в текстовій продукції сугестивного змісту, необхідно розглядати не протиставлення планів вираження і змісту впливу, а концепцію формозмісту – інтеграції змістової форми та формального змісту у єдине ціле [1, 98]. Нейролінгвістичне програмування (НЛП) – ще один маніпулятивний метод. Воно включає комплекс психотехнік, вербальних та невербальних прийомів, які забезпечують ефективну комунікацію з людьми, а також вплив на їхню поведінку та керування діями з метою реалізації інтересів суб’єкта маніпуляції. У досвіді людини немає нічого, окрім зорових образів, звуків i відчуттів. Відповідно, кожен із нас має свій унікальний підхід до формування уявлення про навколишній світ: в образах, звуках чи в почуттях і відчуттях. Існує три загальних типи сприйняття реальності. Перший тип сприйняття – візуальний. Особи з цим типом сприймають і структурують свій досвід та мислення переважно через зорові образи. Для них характерне гасло: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Другий тип – аудіальний, для якого світ уявляється та описується через слухові образи. Третій тип – кінестетичний, при якому світосприйняття базується насамперед на відчуттях і емоційних переживаннях [60, 30]. Інколи до таких каналів сприйняття додають інші субмодальності. Так, ольфакторіальна субмодальність є різновидом кінестетичної, але з ухилом не на тактильні відчуття, а на запахи. Інший вид кінестетичного каналу сприйняття – густаторіальна субмодальність із концентрацією уваги на смакових відчуттях. Досить рідкісним каналом сприйняття є дігітальна субмодальність, за якої люди намагаються сприймати світ не за своїми відчуттями, а з позицій абсолютної логіки. Наведемо приклад сприйняття у різних субмодальностях. Реакція на фразу «Це – новий телефон». - Візуал: «Я бачив його в рекламі». - Аудіал: «Я чув, що він – топ продажів». - Кінестетик: «Який він приємний на дотик». - Ольфакторіал: «Відчуваю, що я від вас із пустими руками не піду». - Густаторіал: «Він мені до смаку». - Дігітал: «Які в нього функції? Яка камера? Скільки він коштує?» Спроби застосування усіх репрезентативних систем набувають дедалі ширшого поширення у процесах впливу на прийняття рішень під час спілкування. Із позиції НЛП, у повідомленні, яке необхідно донести до об’єкта, необхідно використовувати три основні системи сприйняття. Варто також ураховувати те, що мозок людини сприймає слова двояким способом: раціонально-логічним та емоційно-образним. Зважаючи на цю особливість людського мозку, сьогодні політичні діячі для впливу на широкі маси населення використовують такі прийоми: 1. Прийом «віддзеркалення», що полягає у відтворенні об’єктові його зорових, мовних та лінгвістичних характеристик. Сюди відносимо дзеркалення пози й рухів, копіювання дихання, підстроювання по голосу тощо. У результаті формується позитивний емоційний фон спілкування, що сприяє зняттю захисних бар’єрів. 2. Прийом «емоційного спонукання» полягає у створенні у виборця позитивного ставлення до кандидата шляхом емоційного впливу на ситуативно представлені риси характеру та емоції. 3. Прийом «накладення субмодальностей» передбачає внесення у мовлення певних мовних характеристик, які сприяють формуванню сприятливого комунікаційного середовища. 4. Прийом «якоріння пікового досвіду» полягає у систематичній фіксації моментів максимального емоційного напруження виборця. У стані емоційного збудження значно знижується критична оцінка інформації, що створює сприятливі умови для передачі та впровадження додаткових впливових повідомлень. 5. Прийом «метафоризації» полягає у створенні у виборця уявлення про новий досвід шляхом використання метафоричних образів для його опису [60, 29]. 1.2.3. Методи маніпулятивного впливу в сучасних засобах масової інформації Поняття інформаціин̆ ого суспільства стало невід'ємною складовою сучасної світової системи координат. В інформаційній сфері зберігаються незавойовані простори, що обумовлює активний пошук нових комунікативних засобів, а також розвиток маніпулятивних методик і сугестивних технологій, які безпосередньо пов’язані з прагненням здійснювати глобальний вплив на окремі мережеві спільноти та покоління в цілому. Комплексної теорії інформаційного суспільства наразі не розроблено, що зумовлено, перш за все, міждисциплінарним характером досліджень, у яких задіяні різні наукові галузі, зокрема соціологія, теорія комунікації, соціолінгвістика, психолінгвістика та інші. Відтак теоретичні напрацювання у цій сфері мають інтегративний та міждисциплінарний характер [38, 112]. У сучасному суспільстві маніпуляції масами за допомогою 3MI виявляються найбільш дієвими за сугестивним впливом на аудиторію. До сугестивних методів впливу в 3MI належать: 1. Принцип першочерговості. Суть даного методу ґрунтується на особливості психіки людини сприймати інформацію, що потрапила на обробку свідомістю першою, як правдиву. Пізніше людина може отримати більш достовірну інформацію, але у неї виникатиме недовіра до цієї інформації, оскільки підсвідомість буде посилати у свідомість імпульси про достовірність інформації, отриманої першою. 2. «Очевидці подій». Цей досить поширений обманний прийом застосовується з метою впливу на аудиторію. Знаходяться фіктивні очевидці подій, котрі зі щирістю повідомляють інформацію, завчасно передану їм маніпуляторами, видаючи її за свою власну. 3. «Створення образу ворога». Подібний метод маніпулювання належить до найуспішніших. Шляхом штучного створення загрози i внаслідок нагнітання напруги, маси уже з самого початку занурюються у стан, схожий зі зміненими станами свідомості (3CC). Як наслідок, людьми легше управляти, оскільки необхідність виконання наказів диктується власною безпекою індивідів. Супутньо також формується позитивний імідж представників влади. 4. «Емоційний заряд». У процесі життя людина вибудовує певні захисні бар’єри, щоб не отримувати небажану для себе інформацію. Подібне є можливим, коли мозок створює захисні механізми. Щоб обійти такий бар’єр, маніпулятивний вплив повинен бути спрямованим на почуття. «Зарядивши» потрібну інформацію необхідними емоціями, стає можливим подолання бар’єру у свідомості індивіда. Це викликає у нього сплеск емоцій i змушує хвилюватися. 5. «Нагнітання атмосфери». Внаслідок споживання підготовленого сенсаційного матеріалу, психіка індивіда не має достатньо часу, щоб зреагувати адекватно ситуації: створюється ажіотаж, значно знижується критичність цензури психіки реципієнтів, як результат – маніпулятори досягають бажаного. 6. Ефект «інформаційного штурму». Маніпулятори використовують способи, спрямовані на невмотивовано велику кількість інформації, що подаеться аудиторії. Унаслідок цього, серед потоку непотрібної інформації втрачається істина. 7. Однобокість висвітлення подій, коли можливість висловитись надається лише одній стороні процесу. Таким чином, досягається прихований маніпулятивний ефект, і зацікавленим у брехні маніпуляторам удається приховати правду. 8. Повторення. Цей спосіб передбачає багаторазове повторення певної інформації, щоб вона «засіла» в пам’яті аудиторії i в подальшому була нею використана [57, 18]. Існує також інші дієві методи впливу на свідомість мас. Їх дієвість залежить від майстерності застосування та від ступеня сприйняття аудиторією. 1.3 Виявлення маніпуляцій та нейтралізація їхнього впливу Причини маніпуляції можуть бути різноманітними. Очевидно, що маніпуляція характеризується як процес, у якому відбувається цілеспрямований взаємний вплив суб’єктів із різними, часто протилежними інтересами. У цьому контексті виникають ситуації зіткнення суперечливих намірів або конфлікту між особистими бажаннями та встановленими соціальними чи культурними нормами. З одного боку, це проявляється у розбіжностях на кшталт: «я прагну до одного, тоді як інша сторона діє інакше» або «я планую діяти за власним сценарієм, але це може викликати незадоволення у партнера». З іншого боку, йдеться про класичне протиставлення «бажання — заборона» [4, 6]. У більшості випадків людина шукає способи задовольнити власні потреби, водночас підтримуючи позитивний соціальний імідж, уникаючи конфліктів, образ, негативної реакції або погіршення міжособистісних стосунків. Маніпулятори та їхні жертви нерідко об’єднані підсвідомим прагненням взаємно використовувати одне одного для досягнення власних цілей [60, 16]. Відповідно, існування обох учасників маніпулятивного впливу – маніпулятора та адресата – передбачає процес взаємодії, який відбувається за певними сценаріями з розподілом ролей, зручних для кожної зі сторін. Разом з тим, існує очевидна потреба у виявленні й нейтралізації будь- якого маніпулятивного впливу, особливо якщо він носить деструктивний характер. Маніпуляції найчастіше носять таємний характер, тому не завжди відразу можна визначити факт ïxнього існування у певній ситуації. Однак, вивчаючи дії опонента, колеги чи політичного лідера, маніпулятивний вплив можна виявити. Існує безліч сигналів, які свідчать про наявність маніпуляцій. Найбільш поширеними серед них є: - Дисбаланс у розподілі відповідальності за здійснення дій та прийняття рішень проявляється в ситуаціях, коли адресат раптово відчуває зобов’язання виконати певні дії або, навпаки, утриматися від них. - Деформація балансування елементів ситуації характеризується подачею інформації у нестандартній формі та відволіканням уваги на другорядні деталі. - Невідповідність інформації, що передається різними комунікаційними каналами, проявляється, зокрема, у несумісності між вербальними та невербальними сигналами співрозмовника, політичного чи іншого публічного діяча. У разі, якщо адресат володіє знаннями щодо специфіки невербальної поведінки, виявлення такої невідповідності не становить значних труднощів. - Прагнення стереотипізувати поведінку адресата дії. Найчастіше це проявляється як звернення до деяких рольових чи статусних позицій, звичок, ритуалів [4, 88]. Маніпулятивні дії можна виявляти також через аналіз власних відчуттів. Окрім очевидних ознак, необхідно звертати увагу на так звані передчуття як прояви несвідомого захисту, котрі, на жаль, здебільшого усвідомлюються особою вже після того, як маніпулятивна дія відбулася. До категорії несвідомих механізмів захисту належать: - незрозуміле роздратування; - відчуття тиску на свій авторитет; - зміна фонового емоційного стану, що проявляється у підвищеній напрузі, агресивності або метушливості [56, 119]. До основних внутрішніх сигналів, що свідчать про спробу маніпулятивного впливу, належать: - часте і свідомо ініційоване маніпулятором виникнення психічних автоматизмів у адресата, що проявляються у автоматичних, неконтрольованих реакціях останнього; - стан звуження свідомості, що характеризується обмеженням спектра обговорюваних тем чи ідей, а також заміною стратегічних, довгострокових цілей на ситуативні, тимчасові завдання [60, 32]. У відповідь на порушення психологічних меж, яке становить загрозу цілісності особистості чи її індивідуальній специфіці, у контексті міжсуб'єктної конфронтації активізується захисний механізм. Цей механізм визначається як психологічний захист, тобто застосування суб'єктом психологічних засобів для усунення чи нейтралізації потенційних збитків [71]. Психологічний захист класифікується за суб'єктом застосування та спрямованістю впливу на дві основні форми: внутрішньоособистісні та міжособистісні, а також на специфічні й неспецифічні механізми. Внутрішньоособистісні механізми захисту формуються в процесі внутрішньої конфронтації відносно автономних структур особистості, таких як окремі бажання, навички, накопичений досвід чи самооцінка. Кожна з цих субструктур суттєво впливає на внутрішній світ індивіда та визначає специфіку його зовнішньої поведінки. Міжособистісні форми захисту актуалізуються в умовах міжособистісного протистояння, де учасники комунікації, будучи носіями взаємовиключних прагнень, неминуче стикаються з конфліктами, що провокують захисні реакції [60, 31]. Специфічні механізми психологічного захисту орієнтовані на усунення загроз з чітко визначеними характеристиками, подібно до процесу розв’язання проблем у типових ситуаціях. Вони передбачають пошукові дії щодо стандартних, повторюваних ризиків, що з часом можуть автоматизуватися та перетворитися на стереотипні звички, забезпечуючи детальний когнітивний аналіз загрози з формуванням конкретних образів і відчуттів. Неспецифічні механізми захисту реагують переважно на сам факт наявності небезпеки, фокусуючись на загальних параметрах комунікативної ситуації. Цей тип захисту схильний до стереотипізації та узагальнення, що прискорює реакцію за рахунок активації базових психічних автоматизмів як відповіді на ключовий тригер-загрозу, з подальшим швидким емоційним оцінюванням її інтенсивності [44, 316]. Аналіз форм, методів та технологій маніпулятивного впливу свідчить про те, що сучасна особа та суспільство в цілому не здатні забезпечити абсолютний захист від усіх цільових маніпуляцій. Водночас виявлення та нейтралізація найагресивніших і найочевидніших впливів залишається реальним завданням. Для протидії персональним маніпуляціям необхідно систематично контролювати цілісність власного «Я», звертати увагу на інтуїтивні сигнали та співставляти їх із зовнішніми проявами поведінки опонента. Загалом, існують численні способи захисту від особистісних і масових маніпуляцій, але всі вони ґрунтуються на комбінації шести фундаментальних захисних установок, а саме: відходу, вигнання, блокування, управління, завмирання та ігнорування. Висновки до розділу 1 Розглянувши специфіку дослідження феномена маніпуляції в сучасній науковій парадигмі, можемо зробити такі висновки: 1. Маніпуляції різних видів є невід’ємною частиною найважливіших сфер життя суспільства – політичної, економічної, релігійної, а також сфери повсякденного життя. 2. Маніпуляція є різновидом психологічного впливу, спрямованого на психічні структури особистості та має переважно таємний, прихований характер. Об’єктом маніпуляції є свідомість людини. 3. Маніпулятивний вплив здійснюється за допомогою різноманітних способів. Для позначення цих способів використовують такі терміни, як прийом, метод, техніка, технологія. Ці терміни найчастіше вживаються як синонімічні. До найпоширеніших методів маніпулювання належать: лінгвістичне маніпулювання, нейролінгвістичне програмування i мовна сугестія. У межах кожного методу маніпулятивного впливу виділяють багато прийомів, стратегій i технік. 4. Присутність тієї чи тієї маніпуляції у конкретній ситуації можна виявити, вивчаючи дії опонента, колеги, політичного чи іншого суспільного лідера. Існують різні способи, методи i прийоми виявлення маніпулятивного впливу. Найпоширеніші з них спираються на накопичений досвід та прислуховуються до власного внутрішнього відчуття. 5. Одним із головних засобів нейтралізації маніпуляцій є логічна аргументація. Ïї доповнюють «метод Сократа», метод «контрпастки» i спосіб «зворотного удару». Важливими для нейтралізації порушення принципу безпеки психічної цілісності є демонстрація i підкреслення власної позиції. Маніпуляції є своєрідною перевіркою стійкості психіки людини, її волі, духовної сили, впевненості у собі та своїх діях. РОЗДІЛ 2. ЛІНГВІСТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НА РЕЦИПІЄНТІВ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ 2.1 Жанри публічних виступів Однісю з головних функцій мови є комунікативна функція, тобто функція спілкування. Публічні промови являють собою спеціалізовану форму комунікації, за якої оратор звертається до аудиторії з метою інформування, переконання, розваги чи стимулювання дій. Ця компетенція має ключове значення в багатьох галузях, охоплюючи бізнесову діяльність, політичну сферу та мистецьку практику. Виступаючи публічно, людина виражає та утверджує себе, а також впливає на інших. Публічний виступ має багато особливостей, які слід враховувати мовцям для досягнення максимального ефекту сприйняття i впливу на реципієнтів. Публічні виступи можна класифікувати згідно різних критеріїв: - За метою. У свою чергу, такі виступи діляться на інформативні промови, орієнтовані на донесення фактів, даних чи ключової інформації; переконувальні доповіді, призначені для зміни думок, переконань чи установок аудиторії; розважальні виступи, мета яких – забезпечити емоційне задоволення слухачів, наприклад, через гумористичні монологи чи стендап. - За формою. Тут маємо усне мовлення – виступ перед аудиторією; презентацію, яка використовує слайди, графіки та іншу візуальну підтримку для демонстрації ключових положень; дискусію як інтерактивний обмін думками, аргументами та позиціями з слухачами чи співучасниками. - За характером виступу класифікують: офіційні промови, що реалізуються в рамках регламентованих подій (конференції, наради, церемонії); неформальні доповіді, які проводяться в невимушеній обстановці (вечірки, товариські зустрічі). Публічні виступи реалізуються в різноманітних контекстах, таких як бізнесова сфера, політична діяльність, освітній процес, релігійна практика та розважальна галузь. Незалежно від специфіки формату, вони вимагають від оратора високого рівня впевненості, ретельної підготовки та майстерності ефективної комунікації з аудиторією. Згідно змісту, мети, особливостей виголошення та контексту публічні виступи поділяють на доповіді, промови, лекції, бесіди i репортажі. Доповідь становить одну з найпоширеніших форм публічних промов, характеризуючись висвітленням проблем, що вимагають негайного розв'язання, та гострою проблематикою. Вона відіграє ключову роль у системі зв'язків із громадськістю. Це проявляється, наприклад, у повідомленні своєї точки зору на проблему, у висловленні наукової та громадянської позиції тощо. Розрізняють ділові, звітні, політичні та наукові доповіді. Ділова доповідь передбачає систематичний виклад ключових питань із відповідними висновками та рекомендаціями. Її зміст орієнтований на аудиторію, яка готова до адекватного сприйняття, аналізу та колективного вирішення поставлених завдань. Оптимальна ефективність забезпечується за умови попереднього ознайомлення учасників зібрання з матеріалами доповіді. Звітна доповідь присвячена об'єктивному представленню фактів діяльності керівника, депутата, організації чи підрозділу за визначений період. Підготовка такого документа передбачає чітке визначення мети, характеру та завдань, добір аргументованих даних, статистики, цифрових показників, переконливих прикладів та релевантних цитат [58, 167]. Промова являє собою усний публічний виступ, спрямований на передачу ключової інформації та цілеспрямований вплив на інтелект, емоції та волю аудиторії [7, 623]. Для промови є характерними логічна послідовність, емоційна насиченість та імпульсивність. Промови поділяються на мітингові, агітаційні, ділові та ювілейні. Мітингова промова зазвичай присвячена суспільно важливої проблематики та виконується у формі стислого, емоційно насиченого виступу, орієнтованого на миттєве сприйняття аудиторією. Метою мовця, котрий виступає з мітинговою промовою, полягае у виявленні нових, нестандартних аспектів теми, з тим, щоб змусити слухачів переосмислити знайомі факти та реалії. Ефективність такого виступу визначається індивідуальним стилем мовця та його майстерністю у стратегічному застосуванні вербальних і невербальних засобів впливу [68]. Агітаційна промова поєднує ключові елементи мітингової промови. Оратор, акцентуючи на актуальних суспільно-політичних питаннях, систематично формує свідомість аудиторії, мотивує до конкретних дій, зайняття чіткої громадянської позиції та трансформації наявних поглядів. У ній висвітлюються контроверсійні теми з метою пропаганди ідей, переконань і теорій для їхньої подальшої практичної аплікації. Ділова промова вирізняється стислістю викладу, критичним аналізом, полемічністю та ґрунтовною аргументацією фактів. На противагу мітинговій та агітаційній промовам, вона апелює переважно до логічного сприйняття, а не емоційного. Її повне розуміння можливе лише в контексті конкретної проблеми, що розглядається на зібранні [11, 43]. Ювілейна промова присвячується конкретній даті, пов’язаній із вшануванням особи чи колективу, святкуванням досягнень організації, установи чи закладу. Незважаючи на невимушений стиль викладу, її форма та зміст відповідають високим морально-етичним стандартам [72, 765]. За формою, контекстом і майданчиком проголошення розрізняють: 1) громадсько-політичні промови (лекції з актуальних суспільно- політичних питань, мітингові виступи, агітація на виборах, звітні доповіді, політичні рев’ю); 2) академічні промови (наукові доповіді, диспути, освітні лекції); 3) урочисті промови (ювілейні доповіді, вітальні слова, тости). Кожен тип промови виконує чітко визначену функцію: інформування аудиторії, формування переконань чи створення бажаного емоційного настрою [34, 219]. Лекція виступає однією з провідних форм передачі знань. Вона передбачає усне систематизоване викладення наукового, освітнього чи науково-популярного матеріалу з метою роз'яснення складних тем. Розрізняють такі типи лекцій: навчально-програмні, вступні-настановчі, оглядові та спеціалізовані. Навчально-програмні лекції забезпечують структурований аналіз окремої наукової галузі з обов'язковим оглядом літератури, коментарями та акцентом на невирішені наукові виклики. Вступні настановчі лекції орієнтовані на знайомство аудиторії з предметом дисципліни, її ключовими аспектами та стимулювання інтересу до глибшого вивчення. Оглядові лекції проводяться після завершення курсу для консолідації набутих знань та мотивації до самостійних досліджень запропонованої тематики. Спеціалізовані лекції фокусуються на вузьких наукових напрямках чи окремих дослідженнях. Як академічний жанр публічних виступів, лекція вимагає суворої офіційності та наукової стислості викладу [35, 221]. Бесіда становить структуровану форму комунікації, спрямовану на обмін ідеями, відомостями та емоціями, з одночасною стимуляцією партнерів до конструктивної взаємодії та впливу. За критерієм мети та змісту розрізняють ритуальні, глибинно-особистісні та ділові бесіди. Ритуальні бесіди передбачають дотримання встановленого вербального етикету та типові для церемоніальних обрядів і традицій будь- якої соціальної спільноти. Глибинно-особистісні бесіди забезпечують реалізацію гуманістичних принципів комунікації та моральних імперативів у взаємодії близьких суб’єктів. Ділові бесіди фокусуються на обговоренні конкретних завдань, де індивідуальна бесіда як діалог двох учасників сприяє гармонізації позицій, формуванню довіри та досягненню взаєморозуміння. Репортаж – це жанр журналістики, матеріал, у якому читачам пропонується наочне уявлення про подію через оптику журналіста (очевидця або діючої особи). Репортаж має на меті оперативно, в яскравій формі, з подробицями повідомити про найважливіші та найцікавіші події [73, 321]. Щоб публічний виступ вплинув на аудиторію, він має відповідати певним вимогам. Першза все, це чітка структура – вступ, основна частина та висновки. Вступ є зачином до обраної теми. Він мусить бути лаконічним i певною мірою інтригуючим. Головне завдання вступу – привернути увагу аудиторії та зацікавити її. Основна частина містить послідовне розкриття теми з урахуванням усіх причинно-наслідкових зв’язків. Висновки займають близько 5% часу й обсягу всього виступу. Вони мають логічно випливати зі змісту та узагальнювати сказане [58, 98]. Публічний виступ передбачас: виклад суті певного питания, акцентування уваги на основному, висловлення мовцем власної позиції й оцінки (якщо це доречно), підкреслення значущості, важливості й актуальності питания, підкріплення доказів прикладами (посиланнями на джерела). Оратор має бути готовим до запитань слухачів, будувати свої відповіді коректно, виважено i лаконічно. Деякі публічні виступи не готуються завчасно, а є спонтанною реакцією на певну проблему. У таких випадках промовець може порушити одне-два питания чи надати на них конкретну відповідь. Адресувати відповідь слід не тому, хто поставив запитання, а всім присутнім. Кожен публічний виступ передбачає обізнаність, компетентність, зацікавленість та переконливість мовця у темі, яку він намагається донести до аудиторії [58, 111]. Ю. Маковецька-Гудзь зазначає, що в сучасній науковій літературі концепція «презентації» традиційно інтерпретується у двох вимірах: по- перше, як публічний дискурс перед масштабною аудиторією з акцентом на переконувальні та впливові стратегії; по-друге, як комунікативний акт, що презентує інноваційну ідею, її аргументацію, актуальні дані та матеріали для подальшої дискусії й осмислення. Ця форма передачі інформації реалізується як із застосуванням різноманітних технічних засобів, так і без їхнього залучення. Мультимедійна презентація є одним із найпоширеніших сучасних форматів. Технології мультимедіа в таких презентаціях забезпечують динамічне регулювання інформаційного потоку, інтерактивність та безпосередній доступ до контенту. Вона слугує каркасом публічного виступу, визначаючи його логічну архітектуру [31]. Науковці констатують умовний характер класифікації медіатекстів за жанровими та груповими критеріями, проте чіткі жанрологічні концепції становлять обов’язкову передумову як для творчої реалізації авторів, так і для засвоєння аудиторією медіаконтенту різноманітних стратегій інтерпретації та репрезентації реальності. 2.2 Ораторське мистецтво як інструмент впливу на аудиторію Ораторське мистецтво як явище з’явилось із виникненням суспільства як такого. Слово як засіб вираження процесів життєдіяльності людини та дієвий інструмент впливу на оточуючих через спілкування стало основою в утвердженні могутності людини. Саме слово узагальнює й утверджує поступ суспільства, стаючи запорукою його прогресу [36, 22]. На початкових стадіях еволюції цивілізації домінування волі одного індивіда над іншим реалізувалося несвідомо через формулювання прохань чи безпосереднє артикулювання потреб. У той період риторичні техніки переконання не вирізнялися серед інших проявів внутрішньої активності людини, що транслювалася невербальними жестами, мімікою, вокальними сигналами чи вербальними конструкціями. Із прогресом людського суспільства сформувалася стійка вимога до лексичних засобів із переконувальним потенціалом, що кардинально відмежувало їх від звичайного вираження когнітивних позицій [8, 46]. Поняття «риторика» етимологічно веде походження від давньогрецького терміну rhetorike, що позначає науку про майстерність публічних виступів та мистецтво переконливого красномовства [71]. Риторика є науковою дисципліною, що вивчає закономірності зародження, передачі та сприйняття гарної мови та якісного тексту. Вважають, що риторика зародилася в Стародавній Греції, де публічне слово мало велике суспільне значення. В умовах тогочасного суспільного ладу, виникла необхідність та можливість безпосереднього впливу на розум i волю людей за допомогою слова оратора. Античні ритори, найвідомішими з яких були Демосфен, Цицерон, Квінтіліан, Арістотель, Платон, Ісократ, Есхіл, Лісій та Філократ, виступали із трибун сенату, на засіданнях, форумах, у судових процесах. Ïxні промови мали вплив на великі аудиторії слухачів i яскраво демонстрували, що сила слова може бути могутнішою за будь-яку зброю [67, 145]. Манера виступу кожного античного оратора відрізнялися одна від одної, були унікальними. Так, Демосфен підкріплював свої промови фактичним матеріалом та особистими спостереженнями. Його мова відзначалась динамікою, переконливістю, чіткою аргументацією. Демосфен артистично тримався під час своїх виступів. Дотепер збереглися тридцять промов цього оратора, кожна з яких не є імпровізацією, вона – результат наполегливої праці, яка полягала у вдалому формулюванні теми, її розвитку, схематизації плану виступу та ретельному доборі виразів [60, 39]. Інший оратор, Цицерон, мав стиль висловлювання, за якого він як оратор здавався простим і водночас запальним. Його промови характеризувались мелодійністю та ритмічністю. Для них були характерні оклики, повторення, іронія та градація. У деяких промовах він майже не вживав сполучників. Цицерон гармонійно інтегрував теоретичні засади з практичним застосуванням, майстерно реалізовуючи абстрактні концепції у своїй діяльності. Для нього взірцем оратора слугувала високоосвічена особистість, що володіє знаннями з літератури, історії, права, філософії, досконало опановує піднесений стилістичний рівень та усвідомлює ефект ритмічних структур на сприйняття аудиторії, вміє змусити слухачів сміятися чи плакати – може володіти душами людей. Спираючись на канони риторичного мистецтва Цицерона, видатний оратор Квінтіліан розробив новаторську систему риторичної освіти, викладену у дванадцяти книгах методичних рекомендацій [14, 436]. Теорію ораторського мистецтва розробляли також Платон i Арістотель. Платон наполягав, що красномовство повинно бути прагматичним, лаконічним, некорумпованим, правдивим та морально бездоганним. Особливу критику філософ спрямовував проти судових ораторів, оскільки вони, на його переконання, порушували вищевказані принципи ораторського мистецтва [14, 654]. У своїх творах Платон описував силу й могутність оратора, який володіє словом, що зцілює душі. Арістотель аналізував риторику з філософської перспективи, акцентуючи на її етичних та естетичних аспектах [60, 40]. Стародавні Греція та Рим у період демократичного піднесення перетворилися на осередок риторичного та ораторського мистецтва. Динаміка життя полісів передбачала професіоналізм у численних сферах, де провідну роль відігравало словесне майстерство риторів, що створювали за винагороду судові промови. Публічні судові виступи перед масовою аудиторією становили фундаментальний елемент судочинства в античних демократичних суспільствах [60, 65]. Дослідники припускають, що перші методичні рекомендації для майбутніх публічних ораторів походять від сицилійських риторів Тісія та Корка. Вони містили поради щодо структурування промови на основні сегменти (вступ, основну частину, заключну) та добору переконливих аргументів [67, 221]. Деякі з промов софістів, а також ораторів Горгія та Ісократа теж слугували своєрідними посібниками для риторів [14, 69]. Риторика сформувалася в античну епоху як систематичний аналіз принципів майстерного прозового дискурсу, що в тогочасному суспільстві поступалося за престижем поетичному, художньому слову. Водночас поряд з поетами, орієнтованими на високі теми, були й оратори, котрі виступали перед різними аудиторіями з промовами на суспільно-політичні теми, намагаючись, за допомогою вдало підібраних слів, вплинути на людей. У наш час, культура масової комунікації наклала відбиток на тематику i стиль виступів ораторів. Сучасна масова культура та ораторське мистецтво значним чином спрямовані на утвердження особистості людини. Кожен сучасний оратор першочергово намагається самоствердитися. Саме тому промовці завжди намагаються переконати слухачів у своїй незаперечній першості. Особливо яскраво це проявляється у політичних, ділових та релігійних промовах, а також під час рекламних кампаній. У таких випадках оратори говорять саме те, що від них хочуть почути. Ïxні промови орієнтовані на потреби та емоції слухачів. Особиста думка оратора має другорядне значення. Найвищих досягнень у сфері красномовства XX століття досягли оратори-пропагандисти, які популяризували американський спосіб життя та світогляд, що ґрунтувалося на принципах філософії прагматизму й позитивізму. Найвідомішими серед них були Дейл Карнегі та Наполеон Гілл. Д. Карнегі у своїх творах систематизував методи становлення комунікабельною особистістю, встановлення дружніх контактів, розв'язання конфліктів, збору та обробки фактичного матеріалу для промов, а також техніки ефективних публічних виступів [63, 155]. Н. Гілл у праці «Думай і збагачуйся» аналізував сутність успіху та харизми. Він наголошував на необхідності чіткого усвідомлення особистих амбіцій. За Гіллом, фундаментальними чинниками досягнень слугують прагнення, переконання, автосугестія, знання, креативність, стратегічне планування та непохитна воля [62, 78]. Сьогодні риторику як науку поділяють на класичну та сучасну. Класична риторика досліджує універсальні методи переконання, базовані на структурованій логіці доведень, мистецтво їх виявлення, компетентність у логічній аргументації та принципи художньої мови [35, 401]. Сучасна риторика являє собою доктрину та мистецтво створення результативного, раціонального, переконливого й узгодженого дискурсу. Об'єктом аналізу слугують універсальні патерни комунікативної активності, що проявляються в різноманітних контекстах взаємодії та професійних доменах, а також стратегії їхнього практичного застосування для конструювання високоефективних повідомлень. Результативність комунікації характеризується мінімальними втратами при трансмісії від оратора до реципієнта інформації понятійного, оцінного та аффективного характеру. Раціональність дискурсу забезпечується його відповідністю стратегічним намірам комуніканта. Переконливість мовлення полягає в активації когнітивних і емоційних ресурсів аудиторії, що спонукає до уважного сприйняття та асиміляції запропонованої світоглядної моделі. Узгодженість комунікації сприяє максимальному взаєморозумінню, мирному врегулюванню суперечностей та консолідації учасників діалогу. [1, 138]. Ораторське мистецтво є живим процесом. Тому кожен оратор повинен постійно удосконалювати свою майстерність. Адже успіх тієї чи тієї промови залежить переважно не від її змісту, а від манери виступу мовця, якостей та звучання його голосу. Ще у давні часи люди замислювались над силою звучання слів. Пізніше звучання цілої фрази пов’язували з анатомічними особливостями голосового апарату. Вважають, що оратор повинен мати чистий, дзвінкий i приємний голос. Мовець не повинен своїм голосом відволікати слухачів від змісту промови. Кожному ритору слід навчитись вільно i легко керувати диханням. Це не є легким завданням, оскільки змінити вроджені особливості голосового апарату дуже складно. Під час виступу мовцю важливо дотримуватись потрібного темпу мовлення. Талановита ораторська промова є пластичною й емоційною. Невербальні знаки також важливі. Завжди має бути узгодженість мови оратора з його невербальною поведінкою, наприклад, жестами, мімікою, одягом та зовнішнім виглядом. Невербальна поведінка мовця візуально виражає те, що у мові передається словами [42, 90]. Отже, з вищевказаного можна зробити висновок, що ораторське мистецтво дає можливість впливати на аудиторію, змінювати їï погляди, думки та дії, а також реалізувати власну волю мовця. 2.3 Комунікативні стратегії й тактики впливу у політичному дискурсі Взаємодія мови та влади знайшла вираження в політичному дискурсі, який у сучасний період привертає увагу філософів, політологів, соціологів та лінгвістів. Це зумовлено глобальною демократизацією суспільних інститутів та еволюцією мас-медіа, що забезпечили візуалізацію політичної комунікації. Політичний дискурс визначається як комплекс мовленнєвих актів у публічних дебатах та нормативні засади публічної політики, сформовані традиціями та апробовані практикою [54, 314]. Політичний дискурс інституціалізується в усній та письмовій формах комунікації. Письмова форма охоплює комплекс офіційних документів (договори, протоколи, угоди), а також публіцистичні матеріали – рубрики політичних новин у пресі, агітаційні плакати та листівки. Усна форма репрезентована публічними виступами політиків у медіапросторі (радіоефіри, телевізійні трансляції), інтерв'ю, прес-конференціях та парламентських дебатах [5, 18]. Політична промова репрезентує архетипний жанр політичного дискурсу. Цей формат виступу слугує потужним інструментом для консолідації визнання, демонстрації лідерських якостей та публічного переконання аудиторії у раціональності конкретних ідей, ініціатив чи дій через застосування інноваційних тез, аргументації, неочікуваних концепцій, емоційно забарвленого стилю, оперативної реактивності та регламентованого мовного протоколу. Публічні виступи стимулюють творчий потенціал ораторів- політиків. Політичні промови характеризуються вираженою публіцистичною гостротою, оскільки вони утверджують домінуючі ідеї, доктрини та ідеологічні орієнтири, водночас відкидаючи альтернативні позиції. Артикуляція ідеологічної платформи перед масовою аудиторією передбачає пафосний вимір, що реалізується через перифрази, компаративні конструкції, епітети, метафори, етичні антитези, риторичні заперечення, реплікацію ключових ідеологем, гіперболізацію, акцентуацію фразеологізмів, неологізми, ритмічний синтаксис та інтонаційну експресію [45, 235]. При аналізі архітектури та семантики політичної промови сучасні лінгвістичні доктрини пропонують спектр диференційованих критеріїв для її жанрової ідентифікації. Деякі науковці включають до конститутивних елементів комунікативний імператив, авторську модель, парадигму адресованості, фабулу події, детермінанти комунікативного континууму та лінгвальні параметри оформлення, тоді як інші виділяють як жанроутворюючі фактори специфіку комунікації (офіційна / неформальна), її модальність (індивідуальна / масова), стратегічну мету, чисельність учасників, архетип реципієнта (рівноправний / субординований, гендерна специфіка), наявність / відсутність апеляції до адресата, а також ступінь його реактивності чи пасивності [45, 236]. За домінуючим жанровим критерієм основної інтенції в межах політичного дискурсу розрізняють такі кластери промов: 1) ритуальні жанри (інавгураціин̆ а промова, ювілеи ̆на промова, традиціин̆ е медіазвернення); 2) орієнтаціи ̆ні жанри (партіи ̆на програма, послання президента про стан у краі ̈ні, звітна доповідь, указ, угода); 3) агональні жанри (лозунг, рекламна промова, передвиборчі дебати, парламентські дебати) [45]. У політичному дискурсі соціальна природа мови артикулюється через лінгвальні конструкції ключових суспільних подій та специфіку комунікативної парадигми, де реципієнтом виступає весь соціум. Еволюція та реалізація сучасного політичного дискурсу детермінуються суттєвим впливом мас-медіа, позалінгвальних ідеологічних детермінант (свідоме маніпулювання мовою через ідеологію, пропаганду, семантичну інтерпретацію лексичних одиниць, дискурс політиків), макросоціальних чинників (масова комунікація) та мікросоціальних факторів (феміністичний рух, етнічні активізми за права меншин) [61, 215]. Регулятивна функція мови корелює з комунікативною, охоплюючи контексти, де комунікант безпосередньо спрямовує вплив на реципієнта. Ключовою місією сучасної політичної мови слугує регулювання суспільних процесів, маніпуляція громадською свідомістю та імпозиція волі політичних еліт. Політична домінанта ґрунтується на владі сугестії, стратегічному контролі над індивідами різного етнічного, ідеологічного та конфесійного профілю. У сучасному високорозвиненому світі керування великими масами людей здійснюється не лише за допомогою зброї чи інших очевидно насильницьких методів, а й за допомогою різноманітних комунікативних стратегій, тактик та технологій. Провідним завданням будь-якої політичної комунікації є отримання й утримання влади. Тому особливого значення у виступах вітчизняних та зарубіжних політиків набувають стратегії й тактики впливу, направлені на переконання аудиторії у правильності позицій певного політичного діяча або політичної сили, їхньої переваги у порівнянні з позиціями політичних опонентів [51, 432]. Комунікативна стратегія полягає в розробці та імплементації комунікативного завдання, суть якого полягає у ефективному впливі на адресата [71]. Тактика є одночасно способом мовленнєвого впливу, сукупністю мовленнєвих засобів, і шляхом реалізації стратегії. Важливо зазначити, що у рамках єдиної стратегії можуть застосовуватися численні мовленнєві тактики [72, 1150]. У політичному дискурсі стратегія, поряд з іншими детермінантами, слугує формуванню іміджу політика. Кожен політичний діяч, як правило, обирає для себе ту чи ту «роль» та відповідну їй мовленнєву «маску» з метою маніпулювання суспільною думкою: Я – патріот своєї країни (опозиційний утікач, колишній депутат від Партії регіонів Є. Мураєв, у контексті спростування звинувачень у держзраді), I am а democrat (C.S. Lewis) [60, 51]. 3 метою впливу на людей, політичні діячі використовують три типи апелювання: логічне, емоційне та апелювання до надійності. Логічне апелювання є найсильнішим. Коли політик використовує логічну аргументацію у своїх висловлюваннях, наприклад, статистичні дані, цифри, назви країн, конкретні приклади, його промова здається більш переконливою:We were losing аn average of 400,000 jobs per month; У цьому році BBП зріс на 1,5%; Кожен десятий в Україні безробітній [60, 51]; За останні чотири роки в 14,5 разів в гривнях збільшився державний і гарантований державою борг [39]. Апелювання до емоцій, потреб, бажань та цінностей може бути могутнім засобом впливу на суспільну свідомість. Політичні діячі у своїх промовах активно використовують цю стратегію: Кожен буде отримувати достойну зарплату; Захистимо наших синів від НАТО!; Господь нам допоможе; I will always protect you from unfairness [60, 51]. Надійність політика полягає у тому, наскільки авторитетним громадськість вважає цього діяча чи політичну силу i довіряє їм. Не важливо, чи насправді політик має таку рису об’єктивно. Політики завжди намагаються підкреслити свою компетентність, харизму, динамічність, показати обізнаність з того чи того питання,. Як результат – у свідомості людей виникає думка про надійність певного політика, формується позитивне ставлення до нього. Прихильно налаштована аудиторія легко піддається впливу. Із метою створення образу надійності, політичні діячі у своїх виступах часто говорять слова, типу: Працюючи директором агрофірми, я щодня стикався з такою проблемою, Наша команда професіоналів знає, як подолати кризу, Му team know how to cope with this hard task [60, 48]. Одна з ключових стратегій політичного дискурсу — стратегія ідентифікації, що передбачає асоціацію політика з народними масами. Ефективна персуазивна комунікація формує у реципієнта переконання, що лідер є «своїм», органічно пов’язаним із суспільством індивідом. Лінгвальні інструменти реалізації цієї стратегії в американському контексті включають розмовну лексику, тоді як в українському – присвійні займенники та універсалізовані формулювання: Я, як простий українець i законно обраний Президент... ; Звертаюсь до вас зараз не як прем’єp, а як мати; Like you, I also like to walk with mу daughter [60, 49]. Стратегія посилання на невизначене джерело допомагає політикам уникати відповідальності за сказане: І’m confident that if the playing field is level, that we can compete with anybody; Experts say, one of the reasons we're having the economic success, we're having it because we cut the taxes оn the people; Більшість експертів одностайні, що криза в Україні минула; Компетентні джерела повідомляють...; Увесь цивілізований світ уже давно запровадив таку систему [60, 50]. За специфікою інформаційних трансформацій у політичному дискурсі диференціюють такі маніпулятивні стратегії: 1) референтне маніпулювання, що ґрунтується на дисторсії денотату/референта під час репрезентації реальності; 2) аргументативне маніпулювання, сутність якого полягає у деструкції комунікативних постулатів [13, 119]. Одним із видів референтного маніпулювання є фактологічне маніпулювання, яке передбачає дисторсію фактичної бази (утримання інформації, фабрикацію, гіперболізацію, генерацію референтної амбівалентності). Інструментом конструювання референтної невизначеності в сучасному американському політичному дискурсі слугують пасивні синтаксичні конструкції та еліптичні структури: That issue is being addressed; Details need to be worked out; ... undesirable discharge – not desired by whom? [71, 105] У сучасному українському політичному дискурсі референтну невизначеність створюють слова з широким значенням: Як заявив лідер УHП Юрій Kocтенкo, фахівці пapтiї могли б допомогти Уряду вирішити проблеми в економічній, фінансовій, енергетичній та гуманітарній сферах [13, 119]. Політики вдаються до складних юридичних, економічних чи військово-технічних термінів, незрозумілих масовій аудиторії, аби штучно створювати атмосферу невизначеності: The long-term budget challenge – is it really has to do with mandatory spending? UAE is а valued and strategic partner, Слід вжити ефективних антидемпінгових заходів; У минулому кварталі ми вийшли на нульове сальдо [60, 48]. Таким чином, щоб здійснювати вплив на аудиторію, українські та зарубіжні, зокрема, англомовні політики застосовують ідентичні комунікативні стратегії i тактики. Вибір різних засобів маніпулятивного впливу політиків на громадськість переслідує різні цілі: 1) Узагальнення без доказів, яке має на меті створити ілюзію загального консенсусу без фактичних підтверджень; змусити слухача відчути, що його незгода – це щось маргінальне; зменшити критичність сприйняття, підмінивши факти «відчуттям більшості». Наприклад: - «Усі знають, що…» - «Більшість людей підтримує…» - «Ніхто не сумнівається, що…» - «Експерти говорять…» 2) Маніпуляція соціологією, що покликана надати своїм твердженням хибний авторитет науки чи статистики; створити ефект невідворотної перемоги, за якого люди підтримують лідера; приховати реальні дані або замінити їх некоректними. Наприклад: - «Згідно з опитуваннями, ми впевнено лідируємо» - «Лише 10% проти» - «Половина українців хоче…» 3) Маніпуляція емоціями, яка замість раціонального обговорення здатна викликати страх, провину або моральний тиск; створювати емоційний поділ: «ми – правильні», «вони – вороги»; блокувати критичне мислення та перевести дебати у сферу почуттів, де політику легше перемагати. Наприклад: - «Якщо ви проти, ви виступаєте проти майбутнього наших дітей» - «Тільки зрадники можуть сумніватися в цьому рішенні» - «Ми – єдині, хто бореться за простих людей» 4) Фальшива дилема. Її завдання: звузити простір вибору до двох крайнощів, хоча реальних варіантів може бути значно більше; змусити виборця підтримати потрібне рішення, бо інша опція подається як катастрофа; сформувати штучне відчуття терміновості. Наприклад: - «Або ми ухвалюємо цей закон, або країна зануриться в хаос» - «Є два шляхи: мій – і шлях руйнування» 5) Перекручування причинно-наслідкових зв’язків, мета якого – приписати собі успіхи, до яких політик не має прямого стосунку; спростити складні процеси до «ми зробили – все стало добре»; сформувати у виборців відчуття, що політик має контроль над ситуацією, навіть коли це не відповідає дійсності. Наприклад: - «Економіка зростає, бо ми прийшли до влади» - «Після мого рішення зменшилася злочинність» 6) Підміна понять. Її мета: представити косметичні або формальні зміни як реформи; замінити непопулярні рішення «позитивним» формулюванням; викликати враження результативності там, де її немає. Наприклад: - «Ми скоротили бюрократію» - «Ми зменшили тарифи» 7) Напад на опонента, а не на аргумент (argumentum ad hominem). Такий прийом використовують, щоб відвернути увагу від суті питання, переключивши її на дискредитацію особи; знищити довіру до опонента без необхідності доводити власну позицію; зміцнити свою групу прихильників через принцип «ми проти них». Наприклад: - «Мій опонент не може бути правим, бо він олігарх/популіст» - «Вони критикують нас, бо бояться наших успіхів» 8) Неповні або вирвані з контексту факти демонструють успіхи, приховуючи негативний контекст (інфляцію, разові проєкти, падіння в інших секторах); показують частину правди як повну правду; формують переконання, що ситуація краща, ніж насправді. Наприклад: - «Ми збільшили зарплати на 30%» - «У країні стало більше інвестицій» 9) Маніпулятивні апеляції до патріотизму мають на меті придушити будь-яку критику через морально-патріотичний тиск; представити політика як «справжнього захисника країни»; перетворити політичні дискусії на випробування лояльності. Наприклад: - «Патріот не може ставити це під сумнів» - «Хто проти – той грає на руку ворогу» 10) Маніпулятивна напівправда використовується, коли є потреба використати реальний факт, але спотворити або перебільшити його, щоб створити бажане враження; побудувати простий і емоційний наратив, який перекриває складну правду; зміцнити політичну позицію через апеляцію до страху, гордості або обурення. Наприклад: - “We send £350 million a week to the EU – let’s fund the NHS instead” (Борис Джонсон) - “Millions of illegal votes were cast” (Дональд Трамп) - “The economy is the best it’s ever been – thanks to my policies” Щоб узагальнити основні способи лінгвістичних маніпуляцій в політичному дискурсі, ми візуалізували їх у вигляді таблиці. Таблиця 1. Лінгвістичні маніпуляції у політичних промовах Тип маніпуляції Приклади маніпуляції Мета маніпуляції Узагальнення «Усі українці підтримують цю Створити ілюзію без доказів реформу»; «Ніхто не підтримки та тиснути сумнівається, що наш шлях на аудиторію єдино правильний»; «Everyone knows this policy works» Маніпуляція «Наш рейтинг зростає Створити відчуття соціологією щодня»; «Більшість українців масової підтримки та за нашу ініціативу»; «Polls лідерства show we are leading by a lot» Маніпуляція «Хто проти – той проти Викликати емоції емоціями майбутнього дітей»; «Тільки страху, сорому або вороги країни можуть гордості для сумніватися»; «If you love your придушення критики country, you will support this» Фальшива «Або ми ухвалюємо закон, Звузити вибір і дилема або хаос»; «Є два шляхи: мій нав’язати потрібне – і шлях руйнування»; «You рішення are either with us or against us» Перекручування «Економіка зросла, бо ми Привласнити причинно- прийшли до влади»; «Наші позитивні ефекти без наслідкових реформи зменшили реального зв’язків злочинність»; «The economy is причинного зв’язку booming thanks to my policies» Підміна понять «Ми зменшили тарифи»; «Ми Замаскувати скоротили бюрократію» непопулярні або неефективні рішення Атака на «Мій опонент – олігарх»; Уникнути опонента «Критики – панікери й обговорення суті, зрадники»; «He’s a loser» дискредитувавши особу Неповні або «Зарплати зросли на 30%»; Створити видимість вирвані з «Інвестиції збільшилися»; успіху, приховуючи контексту «Crime is down» контекст факти Маніпулятивні «Хто проти – той грає на руку Змусити погодитися, апеляції до ворогу»; «Патріот не може прирівнюючи патріотизму заперечувати»; «Real незгоду до Americans support this» нелояльності Маніпулятивні «We send £350 million a week Підкріпити свою півправди to the EU…»; «Millions of позицію емоційними англомовних illegal votes were cast» або неповними політиків даними Висновки дo Poздiлу 2 Дослідивши лінгвістичні та комунікативні особливості публічних виступів, ми виявити, що: 1. Публічні виступи поділяються на жанри, які, у свою чергу, мають підвиди. До жанрів публічних виступів належать: доповідь, промова, лекція, бесіда i репортаж. Кожен жанр публічних виступів характеризується певними особливостями. 2. Публічний виступ є одним із найефективніших засобів впливу на масову свідомість, оскільки він орієнтований на безпосереднє сприйняття реципієнтів. 3. Для досягнення впливу на аудиторію, мовцям слід враховувати як лінгвістичні, так i комунікативні особливості публічних виступів, а також чітко окреслити структуру презентації виступів слухачам. Акцентування уваги на основному, підкріплення висловлених тверджень, думок або ідей переконливими прикладами i гoтoвніcть до діалогу з аудиторією є запорукою успіху для спікерів. 4. Ораторське мистецтво є дісвим інструментом впливу на реципієнтів. Завдяки майстерному поєднанню вербальних та невербальних засобів, а також вдалому добору слів, оратори можуть формувати або змінювати ідеї, думки та цінності аудиторії. 5. У політичному дискурсі, з метою впливу на аудиторію, світові політики використовують такі основні комунікативні стратегії i тактики: створення іміджу, апелювання, ідентифікація та посилання на невизначене джерело. 6. Засоби реалізації комунікативних стратегій i тактик впливу в політичному дискурсі можуть відрізнятися відповідно до іміджевих особливостей діяча, його безпосередньої мети, аудиторії, ситуативних особливостей зустрічі тощо. РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МАНІПУЛЯТИВНОГО КОМПОНЕНТУ В ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПАХ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ ПОЛІТИКІВ Політичнии ̆ дискурс являє собою інституційну комунікацію з системою професійно орієнтованих знаків, що формує специфічну субмову (лексику, фразеологію, пареміологію). Ключовим завданням нашого дослідження є аналіз та вивчення публічних політичних промов двічі президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа (1; 2; 3), діючого прем‘єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера (4; 5), новообраного мера м. Нью-Йорк Зохрана Мамдані (6; 7) щодо виявлення якісного та кількісного складу лексичних та комунікативних стратегій, які використовуються для здійснення маніпулятивного впливу на аудиторію. Такий вибір досліджуваних спікерів пояснюється тим, що ці політики нині є впливовими на різних політичного щаблях – від міжнародної діяльності до міського управління, мають виборців у різних світових регіонах – у Європі та в США, здійснюють свої впливи з використанням суб’єктивних особливостей, притаманних як політикам зрілого покоління, так і молодшим їх колегам, але в обов’язковому порядку всі вони виступають із політичними промовами для взаємодії зі своїми виборцями. Політична промова трактується як усний дискурс, озвучений політиком перед конкретною аудиторією в заданих умовах, з висвітленням нагальних завдань суспільного сектору та пропозиціями щодо їхньої реалізації. Такий формат комунікації конструюється з метою персуазії реципієнтів. Політичний дискурс належить до лінгвоцентричних парадигм і становить домен підвищеної комунікативної відповідальності. Це інституційна мова владних структур, інструментарій впливу якої відрізняється від лінгвістичних засобів художньої, публіцистичної чи побутової комунікації. На лексичному рівні політичний дискурс вирізняється домінуванням спеціалізованої політичної термінології та частими вкрапленнями «піднесеної», книжної лексики. Наприклад: to affirm the promise, a vision, an allegiance, heterogeneous; реіндустріалізаціі ̈ економіки, узурпація влади, антикорупціин̆ ии ̆ пакт, фундамент суспільноі ̈ довіри. Окрім того, політичному дискурсу притаманні мовні кліше та штампи: to bear in mind, makes us exceptional, to sum up the above-said; на відміну від, настав час змін, хвилина мовчання. У політичних промовах часто фігурують фразеологічні стіик̆ і вирази: to take smth for granted, to go hand in hand; поставитижирнии ̆ хрест, пасти задніх, простягати руку миру, тримати порох сухим. Д. Кристал порівнює англіис̆ ьку мову з пилососом: «English is a kind of vacuum cleaner of languages – it sucks in vocabulary from any language it can get» [65, 89]. Насправді, англомовні політики активно використовують запозичення, переважно латинського та французького походження: a priori, de facto, to commence, entire, completion. Політична мова, відзначаючись високою інформаційною насиченістю, активно застосовує стандартні абревіатури та скорочення: G7, USA, WMD, NATO. У промовах цих лідерів домінують власні назви, що відображає намір акцентувати увагу на національних та глобальних геополітичних реаліях, підкреслюючи інтеграцію своєї держави у світову спільноту. Наприклад, Asia, America, Africa, Middle East, Detroit, Seneca Falls, Selma, Stonewall, Appalachia, Newtown. Політична мова вирізняється значною кількістю шаблонних вступних формул, що вказує на стандартизованість промов: it may be argued that, it is worth dwelling on. Особливої уваги заслуговують новоутворення у лексичному складі політичного дискурсу. Наукові дослідження політичних процесів і тенденцій передбачають виникнення нових концепцій, відкриттів та термінології. Таким чином, у політичній риториці широко представлені численні неологізми, запроваджені політиками. Наприклад, unipolarity, player, environmentalism [60, 56]. Виконавши компаративнии ̆ аналізпублічних промов англомовних політиків, можна також помітити, що державотворці часто звертаються до історичних та сучасних джерел, а також до висловлювань видатних історичних фігур з метою демонстрації зв’язку між минулим та сучасним у політичному контексті. Лексика політичних промов переважно характеризується стриманістю через широке використання кліше, усталених фраз та штампів, а також високим ступенем узагальнення, що досягається за рахунок застосування складної термінології й абстрактних понять. Та все ж, на основі детального аналізу текстів публічних виступів англомовних політиків, ми виявили, що сучасні публічні мовці здійснюють маніпулятивний вплив на аудиторію за допомогою цілого спектру лінгвістичних i комунікативних стратегій. До лінгвістичних стратегій належить використання стилістичних засобів, зокрема, таких як епітет, метафора, метонімія, повтор, риторичне питання, означення, градація, антитеза. У ході дослідження ми з’ясували, що стилістичні засоби у текстах публічних виступів сучасних англомовних політиків можуть бути як самостійними засобами маніпулятивного впливу, так і складовими різних маніпулятивних методів, прийомів чи стратегій. Показово, що епітети (образні, емоційні означення, які надають тексту виразності, підкреслюючи характерну рису або суттєву якість предмета, особи чи явища) в політичних промовах найчастіше мають позитивну оціночну конотацію: eye-watering heights (приголомшливі висоти), tremendous force (величезна сила), light bright enough to banish any darkness (світло, яскраве настільки, щоб розвіяти темряву). Але за потреби можуть підсилювати й інші емоції: disgraced politicians (скандальні / зганьблені політики), daunting workday (виснажливий робочий день) (6). Метафори (перенесення назви з одного предмета на інший на основі їхньої схожості, що створює образне порівняння без використання слів «як» або «ніби») вживаються для підсилення ефекту сприйняття, впливу на емоції та уяву реципієнта: “We are breathing in the air of a city that has been reborn,” “The future is in our hands,” “The sun may have set over our city this evening… but … I can see the dawn of a better day for humanity” (5), “we have turned a blind eye as millions slid into greater insecurity” (3). Метонімії (перенесення назви з одного предмета на інший на основі тісного зв’язку між ними) сприяють кращому сприйняттю змісту промов завдяки створенню в уяві аудиторії потрібних образів: “For many years, a radical and corrupt establishment has extracted power and wealth from our citizens, while the pillars of society lay broken and seemingly in complete disrepair” (2),“the world came together in Paris,” “the UK is doubling down on the fight against climate change,” “The Amazon rainforest helps to regulate the climate” (4). Лексичні повтори (анафори, епіфори, епістрофи) слугують реалізації комунікативного методу нав’язування думок шляхом акцентування ключових слів та виразів: “Thank you. Thank you very much”, “America… America…” / “American citizens… American borders…”, “We will make his dream a reality. We will make his dream come true” (2). Риторичні питання (мовні звороти у формі питання, які не потребують відповіді, оскільки містять певну позитивну відповідь у собі) створюють ситуацію невизначеності та послаблюють певну критичність сприйняття аудиторією окремих тез: “Are we paying our bills? I think so”, “But my question is this: Can energy security wait too? Can billpayers wait? Can we win the race for green jobs and investment by going slow? Of course not” (4). Означення в мові політиків не лише емоційно забарвлюють предмети, явища чи особистості, але й виступають інструментом реалізації комунікативних методів «нагнітання атмосфери», «емоційного зарядження»: “a better day for humanity”, “fingers bruised”, “palms callus”, “knuckles scarred”, “an unstoppable force” (7). Градації (поступовий перехід від одного стану, рівня чи ступеня до іншого, який може бути як висхідним, так і спадним, коли слова розташовані так, що їхня емоційна значущість поступово зростає або зменшується) допомагають побудувати емоційну послідовність подачі висловлювань та підсилити сприйняття: “A mandate for change, a mandate for a new kind of politics, a mandate for a city we can afford”, “A city built by immigrants, powered by immigrants, and as of tonight led by an immigrant”, “We will hire thousands more teachers. We will cut waste ... We’ll work tirelessly ... Safety and justice will go hand in hand...” (5). Антитези (протиставлення контрастних явищ, образів, понять чи думок для посилення враження та надання тексту виразності) підкреслюють контрастність понять, чим впливають на логіку сприйняття реципієнта, на критичність сприйняття інформації: “…making government work for everyone, not just the wealthy and the well-connected”, “From Statistical Anomaly to People’s Movement”, “…City Hall that works for those straining to buy groceries, not those straining to buy our democracy”, “…a movement that reflected the city as it actually is, not just the one that political consultants think exists on a spreadsheet” (6). Представимо кількісну інформацію щодо виявлених лінгвістичних стратегій у таблиці 3.1. Таблиця 3.1 Лінгвістичні стратегії (стилістичні засоби) у публічних виступах сучасних англомовних політиків Стилістичний засіб Кількісний показник використання Означення 43 Метафора 45 Повтор 80 Риторичне питання 18 Градація 25 Метонімія 20 Антитеза 15 Всього: 246 Сукупні дані Таблиці 3.1 дозволяють зробити висновок, що з метою здійснення впливу на аудиторію сучасні англомовні політики найчастіше послуговуються такими лінгвістичними стратегіями як використання стилістичних засобів, зокрема, повторів, означень і метафор. Набагато рідше у публічних промовах законодавці вживають антитези, метонімії, риторичні питання та градації. Аналіз текстів політичних промов англомовних політиків показує, що окрім методів «нав’язування думок» (thoughts imposing), «нагнітання атмосфери» (the heat of the atmosphere), прийомів «метафоризації» (metaphorization) й «віддзеркалення» (reflection), схарактеризованих вище, інші комунікативні прийоми і стратегії є не менш популярними у спробах вчинити маніпулятивний вплив на думки електорату. Сюди відносимо «навішування ярликів» (name calling), «створення образу ворога» (creating an enemy image), «створення антиобразу кандидата» (creating an anti-image of a candidate), «фальшива згода» (false consensus), «гра в простонародність» (plain folks), «створення референтної невизначеності» (creating a reference indeterminacy), «посилання на авторитет» (testimonial), «єдиновірні рішення» (the only correct solutions), «маніпулятивне порівняння» (manipulative comparing), «блискучі узагальнення» (glittering generality) тощо. Комунікативними компонентами маніпулятивного впливу на аудиторію є також прийом «конкретності та образності ключових понять» (clarity and figurativeness of key words), стратегії «використання професійної термінології з різних сфер та іншомовних слів» (using various terminology and foreign words), «ідентифікації» (identification), «апелювання» (appeals), «інтимність та конкретність звертань» (intimacy and distinctness of addressing) [69, 200] Для проведення аналізу, зазначені маніпулятивні стратегії та прийоми ми структурували в узагальнені групи згідно мети, яку вони переслідують. Розглянемо їх детальніше. 1) «Узагальнення без доказів», яке має на меті створити ілюзію загального консенсусу без фактичних підтверджень: “Everyone knows how this policy works”, “everyone is saying…”,(4) “the world has never seen before”, “we had the greatest six months that a president has ever had” (2). 2) «Маніпуляція соціологією», що покликана надати своїм твердженням хибний авторитет науки чи статистики, приховати реальні дані або замінити їх некоректними: “Polls show we are leading by a lot”, “We won every swing state. We won by millions and millions of votes, winning the popular vote”, “We won with the districts … 2,750 to 505, and that's why the map is almost completely red…”, “America is taking in hundreds of billions of dollars like it never has before… investments … at the highest point ever in history” (3). 3) «Маніпуляція емоціями», яка замість раціонального обговорення здатна викликати страх, провину або моральний тиск, блокувати критичне мислення та перевести дебати у сферу почуттів: “It's been pretty amazing, I will say that. And it's a good thing, not a bad thing”, “we will not allow any foreign nation to beat us, our children will not live in a planet controlled by the algorithms, the adversaries-advancing values and interests contrary to our own”, “We dominate the future. We conquer new frontiers and we control our own fate”, “I want to thank some of the incredible people that I see before me…” (2). 4) «Фальшива дилема». Її завдання: звузити простір вибору до двох крайнощів, змусити виборця підтримати потрібне рішення, сформувавши штучне відчуття терміновості: “You are either with us or against u”, “For too long, [those in politics] have reaped the rewards of government while people have borne the cost”, “We will seek friendship and goodwill with the nations of the world, but we do so with the understanding that it is the right of all nations to put their own interests first”, “We will no longer accept politicians who are all talk and no action… The time for empty talk is over” (1). 5) «Перекручування причинно-наслідкових зв’язків», мета якого – приписати собі успіхи, до яких політик не має прямого стосунку: “The economy is booming thanks to my policie”, “We have enriched foreign industry at the expense of American industry, subsidized the armies of other countries while allowing for the very sad depletion of our military”, “From this day forward, it's going to be only America first. Every decision… will be made to benefit American workers and American families. We must protect our borders from the ravages of other countries making our products, stealing our companies, and destroying our jobs” (2). 6) «Підміна понять». Її мета: представити косметичні або формальні зміни як реформи; замінити непопулярні рішення позитивним формулюванням: “We have reduced rates”, “…When a person reads a book… that does not mean you have to pay… AI should do the same…”, де зміщується поняття процесів: людське читання не є ліцензійним копіюванням, тоді як AI training копіює та зберігає великі масиви даних, іноді порушуючи авторські права; “…Japan has agreed for the first time ever to open up its country to trade…”«Відкрити країну» – геополітичний термін про доступ до ринку країни, в той час як спікер говорить лише про зниження тарифів (3). 7) «Напад на опонента, а не на аргумент» (argumentum ad hominem). Такий прийом використовують, щоб відвернути увагу від суті питання, переключивши її на дискредитацію особи; знищити довіру до опонента без необхідності доводити власну позицію: “Trump, for all his many flaws…” (моральна оцінка особистості); “the oligarchs… the robber barons of America… the authoritarians who seek to keep us pressed beneath their thumbs…” (узагальнена характеристика, демонізація противників, приписування їм спільних поганих намірів); “And the billionaires got scared… the Hamptons was basically in group therapy…” (приниження психологічного стану опонентів, емоційний удар) (7). 8) «Неповні або вирвані з контексту факти» демонструють успіхи, приховуючи негативний контекст, формують переконання, що ситуація краща, ніж насправді: “Secure borders; safer streets”, “Our country has voted, decisively. For change” (4), “New York will be the light,” “This is not only how we stop Trump, it's how we stop the next one,” “Hope is alive” (6). 9) «Маніпулятивні апеляції до патріотизму» мають на меті придушити будь-яку критику через морально-патріотичний тиск: “This city is your city and this democracy is yours too,” “If anyone can show a nation betrayed by Donald Trump how to defeat him, it is the city that gave rise to him” (7); “this great nation,” “Politics can be a force for good – we will show that… country first, party second” (4); “During every single day of the Trump administration, I will very simply put America first,” “I was saved by God to make America great again” (2). 10) «Маніпулятивна напівправда» використовується, коли є потреба використати реальний факт, але спотворити або перебільшити його, щоб створити бажане враження: “We have a government that cannot manage even a simple crisis at home…,” “fires still tragically burn from weeks ago without even a token of defence,” “[immigrants] that have illegally entered our country from all over the world… from prisons and mental institutions” (2); “For too long… freedom has belonged only to those who can afford to buy it,” “Donald Trump lied. It was up to us to deliver for the working people he left behind” (7). Для виявлення у публічних виступах сучасних англомовних політиків найбільш частотних та ефективних стратегій впливу на реципієнтів, кількісний аналіз маніпулятивних компонентів ми візуалізували у вигляді таблиці. Таблиця 3.2 Комунікативні стратегії (прийоми) у публічних виступах сучасних англомовних політиків Комунікативна стратегія Частотність використання Узагальнення без доказів 22 Маніпуляція соціологією 5 Маніпуляція емоціями 40 Фальшива дилема 10 Перекручування причинно-наслідкових 15 зв’язків Підміна понять 12 Атака на опонента 18 Неповні або вирвані з контексту факти 12 Маніпулятивні апеляції до патріотизму 30 Маніпулятивні півправди 13 Всього 157 Як свідчить таблиця, найпоширенішим маніпулянивним компонентом серед комунікативних стратегій є апеляція до патріотизму та маніпуляція емоціями, оскільки саме такі відкриті впливи зачіпають більшу кількість аудиторії. Атака на опонента і бездоказове узагальнення також є популярними у сучасному політикумі маніпулятивними комунікативними стратегіями, які здебільшого використовуються політиками жорстких поглядів. Загалом, на вибір лексичних і комунікативних стратегій маніпулятивного компонента публічної промови діяча значним чином впливають декілька чинників: особистісні характеристики політиків, їхній вік, темперамент, тип промови, аудиторія тощо. Саме такі закономірності ми і виявили у досліджуваному матеріалі. Перспективу подальших розвідок бачимо у вивченні ефективних методів виявлення маніпуляцій у публічному просторі з метою запобігання емоційних неконструктивних реакцій на ті чи ті твердження спікерів. Висновки до розділу 3 Дослідивши та проаналізувавши особливості реалізації маніпулятивного компоненту у публічних виступах сучасних англомовних політиків, можемо зробити такі висновки: 1. Для здійснення маніпулятивного впливу на масову свідомість, сучасні англомовні політики використовують лінгвістичні та комунікативні стратегії. 2. До лінгвістичних стратегій належать такі стилістичні засоби: метафори, метонімії, повторення, риторичні питання, означення, градації, антитези. 3. Стилістичні засоби можуть виступати як самостійні елементи впливу на реципієнтів, так i як складові частини різних комунікативних методів, прийомів i стратегій. 4. Комунікативні стратегії представлені застосуванням таких методів, як: «нав’язування думок», «нагнітання атмосфери», «навішування ярликів», «створення образу ворога», «створення антиобразу кандидата», «фальшива згода», «гра у простонародність», «створення референтної невизначеності», «посилання на авторитет», «єдино вірні рішення», «маніпулятивне порівняння», «сяючі узагальнення»; прийомів метафоризації, конкретності та образності ключових слів; стратегій використання термінології з різних сфер життя та іншомовних слів, ідентифікації, апелювання, інтимності та конкретності звернень. 5. У публічних виступах сучасних англомовних політиків переважають комунікативні стратегії впливу на аудиторію, зокрема, стратегія апелювання до емоцій, стратегія ідентифікації, логічне апелювання, стратегія використання термінології з різних сфер життя та іншомовних слів i метод «посилання на авторитет». Серед лінгвістичних стратегій найбільше вживаються означення i метафори. 6. Уci маніпулятивні компоненти у публічних виступах сучасних англомовних політиків взаємозалежні та мають багато спільних характеристик. 7. Особливість реалізації маніпулятивного компоненту полягає у тому, що сучасні англомовні політики здійснюють оптимальний підбір засобів, методів, прийомів та стратегій впливу, відповідно до контексту ситуації й типу аудиторії. Вдале поєднання різних компонентів дає можливість політичним діячам ефективно впливати на реципієнтів, реалізувати свої наміри i задуми. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Дослідивши, проаналізувавши та систематизувавши маніпулятивний компонент публічних промов сучасних англомовних політиків, ми зробили такі висновки: Маніпуляція – цілеспрямований процес, мовленнєвий вплив на особистість, який здійснюється з метою реалізації суб’єктивних, найчастіше корисливих, цілей маніпулятором.Маніпуляція має прихований характер, часто не усвідомлюється реципієнтом. Особливість дії маніпуляції полягає у порушенні балансу психічних процесів у мозку адресата, зокрема, адекватності мислення і критичності сприйняття реальності. Існують численні способи (засоби, методи, прийоми й техніки) маніпулятивного впливу, які використовуються в різних сферах сучасного життя суспільства. Надважливим та широко застосовуваним цей вплив продовжує бути у політичному дискурсі. Причиною такого поширення є незмінна потреба окремих політиків, політичних лідерів та політичних сил, які вони представляють, у набутті та утриманні влади на різних щаблях – від місцевої, до державної, а іноді й у міжнародній діяльності. Для досягнення цієї мети, політичні діячі обирають певні маніпулятивні засоби й методи з урахуванням особливостей аудиторії та намагаються комплексно впливати на обрані верстви населення, виборців, громади тощо. Комплексна взаємодія полягає в одночасному цілеспрямованому психологічному впливові з використанням мовленнєвих засобів, що базується на особливостях людської психіки. Нейтралізація маніпулятивного впливу можлива лише за умови виявлення власне факту маніпуляції. Для виявлення маніпуляцій і нейтралізації їхнього впливу на особистість використовують різні засоби та прийоми, які здебільшого є на озброєнні у фахівців певної сфери. У повсякденному житті найчастіше послуговуються традиційними методами, які спитаються на накопичений досвід та прислуховуються до власного внутрішнього відчуття. Сприятливе підґрунтя для маніпуляцій має публічний виступ, який передбачає безпосередню взаємодію з аудиторією. Спікер, врахувавши лінгвістичні та комунікативні особливості публічних виступів, їхні жанри, тип аудиторії, дотримавшись чіткої структури публічної промови, може досягти максимального ефекту впливу і таким чином, зманіпулювати думкою слухача-реципієнта. Знання основ ораторського мистецтва, таким чином, стає потужним інструментом впливу на аудиторію. Такий вплив відбувається вербальними і невербальними засобами. Основні принципи ораторського мистецтва знаходять своє відображення і в політичному дискурсі, втілюючись у комунікативних стратегіях і тактиках мовленнєвого впливу. Саме використанні таких стратегій і тактик є характерною ознакою сучасної політичної промови. Маніпулятивні тактики комунікативного характеру є провідними у виступах англомовних політиків сучасності, зокрема, двічі президента США Дональда Трампа, прем‘єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, новообраного мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані. Лінгвістичні стратегії також є обов’язковим компонентом виступів зазначених політичних діячів, виступаючи самостійними одиницями маніпулятивного впливу або входячи до складу інших методів, прийомів, технік. Особливістю публічних промов сучасних англомовних політиків є вдале поєднання різних лінгвістичних і комунікативних стратегій впливу на реципієнтів; надання промовам емоційного забарвлення; надмірне насичення їх фактичним матеріалом, що сприяє встановленню довіри до політиків з боку аудиторії та формує їхній позитивний імідж. У сучасному політичному дискурсі англомовні політики найчастіше обирають засоби та методи впливу на реципієнтів відповідно до типу аудиторії, контексту ситуації та своїх власних психоемоційних особливостей. Маніпулятивний компонент ораторського мовлення сучасних англомовних політиків поєднує як традиційні інструменти впливу на суспільну свідомість, так і нові елементи, зумовлені актуальними тенденціями у політичному та громадському житті та свідомості відповідної спільноти, розвитком науково-технічного прогресу людства та іншими особливостями світопорядку. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Аврасін В. Соціальні та психологічні характеристики мови. К. : Міжнародні відносини, 2016. 196 с. 2. Акинько К., Косован О., Трохимович М. Hidden persuasion in digital war discourse: Manipulative language patterns on Facebook // arXiv.org. 2024. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://arxiv.org/abs/2505.24028 3. Бабченко С. Мовна маніпуляція: сутність, типологія, механізми впливу. Краматорськ : ДДМА, 2017. 144 с. 4. Багушвілі Д. Комунікативні стратегії і тактики впливу на маси. К. : Наука, 2002. 288 с. 5. Варламова Л. Лінгвістичні засоби впливу у політичному дискурсі: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 03.02.06. Прикладна лінгвістика. Луганьк, 2008. 21 с. 6. Верговий С. Словник-довідник з основ мовленнєвого впливу. К. : Либідь, 2001. 688 с. 7. Вершинін М., Василик М. Словник з політології. К. : 2005. 1189 с. 8. В’юн П., Лихоліт Д. Мистецтво публічного виступу. К. : Вища школа, 2014. 321 с 9. Грамші А. Основи впливу на масову свідомість. К : Лінгвістичний університет, 2000. 511 с. 10. Дмитрук О. Маніпулятивна природа публічної комунікації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2020. № 46. С. 51–54. 11. Долгорукова М. Комунікативні особливості публічних виступів. К. : Вища школа, 2017. 478 с. 12. Журавльова Т. Мовна маніпуляція як соціолінгвістичне явище. Філологічні трактати. 2018. Т. 10, № 2. С. 98–103. 13. Задорожний В., Ківа Л. Комунікативні стратегії у сучасному політичному середовищі України. Вісник Луганського НГУ. Серія : Політологія, соціологія. Луганськ : 2009, С. 118–121. 14. Збірник праць античних ораторів [упоряд. С. Пилипов, А. Яблонська] Переяслав-Хмельницький, НПУ ім. Г. Сковороди, 2019. 1065 с 15. Зязюн І. Риторика: наука ефективного публічного виступу. К. : Вища школа, 2008. 312 с. 16. Карнаух А. Технологія навіювання. Вінниця : Нова книга, 2003. 208 с. 17. Кирпа С. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу. Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Серія : політологія, соціологія. К. : 2009, С. 232–235. 18. Коваленко Н. Психолінгвістика маніпуляції: когнітивний комунікативний аспекти. Київ : Логос, 2015. 212 с. 19. Ковальова О. Політичний дискурс: сучасні лінгвістичні інтерпретації / Актуальні питання гуманітарних наук : Мовознавство. Вип. 27, т. 2. 2020. С. 101–107. 20. Кондратенко Н. Лінгвопрагматичні аспекти дослідження політичноі ̈ комунікаціі ̈ в украін̈ ському мовознавстві. Вісник Одеського національного університету. Серія «Філологія». 2015. Т. 20. Вип. 2 (12). С. 144–150. 21. Костюк Т. Мовні стратегії впливу у публічних промовах політиків: Матеріали міжн. наук. конф. Львів : ЛНУ імені І. Франка, 2022. С. 34–38. 22. Крикун В., Бауліна Т. Феномен маніпулювання в концепціях Г. Франке і М. Кліса / Актуальні проблеми філософіі ̈ та соціологіі ̈». Вип. 42. Нац. ун-т «Одеська юридична академія», Гельветика, 2023. С. 70–75. 23. Крикун В. Поняття «маніпулювання»: сутність та контексти. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2 (53), 2022. С. 34–45. DOI: https://doi.org/10.21564/2663-5704.53 .258162 24. Крилова-Грек Ю. Психолінгвістичні аспекти політичного дискурсу. Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Військово-спец. науки. 2015. Вип.2. С. 22–24. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_vsn_2015_2_7. 25. Левицька І. Маніпуляція у міжособистісній взаємодії: поняття та зміст. Вісник Національного університету оборони України. Вип. 6 (43). 2014. С. 312–316. 26. Лисенко Ю., Манелюк Ю. Технологіі ̈ політичного маніпулювання та і ̈х вплив на громадську думку в сучасних політичних процесах. Політикус, (5), 2022. С. 42–47. DOI https://doi. org/10.24195/2414-9616.2022- 5.6 27. Литвинчук О. Маніпуляції як вид психологічного впливу в педагогічному спілкуванні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: Серія психологічна. № 1б 2009. С. 1–9. 28. Литвинчук А. Схильність до маніпулятивного впливу осіб з різним рівнем психологічноі ̈ безпеки. Науковии ̆ вісник Ужгородського нац. ун-ту. Серія: Психологія, (2), 2022. С. 15–19. DOI: https://doi.org/10.32782/psy- visnyk/2022.2.3 29. Мазьняк Р. Політичне маніпулювання: теоретико-методологічнии ̆ аналіз поняття. Політикус, (5), 2021. С. 48–52. DOI: https://doi.org/ 10.24195/2414-9616.2021-5.8 30. Макаренко С. Маніпуляція суспільною свідомістю у процесі спілкування. Зб. наук. праць «Проблеми сучасноі ̈ психологіі ̈», (41), 2018. С. 142–151. DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246. 2018-41.142-151 31. Маковецька-Гудзь Ю. Презентація як ефективний спосіб спілкування з аудиторією. Українська мова та культура в сучасному гуманітарному часопросторі. Збірник матеріалів всеукраїнської науково- практичної інтернет-конференції. Ірпінь : 2015. Режим доступу: http://www.ukr-slov.com.ua/nauka.php 32. Махиня В. Маніпулятивний компонент публічного виступу. Матеріали IX Міжнародної студентської наукової конференції «Розвиток суспільства та науки в умовах цифрової трансформації». Тернопіль : Молодіжна наукова ліга, 31 жовтня 2025. С. 303–305. 33. Нагорна О. Мова як інструмент маніпуляції: стилістичний аналіз використання лексики у політичному й діловому дискурсі. Закарпатські філологічні студії, Вип. 32, т. 2, 2023. С. 64–68. 34. Онкович Г. Новітні жанри публічних виступів. Обрії друкарства. № 1(9), 2021. С. 217–233. 35. Ораторське мистецтво: вчора, сьогодні, завтра : [підр.] Укл. Ф. Амбарцумян, І. Дешевий. К. : Києво-Могилян. акад. 2016. 554 с. 36. Орленко С. Ораторське мистецтво : навч. посібник. К. : Либідь, 2018. 333 с. 37. Остапенко Л. Переконання vs маніпуляція: межі етичного впливу / Риторика і комунікація, 2019. № 4. С. 19–25. 38. Петрик В., Присяжнюк М., Компанцева Л. Сугестивні технологіі ̈ маніпулятивного впливу : навч. посіб. за заг. ред. Є. Скулиша. 2-ге вид. К. : ЗАТ «ВІПОЛ», 2011. 248 с. 39. Правдоруби та брехуни. Як українські політики маніпулювали в лютому : Українська правда, 3 квітня 2018 р. 40. Прокопенко А., Панченко Є. Емоційний компонент як інструмент лінгвістичної маніпуляції / Науковий вісник СумДУ. Серія: Філологія. 2022. № 1. С. 11–18. 41. Прокопенко А. Стилістичні засоби синтаксису в політичному дискурсі (на матеріалі англомовних теледебатів). Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства : Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, СумДУ, 2015. С. 9–11 42. Публічний виступ як інструмент маніпулятивного впливу на аудиторію : матеріали VI Всеукр. науково-практ. конф. «СТУД-2009» ЧДПУ. Чернівці, 2009. 123 с. 43. Романюк В. Мовна маніпуляція у передвиборчих публічних виступах / Лінгвістичні студії. 2019. Вип. 37. С. 47–53. 44. Самборська О. Природа маніпуляції. К. : Либідь, 2017. 499 с. 45. Самойлова І., Подвойська О. Лексичні особливості політичних промов. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя : Філологічні науки, Вип. 1, 2016. С. 235–238. 46. Семченко В. Лексичні маркери маніпулятивного дискурсу в телеграм-каналах / Current Issues of Mass Communication. 2023. № 33. C. 30–42 47. Семченко В. Лексичні конструкції маніпулятивних текстів у Telegram-каналах воєнного часу (на прикладі висвітлення кримського питання). Актуальні питання масової комунікації : дослідницькі статті. Вип. 37, 2025. С. 66–75 48. Сидоренко О. Маніпуляція як один із видів прихованого впливу. К. : Либідь, 2008. 380 с. 49. Стріи ̆ Л. Ритуальні жанри украі ̈нського політичного дискурсу: структурно-семантичнии ̆ і лінгвопрагматичнии ̆ аспекти. Одеса, 2015. 190 с. 50. Столяренко О. Психологія особистості. Навч. посіб. К. : Центр учбовоі ̈ літератури, 2012. 280 с. 51. Технології маніпулятивного впливу у політиці : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. К. : КНУ ім Т. Шевченка : ін-т політології, 2010. 586 с. 52. Ткачишина О. Психологічна безпека особистості та явища стеоретипізації у сучасному інформаційному середовищі. Зб. наук. пр. РДГУ «Психологія: реальність і перспективи». Вип. 8 С. 277–281 53. Уразовська О. Психологічна маніпуляція. Матеріали науково- практичної конференції, К. : Вид-во «Молодий учений», 2023. С. 105–109. 54. Федоренко О., Замана Т. Сучасний український та англомовний політичний дискурс: зіставний аспект. К. : НТУУ «КПІ», 2011. 848 с. 55. Федорчук О. Роль маніпулятивного впливу у психологічній безпеці особистості. Матеріали IX наук.-практ. конф. «Соціальна адаптація особистості в сучасному суспільстві», ВНУ ім. Лесі Українки, 28 листопада 2022. Режим доступу: https://www.inforum.in.ua/conferences/28/94/766 56. Фройд З. Психологія спільнот та аналіз людського «Я». К. : Андронум, 2021, 190 с. 57. Швачко О. Маніпулятивний вплив у ЗМІ. Вісник Київського ун-ту журналістики. К. : КНУЖ, 2010. С. 178–182. 58. Щербань Т. Посібник для ораторів-початківців. Львів : Ратуша, 2010. 361 с. 59. Юнг К. Г. Архетипи і колективне несвідоме. К. : Центр учбової літератури, 2024. 120 с. 60. Яремка Н. Маніпулятивний компонент ораторського мовлення (а прикладі публічних промов сучасних англомовних політиків) : магістерська робота, спеціальність 8.030507 – «Переклад». Східноєвропейський університет економіки та менеджменту, 2010. 163 с. 61. Яцуба С., Погребнюк А. Сучасний англомовний політичний дискурс. Запоріжжя : ПРІНТ, 2008. 321 с. 62. Hill, N. (2017) Think and enrich yourself. N. Y. : Wordsworth Editions Ltd, 240 p. 63. Karnegy, D. (2013) How to become independent. Adelaide : Multi Lingual Matters Ltd, 184 p. 64. Krylova-Grek, Y. Manipulative Translation in Mass Media: A Tool of Social Control. East European Journal of Psycholinguistics. 2021. Vol. 8, № 2. P. 50–58. 65. Crystal, D. (2003) English As a Global Language. Cambridge University Press, 202 p. 66. Franke H. W. Der manipulierte Mensch. Grundlagen der Werbung und der Meinungsbildung. Wiesbaden : F. A. Brockhaus, 1964. 144 p. 67. Georgius, K. (2012) History of elocution in Greece. Athens, TE-Press. 421 p. 68. Longman Dictionary. Режим доступу: https://www.ldoceonline.com/dictionary/ 69. MacHardson, J. Public speaking in USA. New York : Wordsworth Editions LTD, 2005. 211 p. 70. Markowitz, D. Language and deception: A review of the COLD model. Journal of Language and Social Psychology. 2020. Vol. 39(4). P. 466–480. 71. Merriam-Webster Dictionary. Режим доступу: https://www.merriam- webster.com/ 72. Oxford advanced learner’s dictionary. Режим доступу: https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/manipulation?q= manipulation 73. Shiller, G. (2009) Manipulation in modern society. Berkeley : California State University. 407 p. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГОМАТЕРІАЛУ 1. The Inaugural Address issued on January 20, 2017. Режим доступу : https://trumpwhitehouse.archives.gov/briefings-statements/the-inaugural- address/ 2. Donald Trump's full speech: Text of the inaugural speech of 47th President of US : Mint, 21 January, 2025 Режим доступу: https://www.livemint.com/news/us-news/donald-trumps-full-speech-text-of-the- inaugural-speech-of-47th-president-of-us-11737399699797.html 3. Donald Trump Addresses the 80th Session of the United Nations, Sept. 23, 2025. Режим доступу : https://rollcall.com/factbase/trump/transcript/donald- trump-speech-80th-united-nations-general-assembly-september-23-2025/ 4. Keir Starmer’s Victory Speech: We Did It! On 5 July, 2024. Режим доступу : https://www.bbc.com/news/articles/c2j3nxd4kz0o 5. Prime Minister's speech at the United Nations COP30 summit: Nov. 6, 2025. Режим доступу : https://www.gov.uk/government/speeches/prime- ministers-speech-at-the-united-nations-cop30-summit-6-november-2025 6. The full transcript of Zohran Mamdani’s victory speech, Nov. 5, 2025. Режим доступу : https://www.theguardian.com/us-news/2025/nov/05/zohran- mamdani-victory-speech-transcript 7. Zohran Mamdani’s Rally Speech. Режим доступу : https://www.rev.com/transcripts/zohran-mamdani-rally Donald Trump The Inaugural Speech Chief Justice Roberts, President Carter, President Clinton, President Bush, President Obama, fellow Americans, and people of the world, thank you. We, the citizens of America, are now joined in a great national effort to rebuild our country and restore its promise for all of our people. Together, we will determine the course of America and the world for many, many years to come. We will face challenges. We will confront hardships, but we will get the job done. Every four years, we gather on these steps to carry out the orderly and peaceful transfer of power. And we are grateful to President Obama and first lady Michelle Obama for their gracious aid throughout this transition. They have been magnificent. Thank you. Today's ceremony however, has very special meaning, because today, we are not merely transferring power from one administration to another or from one party to another, but we are transferring power fromWashington, DC, and giving it back to you, the people. For too long, [those in politics] have reaped the rewards of government while people have borne the cost. Washington flourished, but the people did not share in its wealth. Politicians prospered, but the jobs left and the factories closed. The establishment protected itself, but not the citizens of our country. Their victories have not been your victories. Their triumphs have not been your triumphs and while they celebrated in our nation's capital, there was little to celebrate for struggling families all across our land. That all changes starting right here and right now, because this moment is your moment. It belongs to you. It belongs to everyone gathered here today and everyone watching all across America. This is your day. This is your celebration. And this, the United States of America, is your country. Because what truly matters is not what truly controls our government but whether our government is controlled by the people. January 20, 2017, will be remembered as the day the people became the rulers of this nation again. The forgotten men and women of our country will be forgotten no longer. Everyone is listening to you now. You came by the tens of millions to become part of a historic movement, the likes of which the world has never seen before. At the center of this movement is a crucial conviction, that a nation exists to serve its citizens. Americans want great schools for their children, safe neighborhoods for their families, and good jobs for themselves. These are just and reasonable demands of righteous people and a righteous public. But for too many of our citizens, a different reality exists. Mothers and children trapped in poverty in our inner cities, rusted-out factories, scattered like tombstones across the landscape of our nation, an education system flush with cash but which leaves our young and beautiful students deprived of all knowledge. And the crime and the gangs and the drugs that have stolen too many lives and robbed our country of so much unrealized potential. This American carnage stops right here and stops right now. We are one nation, and their pain is our pain. Their dreams are our dreams, and their success will be our success. We share one heart, one home, and one glorious destiny. The oath of office I take today is an oath of allegiance to all Americans. For many decades, we have enriched foreign industry at the expense of American industry, subsidized the armies of other countries while allowing for the very sad depletion of our military. We have defended other nations' borders while refusing to defend our own, and spend trillions and trillions of dollars overseas while America's infrastructure has fallen into disrepair and decay. We've made other countries rich while the wealth, strength, and confidence of our country has dissipated over the horizon. One by one, the factories shuttered and left our shores with not even a thought about the millions and millions of American workers that were left behind. The wealth of our middle class has been ripped from their homes and then redistributed all across the world. But that is the past, and now we are looking only to the future. We assembled here today are issuing a new decree to be heard in every city, in every foreign capital and in every hall of power. From this day forward, a new vision will govern our land. From this day forward, it's going to be only America first, America first. Every decision on trade, on taxes, on immigration, on foreign affairs will be made to benefit American workers and American families. We must protect our borders from the ravages of other countries making our products, stealing our companies, and destroying our jobs. Protection will lead to great prosperity and strength. I will fight for you with every breath in my body. And I will never ever let you down. America will start winning again, winning like never before. We will bring back our jobs. We will bring back our borders. We will bring back our wealth. And we will bring back our dreams. We will build new roads and highways and bridges and airports all across our wonderful nation. We will get our people off of welfare and back to work,rebuilding our country with American hands and American labor. We will follow two simple rules: Buy American and hire American. We will seek friendship and goodwill with the nations of the world, but we do so with the understanding that it is the right of all nations to put their own interests first. We do not seek to impose our way of life on anyone, but rather to let it shine as an example. We will shine for everyone to follow. We will reinforce old alliances and form new ones and reform the world against radical Islamic terrorism, which we will eradicate from the face of the Earth. At the bedrock of our politics will be a total allegiance to the United States of America and through our loyalty to our country, we will rediscover our loyalty to each other.When you open your heart to patriotism, there is no room for prejudice. The Bible tells us how good and pleasant it is when God's people live together in unity. We must speak our minds openly, debate our disagreements honestly, but always pursue solidarity. When America is united, America is totally unstoppable. There should be no fear. We are protected, and we will always be protected. We will be protected by the great men and women of our military and law enforcement. And most importantly, we will be protected by God. Finally, we must think big and dream even bigger. In America, we understand that a nation is only living as long it is striving. We will no longer accept politicians who are all talk and no action, constantly complaining but never doing anything about it. The time for empty talk is over. Now arrives the hour of action. Do not allow anyone to tell you that it cannot be done. No challenge can match the heart and fight and spirit of America. We will not fail. Our country will thrive and prosper again. We stand at the birth of a new millennium, ready to unlock the mysteries of space, to free the Earth from the miseries of disease and harness the energies, industries and technologies of tomorrow. A new national pride will stir ourselves, lift our sights, and heal our divisions. It's time to remember that old wisdom our soldiers will never forget, that whether we are black or brown or white, we all bleed the same red blood of patriots. We all enjoy the same glorious freedoms. And we all salute the same great American flag. And whether a child is born in the urban sprawl of Detroit or the wind-swept plains of Nebraska, they look at the same night sky. They fill their heart with the same dreams and they are infused with the breath of life by the same almighty creator. So to all Americans, in every city near and far, small and large, from mountain to mountain, from ocean to ocean, hear these words: you will never be ignored again. Your voice, your hopes, and your dreams will define our American destiny. And your courage, goodness, and love will forever guide us along the way. Together, we will make America strong again. We will make America wealthy again. We will make America proud again. We will make America safe again. And yes, together, we will make America great again. Thank you. God bless you. And God bless America. The Inaugural Address, January 20, 2025 Thank you. Thank you very much everybody. Well, thank you very, very much. Vice President Vance, Speaker Johnson, Senator Thune, Chief Justice Roberts, justices of the United States Supreme Court, President Clinton, President Bush, President Obama, President Biden, Vice President Harris, and my fellow citizens. The Golden Age of America begins right now. From this day forward, our country will flourish and be respected again all over the world. We will be the envy of every nation, and we will not allow ourselves to be taken advantage of any longer. During every single day of the Trump administration, I will very simply put America first. Our sovereignty will be reclaimed. Our safety will be restored. The scales of justice will be rebalanced. The vicious, violent and unfair weaponization of the Justice Department and our government will end. And our top priority will be to create a nation that is proud, prosperous and free. America will soon be greater, stronger, and far more exceptional than ever before. I return to the presidency confident and optimistic that we are at the start of a thrilling new era of national success, a tide of change is sweeping the country, sunlight is pouring over the entire world, and America has the chance to seize this opportunity like never before. But first, we must be honest about the challenges we face. While they are plentiful, they will be annihilated by this great momentum that the world is now witnessing in the United States of America. As we gather today, our government confronts a crisis of trust. For many years, a radical and corrupt establishment has extracted power and wealth from our citizens, while the pillars of our society lay broken and seemingly in complete disrepair. We now have a government that cannot manage even a simple crisis at home, while at the same time stumbling into a continuing catalog of catastrophic events abroad. It fails to protect our magnificent, law-abiding American citizens, but provide sanctuary and protection for dangerous criminals, many from prisons and mental institutions that have illegally entered our country from all over the world. We have a government that has given unlimited funding to the defence of foreign borders, but refuses to defend American borders or more importantly, its own people. Our country can no longer deliver basic services in times of emergency, as recently shown by the wonderful people of North Carolina, been treated so badly. And other states who are still suffering from a hurricane that took place many months ago. Or more recently in Los Angeles, where we are watching fires still tragically burn from weeks ago without even a token of defence. They’re raging through the houses and communities, even affecting some of the wealthiest and most powerful individuals in our country, some of whom are sitting here right now. They don’t have a home any longer. That’s interesting, but we can’t let this happen. Everyone is unable to do anything about it. That’s going to change. We have a public health system that does not deliver in times of disaster, yet more money is spent on it than any country anywhere in the world. And we have an education system that teaches our children to be ashamed of themselves, in many cases to hate our country despite the love that we try so desperately to provide to them. All of this will change starting today, and it will change very quickly. My recent election has a mandate to completely and totally reverse a horrible betrayal, and all of these many betrayals that have taken place, and to give the people back their faith, their wealth, their democracy, and indeed, their freedom. From this moment on, America’s decline is over. Our liberties and our nation’s glorious destiny will no longer be denied, and we will immediately restore the integrity, competency, and loyalty of America’s government. Over the past eight years, I have been tested and challenged more than any president in our 250 year history, and I’ve learned a lot along the way the journey to reclaim our republic has not been an easy one that I can tell you. Those who wish to stop our cause have tried to take my freedom, and indeed to take my life. Just a few months ago, in a beautiful Pennsylvania field, an assassin’s bullet ripped through my ear. But I felt then and believe even more so now, that my life was saved for a reason. I was saved by God to make America great again. Thank you. Thank you very much. That is why each day under our administration of American patriots, we will be working to meet every crisis with dignity and power and strength. We will move with purpose and speed to bring back hope, prosperity, safety, and peace for citizens of every race, religion, colour and creed. For American citizens, Jan. 20th, 2025 is Liberation Day. It is my hope that our recent presidential election will be remembered as the greatest and most consequential election in the history of our country. As our victory showed, the entire nation is rapidly unifying behind our agenda with dramatic increases in support from virtually every element of our society, young and old, men and women, African Americans, Hispanic Americans, Asian Americans, urban, suburban, rural and very importantly, we had a powerful win in all seven swing states, and the popular vote we won by millions of people. To the black and Hispanic communities, I want to thank you for the tremendous outpouring of love and trust that you have shown me with your vote. We set records and I will not forget it. I’ve heard your voices in the campaign, and I look forward to working with you in the years to come. Today is Martin Luther King Day and his honour, this will be a great honour, but in his honour, we will strive together to make his dream a reality. We will make his dream come true. Thank you. Thank you. Donald Trump Addresses the 80th Session of the United Nations Well, I'm thrilled to be here with so many tech leaders and luminaries as we take historic action to reassert the future, which belongs to America, always has belonged to America. We just lost sight of it on occasion. And I just want to start by stating that we've just concluded our big trade deal with Japan and numerous other countries in addition, as you know. But on the Japan deal, because it was literally just signed, letter was just signed, it gives us a sort of signing bonus. I'll bring it into sports talk, a signing bonus, like you have signing bonuses too, I understand. You get a lot of money, a hundred million. That's not bad. But that's not as good as the signing bonus. We got a $550 billion signing bonus for the country, and we had the tariff at 25%. As you know, we had a tariff at 25%, and these are great people that we negotiated with. But we agreed to reduce it to 15 based on the fact that Japan has agreed for the first time ever to open up its country to trade so that all of our American businesses and business geniuses, including many in this room, can go out and do business openly and freely in Japan, a very rich and prosperous and profitable and wonderful country, frankly. And we will pay a zero tariff as we do business in Japan. So we're paying zero, they're paying 15. We're getting $550 billion. And to be exact, it's 90% of that, but we control the whole lot of it. And it's really been great, and they're very happy. And their stock market went up and our stock market went up, and that's supposed to be the way it is. Ours went way up, and theirs went up. And we've made numerous other deals like that, but the opening up of a country is very important to us. We have numerous countries that have opened their doors, just made some incredible transactions. But we're going to have a very, very simple tariff for some of the countries. There are so many countries, you can't negotiate deals with everyone. So we'll have a straight, simple tariff of anywhere between 15 and 50%. A couple of, we have 50 because we haven't been getting along with those countries too well. So we just say let's pay 50 and that's the way it is. But remember, we get countries that were closed, always closed, every one in this room would never remember any of them to be open. We've offered such a deal to the European Union where we're in serious negotiations. And if they agree to open up the union to American businesses, then we will let them pay a lower tariff. So the tariff is very important, but the opening of a country I think can be more important if our businesses do the job that they're supposed to be doing. Such openings are worthy of many points in tariffs and they're a good thing, not only for as an example Japan or Europe, but certainly a great thing for America because it allows our businesses to go out and fairly compete and do really well if they compete properly like the people that I know. Every one in this room practically I know has competed very successfully. I haven't seen any and I know the losers just like I know the winners, I tell you. I don't see any of the losers here. But now if some of the countries that pay 25% or more on orders complain, remember that Japan was willing to pay upfront the $550 billion for that privilege of negotiating with the United States of America. We also made a deal yesterday with the Philippines and Indonesia, which in both cases will be opening up their country. And we're in the process of completing our deal with China. And as you know, the UK, we made a deal. It's a very good deal for everybody. Everybody's happy. It's always nice when everybody can be happy. But mostly, we'll be charging straight tariffs to most of the rest of the world because we have over 200 countries. People don't realize, that's a lot of deals. Even if you're like me, a deal junkie, that's a lot of deals that would be too much for anybody. How did we do with this country that I never heard of? We got a lot of deals cooking. But America is taking in hundreds of billions of dollars like it never has before, investments into our country at the highest point ever in history. And we've just really been opened up for business for three of the six months. The first couple of months, we got ourselves all set, done a great job with our military. As you know, you saw that two weeks ago when you saw the way those incredible B-2s flew into Iran and took out an entire nuclear potential deadly force. But I want to thank some of the incredible people that I see before me, including White House AI Czar, David Sacks. He's been great for organizing this very important summit, and especially for putting it in DC where it's a little bit easier. I don't know if it's easy for you, but it's a hell of a lot easier for me. Along with his colleagues at the All-In Podcast, which is very good. I did that podcast a year and a half ago and I said, "This is something." It was pretty new, pretty raw. Everybody I knew saw that podcast. I said, "Well, he's got something pretty good. Who is that guy?" He is a smart guy, by the way. I think if I ever get in, which at the time people were saying I had a shot, not as good a shot as it turned out. We wanted numbers that nobody believes. We won every swing state. We won by millions and millions of votes, winning the popular vote. We won with the districts as they would call them, 2,750 to 505, and that's why the map is almost completely red except for a couple of little blue areas on each side of it. But it was a great experience frankly for me, and hopefully it's a great experience and been a great experience for our country because they're saying we had the greatest six months that a president has ever had, the opening six months. And I'm not even sure, maybe six months. I'm not sure it's the opening, but let's call it the opening six months. It sounds a little bit nicer. I want to also say hello and thank to Chamath and his wonderful wife, Nat. Thank you very much for being here. Thank you very much. It was great seeing you again. Great couple. David Friedberg, and even as we know, Jason Calacanis. I say even. Thank you, Jason. Thank you, Jason. I appreciate that. That's a good person. Thanks as well to The Hill and Valley Forum and our future Undersecretary of State, Jacob Helberg. Good boy. Stand up, Jason. I met him a year and a half ago and I was very impressed. I said, "Let's bring him in." We bring in a lot of smart people. And David's been unbelievable as the job he's doing along with the Secretaries, Doug Burgum, who's been incredible. Doug, thank you. Thank you, Doug. Great job. He's producing low-cost energy. We're down to $64. I want to get it down a little bit further if we can. I don't know if the oil companies love that or not, but we want to have very inexpensive electricity so that you can power up the plants, because you need more electricity than any human being has ever in the history of the world. When I heard what you really need, I said, "You got to be kidding." Double what we produce right now for everything. I don't know, you got to... Jensen, you're going to have to explain that to me someday, why they need so damn much. Could you do with a little bit less? My father always used to say, "Turn off the lights, son." But you guys are turning up the lights. I want to thank Howard Lutnick for doing a terrific job. He was involved in the big deal that we just completed with Japan. Howard, wherever you are, Howard. Where is Howard? Hi, Howard. Great job you did. Appreciate it really. That was an interesting negotiation. These are tough people. These are good negotiators, I will tell you, Japan. But they love their country and they do what's right for their country. I want to thank Chris Wright. If Chris is around, Chris is here, because he's helping with the tremendous energy success that we're having. We're having tremendous energy success. We're the biggest, we have more energy than anybody else in the world. Nobody knew that until I came along, but we have more energy than anybody else in the world. We're making incredible deals on energy, including deals in Alaska. We sort of, that's the mother lode, that's the big one, and we're making deals with various Asian countries that need it. And it's actually hard to believe. You don't think of it, but Asia is very close to Alaska, relatively speaking. It's not the closest, but it is pretty much the closest when it comes to oil and gas and energy, and we're making some incredible deals. And I want to thank Chris. Chris is fantastic. Works in partnership really with this gentleman who's the head of all of--You've got the land and he's got the energy, right? But they formed a great partnership, Doug, so that's one of the greatest partnerships I've seen in a long time. They work hand in hand and they have done a great job. Administrators, Kelly Loeffler, I think is here. Kelly, thank you very much. And probably the most important man in the room, and I say it in all sincerity, more important than Doug and Chris and all that energy they're producing. He's a man that produces vast permits on the environmental impact statements. He gets them done. I said, "Lee, you have one week, one week for nuclear, and you have a couple of days for oil and gas for the approvals." And we kid, but he really is. He's knocking them out fast. He's knocked out a lot. A lot of guys have started your plans already and you've already had your approvals. So where's Lee Zeldin? Is he here? He is so great. This guy, he is so great. That's why he has a slightly better seat than I gave to Doug. You see? No, he's doing a fantastic job in a lot of ways, but he's doing a great job. And he's getting fast permits and safe and good and everything else, but he's moving them along rapidly, already given some. And one of the most exciting things we'll talk about in a second is the fact that you're going to build your own electric-producing plants when you build whatever you're building. And it could be, it's different things including automobile factories, which are going up all over the place. You'll see them starting soon where they're moving into our country because of the tariffs, because they don't want to pay the tariffs. They're moving into our country at a record speed. But the ability to build your own electric plant, not having to rely on a 100- year plus old grid. And then if you have electric capacity extra, you're going to sell it into the grid, make some money. But you'll sell it right back into the grid. Director of the Office of Science and Technology Policy, Michael Kratsios. Michael, thank you very much. Thank you, Michael. As well, was supposed to be taking a vote right now. Big vote, Senator Ted Cruz. Is Senator Cruz here? Oh, look at my... Senator, why aren't you voting? I think we lost David McCormick who's voting. So why aren't, is David here? Because you're supposed to be voting, Ted, I don't know. I'll tell you what, this man works hard. Ted works hard and he works good. And a very special thanks to some of the top industry leaders here, including somebody that's amazing. I said, "Look, we'll break this guy up," just before I learned the facts of life. I said, "We'll break him up." They said, "No, sir, he is very hard." I said, "Why?" I said, "What percentage of the market does he have?" "Sir, he has 100%." I said, "Who the hell is he? What's his name?" "His name is Jensen Huang, Nvidia." I said, "What the hell is Nvidia? I've never heard of it before." He said, "You don't want to know about it, sir." I figured we could go in and we could sort of break him up a little bit, get him a little competition. And I found out it's not easy in that business. I said, "Supposedly we put the greatest minds together, they work hand in hand for a couple of years." He said, "No, it would take at least 10 years to catch him if he ran Nvidia totally incompetently from now on." So I said, "All right, let's go on to the next one." And then I got to know Jensen, and now I see why. Jensen, will you stand up? What a job. What a job you've done, man. Great. It's a great, he's a great guy too. Lisa Su of AMD. Lisa? Lisa, thank you. Congratulations. Great job. Shyam Sankar of Palantir. We buy a lot of things from Palantir. Where are you? Are we paying our bills? I think so. We just made a deal with the European Union where they're going to pay the United States of America 100% of the cost of all military equipment. They're going to ship it to the European Union and then they'll distribute it, and much of it will go to Ukraine. It's been a long time since you've heard those words because we're in for $350 billion. But now we send it to Europe, and Europe pays and they were great. We had a tremendous NATO meeting a few weeks ago, and it was pretty amazing actually what happened. They agreed to go from 2% to 5%, and they had 2% where they didn't pay. They have 5% where they've already paid. It's a big difference. That's trillions of dollars actually, trillions. But they're going to spend that money in the United States with our defense companies and we're going to send it to them and they'll distribute the equipment that we send. So that's the way it should have been three years ago, frankly. And Jeff Sprecher, the other half of that incredible family. Is he here? Is he here? He's a fantastic guy, international Intercontinental Exchange. And he's been a friend of mine for a long time. The husband of Kelly, who's really doing a good job. You are really doing a good job. Small business, which is actually big business if you add it all up, right? Probably the biggest bank there is, but they call it small business and she's done a fantastic job. Thanks, Kelly. Say hello to Jeff. As we gather this afternoon, we're still in the earliest days of one of the most important technological revolutions in the history of the world. Around the globe, everyone is talking about artificial intelligence. I find that too artificial. I can't stand it. I don't even like the name. I don't like anything that's artificial, so could we straighten that out, please? We should change the name. I actually mean that. I don't like the name artificial anything, because it's not artificial. It's genius, it's pure genius. And its potential to transform every type of human endeavor and domain of human knowledge, from medicine to manufacturing, to warfare and national defense. Whether we like it or not, we're suddenly engaged in a fast-paced competition to build and define this groundbreaking technology that will determine so much about the future of civilization itself because of the genius and creativity of Silicon Valley. And it is incredible, incredible genius. Without question, the most brilliant place anywhere on earth. America is the country that started the AI race. And as President of the United States, I'm here today to declare that America is going to win it. We're going to work hard, we're going to win it. Because we will not allow any foreign nation to beat us, our children will not live in a planet controlled by the algorithms, the adversaries-advancing values and interests contrary to our own. We don't want to have contrary interests. We want to get along. And we'll get along with other countries. We're having a great relationship, as I told you, with those countries that we mentioned with Japan and Indonesia and so many others. The European Union, we're getting along. We're getting along very well with China. A lot of respect for President Xi. We have a great relationship, and we'll see how it all works out. But we're getting along with countries very... It's really been pretty amazing, I will say that. And it's a good thing. It's a good thing, not a bad thing. So from this day forward, it'll be a policy of the United States to do whatever it takes to lead the world in artificial intelligence, such an important thing happening. This is really something that nobody expected. It just popped out of the air and here we are. But we will defend our nation, our values, our future, and our freedom and it will be really great. But what we really need to be successful is a very simple phrase called common sense, and that begins with a common sense application of artificial and intellectual property rules. It's so important. You can't be expected to have a successful AI program when every single article, book, or anything else that you've read or studied, you're supposed to pay for. Gee, I read a book, I'm supposed to pay somebody. And we appreciate that, but you just can't do it because it's not doable. And if you're going to try and do that, you're not going to have a successful program. I think most of the people in the room know what I mean. When a person reads a book or an article, you've gained great knowledge. That does not mean that you're violating copyright laws or have to make deals with every content provider. And that's a big thing that you're working on right now. I know, but you just can't do it. China is not doing it. And if you're going to be beating China, and right now we're leading China very substantially in AI, very, very substantially. And nobody's seen the amount of work that's going to be bursting upon the scene, but you have to be able to play by the same set of rules. So when you have something, when you read something and when it goes into this vast intelligence machine, we'll call it, you cannot expect to every time, every single time say, "Oh, let's pay this one that much. Let's pay this one." It just doesn't work that way. Of course, you can't copy or plagiarize an article, but if you read an article and learn from it, we have to allow AI to use that pool of knowledge without going through the complexity of contract negotiations, of which there would be thousands for every time we use AI. We also have to have a single federal standard, not 50 different states regulating this industry of the future. And some people would say, "Gee, that's an unpopular thing to say." I was told before I got up here, this is an unpopular thing because some people, they don't want that. But I want you to be successful. And you can't have one state holding you up. You can't have three or four states holding you up. You can't have a state with standards that are so high that it's going to hold you up. You have to have a federal rule and regulation. Hopefully, you'll have the right guy at this position that's going to supplant the states. If you are operating under 50 different sets of state laws, the most restrictive state of all will be the one that rules. So you could have a state run by a crazy governor, a governor that hates you, a governor that's not smart or maybe a governor that's very smart but decides that he doesn't like the industry and he can put you out of business because you're going to have to go to that lowest common denominator. We need one common sense federal standard that supersedes all states, supersedes everybody so you don't end up in litigation with 43 states at one time. You got to go litigation-free. It's the only way. And we also have to watch Europe, Asia, and all foreign countries so that they don't make rules and regulations that likewise make it impossible for you to do business and where you'd have to make everything in AI cater to them because again, you'd have to cater to the toughest country or to the toughest state. You can't do that because it would ruin it. I just terminated all of the, as an example, California car emissions rules, which were a disaster, a disaster. It cost them just billions of dollars as an industry, but thousands of dollars per car. The emission rule standard, because they were making the production of an automobile almost impossible and at a tremendously higher cost, much more expensive than it should cost for very little gain for actually, in my opinion, negative gain. The automobile was worse. Under this administration, our innovation will be unmatched and our capabilities will be unrivaled. And with the help of many of the people in this room, America's ultimate triumph will be absolutely unstoppable. We will be unstoppable as a nation. Again, we're way ahead and we want to stay that way. We can't let individual smaller units stop it because that's the only thing that can stop it and can really mess it up. As with any such breakthrough, this technology brings the potential for bad as well as for good, for peril as well as for progress. But the daunting power of AI is the really, it's not going to be a reason for retreat from this new frontier. On the contrary, it is the more reason we must ensure it is pioneered first and best. We have to have the best, the first pioneer. We are the best and the first pioneers, and we're going to be really putting a nation that we love, America. We're going to be putting it first. I have an expression, America first, make America great again. A lot of great expressions, but they're all so true. We're going to make America great again. We're going to make this industry absolutely the top because right now, it's a beautiful baby that's born. We have to grow that baby and let that baby thrive. We can't stop it. We can't stop it with politics. We can't stop it with foolish rules and even stupid rules at the same time. We want to have rules, but they have to be smart. They have to be brilliant. They have to be more brilliant than even the technology itself. Surely, there will be challenges on the path ahead, but together we will meet them and transcend them all. We are Americans, and we are Americans first. I know a couple of people I know that don't happen to be from here, but I wish you a lot of luck anyway. I was looking at three people that are not Americans, but they're very good people. Please treat them nicely. But we do not shrink from the future or cower in the face of uncertainty. We dominate the future. We conquer new frontiers and we control our own fate, and we determine by doing that our own destiny. Winning this competition will be a test of our capacities unlike anything since the dawn of the Space Age. I believe that. It's hard to believe as the president the amount of enthusiasm for this one industry. I mean, I can talk about cars where we're doing incredibly well. We have car companies moving in all the time, but I talk about other industries. Everybody is saying this is going to dominate the world. It's going to dominate every industry that ever conceived. I don't know if that's true. I don't know if it's true, but I can tell you that a lot of very brilliant people think it is true. It'll dominate everything. It will challenge us to marshal all of our strength and flex the muscles of American ingenuity and resolve like probably never before. It will require us to blast through obsolete systems, cut through thickets of regulation. We've got to get rid of some of the regulation, but we want good regulation and rebuild the industrial bedrock of our country. And perhaps most importantly, winning the AI race will demand a new spirit of patriotism and national loyalty in Silicon Valley and long beyond Silicon Valley. For too long, much of our tech industry pursued a radical globalism that left millions of Americans feeling distrustful and betrayed. And you know that. Everybody knows that. Everybody in this room certainly does. Keir Starmer, Prime Minister of the United Kingdom Victory Speech Good afternoon. I have just returned from Buckingham Palace where I accepted an invitation from His Majesty the King to form the next government of this great nation. I want to thank the outgoing Prime Minister, Rishi Sunak. His achievement as the first British Asian Prime Minister of our country, the extra effort that will have required should not be underestimated by anyone. We pay tribute to that today. And we also recognize the dedication and hard work he brought to his leadership. But now our country has voted, decisively. For change. For national renewal. And a return of politics to public service. When the gap between the sacrifices made by people and the service they receive from politicians grows this big, it leads to a weariness in the heart of a nation. A draining away of the hope, the spirit, the belief in a better future that we need to move forward, together. Now, this wound, this lack of trust can only be healed by actions not words… I know that. But we can make a start today with the simple acknowledgment that public service is a privilege. And that your government should treat every single person in this country with respect. If you voted for Labor yesterday, we will carry the responsibility of your trust, as we rebuild our country. But whether you voted Labor or not, in fact – especially if you did not, I say to you, directly: my government will serve you. Politics can be a force for good – we will show that. And that is how we will govern: country first, party second. Yet, if I’m honest, service is merely a pre-condition for hope. And it is surely clear to everyone that our country needs a bigger reset, a rediscovery of who we are. Because no matter how fierce the storms of history, one of the great strengths of this nation has always been our ability to navigate a way through to calmer waters. And yet this depends upon politicians, particularly those who stand for stability and moderation – as I do: recognizing when we must change course. For too long now we have turned a blind eye as millions slid into greater insecurity. Nurses, builders, drivers, carers – people doing the right thing, working harder than ever, recognized at moments like this, before. Yet as soon as the cameras stop rolling, their lives are ignored. I want to say very clearly to those people – not this time. Changing a country is not like flicking a switch, and the world is now a more volatile place. This will take a while. But have no doubt that the work of change begins immediately. Have no doubt that we will rebuild Britain with wealth created in every community; our NHS back on its feet, facing the future; secure borders; safer streets; everyone treated with dignity and respect at work; the opportunity of clean British power; cutting your energy bills for good. And, brick by brick, we will rebuild the infrastructure of opportunity, the world class schools and colleges, the affordable homes that I know are the ingredients of hope for working people; the security that working class families like mine could build their lives around. Because if I asked you, now whether you believe that Britain will be better for your children, I know, too many of you would say: no. And so my government will fight, every day, until you believe again. From now on, you have a government unburdened by doctrine, guided only by a determination to serve your interests, to defy, quietly, those who have written our country off. You have given us a clear mandate and we will use it to deliver change, to restore service and respect to politics, end the era of noisy performance, tread more lightly on your lives and unite our country. Four nations, standing together again, facing down, as we have so often in our past, the challenges of an insecure world, committed to a calm and patient rebuilding. So with respect and humility, I invite you all to join this government of service in the mission of national renewal. Our work is urgent. And we begin it today. Speech at the United Nations COP30 summit 10 years ago, the world came together in Paris, united in our determination: to tackle the climate crisis, a consensus that was based on science that is unequivocal. And this unity was not just international, it was there within most of our countries. There was cross-party consensus in the United Kingdom. The only question was how fast could we go. Today, sadly that consensus is gone. With some arguing this isn’t the time to act and saying tackling climate change can wait. But my question is this: Can energy security wait too? Can billpayers wait? Can we win the race for green jobs and investment by going slow? Of course not. Inaction would only deepen these problems, drive prices higher, leave the call of opportunity unanswered and leave our communities exposed to greater instability, flooding, rising food prices, growing migration flows and growing threats to national security. Just look at the tragic destruction brought by Hurricane Melissa. Lives lost. Homes, livelihoods, entire communities destroyed. Islands just trapped in its devastating path. And so we say today, to our friends in Jamaica and across the Caribbean: We stand with you. And look, there is a better path for all of us. We can choose to rise to this moment and to recognize that this is not just a problem to be solved – but also an immense opportunity to be seized. So the UK is doubling down on the fight against climate change as an investment in future generations, yes, of course, but also, crucially, as an investment in improving the lives of working people – here and now. Our aim is very simple: to make energy a source not of vulnerability but of strength, an engine to create thousands of new jobs, bring down household bills and end once and for all our exposure to volatile fossil fuel markets and dictators like Putin who seek to weaponize them. Everything we’re doing here is about seizing that opportunity – renewing our nation to deliver for our people. We will bring these opportunities home not by lowering our ambition here, but by raising it. That’s why at COP last year I announced our world-leading Nationally Determined Contribution aligned with delivering the Paris Agreement in full. I urge other leaders to do the same as the best chance we have of limiting temperature rise to 1.5 degrees. And we are following through on our commitments today. I am proud to say we are delivering the largest investment of clean energy in British history and the biggest nuclear building program in a generation to take back control of our energy system and make Britain a clean energy superpower. Already our clean energy sector is second only to tech in its rate of growth. At COP last year I announced a £1 billion turbine contract for a wind farm blade factory in Hull. This year, I’m pleased to announce upgrades to the Port of East Anglia which will pre-assemble the turbines using the very same blades made in Hull so they can be loaded out to the offshore wind farm in the North Sea. We’ve also got new deals in Belfast – to support two major offshore wind farms in the Irish Sea and in Manchester, where we’re building one of the UK’s largest battery sites. And all of this is in addition to the over £50 billion of investment into UK clean energy industries announced since last year and 800,000 jobs expected by the end of the decade. So from revitalizing our coastal communities to firing up our industrial heartlands, our clean energy revolution is powering millions of homes, securing thousands of skilled jobs and delivering energy security and national renewal. And look, this is how we will win in the new era – by driving forward together. And we want you to join us to amplify our progress at home and around the world. We are already investing in adaptation and mitigation through our longstanding commitments on the international climate finance. And last year President Lula and I joined forces to launch the Global Clean Power Alliance. Together with partners around the world, we’re helping developing countries secure investment for energy transition. And now we’re going further in unblocking clean energy supply chains too. So let me be clear: to my mind, this is a win-win. The greater our collective ambition, the more progress we make in tackling the climate crisis and the greater opportunities that we create. For example, just for UK businesses providing goods and services for global net-zero transition could be worth £1 trillion by 2030. So look, mymessage is that the UK is all in. Because we know: you don’t protect jobs and communities by sticking with the status quo, you don’t meet a challenge like climate change by standing still, you do it by embracing change, embracing the opportunities, and doing it together. This iconic setting eloquently makes that point. The Amazon rainforest helps to regulate the climate for every person on earth and it reminds us that this is a truly collective endeavor. So, as His Royal Highness, the Prince of Wales said just a moment ago: Let’s be inspired by this setting and let’s rise to meet this moment, together. Thank you very much. Zohran Mamdani, Mayor of New York City Victory Speech Thank you, my friends. The sun may have set over our city this evening, but as Eugene Debs once said, I can see the dawn of a better day for humanity. For as long as we can remember, the working people of New York have been told by the wealthy and the well-connected that power does not belong in their hands. Fingers bruised from lifting boxes on the warehouse floor, palms callus from delivery bike handlebars, knuckles scarred with kitchen burns. These are not hands that have been allowed to hold power, and yet over the last 12 months, you have dared to reach for something greater. Tonight, against all odds, we have grasped it. The future is in our hands. My friends, we have toppled a political dynasty. I wish Andrew Cuomo only the best in private life, but let tonight be the final time I utter his name as we turn the page on a politics that abandons the many and answers only to the few. New York, tonight you have delivered a mandate for change, a mandate for a new kind of politics, a mandate for a city we can afford. And the mandate for a government that delivers exactly that. On January 1st, I will be sworn in as the mayor of New York City. And that is because of you. So, before I say anything else, I must say this. Thank you. Thank you to the next generation of New Yorkers who refused to accept that the promise of a better future was a relic of the past. You showed that when politics speaks to you without condescension, we can usher in a new era of leadership. We will fight for you because we are you. Or, as we say on Steinway, ana minkum wa alaikum. Thank you to those so often forgotten by the politics of our city who made this movement their own. I speak of Yemeni bodega owners and Mexican abuelas, Senegalese taxi drivers and Uzbek nurses, Trinidadian line cooks and Ethiopian aunties. Yes, aunties. To every New Yorker in Kensington and Midwood and Hunts Point, know this. This city is your city and this democracy is yours too. This campaign is about people like Wesley, an 1199 organizer I met outside of Elmhurst Hospital on Thursday night. A New Yorker who lives elsewhere, who commutes two hours each way from Pennsylvania because rent is too expensive in this city. It's about people like the woman I met on the BX 33 years ago who said to me, "I used to love NewYork, but now it's just where I live." And it's about people like Richard, the taxi driver. I went on a 15-day hunger strike with outside of City Hall, who still has to drive his cab seven days a week. My brother, we are in City Hall now. This victory is for all of them and it's for all of you. The more than 100,000 volunteers who built this campaign into an unstoppable force. Because of you, we will make this city one that working people can love and live in again. With every door knocked, every petition signature earned and every hard-earned conversation, you eroded the cynicism that has come to define our politics. Now, I know that I have asked for much from you over this last year. Time and again, you have answered my calls, but I have one final request. New York City, breathe this moment in. We have held our breath for longer than we know. We have held it in anticipation of defeat, held it because the air has been knocked out of our lungs too many times to count, held it because we cannot afford to exhale thanks to all of those who sacrificed so much. We are breathing in the air of a that has been reborn. To my campaign team who believed when no one else did and who took an electoral project and turned it into so much more, I will never be able to express the depth of my gratitude. You can sleep now. To my parents, mama and baba: You have made me into the man I am today. I'm so proud to be your son. And to my incredible wife, Rama, hayati. There is no one I would rather have by my side in this moment and in every moment. To every New Yorker, whether you voted for me, for one of my opponents or felt too disappointed by politics to vote at all, thank you for the opportunity to prove myself worthy of your trust. I will wake each morning with a singular purpose to make this city better for you than it was the day before. There are many who thought this day would never come, who feared that we would be condemned only to a future of less with every election consigning us simply to more of the same. And there are others who see politics today as too cruel for the flame of hope to still burn. New York, we have answered those fears. Tonight, we have spoken in a clear voice. Hope is alive. Hope is a decision that tens of thousands of New Yorkers made day after day, volunteer shift after volunteer shift despite attack ad after attack ad. More than a million of us stood in our churches, in gymnasiums, in community centers as we filled in the ledger of democracy. And while we cast our ballots alone, we chose hope together, hope over tyranny, hope over big money and small ideas, hope over despair. We won because New Yorkers allowed themselves to hope that the impossible could be made possible and we won, because we insisted that no longer would politics be something that is done to us, now it is something that we do. Standing before you I think of the words of Jawaharlal Nehru, "A moment comes but rarely in history, when we step out from the old to the new, when an age ends and when the soul of a nation long suppressed finds utterance." Tonight we have stepped out from the old into the new, so let us speak now with clarity and conviction that cannot be misunderstood about what this new age will deliver and for whom. This will be an age where New Yorkers expect from their leaders a bold vision of what we will achieve rather than a list of excuses for what we are too timid to attempt. Central to that vision will be the most ambitious agenda to tackle the cost of living crisis that this city has seen since the days of Fiorello La Guardia. An agenda that will freeze the rents for more than two million rent stabilized tenants, make buses fast and free and deliver universal child care across our city. Years from now may our only regret be that this day took so long to come. This new age will be one of relentless improvement. We will hire thousands more teachers. We will cut waste from a bloated bureaucracy. We'll work tirelessly to make lights shine again in the hallways of NYCHA developments where they have long flickered. Safety and justice will go hand in hand as we work with police officers to reduce crime and create a department of community safety that tackles the mental health crisis and homelessness crises head on. Excellence will become the expectation across government, not the exception. In this new age we make for ourselves, we will refuse to allow those who traffic in division and hate to pit us against one another. In this moment of political darkness New York will be the light. Here we believe in standing up for those we love. Whether you are an immigrant, a member of the trans community, one of the many Black women, that Donald Trump is fired from a federal job, a single mom still waiting for the cost of groceries to go down or anyone else with their back against the wall, your struggle is ours too. And we will build a City Hall that stands steadfast alongside Jewish New Yorkers and does not waver in the fight against the scourge of anti-Semitism, where the more than one million Muslims know that they belong not just in the five boroughs of this city, but in the halls of power. No more will New York be a city where you can traffic in Islamophobia and win an election. This new age will be defined by a competence and a compassion that have too long been placed at odds with one another. We will prove that there is no problem too large for government to solve and no concern too small for it to care about. For years those in City Hall have only helped those who can help them but on January 1st, we will usher in a city government that helps everyone. Now, I know that many have heard our message only through the prism of misinformation, tens of millions of dollars have been spent to redefine reality and to convince our neighbors that this new age is something that should frighten them. As has so often occurred, the billionaire class has sought to convince those making $30 an hour, that their enemies are those earning $20 an hour. They want the people to fight amongst ourselves so that we remain distracted from the work of remaking a long broken system. We refuse to let them dictate the rules of the game anymore. They can play by the same rules as the rest of us. Together we will usher in a generation of change, and if we embrace this brave new course rather than fleeing from it, we can respond to oligarchy and authoritarianism with the strength it fears, not the appeasement it craves. After all, if anyone can show a nation betrayed by Donald Trump how to defeat him, it is the city that gave rise to him. And if there is any way to terrify a despot, it is by dismantling the very conditions that allowed him to accumulate power. This is not only how he stop Trump, it's how he stop the next one. Donald Trump, since I know you're watching, I have four words for you, turn the volume up. We'll hold bad landlords to account because the Donald Trumps of our city have grown far too comfortable taking advantage of their tenants. We'll put an end to the culture of corruption that has allowed billionaires like Trump to evade taxation and exploit tax breaks. We will stand alongside unions and expand labor protections because we know just as Donald Trump does that when working people have ironclad rights, the bosses who seek to extort them become very small indeed. New York will remain a city of immigrants, a city built by immigrants, powered by immigrants, and as of tonight led by an immigrant. Hear me President Trump when I say this, to get to any of us, you will have to get through all of us. When we enter City Hall in 58 days expectations will be high. We will meet them. A great New Yorker once said that while you campaign in poetry, you govern in prose. If that must be true, let the prose we write still rhyme and let us build a shining city for all. And we must chart a new path as bold as the one we have already traveled. After all, the conventional wisdom would tell you that I am far from the perfect candidate. I am young despite my best efforts to grow older. I amMuslim. I am a democratic socialist. And most damning of all, I refuse to apologize for any of this. And yet, if tonight teaches us anything, it is that convention has held us back. We have bowed at the altar of caution and we have paid a mighty price. Too many working people cannot recognize themselves in our party and too many among us have turned to the right for answers to why they've been left behind. We will leave mediocrity in our pasts. No longer will we have to open a history book for proof that Democrats can dare to be great. Our greatness will be anything but abstract. It will be felt by every rent- stabilized tenant who wakes up on the first of every month knowing the amount they're going to pay hasn't soared since the month before. It will be felt by each grandparent who can afford to stay in the home they have worked for and whose grandchildren live nearby because the cost of childcare didn't send them to Long Island. It will be felt by the single mother who is safe on her commute and whose bus runs fast enough that she doesn't have to rush school drop-off to make it to work on time. And it will be felt when New Yorkers open their newspapers in the morning and read headlines of success, not scandal. Most of all, it will be felt by each New Yorker when the city they love finally loves them back. New York, we're going to freeze the rent. Together, New York, we're going to make buses fast. Together, NewYork, we're going to deliver universal Audience, Healthcare. Let the words we've spoken together, the dreams we've dreamt together, become the agenda we deliver together. New York, this power, it's yours. This city belongs to you. Thank you. Rally Speech I stand before you tonight only because the Senator dared to stand alone for so long. I speak the language of democratic socialism only because he spoke it first. And when I ran for state assembly almost six years ago to the day, it was at Bernie’s rally in Queensbridge Park where I led our first canvas. Signing people up for our email lists, asking them for $5 or $10 and encouraging them to believe that the politics of not-me-us applied to our state government just as much as our national one. When we win on November 4th and then govern from City Hall with dignity as the foundation of our politics, it will be because of the movement that Bernie built. I stand before you tonight as the nominee of a Democratic Party reinvigorated in its pursuit of making government work for everyone, not just the wealthy and the well-connected. From Statistical Anomaly to People’s Movement Looking out at more than 13,000 of you here in Forest Hills Stadium, it is tempting to believe that this moment was always destined. Yet when we launched this campaign on October 23rd, one year and three days ago, there was not a single television camera there to cover it. When we launched this campaign one year and three days ago, my name was a statistical anomaly in every poll. Four months later, as recently as this February, our support had reached the eye-watering heights of 1%. We were tied with noted candidate “someone else.” I always knew we could beat him. When we launched this campaign one year and three days ago, the political world did not pay it much attention because we were looking to build a movement that reflected the city as it actually is, not just the one that political consultants think exists on a spreadsheet. And when we launched this campaign one year and three days ago, we were dismissed as a punchline in the halls of power. The idea of fundamentally changing who government serves in this city was unimaginable. Even if we gained momentum, they asked, how would we ever overcome the tens of millions of dollars in attacks that would follow? Yet we knew then what we know now. New York is not for sale. As young people showed up in record numbers, as immigrants saw themselves in the politics of their city, as seniors once skeptical dared to dream again, we spoke with one voice: New York is not for sale. And now, as we stand on the precipice of taking this city back from corrupt politicians and the billionaires that fund them, let our words ring out so loud tonight that Andrew Cuomo can hear them in his $8,000 a month apartment. Let them ring so loud so that he can hear us even if he’s in Westchester this evening. Let them ring so loud that his puppet master in the White House hears us. New York is not for sale. Thirteen days after we announced our candidacy, Donald Trump won the presidency once again. The Bronx and Queens saw some of the largest shifts to the right of any counties in our country. No matter what article you read or channel you turned to, the story seemed to be the same. Our city was headed to the right. Obituaries were written about Democrats’ abilities to reach Asian voters, young voters, male voters. Again and again we were told that if we had any hope of beating the Republican Party, it would only be by becoming the Republican Party. Andrew Cuomo himself said that we had lost not because we had failed to speak to the needs of working class Americans, but because we had spent too much time talking about bathrooms and sports teams. This was a moment where it seemed our political horizon was narrowing. And in this moment, New York, you had a choice. A choice to retreat or to fight. And the choice that we made was to stop listening to those experts and to start listening to you. We went to two of the places that saw the biggest swings to the right, Fordham Road and Hillside Avenue. These New Yorkers were far from the caricature of Trump voters. They told us they supported Donald Trump because they felt disconnected from a Democratic Party that had grown comfortable with mediocrity and gave its time only to those who gave millions. They told us that they felt abandoned by a party beholden to corporations, which asked them for their votes after telling them only what it was against rather than presenting a vision of what it was for. They told us they didn’t believe in a system anymore that did not even pretend to offer solutions to the defining challenge of their lives, the cost of living crisis. Rent was too expensive, so were groceries, so was child care, so was taking the bus and working two or three jobs still wasn’t enough. Trump, for all his many flaws, had promised them an agenda that would put more money in their pockets and lower the cost of living. Donald Trump lied. It was up to us to deliver for the working people he left behind. Over the eight months of the primary, we told New Yorkers how we intended to address that very same affordability crisis. We did not do it alone. This was a movement powered by tens of thousands of everyday New Yorkers who knocked doors between 12-hour shifts at work and phone-banked until their fingers were numb. People who had never voted before became die-hard canvassers. Community formed. Our city got to know each other and itself. This, my friends, was your movement. And it always will be. As the snow melted and the frost thawed, this campaign began to grow faster than anyone ever imagined possible. So many small donors chipped in that we had to ask you to stop donating. Please stop. We climbed the polls faster than Andrew Cuomo could dial Donald Trump’s number. People started to learn how to pronounce my name. And the billionaires got scared. Or, as the New York Times would describe it, “the Hamptons was basically in group therapy about the mayoral race.” Andrew Cuomo and his corporate cronies did everything they could to make this campaign one of fear and one of smallness. Hell yeah. Obviously. They pumped millions into this race. Artificially lengthened my beard to make me seem menacing. Painted our city as a dystopian hellhole. And worked night and day to divide the people of New York. They failed. When I walked the length of Manhattan just a few days before the election, hundreds of NewYorkers marched alongside me. And when we strode into Times Square under a billboard with betting odds that showed Cuomo’s chances of winning at nearly 80 percent, we knew that the so-called experts were set to get it wrong yet again. Andrew Cuomo was supposed to be inevitable, and then on June 24th, we shattered that inevitability. We won by 13 percent, with the most votes in any citywide primary in New York City history. Some of those New Yorkers had voted for Trump. Many others had never voted before, and when Andrew Cuomo called me to concede at 10:15 that night, he said over the phone that we had created a tremendous force. When you insist on building a coalition with room for every New Yorker, that is exactly what you create, a tremendous force. That force has only grown over these past four months. We now have more than 90,000 volunteers, and we have spoken to millions more New Yorkers. We have put forth new plans in these last few months for how we will govern, hiring thousands more teachers for our schools, taking on the consultants and the contracts in city government, and tackling the final boss of New York City infrastructure, scaffolding. But over the past few weeks, as this race has entered its final days, we have witnessed displays of Islamophobia that shock the conscience. Andrew Cuomo, Eric Adams, and Curtis Lewa do not have an agenda for the future. All they possess is the playbook of the past. They have sought to make this election a referendum, not on the affordability crisis that consumes New Yorkers’ lives, but on the faith I belong to and the hatred they seek to normalize. We spent months working to convince the world that New Yorkers have a right to afford this city that we all love. Now we are being forced to defend the idea that a Muslim is even allowed to lead it. These same big-money donors and disgraced politicians have sought to rob us of our ambition, because they do not think that you deserve the beauty of a dignified life. And time and again they have encouraged you to imagine less, because they know that a reimagined New York hurts their bottom line. I believe that this city is like the universe, constantly expanding. We deserve a city government as ambitious as the working New Yorkers who make it the greatest city in the world. We cannot wait for someone else to deliver it. We are not afforded the luxury of waiting, because too often to wait is to trust those who delivered us to this point. On November 4th, we will set the course of our city back in the direction it belongs. And in doing so, we will answer a question that our nation has wrestled with from the dawn of our founding: Who is allowed to be free? There are some who hear that question and they know the answer without hesitation. They are the oligarchs who have accumulated vast wealth off those who labor from before the light breaks the horizon until long after color has drained from the sky. These are the robber barons of America, and they believe their money affords them a larger say than the rest of us. I am not just talking about the Bill Ackmans and Ken Langones of the world. I speak of people whose names you are not familiar with, who have no qualms about contributing more to super PACs than we would ever tax them, and who celebrate when those PACs flood our airwaves with commercials that plaster the words “global jihad” over my face. Their freedom doesn’t just come at the expense of dignity and truth. It comes at the expense of the freedoms of others, too. They are the authoritarians who seek to keep us pressed beneath their thumbs, because they know that once we shake ourselves loose, we will never be held down again. Each and every one of these people think New York is for sale. For too long, my friends, freedom has belonged only to those who can afford to buy it. The oligarchs of New York are the wealthiest people in the wealthiest city in the wealthiest nation in the history of the world. They do not want the equation to change. They will do everything they can to prevent their grip from weakening. The truth is as simple as it is non-negotiable. We are all allowed freedom. Each one of us, the working people of this city, the taxi drivers, the line cooks, the nurses. All those seeking lives of grace, not greed, we all get to be free. And on November 4th, thanks to the hard work of more than 90,000 volunteers across every corner of this city, that is exactly what we will tell the world. Because while Donald Trump’s billionaire donors think that they have the money to buy this election, we have a movement of the masses. And we are a movement that is not afraid of what we believe. And we’ve believed it for quite some time. Those who worry about what this movement may look like on January 1st are the ones who worried on October 23rd what it may look like tonight. But our purpose has not changed and neither have our promises. As I said on the evening I announced, the job of government is to actually make our lives better. And in the exact words I said on October 23rd, here is what we stand for, my friends. We are going to freeze the rent for more than 2 million rent-stabilized tenants and use every resource at our disposal to build housing for everyone who needs it. We are going to eliminate the fare on every single bus line and make what are currently the slowest buses in the nation move around this city with ease. And we are going to create universal childcare at no cost to parents so New Yorkers can raise their family in the city they love. Together New York, we’re going to freeze up. Together New York, we’re going to make buses fast in. Together New York, we’re going to deliver universal. We will make our city one where every person who calls it home can live a dignified life. No New Yorker should ever be priced out of anything they need to survive. And we believe then, we believe today, we will believe tomorrow that it is government’s job to deliver that dignity. Dignity, my friends, is another way of saying freedom. Standing before you this evening, I take great strength from those who have labored mightily for the cause of freedom in America, who refused to accept that government could not meet what moments of crisis demanded from it. When the power of the people overwhelms the influence of the powerful, there is no crisis the government cannot meet. It was government that enacted a New Deal to lift a generation out of poverty, to create beautiful public goods, and establish the right to unionize and collectively bargain. My friends, the era of government that deems an issue too small or a crisis too big must come to an end. Because we need a government that is every bit as ambitious as our adversaries. A government strong enough to refuse the realities we will not accept and forge the future we know we deserve. A government that refuses to accept one in four New Yorkers living in poverty, that refuses to accept more than 150,000 public school students being homeless, that refuses to accept that two union salaries are not enough to put down a mortgage in this city. And a government that refuses to accept you being priced out of the very city you helped to build every single day. Time and again, our nation has teetered on the precipice of hopelessness. Now is one of those times. But in each of these moments, working people have reached into the darkness and reshaped our democracy. No longer will we allow the Republican Party to be the one of ambition. No longer will we have to open a history book to read about Democrats leading with big ideas. My friends, the world is changing. It’s not a question of whether that change will come. It’s a question of who will change it. We have an opportunity before us that few have ever received and even fewer have seized. It’s the opportunity to show the world what it means to win freedom. It is the opportunity to live up to the legacy left by those who came before. We do not get to determine the scale of a crisis. Our choice is how we respond. Let us win a City Hall that works for those straining to buy groceries, not those straining to buy our democracy. And let us look forward to January 1st, when the hard work of governing will begin. Those in power would like to describe our policy commitments as if they are illusions that will evaporate as soon as we approach City Hall. Let us show them instead that they are invocations of the future that we will win. And let us prove to each and every New Yorker that a politics of expansion does not just mean imagination. It insists upon fulfillment. We can make City Hall a place where New Yorkers come to expect the future, not just failure. But we are not there yet. Just as Andrew Cuomo’s victory in the primary was thought to be inevitable, the same narrative has started to form around us today. When you read the articles that tell a post-election story of triumph while we are amidst early voting, when you see the calshy odds that have our chances of victory in the 90s, know this: you are reading the same things that Andrew Cuomo read when he went to sleep each night in June, believing that his victory was promised. We cannot allow complacency to infiltrate this movement. So over these nine final days, I ask for only one thing from each of you: more. I know you are tired, and for that I recommend some Adani chai. And still, I ask for more. I know the attacks have intensified, that a warm bed is more inviting than a sixth-floor walk-up, that another evening spent knocking doors after a long workday feels daunting. And still, I ask for more. I ask for more because that is the only way that we win a future of more. So if you are able, I urge you, my friends, stand up. If you have knocked a door, turn your flashlight on. If you will knock a door, turn your flashlight on. If you have more to give, turn your flashlight on. Together, let us make a light bright enough to banish any darkness. Over these final nine days, and the months and years that follow, the powers that be will throw everything in their arsenal against us. They will spend millions more dollars. They will attack us from every conceivable angle. But we will not bend. We will not flinch. We will triumph over the oligarchs, and we will return dignity to our lives. Nearly eighty-nine years ago to the day, FDR spoke before a crowd of thousands at Madison Square Garden. He said, “I should like to have it said of my first administration that in it the forces of selfishness and of lust for power met their match. I should like to have it said of my second administration that in it these forces met their master.” My friends, I should like to have it said of our campaign that in it the forces of selfishness and lust for power met their match. And I should like to have it said of our city hall that in it these forces met their master. New York, our work has only just begun. On November 4th, we set ourselves free. Thank you.